Щороку кількість абітурієнтів Національного університету водного господарства та природокористування зростає. Так, у 2013 на денну форму навчання було подано 8648 заяв, що на 1894 більше ніж у минулому році. Загальний конкурс на місце державного замовлення склав 13, 01 на місце, проти 8, 51 у 2012 році. Загалом, на місця державного замовлення зараховано 779 осіб, тобто, план державного замовлення виконано в повному обсязі.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

ЧЕТВЕР 29 серпня2013 року

газета виходить

з 1930 року

Ти зробив один з найважливіших кроків у своєму житті, вступивши до Національного університету водного господарства та природокористування. Студентські роки – найцікавіші та найкращі роки життя. Тебе чекають нові друзі, а головне – нові знання. Набираючись досвіду, як це не парадоксально, університет молодіє з кожним новим першим курсом. З’являється щось нове, впроваджуються інноваційні методи навчання. Все це для того, щоб ти отримав знання, які допоможуть стати справжнім майстром своєї справи. Адже диплом, який ти отримаєш, – це не горезвісна “корочка”, це – професія, твоя заявка на майбутнє, запорука успіху в кар’єрі.

Сьогодні ми починаємо новий навчальний рік. Цей день – велике свято і для на-ших педагогів, і для вас, студенти! І першокурсник, на якого чекає його перша лекція, і професор, за плечима якого їх вже сотні і тисячі, сьогодні однаково хвилюються і замислюються: яким буде цей рік в нашому житті, що принесе нового, які завдання поставить, яких рішень чекає.

Бажаю усім вам, шановні першокурсники, величезних успіхів у навчанні та щасли-вої дороги в чудову країну знань.

Президент НУВГП, народний депутат України Микола Петрович Сорока

Äîðîãèé ïåðøîêóðñíèêó!

“Ìè îáðàëè Íàö³îíàëüíèé óí³âåðñèòåò âîäíîãî ãîñïîäàðñòâà òà ïðèðîäîêîðèñòóâàííÿ”

ÒÐÈÁÓÍÀ ÑÒÓÄÅÍÒÀ

№4(2126)

Продовження на 2-й стор.

Серед лідерів цього року такі напрями «геодезія, карто-графія та землеустрій» – 663 заяви, «Будівництво» – 607, «економіка підприємства» – 539,«облік і аудит» – 488. Про-гнозовано користувалися попитом нові напрями «право-знавство» – 447 заяв та «документознавство» – 292. Що стосується набору студентів на освітньо-кваліфікаційні рівні «спеціаліст» та «магістр», то в цьому році на денну форму зараховано 623 спеціалісти та 465 магістри, на за-очну – 639 спеціалістів та 224 магістри. Загалом студента-ми стали 1951 особа.

Вперше в цьому році приймальна комісія працювала в оновлених приміщеннях сьомого навчального корпусу. Для якісної роботи відбіркові були забезпечені не лише всією необхідною та сучасною технікою, а й комфортни-ми умовами. Щоб абітурієнти та їхні батьки могли яко-мога швидше оформити документи, працювала система «єдиного вікна», тобто вся інформація одразу вносилась в ЄДЕБО, і щоб подати документи на три напрями, достат-ньо було мати один пакет документів і 3 заяви. Діяла чер-гова відбіркова комісія, працювало кілька інформаційних точок та стендів, де розміщувались і телефони гарячих ліній, а на вході абітурієнтів зустрічало електронне табло. Загалом кожному, хто завітав до приймальної комісії, була приділена належна увага, що відзначили всі комісії та пе-ревіряючі, які слідкували за дотриманням правил вступ-ної кампанії.

“Трибуна студента”, №4, 29 серпня 2013 рокуГОЛОВНА ТЕМА

Щиро вітаю всіх працівників і студентів університету з новим 2013 – 2014 навчальним роком. Бажаю вам міцного здоров’я, родинного щастя, невичерпної енергії та творчої наснаги для подальшої плідної праці на благо університету, на благо нашої України.

Попередній навчальний рік був першим роком реалізації Програми розвитку НУВГП Президента університету Миколи Петровича Сороки, метою якої є перетворення Націо-нального університету водного господар-ства та природокористування в сучасний дослідницький університет європейського рівня. Сподіваюсь, що у такому перетворен-ні візьмуть участь всі, хто має відношення до університету – викладачі, співробітники, студенти, випускники та, безперечно, першо-

курсники. Хочу, щоб ми розуміли – повернен-ня назад не буде, і тому потрібно всім приклас-ти максимум зусиль задля досягнення мети. Перші результати вже є. Вперше за останні 10 років ми зупинили падіння чисельності бажаючих вчитися в нашому університеті. Це ознака високої довіри студентів, батьків та ко-лективу співробітників університету.

Перше вересня – завжди особливо хви-люючий день, адже саме з нього почина-ється незвіданий, цікавий і нелегкий шлях до пізнання й самовдосконалення, до нових звершень і самостійного життя. Хай цей новий навчальний рік буде для нас роком високої творчої наснаги, плідної праці та успішного навчання в інтересах нашої за-гальної справи.

В.о. ректора НУВГП Микола Христофорович Корецький

“Ìè îáðàëè Íàö³îíàëüíèé óí³âåðñèòåò âîäíîãî ãîñïîäàðñòâà òà ïðèðîäîêîðèñòóâàííÿ”

Закінчення. Початок на 1-й стор.

Одразу після оприлюдення списків із остаточними результатами та імена тих, хто з першого вересня почне здобувати знання в НУВГП, ми поспілкувалися з першокурсни-ками.

Євгенія Ващишина, першокурсниця на-вчально-наукового інституту автоматики, кібернетики та обчислювальної техніки:

– Женю, ти намагалася вступати до кількох навчальних закладів?

– Так, я подавала документи ще до КНУ ім. Шевченка та Національного університету “Львівська політехніка” і пройшла в обидва ВНЗ на факультети фізики і прикладної фізи-ки та математики.

– А чому віддала перевагу саме НУВГП?– Тому, що спеціальність прикладна мате-

матика більше пов’язана із комп’ютерними технологіями, а я хочу пов’язати своє життя саме з цим. Тим паче, багато моїх знайомих та друзів навчаються в НУВГП і розповідали мені, що тут хороша навчально-технічна база, висококваліфіковані викладачі і на високому рівні організовано дозвілля, тому, крім на-вчання, тут ще можна творчо розвиватись. Також НУВГП тісно співпрацює із ВНЗ Польщі, Туреччини, Грузії, Канади та мовними шко-лами, що є навіть на Кіпрі. Перспективною є можливість отримати закордонний диплом.

Василь Коваль, першокурсник на-вчально-наукового інституту будівництва та архітектури:

– Яким чином ти обирав свою спеціаль-ність і чому саме НУВГП?

– Досі не можу повірити в те, що став сту-дентом такого університету, як НУВГП! В май-бутньому я бачу себе відомим архітектором, а університет для цього дає всі можливості.

