Ти єдиний автор всього, що з тобою відбувається

педагогічного університету імені Володимира ВинниченкаПеріодичне видання Кіровоградського державного

Жовтень–листопад 2012 р.

№ 1

Привіт усім, хто взяв до рук цюдовгообдумувану, часовкладувану,таку бажану й очікувану студентськугазету! Привіт і тим, чий погляд спи-нився на цьому шматку газети, якийгордо називається «зверненнямголовного редактора». Ви вже помі-тили, що газета називається«Студентська фіра». У багатьох, хтопочув цю назву точно виниклопитання, чому саме «Студентськафіра»? Більшість, а точніше 99% ізтих, хто почув слово «фіра», 1% –викладачі, запитали, що воно озна-чає. Тому, перш за все, вияснимо, щотаке «фіра». Все дуже просто – цесинонім до слова віз. Назва виникларазом з десятком інших варіантів умаленькому кабінеті, що у п’ятипо-верхівці. Цензуру витримала лишеодна! Так і виникла «Студентськафіра». Перша частина із цього сло-восполучення зрозуміла: вонависвітлює читацьку аудиторію, зоднієї сторони, а з іншої – аудиторію

творців. Друга частина – «фіра» –має дві ознаки: рух та вміст у собічогось. Але про це трішки далі.

Ціль редколегії – бути якнайближ-чими до студентства, але при цьомуне втратити читачів серед викла-дацького складу! Хоча для Вас,шановна педагогічна аудиторіє,також буде надзвичайно цікаводізнатися про життя Ваших підопіч-них, тих, хто формується, як особи-стість на Ваших очах. На фіру мипоклали студентські захоплення,мрії, хобі та досягнення. Багато зВас тут знайде себе! Для цього уваж-но переглядайте фотографії та будь-те активними студентами і матиметешанс з’являтись у кожному номері.Погодьтесь, приємно показати своєфото батькам, посміятись над ним іздрузями та мати пам’ять про універ-ситетські роки.

Ми хочемо, щоб усі бажаючі,які мають що сказати та знають яксказати долучились до творення

наступних номерів газети! Це про-сто! Висилайте свої матеріали, запи-тання, пропозиції, досліди на нашуелектронну адресу studfira@mail.ru.Пам’ятайте, редакція залишає засобою право редагувати та скорочу-вати авторські тексти. Отож, творчамолодь, досить відсиджувати пари,засинати на парті, бути сірою масою,про яку ніхто не згадає! Прояви себе!Ручку в руку й гайда виводити літерина папері. Скажеш «нема натхнення,нема думки» – це обман. Чули, що«апетит приходить під час їжі»? Те жсаме з думкою! Починай писати про-сті речення, а думка наздожене тебе!Не вмієш писати – візьми фотоапа-рат і створи свою фотоісторію, пока-жи світ зі свого кута бачення.Намалюй шарж, карикатуру, портретсвого одногрупника! Ти можеш усе!Ми чекаємо на тебе.

Ольга Мосежна

… І Ф І Р А П О Ї Х А Л А …

С есія – це таке собівипробування для нер-вової системи студента.

І всі нервують, без виключення,навіть найвитриваліші козарлюги.Всі переживають, що не здадутьсесію через нову систему оціню-вання. Але не хвилюйтесь, любі,цей механізм запущений длятого, щоб ви робили вигляд, щовчитесь, а викладачі – щонавчають вас. Тому ви точно зда-сте цю сесію, і гарно відпочинетена свято Нового Року.

А для людей, яким не допомог-ли вище надруковані слова, можудати ще кілька хороших порад.Перш за все, прийміть гарячу

ванну, вона допоможе розслаби-тись, звільнити думки. Але… Вгуртожитку немає ванн, а тим пачегарячої води. Тому чи варто роз-слаблятись в тазику? Для того,щоб реально розслабитись передсесію, потрібно про неї не думати,забудьте про неї. Просто вчітьсящосили! Адже негативні думкипороджують страх, паніку, абонавіть можуть призвести додепресії чи фрустрації. Думкиповинні бути позитивними, думай-те про щось гарне, наприклад, проліто, про свого пухнастого котикачи песика, про мандарини, ДідаМороза та про те, що скоро випа-де сніг! Виконуйте всі завдання за

своїми можливостями. Ваші ста-рання не будуть марними, васобов‘язково оцінять.

Від стресів не захи-щений ніхто. Якщо ви небудете розслаблятись,напруга накопичувати-меться й призведе донервових зривів.Побережіть свої нерви!Ви можете ввечеріпогуляти з друзями,поговорити на якіськумедні теми, піти від-почити в клуб, насмі-тись, наїстись і піти щасли-вим спати. А якщо ви люби-тель сидіти вдома, для вас

варіант такий – шматочок тортикаі чашка гарячого чаю, ковдра іноутбук – вуаля – ви загартува-лись і готові здавати сесію. Такасобі інтимна обстановка для втом-леної нервової системи.Влаштуйте їй такий сюрприз,адже дами люблять сюрпризи. Увас все буде добре, ви все зможе-те, головне – вірити в себе і своїзнання. Отож, УСПІХІВ!

Тетяна Демчук

Як розслабитись перед сесієюУ свій вільний час люблю дивитись фільми. Мій улюблений жанр – жахи. І сьо-

годні я вам розповім таку собі студентську страшилку. На вулиці темно, зимно, втвоїй кімнаті також. Ти сидиш в старому бабусиному кріслі і дивишся якісь жахіттяпо телевізору. Всі вже давно сплять, а ти – ні, ніби чекаючи чогось. І тут чуєш теле-фонний дзвінок, один, другий. Хто може телефонувати вночі? Якщо тобі 15, то под-руга. Якщо тобі 26, то минулий бойфренд. Якщо тобі 18 чи 19, то це телефонує сесіяі повідомляє, що скоро вона прийде по тебе! Ти лякаєшся, все-таки несподіванийдзвінок серед ночі.

2

А Н А Л І Т И К АС т у д е н т с ь к а ф i р а

По-перше, різна кількість відведенихгодин з різних предметів зумовлюєнеоднорідну систему оцінювання. Так, водного викладача за пару можна отрима-ти один бал, а в іншого – п'ятнадцять. Ачерез відсутність чітко визначених крите-ріїв оцінювання лишається незрозумілим,чим послуговуються викладачі, оцінюючи

студентів, і нам також важко орієнтувати-ся в кількості отриманих балів.

По-друге, кредитно-трансфернасистема орієнтована на європейські уні-верситети, де навчальні групи становлятьу середньому п’ятнадцять осіб, і коженстудент може отримати оцінку за пару.Зовсім інакше в наших вузах, де викладач

фізич-но не всти-

гає опитати двадцять-тридцять студенів.А як щодо тих, хто не набрав мінімальноїкількості балів?

По-третє, втрачається широка, зв’яз-на відповідь студента, яка завжди цінува-лась і формувала мовну культуру.Викладач змушений робити експрес-опи-тування, давати велику кількість тестовихзавдань та самостійних робіт.

