Жити в очікуванні - Молитовні читання (2015)

Молитовні читання 2015

ÆÆèòè âèòè â î÷iêóâàííiî÷iêóâàííiÂÂIÄÐÎÄÆÅÍÍß IÄÐÎÄÆÅÍÍß

I I ÄÄÐÓÃÈÉ ÏÐÈÕIÄÐÓÃÈÉ ÏÐÈÕIÄ

22

ÇÂÅÐÍÅÍÍß ÏÐÅÇÈÄÅÍÒÀ ÇÂÅÐÍÅÍÍß ÏÐÅÇÈÄÅÍÒÀ

«Бийте тривогу, хай чує весь світ: “Скоро Господь наш прийде!”» – слова цього відомого гімну звучать у серці кожного адвентиста

сьомого дня, котрий очікує славного дня Приходу Христа.Для читань Молитовного тижня цього року вибрана актуальна тема. Ми

будемо роздумувати про відродження і Другий прихід Христа, про благословенну надію та необхід-ність проголошення Трьохангельської вістки, а також про виконання пророцтв і реальність першо-го й другого воскресіння.

Яку роль відіграє Трьохангельська вістка у відродженні Церкви? Наскільки вона важлива для кожного з нас? Що спільного між ученням про Святиню та цією важливою вісткою? Який зв’язок між ознаками Другого приходу Христа, відродженням та участю в місіонерській роботі? На чому ґрунтуються наша впевненість у реальності Другого приходу і наша надія на воскресіння? Яке значення Тисячолітнього царства і другого воскресіння в контексті Великої боротьби? Ми будемо досліджувати ці та інші запитання під час читань Молитовного тижня, написаних під натхненням Святого Духа.

Я запрошую вас приєднатися до молитовних роздумів над цими важливими істинами, пережити спільний досвід духовного відродження й перетворення, що веде до вічного життя з Богом.

Якщо у вас є діти (або ж вам самим подобається слухати цікаві історії), не пропустіть можли-вості прочитати з ними сторінки для дітей, написані Чарльзом Міллсом, керівником медіа-служби «Christian Communications» (Берклі Спрінгс, Західна Вірджинія, США).

Нехай Господь благословить спільні зустрічі нашої всесвітньої церковної сім’ї, під час яких ми будемо вивчати теми цього Молитовного тижня, молитися про духовне відродження та перетво-рення нашого життя.

Тед Н. К. Вільсон,президент Генеральної Конференції Церкви адвентистів сьомого дня

ПРО АВТОРІВГеральд і Шанталь Клінгбейл присвятили своє життя викладацькій

діяльності, переживаючи про духовний стан адвентистської молоді. Ге-ральд родом з Німеччини, професор у галузі досліджень Старого Завіту та історії стародавнього Сходу Стелленбоського університету (Півден-на Африка), а також помічник редактора журналів «Адвентист Рев’ю» та «Адвентистський світ». Останні два десятиліття Геральд викладав у кількох адвентистських університетах Південної Африки й Азії. Шан-таль народилася і виросла в Південній Африці. Вона працює з дітьми, підлітками і молоддю, а також є помічником директора Відділу духовної

спадщини Церкви АСД. Шанталь отримала ступінь магістра філософії в галузі лінгвістики в Стел-ленбоському університеті. Працювала викладачем у середній школі й університеті, займалася навчанням своїх дітей удома, є автором і редактором. У Геральда і Шанталь три дочки підлітко-вого віку: Ханна, Сарра і Джеміма, котрі допомагають батькам у служінні.

33

ПРОГОЛОШУЮЧИ ТРЬОХАНГЕЛЬСЬКУ ВІСТКУ

Ñèëà äëÿ çàâåðøåííÿ ñïðàâè

ÏÅÐØÀ ÑÓÁÎÒÀ

Ми живемо в ди-вовижний час. Як члени Церкви

адвентистів сьомого дня, так і всі, хто стежить за виконан-ням біблійних пророцтв та за подіями у світі, розуміють, що Бог здійснює щось надзвичай-не. Усім серцем я вірю, що Ісус прийде дуже скоро! Писання говорить, що точна дата Дру-гого приходу Христа невідома нікому, крім Бога, проте в Біблії описані певні ознаки, які вказують на час перед самим поверненням Господа. І цей час уже настав!

Біблія і Дух пророцтва закликають нас до відроджен-ня й пере творення, тобто до виконання Божих вказівок щодо приготування до злиття Пізнього дощу Святого Духа. Про цю подію ми читаємо в 2-му розділі книги пророка Йоіла, у 6-му розділі книги пророка Осії, а також у 2-му розділі книги Дії апостолів. Сьогодні Бог звертається до нас зі словами: «І впокоряться

люди Мої, що над ними кли-четься Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зі злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!» (2 Хронік 7:14). Діючи так, Божий народ приготуєть-ся до злиття Пізнього дощу.

Коли ми впокорюємо себе перед Богом під впливом Святого Духа, щиро молимося про Його керівництво, дослі-джуємо Його Слово, відмов-ляючись від власних планів і дозволяючи Богові провадити нас до пізнання істини, тоді Він почує, простить і зцілить нас. Він приведе нас до ще більш тісних взаємовідносин з Ним, щоб ми могли завершити Його справу на Землі.

Моліться так, як ви ніко-ли раніше не молилися. Бог закликає нас до відроджених і відновлених відносин з Ним, щоб ми приготувалися до про-голошення пророчої вістки, яку Він довірив нам як Церкві Останку. Адвентистське розу-

міння пророцтв, викладених у книзі пророка Даниїла та в Об’явленні, допомагає зберіга-ти єдність наших теологічних поглядів, визначаючи нашу мету, наші відмітні риси як де-номінації, а також чітке бачен-ня нашої всесвітньої місії.

Сьогодні Бог закликає нас проголошувати Трьохангель-ську вістку, записану в 14-му розділі книги Об’явлення. Прийшов час об’єднатися у вивченні та проголошенні пророчої вістки Церкви адвен-тистів сьомого дня – вістки, призначеної для нашої секу-лярної епохи.

Приймаємо, віримо, відроджуємося

Однак для того, щоб про-голошувати цю вістку, нам спочатку необхідно самим прийняти її, повірити в неї й пережити досвід відродження. Яким чином ця вістка може відродити нас?

Вона змінює нас, коли ми всім серцем заглиблюємося в

44

неї. Коли ця вістка стає части-ною нас самих, тоді прийняте нами світло істини починає сяяти для інших. Ми усвідом-люємо важливість цієї вістки і, спонукувані любов’ю до Бога, прагнемо поділитися з людьми істиною, яка змінює життя.

Сам Ісус дав нам це дору-чення, записане в 14-му розділі книги Об’явлення. Це доручен-ня призначене не для когось іншого, а саме для Його народу Останку.

У «Свідченнях для Цер-кви» читаємо: «Особлива місія адвентистів сьомого дня – нести світло для світу і стояти на варті істини. Їм було довірене останнє засте-реження для гріховного світу. Слово Боже освітлює адвен-тистів своїм чудовим світлом. Господь доручив їм найбільш почесну місію: проповідувати світові вістки першого, друго-го і третього ангелів. І немає важливішої роботи, ніж ця. Адвентисти не мають права займати свою увагу чимось іншим» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 9, с. 19).

Трьохангельська вісткаПерші адвентисти пропові-

дували вістку про повернення Хрис та в 1844 році та пережи-ли Велике розчарування, про що було провіщено в 10-му розділі книги Об’явлення. Їхня справа не була повністю завершена. Бог бажав, щоб вони передали світові ще одну, особливу вістку. Вона склада-ється з трьох частин і записана в Об’явл. 14:6-12.

Вістка першого ангела. Ця вістка (в. 6, 7) проголошує вічне Євангеліє, спасіння

через праведність Христа і благодать – Його силу, яка виправдовує й освячує. Ангел звіщає про настання годи-ни суду і закликає людство повернутися до істинного поклоніння Богові, віддавши Йому славу насамперед як Творцеві.

Заклик поклонитися Богові як Творцеві покладає на людей відповідальність за дотриман-ня дня, котрий нагадує про Його творчі діяння. Створені істоти не можуть прославляти Бога, відмовляючись святити сьомий день тижня – суботу, яку Бог відо кремив, зробивши пам’ятником Свого творіння.

Дотримання заповіді «Пам’ятай день суботній...» стане основною причиною гонінь перед Приходом Хри-ста. Еллен Уайт пише: «Субота стане великим випробуванням вірності, оскільки цей пункт істини зазнає особливих напа-дів. Коли люди будуть піддані останньому випробуванню, тоді буде проведена й розме-жувальна лінія між тими, хто служить Богові, і тими, хто не служить Йому» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 605).

Поклонятися Богові як Твор цеві означає зректися хибних теорій про походжен-ня життя, включаючи теорію еволюції. Неможливо вірити в еволюцію або теїстичний ево-люціонізм і водночас визнава-ти Бога Твор цем неба і землі, а також усіх живих організ-мів. Залишайтеся непохитни-ми в питанні створення світу Богом за шість буквальні днів, коли Він «наказав – і з’яви-лось». Це шість послідовних днів творіння, які увінчує

55

«Коли ця вiстка стає частиною нас самих, тодi прийняте

нами свiтло iстини починає сяяти для iнших».

сьомий день – субота, якої ми дотримуємося.

Вістка другого ангела. У 8-му вірші ми знаходимо вістку, яка проголошує падіння Вавилона. Уперше вона була озвучена влітку 1844 року. Оскільки в про-роцтві ця вістка звучить після проповіді про суд, і до того ж церкви, до яких вона звернена, спо-чатку були чистими, тут Вавилон означає церкви, які відкинули попередження про настання суду.

Вістка другого ангела – «упав Вавилон» – повторю-ється в Об’явленні 18:1-4. Для Божих дітей, котрі досі пере-бувають у Вавилоні, звучить заклик вийти з нього, щоб вони не були винними в його гріхах та не накликали на себе Божий гнів, який зіллється на Вавилон. Вавилон символізує церкви, учення яких ґрунту-ється на теології Середньо-віччя і вводить в оману безліч людей по всьому світу.

Вістка третього ангела. У цій вістці (вірші 9-11) міститься чітке застережен-ня: не поклонятися звірові та його образу і не приймати його знак. Інакше ви загинете. Вістка третього ангела ґрун-тується на пророцтві, записа-ному в попередньому, 13-му, розділі Об’явлення. Перший звір із 13-го розділу симво-лізує відступницьку церкву. Другий звір у цьому ж розді-лі, котрий символізує собою Сполучені Штати Америки, створить образ першого звіра. Визначення цього образу ми знаходимо в книзі «Велика боротьба» на с. 443.

Ми цінуємо свободу віро-визнання, надану громадянам багатьох країн світу, зокрема і Сполучених Штатів. Од-нак наближається час, коли наша релігійна свобода буде

обмежена, а церква контро-люватиме державу такою мірою, що держава видасть закони, узгоджені з вимогами відступницьких церков (там само, с. 445).

Знак звіра – дотримання будь-якого іншого дня, крім сьомого, – це постанова, котра чітко визначає владу звіра. Одна все світня церква з усією відповідальністю заявляє, що вона даною їй згори владою змінила день поклоніння – сьомий день, суботу, вста-новлену ще при творінні, на неділю. Інші церкви стверджу-ють, що поклоняються Богові першого дня тижня на знак пам’яті про воскресіння Хри-ста. У Святому Письмі ми не знаходимо жодного підтвер-дження істинності цих учень, які, по суті, скасовують покло-ніння Богові як Творцеві.

Сила вісткиРелігійні лідери-відступ-

ники не зможуть спростувати біб лійних доказів щодо свя-тості суботи, тому сповняться лютістю. Людей, котрі до-тримуються суботи, будуть переслідувати й кидати до в’язниць. На тлі всіх цих подій проголошувана вістка третьо-

го ангела матиме такий вплив, якого ще не було раніше. Люди побачать, що пророц-тва, записані в книзі пророка Даниїла, у Євангеліях від Матвія, Марка й Луки, у книзі

Об’явлення та в інших частинах Біблії, вико-нуються саме так, як про це говорили ті, хто дотримується Десяти Заповідей. Створення образу звіра і надання

чинності закону про неділь-ний день призведе людство до загальнонаціонального зане-паду та глобальної економіч-ної кризи.

Люди, котрі прямують за Спасителем і не відкидають істин Трьохангельської віст-ки, повинні розуміти, що їхній обов’язок – розповісти про цю вістку оточуючим, а резуль-тати своєї проповіді віддати Богові. Ми читаємо, що вони «із сяючими святою ревністю обличчями поспішатимуть з одного місця до іншого, щоб звістити небесну вістку… по всій землі... Будуть здійсню-ватися чудеса, хворі зціляти-муться, ознаки й чудеса су-проводжуватимуть віруючих... Отже, мешканці Землі повинні будуть визначити власну пози-цію» (там само, с. 612).

Прекрасне майбутнєБрати і сестри, дослідники

книг Даниїла та Об’явлення! Нас очікує прекрасне майбутнє, оскільки ми покликані завер-шити велику Божу справу, про-голошуючи унікальну за своєю силою вістку трьох ангелів. Ми зможемо виконати цей обов’я-зок, якщо цілковито поклада-ємося на Ісуса та Його правед-

66

ність, на силу Святого Духа. Бог готує нас до дивовижної події, яка відбудеться в най-ближчому майбутньому, – до злиття Пізнього дощу Святого Духа. Якщо ми відгукнемося на Божий заклик, то переживемо відродження та сміливо поне-семо у світ цю чудову вістку!

Бог змінює серця тих, хто зацікавлений у Його дивовиж-ній вістці і бажає бути з Хри-стом. Яка велика перевага – ді-литися цією пророчою вісткою з іншими та покірно благати Бога про відродження й онов-лення силою Святого Духа.

