КК РР АА ЄЄ ЗЗ НН АА ВВ СС ТТ ВВ ОО...Зміст 1’2013 2 bbgkibjak!]jk ak...

ÍÀÓÊÎÂÈÉ ÆÓÐÍÀËЗаснований у квітні 1927 року Українським комітетом краєзнавства

Репресований у 1930 роціВідроджений 1993 року з ініціативи Національної спілки краєзнавців України

1(82)' 2013Головний редактор

Олександр РеєнтРедакційна колегія:

Олег Бажан(перший заступник

головного редактора)

Богдан Андрусишин(заступник

головного редактора)

Лев БаженовВіль Бакіров

Олександр ГончаровВіктор Даниленко

Володимир ДмитрукОлександр Завальнюк

Віктор ЗвагельськийГригорій Клепак

Олександр ЛисенкоМикола Литвин

Руслана МаньковськаАндрій Непомнящий

Олег РафальськийОлександр РубльовГригорій Савченко

Віктор Савчук(заступник

головного редактора)Валерій Смолій

Тарас ЧухлібГанна Швидько

ÇÇ ÌÌ II ÑÑ ÒÒ

Перспективи розвитку краєзнавчого руху:пропозиції до проекту Державної програмирозвитку краєзнавства на період до 2025 р. . . . . . 4

Історія міст і сіл України:історико-теоретичні проблеми вивчення

Олександр Прядко, Тетяна Прядко(м. Переяслав-Хмельницький)Історико-краєзнавча характеристика мікротопоніміїс. Хоцьки на Перяславщині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Анатолій Бараннік ( м. Київ) Село Требухів у роки Голодомору 1932–1933 років . . . . . . . . . . 17

Ірина Моторна (м. Одеса)"Румунські монографії повітів" як джерелодо вивчення історії Трансністрії (1941–1944 рр.) . . . . . . . . . . . . 22

Південна Бессарабія: історико-географічнийта соціально-економічний виміри

Віктор Дроздов ( м. Ізмаїл)Болгарська колонізація Південної Бессарабіїнаприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

Маргарита Башли (м. Ізмаїл)Дворянство Бессарабії за матеріалами першогозагальноросійського перепису населення (1897 р.) . . . . . . . . . . . 37

Сніжана Кузьміна ( м. Ізмаїл)Цигани в етнічній структурі населення Бессарабіїв першій половині ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41

Ганна Вєтрова (м. Ізмаїл)Особливості економічного розвитку Південної Бессарабіїу складі королівської Румунії (1918–1940 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . 47

До 160-річчя з дня народження Миколи Аркаса Тетяна Березовська (м. Миколаїв)Микола Аркас у вимірі між професіоналізмомта патріотизмом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55

КК РР АА ЄЄ ЗЗ НН АА ВВ СС ТТ ВВ ОО

1’2013Зміст

2

Рекомендовано до друкуВченою радою Інститутуісторії України НАН України (протокол № 2від 26.02.2013 р.)

Журнал зареєстрованоМіністерством юстиції України (Свідоцтво продержавну реєстраціюдрукованого засобумасової інформації –серія КВ № 1722від 06.12.1995 р.)

Постановою президіїВАК України № 05/2 від 27.05.2009 р.журнал внесенодо переліку науковихфахових видань, у яких можуть публікуватисярезультати дисертаційних робіт на здобуття науковихступенів доктораі кандидата наукза спеціальностями«Історичні науки»(Бюлетень ВАК України. –2009. – № 8)

Усі права застережені.Передрук дозволенотільки за згодою редколегії.

Олександр Тригуб ( м. Миколаїв)Аркасівська перлина (сторінки історії села Стара Богданівка) . . 61

Тарас Кремінь ( м. Миколаїв)Ювілей Миколи Аркаса в Миколаєві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69

Теоретико-методологічні засадиосвітянського краєзнавства

Олександр Реєнт ( м. Київ)Відчуття образу історії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75

Володимир Качмар, Роман Тарнавський (м. Львів)Філософський факультет Львівського університету в австрійськийперіод (від відновлення до утраквізації навчального закладу) . . . 81

Світлана Бабушко ( м. Київ)Освітянське краєзнавство для літніх людей: реальністьі контури на майбутнє . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91

Церковно-історичне краєзнавство:витоки та сучасний дискурс

Ігор Старенький ( м. Кам'янець-Подільський)Діяльність подільського духовенства зі збереження архівноїспадщини на території Поділляв другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95

Петро Киричевський ( м. Київ)Господарська діяльність православних монастирів назахідноукраїнських землях у 40-х–60-х рр. ХХ ст. . . . . . . . . . . . . 103

Краєзнавство в особахСтаніслав Кульчицький (м. Київ)Про юнацькі роки одеського краєзнавцяАнатолія Бачинського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111

Тарас Пустовіт ( м. Полтава)Штрихи до портрета полтавського історикаі краєзнавця Олександра Білоуська . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116

Краєзнавство і туризмЛюдмила Соловей (м. Київ)До історії становлення туристично-краєзнавчого рухув Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127

Юрій Русанов ( м.Чернігів)Дворянські садиби Чернігівщини як об'єктикраєзнавчо-туристичної роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131

До 120-річчя від дня народження історика,краєзнавця, музеолога, архівіста,бібліофіла Василя Базилевича

Ірина Матяш (м. Київ)«Історик і мрійник» (до 120-річчя від дня народженняВасиля Митрофановича Базилевича) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141

Григорій Казьмирчук (м. Київ)Василь Базилевич про причини виникнення руху декабристів . . . 150

Зміст

3

Засновники:Національна спілкакраєзнавців УкраїниІнститут історії УкраїниНАН України

ВиходитьщоквартальноISSN 2222-5250

Адреса редакції:01001, м. Київ-1,вул. М.Грушевського, 4,кім. 212тел.: 278-53-05, 279-13-88E-mail:[email protected]Електронна версія:www.history.org.uawww.nbuv.gov.uawww.nsku.org.ua

© Національна спілкакраєзнавців України, 2013

© Інститут історії УкраїниНАН України, 2013

На першій сторінціобкладинки:Успенська церква у с. Вишеньки Коропського районуЧернігівської обл. Фото Сергія Тарасова.

Олексій Вербовий, Григорій Савченко (м. Київ)Краєзнавча складова в науковій діяльності Василя Базилевича . . . 154

Ірина Савченко (м. Київ)Науково-краєзнавча конференція «Грані талантута трагізм долі» (до 120-річчя від дня народженняВасиля Базилевича) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159

Історія України у світлі регіональних дослідженьВалентина Надольська ( м. Луцьк)Колонії забузьких голєндрів на Волині:походження, господарство, культура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167

Ілана Сулима-Камінська (м. Київ)Регіональні органи царської цензури початку ХХ ст.: харківськийта катеринославський інспектори у справах друку . . . . . . . . . . . 173

Джерелознавчі та біографічні студіїВіктор Козоріз ( м. Харків)Михайло Максимович та його діяльністьу Золотоніському повітовому земстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181

Степан Борчук (м. Івано-Франківськ)Маловідома сторінка «розширення прав союзних республік»:«Українська Радянська Енциклопедія»-2 (1944–1947 рр.) . . . . . 188

Олег Бажан (м. Київ)Незламний (до 75-річчя з дня народження Василя Стуса) . . . . . 200

Національна спілка краєзнавців України:панорама сучасного життя

Іван Доцин (м. Бровари)Клуб «Юний Краєзнавець» пізнає та популяризує минувшинуБроварської землі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 209

Положення про краєзнавчу премію Петра Тронька . . . . . . . . . . . 211

Євген Букет (м. Київ)Нові грані співробітництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213

Про заснування Премії НСКУ імені Михайла Сікорського . . . . . . 218

Олександр Гончаров, Володимир Дмитрук (м. Київ)Форум краєзнавців столиці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 219

ОглядиРуслана Давидюк (м. Рівне)Історико-краєзнавче дослідження про Клекотів —село на межі Галичини й Волині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 227

Сергій Зо зу ля ( м. Ніжин)Історія села крізь призму історії родини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230

Юрій Сорока (м. Київ)Ключові проблеми українознавчого дослідження . . . . . . . . . . . . . 232

Про авторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235

Вимоги щодо оформлення статей . . . . . . . . . . . . . . . . 237

4

ППееррссппееккттииввии ррооззввииттккуу ккррааєєззннааввччооггоо ррууххуу::ппррооппооззииццііїї ддоо ппррооееккттуу

ДДеерржжааввннооїї ппррооггррааммии ррооззввииттккуу ккррааєєззннааввссттвваа ннаа ппееррііоодд ддоо 22002255 рр..

У 2010 р. закінчився термін дії Державної програми розвитку краєзнавства до 2010 р.,затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 789 від 10 червня 2002 р. Важливимирезультатами її реалізації стали зростання ролі краєзнавства в україн ському суспільстві,посилення впливу регіональних краєзнавчих осередків на духовне життя громадськості,надання Спілці статусу Національної. Проте, ціла низка конкрет них завдань залишились невирішеними. Відомо, що попередня Програма не фінансу валась державою, і всі значнідосягнення можна віднести на рахунок подвижницької праці керівників регіональнихорганізацій, активістів краєзнавчого руху, науковців, працівників освітянської галузі, фахівцівпам’яткоохоронної, музейної, архівної, туристичної справи.

Перед НСКУ сьогодні стоїть завдання, використовуючи напрацьований за останні роки досвідкраєзнавчої роботи та враховуючи всі сучасні реалії і виклики, по-новому подивитись наперспективи краєзнавства, сповна оцінити його суспільно значимий потенціал і запропонуватипрограму дій щодо розгортання краєзнавчого руху, залучення широкого загалу до вивчення ізбереження культурної спадщини України.

Публікуючи проект Державної програми розвитку краєзнавства на період до 2025 р., пропо -нуємо нашим читачам висловитись щодо перспектив розвитку українського краєзнавства.

Президія правління Національної спілки краєзнавців України

Проект

Програма розвитку краєзнавства на період до 2025 р.І. Загальні положенняВ умовах державотворення України початку XXI ст. актуальними постають питання культурного

і духовного розвитку. Особливо це стосується ролі краєзнавчого руху в розбудові й утвердженніукраїнської державності на засадах демократизму, високої духовності та громадянськості. Крає -знавчий рух у нашій країні, авангардна роль в якому належить творчій професійній організації –Національній спілці краєзнавців України, об’єднує дослідників рідного краю, котрі опікуютьсязбереженням вітчизняних святинь, пам’яток історії та культури, розвивають музейництво йколекціонування, проводять активну просвітницьку діяльність, підтримують розвиток духовноїкультури України, сприяють збереженню національних традицій і народної творчості, повертаютьіз небуття імена видатних співвітчизників, відкривають маловідомі сторінки історії, здійснюютьвелику патріотичну роботу серед молоді, виховуючи в неї почуття національної гідності, любовідо рідного краю, поваги до народних традицій. Головне покликання дослідника рідного краюорганічно випливає з пізна вальної, світоглядної, людинотворчої функцій краєзнавства яккомплексної галузі знань і широкого громадського руху. Мета краєзнавця – розкрити історію малоїбатьківщини в усій її оригінальності й неповторності, засвоїти досвід попередніх поколінь та урокиісторії, сприяти аналізу тенденцій і закономірностей розвитку сучасного суспільства та, опираючисьна ці знання, підтримувати в ньому високі гуманістично-духовні ідеали й загальнолюдські цінності,впливати на формування у молодого покоління самостійного і свідомого вибору власної пер спек -тиви. Подвижницька праця краєзнавців закладає міцний фундамент національної свідомості,науко вого світогляду в суспіль стві, стверджує високі морально-етичні ідеали.

Програма розвитку краєзнавства на період до 2025 р.

5

Сьогодення виокремило нагальну необхідність у відродженні духовності, історичної пам’яті танаціональної культурної спадщини українців. Краєзнавству належить виняткове місце у процесівивчення і збереження багатовікових культурних традицій самобутніх куточків України. Формуючигромадянські, духовні, інтелектуальні риси сучасної громади, краєзнавство виступає могутнімчинником успішного розвитку українського суспільства XXI ст. і сприяє прискоренню важливихпроцесів у різних сферах громадсько-політичного й духовного життя. Соціогуманітарна парадигмакраєзнавства набуває пріоритетного і суспільного значення.

Своєчасність програмних перспектив у краєзнавстві зумовлюється новими суспільно-політичними викликами на тлі глобалізаційних процесів у світі. Неодмінною умовою розвиткудержавної незалежності виступають духовні основи українського соціуму, зміцнювати і поглиб -лювати які покликане краєзнавство.

ІІ. Мета та завдання ПрограмиОсновні тенденції розвитку та суспільнозначима роль краєзнавства виявляють необхідність

повноцінного використання його широкого потенціалу. Метою Програми є подальший розвиток краєзнавства як галузі наукових знань та розгортання

краєзнавчого руху – невід’ємної складової сучасного громадянського суспільства.Завданнями Програми є: – узагальнення теоретичного і практичного досвіду в краєзнавстві, удосконалення його науково-

методологічних основ, поглиблення досліджень джерельної бази, розробка галузевих напрямів:історичного, природничого, географічного, етнографічного, культурно-мистецького, освітянського,пам’яткознавчого, музейницького, бібліотечного, туристичного, екологічного;

– поширення краєзнавчої складової та зміцнення навчально-методичної бази краєзнавства усистемі національної освіти;

– популяризація краєзнавчих досліджень і залучення широких кіл громадськості до збереженняісторико-культурної спадщини України.

ІІІ. Заходи щодо виконання Програми розвитку краєзнавства на період до 2025 р.Науково-дослідна діяльність:1. Розробити концепцію інституціонального розвитку краєзнавства і започаткувати Науково-

дослідний інститут краєзнавства як науково-методичний та координаційний центр краєзнавчихдосліджень в Україні.

2. Вирішити питання організаційної та науково-методичної роботи з підготовки енцикло -педичного видання «Історія міст і сіл України».

3. Продовжити участь краєзнавців у Державній програмі з підготовки багатотомної науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією».

4. Сприяти підготовці багатотомного видання «Звід пам'яток історії й культури України».5. Розробити перспективний план проведення міжнародних, всеукраїнських і регіональних

науково-практичних конференцій, круглих столів, читань із краєзнавчої проблематики до 2025 р.6. Проводити наукові зібрання й тематичні заходи, присвячені пам’яті академіка П.Т. Тронька та

інших видатних постатей у краєзнавстві.7. Вирішити питання про проведення навчально-методичних нарад, науково-методичної роботи

з викладачами та вчителями навчальних дисциплін із проблем краєзнавства.8. Вивчити питання про підготовку методичних розробок, підручників і посібників з краєзнавства.9. Розглянути питання про запровадження в педагогічних вищих навчальних закладах курсів

«Методика викладання краєзнавства у загальноосвітніх школах».10. Забезпечити підготовку універсального навчального підручника «Основи краєзнавства» для

студентів вищих навчальних закладів усіх спеціальностей.

1’2013Програма розвитку краєзнавства на період до 2025 р.

6

11. Вирішити питання про введення навчального курсу «Основи краєзнавства» до циклугуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах.

12. Запровадити навчальну дисципліну «Історія рідного краю» у програмі загальноосвітніх шкілдля 1-11 класів.

13. Забезпечити науково-методичну підтримку секції «Історичне краєзнавство» Малої академіїнаук України та відзначення кращих робіт відзнаками НСКУ.

14. Сприяти відкриттю у вищих навчальних закладах на гуманітарних факультетах кафедркраєзнавства.

15. Створити на базі провідних вищих навчальних закладів державної форми власності науково-методичні центри краєзнавства.

16. Розглянути питання про підготовку та захист бакалаврських, дипломних, магістерських ідисертаційних досліджень із проблем краєзнавства, проведення щорічних студентських краєзнавчихпрактик.

17. Передбачити у програмах із підвищення кваліфікації вчителів, викладачів, державнихслужбовців і працівників закладів культури навчальний курс з краєзнавства.

18. Розробити перспективний план проведення щорічних науково-краєзнавчих експедицій ізпроблем збереження історико-культурної спадщини України.

19. Вивчити питання щодо розвитку традицій народної художньої творчості та збереженняосередків народної мистецької спадщини.

Просвітницькі заходи:20. Розробити перспективний план заходів щодо відзначення пам’ятних дат у краєзнавстві до

2025 року. 21. Розглянути питання про участь краєзнавців у проектах зі збереження й охорони сакральних

пам’яток дерев’яної архітектури України.22. Залучити краєзнавчий актив до програм збереження та музеєфікації пам’яток козацької

історії.23. Започаткувати проект з увічнення пам’яті зниклих сіл України.24. Вивчити питання про заснування Музею історії краєзнавчого руху в Україні.25. Розробити програму розвитку й популяризації діяльності громадських музеїв і музейних

кімнат у населених пунктах та навчальних закладах України.26. Запровадити культурологічний медіа-проект «Музейні скарби України», де відтворити через

музейні збірки історію українського музейництва ХІХ – поч. ХХІ ст.27. Забезпечити щорічне вручення премій НСКУ ім. Д. Яворницького, академіка П. Тронька та

пам’яткознавця М. Сікорського активістам краєзнавчого руху.28. Розглянути питання про заснування регіональних премій за краєзнавчу діяльність дослідників

рідного краю.29. Започаткувати проект «Закарбовані історією», який передбачає розробку перспективного

плану встановлення у всіх регіонах країни пам’ятних дошок видатним постатям і знаменним подіямв історії України та краю.

30. Налагодити співпрацю НСКУ з національними творчими спілками, громадськимиоб’єднаннями в Україні та за кордоном у питаннях збереження національної історико-культурноїспадщини в нашій країні та за її межами.

31. Залучити центральні й регіональні засоби масової інформації до висвітлення подій тапостатей з історії та сучасного життя краєзнавства України.

32. Включити до перспективного тематичного плану випуску знаків поштової оплативиготовлення поштових марок, художніх маркованих конвертів, листівок і ювілейних монет,присвячених знаменним датам та видатним постатям українського краєзнавства.

Програма розвитку краєзнавства на період до 2025 р.

7

Видавнича справа:33. Розробити перспективний план підготовки та видання краєзнавчої літератури на період до

2025 р., передбачивши: – наукові збірники й науково-популярні праці, присвячені академіку П.Т. Троньку та іншим

видатним постатям українського краєзнавства;– систематичне видання журналу «Краєзнавство», літопису НСКУ, збірника науково-краєзнавчих

експедицій;– енциклопедію українського краєзнавства;– історію краєзнавчих досліджень та краєзнавчого руху в Україні;– біобібліографічний довідник «Українські краєзнавці»;– музейну енциклопедію України;– краєзнавчі регіональні видання;– підручники, посібники та навчально-методичну літературу з краєзнавства для шкіл і вищих

навчальних закладів;– науково-методичну літературу з туристичної справи, туристичні довідники та путівники по

екскурсійних маршрутах;– біографічні та бібліографічні каталоги;– видання друкованої продукції (буклетів, плакатів, листівок, календарів) з краєзнавчою

символікою тощо.34. Запровадити проект «Електронний каталог краєзнавчих видань».35. Створити електронну базу даних про історію населених пунктів України та зниклих сіл.

Організаційні заходи:36. Розробити обґрунтовану програму фінансування регіональних організацій Спілки для

здійснення статутної діяльності.37. Розглянути питання про виділення офісних приміщень для регіональних організацій НСКУ.38. Вирішити питання про залучення краєзнавців як експертів до роботи державних комісій,

колегій, громадських рад тощо для професійного відстоювання інтересів суспільства та громад -ськості.

39. Започаткувати програму усної історії «Свідчення поколінь», яка передбачає збір і узагаль -нення оригінальних розповідей представників різних поколінь нашого народу, приватнихдокументів, речей, що дозволить правдиво відтворити сторінки історії України.

40. Поновити роботу Міжвідомчої ради з краєзнавства при Президії НАН України та розробитипрограму її співпраці з науковими краєзнавчими інституціями.

41. Розглянути питання про запровадження спеціальності «Краєзнавство» при присудженнінаукових ступенів.

42. Вивчити питання про присудження державних щорічних і довічних стипендій ПрезидентаУкраїни, Міністерства культури України для членів НСКУ.

43. Розробити пропозиції про внесення до державного реєстру професії «краєзнавець»,запровадження на державному рівні Дня краєзнавця та започаткування почесного звання«Заслужений краєзнавець України».

44. Вирішити питання про безкоштовне відвідування членами НСКУ музеїв державної формивласності та користування матеріалами архівів, що перебувають у віданні Державної архівноїслужби України.

w!!!

Історія міст і сіл України:

історико-теоретичніпроблеми вивчення

Хоцьки – село Переяслав – Хмельницькогорайону Київської області. Розташоване за 25 кмна південь від районного центру.

Проблема виникнення та історичного роз -витку села та вивчення його топонімії впопередні роки майже не розглядалось.

Серед дослідників Переяславщини першуспробу систематизації топонімів здійснивВ.М. Брахнов [2].

О.В.Колибенко уклав короткий перелік топо -німів Переяславщини, куди ввійшла певнакількість топонімів с.Хоцьки [9;10].

Досить побіжно згадується село в багато -томному виданні “Історія міст і сіл УРСР”.Подальші дослідження, здійснені авторами цієїпублікації, уможливили дещо збільшити обсягінформації про топонімію с.Хоцьки та йогооколиць.

Село знаходиться біля підніжжя Хоцькогогорба, який захищає його від природніх чин -ників із заходу. Першопоселенці села при виборімісця в першу чергу керувались природнимиумовами. Близькість лісу, пасовиськ та водоймробили дану територію досить привабливою длязаселення.

Археологічні розвідки та дослідження око -лиць поблизу села засвідчують заселеність цієїтериторії з давніх часів. Завдяки цим дослід -женням було встановлено, що основні археоло -гічні пам’ятки розміщені на підвищенняхборової тераси, що обривається в бік заплавиДніпра [11].

На самій території села Хоцьки не зафік со -вано давніх поселенських пам’яток. Це пояс ню -ється слабкою дослідженістю даної місце вості.Завдяки цьому досить цікавим й досі відкритимзалишається питання про існування в сучаснихмежах села поселенських структур різних хро -но логічних періодів.

Походження назви села за народною етимо -логією пов’язують з першопоселенцем – коза -ком Ходько (Хоцько) [2]. Назва села доситьнезвична для Середньої Наддніпрянщини. Донайбільш співзвучних назв можна віднести селоХацьки, Черкаського району, Черкаської області.Назву села також пов’язують із прізвищем, алепольського походження – Хацькеля.

На карті Гійома де Боплана назва зустрі -чається в перекрученій формі – Koszki. Вра -ховуючи факт присутності с.Хоцьки на картіБоплана, як сформованої адміністративної оди -ниці, очевидно, час виникнення села слід від -нести до кінця ХVI – початку XVII століття, щой підтверджується відповідним керамічнимматеріалом.

Дану статтю присвячено розгляду низкитопонімів (мікротопонімів) села Хоцьки та при -леглих околиць.

Розглянемо назви кутків села та спробуємовияснити їх походження.

Розміщення мікротопонімів на територіїданої місцевості зображено на плані-схемі(Рис. 1, 2).

Номери мікротопонімів у тексті відпові даютьномерам на плані-схемі.

1. Багни – південна частина села, яка з півднята заходу межує з лісом. Центр кутка утворюєозеро з однойменною назвою. Діаметр понад40 м. Об’єкт добре ідентифікується на топо -графічних картах.

Назва походить від українського слова “багно”,“болотиста місцевість”, “трясина”, “болото”,“велика калюжа”.

2. Больнична – західна частина села. Назварозповсюджується на вулицю Жовтневу, щомежує з лісом та походить від збудованої“Русским страховым обществом” у 1867 роцілікарні.

9

УДК 908 (477)П-85

Олександр Прядко, Тетяна Прядко (м. Переяслав-Хмельницький)

ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКАМІКРОТОПОНІМІЇ с. ХОЦЬКИ НА ПЕРЕЯСЛАВЩИНІ

У публікації наведена коротка характеристика мікротопонімів с.Хоцьки. Розглянуті факториїх формування в контексті історичного розвитку села.

Ключові слова: с.Хоцьки, топоніми, мікротопоніми, мікрорегіон, урочище.

3. Вигон – назва розповсюджується на великінезаселені частини та кутки різної форми.Утворені переважно в 30-х роках ХХ ст. На цихтериторіях до Голодомору були селянськіобійстя, але після того як вимирали цілі сім’ї,тут ніхто більше не поселився.

4. Вошиний хутір – західна частина села.Хутір розміщувався на пісках, які були непридатні для вирощування с/г культур. Післябудівництва лікарні ця частина села почаланазиватись – Больнична.

5. Гельмязівська дорога – піщана дорога ХІХст., бере свій початок від Ставка в центрі та йдев південно-східному напрямку. У межах селапонад 1,5 км. Назва походить від напрямку рухудо ярмаркового містечка Гельмязів. З будів -ництвом нового шосе Київ – Кременчук поблизусела дорога втратила своє значення.

6. Глиниська дорога – грунтова дорога кінцяХІХ ст., бере свій початок від Ставка в центрі тайде в східному напрямку до блюдцеподібногозаглиблення, яке має назву Глинище.

7. Дудурівщина – південна частина села, якамежує з Новоселицею та Багнами. Назвапоходить від прізвища – Дудура. До 60-х рр.

ХХ ст. вигон, який тепер засаджений сосною.Жителі цього кутка завжди страждали від пі -щаних заметів із поля. За переказами мешканціДудурівщини навіть борщ їли з піском [6].

8. Заяча – північна частина села. Назварозповсюджується на вулицю, що межує зполем. Походить назва від прізвища жителів цієївулиці – Заєць.

9. Кар'єр – знаходиться у південній частинісела, межує з півдня з Багнами та на сході зНовоселицею. Кратероподібне заглиблення ви -дов жено – овальної форми для видобутку піску.Ширина понад 300 м.

10. Кар’єр – невелике заглиблення округлоїформи для видобутку глини жовтої, знаходитьсяу східній частині села. Використовувався міс -цевим населенням з давніх часів для госпо -дарських потреб, зокрема для обмазки хат.

11. Колгоспна дорога або Хрестова – дорогаХІХ ст. – середини ХХ ст. Назва Хрестова похо -дить від напрямку руху повз курган з хрестом.З другої половини ХХ ст. розповсюджуєтьсяназва Колгоспна. Бере свій початок у центрі біляСтавка і закінчується в будівлях колишньогоколгоспу. У межах села понад 1,5 км.

1’2013Олександр Прядко, Тетяна Прядко

10

Рис. 1. Мікротопоніми с. Хоцьки

НОВЕКЛАДОВИЩЕN

19

6

ЗАЯЧА

КАРЬЄР

КАРЬЄРНОВОСЕЛИЦЯ

СТАВОК

ХРЕСТ

ГЛИНИЩЕ

СТАРЕКЛАДОВИЩЕ

ШАНЬКОВЕ

СЕЛИЩЕ

ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙСОСНИ

НОВЕСЕЛО

БОЛЬНИЧНА

19

42

42

41

19

4 53

11САЖАЛКА

БАГНИ

СОСНИНАВІТРЯКИ

КУДРЯВЩИНАДУБИНАПАСІКА

23

61 7

12. Ліплявська дорога – піщана дорога ХІХ –середини ХХ ст. Бере свій початок у центрі біляСтавка, перетинаючи південну частину села,прямувала в ліс в напрямку Ліплявого. У межахсела близько 1,5 км. Місцеве населення ви -користовувало цю дорогу переважно для відві -дування ярмарки в с.Ліпляве. Втратила своєзначення в середині ХХ ст. з будівництвом новоїтраси Київ – Кременчук.

13. Нове село – нова частина села, збудованав 60- х рр.. ХХ ст. для відселення людей зс.Комарівка, у зв’язку з будівництвом КанівськоїГЕС.

14. Новоселиця – південна частина села,розміщується поруч з кутком Багни. Кутокутворений на початку ХХ століття.

15. Нове кладовище – знаходиться в пів нічнійчастині села. Утворене в 40-х рр. ХХ ст. череззаборону місцевого лікаря хоронити на Старомукладовищі.

16. Селище – основна північна частина села.Центр кутка утворює озеро з однойменноюназвою. Діаметр озера понад 80 м. Об’єкт добреідентифікується на топографічних картах. Назвапоходить від терміна селитися, тобто створю -вати житло на новому місці. Куток було заселенона початку ХХ ст., адже на трьохверстовійвійськово-топографічній карті другої половиниХІХ ст. ця частина села ще не існує.

17. Ставок – центральна частина села.Є підстави вважати, що це залишок давньогорусла. Це видовжене озеро з джерельнимживленням знаходиться в найнижчій точцібалкоподібного заглиблення, яке тягнеться іззаходу на схід в напрямку річки Броварка. Озероовальної форми понад 150 м. За переказамимісцевих жителів саме в Ставок закотився дзвінз церкви Архістратига Михаїла, яку в 1943 роціспалили німці [8].

18. Сажалка – центральна частина села, щомежує зі сходу з Ставком. Західна частина балко-подібного заглиблення давнього русла річки.Назва походить від слова “сага”.

19. Старий шлях – поштова дорога ХІХ сто -ліття Переяслав – Гельмязів – Золотоноша. Чіткофіксується на трьохверстовій військово-топо -графічній карті другої половини ХІХ ст. Пере -тинає село з півночі на південь. У межах селапонад – 3,5 км. Втратила своє значення усередині ХХ ст., у зв’язку з існуванням новоїтранспортної траси Київ – Кременчук.

20. Старе кладовище – знаходиться в захід нійчастині села та межує з лісом. Найдавнішекладовище села, яке функціонує і до сьогодні.

21. Сосни – північна частина села, поряд зСелищем. Дерева великих розмірів, які роз мі -щені групами. Сосна звичайна (Pinus sylvestris).

22. Соснина – назва розповсюджується наневеликі посадки молодих сосен, які доситьрозповсюджені, як на території села так і вмежах лісу. Сосна звичайна (Pinus sylvestris).

23. Самсонів горб – південна частина села.Назва походить від прізвиська місцевого жителя –Самсона Плотки. На цьому горбі знаходилосьйого обійстя. Топонім виник на початку ХХ ст.

24. Чорнобильський – найновіша частинасела, межує з Новим селом. Збудована в кінці80-х рр. ХХ ст. для відселення людей з Чорно -бильської зони відчуження. Назва розповсюд -жується і на магазин поряд з Новим селом.

25. Шанькове – західна частина старого села.Межує з Старим кладовищем. Куток у 1943 роціспалили німці. Назва походить від прізвища –Шанько.

Значна частина мікротопонімів с.Хоцькипов’язана з полем, яке межує з селом з півночі,сходу та півдня. На цій території розміщенігороди, поля та пасовища для худоби.

26. Вітряки – знаходиться за 300 м на південьвід села. Назву урочище отримало від вітряків,які тут знаходились аж до середини ХХ ст.

27. Грань – урочище, розташоване за 4 км напівдень від села на полі, поряд з кордоном міжЧеркаською та Київською областями.

28. Грушка – мікротопоніми, які викорис -товуються місцевими жителями як орієнтир.Одиночні дерева посеред поля. На 2012 рік – укількості 8 шт. Груша дика або лісна (Pyruscommunis L.)

29. Глинище – знаходиться за 1,5км на пів ніч -ний схід від села. Блюдцеподібна западина при -родного походження, заповнена водою. Діа метрпонад 70 м. Назва відображає першочер го ве при -значення цієї долинки – для видобутку глини.

30. Дуби – урочище, яке складається з двохгруп. Розміщені вздовж Старого шляху. Першагрупа знаходиться за 2 км від села передтретьою лісосмугою. Друга група знаходитьсяза 3,5 км від села перед четвертою лісосмугою.Дуби мають великі розміри, звідки й особли -вість назви мікротопонімів. Дуб звичайний абочерешчатий (Quereus robur L.)

Історико-краєзнавча характеристика мікротопоніміїс. Хоцьки на Перяславщині

11

За переказами місцевих жителів поява цихдерев пов’язана з поїздкою Катерини ІІ напівдень.

31. Дьогтярське –урочище, розміщується за1,5 км на південний схід від села на полі. Назвадолинки – пологої блюдцеподібної западиниприродного походження. Назва походить від наз -ви хутірця, жителі якого за переказами міс цевихжителів займались виробництвом дьогтю [6].

32. Кудрявщина – розміщується за 2 км напівденний схід від села. Назва урочища похо -дить від прізвища власника маєтку Кудряв сько -го. Після розкуркулення від маєтку залишивсялише яблуневий сад [5].

33. Кихманівщина – розміщується за 3 км напівдень від села Хоцьки. Межує з ур.ХолоднаЛевада. Назва походить від прізвища власниказемлі.

34. Кисла долина – розміщується за 2 км напівнічний схід від села. Блюдцеподібна западинаприродного походження. Кислі грунти маютьмалопотужній темний гумусовий шар, під якимпроходить білястий, схожий на попіл, підзо -листий горизонт товщиною 10 см і більше.

Хімічний склад грунту можна визначитипо достатку росту рослин: жовтець повзучий(Ranunculus repers), хвощ польовий (Equisetemarvense L.), луговик або щучка дерниста(Deschampsia cespitosa).

35. Левківщина – розміщується за 1,5 км напівдень від села Хоцьки. Межує з ур.Дьогтяр -ським. Назва походить від прізвища – Левко.

36. Мар’янівщина – розміщується за 1,4 км напівдень від села Хоцьки. Назва походить відназви хутірця. Чітко фіксується на німецькійкарті в масштабі 1:50 000 за 1943 рік.

37. Мичківщина або Мички – розміщуєтьсяза 3 км на південний схід від села. Назвапоходить від назви хутірця, що складався з трьоххат, що під Старим Шляхом. Назва хутораймовірно походить від прізвища – Мичко абоМички. Це прізвище досить розповсюдженесеред жителів с.Хоцьки.

38. Мурьїх – урочище, розміщується за2,5 км на південь від села Хоцьки. Блюдце -подібна западинка природного походження.Межує з ур.Тубельцева.

39. П’ята – розміщується за 3,4 км на пів -денний схід від села. Назва розповсюджуєтьсяна невеликий відрізок Шляху дугоподібноїформи.

40. Польщаки – загальна назва хуторівМичківщина, Кудрявщина, Мар’янівщина, Дьог -тярське, Тубельцева. Польщаками у селі нази -вали переселенців з правого берега Дніпра,оскільки Правобережжя було під владою Поль -щі до кінця XVІІІ ст.

41. Рябенкове озеро – знаходиться за 1 км напівденний схід від села перед першою лісо -смугою. Діаметр близько 30 м. Долинка блюдце -подібної западини природного походження.Утворилась внаслідок просідання товщі лесу.Часто пересихає в спекотні періоди, але в дощовімісяці вода стоїть до середини літа. Назвапоходить від прізвища родини Рябенко, яка тутпроживала. Коли в долинці відсутня вода місцевіжителі зчищають мул для підживлення городівта земельних ділянок. Адже північна, північно-західна, західна, південно-західна, південна, тачастково центральна части села мають піщанігрунти.

42. Траса – сучасна автомобільна дорогаКиїв – Кременчук. Остаточно сформувалась в60-х рр.. ХХ ст. З введенням у експлуатаціюнизка доріг села та околиць втратили основнепризначення: Старий шлях, Ліплявська дорогата інші.

43. Тубельцева – блюдцеподібна западин каприродного походження. Розміщується за2,2 км на північній схід від села Хоцьки, з правоїсторони автомобільної дороги Хоцьки – Уля -нівка.

44. Хрест – урочище, що знаходиться за1,5 км на схід від села на полі за трасою Київ –Кременчук. Назва походить від кам’яногохреста, який стоїть на кургані. Камінь світло-сірого кольору, висота – 1,20 м, ширина – 0,40 м.Напис майже не читається, крім літери – Х.Курган діаметр – 20-25 м, висота – 0,60 м,задернований.

Значна частина мікротопонімів с.Хоцькипов’я зана з лісом, який межує з селом з пів -нічного-заходу, заходу, південного-заходу. Лісзавжди відігравав для місцевих жителів важливуроль, адже це не тільки природні ресурси(дерево, червоний глей, та інші), а й різні про -мисли (мисливство, рибальство, бортництво,дігтярство, та інші).

45. Буханівщина або Щербаковий коло дязь –урочище, розміщується за 3 км на південь відсела Хоцьки в лісі, відразу за Лисим горбом.Серед місцевих жителів розповсюджена назва


12

Буханівщина на обширну територію, центр якоїутворює мікротопонім Щербаковий колодязь.Назва походить від прізвища власника землікнязя Бухановського [6].

46. Башенька – урочище, що знаходиться за4,5 км на південний захід від села в лісі. Назвапоходить від геодезичного знаку у виглядібашеньки (вишка). На топографічних картахчітко ідентифікується – як висота 152,3. Най -вища точка Хоцького горба.

47. Біликовщина – урочище, розміщується за1,5 км на південний захід від села. За пере казамимісцевих жителів це великий дубовий ліс(вирізаний). На території урочища розміщуєтьсяще два мікротопоніма: Євдошкіне та Кушне -рівське болітця. Назву урочище отримало відпрізвища власника землі.

48. Білоозерська гора – урочище розмі -щується за 3 км на північний захід від селаХоцьки. Ця гора є замикаючою північною час -тиною Хоцького горба. Назву гора отримала відтого, що за 2 км на захід від неї знаходиться Білеозеро.

49. Вовчий Яр – урочище, розміщується за5 км на південний захід від села Хоцьки в лісі наГорі. Межує з мікротопонімом Башенька. Ярвеликий та глибокий, порослий деревами тачагарниками. Назва яру висвітлює твариннийсвіт давнього лісу, який до цього часу незберігся. За переказами місцевих жителів під часвеликих морозів, коли замерзав Дніпро з правогоберега, по льоду в ліс переходили вовки.

50. Гришине – урочище, розміщується за 3,8км на південний захід від села Хоцьки в лісіпоряд з ур.Ігорівщина. Назва походить від іменівласника землі.

51. Ганенків хутір або хутір Борок – розмі -щувався за 5 км на південний захід від села.Хутір у зв’язку з будівництвом Канівської ГЕСпереселений. Назва хутора походить від прізви -ща засновника – Ганенко. Розповсюджена й іншаназва Борок. Урочище знаходиться на видов -женій піщаній косі.

52. Гора – місцеве населення використовуєцю назву для підвищення в лісі, яке тягнеться зпівночі на південь. Це підвищення більш відоме


13

Рис. 2. Мікротопоніми околиць с. Хоцьки

як Хоцький горб. Центр цього горба ур.Башень -ка з висотою 152,3 метра над рівнем моря.

53. Дворянщина – урочище, розміщується за3 км на південний захід від села Хоцьки в лісі наГорі, поряд з ур.Лизогубівщина. Назва роз -повсюджується на хутір в лісі, який складався з20-22 хат та “дворянську” школу в селі Хоцьки.Назва відображає дворянський статус власникацієї землі.

54. Жуковське – урочище розміщується за 3,5км на південь від села в лісі. Назва походить відпрізвища Жуковський, який мав на цій територіїсвої володіння. Назва також роз повсюджуєтьсяна лісове болітце та криницю. Його землі булиподілені в лісі рівчаком, який і до цього часупрослідковується.

55. Дубина – розміщується за 300 м напівденний захід від села в лісі. В цій частиніростуть тільки дубові насадження, від чого йпоходить назва урочища. Дуб звичайний абочерешчатий (Quereus robur L.)

56. Зміїний острів – знаходиться за 7 км напівденний захід від села Хоцьки. УтворенийКанівським водосховищем. Назву острів отри -мав, коли під час підняття води плазунизби рались на підвищених місцях у великихкіль костях. Острів перетворений на складовудамби, яка утворює закриту водойму – Лиман.До затоплення на цьому підвищенні знаходивсяхутір Казенний.

57. Зюмене – урочище, розміщується за2,5 км на південний захід від села Хоцьки в лісі,в межах ур.Гришене. Назва походить від прі -звища єврея Зюми.

58. Ігорівщина – знаходиться за 4 км напівденний захід від села на березі р.Дніпра,поряд з Миненим озером. Назва походить відімені першопоселення цієї місцевості.

59. Красний горб – розміщується за 1,5 км назахід від с.Хоцьки в лісі. Піщаний горб, на якомунасаджені сосни. За легендою, яка розповсюд -жена серед місцевих жителів, назва походить відтого, що на цьому горбі було вбито людину.А від її крові він почервонів [5].

Серед жителів села не є характерним ви ко -ристання російського слова “красный”. Більшвірогідно, що назва походить від слова “кра -сивий”. Поряд з цим горбом розміщуєтьсягрупа з семи піщаних горбів. Красний горбсеред цієї групи найбільший. Висота – 3 м,діаметр – 25 м.

60. Кошелевщина – урочище, знаходиться за4,4 км на південний захід від села поряд зур.Лейбене. Назва походить від прізвища влас -ника землі – Кошеля. Його землі були поділені влісі рівчаком, який і до цього часу прослід ко -вується .

61. Криничка – мікротопонім, який знахо -диться за 250 м на захід від села, в лісі.Криничка або колодязь – глибоко викопана йзахищена цямринами від обвалів яма для добу -вання води з водоносних шарів землі.

62. Курятниківщина – розміщується за 2 кмна південний захід від села в лісі. Назва похо -дить від хутора, в якому проживала родина зпрізвищем – Панченко.

63. Костопальня – розміщується за 1,60 км напівдень від села в лісі, на розвилці дорігЛіплявської та Озериської. За переказами міс -цевого населення назва походить від того, щотут палили кістки. Ця інформація підтверд -жується, адже на трьохверстовій військово-топографічній карті другої половини ХІХ ст.чітко фіксується обєкт –Костопальня.

Костопальня – спеціальна будівля або при -міщення в цукроварні, де спалювали кістки дляочищення цукру.

64. Лейбене – розміщується за 4 км напівденний захід від села в лісі поблизу ур.Лизо -губівщина. Назва походить від імені – євреяЛейба.

65. Ликандриї – розміщується за 3,5 км назахід від села на березі Дніпра. Межує з півдняз ур.Раки. Назву урочище отримало від одно -йменного хутора із декількох хат, де проживалародина з прізвищем – Ігнатенко.

66. Лисий горб – розміщується за 2,5 км напівдень від села в лісі поряд з дорогою наОзерище. Назва походить від особливостімісцевості, підвищення у вигляді піщаногогорба без рослинноті. Засаджений сосною.

67. Лизогубівщина – урочище розміщуєтьсяза 3,5 км на південний захід від села в лісі наГорі поряд з ур.Лейбене. Назва походить відпрізвища власника землі – Лизогуб.

68. Ольхове – розміщується за 3 км напівденний захід від села в лісі східніше ур.Лизо -губівщина. У центрі урочища знаходиться коло -дязь з джерельною водою. Назва походить відоднойменного хутірця. Назва уособлює типдерев, які тут знаходились – вільха (рос. ольха).Вільха чорна (Alnus glutinosa).


14

69. Одноріжок – розміщується за 1 км напівденний захід від села. За формою пологаблюдцеподібна западина природного поход -ження, діаметром понад 130 м. Часто пересихає,та основним джерелом поповнення є підземніводи і опади. Місцеве населення інтенсивновикористовувало озірце в господарських цілях,поки за наказом голови колгоспу не було розчи -щено та поглиблено, що призвело до осушення.

70. Ораний горб – розміщується за 3,8 км напівдень від села в лісі, поблизу ур.Ольхове.Назва походить від слова “орати”.

71. Пасіка – розміщується за 300 м на південьвід села в лісі. Утворений топонім у 60-х рр.ХХ ст. з розміщенням у даній місцевості кол -госпної пасіки.

72. Погасіївська криничка – знаходитьсяза 800 м на південь від села в лісі поряд зур.Біликовщина. Назва походить від прізвища –Погасій, яке досить розповсюджене в селіХоцьки.

73. Раки – розміщується за 3,5 км на захід відс.Хоцьки на березі Дніпра поряд з ур.Лекандриї.На початку ХХ ст. знаходився хутір, в якомупроживала родина з прізвищем Лупачі.

74. Ріжок – розміщується за 3,5 км на південьвід села, поряд з ур. Буханівщина та ХолоднаЛевадка. Назва походить від форми частини лісу.

75. Саськове – розміщується за 2,5 км напівдень від села поряд з Ліплявською дорогою.Центр урочища утворює озерце, яке має дже -рельне живлення. Назва походить від прізвищавласника цієї землі – Сасько. Серед місцевогонаселення розповсюджена до прізвища при -ставка “пан”. В селі поряд з піщаним кар’єрому північній частині знаходиться його будинок.З середини ХХ ст. це приміщення було присто -соване під дитячий садок. Тепер житловийприватний будинок.

76. Сюрене – розміщене за 3,5 км на південьвід села в лісі, поряд з ур.Ольхове. Назвапоходить від прізвиська жителя – Сюра.

77. Стовпова дорога – бере свій початок напівночі села і проходить через ліс до Біле озер -ського мисливського господарства. Назву дорогаотримала від стовпів електроенергії, які стоятьвздовж дороги.

78. Холодний зруб – урочище, розміщене за4км на південь від села в лісі поблизу дороги щоведе на Озерище. Зруб – ділянка, де було пов -ністю вирубано ліс.

79. Холодна левадка – розміщене за 3,5 км напівдень від села. Межує з ур.Ріжок. За пере -казами місцевих жителів урочище знахо дилосьв лісі, але в результаті вирубки опини лось наполі [5].

80. Чухманівщина – розміщувалось до за -топлення Канівським водосховищем поблизудороги на Комарівку. Назва походить від прі -звиська – Чухман. Не існує.

Відомо також ряд топонімів лісу іншогокласу – гідронімів.

81. Біле озеро або Кругленьке – розміщенеза 3,5 км на північний захід від села в лісі порядз Білоозірським мисливством. Діаметр понад380 м.

82. Довгеньке озеро – розміщується за 3,5 кмна захід від села в лісі. Довжина понад 200 м.В центрі озера острів. Назву отримало за своюформу.

83. Євдошкіне болітце – знаходиться в уро -чищі Біликівщина. Розміщене за 1,5 км напівденний захід від села в лісі. Це блюдце -подібне заглиблення природного походження,діаметром 4-5 м. В спекотні місяці частопересихає. Основним джерелом поповненняводи є опади. Назву болітце отримало від іменіжінки, яка тут проживала. Поблизу болітцяпомітно залишки фруктового саду.

84. Кушнірівське болітце – знаходиться вурочищі Біликовщина. Розміщене за 1,7 км напівденний захід від села в лісі. Назву болітцеотримало від прізвища жителя цієї місцини –Кушнір. Це прізвище досить розповсюдженесеред жителів села Хоцьки.

85. Канівське болітце (перше та друге) –знаходяться за 600 м на південь від села в лісі злівої сторони від Ліплявської дороги. Назвуотримали, ймовірно через напрямок рухуЛіплявської дороги, по якій можна потрапити доКанева. Місцеве населення брало з цих болітецьчервону глину (глей), для підмазування призьби,комина та припічка. Червона глина симво лізу -вала очищувальну силу вогню.

86. Минене озеро – розміщується за 3,5 кмна захід від села на узбережжі берега р.Дніпра.Діаметр понад 80 м. Неподалік знаходитьсяур.Раки. На топографічних картах добре інден -ти фікується. За переказами назва походитьвід прізвища жителя с.Комарівка, який гравна скрипці посеред купини цього лісовогоозера [5].


15

87. Лиман – мілководна затока, яка роз -міщується за 5,5 км на південний-захід від села.Водойма закрита штучно створеним піщанимнасипом. Утворений насип з’єднав острови(Зміїний) та видовжені коси.

Наведена вище сукупність топонімів даєдеяке уявлення про історико – культурний роз -виток території та околиць с.Хоцьки. Переважнабільшість наведених топонімів утворилась у

кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Вонивідображають побутове життя населення даногомікрорегіону. На жаль, це далеко не всітопоніми, оскільки значна частина їх, особливонайдавніших, не збереглася.

Отже, вивчення та збереження існуючихсьогодні місцевих назв є спробою зберегти йвикористати в наукових цілях багатющий пластісторико-культурної спадщини нашого народу.


16

Александр Прядко, Татьяна Прядко

Историко-краеведческая характеристика микротопонимиис. Хоцки на Переяславщине

В публикации изложена краткая характеристика микротопонимов с. Хоцки. Рассматриваются факторыих формирования в контексте исторического развития села.

Ключевые слова: с.Хоцки, топонимы, микротопонимы, микрорегион, урочище.

Alexander Pryadko, Tatiana Pryadko

Historical and kraevedcheskaya characteristic mykrotoponymyyvillage Hotsky in the Pereyaslav area

The given publication offers a short characteristic of the mykrotoponymyy of the village of Hotsky and consid-ers the factors of their formation in the context of the village’s historical development.

Key words: the village of Hotsky, toponyms, microtoponyms, micro-region, tract.

Джерела та література1. Аброскін П., Кривошея В., Стасенко О. Київ щи на

козацька: люди і долі. – К.: Вид. дім “Стилос”, 2004. –С.47.

2. Брахнов В.М. Про місцеві назви Переяслав-Хмельницького району на Київщині // Мово знав -ство. – 1957. – Т.14. – С.40-51.

3. Дем’яненко В.М. Заселення території селаХоцьки та околиць (за археологічними матері -алами) // Наукові записки з української історії. –Переяслав-Хмелиницький, 2008. – Вип.21. – С.31.

4. Дем’яненко В.М., Стріха Т.П. Природно-кліматичні умови формування поселенськихструктур на околицях та території села ХоцькиПереяслав-Хмельницького району Київської об -ласті // PEREYASLAVICA: Наукові записки націо -нального історико-етнографічного заповід ника“Переяслав”/ Збірник наукових статей – Пере -яслав-Хмелиницький, 2009. – Вип.3(5). – С.98.

5. Усне свідчення жителів с.Хоцьки Стріхи М.П.(1941 р.н.) та Стріхи Г. З.(1941 р.н.).

6. Усне свідчення лісника Білоозірськоголісництва Стріхи П.М.(1968 р.н.).

7. Історія міст і сіл Української РСР. Київськаобл. – К., 1971. – С.525.

8. Колибенко О.В., Набок Л.М. Православніхрами Переяславщини. Історія. Дослідження.Сучасність. – К., 2007. – С.142.

9. Колибенко О.В., Коцур В.П. Етимологічнийсловник ойконімів та короткий словник топоні -мів Переяславщини. – Переяслав-Хмельницький,1995. – 57 с.

10. Колибенко О.В., Коцур В.П., Колибенко О.В.Історико-краєзнавчі дослідження Переяславщини. –Ч.2. Топонімічні джерела: Навчальний посібник. –Корсунь-Шевченківський: ФОП Майданченко І.С.,2010. – 203 с.

11. Колибенко О.В., Колибенко О.В. Історико-кра -є знавчі дослідження Переяславщини (археоло гічніджерела): навчальний посібник. – Переяслав- Хмель-ницький, ПЦ “Ризографіка”, 2005. – Ч.1. – 114 с.

На початку 30-х років ХХ століття Українапережила чи не найстрашнішу трагедію, якаувійшла в історію під назвою Голодомор 1932-1933 років. Ця трагедія торкнулась майжекожної родини, а кількість її жертв нині можнапідрахувати лише приблизно. За радянськихчасів про це замовчували, лише у "перебудов -ному" 1987 році в УРСР вийшли друком першідві статті, у яких голод згадувався як загально -відомий факт [1; 249-250]. У роки незалежності,науковці нарешті отримали змогу всесторонньодослідити Голодомор. Так згідно з данимисудової науково-демографічної експертизиІнституту демографії та соціальних дослідженьім. М.Птухи НАН України, від голоду 1932-33рр. померло 3941000 осіб, а непрямі втратистановили 6122000 [2; 14]. Як, зазначаютьдослідники, найсмертоноснішим був червень1933 р., коли щодоби в середньому помирало34171 осіб. Історики віднайшли в архівах 1022кримінальних справ за фактом людоїдства,скоєних у областях України в 1932-1933 рр. [3.]

Свідки, які лишили спогади про той злочин,стверджували, що він був спланований сталін -ським державно-партійним керівництвом.Сучасні дослідники, опираючись на широкеколо архівних документів та матеріалів довели,що Голодомор – це свідома політика геноцидусталінського режиму щодо української нації.Так, С. Кульчицький вказує, що голод мав місцеу багатьох зернових районах СРСР, але: «нанаціональну спрямованість геноциду вказує таобставина, що заблокованою з метою організаціїповального голоду територією були два адміні -стративно-політичні утворення, в яких чисель -ність українців переважала 2/3-х – УРСР іКубань» [4; 229].

На сьогодні є чимало дослідників, які від ки -дають тезу про штучність цієї трагедії, вка зуючи

на те, що голод був викликаний неспри ят ли вимипогодними умовами та за своїми мас штабамиохопив весь південний захід СРСР. Про те при -хильники даної концепції не можуть пояс ни тифакти того, що «у зимові місяці 1932-1933 рр. уселян відбирали останній мішок кар топлі,пляшку молока, склянку пшона, в’язку цибулі,словом все, що надавалося до їжі» [5; 194]?

Зрештою, з огляду на всі існуючі дискусіїнавколо однієї з наймасштабніших гуманітарнихкатастроф в ХХ столітті, Голодомор 1932-1933років був визнаний актом геноциду українськогонароду, здійсненого тоталітарним репресивнимсталінським режимом [6].

Підсумки і наслідки Голодомору ввесь часкорегуються й уточнюються. Загальна картинавід повідних подій нині вже більш-менш зрозу -міла. Водночас, потребує ґрунтовнішого дослід -ження питання Голодомору на місцевому рівні.Ця стаття має на меті розкрити перебіг Голодо -мору в селі Требухів Броварського району Київ -ської області.

За минулі 21 рік незалежності, питанням голо -ду в с. Требухові займалися в основному місцевікраєзнавці [7, 8]. Здебільшого пік інте ресу припавна початок 1990-х років, на 60- річ чя трагедії.

Стаття базується на неопублікованих свідчен -нях очевидців трагедії, зібраних старшим науко -вим співробітником Броварського краєзнавчогомузею Овдієнко Марією Григорівною, і які булинадані автору для опрацювання. Також авторомбули проаналізовані опубліковані дже рела тавивчені спогади місцевих жителів про голод, якізберігаються в фондах Броварського музею. Да -них про голод в державному облас ному архівіКиївської області, де зберігається більшість акто -вих джерел місцевої влади, поки що не виявлено.

Напередодні голоду, село Требухів було од ниміз найбільших у Броварському районі (на 1927 р.

17

УДК 94(477.41):341.485-058.244]”193”

Анатолій Бараннік ( м. Київ)

СЕЛО ТРЕбуХІВ у РОКИ ГОЛОдОМОРу1932–1933 РОКІВ

У статті, на основі аналізу неопублікованих джерел, здійснено спробу дослідитиГолодомор 1932-1933 рр. на локальному рівні, взявши за основу с. Требухів Броварськогорайону Київської області.

Ключові слова: Голодомор, село Требухів, Броварський район, колективізація, розкуркулення.

у ньому мешкало 4701 особа і було зафіксовано993 домогосподарства [9; 541]). Відо мо, що напочатку 1930-х років поряд із селом розташо -вувалася військова частина, функ ці онуванняякої створювало можливості для працевлашту -вання декому з селян (в подаль шому та роботаврятує їхнім родинам життя).

Перший колгосп у Требухові був створенийу 1930 р. на основі місцевої артілі [10; 532]у роз пал репресій проти заможних селян [9,с. 541]. В умовах кампанії "ліквідації куркуляяк класу" селяни мали один вихід – йти доколгоспу [12].

За свідченням очевидців, голод у Требуховірозпочався у 1932 році і спровокований він бувтим, що у людей представники влади відбираливсі їстівні припаси. Як пригадує житель селаФ. Лук’яненко: «У 1932–1933 рр., коли веласямасова колективізація, урожай був звичайний,як і в інші роки. Засухи не було. Хліб здалидержаві до зернини, не залишили ні на посів, нідля виплати на трудодні» [13]. Процедурувідби рання всього їстівного яскраво описалажитель ка села О. Голець: «Картоплю в насзабрали всю з погреба і дві ями з города. І ква -солю забрали – все забрали» [14]. Майже всі,хто пережив терор голодом, відзначаютьочевидці, звертали увагу на той факт, що"обирали до нитки" саме тих жите лів села, хтоне вступив до колгоспу [11,15].

При цьому, як згадував Ф. Лук’яненко,рекві зиції здійснювали самі односельці:«Акти вісти села, переважно з бідняків, відімені сільради без документів і повноваженьходили по селу брига дами чоловік по п’ять.Заходили майже в кожну хату і нишпорили позакутках, по коморах, штри кали прутами погородах, забирали всі продукти, не тількикартоплю, зерно, а й квасолю. Якщо в печі булощось варене в горщиках, також забирали» [13].При кметно, що ніхто з селян не чинивспротиву [13]. Такій беззахисній пове дінцілюдей ймо вірно сприяла пам'ять про звірстваВЧК у 1920-му році (тоді в помсту заантибільшо вицьке повстання розстріляли кож -ного деся того требухівця) [16;105]. Дехто зтре бу хівців вдавався до спроб приховати своємай но, але більшість селян й цього не робили,бо як свідчать спогади Оксюти Ольги Архи пів -ни: «Боронитися чи щось заховати було немож -ливо, адже грабували односельці. А в селі всі

знали одне одного і втаїти щось не можнабуло» [15].

У цей час селяни рятувались тим, що спроду -вали все що мали на ярмарках у сусідніх селах:Димерці та Оглаві (Гоголеві) так як сусідньомумісті Бровари відчувася дефіцит продовольчихтоварів [13]. Власники молочної продукції зметою продажу ходили пішки (щонайменше20 км) до Києва, де на виручені кошти моглипридбати хліб ( у магазинах відпускали одну хлі -бину на руки) [17]. Дехто з требухівців у по шу каххліба відважувався потрапити до Захід ної Укра -їни[19], інші прокладали маршрут до «Кацап -щини» (так селяни називали сучасну Росію) [18],зазвичай до міста Воронежа. Одним із та ких бувФедір Юхимович Лук’яненко (1908 р. н.), якийпригадував: «А в селі людей мерло дуже багато.Умер сусід – Рульовий пацан. Викопали яму.Доки принесли на грабовище покійника, а в тійямі вже двоє лежать. Не було кому ям копать дляпокійників» [13].

Щоб вижити, багато хто вдавався до жебра -кування (виникла навіть спеціальна назва дляцього – «ходить по клинки» – маленькі різанішматочки хліба) [17].

Окремо слід зупинитися на раціоні харчу -вання в період 1932-1933 років. Взимку із за -лиш ків борошна селяни варили ріденьке пійло(затірку) [18,20], ловили котів, псів, пацюків,тхорів, а «навесні 1933 р. поїдали все…траву,кропиву, дикий щавель, на болотах шукалиситняг» [13]. Чуняк Ганна Нечипирівна такописувала повсякденне життя родини в той час:«мати і батько, щоб якось прогодувати сім’ю,ходили на базар: у понеділок в Оглев, у середув Димерку, а в вівторок і в четвер — на базар уКиїв. Я, як найстарша, варила їсти. У нас був10-літровий чавун, що ледве влазив у піч.Я вари ла в ньому горобиний щавель, нарванийу Трепетнику. Тоді щавлю ще не сіяли в городах– не мали поняття, а горобиний щавель бувдрібний, як пальчик. У той чавун я дрібнокришила штук три картоплини і забіляламолоком. Така була їжа. Варили ще бадилля зредьки, бурячиння» [17]. Діти їли хрущів,"наповнювали животи" зеленими вишнями,аличею, яблуками тощо. Селяни примудрялисяіз бур’яну варити навіть щось схоже на борщ[18], також варили «горо биний щавель, лободу»[21]. Таким чином, т.зв. «борщик» врятувавжиття багатьом голодуючим [22; 23].

1’2013Анатолій Бараннік ( м. Київ)

18

Майже всі очевидці вказували на той факт,що наявність корови давала можливість вижити.Селяни варили собі кашу з подрібненої лободи,яку заливали молоком [14, 23].

Коли ж вдавалося нарешті дістати борошна,щоб спекти хліб, то люди вмирали, коли відразуйого з`їдали. Свідок О. Голець описувала випа -док, коли в її дядька О. Грінченка померловідразу троє дітей, які з’їли гарячих випічок бо:«були такі голодні, що не дали, щоб прохололо,а стали їсти гаряче» [14].

Траплялися випадки канібалізму [24, 25, 26].Так, Куць Надія Миколаївна переповідалапочу те від своєї матері: «від голоду люди їлиродичів, які тільки-тільки померли. Як тількипомер хтось, відрізали шматки м’яса, варили іїли» [24].

Голод сприяв буквально здичавінню людей,за найменшу крадіжку злодія забивали до смерті[18].З метою врятувати своїх дітей, батькивідвозили їх до Броварів і лишали на вулиці знадією що їх заберуть до притулку [19, 27].

Померлих було стільки, що ховали або вспільних могилах, або – взагалі, прямо на го -роді під хатою [28]. Часом люди були настількизнесилені, що й ями не копали, трупи лежалипросто там де людина померла [29]. Про -копенко Єлизавета Петрівна пригадує: «У голо -довку мерло стільки людей, що не вправлялисякопать ями. Вкидали в одну яму по двоє, троє,четверо людей. Бувало, копали ями наперед –сьогодні, щоб завтра не копать, бо надоїдало.А на другий день прийдуть, а яма вже повна.Хоронили без трун, а просто так – скидалимертвих як попало в землю, прикидали землею

і все» [27]. Її свід чення підтверджують іншіочевидці, при цьому уточнюючи, що сільськарада навіть виді ляла спеціальні підводи, якіїздили селом і забирали померлих: «Трупизвозили на гробовище. Ніхто за підводою нейшов, ніхто не плакав. Копали неглибоку яму,підважували плечима підводу, перевертали.Трупи безладно падали в ямку, викопану зтаким розрахунком, щоб трупи заповнювали їїврівні із землею. Потім над трупами насипалиневеличкий горбочок землі і знову їхализбирать трупи» [30], про це свідчить ПрудкийПетро Єгорович. На сьогодні в селі збереглисясліди двох цвинтарів, на яких ховали в спільнихмогилах жертв Голодомору, одне з них, т.зв.«Варченкове» було навіть спеціа лізо ване, наньому ховали тільки дітей.

На літо 1933 року Голодомор в селі припи -нився [10; 533]. Кількість померлих в часи Голо -до мору в с. Требухів підрахувати вкрай важко.Василь Іванович Колко пригадує: «помер при -близно кожен четвертий житель села» [31; 3],Федір Юхимович Лук’яненко –: «вимерла третячастина населення» [13]. Національна книгапам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років вУкраїні подає дані, що за свідченням очевидціввід голоду на селі померло близько 400 людей[22; 234].

Ця трагедія назавжди увійшла в пам'ятьтребухівців. Нині на головному цвинтарі селастоїть пам’ятний хрест всім жертвам Голодо -мору, а щороку в останню суботу листопада навікнах требухівців мерехтить вогник свічі, -символ пам’яті і скорботи за всіма, хто ставжертвою геноциду.

Село Требухів у роки Голодомору 1932–1933 років

19

Джерела та література1. Кульчицький С. В. Голодомор 1932—1933 pp.

як геноцид: труднощі усвідомлення. – К.: Наш час,2007. – 424 c.

2. Зарова Т. Голодомор / Тетяна Зарова // Країна. –2011. – № 45(98). – С. 14.

3. Постанова Апеляційного суду міста Києва від13 січня 2010 року у розслідуваній Службою без пе -ки України кримінальній справі про геноцид в Укра -їні у 1932-1933 роках. [Електронний ресурс] – Ре -жим доступу: http://www.memory.gov.ua/ua/509.htm

4. Кульчицький С. В. Голодомор 1932–1933 pp.як геноцид: труднощі усвідомлення. – К.: Наш час,2007. — 424 с.

5. Кульчицький С. Голодомор-33: сталінськийзадум та його виконання // Проблеми історії Укра -їни: факти, судження, пошуки. – № 15 – Київ:Інститут історії України НАН України, 2006. –C. 190–264.

6. Закон України Про Голодомор 1932-1933 ро -ків в Україні. [Електронний ресурс] – Режимдоступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/376-16

7. Мельник В. Голод-33. До 60-річчя наці ональ -ної трагедії / Володимир Мельник // Нове життя. –1993. – 21 січня. – С. 3.

8. Сом М. Требухівський Голодомор-33 / Мико -ла Сом // Нове життя. – 4 серпня. – С. 3.

9. Гузій В. Про золоту очеретину: Броварщина.Науково-популярне дослідження. – Київ: СвітУспі ху, 2012. – 608 с.

10. Історія поселень броварського краю: Відста родавніх часів і до сьогодення. – Бровари:Водо грай, 2003. – 640 с. / Броварська минувшина;книга 3/.

11. Зі спогадів жительки села Требухів Бори -сенко Уляни Петрівни, 1922 р. н. про Голодомор вс. Требухів 1932-1933 рр., записаних старшимнауковим співробітником Броварського краєзнав -чого музею Овдієнко М.Г.

12. Спогади Гладкої Катерини Василівни,1927 р. н. про Голодомор в селі Требухів. Матеріалз Броварського краєзнавчого музею.

13. Зі спогадів жителя села Требухів ФедораЮхимовича Лук’яненка, 1908 р. н. про Голодоморв с. Требухів 1932-1933 рр., записаних старшимнауковим співробітником Броварського краєзнав -чого музею Овдієнко М.Г.

14. Зі спогадів жительки села Требухів ОльгиПавлівни Голець, 1929 р. н. про Голодомор вс. Тре бухів 1932-1933 рр., записаних старшимнауковим співробітником Броварського краєзнав -чого музею Овдієнко М.Г

15. Спогади Оксюти (Бабич) Ольги Архипівни,1924 р. н. про Голодомор в селі Требухів. Матеріалз Броварського краєзнавчого музею.

16. Літописна скарбниця: нариси історії Бро -вар ського краю (радянський період та доба неза -лежності України). Уклад. І. Доцин. – Бровари:Водограй, 2003. – 640 с. /Броварська минувшина;книга 2/.

17. Зі спогадів жительки села Требухів Чуняк(Крисько) Ганни Ничипорівни, 1922 р. н. проГолодомор в с. Требухів 1932-1933 рр., записанихстаршим науковим співробітником Броварськогокраєзнавчого музею Овдієнко М.Г.

18. Зі спогадів жительки села Требухів ФедориАндріївни Овдієнко, 1914 р. н. про Голодомор в с.Требухів 1932-1933 рр., записаних старшимнауковим співробітником Броварського краєзнав -чого музею Овдієнко М.Г.

19. Зі спогадів жительки села Требухів Ковба -синської (Сом) Ольги Володимирівни, 1930 р. н.про Голодомор в с. Требухів 1932-1933 рр., запи -саних старшим науковим співробітником Бровар -ського краєзнавчого музею Овдієнко М.Г.

20. Зі спогадів жителя села Требухів ГригоріяКалениковича Овдієнка, 1914 р. н. про Голодомор

в с. Требухів 1932-1933 рр., записаних старшимнауковим співробітником Броварського краєзнав -чого музею Овдієнко М.Г.

20. Зі спогадів жителя села Требухів ГригоріяКалениковича Овдієнко, 1914 р. н. про Голодоморв с. Требухів 1932-1933 рр., записаних старшимнауковим співробітником Броварського краєзнав -чого музею Овдієнко М.Г.

21. Зі спогадів жителя села Требухів ГригоріяКалениковича Овдієнко, 1914 р. н. про Голодоморв с. Требухів 1932-1933 рр., записаних старшимнауковим співробітником Броварського краєзнав -чого музею Овдієнко М.Г.

22. Національна книга пам'яті жертв Голо до -мору 193231933 років в Україні. Київська область.– К.: «Буква», 2008. – 1374 с.

23. Зі спогадів жителя села Требухів Павла Пан -телійовича Голець, 1919 р. н. про Голодомор вс. Требухів 1932-1933 рр., записаних старшимнауковим співробітником Броварського краєзнав -чого музею Овдієнко М.Г.

24. Зі спогадів жительки села Требухів КуцьНадії Миколаївни, 1957 р. н. про Голодомор в с.Требухів 1932-1933 рр., записаних старшим нау -ковим співробітником Броварського краєзнавчогомузею Овдієнко М.Г.

25. Зі спогадів жительки села Требухів Ника -нор шиної Софії про Голодомор в с. Требухів1932-1933 рр., записаних старшим науковим спів -робітником Броварського краєзнавчого музеюОвді єнко М.Г.

26. Спогади Каленченко Олександри Федо -рівни про Голодомор в селі Требухів 1932-1933 рр.Матеріал з Броварського краєзнавчого музею.

27. Зі спогадів жительки села Требухів Проко -пен ко Єлизавети Калениківни, 1922 р. н. про Голо -до мор в с. Требухів 1932-1933 рр., записанихстар шим науковим співробітником Броварськогокраєзнавчого музею Овдієнко М.Г.

28. Зі спогадів жительки села Требухів Овді -єнко Софії Іванівни, 1928 р. н. про Голодомор вс. Требухів 1932-1933 рр., записаних старшим нау -ковим співробітником Броварського краєзнавчогомузею Овдієнко М.Г.

29. Зі спогадів жительки села Требухів Овді -єнко Надії Іванівни, 19.. р. н. про Голодомор вс. Требухів 1932-1933 рр., записаних старшимнауковим співробітником Броварського краєзнав -чого музею Овдієнко М.Г.

1’2013Анатолій Бараннік ( м. Київ)

20

Село Требухів у роки Голодомору 1932–1933 років

21

Анатолий Баранник

Село Требухов в годы Голодомора 1932-1933 годов

В статье, на основе анализа опубликованных источников, предпринята попытка исследовать Голодомор1932-1933 гг. на локальном уровне, взяв за основу с. Требухив Броварского района Киевской области.

Ключевые слова: Голодомор, село Требухив, Броварской район, коллективизация, раскулачивание.

Anatoliy Barannik

Village Trebukhiv in the holodomor years 1932-1933

In this paper, based on the analysis of a wide range of unpublished sources, an attempt to investigate theHolodomor of 1932-1933 at the local level, based on village of Trebukhiv, Brovary district, Kyiv region. The mainattention is paid to the conditions, course and consequences of the Holodomor village Trebukhiv in the all histori-cal context.

Key words: Holodomor, Brovarsky area, village Trebukhiv, collectivization, dispossession.

30. Зі спогадів жителя села Требухів ПрудкогоПетра Єгоровича, 1934 р. н. про Голодомор вс. Требухів 1932-1933 рр., записаних старшим нау -ковим співробітником Броварського краєзнавчогомузею Овдієнко М.Г.

31. Колко Н. Спогади В.І. Колка про Голодоморв селі Требухів 1932-1933 рр./ Наталія Колко//Нове життя – 1993. – 4 серпня. – С. 3.

32. Єфименко Г. Так звана незалежність так зва -них республік / Геннадій Єфименко // Українськийтиждень. – 2012. – №46(263) – С. 40-43.

33. Мотиль О. СРСР як Російська імперія /Олек сандр Мотиль // Український тиждень. –2012. – №46(263) – С. 44-45.

34. Кульчицький С. Російська партійна дикта -тура / Станіслав Кульчицький // Український тиж -день. – 2012. – №46(263) – С. 46-49.

35. Зі спогадів жительки села Требухів Костяної(Мельниченко) Ксенії Миколаївни, 1924 р. н. проГолодомор в с. Требухів 1932-1933 рр., записанихстаршим науковим співробітником Броварськогокраєзнавчого музею Овдієнко М.Г.

36. Зі спогадів жительки села Требухів Хромець(Сом) Віри Іванівни, 1948 р. н. про Голодомор вс. Требухів 1932-1933 рр., записаних старшимнауко вим співробітником Броварського краєзнав -чого музею Овдієнко М.Г.

37. Зі спогадів жительки села Требухів СомУля ни Федорівни, 1919 р. н. про Голодомор вс. Требухів 1932-1933 рр., записаних старшимнауковим співробітником Броварського краєзнав -чого музею Овдієнко М.Г.

38. Зі спогадів жительки села Требухів Ков -басин ської Проні Костянтинівни, 1922 р. н. проГолодомор в с. Требухів 1932-1933 рр., записанихстаршим науковим співробітником БроварськогоМузею Овдієнко М.Г.

39. Зі спогадів жительки села Требухів Мель -ниченко Пелагеї Лазарівни, 1918 р. н. про Голо -домор в с. Требухів 1932-1933 рр., записанихстаршим науковим співробітником Броварськогокраєзнавчого музею Овдієнко М.Г.

40. Зі спогадів жительки села Требухів Прудкої(Голець) Надії Олександрівна, 1932 р. н. про Голо -домор в с. Требухів 1932-1933 рр., записаних стар -шим науковим співробітником Броварськогокраєзнавчого музею Овдієнко М.Г.

41. Спогади Костяного Василя Петровича проГолодомор в селі Требухів 1932-1933 рр. Матеріалз Броварського краєзнавчого музею.

42. Мельниченко А. Спогади М.К. Чечотки проГолодомор в селі Требухів 1932-1933 рр./АлінаМель ниченко //Нове життя – 1993. – 4 серпня. –С. 3.

22

У складному процесі переосмислення бага -то вікової української історії важливу рольпокли кані відігравати джерела, що маютьспонукати до сучасних постановок проблем.Відкриття та інтерпретація нової джерельноїбази періоду Другої світової війни стало щебільш акту аль ним в період пожвавлення нау -кової діяльності. До сих пір відкритим зали -шається питання дослідження та публікаційрумуномовних доку ментів щодо Трансністрії.За останнє десяти ліття в Україні вийшлидруком ґрунтовні роботи таких істориків,як М. Михайлуца [3], Т. Вінц ков ський [1],О. Новосьолов [5], що спираються на архівніфонди періоду окупації в Державному архівіОдеської області (далі – ДАОО) та розробляютьмалодосліджені питання, такі як церковнежиття в даний період, діяльність українськихнаціоналістів та ін. Саме в цій архівній установізберігається найбільше документів в Україні,які висвітлюють історію межиріччя Дністра таБуга в період 1941–1944 рр. Тут нараховується45632 справи в 670 фондів даного періоду, щовисвітлюють діяльність румунської окупацій -ної адміністрації.

Основною метою даної публікації є вве -дення нових румуномовних джерел, що висвіт -люють історико-етнографічний та соціально-економіч ний стан в повітах Трансністрії.Такими джере лами можна назвати “моно -графії”, які є звітами. В ДАОО зберігаються“монографії” Балтського [7], Березівського [8]та Овідіопольського [6] повітів. Авторами булизвичайні чиновники, які до науки ніякого від -ношення не мали, але зано товані ними свід -чення, спостереження представ ляють науковийінтерес, оскільки висвітлюють різноманітнісфери діяльності населення неза лежно відетнічної приналежності. Зібрану інформацію

систематизовували і відправляли до архівнихустанов. Тому основними завданнями є визна -чення тенденції в політиці окупаційної адмі -ністрації до румунського населення, про ана -лізувати роботу шкіл, відновлення церков ногожиття, з іншого боку окреслити промис ловість,сільськогосподарський комплекс.

Частково матеріали з даних звіту по Овідіо -польському повіту були опубліковані І. Мотор -ною [3] та по Балтському Кушніром В. Г. [2].

Складалися “монографії” за наступним пла -ном: описувалась територія повітів, географічнерозташування, ріки, озера, рослинність, дослід -жувався розвиток промисловості та агрокуль -тур ного сектора, адміністративний устрій,етнічний склад населення, освітні та духовніустанови, особлива увага також приділяласяописуванню тих сіл, де здебільшого проживалирумуни (молдовани).

В адміністративному плані, під час румун -ської окупації Овідіопольський повіт об’єднувавтри тодішніх адміністративних района – Овідіо -польський, Біляївський, Вигодянський та ні мець-кий район Францфельд (колишній Спарта ків -ський). Балтський повіт складався з 7 районів –Балтського, Савранського, Піщанського, Бер -шад ського, Ободовського, Чечельницького іОльго пільського. Березівський в свою чергу зБерезівського району, Веселиновського, Мосто -вого та німецького району Ландау.

За статистичними показниками звіту за 1943 р.в Овідіопольському повіті проживали пере -важно українці й румуни, була невелика часткаросіян та окремий район німців. В архівнихджерелах знаходимо наступні дані у відсотках:українців – 43, 97% , 26, 64% – румунів (мол -дован), 21, 73% – німців, росіян – 7, 44% та іншіетноси (болгари, поляки, литовці, вірмени, біло -руси) – 0, 22%. Треба відмітити, що залишається

УДК 930.253(498)“1941-1944”:352

Ірина Моторна (м. Одеса)

“РуМуНСЬКІ МОНОГРАФІЇ ПОВІТІВ” ЯК дЖЕРЕЛОдО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ТРАНСНІСТРІЇ (1941–1944 рр.)

Публікація вводить в науковий обіг нові румуномовні джерела періоду Трансністрії, якідоповнюють інформацію про діяльність окупаційної адміністрації на цих територіях.

Ключові слова: Трансністрія, “монографії”, повіти.

"Румунські монографії повітів" як джерело до вивчення історії Трансністрії (1941–1944 рр.)

23

відкритим питання, як себе ідентифікувалимолдовани, що проживали тут з XV ст., часівволодарювання Штефана чел Марє (ШтефанВеликий). Уряд І. Антонеску називав їх місце -вими румунами, які відірвалися від свого корін -ня та не підтримували зв’язок з батьківщиною –Великою Румунією [4, c. 64].

Чисельність населення повіту за національ -ним складом можна визначити наступнимчином: місто Овідіополь – українців – 3485,румунів – 1162. По Овідіопольському району –8017 українців, 1542 румунів (молдован), 657росіян, 28 німців, 15 поляків та 1 білорус.Біляївський район – 18442 українці, 12107румунів (молдован), 4379 росіян, 2795 німців,61 литовець, 21 поляк, 18 болгар, 15 білорусів,12 вірменів. Францфельдський район – 15431німець, 300 українців, 70 румунів (молдован),51 росіянин [4, c. 64].

Більшість населення Березівського повітускладали українці, це близько 70%, крім нихбуло також 20% німців, 5% росіян, 4% румунів(молдован) та 1% інших національностей.Румуни (молдовани) в цьому повіті буликолоністами з Тираспільського та Ананьїв -ського повітів. Здебільшого вони проживалив російських селах. В джерелі зазначено, щоце було зроблено владою царської Росії длятого, щоб румуни забули свою мову та традиції.Однак були села, де вони проживали компакт -ними групами, зберігаючи свою мову, традиціїта віру. Більше всього румунів (молдован) про -живало в наступних комунах: Сарінеєво – 327чол., Гривоносова – 275, Хрущово-Маринівка –205, Березівка – 180, Хартинівка – 180, Мос-тове – 118 та Ястрибіново – 100. Загалом руму -ни проживали в 22 селах повіту[8, арк. 51].

У “монографії” Балтського повіту чисель -ність населення подана в наступному ракурсі:румунів – 18567 чол., з яких 7139 проживалив моноетнічних румунських (молдавських)селах, інші 11428 – у змішаних, українців –234833 чол., росіян та німців – 8840, усього –262240 чол. У порівнянні з українцями румун -ське насе лення складало 7,9%. По районах, вБалтському проживали 48292, з них 10862тільки в пові товому центрі, в Бершадськомурайоні – 52692, Ободовському – 24656,Чечельницькому – 31019, Ольгопільському –34327, Піщанському – 34103, Савранськомурайоні – 26289. Першопоселенцями краю за

текстом є румуни, які “через властивий їмм’який характер” не змогли протистояти укра -їнцям, росіянам, іншим переселенцям і посту -пово втрачали свої землі, особливо родючічорноземи [7, арк. 21].

Неабияка увага приділялась відродженнюдуховності. Це робилось для того, щоб показативідмінність румунської влади від радянської.В Балтському повіті на 1943 р. діяло 78 церков іодин монастир, а також 34 молитовних будинків.З 58 служителів культу, тільки 23 приїхали зРумунії, інші були місцевими. Натомість вБерезівському повіті діяли лише 8 церков, якібули відновлені румунською адміністрацією[7, арк. 53]. Більш детальна інформація простановище церков описано в “монографії”Овідіопольського повіту. Автор зазначає кіль -кість зруйнованих споруд, в яких селах, де на1943 р. вже діють відбудовані церкви. Описанотакож конфесійну ситуацію: в Овідіопольському,Біляївському та Вигодянському районах насе -лення було православним, в Францфельдськомурайоні жили католики та лютерани. В зазна -ченому районі було 6 лютеранських парафій –Фрейденсталь, Петерсталь, Адольфсталь, Нейс -бург, Олександергільф, Грос-Лібенталь. Като -лики проживали в Францфельді, Іозефсталі,Марієнталі, Клейн-Лібенталі. Більшість церков -них споруд були перебудовані в радянський час,але потім були відновлені, служили в них знімецької місії з Одеси [6, арк. 117].

Варто звернути увагу і на стан шкільноїосвіти. Румунська влада велику увагу приділялаосвіті етнічних меншин, вважаючи, що по тріб -но розпочати румунізацію межиріччя Дністра таБуга. Знову ж таки, більш детально цей розділпредставлений в “монографії” Овідіопольськогоповіту, тому що автором була шкільний інспек -тор Л. Холбан. Зокрема, вона писала про те,що шкільні споруди в селах, де велися воєннідії, таких як Вакаржани, Березань, Вигода,повністю зруйновані. Піднімалося питаннярумуно мов них шкіл. Тому, що останні школи зрумунською мовою викладання були зачинені в1937 р. в селах Біляївського району (Троїцьке,Яськи та Градениці). Тільки у 1942 р. буливідкриті або відновлені всі школи в повіті звикладанням румунською мовою. Всі першікласи 1941/1942 навчального року по всьомуповіту, українські чи російські було румуні -зовано. Варто відмі тити, що адміністрація

1’2013Ірина Моторна

24

губернаторства приді ляла велику увагу самецьому району, тому що саме тут проживалобагато румун [4, с. 65].

Усього в Овідіопольському повіті нарахо -вувалось 46 шкіл, з них 10 було з румунськоюмовою навчання та 31 з українською, 5 зросійською та 10 німецькою. Серед вчителівбільшість також складали українці. Освітубезпосередньо контролювала румунська адміні -страція з Бухареста, але це не стосувалосьнімецькомовних шкіл, які були підпорядкованінімецькому командуванню. Також при школахОвідіополя були організовані курси румунськоїмови для всіх учителів, які викладали в наці -ональних навчальних закладах. Тут їм виклада -ли як вчителі з самої Румунії, так і місцевіпедагоги молдовани [4, с. 65-66].

В 1941/1942 навчальному році були органі -зовані курси румунської мови для вчителів нерумун в Овідіополі, Біляївці, Яськах, Граде -ницях та Троїцькому. Ці курси були організованіз ініціативи Повітового шкільного інспекторатута працювали з березня до кінця навчальногороку, викладали в них молдовські вчителі зрумунських шкіл. В липні 1942 р. всі вчителімолдовани були розподілені по всім селам длявикладання румунської мови. Коли в серпні булиорганізовані курси румунської мови по всійТрансністрії, в Овідіопольському повіті булиорганізовані 2 навчальних центра: в місті Ові -діо полі з кількістю 47 іншоетнічних вчителів тав комуні Біляївка з 83 іншоетнічних вчителів. Нацих курсах викладали вже вчителі, що приїхализ Румунії [4, с. 66].

Більш узагальнююча інформація в наступнихдвох “монографіях”. В Балтському повіті нара -ховувалося 158 початкових шкіл, в які ходили18337 учнів, 7 гімназій та 3 ліцеї. В Бере -зівському повіті зі 108 шкіл 6 були румунськими,де викладали 6 викладачів, що знали мову, одинкомерційний ліцей в Березівці та 7 гімназій зісільськогосподарським напрямком. 42 школинараховувалося в Березівському районі, в Весе -линівському – 25, в Мостовому – 28, в Ландау –13 [8, арк. 85].

Не оминали увагою автори при складанніописів повітів розвиток промисловості, сіль -ського господарства та торгівлі. Зокрема вка -зується кількість підприємств і обсяги вироб -леної продукції, ринки збуту. Є аналіз стануприватного сектора, його частки в структурі

економіки повітів. Подаються статистичні данів агрокультурному секторі, які саме виро -щуються культури, розвиток тварин ництва.Так, наприклад, в Балтському повіті обсягивироб ництва сільськогосподарської продукціївідображено у статистичних даних за 1940–1943 роки. Вони дають можливість простежитидинаміку виробництва за часів радянської ірумунської влади. Так, обсяги площ, засіянихозимою і яровою пшеницею, зменшились з61225 га до 17505 га, жита з 16171 га до 4719 га,ярового вівса з 6307 га до 4262 га. Натомістьзбільшились площі під кукурудзу з 16016 гадо 69028 га, під озимий ячмінь з 13557 га до30977 га, соняшник з 8927 га до 23361 га, просоз 2165 га до 21254 га, горох з 3743 до 5146 га.Збільшились площі для вирощування цукровогобуряка з 3900 га. до 9115 га, картоплі з 2168 гадо 7018 га, овочевих культур з 206 га до 1612 га[7, арк. 12-13].

Розглядаючи промисловість повітів, требасказати, що румунська адміністрація намагаласявідновити заводи та фабрики. Це було визна -чено потребами армії. В Балтському повітіособлива увага приділялась відновленню цук -рових заво дів в Чечельнику та Бершаді. Такожфункціо ну вали 4 спиртних заводи, один завод звироб ництва пива, 25 олійнопереробних, 7 з ви -роб ництва вершкового масла, працював вин -завод та діяли 66 млинів. Окрім цього, діялизаводи з виробництва мила, меблів, тканин,тютюну та цегли [7, арк. 13].

Натомість в Березівському повіті було мен -ше промисловості. На 1943 р. працювали 2 це -хи з виробництва вершкового масла в Мосто -вому та Весе линово. Також діяли бригади звилову риби на Тилігульському лимані та Бугу,але все ж таки обсяг вилову риби був не такийвеликий, як в радянський час. Відновили своюроботу 3 олійно переробних цехи в Березівці,Мосто вому та Веселиново, функціонувала фаб -ри ка з пере робки коноплі, діяли 20 млинів, з яких7 під німецькою адміністрацією [8, арк. 50].

В “монографії” Овідіопольського повітупред став лена про мисловість з всіх районів такомун. Усього в цьому повіті функціонували 23млини, 2 олійнопереробних цехи, 6 цехів зпереробки молока, 2 спиртових та 1 виноробнийзаводи [6, арк. 174].

Підсумовуючи, можна сказати про те, що руко -писні звіти-“монографії” є важливим дже ре лом

"Румунські монографії повітів" як джерело до вивчення історії Трансністрії (1941–1944 рр.)

25

Джерела та література

1. Вінцковський Т. С. Організація системипропаганди ОУН на території Трансністрії //Сторінки воєнної історії України. – Вип. 12. –2009. – С. 249 – 254.

2. Кушнір В.Г. Румунські “монографії” як істо -рико-етнографічне джерело //Записки історичногофакультету. – Вип. 20. – Одеса, Астропринт,2009. – С. 260–266

2. Михайлуца М. І. Православна церква наПівдні України в роки Другої світової війни (1939 –1945). – Одеса, 2008. – 392 с.

3. Моторна І. В. Овідіопольський повіт в Транс -ністрії (1941–1944 рр.): етнічний склад за матері -

алами Державного архіву Одеської області //Краєзнавство. – №1-2. – 2010. – С. 64–67.

4. Новосьолов О. В. Політика Румунії щодоукра їнських земель у період диктатури І. Анто -неску (1940–1944 рр.). – Дис. на здобуття…кандидата історичних наук. – Івано-Франківськ,2008. – 218 с.

5. Державний архів Одеської області (даліДАОО), ф. Р-2357, оп. 1, спр. 444, 183 арк.

6. ДАОО, ф. Р-2358, оп. 1, спр. 99, 57 арк.7. ДАОО, ф. Р-2361, оп. 1, спр. 38-а, 94 арк.8. Саме так зустрічається в самому тексті доку -

менту “монографій”.

Ирина Моторная

“Румынские монографии уездов” как источникпо изучению истории Транснистрии (1941–1944 гг.)

Публикация вводит в научный оборот новые румуноязычные источники периода Транснистрии, которыедополняют информацию про деятельность оккупационной администрации на данной территории.

Ключевые слова: Транснистрия, “монографии”, уезды.

Irina Motorna

“The Romanian monographs of districts” as source areto the study of history of Transnistria (1941–1944)

A publication enters in a scientific appeal new sources in Romanian language of period of Transnistria, thatcomplement information about activity of occupation administration on these territories.

Key words: Transnistria, "monographs", districts.

для висвітлення історії межиріччя Дні стра таПівденного Бугу під час панування тутрумунської адміністрації. Вони висвітлюютьв статистичних даних соціально-економічнийзріз часів війни: промисловість, сільськогоспо -дар ський комплекс, тваринництво. З історико-етно гра фічної точки зору “монографії” даютьзмогу представити етнічний склад повітів, по -бачити основні тенденції в політиці губер -наторської адміністрації стосовно румунського(молдов ського) населення краю, висвітленняісторії тих комун, де більшість населення скла -дали саме румуни (молдовани), роботу шкіл,

відновлення церковного життя. Працюючи надвивченням рукописних звітів, не можна непомітити, що більш повнішою в інформа -ційному плані є “монографія” Овідіопольськогоповіту. Ми зна ємо автора звітів, сам текстрозкриває повністю нам інформацію про повіт.Натомість звіт Березівського повіту є більшстатистичним та має незакінчений вигляд. Але,в будь якому випадку, вони складають важливучастину джерельної бази історії Трансністрії тадають змогу сучасним дослідникам по-новомуоцінити питання румунської окупаційноїполітики в регіоні.

Південна Бессарабія:

історико-географічнийта соціально-

економічний виміри

27

У першій половині ХІХ ст. на території Пів-денної Бессарабії склався доволі строкатий на-ціональний склад, який відрізнявся від цен -тральної та північної частин регіону. Причиноюцього була колонізація краю представникамирізних етносів, у тому числі болгарського.Залишаючи Османську імперію наприкінціХVІІІ – на початку ХІХ ст. внаслідок тяжкогосоціально-економічного й політичного стано -вища та національно-визвольної боротьби, бол-гари поселилися в Південній Бессарабії, здій-снивши значний вплив на соціально-економічніта етнокультурні процеси в регіоні.

Проблемі переселення болгар на територіюБессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій третиніХІХ ст. присвячено чимало досліджень. Пи -тання болгарської колонізації розглядалися впрацях українських та російських дореволю-цій них дослідників А.О. Скальковського [25],О.І. Защука [7], М.В. Лашкова [17], М.С. Дер-жавіна [6], болгарського історика І. Тіторова[26]. В радянській історіографії цю проблемувивчали І.І. Мещерюк [19; 20], С.Б. Бернштейн[3], В.С. Зеленчук [8], В.М. Кабузан [10] та інші.Заселення болгарами території Бессарабії ви-світ люється в роботах сучасних вітчизняних,російських, болгарських та молдавських нау-ковців, зокрема І.І. Грека, М.М. Червенкова [5],М.Д. Руссєва [4], К.К. Калчева [12], Г. Каза-нджиєва [11], О.В. Бєлової [2], О.М. Машкіна[18], О.А. Бачинської [1]. Незважаючи на доситьвагомий науковий доробок у дослідженні бол-гарської еміграції до Південної Бессарабії, деякіаспекти цієї проблеми потребують подальшоговивчення, а саме питання про чисельністьболгар, які переселялися до цього регіону післяросійсько-турецьких війн 1806–1812 та 1828–1829 років.

Метою дослідження є висвітлення процесузаселення болгарами території Південної Бесса -рабії наприкінці ХVІІІ – у першій третині ХІХ ст.,його етапів та особливостей, а також політикиросійського уряду щодо задунайських пере -селенців.

Початок болгарської колонізації до Бессарабіїбув пов’язаний з російсько-турецькими війнами1768–1774 та 1787–1791 рр., під час яких на боціРосії в добровольчих військових формуванняхбрали участь болгари. Після завершення цих війнчастина добровольців залишилася на територіїБессарабії. Зокрема, після війни 1768–1774 рр. напівдні Бессарабії, переважно в містах, посе ли -лося близько 2 тис. болгар та гагаузів [8, с. 67].У цей період на землях, що були зайняті росій -ськими військами, з’являлося багато болгарськихкупців, ремісників та селян, які селилися в містах

УДК 94(477.74)(=163.2)«17/18»

Віктор Дроздов ( м. Ізмаїл)

бОЛГАРСЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ ПІВдЕННОЇ бЕССАРАбІЇНАПРИКІНЦІ ХVІІІ – у ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХІХ ст.

У статті розкрито етапи та особливості колонізації болгарами Південної Бессарабії наприкінціХVІІІ – у першій третині ХІХ ст., проаналізовано політику російського уряду щодо болгар-переселенців.

Ключові слова: болгарська колонізація, Південна Бессарабія, задунайські переселенці, болгарськіпоселення.

Будинок болгарина-переселенця ХІХ ст.Джерело: Зеленчук В. С. Население Бесса -

рабии и Приднестровья в ХIХ в.: (Этнические исоциально-демографические процессы) / Вален-тин Сте панович Зеленчук. – Кишинев: Штиинца,1979. – С. 188.

1’2013Віктор Дроздов

28

(Кишиневі, Ізмаїлі, Кілії, Рені, Бендерах, Акер-мані), в молдавських селах та в колишніхногайських поселеннях. За різними даними, напочатку ХІХ ст. у Південній Бес сарабії, прожи-ва ло від 6 до 8 тис. болгар та гагаузів [2, с. 87;8, с. 68].

Новим етапом болгарської колонізації сталаросійсько-турецька війна 1806–1812 рр., під часякої значна кількість болгарських сімей пере се ли -лась на територію, що була зайнята ро сій ськоюар мією. В результаті в Південній Бессарабії з’яви -ли ся нові болгарські поселення: Долукіой (с. Бага -те Ізмаїльського району, 1806 р.), Кубей (с. Черво -но армійське Болградського району, 1809 р.),Курчи (с. Виноградівка Болградського району,1811 р.), Каракурт (с. Жовтневе Бол град ськогорайону, 1811 р.) [9, с. 384-386]. Загалом у цей пе-ріод до Бессарабії переселилося близько 3 тис.болгар [8, с. 185]. На відміну від перших бол гарсь-ких колоністів, яких називали «стари ми», ця ча-стина поселен ців стала йменуватися «нови миболгарами».

26 квітня 1811 р. у Бухаресті головнокоман-дувач Молдавської армії М.І. Кутузов підписавзвернення до задунайських переселенців, заяким їм обіцялося звільнення на три роки відземських податків та повинностей. За ініціати-вою М.І. Кутузова було утворено комітет для ве-дення справ, пов’язаних з переселенням та упра-влінням колоніями на чолі з дійсним статськимрадником А.Я. Коронеллі [24, с. 159].

Уклавши в 1812 р. Бухарестський мирний до-говір з Туреччиною, Російська імперія при єд-нала Бессарабію, яка на той час була розоренимта малозаселеним краєм (чисельність населенняскладала близько 240 тис. осіб [3, с. 50]). Праг-нучи зміцнити своє становище на новій території

та створити соціальну опору в особі іноземнихколоністів, російський уряд розпочав осво єнняпівденнобессарабських степів.

З 1812 по 1818 рр. чисельність задунайськихпереселенців у Південній Бессарабії значнозросла. За даними В.М. Кабузана, станом на1816 р. до цієї території прибула 5 971 сім’я(більше 27,5 тис. чол.). Частка болгар та гагау-зів серед задунайських переселенців становила78,3% [10, с. 33]. У 1818 р. в Ізмаїльському,Акер манському та Бендерському повітах про жи-вало 19 329 болгар (або 21,5% загальної кілько-сті населення). Переважно вони селилися вІзмаїльському повіті (в 1818 р. їх чисельністьскладала 16 941 чол., або 38% населення повіту).Протягом 1818–1827 рр. питома вага болгар тагагаузів в Ізмаїльському повіті зросла з 38 до41,6%. В Акерманському повіті частка болгарскладала лише 6,5% [10, с. 36]. М.С. Державінвказував, що до 1819 р. на південь Бессарабії пе-реселилося 6 532 болгарські сім’ї (або близько24 тис. чол.) [6, с. 10].

Джерело: Берг Л.С.Бессарабия: Страна –люди – хозяйство /Лев Семенович Берг. – Петроград: Огни, 1918. –С. 129.

Болгарський будинокв с. Чишма-Варуїта

Внутрішнє оздобленняболгарського будинку

в с.Чишма-Варуїта

Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.

29

Під час війни та в перші повоєнні роки пере-селення до Бессарабії мало стихійний та неор-ганізований характер. Указом від 22 бе резня1818 р. для управління колоніями було засно -вано Піклувальний комітет про іноземних по-селенців Південного краю Росії на чолі з ІваномМикитовичем Інзовим (з 1820 р. він був повно -важним намісником Бессарабської області).Місцем перебування Комітету спочатку сталом. Катеринослав, а невдовзі його було пере -ведено до Кишинева. На прохання бессарабсь-ких болгар І.М. Інзов клопотав перед росій-ським урядом про зарахування їх до категоріїколоністів.

29 грудня 1819 р. було видано Указ Сенату«О поселении болгар и других задунайскихпере селенцев, с присовокуплением ведомостиокругам назначаемым для поселения их» [23,с. 517-520], в якому визначалося їх соціально-економічне та правове становище, а також ад-міністративний устрій колоній. Згідно з Указомзадунайські переселенці були зрівнені в правахз іноземними колоністами новоросійських гу-берній. Крім того, «старі» переселенці на 3роки, а «нові» – на 7 років звільнялися від по-датків та рекрутського набору. Вони мали правозайматися внутрішньою та зовнішньою торгі-влею, а також право вільного переходу до іншихстанів. Згідно з Письмовим актом міністра вну-трішніх справ В.П. Кочубея від 12 березня1820 р., кожна сім’я отримувала 60 десятинземлі у вічне користування без права купівлі-продажу [2, с. 97].

Згідно з Указом 1819 р. було встановленоновий адміністративний поділ бессарабськихколоній на чотири округи: Прутський, Кагуль -ський, Ізмаїльський та Буджацький, які булипідпорядковані Бессарабській конторі інозем -них переселенців при Піклувальному комітеті.Для нагляду за колоніями була введена посадаТова риша Старшого Члена Бессарабської кон -тори. Ним став ротмістр Дмитро Ватікіоті, якийще за часів російсько-турецької війни 1806–1812 рр. очолював «Земське болгарське вій-сько», а після її завершення був піклувальникомбессарабських болгар. Саме на його честь булоназване село Дмитрівка (Болградський район,1821 р.), засноване болгарськими та гагаузь-кими переселенцями.

Управління болгарським колоніями, крім Пік -лувального комітету та Бессарабської конто ри,здійснювалося органами місцевого самовря -

дування: окружними й сільськими приказами.На рівні округів керівництво виконувалосяокружним приказом, до складу якого входилиокружний староста та два засідателя. Сільськіприкази підпорядковувалися окружним та скла -далися з виборного, двох старост та писаря. По-вноваження цих органів були досить широкими:вони займалися господарськими та фінансовимипитаннями, благоустроєм колоній, збором позе-мельної податі, відали народною освітою й охо-роною здоров’я, розквартируванням військатощо.

Будинок Інзовав Кишиневі

Джерело:Батюшков П.Н.

Бессарабия: Историческое

описание / ПомпейНиколаевич

Батюшков. – СПб.:Тип. высочайше

утв. т-ва «Обще-ственная польза»,

1892. – С. 137. Портрет І.М. ІнзоваДжерело:

h5p://ru.wikipedia.org


30

Адміністративним центром задунайських ко-лоністів стало село Ізмаїльського округу Табаки(1812 р.), яке за пропозицією болгар було пе-рейменовано на Болград. Однак за ініціативоюІ.М. Інзова на березі лиману Ялпуг (в 5 км напівдень від Табаків) в 1821 р. почали будувати

нове поселення Болград. В 1823 р. туди вже пе-реїхала адміністрація, а селу повернули старенайменування Табаки.

Болгари переселялися компактними групамита селилися на одному місці, що пояснює, надумку С.Б. Бернштейна, діалектичну стійкість

Карта Бессарабської області 1821 р. Джерело: Географический атлас Российской империи, Царства Польского и Великого кня-

жества Финляндского / Сост. В. П. Пядышев. – СПб.: Военно-топографическое бюро, 1823. –70 листов.

На карті римськими цифрами І-IV позначено округи Бессарабської області: Прутський,Кагульський, Ізмаїльський та Буджацький


31

болгарських говорів у нових поселеннях Бесса-рабії [3, с. 51]. Це дозволило дослідникам виз-начити райони та населенні пункти, звідки по-ходили колоністи.

Більшість переселенців емігрувало з Пів ніч -но-Східної Болгарії. Болгари із Шуменськогоокругу поселились у чотирьох селах: Чишма-Ва-руїта (с. Криничне Болградського району, 1813р.), Бабель (с. Озерне Ізмаїльського району,1812 р.), Анадол (с. Долинське Ренійського рай-ону) та Кубей. Основна маса переселенців при-була з Добруджі, одна частина яких осіла в мі-стах, друга – поселилася на землях молдав ськихпоміщиків, а третя – заснувала в 1811–1814 рр.низку сіл, переважно на місцях колиш ніх та-тарських поселень. Зокрема, в цей період нимибули засновані села Курчи, Каракурт, Карагач (с.Нагірне Ренійського району, 1812 р.), Імпуціта

(с. Владичень Болградського району, 1812 р.),Тараклія (1813 р.), Чійшія (с. Городнє Болград -ського району, 1813 р.), Ташбунар (с. Кам’ян каІзмаїльського району, 1814 р.), Болбока (с. Кот-ловина Ренійського району, 1814 р.) та інші.Ймовірно, до цієї ж групи належали колоністи,що поселилися в 1806 р. у с. Джурджулешти.Пізніше до цього села прибули мешканці Слі-венського округу. Слівенський говір присутнійтакож у с. Табаки [3, с. 52].

Серед болгар-переселенців були вихідці з Пів -денної Болгарії. Саме вони заснували села Код-китай (с. Острівне Арцизького району, 1817 р.),Шикирлі-Китай (с. Суворово Ізмаїльського рай-ону, 1819 р.), Троян (с. Старі Трояни Кілійськогорайону, 1819 р.) та Кайраклію (с. ЛощинівкаІзмаїльського району, 1821 р.). Серед емігрантівбула велика група шопів (болгар із Західної

Карта Буджака 1820 р.

Джерело: Зеленчук В. С.

Население Бесса рабиии Приднестровья

в ХIХ в.: (Этническиеи социально-демогра-фические процессы) /Валентин СтепановичЗеленчук. – Кишинев:

Штиинца, 1979. – С. 169.

Граница Буджака

Граница земель, захваченных помещиками

Граница земель «варшавских колонистов»

Граница цинутов


32

Болгарії), які поселились в с. Тараклія разом звихідцями з Північно-Східної Болгарії, післячого це село отримало назву Шоп-Тараклія.

Чимало болгар під час колонізації переїхалодо бессарабських міст. Як зазначав А.О. Скаль-ковський, у 1819 р. кожний четвертий жительКишинева був болгарином [25, с. 19]. Вони зай-няли частину міста, що називалася «Булгарією».В 1819 р. в Ізмаїлі проживало 404 болгарськісім’ї, в Рені – 194, в Акермані – 70, у Кілії – 18[18, с. 20]. Після Указу 1819 р. за розпоряджен-ням І.М. Інзова задунайським поселенцям, щопроживали в містах, були надані земельні наділипід улаштування колоній. У результаті з 1820 р.розпочалося їхнє переселення з міст у нові села.Так, велика група болгар з Ізмаїла на чолі зі ста-риком Бано утворила в 1821 р. с. Баннівку (Бол-градський район). У 1822 р. кишинівські болгари(244 сім’ї) заснували с. Задунаївку (Арцизь кийрайон), а група болгар з Акермана поселилася вколишньому татарському селі Ескі-Кубей, яке начесть І.М. Інзова назвали Іванівкою (с. Нова Іва-нівка Арцизького району).

Після укладення Бухарестського договору вмістах та селах Бессарабії поселилися бол-гарські волонтери, що брали участь у російсько-турецькій війні 1806–1812 рр. на боці російськоїармії. Але домогтися обіцяних прав та пільг їмвдалося не скоро. Лише в 1824 р. волонтерамбуло надано земельні наділи на ділянках Редойта Бабей Акерманського повіту в розмірі 30 де-сятин на родину [1, с. 285; 2, с. 100]. При цьомуїх було зараховано до стану «бессарабських ко-рінних мешканців», що повинні були сплачуватиподатки та виконувати земські повинності.

Внаслідок першої хвилі болгарської колоні-зації в першій чверті ХІХ ст. західна частинаБуджаку була в основному заселена задунай-ськими переселенцями. Офіційно ця територіяназивалася «Нова Булгарія» [2, с. 99]. Згідно здокладом міністра внутрішніх справ, що булонадано імператору Олександру І у січні 1823 р.,територія Бессарабії була вже поділена на п’ятьокругів. Замість Буджацького округа було ство-рено два нові: Верхньо-Буджацький та Нижньо-Буджацький, з певним перерозподілом сіл міжвсіма округами. В кожному з п’яти округів буловід 9 до 15 сіл, а в селі – від 37 до 340 дворів.У центрі болгарської колонізації – селі Болград –було 823 двори. Загалом, за даними І.І. Меще -рюка, в болгарських колоніях Бессарабії станомна 1822 р. нараховувалось 6 615 дворів [20, с. 17].

На початку 20-х рр. ХІХ ст. приплив бол гарсь-ких переселенців до Південної Бессарабії дещозменшився. Нова хвиля колонізації розпочаласявнаслідок російсько-турецької війни 1828–1829років. Побоюючись розвитку національно-виз-вольного руху балканських народів, російськийуряд прагнув не допустити масової участі болгар,у тому числі бессарабських, у війні. Незважаючина це, болгари з початку війни здійснювали опіросманським військам. У свою чергу, турецькавлада прибігала до руйнування болгарськихселищ, виселення населення, вилучення продо-вольства. Внаслідок таких заходів особливо по-страждало населення Північно-Східної Болгарії.

В цей період зазнала змін політика росій -ського уряду щодо болгарської колонізації. Зо-крема, міністр фінансів Є.Ф. Канкрін зазначав,що переселення болгарського населення було невигідно для Росії, адже воно вимагало значнихкоштів [2, с. 109]. Новоросійський генерал-гу-бернатор та намісник Бессарабської областіМ.С. Воронцов планував організувати пересе-лення до Бессарабії матросів, кораблебудівників

Болгари Бессарабії. 1837 р.Джерело: Зеленчук В. С. Население Бесса -

рабии и Приднестровья в ХIХ в.: (Этнические исоциально-демографические процессы) / Вален-тин Степанович Зеленчук. – Кишинев: Штиинца,

1979. – С. 66.


33

та ремісників з портових міст Болгарії, а такожторговців та виноробів, тобто представників тихпрофесій, яких не вистачало в регіоні [2, с. 105].Однак ця політика не мала успіху, адже основнамаса болгар-емігрантів була хліборобами. Не-зважаючи на нові пільги (звільнення на 10 роківвід податків та рекрутської повинності), що на-давалися переселенцям, які б погодилися пе-рейти до стану матросів та кораблебудівників,серед переселенців таких майже не було.

Болгари, які емігрували за часів війни, пере-важно були поселені в Одещині, Катерино-славщині та Криму. До Бессарабії, за данимиІ.І. Мещерюка, прибуло лише кілька сотеньболгар ських сімей [19, с. 75].

2 вересня 1829 р. між Російською та Осман -ською імперіями було відписано Адріано поль -ський мирний трактат, за умовами якогоБолгарія так і не отримала автономії, а всізавойовані ро сійськими військами болгарськіземлі поверталися до Туреччини. За статтеюХІІІ договору передбачалася амністія всім тим,хто брав участь у військових діях проти Осман -ської імперії. Вони мали право переселитися зісвоєю сім’єю та рухомим майном до іншої кра -їни протягом 18 місяців. Крім того, таким пра -вом могли користуватися піддані обох держав,що проживали на землях, які поверталися доТуреччини або переходили до Росії [22, с. 111].Таким чином, це сприяло зростанню чисельно-сті болгарських емігрантів, які могли легальнопереходити під юрисдикцію іншої країни.

Відразу після підписання миру розпочався ма -совий потік задунайських переселенців до Ро сій -ської імперії та Дунайських князівств. Най більшакількість болгар емігрувала із сіл Південно-Східної та Північно-Східної Болгарії, зокрема зіСлівенського, Ямбольського, Бургаського, Вар -нен ського та Стара-Загорського округів. Багатонаселення виїхало з болгарських міст Слівена,Ямбола, Карнобата, Бургаса, Шумена, Варнита ін. Протягом 1829–1830 рр. болгарські землізалишило близько 130 тис. осіб зі 150 населенихпунктів [19, с.100].

З вересня 1829 р. по березень 1830 р. до Бес-са рабії прибуло близько 280 сімей, а в квітні1830 р. – ще 107 болгарських сімей [10, с. 44].Проте основна хвиля переселення відбулася ізсередини квітня по серпень 1830 р. Організато-ром еміграції болгар став лікар І. Селімінськийта мешканці м. Слівена. З російського боку ке-рів ництво болгарським переселенням знаходи-лося в руках головнокомандувача 2-ї арміїгенерала І.І. Дібіча. Для здійснення контролюза виконан ням ст. ХІІІ Адріанопольського до-говору та для за хисту інтересів болгарськогонаселення до м. Слівена прибув російськийконсул Г.В. Ващенко.

Встановити точну кількість болгар, що приї-хали до Південної Бессарабії в цей період, до-сить важко. З одного боку, частина емігрантів,які отримали білети на переселення до Бесса-рабії, не доїхала до місця майбутнього посе-лення й залишилася в Дунайських князівствах,

Болгарська колонія Курчі Ізмаїльського повітуДжерело: Зеленчук В. С. Население Бессарабии и Приднестровья в ХIХ в.: (Этнические и соци-

ально-демографические процессы) / Валентин Степанович Зеленчук. – Кишинев: Штиинца, 1979. – С. 169.

з іншого – багато осіб виїжджало взагалі без бі-летів. Крім того, частина документів, у яких мі-стились дані про переселенців, не збереглася.І.І. Мещерюк, досліджуючи документи штабу2-ї армії, зазначає, що чисельність болгар, якіотримали право на переселення до Бессарабії,становила 61 580 осіб [19, с. 94]. Проте в доне-сенні М.С. Воронцова імператору Миколі І у ве-ресні 1830 р. вказувалось, що до цього краю пе-реїхало 51 150 чол., а в іншому повідомленніговорилось про 50 тис. переселенців [19, с. 95].В.С. Зеленчук вважає, що до Бессарабії в цей пе-ріод емігрувало близько 50 тис. болгар та гагау-зів [8, с. 188]. Г. Казанджиєв пише про пересе-лення близько 60 тис. чол. [11, с. 97]. І.Ф. Грек таМ.М. Червенков зазначають, що до Бессарабіїпротягом 1829–1830 рр. переїхало близько 53тис. осіб, причому переважна більшість (51 500чол.) переправилась через Сатуновський каран-тин [5, с. 21]. За даними В.М. Кабузана, до сере-дини 1831 р. до Південної Бессарабії прибулоблизько 39 тис. чол. [10, с. 44]. Отже, незва-жаючи на різні дані дослідників, незаперечнимзалишається факт масового переселення болгардо Південної Бессарабії, в результаті якого їхнячисельність зросла більше ніж в два рази.

