Микола ВоронийМикола Вороний

Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло.Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло.Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,

І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло… Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло…

(М.Вороний “(М.Вороний “VAE VICTIS”VAE VICTIS”))

Микола Кіндратович Вороний Микола Кіндратович Вороний народився 7 грудня 1871р. на народився 7 грудня 1871р. на

Катеринославщині в сімКатеринославщині в сім`̀ї ї ремісника .ремісника .

Навчається у Харківському реальному училищі, а згодом у Ростовському, звідки був

виключений за зв'язки з народниками

У Львові зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування його світогляду. Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером українського театру товариства "Руська бесіда", у редакції журналу "Життя і слово», «Заря».

У 1910 році оселився в Києві, працював у У 1910 році оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Жовтневої революції театральній школі. Жовтневої революції Вороний не сприйняв і в 1920р. емігрував за Вороний не сприйняв і в 1920р. емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова.Стаффом, невдовзі переїхав до Львова.

Після російсько-більшовицької Після російсько-більшовицької окупації України поет мусив окупації України поет мусив

емігрувати за кордон. Спочатку емігрувати за кордон. Спочатку працював радником уряду УНР у працював радником уряду УНР у

Варшаві. Згодом переїхав до Варшаві. Згодом переїхав до Львова, де викладав у Львова, де викладав у

консерваторії та в консерваторії та в організованій нам драматичній організованій нам драматичній

школі.школі.

У 1926р. Повертається на У 1926р. Повертається на підрадянську Україну. Працював підрадянську Україну. Працював викладачем Харківського музично-викладачем Харківського музично-драматичного інституту, у драматичного інституту, у київському “Укртеатрокіновидаві”, київському “Укртеатрокіновидаві”, перекладав лібрето, писав статті, перекладав лібрето, писав статті, кіносценарії.кіносценарії.

1934р. Микола Вороний 1934р. Микола Вороний був засуджений на три був засуджений на три роки таборів, але роки таборів, але через хворобу через хворобу покарання замінили покарання замінили засланням до засланням до Казахстану. Казахстану. Дізнавшись про долю Дізнавшись про долю батька, син митця, батька, син митця, Марко Вороний Марко Вороний залишив усе і приїхав залишив усе і приїхав рятувати батька. Він рятувати батька. Він вимагав перегляду вимагав перегляду справи й зняття справи й зняття обвинувачень. Але обвинувачень. Але клопотання не клопотання не допомогли.допомогли.

Микола Вороний змушений був виїхати з Микола Вороний змушений був виїхати з Києва на заслання, а Марка Києва на заслання, а Марка

заарештували, рік тримали в одиночній заарештували, рік тримали в одиночній камері без суду й слідства, а потім камері без суду й слідства, а потім винесли вирок – сім років каторги в винесли вирок – сім років каторги в

холодній Карелії.холодній Карелії.

Ідучи на смерть, Микола Вороний, на Ідучи на смерть, Микола Вороний, на його щастя, так і не довідався, що сина його щастя, так і не довідався, що сина Марка вже немає – його розстріляли в Марка вже немає – його розстріляли в

концтаборі ще 3 листопада 1937р.концтаборі ще 3 листопада 1937р.Невдовзі після цього за рішенням Невдовзі після цього за рішенням

Особливої трійки при УНКВС по Одеській Особливої трійки при УНКВС по Одеській області був страчений і області був страчений і

шістдесятисемилітній Микола шістдесятисемилітній Микола Кіндратович. Це сталося 7 червня 1938р. Кіндратович. Це сталося 7 червня 1938р.

о 24 годині.о 24 годині.

У царстві У царстві бездушному, у бездушному, у мороці ночі,мороці ночі,Де безнадія Де безнадія розвісила гасла.розвісила гасла.Знала душа, що не Знала душа, що не бачили очі,бачили очі,Свічка не згасла…Свічка не згасла…згаса...згаса...

Творчість:• Друкуватися М. Вороний почав у 1893 р.

(вірш «Не журись, дівчино»). • Публікувався в періодичних виданнях

«Зоря», «Літературно-науковий вісник», «Засів», «Дзвін», «Сяйво», «Рада» та інших. • 1899 року поет написав свій найвідоміший

твір — поему «Євшан-зілля» про необхідність повернення людині історичної пам'яті,

усвідомлення своєї національної приналежності.[

• Перша збірка Вороного «Ліричні поезії» вийшла 1911 р. у Києві. Вірші її були сповнені музикальності, свіжості образів. • У наступній збірці «В сяйві мрій» (1913 р.) Вороний іде шляхом певної естетизації, самозамилування ліричного героя. • Поезія Вороного дедалі глибшає змістом, порушує загальносвітові теми, філософські питання («Мандрівні елегії»). • Він одним із перших вводить у лірику тему міста, переймає ряд традиційних мотивів європейської поезії.

• Вороному належить ряд мистецтвознавчих («Пензлем і пером») і театрознавчих розвідок

(«Театральне мистецтво й український театр», 1912; «Театр і драма», 1913), в яких

він виступає прихильником системи Станіславського; «Михайло Щепкін», 1913 р.;

«Український театр у Києві», 1914 р.; «Режисер», 1925 р.; «Драматична

примадонна», 1924 р. — про сценічну творчість відомої актриси Л.Ліницької.

• Вороний — автор ряду літературознавчих статей, театральних рецензій.

• У спадщині Вороного значне місце посідають переклади й переспіви з інших літератур.

Дякую за увагу!