Чи хочемо ми цього?Якщо ми віримо в пророц-

тва, праведність Христа і в Його швидке повернення, то хіба не виявимо бажання обно-вити свій завіт з Ісусом та на-слідувати Його приклад? Чи не захочемо ми, виявляючи Його любов, попередити світ про небезпеку? Чи бажаєте ви про-голошувати особ ливу пророчу вістку – Вістку трьох ангелів? Чи дозволите ви Богові вико-ристовувати вас у ці останні дні земної історії, щоб з любов’ю і мужністю свідчити про спасін-ня, Божу любов і суд?

Давайте спочатку самі прий-мемо цю вістку та повіримо в неї, дозволяючи їй перетвори-ти й відродити нас, щоб світло

істини яскравіше засяяло в пітьмі, яка огорнула світ.

Дуже скоро ми поглянемо вгору і побачимо малень-ку темну хмару розміром з людську долоню. Вона дедалі збільшуватиметься, ставатиме все світлішою. Цією чудовою хмарою, звер-ху обрамленою веселкою, а знизу – блискавками, будуть мільйони ангелів. У самому центрі хмари ми побачимо Того, Кого очікували, – на-шого Спасителя і Господа Ісуса Христа, Котрий гряде як Цар над царями і Господь над панами. Яким величним буде цей день!

Чи бажаєте ви в смиренні підкоритися Господу, Котрий надихнув Даниїла й Івана написати унікальні пророчі книги і Котрий пропонує вам пережити духовне відроджен-ня та взяти участь у прого-лошенні Трьох ангельської вістки? Христос готовий кож-ного з вас одягнути у Свою праведність, освячуючи ваше життя і перетворюючи ваш характер, щоб ви уподібнили-ся до Нього. Чи бажаєте ви, щоб Господь використав ваші здібності й таланти для поши-рення Його пророчої вістки в останній період земної історії? Якщо так, то запрошую вас саме зараз, де б ви не були,

схилити голову та присвятити себе Христу, благаючи Його про відродження і про те, щоб зрозуміти й щирим серцем прийняти вістку трьох анге-лів. Нехай Господь наділить вас силою і мужністю для проголошення цієї чудової вістки світові!

Ісус прийде дуже скоро!

ТЕД Н. К. ВІЛЬСОН, президент Генеральної Конференції Церкви адвентистів сьомого дня

З А П И Т А Н Н Я

для роздумів та обговорення:

1. Що означає жити, тер-пляче очікуючи повернення Ісуса Христа?

2. Чому субота стане «вели-ким випробуванням вірності» в останній час? Чи є четверта заповідь важливішою за інші?

3. На чому ми повинні зосередити свою увагу, очі-куючи скорого повернення Ісуса Хрис та? На зміцненні особистих відносин з Ним? На допомозі іншим людям? На вивченні біб лійних доктрин? Поясніть.

77

7 грудня 1988 року об 11:41 за місцевим часом на півночі Вірменії,

недалеко від міста Спітак, стався землетрус магнітудою 6,8. Це був один з найбільш руйнівних землетрусів у історії країни. Внас-лідок землетрусу було зруйнова-но кілька міст, загинуло близько 30 тисяч осіб. Ті, хто вижив, зали-шилися без даху над головою. Із цими сумними подіями пов’язана дивовижна історія про невідомого батька, котрий намагався відшу-кати свого сина в зруйнованій будівлі школи. Ця історія донині надихає тисячі людей.

Як тільки чоловік відчув поштовхи, він побіг до школи. Вона була повністю зруйнована. Батько руками почав розбирати завали, адже він обіцяв синові завжди бути поруч! «Що б не трапилося, я завжди буду поруч із тобою», – часто говорив він хлопчикові, коли той був чимось наляканий.

Визначивши приблизне роз-ташування класної кімнати сина, чоловік почав руками відтягати каміння й уламки бетонних плит. Присутні на подвір’ї школи люди вмовляли його не робити цього. Однак чоловік не здавався, адже він обіцяв! Пожежники й ряту-вальники намагалися зупинити його, адже йому загрожувала небезпека через можливий вибух газу. «Це наша робота, – гово-

рили вони. – Ваш син навряд чи вижив».

Однак батько продовжував розбирати руїни, камінь за каме-нем. Нарешті, через 38 годин, він почув голос сина: «Тату, це ти? Я знав, що ти прийдеш. Я сказав іншим дітям, щоб вони не бояли-ся, бо ти обіцяв прийти за мною». Того дня чоловік урятував 14 ді-тей, включаючи і свого сина. Він дотримав свою обіцянку! (Джек Канфілд, Марк Віктор Хансен. Бальзам для душі, с. 273, 274).Інше очікування

Ми чекаємо досить довго – відколи ангели сказали учням: «Чого стоїте і вдивляєтеся в небо? Цей Ісус, що вознісся від вас на небо, прийде так само, як оце ви бачили, коли Він відходив на небо!» (Дії 1:11).

Павло чекав цього великого дня (Римл. 13:11-13; 1 Сол. 1:10), Петро (1 Петра 1:7-9; 4:7; 2 Петра 3:9-14) та Іван також очікували його (Об’явл. 22:12, 20). Відтоді мільйони послідовників Ісу-са очікують Приходу Господа. Нерідко ті, хто очікує славного повернення Вчителя, потрапля-ють у в’язниці, їх переслідують і висміюють. З іншого боку, байдужість може перетворити ревних учнів Христа на пасивних глядачів, які більше зацікавлені в придбанні нових гаджетів (мо-більних телефонів, планшетних комп’ютерів тощо) та задоволенні

власних примх, ніж в очікуванні Приходу їхнього Господа. Чекати не завжди легко.Уроки з книги Дії апостолів

Члени ранньої християн-ської Церкви, про яку йдеться в книзі Дії апостолів, подають нам прекрасний приклад того, як необхідно чекати. Як тільки Спаситель зник у небесній дали-ні, вони почали чекати. В очіку-ванні – молилися (Дії 1:14). У молитвах – зближувалися один з одним (Дії 2:1). І ось що сталося: внаслідок злиття Святого Духа молитовне очікування перетво-рилося на мужність (Дії 4:31). Відродження спонукало перших християн до активної місіонер-ської діяльності, яку неможли-во було зупинити. Наповнене Святим Духом свідчення Петра зворушило серця багатьох слу-хачів, і завдяки цьому свідченню навернулися тисячі людей. Того дня, як повідомляє Писання, охрестилося три тисячі душ (Дії 2:41), і це був тільки початок.

Єдність у молитві, турбота про потреби нової громади, прослав-ляння Бога сприяли зростанню Церкви, оскільки «Господь... додавав до них щодня тих, що спасалися» (Дії 2:47). Боязкі, утомлені й розгублені люди стали сміливими і цілеспрямованими проповідниками Слова. Поча-лися гоніння, і хрис тияни бігли до Самарії, Малої Азії, Риму – і

ВПЕВНЕНІСТЬ У ДРУГОМУ ПРИХОДІ

«ß çíàâ, ùî Òè ïðèéäåø»

ÍÅÄIËß

88

до краю Землі. Вони чекали й ревно проповідували воскреслого Спасителя у світі, для більшості мешканців якого хрест здавався безумством (1 Кор. 1:18).

Два ключових мотиви спону-кали віруючих рухатися вперед. По-перше, вони були з Ісусом. Вони розповідали про Спасите-ля, Котрого знали особисто. На власному досвіді перші християни пережили й відчули, що означає «З нами Бог», і цей досвід змінив їх.

По-друге, вони глибоко до-сліджували Писання, звертаючи особливу увагу на пророц-тва. Наприклад, у день П’я-тидесятниці Петро у своїй проповіді використав багато цитат зі Старого Завіту. З Писання віруючі довідалися, коли прийшла повнота часу для Приходу Месії (Гал. 4:4). Також вони вірили словам Бога про час повернення Його Сина.

У ранньої Церкви ми може-мо навчитися ось чого: як і учні Ісуса, ми повинні особисто знати нашого Спасителя. Благодать неможливо отримати з інших рук. Спасіння не передається в спадок; його неможливо отримати на під-ставі тільки належності до Цер-кви. Лише після особистої зустрічі з воскреслим Гос подом ми будемо по-справжньому очікувати Його повернення. Ми, люди, зазвичай довіряємо лише тим, кого добре знаємо. А щоб добре пізнати Ісуса, нам потрібно проводити з Ним час у молитовних роздумах та вивченні Його Слова.

Ще один важливий аспект очікування зустрічі з Христом на хмарах небесних полягає в розу-мінні Божої пророчої вістки для нашого часу.

Після закінчення в 1844-му році великого пророчого періоду 2 300 років ми з вами живемо в період так званого останнього часу. Текст, записаний у книзі пророка Даниїла 9:24-27, до-помагає нам визначити, коли розпочався цей великий період 2 300 вечорів-ранків (або днів/років), про який ми читаємо в попередньому розділі (Дан. 8:14). Пророк Даниїл був дуже стур-бований, почувши цю звістку. Сімдесят тижнів, відокремлені від великого пророчого періоду, по-

чали свій відлік 457 року до н. е., коли цар Мідо-Персії Артаксеркс І сказав до Ездри: «А що тобі та браттям твоїм буде добре вчини-ти з рештою сріб ла та золота, те зробіть за вподобанням вашого Бога» (Ездри 7:18). Завдяки цьому Ездра зміг відновити міську стіну Єрусалима, що було передбачено в книзі Даниїла 9:25. У цьому тексті, як вам відомо, згадується указ про відбудову Єрусалима.

Біблійним пророцтвам мож-на довіряти. Коли ж надійшов відповідний час, «повнота часу»,

про що йшлося в пророцтвах, Ісус став учасником важливих подій на Землі, назавжди змінив-ши її історію. Якщо Божі пророц-тва мають таке велике значення і на них можна покладатися, то якою ж мірою ми повинні довіряти Богові, Котрий сказав: «Ось Я незабаром приходжу!» (Об’явл. 22:12). Коли настане «незабаром»?

Перші адвентисти розуміли, що Господь скоро прийде. Їхнє життя, пріоритети, надії були сфокусовані на найбільш славно-му моменті в історії людства. Ско-ро прийде Ісус і забере спасенних додому. Однак відтоді минуло вже майже 200 років.

«Коли настане “незабаром”?» – запитуємо ми, продовжуючи чека-ти. Звичайно, ознаки Його скорого Приходу очевидні (Матв. 24). Ми переконуємося в цьому щоразу, коли вмикаємо телевізор, відві-дуємо різні сторінки в Інтернеті або читаємо новини про війни, природні катаклізми, хвороби, голод, жорстокості, моральне розтління й соціальну нерівність. На жаль, ми дедалі частіше по-мічаємо на своєму обличчі риси лаодикійської байдужості. Наш світ справді перебуває в стані кризи – моральної, економічної, соціальної й екологічної.

Наше життя не може тривати вічно. Наші ресурси обмежені, проблеми здаються нездоланни-

ми, а егоїзм не знає меж. Однак ми знаємо, що Христос пережи-вав такі ж самі труднощі, живу-чи у світі, сповненому зла. Як і Його учні, ми, очікуючи Господа, активно служимо Йому. Ми, як і Петро, занурюючись у хвилі переживань, хапаємося за руку Вчителя. Як і в перших учнів Хри-ста, у нас є «непорушне пророче слово», яке сяятиме для нас «у темному місці» (2 Петра 1:19).

Злиття Святого Духа в слав-ний день П’ятидесятниці було для всіх очевидним. Його діяльність

помітна і в наш час. Звіст-ка про скоре повернення Христа, проповідувана в міс тах і селах, змінює життя людей. Ми служимо Госпо-ду, чекаючи Його, бо такий задум Божий для Його дітей, який почав втілюватися ще

відтоді, коли на очах учнів Ісус вознісся на Небо.

Сьогодні ми будемо молити-ся про те, щоб вістка про Боже Царство продовжувала поширю-ватися. Серед болю і страждань цього світу, незважаючи на тягар власних проблем та пережи-вань, ми продовжуємо терпляче чекати. І того славного дня, який затьмарить усі інші, ми побіжимо в обійми нашого Спасителя-Ца-ря, вигукуючи: «Ісусе, ми знали, що Ти повернешся за нами, адже Ти обіцяв!»

Внаслiдок злиття Святого Духа

молитовне очiкування перетворилося на мужнiсть



1. Як ми, живучи у світі, де не-має місця Богові, можемо «актив-но очікувати» повернення Ісуса?

2. Який взаємозв’язок між від-родженням та надією на Другий прихід?

3. Чому ми, чекаючи Ісуса, іно-ді впадаємо у відчай і розчару-вання? Які ліки від цієї «хвороби» ви можете застосувати?

4. Як ми, будучи членами Божої Церкви, можемо з вірою очікувати Господа і бути благо-словенням для інших?

99

Сім’я давно мріяла про відпустку. Коли чоловік, дружина й

діти піднялися на борт літака і зайняли свої місця, вони зітх-нули з полегшенням. «Нарешті ми відпочинемо!» – можна було прочитати на їхніх обличчях. Після цього всі заснули. Через шість годин, коли літак ішов на посадку, сім’я прокинулася. Яке ж було їхнє здивування, коли вони побачили на вулиці тепло одягнених людей! Віяв сильний вітер. Вони купили путівку в тропіки, а опинилися на Алясці!

Ви уявляєте, наскільки силь-ним було їхнє збентеження? Так сталося, що вони зайняли місця не в тому літаку, і ніхто цього не помітив. Замість теплого бризу і пальм їх чекали холодний вітер та снігопад.

