Думаючи про цей грубий і потужний тритомник Григорія Гусейнова, я не знаю, як же краще назва-ти його жанр. Есеїстика? Краєзнавчі повісті? Ме-режа біографічних нарисів? Документальні пові-сті (так зазначено в самій книжці)? Інтелектуальні репортажі? Тяжко визначитись, на чому краще зу-пинитись, але й ці варіанти, мабуть, про щось та говорять. Скажімо так: це три кількасотсторінко-ві томи, в яких Григорій Гусейнов розповідає про найрізноманітніших діячів літератури, філософії, інженерів і взагалі цікавих людей, що їхнє життя так чи інакше було пов’язане з Півднем України, особливо з Криворіжжям та Кіровоградщиною.

Назва книги «Незаймані сніги» просто і вираз-но нагадує нам про те, як мало розробленими за-лишаються і сьогодні біографії багатьох наших помітних земляків, історії населених пунктів то-що. І справді, не так багато є книжок, де під одні-єю палітуркою зійшлися б художник Данило Нар-бут і його іменита родина, російський поет родом з України Арсеній Тарковський, український по-ет, що вернувся з Росії, Леонід Чернов, єврейські поселенці та безліч інших неабияких персонажів. Причому, до розповіді про одного героя миттєво долучаються сотні додаткових історій, присвяче-них іншим людям, із якими персонаж так чи інак-ше перетинався або лише міг перетнутися.

Передусім треба відзначити неабияку, навіть зразкову ерудицію Григорія Гусейнова, який є ре-дактором помітного і різноманітного літератур-ного журналу «Кур’єр Кривбасу» (попри геогра-фічно вузько локалізовану назву, він залишається майданчиком зустрічі авторів з усієї України і з-за кордону, різних поколінь, різних естетичних пози-цій). Виходячи з того факту, що будь-яка книжка

шляхом від написання до друку зазвичай нео-дмінно проходить через те чи інше скорочення, можна припустити, що насправді Григорій Гусей-нов цілком здатен був би написати про будь-який будинок у межах України та про всіх його мешкан-ців. Хоча не лише України. У «Незайманих снігах» багато, ілюстративно і виразно написано також про Нью-Йорк, Москву, Прагу, Подебради, про ку-пу інших місць, що до них рвучкий вітер історії й авантюр виносив наших південних земляків.

Чи потрібно казати, наскільки важливо це все в країні з хронічними проблемами історичної па-м’яті? Згадати сотні начебто неактуальних імен, куточків, подій і явищ. Особливо істотний тут ре-гіональний момент — Кіровоград, Кривий Ріг, ко-лишня Балта, Дніпропетровськ, Одеса є не про-сто одним зі специфічних умовних макрорегіонів України. Це та частина, котра великою мірою пе-ребуває в культурній ізоляції від решти території. З півночі, заходу і сходу сюди часто-густо надхо-дить лише відгомін тенденцій та подій — і навспак. Таку думку, до речі, підтримав якось і сам Григо-рій Гусейнов у приватній розмові. Він пояснив часткову ізоляцію Півдня (у широкому розумінні) степовим менталітетом. Мовляв, на тлі безмеж-них просторів людина почувається не лише са-мотньо, а й відсторонено, і до сусідів ставиться радше з пересторогою, ніж із бажанням зав’язати контакт. Ось і виходить, що тутешнім мешканцям (навіть якщо це, наприклад, український пись-менник) часто буває легше вписатися в колишній імперський контекст, який автоматично накида-ється «згори» як даність, аніж у контекст україн-ський, який хоч-не-хоч завжди потребує актив-ності та взаємодії. Однією з почесних функцій

«Незайманих снігів» якраз і є артикуляція цього українського культурного контексту Півдня, виве-дення його зі статусу «водяного знака» на рівень повноцінного малюнка. «Пізнаймо маловідому частину України!» — ніби закликає нас автор.