Масова колонізація Бессарабії задунайськи -ми переселенцями призвела до змін у системіуправління колоніями. В 1832 р. було створеноУправління задунайськими переселенцями, щоувійшло до складу Піклувального комітету. До1844 р. його керівником був М.Г. Бутков. У 1833 р.зазнав змін адміністративний устрій колоній:Кагульський та Прутський округи було об’єд-нано в один Кагульсько-Прутський округ. Крімтого, змінився розмір земельного наділу, якийнадавався колоністам, адже для розміщення ве-ликої кількості переселенців не вистачало фондувільної казенної землі. За пропозицією І.М. Ін-зова, «старі» колоністи погодились поступитисьпо 10 десятин землі на користь «нових» посе-ленців. Отже, земельний наділ з цього часу ста-новив 50 десятин на сім’ю. Проте рівномірногорозподілу землі досягти так і не вдалося: в дея-ких селах земельний наділ був значно меншевстановленої норми (Долукіой – 36,5 дес., Імпу-ціта – 33,4 дес., Сатунов – 29 дес., Болград – 23,7дес., Табаки – 16 дес.) [20, с. 25-27].

Більша частина задунайських переселенціврозселилася в болгарських селах, що були зас-новані попередньою хвилею колоністів. У ре-зультаті кількість населення в цих селах суттєво

зросла. Так, станом на 1832 р. у Болграді про-живало 1010 сімей, з яких 659 – переїхали про-тягом 1829–1830 рр. «Нові» колоністи перева-жали за чисельністю в поселеннях Табаки (104зі 148 сімей), Нові Трояни (89 зі 149), Дермен-дере (93 зі 105), Кайраклія (88 зі 110), Іванівка(86 зі 135), Задунаївка (92 зі 124), Баннівка (89 зі134), Финтина-Дзінілор (с. Кирнички Ізмаїльсь-кого району) (126 зі 163) [19, с. 139–141].

У результаті другого масового переселеннябуло засновано нові болгарські поселення. Прицьому, одні були розташовані на території, щознаходилась у віданні Управління задунайськимипоселенцями, а інші – на казенних землях Акер-манського повіту, що також були передані до ві-дання Управління. Протягом 1828–1834 рр. уПівденній Бессарабії з’явилося 26 нових сіл(у Нижньо-Буджацькому окрузі – 17, у Верхньо-Буджацькому – 6, в Ізмаїльському – 3) [19,с. 148]. Серед них: Главан (с. Главані Арцизькогорайону), Бургуджі (с. Виноградівка Арцизькогорайону), Давлет-Агач (с. Делень Арцизькогорайону), Селіогло (с. Холмське Арцизькогорайону), Вайсал (с. Василівка Болградськогорайону), Пандаклія (с. Оріхівка Болградськогорайону), Голиця (Болградський район), Хасан-Батир (с. Виноградне Болградського району),Камчик (с. Зоря Саратського району), Кулевча(Саратський район), Чумлекіой (с. ВиноградівкаТарутинського району), Дюльмен (с. ЯровеТару тинського району), Купоран (с. Рівне Тару-тинського району), Ісерлія (с. Вільне Тарутин-ського району), Дельжилер (с. Дмитрівка Татар-бунарського району), Новий Карагач (с. Виш не-ве Татарбунарського району), Ескіполос (с. Гли-боке Татарбунарського району) та ін.

Близько половини задунайський переселен-ців були мешканцями болгарських міст, частинаяких оселилася в містах Бессарабії. Однак вста-новити їх точну чисельність досить важко. Вра-ховуючи те, що багато болгарських купців та ре-місників, які заявили про бажання переселитисядо Бессарабії, залишалися в містах Дунайськихкнязівств, їх кількість була значно меншою, ніжза даними офіційної документації. Як вказуєІ.І. Мещерюк, з 15–16 тис. городян, які прибулидо Бессарабії, близько 3–4 тис. поселилось у Ки-шиневі, Акермані, Ізмаїлі та Рені, й приблизнотака ж кількість – у болгарсько-гагаузьких селах.Невелика частина виїхала за межі Бессарабськоїобласті. Основна маса городян-переселенців по-вернулася до Болгарії або розселилася в містах


34

Дунайських князівств внаслідок поганої органі-зації їхнього прийому та улаштування в містахБессарабії [20, с. 162].

На початку 1831 р. потік болгарських коло-ністів до Бессарабії майже припинився. З 1832р. розпочалася масова рееміграція болгарськогонаселення, яка тривала до 1834 р. Вона була ви-кликана, по-перше, невдоволенням з боку бол-гарських переселенців політикою російськогоуряду, який не зміг виділити новим колоністамземельну ділянку тих розмірів та якості, якібули необхідні для ведення господарства, та за-безпечити належні умови проживання в містах.По-друге, на рееміграцію вплинули неврожаї1832–1834 рр. й епідемії чуми та холери. Даніпро чисельність болгар, які залишили Бессара-бію також різні. Зокрема, І.І. Мещерюк зазначаєщо, в цей період до Болгарії та Дунайських кня-зівств переїхало 18 840 задунайських пересе-ленців [20, с. 197], а В.М. Кабузан – 20 839 осіб[10, с. 47]. Таким чином, майже половина бол-

гар-емігрантів, що прибули до Бессарабії післяросійсько-турецької війни 1828–1829 рр., зали-шила цю територію.

Станом на 1835 р. загальна чисельність болгар -ського населення Бессарабії складала 57 154 осо -би [2, с. 116]. Болгари проживали у 83 колоніях,кількість яких не змінилася до 60-х рр. ХІХ ст.

Отже, болгарська колонізація до ПівденноїБессарабії розпочалася з кінця ХVІІІ ст., а в пер-шій третині ХІХ ст. набула масового характеру.Дві великі хвилі переселення болгар були ви-кликані російсько-турецькими війнами 1806–1812 та 1828–1829 рр. Болгарській колонізаціїПівденної Бессарабії сприяв російський уряд,який надав задунайським переселенцям статусуіноземних колоністів, значні пільги та земельніділянки для ведення власного господарства. Врезультаті болгарські емігранти розселилися вмістах та молдавських селах, а також заснувалибагато поселень, здійснивши тим самим значнізміни в національному складі регіону.


35

Джерела та література1. Бачинская Е. Болгары в казачьих форми -

рованиях Южной Украины в конце ХVІІІ – ХІХ в./ Елена Бачинская // Българите в Северното При-черноморие. Изследвания и материали. – Т. 7. – Ве-лико Търново: Университетско издателство «Св.св. Кирил и Методий», 2000. – С. 283 – 286.

2. Белова Е. В. Миграционная политика на ЮгеРоссийской империи и переселение болгар в Но-вороссийский край и Бессарабию (1751 – 1871 гг.)/ Елена Владимировна Белова. – М.: РГОТУПС,2004. – 230 с.

3. Бернштейн С. Б. Основные этапы пересе ле -ния болгар в Россию в ХVІІІ – ХІХ веках / СамуилБорисович Бернштейн // Советское славяно веде -ние. – 1980. – №1. – С. 42–59.

4. Грек И. Ф. 1812 – поворотный год в историиБуджака и «задунайских переселенцев» / И. Ф. Грек,Н. Д. Руссев. – Кишинев: Stratum Plus, 2011. –142 [16] с.

5. Грек И. Ф. Българите от Украина и Молдова.Минало и настояще / И. Ф. Грек, Н. Н. Червенков.– София: Христо Ботев, 1993. – 296 с.

6. Державин Н. С. Болгарские колонии в России(Таврическая, Херсонская и Бессарабская губер -нии). Материалы по славянской этнографии /Николай Севастьянович Державин. – София: Мар-тилен, 1991. – 260 c.

7. Защук А. И. Статистика и этнография Бесса-рабской области / Александр Иосифович Защук //

Записки Одесского общества истории и древно-стей. – 1863. – Т. V. – С. 491 – 586.

8. Зеленчук В. С. Население Бессарабии и При -днестровья в ХIХ в.: (Этнические и социально-де-мографические процессы) / Валентин Степа но вичЗеленчук. – Кишинев: Штиинца, 1979. – 287 с.

9. История городов и сел Украинской ССР:В 26 т. Одесская область / АН УССР. Ин-т исто-рии; Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. – К.:Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР, 1978. –865 с.

10. Кабузан В. М. Народонаселение Бессараб-ской области и левобережных районов Придне-стровья (конец ХVІІІ – первая половина ХIХ в.) /Владимир Максимович Кабузан. – Кишинев: Шти-инца, 1974. – 157 с.

11. Казанджиев Г. Преселение на българи в Бе-сарабия. 1765 – 1878 г. / Георги Казанджиев. – Доб-рич: Издателство «Матадор 74», 2011. – 248 с.

12. Калчев К. К. Българската етническа общ -ност в Бесарабия (ХІХ – ХХ в.). Възникване, раз-витие, принос в общонационалните процеси /Калчо Костов Калчев. – Велико Търново: Универ-ситетско издателство «Св. св. Кирил и Методий»,2009. – 263 с.

13. Комунальна установа «Ізмаїльський архів»(далі – КУІА). – Ф. 1. Аккерманская городскаяуправа. – Оп. 1. – Спр. 48. Указ Бессарабского об-ластного правительства о составлении списков


36

Виктор Дроздов

Болгарская колонизация Южной Бессарабии в конце XVIII – в первой трети XIX вв.

В статье раскрыты этапы и особенности колонизации болгарами Южной Бессарабии в конце XVIII – впервой трети XIX вв., проанализирована политика российского правительства в отношении болгар-переселенцев.

Ключевые слова: болгарская колонизация, Южная Бессарабия, задунайские переселенцы, болгарскиепоселения.

Victor Drozdov

The Bulgarian colonization of Southern Bessarabia at the end of the XVIII – the first thirdof the XIX century

The stages and the characteristics of the Bulgarian colonization of Southern Bessarabia at the end of the XVIII– the first third of the XIX century were developed, the Russian Government’s policy towards the Bulgarian settlerswas analyzed in the article.

Key words: Bulgarian colonization, Southern Bessarabia, Trans-Danube settlers, Bulgarian settlement.

болгар, живущих в округах и городах Бессарабии(26 февраля 1821 г.). – 7 арк.

14. КУІА. – Ф. 93. Сельский приказ колонииБолград. – Оп. 1. – Спр. 16. Приказы окружногостаршины о причислении к колонии Болградколонистов, прибывших из-за Дуная. (2 марта –7 июля 1832 г.). – 12 арк.

15. КУІА. – Ф. 93. Сельский приказ колонииБолград. – Оп. 1. – Спр. 21. Приказы Измаильскогоокружного приказа о причислении к болградскимколонистам новых переселенцев (5 марта – 2 ав-густа 1833 г.) – 39 арк.

16. КУІА. – Ф. 93. Сельский приказ колонииБолград. – Оп. 1. – Спр. 32. Приказы Измаильскогоокружного приказа о возвращении новых пересе-ленцев на прежнее место жительства за границу(17 апреля – 4 декабря 1834 г.). – 32 арк.

17. Лашков Н. В. Бессарабия: К столетию при -соединения к России. 1812 – 1912 гг.: Географиче-ское и историко-статистическое обозрение со-стояния края / Николай Васильевич Лашков. –Кишинев: Тип. Бессарабского губернского прав-ления, 1912. – 231 с.

18. Машкін О. М. Іноземці в соціально-еконо-мічному житті України кінця XVIII – першої поло-вини ХІХ ст. / Олександр Миколайович Машкін. –К.: Інститут історії НАН України, 2008. – 450 с.

19. Мещерюк И. И. Переселение болгар вЮжную Бессарабию. 1828 – 1834 гг. Из историиразвития русско-болгарских дружеских связей /Иван Иванович Мещерюк. – Кишинев: Картя Мол-довеняскэ, 1965. – 206 с.

20. Мещерюк И. И. Социально-экономическоеразвитие болгарских и гагаузских сел в ЮжнойБессарабии (1808–1856 гг.) / Иван Иванович Меще -рюк. – Кишинев: Редакционно-издательский отделАкадемии наук Молдавской ССР, 1970. – 341 с.

21. Південна Бессарабія (кінець XVІІІ–ХІХ ст.):навчально-методичний посібник / Л. Ф. Циганен -ко, О. М. Лебеденко, А. В. Дізанова та інші; підред. Л. Ф. Циганенко. – Ізмаїл: «СМИЛ», 2011. –216 с.

22. Под стягом России: [сборник архивных доку -ментов] / Сост., примеч. А. А. Сазонова, Г. Н. Гера -симовой, О. А. Глушковой, С. Н. Кистерева. – М.:Русская книга, 1992. – 432 с, 16 л. ил.

23. Полное собрание законов Российской импе-рии, с 1649 года: [Собрание 1-е. С 1649 по 12 де-кабря 1825 г.]: [в 45 т.]. – СПб: Тип. ІІ Отд-нияСобств. Е.И.В. канцелярии, 1830–1851. – Т. 36:1819. – СПб, 1830. – 735 с.

24. Потрашков А. С. К вопросу о формирова-нии национальных болгарских частей в составемолдавской армии (1806 – 1812 гг.) / Андрей Сер-геевич Потрашков // Дриновський збірник. – Т. 2. –Харків-Софія: Академічне вид-во ім. проф. Ма-рина Дринова, 2008. – С. 155 – 162.

25. Скальковский А. А. Болгарские колонии вБессарабии и Новороссийском крае / АполлонАлек сандрович Скальковский. – Одесса: В Типо-графии Т.Неймана и К, 1848. – 145 с.

26. Титоров И. Българите в Бессарабия / ИовТиторов. – София: Печ. на Г. А. Ножаров, 1903. –343 с.

37

Дворянство Російської імперії протягом XVII–XIX cт. відігравало провідну роль в політичному,культурному та громадському житті, було опо -рою російської державності. Статистичні мате -ріали дають змогу зробити ана ліз демографіч -них, соціально-економічних, етніч них процесівсеред провінційного дво рян ства. Одним з такихджерел є відомості Першого Загально росій -ського перепису насе лення 1897 р.

Матеріали перепису і раніше використо -вувалися науковцями у дослідженнях питаньсоціально-економічного розвитку, демогра фіч -них, міграційних процесів, етнічного складунаселення імперії як в цілому, так і її окремихрегіонів. До публікацій радянської доби відно -сяться праці Наулка В.І, Тихонова Б. В. [1].Вагомий внесок у розробку теми в 90-ті рр.ХХ ст. внесли дисертаційні дослідження росій -ських вчених Литвака К. Б., Борщик Н.Д. [2].

Змістовна, на наш погляд, публікація укра -їнського науковця Гуменюка А.О. [3], присвя -чена аналізу чисельності етнічних груп на укра -їн ських землях. Серед сучасних українськихвчених, які досліджують різні аспекти мате -ріалів перепису населення Іванюк О.Л., ДонікО.М., Циганенко Л.Ф., Чумак М.М. [4] та ін.

На основі матеріалів Першого Загально -російського перепису населення 1897 р. авторпоставив завдання проаналізувати відомостіпро чисельність, походження, етнічний склад,рівень освіченості дворянського загалу Бесса -рабської губернії [5].

Нагадаємо, що Бессарабія увійшла до складуРосійської імперії в 1812 р. Пізніше, за умовамиПаризького мирного договору (1856 р.) південначастина Бессарабії – Ізмаїльський, частинаКагульського і Акерманського повітів – булипередані Румунії. Лише у 1878 р., за умовамиЛондонського договору бессарабські землі булизнов підпорядковані Російській імперії. Тутбуло утворено Бессарабську губернію, яка скла -далась з 8 повітів зі столицею в м. Кишиневі.

Дворянство Бессарабської губернії відріз -нялося своєю специфікою від дворянства іншихукраїнських земель Російської імперії. Бесса -рабія – це поліетнічний край, на її теренахмешкали представники багатьох етносів, ідворяни репрезентували близько 20. На форму -вання дворянської верстви в краї впливалаурядова політика, яка була спрямована наукріплення становища дворян у регіоні.

Загальна кількість населення Бессарабськоїгубернії на 1897 р. становила 1 935 412 осібобох статей – 991 239 чоловіків та 994 173 –жінок [5,3]. Дворяни становили лише 1,1% відусього населення губернії, а саме 21 863 особи,з них спадкових дворян – 11 773, а особистих –10 090 осіб [5,4].

Аналіз кількісного складу дворянського насе -лення повітів Бессарабської губернії (Таблиця 1),дозволив зробити висновки, що найбільшедворян мешкало у Кишинівському повіті – 8 100осіб, або 37%. Найменше арис тократів прожи -вало в Акерманському повіті. Тут вони складалилише 7%, або 1 500 осіб. В решті повітів кіль -кість дворян коли валась від 11% (Оргєєвськийповіт) до 8% (Ізмаїльський повіт).

Ситуація в містах виглядала наступнимчи ном: в м. Кишиневі мешкало 6 903 дворяни на,або 31%. Наступним містом, за кількістю дворян,було м. Бендери – 1 260 осіб, або 6%. Найменшедворян мешкало у м. Кагул – вони складалилише 0,3%, або 81 особа. В решті міст кількістьдворян коливалась від 3% (м. Акер ман) до 0,4%(м. Кілія). Від усього населення краю, якемешкало в містах дво рянська верства становила4%, або 11 766 осіб обох статей [5, 3].

Наприкінці XIX ст. Бессарабія була аграрнимкраєм, а це означало, що більшість населенняжила у сільській місцевості. Однак, парадоксполягає в тому, що більшість дворян краюмешкали в містах. Іншими словами, маючивеликі маєтності в сільській місцевості, дворянивіддавали перевагу проживанню у містах.

УДК 947 (498.7) “18”

Маргарита Башли (м.Ізмаїл)

дВОРЯНСТВО бЕССАРАбІЇ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПЕРШОГОЗАГАЛЬНОРОСІЙСЬКОГО ПЕРЕПИСу НАСЕЛЕННЯ (1897 р.)У статті аналізуються відомості про чисельність, походження, етнічний склад та рівень

освіченості дворянства Бессарабської губернії наприкінці ХІХ ст.Ключові слова: дворянство, Бессарабія, перепис, етнос, освіта.

1’2013Маргарита Башли

38

Основним громадським зайняттям для себедворяни вважали службу в державних органах,в органах місцевого самоврядування, заняттяпросвітницькою і благодійною діяльністю.В містах проходили дворянські збори, діялирізні комітети і товариства. Раз в три рокидворяни збиралися на губернські дворянськізбори, де приймали рішення з актуальних пи -тань свого стану, звіряли свої культурні звичкиз модою і норми свого кола.

Як правило, в зимовий час, навіть ті дворяни,які мешкали у сільській місцевості, приїздилидо міста часто з своїми родинами. Ті, у кого небуло в місті власного будинку, знімали квартириабо влаштовувалися в готелях. На шляхетнихдво рянських зборах влаштовувалися бали, мас -ка ради, благодійні базари, спектаклі. У при ват -них будинках також проходили бали, прийоми.Сімейні дворяни до цього часу приурочувалививезення у світ своїх незаміжніх дочок.

Певну цікавість викликає питання поход -ження дворян, і матеріали Перепису даютьзмогу дати відповідь на нього. За місцемнародження дворянське населення Бессараб -

ської губернії поділялося на 3 встановленіпереписом групи: з Бессарабської губернії, зінших губерній, з інших держав.

З таблиць, підготовлених Центральним Ста -тистичним Комітетом видно, що більшість дво -рян – 14 323 осіб обох статей, або 65,5% булиуродженцями Бессарабської губернії (Таблиця 2).

Таблиця 2РОЗПОДІЛ ДВОРЯН ЗА МІСЦЕМ НАРОДЖЕННЯ

(на підставі матеріалів ПершогоЗагальноросійського перепису 1897 р.)

№ Повіти та міста Всього населення Дворяни спадковіта особисті % %

1. Кишинівськийм. Кишинів

279 657108 483

8 1006 903

3731,6

2,9

2. Акерманськийм. Акерман

265 24728 258

1423683

6,53

0,5

3. Бендерськийм. Бендери

194 91531 797

1 9461260

95,8

1

4. Бельцькийм. Бельци

211 44818 478

1 996494

92,25

1

5. Ізмаїльськийм. Ізмаїлм. Болградм. Кіліям. Кагулм. Рені

244 27422 29512 30011 6187 0776 941

1 5255592628881

119

72,551,10,40,30,5

0,6

6. Оргєєвськийм. Оргєєв

213 47812 336

2 501276

11,51,2

1,1

7. Сорокськийм. Сороки

218 86115 351

2 027469

9,32,1

0,9

8. Хотинськийм. Хотин

307 53218 398

2 335572

10,72,6

0,75

Всього в губернії 1 935 412 21 863 1,1 Всього в містах 293 332 11 766 4

Таблиця 1ВИТЯГ З ПЕРШОГО ЗАГАЛЬНОРОСІЙСЬКОГО ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ (1897 р.)

Дворян спадкових

та особистих%

1.З Бессарабської губернії в містахв повітах без міст

14 3236 8797444

65,531,53,0

2. З інших губерній в містах в повітах без міст

7 2794 7482 531

33,321,711,6

3. З інших держав в містах в повітах без міст

261139 122

1,20,650,55

Дворянство Бессарабії за матеріалами першогозагальноросійського перепису населення (1897 р.)

39

На долю тих, хто народився в інших губер -ніях Російської імперії припадало 33,3%. Якправило, дворяни прибували з Подільської,Херсонської, Київської, Волинської губерній.Кількість дворян, які народилися за кордономстановила 1,2%, або 261 особа.

Більшість дворян, бессарабців за поход жен -ням, мешкали в сільській місцевості – 7 444особи (34%). Натомість прибульці з іншихгуберній та держав полюбляли оселятися умістах – відповідно 4 888 осіб (22,35%).

Аналіз етнічного складу дворянства Бесса -рабії свідчить, що більшість спадкових та осо -бистих дворян становили росіяни – 13 240 осібобох статей, або 60,3%. Решта етносів середдворян були репрезентовані наступними чином:

молдавани (4 281 особа) – 19,6%,поляки (2 166 осіб) – 10%, українці (1 276 осіб) – 6%, німці (231 особа) – 1%.Дворяни єврейського, болгарського, вірмен -

ського, грецького, турецького, фінського поход -ження становили менше 1%. В цілому на ціетнічні групи припадало близько 3%.

Як відомо, дворянська верства відрізняласясвоєю вихованістю та освіченістю. Освіта івиховання дворянських дітей так само, як і життяїх батьків, залежали від багатьох причин, і пе -редусім від майнового рівня родини та шляхет -ності. Почати освіту дворянські нащадки могли знавчання в школі, або вдома. Як пра вило, дворя нинаймали для своїх дітей гувернерів – іноземців

за походженням. Діти вивчали граматику, фран -цузьку мову, міфологію, історію і географію.

Після закінчення школи діти могли навчатисяв гімназіях та прогімназіях, училищах. Гімназіїподілялися на два типи: класичні і реальні. Про -гімназії за своїм змістом навчання відпо відалипершим чотирьом класам гімназій. У кла сичнихгімназіях близько половини всього на вчаль ногочасу відводилася на вивчення латинської тагрецької мов. У них, крім того, викладаласяросійська мова та література, історія, географія,природознавство, математика, фізика, космогра -фія, креслення і одна сучасна іноземна мова –французька або німецька. Випускник класичноїгімназії отримував право вступу до університету.

Реальні училища були семирічними навчаль -ними закладами. Однак, в них замість грецької ілатинської мов вивчали сучасні іноземні мови,природничі науки, математику, інженернусправу, бухгалтерію та інші дисципліни. Ви -пуск ників реальних училищ готували до того,щоб вони могли відразу увійти до світу торгівліі промисловості або продовжити освіту втехнічних інститутах.

Наступним етапом освіти були спеціальнінавчальні заклади. Для хлопців це військові, адля дівчат – інститути або курси шляхетнихдівчат.

Бажаючі, після закінчення середнього на -вчаль ного закладу, могли продовжити навчанняв університетах. Як правило, три факультети:філософський, юридичний та медичний.

Неосвічені Освічені

Місця отримання освіти

Університетита ін. вищінавч. закл.

Спец. татехн. вищі

навч.заклади

Вищівійськ.навч.

заклади

Серед.навч.

заклади

Спец.серед.

навчальнізаклади

Серед.військ.

заклади

До 10 років 3854 1110 — — — 95 — —10-19 725 3127 2 — — 1449 8 520-29 592 3005 126 18 — 1206 75 137 30-39 637 2731 289 46 2 1002 113 214 40-49 421 2048 189 30 4 552 49 145 50-59 331 1473 118 10 1 299 25 61 60 р. і більше 413 1242 66 4 4 261 10 35 Невід. років 5 3 — — — — — 1 По губернії 6924 14939 790 108 11 4864 280 598

Таблиця 3РОЗПОДІЛ ДВОРЯН ЗА МІСЦЕМ ОТРИМАННЯ ОСВІТИ

(на підставі матеріалів Першого Загальноросійського перепису 1897 р.)

1’2013Маргарита Башли

40

Данні Першого перепису дають змогу оці -нити рівень освіченості дворян бессарабськогорегіону (Таблиця 3). З’ясовано, що 68,3% дворян(7 490 чоловіків та 7 449 жінок) [5,42] малиосвіту. Більший відсоток неосвічених середдворян становили жінки – 18,1% (3 952 особи).Серед чоловіків цей відсоток був менший –13,6%, або 2 972 особи. З усього дворянськогозагалу краю близько 40% отримали освіту усередніх навчальних закладах.

Таким чином, у досліджуваний період змі ни -лося правове, соціально-культурне, еконо міч не,суспільно-політичне положення місцевого дво -рян ства Бессарабії, оскільки йшов процес

пристосування, адаптації його до нових умов.Аналіз статистичних даних показав, що напри -кінці ХІХ ст. в краї за кількістю переважалодворян ство російського походження. У цьомувідношен ні Бессарабська губернія стає подіб ноюіншим російським губерніям Характерною рисоюдля цього періоду стала урбанізація дво рянства.

В нових умовах сталися значні зміни в харак -тері освіти: основною стала системна освіта,збільшилася доля дворян, що отримували серед -ню і вищу освіту. Відомості свідчать, що вищаосвіта була доступна незначній кількості дворян,а в основному вони навчалися в середніх на -вчальних закладах.

Маргарита Башлы

Дворянство Бессарабии на основании материалов Первой Всероссийской переписи (1897 г.)

В статье анализируются сведения о численности, происхождении, этническом составе и уровнеобразования дворянства Бессарабской губернии в конце ХІХ ст.

Ключевые слова: дворянство, Бессарабия, перепись, этнос, образование.

Margarita Bashly

Nobility of Bessarabia materials for the First all-russian census (1897)

This article analyzes events about number, origin, ethnic structures and level of education of the nobility ofBessarabs’ka province at the end of the XIX th century.

Key words: nobility, Bessarabia, census, ethnos, education.

1. Наулко В.И. Развитие межэтнических связейна Украине: историко-этнографический очерк /Все во лод Иванович Наулко /. – К.: Наукова думка,1975. – 276 с.; Тихонов Б.В. Переселения в Россииво второй половине ХІХ в. По материалам пере -писи 1897 г. и паспортной статистики / Борис Вла -димирович Тихонов /. – М.: Наука, 1978. – 214 с.

2. Литвак Б.Г. Перепись населения 1897 г.о крестьянстве России. (источниковедческийаспект) / Борис Григорьевич Литвак // ИсторияСССР. – 1990. – № 1. – С. 114–126; Борщик Н.Д.История Первой Всероссийской переписи населе -ния 1897 г.: автореф. дис. … канд. ист. наук: спец.07.00.02. «Всемирная история» / Наталья Дмитри -евна Бор щик – Курск, 2003. – 205 с.

3. Гуменюк А.О. Міста Правобережної Українив др. пол. ХІХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.0 «ІсторіяУкраїни», К.: 1992. – 240 с.

4. Іванюк О.Л. Етнічний склад міського насе -лення Київської губернії за матеріалами пере пис -

них документів Російської імперії 1897 р. / ОлегІва нюк // Краєзнавство. – 2008. – № 1–4. – С. 71–76; Донік О.М. Чисельність та етнічно-конфе -сійний склад купецтва України в ХІХ - на початкуХХ ст. / Олександр Миколайович Донік // Україн -ський історичний журнал. – 2009. – № 5. – С. 71–96; Циганенко Л.Ф. Дворянство Півдня України(за матеріалами Першого Всеросійського перепису1897 р.)/ Лілія Федорівна Циганенко // Вісник ака -демії праці і соціальних відносин федерації проф -спілок України (Науково-практичний посіб ник). –2009. – № 2 (49). – С. 157–161; Чумак М. М.Етнічний склад купецтва Лівобережної Україниу другій половині XIX – на початку XX ст./М.М. Чумак // Вісник Луганського національногоунівер ситету ім.. Т.Г. Шевченка. – 2010. – №19. –С. 237–242.

5. Первая всеобщая перепись населенияРоссий ской империи 1897 г./ Изд. Центр. стат. ком.МВД; [Под ред. Н.А. Тройницкого]. В 89 т. – Т. ІІІ:Бессарабская губерния. – 1905. – 312 с.


41

Бессарабія – регіон, який включає в себепів ден ні райони Одеської області, більшучастину рес публіки Молдова та східні райо -ни Чернівецької області України. Здавнаці землі інтенсивно заселялися представ -никами різних народів, які прино сили сюдихарактерну лише для них мате ріальну тадуховну культуру і відіграли значну роль усоціально-економічному розвитку даногокраю. Досить цікавим з наукової точки зорує вивчен ня історичного минулого бесса-рабських циган, що є невід’ємною складовоюв процесі відтворення цілісної картиниетнічної історії нашої держави.

На сьогоднішній день відсутні ґрунтовніпраці з історії циган Бессарабії. Деякі ас-пекти присвячені питанням чисельності, со-ціально-правового положення циганськогонаселення регіону знайшли своє відобра-ження на сторінках дореволюційної історіо-графії: О. І. Єгунов [10], О. І. Защук [1], П. І.Кеппен [12]. Цінність даних досліджень по-лягає в залученні авторами великої кількостіфактичного матеріалу з означеної проблеми.Однак роботи мають суто описовий харак-тер, а представлені в них відомості часто неспівпадають. У цілому для дореволюційноїісторіографії характерним було ставлення доциган як до «негативного елементу» як в ет-нічній, так і соціально-економічній історіїкраю.

У радянський період значний вклад удослідження історичного минулого бессараб -ського населення зроблено молдавським до-слідником В. С. Зеленчуком [2]. У своїйпраці автор досліджує особливості право-вого, економічного та культурного розвиткурізних народів Бессарабії, в т. ч. і циган.

«Циганське питання», в контексті вивчен -ня історії Дунайського козацького війська,розглядається на сторінках роботи вітчизня-ної української дослідниці О. А. Бачин ської[11]. Однак і досі як в українській, так і в за-рубіжній історіографії дана проблема незнайшла достатнього відображення.

Мета статті – проаналізувати соціально-правове становище бессарабських циган,динаміку їх чисельності, статевовікову струк-туру, економічний розвиток, а також виз на-чити їх місце в етнічній структурі населенняБессарабії у зазначений період.

Цигани – нащадки вихідців з Північної таПівнічно-Західної Індії, які покинули ціземлі внаслідок турецької навали. Вони роз-селялися серед населення різних держав ірізко відрізнялися від них своїм кочовимспособом життя. У Молдавії цигани з’явля -ються на початку ХV ст. Починаючи з сере-дини ХVІ ст. поступово втрачають надані їмраніше права та переходять у власність боярі монастирів.

Протягом російсько-турецької війни 1806–1812 рр. частина циган з Молдавського кня-зівства переходить у Бессарабію, яка після за-кінчення воєнного конфлікту входить доскладу Російської імперії. На цей момент тутпроживало вже приблизно 340 циганськихродин. У подальшому чисельність цієї групинаселення краю доволі стрімко зростає. В ос-новному за рахунок природного приросту таміграцій.

З-поміж інших губерній Росії в Бесса-рабській області майже не існувало кріпо-сного права, а все населення було особистовільним. Виключення становили лише дво -рові люди заможних господарів і цигани.

УДК 94 (498.7) 478.214 «18»

Сніжана Кузьміна ( м. Ізмаїл)

ЦИГАНИ В ЕТНІЧНІЙ СТРуКТуРІ НАСЕЛЕННЯ бЕССАРАбІЇВ ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.

У статті розглядаються особливості соціально-правового, економічного та демографічногорозвитку бессарабських циган у першій половині ХІХ ст.

Ключові слова: цигани, осілість, чисельність, статево-вікова структура населення,економічнийрозвиток, Бессарабія.

1’2013Сніжана Кузьміна

42

Кріпосне положення яких було офіційно за-кріплене в «Уставі утворення Бессарабськоїобласті» 1818 р., а також в «Установі дляуправління Бессарабською областю» 1828 р.За цими документами кожен молдавськийбоярин, який пред’явив уряду всі необхіднідокументи, що підтверджували особисту віднього залежність будь-якого цигана-втікача,відтепер міг вільно повертати його у своювласність. Крім того циганське населеннябуло дещо обмежене в правах, наприклад,вони не могли нарівні з іншими жителямирегіону вступати на громадянську службу[1, с. 531].

За соціально-правовим становищем бесса-рабські цигани поділялися на дві категорії:державних або коронних і кріпосних. Дер-жавні в свою чергу сплачували в імпера-торську казну податки від 20 до 40 левів у за-лежності від матеріального становища. Вонипідпорядковувалися спеціальному урядо-вому органу – Конторі коронних циган. Чи-сельність державних циган зростала швид-шими темпами, ніж кріпосних. Їх рядипоповнювалися за рахунок переселенців із-заПрута, а також звільненими від особистої за-лежності колишніми кріпаками, становищеяких було доволі складним. Циган-кріпаківпродавали, нерідко окремо від їх родин, пере-давали, обмінювали, а також піддавали тілес-ним покаранням, що нерідко спонукалоостанніх до втеч і спротиву. Починаючи з1847 р. становище цієї категорії бессарабсь-кого населення дещо покращується. Відтодіцигани, особиста залежність яких юридичнообгрунтована не була, ставали особисто віль-ними і могли переходити до міщанськогостану або поповнювати ряди козаків Дунай-ського війська [2, с. 215].

Виходячи зі своїх головних цілей – пере-творити Бессарабію в аграрний процвітаю-чий край Російської імперії, царський уряднамагається припинити масове бродяжниц-тво циганського населення та залучити йогодо осілості та землеробства. В 1829 р. вихо-дить наказ «Про покращення становищациган Бессарабської області» згідно з якимкожна осіла циганська родина отримувала віддержави земельний наділ у 30 дес., позику в

розмірі 23 руб. 50 коп., а також звільняласявід сплати податків на чотири роки. Протя-гом 1829-1831 рр. в Акерманському повітібуло утворено два села Фараонівку та Каїри,в яких планувалося поселити 752 циганськісім’ї.

Першочергово на цих двох ділянках булопоселено лише 315 циганських родин – 165 уФара онівці та 150 у Каїрах, переважна біль-шість з яких осіла тут у 1832 р. Декількародин прибули сюди протягом 1833–1835років. В основному це були вихідці з оргі-ївських лісів, які спеціалізувалися на виго-товленні дерев’яних виробів. Це в свою чергувизначило вид діяльності циганського насе-лення цих двох колоній. Через три роки(1835 р.) в селищах налічувалося вже 380 ци-ганських родин, однак на місцях було лише309 з них. Так, у Фараонівці офіційно булоприписано 183 циганські сім'ї, а проживало159. У Каїрах – 197 циганських родин, з яких27 числилися в бігах [3, арк. 53].

У червні 1836 р. згідно з офіційною стати-стикою в двох циганських поселеннях про-живало лише 148 родин (67 у Каїрах і 81 уФараонівці). З приведених даних видно, щоза незначний термін кількість циган значноскоротилася. Така ситуація не в останнючергу, на нашу думку, пов’язана з виплатоюдержавної субсидії, повернути яку цигани немали змоги, так як їх матеріальне становищебуло досить скрутним. Внаслідок чого значнаїх частина покинула ці поселення і попо-внила ряди кочових товаришів.

У цей час у Каїрах проживала 291 особа –166 чоловіків і 125 жінок. Найбільш чисель-ною була чоловіча група від 10 до 20 років.Що ж стосується осіб жіночої статі, то най-чисельнішу категорію тут представляли дітидо 10 років – 34 особи та жінки п’ятдесяти-річного віку (50 осіб). Незважаючи на низь-кий рівень життя циганського населеннясеред них також проживали люди, що пере-ступили шістдесятирічний поріг. Усього до-вго жителів тут нараховувалося 12 осіб, се-редній вік яких складав приблизно 68 років.У Фараонівці проживало 410 циган (219чоло віків і 191 жінка). Більшість чоловічогонаселення становили хлопчики від 1 до 10

Цигани в етнічній структурі населення Бессарабії в першій половині ХІХст.

43

років – 56 осіб і чоловіки від 35 до 45 років –30 чол. Найчисельні шу жіночу групу скла-дали дівчата до 10 років – 53. Чол. і жінки від25 до 35 років – 29 осіб. Старо жилів прожи-вало 34 особи, їх середній вік становив 71 рік.Залучений фактичний матеріал дозво ляєзробити висновок про чисельну невідпо від -ність у даних поселеннях чоловічого та жіно-чого населення. Кількісна перевага чоловіківнад жінками була доволі високою. Така си-туація була зумовлена як міграціями (біль-шість тогочасних мігран тів складали чоло-віки), так і природним приростом (на 100народжених хлопчиків у середньому припа-дало 95 дівчат) і була характерна для всьогобессарабського населення протягом всієї пер-шої половини ХІХ ст. [4, арк. 11–18, 23–48].

В кінці 1830-х – на початку 1840-х рр. спо-стерігаються позитивні кількісні зміни вструктурі населення циганських колоній.У 1839 р. у Каїрах офіційно проживало480 осіб (281 чоловік і 199 жінок). У Фарао-нівці – 803 особи, з яких 404 чоло віка та399 жінок. В одній хаті мешкало разом подві-три сім’ї. В цей час згідно з даними Ки-ши нівського повітового казначейства в Бес-сарабській області проживало 826 родин і35 бродячих коронних циганів, яких у по-дальшому планувалося залучити до осілості[5, арк. 107].

Згідно з іменними списками циганськогонаселення в січні 1840 р. у Фараонівці про-живало вже 418 чоловіків і 368 жінок, з якиху селищі було лише 655 чол. У Каїрах – 342чоловіки та 253 жінки, з них 88 перебувалиу від'їзді. Більшість населення цих поселеньза офіційними даними були землеробами тазаймалися виготовленням дерев’яних виро-бів. У цей час тут також прожива ло 3 купці та8 музик. Намагаючись привчити циган до осі-лості, царський уряд вирішує посели ти укожній колонії по 20 козацьких родин, якіповинні були розповсюджувати серед нихсвої сіль ськогосподарські вміння і навички[6, арк. 168].

За іншим джерелом (статистичним звітомпро стан Дунайського війська на 1840 р.) уФараонівці налічувалось 194 циганські ро ди -ни або 417 чоловіків і 383 жінки. В Каїрах –

173 родини (372 чоловіки та 282 жінки).Також вказано, що в цей час у згаданому на-селеному пункті також проживали 208 коза-ків і козачок, які були оселені на цих земляхраніше. Статево-вікова структура населенняколоній була представлена доволі молодимнаселенням, яке було спроможне до різнихвидів праці. Найчисельнішу групу складалидіти від 1 до 11 років (196 хлопчиків і 209 дів-чаток) і молоді люди віком від 15 до 31 року(260 чоловіків і 215 жінок) [7, арк. 295].

Ряд документів дозволяє вести мову продосить низький рівень розвитку циганськогонаселення, більшість з якого не мала до-статньої кількості хліба навіть для прокормувласних родин, не говорячи вже про засів.Для ведення господарств не вистачало сіль-ськогосподарського інвентарю та худоби,особливо тяглої. Офіційне джерело зазначає,що волів було недостатньо навіть для десятиплугів однієї колонії. Більше половини якосілих, так і кочових циган, не мали необхід-ного одягу. Крім того хати, в яких проживалицигани, були в досить поганому стані, а де якіз них і зовсім вважалися не придатними дляжиття. Так, у 1840 р. з 282 циганських хатлише 37 відповідали нормам проживання[8, с. 115–116].

У січні 1840 р. згідно з матеріалами ре-візьких казок у Бессарабії проживало 1415осілих і 3883 циганів, які кочують. Однак ціцифри, на нашу думку, не відображають то-гочасну реальність, так як значна частина ци-ганів не увійшла до офіційних списків. Най-більшу групу серед них складали чоловіки тажінки від 11 до 56 років – 1518 і 1385 осібвідповідно, а також діти від 1 до 10 років –822 хлопчики та 824 дівчинки.

У 1839 р. місцева влада здійснила наступ -ну спробу залучити циганське населення доосілості. В цьому році до Дунайського коза-цького війська офіційно були зараховані всікочові та осілі цигани області. Останнім пере-дбачалося надання всіх тих пільг, які до цьо гочасу отримала група циганів, яка в 1830-х рр.оселилася в Каїрах і Фараонівці. Циганськенаселення повністю зрівнювалося в правах зіншим козацьким елементом. Для їх осе-лення в Акерманському повіті відводилося


44

сім вільних земельних ділянок, загальнимрозміром 12 тис. десятин.

Виділеного для оселення циган держав-ного бюджету виявилось недостатньо, томубуло прий нято рішення із 814 циганськихродин, що проживали в Бессарабії, 566 запи-сати до різних міст і селищ, де вони мали«утворити для себе міцну осілість». Інші ци-ганські родини необхідно було приписати дорізних козацьких станиць: до Старокозачого –60 родин, Волонтирівки – 50, Акмагніту – 60,Михайлівки – 35, Миколаївки – 25, Ново-троїцького – 15 і Константинівки – 5. У пе-реважній більшості дана група населеннябула представ лена майстрами. Перехід ци-ганського населення на землі війська закін-чився в 1855 році. Поселено тут було лише150 родин, так як значна їх частина офіційночислилася в бігах. Для поселенців передбача-лося побудувати на кожні дві сім’ї по одномужитловому приміщенню, а також надатисільськогосподарські інструменти [9, арк.274, 289].

У 1840 р. було вирішено залучити до воєн-ної служби нежонатих циганів, однак постій -ні міграції цієї групи населення регіону, недали змогу втілити заплановані урядом дії вжит тя. Під час Кримської війни 1853-1856 рр.у Дунайському війську несли службу лише420 циганів. З 1850 р. кочові цигани, які при-писалися до війська або осіли на державнихземлях, отримали статус царан – вільних зем-леробів. У цей час з війська були відрахованіті цигани, які офіційно числилися в бігах[10, с. 118-119].

Наприкінці досліджуваного періоду заданими сучасної вітчизняної дослідниціО. А. Бачинської в козацьких станицях про-живало понад 12 тис. чоловіків і жінок. Даненаселення мало чітко виражену поліетнічнуструктуру. Більшість складали українці –34%, молдовани – 27,8% і цигани – 22,7%.Однак останні, які звикли до вільного жит тя,не хотіли нести тягар військової служби.Вони не раз звертатися до урядових установз проханням виключити їх з війська. Постійнівідмови цар ського уряду викликали в своючергу з боку циган хвилю невдоволення тамасових втеч [11, с. 243].

Установити точну кількість циганськогонасе лення Бессарабії на кінець досліджува-ного періоду доволі проблематично. Заданими дореволюційного російського дослід-ника П. І. Кеппена в 1851 р. в регіоні про жи-вало 3,788 циган чоловічої статті [12, с. 24].Дещо інші відомості приводить молдавський(радянський) дослідник В. М. Кабузан. Уче-ний відмічав, що в цей час у Бессарабськійобласті проживало близько 14,5 тис. циганів,які складали 1,5% від всього населення ре-гіону [13, с. 432].

Незважаючи на ряд урядових заходів біль-шість циганів все ж таки продовжувала вестизвичний для себе кочовий спосіб життя. Не-значний відсоток осілості представниківцього етносу спостерігається в Кишинівсь-кому, Оргіївському та Бельцькому повітах.Тут вони проживали на правах державнихселян і підпорядковувалися Конторі корон-них циганів. Жили замкнуто від іншихжителів регіону, зберігаючи звичні для себезвичаї та порядки. Більшість осілих циганівпроживала в Акерманському повіті на зем-лях, що належали Дунайському козацькомувійську. В загальній масі чоловічого насе-лення їх доля складала 22,7% або 1 544 особи[14, с. 139]. Звільнені від кріпосницькоїневолі цигани в основному осідали в межахХотинського повіту. Згідно з документом,датованим 1842 р., їх чисельність тут стано-вила 1 726 осіб (у тому числі 887 чоловіків і839 жінок). Найбільша кількість поміщиць-ких циганів проживала в Сорокському таОргіївському повітах, найменша – на півднірегіону[15, с. 38].

В залежності від виду діяльності циган-ське населення поділялися на три класи: ват-рас – в основному займалися музикою абослужили боярам; лінгурів – головним занят-тям яких було виготовлення дерев’яних ви-робів і урсарів – в переважній більшості цебули кочовики, які займалися ковальствомчи просто жебракували.

Цигани здавна славилися своєю коваль-ською майстерністю. Вони займалися мета-лообробкою та виготовленням металевихвиробів. У подальшо му в середовищі цига -нів виокремилася певна група людей, яка

Цигани в етнічній структурі населення Бессарабії в першій половині ХІХст.

45

спеціалізувалася на виготовленні різних при-крас, які знаходили великий попит як у Бес-сарабії, так і за її межами. Цей вид ремеслазначно вдосконалювався і нерідко стававсуто родинним, а його таємниці передавалисявід батька до сина.

У центральних і північних повітах регіонуцигани були задіяні в процесі обробки дерева.Зазвичай в роботі приймали участь цілі сім’ї,не виключаючи дітей та людей похилого віку.Виготовляли в основному дерев’яний посудта деякі частини сільськогосподарських зна-рядь.

Циганське населення також було задіяне іна бессарабських промислах. Для багатьох цебув один з видів сезонного заробітку, особ-ливо на пів дні області. Після польових робітсюди стікалося багато бессарабських жителів,які мали змогу заробити певні кошти до існу -вання. Цигани були задіяні на рибних, кам’я -них і соляних промислах. Нерідко працюваливантажниками в портах, залучалися до ре-монтних робіт. Крім того вони займалися ви-готовленням гончарних виробів, швацькоюсправою та різними ремеслами (наприклад,виготовляли щітки для білен ня) [16, с. 16-17].

Цигани Ниспорецької волості Кишинівсь-кого повіту займалося обробкою коров’ячогорогу з яко го виготовляли гребінці. Циганськенаселення заробляло на життя також музи-кою й танцями. На відміну, наприклад, відболгарок і гагаузок циган ки не займалисяткацькою справою. Не дивлячись на те, щодля всього досліджуваного періоду характер-ним явищем була замкнутість бессарабськихпоселень, заперечувати факт певної етнічноївзаємодії серед жителів регіону не має під-став. Відомо, що в 1843 р. у німецькій колоніїЛунгу Акерманського повіту цигани були за-діяні в будівництві кам’яної огорож,і за щоотримали певну платню.

Спроби царського уряду привчити цига-нів до сільського господарства не увінчалисяуспіхом. Більшість з них надавала перевагу«легкому хлібу». Крім того слід відмітити,що дана група населення не мала для цьогонеобхідних землеробських навичок і умінь.

Осіле циганське населення не у великихмасштабах займалося посівом кукурудзи та

проса. У 1839 р. в Фараонівці було посіяновсього 2,3 чвер ті жита, в Каїрах лише півтори.До наступного урожаю в двох селищах зали-шалося всього 83 чверті кукурудзи, 3 чвертіпшениці та 5 четвер тей проса. Аналіз фак-тичного матеріалу дозволяє зробити висно-вок про нестачу у циганських колоніях ху-доби, особливо тяглової. В 1836 р. тут буловсього 26 волів, 34 корови та 7 коней [17, арк.18, 48]. В 1840 р. кількість худоби зростає.В цей час у Фараонівці нараховувало 62 воли,140 корів, 66 свиней, 4 кози, овець і коней нерозводили. Для прикладу у Каїрах у власно-сті циганів пербувало 49 волів, 94 корови,27 свиней, проте овець і кіз не було. Отже, впереважній більшості цигани займалися роз-веденням крупної рогатої худоби, однак їїкількість була незначною.

Для оранки землі циганське населення не-рідко наймали царан, які використовували вроботі свій сільськогосподарський інвентар,так як видані циганам на момент оселенняплуги та борони прийшли через пару років уповну непридатність. Виходячи з цього, зарозпорядженням бессарабського генерал-гу-бернатора Воронцова М. С. у 1840 р. жителямФараонівки та Каїр було наказано видати на-сіння для посіву, а також гроші для при-дбання худоби та 7 плугів і 4 борони на коло-нію. Крім того для обробітку ґрунту їм буловиділено серпи, коси, лопати та сапи. Незва-жаючи на всі урядові заходи, економічнийрозвиток циганських колоній знаходився надосить низькому рівні розвитку. На серединуХІХ ст. в Каїрах було лише 7 возів, 20 волів і25 корів. У Фараонівці – 1 плуг, 1 борона,39 возів, 161 віл і 192 корови, однак для ве-дення доброго господарства цього було недо-статньо [18, с. 117–120].

Таким чином, у Бессарабії проживали двікатегорії циганів: коронні та кріпосні. У по-рівнянні з іншими бессарабськими жите-лями цигани були в найгіршому соціально-правовому становищі. Для всієї першоїполовини ХІХ ст. характерним було збіль-шення чисельності циганського населення врегіоні. Царський уряд неодноразово робивспробу прилучити циган-кочовиків до осі-лості, однак бажаних результатів такі дії не


46

принесли. Засновані циганські колонії докінця всього досліджуваного періоду зали-шалися на досить низькому рівні розвитку.Статевовікова структура бессарабських ци-ганів представлена доволі молодим населен-ням. Спостерігається кількісна перевага чо-ловіків над жінками.

Циганське населення було задіяне у різ-них бессарабських промислах і ремеслах.Славилося своєю ковальською майстерністю,а також любов’ю до музики і танців. В еконо-мічній сфері спостерігається взаємодія пред-ставників цього народу з іншими жителямирегіону.

Снежана Кузьмина

Цыгане в этнической структуре населения Бессарабии в первой половине ХІХ в.

В статье рассматриваются особенности социально-правового, экономического и демографическогоразвития бессарабских цыган в первой половине ХІХ в.

Ключевые слова: цыгане, оседлость, численность, возрастно-половая структура населения, эконо ми -ческое развитие, Бессарабия.

Sneshana Kuzmina

Gipsies in ethnic structure of the population of Bessarabia in the First Half of the 19th Century

In the article the features of the socio-legal, economic and demographic development of the Bessarabian Gyp-sies in the first half of the nineteenth century.

Key words: gipsies, settled way of life, quantity, sexual and age-dependent structure of the population, economicdevelopment, Bessarabia.

1. Защук А. И. Этнография и статистика Бес са-рабской области / Александр Иосифович Защук //Записки Одесского общества истории и древностей.– 1863. – Т. V. – С. 491–594.

2. Зеленчук В. С. Население Бессарабии и Под-нестровья в ХІХ в. / Валентин Степанович Зелен-чук. – Кишинев: Штиинца, 1979. – 287 с.

3. Комунальна установа «Ізмаїльський архів»(далі КУІА), ф. 755 Войсковое правление Дунай -ского козачьего войска, ст. Николаевка-Новорос -сийская Аккерманского уезда Бессарабской обла-сти, оп. 1, спр. 27 Дело о причислении к войскукоронных цыган и о наделении их землей,380 арк.

4. Там само, арк. 11–18, 23–48.5. Там само, арк. 107.6. Там само, арк. 168.7. КУІА, ф. 755, оп. 1, спр. 39 Статистический

отчет о состоянии войска и отдельных его станицза 1840 год, 386 арк.

8. Там само, арк. 295.9. КУІА, ф. 755,оп. 1, спр. 27, арк. 274, 28910. Егунов А. И. Записки Бессарабского стати-

стического комитета / А. И. Егунов. – Кишинев: ти-

пография Областного правления, 1864. – Т. 1. –С. 118-119.

11. Бачинська О. А. Українське населення При -ду най ських земель ХVІІІ – початок ХХ ст. / ОленаАна то ліївна Бачинська. – Одеса: Астропринт,2002. – 328 с.

12. Кеппен П. Девятая ревизия: исследование очисле жителей в Российской империи в 1851 г. /Пётр Кеппен. – Санкт-Петербург: типография Им-перской Академии наук, 1857. – 298 с.

13. Кабузан В. М. Украинцы в мире / ВладимирМаксимович Кабузан. – М.: Наука, 2006. – С. 432.

14. Бачинська О. А. Вказ. праця. – С.139.15. Національний архів Республіки Молдова,

ф. 2. Канцелярия Бессарабского губернатора, оп.1, спр. 3865 Ведомости, рапорты городской поли-ции о числе крепостных цыган проживающих вБессарабии, 38 арк.

16. Анцупов И. А. Миграции цыган в городаХІХ в. // Ежегодник интитута межэтнических ис-следований академии наук республики Молдова. –2000. – Т. 1. – С. 13–18.

17. КУІА, ф. 755,оп. 1, спр. 27, арк. 18, 48.18. Егунов О. І. Вказ. праця. – С. 117–120.


47

У сучасній вітчизняній історіографії увагаприділяється розвитку окремих регіонів, країв,областей, адже кожен з історико-географічнихрегіонів України мав власну історичну долю, бувносієм низки специфічних рис. Сьогодні регіо -нальні інтереси пронизують всі сфери соці -ально-економічного та політичного життя кра -їни, а комплексне дослідження регіональногофактору є необхідною передумовою відтворенняїї історії в цілому. Південна Бессарабія – цетериторія, розташована на півдні Одеськоїобласті, у пониззі межиріччя Дністра та Дунаю,відома також під назвою Буджак, Подунав’я,Придунайський край. Його історія викликаєзацікавленість дослідників, адже є маловідомою.

Загальні тенденції економічного життя регі -ону у 1918-1940 рр. вивчають українські науков -ці О.Лебеденко, А. Тичина [7], С. Паламарчук[8], молдавський історик І. Стафі [11] та інші. Цяпроблема відноситься до важливих напряміввітчизняного історичного пошуку, адже вход -ження до складу Румунії суттєво вплинуло настан промисловості, сільського господарства таторгівлі краю. Виходячи з цього, зроблено спро -бу проаналізувати особливості економіч ногорозвитку Південної Бессарабії під час її перебу -вання під владою королівської Румунії.

У результаті Першої світової війни економіч -ний потенціал Румунії збільшився завдяки при -єднаним територіям Буковини, Трансільванії таБессарабії. Однак країна опинилася в стані важ -кої післявоєнної кризи: промисловість і транс -порт були зруйновані, сільське господарстводеградувало, країна страждала від інфляції, цінивиросли. Нафтова промисловість – найприбутко -віша галузь румунської економіки – була під по -рядкована англійському, голландському, фран -цузькому, американському, бельгійському та

італійському капіталу. Державний борг Румуніїпостійно зростав [10, с. 76-77].

Зарубіжні підприємці в перші роки окупаціїмали намір вкладати свої капітали у про -мисловість Бессарабії. У 1918 р. німці збиралисязв'язати залізниці Одеси та Кишинева з Німеч -чиною. У 1919 р. з планами будівництва промис -лових підприємств і залізниць у Бессарабіївиступили англійські підприємці. Тоді ж думкапро будівництво залізної дороги, яка з’єднала бПівдень України й Бессарабії з Італією, виниклав колах італійських монополій [3, с.61]. Орен ду -вати бессарабські залізниці на 25 років нама -галися США, але акції залізниць Півдня Бесса -рабії потрапили до рук французів, які продалиїх англійцям, що утворили англо-бессарабськийсиндикат з експлуатації цих доріг [11, с.198].Проте західні підприємці так і не наважилисявкладати свої гроші в бессарабську промис ло -вість, задовольняючись проведенням вигіднихдля себе торговельних операцій.

Економічний розвиток Бессарабії у міжвоєн -ний період характеризувався застійними проце -сами. Сільське господарство, яке було основ -ною галуззю економіки Бессарабії, перебувалоу хронічній кризі, руйнувалося чисельнимиподат ками [6, с.190–192]. Бессарабія перетво -рилася на аграрно-сировинний придаток коро -лівської Ру му нії, ринок збуту промисловоїпродукції румун ських та іноземних монополій.У Бессарабії діяли торговельні товариства«Імпорт» та «Франко-румунське товаристводля доставки іноземних товарів і продуктів»,які були пов’язані з підприємствами Європи таАме рики [5, с.236]. «Франко-румунське това -риство» збувало в Бессарабії взуття, одяг,нитки, пряжу та інші предмети виробництвафран цузької легкої промисловості. З Марселя

УДК 94 (477.7) «19»

Ганна Вєтрова (м. Ізмаїл)

ОСОбЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКуПІВдЕННОЇ бЕССАРАбІЇ у СКЛАдІ КОРОЛІВСЬКОЇ РуМуНІЇ

(1918–1940 рр.)Досліджується розвиток сільського господарства, промисловості та торгівлі в Південній

Бессарабії у міжвоєнний період.Ключові слова: Південна Бессарабія, Румунія, економічний розвиток, промисловість, сільське

господарство, аграрна реформа, торгівля.

1’2013Ганна Вєтрова

48

прибували судна з рисом, кавою, винами, галан -тереєю, стеариновими свічками тощо [Берез -няков, 280].

З середини 1920-х рр. розпочала свою діяль -ність англо-румунська компанія, яка займаласязбутом мануфактури, виробів з металу, екс -портом сировини. Телефонну техніку, пряжу врегіон постачали американці. У закупівлі йторгівлі хлібом в Румунії пануюче становищезаймав «Союз експортерів зерна», що об'єднуваву 1939 р. 286 торговельних фірм. Провідне місцев ньому належало відомим на світовомухлібному ринку монополіям «Луї Дрейфус і К°»,«Бунге», «Компанія континентале де експорт»,«Експортул череалелор», «Содак» тощо [9, с.17].Промислові товари, які завозилися до Бесса -рабії, збувалися за найвищими цінами, а сиро -вина і хліб скуповувалися за безцінь [5, с.236].Ввезення продукції легкої та харчової промис -ловості з іноземних країн підривало навіть тірештки промисловості краю, які не були зруй -новані війною та вивезені до Румунії.

Бессарабська економіка була відірвана відросійського та українського ринків збуту сіль -сько господарської продукції встановленням ру -мун ським урядом митної монополії на заку -півлю сировини (тютюну, вовни, шкіри тощо).Транспортні шляхи, які зв’язували порти Поду -нав’я з Росією, були позбавлені колишньогонавантаження, їх економічне значення впало.Негативно позначився на економіці розривгосподарських зв’язків краю з Півднем України.Ринки Одеси, Катеринослава, Херсона, Мико -лаєва, Харкова, Києва споживали надлишкифруктів, винограду, вина, тютюну, м’яса, зерна.До Бессарабії ввозилися тканини, сільськогоспо -дарські машини, вугілля, нафта, цукор.

Зв’язки Бессарабії з Європою через Дунайконтролювалися Міжнародною дунайською ко -мі сією, де панували французькі та англійськіпідприємці, що гальмувало промисловий роз -виток [7, с.132]. В значній мірі Дунай, якийраніше пов’язував Росію з країнами Європи таБалканами, втратив своє економічне значення.У запущеному стані перебували порти. Якщо у1920 р. через Ізмаїльський порт було вивезенобільше 73 тис. тонн зерна, то в 1928 р. експортзерна склав лише 9 тис. тонн. До кінця 1920-хрр. вантажообіг Кілійського порту скоротився у4 рази. Вантажообіг Ренійського порту змен шу -вався з кожним роком. Усі вантажі направлялисяв румунські порти, розташовані на правому

березі Дунаю: Галац, Браїлу, Тулчу [4, с.433,482]. Ще більше навігація на Дунаї скоротиласяв роки кризи. Вивіз вантажів через порти Ізма -їла, Кілії та Рені зменшився з 56 929 вагонів до24 273 вагонів, тобто більше, ніж у 2 рази. Особ -ливо вражаючим було зменшення вантажообігув Ізмаїльському та Ренійському портах, Акер -ман ський порт було законсервовано. РуслоДунаю постійно забруднювалося, міліло і Між -народна Дунайська комісія не робила нічого дляйого очистки [10, с.199-200].

У роки румунської окупації в Бессарабії булистворені нові господарські органи: Повітовасільськогосподарська палата м. Четатя-Албе,Ізмаїльська торгово-промислова палата, Управ -ління державного рибальства Ізмаїльськогочетвертого округу в Ізмаїлі, повітові фінансовіадміністрації тощо. Вони відали державнимиземлями, контролювали стан землеробства ітваринництва, організовували роботу агрономіч -них пунктів, сільськогосподарських курсів, зай -малися питаннями розвитку внутрішньої тазовнішньої торгівлі, регулювали ціни на товариі робочу силу, реєстрували торгово-промисловізаклади, слідкували за станом рибальства[7, с.130–131].

Аграрна реформа 1918–1924 рр. фактичновідродила поміщицьке землеволодіння, зміц -нила позиції заможної частини селянства, поси -лила майнову диференціацію на селі [6, с.192].21 лютого 1918 р. вступила в дію «земельнаінструкція», в якій зазначалося про необхідністьзбереження в Південній Бессарабії помі щиць -ких володінь, як найбільш прибуткових госпо -дарств. Селяни з власників землі перетво -рювалися на тимчасових орендарів. Селянизобов’язувалися повернути поміщикам майно,реквізоване в роки революції, та відшкодуватизбитки. Циркуляр №1 дозволяв застосовуватизбройні сили під час впровадження в життяземельної інструкції. Ці два документи сталиосновою запровадженого 15 грудня 1918 р.закону про земельну реформу.

Був створений «Бессарабський земельнийфонд», який складався з відчужених земельвласників, церковних, селянського банку, при -ват них осіб і духовенства, земель міст, інозем -них підданих, які не прийняли румунськогопідданства, земель маєтків, які були орендовані.Загалом відчуженню підлягало понад 1 млн. газемлі. Кожна селянська сім’я мала одержати зцього фонду від 6 до 8 га землі. Наймані

Особливості економічного розвитку Південної Бессарабіїу складі королівської Румунії (1918–1940 рр.)

49

сільськогосподарські робітники землі взагалі неотримували. Отримана селянами земля малаперейти у їх власність тільки після сплативикуп них платежів поміщикам, 20% якихпотріб но було внести одразу, а суму, яка зали -шилась, – у розстрочку протягом 20 років. Якщоселянин не сплачував 2 піврічних внески, земляв нього відбиралася [5, с.238].

За реформою поміщикам залишали не більше100 га орної землі, проте, використовуючи різніприйоми, вони зберегли за собою великі маєтки.За поміщиками залишались усі виноградники йсінокоси, а також землі, призначені під спеці -альні культури (цукровий буряк, городні куль -тури, сади, многолітні трави). Для потребгосподарства з виноградниками, фруктовимисадами та городами поміщикам залишалось щепо 50 га орної землі [2, с.160]. Закон передбачаввідчуження церковних і монастирських земель,але монастирям залишали всі виноградники, атакож земельні ділянки з розрахунку 0,5 га накожного монаха. Розміри земельних ділянок дляцерков не обмежувались [10, с.97].

У 1920 р. був розроблений новий аграрнийзакон. Проведення реформи доручалося спеці -альним земельним комісіям, до складу якихвходили представники сільської адміністрації тазаможні селяни. Селянська біднота не моглавплинути на роботу комісії. Поміщикам повер -талися виноградники, сади, сінокоси, тяглова іробоча худоба, інвентар і садиби. Не дивлячисьна заборону надавати будь-кому більше 100 газемлі, поміщикам виділялися земельні ділянкиу розмірі 800 га і більше, їм також надавалосянеобмежене право вибору ділянки. У результатіреформи більшість поміщицьких земель уПівденній Бессарабії в 1922–1923 рр. буливідновлені. До 1923 р. поміщикам повернули352 619 га орної землі [10, с.99]. З відновленнямпоміщицьких маєтків зберігалася і база длясередньовічних форм господарювання, широкопрактикувалася здача землі в оренду [6, с.192].

Королівськими декретами землею наділялисяофіцери, чиновники бессарабської адміністрації,священики, колишні члени Сфатул Церій. Зе -мель ні наділи осіб цієї категорії в Подунав’їчасто перевищували 100 га. Так, наприклад, уБолграді Олексій Банов мав 133 га землі, МиколаДавидов – 154, Дмитро Желоскон – 206, а ФедірКарамазов – 318 га. Німецьким коло ністам булиповністю повернені їх володіння. Великі земель -ні наділи в Південній Бессарабії отримали

румунські офіцери. Особливо багато офіцерівкоролівської армії осіло в Акерман сь кому повіті.Армійські офіцери і чиновники не оброблялиземлю, а здавали її в оренду [10, с.100].

В той же час реформа не поліпшила стано -вище основної частини селянства. Багато селянбули змушені передати свою землю до загаль -ного розподільчого фонду, а до списків на одер -жання земельних ділянок не потрапили. Інодінавіть включені до цих списків селяни викрес -лювалися з них під різними приводами. У селіСеліоглах Ізмаїльського повіту до реформи зем -лю мали 648 дворів, а в процесі її здійснення 241сім’я залишилася без землі, в селі Спась кому усписки на одержання земельних наділів буловнесено 86 дворів, але у 1922 р. їх зали шилось30, у селі Борисівці зі 197 дворів, занесених усписки, 75 були виключені внаслі док того, щочлени цих сімей займалися від хожим промислом.У 1931 р. в Південній Бессарабії 38 тис. гектарівкращої землі було виділено колоністам, які пере -селилися зі Старого Королівства [10, с.101,207].

По завершенню реформи селяни одержалинаділи недостатні для задоволення їх мінімаль -них потреб. В Кілійському районі земельнийнаділ складав 6 га на сім’ю, а в Ренійському таІзмаїльському – 2–3 га [8, с.7]. В селі ЛаржанкаІзмаїльського повіту з 288 дворів по 1–2 га земліодержав 281 двір, а по 3 га – всього 7, в Соф’я -нах із 168 дворів по 1–2 га одержали 160 дворів,по 3 га – 8, в селі Китай зі 140 селянськихгосподарств декілька сімей отримали 3–6 газемлі, решта – по гектару або взагалі не одер -жали ділянки, в Борисівці переважна більшістьселян залишились без землі, або отримали по1–2 га. В Ізмаїлі та Болграді мешканці, якізаймалися сільським господарством, в серед ньо -му отримали по 1 га зем лі. В цілому в Ізмаїль -ському повіті близько половини земельногофонду перейшло до про мис ловців, офіцерів,представників влади. У 1919–1922 р. розміриселянських володінь у Бессарабії зменшились з1млн. 300 тис. га землі до 681 тис. га, тобтовдвічі [10, с.102-103].

У 1931 р. залишалося ще 367,8 тис. селян сь -ких господарств, які не отримали землі [6, с.192].В роки економічної кризи понад 40 тис. середніхта дрібних селянських господарств Подунав’ястали малоземельними, або взагалі втратили зем -лю [10, с.208]. В 1939 р. зі 107 тис. селян ськихгосподарств Акерманського та Ізмаїль сь ко гоповітів нараховувалося 40 тис. безземельних та

малоземельних [4, с. 57]. В 1940 р. у ПівденнійБессарабії великі землевласники мали 870 тис.га землі [6, с.192].

Спроби румунського уряду створити в Бесса -рабії зразкове модерне сільське господарствозазнали невдачі. Відбулося значне скороченняпосівних площ зернових культур. Площі підпосіви жита у 1920–1928 рр. скоротилися з 149тис. га до 91 тис. Помітним було і падінняврожайності. У 1913–1928 рр. валовий збірпшениці у Бессарабії знизився з 645 тис. до 276тис., кукурудзи з 818 тис. до 475 тис. тонн. В тойже час дещо збільшився валовий збір ячменя тавівса. У Болградській волості Ізмаїльськогоповіту врожайність зернових культур знизиласяз 154,6 тис. пудів у 1901 р. до 79, 3 тис. пудів у1921 р. Валовий збір зернових у 1924 р. упорівнянні з 1917 р. зменшився вдвічі. Скоро -тилися також посіви соняшника, тютюну, цукро -вого буряка, винищувалися ліси [10, с.104–105].У 1928–1926 рр. посіви технічних культур змен -шилися з 230 тис. га до 166 тис. [5, 239].

Загальне погіршення стану сільського госпо -дарства позначилося на зниженні продуктив -ності тваринництва. До 1940 р. в порівнянні з1916 р. поголів'я худоби в Бессарабії скоро -тилося на 30,5%, у тому числі великої рогатоїхудоби – на 37,8%, коней – на 19,3%, свиней –на 48,9%, овець – на 26,7% [6, с.193]. У 1909 –1926 рр. поголів’я волів, свиней та конейзнизилося в Акерманському повіті з 280 тис.голів до 208 тис., в Ізмаїльському – зі 165 тис. до118 тис. [10, с.105]. Нестача тяглової силинегативно позначилася на якості обробітку зем -лі. За 12 років, з 1916 до 1928 рр., поголів’я про -дуктивної худоби скоротилося з 2 213 тис. голівдо 534 тис. або на три чверті. Тільки у 1924 –1928 рр. Бессарабія втратила майже 300 тисячконей і волів – основної тяглової сили в краї[5, с.239]. Селяни потерпали від численнихреквізицій худоби. В селі Нова Торічанка Ізма -їльського повіту за один рік було реквізовано1 500 овець і 300 голів великої рогатої худоби[10, с.106].

У роки світової економічної кризи 1929 –1933 рр. сільське господарство ПівденноїБессарабії переживало важкі часи. Негативновпливали на стан галузі низькі врожаї. Коли у1930 р. на світових ринках різко впали ціни насільськогосподарську продукцію, в краї ціни напродукцію землеробства зменшилися у 4–5разів, і до 1938 р. вони так і не досягли рівня

1929 р. У 1928–1933 рр. ціни на пшеницю,ячмінь, кукурудзу знизилися у 3–6 разів. В Бес -сарабії катастрофічно скорочувалися посівніплощі, наслідком чого стало зменшення врожаївпшениці, буряку, тютюну. У 1930 р. посіви пше -ниці скоротилися до 70% від 1928 р., посівитютюну за роки кризи зменшилися з 9,5 до 2,5тис. га. [5, с.275]. Одним з симптомів кризистало різке зниження поголів’я робочої та про -дуктивної худоби.

Деяке пом'якшення гостроти кризи сталосяпісля 1933 р. За 1935–1939 рр. в Бессарабіїплощі під пшеницю виросли на 153,7 тис. га(2,1%), жито – на 22,3 тис. га і кукурудзу – на99,9 тис. га [6, с.192]. Розширення площ підпшеницю було викликано тим, що уряд Румуніїу 30-х рр. стимулював її вивіз та вивіз пшенич -ної муки на світові хлібні ринки. Уряд підняввнутрішні ціни на продукцію сільського госпо -дарства, і в першу чергу на пшеницю – основнукультуру для експорту. За допомогою «держав -них закупівель», стимулювання експорту випла -тою премій і введенням заборонних мит наввезення, уряду вдалося забезпечити експортцієї культури на світові ринки [9, с.22]. Державанадавала фінансову підтримку великим вироб -никам та експортерам пшениці.

Важливу роль у сільському господарствіБессарабії відігравав румунський та іноземнийкапітал. Так, у другій половині 1930-х рр. посів -ні площі сої в Бессарабії зросли більше ніж в 10разів. Це було пов’язано із діяльністю акціонер -ного товариства «Soia», яке продавало цю тех -нічну культуру в якості сировини для хімічногоконцерну «І.Г. Фарбеніндустрі» [6, с.193].

Найбільш товарні галузі сільського господар -ства краю – садівництво і виноградарство – булине у найкращому стані. До Першої світовоївійни селяни Бессарабії отримували великі при -бутки від продажу свіжих та сухих фруктів,вино граду та вина в Росію, а з втратою росій -ського ринку ці галузі стали безперспективними.Якщо до окупації з Бессарабії вивозилося близь -ко 2 400 вагонів цієї продукції, значна частинаякої припадала на долю Південної Бессарабії, тоу 1926 р. вивіз винограду і фруктів знизився до900 – 1000 вагонів [10, с.112]. У 1934–1938 рр.площі, зайняті садами в Бессарабії, скоротилисямайже на 16 тис. га. Натомість площі вино град -ників в Бессарабії з 1930 до 1938 рр. вирослибільше ніж на 15 тис. га, досягнувши 109 тис. га.Проте погіршилась їх структура. За вказані вісім


50

років площі під найбільш товарними сортамивинограду скоротилися на 20,9 тис. га, тоді якпід низькосортними гібридами вони виросли на36,2 тис. га, досягнувши 80,9% усіх винограднихнасаджень Бессарабії [6, с.193].

Для запобігання процесу деградації виногра -дарства робилися спроби державного втручання.Румунський уряд видав ряд законодавчих актівщодо цього, в тому числі «Закон про захиствиноградарства» (березень 1936 р.) та «Законпро встановлення податку на виноградні насад -ження та викуп гібридів прямих виробників».Однак ці заходи не дали бажаних результатів –площі гібридних насаджень постійно зростали[9, с.28]. Занепад цієї галузі господарства при -ско рювався відсутністю кредитів, посадочногоматеріалу, засобів боротьби зі шкідникамисільськогосподарських культур, високими подат -ками на виноград європейських сортів [5, с.239].Основні плантації винограду були зосередженіу Південній Бессарабії, що згубно відобразилосяна економічному розвитку краю.

Суттєво на стан промислового виробництвавплинула колоніальна політика Румунії щодоБессарабії. У промисловості краю переважалодрібне напівкустарне виробництво. Якщо в1919 р. тут працювало 262 великих підпри -ємства, в 1928 – 196, у 1934 – 212, у 1937 р. –196. Румунські підприємці не були зацікавленніу розвитку промисловості регіону, адже усві -домлювали, що перебування Бессарабії у складіРумунії носить тимчасовий характер. У міжво -єн ний період інвестиції у промисловість Бесса -рабії мали тенденцію до скорочення. У 1919 р.капіталовкладення в бессарабську промисло -вість складали 6,2% від суми капіталовкладеньРумунії, в 1926 – 2,65, а в 1927 – 1,82%. Кредитбув дорогим і переважно мав лихварський ха -рак тер, що негативно позначалося на господар -ському житті краю. Тарифні ставки румунськихбанків складали до 30% річних. Частка Бесса -рабії в промисловому виробництві Румунії неу -хильно зменшувалася [6, с.189, 191].

Високі тарифні ставки на залізничні переве -зен ня, встановлені для Бессарабії, обмежувалигос подарські можливості місцевих підприємців.Вивіз продукції за межі краю або її експорт ста ва -ли збитковими. Наприклад, плата за пере ве зенняодного вагону муки з Бессарабії була майже натретину від тарифів, що діяли на території Руму -нії, а перевезення соняшникової олії коштуваловідповідно на 91–105% дорожч [6, с.191].

Непропорційною була структура промисло -вості Бессарабії. Певне зростання обсягів вироб -ництва відбувалося тільки в харчовій галузі, надолю якої в 1937 р. припадало 92,4% усієїпромисловості. Якщо в 1928 р. доля продукціїтекстильної промисловості складала 5,2%, аметалообробної – 2,8%, то в 1937 р. вона змен -шилася відповідно до 1,5% і 0,8%, а мізернадоля виробництва будівельних матеріалів і шкі -ря ної промисловості скоротилася відповідно від0,2% до 0,06% і від 0,3% до 0,07%. Значнозменшилася також і доля продукції хімічноїпромисловості – від 1,2% до 0,4% [9, с.18]. До1937 р. виробничі потужності підприємств хар -чової, деревообробної, текстильної, будівельної,хімічної галузей через нестачу сировини, паливаі електроенергії працювали на 20–30% [6, с.191].Значно скоротилася кількість підприємств, щопрацювали на експорт (борошномельні, масло -робні, шкіряні).

До окупації в Бессарабії функціонувало май -же 7 тис. підприємств, на яких працювало 8 612робітників. У Південній Бессарабії найбільшимиз них були: кондитерсько-цукеркова фабрика вІзмаїлі, рибозаводи в Ізмаїлі та Акермані, солянікопальні в Ізмаїльському повіті, чавуноливарнийзавод у Тарутино, черепичні майстерні в Акер -ман ському повіті, прядильно-ткацькі підпри -ємства в Сараті, суконно-набивна фабрика вТатарбунарах, пароплавні майстерні в Акерманіі Рені, портові споруди в Ізмаїлі, Рені, Кілії,численні млини, маслоробні та ґуральні. Післяокупації до Румунії було вивезено обладнанняАкерманських трамвайних майстерень і пря диль-ної фабрики, рибоконсервного і горілчаного за -во дів, Тарутинського механічного заводу, Кілій -с ького горілчаного заводу, Ізмаїльської друкарні,Ізмаїльського, Акерманського та Ренійськогопор тів [10, с.107; 7, с.132]. В цілому, до Румуніївивезли обладнання 96 олійниць, 12 шкіряних,9 горілчаних заводів, 3 заводів сільськогосподар -ських знарядь.

Дрібні підприємства, які залишилися в краї,не витримували конкуренції з румунською про -мисловістю. Багато підприємств взагалі не дія -ли, інші – були ліквідовані. Вже в перші рокиокупації в Бессарабії перестали працювати 163підприємства, а кількість робітників скороти -лася на 1069 чоловік [10, с.109; 7, с. 131].

Рибна промисловість Півдня Бессарабії та -кож перебувала у важкому стані. Румунськийуряд заборонив вільний лов риби, дозволений


51


52

місцевим рибалкам ще в 1881 р. за допомогу уперевезенні російської армії через Дунай під часросійсько-турецьких війн. У румунські часибули введені обмеження щодо рибного лову наДунаї, Чорному морі, Дністровському лимані.До окупації переважна більшість дунайськихоселедців та іншої риби, виловленої в Дунаї таЧорному морі, йшла в Росію та за кордон черезОдеський порт. Втрата цих ринків спричинилакризу галузі. Рибні промисли румунські властіпродавали відкупникам, у яких рибалки оренду -вали їх за високу платню [10, с.109–112].

Румунські, західноєвропейські та американ -ські підприємці не ввозили в Бессарабію зна -ряддя виробництва, сировину. У результатіцього бессарабські підприємці направляли своїзусилля на розвиток дрібної сільськогосподар -ської промисловості. У містах і містечках поча -ли створюватися дрібні підприємства із обробкишкір та вовни, варіння мила, виробництвадомотканих сукон, олії тощо [1, с.39].

Світова економічна криза 1929–1933 рр. нега -тивно позначилася не лише на сільськомугосподарстві, а й на розвитку промисловостіБессарабії. Через падіння цін на нафту та сіль -ськогосподарську продукцію закривалися сотніпідприємств. Перестали працювати Тарутинськата Татарбунарська трикотажно-суконні фабрики,Ізмаїльський пивоварний завод та лісопильні, нена повну потужність працювали Акерманськийконсервний та Ренійський лісопильний заводи,ще більше занепали Ренійський, Ізмаїльський таКілійський порти [7, с.134; 10, с.198-199].

Перші позитивні зрушення в соціально-еко -номічному житті країни спостерігаються зсередини 1930-х років. Певному пожвавленнюв промисловості сприяли зростання попиту нарумунську нафту та успішна економічна полі -тика румунського уряду. У 1934 р. на посадупрем’єра в Румунії було призначено лідера«младо-лібералів» Георге Тетереску. Він про -вадив у життя програму, яка надала значнийімпульс розвитку національної економіки, особ-ливо промисловості. Уряд підтримував митнийпротекціонізм, видачу кредитів новим підпри -ємствам. Особливу увагу було приділено зброй -ним силам, які були модернізовані. Було досяг -нуте значне економічне зростання, в ре зуль татічого в 1937 р. рівень виробництва в Ру мунії під -вищився на 70% у порівнянні з 1932 р., а на ці -ональний дохід виріс на 60% [12, c.207]. Буду -валися та ремонтувалися транспортні магістралі:

Татарбунари – Тузли – Будаки – Бугаз, залізницяАкерман – Бугаз, магістраль від Хотина доІзмаїла. Були споруджені аеродроми в Кагулі,Сараті і Акермані. В Бендерах стали здійсню -вати ремонт літаків. Значною мірою це зумов -лювалось нарощуванням Румунією своєї мілі -тар ної сили для боротьби з СРСР [7, с.134].

Однак, незважаючи на досить вдалу еконо -мічну політику румунських лібералів, Бесса -рабія переживала кризу. Наприкінці окупацій -ного періоду її промисловість перебувала уза не паді. В румунських офіційних звітах за1938 р. вказано: «…вся бессарабська промис -ловість, страждає від... відсутності палива, якенеобхідно привозити з віддалених районів,від сутності сировини (окрім сільськогоспо дар -ської), дорожнечі транспорту, відсутності капі -талів... Не витримавши конкуренції промис -ловості інших галузей, які перебуваюсь увигід ніших умовах…деякі підприємства при -пи нили виробництво (спиртозаводи і пивза -води), інші ж (шкіряні заводи) знаходяться нашляху до ліквідації або вже ліквідовані (три -котажна фабрика в Кишиневі)» [9, с.21].

Наприкінці 1930-х рр. питома вага про мис -лової продукції в сукупному продукті Бессарабіїскладала лише 2-3% проти 20% напередодніПершої світової війни. У 1937 р. в окупованомукраї на душу населення припадало промисловоїпродукції в 7 разів менше, ніж у Румунії, в 84рази менше, ніж в Англії. Руйнація виробничихсил краю спричинила скорочення рядів робіт -ників, чисельність яких у великому виробництвів 1925–1937 рр. зменшилася з 5,4 тис. до 3,5 тис.Занепад промисловості спричинив занепад міст,населення яких за 1918–1939 рр. скоро ти лося на14,4% [6, с.192].

Отже, основна галузь економіки краю –сільське господарство – в роки окупації пере -бувала в скрутному становищі. Незважаючи народючі землі, сприятливі кліматичні умови,зернове господарство знаходилося майже впостійному застої. Це стало наслідком низькоготехнічного рівня сільськогосподарського ви -роб ництва, нестачі інвентаря, тяглової сили,відсталої агротехніки. Промисловість краюстраждала від засилля іноземних товарів, не -стачі кредитів та інвестицій, демонтажу під -приємств. Застійні явища в промисловості тасільському господарстві краю були пов’язані звтратою Дунаєм свого колишнього економіч -ного значення.


53

Анна Ветрова

Особенности экономического развития Южной Бессарабиив составе королевской Румынии в 1918–1940 гг.

Исследуется развитие сельского хозяйства, промышленности, торговли в Южной Бессарабии в составекоролевской Румынии (1918 – 1940 гг.).

Ключевые слова: Южная Бессарабия, Румыния, экономическое развитие, промышленность, сельскоехозяйство, аграрная реформа, торговля.

Anna Vetrova

The economical development of South Bessarabia under Romanian ruleduring years of 1918-1940

The development of agriculture, industry and trade in South Bessarabia under Romanian rule during years of1918-1940 is studied here.

Key words: South Bessarabia, Romania, economical development, industry, transport, agriculture, agriculturalreform, trade.

1. Александри Л.Н. Бессарабия и бессарабскийвопрос / Лев Николаевич Александри – М.:Госиздат, 1975. – 104 с.

2. Березняков Н.В. Борьба трудящих Бесса рабиипротив интервентов в 1917–1920 гг. / Нико лайВасильевич Березняков; [под. ред. И. М. Раз гона].– Кишинёв: Госиздат Молдавии, 1957. – 316 с.

3. Дольник А. Бессарабия под властью румын -ских бояр (1918–40 гг.) / А. Дольник – М.: Госполит -издат, тип. «Красный пролетарий», 1945. – 175 с.

4. История городов и сёл УССР: в 26 т. / главн.редкол. Тронько П.Т. (голова) [та ін.]. – К.: Главнаяредакция УСЭ, 1978. – Т.: Одесская обл. – 1978. –866 с.

5. История Молдавской ССР: в 2 тт. – Т. 2: ОтВеликой Октябрьской социалистической рево лю -ции до наших дней / отв. ред. С. П. Трапезников. –Кишинев: Картя Молдовеняскэ, 1968. – 814 с.

6. История Республики Молдова. С древнейшихвремен до наших дней / [ред. кол. В.Е. Андрущак,П.А. Бойко и др.] – Ch.: «Elan-Poligraf», 2002. –360 с. – (Асоциация ученых Молдовы им. Н. Ми -леску-Спэтару)

7. Лебеденко О.М. Українське Подунав’я: мину -ле та сучасне: [навчальний посібник] / О.М. Лебе -денко, А.К. Тичина. – Одеса: Астропринт, 2002. –208 с.

8. Паламарчук С.В. Измаильский уезд и городИзмаил в 30-е годы ХХ века / С.В. Паламарчук //Курьер недели. – Измаил, 2011. – № 23. – С. 7

9. Платон В.П. Против фашизма, за воссое ди -нение с Советской Родиной (1934–1940): Револю -ционно-освободительная борьба трудящихся Бес са -рабии в период наступления реакции и фашизма /Василий Поликарпович Платон. – Кишинев: КартяМолдовеняска, 1983. –192 с.

10. Смішко П.Г. Боротьба трудящих Приду -найських земель за возз’єднання з УРСР (1917–1940 рр) / П.Г. Смішко. – Львів: Вид-во Львів -ського університету, 1969. – 260 с.

11. Stafi Ion. Spovedanile Basarabiei / Ion Stafi. –Ed. a 3-a, revazuta si adăugită. – Ch.: Bons Offices,2007. – 364 p.

12. Фролов Н. Аграрные отношения в буржу -азно-помещьичей Румынии / Н. Фролов. – Киши -нёв: Госиздат Молдавии, 1958. – 285 с.


w!!!

До 160-річчя з дня народження

Миколи Аркаса

Вже декілька десятиліть постать МиколиМиколайовича Аркаса (1853-1909) знаходитьсяу центрі уваги українських дослідників. Вивча -ється його життєдіяльність, творчий доробок,місце у хвилеподібних процесах українськоговідродження. Проте залишається відкритимпитання про професійні навич -ки М.М. Аркаса. Адже в істо -рію він увійшов як автор опери«Катерина» – першої опери насюжет Т.Г. Шев ченка, книги«Історія України-Русі» – пер -шого популярного ілюстро -ваного видання з історії Укра -їни. Крім того він заснувавпер шу на Півдні України по -чат кову школу з українськоюмовою навчання та став фунда -тором Миколаївського това -риства «Просвіта».

Лише один перелік діяль -ності М.М. Аркаса, з одногобоку, викликає подив своїмрізно маніт тям і розпороше -ністю інтересів, з другого –ге не рацією саме культового продукту.М.М. Аркас першим в Україні репрезентувавтвори загальнонаці онального й історичногозначення. Та чи мала змогу особистість безфахової освіти та певних навичок долучитися дотаких мас штаб них про ектів. І що самепереважає у них – глибокий професіоналізм чиширокий патрі отизм?

Звернемося до історичної постаті М.М. Арка -са і розглянемо її у громадському та приватномужитті, зробивши спробу прояснити поставленезапитання.

Аркаси прибули до Миколаєва у 1794 р. зГреції, рятуючись від турецького геноциду.Покинули місто у 1919 р., рятуючись від біль -шовицьких утисків. 125 років вони проживали уМиколаєві і залишили достатньо великий родин -ний архів. В основному він зосе реджений у

Миколаївському обласному кра -є знавчому музеї та Дер жав номуархіві Мико лаївської області.Частка родинного ар хіву потра -пила до Київського державногомузею театраль ного, музичногота кіномис тецтва України. Лис -ти до ви датних діячів україн -ської культури зберігаються вІнсти туті рукопису наці ональ ноїбіблі отеки України імені В. Вер -над ського. Матеріали, зібраніЛ.С. Кауф маном, авто ром пер -шої монографії про М.М. Арка -са, опинилися у Цен т ральномудержавному музеї-архіві літера -тури і мистецтва України.

Постать М.М. Аркаса до стат -ньо повно висвітлена у літе ра -

турі. Перш за все, це вже згадана книга Л.С. Кауф -мана [1], дослідження В.Г. Сарбея, в яких впершеАркас розглядався не лише як композитор, але йяк історик [2]. Поглибив і роз ширив проблему до -слідження творчого спад ку історика В.І. Улья нов -ський [3]. Автором дру гої монографії, присвя че -ної життє діяльності М.М. Ар каса став В.П. Шква- рець [4]. Розкрила творчу аркасівську лабораторіюпри роботі над книгою «Історія України-Русі»І. Ста ро войтенко [5]. Було захи щено три дисер та -ції з історії, політології та педа гогіки, що розгля -дали різні аспекти діяльності М.М. Аркаса [6].

55

УДК 94 (477) «Аркас»

Тетяна Березовська (м. Миколаїв)

МИКОЛА АРКАС у ВИМІРІМІЖ ПРОФЕСІОНАЛІЗМОМ ТА ПАТРІОТИЗМОМ

У статті розглянуто проблему співвідношення у творчому спадку М.М. Аркаса,композитора, історика, громадського діяча, професійних і патріотичних засад. Проаналізованожиттєдіяль ність М.М. Аркаса та виявлені основні чинники, що вплинули на формування йогосвітоглядних уявлень і врешті сприяли становленню у представника грецького роду українськогоменталітету.

Ключові слова: композитор, історик, опера, професіоналізм, патріотизм, світогляд, родинністосунки, приватне життя, громадська діяльність.

Отже, аркасівська тема широка, невичерпна,і ще багато дослідників будуть звертатися до неї.Ми ж, приступаючи до висвітлення творчоїдіяльності М.М. Аркаса, з’ясуємо до якої родинивін належав і як формувалися його світоглядніуявлення, бо парадокси у життєдіяльності цієїнепересічної особистості починаються вже зсамого її походження. Адже Аркас знаний яквидатний діяч українського відродження, запоходженням був греком і належав до славно -звісного грецького роду Аркасів. У чому жсправа, які трансформації відбулися у свідомостіюнака, що перетворили його на палкого патріотаУкраїни?

Відповідь начебто лежить на поверхні: матиМ.М. Аркаса була донькою полтавського козаць -кого полковника і виховувала сина в україн -ському дусі, співала українських пісень, бавиларідною мовою тощо. І знов виникає питання: ачому саме Микола схопив материнське укра -їнство, а його брати Костянтин і Володимир цимякось не перейнялися? Спробуємо відпо вісти наце питання, не занурюючись в емпірії духу, абазуючись на родинному листуванні, з якоговитікає, що стосунки між Миколою та йогобатьком були дуже непростими. Син намагавсявсе робити поперек його волі.

Микола Андрійович Аркас (1818-1881), адмі -рал, генерал-ад’ютант імператора Олександра ІІ,головний командир Чорноморського флоту іпор тів був надзвичайною особистістю. Синнікому невідомого грека-емігранта, він пройшовшлях від юнги до адмірала завдяки власнимособистісним якостям, енергійності, рішучості,організаторським здібностям, відповідальності.Цілісна натура адмірала не в змозі буласприйняти юнацькі пошуки і рефлексії сина. ВсіАркаси за традицією служили на флоті. Як нелюбив Захарій, старший брат М.А. Аркасаісторію й археологію, скільки б не друкувавнаукових праць, але все одно вийшов у відставкуу чині контр-адмірала [7]. Що вже казати прорешту Аркасів. Всі вони були гідними офіце -рами Чорноморського флоту. Навіть М.М. Аркасна початку ХХ ст. примусив своїх синів протиїхньої волі до навчання у Морському кадет -ському корпусі.

Але сам М.М. Аркас пішов проти родинноїтрадиції, бо з самого дитинства протистоявбатьківській волі. Два сильних характеризіштовхувалися у взаємних звинуваченнях. Щобподратувати батька Микола вдавався до відвер -

того епатажу, носив селянський одяг, товаришу -вав винятково з селянськими хлопцями. Натретьому курсі університету взагалі вирішиводружитися з селянською дівчиною Яриною. Неважко зрозуміти, що з цього нічого не вийшло ідівчина вже через рік зайняла почесне третємісце у донжуанському списку студента Аркаса.

Мати М.М. Аркаса Софія Петрівна намага -лася пригасити сімейний конфлікт. Доводиласинові, що ніколи б не могла покохати чоловікабез честі, що називати батька царським сатрапомнегідно дворянського нащадка. Але все буломарно. Син продовжував приголомшуватибатьків перспективами на майбутнє у виглядісільського чабана чи актора театральної труписвого кума М.Л. Кропивницького [8].

Як би там не було, але М.А. Аркас пішовназустріч сину і дозволив навчатися у новоство -реному Новоросійському університеті в Одесі.Микола закінчив природознавче відділенняфізико-математичного факультету. Судячи зприватного щоденника за 1875 р., навчаннямюнак не переймався. Про випускні іспити згадаву травні і почав «зубрити як скажений». Протезі сторінок щоденника дихає коханням, лірикоюта літературними спробами.

Потужний народний стрижень допомагавмолодому Аркасові миттєво відчувати фальш іпорожнечу псевдо інтелігентських сентенційодеських аристократичних гуртків. Поступовоколо його студентського спілкування повужчало.У ньому лишилися лише Старови та Кропив -ницькі. З іншими виникали непорозуміння:«Полаявся з Диком за Україну», – писав майбут -ній автор «Історії України-Русі» [9].

1’2013Тетяна Березовська

56

Обложка рукописиН. Аркаса «История

УкраиныРуси»

Краківське виданнякниги М. Аркаса

«Исторія України-Русі. 1912

У студентські роки особливо яскраво вияви -лась ще одна риса Аркаса, яка у майбутньомупринесе йому славу мецената. Це ні з чимнезрівняна турбота про інших. Сам дуженевибагливий, він всі отримані з дому грошіроздавав тим, хто просив у нього допомоги.Матеріальні прояви побуту його зовсім незаймають. Чай з хлібом – це його звичайнийобід. Відсутність грошей не пригнічувалаюнака: «Витяг гаманець, а останні 20 копійоквипали і кудись закотилися. Довелося йтипішки» [9].

Адмірал, до якого доходили чутки про митар -ства сина, вчинив круто: він особисто сплативвесь пансіон сина у готелі, висилаючи лишекрихту грошей на дрібні кишенькові витрати.Микола був у розпачі, адже це заважало йомудопомагати злиденним. Щоб не дати синовіздійснювати його прожекти щодо богемногомайбутнього, батько після закінчення універ -ситету все ж таки призначив його на морськуслужбу. М.М. Аркас обіймав посаду ад’ютантаголовного командира Чорноморського флоту іпортів, а головним командиром був його батько.

Служба М.М. Аркаса на флоті припала наросійсько-турецьку війну 1877-1878 рр. Йомудоводилося виконувати відповідальні дорученняу зоні військових дій, за що він отримав урядовінагороди. Після смерті батька у 1881 р. пройшлоще 17 років перш ніж М.М. Аркасу вдалося пітиу відставку. Дев’ять років до 1895 р. Микола Ми -колайович обіймав посаду почесного миро во госудді. У 1899 р. йому присвоїли чин стат ськогорадника, в якому він і закінчив свою служ бовукар’єру, що тривала 24 роки. М.М. Аркас мавурядові відзнаки: Ордени Святої Анни та Ста -ніслава ІІІ ступеня, медалі у пам’ять росій сько-турецької війни та царювання Олександра ІІІ.

Першою великою справою М.М. Аркаса, щоодразу поставила його у ряди видатних діячівукраїнської культури, була опера «Катерина».Аркас, не маючи спеціальної музичної освіти,створив першу оперу на сюжет Т.Г. Шевченка.Це був не стільки творчий акт, скільки відгуксправжнього патріота на потребу створеннянаціональної сцени. Микола Миколайович пре -красно усвідомлював відсутність професій ноговолодіння композиторською технікою. Він не

Микола Аркас у вимірі між професіоналізмом та патріотизмом

57

М. Аркас серед самодіяльних акторів товариства «Просвіта» м. Миколаєва. Фото 1900-х років

мав змоги звернутися до таких музичних жанрів,як симфонія. Але музика для нього була непросто хобі меломана, а засобом рішеннязавдань загальнонаціонального значення. Віннамагався говорити з народом мовою музики унайбільш доступних для сприйняття формах –вокальному жанрі.

Оскільки М.М. Аркас не володів професійноні основами композиції, ані аранжуванням, тому,як клавір, так і його оркестровий варіант редагу -валися і готувалися за допомогою професійнихмузикантів. Клавір опрацював одеський музи -кант П.І. Молчанов. Кілька варіантів оркест -ровки здійснили С.І. Зельцер, миколаївськийскрипаль і диригент; Ф.І. Воячек, викладачКиївського музичного училища; І.В. Прибик,диригент Одеської опери. Лібрето опери «Кате -рина» Аркас написав сам, а для роботи надклавіром довелося залучати професійних музи -кан тів. У цьому зв’язку виникає питання,наскіль ки «Катерина» була наслідком самостій -ної роботи композитора? Фахівці відповідаютьоднозначно: «загальний план твору, його тема -тична побудова, його яскраві мелодії, народнийколорит музики – все це продукт творчої фанта -зії композитора» [10]. У свою чергу зазначимо,що вимір патріотичний значно превалює надвиміром професійним. М.М. Аркас цілкомсвідомо йшов на створення дорогого проектузагальнонаціонального масштабу. І дійсно, вінстворив культову для свого часу оперу.

Працювати далі у тому ж жанрі М.М. Аркасбільш не мав змоги. Інсульт позбавив повно -цінної діяльності праву руку. До того ж початокХХ ст. ознаменувався потребою у популярнихісторичних виданнях для народу. М.С. Грушев -ський працював над таким виданням і шукавкошти на його видання.

Задуми написати власну історію України уМ.М. Аркаса спочатку були дуже скромними.Бажалося написати книжку для домашніх по -треб, а саме для навчання онука Миколи. Протеситуація вийшла з-під контролю. Аркас настіль -ки захопився своїм новим заняттям, що з голо -вою занурився у роботу.

Додамо лише, що для видання своєї «Історії»,Аркас взяв кредит у 10000 руб., яку родинапотім виплачувала до 1911 року. Редакторомкниги став В.М. Доманицький.

Приступаючи до написання своєї праці,М.М. Аркас не мав ніякого професійного до -свіду наукової діяльності. Ним не було написано

жодної статті, не підготовлено жодної публікації.Природознавчо-науковий профіль його освітиобумовив відсутність асоціативного історичногополя, що перешкоджало наявності необхідноїлогіки для порівняльно-історичного аналізу.Уявлення автора про періодизацію історії і проінтерпретацію тих чи інших фактів носятьяскраво виражений особистісний, емоційнийхарактер.

«Історія України-Русі» охоплює історичнийпростір з VІ–ІV ст. до н.е. по 1907 р. Авторподіляє його на 9 самостійних періодів:

Скіфо-сарматськийКиївський (до 1170 р.)Галицький (1087-1340)Литовський (1320-1501)Польський (1501-1647)Гетьманський (1647-1663)Руїна (1663-1687)Московський (1687-1764)Україна під владою Російської та Австрій -

ської держав (1764-1907).У періодизації Аркаса відсутній розділ про

первісний лад, що наштовхує на думку про те,що автор або був переконаний у гіпотезі щодоавтохтонності українського населення, або немав достатньої кількості матеріалу длявисвітлення цієї доби.

Своєрідність хронології аркасівської «Історії»полягає у чітко окреслених датах (Польськадоба – 1501-1647), тоді як у інших істориківперіоди округляються століттями. Основоюметодології стало розглядання процесів, якімали свій поча ток і завершення у даномуперіоді, а критеріями стали факти, які свідчилипро стабільність існування суспільства і держав -ного устрою. Так, наприклад, Аркас обмеживрамки Київської доби 1169 роком, коли Київбуло зруйновано Суздальською армією АндріяБоголюбського, професійні ж історики (М. Гру -шев ський, О. Єфименко та ін.) бачили кінецьцього періоду у 1240 р., коли його зруйнувалитатари. Проте всі професіонали говорять про те,що після суздальського роз грому київськийпрестол був символом першості удільних князіві володіння ним у політичному розумінні не булофункціональним. Тобто Київська Русь для Арка -са вже перестала бути державним утворенням.Цим критерієм Аркас користувався у своїйроботі.

Друга особливість подання матеріалу у ро бо -ті – гіпертрофічна персоніфікація, з доклад ними


58

біографіями, психологічними і літератур нимипортретами політичних і духовних лідерів, зякими автор пов’язує вітчизняну історію.

Усі сучасники-рецензенти відзначали наяв -ність у роботі інтуїтивної внутрішньої логіки,проте, на наш погляд, автор користувався лишепочатками порівняльно-історичного аналізу.У книжці багато легенд і міфів, які виклада -ються прямо – без висвітлення суперечливихфактів і подій, що сильно деформують відомілегенди і бувальщини. Хоча, з іншого боку,такий підхід цілком відповідав неороман тич -ному напряму тодішньої історіографії, що бувдосить поширеним в Європі. Окрім того, вумовах незадовільного ста -ну української й історичноїсамосвідомості, саме вінміг мати позитив ний твор -чий вплив. Тому Аркас,мож ливо, зумисне йде шля -хом міфотворення, щоб утакий спосіб про класти міс -ток між свідо міс тю люд -ності певної доби і своїмисучасниками. Така сама тен -денція, до речі, спо стері -галася у творчому до роб куодного з рецен зен тів Арка -са, а саме В.К. Липин ського.

Істотним методоло гіч нимупущенням, на наш погляд,є повна відсутність еконо -міч ної історії: розвиткуре месел, сільського госпо -дар ства, промислів, про -мис ловості, форм земельноївласності і фінансів. Проте,слабка зовнішня логіка ви -кладення, з горою компен сувалася авторськоюінтуїцією й емоційністю тексту. «Історія»Аркаса стала культовою книж кою, тобтосамостійним об’єктом історичного вивчення.Він попав у саму точку! Те, що народ хотів іжадав читати – він прочитав!

Це сталося тому, що вся тривала історіяукраїнської нації наскрізь трагічна. Вонаскладалася таким чином, що народ доріс допрямої постановки питання: «Хто ми, чиї минащадки?» На побутовому рівні етнічнаіндивідуальність, не дивлячись на тотальнуасиміляційну політику імперської Росії, існу -вала, але ніхто її у популярну концепцію не

оформляв. Аркас перший це зробив і залишивсяв історії України.

М.М. Аркас в «Історії України-Русі» постійнозакидає читачу думку, що українське суспіль -ство історично готове жити в умовах широкоїдемократії, індивідуальної свободи особистості,але для цього необхідні всі умови і атрибутинезалежної держави. Історик справедливостверджував, що конституція 1710 р. ПилипаОрлика була праобразом всіх демократичнихконституцій західних демократій, що виниклинаприкінці XVIII – початку ХІХ ст. Аркас уподробицях не затримувався на механізміпротиваг між окремими гілками влади у

Конституції, але відзначавнаявність основнихправових демократичнихпринципів: рівність всіхперед законом, верховністьзакону, все що дозволенозаконом, те не забороненосуб’єкту правовідносин.

Історика неможливо зви -нуватити у тому, що вінсвій правовий ідеал, якийлежав у площині Амери -канської Конституції Тома -са Джеферсона, механічнопереносив на українськийісторичний ґрунт. Це бувта лановитий прийом пере -конаного патріота, лібе ра -ла, який всіма своїми си ла -ми намагався прискоритипро цес формування наці -ональ ної само свідо мості інад бання народом своєї на -ці ональної ідеї.

Який же аспект пере важає в «Історії України-Русі» М.М. Аркаса, професійний чи патріо тич -ний?

Майже всі рецензенти висували значну кіль -кість конкретних зауважень, щодо періодизаціїподій, висвітлення окремих сюжетів, прямихпохибок методики використання джерел,ілюстрацій тощо. З іншого боку, це була першазагальна і популярна українська історія, розра -хована на широкі верстви українства. Її значеннямає бути поставлено у площину розвиткунаціонально-визвольного руху, у боротьбу заукраїнську ідею, піднесення національної само -свідомості найширших верст народу.

Микола Аркас у вимірі між професіоналізмом та патріотизмом

59

М. Аракас з онуком Миколаєм

Підсумовуючи, зазначимо, що вимір патрі -отич ний значно перевищував у творчому дороб -ку М.М. Аркаса вимір професійний. Значенняопери «Катерина» полягає не в її музичнихдостоїнствах, а в ідейному змісті самої її сут -ності. «Катерина» була не стільки явищем укра -їн ської музики, скільки втіленням патрі отич нихідей Аркаса та засобом боротьби за українськусправу. Книга «Історія України-Русі», з точкизору історіографії, була проста і невибаглива:

дати широким верствам україн ського населеннязагальний популярний нарис національної істо -рії і тим пробудити у них почуття українства,долучити до боротьби за втілення українськоїідеї. Книга М.М. Аркаса, з огляду на це, не моглаі не була видатним явищем української історіо -графії. Вона стала цеглиною у духовних під -валинах буття українського народу, який пра -гнув на початку ХХ ст. набути спільну історичнупам’ять.


60

Татьяна Березовская

Николай Аркас у измерении между профессионализмом и патриотизмом

В статье рассматривается проблема соотношения в творческом наследии Н.Н. Аркаса, композитора,историка и общественного деятеля, профессионализма и патриотизма. Анализируется жизнедеятельностьН.Н. Аркаса и выявляются основные компоненты, что способствовали формированию его духовного космосаи становлению у представителя греческого рода украинского менталитета.

Ключевые слова: композитор, историк, опера, профессионализм, патриотизм, мировоззрение, семейныеотношения, частная жизнь, общественная деятельность.

Tatiana Berezovska

M.M. ARKAS: THROUGH THE CORRELATION BETWEEN PROFESSIONAL AND PATRIOTIC

The article examines the issues of rating the professional and patriotic constituents in the creative legacy ofM.M. Arkas, - the composer, historian and social activist. By researching into the life of M.M. Arkas, the author un-covers the key factors and events that influenced the formation of his spiritual cosmos and thus eventually conducedto moulding the Ukrainian mentality in a member of the Greek kinship.

Key words: composer, historian, opera, professionalism, patriotism, view of life, family relations, private life,public work.

1. Кауфман Л. М.М. Аркас. Нарис про життя ітворчість/ Л.С. Кауфман. – К.: Держ. вид.образотв.мист., 1958.

2. Сарбей В.Г. М.М. Аркас і його «Історія Укра -їни-Русі» / В.Г. Сарбей // УІЖ. – 1991. – №5. –С.89-95.

3. Ульяновський В. Микола Аркас, «ІсторіяУкраїни-Русі» і Михайло Грушевський / В. Улья -нов ський // Історія, історіографія, джерело знав -ство: історичний збірник. – К., 1996. – С.17-25.

4. Шкварець В.П. Микола Миколайович Аркас.Життя, творчість, діяльність / В.П. Шкварець. –Миколаїв-Одеса, 2002.

5. «Історія України-Русі» у листуванні МиколиАркаса з Василем Доманицьким. 1906-1909 рр. /Упорядкування, вступ та коментарі І. Старовой -тенко. – К.: «Темпора», 2009.

6. Андріяш В.І. Внесок М.М. Аркаса у розвитоксуспільно-політичної думки України: автореф.дис… к.політ.н.: 23.00.01 «Теорія та історія полі -тичної науки» / Вікторія Іванівна Андріяш. –

Ми ко лаїв, 2004; Березовська Т.В. Рід Аркасів: про -сопографічний портрет на історичному тлі доби:дис… к.і.н.: 07.00.01 / Тетяна Всеволодівна Бере -зовська. – Одеса, 2004; Шарата Н.Г. Педаго гічніідеї та просвітницька діяльність М.М. Арка са:дис… к.пед.н.: 13.00.01 / Наталя ГригорівнаШарата. – Кіровоград, 2009.

7. Аркас З. Описание Ираклийского полу -острова и древностей его. История Херсонеса /З.А. Аркас. – Николаев, 1879.

8. Лист С.П. Аркас до сина Миколи в Одесу //Фонди Миколаївського обласного краєзнавчогомузею. – Д-9952.

9. Щоденник М.М. Аркаса за 1875 рік // ФондиМиколаївсько обласного краєзнавчого музею. –Д-8882.

10. Авраменко С.М. Національні основи опериМ.М. Аркаса «Катерина» / С.М. Авраменко // Дже -рела духовності. Науково-практична конференціядо 140-річчя М.М. Аркаса. – Миколаїв, 1993. –С.14-17.


61

На стрімкому березі над широким розливомвод Дніпро-Бузького лиману, неподалік відпівденної околиці Миколаєва, розташоване неве -лике село Стара Богданівка. Місце тут для життязручне і придатне. Полога балка, наявністьпідземних вод і струмків, берег лиману. Все це,у всі часи, сприяло заселенню цих місць. У сере -дині ХVIII століття утворилося у цих місцяхневелике татарське поселення з милозвучноюназвою Діреклея, або Дереклея, по імені пологоїбалки, в якій розташоване селище. Що булоназвано раніше – поселення чи балка – вже відо -мим ніколи не буде, але коли на початку ХIХсто ліття селище змінило свою назву, то зміня ла -ся і назва балки. Походження назви Дереклея –від тат. «Дерек» – дерево, ліс і суфікса «лі»,тобто «Лісисте місце», «гай». Можливо, у балці,де розташоване село, був гай [1].

29 грудня 1791 року між Російською імперієюта Османською імперією був підписаний Яссь -кий мирний договір, який завершив черговуросійсько-турецьку війну 1787-1791 років. Дого -вір закріпив за Росією все Північне Причорно -мор’я, включаючи Крим, підсилив її політичніпозиції на Кавказі і Балканах, але найважливішедля нас – до Росії відійшли землі між ПівденнимБугом і Дністром, по якому було встановленоновий кордон. У результаті в розпорядженніросійської влади виявилися значні земельніресур си, якими Катерина II щедро обдаровувалаяк наближених, так і тих, хто відзначився уросійсько-турецьких війнах.

Саме таким героєм «турецьких баталій» бувдійсний статський радник обер-штер-крігс-комісар Чорноморського флоту Петро Григоро -вич Богданόвич (1763-1834). Він походив з

козацької старшини, т.зв. «шляхетсько-старшин -ського роду» Чигиринщини, служив у Полтав -сь кому полку. Предки згодом переїхали на Пол -тав щину (швидше за все, після знищення Січі).Про близький зв’язок з вищою командною елі -тою Війська Запорізького свідчать історичніреліквії, що зберігала родина, і були складені щеІ. Мазепою, І. Скоропадським, К. Розумовським.Історики вважали, що Богданόвичі під час росій -сько-шведської Північної війни (1700-1721 рр.),у 1709 р. не пішли з І. Мазепою, а залишилися набоці Москви.

Відзначившись у російсько-турецькій війні,Петро Богданович отримав у своє володіння в1791 р. землі сьогоднішньої Старої Богданівки іпочав заселення земель вихідцями з централь -них малоросійських губерній і вільними запо -різь кими козаками, звільненими від військовоїслужби.

З південної сторони Дерекліївської балки напочатку ХІХ ст. оселилися болгари, у результатічого ця частина села отримала місцеву назву«Болгарка». Саме тому найчисельнішими прі зви -щами з тих пір лишилися Жело, Христо, Ганчо,Стамови, Іванови, Мавродії та Деми раки [2].

