Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

www.vechirniykiev.com.ua

112 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

27 червня 2018 року № 26 (19311)

Вітаю всіх громадян України з Днем Конституції! Зі святом демократії, рівності, верховенства права – основних принців, закріплених в Основному Законі держави.

Ухвалення Конституції в 1996 році стало найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина в Україні, фундаментом нашої державності, незалежності, демократії. І сьогодні важливо, аби положення і норми української Конституції були не тільки деклара-ціями, а реально працювали на благо громадян України. Щоби кожен українець почувався захищеним і відчував, незалежно від посади, соціального статусу, політичних і релігійних переконань, що живе у сучасній, європейській, демократичній державі, де панує закон і главенствує право.

Сьогоднішня Конституція України доволі молода – їй виповнюється 22 роки. Втім, перша українська Конституція гетьмана Пилипа Орлика була упорядкована понад 300 років тому. І однією з перших в Європі і в світі створила демократичні стандарти поділу влад в управлінні між законодавчою, виконавчою та судовою гілками.

І сьогодні, коли Україна проходить через складні випробування, відстоюючи свою державність і незалежність, дуже важливо демон-струвати і нашим громадянам, і всьому світу, що ми – правова євро-пейська держава. – Держава, яка створює демократичне суспільство, працює над підвищенням стандартів життя. І неухильно дотримується демократичних прав і свобод громадян.

Зі святом вас! Ваш Віталій Кличко

Віктор МУСІЯКА: «Президентське оточення намагалося зірвати голосування»День народження професора Віктора Мусіяки, якому випов-нюється 72 роки, співпадає з днем народження Конституції України. 22 роки тому він був у числі тих 315 парламен-тарів, які проголосували за Основний Закон незалежної держави. І сьогодні, незважа-ючи на поважний вік, заслу-жений юрист працює у Цент рі Разумкова на посаді науко-вого консультанта з правових питань.

ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ

Продовження на 5-й стор.

З вітерцем?..� У КИЇВРАДІ ПРОПОНУЮТЬ ПІДВИЩИТИ

МАКСИМАЛЬНУ ШВИДКІСТЬ НА ГОЛОВНИХ МАГІСТРАЛЯХ СТОЛИЦІ

Максимальна швидкість автівок у населених пунктах – 50 кілометрів за годину, яку Кабмін запровадив з січня цього року, годиться не для всіх вулиць Києва.

ІНФРАСТРУКТУРА

Продовження на 4-й стор.

«А без Подолу Київ неможливий…»Дискусія довкола питання, яким бути Новому Подолу і як йому вписатися в архітектуру старого, триває давно. Вихлюпує на телеекрани і сторінки газет, не дає спокій-но спати експертам і просто небайдужим громадянам. Нагадаємо: Новим Подолом називають проект забудо-ви промислової зони вздовж вулиці Набережно-Луго-вої, де планують звести масштабний житлово-офісний комплекс.

Продовження на 6-й стор.

ЗМІНА

Бути чи не бути музею на Поштовій площі?� КРИГА СКРЕCЛА: КИЇВРАДА ПІДТРИМАЛА

РІШЕННЯ ЩОДО ПРОДОВЖЕННЯ РОЗКОПОК ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРТЕФАКТІВ НА ПОШТОВІЙ ПЛОЩІ

КОМУНІКАЦІЇ

Продовження на 3-й стор.

Сезонні небезпеки Протягом року ми з нетерпінням чекаємо на літо, забу-ваючи, що ця благодатна пора року не позбавлена й неприємних сюрпризів. І часто-густо впадаємо у розпач, коли треба навпаки швидко діяти, рятуючи власне або чиєсь життя.

Продовження на 12-й стор.

БУДЬМО ЗДОРОВІ

стор. 10-16

TV-програмаЗінаїда ТУРЧИНА: «Важливо робити ставку на своїх українських гравців»

маа стор. 11 стор. 7-10

28 червня 28 червня День Конституції День Конституції

УкраїниУкраїни

Молодь завжди була рушійною силою для Києва, тому творчий внесок кожного преміанта над-важливий, відзначила голова по-

стійної комісії Київради з пи-тань освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту Ганна Старостенко, вітаючи нагороджених.

– Столиця пишається вашими на-уковими, творчими і спортивними досягненнями. Від успіху кожного із вас залежить успіх нашого міста і нашої держави. Тож я бажаю вам мирного неба, віри в себе, рішучості й утілення всіх ваших життєвих прагнень! – сказала вона.

ФОТОФАКТ

Вечірній Київ | 27 червня 2018 року | №26 (19311)КУР’ЄР «ВК»2

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

ПРОЕКТИ

ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ

КОМУНАЛКА

ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ

ВИЗНАННЯ

ПЕТИЦІЇ

РІШЕННЯ

Троєщина цивілізуєтьсяПісля активних громадських обговорень на засіданні архітектурно-містобудівної ради розглянуто два проекти детальних планів: промрайону Троєщина та ділянки в районі станції метро «Червоний хутір». Про це по-відомили у Департаменті містобудування та архітектури КМДА.

Згідно із першим проектом, заплановано будів-ництво нових багатоповерхових паркінгів на місці старих гаражів, що збільшить кількість паркомісць із 4 тисяч до понад 10 тисяч і значно поліпшить ситуацію з паркуванням у Деснянському районі.

Крім того, план включає будівництво транспортної розв’язки на перетині проспекту Генерала Ватутіна

з вулицями Братиславською, Теодора Драйзера та Електротехнічною з урахуванням продовження проспекту Ватутіна у напрямку Чернігова.

Щодо району станції метро «Червоний хутір» в ме-жах вул. Вінграновського, Тростянецької, Вересневої, Бориспільської та пров. Поліського у Дарницькому районі, то ця територія, за словами проектувальни-ків, має значну кількість містобудівних проблем, які заплановано вирішити завдяки ухваленню деталь-ного плану.

Задля поліпшення соціальної інфраструктури передбачено будівництво нових дитячих садків (із збільшенням кількості місць майже удвічі), рекон-струкцію школи № 160 зі збільшенням її території та будівництво нової школи.

Столична влада не збирається сплачувати НАК «Наф-тогаз» штрафи приватної компанії «Київенерго». Нині сума цих штрафів і пені становить близько 1 мільярда 200 мільйонів гривень. Про це заявив мер столиці Віталій Кличко в ефірі телеканалу «Київ».

– Я роблю все, аби захистити інтереси киян. А платити чужі борги? Вибачте, 1 мільярд 200 мільйонів – це, наприклад, 10 нових дитячих садків! Кияни не повинні сплачувати за бездарні наслідки госпо-дарської діяльності приватних компаній, – заявив Віталій Кличко.

Він повідомив, що столична влада звернулася до суду, аби змусити НАК «Нафтогаз» укласти угоду на газопостачання ко-мунального підприємства «Київтеплоенерго» та не допустити відключення теплоелектростанцій, які виробляють електро-енергію для столиці.

«Наші юристи переконані на сто відсотків, що правда на нашій стороні. Нагадаю, більше 3 тисяч будинків залишаються сьогодні без гарячої води. Були різні пропозиції. Навіть йти на дебати. Та хочу сказати – такі спірні питання на дебатах не вирішують. Ми споді-ваємося, що суд швидко ухвалить рішення, і ми зможемо відновити постачання гарячої води», – підкреслив мер столиці.

Слово за тобою, Фемідо!

Вода подорожчає

«Адреса: Київ» Таку назву має виставка, що відкрилася днями у Музеї сучасного мистецтва України. На ній представ-лено роботи художників, присвячені столиці.

Тут можна побачити Київ та-ким, яким бачать і відчувають його митці – Олена Яблонська, Олександр Павлов, Ганна Файнер-ман, Ернест Котков, Олександр Найден, Ніна Бондаренко, Олексій Орябинський, Зоя Орлова, Віктор Козик, Яким Левич, Олег Живот-ков, Юрій Соломко, Валентин Реунов, Олена Агамян, Любов Рапопорт.

Виставка триватиме до 9 ве-ресня. Вхід вільний.

ВЕРНІСАЖ

На пленарному засіданні Київради депутати ухва-лили примусити приватне підприємство «Маркон» зменшити висотність май-бутньої будівлі.

Нагадаємо, забудовник мав намір в історичній зоні на Андріївському узвозі збудувати 9-поверховий го-тель. У разі невиконання рішення Київради договір оренди з забудов-ником буде розірвано в односторон-ньому порядку. До речі, забудовник грубо порушив умови не лише щодо висотності, а й норми земельного законодавства (про це свідчить акт

земельної ділянки, складений де-партаментом земельних ресурсів КМДА). Йдеться про незаконне за-хоплення території: підприємству виділи всього 20 соток під забудову, а будує воно на 30-ти.

– Це рішення є дуже важливим для Києва, адже на Андріївському узвозі збиралися збудувати «мон-стра» на кшталт вже існуючого на Подолі, – прокоментував рішення юрист Єгор Недашківський. – Висота обох приблизно однакова, тільки один височіє на «Валах», а ін-ший псував би вигляд всього Києва.

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Обійдемось без «монстрів»

В Оболонському районі столиці на вул. Макіївській, 9 створено новий кому-нальний дошкільний зак-лад № 593. За відповідне рішення проголосували 70 депутатів Київради.

– Оболонський район має на-гальну потребу у створенні нового закладу дошкільної освіти, адже дитсадки району працюють наразі зі значним навантаженням. Після здійснення аналізу раціональності використання комунального май-

на було знайдено приміщення, яке можна переобладнати у садочок на 225 місць. Тобто після ремонту та наповнення усім необхідним, заклад зможе відкрити понад 12 груп, що суттєво знизить напругу в мікрорайоні щодо влаштування дітей у дитсадки. Наразі вже здій-снюються роботи з реконструкції закладу, на які виділено понад 21 мільйон гривень, – повідомила голова постійної комісії Ки-ївради з питань освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту Ганна Старостенко.

Жителька столиці Юлія Ламаш подала до Київради пе-тицію, щоб обмежити рух мотоциклів після 22.00. Адже вночі мотоциклісти влаштовують перегони, і шум заважає спокійно спати мешканцям.

– Вони їздять настільки гучно у нічний час, що в прилеглих до дороги будинках неможливо відпочивати. Особливо це стосується маленьких дітей. Це пряме порушення спокою громадян та їхнього права на відпочинок, – йдеться в петиції.

Це вже не перша подібна пропозиція від киян.

Дитсадків побільшало

Відзнаки для юних і талановитих

Добраніч, мотоциклісти!

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), встановила на 2018 рік для ПрАТ «АК «Київводоканал» наступні тарифи:

тариф на послуги із централізованого водопостачання та водо-відведення для споживачів м. Києва у розмірі 15,78 грн (у т. ч. ПДВ 2,63 грн) за 1 куб. м, із них: 8,292 грн (у т. ч. ПДВ 1,382 грн) за 1 куб. м водопостачання; 7,488 грн (у т. ч. ПДВ 1,248 грн) за 1 куб. м водовідведення; тариф на послугу з централізованого постачання холодної води,

водовідведення (із використанням внутрішньобудинкових систем) у розмірі 16,716 грн (у т. ч. ПДВ 2,786 грн), із них: 8,784 грн (у т. ч. ПДВ 1,464 грн) за 1 куб. м водопостачання; 7,932 грн (у т. ч. ПДВ 1,322 грн) за 1 куб. м водовідведення. Постанови наберуть чинності з дня, наступного за днем їх опубліку-

вання в офіційному друкованому виданні – газеті «Урядовий кур’єр».

100 юнаків і дівчат отримали нагороди Київського місь-кого голови за особливі досягнення молоді у розбудові столиці України.

Українська столиця стала членом Світової асоціації автомобільних магістралей.

Сертифікат про набуття членства меру столиці Віталію Кличку передав заступник генсекретаря Асоціації Робін Себіль.

– Сьогодні у нас приємна новина. Київ отримав від Світової асоціації автомобільних магістралей сертифікат про

офіційний вступ нашого міста як суб’єкта до Асоціації, – відзначив мер під час офіційної церемонії. – Київ став ще на

крок ближче до глобальної інформації про дорожню інфраструктуру – безпечну, сучасну і комфортну. До того ж,

місто Київ – перша столиця в Європі, яка стала окремим суб’єктом Асоціації, в основному в організації представлені

країни на рівні урядів. І ми будемо використовувати всі переваги платформи, якою є Світова асоціація автомобільних

магістралей, для того, щоб і надалі розвивати дорожню інфраструктуру Києва.

Вечірній Київ | 27 червня 2018 року | №26 (19311) КОМУНІКАЦІЇ 3

Фото Павла ПАЩЕНКА

� КРИГА СКРЕCЛА: КИЇВРАДА ПІДТРИМАЛА РІШЕННЯ ЩОДО ПРОДОВЖЕННЯ РОЗКОПОК ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРТЕФАКТІВ НА ПОШТОВІЙ ПЛОЩІ

ВЛАДА

ЕКСПЕРТИ

ГРОМАДСЬКІСТЬ

Збереження історії чи новий торговий центр? Кілька років тому під час будівництва нового торгівельного центру на Поштовій площі ви-явили залишки давнього Києва, що датуються XI століттям. Будівельні роботи були зупинені, щоб провести археологічні розкопки, під час яких знайдено унікальні залишки прибе-режного міського кварталу середньовічного Києва. Після трьох років боротьби активістів та археологів за збереження історичних пам’я-ток і будівництво музею на Поштовій площі, міська влада нарешті ухвалила рішення про-довжувати повноцінні дослідження, а знайде-ні артефакти законсервувати і музеєфікувати на місці.