Але перехід до європейської систе-ми освіти, вихід на міжнародний рівеньє безперечною перевагою. Тепер нашідипломи без перешкод можуть конкуру-вати на міжнародному ринку праці, зни-кає плутанина у назвах кваліфікаційних

рівнів.Отож, через неапробованість і непри-

стосованість європейської системи до віт-чизняних умов, наші студенти стикаютьсяз цілим рядом труднощів – як технічних,так і психологічних. Як казали великі,«найгірше жити в епоху змін», тож студен-там знову доводиться непросто.

Анастасія Зубова

ВОНИ – ЕКСПЕРИМЕНТИ, МИ ЇМ – АПЛОДИСМЕНТИ

Ж о в т е н ь – л и с т о п а д

Черговий експеримент переживає наша система освіти. І студентствоКДПУ, неначе піддослідні кролики, цього року випробовує ноу-хауосвітніх технологів –кредитно-трансферну систему оцінювання. Навідміну від кредитно-модульної системи, коли студентові доситьбуло отримати три-чотири оцінки за модуль, виконати самостійнуроботу й успішно написати контрольну, тепер упродовж семеструз кожного предмета потрібно набрати сто балів: шістдесят – напрактичних заняттях і сорок – на екзамені. Це означає, що требавідповідати на кожній парі, виконувати купу самостійних і прицьому не пропускати занять. Невже це так складно? Звичайно ні!Але невелика поправка – для європейського студента, адже цясистема орієнтована на євро стандарти. То чому ж визнана вЄвропі система так важко приживається в наших університетах?

Не нова тема – студентський гуртожиток.Уже безліч разів писалось про численні про-блеми, і не менше разів він оспівувався як сим-вол молодості, свободи, дружби й подібне бла-бла-бла. Здавалося б, що й писати нема прощо. Але ми спробуємо показати життя гурто-житку зсередини, і не лише мого рідного, чет-вертого, але й третього і першого.

Гуртожиток №4. Рідний дім філологів, істориківта представників факультету іноземних мов.Традиційно тут панує атмосфера навчання, якапереривається пробіжками по кімнатах і блоках упошуках конспектів або якоїсь їжі. Але й розвагитут не чужі, щоправда в межах своєї кімнати.Невелика активізація розпочинається під час зма-гань за звання найкращого блоку – перспективапоїздки в Карпати об’єднує. На жаль, у повсякден-ному житті колективізм не притаманний нашимжителям.

Щодо проблем, які хвилюють студентство чет-вертого гуртожитку, то опитування показало, що їхможна назвати сезонними. Так, осінні проблемипов’язані перш за все з поселенням, адже щобоселитися, необхідно вистояти супердовгі черги.Спершу за папірцем, який засвідчує, що ти спла-тив 80 копійок за ще якийсь папірець, потім задовідкою з медпункту, далі за підписом в універси-теті і нарешті біля дверей коменданта.

Цього року цікавим нововведенням для істфа-ківців стали внески на “благоустрій” гуртожитку. Іякщо ти не сплатиш 400-800 гривень (сума колива-ється в залежності від курсу), то шукай квартиру.Здивованим студентам і батькам пояснюють цетим, що на блоках зроблені євроремонти – простолюбо глянути. Та й дійсно, не може не милуватиоко новенька кахельна плиточка на кухні, ось тіль-ки більш важливі і нагальні проблеми, такі як від-сутність душу, залишились невирішеними.

На зміну осіннім приходять зимові проблеми.Традиційно – це низькі температури в кімнатах ізаборона користуватись теплообігрівачами. Та йсправді, 12-13 градусів – невже це холодно?

Мабуть, весна – найменш проблемний сезон.Котячий нявкіт і голосні пісні під вікнами – мабуть,єдине, що турбує студентів, ну, звичайно, окрімсесії, яка наближається.

Третьому гуртожиткові, домівці математиків,географів і фізруків, притаманна підвищена друже-любність. Масові гуляння і шумні святкування бло-ків – це все про них. Більш ніде, окрім як біля “трій-ки”, ви не почуєте скандування більш як десяткастудентів “ПГФ – ПГФ!” на день природно-геогра-фічного факультету. Явище – незабутнє!

Найбільш хвилюючі проблеми місцевих жите-лів стосуються встановлення душів та ремонтів наблоках. Як говорять самі студенти, кошти наремонт вони поздавали, і їх навіть почали робити.

Але із закінченням будматеріалів закінчились іремонти.

Найменше проблем озвучили студенти першо-го гуртожитку. Вони хваляться хорошими житлови-ми умовами і дружньою атмосферою. Цікавимиспогадами поділилась одна студентка, розповіла,як під час фіналу майдансу добра половина блоку(десь 50 кімнат) зібралась у коридорі перед кимосьзнайденим невеликим стареньким телевізором івболівала за кіровоградську команду. Це було,каже вона, “відчуття масової ейфорії, яке об’єднує,зближує”. Часто тутешні жителі прокидаються підчийсь спів, адже живуть там студенти мистецькогофакультету. Не менш цікаво і весело у студентівпсихолого-педагогічного факультету. У них прово-дяться заняття зі східних танців, а також з аеробі-ки.

Ось такі вони, наші гуртожитки. Зі своїми пере-вагами і недоліками вони стали для багатьохдомівкою на довгий час. І хоч інколи набридаютьпостійні крики на блоках, непорозуміння з сусіда-ми, але, проживши тут кілька років, уже ніколи інінащо не проміняєш місце, де поставив на плитумлинці, а згадуєш про них тільки через годину, і,прийшовши на кухню, бачиш, що хтось їх дбайли-во перевернув, підсмажив, зняв з “вогню” і накривкришечкою, щоб не охолонули.

Анастасія Зубова

CТУДЕНТСЬКЕ ЗАКУЛІССЯ

Усім привіт! Хочу вамзапропонувати свій пер-ший в житті журналістськийматеріал, та поки що немаю уяви, як його писати,але, як згадувала редактор:«Апетит приходить під часїжі», тому смачного всім!

Хотілося б у цьому мате-ріалі звернути вашу студент-ську увагу на музику. Мабуть,немає такої людини, яка нелюбить її! Зранку, удень,увечері ми чуємо її в навуш-никах, у транспорті, в магази-нах, у кав’ярнях.

Я провела опитуваннясеред 120-ти студентів із різ-них факультетів (історії таправа, іноземних мов, педаго-гіки та психології, фізичноговиховання, фізико-матема-тичного, філології та журналі-стики). Пропоную вашій увазісвоєрідний рейтинг, якийпокаже вам, які ж стилі музи-

ки полюбляють студентиКДПУ.

