Журнал Профілактична Медицина № 3-4 2015

ПРОФІЛАКТИЧНА

МЕДИЦИНАЗаснований у 1922 роціПоновлений у 2007 році

Київ • 2015

ЗМІСТ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ІМЕНІ Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛВидається щоквартальноСвідоцтво про державну реєстрацію КВ №13720–2694 ПР від 05.03.2008 р.

№ 3–4 (25)/2015 (ДОДАТОК)

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ • МІКРОБІОЛОГІЯ • ВІРУСОЛОГІЯ ПАРАЗИТОЛОГІЯ • ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ

МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ

Вступне слово ................................................................................................................. 5Аваліані Н., Яременко О., Марциновська В., Кузін І., Житкова Ю., Нізова Н.Аналіз маршруту і тенденції випадіння ВІЛ-позитивного пацієнта з системи охорони здоров’я в Україні ........................................................................... 6Алексєєва А.І.Динаміка виявлення ВІЛ-інфікованих осіб на пізніх стадіях хвороби в Україні за період 2005–2014 роки .............................................................................. 7Баворовська О.Я., Пушкарьова О.В., Пехтерева Г.В.Оцінка епідеміологічної ефективності вакцинації дітей проти грипу у Львівській області в епідсезон 2013–2014 років ....................................................... 9Білак-Лук’янчук В.Й., Брич В.В., Гудюк Н.А.Аналіз якості системи індикаторів програмного моніторингу ................................... 10Брич В.В., Білак-Лук’янчук В.Й., Гудюк Н.А.Результати “кабінетного” дослідження з оцінки ефективності роботи мережі лікувально-профілактичних закладів Закарпатської області ........................ 11Бугаєнко Н.С., Юрченко О.В., Сергєєва Т.А.Оцінка інтенсивності епідемічного процесу ВІЛ-інфекції в місті Києві за результатами сероепідеміологічного та дозорного досліджень ............................ 13Валецький Ю.М.Індикатори моніторингу і оцінки заходів протидії поєднаної інфекції туберкульоз та ВІЛ ......................................................................................... 15Виноград Н.О., Василишин З.П., Козак Л.П.Професійна підготовка лікарів загальної практики — сімейної медицини з питань ВІЛ-інфекції — напрямок вдосконалення системи епідеміологічного нагляду ........................................................................................... 16

© Державна установа “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України”, 2008 р.

ЗМІСТ

Виноград Н.О., Козак Л.П., Василишин З.П.Досвід підготовки студентів-медиків з питань біоетики та біобезпеки при ВІЛ-інфекції ....................................................................................................17Воликова О.А., Шостакович-Корецкая Л.Р., Литвин Е.Ю., Кушнерова Е.А., Петулько А.П., Панникова Т.Н., Ваганова О.Н. ................................................................................... 18Возникновение ВИЧ-ассоциированного туберкулеза в зависимости от системы HLA .............18Воликова О.А., Шостакович-Корецкая Л.Р., Литвин Е.Ю., Кушнерова Е.А., Петулько А.П., Панникова Т.Н.Изменение иммунологических и вирусологических показателей при ВИЧ в зависимости от системы гистосовместимости ........................................................................19Гетьман Л.І., Щербінська А.М., Шагінян В.Р.Клініко-епідеміологічна характеристика ВІЛ-інфекції в різні періоди розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу ...............................................................................21Доан С.І., Савчук А.І., Сорока І.З., Гайдей В.Р., Козішкурт О.В., Доан І.Т., Садкова О.Б.Ранні прояви ВІЛ-інфікування .....................................................................................................22Дьяченко А.Г., Грабовий С.Л., Бутенко В.М., Панасенко Л.М.Застосування картографічної платформи ArcGIS для оцінки епідеміологічної ситуації ..........24Кислих О.М., Котлик Л.С., Чернявська С.С., Тарасюк О.Ф.Вивчення діагностичних характеристик швидкого тесту для діагностики мульти-інфекції “New Vision Diagnostics “Профітест”. ..........................................................................................26Ковальова Т.Ф., Калмикова І.М., Ковальова Г.О.Аналіз моніторінгових візитів по контролю за впровадженням стандартизації медичної допомоги при туберкульозі в закладах охорони здоров’я Харківської області ........28Кондратенко Т.А., Черниговец Л.Ф., Саухат С.Р., Максимова Е.А., Тютюнькова Н.Г., Дорофеева И.К., Логвин Ф.В.Оценка показателей интенсивности эпидемического процесса ВИЧ-инфекции на юге России .....................................................................................................29Крушинська Т.Ю.Питання контролю за ВІЛ/СНІД у базовій підготовці майбутніх лікарів ....................................30Кушнєрова О.А., Волікова О.О., Литвин К.Ю.Моніторинг змін імуного статусу хворих на ВІЛ-інфекцію з ко-інфекцією вірусом Епштейна-Барр ......................................................................................32Литвин К.Ю., Шостакович-Корецька Л.Р., Волікова О.О., Кушнєрова О.А.Характеристика основних лабораторних показників у пацієнтів з ВІЛ-асоційованим туберкульозом нервової системи ...............................................................33Макаренко О.І.Особливості профілактики вертикального шляху передачі ВІЛ у Волинській області .............34Макаренко О.І., Орлецька Н.Н.Розбудова єдиної системи моніторингу та оцінки заходів протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу у Волинській області ....................................................................................36Масюк Л.А., Терлеева Я.С., Масюк О.И.Влияние медико-социального сопровождения на эффективность лечения больных туберкулезом в Украине ................................................................................................38Масюк Л.А., Кузін І.В.Регіональна система моніторингу та оцінки у сфері туберкульозу: етапи розбудови та перспективи .................................................................................................39Марциновська В.А., Кузін І.В., Кислих О.М.Питання щодо доцільності проведення “індентифікаційних” досліджень на ВІЛ-інфекцію ........................................................................................................41Матковський І.А., Слободянюк П.М., Мохній Г.О., Дидь І.І., Мельник Т.О.Поширеність маркерів вірусних гепатитів В та С серед клієнтів сайту заміної підтримувальної терапії м. Вінниці .................................................................................43Мітлошук А.П., Каштелян О.А., Гриджук М.Ю.До питання діагностики ВІЛ-інфекції у осіб старших вікових груп ...........................................45

3

ЗМІСТ

Мусійчук А.В., Демченко І.Л., Булига Н.А.“7 кроків” за для зменшення ризикованої поведінки СІН: попередні результати експерементального рандомізованого дослідження, проведеного в Запорізькій, Полтавській та Черкаській областях ..............................................46Нгуєн І.В., Максименок О.В., Круглов Ю.В.Проблема ВІЛ-інфекції серед людей старшої вікової групи ......................................................47Недужко О.О., Новак Ю.О.Тріангуляція даних з ВІЛ-інфекції у Миколаївській області .......................................................48Недужко О.О., Новак Ю.О.Прогнозування розвитку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІД у Миколаївській та Херсонській областях з використанням програми АЕМ .........................................................50Нізова Н.М., Соболєва Я.В.Роль децентралізації послуг з АРТ у розширенні доступу ВІЛ-позитивних СІН до лікування ........51Петровська О.Д., Семененко І.В., Велигодська О.В., Саприкіна Л.О.Досвід впровадження методології та системи вимірювання в проекті з покращення якості ВІЛ-послуг в Запорізькій області ..............................................................53Петрусевич Т.В., Зубленко О.В.Аналіз рівня знань щодо ВІЛ/СНІДУ та ставлення до людей, які живуть з ВІЛ, серед студентів медичного університету .....................................................................................54Петулько А.П., Воликова О.А., Паникова Т.Н., Вернигора В.В.Тактика родоразрешения беременных с ко-инфекцией ВИЧ и вирусным гепатитом С ...........55Постнов О.В., Касянчук М.Г.Оцінка впливу поведінкового втручання mPowerment на сексуальну поведінку, психологічний стан та переконання молодих геїв та бісексуальних чоловіків .........................56Разнатовська О.М., Худяков Г.В.Ефективність хіміотерапії у хворих на хіміорезистентний туберкульоз легень із застосуванням у комплексному лікуванні циклосерину .........................................................58Разнатовська О.М., Михайлова А.О.Вплив імуномодулятора глутаміл-цистеїніл-гліцин динатрію на показники перекисного окислення білків та вторинної ендогенної інтоксикації у хворих на деструктивний мультирезистентний туберкульоз легень ......................................................60Риженко Н.І., Анікейчик Т.О.Профілактика ВІЛ-інфекції при переливанні крові в Херсонській області ................................61Риженко Н.І., Анікейчик Т.О.Досвід роботи Херсонської області по виявленню випадків ВІЛ-інфекції серед статевих партнерів вагітних жінок та організації профілактичних заходів .....................63Роман Н., Нізова Т., Долинська М., Сметаніна О.Ефективність впровадження технології XPERT MTB/RIF для діагностики туберкульозу у ЛЖВ .........................................................................................64Романенко Т.А., Дараган Г.М., Романенко О.Р., Талалаєнко О.К., Хомякова Л.В.Епідеміологічний нагляд за інфікуванням ВІЛ медичних працівників .......................................66Слабкий Г.О., Антоненко Ж.В., Юрченко О.В.Виявлення прогалини у системі стратегічної інформації при планування заходів з протидії епідемії ВІЛ-інфекції у м. Києві на підставі вимірювання континууму догляду у зв’язку з ВІЛ ......67Сороколіт А.Л., Кутинська О.М.Порівняльний аналіз епідеміологічної ситуації з ВІЛ-інфекції/СНІДу у Львівській області за 2014 рік ....................................................................................................................................69Стрішенець Н.Посилення присутності в інформаційному полі теми розвитку епідемії ВІЛ-інфекції в Україні за допомогою веб-сайту ДУ “Український центр контролю МОЗ України” ................70Фойгт Н.А.Потенціал застосування методології оцінки скоригованих за інвалідністю років життя у моніторингу та оцінці ВІЛ/СНІДУ в Україні ...............................................................................72

Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)

4

ЗМІСТ

Чумаченко Т.О., Ключник І.О.Особливості епідемічного процесу ВІЛ-інфекції/СНІДу на території Луганської області в сучасних умовах гуманітарної кризи та бойових дій ...............................................................73Чухалова І.В., Степанський Д.О., Дараган Г.М., Марченко Н.Є., Романенко Т.А.Пріоритетні напрямки епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією/СНІД на сучасному етапі у Дніпропетровській області ........................................................................75Чухалова І.В., Гранкіна Н.В., Яленко В.М., Гудова М.Г., Козіна І.Г., Лопатенко А.А., Марченко Н.Є.Основні тенденції розвитку епідемічного процесу захворюваності на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ у Дніпропетровській області ............................................................................................77Чухалова І.В., Лопатенко Г.А., Марченко Н.Є., Козіна І.Г.Використання результатів біоповедінкових досліджень серед груп ризику для оцінки епідемічної ситуації в Дніпропетровській області ....................................................78Широбоков В.П., Доан С.І., Бобир В.В., Малиш Н.Г., Доан І.Т.Видовий спектр та частота виділення ентеровірусів від ВІЛ-інфікованих ................................79Шишова Г.А., Беломеря Т.А., Скрыпник Л.С.Оценка эпидемического процесса ВИЧ-инфекции в г. Славянске с использованием данных сероэпидемиологического мониторинга .........................................81Шкурат А.А.Мониторинг профилактических программ .................................................................................82Шкурат А.А.Развитие региональной системы МИО ........................................................................................83Шостакович-Корецька Л.Р., Шевченко-Макаренко О.П., Ревенко Г.О., Литвин К.Ю., Кавалерчик А.О., Логвіненко В.О.Нозологічний склад уражень у ВІЛ-інфікованих пацієнтів у Дніпропетровську .......................85Шостакович-Корецька Л.Р., Ревенко Г.О., Шевченко-Макаренко О.П., Лісніча О.О., Маштак О.І., Ляхова О.Ю.Ефективність проведення постконтактної профілактики зараження ВІЛ-інфекцією в Дніпропетровську ......................................................................................................................86Яцик В.Регіональна система моніторингу та оцінки ефективності відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції в Україні ...............................................................................................87


Публікація цих тез стала можливою завдяки підтримці Проекту “Залучення місцевих організацій до розвитку моніторингу та оцінки у сфері ВІЛ/СНІДу в Україні” (МЕТІДА), що впроваджується МБФ “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”, за фінансування Центрів США з контролю та профілактики захворювань (CDC), в рамках Надзвичайного плану Президента США для надання допомоги у зв’язку зі СНІДом (PEPFAR).Цю публікацію підтримано Угодою про співробітництво № U2GGH000840 з Центрами США з контролю та профілактики захворювань (CDC). Зміст публікації є відповідальністю виключно її авторів і не обов’язково відображає офіційну позицію Департаменту охорони здоров’я та соціального забезпечення США Центрів США з контролю та профілактики захворювань (CDC).

5 Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)

ШАНОВНІ УЧАСНИКИ КОНФЕРЕНЦІЇ!

Дозвольте привітати вас на Шостій національній науково-практичній конференції “Зміцнення єдиної системи моніторингу та оцінки заходів протидії епідемії ВІЛ-інфекції в Україні: нові моделі та кращі практики”.

Україна переживає складний період викликів та трансформацій, пов’язаних із впровадженням реформ та оновленням управлінських стандартів на шляху до європейської інтеграції. Національна система охорони здоров’я працює над посиленням спроможностей та впровадженням найкращого сві- тового досвіду у сфері громадського здоров’я, ліку-вання та профілактики захворюваності, розбудови єдиної системи моніторингу та оцінки, покращення кадрового потенціалу, тощо.

Використовуючи Європейський план дій зі зміц-нення потенціалу та послуг охорони громадського здоров’я, як стратегічну модель, МОЗ України розпочало реформування системи охорони здоров’я шляхом створення єдиного національного інституту громадсь-кого здоров’я. Такі урядові структури є у всіх краї- нах — членах Європейського союзу і тих, які знаходяться на етапі інтеграції до Євросоюзу. Наявність центрів громадського здоров’я сприяє більшому взаєморозумінню і довірі до країни в питаннях збору, аналізу та обміну інформацією щодо тематик охорони громадського здоров’я, а також є дієвою моделлю управління програмами в умовах обмежених ресурсів.

Україна все ще демонструє загрозливий темп розвитку епідемії ВІЛ/СНІД та залишається одним з найбільш уражених ВІЛ-інфекцією регіонів світу, адже за оновленими оцінками щодо ВІЛ/СНІДу, на початок 2015 року в Україні мешкало більше 223 тисячі людей, що живуть з ВІЛ. Ефективна система моніторингу та оцінки стає потужним інструментом впливу на епідемію шляхом безперервного контролю та миттєвого реагування задля досягнення національних та глобальних цілей щодо елімінації захворю-вання на ВІЛ/СНІД в Україні і світі. За останні роки Україна досягла значного прогресу в становленні та розвитку єдиної системи моніторингу та оцінки шляхом удосконалення усіх її компонентів відповідно до рекомендацій міжнародних організацій та в рамках виконання завдань Загальнодержавних програм. На сьогодні моніторинг та оцінка заходів з протидії ВІЛ-інфекції в країні реалізується завдяки розгалу-женій мережі як національних, так і регіональних установ, міжнародних та громадських організацій.

