Стаття 152. Поняття акціонерного товариствабанківську...

Стаття 152. Поняття акціонерного товариства

Автор: Administrator14.09.2011 20:16 - Обновлено 26.11.2012 14:45

1. Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділенона визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права заякими посвідчуються акціями.

2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїммайном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків,пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом,відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартостіналежних їм акцій.

Гарантії захисту майнових прав акціонерів встановлюються законом.

3. Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначеннятого, що товариство є акціонерним.

4. Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених у процесіприватизації державних підприємств, встановлюються законом.

5. Акціонерне товариство, яке здійснює публічне розміщення акцій, зобов'язане щорічнопублікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості проприбутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.

6. Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні товариства та приватнітовариства. Особливості правового статусу публічних та приватних акціонерних

1 / 32



товариств встановлюються законом.

Коментар:

1. Цивільний кодекс України як основний акт цивільного законодавства визначаєзагальні особливості правового регулювання акціонерних товариств (далі - АТ) і прямодопускає регламентацію правового статусу АТ іншими законами.

Правове регулювання акціонерних товариств у Цивільному кодексі не обмежуєтьсянормами ч. 5 § 1 глави 8, на нього поширюються загальні положення про юридичну особу(глава 7), загальні положення про господарські товариства (частина 1 параграфу 1 глави8 "Підприємницькі товариства"), норми глави 14 "Цінні папери".

До прийняття Закону України "Про акціонерні товариства", який набувчинності 30.04.2009 року, роль спеціального закону у сфері регулювання питаньстворення, діяльності і припинення акціонерних товариств виконував Закон України"Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року. Слід зазначити, щонорми Закону України "Про господарські товариства" продовжують діяти до30.04.2011 року щодо акціонерних товариств, які були створені до набрання чинностіЗаконом України "Про акціонерні товариства" і не привели свою діяльність увідповідність до нього (див. п. 3 до коментарю).

Низка норм, які визначають правовий статус акціонерних товариств як різновидугосподарських товариств і підприємств, міститься в Господарському кодексі України.

2 / 32



Акціонерні правовідносини регулюються також законами України "Про цінніпапери та фондовий ринок", "Про Національну депозитарну систему таособливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про державнерегулювання ринку цінних паперів в Україні". Створення, припинення акціонерноготовариства, одержання у власність або в управління акцій та набуття іншим чином праваконтролю над товариством здійснюється з дотриманням законодавства про захистекономічної конкуренції (антимонопольного законодавства).

Діяльність акціонерного товариства, зареєстрованого в Україні як юридичної особи,відносини між акціонерним товариством і акціонерами, а також між акціонерамиакціонерного товариства з приводу діяльності останнього регулюються виключнозаконами та іншими нормативно-правовими актами України. Питання про правомірністьпідпорядкування відносин між акціонерами, а також між акціонерами і акціонернимтовариством з приводу діяльності товариства іноземному праву шляхом укладенняакціонерами - іноземними юридичними або фізичними особами угоди (правочину),вирішувалося судовими органами негативно, такі правочини, на думку ВГСУ, є нікчемними(п. 6.1 рекомендацій президії ВГСУ від 28.12.2007 р. N 04-5/14 "Про практикузастосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративнихвідносин"). Питання корпоративного управління можуть бути врегульовані угодою,укладеною між акціонерами, тільки у випадках, прямо передбачених актамизаконодавства України.

Водночас Закон України "Про акціонерні товариства" розширив сферудоговірного і статутного регулювання відносин в АТ, що надає акціонерам значно більшеможливостей використати привабливі для них норми іноземного права. При цьому угодиміж акціонерами не можуть змінювати норми закону та статуту товариства, обмежуватиправа інших акціонерів товариства.

2. За співвідношенням з Цивільним кодексом Закон України "Про акціонернітовариства" (далі - Закон про акціонерні товариства) відноситься до інших актівцивільного законодавства, які приймаються відповідно до Цивільного кодексу і неповинні йому суперечити (ст. 4 ЦК України). У разі виникнення суперечностейзастосовуватиметься норма ЦК, якщо можливість регулювання іншим законом непередбачена самим Кодексом.

Законодавець спробував запобігти таким суперечностям і одночасно з прийняттям

3 / 32



Закону України "Про акціонерні товариства" вніс зміни до відповідних статейЦивільного кодексу, Господарського кодексу, законів України "Про цінні папери тафондовий ринок", "Про Національну депозитарну систему та особливостіелектронного обігу цінних паперів в Україні", "Про державне регулюванняринку цінних паперів в Україні", "Про управління об'єктами державноївласності".

Закон про акціонерні товариства визначає порядок створення, діяльності, припинення,виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів іпоширюється на всі акціонерні товариства, які створені або створюються на територіїУкраїни.

Спеціальними законами передбачаються особливості щодо:

- правового статусу, створення, діяльності, припинення (реорганізації та ліквідації),виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг;

- правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу державних акціонернихтовариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких єдержава в особі уповноважених державних органів;

- створення акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації, їхправового статусу та діяльності у період до виконання плану приватизації (розміщенняакцій), які визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію;

- управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративніправа держави або територіальної громади.

До спеціального законодавства відноситься закони України "Про фінансовіпослуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про банки ібанківську діяльність", "Про страхування", "Про інститути спільногоінвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", "Про

4 / 32



фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях знерухомістю", "Про управління об'єктами державної власності", "Прохолдингові компанії в Україні" тощо.

Деякі питання правового статусу АТ віднесені до регламентації підзаконними актами.Зокрема, особливості зміни статутного капіталу, створення АТ шляхом злиття, поділу,виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариств, державного(державних) та комунального (комунальних) підприємств у АТ визначаються Державноюкомісією з цінних паперів та фондового ринку, а за участю державних та (чи)комунальних підприємств - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку запогодженням з Фондом державного майна України.

Отже, спеціальні норми законодавства, які стосуються акціонерних товариств, діють вчастині, що регулює перелічені в Законі про акціонерні товариства особливості їхправового статусу, створення, діяльності, припинення та виділу. В усьому іншому на ці АТпоширюється дія Закону про акціонерні товариства, включаючи норми про гарантії таспособи захисту прав акціонерів, порядок проведення загальних зборів акціонерів,формування інших органів управління, подачі звітності тощо.

3. З моменту набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства"закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьомуЗакону. При застосуванні цієї норми слід врахувати, що Закон про акціонерні товариствапередбачає можливість регулювання певних особливостей АТ іншими (спеціальними)законами. Отже, норми спеціальних законів, навіть прийняті раніше, мають пріоритет наднормами Закону про акціонерні товариства з питань, віднесених до сфери регулюванняспеціальних законів.

Пунктом другим розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону проакціонерні товариства передбачено, що через два роки з дня набрання чинності цимЗаконом (тобто з 30.04.2011 року) втрачають чинність статті 1 - 49 Закону України"Про господарські товариства" у частині, що стосується акціонерних товариств.

Статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набраннячинності Законом про акціонерні товариства, підлягають приведенню у відповідність знормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цимЗаконом (тобто в термін до 30.04.2011 року).

5 / 32



Практичні питання переходу існуючих акціонерних товариств на нові правила діяльностівикладені в роз'ясненні ДКЦПФР від 14.07.2009 р. N 8 "Щодо порядку застосуванняокремих положень розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" ЗаконуУкраїни "Про акціонерні товариства" у зв'язку з набранням ним чинності":

- до приведення у відповідність з нормами Закону про акціонерні товариства статуту таінших внутрішніх положень акціонерні товариства мають керуватись у своїй діяльності з30.04.2009 року по 30.04.2011 року Законом України "Про господарськітовариства" та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими жактами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами,інвесторами, органами державної влади та іншими особами;

- акціонерні товариства, які, починаючи з 30.04.2009 року, привели свою діяльність увідповідність до Закону про акціонерні товариства (тобто зареєстрували нову редакціюстатуту із зміною найменування з відкритого та закритого акціонерного товариства напублічне акціонерне товариство або приватне акціонерне товариство), мають керуватись усвоїй діяльності Законом про акціонерні товариства та відповідними підзаконниминормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюютьсявзаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади таіншими особами;

- починаючи з 30.04.2009 року всі акціонерні товариства, в тому числі ті, що ще непривели свою діяльність у відповідність із Законом України "Про акціонернітовариства", зобов'язані керуватись у своїй діяльності нормами Цивільного кодексуУкраїни, Господарського кодексу України, Закону України "Про цінні папери тафондовий ринок", Закону України "Про Національну депозитарну систему таособливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Закону України "Продержавне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та Закону України "Проуправління об'єктами державної власності", в тому числі тими, що внесені дозазначених законодавчих актів Законом про акціонерні товариства.

Аналогічні роз'яснення наведені в листі Держкомпідприємництва від 07.05.2009 р. N5224 "Про порядок застосування окремих положень Закону України "Проакціонерні товариства".

6 / 32



Закон не забороняє "старим" акціонерним товариствам в період до30.04.2011 року вносити до своїх установчих документів зміни, не пов'язані зприведенням їх у відповідність до вимог Закону про акціонерні товариства, за винятком:змін, які стосуються розміру статутного капіталу (збільшення або зменшення розмірустатутного капіталу), деномінації акцій та емісії цінних паперів. Товариство, яке приймаєодне з таких рішень, зобов'язане привести свою діяльність у відповідність із Законом дореєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідноговипуску цінних паперів.

У разі не приведення статуту АТ у відповідність з нормами Закону про акціонернітовариства акціонер до 30.04.2011 року акціонер такого товариства має право звернутисядо суду з позовом про приведення статуту товариства у відповідність із цим Законом (п. 5Прикінцевих і перехідних положень Закону акціонерного товариства). Хоча законвизначив позивача за такими позовами, яким є акціонер АТ, та спосіб захисту йогоінтересів - приведення статуту у відповідність до Закону, практично реалізувати такерішення суду буде проблематично з огляду на наступне. Затвердження змін до статутуналежить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і суд не може підмінитисобою цей орган (затвердити чи визнати затвердженою ту чи іншу редакцію установчогодокумента). За будь-яких умов з 30.04.2011 року на АТ, які не привели свою діяльність увідповідність до Закону, норми Закону поширюватимуться автоматично, що можепризвести до значних "незручностей" у господарській діяльності. Наприклад,буде ускладнено укладення нотаріально посвідчених правочинів, договорів прозакупівлю продукції за державні кошти, вчинення будь-яких дій з акціями АТ, проведеннябанківських операцій тощо.

4. Внаслідок змін, внесених Законом про акціонерні товариства до ч. 1 коментованоїстатті, поняття "акціонерне товариство" було уточнене.

АТ є видом господарських товариств, тобто здійснює підприємницьку діяльність зметою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Винятком зцього правила є фондова біржа, яка може створюватися у формі АТ, прибуток якоїспрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між засновниками (учасниками).

Статутний капітал АТ поділений на визначену кількість часток однакової номінальноївартості, кожна з яких виражена акцією. АТ є єдиною організаційно-правовою формою,яка здійснює випуск акцій, жодна з інших юридичних осіб акції випускати не може.

7 / 32



Участь акціонера в акціонерному товаристві та його корпоративні права ґрунтуються наналежності йому акцій цього товариства на праві власності. Оскільки акції, розміщеніакціонерним товариством, не є його майном, акціонери не є співвласниками майнатовариства і між ними відсутні відносини спільної часткової власності.

Акція посвідчує "жменю" корпоративних прав (майнових і немайнових), якіналежать її власнику (акціонеру).

Обсяг і порядок реалізації корпоративних прав акціонерів залежать від типу акцій(прості чи привілейовані); типу акціонерного товариства - публічне чи приватне; кількостіакціонерів; кількості належних акціонеру акцій; змісту статуту та інших локальних актів АТ,якими може встановлюватися додаткові права і обов'язки акціонерів.

Для АТ як об'єднання капіталів характерне відокремлення власності від управління(наявність органів управління, відокремлених, як правило, від акціонерів) і незалежністьвід складу учасників. Припинення участі акціонера у АТ, яке відбувається шляхомвідчуження акцій або правонаступництва, прямо не впливає на статутний капітал АТ.

5. Акціонерному товариству як юридичній особі притаманні майнова відокремленість ісамостійна відповідальність за власними зобов'язаннями усім своїм майном.

Акціонерне товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариствау власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленоїтовариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншогомайна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Слід зазначити, що в Цивільному кодексі втілена концепція юридичних осіб, згідно якоївідокремлене майно може перебувати лише у власності юридичної особи. Юридичнаособа - не власник існувати в економічному середовищі не може 1.

____________

8 / 32



1 Кодифікація приватного (цивільного) права України. За редакцією професора А.Довгерта - Київ, 2000 - с. 132.

Проте Господарський кодекс України допускає і інші, крім права власності, правовірежими майна господарських товариств, зокрема, право повного господарського відання(ст. 133, 136 ГК України).

Боротьбу двох концепцій можна простежити за матеріалами судової практики ізаконотворчої діяльності. Так, розглядаючи спір стосовно права власності на майноУкраїнської Державної акціонерної холдингової компанії "Укрпапірпром",Вищий господарський суд України дійшов висновку, що держава в особі свого органу -Фонду державного майна України здійснила внесок до статутного фонду УкраїнськоїДАХК "Укрпапірпром" у вигляді державного пакету акцій ВАТ"Український науково-дослідний інститут паперу" у розмірі 50 % плюс однаакція, отримавши у власність акції самої холдингової компанії, тому власником пакетуакцій ВАТ "Український науково-дослідний інститут паперу" стала УДАХК"Укрпапірпром" (постанова ВГСУ від 11.07.2006 року по справі N 45/573,https://www.reyestr.court.gov.ua). Постанова суду обґрунтована положеннями статті 12Закону України "Про господарські товариства" та статті 26 Закону України"Про власність", чинного на час існування спірних правовідносин, відповіднодо яких акціонерне товариство є власником майна, переданого йому засновниками.

