2

УДК 001 (066)

ББК 74.580 М 75

Рекомендовано до друку Вченою радою Херсонського державного університету

(Протокол № 10 від 01 липня 2011 року)

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Александрова Г.М. Керівник відділу по роботі з обдарованою молоддю ХДУ.

Бесчасний С.П. Голова Ради молодих учених ХДУ, аспірант кафедри

фізіології людини і тварин.

Максимович М.Б. Керівник відділу забезпечення академічно-інформаційно-

комунікаційної інфраструктури ХДУ, асистент кафедри

інформатики.

Федяєва В.Л. Проректор з наукової роботи, завідувач

загальноуніверситетської кафедри педагогіки та психології,

доктор педагогічних наук, профессор кафедри, заслужений

працівник освіти України.

Рекомендовано до друку Радою молодих учених Херсонського державного університету

Відповідальність за зміст і достовірність публікацій несуть автори. Точки зору авторів

публікацій можуть не співпадати з точкою зору редколегії збірника.

© Херсонський державний університет, 2012

3

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Херсонський державний університет

Відділ по роботі з обдарованою молоддю

Рада молодих вчених

Науково-дослідна робота

молодих учених:

стан, проблеми, перспективи

Матеріали

ІІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет – конференції,

присвяченої 95-річчю Херсонського державного університету

12 – 16 листопада 2012 р.

м. Херсон

4

Зміст СЕКЦІЯ 1. “СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНІ НАУКИ” ................................................................ 8

Бабецька М.МОТИВАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ

ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ........................................................................................................ 9 Бєляєва Ю.В. КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙ ..................................................................... 13 Бондар С., Єфімчук М. ВПЛИВ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА ЕКОНОМІКУ

УКРАЇНИ ...................................................................................................................................... 18 Бублик А. А. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ОБУЧЕНИЕ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ

ИНОЯЗЫЧНОЙ ЛЕКСИКЕ СРЕДСТВАМИ ИГРОВЫХ ВИДОВ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ........ 23 Великородная Е. В. ДИНАМИЧЕСКИЙ КОЛЛАЖ КАК СРЕДСТВО РАННЕГО

ОБУЧЕНИЯ ИНОЯЗЫЧНОМУ ДИАЛОГИЧЕСКОМУ ОБЩЕНИЮ ................................... 28 Возняк C. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПОРТФЕЛЮ

ПІДПРИЄМСТВА ........................................................................................................................ 32 Галіба Ю.С. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗБУТОВОЇ СТРАТЕГІЇ .......... 37 Галіченко М. ІДЕОЛОГЕМА «МОСКВА – ТРЕТІЙ РИМ» ЯК ОБ‘ЄКТ НАУКОВОГО

ДОСЛІДЖЕННЯ: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ ................................................................... 41 Гармаш А. В. МОТИВАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ..................................... 47 Гожа О. Ю. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ..................................................................................................... 52

Гончаренко В. УДОСКОНАЛЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ ТА

РИНКУ ПРАЦІ НА ДЕРЖАВНОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ.................................... 58 Гордієнко І. МЕТОД АНАЛОГІЇ У НАВЧАННІ МАТЕМАТИКИ ......................................... 65

Грабовська Ю. ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ: ПЛАНУВАННЯ ВЛАСНОГО ЧАСУ .................. 71

Грищенко М. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ КАДРІВ У СФЕРІ ТУРИСТИЧНОГО

ОБСЛУГОВУВАННЯ.................................................................................................................. 75 Гутман К.К. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

ПІДПРИЄМСТВОМ .................................................................................................................... 80 Дегодюк О. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ 86

Євсєєва Д. ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНИМ

ПІДПРИЄМСТВОМ .................................................................................................................... 91 Заворуєв В. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ТА МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ

АКТИВАМИ ................................................................................................................................. 98 Зюзько І. ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ В СУЧАСНІЙ ПОЧАТКОВІЙ

ШКОЛІ ........................................................................................................................................ 103 Картава Ю. К. МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ-ФІЛОЛОГА У

СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ ПЕДАГОГА ........................................................ 108 Кернасюк Ю. АДАПТИВНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНОВИХ

КУЛЬТУР В КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ ........................................................................ 112 Кістін Ю. ФОРМУВАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ УМІНЬ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ

МАЙБУТНІХ БІОЛОГІВ І ЕКОЛОГІВ У ХЕРСОНСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ

УНІВЕРСИТЕТІ ......................................................................................................................... 119 Коваленко І. СПОСІБ АДАПТАЦІЇ КОМАНДИ ДО ЗМІН В ОРГАНІЗАЦІЇ..................... 125 Коваленко С. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОСВІТИ

ДОРОСЛИХ В АНГЛІЇ .............................................................................................................. 129 Ковальчук І. ВПРОВАДЖЕННЯ ПОДАТКУ З ОБОРОТУ ЯК СПОСІБ РЕФОРМУВАННЯ

ПДВ В УКРАЇНІ......................................................................................................................... 134

Коваценко А. СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ

ЗНИЖЕННЯ ............................................................................................................................... 139 Койчева Т. НАУКОВІ ШКОЛИ ЯК ПЕДАГОГІЧНІ СИСТЕМИ ......................................... 144 Колесник Н. УКРАЇНА І СВІТОГОСПОДАРСЬКІ ЗВ`ЯЗКИ ............................................... 148

5

Коптюк О. ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ ............................................................................. 152 Коцюба А. ГЕНДЕРНІ ПРОЯВИ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ЧОЛОВІКІВ ТА

ЖІНОК ........................................................................................................................................ 156 Кошман Ю. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ В КОМПАНІЯХ США ............ 161 Куртусманова Н. РАЗВИТИЕ ЛЕКСИКО-ГРАММАТИЧЕСКИХ НАВЫКОВ

ИНОЯЗЫЧНОГО ДИАЛОГИЗИРОВАНИЯ СРЕДНИХ ШКОЛЬНИКОВ НА ОСНОВЕ

АУДИОТЕКСТА ........................................................................................................................ 167 Лебідь І. Ю. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ ПЕДАГОГІЧНИМИ

КАДРАМИ В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ................................................................ 172 Лихограй С. ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЯК ЗАСІБ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ 176

Матвійчук Т. МОЖЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ У

КОНТЕКСТІ ВИКЛАДАННЯ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН ................ 181

Мельник І. ТЕХНОЛОГІЇ СТВОРЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО

ПОСІБНИКА «ЛОГІЧНЕ ПРОГРАМУВАННЯ» ................................................................... 187 Новосад І.В. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