Можливо, ми ніколи не помилялися у виборі рейсу і не потрапляли туди, куди не пла-нували, однак існує ймовірність, що ми можемо пропустити одну з найважливіших історичних подій. Утомлені довгим очіку-ванням, захоплені задоволен-нями, зосереджені на засобах масової інформації та збентежені сучасними вченнями про Бога, адвентисти зіткнуться з проти-стоянням у питаннях поклоніння. Це протистояння може похитну-

ти віру цілих громад. Воно сто-суватиметься серйозних питань, пов’язаних з істинним поклонін-ням Богові.Кому ви поклоняєтеся?

Істинне поклоніння буде від-мітною ознакою Божого народу останнього часу. Перший ангел із 14-го розділу книги Об’явлення, який летить серед неба і прого-лошує вічне Євангеліє, закликає нас: «Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і джерела вод!» (Об’явл. 14:7).

Поклоніння є основною те-мою книги Об’явлення. Божий народ поклоняється Божому Агнцеві, Котрий сидить на пре-столі (Об’явл. 4:10; 5:14; 7:11; 11:16). Однак сатана, дракон, вимагає, щоб мешканці Землі по-клонялися йому (Об’явл. 13:4, 8, 12, 15). Він знає, що ми виявляє-мо вірність тому, кому або чому поклоняємося.

Через це щодня на всій Землі точиться духовна боротьба. Деякі поклоняються певним предме-там. (У минулому таке поклонін-ня вважалося ідолопоклонством, але сьогодні ми називаємо це матеріалізмом). Інші покло-няються людям. У 2010 році Пол Фрозе та Крістофер Бадер, професори Бейлорського уні-

верситету, опублікували роботу «Чотири американських Бога: що ми говоримо про Бога і що це говорить про нас». Ґрунтуючись на результатах опитування щодо релігійних переконань, вони дійшли висновку, що серед аме-риканців поширені чотири думки про Особу Бога: Бог заслуговує на довіру, Бог милос тивий, Бог засуджує, Бог далекий. Безпереч-но, наше сприйняття Бога впли-ває на форму поклоніння Йому. Сприймаючи Бога як далекого і здатного тільки засуджувати, ми поклонятимемося Йому фор-мально, намагаючись ретельно дотримуватися всіх вимог та обрядів нашої релігії. Якщо Бог милостивий (яким Він насправді є) і заслуговує довіри, ми вважа-тимемо Його своїм Другом.

Складається враження, що із часом людина створила власний образ Бога, забувши, що ство-рена за Його образом і подобою (Бут. 1:27).Поклоніння та відродження

Короткий огляд історії Ізра-їлю підтверджує існування тіс-ного зв’язку між поклонінням та відродженням. Здійснені Єзекією реформи та відновлення храму відбулися після святкування Пасхи (2 Хронік 29:30). Через століття молодий цар Йосія продовжив реформи в Ізраїлі,

ПОКЛОНІННЯ І ДРУГИЙ ПРИХІД

Âè öiííi â Áîæèõ î÷àõ

ÏÎÍÅÄIËOÊ

1010

очищаючи Юдею та Єрусалим від язичницьких пагорбів, свя-щенних дерев та інших кумирів (див. 2 Хронік 34). Пізніше Йо-сія відновлює святкування Пасхи (2 Хронік 35, див. вірш 18).

Зосереджуючи свою увагу на Богові, ми зазнаємо відроджен-ня. Ми переглядаємо цінності та згадуємо, ким є насправді – ство-реними істотами. Тоді почина-ємо помічати за собою спроби самоствердження, що призводить до егоцентризму. Духовне відро-дження – запорука оновленого поклоніння.Поклоніння й очікування

Поклоніння – це не просто одне з важливих теологічних питань, які ми обговорюємо, розмірковуючи про останній час. Під час істинного поклоніння (на відміну від хибного) ми звертає-мо свою увагу не на себе, а на на-шого Творця і Спасителя. І це обов’язково помітять оточуючі.

Яків описує ще один з елементів поклонін-ня: «Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем – це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу» (Якова 1:27).

Люди, котрі очікують славного повернення Вчителя і Господа, не повинні залишатися бездіяль-ними в церквах та навчальних закладах, дискутуючи про час і дату Його Приходу. Їм слід бути активними у своїх громадах. Вони служитимуть бездомним, ділитимуться матеріальними й духовними благо словеннями з пригнобленими та розчаровани-ми. Вони будуть дбати про хворих та підтримувати помираючих.

Ми покликані до безкорисли-вого служіння. Найчастіше це пов’язано з тим, що нам потрібно залишити свою зону комфорту, тобто те місце, де ми почуваємо-ся, як удома. Так ми наслідуємо приклад Ісуса, Котрий «понизив Самого Себе, прийнявши образ раба» (Филп. 2:7). Ми бачимо, як Ісус омиває ноги учням, зокрема і Своєму зрадникові. Ми чуємо, як Господь нагадує нам, що ми по-

винні наслідувати Його приклад (Івана 13:15).Поклоніння і субота

Запитайте члена Церкви адвен-тистів сьомого дня про поклонін-ня, і він обов’язково торкнеться теми про суботу. Адвентистам подобається сьомий день – субо-та. Він нагадує нам про наше по-ходження. Всемогутній Творець створив нас за Своїм образом і подобою (Вих. 20:8-11). Тема про суботу також розповідає нам про втрачений рай і про те, як Бог приведе нас додому. Оскіль-ки ми грішники і потребуємо Спасителя, Котрий виведе нас із духовного Єгипту (див. П. Зак. 5:12-15), творіння та викуплення є важливими біблійними істина-ми, безпосередньо пов’язаними з нашим поклонінням. Щосуботи ми маємо прекрасну можливість згадувати про це.

Істина про сьомий день тиж-ня також має велике значення для нас, бо ми чекаємо повер-нення Вчителя. Кульмінацією відступництва – однієї з ознак останнього часу, описаних у книзі Об’явлення, – є спроби сатани змінити день поклоніння – суботу на неділю. Питання про істинний день поклоніння Богові стає клю-човим питанням останнього часу (Об’явл. 13:11-17; 14:9; простежте за спробами малого рогу «поз-мінювати свята та права» (Дан. 7:25)). Еллен Уайт провістила: «Шанувальники біблійної суботи будуть проголошені ворогами закону й порядку, руйнівниками моральних засад суспільства, котрі призводять до анархії та морального занепаду, накликають суди Божі на Землю» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 592).

Пророчі слова Еллен Уайт нагадують нам про те, що день поклоніння – це питання не про-сто вибору наших пріоритетів,

а питання життя і смерті. Наша вірність у питаннях поклоніння Богові має ґрунтуватися на впев-неності в істинності пророчого слова та на особистих взаємовід-носинах зі Спасителем, Котрий гідний пошани.Не треба боятися

Читання книги Об’явлення може схвилювати нас. Розмірко-вуючи про кризу, переслідування і Божих ворогів, багато хто з нас, можливо, відчує страх і розчару-вання. Однак «об’явлення Ісуса Христа» (Об’явл. 1:1) зосереджує нашу увагу не тільки на завер-шальній битві. Воно визначає і радість тих, хто поклоняється Агнцеві, Котрий сидить на пре-столі. Ми читаємо про це в 7-му розділі книги Об’явлення. Іван подивився і побачив «величезний натовп, якого злічити ніхто не може» (в. 9). Вони вигукували:

«Спасіння нашому Богові, Який сидить на престолі, і Агнцеві!» (в. 10). Потім вони вклонилися Тому, Хто заплатив таку високу ціну за їхнє спасіння. Їхня радість нагадує нам про не-бесний мир та вічне благо-словення. Їхнє поклоніння

надихає нас бути вірними Богові, готовими до служіння. Їхній спів розповідає нам про таке прекрас-не майбутнє, якого ми навіть не можемо собі уявити. Не буде голоду, сліз, страху, самотнос ті, смерті, і «Бог зітре всяку сльозу з їхніх очей!» (в. 17).

Приєднаймося ж до їхнього поклоніння Богові!

Складається враження, що iз часом людина

створила власний образ Бога, забувши, що створена за Його

образом і подобою.



1. Який вплив справляє покло-ніння на повсякденне життя і ду-ховне зростання християнина?

2. Який зв’язок між суботою та поклонінням?

3. Що спільного між істинним поклонінням і Другим приходом? Чому ми отримали застереження не поклонятися звірові?

1111

В одному з адвентист-ських навчальних закладів тривав

Молитовний тиждень. Пастор натхненно проповідував про ознаки останнього часу. Він говорив про те, що Ісус дуже скоро прийде. Після закін-чення Молитовного тижня в оселях більшості батьків пролунали телефонні дзвінки. Одна зі студенток також зате-лефонувала батькові.

– Тату, Ісус скоро прийде. Пророцтва, у яких описані ознаки Його Приходу, май-же всі виконалися. Він уже біля дверей. Я думаю, що мені краще залишити коледж і проповідувати оточуючим про Другий прихід.

– Я дуже радий, що тобі спо-добався Молитовний тиждень. Однак чому ти хочеш припини-ти навчання саме зараз?

– Тату, це необхідно. Ми не можемо жити так, як раніше. Ісус уже йде!

– Мене дуже тішить, що ти так думаєш. Однак хіба ти не будеш краще служити, якщо закінчиш навчання? Крім того, невже в тебе немає мож-ливості служити Богові під час навчання?

У повсякденному житті наше очікування часто супро-воджується хвилюванням. «Коли я отримаю свою першу зарплату?» – думає випускник вищого навчального закладу. «Коли вже настане Різдво?» – запитують із нетерпінням діти. «Коли ж я почуватиму себе краще?» – цікавиться людина, яка страждає від хронічної хвороби. Існує приказка: «Тер-піння – це чеснота». І ця чес-нота непопулярна. Ми живемо у світі, який прагне відразу ж отримувати задоволення.

Авраамові й Саррі довелося довго – 25 років – чекати вико-нання обітниці (Бут. 12:4; 21:5). Очікувати не завжди легко. На-родження Ізмаїла через 11 років після того, як Бог уперше дав Свою обітницю, стало резуль-татом необдуманого вчинку, від якого постраждав не тільки Авраам. Однак Авраам і Сарра все ж продовжували чекати. Вони не зупинилися на шля-ху до землі, яку обіцяв їм Бог. Вони жили вірою, як і багато інших героїв, народжених після них (Євр. 11:8-12). Вони також вірили в Прихід Господа.

І Він прийде. Настане день, коли Він з’явиться на хмарах

небесних. У тексті Об’явл. 14:12 пере раховані характе-ристики Божого народу ос-таннього часу. Ми знаємо про його віру в Ісуса, дотримання ним Божих заповідей. Згадані Іваном святі переживають чи-мало випробувань і труднощів, однак вони мають «терпіння» (в. 12, пор. Об’явл. 13:10) – це їхня відмітна риса. Вони вірні, розуміють, що Господь скоро прийде, вірять у Божий дар пророцтва, але найбільш по-мітна їхня риса – терпіння.

Терпіння, а також довготер-піння нерозривно пов’язані з ві-рою, про яку йдеться в Об’явл. 13:10. Люди, котрі розрізня-ють добро і зло та відкидають фальшиві вчення звіра, будуть стійкими й терплячими. Вони не підуть на компроміс у питан-нях істини. Водночас вони не стануть ховатися від людських очей у монастирях або ката-комбах. Залишаючись у містах і селищах, вони будуть пред-ставниками Христа, виявляючи принциповість та присвятивши себе служінню «найменшим братам» (Матв. 25:40).Очікування в останній час

У Своїй проповіді для ос-таннього часу Ісус описує Суд

ДОВГОТЕРПІННЯ І ДРУГИЙ ПРИХІД

ßê ìè ïîâèííi î÷iêóâàòè?

ÂIÂÒÎÐÎÊ

1212

Царя. Його слова спонукають нас замислитися над нашою долею. Великий Цар ставить овець праворуч від Свого престолу, а козлів – ліворуч (див. Матв. 25:31-46). Звичай-но, Ісус не мав наміру говори-ти про домашніх тварин або про їхні відмінності. Аналогії Христа цілком зрозумілі. Цар звертається до праведників, які стоять праворуч від Ньо-го. Син Божий каже, що вони нагодували Його, коли Він був голодний, напоїли, коли Він відчував спрагу, відвіда-ли Його, одягли і прийняли у своєму домі. Ісус вкладає у Свої слова глибокий зміст, ви-користовуючи яскраві образи, завдяки яким ми можемо по-бачити на обличчях праведни-ків лагідність, котра в Писанні порівнюється з лагідністю яг-нят. «Господи, коли ми бачили Тебе голодним?» – запитують вони (в. 37). Цар відповідає їм: «Те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені» (в. 40).

Очікування, характерне для останнього часу, – це активне очікування. Воно передбачає служіння нужденним і допомо-гу знедоленим. Воно закликає нас залишити нашу зону ком-форту й допомагати тим, про кого ми раніше не турбувалися. Чи буде це так званий центр впливу в усіма забутому бідно-му селищі чи маленька, майже не обладнана лікарня в афри-канському селі, величезний зал вищого навчального закладу чи далекий від цивілізації населений пункт, Бог бажає, аби Його народ являв світові, що значить по-справжньому очікувати Його Приходу.

Еллен Уайт пише: «Ми чекаємо на велику страшну подію, якою закінчується історія цієї Землі. Однак нам слід не тільки чекати, а й старанно працювати зва-жаючи на урочистість цієї

події. Жива Божа Церква буде очікувати, пильнувати і працювати. Ніхто не повинен залишатися байдужим. Усім потрібно представляти Хрис-та, активно й ревно працю-вати для спасіння душ, котрі гинуть» (Е. Уайт. Свідчення для проповідників, с. 163).

