15 вересня 2016 року №37 (19219)

Отримай безкоштовні СМС про перекриття руху!

Автовокзали підуть з молотка?Фонд держмайна вніс до плану приватизації цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Київпассервіс»

110 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

Стор. 7

Таємниці давньої фортеціМайже на всій території Печерська розкинулося найбільше укріплення Європи, яке ми практично не помічаємо

Стор. 9

Ринкам хочуть змінити правила

У КМДА розроблено нові правила торгівлі на ринках Києва. Їх погодили на засіданні постійної комісії Київради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики і направили на експертизу до Державної регуляторної служби.

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

Зручна програма

стор. 10–16 стор. 20

«У ресторані ми продаємо емоції»Киянин Юрій Колесник пройшов шлях від механіка до бізнесмена у сфері харчування. Сьогодні під його управлінням перебуває мережа ресторанів не лише в Києві, а й у столиці Чехії

ТБТБ

Стор. 6

З поверненням!З поверненням!Сьогодні Київська міська рада починає працювати за новим регламентом

Цей документ містить 46 статей, у яких закріплені правові засади та осно-вні принципи діяльності Київради. Регламент від 12 листопада 2014 року, що мав 37 статей, утратив чинність.

У новому регламенті є окрема стаття про запо-бігання корупції. Зокрема, депутатам заборонено ви-магати, просити, одержувати подарунки особисто або через інших осіб у зв’язку зі здійсненням ними діяльнос-ті, пов’язаної з виконанням функцій місцевого самовря-дування.

Крім того, в оновленому документі чітко прописа-ні аспекти недопущення конфлікту інтересів. У разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів депутат не має права брати участь в ухва-ленні відповідного рішення Київрадою або будь-якими її органами, а також не може обговорювати ці питання. Ф

ото Бо

риса

КОРП

УСЕН

КА

кур’єр «ВК»2

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Фото Григор

ія КУБ

ЛАН

ОВА

Є ТАКА ІДЕЯ

Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219)

Міжнародний пісенний конкурс «Євробачення» наступного року пройде в Києві. У Мінкульті по-яснили, що передусім оцінюва-лися інфраструктура, безпека та фінансові гарантії кожного міста, яке претендувало на проведення заходу.

– Держава вже надала свої га-рантії перед EBU (Європейський мовний союз. – Ред.). Тому дуже важливо зосередитися на тому, аби якомога менше було витрачено з держбюджету і перекрито саме містом, яке бере на себе відпо-відальність проводити «Євроба-чення». Київ дав гарантії на 200 млн гривень на саме шоу, а на підготовку арени (Міжнародний виставковий центр на Лівому бе-резі) – 1 млрд, – зазначив міністр культури Євген Нищук.

У КМДА нагадують, що в Києві є 265 готелів, два аеропорти, метро, за порядком стежитимуть до 6500 правоохоронців.

– Ми можемо прийняти 10–12 тисяч гостей, а якщо поставлять завдання, подужаємо і 14 тисяч. МВЦ вдало розташований, близько до аеропортів, вокзалів, – розпо-віла «Вечірці» заступник голо-ви Департаменту організації та планування заходів МВЦ Валерія Сафонова. – Єдине, що потрібно, – трохи модернізувати вентиляцію, докупити кілька кондиціонерів.

Однією з локацій може стати і скандальний «вертолітний майдан-чик Януковича» на Парковій дорозі. Є ідея розмістити тут «Євроклуб», де під час конкурсу влаштовува-тимуть концерти, презентації і розважальні програми для гостей, фанатів, преси та делегацій. А від мосту Метро до МВЦ планують пустити річкові трамвайчики.

Інф. «ВК»

КОНКУРС

ЩО ПИШУТЬ ЗАРУБІЖНІ ЗМІ

«Євробачення» буде в Києві!

АКЦІЯ

17-18 вересня протестують нову логістику руху, бо це не тільки тема пішоходів, а й водіїв.

Щороку з 16 по 22 вересня у понад 5 тисячах міст Європи про-водиться Тиждень мобільності. Його мета – довести, що вико-ристання приватних автомобілів потрібно зменшувати, а викорис-тання громадського транспорту і велосипедів – збільшувати. У Києві в рамках цього заходу перед-бачається влаштувати тимчасову пішохідну зону на Бессарабці.

З європейського досвіду відо-мо, що пішоходи, велосипедисти і користувачі громадського тран-спорту сприяють розвитку місцевої економіки, тому що вони купують більше товарів у місцевих магази-нах, ніж водії автомобілів. Тож у Києві передбачається організація тимчасової пішохідної зони на Бес-сарабській площі – перекриття руху автотранспорту між Бессарабським ринком та розважально-мистець-ким комплексом «Арена-Сіті». І це може стати не разовою акцією, а постійним рішенням.

– Перший етап – перекриття руху транспорту та облаштування пішохідної зони у Бессарабському провулку 17–18 вересня 2016 року, – заявив Сергій Майзель, директор Департаменту транспортної інф-раструктури КМДА. – Далі у планах зробити площу пішохідною зоною вихідними та на свята. Пізніше, якщо тестування буде успішним, пілотний проект щодо пішохідної Бессарабки втілюватиметься в життя на постійній основі...

Уже цієї суботи тут заплано-вано низку заходів від Асоціації велосипедистів Києва – велошко-ла, веломайстерня тощо. А «Пін-чукАртЦентр» планує у неділю провести свої традиційні дитячі майстер-класи просто неба. Тож принаймні на пару днів Бессараб-ка перетворитися на справжню європейську пішохідну вулицю.

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Бессарабка стане пішохідною у вихідні та святкові дні

У будівлі Гостиного двору на Контрактовій площі Міністерство культури планує відкрити театр і Музей історії Києва. Про це по-відомив керівник міністерства Євген Нищук.

«У нас є багато ідей щодо Гости-ного двору. Столиця має бажання і намір зробити там Музей історії Києва. А у дворику є плани створи-ти якийсь атріум», – заявив міністр.

Щоправда, коли «Вечірка» звер-нулася до керівництва самого му-зею, який нині знаходиться на вул. Богдана Хмельницького, 7, з про-ханням прокоментувати можливе переселення, нам відповіли, що такі розмови ведуться вже дав-но, проте поки жодної офіційної інформації вони не отримували...

Як відомо, тривалий час на території Гостиного двору діяла «Гостинна республіка» – культур-ний проект, організований захис-никами пам’ятки історії. Однак

18 лютого 2013 року громадських активістів витіснили з цього примі-щення. На знак протесту 2 березня вони організували мітинг-концерт на захист Гостиного двору. Піс-ля Революції Гідності Київський апеляційний адмінсуд скасував рішення Київради про виділення землі забудовнику Гостиного двору під протиправну реконструкцію будівлі. 4 липня 2014 року земель-на ділянка під Гостиним двором була повернута місту, а будівлі наприкінці 2014 року був наданий охоронний статус – пам’ятка ар-хітектури місцевого значення. 21 січня 2016 року Гостиному двору повернули статус пам’ятки на-ціонального значення.

Микола МИХАЙЛІВ

ОФІЦІЙНО

Із метою попередження конфліктів між забудовниками та мешканцями Києва на будівельних майданчиках на території міста мер Києва Віталій Кличко ініціював підписання Меморандуму про співпрацю у сфері за-безпечення законності, правопорядку, порозуміння з громадськістю під час здійснення будівельної діяльності у столиці.

Сторони домовились, що забудовники не пізніше, ніж за 60 днів до дня початку будівництва, проводять інформаційно-роз’яснювальну роботу з мешканцями прилеглих до будівництва житлових будинків; не пізніше, ніж за 10 днів до дня початку забудови, розміщують біля воріт на будівельному майданчику інформаційний стенд із докладною інформацією про проект будівлі, отримані документи на користування земельною ділянкою, проведення підготовчих і будівельних робіт; відмовляються від залучення приватних охоронних компаній та окре-мих осіб для фізичної (силової) охорони будівельних майданчиків на території Києва.

«Наше завдання – зробити так, щоби не виникало конфліктних си-туацій на будмайданчиках, щоби всі гострі питання вирішувалися за круглим столом, щоб закону дотримувалися всі, щоб Київ розвивався. Сподіваюсь, цей Меморандум зніме напругу, яка виникла в останні дні в столиці через конфлікти на будівництвах», – зазначив Віталій Кличко.

Меморандум примирення

Музей історії Києва може переїхати

ФОТОФАКТ

«Ньюс Вік»

Україна повідомляє про здачу в полон російського військовика на сході країни

Українська військова розвідка повідо-мила про російського військовика, який здався у полон на сході та надав інформацію про проросійські військові формування.

З 2014 року Збройні сили України ведуть боротьбу із озброєними угруповуваннями сепаратистів на сході Донецької та Луган-ської областей (регіон, відомий як Донбас). Україна та її партнери по НАТО неодно-разово доводили присутність російських військовиків та військове оснащення, як фактор, що підтримує сепаратистський рух; однак Росія заперечує наявність своїх військ в Україні у будь-якому вигляді, тому не вважає себе силою, втягнутою у конфлікт.

Українська розвідка повідомила про те, що в даний час утримує чоловіка

на ім’я Денис Сидоров, який назвався уродженцем Москви та військовослуж-бовцем РФ.

«Євроньюс»

Міністр закордонних справ Німеччини за невідкладні заходи для подолання української кризи

Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр ви-словив невдоволення по-

вільним розв’язанням конфлікту на сході України, де триває війна, заявивши, що прогрес у цьому питанні необхідний терміново.

Про це він оголосив після зустрічі зі своїм українським колегою Павлом Клімкіним.

«Два дні тому сутички посилилися, проте вчора їх поменшало, – заявив Штайнмайєр. – Попри це, такі інциден-ти демонструють, якою нестабільною

все ще залишається ситуація. Ось чому ми не повинні зменшувати зусилля у спробах досягти стабільності, а також маємо надавати більшої ваги угоді про припинення вогню».

Завершилися роботи з реконструкції території Національного музею історії України та відновлення території Старокиївської гори «Сьогодні ми бачимо відновлену територію Національного музею. Проект був реалізований завдяки меценату В’ячеславу Москалев-ському. Наша місія, місія міста, була дуже проста – не заважати та підтримувати. Це вже третій реалізований проект на цій території у рамках ініціативи «Зробимо разом!», – сказав заступник голови КМДА Олексій Резніков. – Тепер ми маємо можливість користуватися відновленими, колись занедбаними сходами та включити їх до свого пішохідного маршруту під час прогулянки до фундаментів Десятинної церкви та красивого парку».

� Столичний Гідропарк перетворять на сучас-ну зону відпочинку, яка не поступатиметься європейським. Концепцію розвитку острова презентують до кінця року. Наразі над нею працюють три компанії. � Увечері 16 вересня відбудеться велоекскурсія столичним Подолом у межах «Європейського тижня мобільності». «Пропонуємо побачити Поділ з двох коліс і відкрити для себе цю істо-ричну місцину з іншого ракурсу», – закликають організатори. � Жителі Києва зможуть у режимі онлайн стежити за викидами в атмосферу шкідливих речовин, які виділяються в результаті спалю-вання побутових відходів на заводі «Енергія». Як заявив директор КП «Київкомунсервіс» Євген Русін, сьогодні всі токсичні викиди підприємства відповідають національним стандартам. � Сервіс таксі Uber підвищує вартість послуг у Києві та запроваджує динамічні коефіцієнти. Це автоматизована система, побудована на простих принципах попиту та пропозиції. Коли попит на поїздки перевищує кількість вільних партнерів-водіїв, тариф автоматично збільшу-ється на множник (динамічний коефіцієнт).

КОРОТКО

Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219) 3

ОСНОВНІ ПРЕТЕНЗІЇ МІСЦЕВИХ ЖИТЕЛІВ:

� побоювання, що ТРЦ обрушить станцію метро або при-зведе до її закриття; � незручності, які створює будівництво;� закриття одного з входів до метро, новий незручний наземний перехід, затори; � територію потрібно впорядкувати, а не зводити новий торговельний центр, яких у столиці й так безліч.

ДОКЛАДНІШЕ НА САЙТІ–VECHIRNIYKIEV.COM.UA

«Героїв Дніпра» боронять від «Оазису»Противники зведення ТРЦ не згодні чекати на громадські слухання та борються за припинення будівництваНа мапі столиці з’явилася ще одна «гаряча точка». Над станцією метро «Героїв Дніпра» споруджують торговельно-роз-важальний центр «Оазис», проти чого виступають місце-ві мешканці, вважаючи, що будівництво може призвести до обвалу станції та людських жертв. Конфлікт триває вже декілька днів. У понеділок і вівторок увечері люди на знак протесту навіть перекривали рух транспорту.

Кияни, котрі зібралися біля будмайданчика, не лише не-вдоволені тим, що тут коїться, а й налякані чутками про те, що станція може обвалитися.

– Нам самі працівники метро казали, щоб не ходили сюди з дітьми, – поділилася тривогою продавець поблизького кіоску з продажу квітів. – Може при-валити, а станцію затопити. Тоді лінію перекриють на «Оболоні», оскільки на «Мінській» потяги не зможуть розвертатися.

– Я тричі за минулу ніч ви-кликала «швидку», тому що хво-рію на гіпертонію, а тут гатили залізобетонні палі, – поскаржи-лася Віра Михайленко. – Через це на станції та в будинках уже з’являються тріщини.

Натомість співробітники станції метро заспокоюють, що тріщини не пов’язані з бу-дівництвом і є безпечними.

Таку саму позицію займає й начальник столичного метро-політену Віктор Брагінський. На прес-конференції він, зокре-ма, розповів, що на зазначеному будівництві застосовують сучасні технології, які дають змогу буду-вати не лише над станцією метро, а й навіть у сейсмічних зонах. Головне, аби були дотримані ви-моги, передбачені Державними будівельними нормами.

– Я хочу розвіяти міф про те, що існує якась небезпека і що станція зазнає деформації, –

сказав головний метрополітені-вець столиці. – Станція працює у звичайному режимі, і жодної загрози для пасажирів немає. У забудовника є всі дозвільні до-кументи на будівництво.

Віктор Брагінський пові-домив, що тут уже виконане необхідне в таких випадках хімічне укріплення тунелів, усіх несучих конструкцій стан-ції. До того ж, за його словами, фахівці метрополітену щодня оглядають реперні точки на предмет можливої деформа-ції, але ніяких відхилень досі не виявили. Що ж стосується тріщин облицювальної плитки, то це звична річ для будь-якої станції, оскільки вона є склад-ною інженерно-технічною спо-рудою, яка «трішки грає». Ці плити замінить інвестор після закінчення будівельних робіт.

Технічний директор ТОВ «Мегалайн Інжинірінг» Во-лодимир Градісов заявив, що жодних робіт над самою станцією вони не виконують – палі забивають на відстані 2,5-3 метри від будови, тому на неї немає практично ніякого наван-таження. Це підтвердив і автор проекту ТРЦ Віктор Каменєв, який пояснив, що навантаження від конструкцій лягатиме на палі

навколо метро, що усуне мож-ливість пошкодження станції.

Як повідомила прес-служба КМДА, столичній владі, ініці-ативній групі мешканців Обо-лонського району та замовнику будівництва вдалося досягти порозуміння щодо ситуації зі зведенням торговельно-роз-важального комплексу з підзем-ними торговими та технічними приміщеннями на перетині Оболонського проспекту й ву-лиці Героїв Дніпра. Протоко-лом спільної наради в голови Оболонської РДА Олександра Цибульщака, зокрема, перед-бачено зобов’язати замовника будівництва ТОВ «Єлікон ЛТД» до 15 вересня звернутися до ДП «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструк-цій» для проведення експерти-зи щодо шкідливих наслідків виконання свердлувальних і будівельних робіт у колі станції метро «Героїв Дніпра».

Крім того, до 20 вересня фір-ма-забудовник має надати копії всіх дозвільних документів на будівництво голові райдерж-адміністрації та очільнику іні-ціативної групи, а також про-вести організаційно-підготовчу роботу до громадських слухань, які відбудуться 29 вересня.

Щоправда, як свідчать події останніх днів, не всі мешканці погоджуються чекати на гро-мадське обговорення та праг-нуть негайного припинення будівництва...

Микола ПАЦЕРА

«Блумберг»

Україна прагне скоротити видатки в «нереалістичному» бюджеті

Уряду України необхідно зменшити ви-датки, щоб повернути свій бюджет-2016 у бік виконання домовленостей з міжнародними кредиторами, тоді як загальмована при-ватизація та слабке економічне зростання призводять до того, що надходження до бюджету не встигають за видатками, наго-лосив міністр фінансів України Олександр Данилюк.

Ця східноєвропейська країна прагне від-новити потік коштів задля свого порятунку від дефолту шляхом отримання до кінця цього року двох траншів від МВФ, 600 млн євро від ЄС та 1 млрд доларів у гарантіях позики від уряду США.

«Наш бюджет 2016 року був нереаліс-тичним», – заявив у п’ятницю у своєму

інтерв’ю в Лондоні Олександр Данилюк, який у квітні змінив на посаді Наталію Яресько. Він відмовився уточнювати, які саме сфери зачепить скорочення державних видатків. «Зараз існують величезні фінансові ризики, і я щодня працюю, щоб послабити їхній вплив», – зазначив він.

«Вашингтон Пост»

Чому росіянам подобаються війни Володимира Путіна

Напруга між Україною та Росією знову посилюється. Заявивши про якусь сум-нівну провокацію, Росія розміщує 40 ти-сяч військових на українському кордоні. Російський президент Володимир Путін погрожує повномасштабним вторгненням.

Така «яструбина» зовнішня політика Росії не є чимось новим. Конфлікт з Україною має разюче схожі паралелі із війною 2008

року Росії проти іншої сусідньої держави – Грузії. Росія захопила Кримський півострів у 2014 році, підтримавши громадянську війну у східній Україні між етнічними росіянами та українським урядом.

Такі режими, як у Росії, розуміють, що громадська думка має важливе значення для збереження влади. Вони намагаються відстежувати, яку інформацію отримують громадяни країни, жорстко контролюючи ЗМІ та Інтернет. Ця маніпуляція використо-вується у конфлікті, що триває між Росією та Україною.

«Гардіан»

Лист від українського режисера таємно доставили з в’язниці

Відбуваючи 20 років ув’язнення за свої дії у Криму, український режисер Олег Сенцов закликає до відкритої непокори

«боягузливому ворогу». Він таємно передав із в’язниці в Сибіру лист, у якому порівняв себе із «цвяхом, котрий не зігнути».

Режисера та проукраїнського активіста Сенцова заарештували у травні 2014 року в Криму невдовзі після того, як півострів анексував російський президент Володимир Путін. Сенцов допомагав доправляти їжу українським військовим, заблокованим на своїх базах після вторгнення росіян.

2015 року йому та ще одному активісту винесли вирок у російському суді після за-сідання, яке, за словами родини Сенцова, відбувалося на зразок процесів сталінської доби.

ДО РЕЧІ

«Оазис» пропонує розв’язати одразу кіль-ка проблем. По-перше, ліквідувати безлад біля станції «Героїв Дніпра», де пристанційний простір був окупований МАФами, стихійними торговцями й супутнім їм сміттям. По-друге, забудовник наголо-шує на багатофункціональності ТРЦ, у якому, крім торгових точок, існуватиме й поверх для розваг. Також у компанії зауважують, що ТРЦ надасть кілька сотень робочих місць мешканцям району.

ГАРЯЧА ТОЧКА

Столиця нарешті має головного зодчогоОлександр Свистунов, в.о. директора Департаменту містобудування та архі-тектури КМДА, переміг у конкурсі на посаду головного архітектора столиці.

Майже рік важлива для міста посада зали-шалася вакантною, і на-решті з другої спроби конкурс дав позитив-ний результат. З десяти кандидатів троє вийшли

у фінал, і кілька днів тому оголосили прізвище переможця, якого конкурсна комісія рекомендує меру призначити головним архітектором міста.

У своїй конкурсній програмі Олек-сандр Свистунов акцентував увагу на необхідності трансформації промис-лових зон у центрі міста в офісні та житлові квартали, розвитку набереж-них, зменшення реклами на вулицях і пропонував збудувати канатну дорогу через Дніпро.

– Які ваші перші кроки на посаді головного архітектора?