У цьому помітний недолік тритомника — від-сутність повноцінної системи посилань на дже-рела інформації. Адже Гусейнов постійно щось або когось цитує — різноманітні спогади, листи, стародавню загумінкову періодику тощо. Причо-му виникає таке враження, що принаймні значна частина цих цитат міститься у цілком доступних, просто не дуже помітних джерелах, а тому могла би придатися різного роду дослідникам і амато-рам. Утім, чи реально було б організувати корпус таких посилань зі списком джерел і т. п.? У такому списку літератури була б шалена кількість пунктів, у самому тексті з’явилась би купа посилань, і вза-галі довелося би змінювати жанр і стиль книжки.

Одна з приємних особливостей книжки Григо-рія Гусейнова полягає в тому, яку толерантність до своїх персонажів виявляє автор. Він не бе-реться гостро й однозначно судити людей, про яких пише, навіть у ясних з точки зору моралі си-туаціях. Приміром, те, що Арсеній Тарковський покинув свою дружину з малим сином, не стає приводом для виправданих і розлогих інвектив, а лишається сумним фактом для читацьких ро-зумів. Так само не розгортає Гусейнов викриваль-ну кампанію проти іншого свого героя, новеліста Михайла Хазана, за те, що той активно працював на сталінській «радісній» пропагандистській ниві. Він розповідає про життя людей. І смерть постає у книжці трагедією незалежно від політичних по-глядів людини і її вчинків.

Оформлення «Незайманих снігів» вельми тра-диційне, можна сказати, старомодне, зате якісне і різноманітне. Крім обкладинки з південними зи-мовими краєвидами, варто виділити ілюстрації, котрі є ледь не на кожній сторінці внизу і тягнуть-ся через усі книжки, ніби зміксована з зображень різних часів і країв фотоплівка. На них — сотні ці-кавих і маловідомих портретів і краєвидів.

Маса персонажів зі скрупульозно викладени-ми моментами біографії, повороти загальнокуль-турних і загальноісторичних тенденцій, мозаїчна зміна місць подій — усе перелічене, поза сумніва-ми, не йде на користь, так би мовити, традицій-ній читабельності (правда, можливо, поширена останнім часом фрагментованість і мозаїчність ін-формації якраз полегшить порівняно менш ком-петентним читачам знайомство з «Незайманими снігами»?). Приблизно в тому ж ключі діє і дуже рівна розповідна манера письма. Тому тритомник Гусейнова призначений, радше, не для «запійно-го» читання, а для епізодичного, перерваного. Але спокійного і цікавого. Такого собі «затишного зи-мового читання» у романтичному розумінні.

Олег Коцарев

14Три томи південноукраїнської культурної ризоми

Ці та багато інших книжок українською можна придбати у книгарні «Смолоскип» за адресою: вулиця Межигірська, 21

1 Володимир Ковальчук. Степан Бандера Київ, Н. Брехуненко, 2008 (7 грн.)

2 Українська літературна газета Числа 20–24, 2010 рік (3 грн.)

3 Український декламатор Збірка віршів для української молоді Київ, «Смолоскип», 2006 (15 грн.)

4 Рух опору в Україні 1960–1990. Ен цик ло пе дич­ний довідник. Київ, «Смолоскип», 2010 (80 грн.)

5 Пітер Баррі. Вступ до теорії Київ, «Смолоскип», 2008 (25 грн.)

6 Добра Листівка. Київ, МБФ «Крона», 2010 (5 грн.) 7 Михайль Семенко. Вибрані твори

Київ, «Смолоскип», 2010 (35 грн.) 8 Андрій Смирнов. Мстислав (Скрипник)

Київ, «Смолоскип», 2009 (20 грн.) 9 Український визвольний рух. Числа 1–13

Львів, ЦДВР, 2010 (20,50 грн., 27 грн.) 10 Український журнал

Числа 10, 11-12, 2010 (8 грн.) 11 Журнал «Березіль»

Числа 5-6, 9-10, 2010 (11 грн.) 12 Станіслав Цалик, Пилип Селігей

Таємниці пись менницьких шухляд Київ, «Наш час», 2010 (59,50 грн.)