ПІДРИЄМСТВА ......................................................................................................................... 191 Осадча В. РЕКРЕАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У СТРУКТУРІ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ ............................................................................................................................ 195

Пастух О.Ю. УПРАВЛІННЯ МОТИВАЦІЄЮ ПЕРСОНАЛУ ФІРМИ ................................ 200 Півторак А. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА ............................................................................ 204

Притула М. ОСНОВНІ ФАКТОРИ ВЗАЄМОДІЇ ЛОГІСТИКИ ТА МАРКЕТИНГУ ......... 209 Прядка С. ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕНЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ......................... 215

Пуха Д. СТРАТЕГІЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

...................................................................................................................................................... 219

Рябоконь К. ВЗАЄМОЗВ‘ЯЗОК ЦІЛЕЙ РОЗВИТКУ ТИСЯЧОЛІТТЯ ТА

КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ПРИКЛАДІ ПУБЛІЧНОГО

АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЗОТ» ............................................................................ 224

Рябущиць Ю. ПОНЯТТЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ............................... 230 Сапатрило В. ПОСТАТЬ МЕНЕДЖЕРА В ТУРИСТИЧНІЙ ГАЛУЗІ ................................. 234

Сахарчук А. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

ПІДПРИЄМСТВА ...................................................................................................................... 239 Сікора Ю. КЕЙС-ТЕХНОЛОГІЇ ПРИ ВИВЧЕННІ «МЕТОДІВ ОПТИМІЗАЦІЇ» .............. 244 Скрябіна А. С. МУЛЬТИМЕДІЙНІ ПРОГРАМИ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ

ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ ПРИ ВИВЧЕННІ

ІНОЗЕМНОЇ МОВИ .................................................................................................................. 249

Сніжко С. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ .. 253 Сoкoлюк І. ПЕРСПЕКТИВНI НAПРЯМИ ПIДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНOСТI

ВИКOРИСТAННЯ ТРУДOВИХ РЕСУРСIВ .......................................................................... 258 Соловей М. ФОНДОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ

ПРОЦЕСІВ .................................................................................................................................. 264

Срібна В.В. ПОРТРЕТ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖЕРА ........................................................... 269 Струк І. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ПIДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖ -НОСТI

ПIДПРИЄМСТВ ......................................................................................................................... 275 Струк О. ОРГАНІЗАЦІЯ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ, СПРЯМОВАНА

НА ДОПОМОГУ ДІТЯМ, ЩО ВИХОВУЮТЬСЯ В ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДАХ .......... 280

Таран О. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙНИХ

ЗАХОДІВ ТА КАМПАНІЙ ....................................................................................................... 286

6

Тетьора І. ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ ПІДПРИЄМНИЦЬ-КОГО

ТИПУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ............................................................................................. 291 Тичина Т. ОПТИМІЗАЦІЯ НАПРЯМІВ ЗБУТОВОЇ ПОЛІТИКИ ВІТЧИЗНЯ-НИХ

ПІДПРИЄМСТВ ......................................................................................................................... 295 Трапізонян А. ПОЄДНАННЯ ФУНКЦІЙ ЛІДЕРА ТА КЕРІВНИКА З МЕТОЮ

УСПІШНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО КЕРІВНИЦТВА ...................................... 299

Фазилова Т. МОДЕРНІЗАЦІЯ ШОТЛАНДСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У

XVIII-XIX СТ ............................................................................................................................. 307 Федоренко Р. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ В УКРАЇНІ ........ 311 Харазашвілі М. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ ............... 316 Хращевська С. УДОСКОНАЛЕННЯ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДРИЄМСТВ У

СУЧАСНИХ УМОВАХ ............................................................................................................. 321 Цікало О. ЛОГІСТИЧНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ........................................................ 326

Черненко К. ВИХОВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ НАВИЧОК У МАЙБУТНЬОГО

МЕНЕДЖЕРА ............................................................................................................................ 330 Черненко С. ОЦІНКА ЛОЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ПРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ...................................................................... 334 Яворська І. КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПІДВИЩЕННЯ .................... 339 Ярошик І. ФОРМУВАННЯ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА ........................... 345

Ярошик І., Хращевська В. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНВЕСТИЦІЙНО-

ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ............................................................................ 350

СЕКЦІЯ 2. “ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНІ НАУКИ ” ................................................... 355 Бесчасний С. ПОКАЗНИКИ ЕКСКРЕЦІЇ АДРЕНАЛІНУ ТА ГЛЮКОКОРТИКОЇ-ДІВ В

УМОВАХ СЛУХОВОЇ ДЕПРИВАЦІЇ ..................................................................................... 356

Войтенко О. ПРОЕКТУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕДІА СИСТЕМ. ЇХ РОЗВИТОК ТА

ЗАСТОСУВАННЯ У СУЧАСНОМУ СВІТІ ........................................................................... 362

Калініченко С., Рижкова Т., Посохов Є. ВЛАСНА ФЛУОРЕСЦЕНЦІЯ БАКТЕ-РІАЛЬНИХ

ТОКСИНІВ ТА АНАТОКСИНІВ ............................................................................................. 367 Мінгальова Ю. НОВІТНІ КРИПТОГРАФІЧНІ МЕТОДИ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ ........ 373

Мостовська М. САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ З ВИКОРИСТАН-НЯМ

ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ........................................................................................ 379

Рябоконь В. ОСОБЛИВОСТІ ВЕГЕТАТИВНОГО СТАТУСУ СТУДЕНТОК ВИПУСНОГО

КУРСУ ........................................................................................................................................ 384 Словінський О., Словінська О. ЗАХИСТ КОМП‘ЮТЕРІВ ВІД НЕАВТОРИЗОВАНИХ

ЗМІН КОНФІГУРАЦІЇ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ У НАВЧАЛЬНИХ ЛАБОРАТОРІЯХ

...................................................................................................................................................... 390 Хайнацька Ю. ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ГЕОМОДЕЛЕЙ У

GOOGLE EARTH ....................................................................................................................... 395 Черкашин А. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПРИРОДУ СТАЛІ Й МІДІ ....................... 399 Шмулевич П. ФРАКТАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ПРОГНОЗУВАННЯ: ПОРІВНЯННЯ З

ТРАДИЦІЙНИМ МЕТОДОМ .................................................................................................. 405 Шпота І. ІНТЕГРАЛ СТІЛТЬЄСА. ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В ФУНКЦІОНАЛЬ-НОМУ