На цій Конференції будуть висвітлені питання, що мають ключове значення для розвитку та ін-ституалізації єдиної системи моніторингу та оцінки відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції та туберкульозу у контексті розбудови охорони громадського здоров’я, забезпечення ефективного управління, орієн-тованого на результат на прикладі кращих практик у сфері моніторингу та оцінки.

Впевнена, що ваше професійне спілкування впродовж заходу здійснить вплив на визначення можливостей та ключових напрямків щодо зміцнення системи моніторингу та оцінки для посилення контролю за епідемією ВІЛ-інфекції та туберкульозом в Україні.

Бажаю Вам, шановне товариство, плідної праці, вагомих науково-практичних результатів. Сподіва-юсь, що ваша робота сприятиме стимулюванню творчого підходу до всіх видів діяльності та підвищенню ефективності протидії епідемії ВІЛ-інфекції в Україні.

Нізова Наталія Миколаївна, директор ДУ “Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами Міністерства охорони здоров’я України”, д.м.н., професор, Заслужений лікар України.

ВСТУПНЕ СЛОВО

6



Актуальність. На сучасному етапі заходи бо-ротьби з ВІЛ/СНІДом потребують перегляду

існуючих стратегій та політик щодо організації відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції в Україні, по-шуку нових шляхів та інструментів, що можуть бути мобілізовані в секторі охорони здоров’я за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів, впровадження нових форм управління і координації. Обов’язковими вихідними параметрами інтегрованого епідеміологічного нагляду та аналізу забезпеченості безперервності надання медичної допомоги є континуум допомоги, що включатиме дані каскаду послуг з лікування. Концепція “каскаду послуг з лікування” наголошує на послідовності заходів, які є необхідними для досягнення бажа-них впливів, повідомляє про перехід пацієнта із однієї служби до іншої. На сьогодні актуальним є проведення детального аналізу бар’єрів у наданні медичної допомоги, що мають місце на різних етапах маршруту пацієнта, з метою визначення ключових факторів у подоланні епідемії ВІЛ-інфек-ції та удосконаленні нормативно-правової бази у системі надання послуг, пов’язаних з ВІЛ.

Мета дослідження: проаналізувати ланки маршруту пацієнтів в рамках каскаду послуг з най-вищим впливом на випадіння пацієнтів з системи надання послуг з ВІЛ.

Методи дослідження. У рамках дослідження було виділено п’ять основних точок входу в систему охорони здоров’я через послуги КіТ: (1) заклади охорони здоров’я (ЗОЗ) акушерсько-гінекологічної служби; (2) протитуберкульозні, шкірно-венерологічні та наркологічні диспансери; (3) заклади пенітенці-арної служби; (4) заклади охорони здоров’я служби СНІДу; (5) неурядові організації, та проаналізовано відповідну статистичну звітність за 2014 рік.

Отримані результати. Заклади охорони здо-ров’я акушерсько-гінекологічної службидемон-струють найнижчий рівень випадіння пацієнтів з

системи. На етапі перенаправлення ВІЛ-інфікованої вагітної від ЗОЗ акушерсько-гінекологічної служ-би до ЗОЗ служби СНІДу втрата жінок становила 7,2% (138 ВІЛ-інфікованих вагітних), при цьому охоплення тестуванням вагітних жінок складало понад 95%. Слід звернути увагу, що втрати в групі вагітних, які мали ризиковану поведінку щодо інфікування ВІЛ, вище у 3,5 рази, ніж серед жі-нок, які не відносяться до уразливих до ВІЛ груп населення — 13,9% (13 625 вагітних) та 3,9% (32 900 вагітних), відповідно.

Дані протитуберкульозних, дермато-венеро-логічних та наркологічних диспансерів обмежені і потребують верифікації. Загальні втрати між ета-пами дотестового та після тестового консультування у ЗОЗ протитуберкульозної служби становлять 8,0% (4 781 особа), у ЗОЗ дермато-венерологічної служби — 30,0% (27 504 особи), у ЗОЗ нарколо-гічної служби — 31,4% (13 610 осіб). Втрати осіб при амбулаторному лікуванні перевищують втрати осіб при стаціонарному лікуванні на всіх етапах надання послуг з КІТ на ВІЛ-інфекцію.

Встановлено, що в закладах Державної пе-нітенціарної служби України (ДПтСУ) втрати осіб протягом усіх етапів процедури КіТ на ВІЛ-інфекцію є мінімальними, та основними причинами таких втрат є відмова або відсутність тест-систем. За даними біоповедінкого дослідження, не всім за-судженим проводиться дотестове та післятестове консультування, пропонується тестування на ВІЛ-інфекцію. Звільнення з місць позбавлення волі “генерує” найбільшу кількість втрат ВІЛ-інфіко-ваних осіб, внаслідок відсутності координації між закладами ДПтСУ та ЗОЗ, а також особливостей поведінки цього контингенту. Так, в ЗОЗ ДПтСУ протягом 2014 р. було знято з медичного нагля-ду за даними ДПтСУ 4 198 ВІЛ-інфікованих осіб, тоді як за даними ЗОЗ служби СНІДу тільки 1 905 ВІЛ-інфікованих осіб.

Н. Аваліані1, О. Яременко1, В. Марциновська2,3, І. Кузін2,3, Ю. Житкова1, Н. Нізова2

АНАЛІЗ МАРШРУТУ І ТЕНДЕНЦІЇ ВИПАДІННЯ ВІЛ-ПОЗИТИВНОГО ПАЦІЄНТА З СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ1ТОВ “ДелойтКонсалтінг”, Проект “Реформа ВІЛ-послуг у дії”, м. Київ 2Державна установа “Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами Міністерства охорони здоров’я України”, м. Київ 3ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України”, м. Київ

7



Актуальність. Незважаючи на доступність в Украї- ні безкоштовних послуг з діагностики та ліку-

вання ВІЛ-інфекції, щорічно зростає кількість та частка виявлених ВІЛ-інфікованих осіб на пізніх стадіях хвороби. Пізня діагностика призводить до несвоєчасного початку лікування, погіршення якості та скорочення тривалості життя хворого, не дає можливість ВІЛ-інфікованій особі вчасно змінити спосіб життя, отримати психологічну допомогу та попередити інфікування інших осіб. Практична значимість ранньої діагностики ВІЛ-інфекції має переваги як для пацієнтів, так і для системи охо-рони здоров’я та суспільства загалом.

Мета дослідження. Вивчити динаміку вияв- лення ВІЛ-інфікованих осіб на пізніх стадіях хвороби в Україні за період 2005–2014 роки.

Методи дослідження. Епідеміологічний, ста-тистичний. Аналіз проведено за даними офіційної статистичної звітності з моніторингу епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції (форма № 2-ВІЛ/СНІД “Звіт про осіб зі станами та хворобами, що зумовлені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)”) по Україні за період 2005–2014 роки.

Отримані результати. За даними огляду лі-тературних джерел, у різних країнах світу (країни Європи, Африки, США, Японія та ін.) у різні роки частка осіб з уперше діагностованою ВІЛ-інфек-цією на пізніх стадіях хвороби складала від 15 до 45%. Слід зазначити, що ці результати мають суттєві відмінності, в зв’язку з різними підходами до визначення пізньої стадії ВІЛ-інфекції.

У ЗОЗ служби СНІДу загальні втрати між етапами дотестового та після тестового консуль-тування становлять 10,3% (55 622 особи). Втрати в групі осіб, які мали ризиковану поведінку щодо інфікування ВІЛ, декілька вище, ніж серед осіб з числа загального населення — 12,7% (21 202 осо- би) та 9,3% (34 420 осіб), відповідно.

Найбільші втрати у групі осіб з факторами ризикованої поведінки зафіксовані серед “інших” осіб, які частіше є статевими партнерами осіб з груп підвищеного ризику (14,5%), та осіб, які ма-ють численні незахищені статеві контакти (12,6%), найменші — серед ЧСЧ (11,0%), СІН (8,2%).

Неурядові організації в рамках реалізації профілактичних програм проводять тестування на ВІЛ-інфекцію серед уразливих груп населення. Аналіз даних доводить, що найбільші втрати зафіксовані на етапі взяття ВІЛ-позитивних клієнтів на облік у ЗОЗ служби СНІДу — 21,6% осіб, які звернулися до ЗОЗ служби СНІДу, не були взяті під медичний нагляд (23,7% серед ЧСЧ, 22,2% серед СІН, 15,8% серед РКС, 19,01% серед інших груп ризику).

Встановлено, що відсоток ЛЖВ, які пере-бувають під медичним наглядом та жодного разу

протягом 2014 року не звернулися до ЗОЗ служби СНІДу для регулярного медичного спостереження, становив 24,5%, тобто кожен четвертий ВІЛ-інфікова-ний пацієнт, який обліковується у ЗОЗ служби СНІДу втрачається для планового медичного нагляду або 49% від оціночної кількості ВІЛ-позитивних осіб.

Висновки. Сьогодні загрозливою ситуаці-єю для України у подоланні епідемії ВІЛ-інфекції є недостатній рівень охоплення тестуванням на ВІЛ-інфекцію уразливого до ВІЛ контингенту на-селення та несвоєчасне звернення осіб з ВІЛ-пози-тивними результатами до ЗОЗ служби СНІДу. Схема маршрутів пацієнтів з ВІЛ визначає ланки в каскаді послуг з найбільшим впливом на випадіння пацієнтів з системи медичного нагляду. Розробка чіткого клі-нічного маршруту пацієнтів у системі надання послуг, пов’язаних з ВІЛ, дозволить започаткувати складну роботи з оптимізації руху пацієнта між різними ор-ганізаціями як неурядового сектору, так і лікарняної мережі в Україні, та суттєво знизити “втрати” пацієнтів на різних рівнях. Державні органи охорони здоров’я повинні вжити негайних заходів для забезпечення належних протоколів і моніторингу перенаправлення пацієнтів по всьому каскаду послуг.

А.І. Алексєєва

ДИНАМІКА ВИЯВЛЕННЯ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ОСІБ НА ПІЗНІХ СТАДІЯХ ХВОРОБИ В УКРАЇНІ ЗА ПЕРІОД 2005–2014 РОКИДУ “Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України”, м. Київ

8



В Україні на національному рівні такий по-казник розраховувався в рамках Національного плану моніторингу та оцінки виконання Загаль-нодержавної програми забезпечення профілак-тики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтрим-ки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009– 2013 роки (ЗДП 2009–2013 рр.) (показник № 4), Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 роки (ЗДП 2014–2018 рр.) (показник № 19) таоцінює своєчасне взяття ВІЛ-інфікованих осіб під медичний нагляд. За результатами виконання ЗДП 2009– 2014 рр. та ЗДП 2014–2018рр. за 2014 р. цільові значення показників досягнуті не були.

За останні 10 років в Україні спостерігалось збільшення як кількості пацієнтів, які були взяті під медичний нагляд з діагнозом ВІЛ-інфекції на ІІІ–ІV клінічних стадіях хвороби, з 4387 осіб у 2005 році до 8440 осіб у 2014 році (темп приросту: +92,4%), так і їх частки серед вперше зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб з підтвердженим діагно-зом ВІЛ інфекції — з 38,5% 2005 році до 53,4% у 2014 році (темп приросту: +38,9%)(при здійсненні розрахунку в загальну кількість осіб з уперше в житті встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції не вклю-чались діти, народжені ВІЛ-інфікованими матерями, з непідтвердженим діагнозом ВІЛ-інфекції, біль-шість яких звільниться від материнських антитіл). Прослідковується стабільна динаміка щорічного зростання показників. Якщо з 2005 по 2009 роки таких хворих було трохи більше третини (38,5% — 37,7% — 37,7% — 37,4% — 39,7%) відповідно, у 2010–2011 роках — близько половини (46% — 48,9%), то протягом останніх трьох років — це більше половини вперше зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб (близько 53%).

Кількість та частка хворих на СНІД серед вперше офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб з підтвердженим діагнозом з 2005 до 2008 ро- ку знижувалась: з 2445 осіб та 21,4% у 2005 році до 2081 особи та 13,4% в 2008 році. Протягом 2009–2014 років дані показники щорічно зростали:

з 2182 осіб та 13,4% в 2009 році до 5240 осіб та 33,2% у 2014 році. З 2005 до 2014 року темпи при-росту абсолютної кількості та частки осіб, вперше офіційно зареєстрованих на стадії СНІДу, склали +14,3% та +51,4%, відповідно.

Якщо б офіційна статистична звітність давала змогу прослідкувати кількість тих ВІЛ-інфікованих осіб, у яких діагностується перехід у ІІІ–ІV клінічні стадії хвороби через 3–6 місяців після первинної реєстрації, то дані показники були б ще вищими.

В свою чергу, на дані показники, має вплив невчасне охоплення ВІЛ-позитивних осіб медичним обліком. Так, протягом 2005–2009 років лише кожна друга особа з ВІЛ-позитивним статусом була взята на медичний облік — частка ВІЛ-позитивних осіб, охоплених медичним обліком складала близько 50%. В подальшому показник зростав з 60,6% у 2010 році до 70,8% в 2014 році. Отже, третина ВІЛ-позитивних осіб, виявлених за даними лабо-раторних обстежень у 2014 році, не звернулась до медичних закладів для взяття на облік з приводу ВІЛ-інфекції та не була залучена до медичного нагляду.

Висновки. Таким чином, показники пізнього виявлення мають тенденцію до подальшого зрос- тання. Очевидно, існують фактори, які перешкоджа-ють ранній діагностиці ВІЛ-позитивного статусу та вчасній постановці під нагляд ВІЛ-позитивних осіб. Це можуть бути соціально-економічні, логістичні, поведінкові, психологічні та клінічні перешкоди до виявлення ВІЛ-інфекції на ранніх стадіях хвороби.Доцільним буде проведення дослідження щодо вивчення причин виявлення ВІЛ-інфікованих осіб в Україні на пізніх стадіях хвороби. На підставі отриманих даних буде можливим розробити ре-комендації щодо покращення раннього виявлення та постановки під нагляд ВІЛ-інфікованих осіб, які будуть включати заходи по зменшенню впливу найбільш вагомих перешкод, що сприятиме зни-женню кількості та частки хворих на пізніх стадіях хвороби серед вперше офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб.

9



Актуальність: Відомо, що грип упродовж багатьох років залишається проблемою охорони здоров’я

багатьох країн, а економічний збиток, який пов’яза-ний із прямими та непрямими наслідками епідемій грипу, складає десятки-сотні мільярдів доларів. Завдання щодо вакцинопрофілактики гострих ре-спіраторних захворювань взагалі та грипу, зокрема, в дітей у закритих колективах набувають особливої актуальності, оскільки саме в таких пацієнтів при потраплянні і циркуляції вірусу в колективі перебіг захворювання може бути ускладненим, тяжким і супроводжуватися летальними наслідками. Що-року, навіть у сприятливі за епідпоказами роки, в Україні фіксується кілька спалахів грипу та ГРВІ серед дітей будинків дитини, шкіл-інтернатів. Тому абсолютно виправданим було уведення у 2006 році щеплення проти грипу за епідемічними показами осіб, які перебувають у спеціалізованих закритих колективах (інтернатах, будинках для осіб літнього віку, будинках дитини тощо).