Довгий час (з кінця ХVIII ст. до 1810-х років)П.Г. Богданович служив при Конторі Головногокомандира Чорноморського флоту радником зпровіантської частини, керуючим лічильної екс -пе диції чорноморських флотів і т.д. Був нагород -жений орденами Св. Анни 2 класу і Св. Володи -мира 4 ступеня [3]. Похований у заснованій нимусипальниці Богданόвичів на старому цвинтарім. Миколаєва (його усипальницю у 2011 р. вия -вила на миколаївському некрополі відомий крає -знавець Тетяна Губська) [4].

УДК 908+94 (477.7)

Олександр Тригуб ( м. Миколаїв)

АРКАСІВСЬКА ПЕРЛИНА(сторінки історії села Стара богданівка)*

Стаття розкриває історію села Стара Богданівка, колишнього маєтку відомої на Миколаївщиніродини Аркасів. Саме у цьому селі народився відомий композитор, культурний і громадський діяч,історик Микола Аркас.

Ключові слова: Стара Богданівка, родина Аркасів, Микола Аркас, Миколаївщина

* Стаття написана у 2012 р. у рамках оновлення проекту «Історія міст і сіл України: Миколаївськаобласть», який реалізовує Миколаївська обласна організація Національної спілки краєзнавців України (здетальнішою історію села можна ознайомитися на сайті www.mosk.mksat.net)

1’2013Олександр Тригуб

62

Двічі був одружений: перший раз на ПарасціПетрівні Зайцевській (1769-1817 (?)), другий –на Єфросинії Іванівні Кузнєцовій (уродженійБогдановій) (1784-1862), від якої у нього булодві дочки – Любов Петрівна (у шлюбі Карабчев -ська) і Софія Петрівна, яка стала згодом дружи -ною Миколи Андрійовича Аркаса.

20 серпня 1850 року відбулося весілля Мико -ли Андрійовича та Софії Петрівни. Весільнимбатьком став адмірал В.О. Корнілов, а весільноюматір’ю – дружина адмірала Лазарєва КатеринаТимофіївна. Вінчались у Миколаєві, весіллясвяткували у Старій Богданівці.

Богданівка була приданим Софії Петрівни,але була поділена між кількома спадкоємцями

Петра Григоровича Богдановича, основним зяких був старший син від першого шлюбу,Костянтин. Микола Андрійович Аркас, який мавхороший дохід від державної служби, викупивсело з виплатою відповідної суми всім претен -дентам на спадщину. З цього приводу навітьвідбувся тривалий судовий розгляд, який закін -чився на користь Миколи Андрійовича у 1864році. Після цього вся дореволюційна історіяСтарої Богданівки була пов’язана із сімействомАркасів.

У середині ХІХ ст. Богданівка була невелич -ким поміщицьким поселенням, де у 1835 р.налічувалося, згідно з подушною ревізією, 299осіб – 166 чоловіків і 133 жінки [5], а в 1859 р.тут налічувалося 62 двори, де проживала 321особа – 172 чоловіки і 149 жінок [6]. Тобто за 25років населення змінилося незначно.

У першій половині ХІХ ст., щоб відрізнятивід Малої Дереклії, село перейменували у Вели -ку Дереклію. Однак одночасно, у той же періодіснувала і паралельна її назва – село Богда -нόвича – Богданівка (вперше назва зустрічаєтьсяна карті 1810 р.). Назва Стара Богданівказ’явилася у документах лише у 1870-х роках,коли з’явилася Нова Богданівка.

З 1861 року Микола Аркас, за порадою ліка -ря, літні місяці проводив у Старій Богданівці.Займався господарством маєтку, яке приносилоза тодішніми мірками непоганий прибуток,

Софія ПетрівнаБогданόвич (Аркас)

Микола АндрійовичАркас

Богданівка (Велика Дереклія) на воєнній карті початку ХХ ст.

Аркасівська перлина (сторінки історії села Стара Богданівка)

63

провів реконструкцію садиби, звів на березі Бугувежу, з якої спостерігав за кораблями. У селібуло дві криниці: «панська» для родини помі -щиків й окремо – для селян. Недавно занедбануаркасівську криницю старобогданівці розчис -тили і реставрували: облицювали дошками, зве -ли багатокутний дашок, нагорі якого поставилихрест, обладнали місце для відпочинку. З часівАркаса до Великої Вітчизняної війни воду зкриниць тягали верблюдами.

У 1850-х роках поміщиком було закладеноСтаробогданівську церкву на честь СвятогоМиколи – покровителя моряків і мандрівників.Він хотів, щоб його і поховали тут, навіть, занародними переказами, підготував у церквіусипальницю, але був похований у Миколаєві.Будівництво було завершене у 1860 р. і церкваотримала статус молитовного будинку.

При церкві у 1864 р. було відкрито школу.У цій школі вчилися на той час переважно дітизаможних селян із Старої Богданівки та навко -лиш ніх сіл. Навчання відбувалося взимку,оскіль ки влітку і восени доводилося працюватиу господарствах своїх батьків.

Микола Андрійович налагодив і господарчіслужби: майстерню, кузні, олійню, збудував млині винний завод. Заснував кінний завод, розводивплемінних коней і корів. Телиць дару вав і про -давав селянам. Цих корів селяни нази вали арка -сівськими. Виростив сад і виноградник.

У 1881 р., після смерті адмірала М.А. Аркаса(1818-1881 рр.), помістя перейшло до його сина –Миколи Миколайовича (1852-1909 рр.), якийзалишився в історії як український культурно-освітній діяч, письменник, композитор та істо -рик. Народився у Старій Богданівці. Отримаврізносторонню освіту в Училищі правознавствау Петербурзі й Одеській гімназії. Згодом навчав -ся на фізико-математичному факультеті Ново -російського університету в Одесі.

У вільний від служби час віддавався улюб -леній справі – збиранню і запису народних мело -дій і вивченню історії України. Під впливомсвого вчителя Петра Ніщинського, почав само -стій но оволодівати музичними знаннями, компо -зиторськими навичками і писати музику.

Творчу спадщину композитора складаютьсоло-співи, вокальні ансамблі та обробки народ -них пісень (близько 80). Найзначнішим творомМиколи Аркаса, який приніс йому визнання,стала опера «Катерина» (1890 р.) за поемоюТараса Шевченка. Цей твір став першою укра -

їнською ліричною народно-побутовою оперою.«Катерина» з великим успіхом була поставленатрупою Марка Кропивницького у Москві в 1899році, а згодом – у Мінську, Вільнюсі, Києві.

Багато часу віддавав культурно-громадськійроботі. Він став засновником і головою това -риства «Просвіта» у Миколаєві, на власні коштивідкрив народну чотирирічну школу з україн -ською мовою навчання у Старій Богданівці.Пов’язано це було з тим, що під час революції1905-1907 років на Наддніпрянщині почали ви -ни кати організації «Просвіти». Діячі «Просвіт»виступали за впровадження української мови ународну освіту, самі робили спробу відкритишколи. Одна з перших таких шкіл на Україніз’явилася тоді, на превелику радість селян, і уСтарій Богданівці. Проіснувала школа два роки(1906-1908 рр.), а потім була заборонена черездоноси місцевого священика, який відмовивсявикладати Закон Божий українською мовою. Самедля учнів цієї школи у 1908 році М.М. Аркасі написав свою знамениту «Історію України-Русі». Микола Миколайович радів і надававвеликого значення тій обставині, що хоча б40 дітей, але вчаться рідною для них україн -ською мовою [7].

Ось як про це пише у своїх спогадах вчительАркасової школи Грачов: «Негайно були при -везені книжки для навчання і позашкільногочитання. Ось настав день, як зібралися діти,батьки, діди й декілька жінок. Прийшов піп,помолились Богу і почалось навчання. Ви бачи -ли коли-небудь, як малій дитини куплять гар -ного гостинця або червону сорочку – як вонарадіє? А Микола Миколайович вдесятеро більшбув радий. Він бігав, турбувався, сміявся, цілу -вав замурзаних кавунами (діло було восени)

Родина М.М. Аркаса


64

школярів і знову бігав, приводив свою родину;покладав надії, що ця школа буде матір’ю укра -їнської школи. І дійсно, навчання пішло дужегарно. Дітей було більше, ніж можна булоприйняти. Цьому допомагало те, що МиколаМиколайович ні разу не обійшовся, щоби неприголубити якогось з учнів та не прислатигостинців з міста…».

Вже через рік Микола Аркас писав в одномуз листів: «Наслідки чудові: торік при тім самімвчителю діти вже на різдвяні свята пішлидодому читаючи, тоді як раніше, покизатуркмачували їм голови російською грамотою,вони тільки о Великодніх святах ледве-ледвепомацки могли розбиратися у книжках та йвчаться діти як свідчить вчитель, а головнебатьки (які приходили дякувати мені за те, що ушколі вчать рідною мовою), далеко охотніше, ілегше їм…» [8].

Чимало видатних людей побували у маєткуАркасів: прославлені адмірали В.А. Корнілов іМ.П. Лазарєв, український драматург, актор,режисер М.Л. Кропивницький і багато інших.

На початку ХХ ст. маєток Аркасів складавсяз 6008 десятин землі (1899 р.). У 1896 р. у СтарійБогданівці було 55 дворів, де мешкало 315 осіб(149 чоловіків та 166 жінок). У школі навчалося25 дітей – 20 хлопчиків та 5 дівчаток [9].

У 1916 році у Старій Богданівці було 26дворів, 54 чоловіки та 69 жінок, а на хуторіБолгарському – складовій частині сучасногосела – проживали у 20 дворах 60 чоловіків і71 жінка. У маєтку – 4 двори. Таким чиномзагалом у Старій Богданівці було 46 дворів, депроживало 254 особи (без мешканців маєтку) –114 чоловіків та 140 жінок [10]. Якщо порів -нювати з показниками попередніх років, наприк -лад 1859 р. чи 1896 р., то кількість населенняпостійно зменшувалася. Це було пов’язано зміграційними процесами, що відбувалисяпротягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст.і були спричинені швидким розвитком капі -талізму у Російській імперії. Потреба у робіт -никах на зростаючих підприємствах Миколаєва(особливо суднобудівна галузь) призводила допереселення збіднілих селян Старої Богданівкидо Миколаєва у пошуках роботи та заробітку.

Що торкається церкви, як найвизначнішоїпам’ятки Старої Богданівки, то на початкуХХ ст. вона користувалася досить великоюпопулярністю й обслуговувала не лише старо -богданівців, а й жителів Нової Богданівки,

Малої Коренихи, хуторів Безводного, Подимовота барона Рено. У церкві служив один священикта один псаломщик, які утримувалися на коштиМ.М. Аркаса (священик отримував 600 руб.,псаломщик – 300 руб. на рік), а також поміщикнадавав їм приміщення під житло. У 1902 р. уцеркві служив Ананія Брижицький [11].

Існувала у дореволюційний час у СтарійБогданівці і досить оригінальна пам’ятка мор -ської величі Російської імперії. У 20-х рокахХІХ ст. за наказом Головного командира Чорно -морського флоту і портів адмірала А.С. Грейгадля встановлення зв’язку між двома основнимибазами чорноморського флоту була прокладенаоптична телеграфна лінія від Миколаєва доСева стополя. Ця лінія являла собою ряд кам’я -них веж, розташованих у найбільш піднесенихмісцях на візуальному віддаленні одна від одної.Сигнали у них передавалися за допомогоюфігур, які зображувалися із трьох зчленованихміж собою в ряд ціпків – двох коротких по краяхі однієї довгої посередині. Кожна комбінація ізцих ціпків позначала певну букву.

Такий телеграф ще називався семафорним.Перша із цих веж розташовувалася на територіїМиколаївської астрономічної обсерваторії, анаступна – біля с. Стара Богданівка. Звідтисигнали вже по ланцюгу передавалися вежі,розташованій у с. Парутине. Парутинська йобсерваторна вежі збереглася і понині. Вониоднотипні. У першій зараз музей заповідника«Ольвія», а у другій станція гідрометеоцентру.

Парутинська башта морськогооптичного телеграфу


65

По них ми можемо судити про те, який буввигляд Старобогданівської вежі, яка, на жаль, незбереглася до наших днів, а була розтягнутамісцевими жителями на камінь у 1990-х роках.Зараз на цьому місці є тільки пагорб і залишкифундаменту. Зображення цієї вежі є також і накартах лоцій ХІХ–ХХ ст. [12].

Імперіалістична війна принесла жителям селаголод, смерть, каліцтва. Лише протягом 1916року на війні загинуло більше десятка чоловік.Чимало з них позалишали по шестеро-семеродітей-сиріт. Зростала дорожнеча на предметипершої необхідності. А поміщики і куркулізбагачувалися, збуваючи для потреб фронтухліб, фураж, худобу за високі ціни. Все це немогло не викликати загального невдоволення тасприяло поширенню революційних настроїв.

Весною 1917 р. селяни створили земельнийкомітет, який весною та влітку 1917 року розпо -ділив орні землі, сіножаті і пасовища поміщика,а також конфіскував насіннєвий матеріал. Алемісцеві представники Тимчасового уряду всіля -ко протидіяли цим заходам.

Наприкінці січня 1918 року у Старій Богда -нівці було встановлено радянську владу, пред -ставники якої наділили землею селян, бідняківзабезпечили худобою, реманентом, допомагалиїм готуватися до весняної сівби. Але у березнісело окупували австро-німецькі війська. Вони

примусили населення повернути землю і майноколишнім володарям. Натомість вже восенивійська німецьких окупантів змушені булизалишити Україну.

З кінця серпня 1919 по лютий 1920 року вселі «хазяйнували» денікінці. Селян зновупримусили повернути майно, сплатити колиш -нім землевласникам вартість знятого влітку з їхземлі врожаю. Визволяли Стару Богданівкубійці 41-ї Радянської дивізії 122-ї стрілецькоїбригади під командуванням Ж.Ф. Зонберга.Сільський і волосний ревкоми здійснили низкузаходів для зміцнення радянської влади на селі,виконання продрозверстки, організували допо -могу армії і сім’ям червоноармійців [13].

Навесні 1920 р. у Старій Богданівці почалосястановлення радянської влади, яка вже у 1923 р.організувала у селі колгосп імені Комінтерна,який об’єднав 92 селянських господарства,у кількості 327 чоловік. У 1930 р. 55 дворівселян ських господарств у кількості 194 селянувійшли до складу іншого колгоспу – іменігазети «Правда».

У 1931-1932 рр. під час організаційно-господарського зміцнення колгоспів, робітникисусіднього «Радсаду» надавали допомогу сусід -нім господарствам, у тому числі й Старо бог да -нівській комуні імені Комінтерна. Так, у червні1931 р. після закінчення своїх жнив, завдякиумілому використанню робочої сили, розгорну -тому змаганню ударників, перевиконанню нормвиробітку, польова бригада радгоспу у складі25 осіб надала допомогу старобогданівцям узбиранні городини, бавовни та проведенніосінньої сівби. Так, допомога сусідів, сприялазміцненню та зростанню колективних госпо -дарств у Старій Богданівці. У результаті обидваколективні господарства до кінця 1930-х роківстали одними з найкращих у Варварівськомурайоні [14].

З побудовою радянського ладу активно роз -вивалася шкільна освіта на селі. У Старій Бог -данівні, при клубі було організовано пункт«лікнеп», куди після тяжкої праці йшли дорослі,щоб навчитися читати і писати. Навчання гра -моті здійснювалось безкоштовно. Школу разоміз державними органами підтримували батькиучнів. Вони брали участь у ремонті шкільногоприміщення (колишнього маєтку Аркасів),виготовляли інвентар.

З появою у 1927 році на селі комуни, була по -будована нова школа. Розпочався всенарод ний

План Богданівської баштиморського оптичного телеграфу

похід на всеобуч. До 1928-29 навчального рокузросла чисельність учнів у школі, хоча щене всі діти шкільного віку були охоплені на -вчанням.

До 1932 року завершився перехід до загаль -ної обов’язкової початкової освіти. Отже, булистворені передумови для здійснення загальноїсемирічної освіти на селі. У 1933-34 навчаль -ному році за партами сільської школи змен -шилась кількість учнів. Це зумовлювалось масо -вим виселенням сімей куркулів за межі Українита важким матеріальним становищем тих, хтозалишився в селі. У цьому ж році в селі буввідкритий інтернат для 10-ти безпритульнихдітей [15].

У роки Великої Вітчизняної війни старо -богда нівці, як і всі радянські люди, зазналитяжких випробувань. Багато місцевих мешкан -ців з перших днів війни пішли на фронт захи -щати Вітчизну. Не дивлячись на самовідданийзахист протягом липня-серпня 1941 р. Очаків -ського плацдарму силами 51 Перекопськоїстрілецької дивізії під командуванням генерал-майора П.Г. Цирюльнікова, підрозділи РСЧАзмушені були відступити і 20 серпня 1941 рокусело окупували німецько-румунські війська.Територія Старої Богданівки попала до Очаків -ського повіту окупаційної зони «Трансністрія»,що управлялася румунською королівськоювладою.

Хоча румунський окупаційний режим бувбільш лояльним порівняно з німецьким, але всеж місцеві жителі зазнавали різних утисків.Наприклад усіх мешканців примусово залучалидо праці, за яку не платили. Всю продукцію, якузбирали в общині (румунський колгосп), виво -зили до Румунії чи передавали окупаційнимвластям. Незгодних з внутрішніми порядкамирозстрілювали, ув’язнювали чи відправляли нароботи до Німеччини та Румунії.

Натомість були у селян і невеликі радощі.Так у 1942 р. були відновлені служби узакритому у 1930-х роках храмі, який не булозруйновано завдяки тодішньому голові Старо -богданівського колгоспу Івану ГригоровичуЖело (1895-1995). До речі храм у 1920-30-хроках переживав не кращі часи: у 1922 р. усіцінності, які зали ши лися після пограбуваньпанського маєтку та церкви, були вилучені(загалом із Свято-Миколаївського храму буловзято всього 4 фунти 90 золотників ціннихметалів) [16]. Надалі храм утримався лише

завдяки тому, що його свя ще ник перейшовдо так званої Синодальної (обновленської)церкви, яка відкололася від патріаршої і малапідтримку радянської влади. Незважаючи на це,під час масового гоніння на Церкву у 1930-х рр.священика було репре со вано, а церкву за -крито… [17].

Під час війни службу вів румунський свя -щеник, а з 1944 р. ієрей Алексій Хрустальов,який помер разом з дружиною у 1947 р. і бувпохований поблизу церкви.

У роки війни на всіх фронтах, у партизан -ських загонах воювали старобогданівці, прояв -ляючи мужність, стійкість та відвагу. З почуттямглибокої поваги вшановують ветеранів війниІ.І. Датія, О.О. Дубинку, В.І. Жело, Г.І. Кузь -менка, В.П. Танасенка, спогади яких увійшли докниги «Жива пам’ять». У селі є пам’ятник вої -нам Великої Вітчизняної війни – куточок святоїдля всіх старобогданівців землі. 29 березня1944 р. Стара Богданівка була звільнена відокупантів, що поклало початок мирної відбудовизруйнованого господарства, яке розпочалося вженавесні того ж року.

На місці добре налагодженого господарствазалишилися незорані землі. Бур’яни глушилиполя та виноградники. Було знищено весьсільгоспінвентар, тваринницькі ферми, фашистививезли велику рогату худобу, овець. Відбудоваколгоспів вимагала сильних робочих рук, але вумовах військового часу весь тягар ліг на плечіжінок, дітей, людей похилого віку, і вони з честюдолали труднощі відбудови 1944-1945 рр., здійс -нивши першу посівну та відновивши колгоспнегосподарство.

У 1951 р. обидва колгоспи села об’єдналися водин (імені газети «Правда»). Розвивалося тва -ринництво, були розширені площі садів і вино -градників.

У квітні 1957 року колгосп увійшов до рад -госпу «Іскра», а село стало відділком. Тут булирозташовані корівники на 450 голів ВРХ, примі -щення для телят, качатники (вирощувалось до20 тисяч качок щорічно), пташник, свинарник на200 голів, механізований кормоцех.

У 1978 році на базі Кіровського та Старо -богданівського відділків організовано новийптахорадгосп «Зарічний», директорами якого урізні роки були Я.Я. Сухін, В.В. Антоненко,М.М. Заболотний. У радгоспі працювали пта -хоцех, інкубатор, молочнотоварні ферми, буді -вель ний цех, зернотік, млин, пекарня, олійня,


66

автопарк, автозаправка, дві майстерні, цехи звирощування нутрій та грибів. Та головноюгалуззю залишалося землеробство та птахів -ництво. Господарство було досить прибутковим,утримувало в Старій Богданівці та Кіровомупочаткові школи, допомагало утримуватиСтаробогданівський сільський клуб тощо.

Протягом 1950-1970-х років Стара Богданівкавходила до сільської ради с. Радсад і відповіднотісно була пов’язана з господарством та адмі -ністрацією Радсадівського радгоспу. Діти їздилидо радсадівської восьмирічки (з 1972 р. –середньої) школи, брали участь у загальнихкультурних заходах, отримували допомогу відпровідного виноробного підприємства.

У 1982 р. с. Кірове та с. Стара Богданівкабули виділені в окрему сільську територіальнуодиницю з центром у селищі Кірове. Протягомостанніх 30 років її очолювали Т.І. Горецька,Л.Д. Орлова, І.І. Яцьків, А. Антонюк [18].

У 1989 р. Старобогданівська та Кіровськапочаткові школи були реорганізовані у Кіров -ську неповну середню школу з 1 вересня1989 року.

У 1990 р. починаються численні реорганізаціїпровідних господарств Миколаївщини. В умо -вах самостійного розвитку України українськесело переживало складні часи. Птахорадгосп«Зарічний», як і багато колективних господарствкраїни, розпався на низку господарств, головнимз яких стало Відкрите акціонерне товариство«Заріччя», яке остаточно оформилося у грудні1996 р. і стало спадкоємцем птахорадгоспу.

Лібералізація цін на початку 1992 р. миттєворозорила рентабельні раніше сільгосподарства.Втрата економічних зв’язків з Росією й іншимиколишніми союзними республіками, привела догострої паливно-енергетичної кризи у сіль сь -кому господарстві. Уперше після важких після -воєнних років залишилася неопрацьована части -на орних земель, значно скоротилося поголів’яхудоби, впало виробництво всіх видів с/г про -дукції.

З 1992 року директором птахорадгоспу пра -цю вав М.М. Заболотний, який після реорга -нізації 1996 року став головою ради акціонерівВАТ «Заріччя». Усі його спроби врятуватигосподарство були безуспішними і вже у 1998 р.арбітражний суд Миколаївської області порушивсправу про банкрутство господарства і в 2003 р.його було визнано банкрутом.

У зв’язку з банкрутством ВАТ «Зарічний»,жителі Старої Богданівки втратили постійніробочі місця, осиротів дитячий садок, зруйно -вано сільський клуб, тільки зараз починає від -новлюватися бібліотека.

За даними перепису 2001 р. у Старій Богда -нівці мешкало 554 жителя, кількість яких насьогодні стала ще меншою (у 2009 р. – 545мешканців). Отже населення селища поступовозменшується, що викликає звісно ж занепо -коєння, оскільки з такими темпами через де -кілька десятків років старовинне село можезникнути з карти області.

Натомість відбулися певні і позитивні зру -шен ня у житті старобогданівців. Так, наприклад,


67

Свято-Миколаївський храм. 2012 р.Вручення подарунку – корабельної ринди.

2010 р.

відбувається поступова газифікація села, з’явив -ся шкільний автобус, який доставляє дітей доКіровської середньої школи, де працюють спор -тивні, творчі та предметні гуртки.

З початку 1990-х років почала потроху від род -жуватися Свято-Миколаївська церква. Завдя киприхожанам (церкву відвідують не лише старо -богданівці, а й мешканці Миколаєва та навко -лишніх сіл) та активності священників, середяких необхідно згадати о. Михайла, о. Андрія,о. Дмитрія, було оновлено храм. З 1991 р. дієбібліотека християнської літератури, а з 1992 р.працює недільна школа для дітей.

У 2010 р. церква відзначила свій 150-річнийювілей, у зв’язку з чим була проведена святковалітургія на чолі з митрополитом Миколаївськимта Вознесенським Питиримом, який такожподарував храмові ікону Святого Миколая, аГолова Миколаївської обласної організаціїтовариства греків «Нова Еллада» ОлександрМоспаненко зробив символічний подарунок –корабельну ринду, у пам’ять про аркасівськуродину моряків [19].

Отже миколаївська земля шанує славетнийаркасівський рід і пам’ятає про Аркасівськуперлину – старовинне село Стара Богданівка.


68

Александр Тригуб

Аркасовская жемчужина (страницы истории села Старая Богдановка)

Статья раскрывает историю села Старая Богдановка, бывшего имения известной на Николаевщинесемьи Аркасов. Именно в этом селе родился известный композитор, культурный и общественный деятель,историк Николай Аркас.

Ключевые слова: Старая Богдановка, семья Аркасов, Николай Аркас, Николаевщина

Olexander Trygub

Arkasivs’ka Pearl (page history of the village Stara Bogdanivka)

The article reveals the history of the village of Stara Bogdanivka, the former estate of the famous family of Arcasin Mykolayiv. It was in this village was born the famous composer, cultural and social activist, historian MykolaArkas.

Key words: Stara Bogdanivka, family of Arkas, Mykola Arkas, Mykolayiv region

1. Крючков Ю.С. История улиц Николаева. – Ни -ко лаев: Возможности Киммерии, 1997. – С.118-119.

2. Миколаївський район. Сторінки історії. – М.:Вид-во Ірини Гудим, 2005. – С.54.

3. Адрес-календари Херсонской губернии на…1806, 1807, 1809, 1811, 1813 годы.

4. Христова Н. Первый субботник на некрополе// Вечерний Николаев. – 2012. – 31 марта.

5. Оранский Д., Крищенко С. Старая Богда -новка: история и современность [Электронный ре-сурс] // Николаевский Базар. – Режим доступа:http://bazar.nikolaev.ua

6. Херсонская губерния. Список населенныхмест по сведениям 1859 года. – СПБ, 1868. – С.137.

7. Шкварець В.П. Микола Миколайович Аркас:Жит тя, творчість, діяльність. – Миколаїв, Одеса, 2002.

8. Історія Кіровської школи [Електронний ре -сурс]. – Режим доступу: http://kirove.edukit.mk.ua

9. Список населенных мест Херсонской губер-нии и статистические данные о каждом поселении

/ Сост. В. Гошкевич. – Херсон: Тип. губ. правл.,1896. – С.319.

10. Миколаївський район… – С.55.11. Миляновский Ф., прот. Памятная книжка

для духовенства Херсонской епархии. – Одесса,1902. – С.164.

12. Оранский Д., Крищенко С. Вказ. праця.13. Історія міст і сіл Української РСР. Миколаїв -

ська область. – К.: УРЕ, 1971. – С.619-621, 14. Миколаївський район… – С.55-56.15. Історія Кіровської школи [Електронний ре -

сурс]. – Режим доступу: http://kirove.edukit.mk.ua16. Державний архів Миколаївської області

(ДАМО), Р-156, оп.1, спр.670, арк.42-зв.17. ДАМО, Р-118, оп.1, спр.299, арк.14; ф.Р-

156, оп.1, спр.109, арк.265.18. Миколаївський район… – С.54-56.19. Юбилей Аркасовской жемчужины // Южная

правда. – 2010. – 22 мая (№54).


69

Директор Науково-педагогічної бібліотеки м.Миколаєва Тетяна Роскіна, відкриваючи вечір"Микола Аркас в інтер'єрі часу", зауважила, щородина Аркасів – невід’ємна складова історіїкорабельного міста, водночас – усієї України.Зокрема, перший із миколаївських Аркасів –грек за походженням Андреас, опинився волеюдолі у флотському містечку невдовзі після йогозаснування наприкінці ХVIII століття. Тут вінвикладав класичні мови та історію у штур ман -ському училищі, займався археологією, уклавпаралельний словник з 12-ти мов, підготуваврукопис наскрізного «Російсько-грецько-латин -ського словника». Найстарший з його 12-тидітей син Захарій – учасник російсько-турецькоївійни, служив в ескадрі адмірала, майбутньоговійськового губернатора Миколаєва і Севасто -поля Олексія Грейга, а з виходом на пенсію в чинігенерал-лейтенанта прославився як меценат.Зокрема, з власної ініціативи побудував та очо -лив Севастопольську офіцерську бібліотеку, азгодом, вивчивши наявні матеріали, відкривХерсонеський музей старовини. Його молодшийбрат Микола – флігель-ад’ютант імператораМиколи І, відомий в історії Чорноморськогофлоту як адмірал, головний командир Чорно -мор ського флоту і портів, а також шанувальникісторії, культури, археології. До речі, йогоіменем у Миколаєві названо один із найбільшихскверів. Маючи вигляд Андріївського прапора,колишній плац став не тільки місцем відпочинкугородян, але і єдиним в Україні сквером ізподібною флотською символікою.

Маючи таку загартовану в морських боях тауславлену великими справами родину, не дивно,що Микола Аркас за традицією розпочав своюкар’єру як морський офіцер: спочатку він слу -жив у Морському відомстві в Миколаєві, бувмировим суддею в Херсоні, а з часом, вийшовши

на пенсію, зосередився на розвиткові національ -ної культури, а ще – лісівництва і садівництва,вітрильного спорту (тривалий час був почеснимкомандором одного з найстаріших в Українімиколаївського яхт-клубу, мав одну з найкращихна Чорному морі яхт), а в родинному маєтку вБогданівці розводив коней, на власні коштивідкрив школу із українською мовою навчання.

Відомий поет, лау ре -ат Державної пре міїУкра їни імені Та расаШевченка Дмит ро Кре -мінь підкреслив, щопо вернення спадщиниМиколи Аркаса до укра-їнців – не з простих.Він прига дував, як на -прикінці 1980-х із понадстолітнього забуття ви -ринали його раніше за -бо ронені «три великісправи»: «Історія України-Русі», яку ЄвгенЧика ленко називав «найкорис нішою» піс ля«Кобзаря» Т.Г.Шевченка, слав но звісна опера«Катерина», написана під впливом однойменноїпоеми Т.Шевченка, а також заснування това -риства «Просвіта», яке він очолював до своєїпередчасної кончини. З часом ім’я Аркаса увіч -нили в назві обласної премії (1994), імені Пер -шої української гімназії (1998), постановцівідродженої через десятиліття фактичної забо -рони опери «Катерина» Миколаївським театромдрами та музичної комедії (2003), за що йогопісля прем’єрного показу на київських сценахудостоїли статусу академічного.

Втім, сучасна Аркасіана, а разом із нею –комплекс культурно-просвітницьких заходів ізушанування його імені та місць, пов’язаних ізним, потребує активізації. Зокрема, потребують

Тарас Кремінь ( м. Миколаїв)

ЮВІЛЕЙ МИКОЛИ АРКАСА В МИКОЛАЄВІ10 січня громадськість Миколаївщини у приміщенні науково-педагогічної

бібліотеки вшанувала 160-ліття з дня народження свого земляка Миколи Миколайовича Аркаса (7січня 1853 – 26 березня 1909) – видатного

українського композитора, автора опери «Катерина», «Історії України-Русі»,засновника «Просвіти» в Миколаєві, із діяльністю якого пов’язують

духовне пробудження на півдні країни

Дмитро Кремінь

1’2013Тарас Кремінь

70

реставрації мармурові леви Аркаса, що колисьприкрашали унікальний палац родини в центріМиколаєва, слід активізувати пошуки біблі оте -ки, унікальної колекції заліза, нагород і монет,а також сліди родини Миколи Аркаса-молод шогоу Нью-Йорку. – «Я люблю Моцарта, в оригіналічитаю Гете, але не можу жити без Аркаса. І цейрік повинен стати в Україні роком МиколиАркаса», – підкреслив український поет.

Е к с - н а ч а л ь н и кобласного управліннякультури Віталій Лос -кут ніков зауважив, щоМикола Аркас для Ми -ко лаївщини – це те жсаме, що Тарас Шев -ченко для України. Нажаль, не всі поділяютьтаке твердження навітьсьогодні. Він повідо -мив, що започатковані у1990-х Аркасівські дніна Миколаївщині урочисто проводилися кожніп’ять років, проте останнє десятиліття миколаїв -ській владі, на жаль, не до цього. Втім, на зоріНезалежності, все було по-іншому. Екс-очільникуправління згадував про виникнення в Мико лаєвіу жовтні 1993 року меморіального знаку на місцізруйнованого в 1930-ті палацу Аркасів, виготов -леного відомим українським скульпто ром Васи -лем Федоруком. На жаль, через певні нюанси тодіще радянського законодавства т.зв. нецільовевитрачання коштів, спрямоване на будівництвознаку, могло стати причиною для відкриття кри -мінальної справи проти Лоскутні кова. На щастя,її закрили. З того часу біля Арка са свіжі квіти, ана свята – сила-силенна його шанувальників.

Кандидат мистецтвознавства Ольга Петрен ко,характеризуючи оперу «Катерина», написа ну підвпливом дружби із композитором П.Ні щинським,довела, що цей зразок оперної Шев ченкіанипоставлено трупою Марка Кропивницького вМоскві у лютому 1899 року, а в Миколаєві – вберезні 1900 року в приватному театрі Шеффера(зараз – Миколаївський академічний російськийдраматичний театр). Незважаючи на це, є свід -чення того, що дебютне виконання окремих арійвідбулося з ініціативи громади м. Миколаєвазначно раніше – в березні 1897 року у приміщенніЗимового зібрання (нині – Будинок офіцерів

флоту). Як і колись, цей унікальний витвір компо -зитора-аматора завжди отримує теплі відгуки.

Голова Миколаївського відділення ВУТ «Про -світа» імені Т.Г.Шевченка» Ігор Марці нков -ський, розповівши про історію її створення,повідомив, що ним знайдено декілька іменнихсрібних жетонів, які вручали першим членам якза участь у житті громади, так і за роботу в їївідділах: літературно-науковому, артистично-музичному, книгарне-книгозбірному, господар -ському. Жетон має розмір 30х24 мм, причому нааверсі поверх лаврової гілки зображена кобза, атакож Шевченкові слова із вірша “І мертвим, іживим, і ненародженим…” “Свого не цурай тесь”.До речі, в числі перших «просвітян» значив ся іГ.М.Блохин – батько вченого Ю.Г.Бойка-Блохина.

Як свідчать документи, Микола Аркас із вели -ким захопленням ставився до свого дітища, томув надрукованому збірнику “Справозданні Україн -ського Товариства “Просвіта” у Мико лаєві»(1909) він звітував наступне:“чутка за нашу“Просвіту” пішла і на село, і звідтіль з-понадБугу і Інгулу за скільки верств приїздять селяниподивитись і послухати, що в нас тут робиться,усі вони вертаються додому, про своїх хатахзачаровані і задоволені, і ми повинні бути надтозадоволені тим враженням, що ми робимо наних, бо любов і повага рідної мови, рідного краю,поверне людей до поважання рідної сім'ї своєї...”.

Редактор сайту «Істо -рична правда» ВахтангКіпіані нагадав, як напочатку 1990-х середстудентів визріла ідеяприсвоїти ім’я МиколиАркаса Миколаїв сько -му педінституту іменіВ.Г.Бєлінського, в яко -му він навчався. Маю чина руках рішення про -відних кафедр, зару чив -шись підтримкою мін -культу, а також Прези -дента України ЛеонідаКравчука (він зустрічався з ним особисто), цюідею, на жаль, не підтримав ректор ВНЗ. Втім,завдяки дієвим студентам у Миколаєві все-такипровели перші в Україні Аркасівські читання,чим привернули увагу громадськості до незаслу -жено забутої постаті.

Віталій Лоскутніков

Вахтанг Кіпіані

Ювілей Миколи Аркаса в Миколаєві

71

Учні гімназії імені Аркаса покладають квіти до пам'ятного барельєфа М. Аркаса

Учасники вечора "Микола Аркас в інтер'єрі часу"

1’2013Тарас Кремінь

72

Відзначаючи ювілей від дня народження М.М.Аркаса – видатного українськогокультурно-освітнього діяча, композитора, історика, письменника, фольклориста,засновника миколаївської «Просвіти», ми, представники громадськості, що сталиорганізаторами та учасниками ювілейних заходів із ушанування нашого земляка,усвідомлюємо його роль у процесі розвитку українського мистецтва, культури,громадського життя держави.

Попри вагомий внесок М.М.Аркаса, а також родини Аркасів у розбудовуМиколаєва, у ХХ столітті це прізвище, на жаль, було викреслено з історії міста і

Додаток

ЗВЕРНЕННЯ дО МИКОЛАЇВЦІВ З НАГОдИ 160-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ МИКОЛИ АРКАСА

Науковий співробітник Миколаївського крає -знав чого музею «Старофлотські казарми» Тетя -на Губська констатувала: громаді неодміннотреба вирішити питання із родинним склепомАркасів, що поруч із Церквою Всіх Святих настарому цвинтарі. Справа в тім, що в 1936 роціспівробітники НКВС знищили поховання будів -ничого Михайла Фалєєва, викинувши його кіст -ки з могили. Один із перших «просвітян»,бандурист і краєзнавець, капітан піхотного пол -ку УНР Феодосій Камінський, який тривалийчас працював в Ермітажі, знався із ДмитромЯворницьким, Лесею Українкою, а згодом очо -лював у Миколаєві краєзнавчий музей, пере по -ховав прах помічника князя Григорія Потьом -кіна із Аркасами, аби тільки вберегти цей прах.Він і досі спочиває у склепі видатних греків.Крім того, науковець здивувала своїми відкрит -тями на ниві Аркасіани. Як з’ясувалося, похо -ваний на цвинтарі архімандрит Захарій Петро -пуло, могила якого є найдавнішою зі знайденихна некрополі – саме той священик, який викупивюного Андреаса Аркаса – сина його друзів – натурецькому невольничому майдані, якому потімдопоміг здобути освіту, а згодом запросив доМиколаєва. Що стосується Миколи Аркаса-третього – позашлюбного сина Оксани Аркас,він, закінчивши Український вільний універ -ситет, здобувши ступінь доктора філософії, слу -жив у лавах УНР, ОУН, опублікував життєпис“Микола Миколайович Аркас, мій незабутнійбатько” а також “Повість про наш степ широко -долий”, “Історія Північної Чорноморщини з дібпрадавніх й до часів козаччини”. переклав укра -

їнською “Іліаду”. Нині тривають пошуки йогомогили у Нью-Йорку. Втім, науковці мусятьдосте менно вивчити кожен із фактів Аркасіани.

Цікавими були інші виступи, зокрема, канди -дата історичних наук Євгена Горбурова («Мико -ла Аркас як меценат»), Льва Траспова («МиколаАркас і яхт-клуб»), Ірини Крикалової («Фондиродини Аркасів в Державному архіві Миколаїв -ської області»), директора Аркасівської гімназіїСергія Бережного («Вшанування пам’яті М. Ар -каса в стінах гімназії»). На святі лунала музика увиконанні камерного оркестру «Арс нова», апартію Катерини з опери виконала Ольга Діду -сенко – лауреат Міжнародного конкурсу вокаліс -тів імені М.Глінки, удостоєна звання «Золотийголос України». Прем’єру авторської «Оди Мико -лаю Аркасу» виконав заслужений артист УкраїниОлександр Сичов. На завершення свята учас ни -ки, серед яких було немало Аркасівських лауре -атів, затвердили текст «Звернення» до громад -ськості із проханням захистити об’єкти культурита архітектури, які мають пряме відношення дородини Аркасів (див. додаток).

У рамках миколаївської Аркасіани також осто -ронь не залишився Державний архів Миколаїв -ської області. Завдяки ініціативі директора архіву,члена НСКУ Ларисі Левченко було про веденоспеціалізовану виставку документальної спад -щини, присвячену ювілею видатного земляка.

Миколаївці вірять, що їм вдасться захиститивеликі справи Миколи Аркаса – «грека із душеюукраїнця» (В.Жадько), постать якого, безперебільшення, є однією з найвагоміших вновітній історії України. На всі часи.

73

держави, а пам’ятки культури та архітектури, створені з їх ініціативи, – знищено.В першу чергу, це стосується палацу Аркасів у Миколаєві, родинних маєтків ус. Богданівці, Христофорівці, будинку, де народився М.М.Аркас, а також приватноїбібліотеки, заборони на «Історію України-Русі», оперу «Катерина», репресіїчленів товариства «Просвіта» тощо.

Втім, за роки Незалежності в Миколаєві зроблено немало для відродження іменіМ.М. Аркаса та його родини, яка увібрала найкращі людські чесноти. Так, зокрема,в 1992 році з ініціативи громадськості міста споруджено меморіальний знак,проведено першу науково-практичну конференцію «Джерела духовності»,у 1994-му – започатковано Миколаївську обласну премію імені Миколи Аркаса,у 1997-му – видано першу в історії України книгу «Шануючи пам'ять патріотаУкраїни. Документи і матеріали про життя та діяльність М.М. Аркаса», у 1998-му –присвоєно Першій українській гімназії його ім’я, в 2003-му на миколаївській сценівідроджено оперу «Катерина». У цих справах лежить важливість глибокогоочищення історії та культури, всебічне повернення імені видатного сподвижника,а також його родини до життєпису міста. З приводу цього ми дякуємо всім, хтошанує будівничих нашого краю, працює на імідж краю, робить велику справу звідновлення історичної пам’яті народу.

З огляду на це ми звертаємося до всіх підтримати подальшу всебічнупопуляризацію імені М.М. Аркаса, життєписів інших видатних українців. З цихпричин ми виступаємо за неодмінне та поступове впровадження наступних заходів:

♦ захист та охорону існуючих об’єктів культури та архітектури, які мають прямевідношення до родини Аркасів (будинок М.М.Аркаса; леви Аркаса; будинок«Просвіти);

♦ реставрацію існуючого меморіального знаку Миколі Аркасу; ♦ спорудження пам’ятника Миколі Аркасу; ♦ перейменування (найменування) однієї з вулиць міста іменем Миколи Аркаса; ♦ відновлення історичної назви Сиваського скверу – Аркасівського; ♦ створення будинку-музею родини Аркасів;♦ надання обласній премії імені Миколи Аркаса статусу Всеукраїнської;♦ перепоховання праху М.Л. Фалєєва окремо від родинного склепу Аркасів із

відповідними урочистостями, на які заслуговує перший будівничий м. Миколаєва;♦ карбування ювілейної монети з нагоди 160-ліття Миколи Аркаса;♦ перевидання «Історії України-Русі» М. Аркаса із її подальшою популяри -

зацією;♦ проведення щорічного конкурсу учнівської молоді імені Миколи Аркаса.Віримо, що великі справи М.М. Аркаса житимуть в серцях миколаївців вічно!

Ювілей Миколи Аркаса в Миколаєві

w!!!

Теоретико-методологічні

засади освітянськогокраєзнавства

75

ВІдЧуТТЯ ОбРАЗу ІСТОРІЇ

Наприкінці травня 2012 року професорсько-викладацький колективи Інститутутуризму та Інституту історії і політології звернулися з про хан ням до ректора При -карпатського націо нального університету імені В. Стефаника І. Є. Цепен ди

присвоїти заступнику директора Інституту історії України НАН України, члену-кореспонденту НАНУ Олександру Петровичу Реєнту звання «Почесний докторПрикарпатського національного універси тету імені Василя Стефаника».

У поданні поважних освітянських інституцій зокрема зазначалося: «Науковийдоробок профе сора Реєнта О. П. має один із найвищих рейтингів в наукових колах.Він є автором понад 600 нау кових і науково-популярних праць, у т. ч. близько 40індивідуальних і колективних монографій, 10 підручників та посібників. Упродовжтривалого періоду О. П. Реєнт був заступником голови, а з січня 2012 р. – головаНаціональної спілки крає знавців України. Значну увагу у своїй діяльності О. П. Реєнтприділяє питанням розвитку історичної науки та освіти на Прикарпатті й, зокрема,у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. За йогоактивної участі були успішно реалізовані спільні науково-методологічні проективчених Інституту історії і політології та Інституту історії України НАН України «УкраїнаСоборна», «Західно-Українська Народна Респуб ліка. 1918-1923. Ілюстрованаісторія», проведено впродовж останніх років цикл наукових конфе ренцій, при свя -чених проблемам соборності укра їнських земель, 100-річним ювілеям Р. Шухевичаі С. Бандери. Як організатор і менеджер української історичної науки О. П. Реєнтнадає ефективну допомогу прикарпатській історичній науці та освіті у підготовцінової генерації істориків, кандидатів і докторів наук, співпраці на ниві діяльностіспеці алізованих вчених Рад по захисту дисертацій, залучення провідних науковцівІнституту історії України НАН України до читання лекційних курсів прикарпатськимстудентам, обміну друкованою науковою та навчальною продукцією».

Вчена рада Прикарпатського національного універ ситету підтримала ініціативуструктурних підрозділів і одноголосно присвоїла О. П. Реєнту звання почесногодок тора університету. Церемо нія вручення диплома та мантії почесного доктораПрикарпатського національ ного університету імені Василя Стефаника О. П. Реєнтувідбулася 30 вересня 2012 року.

Промова О. П. Реєнта, виголошена перед професорсько-викладацьким колективом

Прикар патського національного університету імені Василя Стефаника

Дякуючи керівництву Прикарпатськогонаці онального університету ім. В.Стефа -ника за висо ку честь та з поваги до цьогоакту і пред став ницького зібрання маювиголосити про мову або міні-лекцію, якприйнято на подібних заходах.

Як би ми це не приховували, кожнаактивна доросла людина присвячує життявтіленню власних дитячих мрій, проносить

їх глибоко в душі звивистими шляхами,сумує, коли вони не здійснюються, і радіє,коли стають реальністю.

Усе свідоме життя я мріяв ста ти істо ри -ком: спочатку пра гнув просто бути при чет -ним до цього неосяжного і навіть трохилякаючого сво їми таємницями космосу. Тро -хи пізніше, у сту дентську пору (чого гріхатаїти), вабив статус історика, затребу ваного

1’2013Олександр Реєнт

76

держа вою та суспіль ством. Нарешті, у зріліроки сформувалося усві дом лення ви сокоїгуманістичної місії вче ного, без чого, на моєпере конання, він перетво рю ється на такогособі меркан тиль ного і навіть цинічногозаро біт чанина, для якого мате ріал, з якимвін працює, стає товаром, знеособленою,позбав леною емо цій, при страсті та, якщохо чете, власних уподо бань суб станцію, що знеї можна ліпити речі, при датні для про -дажу і гарного зиску, а також често любства.

Із часом на основі знання історії при -ходить відчуття образу історії, нерозгаданафено ме нологія якої змушує щоразу ставитиперед собою нові й нові питання, шукативідповіді не лише у глибокому минулому, ай у складних перипетіях сьогодення. На -певно, саме тому для вченого важливосприй мати історію не тільки на рівні інте -лекту, а й серця, з одного боку, тонко відчу -ваючи етичну складову подій, а з іншого, —власну відповідальність за те, в який спосібретранслюється фундамен тальне знання усу спільство та державу, і які наслідки такі«втру чання» можуть мати.

Хтозна, як би я почувався в колі істо -риків, якби не Олександра Тарасівна Коло -мий ченко – моя вчителька, котра не тількиприщепила стійку зацікавленість пред -метом, а й навчила дослухатися до чогосьмайже невловимого, але такого, що виок -рем лювало історію серед інших шкільнихдисциплін, змушувало більше чи тати, а щебільше – запитувати. На жаль, у той часцікавої літератури було зовсім мало, хоча вмоїх рідних Дяківцях існувала пристойнабібліотека.

Напевно, мій критичний погляд на ми -нуле якось непомітно формував і батько,Петро Йоси пович. Фронтовик, загарто ва -ний життям у Західній Україні 1940-х років,якось задумливо промовляв: «Щось там нетак, як кажуть».

Ці слова спливли в пам'яті, коли я безпо -се редньо доторк нувся до історії цього краю —багатого на події, людей, при роду, що разомформують не пов торний обшир Галичини,такий загадковий і сповнений внут рішньоїсили, жаги до свободи і самовираження.

Уперше своєрідна іпостась західноукра -їн сь кого регіону збли с нула під час семі на -рів та при ват них бесід із викладачами істо -рич ного факуль тету КДПІ ім. О.М.Горь когодоц. Г.В.Січ каря, проф. М.Ф.Бе ре зовчука,доц. І.Ф.Ганжі, доц. М.Д.Александри,В.І.Са мійленко, котрі, будучі не тількивисоко клас ними фахівцями, а й мудримилюдьми, якимись «гомеопатичними» дока -зами вжив лювали в нас відчуття справж -ньої історії з її суперечливими і не завждизрозумі лими вихо ваним на радян ськихтрадиціях студен там «під вод ними течі ями»та прихованим змістом.

Надзвичайно багато дало мені спіл -куван ня з моїм науковим керівником,ака деміком М.І.Суп ру ненком, тодішнімди рек тором Інсти туту істо рії Україниака деміком Ю.Ю.Кондуфором, мо їмиколегами Ю.Я.Гам рецьким, Ю.І.Тере щен -ком, А.П.Гри ценко, О.Й.Щусь та ін.

Та найбільше розумінню того, на якихциві лізаційних магістралях перебував цейкрай у минулому, сприяли контакти з нау -ковцями Прикарпатського національ ногоуніверситету ім. В.Стефаника М.В.Кугу -тяком, В.В.Граб о вець ким, П.С.Федорчаком,В.В.Марчуком, В.В.Мару щенком, В.С.Вели -кочиєм, Б.І.Сав чуком.

Саме у цьому середовищі набув остато -чного оформлення задум реалізувати уні -каль ний нау ково-просвітницький і суспіль -ний проект «Укра їна Соборна». Гарячепідтримана тодішнім ректо ром універ -ситету академіком В.І.Коно ненком, ідеябула втілена у стартовій акції – науковійкон ференції «Галичина – Над дніп рянщина –Донбас: духовна вісь України». Після цьогоаналогічні заходи під загальною назвою«Україна Соборна» відбулися в Переяславі-Хмельницькому та Черка сах, а за мате -ріалами цих форумів було видано кількатомів наукових розвідок і статей, що сталипомітним історіо графічним явищем.

Започатковані в той час різні векториспів праці між Інститутом історії УкраїниНАНУ і Прикарпатським національнимуніверситетом ім. В.Стефаника знайшлипідтримку і в його наступного ректора –

Відчуття образу історії

77


78

Відчуття образу історії

79

професора Б.К.Остафій чука. У той часвикладачі університету та його випускникистажувалися й виконували дисер таційніпроекти в інституті. Співробітники провід ноїакадемічної установи історичного профілювиступили консультантами дисер тантівІ.О.Андрухіва, В.С.Великочия, І.В.Пилипіва,Н.Коростіль та продовжують надавати допо -могу в підготовці дисертацій М.Сигидина,О.В.Мару щенка, Г.Стефанюк, С.М.Борчуката інших викладачав універ ситету.

Науковці інституту неодноразово висту -пали офіційними опонентами на захистахдисертацій випускниками та викладачамиуніверситету, співавторами, рецензентами інауковими редак торами монографічних тадокументальних видань: зокрема, «Галичи -на у Другій світовій війні (1939-1945 рр.)».

Упродовж багатьох років державну екза -ме наційну комісію з історії в Інститутіісторії, політології Прикарпатського наці -онального уні вер ситету очолює пред -ставник Інституту історії України НАНУпрофесор О.Є. Лисенко.

Новий ректор університету – професорІ.Є.Це пенда – сповнений рішучості нетільки продов жувати співпрацю, а й надатиїй додат кових імпуль сів та свіжих форм.Сподіваємося, що спільними зусиллями мизможемо гідно відпо вісти на виклики істо -ричній науці та вищій освіті.

Ми високо цінуємо нашу творчу спів -працю, відповідально до неї ставимося інамагати мемося й надалі діяти креативно такорисно.

І в цьому сенсі хотілося б кілька слівсказати про сучасний стан фундамен таль -них досліджень та їх перспективи восяжному майбутньому.

Візьму на себе сміливість констатуватирішу чий вступ вітчизняної історичної нау -ки у фазу інтенсивного формування наці -ональної історіо графії у всіх її атрибутах:науковому наративі, критиці інститу ціа лі -зації провідних напрямів, кадровому забез -печенні, інтеграції у світове наукове спів -товариство.

Дехто не лише за кордоном, а й в Україніскептично оцінює зміст і значення цього

стану, вказуючи на такі його риси, як про -вінціалізм, регіоналізм, україно цен тризм.Цілком погоджу ючись із, так би мовити,«дитячими хворобами» росту, усе ж висло -вимо більш оптимістичну оцінку: врахо -вуючи довгі десятиліття вітчизняні науков -ці зуміли створити (хай не у всьомудовершену!) націєцентричну версію свогомину лого. Долаючи радянську спадщину,вплив діас порного історієписання, росій -ської держав ницької концепції сучасногозразка, західних моделей, українські вчені вгострих дискусіях, що продовжуються йнині, поступово, але невпинно рухаютьсявперед, змінюючись самі й допома гаючитрансформації суспільства та держави.

Наша історія позначена доленоснимивпли вами зовнішніх чинників – варязьких,литов ських, польських, австрійських, угор -ських, чесь ких, словацьких, румунських,турецьких, росій ських. Жодним чином неставлячи під сум нів права на існуванняєвразійської моделі інтер претації історіїРосії чи інших «наці ональ них історіо гра -фій», такою ж мірою вважаємо цілкомнауково легітимною україноцентричнумодель. Із вуст скептиків можна почути, щовона, мовляв, уже за визначенням «відри -ває» українську минувшину від світовоїісторії, закріплює за нею роль аутсайдерівта пери ферійників-ізоляці оніс тів. Насправ -ді у цьому проглядається або неро зуміннясправжнього стану речей, або свідо ме праг -нення позбавити нас національної історіо -графії, яку мають усі народи, що себе пова -жають.

Адже національне історієписання – цевід творення минулого на певній території(іншими словами – історія етносу чидержави) у широкому контексті взаємодії івзаємовпливів з усіма сусідами та світовимспівтовариством.

Націєцентризм у класичному розуміннінічого спільного не має з самозамилу ван -ням та етнічною ексклюзивністю. Це –підхід, що передбачає глибоке осмисленнявнутрішніх чинників, котрі є рушіямиісторичного поступу, та перспектив будь-якого, в тому числі й українського, народу.


80

З огляду на багато причин, місце Україниу цивілізаційних процесах неможливовизначити методом механічного накла дан -ня євразійської чи західноєвропейської мат -риці. Так, специ фічно українськими мож навважати такі риси історичного розвитку:

— аграрна домінанта у формуваннівироб ничої інфраструктури і похідні тасупутні цьому ознаки: переважно селянськаментальність, відсутність міцного прошаркуукраїнців серед міської буржуазії, релігій -ність, традиції інди відуального господа -рювання тощо;

— проблема політичної еліти, що про -стежується на всіх етапах вітчизняноїісторії;

— провінціалізм, брак волі до консо -лідації і державотворення, порівняно пізнєорганізаційне (на відміну від ідейно-теоре -тичного) оформ лення корінних інтересівнації, аморфність політичних партій, відсут -ність традицій полі тичної, парламентськоїборотьби, дріб’язковий характер супереч -ностей між українськими політичнимисилами на рубежі XIX–XX ст.;

— перенесення центру ваги націє твор -чої діяльності за кордон, у середовище укра -їнської еміграції.

Навіть цей, далеко не повний, перелікпере конує в тому, що дослідження вітчиз -няної історії потребує нестандартних під -ходів. Без оглядна орієнтація на концепціїзахідних чи російських вчених є контр про -дуктивною як з огляду на відо мі відмінностіісторичних про цесів, так і з точки зоругенерування оригі наль них методоло гічнихпідходів до їх осягнення.

І в цьому руслі хотілося б висловитикілька думок щодо перспективних напрямівнаукових студій.

Перший із них випливає зі щойно ви -кладених рис історичного розвитку укра -їнського народу й окреслює відповіднеколо питань: процеси наці єгензи і державо -тво рення, форми та засоби само іден ти -фікації українців, формування полі тич нихпартій, громадських організацій, полі тич -ної еліти та моделей реалізації політичнихпрограм.

Другий, пов'язаний із вивченням соці аль -но-політичних явищ, вимагає поєд наннямікро- та макроісторичних підходів, рекон -струкції «малих життєвих світів» і стратегійрізних груп українського суспільства.

До третього напряму слід віднести явищакультури, освіти, релігійного життя, побутуі повсякденності, без яких неможливостерео ско пічно відтворити ментальнийпорт рет українців.

Нарешті, останній, четвертий, охоплюєвсі вектори контактів українства із зовніш -нім світом, все багатство діалектичнихзв’язків, впливів та запозичень.

Та про яку галузь історичного знання нейшлося б, відповідальний учений має братидо уваги мультикультурний і полікон фе -сійний характер української нації, виявлятиделікат ність та об’єктивність в оцінках,зваженість у характеристиках, аналогіях таузагальненнях.

Лауреат Нобелівської премії 2010 р.перуан ський письменник Маріо ВаргасЛьоса у своїй лекції з нагоди нагородженнядуже образно ска зав про роль літератури ужитті суспільства. Якщо замінити слово«література» на «історію», одержимонестан дартне визначення цивілізаційноїмісії останньої.

Отже, «[історія] перетворюється на чаро -дій ство, коли дає нам надію одержати те,чого в нас немає, стати тим, ким ми не є,вести те немож ливе існування, в якому ми,мов язичницькі боги, відчуваємо себесмертними і безсмерт ними вод но час, колизакладає в нас дух нонконформізму табунту, що лежить в основі всіх подвигів, щосприяли зменшенню насильства устосунках між людьми. Зменшенню, але неповному усунен ню, тому що наша історія,на щастя, завжди залишатиметься неза -кінченою. Тому нам потріб но продовжуватимріяти, читати і писати – адже ценайефективніший із винайдених намиспособів полегшувати наше смертнеіснування, перемогти корозію часу ізробити неможливе можливим».

Творчих вам успіхів, здоров’я й добро -буту!

81

УДК 378.4.09:1(477.83-25)ЛНУ]“1784/1871”

Володимир Качмар, Роман Тарнавський ( м. Львів)

ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКуЛЬТЕТ ЛЬВІВСЬКОГО уНІВЕРСИТЕТуВ АВСТРІЙСЬКИЙ ПЕРІОд

(від відновлення до утраквізації навчального закладу)

Йдеться про кафедральну структуру, професорсько-викладацький склад і навчально-науковийпроцес на філософському факультеті Львівського університету впродовж 1784–1871 років.Проаналізовано навчальні дисципліни гуманітарного, природничого та технічного спрямування,які читалися студентам філософського факультету, а також подано хронологію його деканів.

Ключові слова: Львівський університет, філософський факультет, кафедра, професор, декан,лекція, практичне заняття.

2 жовтня 2012 р. у Львівському університетірозпочалися урочистості з нагоди 20-річчя від -новлення його філософського факультету. Цьогодня в Дзеркальній залі університету розпочаласяМіжнародна наукова конференція “Духовність.Культура. Наука”, представлення наукового до-робку викладачів філософського факультету.3 жовтня в Актовій залі було прове дено урочистуакадемію. Декан філософського факультету Во-ло димир Мельник зазначив, що “двадцятилітнійювілей філософського факультету є органічнимпродовженням 350-річного ювілею Університету.Для випускників філософського факультету – ценагода для зустрічі та спогадів про студентськіроки. Для нинішніх студентів – доба отриманнязнань, професійного становлення та сподіванняна прийдешні перспективи. Для викладачів фа-культету – це насамперед свято, з яким пов’язанеі минуле, і сьогодення нашої alma mater, час роз-думів про майбутнє факультету, й Університету”.

В контексті цього зазначимо, що 2011-й рікбув роком 350-річного ювілею Львівського на-ціонального університету імені Івана Франка. Доцієї дати було підговлено низку ґрунтовних нау-кових видань, присвячених історії вищого на-вчального закладу, проведено конференції такруглі столи, покликані висвітлити, насамперед,білі плями в історії Львівського університету.Саме для цього ми почали дослідження історіїодного з його найстаріших факультетів – філо -софського факультету. Спроби узагальнити усюйого історію досі не було зроблено, адже впро-довж 1661–1924 років філософський факультетЛьвівського університету охоплював не якусьокрему галузь знань, а весь спектр гуманітар-них, природничих і технічних дисциплін.

Пропонована розвідка є лише вступом доґрунтовного дослідження філософського фа-культету Львівського університету. У ній ми по-ставили собі за мету подати основні етапи йогоісторії від відновлення Львівського університетуавстрійським імператором Йосифом ІІ у 1784 р.до утраквізації цього вищого навчального за-кладу в 1871 році. У наступних публікаціях минамагатимемося висвітлити історію філософсь-кого факультету Львівського єзуїтського універ-ситету (1661–1784), а також філософського фа-культету Університету Яна Казимира у Львові(1919–1924) та Українського університету уЛьвові (1921–1924). Сподіваємося, що ці статтідадуть змогу читачеві зрозуміти загальні тен-денції функціонування філософського факуль-тету Львівського університету впродовж йогокількасотрічного існування.

Аналіз наукових досліджень і публікацій,присвячених історії Львівського університетузасвідчує, що на відміну від таких його фа-культетів, як теологічний, юридичний чи ме-дичний, історія яких узагальнена в багатьохдослідженнях (наукових статтях, монографіях,довідникових виданнях), цілісної історії філо-софського факультету Львівського універси-тету не написано досі. Зазначимо, що її напи-сання здавна цікавило керівництво вищогонавчального закладу. Так, у 1933 р. уже нагуманістичному факультеті Львівського уні-верситету Марією Городиською було підготов-лено докторську роботу, присвячену філософ -ському факультету Цісарсько-королівського(так званого Йосифінського) університету,тобто висвітлено його історію періоду 1784–1805 років [1].

1’2013Володимир Качмар, Роман Тарнавський

82

Найбільш повно історія філософського фа-культету Львівського університету висвітлена упраці “Historya Uniwersytetu Lwowskiego”, ав-торства історика Людвіка Фінкеля та юристаСтаніслава Стажинського [49, s. 59–75, 213–240], а також у публікаціях львівських учених,здійснених у рамках проекту “Encyclopedia.Львівський національний університет іменіІвана Франка” [50]. Насамперед, відзначимотаких авторів цієї книги, як Ірина Білінська(історії біологічної науки у Львівському універ-ситеті), Ярослав Притула (історія математики),Андрій Ровенчак (історія фізики), Євген Глади-шевський (історія хімії), Петро Білоніжка (істо-рія геології), Теодор Лещак (історія педагогіки),Любов Борсукевич (історія ботаніки), МихайлоКріль (історія гуманітарних наук), Андрій Си-ниця (історія філософії).

Також варто відзначити ґрунтовну статтюпрофесора Львівського університету, історикаМиколи Крикуна, де узагальнено подано історіюЛьвівського університету кінця XVIII – початкуХХ ст. (Цісарсько-королівський університет,1784–1805; Львівський ліцей, 1805–1817; Ці-сарсько-королівський університет імені цісаряФранца І у Львові, 1817–1918) [9, c. 38–53].

У цій статті для досягнення мети нами по-ставлено такі завдання:

– охарактеризувати кафедральну структуруфілософського факультету Львівського універ-ситету впродовж 1784–1871 років, із зазначен-ням завідувачів кафедр;

– проаналізувати навчальні курси, що чита-лися студентам філософського факультету в заз-начений період;

– навести чітку хронологію деканів філо-софського факультету Львівського університетувід його відновлення в рамках Цісарсько-коро-лівського університету до утраквізації Цісар -сько-королівського університету імені цісаряФранца І у Львові.

Філософський факультет Львівського універ -ситету був заснований ще 1661 р. [6, c. 16–37].Після відновлення Львівського університетуЙосифом ІІ у 1784 р. у структурі навчальногозакладу відновили й філософський факультет.У першій половині ХІХ ст. цей факультет уЛьвівському університеті мав характер підго-товчого. Так, після закінчення гімназії, студентиЛьвівського університету повинні були три рокипровчитися на філософському факультеті й ли -

ше після його закінчення студенти мали правоперейти на один з інших факультетів Львівсь-кого університету, де навчалися чотири роки[9, c. 40].

Наголосимо, що офіційними мовами на-вчання та викладання на філософськомуфакультеті Львівського університету були ні-мецька та латинська. Лише деякі дисципліниз української та польської філології читалисявідповідно українською та польською мовами[30, s 15–17; 31, s. 15–18; 39, s. 18–20; 48,s. 21–23]. Натомість після утраквізації 1871 р.,коли Львівський університет офіційно булоперетворено на двомовний навчальний заклад(з українською і польською мовами викла-дання), навчальні дис ципліни на його філо-софському факультеті читалися, здебільшого,польською, менше – українською, й лише по-декуди – німецькою мовами. Саме ці зміни в ді-яльності факультету дають нам підстави обме-жити верхню хронологічну межу цієї статті1871 роком.

У структурі філософського факультетуЛьвівського університету після його відновлен -ня в 1784 р. існувало дев’ять кафедр, а саме:

– кафедра філософії;– кафедра фізики;– кафедра математики;– кафедра геометрії;– кафедра історії;– кафедра допоміжних історичних наук;– кафедра філології та естетики [49, s. 350].На цьому етапі існування філософського

факультету Львівського університету, як і всьо -го вищого навчального закладу загалом, кіль-кість кафедр відповідала кількості професорів,тобто професор уособлював собою кафедру:забезпечував читання лекційного курсу та про-ведення практичних занять. Лише деякі про-фесори мали при собі помічників-асистентів[5, c. 14].

Зазначимо також, що перетворення Львівсь-кого університету на ліцей у 1805 р. (у такійформі він існував до 1817 р.) не внесло суттєвихкоректив у функціонування філософського фа-культету, який продовжував існувати й у струк-турі Львівського ліцею [9, c. 41].

Наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст.кафедру філософії філософського факультетуЛьвівського університету очолювали такі про-фе сори як Віт Вреха, Петро Лодій, Вацлав

Філософський факультет Львівського університету в австрійський період

83

Фойгт, Міколай Нападєвич, Марцелін Горак,Францішек Стронський, Ігнацій Гануш, МіколайЛіпінський, Кароль Барах-Раппапорт [23, c. 325;24, c. 309; 25, c. 366; 49, s. 350].

Кафедрою фізикифі ло софського факуль -тету Львівського уні-верситету в цей періодкерували Іґнацій Мар-тинович, Антон Гіль-тенбранд, Іван Земан-чик, Антон Глойснер,Август Кунцек, Алек -сандр Завадзький, Вік-тор П’єрре, АлойзійГандль [3, c. 346; 14,c. 533; 15, c. 692–693;16, c. 408; 19, c. 324;20, c. 91; 21, c. 104; 22,c. 506; 49, s. 350].

Кафедра мате ма ти -ки існувала під керів -ництвом Ігнація Райна,Франца Кодеша, ЯнаГольфельда, Леополь -да Шульца фон Страш-ні ць кого та Ігнація Ле-моха. У 1796–1805 ро- ках Ян Гольфельд очо -лював окрему кафедрупрактичної математики[17, c. 363; 18, c. 625;49, s. 350].

Кафедру історії очолювали Людвік Ценмарк,Йозеф Маусс, Антоній Вахгольц, Готфрід Муїс,Генрик Цайсберг, а кафедру допоміжних істо-ричних наук – Готфрід Уліх та Томас Вучич [28,c. 511; 29, c. 311; 49, s. 350].

Кафедрою, яка охоплювала філологічні тамистецтвознавчі дисципліни – кафедрою філо-логії та естетики завідували Вацлав Ганн, Ігна-цій Поллак, Міхаель Канавал та Карлман Тангль[10, c. 325; 13, c. 581; 49, s. 350].

Кафедра німецької мови та літератури в1784–1803 роках існувала під керівництвом Лео-польда Умляуфа, а згодом, після багаторічної пе-рерви, була відновлена під керівництвом ЯнаГлоха [7, c. 352; 49, s. 350].

Кафедрою натуральної історії завідувалиАнтон Гільтенбранд, Емануїл Кіршбаум, АнтонГлойснер, Франц Дівальд, Міхал Штекер, ФранцГлюбек, Домінік Колюмбус, Рудольф Кнер, Гіа-цинт Лобажевський [4, c. 115].

З початку ХІХ ст. уструктурі філософсь-кого факультету почаливиникати нові кафедри:чи шляхом поділу ста-рих, чи шляхом засну-вання. Так, у 1805 р. нафілософському факуль-теті створили кафедрунауки релігії (заівіду-вачі Іван Лаврівський,Йосиф Ярина, ГригорійЯхимович, Франц Ам-тманн) [11, c. 135; 49, s.350].

З 1812 р. можна вести початок існування ка-федри педагогіки. Її завідувачами були ВацлавФойгт, Й. Ярина, І. Поллак, Г. Яхимович, Ф. Ам-тманн, Людвик Маліновський, Франц Костек[11, c. 135; 12, c. 654; 49, s. 350].

Окрім того, з 1814 р. існували дві кафедригосподарського спрямування – кафедра будів-ництва та кафедра рільництва. Кафедру будів-ниц тва очолювали Ігнацій Хамбрец, Ян Зальц -манн і Кароль Гунглінгер, а кафедру рільництва –М. Штекер, Д. Колюмбус і Р. Кнер [49, s. 185,240–241, 280, 350].

У 1826 р. новостворену кафедру польськоїсловесності очолив Міколай Михалевич. На-ступ ними її завідувачами були Ян Шляхтовсь-кий та Антоній Малецький [49, s. 350].

Францішек Стронський

Август КунцекІґнацій Мартинович

Григорій Яхимович

Йозеф Маусс


84

У 1848 р. створено кафедру руської (україн-ської) словесності. Її першим завідувачем ставЯків Головацький, після нього – Омелян Ого-новський [26, c. 359; 49, s. 350].

У 1850 р. утворено кафедру класичної філо -ло гії, якою завідували Бернард Юльг, ВільгельмКер гель, Густав Лінкер [8, c. 596; 49, s. 320, 334,350].

У 1851/52 н. р. створено кафедру хімії. Її пер -шими завідувачами були Франц Плесс, Лео-польд Пебаль, Леопольд Ліннеман. У 1852 р.утворено кафедру зоології (завідувач Максимі-ліан Шмідт) та кафедру ботаніки (завідувачГ. Лобажевський). У 1869 р. створено кафедруавстрійської історії під керівництвом ЕдвардаРьослера [2, c. 236; 27, c. 538, 49, s. 350].

На 1850 р. до наукових інститутів філософ -сько го факультету (тобто тих, на базі яких від-бувалися практичні заняття студентів) належалифізич ний кабінет (завідувач А. Завадзький) ізбірка з при родничої історії (мінералогічний ка-бінет і гербарій) під керівництвом Г. Лобажевсь-кого [30, s. 18].

Серед наукових інститутів філософського фа-культету в другій половині 1850-х – на початку1870-х років були:

– філологічно-історичний семінар (завідува чіВ. Кергель та А. Вахгольц, Г. Муїс, згодом – Г. Лін- кер і Г. Цайсберг, Йоган Врубель і Е. Рьослер);

– фізичний музей, фізичний інститут длякандидатів на педагогічні посади та фізико-ме-ханічні майстерні (завідувач В. П’єрре, згодом –А. Гандль);

– мінералогічно-ботанічний музей (завідувачГ. Лобажевський), згодом – мінералогічниймузей з приєднаною до нього колекцією Стані-слава Борковського під наглядом М. Шмідта,пізніше – Фелікса Кройца;

– зоологічний музей (завідувач М. Шмідт);– ботанічний музей з гербарієм і спеціаль-

ною бібліотекою (голова А. Вайс);– ботанічний сад і зібрання насіння (дирек-

тор Г. Лобажевський);– хімічна лабораторія, збірка препаратів і

апаратів (завідувач Г. Вольф, згодом – Л. Пебаль,Л. Ліннеман);

– природничі кабінети (наглядач ЗигмундЯролім);

– освітній інститут для вихованців садівниц-

тва під наглядом і керівництвом А. Вайса [31, s.18–19; 39, s. 6–7; 48, s. 13–15].

Тепер охарактеризуємо навчальний процес нафілософському факультеті Цісарсько-королівсь-кого університету імені цісаря Франца І у Львовідо його утраквізації.

У цей період навчальний рік на філософ -ському факультеті, як і загалом в університеті,поділявся на два семестри – зимовий та літній.Навчання студентів відбувалося на лекціях іпрактичних заняттях. Зокрема, у зимовому се-местрі 1850/1851 н. р. навчальна програма філо-софського факультету виглядала так:

– загальний вступ до філософії і загальноїметафізики; історія філософії (М. Ліпінський);

– загальна педагогіка (вакансія);– загальна всесвітня історія (Схід в епохи

Античності та Середньовіччя); історія Австрій-ської держави (історія Богемії й Угорщини та су-сідніх земель від давнини до їхнього об’єднанняз Угорщиною за Фердинанда І) (А. Вахгольц);

– вища математика (сферична тригономе-трія, аналіз, обчислення інтегралів) (І. Лемох);

– фізика (загальна теорія тіл; сили, що па-нують над матерією; рівновага та рух, вага, ста-тика тощо) (А. Завадзький);

– історія природи (наука про прості міне-рали) (Г. Лобажевський);

– математична фізика (електростатика тагальванізм) (А. Урбанський);

– давньогрецька філологія (пояснення “Іліади“Гомера; вивчення форм давньогрецької мови; ла-тинська філологія (“Оди” Горація) (К. Тангль);

– критична граматика давньоєврейської мо -ви; історія єврейської і халдейської літератури;мова оригіналів Старого Завіту Біблії; халдей-ська мова Біблії (Лазар Еліас Іґель);

– польська граматика; польська література(Я. Шляхтовський);

– фонетика та граматика української мови;історія розвитку української мови та критичнийогляд пам’яток старослов’янської писемності знайдавніших часів до ХІІІ ст. (Я. Головацький)[30, s. 15–17].

Окрім вказаних курсів для студентів філо-софського факультету проводили також факуль-тативні курси іноземних мов, зокрема такі:

– італійська мова; історія італійської літера-тури (викладач Якуб Шокліч);


85

– французька мова; французька література;курс прованської поезії (Карл Пехорський);

– арамейська та староєврейська мови; самари -тян ська мова (Ефраїм Ізраель Блюхер) [30, s. 17].

У другій половині 1850-х років усі курси, якічиталися на філософському факультеті Львів сь-кого університету, поділялася на три фахи: фі-лософсько-історичний, математично-природни-чий і філологічний. Так, наприклад, у зимовомусеместрі 1855/1856 н. р. навчальна програма длястудентів філософського факультету Львівськогоуніверситету виглядала таким чином.

Філософсько-історичний фах:– основи філософії моралі та філософії права;

історія філософії Стародавнього світу (М. Ліпін -ський);

– історія Стародавнього світу до встанов-лення римського світового панування; історіяАвстрії; практичні вправи з історії Стародав -нього світу для студентів філологічно-історич-ного семінару (А. Вахгольц);

– загальні основи виховання та їхнє застосу-вання для розвитку фізичних та інтелектуальнихздібностей (Л. Маліновський).

Математично-природничий фах:– диференціальні та інтегральні розрахунки;

теоретична астрономія (І. Лемох);– загальна експериментальна фізика; нова

теорія електрики; практичні вправи з фізики длякандидатів на посади вчителів (В. П’єрре);

– зоологія та фармацевтика; анатомічно-фі-зіологічний огляд фауни; вправи з розпізнаннятварин (М. Шмідт);

– загальна та спеціальна мінералогія, насампе-ред для фармацевтів; ботаніка (Г. Лобажевський);

– загальна та фармацевтична неорганічнахімія; квалітативний і квантитативний аналізнеорганічних тіл; практичні заняття в лаборато-рії (Г. Вольф).

Філологічний фах:– грецький синтаксис; “Протагор” Платона;

життя та творчість Геродота, “Аннали” Тацитадля студентів філологічно-історичного семінару(В. Кергель);

– історія новітньої німецької літератури; виб-рані вірші та прозові уривки з Йоганна Воль-фганга Гете з інтерпретаціями та стильовимивправами (переважно для кандидатів на посадивчителів) (Я. Глох);

– українська мова; історія української літе-ратури (Я. Головацький);

– французька мова; французька література(історія прованської поезії, французьке віршу-вання) (К. Пехурський);

– польська мова та література (вакансія) [31,s. 15–18].

У зимовому семестрі 1860/1861 н. р. для сту-дентів філософського факультету філософ сько-історичного фаху М. Ліпінський читав лекції зоснов філософії моралі, логіки та історії філо-софії Античності; Г. Муїс – з історії Римськоїреспубліки, загальної історії Нового часу відчасів Реформації, зі стародавньої історії Близь-кого Схо ду з наголосом на народі Ізраїля; вінтакож проводив заняття для студентів філо -логічно-історичного семінару за творами ТітаЛівія. Л. Маліновський продовжував викладатизагальні засади виховання та їхнє застосуваннядля фізич ного та інтелектуального розвитку[39, s. 18].

Для студентів математично-природничогофаху проводили заняття з таких тем:

– розв’язування вищих числових рівнянь; ін-тегральні й варіаційні розрахунки та їхнє засто-сування у завданнях з аналітичної геометрії(І. Лемох);

– експериментальна фізика; електрика; прак-тичні вправи з фізики; розрахункова та вимірю-вальна кристалографія з практичними вправами(А. Гандль);

– ентомологія (М. Шмідт);– загальна мінералогія, насамперед для слу-

хачів фармацевтичних курсів (Г. Лобажевський);– експериментальна хімія з наголосом на фар-

мацевтиці; фармацевтична хімія; аналітичнахімія як підготовка до практичних вправ; прак-тичні вправи у хімічній лабораторії для фарма-цевтів і початківців (Л. Пебаль) [39, s. 19].

Для студентів філологічного фаху В. Кергельчитав історію римської літератури, “Антигону”Софокла, а для відвідувачів філологічно-істо-ричного семінару – ще й “Апологію” Платона,промову Цицерона до Сестія, здійснював оцін куписьмових робіт студентів. До обов’язків Я. Гло -ха у цей навчальний рік належало викладанняісторії давньонімецької літератури та граматикинімецької мови з мовними порівняннями,А. Малецького – історії польської літератури


86

XVI – 30-х років XVII ст. і вправи зі студентамизі стилістики польської мови. Я. Головацькийчитав курс української мови (словотвір з точкизору порівняльного мовознавства) та українськоїлітератури (духовне красномовство та його ха-рактер у давній і середній період) [39, s. 20].

В останній зимовий семестр до утраквізаціїЛьвівського університету, тобто в 1870/1871 н. р.на його філософському факультеті порядок лек-цій був таким.

Філософсько-історичний фах:– практична філософія; історія філософії;

“Критика чистого розуму” Іммануїла Канта(К. Барах-Раппапорт);

– загальна історія періоду переселення наро -дів; історія Австрії; заняття з загальної історії нафілологічно-історичному семінарі (Г. Цайсберг).

– загальна педагогіка (Ф. Костек);– історія Французької революції (К. Ліске).Філологічний фах:– грецька античність; “Протагор” Платона;

“Цар Едіп” Софокла та оцінка письмових робітна філологічно-історичному семінарі (В. Кер -гель);

– історія грецької літератури; “Оди” Горація(Й. Врубель);

– історія польської прози ХІХ ст.; найдавнішіписемні пам’ятки польською мовою (А. Малець -кий);

– огляд усіх періодів історії української літе-ратури; порівняльний словотвір старослов’ян -ської та української мов; коментар до мови“Руської правди” (О. Огоновський).

Математично-природничий фах:– вищий аналіз і диференційні розрахунки;

експериментальна фізика; вправи з експери мен -тальної фізики; теоретично-практичні заняттядля кандидатів на посади вчителів (А. Гандль);

– загальна хімія; фармацевтична хімія(Л. Ліннеман);

– ентомологія (М. Шмідт);– мінералогія; вправи з мінералогії (Ф. Кройц).– італійська граматика з вправами для читан -

ня та письма (Емануель Ріттер фон Штаубер);– стенографія польською та українською мо-

вами (Л. Олевінський) [48, s. 24–26].Декана філософського факультету переоби -

рали щороку. Філософський факультет Львівсь-кого університету впродовж 1784–1871 очолю-

вали І. Мартинович (1784/85, 1785/86), В. Вреха(1786/87, 1790/91, 1797/98, 1802/03), Л. Ценмарк(1787/88, 1791/92), Ф. Кодеш (1788/89, 1803/04,1817/18, 1823/24, 1828/29), В. Ганн (1789/90),Г. Уліх (1792/93), А. Гільтенбранд (1793/94),Л. Ум ляуф (1794/95), І. Земанчик (1795/96), П. Ло -дій (1796/97), Я. Гольфельд (1798/99, 1801/02,1804/05), Е. Кіршбаум (1799/1800), Т. Вучич(1800/01), А. Глойснер (1818/19), М. На падєвич(1819/20, 1824/25, 1829/30), І. Поллак (1820/21),М. Штекер (1821/22, 1826/27), Ф. Дівальд (1822/23),Й. Маусс (1825/26, 1830/31), А. Кунцек (1827/28,1840/41), М. Канавал (1831/32), М. Штюгер(1832/33), Ф. Пфау (1833/34, 1843/44), Ф. Строн-ський (1834/35, 1841/42), Л. Шульц фон Страш-ніцький (1835/36), К. Тангль (1836/37, 1845/46),Г. Яхимович (1837/38), Ф. Ешеріх (1838/39,1844/45), І. Гануш (1839/40, 1846/47), І. Лемох(1842/43, 1847/48, 1855/56, 1857/58), Я. Шокліч(1848/49), Ф. Амт манн (1849/50), А. Завадзький(1850/51), А. Вахгольц (1851/52, 1859/60), М. Шмідт(1852/53, 1854/55, 1863/64, 1868/69), В. П’єрре(1853/54), Я. Головацький (1856/57, 1858/59),М. Ліпінський (1860/61), В. Кергель (1861/62),Г. Лінкер (1862/63), А. Вайс (1864/65, 1869/70),А. Малець кий (1865/66), Ф. Ціркель (1866/67),Г. Цайсберг (1867/68), А. Гандль (1870/71) [30–56].

На основі викладеної інформації пропонуємотакі висновки.

Філософський факультет Львівського універ -ситету – один з найстаріших факультетів цьоговищого навчального закладу, об’єднував гумані-тарні, технічні та природничі дисципліни, що на-давало йому підготовчого характеру, й певноюмірою – штучності існування, яка в майбутньомуй спричинилася до його поділу на гуманістичнийі математично-природничий факультети.

На філософському факультеті Львівськогоуніверситету впродовж 1784–1871 років викла-дали видатні тогочасні науковці. Спершу цебули, насамперед, професори, за походженням –австрійці та чехи, випускники університетівВідня, Ґраца, Праги та Оломоуца. Згодом на фі-лософському факультеті працювали, передусім,його вихованці. Серед викладачів філософськогофакультету були такі видатні науковці, як І. Мар-тинович, Ф. Кодеш, Г. Уліх, Й. Маусс, Ф. Строн-ський, І. Лемох, М. Шмідт, В. П’єрре, А. Вайс,А. Малецький, Ф. Ціркель та ін.


87

1. ДАЛО, ф. 26. оп. 4, спр. 211: Докторская дис -сертация Городиской Марии на тему “Философ -ский факультет Юзефинского университета в1784–1805 годах”, 1933.

2. Волгін С. Ботаніки кафедра / С. Волгін, Л. Та-сєн кевич // Encyclopedia. Львівський національ нийуніверситет імені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К /Видавнича рада: І. О. Вакарчук (голова), М. В. Ло-зинський (заст. голови), Р. М. Шуст (заст. голови),В. М. Качмар (відп. секретар) та ін. – Львів: ЛНУімені Івана Франка. 2011. – С. 236.

3. Закала О. Гільтенбранд (Hiltenbrand) Антоній/ О. Закала, А. Ровенчак // Encyclopedia. Львів ськийнаціональний університет імені Івана Фран ка: в 2 т.Т. І: А–К / Видавнича рада: І. О. Вакарчук (голова),М. В. Лозинський (заст. голови), Р. М. Шуст (заст.голови), В. М. Качмар (відп. секретар) та ін. – Львів:ЛНУ імені Івана Франка. 2011. – С. 346.

4. Калинович Н. Натуральної історії кафедра /Н. Калинович, І. Білінська // Енциклопедія Львів -ського університету. Біологічний факультет та Бо-танічний сад. Матеріали до енциклопедії. – Львів:Львівський національний університет імені ІванаФранка, 2005. – С. 115.

5. Качмар В. [Львівський національний універ -ситет імені Івана Франка. Історичний нарис]Володимир Качмар // Літопис випускників Львів -ського національного університету імені ІванаФранка. – Київ: Видавничий центр “Логос Укра -їна”, 2010. – С. 12–51.

6. Кметь В. Львівський єзуїтський університет(1661–1773) / Василь Кметь // Encyclopedia. Львів -ський національний університет імені Івана Фран -ка: в 2 т. Т. І: А–К / Видавнича рада: І. О. Вакарчук(голова), М. В. Лозинський (заст. голови),Р. М. Шуст (заст. голови), В. М. Качмар (відп. се-

кретар) та ін. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка.2011. – С. 16–37.

7. Кравець Я. Глох (Hloch) Ян / Я. Кравець // En-cyclopedia. Львівський національний університетімені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К / Видавничарада: І. О. Вакарчук (голова), М. В. Лозинський(заст. голови), Р. М. Шуст (заст. голови), В. М. Кач -мар (відп. секретар) та ін. – Львів: ЛНУ імені ІванаФранка. 2011. – С. 352.

8. Кравець Я. Кергель (Kergel) Вільгельм / Я. Кра- вець // Encyclopedia. Львівський національнийуніверситет імені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К / Ви-давнича рада: І. О. Вакарчук (голова), М. В. Лозин -ський (заст. голови), Р. М. Шуст (заст. голови),В. М. Качмар (відп. секретар) та ін. – Львів: ЛНУімені Івана Франка. 2011. – С. 596.

9. Крикун М. Львівський університет австрій-ського періоду (1784–1918) / Микола Крикун // En-cyclopedia. Львівський національний університетімені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К / Видавничарада: І. О. Вакарчук (голова), М. В. Лозинський(заст. голови), Р. М. Шуст (заст. голови), В. М. Кач-мар (відп. секретар) та ін. – Львів: ЛНУ імені ІванаФранка. 2011. – С. 38–53.

10. Кріль М. Ганн (Hann) Вацлав / М. Кріль //Encyclopedia. Львівський національний універси-тет імені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К / Видавничарада: І. О. Вакарчук (голова), М. В. Лозинський(заст. голови), Р. М. Шуст (заст. голови), В. М. Кач-мар (відп. секретар) та ін. – Львів: ЛНУ імені ІванаФранка. 2011. – С. 325.

11. Лещак Т. Амтманн (Amtmann) Франц /Т. Лещак // Encyclopedia. Львівський національнийуніверситет імені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К /Видавнича рада: І. О. Вакарчук (голова), М. В. Ло-зинський (заст. голови), Р. М. Шуст (заст. голови),


Професорами-українцями філософського фа-культету Львівськогго університету в досліджу-ваний період були такі відомі вчені, як І. Земан-чик, П. Лодій, Я. Головацький, Г. Яхимович.Вони не лише керували кафедрами факультету, ай певний час були його деканами.

Навчальні курси, які читалися студентам фі-лософського факультету Львівського універси-тету, охоплювали усі найважливіші напрями то-гочасних наукових знань і з кожним роком малитенденцію до ускладнення та вдосконалення.

Теоретичні знання, подані студентам на лекціях,поєднувалися з практичними вправами, що про-водилися на базі наукових інститутів філософ -ського факультету Львівського університету.

Подальші розвідки з історії філософського фа-культету Львівського університету дозволять про-стежити формування всесвітньо відомих науковихшкіл з гуманітарних, технічних і природничихнаук, які були засновані професорами фі ло -софського факультету Львівського універ ситету вдругій половині ХІХ – на початку ХХ ст.


88

В. М. Качмар (відп. секретар) та ін. – Львів: ЛНУімені Івана Франка. 2011. – С. 135.

12. Лещак Т. Костек (Kostek) Франц Серафін /Т. Лещак // Encyclopedia. Львівський національнийуніверситет імені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К /Видавнича рада: І. О. Вакарчук (голова), М. В. Ло-зинський (заст. голови), Р. М. Шуст (заст. голови),В. М. Качмар (відп. секретар) та ін. – Львів: ЛНУімені Івана Франка. 2011. – С. 654.

13. Мельник М. Канавал (Canaval) Міхаель ФранцКсав’є / М. Мельник // Encyclopedia. Львів ський на-ціональний університет імені Івана Фран ка: в 2 т. Т.І: А–К / Видавнича рада: І. О. Вакарчук (го лова), М.В. Лозинський (заст. голови), Р. М. Шуст (заст. го-лови), В. М. Качмар (відп. секретар) та ін. – Львів:ЛНУ імені Івана Франка. 2011. – С. 581.

14. Мельник М. Земанчик (Zemantsek, Zeman -cek, Сементюк?) Іван / М. Мельник, А. Ровенчак //Encyclopedia. Львівський національний універси -тет імені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К / Видавничарада: І. О. Вакарчук (голова), М. В. Лозинський(заст. голови), Р. М. Шуст (заст. голови), В. М. Кач-мар (відп. секретар) та ін. – Львів: ЛНУ імені ІванаФранка. 2011. – С. 533.

15. Мельник М. Кунцек (Kunzek von Lichton)Август / М. Мельник, А. Ровенчак // Encyclopedia.Львівський національний університет імені ІванаФранка: в 2 т. Т. І: А–К / Видавнича рада: І. О. Ва-карчук (голова), М. В. Лозинський (заст. голови),Р. М. Шуст (заст. голови), В. М. Качмар (відп. се-кретар) та ін. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка.2011. – С. 692–693.

16. Микітчак Т. Ґлойснер (Gloisner) Антон /Т. Микітчак, А. Ровенчак // Encyclopedia. Львівсь-кий національний університет імені Івана Франка:в 2 т. Т. І: А–К / Видавнича рада: І. О. Вакарчук (го-лова), М. В. Лозинський (заст. голови), Р. М. Шуст(заст. голови), В. М. Качмар (відп. секретар) та ін.– Львів: ЛНУ імені Івана Франка. 2011. – С. 408.

17. Притула Я. Гольфельд (Holfeld) Ян / Я. При-тула // Encyclopedia. Львівський національнийуніверситет імені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К /Видавнича рада: І. О. Вакарчук (голова), М. В. Ло-зин ський (заст. голови), Р. М. Шуст (заст. голови),В. М. Качмар (відп. секретар) та ін. – Львів: ЛНУімені Івана Франка. 2011. – С. 363.

18. Притула Я. Кодеш (Kodesch von Treuen-horst) Францішек / Я. Притула // Encyclopedia.Львівський національний університет імені ІванаФранка: в 2 т. Т. І: А–К / Видавнича рада: І. О. Ва-карчук (голова), М. В. Лозинський (заст. голови),

Р. М. Шуст (заст. голови), В. М. Качмар (відп. се-кретар) та ін. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка.2011. – С. 625.

19. Ровенчак А. Гандль (Handl) Алозій / А. Ро-венчак // Encyclopedia. Львівський національнийуніверситет імені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К /Видавнича рада: І. О. Вакарчук (голова), М. В. Ло-зинський (заст. голови), Р. М. Шуст (заст. голови),В. М. Качмар (відп. секретар) та ін. – Львів: ЛНУімені Івана Франка. 2011. – С. 324.

20. Ровенчак А. Мартинович (Martinovics) Іґна-цій / А. Ровенчак // Енциклопедія Львівського уні-верситету. Фізичний факультет. Факультет елек-троніки. Астрономічна обсерваторія. Матеріали доенциклопедії. – Львів: Львівський національнийуніверситет імені Івана Франка, 2007. – С. 91.

21. Ровенчак А. П’єрре (Pierre) Віктор / А. Ро-вен чак // Енциклопедія Львівського університету.Фізичний факультет. Факультет електроніки.Астро номічна обсерваторія. Матеріали до енци-клопедії. – Львів: Львівський національний уні-верситет імені Івана Франка, 2007. – С. 104.

22. Сеник М. Завадзький (Zawadzki) Александр/ M. Сеник, І. Білінська, А. Ровенчак, М. Мельник// Encyclopedia. Львівський національний універ-ситет імені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К / Видав-нича рада: І. О. Вакарчук (голова), М. В. Лозин-ський (заст. голови), Р. М. Шуст (заст. голови),В. М. Качмар (відп. секретар) та ін. – Львів: ЛНУімені Івана Франка. 2011. – С. 506.

23. Синиця А. Гануш (Hanuš) Ігнацій Ян / А. Си -ниця // Encyclopedia. Львівський національний уні-верситет імені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К / Ви-давнича рада: І. О. Вакарчук (голова), М. В.Ло зинський (заст. голови), Р. М. Шуст (заст. го-лови), В. М. Качмар (відп. секретар) та ін. – Львів:ЛНУ імені Івана Франка. 2011. – С. 325.

24. Синиця А. Вреха (Vrecha) Віт / А. Синиця,М. Кріль // Encyclopedia. Львівський національнийуніверситет імені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К /Видавнича рада: І. О. Вакарчук (голова), М. В. Ло-зинський (заст. голови), Р. М. Шуст (заст. голови),В. М. Качмар (відп. секретар) та ін. – Львів: ЛНУімені Івана Франка. 2011. – С. 309.

25. Сіромський Р. Горак (Horak) Марцелін /Р. Сіромський, А. Синиця // Encyclopedia. Львівсь -кий національний університет імені Івана Франка:в 2 т. Т. І: А–К / Видавнича рада: І. О. Вакарчук (го-лова), М. В. Лозинський (заст. голови), Р. М. Шуст(заст. голови), В. М. Качмар (відп. секретар) та ін.– Львів: ЛНУ імені Івана Франка. 2011. – С. 366.


89

26. Терлак З. Головацький Яків Федорович /З. Терлак // Encyclopedia. Львівський національнийуніверситет імені Івана Франка: в 2 т. Т. І: А–К /Видавнича рада: І. О. Вакарчук (голова), М. В. Ло -зин ський (заст. голови), Р. М. Шуст (заст. голови),В. М. Качмар (відп. секретар) та ін. – Львів: ЛНУімені Івана Франка. 2011. – С. 359.

27. Царик Й. Зоології кафедра / Й. Царик, І. Явор-ський, О. Іванець, І. Хамар // Encyclopedia. Львів сь-кий національний університет імені Івана Фран ка: в2 т. Т. І: А–К / Видавнича рада: І. О. Вакарчук(голова), М. В. Лозинський (заст. голови),Р. М. Шуст (заст. голови), В. М. Качмар (відп.секретар) та ін. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка.2011. – С. 538.

28. Чорний М. Загальної історії кафедра /М. Чорний // Encyclopedia. Львівський націо наль -ний університет імені Івана Франка: в 2 т. Т. І:А–К / Видавнича рада: І. О. Вакарчук (голова),М. В. Лозинський (заст. голови), Р. М. Шуст (заст.голови), В. М. Качмар (відп. секретар) та ін. –Львів: ЛНУ імені Івана Франка. 2011. – С. 511.

29. Швець Н. Вучич (Wutschisch, Vuchich, Wu -chich) Томас / Н. Швець // Encyclopedia. Львівсь-кий національний університет імені Івана Франка:в 2 т. Т. І: А–К / Видавнича рада: І. О. Вакарчук(голова), М. В. Лозинський (заст. голови),Р. М. Шуст (заст. голови), В. М. Качмар (відп. се-кретар) та ін. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка.2011. – С. 311.

30. Akademische Behörden an der k. k. Universitätzu Lemberg, sammt der Ordnung der Vorlesungen anderselben im Winter-Semester des Studien-Jahres1850/51. – Lemberg: Aus der kais. konigl. galicischenAerarial-Staats-Druckerei, 1850. – 21 s.



33. Akademische Behörden an der k. k. Universitätzu Lemberg, sammt der Ordnung der Vorlesungen anderselben im Sommer-Semester des Studien-Jahres1856/57. – Lemberg: Aus der kais. konigl. galicischenAerarial-Staats-Druckerei, 1856. – 30 s.












90

Владимир Качмар, Роман Тарнавский

ФИЛОСОФСКИЙ ФАКУЛЬТЕТ ЛЬВОВСКОГО УНИВЕРСИТЕТА В АВСТРИЙСЬКИЙ ПЕРИОД(от возобновления до утраквизации учебного заведения)

Речь идёт о кафедральной структуре, профессорско-преподавательском составе и учебно-научномпроцессе на философском факультете Львовского университета в 1784–1871 годах. Проанализированоучебные дисциплины гуманитарного, природоведческого и технического направлений, которыепреподовались студентам философского факультета, а также подано хронологию его деканов.

Ключевые слова: Львовский университет, философский факультет, кафедра, профессор, декан, лекция,практическое занятие.

Volodymyr Kachmar, Roman Tarnavskyi

THE PHILOSOPHICAL FACULTY OF THE LVIV’S UNIVERSITY DURING AUSTRIAN PERIOD(from recovery to utrakvization of high school)

Deals with cathedral structure, professors, educational and scientific process at the Philosophical Faculty ofLviv’s University during 1784–1871. Analyzed subjects of humanitarian, natural and technical direction, which wereread to students of the Philosophical Faculty and submitted chronology of the faculty’s deans.

Key words: Lviv’s University, Philosophical Faculty, Chair, Professor, Dean, lectures, practical classes.






49. Finkel L., Starzyński S. Historya uniwer-sytetu Lwowskiego / Ludwik Finkel, Stanisław

Starzyński. – Lwów: Drukarnia E. Winiarza, 1894. –Cz. 1. – 351 s.

50. Taschenbuch der apostolischen Majestat FranzI. allerhöchsten Namen führenden Universität zu Lem-berg für das Jahr 1833. – Lemberg: Gedrukt bei JosephSchnayder, 1832. – 118 s.






91

У сучасному світі спостерігаються безпре -цедентні демографічні зміни, пов’язані з по-довженням тривалості життя людей пенсій-ного віку у багатьох країнах. Люди похилоговіку довше залишаються здоровими і нама-гаються бути соціально активними. Вони ба-гато спілкуються, подорожують, навчаються.Отримання нових знань дозволяє студентампенсійного віку реалізувати свої здібності табути самостійними. Цілком зрозуміло, щомета такої освіти – не отримати професію тапрацевлаштуватися. Осві та дорослих у пен-сійному віці – це «неформаль на освіта, щомає за мету особистісний розвиток, соціальнуадаптацію та збереження актив ної життєвоїпозиції людей похилого віку» [1, с.4].

Краєзнавство у цьому відношенні відіграєвинятково важливу роль. Перш за все, усучасному суспільно-політичному життіУкраїни помітно зросла роль краєзнавства,яке спрямоване на відновлення історичноїпам'яті народу, виховання патріотизму гро-мадян. По-друге, за словами академікаНАНУ П.Т.Тронька, краєзнавство є «безцін-ною скарбницею збереження історичногодосвіду багатьох поколінь, всього того най-кращого, що витримало випробування часому сфері матеріальної та духовної культури,своєрідним містком, що з'єднує поколінняминулі з поколіннями сучасними та прий-дешними» [2, с.5]. Крім того, літні люди ці-кавляться історією рідного краю більш, ніжбудь-яка інша вікова категорія населення.Власні спогади про дитинство, про батьків,традиції сім‘ї, життєвий досвід створюютьсприятливі умови для вивчення звичаїв,

пісень чи обрядів інших регіонів. Спілку-вання з однолітками дає можливість виго-воритися, поділитися наболілим, дізнатисящось нове.

Для задоволення таких потреб у багатьохкраїнах світу (США, Японії, Франції, Поль -щі та інших) відкрито спеціальні курси,навчальні центри, народні університети тафакультети для літніх людей. Навчальні про -грами для даної категорії громадян скла-даються на основі психологічних і соціоло-гічних досліджень з урахуванням їхньогожиттєвого досвіду і різнобічних інтересів.Коло досліджуваних дисциплін досить ши-рокий: медицина, право, психологія, еконо-міка, екологія, іноземні мови, садівництво,краєзнавство та багато іншого. Особливістюнавчання є привнесення багатого життєвогодосвіду літніх людей у навчальний процес, їхвисока мотивація, бо навчання будується безобов'язкових програм [див. 3; 4].

Україна не стоїть осторонь загальноєвро-пейських та світових тенденцій розвиткуосвітніх програм для людей похилого віку. Заостанні 10 років було створено цілий ряд уні-верситетів тре тього покоління (далі УТП) нелише у великих містах: Києві, Дніпропе-тровську, Запоріжжі, Львові, Харкові, але й уневеликих периферійних містах і селищах:Шостці, Євпаторії, Ковелі, Алчевську.

Розглянемо, як функціонує факультет ту-ристичного краєзнавства Університету тре -тього покоління в Інституті туризму Федера-ції професійних спілок України (далі – ІТФПУ). Факультет розпочав свою роботу в2010 році і успішно діє вже 2 роки.

УДК: 908(477):37.013.83

Світлана Бабушко ( м. Київ)

ОСВІТЯНСЬКЕ КРАЄЗНАВСТВО дЛЯ ЛІТНІХ ЛЮдЕЙ:РЕАЛЬНІСТЬ І КОНТуРИ НА МАЙбуТНЄ

В статті розглядається питання вивчення студентами пенсійного віку туристичного крає -знавства, аналізується діяльність факультету туристичного краєзнавства Київськогоуніверситету третього покоління, що діє в Інституті туризму Федерації професійних спілокУкраїни.

Ключові слова: туристичне краєзнавство, літні люди, Інститут туризму.

1’2013Світлана Бабушко

92

Типовий базовий курс в університеті тре -тьо го покоління розрахований на 72 години.Таким чином, «студент» літнього віку можеодночасно навчатись на двох чи більше фа-культетах. Однак, факультет туристичногокраєзнавства беззмінно користується попу-лярністю серед літніх «студентів». Адже на-вчальна програма факультету зорієнтованана потреби та інтереси слухачів, а тури-стичне краєзнавство здатне органічно поєд-нати в собі минуле, сучасне і майбутнє, томуі користується такою популярністю.

Форми навчання на факультеті краєзна-вства в ІТ ФПУ варіюються від лекцій і семі-нарів до практичних та виїзних занять, пішо-хідних та автобусних екскурсій. Тематичнірозділи включають в себе розгляд природнихрекреаційних ресурсів України (бальнеоло-гічних, кліматичних ресурсів, печер і об‘єктівприродно-заповідного фонду), історико-куль -турних рекреаційних ресурсів України (замкиі фортеці, спадщина ЮНЕСКО, національнімузеї), транспортні тури, туристичні ресурсисвіту тощо. Розглянемо декілька тем, включе-них у вивчення «Туристичного краєзнавства».

Вивчення теми «Організація маршрутів ітурів» сприяє розвитку умінь розробити свійвласний маршрут для власної сім‘ї, для подо-рожі разом із внуками чи своїми одноліт-ками-друзями.

«Здоровий спосіб життя та активний ту-ризм» – тема, яка завжди актуальна для літ-ніх людей. Адже лише завдяки здоровомуспособу життя можна зберегти здоров‘я, пла-нувати і проводити активний відпочинок.

Теми «Готельна база України» та «Готельнікомплекси світу» доповнять знання літніхлюдей про засоби розміщення, ознайомлятьїх з новими методами бронювання місць в го-телях, послугами, що їх пропонують готелідля літніх людей. Це, безперечно, стане в на-годі студентам при плануванні їх відпочинку.

«Організація харчування туристів» і «Ор-ганізація та проведення тематичних банке-тів» - теми, що користуються найбільшою по-пулярністю. Під час вивчення цих тем, літні«Студенти» не лише вивчають теорію, але йпроходять тренінг з сервування столу длясніданку, обіду, святкової вечері, банкету.Часто під час вивчення цих тем виникають

Освітянське краєзнавство для літніх людей:реальність і контури на майбутнє

93

протиріччя між власним досвідом, як накри-вати на стіл та новими знаннями, отрима-ними на практичному занятті. Однак, колегі-ально всі протиріччя успішно вирішуються.

Протягом вивчення тем «Виноробство вУкра їні – історія та сучасність», «Розробкавинних турів» літні люди отримують знанняз культури споживання вина, знайомляться зісторією знаме нитих виноробних заводів«Інкерман», «Коктебель», «Массандра»,ви вчають смакові особливос ті популярнихвин. Для студентів цього факуль тету прово-дять демонстраційну дегустацію вин.

Викладачі, котрі працюють з такими сту-дентами, відзначають, що студенти в рокахможуть дати фору молодим студентам вплані цілеспрямованості, серйозного став-лення до навчання, старанності. Мотиваціядо навчання у літніх лю дей – дуже висока, їхне потрібно примушувати. Проте, як свідчитьнаш практичний досвід, процес навчання літ-ніх людей має багато «підводних каменів».Викладачам, котрі працюють зі звичайнимистудентами, не вистачає знань про особли-

вості психології та фізіології літніх студентів.Нео бхідна певна підготовка викладачів доролі не просто викладача, а консультанта, на-ставника. Ад же домінуючим аспектом у на-вчанні літніх людей – є їх прагнення до са-мостійності, незалежності.

Існує також проблема і в укладанні на-вчальних програм, відповідних віку літніхлюдей. Мета кожного навчального закладу –дати якісну осві ту. Діяльність УТП не по-винна перетворюватися на засідання клубу заінтересами, а має дати нові знання, сприятисаморозвитку їх особистості.

Ряд завдань перед УТП потрібно вирішува -ти і на державному рівні, особливо стандартиосвіти третього покоління та фінансування та -ких освітніх закладів для людей похилого віку.

Хочемо відзначити, що факультет тури-стич ного краєзнавства в ІТ ФПУ має певніздо бутки в навчанні літніх людей. Отриманийдосвід може сприяти вирішенню низки зазна-чених проблем у діяльності університетів тре -тьо го покоління, а також долучати до духовноїспадщини України все більше пошановувачів.

Светлана Бабушко

Образовательное краеведение для пожилых людей: реальность и контуры на будущее

В статье рассматривается вопрос изучения студентами пенсионного возраста туристическогокраеведения, анализируется деятельность факультета туристского краеведения Киевского университетатретьего поколения, действующего в Институте туризма Федерации профессиональных союзов Украины.

Ключевые слова: туристическое краеведение, пожилые люди, Институт туризма.

Svitlana Babushko

Educational Local Lore Studies for Elderly People: Reality and Outlines of Future

The article represents the problem of studying tourist local lore by elderly people. There has also been analyzedthe activity of the corresponding faculty in Institute of Tourism as a department of Kyiv Third Age University.

Key words: tourist local lore, elderly people, Institute of Tourism.

1. Ольчак К. Функціонування університетівтретього покоління [Електронний ресурс] / К.Оль-чак// Бібліотека рефератів. – 2012. – С.4. – Режимдоступу: http:// www.elderly people.pdf

2. Тронько П.Т. Краєзнавство та туризм: про -бле ми взаємодії та співробітництва // Турис -тично-краєзнавчі дослідження. – Вип.1: МатеріалиIII Всеукраїнської науково-практичної конферен-ції "Туризм в Україні: економіка та культура (Сві-

тязь, 9–10 вересня 1998 р.). – У двох частинах. –К.: КМ-Трейдинг, 1998. – Частина перша. – С.5.

3. Carlton S., Soulsby J. Learning to Grow Olderand Bolder / S.Carlton, J. Soulsby. – Leicester:NIACE, 1999. – 377 p.

4. The Carnegie Inquiry into the Third Age // FinalReport. Life, Work and Livelihood in the Third Age:Research Paper. – Dunfermline: The Carnegie UKTrust,1993. – 298 p.


w!!!

Церковно-історичне краєзнавство:

витоки та сучасний дискурс

95

На сьогодні актуальним є вивчення історіїархівної справи в Україні. У повній мірі це сто-сується і Поділля. Дотично цього питанняторкалися в своїх працях О. М. Завальнюк [1],О. О. Нестуля [2], А. М. Трембіцький [3] та ін.Проте спеціалізовано цієї проблеми дослідникине торкалися. Мета статті – до певної міри до-слідити поставлену проблему.

Протягом більшої частини ХІХ століттязбереження архівної спадщини часто носило ви-робничий характер і не мало на меті пам’яткоо-хоронних цілей. В установах зберігалися доку -менти, які розкривали попередню її діяльність.Це можна чітко проілюструвати на прикладідуховного відомства.

Матеріали, які стосувалися діяльності церковПодільської єпархії (метричні книги, сповіднірозписи, журнали засідань, а також «старі уні-атські метричні книги») передавалися на збері-гання до архівів духовних правлінь повітів абоархіву консисторії. За їх збереженням відбувавсяпостійний нагляд: проводилися ревізії, духовніправління звітували перед консисторією, єписко -пом. Перша відома нам ревізія архівів духовноговідомства датується 1844 роком і стосуваласявона архіву Подільської духовної конси сторії. Натой час там знаходилося: метричних книг (1796-1843 рр.) – 614 томів, сповідних розписів (1796-1843 рр.) – 614 томів, «старих уніатських метрич -них книг» (до 1796 р.) – 1475 томів, журналівзасідань консисторії (1800-1843 рр.) – 53 томи,візит на церковні землі – 70 томів і т.д. Загаломна той час в архіві знаходилося 34025 справ, якідатувалися 1795-1843 роками [4].

1860 року, для кращого зберігання докумен-тів у консисторії було облаштовано полиці дляїх зберігання [5], що свідчить про сприйняття

архівних пам’яток як цінних документів про ми-нуле релігійне життя на Поділлі.

Запроваджено було і посаду архіваріуса. Так,з 1856 р. ним був колезький секретар АнанійМаркевич [6], а з 1876 року – Чирський [7].

Доступ до архівів духовного відомства був до-сить обмежений. Так, 1865 року до Подільськоїдуховної консисторії надійшло прохання ректораПодільської духовної семінарії про надання до-зволу роботи з архівними документами [8].

Вперше серйозний підхід до упорядкуванняархівних документів зустрічаємо 1863 року. Тодіархів консисторії, на основі указу Синоду від15 вересня 1862 року за №4599, розбирали про-тоієреї П. Троїцький, Ю. Лотоцький та архіваріусА. Маркевич [9]. Наступного разу це відбулося22 червня 1875 року, коли документи розглядалипротоієреї Євген Струмінський, Симон Карчев -ський, Мойсей Доронович, Федір Войтковськийта губернський архітектор Дмитро Освальд [10].На той час в архіві знаходилося 41168 справ, зо-крема за 1795-1800 рр. – 834 справи та за 1800-1874 рр. – 40334 [11]. Документи за 1795-1865 ро -ки були описані, зв’язані та розкладені по полицях[12]. Інші матеріали ще не були впорядковані.

1875 року до єпископа надійшло проханнявід обер-прокурора надати інформацію про станар хі вів духовного відомства. Це прохання булопередане консисторії, яка 15 квітня того ж рокурозіслала наказ по духовним правліннях єпар-хії прозвітувати про стан їхніх архівів [13].Нам достеменно відомо, що надійшли звіти Гра-нов ського, Свято-Троїцького Кам’янецького,Немирівського, Бершадського, Свято-Троїць-кого Над збруцького, Барського, Коржевецького,Шаргородського, Вінницького та Головчине-цького монастирів [14].