АНАЛІЗІ ...................................................................................................................................... 411 Шпота О. ПРОСТОРИ ФРЕШЕ - УРИСОНА. ТОПОЛОГІЇ ПОРОДЖЕНІ

ПОСЛІДОВНОСТЯМИ ............................................................................................................. 414 Юрченко А. ПОЗАШКІЛЬНІ МЕТОДИ ТА ТЕХНІКИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙ-НИХ

ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ УЧНІВ З ФІЗИКИ ....................................................................... 417

СЕКЦІЯ 3. “ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ” ..................................................................................... 423

7

Абкадырова Э. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ОБУЧЕНИЕ ИНОЯЗЫЧНОМУ

АУДИРОВАНИЮ НА НАЧАЛЬНОМ ЭТАПЕ СРЕДСТВАМИ АУДИОВИЗУАЛЬНОЙ

НАГЛЯДНОСТИ ........................................................................................................................ 424 Аветисян М. ВОЙНА И ЛЮБОВЬ КАК НЕСОВМЕСТИМЫЕ СУЩНОСТИ В РОМАНЕ Э.

ХЕМИНГУЭЯ «ПРОЩАЙ, ОРУЖИЕ!».................................................................................. 429 Бергазова Д. ОНТОЛОГІЯ СУЧАСНОЇ АНГЛОМОВНОЇ КАЗКИ ..................................... 433

Велиева С. СРЕДНЕВЕКОВОЕ РЫЦАРСТВО КАК ФЕНОМЕН ЗАПАДНО-

ЕВРОПЕЙСКОЙ КУЛЬТУРЫ И ЛИТЕРАТУРЫ .................................................................. 438 Грисюк В. МОДИФІКАЦІЯ РОМАНІСТИКИ ЛІНИ КОСТЕНКО ЯК ОЗНАКА

АВТОРСЬКОГО СТИЛЮ ......................................................................................................... 444 Денісова Д. АНАЛІЗ ДИСКУРСИВНИХ СИТУАЦІЙ У СВІТЛІ ТЕОРІЇ ТЕКСТОВИХ

СВІТІВ......................................................................................................................................... 450 Ігнатенко О., Клочко Л. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ТА ЗАСВОЄННЯ ІНОЗЕМНИХ

МОВ В УМОВАХ ТРИЛІНГВІЗМУ ........................................................................................ 455

Калинюшко О. «МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ» А. ДЕ СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ: ЖАНРОВА

СПЕЦИФІКА ТВОРУ ................................................................................................................ 461 Кашуба З. РЕАЛІЗАЦІЯ КАТЕГОРІЇ МОРАЛЬНОЇ ОЦІНКИ У ВИРАЖЕННІ

ПСИХОЛОГІЧНИХ ВІДЧУТТІВ ЖІНКИ (на матеріалі кримінального роману Галини

Тарасюк «Покоївка») ................................................................................................................. 466

Кисельова Н. КОМПЛІМЕНТ В ПОНЯТТЯХ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЙОГО

МОВНЕ ОФОРМЛЕННЯ(НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ) .................................. 471 Конюшина Е. ФОРМИРОВАНИЕ ИНОЯЗЫЧНЫХ ЛЕКСИЧЕСКИХ НАВЫКОВ

ДИАЛОГИЧЕСКОЙ РЕЧИ СРЕДСТВАМИ ДРАМАТИЗАЦИИ НА НАЧАЛЬНОМ

ЭТАПЕ ........................................................................................................................................ 476

Крівшенко О. ТІЛЕСНИЙ ДОСВІД ЯК ОСНОВА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ТА

ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ПОНЯТЬ.......................................................................................................... 480

Медвецкая А. ДРЕВНЕГРЕЧЕСКИЕ И ГРЕЧЕСКИЕ ИМЕНА В СОВРЕМЕННОМ

РУССКОМ ЯЗЫКЕ .................................................................................................................... 485 Стриж Л. СЕМАНТИЧНО-КОМУНІКАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ТІЛЕСНОГО

КОДУ В АНГЛОМОВНИХ ОПОВІДАННЯХ ........................................................................ 492 Сущева А. ЭКЗИСТЕНЦИАЛЬНЫЙ ТИП ХУДОЖЕСТВЕННОГО МЫШЛЕНИЯ .......... 496

Тулуп Э. КОММЕНТИРОВАНИЕ РЕАЛИЙ КАК ПРОБЛЕМА ИНТЕРПРЕТАЦИИ

ТЕКСТА (НА МАТЕРИАЛЕ ШОТЛАНДСКОЙ БАЛЛАДЫ СРЕДНЕВЕКОВЬЯ) ........... 500 Хомула А. ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ МОВНОСТИЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ У ПОЕЗІЇ

ПАВЛА ТИЧИНИ ...................................................................................................................... 505

Шелунцова Е. СВОЕОБРАЗИЕ ЖЕНСКОГО ПОРТРЕТА В ТВОРЧЕСТВЕ А.А. ФЕТА 510

8

Секція 1. ―СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНІ НАУКИ‖

9

УДК 331.103

МОТИВАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК

ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

М. Бабецька

Науковий керівник: к.е.н. Красномовець В. А.

Кафедра менеджменту

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького

e.mail: kaf_men_05@mail.ru

Досліджували особливості співвідношення витрат часу на роботу та

результативність та успішність діяльності підприємств. Визначили основні

напрями підвищення продуктивності праці шляхом зростання мотивації.

Ключові слова: мотивація, продуктивність праці, витрати часу на

роботу.

В економіці України на сучасному етапі формується потреба у прикладних

дослідженнях із проблем мотивації. Державні, приватні, корпоративні

підприємства на практиці відчули, що розвиток і успіх в умовах ринку

неможливий без пошуку нових сучасних форм мотивації та стимулювання

праці. Водночас у багатьох країнах Західної Європи та в США аспекти саме

нематеріальної мотивації персоналу підприємства набувають великого

значення [1].

Один рік — це приблизно 8760 годин. З них тільки 4200 можна провести

на роботі. Решту доведеться витратити на дорогу, харчування, сон, водні

процедури та інші потреби. Проте кількість часу, проведеного на робочому

місці далеко не завжди прямо пропорційна її ефективності. Яскравий приклад

— Греція. За даними статистики Організації економічного співробітництва та

розвитку, греки працюють по 2017 годин на рік. З 34 країн, які входять у цю

організацію, греків за цим показником перевершують лише жителі Південної

Кореї (2193 години) та Чилі (2068 годин). Німці знаходяться на роботі тільки

1408 годин на рік. Голландці ще менше - 1377 годин [2]. Знаючи економічні

показники цих держав, ми можемо спостерігати тенденцію неспівпадіння

збільшення робочого часу та ефективності виконаної роботи.