При розгляді іншої справи суд відмовив у задоволенні позову ДАХК "Київськийрадіозавод", який вважав себе власником переданих до його статутного фондуакцій ВАТ "Елекон" і просив визнати недійсним наказ Фонду державногомайна України про продаж цих акцій на відкритому аукціоні. Суд зазначив, що Фонддержавного майна України мав достатньо повноважень щодо відчуження цього пакетуакцій, оскільки 100 % статутного фонду ДАХК "Київський радіозавод"належить державі (постанова Київського апеляційного господарського суду від26.05.2009 р. по справі N 36/492).

З прийняттям Закону України "Про холдингові компанії в Україні", якийвступив в дію 18.04.2006 року, для акціонерних товариств, засновником і єдинимакціонером яких є держава, встановлений спеціальний правовий режим майна. Згіднопункту 13 статті 6 цього Закону пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані достатутного фонду державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і

9 / 32



закріплюються за нею на праві господарського відання. Відчуження такого майнаможливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційніпроцедури.

Враховуючи, що метою діяльності акціонерного товариства є отримання прибутку, правооперативного управління не може застосовуватися до майна акціонерних товариств всилу ч. 1 ст. 137 ГК України.

6. За загальним правилом, відповідальність акціонерів за зобов'язаннями товариствавідсутня, вони несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартостіакцій, що їм належать.

Придбавши акції, акціонери здійснюють інвестиційну діяльність, в результаті якоїможуть як отримати прибуток, так і втратити внесене в оплату акцій майно. Майновийризик акціонерів, пов'язаний з діяльністю товариства, полягає у наступному:

- можливості не отримати дивіденди, якщо діяльність АТ буде збитковою або прибутокбуде спрямований на інші цілі;

- можливості не отримати ліквідаційну квоту в майні АТ в разі його ліквідації;

- отримані від АТ дивіденди чи ліквідаційна квота можуть бути меншими, ніж витрати,понесені на придбання акцій;

- акціонер не має право вийти з АТ і вимагати повернення йому частини майна. У разізнецінення акцій або відсутності на них попиту акціонер не зможе отримати належнукомпенсацію за відчуження таких акцій.

Межі майнового ризику акціонера визначаються не номінальною вартістю акцій, афактично понесеними акціонером витратами на придбання акцій.

10 / 32



Статутом товариства може бути передбачена можливість укладення договору міжакціонерами, за яким на акціонерів покладаються додаткові обов'язки, у тому числіобов'язок участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність за йогонедотримання (ст. 29 Закону України "Про акціонерні товариства"). Однак цянорма не повинна тлумачитися розширено, а кожний додатковий обов'язок акціонера,покладений на нього за таким договором, слід оцінювати на відповідність імперативнимнормам законодавства про акціонерні товариства.

Враховуючи викладене, встановлення додаткової відповідальності акціонерів зазобов'язаннями товариства суперечить сутності акціонерного товариства, проте можевідбуватися в межах інших правових конструкцій, наприклад, договору поручительства,договорів про переведення боргу, цільової позики тощо.

Крім того, засновники АТ несуть ризик збитків, пов'язаних зі створенням товариства.Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про акціонерні товариства"засновники акціонерного товариства несуть солідарну відповідальність за пов'язаними зйого заснуванням зобов'язаннями, що виникли до його державної реєстрації. Аналогічнінорми містяться в ч. 4 ст. 96, ч. 3 ст. 153 ЦК України і ст. 26 Закону України "Прогосподарські товариства", проте вони сформульовані дещо ширше - не вказано, щозобов'язання, за якими настає солідарна відповідальність, повинні бути пов'язані зістворенням товариства. Оскільки переважна більшість зобов'язань, які виникають впроцесі заснування товариства, є договірними, відповідальність за невиконання такихзобов'язань реалізується з урахуванням умов укладених засновниками договорів.Докладно про ризики засновників див. п. 3 коментарю до ст. 153 ЦК України.

7. Коментована стаття встановлює виняток із загального правила про відсутністьвідповідальності акціонерів за зобов'язанням товариства. У випадках, встановленихстатутом, на акціонерів може покладатися відповідальність за зобов'язаннями товариствау межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Для застосування коментованої норми необхідно як мінімум дві умови: наявність устатуті товариства підстав відповідальності акціонерів і факт неоплати акціонерамивартості належних їм акцій.

11 / 32



Проте у зв'язку з існуючими вимогами щодо порядку розміщення акцій сферазастосування зазначеної відповідальності істотно обмежена:

- при заснуванні АТ повна номінальна вартість акцій повинна бути сплаченазасновниками до дати проведення установчих зборів (ч. 5 ст. 9, ч. 3 ст. 11 Закону проакціонерні товариства), тому немає ні зобов'язань товариства, ні самого товариства, ні"неоплаченої частини вартості акцій";

- при проведенні закритого (приватного) розміщення акцій додаткової емісії строкоплати обмежений 2 місяцями, протягом яких повинно закінчитися розміщення (ч. 2 ст. 32Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ч. 2 ст. 23 Закону проакціонерні товариства);

- відкрите (публічне) розміщення акцій завершується у строк, передбачений рішеннямпро їх відкрите (публічне) розміщення, але не пізніше ніж протягом одного року з дняпочатку розміщення (ч. 3 ст. 33 Закону України "Про цінні папери та фондовийринок").

Питання про правову природу, механізм застосування відповідальності акціонерів зазобов'язаннями АТ є дискусійним. На думку проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої, акціонери непритягуються до відповідальності перед кредиторами товариства як співвідповідачі, авиникнення боргу у АТ є лише умовою дострокового виконання ними особистихзобов'язань по оплаті акцій 2. Відсутність у законі прямої вказівки на те, що стягненнянесплаченої вартості акцій з акціонерів має здійснюватися безпосередньо за позовом і накористь кредитора цього товариства, на думку В. Д. Примака, свідчить про відсутністьцивільно-правової відповідальності акціонерів за боргами АТ3

. Крім того, практичного вирішення потребують такі проблеми: чи вважатиметься оплатаборгів акціонерного товариства оплатою акцій і як кредитор може дізнатися проакціонерів, які не оплатили належні їм акції?

____________

2 Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / За відповід. ред. О.

12 / 32



В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - т. 1 - с.234.

3 Примак В. Д. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб: Монографія. - К.:Юрінком Інтер, 2007. - с. 338.

На жаль, Закон про акціонерні товариства також не усунув цю прогалину. З огляду нагарантійну функцію коментованої норми вважаємо, що відповідальність акціонерів заборгами АТ має реалізовуватися в субсидіарному порядку, тобто після відмови товариствавиконати своє грошове зобов'язання кредитор має право звернутися із вимогами доакціонерів.