– Місту потрібна робота на результат, і цей результат має бути прийнятним для столиці та її мешканців. Найближ-чим часом я представлю план першо-чергових завдань і основну стратегію на кілька років, де будуть прописані конкретні кроки та чіткі часові рамки.

– Яка ваша позиція щодо забудови центру міста?

– Центральна частина міста – це в першу чергу культурна спадщина і ту-ристичні маршрути, й уся містобудівна концепція має створюватися виходя-чи з цих напрямів. Світова практика показує, що красивий і зручний для пересування центр міста є істотним мотивуючим чинником для туризму (зокрема і внутрішнього), а отже треба прагнути до такого розвитку столиці.

– Що буде далі з проектами ген-плану і зонінгу?

– Генплан однозначно вимагає кори-гування, і саме в тих напрямах, про які я сказав вище. У цілому дані документи повинні стати простим і зрозумілим інструментом для захисту міста від будь-яких незаконних зазіхань на його території, а не навпаки. Саме тому все повинно бути відкрите і зрозуміле на-віть нефахівцеві.

КАДРИ

комунікації4 Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219)

Михайло ІЩЕНКО,

депутат Київради (фракція

«Солідарність»)

Минулого тижня з моєю коман-дою вийшли на округ провести

толоку. Взяли фарбу та приладдя, щоб оновити двері під’їздів будинку по вул. Лісківській, 2/71. Востаннє двері тут фарбували багато років тому, вони заклеєні рекламою, помальовані, міс-цями мають коро-зію. Ми їх відмили та відшкребли від бруду. Допомогти нам вийшло декіль-ка бабусь і школярі. Решта проходили повз та казали, що в них багато справ. Дехто зупинявся з критикою, мовляв, хочуть блакитний колір. А на запро-шення трохи по-фарбувати самим,

тікали геть. А от ця мила літня жінка представилась нам як баба Дуся. Вона єдина зі свого під’їзду ви-йшла на толоку. Змивала наліпки реклами, обмітала павутиння і фарбувала двері…

Антон ДРЕПІН, депутат Київради

(фракція «Солідарність»)

До мене у приймальню звер-таються виборці із сусіднього 62-го округу, де немає депутата міськради. Купа дрібних пи-тань, за якими вже довгий час не приймаються рішення. На цей раз – вулиця Кирилівська, 172, там

вже півстоліття не замінювали вікна і сходова клітка перебуває у жахливому стані. Звісно, я одразу направив звернення до Керуючої компанії Оболонського району з поясненням ситуації і наполегливим проханням внести цей об’єкт для капітального ремонту... Цю інформацію публікую для того, щоб підкреслити: якщо у вашому окрузі немає депутата, звертайтеся до депутатів сусідніх округів! Це ваше законне право. Як мінімум, я і вся команда «Солідарності» будемо раді допомогти у вирішенні наболілого питання і проконтролювати його виконання.

ініціатива

Володимир ЯЛОВИЙ,

депутат Київради (фракція «Єдність»)

Майже детективна історія. До приймальні депутата звернулися мешканці будинку на вул. Туполєва, 18-Г з проханням посприяти початку робіт з ка-

пітального ремонту сходових кліток, покрівлі та прибудинкової території. За моєї ініціативи ремонт цього будинку занесли до Про-грами економічного й соціального розвитку Києва на 2016 рік. Роботи

почалися. Були виділені кошти. Але коли ремонт закінчили, люди знову звернулися до мене – на жаль, не з подякою, а зі скаргою на неналежне виконання робіт. Виявилося, що замість капітального ремонту сходо-вих кліток, на що виділили 180 тис. грн, лише пофарбували стіни біля ліфта та поклали плитку на першому поверсі. Довелося звертатися до прокуратури, Департаменту внутрішнього фінансового контролю й аудиту, а також до Управління самоврядного контролю КМДА. Наразі щодо зазначеного факту відкрито кримінальне провадження та триває досудове розслідування. Сподіваємось, що ця історія матиме щасливий кінець: ремонтні роботи розпочали знову, недоліки усунули.

Володимир БОНДАРЕНКО,

депутат Київради (фракція «ВО «Батьківщина»)

ПАТ «Київхімпостач» просить виділити земельну ділянку під будівництво транспортної підстанції та обслуговування об’єктів інженерно-транспорт-ного і дорожнього господарства на перетині просп. Московського та Героїв

Сталінграда. Все виглядає просто. Аби не одне «але». Під час розгляду прохання на комісії з питань ЖКГ з’ясовується, що відповідна трансформаторна підстанція вже насправді побудована біля ТРК «Блокбастер» нібито для будівництва другої черги торговельного центру за його терито-рією. На зеленій зоні без землевиділення! Будівництво велося за сфальшованою декларацією про його початок. Щодо цього факту відкрите кримінальне провадження. Тому депутати відхилили відповідний проект рішення.

Діана ПОПОВА ,

директор Департаменту

культури КМДА

Якщо під-бити під-сумки літа, то наш Де-партамент узяв на себе підвищені

зобов’язання. Мимоволі, виму-шено. Передусім це стосується конкурсів на посади керівників закладів культури, відповідно до нового законодавства...

30 конкурсів уже відбулися, і керівників обрано. 4 конкурси проведемо повторно, бо кан-дидатури були або відхилені, або відсутні. Ще 4 конкурси чекають на оголошення, а 4 – на засідання конкурсних комісій.

Це складно, насамперед емоційно. По-друге, це ви-снажливо, бо всі повинні бути сконцентрованими, зосеред-женими й уважними. Постійно здійснюється тиск з боку різних зацікавлених груп, і в таких умовах досить важко зберігати неупередженість, виходячи із суто професійних міркувань. Утім, оптимізму додає те, що з-поміж 30 керівників шес-теро – нові кадри, які змогли очолити колективи тільки за-вдяки змінам у законодавстві. Тому, хай як це складно, попри скарги на нас представників невдоволеної громадськості та депутатського корпусу, зміни є, і воно того варте!

Олександр ХАРЧЕНКО,

депутат Київради

(фракція «Солідарність»)

У поліклі-ніці на вул. П.Запорожця з’явився циф-ровий мамо-граф. Значен-ня цього факту

годі переоцінити, адже, за інфор-мацією Київського онкоцентру, злоякісні патології молочної за-лози посідають перше місце серед захворювань киянок на онкологію! Депутати міськради від Дніпров-ського району об’єдналися задля виділення з міського бюджету 2 млн. грн. на придбання сучасного апарата. Він не тільки спростить лікарям діагностику. Відтепер пацієнтам не потрібно купува-ти дорогу плівку для застарілих приладів (вона продається лише упаковками та коштує приблизно

2,5 тис. грн)! До речі, вартість лікування одного хворого з 4-ю стадією раку становить близько 1 млн грн! При цьому жодних гарантій вилікуватися на такій стадії ніхто не дає! Тож, без-умовно, усім районам столиці варто наслідувати приклад Дні-провського району та придбати принаймні по одному сучасному цифровому мамографу.

В’ячеслав НЕПОП,

депутат Київради (фракція «Солідарність»)

Повним ходом іде реконструкція будівлі для роз-міщення Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та центру ранньої

соціальної реабілітації дітей-інвалідів по вул. О.Теліги, 37-Г. Цей проект виконує наше комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ». Перші два поверхи займатимуть служби для дітей, третій – для пенсіонерів. Для дітей з особливими потребами тут передбачені фізкультурно-оздоровчі приміщення, басейн, кабінети ранньої реабілітації, ігрові кімнати. Будуть ліфти і пандуси для тих, хто пересувається на візках. Щодня Центр зможе обслуговувати 66 діток і надавати послуги для 20 пенсіонерів. Плануємо завершити роботи до кінця року.

проблема

реалії

новації

за дорученням виборців турботаОлексій КУЧЕРЕНКО,

громадський

і політичний діяч

Сьогодні, на-решті, я зро-зумів, чому і н с т и н к -тивно не сприймаю цю гучну

і примітивну «декомуніза-цію», нав’язану нам у такому дратівливому форматі, на моє глибоке переконання з однією метою – відволікти від реальних і глобальних проблем в Україні.

А «завівся» я місяць тому в ході жорсткої і доволі грубої дискусії з одним «філософом», котрий дуже сильно радів по-мальованому пам’ятнику ра-дянським солдатам «тієї» вій-ни... Проблема в істеричності та бездумності, з якою «філо-соф» доводив, що всі радянські монументи і символи мають бути негайно зруйновані. Мої аргументи про те, що ці «сим-воли» стосуються мільйонів загиблих наших рідних і просто земляків, які абсолютно щиро вірили, що вони рятують своїх рідних (в тому числі й нас з вами), отримали образливу та істеричну відсіч.

До чого я веду? Проїжджа-ючи повз Лавру, не можна не помітити пам’ятник воїнам-афганцям. Здавалося б, що може бути більш «комунізованим» за логікою таких «філософів»?! Пам’ятник воїнам Радянської армії, які загинули, отримали поранення або просто брали участь у бойових діях (якщо бути точним – окупації чужої країни)! На відміну від тих, до речі, хто захищав свою землю і свою територію від окупантів у Другій світовій.

Одначе «афганський» пам’ятник стоїть, слава Богу, і нікому навіть на думку не спадає щось базікати з цього приводу! А знаєте чому? Тому що серед нас – тисячі й тисячі живих і організованих воїнів, які пройшли це пекло. Тож якби якомусь «спікеру» або «філософу» прийшло в голову декомунізувати «афганців», то рівно через пару годин їх просто винесли б з «трудових» крісел і кинули до сміттєвих баків...

А Сталіна я особисто нена-виджу обдумано і свідомо не менше за вас, «декомунізато-ри». Але і сам ідіотом не буду, і пам’ять близьких своїх захищу, і вам того ж бажаю!

позиція

Підготовлено за матеріалами особистих сторінок у Facebook

на злобу дня 5Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219)

Михайло КАМІНСЬКИЙ

В Києві розроблено комплексну програму з енергозбережен-ня на п’ять років. Одним з її аспектів є допомога об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) і житлово-ко-мунальним кооперативам (ЖБК) у справі термомодернізації багатоповерхівок. Про деякі нюанси дії програми «Вечір-ка» дізнавалася у начальника управління розвитку житлово-комунального господарства Департаменту житлово-кому-нальної інфраструктури КМДА Віри РАДЧЕНКО.

– Віро Михайлівно, у пресі нещодавно повідомлялося, що мешканцям столиці ком-пенсують витрати на термо-модернізацію…

– Зразу зауважу, що йдеться лише про частину витрат. І пе-ресічний киянин цієї компенса-ції не отримає. Компенсація 30 відсотків від частини кредиту стосується лише ОСББ та ЖБК. Тобто, є відповідна державна програма, яка передбачає ком-пенсацію частини тіла кредиту для пересічних громадян. Місце-ва ж влада хоче запровадити таку компенсацію саме для об’єднань співвласників. Звісно, робиться це для заохочення мешканців багатоквартирних будинків до активнішої самоорганізації.

– Який же механізм від-шкодування кредитів для об’єднань співвласників бу-динків?

– Такий самий, як і за дер-жавною програмою енерго-ефективності. Тобто, ОСББ чи

ЖБК звертаються до державного банку, виконують усі його ви-моги для отримання кредиту. Щоправда, лише на ті заходи, які зазначено у програмі для відшкодування. Далі, отримавши кредит, здійснюють ті види робіт, які було заявлено. Після цього акт виконаних робіт вони надають банківській установі. Остання надає Держенергоефективності та КМДА реєстр на відшкоду-вання. Саме банк називає суму, яку необхідно відшкодувати. Скажімо, ОСББ взяло кредит на сто тисяч гривень. Місто від-шкодовує 30 відсотків – це 30 тисяч, а Держ енергоефективності відшкодовує 40 відсотків лише від вартості матеріалів. В цих 100 тисячах десь половина – вартість матеріалів. Тобто, з 50 тисяч гривень 40 відсотків – це десь двадцять з чимось тисяч відшкодовує держава. Отож, 20 тисяч відшкодовує держава, місто відшкодовує 30 тисяч, і ви-ходить, що, узявши кредит у 100 тисяч гривень, треба повернути лише половину.

– Зрозуміло. А 4 млн гривень на рік, які виділяє місто для компенсації здешевлення цих кредитів, на вашу думку, це багато чи мало?

– Вважаю, що для цього року цілком достатньо. Тому, що за-пізно ми вступаємо в цю про-граму. Щодо наступного року, то будемо дивитися. Можливо, доведеться ще і додати…

– Чим ще, крім заохочення до самоорганізації окремих мешканців будинків, можна пояснити таку симпатію сто-личної влади до вже існую-чих об’єднань співвласників багатоквартирних будинків?

– Справа не в симпатіях чи антипатіях. Тут треба уяснити одну важливу річ. Є державна програма і є місцева програ-ма. Державна програма перед-бачає кілька напрямів. Тобто дається компенсація фізичній особі на встановлення котлів, вікон тощо. Після того, як вона це зробила, слід звернутися до банку, який направляє до Держ-енергоефективності реєстр, і людина отримує 30 відсотків компенсації, скажімо, від вар-тості вікон. Вартість роботи не компенсується. Щодо місцевої програми, то київська влада не вважає необхідним долучатися до програми для окремих меш-канців. Нас цікавить будинок узагалі як цілісний майновий комплекс – щоб його мешкан-

ці отримали більше вигод. Бо якщо одна людина в будинку встановить вікна і місто дасть компенсацію, то не буде того ефекту, який був би, якби всі мешканці будинку, домовившись між собою, наприклад, узяли кредит на заміну всіх вікон. У тому числі й у місцях загального користування.

– Розкажіть коротко про муніципальні гранти, які на сьогодні вже діють у столиці.

– Муніципальні гранти – це про-грама теж для ОСББ і ЖБК. Вона ще умовно називається «30 на 70», де 70 відсотків – це грантові безповорот-ні кошти міста, а 30 – кошти ОСББ і ЖБК, тобто кошти мешканців, які вкладаються на проведення робіт капітального характеру в багато-квартирних будинках. Ця програма діє в цьому році вже вдруге. Якщо минулого року в ній брали участь 16 ОСББ і ЖБК (13 з них провади-ли відповідні заходи), то в цьому році вже 62 будинки задіяно у цій програмі. Торік було витрачено 5 млн грн з місцевого бюджету і до них долучено 3 млн грн коштів мешканців. Цього року вже 20 млн грн коштів міста і близько 10 млн грн коштів мешканців.

«30 на 70», або Яка користь від муніципальних грантів у межах програми енергозбереження, і чому це вигідно місту?

коментар

Петро ПАНТЕЛЕЄВ, заступник голови КМДА: – Наразі столиця є найбільшим споживачем

газу для теплової енергії. А відповідно найбільшим сегментом споживання теплової енергії є житловий фонд. Тому всіма заходами з термомодернізації та утеплення багатоквартирних будинків цілимося, як

кажуть, у «десятку». Якщо порівнювати нинішні умови кредитування з європейськими країнами, то у нас вони навіть кращі. Бо нам треба успішно розпочати цей процес. Щоб люди довіряли тим програмам, які сьогодні запроваджує місто.

Бачимо, що об’єктивно є необхідність вкладати кошти в енер-гоефективність. І люди це починають розуміти. Звичайно, найпро-сунутішими в цих питаннях є будинки із самоорганізацією навколо цієї проблеми – ОСББ і ЖБК. Для столичної влади дуже важливо їх підтримати. Сподіваємося на розуміння, що і на рівні держави з’являться цільові програми, спрямовані на модернізацію теплового господарства. Зокрема індивідуальних теплових пунктів. Наступний крок – саме теплові пункти, які дозволяють залежно від температури зовнішнього повітря зменшувати споживання тепла. Ми звернулися до Кабміну і будемо працювати над цією, вже третьою, програмою щодо термомодернізації.

Олег ПЕТРЕНКО

Наступного місяця, з початком опалювального сезону, який нам обійдеться удвічі дорожче, ніж торік, дев’ять з п’ятнадцяти мільйонів усіх домогосподарств в Україні (понад 60 відсотків) звернуться по житлові субсидії. Такий прогноз зробив міністр соціальної політики Андрій Рева.

У бюджеті на субсидії – 40 мільярдів гривень. За розрахунком міністра, має вистачити всім. На 2017-й шукають щонайменше 45 мільярдів.

ПЕНСІЮ ВКАЗУЙТЕ НЕ ТОРІШНЮ, А ЗА МИНУЛИЙ МІСЯЦЬ

Днями Кабмін вніс зміни до Положення про порядок надання субсидій, зокрема, для пенсіонерів, які цього року вийшли на заслужений відпочинок або ж торік іще пра-цювали, перебуваючи водночас на пенсії. Досі їх дохід розраховувався за минулорічними даними – зарплатою за увесь рік чи пен-сією та зарплатою. Якщо ці люди цього року залишилися без роботи, лише з пенсією, а в субсидії їм могли відмовити з огляду на рівень доходу 2015-го, то на нові тарифи, звісно, доведеться збирати.

Тож урядовці постановили: для нараху-вання субсидії пенсіонерам брати розмір доходу не за минулий рік, а за місяць, що передував перед зверненням до відділу суб-сидій соцзабезу. Відтак усім непрацюючим пенсіонерам, які звернуться по допомогу ще цього місяця, субсидію нарахують за серпневою пенсією.

РЕГРЕСНІ ВИПЛАТИ – НЕ ДОХІД Соціальну допомогу інвалідам праці, які

мають професійне захворювання чи трудове каліцтво, тобто так звані регресні виплати, від-тепер не зараховуватимуть до розміру сукупного доходу при оформленні субсидії. Ці кошти, за словами міністра, мають витрачатися за прямим призначенням – на лікування, відшкодування шкоди, завданої здоров’ю інваліда, а не на сплату комунальних рахунків.

Не враховуватимуть до сукупного доходу при призначенні субсидії і вартість безоплатно отриманих санаторно-курортних путівок, про-тезно-ортопедичних виробів, інших засобів реабілітації.

ЧЕКАЙТЕ ВІДПОВІДІ ЗА ДЕСЯТЬ ДНІВ Міністр нагадав, що завдяки субсидіям гро-

мадяни сплачуватимуть за житлово-комунальні послуги не більше п’ятнадцяти відсотків свого доходу. Навіть ті, хто має заборгованість за комуналку, але реструктуризував її. А також ті, хто орендує житло за відповідною угодою.

Андрій Рева порадив, як оформити субсидію тим, хто проживає без реєстрації у квартирі, що перебуває у банківській іпотеці. Ці люди можуть укласти з банком як власником житла договір оренди. На думку міністра, банкірам це також вигідно: позичальник менше витрачатиме на комірне, тож швидше сплатить кредит. Який банк, скажете, погодиться платити податки за надання в оренду житла? Міністр радить вказу-вати хоч і гривню орендної плати – однаково це вже буде договір, що дасть право на субсидію.

За словами Реви, органи соціального за-безпечення мають розглянути заяву громадян за десять днів, а не місяцями, як часто буває.

Пенсіонерам та інвалідам субсидії нарахують по-новому

погляд6 Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219)

Фото Григорія КУБЛАНОВА

Усі до травматолога? Вадим ПЕТРАСЮК

У районній поліклініці увесь час чер-ги. Може, до когось із лікарів і не дуже великі, але біля дверей травматолога завжди «фестиваль». Зазвичай зранку черга мовчазна, аж допоки не з’явиться хтось, хто розбурхає, розігріє, розвесе-лить.

Цього разу всі також сиділи мовчки до певного часу. І цей час настав із при-буттям потужної на вигляд білявки років 50 із зачіскою, що нагадувала ананас.

– Це всі до травматолога? – спитала вона.

– Всі, – сказали всі. У черзі було приблизно п’ятнадцятеро

людей. Жінка обійняла їх поглядом і за-сумувала. Дістала мобільний:

– Чуєш, Ліда, я швидко не буду. У лікарні. Черга. Велика – сто людей. Це в тебе такого не буває, а в мене є. Я тобі кажу, рівно сто, я – сто перша.

Черга відірвала погляд від підлоги і з подиву розкрила рота.

Поговоривши з Лідою, білявка зателе-фонувала ще одній подрузі. І знову: «Сто людей, я – сто перша».

Черга остаточно прокинулася і по-веселішала. Потішила усіх білявка з її арифметикою.

– На лікарські зарплати вже й зараз охочих немає, а буде ще гірше. Тоді точно сотнями сидітимемо під дверима, – сміючись сказав хтось. Решта погодилися.