Швейцарський банк UBS провів цікаві підрахунки [2].

Середньостатистичний житель Парижа присвячує роботі 1558 годин у році і

має 30 оплачуваних вихідних. Стільки ж часу працюють жителі Мадрида,

Копенгагена і Ріо-де-Женейро. Жителі столиці Мексики працюють значно

file:///D:\????????\????%20???%20??\?????????-???????????%20?????\kaf_men_05@mail.ru

10

довше - 2375 годин у році, а відпустка триває максимум 6 днів. Проте

результати останньої зовсім невтішні.

Середньостатистичний киянин працює 1850 годин на рік, відпочиває 25

днів, однак отримує при цьому у 13 разів меншу зарплату, ніж житель Цюріха,

який працює на сім днів довше. Більше за нас працюють росіяни (1973 години),

угорці (1956), поляки (1939) та ізраїльтяни (1929). Однак фінансового

процвітання досягли американці, які трудяться лише 1695 годин у році, японці з

їхніми 1733 годинами, італійці (1778), португальці (1714), іспанці (1674). Ці

країни демонструють більшу продуктивність праці. Нам потрібно з‘ясувати які

чинники та фактори впливають на продуктивність праці.

На думку експерта з аналізу, моніторингу та оцінки соціально-економічної

політики на національному та місцевому рівнях, асоційованого аналітика

Міжнародного центру перспективних досліджень Максима Бороди [4] -

українці працюють більше, але дають гірший результат, бо їм доводиться

працювати на застарілому обладнанні — що у сфері послуг, що у сільському

господарстві [4]. В кожному регіоні країни домінують зношені фонди.

Наприклад, у Дніпропетровську — розвинутому потужному місті, рівень

зношеності виробничого устаткування у промисловості становить 70%. Крім

того, українці так і не навчилися організовувати робочий процес. Яскравий

приклад — робота державних управлінь, починаючи з Верховної Ради, де

кількість депутатів набагато більша ніж в інших країнах та закінчуючи

структурними органами влади на місцях. Цей факт можна порівняти із

екстенсивним розвитком виробництва, коли залучено велику кількість

робітників (не обов‘язково кваліфікованих), які працюють 12 годин, а продукт

їхньої праці незадовільної якості, або взагалі відсутній. Це пов‘язано з

неприв‘язаністю оплати праці до її результату. Не можна очікувати самовіддачі

від людей, які не отримують від своєї роботи відповідної винагороди.

Переконання в тому, що гроші є найпотужнішим мотиватором не

знаходить свого підтвердження серед вчених різних галузей знань. Так,

психолог, автор тренінгу ―Душа і гроші‖ Марія Стасюк [3] переконана, що

змусити людину викладатися на повну може тільки впевненість у

завтрашньому дні, чітке бачення перспектив, а не грошова винагорода понад

усе. У Японії, наприклад, не прийнято часто змінювати місце праці. Людина

може 5-7 років життя трудитися на одного роботодавця. За це отримує 0,01%

акцій компанії, тобто у неї є конкретний стимул. В Україні через нестабільну

економіку, нездатність держави гарантувати працевлаштування та нормальний

рівень життя, люди не мають такого стимулу. Немає впевненості у

майбутньому, тому весь соціум охоплений апатією. Робота сприймається як

обов‘язок відсидіти певний встановлений роботодавцем час і не націлена на

результат.

Як підвищити продуктивність праці? Поради роботодавцям дає бакалавр

Гарвардського університету, корпоративний консультант і розробник

11

навчальних програм для підвищення кваліфікації працівників компанії General

Motors Александр Хаєм [5].

-Для роботодавця важливо визнати, що працівники можуть захоплюватися

ще чимось, окрім роботи. Позитивне ставлення до захоплень працівників

автоматично відобразиться на їхній роботі.

-У більшості організацій роботодавці не мають найменшого уявлення про

реальний рівень мотивації їхніх підлеглих. Без цього знання даний показник

неможливо покращити.

- Поцікавитися у підлеглих про їхні цілі та бажання. Відповідно до них,

різним працівникам необхідно надати різні можливості для роботи та

професійного росту. Не можна мотивувати конкретних людей загальними

програмами. Щоб підвищити мотивацію, потрібно шукати індивідуальний

підхід до кожного працівника.

- Попросити підлеглих, щоб вони оцінили результати своєї роботи.

Ставити працівнику такі запитання, які би змусили його замислитися над

виконаною роботою і відзвітувати про конкретні результати. Питання

стимулюють підвищення рівня поінформованості підлеглого. А володіння

інформацією сприяє внутрішній мотивації.

- Розтлумачити людям, як буде працювати система винагород. Вибіркове

(і часто незаслужене) заохочування і винагорода призводять до цинізму, а не до

зростання мотивації.

- Посилити взаємодію між керівництвом організації і персоналом. Не

можливо підвищити мотивацію людей, з якими рідко бачитеся.

- Створити банк ідей ваших підлеглих. Більшість працівників впевнені що

їхні ідеї нікому не потрібні, хоча вони можуть бути суттєві. Менеджери хочуть,

щоб з ними ділилися ідеями, проте не знають як їм про це повідомити. Частою

помилкою курівників є те, що вони не дають можливості працівнику

висловитися, чим позбавляють їх вченості. Вихід із ситуації – створити

скриньку, куди працівники зможуть скидати свої ідеї. Керівники розглядом цих

ідей розвивають в собі навичку вислуховувати працівників.

- Мотивація знаннями. Щоб стати професіоналом у будь-якій сфері,

працівник мусить до цього прагнути. Людина, яка вчиться, обов‘язково

доб‘ється кар‘єрного росту і розвине у собі додаткові навички. Тому ви можете

винагороджувати і мотивувати працівників можливістю навчатися. Скеровуйте

на курси, конференції та тренінги тих працівників, які досягли значних

результатів у роботі і успіхи яких визнали колеги. Зробіть додаткові знання

перевагою, аби надихнути працівників на продовження навчання.

Література

1. Регулювання робочого часу як складова нематеріальної мотивації// 2. Гаруй і буде тобі щастя. Газета «Відомо» [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://vidomo.if.ua/index.php/useful/1381-harui.

http://vidomo.if.ua/index.php/useful/1381-harui

12

3. Колот А. М. Мотивація персоналу: Підручник. – К.:КНЕУ, 2006. – С. 159.