– Що вразило тебе особливо?– Оскільки я з Дубровицького району Рів-

ненської області, то неабияк вразило студ-містечко НУВГП. Після сільської школи, де я навчався, тут справжнє місто в місті – є власні їдальні, профілакторій, великий спортивний комплекс, гуртожитки. Не можу дочекатися початку навчального року.

Підбиваючи підсумки, скажу, що більшість майбутніх студентів нашого університету об-рали його тому, що тут висока навчально-на-укова база, перспективні спеціальності, шанс навчатися за кордоном, а також важливий вплив на вибір абітурієнтів мала можливість отримати військовий фах не лише хлопцям, а й дівчатам. Тому будемо сподіватись, що для першокурсників наш університет стане Аль-ма-матер.

Наталя Гаврилюк, студентка ННМЕІ

“Трибуна студента”, №4, 29 серпня 2013 рокуЗАПРОШУЄМО ДО РОЗМОВИ

За словами завідувача кафе-дри військової підготовки НУВГП, генерал-лейтенанта Сергія Вікто-ровича Горошнікова, це вперше стільки майбутніх лейтенантів кафедри НУВГП виявили бажання обрати військовий шлях. Також думками про майбутнє курсан-тів поділились проректор з на-уково-педагогічної роботи та адміністративно-господарського забезпечення Петро Петрович Мельниченко, секретар Рівнера-ди Андрій Васильович Грещук та батьки курсантів.

Проректор з науково-педаго-гічної роботи та адміністра-тивно-господарського забез-печення Петро Мельниченко:

– Сьогоднішній день для кож-ного курсанта відкриває нову сторінку громадянського ста-новлення. Саме з цього дня роз-починається відлік таких понять, як самовідданість, дисципліно-ваність, колективізм, готовність за будь-яких умов виконувати свій військовий обов’язок перед країною та народом для захисту миру і нашої держави. Кафедра військової підготовки зараз пере-живає позитивні зміни. Впродовж останнього року значно збільши-лась матеріально-технічна база, придбано нові зразки навчальної техніки та стрілецького озбро-єння, змінений і оновлений штат військової кафедри. Прийшли професіонали, котрі передають свої знання і досвід молодим кур-сантам та впевнено крокують до зазначеної мети.

Секретар Рівненської міської ради Андрій Грещук:

– Очевидно, що кожен чоловік, який досяг певного віку, при-четний до Збройних Сил. І дуже добре, що випускники нашого Національного університету вод-ного господарства та природоко-ристування мали можливість до-торкнутися до військової служби шляхом навчання на військовій кафедрі. Сьогодні вони прийма-ють присягу – така подія буває раз в житті. Не існує вищих слів,

ніж військова честь та військова доблесть. Сподіваюсь, що вони це отримали. Що ж до можливого працевлаштування як військових – це покаже життєва доля.

Завідувач кафедри військової підготовки, генерал-лейте-нант Сергій Горошніков:

– Наші студенти мають 695 го-дин занять. Дві третини часу ми присвячуємо відпрацюванням практичних навичок. Решта – це самостійна підготовка і збори. Наші курсанти не тільки ставлять

собі за мету отримати військо-вий квиток. Вони себе бачать і в Збройних Силах, і в Службі безпе-ки, і в податковій, і в міліції. Це є основна причина їхнього вступу на військову кафедру – перспек-тива на майбутнє життя.

Мама майбутнього лейте-нанта Алла Сищук:

– Як мама хлопця, який нещо-давно склав військову присягу, особливо хотілось би відмітити військову кафедру. В Україні є близько 15 таких кафедр при ци-вільних ВНЗ, однак саме в НУВГП найнижчі ціни в західному регі-оні. До того ж, під час навчаль-них зборів в інших закладах, на відміну від нашого університе-ту, з батьків збирали до 1 тися-

чі гривень на проживання та утримання курсантів. Зрештою якось зранку відкриваю поштову скриньку, а в ній лист із НУВГП. Перша думка – невже щось нако-їв? Читаю лист, а там – урочиста подяка за сина. Ранок почався з таких приємних сліз радості. І ось така увага зі сторони універ-ситету є також дуже важливою. Отож, хочу закликати батьків, щоб вони віддавали своїх дітей саме до НУВГП, обов’язково на військову кафедру, адже завдяки цьому вони стануть справжніми чоловіками та захисниками на-шої Вітчизни.

Сектор зв’язків з громадськістю

Ñëóæó íàðîäó Óêðà¿íè!В останню неділю липня, на плацу військової кафедри університету відбулися урочистості з нагоди складання Присяги на вірність Українському народові курсантами Національного університету водного господарства та природокористування. Цьогоріч її склали 169 бакалаврів університету. Тридцятеро з них написали заяви до Збройних Сил України.

“Трибуна студента”, №4, 29 серпня 2013 рокуПУЛЬС ПОДІЙ

– Чи доцільно було відвідувати пе-нітенціарні установи, адже все ж таки НУВГП – державний, національний уні-верситет?

– Коли я поїхала до цих закладів і спіл-кувалася не лише з керівництвом та об-слуговуючим персоналом, а й з самими ув’язненими, то побачила, що серед них є як зовсім молоді люди – до 20 років, так і старше покоління – “за 50”, тобто віковий зріз достатньо великий – їхні інтереси, по-треби абсолютно різні. І після почутого від них можу сміло сказати, що так, доцільно.

На таких зустрічах мені ставили десятки різнопланових питань стосовно освітніх послуг, які ми пропонуємо. Після завер-шення спілкування цікавились, чи я ще приїду і це говорить про неодноразовий інтерес. Між іншим, серед ув’язнених є справжні психологи, які знають як потріб-но привернути до себе увагу. Однак пере-важно, це щирі молоді люди, які за корот-кий час встигли розказати свою життєву історію, та чому вони потрапили за грати. В мене залишились надзвичайно сильні враження від цього спілкування.

Були й такі ув’язнені, які кілька років тому здавали ЗНО. Вони знають, що таке вчитися, однак з певних причин навчання перервали. Для когось з них освіта – це

можливість по-новому осягнути життєві цінності, знання, які вже призабуті. Тобто люди знають, що попри побутові нега-разди в них буде стимул відкрити книжку і почитати. І в очах ув’язнених, які заціка-вилися навчанням, я однозначно читала, що інтерес не є разовим. А з власного до-свіду та досвіду друзів знаю, що освіта – це

можливість вийти зі складного морально-психологічного стану, який інколи буває в людини.

– Яким чином планується робота з ув’язненими, адже у них немає доступу

до матеріальної бази, літератури, Ін-тернету?

– Для тих, в кого все ж є доступ до комп’ютера, можна буде закачувати ме-тодичні напрацювання безпосередньо на жорсткий диск. А для осіб, які не мають такої можливості, надсилатимемо поштою конспекти лекцій в спрощеній формі, за якими вони зможуть навчатися. За цією системою працює багато ВНЗ світу.

