Пол ЕННС

Підручник з богослов’я

Paul Enns

The Moody Handbook

of Theology

MOODY PRESSCHICAGO

Пол ЕННС

ПІДРУЧНИК З БОГОСЛОВ’Я

УДК 2-23/28ББК 86.376Е 61

Пол ЕннсЕ 61 Підручник з богослов’я / Пер. з англ. – 2-е вид. – Львів : Українська баптистська теологічна семінарія, 2017. – 605 с. ISBN 978-0-8024-3428-9 (англ.) ISBN 978-5-8404-0269-6 (укр.)

Все, що вас може зацікавити з теми «богослов’я», ви знайдете в цьому виданні. Автор книги починає із розгляду біблійного богослов’я і продо-вжує послідовним вивченням систематичного, історичного, догматично-го та сучасного богослов’я.

Ця праця написана з непохитною посвятою повноті, авторитету та непомильності Слова Божого. Вона написана з євангельської точки зору, хоча тут представлено і оцінено багато тлумачень і систем, які відхили-лись від істини, але які розглянуто у світлі Слова Божого.

«Підручник з богослов’я» призначений для богословів, студентів богословсь-ких факультетів та всіх, хто шукає всеохоплюючий довідник з богослов’я.

УДК 2-23/28ББК 86.376

Paul Enns. The Moody Handbook of TheologyMoody Press, Chicago, 1989

© 1989 by Paul P. Enns.All rights reserved.

Усі біблійні тексти взяті з перекладу Біблії проф. Івана Огієнка.

ISBN 978-0-8024-3428-9 (англ.)ISBN 978-5-8404-0269-6 (укр.)© 2003, Благовісник Галичини, перше видання© 2017, Українська баптистська теологічна семінарія

Ця книга присвячується членам«Богослов’я 101 За Обіднім Столом» –Гелен, моїй дружині, Террі та Джеремі,

моїм синам, з якими я діливсябагатьма із цих доктрин

Українське виданняприсвячується подружжю

Мері та Олександру П’ятохам –довголітнім працівникам

на ниві Божій в Україні

7

СЛОВО ВІД ВИДАВЦЯ 2003 року

Поява «Підручника з богослов’я» – це вихід у світ першої книги подібно-го рівня українською мовою. Вона безперечно заповнить прогалину, яка є на сьогодні в українських духовних навчальних закладах. Ми переко-нані, що рівень матеріалу, викладеного в цьому підручнику, задовольнить вимоги як вищих, так і середніх богословських навчальних закладів.

Велике старання до появи цієї книги доклало подружжя – Олександр і Мері П’ятохи. Їм належить ідея перекладу й активна участь у процесі під-готовки книги до друку. Фінансову сторону у виданні книги взяла на себе Конвенція Українських Баптистських Церков Канади. Голова ВСО ЄХБ Г. Комендант доклав старання для отримання дозволу на друк цієї книги.

Для українського баптистського братства видання «Підручника з богослов’я» є початком великої праці з підготовки і друкування богослов-ських книг українською мовою. Ми щиро вдячні всім, хто вніс свою лепту у випуск цієї книги.

Видавництво «Благовісник Галичини», Іван Романюк

ЗМІСТ

Передмова ....................................................................................................... 13Вступне слово ................................................................................................. 15

Частина 1: Біблійне богослов’я1. Вступ до біблійного богослов’я ................................................................. 192. Вступ до старозаповітного богослов’я ......................................................263. Богослов’я епохи Едему .............................................................................364. Богослов’я епохи Ноя................................................................................ 405. Богослов’я епохи патріархів ......................................................................446. Богослов’я епохи Мойсея ..........................................................................477. Богослов’я епохи монархів ........................................................................538. Богослов’я епохи пророків ........................................................................569. Вступ до богослов’я Нового Заповіту .......................................................6510. Богослов’я синоптичних Євангелій ....................................................... 6811. Богослов’я книги Дії святих апостолів ................................................... 8012. Богослов’я Якова.......................................................................................8513. Богослов’я Павла ..................................................................................... 8814. Богослов’я Послання до євреїв................................................................9915. Богослов’я Петра та Юди ....................................................................... 10516. Богослов’я Івана.......................................................................................112

Частина 2: Систематичне богослов’я17. Вступ до систематичного богослов’я ..................................................... 12518. Бібліологія: доктрина про Біблію ......................................................... 13019. Властиве богослов’я: доктрина про Бога .............................................. 15420. Христологія: доктрина про Ісуса Христа .............................................18021. Пневматологія: доктрина про Святого Духа ........................................20722. Ангелологія: доктрина про ангелів, диявола та демонів ..................24223. Антропологія та гамартіологія: доктрина про людину та гріх ..........25524. Сотеріологія: доктрина про спасіння ...................................................26925. Еклезіологія: доктрина про церкву ......................................................29226. Есхатологія: доктрина останніх подій ................................................. 313

Частина 3: Історичне богослов’я27. Вступ до історичного богослов’я ...........................................................33928. Раннє богослов’я ....................................................................................34329. Середньовічне богослов’я ......................................................................36430. Богослов’я Реформації ...........................................................................37331. Богослов’я нового часу ...........................................................................387

Частина 4: Догматичне богослов’я32. Вступ до догматичного богослов’я .......................................................39733. Богослов’я Кальвіна .............................................................................. 40034. Богослов’я Армінія ................................................................................. 41335. Заповітне богослов’я ..............................................................................42636. Диспенсаційне богослов’я .....................................................................43437. Католицьке богослов’я ...........................................................................447

Частина 5: Сучасне богослов’я38. Вступ до сучасного богослов’я .............................................................. 46139. Ліберальне богослов’я ...........................................................................46440. Неоортодоксальне богослов’я ...............................................................47241. Радикальне богослов’я .......................................................................... 48442. Історичне богослов’я..............................................................................49343. Соціалістичне богослов’я ......................................................................49644. Католицьке богослов’я ..........................................................................50245. Консервативне богослов’я .................................................................... 509

Післямова ..................................................................................................... 519Словник термінів ......................................................................................... 521Примітки .......................................................................................................543

