В приходящей нам на смену молодёжи нет ни капли сострадания. Они не любят людей. Нет, любят, конечно, но только родных, близких; но людей вообще, людей, как идею, как понятие — нет. У них нет привязанности ни к кому, кроме самих себя, а сострадать человеческой расе, не питая к ней родственных чувств, невозможно. Фэнни Флэгг

ТВ-ИСТНоябрь 2012№9 www.tvist.org.ua

Долгожданная премьера второй части фильма Сумерки. Сага.Рассвет. пришла и в Запорожье. О том какая реакция была у зри-телей, эмоции и впечатления от просмотра, кассовые сборы по всему миру, которые побили все рекорды мирового кинема-тографа. Все это и многое дру-гое читай на странице 7.

«Кто людям помогает - тот тратит время зря. Хорошими делами, прославиться нельзя.» - пела Шапокляк в известном мультфильме. Даже она понимала, что помогать людям, дело неблагодарное и бестолковое, ведь чтобы ты ни делал, все равно все скажут, что все не так и сделано с корыстной целью. Наш город и наша молодежь - не исключение. Во всех хороших начинаниях и проектах, молодые люди ищат подвох, вранье и неправ-ду. Вот и получается, что со стороны молодежи можно не найти тех, за кем должно быть будущее не только города, но и страны. Ведь своим недоверием ко всему хорошему, они губят удачные идеи уже в самом начале их воплощения в жизнь. стр. 4

Хто така Галочка? Чого вона така балувана і чому її так всі полюбляють? Де ту Галочку можна зустріти і як не помили-тися в тому, що це саме Галоч-ка, задля якої усі надриваються.Читай неймовірну правду про життя Галочки в Запорізькому краї на сторінці 6.

Молодіжна політика в останній час стала займати чинне місце на політичній арені Запорізького краю. Створений Запорізький обласний молодіжний парламент потро-ху веде роботу у напрямку поліпшення життя молоді. Одним з результатів робо-ти стала співпраця голови комітету з пи-тань прав людини, інформації та свободи слова Вікторії Вінніченко та Української молодіжної громадської палати м. Києва. Це є вдалим кроком для обміну досвідом та проведення спільних заходів на території обох міст. Це відкриває більші можливості для досягнення цілей, постав-лених в обласній молодіжній раді.

ЧТО НОВОГО? 2

РЕДАКТОРСКАЯ КОЛОНКА

Наконец-то выборы закончи-лись, политреклама не валяется тоннами в подъезде, листьев на деревьях осталось совсем мало, а в городе стало серо и тихо.Ноябрь, последний осенний месяц, стал богатым на всяческие события. У принца Вильяма и Кейт Мидлтон ожидается попол-нение, украинка выиграла детское евровидение, опять же украинка стала чемпионкой мира по шах-матам, и снова украинцы, но уже в США сняли старый новый ВИЙ в 3D. Ураган Сэнди обрушился на Америку, в Японии рухнул подземный переезд, Израиль бомбят, и так далее. Каждый день что-то происходит, и не смотря на то, что некоторые события носят негативный характер, приятно ощущать себя свидетелем тво-рящейся истории совремненного мира.А пока, полистайте новый номер ТВ-Ист и станьте свидетелем того, как творится хоть и малень-кая, но все же история молодеж-ных СМИ в нашей области.

Верстка:SidebySide

Регистрационные данные:Свид. №1005-280-Р от 10.12.2010 г.

Газета «ТВ-Ист»№ 9, ноябрь 2012 г.Бесплатное издание для молодежи

Главный редактор:Виктория Винниченко

Наш адрес в Интернете:www.tvist.org.uaАдрес для писем:tv-ist.2011@mail.ruСоцстраницы:@tvist_zp (Twitter)vk.com/club1767313

Отпечатано в типографии PAGEТираж: 5000 экз.Редакция может не раз-делять мнения авторов и не несет ответственности за написанное.

О законе «Про запрет курения в общественных местах»

Законопроект №9474 про повну заборону куріння в більшості закритих громадських

приміщень.Забороняється куріння тютюнових виробів в усіх громадських місцях.

Забороняється куріння тютюнових виробів:

1) у ліфтах і таксофонах;2) у закладах охорони здоров’я;3) у навчальних та освітньо-виховних закладах;4) на дитячих майданчиках;5) на спортивних майданчиках, стадіонах, у приміщеннях відкритих та закритих спортивних споруд;6) у під’їздах житлових будинків;7) у підземних переходах;8) у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення);9) у закритих приміщеннях закладів громадського харчуван-ня;10) у приміщеннях закладів культури.

О предстоящих мероприятих молодежного со-вета при Запорожском областном совете

20 декабря 2012 года состоится третья сессия Запорожско-го областного молодежного совета. Приглашаем молодежь принять участие в мероприятии в 11 часов в зале №200 За-порожского обласного совета. Также приглашаются средства массовой информации и молодежные общественные органи-зации.

О планах комитета по вопросам прав человека, информации и свободы слова

Комитет планирует проводить постоянные круглые столы, мастер-классы и дискуссии на темы связанные с правами человека, их нарушением, а также в планах более широкое общение с молодежью по темам свободы слова и информа-ции в сфере медиа, журналистики и законодательства. Свои предложения все желающие могут направлять в комитет по электронной почте: viniljourno@gmail.com

Про хорошу газету за 1 гривню

Так вже йшлося що до рук потрапила газета «ОСОБОЕ МНЕНИЕ». Коштує лише одну гривню, але не в тому справа.Погортавши, і навіть ще не починаючи читати матеріали, одразу стало зрозуміло, що не має в газеті мотлоху скопійованого з Інтернету, як то роблять майже всі міські ви-дання. Не має тупої реклами ні про що, є оголошення, до речі подекуди дуже цікаві.Матеріали написані авторами, відчувається навіть певний стиль. Дописувачі обласно-го тижневика не є відомими в журналістських колах зірками, але якщо продовжуватимуть працювати в такому дусі, на-певно скоро ними стануть, адже роблять дійсно цікавий продукт, як для Запорізького краю.Цікавим виявився і той факт, що обсяг тиражу складає лише 1000 екземплярів. Це є дуже малою цифрою в порівнянні навіть з тим сміттям, яке ки-дають до поштових скриньок у вигляді реклами побутової техніки чи спортивних товарів. Обсяги тиражу таких, переваж-но глянцевих журналів, сяга-ють десятків тисяч примірників. Але ж користі від них ніякої для споживачів інформації. Хотілося би від щирого сер-ця побажати успіхів в праці видання, збільшення тиражу, та цікавих тем для написання матеріалів. А читачі, хай і не дуже чисельні, знайдуть в купі запорізької преси, ту саму га-зету, яка має що сказати!

OPINION 3

Як то воно жити сучасній молодій людині без вікна у світ? Я маю на увазі без доступу до всесвітньої мережі Інтернет? Та майже ніяк.Цей матеріал, власне і як весь цей номер було зроблено без до-ступу до Інтернету, не тому що так хотілося, а тому що так стало-ся. З-за негоди, обірвало мережу передачі і трапилися якісь негараз-ди на лінії Укртелекому. За новими правилами користування послуга-ми зв’язку, я набрала номер 0-800-506-800 і як годиться провисіла на лінії очікування 15 хвилин. Після нетривалої та безглуздої розмови з оператором, яка доречі нічим не зарадила проблемі, Інтернет так і не відновив свою роботу. Тому вирішено було продовжити роботу всліпу.Це власне гарний приклад того, як треба себе змусити працювати, не відволікаючись ні на Вконтактє, ні на Фейсбук, ні на аську чи скайп. Самі руки звісно не відключать усе вищезазначене, а от коли то є вимушена ситуація, видається, що день може бути ну дуже про-дуктивним.Коли нічого іншого не залишається як працювати, то починаєш пра-цювати, аби не заснути прямо на робочому столі. Так-так, коли не має Інтернету на роботі, можна відчути те, що називається «лом-кою» у наркоманів. І не думайте, що ви інакші, ні-ні, такі самі. Вар-то лише спробувати, і зрозумієш - інтернетзалежність не вигадка науковців.Трохи відволіклась від теми. Хотіла сказати, як то воно гарно, коли в молодіжному виданні дру-куються авторські тексти. Написані на власному досвіді, з голови, а не взяті десь на просторах мережі.Ось і в цьому випуску у нашому виданні з’явилися нові автори, які писали свої матеріали вперше в житті. Просто приємно, коли люди надсилають свої думки у вигляді текстів, і ми починаємо працюва-ти над створенням нових номерів.От вам і відсутність Інтернету. Виявляється такий досвід роботи теж має свої плюси. Як от взяти і написати щось подібне :)

Представляю свою колонку для всех, кому интересны случаи из простой по-вседневной студенческой жизни. Надеюсь, кто-то из читателей найдет себя в ней, или возьмет что-то на заметку. Все молодежные издания «вовсю заезди-ли» тему конфликтов детей и их родителей, потому я решил, что речь лучше вести о следующем…В последнюю неделю перед зимними праздничными каникулами, для иного-родних студентов стоит вопрос о поездке домой. Какими видами транспорта удобнее добираться, в чем плюсы и минусы, а также курьезные случаи в сер-висах «Укрзалізниці». На носу Зимние каникулы. И многие хотят провести их дома в кругу семьи и своих близких, а это значит, что пора подумать, каким образом лучше по-пасть к греющему сердце очагу. Здесь особо не о чем размышлять, ведь есть только два варианта. Это поездка на автобусе или же на поезде. Автобус - конечно замечательно, мягкие сидения, мало шума, меньше вре-мени в пути, более удобное расписание, чем у поездов. Но есть конкретный недостаток - стоимость вышеперечисленных преимуществ, из-за чего боль-шинство выбирают именно поезд. Также немаловажным фактором является опасность – автобусы в десятки, раз чаще попадают в аварии на дорогах, особенно в гололед и метели, чем поезда. Хотя, взять тот же случай на При-днепровской железной дороге, когда поезд сошел с рельс, не доехав до вок-зала Запорожье-1 всего пару километров. Но все же, поскольку большинство предпочитает поезд, то я хотел бы написать о путешествии большинства «не в обиду остальным». Это не удивительно, что многие выбирают поездки поездом, ведь эти многие - студенты, и наличие у них студенческого билета, предоставляет право на льготный проезд. Итак, сели в поезд. Не забывайте о документах. В поезде всякое может слу-читься и документы вам пригодятся однозначно. Немаловажный момент – за-прячьте паспорт и студенческий, деньги и вообще личные вещи, иначе риску-ете остаться ни с чем. Бывали такие случаи, что у пассажиров крали даже обувь. Внимательно осмотритесь по сторонам, посмотрите, кто едет рядом, с кем можно поговорить, а с кем лучше не затевать беседу. Даже если с вами едут интересные люди, не давайте о себе лишней информации, о тех местах, где живете и что у вас есть. Никогда нельзя быть уверенным в людях на 100%. Возможно приятный с виду человек, окажется маньяком. Не стоит выходить и в тамбур, и на остановках между городами. Во-первых, рискуете остаться на перроне, опоздав сесть в поезд, засмотревшись на местность, или же в там-буре кому-то взбредет в голову померяться силами или отобрать мобильный телефон. По поводу телефона, не особо светите им даже в вагоне, отберут и не спросят ничего. В общем – бдительность никто не отменял.Стук колес приятно отсчитывает километры до дома, за окном мелькают де-ревья, можно разглядывать окружающую местность, наблюдать за тем, как люди живут, пока вы мечтаете о своем. Плюсом является еще и то, что биле-тов в кассах ж/д вокзалов всегда больше, чем на автовокзале. Исключитель-ным минусом, конечно, является и то, что грозные кассирши почти всегда дают самые плохие места, в конце вагонов и на боковых полках, или же го-ворят, что билетов нет, в то время как ты отстоял очередь в несколько часов.Делюсь личным опытом, так как недавно сам ехал в плацкартном вагоне по-езда Запорожье-Одесса, но на разных местах. Если вы рассчитываете по-спать в дороге, то вам подойдут верхние полки. Там меньше суеты, никто не просит встать, чтобы достать вещи из ниши в нижней полке. Ну и конечно, если здоровье позволяет с ловкостью акробата запрыгивать на полутораме-тровую высоту. Если ваш путь не так далёк, то лучше конечно брать нижние места. В этом случае у вас больше шансов найти достойного и интересного собеседника, познакомиться с кем-то и завести новых друзей. Кстати, у вас есть возможность попутешествовать и на самолёте. Под новый год, некоторые авиакомпании, делают большие скидки по студенческим до 45%. Но, не смотря даже на такие скидки, автобусы и поезда остаются самы-ми нужными видами транспорта. УДАЧНОГО ВАМ ПУТИ!

Павел Кнышук:студент Таврического агротехно-логического университетаО себе: «Я предпочитаю делать в своей жизни то, что я люблю. А не то, что модно, престижно или положено.»

Советы тем, кто страдает интер-нет-зависимо-стью, гаджето-манией или же жить не может без соцсетей

1. Переключитесь на дру-гой вид деятельности. Занятие не должно быть связано с компьютером и не должно быть «сидя-чим». 2. Делайте больше ра-боты по дому: затейте уборку, постирайте, про-трите листья у комнатных растений, переставьте мебель по-другому, Мож-но даже затеять ремонт, а что, как раз поменяете обстановку в доме перед новым годом.3. Начните рисовать, де-лать аппликации, займи-тесь лепкой из глины или пластилина, вышивайте нитками и бисером, де-лайте украшения из бу-син, купите и соберите своими руками модель корабля.4. Устройте чаепитие с друзьями в реале, а не в онлайне.5. Заведите домашнее жи-вотное. 6. Купите настольные игры, типа Монополии, Казино, Мафии или Тви-стер, пригласите друзей и организуйте веселый вечер вместо того, чтобы снова до 2-х часов ночи бессмысленно смотреть в экран.7. Займитесь волонтер-ством и помогайте тем, кто нуждается в этом. Может в подъезде живет одинокая старушка и ей некому сходить за ле-карствами, а у вас уйма времени и вы ничем не заняты. Сделайте доброе дело и мир обязательно ответит тем же.8. А в преддверии ново-годних праздников можно делать елочные игрушки своими руками. Занятие увлекательное, да и елка у вас будет эксклюзивная.

ЗАПИСКИ ЖУРНАЛИСТА 4Чем дольше живешь, и чем боль-ше становится опыта, как жизнен-ного, так и профессионального, чаще замечаешь, что сколько лю-дям хорошего не делай, все равно скажут, что все это показуха, за-казуха и не «просто так». Конечно, альтруизма как такого понятия, в чистом виде, не существует. Есть просто хорошие поступки. Хо-чется поделиться мыслями о хорошем и плохом, в нашем Запорожье.Не так давно, а точнее 29 де-кабря 2011 года был созван 2-й созыв обласного молодежного парламента. Туда вошло уже не 120, а всего 60 депутатов, возрастом до 35 лет. Всех по-делили по 6-ти различным ко-митетам, дали полномочия и право управлять молодежной средой в области. Многие из этих 60-ти человек отнеслись к данной должности спустя ру-кава, и не стали двигать в мо-лодежные массы новые идеи и проекты. Да, что уже там говорить, большинство именно так и посту-пило. Остались и такие, которые не ста-ли хвастаться своим назначением, а просто начали работать, делать проекты и мероприятия для мо-лодежи не только области, но и города.Ходили молодежные депутаты по учебным заведениям города, дав-ли мастер-классы, проводили вы-ездные тренинги, организовыва-ли круглые столы на актуальные темы.

Одним из последних и стал имен-но круглый стол для молодых жур-налистов и медиа активистов горо-да Запорожья.Три главных университета дели-гировали с факультетов журна-листики своих представителей на круглый стол на тему: «Пробле-мы финансирования молодежных

СМИ.»Начав работу и озвучив некоторые тезисы по теме, стало понятно, что представители одного из учебных заведений даже не дослушав до конца, решили показать, что они грамотнее всех присутствующих, опытнее и профессиональнее. Это со стороны выгядело нелепо, так как никто не смог ответить на элементарные вопросы касаю-щиеся молодежных средств мас-совой информации в области и городе. Никто не дал ответ, какие молодежные СМИ есть в городе и области, почему во всех городах Украины по несколько молодеж-ных газет, а в таких городах как Львов, Киев, Днепропетровск и Луцк, даже больше десятка мест-ных журналов и газет для молоде-жи, и партнерами являются органы власти и местного самоуправле-ния. А у нас в Запорожье нет даже хорошего городского портала для молодежи. Вопросов было много, но представители, как они себя на-звали, молодежной журналистики, не дали ответы ни на один из по-ставленных в ходе круглого стола.

Яркая агрессия и нежелание при-нимать полезную информацию о проектах от молодежного совета, представителей молодежной газе-ты и молодежного сайта, показали уровень воспитанности будущих журналистов. Да и не только их уровень. Поведение студентов факультета журналистики показа-

ло насколько слабыми являются преподаватели, делигировавшие их на мероприятие, они дали по-нять, что их ничему не научили в стенах университетов, не объ-яснили как должен вести себя не просто профессиональный жур-налист, а еще и воспитанный че-ловек. Таким преподаавателям должно быть стыдно за своих сту-дентов, будущих «акул пера и сло-ва». Ведь если они не умеют уже сейчас вести себя как культурные люди, что будет, когда они при-йдут в реальные редакции, будут задавать вопросы политикам, из-вестным людям? Они уже сейчас формируют образы современных молодых репортеров, редакторов и журналистов.Молодежному парламенту обла-сти было высказано негодование ситуацией, что депутаты данного органа ничего не делают для мо-лодежи. Так вот же вам пример, регулярно проводятся круглые столы, проводятся мероприятия, акции и тренинги, мастер-классы и выезды для обсуждения проблем. Более того, в данный момент пар-

ламентом рассматриваются и уже воплощаются в жизнь десятки про-ектов для молодежи. Наверное самим молодым людям, нужно быть немного дружелюбнее по отношению к тем делам, кото-рые для них кто-то делает. Не надо воспринимать все в агрессивном оттенке. Ведь кто-то для вас ста-

рался все организовать, чем-то поделиться и что-то донести. Абсолютно безвозмездно, то есть - даром. Так зачем тогда показывать, что студентам, а тем более будущим журнали-стам, так на все наплевать, за-чем показывать свое «фе» на мероприятии, куда все пришли добровольно, зачем портить настроение не только себе, но и тем, кто действительно при-шел с желанием что-либо из-менить в этой сфере? Создалось впечатление, что молодежная сфера масс-медиа в нашем городе оконча-тельно потеряла лицо, и пере-

росла во что-то гадкое и мерзкое. Очень стыдно и в то же время обидно, что имея все возмож-ности для реализации своих по-требностей в журналистике, лишь единицы стремятся показать свой талант, свои первые шаги, в такой сфере как медиа.Именно для таких и орагнизова-на данная газета и одноименный сайт. Пусть кому-то одному-трем, но это поможет, принесет удоволь-ствие, и чему-то научит.

Справка: Комитет по вопросам прав человека, информации и сво-боды слова Запорожского об-ластного молодежного совета с 29 декабря 2011 года возглав-ляет Винниченко В.М. За это время на рассмотрение совета главой комитета было подано около 11 проектов связанных с деятельностью в сфере ин-формации и молодежной жур-налистики. В состав комитета входит 10 человек. На данный день приоритетной деятель-ностью является полноценная работа над созданием единого молодежного медиа-центра в Запорожье и области, где все смогут проявить себя в медиа.

Куда обращаться: Если у вас есть идеи, предло-жения, объективная критика или вы хотите вести диалог с комитетом, вы смело можете обращаться по данным адре-сам и телефонам, где будут рассмотрены и выслушаны все просьбы и пожелания, а также вы узнаете о планах комитета и его депутатах, которые также заинтересованы в том, чтобы вам помочь.

Вконтакте:http://vk.com/obl_komitet

http://vk.com/molradaТвиттер: #molrada

Почта: viniljourno@gmail.comТел.:+380997385471Сайт: molrada.zp.ua

КРУГЛЫЙ СТОЛ ПРЕВРАТИЛСЯ В СТОЛ ДЛЯ ПИНГ-ПОНГА

С МЕСТА СОБЫТИЯ 5

Живе в нашому великому місті гарна і приємна дівчина Марина. Їй 19 років. Як і більшість дівчат її віку, вона мріє про вічну любов, боїться павуків, любить дітей і пише вірші. Та відрізняє її від цієї більшості бажання займатися благодійністю і до-помагати слабким, беззахисним людям. І вже зараз вона увійшла в життя багатьох малят – сирот та тяжкохворих дітей. Марина організувала в нашо-му місті команду волонтерів „Від серця до серця”, мета якої – допомога дітям.Дуже важливо, щоб жителі Запоріжжя, та і країни в цілому, знали, що є люди, які не тільки базікають про благородство, милосердя, гуманність, а й ак-тивно віддають частинку свого життя для тих, кому чи не найбільше потрібна увага та підтримка. Тому я зустрівся з Мариною і мав задоволення поспілкуватися з нею. - Ви студентка чи працюєте?- Я навчаюся на 3 курсі в Запорізькому національному університеті. Працювати хочу, але точно зараз не буду.- Чим займаєтесь в вільний час?- Я досить творча людина, тому у вільний час я за-звичай займаюсь танцями та пишу вірші. Обожнюю фотографувати. Мені подобається бачити світ крізь «око» камери. Намагаюсь розкрити себе повністю, тому шукала себе у всьому. Знайшла багато того, що лягло мені до душі - це теперешні мої захоплення та благодійність. Я дуже сподіваюсь, що не припиню цю свою діяльність, бо моя робота буде зовсім не за моєю спеціальністю.- Ким бачите себе в майбутньому? Про що мрієте?- З дитинства мої батьки прозвали мене «вчитель-кою» через мій характер, через моє ставлення до дітей та звісно через мої окуляри (сміється). Але так склалося, що я побачила себе в журналістиці і вирішила спробувати. Тільки на 3 курсі, я зрозуміла, що викладання - це професія мого життя. Тому мрію швидше закінчити університет та стати вчителькою в рідній школі.- Марино, ви організатор команди волонтерів „Від серця до серця”. Яка мета діяльності волонтерів?- Мета волонтерів полягає в тому, щоб дати дітям те, що для всіх вважається звичним - увагу, віру в гар-не майбутнє, тепло люблячого серця, звідси і назва організації.- Скільки учасників в команді і хто ці люди?- Всі учасники - це звичайні люди, які в будь-яку хви-лину можуть як приєднатися, так і піти з організації. Точної кількості учасників немає, кожен бажаючий може допомогти нам.

- Чим конкретно ви допомагаєте знедо-леним? - Раніше збирали одяг для дітей. Кров два рази збирали. Ми ходили по проспекту з плакатами та вигукували «Ми з тобою однієї крові - ти і я!», «Ми йдемо кров здавати, щоб дітей урятувати». Просили всіх своїх знай-омих, перехожих здати кров. В результаті ми зібрали 10 літрів крові 2-ої позитивної групи і 4 найдефіцитнішої групи. Це дуже гарний результат!!! За дві години ми це все зробили!- Чому ви вирішили допомагати дітям – сиротам, хворим дітям та пенсіонерам? Навіщо це потрібно робити?- Так вийшло, що саме вони страждають найбільше! Вони ж безпомічні... Мені на-бридло слухати по радіо про допомогу хворим діткам! Захотілось діяти, а не про-сто робити вигляд, що я цього не чую, як це робить більшість. Зараз дуже багато користувачів саме „В контакті”, тому я одра-зу створила тут паблік і вже через кілька го-дин я отримала лист з проханням приїхати в дитячий будинок та провести з дітками декілька годин, бо запланований міні-концерт від одного з спонсорів зірвався. Навіщо це робити? Може щоб показати при-клад молодшому поколінню, а може й щоб довести самому собі, що ти залишаєшся людиною в цьому жорстокому світі.- Що значить для вас поняття „людина”? - Людина - це частина великого задуму. Ми не можемо нічого вирішувати. За нас вже все написано і кожне наше рішення, навіть спонтанне, це все теж вже передбачено там, на горі. Тому нам залишається лише жити та насолоджуватися життям.- Як сприймають волонтерів діти?- Вони завжди дуже раді нас бачити! Всі аплодують нам, підспівують знайомі пісеньки і взагалі це вони роблять нас щас-ливими, а не навпаки. Адже так приємно ба-чити, як вони посміхаються і хоч на годинку чи дві, та хоч і на хвилину відволікаються від щоденних проблем.- З якими проблемами ви стикаєтесь в діяльності команди „Від серця до сер-ця”?- Дуже тяжко (до цього ніколи не звикнеш!), коли надсилають фотографії хворих діток з документами про їх діагноз та різними історіями про те, що не вистачає грошей для їх лікування. Але проблемніше, коли ніхто не погоджується допомогти в проведенні святкових заходів, особливо перед святами є стільки справ, всі зайняті, відмовляються, тоді на допомогу приходять мої колеги з університету.- Які на ваш погляд причини виникнення цих проблем – сирітство, тяжкі хвороби дітей та значна смертність?- Важко відповісти на це питання. При-чиною сирітства можуть бути різні прикрі та смертельні ситуації, а от хвороби, смертність, нажаль без цього ніяк. Сучас-ний стан екології, погані звички у майбут-

ніх батьків стають вироком для народжених дітей.- Як боротися з цими проблемами і чи ре-ально їх ліквідувати?- Нереально це все зупинити! Хоча, можливо десь далеко в майбутньому будуть існувати технології, які допоможуть вирішити будь-яку проблему.- Чи віруюча ви людина? Якщо так, то якого ви віросповідання?- Якось в церкві, священнослужитель мені сказав, що віруюча людина - це не та, яка приходить один раз в рік до церкви з ковба-сою та вином, а та, яка кожного дня молить-ся та хоч раз в тиждень ходить до церкви. Я можу сказати, що я віруюча людина і зазви-чай я молюся не за себе.- Які для вас головні принципи в житті, за якими ви живете і які принципи хотіли б бачити у всіх людей?- Принципи? Я вас прошу. Які там принципи. Зараз ніхто нічого не боїться, кожен живе як хоче. Я теж не свята, але хоч намагаюсь бути «чистою» перед іншими.- Ви самі пришли до рішення допомага-ти людям чи хтось надихнув вас на цю діяльність? Можливо, хтось є для вас взірцем?- Почати цим займатись я хотіла ще у школі, але тоді ще було зарано (зараз я це розумію). Взірцем стала моя мама. Це довга історія, але через неї я хочу бути такою ж доброю, люблячою, щирою. А взагалі, як в школі, так і зараз в університеті, нас вчать бути людяними, не зволікати і завжди роби-ти все можливе в допомозі іншим.- Як ставляться до вашої діяльності ваші батьки та ваші друзі? Чи змінилось став-лення до вас з боку близьких людей?- Мої батьки про це не знали. Якісь певні ситуації я їм розповідала. Наприклад, те, що їду зі своєї командою привітати дітей з яки-мось святом або що. Але що я займаюсь цим постійно - ні, вони не знали про це. Майже всі мої друзі разом зі мною в цій організації, тим самим вони мене підтримують.

Є древній вислів „Людина людині вовк”. Можливо більшість із нас дійсно „вовки”, та на щастя не всі такі. Марина і її команда спростовують цей постулат. Вони своїм прикладом показують всім нам, що в на-шому суспільстві є особистості, які дійсно відповідають поняттю „людина”. Кожен із нас може допомогти волонтерам в їх роботі. Кожен із нас може зробити цей світ трішечки кращим. Для цього не бага-то потрібно віддати часу та сил. Кожен з нас тільки виграє від допомоги обділеним, страждаючим дітям. В решті решт, нам разом жити і багато залежить від кожного з нас, яким буде наше суспільство завтра, через рік і через 10 років.

Автор: Олександр Побел

Мар

ина,

сту

дент

ка, в

олон

тер

та

прос

то хо

рош

а лю

дина

.

КУЛЬТУРНОЕ БЕСКУЛЬТУРЬЕ 6

Хто така Галочка, і чого усі все роблять заради неї?

Так вже склалося історично, що є в нашого народу така собі Галочка. Хто така далі по тексту.Вчені та і не вчені люди, вже давним дав-но довели, що ніякого альтруїзму не існує в природі. Це якесь химерне поняття, а для українців в першу чергу. Тож аби чимось замінити цей вид дій, українці вигадали Га-лочку і більшість своїх справ роблять саме для неї.Найбільшим попитом Галочка користується у владних структур, адже саме там майже все для неї й робиться. Ну, наприклад, напише хтось проект перебудови міста на майбутні десять років, покладе його у шухляду та й по всьому. Проект для Галочки. Написали та й забули, хто там його згадає, шо він такий був через 10 років?Інколи оту Галочку використовують аби пока-зати себе любого у всій красі. Наводжу при-клад, прийдуть чиновники на якийсь захід, посидять трохи, вийдуть після спалахів фотокамер, понаписують про себе статті у виданнях та на сайтах, сидять й пишають-ся. А по правді, таким чиновникам плювати хотілося на ті заходи з великої гори, деякі навіть не можуть зрозуміти, як ті заходи на-зиваються, і хто в них бере участь. Тож і виходить, що така собі Галочка є важливою персоною.Попри всі намаганння довести запорізькій молоді, що є люди, які не заради Галочки щось для них роблять, дуже важко, якщо не сказати - неможливо. Молодь настільки зневірилася в хороших та чесних проектах, що в усих намаганнях щось для них зробити, бачить лише підвох та брехню.Це просто катастрофа, адже в місті й області є дійсно гарні хлопці та дівчата, які мало знайомі з Галочкою. Саме ці молоді особи і впроваджують в життя хоч і не такі розрекламовані, але дійсно важливі проекти.Стає дуже прикро, що навіть їм ніхто не довіряє, адже Галочка продовжує робити свою чорну справу. То там з’явиться, то туди прийде...Ось і виходе, що всі бачать лише погане у всіх молодіжних намагннях та поривах, зро-бити життя запорізької молоді не таким сірим та безнадійним.

Про пресу в Запоріжжі

На даний день не є секретом, що майже 100% молоді користується щодня гло-бальною мережею Інтернет. Більшість хапає звідти інформацію у вигляді новин, хтось днями сидить в соцмережах, а ще хтось просто губиться в кількості мере-жевого сміття. Дуже важко віднайти в купі Інтернет сайтів, те корисне, що є дійсно необхідною інформацією. Тож, як кажуть, використання Інтернету не є панацеєю. Тому продовжують друкувати книги, жур-нали та газети, існують сотні телеканалів та не припинили своє життя радіостанції. Наразі, люди поділилися на 2 категорії: паперолюби та елктроннозалежні. Перші - купують пресу у бумажному вигляді: га-зети, журнали, книжки, календарі, запис-ники, візитівки, карти та багато іншого, що є продуктом переробки деревини. Другі ж вже перенастроїли свої уподобання на електронні носії: електронні книжки, планшети в яких є все вищезазначене, та ж преса у електронному вигляді. Її також можна погортати, вона не розірветься, дощ не загроза, та й на додачу, займає 0% простору в сумці, за виключенням розміру гаджету. Але і це не дає повного відчуття, що ти охопив весь інформаційний простір, потрібний тобі на день.Споглядаючи та вивчаючи медійний ри-нок запорізьких мас-медіа у виляді преси, можна сміливо сказати, що запоріжани ще дуже довго купуватимуть паперову пре-су. Тільки дуже обмежена кількість людей користується електронними версіями, та й то не запорізьких видань. В той же самий час, наші місцеві видання навіть і не намагаються виробити продукт для електронних носіїв. Більше того, май-же ніхто не чув про сервіси на які можна розмістити газету чи журнал, аби усі охочі могли погортати випуски в електронному вигляді, та завантажити їх собі на потім. Не йдуть в ногу із часом наші місцеві журналісти. Не користуються твіттером, майже ніхто не юзає Фейсбук. Справля-ються лишень дідівськими способами от-римки інформації, пишуть про таке, що нікому не цікаво та псують папір. Цілі купи газетного рекламного сміття кожного чет-верга йдуть до квартир, аби вже через 10 хвилин гортання потрапити у смітник.

Про співпрацю з організаціями

Не для кого не є секретом, що Запоріжжя далеко не культурний центр, і молодь не є у своїй більшості інтелігенцією. Що ж поро-биш, мабуть так склалося історично. Але не можна казати про 100% відсутність молодих людей, які прагнуть перетворити місто на не гірше за культурою, ніж навіть Львів чи Київ. Така молодь існує, але її дуже мало, бо навіть про тих, хто формує культуру сучас-ного молодого Запорізького краю знають лишень одиниці.Виною тому, перш за все байдужість місцевої влади, яка не звертає увагу на дійсно гарні перспективні для регіону проек-ти, що пропонує активна молодь. Дорікають тим, що не має грошей в бюджеті на такі яви-ща як то, навіть створення молодіжного ре-сурсу для виховання майбутніх журналістів чи письменників. Все це тому, що у нас звикли вкладати гроші лише в ті проекти які одразу ж зможуть принести девіденди, або ж за допомогою яких можна зробити вдалий піар. Решта - непотрібне та марне витра-чання бюджетних коштів. Тож, молоді нічого іншого не лишається, як самотужки робити своє життя більш окультурненим.Нехай нашому місту буде соромно, але хотілося би розповісти про пречудовий про-ект, який проходив у Львові за підтримки компанії МТС та журналу LvivToday. Організатором виступила прес-служба Львівської міського ради. Тож, вони прове-ли міський конкурс з інфографіки в рамках школи візуалізації. Усім бажаючим була на-дана можливість створити інфографіку про Львів, та отримати за це чудовий смартфон та публікацію свого витвору в вищезазначе-ному журналі.Дуже вдала ідея, як залучити людей до окультурнення свого міста.Погугливши трохи, наша редакція вияви-ла, що в Запоріжжі навіть не має свого ту-ристичного логотипу. Що вже й казати про решту речей, які потрібні для міста, аби його любили не лише мешканці, а й туристи.Тож, якщо в тебе є якісь ідеї, як прикраси-ти та покращити культурне життя в нашому місті - пиши на адресу редакції, або ж звер-тайся до обласної молодіжнї ради, і тебе обов’язково почують!

ПОЧИТАТЬ-ПОСМОТРЕТЬ 7Дождались! Одним словом так можно описать чувства фанатов Сумеречной саги. Режиссеры заставили фанов ждать целый год, чтобы увидеть Беллу в образе вампира. В последней части все наконец-то смогли увидеть плод любви Эдварда и Беллы - челове-ка - их дочь Ренесми, которая положила начало новой жизни для своей матери, но уже в качестве вампира.На протяжении всего фильма в кинотеатре была гробовая тишина, никто не хрустел чипсами и не грыз попкорн, вплоть до финальной битвы, которая своей масштабностью просто вжала в кресла всех зрителей, заставив затаить дыхание на 10 минут!!!! Выдохнув и поняв, что битва всего лишь видение Элис, зал зааплодировал. И это, можно сказать, успех. Достойный фильм и великолепный финал, чего и ожидали. Стоит отметить и то, что на данную карти-ну пришло больше тех, кому за 35, а это говорит о том, что фильм сделан действительно хорошо.

«ФРАНКЕНВИНИ»Режиссер: Тим Бартон

Год выпуска: 2012Страна: США

Бюджет: 39 млн. долл.Время: 87 минут

Кто сказал, что мультфильмы - это только для детей. Вовсе нет. Есть категория мультфильмов, которые стоит посмотреть и взрослым, дабы понять и вспомнить хорошо забытые правила честной жизни и порядоч-ности отношений в обществе. Франкенвини - мультик не совсем простой. В нем поднимаются весьма сложные вопросы жизни и смерти, человеческих отношений, понятие ис-кренней и настоящей дружбы, корысти и зависти, а также предательства.Франкенвини сложно назвать просто мультфильмом. Скорее - это своего рода кино для всей семьи. Короткометражка «Франкенвини» (1984), по-служившая основой для мультфильма, в свое время была признана сту-дией Диснея негодной к показу детской аудитории и положена на полку. Режиссера после съемок фильма уволили со студии за перерасход

средств. А в 2007 году студия сама обратилась к Бёртону с просьбой снять римейк своего фильма. Действие фильма разворачивается в вы-мышленном городе Нью-Холланд, который во многом напоминает кали-форнийский город Бербанк периода 1970-х годов. Именно в этом городе вырос Тим Бёртон. И на холме недалеко от дома Бертона действительно возвышалась ветряная мельница.Главные герои названы в честь персонажей популярнейших фильмов ужасов тридцатых годов — Франкенштейн и Дракула: Виктор Франкен-штейн, Эльза Ван Хелсинг, Эдгар И. Гор и мистер Бургермайстер.Персонажи говорят голосами актеров, которые озвучивали героев корот-кометражного фильма в 1984 году.Мультфильм просто обязателен к просмотру в этом году.

Вампиры актуальны как никогда. И это лишний раз доказывает мультипли-кационная картина «Монстры на каникулах». Ее оригинальное название «Отель Трансильвания» гораздо лучше, и почему фильм локализовали по другому, мне не понять. Но не в этом суть. Этот мультик является продол-жателем старой доброй традиции изображения вампиров в кино. Только на сей раз монстры не так страшны, а, наоборот, милы и забавны.Сюжет фильма очень прост и незатейлив. Юмор удался, иногда можно долго хохотать. И в целом очень приятный и развлекательный мульт. Но, на мой взгляд, он хорош яркой демонстрацией взаимоотношений родителей и детей, вернее отношением родителей к своим чадам. Ведь так часто отцы и матери готовы опекать своего ребенка всю жизнь, не давать ему сделать шага без их контроля. Ведь их мальчик/девочка может наделать так много ошибок, и родители из самых лучших побуждений держат своего ребенка около себя всю жизнь, тем самым не понимая, что вредят ему, лишают са-мостоятельности, свободы выбора и прочих важных вещей в жизни каждо-го человека. И ребенок становится пассивным. В «Монстрах на каникулах» герои успешно преодолевают этот кризис, и папаша Дракула понимает, что его дочурка выросла. «Монстры на каникулах» — отличный развлекатель-ный мультфильм. Пожалуй, ему не хватает целостности и избавления от некой наивности, зато это довольно оригинальный взгляд на братию мон-стров, которых мы так привыкли бояться. Ну где вы еще увидите сюсюка-ющего графа Дракулу? Только здесь, только в «Монстрах на каникулах». Думаю, что детям понравится, да и взрослых не оставит равнодушным это мультипликационное творение.

«МОНСТРЫ НА КАНИКУЛАХ»ГОД ВЫПУСКА: 2012

РЕЖИССЕР: ГЕННДИ ТАРТАКОВСКИБЮДЖЕТ: 85 МЛН. ДОЛЛ.

ВРЕМЯ: 91 МИНУТАСТРАНА: США

LIST TO DO 8СОЗДАЙ СВОЮ ГАЗЕТУ ВСЕГО ЗА 8 ЧАСОВ!Мы продолжаем искать талантливых

и креативных для участии в акции «Газета за 8 часов»

До 10 числа каждого месяца у всех желающих есть уни-кальная возможность поучаствовать в жизни издания, а именно:- создать новый спецвыпуск газеты;- опубликовать собственные материалы, на выбранную тобой тему;- пройти 8-ми часовой тренинг у профессионалов по журна-листскому мастерству;- пообщаться с креативными и творческими личностями;- получить сертификат об участии;- узнать как работать в конвергентной редакции;- поработать 1 день в реальных условиях;- ощетить на себе все + и - журналистской работы;- изучить цифровые технологии и новые медиа.

НАМ НУЖНЫ:ЖУРНАЛИСТЫ

ДИЗАЙНЕРЫФОТОГРАФЫ

ВЕРСТАЛЬЩИКИКОРРЕКТОРЫ

САМОЕ ГЛАВНОЕ!ТОТ, КТО ПРОЯВИТ СЕБЯ И ВЫЯВИТ ЖЕЛА-НИЕ ПРОДОЛЖАТЬ СОТРУДНИЧАТЬ С ЕДИН-СТВЕННОЙ МОЛОДЕЖНОЙ ГАЗЕТОЙ В ОБ-ЛАСТИ, ПОЛУЧИТ ШАНС СТАТЬ ПОСТОЯННЫМ

СОТРУДНИКОМ ИЗДАНИЯ.ПРИХОДИ И ПОКАЖИ, КАКОЙ ТЫ МЕДИЙЩИК!

ОГОЛОШЕННЯ ПРО СТАРТ "МЕДiЙНОi ШКОЛИ" ВiД РЕДАКЦii "ТВ-iст"

«ТВ-Іст» — це молодіжний медіа-проект, а саме: газета, сайт, медіа-школа та вже дуже скоро інші мас-медійні засоби!

Це майданчик, де ти, як журналіст/фотограф/редактор/карикатурист/поет чи письменник можеш реалізуватися на 200%. Це та редакція, у якій вітаються усі найкреативніші ідеї та придумані вами варіанти журналістського матеріалу. Це та молодіжна стрруктура,де тебе на-вчать не тільки писати, а й стати досвідченим менеджером. Завдяки співпраці с ТВ-Іст вже на момент закінчення університету, в тебе буде багатий досвід та величезне портфоліо. «ТВ-Іст» — це нова креа-тивна команда, багато читачів та майбутнє молодіжної журналістики Запорізького краю та України.Перше і основне: усі, хто хоче з нами працювати — мають змогу пройти тренінгову медіа-школу, на якій тренінги будуть проводити професійні журналісти та менеджери. Ти дізнаєшся більше про нові медіа, про нові підходи до журналістики та відповідальність у журналістиці. Оз-найомишся з законодавством у сфері мас-медіа та опануєш нові для себе горизонти професії.

Друге і не менш важливе: ти сам для себе можеш об-рати будь-який варіант реалізації свого таланту:- журналіст газети «ТВ-Іст»- журналіст інтернет-порталу www.tvist.org.ua- дизайнер газети/ верстальник- фотограф- художник- рекламний агент- літературний редактор- або ж просто креативний порадникМи раді бачити саме Тебе! Тож долучайся до справи! Чекаємо!За більш детальною інформацією звертатися на мило: viniljourno@gmail.com

ЛИТЕРАТУРНЫЕ РЕ-ДАКТОРЫ

ПИАРЩИКИРЕКЛАМИСТЫ

КАРИКАТУРИСТЫ