Мета дослідження: Вивчити клінічну ефек-тивність профілактичних щеплень проти грипу серед населення.

Методи дослідження: Збір відомостей про вакцинованих дітей здійснювався за даними журналів профілактичних щеплень (ф. 064-о), карт профілак-тичних щеплень (ф. 063-о), історії розвитку дитини (ф. 112-о). Епідеміологічну ефективность вакцинації проти грипу досліджували серед різних вікових груп дітей закритих колективів Львівської області.

Отримані результати: В епідсезоні 2013/ 2014 рр. щеплено проти грипу 1069 дітей (18,3%). Із них захворіло на грип та ГРЗ 30 дітей (2,8%). З числа не щеплених дітей захворіло 187 (3,9%).

Середній інтервал між щепленням та почат-ком захворювання у щеплених дітей коливався від 1 до 3,5 місяця. Важкого перебігу захворювання у щеплених дітей не зареєстровано. Легкий пере-

біг захворювання відмічається у 18 дітей (1,6%), середньої важкості — у 12 дітей (1,1%).

Серед не щеплених осіб, важкий перебіг за-хворювання зареєстровано у 8 осіб (0,1%), легкий перебіг захворювання зареєстровано у 124 дітей ( 2,6%), середньої важкості — у 55 дітей (1,1%). Індекс епідемічної ефективності — 3,1. Коефіцієнт епідемічної ефективності — 67,9.

Вакцини проти грипу показали свою ефек-тивність в усіх вікових групах. Вакцинація допо-магає скоротити кількість випадків госпіталізації і смертельних випадків у результаті ускладнень, пов’язаних з грипом:• зменшується число госпіталізацій з приводу

пневмонії на 40%.• на 36–69% знижується частота гострого серед-

нього отиту, який є поширеним ускладненням грипу у дітей.

• скорочується (потенційно на 20%) частота заго-стрень хронічного бронхіту, які спостерігаються після грипу.

• встановлено ефективність відносно профілак-тики бронхіальної астми (частота загострень знижується на 60–70%).

Висновки. У зв’язку з тим, що захворювання на грип має сезонний характер, рекомендується проводити вакцинацію щорічно на початку осені. Доцільність щорічної вакцинації визначається тим, що, по-перше, новий вірус грипу за своїми власти-востями відрізняється від торішнього, а по-друге, титр антитіл після вакцинації знижується протягом року. Щеплення від грипу без сумніву ефективна, але стовідсоткового захисту від захворювання не дає, не забезпечує повного захисту і від ускладнень, які іноді доводиться лікувати в стаціонарі. У вакци-нованої людини ймовірність зараження як мінімум в 3–4 рази нижче, ніж у невакцинованої.

О.Я. Баворовська, О.В. Пушкарьова, Г.В. Пехтерева

ОЦІНКА ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВАКЦИНАЦІЇ ДІТЕЙ ПРОТИ ГРИПУ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ В ЕПІДСЕЗОН 2013–2014 РОКІВДУ “Львівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби у Львівській області”

10



Актуальність. Обласна система моніторингу і оцінки функціонує в Закарпатській області з

2012 року. Систему запроваджено з метою вдо-сконалення процесу стратегічного планування, розроблення та виконання програм протидії поши-ренню ВІЛ-інфекції в області, благодійних програм, проектів міжнародної технічної допомоги тощо.Одним з елементів системи моніторингу і оцінки стала система індикаторів, розроблена для оцінки ефективності заходів “Програми співпраці медичної галузі, зокрема, Центру з профілактики та боротьби зі СНІДом, та Мукачівської Православної Єпархії Української Православної Церкви в напрямку про-тидії поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу в Закарпатсь- кій області”, яка діє з червня 2013 року.

На даному етапі вже можна робити пер-ші висновки щодо результатів та ефективності запровадження елементів системи моніторингу і оцінки в області.

Необхідність проведення даного дослідження обумовлена виявленою невідповідністю результатів проведеного програмного моніторингу та показників епідемічного процесу і оцінки роботи в напрямку протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в регіональній групі підвищеного ризику інфікування ВІЛ-трудових мігрантів та їх найближчого оточення.

Мета дослідження. Проведення оцінки якості розробленої системи індикаторів для програмного моніторингу.

Методи дослідження. Дослідження проводи-лось методом порівняння результатів програмного моніторингу (згідно розробленого переліку інди-каторів) та аналізу показників роботи, отриманих з інших джерел. Зокрема, статистичних даних, даних Форми звітності № 2 ВІЛ/СНІД щодо шляхів інфікування, даних ефективності роботи служби згідно Форми звітності № 3 ВІЛ/СНІД (щодо кіль-кості наданих послуг КіТ, кількості наданих послуг для представників уразливої щодо інфікування ВІЛ групи ризику, тощо), інформація щодо реа-лізації просвітницьких, профілактичних заходів, кількість проведених тестувань з розбивкою на лікувально-профілактичні заклади, в розрізі кодів та з адміністративно-територіальним розподілом.

Також отримані результати порівнювались з дани-ми епідеміологічного моніторингу, оперативними даними з епіднагляду, сероепідмоніторингу. Роз-рахунки відповідних показників здійснювались по відношенню до оціночної чисельності трудових мігрантів в розрізі адміністративно-територіальних одиниць області.

Отримані результати. Система індикаторів, що оцінювалась, включала показники процесу та показники впливу. Визначено базові та цільо-ві значення показників. До переліку показників процесу увійшли показники, які відображають інформаційно-просвітницьку діяльність, показ-ники охоплення тестуванням на наявність антитіл до ВІЛ, охоплення заходами програми первинної профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та програмами профілактики і лікування інфекцій, які передаються статевим шляхом, представників цільової групи, показники підготовки та навчання з питань про-філактики ВІЛ-інфекції/СНІДу провайдерів послуг. До показників впливу включено такі показники: “Поширеність ВІЛ-інфекції в середовищі трудових мігрантів та їх найближчого оточення” та “Питома вага виявлених ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів по відношенню до кількості взятих на диспансерний облік дорослих”.

Проведена оцінка показників впливу не дала змогу охарактеризувати програмну діяльність. Так, отримані низькі значення показника впливу-“Поширеність ВІЛ-інфекції в середовищі трудових мігрантів та їх найближчого оточення” в районах області, яким характерні напрямки трудової міграції в епідеміологічно небезпечні щодо ВІЛ-інфекції регіони України/країни: Іршавський район — 0,04%, Свалявський район — 0,01%. При цьому показник “Питома вага виявлених ВІЛ-інфікованих трудо-вих мігрантів по відношенню до кількості взятих на диспансерний облік дорослих” в даних райо-нах області склав 100,00% та 50,00% відповідно (в абсолютних числах по одній особі).

Порівнюючи результати програмного моніто-рингу згідно розробленої системи індикаторів та дані з інших джерел по аналізу роботи з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в районах області, отримано

В.Й. Білак-Лук’янчук, В.В. Брич, Н.А. Гудюк

АНАЛІЗ ЯКОСТІ СИСТЕМИ ІНДИКАТОРІВ ПРОГРАМНОГО МОНІТОРИНГУЦентр з профілактики та боротьби із СНІДом, м. Ужгород

11



розбіжності в оцінці реального стану організації роботи на місцях, показниках динаміки епідемічної ситуації, показниках ефективності інтервенцій в рамках реалізації конкретної програми.

Висновок. Аналіз якості системи індикаторів програмного моніторингу показав, що затвер-джений перелік індикаторів ефективності захо-дів програми недостатньо відображає результати

роботи, не дозволяє якісно оцінити ефективність реалізації заходів програми на окремих адміністра-тивних територіях і в цілому та потребує вдоскона- лення.

Наразі центром моніторингу і оцінки Центру з профілактики та боротьби зі СНІДом розроб- ляється нова система показників програмного моніторингу.

Актуальність дослідження. В області протягом років спостерігається нерівномірний розпо-

діл показників епідемічного процесу ВІЛ-інфекції в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Так, у 2013 році показники захворюваності коли-вались між 0,00 на 100 тис. населення до 14,8 на 100 тис. населення. Найнижчий показник поши-реності ВІЛ-інфекції на кінець 2013 року становив 6,02 на 100 тис. населення, найвищий перебільшив його у 9 разів та склав 54,14 на 100 тис. населен-ня. Цікавим стало питанням, наскільки залежать показники епідемічного процесу від якості роботи мережі лікувально-профілактичних закладів об-ласті. Було прийнято рішення про проведення “кабінетного” дослідження з оцінки ефективності роботи мережі лікувально-профілактичних закладів області первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги за напрямком протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Мета дослідження — встановити законо-мірності взаємозв’язку між якістю роботи ліку-вально-профілактичних закладів та офіційними даними щодо поширення ВІЛ-інфекції на відповідній адміністративно-територіальній одиниці області.

Методи дослідження. Дослідження прово-дилось за критеріями оцінки факторів впливу на статистичні дані в залежності від джерела. Оці-нювались наступні критерії: дані щодо трудової

міграції, дані щодо чисельності, характеристик інших груп ризику; порівнювались дані Форми звітності № 2 ВІЛ/СНІД щодо шляхів інфікування з даними захворюваності на стани і хвороби, які мають такі самі шляхи інфікування, виникають внаслідок реалізації цих шляхів; кількість до тесто- вих консультувань, інформація щодо реалізації просвітницьких, профілактичних заходів; дані реєстраційних карт щодо супроводу пацієнта для диспансерного нагляду; кількість проведених те-стувань в розподілі на лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) первинного та вторинного рівня надання медичної допомоги в розрізі кодів; стан реєстрації вперше в житті встановленого діагнозу ВІЛ-інфекції у 4 клінічній стадії; порівняння даних Форми звітності № 3 ВІЛ/СНІД (консультування) з інформацією щодо кількості тестувань в розподілі на лікувально-профілактичні заклади І і ІІ рівнів; своєчасність направлення осіб з виявленими анти-тілами на ВІЛ в кабінет “Довіра” (дані тимчасових анкет, облікових форм); стан кодування, лабора-торні похибки, контамінації, ін.; дані диспансер-ного нагляду, своєчасність надання відповідних медичних послуг.

Отримані результати.Результати “кабінетного” дослідження пред-

ставлені у вигляді порівняння ключових показників (таблиця 1). Показники порівнюються за трьома

В.В. Брич, В.Й. Білак-Лук’янчук, Н.А. Гудюк

РЕЗУЛЬТАТИ “КАБІНЕТНОГО” ДОСЛІДЖЕННЯ З ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ МЕРЕЖІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІЦентр з профілактики та боротьби із СНІДом, м. Ужгород

12



Табл

иця

1. П

орів

нянн

я кл

ючо

вих

пока

зник

ів е

піде

міч

ного

про

цесу

ВІЛ

-інф

екці

ї та

орг

аніз

ацій

ної

діял

ьнос

ті л

ікув

альн

о-пр

офіл

акти

чних

зак

ладі

в об

ласт

і в н

апря

мку

про

тиді

ї епі

дем

ії ВІ

Л-ін

фек

ції/С

НІД

у.

Пош

ирен

ість

ВІЛ

-інф

екці

ї ста

ном

на

01.0

1.14

р.,

(н

а 10

0 ти

с. н

асел

ення

)

Оф

іцій

но з

ареє

стро

вані

із

впе

рше

вияв

лени

х

прот

ягом

рок

у, %

Обс

теж

ення

нас

елен

ня

перв

инно

ю л

анко

ю, %

пр

отес

това

ного

нас

елен

ня

без

доно

рів

і ваг

ітни

х

Стан

кад

рово

го

забе

зпеч

ення

, %

від

потр

еби

Стан

м

атер

іаль

но-т

ехні

чног

о

забе

зпеч

ення

, %

від

потр

еби

Бере

гівс

ький

рай

онсе

редн

ій (

19,7

3)ви

соки

й (8

7,5%

)ну

льов

ий (

0,00

)се

редн

ій (

37,5

%)

висо

кий

(74,

0%)

Вино

град

івсь

кий

райо

нни

зьки

й (1

0,80

)ви

соки

й (8

8,8%

)ни

зьки

й (0

,12)

сере

дній

(50

,0%

)ви

соки

й (7

4,0%

)

Вели

кобе

резн

янсь

кий

р-н

низь

кий

(7,4

9)ну

льов

ий (

0,00

%)

нуль

овий

(0,

00)

низь

кий

(12,

5%)

висо

кий

(90,

00%

)

Воло

вець

кий

райо

нни

зьки

й (1

6,33

)ну

льов

ий (

0,00

%)

висо

кий

(1,7

6)ни

зьки

й (6

,25%

)се

редн

ій (

43,0

0%)

Ірш

авсь

кий

райо

нни

зьки

й (6

,02)

сере

дній

(49

,8%

)ну

льов

ий (

0,00

)ни

зьки

й (2

5,0%

)се

редн

ій (

65,0

0%)

Між

гірс

ький

рай

онни

зьки

й (1

2,51

)не

виз

нача

єтьс

я

(0 о

сіб

вияв

лені

)ну

льов

ий (

0,00

)ни

зьки

й (2

5,0%

)ви

соки

й (7

4,00

%)

Мук

ачів

ськи

й ра

йон

сере

дній

(25

,82)

низь

кий

(22,

3%)

нуль

овий

(0,

00)

висо

кий

(100

,00%

)ви

соки

й (8

5,00

%)

Пер

ечин

ськи

й ра

йон

низь

кий

(12,

54)

не в

изна

чаєт

ься

(0

осі

б ви

явле

ні)

сере

дній

(0,

46)

низь

кий

(6,2

5%)

сере

дній

(50

,00%

)

Рахі

вськ

ий р

айон

сере

дній

(19

,54)

сере

дній

(50

,00%

)ви

соки

й (0

,68)

низь

кий

(25,

00%

)се

редн

ій (

54,0

0%;)

Свал

явсь

кий

райо

нсе

редн

ій (

31,4

8)ви

соки

й (1

00,0

%)

нуль

овий

(0,

00)

нуль

овий

(0,

00%

)ну

льов

ий (

0,00

%)

Тячі

вськ

ий р

айон

сере

дній

(32

,15)

висо

кий

(79,

9%)

нуль

овий

(0,

00)

сере

дній

(50

,00%

)се

редн

ій (

49,0

%)

Ужго

родс

ький

рай

онни

зьки

й (1

7,76

)ви

соки

й (1

00,0

%)

висо

кий

(2,1

6)ви

соки

й (1

12,5

0%)

висо

кий

(83,

00%

)

Хуст

ськи

й ра

йон

висо

кий

(54,

14)

висо

кий

(100

,0%

)ви

соки

й (1

,04)

сере

дній

(50

,0%

)ви

соки

й (8

0,0%

)

ЛП

З м

. Уж

горо

дави

соки

й (4

1,09

)се

редн

ій (

59,9

%)

сере

дній

(0,

33)

Кабі

нет

“Дов

іра”

на

базі

Цен

тру

СНІД

уО

блас

ть/с

еред

ньо

ра

йонн

і пок

азни

ки/

25,6

867

,3%

0,38

13



рівнями “низький”, “середній”, “високий”. Рівні показників мають наступний опис: “нульовий” — показник дорівнює нулю, “низький” — значення показника у 1,5 та більше разів нижче за серед-ньорайонне, “середній” — значення від середньо-районного показника не більше, як у ±1,4 рази, “високий” — значення показника у 1,5 та більше разів вище за середньорайонний.