Уже у гарному настрої черга почала звичні розмови про «що від чого допо-магає», про «немає кращого за відвар кропиви», про «усі крадуть» і «мала пенсія».

Підійшов товстенький чоловічок із па-пірцями і сином-студентом на милицях.

– Нам лише спитати, – звернувся він до черги.

– Усім тільки спитати, – традиційно у таких випадках відповіла черга, даючи зрозуміти, що під дверима травматолога усі рівні.

Хлопець приречено опустився на лаву і поринув у мобільний телефон. Його моторний батько, навпаки, випромінював активність. У кількох людей про щось розпитав. Йому порадили відвести сина на рентген.

– Та нам у Грузії зробили рентген. Записали на диск, я лише хочу спитати у лікаря: чи він має комп’ютера, щоб цей диск прочитати?

– Може, й має, – відповіла черга, – але скоріше, що ні. Та хіба для вас це дивина?

– Та що ж це за країна така! У Грузії черг у поліклініках немає, але комп’ютери є. Розумієте: комп’ютери є, а черг немає! – обурювався чоловік.

Зрештою, черзі також стала цікавою ця доволі нештатна ситуація: чи зможе український лікар відкрити грузинський диск із рентгеном?

– Гаразд, зайдіть, – дозволила черга. Чоловік скочив у кабінет і кулею ви-

летів уже за півхвилини: – Та що ж це за країна! Денисе, бери

милиці, їдьмо до приватної клініки! Вони зникли. – Я оце думаю, що від курортів саме

лихо, – озвалася одна з черги. – Побуде людина тиждень десь у Єгиптах, а потім їй заново треба вчитися жити в Україні. Я вже не кажу про тих, хто по Європах вештається. А цей, бач, на Грузію за-хворів. А чого було їхати? От сидів би вдома – був би нормальною людиною. Подумаєш, півдня у черзі – чи ж, бодай, не вперше! Ні, що не кажи, а закордоння псує українця.

кава з бульбашками

Олег ПЕТРЕНКО

У КМДА розроблено нові правила торгівлі на ринках Києва. Їх погодили на засіданні постійної комісії Київради з питань торгів-лі, підприємництва та регуляторної політи-ки і направили на експертизу до Державної регуляторної служби.

Нові правила, як очікують столичні де-путати, знизять рівень стихійної торгівлі, поліпшать якість товарів і обслуговування споживачів, підвищать вимоги пожежної безпеки й охорони праці. А також збільшать кількість суб’єктів господарювання та над-ходження до бюджету міста.

ЯК МАЄ БУТИ Найперше, територія ринку – відве-

дений для цього Київрадою майданчик, – обов’язково має бути відгороджена від проїжджої частини та житлової забудови, з вільними підходами та виходами, безпечни-ми під’їздами, облаштованими парковкою і контейнерами для сміття, з освітленням, радіовузлом чи гучномовцем (на ринках із понад 250 торговельних місць), водопоста-чанням, водовідведенням, туалетами тощо. Наголошується, що робота ринку не

повинна погіршувати санітарний та еколо-гічний стан місцевості й негативно впливати на умови проживання населення. Реалізація сільгосппродуктів, кві-

тів, саджанців, насіння має відбуватися у спеціальних секціях, а м’яса, яєць, мо-лочних продуктів, риби, меду, олії, овочів і фруктів – у спеціалізованих зонах критих павільйонів. Забороняється торгівля про-дуктами і непродовольчими товарами в одному місці. Торгове місце – належно облашто-

ване, заасфальтоване, з відведенням для зберігання запасів товару. Для продажу з автівок виділяють окремий майданчик, безпечний для пішоходів. Рух транспорту тут дозволяється лише до і після торгівлі. Не допускається торгівля з неохайних, по-ламаних автомобілів і причепів. Усі зони, ряди, прилавки матимуть

вивіски про їх призначення, а торгові міс-ця – номери, таблички з назвою, адресою, телефоном суб’єкта господарювання, ПІБ продавця, копією ліцензії і виписки про реєстрацію підприємця тощо. Працівників ринку впізнаватимуть за спецодягом і на-грудними табличками. При собі продавці зобов’язані мати: чек

ринкового збору, медкнижку, документи про якість, безпеку і походження товару. На вимогу споживача продавець повинен видати чек з ціною, датою, найменуванням товару, назвою суб’єкта господарювання, номером торгового місця, прізвищем і підписом продавця. Адже на ринках буде поширено «магазинні» вимоги закону про захист прав споживачів: неякісний товар, проданий без попереднього застереження продавця, можна буде повернути, обміняти чи вимагати знижки. Ринок повинен мати достатню кількість контрольних ваг. Фізособам забороняється продавати

кондитерські й кулінарні вироби, алкоголь, напівфабрикати, домашню консервацію.

СТО перебудовують під м’ясні павільйони, диспетчерську – під лазню і готель Наші кореспонденти проінспектували, як до роботи за новими правилами готуються ринки. Обрали один із них – на Винограда-рі, який ще й назви не має і лише рік тому легалізувався…

Уздовж вулиці Світлицького, на тери-торії колишньої диспетчерської станції та стоянки 72 і 102-го автобусів років із десять тому КМДА організувала на вихід-них сільськогосподарські ярмарки. Згодом торговці тут прижилися й у будень, пере-творивши ярмарок на стихійну торгівлю.

– Там, де виникли осередки стихійної торгівлі, ми запропонували суб’єктам господарювання створити торгівельні майданчики, де це можливо, – розповіла начальник відділу ринків мерії Людмила Венедиктова.

На Світлицького тендер торік виграв один підприємець. Сьогодні, щоправда, цей ринок мало чим відрізняється від стихійного базару – торгують і на про-їжджій частині вулиці, й на тротуарах, і на газонах… Машини ледь маневрують між ящиками, наметами, парасольками, торбами, кавунами, м’ясом, салом, по-мідорами, між продавцями і покупцями.

Дебелі молодики справно збирають гроші. Побачивши нас із фотоапаратом, обступили зусібіч.

– У нас є всі документи, – розв’язує теку адміністратор Світлана Семенюта.

Про нову базарну реформу в столиці вона чула. У підприємця, який поряд тримав автостоянку, взяли в оренду територію, автівки виселили, двоповерхове при-міщення СТО три бригади будівельників перебудовують у м’ясні та молочні павіль-йони. Тут же має бути ветсанлабораторія, адміністрація, магазин зоотоварів, швейна майстерня та інші побутові послуги.

– А коли відгородитесь від дороги? – запитуємо.

– Ми спеціально обрали територію не біля житлових будинків, аби люди не скаржилися. А від проїжджої части-ни відгородимося парканом, замовили асфальт – усе на стадії розвитку, – каже

Світлана Петрівна. – Навпроти буде пар-ковка, з водоканалом уклали договір, бо зараз лише один краник є… До теперішніх чотирьох тимчасових туалетів доставимо ще два, а згодом зведемо капітальні – з цегли.

Нашу розмову перервав телефонний дзвінок. «Так, у нас комісія. Нові правила перевіряють, санітарні книжки вимагають. Я їм кажу, що люди саме проходять мед-огляди, все буде. У м’ясників буде тільки своє м’ясо, з худоби, яка за ветпаспортом отримала всі уколи, без туберкульозу… І продавці будуть із бейджиками», – пані адміністратор нервує, доповідаючи у слу-хавку.

– Скільки реалізатори платять за тор-гове місце?

– Якщо стоїть бабуся з мішком карто-плі, то ми її не «обілечуємо». А так – 30–60 гривень. У нас же п’ять двірників, чотири контейнери сміття вивозиться, а буде сім… Треба платити за це. За вивіз кожного контейнера – 55 гривень. До 2015-го тут хазяйнували інші люди. Не хотіли по-ступатися, я викликала поліцію… Вони державу «взули», бо використовували 210 «квадратів», а платили за 90… Для перекупників цей базар невигідний, бо тут низькі ціни. Якщо у нас ошийок після обіду можна купити за 60 гривень, то на Подолі чи «Володимирському» за 300…

Світлана Петрівна зі свитою охоронців і контролерів зробила нам екскурсію. Колишню диспетчерську автобусного парку, яка торік залишилася без вікон-дверей, нині взяли на замок. Згодом тут буде лазня, їдальня і хостел для приїжджих продавців, які нині ночують в машинах.

Нові правила, до речі, дозволятимуть розташовувати на ринках навіть готелі…

Чи не спровокують нові правила підвищення цін, адже облаштування ринків за додатковими вимогами, вочевидь, збільшить ринковий збір із торговців?

Олександр БРОДСЬКИЙ, голова постійної комісії Київради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики: «Ні. Ринки самі зацікавлені у нових правилах. Проект було опри-люднено для обговорення, і пропозиції та зауваження підприємців враховано».

є питання

точка зору

Анатолій КАРПЕНКО, підприємець, заслуже-ний працівник сфери послуг: «У Києві треба впоряд-

кувати організацію сезонних сільсько-господарських ярмарків. Аби вони не порушували правил дорожнього руху, щоб проводилися не поряд із діючими продовольчими ринками, мали пере-сувні лабораторії, контроль за вагами… Безкоштовними такі ярмарки мають бути лише для справжніх сільгоспви-робників, а не перекупників, які під них підлаштовуються».

Ринкам хочуть змінити правила

7Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219) мегаполіс

Григорій МЕЛЬНИЧУК

У Києві склалася доволі парадок-сальна ситуація – місто практично не керує системою приміських ав-тостанцій, які розташовані на його території. Муніципальним є лише автовокзал «Видубичі». Автостан-ція «Київ», що біля залізничного вокзалу, – у приватних руках, а всі решта – це власність Державного підприємства «Київпассервіс».

Центральний автовокзал пере-вантажений, частина автостанцій, такі як «Дачна» і «Поділ», втра-тили актуальність і порожніють, а місто потерпає від стихійних автостанцій біля кінцевих ме-трополітену. Чи допоможе при-ватизація – питання, але столиця повинна мати стратегію у сфері міжміських автоперевезень.

Перші рішення Фонду держ-майна щодо приватизації «Київ-пассервісу» датуються ще 2010-м роком, їх переносили декілька разів. До комплексу підприємства

входять 5 автостанцій у Києві та 19 – у Київській області. Стан більшості з них не такий, як мало б бути. І хоча фінансові показники підприємства з 2014 року дещо поліпшилися за рахунок змен-шення «тіньових» схем, скандали і суперечки навколо автостанцій не вщухають.

Власне, питання прозорості приватизації ключовим називають і експерти, опитані «Вечіркою», хоча й наводять аргументи як «за», так і «проти» роздержавлення.

Олександр КАВА, екс-заступник міністра транспортної інфраструк-тури:

– Ситуація з ДП «Київпассервіс» дуже непроста. Водночас далеко не всі автостанції зараз потрібні місту в тому вигляді, як вони є. Нинішнє розташування Централь-ного автовокзалу доволі опти-мальне, але він потребує рекон-

струкції і надійного сполучення із залізничним вокзалом, скажімо, тролейбусним маршрутом через проспект Лобановського. Цен-тральний автовокзал не можна розташовувати на околиці (напри-клад, на Теремках, де збудували автовокзал далеко від метро), а саме на транспортно-переса-дочному вузлі. Але тут доцільно лишити тільки міжнародні рейси та рейси у великі міста, а решту завершувати на автостанціях, суміщених зі станціями метро.

На сьогодні є найбільший ризик забудови автостанції «Поділ», хоча вона має транспортний потенці-ал – звідси є швидкий виїзд на без-зупинкову магістраль Набережної у південному напрямку. І хоча АС «Видубичі» становить дуже велику конкуренцію, є традиційні потоки, наприклад, у Ржищів, які досі йдуть на Поділ, що лишається важливим транспортно-пересад-ковим вузлом міста. АС «Поділ» може перетворитися і на місце прибуття й стоянки туристич-них автобусів – на жаль, подібні майданчики у Києві знищені. І саме Поділ нині розглядається як передовсім туристичний район центру – і такий транспортний

хаб (пересадковий, переванта-жувальний транспортний вузол) лише підсилить цю його функцію.

АС «Полісся» хоча і не знахо-диться біля метро, але є вельми популярною, її можна доповнити автостанцією на «Героїв Дніпра». А ось АС «Дачна» має вкрай незруч-не розташування, тож розумно розмістити її біля однієї зі стан-цій метро – «Академмістечко», «Житомирська» чи «Святошин». Перевага перших двох – близькість до Гостомельського напрямку, перевага «Святошина» – зруч-на пересадка на залізницю, тут зупиняються і потяги далекого сполучення.

Костянтин ТИХОМИРОВ, транспортний експерт Ради з урбаністики Києва:

– Автовокзали нашого міста потребують реконструкції, під-вищення якості сервісу, орієнту-ючись на міжнародні приклади, адже Київ – один з найбільших мегаполісів Європи.

Передусім слід вирішити питан-ня щодо Центрального автовокза-

лу. Він має стати по-справжньому центральним – із сервісом на рівні аеропортів, куди прибувають ав-тобуси кращих перевізників з-за кордону. Нинішню його будівлю треба або знести і побудувати нову, або й взагалі перенести в інше місце.

Непопулярні автостанції логіч-но зносити. АС «Поділ» – справді ласий шматок для забудовників. Тут можуть з’явитися і готель, і паркінг, і житло – але тільки не висотка. Автостанцію «Південна» можна перенести ближче до виїзду з міста біля метро «Теремки», а можна розширити існуючу.

А от автостанцію «Дачна» до-цільно знести, передавши ділянку під забудову, натомість збудувати західний транспортний хаб на залізничній станції «Святошин». Варіант автовокзалу на Новобіли-чах неоптимальний – там поки що немає метро, та й Житомирська траса далеко. А на Святошині вже є і зупинка потягів Інтерсіті, і метро, а в перспективі, можливо, з’явиться коротка дорога з Нивок до аеропорту «Київ» (Жуляни). Проект має бути приватним – і це вагома конкуренція Центральному вокзалу.

Автовокзали підуть з молотка?Фонд держмайна вніс до плану приватизації цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Київпассервіс»

екологія Активісти відродили озеро Неординарна подія відбулася нещодавно на Позняках – тут відкрили… озеро. Власне, воно було в цій місцевості давно, але в дуже занедба-ному стані.

Як розповіли «Вечірці» у громадській орга-нізації «ЕкоГромада», за декілька місяців вони дістали з дна озера Малий Небріж десятки тонн мулу та непотрібу, очистивши донні природні джерела, які почали наповнювати водойму чи-стою водою. Також завдяки цим роботам вдалося збільшити водяне дзеркало озера з 0,9 до 2 гектарів. Облаштували й піщаний пляж та зони відпочинку.

Розчистка озера – це перший глобальний і унікальний проект «ЕкоГромади», оскільки тут уперше в Україні природоохоронні заходи про-водилися у відповідності з положеннями Водної рамочної директиви Європейського Союзу 2000/60/ЄС. Натхненні таким результатом, ак-тивісти планують не зупинятися на досягнутому, адже Малий Небріж є частиною каскаду природ-них водойм, до якого входить скандально відоме озеро Качине, проти забудови якого точиться непримиренна боротьба місцевих жителів, а також озеро Гарячка, в яке ТЕЦ-4 зливає відходи свого виробництва. У столиці є чимало подібних занедбаних водойм, які не перебувають на ба-лансі ні КП «Плесо», ні заповідного фонду, тож їх засипають і забудовують. Деякі з них екологічні активісти уже «взяли в роботу», і незабаром кия-ни отримають нові місця для відпочинку на воді.

Микола ПАЦЕРА

цифра 480 водних об’єктів було в Києві 1991 року; 370 – нараховується нині; 80 з них перебувають на балансі КП «Плесо».

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Новий ландшафтний парк передбачено заснувати на площі 22 га в межах По-дільського і Смородинського узвозів та вулиці Нагірної – тут буде заборонена будь-яка діяльність, що може зашкоди-ти природному комплексу.

– Смородинський парк не стане од-ним з багатьох, створених на папері, – розповів «Вечірці» депутат Київради Дмитро Банас, ініціатор надання схилам захисного статусу. – Ми хочемо не тільки створити Смородинський ландшафтний парк, а й розвивати його – тут є великі можливості для активного відпочинку, дитячих таборів, спортивних змагань. Уже цього року місто виділило 1,5 млн гривень на облаштування верхньої час-тини зеленої зони, прокладання доріжок, встановлення смітників, декоративні насадження та загальний благоустрій схилів Смородинського узвозу. Голо-вне – визначити чіткі межі, аби не було зазіхань забудовників…

За словами Дмитра Банаса, за останні п’ять років було кілька спроб провести землевідведення під індивідуальну за-будову, навіть уже мітили дерева під знесення. Плани забудови існували іще

раніше: наприкінці 1960-х років був про-ект зведення ряду багатоповерхових будинків на початку вулиці Нагірної, а в середині 1970-х планували розмістити тут великий комсомольський комплекс із музеєм комсомольської слави. На щастя,

до реалізації проектів руки не дійшли. Втім, дещо пізніше, у 1990-х та на початку 2000-х років, меморіал тут з’явився, але вже присвячений Чорнобильській трагедії.

Краєзнавці розповідають, що на по-чатку ХХ століття на місці Смородин-ського узвозу з’явилося кілька провулків з одноповерховими хатинками, однак їх знесли ще у довоєнний час. А по вій ні Смородинський узвіз перетворився на... урядову дорогу, якою їздив перший се-кретар ЦК Микита Хрущов, що мешкав неподалік на Лук'янівці. Але у 1950-і роки побудували Подільський узвіз, і урочище почало заростати та пере-творилося на прекрасну зелену зону на київських пагорбах.

до темиОлександр ТУМАРКІН, експерт-краєзнавець спільноти «Захоплюючий Київ»: – Унікальність околиць Смородин-ського урочища полягає в тому, що тут жили люди і 3–5 тисяч років тому. Нижче вулиці Нагірної знайшли чимало артефактів, пов’язаних з нео-літичним періодом, була знайдена і палеолітична стоянка, найдавніша в місті, вік якої, за різними оцінка-ми, – від 18 до 25 тисяч років. До кінця ХІХ століття тут було близько десятка печерних ходів, і саме з цим місцем асоціюють легендарного Змія Горинича, ніби він тут жив. До речі, археологи в одній тутешній печері знайшли глиняний черепок від зерновика періоду трипільської культури, тож можна висунути вер-сію, що Смородинські печери можуть бути найстарішими рукотворними земляними печерами у Європі.

Смородинка – новий міський парк на кручах Земельна комісія Київради схвалила надання статусу заповідної зони пагорбам навколо стародавнього узвозу на Татарці

тиждень столиці8

У Голосіївському районі відремонтували внутрішньоквартальні під’їзди та дорожнє покриття на проспекті Лобановського загальною площею понад 5 тис. кв. метрів.

Триває реконструкція дитячого садочка №423, що на Шулявці. Садочок, розрахований на 170 ви-хованців, має відкритися

наприкінці жовтня.

В парку імені Шевченка провели фестиваль здоров’я «Живи активно!». Поки дорослі проходили медобстеження чи слухали спеціалістів, діти

грали у футбол, бігали естафети та розважалися з «тромбами».

В Оболонському районі по вулиці Берес-тецькій працівники «Київавтодору» вла-штували підвищений пішохідний перехід.

На Бечука, і сцен

У День танкіста Київський бронетанковий завод відкрив двері для відвідувачів, яким представив свої кращі розробки та нову військову техніку.

17Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219)

Фото Павла ПАЩЕНКА , Бориса КОРПУСЕНКА та Олексія ІВАНОВА. Текстівки Марії БЄЛЯЄВОЇ

На чемпіонів вчаться просто неба У Києві стартував Всеукраїнський Олімпійський урок: замість шкільних кабінетів – тенісні корти, хо-кейна коробка, гімнастичні снаряди, а замість суворих учителів – тріумфатори Олімпійських ігор у Ріо.

– Чим частіше ми показуватимемо дітям, як потрібно займатися спортом, тим міцніше у нас буде молоде покоління, – розповідає дворазовий олімпійський чемпіон із веслування на каное Юрій Чебан. – Мені довелося побувати аж на чотирьох Олімпіадах, аби люди нарешті зрозуміли, що веслування – це не лише одноманітне махання руками, а й ціла наука. Зараз бачу, що цим видом спорту цікавляться і діти, і люди поважного віку.

Такі заходи є чудовою можливістю спробувати щось абсолютно нове. Багато хто з дітей уже подумує про розширення свого спортивного «арсеналу».