8. Ще один випадок відповідальності акціонера за зобов'язаннями АТ передбачений ч.6 ст. 126 ГК України.

До прийняття Закону України "Про холдингові компанії в Україні" ч. 6 та ч. 7ст. 126 ГК регулювали порядок відповідальності головного підприємства за боргамидочірнього. За діючою редакцією ст. 126 ГК України положення про відповідальністьстосується лише холдингової компанії та її корпоративних підприємств.

Частина 6 ст. 126 ГК передбачає, якщо корпоративне підприємство через дії абобездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнаєтьсябанкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннямикорпоративного підприємства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про холдингові компанії в Україні"корпоративне підприємство - це господарське товариство, холдинговим корпоративнимпакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдинговакомпанія. Холдингова компанія - публічне акціонерне товариство, яке володіє,користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій

13 / 32



(часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, щоперебувають у державній власності). Холдингова компанія набуває статусу юридичноїособи з дня її державної реєстрації в Державному реєстрі холдингових компаній України,який є невід'ємною частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичнихосіб - підприємців. Порядок ведення реєстру холдингових компаній і порядок реєстраціїхолдингових компаній не затверджені.

Судова практика при застосуванні зазначених норм виходила з того, що головне(контролююче) підприємство несе майнову відповідальність за боргами дочірнього(залежного) підприємства лише у разі банкрутства залежного підприємства з причинивинної поведінки контролюючого підприємства 4.

____________

4 Постанова Вищого господарського суду України від 16.02.2006 р. // Судова практика усправах господарського судочинства. Договірні зобов'язання / За заг. ред. І. І.Балаклицького. - К.: Юрисконсульт, 2007. - с. 481 - 483.

Слід зазначити, що в США і європейських країнах інститут покладення відповідальностіна головну компанію, яка має повний контроль за діяльністю дочірньої і використовує їїдля ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами, застосовується в судовійпрактиці під назвою "проникнення під корпоративну вуаль". Суд можевстановити фактичну залежність дочірньої компанії від контролюючої і на цій підставіпокласти на контролюючу компанію обов'язок компенсувати залежній втрати заневигідним контрактом, а у деяких випадках - визнати контролюючу компаніювідповідальною перед кредиторами залежної5.

____________

5 Ліщина І. Проникаючи під корпоративну вуаль. Досвід США та ФРН // Правовийтиждень. 25 серпня 2009 року, N 33 - 34, с. 8.

14 / 32



9. Майнові права акціонерів охороняються нормами різних галузей права, зокрема,цивільним, господарським, кримінальним, адміністративним.

Коментована стаття передбачає, що гарантії захисту майнових прав акціонеріввстановлюються законом. Хоча Закон про акціонерні товариства, Закон України"Про господарські товариства" не оперують поняттям "гарантії майновихправ акціонерів", це не свідчить про відсутність спеціального регулювання такихгарантій.

9.1. З огляду на дуалістичну природу акції (як об'єкта права власності і сукупностікорпоративних прав) варто виділяти гарантії права власності на акцію і гарантії майновихправ "з акції".

При цьому гарантії права власності акціонера домінують над гарантіями інших,зобов'язальних, прав. Примусове позбавлення акціонера належних йому акцій може бутизастосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку,встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості(ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України). Ніхто не може бути позбавлений своєївласності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом ізагальними принципами міжнародного права (ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захистправ людини і основоположних свобод).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини сформулював критерії, яким повиненвідповідати захід з примусового позбавлення права власності: терміни "закон"або "законний" у Конвенції "стосуються не просто внутрішнього правадержави, а якості закону, вимагаючи його відповідності принципові верховенстваправа", "доступності" і "передбачуваності" правової підстави(див. з останніх прецедентів рішення у справі Мелоуна від 2 серпня 1984 року, серія A, N82, с. 32, п. 67, рішення у справі "БРУМАРЕСКУ ПРОТИ РУМУНІЇ", Заява N28342/95, Страсбург, 28 листопада 1999 року). Для з'ясування правомірності втручання вправо власності суд повинен встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу міжвимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини(див., mutatis mutandis, рішення у справі "Лінґвістік Белж" від 23 липня 1968року, серія А, N 6, с. 32, п. 5). Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієїКонвенції, і це також знайшло своє відображення у структурі статті 1 Протоколу N 1 (п. 69рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" (Case of Sporrong andLonnroth v. Sweden) від 23 вересня 1982 року).

15 / 32



Закон про акціонерні товариства (ст. 7) допускає примусове відчуження акцій у разіпорушення переважного права акціонерів на придбання акцій, що продаються іншимакціонером, шляхом переведення прав і обов'язків покупця акцій на підставі рішеннясуду. Слід звернути увагу, що відтепер переважне право акціонерів застосовується тількиу випадку, якщо воно передбачено статутом приватного АТ (ст. 7 Закону про акціонернітовариства), тобто законодавець повернувся до конструкції, яка існувала до 1998 року.

До прийняття Закону про акціонерні товариства механізм реалізації переважного праваакціонера та способи захисту такого права не були врегульовані законодавчо, норми ст.81 ГК України було явно недостатньо, що породжувало велику кількість конфліктів. Судизадовольняли позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу акцій недійсними,переведення на акціонера-позивача прав покупця за договорами купівлі-продажу,визнання позивача покупцем акцій, про визнання за позивачем права власності на акціїтощо. При цьому підстави для застосування таких способів захисту прав видаютьсясумнівними з огляду на гарантії, передбачені ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захистправ людини і основоположних свобод і ст. 41 Конституції України.

Закон про акціонерні товариства не врегулював питання про виплату власнику, якийкупив акції, компенсації за "переведені" на позивача акції, залишивши ціпитання на розсуд акціонерів і суду. Як зазначалося вище, в силу конституційних норм всіаспекти примусового позбавлення права власності, в тому числі порядок відшкодуваннявартості вилученого майна, повинні регулюватися виключно законами. Законодавець непоширив на ці відносини і механізм переведення прав покупця частки в спільній частковійвласності, який передбачає внесення позивачем вартості спірного майна на депозит суду.Хоча це було би логічно, адже мета застосування переважних прав у відносинах спільноївласності і корпоративних відносинах є подібною - забезпечити можливість впливуучасників (акціонерів) на зміни, які відбуваються у їх складі.

Слід зазначити, що з 30.04.2009 року переважне право акціонерів ЗАТ на придбанняакцій, що відчужуються іншими акціонерами, застосовується тільки у випадках, коли вонопередбачено статутом ЗАТ. Такий висновок зроблений з урахуванням того, що єдинанорма, яка передбачала переважне право в ЗАТ, - ст. 81 ГК України, виключена із ГК.

16 / 32



9.2. Гарантії майнових прав "з акції" включають гарантії реалізації правакціонерів і гарантії відновлення прав.