4. Офіційний сайт Міжнародного центру перспективних досліджень [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icps.com.ua/

index.html.

5. Александр Хайем: 17 порад для мотивації працівників [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ippnou.ru/print/002596/.

MOTIVATION OF WORKERS AS IMPORTANT FACTOR OF INCREASE OF THE

LABOUR PRODUCTIVITY

М.M. Babetska

Scientific leader: Krasnomovec V. A.

Department of management

Cherkasy national university

to the name of Bohdan Khmelnytsk

e.mail: kaf_men_05@mail.ru

Investigated the features of correlation of charges of time on work and effectiveness and

success of activity of enterprises. Basic directions of increase of the labour productivity defined by

the increase of motivation.

Keywords: motivation, labour, expense of time productivity on work.

http://ipc.com.ua/index.htmlhttp://ipc.com.ua/index.htmlhttp://www.ippnou.ru/print/002596/kaf_men_05@mail.ru

13

УДК 331.103.11

КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙ

Ю.В. Бєляєва

Науковий керівник: к.е.н., доцент Красномовець В. А.

Кафедра менеджменту

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

e-mail:kaf_men_05@mail.ru

У статті розглянуто теоретичні підходи до тлумачення понять

організація, формальні і неформальні організації, прості організації та складні

організації.

Ключові слова: організація, класифікація організацій, ділові, громадські,

асоціативні організації.

В сучасній літературі існує досить багато визначень організації, а також її

класифікацій. Організація означає поєднання, побудову, об'єднання чогось або

когось у єдине ціле. За визначенням Б. Карлофа "організація — це інструмент

координації трудових внесків різних людей для досягнення загальної

мети"[2;c.98].

Організація — це соціальне утворення з певними межами, що функціонує

на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для

досягнення спільної мети "[2; c.100].

Організація – група людей, діяльності якої свідомо, керовано або

спонтанно координується для досягнення певної мети.

Е.Т. Усенко та Г.Г. Шинкарецька зазначають: «Організації, беручи участь у

правотворчому процесі, уже діють від власного імені». Їх волевиявлення

відрізняються від волевиявлень держав-членів, не є сумою волевиявлень

держав-членів або їх загальним волевиявленням. [3;c. 160].

В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної

особи, називають підприємствами, товариствами, асоціаціями, об‘єднаннями,

тощо. На практиці використовують терміни „фірма‖, „корпорація‖ та інші.

Організації класифікуються за різними ознаками: способом та метою

утворення, кількістю цілий, величиною, юридичним статусом, формам

підприємництва, характером адаптації до змін.

За способом і метою утворення організації поділяють на формальні і

неформальні.

Формальні організації – групи працівників, діяльність яких свідомо

планується, мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певної

kaf_men_05@mail.ru

14

мети. Такими організаціями є підприємства, відділи, підрозділи, служби,

комітети, факультети, кафедри, тощо. (Формальні організації називатимемо

просто „організаціями‖).

Неформальні організації – це групи працівників, що виникають і

функціонують спонтанно. Найчастіше вони входять до складу формальної

організації, створюються на основі спільних інтересів. Неформальними

організаціями є групи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва,

економічних підходів тощо.

За кількістю цілей виділяють прості організації (мають одну ціль) і складні

організації (ставлять перед собою комплекс взаємопов‘язаних цілей), яких в

економіці переважно більшість.

За величиною виокремлюють великі, середні та дрібні організації. У

великих організаціях працюють тисячі працівників, у середніх – сотні, а в

дрібних – десятки.

Офіційно зареєстровані організації отримують статус юридичної особи

(офіційне визнання, атрибути державної реєстрації, рахунок в банку, форма

підприємництва тощо). Усі інші організації є неюридичними особами.

За формами підприємництва організації поділяють на підприємства,

господарські товариства, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо.

За характером адаптації до змін виділяють механістичні організації

(характеризуються консерватизмом, негнучкою організаційною структурою,

управління автократизмом у контролі та комунікаційних, фетишизацією

стандартизації тощо) і органістичні (характеризуються динамічністю,

гнучкістю організаційних структур управління, розвинутим самоконтролем,

демократизацією комунікацій тощо).

Організації складають основу світу менеджерів, саме в них

спостерігаються процеси і стани, які є причиною існування менеджменту

Для різних типів організацій використовуються різні методи вивчення їх

діяльності, оскільки організації ставлять перед собою соціальні цілі, що істотно

відрізняються. Соціальні організації мають різноманітні форми [1; с.206]. Як

приклади можна назвати підприємство, лікарню, ВНЗ, школу, політичну

партію, спортивне товариство, орган влади. Складність і різноманітність

організацій зумовлюють необхідність їх класифікації.

Монастирський Г. Л. виділяє такі основні критерії класифікації [2; c.103]:

• за критерієм формалізації: формальні (мають чітко визначені цілі,

правила поведінки, структуру й зв'язки) та неформальні (функціонують без

чітко визначених цілей, правил та структури) організації;

• за формою власності: приватні, колективні (корпоративні), комунальні та

державні організації;

• за формою результату: комерційні (орієнтуються на прибуток) та

некомерційні організації (орієнтуються на одержання соціального ефекту);

• за типом завдань, що вирішуються: економічні, фінансові, політичні,

освітні, медичні, військові та ін.;

15

• за принципами об'єднання людей: добровільні (церква, політичні партії,

клуби), примусові (армія, початкова школа, тюрма, психіатрична лікарня),

унітарні (їх члени об'єднуються для досягнення загальної та індивідуальної

мети — підприємства, банки, ВНЗ);

• за характером діяльності: технологічні (реалізують технологію

виготовлення певної продукції або надання послуг), програмно-цільові

(реалізують певну програму діяльності з вирішенням певної соціальної

проблеми), не програмні (реалізують гнучку і складну програму дій, яку

визначити наперед неможливо) "[2;c.107].

Як і системи, організації поділяються на штучні і природні. Перші

створюються штучним шляхом: вони проектуються, потім будуються і

реалізуються на практиці. Прикладами штучних організацій є підприємства,

школи, лікарні. Природні організації виникають без попереднього

проектування та інших наперед визначених дій, наприклад поселення людей,

що виникає стихійно.