Не всі ставлять себе на місце людини, яка хотіла б мати освіту, але з урахуван-ням свого місця перебування не в змозі ї ї отримати. Мова не йде лише за ув’язнених, а й за соціально незахищені верстви насе-лення, тих, хто не має можливості вільно пересуватися чи оплатити навчання навіть за умови заочно-дистанційної освіти.

Тому ми пішли на те, що мінімізували річ-ну оплату за навчання до 3600 у гривнях. Це дуже мала ціна, яка фактично покриває лише найнеобхідніші витрати. Ми хочемо навчати із максимальним спілкуванням саме за місцем проживання чи перебуван-ня слухача. Якщо це соціально незахищені верстви, то ми їдемо в заклади, де вони перебувають, якщо це ув’язнені, ми об-говорюємо питання можливості надання освітніх послуг безпосередньо в пенітен-ціарних установах.

– Але для ув’язнених і нібито така не-велика сума може стати великою пере-поною…

– Так, звичайно. І напевно саме тому чи-мало ув’язнених запевнили, що готові сіс-ти за парти, але за умови, що їм нададуть можливість заробити трошки більше гро-шей, щоб заплатити за навчання. Оскільки заробітна плата в більшості лише 400 грн., а відрахування на освіту становить 300, то їх пропозиція є дійсно доцільною. Ті ж ув’язнені, які отримують 900-1000 грн., од-разу виявили бажання навчатися та запла-тити потрібну суму.

Національний університет водного господарства та природокористування започатковує нові форми заочно-дистанційної освіти, які передбачають отримання освітніх послуг з мінімальним спілкуванням із викладачем, без обов’язкової умови прибуття на базу навчального закладу. Про налагодження співпраці з пенітенціарними службами та перспективи такої роботи в рамках даного проекту розповіла перший проректор університету Світлана Олексіївна Левицька, яка побувала в Шепетівській та Сокирянській виправних колоніях, Чернівецькому та Хмельницькому СІЗО.

Îñâ³òà ÿê â³êíî â ³íøå æèòòÿ

В той час як я виходила з колонії за мною, як в кіно, закривалися двері та спрацьовували електронні замки на гратах. І коли обернулася, то побачила, що з тих сотень колоністів десятки стояли і дивились, як я виходжу, як один за одним клацає засов, що відрізає їх від волі, від іншого життя...”

Світлана Левицька

“

“Трибуна студента”, №4, 29 серпня 2013 рокуПУЛЬС ПОДІЙ

ÍÎÂÀ ÑÒÓÄÅÍÒÑÜÊÀ ÐÀÄÀ ÍÓÂÃÏ

У зв’язку зі зміною структури університету, значних змін зазнала Студентська рада. Всі нововведення, які відбулися в організаційній структурі, спрямовані на якісне навчання, виховання духовності і культури студентів, зростання у студентської молоді соціальної активності та відповідальності за доручену справу.

Отже, до складу Сту-дентської ради входять: голова Студентської ради – Ольга Герус, його заступники з координу-вання роботи комітетів – Олександр Савлук, заступник по роботі з інститутами – Ірина Хід-лярук. Заступника з жит-лово-побутових питань, секретаря, голів коміте-тів, голів студентських парламентів інститутів та голів Студентських рад гуртожитків буде обра-но до середини вересня.

Робота ради здійснюється на рівні академічних груп, інститутів, гуртожитків, студентського містеч-ка. Як і раніше загальне керівництво та координу-вання діяльності здійснює голова ради, який оби-рається відкритим голосуванням на студентській конференції терміном на 1 рік. Проте внутрішню і навіть головну діяльність Студентської ради бу-дуть здійснювати новостворені 5 комітетів, а саме навчально-науковий, благодійний, організацій-ний, культурно-естетичний та інформаційний.

Голови цих комітетів обираються на засіданні Студентської ради за поданням заступника голо-ви з координування роботи комітетів.

Без змін залишаються Студентські парламенти інститутів та Студентські ради гуртожитків, які є підзвітними Студентській раді НУВГП.

Запрошуємо всіх студентів нашого університету до Студентської ради, що знаходиться за адресою вул. Приходька 75, корпус №2, ауд 206 а.

Запам’ятайте, що ви – творці свого життя!

Ольга Герус, голова Студентської ради НУВГП

– Чи зацікавився ва-шими пропозиціями персонал пенітенціар-них установ?

– Так, ми зустрілися і з персоналом. Частина штатних працівників має освіту, яка не відповідає займаним посадам. На-приклад, будівельник за освітою веде фінансові питання установи. Одно-значно постає питання отримання другої вищої освіти. Тому ми пропону-ємо на базі вищої освіти, знову ж таки заочно-дис-танційно, отримати другу вищу освіту. Тож персо-нал так само зацікавився у можливості отримання

ще одного диплома. – Які ще плани щодо впроваджен-

ня заочно-дистанційної освіти?– Ми плануємо залучити до співпра-

ці якомога більше пенітенціарних уста-нов України. В кожній області є обласне управління водного господарства, на базі яких ми можемо проводити кон-сультації для обслуговуючого персо-налу. Плануємо створення центрів за-очно-дистанційної освіти. Звичайно не можна сказати, що вони будуть у всіх областях, проте як мінімум в половині такі центри, швидше всього, з’являть-ся. Ми пропонуємо величезний спектр спеціальностей, які не може запро-понувати жоден ВНЗ у тій же Хмель-ницькій, Чернівецькій чи Запорізькій областях. На зустрічах я неодноразово повторювала: “…пропонуємо підго-товку на тих спеціальностях, які у ва-

шій області не готують”, зокрема, агро-хімія, аквакультура тощо.

– Тож на пенітенціарних устано-вах керівництво НУВГП зупинятися не буде?

– Наступним нашим кроком будуть будинки-інтернати, де перебувають люди з обмеженими фізичними мож-ливостями, але які прагнуть навчатися. І заради цього дійсно варто жити. Тому перспективи роботи в даному напрямі однозначно є.

На завершення хочеться додати, що цей соціальний проект для нашого вишу не є прибутковим, проте всі “хо-димо під Богом”, відтак, переконана, що зазначені форми надання освітніх послуг для пенітенціарних, соціальних установ потрібно впроваджувати.

Микола ПІКУЛА

“Трибуна студента”, №4, 29 серпня 2013 рокуПУЛЬС ПОДІЙ

Міжнародна діяльність НУВГП надала потужний імпульс для втілення ре-

форм та підвищення престижності дипломів ВНЗ. У липні цього року НУВГП став повноправним чле-ном Європейської асоціації між-народної освіти. Вже у вересні у місті Болонья, Італія, на церемонії відзнаки XXV-річчя Великої Хартії Університетів та підписання Великої Хартії Університетів повноважний представник НУВГП підпише Європейську хартію. У липні цього року НУВГП став повноправним членом Європейської асоціа-ції міжнародної освіти.