Гарантії реалізації прав акціонерів полягають у наступному:

• права акціонера, передбачені законом, не можуть бути звужені установчимидокументами АТ, якщо інше прямо не передбачено законом. Так, загальні збори можутьвстановити залежність членства у наглядові раді від кількості акцій, якими володієакціонер (ч. 1 ст. 53 Закону про акціонерні товариства);

• АТ зобов'язане забезпечувати акціонера інформацією про питання своєї діяльності.Інформація про АТ дозволяє акціонеру ефективно користуватися своїми правами і єгарантією захисту його прав від порушень;

• Законодавче встановлення процедур реалізації прав акціонерів, наприклад, порядкускликання загальних зборів, голосування на них, строків ознайомлення з проектамирішень, подачі пропозицій про викуп акцій тощо. Закон про акціонерні товариства істотнопосилив жорсткість процедур, хоча в європейському корпоративному праві, навпаки,спостерігаються тенденції гнучкості корпоративного управління і використання сучаснихтехнологій, зокрема, можливостей Internet, супутникового зв'язку (глава 2 Companies Act2006 Великобританії, Report of the High Level Group of Company Law Experts on a ModernRegulatory Framework for Company Law in Europe (Брюссель, 4 листопада 2002).Порушення процедури скликання загальних зборів, процедури здійснення переважногоправа на придбання акцій тощо можуть призвести до визнання недійсними прийнятихрішень та застосування інших наслідків;

• Законодавчо закріплені вимоги до посадових осіб і органів АТ при реалізації нимисвоїх повноважень, наприклад, при укладенні правочинів із заінтересованістю. У разінедотримання передбачених вимог особа, заінтересована у вчиненні АТ правочину, несевідповідальність перед ним у розмірі завданих товариству збитків (ч. 1 ст. 72 Закону проакціонерні товариства).

9.3. В основу системи гарантій відновлення порушених прав акціонера покладено нормиЗакону про акціонерні товариства, а також ст. 16 ЦК України і ст. 20 ГК України. У разі,

17 / 32



якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимогиЗакону про акціонерні товариства, інших актів законодавства, статуту чи положення прозагальні збори АТ, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушенітаким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати йогоприйняття. Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силіоскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера,який оскаржує рішення (ст. 50 Закону про акціонерні товариства).

Акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтересишляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самимакціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цьоготовариства.

Варто врахувати ще одну особливість гарантій майнових прав акціонерів, а саме такзвані непрямі позови, що їх подають акціонери на захист інтересів АТ. При тлумаченніпоняття "охоронюваний законом інтерес" в аспекті прав акціонера назвернення до суду за захистом порушених прав акціонерного товариства, Конституційнийсуд України у Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дійшов висновку про те,порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чиохоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатисятотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів йогоакціонерів, визначається законом. В мотивувальній частині рішення (п. 4.2) суд встановив,що чинне законодавство не виключає й можливості звернення акціонера до суду зазахистом охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, учасником якого вінє, але за належно оформленим уповноваженням цього товариства або якщо таке правонадається йому статутом останнього. Якщо в першому випадку йдеться пропредставництво акціонера на підставі довіреності, то другий випадок є винятковим іприпускає представництво лише того акціонера, який є виконавчим органом АТ і в силузакону і статуту діє від імені АТ без довіреності.

В судовій практиці сформульований більш жорсткий підхід до вирішення проблеми"непрямих" позовів: акціонери (учасники) господарського товариства не вправізвертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників)господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, атакож обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників)товариства. При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановитинаявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права абозаконного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання пронаявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання (п. 11 постанови ПленумуВерховного суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 "Про практику розгляду

18 / 32



судами корпоративних спорів").

Однією з новел Закону про акціонерні товариства стало закріплення права будь-якогоакціонера на позов про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням вимогпро правочини із заінтересованістю, і відшкодування збитків та/або моральної шкоди.

9.4. Ще однією гарантією прав акціонерів є заборона застосування до них будь-якихсанкцій, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством абоіншими акціонерами (ч. 2 ст. 3 Закону про акціонерні товариства).

Проте застосування цієї гарантії в ряді випадків обмежено. Відповідно до ст. 4 ЗаконуУкраїни "Про цінні папери та фондовий ринок" у випадках і в порядку,передбачених законом, обіг та/або реалізації прав за цінними паперами можуть бутиобмежені.

Наприклад, у разі порушення акціонерним товариством порядку реалізації акціонерамипереважного права Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку можеприйняти рішення про визнання емісії недобросовісною та зупинення розміщення акційцього випуску (ч. 4 ст. 27 Закону про акціонерні товариства), внаслідок чого"постраждають" акціонери, які вже придбали акції в процесі такогорозміщення.

Санкція у вигляді зупинення перереєстрації прав власності на цінні папери емітентапередбачена пп. 10 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку ціннихпаперів в Україні" і може застосовуватися ДКЦПФР у разі порушення емітентомпорядку прийняття рішення про передачу ведення реєстру та/або порядку передачіведення реєстру.

10. Відповідно до коментованої статті, ч. 4 ст. 3 Закону про акціонерні товариства, ст. 90ЦК України у повному найменуванні АТ зазначаються:

- його організаційно-правова форма (акціонерне товариство);

19 / 32



- тип АТ (публічне чи приватне). Тип АТ, які були створені до 30.04.2009 року,позначається як закрите чи відкрите АТ, або "акціонерне товариство закритого(відкритого) типу". Після 30.04.2009 року створення та державна реєстрація новихвідкритих і закритих АТ не проводиться;

- назва, яка може складатися з власної назви товариства, а також містити інформаціющодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та іншихвідомостей згідно з вимогами до найменування окремих форм суб'єктів господарювання,установлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України.Назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо післяорганізаційно-правової форми.

Отже, написання найменування акціонерних товариств публічного/приватного типуматиме вигляд: публічне акціонерне товариство "власне ім'я" та приватнеакціонерне товариство "власне ім'я". Скорочене найменування публічногоакціонерного товариства матиме вигляд - ПАТ "власне ім'я", а скорочененайменування приватного акціонерного товариства матиме вигляд - ПрАТ "власнеім'я" (лист Держкомпідприємництва від 07.05.2009 р. N 5224 "Про порядокзастосування окремих положень Закону України "Про акціонерні товариства").

Найменування АТ викладається українською мовою. Крім повного найменування (небільше ніж 182 символи) АТ може мати скорочене найменування (не більше ніж 38символів). Товариство може мати повне та скорочене найменування іноземною мовою(мовами).

Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленогопідрозділу, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторноїполітики та підприємництва від 9 червня 2004 р. N 65.

У найменуванні юридичної особи приватного права забороняється використаннянайменувань органів державної влади, місцевого самоврядування та історичнихдержавних найменувань, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України. Уназві АТ не може бути використане також слово "національний" у всіхвідмінках.