Віталій КЛИЧКО , Київський міський голова:

– Ми на Київраді прий няли рішення, яке допоможе у створенні музею на Поштовій пло-

щі. Ми зробили так, аби і від інвестора можна було вимагати виконання його зобов’язань. Ми вирішили заснувати комунальне під-приємство, яке буде займатися питанням збереження артефактів. Ми ставимося до цього дуже відповідально. Із самого почат-ку, коли були знайдені ці артефакти, наше завдання було їх зберегти. І передати на-ступним поколінням ці історичні знахідки. Нам потрібно презентувати ту унікальну історію, яка є у нашого міста. Завдяки цьому

Київ, зокрема, стає і більш привабливим для туристів. Знайшлися люди, які вико-ристовують цю тему для особистого піару. Лунають звинувачення, що хтось не бажає робити музей. Я завжди казав: музей там буде. Крапка. І ми розробили алгоритм, як далі діяти покроково.

Андрій СТРАННІКОВ, депутат Київради:

– Київрада підтрима-ла рішення щодо про-довження розкопок та збереження артефактів на Поштовій площі. Пи-

тання створення музею зрушено з мертвої точки! Наголошую на важливому пунк-ті – місто створить комунальний заклад

«Центр консервації предметів археоло-гії». Це необхідно, адже в Україні немає спеціальних установ та можливостей для здійснення кваліфікованої консервації та музеєфікації знахідок на Поштовій пло-щі. У новоствореному КП працюватимуть спеціалісти, які переймуть міжнародний досвід. Таким чином столиці вдасться зберегти всі артефакти на Поштовій та продовжити розкопки.

Вікторія МУХА, депу-тат Київради:

– Ухвалення рішен-ня щодо збереження пам’ятки археології на Поштовій площі дасть можливість вирішити

проблеми, що перешкоджають проведен-ню подальших археологічних розкопок та збереженню артефактів. А саме: з метою забезпечення безпеки не тільки археологів, але й киян та гостей столиці передбачається розробка альтернативного способу укріп-лення, що необхідно для продовження подальших археологічних досліджень. Після вирішення питання укріплення до робіт буде залучено міжнародних експертів та фахівців із археології та консервації для визначення об’єктів культурної спадщини, які підлягають консервації та музеєфікації на місці. Також передбачено проведення відкритого міжнародного конкурсу з музе-єфікації об’єктів культурної спадщини та організації публічного простору на Пош-товій площі.

Олександр ВОВЧЕН-КО, директор Інститу-ту реформ і розвитку Києва:

– Однозначно, на Пош товій площі по-винен бути виключно

музей. Торгових центрів у нас і так багато, вони на кожному кроці. І головне – ця територія на Поштовій повинна отримати статус пам’ятки національного значення, а не місцевого. Відповідно до статті 17-ї Закону України «Про охорону культурної спадщини» згадана пам’ятка повинна пе-ребувати у держвласності (а не приватній), а всі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду Укра-їни. Важливо, щоб не повторилася історія Гостиного двору. Йдеться про затягування часу на дискусії і бюрократію, відсутність фінансування археологічних досліджень,

укріплювальних робіт, консервації та му-зеєфікації знахідок. А це все – небезпека подальшої руйнації пам’яток. Вважаю, що влада повинна вжити всіх необхідних заходів, самостійно профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів.

Анна БОНДАР, архі-тектор, координатор у Координаційному центрі взаємодії з Кабінетом Міністрів України:

– Сказати, що роз-чарована – нічого не сказати... Історичне дерев’яне місто на Подолі – єдине у світі, що збереглося в доброму стані завдяки особливостям стратиграфії Подолу. Це має бути об’єктом всесвітньої спадщини, але закласти цю можливість мала Київрада. І це мала би бути музейна інституція, а не вітрина

в ТЦ. Ми вже втратили завдяки «Глобусу» автентичні Лядські Ворота в 2000-му. На Поштовій такі ж шанси. Має бути музей, а не вітрина!

Андрій МИРГОРОД-СЬКИЙ, архітектор:

– За музей – двома руками. Черга за малим – що і як показувати. Ні-хто далі пишномовних слів і гучних політичних

заяв не пішов: немає ні концепції, ні ідеї, ні способу експонування знайденого. Ні грошей на музей, ні оргструктури музею...нічого. Хто б з археологів і музейників опустився на землю і почав створювати сценарій! А наявні офіційні робочі групи за кілька років народили НУЛЬ результатів! Може, у кого є пропозиції? Нагадаю лише одне – знайдені на Поштовій залишки буді-

вель неможливо експонувати на відкритому повітрі, вони моментально розкладаються. Потрібні особливі приміщення. У цьому, на відміну від європейських розкопаних кам’яних фундаментів, у нас великі проб-леми...

Анатолій КОЛОДНИЙ, заступник директора Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України, професор:

– Наукове відкрит-тя, зроблене київськими

археологами на Поштовій площі, повинно стати надбанням не тільки киян чи україн-ців, а й усіх європейців, які переконалися б, що Україна – це Європа. Це цивілізований світ, який в Х столітті вже існував на рівні, а десь в чомусь і перевершував деякі євро-пейські країни.

Владислав ГРЕЗЄВ, ліцензіат та куратор TEDxKyiv, Голова та співзасновник ГО OPIR.ORG:

– Сьогоднішнє рі-шення – нове, компро-

місне. Дуже багато гібридних позицій, які можна «викрутити» по-різному. Прин-ципово те, що врешті по цьому кейсу є офіційно відповідальна особа від міської влади – Олексій Резніков (це депутати позиціонують як перемогу). До відома: позиція головного археолога цих розкопок і громади – тут має бути лише музей. Звісно, технічно реалізувати гібридний проект «ТЦ + збережена пам’ятка» можна. Ви

таке бачили в розвинутих країнах? Наразі громадськість готує звернення до Петра Порошенка та Володимира Гройсмана з метою тиску на мера, щоб той ветував це рішення. Власне, на Поштовій вже розбиті намети. В будь-якому випадку лише увага громадськості й участь в процесі забезпе-чать адекватність результату.

Дмитро ПОПОВ, ки-янин:

– Я не проти музеє-фікації розкопок, але в Києві діють музеї в жахливому стані. І якби мене запитали,

на що я хочу витратити гроші в першу

чергу, то вже точно не на музеєфікацію розкопок, яка нецікава більшості турис-тів і жителів.

Семен КАЗАКОВ: – На півночі Італії в

місті Комо археологіч-на знахідка Le Terme di Como Romana зна-ходиться під п’ятипо-верховим паркінгом.

Суперрішення – знахідка захищена від знищення, і є де запаркуватися в центрі міста. В Берліні, наприклад, центральний залізничний вокзал віддали інвестору на реконструкцію, тепер це надсучасний і зручний вокзал плюс ТРЦ. Залучення

бізнесу до міських проектів - поширена практика в Європі. І нема нічого страш-ного, якщо це додасть трохи комерції в проект. Чому не можна зробити музей на першому або -1 поверсі, а на 3-4-х поверхах вище – ТРЦ?

Анна ЛОПУСЄВА, ки-янка:

– Музей на Поштовій – це наш карт-бланш. Він може стати візитів-кою Києва. Це наш доказ того, що Україна – право-

наступниця Русі, а не якийсь там молодший брат на задвірках чужих імперій зі смішним «малоросійським» наріччям.

Фото Павла ПАЩЕНК

я

а

-

Бути чи не бути музею на Поштовій площі?на Поштовій площі?

КАААКААА

Вечірній Київ | 27 червня 2018 року | №26 (19311)ІНФРАСТРУКТУРА4

Фот

о П

авла

ПА

ЩЕН

КА

З вітерцем?..З вітерцем?..� У КИЇВРАДІ ПРОПОНУЮТЬ ПІДВИЩИТИ МАКСИМАЛЬНУ ШВИДКІСТЬ НА ГОЛОВНИХ

МАГІСТРАЛЯХ СТОЛИЦІ

Постанова Кабміну дозволяє ме-ріям та сільрадам за погодженням із місцевою поліцією збільшувати в своїх населених пунктах швидкісний режим, якщо є відповідні дорожні умови.

«Ми з поліцією визначили перелік із 22 доріг та транзитних магістралей, де максимальна швидкість у 80 км літньої пори не буде впливати на безпеку руху. Це широкі дороги з якісним покриттям, де є надземні чи підземні переходи, відбійники, немає перехресть на одному рівні тощо. Такий режим сприятиме пропускній спроможності доріг, поліп-шить якість пасажирських перевезень та екологічний стан у прилеглих мікро-районах, адже буде менше заторів, не така загазованість. Наголошу, що такий режим діятиме з квітня по жовтень, за

сприятливих погодних умов. Взимку чи за несприятливих умов ми змінюва-тимемо дорожні знаки, що дозволяють меншу швидкість», – пояснив директор Департаменту транспортної інфра-структури КМДА Сергій Симонов.

До переліку внесено здебільшого ті магістралі, де у попередні роки було дозволено їздити швидше, ніж 60 км/год. (попередня максимальна швидкість в населених пунктах).

До слова, на більшості з визначених доріг просто неможливо їхати, не пору-шуючи чинного швидкісного режиму. Доводиться «тулитися» між тролейбу-сами у правій смузі або ж порушувати правила разом з усіма в загальному автомобільному потоці у лівій. Спро-буйте тут зменшити швидкість бодай до 60-70 км, вам всі сигналитимуть і «блиматимуть» фарами, підганяючи.

Сергій Симонов вважає, що допоки не побудовано Великої кільцевої до-роги і всі транзитні фури їдуть через місто, зменшувати швидкість до 50 км неприпустимо з екологічної точки зору.

Проте, серед депутатів Київради є й противники такого рішення. «Треба спершу навести порядок із дотриман-ням нинішнього швидкісного режиму, запровадити систему контролю і пока-рання, а потім дозволити збільшувати швидкість. Адже швидкісний режим у 50 км лише задекларований, але не виконується. Контроль відсутній повністю. Зрозуміло, що абсурдно на Кільцевій дорозі встановлювати знак 50 км, але й збільшувати швидкість на вулицях до 80 км, допоки в нас не буде належної відеофіксації порушень і покарання порушників, теж не вар-то», – каже депутат Сергій Харчук.

Олег ПЕТРЕНКО

Максимальна швидкість авті-вок у населених пунктах – 50 кілометрів за годину, яку Кабмін запровадив з січня цього року, годиться не для всіх вулиць Києва. Таку думку спершу висловили тисячі киян, які проголосували за петицію щодо збільшення на окремих вулицях швидкісного режи-му. Згодом їх підтримали у профільній комісії Київради та Департаменті транспортної інфраструктури КМДА. Потім – в Управлінні патрульної поліції столиці, «Київавтодорі» та КП «Центр організації дорожнього руху».

Перелік вулиць, де пропонується збільшити максимальну швидкість до 80 км/год. Просп. Перемоги (від Повітрофлотського шляхопрово-

ду до вул. Чорнобильської);

Велика Кільцева дорога (від вул. Міської до перетину з

вул. Газопровідною та від вул. Газопровідної до Мінсько-

го проспекту);

вул. Міська (від вул. Стеценка до Гостомельського

шосе) (за умови проведення капітального ремонту проїз-

ної частини);

Кільцева дорога (від просп. Перемоги до вул. Трублаїні);

просп. Оболонський (від вул. Богатирської до вул.

Малиновського);

Автодорога Р-69 (від вул. Озерної до межі м. Києва);

просп. Бандери (від просп. Оболонського до Москов-

ського мосту);

просп. Ватутіна (від Московського мосту до Керчен-

ської площі);

вул. Набережно-Рибальська (від Гаванського мосту до

вул. Електриків);

Наддніпрянське шосе;

Набережне шосе (від Поштової площі до Наддніпрян-

ського шосе);

Столичне шосе (до вул. Ак. Заболотного);

вул. Саперно-Слобідська (від вул. М. Грінченка до

Південного мосту);

просп. М. Бажана (від Південного мостового переходу

до Харківської площі);

бульв. Дружби Народів (від Либідської площі до вул.

Німанської);

просп. Броварський (від просп. Визволителів до вул.

Братиславської та від вул. Кіото до закінчення населеного

пункту «Київ») (за умови проведення капітального ремонт

проїзної частини);

бульв. Перова (від вул. Воскресенської до вул. А. Навої);

вул. О. Теліги (від вул. Ольжича до вул. Кирилівської);

просп. Космонавта Комарова ( від вул. Борщагівської

до просп. Л.Курбаса);

просп. Л. Курбаса (від просп. Космонавта Комарова

до вул. Гната Юри)

вул. Борщагівська;

просп. Соборності (за умови встановлення розпо-

дільчого транспортного огородження).

Олег ПЕТРЕНКО

У Київраді хочуть «узаконити» і впорядкувати ґрунтові дороги. Це буде вже третя така спроба за останні п’ятнадцять років. Полічити всі вулички-провулочки з такими шляхами – не така легка справа, як здається.