Як ви бачите, більшістьопитуваних надають перевагу

таким стилям: рок, реп та поп.Менше слухають джаз, фанкта шансон. Хочу зауважити,що на питання: «Чи любитеви шансон?» позитивну відпо-відь дали тільки дівчата. Дужемала кількість студентів у

вільний час полюбляє слуха-ти хаус, r’n’b та хіп-хоп.Народній та класичній музицінадає перевагу зовсім неве-лике коло студентів, щодосить прикро! Інший видмузики – клубна – всі люблять

танцювати під неї, але слуха-ти у вільний час не маютьбажання. 74% нашої альма-матер слухають музику зару-біжних виконавців, а решта –любить вітчизняну музику!Під час опитування студентівя часто чула: «Тільки укра-їнський рок», «Я обожнюю«Бумбокс» та «ОкеанЕльзи»».

Хочу попередити вас,дорогі меломани, містом роз-гулює страшний грип, великакількість студентів хворіє. Таанглійськими вченими дове-дено, що музика має ліку-вальні властивості! У 1961році була розроблена першаофіційна програма музикоте-рапії. Цікавим фактом є те,що зараз уже більше 70вишів по всьому світу даютьакадемічну ступінь за спеці-альністю музикотерапевт.Тому слухайте музику, гарновчіться, будьте здорові і нехворійте!

Анна Гончаренко

ПИТАЛИ – ВІДПОВІЛИ

3

С Т У Д Е Н Т С Ь К А Ф І Р А Р А Д И Т Ь С т у д е н т с ь к а ф i р а

Ж о в т е н ь – л и с т о п а д

Безсонні ночі, «підступ-на» сесія та першийекзамен – це три

обов’язкових складових, котрікожен студент зобов’язанийпройти для бойового хрещення узарахування до цієї особливоїланки суспільства. Однак, «5» взаліковій книжці, нудні лекції тамоторошні семінари не здатнірозкрити та сформувати особи-

стість студента всебічно.Потрібно ТЕРМІНОВО рятувати-ся, коли з’являється «вікно» втакому напруженому режимі. Визапитаєте: « А яка ж адреса такої«медичної допомоги», і які терни-сті шляхи зможуть вивести нанеї?».

Заклади такого типу зай-мають свою локацію на різнихкуточках міста Кіровограда. Їх

екстер’єр просто не може зали-шитися осторонь Вашого полязору, адже це зазвичай будівлівисокого класу. Та круасан, яккажуть, цінний за його начинку,то ж справжня насолода тільки всередині. Та про що це я?...Авжеж, про наші культурно-мистецькі установи.

Маленький Париж славиться

великою кількістю театрів(Кіровоградський академічнийукраїнський музично-драматич-ний театр ім. М. Л.К р о п и в н и ц ь к о г о ,Кіровоградський обласний ака-демічний театр ляльок, народнийстудентський театр ім. В. Д.Дейнекіна «Резонанс»), кінотеат-рів («Портал», «Зоряний»), музе-їв (Кіровоградський краєзнавчиймузей, Кіровоградський облас-ний художній музей, художньо-меморіальний музей О. О.Осмьоркіна і т. д.). Також вКіровограді нещодавно відкри-лась Галерея «Єлисаветград»,де ви зможете не тільки відволік-тися від сірих буднів, а й насоло-

д и т и с ямистецтвом в «чистому вигляді».Мистецтво рухомої фотографії(кіно) та театру дозволить трима-ти уяву в постійній динаміці (ауява реально дозволяє людямсамостійно зцілити свої недуги)та, можливо, наштовхне Вас наякусь креативну ідею.

Тому не лінуйтеся, а хоч інко-ли відкладайте конспекти тарушайте на «полювання замистецтвом» в усі установи, якітільки є в нашому місті, тапобачите – Ваш емоційний станбуде в абсолютній гармонії здуховним світом.

Вікторія Панічева

П О Л Ю В А Н Н Я З А М И С Т Е Ц Т В О МСтудентське життя...!? Що це таке, та з чим його смакують? Школярі, чуючи

подібну фразу, здивовано споглядають на спікера, старше покоління ностальгічноділиться «гарячою» молодістю, і тільки студенти гордо посміхаються у відповідь.Адже студентські роки – найшаленіші роки життя кожної людини, котра ризикнулаприміряти на себе п’ятирічне «клеймо» – студент.

Факультет фізич-ного вихованнявипустив вели-

чезну плеяду чемпіонів,майстрів спорту, тренерів,працівників фізичної куль-тури, які своєю працеюздобули всеукраїнське інавіть світове визнання.Одним із видатних випуск-ників є Вадим Євтушенко.Славетний футболіст,випускник факультетуфізичного вихованняперші кроки у професійно-му футболі робив у нашо-му місті, у нашому універ-ситеті.

Коли він грав за універ-ситетську футбольнукоманду «Буревісник»,його запросили до фут-больного клубу «Зірка».Талант нашого герояшвидко розгледіли селек-ціонери київського«Динамо». Євтушенко скористався нагодою пограти під керівництвом тренераВалерія Лобановського. Так до нашого випускника прийшли визначні футбольніперемоги (в активі гравця єтріумф в Кубку Кубків 6 перемог в чемпіонаті СРСР, 4– в Кубку СРСР, та 1 перемога в чемпіонаті Швеції), найголовнішою з яких є пере-мога в Кубку Кубків УЄФА (1986 року).

Уродженець П’ятихаток, спортсмен робив перші кроки в футболі в місцевійДЮСШ, куди потрапив десятирічним хлопчиком. Футбол не заважав Вадиму гарновчитися (його середній шкільний бал складав 4,5). Тому після закінчення школи вінвирішив вступати до Київського інституту фізкультури. Проте серйозний вступнийконкурс не дозволив втілити заплановане в життя. Зрозуміло тільки одне: бутифутболістом – доля Вадима Анатолійовича.

Реалізувати себе професійно Євтушенко зміг в Кіровоградському державномупедагогічному інституті імені Пушкіна (сьогодні – КДПУ ім. В. Винниченка).Посміхаючись, досі згадує випускник про свої виступи у складі університетськоїфутбольної команди «Буревісник», тренером якої був Валерій Нечаєв.

Кожна людина – коваль власної долі. Від нашої праці, нашого ставлення доділа залежить наше подальше життя. Вадим Анатолійович викував собі славетнудолю футболіста, а що викуєш ти?

Дев’ятий рік поспіль викладачі та студенти художньо-графічного відділеннямистецького факультету організовують Мистецький рух «ALLA-PRIMA». Трапилась цяподія 13 жовтня біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Його організаторами стали деканмистецького факультету – Бабенко Л. В., заві-дувач секцією образотворчого мистецт-

ва та дизайну – Гарбузенко Л. В. та доцент кафедри – Стрітьєвич Т. М. Цьогорічна програма Мистецького руху «ALLA-PRIMA» при-свяче-

на десятій річниці створення художньо-графічного відділення тамистецького факультету. Основна мета – ознайомити жителів міста зобразотворчими техніками, надати можливість реалізувати творчі ідеї.Проводились майстер-класи викладачами-художниками та їхнімиучнями.