Терпляче очікування При-ходу Вчителя, Котрий приведе нас додому, характеризується ще й тим, що воно не ґрунту-ється на сенсаційних подіях. Люди навколо нас не потребу-ють збудливих новин та чуток про неймовірні випадки. Сло-во Боже попереджає нас про існування сатанинських сил, котрі, озброївшись оманою, намагаються «звести… і вибра-них» (Матв. 24:24). Переслі-дування, спотворення інфор-мації, фанатизм та маніпуляції – ось засоби, якими майстерно користується Божий ворог протягом століть.

Ісус у Своїй проповіді для останнього часу звертає нашу увагу на служіння й виконання Його Церквою своєї місії. «І це Євангеліє Царства буде про-повідуване по всьому світі на свідчення всім народам, – і тоді прийде кінець» (Матв. 24:14). Доглядаючи за садом

Один водій автобуса пови-нен був по сім хвилин прово-дити на кінцевій зупинці свого маршруту. Місце стоянки було огидним. Чекаючи, коли він зможе вирушити в дорогу, чоловік часто дивився на за-смічену ділянку землі. Усюди були розкидані пластикові коробки і пляшки. День у день водій бачив цей занедбаний пустир. Але одного разу він вирішив: треба щось робити, неможливо дивитися на цю жахливу картину. Водій вий-шов з автобуса і почав приби-рати сміття. Через сім хвилин він продовжив свій маршрут. Відтоді його щоденним занят-тям стало прибирання тери-

торії, прилеглої до кінцевої зупинки його маршруту.

Незабаром люди помітили, що вигляд пустиря змінився. Після того як усе сміття було прибрано, водій привіз роз-саду і почав висаджувати на ділянці квіти. Про це пові-домили газети, і на кінцеву зупинку стали приїжджати ці-каві городяни. Деякі допома-гали водієві садити рослини і доглядати за садом. Інші про-сто насолоджувалися прекрас-ним краєвидом. Семи хвилин на день було достатньо, аби брудний пустир перетворився на сад.

Очікування може виснажи-ти наші сили, позбавивши нас бажання працювати. Однак у цьому очікуванні Бог бажає подарувати нам «терпіння святих». Ми повинні ретельно дослідити своє серце, а потім іти на працю в Його виноград-ник. Так, Ісус скоро прийде! Він шукає людей, чиї серця повністю присвячені Йому. Очікуючи Його повернення, будемо служити Йому скрізь, де б ми не перебували. Служи-ти всім серцем, усією душею й усіма силами (див. П. Зак. 6:5).



1. Ми проповідуємо про При-хід Христа вже майже 200 років. Чого ми можемо навчитися від біблійних героїв, яким теж дово-дилося довго чекати обіцяного?

2. Як ви вважаєте, чи важко виявляти в житті довготерпін-ня в його біблійному розумін-ні? Чому?

3. Яким чином ви можете бути «інструментами» в Божих руках у вашому повсякденно-му житті?

1313

У середу ввечері, 25 січ-ня 1837 року, жителі штатів Нової Англії

з трепетом дивилися на небо, яке переливалося яскраво-чер-воними вогнями. Очевидці казали, що їм здавалося, ніби ці вогні танцюють на вкритій снігом поверхні. Багато хто був наляканий таким надзви-чайним північним сяйвом, але не дев’ятирічна Еллен. Дівчин-ка проходила курс лікування після нещасного випадку. Вона не вставала з ліжка. Еллен спо-стерігала за цими вогнями, ле-жачи в ліжку, оскільки їх було добре видно з вікна її кімнати. У той час як інші відчували страх, серце дівчинки перепов-нювалося радістю. Вона дума-ла, що настав Другий прихід Христа. Усе сво є життя Еллен очікувала настання цього дня і робила все можливе для його наближення. Хто ж ця малень-ка дівчинка, котра так чекала повернення Ісуса?Знайомство з Еллен Уайт

Еллен Гармон Уайт була досить відомою людиною сво-го часу. Переважна частина її життя припадає на XIX століт-тя (1827–1915рр.). Однак тво-

ри Еллен Уайт і зараз справля-ють вплив на тисячі людей по всьому світу. Її справді можна назвати плодотворною пись-менницею. Вона написала 40 книг і понад 5 000 статей для періодичних видань. Сьогод-ні, включаючи компіляції її праць, видано понад 100 її книг англійською мовою. Пра-ці вісниці Божої висвітлюють широкий спектр питань. Вона писала про релігію, освіту, взаємовідносини, євангелізм, пророцтва, видавничу діяль-ність, харчування і навіть про управління. Одна з найвідомі-ших її книг, у якій описується життєвий шлях християнина, називається «Дорога до Хрис-та». Вона видана більш ніж 160 мовами.Дар пророцтва і Другий прихід

Проте Еллен Уайт була не просто обдарованою письмен-ницею. Біблія говорить нам про відродження дару про-роцтва в християнській Цер-кві перед Приходом Христа. У книзі пророка Йоіла ми чита-ємо про Божу обітницю злити на Божих дітей Святого Духа і дати їм дар пророцтва. Про-

рок пише: «І буде потому, – виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння. І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого» (Йоіла 3:1, 2).

Динаміка зростання ран-ньої Церкви і духовні дари, якими були наділені перші християни, підтверджують факт, що перед Другим прихо-дом відбудеться злиття Свято-го Духа. Петро у своїй про-повіді в день П’ятидесятниці, по суті, цитує слова Йоіла (Дії 2:16-21). Проте не тільки того дня мав виявитися дар про-роцтва.

Останні вірші другого розділу книги пророка Йоіла повідомляють про дар пророц-тва, указуючи на те, що сила Божого Духа виявиться і перед Другим приходом Христа. У книзі Об’явл. 12:17 Іван опи-сує дві основні характеристики Божого народу останнього часу. Ті, хто житиме в цей час, дотримуватимуться Божих за-повідей і матимуть «свідчення Ісуса». Ми не залишені в не-

ДАР ПРОРОЦТВА І ДРУГИЙ ПРИХІД

«I ïðîðîêóâàòè-ìóòü âàøi ñèíè é âàøi äî÷êè»

ÑÅÐÅÄÀ

1414

знання щодо значення вислову «свідчення Ісуса». В Об’явл. 19:10 читаємо, що «свідчення Ісуса – дух пророцтва» (див. також Об’явл. 22:9).«Приготуйтеся до зустрічі з Господом»

Життя і служіння Еллен Уайт свідчать про часткове виконання цих біблійних про-роцтв. Протягом свого 70-річ-ного служіння вона отримала сотні видінь та пророчих снів. Видіння були різними за три-валістю – від однієї хвилини до чотирьох годин. Еллен Уайт була покликана Богом, щоб

нести особливу вістку, зверта-ючи увагу людей на біб лійне вчення й допомагаючи їм при-готуватися до Другого приходу Христа. Еллен Уайт писала: «Суть моєї вістки до вас поля-гає ось у чому: приготуйтеся, приготуйтеся до зустрічі з Господом. Запаліть ваші сві-тильники, і нехай світло істини засяє на шляхи й загороди. Світ має бути попереджений про те, що наблизився всьому кінець» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 9, с. 106).

Звичайно, цей пророчий дар не був призначений для

того, щоб його плоди стали до-повненням або заміщенням Біблії. Біблія залиша-ється унікальним мірилом, за до-помогою якого слід перевіряти всі праці Еллен Уайт та інші твори (див. Віровчення Церкви адвентистів сьо-мого дня. Сіл вер Спрінг, Пастор-ська асоціація, Генеральна Кон-ференція Церкви АСД, 1988, с. 227). У Біблії зазначені способи перевірки, які дозволяють ді-знатися, чи справді Еллен Уайт воло-діла пророчим да-ром, передбаченим у книгах Йоіла та Об’явлення. Ці спо-соби представлені п’ятьма біблійними текстами. Згідно з ними, істинність пророка можна ви-значити так: 1) Бог спілкується з ним за допомогою видінь та снів (Чис. 12:6); 2) його слова відпо-відають Писанням,

тобто більш раннім Божим об’явленням (Ісаї 8:20); 3) іс-тинний пророк завжди вказує на Христа (Івана 1:29); 4) його пророцтва справдилися (Єрем. 28:9); 5) його пророче слу-жіння приносить добрі плоди (Матв. 7:20). Усі зазначені вище біблійні тексти свідчать про те, що Еллен Уайт – іс-тинний пророк. Мета її слу-жіння – залучити людей до ретельного вивчення Біблії.

Праці Еллен Уайт актуальні для нас. Її особисті взаємовід-носини з Богом почали роз-виватися під час очікування Приходу Ісуса напередодні 1844 року. І навіть після того, як Еллен було відкрито, що перед Другим приходом мають відбутися й деякі інші події, вона не втратила ентузіазму та продовжувала своє служіння.Змінене життя

Основною темою книг біль-шості старозавітних пророків були пророцтва про Прихід Го-спода, суд та звільнення. Ісая, Єзекіїль, Йоіл, Софонія та інші пророки провіщали настання «дня Господнього» (див. Ісаї 13:6; Єзек. 30:2-4; Йоіла 1:15; Соф. 1:6-8; Авдія 15). У словах Йоіла, звернених не тільки до сучасників, а й до нас, чітко звучить попередження: «За-тремтіть, всі мешканці землі, бо прийшов день Господній, бо близько вже він» (Йоіла 2:1).

Новозавітні автори також піднімають цю тему у своїх посланнях (пор. з 2 Петра 3; 1 Сол. 4:15; 5:2, 3; Якова 5:7, 8). Петро, Павло, Яків та інші апостоли вірили і на-вчали, що Ісус скоро прий де. Послухайте, що каже Пет-ро: «Не бариться Господь з обітницею, хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каят-тя. А Гос подній день прийде, мов злодій уночі, коли небо з

1515

Життя i твори Еллен Уайт свiдчать, що вона володiла вмiнням жити в сьогоденнi,

прагнучи до майбутнього – до вiчностi.

гуркотом пройде, а розпечені стихії розплавляться, і земля та діла, що на ній, згорять» (2 Петра 3:9, 10).

Віра в близький Прихід Ісуса стала провісницею змін та рушійною силою для стрім-кого поширення Євангелія по всій Римській імперії протягом однієї епохи. Ця віра змінюва-ла життя кожного, хто особи-сто досліджував Писання, – від

багача до бідняка-хлібороба.Після дослідження пророц-

тва, записаного у 8-му розділі книги пророка Даниїла – про 2300 вечорів та ранків, – Уї-льям Міллер дійшов виснов-ку, що Ісус скоро прийде. Він був дуже схвильований тим, що «вже приблизно через 25 років... усі наші діла теперіш-нього часу будуть закінчені» (Р. Шварц, Ф. Грінліф. Носії світла. Нампа, Айдахо: Па-сифік Пресс, 1995, с. 33). Ця вістка так вразила його, що він не міг не поділитися нею з іншими. Хоч Міллер відчував себе зовсім неготовим до цієї праці і в нього не було дос-віду публічних виступів, він розумів, що повинен розпові-сти про своє відкриття. Най-більше він бажав, щоб люди прийняли Спасителя Ісуса та з радістю почали очікувати Його швидкого повернення. Віра в скорий Прихід Христа надихала навіть найслабшого з віруючих.

Надія на Прихід Ісуса, підкріплена біблійним учен-ням, стала міцним якорем віри для збентежених адвен-тистів, коли, всупереч їхнім очікуванням, Ісус не прийшов 1844 ро ку. Ця надія спонукала їх повернутися до вивчення біб лійних пророцтв, у яких

вони виявили, що дата була правильною, але стосувалася зовсім іншої події! Замість того аби прийти на Землю, Ісус розпочав завершальну стадію Свого служіння в Небесній святині. Пророцтва вказували на те, що Христос прийде на Землю знову і це відбудеться дуже скоро.

Віра в Другий прихід Ісуса сприяла зростанню Церкви

адвентистів сьомого дня та поширенню їхнього вчення. Кількість прихильників цього руху зросла з кількох сотень віруючих до понад 18 міль-йонів. Очікування Приходу Христа визначило хід життя і служіння Еллен Уайт у ново-створеній Церкві. Прихід Ісуса був для неї не просто гіпоте-тичною подією майбутнього. Вістка про Другий прихід Христа спонукала її діяти без зволікання, проповідуючи людям Благу вістку про Його скоре повернення у світ. Еллен Уайт писала: «Господь гряде. Ми чуємо кроки Бога, Який наближається... Нам нале-жить готувати шлях для Нього своєю працею, підготовляючи людей до цього великого дня» (Е. Уайт. Євангелізм, с. 219).Захист від фанатизму

Деяким адвентистам віра в скоре повернення Христа може здаватися проявом фанатизму, але Еллен Уайт наголошувала, що ця віра ґрунтується на Слові Божому, а не на пориві почуттів. Життя і твори Еллен Уайт свідчать, що вона володіла вмінням жити сьогодні, прагнучи до майбутнього – до вічності. У її статтях і листах міститься чимало прикладів того, як втілювати практичні плани

збудування Царства Божого, водночас пам’ятаючи про ско-рий Другий прихід. Ці при-клади свідчать: усупереч думці про непристосованість нас, віруючих, до життя і про те, що від нас мало користі, віра спонукає нас бути розважли-вими в задоволенні своїх та чужих потреб, щоб ми могли приготувати світ до повернен-ня Ісуса.

«Бо не чинить нічого Го-сподь Бог, не виявивши таєм-ниці Своєї Своїм рабам про-рокам», – писав пророк Амос понад 2 750 років тому (Амоса 3:7). Бог вірний Своєму Слову. Він не залишив нас у незнанні щодо Його планів, давши нам особливі вказівки через Своїх пророків.