13 Юрій Лавріненко. Розстріляне відродження Київ, «Смолоскип», 2009 (35 грн.)

14 Григорій Гусейнов. Незаймані сніги (Томи 1, 2, 3) Дніпропетровськ, Арт-Прес, 2010 (63 грн. за том)

15 Поети Празької школи: Срібні сурми Антологія. Київ, «Смолоскип», 2009 (40 грн.)

16 Валерій і Сандра. Листування В. Марченка із С. Фрап’яно. Київ, «Смолоскип», 2010 (10 грн.)

17 Джек Керуак. На дорозі Київ, «Основи», 2010 (46 грн.)

18 Володимир Винниченко. Щоденники 1926–1928 (Том 3). Київ, «Смолоскип», 2010 (45 грн.)

19 Всесвіт. Випуски 3–10, 2010 (40 грн.) 20 Анатолій Бойко. Наше САЛО:

історія, способи соління, страви Київ, Н. Брехуненко, 2008 (7 грн.)

З англійської переклала Ольга Здір. Київ, «Країна Мрій», 2008 (96 с.). Ціна 27 грн.

Читаючи цю книжку, ви дізнаєтеся про зароджен-ня і становлення живопису: зазирнете в печери з дивовижними малюнками прадавніх художни-ків, у палаци й піраміди давнього Єгипту, побува-єте у Стародавній Греції та Римі, де працювали митці, які залишили людству безсмертні витвори мистецтва. Через буремне Середньовіччя вийде-те на світло Відродження. А наприкінці мандрівки опинитеся в сучасній художній майстерні, де по-бачите, як можна створювати витвори мистецтва за допомогою новітніх технічних засобів.

Абігайл Вітлі

Історія живопису

Рух опору в Україні: 1960–1990

Енциклопедичний довідник

Упорядник Фріц Олгоф

Вино і філософія. Симпозіум думки і келиха

Київ, «Темпора», 2010 (368 с.) Ціна 125,50 грн.

У книжці «Вино і філософія» опубліковано статті, у яких автори — вчені-філософи, мистецтво знавці та ви но роби-практики — розглядають та осмис-люють вино як естетичну категорію та предмет філософських досліджень.

Читач має нагоду дізнатися чимало цікавих фактів: про історію вина та виноробства, про міс-це вина в культурі різних народів, про зв’язок мис-тецтва, вина і філософії, тонкощі дегустації, про те, яке вино є справді добрим — чимало цікавого про напій, який має багатовікову історію та все-світнє визнання. Книга розрахована на широке коло читачів.

Пам’ять і час у творчості Ліни Костенко: Моно-графія. Київ, «Книга», 2010 (188 с.). Ціна 53 грн.

У книзі через філософські категорії історичної пам’яті і часу досліджено своєрідність художнього моделювання минулого у різних жанрах творчос-ті Ліни Костенко, особливості відображення істо-ричних подій та осіб. У монографії вперше засто-со вано комплексний підхід до вивчення творчості Ліни Костенко з детальним аналізом малодослі-джених сучасним літературознавством історич-них поем «Скіфська одіссея» і «Дума про трьох братів неазовських». Монографія сприяє створен-ню цілісної концепції творчості Ліни Костенко.

Галина Жуковська

«Усе іде, але не все минає»

Джером Девід Селінджер

Ловець у житі

З англійської переклав Олекса Логвиненко. Харків, «Фоліо», 2010 (317 с.). Ціна 49 грн.

Голден Колфілд — просто сімнадцятирічний хлоп-чина, який утік зі школи. Він бачить світ і су спіль-ство такими, якими вони є насправді.

І тому відтоді, коли вперше було опублікова-но роман Джерома Девіда Селінджера «Ловець у житі», Голден Колфілд є героєм для багатьох по-колінь молоді, яка не хоче жити в рамках, що їх ставлять дорослі.

Мар’яна Савка

Тінь Риби

Львів, «Видавництво Старого Лева», 2010 (64 с.) Ціна 16 грн.