Неабияким успіхом користувалась майстерня з інсталяції «Я в русі«Аlla-prima»» під керівництвом Гусєвої Л. Г. Кожен зліпив себе на святіта спільно склали об’ємно-просторову композицію (інсталяцію).Учасники знайомилися з техніками та матеріалами ліногравюри,пастелі, колажу. Бажаючі вчились писати натюрморти. У напрямкудекоративно-прикладного мистецтва працювали творчі майстерні зхудожньої кераміки, малюнку на склі, стінопису.

У галереях Мистецького руху «ALLA-PRIMA» було представленовідразу 10 виставок: «Штрих та лінія», «Соло для Zoo», «Сліди небаче-них тварин», «Стінопис», «Калейдоскоп», «Мелодія ткацтва», «Відкрийдля себе Україну» (виставка пленерних робіт), «Подих» (персональнавиставка студентів художньо-графічного відділення – СеменяченкоСвітлани та Рябцевої Насті).

Святкових емоцій надав «музичний креатив» під керівництвом ІнгиШевченко та звуковий супровід від Геннадія Бродського.

Як завжди, працювала Мистецька крамничка, де можна було при-дбати сувенір на згадку, перейнятися творчими ідеями, новими думка-ми, познайоми-тися з новими формами, напрямками, техніками вико-нання.

У Мистецького руху «ALLA-PRIMA» є свої прихильники, постійніучасники, які підростають з кожним роком та з нетерпінням чекаютьнаступного свята, а випускники шкіл – можливості навчатися нахудожньо-графічному відділенні мистецького факультету Кіро-воградського державного педагогічного університету імені ВолодимираВинниченка.

Із сайту www.kspu.kr.ua

«ALLA-PRIMA» від мистецького факультету

4 Ж о в т е н ь – л и с т о п а д

І Н Т Е Р В ’ ЮС т у д е н т с ь к а ф i р а

– Сергіє Вікторовичу, звідки Виродом?

Народився я у с. Маріївка,Онуфріївського району. Виховувала менемати. Згодом переїхав до дідуся з бабусь-ою в с. Наглядівка, Компаніївського рай-ону.

– Чи бувало колись, що отримувалидвійки? Давали Вам за те прочухана?

Ні. У школі вчився я дуже добре: до 8-го класу отримував лише похвальні гра-моти. А в 9-му класі перевівся доКомпаніївської школи. Довелось звикатидо нових вчителів, однокласників, адапту-ватись до самого місця. У сільській школінас в класі було шість учнів, а вКомпаніївці – тридцять. І там вже отри-мав перші четвірки. А в 11-му класі у ате-статі було три четвірки з хімії, фізики тагеометрії.

– Чи були у дитинстві якісь знаме-нитості, на яких хотіли бути схожим?

Вважаю, що створювати собі кумирівне є правильно. Але захоплювався.Дивився на футболістів, уявляв себе нафутбольному полі. Любив та й люблючитати, тому завжди хотів бути схожим нагероїв книг, особливо історичних.

– Закінчивши школу, куди ж пода-лись далі?

Хотів навчитись на історичномуфакультеті! Але два роки поспіль не міг

вступити! А на третій – здався й подавдокументи на фізико-математичнийфакультет. Не шкодую, що так вчинив.Думаю, що все на світі не просто так, невипадково. Після того, як не прийняли наісторичний факультет я часу не марнував– навчався у 9-му училищі на техніка пообслуговуванню та ремонту телерадіові-зійної апаратури.

– Чи є у вас мрії, якими живете тацілі, до яких прямуєте?

До 4-го класу мріяв бути міліціонером.А з 5-го – виникла моя мрія стати вчите-лем історії… Маю мрію та ціль водночаспобудувати красивий дім!... Мрію разом здружиною поїхати у Грузію в період, колитам багато мандарин і збирати їх просто здороги!... Зараз мрію про дитину! Моядружина вагітна. Дуже хочу дівчинку,назвав би її Ерікою, але діагностика пока-зує, що, мабуть, буде хлопчик. Ну нічого,назвемо його Назаром. А дівчинка будепізніше. Хочу мати багато дітей, але вжеяк Бог дасть.

– Оскільки вже згадали про дружи-ну, розкажіть трішки про Вашу сім’ю.Як проводите свій вільний час разом?

26 листопада 2011 року одружився.Звати її Дарина. Дружина переглядає серіали, а я вже

за компанію з нею. Люблю дивитись фут-бол. З чогось розважального – це відбір-кові етапи конкурсу «Україна має талант».

– Любите попоїсти? Що дружинаВам готує? Чи, може, готуєте самі?

Дружина з кухні виганяє! Але не тому,що я погано готую, а тому, що перестав-ляю там все на свій лад! А готую я доситьдобре! Особливо борщ! Навіть мати гово-рила мені, що мій борщ смачніший за її.Люблю, коли мою їжу смакують друзі,близькі, тому ділюсь! Якось влітку, колибула студентська практика, студентівпрактично не було, а лише старости йпрактиканти, наварив борщу і покликав наобід усіх, хто був у гуртожитку. І так при-ємно було тоді. Перший кулінарнийдосвід отримав на 8-ме березня. Янавчався у 5-му класі, вирішив зробитисвоїм рідним сюрприз. Наварив картопля-ного пюре! Усім начебто сподобалось!

– Раніше Ви згадували, що любитечитати. Яким жанрам надаєте перева-гу? Які автори найулюбленіші?

Дуже люблю історичні та фантастичнікниги. Хороший письменник ВолодимирМалик, подобаються його твори «ПосолУрус-Шайтана», «Черлені щити».Подобається цикл із 9-ти книг «ХронікиАмбер» Роджера Желязни.

– Як любите проводити свій віль-ний час? Чи є у Вас захоплення длядуші?

Виріс я біля річки Інгул. То ще з дитин-ства люблю природу. Мав собаку-вівчарку,звали його Дружок! Знайшов його, коливчився у 5-му класі та й приніс додому. Отми разом і ходили на рибалку. ..

У школі я марив футболом. Грав засільську та районну команди. А в універ-ситеті почав грати у волейбол. І теж меніте дуже сподобалось.

– Знаю, що Ви постійно подорожує-те. Які місця Ваші улюблені? Можетевизначити трійку кращих міст, які при-пали до душі?

Справді люблю подорожувати!Завдячую своїй роботі у цьому!Найбільше сподобалось Яремче! Був тамвже десь 8 разів, воно стало мені рідним!Знаю там практично кожну місцину.Подобається Львів. І, звичайно, як резуль-тат ностальгії за радянськими часами,сподобався Мінськ (столиця Білорусії).

– От вийдете Ви через багато роківна пенсію, чим хотіли б займатись? ЯкВи уявляєте собі старість?