Кінець земної історії набли-жається, ми впритул підійшли до нього. Господь повинен завершити Свою роботу. Нам необхідні очі віри, щоб постій-но дивитися на наш майбутній дім, приготований для нас Богом. Читайте богонатхнен-ні поради, дані нам у творах Еллен Уайт. Гос подь готовий послати нам Свого Духа, як у день П’ятидесятниці. Він бажає провадити нас за допо-могою Його пророчого Слова. Та чи готові ми до цього?



1. Як знання того, що ми є частиною пророчого руху, спонукає нас до більш активної участі у виконанні місії Церкви?

2. Який зв’язок між вірою в скорий Другий прихід Ісуса та відродженням?

3. Яким чином праці Еллен Уайт допомагають нам уникну-ти фанатизму?

1616

Одного разу поблизу Лос-Анджелеса про-водилася рятуваль-

на операція. Рятувальники намагалися витягнути з уще-лини чоловіка, котрий упав зі стрімкого схилу й отримав серйозні травми. Сама опера-ція була небезпечною. Крім того, чоловік ускладнював ро-боту рятувальників: побачив-ши рятувальний вертоліт, він почав панікувати. Постражда-лий відмовлявся від допомоги, боячись, що йому доведеться заплатити за роботу рятуваль-ників. Тільки після того, як його переконали, що операція з порятунку абсолютно безкош-товна, чоловік дозволив ряту-вальникам витягнути його.

А як щодо нас?Що ви думаєте про своє

спасіння? Чи дозволите Ісу-сові спас ти вас? Чи готові вже сьогодні зустрітися з Ним? Хоч ми в унісон стверджуємо, що віримо в спасіння, дароване нам Ісусом, більшість із нас, відповідаючи на ці запитання, починають дещо сумніватися. Якщо Ісус прийде сьогодні, чи готові ми до зустрічі з Ним?

Стандарти Неба високі. Якщо чесно проаналізуємо своє життя, то дійдемо висновку: усі ми – грішники (див. Римл. 3:9). Ми не заслуговуємо вічності. Нам необхідні зміни.

Більшість релігій світу ви-знає вчення про заслуги. Його суть у тому, що ми повинні щось зробити, аби щось отри-мати, тобто спасіння необхід-но заслужити. Навіть багато християн дотримується такої помилкової думки. Ми може-мо почати молитися, читати Біблію і робити добрі діла, щоб отримати впевненість у тому, що перебуваємо на правильному шляху. З часом у глибині душі починаємо віри-ти, що нас спасають Христос і наші добрі діла.

Добра вісткаМожливо, як і той потерпі-

лий у вищезгаданій історії, ми боїмося прийняти дар спасіння, бо розуміємо, що не зможемо заплатити за нього. Однак віст-ка, яка звучить для нас, справді добра. Це правда, що всі ми грішники і не можемо внести плату за своє спасіння. Але Ісус помер за наші гріхи, щоб нам

не довелося помирати за них (див. 2 Кор. 5:21). Ісус зайняв наше місце на хресті, щоб ми одержали спасіння як дар. Нам не потрібно платити за це спасіння. Бог сповна заплатив за нього на Голгофі. Прийма-ючи Ісуса як Свого особистого Спасителя, ми можемо бути повністю впевнені, що будемо готові до зустрічі з Ним, навіть якщо Він прийде на Землю саме зараз.

Безкоштовно не означає дешево

Бог бажає дати нам упев-неність у спасінні (див. Римл. 8:31, 32). Але отримаємо ми цю впевненість лише тоді, коли перестанемо розрахову-вати на власні сили і зосереди-мо свою увагу на тому, що Ісус здійснив для нас.

Багатьох християн дра-тує ця думка. Їм здається, що впевненість у спасінні немож-ливо прийняти як дар. Інакше, на їхню думку, спасіння стало б «дешевою благодаттю» і багато людей продовжили б жити в гріху, заявляючи про можливість прощення без будь-яких змін у житті.

УПЕВНЕНІСТЬ І ДРУГИЙ ПРИХІД

Õðèñòîñ — íàøà ñëàâíà Íàäiÿ

×ÅÒÂÅÐ

1717

Так, спасіння безкоштовне, але не дешеве. Дар вічного життя має найвищу ціну, яку ми навіть не можемо собі уявити. Наше спасіння кошту-вало Ісусові життя. Хоч воно і дається нам безкоштовно, це не означає, що ми не беремо жодної участі в справі нашого спасіння. У роздумах про це нам допоможе Біблія.

Віра без діл мертваПатріарх Яків знав, що по-

требує порятунку. Він отримав грізну вістку: його брат Ісав іде назустріч йому з озброєними людьми. Мирні дари, які Яків послав Ісаву, здавалося, не змінили ситуації. Ісав набли-жався, сповнений рі-шучості помститися. Яків переправив свою сім’ю через річку. Залишив-шись на самоті, він став блага-ти Бога про допомогу.

Він хотів урятуватися від пом сти Ісава, але знав, що, як обманщик, не мав права про-сити Бога про допомогу. Коли ж допомога надійшла, Яків не зрозумів цього. Він боровся з Богом, вважаючи, що зазнав нападу з боку людини. Тільки на світанку, усвідомивши, з Ким він боровся, Яків здобув упевненість, якої так потре-бував. Чому? Припинивши боротьбу з Богом, Яків не хотів відпускати Його (Бут. 32:22-29).

Ісус дарує нам спасіння і впевненість у цьому спасінні, якщо ми залишаємося вірни-ми Йому. Еллен Уайт пише: «Кожна віруюча душа повинна цілком узгодити свою волю з волею Бога та перебувати в покаянні й упокоренні духу, виявляючи віру у викупні за-слуги Спасителя і переходячи від сили до сили, від слави до слави» (Е. Уайт. Відображаю-чи Христа, с. 74). Еллен Уайт

говорить, що усвідомлення нашого з вами спасіння – це щось більше, ніж просто віра в нього. Спасіння також не можна осягнути самим тільки інтелектом. Те, що Ісус є на-шим Спасителем, – не просто втішна новина або приваблива ідея. Усвідомлення нами свого спасіння – це «прояв віри» і «перехід від сили до сили».

Апостол Яків ясно говорить, що віра не має сенсу, якщо не супроводжується ділами (Якова 2:20). Послання Яко-

ва – це своєрідний посібник для християнина- практика. Воно відкриває нам, як здобути впевненість у спасінні: ми жи-вемо в послуху Богові, оскільки знаємо, що Він простив нас, та віримо, що Він спасе нас. Якщо ми щодня перебуваємо з Богом, Він справляє постійний вплив на наше життя. Тому можемо бути впевнені, що будемо гото-ві до зустрічі з Ним, якщо Він прийде сьогодні.

Заключна місія спасінняДругий прихід Христа стане

найвеличнішою подією в земній історії. Писання говорить, що «небо, як звій книжковий, буде звинене» (Ісаї 34:4), а земля хитатиметься, «немов п’яний» (Ісаї 24:20).

Бог бажав, щоб усі поко-ління християн здобували перемогу над гріхом (Римл. 6:11-14). Однак цей аспект небесної досконалості перед-бачає постійне зростання, а не статичний стан. Ми досяга-ємо досконалості не завдяки великій кількості добрих діл, а

через вірність Ісусові, яку ви-являємо в цих ділах. Щоден-на боротьба – це відмова від усього, що розділяє нас із Ним. Як і Яків, ми повинні не відпу-скати Ісуса і триматися за Ньо-го, замість того щоб боротися з Його Духом або заважати ви-конанню Його справи. Упев-неність в тому, що ми готові до зустрічі з Ісусом, не зале-жить від досягнення певного стандарту. Згідно з посланням апостола Павла, наша впевне-ність ґрунтується на тому, що

ми «щодня помира-ємо» для всього, що розділяє нас із Богом, та покладаємося на Його обітниці.

Коли «небо, як звій книжковий, буде звинене», а земля захитається, «немов п’яний», ми зможемо

з упевненістю сказати: «Це наш Бог, що на Нього ми мали на-дію – і Він спас нас!» (Ісаї 25:9).

Цей аспект небесної досконалостi передбачає постiйне зростання,

а не статичний стан. Ми досягаємо досконалостi не завдяки великiй

кiлькостi добрих дiл, а через вiрнiсть Iсусовi, яку виявляємо в цих дiлах.



1. На чому має ґрунтуватися наша впевненість у тому, що ми готові зустрітися з Ісусом, якщо Він прийде сьогодні?

2. Чого Бог очікує від усіх поколінь християн? У чому біблійне розуміння Його очіку-вань відрізняється від віри в те, що останнє покоління християн має бути досконалим?

3. Ми можемо мати впев-неність у тому, що будемо спасенні, якщо Ісус прийде сьогодні. Та чи означає це, що ми будемо впевнені в цьому через місяць? Поясність свою відповідь.

4. Як ми можемо допомогти дітям і молоді радіти спасінню та бути впевненими в ньому?

1818

Після сенсаційної публікації 1859 ро-ку книги Чарльза

Дарвіна «Походження видів» учені почали активні пошуки скам’янілостей «вимерлих предків». 1910 року архео-лог Чарльз Доусон знайшов, як йому здавалося, відсутню ланку між мавпою і людиною. Насправді ж це була одна з найбільших містифікацій за всю історію людства.

Знайдений артефакт отри-мав назву «Пілтдаунська лю-дина». Він складався з частини черепа та щелепи із зубами. Доусон показав свою знахідку відомому палеонтологові, який підтвердив її достовірність.

Вістка про це відкриття швидко поширилася по всьому світу. Проте із часом таємни-ця «Пілтдаунської людини» була викрита. З’ясувалося, що частини знахідки анатомічно не відповідають одна одній. Та-кож були виявлені суперечно-сті із запропонованими раніше доказами існування старо-давніх людей. У 1950-х роках більш ретельне дослідження показало, що вік черепа стано-вив лише 600 років, а щелепа належала орангутангу. Оче-видно, якась добре обізнана в цій галузі людина підпиляла й

пофарбувала зуби, після чого закопала своє «творіння» (див. Джейн Мак-Грас. 10 найбіль-ших обманів в історії).Ви не помрете! Чи так це насправді?

Бути обманутим – жахливо! Ніхто не хоче опинитися в та-кому становищі. Однак омана часто здається нам правдою, інакше ми не повірили б у неї. Одним з перших випад-ків обману були слова змія, звернені до Єви: «Умерти – не вмрете» (Бут. 3:4). Єва пові-рила змієві та з’їла плід. Відто-ді багато людей твердо вірять цій неправді. До самого кінця вони сподіваються, що їхнє життя продовжиться після смерті. Цей обман став одним з найбільш популярних, адже кожного з нас дуже цікавить відповідь на запитання: що станеться з нами після смерті?Смертний сон

Слово Боже повідомляє, що смерть – це несвідомий стан. У Біб лії смерть порівнюється зі сном: «Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають… і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!..» (Екл. 9:5, 6). Петро підтвердив ці

слова в день П’ятидесятниці, згадавши про царя Давида: «Мужі-брати! Потрібно смі-ливо сказати вам про патрі-арха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж дотепер» (Дії 2:29). Далі Петро запевнив: «Давид не піднявся на небо» (в. 34).

«Навіть якщо це не біблійне вчення, що поганого в моїй вірі в те, що дехто з моїх рід-них зараз перебуває в кращо-му світі?» – можуть запитати люди, котрі пережили смерть рідних або близьких.

Віра в те, що людина після смерті перебуває у свідомому стані, нехай навіть у якомусь прекрасному місці, має певні наслідки. По-перше, така віра відчиняє двері для сатанин-ських сил, які за допомогою прямої маніпуляції нашою сві-домістю постараються звести нас зі шляху істини. Диявол може постати перед нами в образі будь-кого з померлих близьких та спілкуватися з нами. По-друге, така віра заперечує потребу людства в найбільшій історичній події – Другому приході Христа.Кульмінація історії людства

Біблія змальовує Другий прихід Ісуса Христа як куль-мінаційну подію в історії

ВПЕВНЕНІСТЬ І РАДІСТЬ ВОСКРЕСІННЯ

Âåëèêèé æàõ ÷èâåëèêà íàäiÿ?

Ï’ßÒÍÈÖß

1919

Землі. Його Прихід не буде маловідомою подією, у якій більшість людей залишаться осторонь. Ісус обіцяв, що ця подія обов’язково відбудеться. Його Прихід буде подібний до блис-кавки, яку видно від сходу до заходу (Матв. 24:27). Іван додає, що «поба-чить Його кожне око» (Об’явл. 1:7). Це буде неймовірне і дивовижне видо-вище.

Другий прихід Христа – блаженна надія Церкви. Прихід Спасителя буде буквальним. Його побачить кожний житель цього світу. Коли Ісус повер-неться, з Його уст пролунає гучний заклик: «Нехай воскрес-нуть мертві!», і всі померлі пра-ведники піднімуться з могил.

Апостол Павло так описує цю подію: «Адже Сам Господь з наказом, при голосі архангела і при Божій сурмі, зійде з неба, – і першими воскреснуть померлі в Христі. Потім ми, що живемо, які залишимося, разом з ними будемо підхоплені на хмари, на зустріч з Господом у повітрі, – і так завжди будемо з Господом» (1 Сол. 4:16, 17).