Проект рішення про проведення інвента-ризації та передачу на баланс «Київавтодору» безгосподарних доріг без твердого покриття днями підтримали члени транспортної комісії Київради.

«Ці дороги ніхто не доглядає, не ремон-тує, бо вони здебільшого не перебувають на балансі жодного з профільних комунальних підприємств. Однак кияни користуються ними, що призводить до аварій та поломок авто. Водночас ст. 17 Закону «Про автомо-більні дороги» чітко вказує, що управління та розвиток вулиць і доріг в населених пунктах здійснюється відповідним органом місцевого самоврядування», – зазначає автор проекту Максим Борозенець.

За словами першого заступника ди-ректора Департаменту транспортної інфраструктури Івана Шпильового, таких доріг найбільше у селі Троєщина, в Жулянах та на інших околицях, які свого часу увійшли до складу міста, у мікрорайонах приватної забудови тощо.

«У Бортничах більшість із 127 вулиць – без твердого покриття. Хоч є розпорядження ще 2011 року про асфальтування доріг у мікро-

районах малоповерхової забудови Осокорків і Бортничів, але виділити кошти не можемо, бо фінансування небалансових територій – злочин. Через це районне ШЕУ відмовляється там навіть розчистити сніг – люди самотужки збирають кошти. Не вкладається в голові, що це теж Київ», – наголошує депутат Київради Андрій Задерейко.

Утім, не всі депутати вважають, що така проблема – на часі. «Чому не взяти на облік мильні бульбашки? Давайте спершу впоряд-куємо офіційні дороги, які десятиліттями не бачили ремонту, а потім займемося козини-ми стежками», – заявляє Андрій Андрєєв.

Профільний Департамент КМДА підтримав ідею інвентаризації ґрунтових доріг. Але вона не нова, згадує старійшина транспортного відомства КМДА Іван Шпильовий. Ще 2003-го мерія доручила цю справу РДА. А у 2008-му, визнавши таку роботу районних колег неза-довільною, КМДА вдруге зобов’язала їх до інвентаризації. Але… це непросто зробити. За Цивільним кодексом, для прийняття на баланс безгосподарного майна треба спершу створити комісію, оголосити у відкритих дже-релах цю інформацію – раптом знайдеться якийсь власник. З дорогами – ще складніше. Під ними – газопроводи, водопроводи, різні кабелі… Інвентаризацію треба проводити спільно з представниками відповідних служб, більшість яких не підпорядковані міській вла-ді, а тим більше РДА. «Ми повинні знати, що беремо на баланс, які там мережі, в якому стані системи комунікацій, отримати відповідні документи, паспорти. Щоб мати уявлення, що потім робити з цими дорогами», – каже пан Шпильовий.

Є ПРОПОЗИЦІЯ

Працівники комунального підпри-ємства з утримання зелених насаджень Дніпровського району вже традиційно зустрічають літо «у всеозброєнні» – розпо-чали сезон із поливу зелених насаджень на вулиці Бучми, біля райдержадміністрації та на бульварі Ярослава Гашека.

Втім, так чинять не всюди, тож не-байдужі мешканці мегаполісу постійно сигналізують міській владі щодо про-галин в утриманні зелених насаджень, регулярно телефонуючи на «гарячу лінію» КМДА, або висловлюючи свої зауваження в соціальних мережах. Ось, наприклад, думка киянки Юлії Бондаренко: «Парк Марії Заньковецької: скошений газон вже згорів без поливу, молоді дерева стоять із зів’ялим листям. Ці засохнуть – посадимо нові, вірно?»

Вочевидь, аби невдоволених станом зелених насаджень в столиці було мен-ше, а самі дерева й кущі перебували в належному стані навіть за літньої спеки, настала пора активізуватися не тільки фахівцям КО «Київзеленбуду», а й об’єд-нати свої зусилля захисникам зелених зон із різних громад. На думку Уляни

Ковальчук, заступника голови ВМГО «Студентське братство», «ще один на-прям для об’єднання зусиль захисників зелених зон – це протидія надмірному кронуванню дерев, яке зменшує еко-логічні властивості насаджень. Адже важливо, щоб у місті росли ті дерева, які найкраще забезпечують прохолоду влітку, затінок та очищення повітря».

Зрозуміло, що громадським активістам необхідна підтримка в проведенні просвіт-ницької та іншої роботи з метою захисту, відновлення та розвитку зелених зон, посилення потенціалу місцевих ініціа-тив. Одна з них полягає в інформуванні школярів щодо ролі зелених насаджень в житті городян у процесі зміни клімату. Діти, зокрема, вже дізналися, які дерева краще виконують екологічні функції, забезпечують затінок і прохолоду влітку, менше потерпають від нових кліматич-них умов. Під час літніх канікул дітям стануть у нагоді такі знання не лише на дачах, у приватних будинках або під час відвідування сільської місцевості, а й в мегаполісі – при озелененні дворів, вулиць чи при шкільних територій.

ДОВКІЛЛЯ

Аби не всихали «зелені легені»

Про дороги не стратегічного значення…

Ніна ГУЦУЛ

За даними Гідрометцентру, цьогоріч на киян чекає особливо сухе і спекотне літо, яке буде характеризуватися температурним режимом вище норми – 30-35 градусів та значним дефіцитом опадів. Тож фа-хівцям комунального підприємства «Київзеленбуд» є чим опікувати-ся: тільки минулого року в місті висаджено 120 000 дерев та кущів. А загальна площа територій столичних лісів, підпорядкованих «Київзе-ленбуду», становить 31 628 гектарів.

Вечірній Київ | 27 червня 2018 року | №26 (19311) 5

День народження професо-ра Віктора Мусіяки, якому виповнюється 72 роки, співпадає з днем народ-ження Конституції України. 22 роки тому він був у числі тих 315 парламентарів, які проголосували за Основний Закон незалежної держа-ви. І сьогодні, незважаючи на поважний вік, заслуже-ний юрист працює у Цент-рі Разумкова на посаді наукового консультанта з правових питань.

ШАМПАНСЬКЕ НЕ ВІДКРИЛИ ДО РАНКУ

– Вікторе Лаврентійовичу, ви добре пам’ятаєте ту конститу-ційну ніч?

– В деталях. Хочу нагадати, що процес ухвалення нашої Консти-туції стартував раніше 28 черв-ня. Про це чомусь забули. Текст проекту почали розглядати ще 21 червня, а через тиждень успішно завершили. Це сталось вперше і, на жаль, допоки востаннє в парла-ментській практиці: кожна стаття розглядалась окремо, автор по-правки отримував право на її об-ґрунтування перед голосуванням. Протягом одного дня (28 червня) було декілька перерв у пленарному засіданні.

– Для чого робили такі пе-рерви?

– Щоб створити депутатські групи, складені з представників різних фракцій. Вони опрацьо-вували норми, котрі викликали найбільше протиріч. Багато статей стали предметом гострих супере-чок і пошуку взаємоприйнятних визначень у конституційну ніч. Хіба можна забути стійкість і на-полегливість Михайла Сироти? На той час він був головою Тимчасової спеціальної комісії, майже всю ніч представляв і обґрунтовував проект Конституції, закликаючи голосувати. Доволі важкий момент був пов’язаний зі спробою деяких урядовців: маючи депутатський мандат, вони хотіли покинути Вер-ховну Раду і поїхати до Черкас на екстрене засідання. І це при тому, що за кожну статтю необхідно було отримати щонайменше 300 голосів.

– Як діяла команда Леоніда Кучми?

– Президентське оточення на-магалося зірвати процес голосу-вання. Дійшло до того, що Голова Верховної Рали Олександр Мороз заявив: після прийняття Конститу-ції – відправити уряд у відставку. І це, до речі, спонукало міністрів повернутися до зали пленарних засідань. Також не можна забути й про перипетії щодо прапора, гімну, статусу Криму.

– Що було пам’ятним саме для вас?

– Звичайно, пам’ятною була перша хвилина 28 червня: мені тоді виповнилося 50. Колеги вітали з пляшкою шампанського, яку не відкривали до ранку. Письменник

Володимир Яворівський навіть при-святив мені оригінальний віршик: «П’ять десятків Мусіяці, комуністів б’єм по…». Хоча, з іншого боку, без підтримки лівих сил (комуніс-тів, соціалістів і селян) прийняти Конституцію було б неможливо: у їхніх лавах нараховувалося близько 180 голосів. Багато з них у ту «кон-ституційну ніч» усвідомлювали важливість місії, якою їх наділила доля. Усі вони розуміли, що будуть позбавлені можливості продовжити політичну кар’єру. Але, незважаючи на це, проголосували і за окремі статті Основного Закону та Кон-ституцію загалом.

– А чому ваші колеги-депута-ти дуже квапилися з прийняттям Конституції?

– Дійсно, безперервне голосу-вання за Конституцію протягом доби свідчило про наше бажання якнайшвидше завершити цей про-цес. Глава президентської адміні-страції Дмитро Табачник із чистого листа (як виявилося пізніше) за-читав перед журналістами «указ» щодо проведення конституційного референдуму у вересні 1996 року. Цей задум був своєрідним тис-ком на парламентарів, щоб текст нової Конституції світ побачив рано-вранці 28 червня.

«ПЕРЕЛОПАТИЛИ» 2000 ПРАВОК

– Можете як учасник і оче-видець тих подій сказати: чи дійсно народні депутати «пере-лопатили» більше півтори сотні статей протягом однієї ночі?

– Ми розглянули 161 статтю Конституції, а також «Перехідні положення» (розділ XV). І, як я вже говорив, кожен автор поправки до статей отримував право об-ґрунтувати її. Загалом, тимчасова конституційна комісія розглянула майже 6000 зауважень і пропозиції суб’єктів законодавчої ініціативи. Таким чином, у конституційну ніч «перелопатили» близько 2000 правок.

– Які статті викликали най-більше побоювань і суперечок?

– Найгостріші дискусії точили-ся навколо статей, які визначали важливі питання: статус держав-ної мови, право власності на зем-лю, право приватної власності, державні символи (прапор, герб і гімн), статус Криму. Окремі по-ложення обговорювали протягом декількох годин. Особливе місце

в конституційному процесі зай-мало обговорення щодо необхід-ності включення до преамбули Основного Закону формулювання «усвідомлюючи відповідальність перед Богом». Оскільки в парла-менті нараховувалось близько 200 переконаних атеїстів, важко було уявити: чи віддадуть вони хоча б частину голосів. Після довготри-валих дискусій Голова Верховної Ради запропонував свій підхід: після слів «усвідомлюючи відпо-відальність перед Богом» додати фразу – «власною совістю». Свою пропозицію він аргументував так: хто вірить у Бога – усвідомлювати-ме відповідальність перед Богом, а хто не вірить – усвідомлюватиме відповідальність перед власною совістю. Це переконало й об’єднало більше 300 парламентарів. Упро-довж доби обговорень ми часто

знаходили вихід із безвихідних, здавалося, ситуацій.

– Кажуть, що на велике краще дивитися із відстані. Як ви нині оцінюєте нашу Конституцію?

– За останні 22 роки відбулися події, які завадили суспільству відчути, що значить бути дер-жавою з сучасним ефективним конституційним ладом. На жаль, керівництво держави так і не спро-моглося (та й не прагнуло) діяти відповідно до Конституції. Більше того, її зміст «підганяли» під власні інтереси й потреби, йдучи навіть на злочини, не кажучи вже про ігнорування процедур, встанов-лених законодавством.

– І це при тому, що неодно-разово на європейському рівні наша Конституція визнавалася однією з найдосконаліших…

– Зазначу, що Венеційська ко-місія пропонувала внести корек-тиви, зокрема щодо прав людини, статусу прокуратури. Проте, навіть незважаючи на перехід (після вне-сення змін у 2004 році) до парла-ментсько-президентської форми правління, наша Конституція за-лишається абсолютно дієвою. Що-правда, після внесення змін (щодо правосуддя) на конституційному рівні закріпили такі положення,

внаслідок яких судова влада була приведена до стану ступору. Як наслідок, зведено нанівець право громадян на справедливий суд. Тому первісний зміст Конституції не може бути предметом оцінки ефективності її дії: є текст офіцій-

ного, писаного Основного Закону, натомість суспільству нав’язали квазіправовий порядок під ви-глядом «живої, реально чинної Конституції».

«ВИБОРИ ЛЮДИНИ-МІСІЇ, А НЕ МЕСІЇ»

– У чому причина наших кон-ституційних невдач?

– Якщо виходити зі змісту Кон-ституції, ухваленої у 1996 році, то для розмов про невдачу є лише одна підстава: її ігнорували і знева-жали. Парламентсько-президент-ська форма правління (яка була встановлена після внесення змін у 2004 році) навіть після антиконсти-туційного перевороту Януковича формально чинна сьогодні. При-чина – не в Конституції, а в людях, які приходять до влади. Скорис-тавшись відсутністю суспільного контролю і реальних пересторог за зловживання владою, так звані очільники та їх челядь займаються цинічним власним збагаченням і задоволенням аморальних гедо-ністичних потреб.

– Ви згодні з тим, що багато-поверховий організм сучасної України повинен мати трохи інший вигляд: інститут Прези-дента визначити як окрему гілку

влади, а парламент – зробити двопалатним, щоб відстоювати інтереси не регіонів чи окремих кланів, а всього народу?