УДК 930.25:2-725(477.43)”18/19”

Ігор Старенький ( м. Кам'янець-Подільський)

дІЯЛЬНІСТЬ ПОдІЛЬСЬКОГО дуХОВЕНСТВАЗІ ЗбЕРЕЖЕННЯ АРХІВНОЇ СПАдЩИНИ НА ТЕРИТОРІЇ

ПОдІЛЛЯ В дРуГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКу ХХ ст.У статті розглядається еволюційний процес формування архівів на Поділлі в ХІХ – на початку

ХХ ст., охорона архівної спадщини на початку ХХ ст., законодавче оформлення необхідностізбереження архівних матеріалів у період Української революції.

Ключові слова: духовенство, архівна справа, архів, Поділля, охорона пам’яток, Архівна комісія,Ю. Й. Сіцінський, П. В. Клименко.

Велику увагу на охорону архіву Подільськоїдуховної консисторії звертали і в 1917-1920 ро -ках. Так, 3 жовтня 1919 року Департамент пра-вославної церкви надіслав лист консисторії, вякому йшлося: «На чч. 12558, 12994 і 14022 від11, 21 серпня б. р. і 30 вересня того ж р. Депар-тамент Православної Церкви пропонує Духов-ній Консисторії згідно Наказу Міністерства Спо-відань зачекати з продажем архівного паперу дозагального вирішення справи про архіви зако-нодавчим шляхом» [15]. Того ж дня на адресуПодільської духовної консисторії від Департа-менту православної церкви надійшов лист іззакликом зробити через благочинних розпоряд-ження місцевому духовенству про вжиття захо-дів щодо охорони старожитностей, у тому числій архівних документів. Також священикам про-понувалося звернутися до селянства, закли-каючи їх зберігати в цілісності архівні доку-менти [16].

Як бачимо консисторія та духовні правлінняПодільської єпархії приділяли велику увагу збе-реженню документів, які стосувалися релігій -ного життя Поділля кінця XVIII–XIX ст. Саме наоснові цих матеріалів був сформований вели-чезний фонд 315 Державного архіву Хмельниць -кої області («Подільська духовна консисторія»).

Велику роль для розвитку архівної справи наПоділлі відіграло створення архіву при Поділь-ському єпархіальному історико-статистичномукомітеті. У його Статуті вказувалося, що архівскладається з «рукописних актів, які відносятьсядо історії Поділля, а також з паперів і справ істо-рико-статистичного комітету». До формуваннявласної збірки документів Комітету підштовху-вав відомий історик та пам’яткоохоронець ЮзефРолле, який переконував М. В. Сімашкевича таМ. І. Яворовського сформувати фонд матеріалівза рахунок державних та приватних архівів, про-водити археографічну роботу, видавати збіркидокументів та матеріалів [17]. Це усвідомив про-тоієрей Митрофан Сімашкевич. 30 серпня 1883року, будучи ректором Подільської духовної се-мінарії, він виступив за припинення виданняісторико-статистичних описів, сконцентрувавшиувагу на зборі, обробці та виданні історичнихматеріалів (судові декрети, фундушні листи,єпископські та патронатські власницькі записи,детальні описи церков і їх майна і т. п.) [18].

Про формування фондів архіву Комітету намдає уявлення згадка М. І. Яворовського, якийзгадував про велику кількість церковно-істо-

ричних, статистичних, юридичних рукописнихматеріалів другої половини XVIII ст., які надій-шли від колишньої Кам’янецької та Брацлавсь-кої уніатської консисторії [19].

Ми маємо в розпорядженні опис архіву По-дільського церковного історико-археологічноготовариства Юхима Йосиповича Сіцінського. Напочатку ХХ ст. там знаходилося 269 документівXVIII – початку ХХ ст. [20].

Проводилося Товариством і дослідження зіб-раних документів. Юхимом Сіцінським булооформлено 98 карток з палеографічним розбо-ром документів XV-XIX за списком І. М. Кама-ніна, які знаходилися переважно в Давньосхо-вищі (музеї Товариства) [21].

Проте основна діяльність по збереженню ар-хівної спадщини була розпочата в 1917-1920 ро -ках. Саме в цей час документи були підданіінтенсивному нищенню, що викликало адек-ватну реакцію пам’яткоохоронців. Більшовицькаагітація за принципом «Грабуй награбоване» талюмпенізація населення і військових призво-дили до нищення приватних та духовних архі-вів. Це призводило до непоправних втрат у га-лузі збереження історико-культурної спадщиниУкраїни.

Провідну роль у збереженні архівної спад-щини на Поділлі відіграли такі визначні пам’ят-ко охоронці як Пилип Клименко, Юхим Сіцінсь -кий, Леон Б’ялковський, Йосип Пеленський та ін.

Пилип Васильович Клименко прибув до Ка -м’ян ця-Подільського наприкінці 1918 року.30 груд ня 1918 року його було призначено екстра-ординарним професором Кам’янець-Поділь-ського державного українського університетупо кафедрі історії [22]. Згідно протоколу комісіїпо розподілу професорів по розрядах 23 травня1919 року займав посаду декана історико-філо-логічного факультету, на яку був призначенийІ. І. Огієнком 5 лютого того ж року. 1919 рокуП. В. Клименко був обраний членом Поділь-ського церковного історико-археологічноготовариства. Навесні 1919 року за ініціативоюректора Кам’янець-Подільського державногоукраїнського університету, міністра освіти, азгодом міністра сповідань УНР Івана Огієнка таПилипа Клименка було створено Архівну комі-сію, яка мала фахово упорядковувати архіви уні-верситету, Кам’янця-Подільського та Поділля,започаткувавши збереження архівних фондів таколекцій, які залишилися без власників. Доскладу цієї комісії увійшов Юхим Сіцінський.

1’2013Ігор Старенький

96

Юхима Йосиповича завжди цікавила пам’ят-коохоронна справа. 12 травня 1917 року в Києвівідбулися перші збори Центрального комітетуохорони пам’яток старовини та мистецтва Укра -їни, які схвалили проект Статуту і обрали дій-сних членів. Вони реєстрували та досліджували,зберігали та реставрували пам’ятки, створювалибібліотеки, архіви, музеї [23]. Вже вліткуЮ.Й. Сіцінський став членом створеного 28 квіт -ня 1917 року у Вінниці Подільського товаристваохорони культурно-історичних цінностей, якепроводило «збір і дослідження пам’яток у міс-цях їх зберігання» [24].

Архівна комісія, до складу якої крім згаданихосіб увійшли члени Подільського церковногоісторико-археологічного товариства О. З. Несе-ловський, П. Г. Клепатський, Л. Б. Б’ялковський,захищала від руйнування архівосховища, іні-ціювала переміщення до Кам’янець-Поділь-ського державного українського університетуособливо цінних архівосховищ, яким загрожу-вало знищення [25]. Так, 13 травня 1919 рокуАрхівна комісія звернулася із заявою до Радипрофесорів Кам’янець-Подільського державногоукраїнського університету, в якій обґрунтовува-лася необхідність звернення до Кам’янець-По-дільського Революційного комітету з проханнямпро передачу архіву «Жандармського управ -ління та Наукового архіву Кам’янець-Поділь-ського окружного суду». У документі вказува-лося, що архіви ці потрібні для «закладанняученого архіву при Кам’янець-ПодільськімДержавнім Українськім Університеті з метоюдосліджування громадського руху на Україні вХІХ столітті» [26].

4 серпня 1919 року Юхим Сіцінський таЛ. Б. Б’ял ковський на засіданні Комісії зробилидоповіді про архівну справу в Росії та ЗахіднійЄвропі. На основі заслуханого Комісія виробилазвернення до товариша міністра народної освітиН. Я. Григоріїва та проект закону «Про державнуохорону пам’яток старовини і мистецтва», якимпередбачалося заснування губернських архівнихкомісій, вилучення з крамниць міста поданих напродаж документів з подальшим розслідуваннямі визначенням їх походження та місця збері-гання, підготовки архіваріусів шляхом ство-рення вищої археографічної школи на зразокфранцузької «Ecole des chartes» [27]. У зверненнідо Н. Я. Григоріїва вказувалося: «В останні часибрак паперу та нестача коштів на утриманняслужачих деяких установ загрожують архівам

цих установ, документи яких можуть бути про-дані або знищенні вириванням з них чистих ли-стів паперу. При цьому загинуть акти, які маютьісторично-наукову цінність. Щоби не допуститицього, потрібно негайно заборонити безоглядненищення або продаж архівів. Разом з тим, виз-нається необхідним упорядкувати архівнусправу так, аби догляд і збереження архівів напевній території доручалися постійній комісії, всклад якої б входили знавці архівного діла та ар-хеографи…» [28]

22 серпня 1919 року на сторінках газети«Україна» з’явився лист доктора Йосипа Пелен-ського, голови архівно-музейного відділу По-дільської губернської народної управи, членаРади Подільського товариства охорони куль-турно-історичних пам’яток Ю. Александровича,віце-директора Державного військо-історичногомузею М. Обідного, викладачів Кам’янець-По-дільського державного українського універси-тету, членів Подільського церковного історико-археологічного товариства Ю. Й. Сіцінський іЛ. Б. Б’ялковський та ін. до Голови Ради народ-них міністрів, Трудового конгресу, Міністерстванародної освіти, де наголошувалося на необхід-ності виробити мережу державних архівів ічерез них з допомогою місцевих органів владиорганізувати охорону пам’яток. Особливо наго-лошувалося на необхідності терміново вжитизаходів щодо охорони архівів усіх сповідань,в яких зберігалися найбільш цінні документи.Керівництво цією роботою пропонувалося пе-редати Головному управлінню мистецтв та на-ціональної політики, яке б серед перших заходівмало організувати фахові експедиції, що зібралиб розграбовані в ході селянських виступів та вій-ськових дій пам’ятки з палаців та церков [29].

Дещо раніше, 13 серпня, під впливом пам’ят-коохоронців, серед яких чільне місце посідалодуховенство, Головуправління звернулося зобіжником «До всіх підлеглих установ Міні-стерства освіти і мистецтва та до місцевих са-моврядувань, народних управ». З огляду на важ-ливість документу наведемо його повністю: «Вці тяжкі часи руїни, яка проводиться більшо-вицькими бандами та їх прихильниками, гинутьнеоціненні скарби нашої науки і культури, асаме: книгозбірні, архіви, музеї, колекції старо-вини і т.п. Ці матеріали переховуються в церк-вах, костьолах, державних та громадських уста-новах та маєтках приватних власників і томубільшовики, ніби борючись з «буржуями», а в

Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщинина території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

97

дійсності грабуючи, нищать ці незвичайної нау-кової вартості національні скарби, які так необ-хідні для розроблення української науки і ми-стецтва. Більшовики добре знають, що такоюруїною вони остаточно обкрадуть не тільки ма-теріальне добро народу, але й духовне, зни-щивши всякі ознаки і показники минулої україн-ської культури і науки. Цій провокаторськійпраці більшовиків піддаються несвідомі грома-дяни та козаки української армії, котрі прий-маючи польські бібліотеки і архіви за ворожіустанови української державності, домагаютьсянищення цих матеріалів і тим самим сприяютьганебній роботі більшовизму. Щоб зберегти те,що ще залишилось від цілковитого знищення ірозграбунку, пропоную вам: 1) вжити всіх від-повідних заходів аби зберегти перерахованівище національні цінності, які перебувають унебезпеці, повідомляти кожен раз про вжитізаходи Міністерства народної освіти; 2) привсяких можливих випадках роз’яснювати, якгромадянам, так і козакам Української армії проту шкоду, яка робиться національному добро-буту Держави нищенням бібліотек і архівів;3) про всякий випадок небезпеки, яка загрожуєтим чи іншим архівам, музеям, колекціям і біб-ліотекам і т. ін. повідомляти негайно Міністер-ство освіти» [30].

19 серпня 1919 року Міністерство народноїосвіти звернулося до П. В. Клименка з пропози-цією очолити Відділ охорони пам’яток старо-вини та мистецтва. В листі товариша міністраН. Я. Григоріїва вказувалося: «Відсутність в су-часний момент фахівця по справах охоронипам’яток старовини й мистецтва в Головнімуправлінні мистецтв гальмує заходи Міністер-ства Народної освіти щодо захисту пам’яток ста-ровини та мистецтва і особливо архівів від руй-нації. Мною накреслено низку заходів, абизапобігти майбутній шкоді від необережного по-водження з цими, наукової вартості, цінностями,але, за відсутністю необхідних фахових людей,змушує мене звертатися до Вас, Високоповаж-ний Пане Професоре, прийти на допомогу ційсправі, прийнявши на себе тимчасове керуванняВідділом охорони пам’яток старовини та ми-стецтва при Головному управлінні мистецтв, атакож організацію Архівної комісії для вироб-лення засобів охорони архівів» [31]. Отримавшипозитивну відповідь, міністерство 20 серпня за-твердило його на посаді (в документі вказується,що на посаді він з 14 серпня) [32].

29 серпня 1919 року за ініціативою П. В. Кли-менка Міністерство внутрішніх справ направилодо місцевих органів влади розпорядження,згідно якого їм доручалося здійснювати догляд ізахист пам’яток «від знищення, псування і про-давання» [33]. Наступного дня циркулярнимрозпорядженням, підписаним П. І. Холодним таП. В. Клименком, «взяти під свій догляд всіпам’ятки старовини та мистецтва, охороняти їхвід знищення, псування й продавання в рукискупників для вивозу за кордон» зобов’язува-лися також губернські та повітові комісари на-родної освіти. Незабаром міністерство напра-вило на місця розроблений П. В. Клименкомобіжник, в якому губернським та повітовимкомісарам давались додаткові пояснення та ін-струкції щодо пам’яткоохоронних заходів, яківони мали терміново вжити. Зокрема їм пропо-нувалося «через учителів оповістити населення,що всі старовинні речі: картини, книжки, доку-менти, посуд мають велику цінність і повиннізберігатися, доки їх не викупить держава». Ро-зуміючи, що на місцях нерідко не було спеціалі-стів, які б могли визначити історико-мистецькуцінність речей, П. В. Клименко як вихід з такоїситуації розглядав практику виїзду у віддаленірайони експертів Відділу охорони пам’яток [34].

30 серпня 1919 року наказом Міністерства на-родної освіти №9 було створено Архівну комісіюв складі Головного управління мистецтв та на-ціональної культури: «Для вироблення інструк -цій по охороні пам’яток старовини й мистецтва ікерування справами охорони архівів, музеїв і ве-ликих збірок старовинних речей, наказую утво-рити Архівну комісію при Міністерстві народноїосвіти з оплатою згідно кошт державним асиг-нуванням під головуванням професора Клименкав складі слідуючих осіб: професор д-р ЙосипПеленський, приват-доцент прот. Євфим Сіцін-ський, прив. доцент Леон Бялковський, юри-сконсул Міністерства народної освіти М. Альтер,представник Губерніальної народної управи,пред ставник міської управи, представники міні-стерства юстиції, внутрішніх справ, земельнихсправ, преси й інформації, народного господар-ства, військового міністерства, проф. Боберсь-кого, д-ра Кревецького, Мих. Гаврилюка, д-раОсипа Назарука» [35]. Представники цієї ж Ко-місії увійшли до складу Комісії по утвореннюстатуту Національного архіву в місті Києві [36].

За короткий час комісія формулювала низкуневідкладних завдань у дорученій їй царині:


98

1) Прийняття урядом «закону, що охоронявби пам’ятки старовини та мистецтва під загро-зою грошових кар і тюрми за знищення й вивіз»;

2) заснування губернських архівних комісій;3) повернення з крамниць м. Кам’янця про-

даних туди документів;4) вироблення інструкцій для аналізу архів-

них справ, а також для повернення «культурно-історичних предметів, розграбованих в панськихмаєтках»;

5) заснування на Поділлі та Волині посади«особливого комісара для охорони пам’яток ста-ровини та мистецтва»;

6) виділення під архівне сховище вежі Сте-фана Баторія, комплексу «Кам’янецька фор-теця»;

7) започаткування профільного часопису «Укра-їнська старовина» для актуалізації роботи із охо-рони культурно-історичної спадщини, залученнядо неї широкого громадського активу» [37].

У вересні 1919 року Петро Холодний таПилип Клименко звернулися до міністра спові-дань, ректора Кам’янець-Подільського держав-ного українського університету Івана Огієнка злистом, в якому просили його «зробити розпо-рядження, щоб пани-отці оповістили населенняпро заховання всяких книжок, документів, кар-тин та інших старовинних речей, які мають ве-лику цінність та узагалі вживали всякі законнізаходи щодо охорони культурно-історичнихпам’яток у залишених панських маєтках або роз-грабованих селянами» [38]. 3 жовтня 1919 рокузгідно розпорядження міністра сповідань до ду-ховних консисторій був направлений циркуляр,в якому пропонувалося «зробити через благо-чинних розпорядження місцевому духовенствуаби ним було вжито заходів щодо старовиннихречей і взагалі культурно-історичних пам’яток узалишених панських маєтках або ж пограбова-них селянами; між іншим пропонувати духовен-ству звернутися до селянства з відозвою прозаховання в цілості всяких книжок, картин, до-кументів і т. ін.» [39].

Одночасно при цих заходах при Міністерствіосвіти та мистецтв було запропоновано посадукомісара по охороні пам’яток церковної старо-вини, яку обійняв відомий археолог та історикмистецтва Йосип Пеленський.

Великі сподівання П. В. Клименко пов’язувавз прийняттям Радою Народних Міністрів УНРрозробленого членом Архівної комісії М. Аль-тером проекту закону «Про охорону пам’яток

старовини та мистецтва». Проектом передбача-лося взяти під охорону історико-культурні скар -би українського народу під захист держави тавизначалися санкції до порушників умов їх збе-рігання. У пояснювальній записці «До законо-проекту про державну охорону пам’яток старо-вини та мистецтва», з якою 15 вересня 1919 рокудо Ради Народних Міністрів УНР звернувсяП. В. Клименко та міністр народної освітиН. Я. Григоріїв, глибоко аргументувалася необ-хідність його термінового затвердження: «НаУкраїні нищення пам’яток старовини і мистецтвазавдяки суспільно-національній боротьбі й малійкультурності народу дійшло страшних розмірів,державна влада мусить подбати про охорону йдогляд за ними». Проте затвердити підготовленийзаконопроект уряд УНР не встиг – завадило заго-стрення військово-політичної обстановки взв’язку з наступом більшовиків [40].

В цей час на Поділлі почалося активне збере-ження архівів ліквідованих установ та покину-тих шляхетських маєтків шляхом їх передачіКам’янець-Подільському державному україн-ському університету. Так, ректор університетуІван Огієнко для запобігання знищення архівуДворянських депутатських зібрань просив пе-редати його Кам’янець-Подільському держав-ному українському університету [41].

10 вересня 1919 року Пилип Клименко забо-ронив доступ до жандармського архіву, який бувописаний та тимчасово знаходився в помеш-канні громадської бібліотеки [42].

19 вересня 1919 року наказом П. В. Клименкапередбачалося: «Архіви скасованих установ, асаме: дворянського депутатського зібрання, жан-дармського управління, губернського статистич-ного комітету при губерніальному правлінні…передати до Кам’янець-Подільського держав-ного українського університету» [43].

Що стосується жандармського архіву, то пройого передачу університету прохав також Роз-порядчий комітет Кам’янець-Подільської гро-мадської бібліотеки, адже на той час там не булопристосованих приміщень [44].

6 жовтня 1919 року в Кам’янці-Подільськомупід впливом пам’яткоохоронців було видано на -каз Головного отамана армії УНР Симона Пет-люри та військового міністра Всеволода Петрівапро переважне право зберігання документів удержавних архівах. У документі вказувалося, що«архівним комісіям, коли маються відомості проіснування де б то не було військово-історичних


99

і архівних документів, які не мають традиційно-родинного характеру, а покладають в масштабідержавного і громадського значення, надаюправо заборони на знищення цих документів іправо секвестру для державного архіву» [45].

Після ревізії будинку архіву Губернськогоправління по вулиці Довгій його стан було виз-нано незадовільним і констатовано необхідністьнегайного ремонту. В акті обстеження архівногобудинку П. В. Клименко вказував, що «завдякинерівномірній осадці будинку, не маючого фун-даменту, одна стіна розкололась від верху донизу наскрізь, ринви для стікання води попсо-вані і вода руйнує стіни, покрівля в деяких міс-цях протікає. Зважаючи на те, що зазначенийбудинок має архітектурну цінність пам’яткибудівництва кам'яного кінця XVIII століття, атакож, що розвалення його загрожує цінному ар-хіву бувшого Губерніального правління. Зазна-чений будинок потрібно негайно полагодити:прибудувати до стін два контрфорси і ринви длястоку води на місце старих приробити» [46].Розглядалося також питання про передачу цьогоархіву університету [47].

Невдовзі П. В. Клименком було прийнято рі-шення про передачу Кам’янець-Подільськомудержавному українському університету архівуКам’янець-Подільської міської поліції [48].

Велике занепокоєння в подільських пам’ят-коохоронців викликало те, що в «жидівськихкрамницях м. Кам’янця» з’явилось багато нау-ково цінних документів. Як виявилося, колиш-ній архіваріус Губернського правління продавпонад 800 пудів актових книг [49].

Велику загрозу для збереження архівних ма-теріалів становила катастрофічна нестача па-перу для державного діловодства. Зокрема малимісце випадки переробки архівних документівна паперових фабриках. У тогочасних докумен-тах вказувалося, що «в Кам’янці всі склепи булизаповнені архівними матеріалами, та найбільшеархівів загинуло на паперовій фабриці Коцебу(за Кам’янцем), куди вивозилися архіви цілимифурами для переробки як сирець» [50]. Протепам’яткоохоронці намагалася підійти до цьогопитання так, щоб архівна спадщина зазнала най-менших можливих втрат. Так, постановою По-дільського губернського комісара від 29 жовтня1919 року передбачалося відправляти архівніматеріали на паперову фабрику Лідії Коцеби дляповторної переробки на папір. Проте зазнача-лося, що для переробки можна використати

«деяку кількість паперу з архіву Подільського Гу-берніального Правління, а також з архівів і дру-гих підлеглих Комісаріату установ, за для чогопопередньо скласти Комісію для розбору підляга -ючих передачі на паперову фабрику діл і паперівз того боку, чи не мають вони якого-небудь істо -ричного або археологічного значення» [51]. Ко мі-сію мав очолити «урядовець особливих дору ченьпри Подільськім Губерніальнім Комісарі аті Дем-ченко, запросивши в склад тої Комісії пред став-ника від Міністерства Народної Освіти» [52].

Разом з тим пам’яткоохоронну діяльність про -довжувало Подільське церковне історико-архео-логічне товариство, яке, виявляючи та упорядко-вуючи різні залишені архівні матеріали, звернулоувагу на необхідність «всі архіви та архівні ма-теріали, перебуваючи в найбільш загрозливомустані, перевезти до архіву Губернського пра-вління, а військові – до Кам’янецької фортеці».Завдяки зусиллям Юхима Сіцінського було збе-режено десятки тисяч цінних документів [53].

Зважаючи на величезну проведену роботу,постало логічне запитання про створення вКам’янці-Подільському Наукового архіву. Найого організацію було потрібно 46600 крб. [54].Завдяки наполяганням ректора Кам’янець-По-дільського державного українського універси-тету Івана Огієнка питання про його створеннябуло вирішено позитивно. З березня 1920 року вуніверситеті була запроваджена посада архіва-ріуса. На цю роботу запросили журналіста, вій-ськового, активного учасника збройної боротьбиза українську незалежність П. О. Богацького. Зайого ж спогадами, архів К-ПДУУ розміщувавсяна третьому поверсі головного будинку у про-сторій і світлій кімнаті. Тут розмістили справи«Подільського губерніального жандармськогоуправління, багатьох інших установ, як напри-клад, … Окружного суду, Повітового і Мировогосуду, Консисторії і багатьох інших, які професорОгієнко вже встиг доставити для Університетсь-кого архіву. Сюди ж було передано архіви Міні-стерств УНР та різних організацій та установпри їх ліквідації» [55].

Вже на початку 1920 року діяв науково-до-слідний архів, де були тисячі цінних документів,взятих на збереження. Проте через рік він бувліквідований працівниками ВУЧК під час кон-фіскації «антирадянських» документів [56].

Отже, період другої половини ХІХ – початкуХХ ст. був надзвичайно насиченим в планізбереження архівної спадщини на Поділлі. До


100

початку ХХ ст. архівні документи, переважночерез виробничу необхідність зберігалися приустановах, які їх творили. Вперше науковий під-хід до архівної справи був використаний у 70-хрр. ХІХ ст. по відношенню до архіву Подільськоїдуховної консисторії. Велике зна чення для роз-витку архівної справи мало утворення архівупри Подільському церковному історико-архео-логічному товаристві. Проте найбільш інтен-сивним для розвитку архівної справи на Поділлівиявився період Української революції. Саме в

цей час формується законодавча база охорониархівної спадщини, створюються професійніпам’яткоохоронні структури, заклади. Великуроль у цьому процесі відіграли Ю. Й. Сіцін-ський, П. В. Клименко, І. І. Огієнко, Л. Б. Б’ял-ковський, О. З. Неселовський, П. Г. Клепатсь-кий, С. С. Дложевський та інші представникиПодільського церковного історико-археологіч-ного комітету. З остаточним встановленням ра-дянської влади на Поділлі розпочався новий етапу розвитку архівної справи на Поділлі.


101

1. Завальнюк О. М. З історії архівної справи наПоділлі (Хмельниччині) у XIV–XXI ст. / О. М. За-валь нюк, О. Б. Комарніцький // Архівна справа наХмельниччині: зб. документів, матеріалів, світлин. –Хмельницький: ТОВ «Поліграфіст-2», 2012. –С. 8-42; Завальнюк О. М. Кам’янець-Подільськийдержавний український університет: основні ре-зультати діяльності / О. М. Завальнюк // МатеріалиХІІІ Подільської історико-краєзнавчої конферен-ції. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2010. –С. 398-409; Завальнюк О. М. Ю. Й. Сіцінський у1917-1920 рр.: громадянсько-політичний, куль-турно-просвітній і науковий аспекти / О. М. За-вальнюк // Поділля в житті, діяльності і творчостіЮхима Сіцінського та Володимира Січинського:зб. матер. міжн. наук.-краєзн. конф., присвяч.150-річчю від дня народження Ю. Сіцінського і115-річчю від дня народження В. Січинського. –Кам’янець-Подільський: К-ПНУ ім. І. Огієнка,2010. – С. 62-64.

2. Нестуля О. О. Біля витоків державної систе -ми охорони пам’яток культури в Україні (доба Цен-тральної Ради, Гетьманщини, Директорії) / О. О. Не-стуля; НАН України, Ін-т іст. України та ін. – К.;Полтава, 1994. – 240 с.; Нестуля О. О. Визвольнізмагання українського народу і охорона пам’ятоккультури: 1917-1920 рр. / О. О. Нестуля; Полтав.наук. т-во краєзнавців та ін. – Полтава, 1993. – 90 с.;Нестуля О. О. Доля церковної старовини в Україні.1917-1941 рр. / О. О. Нестуля; НАН України, Ін-т іст.України. – К., 1995. – Ч.1: 1917 – середина 20-х рр.– 280 с.; Нестуля О. О. Охорона пам’я ток історії ікультури в Україні (1917-1919 рр.): зб. док. і матер./ О. О. Нестуля (авт.-упорядник) та ін.; В. О. Горб-няк (відп. ред.); НАН України, Ін-т іст. України. –К.: Ін-т іст. України, 2008. – 319 с.; Нестуля О. О.Роль П.В. Клименка в організації охорони пам’ятокПоділля за доби Директорії УНР / О. О. Нестуля //Духовні витоки Поділля: творці історії краю. –Хмельницький: Поділля, 1994. – С. 307-309.

3. Трембіцький А.М. Є.Й. Сіцінський – органі-затор краєзнавчого руху і регіональних досліджень/ А. М. Трембіцький // Студії Кам’янець-Поділь-ського Центру дослідження історії Поділля. – Кам’я -нець-Подільський: Оіюм, 2005. – Т. І. – С. 76-102.

4. Державний архів Хмельницької області,ф. 315, оп. 1, спр. 260, арк. 2зв.-3.

5. Там само, спр. 690, арк. 1-7.6. Там само, спр. 505, арк. 1-9.7. Там само, спр. 9016, арк. 1-48. Там само, спр. 980, арк. 1-4.9. Там само, спр. 8947, арк. 14.10. Там само, арк. 28-31.11. Там само, арк. 13, 51.12. Там само, арк. 13.13. Там само, арк. 10.14. Там само, арк. 35-45.15. Центральний державний архів вищих орга-

нів влади та управління України (далі – ЦДАВО),ф. 1072, оп. 1, спр. 36, арк. 9.

16. Там само, спр. 37, арк. 2.17. Баженова С.Е. Ю.Й. Сіцінський та Ю.А. Рол -

ле: перехрестя долі / С. Е. Баженова // Поділля вжитті, діяльності і творчості Юхима Сіцінськогота Володимира Січинського: зб. матер. міжн. наук.-краєзн. конф., присвяч. 150-річчю від дня народ-ження Ю. Сіцінського і 115-річчю від дня народ-ження В. Січинського. – Кам’янець-Подільський:К-ПНУ ім. І. Огієнка, 2010. – С. 123.

18. Яворовский Н. И. Несколько слов о деятель-ности комитета для историко-статистического опи-сания Подольской епархии / Н. Я. // Подольскиеепархиальные ведомости. – 1883. – №44. – С. 839.

19. Там само.20. Державний архів Хмельницької області,

ф. р-3333, оп. 1, спр. 16, арк. 1-12.21. Там само, спр. 17, арк. 1-33.



102

Игорь Старенький

Деятельность подольского духовенства по сохранению архивного наследияна территории Подолья во второй половине XIX – начале ХХ в.

В статье рассматривается эволюционный процесс формирования архивов на Подолье в XIX – начале ХХв., охрана архивного наследия в начале ХХ в., законодательное оформление необходимости сохраненияархивных материалов в период Украинской революции.

Ключевые слова: духовенство, архивное дело, архив, Подолье, охрана памятников, Архивная комиссия,Ю. И. Сицинский, П. В. Клименко.

Igor Starenky

Activity Podolski clergy preservation of archival heritage in the skirts in the second halfof the nineteenth – early twentieth century

In this article the evolutionary process of the archives on the tail of the nineteenth - early twentieth century.,health archival heritage in the early twentieth century, legislative support necessary preservation of archival mate-rials during the Ukrainian revolution.

Key words: clergy, archiving, archive, skirts, protection of monuments, Archival Commission, Yu. J. Sitsinsky forfuture generations, P. V. Klimenko.

22. ЦДАВО, ф. 2582, оп. 1, спр. 182, арк. 10-11.23. Інститут рукописів Національної бібліотеки

України імені В. І. Вернадського, ф. 12, спр. 969,арк. 1-4.

24. Трембіцький А. М. Вказ. праця. – С. 87.25. Завальнюк О. М. Кам’янець-Подільський

державний… – С. 405-409.26. Державний архів Хмельницької області,

ф. р-582, оп. 1, спр. 93, арк. 17.27. Черняк В. В. Леон Бялковський: польський

академік з Поділля / В. В. Черняк // Матеріали ХІІІПодільської історико-краєзнавчої конференції. – Ка -м’янець-Подільський: Абетка, 2010. – С. 629; Трем-біцький А. М. Вказ. праця. – С. 85; Завальнюк О. М.Ю. Й. Сіцінський у 1917-1920 рр… – С. 25.

28. Завальнюк О. М. З історії архівної справи… –С. 14.

29. Завальнюк О. М. Ю. Й. Сіцінський у 1917-1920 рр… – С. 26; Нестуля О. О. Біля витоків… –С. 72-73; Нестуля О. О. Доля церковної старо-вини… – С. 57-59; Черняк В. В. Вказ. праця. –С. 629.

30. Нестуля О. О. Визвольні змагання… –С. 72-73.

31. Пам’ятки. Monuments: зб. док. і матер. / упо-ряд.: К. І. Клімова, В. П. Ляхоцький, І. Б. Матяшта ін. – К., 1998. – Т. 1. – С. 122-123.

32. ЦДАВО, ф. 3689, оп. 1, спр. 6, арк. 28.33. Нестуля О. О. Доля церковної старовини… –

С. 57-59.34. Нестуля О. О. Роль П. В. Клименка… –

С. 308.

35. ЦДАВО. ф. 3689, оп. 1, спр. 6, арк. 27.36. Там само, арк. 46а зв.37. Завальнюк О. М. З історії архівної справи…

– С. 16; Українська старовина: орган Комісії дляохорони пам’яток старовини та мистецтва при Го-ловному управлінні мистецтв та національноїкультури. – 1919. – №1. – С. 9.

38. ЦДАВО, ф. 1072, оп. 1, спр. 37, арк. 1.39. Там само, арк. 2.40. Нестуля О.О. Роль П.В. Клименка… – С. 309.41. ЦДАВО, ф. 3689, оп. 1, спр. 14, арк. 54.42. Там само, арк. 68.43. Там само, арк. 78.44. Там само, спр. 17, арк. 8.45. Там само, спр. 14, арк. 103.46. Там само, арк. 115-115зв.47. Там само, арк. 107, 112.48. Там само, арк. 114.49. Там само, арк. 133.50. Українська старовина. – 1919. – №1. –

С. 9.51. ЦДАВО, ф. 3689, оп. 1, спр. 14, арк. 119.52. Там само.53. Трембіцький А. М. Вказ. праця. – С. 86.54. Там само, арк. 137-137зв.55. Завальнюк О. М. З історії архівної справи…

– С. 18.56. Завальнюк О. М. Кам’янець-Подільський

державний… – С. 405-409.

103

Для вичерпної характеристики соціально-економічного розвитку українського суспільствана всіх його етапах необхідно враховувати і гос-подарську діяльність монастирів, яка майже зав-жди відігравала важливу роль в економічномужитті держави. Чернечі громади від часу своговиникнення незмінно існували в будь-якій еко-номічній системі, залишаючись цілком життєз-датними навіть в умовах економічних криз.Більше того, монастирі накопичили багатий до-свід господарювання в умовах не тільки зовніш-ніх, але і внутрішніх криз різного характеру. До-свід господарювання монастирських громад занесприятливих умов певною мірою може бутикорисним і для сучасної вітчизняної економіки,яка зазнає впливу світової економічної кризи.

Мета цього дослідження полягає в тому, щобвиявити місце, роль і особливості монастирсь-ких господарств західноукраїнського регіону векономічному розвитку УРСР протягом 40-х –60-х рр. ХХ ст., а також показати джерела еко-номічної стійкості монастирських громад.

Виходячи з поставленої мети, основнимизавданнями роботи є: оцінка стану вивченняпроблеми, інформаційних можливостей джерел;дослідження місця монастирських господарству повоєнній економіці радянського суспільства;аналіз розвитку монастирських господарствна території Західної України в 40-і – 60-і рр.ХХ ст., труднощів цього процесу і шляхів подо-лання; об’єктивна оцінка їх досягнень і зна-чення як для окресленої території, так і для дер-жави взагалі.

Господарська діяльність релігійних конфесійдо поч. ХХІ ст. залишається практично не до-сліджена наукою. Окремі (у т.ч. господарські)аспекти життєдіяльності релігійних громад були

вивчені у рамках історичної науки і філософії.Певні питання економіки релігійних організаційпіднімалися в роботах Г.І. Шмельова [1], П.Б. Ла-говського [2], М.О Митрохіна [3], А.М. Кашева-рова [4] і ряду інших авторів. Господарсько-еко-номічну становищу Православної Церкви вУкраїні в ХХ ст. присвячене дисертаційне до-слідження ігумена Климента (Вечері) [5].

В основі законодавчих засад політики радян-ської держави в Україні стосовно православнихмонастирів у досліджуваний період лежав декретРНК РСФРР “Про відокремлення церкви від дер-жави і школи від церкви” (23 січня 1918 р.), якийу майже незмінному вигляді в УСРР був про-дубльований постановою Тимчасового робіт-ничо-селянського уряду України від 22 січня1919 р. Необхідність мобілізацї народних мас наборотьбу з фашизмом на початку 1940-х рр. по-требувала змін у стосунках із ПравославноюЦерквою. На офіційному рівні такі зміни булипрописані у певних нормативно-правових актах,поява яких мала досить прагматичу мету: узако-нити найбільш поширені відхилення від законів,які унормовували церковну діяльність.

Деяке юридичне підґрунтя отримало такожіснування монастирів. Центральним докумен-том, який регулював монастирське життя післякомпромісу між державою і Церквою у вересні1943 р., стала Постанова РНК СРСР №2137-546свід 22 серпня 1945 р. “Про питання щодо пра-вославної церкви і монастирів”, яка пропонуваламісцевій владі аж до особливих вказівок не пере -шкоджати діяльності чоловічих і жіночих мона-стирів, зберігати їх будівлі, інвентар і худобу [6].Цією ухвалою Раднарком надав церковним ін-ститутам, всупереч ленінському декрету 1918 р.,обмежене право юридичної особи.

УДК : 94(477)271:332.15(447.8) “1940/1960”

Петро Киричевський ( м. Київ)

ГОСПОдАРСЬКА дІЯЛЬНІСТЬ ПРАВОСЛАВНИХМОНАСТИРІВ НА ЗАХІдНОуКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

у 40-х – 60-х рр. ХХ ст.Стаття присвячена дослідженню господарської діяльності православних монастирів на

території УРСР в 40-х – 60-х рр. ХХ ст. Через аналіз відповідних джерел та літератури в роботірозглянуті соціально-економічні і політичні передумови діяльності монастирів у вказаний період іфактори, що впливали на стан монастирських господарств.

Ключові слова: УРСР, господарська діяльність, монастирі, чернецтво, православ’я.

Серед іншого, постанова дозволяла органаммісцевої влади “в межах можливого” наданнядопомоги в отриманні будівельних матеріалів;церковним органам (патріархії, єпархіальнимуправлінням, приходським громадам і мона-стирям) – придбання транспортних засобів,виготовлення і продаж церковного начиння,предметів релігійного культу. З серпня 1945 р.віруючі могли не лише будувати, брати воренду, але і купувати у власність будинки дляцерковних потреб. Для здійснення цих опера-цій їм було дозволено відкривати банківськірахунки й укладати угоди. Слід відзначити,що право власності церковних органів на буді-влі, згідно з цією постановою, складалося здвох елементів: права володіння і права кори-стування, і виключало право розпоряджатисямайном.

Ухвалою від 29 вересня 1945 р. обителі звіль-нялися від земельної ренти і сплати податків ізбудов, їх насельники – від податків на неодру-жених, самотніх і малосімейних громадян. Від-повідно до указу Президії Верховної Ради СРСР“Про воєнний податок” від 23 грудня 1941 р.,ченці та черниці, що проживали на території мо-настирів і не мали особистого прибутку, звіль-нялися від сплати військового податку.

Постановою від 22 серпня 1945 р. Раді у спра -вах РПЦ було дане завдання провести в найко-ротші терміни обстеження правового і госпо-дарського становища монастирів, що діяли натериторії СРСР.

У вересні 1945 р. Рада провела обстеження 75монастирів. У висновку, зробленому згідно йогорезультатів, вказувалось на необхідність повер-нення вилучених радянськими органами земель,наділення нею безземельних обителей, виве-дення з монастирських територій державнихустанов і підприємств.

Побажання Ради знайшли відображення у по-станові РНК СРСР № 130-463с від 29 травня1946 р. “Про православні монастирі”, яка врегу-лювала їх юридичний та економічний статус,визначила оподаткування, закріпила земельні на -діли, якими монастирі фактично користувалися.Цією постановою було передбачено наділеннятакими земельними ділянками тих монастирів,які їх не мали, але розмір таких земель них наді-лів не міг перевищувати 0,15 га на кожного мо-наха.

Порядок реалізації рішень союзного уряду натериторії України встановлювався відповідною

постановою Ради Міністрів УРСР № 1414-73 від16 серпня 1946 р. Відповідно до цієї постанови,ченці отримали право обробляти земельніугіддя, на кожного проживаючого у монастирівиділялося 0,15 га вільних земель держфонду[7]. На 1957 р. 34 українські монастирі із 40існуючих мали в користуванні земельні ділянкиплощею від 0,5 до 55 га. У користуванні всіх мо -настирів нараховувалось 357 га орних земель.Причому в монастирях східних областей земель -ний наділ становив 0,04 га на одного монаха, в6-и західноукраїнських областях – 0,29 га, а вЗакарпатській області – 0,47 га [8].

Ця постанова давала змогу більшості мона-стирів вирішити проблему забезпечення насель-ників продуктами харчування; встановлений по-становою сільськогосподарський податок дававможливість державі вирішувати продовольче пи-тання.

Вищевказані урядові документи привели допевних змін у житті Церкви. Проте із впев нені-стю можна стверджувати наступне: жодна із вка-заних постанов не мала сили закону і в разі не-обхідності могла бути скасована. Префікси “с”біля більшості з них вказували, що вони малистатус секретних документів.

Згідно із задумами радянського керівництва,монастирські господарства мали приймати участьу забезпеченні розореної країни продуктами хар-чування. Їх прирівняли за нормами поставокпродуктів тваринництва і землеробства до під-собних господарств державних підприємств іорганізацій. Окрім виконання держпоставок, мо-настирські господарства повинні були нада ватидопомогу сусіднім колгоспам.

Монастирі, згідно з постановою Ради Міні-стрів Союзу РСР від 29 травня 1946 р. № 1130-463с, зобов’язувалися постачати державі: зерноі рис із кожного гектара орної землі, що знахо-дилася у їхньому користуванні відповідно донорм, установлених для одноосібних селянськихгосподарств; картоплю також за нормами, вста-новленими для одноосібників; продукти тва-ринництва у порядку та за нормами здавання,визначеними для одноосібних та приміськихгосподарств [9]. Нарахування розміру поставокцих продуктів відбувалося зі всієї площі ріллі(включаючи сади і городи), що знаходились в ко-ристуванні монастирських господарств. Ріллеюне вважалися луги і площі, зайняті під вино-градниками і посадками хмелю. Із кожного гек-тара ріллі монастирі щороку були зобов’язані

1’2013Петро Киричевський

104

Господарська діяльність православних монастирівна західноукраїнських землях у 40-х – 60-х рр. ХХ ст.

105

здавати державі: зерна (пшениці і жита абооднієї з цих культур) – по 130 кг і картоплі по535 кг. Нарахування норми здачі зерна і картопліповинно було проходити по вказаних вище нор-мах на одну і ту ж земельну площу.

Господарства монастирів залучалися до здачім’яса (у живій вазі) державі з кожної голови вели -кої рогатої худоби, свиней, овець і кіз, що булина явні на 1 січня оподатковуваного року (неза-лежно від віку тварин) по наступних річних нор-мах:

— з 1 голови великої рогатої худоби – по23,1 кг;

— з 1 голови свиней – по 49,5 кг;— з 1 голови овець і кіз – по 6,9 кг.

Норма здачі молока становила 619 л. з 1 ко-рови і 309,5 л. з 1 первістки отелення 1 півріччяоподатковуваного року[10]. 10 років продовжу-валась ця практика. Уповноважені з областей до-повідали Г. Карпову, що багато монастирів длявиконання державних поставок купляють про-дукти тваринництва на базарі [11].

У 1953 р. була змінена форма оподаткуванняземлі. Замість диференційованого податку буввстановлений єдиний сільськогосподарськийподаток, згідно з яким значно зменшувалисьплатежі. Проте в його нарахуванні містилась по-літична складова: західноукраїнські області пла-тили вдвічі менший податок, аніж східноукраїн-ські (див. Табл 1.) [12]

Союзні республіки Ставка податку з одного гектара (в крб.)

Українська РСР Середня ставка податку Граничні відхилення від середньої ставки для областей

Найменша ставка Найбільша ставка

Східні області 85 коп. 50 коп. 1,2 крб.

Західні області 40 коп. 20 коп. 60 коп.

Постанова Ради Міністрів СРСР за № 1445від 25 жовтня 1956 р. звільняла, починаючи з1957 р., від здачі державі молока і м’яса підсобнігосподарства міністерств і відомств. У зв’язку зцим стало питання про монастирі, які здавалипродукти тваринництва за нормами підсобних іприміських господарств. Голова Ради у справахРПЦ при Раді Міністрів СРСР Карпов Г.Г.3 грудня 1956 р. розіслав усім уповноваженимРади лист за № 3577, у якому просив керівниківреспублік, областей і самих уповноважених від-повісти на питання: “Чи варто знімати поставкиз монастирів?” і прислати йому звіт по кожномумонастирю.

Молдавські і українські керівники областей, вяких монастирські господарства вносили ваго-мий вклад у справу держпоставок, вимагали нетільки їх залишити, але і обкласти монастиріпоставками по нормах, встановлених для кол-госпів.

Для ведення господарської діяльності із на-ціоналізованого або муніципального фонду мо-настирям були виділені ділянки землі. Передачаїх у користування відбувалася, як правило, поорендному договору з місцевими районними чиміськими Радами депутатів трудящих. Багатоземлі отримали монастирі Західної України, де

земля належала державі, але ще не була прове-дена колективізація і влада не могла позбавитиїх права власності на землю, посилаючись на по-станову Ради Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) від19 вересня 1946 р. “Про заходи по ліквідації по-рушень статуту сільгоспартілі в колгоспах”. ПоВолинській області – Мелецькому чоловічомумонастирю було виділено 15 га і Зимненськомужіночому – 6 га землі. Корецький жіночий мо-настир на Рівненщині мав 42 га орної землі [13].Городищенський монастир на Поділлі володів13,2 га землі.

Непогано були забезпечені землею монастиріЧернівецької області. За Іоанно-Богословськиммонастирем (с. Хрещатик Заставнівського рай-ону) було закріплено 20 га землі, за Введенськиммонастирем м. Чернівці – 7 га землі: з них орної4,5 га, лугової 1 га, під городом 1,5 га і садами –1 га.

Липчанський жіночий монастир на Закар-патті у 1944 р. мав у своєму користуванні біля36 га землі. Із створенням колгоспів вказаназемля була конфіскована. Тому у 1949 р. правля-чий архієрей Мукачево-Ужгородської єпархії ар-хієпископ Макарій був змушений звернутися доорганів державної влади з клопотанням про ви-ділення монастирю земельної ділянки.


106

Господарства західноукраїнських монастирів,що витримали першу хвилю ліквідації, почалиактивно розвиватися. Цьому сприяло діюче лі-беральне законодавство про оподаткуванняземлі 1953 р., збережена матеріально технічнабаза, а також ставлення насельників монастирівдо праці не як підневільного обов’язку, а як допрояву духовного життя, причому любов допраці була характерним вираженням духовності.Монахи володіли достатньо розвиненою земле-робською культурою, тому рільництво в їх гос-подарській діяльності стало провідним.

У післявоєнні роки Почаївській Лаврі нале-жало більше 22 га орних земель і сінокосів. Наорних землях сіяли пшеницю, ячмінь, жито,просо, овес. У 1950 р. Почаївська Лавра малаваловий прибуток від сільського господарства49 000 крб., у 1951 р. він зріс до 90 220.

Середньорічний врожай зернових, який зби-рали монахині Липчанського жіночого мона-стиря на Закарпатті складав: кукурудзи – 70 ц.,капусти – 7 ц., жита – 13 ц., картоплі – 210 ц.[14]. У монастирських господарствах, поряд зхліборобством, поширюється городництво і са-дівництво. В городах вирощували найбільш не-обхідні овочі: картоплю, капусту, огірки, помі-дори, цибулю і буряк.

Почаївська Лавра на початок 1961 р. мала усвоєму користуванні 9,77 га фруктового саду,продукція з якого приносила їй непоганий при-буток.

До занять насельників монастирів входилитакож розведення риби та бджільництво, які за-безпечували їх продуктами, а також приносилипевний прибуток. Пасіку на 100 вуликів малаПочаївська Лавра. Монастир в с. Липча маввласний ставок, з якого давав рибу на розмно-ження в колгоспи сіл Кошелево, Березово, Ли-пецька Поляна, Боронява. Колгоспи також отри-мували від монастиря бджіл [15].

Нестача продовольства та необхідність здачісільгоспподатку спонукала ченців до розвиткутваринництва. Серед домашніх тварин перева-жали коні, велика рогата худоба, а також певнакількість свиней, дрібної худоби та домашньоїптиці. На 1945 р. у господарстві ПочаївськоїЛаври нараховувалось 2 коней, 2 осли, 3 корови.У 1956 р. лаврське підсобне господарство налі-чувало 2 корови та 10 свиней.

На 1945 р. монахині Корецького жіночогомонастиря доглядали 8 коней, 6 корів, 3 телиці,2 свині, 5 поросят, 12 овець. У 1950 р. господар-

ство Липчанського монастиря налічувало 3 ко-рови, 2 свині, 4 телят, 2 воли і 2 коней. Монахиніцього монастиря отримували прибутки зі ско-тар ства, а також із треб, свят, ремесел, продажіцерковних свічок. Разом вони складали: 1949 р. –17 879 крб.; 1950 р. – 12 750 крб.; 1951 р. –16.375 крб.; 1952 р. – 19.146 крб.; 1953 р. –20.170 крб.; 1954 р. – 24.610 крб.; 1958 р. –20.030 крб.

Основну частину своїх прибутків монастиріотримували від проведення богослужінь. У По-чаївській Лаврі прибуток від церковних прино-шень у 1950 р. становив 321 000 крб., в 1951 р. –371 00 крб. У 1962 р. загальна сума фінансовихнадходжень у Корецький жіночий монастир ста-новила 17959 крб. Їх досить велику частину ста-новили поштові перекази: у 1962 р. – 4503 крб.(25 %) [16]. У цілому у 1956 р. основні прибуткизахідноукраїнських монастирів становили 2438тис. карбованців, з них із сільського господар-ства було отримано 771 тис. крб., із церковнихслужб і пожертвувань – 1667 тис. З усіх мона-стирських прибутків у західних областях на од-ного члена обителі припадало по 3400 крб. нарік, з них від ручної праці і сільськогосподарсь-ких робіт – по 1070 [18]. Монастирські госпо-дарства у час повоєнної розрухи та безгрошів’ясприяли покращенню матеріального добробутужителів навколишніх населених пунктів. Так, у1946 р. у Тернопільській області колгоспникам вкількох господарствах видали по 5 кг. зерна і по1 крб. грішми за 1 трудодень. На 1 трудоденьтреба було працювати 3-4 календарні дні, а отжеза рік селянину нараховували близько 100 тру-доднів, за що він отримував лише 500 кг зерна і100 крб. [18].

У Почаївській Лаврі мали можливість заро-бітку біля 250 найманих працівників. Вонаутримувала інженера-будівельника, прораба, се-кретаря, чотирьох шоферів, спеціального екс-курсовода. Монастир забезпечував своїх пра-цівників дворазовим харчуванням і виплачувавзаробітну плату в розмірі 150-200 крб. на мі-сяць, залежно від кваліфікації.

Лавра мала майстерню із виготовлення сві-чок, іконок і хрестиків, свою позолотну та ху-дожню майстерню, в яких виготовлялись іконита здійснювалась їх позолота. Вона надавала до-помогу транспортом, будівельними та іншимиматеріалами місцевим почаївським організа-ціям, за що її намісник, архімандрит Севастіан,неодноразово отримував подяки [19].


107

Результатом росту економічної діяльностістало зростання монастирського будівництва. Ізсередини 1950-х рр. розпочався капітальний ре-монт архітектурного комплексу Почаївської Лав -ри. В кінці 1961 р. здивування відрядженого уРівненську область Уповноваженого Ради усправах релігійних культів К. Полонника викли-кав зовнішній вигляд Корецького монастиря:“ … Церкви, трапезна, кам’яний мур – капі-тально відремонтовані, блищать і пахнуть сві-жою фарбою. В обох церквах монастиря цілкомоновлено стіновий і стельовий розпис. Ремонтніроботи проведено нещодавно. … монастир елек-трифіковано. У келії ігуменів встановлено теле-фон. Монастир придбав легкову машину” [20].Протягом 1950-х рр. у монастирях Закарпаттябуло побудовано 3 каплиці і одну церкву, а такожпідсобні приміщення і 12 житлових будинків за-гальною площею 4200 м. кв. [21].

Одним із досить ефективних знарядь дер-жави у справі стримування розвитку україн-ських монастирів, а згодом і їх повної ліквіда-ції була податкова політика, а також практикастягнення різноманітних платежів. Значнимибули об’єми сільськогосподарського податку.У 1949-1950 рр. монастирем с. Липча здано дер-жаві 3400 л молока, 330 кг м’яса, 1860 кг. сіна,1682 кг зернових, 1170 кг картоплі [22]. По-чаївська Лавра мала здавати державі 1807 кгзерна, 8131 кг картоплі, 541,2 кг м’яса, 1238 лмолока в рахунок продовольчого податку. Фак-тично було здано 1926 кг зерна, 465 кг м’яса,1249 л молока [23].

Крім того, різні міністерські листи та ін-струкції збільшували розміри вже встановленихподатків. Так, лист Міністерства фінансів СРСР№ 25-220 від 2 липня 1956 р. встановив, що мо-настирі повинні здавати державі картоплю зусієї монастирської землі, а не з ріллі, як булораніше [24].

Інколи місцева влада намагалась за рахунокмонастирів виконати план надходження плате-жів у бюджет і вищестоящі органи змушені булиставати у таких суперечках на сторону монасти-рів. Так, у 1959 р, розглянувши заяву ДуховногоСобору Почаївської Лаври про те, що колишнєприміщення монастирського готелю використо-вується під житло монахів і Лавра не має віднього оподаткованих прибутків, обласний фіна-нсовий відділ дав розпорядження Почаївськомурайфінвідділу зменшити авансові платежі при-буткового податку, пред’явлені в 1959 р., на суму

126905 крб. [25]. В кінці 1950-х рр. М.С. Хру-щов активно шукав джерела поповнення дер-жавного бюджету. Одним з таких джерел сталопограбування Церкви. Відповідно до вказівокЦК КПРС і самого Хрущова, у 1958 р. Рада Мі-ністрів СРСР прийняла перші антицерковні по-станови: № 1259 “Про монастирі в СРСР” та№1260 “Про оподаткування прибутків підпри-ємств єпархіальних управлінь, а також доходівмонастирів”.

Постанова № 1159 РМ СРСР зобов’язувалаРади Міністрів союзних республік у 6-и місяч-ний строк вивчити питання скорочення кілько-сті монастирів. Монастирям заборонялось ви-користовувати найману працю, передбачалосьзначне зменшення земельних наділів [26].Постановою № 1160 РМ СРСР знову вводилисьскасовані в 1945 р. податок із будівель іземельна рента, значно підвищились ставки по-датку з земельних ділянок. На виконання по-станов Ради Міністрів СРСР № 1159 “Промонастирі в СРСР” та № 1160 “Про оподатку-вання прибутків підприємств єпархіальнихуправлінь, а також доходів монастирів” РадаМіністрів УРСР 1 листопада 1958 р прийнялавідповідні постанови № 1549 та 1550. Слід від-мітити, що в питанні оподаткування земельнихділянок союзні республіки мали свободу дій.Російські монастирі платили 4 тис. крб. за гек-тар, в Молдавії діяли диференційовані ставкиподатку, сума яких, в залежності від району, ко-ливалась в розмірі від 1,6 тис. до 5 тис. крб. загектар [27]. Православні монастирі Українимали платити за гектар землі 2.8 тис. крб. [28].Для закриття західноукраїнських монастиріввлада активно задіювала економічні методи.У 1960 р. Почаївській Лаврі було нарахованододаткову суму податкових платежів за 1959 і1960 рр. на суму 11 8627 крб., а також аванс за1961 р. на суму 84420 крб. Від банкрутстваЛавру врятувала дотація Московської Патріар-хії на суму 170 тис. крб.

Зазнавши невдачі в даному випадку, владаперейшла до підриву економічної основи мо-настиря. З користування Лаври вилучилиземлю і сад, теплицю, пасіку, водокачку, склад,легкову та вантажну автомашини, було лікві-довано майстерню по виробництву свічок тафотоікон і передано аптекоуправлінню 8 т па-рафіну та 2,5 т воску. Лаврі заборонили най-мати робітників для майстерень та сільсько-господарських робіт.


108

Весною 1962 р. у громади Корецького мона-стиря відібрали сад, в якому була пасіка на36 вуликів, парники з розсадою, сарай длязбереження сіна і солому, було відібрано городплощею 2,5 га [29]. Мукачівський монастир до1949 р. мав 47 га землі сільськогосподарськогопризначення, після 1949 р. монастирю було за-лишено 22 га землі, у 1959 р. вся монастирськаземля була відібрана, черницям було залишено2 га заболоченої, непридатної до обробіткуземлі. Ігуменя монастиря з цього приводу булазмушена звертатись до керівництва Ради усправах РПЦ. Справа ця отримала позитивневирішення [30]. Проте влада у своїй економіч-ній політиці, спрямованій на підрив мона-стирської економіки, не врахувала того, що най-важливішою умовою економічного розквітумонастирів часто була всенародна повага ішана до монастирських святинь. Монастирськігромади завжди мають високий рівень благо-дійної підтримки – свого роду безвідплатнихсубсидій.

Не маючи змоги позбавити монастирі під-тримки віруючих, влада намагалась якомогабільше обмежити її. Була розпочата боротьбаіз поштовими переказами на монастирі. Скоро-тились грошові перекази Почаївській Лаврі.Якщо в 1959 році Почаївській Лаврі було пере-раховано (в нових грошах) 92 тис. крб., в1960 р. – 68 тис. крб., то в 1961 р. 50 тис. За1959 р. загальний прибуток Лаври становив

(старими грішми) 3418340 крб., за 1960 р. –2049105 крб. [31].

Незважаючи на прикладені зусилля, владазуміла тільки ослабити економічну базу захід-ноукраїнських монастирів, однак повністюзнищити її не змогла. Серед іншого це пояс-нюється прагненням ченців до аскетизму, об-меження своїх особистих потреб. Проте такажиттєва позиція завжди сприяла росту мате -ріального благополуччя чернечої громади в ці-лому.

Таким чином, у 40-і – 60-і рр. ХХ ст. мона-стирські господарства пережили у своєму ста-новленні декілька етапів. Швидко оправившись,завдяки високій ефективності чернечого госпо-дарювання, від наслідків повоєнної розрухи, мо-настирські господарства почали нарощуватиоб’єми виробництва. Сільськогосподарськийсектор монастирської економіки зіграв певнуроль у забезпеченні країни продуктами харчу-вання. Значні прибутки від богослужбової тагосподарської діяльності дозволили провестиреставраційні роботи в постраждалих від війнимонастирських комплексів, а в ряді випадківпровести нове будівництво

У період ліквідації монастирських госпо-дарств їх ресурси дозволили державі виконатиряд господарських завдань. Разом з тим, специ-фіка монастирського господарювання дозво-лила ченцям вижити і у цих несприятливихумовах.

1. Шмелев Г.И. Церковь, общество, госу -дарство и экономика / Г.И. Шмелев // Россия и сов-ременный мир. – 2003. – № 2. – С. 28-50.

2. Лаговский, Петр Борисович. Экономичес -кий механизм деятельности религиозных органи-заций:на примере Русской Православной Церкви:Автореф. дисс. канд. эконом наук. М., 2003. – 26 с.

3. Митрохин Н.А. Русская православная цер-ковь как субъект экономической деятельности /Митрохин Н.А. // Вопросы экономики. – 2002. –№ 8. – С. 54-70.

4. А.Н. Кашеваров Экономический аспект ан-тицерковной кампании советского государства.1958–1964 гг. / А.Н. Кашеваров // Новейшая исто-рия России / Modern history of Russia. 2011. –№1. – С. 123-129.

5. Климент (Вечеря), игум. Хозяйственно-эко-но мическое положение Православной Церкви в

Украине в ХХ столетии: Дис. … канд. богослов’я. –К., Свято-Успенская Киево-Печерская Лавра,2007. – 230 с.

6. Иосиф (Павлинчук), иеромонах. Кишинев-ско-Молдавская епархия в период с 1944 по1989 год. // Иосиф (Павлинчук), иеромонах. –Ново-Нямецкий монастирь, 2004. – С. 224.

7. Держархів м. Києва (далі – ДА м. Києва),ф. Р-1, оп. 7с, спр. 11, арк. 79.

8. Центральний державний архів вищих орга-нів влади та управління України (далі – ЦДАВОУкраїни), ф. 4648, оп. 1, спр. 157, арк. 11.

9. ДА м. Києва, ф. Р-1, оп. 7с, спр. 11, арк. 80. 10.Поточний архів Почаївської Лаври.11. Васильева O.Ю. Судьбы русских монасты-

рей в XX веке / Васильева O.Ю. // Монашество имонастыри в России XI–XX века: историческиеочерки. – М.: “Наука”. – C. 340.



109

12.Сборник законов СССР и указов Прези-диума Верховного Совета СССР. 1938 г. – июль1956 г. / под ред. к.ю.н. Мандельштам Ю.И. – М.:Государственное издательство юридической лите-ратуры, 1956. – С. 321-326.

13.ЦДАВО України, ф.4648, оп. 1, спр. 1,арк. 126.

14.Державний архів Закарпатської області(далі – ДАЗО), ф. Р – 1490, оп. 4 д, спр. 24, арк. 5.

15.ДАЗО, ф.Р – 1490, оп. 4 д, спр. 24, арк. 9. 16.Державний архів Рівненської області,

ф. Р-204, оп. 11, спр. 573, арк. 46.17.Центральний державний архів громадських

обєднань України (далі – ЦДАГО України). – ф. 1,оп. 24, спр. 4263, арк. 233.

18.Соціалістичні перетворення в західних об-ластях Української РСР 1939 – 1979: Збірник до-кументів і матеріалів. – К.: Наукова думка, 1980. –С. 156 – 157.

19.ЦДАГО України, ф. 1, оп. 7, спр. 2476,арк. 192.

20.Там само, оп. 24, спр. 5408, арк.193.21.Православие в Молдавии: власть, церковь,

верующие. 1940 – 1991: Собрание документов:в 4 т./ Отв. ред., сост и автор предисл. В. Пасат. –М: Российская политическая энциклопедия

(РОССПЭН), 2009 – 2010. Т. 2: Православие вМолдавии: власть, церковь, верующие. 1953 –1960. – 2010. – С. 513.

22.ДАЗО, ф.Р – 1490, оп. 4 д, спр. 24, арк. 4.23.ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 1, спр. 157,

арк. 4.24.Поточний архів Почаївської Лаври. 25.Там само.26.Баран В. Даниленко В. Держава і церква в

період лібералізації радянського суспільства. /Баран В. Даниленко В. // Історія України. – 2001. –№10. – С. 4.

27.Православие в Молдавии … 2 С. 370. 28.ЦДАВО України, ф. 2, оп. 9, т. 4, спр. 4080,

арк. 241-242.29.Письма патриарха Алексия I в Совет по

делам Русской Православной церкви при Советенародных комиссаров – Совете Министров СССР.1945-1970. Том II. // Ляшенко К.Г., Лавинская О.В.,Орлова Ю.Г. (ред. сост.). – М.: Российская поли-тическая энциклопедия (РОССПЭН), 2009-2010. –С. 356.

30.Письма патриарха Алексия … С. 245 – 246.31.ЦДАВО України, ф. 4648, оп.1, спр. 203,

арк. 1.

Петр Киричевский

Хозяйственная деятельность православных монастырейна западноукраинских землях в 40-х – 60-х гг. ХХ в.

Статья посвящена исследованию хозяйственной деятельности православных монастырей натерритории УССР в 40-е - 60-е гг. ХХ в. Через анализ соответствующих источников и литературы в работерассмотрены социально-экономические и политические предпосылки деятельности монастырей в указанныйпериод и факторы, которые влияли на состояние монастырских хозяйств.

Ключевые слова: УССР, хозяйственная деятельность, монастыри, монашество, православие.

Petr Kirichevsky

Economic activity of Orthodox monasteries on the territory of Western Ukrainein 40-s – 60-s of the twentieth century

The paper is devoted to the research of economic activity of Orthodox monasteries on the territory of WesternUkraine in 40-s – 60-s of the twentieth century. Through analysis of the relevant sources and literature in the paperthe socially -economic and political preconditions of monasteries activity during this period and the factors that in-fluenced on condition of the monastic farms.

Key words: USSR, economic activity, monasteries, monkhood, Orthodoxy.

w!!!

Краєзнавствов особах

111

Ім’я видатного краєзнавця Анатолія Бачин -ського фіксується в інтернеті, хоч пошукові систе-ми ще не з’явилися за його життя. Людина про до-в жує жити після смерті в своїх дітях, у справахнаступників. Анатолій пішов з життя надто рано,у 62 роки, але залишив після себе дочку – ОленуБачинську, яка продовжує його справу в букваль-ному розумінні: працює там, де працював він, до-сліджує його тематику, у тому числі і краєзнавчу,і навіть читає ті самі лекційні курси на історич-ному факультеті Одеського національного уні-верситету ім. І.Мечнікова. Залишилися учні, якізнайомлять молодих одеських істориків з йогонауковим доробком. Напередодні 80-річчя від днянародження А.Бачинського відбулася присвяченайого пам’яті наукова конференція, учасникамиякої стали десятки переважно молодих дослідни-ків з Молдови, Польщі, Росії та України.

Я не міг взяти в ній участь через надто на-пружений робочий графік. Але після неї обду-мував, що міг би розповісти молодим науков-цям, якби був тоді в Одесі. У пам’яті вириналиепізоди, пов’язані з першими п’ятьма роками на-шого спілкування, коли воно було постійним:під час навчання в Одеському університеті і ро-боти в Одеському обласному державному архіві.У 1960 р. я почав навчатися в аспірантурі Інсти-туту економіки АН УРСР у Києві. Відтоді нашеспілкування втратило системність, але не виро-дилося в епізодичні зустрічі.

У листопаді 2012 р. я мав двотижневу поїз-дку по Канаді, пов’язану з 80-річчям Великогоголоду 1932-1933 рр. в Україні. Поїздка видаласянапруженою і емоційно насиченою, але все-такизалишався час, вільний від справ, якими требабуло займатися в Києві. Зачиняючись в готель-них номерах, згадував свої юнацькі роки і лю -дей, в оточенні яких тоді знаходився. Спогадизосереджувалися навколо постаті Анатолія. Тре -ба було виконувати обіцянку, яку дав Олені.

За великим рахунком, Анатолій Бачинськийвсе своє життя залишався таким, яким був у мо-лоді роки. Тому я не відкрию великих таємницьнавіть його дружині Ларисі і дочці Олені, якіз’явилися в його житті пізніше. Але вже ніхто,крім мене, не розповість про університетськіроки Анатолія.

Хочу попередити, що доведеться говорити нетільки про Анатолія, але й про мої з ним зу-стрічі. А.Бачинський визначив організаційні па-раметри моєї наукової кар’єри. Він запросивмене, ще студента, на роботу в Одеський облас-ний державний архів, звідки пролягла дорога доакадемічних інститутів.

Коли я з’явився на факультеті, він був уже тре -тьокурсником і очолював наукове студентське то-вариство. Спочатку я дивився на нього знизувверх, як перший-ліпший першокурсник. Та черезрік він включив мене до ради НСТ, і ми разом ор-ганізовували студентські наукові конференції.

На другому курсі я обрав темою наукової ро-боти історію полабських слов’ян в X–XI ст. Темане мала солідної історіографії, її неможливо буловиконати як компіляцію. Постало питання провикористання середньовічних німецьких джерел,опублікованих вульгарною латиною в багатотом-ному серійному виданні Monumenta GermaniaeHistorica. Унікальним зібранням цих книг веле-тенського формату, якими так пишалася універ-ситетська бібліотека, можна було користуватисятільки в читальному залі для професорсько-ви-кладацького складу. Анатолій посприяв від іменіради НСТ пробитися в науковий зал, після чого ястав тероризувати нашого латиніста Л.Січкарьоватекстами, яких сам не міг розтлумачити. Січ-карьов з презирством ставився до вульгарноїлатини, але допоміг розібратися в темних місцяхнімецьких анналів. У питаннях інтерпретаціїдже рел я радився з Анатолієм, що допомогло меніобґрунтувати відсутнє в літературі положення:язичництво ободритського племінного союзу по-служило висхідним пунктом для зародження дер-жавності, тоді як пропаговане німецькими місіо-нерами християнство сприяло його поневоленню.

Так само Анатолій розповідав мені про власніздобутки в інтерпретації джерел, які мали від-ношення до козацької тематики. Вона не булапопулярною, хоч і не заборонялася, а він захо-пився нею на все життя. Разом з тим він приді-ляв увагу й іншим темам, особливо з історич-ного краєзнавства.

У 1956 р. сталася знаменна подія: універси-тет ська друкарня надрукувала перший за по-воєнний період збірник студентських наукових

УДК 929.908(477.74)

Станіслав Кульчицький (м. Київ)

ПРО ЮНАЦЬКІ РОКИ ОдЕСЬКОГО КРАЄЗНАВЦЯ АНАТОЛІЯ бАЧИНСЬКОГО

112

праць в галузі історії. Анатолій виступив уньому з ґрунтовною статтею, в якій аналізува-лися зв’язки запорозького та донського козацтвау спільній боротьбі з кримськими татарами ітур ками у першій половині XVII ст. Я в цей збір-ник потрапити не встиг, і мої маленькі аналітич -ні узагальнення в галузі історії полабськихслов’ян залишилися неопублікованими.

Становлення Анатолія як фахівця відбулося упершій половині 1950-х рр. Ми характеризуємоцю епоху як перехід суспільства від замороженогостану пізньої сталінщини до «відлиги». Але немапідстав переносити наше пізніше уявлення про«відлигу» на першу половину десятиріччя. Тодіще ніхто не знав, що чекає нас після Сталіна. Вінзмушував негативно налаштованих до влади лю -дей затаюватися навіть перед дітьми, щоб не на-разити їх і самих себе на небезпеку. Такі далеківід політики люди, як мої мати і бабця слідкувализа тим, щоб я не знав зайвого. Мати не розпові-дала про репресованого у 1937 р. батька. Колиприйшов час одержувати паспорт із сакральною«п’ятою графою», у мене був вибір – назватисявірменином за національністю матері, або поля-ком – за досить складним родоводом галицькихпредків батька – спочатку полонізованих, а потімрусифікованих. Мати і бабця походили з вірмен,які сотні років проживали в Бессарабії, і з самоюВірменією мене ніщо не пов’язувало. Коли матидізналася про моє бажання бути поляком, то жах-нулася і знайшла папірці, за якими мене можнабуло офіційно ідентифікувати як росіянина. Черезбагато років, будучи професійним істориком, язрозумів цей жах: після 1933 р. більша частинаукраїнських поляків була депортована чи репре-сована в інший спосіб. Так само бабця казала, щомій дід, який працював у напівкустарній одеськійдрукарні, помер від свинцевого отруєння навесні1933 року. Вивчаючи Голодомор, я дізнався, щопрацівники дрібних підприємств були зняті з дер-жавного постачання за картками і стали гинутивід голоду. Й досі не знаю, як помирав дід, якомуне виповнилося й 55 років, хоч розумію, що офі-ційна причина смерті була такою, яку назвалабабця.

Ми не затаювали один перед одним деталейсвого повсякденного побуту. Я бував у Анатоліяна вул. Преображенській, неподалік від будівліуніверситету, де знаходився тоді історичний фа-культет. Ми разом працювали в колгоспі, майжепо місяцю на рік. Та не пригадаю, щоб обміню-валися судженнями про природу радянського

ладу. Якби тематика досліджень, які вже не малисуто навчального характеру, була пов’язана із су-часністю, довелося б формулювати оціночні суд-ження. Але ми не торкалися сучасності в біль-шому обсязі, ніж стандартний курс історії КПРС.Пам’ятаю тільки: коли приступив до вивченнядворічного курсу історико-партійної науки, Ана-толій вже пройшов його і почав відвідувати лек-ції з політекономії. Тоді він попередив мене просвоєрідне почуття гумору у викладача, яким бувдоцент Д.Бельфор. На заліку з історії КПРС, роз-питуючи про діяльність соціал-демократів післяреволюції 1905 р., цей викладач запитав у сту-дента, який не часто відвідував його лекції, хтотакий Бельфор. Той припустив, що це один з ке-рівників одеської організації меншовиків, післячого змушений був кілька разів з іншими гру-пами перездавати залік.

Надійшла черга для характеристики відносин,які у А.Бачинського складалися з нашими викла-дачами. Аналізуючи дрібні факти або їх уламки,які важко навіть артикулювати, а також спираю-чись на набуту пізніше обізнаність зі станом істо-ричної науки 1950-х рр. в Одеському універси-теті, можу сказати, що він не відчував бар’єруміж поколіннями, який заважав мені зрозуміти,в якому викривленому світі ми живемо. Не знаю,кому Анатолій завдячував обізнаністю з цим су-ворим світом – родині або нашим викладачам нафакультеті. Але знаю, що ті викладачі, якихварто пам’ятати і шанувати, ставилися до ньогоне так, як до мене і всіх інших.

Професорсько-викладацький склад факуль-тету поділявся, як кожний колектив, на молодь,людей середнього віку і ветеранів. Молодь малоцікавила нас. Ветерани відносилися, за циніч-ною термінологією чекістів, до категорії «ко-лишніх людей». Однак сильні світу цього, тобтовикладачі, наближені до університетського парт-кому і Одеського міськкому партії, ставилися доних із своєрідним пієтетом. Зокрема, повагоюкористувався колишній учень акад. Ф.Успен-ського і наставник цесаревича Олексія проф.А.Готалов-Готліб, який за віком припинив ви-кладання, коли я закінчив перший курс. Гадаю,що ця повага викликалася колишньою набли-женістю до царського двору, а не якістю лекцій.Поважали й Л.Січкарьова, який вільно розмо-вляв латиною. У радянські часи ця здатністьмало цінувалася, але латиніст мав честь вико-нувати функції особистого секретаря В.Плеха-нова.

1’2013Станіслав Кульчицький

113

Про юнацькі роки одеського краєзнавця Анатолія Бачинського

У середньому поколінні викладачів фронто-вики переважали всіх інших своїм специфічнимавторитетом – партійно-політичним. Тільки такийавторитет цінувався в навчальному закладі, щоготував головним чином вчителів, з яких фор-мувалася компартійно-радянська номенклатура.Під кутом зору науковця істфак Одеського уні-верситету у повоєнні роки не йшов у будь-якепорівняння з його відповідником у дореволю-ційному Новоросійському університеті або су-часними йому московськими і ленінградськимицентрами історичної науки.

Серед викладачів середнього покоління виді-лялися Й.Каришковський і С.Ковбасюк. СамсонМихайлович Ковбасюк був одним з авторитет-них в університеті адміністраторів. У вільний відроботи проректором час він читав курси з історіїУкраїни і досліджував актуальну в історико-пар-тійній науці тему про діяльність червоногвар-дійських загонів на Одещині в 1917 році. ПетроЙосипович Каришковський читав курси з історіїдавнього світу і займався нумізматикою, яка ні-кого з сильних світу цього не цікавила. Перебу-вання П.Каришковського на задвірках профе-сорсько-викладацького персоналу пояснювалосяне стільки віддаленістю його від актуальних про-блем радянського буття, скільки фактом роботи вуніверситеті під час румунської окупації. В очахпрацівників університетського відділу кадрів цідві постаті перебували на протилежних полюсах.Але тільки з ним у А.Бачинського склалисятеплі, товариські і цілком довірчі відносини.

Цього року я побачив у книжковому магазинівиготовлену друкарським способом ксерокопіюдокторської дисертації П.Каришковського. В тічаси йому не вдалося видати книгу, але через двапокоління знайшлися підприємці, які визналивигідним копіювання дисертації, а також фа-хівці, готові заплатити шалені гроші, аби при-дбати цю копію. Всім нам, студентам першого ідругого курсів, подобалися його лекції, хоч ятепер розумію, що ми сприймали головнимчином їх фактологічну основу, не будучи здат-ними осягнути методологічну глибину. П.Ка-ришковський був зіркою світової величини.

З третього курсу студенти обирали кафедру,на якій повинні були спеціалізуватися. Анатолійобрав кафедру історії України і потрапив доС,Ковбасюка, але не припинив тісного спілку-вання з П.Каришковським. У 1957 р., коли вінзакінчив навчання, вакантних ставок для тала-новитого і багатообіцяючого випускника на фа-

культеті не знайшлося. За сприяння П.Кариш-ковського Анатолію вдалося влаштуватися нау-ковим співробітником в Одеський археологіч-ний музей. Археологія його не захоплювала тієюмірою, як історія, і він зайнявся реконструкцієюісторії Одеського археологічного інституту, якийфункціонував у 1921-1922 роках. На початку1958 р., як тільки з’явилася можливість, він пе-рейшов на роботу в Одеський державний архів.

С.Ковбасюка я запам’ятав у двох різних вимі-рах. Спочатку – як суворого адміністратора, зму-шеного внаслідок посадових обов’язків спілку-ватися з викладачами і студентами. Як людину знепроникним обличчям, що дозволяє собі час відчасу бути ґречною з оточенням, але завжди три-має дистанцію. Таким він був для мене, як і дляінших, всі роки навчання в університеті, не ви-ключаючи трьох років, впродовж яких я перебу-вав на його кафедрі. Та одного дня я запам’я тавйого як людину з добрим гумором, світлою по-смішкою, чуйним і доброзичливим ставленнямдо співбесідника. Як людину, яка пишаєтьсясвоїм учнем, хоч тактовно старається цього непоказувати. В той день ми з Анатолієм зайшлидо нього, тому що він прощався з університетом,покидав Одесу і від’їжджав, наскільки пам’я таю,в Мінськ, до сина. Я в цей час уже був докторомнаук, він знав про мої успіхи і радів за мене. Такось: до Анатолія він завжди ставився так, як по-ставився до мене в той день. Цього неможливобуло не помічати, хоч ні він, ні Анатолій не по-казували на людях, наскільки вони близькі.

Після тієї зустрічі пройшов ще з десятокроків. Я ознайомився зі справою «Союзу визво-лення України» і долею одеського академікаВУАН М.Слабченка. Дізнався про те, що С.Ков-басюк був одним з найближчих учнів академіка.Лише тоді стала зрозумілою та лінія поведінки,яку на все життя обрав для себе наш з Анатоліємперший науковий керівник.

І досі достеменно не знаю, яким способомА.Бачинський зміг настільки зблизитися зС.Ковбасюком. Знаю тільки те, що він не ставивперед собою такої мети, не прикладав для збли-ження жодних зусиль. Просто між ними не іс-нувало того бар’єру, який відділяв поколіннябатьків від покоління дітей.

Восени 1956 р. я перейшов на третій курс іслідом за Анатолієм обрав для спеціалізації ка-федру С.Ковбасюка. Що міг знати 19-річнийодесит про історію України? Вона не вивчаласяв школі, я не відділяв її від історії утвореного в

1’2013

114

Станіслав Кульчицький

1922 р. Радянського Союзу. «Історія СРСР вепоху феодалізму/ капіталізму» – так називалисяуніверситетські курси вітчизняної історії, і я небачив у таких словосполученнях нічого проти-природного. Кафедру С.Ковбасюка обрав тількитому, щоб написати курсові роботи за третій і че-твертий курси, а потім й випускну роботу на до-ступних мені, тобто місцевих історичних джере-лах. Бажав, щоб усі три роботи поєднувалисяоднією темою. Щоб ця тема мала якомога мен шуісторіографію. Щоб внаслідок цього моя дипломнаробота могла стати вкладом в історичну науку.Коли студентам почали роздавати на кафедрі темикурсових робіт, я підійшов до С.Ковбасюка і по-просив тему, яка відповідала зазначеним крите-ріям. Самсон Михайлович дав її, і я почав працю-вати в університетській бібліотеці над газетами, ав обласному архіві – над фондами, збираючи ма-теріали з історії залізничного будівництва у пів-денних губерніях дореволюційної України.

Якщо студент сидить в читальному залі ар-хіву майже щоденно, то неодмінно знайомитьсяз усіма співробітниками. Коли ж співробітникомархіву став Анатолій, я відчув себе майже по-вноправним членом колективу архівістів. А вквітні 1958 р. А.Бачинський підійшов до мене ісказав, що є серйозна розмова. В архіві з’яви-лася вакантна ставка, він порекомендував ди-ректору запропонувати її мені і дістав згоду. Ямусив розглянути пропозицію.

Попереду була екзаменаційна сесія, а потім –випускний курс з розподілом на роботу. Зішкільних років я мріяв про дослідницьку ро-боту, а тут випадала така нагода – стати науко-вим співробітником. Як сполучити навчання вуніверситеті з роботою в архіві? Переходити назаочну форму навчання не хотілося. Тим більше,що вагома частка навчального плану п’ятогокурсу припадала на практики – шкільну, архівну,музейну, військову. Виділялися також вільні го-дини для написання дипломної роботи.

Анатолій залагодив й цю справу. С.Ковбасюкяк завідуючий кафедрою і проректор в однійособі санкціонував продовження мого навчанняна стаціонарі у непередбаченій університетсь-ким статутом формі екстернату, а директор ар-хіву І.Хіоні погодився надавати неоплачуванівідпустки на проходження практик.

Той світ, який побудували більшовики, вартоназвати спотвореним. Людина у ньому не моглаувійти в горизонтальні, тобто не залежні від дер-жави організаційні структури, які забезпечували

вільне спілкування з іншими людьми. Організа-ційно оформлені людські контакти могли відбу-ватися тільки в рамках структур, побудованихвертикально і підпорядкованих вищим за адміні-стративно-територіальним поділом ланкам. По-дібний суспільно-політичний устрій у нас зви-кли називати тоталітарним, тобто таким, в якомудержава цілком незалежна від суспільства і кон-тролює всі форми та прояви суспільного життя.

Зрозуміло, що радянська держава була неза-лежною від суспільства, хоча імітувала свою за-лежність за допомогою дозованого виборчогопроцесу. Суспільне життя вона контролювала негірше від тоталітарного режиму. Але ця державане височіла над суспільством, як будь-яка інша,а виростала з нього і черпала в ньому свої кадри.Вона була здатна дивитися на людину сотнямиочей, створюючи ефект всепроникності, томущо знаходилася в суспільстві усіма своїмиструктурами й функціонерами. Від неї немож-ливо було сховатися, і залишалося натягнути насебе маску та уникати зайвих контактів. Однаклюди, вмонтовані в такий суспільно-політичнийустрій, залишалися людьми. Хоч більшовиць-ким вождям удавалося підтримувати свій режимзасобами терору, пропаганди і виховання, вонине могли ні перешкодити індивідуальним кон-тактам між людьми, ні змінити людську при-роду. Честь, гідність, самоповага, чуйність, доб-рота, прагнення розвивати свій інтелект й багатоінших позитивних якостей людської натури ви-соко цінувалися і передавалися від покоління допокоління поза всякими підконтрольними дер-жаві структурами, тобто через особисті кон-такти. Мої ровесники тягнулися до людей з по-переднього покоління, які мали такі риси.Одним з них був директор Одеського обласногоархіву Іван Олександрович Хіоні.

Оформляючись на роботу в архів, ми з Ана-толієм входили у володіння Міністерства вну-трішніх справ – колишнього беріївського мон-стра МВС-МДБ, а в сталінські часи – НКВС.Через рік після того, як ми стали його співробіт-никами, архівна система була звільнена від опікиМВС і стала підпорядковуватися безпосередньоурядові. Але І.Хіоні очолював Одеський архів зсередини 1950-х років. Він мусив відповідатикритеріям, які висувалися перед керівникамиустанов у системі МВС і справді мав бездоганніанкетні дані: член партії, ветеран війни, студент-заочник історичного факультету університету.Мабуть, до уваги бралося й походження з одесь-

115

Про юнацькі роки одеського краєзнавця Анатолія Бачинського

ких греків, яке усувало потенційну загрозу появина чолі архіву «українського буржуазного націо-наліста». В Одесі сім’я Хіоні була відома з доре-волюційних часів. Один з близьких родичів, Ва-силь Хіоні був видатним авіаконструктором. Длянас, однак, суть справи полягала в тому, що ІванОлександрович був носієм найкращих людськихрис, передусім – порядності.

Між Анатолієм і керівником архіву складисясвоєрідні відносини. За віком і службовим ста-новищем І.Хіоні мав беззастережний авторитет,але за професійними знаннями таким авторите-том користувався А.Бачинський. Коли директорархіву одержав університетську освіту, Анато-лій наполіг на тому, щоб Хіоні взявся за канди-датську дисертацію. У 1963 р. А.Бачинськийзміг, нарешті, закріпитися на кафедрі історіїУкраїни історичного факультету, яка його випу-стила у науковий світ. Та він не став приділятименше уваги роботі колишнього начальника наддисертацією. Іван Олександрович успішно за-хистив її на вченій раді історичного факультетуОдеського університету.

Впродовж п’яти років Анатолій очолюваввідділ науково-довідкової літератури Одеськогообл держархіву. За посадою він відповідав заро боту читального залу, тобто спілкувався з кра-є знавцями, письменниками, професорами, жур-налістами і представниками інших профе сій,які шукали в архіві матеріали для своєї творчоїроботи. Таких матеріалів, починаючи з кінцяXVIII ст., було багато, тому що в Одесі знаходи-лася резиденція новоросійського і бессарабсь-кого генерал-губернатора. Під час окупації архівмало постраждав. Одеса стала тоді центром«Трансністрії», подарованої А.Гітлером румун-ському диктатору І.Антонеску. Архів навіть зба-гатився десятками фондів цієї провінції, що му-сила назавжди стати, як сподівалися у Бухаресті,частиною Румунського королівства.

Кожний, хто приїжджав в Одеський архів, по-трапляв у маленький кабінет завідуючого чи -тальним залом і одержував вичерпну інформа-цію, яка допомагала заощадити час і зекономитикошти перебування в чужому місті. Чутки прокомпетентність Анатолія поширювалися і кіль-кість людей, які прибували в Одеський архів,зростала.

Обізнаність з архівними фондами була не ви-пад ковою. І.Хіоні поставив перед нами завданнястворити, за зразком центральних архівів Москвиі Ленінграду, довідник з описом найбільш цінних

матеріалів кожного фонду. Кількарічна робота за-вершилась виданням «Путівника», який допома-гав орієнтуватися в безбережному морі архівноїінформації. У 1961 р. «Путівник» вийшов з друку.

Упорядкування фондів «Трансністрії» вима -гало знання румунської мови. Анатолій запро-понував знайти викладача румунської мови дляпрацівників архіву, які мали справу з опрацю-ванням цих фондів. З великими труднощамибули знайдені кошти для оплати праці викла-дача, і впродовж кількох місяців ми вивчалимову. Вивчити її за такий короткий строк не вда-лося, але за допомогою словника ми змогли пе-ретворити розсипи різноманітної документації вархівні справи і створити їх описи.

Працюючи над фондами архіву, ми часто на-трапляли на незнані факти, які ілюстрували за-гальновідомі події. Анатолій зв’язався з редак-ціями обласних газет і запропонував створити вних постійну краєзнавчу рубрику. На пропози-цію першою відгукнулася редакція «Чорно-морської комуни», після чого науковці облдер-жархіву почали публікувати в цій рубрицікраєзнавчі матеріали, які могли зацікавити ши-року громадськість. Інколи ми з ним готували ціневеликі повідомлення у співавторстві. Він вия-вився здібним вчителем, і я швидко зрозумівправила перетворення сировинного матеріалу втекст, здатний затримувати увагу читача від пер-ших абзаців до кінцевих висновків.

Через півсотні років в моєму послужному спи-ску нагромадилася майже тисяча газетних статей.Тепер я можу сказати, що А.Бачинський зробив змене журналіста, який пише на теми, пов’язані знаукою. Йдеться не про науково-популярнийжанр, який широко відомий. Іноді мої маленьківідкриття, які робляться в процесі вивчення теми,оформлюються в газетну статтю раніше, ніж вматеріал, придатний для монографії або науко-вого журналу. Це дає подвійну користь. По-пер -ше, такі відкриття стають доступними широкійгромадськості, особливо тоді, коли газета пред-ставлена в інтернеті. По-друге, наукова стаття на-буває більш досконалу, літературну форму.

На початку 1960-х рр. я полишив Одесу івпродовж десяти наступних років бував у рід-ному для мене місті по місяцю в кожному році,доки мати не переїхала в Київ. Потім три рокипідряд працював головою екзаменаційної комі-сії, у тому числі й тоді, коли Олена Бачинська за-кінчувала університет. Про ці зустрічі з Анато-лієм я вже писав і повторюватися не буду.

116

Незважаючи на поважний вік (62 роки),Олександр Андрійович Білоусько не полюбляєвіддаватися спогадам, а коли й вдається у ньогощось допитати, власне своє минуле завждиподає у філософському ключі: як примхливістьабо непередбаченість людської долі.

Але, на нашу думку, ця «примхливість долі»і стала головним чинником для розвитку йогобагатогранного таланту: педагога, історика-кра-єзнавця, мистецтвознавця, енциклопедиста.

Олександр Андрійович Білоусько народився1 березня 1951 р. у родині спеціалістів сільсь ко -го господарства Андрія Кузьмича (1923 р. н.) таНадії Василівни (1927–1987). По батьківськійлінії є нащадком давнього козацького роду, щоведе початок від козака Кременчуцької сотні Чи-гиринського полку Матвія Білоуська, вписаногов реєстр Війська Запорозького 1649 року. Дитячіроки майбутнього історика-краєзнавця минулина родовому хуторі Білоуськи при Громовійдорозі з Кременчука до Полтави, знесеному всередині ХХ ст. у ході чергових аграрних експе-риментів КПРС. Згодом замешкав з батьками усмт Нова Галещина Козельщинського районуПолтавської області.

Навчався у Солоницькій середній школі,яку закінчив у 1968 р. Сільський хлопчиназ дитинства захоплювався малюванням і уяв лявсебе лише художником. Самостійно за книгамий журналами, які передплачував поштою зМоскви, оволодів основами мистецької грамоти[1]. Забігаючи наперед зауважимо, що при-страсть до живопису і майстерне володіння пен-злем зберіг на все життя, створивши чималостанкових і монументальних творів. А ще, це за-хоплення дозволяло і дозволяє йому на рівнихдискутувати з маститими художниками та ми-стецтвознавцями й водночас реалізовувати ми-

стецькі проекти [79; 80; 81; 82; 83]. Доля, однак,розпорядилася інакше, і замість художньої вінступив на педагогічну ниву.

Ще у шкільні роки, дякуючи вчителевіБорису Олексійовичу Шалкову, з’явилося заці-кавлення історією. Тож після школи поступивнавчатися на історичний факультет Полтавсь-кого державного педагогічного інституту (ниніПолтавський національний педагогічний уні-верситет ім. В. Г. Короленка). Величезний кон-курс подолав, склавши на відмінно профільнийекзамен. Усе життя згадує добрим словом ви-кладача ВИШу Віктора Степановича Воловика,який очолював тоді екзаменаційну комісію ірозгледів у скромному сільському хлопцеві ве-ликий творчий потенціал. Інститут закінчив у1972 р. із відзнакою, упродовж усіх років на-вчання демонстрував схильність до наукової ро-боти, був активним членом студентського нау-кового товариства, але про направлення доаспірантури годі було й мріяти: педінститут го-тував учителів для сільської школи [2]. До речі,не став аспірантом і тоді, коли для цього від-кривалися можливості. Історія в комуністичнічаси була наукою партійною, а Білоусько впертоне хотів вступати до КПРС, хоча пропозицій небракувало.

Після закінчення вузу працював за призна-ченням у сільській 8-річній школі на Херсон-щині (с. Нова Маячка Цюрупинського району).В 1973–1974 рр. відбув дійсну військову службув Радянській армії. Служив рядовим, потім сер-жантом у Південній Групі Військ на територіїУгорщини, був відмінником бойової та політич-ної підготовки. Командування пропонувало за-лишитись в армії (навіть пройшов офіцерськікурси), але військова кар’єра не приваблювала,тож повернувся на батьківщину.

УДК 07(87)456

Тарас Пустовіт ( м. Полтава)

ШТРИХИ дО ПОРТРЕТА ПОЛТАВСЬКОГО ІСТОРИКАІ КРАЄЗНАВЦЯ ОЛЕКСАНдРА бІЛОуСЬКА

У статті розглянуто основні етапи життя, педагогічної та історико-краєзнавчої діяльностіОлександра Білоуська, проаналізовано основні творчі здобутки відомого полтавського педагога тадослідника-енциклопедиста.

Ключові слова: краєзнавство, енциклопедія, Полтавіка, Центр дослідження історіїПолтавщини.

117

Штрихи до портрета полтавського історика краєзнавцяОлександра Білоуська

Демобілізувавшись, під час літніх канікулпрацював вихователем у піонерському таборі.Там познайомився з майбутньою дружиною –Соболь Галиною Мойсеївною, тоді студенткоюІ курсу Полтавського кооперативного інституту(нині Полтавський університет економіки і тор-гівлі). У зв’язку зі створенням сім’ї повернувсяна Полтавщину. Працював усільських Бреусів ській таГоловачанській середніх шко -лах, а восе ни 1975 р. був за-рахований на посаду вчителяісторії СШ № 7 ім. Т. Г. Шев-ченка м. Полтави, де й тру-дився до 2002 року. Саме тутотримав визнання як непере-січний педагог і не втом нийучитель-новатор.

Здавалося, упродовж 30-літ -ньої праці у шко лі, ОлександрБілоусько досяг усього. За-служений вчитель України,відзначений державними на-городами, він був взірцем дляучителів-гуманітаріїв області.Під час проведення різнихосвітянських зібрань теперйого все частіше запрошувалидо президії, а під час конкур-сів «Учи тель року» та уч-нівських олімпіад – до складуавторитетних журі. Знаючи його енциклопе-дичні знання та людські чесноти, упродовжроків йому довіряли найскладніше завдання –готувати запитання для учнівських олімпіад.(Хто це робив той знає, що це неабияке мистец-тво). Згодом його напрацювання лягли в основуниз ки підручників і посібників [3; 4; 5; 6; 7; 8; 9;10; 11; 12].

На початку 2000-х рр. авторитетнішого вчи-теля історії в області, ніж Олександр Андрій-ович Білоусько, навряд чи можна було від-найти [13]. Здавалося, тепер, після десятилітьнапруженої учительської поденщини, можнабуло б і відпочити, працювати у більш ощад-ливому режимі, маючи високий авторитет, спо-кійно очікувати на заслужену пенсію. Та такийваріант для Білоуська був неприйнятним, вінзвик і генерувати ідеї, і, як правило, самотужкиїх реалізовувати. Несподівано для багатьох,невдовзі після відзначення свого 50-річногоювілею, Олександр Андрійович залишає звич -

ну учительську роботу і кардинально змінюєфах своєї діяльності – стає прискіпливимдослідником, редактором і видавцем. У 2002–2003 рр. він працює завідувачем науково-мето-дичним відділом Полтавського обласного кому -нального підприємства інформаційних технологій«Освітаінфоком», а з 2003 по 2007 рр. – голов-

ним редактором видавництва«Орі яна» (м. Полтава).

Говорити, що Білоуськороз починав нову для себеспра ву з нуля, було б не зовсімправильно. Увесь час ро ботиу школі учитель демонстру-вав високий рівень науковогота педагогічного мислення,постійно висував актуальніпедагогічні ідеї, розробляв івтілював масштабні проекти.Відомість полтавцю прине-сли опубліковані історико-краєзнавчі серії: «Україна віднайдавніших часів до кінцяХХ століття: Євразійськийцивілізаційний контекст. Кар -ти, таблиці, ілюстрації» та«Історія рідного краю з най-давніших часів до кінця ХХстоліття» [14; 15, 16].

Протягом тривалого часуісторик був педагогом-орга-

нізатором зразкового шкільного музею, на базіякого велася плідна пошукова робота, у ході якоїбуло зібрано, систематизовано й оформ лено2,5 тис. одиниць краєзнавчого матеріалу [17].Певно найбільшу цінність має дослідження прополтавців-учасників параду Перемоги у Москві24 червня 1945 р. (виявлено 106 імен земля-ків)[18; 19]. З ініціативи та за безпосередньоїучасті Олександра Андрійовича вперше сталапредметом дослідження і складовою навчально-виховної роботи історія рідної школи. Зусил-лями Білоуська були з’ясовані усі найважливішіподії шкільного життя, почина ючи з 1902 р.;встановлені імена та написані біографії майжевсіх учителів та більшості випускників; уведенів традицію зустрічі випускників у ювілейнідати, а також зустрічі-переклички поколінь(великий резонанс, зокрема, мали зустрічі з ви-пускниками школи 1941 р. у 1986 та 1991 рр.)[20; 21]. Розроблені вчителем методичні реко-мендації щодо написання історії школи поряд з

О. А. Білоусько

1’2013

118

Тарас Пустовіт

виконаною практичною роботою могли скластибагатотомну публікацію [22; 23].

У ході роботи над написанням історії 7-їшколи м. Полтави було здійснено низку від-криттів, зокрема, введено у науковий обіг біо-графію видатного вченого, конструктора ра-кетно-космічних систем Ю. М. Лозини, чиє ім’ястоїть поряд із корифеями вітчизняної космона-втики С. П. Корольовим і В. П. Глушком [24; 25].Тож, спираючись на значні напрацювання, бага-торічний досвід практичної і методичної роботи,а головне – величезне бажання працювати, реа-лізовувати свій творчий потенціал, Білоуськоузявся за створення краєзнавчого курсу «ІсторіяПолтавщини» та виступив ініціатором впровад-ження курсу краєзнавства у навчальних закла-дах області [26; 27].

Щоб здійснити задумане, Олександр Андрі -йович і очолив редакцію видавництва «Орі -яна». Оскільки на посаді редактора отримувавплатню більше ніж скромну, доводилося увсьому себе обмежувати. Та головне – справарухалася. І складалося враження, що якби йомутоді не надали можливості працювати у видав-ництві, він би все одно вперто (до речі, харак-терна риса всього козацького роду Білоуськів)робив свій проект, тільки, можливо, в іншихумовах.

Упродовж короткого часу Олександр Біло-усько зміг згуртувати навколо проекту відомихполтавських педагогів, істориків та краєзнавців:О. П. Єрмака, П. В. Киридона, К. М. Мироненка,В. І. Мирошниченка, В. О. Мокляка, Т. П. Пу-стовіта, В. Я. Ревегука, О. Б. Супруненка та ін.Упродовж 2003–2007 років за ідеєю, під керів-ництвом і за безпосередньої участі О. А. Біло-уська в Полтавській області було створеноунікальний навчально-методичний комплекс,який включає програму курсу [28], тематичнепланування [29; 30], серію підручників «Істо-рія Полтавщини» для 6–11 кл. загальноосвіт -ньої школи [31; 32; 33; 34; 35; 36], 33-томний«Іменний звід історії Полтавщини» [37; 38; 39],комплекти кольорових репродукцій «Ілюстро-вана історія Полтавщини» [40], методичні по-сібники для вчителів [41; 42; 43; 44]. Завдякицьому Полтавська область забезпечила собіпріоритет щодо новітніх технологій впровад-ження курсу краєзнавства у навчальних закла-дах [45; 46; 47; 48; 49; 50; 51; 52; 53]. Вражаючітемпи роботи, і це практично без ніякої дер-жавної підтримки!!!

На основі проекту підручників полтавськимивчителями згодом буде написана не одна мето-дична робота. Така увага до цієї очікуваної серіїбула не випадковою, методисти-гуманітарії з ба-гаторічним стажем чудово усвідомлювали і зна-чимість постаті самого Білоуська, і його проекту.Вперше, на регіональному рівні було виданопідручники для усього курсу історичної освітисередньої школи від 6 до 11 класів включно.І кожен бажаючий (не обов’язково учень) теперміг віднайти необхідну для себе інформацію:ті, хто цікавився військовою історією – карти,схеми, таблиці, зразки зброї, фото та біографіївійськовиків; хто вивчав церковну історію –очільників різних конфесій, культові споруди;ті, кого цікавила історія культури – живопис таархітектуру, музику і театральне мистецтво,тощо. Уперше зі сторінок видань поставали сотніземляків, біографії яких досі замовчувались абобули дискредитовані радянською владою; куль-тура запитань спонукала учнів до критичногомислення, роздумів та пошуку альтернативнихваріантів розвитку історичних подій.

Осмислюючи зазначену роботу, вчитель-ме-тодист Полтавського багатопрофільного ліцею№1 ім. І. П. Котляревського Едуард Фісун, при-міром, зазначає: «Щоб зрозуміти новизну і ак-туальність цих підручників, необхідно співста-вити їх з підручниками, що видавалися щедонедавна. Ми пам’ятаємо імперську, глянцевуісторію, де були ретушовані історичні діячі,події, факти; в якій були відсутні поняття «МалаБатьківщина», з її героями і зрадниками, зі свя-щениками і генералами, а також відсутня ма-ленька людина з її проблемами, з її космосом ісвідомістю, зі світом інших речей; осмислюючипідручники Білоуська, убачаємо концептуально-цілісне насичене фактами та узагальненнями до-слідження історії Краю, де історичні події ви-кладені у контексті української та світовоїісторії. Ідеологічним підґрунтям тут слугує при-нцип антропологізації, де полтавці є головнимидійовими особами багатовимірного історичногополотна. Наративом є уявлення про те, що самез малих історій, від краєзнавства формується таутверджується Велика історія України, а не на-впаки. Методичний супровід цих видань дозво-ляє ефективно викладати історію і пізнавати їїяк у профільних класах, так і на рівні держав-ного стандарту».

Високої оцінки щодо цього проекту і директорПолтавського обласного інституту післядип лом -

119


ної педагогічної освіти імені М. В. Остро градсь-кого Віталій Зелюк, який, зокрема зазначає, щопідручники О. А. Білоуська уже пере віренічасом, вони схвалені педагогічною і батьківсь-кою громадськістю і є значущим надбанням уісторичній освіті краян.

Наприкінці 2006 р. Олександрові Андрій-овичу запропонували очолити Науково-редак-ційний підрозділ – Центр дослідження історіїПолтавщини Полтавської облдержадміністрації(раніше Обласна редакційна колегія науково-до-кументальної серії книг «Реабілітовані істо-рією»). На той час проект підручників «ІсторіяПолтавщини» було практично завершено,видано кілька інших цікавих монографічнихвидань [54; 55].

Але, узявши одну висоту, Білоусько уже праг-нув підкорити іншу – підготувати та видати12-томну Полтавську регіональну тематичну ен-циклопедію «Полтавіка». Поштовхом до цьогозадуму, за його ж словами, стала успішна реалі-зація попередніх історико-краєзнавчих проектівта огром уже зібраного і частково систематизо-ваного джерельного масиву за різними напрям-ками.

Під час обговорення перспектив подальшоїроботи поділився своїми планами із посадо-вцями облдержадміністрації, викладачами звищих навчальних закладів, архівними та му-зейними працівниками, і лише тоді, коли отри-мав порозуміння (хоча далеко не всі сприймалисерйозно його здавалося б фантастичні задуми)прийняв відповідне рішення. Відтак, з лютого2007 р. він був призначений керівником Центрудослідження історії Полтавської облдержадмі-ністрації (головним редактором Полтавськоїенциклопедії «Полтавіка») [56; 57].

Та працювати виключно над «Полтавікою»йому просто не дозволили: необхідно було за-кінчити серію книг «Реабілітовані історією»,згодом, відповідно до державної програми, під-готувати і видати обласний том «Національнакнига пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 ро ків.Полтавська область»; за дорученням місцевоївлади у надзвичайно стислі терміни виконатиінші важливі видавничі історико-краєзнавчіпроекти, як то «Історія комсомолу Полтавщини»(до 90-річчя від дня створення), «Полтавщина:влада на історичних паралелях» (видання друге)[58; 59; 60; 61; 62]. Він не ходив по кабінетах і невишукував позапланових завдань, тож, здавало ся,робота сама його знаходила: коли відповідальні

працівники підходили впритул до розгляду тої чиіншої важливої справи, виявлялося, витягнутичергового «непідйомного воза» у тих непростихумовах, що складалися і справді було нікому,окрім Олександра Андрійовича. Вкотре, деякийчас побурчавши, він вимушений був засукуватирукави, давати добро і тягнути по 14–16 годинсвою поденщину, за часто нехтуючи здоров’ям іінтересами своєї родини (згодом, як стало відомовід лікарів, внаслідок перенесених стресів та по-стійних перевантажень упродовж останніх роківвін таки заробив два рубці на серці).

Наскільки складною видалася робота одно-часно за кількома напрямками можна лишездогадуватися. Не вміючи «халтурити», від-даючись повністю справі, пропускав її крізьсебе, встановлював нереальні терміни викона-ння, і якщо не вкладався у них, болісно пере-живав. І невідомо, що більше його у такі склад -ні часи мобілізовувало: впертість, виховання,харизматичність, обов’язок чи громадянськапозиція [63].

В інтерв’ю, що з’явилося 21 листопада 2008року в газеті «Зоря Полтавщини» після презен-тації видання «Національна книга пам’ятіжертв Голодомору 1932–1933 років. Полтавськаобласть» О. Білоусько, зокрема зазначає: «Ціречі надзвичайно трагічні – читати книгу про-сто неможливо, не вистачає ніяких нервів, нія-ких моральних сил пропустити усе черезсебе… Це я кажу вам як людина, котра до ря-дочка все перечитала. Від цього не спиш, вонотобі ввижається і вчувається, та ще якщо маєшрозвинуту уяву, то аж наче чуєш, як волали, го-лосили, дико просто вили оті молоді дівчата,яким було 17–18 років, які мусили гинути за-мість того, щоб давати нове життя… Природасама цьому опиралась, і вони вмирали особ-ливо мученицьки, в пекельних стражданнях –усі пишуть про це у своїх спогадах… Ми по-винні – знову повертаюся до розмови про час –донести ці свідчення до своїх нащадків, неможна закінчувати цю роботу, відзвітувавши докалендарної дати!» [64].

Усе ж, знаковим у біографії заслуженого вчи-теля України стає 2009 р., коли за редакторствомО. А. Білоуська було нарешті видано перший ізтомів проекту Полтавської енциклопедії «Пол-тавіки» – «Релігія і церква». До книги увійшло3726 статей, 1094 фотоілюстрацій, схеми, карти,таблиці; у написанні статей до «Полтавіки»взяло участь 99 авторів [65]. Презентуючи

1’2013

120


видання перед громадськістю, головний редак-тор тому, зокрема, зазначав, що «…це подія над-звичайного культурного значення. Адже спіль-нота, яка може видрукувати енциклопедію, тимсамим засвідчує високий рівень інтелектуаль-ного розвитку» [66].

Над виданням працював величезний колек-тив однодумців, який по крихтах збирав мате-ріал. Особливо важко давалася робота надтак званою «радянською епохою», адже, «ті,хто руйнували, не залишали за собою слідів».Та незважаючи на це, в енциклопедії величезнийобсяг матеріалу присвячений саме «репресіямпроти церкви». Після Голодомору і фізичногознищення населення України, радянська владавдалася і до «духовного мору». Але і цей задумне спрацював, свідченням чому є відродженняцеркви, і як наслідок духовності нашого народу.Своєрідною родзинкою презентації «Полтавіки»було те, що у заході взяли участь представникирізних конфесій: Єпископ Полтавський і Кре-менчуцький УПЦ КП Федір (Бубнюк), отецьМихайло з УПЦ та отець Юрій з Українськоїгреко-католицької церкви, які висловили гли-боку вдячність колективу, який створив цю ґрун-товну роботу [67; 68; 69; 70; 71].

Видання на регіональному рівні (і не тільки)виявилося занадто помітним, тому треба віддатиналежне не тільки головному редакторові і йогокоманді, а й органам виконавчої влади та місце-вого самоврядування. Енциклопедичний проектбуло включено до Програми розвитку інформа-ційної сфери та видавничої галузі у Полтавськійобласті на 2007–2017 рр., діяльність Центрупрофінансовано, а «Полтавіку» – публічно пре-зентовано на найвищих рівнях, у тому числіПрезидентові України В. А. Ющенку, Патріар-хові Київському та всієї Руси-України Філарету.Книга заслужено отримала Гран-прі на облас-ному конкурсі кращих видань за 2009 р. [72; 73](до речі, Гран-прі у Полтавській області отри-мували й інші видання, підготовлені за редак-торством, упорядкування або за авторствомО. А. Білоуська) [55; 60; 74].

Зрозуміло, що при сучасному темпі життя,непередбачуваності подій забігати напередщодо реальності виконання термінів усього ен-циклопедичного проекту «Полтавіки», фіна-нсування та інших важливих речей було б незовсім розумно. Тож у цій площині доцільнопроцитувати як завжди філософські роздуминашого головного героя: «Я, – говорить Олек-

сандр Андрійович, – керуюся відповіддю дідана запитання онука: «Навіщо садиш яблуню,адже не їстимеш з неї яблук?» – «Не я, так іншіз’їдять». Ну а щодо «справи свого життя», токожен із проектів, які доводилося втілювати,був у свій час для мене «справою життя». На-томість «Полтавська Енциклопедія» відрізня-ється тривалими часовими рамками. Це той ви-падок, коли попереду років явно менше, ніжпозаду. Тому справді можна розглядати її якпевний підсумок» [75].

Центр дослідження історії Полтавщини, якийі сьогодні очолює Олександр Білоусько, щорічновидає «на гора» два-три ґрунтовні видання, спів-працює практично з усіма вищими навчальнимизакладами, музейними та архівними устано-вами, бібліотеками, релігійними організаціямиПолтавщини, приватними особами, зокрема,фотографами і колекціонерами (надзвичайнопримхлива категорія людей – Т. П.). Внаслідоктакої тісної співпраці формується команда, ство-рюється унікальний електронний банк даних закількома тематичними напрямками, започатко-вуються нові ініціативи.

Приміром, під час роботи над «Полтавікою»Білоусько паралельно ініціював випуск серіїнауково-довідкових видань під назвою «Героїземлі Полтавської». І вже побачили світ першітри випуски: «Герої Радянського Союзу» (2010),«Герої Соціалістичної Праці» (2011), «ГероїУкраїни» (2012). Оригінальною видається намструктура цих видань, що складається зі вступу,основного розділу та кількох додатків. У основ-ному розділі вміщено біографічні статті про ге-роїв (усі статті розташовані в абетковому по-рядку за прізвищами), у додатках складеноалфавіт Героям із вказівкою на зв'язок особи зПолтавщиною, подано карти з позначенням на-селених пунктів, які є батьківщиною героїв тапредставлено альбом відповідних ілюстратив-них матеріалів. Належним чином підготовленонауковий апарат [76; 77; 78].

А поки готувався до друку том «Полтавіки»«Образотворче мистецтво» за редакторством іавторством Білоуська у видавництві «АСМІ»лише упродовж 2010–2012 рр. вийшло з друкудві мистецькі монографії [79; 80] і три альбоми-каталоги [81; 82; 83].

Завдяки своїй багаторічній подвижницькійпраці ім’я Олександра Білоуська сьогодніширо ко знане у наукових, освітянських та педа-гогічних колах України, серед представників

121


національно-свідомої інтелігенції. Він – заслу -же ний учитель України (1998), лауреат Преміїімені Дмитра Яворницького Національної спіл -ки краєзнавців України за 2012 рік, Полтавськоїобласної премії ім. І. П. Котляревського в номі-нації «Освіта» (2008), Полтавської єпархіальноїпремії УПЦ КП імені преподобного ПаїсіяВеличковського (2012); нагороджений орденамиТрудової Слави 3 ст., «За заслуги» 3 ст., орденомУПЦ КП Кирила і Мефодія, Грамотою Верхов-ної Ради України (2011), Грамотами Міністер-ства освіти України, понад 60 відзнаками,гра мотами і дипломами всесоюзного, республі-канського, обласного, міського, районного рів-нів (1973–2012) [84]. За проведеним опитуван-ням всеукраїнського громадсько-політичноготижневика «Освіта» за підсумками 2012 року«З історії Полтавщини» для 6-11 класів був виз-наний кращим освітянином року, уведеним досписку 100 кращих освітян України і став лау-реатом відзнаки «Залиш мені в спадщину думкунайвищу» [89]. Вагомим є і його науковий доро-бок, який складає бл. 100 наукових публікацій зпроблем освіти, історії, культури, мистецтва тарелігієзнавства, у тому числі 5 монографій, спі-вавтор 9 вузівських та шкільних підручників,28 посібників.