СПИСОК ТАБЛИЦЬ

Співвідношення біблійного богослов’я та інших дисциплін ....................22Узгодження біблійного богослов’я ..............................................................23Контраст між біблійним та систематичним богослов’ям .........................23Царство: об’єднуюча тема старозаповітного богослов’я ...........................33Схема заповітів старозаповітного богослов’я .............................................34Форма феодало-сюзеренсько-васальського договоруМойсеєвого заповіту у 2М. 19 ...................................................................... 48Видіння пророка Захарії ..............................................................................63Порівняння Євангелій: подібності та відмінності .....................................69Подібні чуда апостолів ................................................................................. 81Хронологія життя Павла ............................................................................. 89Послання Павла ........................................................................................... 90Типи божественного відкриття .................................................................. 136Слово Боже: два живих об’явлення ........................................................... 145Атрибути Бога: різноманітність класифікації .......................................... 161Давня діаграма Святої Трійці .................................................................... 172Порядок Божих постанов ........................................................................... 178Старозаповітні пророцтва про Ісуса Христа ............................................. 183Виконання пророцтв про Ісуса Христа .....................................................186Слова Ісуса у Євангеліях ............................................................................. 195Божі діла, які чинив Ісус ............................................................................ 196Ознаки Тисячолітнього Царства в чудах Христа ..................................... 197Вибрані чуда з Євангелії від Івана ............................................................. 197Деякі займенники чоловічого роду, які означають Св. Духа ..................210Імена Святого Духа ..................................................................................... 211Атрибути Триєдиного Бога ........................................................................ 213Олива як символ Святого Духа .................................................................. 217Богом натхненне твориво ...........................................................................218Паралельні місця про авторитетність Біблії ........................................... 221Паралельні суди: потоп та велика скорбота .............................................223

Порівняння духовних та природних дарів ...............................................232Взаємовідносини основоположних дарів .................................................239Імена диявола ............................................................................................. 248Класифікація ангелів .....................................................................................251Різні погляди на склад людини .................................................................262Погляди щодо зарахування гріха ..............................................................267Теорії викуплення .......................................................................................272Протиставлення двох народжень ............................................................. 289Форми церковного управління ................................................................. 304Погляди щодо Вечері Господньої ..............................................................307Погляди щодо останніх подій ....................................................................335Перекручення вчення про Ісуса Христа ...................................................357Погляди Пелагія та Августина на гріх ......................................................359Духовна дія таїнств в середньовічній церкві ............................................370Погляди реформаторів на викуплення .................................................... 380Погляди реформаторів на церкву та таїнства ......................................... 383Богослов’я реформаторів .......................................................................... 386Богословські погляди сучасного християнства .......................................392П’ять пунктів кальвінізму ..........................................................................410Протиставлення кальвінізму та армініанізму .......................................... 415Армініанська доктрина (ремонстранти) ................................................... 419Концепції заповітного богослов’я ............................................................432Схеми, які представляють диспенсаціоналізм ....................................... 440Сім римо-католицьких таїнств ..................................................................456Ліберальне богослов’я .............................................................................. 469Деякі неоортодоксальні точки зору ..........................................................481

13

ПЕРЕДМОВА

У прагненні пізнати Бога розум задіяний найбільш, ніж в жодно-му іншому виді діяльності. Але людина ніколи не зможе прийти до пізнання Бога тільки завдяки своєму розумові (1Кор. 1:19-20, 2:14), а тому вона залежить від Об’явлення, яке Бог Сам їй дав (1Кор. 2:9-10). Оскільки Бог відкрив Себе через твориво (Рим. 1:19-20), дехто шукає Його через природничі науки, та лише для того, щоб врешті-решт зрозуміти, що знан-ня, здобуте в такий спосіб, є неповним та обмеженим. Бог відкривав Себе в різні часи різними способами (Євр. 1:1) і зробив так, щоб це відкриття було точно записане за допомогою натхнення Святим Духом у непомильному Писанні. Якщо смертна людина справді хоче пізнати Бога, вона повинна присвятити себе вивченню написаного Слова Божого.

Люди наближаються до такого пізнання через різні підходи до Біблії. Одні розробляють біблійне богослов’я, яке узагальнює те, чого навчає Біблія, осягаючи її істини крок за кроком у певних часових межах біблійних епох або періоду життя автора. Інші розвивають систематичне богослов’я, в якому доктрини Біблії розглядаються у повному обсязі та організовані у філософській або логічній формі. Треті вивчають доктрини в їхньому історичному розвитку упродовж усього часу від моменту завершення ка-нону Писання аж до наших днів. При такому підході розглядаються як помилкові тлумачення, які були відкинені церквою, так і правдиві виснов-ки, схвалені нею. У цьому випадку забезпечитись від помилок можна, якщо розглядати тлумачення будь-якої доктрини в її історичному розвитку, відкидаючи помилки і приймаючи істину. Інші дослідники зосереджують-ся на сучасному богослов’ї, що дає змогу побачити істину Біблії у контексті сучасних ідеологій. Продуктивним є також вивчення Біблії при порівнянні різних систем богослов’я, які виникли упродовж історії церкви. Кожен із цих підходів до вивчення Біблії має свої переваги. За допомогою кожного з цих методів написані багато томів глибоких праць і легкодоступних кни-жок для поглибленого вивчення.

Доктор Пол П. Еннс у цьому підручнику одним томом подає разом усі ці методи богослов’я. Все, що може зацікавити студента, він знайде тут, і нема потреби переходити від одного тому до іншого і від автора до авто-ра, аби зібрати потрібний матеріал. Автор підручника починає з розгляду біблійного богослов’я і послідовно продовжує вивченням систематичного богослов’я, історичного богослов’я, догматичного богослов’я і сучасного

14

богослов’я. Таким чином, у межах загального аналізу у пропонованому «Підручнику з богослов’я» зібрані, продемонстровані та пояснені різні підходи до пізнання Бога у Його Слові.

Ця праця написана з щирою посвятою повноті, авторитету та непомильності Слова Божого. Вона написана з євангельської точки зору, хоча тут представлено і оцінено у світлі Слова Божого багато тлумачень і систем, які відхилились від істини. Автор намагається виконати припис із Тита 2:1: «А ти говори, що відповідає здоровій науці».

Ця праця може бути використана будь-яким серйозним студен-том, який прагне зрозуміти Боже відкриття, незалежно від того, як воно розглядається – у біблійному, систематичному чи історичному розрізі. За-вдяки цьому уважний читач зможе знайти місце істині Біблії у сфері сучас-ного богословського мислення або в різних системах вивчення, які виник-ли для того, щоб сформувати Божу істину.

Нехай Господь, Який об’явив Себе, благословить використання цієї праці, щоб привести ще багатьох до пізнання Себе.