Завдяки участі в.о. ректора НУВГП Миколи Христофоро-вича Корецького у Першій Міжнародній конференції щодо співробітництва у сфе-рі вищої освіти, проведеної Євразійським Союзом Уні-верситетів у Стамбулі, універ-ситет став членом Євразій-ського Союзу університетів та отримав подяку від цієї організації. Також досягнута домовленість про створення Балканської дослідницької платформи між Національ-ним університетом водного господарства та природо-

користування, Балканським уні-верситетом і Кримським універ-ситетом економіки та управління. Укладено угоди про співпрацю зі Стамбульським Айдин Університе-том, Університетом Сакура, з Асо-ціацією «Міжнародна організація освіти в Туреччині».

Розпочато тісну співпрацю з Польщею. Зокрема укладені уго-

ди про партнерство та співробітництво із трьо-ма провідними вишами: Жешувським державним університетом, Держав-ним університетом «По-літехніка Любельська» (Люблін) та Краківською академією імені Анджея Фрича Моджевського. Вже з 2013-2014 року за-тверджено програми отримання подвійних ди-пломів між цими вишами. Заручились підтримкою університетів-партнерів із Вармінсько-Мазурського воєводства, Приватною вищою школою охорони навколишнього серед-овища в Радомі, Вищою суспільно-природничою школою ім. Вінцента Поля.

Відкрито можливості для співпраці з Республі-

ками Угорщина та Словаччина: підписано договори Університе-том прикладних наук імені Яноша Кодолані, Технічним університетом у м. Кошіце. За високоякісну підго-товку іноземних студентів НУВГП нагороджено дипломом Громад-ської організації «Африканська Рада в Україні» у номінації «Вищий навчальний заклад України – лідер міжнародної освіти в країнах Аф-рики».

В рамках візиту в.о. ректора НУВГП М.Х. Корецького до США було підписано угоду

про співпрацю між НУВГП та уні-верситетом Аляска з можливістю отримання подвійних дипломів за напрямами «економіка» та «ме-неджмент», а також Меморандум про співпрацю та Меморандум-контракт щодо мовної підготовки за програмою Fort Hays State Uni-versity на базі НУВГП.

За проханням Надзвичайного і

̳æíàðîäíà ä³ÿëüí³ñòü ÍÓÂÃÏВперше за історію існування університету здійснено потужну профорієнтаційну роботу за межами нашої держави для залучення іноземних громадян на навчання. Цього року до лав студентів додались представники Грузії, Азербайджану, Екваторіальної Гвінеї, Білорусії та Росії. Загалом навчатися в НУВГП виявили бажання 72 іноземці.

Цьогоріч поруч зі студентами з України навчатимуться колеги з Екваторіальної Гвінеї. Отож знайомтесь, – Блас – майбутній першокурсник спеціальності “Гідроенергетика”.

“Трибуна студента”, №4, 29 серпня 2013 рокуПУЛЬС ПОДІЙ

Повноважного Посла України в США пана Моцика до Бібліотеки Конгресу США передано наукові праці провідних вчених нашого університету.

Успішно відбулась програма дружньої співпраці між НУВГП та Вищою сільськогосподарською школою містечка Аен, провінція Лімож, Франція, коли до НУВГП приїжджало 10 французів на стажування. Також на стажу-вання цього року вперше при-їжджав студент Алжирського університету.

Університет уклав угоду з ан-глійською компанією «DUGLAS ALLIANCE LTD» про підготовку семи фахівців з Екваторіальної Гвінеї для роботи на підприєм-ствах Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ір-ландії, сума контракту на 5 років складає 400 тисяч гривень.

Свентокшиский технічний уні-верситет в Кельце (Республіка Польща) та Національний уні-верситет водного господарства та природокористування (Укра-їна) стали учасниками програми «Подвійний диплом в рамках польсько-українського співро-

бітництва». Загальна сума фінан-сування складає 2 000 000 євро.

Було подано заявки на 24 про-екти, чотири з них за програмою ЄС «ТEMPUS».

Крім того, НУВГП зареєстро-вано у програмі Еразмус Мундус ІІ та створено про-

філь університету. Досягнуто домовленість на запрошення представника Міжнародної про-грами наукових обмінів імені Фулбрайта. Вже восени чекати-мемо представника організації для читання лекцій в універси-теті.

Завдяки візитам в.о. ректора Корецького М.Х. до Посольств Республіки Угорщина, Афганіс-тан, Ірак в Україні отримано аб-солютну підтримку для розвитку освітньої діяльності НУВГП в цих країнах. Також надіслано пакет документів у Посольство Туреч-чини.

На сьогоднішній день універ-ситет діє у рамках 77 угод про співпрацю з вищими навчальни-ми закладами різних країн.

Відділ міжнародних відносин

Ãâ³íåéö³ âèâ÷àòèìóòü ã³äðîåíåðãåòèêó â ÍÓÂÃÏ

– Чи подобається вам наше місто, університет?

– Керівництво фірми “DUGL-AS ALLIANCE LTD” сказало, що якщо ми хочемо стати хоро-шими фахівцями в галузі гідро-енергетики, потрібно отримати освіту саме в НУВГП. Тож саме ця фірма і вибирала нам Уні-верситет. Але ми дуже задо-волені їхнім вибором, тому що і університет нам подобається і тихе місто. Рівне дуже цікаве місто, комфортне, і своїм споко-єм воно ніби сприяє навчанню. Ми вже здали всі екзамени. З математики та фізики вже зна-ємо оцінки – було важко, але серйозних проблем не вини-кло. А ось з російської мови ще чекаємо на результати.

– Скільки вам років? Це пер-ша ваша освіта?

– Це секрет. Це не перша моя освіта. У себе вдома я вчився на юриста, а от мій товариш Піо – на журналіста. Окрім того російську ми вивчали на протязі одного року в Київському університеті економіки і права “Крок”. Це дуже маленький навчальний заклад у порівнянні з “водником”. Після отримання диплому НУВГП ми по-вернемося до Гвінеї і будемо пра-цювати на благо нашої країни.

– Як ви себе почуваєте в Україні?

– У кожній країні є люди добрі серцем і є злі люди. Тому склад-но судити про всіх відразу. Але багато хто цікавиться нашою культурою, так само як і нам ці-кава ваша. Вельми смачна, хоч і не звична для нас українська кухня. Мені і моїм товаришам дуже подобається борщ та суп. Мені імпонує Україна, у вас, як і в нашій країні, люди спокійні, добрі. Я сподіваюся, нам дуже сподобається вчитися у НУВГП, та ми отримаємо масу задово-лення від нових знайомств.

Сектор зв’язків з громадськістю

ß ëþáëþ ñâîº Ð³âíå âíî÷³.˳õòàðÿìè, âîãíÿìè ³ ïëîùàìè,Ìîº Ð³âíå äî ìåíå ïðèðîùåíå,Âîðîãàìè êîëèñü íå ïîêîðåíå,Íå ïðèíèæåíå, íå çàìîðåíåÌຠâåæó ç ³ì’ÿì íà ïëå÷³.