Станом на 01 січня 2014 року в 7 районах області реєструвались низькі рівні показника поши-реності ВІЛ-інфекції. Залежність між станом органі-зації роботи з виявлення і охоплення диспансерним наглядом та рівнем поширеності ВІЛ-інфекції не спостерігалась. Кадрова забезпеченість кабінетів “Довіра” та їх функціонування, як самостійних оди-ниць, прямо впливають на якість надання послуг ВІЛ-інфікованим і організацію роботи в напрямку протидії ВІЛ-інфекції на рівні району. Лікувально-

профілактичні заклади первинного рівня надання медичної допомоги беруть найменшу участь в тес- туванні населення (за виключенням донорів і ва-гітних) на ВІЛ-інфекцію. Неурядові організації, які здійснюють діяльність в напрямку протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, функціонують тільки на тери-торії двох районів області та обласного центру.

Висновки. Рівні показників епідемічного про-цесу ВІЛ-інфекції в деяких районах області не відповідають дійсній ситуації, оскільки діяльність лікувально-профілактичних закладів цих районів в напрямку протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу не можна вважати достатньою та ефективною. Якість надання послуг з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу залежить від кадрового забезпечення та матері-ально-технічного оснащення кабінетів “Довіра” в районах області.

Н.С. Бугаєнко1, О.В. Юрченко1, Т.А. Сергєєва2

ОЦІНКА ІНТЕНСИВНОСТІ ЕПІДЕМІЧНОГО ПРОЦЕСУ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ В МІСТІ КИЄВІ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СЕРОЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО ТА ДОЗОРНОГО ДОСЛІДЖЕНЬ1Київський міський центр профілактики і боротьби зі СНІДом, 2ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України”, м. Київ

Актуальність. Показники, що характеризують захворюваність, не завжди надають об’єктивну

інформацію щодо дійсної інтенсивності та параметрів епідемічного процесу (ЕП), особливо при інфекціях з переважно прихованим його перебігом, до яких належить ВІЛ-інфекція. Найбільш інформативними матеріалами у цьому плані є дані сероепідеміологіч-них досліджень, котрі базуються на аналізі частоти визначення специфічних серологічних маркерів у зразках сироватки/плазми крові осіб, які нале-жать до різних контингентів населення та дозорні епідеміологічні дослідження в рамках дозорного епіднагляду (ДЕН). При ВІЛ-інфекції актуальними серологічними маркерами є антитіла (АТ) до ВІЛ, і сероепідеміологічні дослідження здійснюються у межах сероепідеміологічного моніторингу (СЕМ) поширення ВІЛ-інфекції — моніторингу змін за-хворюваності у певних групах або серед населення

в цілому шляхом визначення змін у поширеності маркерів інфікування ВІЛ за результатами серологіч-ного скринінгу. При аналізі результатів досліджень необхідно мати певну “точку відліку”, тобто фонові показники, що є визначальними для оцінки динаміки поширення інфекції в подальшому і референтними для всіх контингентів обстежуваних осіб.

Мета. Визначити інтенсивність ЕП за резуль-татами СЕМ поширення ВІЛ-інфекції та дозорних епідеміологічних досліджень в м. Києві.

Методи дослідження: епідеміологічний аналіз, серологічні, статистичні.

Отримані результати. В структурі причин обстежень на маркери інфікування ВІЛ перева-жають донорство і вагітність. Так, у 2013 р. на ці групи населення у м. Києві припадало, відповідно, 37,7 і 23,1% від всіх обстежень. У 2009–2013 рр. частота виявлення АТ до ВІЛ серед донорів крові

14



в середньому дорівнювала 0,12% (так саме, як і в Україні), і це був найнижчий показник серопрева-лентності ВІЛ-інфекції з-поміж усіх контингентів населення міста. Показник зменшувався у часі, але у 1,5 разу повільніше, ніж в Україні, і був вищим серед первинних донорів крові (0,16%). На відміну від оцінювання поширеності багатьох інфекційних хвороб, при ВІЛ-інфекції рекомендують орієнтува-тися не тільки і не стільки на серопревалентність інфекції серед донорів крові, скільки на результати виявлення АТ серед вагітних, оскільки показники інфікованості вагітних достовірніше відображають поширення інфекції (а також інших інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)) серед сексуально активного населення в цілому, а також слугують критерієм, що дозволяє передбачати ознаки початку генералізації епідемії. Рівень ін-фікованості ВІЛ серед вагітних за 2009–2013 рр. у м. Києві складав 0,38%, в Україні — 0,28%, а серед вперше обстежених під час вагітності жінок — 0,58 і 0,47% відповідно. Встановлені сильні досто-вірні кореляційні зв’язки між частотою виявлення АТ до ВІЛ серед донорів та вагітних у місті (r = +0,99, p<0,001), що свідчать про загальну тенденцію щодо поширення ВІЛ серед дорослого населення столиці, передусім, сексуально активного віку.

Рівень інфікованості ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) в середньому за 5 ро- ків (2009–2013 рр.) складав 22,7% (у 183 рази більше, ніж серед донорів крові та 58 разів — вагітних, p<0,0001) і знизився у 4,6 разів (від 32,6 до 7,1%). В загальному рейтингу за цим показником м. Київ посідав передостаннє 26 місце. Частота виявлення АТ до ВІЛ серед чоловіків, що мають секс з чоловіками (ЧСЧ) протягом 2012–2013 рр. у столиці достовірно зменшилась, порівняно з попередніми 2010–2011 рр. — 18,1 проти 32,2% (p<0,01). Натомість, збільшилась інфікованість ВІЛ осіб з симптомами або хворих на ІПСШ — 6,41% в середньому за 2009–2013 рр. (в Україні — 1,48%); показники були у 53 та 17 разів більшими, ніж в індикаторних групах донорів та вагітних відповідно (p<0,001). В місті спостерігалась виражена тенден- ція до зростання частоти виявлення АТ до ВІЛ серед цієї групи населення: у 13,9 разів швидше, ніж в

середньому по країні, і найшвидше — впродовж 2012–2013 рр., що викликає настороженість в умовах активізації статевого шляху інфікування.

У м. Києві поступово зростає число обстежень на ВІЛ осіб за клінічними показаннями та питома вага позитивних результатів. У 2013 р. відмічене деяке зниження показника інфікованості ВІЛ серед таких осіб — 4,2 проти 5,4% у 2008 р. Але вважа-ємо, що кількість досліджень є недостатньою, що створює передумови для формування прихованого резервуару збудника інфекції, збільшення ризику професійного та внутрішньо-лікарняного інфіку-вання, подальшогопоширення ВІЛ та ускладнення епідемічної ситуації в мегаполісі.

Частка осіб, які проходять тестування анонім-но, в місті почала знижуватись з 2009 р., і в 2013 р. складала 1,0% від загальної кількості обстежу-ваних, рівень інфікованості — 1,76%. Основною причиною, що спонукає пройти тестування на АТ до ВІЛ, є незахищені статеві контакти, рідше — наявність симптомів ІПСШ.

Звертає на себе увагу невідповідність та відмінності у кількісному показнику частоти ви-явлення АТ до ВІЛ вгрупах СІН та ЧСЧ,оціненою за результатами СЕМ і ДЕН. Наприклад, лише в 2011 р. при обстеженні СІН показники практично співпадали, у той час як в інші роки серопрева-лентність ВІЛ-інфекції в цій групі при проведенні ДЕН була значно вищою, ніж за результатами СЕМ (t = 7,14, p < 0,01), а в 2005, 2006 та 2013 рр. різниця була статистично достовірною. Теж саме можна сказати і у відношенні результатів обстеження ЧСЧ, але у зворотному порядку. Результати ДЕН 2007–2013 рр. в цілому продемонстрували ниж-чий рівень інфікованості ВІЛ ЧСЧ, ніж матеріали СЕМ; в 2007 та 2011 рр. різниця між показниками була достовірною (відповідно, t = 2,67, p < 0,05 та t = 7,60, p < 0,001), а в 2013 р. частота виявлення АТ до ВІЛ у ЧСЧ за результатами ДЕН і СЕМ була практично однаковою.

Висновки. Доведена активна циркуляція ВІЛ серед населення м. Києва, визначені найбільш значимі фактори ризику інфікування ВІЛ пред-ставників усіх груп ризику.

15



Актуальність. Епідемія туберкульозу (ТБ) в Україні триває. Особливостями її сучасного етапу є зро-

стання захворюваності на мультирезистентні форми туберкульозу та на ко-інфекцію СНІД/туберкульоз. Епідемія ВІЛ-інфекції збільшила небезпеку, пов’яза-ну з туберкульозом. За оцінковими даними, у світі мікобактеріями туберкульозу інфіковано близько 2 мільярдів осіб, близько 16 мільйонів інфіковані вірусом імунодефіциту і від 5 до 6 мільйонів людей мають подвійну інфекцію, зумовлену M. tubercu-losis і ВІЛ. ВІЛ-інфекція — один із найнебезпеч-ніших чинників, що сприяє збільшенню ризику прогресування туберкульозної інфекції у хворих на туберкульоз: для людей з подвійною туберку-льоз/ВІЛ-інфекцією ризик розвитку туберкульозу протягом життя зростає до 50%. Це призводить до значних економічних збитків, насамперед через тимчасову втрату працездатності, підвищення рівня інвалідності та смертності. А розв’язання зазначених проблем потребує постійного збільшення видатків з державного бюджету. У державі зареєстровані випадки майже невиліковного ТБ з розширеною медикаментозною резистентністю, кількість яких стрімко зростає. Саме тому, останнім часом, даній проблемі почали приділяти особливу увагу. Пере-конливих даних про те, що дане питання буде взяте під контроль ближчим часом немає.

Мета дослідження. Розробити індикатори оцінки заходів протидії поєднаної інфекції тубер-кульоз та ВІЛ у пілотних регіонах.

Методи дослідження. Нами були вивчені дані літератури, історій хвороб та електронний реєстр хворих на туберкульоз, були використо-вані методи статистичної обробки матеріалу та прогнозування.

Отримані результати. Нами запропоновано використовувати наступні індикатори оцінки заходів протидії поєднаної інфекції туберкульоз та ВІЛ:

1. Відсоток ВІЛ-інфікованих осіб серед осіб з новими та повторними випадками туберкульозу.

2. Смертність пацієнтів з ко-інфекцією ту-беркульоз/ВІЛ на 100 тис. населення.

3. Відсоток та кількість зареєстрованих ВІЛ-інфікованих пацієнтів з туберкульозом, які отримували антиретровірусну терапію під час лікування туберкульозу.

4. Відсоток та кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які пройшли скринінг на туберкульоз в медичних установах для ВІЛ-інфікованих людей в звітному періоді.

5. Відсоток та кількість нових ВІЛ-інфікова-них осіб, які отримували профілактичне лікування ізоніазидом у звітному періоді.

6. Відсоток та кількість випадків туберкульо-зу, які пройшли тестування на ВІЛ та знають свій статус в звітному періоді.

7. Відсоток та кількість випадків з туберку-льоз/ВІЛ ко-інфекцією, які розпочали або отриму-вали профілактичне лікування котримоксазолом в звітному періоді.

8. Наявність у лікаря загальної практики — сімейного лікаря локального протоколу ведення пацієнта з туберкульоз /ВІЛ.

9. Відсоток та кількість випадків ко-інфек-ції туберкульоз/ВІЛ, які ефективно завершили лікування.

10. Відсоток та кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які захворіли на туберкульоз протягом звітного періоду (з тих, що перебували на ВІЛ-обліку на початок звітного періоду).

11. Відсоток установ охорони здоров’я, що надають послуги людям, які живуть з ВІЛ, в яких проводяться заходи з інфекційного контролю на-лежним чином.

12. Відсоток та кількість випадків туберку-льоз/ВІЛ, які отримали соціальну та психологічну допомогу та підтримку.

Висновки. Застосування запропонованих нами індикаторів, на нашу думку, дасть можливість оцінити ефективність проведення заходів протидії поєднаної інфекції туберкульоз та ВІЛ в певному регіоні (область) та дасть можливість коректно приймати управлінські рішення з метою покращен- ня епідемічної ситуації з даної патології.

Ю.М. Валецький

ІНДИКАТОРИ МОНІТОРИНГУ І ОЦІНКИ ЗАХОДІВ ПРОТИДІЇ ПОЄДНАНОЇ ІНФЕКЦІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗ ТА ВІЛОбласне територіальне медичне протитуберкульозне об’єднання (м. Луцьк)

16



Н.О. Виноград, З.П. Василишин, Л.П. Козак

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ЛІКАРІВ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ — СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ З ПИТАНЬ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ — НАПРЯМОК ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУЛьвівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Актуальність. Проблема ВІЛ/СНІД залишається однією з найважливіших у світовій системі

охорони здоров’я, незважаючи на багаторічне впровадження профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших заходів протидії епідемії ВІЛ-інфекції. Україна посіла провідне місце щодо темпів приросту нових випадків ВІЛ-інфекції та входить до 26 країн світу, де СНІД залишається у п’ятірці основних причин передчасної смерті та непрацездатності, насамперед людей молодого працездатного віку.

Оцінка проявів та тенденцій епідемічного процесу при ВІЛ-інфекції/СНІД забезпечується орга-нізацією епідеміологічного нагляду (ЕН), що також дозволяє провести інтегральну оцінку ефективності профілактичних і лікувальних програм, пов’язаних із цією проблемою. За результатами моніторингу Україна сьогодні перебуває у концентрованій стадії епідемії ВІЛ-інфекції, за винятком деяких східних та південних областей держави, де показники поши-реності вказують на генералізовану стадію епідемії.За весь період спостереження за ВІЛ-інфекцією станом на січень 2015 року в Україні офіційно зареєстровано понад 300 тис. уражених ВІЛ осіб (поширеність — 746,52 на 100 тис. населення).

Метою роботи було обґрунтувати необхідність розширення програми післядипломної підготовки як лікарів-інтернів спеціальності “Загальна прак-тика — сімейна медицина”, так і слухачів циклів вторинної спеціалізації цього ж фаху, що скеро-вана на удосконалення знань та компетентностей з питань профілактики ВІЛ/СНІДу.

Результати та їх обговорення. Розвиток епі-демічного процесу ВІЛ-інфекції в Україні свідчить про неефективність обраної моделі контролю і стримання епідемії. Постала нагальна потреба зміни тактики виявлення нових випадків інфіку-вання ВІЛ шляхом розширення суб’єктів нагляду і запровадженнянової стратегії політики з питань добровільного консультування і тестування (ДКТ) при ВІЛ-інфекції та консультування з ініціати-

ви медичних працівників. Своєчасне виявлення ВІЛ-інфікованих осіб розширює доступ до якісних і доступних послуг з профілактики, лікування та соціальної адаптаціїяк груп підвищеного ризику, так і загальної популяції. У зв’язку із активним реформуванням медичної галузі України та роз-ширенням повноважень та функцій лікарів за-гальної практики — сімейної медицини, саме вони можуть стати основною ланкою у виконанні вище зазначених завдань.