Дж. Двайт Пентекост,професор у відставці,

Далласька богословська семінарія,Даллас, Техас

15

ВСТУПНЕ СЛОВО

Неодноразово студенти вітали мене після семінарських лекцій зі слова-ми «Що таке аміленіалізм?», або «Яка різниця між систематичним і біблійним богослов’ям?», або «Що таке богослов’я звільнення?». Ці запи-тання допомогли мені усвідомити, що існує потреба в загальній вступній праці в усій сфері богослов’я, яка могла б забезпечити відповіді на прості, однак суттєві запитання. Саме з таким задумом був написаний «Підручник з богослов’я». Аудиторія, для якої написана ця праця, не обмежується лише студентами Біблійних інститутів, коледжів та семінарій – вона також призначена для вчителів недільних шкіл та інших простих віруючих, які зацікавлені у вивченні чогось більшого про богослов’я.

Багато богословських праць у цілому є занадто складними для пересічного читача або студента-початківця в богослов’ї. Часто студенту доводиться звертатися до численних праць, аби знайти відповіді на прості базові запитання. Цей «Підручник з богослов’я» не створювався з таким задумом, щоб стати остаточною і вичерпною працею; це радше вступна праця, яка дасть основні відповіді на запитання у біблійному, систематич-ному, історичному, догматичному і сучасному богослов’ї. Хоч уже є багато корисних книг у кожній із цих сфер, та є й потреба в основоположній праці, яка зробила б огляд усього спектра богослов’я. І саме це є тією метою, якої повинен досягти цей «Підручник з богослов’я».

Через важливість і обсяг тих предметів, яких ми торкаємося в книзі, майже неможливо розібратися з усіма джерелами та богословами. Адже нові види богослов’я виникають постійно! У деяких категоріях, таких як сучасне богослов’я, були розглянуті лише ті праці й богослови, які є пред-ставниками певного виду богослов’я.

Об’єктивність, справедливість та точність при представленні різних точок зору були серйозною метою при написанні цієї книги. Ті фігури, які були відзначені у кожній категорії або точці зору богослов’я, такі як кальвінізм, армініанство та католицизм, є найвизначнішими представ-никами цих учень. Будь-який помічений читачем недогляд щодо цього є цілком ненавмисним.

Я також повинен висловити свою вдячність деяким людям, які мали вплив на цю працю. Хочу подякувати видавництву Moody Press за їхню підтримку і за бажання взятися за цей проект. Я також висловлюю под-яку Дану Гоулт, виконавчому редактору видавництва Moody Press за його

16

допомогу, підбадьорення та можливість обговорювати цей проект. І я вдяч-ний Бобу Ремей, редактору видавництва Moody Press, за його доброту і за багато корисних порад в процесі редагування.

Четверо людей мали особливий вплив на формування мого бого-словського мислення, і я повинен сказати, кому я завдячую цим. Я хочу подякувати доктору Вільяму Р. Айххорсту, професору систематичного богослов’я і президенту Вінніпегського біблійного коледжу і Вінніпегської богословської семінарії. Саме він прищепив мені першу любов до доктри-нальних істин Писання. Його особиста посвята авторитету і доктринам Писання допомогла мені сформувати моє богословське мислення і мою впевненість у Слові Божому. Я також вдячний професорам Далласької богословської семінарії, які через свої праці і лекції мали вплив на мій бо-гословський світогляд. Особливу честь я віддаю доктору Джону Ф. Валвур-ду, Дж. Двайту Пентекосту і Чарльзу С. Райрі. Їхнє вміння передавати Божу істину із великою компетентністю як усно, так і письмово, було для мене натхненням.

Хочу подякувати моїй дружині і моїм синам (яким і посвячується ця книга) за їх підтримку, підбадьорення і жертовність під час написання книги. Завдяки їхньому посвяченню цьому служінню моє важке завдан-ня було полегшене. Кожен з нас присвятив себе історичним доктринам християнської віри і багато часу за обідом було проведено за обговоренням чудових істин Писання.

Понад усе я дякую моєму Господу, Який давав мені сили в цій праці. Це був довготривалий проект, який забрав багато часу, однак Господь був вірний і зміцнював мене під час багатьох годин, проведених у роботі за комп’ютером. І моя молитва про те, щоб читач ще більше полюбив нашо-го чудового Бога і Спасителя Ісуса Христа через вивчення цих доктрин. Знання є важливим, але воно повинно бути лише відповіддю на любов до Господа. Ісус сказав: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Мт. 22:37). Я дуже сподіваюсь, що цей «Підручник з богослов’я» стане корисним внеском у виконання цієї великої і найважливішої заповіді в житті читача.

ЧАСТИНА 1

БІБЛІЙНЕ БОГОСЛОВ’Я

19

1

ВСТУП ДО БІБЛІЙНОГО БОГОСЛОВ’Я

ВИЗНАЧЕННЯ

Термін біблійне богослов’я може використовуватися різними способами. Хоча спосіб його використання, прийнятий у цьому підручнику, під-креслює насамперед особливі методи богословського вивчення, слід розу-міти, що цей термін широко застосовується щодо руху, який в основному є ворожим до євангельської віри. Цей негативний відтінок у використанні терміну зникне тоді, коли ми приступимо до обговорення обґрунтованого значення біблійного богослов’я.

Отже, передусім цей вислів вживається для того, щоб змалювати біб-лійний богословський рух. Це був відросток лібералізму та неоортодоксії. Він почався з публікації Вальтером Ейчродсом його першого тому староза-повітного богослов’я у 1933 році та завершився опублікуванням другого тому старозаповітного богослов’я фон Радом у 1960 році.1 Бревард Чілдс вважає, що цей рух пережив свій кінець у травні 1963 році, коли Джин А. Т. Робінс опублікував свою працю Чесний з Богом.

Цей рух спочатку був реакцією на лібералізм та шукав повернення до екзегетичного вивчення Святого Писання, особливо наголошуючи на необ-хідності вивчення того, що говорить Біблія. Свідченням цього є пам’ятний десятитомний Богословський Словник Нового Заповіту, виданий Кітте-лем. Однак, як рух, він ніколи не відділяв себе від своїх ліберальних основ, він підтримував історико-критичну методику. Для прикладу, при вивченні Євангелій прихильники біблійно-богословського руху застосовували істо-рико-критичну методику, намагаючись визначити, які із слів, що припису-ються Христові, були насправді сказані Ним.

Оскільки цей рух визнавав слабкість лібералізму вісімнадцятого та дев’ят-надцятого століть, то він підтримував ліберальні припущення щодо Біблії. Його прихильники дотримувалися неоортодоксального погляду на відкриття, приймали еволюційне вчення як теорію походження людини, і на людському аспекті Біблії наголос робили більший, ніж на Божественному.