Власний будинок у селі… Така тишинаповсюди, лише поруч шумить річечка…На подвір’ї альтанка. І ми з дружиноючекаємо, коли приїдуть діточки з внучата-ми. Малеча сидітиме і слухатиме, про щоговоритимуть старші… От така мрія…

Ось така у нас вийшла душевна роз-мова із головою студентською профко-му Бойком Сергієм Вікторовичем.Відкрився він нам зовсім з іншої сторони:друг, турист, вмілий кулінар, сім’янин тамайбутній батько!

Ольга Мосежна

За столом кабінету, спілкуючись з колегами; удома на дивані, обіймаючи дружину; нафутбольному полі, відбираючи м’яч у противника, людина поводиться по-особливому, так, як відпо-відає правилам певної сфери життя. Щодня ми спілкуємось із головою профкому студентів СергіємВікторовичем Бойком. Кабінет, стіни п’ятиповерхівки, університетські культурні та навчальні захо-ди – це місця, де студенти звикли бачити Сергія Віктороча. А як щодо поза межами університету? Якцей чоловік відпочиває, про що мріє? Ви дізнаєтесь про це в інтерв’ю, котре, можливо, відкриє Вам цюлюдину зовсім з іншого боку.

Вважаю, що створювати собікумирів не є правильно

Думаю, що все на світі не просто так, не випадково

Мрію разом з дружиною поїхати у Грузію в період, коли

там багато мандарин і збирати їх просто з дороги!...

5Ж о в т е н ь – л и с т о п а д

Т И Ж Д Е Н Ь С Т У Д Е Н Т А С т у д е н т с ь к а ф i р а

День перший. КВЕСТ

Якщо 12 листопада васвипадково ледь не збили з нігстуденти, то не дивуйтесь! Ні, щене розпочалася сесія. Ні, ніде нероздавали безкоштовних було-чок. Просто студенти нашого уні-верситету вирішили позмагатисьу спритності і взяли участь узахоплюючому КВЕСТі! 5команд, найактивніші представ-ники факультетів, купа цікавихзавдань по всій території універ-ситету, маса задоволення, хоро-ший настрій – усе це КВЕСТ, якийвже другій рік поспіль напередод-ні Міжнародного Дня студентіворганізовує Молодіжний центр.

Команда факультету філоло-гії та журналістики, яка стартува-ла першою, досить тривалий часутримувала лідируючі позиціїперебігаючи від однієї локації доіншої. Варто відзначити й пред-ставників інших факультетів, які упрохолодний осінній день непошкодували часу на цю чудовузабаву: мистецький факультет,фізико-математичний, педагогікита психології та факультет іно-земних мов. Варто відзначити йзавдання від організаторів, яківимагали від учасників вмінняорієнтуватись на місцевості,логічного мислення, швидкостіприйняття рішень, уважності,кмітливості, а найголовніше –вміння діяти у команді.

Перемогу з розривом в однухвилину, здобули учасникикоманди фізико-математичногофакультету, які з математичнимрозрахунком випередили всіхучасників і отримали головнийприз – смачну піцу, хороші слова«вдома» на факультеті та перед-святковий настрій.

КВЕСТ став своєрідним стар-товим прапорцем цілої низкизаходів, присвячених такомубажаному святу – Дню студента!

День другий.«Я і гітара»

Ніщо так сильно не впливаєна душу людини, як чудова музи-ка. А мистецтво гри на гітарі –мабуть, одне з найзахоплюючих

у світі. У всякому разі учасникиогляду-конкурсу «Я і гітара»,який відбувся 13 листопада вактовій залі нашого університету,з цим беззаперечно погоджують-ся. Це люди, для яких гітара непросто інструмент. Більшість сту-дентів, які брали участь у конкур-сі, не мають базової музичноїосвіти. Однак вони продемон-стрували чудове вміння відчува-ти музику та досконало володітигітарою.

На початку конкурсу словобуло надано проректору з вихов-ної роботи Михиді СергіюПавловичу, який висловив похва-лу учасникам конкурсу і побажавїм успішних виступів.

Гостем свята був артистВолодимир Мовчан. Він привітавучасників та гостей конкурсу зМіжнародним Днем студента івиконав пісні під супровід гітари.

Усі учасники виступили гідно,повною мірою виявивши своїможливості у володінні гітарою.

Журі визначило найкращого ізнайкращих. Переможцем огляду-конкурсу «Я і гітара» стала АлінаШевченко, яка отримала приз –гітару. Студенти, що бралиучасть, були нагороджені подяка-ми.

Тож вітаємо учасників тапереможницю огляду-конкурсу«Я і гітара» із чудовими виступа-ми і бажаємо надалі бути такимиж талановитими не лише в умінніграти на музичних інструментах,а й у навчанні!

День третій.КВН «Кубок

ректора 2012»

14 листопада надворі термо-метр показував лише близько 7градусів тепла, але в актовомузалі КДПУ ім. В. Винниченка булод-у-у-же гаряче! Бо саме в цейдень відбувся довгоочікуванийгумористичний батл - «КУБОКРЕКТОРА 2012» з КВН! За зван-ня найвеселіших прийшли змага-

тись 5 команд, кожна з яких пред-ставляла свій рідний факультет.Були як досвідчені і знані коман-ди, так і нові, що стали справжнімвідкриттям конкурсу! Свіжа кров,так сказати ;)

Перед тим, як розкрити таєм-ницю, кого ж все-таки обралитріумфатором гри, хочеться ска-зати декілька слів про кожну зкоманд, що не побоялися вийтина сцену 14 листопада.

Команда мистецькогофакультету "В тональності" у цейдень явно була "не у своїй таріл-ці", на жаль. Можливо, вплинулоте, що основний склад команди –це першокурсники, а їм (ви вже

нам повірте!) досить важко булозмагатися з більш досвідченими івпевненими командами старшихкурсів. Процитую слова ЛіниКостенко: "І кожен фініш – це, посуті, старт", тож хай поразка їх незасмучує, а навпаки – готує донових звершень! Тим паче, намоїй пам’яті на мистецькомуфакультеті вже давненько сту-денти не грали в КВН, та ще й науніверситетському рівні.

Два різних «тайми» проде-монстрували учасники команди«Повний пі» фізико-математичнофакультету. Показавши простофантастичну візитку, «відстріляв-ши» на хорошому рівні капітансь-кий біатлон, хлопцям та дівчатамз «країни математики» невистачило сил на останній ривок.Але, варто відзначити, потенціалу команди величезний!Сподіваюся, що це не останнійконкурс, де студенти фізико-математичного факультетудемонструватимуть тягу до твор-чості.

А тепер кілька слів про журі.Судили команди досвідченіКВНщики: учасники команди«Маленький Париж» – ЮрійТушевський і Дмитро Крендель;чемпіон з КВНу 2011 року –Кирило Мельник; учасницякоманд «Збірна університетів» і«Наївність» – Марина Буріка;втім головою журі був завждимолодий і активний, не байдужийдо студентського життя – головапрофспілкового комітету студен-тів Сергій Вікторович Бойко.