– Займаюсь хокеєм уже два роки, але завжди хотів навчитися стріляти з рушниці. Тут не було стрільби, але був представлений біатлон, – розповідає 12-річний киянин Максим. – Мені показали, як правильно тримати рушницю та цілитися у мішень. А ще я проїхався на імпровізованих лижах, які скоріше нагадували ролики. Думаю, тепер біля моїх ковзанів стоятиме і пара лиж…

Найголовнішим сюрпризом уроку став олімпійський квест, де кожен зміг випробувати свої сили в різних видах спорту, а здобуті бали обміняти на подарунки на «Олімпійському ярмарку».

Олександр ПИРЛИК

Скандальне будівництво: під Київською прокуратурою активісти протестували проти зведення комерційної висотки на зсувонебезпечній Батиєвій горі.

У парку «Юність» завершують капітальний ремонт, уже облаштовано понад 2 тис. кв.

метрів пішохідних доріжок та газони.

ерезняках відкрили сквер імені Івана Миколай-відомого українського кіноактора, кінорежисера, нариста, з нагоди його 75-річчя.

9Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219) туризм

Чим приваблює Київ іноземців?Туристичний Київ з-поміж інших європейських міст найвигідніший – такий собі економ-варіант для іноземного туриста. Проте чи врятує це туристичну галузь столиці?Анна РОДІЧКІНА

У КМДА очікують, що за підсум-ками цього року до Києва приїде на 20 відсотків більше туристів, ніж торік. 2015-го місто визна-ли найдешевшою європейською столицею.

Причина – у девальвації гривні. За підрахунками аналітиків, один день у Києві іноземному туристу коштує в середньому 24 долари. Це вдвічі дешевше, ніж у Москві (майже 49 доларів). Барселона до-рожча за Київ утричі – там один день перебування обходиться в майже 61 долар. Але самими лише цінами інтуриста не привабиш. Принаймні в цьому переконані представники туристичної галузі.

– Порівняно з іншими єв-ропейськими містами це дуже скромна сума, – вважає керівник однієї зі столичних туристичних агенцій Денис Антипанов. – За європейськими мірками в Києві дешеві алкоголь та їжа, відносно невисокі ціни на житло. Проте нас це навряд чи врятує, адже іноземці не мають звички їздити до країн з нестабільним соціаль-но-політичним становищем, як це відбувається у нас. Наприклад, коли заворушення були в Єгипті, Туреччині чи Греції, українці, попри застереження, не скасо-вували своїх поїздок у ці країні й навіть користувалися тим, що ціни на такі туристичні маршрути знизились. Європейці ж ставлять безпеку на перше місце...

Найдорожчим європейським містом аналітики туристичної галузі називають швейцарський Цюрих – він «тягне» на 124,16 до-лара за добу. Загалом у рейтингу 56 європейських міст поряд з українською столицею в списку найдешевших розмістилися ру-мунський Бухарест, болгарська Софія, сербський Белград та поль-ський Краків. За перебування там туристу доведеться викласти від 26 до майже 30 доларів за добу.

Рейтинг складали з розрахунку, що іноземець мандрує своїм ходом і зупиняється в найбюджетніших готелях. Міста порівнювали за спів-відношенням ціни та якості хостелу за ніч, середньої вартості поїздки в міському транспорті, витрат на їжу, напої, розваги, відвідини різних пам’яток. За основу брали такий мінімальний набір туриста: ночівля в хостелі, дві поїздки в метро, одна екскурсія, триразове харчування, 3 кухлі пива чи стільки ж келихів вина. За півроку найбільше турис-тів до Києва приїжджали з Ізраїлю та Сполучених Штатів.

– Іноземців завжди прива-блювали наші ціни на алкоголь, – усміхається Денис Антипанов. – Візьмемо просте порівняння: у Берліні філіжанка кави з десертом коштуватиме щонайменше 5 євро, а в Москві – узагалі до 10 доларів. Проте знов-таки повертаємося до того, що туризм ґрунтується на

іміджі. Українській столиці слід поліпшити репутацію.

– Можливо, Київ і виграє з-поміж інших міст за цінами, але факт залишається фактом: сьогодні ми живемо тільки за-вдяки внутрішньому туризму, – коментує ситуацію Олена Мед-вєдєва-Звєздовська, співвласниця

екскурсійного бюро «Дива країни». – Найбільше в Київ їдуть з квітня до червня та у вересні-жовтні. Сто-лиця дуже програє іншим містам у конкуренції за туриста. У Львові щомісяця влаштовують кілька фестивалів, котрі приваблюють туристів: джазу, вина, сиру, кави чи шоколаду. Для львів’ян це май-же будні, а туристи на таке їдуть. У жовтні, приміром, чекаємо на фестиваль повітроплавання в Кам’янці-Подільському.

Щоб зацікавити туриста Києвом, туристичні агенції вигадують цікаві екскурсії. Цього літа організову-вали незвичайну нічну екскурсію «Музика та містика великого міс-та»: прогулювалися Андріївським узвозом, Володимирською гіркою, спускалися до причалу й далі плив-ли на кораблі Дніпром під звуки джазового оркестру. Улітку на кож-ну таку екскурсію приходили до 70 людей, причому щонайменше 70 відсотків – це самі кияни.

Екскурсія Києвом у середньому коштує 80-100 гривень. Якщо ж промоніторити ціни столичних хостелів, то проживання там обі-йдеться у 100-150 гривень за добу.

– А проте, наша туристична галузь адаптувалася до ситуації, – упевнена пані Олена. – Вишукуємо цікаві маршрути вихідного дня для дітлахів і батьків, що мешкають у столиці. Пропонуємо киянам захопливі подорожі країною. Нещодавно було замовлення на мандрівку Україною із супроводом англійською мовою. Іноземці хо-чуть виїжджати за межі Києва, і це тішить. Сподіваємось, що незаба-ром у країні життя налагодиться, і знову матимуть попит екскурсії іноземними мовами, а поки що орієнтуємося на сьогодення.

Від початку року до столиці завітали май-

же 300 тисяч іноземних туристів. Кілька років тому Київ приймав до двох мільйонів інозем-

них гостей.

Обід у ресторані – 150 грн Обід у ресторані – 150 грн

Екскурсія – 100 грн Екскурсія – 100 грн

Проїзд – 32 грн Проїзд – 32 грн

Філіжанка кави – 20 грн Філіжанка кави – 20 грн

Сувенір – 50 грн Сувенір – 50 грн

Сніданок у кафе (кава з тістечком) – 80 грн Сніданок у кафе (кава з тістеч

Скільки коштує один день у столиці для туриста?

Доба в хостелі чи міні-готелі – 150 грн Доба в хостелі чи міні-готелі – 150 грн

Вхід до музею чи на фестиваль – 50 грн Вхід до музею чи на фестиваль – 50 грн

Таємниці давньої фортеціМайже на всій території Печерська розкинулося найбільше укріплення Європи, яке ми практично не помічаємо Григорій МЕЛЬНИЧУК

Земляна фортеця, котра зберег-лася на 80-90 відсотків, у центрі Києва? Фантастика? Ні, справжнє диво, про яке більшість киян гадки не має, що вже казати про туристів. При всій своїй унікаль-ності фортечного комплексу його туристичні можливості столиця фактично не використовує.

Київська фортеця ніколи за свою історію не використовувалась під час війни, єдиним її супротивником за-вжди був Київ. Спочатку укріплення стримували його розвиток, на Печер-ську навіть знесли кілька житлових кварталів, що обмежували забудову, – вулицю Еспланадну можна було забудовувати лише з одного боку, аби зберегти вільний простір перед укріпленнями. Але після «капіту-ляції» 1897 року, коли це була вже фортеця-склад, місто її поглинуло й далі повільно розчиняло в собі.

У Печерському районі столиці нині розкидані десятки об’єктів фортеці: вежі, вали, підземні ходи, ворота, казарми й навіть тюрем-ний замок.

Чому ж ми захоплюємося фор-тецями Кам’янця-Подільського та Білгорода-Дністровського й не помічаємо унікальних об’єктів на-вколо себе? Чому Київська фортеця досі перебуває у стані «війни»: там захоплюють вежі, телеграф, руйнують вали, знаходять підземні ходи, в арсеналі донині виробляють зброю. І забудовують, забудовують, забудовують…

Київську фортецю нищать на-самперед її розміри – межі комп-лексу доходили до станції метро «Арсенальна», вулиць Госпітальної, Євгена Коновальця (Щорса), бота-нічного саду імені Гришка, схилів Дніпра. Лавра була її цитаделлю, а на Лисій горі спорудили окремий земляний форт, яких, до речі, пла-нували понад десяток.

Будували Київську фортецю в часи, коли зводити романтичні кам’яні стіни та вежі, як у Кам’янці, було вже недоречно – через розви-ток артилерії. Тож у Києві збере-глося багато земляних укріплень-валів, котрим насправді «лише» 200-300 років.

Гарячих точок «війни» міста з фортецею ще чимало. Дотепер немає проекту перетворення Ми-кільських казарм біля станції ме-тро «Арсенальна». Споруду гарно відреставрували, вежу врятували від сповзання схилом, ворота від-новили. Але чи не виросте на місці плацу висотка? Питання залиша-ється відкритим, адже вже були проекти. Досі покинутою стоїть вежа №4 на вулиці Старонавод-ницькій, де ще за радянських часів планували збудувати торговель-ний центр. Занедбано Зелений театр – це верхня підпірна стіна фортеці, та й нижня теж майже зруйнована. Знищують тюремний замок, навколо вежі №3 на вулиці Є.Коновальця споруджують ви-сотки…

…А тим часом у капонірі №2 Госпітального укріплення незаба-ром відкриють кінозал, де щонеділі демонструватимуть фільми на іс-торичну тематику, працюватиме буккросинг. Відбуватиметься це поряд із камінною залою, котра своїми склепіннями та експона-тами нагадує справжні лицарські палати. Тож чи багато в Києві ли-царів, аби захистити фортецю?

У Печерському районі столиці нині розки-

дані десятки об’єктів фортеці: вежі, вали, підземні ходи, воро-

та, казарми й навіть тюремний замок.

а ви знаєте?

військо18 Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219)

ЗАРПЛАТА ВІД 7 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ

Наприклад, солдат на посаді стрільця, який служить поза зоною АТО, щомісяця одержує щонай-менше 7 000 гривень. Залежно від посади, звання, терміну про-ходження служби, кваліфікації ця сума збільшується. Додаткові щомісячні премії виплачуються військовослужбовцям високо-мобільних десантних військ, сил спецоперацій, артилерії, танкістам, корабельному складу ВМС тощо.

Також виплачується винаго-рода усім військовослужбовцям, які виконують свої обов’язки у зоні АТО, незалежно від звання та посади. Військовослужбовці першої лінії оборони щомісяця отримують додатково 4200 грн. У інших районах АТО – 1200 грн.

ВИПЛАТИ ТА ПІДЙОМНІ У разі підписання контракту

таким воїнам виплачують одно-разову винагороду: рядовому складу – вісім мі-

німальних заробітних плат (11 024 гривні станом на квітень 2016 року);

сержантському та старшинсько-му складу – дев’ять мінімальних зарплат (12 402 гривні);

офіцерському складу – десять мінімальних заробітних плат (13 780 гривень).

До речі, особам офіцерсько-го складу, зокрема й офіцерам запасу, та військовослужбовцям рядового, сержантського і стар-шинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення в разі переїзду до нового місця служби з одного на-селеного пункту в інший зі зміною місця проживання.

НА ЯКИЙ ТЕРМІН МОЖНА ПІДПИСАТИ КОНТРАКТ?

Особи, звільнені з військової служби з березня 2014 року (з по-чатку особливого періоду) доте-пер, а також військовослужбовці строкової служби та призвані за мобілізацією, які відслужили щонайменше 11 місяців, можуть підписати контракт строком на 6 місяців. Після цього за бажанням

військового він може бути подо-вжений ще на 6 місяців. Якщо військовослужбовець не захоче подовжувати контракт, він буде гарантовано звільнений без жод-них додаткових вимог.

Решта кандидатів можуть під-писати контракти на такі терміни: на особливий період – до за-

вершення цього періоду; на 3 роки – для рядового складу; від 3 до 5 років – для сержантів

і старшин; від 2 до 5 років – для офіцерів,

випускників військових кафедр, яким надане первинне офіцер-ське звання.

ОСОБЛИВОСТІ СЛУЖБИ ЗА КОНТРАКТОМ ДЛЯ ЖІНОК

Вік: від 18 до 50 років (граничний вік призову для жінок збільшуєть-ся до 50 років на час особливого періоду).

Жінки-військовослужбовці при-значаються на такі основні посади: зв’язку – телефоніст, телеграфіст та інші; тилу – кухар, кравець та інші; медичні – фельдшер, медич-на сестра та інші; штабу – діловод, відповідальний виконавець, бух-галтер тощо. Зважаючи на числен-ні звернення громадян стосовно можливості комплектування жін-ками всіх посад, Міністерством оборони України опрацьовується питання розширення переліку вій-ськово-облікових спеціальностей і штатних посад, на які можуть

призначатися військовослужбов-ці-жінки.

МОЖЛИВІСТЬ БЕЗКОШТОВНО ОТРИМАТИ ВИЩУ ОСВІТУ

Після завершення першого контракту (в тому числі 6-місячно-го контракту) військовослужбовці, які продовжили строк військової служби за новим контрактом, мо-жуть безкоштовно отримати вищу освіту без відриву від військової служби (заочно).

ЗБЕРЕЖЕННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ І СЕРЕДНЬОЇ ЗАРПЛАТИ

Відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової си-туації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобіліза-ції, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на під-приємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності та у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову.

За порушення вимог зазначеної статті Кодексу законів роботодавці

можуть бути притягнуті до юри-дичної відповідальності.

КУДИ ПОТРІБНО ЗВЕРНУТИСЯ ДЛЯ УКЛАДАННЯ КОНТРАКТУ, ЯКІ МАТИ ПРИ СОБІ ДОКУМЕНТИ?

На військову службу за конт-рактом призивають громадян чоловічої та жіночої статі віком від 18 до 40 років (до 60 років у особливий період).

Громадяни, які виявили бажан-ня проходити службу за контрак-том, подають до військкоматів за місцем перебування на військо-вому обліку або за реєстрацією місця проживання чи перебування заяву, а військовослужбовці стро-кової служби – рапорт на ім’я командира частини з проханням щодо прийняття їх на військову службу за контрактом, а також за встановленими формами письмові згоди на використання та обробку персональних даних, проведення спеціальної перевірки відомостей.

Районні (міські) військкомати на підставі переліку вакантних посад пропонують потенційним канди-датам посади, з урахуванням прі-оритетності в їх комплектуванні.

На громадян призовного віку, військовозобов’язаних і жінок, сто-совно яких за результатами по-переднього вивчення прийняте позитивне рішення, командиром частини надається письмова згода

на проведення відбору і оформлення особової справи та направлення до військової частини (або навчального центру) для укладання контракту.

На громадян, які звернулися із заявою безпосередньо до військо-вої частини, до письмової згоди обов’язково додаються матеріали проведеного професійно-психоло-гічного відбору та перевірки рівня фізичної підготовки.

Наявність письмової згоди військової частини до районного (міського) військкомату на прове-дення вивчення громадян, які ви-явили бажання проходити службу за контрактом, є невід’ємною умо-вою для початку відбору кандидата.

Перед прийняттям на військову службу за контрактом кандидат по-дає до військкомату, де перебуває на обліку, або військової частини за місцем проходження строкової служби такі документи: – автобіографію в рукописному і

надрукованому примірниках; – копію паспорта громадянина

України та довідки про при-своєння індивідуального іден-тифікаційного номера фізичної особи платника податків та ін-ших обов’язкових платежів;

– копії документів про освіту і трудову діяльність;

– службову характеристику (з міс-ця роботи або навчання);

– копії документів про народження та сімейний стан;

– медичну довідку про стан здоров’я;

– довідку про склад сім’ї та місце реєстрації або фактичного про-живання;

– військовий квиток (для військовозобов’язаних);

– письмову згоду на проведення спеціальної перевірки (у разі необхідності). З кандидатами, визнаними

придатними за станом здоров’я для прийняття на службу за контрактом, у військовій час-тині організовується перевірка рівня фізичної підготовленості за нормативами, визначеними наказом Міністра оборони України «Про затвердження Настанови з фізичної підготовки у Збройних силах України».

Підготував

Віталій ЗНАМЕНСЬКИЙ

Збройні сили України гарантують військовослужбовцям гідну зарплату, вищу за середню в Україні. «Вечірка» розповідає, як записатися до армії

Реклама

«Вечірка»: 110 років із киянами. Будьмо разом і надалі!

Передплата з доставкою газети у поштову скриньку

Купити газету «Вечір-ній Київ» можна у мережах «Союздру-ку», «Київоблпресі» (Київська обл., Жи-томир, Житомирська обл.), поштових відді-леннях Києва та області.

Оформити передплату можна у поштових відді-леннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

Передплатний індекс

37607

1 місяць 14 грн3 місяці 42 грнпівроку 84 грнрік 168 грн

ЛИШЕ14 грн

на місяць

укор 5102 янтвож 8№40 (19170)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

facebook.com/vechirkanova

vechirniykiev.com.uatwitter.com/vechirkanovavk.com/vechirkanova

» 6

» 4

» 10–16

TVпрограмаНайз

ручн

іша

Жереб кинутоВіднині партії мають номери у виборчому бюлетені.

Боротьба за симпатії електорату стає все запеклішою

В гостях у медиків спеціального призначення «Вечірка» дізналася, як навчають надавати невідкладну допомогу

Подробиці на стор. 7

НІМЕЦЬКІ ФАХІВЦІ ГОТУЮТЬ РЕВОЛЮЦІЮ У СТОЛИЧНІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ

Політична реклама

ОЛЕКСІЙ РЕЗНІКОВ ПРО НОВИНИ ІЗ ФРОНТУ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

Подробиці на стор. 8, 17

Фото Григорія Кубланова

Голова Київської ТВК Михайло Терещенко

запевнив, що процедура жеребкування

є досконалою

кур’єр «ВК»2

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Фото Бориса Корпусенка

Леся КЕСАРЧУК

Часто чуємо: а що робить влада, щоб містяни сплачували менше за енергопослуги? Відповіда-ємо: нині у столичних будинках почали встановлювати тепло-регулятори. Це частина систе-ми індивідуальних теплових пунктів, розміщених у підвалах будинків. Погодні регулювання подачі тепла дозволять мешкан-цям заощаджувати енергію та кошти.

Адреса одного із таких техніч-них «див» – Теремківська, 19. І це лише перша ластівка. Місто планує обладнати подібними приладами півсотні будинків. А якщо вони себе виправдають, то наступного року їх будуть встановлювати скрізь.

Система теплорегулювання дороговартісна – приблизно 300 тисяч для одного об’єкта. Вигля-дає вона приблизно так: іззовні на стіні стоїть датчик, який ви-

мірює температуру, а в підвалі – індивідуальний тепловий пункт, де автоматизована система уже розподіляє тепло по квартирах. Мешканці цього будинку тепер зможуть заощаджувати на опален-ні й самі обирати собі необхідну температуру. «Ця система повністю запрогра-

мована. Усі жителі цього будинку колективно можуть прийняти рішення, щоб температура вночі була плюс 16 градусів. А коли вони прокидаються, наприклад з 7 до 8 ранку, – плюс 20. Це потрібно один раз налаштувати на контролері, й така температура буде постійно», – розповідає гендиректор компанії підрядника, що встановлювала погодні регулятори, Сергій Фіщук.

Оглянув нову установку і мер Віталій Кличко. «Багато киян скаржаться на

нестачу тепла в будинках чи, на-впаки, на спеку, коли через зміну погодних умов у квартирі надто тепло, що призводить до додатко-вої втрати енергії та додаткових рахунків, які отримують люди

за опалення. Щоб зробити ефек-тивнішим використання джерел енергії та зменшити суми нара-хованих коштів у платіжках, ми встановлюємо регулятори тепла у 50-ти будинках. Якщо на вулиці теплішає, подача тепла до квартир зменшується, холоднішає – тем-пература автоматично додається», – каже Віталій Кличко. Крім того, у рамках реконструк-

ції теплопункту встановлюються теплові насоси. Це дозволить зро-бити рівномірнішим та комфорт-нішим розподіл тепла у будинку. Тобто уникнути випадків, коли в одній квартирі спекотно, а в другій – холодно. Встановлені теплові лічильники допоможуть заощадити 30% тепла, а система погодного регулювання зеконо-мить додатково близько 20% те-пла, а отже і коштів. Нагадаємо, що в рамках енер-

гозбереження міська влада завер-шує програму щодо забезпечення 4000 будинків теплолічильниками, у більш ніж 3000 з яких прилади уже встановлено.