Поезія збірки «Тінь риби» — це, насамперед, на-вернення. По-новому презентована одвічна па-радигма світотворення та пошук істинності зем-ного буття. Водночас — це музичний ноктюрн, де звуки перетікають у слова, а слова переходять у значущі фрази із глибоким контекстуальним наповненням. Це — органна прелюдія, що пере-ливається у простір дотику душі злагодженим хоральним ритмом. Таємничим, нерозгаданим, відтак звабливо-інтригуючим. Збірка «Тінь риби» — книга Любові. Адресована усім читачам, спраглим істинної мелодики слів, вона, втім, має й окрему посвяту: «Моєму Юркові».

Передмова О. Зінкевича, О. Обертаса. Київ, «Смолоскип», 2010 (804 с.). Ціна 80 грн.

Довідник присвячений подіям, які почали розгор-татися на початку 1960-х років і завершилися здо-буттям незалежності. Подано не лише біографічні дані окремих діячів та інформацію про їхні тво-ри, неформальну пресу і правозахисні різномов-ні видання, а й детальну бібліографію творчості учасників руху опору, політв’язнів і репресованих, спогадів і статей, відгуків іноземної преси. Тут по-дано інформацію про діяльність підпільних груп в Україні, а також організацій і комітетів на захист українських політв’язнів у Західних країнах.

Грудень 2010

Випуск 14 (грудень 2010)

Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України».Реєстраційне свідоцтво: КВ № 4040 від 15.02.2000.

Думки авторів публікацій не завжди збігаютьсяз точкою зору редакції.

Адреса редакції:

Видавництво «Смолоскип»04071, Київ, вулиця Межигірська, 21.Телефон: (044) 425 23 93. Сайт: smoloskyp.org.ua

Редакційна колегія: Ольга Погинайко, Ростислав Семків, Олег Коцарев.

Друк видання:

02100, Київ, вулиця Краківська, 6-А. КП КОР «Друкар». Замовлення № 65. Гарнітура «Нат Ґротеск». Наклад 2500 прим.

Типограф Микола Ковальчук.Ілюстратор Олена Павлова.

У наступному випуску:

Рецензія Тетяни Трофименко на книжку «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського.

Поезія Дани Кваші та Наталі Пасічник.

Оксана Самара Таня-Марія ЛитвинюкНе до кінця зрозуміло, живе вона в Києві чи у Ніжині. Одна з най-мелодійніших і найпсихологічніших поеток. Вір ші дуже ритмічні (можливо, як на сучасну українську поезію — навіть дуже-дуже ритмічні), то розганяються, то дещо «по-синкопному» пригаль-мовують на повторах, звукових іграх та інших вузлах. Цікаво й зі смислом, хоча інколи хочеться більшого масштабу.

Лауреатка «смолоскипівської» премії за 2009 рік. Окрім суто поетичних вправ, Таня-Марія також займається відеопоезією — відносно новим літературно-візуальним мистецьким гібридом.

Київ. Авторка книжок віршів “Посмішка Сфінкса” (1995) і “Debris” (2003). З останньою збіркою вона, власне, і пере могла в нашо-му літературному конкурсі 2002 року.

Римована лірика. Активне застосування зміщених наголосів, не зовсім звичних слів, архаїзмів додає текстам Оксани Сама-ри певної міфологічності, на що, зрештою, працює і сам їхній зміст. Як і годиться міфологізованим віршам, вони (неминуче перебираючи на деяких поворотах з урочистітю) значною мі-рою зосереджуються на любові і смерті.

Екзорцизм

Кроки твої за спиноючи коли-небудь стишаться?Будь же, врешті, людиною — йди, раз не можеш залишиться. Опріч мене, опріч!Не підведи голови…Ти, що приносиш в долонях розпач, йди — і живи.Йди, як і звик,йди — не приходь;камінь — твій крик,біль — твоя плоть;з крові, з кісток, з жил, з живота — в чорний пісок!на болота! — вітер там — прах,море там — ртуть, колоть — твій шлях, там тобі буть —вічно, як ллється вода!Не підведи голови…Тиха, о тиха твоя хода…Йди — і живи.

2007

Маленька пісенька страху

Ніхто не вмер, покіль живе,Ніхто не вмер, покіль живе,Ніхто не вмер, покіль живе,Ніхто, ніхто не вмер.А часу байдуже до нас, А час неквапно так пливе,Вмирати будеш завтра ти,Але живеш — тепер.А час — вода.А час — ріка.А час сплива.А час тіка.А час співа.А час дзвенить.Я пам’ятаю кожну мить:Я ще не вмерла, раз жива, Зовсім не мертва, раз жива,Ніхто не мертвий, раз живий,Ніхто, ніхто не вмре!

2006

* * *

У світі стало більше гострих ліній.Ліси зникають; а дерева в нихПотроху сохнуть. І ночами чутиЯк листя облетіле шарудить —Про те, що дні бували і ясніші.

Коли вмирає в світі щось живе — Чи камінець, чи пагінець, чи слово —Пустішає одразу. Адже смерть —Відсутність. Й скоро ми саміСобі за звірів станем, адже звіріТак само помирають ніч у ніч.

У світі стало менше теплих днів…І не тому, що він із кожним ранком Потроху мре. Але і тому, й тому —Одна причина.

2002

* * *

знаєш а я по вівторках думаю про високеперетасовую ноти октави бажання стільці пересовуюперефразовую речення переміксовуюлітери рими валети валізи зоріперефарбовуюжовте червоне білесвітло до світла так ніби тіло до тілазнаєш а я по вівторках людям в метро підморгуюпросто прикольно дивитись в зіниці здивованісонні веселі сумні у обличчя потомленіочі зелені блакитні пусті відстороненізнаєш а я по вівторках як ґудзик відірвананавпіл поділена дійсність — монета розміннаміряю кроки з промінням поперемінномісто моє ніби жінка з обличчям зміненим пошепки майже навпомацки майже ехоммісто моє дим цигарок відхекує...

* * *

руки мої порцеляна скільки нам років Господискільки потрібно любовей і губ до найближчої пристаніскільки доріг хоч приблизно молитв і гордостітреба пройти чи відчути вітрів і пристрастейвулиці міста не чують не бачать Господисірий асфальт кращий друг і ніхто не зайвийтіло моє на мотузках — аж плечі згорбилисьв небо моє на шнурівках дощі вгрузаютьлюди скульптури субтитри а скільки коштуєшосте чуття моє сни мандарини яблукасвітло моє пересвічене тіні довшаютьщо мені треба забути у чім розкаятисьочі скляні мої лялькові голос восковийГосподи скільки потрібно любовей аби розтанутивітер гойдає дроти і думки розноситьсерце моє порцеляна аби не камінь

* * *

Погляди скріняться, погляди скріняться, скинь посилання, будь ласка, на дотики, небо вдягнуло червоні колготи, це, певно, впливає твоє випромінення, дивишся косо — пропущені виклики, скинь посилання, будь ласка, на дотики, висохли хмари десь вище, ніж високо, небо кидає на землю недопалки, скинь посилання, будь ласка, на дотики, як досягнути до зони досяжності?кожен наступний шукає недоліки, сонце сідає о пів на десяту... десь перенесено дату побачення, місто живе за окремою схемою, ходять дівчата із пресом накачаним, фірмова посмішка, стоптані кеди... чуєш, а в мене ж всі вікна незасклені, чуєш — не чуєш? блокований сервер...скинь посилання, будь ласка, на запахи, скинь посилання, будь ласка, на себе...

* * *

Якого ти крою, мій кращий, яка в тебе група крові?з якого ти краю і скільки в тобі Америк?А в мене усе по старому — метро Контрактова.Всміхаюсь щодня перехожим, аби не замерзли.

Диптих на два голоси

Голос перший

Темної ночі, крізь хащі,Голос біжить, виючи:забрав хтось кохану, забрав найкращув лігво зміяче.

Знав би хто, знав би як, знав би де —взяв би за горло іклами;цілував би в очі кохану знайденугубами, до крові звиклими.

Озвися до мене! скавчу знесилено,нитка слідів рветься…Наче листок, на обцас твій нашпиленосерце.

Голос другий

Злізлись на кров демони,випнули ікла;серце знадвору деревамизлякано стукає в вікна.

Чуєш мене, мороче:стань! облиш!В горло вгрузає — боляче! —відчай, мов ніж.

Наші долоні — вір мені! —наче сукровиця:будуть розірвані — дихання зломиться.

2002

Диптих на два голоси: 5 років потому

Голос перший

Я приходжу додому,переступаю поріг —морок заходить зі мною і втомалипне до ніг;день на плечах лежить тягарем,шум в голові.Знаєш, куди ми з тобою йдем?Віриш, що ми живі?Слово скажи навстріч.Глянь — не так, як завжди.Бачиш — за мною заходить ніч,топить мої сліди;вітер збиває з ніг, в горлі — уламки слів…Що я любив? Що я беріг?Нащо — зумів?

Голос другий

Дай мені руку, якхліб жебракам дають.Горло візьму в кулак,щоб задушити лють,хай із собою — разнам не іти обом…Хтось пригадає насправедним не-судом,хтось зрозуміє, хтосьсхибиться, як і ми…Знаю, що не збулось.Руку мою — візьми.

2007

* * *

я по сходинках по міліметрах ближчемісто Кия люби нас на кілька дієзів більшечерез вікна будинків на кілька облич щирішемісто хіппі і хеппі доріг і важливих рішень

через вікна автівок білборди прилавки людимісто Київ люби нас на кілька бажань ранішерозмалюй наші дні наші будні яскравим графітіпосміхайся частіше облизуй потріскані губи

і коли мені буде «не дуже» стискай мою рукуговори мені щось голосами твоїх автостанційтак щоб струмом по тілу від дотиків і від звуківтак щоб небо асфальтне одразу змінило тональність

через скло магазинів маршрутки метро перехожікольорові сережки шнурівки афіші на стінах місто Кия ми чимось подібні чи навіть схожівидихаю тебе — на кілька дієзів сильніше

* * *

дні такі — ніби дівчина на виданні, дні — як молитви натще іще недостатньо вивчені.ми ж бо народжені нащось, а значить, ми вибрані, значить, ми обрані кимось і щось таки значимо.

скільки вас, друзі, справжніх, а скільки найкращих?ми ж бо зустрілись, а отже, усе на краще.човгають кеди ледачі по вулицях завчених, біля бруківки киця лежить калачиком.

скільки вас, речень важливих і віршів двозначних, знаків окличних, облич, ще ніколи не бачених?светрів під шию, цукерок комусь на здачу, мрій божевільних, цілунків і перших побачень?

стріли і стріли, а скільки з вас в серце вцілили?дні — ніби стіни, свіжим вапном побілені, скільки вас, люди, стали мені безцінними?струни і струни, і на асфальті тіні.

* * *

ми сходимо з рейок прискорено сходимо з рейокми крейзі взаємно не схожі на інших людейобірвані речення фрази маразми на стінах крейдоюбагато закреслень окремо а хочеться разом

столиця раз по раз вітрами мороз під ребрамивзаємно відверті ми схоже з одного деревапаперу повітря повільно пунктири креслимопортрети лиш очі померти аби воскреснути

намолені рими і ритми як риби веселоми схоже з одного моря пливем без веселнікому не винні вітрами хрести віднесеніі сни божевільні і хрестики-нулики-хрестики

і хрестимось хрестимось мовчки таємно хрестимосьвзаємно потрібні постійно нові адресине схожі на решту канони слова підкресленідумки непристойні нарешті ми стали чесними ми з глини і цегли і ціни на нас підскочиливзаємно подібні ми кожен своє пророчимообличчя і плечі виразно або невиразновзаємно одразу окремо а хочеться разом