У день Другого приходу ті, хто заснув у Господі, воскрес-нуть для вічного життя. Зна-ючи, що смерть – це сон, ми розуміємо, що обітниця про Другий прихід і воскресіння для вічного життя має для нас особливе значення.Одна подія – дві протилежні реакції

Друга світова війна набли-жалася до кінця. Якось в’яз-ні одного з концтаборів для військовополонених почули звук моторів. Над їхнім табо-ром летіли літаки. Усі вибігли з бараків і спрямували погляд у небо, намагаючись розгледіти символіку на бортах літаків. Не-забаром усі полонені закричали від радості. Вони махали рука-ми льотчикам та обіймали одне

одного. Це не були ворожі лі-таки. Через кілька годин в’язні були вільними. Для них це був найщасливіший день у їхньо-му житті. Проте в іншої групи

людей звук моторів викликав страх, а не радість. Охорону табору охопив жах. Для них настав день суду. Вони мали відповісти за свої злодіяння. Перелякані охоронці залишили свої пости і втекли до лісу.Страх і радість

Багатьом мешканцям Землі одна лише думка про те, що незабаром настане день вос-кресіння та возз’єднання з Бо-гом, приносить велику радість. Однак той день буде жахливим для тих, хто не готовий зустрі-тися з Ісусом. Для одних ця подія буде найрадіснішою в історії Землі, для інших – най-жахливішою. Ті, хто не при-готувався до зустрічі з Ісусом, впадуть у відчай і скажуть «до гір та до скель: Упадіть на нас і сховайте нас від обличчя Того, Хто сидить на престолі, та від гніву Агнця!» (Об’явл. 6:16).

Ніхто з нас не бажає опи-нитися в цій групі людей. Ісус зробив усе, щоб ми могли з радістю очікувати Його по-вернення. Ті з нас, хто засне смертним сном, і ті, хто дожи-ве до Другого приходу, ста-нуть свідками найвеличнішої події в історії нашої планети. Ми побачимо, як найстраш-ніший ворог, смерть, буде поглинута перемогою.

Еллен Уайт яскраво опи-сує цю сцену: «Серед спалахів блис кавиць, гуркоту грому та хитання землі голос Сина Божого викликає святих, що сплять у поросі земному. Він дивиться на могили праведни-ків і, звівши руки, гучним голо-

сом промовляє: «Прокидайтеся, прокидайтеся, пробудіться! Ви, що спите в поросі, вставайте!» На всіх широтах Землі мертві почують Його голос і, почув-

ши, оживуть. Земля здригнеться від кроків великої армії воскреслих з усяко-го племені, і язика, і народу, і люду. Вони виходять із полону

смерті, зодягнені в безсмерт-ну славу з вигуками: “Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?” (1 Кор. 15:55). Голоси живих праведників і воскреслих святих зливаються в тривалих радісних перемож-них вигуках» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 644).

Ми не зобов’язані вірити обману. Перед лицем смерті ми не повинні відчайдушно ха-патися за надію на те, що десь і якимось чином одразу після смерті буде продовжуватися життя. Нам слід мати блажен-ну надію, що Ісус знищить жало смерті. З цією надією ми дивимося в майбутнє, чекаючи возз’єднання з нашими помер-лими близькими, коли прийде Ісус на хмарах слави і пробу-дить їх до життя. Ми повинні очікувати майбутньої зустрічі, після якої не буде прощання.

Тi з нас, хто засне смертним сном, i тi, хто доживе до Другого приходу, стануть свiдками найбiльшої подiї

в iсторiї нашої планети.



1. Яку надію дає засмуче-ним біблійне розуміння стану мерт вих?

2. Яка небезпека підстері-гає тих, хто вірить у безсмертя душі?

3. Чому так важливо зна-ти, що говорить Біблія про те, яким чином прийде Ісус Христос?

4. Чи впевнені ви в тому, що будете радіти, а не відчувати страх у день Другого приходу? Як зміцнити цю впевненість?

2020

Коли закінчиться тисячоліття, Христос знову повернеться на

Землю в супроводі сонму спа-сенних та ангелів. Він велично зійде з Небес і звелить помер-лим грішникам воскреснути, щоб отримати за заслугами. Вони виходять зі своїх могил – могутнє військо, незліченне, як пісок на березі моря...

Христос сходить на гору Оливну... Коли Новий Єруса-лим у сліпучому сяйві сходить з Небес, він опускається на очи-щене й приготовлене для нього місце. Христос разом зі Своїм народом та ангелами входить до святого міста.

Тепер сатана готується до останньої вирішальної бит-ви за першість. Позбавлений

сили та можливості спокушу-вати, князь зла довгий час по-чував себе нещасним і пригні-ченим, але після воскресіння нечестивих він бачить, що на його боці сила-силенна лю-дей. Його надії оживають, і він твердо вирішує продовжувати велику боротьбу. Сатана збере всі армії беззаконників під свій прапор та намагатиметься з

Êiíåöüâåëèêîi áîðîòüáè

ÄÐÓÃÀ ÑÓÁÎÒÀ

..

2121

їхньою допомогою здійснити свої мрії...

У цьому незліченному на-товпі перебувають допотопні довгожителі, велетні з могут-нім інтелектом... Тут царі й генерали, завойовники народів, доблесні мужі, які не програли жодної битви; горді та марнос-лавні воїни, від одного вигляду яких тремтіли царства...

Сатана радиться зі своїми ангелами, а також із царями- завойовниками та сильними світу цього... Нарешті вида-ється наказ про наступ, і не-зліченні полчища виступають наперед... У повному бойовому порядку вони просуваються вперед по розритій нерівній по-верхні землі до міста Божого. За наказом Ісуса ворота Нового Єрусалима зачиняються, і пол-чища сатани оточують міс то, готуючись до штурму.Коронація Христа і Божі суди

Тепер вороги Христа зно-ву бачать Його. Над містом, на постаменті з блискучого золота, знаходиться високо піднесений престол. На ньому сидить Син Божий серед під-даних Свого Царства... У при-сутності всіх мешканців Землі і Неба відбувається коронація Сина Божого. Зодягнутий у найвищу велич і владу, Цар царів виголошує вирок повста-лим проти Його правління та звершує суд над порушниками Його Закону і гнобителями Його народу. Пророк Божий говорить: «І я побачив вели-кий білий престол і Того, Хто сидів на ньому, що від Його обличчя втекло небо і земля, і для них не було місця. І я побачив померлих, малих і ве-ликих, що стояли перед Богом. І книги відкрилися; відкрила-ся й інша книга, що є книгою життя. І судили мертвих, як записано в книгах, за їхніми ділами» (Об’явл. 20:11, 12).

Як тільки розгорнуться небесні книги й Ісус зверне

Свій погляд на нечестивих, вони пригадають усі свої гріхи. Вони побачать, коли і за яких обставин залишили шлях чистоти й святості та як гордість і непослух призвели їх до порушення Закону Божо-го... Увесь грішний світ стоїть перед судом Божим звину-вачений у зраді небесного правління. У безбожних немає захисника; для них немає ви-правдання, над ними виголо-шується вирок вічної смерті...

Сатана розуміє, що його свавільне повстання зробило його непридатним для Небес. Він розвивав свої здібності для боротьби проти Бога; небесна чистота, гармонія та мир обер-нулися б для нього нестерпною мукою. Його звинувачення проти милосердного і справед-ливого Бога змовкають. Звину-вачення, які він насмілювався кинути на Єгову, тепер повні-стю лягають на нього. І ось на-решті сатана схиляється перед Богом та визнає справедливість винесеного йому вироку.

«Хто не буде боятися, Го-споди, і не прославить Імені Твого? Бо Ти єдиний Святий, і всі народи прийдуть та покло-няться перед Тобою, бо об’яви-лися Твої суди!» (Об’явл. 15:4). Усі питання істини й омани, навколо яких так довго точи-лася боротьба, тепер стають зрозумілими... Сатана засудив себе власними вчинками. Божа мудрість, справедливість і до-брота повністю виправдані...Знищення зла

Вогонь спадає з неба від Бога... Горять навіть скелі... Нечестиві отримають свою платню на Землі (див. Прип. 11:31). Вони стануть мовби «соломою, – і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот» (Мал. 4:1)... Руйнівній роботі сатани на-завжди покладено край. Протя-гом шести тисяч років він діяв за своєю волею, сповнюючи

Землю горем, а Всесвіт страж-даннями... Усе творіння Боже стогнало і мучилося від болю. Тепер воно навіки звільнене від присутності та спокус ворога... У той час як Земля буде охоп-лена нищівним вогнем, правед-ні перебуватимуть у безпеці у святому місті. Над учасниками першого воскресіння друга смерть не має влади. Якщо для беззаконних Господь є ни-щівним вогнем, то для Свого народу Він – «сонце та щит» (див. Об’явл. 20:6; Псал. 84:12).

«І я побачив нове небо і нову землю. Бо перше небо і перша земля проминули» (Об’явл. 21:1). Вогонь, що нищить нечестивих, очищує Землю. Зникають усі сліди прокляття. Ніяке вічно пала-юче пекло не буде нагадувати спасенним про страшні наслід-ки гріха.Сліди розп’яття

Залишиться тільки одне: наш Спаситель завжди носи-тиме на Собі сліди розп’яття. Його поранені чоло, бік, руки та ноги нагадуватимуть про жорстокі наслідки гріха... Ці знаки приниження – Його найвищі почесті; упродовж вічності голгофські рани будуть прославляти Його та звіщати Його силу.

«А ти, башто Черідна, під-гірку Сіонської доньки, прийде до тебе і дійде старе пануван-ня» (Мих. 4:8). Настав час, якого з нетерпінням чекали святі мужі, відколи вогняний меч перегородив шлях до Едему першій подружній парі, час «викуплення придбано-го» (Ефес. 1:14). Земля, що на початку була віддана людині у володіння, але внаслідок гріха перейшла до рук сатани і так довго перебувала під владою цього могутнього ворога, тепер знову повернута їй завдяки великому Плану спасіння. Усе втрачене через гріх тепер повертається назад... «І осяде

2222

народ мій у мешканні спокій-нім, і безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку» (Ісаї 32:18). «У твоїм краї не буде вже чуте насилля, руїна й спустошення в межах твоїх, і назвеш свої мури спасінням, а брами свої – похвалою!» (Ісаї 60:18). «І доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. Не бу-дуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив... і вибранці Мої зуживатимуть чин Своїх рук!» (Ісаї 65:21, 22)...

У небесній атмосфері не може бути болю. Не буде більше сліз, похоронних про-цесій, жодних знаків жалоби. «І більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, – вже більше не буде, бо перше минулося» (Об’явл. 21:4)...

Перед викупленим Божим народом відкриються всі скар-би Всесвіту.Слава вічності

Там Новий Єрусалим – столиця прославленої Нової Землі... У Божому місті «ночі вже більше не буде». Там ніхто не має потреби у відпочинку і не прагне його. Ніхто не зазнає втоми, виконуючи волю Бога та прославляючи Його Ім’я. Ми завжди будемо відчувати свіжість, яка ніколи не минає. «І не потребуватимуть світла світильника та світла сонця, бо Господь Бог їх освічує» (Об’явл. 22:5). Замість соняч-ного світла буде сяйво, яке не вирізняється сліпучою яскра-вістю, але значно перевершує наше полуденне світло. Слава Бога й Агнця наповнює святе місто незгасним світлом. Спа-сенні ходитимуть у сяйві слави вічного дня.

«А храму я не бачив у ньо-му, бо Господь Бог, Вседержи-тель і Агнець – то його храм» (Об’явл. 21:22). Народ Божий

має перевагу безпосередньо спілкуватися з Отцем і Си-ном... Ми будемо перебувати в Його присутності й бачити славу Його.

Там спасенні пізнають, по-дібно до того, як і вони пізна-ні. Любов і співчуття, які Сам Бог заклав у душу людини, знайдуть найчис тіші та найсо-лодші прояви...

Там безсмертний розум буде захоплюватися чудеса-ми творчої сили і таємницею Викупителя... Надбання знань не буде втомлювати мозок і виснажувати тіло. Там буде можливість для здійснення грандіозних задумів, досягнен-ня найвищих цілей, реалізації найблагородніших прагнень; та все ж будуть з’являтися нові вершини для сходження, нові чудеса, які викликатимуть подив і захоплення, нові істини для пізнання, нові об’єкти до-слідження, котрі вимагатимуть усіх сил розуму, душі й тіла.

Перед викупленим Бо-жим народом відкриються всі скарби Всесвіту. Звільнені від кайданів смерті, вони, не від-чуваючи втоми, літатимуть до далеких світів, які з глибоким сумом спостерігали за люд-ським горем та радісним співом вітали навернення кожної душі. З невимовним захопленням діти Землі пізнаватимуть муд-рість безгрішних істот...

Роки вічності принесуть спасенним багате й глибоке пізнання Бога і Христа. У міру збільшення пізнання будуть зміцнюватися любов, благо-говіння та щастя. Чим глибше люди пізнаватимуть Бога, тим більше будуть захоплюватися Його характером. Коли Ісус відкриє перед ними багатства Викуплення та дивовижні здобутки у великій боротьбі із сатаною, серця спасенних спа-лахнуть ще більшою любов’ю, вони ще з більшим завзяттям торкнуться золотих струн арф;

тисяча тисяч і десятки тисяч десятків тисяч зіллються в єдиному могутньому співі по-хвального гімну.

«І чув я, як кожне творіння, що на небі й на землі, під зем-лею і на морі, і все те, що в них, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, й Агнцеві – благосло-вення, і честь, і слава, і влада на віки віків!» (Об’явл. 5:13).

Велика боротьба закінче-на. Гріха та грішників більше немає. Усесвіт – чистий. У всьому незліченному творінні б’ється один пульс гармонії та радості від Того, Хто створив усе це. Течуть потоки життя, світла і щастя в усі простори безмежного світу. Від наймен-шого атома до найбільших галактик – усе живе й неживе у своїй незатьмареній красі й досконалій радості свідчить про те, що Бог є любов.

Стаття написана на основі тексту 42-го розділу «Боротьба закінчена» з книги Еллен Уайт «Велика бороть-ба», с. 662-678. Адвентисти сьомого дня вірять, що ЕЛЛЕН Г. УАЙТ (1827-1915) володіла біблійним даром пророцтва. Понад 70 років свого життя вісниця Божа присвятила служінню Богові та Його Церкві.