Наслідком було те, що цей рух знищував сам себе. Адже неможливо проводити серйозне, екзегетичне вивчення Писання і в той же час запере-чувати авторитет самого Писання.2

20

Термін біблійне богослов’я застосовується також у методології, яка базується на історичних матеріалах із Старого та Нового Заповітів і пере-ходить у богослов’я. Вона є екзегетичною за походженням, засновується на матеріалах Біблії і, на противагу філософському розумінню богослов’я, робить наголос на історичних обставинах, в яких доктрини були висунені для обговорення; ця методологія розглядає богослов’я у межах даного іс-торичного періоду (наприклад, в епоху Ноя чи Авраама), або з огляду на особистість автора і його праці (наприклад, св. апостолів Павла чи Івана).

У попередньо визначеному значенні біблійним богослов’ям можна назвати «ту гілку теологічної науки, яка систематично займається істо-рично зумовленим прогресом Божого самовиявлення, як це є викладено в Біблії».3

З огляду на таке визначення біблійного богослов’я деякі аспекти слід розглянути докладніше.4

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ

Біблійне богослов’я досліджує ті періоди історії, в яких Бог виявив Себе, або в яких біблійними авторами був зроблений доктринальний наго-лос певним систематичним способом. Оскільки біблійне богослов’я пред-ставлене в систематизованій формі, воно відрізняється від систематично-го богослов’я, яке засвоює істину із цілої Біблії та із сфери поза Біблією у процесі систематизації біблійних доктрин. Біблійне богослов’я є вужчим. Воно зосереджене на наголошенні того чи іншого періоду історії у Старому Заповіті, або на точному вченні того чи іншого автора у Новому Заповіті.

ІСТОРІЯ

Біблійне богослов’я приділяє увагу важливим історичним подіям, які знайшли відображення в Біблії. Що можна дізнатися про відкриття, пов’язані з епохою Старого Заповіту? За яких обставин писали Матвій чи Іван? Це важливі питання, які допомагають зрозуміти доктринальний на-голос певного періоду або певного автора.

ПРОГРЕСИВНЕ ВІДКРИТТЯ

Ортодоксальною доктриною, якої тривалий час дотримувалися єван-гельські християни, є визнання прогресивного відкриття; Бог не відкрив усю істину про Себе за один раз, але виявляв Себе «поступово», чимраз повніше і різним людям упродовж усієї історії (порівняйте Євр. 1:1). Бі-блійне богослов’я досліджує цей поступ, розглядаючи відкриття, які Бог давав про Самого Себе в певну епоху чи через певного автора. Отже, Боже самовиявлення для Ноя та Авраама не було таким повним, як для Ісаї.

21

І більш рання книга Нового Заповіту, наприклад, Послання Якова, відо-бражає більш спрощений погляд на церкву, ніж книги, написані пізніше, скажімо, пасторські послання.

БІБЛІЙНЕ В ПРИРОДІ

На противагу системному богослов’ю, яке черпає інформацію про Бога із будь-якого джерела, біблійне богослов’я має вужчий фокус, базую-чись на інформації з Біблії (та на історичній інформації, яка розширює чи роз’яснює біблійні події). Таким чином, біблійне богослов’я за своєю при-родою є екзегетичним, яке розглядає доктрини в різних періодах історії, або вивчає слова та твердження певного автора. І це відкриває перед сту-дентом можливість визначити самовиявлення Бога в даний період історії.

ВІДНОШЕННЯ ДО ІНШИХ ДИСЦИПЛІН5

ЕКЗЕГЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ

Біблійне богослов’я має пряме відношення до екзегетики («пояснюва-ти; тлумачити»), так само як біблійне богослов’я є результатом екзегетики. Екзегетика є фундаментом біблійного богослов’я. Екзегетика вимагає ана-лізу біблійного тексту згідно з літературно-граматично-історичною мето-дологією. (1) Уривок, який розглядається, слід вивчати у рамках мовних нормативів. Як це слово чи фраза переважно розуміється? (2) Уривок по-винен вивчатися згідно з граматичними правилами; екзегетика вимагає ретельного вивчення іменників, дієслів, прийменників тощо, аби зрозумі-ти той чи інший уривок належним чином. (3) Уривок повинен вивчати-ся в його історичному контексті. Якими були політичні, соціальні, а осо-бливо культурні обставини, в яких він був написаний? Біблійне богослов’я не закінчується екзегетикою, але воно повинно там починатися. Богослов зобов’язаний бути герменевтично точним при аналізі тексту, щоб правиль-но розуміти те, що написали Матвій, Павло чи Іван.

ВСТУПНЕ ВИВЧЕННЯ

Хоча детальний розгляд ввідних питань не є метою біблійного богослов’я, обговорення деяких аспектів має суттєве значення, оскільки тлумачне розуміння може бути безпосередньо пов’язаним з вивченням вступів. Вступ визначає такі питання, як авторство, дата, кому адресоване Послання, причина та мета написання. Наприклад, датування Послання до євреїв має велике значення, оскільки воно дозволяє визначити міру

22

страждань тих, для кого ця книга написана. Переслідування стали більш жорстокими після спалення Риму в 64 році н.е. Але ще важливішим є пи-тання, кому адресоване Послання до євреїв. Якщо ті, для кого написана ця книга, були невіруючими, то вона вивчатиметься одним способом; якщо адресатами вважати євреїв-християн, тоді книга сприйматиметься інакше. Своєю чергою, ті, кому було призначено те, що написали Матвій, Марко і Лука, також впливають на оцінку цих авторів. Для прикладу, богослов-ську точку зору Матвія слід оцінювати з розумінням того, що він писав для юдейської аудиторії. Богословський погляд автора, зрозуміло, пов’язаний з питаннями, які висвітлюється у вступі.

Співвідношення біблійного богослов’я та інших дисциплін

ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ СИСТЕМАТИЧНОГО БОГОСЛОВ’Я

Між біблійним та систематичним богослов’ям існують як подібності, так і відмінності. І перше, і друге має своє коріння в аналізі Писання, хоча систематичне богослов’я також шукає істину в позабіблійних джерелах.

ПИСАННЯ

ВСТУП ГЕРМЕНЕВТИКА

ПРАКТИЧНЕБОГОСЛОВ’Я

АПОЛОГЕТИКА

ЕКЗЕГЕТИКА

БІБЛІЙНЕ БОГОСЛОВ’Я

СИСТЕМАТИЧНЕ БОГОСЛОВ’ЯТА ДОГМАТИЧНЕ БОГОСЛОВ’Я

ІСТОРИЧНЕ БОГОСЛОВ’ЯТА СУЧАСНЕ БОГОСЛОВ’Я

23

УЗГОДЖЕННЯ БІБЛІЙНОГО БОГОСЛОВ’Я

Екзегетика → Біблійне богослов’я → Систематичне богослов’я

Взаємовідносини між цими двома видами богослов’я були й залиша-ються складними.