Команда факультетуісторії та права «Скіф» вкотрепродемонструвала високийрівень володіння мовою гумору.Оновлений склад володарів«Кубку ректора 2011 року» праг-нув знову довести, що правоносити звання найвеселіших інайкмітливіших заслуговують

саме вони. І що закономірно,«скіф’яни» лідирували доостаннього конкурсу. І те, щокоманда посіла друге місце, ско-ріше, не їх провина, а результатфантастичної «домашки» відцьогорічних чемпіонів.

Зовсім нещодавно наКВНській мапі нашого універси-тету з’явилася жіноча командафакультету філології та журналі-стики - «Ціпоньки». Їх дебютнийвиступ вчинив ґвалт під час уро-чистостей святкування до Дняфакультету філології та журналі-стики. Саме тоді корифеї кірово-градського КВНу пророкувалиперемогу дівочому тріо. І, дійсно,

виступ «Ціпоньок» супроводжу-вався хвилями сміху, що вториливдалим жартам дівчат зі сцени.

Високий рівень виконавськоїмайстерності, поєднання інтелек-туальних здібностей з філологіч-ною освіченістю, гумор «на межіфолу» і, не менш головне, красаучасниць – ось запорука успіху«Ціпоньок». Отже, справедливо,і, напевно, в залі в цьому прак-тично ніхто не сумнівався, пере-можцями КВНу і володарками«Кубку ректора 2012» сталакоманда факультету філології тажурналістики «Ціпоньки»!Бажаємо дівчатам з честю захи-стити це почесне звання і черезрік. Дуже сподіваємося, що скороми побачимо «Ціпоньок» і насцені міських чемпіонатів з улюб-леної гри молоді – КВН!

Окрім такого бажаного кубку,всі призери отримали смачніпироги. Молодіжний центр,профком студентів та керівницт-во університету вкотре, працюю-чи пліч-о-пліч, створили для сту-дентів справжнє свято, яке сталохорошим подарунком напере-додні Міжнародного дня студен-та!

День четвертий.«Вернісаж талантів»

У четвер, 15 листопада, від-бувся традиційний «Вернісажталантів». Нове студентськепокоління – перший курс – заяви-ли про свої таланти перед усімуніверситетом.

Розпочали концерт студентифакультету педагогіки та психо-логії. Їх виступ подарував залуприємний осінній настрій. А даліорганізатори заходу підготувалисюрприз для першокурсників –жартівливий відеоролик про«вступну баталію» 2012 року.Першокурсники вже зовсім інши-ми очима подивилися на себе,згадали ті "бойові" літні дні.Посмішки, сміх та оплески, щопереривали ролик, свідчать проте, що сюрприз від Молодіжногоцентру дійсно вдався!

У цей вечір відбулося наго-родження кращих студентів, яківідзначились за успіхи в навчанніта активу роботу в громадськомужитті університету. Таких булодосить багато, що не може нетішити. Оголосили також пере-можців у конкурсі на найкращийблок та кімнату в гуртожитку.

Усім в залі сподобався виступдівчини-каратистки, яка прямо наочах вщент заповненого залу, впрямому сенсі слова, розкидува-ла хлопців. А наостанок ще йрозбила цілий блок кахлюрукою!!! Енергію живої музикидонесли студенти мистецького та

фізико-математичного факульте-тів! Студенти фізико-математич-ного факультету презентувалифакультетське тріо «Нотка» утакому складі: віолончель, скрип-ка та фортепіано. А студентимистецького факультету вразилиприсутніх міксом інструменталь-ної музики та вокалу.

Дівчата-вокалістки зачарува-ли своїм вокалом, а нове поко-ління поетів досить серйознозаявило про себе. Поетичнеслово, здається, споконвічножило у стінах нашого університе-ту: у його старих будівлях, у пар-кових алеях, у чорно-білих фото,з яких на нас мудро споглядають"батьки" рідного університету... Ітак із року в рік студенти, щодолучаються до нашої універси-тетської сім’ї, несуть поетичнеслово до людських сердець...

Отож, враження від концертуу всіх присутніх залишилисьякнайкращі. Дякуємо першомукурсу за їхні старання! Повірте,вони не були даремними!

Володимир Живицький,Дарія Портенко

6 Ж о в т е н ь – л и с т о п а д

Р О М А Н Т И К АС т у д е н т с ь к а ф i р а

У кожного своє уявлення про «амери-канську мрію»: у деяких – позитивне, уінших – негативне. Усі стереотипи створю-ють фільми, телебачення, Інтернет. Аледоки не поїдеш і не переконаєшся – ніко-ли не зрозумієш, що таке Америка! Ріктому виникла можливість поїхати у СШАпо програмі «Workandtravel». Я, звісно,скористалась цим шансом, ухопиласьміцно за цю мрію й не відпустила, доки нездійснила її. Отож у травні я прибула доштатів. Перший переліт, якого я майже непам’ятаю, бо постійно була у сонній «від-ключці».

По прибуттю в Нью-Йорк потрібнобуло знайти таксі яскраво жовтого коль-ору, яких там безмежно багато. Якось янарахувала у полі свого зору 35 таксі!!!Нашим першим водієм став індус здовгою бородою та національною шап-

кою. За 20 хвилин цей чоловік розповівнам про те, чого нам потрібно остеріга-тись, як поводитися, а головне – наказавбути обережними, оскільки Нью-Йорк –місто кримінальне та небезпечне!

Жила я не в Нью-Йорку, а на ЛонгАйленді, ці місця у всіх фільмах нази-вають Хемптонс. Там живе багато зірок,але їх, звичайно, мені не доводилосьбачити через високі мури з каменю чичастіше з хвойних дерев. Це місце чудоведля тих, хто хоче відпочити: Атлантичнийокеан, пляжі, ліси, тиша, чисте повітря.Кожен член сім’ї має машину, а то йдекілька. Ці території не пристосовані для«ходячих» людей – тротуарів нема! Алеце не стосується самого Нью-Йорку! Там

безліч машин! І постійні затори!Поселилась у мотель: велетенська

шафа у стіні, мале вікно, за стіною іспан-ці, які постійно слухають свою народнумузику, і чомусь саме тоді, коли ми лягає-мо спати та прокидаємось. З усіх студен-тів, котрі повинні були приїхати, ми прибу-ли першими. Наступного ж дня приступи-ли до роботи. Працювала я стюардесою вавтобусі, який їздив з Хемптонсу наМанхетен. У мої обов’язки входило розда-вати напої, чіпси, печиво, перевірятирезервації та збирати гроші. На цій роботія познайомилась з представникамимайже кожної нації. Працюючи там, тизнаєш, що будеш старатись, ретельно всевиконувати і за це отримаєш достойну

зарплатню. У США практично всі маютьможливість заробити на дім, дачу, авто,відпочинок на островах!