На кафедрі епідеміології Львівського наці-онального медичного університету імені Данила Галицького на факультеті післядипломної освіти навчаються лікарі-інтерни другого року навчання за фахом “Загальна практика — сімейна медици-на”, для яких передбачено цикл “Епідеміології”, як суміжна дисципліна. У структурі циклу запла- новано вивчення епідеміології таорганізації про-філактичних і протиепідемічних заходів при ВІЛ-інфекції в епідемічних осередках. На жаль, у під-готовці фахівців циклу вторинної спеціалізації вивчення епідеміології не передбачено.

Епідеміологічні особливості ВІЛ-інфекції, зокрема контактний механізм передачі збудника, вплив на розвиток епідемічного процесу соціально-поведінкових чинників, визначають основну тактику щодо організації профілактичних заходів впливу. Для активного виявлення та реєстрації джерел збудника ВІЛ-інфекції сімейним лікарям, які надають медич-ну допомогу на первинній ланці, необхідні знання організації та проведення ДКТ на ВІЛ-інфекцію. Це дасть можливість охопити максимальну кількість людей тестуванням на території обслуговування, визначити їх ВІЛ-статус та сприятиме прихильності до лікування, профілактики, запобіганню передачі ВІЛ від матері до дитини, забезпечить зниження темпів поширення ВІЛ серед населення в цілому, особливо серед уразливих груп та контингентів.

Дотестове та післятестове консультування, як складові ДКТ,знижують негативний вплив со-ціально-поведінкових чинників на ЕП шляхом

17



індивідуалізованого підходу до підвищення рівня інформованості населення щодо епідеміологічних особливостей ВІЛ-інфекції/СНІДу, в т.ч. механізмів та шляхів поширення, чинників ризику та засо-бівпрофілактики та сприяє формуванню безпечної поведінки. Крім того, стратегія ДКТ знижує рівень стигматизації та дискримінації в суспільстві, що є важливим у профілактиці ВІЛ-інфекції.

Висновки. Враховуючи вище наведене, вва-жаємо за доцільнезбільшити тривалість підготовки

лікарів-інтернівза фахом “Загальна практика — сімейна медицина” на кафедрі епідеміології з питань профілактики і протиепідемічних заходів з ВІЛ-інфекції. Доцільно ввести як суміжну дисциплі-ну “Епідеміологія” для слухачів циклу спеціалізації “Загальна практика – сімейна медицина” з метою набуття ними знань та вмінь зпитань ДКТ при ВІЛ-інфекції, що забезпечить ефективність бороть-би з епідемією ВІЛ-інфекції в нашій країні.

Н.О. Виноград, Л.П. Козак, З.П. Василишин

ДОСВІД ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ З ПИТАНЬ БІОЕТИКИ ТА БІОБЕЗПЕКИ ПРИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇЛьвівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Актуальність. На сьогодні ВІЛ-інфекція набула пандемічного поширення. Від моменту початку

епідемії в світі заразилося ВІЛ близько 60 мільйонів осіб, що становить майже 1,5% жителів планети; щоденно інфікуються близько 16 тисяч осіб, з яких половина — молоді люди. ВІЛ-інфекція є актуальним захворюванням для нашої держави з огляду на значне розповсюдження в популяції з динамікою зростання захворюваності та пошире-ності, ураження осіб молодого репродуктивного віку та високі показники смертності. Україна по-сідає провідне місце щодо темпів приросту нових випадків ВІЛ-інфекції.

Ставлення суспільства до людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ), груп найвищого ризику (ГНР) щодо ВІЛ-інфек- ціїє неоднозначним, а часто негативним, що сприяє стигматизації та дискримінації цих категорій осіб.У свою чергу, стигма і дискримінація ЛЖВ і ГНР є обставинами, що можуть знижувати ефективність епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією.

Важливим для України є формування толе-рантного ставлення до ЛЖВ та ГНР, особливо в медичних закладах. Недопущення їх стигматизації та дискримінації при наданні медичної допомоги є одним із основних завдань медичних працівників, що сприятимеоптимізації моніторингу розвитку епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції.

Лікар будь-якого спрямування повинен знати обставини й особливості інфікування ВІЛ, елементи

біоетики та біобезпеки при виконанні службових обов’язків, особливо при наданні медичної допо-моги ЛЖВ та ГНР.

Метою роботи було узагальнити досвід ви-кладання питань біоетичних основ та біобезпеки при ВІЛ-інфекції у професійній діяльності лікаря, в тому числі під час роботи з ЛЖВ та представ-никами ГНР в розрізі курсу за вибором “Медичні аспекти біоетики та біобезпеки”.

Результати та їх обговорення. У 2015 році на кафедрі епідеміології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицько-го запроваджено викладання курсу за вибором “Медичні аспекти біоетики та біобезпеки” для студентів VI курсу медичного факультету. Актуаль-ність запропонованої до розгляду проблематики зацікавила студентів і вивчення елективного курсу обрали п’ять академічних груп.

Важливим блоком програми елективного курсу є вивчення питань біоетики та біобезпеки при ВІЛ-інфекції, на засвоєння якого виділено п’ять двогодинних занять. Студенти детально опра-цьовують проблеми стигми та дискримінації ЛЖВ і ГНР в медичних закладах, підходи в організації та проведення тестування, скринінгу на ВІЛ з врахуванням принципів поваги автономії пацієн-та. Крім того, вивчається поняття “снідофобії” та ятрогенії, як наслідок епідемії ВІЛ-інфекції. Детально опрацьовується нормативно-правова

18



база, що регламентує вимоги в процесі роботи з ЛЖВ і ГНР та щодо профілактики професійного інфікування ВІЛ.

За підтримки Проекту RESPECT “Зменшен-ня стигми та дискримінації, пов’язаної з ВІЛ, до представників груп найвищого ризику в медичних закладах України” та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) колективом кафедри епідеміології Львівського національного медичного універси-тету імені Данила Галицькоговидано методичні рекомендації з вказаного вище розділу програми курсу за вибором, що значно полегшує навчання і підготовку студентів. Для успішного засвоєння матеріалу на заняттях використовуються іннова-ційні підходи: демонстрація навчальних фільмів, інтерактивні завдання, вирішення ситуаційних

задач, метод конкурентних груп, демонстраційне тестування на ВІЛ-інфекцію в лабораторії кафедри з використанням швидких тестів.

Висновки. Студенти-медики випускних кур-сів потребують поглибленого вивчення проблем ВІЛ-інфекції, особливо практичного спрямування, які необхідні при роботі з хворими на ВІЛ-інфекцію. Наш досвід свідчить, що за результатами проведе-них циклів у студентів сформувалося толерантне ставлення до ЛЖВ і ГНР, що вкрай важливо для запобігання формування стигми і дискримінації у таких хворих. Отримані навики з дотримання вимог медичної етики при наданні допомоги населенню та вказаним категоріям допоможуть їм у виконанні професійних обов’язків.

Актуальность. Проблема туберкулеза актуальна для всего мира. Он давно стал основной при-

чиной смертности среди всех инфекционных за-болеваний. В настоящее время наблюдаются две эпидемии, которые взаимосвязаны друг с другом — эпидемии туберкулеза и ВИЧ-инфекции. В мире ежегодно возникает более 9 млн. случаев заболев-ших туберкулезом и почти 10% из них сочетаются с ВИЧ-инфекцией. Есть данные литературы отно-сительно положительных ассоциаций туберкулеза со специфичностью HLA DRB1 локуса, которые указывают о склонности к туберкулезу.

Цель исследования. Определить корреляцию между наличием у больных с ВИЧ-инфекцией раз-личных вариантов аллелей локуса DRВ1, и риском развития ВИЧ-ассоциированного туберкулеза на фоне приема высокоактивной антиретровирусной терапии (ВААРТ).

Материали та методы исследования. В ис-следовании приняли участие 102 пациента с ВИЧ в возрасте от 24 до 58 лет, средний возраст больных

составил 38 лет. Срок инфицирования обследован-ных составил в среднем 7,4±0,33 лет. Все пациенты распределялись по наличию аллелей локуса DRB1 на семь групп. Шесть групп исследования соста-вили пациенты с аллелями генов, наиболее часто встречающихся среди лиц в Днепропетровской области: HLA DRB1 *01, HLA DRB1 *04 HLA DRB1 *07 HLA DRB1 *11, HLA DRB1 *13, HLA DRB1 *15. Седьмую группу составили пациенты с аллелями локуса, которые редко встречаются (HLA DRB1 *03, HLA DRB1 *08 HLA DRB1 *10, HLA DRB1 *12, HLA DRB1 *14, HLA DRB1 *16, HLA DRB1 *17, HLA DRB1 *18). Большинство обследованных (87,3%) получали ВААРТ по медицинским показаниям, 12,7% больных в ходе исследования не полу-чали ВААРТ по каким-либо другим причинам. Контрольную группу составили 15 здоровых до-норов. С помощью амплификацийних тест-систем определялись 15 специфичностей аллелей генов DRB1. Статистически значимым считалось значение p<0,05. Статистическую обработку результатов

О.А. Воликова1, Л.Р. Шостакович-Корецкая1, Е.Ю. Литвин1, Е.А. Кушнерова1, А.П. Петулько1, Т.Н. Панникова1, О.Н. Ваганова2

ВОЗНИКНОВЕНИЕ ВИЧ-АССОЦИИРОВАННОГО ТУБЕРКУЛЕЗА В ЗАВИСИМОСТИ ОТ СИСТЕМЫ HLA1ГУ “Днепропетровская медицинская академия МОЗ Украины”, 2КУ “Першотравенская ЦГБ” ДОС, г. Першотравенск

19



Таблица. 1. Динамика возникновения ВИЧ-ассоциированного туберкулеза у пациентов, имеющих раз-личные аллели гена HLA DRB1 на фоне приема ВААРТ

Аллели локусов HLA DRB1 ВДТБ легких Туберкулез разных форм, %

HLA DRB1 *01 – –

HLA DRB1 *04 31,3 –

HLA DRB1 *07 – 26,9

HLA DRB1 *11 – 33,3

HLA DRB1 *13 37,5 45,8

HLA DRB1 *15 50 50

редко встречаются 35 40

P <0,003 <0,004

проводили с помощью программного продукта MathCad и Excel-2010.

Полученные результаты. Наибольший про-цент возникновения ВИЧ-ассоциированного ту-беркулеза (ТВ) различных форм, в том числе впервые диагностированного туберкулеза (ВДТБ) легких наблюдали у пациентов с аллелями локуса HLA DRB1 *13 *15 и с аллелями локуса, которые редко встречаются. Так, при аллели гена HLA DRB1 *13 ТВ различных форм возникал в 45,8% случаев, ВДТБ легких — в 37,5%; при аллели локуса HLA DRB1 *15 как ТВ различных форм, так и ВДТБ легких развился в 50% случаев; при редко встречающихся аллелях гена HLA DRB1 ТВ различных форм отмечался в 40% случав, ВДТБ легких — в 35%.

Также ТВ разных форм в меньшем проценте случаев присоединялся у пациентов с аллелями

локуса HLA DRB1 *04 *07 *11. Пациенты, что имеют аллель локуса HLA DRB1 *04 отмечали присоединение ВДТБ легких в 31,3% случаев. У пациентов с аллелями гена HLA DRB1 *07 и *11 возникал ТВ различных форм в 26,9% и 33,3% случаев соответственно. У пациентов, которые имели аллель гена HLA DRB1 *01 ТВ вообще не возникал (табл. 1).

Выводы. Наибольший процент возникнове-ния ВИЧ-ассоциированного ТВ разных форм, в том числе ВДТБ легких наблюдали у пациентов с аллелями локуса HLA DRB1 *13 *15 и с аллеля-ми, которые редко встречаются. ТВ разных форм в меньшем проценте случаев присоединялся у пациентов с аллелями локуса HLA DRB1 *04 *07 *11. У пациентов, которые имели аллель гена HLA DRB1 *01 ТВ вообще не возникал.

О.А. Воликова, Л.Р. Шостакович-Корецкая, Е.Ю. Литвин, Е.А. Кушнерова, А.П. Петулько, Т.Н. Панникова

ИЗМЕНЕНИЕ ИММУНОЛОГИЧЕСКИХ И ВИРУСОЛОГИЧЕСКИХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ ПРИ ВИЧ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ СИСТЕМЫ ГИСТОСОВМЕСТИМОСТИГУ “Днепропетровская медицинская академия МОЗ Украины”

Актуальность. Иммунная активация является от-личительной чертой прогрессирования ВИЧ-ин-

фекции. Увеличение вирусной нагрузки (BH) может

способствовать системной активации иммунной системы при ВИЧ-инфекции и является сильным прогностическим фактором прогрессирования

20



заболевания. Увеличение уровня β2-микрогло-булина (β2-MG) связано с изменениями иммун-ного статуса и ВИЧ-нагрузкой и, соответственно, с прогрессированием ВИЧ-инфекции и выжива-нием пациентов.

Цель исследования. Выявить ассоциации между наличием у больных с ВИЧ-инфекцией различных вариантов аллелей локуса DRВ1, и из-менений иммунологических и вирусологических показателей на фоне приема высокоактивной антиретровирусной терапии (ВААРТ).

Материали та методы исследования. Под наблюдением находились 102 пациента с ВИЧ в возрасте от 24 до 58 лет, средний возраст больных составил 38 лет. Срок инфицирования обследо-ванных составил в среднем 7,4±0,33 лет. По кли-ническому течению ВИЧ-инфекции все пациенты были разделены на три группы. В I группу вошли 32 пациента (31,4%) с I и II клиническими стадиями, во II группу — 26 (25,5%) человек с ІІІ клиниче-ской стадией, в III группу — 44 (43,1%) пациента с ІV клинической стадией. Также все пациенты распределялись по наличию аллелей локуса DRB1 на семь групп. Шесть групп исследования соста-вили пациенты с аллелями генов, наиболее часто встречающихся среди лиц в Днепропетровском регионе: HLA DRB1 *01, HLA DRB1 *04 HLA DRB1 *07 HLA DRB1 *11, HLA DRB1 *13, HLA DRB1 *15. Седьмую группу составили пациенты с аллелями локуса, которые редко встречаются (HLA DRB1 *03, HLA DRB1 *08 HLA DRB1 *10, HLA DRB1 *12, HLA DRB1 *14, HLA DRB1 *16, HLA DRB1 *17, HLA DRB1 *18). Большинство обследованных (87,3%) полу-чали ВААРТ по медицинским показаниям, 12,7% больных в ходе исследования не получали ВААРТ по каким-либо другим причинам. Контрольную группу составили 15 здоровых доноров.

С помощью амплификацийних тест-систем определялись 15 специфичностей аллелей генов DRB1. Определение уровней неоптерина (N) и β2-MG проводилось методу ИФА со стандартными тест-системами (производитель Германия).

Статистическую обработку результатов прово-дили с помощью программного продукта MathCad и Excel-2010. Статистически значимым считалось значение p <0,05. Учитывая большой диапазон по-казателей ВН, для удобства их анализа показатели подсчитывались по логарифмической шкале.