ß ëþáëþ éîãî âðîäæåíèé ñòèëü.² Îðãàííîãî Çàëó åñòåòèêó,Äðàìòåàòðó êðàñè åíåðãåòèêó,² íà Ïàãîðá³ Ñëàâè âåëè÷íîìóÍàâ³òü âåñíè òàíöþþòü ïî ³íøîìó,Ò³ëüêè âñòèãíóâøè â ì³ñòî ïðèéòè.

ß ëþáëþ, êîëè ïëèòêà çâó÷èòü³ä ð³âíÿíîê ç òîíêèìè ï³äáîðàìè.Òóò ìóæ÷èíè ó ñ³ì’ÿõ îïîðàìè.Óêðà¿íó òàëàíòîì õâèëþþ÷å,Íåâåëèêå, ÷àгâíå, òàíöþþ÷åÌîº ì³ñòî í³êîëè íå ñïèòü.

***À ÿ æ òåáå òàêè ïåðåìîâ÷àëà – Ëèñòè æ çìîãëà òîá³ íå â³äïðàâëÿòü..² âñå æ ìî¿ çàêîõàí³ ïðè÷àëèÒàê õî÷óòü òâîº ìîðå ö³ëóâàòü..

“Трибуна студента”, №4, 29 серпня 2013 рокуПРОБА ПЕРА

У веселій грі проміння з луками і лугами. Слухаючи при цьому ніжні, зачаровуючи звуки природи, спів птахів, не можна не помічати гармонію двох людей. Без прихованих бажань, без зайвих думок, вони, справді, просто розмовляють. Тихе проміння сонця лоскоче їх, вони не стримуються… Піднімаються.. Біжать… Це найпрекрасніші хвилини їхнього життя. Немає нічого кращого…

Вітер подужчав… Насунули хма-ри… Закохані не звертають уваги. Почалася гроза… Катерина та Сергій промокли до нитки. Але у серці кожен з них залишив той во-гонь щастя, який їх зігрівав.

Через ДВА дні Катерина не при-йшла на галявину, це дуже занепо-коїмо Сергія. По селищу розносилась думка, що дочка Ганни Іванівни та Петра Геннадійовича дуже серйоз-но захворіла. Сергію не хотілося ві-рити цьому, та це виявилася гірка правда.

З кожним днем становище Катрі погіршувалося. Її очі, що були схожі на два бездонні джерела, наповню-валися слізьми. На її чорнявому во-лоссі почали з’являтися білі смужки, не зважаючи на молодий вік. Тендіт-ні руки стали ніби всохлі гілки груші, яка вже й не надіється розцвісти. Стало зрозумілим: свічка її жит-тя от-от погасне, про Катрусине лікування, навіть, мова не йшла. Кожного хвилювало лише питання: “Скільки ще днів подарує вона цьому світу. Адже здавалося б зовсім безне-винна душа, що тільки – тільки від-крилася для чистого і справжнього почуття, приречена на смерть. Які ж думки у Катрі, коли вона перебуває на стежці життя та смерті? Які по-чуття?

“Біль… Душевний біль… Моє сер-це палає, хоч я відчуваю, наскільки воно холодне; і стук, стук сердень-ка майже не відчутний. Невже, це все – кінець?! А де ж Сергій? О, ні, як

боляче в душі, і думки…”Тихий стук у віконце.– Це ти, Сергійку? – ледве вимов-

ляючи, запитала Катря!– Так, серденько, я! – з не меншим

жалем сказав Сергій, тихенько сіда-ючи біля Катрі.

– Де ти був? Чому так довго не приходив, я думала, що ти забув про мене?– крізь сльози мовила дівчина.

– Ти що, серденько?! Невже, я міг забути про тебе. Ти для мене – весь світ! Ти – моя душа, ти – сенс мого життя.

У ці хвилини, коли і Катря, і Сергій зрозуміли, що це в останнє, вони щасливі, як ніколи.

– Сергійку, в кімнаті щось так хо-лодно, накрий мене, будь ласка?

– Добре, серденько, зараз!– ледве стримуючи сльози, промовив Сер-гій. Адже, він розумів, її душа поки-дає його.

Він намагався заспокоїти себе, але думки все більше тривожили його “Я віддав би життя за неї. Чому доля така несправедлива?”.

– Ти не хвилюйся про мене, Сергій-ку! Моє життя лише починається. Знаєш, як говорять: для того щоб жити по-справжньому, треба по-мерти. – з легкою посмішкою сказа-ла Катруся.

“Невже в такі хвилини життя вона може жартувати? А я? Я не можу, навіть, її підтримати. Я від-чуваю, що й сам помираю”, – думав Сергій, тримаючи руку Каті.

– Сергійку, скажи, а зорі вже зася-яли?

– Ні, серденько, ще ні!– А ти розбудиш мене, як зазоріє?– Так, мила, звичайно!– відповів

Сергій.Він знав, що вона вже не проки-

неться, але сказав їй з такою наді-єю, що вона безтурботно заснула, ніби чекаючи, коли зазоріє!

Та ніч була на диво зоряна. В кож-ній зірочці Сергій бачив частинку серденька та душі Катрі, що мило до нього посміхається…

Настя Аврамишин

Ðîçáóäè ìåíå ÿê çàçîð³º...

“Трибуна студента”, №4, 29 серпня 2013 рокуПРОБА ПЕРА

Òâ³é êîñìîñ äî ìîãî íå äîòîðêàº.Éîãî ìåí³ äàëåêî îá³éìàòü.Ìî¿ æ ïðè÷àëè ùå òåáå ÷åêàþòü,² ìàÿêè, áóâàº, ìèãîòÿòü.

ß òàê ëþáëþ òâîº õîëîäíå ìîðå.Ïðè÷àë áåç íüîãî í³áè ïîñòàð³â.² ÷àéêè,÷àéêè òàì ìîâ÷àòü â³ä ãîðÿ....Áî òè æ ìåíå òàêè ïåðåøòîðìèâ...