Хочу розповісти про Нью-Йорк! Містомрій! Від першого до останнього дня я немогла повірити, що все це зі мною, що ягуляю по Нью-Йорку під сяйвом біл-бор-дів, вивісок магазинів та ліхтарів! І мояпостійна фраза та думка: «СТОП, ОЛЯ!!!ТИ В НЬЮ-ЙОРКУ ЗАРАЗ!» І я простозупинялась, піднімала голову вверх іпосміхалась!

Нью-Йорк ділиться на райони. Бувало,натрапляла на «чорний» район!

Найшумніший район – китайський! Цемісце схоже на великий базар! Повсюдиторговці-китайці, кричать на «ламаній»англійській мові, порушуючи всі правиланормальної поведінки, «вламують»покупців-туристів на дешеві китайські під-робки! Розумні українці тут мають шансрозпустити язика і торгуватись до втратиполовини ціни! Український язик не підво-

дить ніколи!Минуло кілька місяців і я так засумува-

ла за Україною, що не могла не думатипро неї! Я вмикала українські пісні, співа-ла, перекрикуючи іспанців. Звичайно, хоті-ла дуже українських страв!!! Зібралися миз подругою в український район, що такожє в Нью-Йорку. Крім українців, там живутьтакож росіяни і євреї. Їхали ми туди наметро близько години від Манхетену.Приїхавши, розчарувались. Повсюдибуло надто брудно. Нас запитали: «А що,у вас там на Україні ще досі нічого нема вмагазинах?». Я була шокована. Вихідці зРадянського Союзу, які не мають жодногопоняття про Україну сьогодні, не зважаю-чи на розвиток Інтернет-технологій, від-криті інформаційні кордони, новини теле-бачення. Але цікаво те, що всі надписи навивісках там були російською мовою. Мипоїли борщу, грибної юшки, млинців зм’ясом, солодощів! Було дуже смачно! Яквдома! З тих пір за Україною не плакала.

Наостанок розповім про мій останнійтиждень в Америці. Це настав час для«Travel». Побувала у Вашингтоні – це пре-красне, чисте, біле місто, у якому я не від-мовилася б залишитись на довше! Тамзаборонена реклама на біл-бордах,немає цих кольорових вивісок-реклам.Будинки низькі (у порівнянні з Нью-Йорком). Там побачила Білий дім та бага-то різних пам’яток культури.

Іншого дня побувала на Ніагарськомуводоспаді. Так дивовижно відчувати всюсилу та могутність природи, коли дивишсяна це чудо, коли на тебе потрапляютькраплі з водоспаду, як під час дощу, колибачиш постійну веселку над водоспадом,коли шум води заповнює твій розум.Ніколи не забуду цього.

Отже, Америка закарбувалась у моїйпам’яті, змінила мене, моє бачення нажиття.

Якщо хочете переконатись та відвіда-ти Америку самостійно – звертайтесь доавтора матеріалу.

Ольга Мосежна

* * *Я хотіла би стати чайкою – Говіркою і трохи крикливою. Пролетіти над морем схвильованим, І на місто вночі впасти зливою.

І всі будинки, зовсім як і люди, Стають сумні, занедбані, холодні, Якщо до них ніхто не ходить в гості, Якщо вони приречено-самотні.

А все, що треба – лиш додати світла… Прийти – і запалити світло всюди! Бо тільки той будинок стає Домом, В душі якого проживають люди.

Аліна Олексієнко

ЩОДЕННИК З АМЕРИКАНСЬКОГО ЖИТТЯ

Чи на час обернутись русалкою – Загоряти і гратися хвилями. Прикрашати волосся коралами, І пірнати солоними милями.

Я хотіла б на мить стати Ялтою – Гомінкою і трохи розпутньою. Я для когось була вже минулою, А для тебе – я стану майбутньою.

* * *Існує в світі геніальна думка, Але проста, як два на два – чотири, Що люди дуже схожі на будинки, А деякі, скоріше, на квартири.

Когось можна роками будувати, Додаючи любові, як цементу, Когось купити, втратити, продати, А з іншими – кредити чи в оренду.

У кожного свої скелети в шафах І мотлоху багато на горищі, Та кожен хоче галасу і свята, А інколи – благає трохи тиші.

7Ж о в т е н ь – л и с т о п а д

М У З И К А С т у д е н т с ь к а ф i р а

Навчатися ніколи не пізно. Цюпросту істину можна застосувати і вмузиці. Погодьтеся, що практичнокожен із нас думав про те, щобнавчитися грати на якомусь музично-му інструменті. І, як не дивно, вибірбільшості падав на гітару. Так,бажання було, та мало хто просунув-ся в цій справі: одним – ніколи, іншим– лінь, третім – друзі вселили страх,що це важко і на навчання підутьроки, а більшість – просто погрузли всучасному вирі інформації і такі над-мірно клопітливі справи їх не цікав-лять.

У нашій постійній рубриці«Струни в капелюсі» ми хочемодопомогти зробити перший крок тим,

хто хоче і кому потрібнадопомога в освоєнні гіта-ри. Кожен випуск будемістити коротенькі відо-мості з області сольфед-жіо, що має поліпшитиВаше розуміння музикив цілому. УВАГА, якщо жВи всерйоз вирішилиосвоїти інструмент,перепрошуємо, але цярубрика, на жаль, недля Вас.

Отож, ми пропонуємо Вам розбірпісні гурту Плач Єремії – «Вона».Зверніть увагу на табулятуру та роз-шифровку акордів у пам’ятці.Бажаємо Вам подружитися з гітарою.

Чекаємо Ваших побажань, стосовнотого, які б пісні Ви хотіли бачити урубриці «Струни в капелюсі».Успіхів!!!

Володимир Живицький

Am FmЗавтpа пpийде до кімнатиAm FmТвоїх дpузів небагатоAm Fm E E7Вип'єте холодного винаAm FmХтось пpинесе білі айстpиAm FmСкаже хтось: "Життя пpекpасне"Am Fm E E7Так, життя пpекpасне. А вона

C G CА вона, а вона, сидітиме сумна

G CБуде пити, не п'яніти від дешевого вина

Am E E7 AmЯ співатиму для неї, аж бpинітиме кpишталь

E E7 Am Та хіба зуміє голос подолати цю печаль

Так у світі повелося, я люблю її волосся,Я люблю її тонкі вустаТа невдовзі пpийде осінь, ми усі pозбіжимося,По pусифікованих містах

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумнаБуде пити, не п'яніти від дешевого винаМоя дівчинко печальна, моя доле золотаЯ пpодовжую кpичати, ніч безмежна і пуста

Так у світі повелося, я люблю її волосся,Я люблю її тонкі вустаТа невдовзі пpийде осінь, ми усі pозбіжимося,По pусифікованих містах

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумнаБуде пити, не п'яніти від дешевого винаМоя дівчинко печальна, моя доле золотаЯ пpодовжую кpичати, ніч безмежна і пуста.