Однією з основних класифікацій організацій є їх поділ на:

1) ділові. Такі організації мають штатних працівників, які одержують

заробітну плату та інші виплати. Вони створюються окремими підприємцями,

колективами або соціальними інститутами: державою, місцевим

самоврядуванням, акціонерними товариствами. Ділові організації можуть бути

державними, муніципальними, приватними. Внутрішнє цільове регулювання

діяльності в межах організації здійснюється за допомогою адміністративно-

управлінського апарату;

2) громадські. Ці організації становлять союз індивідуальних учасників,

об'єднаних суспільно значущою метою. На відміну від ділових організацій,

орієнтованих на задоволення потреб населення, громадські організації

займаються вирішенням соціальних проблем суспільства або проблем членів

своїх організацій. Регулювання діяльності в межах громадських організацій

забезпечується спільно прийнятим статутом та дотриманням принципу

виборності керівництва;

3) асоціативні організації. Вони побудовані на основі особистих симпатій,

взаємної прихильності, загальних інтересів — це сім'я, коло друзів і знайомих,

студентська компанія, неформальні групи і об'єднання [4; c.231].

Відзначимо три особливості ділових організацій . [4; c.236].

Перша полягає в тому, що основу цільових установок ділових організацій

становить комерційна ідея. Тому в своїй діяльності такі організації повинні

орієнтуватися на досягнення кінцевого результату, який, як правило,

виражається в грошовому або речовому еквіваленті.

Друга особливість випливає з того, що ділові організації або оперують

значними матеріальними і грошовими ресурсами, або здійснюють істотний

вплив на управління такими ресурсами. Тому в їх системах управління

найчастіше використовується жорстка ієрархічна структура.

16

Третьою характерною рисою всіх ділових організацій є перетворення

матеріальних або інформаційних ресурсів, що надходять на вхід організації, в

кінцевий продукт за умови вирішення соціально-значимих завдань [2; c. 135].

Федулова Л. І. класифікує організацію за різними ознаками [2; c. 98]:

1. Мета й характер діяльності (комерційні і некомерційні);

2. Форма власності майна (приватні, колективні а також державні);

3. Правовий статус і форма господарювання (одноосібні кооперативні

господарські товариства);

4.Галузево-функціональний вид діяльності (промислові,

сільськогосподарські, будівельні, торговельні та банківські);

5. Розмір за чисельністю працівників (малі, середні, великі) [2; c.99].

Найважливішою серед наведених ознак є класифікація організацій за

правовим статусом і формою господарювання. Одноосібне підприємство є

власністю однієї особи або родини. Воно відповідає за свої зобов'язання усім

своїм майном чи капіталом. Таке підприємство може бути зареєстрованим як

самостійне або як філія іншого. Форму одноосібних мають здебільшого

підприємства з невеликою кількістю працівників.

Кооперативні підприємства (кооперативи) — добровільні об'єднання

громадян, створені з метою спільного ведення господарської або іншої

діяльності. Характерною їхньою ознакою є особиста участь кожного члена

колективу в діяльності, використання власного або орендованого майна.

Господарські товариства являють собою об'єднання підприємців з певною

залежністю від характеру інтеграції осіб чи капіталу, а також мірою

відповідальності за свої зобов'язання. До них належать:

• повні;

• з обмеженою відповідальністю;

• командитні;

• акціонерні.

Я вважаю, що організація – група людей, діяльності якої свідомо, керовано

або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Порівнюючи класифікацію організацій за Монастирським Г. Л. і за

Федуловою Л. І. я визначила спільні риси.

А саме:

• за формою власності: приватні, колективні (корпоративні), комунальні та

державні організації;

• за формою результату: комерційні (орієнтуються на прибуток) та

некомерційні організації (орієнтуються на одержання соціального ефекту).

Я віддаю перевагу класифікації організації Федулової Л. І.Тому, що вона

більш точна і зрозуміла.

Література

1. Монастирський Г.Л. Теорія організації: Навч. посіб. — К.: Знання, 2008. — 319 с.

17

2. Навч. посіб. / Л. І. Федулова, В. Г. Федоренко, В. Ф. Гриньов та ін.; За ред. Л. І. Федулової. — К.: Наук. світ, 2002.

3. 3.Усенко Е.Т., Шинкарецкая Г.Г. Международное право. – М.: Юристъ, 2003. – 495 с.

4. 4.. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. «Основи менеджменту».- Львів: «світ», 1995. -296 с.

CLASSIFICATION ORGANIZATION

Y.V. Belyaeva

Supervisor: candidate of economic sciences, Associate Professor

Krasnomovets V. A.

Department of Management

Cherkassy National University named after Bogdan Khmelnitsky

e-mail: kaf_men_05@mail.ru

The article deals with the theoretical explanation of the summaries to the organization, formal

or informal organization of simple and complex organization.

Keywords: Organization classification organizations, business, community, association

organization.

kaf_men_05@mail.ru

18

УДК 336.14+336.2 (477)

ВПЛИВ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

С. Бондар, М. Єфімчук

Науковий керівник: ст. викладач Коваль Г. І.

Кафедра міжнародних економічних відносин

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

е.mail: sonya4na@mail.ru

Проаналізовані причини виникнення фінансово-економічної кризи в

Україні. Виявлено вплив зовнішнього економічного середовища на національну

економіку. Визначені внутрішні чинники, які поглиблюють кризові явища в

економіці.

Ключові слова: фінансово-економічна криза, спад виробництва,

економічні ризики, банківська система, кредит, бюджет, державний борг,

інвестиції, державна політика.

Світова фінансова криза, що зародилась у США як криза ринку

нерухомості та похідних фінансових інструментів, згідно з логікою глобалізації

поширилася по світу, вдаривши і по українському фінансовому ринку.

Основними її причинами експерти називають надмірно експансивну

грошову політику Федеральної резервної системи (ФРС) США, наявність

величезного дисбалансу у світовій економіці, зокрема великий профіцит у

зовнішній торгівлі Китаю, значний торговельний дефіцит у США, вади системи

управління ризиками в інвестиційних банках, недосконалість регулювання

фінансових ринків на національному і міжнародному рівнях.