***Ãîäèííèêè á’þòüñÿ. Íå êàæóòüñÿ òèñÿ÷³ ñë³â.Æèòòÿ ïðîìèíàº. À òè ìåíå ùå íå ëþáèâ.³ä öüîãî ìåí³ ÷óäîâî áîëèòü íî÷àìè.Îí áà÷èø, ò³ äâîº?¯ì äîáðå áóòè íå íàìè.Âîíè øàëåí³þòü ,æèâóòü ïðîñòèìè ðå÷àìè.Îáïàëþþòü øê³ðó ëåãåíüêî òîðêíóâøèñü âóñòàìè.¯ì òðåáà òàê ìàëî. Êàòàñòðîô³÷íî ìàëî.Ùîá â íåáî êèäàëî. Ùîá âèùå âèñîò ï³ä³éìàëî.ßê â³í íà ñâ³òàíêó, çàïóõøó, ùå ñîííó, íå÷åñàíó¯¿ îá³éìàº, ì³ñÿ÷íèì ñÿéâîì îêðåñëåíó.Ö³ëóº ¿é ïàëü÷èêè, ìîâ äëÿ ðîÿëþ îáòåñàí³.² âèãèíè ò³ëà î÷èìà ìàëþº, ìîâ ïåíçëÿìè.Ïðèíîñèòü ¿é ôðóêòè,öóêåðêè ³ ñ³ê àïåëüñèíîâèé.²ì”ÿ ï³äáèðຠ³ç íåþ ìàéáóòíüîìó ñèíîâ³.Ðóêàìè ñêàæåíèìè ïèøå ïðî íå¿ êóðñèâàìè.² ì𳺠¿¿ îá³éìàòè ñòàðåçíîþ,ñèâîþ.Âîíè íå âèð³øóþòü, õòî ç íèõ ïîäçâîíèòü/íàïèøå.¯ì òðåáà êîõàòè ëèøå – ñèëüí³øå, ñêîð³øå.Ãóëÿòè âíî÷³ ³ ñâÿùåííî ïîñëóõàòè òèøó.Íå á³ëüøå,êîõàíèé. ¯ì òðåáà çîâñ³ì íå á³ëüøå.Ìè âñå ùå íå çíàºìî, õòî ìè. Ìè âñå ùå íå “ìè”.À ÿ ùå êîõàþ òåáå â³ä âåñíè äî âåñíè....

Богдана Прокопюк

Здається ще тільки вчора батьки вели нас в перший клас. Пишні бантики, білі блузки, красиві букетики у руках ще зовсім юних осіб – це все так мило. Та відтоді пройшло чимало років. Час летить швидко, він не дивиться ні на кого, нікого не любить, нікого не жаліє, нікого не слухає. Як інколи хочеться крикнути – “ Зачекай!”. А він тільки навпаки починає бігти швидше, ніби за ним біжить зграя злючих собак.

Тоді, міцно тримаючи за руку маму, здавалось почи-нається доросле життя. А знаєте, зовсім ні, тільки зараз розумію, що тоді розпочиналась найкращі роки безтурботного дитинства. Так, саме дитинства, хоч ми так сердито і наполегливо не раз доводили батькам, що ми вже дорослі і в змозі приймати важ-ливі рішення самостійно. Тоді хотілось чим по-швид-ше стати дорослими. Тільки зараз розумію, що дорос-ле життя розпочалось разом із закінченням школи. Так завжди, після весни наступає літо, якщо закрива-ються одні двері, то відкриваються інші, після одно-го пройденого етапу – з’являється наступний.

Всі кажуть, що студентство – це найкраща пора, можливо і так, але так хочетьсся туди… туди у краї-ну солодощів, морозива, веселих забав і мультиків))).

З однієї сторони “дорослий” і звучить престижніше, з’являються такі переваги, як самостійність і неза-лежність, а з іншої – так хочеться побути дитиною, ні про що не задумуватись, ні про що не турбуватись.

Дитинство – це світлий безтурботний час, коли що-хвилини відкриваєш для себе щось нове. Перші кроки, перші друзі, перші двійки, перше кохання…Все вперше.

Як би не було сумно говорити дитинству – “goodb-ye”, та на все свій час. Тому бережіть кожну хвилинку свого життя, адже машини часу ще не придумали і назад повернутись ніхто не в змозі. Цінуйте близь-ких, бережіть найдорожчих, насолоджуйтесь жит-тям повністю!!!

Лєна Михайлова

Äèòèíñòâî – good bye

ÒÈ ÏÈØÅØ Â²Ðز?Чи пробуєш себе у прозі. Тоді тобі до нас! Надсилай свої твори на нашу

адресу LV.mazurenko@nuwm.rv.ua, або приходь у редакцію – ауд. 144а

“Трибуна студента”, №4, 29 серпня 2013 рокуНАШІ ВИПУСКНИКИ

Диплом НУВГП достойна путівка у життя, переконаний випускник Національного університету водного господарства та природокористування Юрій Плоский, який у 1989 отримав документ про вищу освіту “водника” із відзнакою. Колишній учасник студентського театру естрадних мініатюр будівельного факультету дотримується думки, що саме випускники інженерних спеціальностей, яких і готує НУВГП, можуть та повинні знайти своє місце в житті. Як людина, що займається рекламним, телекомунікаційним бізнесом, охоче поділився спогадами про часи коли він був студентом та розповів про те як, на його думку, знайти своє місце та реалізуватись у житті.

– Які поради ви б дали сучасним випус-кникам НУВГП?

– По-перше, знати чого ти прагнеш від життя. Нещодавно запросили прочитати не-величкий семінар у НУВГП. Я почав з того, що запитав у студентів: чого ви хочете досягти у житті? Чітко та ясно мені мало хто відповів . Всі бажають заробити грошей, однак практично ніхто не знає, що вони хочуть та повинні для цього робити. На мою думку, насамперед по-трібно визначитися з метою. Зараз такі часи, що закінчивши той же будівельний чи меха-нічний чи якийсь інший з факультетів НУВГП, можна відкрити власний будівельний бізнес, обслуговувати, продавати чи навіть виробля-ти машини. Або ж, використовуючи знання, методологію їх отримання, набуті під час на-вчання, досягти успіху у зовсім новій, для себе, сфері діяльності.

– Чи потрібна, на вашу думку, викла-дацька діяльність випускникам?

– Я й сам після закінчення викладав, правда не так довго, – і у “воднику” і у іншому ВНЗі . І не тільки ті дисципліни, які вивчав підчас на-вчання у “воднику”, а і ті, що отримав під час роботи , наприклад “Маркетингову політику комунікацій”. Тому з власного досвіду скажу, що викладацька діяльність бажана, хоча і не є життєво необхідною.. Вона дає можливість систематизувати знання і навчає здобувати їх в майбутньому. Викладання дало неабиякий позитив хоча б для того, щоб потім грамотно пояснити підлеглим, що мені від них потрібно.

– Що для Вас, Юрію, означає диплом?– Це найкращі роки життя і головне неда-

ремно втрачений час. Для мене це, друзі, зна-ння, уміння – загалом путівка у життя.

– Який Ваш найяскравіший спогад зі сту-дентського життя?

– “Студентська весна”, напевно. В наш час був

дуже популярним студентський театр естрад-них мініатюр, або СТЕМ. Найсильнішими учас-никами були представники будівельного та механічного факультетів. Вони ж і конкурува-ли постійно між собою – звичайно в хорошому сенсі слова – хто кращий і у навчанні, і за ре-зультатами “Студвесни”. В 1987 чи 1988 роках ми об’єдналися, аби взяти участь у першому всесоюзному фестивалі СТЕМів, що відбувався у Донецьку, за що отримали диплом учасників. В той же час була створена команда КВН, пізні-ше капітаном якої став я.

– Які предмети були до вподоби під час навчання?