Полученные результаты. Почти у всех паци-ентов во всех группах наблюдения происходило увеличение ВН, уменьшение уровней СD4 + T-хел- перов и повышение уровня N и β2-MG при раз-витии ВИЧ-инфекции с I клинической стадии до IV клинической стадии на фоне приема ВААРТ.

У пациентов с аллелями генов HLA DRB1 *01 наблюдали снижение ВН в 1,8 раза (между I и III группами исследования) и СD4 + T-хелперы удерживались на достаточно высоком уровне (до 323±200) даже с учетом стадий ВИЧ-инфекции, что не наблюдалось при других аллелях гена HLA DRB1. У всех остальных пациентов, имевших аллели локуса HLA DRB1 *04 *07 *11 *13 *15 и аллели, которые редко встречаются с ІV клинической стадией наблюдалось снижение СD4 + T-хел- перов до уровня β200 в 1 мм3 и увеличение ВН в 1,2–2,1 раза.

Увеличение уровней N и β2-MG наблюдалось у всех пациентов с различными аллелями локуса HLA DRB1. Но наиболее значимое увеличение как N, так и β2-MG происходило при аллелях локуса HLA DRB1 *01 *11 *15. Так, при HLA DRB1 *01 N увеличивался в 1,7 раза, β2-MG — в 1,4 раза; при HLA DRB1 *11 — N увеличивался в 2,8 раза, β2-MG — в 1,6 раза; при HLA DRB1 *15 — N уве-личивался в 2,6 раза, β2-MG — в 1,4 раза.

Выводы.1. Наблюдается корреляция между аллелями

локуса HLA DRB1 и уровнями β2-MG, N, клеточной иммунной активацией, ВИЧ-нагрузкой на фоне приема ВААРТ.

2. В процессе получения ВААРТ у пациентов с аллелями локуса HLA DRB1 *01 наблюдали снижение ВН в 1,8 раза, содержание СD4 + T-хел- перов на достаточно высоком уровне, даже с уче-том стадий ВИЧ-инфекции, что не наблюдалось при других аллелях гена HLA DRB1. При аллелях локуса HLA DRB1 *04 *07 *11 *13 *15 и тех, что редко встречаются даже при лечении ВААРТ на-блюдалось резкое снижение СD4 + T-хелперов до уровня β200 в 1 мм3 и увеличение ВН.

3. Увеличение уровней N и β2-MG наблю-далось у всех пациентов с различными аллелями локуса HLA DRB1. Но наиболее значимое увеличе-ние как N, так и β2-MG происходило при аллелях локуса HLA DRB1 *01 *11 *15.

21



Актуальність. За даними об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу, в світі щоденно інфікується 7400 осіб та майже 6000 помирає від хвороб, обумовле-них СНІДом; понад 10 млн. ВІЛ позитивних людей потребують лікування. Україна все ще продовжує займати одне з перших місць серед країн Європи за кількістю ВІЛ-позитивних осіб і залишається регіоном з високим рівнем поширення інфекції.

Мета дослідження. Визначити клініко-епіде-міологічні особливості ВІЛ-інфекції у різні періоди розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні.

Методи дослідження. Ретроспективний аналіз обліково-звітної документації стосовно епідеміо-логічного нагляду за ВІЛ-інфекцією. ДУ “Українсь-кий центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України”.

Отримані результати. Епіднагляд за ВІЛ-інфек-цією/СНІДом, який впродовж 1989–2012 рр. здійс-нював Український центр профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України, аз грудня 2012 р. цю функцію продовжує виконувати його правонаступник ДУ “Український центр контролю за соціально небез-печними хворобами МОЗ України” (далі — УЦКС), дозволяє визначити декілька періодів у розвитку епідемічного процесу:

1. Перші випадки ВІЛ-інфекції серед населен-ня України — спорадичний характер поширення ВІЛ-інфекції (1987–1994 рр.); переважає статевий шлях передачі ВІЛ.

2. Спалах ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків (1995–1998 рр.), домінує парентеральний шлях передачі ВІЛ.

3. Поширення епідемії, передусім, серед споживачів ін’єкційних наркотиків та їх партнерів, 1999–2006 рр.

4. Уповільнення поширення ВІЛ-інфекції за рахунок зміни шляхів передачі ВІЛ зі швидкого парентерального до більш повільного статевого.

Визначальним в кожному періоді епідемії ВІЛ/СНІДу є активність шляху передачі ВІЛ та кількість джерел інфекції в популяції населення, які обумов-люють епідеміологічні та клінічні особливості хво-роби. Так, на початку епідемії (1-й період) основним джерелом інфекції були іноземці, головним чином,

студенти вищих навчальних закладів та громадяни країни, що певний час перебували за кордоном. Незначна кількість інфікованих обумовлювала спо-радичний характер поширення хвороби і визначала невелику кількість захворювань (30–50 випадків в рік); чоловіки і жінки були уражені в однаковій мірі: 51 і 49%, відповідно. Серед клінічних проявів ВІЛ-інфекції переважали пневмоцистна пневмонія, цитомегаловірусніретиніти, грибкові захворювання, саркома Капоші у молодих чоловіків.

Кінець 1994 — початок 1995 року (2-й період) співпав зі спалахом ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживали наркотики ін’єкційним шляхом. Захво-рюваність на ВІЛ-інфекцію особливо в крупних містах країни зросла в десятки-сотні разів, серед громадян Україні в цілому з 183 випадків в 1994 році до 8575 в 1998 році. Серед зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції парентеральний шлях ін-фікування досягав 90%. Чоловіки молодого віку складали до 78% захворілих. В цей період вперше відзначається відставання числа осіб, які стали на диспансерний облік, від виявлених ВІЛ-позитивних. Таке відставання залишалось в усі подальші роки спостереження: від 44,2% взятих на облік в 1995 р. до 70,8% — в 2014 р. До основних проявів хво-роби впродовж 2-го періоду епідемії долучились захворювання, спричинені наркозалежністю, бак-теріальні, грибкові та вірусні інфекції.

Середина дев’яностих років позначилась по-ширенням ін’єкційної наркоманії, розвитком епідемії туберкульозу, що, як наслідок, відобразилось на спектрі СНІД-індикаторних хвороб: зросло число вірусних гепатитів В і С, туберкульозу, інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Спеціальне дослідження смертності від хвороб, зумовлених СНІДом, показало, що переважну більшість по-мерлих складали чоловіки (до 75%), які були споживачами ін’єкційних наркотиків (СІН).

Третій період епідемії характеризувався по-ступовою активізацією статевого шляху передачі ВІЛ за рахунок включення в епідемічний про-цес статевих партнерів СІН, що за умови різкого збільшення кількості ВІЛ-інфікованих серед груп підвищеного ризику призвело до стійкого зростання

Л.І. Гетьман, А.М. Щербінська, В.Р. Шагінян.

КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ В РІЗНІ ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ/СНІДу1ДУ “Український центр контролю за соціально небезпечними хворобамиМОЗ України” 2ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України”

22



активності статевого шляху передачі ВІЛ. Так в 2001 році статевий шлях передачі складав 29,8%, парентеральний — 62,5%, а в 2006 році — 42 і 53% відповідно. Впродовж 2000–2006 років закріпилась тенденція до збільшення кількості жінок серед нових випадків ВІЛ-інфекції, рівень поширеності ВІЛ серед вагітних збільшився з 0,17% до 0,33%, а відтак — зросла кількість народжених ними дітей, з 727 в 2000 році до 2822 в 2006 р.

Особливістю третього періоду стало нако-пичення в популяції ВІЛ-інфікованих хворих на кінцеву стадію хвороби — СНІД.

Характерними ознаками четвертого періоду епідемії стало зростання числа хворих на поєднану патологію ВІЛ/ТБ, бактеріальні та вірусні (передусім, герпетичні) інфекції, ВІЛ-асоційовані онкологічні захворювання. Аналіз даних щодо захворюваності ВІЛ-інфікованих на опортуністичні інфекції (ОІ) за період 2006–2014 рр. дозволив зробити наступний висновок:• рівень ОІ серед нових випадків ВІЛ-інфекції

поступово зростає з 36,2% в 2006 р. до 69,9% в 2012 р.

• серед ОІ переважає туберкульоз, передусім, ле-геневий, рівень якого також росте і коливається з 52% в 2008 р. до 69% в 2010 р.

• частка осіб з вперше діагностованим туберку-льозом серед нових випадків СНІДу залишається високою та має тенденцію до збільшення — 74,4% у 2014 р. проти 71,1% у 2013 р.

• у 2014 р. частка летальних випадків, що обу- мовлені поєднаною інфекцією ТБ/ВІЛ, серед за-гальної кількості померлих від СНІДу становила 63,7% (у 2013 р. — 62,7%).

• кількість бактеріальних та вірусних інфекцій, го-ловним чином герпетичних, залишається сталою в межах 15–10% та 2–3,8%, відповідно.

Висновки. Проведений аналіз свідчить про те, що епідемія ВІЛ-інфекції в Україні відзначається певними клінічними та епідеміологічними особ- ливостями, які залежать від активності шляху передачі, доступу до лікування та профілактики опортуністичних інфекцій, широкомасштабно-го впровадження антиретровірусної терапії. На сучасному етапі розвитку епідемічного проце-су відповідь на епідемію лежить у площині по-шуку нових шляхів у профілактиці інфікування, розробці та впровадженні простих і доступних методів мотивації молоді до здорового способу життя, своєчасному лікуванні та догляді хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД.

С.І. Доан1, А.І. Савчук2, І.З. Сорока3, В.Р. Гайдей2, О.В. Козішкурт2, І.Т. Доан3, О.Б. Садкова4

РАННІ ПРОЯВИ ВІЛ-ІНФІКУВАННЯ1Держсанепідслужба України 2Одеський Національний медичний університет 3ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України” 4Одеський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом

Актуальність. Добре відомо, що для ефективної протидії поширенню ВІЛ-інфекції найважли-

вішими є об’єктивна оцінка епідемічної ситуації. Однак тривалий період без/або малосимптомного клінічного перебігу захворювання обумовлює пізнє виявлення ВІЛ-інфікування, що значно ускладнює прогноз захворювання у пацієнта. В епідемічному відношенні людина, що залишається зовні повні-стю здоровою, представляє загрозу як джерело збудника інфекції, для інших осіб.

Останніми роками концентрація зусиль в по-доланні епідемії на основні групу ризику — спожи-

вачів ін’єкційних наркотиків (СІН) — дала позитивні результати. Впровадження метадонзамісної терапії, активне виявлення ВІЛ-інфікованих серед СІН, оперативна диспансеризація з наданням медичної соціальної та психологічної допомоги спричинила зміни в структурі шляхів передачі збудника інфекції з суттєвим зменшенням частки парентерально-го шляху та підвищенням значущості статевого шляху передачі інфекції. Все частіше з’являють-ся повідомлення про залучення до епідемічного процесу ВІЛ-інфекції соціально благополучного населення.

23



Ураховуючи викладене, викликами сьогоден- ня є зосередження зусиль на обстеженні пацієнтів з клінічними ознаками раннього інфікування ВІЛ (підвищення температури до 37,5–38°С, збільшення лімфатичних вузлів, біль у горлі, особливо під час ковтання, червоно папульозні висипи, діарея). Впровадження експрес-діагностики ВІЛ-інфекції уможливлює визначення ВІЛ-статусу в закладах охорони здоров’я незалежно від підпорядкованості та рівнів надання медичної допомоги.

Метою роботи було визначення діагностичної цінності захворювань та синдромів, що розвива-ються на ранніх стадіях інфікування ВІЛ.

Матеріали і методи. Проаналізовано резуль-тати обстеження на ВІЛ (за даними історій хвороб (ф. 003/о)) пацієнтів, що перебували на стаціонар-ному лікуванні в Одеській міській клінічній інфек-ційній лікарні з 2007 по 2015 рр. Обстеження на наявність антитіл проти ВІЛ проводили методом ІФА у Централізованій імуновірусологічній лабораторії з діагностикою СНІДу та інших особливо небезпечних інфекцій ДУ “Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України”.

Результати та обговорення. За період 2007–2015 рр. тестування на наявність антитіл к ВІЛ проведено у 1257 пацієнтів віком від 5 до 51 року. Позитивний ВІЛ-статус виявлено у 472 осіб (37,6%). Хворі надходили до стаціонару з попередніми діагнозами: гарячка невстановленої етіології — 200 (42,4%), енцефаліт або менінгоенцефаліт — 174 (36,8%), вітряна віспа — 10 (2,1 %), оперізуючий герпес — 30 (6,4%), інфекційний мононуклеоз — 20 (4,3%), ГРВІ, пневмонія — 38 (8,0%). У третини пацієнтів (34,1%) інфікування ВІЛ було встановлено раніше і вони знаходилися під наглядом з цього при-воду, але при госпіталізації приховували свій статус та обстежувались повторно. ВІЛ-інфекція перебігала у вигляді повторних епізодів пневмонії, афтозно-го стоматиту, енцефаліту, діареї. У 118 (25,0%) пацієнтів захворювання перебігало на тлі десемі-нованого туберкульозу легенів, хронічних гепатитів В та С та супроводжувалось наркоманією або хронічним алкоголізмом.

У 311 (65,9%) пацієнтів ВІЛ-інфекція була вперше діагностована при госпіталізації в інфек-ційну лікарню. У 170 (36,%) пацієнтів запідозрити ВІЛ-інфекцію при надходженні до стаціонару до-зволяли поєднання основного синдрому, з приводу якого відбувалась госпіталізація, з симптомами кандидозу слизових оболонок, генералізованої лімфаденопатії, афтозного стоматиту або гінгівіту, тривалої діареї, кахексії, герпетичного ураження

слизових оболонок та шкіри. У таких хворих в подальшому діагностувалася IV клінічна стадія ВІЛ-інфекції і рівень CD4+ був нижчим 200/мм3. Пізнє звернення за медичною допомогою було у більшості випадків пов’язано із асоціальним способом життя. Серед соціально благополучних верств населення пацієнти мало місце раннє звер-нення за медичною допомогою.

У 141 (29,9%) соціально благополучних па-цієнтів з вперше діагностованою ВІЛ-інфекцією перший епізод активації опортуністичних інфекцій був пов’язаний із важким перебігом оперізуючого герпесу, вітряної віспи, інфекційного мононукле-озу, пневмонії, енцефаліту при кількості CD4+ Т-лімфоцитів вищим за 500 клітин/мм3.

Вітряна віспа реєструвалася у ВІЛ-інфікованих пацієнтів різного віку та характеризувалася пере-важно важким перебігом із тривалою лихоманкою, симптомами інтоксикації, везикульозно-бульозним висипом. Кірочки утворювалися наприкінці другого тижня захворювання після масованої противірусної терапії.