20 / 32



Слід зазначити, що перелік історичних державних найменувань, які забороняєтьсявикористовувати в найменуванні юридичних осіб, на даний час не затверджений.Натомість Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. N 56-93 "Про місцевіподатки і збори" передбачена можливість справлення збору за право навикористання місцевої символіки. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба містаабо іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток)видається відповідними органами місцевого самоврядування.

У місті Києві Перелік назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевоїсимволіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних ціляхпідлягає сплаті збору, затверджений розпорядженням Київської міської державноїадміністрації від 15.01.96 р. N 39. До місцевої символіки відносяться назви (похідні відназв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються внайменуваннях підприємств, товарних знаках, наприклад, Печерськ, Печерська брама,Золоті ворота (брама), Київська Русь, Либідь, Оболонь, Солом'янка. За здійсненнядіяльності без дозволу на використання місцевої символіки передбачена адміністративнавідповідальність (ст. 164 КУпАП).

Особливі вимоги до найменувань АТ передбачені спеціальними законами. Наприклад,слова "фондова біржа" та похідні від них дозволяється використовувати лишеу назві юридичних осіб, які створені та функціонують відповідно до вимог Закону України"Про цінні папери та фондовий ринок". Найменування "холдинговакомпанія" ("державна холдингова компанія") та утворені на його основісловосполучення можуть використовуватися лише тими суб'єктами господарювання,установчі документи та діяльність яких відповідають вимогам Закону України "Прохолдингові компанії в Україні". Слова "страховик", "страховакомпанія", "страхова організація" та похідні від них дозволяєтьсявикористовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійсненнястрахової діяльності (ст. 2 Закону України "Про страхування"). АТ не маютьправа використовувати у своїх найменуваннях термін "кредитна спілка" і непідлягають державній реєстрації під найменуваннями, які включають цей термін, якщовони створені в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України "Про кредитніспілки". Слова "бюро кредитних історій" та похідні від них дозволяєтьсявикористовувати в назві лише тим юридичним особам, діяльністю яких є виключноведення кредитних історій.

Крім найменування юридичної особи АТ може мати комерційне (фірмове) найменування(ч. 2 ст. 90, ст. 490 ЦК України, ст. 159, ст. 55 ГК України). Комерційне найменування може

21 / 32



відчужуватися при продажі цілісного майнового комплексу, що використовується дляведення даної діяльності (тобто підприємства).

11. Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених в процесіприватизації державних підприємств, регулюються спеціальними законами. Порівняно зчастиною 4 коментованої статті Закон про акціонерні товариства (ст. 1) значно розширивсферу застосування спеціального законодавства, включивши до неї такі питання:

- особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу державнихакціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником таакціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів;

- особливості створення акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації,їх правового статусу та діяльності у період до виконання плану приватизації (розміщенняакцій), які визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію;

- особливості управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких єкорпоративні права держави або територіальної громади.

Спеціальні норми щодо правового статусу зазначених акціонерних товариств містяться вглаві 18 ГК України і таких законах України: "Про управління об'єктами державноївласності"; "Про холдингові компанії в Україні"; "Про приватизаціюдержавного майна"; "Про Державну програму приватизації" навідповідний рік (станом на 01.09.2009 року діє Державна програма приватизації на 2000 -2002 роки, яку затверджено Законом України "Про Державну програмуприватизації" від 18 травня 2000 року N 1723-III); "Про формуванняконкурентних засад у процесі приватизації акції (часток, паїв), що належать державі умайні юридичних осіб"; "Про особливості приватизації майна вагропромисловому комплексі"; "Про особливості приватизації об'єктівнезавершеного будівництва"; "Про особливості приватизації підприємств, щоналежать до сфери управління Міністерства оборони України"; "Проособливості приватизації пакета акцій, що належить державі у статутному фондіакціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча";"Про особливості приватизації підприємств "Державної акціонерної компанії"Укррудпром"; "Про електроенергетику". Крім того, слід враховуватиумови договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, які можуть містити вимоги до

22 / 32



післяприватизаційної діяльності АТ.

Особливості післяприватизаційного статусу АТ, створених в результаті приватизаціїкомунального майна, також можуть визначатися спеціальними законами. На рівні законівпорядок приватизації комунальних підприємств зі створенням АТ прямо врегульованийтільки в частині підприємств комунальної власності, для яких основними видамидіяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісовогогосподарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послугсільськогосподарським товаровиробникам (Закон України "Про особливостіприватизації майна в агропромисловому комплексі"), та об'єктів незавершеногобудівництва (Закон України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеногобудівництва"). В інших випадках застосовуються способи і наслідки приватизації,передбачені законами України "Про приватизацію державного майна","Про Державну програму приватизації" на відповідний рік та іншими законамиз питань приватизації державного майна з урахуванням Закону України "Промісцеве самоврядування в Україні".

Особливості правового статусу АТ, створених в процесі приватизації та корпоратизації,полягають у встановленні обмежень права розпорядження його майном та вчиненняпевних дій. Так, відповідно до ст. 140 Державної програми приватизації на 2000 - 2002роки акціонерним товариствам і державним органам приватизації заборонено:передавати майно в іпотеку; відчужувати майно (необоротні активи), що належитьтовариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов'язаннями(факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активівабо зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленимНаціональним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ;приймати рішення про реорганізацію ВАТ шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення,перетворення; змінювати номінальну вартість або кількість акцій без зміни розмірустатутного фонду ВАТ; приймати рішення про збільшення або зменшення статутногофонду, крім випадків збільшення статутного фонду на суму збільшення вартості власногокапіталу товариства. Рішення про участь ВАТ у об'єднаннях підприємств іпромислово-фінансових групах та про його внески до статутних фондів іншихгосподарюючих суб'єктів приймається лише за рішенням загальних зборів. При цьомурозмір пакета акцій, що вноситься, не може перевищувати 20 відсотків статутного фондуВАТ.

Обмеження на відчуження майна та інші обмеження поширюються на період довиконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачаєтьсязакріплення у державній власності пакетів акцій, або до розміщення акцій у кількості, щостановить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ.

23 / 32



При вирішенні спорів про застосування пп. 140, 142 Державної програми приватизаціїна 2000 - 2002 роки виникають проблемні питання щодо визначення моменту, з якогоплан приватизації (план розміщення акцій) вважається виконаним. Необхіднодосліджувати план приватизації, який складається відповідно до Положення про планприватизації державного майна (затв. наказом Фонду державного майна України від 1жовтня 1997 р. N 1065) і містить інформацію про терміни початку і закінчення розміщенняакцій, а також інші докази, які підтверджують фактичне виконання плану розміщенняакцій, зокрема, накази органів приватизації про виконання плану розміщення акцій,довідки департаменту обліку корпоративних прав держави ФДМУ, розпорядженняорганів приватизації про передачу акцій, акти прийому-передачі акцій, виписки з реєстріввласників іменних цінних паперів або з рахунків у цінних паперах тощо.