– Таку ідею вже обговорюють на рівні громадян, громадських спільнот і політиків. Нещодавно Юлія Тимошенко теж заявила, що це питання необхідно обговорю-вати. Своє слово мають сказати і відповідні фахівці. Але! Для нового суспільного договору необхідно визначити мету існування україн-ської держави. І, виходячи з цього, треба вести мову про призначення усіх необхідних інститутів (меха-нізмів) управління держави і права.

– Коли, на ваш погляд, треба приступати до нового консти-туційного процесу?

– Приступати до цієї робо-ти доцільно після безумовного встановлення реального кон-ституційного ладу, визначеного поки що формальною чинною Конституцією, яку ухвалили ще 22 роки тому. Це треба робити вже сьогодні, оскільки втрачено величезну кількість часу, за який могли побудувати прекрасну ос-нову для забезпечення розмаїття людських планів і потреб. Наразі наступає черговий пункт відліку для старту – вибори людини-місії, а не месії, щоб дати основу і пош-товх цьому процесу. Якщо знову повториться звична картина під назвою «помилилися», то в такому разі будь-які перспективи будуть втрачені мінімум на п’ять років. Нам усім пора перейнятися відпо-відальністю за власну долю, долю спільного майбутнього. Це – не просто доречна фраза, а необхідна констатація реальності.

– Чим нинішня Верховна Рада відрізняється від Верхов-ної Ради-1996?

– Тоді був чесний, регламентний процес. А сьогодні ми є свідками цинічних вистав: нібито йдуть обговорення, нібито ухвалюють поправки до законів з остаточ-ним текстом, який визначений заздалегідь. Зміни до Конституції вносяться «гамузом»: без обгово-рення та голосування як окремих статей, так і всього законопроекту загалом. «Слуги народу» влашто-вують спектакль, а народ-глядач – безмовний, індиферентний. Тому маємо те, що маємо…

Розмову вів

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

• З ДОСЬЄ «ВЕЧІРКИ»

Віктор Лаврентійович Мусіяка народився 28 червня 1946 року у селі Безводне на Миколаївщині. Пройшов

шлях від фрезерувальника суднобудівного заводу до професора університету «Києво-Могилянська академія».

У 1973 році закінчив Харківський юридичний інститут. Захистив кандидатську дисертацію «Солідарна відпові-

дальність за спільне заподіяння шкоди». Працював на посадах аспіранта, асистента, доцента і старшого викладача

кафедри цивільного права. З грудня-1986 – проректор із навчально-методичної роботи. З березня-1991 працював в

Українській державній юридичній академії. З вересня-2000 – директор Центру комерційного права, завідувач кафедри

галузевих правничих наук правничого факультету університету «Києво-Могилянська академія».

Народний депутат України 2-го скликання. Член групи «Реформи». З листопада-1995 – постійний представник

Президента у Верховній Раді. З жовтня-1996 – заступник Голови Верховної Ради. На виборах 2002 року потрапив

до парламенту за списками блоку «Наша Україна» (до якого входила і очолювана ним партія «Вперед, Україно!»).

Член-кореспондент Міжнародної академії комп’ютерних наук і систем. Заслужений юрист України. Державний

службовець 1-го рангу. Автор, співавтор близько 120 наукових праць.

Віктор МУСІЯКА:

«Президентське «Президентське оточення намагалося оточення намагалося зірвати голосування»зірвати голосування»

Президентське оточення намагалося зір-вати процес голосування. Дійшло до того, що Голова Верховної Рали Олександр Мороз заявив: після прийняття Конституції – відправити

уряд у відставку.

ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ

Микола ПАЦЕРА

Нещодавно на сесії депутати Ки-ївради ухвалили рішення, яким дозволяється здавати в оренду сміттєзбірники для використання їх під магазини, а також пункти надання різноманітних побутових послуг. Ініціатори вважають, що це дозволить створити нові робочі місця, відремонтувати обшарпа-ні й напівзруйновані комунальні об’єкти, а також отримувати кошти до міського бюджету.

У сотнях столичних дворів, особливо старої забудови, пам’ятниками безгоспо-дарності залишалися спеціальні примі-щення, що зводилися як сміттєзбірники, де мав накопичуватися всілякий непотріб. А оскільки з часом вивіз побутових відходів та сміття було організовано регулярно і вчасно, потреба у використанні таких «об’єк-тів» відпала. Багато з цих будиночків вже повністю або частково зруйновані, чимало з них «обжили» бомжі, пияки, наркомани та інші асоціальні елемента. Деякі свого часу взяли в оренду чи викупили дрібні підприємці, облаштувавши в них свої «фір-ми». Скажімо, один із них у дворі нашого будинку на Борщагівці підприємливий інвалід пристосував під «Ремонт взуття», де надає цю послугу місцевим жителям вже з півтора десятки років. Але такі приклади поодинокі.

Декілька років тому депутат Київради Віталій Росляков на зустрічах із виборцями зацікавився пропозицією представників малого бізнесу свого округу Дніпровського району «оживити» колишні сміттєзбірники, дозволивши використовувати їх під мага-зини, пункти надання побутових послуг чи інші корисні об’єкти. Вивчаючи проблему, депутат з’ясував, що на балансі міських комунальних підприємств із обслуговуван-ня житлових будинків та прибудинкових територій нараховується понад 1300 таких приміщень, з яких значну частину вже зруйновано. Оскільки за часів управління містом мером Черновецьким було забо-ронено передавати їх приватним особам у оренду – під маркою «нецільового викори-стання». Росляков, якого підтримали колеги, виступив на сесії Київради з ініціативою відмінити заборону і дозволити переда-вати такі приміщення в оренду суб’єктам господарської діяльності для «здійснення ними побутового обслуговування населення, торгівлі продовольчими та непродовольчи-ми товарами». «Я, зокрема, аргументував свою ідею тим, що передача підприємцям сміттєзбірників дасть змогу упорядкувати використання цього комунального майна, поліпшити загальний вигляд дворів та їх санітарний стан, зменшити кількість незаконних МАФів, а також отримувати кошти до міського бюджету, – прокомен-тував «Вечірці» депутат. – Ці кошти можна використати, зокрема, на утримання та ремонт житлового фонду. Але мої аргумен-ти не переконали більшість депутатів, які

побоялися, що така оренда сприятиме роз-множенню «наливайок» у столичних дворах та висловили кілька варіантів поправок до проекту рішення. Зокрема пропонувалося ввести обов’язкове проведення громадських слухань за участю жителів прилеглих бу-динків для погодження з ними передачі в оренду приміщень сміттєзбірників. Також дозволити облаштовувати в них торгівлю продовольчими та непродовольчими то-варами за винятком підакцизних, у тому числі пива та слабоалкогольних напоїв. Тож документ повернули на доробку та вивчення у комісіях Київради з урахуванням запропонованих поправок».

Нинішній проект рішення Київради «Про окремі питання використання нежилих об’єктів комунальної власності спеціаль-ного призначення», суб’єктами подання якого виступили депутати Віталій Росляков, Сергій Артеменко, а також голова комісії Київради з питань власності Леонід Анто-ненко, врахував висловлені зауваження та пропозиції депутатів, тож був прийнятий без обговорення 68-ма голосами «за». Тож вони фактично дозволили передавати сміттєзбірники в оренду дрібним підпри-ємцям, таким чином зупинивши подальше знищення приміщень, створюючи нові робочі місця і наближуючи торгівлю та побутові послуги безпосередньо до місця проживання киян.

Петро ЗУБЕНКО

Дискусія довкола питання, яким бути Новому Подолу і як йому вписатися в ар-хітектуру старого, триває давно. Вихлюпує на теле-екрани і сторінки газет, не дає спокійно спати експер-там і просто небайдужим громадянам. Нагадаємо: Новим Подолом називають проект забудови промис-лової зони вздовж вулиці Набережно-Лугової, де планують звести масш-табний житлово-офісний комплекс.

Ось і головною родзинкою попу-лярного в столиці архітектурного фестивалю CANactions-2018 став конкурс проектів із розробки кон-цепції Нового Подолу. У конкурсі взяли участь п’ять міжнародних архітектурних команд, але найбіль-ше сподобався і журі, і глядачам бельгійській проект OMGEVING, що в перекладі звучить буквально, як місце розташування. Що ж такого побачили бельгійці на набережній Подолу?

Мета проектувальників – з’єд-нати район, розташований уздовж Дніпра, з уже сформованою місь-кою забудовою. Здійснити це, на думку бельгійських фахівців, мож-на, трансформувавши промис-лову зону та якісно розширивши громадський простір. Стрижень проекту – маршрут уздовж Дніпра на Подолі, який об’єднає ключові елементи інфраструктури.

Проектувальники обіцяють, що забудова буде компактною,

транспортні потоки сховають під землю, в тунелі, а набережна в районі Подолу стане велопішо-хідною.

Нині ж територія порту при-датна швидше для зйомок фільму жахів – захаращена, безлюдна. До того ж, на правому березі Києва фактично немає набережної. На-бережне шосе повністю відрізало киян від Дніпра.

То як же може виправити ситу-ацію будівництво нового району?

Щоб надати людям можли-вість доступу до річки, потрібно перетворити індустріальну зону Подолу на громадський простір. На набережній слід облаштувати зелені зони.

Як зразок, бельгійці наводять приклад Рибальського мосту: «Більшість простору, який вико-ристовує ця споруда, недоступна для транспорту та пішоходів. Як наслідок, ця величезна площа дає можливість використати близь-ко 3,5 га землі для екологічних і ландшафтних потреб».

Проект пропонує озеленити територію вздовж Нового Буль-вару, від Гаванського мосту до Подільського пивзаводу. Йдеться, зокрема, про покращення стану

повітря, вплив на температуру та здатність середовища підтриму-вати екологічну структуру міста.

Окремої уваги удостоять вело-сипедистів. Бельгійський проект передбачає, що ширина кожної

велосипедної доріжки може ста-новити 4 метри. Від автомобільної і пішохідної частини їх відділяти-муть обмежувальні зони. Окрім того, проект передбачає побудову мосту через Дніпро для пішоходів і велосипедистів.

Культурний центр – це площа та об’єкт архітектури на Новому Подолі, навколо якого розвива-тиметься район. Площа навколо центру дасть можливість влаш-

товувати різноманітні культурні та громадські заходи.

За приблизними підрахунками авторів OMGEVING, загальні витра-ти на реалізацію проекту станови-тимуть понад 13 млн євро, або 427 млн грн. При цьому потенційний кошторис не враховує витрат на оновлення дорожньої інфраструкту-ри. Потенційний час на реалізацію проекту – щонайменше 2 роки, з яких перший рік піде тільки на підготовку необхідної документації.

Найскладнішим завданням в проектуванні було транспортне питання, визнає Григорій Зотов, відомий урбаніст. Вздовж запла-нованого району має проходити нова гілка метро. Її збираються будувати вже багато років й кін-ця-краю цьому немає. Нагальною проблемою залишається й мож-ливе будівництво автомобільної розв’язки між Рибальським мостом та Валами.

Проблема, яка дісталась у спа-док київським будівельникам, не унікальна: в сімдесяті роки минулого століття схожі шабло-ни будівництва мала вся Європа. Всюди виростали нові розв’язки, а на дорогах була висока смертність, зокрема, серед дітей. Сьогодні в європейських містах позбавля-ються від автомобільного трафіку, надаючи пріоритет пішоходам, велосипедистам і громадському транспорту.

Стосовно власне розв’язок, то, за підрахунками транспортних експертів, оптимальним варіан-том для цієї локації буде будів-ництво підземного тунелю – щоб транспорт йшов під землю, а над тунелем можна було облаштува-ти пішохідні зони. Так зробили, наприклад, у Цюриху, де чинну автомобільну дорогу «прикопа-ли», а згори розбили парк. Подібні проекти зробили й в Нідерландах: кілометровий тунель у Гаазі та двоповерховий тунель-автобан — в Маастріхті. Останній проходить через центр міста і «накритий» згори зеленою зоною. Після його будівництва час проїзду через місто скоротився на 25 хвилин.

Вже зараз девелопери готові вкласти у цей проект великі гро-ші і схвалили всі представлені пропозиції.

Вечірній Київ | 27 червня 2018 року | №26 (19311)МЕГАПОЛІС6

ІНІЦІАТИВА

«А без Подолу Київ «А без Подолу Київ неможливий…»неможливий…»

Магазини замість сміттєзбірниківМагазини замість сміттєзбірників

коментарВолодимир Бондаренко, голова постійної комісії

Київради з питань житлово-комунального госпо-дарства та паливно-енергетичного комплексу:

– Рішення передбачає, що міськадміністрація доручить районним державним адміністраціям за три місяці провести інвентаризацію всіх сміттєзбірників у місті, оцінити їх стан, визначити, які ще можна вико-ристовувати, а які слід списати з балансу комунальних підприємств. А також з’ясувати, в яких можна продавати продукти, а в яких лише торгу-вати непродовольчими товарами чи надавати побутові послуги. Право на оренду місцева влада має давати дрібним підприємцям на конкурсній основі з урахуванням потреб жителів прилеглих будинків. Для заохочен-ня представників малого бізнесу у ремонті приміщень та їх використанні варто надати певні преференції – ввести малу вартість оренди, надати певні «канікули» щодо сплати податку чи інші пільги.