1. Чи є щось таке, що лякає вас, коли ви думаєте про зни-щення гріха? Що це?

2. Яке значення для нас має факт, що на руках Ісуса навіки залишаться сліди розп’яття?

3. Що особисто для вас оз-начає жити в постійній присут-ності Бога?

2323

Читання для дітей

Гучний голос

Я дуже втомився. У залі очіку-вання було прохолодно і ком-фортно. Ось уже кілька тижнів

я подорожував країнами Карибського басейну. У мене назбиралося чимало фотографій, я навіть зняв фільм про різні заходи, які проводили члени Церкви в тій місцевості.

Мій фільм розповідав про пасторів і рядових членів Церкви, котрі ділили-ся вісткою про Божу любов з іншими людьми. Також у ньому йшлося про проповідників, учителів, лікарів, які дбають про хворих. Я бачив справжніх героїв, що жертвували багато чим зара-ди служіння Богові, Котрого вони люб-лять. Я фотографував молодих людей, що розповідали про те, як вони долали різні проблеми. Я чув музику, натхнен-ні досвіди і проповіді, бачив, як люди приймали хрещення. А зараз настав час повертатися додому.

Я заплющив очі, відчуваючи втому. Після такої напруженої роботи мож-на й відпочити. Скоро я буду вдома і нарешті висплюся у своєму ліжку.

Несподівано я зрозумів, що не чую розмов інших людей. Зал очікування, лише кілька хвилин тому наповнений дітьми, пасажирами та працівниками аеропорту, тепер був зовсім порожній. Усе, що я чув, – тільки звук реактив-ного двигуна.

Я почав панікувати. Це мій рейс! Мій літак, який мав доставити мене додому, відлітав без мене. Я запізнив-ся на нього. Я заснув і не почув оголо-шення про посадку.

Цієї миті з динаміків у залі очіку-вання почувся гучний голос: «Увага! Увага! Остання посадка на рейс 982 до Маямі. Пасажири, негайно пройдіть до літака. Якщо ви маєте квиток на рейс 982, терміново пройдіть на по-садку. Останнє попередження».

Я біг до літака так швидко, що, напевно, встановив рекорд з бігу на посадку. Коли я підбіг до літака, його двері майже зачинилися. «Почекай-те! – закричав я. – Це мій рейс! У мене є квиток, дивіться! Ось мій паспорт! Будь ласка, впустіть мене! Я хочу додому!».

Чи знаєш ти, що саме зараз для тебе звучить «гучний голос»? Цей голос звертається до людей по всьо-му світу. Це Божа вістка, яка звучить з уст трьох ангелів. Вони – посланці Неба і повинні виконати два завдання: по-перше, попередити про набли-ження лиха; по-друге, розповісти, що нам потрібно зробити, аби потрапити додому разом з Ісусом.

Мене розбудив гучний голос і закликав негайно пройти до літа-ка. Божий гучний голос має подібне завдання. Тільки цього разу ми не полетимо до Маямі. Ми вирушимо на Небеса! Тому пильнуй і прислухайся до цього голосу.

ПАМ’ЯТНА ПЕРЛИНА:

«Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса!»

(Об’явл. 14:12).

ЗАВДАННЯЯкби Господь дав тобі можливість

побути на Його місці, що б ти сказав усім

людям цього світу, запрошуючи їх із собою

на Небеса? Запиши свою вістку до людей

та надішли її електронною поштою всім,

кого знаєш.

З

Перша субота

2424

Школа благовiстя


Неділя

ÏÀÌ’ßÒÍÀ ÏÅÐËÈÍÀ:

«І я побачив іншого ангела, який летів серед неба. Він мав вічне Євангеліє, щоб звіщати його жителям землі, – усяко-му народові, поколінню, племені і народності»

(Об’явл. 14:6).

– Я не хочу їхати до церк-ви, – пробурмотів Джастін, схрестивши

руки на грудях.– Чому? – запитав батько, стежачи

за дорогою. – Я думав, тобі подобається бувати в церкві.

– Я краще зайнявся б сьогодні чимось іншим. Наприклад, пограв у бейс бол або подивився свої улюблені фільми. Іноді в церкві нудно.

Батько Джастіна ледь помітно кивнув:– Можливо, ти маєш рацію. Порівня-

но із захопливою грою в бейсбол або з фільмом про битву динозаврів відвіду-вання церкви може здатися нудним.

Хлопчик здивувався:– Ти згоден зі мною?– Звичайно, – усміхнувшись, від-

повів батько. – Тому ми сьогодні не поїдемо до церкви.

– Це правда?– Правда.

– Оце так! – пожвавішав Джастін.– Більше того, – додав батько, – ми

вирушимо туди, де ти дізнаєшся, як ста-ти ангелом, тобто Божим вісником. Час припинити думати про битви динозав-рів. Краще навчитися дружити з людь-ми, приносячи в їхні оселі радість.

Деякий час у машині панувало мовчання.

– Хто навчатиме мене всього цьо-го? – запитав хлопчик.

– Бог, – відповів батько.– Звідки ти знаєш, що Бог навчатиме

мене? – злякано запитав Джастін.Батько знизав плечима:– Він обіцяв, що буде це робити.

«Ідіть по цілому світі й усьому творін-ню проповідуйте Євангеліє» (Марка 16:15). Як ти думаєш, Бог бажає, щоб ми йшли проповідувати, не знаючи, як це робити? Нам, синку, потрібні знання і практика. А також навчання. Боже повеління передбачає, що тобі потріб-но робити щось особливе один або два рази на тиждень. Щось таке, що на-вчить тебе бути вісником Божої любові для цього світу. Також потрібно...

Батько припаркував свій мінівен на стоянці. Там уже було багато машин. З них виходили люди. Їхні обличчя сяяли радістю.

– Також потрібно відвідувати цер-кву, – сказав Джастін. Він усміхнувся, упізнавши місце, куди вони приїхали.

– У людей, які жили в біблійні часи, була спочатку святиня, потім був храм. Сьогодні ми теж відвідуємо церкву. Але місія в нас одна й та сама: навчитися звіщати Добру вістку про Божу любов. Ти мене зрозумів?

Джастін кивнув:– Так, і знаєш що, тату?– Що?– Я радий, що ми можемо відвіду-

вати цю маленьку церкву. Пробач, що я скаржився. Я хочу бути Божим віс-ником. І хочу передавати Його любов кожній людині.

Батько і син вийшли з машини і по-прямували до церкви.

ЗАВДАННЯ:Якби ти був пастором, що б ти зробив,

аби переконатися, що кожний чогось на-

вчився під час служіння? Склади список та

віддай його своєму пасторові. Будь гото-

вий допомагати йому.

2525

Будь готовий!



«Яка ознака Твого приходу та кінця віку?» (Матв. 24:3).

Понеділок

10-річна Ліза була дуже схви-льована.

– Ти ще не бачиш її? – за-питала мама, визираючи з дверей. Вона тримала в руках гарячий малиновий пиріг, який щойно вийняла з духовки. – Малиновий пиріг – її улюблений.

– Я знаю, – радісно відповіла Ліза. – Їй також подобаються печені яблука, дині та рис «по-іспанськи».

Мама поставила пиріг на підвіконня, щоб він охолов, та сіла на веранді.

– Ти сумуєш за своєю старшою сес-трою, чи не так? – запитала вона.

Ліза кивнула:– Корабель Сари зупинявся в бага-

тьох цікавих місцях. Щоразу, коли вони дис... дисл...

– Дислокуються, – виправила мама.– Точно! – підтвердила Ліза. – Так

ось, щоразу, коли вони дислокуються, Сара вирушає до якогось екзотично-го місця. Слово «екзотичне» означає «таємниче, незвичайне». Я знайшла його значення в словнику.

Після невеликої паузи дівчинка про-довжила:

– Я ніколи не бувала в екзотичних місцях, якщо не брати до уваги кімнату Деріла.

Мама розсміялася.– Я думаю, що він теж прибрав свою

кімнату до приїзду Сари. Весь будинок сяє чистотою!

Ліза усміхнулася і сказала:– Усе заради Сари. Я хочу, аби вона

відчула, що знову вдома.– Я б дуже хотіла, – сказала мама, –

щоб люди так само ретельно готувалися до повернення ще декого.

– Кого ж? – здивувалася дівчинка.– Ісуса. Він прийде на нашу Землю.– Коли ж це станеться? – поцікавила-

ся Ліза.– Скоро, – відповіла мама. – Ісус ска-

зав Своїм учням, що перед Його повер-ненням у світі відбуватимуться жахливі події.

– Я згадала, – сказала дівчинка, – Ісус говорив про ознаки Свого Приходу.Виявляти любов

– Ти знаєш, що приїде Сара, тому прибираєш свою кімнату, миєш підло-гу, збираєш гарні польові квіти, переш свій одяг. Тобі хочеться якомога краще підготуватися до приїзду Сари. Я роблю так само. Готую її улюблені страви. Чому ми це робимо?

Ліза широко усміхнулася:– Тому що любимо Сару і хочемо, аби

вона знала, що ми чекаємо на неї вдома.Це ж мають робити всі християни –

виявляти любов до людей, аби кожний знав, що незабаром станеться особлива, чудова подія. До нас прийде наш най-кращий Друг Ісус. Усе наше життя має свідчити людям про те, що Ісус скоро повернеться.

З-за повороту виїхав автомобіль. Ліза застрибала від радості.

– Вона приїхала! Вона приїхала! – ви-гукувала дівчинка.

Мама і Ліза махали руками й усмі-халися, коли машина під’їжджала до будинку. Вони знали, що все готово для зустрічі з рідною людиною, за якою вони сумували і яка повернулася додому.

ЗАВДАННЯОпиши, яким чином твоє життя може

свідчити твоїм друзям і сусідам про скоре

повернення Христа. Напиши вірш або піс-

ню про цю чудову подію.

2626

Вівторок

Докази


– Ти погано себе почува-єш? – запитав батько Кіма, коли хлопчик увійшов до кухні.

Кім був ще в піжамі. В одній руці він тримав наполовину порожню склянку соку, а в другій – баночку з вітаміном C.

– Ні, зі мною все гаразд, – відповів Кім, – якщо не враховувати кашлю, нежитю, болю в горлі, високої темпе-ратури та шуму у вухах.

Батько розсміявся.– Бідний малюк, – сказав він.Кім спохмурнів:– Ти називаєш мене малюком? Мені

вже 13 років. Я хочу, щоб мене назива-ли «юнак» або «дорослий».

Батько ледь помітно похитав головою.– Я точно знаю, що тебе турбує, –

сказав він.– І яким буде твій діагноз, лікарю-

тату? – поцікавився Кім.Батько показав на ногу хлопчика й

відповів:– Імовірно, у тебе забій щиколотки.Кім деякий час мовчки дивився на

батька.– Забій щиколотки? – нарешті запи-

тав він.Батько зробив серйозний вираз

обличчя:– А ти вважаєш інакше?– Тату, – заперечив хлопчик, – у

мене застуда.– Значить, – сказав батько, – твоя

думка ґрунтується на доказах, чи не так?Кім ствердно кивнув.– І нам слід приймати рішення,

ґрунтуючись на доказах?– Правильно, – підтвердив Кім.– Тоді чому тобі так складно пові-

рити в те, що Ісус скоро прийде?

Кім розсердився.– Як Прихід Ісуса пов’язаний з моєю

застудою?Батько продовжив:– Учора ввечері ти висловив сумнів

у тому, що Ісус скоро прийде. Ти ска-зав, що ми повинні любити інших, бути доб рими, радіти з того, що Бог дарує прощення, але розповідати іншим про Другий прихід – це старомодно.

– Так, – відповів Кім.– Тоді давай поговоримо про докази.– Про які докази? – здивувався Кім.– Ісус сказав Своїм учням, що перед

Його Приходом будуть голод та епі-демії. Люди відчуватимуть сильний страх, з’являться нові хвороби. Люди будуть жорстоко поводитися з бідни-ми, не звертаючи уваги на їхні страж-дання. Це все докази, Кіме. Докази того, що Ісус скоро прийде. Ми повинні розповісти про це іншим.

– Якщо все це правда, то чому Він досі не прийшов? – запитав Кім.

Батько відповів:– Я впевнений, що для цього Він

має вагомі причини. Але якщо ти віриш доказам, то повинен довіряти обітниці. Я думаю, нам слід розпові-дати людям про цю обітницю і про докази її виконання.

Кім ствердно кивнув:– Добре. Ти маєш рацію. Я повинен

більш серйозно ставитися до питання про Другий прихід. Потрібно розпові-дати про цю подію іншим людям.

Через деякий час хлопчик додав:– І я почну робити це відразу після

того, як вилікую свою «щиколотку».Батько усміхнувся.–Так, мій дорослий сину! – з горді-

стю промовив він.


«Знайте насам-перед те, що в останні дні прийдуть з насмішками кепкуни, які живуть за власними пожаданнями»

(2 Петра 3:3).

ЗАВДАННЯНамалюй три малюнки. Зобрази на них те, що ти можеш зробити для рідних,

суспільства і церкви, аби нагадати їм про скоре повернення Ісуса. Напиши на своїх малюнках текст: «Ось Я незабаром приходжу» (Об’явл. 22:12).

2727

Середа

Очiкуючи жнив



«І першими воскреснуть померлі в Христі»

(1 Сол. 4:16).

Террі пильно дивився на невели-кий клаптик землі. Над ним у небі зі щебетом літали птахи, пливли

хмари. Уже минуло три години, відко-ли тато посіяв насіння в землю. Проте нічого не відбувалося. Його п’ятирічний розум не міг із цим погодитися.