(1) Біблійне богослов’я є передуючим щодо систематичного богослов’я; екзегетика веде до біблійного богослов’я, яке, своєю чергою, приводить до систематичного богослов’я.

(2) Біблійне богослов’я розглядає богословську проблематику, визна-чену авторами Біблії, тоді як систематичне богослов’я вносить ще й додаткові пояснення з філософської точки зору.

(3) Біблійне богослов’я наводить точку зору біблійного автора, а систе-матичне богослов’я подає доктринальний розгляд з сучасної точки зору.

(4) Біблійне богослов’я аналізує матеріал автора чи історичного пері-оду, тоді як систематичне богослов’я досліджує всі матеріали – як біблійні, так і позабіблійні, які стосуються того чи іншого доктринального питання.

Цей контраст, який існує між біблійним та систематичним богослов’ям, можна зобразити у вигляді таблиці.

КОНТРАСТ МІЖ БІБЛІЙНИМ ТА СИСТЕМАТИЧНИМ БОГОСЛОВ’ЯМ

Біблійне богослов’я Систематичне богослов’я

Обмежується вивченням Писання. Шукає істину в Писанні та в будь-яких джерелах поза Біблією.

Вивчає частину Писання. Вивчає все Писання.

Збирає інформацію по доктрині від певного автора (напр. Іван чи Павло), або певної епохи (напр. епоха Авраама, пророків).

Збирає інформацію по доктрині, співставляючи все Писання.

Намагається зрозуміти, чому і як виникла доктрина.

Намагається зрозуміти, що було на-писано в кінцевому результаті.

Намагається зрозуміти сам процес, так само, як і його результат-продукт.

Намагається зрозуміти сам резуль-тат-продукт.

Розглядає прогрес виявлення у різних епо-хах (так як едемська епоха, епоха Ноя).

Розглядає кульмінацію Божого вияв-лення.

24

МЕТОДОЛОГІЯ

Біблійне богослов’я Старого Заповіту легше зрозуміти, якщо розгляда-ти останнє як «центр» або об’єднуючий принцип. Висувалося багато різних пропозицій стосовно об’єднуючої теми Старого Заповіту. Вальтер Кайзер запропонував поняття «обітниця» як об’єднуючу тему; Елмер Мартенс – «Божий задум» як центральну точку; а Євген Мерріл – «царство» як про-відну старозаповітну тему.

Та незалежно від того, на якій темі ставиться наголос, біблійне богослов’я Старого Заповіту має відобразити розгортання цієї теми в різних періодах Старого Заповіту (прогресивне відкриття). (Подальше обговорення методо-логії див. «Вступ до богослов’я Старого Заповіту», розділ 2).

Оскільки книги Нового Заповіту були написані не менш як за п’ятдесят років,6 біблійне богослов’я Нового Заповіту повинно розглянути точку зору різних новозаповітних авторів. Таким чином, біблійне богослов’я Нового Заповіту вивчається згідно з теологією Павла, теологією Петра, теологією Івана тощо. Завдяки цьому видно, на яких саме доктринах наголошували автори Нового Заповіту і як вони розвивали ці доктрини. (Подальше обго-ворення методології див. «Вступ до богослов’я Нового Заповіту»).

ВАЖЛИВІСТЬ7

ПОКАЗУЄ ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ДОКТРИНИ

Значення біблійного богослов’я полягає в тому, що воно не відриває доктрину від її історичного контексту. У вивченні систематичного богослов’я можна повністю ігнорувати історичний контекст доктринальної істини; біблійне богослов’я служить для того, щоб уникнути цієї проблеми, зробив-ши предметом вивчення історичне місце, де ця доктрина зародилася.

ПОКАЗУЄ, НА ЧОМУ НАГОЛОШУЄ АВТОР

Біблійне богослов’я відкриває доктринальне вчення певного автора, або доктрину, сформовану упродовж якогось цілого періоду. У цьому ро-зумінні біблійне богослов’я систематизує Писання, яке належить певному автору, або періоду і визначає основне вчення або доктринальний фокус цього автора, або цього проміжку часу. Завдяки цьому студент може визна-чити, на чому було наголошено в епоху Авраама, або на чому наголошував апостол Іван, розглядаючи з різних точок зору те, що переважно досягаєть-ся через вивчення систематичного богослов’я.

25

ПОКАЗУЄ ЛЮДСЬКИЙ ЕЛЕМЕНТ У НАТХНЕННІ

Оскільки є правдою, що Біблія словесно натхненна, так само є істи-ною й те, що кожен автор Писання писав своїм особливим стилем. Біблійне богослов’я наголошує на людському факторі у створенні Писання (але не до такої межі, за якою натхнення виключається). Таким чином, завдання біблійного богослов’я полягає в тому, щоб розкрити те, чого навчали Пав-ло чи Іван, або на чому наголошувалося упродовж старозаповітного істо-ричного періоду. Біблійне богослов’я «вказує на особисті дані, інтерес та стиль авторів. Біблійне богослов’я робить наголос на тій участі, яку автори Слова Божого брали у його складанні, і в той же час, звісно, на те, що Слово Боже формувалося під божественним наглядом Його написання».8

26

2

ВСТУП ДО СТАРОЗАПОВІТНОГО БОГОСЛОВ’Я

Вивчення богослов’я Старого Заповіту є складним завданням. Між екс-пертами старозаповітних книг немає одностайності щодо підходу, який слід використовувати. Тому розділ «Методологія старозаповітного богослов’я» висвітлить перед читачем різноманітні підходи, які застосо-вуються різними авторами. Старий Заповіт можна вивчати під темами «Бог», «гріх», «спасіння» тощо, але це дуже обмежуватиме, оскільки та-кий підхід не співпадає за обсягом з систематичним богослов’ям Старо-го Заповіту. Кількість часу, яка виділена для цієї теми, дає змогу вивча-ти Старий Заповіт, оперуючи різними епохами, які в ньому описані і в яких Бог виявив Себе. За такою схемою можна вивчати основну доктрину в межах кожної епохи (як це робить Честер Лейман), що полегшує справу, але не можна об’єднати вивчення у якесь одне ціле. Можна також вия-вити загальну тему в різних епохах, як це робить Кайзер у своїй праці. Такий підхід полегшує сприйняття, оскільки дає змогу побачити єдність старозаповітного богослов’я.