столиця за тижденьЄ комунальна Галерея мистецтв! Учора на Троєщині (вул. Драйзера, 6) відкрили першу районну Гале-

рею мистецтв комунальної власності. В експозиції «Творче розмаїття

осені» представлені роботи відомого живописця та скульптора Валерія

Франчука, народної майстрині Тетяни Протчевої, художниці Софії Книш,

доньки знаного українського митця Анатолія Криволапа Ганни, а також

учнів і педагогів закладів культури та освіти Деснянського району. Біля мерії та Кабміну – велопарковки Поблизу КМДА та Кабміну облаштували стійки для паркування вело-

сипедів. Парковка розрахована на 10 велосипедів, а дизайн розробив

архітектор та волонтер Асоціації велосипедистів Києва Сергій Смирнов. Нові тролейбусні маршрути

З 30 вересня за численними зверненнями пасажирів розпо-чав роботу новий тролейбусний маршрут №46 «Вулиця Маршаль-ська – Голосіївський парк» у Голо-сіївському районі, а з 2 жовтня запрацював новий тролейбусний

маршрут на Троєщині – №47 «Вулиця Милославська – стан-ція метро «Мінська». Ще одна новація – тролейбусний маршрут №29, що розпочинається від залізничної платформи «Зеніт»,

продовжено до станції метро

«Дарниця». А ось рух трамваїв №15 «Автогенний завод – вулиця Старо-

вокзальна» та №18 «Контрактова площа – вулиця Старовокзальна» має

відновитися 9 жовтня.

На Південному мосту завершили ремонт У столиці закінчено капремонт Південного мостового переходу. Зо-

крема, вже виконано роботи із влаштування верхнього шару асфальто-

бетонного покриття з литого гусасфальту, що здатен витримувати значні

навантаження та коливання споруди. «Середньовічні страти і покарання» у «Київській фортеці» У Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця»

(вул. Госпітальна, 24-а) відкрито найрезонанснішу виставку цього року

«Середньовічні страти і покарання». Глядачі здійснять історичний екс-

курс «сутінками Середньовіччя», побачать знаряддя тортур. Це науково-

популярна виставка, на якій представлено натуральні зразки з викорис-

танням звуку, світла та спецефектів. Названо кращих За підтримки Департаменту промисловості та розвитку підприємництва

КМДА у столиці відбулася урочиста церемонія нагородження перемож-

ців, лауреатів і фіналістів регіонального етапу всеукраїнського конкурсу

якості продукції «100 кращих товарів України». Міська влада відзначила

29 переможців, а саме: великі, середні та малі підприємства з виробни-

цтва продовольчих товарів, підприємства, що випускають промислові

товари, продукцію виробничо-технічного призначення, підприємства,

які надають послуги у побутовій та виробничій сферах. Тротуар на Хрещатику перекрили напівсферами Парний бік Хрещатика перекрили спеціальними обмежувачами, що до-

поможуть у боротьбі з хаотичною парковкою. З ініціативи мера Києва

Віталія Кличка та голови Шевченківської РДА Олега Гаряги весь тротуар

центральної вулиці столиці так само буде закритий для паркування

автомобілів.

Червоне – то двірник Двірників у центрі міста тепер видно здалеку – завдяки новій формі

червоного кольору, в яку прибиральників та робітників ремонтної служ-

би вдягнуло КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду

Печерського району міста Києва». Кожен новий комплект спецодягу

коштує близько 270 гривень. Двірникам обіцяють видати ще й бейджі з

фотографією, ім’ям та прізвищем працівника. «Неприпустимо, щоб у столиці України двірники мали неохайний

вигляд. Тому прийнято рішення забезпечити робітників новим спец-

одягом, в якому їм буде комфортно працювати за будь-яких погодних

умов», – заявив представникам ЗМІ голова Печерської РДА Сергій

Мартинчук і запевнив, що всі робітники служб району вже мають

такий одяг. Як повідомили кореспонденту «Вечірнього Києва» у прес-службі Пе-

черської РДА, згодом для холодної пори року для прибиральників буде

придбано зимовий варіант спецодягу: взуття, утеплені штани і куртки.

Як зменшити рахунки за тепло?

Хто очолив Зал офіційних делегацій У столиці обрали нового керівника особливого держпідприємства Леся КЕСАРЧУК

Економіст за освітою Андрій Ма-зур уже мав досвід керування ДП «ЗОД» (Зал офіційних делегацій) упродовж 2003–2006 років. Його обрали за конкурсом в Управлінні державними справами. За всю історію ЗОДу це вперше його ди-ректор обирається таким чином. Державне підприємство «Зал

офіційних делегацій» в аеропорту «Бориспіль» прославилося цього

року скандальними мітингами працівників. Профспілки під-приємства протестували проти скорочення. Пасажиропотік у Залі офіційних делегацій значно зни-зився, тож керівництво виріши -ло оптимізувати кількість його працівників. Конфлікт владнали і у вересні оголосили конкурс на посаду директора. Боротьба за крісло керівника

престижної установи у «Борис-полі» точилася між п’ятьма пре-тендентами. За словами Андрія Мазура, аби збільшити пасажи-

ропотік і надходження коштів до підприємства, планується приваблювати поважних пер-сон і бізнесменів різноманітним сервісом. А саме створити зону для відпочинку, ігрову зону для дітей, поліпшити харчування. Буде створено сайт в Інтернеті, де можна зробити замовлення на обслуговування без черги та у зручний час. Вартість послуг поки що не підвищуватиметься, а для постійних клієнтів у Залі офіційних делегацій діятиме система знижок.

Регулятори тепла встановлять у 50-ти будинках

Фото Олексія Іванова

акценти4

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Реклама

влада на зв’язку

– Пане Олексію, нещодавно у Києві пройшла міжнародна конференція на тему «Як подолати корупцію?», на якій ділилися досвідом представники різних країн. Що корисного має місто від цього заходу?

– По-перше, ми привернули увагу гро-мадськості до нашої роботи на антикоруп-ційному напрямку, розповіли про зроблене, поділилися планами. По-друге, отримали підтримку колег з інших країн. Наприклад, посол Німеччини в Україні Крістоф Вайл схвально висловився про створення елек-тронного урядування в Києві. Він визнав, що це дуже ефективний спосіб боротьби з корупцією. А голова місії USAID Україна Джед Бартон нагадав про те, що й Агенція з міжнародного розвитку допомогла у боротьбі з корупцією.

– А як саме допомогла? – Агенція виділила чимало коштів, які було направлено на заходи з подолання ко-рупції, – це 1,3 мільйона доларів. Окрім того, як я вже казав, одним із ключових заходів є впровадження електронного урядування. Зайшовши на портал КМДА у підрозділ «Відкритий бюджет», кожен може побачити видатки по школі, дитсадку… Ви можете контролювати видатки аж до закупівлі лам-почок чи фарбування стін.

– «Відкритий бюджет» – це лише один із пунктів. Розкажіть, будь ласка, доклад-ніше про саму програму. – У межах програми Smart City (у пере-

кладі з англ. мови – «Розумне місто». – Авт.) окрім «Відкритого бюджету» реалізовано ще й такі ініціативи: «Електронні закупівлі», «Електронні послуги», «Система управління майном», «Єдина система обліку», «Електрон-ні петиції» та «Бюджет участі». Завдяки електронному урядуванню буде зведено до мінімуму перебування громадян у кабінетах посадовців. Послуги будуть автоматизовані, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець. І дуже важливо, що проект передбачає передачу громаді повного контролю за використанням бюджетних коштів.

– Чи виправданим було створення Антикорупційної ради? – Так. Раду, до речі, очолює Віталій Кличко.

За останні місяці гучні звільнення (заступника директора Департаменту архітектури Андрія Вавриша, керівника «Київтранспарксервісу»

тощо), низка службових розслідуваньM– усе завдяки спільній роботі громадськості, екс-пертів і представників влади в цій Анти-корупційній раді. Усі ключові заходи ан-тикорупційної програми втілено в життя відповідними розпорядженнями Віталія Кличка як голови КМДА, моїми розпоря-дженнями та завдяки роботі депутатського корпусу Київради.

– Найболючішими корупційними галузями лишаються, мабуть, ЖКГ і освіта.

– Перевірка всіх керуючих компаній з об-слуговування житлового фонду на наявність корупційної складової уже розпочалася. Особливу увагу буде приділено тендерним закупівлям із надання всіх послуг у сфері ЖКГ. Така ж ситуація і в школах. Проблеми тендерів, побори з батьків, погана якість

харчування, махінації – все буде припи-нено. До речі, директорів деяких шкіл уже звільнено. Інколи ж у навчальних закладах до маразму доходить. Наприклад, в одній із шкіл були передбачені бюджетні кошти на заміну вікон. Їх замінили, але лише в кабінеті директора! Не корупція, ні. Але чи не нахабство?

– А прості громадяни можуть якось впливати на діяльність Антикорупцій-ної ради?

– Так. Будь-який киянин може надати пропозиції. Але боротьба з корупцією не обмежується лише роботою ради. Коли ми всі разом почнемо потрошки докладати зу-силь, тоді кожен із чиновників розумітиме, що й під ним хитається крісло. І перш ніж «попросити», сто разів подумає, чим то для нього може обернутися. Я розумію, що всі випадки корупційних дій

за одне засідання не розглянеш. Зараз, коли кияни все ще ходять кабінетами, стикаються з вимаганнями «віддячити» комусь,M– велике прохання звертатися щодо цього за телефо-ном гарячої лінії: +38 (096) 588-11-88.

Катерина СКРИПНІКОВА

Графік проведения особистих і виїзних прийомів громадян i прямих («гарячих») телефонних лiнiй першим заступником голови Київської міської державної адміністрації та заступниками голови КМДА на IV квартал 2015 року. У першого заступника голови КМДА Ігоря

Володимировича Ніконова особистий прийом громадян – першого вівторка з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-40. • Особистий виїзний прийом – третього вівторка

кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Печерській РДА та у четвертий вівторок кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Шевченківській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» те-лефонних ліній – кожної другої середи з 17.00 до 18.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Петра Олександро-

вича Пантелеєва особистий прийом – кожно-го другого четверга з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-56. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

четверга з 16.00 до 18.00 у Святошинській РДА та кожного третього четверга з 16.00 до 18.00 у Солом’янській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих» те-

лефонних ліній – кожного четвертого четверга з 16.00 до 17.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Михайла Борисовича

Радуцького особистий прийом громадянK– кож-ної третьої п’ятниці з 12.00 до 14.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 516). • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-76-16, 202-77-21. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

понеділка місяця з 16.00 до 17.00 в Голосіїв-ській РДА та третьої п’ятниці з 16.00 до 17.00 у Дарницькій РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного першого вівторка з 11.00 до 12.00, тел. 202-76-76. Заступник голови з питань містобудування та

архітектури проводить особистий прийом гро-мадян кожної першої середи місяця з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-77-04, 202-77-05. • Особистий виїзний прийом – у другу середу з

16.00 в Оболонській РДА, четвертої середи з 16.00 в Подільській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного другого четверга з 14.00 до 15.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Ганни Вікторівни

Старостенко особистий прийом громадян – кожного другого вівторка з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 319). • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-74-03. • Особистий виїзний прийом – кожного четвер-

того вівторка місяця з 16.00 в Деснянській РДА та третього вівторка з 16.00 у Дніпровській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного першого вівторка з 10.00 до 11.00, тел. 202-76-76.

Олексій Резніков: «Крісло хитається під кожним корупціонером» Заступник Київського міського голови – секретар міськради

Олексій Резніков розповів «Вечірці», що нового на фронті боротьби

з корупцією і які труднощі при цьому виникають

Послуги будуть автоматизова-ні, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець

Фото Павла Пащенка

погляд6

Вечірній Київ | 31 березня 2016 року | №13 (19195)

кава Гарантія додається

Вадим ПЕТРАСЮК

У «Макдональдсі» троє чоловіків хрумтіли картоплею. Перед ними на столі лежала велика професійна фото-камера об’єктивом догори, наче Пізан-ська вежа. Схоже, вона була головним предметом їхньої розмови. – … тож я кажу: камера вже геть

ніяка,K– кивнув на неї перший хло-пець. – Але у конторі не хочуть купляти нову. Кажуть, будемо ремонтувати. На ремонт гроші є, а на нову ні. Різні статті бюджету.

– І що? – спитав другий хлопець із набитим картоплею ротом. – Та замахався ходити по ремон-

тах. То камера глючить, то об’єктив, то камера, то об’єктив... Кажу шефові: що ви хочетеK– дев’ять років камері! Металобрухт! – І що? – знову поцікавився другий.

– Несу в ремонт. Не фокусується. Подивилися: у вас, кажуть, бек-фокус. За тиждень полагодили. Через два дні знову не фокусується. Несу назад. По-дивилися: у вас бек-фокус, треба ще на тиждень залишати. Я їм показую їхню ж гарантію на їхній ремонт: це ж ви, кажу, так наремонтували. Вони: ой-ой, зачекайте. За десять хвилин виносять камеру. Ось, мовляв, вже готове. При-кинь!

– І що? – Що-що?! Нічого! Усі засміялися. Настрій компанії по-

жвавішав. – А оце недавно об’єктив після

ремонту забрав. Майже та сама історія: дали місячну гарантію, а за тиждень він знову глючить. Я їм несу, а вони не беруть. Кажуть: у вас тут сліди втручан-ня – хтось його розбирав, – тож ремонт на платній основі. Якого втручання?! Кажу: хлопці, я, по-вашому, схожий на ідіота? На біса мені його розбирати, коли маю від вас гарантію, що ви це зробите професійно та безкоштовно? Де логіка?!

– А вони? – Уперлися. Я пішов до свого на-

чальства. Кажу: у нас з ними договір на обслуговування – от і вирішуйте. Наш юрист з ними гавкається. Схоже, по-міняємо сервісну майстерню. Тут обізвався третій з компанії, який

досі лише їв. Він був явно старший за двох перших. – Мені усе це нагадує «Фітіль». Там

був сюжет: годинниковий майстер у лупу роздивляється годинник. Каже: о-о, скільки бруду, шестерні геть зноси-лися, пружина ослабла – треба міняти. Приходьте за місяць. Ну й називає ціну. А власник годинника йому: ніяких гро-шей – годинник на гарантії. І показує через віконце гарантійний талон. Май-стер: а-а, ну так би одразу й казали! Щось там почаклував, усе, каже, заби-райте – годинник працює. Віддає і про-сить гарантійний талон. А клієнт йому: е, ні! Цей талон – від швейної машинки. Я по ньому ще телевізор відремонтую, холодильник і електробритву. Розповівши це, чоловік сам засмі-

явся. Але хлопці, схоже, не розуміли, в чому кумедність. – А як він відремонтує холодиль-

ник?K– спитав один. – Та це ж гумор! «Фітіль»! Був за «совка» такий кіножурнал сатиричний. Висміював усе, що партія дозволяла.

– Яка партія? Чоловік зміряв хлопців поглядом: – Жуй картоплю, філософ!

з бульбашкамимиииииииии МАФи незгод Леонід ФРОСЕВИЧ

Якщо в середині 1990-х розгортала-ся жорстока конкурентна боротьба (з підпалюваннями та стріляниною) між кримінальними групами за право «МАФіо-зити», тобто тримати МАФи під контролем, торгувати тут, то сьогодні ситуація дещо іншого ґатунку. Рекетири давно легалізу-валися, стали «порядними», однак все одно тяжіють до сумнівної торговельної діяльності.

Старі Схеми на но Вий лад Нині вони використовують великий арсенал засобів, захищаючи свою вотчи-ну. Нацьковують «прикриття»: куплених деяких правоохоронців, чиновників… Проплачують та організовують мітинги-про-тести «ображе-них покупців» та «підприємців». Блокують роботу комунальників за допомогою тітушок, фаль-шивих учасни-ків АТО (сьогод-ні навіть діють деякі полігони, де тренуються такі бійці в балаклавах за викликом). Це вже щось схоже на «МАФіозну» імперію, яка, можливо, у 1980-х і не снилася

такому хрещеному батьку, як Могилевич. Екс-директор Департаменту міського

благоустрою та збереження природного середовища, а нині – народний депутат України Дмитро Білоцерковець розповів у Фейсбуку, що на лівому березі демонтовані МАФи «належали одному з найодіозніших мережевих мафовиків на призвісько «Х5» або «Качок», який неодноразово вико-ристовував вогнепальну зброю і так само організовував радикальний опір демонтажу незаконних кіосків». Отже маємо виклик… Утім, у цій справі

таких викликів для міста чимало. Один із найголовніших: упродовж багатьох років влада заганяла ці питання майже в тупик. Замість кардинального та продуманого вирішення дуже гострої і складної про-блеми – половинчасті рішення, бажання підіграти тій чи іншій бізнесовій групі (не безкоштовно, звісно), спроби й собі щось

урвати, а ще популістські обіцянки, перед-виборчі ігри… Типова картина: наприклад, сьогодні торговельні ряди ліквідували, а завтра на цьому ж місці копали фундамент під супермаркет.

Страждали про Сті люди Зазвичай страждали прості люди, які торгували у цих крамничках. 2012 року я був свідком демонтажу десятків кіосків біля метро «Дарниця». Підприємці, які орендували тут павільйони в однієї фірми, не знали, що вона має великі негаразди з документами. Комунальники викинули крам підпри-

ємців на вулицю, кіоски забрали на штраф-майданчик. Киянка Надія Дубкова «три-

мала» тут із чоловіком Ро-маном будочку «Ремонт взуття», самі й працювали. Після погрому жінка сиділа на купі взуття і гірко плакала. А поруч зграйками тусува-лися з яскравими плакатиками «Молодые регионы» хлопці та дівчата. Вони ще три-мали в руках гасла «Киев не рынок и н е мусорник!». Проти МАФів війною пішли вже й юні політики… З дозволу великих «рєшал».

Пригадую й інше. 2010 року прокуратура Голосіївського району порушила кримі-нальну справу стосовно керівника під-приємства, який незаконно встановив 40 МАФів, знищивши дерева, кущі. Згодом справа опинилася у довгій шухляді. Бо свої?! х то що пропону Ва В На фронті боротьби з МАФами упродовж

десятиліття напрацьовано чимало рішень і пропозицій. Чому б не провести ревізію: що варто узяти знову на озброєння, а від чого відмовитися? Сьогодні дехто пропо-нує цікавий експеримент: запровадити у центральній частині міста заборонну зону для усіх МАФів. І поступово розширювати її. Або ж інше: створювати тимчасові тор-говельні ряди, як це практи-кують у деяких європейських столицях, скажімо, Парижі. Було б бажання. Раніше цей пласт роботи в містобудівній сфері був закрі-плений за тими, хто умів біль-ше грати на публіку. Мовляв, «підприємці отримають ро-бочі місця і зарплати, бюджет – додаткові кошти, в тому числі на соціальні програми та благоустрій». Наприклад, ко-лись запевняли: «Міська влада створила системну програму з повернення комфортного публічного простору грома-дянам»... Пил в очі. До речі, обіцяли й підго-тувати єдину схему розташу-вання тимчасових споруд. Років чотири тому куратором цього напрямку в столиці працював такий собі чинов-ник із Одеси на прізвисько

«Міша-карман». Тому не дивно, що розумні пропозиції «зависали»… 2012-го прокуратура змушена була визнати: «Під час повторних перевірок з’ясовано, що на місці деяких демонтованих МАФів через певний час з’являлися нові, власники яких мали тимчасові ордери, отримані в Головному управлінні містобудування та архітектури КМДА». Прокуратура пообіцяла «викрити весь злочинний ланцюжок…». Насмішили. Сьогодні місту вельми важливо спра-

витися з усіма цими викликами. Хочеться вірити, що громада не проти цивілізованої торгівлі. Щоб у цій сфері торжествував закон і міський бюджет наповнювався. Ми наводимо порядок. Але ж як важливо не наступати на старі граблі, дати відсіч усім «рєшалам», які витягують на світ лихі схеми двадцятилітньої давнини. Білоцерковець захищатиме інтереси

киян у парламенті Повноваження депутатів від БПП Єгора Фірсова та Миколи Томенка припинені. Про це оголосив спікер Верховної Ради Володимир Гройсман. Їхніми наступниками в парламенті стали Олександр Бригінець та Дмитро Білоцерковець. Раніше Томенко і Фірсов

вийшли з фракції "Блок Петра Порошенка". У відповідь на з'їзді партії 25 березня було ухвалене рішення відібрати у них депутатські мандати.