ДУМКА З ПРИВОДУ

Ігор ТИЩЕНКО, експерт із міського розвитку: – Маємо дуже непогану концепцію. Зали-

шену промзону необхідно перетворювати в щось – вона зараз не функціонує. Там стоять ангари. Пропозиція забудови, представле-на на фестивалі CANactions, мене цілком влаштовує. Будинки мають максимум сім

поверхів, відкриті набережні, і перспективи вулиць Подолу продовжуються.

Життя розставило акценти так, що справою життя легенди ганд-болу Турчиної стало «закріплення пам’яті минулого» в прийдешньому та майбутньому. Цьогоріч чолові-кові та тренерові Зінаїди Михай-лівни Ігорю Турчину виповнилося б 82. Акордний ювілей пам’яті не-забутнього тренера запланований на осінь. «Кубок Турчина» вкотре виведе на поверхню і ті негаразди, з якими стикається український гандбол, і водночас дасть йому надію на нові злети.

Для пересічних Зінаїда Михай-лівна – зірка та легенда. Для онуків вона – лагідна та любляча бабуся. Для дітей – надихаючий приклад, опора й надія.

– Я не дуже люблю розповідати про себе.

– А ми більше розмовляти-мемо про гандбол. Яке його обличчя нині?

– Знаєте, таке враження, що Турчин у 1993-му забрав із собою «увесь гандбол»: і перемоги, і все, до чого він готувався упродовж життя…

– Хіба може бути так, щоб жоден тренер не зміг наростити команді «нових м’язів»?

– За життя Турчина до нас на спортивні збори приїздило багато тренерів, зокрема із скандинав-ських країн. Вони всотували все, що відбувається під час тренувань, як губка, занотовували інформа-цію, знімали на відео тренувальні процеси, ігрові моменти. Зараз я дивлюся на гру збірних команд Норвегії, Данії і чітко бачу, що вони перейняли у нас багато чого. Тепер скандинави – одні з найсильніших гандболістів у світі. Наша збірна, на превеликий жаль, в цьому році не потрапила навіть на відбір чемпі-онату світу (відбудеться у Франції у грудні місяці. – Авт.). Тривають підготовчі попередні ігри, щоб пройти на змагання Європи. Але це все буде вже у новому році.

До речі, після провальної гри у травні президент Федерації ган-дболу України Андрій Мельник вдався до різких рішень та відра-хував п’ятьох гравців-легіонерів.

– Чому? – Я давно казала, що потрібно

робити ставку на наших укра-їнських гандболістів. Ми їх по-стійно вивчаємо, бачимо на всіх змаганнях, можемо разом з ними відпрацьовувати майбутні стра-тегії під час ігор. Легіонери – це своєрідні заробітчани, вони не думають про гідність українського спорту, не викладаються повною

мірою. Виходять на майданчик на 5-10 хвилин, а решту часу – про-сиджують на лаві.

– А в збірній України із ган-дболу є дівчата зі «Спартака»?

– Так, Катерина Воскобойник і Олена Шупик. Це найсильніші ган-дболістки команди, але вони, як і більшість українських спортсменів, вирішили переїхати за кордон. Їм запропонували роботу в Азербай-джані й неспівставну із нашою заробітну плату. Багато й сильних тренерів так само, як і гравців, полишають українські кордони, аби заробити на життя. Це вкрай болісне питання. Не менш болісне й те, як вивести вітчизняний гандбол на вищий рівень. Ми не рушимо з місця без фінансової підтримки. Через брак коштів втрачаємо тре-нерів, гравців, які були б «зірками» наших спортивних клубів. Одне слово, гідних українських гравців у нас чимало, однак найліпші просто звідси виїхали. Хто до Хорватії, а хто до Німеччини...

– Зінаїдо Михайлівно, в су-перлізі нарахувала шість жіно-чих гандбольних українських клубів: «Галичанка», «Карпати», «Реал», «Дніпрянка», «Спартак», «Єврокомуніверситет». Скільки їх в цілому в Україні?

– Є ще жіноча вища ліга – 7 клубів: «Бровари», «Педунівер-ситет-Енерго», ДЮСШ-4, «Хмель-ничанка», «ТНУ ім. В.І.Вернад-ського-ДЮСШ-21», «СуМду», «Південна Пальміра», дитяча ліга. Приблизно стільки ж маємо і чоловічих гандбольних клубів вищої та першої ліг. У чоловічій суперлізі 9 клубів: «МОТОР», «ЗТР», «Донбас», «ЗНТУ-ЗАБ», «ЗТР-Буре-вісник», «Портовик», «ЦСКА-Київ», «КДЮСШ – ЛДУФК», «Енергетик – НАЕК».

До слова, в Києві зокрема та Україні в цілому багато дитячих спортивних шкіл, де можна за-

йматися гандболом. Це показник, що він таки має шанс на світле майбутнє.

– А скільки таких спортивних шкіл має Київ?

– П’ять: КСЛІ, «Стрімкий м’яч» (створений у 2002 році завдяки зусиллям З. Турчиної. – Авт.), ДЮСШ-2, ДЮСШ-17, ДЮСШ-10. У Київській області – БВУФК.

– У світі існує три міжнарод-ні федерації гандболу (Asian Handball Federation, European Handball Federation, International Handball Federation) та шістде-сят три національні федерації гандболу. Де найліпший стан справ із цим видом спорту?

– У Данії, Франції, Німеччині, хоча там чомусь слабшають пози-ції, Румунії, Угорщині. На рівні з нашою збірною, на превеликий жаль, нині Македонія. Ми майже в кінці. Якщо брати саме «Спартак» за європейським рейтингом, то він не надто слабкий.

– А чи допомагає вам якимось чином посилювати позиції сто-лична влада? І в який спосіб?

– Передовсім, це фінансова допомога. Сприяння є і від Мі-ністерства молоді та спорту, Націо-нального олімпійського комітету. Надзвичайно важливим вважаю внесок нинішнього президента Федерації гандболу України, за-ступника директора Департаменту освіти і науки, молоді та спорту – начальника управління молоді та спорту КМДА Вадима Гутцайта.

– На якій першочерговій по-требі вітчизняного гандболу до-цільно акцентувати саме зараз?

– Києву однозначно потрібна ігрова зала європейського зразка на п’ять-шість тисяч глядацьких місць. Це норма Європейської фе-дерації гандболу для проведення хороших турнірів на кшталт Ліги чемпіонів. Наразі маємо тільки Палац спорту, але, щоб провести там якесь із змагань, слід виклас-ти космічну суму на оренду. На превеликий жаль, за нинішніх реалій спорт тісно переплітається із комерційними питаннями. У Харкові є новий палац спорту, є у Запоріжжі, у багатьох містах, а в Києві немає. Тобто виходить, що столиця не має жодної з ігрових зал європейського гатунку. А це першочергова потреба і для ди-тячого гандболу, і для майстрів вищого класу. Наразі спортсмени вимушені тренуватися в шкільних залах, які мають вкорочені май-данчики. Мінімальна потреба – 20 на 40 квадратних метрів, а у школі площа зали – 18 на 28.

– Торік «Кубок Турчина» не проводився через брак коштів?

– Ні. Саме на період проведення нашу збірну запросили до Іспанії на відбірковий турнір до чемпіонату світу за участі Голландії, Іспанії…

А цьогоріч ми кубок обов’язково проведемо. Це традиційний тур-нір, на який запрошуємо до участі від чотирьох до шести збірних команд. До 2014 року мали мож-ливість запросити шість. Тепер наш максимум – чотири. Коли Турчин пішов із життя, я сказала, що допоки житиму, робитиму все можливе, аби пам’ять про Ігоря та його команду жила. «Спартак» справді легендарний клуб. Йому вже 56 років. Таких перемог не мав жодний із клубів у світі. Ми 20 разів були чемпіонами СРСР, 13 – вигравали Кубок чемпіонів Європи, брали перші місця на чемпіонатах світу, олімпіадах. До речі, у складі збірної із12 дівчат дев’ятеро були киянками. Це вже заслуга і київ-ського «Спартака», і Києва.

– Подейкують, що гандбо-лістки йдуть на «пенсію», як і художні гімнастки, ближче до тридцяти років. Із семи дівчат основного складу «Спартака» найстаршим – 27…

– Я грала до 42-х років, і це не межа. Взагалі гравець розкрива-ється в 20-21 рік. У цей період можна напевне зрозуміти, чи вий-де з нього хороший гандболіст. До нас дівчата приходять після 11-го та рідше 9 класів. З-поміж них є талановиті. Проблема в тому, що ми не можемо їх втримати. Їх переманюють за рік-два, зокрема, Польща, Румунія.

– Можливо, треба втілювати в життя якісь додаткові програми щодо розвитку спорту?

– Із 2017-го у середніх загаль-ноосвітніх навчальних закладах столиці до освітніх шкільних на-вчальних програм введено мі-ні-гандбол. Там хлопці грають разом із дівчатами по троє. Це дуже важливий крок. Як все роз-виватиметься далі, подивимося. Міністерство освіти та науки під-тримало таке нововведення.

– Тепер головне, аби ще біль-ше перспективних молодих ган-дболістів дійсно не переманила Європа.

– Я киянка. Що б мені не обіця-ли, все одно звідси нікуди не поїду. А в нинішньої молоді відсутнє відчуття патріотизму. Раніше ви-ходиш на спортивний майданчик – і готовий «розірвати» суперни-ка, перемогти, але не за гроші, а за свою країну, своє місто. Зараз цього немає.

– Хіба таку філософію вихо-вання не дає спорт?

– Спорт мене навчив багато чому. І своїх дітей та онуків навча-ла й вчу дисципліні, порядності, чесності. А ще слід любити свою справу та викладатися в роботі на всі 100%.

Інакше результату не буде. На високі перемоги потрібен час та праця. Востаннє збірна України з гандболу взяла винагороду у 2004-му на Олімпіаді в Афінах. В ній було семеро дівчат зі «Спар-така», а решта – з запорізького «Мотора» (нині клуб не існує. – Авт.). До бронзи команду привів тренер Леонід Ратнер. Після цього все «стало на паузу».

11Вечірній Київ | 27 червня 2018 року | №26 (19311) ПОЧЕСНІ ГРОМАДЯНИ КИЄВА

Зінаїда Зінаїда ТУРЧИНАТУРЧИНА:: «Важливо робити ставку на своїх «Важливо робити ставку на своїх українських гравців» українських гравців» � «ВЕЧІРКА» ПРОДОВЖУЄ СЕРІЮ ПУБЛІКАЦІЙ ПРО ПОЧЕСНИХ ГРОМАДЯН КИЄВА. РОЗПОВІДАЄМО, КОЛИ Й ЗА ЩО ЇМ ЦЕ

ЗВАННЯ ПРИСВОЇЛИ, ЯКИМИ ДІЯМИ СТОЛИЦЯ ПРОСЛАВЛЯЛАСЯ

Лілія СКУПЕЙКО

«Її називали королевою ігрового майданчика, гросмей-стером м’яча. Вона мала дивовижний талан читати «гру з листа» та обирати найвлучніший із можливих варіантів завершення атаки…», – таку характеристику дають най-кращій гандболістці планети XX століття більшість із вітчиз-няних та закордонних видань. Зараз Зінаїда Михайлівна – президент гандбольного клубу «Київ-Спартак». У свої 72 вона жвава, активна, оптимістична. Дворазова олімпій-ська чемпіонка знає ціну своєму часу. Її життєве кредо міц-но повв’язане зі спортивним гандбольним підґрунтям – це, передовсім, дисципліна, чесність, відданість своїй справі.

• ДОСЬЄ «ВК»

Турчина Зінаїда Михайлівна. Народилася 17 травня

1946 року у Києві. Українська гандболістка, олімпійська чемпіонка

монреальської (1976 р.) і московської (1980 р.) Олімпіад, бронзовий

призер Олімпіади в Сеулі (1988 р.) в складі збірної СРСР з гандболу. За-

кінчила Кам’янець-Подільський педагогічний інститут (1972 р.). Чемпіонка

світу в 1982-му і 1986-му. Провела понад 500 матчів за збірну СРСР (з

1965 по 1988 рр.)

1990–1994 рр. — граючий тренер, 1994-1996 рр. — головний тренер

команди «Спартак» та збірної України з гандболу. Президент гандбольного

клубу «Київ-Спартак» (з 1993 р). Почесний громадянин Києва (з 2001 р.)

У 2000 році за результатами опитування, проведеного Міжнародною

федерацією гандболу, Зінаїду Турчину визнано найкращою гандболісткою

XX століття.

Я киянка. Що б мені не обіцяли, все одно звідси нікуди не поїду. А в нинішньої молоді відсутнє відчуття патріотизму. Раніше виходиш на спортивний майданчик – і готовий «ро-зірвати» суперника, перемогти, але не за гроші, а за

свою країну, своє місто. Зараз цього немає

Тетяна КВЯТКОВСЬКА

Протягом року ми з нетер-пінням чекаємо на літо, за-буваючи, що ця благодатна пора року не позбавлена й неприємних сюрпризів. І часто-густо впадаємо у розпач, коли треба, навпа-ки, швидко діяти, рятуючи власне або чиєсь життя.