В Україні фінансова криза розпочалася восени 2008 р. з різкої девальвації

гривні та швидко переросла в масштабну фінансово-економічну кризу. У ІІІ

кварталі відбулося обвальне падіння виробництва і попиту, масові звільнення,

виникли проблеми з ліквідністю банків і фірм, відплив вкладників з банків та

іноземних інвестицій, затримки з оплатою боргових зобов‘язань як фірмами,

так і населенням. У результаті банківська система опинилася під загрозою

повного розвалу, що змусило державу запровадити тимчасові адміністрації у 17

банках і у декількох з них здійснити фінансові вливання з бюджету для

підвищення капіталізації та запобігання банкрутству. У цілому за 2008 рік

від‘ємне сальдо платіжного балансу збільшилося до 12,9 млрд дол., або до 7,1%

ВВП. Унаслідок кризи різко погіршилася збалансованість

зовнішньоекономічного сектору економіки країни: коефіцієнт покриття імпорту

товарів експортом впав до 80%, тоді як у 2004 році він становив 112,6%.

sonya4na@mail.ru

19

Фінансовим наслідком цього стало істотне послаблення обмінного курсу

гривні. Офіційний курс знизився з 4,8 грн до 7,7 грн за 1 дол. США [3, с.45 ].

Отже, фінансово-економічна криза в Україні протікала в трьох основних

площинах:

1. Заморожування кредитної діяльності, вилучення депозитів із

банківської системи, ерозії капіталу банківських установ.

2. Падіння світових цін на товари національного експорту, зниження

рівня виробництва, погіршення фінансових результатів підприємств і

зменшення надходжень до державного бюджету.

3. Вилучення обігових коштів підприємств і банків – міжнародних

позичальників та скорочення валютних резервів НБУ в умовах високого

зовнішньоборгового навантаження та неможливості рефінансування боргових

виплат [5].

Світова криза зачепила Україну за декількома напрямами. По-перше,

восени 2008 року відбулося стрімке падіння зовнішнього попиту на товари, які

експортувалися, що призвело до зниження цін на світових ринках. У цих

умовах почав реалізовуватися ризик невигідної зовнішньої спеціалізації

України. Вартісні обсяги експортних поставок у листопаді-грудні 2008 р.

знизилися на 19% порівняно з відповідним періодом 2007 року. Обсяги

експорту металургійної продукції в IV кварталі 2008-го зменшилися на 50,7%

порівняно із III кварталом. Експорт машинобудівної продукції, сягнувши

максимального значення у ІІІ кварталі 2008 року (3,3 млрд дол. США), у ІV

кварталі повернувся на рівень І кварталу (2,4 млрд дол.).

Водночас підвищення цін світових ринків на енергоносії, сировину й

матеріали призвело до зростання вартісних обсягів імпорту [2, с.10].

По-друге, різко скоротилося зовнішнє фінансування, припинив приплив

дешевих іноземних запозичень. Економічне зростання останніх років відбулося

значною мірою за рахунок кредитних джерел, які забезпечували збільшення

попиту, передусім споживчого. Ефективне обслуговування зовнішнього боргу

обсягом 103,2 млрд дол. США було неможливим.

Наслідки для економіки України були такі.

1. Посилення загального інфляційного фону. Інфляційна спіраль,

розкручена у 2007 році, мала продовження і в наступних роках. Нестабільність

політична не могла не позначитися на економічній площині. Всі галузі,

орієнтовані на зовнішні ринки або, відповідно до особливостей виробничого

процесу, обслуговують експортоорієнтовані виробництва. Фактор конвергенції,

на формування якого впливає відкритість економіки України, в умовах коли в

більшості країн світу зростали і споживчі ціни, також вплинув на прискорення

інфляційних процесів на вітчизняному споживчому ринку.

2. Підвищення ролі експортних виробництв в економічному зростанні.

Спостерігається поступове прискорення зростання виробництва в

експортоорієнтованих галузях економіки і перерозподіл фінансових ресурсів в

економіці від решти секторів до сировинного та експортоорієнтованого

20

секторів, зокрема й через банківську систему. Обсяг експорту товарів та послуг

України за 2010 р. становив 63067,1 млн дол. США, імпорту – 66180,2 млн дол.

(приблизно на рівні відповідних показників 2007 року). Порівняно з 2009 р.

експорт збільшився на 27,9% (на 13773,1 млн дол.), а імпорт – на 30,8% (на

15573,6 млн дол.). Починаючи з 2006 року спостерігається негативне сальдо

зовнішньоторговельного балансу, яке обумовлене від‘ємним сальдо зовнішньої

торгівлі товарами. У 2010 р. воно становило 3113,1 млн дол. (у 2009 р. також

негативне – 1312,6 млн.дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту становив

0,95 (у 2009 р. – 0,97).

3. На тлі другої хвилі світової фінансової кризи не залишився осторонь

світових процесів й український фондовий ринок. Це пов‘язано головним

чином із виходом з українського ринку, як і зі світового, частини іноземних

інвесторів, так званих спекулянтів, а також із нестабільною політичною

ситуацією в Україні. Тобто в економіці України при вільному перетоку капіталу

спостерігалися цілком ринкові тенденції пошуку надприбутків, що в умовах

посилення сировинної орієнтації на світових ринках, відповідно, посилило на

етапі другої хвилі експортну та сировинну складові вітчизняної економіки.

Сьогодні світова фінансова криза впливає на економіку України через

ось що.

1. Циклічне уповільнення світової економіки, що загалом може скоротити

попит на експортну продукцію, а отже, експортну виручку та призвести до зни-

ження надходжень державного бюджету, девальвації гривні, зменшення

заробітної плати тощо.

2. Стрибки цін на товари на світових ринках, викликані нестабільністю

фінансових і валютних ринків. У разі їх значного падіння виникне проблема

скорочення торгівельного балансу, що значно послабить позицію України на

міжнародних ринках.

3. Обвал котирувань на світових фондових ринках спричинив різке і

вагоме падіння акцій вітчизняних компаній.

4. Паніка на фінансових ринках і банкрутство великих інвестиційних

банків загрожують труднощами у рефінансуванні зовнішнього боргу

вітчизняних банків та корпорацій [1].

Криза в Україні характеризується порушенням відлагоджених зв‘язків

між ключовими елементами фінансової та економічної систем держави, сис-

тематичною незбалансованістю доходів і видатків бюджету, невпинним

зростанням державної заборгованості, нераціональною структурою бюджетних

витрат, неоптимальним рівнем податкових платежів тощо [4].

Першочергові заходи антикризової політики мають здійснюватись у

наступних напрямках:

- заходи щодо стабілізації фінансової системи;

- заходи щодо валютно-курсової стабілізації;

- сприяння пожвавленню економічної активності, в тому числі через

покращення бізнес-клімату;

21

- заходи щодо збереження керованості національної економіки.

Антикризові заходи мають бути реалізовані не тільки у напрямках

надання державної фінансової підтримки окремим секторам економіки,

підвищення ефективності діяльності державних органів, а насамперед через

покращення регуляторного середовища як в цілому, так і для окремих секторів

економіки.