ЦВК це рішення визнала і зареєструвала наступни-

ків – Олександра Бригинця та Дмитра Білоцерковця. У вівторок вони на засіданні парламенту склали присягу народного депутата. «Вечірка» поцікавилася у

пана Дмитра – якими питан-нями він опікуватиметься в пар-ламенті. Можливо, перший його законопроект стосуватиметься МАФів?

«Насамперед я представля-тиму у Верховній Раді - Київ, тож захищатиму інтереси мешканців столиці. Скоріш

за все це будуть питання бла-гоустрою. Окрім цього допо-магатиму меру Києва Віталію Кличку вирішувати у парла-менті столичні питання. До того ж працюватиму радником Київського міського голови на громадських засадах. А в мої обов`язки як і раніше входи-тимуть питання благоустрою та збереження природного середовища».

Підготував Віталій КУРІННИЙ

до речі

тема номера

Марина МАРЧЕНКО

Його називають моральним автори-тетом України. І кажуть, що, мабуть, волею долі так сталося, що день на-родження країни збігся з його днем народження. 24 серпня 1991 року він написав Акт про Незалежність України, за який проголосувала Верховна Рада. А до цього були і під-пільна антикомуністична діяльність, і камера смертників, і мордовські концтабори, і депутатська діяльність на благо вільної України… З Левком Лук’яненком спілкувалася корес-пондентка «Вечірки».

Раю у нас немає, але ми здатні на велике – Левку Григоровичу, ви усе життя присвятили тому, щоб не-залежність України відбулася. Які, на вашу думку, наші найбільші здобутки та цінності? – За 24 роки, на жаль, було багато

поганого, але є надзвичайно важливе явище – роки незалежності стали часом переучування цілої нації, і це дуже позитивний процес. Але спочатку Російська імперія ізолю-вала нашу націю від цілого світу. Найперше – цензурою. Ні листівка, ні газета, ні книжка не могли вийти без відповідного штампу. По-друге, навколо України стояли радіоглуш-ники, щоб наш народ не слухав із-за кордону «ворожі» голоси. По-третє,

як частина імперії, Україна була ото-чена кордоном. Ще до революції Україна також

була ізольована Російською імперією, але, принаймні, ця ізоляція не була такою суцільною, як за радянських часів. Крім того, нас ізолювали від наших попередників – художників, учених, літераторів. Від усього того, що творили наші духовні отці. Від того, що створила нація, цілі по-коління були ізольовані.

– І все це мало відповідні на-слідки...

– Ми думали так: якщо живемо погано, значить, у нас й інженери

погані, лікарі погані, вчителі погані. У нас був комплекс неповноцінності, бо ми вважали, що за кордоном усе дуже добре. Таке життя тривало 72 роки, тобто три покоління. Наша нація була зіпсована, бо не знала своєї історії і не мала уявлення про навколишній світ. І коли почала-ся горбачовська демократизація й Україна стала незалежною, зникли цензура, заборони і відкрився цілий світ. Українці ніби вперше з’явилися

на світ Божий і почали вивчати самі себе. Ми побачили: так, раю у нас не-має, і хоча жили в рабстві, однак не втратили здібності до чогось доброго. «інфо Рмп Рості Р як не був ук Раїнським, так і не став ним » – Ви часто наголошували, що

національно свідома молодь – одне із головних наших надбань. Що потрібно робити, щоб його зберегти та розвинути? – Згадаємо, що до 1991 року

Україна була територією, яку на-скрізь «прострілювали» російські засоби масової інформації. Вони нав’язували нам імперську ідеоло-гію. Коли у 1992 році Україну про-голосили незалежною і розпочали приватизацію, телевізійні та радіо-канали стали звичайним товаром. Охмакевич, директор Державної телерадіокомпанії, зателефонував мені й запропонував купити канал. «Тоді ваша Республіканська партія зможе 16 годин на добу говорити все, що вам хочеться», – сказав він при зустрічі. Я запитав, скільки це коштує. 50 тисяч доларів. Але наша партія не мала таких грошей. Їх мав тоді Лаудер – міжнародний магнат у сфері ЗМІ. Коли почала тріщати комуністична система, то він пішов у Польщу, Словаччину, Румунію, а потім і в Україну купувати ЗМІ. По-тім прийшли й інші. Вони не були зацікавлені у перевихованні укра-

їнської нації, вони були заробітча-нами. Купували в Америці фільми, крутили їх тут і на цьому заробляли. Інформаційний простір як не був українським, так ним і не став, бо потрапив до рук людей, яким Україна байдужа. Олігархи заснували свої газети, які писали, що їм потрібно. – Яким шляхом треба було йти,

щоб повернутися до справжніх духовних цінностей українців?

– Шляхом поширення українських шкіл з українською мовою, створю-вати свої кінофільми, телепередачі. Адже у нас багатюща історія – чотири століття боротьби за незалежність країни. Знаходились окремі журна-лісти, які робили коротенькі фільми, передачі. Але це були невеликі про-риви серед того антиукраїнського забамбулення людей.

– Але ж колишній президент Ющенко був патріотом. Чому він не зміг нічого зрушити з місця?

– Він відродив палац Розумовсько-го, відбудував фортеці у Батурині, домігся, щоб прийняли закон про Голодомор – це, безперечно, дуже добре, і він це робив щиро. Але були речі, які перетворили його на Кучму №2. Він не виправдав тих сподівань, які на нього покладалися. «к иївське віче або п Роганяло князя, або п Риймало його » – Хто для вас є авторитетом? – Бійці Української повстанської

армії та бойових груп ОУН, які во-ювали за незалежність України до 1956 року. Цей повстанський рух діяв 11 років, не отримуючи допо-моги із закордону, нізвідки. Його учасники не підняли білого прапора, їх просто Московія задушила своєю кількістю, і вони перестали існувати. З цього покоління ще залишилося кілька людей живих. Це Мирослав Симчич, який є для мене мораль-ним авторитетом. Я уже з іншого

ексклюзив до Дня Незалежності

8

Наше коріння. Пишаємося…Суперпопулярні у своїх країнах письменники й артисти не забувають нагадувати

про своє українське походження

Левко Лук’яненко: «Путін сприймає Україну як об’єкт»

«еней » з-над вісли. бРати п ет Ро та п авло с олодухи (п ольща ) Якими можуть бути насправді братні стосунки двох народів, показують на практиці учасники мегапопулярного польського рок-гурту «Еней», створеного 2002 року в Ольштині братами

Петром і Павлом Солодухами та

їхнім другом Лукашом Койрисом. Солодухи – етнічні українці, чиїх пращурів було вивезено під час операції «Вісла» до Ольштина. Там уже народилися їхні батьки, які змогли передати своїм «Льо-леку і Болеку» любов до укра-їнських традицій і мови. Навіть

назва гурту апелює до головного героя «Енеїди» Івана Котлярев-ського. У січні 2014 року на

сервісі YouTube презентували пісню «Брат за брата» – результат співпраці гурту «Еней» із гуртами Kozak System і Maleo Reggae Rockers як символ солідарності з

українським суспільством, яке бо-реться на Майдані Незалежності. У грудні 2014 року гурт заспівав пісню «Біля тополі», яку присвя-тив українським військовикам, котрі загинули за Україну.

Роки незалежності ста-ли часом переучування цілої нації, і це дуже по-зитивний процес

Наталка МИКОЛАЄНКО

чо Рний гумо Р і ук Раїнські т Ракто Ри. м а Рина л евицька

(великоб Ританія ) Українцям часто закидають, що це нація, яка дуже любить плакати-тужи-

ти. Відома британська письменниця українського походження Марина

Левицька категорично це спростовує. Її перший опублікований роман

«Коротка історія тракторів по-українськи» вийшов у Великобританії

2005 року та стрімко став бестселером, який сьогодні перекладено май-

же чотирма десятками мов. У тому числі й українською – мовою її бать-

ків. Народилася Левицька 1946 року в таборі для біженців у Німеччині.

Згодом переїхала з родиною до Англії, де проживає й нині. Навчалася

в Університеті Кіла в Англії. Працює доцентом в університеті Шеффілд

Халам у галузі наукових досліджень ЗМІ та комунікацій. Авторка кількох

десятків книжок.

Фото надані автором

1991 рік. Левка Лук’яненка вітають біля стін Верховної Ради після проголошення Незалежності

Є така професія –Є така професія –захищати Батьківщинузахищати Батьківщину

19Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219) доля людини

Фото автора

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Декілька років тому киянка Євгенія Марти-нюк несподівано виявила на своїй голові якесь дивне нашарування. Після обсте-ження в районній поліклініці «коросту» вирізали. Проте через два роки пухлину довелося знову видаляти. Коли ситуація по-вторилася втретє, молода жінка настільки зневірилася, що звернулася до бабки-во-рожки, а та порадила взагалі не лікуватися.

– Через деякий час пухлина розрослася до 12 сантиметрів, – ділиться своїми спогадами Женя. – Мене направили до Інституту раку, я почувалася приреченою...

Жінці довелося розпрощатися з улюбле-ною роботою в дитсадочку №747 (Свято-шинський район). Її чоловік Михайло став безробітним, оскільки не міг залишити без догляду ні важкохвору дружину, ні діток – 5-річну Машу та 7-річну Сашу.

– Женю обстежили в онкоцентрі на Львів-ській площі, – продовжує розмову Михайло Мартинюк. – Ми довго й безуспішно обби-вали пороги лікарняних кабінетів. Кинулися і до представників зарубіжної клініки. Нам одразу запропонували купити піґулки, які коштували 160 тисяч гривень, причому лише за один курс. Але жодних гарантій зцілення не давали...

Зважаючи на безуспішність походів до Інституту раку, по-дружжя Мартинюків звернулося до Інституту нейрохірургії імені Ромоданова. Цього разу Євгенії пощастило. Вона потрапила на прийом до Михайла Кваші, за плечима якого близько 10 тисяч операцій. Обстежуючи пацієнт-ку, Михайло Сергійович дещо вагався: чи варто ризикувати життям хворої, якщо ракова пухлина вразила майже всю черепну коробку? Медичний консиліум проводили під ке-рівництвом двох академіків – президента Академії медичних наук Віталія Цимбалюка та ди-ректора Інституту нейрохірургії Євгена Педаченка.

Після тривалих роздумів було ухвалено рішення про проведення операції у два етапи – у червні та липні.

– Перед першою операцією Женя схопила мене за руку і двічі запитала: «Я житиму чи ні?». У відповідь я запевнив, що робитимемо все можливе для її порятунку, – каже заслуже-ний лікар України Михайло Кваша. – На той час хвора перебувала у надзвичайно важкому стані: голова була вражена раковою пухлиною іззовні та зсередини. Вся складність полягала в непростих доступах до неї, а також у зв’язках із

життєво важливими ділян-ками черепа та головного мозку. Раніше людей із цим діагнозом не наважувалися лікувати, через те вони й помирали…

У п’ятигодинному оперуванні брали участь шість досвідчених фахів-

ців: два анестезіологи – Валерій Івашенко і Мар’яна Гнєдкова, а також чотири нейро-хірурги – Василь Кондратюк, Володимир Самбор і Станіслав Мосійчук на чолі із за-відуючим відділенням Михайлом Квашею. Лікарі були здивовані не лише страшним діагнозом, а й незвичайною поведінкою самої хворої. Ледь прокинувшись після наркозу, вона не спитала про стан свого здоров’я (як це роблять зазвичай), а одразу зателефонувала рідним і поцікавилася сво-їми донечками. «Мамо, я – жива, – радісно

промовила Женя у слухавку. – Розкажіть, як мої діти…».

Окрім медиків, за життя хворої боролися й пересічні українці – понад 740 активних учасників мережі Фейсбуку. Вони створили цілу сторінку під назвою: «Допоможемо Жені разом». До цієї акції також долучилися вихованці дитсадка №747 та їхні батьки. Використовуючи соцмережу, вони звер-нулися до всіх небайдужих із закликом: «Допоможіть врятувати нашу няню Євгенію Сергіївну!». Ось так спільними зусиллями і вдалося зібрати понад 150 тисяч гривень для лікування.

Як дізналася «Вечірка», сьогодні 29-річна Євгенія Мартинюк проходить адаптаційний період і сподівається незабаром поверну-тися до повноцінного життя. І висловлює вдячність нейрохірургу Михайлові Кваші та всьому колективу Інституту нейрохірургії – лікарям, медсестрам і санітарам.

Євгенія Мартинюк із своєю сім’єю після операції

Фото автора

Уперше в Україні група київських лікарів успішно видалила 12-сантиметрову злоякісну пухлину, яка вразила голову молодої жінки – від надбрів’я до шийного хребця. Цю доволі складну операцію провели в Інституті нейрохірургії імені А.П. Ромоданова

«Я житиму чи ні?»»

Заслужений лікар України Михайло Кваша, під керівництвом якого проходила операція з видалення злоякісної пухлини

Микола ПАЦЕРА

75 років тому киянин Володимир Полупанов був серед учасників героїчної оборони Києва від німецько-фашистських загарбни-ків. Щоправда, тоді юний Володя захищав підступи до рідного міста не зі зброєю в руках, а... з лопа-тою – копав оборонні рови.

Війну хлопець зустрів учнем ремісничого училища при заводі «Більшовик». Проте трудова шко-ла тривала недовго… Одного разу Володя зійшов на зупинці трамвая і завмер, злякано дивлячись у небо. Там він нарахував 27(!) бомбарду-вальників із фашистськими хрес-тами, що летіли у напрямку 43-го авіазаводу. Зенітки на даху кіносту-дії імені Довженка на них зовсім не реагували – артилерійська обслуга з переляку просто розбіглася…

Згодом робітників «Більшовика» послали в район Голосіївського лісу копати протитанкові рови. Тут вони два тижні зводили оборонні рубежі. Працювали з ранку до темноти (вночі не можна було присвічу-вати, тому що могли бомбити) без перепочинку, до крові натираючи держаками долоні. Люди ночували прямо під деревами – не було ні-яких наметів чи навіть матраців. Харчувалися кашами, приготов-леними на польовій кухні. І все це – під нальотами ворожої авіації, яка могла будь-якої миті скинути бомби. Проте замість них фашисти скидали... листівки, зміст яких Во-лодимир Полупанов пам’ятає і досі: «Дамочки, не копайте ямочки, все равно наши таночки перепрыгнут ваши ямочки».

Зрештою, так воно і сталося. Однак значно трагічніше, ніж писалося у віршиках. Як свідчать архіви тих часів, у середині ве-

ресня 1941 року після тривалих жорстоких боїв 1-а танкова армія гітлерівців форсувала Дніпро біля Кременчука і почала просуватися на північ для з’єднання з части-нами 2-ї армії, яка наступала з півдня. 15 вересня дві фашист-ські танкові армії з’єдналися у районі Лохвиці, в результаті чого було понад 700 тисяч убитих та полонених. А 21 вересня радян-

ські війська залишили Київ. Хоча своїм подвигом мужні захисники затримали наступ фашистських полчищ на київському напрямку на два з половиною місяці, що дало змогу евакуювати промисловість і матеріальні ресурси. Вивезли й завод «Більшовик», де працював Володя Полупанов.

Окупацію родина Полупанових пережила хоч і в злиднях та голоді,

але відносно спокійно. А коли наші війська у 1943 році визволили Київ, то до них прийшов посильний із військкомату і вручив 19-річному Володимиру Полупанову повістку. Його послали на курси саперів. Видали американські черевики з обмотками, поношену і простріле-ну гімнастерку, з чого кепкували однополчани, мовляв, удруге куля не влучить (він і справді три роки провоював без поранень).

Теорію Полупанов опанову-вав старанно, а ще ретельніше працював на практичних заняттях – учився розміновувати села, до-роги, мости. Розумів, що від його навиків залежить життя. У цьому згодом переконався на прикладі сапера-побратима: він необережно повівся з протитанковою міною, яка вибухнула і рознесла тіло бійця так, що на місці знайшли лише залишки хребта. Володимира при цьому контузило…

До речі, він теж одного разу ледве не загинув. Якось уночі послали су-проводжувати групу розвідників, які йшли за «язиком». А оскільки жодних міношукачів тоді не було – прохід перевіряли щупом, то вже неподалік від фашистських окопів сапер відчув, як під ногою щось підозріло хрусну-ло. «Стрибуча міна!» – блискавкою пронизало мозок, і він миттю впав на місце, звідки вона підплигнула. Спрацював навіть не інстинкт само-збереження, а зазубрена теорія, яка вимагала таких дій. Він чомусь увесь

час на війні думав про цю фашист-ську заразу і от «спіймав» – добре, що лише штанину на «п’ятій точці» пробило... Операцію довелося про-водити наступної ночі. На цей раз вони взяли трьох «язиків», за що сапера нагородили медаллю «За відвагу».

Звання ж Героя Радянсько-го Союзу сержант Полупанов одержав уже наприкінці війни за штурм Кенігсберзького доту № 5. Уночі він разом із розвід-никами переплив глибокий канал із льодяною водою і висадився на бетонний виступ, який ви-явився входом до цієї оборонної споруди. Тут сапер спочатку все розмінував, а потім узяв участь у бою в бетонних підземеллях. У результаті невелика група на-ших бійців змусила капітулювати ворога, який значно переважав своєю чисельністю...

Після війни з військовою спра-вою він не розпрощався – послу-живши деякий час у піхоті, за-кінчив льотні курси, а згодом і військову академію. Був інженером авіаполку, командиром полку по-вітряної армії і звільнився в запас у званні генерал-майора авіації.

– Бачите, я починав захищати Київ із лопатою, а закінчив – із літаками, – жартує Володимир Кос-тянтинович під час нашої зустрічі.

91-літній господар привітно прийняв нас у чотирикімнатній квартирі на лівому березі Дніпра, в будинку, де мешкає і його донька. У своєму поважному віці Герой ще досить активний, на життя не скаржиться, отримує гарну пенсію, має пільги... Ми, у свою чергу, привітали його з ювілейною да-тою оборони Києва, яку ветеран відзначить цими днями. Довгих вам літ, Володимире Костянти-новичу! Міцного здоров’я і щастя, ветеране!..

Починав захищати Київ з лопатою, а закінчив – із літаками

вітальня20 Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219)

Киянин Юрій Колесник після за-кінчення технікуму залізничного господарства пройшов шлях від механіка до бізнесмена у сфері харчування. Сьогодні під його управлінням перебуває ціла мере-жа ресторанів Oliva та La Veranda не лише в Києві, а й у столиці Чехії.

«ГРОШІ – ЦЕ ЕНЕРГІЯ» – Юрію Дементійовичу, по-

діліться секретом: як в умовах економічної кризи вам вдається вести бізнес?

– Секрет дуже простий – ми не орієнтуємося на кризу. Бізнес не має підлаштовуватися під якісь зовнішні умови. Життя продов-жується, незважаючи на будь-які негативи. У мене є команда чесько-українських управлінців, які поділяють мою життєву фі-лософію. Ми часто спілкуємося, відвідуємо кращі ресторани світу, разом харчуємося, вивчаючи при цьому культуру і кухню тієї чи іншої країни. Завдяки зарубіжним поїздкам щоразу з’являється сві-жий погляд на те, що відбувається і як потрібно діяти.

– Мережа ваших ресторанів – від України до Чехії. За який час вдалося розвинути такий бізнес?

– За 15 років. Щоб реалізувати проекти, не треба складувати за-роблені кошти. Для мене гроші – це енергія, яку необхідно отримувати й віддавати іншим у вигляді благ. Чого можна досягнути, якщо орі-єнтуватися лише на гроші? Відразу постають різні обмеження: цього робити не варто, це не працює, а до того ринок ще неготовий... У ресторані ми продаємо емоції. По-зитивні! Це актуально для такого великого мегаполісу, як Київ, де люди втомлюються від скаженої реклами й негативної інформації. Хочеться, щоб вони приходили до нас, як до рідного дому, де можна було б розслабитися і відпочити. Особисто мені нецікаво хвалитися

великою ресторанною мережею. Набагато приємніше чути про те, як до одного й того самого ресторану приїжджають тричі на день і не можуть знайти вільного столика...