– Я дуже любив нарисну геометрію на від-міну від своїх колег-студентів. Просто обо-жнював архітектуру, креслення. Взагалі буді-вельна справа для мене була і привабливою і бажаною, однак час вніс свої корективи й довелося займатись зовсім іншим.

– Чи важко було знайти роботу з дипло-мом інженера одразу після закінчення уні-верситету?

– Коли я закінчував інститут (тоді НУВГП на-зивався Український інститут інженерів водно-го господарства, – авт.) ми мали розподілення і їхали за направленням, яке отримували. Бува-ло звичайно й таке, що людина за сімейними обставинами чи за станом здоров’я не могла їхати працювати, адже відправляли і в Сибір, і на далекий Схід, то писалася заява на відкрі-плення від роботи. Вуз був досить великим та значущим – таких в усьому СРСР було лише декілька, а випускники інженерних спеціаль-ностей дуже цінувалися.

Інженерна спеціальність дає дуже багато. Як казав один з моїх викладачів: “Інженер може стати будь ким, хоча б поетом, а ось поет ін-женером – ніколи”. Технічний склад розуму дозволяє отримувати масу знань, часто навіть не пов’язаних з інженерним напрямом. Для прикладу, я став членом спілки журналістів,

був директором телекомпанії, директором де-партаменту з управління персоналом великої та відомої української компанії, зараз же за-ймаюся різними власними бізнес-проектами.

– Чи підтримуєте зв’язок з одногрупни-ками? Часто згадуєте студентські часи?

– Звичайно ж підтримую. Студенська друж-ба – найміцніша. Один з найближчих моїх інститутських друзів друзів – власник та гене-ральний директор великої будівельної ком-панії у м. Хмельницьку, інший керує будів-ництвом відомих гіпермаркетів “Епіцентр” по всій Україні. Багато хто із друзів однокурсни-ків, зокрема СТЕМівців, повиїжджали за кор-дон – у США, Ізраїль, Нову Зеландію. З деким з них підтримую зв’язок за допомогою мережі інтернет. Оскільки зараз проживаю поруч з НУВГП, часто пересікаюсь з друзями, які зали-шились викладати. Узагалі студентські роки згадую, як найкращий час у своєму житті.

Микола ПІКУЛА

“²íæåíåð ìîæå ñòàòè ïîåòîì, à ïîåò ³íæåíåðîì – í³êîëè”

“Трибуна студента”, №4, 29 серпня 2013 рокуУ ВІЛЬНУ ХВИЛИНУ

Êíèãè, ÿê³ âàðòî ïðî÷èòàòèОлександр Канюка. “ВІД ГУЖІВКИ ДО БІЛОМОР-

КАНАЛУ (свідчення концта-бірника 30-х)”

Їдемо, їдемо, їдемо довго і нуд-но більш ніж 20 днів, у вагонах як у хлівах, у найгірших умовах життя. Потяг їхав дуже помало.

Інколи стояв день на запасній колії цілу добу. Так допхали нас до тюрми Стрєтєнка в Москві. Після обшуку й перевірок на нас уже чекали добре витреновані московські уркагани – вищий ранг злодіїв...

Іван Рибчин. “ДИНАМІКА УКРАЇНСЬКОГО

КОЗАЦТВА”Динаміка вдачі української

людини проявила себе особли-во виразно в добі козаччини (16-18 сторіччя), яку можемо на-звати добою соціяльних афектів. Традиції тієї доби й досі ще живі в українському народі. Сліди її знаходимо в партизанських ру-хах в Україні.

Кирило Трильовський. “ПРО ВЕЛИКУ ФРАНЦУЗЬКУ

РЕВОЛЮЦІЮ”Сей славний бунт є важний не

лиш з тої причини, що тоді ска-

совано королівство, а зведено республіку, то є річ публичну, на-родоправство, – але єще більш тому, що французька революція знесла старий порядок феодаль-ний, після котрого цісар чи там король був власним власником всіх земель.

Михайло Бажанський. “ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇН-

СЬКОЇ ДЕРЖАВИ В 1918 РОКУ”Люди, що переходили з нашої

сторони на Буковину, говорили, що прийшло багато ром. Руму-ни пояснювали це тим, що вони боялися большевиків, які мають на них напасти і відібрати Буко-вину.

Олександр Моргун. “НАРИС ІСТОРІЇ ПРОМИСЛО-

ВОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ”За умов тотальної війни най-

більшого руйнування зазнає промисловість. Відродження

великої промисловости вима-гає багато коштів, багато часу, потребує ѓрунтовного перегля-ду структури закладів і геогра-фічного розміщення їх в залеж-ності від нових господарських зв’язків.

Наукова бібліотека НУВГП сьогодні – це ве-лика бібліотека з розгалуженою мережею чи-тальних залів і абонементів. Крім трьох осно-вних абонементів, де викладачі та студенти отримують навчальну та наукову літературу, працюють абонемент художньої літератури, міжбібліотечний абонемент, основний та спеціалізовані читальні зали: інформаційно-бібліографічний – для наукових працівників, зал періодичних видань, читальний зал в гур-тожитку.

Нині наша наукова бібліотека – це по-тужний навчальний і науковий підрозділ університету, що забезпечує літературою, періодичними виданнями та інформацією навчально-виховний процес, наукові до-слідження, є центром розповсюдження знань, духовного та інтелектуального спіл-

кування. Цьому сприяють всі відділи біблі-отеки: обслуговування, комплектування та зберігання фондів, наукового опрацювання літератури та організації каталогів, інфор-маційно-бібліографічний відділ, відділ ін-формаційних технологій та комп’ютерного забезпечення.

У нашій бібліотеці організовуються тема-тичні книжкові виставки та відкриті пере-гляди. Зокрема, традиційними стали цикли виставок, присвячених ювілеям видатних лю-дей, знаменним датам, виставки на допомогу навчальному процесу тощо.

Сучасний студент – людина освічена, люди-на вдумлива, людина, яка хоче більше знати, яку цікавлять всі сфери життя і суспільства, яка читає книги не лише за спеціальністю,

але й цікавиться сучасною і класичною ху-дожньою літературою, літературою з мисте-цтва. Такі книги можна знайти на абонементі художньої літератури.

Працівники бібліотеки приділяють велику увагу культурно-просвітницькій роботі за на-прямами діяльності університету, сприяють популяризації української книги. Тому вони запрошують всіх студентів брати активну участь у житті бібліотеки та використовувати її надбання.

Марія ГУК, студентка ННМЕІ

Ó öàðèí³ êíèã

Цікаве. Про Наукову бібліотеку НУВГП

У 2007 році з рішенням вченої ради бі-бліотеці присвоєно статус Наукової.

Щорічно 32-35 тисяч читачів користу-ються послугами спеціалізованих читаль-них залів і абонементів (понад 13 тисяч за єдиним читацьким квитком).

Щороку встановлюється до 60 книж-ково-ілюстративних виставок, на яких екс-понується біля 2 000 книг і журналів. Про-водяться презентації книг, перегляди нових надходжень, конференції тощо.