Здається, що єдність Старого Заповіту виявляється найкраще, якщо розглядати його з огляду на тему «царство». На цій темі наголошуєть-ся у всіх старозаповітних книгах – у Законі, у Пророках та у Писаннях. Весь Старий Заповіт свідчить, як Бог розповсюджував Своє теократичне царство через Своїх посередників. Серед людей Бог призначав керівни-ків, через яких виявляв Свою волю і проявляв Себе. Кінцева, завершена форма Божого теократичного царства – тисячолітнє царство під керів-ництвом Ісуса Христа. І в кінцевому результаті це те царство, якого так очікує Старий Заповіт.

На рівні вступу до теми скажемо, що богослов’я Старого Заповіту по-кликане розглядати розгортання Божого відкриття; воно повинно ґрун-туватися на вивченні тексту Старого Заповіту; а єдність вивчення забез-печуватиметься усвідомленням постійно зростаючого цілеспрямування теократичного «царства».

27

ІСТОРІЯ СТАРОЗАПОВІТНОГО БОГОСЛОВ’Я1

РАННІЙ РОЗВИТОК

У Старому чи Новому Заповіті немає ознак системного вивчення біблійно-го богослов’я. Вперше такий підхід знаходимо в Іринея (130-200 рр. після Р.Х.), який визнавав прогресивне відкриття Бога. Пізніше Августин (354-430 рр. після Р.Х.) запропонував п’ять історичних періодів Божого відкриття. В епоху Реформації богослови зосередилися переважно на сотеріологічних пробле-мах, внаслідок чого в той час біблійне богослов’я не розвивалося як наука.

ДЕВ’ЯТНАДЦЯТЕ СТОЛІТТЯ

Початки сучасного біблійного богослов’я можна прослідкувати від Джо-на Філіпа Габлера. Він описував біблійне богослов’я так: «...релігійні ідеї Пи-сання як історичні факти, так і розрізнення різних часів та предметів, і так само різні етапи розвитку цих ідей».2 Однак Габлер не приймав надприрод-не, тому першою консервативною працею, яка побачила світ, була «Христо-логія Старого Заповіту», видана Генґстенберґом (1829-1835). Ще раніше, Георг Лоренц Бауер (1755-1806) опублікував перше «Богослов’я Старого За-повіту», поділяючи його на богослов’я, антропологію та христологію. Відтак було видруковано багато праць із старозаповітного богослов’я, включаючи пам’ятну роботу Густава Фрідріха Олєра в 1873-74 рр.3

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Історія релігійних шкіл відповідала настроям дев’ятнадцятого століт-тя. Вона будувалася на застосуванні до релігії теорії еволюції Дарвіна. Віра євреїв уже не розглядалася як єдина віра, а як така, що взаємодіяла з інши-ми релігіями, оскільки всі вони походили від спільного джерела. На основі цього виводилися подібності між християнством, юдаїзмом, буддизмом та індуїзмом. Таким чином, Старий Заповіт розглядався не як божественне відкриття, а як результат історичного розвитку.

Богослов’я Старого Заповіту, засноване на ідеях історії релігійних шкіл, прийняло теорії Вільгаузена, які заперечували єдність Старого Заповіту, згруповуючи авторів окремих книг по певних відрізках часу.4 Таким чином, Старий Заповіт «був зведений до збірки матеріалів з окремих періодів і скла-дався просто як відображення євреями багатьох поганських релігій».5

ШКОЛА ІСТОРІЇ СПАСІННЯ

Досягненням гуманістичного підходу до Біблії була школа Heilsgeschichte (історія спасіння), яка наголошувала на Божій активності в історії. Й.С.К. фон Гофман та інші богослови, вивчаючи Старий Заповіт,

28

відмітили у ньому постійний розвиток теми спасіння. Представники цієї школи наголошували на служінні Христа під час Його першого приходу та на Його завершальному служінні під час другого приходу. У цієї школи були як сильні, так і слабкі сторони. Її сила була в тому, що вона повер-нулася до Божественного відкриття; а недолік в тому, що вона відкидала Богонатхнення Писання (вони приймали лише деякі вищі критичні по-гляди Біблії). Ця школа мала значний вплив у двадцятому столітті.

НЕООРТОДОКСІЯ

Після Другої світової війни в старозаповітному богослов’ї відбулися певні зміни. Причини цих змін такі: «(1) повна втрата віри в еволюційний натуралізм; (2) реакція проти переконання, що історичної правди мож-на досягнути за допомогою чистого наукового «об’єктивізму», або що така об’єктивність є насправді досяжною; (3) тенденція повернення до ідеї відкриття у діалектичному (неоортодоксальному) богослов’ї».6 Старозаповітні теології початку двадцятого століття відображали реакцію як проти наукового гуманізму, так і проти прийняття суб’єктивності неоортодоксальності. Старозаповітне богослов’я Кьоніґа заперечувало теорію Вільгаузена, але мало свої недоліки; Айсфельдт поділяв спосіб мислення історизму в тому, що заперечував активність Бога, однак на-голошував на суб’єктивній природі віри богослова при зустрічі з Богом. Айхродт, відкинувши теорію Айсфельдта, дотримувався історичної теорії Ґаблєра, але також наголошував на суб’єктивній природі вивчення.

Оскільки неоортодоксія призводила, загалом, до більш серйозного ставлення до Писання, Айхродт визнавав багато аспектів вищого крити-цизму, включаючи і заперечення вербального богонатхнення. На додачу до цього, богослов’я Старого Заповіту, створені під впливом неоортодоксії, наголошували на суб’єктивному елементі (нехтуючи об’єктивністю) у своєму підході до Писання.

КОНСЕРВАТИЗМ

На початку двадцятого століття у консервативному богослов’ї лідерство належало Принстонській семінарії. Представниками цієї школи створено чимало важливих старозаповітних праць, зокрема, «Біблійне богослов’я» Ґергардуса Воса. Інші представники Принстонської семінарії, зокрема, Вільям Генрі Ґрін, Роберт Дік Вільсон та Б. Б. Ворфілд також зробили ве-ликий внесок у богослов’я. Високої оцінки заслуговують праці, присвячені богослов’ю Старого Заповіту, О. Т. Елліса та Е. Дж. Янга із Вестмінстерської семінарії. Чарльз С. Райрі, представник Далласької семінарії, також вніс значний внесок у богослов’я Старого Заповіту, написавши працю «Основи віри в Тисячолітнє Царство», в якій розглядає єдність Старого Заповіту, засновану на безумовних Божих заповітах із Ізраїлем.