Табулатура пісні:

Довідка:Табулатура – схематичний запис, який демонструє точнемісцезнаходження нот на струнах.Акорд – одночасне сполучення трьох і більше звуків. Септакорд – акорд, який складається зі сполучення чотирьох звуків.

СТРУНИ В КАПЕЛЮСІ

Єдина музична група в КДПУ варта уваги! «SoundAge»! Молода рок-група, заснована 13 лютого 2009року! Музичний стиль – класичний рок з елементамипоп і панк. Виступають в різних учбових закладах, рід-ному університеті, а також за запрошенням студент-ської ради КДПУ – є постійним гостем вечірок у FusionClub. Неординарні та амбіційні, ось вони:

– Роман Губенко – ритм гітара, вокал, автормузики та текстів.

– Ліза Бабіна – вокал, автор текстів. – Антон Гагарін – бас-гітара.– Михайло Пилипенко – ударні.– Ігор Ігнатьєв – клавіші.– Гліб Голенко – соло-гітара. Дуже дивно, але групу організували наші молодці-

студенти-історики!!! Їхні відеозаписи зможете пере-глянути на «YouTube», а також «ВКонтакте». А позна-йомитись з учасниками, поспілкуватись з ними, пере-глянути фотоархів зможете завітавши на сторінкугрупи «В Контакте»!

Ось вона – http://vk.com/the_sound_age

« S o u n d A g e »

д о з в і л л я С т у д е н т с ь к а ф i р а

Таке вічне студентське питання постаєперед нами кожного дня! Що краще – з’їстипохапцем хот-дог чи «Snickers», або все-таки дійти до їдальні і замовити повноцін-ний обід? У нас єдина мета – втамуватиголод. Необхідно пам’ятати, що саме сніда-нок і обід повинні бути основними прийома-ми їжі!

Найголовніше в обіді – його присутність.Нехтувати ним не слід, адже саме через нерегу-лярне харчування організм запасається їжею «прозапас» (що і призводить до виникнення зайвоїваги!). Наш університет пропонує студентампослуги двох їдалень: №1 (що біля корпусу істфа-ку) та №2 (на першому поверсі фізмату). Крім того,по всій території універу є буфети, де можна купи-ти чай чи бутерброд на перерві. Ми – незалежнапреса – провели власне журналістське досліджен-ня, щоб виявити всі плюси і мінуси студентськогохарчування. Ось результат:

Ціни. Звичайно, це один з найважливіших чин-ників при плануванні обіду, бо студенти, як прави-ло, народ бідний. Тому варіанти на кшталт обіду уресторані відпадають одразу. Якраз щодо цін, нашіїдальні – саме те! Тут можна замовити повноцін-ний комплексний обід у межах 10 грн., а це дужепоблажливо! Для порівняння, у кафе найдешев-ший обід – від 30 грн.

Користь. Якщо обирати між батончиком, швид-кою їжею чи супчиком у їдальні – ми б порадилиостаннє! «Швидка їжа», окрім того, що дуже кало-рійна, містить багато хімікатів, барвників та кон-сервантів. Щоденне харчування таким фастфудомв майбутньому може вилитись у виразку шлунку,гастрит, або, як мінімум, у зайву вагу.

Час. Один з основних мінусів наших їдалень –черги. На жаль, дуже часто ми стоїмо у ній навітьдовше, ніж обідаємо! Такий «пік» напливу людейприпадає на час великої перерви або ж після

завершення пар. З іншого боку, у тому ж кафе наобід теж доводиться чекати досить довго… А уїдальні є противага – близькість до бібліотек тачитальних залів. Тож поїв – і далі гризти гранітнауки!..

Ще один досить вагомий мінус їдальні – аро-мат. Пообідавши, ще довго будеш носити за собою«шлейф» горохового супу чи картоплі пюре з кот-летками. Можливо, хлопців така перспектива інадихає, але ж для дівчат це справжня катастро-фа! Не витрачали б ми стільки грошей на парфу-ми, мабуть, і не було б так образливо. А тут,виявляється, навіть «Chanel» може конкурувати постійкості з ароматом булочок…

Але немає в світі нічого ідеального!Визначивши для себе основні пріоритети, робітьвласний вибір.

Олексієнко Аліна

Періодичне видання Кіровоградського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка

Керівник: Живицький ВолодимирГоловний редактор: Мосежна ОльгаКоректор: Алєксєєнко Ольга Верстальник: Грицай АртемДизайнер: Антикало Олег, Ігнатьєва ІринаХудожник: Жданюк Катерина Журналісти: Гончаренко Анна, Олексієнко Аліна,Панічева Вікторія, Зубова Анастасія, Портенко Дарія

Редакція не завжди поділяє думки авторів публікацій.

Адреса редакції: вул. Шевченка, 1, каб. № 110, телефон: 22-78-43, 050 20 33 007

Газета віддрукована в ТОВ “Поліграф-сервіс”, вул. Садова, 88а,

тел.: 22-47-17, 22-64-52.Тираж 400 прим.

ІГРИ НА ПЕРЕРВІ

« Ї с т и ч и н е ї с т и – о с ь п и т а н н я ! »

«Студентська фіра» оголошує конкурс!

Хочеш, щоб тебе поміти-

ли? Подавай заявку на

участь у конкурсі «Міс КДПУ-

2013». Для цього заповни

анкету в кабінеті студпроф-

кому, що на 1-му поверсі

п’ятиповерхівки. До 25 груд-

ня 2012 року принеси своє

художнє фото, яке б підкрес-

лило твою індивідуальність

та яскравість. Фото будуть

розміщені у наступному

номері «Студентської фіри».

У результаті голосування

кращі претендентки мати-

муть змогу змагатись за

звання найкращої студентки

2012-2013 навчального року.

Конкурс відбуватиметься у

новому році. Отож, подавай-

те заявку та чекайте відпо-

відь!

УВАГА!

* * *Професор на лекції:

– Студенти, несоромтеся, запитуй-те. Дурних питань не

буває, буваютьлише дурні відпо-віді.

– Пане профе-соре, а якщо явстану на трамвай-

ні рейки двома ногами, а руками зловлюся залінію електропередачі, я поїду як трамвай?

* * *– Так, дітки, сьогодні ми будемо писати конт-

рольну роботу.– А калькулятором можна буде користуватися?– Можна.– А логарифмічними таблицями?– Можна!Запишіть тему контрольної: “Історія станов-

лення Галицько-Волинського князівства”.

* * *Мама – сину-школярику:– Ти що думаєш, якщо випив

горілки з пивом, я не почую, щоти курив?

* * *В Інтернеті з’явився новий

вірус під назвою “Бомж”.Систему не зачіпає, тільки пор-пається в смітнику.

* * *– Чого ти мучишся, – заспо-

коює студента-композитораперед екзаменом зі спеціально-сті його однокурсник. – Візьмипрелюдію свого педагога й пере-пиши її навпаки – з кінця допочатку – і готово!

– Пробував, – зітхає студент,– вальс Шуберта виходить...

Г У М О Р

С Е С І Я