В усі часи основним завданням, що стояло перед бібліотекою, було сприяння навчальному та науковому процесу. Зі зміною пріоритетів вітчизняної вищої школи, пов’язаних з орієнтацією на європейські стандарти якості освіти, нового змісту набувають завдання усієї бібліотечної діяльності. Головним чином – через збільшення обсягу самостійної роботи студентів.

Корисно. Розташування підрозділів бібліотеки:

молодший абонемент – 203 ауд. старший абонемент – 212 ауд. художній абонемент – 204 ауд. методичний абонемент – 229 ауд. періодичний читальний зал – 271 ауд. читальний зал гуртожитку №1.

“Трибуна студента”, №4, 29 серпня 2013 рокуОДИН З НАС

Знайомтесь, Катерина Климюк – студентка Навчально-наукового інституту “Економіки, менеджменту та права, кандидат в майстри спорту з легкої атлетик, чемпіонка України в естафетному бігу (4х400 м) серед юніорів та срібна призерка в естафетному бігу серед дорослих. Ми зустрілися з Катериною одразу по прибутті її з чемпіонату Європи серед юніорів, де вона зупинилася за крок до п’єдесталу.

– Чемпіонат, – розповіла Катя, – прохо-див у італійському місті Рієта. Мені дуже сподобались змагання при чому не лише результатом, а самою організацією. По-перше мене вразило саме місто, оскільки воно тихеньке і чимось схоже якраз на Рівне – малою площею, не великою кіль-кістю населення. Було дуже комфортно, почувала себе майже як удома. Тому й бігти було значно легше. Дуже повезло з хмарною погодою, так як температура в цьому місті зазвичай значно вища.

– Чи займалася ти до легкої атлетики чимось іншим?

– В нас в школі була жіноча футбольна команда. Оскільки було бажання займа-тись спортом, а на тренування далеко не треба було ходити зупинилась саме на цьому варіанті. І перші мої спортивні зма-гання були саме з футболу.

– Хто тебе “підштовхнув” до бігу?– Мабуть вчитель фізкультури. Він з

перших уроків помітив що в мене є певні задатки для бігу. І оскільки він товаришує з моїм теперішнім тренером Володими-ром Дубичем, то зателефонував йому та розповів мене. Проте я дуже довго не хотіла займатися легкою атлетикою, мене заставляли і тренер і батьки. Але згодом мені самій це дуже сподобалося. Батьки позитивно сприймають те що я займаюсь спортом – це в будь якому разі краще ніж я б три години на день витрачала б на не-відомо що. А так в мене є певна мета, до якої я цілеспрямовано йду.

– Ти пам’ятаєш свою першу перемо-гу?

– Так, це я запам’ятала на все життя. Зма-гання з легкої атлетики проходили в Киє-ві і називалися “Діти – олімпійська надія України”. Мені було дуже важко, пам’ятаю що добігала останні метри і оберталась назад перевіряючи чи ніхто не наздога-няє. Фінішувала першою, можливо тому й

такі яскраві спогади. В нагороду отримала футболку – для мене тоді це було дуже престижно. Після того ще більше захотіла присвятити себе легкій атлетиці. Відчула смак перемоги так би мовити.

– А є в тебе якісь особливі ритуали підготовки до змагань?

– Напевно ні, особливих ритуалів я не маю. Якщо фізично підготовлений до зма-гань, то моральна підготовка не відіграє особливої ролі. Адже ти впевнений, що добре виступиш і настрій з’являється сам по собі. Якщо ж до змагань не готовий, то вже ніяка психологічна підготовка не до-поможе. А хвилювання є завжди. Тренер же каже що краще мати велике хвилю-вання аніж маленьку пасивність. Коли спортсмен переживає – його можливості підвищуються за рахунок адреналіну. Тому мандраж перед стартом це добре.

– Ти закінчила вже перший курс. Як тобі було вчитися і тренуватися, чи не мішає одне одному?

– Вчитися дуже подобається. Я майбут-ній менеджер і предмети, які ми вивчали дійсно знадобляться в житті, та й до того ж як на мене є дуже цікавими. На першому курсі було добре що заняття були в першу зміну, адже одразу після пар могла йти на тренування. Сподіваюсь що й цього року матиму змогу тренуватися ввечері.

Микола ПІКУЛА

Ó “ÂÎÄÍÈÊÓ” – ÏÎÏÎÂÍÅÍÍß

Сергій Ліщук , в недалекому минулому гравець рівненського баскетбольного клубу “Пульсар”, а нині – іспанської “Валенсії”, виявив бажання навчатися в аспірантурі НУВГП. За роки кар’єри Сергій був володарем Єврокубку УЛЄБ (2010 рік) та володарем Кубку України (2006, 2008, 2009 рр.), чемпіоном України (2006, 2007, 2008 та 2009 рр.), фіналістом Єврокубка ФІБА (2007 рік) та учасником Матчу всіх зірок Єврокубку ФІБА (2007 рік).

– Сергію, чому ти вирішив поступати до аспі-рантури?

– По-перше цікаво було б спробувати себе ще й у науці. Навчатимусь за спеціальністю “Механізми державного управління”. Не знаю, як життя скла-деться, однак якщо все буде саме так, як я планую, то мені ця спеціальність знадобиться у майбутньому. Національний університет водного господарства та природокористування я ж обрав, в першу чергу, че-рез те, що це національний, державний ВНЗ.

– Які плани щодо продовження кар’єри за “Валенсію”, збірну України ?

– З “Валенсією” в мене діючий контракт на рік, якщо вдало себе покажу цього року, то сподіваюсь продовжать ще на рік-другий. Життя покаже. Що ж стосується збірної, то дуже хочу на домашньому чемпіонаті Європи в 2015 році остаточно завер-шити кар’єру в збірній. Тому якщо буду потрібний команді, буде здоров’я – з великим задоволенням візьму участь.

– Як тобі рідне місто? Змінилося поки тебе не було у Рівному?

– Приємно здивований Рівним. Єдине, що стан стадіону “Авангард” – все гірше і гірше. Багато но-вих споруд, місто змінюється, звичайно, тільки в кращу сторону. З’являються цікаві будинки, нові магазини. Дуже люблю Рівне, адже люди тут дуже привітні, та й зрештою це моє рідне місто, тому з великим задоволенням повертаюсь сюди завжди.

Микола ПІКУЛА

Êðàùå ìàòè âåëèêå õâèëþâàííÿ, àí³æ ìàëåíüêó ïàñèâí³ñòü

«Трибуна студента» газета Національного університету водного господарства та природокористування. Виходить один раз на місяць. Автори матеріалів відповідають за достовірність наведених фактів.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій. Редактор – Пікула Микола.Адреса редакції: 33028, м. Рівне, вул. Соборна 11, НУВГП. Обсяг 1,0 друк. арк.. Тираж 500. Віддруковано в НУВГП Зам. №2462.