– Коли створюєте новий біз-нес-проект, то самі фінансуєте чи залучаєте кошти інвесторів?

– Інколи сам. Інколи залучаю інших. Кредиторам потрібна гаран-тія: вкладені кошти мають повер-нутися з відсотками. У Празі мені довіряють, зважаючи на реалізацію успішних проектів. А в Києві умови такі, що з інвесторами працювати неможливо. Для порівняння: у Чехії надають кредити у розмірі 2–2,5 відсотка річних, а в Україні – близько 18 відсотків, причому в доларах або євро. Водночас наш народ – надзвичайно працелюб-ний. Українець може працювати кілька місяців без відпочинку й вихідних. Для чехів – це нереально, тому українці там користуються колосальною повагою.

– Український бізнес відріз-няється від чеського?

– Суттєво. У Празі я відчуваю себе весільним генералом: там бізнес працює без мене. Я тільки приходжу до свого ресторану, ві-таюся з гостями, спілкуюся – і все. Але у Чехії мені не вистачає української нестабільності. З че-хами легко працювати: все, що ви вимагаєте, вони виконують. А в Києві – інакше. Іноземному шеф-кухарю важко порозумітися з українським колегою. Скажімо, він показує персоналу, як готувати страву, а в результаті все виходить по-іншому. Наш народ – творчий, прагне все робити по-своєму.

СЕКРЕТ МУЛЬТФІЛЬМУ «РАТАТУЙ»

– Як виникла ідея проекту «Щаслива їжа – для щасливих людей»?

– Свої творчі натхнення я отри-мую від журналістів, а не від гос-

тей чи бізнес-партнерів. Наведу такий приклад із чеського досвіду. Якось до мене звернулася одна з ваших колег із проханням роз-повісти про здорове харчування. Мені так шалено захотілося поді-литися досвідом, що я за годину видав їй дуже багато інформації. Вона спочатку довго записувала, а потім відклала свого блокнота і захоплено мене слухала. На за-вершення ми пригостили спів-розмовницю різними стравами. Потім та журналістка написала цікаву статтю під заголовком: «Щаслива їжа – для щасливих людей». Відверто кажучи, я люблю зустрічатися з вашими колегами, від яких черпаю нові ідеї. Жур-

наліст може докопатися до суті й точно висловити думку.

– Які, на ваш погляд, мають бути критерії для смачної і здо-рової їжі?

– Ми звикли сприймати все ву-хом, очима, за допомогою нюху та інших видів чутливості. Але не треба забувати, що їжа – це емоції. Окрім відчуття запаху і смаку має бути й естетичне задоволення. Пам’ятаєте мультфільм «Рататуй»? Там розповідається про пацюка Ремі, який жив зі своєю сім’єю на горищі сільського будиночка. Він мав надзвичайно тонкий нюх і відчуття смаку. А коли побачив телепередачу про книгу кращого кухаря Франції Огюста Гюсто (його прототип – Бернар Луазо), то від-крив для себе цілий світ кулінарії і згодом став неперевершеним шеф-кухарем у ресторані знаме-нитого Гюсто. Одного разу туди прийшов найвідоміший і най-

суворіший ресторанний критик Антуан Его. Щоб догодити гостю, Ремі приготував рататуй (від фр. rata – їжа) – традиційне овочеве блюдо з перцю, баклажанів і кабач-ків. Під час куштування похмурий критик Антуан раптом просвіт-лів: ця страва нагадала йому те овочеве рагу, яке готувала його мати в дитинстві. У кожного з нас також є свої «смаки радості» – це ті емоції, які словами пояснити неможливо.

– А як поживає ваше ноу-хау «Гастрономічний театр»?

– Наша ресторанна команда звер-нула увагу на те, що гостям часто буває нудно. Ось так і виникла ідея «Гастрономічного театру»: у центрі ресторану ставимо великого стола, за яким розташовуються відвідувачі. Бренд-шеф Радек Давид і шеф-кухар Томаш Фріштенскій стають навпро-ти гостей – і дійство починається. Протягом кількох годин готуються дегустаційні страви весело, друж-но, у неформальних умовах. При цьому самі гості виступають не просто пасивними глядачами, а й активними учасниками «театру». Не

треба забувати, що кухня – актор-ське дійство. Це викликано нашою ментальністю: одночасно хочеться і хліба, і видовищ.

– Хто у ваших ресторанах пере-віряє якість приготування їжі?

– Якщо говорити про ресторан-ний бізнес у Чехії, то там працюють спеціальні інспектори та коміса-ри. Їхнє оцінювання публікують у виданнях-гідах, де містяться тисячі адрес. Ми користуємося послугами найвідомішого в Європі гастрономічного гіда «Мішлен». Система оцінок доволі проста: якщо назву ресторану помічено трьома зірочками, то це означає, що кухня виняткової якості, тобто цей ресторан варто відвідати. Дві зірочки – відмінна кухня, тобто до такого ресторану варто зазирнути. Одна зірочка – знак, яким позна-чено гарний ресторан. Інші заклади (погані чи посередні) до такого переліку взагалі не потрапляють.

– А в нашій країні існують такі перевірки?

– Те, що відбувається в Україні, швидше нагадує якесь шоу, а не професійні перевірки. Для по-рівняння: комісари «Мішлен» від-відують ресторани таємно. Вони купляють різні страви, а потім звертаються до працівників рес-торану з пропозицією оглянути кухню. У разі відмови цей ресторан не потрапляє до списку спеціалі-зованого видання-гіда.

– Нині українцям, напевно, не до ресторанів…

– Не варто так усе драматизувати. Насправді, як показує практика, майже щомісяця в Україні відкри-ваються все нові й нові ресторани. Це свідчить про те, що ресторатори не чекають «світлого майбутнього», а самі намагаються його творити. Мені як киянину хочеться, щоб наші відвідувачі могли сказати: тут – куточок Європи.

– Ви вірите, що наша кухня стане таким брендом, як, напри-клад, італійська, французька, японська чи китайська?

– Все ж таки варто називати речі своїми іменами: поки що наша ві-тчизняна кухня європейців мало цікавить. Скільки б українських ресторанів, скажімо, у Празі не відкривали, вони рано чи пізно закриваються. Чехи туди майже не ходять. Наминати великі шматки м’яса і запивати горілкою – не європейський підхід. І хоча укра-їнські вареники дуже смачні, чехи куштують їх не частіше, ніж раз у рік.

– Ви вірите у європейське май-бутнє України?

– Щоб увійти до Європи, українці спочатку мають самі стати євро-пейцями. Нам крокувати до ЄС не один рік. Наведу приклад чехів: тільки-но відкрили безвізовий режим – вони відразу подалися до Німеччини. Через деякий час у місцевих магазинах з’явилися плакати зі словами: «Чехи! Будь ласка, не крадіть…». Сьогодні про це згадують із посмішкою. А тоді було не до сміху. Вважаю, що й Україні потрібно надати безві-зовий режим. Я переконався на власному досвіді: життя в Європі суттєво впливає на трансформацію нашої свідомості.

Розмову вів

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Не треба забувати, що кухня – акторське дійство. Це викликано

нашою ментальністю: одночасно хочеться і хліба, і видовищ.

Ресторатор Юрій КОЛЕСНИК:

«У ресторані ми продаємо емоції»

21парк культуриВечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219)

Реклама

ностальгіяФото з архіву автора

Володимир САВРУЦЬКИЙ,

Заслужений журналіст України

З Володимиром Івасюком ми зустрілися в Одесі саме тоді, коли його «Червону руту» вже співала, можна сказати без перебіль-шення, вся радянська країна. А причиною для зустрічі (так-так, саме причиною!) став його батько. Михайло Григорович Івасюк – поет, критик, викладач Чернівецького університету вирішив у свої поважні роки (йому було вже за п’ятдесят) «оступенити-ся», тобто здобути вчений ступінь кандидата філологічних наук.

Захист кандидатської дисертації мав від-бутися на вченій раді університету. Чутка про те, що батько Івасюка – того, який написав «Червону руту», – буде захищатися у нас, сколихнула співаючу і не співаючу студент-ську братію. Особливо після повідомлення заступника декана філологічного факультету, приставленої від керівництва «опікуватися» дисертантом, про те, що, можливо, перед студентами виступить знаменитий син Ми-хайла Григоровича.

Отже, разом з дисертантом до Одеси при-їхала «група підтримки» у складі його дружини Софії Іванівни та дочки Галини. Всього на кілька днів приїхав і Володя – він тоді був п’ятикурсником Чернівецького медінституту. Сімейство Івасюків розташувалося у велико-му номері готелю «Пасаж», що знаходиться в центрі міста, можна сказати, прямо в його серці – на Дерибасівській.

Я навчався на четвертому курсі філфаку, а у вільний від навчання час підробляв кореспондентом у редакції університет-ської багатотиражки «За наукові кадри». Власне, цей підробіток у багатотиражці й відіграв важливу роль у зустрічі з Івасю-ком-молодшим.

Заступниця декана, граючи на моїх про-фесійних почуттях журналіста-початківця, запропонувала влаштувати інтерв’ю з авто-ром нашумілої тоді «Червоної рути», але в обмін за це я повинен був «розважати» його години чотири – до зустрічі зі студентами, яка мала відбутися після обіду. Чесно кажу-чи, я з натугою уявляв, як буду «розважати» знаменитість, однак наступного дня рівно о 10.00 вже був у готельному номері Івасюків і знайомився з їх сином...

Потім ми з Володею гуляли по Одесі: При-морський бульвар, міський парк, кафешка на розі Дерибасівської і Карла Маркса... Напевне, я був для нього не вельми цікавим співроз-мовником, бо здебільшого ставив запитання і слухав його відповіді. Дуже хотілося зробити хороше інтерв’ю і опублікувати його в со-

лідному виданні, яким на той час вважалася обласна газета «Знамя коммунизма». Мені здавалося, що всім буде цікаво дізнатися з перших вуст і про те, як створювалася «Черво-на рута», і про популярний вже тоді, але ще в статусі самодіяльного, ансамбль «Смерічка», і його солістку Соню Ротар (ще без літери «у» в закінченні прізвища). І про те, що перші аудіозаписи своїх пісень Івасюк і «Смерічка» робили вночі на Чернівецькому телебаченні, бо вдень їх у студію просто не пускали.

Щоправда, за одне із запитань довелося почервоніти. Воно було, скажемо так, не зовсім коректним і стосувалося Костянтина Огнєвого, народного артиста СРСР. Річ у тім, що знаменитий тенор включив до свого репертуару «Червону руту» і пісня зазвучала по радіо. Виконував її метр класично, що, природно, відрізняло його «Червону руту» від виконання її естрадними ансамблями – і за ритмом, та й по всьому... Щось у цьому дусі я й став просторікувати. Івасюк мене перервав і цілком серйозно, емоційно сказав: «Та ти що, для мене це дуже почесно... Огнєвой – це ж Огнєвой!».

Потім була зустріч Володі зі студентами університету у Великій фізичній аудиторії головного корпусу. Він прихопив із Чернів-

ців дві великі коробки з 16-міліметровою кінострічкою. Це була копія музичного теле-фільму «Червона рута», де знімалися кілька вокально-інструментальних ансамблів, а ролі головних героїв – Оксани і Романа – виконували Софія Ротару і Василь Зінкевич. Для демонстрації фільму потрібен був кіно-проектор. Дістати його доручили комсоргу нашого факультету, моєму однокурснику і «однокімнатнику» по гуртожитку Валерію Козаку (здібному журналісту і драматургу, котрий, на жаль, рано залишив цей світ). Він це комсомольське доручення успішно виконав, використовуючи свою дружбу зі студенткою-першокурсницею, тато якої керував обласною конторою кінопрокату.

Таким чином, ми одними з перших по-дивилися фільм з усними коментарями композитора (до речі, Івасюк там теж відо-бражений, по-моєму, в ролі адміністратора якогось ансамблю).

Потім я провів Володю до готелю. І він раптом запропонував: «Слухай, старий, давай я до твого інтерв’ю нову пісню «приклею», вона ще ніде не виконувалася і не публіку-валася...». Я, звісно, погодився. Він пішов у кімнату і приніс аркуш з нотного альбома, на якому рукою самого Івасюка були акуратно виведені ноти і назва пісні «Дві скрипки» (десь через півроку після виконання її Софією Ротару вона вже стала відома як «Балада про дві скрипки»).

Як я тепер шкодую, що відніс той нотний аркуш до редакції «Знамя коммунизма»! Та й інтерв’ю моє не надрукували. А коли я, витримавши для пристойності два тижні, за-телефонував завідуючому відділом культури газети, аби дізнатися про долю мого творіння, то у відповідь почув: «Ну й що. Івасюк це ж не Шостакович!.. У нас є про що писати і без «Червоної рути».

Як пам’ять про зустріч з Володимиром Івасюком залишився тільки мій невеличкий матеріал в університетській багатотираж-ці з банальним заголовком – «Назавжди з піснею»...

Неопубліковане інтерв’ю 45 років тому автор легендарної пісні «Червона рута» написав не менш популярну «Баладу про дві скрипки»

Як народжувалася «Балада…» Навесні 1971 року до Чернівецького університету на перепідготовку при-їхав Василь Марсюк. Цей молодий поет з Черкас підготував до видання першу поетичну збірку. Він завітав до Михайла Івасюка і залишив йому рукопис. Вірші гарні. Вони сподобалися й Володі, він попросив поета написати вірш, котрий він покладе на ноти. Той, мабуть, тільки цього й чекав — через кілька днів приніс поезію «Дві скрипки». Знавці української ліричної пісні часто говорять, що «Балада про дві скрипки» — новаторський твір. Його новаторство в тому, що композитор органічно поєднав у ньому два мелоси: східноукраїнський і західноукраїнський, буковинський, гуцульський. Сама балада — це широка й могутня, з виразним внутрішнім драма-тизмом наддніпрянська народна пісня, яку співають звичайно на повні груди. А супровід — цимбали, що передають щемку тугу, тривогу й болісне чекання світлої днини на уярмленій іноземними зайдами землі.

до речі

Розповідь з окопу та ще 24 історії Марія КАТАЄВА

Київське видавництво «Нора-Друк» спільно з братами Капрановими ви-дало книжку «Я like Україну». До неї ввійшли твори 25 авторів, присвяче-ні незалежності нашої держави.

У кожного оповідання своя історія. Письменник і журналіст Артем Чех писав «Сіру зону» в окопах, захищаючи Україну в зоні АТО. – Друкував текст на телефоні однією рукою, – зізнався він. – Хотів написати про все, але на мобільний усе не за-пишеш. Тому вийшло про хлопців, які відпочивають під час перемир’я, розва-жаються, про їхні взаємини з місцевими мешканцями. Читав бойовим побрати-мам, вони уважно слухали, просили ще. Анатолій Дністровий згадує, як 10-15 років тому рибалив у Чорнобильській зоні: – На човні заходив далеко, туди, де Прип’ять упадає в Дніпро. Це зовсім інша реальність із залишками дикої природи. Хотілось описати той світ: що бачив, як спілкувався з рибалками. Письменник-мариніст Антон Санченко присвятив свій твір Ялті, яка для нього досі є «містом-казкою». Дія оповідання «Сто перший анекдот про боцмана» відбувається 1992 року, коли стало можливим безпосередньо торгувати з іншими країнами, чим скористалися моряки. Головний герой, колоритний боцман, має в кількох портах синів і впродовж усієї подорожі не може зга-дати, як же звуть того сина, у якого день народження. Не минулося й без патріотичної казки від Сашка Лірника. У його улюбленому селі Легедзині хлопців не можуть здо-лати ані турки, ані росіяни, бо «козацька потилиця ворогам не хилиться». А в оповіданні «Тарасикова ніч» від братів Капранових Тарасик Петренко вирушає у фольклорну експедицію... – Цю веселу історію написали на межі незалежності, 1991 року. Йдеться про перший чоловічий сексуальний досвід з фантазійним містичним аспектом, подо-рожами в часі. Там багато перегуків з Франком, Шевченком, – розповів Дми-тро Капранов. – Що ж стосується книги, то ми поставили собі завдання видати не просто антологію, а зріз України. При цьому не керувалися особистими чи ви-давничими інтере сами, а запрошували не зовсім знайомих нам письменників, навіть конкурентів. Вийшов своєрідний «букет» з молодих авторів і вже знаних, досвідчених. Також у збірці міститься коротка проза від Андрія Куркова, Андрія Кокотюхи, Ірен Роздобудько, Володимира Лиса та інших українських літераторів.

Одеса, 1972 р. Володимир Івасюк біля університету

книжкова полиця

Кінематографічна екзотика Ізраїлю

22 Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219)

Фото Григорія КУБЛАНОВА

дозвілля

Картину Романа Бондарчука Український Оскарівський комітет вибрав із-поміж трьох номінантів у категорії «Фільм іноземною мовою».

Герої документальної стрічки «Укра-їнські шерифи», яку знімали протягом чотирьох років, – мешканці Старої Збур’ївки на Херсонщині. Вони дбають про порядок у селі, оскільки «шерифами» їх обрала громада.

Світова прем’єра картини від-булася на Міжнародному фестива-лі документального кіно (IDFA) в Амстердамі. Там стрічка одержала спеціальний приз журі в головному конкурсі. Фільм демонстрували на понад трьох десятках фестивалів у всьому світі в конкурсних і спе-ціальних програмах. Він і надалі

представляє Україну на найпре-стижніших кінофорумах, здобу-ваючи призи та відзнаки.

Нещодавно «Українські шерифи» отримали гран-прі кінофестивалю Docs Аgainst Gravity в Польщі. Фільм показали в семи містах України (Київ, Харків, Дніпро, Львів, Марі-уполь, Одеса, Херсон) під час Між-народного фестивалю документаль-ного кіно Docudays UA.

На премію «Оскар» експерти розглядали також драми «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка та «Пісню пісень» Єви Нейман.

«Українські шерифи» боротимуться за «Оскар»

Олександр ПИРЛИК

Сьогодні у столиці добігає кінця «Тиждень ізраїльського кіно», під час якого кияни мали змогу переглянути п’ять стрічок ізра-їльських режисерів на будь-який смак – від документальних до безмежно іронічних комедій.

Фестиваль відкрила дебютна картина Наталі Портман «Історія про темряву та любов», прем’єра якої відбулася торік на Каннському кінофестивалі. Фільм ґрунтується на автобіографічному романі про життя журналіста й письменника Амоса Оза, котрий 1967 року закли-кав владнати арабо-ізраїльський конфлікт шляхом створення на території Палестини двох дер-жав. Події стрічки розвиваються в 1940-х роках, на які й припало дитинство письменника, коли він жив у Єрусалимі. У центрі сюже-ту – взаємини Оза з матір’ю та його перші роки письменництва. Головну роль у фільмі зіграла сама Портман.

У Києві стрічку презентувала одна з найпопулярніших ізраїль-ських актрис Нета Ріскін.

– Я не знаю іншої країни, з якою було б пов’язано стільки надій, стіль-ки фантазій про майбутнє, котрі, однак, так часто натикалися на стіну. Головна тема фільму: чи варто вті-лювати мрії в життя? Як через свої мрії та амбіції не звести стіни, яка

відгородить тебе від справжньо-го життя? Чи можна відродитися наново, переписати своє життя і збудувати його самому? – каже Нета Ріскін.

Крім роботи Портман, на фес-тивалі можна було подивитися картину «Останні дні Рабіна» про прем’єр-міністра Ізраїлю Іцхака Рабіна та події, що передували його загибелі.

У «Тижні ізраїльського кіно» також брали участь номінова-ний на «Золотий глобус-2015» як іншомовний фільм «Гет, суд Вівіан Амсалем» про жінку, яка упродовж трьох років безуспішно просила розлучення, оскільки шлюб в Ізраїлі може узаконити та розірвати лише рабин, і ко-медія «Ядерний фалафель» про

випадкових інтернет-приятелів з Ізраїлю та Ірану, які зупиняють ядерну війну…

– Попри шалену популяр-ність, ізраїльське кіно в Україні є екзотикою. Останніми роками це, мабуть, перший фестиваль, де можна побачити фільми ре-жисерів цієї країни. Хоча укра-їнцям вони, безумовно, цікаві, – зауважив директор Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» Андрій Халпахчі. – Сьогодні, на жаль, геополітична ситуація в Україні дуже нагадує ізраїльську. Доля країни, котра протягом багатьох років обсто-ює свою незалежність, схожа на нашу. Тому українці розуміють усі сюжетні перипетії, показані в цих п’яти стрічках.