Ефективними кроками в подоланні фінансової кризи були б також:

запровадження режиму економії щодо витрачання бюджетних коштів на управління, оборону, фінансування збиткових і низько рентабельних

виробництв, різних видів дотацій;

визначення доцільності фінансування деяких соціальних витрат;

зменшення обсягів фінансових запозичень для покриття дефіциту державного бюджету;

удосконалення методів залучення до інвестиційної сфери особистих накопичень населення;

забезпечення фінансової підтримки малого бізнесу й посилення відповідальності суб‘єктів господарювання за дотримання вимог податкового

законодавства;

оптимізація рівня податкових вилучень до бюджету;

стимулювання ведення інноваційної діяльності. Отже, основними причинами фінансово-економічної кризи в Україні є

монокультурна експортна залежність економіки, кредитна експансія НБУ,

безконтрольне нарощування зовнішнього боргу, нерозвиненість вітчизняного

фондового ринку, спекулятивна політика іноземних банків. З метою подолання

кризи й виходу на новий рівень розвитку національної економіки потрібна така

стратегія, яка б відповідала інноваційно-інвестиційній моделі розбудови

економіки. Починати треба з розвитку високотехнологічних виробництв і

виходу на світовий ринок не з сировинними ресурсами, а з високоякісною

конкурентоспроможною продукцією. Ці непрості процеси вимагають активної

ролі держави із втілення дієвих антикризових заходів в національну економіку.

Література

1. Бобров Є. А. Аналіз причин виникнення світової фінансової кризи та її вплив на економіку України / Є. А. Бобров // Фінанси України. – 2008. –

ғ 12. – С. 33–43.

2. Буковинський С.А. Фінансова криза в Україні: вплив на розвиток економіки та деякі заходи з досягнення фінансової стабілізації / С.А.

Буковинський // Фінанси України. – 2010. – ғ11. – с. 10– 30

3. Носова О. Про фундаментальні причини фінансових криз та життєздатність фінансових ринків сучасній формі / О. Носова //

Економіка України. – 2011. – ғ4. – с.45–55

22

4. Петрик О. Фінансова криза в Україні та заходи щодо її подолання / О. Петрик // Вісник НБУ. – 2009. – ғ 8. – С. 4–10.

5. Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи [Електронний 6. ресурс] – режим доступу: http://www.niss.gov.ua/book/vidannya/ Ekon.

kriza.pdf.

The reasons of rise of financial and economic crisis in Ukraine are analyzed. The influence

of external economic environment on a national economy is detected. The internal factors which

deepen the crisis phenomena in an economy are determinate.

Keywords: financial and economic crisis, setback in production, economic risks, bank

system, credit, budget, national debt, investments, public policy.

http://www.niss.gov.ua/book/vidannya/%20Ekon.%20kriza.pdf.http://www.niss.gov.ua/book/vidannya/%20Ekon.%20kriza.pdf.http://www.niss.gov.ua/book/vidannya/%20Ekon.%20kriza.pdf.

23

УДК 37.091.3

ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ОБУЧЕНИЕ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ

ИНОЯЗЫЧНОЙ ЛЕКСИКЕ СРЕДСТВАМИ ИГРОВЫХ ВИДОВ

ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

А. А. Бублик

Научный руководитель: канд. пед. наук, доц. Каменский А. И.

Кафедра иностранных языков

Республиканское высшее учебное заведение

«Крымский гуманитарный университет», (г. Ялта)

е.mail: kafedra_2010@mail.ru

В статье описан ход и обобщены результаты экспериментального

обучения младших школьников иноязычной лексике средствами игровых видов

деятельности. Методический эксперимент доказал эффективность

применения учебно-познавательных игр, способствовавших формированию и

развитию иноязычных рецептивного и репродуктивного лексических навыков,

активизации речемыслительной деятельности и развитию речевой реакции,

зрительной памяти, произвольного восприятия, логического мышления,

воображения, эмоциональной сферы учащихся.

Ключевые слова: экспериментальное обучение, младшие школьники,

иноязычная лексика, игровые виды деятельности.

Проблемой внедрения игровых приѐмов в обучение иностранному языку

занимались М. З. Биболетова, И. Н. Верещагина, М. В. Дворник,

А. В. Конышева, Г. В. Матюха, Г. В. Рогова, М. Ф. Стронин, З. Я. Футерман,

J. Asher, E. Clair, C. Gattegno, J. High, M. Rinvolucri, разработавшие учебники,

построенные на массовом использовании игровых приѐмов; О. А. Колесникова,

Е. И. Пассов, В. Б. Царькова, изучавшие зависимость уровня мотивации от

интегрирования игровых видов деятельности в учебную деятельность. Тем не

менее, использование игровых методов при обучении иноязычной лексике

остаѐтся одной из сложных задач в преподавании иностранного языка.

Лексические игры зачастую используются без учета этапа и вида

формируемого лексического навыка. Лексические игры должны не только

сосредотачивать внимание учащихся исключительно на лексическом

материале, помогая им в приобретении и расширении словарного запаса, но и

активизировать речемыслительную деятельность учащихся, развивать их

речевую реакцию. Остается нерешенной в практике школьного обучения

иноязычной лексике проблема соответствия характера игрового задания

формируемому навыку, без чего учебная лексическая игра-упражнение не

kafedra_2010@mail.ru../../../../../exec/obidos/search-handle-url/index=books&field-author=Rinvolucri,%20Mario/103-0822191-4139801

24

может эффективно способствовать формированию репродуктивного и

рецептивного лексических навыков, создавать внешнюю и внутреннюю

наглядность. Вышесказанное обусловило выбор темы статьи и составило ее

актуальность.

Цель статьи – обобщить результаты экспериментального обучения

младших школьников иноязычной лексике средствами игровых видов

деятельности.

Экспериментальное обучение младших школьников иноязычной лексике

основывалось на разработанной серии учебно-познавательных игр, которая

включала три последовательных этапа учебных действий. Каждому этапу

соответствовала своя группа упражнений, которые объединились в цикл уроков

по теме Animals. Выполнение учебно-игровых заданий осуществлялось в

языковых и условно-речевых упражнениях. По способу выполнения и

характеру направленности речевой деятельности упражнения серии являлись

имитационными, подстановочными, трансформационными и

комбинированными рецептивно-репродуктивными и рецептивно-

продуктивными заданиями.

В основу методической организации процесса обучения была �