Але, якими б не були високими досягненнята відзнаки, учитель-енциклопедист залиша-ється упродовж десятиліть самим собою, го-ловним критерієм для нього, як і раніше, є чес-ноти тої чи іншої людини. Маючи відкритудушу, він підтримує доброзичливі відносини ізбагатьма людьми: односельцями, колишнімиучнями, колегами, давніми друзями; високоцінує дружбу і, попри свою зайнятість, завждиготовий відгукнутися на чиєсь прохання аби до-помогти іншим. Неодноразово був свідком, колиОлександр Андрійович витрачав свій час і на-віть кошти, щоб виконати прохання зовсім сто-ронніх для нього осіб. Тож його «приземле-ність» та щирість почуттів пошановується уПолтаві не менше, ніж його професіоналізм.І яскравим прикладом такої поваги до вчителя-історика була нещодавна візитація представ-ницької полтавської делегації до Києва (доскладу делегації увійшли: доктор історичнихнаук, професор, заслужений працівник освітиУкраїни, голова Полтавської обласної спілкикраєзнавців, ректор Полтавського університетуекономіки і торгівлі Олексій Нестуля, заступникначальника Головного управління інформацій-

ної та внутрішньої політики ОДА Юрій Вар-ченко, заступник директора Державного архівуПолтавської області, заслужений працівниккультури України Тарас Пустовіт, директор об-ласної бібліотеки для юнацтва ім. О. Т. Гончара,депутат обласної ради Ірина Балибіна, вчитель-методист Едуард Фісун, відома поетеса, заслу-жений працівник культури України МарійкаБойко) для представлення Білоуська під час на-городження його Премією імені Дмитра Явор-ницького за 2012 р. на урочистому засіданніПрезидії та Правління Національної спілки кра-єзнавців [85; 86; 87].

Разом із тим, характерною рисою педагогаі науковця є те, що, на відміну від більшостісучасних керівників і науковців, він абсолютноне полюбляє світитися у ЗМІ. Сумлінно вико-нуючи свою роботу, він цінує кожну прожитухвилину. Натомість місцеві журналісти простона нього «полюють», бо, на їхню думку, вінсвоїми неординарними роздумами та підходомдо проблеми може витягнути з прірви будь-якумалорейтингову телепередачу. Тому що знанняБілоуська є універсальні (адже енциклопедист),а висновки – далекі від загальноприйнятих. Длябудь-якої аудиторії він завжди цікавий співроз-мовник.

Попри свою зайнятість, він бере активнуучасть у науковому, методичному і громадськомужитті Полтавщини і України: неодноразово оби-рався делегатом Усеукраїнських з’їздів праців-ників освіти та Національної спілки краєзнавців;членом конкурсних комісій, журі, редколегійжурналів, експертних рад при органах викона-вчої влади та місцевого самоврядування; він –постійний лектор і почесний професор Пол-тавського обласного інституту післядипломноїпедагогічної освіти імені М. В. Остроград ського,учасник понад 100 міжнародних і регіональнихнаукових конференцій та семінарів, відповідаль-ний секретар Полтавської обласної спілки краєз-навців, член правління обласного товариства«Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка. Іншими словами,Олександр Андрійович, своєю багатогранноюплідною працею доводить вкотре скептикам, щосьогодні перебуває у розквіті творчих сил.

Закінчуючи розповідь хотілось побажатипол тавському енциклопедистові О. А. Білоуськукозацького здоров’я, продовжувати й надалідивувати громадськість вартісними науковимироботами та обов’язково підкорити свою голов -ну вершину – енциклопедичну «Полтавіку».

1’2013

122


1. Луценко В. Руками юних // Радянське село.– смт Козельщина. – 1967. – № 38 (3907). –1 червня. – С. 1.

2. Юренко С. Пристрасні дослідження // Ком-сомолець Полтавщини. – м. Полтава. – 1970. –№ 48. – 23 квітня. – С. 2.

3. Білоусько О. А. Українська нива культури:Історико-культурологічний колаж-парафраз фактіві гіпотез // Постметодика. – м. Полтава. – 1993. –№ 2. – С. 3-8; № 3. – С. 20-23; № 4. – С. 7-9;1994. – № 1 (5). – С. 13-17; № 2 (6). – С. 8-12.

4. Білоусько О. А. Давня історія й культураУкраїни: Навч. посібник на допомогу учням шкілта абітурієнтам. – Полтава: Вид-во «Полтава»,1995. – 52 с.

5. Білоусько О. А., Єрмак О. П., Магдик О. О.Історія України ХХ століття: Навч. посібник на до-помогу випускникам середніх шкіл. – Полтава:ПОІПОПП, 1995. – 72 с.

6. Білоусько О. А., Єрмак О. П., Магдик О. О.Новітня історія України (з 1917 року до нашихднів): Навч. посібник на допомогу випускникамсередніх шкіл. – Полтава: ПОІПОПП, 1996. –148 с.

7. Білоусько О. А., Єрмак О. П., Магдик О. О.Історія України (з найдавніших часів до 1917 р.):На допомогу учням ІХ класів. – Полтава:ПОІПОПП, 1997. – 102 с.; Вид. 2-е. – Полтава:ПОІПОПП, 1998. – 68 с.

8. Білоусько О. А., Єрмак О. П., Магдик О. О.Історія України ХХ століття (на допомогу учнямХІ класу). – Полтава: ПОІПОПП, 1997. – 96 с.

9. Білоусько О. А. Давня історія й культураУкраїни: Довідник на допомогу учням та абітурі-єнтам. – Луганськ: НВФ «Осіріс», 1997. – 64 с., іл.

10. Білоусько О. А., Киридон А. М., Киридон П. В.,Кравченко П. А.100 відповідей на запитання з істо-рії України: Навч. посібник. – Опішне: Українськенародознавство, 1998. – 424 с.

11.Білоусько О. А., Киридон А. М., Киридон П. В.,Кравченко П. А. Історія України (компаративні на-риси): Посібник для учнів та студентів. – Полтава:АСМІ, 2002. – 524 с.

12. Бажан О. Г., Білоусько О. А., Власов В. С.,Мицик Ю. А. Історія України: Навч. посібник. –Київ: Дельта, 2006. – 640 с.

13. Горбаньова С. В. На шляху творчості й по-шуку // Педагогічний вісник. – м. Полтава. – 1998.№ 8 (13). – 25 жовтня. – С. 3.

14. Білоусько О. А. Україна давня: Євразійськийцивілізаційний контекст. Карти, таблиці, ілюст -рації: Посібник для вчителя. – Київ: Генеза,2002. – 272 с., іл.

15. Білоусько О. А. Наш край в складі Гетьман-ської держави (остання чверть XVIІ – ІІ половинаXVIII століття): Матеріали на допомогу вчителям,учням, студентам, абітурієнтам, шанувальникамвітчизняної історії. – Полтава: ПОІПОПП; ТОВ«АСМІ», 1998. – 48 с., іл. – (Історія рідного краю знайдавніших часів до кінця ХХ століття: В 15 кни-гах. – Книга 7).

16. Білоусько О. А. Наш край в складі Росій -ської імперії (остання чверть XVIІІ – початокХХ століття): Матеріали на допомогу вчителям,учням, студентам, абітурієнтам, шанувальникамвітчизняної історії. – Полтава: ПОІПОПП; ТОВ«АСМІ», 1998. – 112 с., іл. – (Історія рідного краюз найдавніших часів до кінця ХХ століття: В 15книгах. – Книга 8).

17. Задорожна О. На великому прикладі (школа:проблеми, пошуки) // Зоря Полтавщини. – м. Пол-тава. – 1980. – № 217 (14617). – 19 вересня. – С. 3.

18. Піскун М. Рівняння на подвиг (Вахта па -м’яті) // Зоря Полтавщини. – м. Полтава. – 1982. –№ 106 (15106). – 6 травня. – С. 3.

19. Хомицька Д. Спогадом вертаючись в ми-нуле: Зустріч учасників Параду Перемоги в Пол-тавській СШ № 7 // Комсомолець Полтавщини. –м. Полтава. – 1982. – № 55 (3835). – 8 травня. –С. 3.

20. Костенко В. Під звуки нестаріючого вальсу// Комсомолець Полтавщини. – м. Полтава. –1986. – № 74 (4478). – 21 червня. – С. 2.

21. Вовкодав С. Не плентатися в хвості подій(школа сьогодні) // Сільські вісті. – м. Київ. –1992. – № 58 (15674). – 3 червня. – С. 2 .

22. Павленко В. На основі вивчення історії рід-ного краю, міста, школи // Полтавський вісник. –м. Полтава. – 1994. – № 2. – 7–13 січня. – С. 4.

23. Недавній А. Білоусько, який написав істо-рію України // Молода громада. – м. Полтава. –1994. – № 5 (5406). – 4 лютого. – С. 2.

24. Лозина Юрій Миколайович: Роздуми прокорені і про себе. Вибрані поезії / Упоряд. О. А.Білоусько, Л. В. Валько, І. О. Потєхіна. – Полтава:Оріяна, 2003. – 124 с. – (Алфавіт Визначним Пол-тавцям: Вибрані біографії. – Книга 1).


123


25. Білоусько О. А. Коваль ракетно-космічногощита Вітчизни [Ю.М. Лозина] / П’ята Полтавськанаукова конференція з історичного краєзнавства:Матеріали доповідей і повідомлень (Полтава,3–4 грудня 2003 р.). – Полтава: [ПДПУ], 2003. –С. 319-324.

26. Білоусько О. А. Концепція серії посібників«Історія рідного краю з найдавніших часів докінця ХХ століття» / Полтавський археологічнийзбірник – 1999 (до 1100-ліття м. Полтави за ре-зультатами археологічних досліджень): Збірникнаукових праць / Відп. ред. Супруненко О. Б. –Полтава: Археологія, 1999. – С. 357-359.

27. Білоусько О. А. До характеристики на-вчально-методичного комплексу шкільного курсу«Історія Полтавщини» / Наукові та технологічнізасади шкільного курсу «Історія Полтавщини»:Збірник наукових праць / Відп. ред. Білоусько О.А.– Полтава: Оріяна, 2003. – С. 9-23.

28. Білоусько О. А., Магдик О. О., Матвієнко П. І.,Мірошниченко В. І. Історія Полтавщини: Про -грама для загальноосвітніх навчальних закладів(6–11 класи) – Полтава: Оріяна, 2003. – 20 с.

29. Білоусько О. А., Магдик О. О. Історія Пол-тавщини: Синхронне календарно-тематичне пла-нування курсів всесвітньої історії, історії Українита історії Полтавщини на 2003–2004 н. р. (6–9класи). – Полтава: Оріяна, 2003. – 32 с.

30. Білоусько О. А., Магдик О. О. Поурочно-тематичне планування курсів всесвітньої історії,історії України та історії Полтавщини (5–11 кл.):Для вчителів загальноосвітніх навчальних закла-дів. – Полтава: [ПОІППО], 2005. – 156 с.

31. Білоусько О. А., Мірошниченко В. І. Новаісторія Полтавщини (кінець XVIII –початок ХХстоліття): Пробний підручник для 9 класу загаль-ноосвітньої школи). – Полтава: Оріяна, 2003. –264 с., іл.

32. Білоусько О. А., Мокляк В. О. Нова історіяПолтавщини (друга половина XVI – друга поло-вина XVIII століття): Пробний підручник для8 класу загальноосвітньої школи). – Полтава:Оріяна, 2003. – 264 с., іл.

33. Білоусько О. А., Супруненко О. Б. Давняісто рія Полтавщини (ХХ тисячоліття до н. е. –V століття): Підручник для 6 класу загальноос віт -ньої школи). – Полтава: Оріяна, 2004. – 168 с., іл.

34. Білоусько О. А., Супруненко О. Б., Миро-ненко К. М. Середньовічна історія Полтавщини(V – перша половина XVI століття): Підручник для

7 класу загальноосвітньої школи). – Полтава:Оріяна, 2004. – 200 с., іл.

35. Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я.Новітня історія Полтавщини (перша половинаХХ століття): Підручник для 10 класу загально -освітньої школи). – Полтава: Оріяна, 2005. –312 с., іл.

36. Білоусько О. А., Киридон П. В., Пустовіт Т. П.,Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (сере-дина ХХ – початок ХХІ століття): Підручник для11 класу загальноосвітньої школи). – Полтава:Оріяна, 2006. – 312 с., іл.

37. Алфавіт Визначним Полтавцям: Біографії.Історичні портрети: У 33-х випусках. – Вип. 1:Ааронський – Ашкаренко / Упорядник О. А. Біло-усько. – Полтава: Оріяна, 2003. – 104 с., іл.

38. Іменний Звід Історії Полтавщини – АлфавітВизначним Полтавцям: Біографії. Історичні порт-рети: У 33- х томах. – Том 1 / Упоряд. О. А. Біло-усько. – Вид. 2-е, доп. – Полтава: Оріяна, 2005. –138 с., іл.

39. Іменний Звід Історії Полтавщини – АлфавітВизначним Полтавцям: Біографії. Історичні порт-рети: У 33- х томах. – Том 2 / Упоряд. О. А. Біло-усько. – Полтава: Оріяна, 2005. – 320 с., іл.

40. Ілюстрована історія Полтавщини. КінецьXVIII – початок ХХ століття. Суспільство. Госпо-дарство. Побут. Комплект репродукцій / Автор-упорядник О. А. Білоусько. – Полтава: ТОВ«АСМІ», [б. д.]. – 34 іл.

41. Іванюк Н. А., Хлебнікова Н. В. Методика на-вчання історії Полтавщини в 7 класі. – Полтава:Оріяна, 2006. – 100 с.

42. Свиридова О. І., Посмітна С. В. Методиканавчання історії Полтавщини у 8 класі. – Полтава:Оріяна, 2006. – 120 с.

43. Посмітна С. В., Лукич І. С. Методика на-вчання історії Полтавщини в 11 класі / Відпові-дальний редактор О. А. Білоусько. – Полтава:Оріяна, 2008. – 260 с.

44. Посмітна С. В., Лукич І. С. Методика на-вчання історії Полтавщини в 10 класі / Відпові-дальний редактор О. А. Білоусько. – Полтава:Оріяна, 2012. – 290 с.

45. Посухов В. Перлини краєзнавства // Пол-тавський вісник. – м. Полтава. – 2004. – № 11(765). – 12 березня. – С. 4.

46. Клочко О. Унікальні шкільні підручники«Історія Полтавщини», які не мають аналогівв України, кращі науковці краю створювали на

1’2013

124


ентузіазмі, щоб із сучасних школярів виховатипатріотів… // Вечірня Полтава. – м. Полтава. –2004. – № 41 (606) – 7 жовтня. – С. 3.

47. Ярмоленко Ю. Знати історію рідного краюне тільки корисно, а ще й цікаво. Уперше авторишкільних підручників не нав’язують школярамсвої точки зору // Коло. – м. Полтава. – 2004. –№ 40 (121). – 7–13 жовтня. – С. 6.

48. Баханов К.О. Навчання історії в школі: Ін-новаційні аспекти. –Харків: Вид. група «Основа»,2005. – 128 с. – (Б-ка журн. «Історія та правозна-вство». – Вип. 3 (15).

49. Сітарчук Р. На європейському рівні (Книгинаших земляків) // Трудова Полтавщина. – м. Пол-тава. – 2006. – № 1 (237). – 13 січня. – С. 7.

50. Тітков О. Перейти рубікон // Край. – м. Пол-тава. – 2006. – № 25 (31). – Травень. – С. 14-15.

51. Тренич С. Олександр Білоусько: «Дякуючистаршим, ще не вмерла Україна, завдяки молодим –ніколи не вмре» // Полтавський вісник. – м. Пол-тава. – 2006. – № 41 (900). – 13 жовтня. – С. 20. –(Уроки історії).

52. Кудря Я. Видання, на яке чекали // Вісті. –2007. – 21 вересня. – № 39 (8428). – С. 2.

53. Очкань Н. Унікальне видання полтавськихісториків // Зоря Полтавщини. – м. Полтава. –2007. – 26 вересня.

54. Україна: Природа. Традиції. Культура (укр.,рос., англ., нім., франц., іспан., італ. мовами) /Автор тексту О. Білоусько. – 100 с., іл.

55. Полтавщина: Природа. Традиції. Культура /Автор тексту та упорядник О. Білоусько; фотоху-дожник А. Славуцький. – Полтава: Оріяна, 2007. –104 с., іл.

56. У НРП – Центру – новий керівник // Новапраця. – 2007. – 3 лютого. – № 9.

57. Для утвердження національних пріори -тетів // Перемога. – 2007. – 3 лютого.

58. Реабілітовані історією. Полтавська область:Науково-документальна серія книг. – Т. 5 / Упоряд.О. А. Білоусько. – К.-Полтава, 2007. – 720 с. – [ре-дактор, упорядник, автор післямови. – С. 712-715,автор статей: Гаврилко Михайло Омелянович. –С. 82-84, Гришко Василь Іванович. – С. 110-115].

59. Реабілітовані історією. Полтавська область:Науково-документальна серія книг. – Т. 1. – К.–Полтава, 2009. – 260 с., іл. – [редактор, упорядник,автор передмови О. А. Білоусько].

60. Національна книга пам’яті жертв Голодо-мору в Україні 1932–1933 років. Полтавськаобласть / Упорядники О. А. Білоусько, Ю. М. Вар-

ченко, В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт. – Полтава:Оріяна; ТОВ «АСМІ»», 2008. – 1200 с., іл.

61. Історія комсомолу Полтавщини / Автори-упорядники О.А. Білоусько, В.М. Денисенко,О.П. Єрмак. – Полтава: ТОВ «АСМІ»», 2008. –488 с., іл. – [редактор, упорядник, співавтор текстуО. А. Білоусько].

62. Полтавщина: влада на історичних парале-лях. – Вид. 2-е, перероб. і доп. – Полтава: ТОВ«АСМІ», 2012. – 400 с., іл. [співредактор, упоряд-ник, співавтор О. А. Білоусько].

63. Лопушинський Є. Олександр Білоусько:Дай Боже, щоб такі книжки не доводилося більшеписати в Україні // Вечірня Полтава. – м. Полтава.– 2008. – 26 листопада. – № 48 (822). – С. 3.

64. Віценя Л. Олександр Білоусько: «Це ще на-лежить осмислити майбутнім поколінням» // ЗоряПолтавщини. – м. Полтава. – 2008. – 21 листопада.– № 179-180 (21226-21227). – С. 7.

65. ПОЛТАВІКА. Полтавська Енциклопедія:У 12 томах. – Том 12: Релігія і церква / Гол. ред.О. А. Білоусько; Ред. кол.: Ю. М. Варченко,А. М. Киридон, В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт,В. М. Ханко, С. В. Хорєв. – Полтава: Вид-во «Пол-тавський літератор», 2009. – 756 + XL с., іл., схеми,карти, табл. – [Центр дослідження історії Полтав-щини Полтавської облдержадміністрації]. – [го-ловний редактор, автор і співавтор бл. 500 статей].

66. Віценя Л. Енциклопедія – це книга, яка нестаріє з віками // Зоря Полтавщини. – 2009. –3 грудня.

67. Полтавщина матиме власну енциклопедію// Рідний край. – 2009. – 8 грудня.

68. Шибанов Г. Полтавчани видають власну ен-циклопедію // День. – 2009. – 11 грудня. – № 225.

69. Зайченко В. На Полтавщині видають своюенциклопедію // Коло. – 2009. – 17-23 груд. –№ 51 (391).

70. Лопушинський Є. Полтавщина матимевласну енциклопедію // Життя і слово. – 2010. –13 лютого. – № 13–14.

71. Лопушинський Є. Полтавщина матимевласну енциклопедію // Народна трибуна. – 2010. –12 березня. – № 20.

72. Зайченко В. Обрали найкращу книгу Пол-тавщини // Коло. – 2009. – 3 грудня.

73. Віценя Л. Краща книга Полтавщини // ЗоряПолтавщини. – 2009. – 4 грудня.

74. Білоусько О. А., Петренко О. М. АндрійСербутовський: Монографія. – Полтава: ТОВ«АСМІ», 2012. – 484 с., іл.

125


75. Шебеліст С. Подвижницька праця пол-тавського енциклопедиста // Рідний край: Альма-нах Полтавського національного педагогічногоуніверситету. – 2011. – № 1 (24). – С. 184-187.

76. Герої землі Полтавської: Довідник. – У 12вип. – Вип. 1: Герої Радянського Союзу / Упоряд.О.А. Білоусько, А.К. Гребіник, Т. П. Пустовіт. – Пол -тава: ТОВ «АСМІ», 2010. – 112 с., іл., карти. – (Біб-ліотека «Полтавіки. Полтавської Енциклопедії»).

77. Герої землі Полтавської: Довідник. – У 12вип. – Вип. 2: Герої Соціалістичної Праці / Упоряд.О. А. Білоусько, Т. П. Пустовіт. – Полтава: ТОВ«АСМІ», 2011. – 116 с., іл., карти. – (Бібліотека«Полтавіки. Полтавської Енциклопедії»).

78. Герої землі Полтавської: Довідник. – У 12вип. – Вип. 3: Герої України / Упоряд. О. А. Біло-усько, Т. П. Пустовіт. – Полтава: ТОВ «АСМІ»,2012. – 104 с., іл., карти. – (Бібліотека «Полтавіки.Полтавської Енциклопедії»).

79. Михайло Коргун. Творча спадщина: Альбом(укр., англ. мовами) / Упоряд. Ю. Самойленко. –Полтава: ТОВ «АСМІ», 2009. – 248 с., іл. –[редактор, співавтор розділу «Художник і час». –С. 9-43; автор «Додатків» (виставки з участюМихайла Коргуна, вибрані твори [каталог], бібліо-графія О. А. Білоусько). – С. 219-246].

80. Білоусько О. А., Петренко О. М. АндрійСербутовський: Монографія. – Полтава: ТОВ«АСМІ», 2012. – 484 с., іл.

81. Український натюрморт другої половиниХХ – початку ХХІ століття з приватної збіркиОлексія Петренка: Альбом-каталог / Упоряд.О. М. Петренко, О. А. Білоусько. – Полтава: ТОВ«АСМІ», 2011. – 92 с., іл. – (Меценати. Колекції.Виставки). – [упорядник, автор вступної статті«Сучасний український натюрморт в колекціїОлексія Петренка». – С. 6-12].

82. Українська графіка другої половини ХХ –початку ХХІ століття з приватної збірки Олексія

Петренка: Альбом-каталог / Упоряд. О. М. Пет-ренко, О. А. Білоусько. – Полтава: ТОВ «АСМІ»,2012. – 112 с., іл. – (Меценати. Колекції. Виставки).– [упорядник, автор вступної статті «Сучаснаукраїнська графіка в колекції Олексія Петренка». –С. 6-15].

83. Український пейзаж другої половини ХХ –початку ХХІ століття з приватної збірки ОлексіяПетренка: Альбом-каталог / Упоряд. О. М. Пет-ренко, О. А. Білоусько. – Полтава: ТОВ «АСМІ»,2012. – 112 с., іл. – (Меценати. Колекції. Виставки).– [упорядник, автор вступної статті «Сучаснийукраїнський пейзаж в колекції Олексія Петренка».– С. 6-15].

84. Кравченко П. А. Білоусько Олександр Ан-дрійович // Полтавіка. Полтавська енциклопедія:у 12 томах. – Том 12: Релігія і церква / Гол. ред.О. А. Білоусько; Ред. кол.: Ю. М. Варченко,А. М. Киридон, В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт,В. М. Ханко, С. В. Хорєв. – Полтава: Вид-во «Пол-тавський літератор», 2009. – С.52-53.

85. Серпневий Т. Відомого полтавського істо-рика Олександра Білоуська відзначено на всеу-країнському рівні премією імені Дмитра Явор-ницького // Вечірня Полтава. – 2012. – 28 лист. –№ 48 (1031). – С. 9.

86. Махінчук М. Відзначено краєзнавців-под-вижників // Урядовий кур’єр. – 2012. – 1 груд. –№ 222 (4866). – С. 8. – (Нагорода. Вони стали лау-реатами премії імені Дмитра Яворницького).

87. Букет Є. Вручено краєзнавчі нагороди //Слово Просвіти. – 2012. – 13-19 груд. – № 50 (687).– С. 13.

88. Корнєва В. Святійший Філарет: «Очистив-шись від гріха, побачите Бога» // Зоря Полтав-щини. – 2012. – 30 лист. – № 189-191 (22077-22079). – С. 5.

89. Кращі освітяни 2012 року (рейтинги) // Осві -та. – 2013. – 2-9 січня. – № 1-2 (5540-5541). – С. 7.

Тарас Пустовит

Штрихи к портрету полтавского историка и краеведа Александра БилоуськаВ статье представлены основные этапы жизни, педагогическая и историко-краеведческая деятельность

Александра Белоусько, проанализированы научные и творческие работы известного полтавского педагогаи исследователя-энциклопедиста.

Ключевые слова: краеведчество, энциклопедия, Полтавика, Центр по исследованию истории Полтавщины.

Taras Pustovit

Strokes to Alexander Bilouska's Portrait, Poltava Historian and Local Lore ResearcherThe article represents the main stages of life, educational, historical and local historical activities of Olexander

Bilousko and analyses the main creative achievements of famous researcher-encyclopedist from Poltava.Key words: the study of local history, the Encyclopedia, Poltavika, the Research Center of Poltava Region His-

tory.

w!!!

Краєзнавствоі туризм

127

Помітний внесок у справу вивчення туризму,у тому числі й вітчизняного, здійснили своїмипрацями такі радянські, російські та українськідослідники, як О. Х. Абуков, О. М. Вацеба,Л. П. Воронкова, Б. В.Ємельянов, В. О. Кварталь -нов, А. П. Конох, Л. М. Логінов, В. Л. Петра нів -ський, С. І. Попович, Г. С. Усискін, В. К. Федор -ченко, І. М. Чагайда та ін. Історичні аспектирозвитку туризму досліджували у своїх працяхВ. В. Абрамов, Г. П. Андреєва, І. Ю. Афанасьєва,С. В. Грибанова, В. В. Дворниченко, Г. П. Дол -женко, Т. А. Дьорова, Р. О. Д'якова, В. А. Зінченко,А. М. Козицький, П. Ф. Коваль, О. М. Костюкова,Я. В. Луцький, В. В. Остапчук, О. Д. Попов,Л. М. Устименко, В. К. Федорченко, Г. Ф. Шапо-вал та ін. Вітчизняні науковці В. С. Бугрій,Г. М. Гуменюк, Б. П. Пангелов, М. В. Соловей,П. Т. Тронько вивчали історію становленнятуристично-краєзнавчої справи в Україні.

Метою статті є висвітлення ролі шкільнихекскурсій та подорожей у становленні вітчизня-ного туристично-краєзнавчого руху (кінець ХІХ –поч. ХХ ст.).

Започаткуванню понять «екскурсія» та «ту-ристичний похід» людство завдячує італій-ському педагогу-гуманісту епохи ВідродженняВітторіно да Фельтре, який заснував школуінтернатного типу (Casa giocosa – Будинокрадощів) у Мантуї (Північна Італія), де у 1425 р.відбувся перший туристичний похід з на-вчально- виховною метою.

Французький філософ і педагог Ж.-Ж. Руссорекомендував застосовувати екскурсії «з метоюрозвитку в учнях творчих здібностей спостері-гання та допитливості» [6]. Саме тоді з’явилася«ідея організації екскурсій як форм дидактично-виховної роботи у зв’язку з боротьбою зі схола-стичними методами та вербалізацією у на-

вчанні» [6]. Послідовниками цього методу булипросвітителі ХV–ХVІ ст. І. Меркуриаліс,Е. Роттердамский, Л. Х. Вівес, Т. Мор, Ф. Рабле,М. Монтень, які вважали багатоденні піші подо-рожі засобом формування фізичних і морально-вольових якостей молодих людей.

У своїх працях видатні педагоги-просвітникиХVІІ–ХІХ ст. Я. А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо,Й. Г. Песталоцці, Ф. А. Дістервег, Й. Ф. Гербертвизнавали важливість застосування навчальногометоду наочності для кращого засвоєння на-вчального матеріалу під час прогулянок і подо-рожей. Наприкінці XVII ст. у школах та універ-ситетах Англії, Франції, Німеччини, Австрії,Швейцарії та інших країн піші прогулянки таподорожі почали застосовувати у навчальномупроцесі.

Пропозиції європейських філософів і педа-гогів щодо введення навчальних подорожей,походів і екскурсій до програм шкільної та уні-верситетської освіти активно підтримали йпередові педагоги Російської імперії, зокремаК. Д. Ушинський та П. Ф. Каптерєв. Так, у своїйпраці «Дидактичні нариси» П. Ф. Каптерєв на-голошував на важливості принципу наочностідля отримання міцних знань і висловлювавупевненість, що у майбутньому навколосвітняподорож стане складовою загальної освіти мо-лодої людини [4].

До середини ХІХ ст. навчальні екскурсії вва-жалися прогулянками вчителя і дітей для зборута колекціонування природного матеріалу. Зго-дом вони стають засобом отримання новихзнань і розвитку мислення під керівництвомвчителя [2]. Все ширше впроваджується в прак-тику діяльності навчальних закладів екскурсій-ний метод навчання, обґрунтований вітчизня-ним педагогом К. Д. Ушинським. Видатний

УДК 796.5:908

Людмила Соловей (м. Київ)

дО ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯТуРИСТИЧНО-КРАЄЗНАВЧОГО РуХу В уКРАЇНІ

(КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ ст.)У статті висвітлено роль шкільних екскурсій та подорожей у становленні туристичного-

краєзнавчого руху в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.).Ключові слова: туризм, екскурсія, туристична подорож, туристично-краєзнавчий рух.

1’2013

128

Людмила Соловей

український педагог Г. Г. Ващенко вважав екс-курсію «засобом вивчення природи» [1, с. 42].На його думку, «дослідницьку екскурсію» вартозастосовувати у школі «не лише в галузі приро-дознавчих дисциплін, але й у межах суспільноз-навчих і гуманітарних» [1, с. 44].

У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. навчальніекскурсії різного тематичного спрямування (при -родничі, історичні, археологічні, літератур ні,мистецтвознавчі, виробничі) набули поши ренняв педагогічній практиці гімназій, земських,початкових і професійних шкіл, реаль них,комер ційних, педагогічних училищ. Екскурсії-паломництва до православних святинь користу-валися популярністю серед учнів церковно-при-ходських шкіл і духовних училищ.

В архівних документах міститься чималофактів, які підтверджують широке застосуванняекскурсійного методу в навчальному процесі.Наприклад, начальник Київської міністерськоїжіночої гімназії доповідав на ім’я опікуна Київ -ського навчального округу про чотири екскурсіїдля учениць 4, 5, 6 класів, здійснені у 1905 р. підкерівництвом викладачів: природничо-історичнаберегом Дніпра; до музею старожитностей тамистецтва; огляд історичної місцевості та пам’я -ток давнього Києва; огляд історичної місцевостіта пам’яток Подолу з відвідуванням церковно-археологічного музею при Братському мона-стирі [13, арк. 6].

Запровадження далеких екскурсій у навчаль-них закладах супроводжувалося відкриттям при-родознавчих, історичних і культурних пам’яток,музеїв тощо. Значний внесок у розвиток екскур-сійної справи внесли навчальні заклади Таврій-ської губернії, зокрема Сімферопольська чоловічаказенна гімназія. Тільки протягом 1886 р. відбу-лися масові екскурсії гімназистів до Севастополя,Херсонеса, Балаклави, Інкермана [7]. Екскурсо-водами були викладачі гімназій, серед них відомікраєзнавці Криму – Ф. Ф. Лашков, А. І. Марке-вич, директор гімназії Г. І. Тимошев ський.

У 1902 р. учні київської першої гімназії здій-снили подорожі до Москви, Санкт-Петербурга,Ревеля, Риги, Вільно, Фінляндії. Під час поїздокучні вели спеціальні щоденники, де занотувалисвої спостереження [12].

У 1919 р. група учнів Севастопольської чо-ловічої гімназії під керівництвом викладачаісторії І. І. Смоленського здійснила сімнадця-тиденну екскурсію на шлюпках уздовж Пів-

денного берега Криму, під час якої відвідалиБалаклаву, Ласпі, Форос, Алупку, Ялту, Гурзуф,Алуш ту [10].

Помітний внесок у розвиток вітчизняного ди-тячого туризму здійснив викладач давніх мов угімназіях Києва, Одеси, Кам’янець-Подільська,професор Київського університету св. Володи-мира, Ніжинського історико-філологічного ін-ституту В. І. Петр. Свою туристично-екскур-сійну діяльність В. І. Петр почав з одноденнихучнівських подорожей до Чернігова, Житомира,Умані, потім він організовував багатоденні по-дорожі до Криму, на Кавказ, Урал, а згодом і за-кордон – до Німеччини, Швейцарії, Італії, Фран-ції. У цілому, В. І. Петр організував і здійснив зісвоїми учнями 15 подорожей, деякі з яких три-вали 30 діб [5].

Екскурсійний метод широко застосовувався унавчальному процесі літніх загальноосвітніх іпедагогічних курсів. Так, слухачі вчительськихкурсів, організованих Харківським Губернськимземством, у 1913 р. взяли участь у 14 екскурсіях,серед яких були екскурсії до Етнографічногомузею, Обсерваторії Університету, Міського ху-дожнього музею, Скляного заводу [9].

Створення у 1909 р. екскурсійних комісій приКиївському, Одеському та Харківському на-вчаль них округах стало новим етапом у роз-витку екскурсійної справи. Екскурсійні комісіїзаймалися організацією обслуговування екскур-сантів – пошуком дешевого або безкоштовногожитла, забезпеченням груп кваліфікованимикерівниками екскурсій тощо [11, с. 20].

Для становлення вітчизняного екскурсійно-туристичного руху важливе значення малостворення у 1890 р. на базі «Гуртка аматорівприроди, гірського спорту і Кримських гір»туристичної організації «Кримський гірськийклуб» з центром в Одесі (з 1902 р. – Кримсько-Кавказький гірський клуб (ККГТ). Члени клубу,відділення якого працювали в Одесі, Севасто-полі, Феодосії, Ялті, Києві, Херсоні та Харкові,організовували і проводили пішохідні та кінні(екіпажні та верхові), одноденні та багатоденніекскурсії Кримським півостровом. Учасникиекскурсій досліджували гори, збирали мате-ріали для музейних колекцій з геології, геогра-фії, флори, фауни, етнографії, археології таісторії Криму. Член клубу В. А. Меркулов склавпутівник, в якому було описано 18 екіпажнихмаршрутів і 50 пішохідних і верхових екскурсій

129

До історії становлення туристично-краєзнавчого руху в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Південним берегом Криму, а також 13 кільцевихкомбінованих поїздок [7]. Не випадково дослід-никами висловлюється думка, що Кримсько-Кав-казький клуб став першою не тільки на теренахУкраїни, а й всієї царської Росії «життєздатноютуристичною організацією» [8, с. 151].

Туристично-екскурсійна діяльність Крим-сько-Кавказького клубу була достатньо потуж-ною. Особливою результативністю вирізняласядіяльність Ялтинського відділення клубу. Якщоу 1891 р. ним було проведено лише декілька екс-курсійних заходів для кількох десятків місцевихжителів, у 1896 р. – 181 екскурсію для 1491особи, то уже у 1912 р. щорічна кількість екс-курсій, що організову-валася членами відді-лення, складала 645, ачисельність екскурсан-тів – 15229 осіб, біль-шість яких були приїж-джими курортникамита туристами. Всього жза час свого існуван няЯлтинське відділеннянадало екскурсійні по-слуги 120 000 особам[3, с. 29–31]. Учнівськіекскурсії до Криму ор-ганізовувались під час канікул і, зазвичай, три-вали від 5 до 16 днів. В Ялтинському відділенніККГК існувала система знижок на організаціюекскурсій для груп учнів і вчителів, членів ККГК.

У Західній Україні біля витоків туристично-краєзнавчого руху стояли визначні особистості:І. Вагилевич, Я. Головацький, І. Нечуй-Левиць-кий, І. Франко, М. Шашкевич та ін. Вони пер-шими організовували народознавчі мандрівки йсамі багато мандрували теренами Східної Гали-чини, Північної Буковини та Закарпаття. До ту-ристичних подорожей залучалися учнівська тастудентська молодь, а також місцеві жителі, якідобре знали гірські стежки. Вони супроводжу-вали туристів на Говерлу з Ворохти або Козме-щика, Лазещини.

Особливе місце в історії вітчизняного ту-ризму належить Івану Франку (1856–1916), якийще студентом усвідомив науково-пізнавальне тапатріотично-виховне значення подорожей та екс-курсій. Він став співорганізатором шести ман-дрівок студентської молоді Галичиною й Укра їн-ськими Карпатами упродовж 1883–1888 рр.

Кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст. відзначивсяпоявою різноманітних туристично-краєзнавчихгуртків, об’єднань, клубів, товариств, які далипоштовх для розвитку вітчизняної туристично-екскурсійної справи. Перші туристичні об’єдна-ння в Західній Україні виникли у Львові – «Кру-жок для устроювання мандрівок по нашім краї»при «Академічному братстві» і спортивно-тури-стичне товариство «Сокіл» (1892 р.). На початкуХХ ст. провідну роль у розвитку туристично-краєзнавчого руху в Західній Україні стали віді-гравати різні молодіжні союзи, організації та то-вариства: «Січ» (1900 р.), «Пласт» (1911 р.),«Луг» (1925 р.), «Чорногора» (1922 р.), «Плай»

(1924 р.), «Сянова Чай -ка», польське товари-ство «Татранське» з фі-ліями у багатьох містахГаличини та ін. Зазна-чимо, що головним зав-данням діяльності тури-с тично-краєзнавчихмолодіжних товариствЗахідної Укра їни вважа -лося популяризація за-собами туризму па м’я-ток місцевої історії таприроди і їх збереження.

Подальшому розвитку туризму в Галичинісприяла видавнича діяльність із проблем краєз-навства та туризму, яку проводили громадськіта культурні діячі. Найвизначнішими працямиз туристично-краєзнавчої проблематики стали:«Туристика» А. Будзиновського, «Лещетарськішляхи коло Львова» П. Франка, «Опис рідногокраю» Р. Заклинського, «Провідник по Гали-чині» М. Орловича, «Історичні проходи по Льво -ву» І. Крип’якевича, «Прогулянки в наші гори»І. Франка, «Галицьке краєзнавство» Ю. Целевича.

Отже, екскурсії в кінці ХІХ – на початкуХХ ст. перетворилися на дієвий засіб освіти тавиховання шкільної та студентської молоді. Самевони заклали підвалини всієї екскурсійноїсправи, що розвивалася в той час і стали каталі-затором туристично-краєзнавчого руху, його не-від’ємною складовою. Виконуючи свою освіт -ньо-виховну роль, шкільні екскурсії, як того іпрагнули їх популяризатори – українські вчені,громадські діячі, пробуджували у підростаючогопокоління інтерес до подорожей, мандрівок, якийзберігався у нього протягом подальшого життя.

Харківський університет – Саме він дав поштовх до започаткування

краєзнавства (фото 1905–1910 рр.)

1’2013

130



K истории становления туристско-краеведческого движения в Украине(конец Х1Х –начало ХХ ст.)

В статье проанализована роль школьных экскурсий и путешествий в становлении туристско-краеведческого движения в Украине (конец ХІХ – начало ХХ ст.).

Ключевые слова: туризм, экскурсия, путешествие, туристско-краеведческое движение.

Liudmyla Solovei

History of Tourism and Local Lore Movement Formation(the end of the XIXth- the beginning of the XXth century)

The article deals with the role of school excursions and travels in tourism and local lore movement formation inUkraine (the end of the XIXth – the beginning of the XXth century).

Key words: tourism, excursion, tourism travel, tourism and local lore movement.

1. Ващенко Г. Г. Загальні методи навчання [Під -руч ник для педагогів] / Ващенко Г. Г – Видання пер -ше.–Київ. Українська Видавнича Спілка. 1997.– 441 с.

2. Глякова М. Д. Учебные экскурсии как сред-ство развития познавательной активности под-ростков : автореф. дис. на здобуття наук. ступеняканд. пед. наук : спец. 13.00.01 / М. Д. Глякова –Минск, 1981. – 20 с.

3. Долженко Г. П. История туризма в дорево-люционной России и СССР / Долженко Г. П. – Ро-стов : Изд-во Ростов. ун-та, 1988. – 190 с.

4. Каптерев П. Ф. Дидактические очерки. Из-бран ные педагогические сочинения / Каптерев П. Ф.;Под ред. А. М. Арсеньєва. – М. : Педагогика,1982. – 536 с.

5. Кислова Н.Б. В. І. Петр – організатор шкіль-ного туризму в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. /Н. Б. Кислова // Туризм в Україні: економіка такультура: матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф.[«Туристично-краєзнавчі дослідження» : у 2-х ч.],(Світязь, 9 – 10 верес. 1998 р.) – К. : «КМ – Трей-дінг», 1998. – Ч. 2. – С. 157–164.

6. Круль Р. Туризм у дидактично-виховномупроцесі / Р. Круль // Туристична освіта України вєвропейському вимірі : матеріали Першого міжна-родного українсько-польського наукового семінару(Івано-Франківськ – Яремче, 21–24 травня 2007 р.).– Івано-Франківськ – Яремче, 2007. – С. 67 – 73.

7. Молочко Є. Вивчення, популяризація та охо-рона пам’яток історії та культури Севастополя: екс-

курсійна діяльність у другій половині ХІХ – на по-чатку ХХ століття / Є. Молочко // Краєзнавство. –2000. – № 1 – 2. – С. 149–154.

8. Непомнящий А. А. Кримський гірський клубв Криму і розвиток краєзнавчого туризму (к. ХІХ –поч. ХХ ст.) / А. А. Непомнящий // Туристично-кра-єзнавчі дослідження / Ін-т туризму ФПУ. – К., 1998.– Вип. 1 : Матеріали ІІІ Всеукраїнської конф.«Туризм в Україні : економіка та культура»: у 2 ч. –Ч. 2. – С. 150 – 156.

9. Отчет по летним учительским общеобразо-вательным и педагогическим курсам / Харьков:"Печатня С. П. Яковлева". Харьковская губернскаяземская управа. Отдел народного образования,1913. – 19 с.

10. Попов А. Д. Туризм и экскурсии в учебныхзаведениях Таврической губернии на рубеже ХІХ –ХХ вв. / А. Д. Попов // Туристично-краєзнавчідослідження : зб. наук. статей. – Випуск 7. – К.,2007. – С. 243 – 254.

11. Чагайда І. М. Екскурсознавство: [навч. по-сібн.] / І. М. Чагайда, С. В. Грибанова. – К., 2004. –240 с.

12. Экскурсия учеников Киевской 1-й гимназиив Москву, С.-Петербург, Финляндию, Ревель, Ригуи Вильну в 1902 году. / Под редакцией директораИ. В. Посадского. – Киев : Типография Товарище-ства И. Н. Кушнерев и К., 1902. – 192 л.

13. Державний архів м. Києва, ф. 55, оп. 4, спр.18, 6 арк.


131

Протягом XVIII–XIX ст. відомі чернігівськідворянські родини споруджували й облаштову-вали власні садиби, створювали садово-парковіансамблі. Частина з них дійшла до нашого часу,стала надбанням не тільки національного, а й єв-ропейського паркобудівного мистецтва та архі-тектури. Тому дворянські садиби є важливимиоб’єктами для розвитку екскурсійної та краєз-навчо-туристичної роботи як на території Чер-нігівщини, так й України в цілому.

Історіографія даного питання представленачисленними науковими розвідками. Науковці ак-

тивно досліджували історію дворянських родин,їхню меценатську та благодійницьку діяльність.Проте обмежена кількість робіт висвітлює пи-тання використання дворянських садиб та са-дово-паркових ансамблів для розвитку тури-стичної галузі на Чернігівщині. Ця територія звеликими історичними традиціями є привабли-вим об’єктом для залучення туристичних інвес-тицій. Тому метою даної статті є висвітлення пи-тання використання дворянських садиб цьогокраю як потенційних об’єктів краєзнавчо-тури-стичної та екскурсійної роботи.

УДК 94 (477,51) "18"

Юрій Русанов ( м.Чернігів)

дВОРЯНСЬКІ САдИбИ ЧЕРНІГІВЩИНИЯК Об’ЄКТИ КРАЄЗНАВЧО-ТуРИСТИЧНОЇ РОбОТИ

У статті висвітлюються питання історії відомих дворянських родин Чернігівщини,спорудження та облаштування ними власних садиб, які сьогодні можуть використовуватися якоб’єкти для екскурсійної та краєзнавчо-туристичної роботи.

Ключові слова: дворянство Чернігівщини, дворянські садиби, екскурсійна діяльність, краєзнавчо-туристична робота.

Седнів. Садиба Лизогубів (ХVІІ-ХІХ ст.) Фото Сергія Клименка. Режим доступу: h5p://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Ukraine.Pivnich_3.htm

1’2013

132

Юрій Русанов

Провідне місце серед таких потенційнихоб’єктів екскурсійної та туристичної роботи по-сідає садиба родини Лизогубів в містечку Сед-неві. Історію цього населеного пункту, його ста-рожитностей важко уявити без козацького родуЛизогубів, який походив від козака з с. Глем’я -зове, що біля Золотоноші на Черкащині, Кін-драта Лизогуба, який мав двох синів, що дослу-жилися до полковників. З іменем чернігівськогополковника Якова Лизогуба, як і його патрона –гетьмана Івана Мазепи – пов’язані не лише вій-ськові та державницькі справи, а й мирні – бу-дівничі. Не випадково будинок полкової канце-лярії в Чернігові на Валу, котрий і досі вражаєнас своєю архітектурою, що споруджений цимчернігівським полковником, називають також ібудинком Мазепи [1].

Не менш відомі і його кам’яниця у Седневі,зведена в останнє десятиліття XVII ст., та зве-дена ним тоді ж Воскресенська церква – однаіз найдавніших мурованих пам’яток добиукраїнського бароко. Її інколи називають ще йБлаговіщенською, бо, крім головного вівтаря,вона мала також вівтар Благовіщення. В цьомухрамі багато десятиліть зберігалося Євангелієз написом, датованим 1692 р.: «Це Євангелієкуплене й оправою оздоблене коштом власнимі накладом їхньої царської пресвітлої велич -ності війська Запорозького чернігівського пол-ковника його милості полка Якова Лизогуба».Коштовний подарунок полковника Седневунині можна побачити у Чернігівському істо-ричному музеї [2].

Добру пам’ять по собі залишив і онук ЯковаКіндратовича – генеральний обозний ВійськаЗапорозького Яків Юхимович Лизогуб (1675–1749 рр.), котрий під час походу російськихвійськ і українських козаків на Кримське хан-ство був наказним гетьманом козацького війська.Він вважається автором т.зв. Лизогубівськоголітопису, складеного 1742 р., в якому вміщенівеликі оповідання з історії України, родинні за-писи Лизогубів та власні спостереження. Зобра-жуючи козацьку старшину вірними слугамицарського уряду, літописець водночас відстоюєідею автономії України. Лизогуби були тіснопов’язані сімейними узами з багатьма відомимиукраїнськими родинами. Скажімо, дружиноюЮхима Яковича була донька гетьмана Петра До-рошенка, а дружиною Якова Юхимовича – донь -ка переяславського полковника Мировича, ко-трий доводився свояком гетьману Івану Мазепі.

Лизогубиха Тетяна Семенівна належала до ро-дини Гоголів-Яновських, була бабусею пись-менника Миколи Гоголя. Ще одна представницяроду Лизогубів – Марфа – вийшла заміж за ро-сійського генерал-майора Олександра Рігель-мана – згодом українського історика. Нащадкомцієї сім’ї був Іван, котрий мав шість синів тадоньку. Серед них – Ілля та Андрій, доля якихнайтісніше пов’язана з Седневом. Старший –Ілля Іванович – за сімейною традицією став вій-ськовим, брав участь у Вітчизняній війні 1812 р.,належав до масонської ложі «З’єднання сло -в’ян», у чині полковника 1821 р. вийшов у від-ставку, трохи жив за кордоном, а потім оселивсяв родинному гнізді Лизогубів – у Седневі.Андрій Іванович у молоді роки перебував надержавній службі в Одесі, але, як писав Олек-сандр Кониський: «…страх, як не шанував віноцієї служби в канцеляріях, просто гидував нею.Йому нудно було жити з темним натовпом, йоготягло на село, до господарства»[3].

Оселившись у Седневі, брати перетворилиродинну садибу в мальовничий архітектурнийансамбль. Було впорядковано парк, де, зокрема,зусиллями Іллі Івановича влаштовано фонтани,один з яких, названий «Гетьманом» бив струме-нем вище відомого петергофського «Самсона»;до старої козацької кам’яниці добудовано баштупсевдоготичної форми, споруджено на схилі надСновом альтанку [4].

У першій половині XIX ст. на місці старогодерев’яного житлового помешкання був збудо -ваний новий цегляний одноповерховий будинок,який зберігся до наших днів. Головні архітек-турні пам’ятки Седнева розташовані на територіїтепер уже колишньої Лизогубівської садиби. Пе-редовсім, це найдавніша мурована Воскресен-ська церква. Храм є однією з перлин українськоїархітектури поряд з такими її шедеврами як Ми-колаївський собор у Ніжині, Георгіївський соборВидубицького монастиря у Києві, Катерининськацерква у Чернігові. Особливістю церкви Воскре-сіння Христового є те, що її центральний об’єм,завершений величною бароковою банею, майжеутричі вищий, ніж бічні, що нагадує українськізрубні церкви. Храм не раз перебудовувався. За-мість грушоподібної бані, властивої українськимхрамам, було зроблено півсферичну, поряд збу-довано наметову дзвіницю. Нещасливою вияви-лася доля церкви у минулому столітті – її нераз закривали, використовували як клуб, зерносховище і виставкову залу. Лише у 70–80-х рр.

133

Дворянські садиби Чернігівщини як об'єкти краєзнавчо-туристичної роботи

Седнів. Садиба Лизогубів. Вид з боку річки Снов. Фото Сергія Клименка. Режим доступу: h5p://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Ukraine.Pivnich_3.htm

Успенська церква у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської обл. Фото Сергія Тарасова.

1’2013

134


Палац П. Румянцева-Задунайського у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської обл. Фото Андрія Маркіна.

Будинок М.Костомарова у с. Дідівці Прилуцького району Чернігівської обл. Режим доступу: h5p://ridna.ua/2012/05/do-200-richchya-m-kostomarova-bude-stvoreno-istoryko-

krajeznavchyj-kompleks-foto/img_2077/

135


ХХ ст. її реставрували, повернувши бані баро-кову форму, відновили деякі давні розписи.Із початку 1990-х рр. тут відновилося богослу-жіння [5].

Найвідоміша споруда в садибі Лизогубів –кам’яниця, зведена у 1690 р., яка нині є найдав-нішим мурованим житловим будинком Наддні-прянщини. За плануванням це традиційнаукраїнська хата на дві половини: до розміщенихпосередині сіней з обох боків примикають жит-лові приміщення. Схоже планування має буди-нок Лизогубів у Чернігові, споруджений кіль-кома роками пізніше; такими ж на той час булий монастирські келії, хати заможних козаків таселян. У седнівській кам’яниці вражають високісклепіння житлових кімнат, які мають ніби дваповерхи – перший і напівпідвальний. Вонимайже ідентичні в плані і відрізняються тим, щоу напівпідвалі під ґанком є ще тайник – маленькакімнатка з двома глибокими нішами [6].

У 40-і рр. XIX ст., коли в моду ввійшла ро-мантична архітектура, над мурованим ґанкомбрати Лизогуби надбудували декоративну, на-чебто оборонну вежу з зубцями та стрілчастимивікнами-бійницями. Надбудова, що не є харак-терною для українського житлового будинку,вже давно стала окрасою кам’яниці – такою і на-малював її 1847 р. Т. Шевченко. У наші часикам’яницю спочатку реставрували (наприкінці60-х рр. ХХ ст.), потім у ній деякий час був пив-ний бар. Після його закриття будинок залишивсябез господаря, з розбитими шибками, полома-ними дверима, зірваною підлогою. Лише ужовтні 2001 р. відбулися урочистості з нагоди за-вершення капітальної реставрації кам’яниці, якуздійснило підприємство «Чернігівобленерго».Кам’яниця Лизогубів разом із Воскресенськоюцерквою утворює невибагливий ансамбль, але зцікавою та пізнавальною історією [7].

З-поміж класичних садиб кінця XVIII і по-чатку XIX ст., т.зв. катерининсько-олексан-дрівського періоду, слід виділити Стольне – має-ток колишнього князя О. А. Безбородька, потімграфів Кушельових-Безбородьків і графів Мусі-них-Пушкіних. Панський дім у с. Стольномузбудовано князем Олександром АндрійовичемБезбородьком для своєї матері Євдокії Яківни,уродженої Забіли. Її чоловік, Андрій Якович Без-бородько, був генеральним писарем. За сумліннуслужбу він отримав у подарунок с. Стольне(27 листопада 1736 р.), де й оселився, коли вий-шов у відставку. Тут він жив до глибокої старо-

сті, займаючись господарством, потім мешкалайого дружина, котра пережила чоловіка на23 роки; разом обоє й поховані у місцевій Ан-дріївській церкві. Стольне перейшло у спадок додругого сина графа – Іллі Андрійовича, одруже-ного з Анною Андріївною, уродженою Ширяє-вою. Син Іллі Андрійовича помер замолоду, атому величезні маєтки Безбородька перейшли дойого дочок – графині Кушельової і княгині Ло-банової-Ростовської. Зокрема, Стольне перей-шло до старшої дочки Любові Іллівни, що булау шлюбі за адміралом графом Григорієм Григо-ровичем Кушельовим, президентом адмірал-тейств-колегії, а після її смерті – до старшогосина Кушельових, графа Олександра Григоро-вича [8].

Стольне розташовується неподалік від стан -ції Мена, яка у ХІХ ст. входила до складу Лі-баво-Роменської залізниці, майже на березі р.Десни. Маєток зберігся чудово, майже без жод-них змін з часу побудови. Уявити його вигляддопоможе картина, написана власником садиби,яка зображує будинок у Стольному. Малюнокзроблено, судячи з вигляду одягу й екіпажів, у30–40-х рр. ХІХ ст. Перед будинком розташову-ється великий круглий двір. Посеред нього –кругла клум ба, усаджена квітами. Половинуцього кола охоплює фасад будинку. Середнюйого частину з чотириколонним портиком при-крашено фронтоном. Капітелі тосканські і про-сті. Ні в тимпані, ні над вікнами, ні в бічних ча-стинах будинку жодних прикрас – лише поп’ять вікон гарних пропорцій прорізають гладьстіни. На рівні другого поверху між капітелямипортика поставлено балюстраду балкона, від го-ловного корпусу відходять дві бічні частини, на-півкруглі в плані, що з’єднують будинок з флі-гелями. У сполучних частинах цих ailes(«крил», як їх часто називають) вікна напів-круглі; зовсім така ж балюстрада, як між коло-нами, прикрашає у вигляді аттика ці однопо-верхові сполучні прибудови [9].

Флігелі зі службами, вікна тут різні, по краяхнагорі навіть округлі. Колони портика мальов-ничо повиті плющем. Збереглися навіть старо-давні ліхтарі на тумбах біля під’їзду. Східційого, за традицією, з дошок – і це набагато при-ємніше, ніж чавунні плити часів Миколи Павло-вича або сучасні, такі непрактичні, не художні йнадзвичайно неприємні для ходіння по них,бетонні плити. На майданчику сходів стоять затрадицією чотири гармати, які видаються нині

1’2013

136


потішними, які однак надають будинку певноїповажності й строгості. Портик будинку сильновиступає вперед. Коли з півдня яскраве сонцеосвітить його колонаду – чітко вирізняютьсясвітлими стрункими лініями колони. За балю-страдою-аттиком обох півкіл високо здійма ють -ся, пишно розкинувши своє галуззя, дерева. Натлі зелені ще кращий вигляд мають білі, чіткімасиви будинку. Половину кола подвір’я займаєйого фасад. Навпроти – в’їзд, решта частин колазасаджено кущами бузку, а саму лінію кола йквітники обрамлено гірляндами декоративноїзелені. Дах перекриває квадратні будівельки начотири схили, але не доходячи прямо до кар-низа, а з відступом, і поставлений на невеликийаттик. Це є ніби розпізнавальною ознакою архі-тектури раннього класицизму. Якщо дивитися збалкона будинку, відкривається чудовий виглядна алею, на зелену галявину і на хатини селянвдалині. Фасад з боку саду ще простіший.Немає з’єднувальних напівкруглих частин і від-сутні флігелі. Тут тільки рівна стіна і такий са -мий портик, як з боку під’їзду, колони його

також повиті зеленню. Перед фасадом величезнікрислаті дуби, крізь зелень яких біліють стінинадвірних служб – деякі з них дуже цікаві за ар-хітектурою [10].

Садибна церква проектована з двома дзвіни-цями, розставленими на великій одна від одноївідстані, і з колонадою. Всі лінії будинку вельмивишукані, пропорції напрочуд шляхетні. В оран-жереї знаходилися померанцьові дерева, пальмиусяких сортів. Оранжерея в Стольному перевер-шує стильністю, строгістю і витриманістю оран-жерею в Графському маєтку на Харківщиніграфа П. Гендрикова, вона являє приклад однієїз кращих садибних оранжерей [11]. Стольне неналежить до тих садиб, в яких художній фасадмало дивує, але за свою шляхетність цей маєтокможе бути зарахований до кращих архітектур-них пам’яток Чернігівщини.

Наступним об’єктом екскурсії чи краєзнавчо-туристичного походу може бути палац Петра Ру-мянцева-Задунайського, розташований у с. Ви-шеньки на північний схід від м. Короп на правомумальовничому березі Десни. Тривалий час село

Андріївська церква ( 1782 р.) у с. Стольному Менського району Чернігівської обл.) Режим доступу: h5p://ukrainaincognita.com/khramy/stolne

137


належало найвищій козацькій старшині – ІвановіСамойловичу, Іванові Мазепі та Павлу Полу-боткові. Нині Вишеньківський палац, як і веськомплекс, що був побудований у Вишеньках таЧерешеньках, збереглися тільки частково. Ці се -ла П. Румянцев-Задунайський придбав у 1767 р.,а будівництво тут розпочалося 1782 р. Ранішеавтором проекту називали російського архітек-тора Василя Івановича Баженова або французана російській службі Ніколи Леграна, відомихмайстрів класицизму, які навчалися в Парижі.Але знайдені документи вказують на те, що нимбув учень Василя Баженова Максим Мосципанов.Будівництвом ансамблю керував архітектор Дми-тро Котляревський, який навчався у М. Мосци -панова [12].

Палац, що до наших днів повністю не збе-рігся, розташований у західній частині села нависокому березі Десни і звернений головним фа-садом до в’їзду в нього. За даними 1801 р. у па-лаці на першому поверсі налічувалося 32 кім-нати, на другому – 28. Біля головного входустояло шість мідних турецьких гармат – трофеїКагула. Того року їх знову відправили на полебитви. Палац за поземним планом нагадує ро-сійську літеру Е, ймовірно, натяк на ім’я імпе-ратриці Катерини ІІ (рос. Екатерина). Віртуоз-ними і складними були як план будівлі, так і їїформи, які відносять до романтичної в стилі-стиці класицизму з повною відмовою від колон,портиків, фронтонів і використанням фантазій-них, псевдоготичних та східних форм. Заокруг-лені одноповерхові галереї обмежують парад-ний двір (курдонер), де височать дві великікруглі вежі головного корпусу [13].

Екзотичний план і зовнішні форми палацуроблять його унікальним явищем в садибній ар-хітектурі кінця XVIII ст. Первісний вигляд са-диби зафіксувала акварель художника Олексан-дра Кунавіна. Будівлі з цегли, потиньковані,вікна – прямокутні, круглі, стрілчасті і ромбо-видні. Фасади прикрашені нішами, надзвичайновигадливими за окресленням і глибиною. Пізніперепланування незначні і близькі до первісних.Палац і сьогодні справляє романтичне враження.Башти, зубці, декоративні мінарети, стрілчастініші розіграють фантазії. Цікавий і внутрішнійінтер’єр палацу. Середину головного корпусузаймає велика (т.зв. лицарська) зала. Вона добрезбереглася. Її стіни вкриває вишуканий ліпнийорнамент. Справа і зліва зали розміщені дві кру-гові кімнати-гостинні, які розташовані в баштах.

До них примикають крила палацу, в яких ліво-руч розміщувались службові приміщення, а пра-воруч продовжувалася анфілада кімнат. Тут при-вертає увагу зала оригінальної форми з чудовимвидом із вікон на Десну. Екзотичні форми гос-подарської садиби контрастують з типовимирисами садибної церкви у стилістиці класи-цизму, яку збудував П. Румянцев-Задунайськийу 1787 р. Лише провінційне втілення знижуєурочистий, святковий характер її архітектурноговбрання [14].

У XIX ст. палац, як і Вишеньки з Черешень-ками, належав князям Долгоруким. Після Вели-кої Вітчизняної війни в ньому розміщувавсябудинок для престарілих, потім – будинок від-починку «Дорожник». У 90-х рр. минулого сто-ліття пансіонат стали називати «Північним Ар-теком» (планувалось, що таке станеться вмайбутньому). У листопаді 1999 р. пансіонат пе-рейшов у приватну власність юридичної особиУМАКО (Українське молодіжне аерокосмічнеоб’єднання) «Сузір’я». Зокрема, на початку2000-х рр. тут приймали дітей. Палац можестати окрасою туристичного маршруту Козе-л е ц ь – Ч е р н і г і в – В и ш е н ь к и – Н о в го р од -Сіверський. На сьогоднішній день споруда пе-ребуває в аварійному стані. Вже чотири роки неопалюється. Потребують ремонту стіни і дах.Уже кілька десятиліть пам’ятка архітектури руй-нується. Тож напевно не скоро цей палац по-верне свою велич, як за часів його перших влас-ників [15].

Садибу одного з найвідоміших істориків,громадських діячів другої половини ХІХ ст. Ми-коли Костомарова у с. Дідівці так само можнавнести в краєзнавчі маршрути Чернігівщини.Село знаходиться по шляху з Прилук на Срібнеі Ромни. Тут зору відкривається чудовий куто-чок Прилуччини, її історії. Увагу обов’язковопривертає садиба, в якій відчувається велич-ність і дух старовини. В глибині просторогодвору, під віковічним каштаном, біліє стінаминевеличкий, але дуже ошатний панський буди-ночок. Він ніби виринув з минулого століття нацьому історичному острівці, з острахом погля-даючи на нові котеджі, які оточують, тіснятьйого, підходять все ближче й ближче. Будинокдерев’яний, рублений, із залізним дахом, нависокому цегляному підмурку, з чотирьохко-лонним класичним порти ком над широким ґан-ком. Ліворуч – старий, мабуть, ще старіший, ніжсам головний будинок – дерев’яний флігель з

1’2013

138


підвальними приміщеннями на весь будинок,праворуч – ще один флігель, чи скоріше простаселянська рублена хата, перероблена з староїкомори. У дворі зберігся з тих часів колодязь,в якому й нині найсмачніша на все село вода.А зовсім поряд стояла маленька дерев’яна цер -ква Св. Параскеви, найстаріший свідок радіснихі сумних подій в житті дідівчан. Перебуваючи уцьому селі, не можна не побути в панському бу-динку. Цей прекрасний куточок Дідівців дававнаснагу для творчої праці М. Костомарову, бувмісцем його відпочинку [16].

Раніше ця садиба належала прилуцькимКиселям, родовід яких досліджував ОлександрЛазаревський у праці «Описание старойМалороссии. Прилуцкий полк» (1902 р.) [17].М. Косто маров майже 10 років з весни до осеніжив на Україні. У Дідівцях, в садибі Киселів, вінчасто зупинявся, зокрема тут учений перебувавтривалий час у 1878 р. Понад чотири рокиМ. Костомаров працював у московських архівахнад документами часів гетьманства І. Мазепи.

І саме в Дідівцях у 1881 р. була закінчена великанаукова праця на цю тему й побачила світ у на-ступному році (перевидана у 1992 р.) [18].

У буденному житті Микола Іванович був ба-гато в чому безпорадною і трохи дивакуватоюлюдиною. Завдяки подорожам у попередні рокипо Чернігівщині й Київщині ним були написаніхудожні твори «Чернігівка» та «40 літ», які вий-шли друком у 1881 році. За порадою лікаріввесну й літо 1883 р. М. Костомаров провів наПрилуччині, де його в цей час відвідував гарниййого товариш – письменник Данило Мордовець.Цього ж літа у Дідівцях М. Костомаровим буланаписана його остання драма «Елліни Тавриди».Писалася вона таким чином, що ні рідні, ні гостінавіть не здогадувалися, що історик працює надновим твором, чого раніше він не робив. Кабі-нет М. Костомарова знаходився осторонь, і колихто зненацька заходив до нього, він ховав напи-сане у стіл. І лише після приїзду до Петербурга,у перший же день прочитав свою драму. Вона ба-гатьом сподобалась, і в 1884 р. «Елліни Тавриди»

Воскресенська церква (1782 р.) у с. Стольному Менського району Чернігівської обл.) Режим доступу: h5p://ukrainaincognita.com/khramy/stolne

139


Юрий Русанов

ДВОРЯНСКИЕ УСАДЬБЫ ЧЕРНИГОВЩИНЫ КАК ОБЪЕКТЫКРАЕВЕДЧЕСКО-ТУРИСТИЧЕСКОЙ РАБОТЫ

В статье рассматриваются вопросы истории известных дворянских семей Черниговщины,строительства и обустройства ими собственных усадеб, которые сегодня могут использоваться в качествеобъектов экскурсионной и краеведческо-туристической работы.

Ключевые слова: дворянство Черниговщины, дворянские усадьбы, экскурсионная деятельность,краеведческо-туристическая работа.

Juriy Rusanov

MANORIAL ESTATES OF CHERNIHIVSHCHYNA AS THE TOURISM LOCAL HISTORY OBJECTS

The article highlights the issue of the history of the famous manorial families of Chernihivshchyna; buildings andthe provision of the necessary facilities in their estates. In the nowadays these constructions could be used as the ob-jects of excursion and tourism local history works.

Key words: manorial families of Chernihivshchyn, manorial estates, excursion activity, tourism local historywork.

1. Адруг А. К. Будинок полкової канцелярії вЧернігові. – Чернігів, 2007. – 30 с.

2. Логвин Г.Н. Дом Якова Лизогуба в Чернігові –К., 1959. – С. 14.

3. Самохіна Н. Родина Лизогубів та її внесок урозвиток культури // Скарбниця української куль -тури: Зб. наук. праць. – Чернігів, 2006. – Вип. 7. –С. 42–59.

4. Сапон В. М. Призабуті стежки сіверянськоїКліо. – Чернігів, 2003. – С. 37–38.

5. Сапон В. М. Седнів. Історико-краєзнавчіетюди. – Ніжин, 2004. – С. 40–43.

6. Крушинська О. Життя як диво // Міжнарод -ний туризм. – 2005. – № 6. – С. 23.

7. Сапон В. М. Седнів. Історико-краєзнавчіетюди. – С. 47.

8. Демченко Т. П. Нариси з історії Чернігів-щини від найдавніших часів до наших днів: Вип.2: Культура рідного краю в XIX – на початкуXX ст. – Чернігів, 1997 – С. 39.

9. Клименко Ю. О., Клименко А. В. Старовинніпарки Чернігівщини. – К., 2001. – С. 21.

10.Там само. – С. 22–23.11. Косаревский И. А. Искусство паркового

пейзажа. – М., 1977. – С. 12. 12. Караванська М. Ю., Мордвінцев В. М.

П. О. Румянцев (таємниці сім’ї Румянцева, вій-ськова кар’єра). – К., 1998 – С. 37.

13. Клименко Ю. О., Клименко А. В. Старо-винні парки Чернігівщини. – К., 2001 – С. 49.

14. Там само. – С. 51–52.15. Ісаченко Л. «А ще космос та імпровізація» //

Урядовий кур’єр. – 2009. – 11 липня. 16. Савон О. А. Дідівці: Садиба творчості і доб-

роти. – Прилуки, 1993 – С. 3–15.17. Лазаревский А. М. Описание старой Мало -

рос сии – Т. ІІІ: Прилуцкий полк. – К., 1902. – 426 с.18. Микола Костомаров: Віхи життя і творчо-

сті: Енциклопедичний довідник / В. А. Смолій,Ю. А. Пінчук, О. В. Ясь. – К., 2005. – С. 255.

19. Там само. – С. 124–125.20. Савон О. А. Дідівці: Садиба творчості і доб-

роти. – С. 22–24; Панченко В. Дідівці та МиколаКостомаров // День. – 2005. – 22 жовтня.

побачили світ. Влітку М. Костомаров подорожу-вав з В. Горленком до Лубен [19]. У Дідівцях уче-ний закінчив працювати над моно графією проімператрицю Анну Іоанівну (вийшла друком у1885 р.). Взимку 1884 р. стан здоров’я М. Косто-марова значно погіршився, особливо після не-щасного випадку, коли був збитий кіньми на ву-лиці в Петербурзі і ледь не помер. Весна і літопроведені у Дідівцях не принесли відчутного по-

ліпшення. Мучив кашель і відчувалося загальнезнесилення. Вченому було важко подорожувати,але він, ніби прощаючись з Україною, здійснюєпоїздку до Г. Галагана у Сокиринці, подорожує зВ. Горленком до Переяслава [20].

Таким чином, чернігівська земля багата настаровинні садиби, паркові ансамблі, видатніімена, які можуть успішно використовуватися вкраєзнавчо-туристичній діяльності.


w!!!

До 120-річчя від днянародження історика,

краєзнавця, музеолога,архівіста, бібліофілаВасиля Базилевича

141

Майже чверть століття тому відомий київсь-кий учений C. І. Білокінь висловив думку пропотребу увічнення «в нашому місті» пам’яті«земляка-історика В. М. Базилевича» [1]. Від-тоді, хоч і не з’явилося в Києві відповідної ме-моріальної дошки, але наукова і педагогічна ді-яльність професора Базилевича стала предметомдисертаційного дослідження [2], статті пронього опубліковано в наукових [3-8] і довідко-вих виданнях [9-14] та Вікіпедії [15], йогопам’яті присвячують наукові заходи [16]. Отже,ім’я Василя Митрофановича Базилевича неможна назвати забутим. Однак щодо його не-простої долі ще багато питань залишилося безвідповідей. Таємниці життя і смерті «історика імрійника», яким він сам себе вважав [17, с. 54],ще належить достеменно з’ясувати.

Його життя почалося з непоправної втрати вродині – в рік народження Василя [18] пішов уінший світ 49-річний батько – мировий суддяМитрофан Григорович Базилевич [19, арк. 6].Найближчим другом і порадницею стала длясина мати – Зінаїда Михайлівна, з відомого родукиївських міщан Личкових. Можливо, томухлоп чик виростав ідеалістом і мрійником. Сві-тогляд юнака формувався також під впливоматмосфери Першої Київської чоловічої (Олек-сандрівської) класичної гімназії, славної своїмивидатними наставниками: директор М. В. Сторо -женко – історик, вихованець В.Б.Антоновича;викладачі М. І. Тростянецький, О. Лобачевський,А. Рогозинський та ін., і не менш у майбутньомувидатними учнями: письменники М. О. Булга-ков та К.Г.Паустовський, державно-політичнийдіяч О. Я. Шульгин, основоположник україн-ської школи патофізіології, ендокринології ігеронтології О.О.Богомолець, підприємець і дер-жавний діяч М.І. Терещенко та ін. Ключовоюідеєю аристократичного навчального закладу,який невдовзі здобув звання імператорського,

була відданість монарху та самодержавній Росії.Їй підпорядковувалася і діяльність організаціїучнівської молоді «Двухглавый орел», членомякої став гімназист Базилевич. Навчався він “приотличном поведении” [ 19, арк. 2] з 17 серпня1902 р. по 8 червня 1910 р. без особливих труд-нощів, досить рівномірно й наполегливо, від-даючи перевагу гуманітарним предметам й вия-вляв схильність до поетичної творчості. Поприте, що так і залишився «никем не признаннымпоэтом» [17, с. 54], Василь Базилевич до кінцяжиття зберіг потяг до римування. Не менше вінлюбив практичні заняття «по Києву», під часяких гімназисти відвідували виставки і музеї, їз-дили за місто. З роками Київ став для нього нелише улюбленим містом, кожен куточок якогобув дорогим з дитинства, а «його спеціальністюі пристрастю» [1]. Захоплення юнака літерату-рою та історією рідного краю відбилися в ате-статі зрілості: саме з цих предметів (ще з законуБожого і законознавства) він отримав відмінніоцінки [19, арк. 1]. Очевидно, не випадковим буві вибір життєвого шляху. Після закінчення вось-мирічного курсу гімназії, в липні 1910 р., ВасильБазилевич вступив на історико-філологічний фа-культет Імператорського університету св. Воло-димира в Києві.

Остаточному визначенню наукових зацікав-лень сприяла участь студента Базилевича в ро-боті історико-етнографічного гуртка (семінарія)професора М. В. Довнар-Запольського (теж сво -го часу випускника 1-ї гімназії” [20]). Основнамета семінарія полягала «у вивченні найбільшважких і досі не розроблених питань історії гос-подарства і соціяльної історії московського пері -оду” [21, спр. 28, арк. 1]. “Довнарята” (так жар-тома називали себе гуртківці): О. Ю. Гермайзе,Ф. А. Ернст, Г. А. Максимович, П. В. Клименко,Б. Г. Курц, В. О. Романовський, П. П. Смир нов,М. Ф. Яницький та ін. досліджували серйозні

УДК 930(477):929 Базилевич

Ірина Матяш (м. Київ)

«ІСТОРИК І МРІЙНИК» (до 120-річчя від дня народження Василя Митрофановича базилевича)

У статті висвітлено основні віхи життя історика Василя Митрофановича Базилевича (1893-1942), показано його внесок у розвиток спеціальних історичних дисциплін, музейництва,краєзнавства, києвознавства, декабристознавства.

Ключові слова: Базилевич Василь Митрофанович, декабристознавство, києвознавство.

наукові проблеми, вчилися працювати з істо-ричними джерелами, ефективно використову-вати архівну інформацію, готували статті до нау-кового збірника – друкованого органу гуртка.Василь Базилевич виконував ще й обов’язки біб-ліотекаря семінарію. В осередку молодих нау-ковців на методологічному і тематичному під-ґрунті школи В. Б. Антоновича формуваласякиївська школа дослідників російської історії —у майбутньому авторитетних учених. Упродовж14 років існування гуртка (1903-1917) в ньомурозвинулися наукові зацікавлення майже 100студентів, понад 50 найкращих праць яких булоопубліковано в науковому збірнику семінарію.Праці своїх вихованців М. В. Довнар-Заполь-ський з повагою оцінював як “солидныя пообъему и по значенню научныя труды”[21, спр.163, арк.1]. Серед таких “трудов” були й студент-ські вправи В. М. Базилевича, здатність якогодо самостійних наукових досліджень відзначавкерівник. 1914 року в “Юбилейном сборникеИсторико-Этнографического Кружка при Уни-верситете Св. Владимира” побачила світ йогоперша ґрунтовна наукова розвідка про росій-сько-кримські відносини — “Из истории мо-сковско-крымскихь отношений в первой поло-вине XVII века. Посольство Т. Я. Анисимова иК. Акинфиева вь Крымь 1633—1634 гг. [22].

Розвинуті в навчальних аудиторіях здібностій здобуті знання стали Василю Базилевичу внагоді. В пошуках матеріальної підтримки від1912 року за рекомендацією своїх гімназійнихвикладачів М. В. Стороженка та М. І. Тростяне-цького В. М. Базилевич отримав позаштатну ро-боту в промонархічній газеті “Киевлянин”,з якою співпрацював до 1919 року. Його перу на-лежали історико-літературознавчі статті, інфор-маційні повідомлення, підписані криптонімом“Б-ь”. Серед інших помітна розлога замітка“На “козацких могилах”, у якій детально ви-світлено подорож гімназистів і студентів Уні-верситету св. Володимира на поле Берестейськоїбитви 1651 р., описано освячення церкви вс. Острова [23].

Під час Першої світової війни В. Базилевичразом із студентами та викладачами універси-тету з вересня 1914 р. по травень 1916 р. пере-бував у евакуації в Саратові. Там продовжувавзайматися науковою роботою. Вже наприкінці1915 р. у “Трудах Тульской Губернской УченойАрхивной Комиссии” (Кн. II, 1914–1915; Тула,1915) з’явилася його археографічна публікація

“Несколько документов къ истории Веневскихзасекъ въ XVII веке[1638 г.]” (С.125–156) із фон-дів МАМЮ (15 документів: чолобитні, отпускицарських грамот, склад дозору Веневської Кня-жої засіки 184 р.). В цей час він був свідком ство-рення 1915 р. спілки молодших університетсь-ких викладачів “Молода академія”, діяльністьякої згодом кваліфікувалася органами ДПУ як«контрреволюційна». Одразу після поверненняз евакуації 17 вересня 1916 р. В.М.Базилевичотримав дипломом № 51311/9400 про закін-чення історико-філологічного факультету, срібнумедаль за курсовий твір «Тульская окраина пописцовым книгам XVI века» і залишився про-фесорським стипендіатом по кафедрі російськоїісторії, якою керував професор М. В. Довнар-За-польський. В новому статусі він долучився дороботи «Молодої академії», засідання якої від-бувалися по черзі в помешканнях його членів.Проведення однієї з таких зустрічей на квартиріВ. М. Базилевича згодом інкримінувалося йомуяк провина перед радянською владою.

В науковій праці під керівництвом М.В.Дов-нар-Запольського молодий дослідник продовживвивчення писцевих книг Тульського краю – важ-ливого джерела історії Московської держави, щовимагали детального ознайомлення з фондамиросійських архівів. Проаналізувавши, згідно зіскладеною програмою, історіографію питання йдослідивши відомі видання писцевих книг (Ро-сійського географічного товариства та Архео-графічної комісії), він отримав за рекомендацієюкерівника наукове відрядження до Москви длядетального опрацювання джерел у архівах Мі-ністерства юстиції та Міністерства закордоннихсправ, де зберігався “основний фонд писцевогоматеріалу” [24, спр. 2]. У детальних звітах просвою працю в московських архівах дослідникретельно перелічував опрацьовані джерела, вка-зував на перспективні напрямки дальших студій,виявляючи свідомий підхід до наукової роботи.

Одночасно В. М. Базилевич набував досвідунауково-педагогічної діяльності, викладаючи врізних навчальних закладах історію Росії таУкраїни, історію Києва та Київщини. 1916 рокуяк викладач історії й класний наставник вінповернувся до рідної гімназії, був активним чле-ном шкільної ради, організував історичний гур-ток, прагнув виховувати своїх учнів поряднимилюдьми, знавцями історії рідного краю, «справж-німи інтелігентами» [24, спр.3]. Крах Російськоїімперії порушив звичний хід життя вченого:

1’2013

142

Ірина Матяш

рушилися ідеали, бракувало коштів для життя.Він вважав, що Жовтневий переворот 1917 рокупорушив історичний процес розвитку Росії, при-ніс анархію. Мабуть, не випадково, в зв’язку зцим молодий вчений і педагог прийняв запро-шення професора П. М. Ардашева щодо спів-праці з добре фінансованим ОСВАГ (ОСВідом-чою Агенцією, з лютого 1919 р. – «Відділпропаганди при уряді Збройних сил ПівдняРосії») – інформаційно-пропагандистським ор-ганом Добровольчої армії (1918 – 1920). Це від-повідало його монархічним поглядам, симпатіїдо генерала А.І. Денікіна (засновника ОСВАГу)і давало непоганий тимчасовий заробіток.ОСВАГу підпорядковувалася низка газет і жур-налів, видавалися плакати, брошури, листівки.1919 р. В.М. Базилевич брав участь у створенніісторико-літературних брошур, перша з якихприсвячувалася творчості М. В. Гоголя. Однак увир революційних подій він не поринув: працю-вав на посадах асистента, професора в Київсь-кому народному університеті-політехнікумі(1918– 1921), Прискорених (тимчасових) педа-гогічних курсах (1920– 1921), Робітничо-селян-ському університеті (1920– 1921), Педагогічнихкурсах імені Пирогова (1921– 1925), Київськомуінституті народної освіти (від 1920 р.) та ін. Докожної лекції готувався ретельно, задля унаоч-нення викладеного матеріалу широко застосову-вав екскурсії, які проводив із натхненням.

Особливе значення для становлення В. М. Ба-зилевича як лектора вищої школи мав Київськийархеологічний інститут. На початку 1918 р. вінрадо погодився на пропозицію фундатора інсти-туту, свого наставника М. В. Довнар-Заполь-ського, щодо викладання в КАІ[25]. 2 червня1918 р. його було обрано асистентом кафедриюридичних старожитностей. Відтоді до закриттяінституту в 1924 р. він був одним із найвіддані-ших співробітників цього навчального закладу.Уже в першому семестрі в розкладі з’явивсяйого курс «Російські урядові архіви» (1 годинана тиждень) [26, арк. 9]. Добре обізнаний з фон-дами московських архівів, він давав ґрунтовнізнання, передавав виховану М. В. Довнар-За-польським любов до джерел, вміння опрацьову-вати їх. Важливість викладання в археологіч-ному інституті профільних дисциплін буланастільки очевидною, що Рада інституту домог-лася від Губернського військового комісаріатузвільнення в березні 1919 р. В. М Базилевича,В. М. Зуммера та М.Ф.Яницького від призову з

наданням їм можливості «продолжить службугосударству на педагогическом поприще” [26,арк. 11]. Під час викладання в КАІ В. М. Бази-левич розробив цікаві й нині програми курсів:«Російські урядові архіви”, “Архіви Петроградаі Москви з оглядом українських документів”,“Українські й російські архіви” і викладав їхупродовж 1918–1922 рр. на архівно-археогра-фічному відділенні. Після скорочення археогра-фічного відділення КАІ в результаті численнихреформ і надання в листопаді 1922 р. інститутустатусу археологічних курсів при Науково-до-слідній кафедрі мистецтвознавства (керівник —акад. Ф. І. Шміт), йому довелося також викла-дати ще й спеціальні історичні дисципліни: ге-ральдику, сфрагістику, генеалогію, нумізматику.Крім того, він виконував обов’язки помічникаученого секретаря КАІ (Н. Д. Полонської-Васи-ленко), був членом Ради інституту, керував на-вчальними екскурсіями по Києву, до Чернігова,Канева й Переяслава. Задля полегшення само-підготовки тексти найважливіших лекцій РадоюКАІ було вирішено видавати коштами самихстудентів (за їхньою пропозицією). Серед такихкурсів була “Геральдика” В. М. Базилевича.Метою видання, як вказувалося в стислій пере-дмові, було “дать слушателям хотя бы краткоеруководство по геральдике, вследствие отсут-свия необходимых пособий не только на книж-ном рынке Києва, но и в киевских книгохрани-лищах” [27, № 838]. Через скрутні матеріальні йтехнічні умови (наклад готувався на друкарсь-кій машинці) було підготовлено всього 25 при-мірників. Про ставлення В. М. Базилевича доінституту, де він набув практичного досвіду,отри мав звання професора свідчить і факт дару-вання бібліотеці КАІ частини своєї книгозбірні –чи не найбільшого скарбу науковця, якого зналияк фанатичного книголюба. Роки роботи в ін-ституті позначені для нього встановленням теп-лих стосунків з С. І. Масловим, дружбу якого віннадзвичайно цінував.

Із професором Масловим Базилевич співпра-цював і поза межами КАІ: в справі створення всерпні 1917 р. Товариства друзів церковної куль-тури (голова – С. І. Маслов), метою якого зас-новники (Н. Д. Полонська, В.М. Базилевич,О. О. Глаголєв, О. К. Жураховський, П. І. Кудряв -цев, С. І. Маслов та ін.) визначили розроблення тапопуляризацію питань церковної культури, істо-рії релігії, церковної літератури, церковної архе -ології і мистецтва [28]; в діяльності Історичного

143

«Історик і мрійник» (до 120-річчя від дня народженняВасиля Митрофановича Базилевича)

товариства Нестора-літописця, дійсним членомякого учений став 1917 р., згодом увійшовдо складу президії, отримав повноваження по-мічником секретаря, змінивши на цій посадіС.І. Маслова; в Археографічної секції (відділі)Підвідділу по ліквідації майна церков та релі-гійних товариств при Колегії соціальною забез-печення Київського виконкому (квітень-серпень1919 р.); у Музеї війни та революції при істо-рико-філологічному відділі Київського універ-ситету, до створення якого під керівництвомС.І. Маслова долучився восени 1919 р. як по-мічник завідувача майбутньої установи [29]. Найого плечі лягла відповідальність за формуваннямузейного фонду, для якого відбиралися газети,агітаційні плакати, листівки, брошури, книги ре-волюційної тематики, та архівні документи.Виявляли й збирали їх В. І. Маслов, М. Я. Кали-нович, П. М. Попов, Т. С. Айзенберг та ін. Середперших комплексів архівних документів, пере-даних до музею, був архів Першої Київської чо-ловічої (Олександрівської) класичної гімназії,матеріали архіву друкарні І. М. Кушнарьова і К.Фундатори музею докладали значних зусиль,щоб зберегти такі матеріали від знищення, про-водили широку науково-організаційну роботу. Таналежно впорядкувати їх не вдалося. В жовт ні1921 р. музей включено до складу Історичногокабінету під керівництвом О. П. Оглоблина, а усерп ні 1924 р. передано до Істпарту В. М. Базиле -вич продовжував працювати там після 1924 року.

1920-ті роки стали найактивнішим періодомнаукової діяльності В.М.Базилевича. Як києвоз-навця його планував запросити М. П. Василенкодо складу співробітників Науково-дослідноїкафедри історії України, створеної 1922 р. приКиївському ВІНО. Проте відвідав засіданнякафедри В. М. Базилевич лише один раз – Нау-ковий комітет Наркомпросу не затвердив запро-понованого академіком складу [30]. Більше того,влітку 1923 р. він потрапив під слідство в зв’язкузі справою «Центра дій». За влучним визначен-ням Н.Д.Полонської-Василенко, це «був першийгарматний постріл по інтелігенції, професурі,Академії Наук» [31, с. 431]. Починаючи з червня1923 р. у Києві було заарештовано понад сотнюнауковців та аспірантів і професорів універси-тету. Як згадувала вчена, «більшу частину з нихбуло звільнено за місяць-два після багаторазо-вих допитів з загрозами, до «вищої міри» включ -но» [31, с. 431]. Серед останніх був і В.М.Бази-левич.

Того ж року молодий науковець почав ґрун-товне вивчення історії декабристського руху підкерівництвом академіка Д І. Багалія. В. М. Бази-левич підготував і видав цілу серію праць прорух декабристів, присвячених діяльності Пів-денного таємного товариства, повстанню Черні-гівського піхотного полку, біографічних розві-док, взяв найактивнішу участь в укладанніювілейних збірників, широко популяризував ар-хівні джерела до історії декабризму в Україні.Він фактично був єдиним із представниківшколи М. В. Довнар-Запольського, хто продо-вжив розпочатий наставником напрям дослід-жень. Надзвичайно цінуючи в науковій праці ви-користання архівної інформації, вчений із метоюзабезпечення повноти використання джерельноїбази цього напрямку досліджень окреслив колоархівних фондів, обов’язкових для студіювання:архів Київського генерал-губернатора, архіви гу-бернаторів, архіви дворянських зібрань (біогра-фічні відомості, матеріали щодо землеволодінь),архіви воїнських частин, де служили декабри-сти, архіви церковні (для уточнення біографіч-них даних), родинні архіви. З архівними доку-ментами працював сумлінно і наполегливо, довиявлення і опрацювання історичних джерел довивчення руху декабристів в Україні залучав ісвоїх вихованців – студентів КАІ. Діапазон по-шуків дослідника не замикався на українськихархівосховищах. В. М. Базилевич з метою уточ-нення місця зберігання потрібних йому доку-ментів листувався з Пушкінським Домом(Інститутом російської літератури) при Росій-ській академії наук (особисто – з одним із йогозасновників і з жовтня 1922 по лютий 1924 р. ди-ректором, видатним літературознавцем-пушкі-ністом, істориком літератури, рідним братомукраїнського генеалога і організатора архівноїсправи В.Л. Модзалевського – Б. Л. Модза-левським), Державною публічною бібліотекоюв Ленінграді. Підготовка до відзначення сто-літнього ювілею повстання декабристів значноактивізувала дослідження цієї тематики, в якихВ. М. Базилевичу “безперечно належить пер шароля” [32]. Результатом копіткої роботи з вивчен -ня джерел стали організована ним май же само-тужки 1925–1926 рр. у Музеї війни та револю ціїювілейна виставка “Декабристи”, його публіка-ції в ювілейному числі журналу “Былое” (1925,№ 6), іркутському збірнику “Сибирь и дека -бристы” (1925), виступи на засіданнях Історич-ного товариства Нестора-літописця: “Повстання

1’2013

144


Чернігівського полку”, “Збитки людности підчас повстання 1825 – 1826 рр.”, “Декабристи наСибіру”, “Декабрист Юшневський та Гнідич”(1926). Незабаром вийшла друком ґрунтовнапраця Базилевича “Декабристи на Київщині1825–1925” (ДВУ, 1926). Цінності книзі нада-вало не лише всебічне висвітлення означенихподій, а й 15 унікальних світлин: П. І. Пестеля,В. Л. Давидова, С. П. Трубецького, видів Києва,Мотовилівки, Кам’янця тощо. Ґрунтовними булитакож коментарі до малюнків, примітки. Того-таки року в друкарні Київського політехнічногоінституту мізерним накладом – 100 примірни-ків – вийшли нариси “Декабристы” (“ВосстаниеЧерниговского полка”, “Восстание декабристови Киев”, “Декабристы в Сибири”). Видання мі-стило бібліографію праць ученого, в якій 6 ви-дань із 11 – присвячені проблемам декабристів.1927 року працю було відзначено премієюНаркомпросу. Одну з розвідок цієї тематики«Декабрист Юшневський і Гнідич» було вмі-щено також у “Ювілейному збірнику на пошануака деміка Д. Й. Багалія з нагоди сімдесятої річ-ниці життя та 50-х роковин наукової діяльності”(К.,1927). Як відзначив без оціночних комента-рів у рецензії на збірник К. В. Харлампович,“В. М. Базилевич розповідає про декабристаЮшневського та його стосунки до М. І. Гні-дича” [33]. Важливим словом у вивченні рухудекабристів стало й упорядковане ним спільно зВ. В. Міяковським та Л. П. Добровольськимвидання “Повстання декабристів на Україні”(X., 1926).

Крім улюбленої теми, В. М. Базилевич мавінші наукові зацікавлення, виступав із ґрунтов-ними доповідями на вчених зібраннях, бравактивну участь у обговоренні, ініціював темизібрань, сприяв установленню творчих контак-тів між товариствами. Текст однієї з доповідей –слова про старшого колегу І. М. Каманіна, виго-лошеного на засіданні Архівної ради при Архів-ному управлінні 28 лютого 1921 р. та Історич-ного товариства Нестора-літописця 22 січня1922 р., він розмноживши на друкарській ма-шинці у невеликій кількості примірників, аби за-лишилася тепла згадка про унікальну людину.“Он был увлекательным собеседником, добрымсоветником и неисчерпаемым источником зна-ний для всех – особенно для начинающих исто-риков и любителей архивного дела и старини”, –наголошував В. М. Базилевич [27, № 839]. Особ-ливо його захоплювала щира постійна готовність

І. М Каманіна прийти на допомогу, юна неза-спокоєність й інтерес до поступу архівістики(мріяв створити поряд з археологічним окремийархівний інститут!), незмінна любов “старогокиевлянина, всегда верного своєму городу” доКиєва. Останнє В. Базилевич відчував душею,часто називаючи в листах Київ (слідом за Май-стром – М. О. Булгаковим) просто “Городом”.

Малодосліджені питання історії Києва вченийвисвітлював і у своїх виступах на засіданнях уВУАН (як член комісії соціально-економічноїісторії України та порайонного дослідженняісторії України). Інтерес у цьому контекстімають його наукові доповіді: “В. С. Іконников якісторик Києва”, “Герб м. Києва”, “З архівуКиївської бурси “Приходно-расходныя книги на-чала XIX в.”, “Реставраційні роботи в Софій-ськім соборі влітку 1928 р.” та ін. [34, 35]. Ви-соко цінуючи російську класичну літературу,В. М. Базилевич популяризував її в Україні.В листо паді 1921 року з його ініціативи та за йогоучастю як члена Ювілейної комісії (А. М. Лобода,П. П. Смирнов, В. М. Базилевич та ін.) було про-ведено спільне зібрання Історичного товаристваНестора-літописця та Історико-літературноготовариства, присвячене 100-літтю від дня на-родження М. О. Некрасова. 1924 року в Києві та1925 – у Чернігові вийшла його невеличка праця“Пушкін у Чернігові”, в якій за спогадами поетаА.І. Подолинського висвітлювався епізод пере-бування О. С. Пушкіна в серпні 1824 р. у Черні-гові. 1827 р. О.С.Пушкін схвально відізвався пропершу романтичну поему київського поетаАндрія Подолинського «Див і Пері». ПостатіО. С. Пушкіна, М. В. Гоголя, О. С. Грибоєдова,їхні зв’язки з Україною згодом ще неодноразовопривертали увагу вченого.

До біографічних розвідок В. М. Базилевичачасто навертали краєзнавчі дослідження. Зако-ханий у своє місто, він розробляв екскурсійнімаршрути, намагався найповніше розповістипро його пам’ятки та історію. В своїй сurriculumvitae 1927 р. він зазначав: “Років десять Базиле-вич веде краєзнавчу роботу, збираючи матеріалищо до історії Києва та Київщини”[36, арк. 59].Як член його екскурсійної комісії Дому вченихкерував екскурсіями до Межигір’я, Кирилів ськоїцеркви, Софійського собору, на Поділ і Звіри-нець. В. М. Базилевич був одним із організаторівПершої Екскурсійно-краєзнавчої конференції вКиєві (1924), де виголосив дві доповіді. А за до-рученням Всеукраїнського бюро краєзнавства та

145


Історичного товариства Нестора-літописця бравучасть у 2-й Краєзнавчій конференції в Москві(9-14 грудня 1924 р), виступивши із повідом-ленням “Краєзнавчі історико-культурні екскур-сії”. Про авторитет В. М. Базилевича серед кра-єзнавців свідчило обрання його на посадуголови Бюро краєзнавства при відділі освітиПівденно-західного округу.

Впродовж 1927–1932 рр. він працював уКиїв ській інспектурі охорони пам’яток культуриі природи. В липні 1927 р. Укрнаукою його за-тверджено на посаді секретаря Київської крайо -вої комісії по охороні пам’яток культури, а 1932 р.він працював як учений секретар комісії. За сло-вами С. Білоконя, у науковця “загострились по-чуття персональної причетності до історії”[1].В. М. Базилевичу довелося побувати в багатьохмістах, котрі потребували допомоги комісії: вТульчині, Білій Церкві, Батурині, на Чернігівщи -ні. Всюди пересвідчувався в необхідності своєїпраці, намагався надати потрібну допомогу.Вико нуючи свої посадові обов’язки, В. М. Бази-левич долучився до рятування від руйнаціїбудинку декабриста П.І.Пестеля та палацуПотоцького в Тульчині, поховання гетьмана Ки-рила Розумовського та гетьманського палацу вБатурині, палацу графині Браницької в БілійЦеркві, чернігівських торговельних рядів, дзві-ниці XVIII ст. колишнього воєнного собору іГолосіївської церкви 1840-х рр. у Києві.

1927 року його знову арештовували органиДПУ. Звинувачували в «провинах» майже деся-тилітньої давності: співпраці з антибільшовиць-кими друкованими органами і знайомстві з«ворожими елементами». Але й цього разу кабі-нетного професора, далекого від політики, через2 тижні випустили.

Робота в комісії з охорони пам’яток культурисприяла розгортанню його києвознавчих студій.Впродовж 1929–1932 рр. побачили світ такі йогопраці: «Грибоедов в Киеве» (К., 1929), «Роботинад обслідуванням мозаїк Київської Софії»(«Хроніка археології та мистецтв», 1931, № 3),«Очерк развития Києва» («Сорок лет Киевскоготрамвая 1892–1932», 1933) та ін. В. М. Базиле-вич став чи не найактивнішим автором-упоряд-ником довідника «Київ: Провідник», виданого заредакцією його друга й однодумця Ф. А. Ернста1930 року під патронатом Народного комісаріатуосвіти, Всеукраїнської академії наук та Комітетусвяткування 10-літнього ювілею ВУАН. ПеруВ.М. Базилевича належать у цьому виданні

45 авторських та 19 у співавторстві з Ф. А. Ерн-стом статей. Як член обласного громадського ко-мітету з вшанування пам’яті видатного німець-кого письменника, драматурга, поета Й.-В. ГетеВасиль Митрофанович опублікував у “Литера-турному наследстве” (1932, № 4/6) інформаціюпро відзначення ювілею в Києві. Помітними за-ходами ювілейних днів були виставка у Всена-родній бібліотеці України (495 експонатів), під-готовка 10-томного видання творів Й.-В. Гетеукраїнською мовою (за редакцією Д. Ю. Загула),засідання в Київському державному театрі оперита балету. В листопаді 1932 р. він отримав пові-домлення про відставку.

Пошуки роботи привели до Всеукраїнськогоісторичного музею Т. Г. Шевченка. В грудні 1932р. його прийняли на посаду наукового співро-бітника відділу капіталізму. В. М. Базилевичрадів можливості поєднувати наукову і викла-дацьку роботу: він читав курс «Вступ до крає -знавства» аспірантам музею, працював надорганізацією виставки про декабристів. Поприподаровану можливість займатися улюбленоюсправою, доля не була прихильною до вченого.В березні 1933 р. він знову привернув увагу ор-ганів ДПУ. Після проведення згідно з ордером№ 1300 (від 17 березня 1933 р.) співробітникомДПУ Острушко обшуку в помешканні вченогона вулиці Стрілецькій, буд. 1, кв. 11 21 березняйого арештували. Звинуватили в членстві в кон-трреволюційній організації (ст. 54-11) “Азбука”,«Наддніпровській контрреволюційній організа-ції в Києві» та участі в денікінській освідомлю-вальній службі ОСВАГ [37 спр. 5530 фп, арк. 1].На допитах В. М. Базилевич не лише не запере-чував звинувачення, а й підтвердив існуванняміфічної контрреволюційної націоналістичноїорганізації у Всеукраїнському історичномумузеї в складі Б.К. Пилипенка, Я. М. Струхман-чука, П.В.Клименка, П. П. Курінного, В. Є. Коз-ловської та ін., а також факт вербування йогоБ.К.Пилипенком до цієї організації. Однак рі-шення слідства в зв’язку з цим було нелогічним,зважаючи на те, що “следствием доказана при-частность Базилевича к контрреволюционнойорганизации”, визнано було “все же нецелесо-образно предание его к суду”[37, спр. 5530 фп,арк. 63]. Мабуть, навіть слідчі ДПУ не могли по-вірити в причетність «монархіста Базилевича»до націоналістичної організації. Можливо, булиінші мотиви. Але через 4 місяці він вийшов наволю.

1’2013

146


У вересні 1933 р. учений повернувся домузею, в 1933-1934 рр. викладав на Всеукраїн-ських музейних курсах спеціальні історичні дис-ципліни. Обмежена кількість годин визначалазавдання лекцій: подати в концентрованому виг-ляді основи палеографії, епіграфіки, хронології,сфрагістики, геральдики, нумізматики, “маючина увазі значення для музейної роботи” [27,№ 4677-4678, арк. 53]. Тексти розроблених нимпрограм та анкети слухачів курсів, що відкла-лися у фондах ЦДАВО України (ф. 14, ф. 166)та Інституту рукопису НБУ імені В. І. Вернад-ського (ф. 33), свідчать про високий науковий тапрофесійний рівень його лекцій. Багато по-вчального зберігають вони донині.

Не припиняв В. М. Базилевич і наукові по-шуки. Виявлені ним документи про перебуванняв Україні видатного французького письменникаОноре де Бальзака привернули увагу московсь-ких колег, що засвідчила публікація в “Правді”(1932 р., 28 листопада). Про унікальні автографиБальзака В. М. Базилевич розповів і на сторін-ках журналу “Життя та Революція” (1933, № 3).Водночас він залишився вірним улюбленій те-матиці – рух декабристів, історія Києва, твор-чість О. С. Пушкіна і М. В. Гоголя. Працював на-тхненно й захоплено, намагаючись заховатися втворчості від політизованої дійсності. Його пуб-лікації впродовж 1933—1934 рр. з’являлися вросійських періодичних виданнях.

5 квітня 1935 р. його арештували знову [37,спр. 66177 фп, арк. 2] за звинуваченням у член-стві в контрреволюційній монархічній організа-ції “Азбука” та активній участі в роботі дені-кінського ОСВАГу. Під час арешту буловилучено коштовну книгозбірню, «несколькотысяч книг, в большинстве по истории и литера-туре и за несколько лет комплекты «Киевля-нина» и другие газеты дореволюционного изда-ния», що займала дві з трьох кімнат, у якихмешкав професор Базилевич [37, спр. 66177 фп,арк.5]. Після кількамісячних допитів, у серпні1935 р., його як особу, що спрямовувала «своюдеятельность на свержение Соввласти и однов-ременно занимался сбором материалов шпион-ского характера» відповідно до ст. 54-а, 6, 11, 13УК СРСР [37, спр. 66177 фп, арк. 10] було за-суджено до 5 років «виправних трудових табо-рів» [37, спр. 66177 фп, арк. 123]. Заслання від-бував у Біробіджанській республіці.

Після звільнення в 1940 р. В.М.Базилевичмріяв повернутися в Україну. Оскільки мав за-

борону на проживання в Києві, робив спробизнайти помешкання й роботу в Чернігові, При-луках, звертався до братів Маслових за допомо-гою. Однак доля готувала йому інше місцеостаннього притулку – він оселився в росій-ському Таганрозі, де з великими складнощамиотримав посаду наукового співробітника місце-вого краєзнавчого музею. Нарешті отримавшиможливість працювати науково, з найбільшоюгіркотою згадував про втрачену бібліотеку, якоїйому так бракувало в Таганрозі. Проте писав ба-гато [38]: 1940 року підготував видання “Таган-рог в исторических датах 1696—1940”, “Пуш-кин в Таганроге”, до збірника “Звенья” подавкілька публікацій: “Восстание декабристов в Та-ганроге”, “Стихотворение декабриста А. П. Ба-рятинского”, “Неизданное письмо А. Н. Тол-стого”. Складена ним 25 жовтня 1940 р.бібліографія праць включала 45 позицій ( без га-зетних публікацій перевидань) [27, № 1046]. ІзТаганрогу надійшов і його останній лист в Київвід 24 листопада 1940 р. (привітання з ювілеємС. І. Маслова), що зберігся особовому фонді вче-ного. В ньому, на жаль, жодного слова про себе,але є найголовніше – безмежна щира туга за тим,чого повернути не можливо, й підпис: “искреннелюбящий Вас В. Базилевич”) [27, № 5141].

До смерті науковця залишалося всього двароки. Залишивши восени 1941 р. у зв’язку з за-грозою окупації місто, директор музею К. І. Чи-стосердов передав свої обов’язки професору Ба-зилевичу («разом із всіма документами,печатками й ключами”) [39]. Як музейний пра-цівник, учений дуже добре усвідомлював своювідповідальність за долю унікальних історико-культурних скарбів. Після запровадження «но-вого порядку» окупанти розпочали планомірневилучення і підготовку до вивезення найцінні-ших експонатів музею до Німеччини. В.М.Бази-левич намагався переробити опис колекції “Ну-мізматика”, не вказавши частини експонатів,щоб зберегти їх від вивезення. Та вже в липні1942 р. за наказом німецької влади його пере-вели на посаду наукового співробітника, дирек-тором став бухгалтер музею В.С.Строєв [39].Наприкінці листопада гітлерівці арештуваливченого, а його квартиру опечатали. В розпачівін звертався до окупаційної влади з проханнямпро звільнення. Звернулися до гітлерівців і коле -ги за дозволом про передачу йому речей особис -того користування. Однак, щоб взяти речі, требабуло відкрити кімнату. Акт відкриття кімнати

147


1’2013

148

містив загрозливі відомості. В ньому було за-фіксовано знахідку деяких музейних експонатіві опису колекції “Нумізматика”. В грудні 1942року вченого стратили. Він не дожив кілька днівдо свого 50-літнього ювілею. 30 серпня 1943 р.Таганрог було звільнено від окупантів. Остан-ньою звісткою дійшло до друзів офіційне пові-домлення власним кореспондентом “Известий”з Ростова-на-Дону: “Научный сотрудник Таган-рогского краеведческого музея професор Бази-левич В. М. расстрелян гестаповцами за по-пытку сохранить народное достояние — скрытьот гитлеровских бандитов некоторые экспо-наты”[40]. Пожовкла вирізка з газети — німесвідчення скорботи за товаришем — зберегласяв особовому фонді С. І. Маслова (ІР НБУВ,ф. 33). А в 1989 р. двоюрідна сестра В.М.Бази-левича – єдина родичка самотнього вченого –отримала офіційне повідомлення про те, щозгідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР

від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи щодовідновлення справедливості щодо жертв репре-сій, які мали місце в період 30-40-х і на початку50-х років» Василя Митрофановича Базилевичареабілітовано [37, спр. 66177 фп, арк. 125].

Відтоді спливло багато часу. І можливо нині,в ювілейний рік ученого, що збагатив своїмипра цями києвознавство, декабристознавство,спеціальні історичні дисципліни, слугував при-кладом своїм студентам у ставленні до науковоїпраці, безмежно любив Київ, варто згадати про-позицію авторитетного вченого С.І.Білоконя пропотребу увічнення пам’яті київського історикаВ.М.Базилевича. Хочеться вірити, що на будинкупо вул. Стрілецький, де він мешкав, чи на примі-щенні одного з корпусів Київського національ-ного університету імені Тараса Шевченка, де віннавчався і викладав, зусиллями небайдужих киянз’явиться нарешті меморіальна дошка, яка б на-гадувала сучасникам про цю яскраву людину.


Джерела та література1. Білокінь С. Подвиг науковця // Прапор ко-

му нізму. – 1987/ – 19 серпня. – № 191.2. Вербовий О.В. Наукова та педагогічна ді-

яльність Василя Базилевича (1892–1943) [Текст]:дис... канд. іст. наук: 07.00.06 / Вербовий ОлексійВікторович; Київський національний ун-т ім. Тара -са Шевченка. – К., 2004. – 193 арк.

3. Белоконь С. Подвиг Базилевича // Таганрог-ская правда. – 1987. – 12 ноября. – № 216.

4. Казьмирчук Григорій Дмитрович, Сілкін А.В.В.М. Базилевич і зародження краєзнавчого напрям -ку в українському декабристознавстві 1920-х рр. //VІІ Всеукраїнська наукова конференція “Історичнекраєзнавство в Україні: традиції і сучасність”. –Ч.І. – К., 1995. – С. 37–39.

5. Казьмирчук Григорій, Вербовий Олексій.Василь Митрофанович Базилевич: життя й науковадіяльність // Спеціальні галузі історичної науки:на пошану М. Я. Варшавчика / Редкол. Я. С. Кала-кура (гол. ред.) та ін. — К., 1999. — С. 138-146.

6. Матяш Ірина. Василь Базилевич: грані талан -ту й трагізм долі // Київська старовина. – 2000. –№ 4 (334). – С. 123-134.

7. Казьмирчук Григорій. Історія руху декабри-стів у вивченні професора Київського університетуВасиля Базилевича // Декабристи в Україні: До-слідж. й мат. – К., 2007. – С. 4-23.

8. Вербовий Олексій. Життєвий шлях україн-ського декабристознавця Василя Митрофановича

Базилевича // Декабристи в Україні: Дослідж. ймат. – К., 2007. – С. 111-143.

9. Матяш І. Базилевич В. М. //Українські архі-вісти: Біобібліограф, довід.: У 3-х вип. – Вип. 1-й(XIX ст. – 1930-ті рр.). – К., 1999. – С. 29–32.

10. Матяш І. Базилевич Василь Митрофанович// Енциклопедія сучасної України. – Т. 2. – К.,2003. – С. 86.

11. Панькова С. Базилевич Василь Митрофано-вич // Видатні діячі науки і культури Києва в істо-рико-краєзнавчому русі України: Біографічний до-відник у 2-х част. – К.: Ін-т історії України НАНУкраїни, 2005. – Ч.1. – С. 56-63.

12. Матяш І. Базилевич Василь Митрофанович// Українська архівна енциклопедія. – К., 2008. –С. 165-166.

13. Вербовий О. В. Базилевич Василь Митро-фанович // Історичний факультет Київського на-ціонального університету імені Тараса Шевченка:минуле й сьогодення / Під ред. проф. Г.Д. Казь-мирчука. – К., 2007. – С. 153.

14. Казьмирчук Г.Д. Базилевич Василь Митрофа -нович // Діячі науки і культури України: нариси жит -тя та діяльності/ За заг. ред. А.П. Коцура, В.П. Коцур,Н.В.Терес. – К., 2009. – С. 31-33. (всього 688 с.)

15. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org /wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0

149


Ирина Матяш

«Историк и мечтатель» (к 120-летию со дня рождения Василия Митрофановича Базилевича)

В статье раскрыты основные вехи жизни историка Василия Митрофановича Базилевича (1893-1942),показан его вклад в развитие специальных исторических дисциплин, музейного дела, краеведения,киевоведения, декабристоведения.

Ключевые слова: Базилевич Василий Митрофанович, декабристоведение, киевоведение.

Irina Matiash

"Historian and dreamer" (to the 120th anniversary of the birth of Basil Mitrofanovich Bazylevych)

The article highlights the major milestones of life of a historian Basil Mitrofanovich Bazylevych (1893-1942) aswell as his contribution to the specialized historical disciplines, museum research, ethnology, the study of Kiev, thestudy of Decembrists.

Key words: Bazylevych Basil Mitrofanovich, study of Decembrists, study of Kyev.

%9C%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

16. 15 січня 2013 року в Історико-мемо ріаль но -му музеї Михайла Грушевського (Київ, вул. Пань -ків ська, 9) відбулася Науково-краєзнавча конферен -ція «Грані таланту та трагізм долі» (до 120-річ чя віддня народження історика, краєзнавця, музеолога,архівіста, бібліофіла Василя Базилевича).

17. Тексти віршів В. М. Базилевича див. устатті: Артюшкина Т.А. Чужой среди своих, чужойсреди чужих// Вехи Таганрога. – 2001. – № 7. –С. 51-55. «Ведь я историк и мечтатель, никем непризнанный поэт… »

18. Василь Митрофанович Базилевич народив -ся 31 грудня 1892/12 січня 1893 р.

19. Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 464, спр. 432.20. Див.: Михальченко С.И. М.В. Довнар-За-

польский: историк и общественный деятель //Во-просы истории. — 1993. — № 6. — С. 162-163.

21. ЦДІАК України, ф. 262, оп. 1.22. Базилевич В. М. Из истории московско-

крымских отношений в первой половине XVIIвека. Посольство Т. Я. Анисимова и К. Акинфиевав Крим. — К.: Типогр. 2-й артели, 1914. — 23 с.

23. Базилевич В. На “козацких могилах” // Кие-влянин. — 1912. — № 145. — С. 2. — Підп.: Б-ь.

24. ЦДІАК України, ф. 833, оп. 1.25. Матяш І. Б. Перший український осередок

фахової підготовки архівістів (до 80-ліття Київсь-кого археологічного інституту) // Київська старо-вина. – 1998. – № 6 (324). – С. 53-73.

26. Державний архів Київської області, ф. 1187,оп. 1, спр. 2.

27. ІР НБУВ, ф. 33.28. ІР НБУВ, ф. 42, № 280.

29. Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 469, спр. 249,арк. 1.

30. Ульяновський В. І. Київська науково-дослід -на кафедра історії України академіка М. П. Васи-ленка: нові матеріали // Uсrаіnіса: архівні студії. –К, 1997. – С. 5-54.

31. Полонська-Василенко Наталія. СВУ та ВУАН(до 30-ліття процесу СВУ) // Полонська-ВасиленкоНаталія. Спогади/Упоряд. В.Шевчук. – К.: Вид. дім«Києво-Могилянська академія», 2011. – 591 с.

32. Добровольський А. П. Dесеmbгіаnа (до під-сумків юбілейної літератури про південний декаб-ризм) // Ювілейний збірник на пошану академікаДмитра Йвановича Багалія. — К., 1927. — С. 901.

33. Харлампович К. [Рецензія] // Записки Істо-рико-Філологічного Відділу. – Кн. 19. – 1928. –С. 284. – Рец. на: Ювілейний збірник на пошануакадеміка Д. И. Багалія з нагоди сімдесятої річниціжиття та 50-х роковин наукової діяльності (К.,1927).

34. Історія Академії наук України (1918–1923):Документи і матеріали. – К: Наук, думка, 1993. –С. 548.

35. Діяльність Історичної Секції ВсеукраїнськоїАкадемії Наук //Записки Історико-філологічногоВідділу. – 1929. – Кн. XXIV. – С. XXXII.

36. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 6, спр. 9410,арк. 59.

37. ЦДАГО України, ф. 263, оп. 1. 38. Киевский ученый погиб в Таганроге // Грани

месяца. – 2002, декабрь. – С. 20.39. Таранова Светлана. Подвиг музейного ра-

ботника // Время Таганрога. – 2009, 1 августа.40. Немецкие варвары разграбили музей в Та-

ганроге // Известия Советов Депутатов трудя-щихся СССР. — 1943. – 4 сентября.

150

Революційні лютнево-жовтневі потрясіння1917 р. викликали значні зміни не лише в полі-тичному, економічному, суспільному та світог-лядному житті суспільства, але й у долі окремихлюдей. Відбулися також разючі зрушення і увивченні історичної науки. Новоутворена ра-дянська держава наполегливо вимагала від до-слідників вивчати „рекомендовані” теми, наоснові ленінського вчення наростання класовоїборотьби – основної рушійної сили розвиткулюдського суспільства.

Після виходу друком у 1919 р. наукового до-слідження “Извет старца Рафаила. Из Киевскихотношений времени Богдана Хмельницкого”, утворчості Василя Базилевича спостерігаєтьсяперіод застою, що пояснювався новими змінамиполітичних домінуючих тенденцій, які були ви-кликані створенням УРСР. Лише в 1925 р. спо-стерігається сплеск наукової діяльності вченого,що вилилося низкою декабристознавчих публі-кацій. У цьому році святкували столітній юві-лею з дня повстання таємних товариств декаб-ристів у Санкт-Петербурзі і на Київщині.

На території України до когорти декабри-стознавців з повним правом можна віднеститаких науковців, як М. В. Довнар-Запольський,Д. І. Багалій, В. В. Міяковський, Л. П. Добро-вольський, Ю. Г. Оксман, Ю. Г. Гермайзе,П. П. Филиппович, К. Д. Багалій-Татаринова[12, с. 33–34] та цілої низки видатних україн-ських істориків, які зробили значний внесок врозвиток дослідження історії руху декабристів.Власне ці науковці й стояли біля витоків форму-вання нового радянського підходу до вивченнядекабристських організацій, саме перед цимиісториками стояло завдання дати оновленуоцінку діяльності декабристів, спираючись як навідомі раніше факти та архівні матеріали, так іна нововиявлені документи, що раніше не вико-ристовувалися широким загалом науковців

задля збереження тієї надуманої ідеологемиборотьби декабристів, яка утверджувалася вРосійському суспільстві контролем монаршоїцензури.

Документальна основа статті досить репре-зентативна. Перш за все це дослідження В. М. Ба-зи левича, присвячені декабристам. Важливимметодологічним інструментом є співставленняоцінок українського історика з висновками ро-сійських декабристознавців.

Українська історіографічна Decembriana з цієїпроблеми має значні здобутки. Праці С. І. Біло-коня [6], Г. Д. Казьмирчука [13], І. Б. Матяш [16],Ю. В. Латиша [13], А. В. Сілкіна [25] як і низ -ка статей та текст кандидатської дисертаціїО. В. Вер бового, яка і до сьогодння не реалізо-вана у монографічне дослідження [7] – вагомийвнесок у вивчення життя й наукової діяльностікраєзнавця, музеолога, архівіста, бібліофіла,оригінального декабристознавця В. М. Базиле-вича. Розвиток вивчення його творчості спону-кає й Науково-краєзнавча конференція „Граніталанту та трагізм долі”, у якій брали участьпровідні базилевичознавці України 15 січня2012 року.

До науковців-декабристознавців пострево-люційного періоду належить і професор Київсь-кого університету В. М. Базилевич. Переважно,Василь Митрофанович акцентував свою увагуна дослідженні діяльності Південного таємноготовариства, яке поширювало свою діяльність натериторії України – "Малоросії", на повстанніЧернігівського піхотного полку, на перебігусудового переслідування декабристів та перебу-ванні членів Південного товариства в сибірсь-кому засланні. Також науковець не полишав позасвоєю увагою біографічних досліджень окремихдіячів декабристського руху: Рилєєва, Юшнев-ського, Крюкових, Вольфа, Фаленберга, братівБорисових. До того ж, Василя Митрофановича


Григорій Казьмирчук (м. Київ)

ВАСИЛЬ бАЗИЛЕВИЧПРО ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ РуХу дЕКАбРИСТІВ

У статті аналізується погляд В. М. Базилевича на причини виникнення руху декабристів.Доведено, що його думки були концентрованим виразом думок вчених-декабристознавців часівстановлення радянського декабристознавства.

Ключові слова: Василь Митрофанович Базилевич, декабристознавство.

151

Василь Базилевич про причини виникнення руху декабристів

цілком вірно називають основоположником кра-єзнавчого напрямку в дослідження руху декаб-ристів [14, с. 37–39]. Отже, як ми бачимо, Ва-силь Митрофанович Базилевич залишив по собізначну кількість досліджень, присвячених рухудекабристів. Ми зробимо спробу проаналізувативідомі нам роботи науковця та порівняти працівченого із іншими дослідниками руху декабри-стів першої половини XX ст.

Взагалі, декабристознавча проблематика зай-має чільне місце у науковому доробку В. М. Ба-зилевича. Так, із близько 40 публікацій, авторомяких виступає Василь Митрофанович, майже 30належать блоку дослідження руху „СпоборниківСвятої Волі”. Серед цих праць можна віднайтияк окремі статті, розвідки, видрукувані матері -али джерельної бази історії діяльності „Апосто-лів Правди”, так і солідні монографічні видання,за допомогою яких є змога реконструювати кон-цепцію декабристознавства Василя Базилевича.

Відразу ж варто зазначити, що Василь Ми-трофанович Базилевич є представником україн-ської школи декабристознавства, який акценту-вав свою увагу на вивченні руху „АпостолівПравди” на теренах України. Він зазначає, щонауковці, згадуючи про повстання декабристів,пов'язують його з певною датою – 14 грудня1825 р. і з певним місцем – Сенатською площеюв Петербурзі. І як наслідок цього, поза увагоюзалишається другий виступ декабристів – по-встання Чернігівського піхотного полку на Київ-щині. Хоча, як наголошує В. М. Базилевич, деякітогочасні історики називають „малоросійське”повстання декабристів єдиним дійсно збройнимповстанням, причому таким виступом, що бувогорнутий ореолом трагічної величі, коли людийшли прямо на загибель, остаточно вирішившипожертвувати собою, щоб вказати шлях наступ-ним поколінням [4, с. 5]. І дійсно, маємо повнеправо погодитися з Василем Митрофановичемщодо того трагізму ситуацію, в яку потрапилипредставники Південного товариства перед своїмвиступом. Адже, перед початком повстання вонизалишилися без свого керівника, що був заа-рештований, без чіткого плану дій, без зв'язків зіншими членами Товариства. Складається вра-ження, що декабристи змушені були піти на цейкрок під загрозою арешту. Звісно, можна було незастосовувати рішучих заходів, щоб не усклад-нювати свою провину в очах імператора, але, якна представників Південного товариства, ці діїносили б зрадницький характер по відношенню

до своїх переконань та відступом перед небез-пекою, до того ж без прийняття бою, що в своючергу для героїв Вітчизняної війни 1812 рокубуло не прийнятним.

Спроба аналізу формування ідеологічногопідґрунтя декабристів займає одне із чільнихмісць у роботах дослідників руху „СпоборниківСвятої Волі” виокремленного періоду. Передовілюди Росії, надії яких на „перебудову держави”Олександром І на конституційних засадах не ви-правдалися, стали створювати таємні організа-ції, покликані перебудувати державний устрій.Урядові кола, у свою чергу, все більше й більшепочали опановувати репресивні методи. Це викли -кало незадоволення різних прошарків російськогосуспільства, набували більшого поширення на-родні рухи, а окремі виступи почали лякати нетільки уряд Олександра І, а й пев ну частинувищого стану Росії. „Тоді, – пише В. М. Бази ле -вич, – зневірившись у тому, що може бути ре-форма згори, боячись революції знизу, найбільшпоступова частина дворянства вирішила взяти насебе реформування держави: в столицях і в про-вінції почали закладатися таємні громади тагуртки, що ставили собі таке завдання” [3, с. 41].Поряд з цим дослідник вказує і на винятковуважливість впливу іноземних чинників. „Пород-жена за великої французької революції, з книжокта оповідань чужоземних гувернерів знайома зїї гаслами, військова молодь тієї доби під часпоходу за кордон мала змогу ближче й наочнішедовідатися про ті конституційні та революційніідеї, що тоді на Заході шумували” [4, с. 6]. В цьо -му питанні історик дотримується думки про па-ри тет зовнішніх та внутрішніх чинників.

Варто зазначити, що єдності відносно про-блеми чинників формування світогляду декабри-стів у тогочасній історичній декабристознавчійнауці не було. Визначалося кілька напрямків.Перший з них репрезентувала М. В. Нєчкіна, якавіддавала перевагу російським факторам. Проте,вона мала певні відходження від власних пози-цій, коли розглядаючи ідеологію братів П. Бори-сова та А. Борисова, справедливо констатувалавплив „відгомінів французької революції””, якідавали їм більше „свіжих прикладів вольності іборотьби за неї” [18, с. 19]. Другий напрямокочолив М. М. Дружинін, що схилявся до винят-кового впливу суто західноєвропейських чинни-ків. Третій напрямок представляв М. М. Покров -ський, який слідом за М. В. Довнар-Запольськимрозглядав причини виникнення руху декабристів

1’2013

152

Григорій Казьмирчук

як результат впливу російських та західноєвро-пейських чинників [8]. Судження М. М. По-кровського було значним кроком вперед урозв'язанні спірної проблеми. Воно ж поглиб-лювало концепцію М. В. Довнар-Запольського,який розглядав західноєвропейські фактори якдругорядні, підкреслюючи при цьому, що де-кабристи не були сліпими послідовниками іно-земних таємних організацій, оскільки одночасноставили як політичні, так і культурні завдання[9, с. 327]. Поруч з В. М. Базилевичем, який виз-начив економічні проблеми Російської імперії якодну з причин повстання декабристів [3, с. 42],окремими аспектами даного фактору займалисяй інші дослідники. Так, М. М. Покровський, а заним і Д. І. Багалій, торкаючись проблеми ви-никнення декабристського руху в цілому, звер-тали увагу на зростання „російського хлібноговивозу” [21, с. 14]. Д. І. Багалій стверджував, що„ціни на хліб – головний двигун виникнення ірозвитку декабристського руху” [2, с. 16]. По-дібні ж думки висловлював і О. П. Парадиський:„Як на основну причину послатися на револю-цію хлібних цін, що виявилась у цю добу” [20, с.79]. М. І. Яворський висловився стосовно даногопитання досить образно: „Революційна буржуа-зія, що виховувалась під крилом дворянсько-крі-посницької системи, годувалася буйно соками їїоснови – торговельного капіталу” [26, с. 7]. По-дібної ж думки дотримується і С. Я. Штрайх:„декабризм – ідеологія промислового капіталу”.На думку М. Л. Рубінштейна, передові людиРосії розуміли, що кріпосне право є головнимгальмом розвитку країни [23, с. 18].

В. М. Базилевич також звернув увагу на зна-чення масонських лож у формуванні декаб-ристського руху. Так, він зазначає, що „масон-ські ложі стали за ядро таємним товариствам.Немало видатних декабристів були масонами”.Посилаючись на підрахунки дореволюційнихісториків, зокрема В. І. Семевського, він стверд-жує, що „23 чоловіки, тобто п'ята частина чле-нів таємного товариства, що були віддані досуду, хоч деякий час були масонами” [4, с. 7].Серед них названі С. Г. Волконський, брати Сер-гій Іванович та Матвій Іванович Муравйов-Апо-столи, П. І. Пестель та інші. Зокрема, С. Г. Вол-конський був членом ложі „Об'єднаних слов'ян”[4, с. 18]. Думку В. М. Базилевича підтримали йінші дослідники. Зокрема, Д. І. Дорошенко зая-вив: „як наслідок цих настроїв російських військбуло поширення в Росії масонських лож”. По-

дібної точки зору дотримувався і С. О. Єфремов,який твердив, що масонські ложі – це те зерно, зякого проростають організації з виразним полі-тичним завданням: Союз порятунку, Союз бла-годенства, Південне й Північне товариство, атакож Товариство об'єднаних слов'ян – усі вонивийшли із масонства [11, с. 3–16]. Подібної дум -ки дотримується і П. М. Мілюков, який написав,що масонські організації в Росії, „набувши по-літичного значення", притягували до себе опо-зиційне налаштовані до уряду Олександра Іосвічених людей, підштовхували їх до створеннятаємних організацій і "думки про створення вій-ськової змови” [17, с. 51–52]. Деякі автори такожподають побіжні докази правоприємності ма-сони – декабристи. В. М. Довнар-Запольськийпривів такий приклад: О. С. Пестов, один із чле-нів Товариства об'єднаних слов'ян, закликаючиА. В. Вєдєняпіна до вступу в таємну організа-цію, запитав, чи не хоче останній бути масоном[9, с. 139–140]. Інша група істориків першої по-ловини XX ст. вважає, що масонство відігралолише другорядну роль у декабризмі. Розглядаючидіяльність „Апостолів Правди” на Укра їні, фор-мування їх суспільно-політичної думки, Д. І. Ба-галій вважав, що масонство є лише одним із йоговитоків. Цей висновок більш справедливий,оскільки спонукає розглядати й інше середовище,в якому могли формуватися переконання декаб-ристів. Поруч із цим Д. І. Багалій визнає, що біль-шість членів таємних декабристських організа-цій були членами масонських лож [1, с. 99].

Отже, на основі аналізу вище перерахованогоматеріалу, ми можемо констатувати, що про-блема „Декабристи і масонство” так і не буларозв'язана В. М. Базилевичем та його сучасни-ками. Залишилося ще багато недослідженого,зокрема, конкретні зв'язки декабристів з ложами„вільних каменярів”, що саме дворянські рево-люціонери взяли із організаційного оформленнямасонів і що нового принесли у створення таєм-них організацій. На підтвердження того, що цяпроблема ще недостатньо вивчена, свідчать новідослідження істориків України і Росії [24, с. 29].

Нагальним завданням сучасного базилеви-чознавства є активний пошук документальнихматеріалів – листів, рукописів праць, спогадів таархівних документів В. М. Базилевича, а такожпублікація тих, які відклалися у приватних осіб.Про це свідчить виступ на конференції 15 січня2012 р. лауреата Державної премії України іменіТараса Шевченка С. І. Білоконя.

153

Василь Базилевич про причини виникнення руху декабристів


Григорий Казьмирчук

Василий Базилевич о причинах возникновения движения декабристов

В статье анализируется взгляд В. М. Базилевича на причины возникновения движения декабристов.Доказано, что его выводы били концентрированым изложением мыслей ученых-декабристоведов временстановления советского декабристоведения.

Ключевые слова:В.Базилевич, декабристкое движение.

Grigoriy KazmirchukVasiliy Bazilevich on the Reasons of Decabrists' Movement Origin

The article analyzes the V. M. Bazilevich look at the causes of the Decembrist movement. Proved that his con-clusions were concentrating expression of thoughts of scientists-dekabristovedov since the formation of the Sovietdekabristovedeniya.

Key words: Bazylevych Basil Mitrofanovich, study of Decembrists.

1. Багалій Д. Декабристи на Україні // Червонийшлях. – 1926. – № 1. – С. 9–116.

2. Багалій Д. Уваги до генези декабристськогоруху на Україні. – Харків, 1926. – С. 14–39.

3. Базилевич В. М. Восстание Черниговскогополка в 1825–26 г.г.// Из зпохи борьбы с царизмом. –1926. – № 5 – С. 39–54.

4. Базилевич В. М. Декабристи на Київщині.1825–1925. – К., 1926. – 64 с.

5. Базилевич В. М. Декабристы. Очерки. І–ІІІ. –К., 1926. – 48 с.

6. Білокінь С. І. Подвиг науковця // Прапор кому -нізму. – 1987. – 19 серпня.

7. Вербовий О. В. Наукова та педагогічна ді-яльність Василя Базилевича // Автореф... дис. канд.іст. наук. – К., 2004. – 17 с.

8. Довнар-Запольский М. В. Идеалы декабри-стов – М., 1907. – 423 с.

9. Довнар-Запольський М. В.Тайное обществодекабристов. – М., 1906. – 340 с.

10. Дорошенко Д. Нариси історії України. –Т. 2.: Від половини XVII ст. – Мюнхен, 1966. –С. 276.

11. Єфремов С. О. Масони в Україні // Наше ми-нуле. – 1918. – № 3. – С. 3–16.

12. Казьмирчук Г. Д. Декабристоведение. Итогии проблемы. 1917–1993г.г. – К., 1993. – 114 с.

13. Казьмирчук Г. Д., Латиш Ю. В. Українськедекабристознавство. – Черкаси: „Брама”, ВидавецьВовчок О. Ю. – 2002. – 282 с.

14. Казьмирчук Г. Д., Сілкін А. В. Базилевич тазародження краєзнавчого напрямку в українськомудекабристознавстві в 1920-х роках // Всеукраїн.конферен. "Історичне краєзнавство України: тра-диції та сучасність". – У 2-х ч. – К., 1997. – Ч. 1. –С. 37–39.

15. Латиш Ю. В. Університетська Decembrana:Дослідження руху декабристів у Київському уні-верситеті / Наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчук. – К.,2008. – 208 с.

16. Матяш І. Б. Василь Базилевич: грані талантуй трагізм долі // Особа в українській архівістиці.Біографічні нариси. – К., 2001. – С.103–116.

17. Милюков П. Н. Роль декабристов в связи по-колений // Голос минувшего на чужой стороне. –1926. – № 2. – С. 51–52.

18. Нечкина М. В. Общество соедененных сла-вян. – М., Л., 1927. – 245 с.

19. Парадизов П. Декабристы. – Харьков, 1930. –120 с.

20. Парадиський О. "Декабристи" в школі //Путь просвещения. – 1925. – № 11. – С. 77–85.

21. Покровский М. Очерки по истории револю -ционного движения в России ХІХ–ХХ в.в. – М.;Л., 1927. – С. 14.

22. Прєсняков А. Е. 14 декабря 1825 г. – М.; Л.,1926. – 226 с.

23. Рубинштейн Н. Л. Зкономическое развитиеРос сии в начале XIX века, как основа движения де -каб ристов // Каторга й ссылка. – 1925. – № 21. – С.9–34.

24. Серков А. Й. Масонство на Украине в пер -вой четверти XIX века и движение декабристов //Декабристские чтения. – Вып. II. – К., 1989. – С. 29.

25. Силкин А. В. К вопросу о ранних тайныхобщест вах, основанных братьями Борисовыми //Декабристские чтения. – Вып. V. – К., 1991. –С. 155–156.

26. Яворський М. І. Основи декабризму наУкраїні // Повстання декабристів на Україні. – Хар-ків, 1926. – С. 7–42.

154

Проблеми краєзнавства на сучасному етапірозвитку вітчизняної історичної науки віді-грають дедалі вагомішу роль. Дослідження ре-гіональної історії являють собою базу для вив-чення загальної історії України. І щораз більшестають актуальними розвідки стосовно науковихдосягнень окремих представників краєзнавчогоруху України.

Постать професора Київського університету,непересічного історика першої половини ХХ ст.Василя Митрофановича Базилевича приверталаувагу науковців. Першим, хто звернувся до вив-чення біографії В. М. Базилевича, був відомийукраїнський історик С. І. Білокінь, який у 1987 р.видрукував статтю про біографію науковця, про -аналізувавши його тернистий життєвий шлях[15]. В кінці 1980-х – на початку 1990-х рр. булиопубліковані статті та кілька монографій д. і. н.Г. Д. Казьмирчука, в яких, аналізуючи процесстановлення радянського декабристознавствау 1917-1935 рр., розкривався і науковий доро-бок В. М. Базилевича [16, с. 40-61; 17, с. 5-21].У 1997 р. Г. Д. Казьмирчуком було видрукованомонографію, в якій вперше зроблено спробуреконструювати наукову біографію провіднихдекабристознавців 1920-х рр. в Україні, у томучислі й В. М. Базилевича [18].

В 1995 р. вийшло кілька праць А. В. Силкіна.В одній із них, було досліджено студентські ро -ки В. М. Базилевича і безпосередньо закценту-вано увагу на його участі в наукової діяльностіісторико-етнографічного гуртка М. В. Довнар-Запольського, що функціонував у Імператорсь-кому Університеті Святого Володимира [21,с. 80-86]. У 1999 р. було опубліковано низку ста-тей д. і. н. І. Б. Матяш щодо вивчення життєвогошляху В. М. Базилевича. Зокрема, у ґрунтов-ному біографічному довіднику, присвяченомуукраїнським архівістам, було опубліковано

статтю-довідку про В. М. Базилевича. Роботамістить загальну характеристику життєвих віхукраїнського історика і акцентує увагу на діяль-ності Василя Митрофановича на ниві теоретич-ного та практичного архівознавства [22, с. 29-32].Іншим дослідженням І. Б. Матяш є виокрем-лена робота про В. Базилевича у збірці статей,присвячених представникам архівної справи.У зазна ченій праці подаються короткі відомостіщодо батьків українського історика, періодуйого навчання в І Київській чоловічій гімназіїта Університеті Святого Володимира а такожвизначається тематика його наукових інтересів[24, с. 103-116]. Дана робота була також розши-рена і доповнена у публікаціях на сторінках фа-хових періодичних видань [23, с. 123-124].

Отже, можемо зауважити, що життєвий шляхі наукова діяльність В. М. Базилевича були до-сить ґрунтовно досліджені цілою низкою про-відних історіографів України. Поруч із цим, слідзазначити, що увага, переважним чином, зверта-лася на такі напрямки діяльності В. М. Базиле-вича, як декабристознавство та архівознавство.Краєзнавча ж робота вченого досить довгий часперебувала на периферії досліджень сучаснихвітчизняних істориків та потребуває спеціалізо-ваного дослідження.

Однак, саме краєзнавча діяльність була однієюз провідних напрямків роботи В. М. Базилевичавпродовж усього його життя. Ще в 1911 р. В. Ба-зилевич, ставши кореспондентом газети “Кие-влянин”, [24, с. 102] опублікував низку статей, уяких торкнувся проблеми краєзнавства. [3,арк. 16].В 1912 р. була надрукована об’ємна стаття,в якій висвітлювалася поїздка гімназистів тастудентів Імператорського Університету Свя тогоВолодимира на героїчне поле Берестейськоїбитви 1651 р. В. Базилевич детально описав освя -чення церкви, що була побудована у селі Острова


Олексій Вербовий, Григорій Савченко (м. Київ)

КРАЄЗНАВЧА СКЛАдОВА В НАуКОВІЙ дІЯЛЬНОСТІВАСИЛЯ бАЗИЛЕВИЧА

Проаналізовано наукову діяльність В. М. Базилевича на ниві українського краєзнавства.Висвітлено основні напрямки краєзнавчих студій науковця та його практичний внесок у вивченнята збереження історичних пам’яток України.

Ключові слова: декабристознавство, журналістика, історіографія, Київський університет,краєзнавство, пам’ятки культури.

155

Краєзнавча складова в науковій діяльності Василя Базилевича

на знак пошани та вікової вдячності нащадків по-леглим православним воякам, які наклали голо-вою заради ідеї незалежності України. Автор за-мітки повідомив читачів, що від студентства прозначення цієї славетної події в історії нашої Бать-ківщини мав промову С. Грушевський [7, с. 2].

На ниві ж наукового краєзнавства В. М. Бази-левич активізував свою діяльність в післярево-люційний період. Зокрема, він стояв біля витоківкраєзнавчого напрямку в українському декабри-стознавстві [20, с. 37-39]. У листі про завданнямісцевих архівів до сторічного ювілею повстаннядекабристів науковець вказував на необхідність«вивчення місцевостей, пов’язаних з декабриста -ми, будинків, де вони жили або збирались, їхніхреліквій і портретів», пропонував архівістам«зайнятися матеріалами про пере бування декаб-ристів у Тульчині» [8, с. 14-17]. В. М. Базилевичі сам чимало зробив у цьому напрямку. У 1925-1926 рр. він організував виставку «Декабристи»в Музеї війни та революції [5, с. 1-2]. Краєзнавецьпоказав зв’язок діяльності “Провісників Сво-боди” з багатьма населеними пунктами Київ-щини, відтворивши карту повстання Чернігівсь-кого піхотного полку. «Тіль ки такою місцевою«краєзнавчою» роботою можна виявити новідані для вивчення історії декабристів і слідів їхв тій чи іншій місцевості», зазначав дослідник[8, с. 15]. Так, у Василькові не збереглося жодно -го міщанського будинку доби декабристів. Буди-нок урядових установ, натомість, мав всі риси ар-хітектури 1820-1830-х рр. «У ньому, припускавВ. М. Базилевич, декабристи даремно шукалипол кового ад’ютанта Павлова, і це потім далопривід звинувачувати їх, що вони хотіли пограбу-вати скарбницю». До початку ХІХ ст. відноситьсяй будівля в’язниці, але історик не знав, чи хтось іздекабристів був тут ув’язнений. Він за зна чає, щомайдан Т. Шевченка (колишній Соборний) –місце, де почався виступ Чернігівського полку,«не має ніяких слідів старовини» [9, с. 49].

В. М. Базилевич дослідив і декабристські міс -ця у Кам’янці, де була розташована одна із управПівденного товариства. У 1920-х рр. автор зазна-чає, що «давно вже немає величезного панськогобудинку – він стояв пусткою після 1825 р.; на йо -го місці виріс сад. Немає й флігеля, де прожива -ли гості і серед них декабристи. Не зберігся йбу динок більярдної, де збиралися декабристи,де молодь, підглядаючи в дірочку в замку, ба-чила «куче рявого поета» [9, с. 50] (О. С. Пуш-кіна – авт.).

У 1925 р. В. М. Базилевич визначив місце -знаходження братської могили декабристівІ. І. Муравйова-Апостола, А. Д. Кузьміна іМ. О. Щепилли в кургані «у старого виїзду зсела (Триліс – авт.) на перехресті доріг, у так зва-ного Корчієвського цвинтаря». На жаль, курганбув розкопаний влітку 1924 р., коли копа ли гли -ну. Тут було знайдено 4 скелети. «Череп одногоз них був дуже попсований, череп другого мавдірку від кулі», зауважує В. М. Базилевич. Вінприпускає, що перший з них належав А. Д. Кузь-міну, а другий І. І. Мурав йову-Апостолу [9, с. 51].

В. М. Базилевичу належить також коротенькастаття про будинок генерала М. М. Раєвського уКиєві, який розташований на розі вул. Гру-шевського 14 і Садової 1, і який вчений називає“будинком декабристів”. Тут у 1820-х рр. відбу-валися засідання ложі “Об’єднаних слов’ян”, апотім збиралися декабристи. В. М. Базилевичзазначає, що у ті часи будинок мав критийбалкон з колонами, з банею в класичному стилі.Наприкінці ХІХ ст. його фасад з боку вул. Гру-шевського було обкладено цеглою і перебудо-вано. У 1925 р. на будинку з’явилася таблиця«Тут збиралися декабристи», [10, с. 33-34] яказнаходиться там і досі.

В. М. Базилевич висловлював хвилювання зприводу аварійного стану, в якому опинивсябу ди нок П. І. Пестеля в Тульчині, і звертавсядо Туль чинської окружної інспекції народноїосвіти з проханням вжити всіх можливих заходів«для збе реження цього історичного будинку»[1, арк. 98]. Дослідник також писав про місцез-находження і долю тульчинських будинків, уяких жив О. П. Юшневський [12, с. 47].

Існує і кілька суто краєзнавчих праць В. Бази -левича. Зокрема, можна відзначити спільнупрацю В. М. Базилевича та М. К. Шарлеманящодо історичної минувшини Києва. [10, с. 5-34]У даній роботі В. М. Базилевич виступає в роліекскурсовода, проводячи читачів не лише пам’ят- ними місцями Києва даного періоду, а й нама-гаючись провести екскурс в сиву давнину.Василь Митрофанович, як зазначали йогосучасники, був закоханий у своє місто, знав кож-ний його куточок, кожний пам’ятний будинок,історію кожної вулиці.

Дана робота не є безпосередньо науковимдослідженням історії столиці Української дер-жави, являючись допоміжним посібником длятих лю дей, які цікавляться історією рідногоміста. Василь Митрофанович проводить коротку

1’2013

156

Олексій Вербовий, Григорій Савченко

характеристику епох в історії славного міста,розпочинаючи свої дослідження із періоду ви-никнення Києва.

В. М. Базилевич проводив і активну краєзна-вчу роботу, збираючи матеріали з історії Києва таКиївщини. Стосовно даного напрямку наукової ді -яльності, то варто зазначити, що сучасники вважа -ли його одним із найбільш обізнаних вчених, щодосліджували історію Києва. Дійсно, В. М. Ба зи-левич любив це чудове місто, овіяне величезноюкількістю таємничих історичних легенд, що так ікличуть до себе дослідників безліччю романтич-них подій зі своєї більш ніж півторатисячоліт ньоїісторії. В. М. Базилевич знав майже кожен куто-чок Києва, кожен його старовинний будинок.Його товариш М. П. Алєксєєв, літературознавецьта академік Академії наук СРСР влучно і точновизначив ставлення В. Базилевича до історичноїминувшини свого улюбленого міста: «Це булайого спеціальність і пристрасть» [6, арк. 2].

Наведемо ще один приклад – лист Ніни Вол-кович із Москви, яка повідомляла Василя Ми-трофановича про значну зацікавленість багатьохчленів московських товариств «Древняя Мо-сква» та «Изучение русской усадьбы» історієюта сучасним виглядом історичних пам’ятокКиєва. Вона просить В. М. Базилевича показатидавній Київ москвичам, що налаштовані спеці-ально приїхати у місто на екскурсію. Н. Волко-вич висловила вибачення у листі, що не маєзмоги організувати спільну, загальну екскурсію,а тому просила дозволу направляти до ВасиляМитрофановича одинаків-екскурсантів або ма-ленькі групи. Особливо московська краєзнавецьнаголошувала, що ніхто, окрім нього не зможепродемонструвати в усій красі та величі «улюб-лений Город» В. М. Базилевича [6, арк. 2-зв.].

Як краєзнавець, В. Базилевич за дорученнямВсеукраїнського Бюро краєзнавства та Історич-ного товариства Нестора-літописця при ВУАН,брав активну участь у роботі 2-ої Краєзнавчоїконференції, яка проходила у Москві 9-14 грудня1924 р., на якій виступив із повідомленням «Крає -знавчі історико-культурні екскурсії». В тому жтаки 1924 р. В. М. Базилевич виступив одним ізорганізаторів 1-ої екскурсійно-краєзнавчої кон-ференції в Києві, де виголосив дві доповіді. Вод-ночас, він брав участь у діяльності київськихнаукових осередків, де зачитав декілька десят-ків доповідей, займався діяльністю, пов’язаноюз охороною пам’яток культури у Києві та наКиївщині [1, арк. 59-60-зв.].

Паралельно з приватним вивченням історич-ної минувшини Києва та Київщини, В. Базиле-вич працював і в ряді державних установ, якізаймалися дослідженням цієї ж проблематики.Як зазначає І. Б. Матяш, у квітні – серпні 1919 р.В. М. Базилевич працював секретарем Архео-графічної секції підвідділу по ліквідації майнацерков та релігійних товариств при Колегії со-ціального забезпечення Київського виконавчогокомітету. Результатом обстеження працівникамиархеографічної секції архівів і бібліотек мона-стирів, церков, інших релігійних закладів Києвата його околиць, а загалом налічувалося 23 мо-настиря, стала ґрунтовна довідка про стан їхніхархівів та бібліотек. Зокрема, було встановленонаявність 300 000 одиниць зберігання у архівіКиївської духовної консисторії, 22 291 одинцязберігання у архіві Києво-Печерської лаври, від-сутність опису або каталогу в архіві Братськогомонастиря, Київського Пустинно-Микільськогомонастиря, майже повне знищення архіву ду-ховної семінарії солдатами, які розміщувалися вїї приміщенні у 1918-1919 рр., знищення архівуі бібліотеки Свято-Троїцького монастиря під часвибуху у Звіринці та пожежі, що виникла післяцього 6 червня 1918 року [24, с. 107-108].

Наступним етапом краєзнавчої діяльностіВ. М. Базилевича було його призначення на по-саду голови Шляхового Бюро Краєзнавства приВідділі Освіти Південно-Західної залізниці в1926 р. [19, с. 43] Але пропрацював Василь Ми-тро фанович на цій посаді не вельми довго, оскіль -ки на початку 1927 р. був заарештований Київ -ським окружним відділом ДПУ за звинуваченняму контрреволюційній діяльності [4, арк. 11].

Після звільнення В. М. Базилевич отримавможливість і надалі проводити свою наукову ді-яльність. У 1927 р. він навіть отримав премію«НКПросу» за працю «Декабристи на Україні».В цьому ж році Василь Митрофанович розпочи-нає роботу в Київській крайовій інспектурі куль-тури та природи. 5 липня 1927 р. В. М. Базиле-вич написав заяву з проханням надати йомупосаду секретаря Київської Інспектури по охо-роні пам’яток історії та культури. [1,арк. 58] На-ступного дня Київський крайовий інспектор поохороні пам’яток культури Ф. Ернст направив доУкрнауки лист, в якому доводив до відома пра-цівників вище згаданої організації, що згідно зпро ханням секретаря комісії Г. А. Адольфа, остан -нього було звільнено з цієї посади і на його місцебуло запрошено професора В. М. Базилевича.

157

Краєзнавча складова в науковій діяльності Василя Базилевича

Керівництво «Комісії...», в свою чергу, просилозатвердити її рішення щодо кадрових змін.28 липня 1927 р. Укрнаука надіслала своє під-твердження щодо прийняття на посаду секре-таря «Великої Київської Крайової Комісії поохороні пам’яток культури» Василя Митрофа-новича Базилевича [1, арк. 55-56].

Робота на цій посаді була однією із найціка-віших у житті В. М. Базилевича. Саме тут вінзробив чи не найбільший свій внесок у розвитокісторичної науки, в збереження найціннішихпам’яток культури та історії нашого наро ду. На-ведемо лише кілька прикладів із бага то чи -сельних справ, якими займалися представникиІнспектури. В 1928 р. під загрозою знищенняопинився будинок П .І. Пестеля – провідникаПівденного таємного товариства декабристів.Першою реакцією на дану подію була телеграмаголови секції вивчення декабристів товаристваполіткаторжан Віри Фігнер, адресована народ-ному комісарові освіти Української РСРМ. Скрипнику, у якій вимагалося вжити термі-нових заходів щодо припинення руйнуванняісторичних пам’яток у Тульчині [2, арк. 10].М. Скрипник відреагував оперативно і в той жедень, 17 травня 1928 р., було прийнято поста-нову, в якій пропонувалося зав. УкрнаукоюОзер ському дати вказівки на місце окр. Інспек-турі негайно перевірити стан колишнього помеш-кання лідера декабристів і негайно повідомитиВсеукраїнську філію Товариства політкаторжанстосовно заходів, які потрібно вжити для ре-ставрації даної споруди [2, арк. 9]. Далі, відпо-відно до норм бюрократичної діяльності, справубуло передано уже безпосередньо виконавцямнаказу – Київській крайовій інспектурі по охо-роні пам’яток природи та культури [2, арк. 8].На місце подій було надіслано В. М. Базиле-вича, який отримав доручення з’ясувати сучас-ний стан будинку, де раніше мешкав П. І. Пе-стель. Прибувши до Тульчина, В. М. Базилевичвизначив, що дійсно мала місце руйнація пев-них частин споруди [2, арк. 21-25]. За його іні-ціативи були відразу ж залучені до співпрацівідповідні організації, що допомогло відновитиза досить короткий відрізок часу первісний виг-ляд історичної пам’ятки, [2, арк. 20] про щобуло негайно повідомлено Всесоюзне товари-ство політкаторжан [2, арк. 28].

Крім цього, у липні 1927 р. В. М. Базилевичразом із Ф. Л. Ернстом відвідав м. Батуринз метою розслідування справи про порушення

поховання останнього гетьмана України К. Ро-зумовського. Вони перевірили стан гетьман-ського палацу в Батурині, палаців Потоцького вТульчині й Браницької в Білій Церкві, порушиликлопотання про спорудження пам’ятника набрат ській могилі декабристів у с.Триліси, а та -кож у с. Вороньки на Чернігівщині, де був має-ток С. Г. Волконського [1, арк. 59]. В. М. Базиле -вич і Ф. Л. Ернст ініціювали численні зверненняі клопотання, зокрема, «Про ремонт і звільненнявід податків Миколаївського кафедральноговійськового собору» від 23 лютого 1928 р., «Пробережливе ставлення до історичних назв вулицьм. Києва» від 24 лютого 1928 р. [1, арк. 55-59-зв.].Та, необхідно визнати, що не завжди праців-ники Київської крайової інспектури по охороніпам’яток культури та природи могли подолатибюрократично-ідеологічні пере пони радянськоїсистеми. Зокрема, напровесні 1931 р. в присут-ності працівників Інспектури було побито тазнищено різний іконостас ХVІІ ст. в головнійцеркві Межигірського монастиря, який маввеличезне духовне, історичне та культурнезначення для українського народу. Як згодомзазначав В. М. Базилевич, дана подія, яка від-булася напередодні великого християнськогосвята Пасха, викликала хвилю незадоволенняяк серед працівників зазначеної організації, такі мешканців навколишніх населених пунктів[3, арк. 29].

Останній період наукової діяльності В. М. Ба-зилевича тісно переплетений із окремими роз-відками стосовно історії Таганрогу, в якомунауковець проживав після звільнення із таборівГУТабу. Саме тут вийшли невеличкі розвідкистосовно перебування у даному місті поетаПушкіна [13] та декабриста Тізенгаузена. [14]

Таким чином, можемо зробити висновок, щооднією із найважливіших проблем дослідженняВ. М. Базилевича була тематика краєзнавства,яка посідає важливе місце в сфері його науко-вих інтересів. Його діяльність на адміністра-тивних посадах закладів охорони пам’ятокісторії і культури є, на наш погляд, взірцемшанобливого ставлення до минулого рідногонароду і дає всі підста ви вважати вченого одниміз фундаторів і най талановитіших діячів крає -знавчого руху в Укра їні 1920-х рр. Слід заува-жити, що окремого дослідження потребує ана-ліз діяльності В. М. Базилевича під час його«таганрогського періоду» на ниві практичногокраєзнавства.

1’2013

158

Олексій Вербовий, Григорій Савченко

1. Центральний державний архів вищих орга-нів влади та управління України (далі –ЦДАВО України), ф. 166, оп. 6, спр. 9410.

2. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 6, спр. 9429.3. Центральний державний архів громадських

об’єднань України (далі – ЦДАГО України),ф. 263, оп. 1, спр. 5530.

4. ЦДАГО України, ф. 263, оп. 1, спр. 66177.5. Центральний державний історичний архів

України в м. Києві (далі – ЦДІАК України), ф. 833,оп. 1, спр. 5.

6. ЦДІАК України, ф. 833, оп. 1, спр. 13.7. Б-ь. (Базилевич В. М. – авт.). На «козацьких

могилах» // Киевлянин. – 1912. – № 145. – С. 2.8. Базилевич В. М. Задачи местных архивов к

юбилею декабристов / В. М. Базилевич // Черво-ний архівіст. Бюлетень Київського Губ. АрхівногоУправління. – 1925. – № 1 (2). – С. 15-17.

9. Базилевич В. М. Декабристи на Київщині.1825-1925 / В. М. Базилевич. – К., 1926. – 64 с.

10. Базилевич В. М., Шарлемань М. К. … Київ /В. М. Базилевич, М. К. Шарлемань. – К., 1928. –44 с.

11. Базилевич В. Будинок декабристів / В. Бази-левич // Київ. Провідник / За ред. Ф. Л. Ернста. –К., 1930. – С. 433-434.

12. Базилевич В. М. Декабрист О. П. Юшнев-ський. Спроба біографії / В. М. Базилевич //Декабристи на Україні. – Т. 2. – К., 1930. –С. 35-64.

13. Базилевич В. М. Пушкин в Таганроге.[Памятка] / В. М. Базилевич. – Таганрог, 1940. –10 с.

14. Базилевич В. Декабрист в Таганроге / В. Ба-зилевич // Таганрогская правда. – 1940. – 20 сен-тября.

15. Білокінь С. Подвиг науковця / С. Білокінь //Прапор комунізму. – 1987. – 19 серпня. – № 191.

16. Казьмирчук Г. Д. Становлення радянськогодекабристознавства (1917 – перша половина 30-х

років) / Г. Д. Казьмирчук // Актуальні проблемивітчизняної історії ХVIII-ХХ століть. – К., 1990. –Вип. 1. – С. 40-61.

17. Казьмирчук Г. Д. Повстання декабристів увисвітленні радянською літературою (1917 – пер-шої половини 1930-х років) / Г. Д. Казьмирчук //Декабристские чтения: Программа и материалыПятой Всеукраинской научно-теоретической кон-ференции. – К, 1991. – Вып. V. – С. 5-21.

18. Казьмирчук Г. Д. «Апостоли правди»: Рухдекабристів в історичній літературі 1917 – пер-шій половині 30-х років / Г. Д. Казьмирчук. –К., 1997. – 209 с.

19. Казьмирчук Г. Д. Історіографія руху декаб-ристів: Курс лекцій для студентів історичних фа-культетів / Г. Д. Казьмирчук. – К., 2000. – Ч. 2.:Становлення радянського декабристознавства(1917 – перша половина 1930-х рр.). – К.; Черкаси,2001. – 239 с.

20. Казьмирчук Г. Д., Сілкін А. В. Базилевич ізародження краєзнавчого напрямку в українськомудекабристознавстві / Г. Д. Казьмирчук, А. В. Сіл-кін // VІІ Всеукр. конф. «Історія краєзнавства вУкраїні: традиції і сучасність». – К., Черкаси, 1995.– Ч. 1. – С. 37-39.

21. Казьмирчук Г. Д, Сілкін А. В. М. В. Довнар-Запольський як декабристознавець / Г. Д. Казь-мирчук, А. В. Сілкін // Український історичнийжурнал. – 1995. – № 1. – С. 80-86.

22. Матяш І. Базилевич Василь Митрофано-вич / І. Матяш // Українські архівісти. Біобібліогра-фічний довідник. – Вип. 1: (ХІХ ст. – 1930-ті рр.). –К., 1999. – С. 29-32.

23. Матяш І. Василь Базилевич: грані талантуй трагізм долі / І. Матяш // Київська старовина. –2000. – № 4 (334). – С. 123-134.

24. Матяш І. Василь Базилевич: грані талантуй трагізм долі / І. Матяш // Особа в українськійархівістиці. Біографічні нариси. – К., 2001. –С. 103-116.


159

У славній когорті відомих науковців-істо-риків, краєзнавців помітна непересічна по-стать Василя Митрофановича Базилевича.

15 січня 2013 року за ініціативи Історико-меморіального музею Михайла Грушевськогов його стінах була проведена науково-краєз-навча конференція «Грані таланту та трагізмдолі» (до 120-річчя від дня народження істо-рика, краєзнавця, музеолога, архівіста, біб-ліофіла Василя Базилевича). Співорганіза-торами конференції виступили Київськийнаці ональний університет імені Тараса Шев-ченка (історичний факультет, кафедра новіт -ньої історії України), Історико-меморіальниймузей Михайла Грушевського та Київ ськаобласна організація Національної спілки кра-єзнавців України.

Відкриваючи роботу конференції, завіду-вач Історико-меморіального музею МихайлаГрушевського Світлана Панькова зазначила,що конференція – перше наукове зібрання,покликане пошанувати пам’ять відомоговченого-історика, краєзнавця Василя Митро-фановича Базилевича. Вона підкреслила,що громадське особисте поціновування нау-ковця – це знання його праць, наукового до-робку, вивчення його життєдіяльності, науко-вого спадку.

У роботі конференції взяли участь відомінауковці НАН України, вищих навчальнихзакладів, краєзнавці.

Ігор Гирич, к. і. н., завідувач відділу Інсти-туту української археографії та джерелозна-вства ім. М.С. Грушевського НАН України,

Ірина Савченко (м. Київ)

НАуКОВО-КРАЄЗНАВЧА КОНФЕРЕНЦІЯ«ГРАНІ ТАЛАНТу ТА ТРАГІЗМ дОЛІ»

(до 120-річчя від дня народження Василя базилевича)

Роботу конференції відкриває Світлана Панькова

1’2013

160

Ірина Савченко

у доповіді „Києвознавці 1920-х – початку1930-х рр. в контексті збереження історич-ного середовища прадавньої столиці України”звернув увагу на наукову творчість В.Базиле-вича в контексті доби і її рельєфності на тліздобутків його сучасників – науковців, краєз-навців. Наголосимо на багатосюжетності ви-ступу і доказовому тлумаченні автором заяв-лених проблем. Доповідач зробив акцент нааналізі характерних особливостей розвиткукраєзнавства в Україні 1920-х років, підкре-сливши що найактивніші його дійові особибули не просто дослідниками певної місце-вості, регіону, краю, а репрезентували цілу ко-горту високопрофесійних науковців з доситьшироким діапазоном як наукових уподобань,так і творчих досягнень. На його думку,широкоформатні, побудовані на глибокомузнанні джерел наукові студії, приміром,Ф. Ернста, Д. Щербаківського, В. Доброволь-ського В. Щербини і, безумовно, В. Базиле-вича, наповнені чи доповнені яскраво вира-женим краєзнавчим складником, даютьпідстави вести мову про наукову сутність роз-витку тогочасного краєзнавства. Науковецьнаголосив, що це є одним із контраргументівщодо окремих спроб трактування краєзна-вства як виключно аматорського руху. Порів-нюючи розвиток краєзнавства в Україні до1917 року із 1920-ми роками, він відзначивйого якісно вищий рівень, що проявився вглибині аргументованих наукових констата-цій і наукових узагальнень, якими відзна-чався і В.Базилевич. На прикладі дослідженьФ. Ернста, пов’язаних з вивченням архітек-тури українського бароко, науковець вмоти-вував те, що під впливом Української рево-люції в 1920-ті роки відбувся прорив восмисленні національно-історичних надбаньмазепинської доби і відкритті їх для широкогозагалу поціновувачів української минувшини.У спектрі наукового краєзнавчого пошукуособливе місце посідали також питання вив-чення традицій, розвитку місцевого самовря-дування. Саме на 1920-ті роки припадаєсплеск зацікавленості, зокрема, історієюкиївського самоврядуванням, яке суттєво ві-дрізнялося від самоврядування в російськихмістах.

Один із аспектів доповіді І.Гирича стосу-вався краєзнавства, органічно поєднаного з

музейництвом, охороною пам’яток, як повно-цінної складової історичної пам’яті народу.За його словами, краєзнавці 1920-х років вба-чали свою місію в прищепленні, донесеннінаціональних історичних традицій сучасни-кам, поколінням прийдешнім. У цьому ключіна конкретних прикладах він звернув увагу нахарактерну відмінність в розвитку краєзнав -ства кінця ХІХ – початку ХХ століть від ситу -ації, яка склалась в 1920-х роках. До 1917 рокукраєзнавство, як правило, цікавило дослідни-ків-росіян, а в їх краєзнавчих дослідженняхчітко проглядалося обстоювання російськихнаціональних інтересів. Краєзнавці 1920-хроків привнесли в розвиток краєзнавчих до-сліджень значний елемент україноцентризму.І це стосувалося насамперед у баченні і трак-туванні окремішності української культури і їїдосягнень. Доповідач торкнувся питаньвпливу Михайла Грушевського, його науковоїконцепції української історії на проведенняісторико-краєзнавчих досліджень та їх напо-вненість.

Впродовж усієї доповіді лейтмотивом зву-чали слова про те, що значимості науковимздобуткам істориків додавав авторитет самихдослідників. Вони, як правило, здобули освітув Київському університеті і відповідали нетільки тогочасним цивілізаційним викликам,але й почасти значно випереджали потреби

Виступає Ігор Гирич

161

Науково-краєзнавча конференція «Грані таланту та трагізм долі»(до 120-річчя від дня народження Василя Базилевича)

часу. У їх дослідження багатство місцевогофактографічного матеріалу логічно впліта-лося в характеристики розвитку загальноісторичного процесу і засвідчували проукраїнську національну складову в його роз-маїтті.

На фоні таких роздумів І.Гирич висловивзанепокоєння тим, що сьогодні ми не заждиспостерігаємо тяглість традицій, започатко-ваних дослідниками історії Києва 1920-х по-чатку 1930-х років. Насамперед це стосується,на його думку, українськості в сутності і на-повненості сучасних історико-краєзнавчихдосліджень, присвячених нашій столиці.

Свого часу, ще 1976 року, Сергій ІвановичБілокінь першим підніс питання про з’ясу-вання обставин трагічної смерті історика Ва-силя Митрофановича Базилевича. У 1987 р.на сторінках київської газети „Прапор кому-нізму” і таганрозької преси він розповів протворчий шлях, подвиг науковця. На конфе-ренції С. Білокінь, д. і. н., лауреат Національ-ної премії України імені Тараса Шевченка, го-ловний науковий співробітник, керівникЦентру культурологічних досліджень Інсти-туту історії України НАН України зробивдоповідь „Невідомі джерела про ВасиляБазилевича”.

Знаний науковець поділився спогадамипро свою дорогу до пізнання унікальної осо-

бистості, вченого, краєзнавця, києвознавцяВасиля Базилевича. Проблеми закритих архі-вів, неможливість з’ясувати офіційно долюВ.Базилевича змусили його вдатися до вико-ристання позаджерельних знань, до тих відо-мостей, що відбилися у свідомості людей іразом з ними рухалися в часі. Він розповівпро консультації з Ю.Меженком, С.Тарану-щенком. Історик, зокрема, познайомив учас-ників конференції із своїм листуванням, якевін вів із бібліографом-енциклопедистом,книгознавцем Федором Максименком тазгадками про В.Базилевича М.Алєксєєва.Перед слухачами відкрилася низка гранейісторика й краєзнавця. Його творчі й ідейніуподобання, бібліотечна, викладацька, пам’ят- ко охоронна робота, людські захоплення і яко-сті постали, з переданих С.Білоконем слів, вприродному колориті. Також доповідач заін-тригував учасників конференції спогадаминевідомого автора про життя В. Базилевича вТаганрозі воєнного часу.

Про вплив родини та навчальних закладівна формування наукового та громадськогосвітогляду В.М. Базилевича вів мову ОлексійВербовий, к. і. н., доцент кафедри історії длягуманітарних факультетів Київського націо-нального університету імені Тараса Шев-ченка, заступник голови Київської обласноїорганізації Національної спілки краєзнавців

Сергій Білокінь про Василя Базилевича Говорить Олексій Вербовий

1’2013

162


України. Християнські цінності родини Бази-левичів, атмосфера 1-ї Київської гімназії, їївикладачі, участь в гімназичному житті при-внесли в свідомість В.Базилевича ті переко-нання, з якими він жив. Педагогічний колек-тив гімназії відзначав великі здібності і потягсвого вихованця до занять історією. Із 1910року В.Базилевич – студент Київського уні-верситету святого Володимира. Він бере ак-тивну участь в роботі гуртка, яким керувавМ.Довнар-Запольський. Вплив вчителя наформування його як історика-науковця, безсумніву, був значним. В колі наукових інтере-сів Василя Митрофановича, зокрема, булипитання відносин Московської держави зКримським ханством. Глибоке знання істо-ріографії, робота в архівах дали свої резуль-тати. Його студентська наукова творчістьбула відзначена срібною медаллю, а сам Ба-зилевич був залишений стипендіатом на ка-федрі М.Довнар-Запольського.

В історіографії, яка стосується життя ідіяльності В.Базилевича, помітно вирізня -ються роботи Ірини Матяш. Саме їй організа-тори наукового зібрання завдячували за назвуконференції, запозичену з однієї із статей до-слідниці. І. Матяш, д. і. н., професор, помічникМіністра юстиції України порушила пи-тання про роль і місце Василя Базилевича у

становленні та розвитку архівної справи вУкраїні. Вона наголосила, що В.Базилевич по-справжньому долучився до архівів і почав їхопра цьо вувати, починаючи з гуртка М.Дов-нар-Запольського, був одним із небагатьох,хто міг осилити і взявся за читання курсів„Російські урядові архіви” та „Історія архівноїсправи на Заході” в Археологічному інститутіта інших установах, разом із чернігівськимархівістом В.Дубровським започаткував пер -ше регіональне архівне видання – „Червонийархівіст”. Науковець звернула також увагу наіронічність вдачі В.Базилевича, яка проявля-лася, зокрема, у поетичних злободенних паро-діях, які виходили з під його пера.

У науковій спадщині В.Базилевича чи ненайпотужніший пласт стосується руху декаб-ристів. Одним із перших, хто в історіографіч-ному ключі в Україні звернувся до цієї про-блематики був д. і. н., професор, завідувачкафедри історії для гуманітарних факультетівКиївського національного університету іменіТараса Шевченка Г. Казьмирчук, який і висту -пив із доповіддю „Декабристознавчі студії Ва-силя Базилевича”. Він звернув увагу на свогочасу новаторський підхід, зокрема, В.Базиле-вича до вивчення питань декабристськогоруху в Україні. Підкресливши, що, дякуючиювілейному часу, дослідник в середині 1920-х

Слово Ірини МатяшЕмоції виступу Григорія Казьмирчука

163

Науково-краєзнавча конференція «Грані таланту та трагізм долі» (до120-річчя від дня народження Василя Базилевича)

років настільки заглибився в проблему, про-никнувся патріотизмом, що можна говоритипро його бачення „українського декабризму”.Доповідач підкреслив, що поєднання фак-тажу мікроісторії, наголос на краєзнавчийаспект – характерна особливість вивченняВ. Базилевичем декабристського руху, зо-крема на Київщині.

Оксана Ємчук, к. і. н., головний консуль-тант апарату Ради національної безпеки і обо-рони України у доповіді „Співпраця музейни-ків і бібліофілів Сергія Маслова та ВасиляБазилевича” зазначила, що в архівних фондахСергія і Василя Маслових відклалася низкалистів, які засвідчують про їх тісні науковіконтакти з В.Базилевичем. Співпраця С.Ма-слова і В.Базилевича розпочалася в стінахуніверситету, в Товаристві Нестора-літо-писця, де вони по черзі були секретарями, і влистах обмінювалися як діловою інформа-цією, так і враженнями від роботи Товариства.Потім – була спільна праця в 1919 р. в архео-

логічній секції, яка діяла при соціальній ко-легії київського виконкому. Найтісніше вониспівпрацювали в Музеї війни і революції приКиївському університеті, який був створенийза ініціативи С.Маслова, де за його пропози-цією В.Базилевич працював заступником за-відувача музею, та Археологічному інституті.

Про сприйняття Києва, знання про Київ ілюбов до міста В.Базилевича мовила Світ-лана Панькова, завідувач Історико-меморі-ального музею Михайла Грушевського удоповіді „Василь Базилевич – києвознавець”.Свою оповідь вона супроводжувала розлогимцитуванням документів і творів, пронизанихзадушевністю зачарованого у рідне місто,його старовину В.Базилевича. Він разом зФ.Ернстом під орудою М.Грушевського бравактивну участь у засіданнях Комісії старогоКиєва. Тут віднаходимо і його доповіді прогерб Києва, зауваги щодо досліджень київсь-ких некрополів, про бережливе ставлення доперейменування київських вулиць. Окремої

Виступає Оксана Ємчук

1’2013

164


згадки, підкреслила доповідач, заслуговуєйого пам’яткоохоронний талант і діяльність.Проекти, підготовлені разом з Ф.Ернстом, постворенню Софійського та Кирило-Мефоді-ївського заповідників. Реалізація ж проектузаповідника Київського акрополя могла б збе-регти, донести до нас перлини київської архі-тектури різних часів, які були варварськизнищені, зокрема, в 1930-ті роки. Пристрастьі бажання зберегти Київ особливо відчува-ється в листуванні В.Базилевича і Ф.Ернста,де згадуються практично всі київськіпам’ятки. Найвідомішою ж києвознавчоюпрацею В.Базилевича є його провідник „Київ”(1930 р.), написаний у співавторстві з Ф.Ерн-стом. Базидевич сподівався видати і ґрун-товну розвідку „Історики Києва”, на жаль, внереалізованому проекті „Історія Києва”. ЗКиєвом в душі і помислах В. Базилевич живзавжди. Про це свідчать його просякнуті но-стальгією за рідним Києвом листи з Будукану,де він відбував заслання, з Таганрогу, де вінпровів останні роки свого життя.

Києвознавчу складову в діяльності В.Ба-зилевича продовжив Олександр Бонь, к. і. н.,доцент кафедри історії України Інституту сус-пільства Київського університету імені Бо-риса Грінченка доповіддю „Співпраця ВасиляБазилевича з Софійською комісією Всеу-країнського археологічного комітету ВУАН”.Науковець підкреслив, що найбільш випуклопостать Василя Базилевича на тлі 1920-х –початку 1930-х років, діячів-пам’яткоохорон-ців виглядає в його діях щодо реставрації ізбереження Софії Київської. Особливо ак-тивну участь він брав в організації дослідженьта реставраційних робіт по збереженню фре-сок і мозаїк собору в 1928-1930 рр. Саме В.Ба-зилевичу було доручено оприлюднення ре-зультатів робіт, що він найближчим часом ізробив.

Про найбільш трагічний період життяВ. Базилевича говорив Григорій Стариков,к. і. н., науковий співробітник Інститутуукраїнської археографії та джерелознавстваім. М.С. Грушевського НАНУ у доповіді„Будуканський період життя Василя Бази-левича (за листами києвознавця до НаталіїПолонської-Василенко 1930-х рр.)”. Промо-вець звернув увагу на географію поневіряньісторика-краєзнавця, його умови життя у за-

сланні, переслідування хворобами і неможли-вість повноцінного лікування, спроби продо-вжити наукову діяльність і певні успіхи нацьому шляху.

Надзвичайно інформативне звучання ма -ла доповідь Оксани Юркової, к. і. н., про від-ного наукового співробітника Інститутуісторії України НАН України „Академічнасолідарність в тоталітарну добу: ВасильБазилевич та українські і російські історикиу 1939–1941 рр.”. Доповідач познайомилаучасників конференції справді з унікальнимидокументами, виявленими нею у Таганрозь-кому філіалі державного архіву Ростовськоїобласті. Місті, де прожив останні роки життяВ.Базилевич, де закінчився його земнийшлях. Найбільше уваги вона звернула на ли-стування В.Базилевича, яке в таганрозькомуархіві представлене 362 листами і телегра-мами. Дослідниці вдалося атрибутуватибільше 320 із них. Коло кореспондентів, змістлистів пояснює багато моментів з життя вче-ного, дозволяють зрозуміти обставини йогоперебування в Таганрозі. Епістолярні доку-менти засвідчують про постійну підтримкувченими свого колеги. Характерно, що це від-бувалося у весь період його ув’язнення, за-слання, а не лише після звільнення. Була ви-будована система підтримки вчених одинодного грошовими переказами, посилками зхарчами та одягом і, що найголовніше, під-тримкою моральною. Епістолярна спадщиназасвідчує, що в колах київської інтелігенціїактивно обговорювалося місце можливогоосідку В.Базилевича після заслання.

Ознайомлення з таганрозьким періодомжиття В.Базилевича продовжила НаталіяКашеварова, к. і. н., науковий співробітникІнституту історії України НАН України, по-відомленням „Нові архівні дані про життя тадіяльність Василя Базилевича в Таганрозі підчас окупації (1941–1942 рр.)”, яка торкнуласяпитання роботи науковця в Таганрозькомумузеї в період окупації 19141–1942 рр. До-слідниця звернула на цікавий документ, якийпоходить із штабу Розенберга і стосується рисхарактеру В.Базилевича та його характери-стики як керівника Таганрозького музею тапідготовки ним в період окупації путівникапо Таганрозі.

У виступі Григорія Савченка, к. і. н., про-

165

Науково-краєзнавча конференція «Грані таланту та трагізм долі»(до 120-річчя від дня народження Василя Базилевича)

фесора кафедри новітньої історії УкраїниКиївського національного університету іменіТараса Шевченка, голови Київської обласноїорганізації Національної спілки краєзнавцівУкраїни на тему „Київщина в історико-кра-єзнавчих дослідженнях Василя Базилевича”мова йшла про краєзнавчі сюжети в творчійспадщині вченого. Найбільш зримо цей кон-текст прослідковується в його декабристоз-навчих працях, які стосуються повстанняЧернігівського полку, Василькова, прилег-лих населених пунктів та тих осіб, які про-живали там і мали те чи інше відношеннядо виступу декабристів. Виступаючий звер-нув також увагу на пам’яткоохороннійдіяльності В. Базилевича в Білій Церкві(поховання Браницьких) та в Межигірсь-кому монастирі.

Потрібно відзначити атмосферу, якою булаоповита конференція. Насамперед наголо-симо, що виступи відзначалися наповненістюджерелами, які, як правило, ще не були вве-дені в науковий обіг. Наукова дискусія відз-началася як глибиною реплік, так і розлогихсуджень. Зібрання науковців в стінах Істо-рико-меморіального музею Михайла Гру-шевського в черговий раз підтвердило сліду-вання його колективу кращим традиціямпроведення наукових заходів.

Як зазначили учасники конференції, щенаприкінці 1980-х років наукова громадсь-кість ініціювала гідне вшанування пам’яті ві-домого науковця. Проте досі не видано по-вного зібрання його праць, не встановленожодного пам’ятника чи меморіальної дошки.Тож учасники конференції з нагоди 120-річчявід дня народження В. М. Базилевича ініцію-вали звернення до Київської міської влади, вякому закликають уже найближчим часомвстановити меморіальну дошку на будинку вКиєві по вулиці Стрілецькій, де мешкав нау-ковець, а також назвати одну зі столичних ву-лиць його ім’ям.

У рамках проведення конференції до увагиучасників та гостей була відкрита одной-менна виставка «Грані таланту й трагізмдолі». Це перша виставка, як власне і конфе-ренція, що розкриває багатогранну діяльністьВасиля Базилевича. На ній було презенто-вано документи, фотографії та видання праць

вченого. Особливий акцент відводився періо-дам, що до недавнього часу були невідомі якдослідникам, так і всім, хто цікавиться по-статтю видатного києвознавця та історієюКиєва.

Період заслання (1935–1940) було пред-ставлено листами Василя Базилевича досвого київського приятеля Петра Самсоноваз музейної збірки, в яких він детально опи-сує свої сибірські етапи, де працював „с ло-патой и тачкой“ на будівництві залізниць,„на лесных разработках в тайге“, займався„плетением лаптей“. І найбільше сумував зарідним Києвом, кожний куточок якого знав ібезмежно любив: „Суждено ли мне вновьувидеть Днепр, милый Киев и приятелей-киевлян“.

Наступний етап життя і творчості ВасиляМитрофановича, який розпочався 12 травня1940 року після звільнення з таборів, пов’я -за ний з роботою в Таганрозькому краєзна-вчому музеї. Трагізм долі Василя Базилевичапов’я заний саме з цим музеєм, адже у грудні1942 р., незадовго до 50-літнього ювілею, заспробу зберегти частину експонатів від ви-везення в Німеччину, він був розстрілянийгестапівцями.

Довгий час були закритими архівні мате-ріали про останні роки життя історика, протевони так само відтворені у презентованих навиставці листах до Петра Самсонова та Фе-дора Максименка (останні зі збірки Сергія Бі-локоня).

На виставці експонувалися листуванняС.І. Білоконя з таганрозькими музейниками,архівними установами, а також його публіка-ції на сторінках київських і таганрозькихгазет про Василя Базилевича.

Доповнювали таганрозький період фото-документи із закритої довгі роки справи Ва-силя Митрофановича з Таганрозького архіву,виявлені та люб’язно передані Оксаною Юр-ковою.

Робота конференції дає підстави вірити,що проведення подібних заходів послужитьзарядом для подальшої роботи з вивченняжиттєдіяльності людей, які присвятили своєжиття дослідженню історичного минулогонашої Батьківщини, історії рідного краю.

w!!!

Історія Україниу світлі регіональних

досліджень

167

Волинь належить до регіонів України, девпро довж декількох століть поряд із україн -ським населенням проживали численні ком пак-тні етнічні громади поляків, євреїв, чехів, ро-сіян, вірменів. Історично в краї склалися йтривалі українсько-німецькі міжетнічні контак -ти, складовою яких стала поява у краї й посе-лень забузьких голєндрів.

Перша іноземна колонія з’явилася на Волиніу Володимир-Волинському повіті, одній із при-кордонних територій краю. В 1787 р. вихідці зГолландії заснували тут поселення Скерневські(Свєженські) Голєндри [5, с. 164], яке у своїйназві зафіксувало місце виходу колоністів. Якщож говорити про самосвідомість іммігрантів, товона була релігійною. Для німецькомовної мен-шини головною функціональною рисою самоі-дентифікації була саме релігія. Прибулі до краюколоністи за віровизнанням були менонітами*.

Як самостійна етноконфесійна спільність,меноніти сформувалися на території Привіслен-ського Помор’я із нідерландських біженців.Після поділів Польщі цей регіон увійшов доскладу Пруссії, де ці жителі компактно прожи-вали на території Данцизького, Ельбінзького таМарієнбурзького Вердерів. Закони прусських ко-ролів Фрідріха ІІ та Фрідріха Вільгельма ІІ,спрямовані проти менонітського землеволо-діння, змусили цю групу населення емігруватидо Російської імперії. Переїзд голландськихменонітів до Росії зумовлювався й релігійними

переслідуваннями, яких вони зазнавали в себена батьківщині. Запрошені для освоєння мало-заселених земель імперії з гарантуванням їмособливих привілеїв, переселенці, рухаючисьчерез Волинь, осідали і в маєтках місцевих зем-левласників.

На початку ХІХ ст. до менонітів приєдналисяй мігранти, котрих до переїзду спонукали еко-номічні вигоди. Це були лютерани з колонійГродненської губернії. Існує декілька точок зорущодо їхнього етнічного походження. Німецькийдослідник Вальтер Кун, який ще в 1930-х рр.вивчав історію німецьких колоній на р. Буг іна Волині, вважав, що вони були нащадкамиголландців. На думку В. Куна голландці ще в1563 р. були переселені у Нойдорф (Нейдорф) ів Нойбрау (Нейбров), які розташовувалися унижній течії річки Буг південніше Бреста. Па-сторська печатка з датою 1564 у старих метри-ках уродженців бузьких колоній, цілком ймо-вірно може свідчити про утворення в цьому роціНейбров-Нейдорської парафії [8, с. 14].

Існують й інші точки зору щодо походженнязабузьких голєндрів. Одна з них базується на ви-явленому у церковній хроніці повідомлення проте, що у 1617 р. польський граф Рафаель Ле-щинський надав 14 селянським родинам з Прус-сії привілей оселитися на його землях біля річкиЗахідний Буг в якості вільних колоністів. Ці сім'їі стали засновниками двох перших поселень,які перебували в 30 кілометрах на південь від

УДК [94(477.82):314.15(492)] «181/194»

Валентина Надольська ( м. Луцьк)

ЗАбуЗЬКІ ГОЛЄНдРИ НА ВОЛИНІ:ПОХОдЖЕННЯ, ГОСПОдАРСТВО, КуЛЬТуРА

У статті висвітлюється життєдіяльність на території Волині етнічної групи бузькихголєндрів з часу появи перших колоній (початок ХІХ ст.) до переселення їх у Німеччину в 1940 р.Розглядаються питання походження групи забузьких голєндрів, які на початку ХІХ ст. переселилисяна територію Волинської губернії. Розкриваються особливості їх самоідентифікації, господарства,традиційно-побутової культури.

Ключові слова: забузькі голєндри, колонія, Волинь, лютеранство.

* У менонітів не було своєї історичної батьківщини (впродовж своєї історії вони жили послідовно у Нідерлан-дах, Німеччині, Франції. Пруссії, Російській імперії, Канаді, США, Болівії, Мексиці, Гондурасі, Парагваї, Брази-лії та в інших країнах). Тому їх батьківщиною був їх маєток, подвір’я – місце де вони жили і працювали. І доУкраїни вони ставилися так само, як до території зі сприятливим ґрунтом, де вони в черговий раз власноруч на-магалися влаштувати собі свою Батьківщину. Вони не відчували і не могли відчувати особливого зв’язку з меш-канцями цієї території і ставилися до них як до сусідів – гостинних або замкнутих, терпимих або заздрісних, алеу всякому випадку – як до чужих.

1’2013

168

Валентина Надольська

Бреста. Предки запрошених колоністів жили внизинах Рейну, але в зв’язку з малоземеллям іполітичними умовами залишили свою батьків-щину в середині XVI ст. Морським шляхом вониприбули в гирло р. Вайкзель (Вісла) і посели-лися в районі Данцигу (Гданська).

Сучасний німецький вчений Гельмут Хольцвважає початковим місцем проживання цихлюдей Пруссію, оскільки більшість молитовнихкниг, якими користувалися колоністи, були над-руковані у Східній Пруссії. Багато нейдорф -ських пасторів також приїхали в колонію зПруссії. На думку Г. Хольца, застаріле словоHaulaеnder (так німці називали мешканців об-роблюваних земель, що з’явилися після вирубу-вання лісу) трансформувалося в Hollaеnder (гол-ландець). Можливо, цьому сприяло й те, щосеред перших колоністів, які заселяли польськіземлі, були також і голландці. Часто слова «гол-ландець» і «колоніст» сприймалися як синоніми[132, с. 31].

Населення спочатку невеликих сіл Нейбров іНейдорф збільшувалося і згодом ці поселенняоб’єдналися в одну велику колонію зі своєюцерквою, пастором і парафією. Перебуваючи услов’янському оточенні, повністю ізольовані відсвоєї батьківщини, вони з часом повністю за-були німецьку мову. Місце їхньої рідної мовизайняла польська. Поселенці лише зберегли своїпрізвища, вірність лютерансько-євангелічнійвірі та готичний шрифт. Їх називали забузькимиголєндрами (Holendry – польською мовою гол-ландці).

На початку ХІХ ст. із перенаселених сіл надБугом забузькі голєндри перебрались далі на схід.На Волині вони заснували колонії Замостище,Голєндри, Янів. У 1816 р. східніше Рожищ нимибула утворена колонія Олешковичі. У цьому жроці у маєтку Леванідова Володимир-Волин-ського повіту вихідцями із колоній Гродненськоїгубернії було засноване поселення Олексан-дрівка. За контрактом від власника у безстроковекористування колоністи отримали 166 дес. земліз оплатою 60 коп. з моргу [2, с. 3]. Оселившисьу казенному маєтку с. Забужжя Володимир-Волинського повіту, вихідці із бузьких голєн-дрів у 1827 р. були зараховані до селянськоїгромади Забужанського староства і отримализемельний наділ за люстрацією. Так з’явилосяпоселення Забузькі Голєндри. У 1836 р. забузькіголєндри змінили менонітів у Жозефіні. Із утво-рених колоній згодом виділилися менші посе-

лення [8, с. 14]. Усі створені на Волині забузь-кими голєндрами колонії перебували у тісномузв’язку з «материнською» колонією Нейбров-Нейдорф.

У фонді 58 «Волинська палата державногомайна» Державного архіву Житомирської обла-сті збереглися відомості 50-х років ХІХ ст. проці поселення. Так забузькі колоністи посели-лися біля р. Буг на казенних землях на низин-ному місці, яке було розчищене від лісу та ча-гарників їх власними руками. Згодом вонизаключили з генерал-майором Ланге контракт,який передбачав передання їм в оренду ще 291моргів землі при умові щорічної сплати 82 руб.68 коп. сріблом.

Від розливів річки весною й іноді восени всіполя переселенців заливалися водою, що частоставало причиною неврожаїв і навіть розорення.

Складений палатою іменний список колоні-стів включав 99 чоловіків і 93 жінки. У госпо-дарствах колоністів оброблялося 126 дес. орної ісінокосної землі, в середньому 7–9 дес. на сім’ю.Займалися поселенці головним чином рільниц-твом, яке частково доповнювалося молочнимтваринництвом і ремеслами. Вони вирощувалиячмінь, жито, овес, просо, картоплю, квасолю.Всього в колонії утримувалося 18 ко ней, 45корів, 54 свині, 10 овець, дехто утримував кіз івсі – домашню птицю. Як зазначалося в доку-менті, крім сільського господарства колоністизаймалися „купечеством, токаркою, прачкою”.Стан їх сімейств оцінювався як посередній [3].

Згідно «Інформації про іноземних поселенцівпо 2-й мировій дільниці Володимир-Волин-ського повіту за 1903 р.» в Олександрівці налі-чувалося 49 дворів колоністів [4].

Забузькі голєндри стали однією із складовихнімецької громади Волині, яка продовжувалазростати в наступні десятиліття завдяки пересе-ленню до краю прусських менонітів, колоністівіз Привісленських губерній Царства Польськогота Східної Пруссії, з Австрії, Галичини, Сілезії,Швабії [2, дод. № 1]. Якщо на початку ХІХ ст.німецька громада Волині налічувала дещобільше тисячі осіб, то згідно першого всеросій-ського перепису населення 1897 р. – 171 331осіб, або 5,73 % [9, с. ІХ].

Але на відміну від німецьких колоністів,бузькі голєндри зберігали на Волині свою оригі-нальність, використовуючи польську мову в яко-сті рідної. Проте в питаннях віри вони залиша-лися єдиними з німцями.

169

Забузькі голєндри на Волині: походження, господарство, культура

Абсолютна більшість колоністів вела госпо-дарство власними силами. Значною перевагоюголєндрів перед українськими селянами було те,що їх земля була зібрана в одному наділі побілясадиби, а не складалася з окремих частин. Томумісцева влада нерідко називала іноземних коло-ністів «фермерами, які на своїй обгородженій ді-лянці розпоряджаються досить незалежно відсусідів» [14].

Якою була типова голєндрська і німецька ко-лонія того часу дізнаємося із рапорту Шильдер-Шульднера, чиновника із особливих дорученьпри генерал-губернаторові Південно-західногокраю. «Колонії – це не поселення, де є початок ікінець, це не в лінію побудовані хати, а окремісадиби на відстані одна від іншої від 100 кроківдо 100 і більше сажнів, які суцільно тягнутьсявід самого кордону до Полісся» [15]. Свої особ-ливості мало й житло голєндрів. Це був будинок-двір, будинок-комплекс. В одній витягнутій спо-руді були зібрані функціонально різні частини:житло, сіни, комори, хлів, тік для обмолотузерна, сіновал. Все необхідне для життя селя-нина знаходилося в одній будівлі. Частини бу-динку з’єднувалися внутрішніми проходами,кожна з них мала окремий вихід у двір. У негоду,холодні дні, які були несприятливими для ро-боти на городі, на вулицю з такої будівлі вихо-дити потреби не було.

На волинській землі завдяки наполегливійпраці голєндрам вдалося довести свої господар-ства до взірцевого рівня. Для ознайомлення ізхутірським типом господарюванням колоністівв губернію приїздили ходоки з різних регіонівРосійської імперії. Вони звертали увагу на те,що «колоніст працює багато, з раннього ранку ідо пізньої ночі; він вміє зробити все, що потрібнодля сільського господарства і майже завжди самремонтує будівлі, землеробські знаряддя праці,упряж і рідко користується найманою працею»[11, с. 5].

Основу господарської діяльності колоністівскладало рільництво. Попри це велика увагазверталася на тваринництво, розведення корів,коней, свинарство, що приносило господарямприбутки. Продуктивність виробництва підви-щувалася завдяки трьохпільній сівозміні. Післязбирання врожаю зернових на полі висіваласяконюшина. Вона використовувалася як для ви-пасання худоби, так і в якості добрива при пе-реорюванні ґрунту. На вагу золота цінувалася вколоніях солома. Її не продавали, зрідка викори-

стовували для годівлі худоби, а практично всюперетворювали в перегній.

Дуже ретельно для висаджування сільсько-господарських культур готувався ґрунт. На вро-жайність впливало й використання якісних зна-рядь праці. Окрім необхідного інвентарю, возів,упряжі, окремі родини голєндрів мали у своємугосподарстві й передову на той час техніку.

У колоніях були великі садки, удосталь кві-тів, розчищені доріжки і взірцевий порядок. Такітрадиції господарювання й побуту, колоністипринесли на Волинь з своєї батьківщини. Тутвони їх дотримувалися й розвивали.

За короткий термін забузьким голєндрамвдалося налагодити у Волинській губернії про-дуктивне сільськогосподарське виробництво зсуміжними переробними галузями. Їхні госпо-дарства, в яких оброблялося більше 5 десятинземлі, нагадували собою американську ферму йвідрізнялися від більшості селянських вищимиприбутками. На початку ХХ ст. господарства ко-лоністів відносились переважно до категорії за-можних, відносно високою була їх товарність.Культура праці, краща агрономія, вміння раціо-нально вести господарство, широке викори-стання технічних досягнень, розвиненість се-лянських ремесел забезпечували власникамголєндрських господарств порівняно із місцевимнаселенням вищий рівень життя.

Важливе місце в житті колоністів посідаларелігія. Для них вона складала основу само -ідентифікації. Забузькі голєндри були прихиль-никами євангелічно-аугзбурзької конфесії, спо-відували лютеранство. У ХІХ ст. всі голєндрськіпоселення перебували у безпосередньому зв’яз -ку зі старою Нейбров-Нейдорфскою лютеран-сько-аугзбурзькою парафією. Її головний храмзнаходився у Домачево Брест-Литовськогоповіту Гродненської губернії. На великі святасюди приїздили мешканці багатьох сіл і хуторів.У звичайні ж недільні дні служба проходила умолитовних будинках, куди пастор приїздив ізДомачево лише 4 рази в рік. Якщо в колонії небуло храму, то колоністи збирались у когосьвдома, читали молитви, проповіді, співали пісні[16, с. 53].

Від Домачево до Забузьких Голєндр Гущан-ської волості Володимир-Волинського повітубуло близько 50 км. Звідти до Замостища по-трібно було їхати ще кілометрів 30–40. Незва-жаючи на відстань, мешканці всіх колоній зналиодин одного, нерідко їздили в гості, вибирали

1’2013

170


собі серед мешканців цих сіл наречених. Трива-лий час дотримувались традиції укладанняшлюбу лише між єдиновірцями.

З релігійним життям громади тісно пов’язу-валася діяльність конфірмаційних шкіл. У люте-ран кожен віруючий повинен був вміти само-стійно читати священні книги. Окрім цього,відповідно до лютеранських принципів, підліткидопускалися до обряду конфірмації тільки післяуспішного складання спеціального екзамену навміння читати різноманітні релігійні тексти ізнати відповідні церковні догмати. Тому пере-селенці на Волинь поряд з вирішенням еконо-мічних, побутових проблем відразу дбали й провідкриття в колоніях шкіл. Такі навчальнізаклади організовувалися за матеріальної під-тримки громади і функціонували практично вкожній колонії.

Живучи тривалий час в українському ото-ченні бузькі голєндри навчилися розмовлятиукраїнською мовою. Вдома вони розмовляли змі-шаною українсько-білоруською мовою. Але чи-тали, писали і молились Богу польською мо вою.Книги релігійного змісту, які вони читали, булинаписані польською мовою, але готичним шриф-том. Ні до німців, ні до поляків, ні до українцівколоністи себе не відносили. Знали, що вони «го-лєндри», але про те, що це означає, як і коли вониз’явилися на Волині, не задумувались.

Частина голєндрів, чисельність родин якихза час проживання на Волині значно зросла вре зультаті природного приросту (зазвичай їхні ро-дини були багатодітними), і котрі відчули нестачуземлі, із зацікавленням сприйняли Столипінськуаграрну реформу. Попри низку пільг – без кош -товний проїзд залізничною дорогою, звільненняна декілька років від податків, відстрочка від при-зову в армію та ін. – головною мотивацією пере-їзду для них стала можливість отримання вели-кого наділу землі. З 1911 по 1915 рік з Волині доСибіру (територія сучасної Іркутської області)при було 36 переселенських сімей голєндрів(Кунц, Гіньборг, Гільдебрант, Бендик та ін.) [13,с. 32]. І сьогодні тут існує громада нащадків за-бузьких голєндрів, вихідців з Волині.

У роки Першої світової війни колонії голєн-дрів і німців зазнали повного розорення. Їх по-воєнне повернення із внутрішніх губерній Росіїтривало декілька років. У зв’язку з війною і ре-волюційними подіями, бідністю переселенцівостанні групи реемігрантів прибували на Во-линь ще в 1924–1925 роках. Процес відбудови

зруйнованих господарств проходив з багатьматруднощами.

У міжвоєнний період у господарствах бузькихголєндрів разом із землеробством розвиваласявідгодівля великої рогатої худоби, що пояснюва-лося зниженням цін на продукти рільництва.Продовжують розвиватися переробні галузі про-мислового виробництва, ремесла, голєндри ак-тивно залучаються до кооперативного руху.

У цей час голєндри почали більш активно до-лучатися до життя місцевого українського насе-лення. Молодь разом святкувала релігійні святаАндрія і Катерини. Разом ставили п’єси «НазарСтодоля», «Украдене щастя», «Мартин Боруля»та ін. В колоніях діяли духові оркестри, послу-хати які та потанцювати під музику яких сходи-лася молодь з навколишніх сіл. Почали уклада-тися змішані шлюби.

Старожили запам’ятали традиційні весільнізвичаї голєндрських колоністів. Коли молодийїхав до молодої, то споряджав трьох вершників.Вони були перепоясані різнокольоровими стріч-ками, що розвівалися на вітрі. А як молоду при-везуть, то для її зустрічі спеціально зводиласябрама, прикрашена ліхтарями [6].

Голєндрські колоністи запам’яталися їм якакуратні, справедливі, богомольні люди.

Початок Другої світової війни, німецько-ра-дянські договори 1939 р. стали вирішальнимидля голєндрів і німців Волині. У «Конфидеци-альном протоколе», який було підписано Моло-товим і Ріббентропом одночасно з німецько-ра-дянським договором про дружбу і кордони міжСРСР та Німеччиною 28 вересня 1939 р. зазна-чалося: „Правительство СССР не будет создаватьникаких препятствий на пути имперских граж-дан и других лиц германского происхождения,проживающих на территориях, находящихся всфере его влияния, если они пожелают пересе-литься в Германию или на территории, находя-щиеся в германской сфере влияния” [7, с. 165].

Для нацистської Німеччини переселенськаакція мала на меті охоронити німецьку націо-нальну меншість, розпорошену на сході Європи,від денаціоналізації та зміцнити німецьку етно-графічну територію. У зв’язку з цим в Німеччинібули надруковані різноманітні брошури, ли-стівки та газети, в яких говорилося про історичнекоріння цих людей, про їх належність до великоїНімеччини, німецького народу. Звучав заклик:«Повертайтеся додому, Батьківщина вас пам’ятаєі чекає!» Ця література розповсюджувалася і

171

Забузькі голєндри на Волині: походження, господарство, культура

серед забузьких голєндрів. У січні 1940 рокувони були поставлені перед конкретним вибо-ром: Росія чи Німеччина. Але Росія для них ужене була країною, громадянами якої вони себевважали, – адже з 1921 року їх села знаходилисяна польській території. Самої ж Польщі, як зда-валося в той момент, більше не існувало. Анімці обіцяли їм усілякі блага, акцентуючи увагуна національних почуттях.

Більшість жителів колоній вирішило виїхатив Німеччину. «До нас прийшла німецька і росій-ська комісія, стали ми записуватися. Нам ска-зали день – 25 січня 1940 року. Батько взяв коня,воза. Все залишили – будинок, господарство – іпоїхали. Всім селом, 150 сімей, і поїхали», – зга-дує мешканець Забузьких Голєндр БроніславЛюдвіг. Дітей і людей похилого віку відправлялина нове місце проживання потягом, всі іншіїхали возами разом із своїми пожитками.

Відповідно до домовленостей у січні 1940 р.більшість волинських голєндрів і німців була ре-патрійована до Німеччини. До лютого 1940 р. іззахідноукраїнських земель виїхало 20 113 госпо-дарств німецьких колоністів. Загалом з територіїЗахідної України і Західної Білорусії в цей час доНімеччини переселилося 67 452 особи, у томучислі 2 280 забузьких голєндрів [10, с. 53].

Як свідчать документи і спогади самих пере-селенців, їхнє повернення до історичної бать-ківщини було добровільним, добре організова-ним і пройшло без ускладнень. Як Москва, так іБерлін виявили активність та зацікавленість воперативному проведенні цієї операції.

У звітній доповіді першого секретаря обкомуКП(б)У про роботу Волинської обласної партій-ної організації від 24 квітня 1940 р. наводилисястатистичні відомості щодо національногоскладу населення Волинської області і виділя-лися за кількістю мешканці української, поль-ської, єврейської, чеської та російської націо-нальностей [1, с. 48]. Наведені дані свідчилипрактично про зникнення з історичної картикраю значної групи волинського населення –німців-колоністів, які ще донедавна посідали засвоєю чисельністю четверте місце після україн-ців, поляків та євреїв.

Деякі сім’ї забузьких голєндрів вирішили за-лишитися на Волині. Але це рішення виявилосядля них фатальним. Як «осіб німецької націо-нальності» їх депортували на схід у табори.Таким чином, ще одна група голєндрів опини-лася в Сибірі, але вже не по своїй волі.

Тим же, хто «згадав» про своє німецьке по-ходження, були видані документи, що засвід-чили їх приналежність до нових громадян IIIРейху. Залишивши Волинь, ці люди приїхалиспочатку в Лодзь, згодом у переселенський табірв Ерлангені (недалеко від Нюрнбергу), де вонипробули з квітня по вересень 1940 року. Згодомвони були направлені у польські етнічні землі(Генеральне губернаторство, регіон так званого„Вартегау”, що навколо Познані), де створюва-лися воєнізовані німецькі землеробські посе-лення вздовж автострад стратегічного призна-чення. Усім дали будинки, відібрані в колишніхпольських господарів, худобу, птицю і зобов’я -зали постачати німецьку армію сільськогоспо-дарськими продуктами.

Переселенці автоматично діставали німецькегромадянство, яке давало певні переваги. Цебули різні привілеї, які давалися німцям в Гене-рал-губернаторстві, тобто краще харчування,вища платня, вищі посади порівняно із особамине німецького походження. На них поширювавсяобов’язок військової служби і приналежності донімецьких організацій, виховання дітей у ні-мецьких школах в німецькому дусі [12, с. 169].Так вони жили до весни 1944 р., до наступу Чер-воної армії, коли німці почали терміново зали-шати ці землі. Поїхали й голєндри. Частина зних осіла під Берліном, частина поїхала далі назахід Німеччини, де вони живуть і сьогодні.

І хоча в повоєнний період на території Во-линської області вже не існувало компактних го-лєндрських поселень, однак тут дисперсно про-довжували проживати забужанські голєндри. Натеренах краю залишилася незначна частина пе-реселенців, які уклали змішані шлюби.

З проголошенням Україною незалежностіконтакти колишніх голєндрських поселенців таїх нащадків з мешканцями Волині відновилися.Ще й сьогодні мешканців колишніх голєн-дрських колоній продовжують називати голян-дерами. Упродовж останнього десятиріччя ко-лишні волиняни приїздять в область, де маютьможливість відвідати населені пункти в яких на-родились і де поховані їх батьки та рідні.

Таким чином, майже півтора століття натеренах Волині поряд з українськими селамирозвивалися колонії, заселені своєрідною етніч -ною групою – забузькими голєндрами. Пересе-ленцями були привнесені у край традиційніформи господарювання, культурного життя,побуту.

1’2013

172


Валентина Надольская

Колонии забужзских голендров на Волыни

В статье освещается жизнедеятельность на территории Волыни этнической группы бужзскихголендров со времени появления первых колоний (начало ХІХ в.) до переселения их в Германию в 1940 г.Рассматриваются вопросы происхождения группы забужзских голендров, переселившихся в начале ХІХ в. натерриторию Волынской губернии. Раскрываются особенности их самоидентификации, хозяйственнойдеятельности, традиционно-бытовой культуры.

Ключевые слова: забужзские голендры, колония, Волынь, лютеранство.

Valentina Nadolska

The colonies of Zabuzskih golendrov on Volyn: ancestry, household, culture

The article highlights the vital activity in the territory of Volyn the ethnic group of buzskih golendrov from the timeof appearance the first colonies (the beginning of the 19 th century) to the relocation to Germany in 1940. The ques-tions of the origin of zabuzskih golendrov who moved to the beginning of the nineteenth century in the territory ofVolyn province are considered. The peculiarities of their identities, economic activity, traditional and consumer cul-ture are revealed.

Key words: Zabuzski golendrv, colony, Volyn, Lutheran.

1. Волинь Радянська (1936–1964 рр.). Зб. док.і матеріалів. – Львів, 1971. – Ч. ІІІ. – 242 c.

2. Воронин А. Об иностранных поселенцах вЮго-Западном крае / А. Воронин. – [б. м.], [б. г.]. –32 c.

3. Державний архів Житомирської області,ф. 58, оп. 1, спр. 1050, арк. 2–5.

4. Державний архів Житомирської області,ф.70, оп.1, спр. 856, арк. 17.

5. Забелин А. Военно-статистическое обозре-ние Волынской губернии. Ч. І / А. Забелин. – К.,1887. – 368 c.

6. Зубчук К. У селі, де колись хазяйнували гол-ландці / К. Зубчук // Волинь. – 2001. – 22 листо-пада.

7. Канун и начало войны. Документы и мате-риалы / Сост. Л. А. Киршнер. – Л., 1991. – 348 с.

8. Кун В. Происхождение волынских немцев /В. Кун // Родина Волынь. Статьи и воспоминанияо жизни и деятельности немцев на территории сов-ременных Житомирской, Ровенской и Волынскойобластей Украины / Сост. Н. А. Арндт, Г. П. Мо-крицкий. – Визентхайд ; Житомир : Изд-во «Во-лынь», 1998. – С. 12–19.

9. Первая всеобщая перепись населения Рос-сийской империи, 1897 г. VІІІ. Волынская губер-ния. – СПб., 1904. – 282 c.

10. Перковский А. Л. Источники по националь-ному составу населения Украины в 1939–1944 гг.:Людские потери в Великой Отечественной войне /А. Л. Перковский. – СПб., 1995. – 268 с.

11. Поездка ходоков от крестьян Подольскойгубернии в Волынскую губернию для ознаком -ления с хуторским хозяйством. – СПб., 1907. –14 c.

12. Сергійчук В. Становище і доля українців уГенеральному губернаторстві (без Галичини) вроки німецької окупації / В. Сергійчук // Україна-Польща: важкі питання. Т. 4. Матеріали ІV між на-родного семінару істориків „Українсько-польськівідносини під час Другої світової війни”. Вар-шава, 8–10 жовтня 1998 р. – Варшава, 1999. –С. 167–182.

13. Соловьева О. Бужские голендры / О. Соло -вьева // Отечественные записки. – 2005. – № 6. –С. 30–37.

14. Центральний державний історичний архівУкраїни (м. Київ), ф. 442, оп. 618, спр. 58, арк. 5.

15. Центральний державний історичний архівУкраїни (м. Київ), ф. 442, оп. 693, спр. 349, арк. 18.

16. Helmut Holz. Die Bughaulander: Erste Protes-tanten Ost-polens / Holz Helmut // WolhynischeHefte. – Schwabach ; Wiesent-heid. – 1990. – № 6. –S. 52–55.


173

Вивчення трансформацій інституту цен -зуру в Російській імперії, специфіки та сут -ності політики самодержавства в інформа -ційній сфері передбачає розгляд історичногоявища, події, факту на мікроісторичномурівні, що безза пе речно сприятиме розкриттювсіх аспектів діяль ності органів цензури та їїпідрозділів на місце вому рівні.

Розвиток книговидання та журналістикина при кінці – на початку ХХ ст. вимагав івідпо відного розширення мережі цензурнихорганів на місцях. Попри загальне зростаннязацікав леності науковцями проблемамицензури в Росій ській імперії, аспект того, яксаме відбу вався цей процес, якими булиособливості функціонування новоутворенихорганів на місцях не знайшли повноцінноговисвітлення в історіографії. Вітчизняні(О.Ю. Кирієнко [13, 14], Н.О. Щербак таН.М. Щербак [17]) та російські (В.Г. Жирков[12], Н.Г. Патрушева [15]) дослідникиобмежувалися загальною констатацієюфактів відкриття нових цензурних комітетівабо запровадження посади окремого цензорав губернському місті. У зв’язку з цимдослідження організаційних і функціональ -них засад роботи Харківського і Катерино -славського інспекторів у справах друкунабуває важливого наукового та практичногозначення.

На жаль, більшість архівних матеріалів ізділоводства Катеринославського інспектора усправах друку були втрачені під час ВеликоїВітчизняної війни. Через це відобразитироботу цензурної інституції Катерино слав -ської губернії можна лише у загальних рисах.

Натомість збереженість та інформативністьархівних мате ріалів цензурної інституціїм. Харкова, дозволяє у повній мірі охарак те -ризувати роботу такої специфічної цензурноїінституції як інспектор у справах друку.

Протягом другої половини ХІХ ст. цент -раль не місто Слобідської України остаточнозакріп лює за собою статус промислової ікультурної столиці Південного краю Росій -ської імперії (за тодішніми географіч нимирамками). Почи наючи з 1865 р. цензуру -ванням періодичних видань та наглядом задіяльністю місцевих дру карень, книжковихкрамниць на основі інструк цій та щорічнихвказівок керманича Харківської губерніїздійснювали чиновники спеціальних дору -чень відповідної канцелярії [1]. Тривалий часпостановка цензурної справи влаштовуваламісцеву губернську адміністрацію та пресу,однак у середині 1880-х рр. ситуація дещозмінюється [1, арк. 3].

Доповідна записка (1885 р.) харківськогогубернатора барона Олександра Олександро -ви ча Ікскуль фон Гільденбандта мініструвнут рішніх справ графу Дмітрію Андрі йо -вичу Толстому засвідчувала нагальну потребуу найближчі строки створити у регіоніокремий цензурний орган. Так, харківськийгубернатор зазначав, що тільки у губерн -ському місті вихо дить 8 періодичних видань(2 – щоденних, 2 – щотижневих), працюєблизько 15 друкарень, 10 бібліотек, 16 книж -кових магазинів, а отже для чиновникаспеціальних доручень об’єм роботи дужевеликий, його обмежене фінансування недозволяє найняти помічників і ефективно

УДК 070.13 (477) (09)

Ілана Сулима-Камінська (м.Київ)

РЕГІОНАЛЬНІ ОРГАНИ ЦАРСЬКОЇ ЦЕНЗуРИПОЧАТКу ХХ ст.: ХАРКІВСЬКИЙ ТА КАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ

ІНСПЕКТОРИ у СПРАВАХ дРуКуУ статті висвітлено особливості інституалізації та діяльності цензурних органів Харкова та

Катеринослава, виявлено загальні проблеми функціонування інспекторського нагляду на периферіїРосійської імперії на початку ХХ ст.

Ключові слова: цензура, інспектор у справах друку, інформаційний простір, преса, Київськийтимчасовий комітет у справах друку, Російська імперія.

1’2013

174

Ілана Сулима-Камінська

вико нувати цензурно-контролюючі та попе -реджу вальні функції. Разом із цим ще біль -шою проблемою було те, що повноваженнячинов ника спеціальних доручень обмежені участині притягнення до юридичної відпо -відальності періодичні видання, які пору -шували норми цензурного законодавства.Згідно ст. 1213/5 «Статуту кримінальногосудочинства» та «Ста туту про цензуру тадрук» право порушувати кримінальну спра -ву* проти видавців та редакцій, передавати їїдо суду мали тільки чини Голов ного управ -ління у справах друку. Тому доки чиновникспеціальних доручень проінформує керів -ництво ГУДу, а останнє зреагує та вчинитьвідповідні заходи пройде дуже багато часу.«Нет возможности проводить быструю ре -прес сию» зауважував харківський губер натор[2, арк. 1-3].

Іншою обставиною, що змусила губер -натора звернутися до МВС, були наполя -гання пред ставників творчої інтелігенціїСлобожанщини. «Отсутствие местной цен -зуры – писав губер натор – приносит немалонеудобств для писа телей и интеллигентнойпублики». Чиновник особливих доручень немав прав та повноважень цензуруватирукописи художніх та науково-популярнихтворів, а лише міг видавати дозволи на друкрекламних листівок, оголошень, ети кетоктощо. А відтак дозвіл цензури на виданнясвоїх творів літератори, інші представникитворчих професій мали отримувати або уКиєві, або у Петербурзі, що створювало масунезруч ностей.

Важливість інституалізації канцеляріїокре мого цензора з внутрішньої цензури дляХар ківської губернії було настільки важ -ливим, що її очільник, навіть, розробив ізапропонував на розгляд міністру внут -рішніх справ Д. Толстому кошторис витратканце лярії, вказавши джерела фінансу -вання. Так, за губернаторським проек томдля ро боти окремого цензора щороку маловиді ляти з державного бюджету 2500 руб.,700 руб. – зі спеціальних коштів Харків -

ського губерн ського правління, 600 р. – маланадавати редакція газети «Южный край»[2, арк. 6].

Клопотання губернатора у міністерствівнут рішніх справ задовольнили у повній мірі,проте рекомендований Б. Алмазов попра -цював недов го. Зважаючи на серйозні вимогидо кандидатів на цензорську посаду, у 1902 р.замість ко лезь кого асесора у Харків міні -стерством внутрішніх справ було направленодійсного статського радника В. Сєнгалєвича[2, арк. 9].

У 1903 р. В. Сєнгалєвича було підвищено іпереведено до центрального апарату МВС,замість нього до виконання функцій харків -ського окремого цензора приступив дійснийстатський радник Г. Григоровський (людинапохилого віку). Передача справ затягнуласямайже на рік. Як і попередник Г. Григо -ровський прохав виділення додатковихкоштів. Однак, у МВС так і не знайшлосясуми у 600 р. на рік [2, арк. 17, 42].

Отже, створення у Харкові окремої цен -зурної інституції, що належала б до відомстваГУД, було викликане суспільними потре -бами, лобі ювалося харківським губерна -тором, підтриму валося місцевими періодич -ними виданнями та представниками творчоїінтелігенції. Разом із тим при організаціїцензурного органу існували значні матері -альні проблеми.

У період «общего розгула периодическойпечати» (жовтень-листопад 1905 р. – затерміно логією ГУД) Харківський окремийцензор дійсний статський радник Г. Григо -ровський не вживав та і не мав можливостівжити будь-які санкційні заходи протимісцевої періодики. Натомість він моніторивситуацію у пресі, вивчав зміст статей, складавмеморандуми про напрям того чи іншоговидання аби невдовзі використати зібранийматеріал проти редакцій періодичних видань[3, арк.. 1, 1 зв.].

У грудні 1905 р. харківський губернаторМикола Миколайович Пєшков вимагав відцен зора «строжайше следить за появлением в

* Саме порушувати справу, оскільки за «Тимчасовими правилами про друк» 1882 р. цензори отримали це право,а прокурор лише підтримував звинувачення у суді. Після реформування цензурного законодавства 1905−1906 рр.чиновники цензурного відомства мали право тільки подавати клопотання про порушення кримінальної справиперед судом.

175

Регіональні органи царської цензури початку ХХ ст.:харківський та катеринославський інспектори у справах друку

повременных изданиях статей преступногосодер жания» и про всі випадки порушенняцензур ного законодавства повідомляти гу -бер на тору та ГУД [3, арк. 9].

Звіт харківського інспектора у справахдруку (після перейменування 26 квітня1906 р.) за 1906 р. засвідчує, що чиновниквирішив так би мовити «обуздать харь ков -скую периодическую печать». За звітнийперіод останнім було подано 385 клопотаньдо суду про порушення кримі нальногопереслідування проти редакцій періо дич нихвидань. Найбільше клопотань (близько 60)було направлено до суду проти газети«Южный край». Про неї у спеціально скла -деному для губернатора та ГУД мемо ран -думі цензор писав: «Самая распро стра -ненная газета и самая старая, существуетоколо 25 лет. Вначале газета была вполнеумеренного направления, в виду давлениякритических мнений, подверг ших газетуза ее умеренность гонениям, газета резкоизменила направление, поставив во главесоответственного редактора. В 1906 г. на -чали встречаться оппозиционного харак терастатьи. Опытная редакция избегала явныхнарушений закона, но постоянно всодержании газеты скво зился дух не толькоспокойного, критического отношения кдеятельности правительства и его агентов,но и пря мые преувеличения и иска женияфактов, их последующим осуждением».На ступною за кількість зачіпок цен зорайшла «Харьков ская жизнь» (24 кло по тан -ня): «Начала издаваться в период сильногоброжения общественного мнения. Статьи вней были резки, часто с явными нару -шениями законов о печати, тенден циозны,известия подби рались и окрашивались внежелательную сторону и, наконец, на 87номере газета была приостановлена рас по -ряжением генерал губернатора. Взамен еепоявилась газета «Современное обозрение»несмотря на то, что в издании принималиучастие многие сотрудники закры той«Харьковской жизни» новый редакторбыл предупрежден администрацией, ихотя газета приняла оппозиционноенаправление, но тон более спокойный, игазета не поддавалась ни каким взысканиям[4, арк. 11-13]».

У меншій мірі, але також клопотаннястосу валися інших опозиційних видань: «Накануне», «Будущее», «Харьковские новос -ти». Слід також зазначити, що зауваженняцензури торкнулися і крайнє правих видань,як наприклад газету «Погром»: «Вышелодин только номер, который за крайнеюдофобское направление, могущее восста -новить и возбуждать к активным дейст виямпротив евреев, был арестован инспекцией ипротив него было возбуждено уголовноепреследование [4, арк. 13]».

Звичайно, така кількість клопотань уперіод після скасування попередньої цензурита на буття нових «Правил для періодичнихвидань» була направлена на залякуванняредакцій, утвердження думки про непоруш -ність цензур ного контролю. Однак, нованормативна база все ж не грала на рукухарківському інспектору у справах друку.З поданих ним клопотань у 164 випадкахпрокурор Харківського окружного суду незнайшов складу злочину, по іншим клопо -танням у 1906 р. лише редакція «Южногокраю» була оштрафована на 300 р., по іншимвиданням тривали судові розгляди і на кінецьроку вироків винесено не було.

Затяжний і не завжди на користь цензурисудовий розгляд змусив на початку 1907 р.звернутися інспектора у справах друку дохар ків ського губернатора аби той своєювладою наклав арешт на виявлені чинов -ником у біблі отеці каталог революційноїлітератури [5, арк. 5]. Справа не чекалавідтермінування. Натомість зовсім іншаситуація склалася з перекладним творомВ. Гюго «Клод Ге», виданій у вигляді брошурив одній із харківських друкарень. 10 лютого1907 р. на вимогу інспектора у справах друкуполіцмейстер вилучив тираж брошури довироку суду. 1 березня 1907 р. Харківськийокружний суд виніс вирок: «брошура «КлодГе» не подлежит уничтожению, наложенныйарест подлежит отмене». Для чиновникацензурного відомства це було зовсім неспо -діваним, на його переконання він навівдосить переконливі до кази «шкідливогозмісту» арештованого видання. Як це можнапобачити із Таблиці 1 висновки Харківськогоокружного суду й інс пектора у справах друкубули діаметрально протилежні.

1’2013

176


4 квітня 1907 р. прокурор Харківськогоокружного суду відмовився опротестовуватирішення суду, тому інспектор вирішив податидоповідну до ГУД та губернаторові сподіва -ючись, що останній скористається повно -важеннями, що надавалися йому положеннямпро воєнний стан у губернії. Рішення хар -ківського губернатора було на користь чинов -ника цензурного відомства.

Відповідно до звіту інспектора у справахдруку у 1908 р. у Харкові виходило 20 пері -одичних видань (серед 1 – гумористичне та

6 спеціальних періодичних видань). Як це недивно, але за звітний період не було пору шеноперед судом жодного клопотання провідповідальність редакторів за порушенняїхніми виданням цензурного законодавства.Така ситуація пов’язується насамперед, не здисциплінованістю періодичних видань абобездіяльністю цензурного органу, а з запро вад -женням від 8 січня 1908 р. воєнним станом уХарківській губернії, відповідно до загаль нихнорм якого обмежувалося висвітлення певнихкатегорій інформації. Так, за пору шення цих

Висновки Харківського окружного суду Висновки Харківського інспектора у справах друку

Окружной суд рассмотрев содержаниебро шюры «Клод Ге» нашел: 1) что брошю -ра представляет перепечатку распространен -ного в мно го численных изданиях как в видеот дель ных брошюр, так и в составе полногособра ния сочинений переведенного с фран -цузского языка сочинения Виктора Гюго«Клод Ге», как с дозволения цензуры так ибез такового; 2) что по содержанию своемусочинение это представляет собою психо -логический этюд, имеющий своим предме -том анализ душевного состояния арестантаКлода Ге, которое довело его до убийства на-чальника тюрьмы, за что он, Клод Ге, былприговорен к смертной казни, казнь над Кло-дом Ге приведена в исполнение. В этом со-чинении Клод Ге выявляется героем, силь-ным духом имеющим громадное влия ние натоварищей арестантов, что может послужитьоснованием для вывода, что автор восхваляетпреступление, но в этом сочинении прямоговосхваления преступления не усматриваетсяи можно лишь усмотреть отрицательное от-ношение к смертной казни. Таким образом,брошюра не заключает в себе признаков пре-ступного деяния, предусмотренного в Высо-чайше утвержденном 24 декабря 1906 г., по-ложении Совета Министров и не подлежитуничтожению, на основании 3, 5 и 6 п. пя-того отделения Высочайшего указа Прави-тельствующему сенату 26 апреля 1906 г.Арест наложенный на это издание брошюрыподлежит отмене.

Автор брошюры в лице Клода Ге сое ди-няет невозможные антитезы анализи ру ющийум, великодушный нрав и властный всепоко -ряю щий характер с низшими живот нымиэмоци ями, выразившимися, наконец, в тяж-ком преступ лении, в сознательном, жест косердечном убийстве человека. Что всецелоотрицали не только на деле, но в теории имысли все лучшие люди, предпочитавшие себяотдавать на смертную казнь, чем самим уби -вать других, то впол не убежденно, как бы поправу, среди арестованного преступного мирасовершил Клод Ге, несомненно, лучший, визображении автора человек. От совмещениястоль противоречивых свойств в одном и томже лице все возвышенное, приписанное КлодуГе, обратилось в сплош ное восхваление тяж-кого преступления, убийства.

Относясь отрицательно к смертной казнипо суду, автор брошюры возведением убий -цы, Клода Ге, в герои, восхвалением его об-раза (действий), мыслей и характера кладетоснования для самого права смертоубийствапо чувству злобы и мщения. Для наших рус-ских недоучек доверяющей каждой букве внаше время политических убийств и различ-ных насилий, ставших эпидемическими, бро-шюры Клод Ге может иметь только пагубноевлияние, может породить и воспитать новыхгероев подобных Клоду Ге. Эпидемия смер-тоубийств не остановиться у нас пока не пре-кратится выпуск в свет произведений подоб-ных Клоду Ге, питающих эту эпидемию.

Таблиця 1

177


норм було оштрафовано на 3000 рублівредактора газети «Южный край», «Сумскойлисток» [6, арк. 14].

Щодо неперіодичних видань, яких у1908 р. цензор переглянув близько 1317 (у т.ч.різні брошурки рекламного змісту (871), тосудове переслідування було порушено тількипроти збірки поезії «Сни віри» М. Шаловосата «Дохоборцы. Сбоник рассказов» А. Бодян -ського.

Аналогічна ситуація склалася з періодич -ними та неперіодичними виданнями у 1909 р.[7, арк. 1-17].

У 1910 р. харківська преса також пере -бувала під адміністративним тиском*. Пока -зо вими репресивними актами щодо пресистали накладення штрафів у розмірі 3000 руб.на редакції газет «Южный Край» та «Утро».

Протягом 1910–1912 рр. у харківськійгубернії планувалося реформування цензур -ної інституції. Великі об’єми періодичних танеперіодичних видань, які мав контролюватихарківській інспектор у справах друку немогли не вплинути на якість його роботи.І хоча клопотання про утворення Комітету**

(насамперед через брак фінансування) небуло задоволено, Харківському інспекторуу справах друку у 1912 р. із додатковихкоштів МВС виділено кошти для найму завідрядною оплатою помічників (у 1912 р. їхбуло 5 осіб) [8].

Протягом 1912�1913 рр. клопотання прокримінальне переслідування порушувалосяпроти 51 періодичного видання. На жаль,даних проте скільки все ж було задоволено іскільки відхилено немає. Однак, беручи доуваги дані попередніх років та враховуючитой факт, що кількість періодичних виданьза ці роки зросла більше як у півтора рази,можемо припустити, що відсоток зачіпокцен зури до преси дещо знизився. Претензіїдо редак цій газет і журналів вже не булинастіль ки дріб’язковими як це було напочатку відміни попередньої цензури, вонибули більш ґрунтовними, мали більшу аргу -ментацію.