Де скупитисяЯк поінформували «Вечірку» в Департаменті промисловості та роз-витку підприємництва КМДА, у п’ятницю-суботу в столиці відбудуть-ся традиційні сільськогосподарські ярмарки.

Зокрема, 16 вересня в Голосіївському районі торгуватимуть на просп. Голосіївському, 116, на просп. Академіка Глушкова, 17-31; у Дарницькому – на розі вул. П.Чубинського та Ю.Пасхаліна; у Деснянському – на вул. Електротехнічній (№№2-б, 4-б, 6-б, 16, 10, 26, 28 – на парному боці; №№5, 5-а, 7, 11, 9, 9-а – на не-парному), на вул. Шолом-Алейхема (у межах вул. Мілютенка та Маршала Жукова); у Дніпровському – на вул. Алма-Атинській, 64, на вул. Гродненській, 1/35-5; у Подільському – на вул. Світ-лицького, 31-35; у Святошинському – на вул. Підлісній, 8, на вул. Сільській, 16; у Солом’янському – на вул. Освіти (у межах вул. Вузівської та М.Кривоноса), у пров. Ковальському (у меж-ах вул. Металістів і Смоленської); у Шевченківському – на розі вул. Щусєва та Тираспольської, на вул. Бульварно-Кудрявській, 2-4, на вул. Ружинській, 16-18 (біля скверу), на вул. Деревлянській, 16, на вул. Ризькій, 1.

У суботу в Голосіївському райні ярмаркуватимуть на вул. Паньків-ській, на вул. Голосіївській, 4-10; у Дарницькому – на вул. Ревуцького, на розі вул. П.Чубинського та Ю.Пасхаліна; у Деснянському – на вул. М.Цвєтаєвої (у межах вул. М.Закревського та просп. В.Маяковського), на вул. Лісківській (у межах вул. Милославської та Радунської), на вул. Електротехнічній (№№2-б, 4-б, 6-б, 16, 10, 26, 28 – на парному боці; №№5, 5-а, 7, 11, 9, 9-а – на непарно-му); у Дніпровському – на вул. В.Нестайка (поряд із поштамтом «Лівобережний»); в Оболонському – на вул. Йорданській, 1-9; у Печерському – на вул. Німанській, 3-7; у Подільському – на просп. Степана Бандери (коло Куренівського парку), на вул. Світ-лицького, 31-35; у Святошинському – на вул. Академіка Кіпріано-ва, 2-28; у Солом’янському – на просп. Космонавта Комарова, 28 (до вул. Чумака); у Шевченківському – на вул. Татарській, 32-38.

ярмарки

Марина МАРЧЕНКО

У рамках Міжнародного тижня освіти для дорослих, який нині триває в Україні, у Музеї Тараса Шевченка своє мистецтво, напра-цьоване в літературно-поетичній майстерні «Кастальський ключ», демонстрували люди з інвалід-ністю.

Як пояснив голова ГО ВГО «Все-український парламент працездат-них інвалідів» Володимир Петров-ський, активісти об’єднання, яких у Києві понад 10 тисяч, проходять реабілітацію не лише завдячую-чи творчій діяльності, але саме мистецтво допомагає їм ліпше за будь-які ліки.

– Із 2010 року ми проводимо фестиваль «Неспокій серця», який демонструє таланти членів нашої організації за 22 напрямами: танці, спів, авторська пісня, наукові роз-робки тощо. А між фестивалями організовуємо літературно-по-

етичні майстерні, аби обмінятися враженнями і творчими успіхами. Адже один із головних напрямів нашої роботи – це самореалізація людей з інвалідністю через творчість, – розповідає керівник громадського об’єднання, який сам чудово співає і грає на гітарі.

Серед учасників творчої май-стерні «Кастальський ключ» ба-гато самобутніх, цікавих особис-тостей, які пишуть вір-ші, пісні, блискуче володіють розмовним жанром.

– До нашого великого гурту охоче приєднуються рідні, близькі, друзі, волонтери, які співпра-цюють із нами на теренах мис-тецтва, – зауважує Володимир Петровський.

Голова Всеукраїнського коор-динаційного бюро Міжнародної громадсько-державної програми «Освіта дорослих в Україні» Сер-гій Болтівець вручив учасникам концерту почесні дипломи і ви-словив своє щире захоплення їхніми неспокійними серцями.

«Кастальський ключ» робить неспокійними серця

Фото Бо

риса

КОРПУС

ЕНКА

TOB «Рада 4» відповідно до Наказу МінРегіонБуду № 390 від 30.07.2012 р. доводить до відома споживачів, що у зв’язку зі зростанням основних економічних показників підприємством розраховані та надані на затвердження до Київської міської державної адміністрації тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у розмірі:

бульв. Лесі Українки, 23 – 6,82 грн/м2

бульв. Лесі Українки, 30-6 – 7,07 грн/м2

Інформація про перелік послуг, їх вартість, періодичність та строки надання послуг, а також інша інформація роз-міщена на інформаційних стендах вищезазначених будинків.

Зауваження та пропозиції приймаються протягом 14 днів за адресою: 02068, вул. А. Ахматової, 3, TOB «Рада 4».

TOB «Рада 3» відповідно до Наказу МінРегіонБуду № 390 від 30.07.2012 р. доводить до відома споживачів, що у зв’язку зі зростанням основних економічних показників підприємством розраховані та надані на затвердження до Київської міської державної адміністрації тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у розмірі:

вул. Дмитрівська, 13 – 6,78 грн/м2

вул. Дмитрівська, 13-а – 6,80 грн/м2

Інформація про перелік послуг, їх вартість, періодичність та строки надання послуг, а також інша інформація роз-міщена на інформаційних стендах вищезазначених будинків. Зауваження та пропозиції приймаються протягом 14 днів за адресою: 02068, вул. А. Ахматової, 3, TOB «Рада 3».

TOB «Рада 2» відповідно до Наказу МінРегіонБуду № 390 від 30.07.2012 р. доводить до відома споживачів, що у зв’язку зі зростанням основних економічних показників підприємством розраховано та надано на затвердження до Київської міської державної адміністрації тариф на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у розмірі:

вул. Ревуцького, 9 – 5,73 грн/м2

Інформація про перелік послуг, їх вартість, періодичність та строки надання послуг, а також інша інформація розміщена на інформаційних стендах зазначеного будинку. Зауваження та пропозиції приймаються протягом 14 днів за адресою: 02068, вул. А. Ахматової, 3, TOB «Рада 2».

TOB «Рада 1» відповідно до Наказу МінРегіонБуду № 390 від 30.07.2012 р. доводить до відома споживачів, що у зв’язку зі зростанням основних економічних показників підприємством розраховано та надано на затвердження до Київської міської державної адміністрації тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у розмірі:

вул. Ковпака, 17 – 6,61 грн/м2

Інформація про перелік послуг, їх вартість, періодичність та строки надання послуг, а також інша інформація розміщена на інформаційних стендах зазначеного будинку. Зауваження та пропозиції приймаються протягом 14 днів за адресою: 02068, вул. А. Ахматової, 3, TOB «Рада 1».

TOB «Рада 5» відповідно до Наказу МінРегіонБуду № 390 від 30.07.2012 р. доводить до відома споживачів, що у зв’язку зі зростанням основних економічних показників підприємством розраховані та надані на затвердження до Київської міської державної адміністрації тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у розмірі:

вул. Старонаводницька, 13 – 6,39 грн/м2

вул. Старонаводницька, 13-а – 7,03 грн/м2

бульв. Лесі Українки, 23-а – 6,43 грн/м2

Інформація про перелік послуг, їх вартість, періодичність та строки надання послуг, а також інша інформація розміщена на інформа-ційних стендах вищезазначених будинків. Зауваження та пропозиції приймаються протягом 14 днів за адресою: 02068, вул. А. Ахматової, 3, TOB «Рада 5».

TOB «Рада 6» відповідно до Наказу МінРегіонБуду № 390 від 30.07.2012 р. доводить до відома споживачів, що у зв’язку зі зростанням основних економічних показників підприємством розраховані та надані на затвердження до Київської міської державної адміністрації тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у розмірі:

бульв. Лесі Українки, 7-а – 6,27 грн/м2

бульв. Лесі Українки, 7-б – 6,70 грн/м2

Інформація про перелік послуг, їх вартість, періодичність та строки надання послуг, а також інша інформація роз-міщена на інформаційних стендах вищезазначених будинків.

Зауваження та пропозиції приймаються протягом 14 днів за адресою: 02068, вул. А. Ахматової, 3, TOB «Рада 6».

TOB «Рада 7» відповідно до Наказу МінРегіонБуду № 390 від 30.07.2012 р. доводить до відома споживачів, що у зв’язку зі зростанням основних економічних показників підприємством розраховано та надано на затвердження до Київської міської державної адміністрації тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у розмірі:

вул. Старонаводницька, 6-б – 7,15 грн/м2

Інформація про перелік послуг, їх вартість, періодичність та строки надання послуг, а також інша інформація розміщена на інформаційних стендах зазначеного будинку. Зауваження та пропозиції приймаються протягом 14 днів за адресою: 02068, вул. А. Ахматової, 3, TOB «Рада 7».

TOB «Рада» відповідно до Наказу МінРегіонБуду № 390 від 30.07.2012 р. доводить до відома споживачів, що у зв’язку зі зростанням основних економічних показників підприємством розраховані та надані на затвердження до Київської міської державної адміністрації тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у розмірі:

вул. А. Ахматової, 13-г – 5,95 грн/м2

вул. А. Ахматової, 13-д – 5,76 грн/м2

Інформація про перелік послуг, їх вартість, періодичність та строки’надання послуг, а також інша інформація роз-міщена на інформаційних стендах вищезазначених будинків. Зауваження та пропозиції приймаються протягом 14 днів за адресою: 02068, вул. А. Ахматової, 3, TOB «Рада».

Реклама

23Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219) асорті

Олег ПЕТРЕНКО

У Требухові під Києвом відкрили пам’ятник бага-толітньому журналістові «Вечірнього Києва», зна-ному поету, гумористу, публіцисту Миколі Сому.

Свої публікації у «Вечірці» він часто підписував «Б’ю чолом, Микола Сом». Пригадується, що, хоч і був лауреатом премій імені Володимира Сосюри та Остапа Вишні, але й такому майстру слова доводилося вислуховувати на редакційних «летучках» критику від тодішнього головного редактора Віталія Карпенка. Сом називав її… «сомокритикою».

Як усі рибалки, Микола любив похизуватись уловом. Не заочно, розмахуючи порожніми руками чи проводячи долонею до ліктя, а в натурі, при-носячи смажених карасів до редакції.

У Требухівській сільській та в київських школах №283 і №298 «Відмінник народної освіти» ви-кладав українську мову за своєю індивідуальною навчальною програмою. Писав епітафії (віршовані надмогильні написи), присвячуючи їх… живим. На сторінках «Вечірки» цей дошкульний, гострослівний коротенький віршик про якогось політикана чи посадовця міг замінити собою величезну критичну статтю про їхні діяння. Ще 2002-го, за одинадцять років до смерті, жартома поховав і себе:

«Земний уклін Миколі Сому! Він тут (нарешті!) охолов. Тож не втече тепер із дому Поет, учитель, риболов…»

Поет, учитель, риболов…

різновид агату

невелике судно

шлях природи (філос.)

порода сбак

коханий

бог лікування (міф.)

грузинська літера

незаперечна істина

викрав з неба вогонь і віддав людям (міф.)

викладач у візі

край пальта

гора, де зупинився ковчег Ноя

алкоголь

порода кішок (розм.)

визначник номера

телефону

поштова станція (іст.)

наріст на деревці

велика партія товару

«душа» (егип. міф.)

солодкі страви

Брюс ...

прихильник влади народу

шарф з пір’я

музикант, співак, актор

китайський ясен

палиця для більярду

Склала Оксана БАРКІНА

ска

нв

ор

д «

Ве

чір

ки

»

афіша: що, де, коли

АКТУАЛЬНА АНІМАЦІЯ В МАЛІЙ ОПЕРІ

11-й Міжнародний фестиваль ак-туальної анімації та медіамистецтва Linoleum, що проходитиме 15–18 верес-ня в київський Малій опері, оголосив учасників Міжнародної та Національної конкурсних програм, в яких будуть представлені найкращі короткометражні роботи режисерів-аніматорів з України та зі всього світу. В конкурсній програмі фестивалю представлено 75 коротко-метражних анімаційних фільмів з 27 країн. Серед них – призери та учасники міжнародних фестивалів анімації в Ансі, Мельбурні, Оттаві тощо. Національний конкурс представлений вісьмома філь-мами молодих українських аніматорів і відомих режисерів. У Міжнародному конкурсі цього року особливе місце займає документальна анімація – один з найбільш актуальних напрямків у мультиплікації на сьогоднішній день, який дозволяє створювати незвичні ракурси для соціальних, культурних, історичних та інших тем завдяки без-межним можливостям анімаційних технік.

ОРИГІНАЛЬНА ЗІРКА УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ

16 вересня о 19.00 на сцені нічного клубу ATLAS(Юність) виступатиме Марія Чайковська – унікальна виконавиця. Перший твір написала у 8 класі, відтоді її творчість ставала дедалі цікавішою. Консерваторська освіта дозволяє не лише з легкістю сполучати джазове та класичне звучання, але і не прописувати партії для музикантів. Марія вважає, що вони повинні мати абсолютний слух і бути в змозі підібрати мелодію.

АМЕРИКАНСЬКИЙ ФІЛЬМ ПРО УКРАЇНСЬКОГО ТАНЦІВНИКА

На 16 вересня заплановано прокат документальної стрічки «Танцівник» (режисер – Стівен Кантор), що розповідає

про будні артиста балету Сергія Полуніна (родом із Херсона), який працював у Королівському балеті Лондона й у свої 19 років став наймолодшим прем’єром в історії легендарного колективу. У стрічці використано архівні родинні матеріали, коли юний танцівник навчався у Херсоні. Стрічку створено у співпраці з BBC Films.

МІЖНАРОДНИЙ ЧЕМПІОНАТ З ІСТОРИЧНОГО БОЮ

17 і 18 вересня у Парку Київська Русь помірятися силами на ристалищі Древ-нього Києва зберуться спортсмени, серед яких представники національних збір-них з історичного бою багатьох країн, переможці та учасники міжнародних чемпіонатів, найбільш титуловані бійці світу. Програма чемпіонату надзвичайно насичена. Вона розпочнеться у суботу, 17 вересня, з масштабної масової битви «стінка на стінку». А далі упродовж двох днів проходитимуть безкомпромісні поєдинки у номінаціях «меч-меч» та «щит-меч» (також буде окрема жіноча номінація) і видовищні групові бої в номінаціях «5 на 5 бійців» і «21 на 21 воїн». У неділю, 18 вересня, відбудуться поєдинки найсильніших – півфінальні та фінальні битви. Градус напруження пристрастей зашкалюватиме. Напри-кінці переможці отримають нагороди від самого князя київського на урочистій фінальній церемонії.

ФЕСТИВАЛЬ ДОБРА НА ПАРКОВЦІ

17 і 18 вересня на території арт-простору Parkovka (вул. Ізюмська, 7) триватиме сімейний фестиваль «Червоні носики». Буде безпрограшна лотерея, при-зи, сертифікати на відвідування дитячих центрів міста, кулінарні майстер-класи від «Майстерні Карамелі», відомих баристів Coffee is, з випікання піци від Miele, гра Майнкрафт від Microsoft, танцювальні майстер-класи з сальси та бачати від Salsa Club Kyev. Відкриватиме фестиваль парад клоунів та оркестр барабанщиць

«Киянки». Працюватиме зона food court. Гостями фестивалю на вечірній сцені будуть гурт «Вперше чую» — 17 вересня, Театр тіней Teulis — 18 вересня.

ОПЕРА-ЦИРК «ВАВИЛОН» 18 вересня о 19.00 в рамках IX Міжна-

родного фестивалю сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST на Арт-заводі Платформа відбудеться прем’єра унікальної опери-цирку від режисера Влада Троїцького і композиторів Романа Григорівата та Іллі Разумейка.

Опера-цирк «ВАВИЛОН» – це історія народження та смерті метафоричної «башти». Біблійна легенда про конфлікт людини і Бога, спроектована на урбаніс-тичну трагедію сучасного суспільства, сповненого апокаліптичних передчуттів. Змішання мов та народження народів пе-редає мікс контрастних музичних стилів: авангард і рок, тріп-хоп та шаманський фольклор поєднуються із сонорними інтерлюдіями та алюзіями на романтичну і барокову оперу. Різноманітні вокальні техніки (класичний вокал, горловий спів, джазові імпровізації, фольклорний вокал) поєднуються зі специфічним ін-струментарієм: препарований рояль, toy piano, валторна, всеможливі кларнети, контрабас, віолончель та урбаністичний drum-set. Музичну складову супрово-джуватиме наратив, побудований на сакральних текстах.

ARTIST TALK ЄЛИЗАВЕТИ МОРОЗОВОЇ

19 вересня о 19.00 в ІЗОЛЯЦІЇ відбу-деться artist talk Єлизавети Морозової. Вона – незалежна мисткиня з Москви, кандидат психологічних наук (дослід-ниця соціально-психологічних аспектів сучасного авангардного мистецтва), арт-терапевт. Займається перформансом із 1995 року. Понад 12 років веде власний соціально-освітній проект Performance Art Studio. Єлизавета не розділяє свої художні практики та повсякденне життя. Під час artist talk розповість про себе та свою творчість у контексті розвитку перформативного мистецтва в Росії...

17 вересня о 19.00 легендарна п’єса «американського Шекспіра» Артур Міллера «Вид із мосту» виходить на підмостки Театру імені Лесі Українки. Едді Карбон і його дружина Беатріс, іммігранти з Італії, підтримують племінницю Едді Кетрін, допомагаючи їй жити в Нью-Йорку і не відволікатися від навчання. Розміряні будні сімейства перервалися прибуттям нелегаль-них іммігрантів Родольфо та Марко, родичів Беатріс. Між Родольфо і Кетрін спалахують почуття, але Едді, шаленіючи від нездорової пристрасті до племінниці, не має

наміру залишати все просто так… Постановкою вистави займався Кирило Кашликов, музичні рішення забезпечив Владислав Тенебраум. Акторський склад спектаклю варі-юється, але в ролі Едді беззмінно виступає народний артист України Віктор Сарайкін.

18 вересня з 11.00 та 13.00 в Малому залі Театру на Липках яскрава вистава «Ти особливий» занурює всіх у чарівний світ казки та фантазії. Це історія про казко-ву країну, де живуть різнобарвні чоловічки, де добрий Майстер неодмінно здобуде перемогу над злим Кляузою і завдяки цьому найголовніша зірочка запалає у кожному серці. Актори театру розкажуть найменшим глядачам повчальну історію про те, що не варто навішувати ярлики на ближ-нього лише тому, що він інший.

театри

спомин

реклама24 Вечірній Київ | 15 вересня 2016 року | №37 (19219)

В. о. головного редактораМаксим Філіппов

Керівник творчої групи Леонід Фросевич

Заступник головного редактора Віталій Курінний

Секретаріат Володимир Савруцький, Олександр Баркін

Фоторедактор Павло Пащенко

Адреса: 01001, м. Київ–1,

вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93

E-mail: vk1906@ukr.netСвідоцтво:

КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 року

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51б Тел.: 234-21-84, 234-27-39

Факс: 235-61-48 Е-mail: v.pushina@gmail.com

Відділ розповсюдження та реалізації: Тел.: 235-23-34

Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14

Замовлення: 47717 Заг. наклад: 96 000.

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети. Газета публікує також

ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції.

При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що хвилює» публікуються на правах реклами.

Рукописи не рецензуються. Передплатний індекс: 37607

Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

засновник: Київська

міська рада

facebook.com/vechirkanova

Отримай безкоштовніСМС про перекриття руху!