ОМАНЛИВА ПІДСТУПНІСТЬ СОНЦЯ

Спекотного дня ( а, якщо вірити прогнозам синоптиків, найближчим часом ми ще неодноразово зустрі-немося із аномально високою тем-пературою, до 30 градусів і вище), провівши від 30 хвилин до 2-х годин на сонці з непокритою головою, можна отримати сонячний удар. Його симптоми – головний біль, нудота, загальна слабкість, іноді підвищена температура і навіть судоми. Спеціалісти радять у таких випадках якомога швидше дістатися дому, покласти на голову холодний компрес, лягти на м’яку поверхню і кожні 15-20 хвилин пити воду або теплий зелений чай. Якщо людина при вас втратила свідомість, слід впевнитися, що вона дихає, при потребі зробити їй штучне дихання. Потім перемістити постраждало-го до прохолодного приміщення, покласти на ліжко, пристосувавши під колінами валик з одягу, а на голові – холодний компрес. У разі, якщо хворий не приходить до тями, викликати «швидку».

Не всі знають, що у спеку збільшується вірогідність не лише сонячного, а й теплового удару, або перегріву. А, між тим, він не виключений, навіть якщо ви, перебуваючи тривалий час на сонці, ретельно захищали голову від пекучих променів. До речі, тепловий удар можна отримати в маршрутках, більшість з яких влітку недарма називають душо-губками. Симптоми перегріву такі ж, як при сонячному ударі.

Лікарі радять: якщо вам раптом стало зле, треба не-гайно десь присісти,

при можливості вжити жарозни-жуючі ліки – таблетку аспірину або сол-падеїну. Вдома не завадить зануритися у прохо-лодну ванну. Але якщо самопо-чуття не поліпшується, краще звернутися до лікарів, аби не стався серцевий напад.

Сонячний опік – досить роз-повсюджена влітку неприємність, що може зіпсувати вам настрій на пляжі, у солярії або під час роботи на дачній ділянці.

Безумовно, «обпеченим» треба негайно припинити подальше перебування на сонці, прийняти прохолодну (але не холодну) ван-ну, але – це важливо – без мила! Можна обмежитися компресами з теплої або прохолодної прісної води з розчинами алое, календули або ромашки – вони вгамують біль.

Якщо опіки дуже болючі або почався підйом температури, не завадить вжити болезаспокійливі ліки (аспірин, парацетамол, ібупро-фен тощо). Необхідно пити якомога більше рідини (води, неміцного теплого чаю, компоту, морсу, соку).

Не слід забувати, що безкон-трольне перебування на сонці може призвести до дуже негатив-них наслідків. Наприклад, сильна засмага прискорює старіння шкіри, руйнуючи у ній пружні тканини. Надмірний ультрафіолет сприяє утворенню ракових пухлин. З них найпоширеніший – рак шкіри. В Україні, за даними Національного канцер-реєстру України, щороку реєструється понад 20 тисяч нових

випадків цього онкозахворювання. Серйозний привід замислитися, чи не так?

ОМИНИ НАС, ГНІВ НЕБЕСНИЙ!

Кожного літа ЗМІ повідомляють про постраждалих від удару бли-скавки. Як відомо, вона зазвичай поцілює в найвищу перешкоду на своєму шляху. Самотня людина у полі – потенційна ії жертва. Не менш небезпечно опинитися під час грози на пагорбі! Отже, якщо вже так вийшло, мерщій сховай-тесь у канаві, яру або найнижчому місці поля.

Коли розпочинається гроза, не варто купатися чи ловити рибу,

адже вода – чудовий провідник струму. Тому мерщій подалі від річки чи ставка: удар блискавки поширюється навколо водойми в радіусі 100 метрів.

Найбезпечніше перебувати в приміщенні з блискавкозахистом. Якщо злива застала вас у місті, зайдіть до крамниці, під’їзду, кафе. Ховаючись від дощу під дерева-ми, не забувайте, що блискавка найчастіше вражає у найвищі із

них. Отже, чим нижче деревце, під яким ви знайшли притулок, тим краще. У приміщенні слід триматися подалі від вікон, елек-троприладів, металевої сантехніки. Коли за вікном вирує стихія, не полінуйтеся відключити зовніш-ні антени, відімкніть від розетки радіоприймачі, телевізори, мікро-хвильову піч, комп’ютер – потужні споживачі електроенергії. Якщо негода почалася, коли ви подоро-жуєте на велосипеді або мотоциклі – покиньте їх і перечекайте грозу на відстані щонайменше 30 метрів від свого «залізного коня». До речі, не завадить вимкнути і мобільний. Були випадки, коли вхідний дзвінок провокував удар блискавки. Міше-нями для неї можуть стати доволі дрібні речі – годинник, ланцюжки, зв’язка ключів і навіть розкрита над головою парасолька. Майже самогубство – ховатися від стихії поблизу ліній електропередач.

Якщо ж вам все ж не вдалося уникнути «гніву небес» або таке

нещастя трапилося із кимось поблизу – негайно викликайте «швидку». Адже головна небезпека удару блискавкою – ураження серця від значного порушення його ритму – аж до зупинки. Якщо умови дозволяють, покладіть по-страждалого до ліжка, при потребі зробіть йому штучну вентиляцію легенів, непрямий масаж серця, розітріть все тіло і кінцівки, на-поїть гарячим чаєм.

НЕПРИЄМНО, АЛЕ НЕ СМЕРТЕЛЬНО

Під час відпочинку на при-роді неабияк зіпсувати настрій можуть укуси бджіл і диких ос. В таких випадках насамперед необхідно витягнути жало. Потім, по можливості, дати потерпілому антигістамінний препарат і зне-болювальне. На уражене місце покласти холодний компрес. Це зменшує набряк і знімає біль.

Здебільшого укуси бджіл і ос не смертельні. Але у алергіків наслід-ки можуть бути дуже серйозними – аж до задухи, судом та втрати свідомості. Звісно, тоді виклик «швидкої» обов’язковий.

З приходом тепла у лісовій місцевості, на узбережжі річок і ставків з’явилося чимало змій. Протягом останніх років їх по-пуляція значно зросла, кажуть науковці. А повідомлення дея-ких ЗМІ ще у травні викликали неабияку паніку серед частини

киян, мовляв, змії вже у місті і нападають на дітей. Насправді, укус змії – явище рідкісне. По-перше, рептилії активізуються тільки в теплий період року і ніколи не нападають на людину першими. Можна додати, що більшість змій в Україні не отруйні, і взагалі від укусів цих плазунів смертей в на-ших краях практично не буває.

Якщо вам не поталанило, і гадюка таки вку-сила когось із ва-

шої компанії, постражда-лого необхідно заспокоїти і спробувати відсмоктати отруту. Найкраще це зроби-ти, звичайно, за допомогою медичної банки. Оскільки така банка на природі – річ практично неможлива, можна скористатися звичайною склян-кою. Для цього у її порожнину вводять запалений гніт або сірник і швидко приставляють до рани. Якщо процедура виконана правильно, вакуум втягне шкіру та м’язи, а з ними й отруту. Можна висмоктати от-руту і ротом, але при умові, що у рятівника немає карієсу зубів, тріщин і пошкоджень язика та губ. При цьому слід постійно спльовувати відсмоктану рідину і промивати рот водою.

Лікарі не радять у таких випад-ках накладати джгут на кінцівку, це може призвести до її омертвіння і гангрени. Не допоможе і алко-голь – він прискорює поширення отрути з кров’ю по всьому тілу. Не можна припалювати місце укусу розпеченим залізом, сірниками, порошком марганцю тощо – це ще більше пошкоджує тканину тіла. Краще змажте ранку спиртом, горілкою, одеколоном і покладіть зверху холодний компрес.

І звичайно ж, потерпілого не-обхідно якнайшвидше доправити до лікарні.

ОБЕРЕЖНО, ШАУРМА! Харчове отруєння також до-

сить поширена літня небезпека, позаяк термін зберігання про-дуктів у спеку різко скорочується. Їжа з вуличних наметів, де її ніяк не охолоджують і не стежать за санітарним станом (за сумною статистикою, перше місце тут посідає горезвісна шаурма), м’яс-ні і молочні продукти, що деякі люди беруть з собою на пікніки і на пляж... Всіх цих факторів цілком достатньо для отруєння, яке, до речі, може закінчитися не тільки нудотою і діареєю.Тому влітку треба частіше мити руки з милом і носити з собою антисептик для рук. Всі фрукти та овочі бажано мити теплою водою.

Із собою, разом з антисептиком, варто носити активоване вугілля та лоперамід (або лофлатил) – ці ліки допоможуть подолати розлад шлунка доволі швидко.

Якщо отруєння не пройшло про-тягом трьох-чотирьох годин і ви продовжуєте відчувати гострий біль у животі і металевий присмак у роті – викликайте «швидку», оскільки ці симптоми сигналізують про досить серйозне порушення в організмі, а можливо, й інфек-ційну хворобу. За даними Дер-жпродспоживслужби, нинішнього року в країні вже зафіксовано 39 спалахів гострих кишкових інфек-ційних захворювань. Не бажаєте примножувати цю сумну статис-тику – дотримуйтесь нескладних рекомендацій, викладених вище, і будьте здорові!

Вечірній Київ | 27 червня 2018 року | №26 (19311)БУДЬМО ЗДОРОВІ12

-

--

-

-

--

-

Сезонні небезпеки Сезонні небезпеки

у на при-и

ихед

ірм

в

Вечірній Київ | 27 червня 2018 року | №26 (19311) 13ЩО ТУРБУЄ

23 червня у Києві на базі спортивного комплексу Київського торговельно-економічного університету відбулися відбірні змагання VІ Всеукраїнської спарта-кіади «Сила духу» серед по-терпілих на виробництві.

Уже шостий рік поспіль управ-ління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві та Київська міська органі-зація ФСТ «Спартак» організовують ці змагання серед тих, хто зазнав ушкоджень на виробництві, щоб обрати серед них найсильніших, найвлучніших, найвитриваліших спортсменів, які захищатимуть честь столиці на фінальних зма-ганнях спартакіади в Ужгороді.

Спартакіада «Сила духу» серед потерпілих на виробництві – це відкритий спортивний захід, що проводиться з метою підтримки їх внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань цілеспрямованості у подоланні особистих фізичних меж, а також реабілітації засобами фізичної культури і спорту для подальшої адаптації у суспільстві, залучення всіх небайдужих до про-блем потерпілих на виробництві.

Учасників спартакіади привіта-ли в.о. начальника управління ВД Фонду у м. Києві Вадим Храпчун та голова КМО ФСТ «Спартак» Віктор Петриченко. Вадим Храпчун також передав учасникам змагань вітан-ня від в.о. директора виконавчої дирекції Фонду Сергія Нестерова.

Урочисте відкриття змагань розпочалося з виконання Держав-ного Гімну України.

Настрій учасникам заходу під-няв своїм виступом народний ан-самбль української пісні «Чарівни-ця» палацу культури «Дарниця» під керівництвом Бориса Раденка.

Змагання проводилися з шести видів спорту, а саме: бомбаскет (кидання баскетбольного м’яча в кошик), гирьовий спорт, армспорт, дартс, настільний теніс та шахи.

Із кожного виду дійства були визначені переможці, урочисто нагороджені грамо-тами, медалями та кубками. Також кожному учасникові було вручено подарунок на згадку про спартакіаду.

Співорганізатори цього спортивного свята з товари-ства «Спартак» відзначають той факт, що змагання за учас-тю потерпілих на виробництві завжди відрізняються від інших, які їм доводиться проводити. Перш за все, ці змагання виді-ляються позитивним настроєм учасників та вболівальників і святковою атмосферою, що панує в спортивному залі від початку і до останньої хвилини заходу. Крім самих учасників, які взяли участь у заході, у цьому велика заслуга їхньої групи підтримки із рідних та друзів, а також працівників управління.

Змагання проходили динамічно, азартно і неймовірно цікаво. У залі панувала атмосфера спорту і дружби.

Учасники заходу висловили щиру вдячність управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального стра-хування України у м. Києві за орга-нізацію змагань на високому рівні.

До проведення цього спор-тивного свята долучилися під-приємства міста Києва: ПАТ «Оболонь», ТОВ «Новус Украї-на», ПАТ «Київхліб», які нада-

ли спонсорську підтримку для проведення заходу.

Закінченням цього дійства стало тепер уже традиційне виконання всіма присутніми офіційного гімну Києва, пісні Ігоря Шамо та Дми-тра Луценка «Як тебе не любити, Києве мій».

Управління виконавчої дирекції

Фонду соціального страхування

України у м. Києві

У Києві відбулУ Києві відбулися відбірні змаганняися відбірні змагання VI Всеукраїнської спартаVI Всеукраїнської спартакіади «Сила духу» серед кіади «Сила духу» серед потерпілих на виробництві потерпілих на виробництві

Вечірній Київ | 27 червня 2018 року | №26 (19311)14 КІНОМАНІЯ

Марія КАТАЄВА

В рамках кінофестива-лю «Молодість» гляда-чам презентували низку нових стрічок молодих українських режисерів. Серед дебютів – псевдо-документальна картина «20/20 Безлюдна кра-їна» Корнія Грицюка та трилер «Лиса гора» Романа Перфільєва. А «Пан Ніхто», присвя-чений поету-модер-ністу Ігорю Калинцю, є продовженням серії документальних філь-мів Олександра Фра-зе-Фразенка про укра-їнських поетів.