29

МЕТОДОЛОГІЯ БОГОСЛОВ’Я СТАРОГО ЗАПОВІТУ7

Немає єдиної спільної думки щодо методології Старого Заповіту. За два минулих століття в розвитку богослов’я Старого Заповіту були значні розбіжності. При цьому застосовувалися деякі з наступних підходів.

ДОГМАТИЧНО-ДИДАКТИЧНИЙ МЕТОД

Слово догматика має відношення до догматичного або систематич-ного богослов’я. Догматика розглядає структуру Бог-людина-спасіння. Назву вперше ввів Георг Лоренц Бауер у 1796 році, а згодом нею послу-говувався Р. С. Дентон. Дентон стверджував, що «найбільш основополож-не утвердження релігії Старого Завіту є в тому, що Ягве є Богом Ізраїлю, а Ізраїль є народом Ягве».8

ГЕНЕТИКО-ПРОГРЕСИВНИЙ МЕТОД

Цей підхід досліджує, як Бог відкривався у визначні епохи староза-повітної історії, що особливо проявлялося у тих заповітах, які Бог уклав з Ноєм, Авраамом та Мойсеєм. Цей метод використовується Чесрером Лейманом, який перейняв його від свого вчителя Ґергарда Воса. Лейман стверджує: «Ми бачимо, що найбільша лінія розходження в Божественно-му відкритті полягає в декількох заповітах, які Бог уклав з людиною… І це буде мій план для того, щоб індивідуально та в певному порядку розгля-нути ті заповіти, які Бог уклав з Ноєм, Авраамом і Мойсеєм та через Хрис-та. Усі вчення, серцевиною яких є ці заповіти, розглядатимуться з огляду на них».9 Айхродт також дотримується цього основоположного принципу (хоча його зараховують до послідовників методу, який розглядається ниж-че). Лейман визнає слушним розуміння Густава Олєра.

Р. Е. Климента з Кембріджського університету також можна вважати послідовником цього методу.10

МЕТОД ПОПЕРЕЧНОГО РОЗРІЗУ

Цей метод був розроблений В. Айхродтом в 30-х роках минулого століття. При цьому він обстоював думку, що заповіт був серцевиною вивчен-ня старозаповітного Писання. Айхродт покладається на історичну природу Старого Заповіту і розвиває своє богослов’я через «проведення поперечного розрізу через історичний процес, оголюючи внутрішню структуру релігії».11 З цього принципу заповіту Айхродт виводить три основні категорії – Бог і народ, Бог і світ, та Бог і людина – для того, щоб показати розви-ток думки та суспільства. Голландський богослов С. Фрізен дотримується

30

подібного погляду, утверджуючи «єдність» як центр вивчення Старого Заповіту. Наголос падає на єдність Старого Заповіту. Вальтер Кайзер-Мо-лодший також вбачає єдність старозаповітного Писання в тому, що вона полягає в «обітниці», в яку свідомо зробив свій внесок кожен з авторів Ста-рого Заповіту.12

ТЕМАТИЧНИЙ МЕТОД

Джон Л. Маккензі розробляє старозаповітне богослов’я без розгляду новозаповітного Писання. Порівняно з іншими видами богослов’я Старого Заповіту ця спроба виглядає так, ніби Новий Заповіт і не існував. Маккензі погоджується з Гарнаком та Бультманом, які явно стверджували, що Старий Заповіт не є християнською книгою.13 Він розробляє свій варіант богослов’я Старого Заповіту на основі того, як Ізраїль пізнавав Ягве через свій досвід і переживання. Визнаючи, що не всякий досвід є рівноцінним, він ретельно вибирає, що включати у своє вивчення, і наголошує, що особливо важливою є «сукупність пережитого».14 На основі тематичного методу написані також праці «Основні богословські структури Старого Заповіту» Георга Форера та «Оглядове богослов’я Старого Заповіту» В. Ціммерлі.

ДІАХРОНІЧНИЙ МЕТОД

Г. фон Рад, який написав двотомне «Богослов’я Старого Заповіту», вважає, що старозаповітне богослов’я повинно «переказувати» те, що проповідував Ізраїль, або те визнання Старого Заповіту, яке ізраїльський народ утвердив у історичному контексті. Однак, він не мав на увазі нефак-тичну, «інтерпретовану» історію. Це «переповідання» не було в тверджен-нях віри; «це були дії, за допомогою яких люди виражали своє усвідомлення їхніх відносин з Богом».15 Фон Рад не знайшов центральної теми у богослов’ї Старого Заповіту і задовольнився розповіддю про те, що «Старий Заповіт говорить про свій власний зміст».16

МЕТОД ФОРМУВАННЯ ТРАДИЦІЙ

Гартмут Ґезе розробив старозаповітне богослов’я, яке «слід розуміти, головним чином, як історичний процес розвитку… Немає ні християнсько-го, ні юдейського богослов’я Старого Заповіту, а є одне богослов’я Старого Заповіту, яке реалізоване засобами старозаповітного формування тради-цій».17 Він вбачав взаємозв’язок та єдність Старого й Нового Заповітів в тому, що Новий Заповіт «приводить так званий Старий Заповіт до кінця». Єдність цих двох Заповітів слід було знайти у «процесі традицій», який був спільним для них обох. Новий Заповіт належить розглядати як мету Старо-го Заповіту. При такому підході Ґезе, як і фон Рад, не бачив спільної теми

31

чи центральної точки вивчення Старого Заповіту. П. Штульмахер, також прихильник школи формування традицій, наводив аргументи на користь центральної точки, якою була «Євангелія виправдання у Христі».

ТЕМАТИЧНО-ДІАЛЕКТИЧНИЙ МЕТОД

В. Бругман, побачивши, що методологія старозаповітного богослов’я зайшла у безвихідь, запропонував розглянути тематичні та діалектичні взаємовідносини, опираючись на праці Террієна, Вестермана та Ганзона, які послуговувалися діалектичним методом (спосіб роздумування, який намагається вирішити конфлікт між протилежними ідеями). Наприклад, Террієн висуває аргументи на підтвердження реальності Божої присутнос-ті, яка є серцевиною біблійної віри і від якої залежить усе інше. Це також забезпечує послідовний зв’язок між Старим та Новим Заповітом. Діалек-тика, яку використовував Террієн, є етично-естетичною. «“Етичний” ас-пект діалектики представлений в історично-завітних матеріалах, а “есте-тичний” – у мудрості та у матеріалах псалмів».18

МЕТОД НОВОГО БІБЛІЙНОГО БОГОСЛОВ’Я

Бревард Чайлдс вимагав «нового біблійного богослов’я» поза істори-ко-критичним методом (він звеличував людський розум як єдиний авто-ритет та обходився з Біблією, як з будь-якою іншою книгою), на якому наголошувала більшість видів старозаповітного богослов’я. Цей богослов пропонує облишити історико-критичний метод (відкинути історію релігій-них шкіл) та висуває, як свою тезу, канон новозаповітної церкви. Він про-понує трактування біблійного тексту у його кінцевій формі, як нормальний метод роботи з богослов’ям Старого Заповіту.