Початок Першої світової війни обумовивістотні зміни у діяльності цензурних органівХарківської губернії. З веденням військовоїцензури в Російській імперії у Харкові іХарківській губернії діяла часткова військовацензура. Як свідчить листування команду -вання Київського військового округу (КВО) згубернською канцелярією ситуація, коли всіперіодичні видання підлягали цензурі з бокуінспектора у справах друку та військовогоцензора тільки після виходу видання невлаштовувало ні місцеву владу, ні коман ду -вання округу [9, арк. 75]. Цензурні органинамагалися впливати на зміст періодичнихвидань накладанням адміністративних штра -фів. Протягом 1915 р. адміністративні штра -фи у розмірі від 300 до 1000 руб. було накла -дено на газети «Утро» (4 рази), «Южныйкрай» (4 рази), «Сумской вестник» (4 рази),«Южная копейка» (2 рази) [10, арк. 24]. Яквиявилося цього було не достатньо.

Першим кроком до посилення цензурногоконтролю стала обов’язкова постанова хар ків -ського губернатора Митрофана Кирило вичаКатеринича про оголошення територіїХарківської губернії «у стані посиленоїохорони». Як зазначає дослідник військовоїцензури О. Кирієнко, згідно законодавстваРосійської імперії, стан «посиленої охорони»запроваджувався розпорядженнями або міні -стра внутрішніх справ, або генерал-губер -натором та губернаторами в межах підвідом -чих їм територій, але із санкції того ж міністравнутрішніх справ. Про запровадження стану«посиленої охорони» повідомлявся Сенат.В умовах «стану посиленої охорони» губер -натору надавались додаткові повноваження:мав право видавати спеціальні акти: «обов’яз -кові постанови», запроваджувати надзви чайнізаходи, спрямовані на попередженняпорушень громадського порядку і державноїбезпеки, призначати покарання, заборонятинародні, громадські і приватні збори, заборо -няти окремим особам перебувати на терито -ріях, оголошених у стані «посиленої охорони»[14, с. 164].

* 6 липня 1910 р. харківським губернатором було знято військовий стан в губернії, але вже 20 травня 1911 р.було запроваджено «Положение о мерах к охранению государственного порядка и общественного спокайствия».

** Штатний розпис Комітету у справах друку передбачав декілька посад інспекторів, які мали рівні цензурніповноваження.

1’2013

178


Посилювала цензурні вимоги до періодич -них видань Харківської губернії також«обов’язкова постанова» командувача КВОМ.Іванова від 17 листопада 1916 р., згідноякої головні редактори та відповідальні завипуск номера періодичного видання притя -гувались до відповідальності у разі, якщо вїхніх виданнях з необережності чи халатностібуде опубліковано неправдиву інформаціющодо «деятельности правительственногоуста новления или должностного лица, войскаили воинской части или сведения, возбуж да -ющие у населения враждебное к ним отно -шения» [13, 261]. Оскільки ця «обов’язковапостанова» передбачала такі покарання, яктрьохмісячний арешт або штраф розміром утри тисячі рублів, редактори та відповідальніза випуск номера періодичного видання, від -тепер, фактично, добровільно мали подаватидо попередньої військової цензури гранки,підготовлених до друку видань.

Отже, виходячи з обставин воєнного часу,що склались на 1916 р. органи місцевоїцивільної та військової влади зуміли, оми -наючи норми діючого законодавства, знайтидієві шляхи посилення цензурного контролюза поширення інформації, встано вившипопередню військову цензури в ре гіоні, девона згідно з загальноімперським військово-цензурним законодавством не пе ред бачалася.

Аналіз періодики м. Катеринослава про -тягом 1906–1917 рр. дозволяє припустити, щодіяльність Катеринославського інспектора усправах друку мала аналогічну до діяльностіХарківського інспектора спрямованість.Єди ну поправку можна внести до того, щоКатеринославський інспектор у справахдруку був менш завантаженим, ніж йогоколега з Харкова. Поза увагою катерино -славського цензора не полишались і виданнякрайнє правого спрямування. При цьому слідвідзначити об’єктивність у роботі імперськогочиновника, дотриманні ним норм законущодо будь-яких видань: чи лівого чи топравого направлення. Так, у 1907 р. одна ізкатеринославських газет повідомляла: «послепредупреждения, полученного черносотен -ной газетой “Правда” за возбуждение однойчасти населения против другой, нападки наевреев даже усилились. Инспектор по делампечати распорядился конфисковать сегодня

очередной номер за описание октябрьскогопогрома с возмутительными инсинуациямипо адресу евреев. Однако конфискация отме -нена администрацией [11]».

Аналогічні ситуації траплялись і у наступ -ні роки. У 1911 р. Катеринославський інс -пек тор у справах друку вимагав конфіскаціїусіх друкованих видань, в яких лунали за -кли ки до єврейських погромів або опису -валися звір ства вчинені проти євреїв: «Ека -теринослав ский цензор запрещал писатьпротив Крушевана, одного из виновниковКишиневских ужасов во время еврейскогопогрома». Тот же цензор запретил напе ча -тать проповедь архиерея Антония, в которойклеймилось зверство громил и говорилосьоб изнасилованных женщинах и «разорван -ных» младенцах [11]».

Про персональний склад осіб, що здійс -нювали цензурну діяльність у Катеринославіпротягом 1906�1917 рр. архівна інформаціядосить невелика. З адресної книги Катери -нослава вдалося встановити, що тривалийчас Катеринославським інспектором у спра -вах друку був колезький реєстратор Воло ди -мир Ерделі, а йому допомагав діловодтитулярний радник Віктор Телесницький.Відносно неви сокий ранг чиновника цензур -ного відомства дозволяє припустити, щоВ. Ерделі раніше працював у губернаторськійканцелярії, а не був відряджений на роботу ізПетербургу [16].

Отже, інституції інспекторів у справах дру -ку потягом 1906�1917 рр. функціонували уХаркові і Катеринославі. Інспекторський на -гляд за друкованими виданнями у Харковімав більшу передісторію, а отже і відпра цьо -вані механізми роботи. У діяльності інспек то -рів у справах друку Харкова і Катерино слававідмічалися певні труднощі із опрацюваннямвеликого об’єму друкованих видань та нама -гання шляхом позовів до суду й накладанняадміністративних штрафів контролюватидотримання місцевою пресою чинного зако -но давства, не допускати ними критики урядо -вої політики. Завданням цензорів стало нетільки стримувати опозиційні настрої, щопоширювалися пресою, алей не допускативідверто шовіністичних та антисемітських ста -тей, закликів до протиправних дій (наприк лад,щодо єврейських погромів).

179


Илана Сулима-Каминская

Региональные органы царской цензуры начала ХХ века:Харьковский и Екатеринославский инспекторы по делам печати

В статье освещены особенности институализации и деятельности цензурных органов Харькова иЕкатеринослава, выявлены общие проблемы функционирования инспекторского надзора на периферииРоссийской империи в начале ХХ в.

Ключевые слова: цензура, инспектор по делам печати, информационное пространство, пресса,Российская империя.

Ylana Sulima-Kamynskaya

Regional censorship organs in Russian empire in begin of twentieth century:Kharkov and Ekaterynoslav inspectors of the press

The article the institutionalization features and activities of the censorship authorities of Kharkiv and Ekateri-noslav are shown, common problems in the functioning of inspection surveillance in the periphery of the Russian Em-pire in the early twentieth century are identified.

Key words: censorship, inspector for printing, information space, press, the Russian Empire.

1. Центральний державний архів Україним. Києва (Далі – ЦДІАК України), ф.1680, оп.1,спр. 1, 315 арк.

2. ЦДІАК України, ф.1680, оп. 1, спр. 84,123 арк.





7. ЦДІАК України, ф.1680, оп. 1. спр. 177,74 арк.




11. http://www.library.cjes.ru/online/?a=con&b_id=482&c_id=5324

12. Жирков Г.В. История цензуры в РоссииХIХ–ХХ вв.: Учеб. пособие для студентов высшихучебных заведений. – М.: Аспект Пресс, 2001. –368 с.;

13. Кирієнко О.Ю. Військова цензура в Росій -ській імперії – проблеми інституалізації та функ -ці онування // М-во освіти і науки України; Нац.пед. ун-т імені М.П. Драгоманова; укл. Л. Л Мака -ренко. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова,2009. − Вип. 81. – С. 259–265.

14. Кирієнко О.Ю. Діяльність органів військо -вої цензури 1914−1917 рр.: історико-правовіаспекти // Український історичний збірник. − Київ:Інститут історії України НАН України, 2009. –Випуск 12. − С. 160−166.

15. Патрушева Н.Г. Цензурная реформа ХІХвека и ее влияние на структуру цензурных учреж -дений и состав цензорского корпуса // Исто -рические, философские, политические и юриди -ческие науки, культурология и искусствоведение.Вопро сы теории и практики. – Тамбов, 2011. – №5(11): в 4-х ч. – Ч.3. – С. 134–138.

16. Справочная книга «Весь Екатеринослав»1913 г. // режим доступу до Інтернет-ресур са:http://ukrainica.org.ua/ukr/library/all_ekateri-noslav_1913.

17. Щербак Н.О., Щербак Н.М. Цензура всисте мі Міністерства внутрішніх справ Російськоїімперії (друга половина ХІХ – поч. ХХ ст.) // Нау -ко вий вісник Київського Національного універ -ситету внутрішніх справ. – К., 2008. − № 5. –С. 202−209.


w!!!

Джерелознавчі та

біографічні студії

181

Ім’я Михайла Олександровича Максимо -вича (1804-1873 рр.) добре відоме широкомузагалові, як вченого-енциклопедиста, приро-дознавця, історика, філолога, фольклориста,професора Московського університету і пер-шого ректора Університету святого Володи-мира у Києві. Його називають «українськимЛомоносовим», «людиною універсальних ін-тересів», якій судилося стати одним із світо-чів української науки і здобути всеєвропей-ське визнання.

Сучасна українська історіо-графія має низку досліджень,присвячених М. Максимовичу.Серед них і два дисертаційних –Н. І. Бойко «Вчений енцикло-педист М. О. Максимович якісторик України» [1] та С. Г. Бі-ленького «Роль М. О. Макси-мовича у формуванні україн-ських академічних традицій таукраїнознавчих дисциплін уКиївському університеті (1834-1845 рр.)» [2]. Серед останніхдосліджень вчених Черкасько -го національного університетуім. Б. Хмельницького варто від-мітити публікації В. Мусієнко[3], Л. Корновенко [4], Л. Бон-дар, Л. Прокопенко та О. Біди [5], В. Полі-щука [6] та інших. Проте, незважаючи назначну кількість публікацій у всеукраїн-ському масштабі, життєвий і творчий шляхМихайла Максимовича до кінця не вивчений,що не дозволяє у повній мірі оцінити його ба-гатогранний талант і коло інтересів. Насам-перед, це стосується останніх десятилітьжиття М. Максимовича, коли він майже без-виїзно мешкав у своєму родинному маєтку на

хуторі Михайлова Гора, що поблизу села Про-хорівка Золотоніського повіту Полтавськоїгубернії, і зокрема, його діяльності в якостігласного Золотоніських повітових земськихзборів. Висвітлюючи цю сторінку біографіївченого, сучасні дослідники обмежуються за-гальними формулюваннями, на кшталт:«З початком земської реформи Максимовичаобрали гласним Золотоніського повітовогоземства» [7]. Лише у черкаської дослідниці

Н. Бойко маємо дещо ширшуінформацію: «Із земських доку-ментів Золотоніського повітудовідуємося, що в цей час Ми-хайло Максимович був актив-ним земцем – членом повітовихземських зборів і членом особ-ливої комісії з улаштуваннязем ських шкіл у повіті. Зокре -ма, 1866 року повітові земськізбори «призначили збір за пові-товим кошторисом по ½ коп.з карбованця нормального до-ходу та для обговорення заходівдля зручнішого облаштуванняземських шкіл у Золотонісько -му повіті на асигновані коштистворили особливу комісію ізшести повітових гласних з усі -

ма членами повітової управи». До складу вка-заної комісії входив і Максимович. Він такожбув членом комітету для складання топогра-фічного опису польових і транспортних дорігта гребель. Як свідчать архівні матеріали, Ми-хайло Олександрович брав участь у напи-санні доповіді зборам з цього питання» [8, 82].

Це був далеко не кращий період у йогожитті. Михайло Максимович поховав свогобатька і рідну сестру, пережив смерть коханої

УДК 94(477)ЛНУ“18”-05

Віктор Козоріз ( м. Харків)

МИХАЙЛО МАКСИМОВИЧ ТА ЙОГО дІЯЛЬНІСТЬу ЗОЛОТОНІСЬКОМу ПОВІТОВОМу ЗЕМСТВІ

Стаття присвячена дослідженню маловідомих фактів біографії видатного українськоговченого М.О. Максимовича, які стосуються його діяльності у якості гласного Золотоніськогоповітового земства у 1865-1870 роках. Зокрема, автор доводить, що діяльність М.О. Максимовичав цей період мала значний вплив на становлення системи народної освіти в Золотоніському повітіПолтавської губернії.

Ключові слова: М. Максимович, Золотоніське земство, гласний, народне училище.

Портрет М. О. Максимовича.

1859 р.. Папір, італійський олівець, крейда

Тарас Шевченко

1’2013

182

Віктор Козоріз

жінки і кількох близьких друзів – МиколиГоголя, Тараса Шевченка, Євгена Гребінки.Тому навіть одруження у 1853 р. з набагатомолодшою за нього Марією Товбич та народ-ження двох дітей не принесло Михайлу Ма-ксимовичу душевного спокою та розради. Вінусе ще не полишав надії повернутися до ве-ликої науки, продовжував співпрацювати знизкою періодичних видань, вів широке ли-стування. Але в його листах все частіше від-чувалося незадоволення своїм становищем,ностальгія за Києвом і Москвою, з якимибули пов’язані найкращі роки його наукової ілітературної діяльності. Окрім того, вченогогнітили побутові проблеми і постійне безгро-шів’я, поганий стан здоров’я, через яке він немав змоги наповну реалізувати свої задуми іплани.

27 травня 1865 року М. Максимовича об-рали гласним Золотоніського повітового зем-ства [9, 382], яке після указу Олександра IIвід 1 січня 1864 р. розпочало свою діяльність,зокрема, його Установчі збори були проведені17-19 серпня 1865 р. Це був цікавий і дина-мічний час, який ніс переміни практично у всісфери суспільного життя. У Полтавській гу-бернії право обирати до них своїх представ-ників отримали землевласники, які мали в по-віті не менше 200 десятин землі або нерухомемайно вартістю не нижчою за 15 000 карбо-ванців, та представники сільських громад і мі-щани. Статський радник М. Максимович на-лежав до першого стану, хоча й мав увласності близько 40 десятин землі. Він бувобраний гласним Золотоніського земства заособливою процедурою, яка передбачала, щокілька землевласників мали право обирати зпоміж себе уповноважених, навіть якщо ті немали встановленого майнового цензу, але во-лоділи майном, що складало не менше 20-їдолі від встановленого майнового цензу.

Діяльність на посаді гласного Золотонісь-кого повітового земства 61-річному М. Макси -мовичу трохи урізноманітнила його «скуд нуюпрозу буколической жизни» [10, 382] на Ми-хайловій Горі, наповнивши цю «прозу» новимзмістом і новими знайомствами. Адже до пер-шого складу Золотоніського земства входило54 гласних, серед яких було чимало прогре-сивно налаштованих діячів, приміром, таких,як священик села Бойківська Слобідка ПетроЛеонтович, генерал-майор Михайло Дараган,

дійсний статський радник Михайло Білуха-Кохановський, штабс-капітан Василь Не-плюєв, губернський секретар Микола Ко-сюра, титулярний радник Яків Деркач та інші.Тому М.О. Максимович з ентузіазмом узявсяза нову справу, народжену ліберальнимицарськими реформи. Вчений вірив, що Золо-тоніське земство стане «стоокой громадой»во имя «честности и правдивости», вірив уможливість поліпшення життя і в те, що «Ро-дители будут видеть своих детей умными исчастливыми» [11].

Одним з перших про переміни у життіМ. Максимовича дізнався редактор журналу«Киевские епархиальные ведомости» П. Лебе-динцев, з яким вчений вів активне листу-вання. «После Золотоношских виборов, о ко-торых я извещал вас, я остался в числе 27-мигласных от сословия землевладельцев, междукоторыми обрелось 2 священника и 2 козака;а на 12 июня мы опять позваны на выборыдворянские. Не позволю себе отказать отпоездки и на эти выборы» [12, 385], – писаввін йому 9 червня 1865 року з МихайловоїГори. А згодом П. Лебединцев уже вітав свогоколегу з новим громадським статусом: «По-здравляю Вас со званием гласного; дай Бог,чтобы Ваш глас не был гласом в пустыне» [13,386], – писав він до М. Максимовича. ТакожП. Лебединцев висловлював сподівання, щоЗолотоніський округ виграє від участі М. Ма-ксимовича «в сем новом у нас деле» [14, 386].

З подальшого листування цих двох осібдізнаємося, що М. Максимович планувавбрати активну участь у діяльності Золото-ніського земства, хоча й відмовився обійнятизапропоновані йому посади гласного Пол-тавський губернських зборів та члена Золо-тоніської земської повітової управи. Так,26 червня 1865 року він повідомляв П. Лебе-динцеву, що «с 15 августа у нас в Золотоношеначнется уже земское собрание, в которомдеятельно участвовать вменяю себе в обяза-ность, хотя от поездок в Полтаву, равно и отвыборов в члены управы, отказываюсь реши-тельно...» [15, 388]. А 19 серпня того ж рокуще раз підтвердив незмінність своєї позиції:«Кланяюсь вам из Золотоноши, где я уже тре-тий день участвую в земском собрании в ка-честве гласного, уклонившегося впрочем отвыборных должностей по земству; а на ныне-шний день я назначен для баллотировки в

183

Михайло Максимович та його діяльність у Золотоніському повітовому земстві

члены управы, которым положено вчера жа-лование 750 р. в год, тоже и председателю; наканцелярию 2000 р.» [16, 394, 395].

Як бачимо, обрання М. Максимовичагласним Золотоніського повітового земствавідкрило перед ним нові можливості й перс-пективи, в тому числі й для покращення мате-ріального становища, що на той час для вче-ного було вкрай актуальним. Адже пенсіявідставного професора складала всього 762рублі, яких катастрофічно не вистачало на по-вноцінне забезпечення родини. А відмова Ми-хайла Олександровича від фінансово вигіднихпропозицій з боку земства була обумовлена,на наш погляд, станом його здоров’я – дава-лися взнаки погіршення зору та ревматизм.

Та попри все, два терміни підряд, з 1865-гопо 1870-й рік, М. Максимович добросовіснобрав активну участь у роботі Золотоніськогоповітового земства, віддаючи йому свій бага-тий досвід і знання. Відомості, що збереглисяу «Журналах» та «Отчетах» Золотоніськогоземства, засвідчили наступні форми земськоїдіяльності М. Максимовича:

— він входив до комісій із улаштування уЗолотоніському повіті мережі земських на-родних шкіл;

— був членом комісії з улаштування в по-віті медичної частини [17,13], яка затвердилаперші Правила надання медичної допомоги вЗолотоніському повіті [18, 109-115];

— брав участь у роботі комітету зі скла-дання топографічного опису польових і тран-спортних доріг та гребель [19, 10]. Такий описбуло складено і вже у 1868 році земствопочало цілеспрямовано виділяти кошти на ре-монт дорожніх споруд;

— разом із гласним М.Є. Гайворонськимдолучався до складання земського проекту зізбереження та розведення лісів [20, 23];

— брав участь у обговоренні та вирішеннісуто господарських питань. Так, коли на од-ному із засідань (1870 р.) зайшла мова проучасть земства у покращенні сорту робочихконей, М. Максимович заявив, що сільськіжителі більше потребують племінних биків,ніж заводських жеребців. І це суттєве заува-ження було враховане [21];

— першим порушив питання про необхід-ність будівництва у м. Золотоноша окремогоприміщення для повітових Зборів, управи тамирових закладів [22, 22]. Уже в 1874 році

земство почало розглядати можливість будів-ництва окремого адміністративного примі-щення [23, 21-22], а повністю ідея М.Макси-мовича була реалізована у 1903 році, коли вЗолотоноші, на Новобазарній площі, було від-крито нове двохповерхове приміщення зем-ського будинку [24, 50].

Та все ж найбільше М. О. Максимовичзумів проявити себе на ниві покращеннярівня народної освіти у Золотоніському по-віті, яка гостро потребувала фінансової та ор-ганізаторської підтримки з боку земства. До-статньо сказати, що на час відкриття земськихустанов в Золотоніському повіті діяло лише1 повітове училище Міністерства народноїосвіти (відкрите у 1820 р.), 6 училищ Відом-ства державного майна ( найбільше – Веремі-ївське) та 25 парафіяльних шкіл, які утриму-вались за кошти Церкви і сільських громад.Загалом, у цих закладах працювало з півсотнівчителів, які навчали близько 1000 дітей [25,168-172]. За таких умов, переважна більшістьнаселення Золотоніського повіту не вміла нічитати, ні писати, що само по собі стримувалосоціально-економічний розвиток краю.

Початок змін у освітній галузі було по-кладено на другій сесії Золотоніських пові-тових земських зборів, що відбулися 24 ве-ресня 1866 р. Тоді гласні створили Комісіюіз влаштування земських шкіл в Золотонісь-кому повіті до складу якої увійшли члениповітової управи та шестеро гласних –статський радник Михайло Максимович,кандидат Університету св. Володимира Ми-кола Савич, штабс-капітан Василь Неплюєв,гвардії підпоручик Лев Томара, статськийрадник Микола Гайворонський та капітангвардії Іван Товбич [26, 100]. Переконані, щоз поміж цих осіб М. Максимович, за плечимаякого були роки ректор сько-викладацькоїроботи у Московському та Київському уні-верситетах, був найдосвідченішим і найком-петентнішим у питаннях освіти. Тому самевін і очолив новостворену Комісію, яка ві-дразу ж приступила до роботи. Уже наступ-ного року в доповіді земському зібраннюКомісія рекомендувала «учредить в г. Золо-тоноше на счет земских сумм питомник снаименованием его «Надежда» [27, 101].У цьому «питомнику», розрахованому на 30вихованців, мали готувати майбутніх учите-лів для земських шкіл.

1’2013

184


Крім цього М. Максимович входив і доутвореного земськими зборами особливогоКомітету, якому було доручено виробленнядетальнішого проекту розвитку народної осві -ти та мережі шкіл повіту. Головою цього Комі-тету було обрано капітана гвардії Івана Тов-бича, який доводився рідним братом дружиниМ. Максимовича [28, 100]. Свій проект І. Тов-бич представив земському зібранню у серп ні1868 року. Але через відсутність фінан со вогообґрунтування він викликав неодно значніоцінки, в тому числі і з боку М.О. Максимо-вича. Зокрема, проект Товбича передбачавство рення у Золотоніському повіті 35 навчаль-них округів, до кожного з яких входило б4-5 населених пунктів. Кожен округ мавобслуговувати один учитель або його поміч-ник, які, переїжджаючи на своїй коняці відсела до села, мали по дві години на день на-вчати дітей грамоти. Навчання мало бутиплатним, а розмір плати для кожного учня абойого батьків мав складати 1 крб 50 коп. сріб-лом на рік. Зазначеним проектом також пере-дбачалося створення у повіті платної бібліо-теки для народного читання [29, 121-149].

Того ж 1868 року очолювана М. Максимо-вичем Комісія на основі зібраних пропозиційзапропонувала земським зборам свій проекторганізації в повіті системи народної освіти.Суть цих пропозицій зводилася до наступного:

1. «На даний час Комісія вважає неприй-нятним проект поширення народної освіти,запропонований гласним І. В. Товбичем, але,в якості експерименту, рекомендує утворити уЗолотоніському повіті один навчальний ок -руг, в якому навчання відбуватиметься зайого проектом.

2. «Комісія підтримує ініціативу Полтав -ських повітових земських зборів про грошовудопомогу від земства тим із народних шкіл,які відкриваються за фінансової підтримкисільських громад чи приватних осіб, і де кіль-кість учнів складає не менше 15 осіб»;

3. «З метою підготовки здібних учителівКомісія рекомендує відкрити при повітовомуучилищі педагогічний клас, де кожен бажаю-чий стати учителем, після складання іспитівміг би опанувати кращі методи викладання.Також Комісія рекомендує для здібних ви-пускників, які завершать навчання у педаго-гічному класі, заснувати п’ять стипендій урозмірі 60 карбованців кожна»;

4. «Комісія підтримує ініціативу Полтав -ських повітових земських зборів щодо викла-дання при Золотоніському повітовому учи-лищі двох європейських мов, що дозволитьвипускникам училища вступати до вищоїшколи»;

5. «Комісія вважає за необхідне прийнятина утримання земства училища Відомствадержавного майна й рекомендує визначитидля них суму фінансової допомоги від зем-ства»;

6. «Для заохочення діяльності колезькогореєстратора В. Авадовського, який відкрив усвоєму будинку початкове народне училище,Комісія вважає за можливе видати йому ви-нагороду у розмірі 50 карбованців»;

7. «Для належного утримання штатногонаглядача у справах Училищної ради Комісіярекомендує видати йому із земських сум 100карбованців на канцелярські потреби тароз’їзди» [30, 116-120].

Як показало життя, перші кроки Золото-ніського земства, спрямовані на розвиток уповіті системи народної освіти, були своєчас-ними і вдалими. Насамперед, це стосувалосязапровадження пропорційного фінансуваннянародних училищ за рахунок земства та сіль-ських громад, що, у свою чергу, пробуджувалоініціативність і відповідальність з боку селян.Завдяки цьому вже у 1868 році в містечкуПіщана Золотоніського повіту було відкритоперше початкове народно-земське училище[31, 38]. Наступного року таке ж училищебуло відрите і в селі Панському [32, 74], а у1870 році – на батьківщині М. Максимовича уселі Прохорівка [33, 76]. Переконані, що Ми-хайло Олександрович теж був причетний доцієї події, хоча ніколи цим не хизувався. Алефакт залишається фактом: Прохорівка сталапершим населеним пунктом Золотоніськогоповіту, в якому було запроваджено обов’яз-кове навчання дітей грамоті. Ось що про цебуло сказано у звіті земства: «В прошлом1870 году Прохоровские общества козаков,казенных и временно обязанных крестьянприговором 11-го октября постановили: чтовсякий из членов этих обществ обязан ежед-невно посылать детей своих в учи лище, а вканикулярное время посылать для повторе-ния пройденных наук в воскресенья и празд-ничные дни. На содержание училища обще-ства назначили: ежегодный сбор по 10 коп.

185


с ревизской души и 50 руб. из общественныхдоходов, что составило сумму, ассигнованнуюобществами на училище, 114 руб. 40 коп, авместе с пособием от земства составляетсумму 253 руб. 80 коп. Сверх этих средств темже приговором Прохоровского обществаопределена плата за каждого учащегося по 2 ипо 1 рублю, смотря по состоянию родителейих: сумма этой платы, по числу 46 учеников,обучаемых в Прохоровском училище, в концеянваря месяца сего года простиралась до 64руб.» [34, 171].

Впродовж 1871-1872 років на територіїЗолотоніського повіту було відкрито ще 9 на-родно-земських училищ, в яких отрималиможливість навчатися 570 дітей [35, 34-81].А в 1873 р. у Золотоноші було відкрито і жі-ночу прогімназію, де почали готували май-бутніх учителів для сільських шкіл [36, 66].Таким чином, була реалізована ще одна ідеяМ.О. Максимовича, яка стосувалася підго-товки вчительських кадрів.

Велику роль у розвитку на Золотоніщинісистеми народної освіти відіграла й повітоваУчилищна рада, яка вирішувала чимало по-точних питань, у т. ч. контролювала діяль-ність народно-земських шкіл. І хоча в одномуз листів до П. Лебединцева М. Максимовичповідомляв, що збирається відмовитися відроботи в цій раді: «Полтавский директор, неспрося меня, представил, а князь Шихматовутвердил членом от министерства нар. про-свещ. в Золотоношский училищный совет,куда и зовут на 15 апреля; но я поеду с тем,чтобы отказаться от этой обязанности, кото-рая не по силам мне, старику, хотя по душе ине прочь бы. Меня влечет к себе Киев и егосвятая старина» [37, 137], маємо дані, щоМ. Максимович все таки входив до складуУчилищної ради і навіть деякий час її очолю-вав. Маємо дані, що 26 травня 1866 року зайого участю відбулося перше засідання цієїради [38, 138], а у 1868 році Училищна рада підголовуванням М.О. Максимовича, розглянулапитання про відкриття у м. Золотоноша ко-лезьким реєстратором Василем Авадов ськимпершого приватного початкового народногоучилища, яке існувало за фінансової під-тримки земства аж до 1917 р. [39, 119-120].

З великою вірогідністю можна стверджу-вати, що М. Максимович також брав участь іу виробленні першої навчальної програми для

земських шкіл та методичної інструкції длявчителів цих шкіл, які були затверджені пові-товою Училищною радою у вересні 1869 р.[40, 172-180]. В обох документах відчуваєтьсяпрофесійний підхід і щире вболівання засправу народної освіти, що цілком було в дусіМ. Максимовича – великого гуманіста і про-світите ля, автора популярної серед сільськогонаселення дитячої «Книги Наума о великомБо жием Мире» (перевидавалась 11 разів, утому числі й на кошти діячів Золотоніськогоземства).

Діяльність гласного Михайла Максимовичане минула безслідно і була належно оціненаЗолотоніським земством. Вже після смерті вче-ного, у 1904 р., на пропозицію гласного Воло-димира Науменка земські збори одноголосноприйняли рішення про заснування у селі Про-хорівка, де М. Максимович прожив більшучастину свого життя і де був похований, без-коштовної народної бібліотеки-читаль ні йогоімені – «Бібліотеки імені М. О. Мак симовича».У «Отчете» Золотоніського земства за 1904 р.читаємо наступне: «Для открытия в Прохо-ровке, в память М. А.Максимовича, библиоте -ки-читальни не оказалось удовлетворяющегоправилам на этот счет помещения при учи-лище, почему открыта пока, согласно поста-новлению земского Собрания, приучилищнаябиблиотека, без читальни» і далі «Касательнопостановки в библиотеке портрета М. А. Ма-ксимовича управа обратилась к В. П. Нау-менку за содействием по приисканию лучшегоэкземпляра этого портрета, с целью приобре-сти его в собственность или переснять» [41,24-25]. На 1906 р. ситуація залишалась не-змінною: «Наименование прохоровской на-родной библиотеки-читальни «библиотекойимени М. А. Максимовича» исходатайствова -но, испрошено также разрешение на открытиеее вне школы и получен приговор от прохо-ровского сельского общества об отводе им по-мещения для этой библиотеки-читальни присельской расправе; тем не менее библиотекаостается по-прежнему при училище, за отсут-ствием, вследствие исключения правитель-ством из сметы соответствующей ассигновки,средств на ремонт и оборудование, а также насодержание его и библиотеки» [42, 26-27].

Того ж 1904 р. з нагоди 100-річчя від днянародження вченого за участі діячів Золото-ніського земства на могилі М. Максимовича

1’2013

186


місцевим священиком була відслужена пана-хида та влаштовані скромні поминки [43, 27].

Маємо надію, що заслуги гласного Золото-ніського повітового земства М. О. Максимо-вича будуть належно оцінені й теперішнім абомайбутнім складом Золотоніської районноїради, яка продовжує ту справу, що була запо-чаткована більше 140 років тому. І хоч у містіЗолотоноша є вулиця, яка носить ім’я вче-ного, було б добре, що б на цій вулиці з’яви-лася і меморіальна дошка з барельєфом Ми-

хайла Максимовича. А ще краще було б, колиб така дошка з’явилася на приміщенні ко-лишнього Золотоніського земства, про будів-ництво якого свого часу він щиро турбувався.У будь якому разі тепер ми достеменнознаємо, що земська діяльність Михайла Олек-сандровича Максимовича не минула без-слідно і він заслужив на вдячну пам’ять своїхземляків, як і багато інших визначних діячівЗолотоніського земства, про яких пам’ятаєісторія.

1. Вчений-енциклопедист М. О. Максимовичяк історик України : автореф. дис... канд. іст. наук:07.00.01 / Н. І. Бойко; Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федь -ковича. – Чернівці, 2002. – 20 с.

2. Роль М. О. Максимовича у формуванніукра їнських академічних традицій та українозна-вчих дисциплін у Київському університеті (1834-1845 роки) : автореф. дис... канд. іст. наук: 09.00.12 /С. Г. Біленький ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. –К., 2001. – 21 с.

3. Мусієнко В. Комунікативна позиція адре-санта в епістоляріях М. Максимовича / В. Мусі-єнко // Вісник Черкаського університету. Вип. 169.Серія Філологічні науки. – Черкаси, 2009. –С. 5-12.

4. Корновенко Л. Комунікативний статус росій -ської мови в епістолярії М. Максимовича / Л. Кор-новенко // Вісник Черкаського університету. Вип.169. Серія Філологічні науки. – Черкаси, 2009. –С. 39-45.

5. Бондар Л. «Щирий малоросіянин», патріархукраїнської науки (До 205-річчя від дня народ-ження Максимовича Михайла Олександровича) /Л. С. Бондар, Л. І. Прокопенко, О. А. Біда // Віс-ник Черкаського університету. Вип. 164. СеріяПедагогічні науки. – Черкаси, 2091. – С. 78-81.

6. Поліщук В. Михайло Максимович у студіяхВасиля Доманицького / В. Поліщук // Вісник Чер-каського університету. Вип. 198. Серія Філологічнінауки. – Черкаси, 2011. – С. 32-37.

7. Короткий В. Науковий подвиг дослідникаукраїнської культури : (до 200-річчя від дня на-родження Михайла Максимовича) / В. Короткий //Народна творчість та етнографія. – 2004. – № 1-2. –С. 3-17.

8. Бойко Н. Михайло Максимович – навіки зрід ним краєм / Н. Бойко. – Черкаси: Брама, 2004. –247 с.

9. Переписка М.А. Максимовича с П.Г. Лебе-динцевым (1864-1873)// Киевская старина. –1904. – Сентябрь. – Отд.I. – 413 с.

10. Там само.11. Короткий В. Науковий подвиг дослідника

української культури: (до 200-річчя від дня народ-ження Михайла Максимовича) / В. Короткий // На-родна творчість та етнографія. – 2004. – № 1-2.

12. Переписка М.А. Максимовича с П.Г. Лебе-динцевым (1864-1873)// Киевская старина. –1904. – Сентябрь. – Отд. I. – 413 с.

13. Там само.14. Там само.15. Там само.16. Там само.17. Свод журналов и постановлений Золото -

ношского уездного земского собрания четвертогосозыва 8-16 августа 1868 года. – Киев: типографияФедорова, 1868 г. – 216 с.

18. Журналы и постановления Золотоношскогоуездного земского собрания за 1867 год. – Киев:типография Е.Федорова, 1867 г. –125 с.

19. Там само.20. Свод журналов и постановлений Золото-


21. Свод журналов и постановлений Золото-ношского VI очередного уездного земского собра-ния 31-го мая и 1-го июня 1870 года. – Киев:типография Е.Я. Федорова, 1870 г. – 275 с.

22. Свод журналов и постановлений Золото-ношского уездного земского собрания четвертогосозыва 8-16 августа 1868 года. – Киев: типографияФедорова, 1868 г. – 216 с.

23. Свод журналов и постановлений чрезвы-чайного Золотоношского уездного земского собра-


187


Виктор Козориз

Михаил Максимович и его деятельность в Золотоношском уездном земстве

Статья посвящена исследованию малоизвестных фактов биографии выдающегося украинского ученогоМ.А. Максимовича, касающихся его деятельности в качестве гласного Золотоношского уездного земства в1865-1870 годах. В частности, автор доказывает, что деятельность М.А. Максимовича в этот периодимела значительное влияние на становление системы народного образования в Золотоношском уездеПолтавской губернии.

Ключевые слова: М. Максимович, Золотоношское земство, гласный, народное училище.

Victor Kozoriz

Mykhailo Maksymovych and his Activity in Zolotonosha County Zemstvo (District Council)

The article is devoted to the research of little-known facts in the biography of the outstanding Ukrainian scien-tist M.A. Maximovich concerning his activity in the character of the zemstvo councillor of Zolotonosha zemstvo ofuyezd in 1865-1870. In particular, the author is proving that the activity of Maximovich in that period had a con-siderable influence on the coming into being of the national education system in Zolotonosha uyezd of Poltavaprovince.

Key words: M. Maximovich, Zolotonosha zemstvo, the zemstvo councilor, the public school.

ния заседания 16 сентября 1874 года. – Полтава:тип. И. Пигуренко, 1875. – 44 с.

24. Отчет Золотоношской уездной земскойупра вы Золотоношскому уездному земскому соб-ранию XXXX очередной сессии за 1903 год. – Зо-лотоноша: тип. Лепского и Вурмана, 1904. – 127 с.

25. Отчет за 1869 год Золотоношской уезднойземской управы. – Полтава: тип. Пигуренко,1870. – 187 с.

26. Журналы и постановления Золотоношскогоуездного земского собрания за 1867 год. – Киев:типография Федорова, 1867 г. – 125 с.

27. Там само.28. Там само.29. Свод журналов и постановлений Золото-


30. Там само.31. Отчет Золотоношской уездной земской

управы уездному земскому собранию XXXV оче-редной сессии (1899 года) за 1898 год с приложе-ними. – Золотоноша: тип. Лепского и Вурмана,1899. – 362 с.

32. Там само.33. Там само.34. Свод журналов и постановлений Золото-

ношского уездного земского собрания чрезвычай-ного – заседания 20 марта и очередного – заседа-ния 31 мая, 1, 2 и 3 июня 1871 г. – Полтава: тип.Пигуренко, 1872. – 192 с.

35. Отчет Золотоношской уездной земскойуправы уездному земскому собранию XXXV оче -редной сессии (1899 года) за 1898 год с приложе-ними. – Золотоноша: тип. Лепского и Вурмана,1899. – 362 с.

36. Свод журналов с приложениями Золото-ношского уездного земского собрания VIII созывав июне 1872 года. – Полтава: тип. Пигуренко,1872. – 192 с.

37. Переписка М.А. Максимовича с П.Г. Лебе-динцевым (1864-1873)//Киевская старина, 1904. –Т. LXXXVII. – Октябрь. – 407 с.

38. Там само.39. Свод журналов и постановлений Золото-


40. Отчет за 1869 год Золотоношской уезднойземской управы. – Полтава: тип. Пигуренко,1870. – 187 с.

41. Отчет Золотоношской уездной земскойуправы Золотоношскому уездному земскому соб-ранию XLI очередной сессии за 1904 год. – Золо-тоноша : тип. Лепского и Вурмана, 1905. – 133 с.

42. Отчет Золотоношской уездной земскойуправы Золотоношскому уездному земскому соб-ранию XLIІІ очередной сессии за 1906 год. –Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана,1907. – 145 с.

43. Чествование памяти М.А. Максимовича //Киевская старина, 1904. – Т. LXXXVII. – Октябрь. –Документы и известия. – От. II. – 204 с.

188

Проблема першої повоєнної спроби підго -товки республіканського енциклопедичноговидання (другої з черги після «скрипників -ської» УРЕ 1930–1934 рр.) не знайшла на-лежного висвітлення у сучасній вітчиз нянійісторіо графії. У ширшому контексті «розши-рення прав союзних республік» 1944–1945 рр. [1] розглядає це питання С. Єкель-чик, побіжно зауважуючи, що у листопаді1944 р. більшовицька адміні страція УРСРоголосила «масштабний націє творчий про -ект» – двадцятитомну Українську РадянськуЕнциклопедію: «Призначений на головногоредактора Мануїльський погодив цю місцевуініціативу в Москві «з тов. Алєксандро вим,який висловив не тільки свою думку, а йдумку тов. Малєнкова про те, що така україн-ська радянська енциклопедія якраз на часі»…Рес пуб ліканські чиновники мали амбітнийнамір завершити двадцять томів до 1955 р., але1947 р. їм довелося припинити проект черезбрак фінансування з Москви» [5]. Попри ла-конічність цього повідомлення, цінною є ав-торська згадка про принаймні усне «добро» напідготовку УРЕ начальника Управління про-паганди і агітації ЦК ВКП(б) Г. Ф. Алєксан-дрова й секретаря ЦК ВКП(б) й водночас за-ступника Голови РНК СРСР Г. М. Малєнкова.

Дещо докладніше справу підготовки УРЕ1944–1947 рр. висвітлено у статті аспіранткиІнституту історії України НАН України Т. Де-ми денко, одначе й вона лише окреслює про-блему, не надто її деталізуючи. Втім, до їїстатті долу чено цінний документальний до-даток [4].

У нашій розвідці зроблено спробу доклад -ніше з’ясувати обставини ініціювання другоїспроби видання «Української Радянської

Енци кло педії» 1944–1947 рр., процес розгор-тання роботи над проектом, окреслити колойого учасників й причини його дотерміновогозамо рожування.

30 жовтня 1944 р. Рада Народних Коміса-рів УРСР і ЦК КП(б)У ухвалили постанову№ 1441 «Про видання Української Радян-ської Енцикло педії», яка була оприлюднена15 листопада 1944 р. на шпальтах «РадянськоїУкраїни» [7, с. 1]. Метою видання, підготовкаякого мала розпочатися вже з 1 листопада1944 р., визна чалося «посилення вихованнянародних мас, особливо партійно-радянськихкадрів і інтелі ген ції в дусі більшовизму і ра-дянського патріо тиз му та мобілізації народуна відбудову держав ного, економічного ікультурного життя України».

У дусі звичних більшовицьких пропаган -дист ських кліше окреслювалася документом й«істо ріософія» майбутнього енциклопедичногопро екту: «В основу УРЕ покласти наукове, ле-нінсько-сталінське висвітлення непорушногосоюзу українського і російського наро дів, за-кономір ності перемоги радянської влади наУкраїні і возз’єднання українського народу вєдиній укра їнській радянській дер жа ві. В УРЕпотрібно ґрун товно показати геро їчне минулеі культурну спад щину укра їнського народу,особ ливо відзначивши історичне значенняприєд нан ня України до Росії; спільну бо-ротьбу україн ського і російського наро дів завстановлення радянської влади, вказавши, щорадянська влада на Україні є здійсненням од-вічної мрії україн ського народу…» [7, с. 1]

Цим же рішенням затверджувалася Голов -на редакційна колегія «УРЕ» у складіМ. П. Ба жана, акад. О. І. Білецького, акад.О. О. Богомольця, проф. А. О. Введенського,

УДК 94(477)(031).(0.041)“1944-1947”

Степан Борчук (м. Івано-Франківськ)

МАЛОВІдОМА СТОРІНКА «РОЗШИРЕННЯ ПРАВСОЮЗНИХ РЕСПубЛІК»: «уКРАЇНСЬКА РАдЯНСЬКА

ЕНЦИКЛОПЕдІЯ» – 2 (1944–1947 рр.) У статті йдеться про другу спробу підготовки «Української Радянської Енциклопедії» 1944–

1947 рр., з’ясовуються обставини виникнення ідеї такого видання, перебіг роботи над проектомй причини його дострокового припинення.

Ключові слова: «Українська Радянська Енциклопедія», енциклопедичний проект 1944–1947 рр.,Феодосій Бабенко, Микола Бажан, Дмитро Мануїльський, Лазар Каганович, Микита Хрущов.

189

Маловідома сторінка «розширення прав союзних республік»:«Українська Радянська Енциклопедія»-2 (1944–1947 рр.)

акад. К. Г. Воблого, акад. М. С. Возняка, доц.Ф. Ф. Єневича, проф. Г. С. Костюка, акад.О. І. Лейпунського, К. З. Лит вина, Д. З. Ма-нуїльського, акад. Є. О. Патона, проф.М. Н. Петровського, В. Ф. Старченка та акад.П. Г. Тичини [7, с. 1].

Розпорядженням РНК УРСР від 2 січня1945 р. № 1-р Головній редколегії «УРЕ» пе-редавалися картотека, бібліотека літературий усі справи створеної свого часу УРЕМ. Скрип ника – В. Затонського 1930–1934 рр., що мали зберігатися у Книжковійпалаті УРСР [4, с. 216].

9 лютого 1945 р. постановоюРНК УРСР і ЦК КП(б)У № 212«Про план видання, кошторис таштати Української РадянськоїЕнциклопедії» було деталізованопопередню ухвалу від 30 жовт ня1944 р.: затверджувався план ви-дання в обсязі 10 томів та одноготому настільної енциклопедії,загальним накладом 550 тис. при-мірників й терміном виходу уп’ять років; передбачалися штативидання на 1945 р. у кількості79 осіб; уряд республіки мав«просити РНК СРСР дору читиДержавній штатній комісії приРНК СРСР розглянути та затвердити штатиУРЕ» [4, с. 219� 220; 10, ф. 2, оп. 7, спр. 2096,арк. 68].

14 лютого 1945 р. Голова Ради НароднихКомісарів УРСР М. С. Хру щов звернувся злис том до наркома фінансів СРСР й головиДержав ної штатної комісії при РНК СРСРА. Г. Звєрєва. У документі йшлося: «РадоюНародних Коміса рів й Цен т ральним Коміте-том КП(б)У ухва лено постанову про виданняУкра їн ської Радянської Енциклопедії.

У даний час організаційні захо ди завершу -ються, й редакція УРЕ по вин на розпочатипідготовку матері алів для видання.

Рада Народних Комісарів УРСР проситьроз глянути й затвердити штатний розпис дляредак ції Укра їнської Радян ської Енциклопе-дії у складі 79 осіб, з місячним фондом заро-бітної платні 76,1 тис. руб.» [10, ф. 2, оп. 7,спр. 2747, арк. 29.]

У штатному розписі редакції, крім голов-ної редакції (головний редактор, заступникголов ного ре дак тора, редактор-організатор,

тех ніч ний секретар), передбачалася наяв-ність 16 ре дак цій них відділів: 1) відділ су с-пільних наук; 2) відділ психології, педагогіки,народної освіти; 3) відділ мови, літератури ймис тецтва; 4) відділ вій ськових наук; 5) від-діл охорони здоров’я та медицини; 6) відділагро біо ло гічних наук і сіль ського господар-ства; 7) від діл природознавства, точних наукі техніки; 8) літературна редакція; 9) відділсловника (упо рядкування слів); 10) корек-торський відділ; 11) бібліографічно- біб ліо -теч ний відділ; 12) від діл художньо-ілюстра-тивного оформлення; 13) тех нічна редакція;

14) стено гра фічно-друкарське бю -ро; 15) бух галтерія й плановачастина; 16) господарська ча-стина [10, ф. 2, оп. 7, спр. 2747,арк. 30�32.].

Втім, Арсеній Григорович Звє-рєв не відгук нувся (принаймні, завідомими нам докумен тами) назвернення свого українськогоколеги. Зрештою, кремлівськимурядовцям було не до республі-канської енциклопедії УРСР –завершу валася Друга світова вій -на, відбувався повоєн ний геополі-тичний розподіл світу, народнегосподарство було зруйноване –

гроші насам перед були потрібні на відбудову.Підготовка «УРЕ» у цій ситуації виглядалалише республі канським «клопотом». Оче-видно, саме тому упродовж усього 1945 р. й допочатку квітня 1946 р. робочий апарат Редак-ції «УРЕ» не був підібраний, й робота по під-готовці видання енциклопедії завмерла [10,ф. 4750, оп. 1, спр. 13, арк. 13].

Робочий апарат «УРЕ» у єдиній особі –уче ного секретаря доцента Ф. М. Бабенка –був створений ли ше ухвалою Оргбюро ЦККП(б)У від 3 квітня 1946 р. У його рішеннійшлося: «Затвердити т. Бабенка Ф. М. вче-ним секретарем редакції «Укра їн ської Радян-ської Енцикло педії»».

Через десять днів – 11 квітня 1946 р. – підголовуванням прези дента АН УРСР акад.О. О. Бого моль ця відбулося перше засіданняРедколегії УРЕ. На ньому було розглянутопитання про складання проспекту словника(тематичного плану) «УРЕ», склад науковихвідділів редакції енциклопедії й поточнізавдан ня роботи редколегії. Доповідь про

Учений секретар УРЕ Феодосій Бабенко.

Фото 1952 р.

1’2013

190

Степан Борчук

складання проспекту словника зробив членГоловної редколегії енциклопедії доцентФ. Ф. Єневич (1905–1976) – директор Укра -їнського філіалу Інсти туту Маркса-Енгельса-Леніна при ЦК ВКП(б) [8]. Участь в обгово-ренні доповіді й засад підготовки словника«УРЕ» взяли акад. О. О. Богомолець, дирек-тор Інституту історії України АН УРСР член-кор. АН УРСР М. Н. Петровський, акад.Л. А. Булаховський, президент Академії архі-тектури УРСР проф. В. Г. Заболотний, проф.А. О. Введенський, проф. І. Т. Швець, генералКулаков, директор Бібліотеки АН УРСРЮ. О. Меженко та ін. [10, ф. 4750, оп. 1,спр. 13, арк. 13–14.]

В процесі обміну думками Редколегія ух-ва лила такі пропозиції: 1. Просити ЦККП(б)У та Раду Міністрів УРСР затвердитиробочий апарат Ред колегії у складі 20 завіду-вачів науковими від ділами й 24 науковихспівробітників – редак торів цих відділів тарешту технічних пра ців ників за проектомштатів «УРЕ». 2. Затвердити засади скла-дання словників. 3. При складанні словниківнадати перевагу співробітникам АН УРСР.4. Про сити ЦК КП(б)У та Раду МіністрівУРСР затвер дити обсяг «УРЕ» у 20 томів по60 авторських аркушів кожний. 5. ПроситиЦК КП(б)У та РМ УРСР затвердити відпові -даль ними редакторами томів майбутнього ви-дання Д. З. Мануїльського, О. О. Богомольця,М. П. Ба жана, К. З. Литвина та І. Д. Наза-ренка. 6. Добір авторів, замовлення словниківпокласти на ученого секретаря Редакції«УРЕ» [10, ф. 4750, оп. 1, спр. 13, арк. 14.].

З огляду на ключову роль у другомупроекті «УРЕ» ученого секретаря видання,варто док лад ніше зупинитися на його прак-тично неві домій постаті.

Феодосій Миколайович Бабенко наро-дився 14 (27) серпня 1899 р. у с. БогодухівкаЧорно баївської волості Золотоніського по-віту Полтав ської губ. у родині (за визначен-ням Ф. Бабенка) «міщанина з селян», якийзаймався сільським господарством й підсоб-ними роботами. 1916–1921 рр. навчався вучительській семінарії (згодом технікумі) уПрилуках. Під час навчання у березні 1920 р.вступив до боротьбистського Комуністичногосоюзу молоді, з травня 1920 р. – членЛКСМУ. Завідував 2-м та 5-м дитячимибудинками у Прилуках (1922–1923); працю-

вав на виборних комсомольських посадах(пові то вий комітет – окружком – губком ком-сомолу), Центральному бюро юних піонерівпри ЦК ЛКСМУ. Член КП(б)У з 1927 р.У 1928–1932 рр. – старший інспектор кому-ністичного дитячого руху (КДР) Управліннясоціального виховання, керівник групи поза-шкільного виховання та інспектор КДР Сек-тору соцвиху НКО УСРР. 1931–1932 рр. –аспірант ВУАМЛІН; 1934–1937 рр. – слухачІнституту червоної професури (філософії)у Києві. 1937–1938 рр. – керівник кафедриленінізму Українського інституту масо вої за-очної освіти; згодом (1938–1941) – завіду вачкафедри марксизму-ленінізму Гідромеліора -тив ного інституту у Києві. 1939 р. ВАК Міні -стерства вищої освіти СРСР затверджений вученому зван ні доцента [10, ф. 166, оп. 12,спр. 257, арк. 1–3].

Учасник Великої Вітчизняної війни, підчас якої перебував на політико-пропаган-дистських й командних посадах, завершившиїї у званні підполковника. Мав нагороди: ор-дени – «Черво ної Зірки» та «Отечественнойвойны» I ст.; медалі – «За оборону Сталин-града», «За осво бождение Праги», «За победунад Германией в Великой Отечественнойвойне 1941–1945 гг.». Демобілізований 16 січ -ня 1946 року.

Отже, новопризначений учений секретаренциклопедії мав за плечима поважний жит-тє вий досвід й досвід керівної роботи.

Наступна нарада у справі «УРЕ» відбулася26 квітня 1946 р. у заступника Голови РадиМіністрів УРСР М. П. Бажана. На ній булоприсутнім вузьке коло осіб. Крім господарякабінету, у нараді взяли участь: відповідаль-ний редактор видання акад. Д. З. Мануїльсь-кий, начальник Управління пропаганди і агі-тації ЦК КП(б)У І. Д. Назаренко, завідувачвідділу преси ЦК А. Т. Чеканюк, керівникУправління в справах поліграфії УРСРП. Є. Рудий, міністр фінансів УРСР Г. Л. Сах-новський, Ф. Ф. Єневич, учений секретар«УРЕ» Ф. М. Бабенко, голов ний редакторПолітвидаву УРСР І. Д. Білоус [10, ф. 2, оп. 7,спр. 3959, арк. 32].

Микола Платонович Бажан розпочав нара -ду з сумної констатації: «Як відомо, вже майжерік минув після того, як винесена постановаРад наркому про створення УкраїнськоїРадянської Енциклопедії… На жаль, мушу

191


сказати, що реалізація постанови йшла не-припустимими темпами і зроблено дужемало. Тільки в цьому місяці робота почала ак-тивізуватися. Тут вели кий вплив мали вка-зівки тов. Мануїльського про роботу по ство-ренню УРЕ. Для всіх нас цілком зрозумілавага цього питання – полі тична, ідей на і куль-турна… Основне питання – встановити кон-ституцію видання: чи треба засновувати спе-ціальне видавництво УРЕ, що має декількаплюсів, чи зробити його відділом Партвидавупри ЦК КП(б)У, що також має плюси…» [10,ф. 2, оп. 7, спр. 3959, арк. 33�34].

На цій нараді була заслухана доповідь уче -ного секретаря Ф. М. Бабенка про роботу апа -рату Редколегії «УРЕ» за три тижні йогоісну вання. Доповідач, зокрема, з’ясував, щопісля попереднього засідання 11 квітня відбу -лися розмови з усіма особами, висунутимина завідувачів відділів редакції, й досягнутоїхньої згоди. Вакантною залишалася лише по-сада керів ника відділу юридичних наук. Булизроб лені замовлення співробітникам АНУРСР на складання термінологічних словни-ків по окре мих розділах енциклопедії. Пер-шим було замов лено словник по історії Укра -їни авторитетному співробітнику Інститутуісторії України АН УРСР Ф. О. Ястребову(1903–1973). Крім того, спільно з директоромБібліотеки АН УРСР Ю. О. Межен ком [14]було сформовано групу бібліотечних праців-ників – фахівців з бібліо гра фії, які присту-пили до складання терміно логічних словни-ків, на підставі яких були складені «БольшаяСоветская Энциклопедия», «Малая Совет-ская Энциклопедия», а також, як, вдавшисьдо езопової мови, висловився Феодо сій Ми-колайович, «видання українського три том -ника» – тобто «Українська Загальна Енци -кло педія» (Львів – Станіславів – Коломия,1930–1935). Відділи «УРЕ» вже приступилидо роботи. Був складений штатний розпис ре-дакції на 88 осіб, з яких 25 осіб вже дали згодупрацювати в апараті УРЕ [10, ф. 2, оп. 7,спр. 3959, арк. 35–36].

Невирішеною проблемою залишалося пи-тан ня, кому має підпорядковуватися апарат«УРЕ» – Раді Міністрів УРСР чи республі-канському Політвидаву – й якими повиннібути посадові оклади редакційних працівни-ків. Президент АН УРСР О. О. Богомолецьпропонував прирівняти за оплатою завідува-

чів відділами й старших наукових співробіт-ників «УРЕ» до ставок науко вих співробіт-ників Академії наук. Проблемною була йспра ва розташування енциклопедії – роботанад нею вимагала окремого приміщення зкількома десятками кімнат й спеціально об-ладнаною бібліотекою. Пропонувалося відій -ти від первісно визначеного обсягу «УРЕ» у10 томів й збільшити його удвічі – до 20 томів(по 60 арк. кожний). Значний обсяг роботищодо друкування видання і його масовий на-клад висував, у свою чергу, питання про дру-карню.

Справа кадрового забезпечення редакції«УРЕ» була визначена лише у загальнихрисах й була, швидше за все, на цьому етапілише декларацією про наміри. Учений секре-тар енциклопедії не мав зайвих ілюзій: «З ка-драми дуже погано. На сьогодні у нас є кан-дидати на зав. відділів. В основному цетовариші, які працюють на досить відпові-дальній роботі і які працювати в цій справі[УРЕ] будуть дуже мало. Таких є 19 чол. Миподали їх кандидатури на розгляд ЦК.

Відносно інших кадрів питання ставитьсятак: кожний зав. відділом разом з нами муситьпідібрати одного чоловіка, і знов-таки ми ні-чого не можемо сказати, як ми забезпечимоцих людей. Таким чином, основне: кадри,гроші, приміщення» [10, ф. 2, оп. 7, спр. 3959,арк. 37].

Відповідальний редактор «УРЕ» Д. З. Ма-ну їль ський також підтримав думку допові-дача про надзвичайну важливість кадровогозабезпечення енциклопедії: «Зараз нам требапідшуковувати кадри. Це наше партійне зав-дання. Я знаю, що будуть труднощі з кадрами,буде нелегко. Коли трудно знайти заввідділупропаганди в який-небудь Обком партії, тотут ще більші труднощі будуть. Зараз партіяповинна взятися за цю справу і кадри підшу-кати… Таким чином, основне питання – цекадри. Треба зрозуміти, що цих наукових пра-цівників фінансово потріб но зацікавити.Ставки і гонорар потрібні бути високими.Тоді ми зможемо вибирати кадри. Коли видасте матеріальні умови, люди до нас будутьіти» [10, ф. 2, оп. 7, спр. 3959, арк. 52–53].

Підсумовуючи обмін думками під час на-ради, М. П. Бажан так резюмував її результати,зробивши наголос, що створювати окре ме ви -дав ництво «УРЕ» недоцільно, а відтак наявна

1’2013

192


лише альтернатива – підпорядковувати редак-цію або Політвидаву, або Видавництву АНУРСР: «Справа стоїть так: чи то при Політви-даві, чи то при Академії наук. Для Академіїнаук легше дістати приміщення. Дозвольте ре-зюмувати так: будемо просити тов. Мануїльсь-кого поставити перед Президією Академії наукпитання про видання УРЕ в системі Видав-ництва Академії наук з державною цільовоюдотацією на це видавництво і заснуванням ре-дакції для видання УРЕ в системі Академіїнаук. Поскільки питання про Політвидав можебути вирішене після відхилення пропозиції проорганізацію УРЕ при Академії наук, ми проПолітвидав зараз нічого питати не будемо.

Ми будемо просити Дмитра Захаровича[Мануїльського] це питання з’ясувати, і післяз’ясування дозвольте ще раз скликати на-раду» [10, ф. 2, оп. 7, спр. 3959, арк. 55].

Учасники наради 26 квітня 1946 р. вирі-шили клопотатися перед ЦК КП(б)У йРадою Міні стрів УРСР про створення науко-вого інституту «УРЕ» при АН УРСР; робо-чому апарату енци клопедії доручалося підго-тувати до засідання ЦК КП(б)У й РМ УРСРпроекти кошторису й штатів інституту«УРЕ» [10, ф. 4750, оп. 1, спр. 13, арк. 15].

27 травня 1946 р. учений секретар видання

Ф. М. Бабенко звернувся з листом до дирек-тора Української Книжкової Палати: «Рішен-ням ЦК КП(б)У і Ради Міністрів УРСР вцьому році поновлена робота над виданнямУкраїнської Радянської Енциклопедії». Ре-дакції УРЕ дуже потрібні матеріали, видані іпідготовлені до друку редакцією УРЕ попе-реднього скликання. 1934 р. за наказом На-ркомосу УРСР ліквідком всі ці видані мате-ріали, рукописи, літературу передав Вам насхорону.

Посилаю до Вас свого секретаря т. Василь -єву А. П. для з’ясування стану, в якому знахо -диться все вищезазначене, і можливості ви-користання їх в нашій роботі».

Принагідно висловлювалося прохання на-дати зазначеній особі «всебічну допомогу потермі новому виконанню покладеного на неїзавдан ня» [10, ф. 4750, оп. 1, спр. 3, арк. 11].

21 червня 1946 р. на промовисту адресу«Москва, Кремль, товаришу Сталіну Й. В.»було спрямоване звернення Голови Ради Мі-ні стрів УРСР й Першого секретаря ЦККП(б)У М. С. Хрущова з приводу підготовкиреспуб ліканської енциклопедії. У документійшлося: «Раднарком УРСР і ЦК КП(б)У30 жовтня 1944 р. ухвалили рішення провидання Україн ської Радянської Енциклопе-

Постанова РНК УРСР та ЦК КП(б)У №1441 "Про видання Української Радянської Енциклопедії",30 жовтня 1944 р. Текст з газети "Радянська Україна", 15 листопада 1944 р.

193


дії, якій має нале жати видатна культурно-по-літична роль у роз витку радянської культуриукраїнського народу.

Видання енциклопедії намічено здійснитиу 20-ти томах з орієнтацією, переважно, након тингент [читачів] з середньою освітою.

Упродовж часу, що минув з дня постановиРНК УРСР і ЦК КП(б)У, проведена підго-товча робота в галузі підбору редакції, керів-ного наукового персоналу й організації мате-ріалів для словників. До складу співробіт никівредакції енциклопедії залучені провідні й най-видатніші наукові кадри Української РСР»[10, ф. 2, оп. 7, спр. 3927, арк. 56].

І далі, задля «забезпечення подальшого ус-пішного виконання завдань» щодо виданняУРЕ, висловлювалися декілька прохань:«1. Доз волити, за прикладом БСЭ, організу-вати у системі Академії наук Української РСРдержав ний науковий інститут «УкраїнськаРадянська Енциклопедія», поклавши нанього підготовку й видання зазначеної енци-клопедії. 2. Поширити на інститут «Україн-ська Радянська Енцикло педія», що створю-ється, дію постанови РНК СРСР від6.III.1946 р. № 514. 3. Доручити Державнійштатній комісії при Раді Міністрів СРСРрозглянути й затвердити, за поданням РадиМіністрів УРСР, структуру й штати держав-ного наукового інституту «Українська Радян-ська Енциклопедія», що створюється» [10,ф. 2, оп. 7, спр. 3927, арк. 54–55].

Невідомо, якою була реакція Й. Сталіна наце звернення й чи була взагалі якась форма-лізована на письмі відповідь. Коротенька кон-трольна довідка щодо проходження цього до-кумента лаконічно стверджує: «По письмутоварища ХРУЩЕВА Н. С. № 5/52 от21 июня с/г. на имя товарища СТАЛИ -НА И. В. об организации в системе Академиинаук Украинской ССР инсти тута – «Украин-ская Советская Энциклопедия».

Вопрос направлен 24.VI-с/г. в Совет Ми-ни стров СССР тов. Берия Л. П. на рассмот-рение. Ст. консультант И. Грубрина. 28.VI-46 г.» [10, ф. 2, оп. 7, спр. 3927, арк. 56].

Кремль не поспішав з відповіддю на звер -нення щодо легалізації статусу редакції«УРЕ» й створення у системі АН УРСР окре-мого профільного інституту. На ситуацію зенци клопедією вочевидь негативно вплинулай смерть 19 липня 1946 р. президента АН

УРСР акад. О. О. Богомольця, активногоприхильника підготовки республіканської ен-циклопедії зусил лями академічних працівни-ків й у Видавництві АН УРСР.

Тим часом редакція «УРЕ» як окремий пі-д розділ тимчасово працювала у складіУкраїн ського видавництва політичної літера-тури – Укрполітвидаву – у кількох кімнатахпо вул. Володимирській, 42 у Києві. Покитривав обмін думками з приводу статусу йперспектив видання «УРЕ» у середніх й верх-ніх ешелонах республіканської компартійноїноменклатури, продовжувалася копітка ре-дакційна робота, зокрема, над укладаннямтермінологічних словників. Відповідно з ре-комендаціями наради у справі «УРЕ» від26 квітня 1946 р., формувався штат старшихнаукових співробітників редак цій них відділів«УРЕ» – основних працівників апарату енци -клопедії.

Так, 15 травня 1946 р. до відповідальногосекретаря видання Ф. М. Бабенка звертавсяз письмовою заявою заввідділу педагогіки«УРЕ», Заслужений діяч науки проф. С. Чав-даров: «Прошу зарахувати на посаду старшогонауко вого співробітника відділу педагогікиУРЕ тов. Горбунцову Т. Ю., яка працює стар-шим науковим співробітником Науково-до-слідного інституту педагогіки» [10, ф. 4750,оп. 1, спр. 9, арк. 39]. 16 травня до Редакції УРЕбуло відправлено листа за підписом директораІнсти туту органічної хімії АН УРСР акад.А. І. Кіпріанова: «Прошу зачислить ст[аршего]научн[ого] сотрудника Института органиче-ской химии АН УССР кандидата техническихнаук Б. Г. Савинова на должность ст[аршего]науч ного сотрудника по отделу химии.

Б. Г. Савинов известен мне как образован-ный химик с широким кругозором, автор ряданаучных работ, популярных статей, брошюри руководств научно-технического характера.

Б. Г. Савинов – большой аккуратист и это,наряду с его литературным опытом, делаетего кандидатуру очень подходящей для ра-боты над изданием Энциклопедии» [10,ф. 4750, оп. 1, спр. 9, арк. 63-63 зв.].

1 липня 1946 р. до Редакції «УРЕ» адресу-вав доповідну записку старший науковийспівро бітник редакційного відділу «Архітек-тура й місто будівництво» професор С. М. Ко-лотов. У його письмовій заяві з’ясовувалисяобставини уповільненого темпу підготовки

1’2013

194


відповідного термінологічного словника.Певні наголоси у документі навіть були по-дібними до «націо на лістичних» декларацій:«Складання словника для УРЕ з розділу «Ар-хітектура й місто будів ництво» гальмується з-за відсутності первин ного матеріалу. З питаньцього відділу, як і взагалі з питань мистецтва,немає ні спеціальних енциклопедій, ні термі-нологічних словників. БСЭ, так само, як іінші загальні енциклопедії мало торкаютьсяпитань української архітектури й україн-ського мистецтва. В зв’язку з цим виникає по-треба запровадити додатковий етап роботиперед складанням словника» [10, ф. 4750,оп. 1, спр. 9, арк. 39].

Цей додатковий етап, на думку автора ме-мо рандуму, мав полягати у складанні карто-теки слів і понять за літературними джере-лами й поповненні її відповідним додатковиммате ріалом. У картках, крім основних відомо-стей, мало бути зазначене: напрямок зміступоняття або терміну, джерело, орієнтовнакількість зна ків. Картотека після експертноїоцінки й враху вання відповідних зауваженьмала слугувати базою для другого етапу ро-боти – складання самого словника. На цьомуетапі роботи, на думку С. М. Колотова, «слаб-ким місцем буде термінологія». Тому фахівцівідділу потре бу ватимуть лексичної консуль-тації, що, відпо від но, ускладнить роботу.З урахуванням вище на ве деного, пропонува-лося запровадити дифе рен ційовані розцінкиоплати праці у залежності від складності ро-боти: друкований аркуш складання картотеки– 1 500 руб., складання словника – 4 000 руб.[10, ф. 4750, оп. 1, спр. 9, арк. 39–39 зв.]

6 липня 1946 р. до Редакції «УРЕ» звер-нувся з листом ректор Київського державногоунівер ситету ім. Т. Г. Шевченка проф. В. Г. Бон-дарчук, він же завідувач відділу геології та гео-графії енциклопедії, пояснюючи причинизатримки дорученого йому керівництва скла-данням термі нологічних словників з геологіч-них та геогра фічних наук. Головною перешко-дою у цій робо ті, на його думку, булавід сутність у відділі штатного працівника,який би виконував це завдання. Відтак висло-влювалося побажання: «З метою прискоренняскладання розгорнутих словників прошу Ва-шого дозволу на доручення цієї роботи окре-мим фахівцям з оплатою по аркушах тексту,установивши ліміт їм цього у десять друк. ар-

кушів» [10, ф. 4750, оп. 1, спр. 9, арк. 38]. 17 липня 1946 р. доповідні записки з су-

провідним листом ученого секретаря «УРЕ»Ф. М. Бабенка були спрямовані члену Прези-дії Редколегії «УРЕ» М. П. Бажану, який на-клав резолюцію: «Згоджуюсь щодо оплати вмежах, яка встановлена практикою словнико-вої роботи в інших республіках. М. Бажан»[10, ф. 4750, оп. 1, спр. 9, арк. 37].

На думку Т. Демиденко, яка спирається напізніше (1957 р.) свідчення тогочасного членаРедакційної колегії видання Ф. Ф. Єневича,занадто активне розгортання роботи над рес -публіканським енциклопедичним проектом натой час не знайшло підтримки в ЦК ВКП(б) і«автоматично, без письмового розпорядження,було припинене: принаймні жодних свідченьпро це виявити не вдалося» [4, с. 216].

Одначе таке твердження не зовсім корек-тне. Адже, наприклад, звіт ученого секретаря«УРЕ» Ф. М. Бабенка про роботу Редакції«УРЕ» упродовж 3 квітня 1946 р. – 1 березня1947 р. у своїй заключній частині розпочина-ється з такої пропозиції: «В зв’язку з поста-новою ЦК ВКП(б) про припинення роботиУкраїнської Радянської Енциклопедії вважаюза доцільним просити ЦК КП(б)У: 1. Видатирішення про припинення роботи робочогоапарату УРЕ з 15.03.1947 р., зобов’язавши всіустанови, що нижче пере лічені, до цього тер-міну прийнять від УРЕ всі справи, бібліотекута словники і розрахуватись з авторами. 2. Всівиготовлені словники та картотеку до них пе-редати Академії наук УРСР для викори-стання за вказівками ЦК КП(б)У. 3. Бібліо-теку УРЕ передати бібліотеці Академії наукУРСР. 4. Робітників УРЕ надіслати, по лікві-дації установи, на відповідну роботу. 5. Зо-бов’язати Укрполітвидав прийняти від УРЕвсе листування та грошеві доку мен ти [...]»[10,ф. 4750, оп. 1, спр. 13, арк. 27] (виділеннянаше. – Авт.).

Отже, як видно з процитованого доку-мента, останнє слово в українській енцикло-педичній справі, принаймні 1947 р., сказавКремль, аморфний ЦК ВКП(б) й у першучергу особисто Й. Сталін. Маємо й конкретнудату – 15 березня 1947 року.

Одначе робота над республіканським енци -кло педичним проектом тривала й після цієїру біжної дати. Очевидно, йшлося про бороть -бу впливів серед «української» партномен-

195


клатури й прагнення М. Хрущова залишитиза собою останнє слово у цьому питанні.

19 червня 1947 р. учений секретар УРЕФ. Бабенко «на вимогу» відділу науки Упра-в ління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У«для підготовки питання до засідання ЦККП(б)У» подав пакет документів щодо утво-рення «Наукового інституту Української Ра-дянської Енциклопедії при Академії наукУРСР» (проект постанови Ради МіністрівУРСР і ЦК КП(б)У, загальний кошторис вит-рат по виданнях «УРЕ» на 1947–1954 рр.,калькуляція видань «УРЕ» на 1947–1954 рр.,пояснювальна записка до штатного розкладуІнституту «УРЕ», штатний розклад Інституту«УРЕ», довідка про потребу приміщення дляІнституту «УРЕ», проект постанови ЦККП(б)У «Про редакторів відділів УРЕ» та ін.)[10, ф. 4750, оп. 1, спр. 10, арк. 1–25].

Згідно з проектом постанови РМ УРСР іЦК КП(б)У «Про утворення Наукового ін-ституту Української Радянської Енциклопе-дії при Академії наук УРСР», на інститут по-кладалася підготовча та наукова й редакційнаобробка матеріалів по виданню основної, на-стільної енциклопедій та лексичних словни-ків. Друк енциклопедії та словників мало за-безпечувати Видавництво АН УРСР [10,ф. 4750, оп. 1, спр. 10, арк. 2].

Представницьким (за нечисленними ви-нят ками партноменклатури) виглядав і спи-сок редакторів наукових відділів УРЕ: 1) від-діл марксизму-ленінізму, історії ВКП(б) іКП(б)У – К. З. Литвин; 2) відділ історичнихнаук – чл.-кор. АН УРСР М. Н. Петровський;3) відділ економічних наук – акад. АН УРСРК. Г. Воблий; 4) відділ філософських наук –Ф. Ф. Єневич; 5) відділ військових наук –ген. Савков; 6) відділ юридичних наук і ра-дянського будівництва – проф. В. Г. Бошко;7) відділ педагогічних наук і культурного бу-дівництва – проф. С. Чавдаров; 8) відділ ми-стецтва – акад. АН УРСР О. Є. Корнійчук;9) відділ літератури – акад. АН УРСР О. І. Бі-лецький; 10) відділ лінгвістичних наук – акад.АН УРСР Л. А. Булаховський; 11) відділ ме-ханіко-математичних наук – проф. М. М. Бо-голюбов; 12) відділ фізико-хімічних наук –акад. А. І. Кіпріанов; 13) відділ геолого-гео-графічних наук – проф. В. Г. Бондар чук;14) відділ археологічних наук – акад. АНУРСР П. П. Єфіменко; 15) відділ біологічних

наук – акад. АН УРСР Д. К. Третьяков;16) відділ медичних наук і охорони здоров’я –проф. В. П. Комісаренко; 17) відділ технічнихнаук, промисловості і шляхів сполучення –проф. І. Т. Швець; 18) відділ агрономічнихнаук і сільського господарства – чл.-кор. АНУРСР П. А. Власюк; 19) відділ архітектури імісто будівництва – акад. Академії архітек-тури УРСР В. Г. Заболотний [10, ф. 4750,оп. 1, спр. 10, арк. 10].

Поки що не з’ясовано, чи розглядалося пи-тання про утворення Інституту «УРЕ» на за-сіданні ЦК КП(б)У, але робота редакції енци-клопедії тривала ще до осені 1947 року. Щеплан роботи редакції на жовтень 1947 р. свід -чить про її функціонування у здавалось бизвичному режимі, але вже план на листопад1947 р. містить пункти, які виразно переко-нують про при пи нення роботи й ліквідаціюсправ: «Підготувати до здавання майно, доку-ментацію. – Термін – 20/ХІ-47 р.»; «Підготу-вати до здавання бібліотеку, словники, карто-теку… Термін – 22/ХІ-47 р.» [10, ф. 4750, оп. 1,спр. 13, арк. 10–11]. Останній збережений вархівах документ редакції УРЕ датується1 грудня 1947 р. Це акт комісії з перевіркиділоводства енциклопедії станом на 17 листо-пада 1947 р., яка була створена за розпоряд-женням ученого секретаря УРЕ Ф. М. Бабен -ка (саме йому 13 грудня 1947 р. було переданотретій при мірник цього документа) [10,ф. 4750, оп. 1, спр. 14, арк. 42–43].

Кремлівське рішення про припинення ро-боти редакції «Української Радянської Енци-клопедії» цілком вписувалося у контекст то-гочасних подій в УРСР. Й. Сталіна дратувалиінформації Першого секретаря ЦК КП(б)У йГолови Ради Міністрів УРСР М. Хрущовапро голод 1946–1947 рр. у республіці. Як при-гадував Микита Сергійович: «Він [Сталін]вважав, нібито я піддаюся місцевому україн-ському впливові, що на мене чиниться такийтиск і я став ледь не націоналістом, який незаслуговує довіри» [9, с. 11].

Спершу радянський диктатор, який вбачаву таких повідомленнях лише «м’якотілість»,розмірковував про необхідність «зміцнити»керівництво УРСР, але вже у лютому 1947 р.ЦК ВКП(б) «закріпив» цю думку ухвалою«Про зміцнення партійної і радянської роботина Україні». 3 березня 1947 р. відбувся пленумЦК КП(б)У, що у ньому взяли участь член

1’2013

196


Політбюро ЦК ВКП(б) Л. Каганович й се-кретар ЦК ВКП(б) М. Патоличев. Обох слух-няно обрали до складу Політбюро й ОргбюроЦК КП(б)У. Пленум визнав недоцільноюпрактику суміщення посад Голови Ради Міні-стрів й Першого секретаря ЦК КП(б)У, ухва-ливши «затвердити Першим секретарем ЦККП(б) України тов. Кагановича Л. М. з тим,що тов. Хрущов М. С. залишається ГоловоюРади Міністрів УРСР». За ініціативою ново-обраного очільника КП(б)У розгорнуласямас штабна підготовка до пленуму ЦК КП(б)Уз доволі промовистим порядком денним –«Боротьба проти [українського] націоналізмуяк головної небезпеки в КП(б)У» [6, с. 84–85;12, с. 390–391]. Через неповні два тижні після«другого при шестя» Л. Кагановича в Українуоднією з пер ших жертв цієї антиукраїнськоїкампанії й став вочевидь проект «УкраїнськоїРадянської Енци клопедії».

Одначе, як вже зазначалося вище, боротьбаза впливи у верхівці партноменклатуриреспубліки до певної міри реанімувала енци-клопедичний проект й продовжила його фун-кціонування до осені 1947 року. Як пригаду-вав М. Хрущов: «Пішов потік записокКагановича Сталіну з «проблемних питань».Зрештою, дійшло до того, що одного разу Ста-лін зателефонував мені: «Чому Кагановичнадсилає мені записки, а ви ці записки не під-писуєте?». «Товариш Сталін, Каганович – се-кретар республіканського ЦК, й він пише вамяк Генеральному секретарю ЦК. Тому мій під-пис не потрібний». «Це непра вильно. Я йомусказав, щоб жодної записки без вашого під-пису ми надалі не будемо прий мати» […].Проте мені майже не довелося підписуватизаписок, оскільки їхній потік вичерпався: Ка-ганович знав, що його записки ніяк не моглибути підписані мною. Ті ж, що він все ж такидавав мені, або перероблялися, або я простовідмовлявся їх підписувати, й вони нікуди нейшли далі.

Для мене особисто головне полягало утому, що Сталін нібито повертав мені своюдові ру […]» [9, с. 18–19].

Оскільки чаша терезів з владними повно -важеннями після цієї розмови з Кремлемзнову почала схилятися на бік М. Хрущова,уявля ється, що вже не таку однозначно нега-тивну щодо «УРЕ» позицію зайняв й Л. Кага-нович (у власних, зрозуміло, інтересах). При-

наймні, саме тоді, у червні 1947 р. був підго-товлений пакет документів щодо «Науковогоінституту Української Радянської Енцикло-педії при Ака демії наук УРСР».

Вірогідно, що саме червнем 1947 р. дату-ється адресована «Москва, Кремль, това-рищу Ста лину» записка за двома прізви-щами – М. Хру щова й Л. Кагановича (насьогодні виявлений лише її проект без під-писів) – щодо розгортання роботи над «Укра-їнською Радянською Енци клопедією» й по-треби відповідної санкції союзного Центру(особисто Й. Сталіна) [11, ф. 1, оп. 70,спр. 654, арк. 1–3].

У меморандумі окреслювалися головнішівіхи цього проекту, робота над яким розпоча-лася з постанови РНК УРСР й ЦК КП(б)Увід 30 жовтня 1944 р. Зауважувалося, щоупродовж п’яти років (1947–1952) має бутипідготовлено 20 томів видання, розрахованогопереважно на «контингент читачів з серед -ньою освітою». Концептуально республікан-ська енциклопедія мала використовувати, здеякими скороченнями, матеріали «БольшойСоветской Энциклопедии» й «Малой Совет-ской Энциклопедии» – «с расши рением в не-обходимом объеме разделов в облас ти истории,науки, культуры и экономики Укра ины». Зро-зуміло, що й усю роботу по підготовці «УРЕ»мали контактувати з московським Дер жавнимнауковим інститутом «Советская Энци -клопедия» (1935–1949) [13, с. 99].

Передбачалося, що тематичний план рес-пуб ліканського енциклопедичного виданнявключа тиме найповніші дані з марксизму-ле-нінізму, історії більшовизму, історії народівСРСР й Української РСР («як невід’ємноїскладової СРСР»); питання розвитку радян-ської соціаліс тичної культури, літератури ймистецтва народів СРСР та України; мінімумголовніших даних з загальної світової історії,відомості щодо країн світу, а також відомостіпро най важливіші події міжнародного сус-пільно-полі тичного життя; основні дані з істо-рії слов’ян з акцентуванням уваги на історії йкультурі східних слов’ян; основні питанняісторії філо софії російського та українськогонародів; питан ня світової культури й мистец-тва з наго лосом на явищах занепаду сучасноїбуржуазної культури й розвінчанням схи-ляння перед нею; основні дані у галузі фізико-хімічних, матема тичних, сільськогоспо дар -

197


ських й інших наук з відображенням досяг -нень наукових установ УРСР у кожній з цихнаук [11, ф. 1, оп. 70, спр. 654, арк. 1–2.].

Цілком у відповідності з тоталітарноюбіль шовицькою парадигмою (у її сталінськійверсії), передбачалося відвести основне місцев «Укра їнській Радянській Енциклопедії» пе-ремозі так званої Жовтневої соціалістичноїреволюції й післяжовтневому періоду роз-витку Радянського Союзу загалом й Українизокрема: «При осве щении послеоктябрьскогопериода должны быть отражены вопросыустановления советской власти на Украине,добровольного вхождения Украины, как равно-правной советской респуб лики, в состав СССР,вопросы индустри ализации и коллективиза-ции, бурного развития культуры и науки наУкраине, воссоединение укра инских земель ведином Украинском советском государстве.Особо должна быть подчеркнута руководя-щая роль партии Ленина – Сталина в борьбеукраинского народа за победу Октябрьскойреволюции и построение социализма, вели-кая сила братской дружбы между народамиСССР и спасительная помощь украинскомународу со стороны великого русского народа»[11, ф. 1, оп. 70, спр. 654, арк. 2.] (виділеннянаше. – Авт.).

Мала домінувати в енциклопедії й тематак званої Великої Вітчизняної війни протинацист ської Німеччини й мілітаристськоїЯпонії: «С особой силой должно быть под-черкнуто, что спасение Украины от порабо-щения и уничто жения ее немецко-фашист-скими захватчиками стало возможным лишьблагодаря помощи всех народов СоветскогоСоюза и, прежде всего, великого русского на-рода, лишь благодаря муд рому и гениальномуруководству товарища Сталина» [11, ф. 1,оп. 70, спр. 654, арк. 3.] (виділення наше. –Авт.).

У документі наголошувалося: «При осве -щении вопросов истории литературы и искус -ства Украины, наряду с марксистско-ленин-ской их трактовкой, будет показана огромнаяработа ЦК КП(б)Украины по разоблачениюи разгрому украинских буржуазных национа-

листов, стремившихся фальсифицироватьнауку, литературу и искусство примени-тельно к классовым интересам украинскойбуржуазии и иностранного империализма»[11, ф. 1, оп. 70, спр. 654, арк. 3].

Завершувався меморандум таким пасажем:«Считая, что изданию Украинской СоветскойЭнциклопедии должна принадлежать боль-шая культурно-политическая роль в развитиисовет ской культуры и в коммунистическомвос питании украинского народа, прошу* ЦКВКП(б):

1. Разрешить издание на Украине Украин-ской Советской Энциклопедии.

2. Разрешить создание при Академии наукУкраинской ССР государственного научногоинститута «Украинская Советская Энцикло -педия», возложив на него подготовку и изда-ние Энци клопедии» [11, ф. 1, оп. 70, спр. 654,арк. 3].

З великою ймовірністю можна стверд жу -вати, що вищезгаданий розгорнутий мемо-ран дум у справі «УРЕ» за підписами М. Хру-щова й Л. Кагановича належав до категоріїтаких доку ментів того часу, які, за словамиМ. Хрущова, «нікуди не йшли далі». Й обидвавірогідних його «підписанти» так ніколи й непоставили під його остаточним (неіснуючим)варіантом своїх під писів й, зрештою, прий-няли як обов’язкову до виконання директивуКремля про припинення республіканськогоенцикло педичного проекту.

Цікаво простежити подальшу долю уче-ного секретаря другого проекту «УРЕ».З жовтня 1946 р. Феодосій Миколайович Ба-бенко за сумісництвом з посадою в «УРЕ»очолив кафед ру марксизму-ленінізму Київсь-кого учитель ського інституту. З ліквідацієюенциклопедич ного проекту це місце працістало його основ ною роботою. На посаді заві-дувача кафедри у цьому інституті він перебу-вав до вересня 1952 р., коли був призначенийзавіду вачем кафедри марксизму-ленінізмуКиївського педагогічного інституту інозем-них мов. 1952 р. захистив кандидатськудисертацію «Революцій ний демократизмГерцена», наступного року був затверджений

* Прикметна ця однина – «прошу» – при двох підписах під доповідною (за нормативної множини –«просим» /рос./), що у контексті вищезгаданих спогадів М. Хрущова зайвий раз ілюструє конфліктний характерпідготовки таких документів, їхній попередній й чернетковий характер, а також необов’язковість надсиланнясановному адресату

1’2013

198



у науковому ступені кандидата історичнихнаук. У березні 1955 р. знову ж таки за но-менклатурним призначенням він залишивстоличний Київ й переїхав на Закарпаття, дев Ужгородському державному університетікеру вав спершу кафедрою марксизму-лені-нізму, згодом – кафедрою історії КПРС. У ве-ресні 1961 р. вийшов на пенсію.

Повертаючись до вищезгаданих свідченьколишнього члена Редколегії другого про екту«УРЕ» Ф. Ф. Єневича, на які посилаєтьсяТ. Демиденко, варто, на нашу думку, навестиширший фрагмент цих свідчень, які вмонто-вані у довідку про історію республіканськогоенци клопедичного проекту, підготовлену2 липня 1957 р. заступником завідувача від-ділу науки і культури ЦК КП Укра їниМ. Г. Поздняковим. Отже, у цьому матеріалі,зокрема, згадувалося: «Робота по підготовціУкраїнської Радянської Енциклопедії, заданими одного з членів редак ційної колегіїЕнциклопедії т. Єневича Ф. Ф., була в кінці1946 р. автоматично припинена в зв'язку зтим, що думка про утворення Укра їнськоїРадянської Енциклопедії на той час не знай-шла позитивного вирішення в ЦК ВКП(б).В Інституті історії партії ЦК КП Українизбе рігається копія листа товаришів Хру що -ва М. С. і Кагановича Л. М. на ім’я тов. Ста-ліна Й. В., в якому порушувалося клопотанняпро дозвіл на видання Енциклопедії і простворення при Академії наук УРСР науковогоінституту «Укра їнська Радянська Енциклопе-дія», але в цьому листі не значиться дата, атакож невідомо, чи він посилався. Письмовихрозпоряджень про при пинення роботи невстановлено» [11, ф. 1, оп. 6, спр. 2737, арк. 27].

Вищенаведений матеріал з «автентичних»свідчень Ф. Ф. Єневича й інформації праців -ників Інституту історії партії при ЦК КПУкраїни щодо долі другого проекту «УРЕ»потребує, з урахуванням виявленого й про а-

налі зованого нами матеріалу, серйозних ко-рек тивів. По-перше, Ф. Ф. Єневич був ненадто обізнаним з «кухнею» другого проектуенци клопедії і його свідчення/спогади пронього хибують на суттєві неточності. По-друге, вражає рівень (не)компе тентності апа-рату ЦК КП України, зокрема працівниківвідділу науки і культури, які, готуючи відпо-відні довідкові матеріали для підготовкитретьої, зрештою, успішної спроби «Україн-ської Радянської Енци клопедії» 1957–1965 рр., так і не спро моглися звернутися заавтентичною інформа цією про долю поперед -нього енциклопе дич ного проекту до «дже-рела» цієї інформації – завідувача кафедриУжгород ського держунівер ситету Ф. М. Ба-бенка, колиш нього ученого секретаря «УРЕ»1946–1947 ро ків. До речі, у його службовійдокументації 1947 р. таки зга ду ється рішенняЦК ВКП(б) про припинення республікан-ського енциклопе дич ного проекту. По-третє,ситуація з надісланим/не надісланим листомМ. Хрущова – Л. Кагановича 1947 р. у справі«УРЕ» також могла бути з’ясована 1957 р.апаратом ЦК КП України – хоча б запитом довідповідного відділу ЦК КПРС (очевидно,про «інтерв'ювання» самого М. Хрущова чиЛ. Кагановича не йшлося). Втім, по-четверте,складається враження, що апарат ЦК КПУкраїни прагнув розпочинати виконаннятретього проекту «Української Радян ськоїЕнци клопедії», так би мовити, з «чистого ар-куша», не особливо оглядаючись на поперед-ній (навіть і негативний) досвід. При наймні,якщо під час другої спроби підготовки рес-публіканської енциклопедії ще згадували йпрагнули нагро мадити матеріали «скрипни -ківської» «УРЕ», що збереглися, то 1957 р. цятема взагалі випала з поля зору апаратниківЦК Компартії України.

1. Гриневич В. А. Утворення Наркомату обо ро ниУРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри / В. А.Гриневич // Укр. іст. журн. – 1991. – № 5. – С. 29–37.

2. Гриневич В. А. Утворення Народного комі -са ріату закордонних справ Української РСР: про -екти і реалії (1944–1945 pp.) / В. А. Гриневич //Укр. іст. журн. – 1995. – № 3. – С. 35–46.

3. Дашкевич Я. Нескорений лицар українськоїкниги: [Юр Меженко] / Я. Р. Дашкевич // ДашкевичЯ. Постаті: Нариси про діячів історії, політики,культури. – 2-ге вид., виправл. й доповн. – Львів:Львівське відділення ІУАД ім. М. С. ГрушевськогоНАН України; Літературна агенція «Піраміда»,2007. – С. 613–621.

199


Степан Борчук (м. Івано-Франківськ)

Маловідома сторінка «розширення прав союзних республік»:«Українська Радянська Енциклопедія» – 2 (1944–1947 рр.)

У статті йдеться про другу спробу підготовки «Української Радянської Енциклопедії» 1944–1947 рр.,з’ясовуються обставини виникнення ідеї такого видання, перебіг роботи над проектом й причини йогодострокового припинення.

Ключові слова: «Українська Радянська Енциклопедія», енциклопедичний проект 1944–1947 рр., ФеодосійБабенко, Микола Бажан, Дмитро Мануїльський, Лазар Каганович, Микита Хрущов.

Stepan Borchuk

Little-Known Facts on "Expansion of Union Republics' Rights":"Ukrainian Soviet Encyclopedia" -2 (1944 -1947)

The paper describes the second endeavour to prepare «Ukrainian Soviet Encyclopedia» in 1944–1947, the cir-cumstances of emergence of this publication’s idea, the progress of work on the project and the reasons of its earlytermination.

Key words: «Ukrainian Soviet Encyclopedia», encyclopaedic project 1944–1947, Feodosij Babenko, MykolaBazhan, Dmytro Manuilsky, Lazar Kaganovich, Nikita Khrushchev.

4. Демиденко Т. Маловідомі сторінки з історіїукраїнської енциклопедистики: Спроба від род -ження проекту УРЕ у 1944–1947 pp. / Т. Деми -денко // Український історичний збірник; [НАНУкраїни. Інститут історії України, Рада молодихвчених; редкол.: Т. В. Чухліб (голов. ред.) та ін.]. –К.: Ін-т історії України НАН України, 2009. – Вип.12. – С. 215–224 (додаток «Документи». – С. 218–224).

5. Єкельчик С. Імперія пам'яті: Російсько-укра -їнські стосунки в радянській історичній уяві /С. О. Єкельчик; [авториз. перекл. з англ. М. Клим -чука та X. Чушак за ред. М. Климчука]. – К.:Критика, 2008. – 303 с.

6. Лозицький В. Політбюро ЦК КомпартіїУкра їни: історія, особи, стосунки (1918–1991) /В. С. Лозицький. – К.: Ґенеза, 2005. – 368 с.

7. Про видання Української Радянської Енци -кло педії: Постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У //Радянська Україна. – 1944. – 15 листопада. – № 224(7545). – С. 1.

8. Рубльов О. С Єневич Федір Федорович(1905 – 05.12.1976) /О. С. Рубльов // Енциклопедіяісторії України: В 5 т. / НАН України. Інститутісторії України; редкол.: В. А. Смолій (голова) таін. – К.: Наук. думка, 2005. – Т. 3. – С. 121.

9. Хрущев Н. С. Время. Люди. Власть. [Воспо -минания в 4-х кн.] / Н. С. Хрущев. – М.:Информационно-издательская компания «Москов -ские новости», 1999. – Кн. 2. – 848 с.

10. Центральний державний архів вищихорганів влади та управління України, м. Київ.

11. Центральний державний архів громадськихоб'єднань України, м. Київ.

12. Шаповал Ю. Микита Хрущов, Лазар Кага -но вич і голод 1946–1947 pp. в Україні / Ю. І.Шаповал // Шаповал Ю. Україна XX ст.: Особита події в контексті важкої історії. – К.: Ґенеза,2001. – С. 389–392.

13. Шмушкис Ю. Е. Советские энциклопедии:Очерки истории. Вопросы методики / ЮрийЕвсеевич Шмушкис. – М.: «СоветскаяЭнциклопедия», 1975. – 192 с.

14. Юрій Олексійович Меженко (1892–1969):Матеріали до біографії / Укладачі: Т. А. Ігнатова,Н. В. Козакова, Н. В. Стрішенець; вступна ст.Ф. К. Са рани, I. Г. Шовкопляса; відп. ред. О. С. Они -щенко; [НАН України: ЦНБ ім. В. І. Вернадського;Інститут укр. археографії; Канад ський інститут укр.студій, Альбертський ун-т]. – К.: Інститут історіїУкраїни НАН України, 1994. – 175 с. – (Науково-довідкові видання з історії України, вип. 31).

200

У січні 2013 року виповнилося 75 років здня народження одного із безкомпроміснихборців з радянським тоталітарним режимомукраїнського поета, перекладача, правозахис-ника Василя Стуса. Людина, яка сміливо і са-мозречено обстоювала ідеали добра, правди ісправедливості, публічно шукала відповіді нанаболілі питання суспільного життя викли-кала острах у апологетів радянського ладу.Будучи "свідомим українцем", В. Стус швидкоопинився в списку "неблагонадійних осіб". Яквипливає з вироку судової колегії по кримі-нальних справах Київського обласного суду усправі В. С.Стуса від 7 вересня 1972 року вполе зору Комітету держбезпеки при РМУРСР поет потрапив в 1963 році, коли всту-пив до аспірантури Інституту літератури Ака-демії наук УРСР: "проживаючи в місті Києві,на ґрунті антирадянських переконань і неза-доволення існуючим у СРСР державним ісуспільним ладом, з метою підриву і ослаб-лення радянської влади, починаючи з 1963року і до дня арешту в січні 1972 року – си-стематично виготовляв, зберігав і розповсюд-жував антирадянські наклепницькі доку-менти, що порочили радянський державний ісуспільний лад, а також займався антирадян-ською агітацією в усній формі"[1]. Відтодідосьє на Стуса регулярно поповнювалося різ-номанітною компрометуючою інформацією[2]. У процесі оперативної розробки буловстановлено, що "В 1964 р. Стус В.С. склавдва іспити кандидатського мінімуму. За часперебування в аспірантурі Стус В.С. неодно-разово грубо порушував норми поведінкипрацівника наукової установи. Вступивши доаспірантури, Стус В.С. не побажав стати накомсомольський облік – фактично вибув ізскладу ВЛКСМ, відмовився виконувати гро-мадське доручення – працювати в народній

дружині. В 1964 р. він непристойно поводивсебе в клубі заводу «Більшовик», ображавчергового міліціонера, за що був оштрафова-ний. На початку 1965 р. Стус В.С. порушивіснуючі правила пересилки рукописів у зару-біжні країни. В березні 1965 р. Стус В.С.самочинно намагався влаштувати літератур-ний вечір на Київському верстатобудівель-ному заводі ім. О.М. Горького, а коли членипартійного комітету заводу попросили черезвідсутність приміщення перенести зустріч,Стус В.С. ображав їх і демонстративно влаш-тував «вечір» на вулиці"[3].

Як випливає зі змісту переписки Комітетудержбезпеки з вищим політичним керівниц-твом республіки інформація про аспірантаВ.Стуса регулярно надходила до ЦК КПРС.Підтвердженням цього може слугувати "До-відка" спецслужб додана до спеціального по-відомлення №539/ш голови КДБ при РМУРСР В.Нікітченка першому секретарю ЦККПУ П.Шелесту про демонстрацію протестукиївських інакодумців 4 вересня 1965 року вкінотеатрі "Україна" під час прем'єри фільмуС. Параджанова "Тіні забутих предків":

ССппррааввккааЧеловеком, выкрикивавшим 4 сентября 1965 г.

в кинотеатре "Украина" слова "Где же правда?Почему не дают говорить правду? Это безобра-зие!.." является

Стус Василий Семенович, 1938 года рожде-ния, уроженец Винницкой области, украинец,беспартийный, с высшим образованием, бывшийаспирант Института литературы АН УССР, про-живает по ул. Вернадского (общежитие аспиран-тов АН УССР).

Стус В.С. известен ЦК КП Украины.Ст. о/у [ оперуполномоченный] 6 отд. 2 Упр.

КГБ УССР ст. л-нт А.Костыгин. 20.Х. 65 г." [4]

УДК 821.161.2-193.3

Олег Бажан (м. Київ)

НЕЗЛАМНИЙ(до 75-річчя з дня народження Василя Стуса)

На основі документів ЦК КПУ, Комітету держбезпеки при РМ УРСР розглянуто правозахиснудіяльність українського поета, перекладача В.Стуса.

Ключові слова: В.Стус, дисидентський рух, радянські спецслужби.

201

НЕЗЛАМНИЙ (до 75-річчя з дня народження Василя Стуса)

Відрахування з аспірантури "за система-тичне порушення норм поведінки", відмоваідеологічних цензорів у друці збірки віршів«Круговерть» у 1965 році не змусили В.Стусапереглянути власні погляди та припинитиучасть у дисидент ському русі. Чергове роздра-тування вищого полі тичного керівництваУРСР та відповідних підрозділів КДБ при РМУРСР викликала "непра вильна поведінка" лі-тературного співробітника журналу "Ранок" В.Стуса під час зустрічі 14 жовтня 1966 року зістудентами філологічного факультету Одесь-кого державного університету ім. І.І. Мечни-кова, в ході якої порушувалися проблемиукраїнської мови, культури, піддавалися осудуполітичні репресії в Україні (див. док. № 1).

Не меншого клопоту владним структурамзавдавали публікації за кордоном забороне-ного творчого доробку поета (збірка "Зимовідерева" була видрукувана в 1970 р. у Брюс-селі), відкриті листи В.Стуса на адресу Спілкиписьменників, ЦК КПУ, Верховної РадиУРСР, які несли в собі інформацію просправжній стан речей в республіці, серйознізбочення в сфері національно-культурної по-літики, факти переслідувань інакодумців.Сповідування високих моральних принципів,особиста небайдужість до проявів несправед-ливості у повсякденному житті, спонукалаВ.Стуса у грудні 1971 року приєднатися до ді-яльності правозахисної організації "Громадсь-кий комітет на захист Ніни Строкатової".

Послідовна правозахисна діяльність, участьу розповсюдженні "антирадянських та іншихшкід ливих матеріалів" зафіксовані в ходірозробки справи "Блок" ( таку кодову назвумали оперативно-розшукові дії органів держ-безпеки з метою ліквідації "націоналістичнихелементів" в Українській РСР в 1970-ті роки)стали приводом до арешту поета 13 січня1972 року (див. док. № 2).

З гідністю та без каяття В. Стус у вересні1972 року зустрів вирок радянського право-суддя – 5 років виправно-трудових таборів

та 3 роки заслання. Перебуваючи в неволі,В. Стус не припиняв боротьби. Про це свід-чать інформаційні донесення спецслужб зМордовії, де відбував покарання В. Стус.Поет разом з іншими засудженими учасни-ками руху опору у вересні 1975 року шляхомголодовки та невиходу на роботу прагнув до-могтися від радянської пенітенціарної си-стеми визнання "статусу політ в'язня"(див.док. № 3). У свою чергу пануючий режимволів приборкати норовливого і незручногодисидента. Відомо, що восени КДБ вдався дорізноманітних засобів впливу на В.Стуса зметою змусити бунтівливого поета зректися"крамольних поглядів" (див. док. № 3-4). Зда-валося неймовірний тиск з боку КДБ, про-гресуюча хвороба шлунку повинна була по-хитнути В. Стуса. Однак бажаного результатуоргани держбезпеки так і не досягли.

Відбувши термін ув'язнення, Стус восени1979 року повертається до Києва і, незва-жаючи на важкий стан здоров'я, поринає у ді-яльність Української Громадської групи спри-яння Гельсінських угод. Таким чиномправо захисник свідомо йшов на самопожер-тву бо прекрасно усвідомлював, що участь угельсінському русі при зведе до подальших ре-пресій. У травні 1980 року Стус в черговийраз опиняється у слідчому ізоляторі КДБ. Напідставі зібраних спецслужбами доказівКиївський обласний суд ухвалює рішенняпро покарання непокірливого поета у вигляді10 років примусових робіт у таборах та 5 ро ківзаслання у віддалених районах СРСР). Про-тистояння з системою тривало до вересня1985 року, допоки в промерзлому карцеріКучинського табору (Мордовська АРСР) упоета не зупинилось серце.

Опонент радянської тоталітарної системи,страдник української літератури ХХ століттяВасиль Стус на сьогоднішній день залиша-ється еталоном свободолюбства та непохитно-сті у тривалій боротьбі за побудову вільного тасправедливого громадянського суспільства.

1. Погром в Україні. 1972–1979. Упорядку-вання, довідки і передмова Р. Купчинський. Зо-шити самвидаву. Випуск I. – Сучасність, 1980. –С. 30-37.

2. Галузевий державний архів Служби безпекиУкраїни, ф.16, оп. 5-А. спр. 6, арк.7-8.

3. ЦДАГО України, ф.1, оп. 24, спр. 6160.арк.155.

4. Білокінь С. Клуб творчої молоді "Сучасник"очима влади //Україна ХХ століття: культура, ідео-логія, політика. Вип. 16. – К.,2011. – С. 54-55.


1’2013

202

Олег Бажан

ДОКУМЕНТИ№1

Доповідна записка секретаря Одеського обкому КПУ М. Синиці першому секретарю ЦК КПУ України П.Шелесту про неправильну поведінку

літературного співробітника журналу "Ранок" В. Стуса 4 листопада 1966 р.

Члену політбюро ЦК КПРС,Першому секретарю Центрального Комітету КП України

товаришу Шелесту П. Ю.Доповідна записка

про неправильну поведінку літературного співробітника журналу «Ранок» В. СТУСЯ*

14 жовтня 1966 р. на філологічному факультеті Одеського державного університету відбу-лась зустріч з редактором республіканського молодіжного журналу «Ранок» поетом ВіталіємКоротичем.

Потім він виявив бажання зустрітися з членами літературної студії університету разом злітературним співробітником цього ж журналу Василем Стусем.

15 жовтня ця зустріч відбулась, але в ній взяв участь лише В. Стусь, а В. Коротич з невідо-мих причин не з’явився.

Після читання своїх віршів В. Стусь розпочав розмову про нібито негативне ставлення внаш час до молодих поетів, що їм не створюються умови для творчої діяльності, згадав, щодеяких молодих поетів виключено з Київського університету і вони не можуть працевлашту-ватися, один з них працює сторожем, а інші «відірвані від нас».

Дізнавшись, що на засіданні літературної студії буде присутній В. Стусь, на цю зустріч про-бралася Строката Н. А.** – співробітник проблемної лабораторії Одеського медичного ін-ституту, дружина Караванського, який зараз відбуває покарання за ворожу націоналістичну ді-яльність. Після провокаційної розмови В. Стуся вона виступила з питанням про те, що мов«громадськість Одеси цікавиться долею молодих поетів і студентів, виключених і заарешто-ваних в Києві***».

Керівник літературної студії негайно реагував на це, різко осудив Стуся і Строкату за про-вокаційні розмови і направив роботу засідання студії по правильному шляху.

З нашого боку було вказано керівництву університету на необхідність більш уважного, ви-могливого ставлення до роботи літературної студії і підготовки її засідань, розбірливого від-ношення до запрошень на засідання студії представників літератури і мистецтва.

Доповідаючи про це, ми вважаємо за доцільне, Петро Юхимовичу, звернути увагу керів-ництва журналу «Ранок» на кадри своїх працівників і на необхідність більш розбірливого став-лення до організації зустрічей окремих з них з молоддю.

СЕКРЕТАР ОДЕСЬКОГО ОБКОМУКП УКРАЇНИ М. СИНИЦЯ

* Так в документі.** Строката (Строкатова)-Караванська Ніна Антонівна (31.01.1926 — 02.08.1998) - мікробіолог, правозахис-

ник. Дружина (з 1961) колишнього політв’язня (1944-1960) С.Караванського. Після чергового ув’язнення чоло-віка в 1965 р. Строката послідовно боролася проти його незаконного арешту й засудження. Активна правозахиснадіяльність стала підставою для звільнення Строкатої з роботи в Одеському медінституті. У грудні 1971 року булазаарештована органами КДБ за підозрою у розповсюдженні самвидаву. У травні 1972 р. засуджена Одеським об-ласним судом за ст. 62, ч. 1 КК УРСР ("проведення антирадянської агітації та пропаганди") на 4 роки позбавленняволі в таборах суворого режиму. Покарання відбувала у Мордовії. Після звільнення мешкала в м. Тарусі Калузь-кої області. У 1976 р. Строката стає членом-засновником Української громадської групи сприяння Гельсінкськихугод (УГГ). У листопаді 1979 р. емігрує в США де стає членом Зарубіжного представництва УГГ.

*** Йдеться про політичні арешти у Києві, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку, Феодосії всерпні-вересні 1965 р., в результаті яких в слідчих ізоляторах КДБ опинилося 24 найактивніших учасників україн-ського національного руху ( ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1 (1972), спр. 9, арк.254).

203

НЕЗЛАМНИЙ (до 75-річчя з дня народження Василя Стуса)Д О К У М Е Н Т И

СТУС Василь Семенович, 1938 року народження, українець, безпартійний /з 1952 р. –член ВЛКСМ/, освіта – вища, закінчив у 1959 р. український відділ історико-філологічногофакультету Донецького державного педагогічного інституту, в 1959-1961 рр. перебував в Ра-дянській армії, в 1961-1963 рр. працював учителем в Горлівці та з березня 1963 р. – літера-турним редактором газети «Соціалістичний Донбас».

В 1963 р. Стус В.С. був зарахований аспірантом Відділу теорії соціалістичного реалізмуі сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка АН УРСР, темадисертації – «Джерела емоційності художнього твору /на матеріалі сучасної прози/».

В 1964 р. Стус В.С. склав два іспити кандидатського мінімуму. За час перебування в аспірантурі Стус В.С. неодноразово грубо порушував норми пове-

дінки працівника наукової установи. Вступивши до аспірантури, Стус В.С. не побажав статина комсомольський облік – фактично вибув із складу ВЛКСМ, відмовився виконувати гро-мадське доручення – працювати в народній дружині. В 1964 р. він непристойно поводив себев клубі заводу «Більшовик», ображав чергового міліціонера, за що був оштрафований.

На початку 1965 р. Стус В.С. порушив існуючі правила пересилки рукописів у зарубіжнікраїни. В березні 1965 р. Стус В.С. самочинно намагався влаштувати літературний вечір наКиївському верстатобудівельному заводі ім. О.М.Горького, а коли члени партійного комі-тету заводу попросили через відсутність приміщення перенести зустріч, Стус В.С. ображавїх і демонстративно влаштував «вечір» на вулиці.

Неодноразові розмови й попередження не дали бажаних наслідків. У вересні 1965 р. СтусВ.С. в кінотеатрі «Україна» під час прем'єри кінофільму «Тіні забутих предків» виступив ззакликом боронити заарештованих злочинців, розцінюючи їх арешт як похід проти україн-ської інтелігенції.

За все це 20.IX.1965 р. його відчислено з аспірантури /наказ № 180 від 15.IX.1965 р./*.

ЦДАГО України, ф.1, оп. 24, спр.6160, арк.153-156. Оригінал.

№2 Повідомлення голови КДБ при РМ УРСР В. Федорчука ЦК КПУ

про арешт Василя Стуса 21 січня 1972 р.

Секретноэкз. №1

ЦЕНТРАЛЬНЫЙ КОМИТЕТ КОММУНИСТИЧЕСКОЙ ПАРТИИ УКРАИНЫ

При этом направляем Вам письмо арестованного Стуса В. С., адресованное товарищуШЕЛЕСТУ П. Е.**

Одновременно докладываем, что СТУС Василий Семенович, 1938 года рождения, уроже-нец с. Рахнивка Гайсинского района Винницкой области, украинец, беспартийный, ранее не су-димый, с высшим образованием, работавший старшим инженером республиканского объеди-нения «Укроргтехстройматериалы», 15 января с.г. с санкции зам. прокурора УССР арестованпо подозрению в совершении преступления, предусмотренного ст. 1871 УК УССР.

* На документі примітки секретаря ЦК КПУ з ідеології А. Скаби: "т. Шелесту доповідав" та завідувача окре-мим сектором ЦК КПУ П.Шелеста О.Однороманенка: "Тов. Шелест П. Ю. просить розглянути це питання і до-повісти пропозиції, звернути увагу ЦК ЛКСМУ і керівництва журналу "Ранок" на цю справу. 5/ХІ 66" ( ЦДАГОУкраїни, ф.1, оп. 24, спр. 6160, арк. 152).

** Не друкується.

1’2013

204

Олег Бажан

В 1969 году он написал и распространил клеветнический документ в защиту И. ДЗЮБЫ,который широко распространялся в «самиздате» и помещен в первом выпуске т.н. «Україн-ського вісника»* под названием «Місце в бою чи розправі».

В ноябре 1971 года изготовил и распространил письмо клеветнического содержания, адре-сованное в ЦК КПУ и Президиум Союза писателей Украины.

В 1970 году в Брюсселе издан сборник стихов СТУСА «Зимові дерева», в котором поме-щены отдельные идеологически невыдержанные стихотворения.

15 января 1972 г. на квартире Стуса произведен обыск, изъяты рукописи отдельных его кле-ветнического характера стихотворений.

ПРЕДСЕДАТЕЛЬ КОМИТЕТА ГОСБЕЗОПАСНОСТИ ПРИ СОВЕТЕ МИНИ-СТРОВ УКРАИНСКОЙ ССР

В. ФЕДОРЧУК

ГДА СБУ, ф.16, оп.3(1975), спр. 2, арк. 113-114. Засвідчена копія.

№ 3Доповідна записка заступника голови КДБ при РМ УРСР С. Мухи першому секре-тарю ЦК КПУ В.Щербицькому про активну підготовку ув'язнених В.Стуса, В.Чорно-

вола, З.Попадюка до проведення 30 жовтня 1975 р. у Дубравному таборовомууправлінні "дня політв'язня"

4 вересня 1975 р.№ 533 Совершенно секретно

Экз. № 2


Товарищу ЩЕРБИЦКОМУ В.В.