Уявіть, що в Україні від-крилися кордони, і майже всі мешканці найбільшої європей-ської країни поїхали шукати щастя деінде. В таку вигадану реальність перено-сить стрічка «20/20 Безлюдна країна». За сюжетом, у 2020 році до майже без-людної країни їде канадський режи-сер українського походження, який хоче побачити землю своїх пред-ків. По дорозі йому трапляються коло-ритні персонажі: дівчина, яка вирі-шила залишитися, аби представляти Україну на конкур-сі «Міс Світу» і не має конкуренток; інженер, який мріє заселити країну ро-ботами; сепаратист, який повсюди шукає укрів; китаєць, що отримав завдання перевірити, наскільки Укра-їна придатна до життя його співвітчизників тощо. Фільм знятий як документальне кіно – з коментарями експертів і спробою зрозуміти, чому так сталося.

– Хотіли показати, що є ба-гато причин, щоб поїхати, і так само багато причин, щоб зали-шитися. Для глядачів стрічка є приводом замислитися. Звісно, проблема гіперболізована, але вона існує. Під час опитування 60% молодих людей зізнава-лися, що, не задумуючись, по-їхали б, якби була можливість. З 2001 року в Україні не про-водився перепис населення, і ніхто насправді не знає, скільки людей тут мешкає, – поділився режисер картини Корній Грицюк. Хлопець вчився на факультеті журналістики у До-нецьку, потім працював сцена-ристом, знімав короткий метр. Свою дебютну повнометражну картину Корній зробив за не-великий бюджет, залучивши друзів і колег. Щоб показати безлюдну країну, доводило-ся знімати зранку, коли всі сплять. Фільм на «Молодості»

показали в експериментальній програмі «Форма».

Картину планується де-монструвати на фестивалях, а восени вона вийде в прокат у кінотеатрах.

Полякати глядачів обіцяє режисер стрічки «Лиса гора» Роман Перфільєв. Головна героїня Майя не може пере-жити зникнення своєї матері на Лисій Горі за невідомих об-ставин. Випадкове знайомство з хлопцем Марком спонукає дівчину піти на зловісне місце. Там вона розуміє, що недарма завжди боялась піднятися на загадкову гору....

– Дівчина травмована тим, що її мати зникла на Лисій горі, йде туди, щоб подолати свої страхи. Це просте роз-важальне кіно. Для фанатів трилерів, яким не вистачає адреналіну. Мені дуже по-добаються американські хо-рори, але зрештою вийшов авторський фільм, – розповів

Роман Перфільєв. – Зніма-ли на кількох локаціях, пе-реважно в лісі. Це Лиса гора на Видубичах, а також парк у Дорогожичах та Китаєво. Хоч містики в стрічці практично немає, буде страшно.

З огляду на обмежений бюджет, Роман був одночас-но режисером, сценаристом, оператором. До роботи над картиною залучив молодих професіональних акторів – Ма-рію Моторну з театру Франка

та Дмитра Симоненка з театру Лесі Українки. Наразі ведуть-ся перемовини щодо прокату фільму.

Олександр Фразе-Фразенко працює над документальним циклом «Поети», присвяченим

українським поетам-модер-ністам. Серед них – стрічки «Чубай» (про Григорія Чубая), «Дім на сімох вітрах» (про Василя Махна), «Акваріум у морі» (про Нью-Йоркську групу поетів). В рамках фестивалю «Молодість» він презентував фільм «Пан Ніхто» про Ігоря Калинця.

– Це поет із ніжними вір-шами, один з найвідважні-ших у 20 столітті. Став таким завдяки своїй дружині Ірині

Калинець, яка була однією з перших радянських дисиден-ток. Він написав свої кращі вірші, присвяченій Ірині і тим подіям, коли саджали людей, ще до того, коли він сам був ув’язнений, – розповів Іван Малкович, який видав вибрані поезії Калинця.

За участь у дисидентсько-му русі 1972 року Ігоря Калин-ця було засуджено на шість років ув’язнення суворого режиму й три роки заслання. Покарання відбував у Перм-ських концтаборах разом із Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Степаном Сапеляком та ін-шими. З 1987 року муза поета мовчить. Сьогодні він ініціює та підтримує різні пам’ятні акції, конкурси.

У стрічці змальовано день із життя Ігоря Калинця – він просинається, робить заряд-ку, снідає, гуляє містом, дає поради авторам-початківцям, читає власні вірші. Також по-казуються архівні відео, пе-реважно 90-х років, де поет виступає перед глядачами, які зустрічають його оплесками.

– Ігор Калинець є моїм вчи-телем у сенсі спорідненої душі. Познайомився, коли вчителька порекомендувала показати йому мої вірші. Не знав, що з класиком, якого читав в підручниках, можна зустрі-тися,– пригадує Олександр Фразе-Фразенко. – «Пан Ні-хто» – це назва його казки, на якій я виростав в дитинстві. Моторошна сюрреалістична іс-торія, інтерпретація казки про рукавичку. Він писав її в тюрмі на засланні, відсилав своєму брату і його дітям по сторінці раз на місяць. Нагадує філосо-фію Сартра, екзистенціалізм. Ця казка вплинула на мою творчість. Тож фільм, в першу чергу, – данина вчителю. Він про поета, який зневірився в поезії, слові, але не перестав бути поетом.

За словами режисера, його фільми користуються попитом за кордоном, їх показують в американських кінотеатрах, що спеціалізуються на доку-ментальному кіно. Для укра-їнських глядачів він викладає свої стрічки в Інтернеті.

ПРЕМ’ЄРИ

У мандрах вигаданих У мандрах вигаданих і реальнихі реальних

Як коронували Данила � В УКРАЇНІ ЗНІМАЮТЬ ФІЛЬМ-

ВЕРСІЮ ПРО ВИДАТНОГО ІСТОРИЧНОГО ДІЯЧА

Марія КАТАЄВА

На основі історії життя Данила Рома-новича, який вперше був визнаний Східною та Західною церквами як правитель найбільшої у середньовіччі території, знімають картину «Король Данило». На широкі екрани вона вийде в жовтні.

За створення нового міфу на зразок «Короля Артура» взявся Тарас Химич, який до цього у своїх роботах досліджував військову історію ХХ століття. Львівський режисер зробив низку документальних фільмів про 1-у українську дивізію УНА 1943—1945 років, Українську Пов-станську Армію 1942—1954 років, Українську Галицьку Армію 1918-1919 років тощо. А також художній фільм «Жива» про військову УПА Анну Попович. Його нова стрічка присвячена подіям 13 століття і не претендує на достовірність, це художня інтерпретація історичного образу. За своє життя король Данило зумів об’єднати ве-лику територію та створити могутню державу, перебуваючи під тиском Тевтонського ордену хрестоносців та монгольської держави хана Бату.

За сюжетом князь Данило зі своїм братом Васильком нападають на прикордонний замок таємного ордену і захоплюють в полон магістра. Той переконує князя стати союзником у боротьбі з могутнім ворогом зі Сходу. Хан нападає на Русь і знищує Київ, як і попереджав магістр. Данило несподівано для всіх вирішує їхати особисто до хана на перемовини. На щастя він повертається додому живим, а за допомогою магістра отримує корону від Папи Римського і стає першим королем Русі.

– Вивчав багато документів і зауважив, що події мають багато версій. Вони дали мені чимало цікавих ідей. Головним було передати відчуття тої епохи. Охоплюємо період 1234-1254 років. З конкретних історичних подій зображуємо захоплення тевтонського замку, переправу Данила через Хортицю на шляху до хана. Для мене є важливим показати, що відбувалося на наших землях у ХІІІ столітті, як тогочасні правителі спілкувалися і домов-лялися, як їх боялися і поважали, – розповів режисер картини Тарас Химич. Він обіцяє, що фільм буде бойовиком із елементами драми та навіть комедії. А в першу чергу – це історія становлення однієї людини, яка повністю змінить уявлення глядачів про Київську Русь ХІІІ століття.

Головну роль у картині – короля Данила – зіграв Сергій Ярмошенко, професійний каскадер із Запоріжжя, який особисто ви-конує всі трюки.

– Данило – відважна і мудра людина, воїн, який змінив історію і став героєм. Він вселяв довіру, у битву йшов першим та завжди піклу-вався про свій народ. Однак поки король вів боротьбу з зовнішніми ворогами, він не очіку-вав, що всередині буде ще важча та болючіша для нього війна, – поділився актор.

Спеціально для зйомок фільму під Львовом відтворили унікальний комплекс середньо-вічного міста Холм, яке заснував Данило і де знаходилася його столиця.

– Наразі відзнято вже 80% стрічки. Головних героїв у нас 27, а в масових сценах задіяно до 300 людей. Надалі плануємо зробити про короля Данила ще й серіал, – анонсувала продюсерка Олеся Галканова-Лань. Українська прем’єра повнометражної картини запланована на жовтень.

ПОДРОБИЦІ

Кадр із фільму «Лиса гора»Кадр із фільму «Лиса гора»

Кадр із фільму «Пан Ніхто»Кадр із фільму «Пан Ніхто»

Кадр із фільму «20/20 Безлюдна країна»Кадр із фільму «20/20 Безлюдна країна»

29 червня – Тихона. Єпископ Тихон Амафунтський (Амафунт – місто на Кіпрі) прославився роз-веденням відмінного винограду. Помер у 425 р. Оскільки Тихон повертав розум і здоров’я бісну-ватим і взагалі зцілював немічних, до нього звертаються з молитвою від зубного болю.

30 червня – Мануїла, Савела й Ісмаїла. Ці брати-перси жили в IV ст. і займали в своїй країні впливові державні посади. За до-рученням свого царя вони виру-шили до Константинополя, щоб підписати у Візантії договір про безпеку кордонів, дружні відно-сини та торгівлю. Через відмову взяти участь в урочистостях на честь язичеського бога Аполлона братів катували.

1 липня у старовину присвячу-вали богу Ярилу. Цікаво, що після поширення християнства ця тра-диція нікуди не зникла, і навіть сьогодні в багатьох селах у цей день проводяться обряди, пов’я-зані з поклонінням Ярилу. При цьому, традиція навіть отримала нове тлумачення. Подейкували,

що середина літа – це час, коли всі святі починають мірятися силами з язичницьким божеством і не можуть його перемогти. Також не існує єдиної думки з приводу того, ким був Ярило для слов’янських народів: Богом, який протегує сонцю, любові, природі або навіть пристрасті. Говорили, що на Ярилу все живе

в яр приходить – дерева починають плодоносити.

2 липня – Зосима. Цей святий вважається покровителем бджіл. Останніх слов’яни дуже почитали, оскільки вважали бджолу угодни-цею Божою.

4 липня – Уляна. Улян – муче-ник з міста Тарі. У цей день було прийнято збирати квітки липи. Готували з них різні відвари і зі-лля, що володіють потогінними, бактерицидними, жарознижуваль-ними та іншими властивостями. Вірили, що квітки липи, зібрані в цей день, будуть володіти великою цілющою силою. Подейкували про те, що, хто

липу зрубає, той обов’язково в лісі заблукає.

«Вечірка» пропонує спробувати приготува-ти смачну картоплю «Буланжер». Рецепт отримав свою назву завдяки французькій традиції віддавати це блюдо найближчому булочнику (Буланжері – «булочна» фр.), щоби картопля повільно готувалася в його печі. Ну а ми будемо готувати її в духовці.

Інгредієнти на 6 порцій: кар-топля – 1 кг, цибуля велика – 2 шт. (200 г), бульйон (будь-який) – 200 мл, молоко – 200 мл, масло вершкове розтоплене – 40 г, масло вершкове для змащування форми – 20 г, сіль – за смаком, перець чорний мелений, або краще суміш перців – за смаком.

Приготування: Спочатку чи-стимо та нарізаємо картоплю тонкими скибочками (2 мм), найзручніше це робити за допомогою слайсера. Солимо, перчимо. Цибулю теж нарізаємо тонкими

кружечками. Глибоку форму (бажано керамічну) змащуємо маслом. Викладаємо шар картоплі, зверху викладаємо цибулю. Шари повторюємо. Верхній шар викладаємо у вигляді луски.

Змішуємо гарячий підсолений бульйон (будь-який) та гаряче молоко (можна залити тільки буль-йоном). Заливаємо картоплю. Рідина не повинна повністю покривати картоплю, а тільки доходити

до верхнього шару. Зверху картоплю поливаємо

половиною розтопленого вершко-вого масла.

Накриваємо деко фольгою та ставимо у духовку, де запікаємо 40 хвилин при 200 °С.

Потім знімаємо фольгу, змен-шуємо вогонь до 180 °С і запікаємо ще 40 хвилин. За цей час верхній шар картоплі зарум’яниться, а рідина повністю випарується.

Залишками розтопленого масла поливаємо зверху вже готову страву.