БАГАТОАСПЕКТНО-КАНОНІЧНЕ БОГОСЛОВ’Я СТАРОГО ЗАПОВІТУ

Газель запропонував деякі важливі умови, які слід враховувати при вивченні Старого Заповіту. (1) Богослов’я Старого Заповіту повинно бути богослов’ям канонічного Старого Заповіту; воно відрізняється від історії Ізраїлю або історії релігійних понять. (2) Газель виступає проти централь-ного або ключового поняття у богослов’ї Старого Заповіту і схиляється до необхідності «надання узагальненого пояснення та тлумачення кінцевої форми індивідуальних старозаповітних писань або блоків писань для того, щоб дозволити з’явитися їхнім різноманітним темам, мотивам та поняттям і щоб виявити, у яких взаємовідносинах вони перебувають».19

(3) Використовувати багатоаспектний підхід, який дасть змогу розгляда-ти співвідношення тих чи інших книг та блоків книг з притаманними їм наголосами. (4) Дотримуватися історично узгоджених дат походження

32

старозаповітних книг. (5) Представляти наскрізні теми Старого Заповіту так, як вони виникають із теологій книги чи блоку книг. (6) Ретельно вив-чати різноманітні наскрізні теми для того, щоб розкрити взаємозв’язки між ними. (7) Богослов’я Старого Заповіту слід розглядати як частину більшого цілого, яке взаємопов’язане з Новим Заповітом.

«ОБІТНИЦЯ» ЯК ТЕМА

В основу євангельського богослов’я Старого Заповіту Вальтера Кай-зера покладено єдність Старого Заповіту на основі теми обітниці. Кайзер розробляє богослов’я Старого Заповіту, базуючись на тлумаченні Писання, зокрема, обітницю Авраамового заповіту із книги Буття, 12:1-3, яким Бог відділяє для Себе особливих людей. Це ми бачимо у словах: «Я є Господь, Бог ваш, що випровадив вас із землі єгипетської». Це сталий вислів, який в цілому чи частково знаходимо у Старому Заповіті 125 разів.20 Ця ж тема роз-винена в утвердженні Ізраїлю, як народу Божого в епоху Мойсея, як обітниця Месії у часи Давида та обітниця майбутнього царства в епоху пророків.

«БОЖИЙ ЗАДУМ» ЯК ТЕМА

Інший євангельський підхід полягає в тому, що «Божий задум є ключем до змісту Старого Заповіту».21 Мартенс засновує свої тези на інтерпретації книги Вихід 5:22 – 6:8 і вважає свої основні висновки такими, які знахо-дять підтвердження у Старому Заповіті: (1) «Першопочатковим задумом Ягве для Свого народу є визволення»; (2) «Задум Ягве полягає в тому, щоб сформувати благочестиве суспільство»; (3) «Намір Ягве полягає в тому, щоб мати постійні взаємовідносини із Своїм народом»; (4) «Намір Ягве для Його людей є в тому, щоб вони насолоджувалися добрим життям».22

ВИЗНАЧЕННЯ БОГОСЛОВ’Я СТАРОГО ЗАПОВІТУ

У богослов’ї Старого Заповіту кілька елементів повинні бути очевид-ними. (1) Необхідною є доктрина про богонатхнення Писання, якщо ми хочемо бути справедливими до біблійного тексту. Не може бути ніякого правдивого вивчення біблійного тексту, якщо людина судить про нього за критеріями людського розуміння. (2) Старозаповітне богослов’я повинно включати в себе тлумачення біблійного тексту, застосовуючи правильні принципи герменевтики і тим самим дозволяючи біблійному текстові го-ворити самому за себе. Такий процес пізнання скоріше можна вважати індуктивним, ніж дедуктивним. (3) Старозаповітне богослов’я побудо-ване на припущенні прогресивного відкриття і, через тлумачення, – на

33

чимраз повнішому відкритті Бога в історії. (4) Старозавітне богослов’я вивчає різні епохи і особливо ті, які відмічені заповітами, які Бог уклав із Своїми посередниками, для того, щоб розкрити, як Бог виявляв Себе у біблійній історії. (5) Старозавітне богослов’я повинно розглядати єдність Писання. Воно полягає у самовідкритті Бога і відображає кінцеву мету, через яку Бог Старого та Нового Заповітів приносить Собі славу. Ця єд-ність коріниться у понятті царства.

Отже, найкраще вбачати єдність і центр, або тематичний принцип Ста-рого Заповіту в понятті царства Божого.23 Ця тема виразно прослідковуєть-ся від початку книги Буття і аж до кінцевих слів пророків. Писання ствер-джує, що Бог виявляє Свою волю на землі через посередників.24

ЦАРСТВО: ОБ’ЄДНУЮЧА ТЕМА СТАРОЗАПОВІТНОГОБОГОСЛОВ’Я (деякі важливі моменти)

Посередник Посередницьке панування

АДАМ Здійснював управління теократичним царством над творивом. Людина повинна бути покірною Богові й підкорити природу та тваринний світ.

НОЙ Був посередником для теократичного царства через підтримання справедливості. Ной встановив смертну кару як визнання святості життя.

АВРААМ

1. Батько народу, через який одного дня Бог здійснюватиме Своє панування над світом. 2. Отримав Авраамів заповіт, який обіцяв: а) землю, б) спадок, в) благословіння.

МОЙСЕЙ ТА ІЗРАЇЛЬ

1. Божа воля була виявлена через закон Мойсея. Бог був царем, Ізраїль – підданцем, а Закон Мойсея – конституцією теократичного царства. 2. Ізраїль є посередником Божої істини для інших народів через Закон Мойсея.

ДАВИД

1. Давид був посередником Божого правління на землі в Давидову епоху (1010-970 до Р.Х.).2. Отримав Давидів заповіт, який в очікуванні царства Месії обіцяв: а) династію, б) царство, в) престол, г) вічне панува