Іншим спірним питанням є здійснення АТ внесків до статутних фондів іншихгосподарюючих суб'єктів. Суди нерідко застосовували звужене тлумачення відповіднихнорм, вважаючи, що обмеження, встановлені законодавством на захист прав акціонерів впроцесі приватизації та у післяприватизаційний період, зокрема, щодо участі ВАТ устворенні інших товариств, стосуються лише акцій (пакета акцій), а не його майна(постанова ВГСУ від 03.08.2006 р. N 20-10/243-4/033). Така практика не може вважатисяобґрунтованою, адже внесення майна АТ (наприклад, нерухомого) до статутного капіталуіншого товариства є його відчуженням, на яке поширюються обмеження п. 140Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки.

Особливості управління АТ, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави,регулюються ст. ст. 89, 168 - 172 ГК України, Законом України "Про управлінняоб'єктами державної власності", Законом України "Про особливості правовогорежиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук тастатусу їх майнового комплексу", Законом України "Про науковий парк"Київська політехніка", постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 р.N 536 "Деякі питання реалізації статті 11 Закону України "Про управлінняоб'єктами державної власності", Порядком прийняття рішення щодо проведеннядодаткових емісій акцій, їх викупу державою або внесення додаткових вкладів достатутних капіталів господарських товариств, затв. постановою Кабінету Міністрів Українивід 6 червня 2007 р. N 797, Типовим положенням про ревізійну комісію господарськоготовариства, в статутному капіталі якого державна частка перевищує 50 відсотків, затв.наказом ФДМУ від 11 грудня 2007 р. N 1929, Положенням про порядок укладання абопереукладання контракту з керівником виконавчого органу відкритого акціонерноготовариства, холдингової компанії та державної акціонерної компанії, затв. наказом Фондудержавного майна України від 5 квітня 2004 р. N 662, Примірним положенням пропорядок розгляду питань щодо розпорядження та використання майна відкритимиакціонерними товариствами, затв. наказом Фонду державного майна України від 20

24 / 32



лютого 2007 р. N 299.

Частина третя статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державноївласності" визначає, що управління господарськими організаціями, у статутномуфонді яких є корпоративні права держави, здійснюється згідно із законодавствомзалежно від розміру цих корпоративних прав. Якщо корпоративні права державистановлять 100 відсотків у статутному капіталі АТ, то функції з управління корпоративнимиправами держави виконуються Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майнаУкраїни, уповноваженими органами управління без скликання зборів акціонерів. Якщо жкорпоративні права держави становлять менше ніж 100 відсотків у статутному капіталі АТ,функції з управління корпоративними правами держави виконуються уповноважениморганом управління через скликання та проведення загальних зборів акціонерів.Оскільки Закон України "Про управління об'єктами державної власності" невстановлює окремого порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерноготовариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, скликання тапроведення загальних зборів здійснюються у порядку, встановленому Цивільнимкодексом України, Законом України "Про господарські товариства" і ЗакономУкраїни "Про акціонерні товариства".

Управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні праватериторіальної громади, здійснюється з урахуванням положень ст. 168 ГК України іЗакону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Відповідно до ст. 60Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевогосамоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до законуздійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктамиправа комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можутьпередавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користуванняюридичним та фізичним особам, продавати і купувати, використовувати як заставу,вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умовивикористання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються укористування і оренду. При цьому майнові операції, які здійснюються органами місцевогосамоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблюватиекономічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умовинадання послуг населенню (п. 7 статті 60 Закону України "Про місцевесамоврядування"). Органами, уповноваженими управляти об'єктами комунальноївласності, є як органи місцевого самоврядування, створені сільськими, селищними,міськими територіальними громадами, так і районні та обласні ради, які від іменітериторіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільноївласності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

25 / 32



12. На АТ, які здійснюють публічне розміщення акцій, законодавець покладає додатковіобов'язки з розкриття інформації про фінансово-господарський стан АТ та інші показникийого діяльності, які є важливими для акціонерів і потенційних інвесторів для прийняттярішень з управління товариством і подальшого інвестування коштів в акції.

Слід зазначити, що ДКЦПФР в Положенні про розкриття інформації емітентами ціннихпаперів, затвердженому рішенням Комісії від 19 грудня 2006 року N 1591 (далі -Положення про порядок розкриття інформації емітентами цінних паперів), поширилаобов'язок з оприлюднення і подання річної інформації і на закриті акціонерні товариства(АТ, які здійснюють виключно приватне розміщення акцій).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2008 р. у справі N9/66, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від10.06.2009 р., Розділ VI "Склад та порядок подання річної інформації емітентами -закритими акціонерними товариствами" Положення про розкриття інформаціїемітентами цінних паперів визнаний повністю таким, що не відповідає актам вищоїюридичної сили: частині п'ятій статті 152 Цивільного кодексу України, частині четвертійстатті 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність вУкраїні", пункту першому частини першої статті 8 Закону України "Проаудиторську діяльність".

14.08.2009 року ДКЦПФР схвалено проект рішення про виключення Розділу VI зПоложення про розкриття інформації емітентами цінних паперів 6.

____________

6 Проект оприлюднений на офіційному сайті Комісії https://www.ssmsc.gov.ua.

Частиною п'ятою коментованої статті встановлено зобов'язання публічного акціонерноготовариства, яке проводить публічне розміщення акцій, щорічно публікувати длязагального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, атакож іншу інформацію, передбачену законом.

26 / 32



Коментована норма кореспондується з частиною першою статті 39 Закону України"Про цінні папери та фондовий ринок", згідно якої емітенти, які здійсниливідкрите (публічне) розміщення цінних паперів, зобов'язані своєчасно та в повному обсязірозкривати інформацію про:

- фінансово-господарський стан і результати діяльності емітента у строки, встановленізаконодавством (регулярна інформація);

- будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента тапризвести до значної зміни ціни на його цінні папери (особлива інформація);

- власників великих пакетів (10 відсотків і більше) акцій. Ця інформація подаєтьсяДержавній комісії з цінних паперів та фондового ринку особою, яка веде облік прававласності на акції емітента у депозитарній системі України, у строки, порядку та заформою, що встановлені Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Звітним періодом для складання річної інформації є календарний рік. Перший звітнийрік новоствореного емітента може бути меншим за 12 місяців і обчислюється з датидержавної реєстрації товариства до 31 грудня звітного року включно.

Виникає питання, чи потрібно подавати річну звітність публічного АТ, яке нездійснювало публічне розміщення акцій? Якщо АТ не приймало рішення про публічнерозміщення акцій, вимоги до подання цієї звітності на нього поширюватися не повинні.

Розкриття річної інформації здійснюється у такі строки:

- розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних ДКЦПФР(www.stockmarket.gov.ua) - у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним;

- опублікування у офіційному друкованому виданні Верховної Ради України, Кабінету

27 / 32



Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку - у строк непізніше 30 квітня року, наступного за звітним;

- подання до ДКЦПФР - не пізніше 1 червня року, наступного за звітнім.