ВИСТАВКИ

ПЛАНИ МІСТ РЕАЛЬНИХ ТА ВИГАДАНИХ

Фонд ІЗОЛЯЦІЯ презентував виставку «Зошит без однієї сто-рінки» – новий проект художника Павла Макова, з яким інституція співпрацює з дня свого засну-вання. Знаково, що виставка відкрилася у День ІЗОЛЯЦІЇ – роковини вимушеного переїзду фонду з Донецька. Утопічні про-гнози Макова щодо майбутнього цивілізації та нового суспільного порядку вибудовують міст між минулим ІЗОЛЯЦІЇ та її сьогоден-ням. «Зошит без однієї сторінки» – це мультимедійний проект, що складається з інтимного зошита для замальовок, арт-бука, який вийшов обмеженим накладом, і величезної карти вигаданого міста Допо.

АРХЕТИПИ МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ

У Мистецькому Арсеналі від-крилася виставка «Кирил Про-ценко. Палкий».

На виставці представлені твори Кирила Проценка, що в мистецтві проявив себе як «лю-дина-оркестр», як художник-універсал. Тут сплітаються в одне найрізноманітніші види, теми, жанри, періоди, серії, медіуми – від оригінальної техніки випа-лювання до фотографії, відео, кіно та інсталяції.

КОНЦЕРТИ

БАРД-ШОУ ПІД ЗОРЯНИМ НЕБОМ

27 червня о 19.30 відбудеться бард-шоу Владислава Бондарько-ва під зоряним небом Київського Планетарію. Поезія, гітара, зорі й космос – незабутній вечір, який залишиться теплим спогадом у серці. У концерті прийматимуть участь друзі автора – підтримка перкусії та скрипки буде орга-нічною.

СИМБІОЗ ДРАЙВУ І НІЖНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

30 червня о 20.00 феномен української EDM музики повер-тається в ATLAS, щоб зробити ваше літо незабутнім. Лише за рік існування інтернаціональ-ний бенд TANA вже встиг підко-рити європейські майданчики, відігравши серію концертів у самому серці Євросоюзу. Про них пишуть, їх музика ротується в Європі й навіть у Нью-Йорку, а концерти завжди проходять з позначкою SOLD OUT. Зва-бливий голос і нові звучання futurebass, electronic chillout, downtempo створюють симбіоз драйву і ніжної енергетики. У складі: keys, electronic drums, electric guitar, bass. У програмі: треки з альбому Broken, що за-ймає лідируючі позиції в чар-тах Голландії, а також прем’єра нових композицій.

ТЕАТР

«ПОМРИ – ПОТІМ БУДЕ ПІЗНО»

29 червня о 19.00 театр-студія імпровізації «Чорний Квадрат гратиме виставу про монстрів всередині кожного з нас. Про тіні важкого дитинства і про сумну зрілість. Вистава про те, що ру-кописи горять, а люди вмирають. І про те, що навіть в найнепро-гляднішій пітьмі може блиснути промінчик надії і добра. В одній тоталітарній країні відбувається ряд страшних злочинів, які роз-бурхують громадськість. Поліція заарештовує маловідомого пись-менника, котрий опублікував тільки одне оповідання ... Чи змо-же він довести свою невинність? І взагалі, що дорожче – життя або власна творчість?

Це – не комедія. Це жорсткий, психологічний треш. У цій ви-ставі не буде жінок, як і не буде сексу, не буде легкого гумору ....Ні, сміятися ви, звичайно, будете багато, але це буде сміх з міцно стиснутими зубами. Вистава суворо не рекоменду-ється неповнолітнім, особам зі слабкими нервами, а також противникам ненормативної лексики і чорного гумору. А от оцінять її люди, які вміють гостро співпереживати, шукати красу в страшному і радіти кожній миті життя в наш непевний час.

КІНО

«КОЖЕН НОВИЙ ДЕНЬ» Країна: США. Режисер: Майкл Саксі. У ролях: Ангур Райс, Джастіс

Сміт, Дженні Росс, Лукас Джейд Зуманн.

Тривалість: 1 год. 35 хв. Вікові обмеження: 12 років. У нього ані друзів, ані сім’ї,

ані уподобань. Немає постійного будинку. Кожен день він проки-дається у новому тілі. Щоранку – новий будинок, нове життя. Він бачить світ очима інших людей, розмовляє їх голосами, через їх відчуття осягає життя. Але одного разу він зустрічає її. І все змінюється, життя набирає сенсу...

«НАОСЛІП»

Країна: Велика Британія, США. Режисер: Ентоні Бірн. У ролях: Наталі Домер, Емілі

Ратажковски, Ед Скрейн, Джоелі Річардсон, Джеймс Космо.

Тривалість: 1 год. 40 хв. Вікові обмеження: 16 років.Піаністка Софія стає випадко-

вим свідком того, як в квартирі поверхом вище вбивають дівчину. І хоча Софія сліпа і могла тільки чути те, що сталося – її втягують в загадковий і небезпечний світ тіньового Лондона. Але виявля-ється, що в цьому жорстокому і похмурому світі вона здатна вибудувати свій власний, неор-динарний, маршрут помсти...

Про дивні звичаї Всі народи світу мають свої традиції і звичаї. У них відображаються осо-бливості побуту народу і відносини між людь-ми. У деяких країнах є дуже несподівані звичаї, романтичні і шокуючі, красиві й екстравагантні.

В африканському племені Масаї люди вітають один одного стрибками. Чим вище стрибне-те, тим більшу повагу надасте.

Аборигени племені Маорі з Нової Зеландії при зустрічі труться один об одного носами, це таке привітання. По запаху вони відрізняють одноплемін-ників від чужинців. У Норвегії не прийнято по-

ступатися місцем літнім людям у транспорті. Вважається, що цим ви підкреслюєте свою фі-зичну перевагу. У США не прийнято платити

в ресторані за жінку. Вважаєть-ся, що цим чоловіки підкреслю-ють свою фінансову перевагу. У Китаї прийнято чавкати

в гостях, а інакше господарі можуть вважати своє готування несмачним. Безшумно їсти в Китаї – образити господарів і кухарів. А заляпана соусами скатертина після їжі – підтвер-дження того, що ви їли з апети-том і вам було смачно. У Фінляндії не прийнято

робити публічні компліменти. Вважається, що публічні комп-ліменти не рахуються.

Вечірній Київ | 27 червня 2018 року | №26 (19311) 15АСОРТІ

Готуємо картоплю «Буланжер»Готуємо картоплю «Буланжер»

ПРОГНОЗ ПОГОДИ

СМАЧНОГО!

Невеликахмарність

Атм. тиск 741

Вітер (м/с) 3,4

Вологість повітря (%) 43

Відчувається + 28о

Мінлива хмарність

Атм. тиск 749

Вітер (м/с) 5,6

Вологість повітря (%) 50

Відчувається + 24о

+24о

Мінлива хмарність

Атм. тиск 746

Вітер (м/с) 6,6

Вологість повітря (%) 46

Відчувається + 27о

+27о

+28о

Хмарно, дощ

Атм. тиск 737

Вітер (м/с) 5,2

Вологість повітря (%) 81

Відчувається +21о

+21о

середа, 27.06 четвер, 28.06 п’ятниця, 29.06 субота, 30.06

ТРАДИЦІЇ ЦІКАВО

АФІША

меморі-альний

пам’ятник

правитель у стар. Індії

нім. хімік, Нобелівська

премія

анг. письмен-ниця XIX ст. «Ромола»

частина симфонії

сорт вино-граду

закохався в Галатею

(міф.)

великий безлісий простір

селянин в Монголії

очищення золота

лікар-стажер частина телевізора

одногорбий верблюд

хім. елемент

японська мультиплі-

кація

морський рак

галас

їстівний плід пальми

витка тропіч-на рослина

староста (укр. іст.)

вивчає НЛО

велетенські руйнівні хвилі

короткий сатиричний

вірш

оголене тіло (мист.)

уособлення веселки (міф.)

початок літо-числення

військове звання

карета

термін у танці

бог-бик (єгип. міф.)

декоративна рослина

гора, найви-щий пік Криту

романтична кінокомедія

(фран.)

ірраціональ-не число

народ в Індії

13 кг вовни (анг.) портал

офіційний речник Папи

Римського

чорно-жовта комаха

Вечірній Київ | 27 червня 2018 року | №26 (19311)В КІНЦІ НОМЕРА16

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораВіталій Курінний

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk.web@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Реклама», «Що турбує», «Газета в газеті» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 62934 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в Інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

3-хвилинний масаж для омолодження шкіри Відомий косметолог Жо-ель Сіокко розробила простий масаж для своїх клієнток. Відвідувачки її салону – відомі актор-ки, серед яких Моніка Беллуччі і Рената Литви-нова.

Така процедура підходить для всіх. Її переваги: шкіра стає більш еластичною, пружною та сяючою. Цей масаж також використовують для збільшення ефективності омолоджуючих масок і кремів. Їх потрібно на-носити після процедури. «Ве-чірка» дізналася, як саме треба проводити цей масаж. Отже:

Спочатку треба очисти-ти шкіру рук і обличчя. Тепер можна починати. Кожен масаж робиться впродовж хвилини.

ПОКРАЩУЄМО ЛІМФОТОК

Для поліпшення кольору обличчя і зняття набряклості. Злегка натискайте вказівним, середнім і безіменним паль-цями обох рук на шкіру. По-чинайте від лоба і закінчуйте в області декольте. Це прости-мулює відтік лімфи, яка виво-дить токсини.

РОБИМО ШКІРУ БІЛЬШ ПРУЖНОЮ

Трохи пощипуйте шкіру ве-ликим та вказівним пальцями. Не потрібно її сильно тягнути. Цей метод робить шкіру більш пружною. Приділіть особливу увагу шиї.

ПОКРАЩУЄМО ЦИРКУЛЯЦІЮ КРОВІ

Злегка поплескайте себе по обличчю. Потрібно, щоб шкі-ра стала трохи рожевою. За допомогою цього способу ви покращите циркуляцію крові та підвищите тонус шкіри.

Французький косметолог впевнена, що старіти потрібно красиво. Тому не варто звер-татися до пластичних хірургів і робити підтяжки. Найкраще просто доглядати за собою і частіше посміхатися.

Склала Оксана БАРКІНА

СКАНВОРД

ПОРАДИ

ОВНИ, виховуйте дітей, опікуйтеся батьками, демон-струючи себе взірцевим го-

сподарем та люблячим подружнім супутником. Проявляйте чуйність, милосердя до своєї половинки, її запити – благословенні.

ТЕЛЬЦІ «проживають» сюжети минулого. Вирішуй-те проблеми по мірі їх над-

ходження, форсувати події не слід. Вони самі вас знайдуть. Більше спілкуйтеся з людьми, якщо є ро-зірвані стосунки з родичами, – відновіть їх.

БЛИЗНЮКИ, бажання і можливості – мінне поле, де слід рухатися обережно.

Втім, реалізувати замисли пощас-тить завдяки хорошим взаєминам з керівництвом, службовим при-вілеям, цікавій творчій роботі.

РАКИ в екзальтованому стані, емоції киплять, ство-рюючи довкола наелектри-

зовану атмосферу, особливо в професійній сфері. Збалансуйте свій внутрішній світ, уникайте конфронтації, йдіть на поступки.

ЛЕВИ, пеленгуйте позив-ні організму, щоб вчасно

зреагувати на щонайменші збої фізіологічних ритмів, не пе-ревантажуйте себе роботою. Для успіху в соціумі будь-які формаль-ності слід звести до мінімуму.

ДІВИ, корекція майбут-нього завдяки високим покровителям (це шлюбні

партнери, ділові компаньйони, співробітники, друзі) пройде успішно. Дбайте за імідж друга, проявляйте вірність, йдіть на жер-тви заради побратимів.

ТЕРЕЗИ виходять на пік кар’єрного, бізнесового,

професійного росту під крилом матеріальної фортуни. Однак конкуренти в повній го-товності до бою, спуску не дають. Домовляйтеся полюбовно, опти-мальний варіант – подружитися, і змусьте їх дати «задній хід».

СКОРПІОНИ в зеніті професійної слави і ду-

ховного злету. Світогляд еволюціонує. Ви маєте надзви-чайну харизму, мислите масш-табно, бачите високо, далеко, що сприятиме формуванню правиль-ної програми на майбутнє.

СТРІЛЬЦІ, якщо вами керує любов за розрахун-

ком, приготуйтеся до роз-чарувань. Не задурманюйте флір-тами на стороні нікому голову, а налаштуйте сердечну ліру на серйозні взаємини з шлюбними супутниками.

КОЗЕРОГИ, бунтарство під рідним дахом проти-показано, шлюбні партне-

ри вас боготворять. Поводьтеся дипломатично, утримайтеся від непродуманих слів, кожна фраза має бути ретельно відшліфована.

ВОДОЛІЇ, як фахівець широкого профілю ви сяг-нули досконалості і заслу-

жили підвищення на посаді. Нині це не міраж, а реальність. Ходите у шефа фаворитом. Натякніть йому! Нахабно перти, як танк, не варто, все полетить шкереберть.

РИБИ, власницьким апе-титам зась! Потурання примхам призведе до збит-

ків, непотрібних покупок. Свічка кохання палахкотить, не дайте їй згаснути!

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

ГОРОСКОП 2 – 8 липня

КИЇВ І КИЯНИ ФОТОВЕРНІСАЖ

Фото Павла ПАЩЕНКА

Крок №1:

Трохи

Крок №2:

Крок №3: