Офіційне видання Міністерства Освіти і науки, МОлОді та спОрту україни

# 37 (1306) 10 вересня 2012 року

WWW.PEDPRESA.COM ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

ПРЯМА  МОВА

хотілося б поставити департаменту 11 балів – вищу оцінку дає лише господь

ПІДВАЛИНИ БЛАгОПОЛУЧЧЯ

Поліпшити  знання  українців  про  банки, прибутки,  податки  й  інвестиції  покликаний 

курс  «Фінансова  грамотність»

ПРОСТІР ДЛЯ ДИТЯЧОЇ СВОБОДИПОДЯКА ПО-КИТАЙСЬКИ ВІД СТОЛИЧНИХ ШКОЛЯРІВ

ДО УВАГИ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ, ОЧІЛЬНИКІВ ОБЛАСНИХ, МІСЬКИХ, РАЙОННИХ УПРАВЛІНЬ ОСВІТИ!

Витяги з рішення колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 28.08.2012 року «Стан готовності навчальних закладів до 2012/2013 навчального року», протокол № 8/1-2:3.11. Забезпечити розміщення на сайтах навчальних закладів, управлінь освітою банера офіційного веб-сайту МОНмолодьспорту (mon.gov.ua) і стрічки новин веб-сайту Державного інформаційно-виробничого підприємства видавництво «Педагогічна преса» (pedpresa.com) (до 1 вересня 2012 р.).3.12. Вжити заходів щодо забезпечення дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів фаховими та офіційними виданнями МОНмолодьспорту (до 15 вересня 2012 р.).Шановні колеги! Виконати це рішення колегії дуже просто. Завітайте на сайт «Педагогічна Преса» (www.pedpresa.com).Натисніть на банер «Як підключити ваш сайт до новинної стрічки порталу «ПедПРЕСА».Системний адміністратор вашої установи легко справляється з транслюванням нашої новинної стрічки на ваш сайт.Це зробить ваш ресурс відвідуванішим, адже тільки «ПедПРЕСА» дає повну картину подій української освіти, користуючись тільки першоджерелами.Щодо передплати на офіційні видання МОНмолодьспорту. Вона триває. Всі подробиці – також на сайті www.pedpresa.com.

Міністр освіти і науки, молоді та спорту дмитро табачник, надзвичайний і повноважний посол китайської народної республіки в україні пан Чжан сіюнь взяли участь у відкритті комп’ютерного класу

у вальдорфських дитсадках діяльність дитини має вільний творчий характер. це є конструктивною альтернативою більш авторитарним підходам до виховання

стор.

8

211

ПРЯМА  МОВА

хотілося б

департаменту 11 балів –

стор.

5

Директор Департаменту вищої освіти МОНмолодьспорту

Юрій КороВаЙЧЕНКо:

2 «Освіта України»Головнеза тиждень

НовиНи уряду

НОВІ ЗРАЗКИ АТЕСТАТАНа засіданні уряду ухвалено поста-

нову «Про внесення змін до де-яких постанов Кабінету Міністрів України (щодо затвердження зразка атестата про повну загальну серед-ню освіту)».

Відповідно до Положення про дер-жавну підсумкову атестацію студентів з предметів загальноосвітньої підго-товки у вищих навчальних закладах І – ІІ рівнів акредитації, які готу-ють кадри на основі базової загальної середньої освіти, атестати про повну загальну середню освіту замовляють і одержують для навчального закла-ду після закінчення студентом друго-го курсу (після повного опрацювання програми загальноосвітньої підготов-ки) і зберігають в особовій справі сту-дента до закінчення ним навчання.

Отже, для уніфікації атестатів про повну загальну середню освіту вини-кла необхідність внести зміни до чо-тирьох зразків документів про освіту і вчені звання, затверджених Поста-новою КМУ від 12 листопада 1997 р. № 1260 «Про документи про освіту та вчені звання», а саме:

– Атестата про повну загальну се-редню освіту;

– Атестата з відзнакою про по-вну загальну середню освіту (для ви-пускників, нагороджених срібною ме-даллю «За досягнення у навчанні»);

– Атестата з відзнакою про повну загальну середню освіту (для випус-кників, нагороджених золотою медал-лю «За високі досягнення у навчан-ні»);

– Додатка до атестата про повну загальну середню освіту.

Після затвердження урядом нових зразків документів про загальну се-редню освіту в них зазначатиметься, що особа (учень загальноосвітнього навчального закладу, учень професій-но-технічного навчального закладу, студент вищого навчального закладу І – ІІ рівнів акредитації) «здобув по-вну загальну середню освіту» у відпо-відному навчальному закладі.

Українську делегацію на фестивалі представля-

ли учні шостого класу гімна-зії № 191 імені Павла Тичи-ни з поглибленим вивченням іноземних мов міста Києва. Програма відпочинку дітей з країн Співдружності неза-лежних держав була насиче-

ною різними спортивними і культурно-масовими захода-ми. Тут і спортивна естафе-та, і змагання з плавання та національних видів спорту, конкурс дитячих малюнків «На узбережжі Хазара», еко-логічна гра «Збережемо кра-су природи», конкурс-пре-

зентація національного одягу тощо. Наші діти були актив-ні в усіх конкурсах, тому їм вручили нагороди, подарунки і диплом учасника фестивалю. Вони отримали заряд бадьо-рості, відпочили, познайоми-лися зі своїми ровесниками, багато цікавого дізналися про

культуру й життя Туркменис-тану та інших країн СНД.

Кожен день дивував неспо-діваними відкриттями: екскур-сією рукотворною річкою на комфортабельних катерах, відвідуванням музеїв, виста-вок, вогнищем дружби на березі моря. Українська де-легація стала учасником уро-чистого відкриття дитячого оздоровчого центру «Нісал» у місті Гокдере неподалік Аш-габада.

Феєричним видовищем став Міжнародний дитячий фести-валь дружби. Усмішки, щас-ливі обличчя дітей різних на-ціональностей, веселий дух братерства і дружби, різно-кольорові кульки, голуби в небі – усе це додавало свя-

ту неповторності, а відвідува-чам – незабутніх вражень. Художні номери гостей фес-тивалю перепліталися з піс-нями, запальними танцями дитячих хореографічних ко-лективів Туркменистану.

Далеко від рідного краю по-особливому проявляються по-чуття патріотизму й гордості за свою Батьківщину. На бе-резі Каспійського моря учас-ники нашої делегації виконали пісню «Як у нас на Україні». Як і годиться за нашим укра-їнським звичаєм, старійши-нам подарували пишний коро-вай на вишитому рушникові й пригостили ним усіх. Фести-валь закінчився, але залишили-ся спогади, незабутні вражен-ня і переконання: дружба дітей різних країн не має кордонів.

Валентина ШЕВЧУК, керівник делегації, учитель української мови й літератури

гімназії № 191 імені Павла Тичини

На березі Каспійського моря в Національній туристичній зоні «Аваза» в оздоровчому комплексі «Даянч» в Туркменистані відбувся Міжнародний дитячий фестиваль дружби. На запрошення Президента Туркменистану Гурбангули Бердимухамедова на десятиденний відпочинок, що поєднувався з конкурсною програмою, прибули 280 обдарованих дітей із країн СНД.

АВАЗА  –   ТЕРИТОРІЯ ДРУЖБИ

державНа премія

ГумаНітарНа співпраця

Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник, Надзви-

чайний і Повноважний Посол Китай-ської Народної Республіки в Україні пан Чжан Сіюнь і керівництво компанії «Acer Україна» взяли участь у відкритті комп’ютерного класу в київській спеці-алізованій школі «Перспектива» № 194.

Відкриття цього комп’ютерного кла-су стало можливим завдяки угоді, під-писаній між урядом України й КНР про надання комп’ютерної техніки для загальноосвітніх навчальних закладів України. «Мені дуже приємно, що ве-лика спільна робота наших країн з на-дання гуманітарно-освітньої допомоги має вже практич-не втілення», – зазначив мі-ністр.

У рамках реалізації цієї уго-ди, ініційованої Президентом України Віктором Янукови-чем і підтриманої керівни-цтвом Китайської Народної Республіки, 15 тисяч нових комп’ютерів надійшли до шкіл усіх регіонів України. За словами Дмитра Табачника, цей унікальний проект на-родився в результаті особистої зустрічі Президента України і голови уряду Китайської Народної Республіки, на якій об-говорювалися питання співпраці, що піде на користь і укра-їнському, і китайському народам. «Зокрема, ухвалено рішен-ня про те, що Уряд КНР надає допомогу заради поліпшення

якості освіти», – поінформував міністр.Аби встигнути до початку нового на-

вчального року посадити школярів за но-венькі комп’ютери, представники обох сторін провели масштабну й оперативну роботу. «15 тисяч новеньких комп’ютерів надійшли 21 серпня до Києва. А вже сьо-годні, як бачите, школярі за ними пра-цюють», – повідомив Дмитро Табачник. Згодом ця техніка була облікована і розпо-ділена між регіонами залежно від потреб загальноосвітніх навчальних закладів.

А Чжан Сіюнь висловив радість від того, що він може разом із міністром Дмитром Табачником привітати всіх шко-лярів України з початком нового навчаль-ного року. «Мені приємно, що пан ди-ректор школи відзначив, що китайська техніка – якісна і чудово працює. А основне – що дітям України сподоба-

лася ця техніка», – зазначив Чжан Сіюнь. Директор спеціалізованої школи «Перспектива» № 194 Ві-

талій Косакевич виступив із словами подяки за такий корис-ний проект і чудову нагоду для школярів здобувати знання за допомогою новітньої техніки, освоювати нові програми й операційні системи, дуже поширені в усьому світі.

Після цього Дмитро Табачник і Чжан Сіюнь оголосили новий комп’ютерний клас відкритим. Учні школи № 194 підготувалися до церемонії відкриття – за кілька годин до візиту гостей вони створили на нових комп’ютерах ві-тальні презентації. І, що особливо здивувало гостей із Ки-таю, слова привітання й подяки у презентаціях були ки-тайською мовою.

У МОНмолодьспорту відбулося засі-дання Комітету з Державної пре-

мії України в галузі освіти. Голова Комітету міністр освіти і науки, мо-лоді та спорту Дмитро Табачник по-інформував про загальну кількість ро-біт, що надійшли для розгляду, про результати громадського обговорення досягнень кандидатів (колективів) на здобуття премії в друкованих і елек-тронних засобах масової інформації, а також про роботу спеціалізованих секцій щодо експертної оцінки нау-

ково-практичної значущості надісла-них робіт.

Під час обговорення досягнень кан-дидатів (колективів) виступили: голо-ва спеціалізованої секції з дошкільної і позашкільної освіти, заступник міні-стра освіти і науки, молоді та спорту Борис Жебровський; заступник голо-ви спеціалізованої секції із загальної середньої освіти, директор Інституту інноваційних технологій і змісту осві-ти Олександр Удод; голова спеціалі-зованої секції з професійно-технічної

освіти, директор Українського центру оцінювання якості освіти Ірина Зай-цева; голова спеціалізованої секції з вищої освіти, ректор Київського на-ціонального університету імені Тараса Шевченка Леонід Губерський; голова спеціалізованої секції з наукових до-сягнень у галузі освіти, перший віце-президент Національної академії пе-дагогічних наук України Володимир Луговий.

Відбулося таємне голосування, в ре-зультаті якого визначено кандидатів (ко-лективи) на здобуття Державної пре-мії України в галузі освіти 2012 року для внесення на розгляд Президенто-ві України.

КАНДИДАТІВ ВИЗНАЧЕНО

ПОДЯКА  ПО-КИТАЙСЬКИ ВІД СТОЛИЧНИХ ШКОЛЯРІВ

ЗНай Наших

3№ 37, 10 вересня 2012 року Головнеза тиждень

Як відомо, земля тримаєть-ся на праведниках, а сіль-

ська школа – на невтомних духовних подвижниках, учите-лях. Можна лише дивуватися винахідливості, працьовитос-ті, невтомному бажанню не відставати від часу й талано-витості педагогічних колекти-вів, які власними стараннями і, нерідко, не маючи держав-них коштів утримують сільські школи, де зовсім мало учнів і величезна територія.

«Не скаржитися, а працюва-ти», – це позиція колективу Яцинського Навчально-вихов-ного комплексу Путивльського

району на Сумщині, який уже 10 років очолює творча, енер-гійна, упевнена в собі жінка Марія Мошенко.

Подвір’я Яцинського нав-чаль но-виховного комплексу потопає в мальовничій зеле-ні. Справжня прикраса шкіль-них алей – вікові липи, кон-валії, дзвоники і лебеді поміж ними, виготовлені з пластико-вих пляшок, автомобільних по-кришок та іншого підручного матеріалу.

Витвори декоративно-при-кладного мистецтва – не єди-ний приклад творчого підходу до утримання навчального за-

кладу. В кожній деталі комп-лексу одразу видно, що кра-са – це не лише частина роботи трудового колективу. Для них це – стиль життя.

Селище Яцине назване на честь поміщика Яцина, який ще за часів кріпацтва побуду-вав двоповерхову будівлю, де нині розміщується навчаль-но-виховний комплекс. Відто-ді минуло вже понад 200 ро-ків, а будинок не просто існує й утримується, – а завдяки педагогічному й учнівському колективам перетворений на

затишне, красиве, естетично оформлене шкільне середови-ще.

Взагалі поєднання естетики й майстерності відчувається всюди: у класах, кожен з яких має свій особливий дизайн і колір, на шкільному подвір’ї, обладнаному місцями для від-починку дітей та на майдан-чику, виготовленому в рамках районного конкурсу «Найкра-щий дитячий майданчик».

Для учнів, яких тут близь-ко 30, заклад – неначе дру-гий дім. Учителі для них – не лише наставники, а й найкра-щі друзі, які турбуються як про інтелектуальний та акаде-мічний розвиток кожної дити-ни, так і про її дозвілля й від-починок.

Виховна робота комплексу вирізняється своєю різнома-нітністю. В навчальному закла-ді проводяться свята, які вже стали традиційними: «Таланти твої, Україно!», «Свято осені», «Новорічний карнавал», «Ша-нуймо наших учителів», орга-нізовують зустрічі з цікавими людьми.

Протягом усього навчально-го року всі школярі забезпе-чені гарячим харчуванням, а влітку для них є можливість оздоровитися й відпочити у пришкільному таборі.

В результаті тісної співпра-ці школи з органами місцево-го самоврядування розроблено бізнес-план, де враховано пер-шорядні завдання НВК, вжито відповідних заходів для зміц-нення матеріально-технічної бази закладу.

Як уже згадувалося, заклад утримується за рахунок його працівників і учнів. Наприклад, школярі працюють у лісництві, вирощують овочі на пришкіль-ній ділянці, на території шко-ли утримується корова, завдя-ки якій щорічно реалізується молоко не на одну тисячу гри-вень. Також постійно прово-дяться святкові ярмарки.

На виручені кошти зусилля-ми директора і всього колекти-ву проведено ремонтні роботи, побудовано внутрішні туалети, каналізаційну систему, прикра-шено класи, кабінети, коридори і їдальню. Крім того, навчаль-ний заклад багато разів був переможцем у конкурсі «Під-готовки навчальних закладів до нового навчального року», за що його преміювали теле-візором, холодильником і му-зичним центром. Працівники Яцинського навчально-вихов-ного комплексу щоденно пода-ють яскравий приклад турботи про дітей, а отже, і про май-бутнє – своє та всієї України.

Останнім часом працівники Міністерства освіти і науки, молоді та спорту під час відряджень відвідують сільські школи України. Враховуючи велику кількість нових ідей і вражень, пов’язаних із цими візитами, прийнято рішення про започаткування на сайті міністерства нової рубрики «Наш партнер – сільська школа». Зробити це довірено Раїсі ЄВТУШЕНКО – головному спеціалістові Департаменту загальної середньої і дошкільної освіти МОНмолодьспорту.

сільська школа

НЕ СКАРЖИТИСЬ, А  ПРАЦЮВАТИ

Шпальти підготовлено за матеріалами порталу pedpresa.com, прес-служби МОНмолодьспорту

стипеНдії

ЗНАВЦЯМ  МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ5 серпня 2012 року на засіданні Кабінету Міністрів Укра-

їни ухвалено проект Указу Президента України «Про призначення стипендій імені Тараса Шевченка учням за-гальноосвітніх навчальних закладів». Проект Указу під-готовлено МОНмолодьспорту для призначення стипендій імені Тараса Шевченка десяти найкращим учням ЗНЗ, які досягли особливих успіхів у вивченні української мови й літератури, з числа переможців IV етапу Всеу-країнської учнівської олімпіади з української мови і лі-тератури 2011/2012 навчального року, їх морального й матеріального заохочення.

Нагадаємо, що Указом Президента України від 1 серпня 2000 року № 940 «Про вшанування пам’яті Тараса Гри-горовича Шевченка» засновано десять щорічних стипен-дій імені Тараса Шевченка учням ЗНЗ України за осо-бливі успіхи у вивченні української мови й літератури.

Призначення Президентом України цих стипендій свід-чить про державну підтримку обдарованої молоді, ство-рення умов для її подальшого розвитку, сприяє підви-щенню престижу української мови і літератури, заохочує школярів до поглибленого вивчення державної мови, до нових шляхів пошуку знань і наукової роботи.

студеНтський спорт

ХАРКІВ’ЯНИ – ЧЕМПІОНИ  СВІТУУ португальському

місті Брага відбув-ся чемпіонат світу з футзалу серед сту-дентів, у якому брало участь 14 чоловічих і п’ять жіночих ко-манд. Честь України захищали студенти Харківської держав-ної академії фізич-ної культури.

На груповому ета-пі українці перемогли всіх суперників: Таїланд – 2:1, Ізраїль – 6:0, Польщу – 5:3. У чвертьфіналі обіграли з рахунком 3:1, на той час чинних чемпіонів світу – бразильців.

У півфіналі наша команда зустрілася з господарями турніру –португальцями. Після напруженої боротьби проти суперника й суддівства українська команда змо-гла вибороти перемогу з рахунком 1:0 і тим самим за-безпечити собі участь у фіналі. В завершальній грі чемпі-онату харківські студенти перемогли команду Російської Федерації з рахунком 1:0 і стали володарями світового трофею. Приємно зазначити, що капітана української збірної, воротаря Дмитра Литвиненка визнано найкра-щим гравцем змагань.

Минулої суботи в усіх школах країни пролунав Перший дзві-

нок. Навчання розпочато! Цього року на українських школярів че-кає оновлена програма. «З’явилися не лише нові предмети, змінився навіть підхід до навчання», – ка-жуть учителі. Вже кілька років по-спіль особлива увага приділяєть-ся інформаційним технологіям. І варто зазначити, що така тенден-ція українським школам – учас-ницям загальнонаціональної про-грами інтернетизації – більш ніж подобається.

У рамках співпраці з Міністер-ством освіти і науки, молоді та спорту програму інтернетизації українських шкіл впроваджує «Ки-ївстар». Із липня 2011 року теле-ком-оператор під’єднав до безко-штовного швидкісного інтернету 200 навчальних закладів. «Упрова-дження інноваційних технологій у навчальних закладах – одне з прі-оритетних завдань міністерства. Ми намагалися охопити школи, в

яких якнайбільше учнів, щоб мак-симальна кількість школярів мо-гла використовувати інтернет», – зазначає Олег Єресько, директор Департаменту загальної середньої і дошкільної освіти МОНмолодь-спорту. – А також ті школи, які взагалі не мали інтернету або його швидкість була надто низькою».

Завдяки високошвидкісному ін-тернету вчителі отримають мож-ливість краще готуватися до уро-ків, використовувати інтерактивні і дистанційні формати в навчанні, а школярі – швидко завантажува-ти файли великого обсягу і пере-глядати навчальні фільми он-лайн.

Традиційно подбали і про он-лайн безпеку школярів. У кож-ному навчальному закладі роз-міщено інформаційні матеріали з основними правилами безпеки в інтернеті, працівники компа-нії «Київстар» регулярно прово-дять для учнів навчання онлайн – грамотності. Спільну ініціативу МОНмолодьспорту і «Київстар»

з інтернетизації шкіл підтримав партнер програми – «Лабора-торія Касперського», який вста-новив програмне забезпечен-ня на під’єднаних до інтернету комп’ютерах. Спеціальна програ-ма дає змогу школярам безпеч-но мандрувати всесвітньою мере-жею, без ризику стати жертвами онлайн – шахрайства чи інших інтернет-загроз.

Від початку реалізації програ-ми «Київстар» надав українським школам вже понад 120 Тб тра-фіку. Для порівняння, такий об-сяг інформації містять 130 млн електронних підручників – саме стільки книжок міститься в усіх бібліотеках світу. Безлімітний ін-тернет надається школам на висо-кій швидкості – до 10 Мбіт/сек у робочий час.

МОНмолодьспорту і «Київстар» продовжують спільну програму, і до кінця поточного року ще 20 шкіл отримають сучасний, швид-кісний і безпечний інтернет.

Президент України Віктор Янукович взяв участь у відкритті після реконструкції спеціалізованої

школи №106 І – ІІІ ступенів із поглибленим ви-вченням англійської мови. Участь у святі також узяли міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник, голова Київської міської дер-

жадміністрації Олександр Попов, народна артист-ка України Ольга Сумська, вчителі, учні, батьки.

Віктор Янукович привітав дітей, їхніх батьків і педагогів із початком нового навчального року, оглянув приміщення оновленої школи – зокрема, комп’ютерний клас, спортзал, актовий зал і один із лінгафонних кабінетів. Президент також пе-редав директорові школи Олександру Колосенку сертифікат на сучасне комп’ютерне обладнання.

Створення найкращих умов для здобуття дітьми й молоддю якісної освіти є одним із пріорите-тів влади, адже тільки високоосвічене суспільство здатне в сучасному світі ефективно працювати на розбудову сильної, незалежної держави. Про це Президент України Віктор Янукович сказав під час свого виступу.

Вчителька початкових класів школи № 106 Леся Мантула розповіла, що цього року в оновлену шко-лу прийшло втричі більше першокласників, ніж у попередні роки. Вона додала, що діти з нетер-пінням чекали початку навчального року, щоб на-вчатися в сучасних, добре обладнаних кабінетах.

ікт у школі

Новосілля

У НАВЧАЛЬНИЙ РІК – НА  ВИСОКІЙ  ІНТЕРНЕТ-ШВИДКОСТІ

ПРИЙШЛО ВТРИЧІ  БІЛЬШЕ  ПЕРШОКЛАСНИКІВ

4 «Освіта України»підмінапонять

Йдуть вибори і політики зма-гаються в навішуванні лок-шини на вуха електоратові.

Їм здається, що пересічний ви-борець такий самий довірливий, як та Аліса – стрибне в піар-но-ру і потрапить до Країни чудес обману. На жаль, іноді сподіван-ня справджуються. Тому попе-реджаємо читача: не слідуйте за Білим Кроликом! Бо буде, як із тою Алісою: скуштувавши кро-лячого пиріжка з написом «З'їж мене», дівчинка збільшилася до величезних розмірів і втрапила в пастку.

ЖоНглЕрЧомусь освіта – галузь, в якій не знається хіба що розумово відсталий. А що? Все ж просто і на видноті: школи закривають, зарплата у вчителів маленька, і ту начебто не всю дають… Тут є де розгулятися політикові, осо-бливо якщо той в опозиції. Та й ніша опозиціонера без поса-ди, тобто є можливість критику-вати, ні за що не відповідаючи.

У голови Ради Об’єднаної опо-зиції «Батьківщина» Арсенія Яце-нюка останнім часом криза жан-ру – тільки й розмов, що про освіту. Підхід у нього простий і ефективний: не важливо, правда чи ні, компетентно чи безталанно, основне – кричати, щоб усі по-чули. І він звично жонглює сло-вами, вміло і натхненно.

Останній трюк – про за-криття шкіл. Начебто міністр освіти Дмитро Табачник, ци-туємо Яценюка, «збрехав», що в Україні закрито 300 закладів. А нібито насправді виявляється, що «за даними Держкомстату за два роки закрито понад 700 шкіл». «Тобто Табачник визнав закриття 300 шкіл урядом Яну-ковича», – засурмив Яценюк.

Дуже «дивно» при цьому, що Арсеній Петрович не знає еле-ментарних речей. По-перше, мі-ністр навів дані за останніх два роки, про що Яценюк мав би зга-дати. По-друге, він «забув» про факт, що за два роки роботи уря-ду і його ідеологічної натхнен-ниці Юлії Тимошенко закрило-ся 650 шкіл (!). І, нарешті, згідно з законом, рішення про закрит-тя середніх навчальних закладів приймає не Табачник і навіть не Кабмін Миколи Азарова, а місце-ві ради, які їх фінансують.

З цифрами в Арсенія Пе-тровича взагалі біда. Ще один діяч, проте безперечно фахі-вець у сфері освіти Ігор Лікар-чук каже, що в Україні закри-ли 702 школи протягом останніх трьох років. Отак. Варто було б опозиціонерам якось домов-лятись щодо статистики, аби в аудиторії не виникало когнітив-ного дисонансу.

КролЯЧа осВіта Вірогідно, освіта здається Яце-нюкові легкою здобиччю, бо саме для неї його штабісти на-крапали цілу програму «ре-форм». Можна уявити, що було б із бідолашною, якби «зірка» об’єднаної опозиції взялася б за реалізацію цих мега-ідей. Наприклад, пропонується, щоб кожне село, де є діти до 10 років, обов'язково мало дитячий садок і початкову школу. Звісно, хто ж нагадає Арсенієві Петровичу, що в Україні вистачає сіл з кіль-кома дітьми і навіть зовсім без дітей молодшого віку. Тож його «програму» не змогли б викона-ти навіть заможні США.

А ось ще пара пунктів про-грами «Батьківщини». Зокрема, Яценюк пропонує, щоб студен-ти з високим балом ЗНО само-стійно за гроші з державного бюджету могли приймати рі-шення, який виш обирати. На-віть не знаємо, на людей з яким IQ це розраховано. Адже добре відомо, що за «Умовами вступу до ВНЗ» вступники і так безко-штовно можуть надсилати доку-менти до кількох ВНЗ. До того ж абітурієнти з високими ба-лами ЗНО майже стовідсотко-

во вступають на бюджет, отри-муючи право на стипендію. Які ще електорально вигідні «гран-ти» мав на увазі Яценюк, одно-му йому відомо.

Ще лідер опозиції хоче впро-вадити в середніх навчальних закладах державну програ-му «Знай англійську, як укра-їнську». Ідея хороша. Проте в програмі Яценюка ніде не мо-виться, звідки взяти гроші на підготовку величезної кількос-ті досить кваліфікованих учи-телів англійської. Вочевидь, для бюджету це непосильний тягар, та про це пан Арсеній скром-но мовчить.

Взагалі, ми тицьнули в пере-лік ідей Яценюка навмання. Від ретельного їх вивчення у фа-хівців, мабуть, волосся на го-ловах дибки стало. Чи порадив-ся той, хто підсунув це фентезі Яценюкові, з педагогами? Чи проводив громадські слухан-ня, круглі столи, дискусії? Во-чевидь, ні, а тому реформами там і не пахне.

Та якби й пахло, хто при здоровому глузді повірить його словам? Про ідеологіч-ну супергнучкість Арсенія Петровича складають леген-ди. Хто тільки не лобіював «юнака» свого часу: Горба-тов (на міністра економіки Криму), Цушко (витягнув до себе в Одеську губернію), Ті-гіпко (штовхав у НБУ), Єхану-ров (на міністра економіки), Ющенко разом із Тимошен-ко (в Секретаріат та Раду – на спікера).

Товариш Арсеній дружив і дружить чи не з усіма топ-політиками і бізнесменами. А на Вікторові Януковичу спіт-кнувся. Відразу після того, як той став Президентом, Яце-нюк був тут як тут із про-позицією призначити себе прем’єром. Та в навантажен-ня зажадав ще й посад гу-бернаторів – і лишився ні з чим. А тепер він – у пози-ції опозиції, де непогано по-чувається.

Є опозиціонери справжні, а є вербальні. Яценюк належить до останнього типу: його осно-вний талант – вербальний. В цьому переконуєшся, спосте-рігаючи його спічі по телеба-ченню. А реальної опозицій-ності чи народності там немає ані на бюлетень. На освіту він теж дивиться, як на конячину, яка вивезе його в парламент.

Юрій ЗУЩИК, «Освіта України»

НЕ  СЛІДУЙТЕ  ЗА БІЛИМ КРОЛИКОМ!

ЧИ радИВсЯ ЯцЕНЮК іЗ ПЕдагогаМИ? ЧИ ПроВодИВ гроМадсьКі слУхаННЯ і КрУглі столИ? Ні, а ТОМУ рефОрМаМи в йОгО ПрОграМі Не ПахНе

Якщо пам’ятаєте, в казці Льюїса Керрола «Пригоди Аліси в Країні чудес» є вигаданий персонаж – Білий Кролик. Він з’являється на самому початку, в першому розділі, й заманює дівчинку в кролячу нору, звідки й починаються її дивні пригоди.

аНтиреклама

до теми

ПрИгодИ НЕісНУЮЧого ПідрУЧНИКа: ПолітИК аНаліЗУє тЕ, Чого НЕМаєЗакінчивши аналізувати програму з математики для учнів першого класу, ро-зібравшись, що таке «0», біохімік Лілія Гриневич перейшла на історію, зви-нувативши в ефірі «5 каналу» міністерство в тому, що підручник «Всесвітня історія» для 11 класу автора Полянського П. Б. не було внесено до Перелі-ку навчальних програм, підручників і навчально-методичних посібників, реко-мендованих міністерством.Цю інформацію спростовує керівництво Інституту інноваційних технологій і змісту освіти.За інформацією керівництва інституту підручник «Всесвітня історія (рівень стан-дарту, академічний рівень). 10 клас», автора Полянського П. Б. є в Переліку навчальних програм, підручників і навчально-методичних посібників, рекомен-дованих Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України для викорис-тання в основній і старшій школі в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням українською мовою в 2012 – 2013 навчальному році.Підручник «Всесвітня історія (рівень стандарту, академічний рівень). 11 клас», автора Полянського П. Б. справді не внесено до Переліку, оскільки його не-має у природі. Він не вийшов друком і, відповідно, не може бути внесеним до зазначеного Переліку.Хочемо нагадати, що лише цього року надруковано 98 назв підручників. Якщо Лілія Михайлівна «аналізуватиме» по одному підручнику на день, то їй потріб-но більше трьох місяців. Не бережете Ви себе, Ліліє Михайлівно, не бережете.

роЗ’ясНеННя міНістерства

до ПИтаННЯ Про дЕрЖЗаМоВлЕННЯ у 2011 році всього – 31,3 тисячі місць, у тому чис-лі за денною формою навчання – 28,2 тисячі місць.

У 2012 році обсяг прийому за освітньо-кваліфіка-ційним рівнем «магістр» для вищих навчальних за-кладів МОНмолодьспорту становив 33,5 тисячі місць, у тому числі за денною формою навчання – 30,1 ти-сячі місць. Отже, за останні чотири роки лише в 2010 році обсяг прийому за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» був більшим всього на 600 місць, у тому числі за денною формою навчання лише на 200 місць.

Стосовно критичного зауваження щодо конкурсної ситуації у вищих навчальних закладах у 2012 році та збільшення втричі кількості вступників, то воно є просто некомпетентним. За даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти на програму «бака-лавр» було зареєстровано 1 237 655 заяв вступників, які згідно з «Умовами прийому до вищих навчаль-них закладів» мали право подавати заяви до п’яти вищих навчальних закладів на три напрями підготов-ки в кожному. Водночас на програму «бакалавр» в ЄДЕБО було зареєстровано 299 312 осіб, відповідно в 2011 році – всього понад 290 тисяч заяв.

Окрім цього, щодо пропозиції експерта з питан-ня формування й розміщення державного замовлен-ня, повідомляємо: ще у грудні минулого року Мініс-терство освіти і науки, молоді та спорту погодило проект Закону України «Про формування та розмі-щення державного замовлення на підготовку фахів-ців, наукових, науково-педагогічних та робітничих ка-дрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (післядипломна освіта)», який підготувало Міністер-ство економічного розвитку й торгівлі.

Особливістю цього проекту є те, що розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, нау-кових, науково-педагогічних і робітничих кадрів, підви-щення кваліфікації та перепідготовки кадрів здійсню-ватиметься державними замовниками на конкурсних засадах у порядку, що буде затверджуватися Кабіне-том Міністрів України за поданням Міністерства освіти і науки, молоді та спорту. За результатами проведен-ня конкурсу з виконавцями державного замовлення укладатимуться державні контракти у порядку, який буде визначений урядом. На цей час проект Закону знаходиться на розгляді у Верховній Раді України.

Також МОНмолодьспорту підготувало проект поста-нови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції формування, розміщення та персоніфікації державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців з вищою освітою, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівни-ків та робітничих кадрів», яка передбачає, що студент (слухач), курсант, екстерн, інтерн, клінічний ординатор, аспірант, докторант, зарахований на навчання до ви-щого навчального закладу за відповідним напрямом підготовки (спеціальністю), галуззю науки та формою навчання в рахунок державного замовлення, протягом всього строку навчання на підставі рейтингу навчаль-них досягнень, що складається ВНЗ за результатами кожного семестрового контролю, має право на отри-мання гранта для оплати власних витрат, пов’язаних із навчанням, та на побутові потреби, в тому числі на проживання, проходження практики, короткостро-кових курсів тощо. Проект постанови надіслано на погодження зацікавленим міністерствам і відомствам.

Днями в ЗМІ з’явилася інформація щодо «невелико-го» державного замовлення в 2012 році для підго-товки фахівців у вищих навчальних закладах з поси-ланням на «експерта у сфері освіти» Лілію Гриневич. Хочемо зазначити, що критичне зауваження має упе-реджений характер і не відповідає дійсності.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України в 2009 році обсяг державного замовлення за освіт-ньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» для вищих навчальних закладів МОНмолодьспорту становив усього 46,5 тисячі місць, у тому числі за денною формою навчання – 40,1 тисячі, у 2010 році відповідно всього 58,9 тисячі місць, у тому числі за денною формою навчання – 50,5 тисячі, у 2011 році всього – 53,4 тисячі, у тому числі за денною формою навчання – 48,6 тисячі місць.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Укра-їни в 2012 році обсяг прийому для підготовки фа-хівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» для вищих навчальних закладів МОНмо-лодьспорту був найбільшим за останні чотири роки і становив 59,1 тисячі місць, у тому числі 52,3 ти-сячі місць за денною формою навчання.

За освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» у 2009 році обсяг державного замовлення для ви-щих навчальних закладів МОНмолодьспорту стано-вив всього 99,2 тисячі місць, у тому числі за ден-ною формою навчання – 85,1 тисячі місць, у 2010 році відповідно всього 99,2 тисячі місць, у тому числі за денною формою навчання – 85,8 тися-

чі місць, у 2011 році всього – 80,7 тисячі місць, у тому числі за денною формою навчання – 69,9 тисячі місць.

У 2012 році обсяг прийому за освітньо-кваліфі-каційним рівнем «бакалавр» для вищих навчальних закладів МОНмолодьспорту становив 103,3 тисячі місць, у тому числі за денною формою навчання 89,2 тисячі місць. Ці показники також є найвищи-ми за останні чотири роки.

За освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» у 2009 році обсяг державного замовлення для ви-щих навчальних закладів МОНмолодьспорту стано-вив всього 57,5 тисячі місць, у тому числі за ден-ною формою навчання – 45,2 тисячі місць, у 2010 році відповідно всього 63 тисячі місць, у тому чис-лі за денною формою навчання – 50,7 тисячі місць, у 2011 році всього – 66,2 тисячі місць, у тому чис-лі за денною формою навчання – 49,5 тисячі місць. Отже, за останні чотири роки лише в 2011 році обсяг прийому за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» був більшим всього на 2000 місць. Водночас за ден-ною формою обсяг прийому лише в 2010 році був таким, як у 2012 році – 50,7 тисячі місць.

За освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» у 2009 році обсяг державного замовлення для ви-щих навчальних закладів МОНмолодьспорту стано-вив усього 25,8 тисячі місць, у тому числі за ден-ною формою навчання – 23,4 тисячі місць, у 2010 році відповідно всього 34,1 тисячі місць, у тому чис-лі за денною формою навчання – 30,3 тисячі місць,

5№ 37, 10 вересня 2012 року пРямаМова

Вищі  навчальні  заклади  України  завжди  розраховують  на  партнерську підтримку  Департаменту  вищої  освіти  МОНмолодьспорту

За «звітний» період – а це два роки – у вищій школі відбуло-ся чимало подій. Жодна з них –

формування рамки кваліфікацій, зміни в структурі держзамовлення, організа-ція навчання і стажування за кордо-ном, продовження оптимізації мережі ВНЗ, вступні кампанії тощо – не обій-шлася без уваги департаменту. Про те, що вдалося зробити його фахів-цям, «Освіті України» розповів дирек-тор Департаменту вищої освіти МОН-молодьспорту Юрій Коровайченко.

оргаНіЗоВаНа Й ПроЗора– Юрію Миколайовичу, не секрет, що громадськість насамперед цікавиться вступною кампанією до ВНЗ. Розка-жіть, будь ласка, що тут вдалося зро-бити департаменту.

– Не без гордості скажу, що про-тягом останніх двох років вступні кам-панії у нас на висоті – організовані, прозорі й демократичні. Як і 2011-го, так і поточного року задовго до часу «Х» проводили кілька підготовчих за-ходів. Були своєчасно затверджені умо-ви прийому до 1025 вищих навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування. Їхній зміст ми, як ніколи, широко обговорювали з осві-тянською громадськістю, уважно при-слухаючись до всіх побажань і крити-ки. Лише для умов-2012 ми опрацювали понад 1000 пропозицій. Деякі були блискучі і ми не могли їх не врахувати.

Також відбулися регіональні ін-структивні наради з проректорами й відповідальними секретарями при-ймальних комісій з питань підготов-ки до проведення вступних кампаній. Такі самі заходи були з представника-ми міністерств і відомств, що мають у підпорядкуванні ВНЗ. Створено опера-тивний штаб з питань вступної кам-панії у вищих і професійно-технічних навчальних закладах. Все це важлива, хоча й копітка та малопомітна робо-та – без неї вступні кампанії не були б успішними.

– Які зміни відбулися в структурі дер-жавного замовлення?

– Вони дуже відчутні, бо стали на-гальними й необхідними. Про те, які неприємні тенденції на вітчизняному ринку праці їх викликали, сказано чи-

мало, тому повторюватися не буду. Зупинюся на досягнутому. Ми прове-ли серйозну аналітичну й «законодав-чу» роботу. З участю нашого департа-менту міністерство розробило проект Концепції формування, розміщення і персоніфікації державного замовлен-ня на підготовку фахівців. Її пріори-тетне завдання – забезпечення кон-ституційного права громадян на освіту і працю, забезпечення суспільного по-питу на вищу та професійну освіту, реалізація державних пріоритетів на довгострокову перспективу розвитку країни.

У травні 2012 року ухвалено Поста-нову Кабміну «Про державне замов-лення на підготовку фахівців, науко-во-педагогічних і робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідго-товку кадрів (післядипломна освіта) для державних потреб у 2012 році».

Спираючись на ці основні докумен-ти, ми й працювали. Загалом, сьогод-ні обсяг держзамовлення навіть виріс. Проте ми скоригували його структуру, зменшуючи замовлення на певні гу-манітарні спеціальності, яких на рин-

ку надлишок, та збільшуючи на тех-нічно-природничі. В 2012 році істотно збільшено обсяг прийому порівняно з 2011 роком за такими напрямами під-готовки: «Електроніка» – майже на 33 відсотки, «Енергетика та енергетич-не машинобудування» – 14,5 %, «Ра-діотехніка, радіоелектронні апарати та зв’язок» – майже 25, «Металургія та матеріалознавство» – на 64 відсотки, «Машинобудування та металооброб-ка» – майже 28, «Хімічні техноло-гії та інженерія» – 46 %, «Авіаційна та ракетно-космічна техніка» – 43,5, «Транспорт і транспортна інфраструк-тура» – 32 відсотки.

Крім цього, збільшено обсяги за на-прямами: «Інформатика», «Системний аналіз», «Комп’ютерні науки», «Про-грамна інженерія», «Комп’ютерна ін-женерія», «Системна інженерія», «Автоматизовані та комп’ютерно-інтегровані технології», «Мікро– та наноелектроніка», «Телекомунікації», «Безпека інформаційних і комуніка-ційних систем», «Системи технічного захисту інформації», «Управління ін-формаційною безпекою».

Звичайно, я назвав не всі пропорції. Але вже тут видно, на підготовці яких фахівців держава робить акцент.

оПтИМіЗаціЯ та КВаліфіКаціЯ– Як відбувалася й відбувається опти-мізація мережі вищих навчальних за-кладів?

– Оптимізація – одне із завдань, яке стоїть перед міністерством і Депар-таментом вищої освіти зокрема. Ста-тистика свідчить, що в Україні пере-насичення ВНЗ. На жаль, кількість зазвичай не передбачає якість, а по-декуди негативно впливає на рівень викладання.

Тому в 2011 – 2012 роках заходи щодо оптимізації мережі ВНЗ трива-ли. Найефективнішим проектом стало створення Криворізького державного університету, до якого увійшли два уні-верситети, два НДІ та два структурних підрозділи інших ВНЗ. Реорганізовано Одеську держакадемію холоду через приєднання до Одеської національної

академії харчових технологій. Завдя-ки об’єднанню кількох ВНЗ утворено ДВНЗ «Донбаський державний педаго-гічний університет».

Також кілька ВНЗ І – ІІ рівнів акре-дитації приєднано до ВНЗ ІІІ – ІV рів-нів акредитації. Зокрема, ДВНЗ «Світ-ловодський політехнічний коледж» приєднано до Кіровоградського на-ціонального технічного університету, Полтавський нафтовий геологорозвіду-вальний технікум – до Полтавського національного технічного університе-ту імені Юрія Кондратюка.

Для підвищення статусу професій-но-технічних закладів і реалізації сту-пеневої освіти кілька ПТНЗ введено до структури ВНЗ ІІІ – ІV рівнів акреди-тації. Тож процес оптимізації є успіш-ним і ми вочевидь продовжимо його в майбутньому.

– Національну рамку кваліфікацій часто згадують як один з успіхів мініс-терства. Розкажіть, будь ласка, про неї.

– Хоча для більшості громадян сло-восполучення «Національна рамка ква-ліфікацій» нічого не скаже, для вищої освіти це – дуже важливий документ. Це системний і структурований опис кваліфікаційних рівнів. Не в остан-ню чергу рамка потрібна для введен-ня європейських стандартів і прин-ципів забезпечення освіти. Метою її впровадження є сприяння міжнарод-ному визнанню отриманих в Україні кваліфікацій.

Природно, що наш департамент став одним із підрозділів міністерства, який відповідав за розробку і впровадження національної рамки. Власне, документ діє з 6 січня 2012 року. Та ще до цьо-го ми провели велику попередню робо-ту. Так, було розроблено проект кон-цепції розвитку національної системи кваліфікацій і підготовлено проект по-станови Кабміну про порядок розро-блення стандартів вищої освіти. Ство-рено робочу групу для розроблення стратегії розвитку Національної рам-ки кваліфікацій, про що є відповід-ний наказ МОНмолодьспорту. Розро-блено і затверджено план заходів щодо її впровадження.

Тепер про застосування рамки на практиці. Було розроблено проекти і здійснюються заходи щодо експери-ментального впровадження новітніх стандартів за напрямами підготовки: «Металургія та матеріалознавство», «Енергетика та енергетичне машино-будування», «Журналістика та інфор-мація». Крім цього, розпочато спіль-ний проект компанії Систем Кепітал Менеджмент, нашого міністерства та Конфедерації роботодавців України з розроблення професійних стандартів і кваліфікацій.

За НаЙВИЩИМ рЕЙтИНгоМ– Чимало шуму наробило впрова-дження Національної системи рейтин-гового оцінювання ВНЗ. Як її створю-вали і навіщо вона потрібна?

– Національна система рейтинго-вого оцінювання ВНЗ дуже і дуже потрібна вищій освіті. Це свого роду засіб допомоги університетам, академі-ям, інститутам тощо у створенні влас-ної культури забезпечення якості осві-ти. Це необхідно для конкуренції між ВНЗ. Відстаючі виші будуть тягнутися за лідерами рейтингу, а лідери – дба-ти, щоб їх не посунули донизу. Резуль-татом такого руху стане постійне під-вищення якості освітніх послуг.

У всьому світі рейтингові систе-ми слугують орієнтиром для абітурі-єнтів, куди піти навчатися. Україні це теж потрібно, хоча би для того, щоб залучати більше іноземних сту-дентів і заробляти на цьому. Зрозумі-ло, цими аргументами перелік причин упровадження Національної системи рейтингового оцінювання не закін-чується.

Що стосується її створення, то був відповідний наказ міністерства, розро-блено критерії системи рейтингового оцінювання, а також проведено апро-бацію проекту. Про її результати, до речі, писала ваша газета.

– Юрію Миколайовичу, яку оцінку роботи департаменту Ви поставили б особисто?

– Звичайно, хотілося б поставити департаменту 11 балів – вищу оцінку дає лише Господь. Та нехай краще нас оцінює освітянська громада – це буде об’єктивний погляд на нашу роботу.

Юрій ЗУЩИК, «Освіта України»

ЮРІЙ  КОРОВАЙЧЕНКО: ХОТІЛОСЯ Б ПОСТАВИТИ ДЕПАРТАМЕНТУ 11 БАЛІВ – ВИЩУ ОЦІНКУ ДАЄ ЛИШЕ ГОСПОДЬ

На Департаменті вищої освіти лежить величезна колективна відповідальність. Непросто регулювати найскладнішу освітню галузь, яка до того ж активно модернізується. Поле діяльності тут величезне: законодавче і нормативне забезпечення, державне замовлення, умови прийому, модернізація мережі ВНЗ, міжнародні проекти, Національна рамка кваліфікацій і багато чого іншого.

НЕЗВаЖаЮЧИ На ЗНаЧНУ роль і МоЖлИВості, дЕПартаМЕНт діє дЕМоКратИЧНо Й ПроЗоро, йОгО керівНицТвО завжди дОсТУПНе для кОНТакТів

партНерство

Микола  ДМИТРИЧЕНКО,  ректор  Національного  транспортного  університету: Ректори ВНЗ на собі відчувають роботу міністерства і профільного департаменту. Отож вони мо-жуть дати їм повну й фахову оцінку. Якщо йдеться про розробку законодавства в нашій сфе-рі, Департамент вищої освіти в цьому процесі правофланговий – він координував пмайже всю роботу за цим напрямом. Хочу відзначити Умови прийому до ВНЗ, які пропонувалися останні два роки. Вони дуже якісно підготовлені і це дає змогу стабільно проводити вступну кампанію, відбирати добре підготовле-них абітурієнтів. Багато в чому це заслуга і Департаменту вищої освіти. Поза сумнівом, цим він заклав добрий фундамент підвищення якості підготовки фахівців у ВНЗ. Це лише один напрям взаємодії ВНЗ і нашого університету, зокрема, з Департаментом вищої освіти. В освітянському повсякденні ми, як державний ВНЗ, співпрацюємо з ним при вирішенні всіх важливих питань. Незважаючи на таку значну роль і можливості, департамент діє демокра-тично й прозоро, його керівництво завжди доступне для контактів. Така, швидше, партнерська взаємодія якнайкраще впливає на оперативність розв’язання проблем, що дуже важливо, напри-клад, під час вступної кампанії, коли не можна втрачати жодної години робочого часу.

6 «Освіта України»викликали?

«Швидку»

Передусім зазначимо, що необхідність такого відео-уроку була зумовлена

тими питаннями, які виникли в суспільстві з уведенням но-вих стандартів початкової шко-ли (передусім – щодо вивчення іноземної мови в усіх школах України, починаючи з першо-го класу): «Чи не зарано?», «Чи готові вчителі?» і таке інше. А також – деякою невпевненіс-тю самих педагогів в успіхові цього заходу. Тому на почат-ку наради Борис Жебровський зазначив: «Ми домовилися про перезавантаження методичних служб, які займатимуться на-самперед допомогою вчителе-ві. Це називатиметься «Швид-ка методична допомога».

ЧУЖоМУ НаВЧалИсь, сВого НЕ цУралИсьЗаступник міністра нагадав, що в Києві понад 10 років усі діти вивчають іноземну мову, почи-наючи з 1-го класу. «Для цьо-го ми розробили свої програ-ми, свої підручники і пройшли цей шлях, мені здається, безбо-лісно, зауважив Борис Жебров-ський. – Тому що найгострі-шим тоді було кадрове питання. Щоб його закрити, ми в нашо-му педагогічному коледжі вве-ли тоді спеціальність «Учитель навчальних класів – вчитель англійської мови». Як стимул, з найкращих тоді створювали групи і відправляли на навчан-ня до університету – за умо-ви, що вони працювали у школі. Тобто нічого невідомого немає. Тим більше, що багато районів тоді – так само як і Київ, піш-ло цим шляхом. То в чому про-блема? Чому дехто вважає, що це занадто рано? Що вчителі не готові? Якщо вона виклада-ла з 2-го класу, то що, не змо-же з 1-го? Варіантів тут два. Або це вчитель-класовод, який навчає дітей у сільській школі, або вчитель-професіонал, пред-метник. Не бачу ніяких склад-нощів, і тим не менше, вони виникають».

Проблема раннього навчан-ня іноземних мов не є новою у світовій та європейській прак-тиці, – вважає завідувач ла-бораторії вивчення іноземних

мов Інституту педагогіки АПН України Валерій Редько, який очолював робочі групи зі ство-рення нових програм. У США і країнах Європи захищено чи-мало дисертацій на цю тему, тому те, що сталося нарешті в Україні – цілком справедли-во і логічно. «Ми вивчали весь світовий і європейський до-свід, щоб прийти до розв’язання цієї проблеми, – каже науко-вець, – Базувалися на позитив-них результатах досліджень, на-працьованих світовою наукою. При цьому не втрачаючи і наш вітчизняний досвід, зокрема, столичний. Упродовж останніх двох років здійснювалася під-готовка і МОНмольодьспорту, і Академії педнаук – у фор-мі семінарів для методистів піс-лядипломної освіти. І методис-ти обласних інститутів на своїх курсах готувалися до цієї події. Власне, все для цього вже є, всі документи державної ваги. Це і стандарти, і програми, і концеп-ції. Це, зрештою, і підручники».

тЕКст ПрИЗНаЧЕНо длЯ ВЧИтЕліВ!Стосовно підручників (які, до речі, надруковано повним об-сягом – разом із робочими зошитами) теж виникають за-питання. А точніше – закиди: мовляв, книжки для першачків занадто складні, «непідйомні», перенасичені матеріалом. Учи-тель-методист Алла Миколаїв-на Несвіт, яка протягом двох з половиною років працювала в початковій школі, готуючи ці підручники, спростовує такі закиди: «В основу цієї книжки лягли матеріали, апробовані на реальних дітях, у звичайній за-гальноосвітній київській школі. Матеріал підручника побудова-ний за тематичними циклами, які повністю відповідають ви-могам нашої програми. В кож-ному з уроків представлено уні-фіковану систему вправ, яка починається із введення лек-сичних одиниць. Далі пропону-ється тренування їх у мовлен-нєвих зразках. І остання вправа в кожному уроці – запропо-нована комунікативна ситуація дітям на обговорення. Якщо відкрити підручник, може зда-

тися, що він дещо перенасиче-ний лексичним матеріалом. Але цей текст не для того, щоб діти його завчали напам’ять. Це – текст для вчителя. Звичайно, пе-дагоги, особливо молоді, повин-ні чітко собі уявляти, з яким лексичним матеріалом вони хо-чуть ознайомити дітей, як цей матеріал краще подати». Треба пам’ятати, що англійська мова в 1-му класі – це пропедевтич-ний курс, – наголосила авторка

підручника. – Протягом 35 уро-ків першого року навчання діти лише ознайомлюються з англій-ською мовою. Підручник – це не тільки тексти, а й ілюстра-тивні матеріали, які розвивають соціокультурну компетенцію учня. Тому вчителі, які раніше працювали в 2-му класі, а те-пер «переходять» до 1-го, не по-винні змушувати дітей вивчати напам’ять всі слова з книжки. Вони слугуватимуть лише орі-єнтиром, базою для подальшого вивчення в 2-му класі. «Тому не варто боятися, якщо ви відчує-те, що діти не встигли засвоїти якісь певні сторінки підручни-ка, – заспокоює вчителів Алла Миколаївна. – Кожна дитина відповідно до своїх здібностей і до свого рівня підготовленості може взяти той обсяг матеріалу, який доступний саме для неї… В кінці підручника є повний опис українською мовою всіх ігро-вих завдань, які можна вико-нувати на уроці. А на сторінках для вчителя зроблено підказки, як організувати процес навчан-ня в класі, де є діти з різними здібностями, детально описані рекомендації щодо проведен-ня проектних завдань». Окре-му увагу авторка звернула на

робочий зошит, який доповнює матеріали підручника. В ньому є завдання, які готують руку до письма, вправи на розпізнаван-ня літер алфавіту. Причому за-пропоновано написання букв не лише в окремих рядочках, а і в довільному порядку. Тому що основне – запам’ятати, яка ця буква на вигляд.

НЕ трЕба боЯтИсЯПроте сам по собі підручник з іноземної мови – це пів-справи. А то й менше. Має бути весь навчально-методич-ний комплект – і відео і ау-діо, чого, на жаль, поки що недосить – і можливостей, і пропозицій. Але все-таки най-більшою проблемою і найго-ловнішим чинником вдалого і безболісного переходу до на-вчання іноземної мови в 1-му класі учасники наради май-же одностайно назвали кадри. Той самий людський фактор, який або «вирівнює» недоліки будь-якого підручника, або по-глиблює їх. А тому наголошува-ли на необхідності і безперерв-ності зв’язку з викладачами, організації семінарів, де вони мають отримувати методичну допомогу, аби легше було орі-єнтуватися в нових реаліях. Бо-рис Жебровський навіть за-пропонував вивісити на сайті МОНмолодьспорту координати авторів підручників і програм, щоб учителі могли їм написати і порадитись, коли щось незро-зуміло. Адже вже тепер можна

спрогнозувати, що питань буде безліч, складнощів не оминути. Наприклад, одне з них – пере-хід учителів, які раніше викла-дали в середній і старшій шко-лі, до першого класу, де треба «вкластися» в 35 хвилин. До того ж ті методи і прийоми, які вчитель використовував у старших класах, не можна пе-ренести на молодші. Тому, на переконання Валерія Редька, тут потрібна певна перепідго-товка – і в часових вимірах, і в методологічних.

До речі, на допомогу вчите-лям, які працюватимуть у 1-му класі, з’явилось нове всеукра-їнське видання (точніше, но-вий формат старого журна-лу) – «Іноземні мови в сучасній школі».

– Не треба боятися працю-вати в першому класі, – каже його головний редактор Вален-тина Миколаївна Буренко. – Ми започаткували цілу серію з навчання дітей, починаючи з наймолодшого шкільного віку. Будуть подані статті з прикла-дами психологічного спряму-вання, методичні рекомендації. Систематично друкуватимуться матеріали з особистісно орієн-тованого навчання, з методики

навчання. Є вчені, які погоди-лись на це і вони зацікавлені в тому, щоб полегшити роботу вчителя з навчання дітей мо-лодшого шкільного віку. Тож, ураховуючи допомогу і авторів підручників, і нашого журналу, і семінарів, які проводитимуть-ся, – я думаю, що все буде нормально. Сьогоднішні першо-класники більш розвинені, ніж ті, що були 10 років тому. Вони спокійно опановують програму, якщо вона подається відповід-но до їх вікових особливостей. Якщо вчитель цього дотриму-ється – ніяких проблем немає. Єдине, що повинні пам’ятати педагоги, працюючи з підруч-никами: має бути обов’язкова ігрова діяльність.

ВаЖлИВо ПоЧатИПід час наради лунали пропо-зиції провести відкриті уроки в прямому ефірі – щоб по-казати вчителям, як правиль-но працювати з підручниками, йшлося про необхідність спів-праці з батьками. Борис Же-бровський навіть запропонував паралельно провести всеукраїн-ський всеобуч батьків, чиї діти з 1-го класу вивчатимуть іно-земну мову.

Безперечно, будь-якій нова-ції потрібен певний час, аби «прижитися». Зрозуміло, що освітні умови в Україні – об’єктивно неоднорідні. У ве-ликих містах вони одні, у ма-леньких селах – зовсім інші. Проте, на переконання Бориса Жебровського, цю ситуацію ми зможемо вирівняти. Борис Ми-хайлович розповів, що місяць тому був у Австрії, в Європей-ському центрі сучасних мов (м. Грац), ознайомився з його роботою і був вражений тими можливостями і технологіями, які є сьогодні. Саме тими ау-діо– і відеоматеріалами, яких так бракує нам. 31 країна ко-ристується послугами цього центру. Україна готова бути 32-ю. Там дуже маленький річний внесок, але потім учителі без-платно отримують можливість користуватися цими техноло-гіями.

– Якісна іноземна мова для наших маленьких шкіл – а ми паралельно йдемо до того, щоб у кожній школі був інтер-нет, – це абсолютно нові мож-ливості, – зазначив заступник міністра. – Важливо почати. А сучасні технології – вони по-тім прийдуть. І досвід прийде. Але якщо ми з 5-го класу вво-димо другу іноземну, якщо ми ставимо питання, що в стар-шій школі – профільній – де-які предмети викладатимуться іноземною мовою… – то до-речним є те, що сказав Дми-тро Володимирович, посилаю-чись на думку фахівців Ради Європи: це маленька, але все-таки лінгвістична революція. … Попереду – вертикаль дуже серйозна. Рік лишився до пе-реходу 5-го класу на 2-гу іно-земну мову. Тож для всіх, хто займається цим в Украї-ні, настав зірковий час вияви-ти свої напрацювання, талан-ти, здібності, методики і таке інше. Армія викладачів і вчи-телів іноземної мови, шикуй-ся! Попереду велика, складна і дуже цікава дорога.

НаЙбільШоЮ ПроблЕМоЮ і НаЙголоВНіШИМ ЧИННИКоМ Вдалого і бЕЗболісНого ПЕрЕходУ дО НавчаННя іНОзеМНОї МОви в 1-МУ класі є кадри

МАЛЕНЬКА  ЛІНгВІСТИЧНА  РЕВОЛЮЦІЯСаме  це,  на  думку  очільників  МОНмолодьспорту,  відбувається  в  освітньому  просторі  України   з  уведенням  нових  держстандартів  початкової  школи

Напередодні навчального року в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України відбулися методичні відеоуроки з викладання іноземної мови, а також фізкультури, присвячені особливостям упровадження з 1 вересня 2012 року нових державних стандартів початкової освіти. Методичні наради в прямому ефірі проводив заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту Борис Жебровський – разом з авторами нових програм і підручників. Ці відеоуроки вже переглянули десятки тисяч учителів і методистів по всій Україні. Для тих, у кого не було такої можливості, ми пропонуємо їх скорочену версію.

7№ 37, 10 вересня 2012 рокувикликали?

«Швидку»

На зібранні заступникові міністра Борису Жебров-ському, крім розробників

нової програми, допомагали й учителі столичних шкіл.

– Коли ми працювали над програмою, то передусім хо-тіли адаптувати маленьких ді-тей до великого кола рухових дій, – розповідає доцент кафе-дри теорії й методики фізично-го виховання Національного уні-верситету фізичного виховання і спорту України, один з авто-рів програми з фізичної куль-тури для початкової школи Ва-лентина Єрмолова. – Це було наше основне завдання. І зви-чайно, хотілося б, щоб учителі початкових, а особливо перших класів більш широко застосову-вали ігровий метод. В іграх діти і спілкуються, і навчаються взає-модопомоги. І водночас їм цікаво.

оціНЮВатИ ЧИ Ні? Численні матеріали у ЗМІ щодо відміни оцінок з фізкультури ви-

явились «пшиком». Оцінювання першачків і так не було. Змі-на системи оцінювання розпо-чнеться наступного року, коли діти, які почали навчатися за новими стандартами, підуть до другого класу. Проте вже тепер можна розпочати експеримент.

– Якщо до нас офіційно звернеться адміністрація шко-ли, спираючись на рішення пе-дагогічної ради чи батьківського комітету, з проханням уже цього року перейти на виконання ста-рих програм без оцінок у 2 – 4 класах (причому за спрощеною процедурою), міністерство гото-ве їм це дозволити як експери-мент, – повідомив Борис Же-

бровський. – Це буде корисно і міністерству. За рік, який зали-шився до другого класу, можна подивитися, як це буде на прак-тиці, хто що придумав, чим за-мінити традиційну шкалу.

Заступник міністра вважає, що для когось стрибнути на два метри в довжину – просто, а для когось – подвиг. І вимірю-вати це однією шкалою негу-манно і непедагогічно.

Про МатЕріальНУ баЗУА куди ж без неї… Вчителі по-скаржились на те, що, напри-клад, стандартні баскетбольні м’ячі не підходять для молодших школярів. Через це і травми.

– Думаю, що ці питан-ня вирішити легше, ніж по-ставити інтерактивні дошки, комп’ютери, – сказав Борис Жебровський. – Тому потріб-но провести інвентаризацію матеріальної бази, подивитись, чи вона відповідає новим вимо-гам, новій програмі. І тоді поба-чимо, чого насправді не виста-чає в кожному регіоні. Думаю, будуть пропозиції щодо виго-товлення нового обладнання, яке нині є лише в дослідних зразках.

ВідЕоУроКИ На доПоМогУНа уроці повідомили, що ме-тодичний посібник за новою програмою, який має гриф мі-ністерства, повинен бути ви-друкуваний найближчим часом. Учасники заходу також дійшли висновку, що ефективною до-помогою вчителеві стала б до-бірка відеоуроків.

Крім того, ІКТ можна вико-ристати безпосередньо на уро-ці фізкультури, при підготовці до нього або під час фізкульт-пауз.

– Школи уже обладнані, – розповідає вчитель фізичної культури гімназії № 257 «Си-ньоозерна» Василь Середен-ко. – Навіть на уроці фізкуль-

тури я спокійно використаю ноутбук. Надворі ХХІ століт-тя – з інтернету скачали і все. А в кожному класі знайдеться дівчинка чи хлопчик, які ста-нуть лідерами, проведуть, на-приклад, розминку, гру. І я до-помагатиму і контролюватиму.

– Якби я був учителем фіз-культури, мені справді було б цікавіше подивитися на прак-тиці, як провести цей урок, ніж сидіти і читати, – сказав Борис Жебровський. – Тому ми залу-чимо наших фахівців, дамо до-ручення Інститутові інновацій-них технологій і змісту освіти. Впевнений, що в регіонах та-кий досвід уже є.

Про фіЗИЧНі ПаУЗИ За новими стандартами на кож-ному уроці в початковій шко-лі передбачено дві фізичні па-узи. Вчителі початкових класів у коледжах і університетах на-вчалися проводити фізкульт-хвилинки. Та міністерство пропонує приділити цьому пи-танню ще більше уваги, напри-клад, під час перепідготовки пе-дагогів.

– Фізкультурні паузи і рані-ше проводили, – розповів Бо-рис Жебровський, – але не всі. Ми вписали ці хвилинки до на-вчальних планів – ось у чому різниця. А раніше були лише рекомендації. Як на мене, дві паузи на кожному уроці треба ще відпрацювати з фахівцями, щоб своє слово сказали, напри-клад, медики.

Лунали і пропозиції збіль-шення кількості годин на ви-вчення методики організації фі-зичної культури в початкових класах. За словами викладачів, студенти самі ініціюють багато нового, а часу – обмаль.

– Я підтримую цю дум-ку, адже вчитель фізкультури у школі є і керівником гурт-ків. Тому, готуючи вчителя фізкультури, ми готуємо і ке-рівника спортивних секцій, а

також ту людину, яка букваль-но з початкової школи відбира-тиме здібних дітей, котрі потім стануть нашими героями спор-ту. Тепер у цілому робоча гру-па закінчує роботу з реформи педагогічної освіти. Будуть змі-нюватись і навчальні плани пе-дагогічних коледжів і універ-ситетів.

осНоВНЕ – ЗдороВ’Я дітЕЙУсім добре відома хворобли-вість наших дітей. Тож у батьків і медиків виникають запитання, чи не будуть учні перевантаже-ні. Хоча, як правильно зазначив Борис Жебровський, урок фіз-культури – це якраз розван-таження, а не перевантаження.

– Щодо типових навчальних і робочих планів можу відпо-відально сказати, що жоден із них протягом двох років не був затверджений з перевищенням гранично допустимої норми на-вантаження, ухваленої держав-ними санітарними нормами і правилами, – запевнив на-чальник відділу Департаменту загальної середньої і дошкіль-ної освіти МОНмолодьспорту Сергій Дятленко.

Нагадаємо, що на уроках фіз-культури діти поділяються на три медгрупи. Й учителеві ін-коли важко впоратись з усіма. Але педагоги знаходять вихід.

– Стосовно уроків з трьо-ма групами: всі діти працю-ють, але вони обмежуються в навантаженні, – розповів учи-тель фізичної культури школи № 78 Сергій Чішейко. – Тобто я знаю, що дитині з підготовчої групи лікарі не рекомендують багато бігати й стрибати. Спец-група, звичайно, робить міні-мум вправ. Ось і все.

а Що далі? Серед найближчих планів МОНмолодьспорту – упрова-дити широкомасштабну про-граму навчання дітей плавання. Особливо це стосується молод-ших школярів. І справді, якщо врахувати, яка висока дитяча смертність на воді… Та й кращої профілактики викривлень хреб-та ніж плавання – не знайти.

– Колись у Києві була така практика: басейни закріплюва-ли за школами, діти навчались плавати безплатно, – розпо-відає Борис Жебровський. – Сьогодні важче. Але ми пра-цюватимемо із Федерацією плавання України, із НОК, з усі-ма, ким можливо. Думаю, що це питання винесемо на роз-гляд уряду. Своїми силами ми тут не справимося.

ПіслЯМоВа– Проблеми оцінювання пер-шокласників цього року не-має – підсумував урок Борис Жебровський. – Нагальне пи-тання – зміст програми, її суть, адже вона відрізняється від попередньої. Більшість учи-телів вважає, що вона цікаві-ша, доступніша, але її ефектив-ності заважає стан матеріальної бази, нестача методичних ма-теріалів. Нашому Департаменту загальної середньої і дошкільної освіти, ІІТЗО, нашим колегам з педагогічних ВНЗ треба від-працювати якісь реальні речі, пов’язані з базою, технологія-ми, методиками й психологією вчителів, які приходять на уро-ки фізкультури.

Повні версії відеоуроків ви можете переглянути за адресою: http://pedpresa.com/video/category/online/

Шпальти підготували Наталія КУлИК і дмитро ШУліКіН, «Освіта України»

фото костянтина дмитренка

ЗМіНа сИстЕМИ оціНЮВаННЯ роЗПоЧНЕтьсЯ НастУПНого роКУ, кОли діТи, які сТали НавчаТися за НОвиМи сТаНдарТаМи, ПідУТь дО дрУгОгО класУ

УРОК  ЗДОРОВ’Я І РАДОСТІЗа  бажанням  школи  чи  батьків  від  традиційних  оцінок  з фізкультури  в  2  –  4  класах  можна  відмовитись  вже  цього  року

Пам’ятаю, що «фіз-ра» була в школі одним із найулюбленіших предметів. Майже, як у всіх хлопців. Причому очікували урок не для того, щоб побігати по колу, чи повіджиматися, а, нема де правди діти, щоб пограти в улюблений футбол чи баскетбол. Саме ігрова діяльність стане провідною в початковій школі, яка з першого вересня перейшла на нові стандарти і програми. Про це говорили під час відкритого методичного он-лайн уроку, присвяченого фізичній культурі в початковій школі.

до речі

Після «відміни оцінювання» окремі ЗМІ взялися досліджувати роль медич-них працівників у проведенні занять у спортивних залах і на спортмайдан-чиках. Доінформувалися до того, що «зобов’язали» медиків відвідувати всі уроки фізичної культури. Та ще й виконувати певну роботу замість учителів.Так, Положенням про медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженим спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства освіти і науки України від 20.07.2009 № 518/674 передбачено медико-педагогічні спостереження під час уроків з фізичного виховання, динамічної перерви, занять спортивних секцій, змагань та інших форм фізичного виховання, але також передбачено і орієн-товну кратність його проведення.

Посада контролю-

ючого

Мінімальна кількість разів

Мета перевіркина місяць

протягом семестру

протягом навчального

року

Директор школи * 1 2 – 3 адміністративне

інспектування

Заступник директора

з навчально- виховної роботи*

1 2 – 3 методичне інспектування

Заступник директора з виховної

роботи*

1 4 8 оздоровчо-виховна робота

Класні керівники** 1 4 8

відвідування учня-ми уроків, дисциплі-нованість, успішність

Медичний персонал** 1 3 6

МПК*** за змістом і ме-тодами проведення уроків фізичної культури, за від-повідністю фізичного на-вантаження функціональ-ним можливостям учнів

* для одного потоку класів** для кожного класу*** МПК – медико-педагогічний контроль

Як бачимо з таблиці, раз на місяць – це не кожен урок. А проводять його не тільки медичні, а й педагогічні працівники.

8 «Освіта України»Знаннядля життя

Ніхто НЕ ЗНає Про гроШі?Нещодавно учасники проекту «Розвиток фінансо-вого сектора» провели кілька досліджень щодо фінансової грамотності, обізнаності й за-хисту прав споживачів фінан-сових послуг в Україні. Висно-вки – невтішні. Ось портрет типового сучасного спожива-ча фінансових послуг: він має лише базові знання й навички, не знає, що робити, коли вини-кають проблеми з фінансовою установою. В грошових питан-нях довіряє, насамперед, роди-чам і знайомим, погано веде сімейний бюджет. І зазвичай не хоче отримувати більше ін-формації щодо фінансів. Ймо-

вірно, одна з основних причин

цього – що багато ро-ків наша країна була части-ною СРСР, де будувалася зо-всім інша система й зовсім інші відносини, зокрема економіч-ні. Однак, згідно з результата-ми цього дослідження, рівень фінансової грамотності моло-дих українців не вищий, ніж у представників старшого по-коління.

фіНаНсоВИЙ «ліКНЕП» Поліпшити знання українців про банки, прибутки, податки й інвестиції покликаний курс «Фінансова грамотність». Про-тягом 2011 – 2012 навчально-го року в рамках пілотного проекту він вводився в 13 за-гальноосвітніх навчальних за-кладах Київської, Донецької, Львівської, Черкаської й Хар-ківської областей. Ініціаторами стали Міністерство освіти і на-уки, молоді та спорту України, Інститут інноваційних техноло-гій і змісту освіти разом з Уні-верситетом банківської справи Національного банку України, Агентством США з міжнарод-ного розвитку (USAID), про-ектом «Розвиток фінансового сектора» (FINREP). До учас-ті залучили 13 учителів і по-над 570 учнів, які здійснювали апробацію навчально-методич-ного забезпечення: навчальних посібників, робочих зошитів, розроблених провідними на-уковцями і викладачами про-фільних ВНЗ. Такий курс мав на меті ознайомити учнів 10 класу ЗНЗ із сучасними фінан-совими продуктами й послуга-ми, а також допомогти молодим громадянам розвинути необ-хідні навички.

– Коли цей курс тільки по-чинали розробляти, орієнтува-лися на вищі навчальні закла-ди ІІІ – ІV рівнів акредитації. Ми вважали, що він буде акту-альним на першому курсі ВНЗ. Але під час роботи зрозуміли, що потрібно орієнтувати його на учнів шкіл чи ВНЗ І – ІІ рівнів акредитації, – зауважив Олексій Куценко, старший фі-нансовий консультант проекту.

Нещодавно вчителі-предмет-ники, методисти й консультан-

ти обговорили питання щодо методики викладання курсу «Фінансова грамотність». Під час роботи семінару поруч із

педагогами працювали керівник проекту USAID «Розвиток фінансового сектора» (FINREP) Ро-

берт Бонд, дирек-тор Департаменту економічного ана-лізу та прогнозу-вання Національ-

ного банку України Олександр Петрик, директор Інституту інноваційних техно-логій і змісту осві-ти МОНмолодьспор-ту Олександр Удод,

головний спеціаліст Відділу змісту серед-

ньої освіти та освіти націо-нальних меншин МОНмолодь-спорту Роман Гладковський. Учасники семінару працюва-ли над створенням норматив-но-правових засад викладання курсу й сучасного навчально-методичного забезпечення.

цЕ ЗНадобИтьсЯ В ЖИтті– Не випадково в нашій освіт-ній системі, освітній політиці значна увага приділяється еко-номічній і фінансовій грамот-ності молоді, – зазначив Олек-сандр Удод. – Величезна роль

у підготовці до життя в умо-вах ринкової економіки відво-диться ролі вчителя, виклада-ча, методиста – всіх тих, хто причетний до впровадження й реалізації проекту з фінансо-вої грамотності. Ми забезпечу-ватимемо координацію діяль-ності шкіл, вищих навчальних закладів І – ІІ рівнів акреди-тації, методичних служб, зокре-ма, обласних інститутів після-дипломної педагогічної освіти, щоб на місцях при викладанні цього курсу не виникали орга-нізаційні проблеми.

Олександр Андрійович за-уважив, що проект розрахо-ваний на 2012 – 2019 роки. І це – найтриваліший проект із понад чотирьохсот, що здійсню-ються в системі міністерства.

– Ми не зводимо призна-чення цього предмета тільки до утилітарного рівня: озбро-їти учня, дати йому інструкції чи вказівки, – сказав дирек-тор ІІТЗО. – Воно є наба-гато глибшим: там закладе-но сучасну філософію. Адже ринкова економіка – це осо-биста свобода людини. Вве-дення курсу озброює молодь знаннями для взаємодії як із державними установами, так і

з приватним банківським сек-тором.

Роман Гладковський наго-лошує, що саме практична спрямованість цього курсу до-поможе молодим людям зорі-єнтуватись у вирі економічно-го життя.

– Так можна підготувати грамотного, проінформовано-го споживача фінансових по-слуг. Він не буде «захмарюва-тися» шаленими відсотками, а тверезо оцінюватиме ситуацію на ринку фінансових послуг, маніпулюватиме своїми гроши-ма, – впевнений Роман Глад-ковський.

Керівник проекту Роберт Бонд наголосив, що мета кур-су – не просто надати інформа-цію, змусити учнів запам’ятати якісь факти.

– Ми зосереджуємо ува-гу саме на розвиткові навичок учнів, які знадобляться їм у по-дальшому житті, – сказав він.

Олексій Куценко розповів, що автори намагалися побуду-вати навчальну програму й по-сібники так, аби курс був яко-мога менш теоретизованим. І орієнтували його на те, щоб діти мали змогу практично викорис-товувати отриману інформацію.

– Адже, наприклад, від того, що дитина в десятому класі зна-тиме функції Міжнародного ва-лютного фонду, не допоможе в ситуації, коли банкомат «з’їв» її картку, – зауважив він.

УЧНі ціКаВлЯтьсЯ КартКаМИОлексій Куценко презенту-вав результати оцінювання й моніторингу курсу «Фінансо-ва грамотність», проведеного проектом. За його словами, пі-лотне, експериментальне його викладання реально розпоча-лося в лютому минулого року. До того ж, крім Черкас, всі міста, де проводився проект, приймали футбольний чем-піонат Євро-2012. Тому в пі-лотному навчальному році не було змоги вичитати весь курс «від а до я». Тож оцінка й мо-ніторинг стосувалися тієї час-тини, яку реально вдалося ви-конати.

За словами старшого фінан-сового консультанта, переваж-на кількість учнів і вчителів дала високу оцінку курсу – по-над 84 відсотки опитаних учнів і вчителів зазначили, що від-чувають себе краще підготов-леними, набули нових знань і навичок. 84 відсотки рекомен-дували б такий курс друзям. Серед тем, що найбільше спо-добалися, – види пластико-вих карток, види кредитів, для чого потрібні гроші, банківські депозити тощо. Найменше, за результатами опитування, за-цікавили теми про реструкту-ризацію кредитів, ринки капі-талу, фінансову документацію. 59 відсотків респондентів ви-значили, що курс «Фінансова грамотність» треба викладати саме в 10 класі ЗНЗ (18 відсотків вважають, що вивчати варто в 11-му класі, а 22 % – що ще раніше).

ВСЕ ПРО ОСВІТУ

CТОСУЄТЬСЯ ВСІХ.ЦІКАВО КОЖНОМУ

• Важливі нормативні документи та всі аспекти освітньої політики, думки фахових освітян і батьків, наукові досягнення і проблеми наукового середовища, питання здоров’я педагогів і учнів, психологія і педагогіка – ВСЕ ЦЕ І БАГАТО ІНШОГО ЗІБРАНО НА ОДНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ РЕСУРСІ

• Можливість ONLINE-ПЕРЕДПЛАТИ НА ФАХОВІ ВИДАННЯ

• Унікальна докладна БАЗА ВСІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

• Найповніша новинна стрічка подій ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ

ПІДВАЛИНИ  БЛАгОПОЛУЧЧЯ Поліпшити  знання  українців про  банки,  прибутки,  податки й  інвестиції  покликаний  курс «Фінансова  грамотність»

Система освіти має забезпечити всесторонній розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, професійне самовизначення. Мабуть, у результаті такого впливу повинна сформуватись успішна й самодостатня людина. А чи можна такою стати, якщо не орієнтуватися в сучасних ринкових відносинах, не знати елементарних речей про прибутки й податки, не вміти планувати власний сімейний бюджет?

кУрс ОдНОчасНО МОже бУТи КорИсНИМ і длЯ УЧНіВ, і длЯ їхНіх батьКіВ

вірно, одна з основних причин

керівник проекту USAID «Розвиток фінансового сектора» (FINREP) Ро-

Відділу змісту серед-ньої освіти та освіти націо-

нальних меншин МОНмолодь-спорту Роман Гладковський. Учасники семінару працюва-

9№ 37, 10 вересня 2012 року Знаннядля життя

Навчальна програма «Фінан-сова грамотність» розрахована на повний академічний рік (два семестри), складається з чоти-рьох блоків («Введення до влас-них фінансів», «Заощадження та інвестиції», «Запозичення», «Страхування та власний бю-джет»), передбачено 31 урок. Серед найближчих перспектив у реалізації проекту – ство-рення інтернет-порталу, змісто-ве наповнення якого допоможе вчителям у підготовці до занять. Зокрема, з'явиться можливість використовувати під час уро-ків відеолекції на окремі теми курсу.

МіЖПрЕдМЕтНі ЗВ’ЯЗКИВарто зазначити, що фінан-совий «лікнеп» може орга-нічно інтегруватися в шкіль-ні предмети, вивчення яких є обов’язковим. Наприклад, його елементи можна викорис-товувати на уроках математи-ки, правознавства, географії, інформатики, іноземної мови, історії. Інтегрування відповід-них розділів курсу «Фінансо-ва грамотність» із програм-ним матеріалом правознавства можливе під час вивчення тем, що стосуються фінансо-вого права, податкової систе-ми України, законодавства про банки й банківську діяльність. Вивчаючи на уроках геогра-фії теми про регіони й краї-ни світу, політичні й економіч-ні системи країн, міжнародні організації, також можна ко-ристуватися інформацією з курсу. А аналіз історичних пе-редумов і причин тих чи інших фінансових і економічних про-цесів дає можливість інтегру-вати «Фінансову грамотність» з історією.

НаВЧИ дИтИНУ – і батьКа НаВЧИШЗа результатами дослідження рівень фінансової грамотності молодшого покоління українців не є вищим за її рівень серед представників старшого поко-ління. Однак, якщо чи не біль-шість дорослих не має бажан-ня отримувати такі знання, то, за результатами пілотного про-екту, діти сприймають їх охоче. А учні, отримавши потрібні й корисні знання, можуть пере-дати їх своїм батькам. Чи, при-наймні, зацікавити їх самостій-

но вивчати корисну літературу з тієї теми, яка турбує дорослих. Отже, курс «Фінансова грамот-ність» водночас може бути ко-рисним і для учнів, і для їх-ніх батьків. Молоді він надає корисні базові знання й при-щеплює навички обачливої фі-нансової поведінки, зокрема – належної реакції на агресивну рекламу. Проте для більшості учнів – слухачів курсу, час ак-тивного користування фінансо-вими послугами ще не настав. Тому вони можуть надати сти-мул до самоосвіти батьків, якщо виникає така потреба.

осНоВИ фіНаНсоВого ЗдороВ’Я– Проект «Фінансова грамот-ність», я вважаю, дуже важ-ливий. Варто, щоб він поши-рювався не лише в пілотних навчальних закладах, а й за-проваджувався в систему осві-

ти всієї країни, – впевнений Олександр Петрик, директор Департаменту економічного аналізу та прогнозування На-ціонального банку України. – Адже молодь із часом і в біз-нес приходитиме, і прийматиме рішення на рівні домашнього господарства. А вдалі рішен-ня робитимуть економіку всієї країни більш ефективною.

Курс «Фінансова грамот-ність» можна зіставити зі шкільним предметом «Осно-ви здоров’я». Після їх вивчен-ня діти не стануть терапевта-ми чи хірургами, банкірами чи економістами. Та обидва кур-си сприятимуть тому, щоб стан здоров’я, як і стан фінансів, були стабільнішими. І людина мала змогу вчасно побачити не-безпечні симптоми й відреагу-вати на них.

Максим КородЕНКо, «Освіта України»

«фіНаНсОвУ граМОТНісТь» МОжНа ПОрівНяТи з «ОсНОваМи здОрОв’я». Після вивчеННя цих кУрсів діТи Не сТаНУТь ТераПевТаМи чи екОНОМісТаМи. КУрсИ сПрИЯтИМУть тоМУ, Щоб стаН ЗдороВ’Я, ЯК і стаН фіНаНсіВ, бУлИ стабільНіШИМИ

пряма мова

слоВо ПЕдагогаМУчителі-практики,  які  викладали  курс  «Фінансова  грамотність», під  час  семінару  поділилися  своїми  враженнями  від  його  впровадження. 

Максим  БОгУН  – завідувач  відділенням  обліку  і  фінансів Черкаського  державного  бізнес-коледжу: – У другому семестрі в закладі ми ввели до навчального процесу факультативний курс «Фінансова грамотність» для студентів двох груп – це 54 особи. Під час занять наші студенти готували і презентаційні матеріали, й реферативні виступи, це поліпшувало рівень засвоєння знань. Позитив-ним є те, що всі учасники навчального процесу були забез-печені й підручниками, і зошитами для самостійної роботи студентів – це полегшило роботу викладачам. Мені подо-бається структура підручника: правильно поставлено мету, добре згруповано інформацію, логічна послідовність викла-ду. Однак деякі теми, можливо, варто скоротити й зроби-ти посилання на додаткову літературу. Тоді студент, якого зацікавить саме ця тема, може опрацювати її самостійно. Для вивчення деяких тем доцільно запрошувати спеціалістів-практиків з фінансових установ. Також варто створити біль-ше презентаційних матеріалів, наприклад – відеофільмів.

Валентина  КРАМАРЧУК  – учитель  економіки  гімназії  «Інтелект», місто  горлівка  Донецької  області:– Викладання курсу ми проводили з учнями не еконо-мічного, а гуманітарного й правового профілю. Залучили 25 школярів. Я проти того, щоб одна тема викладалася

одну годину. Адже в десятому класі діти ні про гроші, ні про податки багато чого не знають. Звісно, теми ви-кликають інтерес у них. Однак відведення однієї годи-ни на тему унеможливлює викладання з використанням інтерактивного навчання й методики критичного мислен-ня, що є дуже важливим у сучасних умовах. За такий час важко і подати теоретичну інформацію, й успішно провести практику. У навчальному закладі я працюю вже 24 роки. Й уперше виникла ситуація, коли в мене були два уроки поспіль, що після дзвінка з першого учні попросили залишитися до кін-ця навчального дня. Я вважаю, що це свідчить про важли-вість викладання курсу «Фінансова грамотність».

Оксана  ШЕВЧЕНКО  –  вчителька  математики, Технічний  ліцей  міста  Києва: – В мене немає економічної освіти. І основною пробле-мою стала підготовка до уроку. Не вистачало знань і на-вичок. Звичайно, якщо я мала досвід з певних питань, то легше було викладати, використовуючи приклади з влас-ного життя. Підручники – хороші, діти ними забезпечені в повному обсязі. Я дома готувалася до цих уроків, займа-лася самоосвітою. Було важко, адже в мене три класи з поглибленим вивченням математики, до яких теж потрібно серйозно готуватися. Думаю, що викладати цей курс по-винні люди з економічною освітою.

домороЩеНі ФіНаНсисти

ПІВМІЛЬЙОНА З ПРОТЕЇНОВИХ КОКТЕЙЛІВУ липні 2010 року, виходячи з тре-

нажерного залу Університету Сан-Дієго, студент Кевін Джел-фанд раптом усвідомив, як гидко й несмач-но пити те-плий протеїно-вий коктейль із грудками. Тоді хлопець і вирі-шив, що приго-тує власний на-пій, додавши до протеїнової пудри знежирене молоко й свіжі фрукти. Суміш стала смачною. Юнак розповів про «винахід» сво-єму напарникові по тренажерному залу Мартіну Рейману і звер-нувся до нього по допомогу. Пара вигадала більш як 60 різних сумішей і протестувала коктейлі на друзях. У результаті зупини-лися на 15 смаках. Юні бізнесмени зібрали $50 000 від сім’ї і дру-зів і відкрили кіоск Shake Smart біля тренажерного залу. Shake Smart став «бомбою»: відразу після відкриття студенти продавали близько 120 шейків на день. І через шість місяців у них працю-вало вже 12 чоловік. У 2011 році хлопці підписали угоду з універ-ситетом. Нині вони вже заробили близько півмільйона доларів.

ЙШЛА… ПОСКОВЗНУЛАСЬ… ОТЯМИЛАСЬ… ІДЕЯ!У 2010 році Александра

Ебрахам, старшокурс-ниця Університету Сіетра, працюючи офіціанткою в готелі штату Вашингтон, посковзнулась на мокрій підлозі і впала на спину. З мокрими підлогами вона стикалася вже не впер-ше – так було в усіх рес-торанах, де дівчина колись працювала. Аби уникнути таких падінь, Александра

попросила свого боса встановити спеціальний резервуар, куди падали б краплі з полиць для вимитого посуду. Коли той заува-жив, що такого немає, Ебрахам не повірила й кілька місяців шу-кала схожий засіб в інтернеті. Не знайшовши нічого, розробила сама: це просто чорний пластиковий піддон. Один китайський виробник погодився створити прототип, який Ебрахам назвала Dripcatch. Оскільки судові позови до американських ресторанів у зв’язку з падіннями на мокрих підлогах становлять близько $2 млрд, піддони за $50 виявилися дуже бажаними. Та розпоча-ти власний бізнес виявилося не так просто. Лише у травні 2012 року Dripcatch продемонстрували на торговельній виставці Націо-нальної асоціації ресторанів у Чикаго. Тепер Ебрахам очікує, що загальні продажі за 2012 рік становитимуть $1 млн.

ЗНАННЯ ТЕХНІКИ, ЖАДАННЯ  гРОШЕЙ  І…  ЛІНОЩІ

Працюючи в родинному ресторані Kabab & Curry, Ансар Хан, студент Університету Буффало, й інший офіціант Джеймс

О’Лієрі вирішили вигадати зручніший спосіб опрацювання за-мовлень. На ринку вже були комп’ютеризовані системи, проте ціни на них добряче кусалися. І хлопцям сяйнула ідея: мобіль-ний додаток для iРod Touch і iРad буде дешевшим. Використо-вуючи $32 000, взяті в борг у батьків Хана, партнери працюва-ли над додатком у підвалі матері О’Лієрі. На написання кодів пішло 10 місяців, на тестування – ще півроку. В 2011 році вони запустили додаток Ambur в App Store за ціною $999. Їх-ній перший покупець з’явився через шість тижнів: то був грець-кий ресторанчик у Нью-Йорку. Нині Ambur встановлено в 265 ресторанах у 14 країнах. Хан чекає, що за 2012 рік прибуток зросте до $850 000.

9домороЩеНі ФіНаНсисти

ПІВМІЛЬЙОНА ПРОТЕЇНОВИХ 

КОКТЕЙЛІВлипні 2010 року, виходячи з тре-нажерного залу Університету Сан-

Дієго, студент Кевін Джел-фанд раптом усвідомив, як гидко й несмач-но пити те-плий протеїно-вий коктейль із грудками. Тоді хлопець і вирі-

Підготувала Наталія ЧоМКо, «Освіта України»

10 «Освіта України»

– Раулю Шалвовичу, Ви приїхали до Києва ще студентом-третьокурсни-ком. Важко було вивчати українську?

– Я приїхав по студентському об-міну до країни, про яку багато читав, чув, яку мріяв побачити. А п’ятого жовтня виповниться сорок п’ять ро-ків, як я тут!

Мову вчив, спілкуючись зі студен-тами в гуртожитку, з людьми на ву-лицях, читав книжки, газети, слухав радіо. Вивчив досить швидко! Нині ро-зумію, що знав її не дуже добре, од-нак із текстами міг працювати. Пер-шу книжку (це були вірші Сосюри) переклав і видав грузинською ще в студентські роки.

До мене ставились дуже доброзич-ливо. Першими моїми знайомими у Спілці письменників стали Станіслав Тельнюк, Леонід Горлач, Олесь Лу-пій, Ганна Чубач, а потім і вся ре-дакція «Літературної України», куди прийшов на практику. Познайомив-ся з Миколою Вінграновським, Гри-гором Тютюнником, Євгеном Гуца-лом, Валерієм Шевчуком… Це була потужна сила – люди, які тримали на своїх плечах українську літерату-ру. Зрозумів, що Україна живе «па-ралельним» життям – є патріоти з бунтарським духом, а є люди, котрі цікавляться тільки матеріальними бла-гами… На жаль, сьогодні бачу те саме: соц опитування свідчать, що 70 відсо-тків людей ставлять на перше місце матеріальне благополуччя. Не можна цікавитися тільки хлібом насущним!

ШКола УрЕ– Зі студентської лави Ви потрапили до головної редакції Української ра-дянської енциклопедії. З «не дуже до-брим» знанням української туди на-вряд чи взяли б…

– Я прийшов туди завдяки Ми-колі Бажану, який був великим дру-гом Грузії, перекладачем знамени-тої поеми Шота Руставелі. Мовою я вже справді добре володів, але не мав ані житла, ні прописки… Та в Бажана (академіка, народного депутата, чле-на Центрального Комітету КПУ) був величезний авторитет. Йому не мо-гли відмовити. Я працював у редакції, яка готувала Шевченківську енцикло-педію, досліджував тему «Шевченко й Грузія». На жаль, Бажанові не дозво-лили опублікувати цю роботу, бо Мо-сква ще не видала Пушкінської, Лер-монтовської енциклопедій. Він вдався до хитрощів і через кілька років вий-шов у світ Шевченківський словник. Та сама енциклопедія, але з іншою назвою.

Я пишаюся тим, що в томах УРЕ є багато статей за моїм підписом. Це була гарна школа самоконтролю, точ-ності формулювання думки, лаконіч-ності. Ця школа не минула марно.

– Ви багато перекладали з україн-ської на грузинську й навпаки, про-водили просвітницьку роботу. Чи ці-

каві ми для Грузії, а Грузія – для нас? – Українців завжди радо зустрі-

чають у Грузії. Раніше діяла доктри-на дружби народів, яка передбачала тісні відносини між союзними рес-публіками. Українські журнали й аль-манахи друкували твори грузинських письменників. 150-річчя з дня наро-дження Тараса Шевченка, наприклад, відзначали в Тбілісі на спеціальній се-сії Спілки письменників Грузії, Тбі-ліського університету й Інституту гру-зинської літератури!.. Сьогодні такої співпраці майже немає. Навіть пере-клади виходять рідко...

– З таким перекладачем я й розмов-ляю...

– У 2000 році в Київському націо-нальному університеті імені Тараса Шевченка відкрили кафедру грузин-ської мови й літератури, де я мав честь бути професором. П’ять років там пра-цювали мої колеги Людмила Грицик, Олександр Мушкудіані, Григорій Ха-лимоненко. Грицько, як усі його на-зивали, свого часу вивчав грузинську мову в Тбіліському університеті, де ми й познайомилися. Я бачив, як до ньо-го ставилися мої земляки – з вели-чезною пошаною й любов’ю. В 2005 році ми випустили курс – одинадцять чоловік. На тому все й закінчилося.

– А в Грузії українську вивчають? – У Тбілісі в Державному універ-

ситеті є кафедра україністики, клуб «Україна», товариство, яке вивчає українську мову й літературу. До речі, в Тбілісі є єдина в Закавказзі держав-на українська середня школа, де на-вчання проводиться і грузинською, й українською мовами.

– Ого! Скільки там учнів?– Більш як двісті. Там багато учнів

із грузинськими прізвищами – воче-видь, у них матері – українки, які хо-чуть, щоб їхні діти знали рідну мову.

– Інтерес до Грузії в Україні – дуже великий. Представники різних пар-тій (як лівого, так і правого «флан-гів») вважають гарним політичним тоном згадати реформи в Грузії й ска-зати, що хочуть зробити такі самі…

– У Грузії справді здійснили ба-гато реформ: антикорупційну, подат-кову тощо. Наприклад, у кожному районному центрі відкрито Будинки юстиції.

– Як вони працюють?– За один день там можна виріши-

ти будь-яке юридичне питання: пере-оформити майно, отримати довідку.

літЕратУрНі ПотЯгИ– А в галузі культури й освіти?

– Реформою системи освіти, як мені відомо, не всі задоволені. До того ж там відправили на пенсію представ-ників старшого віку, замінивши їх мо-лодими кадрами. Та й у грузинському

уряді служать тільки молоді фахівці. Щодо культури… Останніми рока-

ми відкриваються нові театри й те-атральні студії, проводяться різно-манітні фестивалі, конкурси тощо. Літературне життя в Грузії дуже по-жвавлене. Виходить багато журналів, літературні газети, проводяться дис-кусії на літературних порталах. Кра-їною курсують так звані літературні потяги. Група письменників, напри-клад, виїжджає з Тбілісі й проводить у поїзді літературні вечори. Крім того, пасажир будь-якого потягу має змо-гу отримати в провідника книжку, а вранці повернути…

– Кияни також не проти прийти на цікаві літературні вечори до Спілки письменників. Однак, де ці вечори,

дискусії, обговорення «гарячих» сус-пільних тем?.. Нині кажуть, що спіл-ка письменників України припинила бути культурним явищем…

– Вечори проводять, приходять одні й ті сами люди – друзі, знайо-мі, а читацький загал кудись зник.

Спілка письменників як інституція радянської влади втратила свої функ-ції й живе за інерцією. Хоча колись була таким собі «міністерством» з пи-тань літератури. Функціонував літе-ратурний фонд, працювали будинки творчості, санаторії… Нині майно май-же розпродано, літературна преса лед-ве зводить кінці з кінцями, а сама спілка живе за рахунок державного фінансування (дуже малого). Рік тому змінилося її керівництво, яке задекла-рувало чимало реформ. Дай Боже, аби вони відбулися!

– У жовтні будуть вибори до Парла-менту. В списках різних партій мож-на знайти прізвища письменників, артистів, митців. Політологи не раз закликали людей, які є моральними авторитетами в суспільстві, очолити списки політичних сил, бо результат, мовляв, гарантовано. Скажіть, чи мо-рально використовувати особистий авторитет цих людей для зростання рейтингів політичних сил?

– Використовувати – не мораль-но. Проте, якщо люди самі хочуть щось робити – нехай роблять. Я та-кож не люблю політику, але вважаю, що доки не буде сформоване грома-дянське суспільство, без участі в ній не обійтися. Часто чую, що гуманітарі-ям (письменникам, науковцям, журна-

лістам) не місце в політиці. Та чому? Вони що, менш професійні, менш па-тріотичні? На депутата не навчають-ся – активної громадської позиції вчить саме життя. Парламент – не тільки місце ухвалення законів. Це також майданчик для дискусій, моз-ковий центр держави.

Думаю, достойні люди можуть вне-сти туди струмінь чесності, поряднос-ті, професіоналізму. Як сказав один мудрець, «Усі лиха в світі відбувають-ся за нашої мовчазної згоди». Депута-ти повин ні працювати на благо Укра-їнської держави.

дИрЕКтор ВИдаВНИцтВа НЕ ЗНає ВірШіВ тИЧИНИ!– Тиражі книжок маленькі, торгів-ля млява. Письменники ходять із тор-бами своїх видань, просять: «Купіть мою книжку»… Про книжку, яка ви-ходить у Києві, у Львові можуть на-віть не чути…

Потрібні нормальні, конкурентні умови. Я, наприклад, одному, здава-лося б, поважному видавництву запро-понував видати мої нові книжки «Пав-ло Тичина» й «Галактіон Табідзе». Це два класики, два великих поети, які були друзями. Переклав Тичину гру-зинською, а Табідзе – українською, хотів видати дві книжки в одному планшеті. Це було б цікаво й оригі-нально! Однак у відповідь почув від директорки: мовляв, не видаватиму, бо не люблю Тичину. Мабуть, вона Павла Тичину вивчала тільки в межах радянської шкільної програми… Сум-но, коли директор українського ви-давництва не знає творів геніального поета, трагічного, пригніченого тота-літарною владою… Прочитайте його вірші – нічого схожого в світі тоді ніхто не писав!

– Які ще Ваші праці готові до дру-кування?

– Є книга есеїстики, в якій роз-повідається про українських, грузин-ських і латиських класиків і сучасни-ків. Багатьох з них я знав особисто. Чекає видавця й моя велика автор-ська антологія української поезії гру-зинською мовою.

– Колись Ви хотіли написати книж-ку «Україна, яку я люблю»…

– Вона трансформувалася в книж-ку «Дві столиці», котра вийшла у ви-давничому центрі «Академія». Це спо-відь українською мовою – у віршах, есе, монографіях… Цього року в Тбілі-сі побачив світ том моїх грузинських віршів на тисячу сторінок. В україн-ських книгарнях продається двотом-ник «Світло самотньої зірки», перший том якого містить мої грузинські пое-зії в перекладах українських поетів, а другий – мої українські поезії й пе-реклади з грузинської.

хВалИтИ УКраїНціВ – тЕ саМЕ, Що хВалИтИ сЕбЕ– Україна, її мова, народ давно ста-ли для Вас рідними. Які риси укра-їнців Вам імпонують?

– Знаєте, я так давно тут живу, що хвалити українців – те саме, що хвалити себе…

Живу в такому винятково укра-їнському світі, де мене люблять, по-важають. І ці почуття в нас взаєм-ні. Я народився в маленькій країні, яку можна перетнути за один день. А тут – величезна країна. Куди б не поїхав – лани, виноградники, дібро-ви, море, гори – все є! Така країна, без сумніву, може й повинна бути за-можною і благополучною. Сподіваю-ся, що, врешті-решт, так і станеться.

записала світлана галата, «Освіта України»

кулЬтуРніреалії

УкраїНа, без сУМНівУ, МоЖЕ Й ПоВИННа бУтИ ЗаМоЖНоЮ і благоПолУЧНоЮ

РАУЛЬ  ЧІЛАЧАВА:  НЕ МОЖНА ДУМАТИ ТІЛЬКИ ПРО ХЛІБ НАСУЩНИЙ!

Сорок п’ять років тому за програмою студентського обміну до Києва приїхав студент Тбіліського університету Рауль Чілачава. Україні пощастило: він став не

тільки найкращим фахівцем з українсько-грузинських літературних взаємин, а й знаменитим поетом, науковцем, перекладачем творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Павла Тичини, Миколи Бажана, Володимира Сосюри,

Андрія Малишка (і багатьох інших) грузинською мовою, а також Акакія Церетелі, Галактіона Табідзе, Константіне Гамсахурдії – українською. За роки праці

Рауль Шалвович написав і переклав понад 100 книжок. Одна лише антологія «Серпень», яка вийшла 2001 року за Національною програмою випуску соціально

значущих видань, охоплює 55 українських поетів… Рауль Шалвович Чілачава – доктор філологічних наук, професор, заслужений діяч мистецтв України. Він –

приклад того, як треба любити Україну й працювати для її блага. Про нові книги поета, літературу й політику, українські і грузинські культурницькі реалії газета

запитала в Рауля Чілачави.

11№ 37, 10 вересня 2012 рокудоШкілля

Світ

Навколо такої педагогіки вже багато років точаться суперечки. Дехто з учених виступає проти «ненауко-

вих» принципів, що лежать в її основі. Є науковці, які критикують пізнє (з точ-ки зору класичної педагогіки) навчання письма, читання, математики. А батьки хвилюються, чи зможе їхня дитина, яка звикла до вільної атмосфери вальдорф-ського дитячого садочка, адаптуватися до навчальних і дисциплінарних вимог звичайної школи.

осНоВа роЗВИтКУ – саМорЕаліЗаціЯСправді, вихідною точкою виховання й навчання тут є вільний і природний розвиток дитини. Такий підхід дає змо-гу відмовитися від думки, що малят не-обхідно лише «годувати» знаннями, і чим раніше й більше, тим краще. Перед педагогами поставлено іншу мету: дати можливість особистості кожної дити-ни повністю розкритися, реалізуватися.

– Питання не в тому, що пови-нна знати людина для життя в існу-ючому соціальному порядку, а в тому, що закладено в людині й що може бути розвинуто в ній – так писав Ру-дольф Штайнер. Він закликав буду-вати навчально-виховний процес так, аби сприяти всебічному й гармонійно-му розвиткові дитини.

Тож для отримання інформації не з чуток чи сухих публікацій варто звер-нутися до людей, які щодня реалізу-ють ідеї вальдорфської педагогіки і спостерігають за результатами. Такі фахівці є в київській школі – дитя-чому садочку «Софія», заснованій в 1999 році. Нині там працюють три групи дитячого садка й чотири кла-си початкової школи.

– Наші школа й дитячий садочок визнані Міжнародною спілкою валь-дорфських шкіл, мають статус екс-периментального навчального закла-ду всеукраїнського рівня проекту «Розвиток вальдорфської педагогіки в Україні», – розповідає директор закладу Віта Пісна. – На базі шко-ли – дитячого садочка проводиться дослідно-експериментальна робота, присвячена психолого-педагогічному супроводженню розвитку соціальної компетентності учнів.

До дитячого садочка йдуть діти 3,5 – 4 років, адже саме в цьому віці фор-мування особистості найбільш потре-бує соціального середовища.

Групи є різновіковими. Це сприяє розвиткові вмінь формувати міжосо-бистісні стосунки. Молодші діти ма-ють можливість навчатись у старших, а старші розвивають соціальні якості через турботу про молодших.

При організації виховного процесу одним з визначальних є знання про приклад і наслідування як основний шлях розвитку, виховання й навчан-ня дитини в перші сім років її життя. Через наслідування малюк навчається ходити, говорити, мислити, оволодіва-ти практичними вміннями й навичка-ми, пізнавати навколишній світ.

– У дитячому садочку через наслі-дування діти навчаються правильно по-водитися під час прийому їжі, грамотно й виразно розмовляти, співати, набу-вають навичок із самообслуговування, вчаться працювати, – розповідає ди-ректор закладу. – Прикладом для них є діяльність вихователя. Таке розумін-ня надає вихованню особливої специ-фіки: необхідно розглядати педагогіч-ний процес як процес самовиховання вихователя.

обіЙдЕМосЯ бЕЗ барбі Й траНсфорМЕріВПоширеним у вальдорфському дитячому садочку засобом, що активізує роботу клітин кори головного мозку, є пальчи-кова гра. Вона забезпечує навантажен-ня на дрібну моторику рук, позитивно впливає на розвиток тактильного відчут-тя, загальну координацію рухів і навіть на мовлення. Великий вплив на розви-ток дитячого інтелекту мають іграшки.

– Ми взагалі відмовляємося від ля-льок, схожих на Барбі, не даємо дітям конструкторів-трансформерів, – заува-жує Віта Іванівна. – Адже тільки недо-вершена іграшка, за Рудольфом Штайне-ром, дає дитині можливість створювати, перетворювати й викінчувати незавер-шені форми в уяві. Чим простіші іграш-ки, тим різноманітніші ситуації, які ство-рює дитина в грі, тим більшим є простір для розвитку фантазії.

дИтЯЧИЙ садоЧоК НЕ ПоВИНЕН ПідМіНЯтИ собоЮ ШКолУ Основною метою виховного й навчально-го процесу у вальдорфському дитячому садочку є сприяння розвиткові природ-них здібностей дитини. Тому тут займа-ються мистецтвом: живописом, малю-ванням восковими крейдами, музикою, евритмією (мистецтво руху), багато спі-вають. Для занять використовуються тільки природні екологічні матеріали: бджолиний віск, дерево, мінеральна ак-варель, воскові крейди, натуральні ткани-ни. Діти слухають пентатонічні мелодії, виконувані на лірі, арфі, флейті, метало-фоні; вчаться грати на цих інструментах.

Особливістю інтелектуального розви-тку малої дитини є домінування образного мислення над абстрактним. Діти потребу-ють нових образів, тому люблять слухати і складати казки, малювати. І цим розви-вають власне образне мислення. З позиції вальдорфської педагогіки добре розвину-те в дитинстві образне мислення є важ-ливою основою для нормального розвитку абстрактного мислення в майбутньому.

– Тому дитячий садочок не повинен підміняти собою школу чи готувати дити-ну до школи через вивчення математики або знання літер, – запевняє директор закладу. – Завдання дошкілля полягає у здоровому тілесному й духовному розви-ткові, які є фундаментом для подальшо-го навчання.

Саме тому програма закладу не пе-редбачає спеціальних занять з розвитку абстрактного інтелекту. В різноманітних видах діяльності дитини дошкільного віку розвивається тілесно– й предметно орі-єнтований інтелект, що є основою її по-дальшого інтелектуального розвитку.

Ритмічність побудови виховного про-цесу в садочку, окрім добових ритмів, проявляється в чергуванні між динаміч-ним навантаженням і спокоєм, між кон-

центрацією уваги малюків у діяльності, яку організує вихователь, і вільній твор-чості. Велике значення для формуван-ня позитивного ставлення до світу має душевний комфорт дитини, який дося-гається, передусім, завдяки особистим якостям вихователя. І підтримується за допомогою зовнішніх факторів: кольоро-вої гами приміщення групи і природних матеріалів, з яких виготовлені іграшки й меблі. Педагоги впевнені: маленька дити-на потребує від оточення особливої ат-мосфери впевненості й захищеності.

«ВИроЩУєМо» тВорціВ гроЮ Принципово важливо, щоб діяльність ди-тини в дитсадку мала вільний творчий ха-рактер. Такий підхід є конструктивною альтернативою авторитарному вихован-ню. Малюкові необхідно дати можливість набути власного досвіду спілкування зі

світом людей і речей. Небезпека авто-ритарного педагогічного підходу полягає в тому, що в дітях «гасяться» їхні влас-ні вольові імпульси.

– Дитина – активна істота. Їй по-трібен певний простір свободи, де вона могла б виявити свою справжню при-роду, – зауважує Віта Пісна. – Звіс-но, йдеться не про дитячу вседозволе-ність. Велике значення ми приділяємо вільній грі, під час якої дитина пере-живає різні емоції, вживається в різ-номанітні образи, природно вправляєть-ся й удосконалює свою мову. Молодші діти збільшують свій словниковий запас, спілкуючись із дітьми старшого віку. В грі вони легко засвоюють різні соціаль-ні ролі, розвиваючи свої соціальні зді-бності в цілому, переживають різні жит-тєві ситуації.

У грУПі – ЯК У родИНіВихователь школи – дитячого садка «Со-фія» Наталія Орлова розповідає, що під час вільної гри діти можуть займатися різноманітною ручною працею.

– Будь-якого примусу чи повчання в такій діяльності немає, проте всі діти залучаються до ручної праці, – каже вона. – Передусім розвивається дрібна моторика, яка є основою для розвитку мови й мислення. Це, наприклад, від-бувається під час шиття (роботи з гол-кою й ниткою), ткацтва. Не маючи на меті оцінити якість роботи дитини, ми намагаємося залучити її до символічно-го виконання реальної роботи дорослої людини, прищепити навички, які знадо-бляться в подальшому житті. Це може

бути пошиття різноманітних іграшок, килимка для хатинки, подушечки для голок чи виготовлення дерев’яних ма-шинок, корабликів тощо. Важливо, щоб дитячі вироби використовувались нада-лі в житті групи.

Діяльність змінюється відповідно до змін пір року. Наприклад, восени, під час приготування до свята врожаю, в групі випікають хліб. При цьому важ-ливо, щоб діти самі… виконували всю послідовність дій, що передує випікан-ню. Тобто молотили зерно, мололи його на борошно, замішували тісто, формува-ли хліб і спостерігали, як він печеться.

Важливою є також праця в саду, на городі, на ділянці дитячого садочка. При безпосередньому контакті дитини зі сві-том рослин і тварин починається також екологічне виховання малечі.

– Група живе, як одна велика роди-на, і в ній виконуються необхідні хатні роботи: прибирання приміщення, підтри-мування порядку в кімнатах, витирання пилу, складання іграшок, фарб тощо. А також прання й прасування одягу ля-льок, пошиття ляльок, м’яких іграшок, ре-монт іграшок, приготування простої їжі, сервірування столу, миття посуду, догляд за кімнатними рослинами, прикрашання кімнати до свята й багато іншого, – роз-повідає Наталія Василівна.

МалЮНоК – дЗЕрКало ПоЧУттіВВелике значення в розвитку дитини, її творчої уяви й фантазії є заняття різно-манітною художньою діяльністю. Проте спеціальних завдань на заняттях, ска-жімо, з живопису дітям не дають, бо мета вихователя полягає не в тому, щоб навчати «правильно» малювати. Треба створювати умови для розвитку творчих сил дитини. У вальдорфському дитсадоч-ку використовують особливу техніку ма-лювання – «мокрим по мокрому». Вона найбільше відповідає суті дитини, даю-чи їй можливість легко змішувати рід-кі фарби на вологому папері, отримува-ти плавні переходи кольорів, гармонійно поєднувати їх між собою. Завжди в до-ступному місці лежать папір і кольоро-

ва крейда. Діти можуть користуватися ними в будь-який час, коли забажають. Вихователь не повинен запитувати дити-ну про те, що вона намалювала, а тим більше критикувати або виправляти ди-тячий малюнок.

– Працюючи з дітьми восковими крейдами, ми розуміємо, що дитячий ма-люнок не належить до мистецтва в тра-диційному розумінні, – розповідає На-талія Орлова. – Вальдорфська педагогіка ґрунтується на тому, що діти у власних творах відображають свої внутрішні від-чуття і власні враження від зовнішнього світу. Для вихователя цей аспект дуже важливий, адже дитячий малюнок мож-на вважати показником душевного й фі-зичного розвитку маляти.

дИтИНа – НЕ ВласНість дорослогоЗа характером засобів вальдорфську пе-дагогіку називають педагогікою свободи. В українському освітньому просторі про-водиться ґрунтовна наукова робота щодо адаптації цих ідей до вимог сьогодення.

Гуманістична за суттю, глибоко етична за метою і змістом, вона забороняє до-рослим формувати особистість заздале-гідь визначеним шаблоном. Аксіома цієї педагогіки така: дитина – не власність дорослого, не іграшка в його руках, тому не потрібно формувати набір певних її якостей. Натомість необхідно створюва-ти всі умови для самореалізації кожної дитини, її неповторної індивідуальності, її власного «Я».

олена МЕЗЕНцЕВа, для «Освіти України»

ДЛЯ ДИТЯЧОЇ СВОБОДИ

У  вальдорфських  дитсадках  діяльність  дитини  має  вільний  творчий  характер. Це  є  конструктивною  альтернативою  більш  авторитарним  підходам  до  виховання

Чи всі сучасні методики й підходи є однаково прийнятними для виховання щасливої, впевненої в собі дитини, для розкриття її природного потенціалу? Однією з альтернативних моделей, яка може забезпечити цілісність процесів навчання, виховання й розвитку дошкільнят, є вальдорфська педагогіка, яка базується на ідеях Рудольфа Штайнера.

ДЛЯ ДИТЯЧОЇ СВОБОДИПРОСТІР

ОсНОвНиМ ПриНциПОМ вихОваННя й НавчаННя диТиНи є її ВільНИЙ і ПрИродНИЙ роЗВИтоК

12 «Освіта України»у них?

а як

с тавити запитання, чому кількість китайського на-селення стрімко зростає,

а проблеми демографічної не-стачі для них як такої немає, сьогодні не будемо. Бо, окрім як народити, ще треба вирости-ти, забезпечити нормальні умо-ви життя, аби маленький китай-чик виріс здоровим і повним сил піднімати китайську еконо-міку. Є секрети? Є, ви вже не сумнівайтесь. Китай – це ціла філософія, котра з глобальних питань буття плавно переходить в якісь свої, особливі постулати здоров’я, котрі для нас поки що або недосяжні, або незрозумілі.

За ПоМИлКИ – трЯсУть– Пане Володимире, то на що робиться акцент у китайській педіатрії? Хто несе більшу від-повідальність за здоров’я дити-ни – батьки чи держава? – починаємо з традиційного запитання.

– Звичайно, держава вно-сить певну частку в підтри-мання здоров’я дітей, бо це ж майбутнє працездатне населен-ня, – відповідає лікар. – На-приклад, закуповуються вакци-ни, безкоштовно щеплять дітей. Є і патронаж вагітних. Але це не відкидає того, що відпові-дальність за здоров’я дитини лежить на батьках.

Нас одразу цікавить запитан-ня ступеня цієї відповідальнос-ті. Адже в Україні як? Помер-ла дитина – і одразу трясуть дільничного педіатра.

У Китаї за дитяче здоров’я теж трясуть. І не формально. Не лише в Україні розлючені бать-ки у випадку погіршення ста-ну дитини хапаються за папір і ручку, аби настрочити скаргу до відповідної інстанції. Наш спів-розмовник зазначає: в Китаї теж пишуть. Діюча схема «розбору польотів» схожа на українську.

Повинна приїхати комісія, розі-братися – це ляп лікаря чи, ска-жімо, така швидка індивідуаль-на реакція на введення якихось ліків. Тому «розборки» в китай-ській педіатрії є, як і скрізь.

Ще про розлючених батьків (українських). Дуже часто вони всіма силами намагаються пока-рати медиків, навіть якщо ті не винні. В Китаї так само?

Спочатку йде бурхлива реак-ція, потім починають розбира-тися, звідки дме вітер, – кон-статує лікар. – Якщо педіатр не винен – його ніхто не чіпатиме.

МЕНталітЕт – На стороЖі ЗдороВ’ЯЦікаво, чи довіряють китайські батьки на всі 100 відсотків педі-атрам? Чого приховувати: наші татусі-мамусі вважають, що вони розуміються на здоров’ї свого ди-тяти більше за педіатра, навіть якби це був всесвітній ум, тричі професор і лауреат Нобелівської

премії в галузі педіатрії. Скажі-мо, те саме питання щеплень, де битва українських батьків з офі-ційною медициною – вічна і на смерть... Вони однаково затято б’ються скрізь, у межах будь-якої держави?

– Розумієте, в Китаї зовсім інший менталітет, – каже пан Володимир. – Це народ, який завжди в більшості своїй слу-хався великих учителів. Китай-ці – виконавці. І якщо держа-ва каже, що це корисно – всі вони будуть робити.

Лікар наводить цікавий при-клад. Коли в Китаї кинули клич, що курити – шкідливо, і скрізь розвішали плакати з Джекі Ча-ном – в масовості своїй дуже багато китайців закинуло цигар-ки. Немає там і генделиків з по-стійними «алконавтами» – і ки-тайські діти не бачать так багато негативних прикладів, як укра-їнські.

– Отже, наприклад, стосов-но того самого щеплення. Ска-зала партія, тобто, держава: «Треба щепитися» – то такого протесту, як в Україні, немає?

– Ні, такого – немає. Дітей щеплять. Просто є безкоштовні вакцини, а є й платні – як хо-чеш, то купуй і щепи дитину. Тут є можливість вибору, але певний процент популяції пови-нен бути щеплений. Крім усьо-го, й засоби масової інформації більш виважено видають інфор-мацію, не нагнітають істерію і ніхто не накопичує на чужо-му горі свій політичний багаж.

НЕтрадИціЙНа – НасПраВді є НУ, дУЖЕ традИціЙНоЮ«Освіта України», як завжди, має бажання знати про струк-туру системи педіатрії в дале-кому Китаї. Хай там і розвину-та нетрадиційна (це за нашими мірками, а за їхніми – дуже навіть традиційна) медицина – але все одно прийом дітей ве-деться не під відкритим небом і не шаманами! Отже, в Україні є дільничні педіатри, дитячі ка-бінети в поліклініках, дитячі від-ділення (лікарні). А як у Китаї?

– Там я ніколи не стикався з поліклінічними відділеннями – зокрема, у великих містах. В тому числі дитячими. Є вели-кі дитячі лікарні, і на першому поверсі розташована денна ам-булаторія, яка виконує функції поліклініки – є такі пацієнти, яких треба прийняти негайно, але вони не потребують госпі-талізації. Прийшов, тобі поста-вили крапельницю, якщо все

нормально – йдеш додому. За потреби – приходиш завтра.

Що повинні робити китайські батьки, коли дитина захворіла? Бігати і шукати допомогу чи їм усе піднесуть на блюдечку? Сис-тема педіатричної допомоги схо-жа на українську. Це або до-помога вдома, або самостійне звернення в стаціонар, або тер-мінова госпіталізація. Звернення може бути і в приватну спеціа-лізовану клініку матері і дитини (вона часто приписує собі між-народний статус – туди загалом потрапляють діти іноземців). Ви-клик, надання допомоги, переве-зення в стаціонар...

– Зазвичай ви приходите в реєстратуру, платите від одного до п'яти юанів за картку, запо-внюєте, оплачуєте прийом, бе-рете квитанцію і йдете до від-ділення педіатрії, – розповідає лікар. – На вході стійка, за якою медсестри в порядку живої черги відправляють по кабінетах.

Про дЕЯКі дИВаКУВатостіЗі слів мого співрозмовника, на прийомі в лікаря є й свої дива-куватості. Якщо дитину приво-

дять іноземці, лікар… може бути навіть дещо шокованим. Після кількох фраз він складає собі уявлення, володієте ви китай-ською вільно чи ні. Якщо на-віть не дуже – все одно негай-но захоплюється цим, запитує, де вчили, звідки родом, чи їсте ви страви китайської кухні і чи часто приїжджають до вас бать-ки. Після цього щипає вашу ди-тину за щічки і запитує, з якою проблемою прийшли. Уважно слухає, вивчає історії попере-дніх хвороб. Далі виписує ліки і відправляє додому. Це майже ритуал.

– В лікуванні зазвичай ви-користовується американська система – одразу признача-ється крапельниця, – ділить-ся Володимир Абраменко. – Мої знайомі привели дитину на прийом. У малюка був зви-чайний отит, але йому одразу поставили крапельницю. Дити-ну попустило, відправили до-дому – без розписаної схеми лікування. Рекомендації були

дуже загальні: пиття тощо. На-ступного дня батьки прийшли на повторний прийом – прий-має вже інший педіатр. Мої зна-йомі не знали, що лікарі в стаці-онарах можуть працювати один раз на тиждень, і з тим самим лікарем, який прийняв їх пер-

шого разу, можна вже й не зу-стрітись.

– А хто ж тоді відповідаль-ний, коли щось трапиться? На-приклад, щось не діагностували.

Такі моменти враховані, каже медик. На дитину за-ведено карточку, де розпи-сано: був оглянутий тоді-то, проведе не таке-то лікування і надані рекомендації. Може бути багато незвичностей. Зі слів нашого сьогоднішнього співрозмовника, наприклад, у нових клініках, як ось «Клі-форд» в Гуанчжоу, працю-ють за комп'ютерною сис-темою – контакту лікаря з хворим може й не бути. Ви розповідаєте про симптоми, лікар вводить їх у програму. Вона видає список лаборатор-них досліджень. Ви їх проходи-те, результати знову-таки ана-лізує комп'ютер. На підставі отриманих результатів програ-ма видає перелік препаратів, які треба приймати. Фактично виходить, що лікар не засто-

совує здобуті знання на прак-тиці, а займається продажем ліків. Його спілкування з паці-єнтом зводиться до мінімуму.

(Закінчення в наступному номері)

оксана КоВтоНЮК, «Освіта України»

ЧОМУ КИТАЙЦІВ ТАК  БАгАТО?Може  тому,  що  в  Піднебесній  панує  культ  дітей, дитинства  і  дитячого  здоров’я

Краще раз побачити, ніж сто разів почути. Заяложений постулат – але ж у точку! Тому ми й шукаємо очевидців, аби вони видавали нам на-гора враження про системи охорони дитячого здоров’я в різних країнах з перших рук. Китай так далеко, а доступних для контакту очевидців так мало, тому досвід Володимира Абраменка, лікаря-реабілітолога, який має медичну практику в Піднебесній – на вагу золота. Все правильно. Сьогодні йдеться про китайську систему охорони дитячого здоров’я. А якщо ще врахувати, що, намагаючись дізнатися про китайську педіатрію, ви не знайдете ніяких джерел українською або російською мовою, а офіційні джерела китайською мовою не можуть говорити про недоліки своєї медицини, то співрозмовник у нас сьогодні більш ніж цікавий…

ЯКЩо дИтИНУ ПрИВодЯть На ПрИЙоМ іНоЗЕМці, ліКар МоЖЕ бУтИ... ШоКоВаНИМ. але НавіТь якщО баТьки Не дУже вОлОдіюТь киТайськОю – все ОдНО захОПлюєТься циМ, ПиТає, де вчили, звідки рОдОМ, чи їдяТь вОНи сТрави киТайськОї кУхНі і чи часТО ПриїжджаюТь дО Них баТьки

З перших уст

ЧітКо і бЕЗ ШаМаНстВаКитайська педіатрія пішла вперед ще в тому, що в ній спостерігається послі-довність реабілітації і чіткі критерії, – зазначає мій співрозмовник. Там не ви-никає запитання, скільки часу лікуватимете нашу дитину? А якщо потрапили в центр – намагаються бути при одному й тому самому лікареві. – Якщо треба лікувати дитину (та й дорослого) – нема такого поняття, як де-сять сеансів: «Ой, ми курс пройшли – маємо вже бути здоровими», – ділить-ся пан Володимир. – Наприклад, у Центральному Пекінському госпіталі курси реабілітації проводяться чітко протягом трьох місяців. Далі перериваються на п’ять – сім днів і потім знову тривають три місяці. І так далі. Все це органі-зовано, красиво, жорстко. Ніхто не скаже: «Ой, лікарю, ми в одній книжечці прочитали, що голковколювання можна робити тільки після 5 – 7 років жит-тя дитини». Коли займаються дитиною, то з місячного віку, якщо є необхід-ність. На вік не заважають: якщо потрібно виконати лазеропунктуру – роблять, хоча такими речами не балуються. Там є прислів’я: «Голка в руках лікаря – все одно, що скальпель у руках хірурга». Схем лікування як таких немає – акцент на індивідуальності курсу. Кожній дитині підбираються свої схеми. Вся фішка китайської медицини в тому, що вона досягає успіху там, де західна медицина не дотягує ані в динаміці, ані в результатах.

13№ 37, 10 вересня 2012 року

Настя Гладких із Запоріж-жя жила своїм щасливим дитячим життям. Ходи-

ла до школи, зустрічалась із друзями, про щось мріяла. Ми й не дізналися б про це все, якби не фатальний червень 2008 року.

дВаНадцЯть З ПолоВИНоЮ саНтИМЕтріВ ПУхлИНИЯк і багато дітей, того літа де-сятирічна Настя відновлювала свої сили після навчального року в таборі. Нові знайом-ства, друзі, веселі табірні по-сиденьки... Як традиційно пи-шуть у багатьох книжках, ніщо не пророкувало біди. Коли ді-вчинка повернулась додому, мама помітила в неї під лі-вим коліном якесь ущільнен-ня. Дитина мала їхати ще в один табір... «Негайно до лі-каря, ніяких таборів!» – та-ким був вердикт батьків. Че-рез чотири роки після всього, що трапилося, мама Ірина, роз-повідаючи мені цю історію, на-голошує: як важливо, аби все було вчасно! Вчасно побачи-ти, запідозрити. Не злякати-ся, врешті-решт, не ховатися від проблеми, як страус ховає голову в пісок.

Що ж, а тоді Настю квапли-во повезли до обласної лікарні. В місцевому травмпункті зро-били рентгенівський знімок. Він показав вражену ділянку довжиною дванадцять з по-ловиною сантиметрів. Меди-ки запідозрили наявність пух-лини й порадили оперативно звернутися до столичної клі-ніки... Рідні дівчинки знову не чекали, не думали: «А може, якось усе минеться»... Майже одразу Гладких повезли донь-ку в Київський інститут раку...

Цей сценарій є звичним для багатьох, хто пройшов шлях випробування хворобою, і зо-крема пухлиною... Звичний і для дітей – адже хвороба не зважає на паспортні дані. Білі лікарняні стіни, обстеження... болісна процедура пункції. Вердикт: «Остеосаркома лі-вої великогомілкової кістки». Сім’ї стало зрозуміло: треба починати боротись. І негайно.

– Ми тоді навіть не поїхали додому, – згадує Ірина Глад-ких. – Одразу приступили до хіміотерапії.

…і ЧотИрНадцЯть сЕаНсіВ хіМіотЕраПіїІз корабля – на бал... Мама й донька «жили» у клініці ві-сім місяців. Хіба що поїхали на Новий рік додому – й одразу назад. За весь цей час дівчинка пройшла чотирнадцять (прочи-тайте це слово – і ВДУМАЙ-ТЕСЬ!) сеансів хіміотерапії.

– Хіміотерапія зробила свою справу, – ділиться Іри-на. – Коли потім пройшли об-стеження, то поганих клітин не виявили.

В жовтні того самого року Настя перенесла операцію. Вражений пухлиною фрагмент кістки (з’ясували, що він ста-

новив шістнадцять сантиме-трів у довжину) було вида-лено. Значну частину кістки «викинули», поставили ендо-протез. Але це був лише по-чаток боротьби за одужання. Потребувалися постійні обсте-ження, підтримуюче лікування й післяопераційна «хімія». А з клініки дівчинка виписалася ще й із розгинальною контрак-турою (обмеженою рухливіс-тю суглоба) хворої ніжки – треба було займатися й цим…

Щоразу, слухаючи такі іс-торії, я намагаюся поставити себе на місце дитини, на го-лову якої звалилися ці випро-бування.

– Незважаючи ні на що, Настя залишилася дуже рух-ливою, енергійною дівчин-кою, – ніби читаючи мої дум-ки, не без гордості стверджує Ірина. – Навіть коли «пада-ли» аналізи.

ЖИттЯ На ПлаНЕті «КліНіКа»Зі слів мами, донька й у шко-лі була душею компанії, зали-шилась нею і в клініці. Хоча лікарняну атмосферу для під-тримання оптимізму вдалою назвати аж ніяк не можна. Ат-мосфера постійного очікуван-ня, коли щось має трапитися. І траплялося… Маленькі пацієн-ти періодично вмирали. Іншим дітям, звісно, ніхто цього не говорив, але як воно – жити в обстановці, коли дорослі го-ворять про щось найсумніше в світі і плачуть?

А ще я намагаюсь уявити те специфічне буття за біли-ми стінами Інституту раку, за якими вирує своє життя. Так, я не помилилася – саме ВИРУЄ. Слухаючи Ірину, розумію, що тимчасові мешканці планети «Клініка» свідомо чи несві-домо гуртуються у свій світ, свою цивілізацію й підтриму-ють одне одного, дружать. А коли, виписавшися з клініки, їдуть додому – на прощання обнімаються, як рідні.

Ірина й Настя пробули в Ін-ституті раку до лютого 2009 року. Після того повернулися до Запоріжжя. Та випробуван-ня на цьому не закінчились. У хворій ніжці утворився де-фект м’яких тканин, який ніяк не вдавалося ліквідувати, тому що тканини не приживали-ся. Однак зусиллями хірургів і цю проблему розв’язали. А в 2010 році дівчинка перене-сла ще одну операцію із за-міни ендопротеза – її роби-ли в Харкові.

Через контрактуру два роки Настя ходила на милицях, а потім облишила їх. Розглядаю фото: модель! Ще трохи – й не одне хлопчаче серце завми-ратиме від такої краси.

є ПацієНтКоЮ. стаНЕ ліКарЕМПід час хвороби про школу дове-лося забути. Та для Насті офор-мили індивідуальне навчання. І вона продовжувала долати вер-шини шкільних наук удома, куди приходили вчителі. Ірина каже: навчається донька гарно. Для підтримки шкільного духу навіть періодично відвідує за-няття в школі. Після всього пе-ренесеного дівчинка вирішила стати лікарем. Нині додатково займається хімією й біологією. В неї вже є й кумири серед ме-диків: в Інституті раку – лікар Михайло Олександрович Стеж-ка й завідувач Науково-дослід-ним відділенням дитячої онколо-гії Григорій Іванович Климнюк, а в харківській клініці – лікар Олег Євгенович Вирва.

За цей час Настя, як і кожна дитина, яка нормально розви-вається, встигла вирости. Сьо-годні їй чотирнадцять – період інтенсивного розвитку й росту. Одна ніжка стала коротшою за іншу на п’ять сантиметрів. А тому потрібна заміна подовжу-ючої частини ендопротеза. Вар-тість такої частини – 187 тисяч гривень. Операцію можна ро-бити хоч зараз – однак потріб-ні кошти. Тому ми публікуємо номер рахунку, на який ви мо-жете переказати посильну гро-шову допомогу на протез.

ЗаМість ПіслЯМоВИЦя сім’я, як я бачу, періодич-но зазнає випробувань. Так, дев’ять років тому не стало ба-бусі (Ірининої матері) – в неї виявили рак яєчників із багать-ма метастазами. А нещодавно в Настиного батька стався ін-фаркт. Передбачаю, що до цьо-го доклала руку доньчина хво-роба. Банально буде написати «незважаючи ні на що, сім’я Гладких вірить у все хороше», але я таки напишу. І підкреслю: вірить, що Настя остаточно ви-дужає. І в неї в житті ще буде сила-силенна щасливих днів.

– Розумієте, Оксано, бага-то чого залежить від психоло-гічного настрою, – каже Іри-на. І навіть просить занотувати ці слова в моїй статті. – Дуже велике значення має, як мама сприйме ситуацію, як буде на-лаштована, як поводитиметься.

...І в якому психологічному стані побачить її дитина, – до-дала б я. Мама в клініці не тільки для того, аби медсестру покликати, коли крапельниця закінчиться, чи не так? Слуха-ючи Ірину, як ніколи розумію, що діти в онкоклініках – як те крихке скло. А Настя жила всі ці вісім місяців у такому середовищі, в якому час від часу ширилися сумні новини: хтось із дітей помер...

– Але ви знаєте, з тих, хто був тоді з нами в клініці, всі вижили й повернулися додо-му, – каже Ірина. Настрій ве-ликої сім’ї зробив свою справу.

Робіть висновки.

оксана КоВтоНЮК, «Освіта України»

героїдіти-

ДУША  КОМПАНІЇ...незважаючи  на  злоякісну  пухлину  кістки

Про цих хлопчиків і дівчаток писано-переписано. І нашою газетою також. Однак ми свідомо не припиняємо друкування матеріалів про дітей, які є двічі героями, які перемогли й далі перемагають не просто важку патологію, а страх Господній і Господнє випробування – злоякісну пухлину. Постійна боротьба за право не те що жити повноцінним життям, а жити ВЗАГАЛІ. Проте вони – батьки чи діти – не драматизують зайве ситуації, а йдуть уперед. Хоча могли зневіритись, шукати співчуття в кожного зустрічного, ба, навіть вимагати його – а я знаю й таких хворих! Не киснуть, не шукають і не вимагають. Крок за кроком долають нудні лікарські процедури. ЖИВУТЬ сьогодні.

вражеНа діляНка кісТки сТаНОвила дваНадцяТь з ПОлОвиНОю саНТиМеТрів, ПОТіМ ПУхлиНа вирОсла дО ШісТНадцяТи… НастЯ ПЕрЕНЕсла ЧотИрНадцЯть сЕаНсіВ хіМіотЕраПії і оПЕраціЮ З ЕНдоПротЕЗУВаННЯ

до теми

ЧастіШЕ – В ПідлітКіВ і МолодіЩорічно у світі в середньому реєструється два – три випадки такого захво-рювання на мільйон населення. У США діагностується близько 900 нових випадків остеосаркоми на рік. Пух-лини трохи частіше зустрічаються в осіб чоловічої статі порівняно із жіночою.Найчастіше хворіють підлітки й молоді люди від 10 до 23 років, хоча остео-саркома може виникнути в будь-якому віці. Найвищий ризик виникнення остеосаркоми відзначається в період бурхливого росту дитини, а саме – в підлітковому віці. Діти, в яких виявлено пухлину, зазвичай вищі за своїх ровесників. Це вказує на зв’язок між швидким рос-том кісток і виникненням остеосаркоми.

Зробимо добру справу!

грИВНЯ до грИВНі...Кошти на придбання ендопротеза для дівчинки ви можете переказа-ти на рахунок:ПриватбанкМФО 305299ЕДРПОУ 14360570№ рахунку 29244825509100Призначення платежу: № 6762 4620 3900 5274Отримувач: Гладких Ірина Анатоліївна

14 «Освіта України»новинизвідусіль

екстремалиповерНеННя до життя

супертехНіка

НепересічНі лЮди

живий куточок

БАТЬКО ВИХОВУЄ ЧОТИРИРІЧНОГО СИНА  У  ВІДКРИТОМУ  МОРІ

ЖИВІ  СКУЛЬПТУРИ  РОСТУТЬ НА ОЧАХ

Мешканець Китаю вирішив зробити зі свого чо-тирирічного сина спортсмена-вундеркінда. Після

піврічних тренувань амбітний тато випустив дитину у відкрите море, зовсім не переймаючись, чи змо-же хлопчик вагою 18 кілограмів упоратися із судном у шторм. Він упевнений, що його син – майбутній олімпійський чемпіон, і вже вимагає, аби малюка за-реєстрували в Книзі рекордів Гіннесса як наймолод-шого учасника міжнародної регати.

Методика виховання за принципом «важко в на-вчанні, легко в бою» викликала шалену критику се-ред поборників прав дитини. Однак упертий бать-ко стоїть на своєму. «Я хочу, щоб загартування було жорстким, як навколишній світ. Тоді дитина буде го-товою до справжнього дорослого життя. Це – най-кращий метод виховання», – сказав він.

Паризький дизайнер Mathilde Roussel зробила інсталяцію, що складається із живих трав’яних скульптур, які де-

монструють ефект перетворення матеріалу. Виконані з пе-рероблених структур металу і тканини, наповнені землею й насінням пшениці, вони з часом змінюють свою форму.

Проект створено за мотивами єгипетської міфології, в якій Осиріс – Бог воскресіння, вічно повертається до жит-тя. Він є образом родючої землі й природних життєвих ци-клів: народження і смерті, засухи й достатку. В природі їжа, яку з’їла людина, стає її складовою частиною. Ці ан-тропоморфічні й органічні тіла, створені із землі, прагнуть показати, що їжа й її поживні речовини впливають на нас, незважаючи на зовнішнє середовище. І цей вплив стосу-ється кожної частини нашого тіла.

Спостереження за природою і знання про те, що й як ми споживаємо, могли б зробити нас чутливішими до про-довольчих змін на планеті – достатку в одних частинах світу й голоду в інших, а також допомогли б нам інтелек-туально й духовно відчути зв’язок із глобальною дійсністю.

Надможливості

ПІД  ЧАС  СНУ ЛюДИНА ЗДАТНА НАВЧАТИСЯізраїльські вчені встанови-

ли, що під час сну людина здатна навчатися – тобто її мозок може засвоювати дея-ку нову інформацію. Стаття з’явилася в журналі «Nature Neuroscience».

Раніше було відомо, що мо-зок може закріплювати уві сні вже здобуті знання. Однак, чи може він засвоювати нові, ві-домо не було. Більше того, ра-ніше вчені не змогли довести (хоча неодноразово намагали-ся), що людина здатна сприй-мати уві сні інформацію в сло-весній формі.

У новому дослідженні вчені випробовували на сплячих до-бровольцях вплив різних запа-хів – приємних і неприємних. Кожен запах супроводжував-ся певним звуком. Коли люди прокидалися, фахівці програва-ли їм звуки без запахів. При цьому вони реєстрували дані про дихання учасників досвіду. З’ясувалося: програвалися зву-ки, які відповідали приємним пахощам, дихання добровольців ставало глибшим. А коли зву-чали неприємні звуки, дихан-ня, навпаки, частішало.

За словами науковців, нові результати, при всій їхній про-стоті, можуть знайти безпосе-реднє застосування при ліку-ванні захворювань, пов’язаних зі сном. У майбутньому до-слідники сподіваються продо-вжити роботу, аби встановити межі складності того, що лю-дина може сприймати уві сні.

хлопчик чи дівчиНка?

У ПІДГОТОВЧІЙ ШКОЛІ ВПРОВАДИЛИ  ЗВЕРНЕННЯ…  «ВОНО»У підготовчій школі Egalia

замінили традицій-ні звертання «він» (han) і «вона» (hon) на нейтраль-не – hen. Нагадаємо, що Egalia – відома підготовча школа у Швеції, яка викли-кає чимало дискусій у сус-пільстві. Її мета – виховати в дітей нейтральне ставлен-ня до статі, уникаючи ген-дерних стереотипів.

Наприклад, майстра, який заїжджає до Egalia, щоб полагодити електрику, називають hen, аби діти не думали, що монтер – ви-нятково чоловіча професія. В дитячому садочку немає жодної книжки з традиційними казками, що теж нав’язують хлопчи-кам і дівчаткам стереотипи про принців і принцес. Так само і з іграшками: в закладі немає ляльок, проте є родинна пара жира-фів чоловічої статі, яка нібито всиновила маленького крокодила.

Однак дехто з фахівців вважає, що нейтральний рід лише за-плутує дітей, які чудово знають про різницю між хлопчиками й дівчатками. А деякі невдоволені навіть пишуть в Egalia анонімні листи з критикою й погрозами.

Наприкінці 2012 року в Між-відомчому супер комп’ю-

тер ному центрі Російської ака-демії наук (МСЦ РАН) буде запущено першу чергу су-пер ком п’ю тера, що після за-кінчення будівництва стане найпотужнішим у Росії, потіс-нивши з першого місця сис-тему «Ломоносов». За сло-вами заступника директора

МСЦ РАН Бориса Шабанова, в рамках запуску першої чер-ги суперкомп’ютера запрацю-ють дві стійки сумарною про-дуктивністю два петафлопси, чого вже буде досить для по-долання результату «Ломоно-сова». Фінальна версія сис-теми, загальна вартість якої оцінюється двома мільярдами рублів, налічуватиме 54 стій-

ки загальною продуктивністю не менш як десять петафлопс.

– Настає ера десятипета-флопсних машин. Ми освоюємо ці технології, переходимо на них. Наше завдання – до кінця року зробити дві перші стійки. Піс-ля цього технологія дасть змо-гу протягом наступного року за наявності достатніх капітальних вкладень довести продуктив-

ність до десяти пета флопс, – вважає Борис Шабанов.

Нагадаємо, що у світовому рейтингу суперкомп’ютерів Топ-500 система «Ломоносов» посідає 22 місце. Крім неї, до рейтингу увійшли ще чотири російських суперкомп’ютери. Один із них перебуває в МCЦ РАН, інший – у Південно-Уральському державному університеті. А ще два – в Курчатовському інституті. Лі-дером вважається американ-ська система Sequoia з потуж-ністю 16,32 петафлопса.

«ЛОМОНОСОВА»  ПЕРЕВЕРШИТЬ  СУПЕРКОМП’ЮТЕР ПОТУЖНІСТю ДЕСЯТЬ ПЕТАФЛОПС

ВЧЕНІ ВИЯВИЛИ ОСОБЛИВУ МІКРОСТРУКТУРУ МОЗКУ  СПОРТСМЕНІВ

СОБАКА  В  ПОМЕШКАННІ РОБИТЬ ДИТИНУ ЗДОРОВІШОюфінські вчені зауважили, що діти, батьки яких

утримують собак, майже на застуджуються. Якщо в помешканні є собака, то малюки першо-го року життя хворіють набагато рідше, ніж ті, в кого немає цих тварин.

У дослідженні взяли участь 397 ді-тей. Спостереження починалося на етапі плоду – в третьому триме-стрі вагітності й тривало протягом першого року життя. Щонеділі батьки заповнювали спеціаль-ний щоденник, куди вносили детальну інформацію про стан здоров’я своїх малюків і їх спілкування з домашніми улюбленцями.

Нещодавно група нейрологів з Імперського коледжу Лондона ви-явила, що власники чорного пояса з карате (найвищий рівень

майстерності), як правило, мають специфічні зміни в мікрострук-турі деяких частин мозку. Причому в людей, які не займаються цим видом спорту, таких змін не спостерігалося. Про результа-ти дослідження вчені розповіли у статті журналу Cerebral Cortex.

– Якщо група добре тренованих людей демонструє найкраще володін-ня будь-якою навичкою, відмінності в структурі білої речовини порівняно з новачками можуть відображати «тонке настроювання» зв’язків між певними ділянками мозку, – йдеться у статті.

Всі учасники експерименту мали ви-сокий рівень майстерності й займалися карате в середньому близько 14 років. За допомогою тривимірної сповільне-ної зйомки науковці фіксували рухи

каратистів у момент, коли вони завдавали ударів. Те саме робили й учасники контрольної групи з 12 чоловіків такого самого віку, які до цього не займалися карате.

Аналіз відзнятого матеріалу показав, що каратисти значно кра-ще контролюють і координують рухи кінцівок, що, втім, не див-но. Однак це наштовхнуло вчених на томографічне дослідження мозку учасників двох груп. Так було виявлено значні розбіжнос-ті між групами в зонах мозку, що координують довільні рухи.

У дослідженні взяли участь 397 ді-тей. Спостереження починалося на етапі плоду – в третьому триме-стрі вагітності й тривало протягом першого року життя. Щонеділі батьки заповнювали спеціаль-ний щоденник, куди вносили детальну інформацію про стан здоров’я своїх малюків і їх спілкування з домашніми

ректора  Одеської  національної  морської  академії.У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають вчене звання професора, науковий ступінь доктора або кандидата наук і стаж науково-педагогічної діяльності не менше ніж десять років.

Строк  подання  заяв  –  один  місяць з  дня  опублікування  оголошення.

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступені і вчені звання, копію трудової книжки, список друкованих праць і винаходів, завірених у встановленому порядку.

Документи  надсилати  на  адресу: 01135,  м.  Київ–135,  проспект  Перемоги,  10, 

Міністерство  освіти  і  науки,  молоді  та  спорту  України.Телефони  для  довідок: 

486-74-92,  481-47-92,  481-32-35.

ректора Волинського національного університету імені Лесі Українки (відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів Укра-їни від 4 липня 2012 р. № 426 – Східноєвропейського національ-ного університету імені Лесі Українки).У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно во-лодіють українською мовою, мають вчене звання професора, науко-вий ступінь доктора або кандидата наук і стаж науково-педагогічної діяльності не менше ніж десять років.

Строк  подання  заяв  –  один  місяць з  дня  опублікування  оголошення.

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі докумен-ти: заяву, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, авто-біографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступені і вчені звання, копію трудової книжки, список друкованих праць і винахо-дів, завірених у встановленому порядку.

Документи  надсилати  на  адресу: 01135,  м.  Київ–135,  проспект  Перемоги,  10, 

Міністерство  освіти  і  науки,  молоді  та  спорту  України.Телефони  для  довідок:  486-74-92,  481-47-92,  481-32-35.

МіНістЕрстВо осВітИ і НаУКИ, Молоді та сПортУ УКраїНИ оголоШУє КоНКУрс На ЗаЙНЯттЯ ПосадИ:

МіНістЕрстВо осВітИ і НаУКИ, Молоді та сПортУ УКраїНИ оголоШУє КоНКУрс На ЗаЙНЯттЯ ПосадИ:

цілк

ом о

фіц

ійно

цілк

ом о

фіц

ійно

15№ 37, 10 вересня 2012 рокусвіти

уявні

д ійшло до того, що російські блогери, які па м’я тають веселі мульт фільми радянських часів, з

добрими героями яких траплялися всі-лякі незвичайні пригоди, б’ють на спо-лох: на англомовних сайтах нуль ін-формації про Дональда Біссета. Навіть жартома запитують: а чи була така лю-дина насправді? Може, це просто міс-тифікація?

артИстИЧНа НатУраТак, Дональд Біссет – цілком реаль-ний чоловік, який народився чи то тре-тього, чи то 30 серпня, чи то 1910-го, чи – 1911 року. Навіть із точною да-тою наплутано. Ну хоч із місцем на-родження немає різночитань – на те-риторії нинішнього Лондона, яка тоді називалася Міддлсекс. Можливо, ціла купа талантів, які Дональд виявив у себе згодом, перейшла до нього гене-тично, бо його батько теж був твор-чою людиною – дизайнером одягу. Втім, син явно «обскакав» батька за кількістю вмінь, оскільки згодом став актором, художником, режисером і, звичайно ж – письменником. У чому можна бути впевненими, то це в тому, що хлопчик змалку не відчував дефі-циту в чудових розповідях казок, мі-фів, народних притч і всякого тако-го, що зазвичай розповідають дітям на ніч, аби вони швидше засинали на ра-дість батькам.

Подорослішавши, встиг Дональд Біссет і на Другій світовій війні пово-ювати лейтенантом артилерії, й одру-житися після цієї війни, і народження сина діждатися, й розлучитися згодом з дружиною. Але всі ці подробиці мо-жуть мати місце в більшості біогра-фій будь-якого часу. А ось стати ак-тором Королівського Шекспірівського театру не кожен зможе. А він же був на тій сцені. І мав успіх. Згодом Біс-сет зіграв ролі також у 57 фільмах і телесеріалах, які однак не стали ві-домими за межами Британії. Причо-

му знімався, починаючи з 1949 і аж до 1991 року!

Ось із театру, а потім – дитячих передач на радіо, а пізніше – на те-лебаченні все й почалося. Він сам пи-сав коротенькі оповідання-казки, сам їх озвучував і сам ілюстрував, бо був ще й чудовим художником. Спочатку актор створив кілька казкових п’єс для сцени свого театру, зрежисував їх і зі-грав там кілька ролей. Успіхом актора зацікавилися. Він отримує запрошення на таку саму серію передач для мале-чі від представників англійського ра-діо. Дональд поставився до запрошення не просто серйозно, а з притаманним йому ентузіазмом і використав свої та-ланти повністю. Натхненно писав не-звичайні чарівні казки, які й озвучу-вав особисто.

Дійшло до того, що маленька за ві-ком, але не за кількістю аудиторія ра-діослухачів повірила, що справді живе в Африці дивний і потайний, а ще й дотепний звір КрокоКіт (наполовину кіт, наполовину – крокодил), на Мі-сяці – чоловік, який не може одру-житися через мишей, а залізничні вок-зали не лише спілкуються між собою, а й сперечаються. Не кажучи вже про качок, коней, тигренят, різних чарів-ників і відьом, як і має бути в справ-жніх пристойних казках.

Після успіху на радіо Біссет отри-мує замовлення від лондонського те-лебачення. Історія успіху повторюєть-ся й там. Тільки тепер уже його герої отримують і візуальний образ, розро-блений також самим автором. Нерід-ко Дональд Біссет використовував не лише опосередковано свій образ, як це було з Тигренятком Рррр, а й сам осо-бисто «мандрує» річкою Часу до Ве-селки. В сімдесяті роки минулого сто-ліття цілих чотири роки з його участю регулярно виходили телепередачі для дітей. Ну чом не дід Панас на англій-ський кшталт?

і дітИ ПоВірИлИ…Видавці теж не залишили Біссета поза увагою. Його перша книжка казок ви-йшла 1954 року. Формат коротеньких

казкових оповідей визначався назвою серії – «Читай сам». Потім пішли «Роз-повім іншого разу», «Розповім коли-не-будь». Читаючи його казки, доходиш ви-сновку, що із Біссета міг вийти чудовий письменник-фантаст. На крайній випа-док – представник такого популярного жанру, як фентезі. Але зацікавити ауди-торію від трьох до восьми років, та так, аби дітлахи щиро повірили в реальність казкових героїв… Мабуть, таких казка-рів народжується два – три на століття. «Уреальнити» своїх героїв візуально – це також особисто вдається далеко не кожному, як уже згадувалося.

Його симпатичний Дракоша був улюбленцем не одного покоління ма-люків. І в нашій країні також, бо за казками Дональда Біссета за радян-ських часів було відзнято кілька на-прочуд гарних мультиків і навіть цілий серіал про Дракошу. Чому ж так швид-ко забули свого казкаря ті, які сьо-годні стали дорослими? Загадка. Тим більше, що творіння Біссета представ-ляють справжній англійський гумор, вчать добра в ігровій ненав’язливій формі. Найвідоміші його книжки – «Забутий день народження» й «Подо-рож річкою Часу».

Так, Гаррі Поттер захоплює. Але ж і маленьким читачам, і глядачам має бути цікаво і не нудно! А Гаррі Пот-тер чи навіть Пеппі Довгапанчоха «не по зубах» три–, чотирирічним маля-

там. Будь-який «методист»-дошкільник знає, що в цьому віці дітки не можуть зосереджувати увагу більше, ніж на 15 хвилин. І короткі, на дві – три сторін-ки казочки Біссета – «саме те» для такої аудиторії!

Свого часу навіть аксакал і незапе-речний авторитет дитячої радянської літератури Сергій Михалков дав най-вищу оцінку творчості Дональда Біс-сета. Ось що він написав про свого англійського колегу: «Нещодавно До-нальд Біссет гостював у Москві (1975 року. – Авт.). Його запросили до од-ного дитячого садочка. Біссет одразу ж подружився з малятами й почав разом з ними придумувати казку. Так-так, ра-зом із малятами. І дарма, що Біссет не знав російської, а діти – англійської, зате вони чудово розуміли одне одно-го казковою мовою дружби…».

Тоді вже було видано збірку казок Дональда Біссета російською «Все шке-реберть». Тож і наші діти дізналися про чудового звіра з Африки, одна частина якого – Найчарівніший Кіт, а друга – Меткий Крокодил на ймення Кроко-Кіт, якому ніколи не буває нудно, хоч і живе він у такій місцині, що про ньо-го майже ніхто не знає. А ще є такі найзапекліші вороги Дональда Біссета, себто Тигреняти Рррр, як Вреднюги на ймення Неможна, Несмій і Соромся.

аМНЕЗіЯ Та найбільше вражає той факт, що книжки цього чудового казкаря на його батьківщині не видаються вже по-над сорок років! Хоча в Росії, напри-клад, перевидаються досі. Його кіно-ролі мало відомі за межами Англії, та все-таки один фільм 1978 року, що на-зивався «Вожді Атлантиди», був і в ра-дянському прокаті. Останню роль міс-тера Грімма в кіно актор зіграв 1991 року у відомому навіть сьогодні нам се-ріалі «Суто англійське вбивство». А в англійській Вікіпедії, як уже згадува-лося, є лише два рядки про Дональда Біссета. Решта – бібліографія. Чому? Поки що на це не маємо відповіді.

Колись Біссет сам про себе писав: «Він справжній знаменитий казкар. Живе в Англії й пише казки, малює до них картинки і сам розповідає свої казки по телебаченню, бо він – актор. Грає в театрі, знімається в кіно і вміє їздити верхи на коні…».

Його милі, потішні казки дуже ви-разно розповідають про таку цікаву й неповторну країну як Англія, про її звичаї і жителів, нехай і казкових, але зі справжніми англійськими харак-терами і суто особливим почуттям гу-мору.

І насамкінець наведу цитату блогера з інтернету: «Я збентежений. Уперше потрапляю в ситуацію, коли не можу знайти ніяких стовідсоткових слідів ак-тивного письменництва в людини, яка прожила досить довге життя…».

Помер Дональд Біссет 18 серпня в Лондоні. Чому ж його там так швид-ко забули?

ольга КоВалЕНКо, «Освіта України»

ЗАБУТИЙ  КАЗКАРДональд  Біссет  –  автор  чудових  казок  –  працював на  англійському  телебаченні…  «дідом  Панасом»

Пам’ятаєте дивне створіння, яке називалося КрокоКіт? А пригоди Дракоші, мишей на Місяці, а забутий день народження? А тигреня, яке загубило свої смужки? Пригадали? Тепер назвіть автора цих симпатичних, знайомих багатьом з дитинства персонажів. Не пригадуєте? Й не дивно. Бо автора чудових коротеньких казочок забули навіть на його батьківщині – у Великій Британії.

В аНгліЙсьКіЙ ВіКіПЕдії, ЯК УЖЕ ЗгадУВалосЯ, є лИШЕ дВа рЯдКИ Про доНальда біссЕта. реШТа – бібліОграфія. чОМУ? ПОки щО На це Не МаєМО відПОвіді

політкоректНість

ПРО САБАНТУЙ, НАВРУЗ І ХАНУКУ ШКОЛЯРІ ДІЗНАюТЬСЯ З  ТОЛЕРАНТНОгО  ПІДРУЧНИКА

дЕрЖаВНЕ ПідПрИєМстВо По торгіВлі МіНістЕрстВа осВітИ і НаУКИ, Молоді та сПортУ УКраїНИ рЕаліЗУє обоВ’ЯЗКоВУ ділоВУ доКУМЕНтаціЮ (НоВого ЗраЗКа, ЗатВЕрдЖЕНУ НаКаЗоМ МіНістЕрстВа Від 10.05.2011 р. № 423) – НаВЧальНо-НаоЧНі

ПосібНИКИ, ПідрУЧНИКИ, доПоМіЖНі ЗасобИ НаВЧаННЯ та ШКільНЕ обладНаННЯ, рЕКоМЕНдоВаНЕ МіНістЕрстВоМ длЯ доШКільНИх і ЗагальНоосВітНіх ЗаКладіВ:

Перелік  зразків  обов’язкової  ділової  документації№  п/п Найменування  Ціна

1 Класний журнал I – IV 23,002 Класний журнал V – XI 29,003 Табель навчальних досягнень учня I – IV кл. 0,354 Табель навчальних досягнень учня V – XI кл. 0,355 Особова справа учня 1,706 Алфавітна книга запису учнів 28,007 Книга наказів з основної діяльності 16,008 Книга наказів з кадрових питань 16,009 Книга обліку і видачі свідоцтв та бланків додатків до свідоцтв 21,0010 Книга обліку і видачі атестатів та додатків до атестатів 18,0011 Книга записів наслідків внутрішнього контролю 16,0012 Журнал обліку пропущених та замінених уроків 8,00 13 Журнал групи продовженого дня 13,5014 Книга протоколів засідання педрад 16,0015 Журнал обліку роботи гуртка 9,50

м.  Київ, тел./факс:  (044)  456-24-31, моб.:  067-794-79-34,             093-149-81-15,   e-mail:   averg@ukr.net   

(для  заявок) сайт:  www.dpotp.com.ua

Наші  представництва:м. Луцьк, тел.: 0332-246-368;м. Тернопіль, тел.: 0352-253-705; м. Луганськ, тел.: 0542-551-381;м. Одеса, тел.: 0482-633-401;м. Івано-Франківськ, тел.: 0342-580-514;м. Рівне, тел.: 0362-282-888

рекл

ама

У московських школах з’явиться посібник «Ет-но-Москва», – повідомила прес-секретар

Департаменту міжрегіональної співпраці, націо-нальної політики і зв’язків з релігійними орга-нізаціями Анастасія Старостіна. – На основі цих матеріалів учителі проводитимуть уроки то-лерантності, а також організовуватимуть дозвіл-ля дітей.

Мета – виховання взаємоповаги в дітей різних національностей. У підручнику буде інформація про національні свята, «етнічні пам’ятки» Москви, зокрема, й про мечеті, си-нагоги тощо.

– Видання планується надрукувати для всіх шкіл Москви. Буде також роз-роблено методичні рекомендації для викладачів з використання цього посіб-ника, – каже Анастасія Старостіна. Вона додала, що нині «багато школярів не знає, що таке Навруз, Сабантуй, Ханука, тому в них часто виникає агре-сивне ставлення до різних етносів. І це треба виправити».

16 «Освіта України»

Завідуючі відділами: Оксана КОВТОНЮК, Юрій ЗУЩИК, Ольга КОВАЛЕНКО, Максим КОрОдЕНКО, Олена СОЛОдОВНіК Спецкореспондент – Наталія КУЛИКОглядачі – дмитро ШУЛіКіН, Анна ЦЯЦЬКОЖурналісти – Наталія ЧОМКО, Світлана ГАЛАТАЛітературні редактори –Людмила СКОрУК, Олена ЄСіПОВАХудожній редактор –Тетяна ВОрОШИЛОВСЬКАВерстальник – Віталій СіГНАТУЛіНГоловний дизайнер – Антон ЯКОВЛЄВОператор комп’ютерного набору –роман ПЛОдЕНКО

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

Рукописи не повертаємо.

Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

При використанні наших публікаційпосилання на газету «Освіта України» обов’язкове.

Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24.Тел.: (044) 486-7960, факс: (044) 486-8237e-mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.comРекламний  відділ: тел. (044) 486-8581e-mail: reklama@pedpresa.com.ua

Газету надруковано в друкарні ВАТ «Видавництво «Київська правда»м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13, тел. (044) 422-57-85Друк офсетний. Зам. № 805 від 8 вересня 2012 року

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 2770 від 27.08.1997 р.

Директор видавництва «Педагогічна преса» – Олександр ОВЧАрГоловний редактор – ігор ЮрЧЕНКО Перший заступник головного редактора –Марія КОрЮНЕНКОЗаступник головного редактора –Людмила ЗАГЛАдАВідповідальний секретар –Світлана КУШПіЙЗаступник відповідального секретаря –Оксана ЖОВАНИКСтарші літературні редактори –ірина ЗАЛЕСЬКА, Тетяна КАрПОВА

Газета

Передплатний   індекс:  40123

виходить щопонеділка

Наклад у вересні: 54 000 примірників

Засновники:Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Національна Академія педагогічних наук України, Профспілка працівників освіти і науки, Вища атестацІйна комісія України, ДІВП Видавництво «Педагогічна преса»

Видавець:# 37 (1306) 10 вересня 2012 року

Офіційне видання Міністерства Освіти і науки, МОлОді та спОрту україни

01135, м. Київ, пр. Перемоги, 10;тел.: (044) 236-59-22;www.vbo.com.ua, e-mail: info@vbo.com.ua

рекл

ама

знати?бажаєте

їхНі правила

СТУДЕНТІВ, ЯКІ НЕ РОЗМОВЛЯюТЬ АНГЛІЙСЬКОю, В  БРИТАНІЮ  НЕ  ПУСТЯТЬ

ім’я його – Віктор Федоро-вич Шаталов. 30 років тому його впізнавали на вулицях,

а студенти й викладачі педаго-гічних навчальних закладів мрі-яли про знайомство з ним, пра-цювати під його керівництвом. Вважали за обов’язок виклас-ти у своїй друкованій роботі цитату з його наукових праць або чисельних книжок. Тому що – Авторитет, зірка педа-гогічної науки. Але іноді скла-дається враження, що, вивівши тисячі вихованців у люди, при-чому – не в останні люди, пе-дагог Шаталов не встиг їм про-шепотіти на вухо якесь дуже основне, значне слівце, яке зро-било б їх більш настирливими у пропаганді його педагогічної

системи, більш стійкими в за-хисті досягнень свого вчителя.

«НЕВЧасНа» сИстЕМаСпочатку була важка і продук-тивна робота. Причому педаго-гу Шаталову довелося перекону-вати в ефективності придуманої ним системи навчання не лише учнів чи навіть педагогів-опо-нентів. Ні, він мусив перекону-вати всю радянську заполіти-зовану й зашкарублу систему навчання. І знадобилися на це десятки років. Це сьогодні він, Віктор Шаталов, лауреат пре-мії Сороса, почесний прези-дент італійської Асоціації «Дан-те Аліг’єрі» й таке інше. А коли 1953 року став директором шко-ли в Донецьку, почав розуміти,

що школа працює за освітян-ськими лекалами царського ре-жиму. До звань і нагород було далеко. Він недовго був простим учителем математики. Вже за два роки молодий педагог став директором школи, а ще через три – розпочав свої експери-менти на основі власної, ним же розробленої Системи.

Позитивні результати по-чав одержувати майже одразу. Його помічають у педагогічних колах, але треба було вдалий експеримент «легалізувати», а тут перше слово – за чинов-никами. І розпочалася тяганина, яку, мабуть, людина зі слабшим, ніж у Шаталова, генетично ви-значеним запасом життєвих сил і не витримала б – або помер-ла б від якого-небудь інфарк-ту-інсульту, або взагалі з глуз-ду з’їхала б.

Радянська школа 50 – 60-х була незграбною, неповорот-кою. Це було жалюгідне явище. (Не тішмо себе, що ми сьогод-ні дуже змінилися). Переван-таження дітей старших кла-сів: і вчителі, й учні змушені були працювати по 12 годин на добу. Недосконалість шкільних програм і методик викладання. Працювали «з усіх сил», а ре-зультати були іноді нікчемни-ми. До цього додамо зовніш-ньополітичні обставини: СРСР втягувався в гонку озброєнь, всемогутній ВПК (військово-промисловий комплекс) потре-бував більше фахівців, здатних засвоювати й розробляти новіт-ні технології в усіх галузях еко-номіки. Потрібні були десятки тисяч талановитих дітей, які мо-гли б утричі швидше засвоюва-

ти знання і з випередженням генерувати нові.

Такі кадри були потрібні – Келдишу, Сахарову, Корольову, Челомею, Курчатову! Шкільній системі було байдуже.

НЕ таК Злії ВорогИ, ЯК добрії лЮдИ…Спершу Шаталов експеримен-тував майже нелегально. Ніх-то не заважав: нехай собі чу-дить учитель. Але в 1965 році він став науковим співробітни-ком АПН СРСР, а ще за чотири роки, на засіданні вченої ради Державного інституту педаго-гіки УРСР учителю Шаталову було відмовлено у проведенні експерименту за його розроб-ками. Це через 10 років після початку експерименту на міс-цевому рівні! Віктор Федоро-вич стійко пережив цей удар і продовжив роботу нелегально, заручившись підтримкою лише директора школи. Успіхи були, і вже за рік міністр освіти УРСР підписав наказ про проведен-ня фронтального експерименту за методиками Шаталова. Ніби-то молодці українці, хоробрі, чи не так?

А не так. Тому що зробле-но це було за командою з Мо-скви – з Академії педагогічних наук СРСР. Без цього «сигна-лу» в Україні ніяк не можна було. Але й тут трапилася стар-това заминка. Варто було роз-почати набір до експеримен-тального класу, як несподівано дибки стали батьки, більшість яких злякалася самого слова «експеримент». А ще чималу «контрпропагандистську робо-ту» розпочали вчителі! Аргу-

ментація залізобетонна: «Ось вони пройдуть піврічну програ-му навчання за один місяць, а я що потім буду робити, чим займатися? Ще під скорочен-ня потраплю…» (Справа ще й у тім, що методика ефектив-ного навчання, запропонована Шаталовим, годилася не лише для засвоєння математичних премудрощів. За нею можна було працювати по всіх шкіль-них предметах!

Це вже потім, коли преса, ра-діо, ТБ «розкрутили» ідеї педа-гога-новатора на весь світ, коли стало зрозумілим, що вона діє не лише у школі, а й у вищих на-вчальних закладах, вищих вій-ськових училищах, її можна за-стосовувати для прискореного навчання на різноманітних спе-ціальних курсах – навіть роз-відників готувати! (Розкриємо «страшний» секрет: і таки го-тують до сьогодні!).

На 80-ті роки припав пік успіху Віктора Шаталова, а ме-тодика й досі є світовим ліде-ром. Його роботи перекладені у 18 країнах. «Методика спів-робітництва», «Опорні сигна-ли» – ключові слова до ро-зуміння методики, варто лише натиснути клавішу пошукової системи в інтернеті. Саме у 80-ті стало зрозумілим, що шкільну програму, розрахо-вану на тяжке, з батьківськи-ми шомполами і вчительськи-ми сльозами переборення за 10 років, можна спокійно, з усмішками проходити за 7 – 8! І вже виднілася десь там, на обрії, перемога Шата-ловської «педагогіки співро-бітництва», якої так зачекала-ся школа й весь цивілізований світ, оскільки ця робота Шата-лова була – Відкриттям.

Але, але… Віктор Шаталов був на вершині успіху, коли розпався Радянський Союз. «Ну то й що? – скаже читач, – Україна ж залишилася!» Укра-їна залишилася, а от фінансу-вання з Москви припинилося.

І на цьому можна ставити крапку. Лише додати, що ідеї Ві-ктора Шаталова нині розгляда-ються на рівні Державної Думи Росії. А в Україну прийшов Бо-лонський процес, 12-річне (з ве-ликим скандалом перетворене на 11-річне) навчання у серед-ній школі.

А Шаталов мріяв про прохо-дження десятирічки за 7 – 8 років… Великому педагогу-но-ватору в травні виповнилося 85 років. І йому є чим пишатися.

А нам?

ольга КоВалЕНКо, «Освіта України»

ЖИВА  ЛЕгЕНДА  ЕФЕКТИВНОЇ ОСВІТИвеликі вчителі

Ми вже не раз писали про великих педагогів минулого, про їхні досягнення й особливості винайдених, відпрацьованих і впроваджених навчальних методик. Більшість із них живе в пам’яті поколінь, багато залишило свій слід у науково-дослідницьких роботах, на сторінках сотень дисертацій і студентських рефератів. Але є педагоги, ідеї яких цілком співмірні із задумами класиків. Мало того: результати їх праці можна, як кажуть у народі, «поторкати руками», з ними можна щоденно вітатися, спілкуватися, їхні імена можна зустріти на сторінках преси й інтернету… Та ім’я живого класика педагогічної науки згадується все рідше. І зовсім не тому, що методики втратили сенс і силу. Просто часи настали інші…

Працівники імміграційної служби Великої Бри-танії перевірятимуть знання англійської мови

в іноземних студентів, які прибувають до країни.Попри те, що в багатьох експертів є сумніви

щодо компетентності офіцерів у цьому питанні, нововведення, як очікується, стане бюджетним і швидким способом виявлення фіктивних заявни-

ків, які приїжджають у країну, маючи студентські візи. Тепер, якщо працівник офісу, який видає візу, буде впевнений, що потенційний студент не досить добре знає мову, навіть якщо склав тести й отримав запрошення від британського коледжу, «мовний контролер» зможе відмовити в студентській візі її здобувачеві.