Емітенти, які є професійними учасниками фондового ринку, банками, страховиками,інститутами спільного інвестування та емітенти іпотечних сертифікатів, іпотечних облігацій,сертифікатів ФОН, надають (надсилають) річну інформацію до загального відділуцентрального апарату ДКЦПФР. Інші емітенти подають (надсилають) річну інформацію дотериторіального органу ДКЦПФР згідно з їх місцезнаходженням.

Для підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності таконсолідованої фінансової звітності відкритих (публічних) акціонерних товариствобов'язкове проведення аудиту.

Склад, порядок і строки розкриття регулярної і особливої інформації емітентами таподання її до ДКЦПФР регулюються Положенням про розкриття інформації емітентамицінних паперів, Положенням щодо підготовки аудиторських висновків, які подаються доДержавної комісії з цінних паперів та фондового ринку при розкритті інформаціїемітентами та професійними учасниками фондового ринку, затвердженим рішеннямДержавної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 р. N 1528,Положенням про порядок подання банками до Національного банку Україниаудиторських звітів за результатами щорічної перевірки фінансової звітності,затвердженим постановою Національного банку України від 09.09.2003 N 389,Положенням щодо порядку взаємодії осіб, що зобов'язані розкривати інформацію нафондовому ринку, з особою, уповноваженою Державною комісією з цінних паперів тафондового ринку на розміщення інформації в загальнодоступній інформаційній базіданих Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів,затв. рішенням ДКЦПФР від 21 грудня 2006 р. N 1658, Методичними рекомендаціямищодо підготовки аудиторських висновків, які подаються до Державної комісії з ціннихпаперів та фондового ринку при розкритті інформації емітентами, затв. рішеннямДКЦПФР від 14 липня 2009 р. N 885.

Публічні акціонерні товариства додатково розкривають інформацію про свою діяльністьна основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в порядку, встановленомуДержавною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

28 / 32



Для деяких видів АТ встановлено розкриття регулярної квартальної інформації,зокрема, для АТ, що мають державну частку в обсязі 25 відсотків і більше акцій устатутному капіталі за станом на перше число звітного кварталу; державних(національних) акціонерних товариств; холдингових компаній, що мають державну часткув обсязі 25 відсотків і більше акцій у статутному капіталі за станом на перше число звітногокварталу; підприємств, пакети акцій (частки, паї) яких передано до статутного капіталудержавних (національних) акціонерних товариств та/або холдингових компаній, що маютьдержавну частку в обсязі 25 відсотків і більше акцій у статутному капіталі за станом наперше число звітного кварталу; АТ, які здійснили відкрите розміщення облігаційпідприємств.

Закон про акціонерні товариства збільшив обсяг інформації, яку повинно розкриватипублічне акціонерне товариство. Зокрема, публічне акціонерне товариство зобов'язанемати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій розміщується інформація, що підлягаєоприлюдненню відповідно до законодавства, а також інформація, визначена пунктами 1- 3, 5, 6, 10, 11, 13 - 16 частини першої статті 77 Закону про акціонерні товариства. Крімтого, публічне товариство зобов'язано в установлені строки повідомляти фондову біржупро прийняття рішення про виплату дивідендів, реорганізацію товариства тощо.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" домоменту офіційного оприлюднення шляхом, передбаченим законодавством, інформаціяпро АТ, його цінні папери або правочини щодо них, яка може значно вплинути на вартістьцінних паперів, відноситься до інсайдерської інформації. Перелік інсайдерськихвідомостей визначений рішенням ДКЦПФР від 21 листопада 2006 року N 1344 "Провизначення інформації, яка належить до інсайдерської". Інсайдерська інформаціярозкривається емітентом з дотриманням вимог рішення ДКЦПФР від 22 липня 2008 рокуN 792 "Про порядок розкриття інсайдерської інформації" та Положення пропорядок розкриття інформації емітентами цінних паперів. Особи, які володіютьінсайдерською інформацією, обмежені у користуванні такою інформацією, зокрема,забороняється вчиняти з використанням інсайдерської інформації на власну користь абона користь інших осіб правочини, спрямовані на придбання або відчуження ціннихпаперів, яких стосується інсайдерська інформація, до моменту оприлюднення такоїінформації.

Статтею 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів вУкраїні" передбачена відповідальність емітентів за неподання, несвоєчасне поданняінформації, подання інформації не в повному обсязі тощо.

29 / 32



13. У зв'язку з прийняттям Закону про акціонерні товариства коментована стаття буладоповнена частиною шостою, яка встановлює поділ АТ на два типи - публічні і приватні.

Діяльність публічних АТ спрямована на залучення коштів необмеженого кола інвесторівшляхом продажу акцій на фондових біржах. Акціонери приватного товаристваоб'єднуються в тому числі з урахуванням особистих відносин, таке товариство є більшгнучким в управлінні.

Основні відмінності між публічними і приватними АТ наведені в таблиці.

Критерії

Публічні акціонерні товариства

Приватні акціонерні товариства

Кількісний склад акціонерів

Понад 100 акціонерів

Кількість акціонерів не повинна перевищувати 100 акціонерів

Порядок відчуження акцій

30 / 32



Акціонери мають право відчужувати акції без згоди інших акціонерів

Статутом може бути передбачено переважне право його акціонерів та самого товариства на придбання акцій, що пропонуються їх власником до продажу третій особі

Особливості обігу акцій

Публічне акціонерне товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі. Укладання договорів купівлі-продажу акцій публічного товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі

Акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону.

Порядок розміщення акцій додаткової емісії

Приватне і публічне (тобто шляхом публічної пропозиції по купівлі акцій невизначеному колу осіб) розміщення акцій

Приватне розміщення акцій (серед визначеного кола осіб)

Порядок скликання загальних зборів акціонерів

Якщо акціонерів більше 1000 осіб, товариство не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів. Публічне акціонерне товариство додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу

31 / 32



Про проведення загальних зборів акціонерів повідомляють персонально у письмовій формі у спосіб, передбачений статутом, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Публікація оголошення в пресі не обов'язкова

Особливості голосування на загальних зборах та обрання органів управління

Голосування здійснюється виключно за бюлетенями; обрання членів наглядової ради здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування. Кількісний склад наглядової ради - не менше 5 осіб, ревізійної комісії - 3 осіб

Голосування може проводитися без бюлетенів. Обрання членів наглядової ради здійснюється за принципом пропорційності представництва у її складі представників акціонерів відповідно до кількості належних акціонерам голосуючих акцій або шляхом кумулятивного голосування. Конкретний спосіб обрання членів наглядової ради визначається статутом. Статутом може передбачатися більша (порівняно з визначеною законом) кількість голосів акціонерів, необхідних для прийняття рішення

32 / 32

Стаття 152. Поняття акціонерного товариствабанківську...

Documents