Середній вік ВІЛ-інфікованих пацієнтів, го-спіталізованих з приводу оперізуючий герпесу, складав 32,6±1,5 років, в той час, як більшість випадків (70,5%) реактивація латентної інфекції відбувалася у віці старше 50 років. У молодших пацієнтів захворювання виникало на тлі цукрового діабету або отримання імуносупресивної терапіі з приводу трансплантації нирок, онкогематоло-гічних або системних захворювань. Оперізуючий герпес реєструвався також у вагітних, оскільки вагітність є фактором природної імуносупресії. Отже, відсутність вищевказаних станів у пацієнтів молодого віку з оперізуючим герпесом потребує обов’язкового тестування на наявність антитіл до ВІЛ. Перебіг захворювання у ВІЛ-інфікованих пацієнтів характеризувалося ураженнями шкіри та слизових оболонок, що поширювались на декілька дерматомів та супроводжувалися вираженим бо-льовим синдромом та тривалою лихоманкою.

Зазвичай пік інфікування вірусами герпе-су IV, V, VI типів, що викликають інфекційний мононуклеоз, припадає на вік 2–5 та 15–25 років, останній пов’язаний із розширенням соціальних та появою сексуальних контактів. Середній вік ВІЛ-інфікованих пацієнтів, госпіталізованих з приводу інфекційного мононуклеозу, складав 38,1±2,6 років. Типовою була тріада симптомів: лихоманка, тонзиліт, лімфаденопатія, характерних для ранніх клінічних проявів інфікування ВІЛ. Важливе зна-чення мав вік пацієнтів. Виникнення мононукле-

24



озоподібного синдрому у пацієнтів старшого віку вказувало на реактивацію хронічної герпетичної інфекції та супроводжувалось появою Ig M поряд із IgG.

Енцефаліт та менінгоенцефаліт у ВІЛ-інфі-кованих пацієнтів мали зазвичай герпесвірусну (HSV або CMV), рідше токсоплазмозну етіологію, що підтверджувалось наявністю ДНК збудників у СМР методом ПЛР. Пневмонії у ВІЛ-інфікованих пацієнтів мали важкий перебіг з тривалою лих-

манкою, інтоксикацією, дихальною недостатністю, двостороннім ураженням легень та вимагали ма-сованої антибактеріальної терапії.

Висновок. На підставі проведених досліджень встановлено, що перший епізод оперізуючого герпесу в осіб, віком до 50 років, інфекційний мононуклеоз в осіб старше 25 років, важкий пере-біг вітряної віспи та затяжні пневмонії вказують на первинні порушення імунітету і є вагомою підставою для обстеження на ВІЛ.

А.Г. Дьяченко1, С.Л. Грабовий2, В.М. Бутенко2, Л.М. Панасенко2

ЗАСТОСУВАННЯ КАРТОГРАФІЧНОЇ ПЛАТФОРМИ ARCGIS ДЛЯ ОЦІНКИ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ1Сумський державний медичний університет; 2Сумський обласний центр профілактики і боротьби зі СНІДом

Актуальність. В рамках епіднагляду за ВІЛ-ін-фекцією закладами охорони здоров’я збира-

ється великий обсяг епідеміологічних, клінічних, лабораторних та інших даних, значна частина яких залишається поза увагою осіб, що приймають рішення. Однією з причин такого стану речей є те, що лікарі-епідеміологи та організатори охорони здоров’я не достатньо володіють сучасними спо-собами візуалізації даних, зокрема методом кар-тування. Особи Картування — це сучасний спосіб візуального представлення даних на географічній карті, яке може виступати джерелом основної ін-формації для управлінців, що приймають рішення щодо планування програм і розробки політик у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, а також для виконавців програм. Картування вчить йти в ногу с часом, та ставати новаторами своєї справи.

Мета дослідження. Вивчити ефективність застосування картографічної платформи arcGIS для візуалізації епідеміологічних даних.

Методи дослідження. Для проведення карту-вання був створений обліковий запис на платформі ArcGIS online (http://argis.com). З метою візуалізації епідеміологічних даних прийнято рішення провести картування випадків ВІЛ-інфекції шляхом прив’яз-ки кількості ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД до географічних координат населених пунктів, у яких

вони проживають. Кількість ВІЛ-інфікованих, які мешкали на тій чи іншій території визначалась за до-помогою інформації, наявної в реєстраційних картах ВІЛ-інфікованої особи (форма первинної облікової документації № 502–1/о) та повідомленнях про зміни в Реєстраційній карті ВІЛ-інфікованої особи (форма первинної облікової документації № 502–2/о). На карти були нанесені дані про всіх ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, які знаходились на обліку в закладах охорони здоров’я Сумської області станом на 1 січня 2015 року. З метою збереження конфіденційності даних в якості географічних координат для нанесення на карту використовувались випадкові координати, не прив’язані до конкретних поштових адрес, за якими проживають хворі на ВІЛ-інфекцію (геогра-фічні центри сіл, селищ, перехрестя вулиць і т. ін.). У районних центрах та м. Суми, а також в установах та закладах пенітенціарної служби для картування використовувались юридичні адреси закладів охо- рони здоров’я (або закладів пенітенціарної систе-ми), які здійснюють медичний нагляд за ВІЛ-інфі- кованими. Були створені дві карти “Залучення населених пунктів Сумської області до епідемії ВІЛ-інфекції” та “Інтенсивність територіально-го поширення ВІЛ-інфекції у Сумській області”. На першій карті інформація щодо ВІЛ-інфікова-них відображена у вигляді кола, прив’язаного до

25



певного населеного пункту, з діаметром, величина якого змінюється в залежності від кількості хворих на ВІЛ-інфекцію. На другій карті ця ж інформація представлена у вигляді зон на карті, які мають різну форму та інтенсивність забарвлення. Ширина та форма зони залежить від кількості населених пунктів, залучених до епідемії, а інтенсивність — від кількості ВІЛ-інфікованих, які проживають на певній території. В якості фонового зображення на обох картах нанесена поширеність ВІЛ-інфек-ції на кожній адміністративній території області. Колір та інтенсивність забарвлення територій міст обласного підпорядкування та районів залежить від рівня показника поширеності ВІЛ-інфекції на кожній з них.

Поширеність ВІЛ-інфекції розрахована станом на 1 січня 2015 року за даними звітної форми № 2 ВІЛ/СНІД.

Отримані результати. Станом на 1 січня 2015 року до епідемії ВІЛ-інфекції було залучено 174 населених пункти Сумської області. У 80-ти з них зареєстровані особи в стадії СНІД. У 151 населеному пункті (86%) проживало від одного до трьох ВІЛ-інфікованих (сумарно 19,6% всіх за-реєстрованих в області хворих на ВІЛ-інфекцію).

На рис. 1 представлена карта, яка демонструє населені пункти, залучені до епідемії ВІЛ-інфекції. На ній можна візуально оцінити розташування на-селених пунктів, де проживають хворі на ВІЛ-інфек- цію. Карта є інтерактивною. При натисканні на

будь-який елемент карти з’являється спливаюче вікно, в якому відображена статистична інформація по обраному населеному пункту та адміністратив-ній території, до якої він належить. За потреби можна керувати обсягом необхідної для відобра-ження інформації. Приклад такого спливаючого вікна наведений на рис. 3. Масштаб карти можна

Рис. 1. Залучення населених пунктів Сумської області до епідемії ВІЛ-інфекції

Рис. 2. Інтенсивність територіального поширення ВІЛ-інфекції у Сумській області

Рис. 3. Приклад спливаючого вікна на карті

26



збільшувати або зменшувати, що дуже зручно для пошуку необхідної інформації.

На рис. 2 зображена карта, за допомогою якої наочно можна оцінити площу тієї чи іншої тери-торіальної одиниці, вражену епідемією ВІЛ-інфек- ції. Карта також є інтерактивною і дозволяє ко-ристувачам взаємодіяти з даними, нанесеними на неї.

Висновки. Побудовані інтерактивні карти дозволяють досить швидко оцінити масштаби епідемії на тій чи іншій адміністративній території області. За наявності інтерактивних карт, на яких

зображена актуальна епідеміологічна інформація в розрізі кожного населеного пункту, особи, які при-ймають рішення, отримують, так би мовити, ефект присутності епідемії на підконтрольних територі-ях. Доступність статистичних даних, прив’язаних територіально дозволяє залучити до вирішення заходів з протидії ВІЛ-інфекції не лише керівни-ків обласного чи районного рівня, а й керівників сіл, селищ, окремих міст. Картування епідемії є вагомим аргументом для розширення існуючих профілактичних програм, зокрема для учнівської та студентської молоді.

О.М. Кислих1, Л.С. Котлик2, С.С. Чернявська2, О.Ф. Тарасюк2

ВИВЧЕННЯ ДІАГНОСТИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ШВИДКОГО ТЕСТУ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ МУЛЬТИ-ІНФЕКЦІЇ “NEW VISION DIAGNOSTICS “ПРОФІТЕСТ”.1ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України”, м. Київ 2ДУ “Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України”

Актуальність.Тестування біологічних зразків на наявність маркерів інфекційних захворюва-

нь,зокрема антитілдо ВІЛ за допомогою швидких тестів (ШТ) все далі набуває значної популярності і в 2013 р. у світі було проведено 57,7 млн. таких обстежень. В Україні протягом останніх років ШТ впевнено зайняли своє місце в алгоритмі встанов-лення факту ВІЛ-інфікування пацієнта. Так, за да-ними ДУ “Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України”, у 2014 р. було здійснено 205867 обстежень за допомогою ШТ, у тому числі 20363 у закладах охорони здоров’я (ЗОЗ) інфекційного та неінфекційного профілю.Фірми-виробники ШТ з кожним роком нарощують обсяги виробництва, на ринку з’являються нові модифікації ШТ, наприклад, комбіновані тести, що дають змогу при тестуванні одного зразка крові отримати результаті на наявність декількох інфекційних маркерів. Зважаючи на достатньо великі обсяги тестування, безумовно важливим є забезпечення якості досліджень за допомогою ШТ. В цьому контексті важливо мати уявлення про дійсні діагностичні характеристики того чи іншого ШТ на відміну від тих, що заявлені виробником.Діагностичні характеристики (чутливість та спе-

цифічність) ШТ в документації виробників доволі часто вказується на рівні 100%, що на практиці не завжди відповідає дійсності.

Мета. Встановлення відповідності діагностич-них характеристик швидкого тесту для діагностики мульти-инфекції (ВІЛ, гепатит В HBsAg, гепатит С, сифіліс) “NewVisionDiagnostics “Профітест”, вироб-ництва “InTec PRODUCTS. INC”, Китай показникам, вказаним в інструктивних матеріалах.

Методи. Дослідженняз встановлення відпо-відності діагностичних характеристик проводили на базі централізованої імуно-вірусологічної лабора-торії з діагностикою СНІДу ДУ “Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України”. Контроль здійснювали відповідно до узгодженого протоколу. При проведенні контролю було викори-стано 200 попередньо охарактеризованих зразків щодо наявності антитіл до ВІЛ, вірусу гепатиту С (ВГС), збудника сифілісу та HBsAg вірусу гепатиту В. Наявність або відсутність антитіл до ВІЛ визначали із застосуванням ІФА тест-систем: GenscreenUltra HIV Ag-Ab, виробництва BioRad, Франція та HIV EIA, виробництва ANI Labsystems, Фінляндія. Під-твердження скринингових результатів проводили за допомогою рекомбінантного блоту INNO-LIA

27



HIV 1/2 SCORE*, виробництва Innogenetics, Бельгія. Наявність або відсутність антитіл до ВГС визнача-ли із застосуванням ІФА тест-систем: DIA-HCV та DIA-HCV-different виробництва ДіаПрофМед, Україна або ВГС-підтверджуючий-МБА виробництва МБА, Україна. В окремих зразках також було визначено вірусне навантаження РНК ВГС за допомогою на-бору АмплиСенс. HCV-Монитор-FL (кількість копій в мл), виробництва Інтерлабсервіс, РФ. Наявність або відсутність HBsAg вірусу гепатиту В визначали із застосуванням ІФА тест-систем: DIA-HBV, та DIA-C-HBV. В окремих зразках також було визначено вірусне навантаження ДНК ВГВ за допомогою на-бору АмплиСенс HBV-Монитор-FL (кількість копій в мл), виробництва Інтерлабсервіс, РФ. Інтерпре-тацію результатів здійснювали за інструкціями до тест-наборів. Таким чином, було відібрано 200 зраз-ків сироваток крові та сформовано панелі зразків сироваток крови, в яких було визначено наявність або відсутність вищезазначених маркерів збудни-ків інфекцій за допомогою ШТ 2-ох різних серій (лотів). При оцінці діагностичних характеристик ШТ, крім чутливості та специфічності визначали позитивне і негативне прогнозоване значення тесту (ППЗ та НПЗ відповідно). ППЗ — це ймовірність того, що особи з позитивними результатами скри-нінгового аналізу дійсно містять у крові маркери (антигени або антитіла до збудника) інфекційних захворювань. НПЗ — це ймовірність того, що особи з негативними результатами дослідження дійсно не мають в крові маркерів інфекційних захворювань. Що вищий рівень розповсюдження інфекції в популяції, то вища ймовірність того, що особа з позитивним результатом тестування дійсно інфікована (тобто тим вище значення ППЗ). Зі зростанням поширеності інфекції доля зразків сироваток із хибно-позитивними результатами тестування знижується, а імовірність того, що

особа з негативними результатами аналізу дійсно неінфікована, зменшується (тобто знижується значення НПЗ).

Отримані результати. Всі зразки сироваток крові, які містили або не містили антитіла до ВІЛ, збудника сифілісу, HBsAg вірусу гепатиту В на ШТ для діагностики мульти-інфекції (ВІЛ, гепатит С, гепатит В HBsAg, сифіліс) Профітест (2-ох різних серій) були визначені відповідно до їх характери-стик, тобто продемонстрували 100% чутливість та специфічність; ППЗ та НПЗ результатів, отриманих при тестуванні на антитіла до ВІЛ, збудника си-філісу, HBsAg вірусу гепатиту В складають 100%. Показник специфічності та ППЗ при визначенні АТ до ВГС складала 100% для обох серій дослід-жуваного ШТ. При тестуванні 125 анти — ВГС позитивних зразків отримано 8 хибнонегативних результатів, чутливість становила 94,0%, а НПЗ — 88,2%; чутливість іншої серії ШТ становила 96,2% (отримано 5 хибнонегативних результатів), а НПЗ відповідно склало 92,3% (Таблиця).

При цьому слід зазначити, що показники чутливості відносно виявлення АТ до ВГС в інструк- тивних матеріалах мають вище значення — 99,5%.

Висновки.1. При здійсненні вибору того чи іншого ШТ

необхідно орієнтуватися не тільки на діагностичні характеристики, що наведені в документації до тестів, а, за можливості, проводити оцінку ШТ в умовах їх застосування для отримання дійсних значень цих показників.

2. Рекомендувати обчислення ППЗ і НПЗ для визначення, якому діагностикуму слід віддати пере-вагу для застосовування в конкретній епідемічній ситуації у визначеному регіоні, а разом з тим розра-хувати, скільки тестів необхідно для підтвердження результатів первинного скринінгу.