Тато важко працював, ретельно готуючи ґрунт, додаючи в нього доб-рива та сіючи насіння. Сонце яскраво світило, а весняний прохолодний вітер розгойдував гілки дубів, що росли за домом. Минуло вже багато часу, але нічого не змінилося.

Батько підійшов до свого маленького сина й усміхнувся.

– Ти оглядаєш город? – запитав він.Террі показав пальцем на землю.– Я оглядаю землю, де посіяне на-

сіння. Ти посіяв його сьогодні вранці, і я хочу з’їсти кукурудзу на вечерю. Чого чекає насіння? Адже воно вже всередині!

– Воно робить щось дуже важливе, – сказав батько.

– Що ж? – поцікавився Террі.– Воно чекає. Чекає, коли дні ста-

нуть довшими, сонце буде світити яскравіше, повітря стане теплішим, а літній дощ проникне крізь землю, щоб збагатити її життєдайною водою. Потім станеться щось неймовірне.

– Що? – хлопчик нахилився, щоб краще розглянути те, що має статися.

– Воно пустить паростки, які вилі-зуть крізь землю на поверхню, а коріння заглибиться в ґрунт. Потім вони візь-муть енергію в сонця і почнуть рости все вище й вище, з’являться стебла, листочки і, нарешті, качани кукурудзи, які голодний маленький хлопчик з’їсть на вечерю разом з вареною картоплею і стручковою квасолею.

Террі спохмурнів.– А чому вони ростуть так довго?Батько поглянув на город і відповів:– Усі рослини ростуть за визначеним

порядком. Після того як сонце прогріє землю, а дощі промочать ґрунт, насіння почне проростати. Так було і в той час, коли Бог створив світ.

Батько зробив паузу і продовжив:– Щось подібне відбувається і з

людьми, котрі померли. З такими ж, як твої дідусь і бабуся. Пам’ятаєш? Ми по-клали їхні труни в землю, у могилу. Та одного разу прийде Ісус і воскресить їх. Вони оживуть, і ми побачимо їх. Потім усі ми вирушимо з Ісусом на Небо, де ні-хто більше не помре, а на моєму городі будуть рости прекрасні овочі протягом усієї вічності. Ти б цього хотів?

Террі подумав трохи й відповів:– Так, тоді я теж буду чекати. Я че-

катиму, поки з’являться качани куку-рудзи. А також я чекатиму повернення Ісуса, Котрий воскресить моїх дідуся і бабусю.

– Хороша думка, – сказав батько і взяв хлопчика за руку. Вони разом по-прямували додому.

– Чекати не завжди весело, – заува-жив батько, – але це варто робити. Ось побачиш!

ЗАВДАННЯНамалюй картину, як усі спасенні

зустрічатимуть Господа на хмарах. На

картині напиши пам’ятну перлину, яку

ти вивчив сьогодні.

2828

Безпечне мiсце


Четвер

Ельза дивилася на опале листя і зів’ялу траву. Вона бачила зграї гусей у небі. Гуси летіли у вирій.

У долині дув вітер, і дівчинка тремтіла від холоду. Вона намагалася сильніше притулитися до матері, щоб зігрітися.

– Мені не подобається осінь, – ска-зала Ельза, опускаючи руки в кишені. – Вона викликає в мене занепокоєння.

– Занепокоєння? – запитала мама. – Чому ж?

– Я переживаю за тварин, – від-повіла дівчинка, указуючи на ліс і луки. – Подивися на білок, бурундуків і птахів. А як щодо лисиць, ведмедів, лісових бабаків та оленів? Що з ними станеться, коли випаде сніг? Скоро буде дуже холодно, озеро вкриється льодом, тварини не зможуть здобувати собі їжу. У них немає теплого каміна, як у нас. Усе, що вони мають, – лише ліс і сніг. Це жахливо.

Мама ненадовго задумалася, а по-тім сказала:

– Ти маєш рацію. У них немає такого великого будинку, як у нас. Однак у них є Бог. Коли Він створював наш світ, то подбав про те, щоб кожна істота мала оселю. Тому наша планета стала одним великим домом для всіх. Мешканці Зем-лі були щасливі. Люди і тварини разом гуляли, сиділи під гілками прекрасних дерев. І зараз звірі живуть так. Однак піс-ля того як гріх увійшов у наш світ, Адам і Єва побудували власний дім. Згодом люди почали будувати міста. Вони стали жити іншим життям, яке відрізняється від призначеного для них Богом. Твари-ни залишилися майже такими, якими їх створив Бог. Внаслідок гріха з’явилася холодна зима, звірі стали боятися людей. Вони почали рити нори, ховатися на деревах, а птахи – відлітати в теплі краї. Багато хто з них навчився зимувати в за-тишних барлогах і норах, інші ж знахо-дять їжу під опалим листям та під снігом. Тварини поводяться так, як навчив їх Бог, щоб вони могли вижити.

Мама на мить замовкла.– Бог обіцяв захищати і нас, якщо

ми дозволимо Йому це, – продовжила вона. – Одного разу Небеса стануть нашим домом. Там ми будемо в безпе-ці. Ми дізнаємося більше про Бога та про поклоніння Йому. Птахи, ведмеді, лисиці, білки й олені приєднаються до нас у прославленні Бога. Ми будемо знову однією великою родиною.

Ельза кивнула на знак згоди.Мама усміхнулася.– А чи не хотіла б ти, Ельзо, допо-

могти Богові подбати про тварин? – запитала вона.

– А це можливо? – здивувалася дів чинка.

– Звичайно, можливо. Спочатку підемо до крамниці і купимо корм для птахів і тварин. Потім, коли випаде сніг, будемо годувати білок, кроликів, оленів і птахів. Вони зможуть взяти трохи їжі у свої нори та гнізда. Наш ліс, звичайно, не схожий на Едемський сад, але ми можемо дбати про тварин та лю-бити їх так само, як Адам і Єва.

Так вони і зробили.

Четвер

ЗАВДАННЯПричепи у своєму дворі кілька годівни-

ць для тварин і птахів. Завдяки тобі вони

матимуть їжу. Господь буде радий, що

ти дбаєш про тварин, яких Він створив.

Запроси своїх друзів зробити те ж саме.

АВД


«Блаженний і святий той, хто має частку в першому воскресінні. Над ними друга смерть не матиме влади»

(Об’явл. 20:6).

2929

П’ятниця

Поклоняйся Творцеві


Або ж я міг спробувати щось довести собаці. «Містере Пес, твої дії не здаються доброзичливими. Бути доброзичливим значно приємніше і краще, ніж сердитися й гарчати. Крім того, у тебе можуть бути проблеми. Просто погавкай трохи, а потім повертайся до свого двору».

І третій варіант: я міг зробити те, що я і зробив. Я закричав: «Гей, стій, стій, пога-ний собако! Іди геть, іди додому, додому!»

Останній варіант виявився правиль-ним. Це подіяло відразу! Собака повер-нувся до себе додому. Просто чудово! Я полегшено зітхнув.Сатана – звір, що ричить

У дивовижній біблійній книзі Об’яв-лення йдеться про те, що Бог послав трьох ангелів попередити всіх мешкан-ців Землі, що гріх знищить їх. Сата-на – звір, що ричить, – кидається на людей, щоб позбавити їх вічного життя. У Біблії ми читаємо, що ангели прого-лошують свою вістку гучним голосом. Перший ангел каже: «Поклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і джерела вод!» Іншими словами, він звертається до всіх людей: «Бог створив вас, тому ви маєте поклонятися Йому!»

Чому ангелу довелося нагадати лю-дям про те, що їх створив Бог?

Багато хто з них забув про це. Вони вважають, що людина походить від мавпи. Ці люди поклоняються науці й технологіям, схиляються перед вождя-ми або вважають, що не поклоняються нікому. Перший ангел мав для них особ-ливу вістку. Наука, технології, люди або мавпи не можуть спасти нас. Тільки Бог-Творець може зробити це.

Я не пропоную тобі піди до свого друга, постукати у його двері й відразу ж проголосити гучним голосом: «Бог любить тебе, Він хоче спасти тебе від гріха! Підемо пограти у футбол?»

Натомість ти можеш спочатку за-пропонувати йому пограти у футбол. Виявивши у грі чесність, можеш роз-повісти другові, що Ісус поводився так само і завжди робив людям добро.

Наше чесне життя і добрі вчинки будуть для наших друзів Трьохангель-ською вісткою.

ЗАВДАННЯПопроси свого пастора сказати про-

повідь про те, як Бог створив наш світ і

все, що в ньому. Запроси кількох своїх

друзів послухати цю проповідь разом з

тобою.

Одного разу в суботу після обіду ми з дружиною пішли на про-гулянку. Насолоджуючись при-

родою, розглядали різнобарвне листя, слухали спів птахів, які ховалися серед гілок дерев.

Я зупинився, щоб сфотографувати гарну квітку. Моя дружина пішла впе-ред, милуючись метеликами і квітами. Незабаром вона відійшла досить дале-ко від мене.

Раптом із сусіднього двору вибіг величезний кудлатий собака і пом-чав назустріч моїй дружині. Оскал і голосний гавкіт свідчили про те, що в наміри собаки не входило просто побавитися з нею.

У мене було три варіанти дій. Пер-ший: я міг покликати собаку до себе. «Містере Пес, – сказав би я доброзич-ливим тоном. – Я буду надзвичайно вдячний тобі, якщо ти не вкусиш мою дружину. Будь ласка, повернися до сво-го двору, а ми підемо далі».

ПАМ’ЯТНА ПЕРЛИНА:

«Поклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і джерела вод!»

(Об’явл. 14:7).

3030

Друга субота

Вiчне життя



«Господь Бог їх освічує, і вони будуть царювати на віки віків»

(Об’явл. 22:5).

Складно зрозуміти вислів «на віки». Чому? Тому що ніхто з нас нічого не робив «на віки»,

тобто вічно. Ніхто з нас не гуляв на вулиці вічно, не їв щось смачне вічно, не грав вічно у футбол і не ди-вився вічно мультфільми. Усе, що ми робимо, має початок і кінець. Навіть цей день почався зі сходу сонця і за-кінчиться заходом. Початок. Кінець. Старт. Фініш. Життя також має свій початок і свій кінець.

У Біблії ми знаходимо текст про те, що ми будемо робити на Небесах. «Гос подь Бог їх освічує, і вони будуть царювати на віки віків» (Об’явл. 22:5).

Це чудово! У Біблії сказано, що ми не будемо потребувати сонячного світла, бо Божа слава освітлюватиме наші оселі. Щодо мене, я не проти ца-рювати. Тут, на Землі, я постійно жив під тиском сатани, піддавався споку-

сам, відчував страх і невизначеність. Однак на Небесах не буде зла, гріха і спокус. Царювати – це чудово!

Однак що означає «на віки віків»? Невже Небеса, які були колись ство-рені, ніколи не зникнуть?

Саме так.Щоб це зрозуміти, нам потрібно

прикликати на допомогу нашу уяву, оскільки ми ніколи нічого не робили вічно. Вічність – це завжди є і завжди буде. Наш гріховний розум не може зрозуміти, що це таке.

Замість того щоб намагатися по-яснити, що таке вічність, спробуємо скласти план, чим займатимемося у вічності.

У дитинстві мені подобалося ба-витися зі своїми друзями. Коли сонце сідало за обрій, я чув голос мами: «Чарлі, додому. Уже темніє».

Мені не хотілося припиняти ці-каву гру і йти додому. Я був засму-чений, що настає ніч. Моїм бажан-ням було залишитися на вулиці і бавитися з друзями вічно.

Кілька років тому я відвідав свого батька. Він був уже старенький і дуже хворів. Ми згадували минуле, він, усміхаючись, говорив, як сильно любить мене. Я заплакав. «Тату, – сказав я. – Я не хочу, щоб ти старів і хворів. Я хочу приїжджати до тебе в гості, спілкуватися з тобою і любити тебе вічно». Невдовзі після цього мій батько помер.

Чи розумієш ти тепер, що озна-чає вічність? Це означає, що наша радість ніколи не припиниться. Це означає, що ти ніколи не перестанеш отримувати задоволення від гри. І найголовніше – ніколи не скажеш мамі, татові чи друзям: «Прощавай». Ті, хто любить Ісуса і бажає почати з Ним нове життя, отримають від Нього в подарунок вічність. І вона ніколи не припиниться!

Це те, чого хочу я. А ти?

ЗАВДАННЯНамалюй кілька малюнків. Зобрази на

них, що ти плануєш робити у вічності. Під

кожним малюнком напиши: «На віки».

Причепи свої малюнки на видному місці

в кімнаті.

Ìîëèòîâí³ ÷èòàííÿ 2015 ð.

Æèòè â î÷³êóâàíí³Äèðåêòîð âèäàâíèöòâà

Â. ÄæóëàéÃîëîâíèé ðåäàêòîð

Ë. Êà÷ìàðÏåðåêëàä Í. Êà÷ìàð

Êîðåêòîðè: Þ. Âàëü÷óê, ². ÄæåðäæÊîìï’þòåðíà âåðñòêà òà äèçàéí îáêëàäèíêè

Â. ÊóçüìåíêîÂ³äïîâ³äàëüíà çà äðóê

Ò. ÃðèöþêÁóìàãà îôñåòíà. Îôñåòíèé äðóê.

Ï³äïèñàíî äî äðóêó 15.09.2015 ð.

Ãàðí³òóðà Í’þòîí. Íàêëàä 1900 ïðèì.

Âèäàâíèöòâî «Äæåðåëî æèòòÿ» 04107, ì. Êè¿â,

âóë. Ëóê’ÿí³âñüêà, 9/10-À, òåë. (044) 425-6906,

ôàêñ 467-5064, E-mail: [email protected],

www.adventist.org.ua

Жити в очікуванні - Молитовні читання (2015)

Documents