ДОКЛАДНАЯ ЗАПИСКА

В ходе оперативных мероприятий по осужденным объектам дела «Блок» получены дан-ные, свидетельствующие о том, что несмотря на принимаемые органами КГБ в местах заклю-чения меры предупредительно-профилактического и воспитательного характера, большин-ство этих лиц остается на прежних враждебных позициях. В частности, ЧЕРНОВОЛ, СТУС,

* “Український вісник”- періодичний позацензурний суспільно-політичний часопис, заснований у Львові зініціативи правозахисника В. Чорновола. Виходив у 1970-1972 роках. Редколегія “УВ”, до якої окрім Чорновола(редактор) входили М. Косів та Я.Кендзьор, ставила за мету вміщувати на сторінках журналу інформацію про по-рушення свободи слова та прав, гарантованих Конституцією СРСР, про політичні репресії в Україні, становищеукраїнських політв’язнів, акції протесту проти існуючого режиму. Часопис друкував літературні твори, полемічнінариси, авторами яких були І. Дзюба, В.Симоненко, В. Стус, С. Караванський. У підготовці і розповсюдженні1-5 чисел “Українського вісника” брали участь О. Антонів, Л. Шереметьєва, С. Гулик, Я. Дашкевич, З. Франко,В. Мороз, І. Світличний, М. Плахотнюк, З. Антонюк. ”УВ” мав розгалужену мережу кореспондентів у Києві,Дніпропетровську, Донецьку, Івано-Франківську, Львові, Рівному, Одесі, Тернополі, Чернівцях, Черкасах.

У січні 1972 р. після арешту редактора “УВ” Чорновола видання часопису з метою конспірації було призупи-нено. Незабаром редакція “УВ” перемістилася зі Львову до Києва. Обов’язки з виданням журналу взяли на себенаукові працівники Інституту філософії АН України Є. Пронюк, В. Лісовий, студент КДУ В. Овсієнко. Підготу-вати до друку матеріали чергового числа “УВ” завадили арешти. З ізоляцією групи В. Лісового органами КДБ,основні функції по підготовці “УВ” в 1974 р. перебрали на себе лікар С. Хмара з м. Червонограда Львівської об-ласті, художник-реставратор В. Карабін, науковець О. Шевченко, які включили до часопису № 7-8 ряд статей пропереслідування української інтелігенції, нищення пам’яток історії та культури, порушення прав віруючих( опуб-ліковано за короном в 1975 р.). У серпні 1987 р. “УВ” поновлено як легальний літературно-художній та суспільно-політичний часопис. З січня 1988 р. “УВ” стає органом Української Гельсінської Спілки. Наприкінці 1988 р. ви-пуск “УВ” було припинено.

205


ГЕЛЬ, ПОПАДЮК и другие продолжают группировать вокруг себя солагерников, подстре-кают к проведению различных антиобщественных действий, устанавливают контакты с т.н.«демократами» и сионистами.

По оперативным данным, СТУС, ЧЕРНОВОЛ, ПОПАДЮК и другие ведут в настоящеевремя активную подготовку к проведению 30 октября с.г. так называемого «дня политза-ключенного». Они намерены спровоцировать массовое направление жалоб и заявлений вразличные инстанции с требованиями признать «статус политзаключенных», организоватьневыход на работу и голодовки протеста против условий содержания в ИТУ, а также напи-сание писем в Президиум Верховного Совета СССР о выходе отдельных лиц из советскогогражданства.

Экстремистски настроенные украинские националисты из числа заключенных ДубравногоИТУ предпринимают попытки согласования и координации своих враждебных действийс единомышленниками, отбывающими наказание в Скальнинском ИТУ, а также со связямина воле.

Через имеющиеся оперативные возможности удалось заполучить текст подготовленногоукраинскими националистами совместно с т. н. «демократами» в Дубравном ИТУ документавраждебного содержания под названием «положение о комитете защиты политзаключенныхв СССР». /Копия «положения» прилагается/*.

Несколько раньше, в мае с. г. во время обыска у осужденного объекта дела «Блок» СТУСАизъято письмо, адресованное САХАРОВУ, в котором также затрагиваются вопросы защиты«политзаключенных». В частности, высказываются предложения о создании постоянного«юридического пункта» для организации кампании протестов против содержания заключен-ных в помещениях камерного типа, улучшения медицинского обслуживания; независимогоот «диктата КГБ» контроля за получением осужденными корреспонденции; защиты лиц, на-правленных в психиатрические больницы и политзаключенных женщин; содействия в выездеза кордон лицам, отказавшимся от советского гражданства и т. п.

Как установлено, осужденный ЧЕРНОВОЛ пытается склонить к совместным антиоб-щественным выступлениям /голодовкам, протестам и т. п./ заключенных других националь-ностей /евреев, латышей, армян/, отбывающих наказание в Дубравном ИТУ.

К положению осужденных объектов дела «Блок» и их связей по-прежнему проявляется на-стойчивый интерес со стороны наццентров и других зарубежных антисоветских организаций.Из-за кордона им направляется большое количество писем, преследующих цель оказанияосужденным моральной поддержки и удержания их на враждебных позициях. Большинствотаких документов, поступающих от различных секций т. н. «международной амнистии» в адресСВЕТЛИЧНОЙ, КАЛИНЕЦ, ШАБАТУРЫ, СТРОКАТОВОЙ и др., подвергается конфи-скации.

Для участия в мероприятиях по перевоспитанию осужденных объектов дела «Блок» в июлес. г. в Скальнинское ИТУ направлялась специализированная пропагандистская группа из гор.Киева в составе которой были профессор Украинской сельхозакадемии доктор историческихнаук КАКОВСКИЙ К. Г., делегат XXIV съезда КПСС механик Киевского завода станков-ав-томатов им. Горького МОРДЮК А. В., заместитель начальника отдела юстиции Киевского об-лисполкома ГОЛОВЕНКО А. П., а также два оперработника УКГБ Киевской области.

Членами пропагандистской группы прочитаны лекции о торжестве Ленинской нацио-нальной политики, об экономических преобразованиях в республике, показаны хроникально-документальное кинофильмы, а также проведены индивидуальные воспитательные беседы сотдельными заключенными. Эти мероприятия способствовали некоторому снижению враж-дебной активности осужденных.

* Не друкується.

1’2013-

206

Олег Бажан

По согласованию с обкомами КП Украины, аналогичные бригады планируется направитьв Дубравное и Скальнинское ИТУ в сентябре-октябре с. г., что по нашему мнению, будетспособствовать локализации и срыву намечаемых на 30 октября экстремистски настроен-ными осужденными объектами дела «Блок» и другими националистами антиобщественныхакций в связи с т. н. «днем политзаключенного». С этой же целью ведется профилактическаяработа с родственниками ГЕЛЯ, ОСАДЧЕГО, ЛИСОВОГО, ПРОНЮКА, ОВСИЕНКО иАНТОНЮКА в плане оказания через них положительного воздействия на осужденных.

Для срыва враждебных проявлений, приуроченных к т. н. «дню политзаключенного» пре-дусматривается в сентябре-октябре с. г. этапировать в следизоляторы КГБ при СМ УССР иУКГБ Львовской области осужденных СТУСА, АНТОНЮКА, ШАБАТУРУ И ЛИСОВОГО,с которыми провести работу по идеологическому разубеждению и попытаться склонить их котказу от враждебной деятельности в местах заключения.

Наряду с этим, в сентябре с. г. КГБ при СМ СССР намечается рабочая встреча заинтере-сованных органов госбезопасности по вопросам выработки более эффективных мер преду-преждения и пресечения антисоветских и иных нежелательных проявлений со стороны осуж-денных объектов дела «Блок» и других националистических элементов.

ЗАМЕСТИТЕЛЬ ПРЕДСЕДАТЕЛЯ КОМИТЕТА ГОСБЕЗОПАСНОСТИ ПРИ СОВЕТЕ МИНИСТРОВ УКРАИНСКОЙ ССР

МУХА


№ 4Зі спеціального повідомлення голови КДБ при РМ УРСР В. Федорчука першому секре-

тарю ЦК КПУ В. Щербицькому про заходи впливу на ув'язненого В.Стуса з метоюсхиляння його до перегляду власних націоналістичних поглядів

4 листопада 1975 р.

Совершенно секретноЭкз. № 2


товарищу ЩЕРБИЦКОМУ В.В.

СПЕЦИАЛЬНОЕ СООБЩЕНИЕ

Начиная с 1974 года в Дубравном и Скальнинском ИТУ МВД, отбывающие наказаниеэкстремистские элементы, осуждённые за антисоветскую деятельность, предпринимают по-пытки ежегодно отмечать 30 октября, как «день советского политзаключённого», путём орга-низации коллективных голодовок и других враждебных выступлений с выдвижением прово-кационных требований, о чём ранее докладывалось ЦК Компартии Украины.

По оперативным данным, аналогичные провокационные акции ими намечалось осуще-ствить 30 октября текущего года, для предотвращения и локализации которых нами совместнос КГБ Мордовии и УКГБ Пермской области осуществлялись предусмотренные КГБ при СМСССР меры оперативного и профилактического характера. В частности, было принято реше-ние на этот период этапировать в гг. Киев и Львов некоторых зачинщиков «дня политзаклю-чённого» в том числе СТУСА, ЛИСОВОГО и ШАБАТУРУ, где провести целенаправленнуюработу по склонению их к пересмотру националистических взглядов.

207


СТУС после прибытия в следизолятор КГБ при СМ УССР ведёт себя нагло и вызывающе,в категорической форме отказывается от встреч и бесед с сотрудниками КГБ, за исключениемадминистрации следственного изолятора. Сокамернику заявил, что свои убеждения изменитьне намерен. Аналогичную позицию пока занимает и ШАБАТУРА.<...>

29 октября с.г. СТУС и ШАБАТУРА написали заявление о том, что 30 октября ониобъявляют голодовку в знак «солидарности» в «день политзаключённого». СТУС при этомуказал, что он требует отмены статей 190 и 62 уголовного кодекса, предусматривающих нака-зание за клевету на советский государственный строй и за антисоветскую деятельность, как«антиконституционных», освобождения «политзаключённых», наказания тех, кто «организо-вал репрессии украинской молодёжи на протяжении последнего десятилетия».

31 октября СТУС и ШАБАТУРА голодовку прекратили.Несмотря на это, КГБ при СМ УССР продолжает работу по оказанию положительного воз-

действия на ЛИСОВОГО и ШАБАТУРУ, для чего будут привлечены отдельные их род-ственники и бывшие сослуживцы.

В связи с занятой СТУСОМ позицией и наличием заключения врачей о необходимости егостационарного лечения по поводу обострения язвенной болезни, в ноябре с.г. он будет этапи-рован в спецбольницу МВД в г. Ленинград.

По данным КГБ при СМ СССР, 30 октября с.г. объявили однодневные голодовки в Дуб-равном ИТУ 21 человек, в том числе осуждённые объекты дела «Блок» ЧЕРНОВОЛ,ШУМУК, СВЕТЛИЧНАЯ Н., ОВСИЕНКО и другие, а во Владимирской тюрьме 14 человек,включая МОРОЗА. В Скальнинском ИТУ подобных провокационных выступлений не было.

Участники однодневной голодовки в Дубровном ИТУ направили в инстанции свои заяв-ления, с требованиями аналогичными тем, которые выдвигались СТУСОМ и ШАБАТУРОЙ.

Указанные заявления, за исключением адресованных органам прокуратуры, администрациеймест заключения подвергнуты конфискации, как содержащие клеветнические измышления.

Докладываем в порядке информации.

ПРЕДСЕДАТЕЛЬ КОМИТЕТА ГОСБЕЗОПАСНОСТИПРИ СОВЕТЕ МИНИСТРОВ УКРАИНСКОЙ ССР

В. ФЕДОРЧУК


Олег Бажан

НЕСЛОМЛЕННЫЙ(к 75-летию со дня рождения Василия Стуса)

На основании документов ЦК КПУ, Комитета госбезопасности при СМ УССР рассмотреноправозащитную деятельность украинского поэта и переводчика В.Стуса.

Ключевые слова: В.Стус, диссидентское движение, советские спецслужбы.

Oleg Bazhan

ADAMANTINE(to commemorate the 75th anniversary of Vasyl Stus’ birth)

On the basis of the documents of the Central Committee of Ukraine’s Communist Party and the KGB in Ukrain-ian Soviet Socialist Republic there has been considered the rights protection activity of Ukrainian poet, interpreterV.Stus.

Key words: Vasyl Stus, dissidents’ movement, Soviet intelligent services.

w!!!

Національна спілкакраєзнавців України:

панорама сучасного життя

209

20 вересня 2012 року минуло 10 років відчасу створення клубу «Юний краєзнавець»при Броварській центральній районній біб-ліотеці. Ініціатором його появи є нинішнійдиректор районної книгозбірні, палка при-хильниця розвою краєзнавчого руху у При-деснянському краї, дослідниця невідомихсторінок історії Української держави, літопи-сець, заслужений працівник культури Укра -їни, член Національної спілки краєзнавцівУкраїни Людмила Кошелєва.

Першими членами любительського об’єд-нання шанувальників місцевої історії та кра-єзнавства були учні Броварської загально -освітньої школи № 9. Вони брали активнуучасть у вивченні та популяризації минув-шини рідного краю. За їхньої участі фотоаль-бом «Літопис Броварщини» постійно попо-внювався новими світлинами, матеріалами ізкниг, статтями із періодичних видань, біогра-фіями відомих людей Придеснянської сторо -ни, а також особистими листами земляків –«народним архівом».

Від самого початку клуб «Юний краєзна-вець» мав статут, девіз: «Люби і знай свій рід-ний край», а також постійно мав план роботи.

Учасники клубу популяризують у соціуміцікаві форми роботи, зокрема, такі як: етно-графічні та народознавчі години, уроки муж-ності, презентації книг про рідну землю,уроки із краєзнавства. Під час таких заходіввідбуваються знайомства із наявною в бібліо-теці науково-документальною літературою, зякої можна почерпнути цікаву довідково-піз-навальну інформацію про Бровари і район, таз белетристикою, де зустрічаються описиподій, що відбувалися на Броварській землі.

Члени клубу та його слухачі постійноодер жують різні домашні завдання, напри-клад: відтворити нашу родину у малюнках,описах чи віршах та ін. Пропонуються іншіформи та методи роботи із юними шануваль-никами історії малої батьківщини.

Як стверджують бібліотекарі-краєзнавціповажного віку та інші небайдужі до локаль-ної історії люди, новою сторінкою у роботіклубу як громадського об'єднання поцінову-вачів броварської регіоналістики став 2010рік. Із цього часу він працює в унісон із жит-тєдіяльністю Національної спілки краєзна-вців України, її з’їздів, пленумів та зібрань,різноманітних заходів, а також всього того,чим живе її обласний осередок.

Незабутні спогади та незаперечні факти удіяльності «Юного краєзнавця» залишиличасті зустрічі-спілкування автора із ГероємУкраїни, головою НСКУ, академіком НАНУкраїни Петром Троньком, його повсякчаснінастанови та поради, просто людська під-тримка… Особливо радів патріарх національ-ного краєзнавства, коли місцеві краєзнавціпочали видавати газету «Броварська минув-шина» і, як годиться, написав щирі слова ві-тання творчому колективу.

Найперше, з чого розпочали свою діяль-ність краєзнавці – це вивчення досвіду ро-боти багатьох подібних на теренах нашоїдержави любительських об'єднань за інтере-сами читачів бібліотек районів та обласнихцентрів. Визначили конкретний формат на-шого утворення і стратегічні завдання та орі-єнтири, яких прагнемо невдовзі досягти.Протягом короткого часу броварчани обралиновий девіз, створили емблему, написали ізатвердили на раді клубу новий статут, про-граму діяльності та план роботи на наступ-ний рік.

Нині гаслом клубу є слова Григорія Ско-вороди: «Пізнай свій край…себе, свій рід, свійнарід, свою землю – і ти побачиш свій шлях ужиття…» Витяг зі Статуту краєзнавчого осе-редку: "Клуб є громадським об'єднанням за ін-тересами громадян – об'єднанням читачівБроварської центральної районної бібліотекита сільських(селищних) бібліотек краю і маєлюбительський статус.

Іван Доцин (м. Бровари)

КЛуб «ЮНИЙ КРАЄЗНАВЕЦЬ»ПІЗНАЄ ТА ПОПуЛЯРИЗуЄ

МИНуВШИНу бРОВАРСЬКОЇ ЗЕМЛІ

1’2013

210

Іван Доцин

Мета створення клубу – це дослідженняневідомих сторінок історії міста Бровари таБроварського району, створення та популя-ризація поміж їхніх мешканців «броварщи-нознавства» - цілісної науки про минувшинурідного краю, національно-патріотичне вихо-вання, насамперед, учнівської та студентськоїмолоді, а також усього броварського загалу.

Завдання клубу – це написання правдивоголітопису отчої землі, розвіювання міфів тафальсифікацій історичного процесу, актуалі-зація видатних осіб та пам’ятних подій, усві-домлення того, хто був і залишається справж-нім героєм ратної і трудової звитяги, що маєнеодмінно знати кожен житель Броварськоїземлі".

Клуб проводить роботу в таких напрямах якпошуково-дослідницька, творча, редакційно-видавнича, інформаційно-просвітницька тапізнавально-популяризаторська діяльність.

Із метою пожвавлення діяльності та залу-чення до краєзнавчих досліджень якомогабільшої кількості небайдужих людей, а та -кож висвітлення своїх пошуково-творчихнапрацювань, клуб "Юний краєзнавець" за-початкував щомісячну історико-краєзнавчугазету «Броварська минувшина», першечисло якої вийшло у листопаді 2010 рокуформатом А3, накладом у 1000 примірників(до початку 2013 року у бібліотечній під-шивці вже зібралося 13 номерів «Броварсь-кої минувшини»).

«Мало любити свій край, треба його ще йзнати». Ці відомі слова Максима Рильськогостали гаслом часопису. На шпальтах виданнязнаходять своє відображення питання як істо-рії Броварського краю так і інших регіонівУкраїни. Упродовж 2011 року «Броварська ми-нувшина» висвітлювала конкурси «Я – Київ-щини гордість і надія» та «Що я зробив длярозвитку рідної Київщини?», ініціаторомпроведення яких виступила обласна держад-міністрація. Серед постійних рубрик періо-дичного видання: «Краєзнавча мозаїка»;«Календар ювілейних і пам’ятних дат Бро-варщини», «Радимо прочитати», «Сто запи-тань і відповідей про краєзнавство» та ін.Дієву участь у творенні часопису берутьчлени редколегії - директор Броварської цен-тральної районної бібліотеки Людмила Ко-шелєва, Почесний громадянин м. Броварів

Анатолій Лемпіцький, дослідник та авторкниг про биківнянську трагедію Микола Ли-сенко, екс-голова Броварської райдержадмі-ністрації Леонід Вайсфельд, краєзнавець Во-лодимир Мельник, бібліотекар Требухівськоїсільської бібліотеки Надія Кольцова, дослід-ник історії села Семиполок Володимир Мо-сквич, голова Броварської міської організації«Захист дітей війни» Михайло Сердюк тазавідувачка бібліотеки села Літок ЛюбовСліпко.

У січні 2011 року у Броварському районізусиллями Людмили Кошелєвої та праців-ників Броварської центральної районної біб-ліотеки було започатковане чергове видання,присвячене історії рідного краю – "Краєзна-вчий вісник"(газета видається таким самимнакладом як і «Броварська минувшина», алевдвічі меншим форматом).

На шпальтах часопису друкуються мате-ріали під рубриками «Краєзнавчі будні»(про роботу клубу «Юний краєзнавець» тапро розвиток бібліотечного краєзнавства),«До 90-річчя Броварського району»(про під-готовку до цього ювілею та втілення у життятворчо-видавничого проекту «Гордість і славаБроварської землі»(життєписи найвідомішихлюдей Придеснянського краю від найдавні-ших часів і до сьогодення), «Вийшли здруку» (про краєзнавчі новинки броварськихавторів), «Життя Спілки» (розповіді прожиттєдіяльність, найактуальніші проблеми інайостанніші новини Національної спілкикрає знавців України) та інші актуальні і ко-рисні для наших читачів розділи і теми.

Йдучи в ногу з часом, автор цих рядківстворив у мережі Інтернет історико-краєзна-вчий веб-сайт «Броварська минувшина», щодозволяє інформувати про життєдіяльністьклубу якнайбільшу кількість симпатиків таоднодумців не тільки на теренах Краю Десниі Трубежа та Київського регіону. На веб-сайтіможна ознайомитися із кожним числом газет«Броварська минувшина» та «Краєзнавчийвісник», із різноманітною історико-краєзна-вчою інформацією ( http//www.brovarska-my-nuvshyna.org.ua).

Клуб «Юний краєзнавець» упродовжостанніх трьох років досить дієво і плідноспівпрацює із відділом освіти Броварськоїрайдержадміністрації. Приміром, у 2010 році

211

Клуб «Юний Краєзнавець» пізнає та популяризує минувшину Броварської землі

спільними зусиллями проведено серед уч-нівської молоді краю першу на теренах Київ-щини інформаційно-просвітницьку акцію«Великі броварці», в ході якої було визначе -но 30 найвидатніших земляків у політиці,економіці, соціальній сфері, освіті, культурі,спор ті та інших галузях життя від давніх ча -сів до сьогодення. Відділ освіти Броварськоїрайдержадміністрації та члени клубу «Юнийкраєзнавець» стали ініціаторами проведенняконкурсу «Фольклорні скарби Броварщини»,приурочений до 90-річчя утворення Бро-варського району (поважний ювілей припа-дає на березень 2013 року).

Поміж різноманітних інформаційно-про-світницьких, виховних, популяризаторськихта інших національно-патріотичних заходів,які проводить клуб "Юний краєзнавець" слідвиокремити роботу з написання двотомника«Гордість і слава Броварської землі» (уміщу-ватиме життєписи найвідоміших людей

Придеснянського краю від найдавніших часіві до сьогодення). Це буде перше на теренахКиївщини біобібліографічне видання із еле-ментами енциклопедії на кшталт «100 видат-них…». Двотомник має побачити світ у ве-ресні 2013 року – напередодні 70-ої річницівизволення краю від німецько-фашистськихзагарбників. Одночасно триває робота надвиданням «Славимо тебе, наш Придеснян-ський краю, у віршах та піснях!», в якому бу-дуть зібрані поетично-пісенні твори топоні-мічної тематики про кожен населений пунктБроварської землі.

Завданням краєзнавців на майбутнє поля-гає у тому, щоб клуб «Юний краєзнавець» пе-ретворився на зразковий осередок патріотич-ного виховання молоді у Київській області, аБроварська центральна районна бібліотека –ще потужнішим інформаційним центром такнигозбірнею невідомих широкому загалукраєзнавчих скарбів.

ПОЛОЖЕННЯпро Премію імені академіка Петра Тронька

Національної спілки краєзнавців україни1. Загальноукраїнська Премія імені академіка Петра Тронька Національної спілки

краєзнавців України присуджується з 2013 року щорічно окремим краєзнавцям за вагомийвнесок у справу вивчення, дослідження і популяризації історико-культурних і природнихбагатств рідного краю.

2. Кандидатури на здобуття премії мають право висувати керівні органи Національноїспілки краєзнавців України та її регіональних організацій.

3. Висунення кандидатів на здобуття премії повинно здійснюватись в умовах високоївимогливості, об’єктивного і аргументованого попереднього вивчення краєзнавчої роботичи краєзнавчих досліджень, науково-пізнавальний та суспільний рівень яких заслуговує навсеукраїнське визнання.

29 травня 2012 р. на пленумі Правління Національної спілки краєзнавцівУкраїни, присвяченому 85-річчю наукового журналу «Краєзнавство», якийвідбувся в Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна, вша-новуючи пам'ять про академіка НАН України, Героя України, Голову Націо-нальної спілки краєзнавців України Петра Тимофійовича Тронька (1915–2011), було засновано Премію імені академіка Петра Тронька НСКУ.

1’2013

212

4. Пропозиції про висунення кандидатур на здобуття премії щорічно надсилаються доПрезидії правління НСКУ до 20 червня поточного року. На здобуття премії подаються:клопотання керівних органів Національної спілки краєзнавців України та її регіональнихорганізацій про присудження премії, витяг із протоколу засідання, біографічна довідкакандидата, характеристика краєзнавчої діяльності та творчого доробку, копії документів, щопосвідчують нагородження державними і відомчими відзнаками. Матеріали подаються заадресою: 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 4, Національна спілка краєзнавцівУкраїни.

5. Рішення про присудження загальноукраїнської Премії імені академіка Петра ТронькаНаціональної спілки краєзнавців України затверджується Президією правління Національноїспілки краєзнавців України. Вручення премії здійснюється в липні, що приурочено до днянародження П.Т.Тронька (12 липня 1915 р.), на окремому заході Національної спілкикраєзнавців України в урочистій обстановці, за участю краєзнавчого активу та широкоїгромадськості, висвітлюється у засобах масової інформації.

6. Премія присуджується за номінаціями:– за висвітлення науково-краєзнавчої та громадської діяльності академіка Петра Тронька

(дослідження проблем історії міст і сіл України, теоретичного та практичного краєзнавства);– за науково-організаційну та просвітницьку діяльність в краєзнавстві (проведення

конференцій, круглих столів, лекцій, семінарів, читань, експедицій, краєзнавчих заходів іпроектів, популяризація краєзнавства працівниками наукових, освітянських, туристичних,бібліотечних, архівних установ, засобів масової інформації);

– за внесок у музейну та пам’яткоохоронну справу: діяльність у сфері збирання, збереженнята охорони історико-культурної спадщини України;

– за видання краєзнавчої літератури: монографій, нарисів, описів, путівників, довідників,окремих публікацій, циклів статей тощо.

7. Особам, які відзначені премією, присвоюється звання «Лауреат Премії імені академікаПетра Тронька» з врученням Диплома, почесного знака і грошової премії у розмірі 500 грн.за кожну номінацію. У разі присудження премії однієї номінації кільком краєзнавцям грошовавинагорода розподіляється між лауреатами. Почесний знак і Диплом померлого абонагородженого посмертно лауреата Премії імені академіка Петра Тронька передається, якправило, на збереження його родині. Грошова частина премії переходить у спадок запорядком, встановленим цивільним законодавством.

8. Грошовий фонд Премії імені Петра Тронька формується за рахунок членських ідобродійних внесків, а також від надходжень госпрозрахункових підприємств і організацій,заснованих Спілкою на правах окремої юридичної особи.

213

З інформацією про діяльність НСКУ за 2012 р.виступив голова Спілки, член-кореспондентНАН України Олександр Петрович Реєнт. Вінознайомив присутніх з тим, що вдалося зробитиНаціональній спілці краєзнавців України в 2012році: «Побачили світ чотири номери журналу«Краєзнавство», були видані матеріали V (поза -чергового) з’їзду, проведені експедиції, виїзніПленум Правління – у Харкові з нагоди 85-річчяжурналу «Краєзнавство» і засідання ПрезидіїПравління за участю голів правлінь регіональнихорганізацій НСКУ в Черкасах. Завдяки співпраціз громадською організацією «Вікімедіа Україна»був проведений фотоконкурс «Вікі любить па -м’ят ки», видано альбом найкращих фотографій.Постійно йде наповнення нашого сайту, працю -ємо над розширенням його можливостей. Одниміз головних напрямків нашої роботи залиша-ється освітянське краєзнавство. Плідною буласпівпраця з Малою академією наук України. Хо-чемо вже цього року створити методичний ка-бінет краєзнавства і невеликий читальний зал».

Голова Спілки закликав членів Президії Пра-вління та голів правлінь регіональних організаціїдолучитися до наповнення кабінету краєзнав чоюлітературою: «Цей кабінет стане початком май-бутнього Інституту краєзнавства, ідею ство-рення якого висловлював ще М.С. Грушевський».

О.П. Реєнт повідомив присутніх про відрод-ження Міжвідомчої координаційної ради з питанькраєзнавства при Президії НАН України, кудиувійдуть представники урядових кіл, різних на-прямків краєзнавчої роботи, ректори вузів та ін.,ознайомив з проектом Державної програми роз-витку краєзнавства на період до 2025 року (попе-редня програма розвитку краєзнавчої галузі за-кінчилася 2010 року), який на засіданні ПрезидіїПравління прийнято за основу. Голова Спілки зау-важив, що підготовча робота щодо прийняттяцього важливого документу на урядовому рівнісьогодні ведеться дуже активно. Основні поло-жен ня державної програми вже почали обгово-рю вати в пресі (газети «День», «Слово Просвіти»,«Урядовий кур’єр», «Голос України», «Освіта»).

Євген Букет ( м. Київ)

НОВІ ГРАНІ СПІВРОбІТНИЦТВА18 лютого 2013 року в залі засідань Інституту історії України НАН України

відбулося засідання Президії Правління Національної спілки краєзнавців України,присвячене підсумкам першого року діяльності нового керівництва Спілки

1’2013Євген Букет

214

На засіданні Президії НСКУ було повідом-лено про завершення організаційної роботи зістворення підручника «Основи краєзнавства».Вчена рада Харківського національного уні-верситету ім. В.Н. Каразіна затвердила на-вчальну програму «Основи краєзнавства». Пропідготовку підручника розповіла заступникголови Спілки Руслана Маньковська: «Струк-тура підручника, сформована в результаті об-говорен ня, включає теоретико-методологічнізасади науки «краєзнавство», характеристикуйого етапів історичного розвитку, вклад ви-датних постатей у формування науковоїгалузі, розкривається специфіка джерельноїбази, подається загальна характеристикакраїв України, виділено природу та історіюкраю як предмет досліджень, зазначено рольрізних закладів у розвитку краєзнавства». Рус-лана Маньковська висловила сподівання, щойого поява стане вагомою подією в житті кра-єзнавчої спільноти. В обговоренні підручникана засіданні Президії Правління, зокрема, взявучасть директор Інституту історії України НАНУкраїни, академік НАН України ВалерійАндрі йович Смолій.

З інформацією про зв’язки НСКУ з держав-ними органами, зокрема про участь спілчан угромадських радах при них, ознайомив заступ-ник голови Спілки Григорій Клепак. На засідан -ні Президії Правління було підписано Угоду проспівпрацю між Державною архівною службоюУкраїни та Національною спілкою краєзнав цівУкраїни (див додаток). «Ця угода дасть мож ли-вість історикам, краєзнавцям надати організа-ційну та методично-консультативну допомогув користуванні Національним архівним фондомУкраїни. Ми будемо мати право видава ти доку-менти до вивчення. Це елемент відкрито госуспільства, адже архіви сьогодні відкриті,незалежно від політичних примх. А кра єзнавціналаштовані на позитив», – наголосила при-сутня на засіданні Президії Правління НСКУголова Державної архівної служби УкраїниОльга Гінзбург.

На засіданні Президії Правління прийняларішення про заснування загальноукраїнськоїПремії імені Героя України Михайла СікорськогоНаціональної спілки краєзнавців України. Вонаприсуджуватиметься з 2013 року щорічно окре-мим діячам за вагомий внесок у дослідження і

Нові грані співробітництва

215

збереження культурної спадщини Укра їни та роз-ви ток музейної справи. Вручення відбуватиметь -ся всередині жовтня в Переяславі-Хмельницькомуза підтримки місцевого педагогічного універ си -тету. Нагадаємо, що цьогоріч у середині липнявперше вручатимуть премію імені Героя УкраїниПетра Тронька, а в середині листопада – тради-ційну вже премію імені Дмитра ЯворницькогоНСКУ.

Про перспективи редакційної політики жур-налу «Краєзнавство» на 2013 рік йшлося у ви-ступі першого заступника головного редактораОлега Бажана. Серед іншого, він закликав голівправлінь регіональних організацій регулярно на-давати до журналу інформацію про діяльністьмісцевих краєзнавчих осередків та огляди кра-єзнавчої літератури, адже «Краєзнавство» сьо-годні є унікальним виданням, бо по суті поєднуєв собі академічні публікації на тему локальноїісторії та інформує широкий читацький загалпро сучасне життя НСКУ.

Також під час засідання обговорювалися неменш важливі питання. Голова Київської міськоїорганізації НСКУ Олександр Гончаров повідомивпро те, що з ініці ативи його організації з 11 до28 лютого в Інституті історії України НАНУкраїни, Національній спілці краєзнавців Укра -їни, Київській міській організації НСКУ прохо-дять практику студенти IV курсу історичногофакультету Київського національного універси-тету імені Тараса Шевченка. Це стало можливимзавдяки низці угод, ініційованих Київською

міською організацією НСКУ( “Угода про спів-робітництво між Київською міською організа-цією Національної спілки краєзнавців України ікафедрою етнології та краєзнавства Київськогонаціонального університету імені Тараса Шев-ченка”14 червня 2012 р.; “Договір на проведенняісторико-краєзнавчої практики для студентів істо-ричного факультету Київського національногоуніверситету імені Тараса Шев ченка” 28 лис то -пада 2012 р.) між Київським національнимуніверситетом імені Тараса Шев ченка та Інсти-тутом історії України НАН України, а такожНаціональною спілкою краєзнавців України.

Голова правління Черкаської обласної органі-зації НСКУ Василь Мельниченко висловив ідеюстворення з нагоди 200-ліття від дня народ-ження Тараса Шевченка «Краєзнавчої Шевчен-кіани»: «Це має бути видання, в якому пред-став лені всі регіони України. На його сторінках –увічнення Шевченка і вшанування його пам’ятіза кількома напрямками. Це – історія традиційвшанування в краї, театральна, образотворчаШевченкіана, пам’ятники тощо». ПрезидіяПрав ління НСКУ підтримала пропозиціюВ. Мельниченка щодо створення робочої групидля підготовки видання.

Ініціативи Національної спілки краєзнавцівсьогодні закладають міцний фундамент націо-нальної свідомості, наукового світогляду в сус-пільстві, стверджують високі морально-етичніідеали, стають міцним підмурівком для майбут-ніх звершень в ім’я Української держави.

1’2013Національна спілка краєзнавців України

216

ДЕРЖАВНА АРХІВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КРАЄЗНАВЦІВ УКРАЇНИ

уГОдАпро співпрацю між державною архівною службою україни

та Національною спілкою краєзнавців україни

від "18" лютого 2013 року

З метою покращення взаємодії Національної спілки краєзнавців України та Державної архівноїслужби України, поєднання зусиль щодо розвитку архівної справи і краєзнавчого руху в Україні, усіхформ історико-краєзнавчих досліджень, об'єднання зусиль громадськості і держави у відновленні ізбереженні національної історико-культурної спадщини та духовності українського народу, а такожпоєднання зусиль у створенні сприятливих умов для продуктивної діяльності дійсних членів на-ціональної творчої спілки, Державна архівна служба України (далі – Укрдержархів) і Національнаспілка краєзнавців України (далі – Національна спілка краєзнавців, НСКУ) уклали цю Угодупро наступне:

1. Державна архівна служба України і Національна спілка краєзнавців України визна-чають пріоритетними такі напрями співпраці:

– організаційно-методична підтримка заходів загальнодержавного значення Національної твор-чої спілки та Державної архівної служби України;

– консультації при розробці проектів законів України та інших нормативно-правових актів, щостосуються архівної справи, краєзнавства, колекціонування, музейної справи, охорони пам'ятокісторії та культури, організації культурно-просвітницької діяльності серед молоді, увічнення пам'ятівидатних діячів української історії і культури, а також діяльності національних творчих спілокУкраїни;

– спільне планування і координація творчих, науково-практичних та інших публічних заходівНаціональної спілки краєзнавців і Укрдержархіву для забезпечення єдиного інформаційного та про-світницького простору;

– сприяння розвитку національної культури, а також культури національних меншин, зміцненнюміжнаціональних і міжнародних контактів;

– допомога щодо збереження національної історичної, творчої, культурної та духовної спадщини; – утворення спільних організаційних комітетів, робочих груп, науково-експертних і громадсь-

ких рад з метою підготовки й проведення спільних заходів та здійснення поточної діяльностізгідно чинного законодавства і нормативно-правових актів у галузі архівної та краєзнавчої ді-яльності;

– обмін необхідною поточною інформацією щодо спільних проектів, а також нагальних питань,що стосуються діяльності Державної архівної служби України та Національної спілки краєзнавцівУкраїни;

– відповідно до Конституції України проведення спільної роботи у напрямку соціальногозахисту, морального заохочення і стимулювання творчої праці працівників архівних установ таактивних учасників краєзнавчого руху (державні нагороди України, премії і стипендії за видатнідосягнення в архівній галузі, культурі та науці, краєзнавчій діяльності, відзнаки та нагородиУкрдержархіву та НСКУ тощо);

– співпраця у сфері інтелектуальної власності, а саме з питань захисту авторського і суміжнихправ;

– співпраця у підготовці наукових журналів «Архіви України» та «Краєзнавство», науково-до-слідницького меморіального проекту "Книга пам'яті", науково-документальної серії книг «Реабілі-товані історією», спільних науково-дослідницьких історичних, джерелознавчих, архівознавчих ікраєзнавчих видань.

Національна спілка краєзнавців України

217

2. Державна архівна служба України в межах своїх повноважень відповідно до законодав-ства України:

– сприятиме розробці та прийняттю законів і нормативно-правових актів щодо підтримки ді-яльності НСКУ;

– надає необхідну інформацію щодо запланованих заходів загальнодержавного значення; – готує пропозиції про внесення змін до законів, інших нормативно-правових актів у сфері ар-

хівної, краєзнавчої, науково-дослідницької та пам'яткоохоронної діяльності; – готує пропозиції щодо визначення пріоритетів та реалізації державної політики у сфері архів-

ної, пам'яткоохоронної, музейної та краєзнавчої діяльності; – надає методично-консультативну та джерелознавчу підтримку талановитій творчій молоді у

галузі краєзнавства, колекційній і музейній справі, а також молодим дослідникам і популяризато-рам історії рідного краю для створення і реалізації творчих проектів;

– в інтересах розвитку плідної краєзнавчої та науково-дослідницької діяльності надає всебічнуорганізаційну допомогу членам Національної спілки краєзнавців України у користуванні Націо-нальним архівним фондом України.

3. Національна спілка краєзнавців України в межах своїх повноважень відповідно до за-конодавства України та своїх статутних документів:

– надає необхідну інформацію щодо запланованих заходів загальнодержавного значення; – готує пропозиції про внесення змін до законів, інших нормативно-правових актів, у сфері ар-

хівної діяльності, науки та культури, краєзнавства, музейництва, колекціонування, пам'яткоохо-ронної діяльності, етнології, етнографії та народної творчості;

– залучає спонсорів, меценатів, комерційні структури для реалізації спільних з Укрдержархівомпроектів і програм;

– готує пропозиції щодо визначення пріоритетів і реалізації державної політики у сфері архівної,краєзнавчої, науково-дослідницької та пам'яткоохоронної діяльності;

– активно співпрацює з провідними архівними установами України, Національною академієюнаук України, освітніми, бібліотечними та музейними закладами усіх рівнів, із вітчизняними й за-рубіжними ЗМІ та науково-дослідницькими центрами, українською діаспорою за кордоном з при-воду розвитку краєзнавчого руху в Україні, удосконалення методології краєзнавства, підготовкикваліфікованих фахівців і навчально-методичної, наукової, науково-популярної, публіцистичної тахудожньої літератури з усіх напрямів краєзнавчої діяльності;

– надає пропозиції щодо удосконалення та пожвавлення архівної діяльності, розширення пуб-лічного доступу в інтересах українського суспільства.

4. Реалізація Угоди покладається на Державну архівну службу України та Національну спілкукраєзнавців України.

5. Зміни та доповнення до цієї Угоди вносяться шляхом підписання додаткової угоди, яка є не-від'ємною частиною даної Угоди.

6. Угода підписана у двох примірниках, кожен з яких має однакову силу.

7. Угода укладається терміном на 5 років і набуває чинності з моменту підписання обома сторо-нами.

Голова Державної архівної служби України О. П. Гінзбург

ГоловаНаціональної спілки краєзнавців України,член-кореспондент НАН України О. П. Реєнт

1’2013Національна спілка краєзнавців України

218

ПОЛОЖЕННЯпро Премію імені Героя україни Михайла Сікорського

Національної спілки краєзнавців україни1. Загальноукраїнська Премія імені Героя України Михайла Сікорського Національної

спілки краєзнавців України присуджується з 2013 року щорічно окремим діячам за вагомийвнесок у дослідження і збереження культурної спадщини України та розвиток музейної справи.

2. Кандидатури на здобуття премії мають право висувати керівні органи Національноїспілки краєзнавців України та її регіональних організацій, а також наукові установи, навчальнізаклади, музеї, архіви, бібліотеки, громадські об’єднання, редакції засобів масової інформації,в яких діють осередки Спілки.

3. Висунення кандидатів на здобуття премії повинно здійснюватись в умовах високоївимогливості, об’єктивного і аргументованого попереднього вивчення краєзнавчої роботичи краєзнавчих досліджень, науково-пізнавальний та суспільний рівень яких заслуговує навсеукраїнське визнання.

4. Пропозиції про висунення кандидатур на здобуття премії щорічно надсилаються до Пре-зидії правління НСКУ до 20 вересня поточного року. На здобуття премії подаються: клопо-тання керівних органів Національної спілки краєзнавців України та її регіональних організаційпро присудження премії, витяг із протоколу засідання, біографічна довідка кандидата, харак-теристика краєзнавчої діяльності та творчого доробку, копії документів, що посвідчують наго-родження державними і відомчими відзнаками. Матеріали подаються за адресою: 01001,м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 4, Національна спілка краєзнавців України.

5. Рішення про присудження загальноукраїнської Премії імені Героя України МихайлаСікорського Національної спілки краєзнавців України затверджується Президією правлінняНаціональної спілки краєзнавців України. Вручення премії здійснюється в жовтні, що приу-рочено до дня народження М.І. Сікорського (13 жовтня 1923 р.), у межах Всеукраїнськогоісторико-культурологічного форуму «Сікорські читання» у м. Переяславі-Хмельницькому(ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Ско-вороди») в урочистій обстановці, за участю краєзнавчого активу та широкої громадськості,висвітлюється у засобах масової інформації.

6. Особам, які відзначені премією, присвоюється звання «Лауреат Премії імені ГерояУкраїни Михайла Сікорського» з врученням Диплома, почесного знака і грошової премії урозмірі, визначеному рішенням Президії правління НСКУ. У разі присудження премії кількомкраєзнавцям грошова винагорода розподіляється між лауреатами. Почесний знак і Дипломпомерлого або нагородженого посмертно лауреата Премії імені Героя України МихайлаСікорського передається, як правило, на збереження його родині. Грошова частина преміїпереходить у спадок за порядком, встановленим цивільним законодавством.

7. Грошовий фонд Премії імені Героя України Михайла Сікорського формується за раху-нок членських і добродійних внесків, а також від надходжень госпрозрахункових підприємстві організацій, заснованих Спілкою на правах окремої юридичної особи.

18 лютого 2013 р. на засіданні Президії правління Національної спілкикраєзнавців України було розглянуто звернення учасників Всеукраїнськогоісторико-культурологічного форуму «Сікорські читання» у м. Переяславі-Хмельницькому в жовтні 2012 р. та прийнято рішення про заснування з2013 р. загальноукраїнської Премії імені Героя України Михайла Сікорсь-кого НСКУ за вагомий внесок у дослідження і збереження культурної спад-щини України та розвиток музейної справи.

219

З часу проведення Установчої конференціїКиївської міської організації Національноїспілки краєзнавців України, яка відбулася 26лютого 2010 року в Київському національ-ному університеті імені Тараса Шевченка, ми-нуло три роки. Відповідно закінчився термінповноважень виборних керівних органівКМО НСКУ: Правління та Ревізійної комісії,які обирались згідно “Положення проКиївську міську організацію Національноїспілки краєзнавців України” на три роки. Не-обхідністю обрання нового складу виборнихорганів й зумовлено проведення III (звітно-

виборчої) конференції, як вищого керівногооргану організації (II (позачергова) конфе-ренція відбулася у січні 2012 року, напере-додні V з’їзду НСКУ ). В роботі звітно-ви-борчої конференції взяли участь 44 делегати.Окрім делегатів на конференцію прибули ви-сокоповажні гості: Скорохватова Алла Віта-ліївна – генеральний директор Національноїісторичної бібліотеки України та СмілянецьСвітлана Іванівна – заступник генеральногодиректора з наукової роботи, ВойцехівськаГалина Анатоліївна – директор Державноїнаукової архітектурно-будівельної бібліотеки

Олександр Гончаров, Володимир Дмитрук (м. Київ)

ФОРуМ КРАЄЗНАВЦІВ СТОЛИЦІ27 лютого 2013 р. в Інституті туризму Федерації профспілок України відбулася

III конференція Київської міської організації Національної спілки краєзнавців України.Колектив Інституту на чолі з ректором С.І.Поповичем, краєзнавчий осередокзакладу надали міській організації НСКУ значну допомогу у проведенні на належномурівні важливого форуму. Учасники конференції мали можливість ознайомитися зроботою навчального закладу, книгами на краєзнавчу тематику, які були пред став-лені на виставці, та туристично-краєзнавчими публікаціями викладачів Інститутутуризму ФПУ.

1’2013

220

Олександр Гончаров, Володимир Дмитрук

ім. В.Г.Заболотного, Сєриков Анатолій Ники-форович – директор Фундації Героя України,академіка Петра Тронька, Грищенко НадіяБорисівна – завідувач відділу краєзнавчої лі-тератури та бібліографії Публічної бібліотекиімені Лесі Українки, Галайба Василь Васильо -вич – відомий києвознавець та ін.

Із привітанням звернувся до учасниківконференції ректор Інституту туризму ФПУС.І. Попович. Він ознайомив присутніх з ді-яльністю навчального закладу та побажавплідної праці на ниві краєзнавства. У віталь-ному слові голова НСКУ, заступник дирек-тора Інституту історії України НАН України,член-кореспондент НАН України О. П. Реєнтрозповів про діяльність Спілки, означив про-блемні питання та основні завдання на су-часному етапі. Найактивніші члени міськоїорганізації були нагороджені відзнакамиСпілки – званнями, грамотами та подяками.Звання “Почесний краєзнавець України” здо-були Сергій Вакулишин, Віктор Киркевич,Віктор Колесник, Сергій Попович, грамо-тами НСКУ відзначено Світлану Бабушко,Бориса Войцехівського, Надію Голоту, ЛіліюІваницьку, Григорія Казьмирчука, ЛюдмилуСоловей, Юрія Сороку, Наталію Терес, подя-ками НСКУ – колектив Державної науковоїархітектурно-будівельної бібліотеки іменіВ.Г. Заболотного, Павла Бабенка, Лалі Гри-ценко, Надію Грищенко, Ірену Грінченко,Сергія Макеєва, Віктора Пилипенка, Воло-димира Семенюка, Олену Соболєву, ВіктораСоколова, Геннадія Черевичного, Володи-мира Яковенка. Голова НСКУ вручив такожчленські квитки новим членам Спілки:Марині Гримич, Ігорю Курусу, АнтонініМакаревич, Віталію Шевченку.

Із звітною доповіддю виступив член пре-зидії правління НСКУ, голова правлінняКМО НСКУ Олександр Гончаров, котрийзазначив, що у звітний період пріоритетнимнапрямом діяльності Київської міської орга-нізації Національної спілки краєзнавцівУкраїни була організаційна робота у зв’язку зреформуванням Спілки у професійну творчуспілку, необхідністю державної реєстрації ор-ганізації тощо. Виконуючи постанову Уста-новчої конференції, президія правління КМОНСКУ здійснила заходи з реєстрації міськоїорганізації в органах влади згідно з Законом

України “Про професійних творчих праців-ників та творчі спілки”. У вересні 2010 рокузареєстровано “Положення про Київськуміську організацію Національної спілки кра-єзнавців України” та отримано “Свідоцтвопро державну реєстрацію творчої спілки”.У листопаді того ж року отримано “Свідоцтвопро державну реєстрацію юридичної особи”та здійснено низку інших організаційнихзаходів.

Члени президії правління КМО НСКУбрали участь в усіх заходах, які проводилисяСпілкою, пленумах правління, засіданняхпрезидії правління НСКУ, які відбувалися яку Києві, так і в інших містах України. Значнуорганізаторську, наукову та культурно-про-світницьку роботу проводять ВакулишинС.М., Гончаров О.П., Дмитрук В.І., КиркевичВ.Г., Маньковська Р.В., Соболєва О.В. Прези-дія правління здійснювала інформаційне на-повнення офіційного веб-сайту НСКУ, орга-нізовано регулярне надсилання матеріалівпро заходи, які проводилися міською органі-зацією. На конференції також обговорюва-лося питання про створення власного сайтуорганізації, що бачиться як потужний елек-тронний ресурс з києвознавства, який би ши-роко висвітлював досвід краєзнавчої роботистоличних установ та організацій, розміщувавметодичні матеріали тощо.

У звітний період проводилася робота позалученню нових членів в ряди Спілки.Київська міська організація налічує 122 чле -ни НСКУ і має значні перспективи зро-стання, оскільки в Києві велика кількістьлюдей, діяльність яких пов’язана з краєзна-вством. В столиці діють 6 первинних осеред-ків КМО НСКУ. Два з них було створено узвітний період. Окрім цього, формуютьсяосередки в Солом’янському районі, Київсь-кому університеті туризму, економіки і пра -ва. В ряді вищих навчальних закладів є до-статньо членів організації, щоб створити тампервинні організації Спілки. Доповідач виз-нав, що процес створення осередків, особ-ливо за територіальним принципом, йде по-вільно. У зв’язку з цим наголошувалося нанеобхідності активізації роботи зі створеннятериторіальних осередків у наступний пе-ріод діяльності, а згодом на їх основі й рай-он них організацій.

221

Форум краєзнавців столиці

Відзначено діяльність існуючих первин-них осередків Київської міської організаціїНаціональної спілки краєзнавців України.Так, члени первинного осередку Інститутуісторії України НАН України, які входять докерівних органів НСКУ – Реєнт О.П., Мань-ковська Р.В., Дмитрук В.І. (голова осередку),проводять значну організаторську роботу.Зокрема, масштабну діяльність здійснюєГолова НСКУ Олександр Петрович Реєнт,який багато сил і енергії віддає питаннямоблаштування офісу Спілки, створеннякабінету краєзнавства, бібліотеки, архіву,зміцненню регіональних організацій тощо.Члени осередку проводять також значнунауково-дослідницьку, видавничу роботу вгалузі краєзнавства, зокрема видання нау-ково-документальної серії книг “Реабіліто-вані історією”, журналу “Краєзнавство”тощо. Активно працюють члени осередку:Бажан О.Г., Вербиленко Г.А., Григор’єваТ.Ф., Гриценко Л.А., Денисенко Г.Г., Катар-гіна Т.І., Подкур Р.Ю. та ін.

Члени первинного осередку Київськогонаціонального університету імені ТарасаШевченка підготували наукові статті такниги з історії України, про життя і діяль-ність діячів науки і культури України, пророзвиток науки в Київському університеті.Здійснюється підготовка наукових кадрівчерез аспірантуру, зокрема з етнокраєзна-вчого напряму, забезпечується проведенняпрактик для студентів, публікуються науковістатті в журналі “Краєзнавство”. Плідно пра-цюють викладачі – члени осередку: деканісторичного факультету, член-кореспондентНАН України Колесник В.Ф., професориКазьмирчук Г.Д., Коцур А.П., Сорока Ю.М.,Патриляк І.К, доценти Гончаров О.П., Іва-ницька Л.В., Короткий В.А., Пилипенко В.В.,Терес Н.В., Черевичний Г.С. та ін.

Святошинський районний осередок (голова– Вакулишин С.М.) виступив з ініціативоюпро відновлення історичних назв і переймену-вання низки місцевих вулиць. За поданнямосередку в червні 2011 р. міська організація на-правила 3 офіційні листи на адресу Головногоуправління внутрішньої політики та зв’язків згромадськістю Київської міської державної ад-міністрації з пропозицією перейменування 11вулиць Святошинського району.

Члени Голосіївського районного осередку(голова – Терес Н.В.) досліджували історіюперейменувань вулиць Києва, беруть активнуучасть у підготовці відповідних праць. Головаосередку працює в комісії КМДА з наймену-вань та пам’ятних знаків. Доповідач наголо-сив на актуальності проблем топонімії і необ-хідності продовжувати й розширюватироботу в цьому напрямі.

Викладачі – члени первинного осередкуІнституту туризму Федерації профспілокУкраїни (Попович С.І., Бабушко С.Р., Соло-вей Л.С., Макеєв С.В.) проводять значну ро-боту з розробки екскурсій по Києву таУкраїні, підвищення кваліфікації гідів-пере-кладачів тощо. Значну туристсько-краєзна-вчу роботу проводить також первинний осе-редок КМО НСКУ в Міжнародному центрідитячо-юнацького туризму (голова – Семе-нюк В.Є.).

У доповіді підкреслювалося, що організа-ція зростає і це вимагає активнішої роботи зудосконалення її структури. Зокрема, йшлосяпро створення комісій і секцій з метою акти-візувати києвознавчі студії за різними напря-мами. Без цього неможливо задіяти значнийпотенціал столичної організації. Цю роботувже розпочато й після конференції її слід ак-тивізувати.

Київська міська організація НСКУ роз-ширює співробітництво з іншими організа-ціями та установами краєзнавчого таосвітньо-культурного напряму. Наприкінці2011 р. укладено “Договір про спільну діяль-ність та співробітництво” з Міжнароднимцентром дитячо-юнацького туризму містаКиєва на безстроковий термін. Договором пе-редбачено спільну діяльність і співробітниц-тво у сфері туризму, краєзнавства, прове-дення подорожей, екскурсій, конференцій,семінарів, конкурсів тощо. Розпочато спільнуконкретну роботу в рамках договору. 2012 р.укладено ще дві угоди про співробітництво: зКиївським національним університетомімені Тараса Шевченка та кафедрою етноло-гії та краєзнавства Київського національногоуніверситету імені Тараса Шевченка, якимипередбачено проведення спільних наукових інауково-практичних конференцій та семіна-рів з проблем краєзнавства, культурно-про-світніх заходів, організації студентської прак-

1’2013

222


тики тощо. Загалом Київською міською орга-нізацією НСКУ, або ж за її посередництвом ідопомогою, було укладено 9 договорів проспівробітництво між різними закладами йустановами. Доповідач зазначив, що цей на-прям роботи є дуже важливим і договірні від-носини з різними установами та організа-ціями потрібно розвивати.

Представники КМО НСКУ беруть участьв установчих зборах інститутів громадян-ського суспільства з формування новогоскладу громадських рад на 2013–2014 рр.: приПечерській, Шевченківській, Подільській,Голосіївській та Святошинській райдержад-міністраціях м. Києва. У зв’язку з цим наго-лошувалося на використанні цих і будь-якихінших можливостей, щоб доносити проблемикраєзнавства до владних структур, намага-тися впливати на їх вирішення.

У галузі науково-дослідної роботи та ви-давничої діяльності з ініціативи КМОНСКУ були підготовлені й видані Націо-нальною спілкою краєзнавців України мате-ріали та документи Установчої конференціїКМО НСКУ – “Установча конференціяКиївської міської організації Національноїспілки краєзнавців України: матеріали тадок. (26 лютого 2010 року). Нац. спілка кра-єзнавців України, Київ. міськ. орг.; упоряд.:О. Гончаров [та ін.]” (К.: ТОВ Вид-во “Теле-сик”, 2011. – 66 с.) та книга науковця 20-хроків минулого століття О.О.Тулуба “Київ тайого давня давнина у творах народних” (К.:Унісерв, 2011. – 242 с.). Частину тиражу цихкниг було розіслано в бібліотеки, науковіустанови та навчальні заклади Києва та об-ластей України, 200 примірників переданоПублічній бібліотеці імені Лесі Українки длябібліотек столиці. Під грифом КМО НСКУвийшла монографія А.П.Коцура (член пра-вління КМО НСКУ) та О.В. Гордійчука“Становлення та діяльність Київського това-риства грамотності (1882–1908 рр.)” (К.:ФОП Корзун Д.Ю., 2011. – 196 с.). Під гри-фом НСКУ вийшли книги члена правлінняКМО НСКУ В.Є. Устименка: “Зведи свійхрам (З історії Свято-Покровського трипре-стольного храму с. Жукля на Чернігівщині):історико-документальне дослідження” (К.:Вид-во “Академпрес”, 2011. – 240 с.), “Обо -в’язок. Звитяга. Честь: З історії Урядового

військово-кур’єрського зв’язку та Службидипломатичних кур’єрів України” (К.: Етнос,2011. – 528 с.) та “У кожного своя правда.Істина одна: Корюківка: довічний біль” (К.:Україна, 2013. – 440 с.), яка побачила світ на-передодні 70-х роковин Корюківської траге-дії (березень 1943 р.).

Всього за звітний період членами КМОНСКУ видано понад 60 книг, брошур, на-вчальних посібників. У первинних осеред-ках КМО НСКУ є також колективні напра-цювання, котрі, однак, не були видані завідсутністю коштів. Члени організації ак-тивно друкують свої праці також у спілчан-ському науковому журналі “Краєзнавство”.За звітний період опубліковано 50 статей іматеріалів. Окрім цього, низку статей булоопубліковано за посередництвом і сприян-ням КМО НСКУ представниками інших ор-ганізацій, закладів, установ, краєзнавцями.Прослідковується тенденція: якщо в жур-налі у попередні роки публікували своїпраці здебільшого співробітники Інститутуісторії України НАН України, то останнімчасом усе активніше публікуються праців-ники вищих навчальних закладів та іншихустанов Києва. В цьому заслуга, зокрема, йміської організації НСКУ, оскільки вона по-пуляризує журнал серед своїх членів, середпрацівників різних установ краєзнавчогонапряму м. Києва.

Важливою формою наукової роботи Київ -ської міської організації Національної спілкикраєзнавців України була участь у науковихконференціях, “круглих столах”, семінарах,наукових експедиціях. Так, з ініціативиКМО НСКУ в стінах Центру позашкільноїроботи Святошинського району м. Києвапроведено три “круглі столи” з проблемкиєвознавства (перший відбувся 10 грудня2010 р., другий – 23 грудня 2011 р., третій –24 грудня 2012). Особливістю цих заходів єте, що вони збирають разом представниківрізних установ та організацій для обгово-рення широкого кола питань, пов’язаних ізвивченням і викладанням києвознавства в за-кладах освіти, наукових установах, бібліоте-ках, архівах і музеях, формулювання наявнихпроблем та шляхів їх розв’язання. Результа-том дискусій стало ухвалення конкретнихпропозицій щодо покращення краєзнавчої

223


роботи в столиці, заплановано ряд києвозна-вчих проектів. Матеріали про ці заходи пода-валися до журналу “Краєзнавство” та на сайтСпілки.

Члени міської організації брали активнуучасть у ряді всеукраїнських науково-прак -тичних конференцій та “круглих столів”,зокрема в тих, що відбувалися в столиці:Всеукраїнській науково-практичній конфе -ренції “Київ у соціокультурному просторіXIX–XXI століть: національний та європей-ський контекст”, яка щорічно проводиться встінах Київського університету Бориса Грін-ченка у квітні; “круглих столах” з проблемстоличної топонімії “Топонімія Києва: вчора,сьогодні, завтра”, які проводяться в Інститутіжурналістики Київського національного уні -верситету імені Тараса Шевченка; Все укра -їнській науково-практичній конференції“Біблі отечне краєзнавство у культурномупросторі України”, яка відбулася в листопаді2011 р. в рамках започаткованих Національ-ною історичною бібліотекою України крає -знавчих читань, присвячених пам’яті багато-літнього голови Національної спілки крає- знавців України, академіка НАН України,Героя України Петра Тимофійовича Тронька,та інших заходах, які організовувалисяНСКУ.

Важливим напрямом роботи КМО НСКУє освітянське краєзнавство. Члени організації(Реєнт О.П., Маньковська Р.В., Гончаров О.П.)входять до складу авторського колек тиву зпідготовки підручника “Основи краєзна-вства” для студентів вищих навчальних за-кладів усіх спеціальностей. Міська організа-ція бере активну участь в організаціїісторико-краєзнавчої практики для студентівісторичного факультету Київського націо-нального університету імені Тараса Шев-ченка. За договором з Університетом, якийукладено на п’ятирічний термін, навчальнийзаклад буде направляти на практику в КМОНСКУ 10 студентів. За посередництвом і ак-тивною участю міської організації Київськийнаціональний університет імені Тараса Шев-ченка уклав угоди на проходження студен-тської практики з установами й організа-ціями, в яких існують осередки КМО НСКУ:з Національною спілкою краєзнавців Укра -їни, Інститутом історії України НАН України,

Центром позашкільної роботи Святошин-ського району м. Києва та Міжнародним цен-тром дитячо-юнацького туризму міста Києва.Окрім цього, за посередництвом і допомогоюКМО НСКУ Університет уклав договори простудентську практику з Державною науковоюархітектурно-будівельною бібліотекою іменіВ.Г. Заболотного та Публічною бібліотекоюімені Лесі Українки міста Києва. Ця роботаважлива, оскільки дає змогу залучити сту-дентів провідного вузу країни до дослід-ження києвознавчих тем в установах і орга-нізаціях краєзнавчого напряму, посилюєспівробітництво КМО НСКУ з різними кра-єзнавчими структурами. 2012 р. розпочаласятакож співпраця з Київським територіальнимвідділенням Малої академії наук Укра їни(секція “Історичне краєзнавство”). Було за-пропоновано для учнів низку заходів, зокре -ма проведено екскурсію в Музеї історії Київ -ського національного університету імені ТарасаШевченка.

Члени Київської міської організації НСКУпроводили різноманітні просвітницькі за-ходи. Відзначено діяльність києвознавця,колекціонера Віктора Киркевича, який бравучасть у створенні музеїв і понад 50 вистав-ках у різних містах України та за кордоном,має 17 персональних виставок. Він – ініціаторстворення в Шевченківському районі м. Ки -єва Музею історії центру міста (плануєтьсярозмістити в Національному заповіднику“Софія Київська”). Активно працює на нивікраєзнавства, просвітницької роботи БорисВойцехівський. Він, зокрема, був кураторомхудожньої виставки “Людина на всі часи”,присвяченої 290-й річниці від дня народ-ження видатного українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога ГригоріяСавича Сковороди, яка відбулася в січні2012 р. в стінах Києво-Могилянської акаде-мії. Плідно працюють у цьому напрямі й іншічлени організації.

Київська міська організація НСКУ налаго-дила співпрацю з Державною науковоюархітектурно-будівельною бібліотекою іменіВ.Г. Заболотного, яка проводить цікаві крає -знавчі заходи. Інформація про них публікува-лась у журналі “Краєзнавство”, розміщу валасяна сайті НСКУ. З Публічною біблі отекою іменіЛесі Українки КМО НСКУ співробітничає

1’2013

224


в рамках проекту про сучасних києвознавців.У листопаді 2011 р. у відділі краєзнавчої літе-ратури та бібліографії Публічної бібліотекиімені Лесі Українки проведено презентаціюнових видань Національної спілки краєзна-вців України, присвячених краєзнавчій освіті,історії міста Києва.

Завершуючи виступ, доповідач зазначив,що правління КМО НСКУ виконало прак-тично всі пункти постанови Установчої кон-ференції і закликав учасників конференціїбрати активнішу участь у діяльності органі-зації, спільними зусиллями поставити роботутак, і вийти на такий рівень, щоб організаціябула знана в столиці, її районах, у регіонахкраїни, а той за межами України.

В обговоренні звітної доповіді взялиучасть голови первинних осередків КМОНСКУ, члени організації, гості. ЛюдмилаСоловей – викладач кафедри іноземних мовІнституту туризму ФПУ, голова первинногоосередку в Інституті, зупинилася на краєзна-вчій діяльності колективу навчального за-кладу – це й розробка нових туристичнихмаршрутів, і здійснення туристично-краєзна-

вчих подорожей, і активна науково-дослід-ницька та просвітницька робота з популяри-зації національної історико-культурної спад-щини. З метою підвищення кваліфікаціївикладачів регулярно організовуютьсяцільові навчально-методичні семінари, котрімають виїзний характер. Загалом за звітнийперіод сумісними зусиллями професорсько-викладацького колективу та студентів Інсти-туту було проведено 36 туристично-краєзна-вчих заходів. Значна увага приділяєтьсяосвітянському краєзнавству, зокрема 2012 р.розпочато новий проект “Туристичну освіту ушколу”. Навіть у своїй міжнародній діяльно-сті Інститут пропагує краєзнавчі ідеї, ознай-омлює зарубіжних колег з мережею вітчизня-них туристично-екскурсійних маршрутівУкраїни, зі станом і перспективами розвиткутуризму в Україні. Члени первинного осе-редку проводять певну роботу з підтримкисайту НСКУ, надають допомогу в підготовцідо друку номерів журналу “Краєзнавство”. Нетільки члени первинного осередку, а й іншівикладачі Інституту друкуються в науковомужурналі “Краєзнавство”.

225


Володимир Семенюк – завідувач краєзна-вчого відділу Міжнародного центру дитячо-юнацького туризму міста Києва, голова пер-винного осередку установи – ознайомивприсутніх з туристсько-краєзнавчою робо-тою, яку проводить заклад, зокрема, в рамкахміської туристсько-краєзнавчої акції учнівсь-кої молоді “Пізнай свій край – пізнай себе”,міського краєзнавчого конкурсу “Історії живісліди”, фотоконкурсу “Мій улюблений Київ”тощо. Виступаючий зазначив, що в організаціїакцій беруть участь і члени Національноїспілки краєзнавців України.

Надія Грищенко – завідувач відділу краєз-навчої літератури та бібліографії Публічноїбібліотеки імені Лесі Українки розповілаучасникам конференції про краєзнавчу діяль-ність бібліотеки. Зокрема, відділ краєзнавчоїлітератури та бібліографії готує та видає біб-ліографічні покажчики з серії “Києвознавці”,інформаційний бюлетень “Київ”, формує ін-формаційний блок на сайті бібліотеки “НашКиїв”, веде блоги “Як тебе не любити, Києвемій” та “Кияни: від А до Я” тощо.

Олена Жидецька – завідувач науково-ме-тодичного відділу Державної наукової архі-тектурно-будівельної бібліотеки ім. В.Г.Забо-лотного у своєму виступі розповіла прокраєзнавчі аспекти роботи бібліотеки. Зо-крема в рамках соціально-бібліотечногопроекту “Історія малих міст України” у фор-маті бібліотечного клубу “Національні свя-тині” відбулося вже двадцять два засідання.Традиційною на них є присутність керівниківміста й району, які презентують своє місто.Активну участь у засіданнях беруть – архі-тектори, історики, мистецтвознавці, викла-дачі профільних вищих навчальних закладів,краєзнавці, музейні та бібліотечні праців-ники. Бібліотека проводить творчі зустрічі,презентації книг на архітектурну тематику,зокрема про київських архітекторів.

Сергій Вакулишин – методист Центру по-зашкільної роботи Святошинського районуміста Києва, голова Святошинського осе-редку КМО НСКУ підкреслив, що головнезавдання організації на найближчий період –

заявити про себе, заявити принципово! Покищо на офіційні пропозиції організації щодонайменування вулиць, збереження унікаль-них пам’яток Києва від міських структуротримані лише формальні відписки. Зазна-чив, що вартою запозичення може бути іні-ціатива осередку з розробки переліку екскур-сійно-туристичних об’єктів для молоді врамках Всеукраїнської експедиції “Моя Бать-ківщина – Україна” (53 об’єкти). Виступаю-чий схвалив ідею створення Науково-дослід-ного інституту краєзнавства і запропонувавзаснувати в ньому структурний підрозділ зкиєвознавства. Було порушено також пи-тання про налагодження зв’язків з пам’ятко -охоронними структурами та столичнимиорганізаціями інших творчих спілок.

Світлана Смілянець – заступник гене-рального директора Національної історичноїбібліотеки України з наукової роботи, розпо-віла про співпрацю бібліотеки з НСКУ і за-просила учасників конференції взяти участьу роботі Всеукраїнської науково-практичноїконференції “Бібліотечне краєзнавство укультурному просторі України”, яка відбу-деться 20 листопада 2013 р. в рамках Другихкраєзнавчих читань, присвячених пам’яті ви-датного українського державного і громадсь-кого діяча, вченого-історика, академіка НАНУкраїни Петра Тимофійовича Тронька.

Обговоривши звіт правління міської ор-ганізації за три роки, конференція визналароботу правління задовільною. Також булозаслухано звіт ревізійної комісії і затверд-жено “Положення про ревізійну комісіюКиївської міської організації Національноїспілки краєзнавців України”. Конференціяобрала новий склад правління та ревізійноїкомісії.

В цей же день відбулося засідання пра-вління Київської міської організації Націо-нальної спілки краєзнавців України, на якомуобрано президію правління у складі 11 осіб,голову правління, заступників і відповідаль-ного секретаря. Очолюватиме організаціювпродовж наступної каденції Олександр Гон-чаров.

w!!!

Огляди

227

Кожен із нас має незримий зв’язок з тиммісцем, де народився, зростав, де пройшлодитинство, а краєзнавство, як безцінна скарб-ниця історії, єднає різні покоління народу.Дослідженням сторінок історії сіл, міст, міс -течок країни формується національна пам’ять,що є складовою подальшої розбудови Україн-ської держави. Як з маленьких цеглинокскладається будівля, так з історії сіл і містскладається історія країни, авідчуття Батьківщини почи-нається з рідного краю, ву-лиці, родинної домівки. Щобпо справжньому любити рід-ний край, необхідно знати тавивчати його історію, куль-туру, мову.

Поява історико-краєзнав -чого дослідження села Клеко-тів, що на Брідщині, заповнюєще один фрагмент історич-ного краєзнавства. Передчитачем на широкій історіо-графічній та джерельній базірозкриваються маловідомісторінки з історії невеликого села, розташо-ваного на межі Волині і Галичини. Цікавийопис історичних фактів розвитку й розквітусела, проблеми збереження власної самобут-ності, розповідь про краян, які уславилисьна цій землі, створюють яскраве мереживороботи краєзнавця, історика, директораБродівського історико-краєзнавчого музеюВасиля Стрільчука.

Книга вміщує десять розділів, об’єднанихв єдине дослідницьке русло. Значно збага-чують дослідження, роблять його яскравим таоригінальним фотографії, карти, цитовані до-кументи. Представницькою є джерельна базарецензованої наукової розвідки. Її основускладають матеріали Центрального держав-ного історичного архіву України у м. Львові,

Державного архіву Львівської області, Дер-жавного архіву Тернопільської області, мате-ріали періодичної преси різних історичнихперіодів, документи Бродівського історико-краєзнавчого музею, спогади жителів села,родинні збірки матеріалів з приватного архівуавтора. Вагому частку джерельної бази ро-боти склали опубліковані збірники докумен-тів і матеріалів.

Історіографія, опрацьова надослідником, також вирізня-ється різнорідністю. Цінним єте, що дослідник проаналізу-вав праці як вітчизняних, такі зарубіжних вчених.

Досліджуючи історію рід-ного села, Василь Стрільчукз’ясовує географічне стано-вище, природні умови, дово-дить, що географічне розта-шування села значною міроювплинуло на його історичнийрозвиток, а природні умовивизначили основні види гос-подарської діяльності місце-

вого населення. Цінно, що дослідник аналізуєверсії походження назви села, перекази, ле-генди, бувальщини. Підкреслимо, що казки,легенди, бувальщини Клекотова несуть у собіінформацію про минуле краю, розкриваютьспосіб мислення людей, сприйняття нимисвіту, дозволяють краще пізнати різноманітніпрояви духовного життя.

Цікавими видаються трактування сільсь кихмікротопонімів. Окремої уваги заслуговуєз’ясування походження назв полів, урочищ,сільських вулиць, кутків тощо. Джерельноюбазою для дослідження автором цього пи-тання став не лише великий усний матеріал(що використовується у повсякденномувжитку клекотівчан), але й збережені доку-менти, зокрема Йосифінська (1785-1788) і

Руслана Давидюк (м. Рівне)

ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧЕ дОСЛІдЖЕННЯ ПРО КЛЕКОТІВ –СЕЛО НА МЕЖІ ГАЛИЧИНИ Й ВОЛИНІ

Рец. на кн.: Стрільчук В. Клекотів – село на кордоні (Матеріали до історії). – Дрогобич: «ТрекЛТД», 2012. – 416 с.: іл.

1’2013

228

Руслана Давидюк

Францисканська (1819-1820) метрики –перші земельні кадастри Галичини, у якихзроблено перепис і економічну оцінку зе-мельних угідь (с. 19).

Василь Стрільчук уважно підійшов до пер-ших письмових відомостей про Клекотів.Проаналізувавши різну літературу та дже-рела, він вважає, що перша письмова згадкапро село датується 1587–1588 рр., хоча зали-шає місце для роздумів та досліджень май-бутнім історикам (с. 47).

Козацький період в історії села оповитийпереказами і легендами, які не стихають досьогодні. Унікальною пам’яткою того часує могила (курганне поховання) поблизус. Шнирів, яку датують 1651 р. та пов’язуютьз подіями Берестецької битви. Автор аналі-зує праці священика, доктора філософії,професора Йосипа Застирця, місцевих кра-єзнавців Антона Матяша, Гната Кучера,Дмитра Чобота, опубліковані історичні до-кументи і приходить до слушного, на нашудумку, висновку про необхідність прове-дення комплексних наукових, зокрема архе -ологічних, досліджень «козацької могили»,які б допомогли точно встановити дату й пе-ребіг подій (с. 69).

Поділи Польщі, період «вільного торговогоміста», прикордонний статус впливали наекономічне, соціальне життя села, що перебу-вало у власності Потоцьких, Молодецьких іЛязаруса у ХVІІI–ХIХ століттях. Цікавими єдані про кількість дворів, обсяг земель, якимиволоділи селяни і власники, особливості їхгосподарської діяльності.

Образ села Клекотів органічно вписуєтьсяу контекст історії України та Східної Європи.Село зазнавало впливу Росії та Австро-Угор-щини, адже розташовувалося на кордоні цихімперій. У 1779 р. Броди отримали статусвільного торгового міста, через вісім років до-вкола остаточно сформувалася свого роду«вільна економічна зона», що впливало нарізні сторони життя регіону. В період дії при-вілею «вільного торгового міста» через бро-дівську митницю проходили великі партії то-варів з Росії, Туреччини, австрійських танімецьких земель, Великобританії. Броди вцей період називали «східними воротами Ав-стрійської імперії», «складом товарів Сходу іЗаходу» (с. 79).

Після скасування панщини у 1848 р. збіль-шилася площа громадських земель, а разом зтим й загальна кількість сільського населення.В історії села Клекотів рельєфно віддзеркалю-валося життя людей різних національностей,зокрема події польського повстання 1863 р.

Аналізуючи різні джерела, автор наголо-шує, що мешканці Клекотова займалися в ос-новному сільським господарством. Чоловіки,щоб прогодувати свою сім’ю, шукали різнихпідробітків. Одним з додаткових заробітківбуло перевезення зерна з Російської імперіїдо Австро-Угорщини. Проте, в другій поло-вині ХІХ століття селяни втратили таку мож-ливість заробітку через те, що у 1873 р. містаБроди і Радивилів (прикордонні міста двохімперій) були сполучені залізничною колією.З розвитком залізничного руху відпадала по-треба дрібних перевізників (с. 80).

На початку ХХ ст., коли село перейшло доВільгельма Фридерика Шмідта, було побудо-вано цегельню, ґуральню, добротні житловібудинки. Будівлі, знані в народі як «фільваркиШмідта», збереглися у Бродах та багатьохселах району до сьогодні (с. 96). На цей час уКлекотові діяв громадський дім, крамниця«Товариство», позичкова каса, а також шпих-лір (громадська комора), однокласна школа зруською (українською) мовою викладання, денавчалося 90 дітей греко-католиків.

Розташування села на прикордонні зумо-влювало специфіку його економічного, полі-тичного, культурного розвитку. Держави, яківолоділи українськими землями, використо-вували цей чинник у своїй політиці. Особливояскраво це виявилося за часів Другої РечіПосполитої, адже польська влада застосову-вала старий принцип «поділяй і володарюй»,зберігаючи «сокальський кордон». «Сокаль-ський кордон», як фрагмент кордону між Ав-стро-Угорщиною та Росією, після Ризькоїугоди відділив Волинське воєводство відЛьвівського та Тернопільського воєводств.Офіційна Варшава наголошувала на тому, щоне можна трактувати Волинь і Галичину якєдину територію, не можна допускати до по-ширення спільних українських ідей, навпаки,необхідно поглибити культурну, релігійну різ-ницю західноукраїнської громади. У цих умо-вах ідея «сокальського кордону», регіоналізмстали основою національної політики влади.

229

Історико-краєзнавче дослідження про Клекотів — село на межі Галичини й Волині

У той час Клекотів належав до Брідського по-віту Тернопільського воєводства. Громада селау міжвоєнний період була згуртованою і ак-тивною в національному житті, її еліта зосе-реджувалася у кооперативних організаціях,«Просвіті», «Сільському господарі», «Со-колі», «Лузі», «Рідній школі». Клекотів ставодним з перших сіл Брідщини, яке маловласну читальню, духовий оркестр, радіо.

Після початку Другої світової війни і при-єднання західноукраїнських земель до УРСРта СРСР відбулися адміністративно-терито-ріальні зміни. 4 грудня 1939 р., відповідно доУказу Президії Верховної Ради УРСР, з тери-торії колишнього Львівського воєводства, атакож деяких повітів Станіславського і Тер-нопільського воєводств були утворені Дрого-бицька і Львівська області. Село Клекотівувійшло до складу Бродського повіту Львівсь-кої області (з 17 січня 1940 р. – Бродовськогорайону Львівської області). Дослідник прихо-дить до слушного висновку, що здійсненняпроцесу радянізації західноукраїнського сус-пільства відбувалося шляхом революційнихзмін, за допомогою, насамперед, силових ме-тодів, а в історії села Клекотів рельєфно ві-добразилися всі процеси, пов’язані з більшо-вицькими методами побудови соціалізму.

На початку німецької окупації Клекотівзнову став прикордонним селом, адже Гали-чину гітлерівці приєднали до генерал-губер-наторства, а Волинь було включено до рей-хскомісаріату «Україна». Автор аналізуєособливості національного життя краян напочатку війни, труднощі економічного життяу період німецької окупації, долю остарбай-терів, повстанський і партизанських рухи, по-силаючись на документи та численні спогадиодносельців. Перед наближенням фронту фа-шисти розпочали будівництво оборонноїлінії, яка так і не була задіяна. Клекотів чо-тири місяці перебував на лінії фронту, коли уберезні 1944 р. до села повернулися радян-ські війська.

Надзвичайно складними для мешканцівсела, як і всієї Західної України, стали по-воєнні роки, позначені національно-визволь-ною боротьбою. Останні дані про повстанців,які діяли на теренах Клекотова, датуються1952 р. (с. 249). Слушним є висновок автора,що місцеве населення у той час опинилося

між двох вогнів: з одного боку –працівникиНКВС, застосовуючи шантаж, провокації, на-магалися отримати відомості про українськепідпілля, через репресії утверджували радян-ський устрій, з іншого – повстанська Службабезпеки, що в умовах жорсткого протисто-яння знищувала тих, хто пішов на співпрацюз радянською владою. Важливим, на нашу дум -ку, є зібрання Василем Стрільчуком широкихвідомостей про життя і долю односельців, якізагинули чи були заарештовані у вирі націо-нальної боротьби другої половини 40-х – по-чатку 50-х років ХХ століття. Мешканці Кле-котова вповні пережили насичене війнами,експериментами, національно-визвольноюборотьбою ХХ століття. Воєнні втрати, при-мусові роботи, еміграція, політичні репресії,безсумнівно, залишили слід в історії села тавплинули на долю його жителів.

Переходячи крізь різні епохи, Клекотівзберіг свою самобутність, увібравши особли-вості різних культур. Село не минули стихійнілиха, пожежі, засухи, війни, що позначилисялюдськими втратами, руйнуваннями, однаквоно відновлювалося, жило, зберігало та про-довжує зберігати власні традиції.

Минуле села Клекотів створює образ не-великого населеного пункту, в якому по-сво -єму віддзеркалювалися економічні процеси,суспільно-політичне, культурно-освітнє жит -тя регіону. На сторінках книги ми бачимолюдей, які переймалися долею рідного села,працювали для його блага та розквіту. Цінно,що книга ілюструє повсякденну, побутовуісторію краян, їхні прагнення і сподівання.Важливо, що автор не претендує на абсо-лютну істину, залишає місце для роздумів,нових напрацювань.

Вважаємо, що краєзнавче дослідження Ва-силя Стрільчука «Клекотів – село на кордоні(Матеріали до історії населеного пункту)»буде корисним у навчальній, педагогічній, му-зейній роботі, стане в нагоді вчителям, учням,студентам та широкому загалу читачів. Ні-коли не вичерпається допитливість людини,котра прагне дізнатися, що відбувалося наземлі, де вона народилася, якими були їїпредки, чим вирізнялися їх свята і будні.Маємо надію, що нові краєзнавчі розвідки ав-тора будуть надалі ілюструвати різнобарвнупалітру життя рідного краю.

230

З-поміж чисельних видань краєзнав чогоспрямування, число яких стрімко зрослопротягом останнього двадцятиріччя, книгаМарії Вощевської “Мій край. Люди і долі”дещо виділяється. Це своєрідний синтезісторичної регіоналістики, краєзнавства, ме-муаристики, генеалогії та публіцистики.

У сюжеті книги дві магі стральні лінії:історія родини Вощевських (а також жіно -чих “приток” головної родинної “річки” –Рибаків, Гакал) й історія с. Галиця – їх малоїбатьківщини. Поєднуючи йпереплітаючи ці лінії, авторстворює єдину й цілісну кан -ву генетичної пам’яті роду,яка невіддільна від життярідного села, й, одночасно,ви писує життєпис цього села,який немислимий без оповідіпро долю окремих його меш-канців і цілих родин.

Структурування книгиздій снене за хронологічнимпринципом – від найдавні-шого часу в історії Галиці –згадок про події на територіїсучасного села києворуськоїта литовсько-польської до -би, фіксування документальних свідченьпро утворення даного населеного пункту,спроби дати пояснення походження йогоназви та джерел початкового залюднення,суспільно-економічного розвою впродовжнаступних 300 років – до повоєнних, значи-мих для історії села суспільних, культурнихі побутових подій. Зазначимо, що якразостаннє є чи не найбільш цікавим, адже задовгі роки панування радянської історіогра-фії цьому питанню ніколи не надавали зна-чення – людина спершу вважалася гвинти-ком державного механізму, потім – цегли ною

в побудові соціалістичної держави, а те, щоця цеглина – цілий світ, живий, неповторний,із власним, повноцінним і унікальним жит-тям – до уваги взагалі не брали. І лише з на-повненням індивідуальною людською істо-рією картини з життя і маленьких хуторів, івеликих мегаполісів оживають, забарвлю-ються всіма кольорами веселки…

З останньої третини ХVІІІ ст. історіяГалиці починає розфарбовуватися фарбамиВощевських (найдавніша згадка про пред-

ставників цієї родини у спо-відних книгах 1771 р.). Цейпроцес у виконанні творцівкниги* кількісно схожий наснігову кулю, що з маленькоїсніжинки поступово зростає– від спорадичних і малоін-формативних згадок пронайдавніших предків, сухихфактів інвентарних госпо-дарських книг, кількіснихданих про земельні наділитощо до розлогих “сокови-тих” спогадів, із цікавою йкорисною як пересічномучитачеві, так і професійномудослідникові деталізацією

певних епізодів і сюжетів; наданням власноїсуб’єктивної оцін ки суспільним явищам, алез неодмінним почуттям гордості й за своєсело, і за свою родину.

Якісно наповнення книги М.В. Вощевсь-кої персоналістичною інформацією нагадуємалювання олією на полотні: спершу цекілька тоненьких штрихів, потім з’явля ютьсяперші широкі мазки різного кольору –з’являється інформація про господарську ді-яльність Вощевських-Рибаків-Гакал другоїполовини ХІХ – початку ХХ ст., долуча -ються родинні перекази про сімейні справи,

Сергій Зозуля ( м. Ніжин)

ІСТОРІЯ СЕЛА КРІЗЬ ПРИЗМу ІСТОРІЇ РОдИНИРец. на кн.: Вощевська М. В. Мій край. Люди і долі / Марія Вощевська; ред. Н. Л. Осипова. –

Х.: Фактор, 2012. – 288 с.; іл.

* Автор у передмові сама зазначає, що в написанні книги брали участь її сини Микола та Валерій, атакож редактор видання Н.Л. Осипова, яка, крім загального редагування, також узяла на себе збиранняй опрацювання архівних й історіографічних джерел.

231

Історія села крізь призму історії родини

про вчинки конкретних представників ро-дини; потім цих мазків стає дедалі більше –до інструментарію творців книги додаютьсябезпосередні авторські спогади, суб’єктивні– як і будь-які спогади – але вже з високоювірогідності, адже засновані на індивідуаль-ній пам’яті. Загалом спогади практично ціл-ком витісняють історіографічний матеріал –друга частина книги, що відображає повоєн-ний час, уже цілком базується на меморіяхМ.В. Вощевської. Врешті решт полотно, наякому писалася ця картина, – історія Галицій дещо ширше – історія Українського Ліво-бережжя, Південної Чернігівщини, Прилуч-чини, перетворюється на багатогранну істо-рію кількох поколінь Вощевських, Рибаків іГакал на тлі колись славного українськогомістечка.

Книга Марії Вощевської визначена якнауково-популярне видання. Тут дійсно при-сутня наукова складова: використана ши-рока джерельна база – це видно як зі змісту,так і за вміщеним наприкінці списку вико-ристаних джерел і літератури, серед якихчільне місце займають архівні джерела; булапроведена значна пошукова й едиційна ро-бота в архівах і наукових бібліотеках Черні-гова, Ніжина, Києва; залучені місцеві краєз-навчі матеріали з історії с. Галиці, місцевоїзагальноосвітньої школи; під час написаннякниги керувалися певними науковими при-нципами й прийомами; і чи не найголовніше –помітна критичність як у використанні зіб-раних матеріалів, так і у викладі матеріалу тависновках. Популярна складова – це харак-тер подання матеріалу й мова видання. Тутприсутня наукова термінологія, без якої не-можливо пояснити суспільно-політичні йекономічні процеси, часто суперечливі та не-зрозумілі пересічному читачеві, крізь які до-велося пройти мешканцям Галиці, але стильвикладу живий і зрозумілий, максимальноспрощений, аби книга легко читалася, на-самперед односельцями – адже це будутьнайперші та найвимогливіші читачі. В цьомувбачається заслуга редактора видання Ната-лії Осипової – члена Національної спілкижурналістів України.

Участь у написанні книги “Мій край.Люди і долі” професійного журналіста ціл-ком виправданий, оскільки ні Марія Во-щевська, ні її сини Микола та Валерій, які

допомагали матері збирати матеріал, непов’язані з професійною науковою чи літе-ратурною роботою. Потрібен був спеціаліст,який зміг би синтезувати стилістичнонаписаний текст книги, з’єднати все в єдинуй цілісну розповідь, адаптувати її для сприй-няття пересічного читача. Вважаємо, що зісвоїми професійними обов’язками редакторсправилася якнайкраще.

Насамкінець хотілося б відзначити полі-графічне виконання книги. Тверда обкла-динка, майже 300 сторінок повнокольоро-вого друку на якісному білому папері, щедроначинених кольоровими та чорно-білимисвітлинами з сімейних альбомів; фотоко-піями давніх мап України, архівних доку-ментів як персоналістичного, так і загаль-ного характеру; історичних і сучаснихкраєвидів Галиці; фотографій дорогих ро-динній пам’яті речей, – усе, щоб зануритисяв минулі часи, відчути себе поруч із героямиоповіді. Й наклад у 1000 примірників – щотакож важливо, хоча б з огляду на його вар-тість. Але чого не зробиш від любові до своїхрідних, близьких і своєї Батьківщини!

Ще зі шкільних уроків з фізики пам’я та -ємо: проходячи крізь призму, світло залом-люється й розкладається на спектр – на отіромантичні з дитинства кольори веселки –червоний, помаранчевий, жовтий, зелений…Хоча навіть після цього неозброєним окомбачиш лише ледве помітний, майже прозо-рий промінь. Ось і тут: родина як родина,село як село. Таких тисячі в Україні. З пер-шого погляду схожі, інколи однакові. І по-трібна ота згадана призма, щоб розкластизвичну, ідентичну іншим канву історії на ін-диферентні, оригінальні сюжети окремо взя-того людського життя, побачити приховане,непомітне при побіжному погляді. Й уже ко -ли починаєш складати ці унікальні життє віниточки, пов’язувати їх з іншими, накладатиотримане хитросплетіння доль на загаль неполотно, де вже намальовані загальнодер-жавні й суспільні події та явища, зображеновеличну природу, – тут і починає вимальову-ватися картина історії унікальної місцини,населеної унікальними мешканцями.

Саме такою призмою для с. Галиця Ні-жин ського району Чернігівської областістала книга Марії Вощевської “Мій край.Люди і долі”.

232

Для Ярослава Степановича Калакури –відомого історика, українознавця, історіо-графа, джерелознавця – ця книга є продо-вженням систематизуючих багаторічнихстудій українознавства. Вони презентованімайже трьома десятками наукових працьвченого, серед яких: «Роль українознавства уформуванні міжнаціональ -ної зла годи в українськомусуспільстві», «Історичнізасади українознавства»,«Класифікація та ідентифі-кація джерел з українозна-вства», «Методологічнийінструментарій українозна-вця», «Наукова проблемаі тема в Українознавстві»,«Новітнє українознавствов джерельному та історіо-гра фічному вимірах» та ін.

В науково методичномупосібнику вперше узагаль-нено й висвітлено теоретич -ні та методологічні заса диукраїнознавства, з’ясовано його системнийі міждисциплінарний характер, розкритометодику найважливіших етапів науковогопізнання. Вісім розділів книги насичені нетільки загальним положеннями про сутністьметодології наукових студій з українозна-вства, але й цілим рядом узагальнень кон-кретного досвіду провідних учених минулогоі сучасності, обґрунтованими порадами,рекомендаціями щодо вибору теми науко-вого дослідження, реалізації задуманогота впровадження отриманих результатів всу спільну практику.

Із відображенням у дослідженні сучаснихпідходів до трактування та реалізації теоре-тичних і методологічних засад українозна-вчого пізнання, узагальнення, оновлення та

удосконалення методики наукових студій, вкнизі з’ясовані зміст понять теорії і методо-логії українознавства як інтегрованої си-стеми наукових знань про Україну та укра -їнство, розглянуто його сучасну концепцію,охарактеризовано дослідницький вимір ос-новних компонентів методології: принципів,

методів і засобів пізнання.Не менш важливим у нау-ково-методичному посібни -ку є висвітлення сутностінаукової проблеми укра ї-нознавчих студій, методикуїх постановки, визначеннятеми та вибір жан ру дослід-ження, визна чення най-більш ефективних методів ізасобів наукового пізнаннята їх специфіку в україно -знавстві.

Цінним в роботі є і те,що поряд із висвітленнямтеоретико-методологічнихзасад наукового пізнання,

вчений розкриває механізм практичної реа-лізації дослідницького проекту: опрацю-вання його бібліографії, аналіз історіографії,методика пошуку, виявлення, класифікаціята використання джерел, складання плану іпроспекту роботи, методика написання тек-сту, його апробації, підготовка до опубліку-вання або захисту.

Науково-методичне видання Я.С. Кала-кури давно очікуване в широкому колі до-слідників, особливо початкуючих – магі-стрів, аспірантів, які працюють в різнихсферах українознавства: історії, історіогра-фії, етнології, філософії, етнодержавозна-вства, краєзнавства, демографії, лінгвістики,культурології, біографістики, світового укра -їнства.

Юрій Сорока (м. Київ)

КЛЮЧОВІ ПРОбЛЕМИуКРАЇНОЗНАВЧОГО дОСЛІдЖЕННЯ

Рец. на кн.: Українознавче дослідження: теорія та методологія. — Тернопіль: «Джура»,2012. — 294 с.

233

Національна спілка краєзнавців Украªни висловлює подяку

ÁÁîîííääààððååííêêóó ÂÂ³³êêòòîîððóó ÑÑòòååïïààííîîââèè÷÷óó —— êê..³³ ..íí..,, ïïððîîôôååññîîððóó ((ìì.. ÄÄîîííååööüüêê))

ÃÃââååòòààääççåå ²²ââààííóó ÃÃååîîððãã³³ééîîââèè÷÷óó —— êê.. ³³..íí..,, ïïððååççèèääååííòòóó ÒÒîîââààððèèññòòââàà çç îîááììååææååííîîþþ

ââ³³ääïïîîââ³³ääààëëüüíí³³ññòòþþ ««ÌÌ³³ññüüêêåå ááóóää³³ââííèèööòòââîî»» ((ìì.. ÄÄîîííååööüüêê))

ÃÃððóóççüüêê³³éé ËËààððèèññ³³ ÏÏååòòðð³³ââíí³³ ——ääèèððååêêòòîîððóó ÆÆèèòòîîììèèððññüüêêîîããîî îîááëëààññííîîããîî êêððààººççííààââ÷÷îîããîî ììóóççååþþ

ÄÄîîááððîîââóó ÏÏååòòððóó ÂÂààññèèëëüüîîââèè÷÷óó ——ää..³³..íí..,, ääååêêààííóó ³³ññòòîîððèè÷÷ííîîããîî ôôààêêóóëëüüòòååòòóó ÄÄîîííååööüüêêîîããîî ííààöö³³îîííààëëüüííîîããîî óóíí³³ââååððññèèòòååòòóó

ÇÇ³³íí÷÷ååííêêóó ÂÂ³³êêòòîîððóó ÀÀííààòòîîëë³³ééîîââèè÷÷óó —— êê..³³..íí..,, ääèèððååêêòòîîððóó ÒÒÎÎÂÂ ««ÒÒóóððèèññòòèè÷÷ííàà ôô³³ððììàà ««ÑÑóóïïóóòòííèèêê»»

ÊÊààïï³³òòààíí ËËààððèèññ³³ ²²ââààíí³³ââíí³³ ——êê..³³..íí..,, ääååêêààííóó ôôààêêóóëëüüòòååòòóó ççààîî÷÷ííîî¿¿ ôôîîððììèè ííààââ÷÷ààííííÿÿ

ÌÌóóêêàà÷÷³³ââññüüêêîîããîî ääååððææààââííîîããîî óóíí³³ââååððññèèòòååòòóó

ÊÊîîööóóððóó ÂÂ³³êêòòîîððóó ÏÏååòòððîîââèè÷÷óó ——ää..³³ ..íí..,, ïïððîîôôååññîîððóó,, ààêêààääååìì³³êêóó ÍÍààöö³³îîííààëëüüííîî¿¿ ààêêààääååìì³³¿¿ ïïååääààããîîãã³³÷÷ííèèõõ

ííààóóêê ÓÓêêððàà¿¿ííèè,, ððååêêòòîîððóó ÄÄÂÂÍÍÇÇ ««ÏÏååððååÿÿññëëààââ--ÕÕììååëëüüííèèööüüêêèèééääååððææààââííèèéé ïïååääààããîîãã³³÷÷ííèèéé óóíí³³ââååððññèèòòååòò ³³ììååíí³³ ÃÃððèèããîîðð³³ÿÿ ÑÑêêîîââîîððîîääèè»»

234

ÍÍååññòòóóëë³³ ÎÎëëååêêññ³³þþ ÎÎëëååêêññ³³ééîîââèè÷÷óó ——ää..³³..íí..,, ïïððîîôôååññîîððóó,, ððååêêòòîîððóó ÏÏîîëëòòààââññüüêêîîããîî óóíí³³ââååððññèèòòååòòóó

ååêêîîííîîìì³³êêèè ³³ òòîîððãã³³ââëë³³

ÏÏîîïïîîââèè÷÷óó ÑÑååððãã³³þþ ²²ââààííîîââèè÷÷óó ——êê..³³ ..íí..,, ððååêêòòîîððóó ²²ííññòòèèòòóóòòóó òòóóððèèççììóó ÔÔååääååððààöö³³¿¿

ïïððîîôôññïï³³ëëîîêê ÓÓêêððàà¿¿ííèè ((ìì.. ÊÊèè¿¿ââ))

ÑÑààââ÷÷ååííêêóó ÃÃððèèããîîðð³³þþ ÏÏååòòððîîââèè÷÷óó ——êê..³³..íí..,, ïïððîîôôååññîîððóó êêààôôååääððèè ííîîââ³³òòííüüîî¿¿ ³³ññòòîîðð³³¿¿ ÓÓêêððàà¿¿ííèè ÊÊèè¿¿ââññüüêêîîããîî ííààöö³³îîííààëëüüííîîããîî óóíí³³ââååððññèèòòååòòóó

³³ììååíí³³ ÒÒààððààññàà ØØååââ÷÷ååííêêàà

ÓÓññòòèèììååííêêóó ÂÂààññèèëëþþ ªªââääîîêêèèììîîââèè÷÷óó ——ççààññòòóóïïííèèêêóó ××ååððíí³³ãã³³ââññüüêêîîããîî ççååììëëÿÿööòòââàà ââ ÊÊèèººââ³³

ÔÔîîììååííêêîî ÍÍààää³³¿¿ ÀÀííääðð³³¿¿ââíí³³ ——ää..³³..íí..,, ïïððîîôôååññîîððóó,, ââ.. îî.. ððååêêòòîîððàà ÊÊèè¿¿ââññüüêêîîããîî óóíí³³ââååððññèèòòååòòóó

òòóóððèèççììóó ååêêîîííîîìì³³êêèè ³³ ïïððààââàà

Ваша допомога є вагомим внеском

у розвиток та підтримку сучасного краєзнавчого руху

в Украªні

Козоріз Віктор Петрович – редактор газети «Дорожня карта» (м. Харків). Е-mail:[email protected]

Кремінь Тарас Дмитрович – кандидат філологічних наук, докторант Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г. Сковороди.

Кузьміна Сніжана Борисівна – аспірантка кафедри всесвітньої історії Ізмаїльськогодержавного гуманітарного університету. E-mail: [email protected]

Кульчицький Станіслав Владиславович – доктор історичних наук, професор, завідувачвідділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України.

Матяш Ірина Борисівна – доктор історичних наук, професор, помічник Міністра юстиціїУкраїни. E-mail: [email protected]

Моторна Ірина Вікторівна – архівіст І категорії Державного архіву Одеської області.E-mail: [email protected]

Надольська Валентина Василівна – кандидат історичних наук, доцент кафедридокументознавства і музейної справи Волинського національного університету імені ЛесіУкраїнки. E-mail: [email protected]

Пустовіт Тарас Павлович – заступник директора – начальник відділу інформації та вико-ристання документів Полтавського державного обласного архіву. E-mail: [email protected]

Прядко Олександр Олегович – аспірант Інституту археології НАН України, завідувач дослід-ного сектору Археологічна експедиція НІЕЗ «Переяслав». E-mail: [email protected]

Прядко Тетяна Петрівна – викладач кафедри політології Переяслав-Хмельницькогодержавно-педагогічного університету імені Г. Сковороди.

Реєнт Олександр Петрович – доктор історичних наук, заступник директора Інститутуісторії України НАН України, член-кореспондент НАН України, голова НСКУ. E-mail: [email protected]

Русанов Юрій Анатолійович – кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедриетнології та краєзнавчо-туристичної роботи Чернігівського національного педагогічногоуніверситету імені Т. Г. Шевченка.

Савченко Григорій Петрович – кандидат історичних наук, професор кафедри новітньоїісторії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, головаправління Київської обласної організації НСКУ. E-mail: [email protected]

Савченко Ірина Вадимівна – молодший науковий співробітник відділу історичноїрегіоналістики Інституту історії України НАН України.

Соловей Людмила Сергіївна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мовІнституту туризму Федерації профспілок України ( м. Київ). E-mail: [email protected]

Сорока Юрій Михайлович – доктор історичних наук, професор кафедри архівознавствата спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені ТарасаШевченка.

Старенький Ігор Олександрович – аспірант кафедри історії народів Росії та спеціальнихісторичних дисциплін Кам’янець-Подільського національного університету імені ІванаОгієнка. E-mail: [email protected]

Сулима-Камінська Ілана Вікторівна – старший викладач кафедри методики викладаннясоціально-гуманітарних дисциплін інституту політології та права Інституту політології таправа НПУ ім. М. П.Драгоманова. E-mail:[email protected]

Тарнавський Роман Богданович – кандидат історичних наук, асистент кафедри етнологіїЛьвівського національного університету імені Івана Франка. E-mail: [email protected]

Тригуб Олександр Петрович – доктор історичних наук, завідувач кафедри міжнароднихвідносин та зовнішньої політики Чорноморського державного університету імені ПетраМогили. E-mail: [email protected]

1’2013Про авторів

236 235

Про авторів

Бабушко Світлана Ростиславівна – кандидат філологічних наук, доцент, завідувачкафедри іноземних мов Інституту туризму Федерації профспілок України (м. Київ). E-mail:[email protected]

Бажан Олег Григорович – кандидат історичних наук, старший науковий співробітниквідділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України. E-mail: [email protected]

Бараннік Анатолій Миколайович – студент магістратури Інституту історичної освітиНПУ ім. Драгоманова. E-mail: [email protected]

Башли Маргарита Іванівна – аспірант Ізмаїльського державного гуманітарного універ-ситету. E-mail: [email protected]

Березовська Тетяна Всеволодівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри україно-знавства Миколаївського національного аграрного університету.

Борчук Степан Миколайович – докторант відділу історії України ХІХ – початку ХХ ст.Інституту історії України НАН України.

Букет Євген Васильович – відповідальний секретар Київської обласної організаціїНаціональної спілки краєзнавців України, заступник головного редактора Всеукраїнскогокультурологічного тижневика «Слово просвіти». E-mail: [email protected]

Вербовий Олексій Вікторович – кандидат історичних наук, доцент кафедри історіїУкраїни для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені ТарасаШевченка, заступник голови правління Київської обласної організації НСКУ.

Вєтрова Ганна Володимирівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньоїісторії Ізмаїльського державного гуманітарного університету. E-mail: [email protected]

Гончаров Олександр Петрович – кандидат історичних наук, доцент кафедри етнології такраєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, головаКиївської міської організації НСКУ. E-mail: [email protected]

Давидюк Руслана Петрівна – кандидат історичних наук, доцент Рівненського державногогуманітарного університету.

Дмитрук Володимир Іванович – кандидат історичних наук, старший науковий співро-бітник відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАНУ України. E-mail:[email protected]

Доцин Іван Васильович – заслужений працівник культури України, керівник клубу «Юнийкраєзнавець» при Броварській центральній районній бібліотеці. E-mail: [email protected]

Дроздов Віктор Володимирович – кандидат історичних наук, старший викладачкафедри всесвітньої історії Ізмаїльського державного гуманітарного університету. E-mail:victorvd84@ mail.ru

Зозуля Сергій Юрійович – старший науковий співробітник Центру пам’яткознавства НАНУкраїни і УТОПІК. E-mail: [email protected]

Казьмирчук Григорій Дмитрович – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедриісторії України для гуманітарних факультетів Київського національного університету іменіТараса Шевченка. E-mail: [email protected]

Качмар Володимир Михайлович – кандидат історичних наук, доцент кафедри новітньоїісторії України Львівського національного університету імені Івана Франка. E-mail:[email protected]

Киричевський Петро Іванович – аспірант відділу історії України ІІ половини ХХ ст.Інституту історії України НАНУ.

Козоріз Віктор Петрович – редактор газети «Дорожня карта» (м. Харків). Е-mail:[email protected]

Кремінь Тарас Дмитрович – кандидат філологічних наук, докторант Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г. Сковороди.

Кузьміна Сніжана Борисівна – аспірантка кафедри всесвітньої історії Ізмаїльськогодержавного гуманітарного університету. E-mail: [email protected]

Кульчицький Станіслав Владиславович – доктор історичних наук, професор, завіду вачвідділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України.

Матяш Ірина Борисівна – доктор історичних наук, професор, помічник Міністра юстиціїУкраїни. E-mail: [email protected]

Моторна Ірина Вікторівна – архівіст І категорії Державного архіву Одеської області.E-mail: [email protected]

Надольська Валентина Василівна – кандидат історичних наук, доцент кафедридокументознавства і музейної справи Волинського національного університету імені ЛесіУкраїнки. E-mail: [email protected]

Пустовіт Тарас Павлович – заступник директора – начальник відділу інформації та вико -рис тання документів Полтавського державного обласного архіву. E-mail: [email protected]

Прядко Олександр Олегович – аспірант Інституту археології НАН України, завідувач дослід -ного сектору Археологічна експедиція НІЕЗ «Переяслав». E-mail: [email protected]

Прядко Тетяна Петрівна – викладач кафедри політології Переяслав-Хмельницькогодержавно-педагогічного університету імені Г. Сковороди.

Реєнт Олександр Петрович – доктор історичних наук, заступник директора Інститутуісторії України НАН України, член-кореспондент НАН України, голова НСКУ. E-mail: [email protected]

Русанов Юрій Анатолійович – кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедриетнології та краєзнавчо-туристичної роботи Чернігівського національного педагогічногоуніверситету імені Т. Г. Шевченка.

Савченко Григорій Петрович – кандидат історичних наук, професор кафедри новітньоїісторії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, головаправління Київської обласної організації НСКУ. E-mail: [email protected]

Савченко Ірина Вадимівна – молодший науковий співробітник відділу історичноїрегіоналістики Інституту історії України НАН України.

Соловей Людмила Сергіївна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мовІнституту туризму Федерації профспілок України ( м. Київ). E-mail: [email protected]

Сорока Юрій Михайлович – доктор історичних наук, професор кафедри архівознавствата спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені ТарасаШевченка.

Старенький Ігор Олександрович – аспірант кафедри історії народів Росії та спеціальнихісторичних дисциплін Кам’янець-Подільського національного університету імені ІванаОгієнка. E-mail: [email protected]

Сулима-Камінська Ілана Вікторівна – старший викладач кафедри методики викла даннясоціально-гуманітарних дисциплін інституту політології та права Інституту політології таправа НПУ ім. М. П.Драгоманова. E-mail:[email protected]

Тарнавський Роман Богданович – кандидат історичних наук, асистент кафедри етнологіїЛьвівського національного університету імені Івана Франка. E-mail: [email protected]

Тригуб Олександр Петрович – доктор історичних наук, завідувач кафедри міжнароднихвідносин та зовнішньої політики Чорноморського державного університету імені ПетраМогили. E-mail: [email protected]

1’2013Про авторів

236

Вимоги щодо оформлення статей у журналі"КРАЄЗНАВСТВО"

У журналі «Краєзнавство» публікуються статті, присвячені історико-краєзнавчому рухові вУкраїні в ХІХ–ХХ ст., історії міст і сіл, збереженню, використанню, популяризації пам’яток історіїта культури, теорії та практиці українського музейництва, питанням історичної регіоналістики.

Оформлені згідно з вимогами ВАК України до публікацій у фахових виданнях (структура,науковий апарат тощо) матеріали – (роздрук (бажано) і електронну версію (обов’язково)) –прохання надсилати на поштову та електронну адресу Національної спілки краєзнавців України,або подавати особисто до редакції за адресою: 01001 м. Київ, вул. Грушевського,4 кімн. 216;тел. +380-44-2785305; e-mail: [email protected], [email protected].

Обсяг матеріалу – до 1 авт. арк.Інформацію про автора (авторів) необхідно розмістити перед заголовком дослідження без

скорочень за таким алгоритмом: прізвище, ім’я (повністю), по батькові (повністю); науковийступінь, наукове звання; посада й місце роботи – обов’язково (для непрацюючого пенсіонера –науковий фах); електронна адреса (обов’язково; за відсутності такої вказати поштову адресу);телефон (бажано).

Електронну версію надавати на будь-якому з оптичних або цифрових носіїв. На e-mail бажанонадсилати в заархівованому вигляді (архів із розширенням *.rar або *.zip). Архів має бутизвичайний, без формату саморозпакування!

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ВАРІАНТУ– ТЕКСТ: виконаний у будь-якому текстовому редакторі чи процесорі, але збережений у форматізвичайного тексту виключно із розширенням *.txt (режим блокнота); гарнітура Times New

Roman (розмір кеглю, міжрядкового інтервалу значення не має);

– ПОСИЛАННЯ, ЗАУВАЖЕННЯ, ПРИМІТКИ: винятково післятекстові з нумерацією зазростанням (гарнітура Times New Roman Cyr; індекси посилань у тексті у квадратних дужкахзвичайними цифрами (напр.: [15] тощо). УВАГА! В одних дужках має бути лише один номерпосилання;у тексті посилання – одне чи кілька джерел (або текст зауваження чи примітки).Текст посилань наприкінці тексту статті після заголовку «Джерела та література» у виглядінумерованого списку (форму посилання оформляти згідно вимог ВАК України – див.: БюлетеньВАК України, № 3 за 2010 р. (для архівних джерел) та № 10 за 2007 р. (для друкованих джерел).

ІЛЮСТРАЦІЇ: у режимі “градації сірого” (тобто чорно-біле зображення), окремим файлом кож-на, на тому ж або окремому носієві; розширення 200 dpi, формат *.JPEG або *.TIFF, розмір 10.15см (де 10 см – базова (менша) сторона, інша сторона – за пропорціями).

ТАБЛИЦІ, СХЕМИ, ДІАГРАМИ: у вигляді графічного файлу або віртуального роздруку уформаті *.pdf у масштабі 1:1, максимальна ширина зображення – 10 см.

Згідно з вимогами ВАК України до фахових видань ОБОВ’ЯЗКОВОЮ УМОВОЮ для публі-кації матеріалу є наявність УДК, а також анотацій і ключових слів українською, російською йанглійською мовами (до 400 друк. знаків кожна; переклад прізвища, ініціалів автора та заголовкапублікації обов’язковий).

Адреса редакції: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4, кім. 212Телефони: +380-44-2785305; +380-44-2791388Електронна пошта: [email protected]

237

Наукове видання

КК РР АА ЄЄ ЗЗ НН АА ВВ СС ТТ ВВ ООНауковий журнал

№ 1 (82), 2013 р.

Макетування – Леонід МигальЛітературний редактор – Володимир Яковенко

Редакція залишає за собою право на відбір найцікавіших,оригінальних, художньо досконалих і суспільно значимих матеріалів.За точність викладених фактів і цитат відповідальність несуть автори.

При передруку посилання на журнал обов’язкове.

Видано Національною спілкою краєзнавців Українита Інститутом історії України НАН України

м. Київ, вул. М.Грушевського, 4,тел./факс: +380(44)2781388,

e-mail: [email protected]

Надруковано ПФ «Фоліант»00121, м. Київ, вул. Семенівська, 13

тел. (098) 513-54-49

Підписано до друку 28.02.2013 р.Формат 60х84 1/8. Друк офсетний. Папір офсетний.

Ум. друк. арк. 27,67. Обл.-вид. арк. 27,85. Наклад 300 прим.Зам. № 4-2013

КК РР АА ЄЄ ЗЗ НН АА ВВ СС ТТ ВВ ОО...Зміст 1’2013 2 bbgkibjak!]jk ak...

Documents