Таблиця. Діагностичні характеристики швидких тестів

Діагностичні характеристики, %

Досліджувані швидкі тести

Профітест 1-й лот Профітест 2-й лот

ВІЛ ВГС HBsAg сифіліс ВІЛ ВГС HBsAg сифіліс

Чутливість 100 94,0 100 100 100 96,2 100 100

Специфічність 100 100 100 100 100 100 100 100

ППЗ 100 100 100 100 100 100 100 100

НПЗ 100 88,2 100 100 100 92,3 100 100

28



Т.Ф. Ковальова, І.М. Калмикова, Г.О. Ковальова

АНАЛІЗ МОНІТОРІНГОВИХ ВІЗИТІВ ПО КОНТРОЛЮ ЗА ВПРОВАДЖЕННЯМ СТАНДАРТИЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ТУБЕРКУЛЬОЗІ В ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІКЗОЗ Обласний протитуберкульозний диспансер № 1, м. Харків

Актуальність. Епідемічна ситуація щодо тубер-кульозу знаходиться під постійним контролем

Департаменту охорони здоров’я обласної державної адміністрації та органів влади з метою комплексного впливу на епідемічні та клінічні чинники процесу розповсюдження захворювання.

Найбільш об’єктивна та оперативна інфор-мація отримується під час безпосередньої роботи в польових умовах на місцях. Під час менторських візитів фтизіатрам районів області надається ор-ганізаційно-методична та лікувально-діагностична допомога, здійснюється контроль щодо впро-вадження в закладах охорони здоров’я області оновленого Протоколу надання медичної допомоги при туберкульозі та реалізації в області механізму інтеграції фтизіатричної служби до закладів охорони здоров’я первинного та вторинного рівня надання лікувально-профілактичної допомоги.

Мета: дослідити вплив моніторингових візитів на ефективність протитуберкульозних заходів у закладах охорони здоров’я Харківської області у 2014 р.

Методи: аналіз ефективності протитуберку-льозних заходів у закладах охорони здоров’я Хар-ківської області з використанням епідеміологічних, медико-статистичних та математичних методів дослідження, польовий моніторинг у лікувально-профілактичних закладах області.

Отримані результати. У 2014 р. було здійснено 58 менторських візитів до 28 районів області, в тому числі — 31 виїзд за підтримки проекту USAID “Посилення контролю за туберкульозом в Україні”. Виїзди в райони здійснили 123 лікаря фтизіатрич-ної служби. Польовий моніторинг щодо надання медичної допомоги у закладах виконання покарань (ВК-17, ВК-12) проводився спільно фахівцями фтизіатричної служби з науковими співробітниками кафедри фтизіатрії і пульмонології Харківського національного медичного університету.

Під час відвідування лікувально-профілак-тичних закладів надавалась допомога фахівцям на місцях щодо визначення контингентів хворих

для проведення лікування в амбулаторних умовах після основного курсу лікування в стаціонарі та хворих, які не виділяють мікобактерії туберкульозу. Також проведена оцінка щодо якості роботи центрів мікроскопічної діагностики туберкульозу першого та другого рівнів. Крім того, здійснено контроль за раціональним використанням лікарських засо-бів, одержаних від Міністерства охорони здоров’я України, закуплених централізовано за державні кошти та глобального фонду. Так, практичну допо-могу отримали фахівці Балаклійського, Чугуївсь-кого, Ізюмського, Лозівського, Богодухівського, Кегичівського, Красноградського, Шевченківсь-кого, Нововодолазьського, Харківського районів. У Золочівському районі обласним позаштатним спеціалістом з дитячої фтизіатрії було проведено підготовку вакцинаторів щодо проведення методиці туберкулінодіагностики та вакцинації БЦЖ. У Дерга-чівському районі проведено перевірку щодо меди-ко-санітарного забезпечення працівників сільського господарства та населення в період проведення сільсько-господарчих робіт у 2014 році.

Надано також практичну допомогу щодо ведення реєстру хворих на туберкульоз у Крас-ноградському, Чугуївському, Барвінківському, Близнюківському та Золочівському районах.

Під час візитів лікарями фтизіатричної служби оглянуто і надано консультативну допомогу 128 осо- бам, в тому числі 43 мешканцям сільської міс-цевості, а також проведена 31 лекція. Виявлено некоректне ведення медичної документації (май-же 15%), що впливає на несвоєчасне виявлення туберкульозу.

Протягом 2014 року виявлено 94 пацієнтів на активний туберкульоз в поєднанні з ВІЛ/СНІДом, у 2013 році їх було 84. Під час менторських візитів 2054 особи пройшли тестування на ВІЛ-інфекцію, у 38 з них були підтверджені антитіла до ВІЛ-інфекції.

Ефективність лікування хворих залишається на недостатньому рівні, так із 1032 осіб, яких було зареєстровано у звітному періоді, вилікувалися

29



лише 640 пацієнтів, 62,0 % (при індикаторі роботи протитуберкульозної програми — 70%), а із 695 випадків із бактеріальним туберкульозом виліку-вано 347–49,9%. Ефективність лікування хворих на мультирезистентний туберкульоз у 1,3 рази нижча, ніж у випадках захворювання із збереженою чутливістю збудника до ліків та становить 46%.

Висновки. Надання практичних рекомендацій з організації протитуберкульозної роботи на місцях у питаннях своєчасної діагностики туберкульозу, у тому числі лабораторної, організації контрольо-ваного лікування сприяло збільшенню показника виявлення туберкульозу за результатами бактеріо-скопії мазка мокротиння з 1,3 до 1,8 (національний стандарт на 2015 рік — 3,5).

Завдяки контролю ведення медичної доку-ментації (Журналу ведення випадків туберкульо- зу — ТБ03, журналів проведення бактеріоскопіч-них досліджень у центрах з мікроскопії І рівня — ТБ-04/1, правильність ведення карток контро-льованого лікування — ТБ-01 та ТБ-01 МР ТБ), своєчасності наповнення реєстру хворих на тубер- кульоз та роботі з ним отримано збільшення по-казника лікування чуттєвого туберкульозу з 59 % до 62 %, та мультирезистентного туберкульозу — з 39 до 45%.

Тільки постійний моніторинг протитуберку-льозних заходів дозволить виявляти недоліки та оперативно їх скорегувати для поліпшення стану надання протитуберкульозної допомоги.

Актуальность. В списке “лидеров” по количеству ВИЧ инфицированных стоят страны БРИКС

(международное объединение 5 стран — Брази-лии, России, Индии, Китая, ЮАР), которые ак-кумулируют 40% мирового населения. В рамках этого международного сотрудничества представ-ляется значительная возможность прогрессивного решения вопросов в сфере здравоохранения, в частности, борьбы с ВИЧ-инфекцией. Одной из основных задач организации противодействия эпидемиям на разных этапах их развития является изучение закономерностей эпидемического про-цесса. Объективными показателями интенсивности эпидемического процесса, как известно, являются заболеваемость и пораженность. Показатели, характеризующие значимость проблемы ВИЧ-ин-фекции в России, в Южном Федеральном округе (ЮФО) и Северо-Кавказском Федеральном округе (СКФО), свидетельствуют о том, что эпидемия ВИЧ-инфекции продолжает развиваться. В этой связи важнейшим компонентом системы мер по

противодействию эпидемии является мониторинг показателей интенсивности.

Целью исследования явилось изучение со-временных тенденций, масштабов и скорости развития эпидемической ситуации по ВИЧ-инфек- ции, распространения ВИЧ/СПИДа в ЮФО и СКФО России для формирования регионально адапти-рованной программы. Решение указанных задач требует проведения эпидемиологического анализа и оценки многолетней динамики показателей за-болеваемости, пораженности населения ЮФО и СКФО России.

Материалы и методы исследования. Эпиде-миологический анализ по ВИЧ инфекции в ЮФО и СКФО выполнен за 2010–2014 гг. и первое полуго-дие 2015 года на основе базы данных и отчётных документов Российского научно-методического центра Южного окружного центра по профилак-тике и борьбе со СПИДом Роспотребнадзора. Для обоснования необходимости оптимизации оценки результатов программ по противодействию

Т.А. Кондратенко, Л.Ф. Черниговец, С.Р. Саухат, Е.А. Максимова, Н.Г. Тютюнькова, И.К. Дорофеева, Ф.В. Логвин

ОЦЕНКА ПОКАЗАТЕЛЕЙ ИНТЕНСИВНОСТИ ЭПИДЕМИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА ВИЧ-ИНФЕКЦИИ НА ЮГЕ РОССИИГБОУ ВПО “Ростовский государственный медицинский университет” Минздрава России, кафедра эпидемиологии, г. Ростов-на-Дону

30



ВИЧ-инфекции использовались показатели дина-мики заболеваемости и динамики пораженности, распределение заболевших по факторам риска.

Результаты. Анализ показателей заболева-емости ВИЧ-инфекцией свидетельствует о том, что за период 2010–2014 гг. он вырос и составил в ЮФО в 2010 г. — 16,5 и в 2014 г. — 27,4 на 100 тыс. населения, в СКФО — соответственно 8,1 и 11,3 на 100 тыс. населения (российский по-казатель составил соответственно 49 и 57,1 на 100 тыс. населения). За 1-е полугодие 2015 гг. наблюдается та же тенденция: ЮФО — 9,0 и 15,9 на 100 тыс. населения, в СКФО — 3,7 и 7,0 на 100 тыс. населения, РФ — 17,0–31,8 на 100 тыс. населения.

Аналогичные результаты были получены при сравнительной оценке показателей поражён-ности в ЮФО и СКФО. Анализ показателей по-раженности свидетельствует также о росте их за анализируемый период. Так, в ЮФО он составил соответственно 126,5 и 186,2 на 100 тыс., в СКФО — 44,1 и 75,4 на 100 тыс. За 1-ое полугодие 2015 г. в ЮФО-215,2 на 100 тыс, в СКФО-91,5 на 100 тыс. населения (в 2011 году соответственно 146,9 и 57,0 на 100 тыс. населения). Кумулятивное число лиц, живущих с ВИЧ/СПИДом (ЛЖВС) в 2014 го- ду в ЮФО превысила 30 тыс. в СКФО — 8 тыс. В современный период в эпидемический процесс вовлекаются не только контингенты повышенного риска, но увеличивается число случаев инфекции среди социально-адаптированных контингентов. С 2009 года прослеживается тенденция к увеличе-нию удельного веса женщин в структуре ВИЧ-ин-фицированных. Еще одной особенностью эпидемии ВИЧ-инфекции последних лет в ЮФО и СКФО является распределение ВИЧ-инфицированных по факторам риска заражения.

Главной причиной инфицирования в ЮФО остается половой (гетеросексуальный) путь — 68,7% в 2010 году и 60,7% в 2014 году. Вместе с тем в последние годы активизировалась передача ВИЧ от уязвимых групп внутривенным потреблением наркотиков. Так, если в 2010 году указанный фактор риска составил 27,6%, то в 2014 году — 37,2%. Иная особенность действующих факторов риска прослеживается в СКФО. Так, если в 2010–2014 гг. уменьшался удельный вес инфицированных вну-тривенным потреблением наркотиков с 35,4% до 28,5%. За тот же период анализа факторов риска заражения наблюдается увеличение удельного веса полового (гетеросексуальные контакты) пути — соответственно с 61,2% до 66,0%.

Выводы. Таким образом, в ЮФО и СКФО, как и по всей России продолжается развитие эпидемического процесса ВИЧ-инфекции, сопро-вождающееся ростом показателей заболеваемости и пораженности.

Изучение эпидемической ситуации в кон-кретных условиях территории имеет важное зна-чение для дальнейшего совершенствования мер борьбы.

Неблагоприятная ситуация по ВИЧ/ СПИД в ЮФО и СКФО России обуславливает необхо-димость дальнейшей консолидации усилий на межведомственном уровне по противодействию нарастания эпидемии, включая консультативную работу в группах риска, повышение уровня знаний всех медицинских работников, формирования у них толерантности к ЛЖВС, расширение охвата обследованиями на ВИЧ различных групп насе- ления, повышения информированности как мо-лодежи, так и генеральной популяции населения о профилактике инфицирования.

Т.Ю. Крушинська

ПИТАННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ВІЛ/СНІД У БАЗОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВДЗ “Дніпропетровська медична академія МОЗ України”, м. Дніпропетровськ

Актуальність. Моніторинг та оцінка заходів про-тидії епідемії ВІЛ-інфекції стосується також

якості медичної освіти. Робота у спеціалізованих

службах з контролю поширення ВІЛ-інфекції в Україні вимагає відповідної підготовки персоналу на післядипломному рівні. Але базова підготовка

31



у медичному вищі повинна створити для цього надійне підґрунтя. Чи не найважливішу роль тут відіграє вивчення на ІІ–ІІІ курсі медичної мікро-біології, яка безпосередньо пов‘язана з багатьма аспектами епідеміологічного нагляду.

Мета дослідження. Виявлення потенціалу навчального предмету “Мікробіологія, вірусологія та імунологія” щодо теоретичної підготовки май-бутніх лікарів дляпрофесійної діяльності у сфері епідеміологічного нагляду на різних його рівнях стосовно ВІЛ-інфекції.

Методи дослідження. Аналіз структури та змісту навчальних програм з мікробіології та суміж-них дисциплін, стандартних підручників, наочних засобів навчаннята інших методичних матеріалів для виявлення в них тих елементів, що стосуються епідеміологічного нагляду при ВІЛ-інфекції; методи формалізованої бесіди та письмового опитуван-ня, тестування, вивчення документації з обліку успішності студентів — для оцінки засвоєння ними відповідних знань, сформованості професійного ставлення до завдань протидії епідемії СНІДу.

Отримані результати. У медичних ВНЗ вив-чення ВІЛ-інфекції входить до навчальних про-грам майже всіх теоретичних медико-біологічних дисциплін і значної кількості клінічних та коор-динується наскрізною програмою. Центр тяжін-ня, звісно, припадає на дисципліни “Інфекційні хвороби” та “Педіатрія та дитячи інфекції”, де ВІЛ-інфекція вивчається у обсязі 20 та 18 годин відповідно. Значна увага (по 8 навчальних годин) приділяється цій інфекції у вивченні “Акушерства та гінекології”. “Загальної практики (сімейної ме-дицини)” та “Епідеміології”. Порівняно з названими вище предметами, частка “Мікробіології” значно менша — всього 6 годин. Але ця дисципліна по-сідає особливе місце, бо ряд питань, пов‘язаних з субклітинним, клітинно- генетичним, органним рівнями епідеміологічного нагляду вивчається тільки у курсі мікробіології.

Вивчення мікробіології дає студентам розумін-ня принципових відмінностей ВІЛ-інфекції від інших епідемічних захворювань, а отже і особливостей здійснення епідеміологічного нагляду. Субклітин-ного та клітинно-генетичного рівня епіднагляду стосується інформація про реплекативний цикл ВІЛ з утворенням провірусу та його інтеграцією у геном клітини хазяїна, механізми ушкодження різних клітин людини, характеристики гуморальної та клітинної імунної відповіді. Саме на мікробіо-логії детально вивчається антигенна структура ВІЛ, причини його високої антигенної мінливості,

студенти дізнаються про наявність двох типів вірусу з різними ареалами поширення.

Одним з завдань епіднагляду на організмено-му рівні є аналіз якості лабораторної діагностики. Для більшості інфекцій “золотим стандартом”діаг-ностики є виділення та ідентифікація збудника, але студенти дізнаються про складність культивування ВІЛ, об‘єктивні причини використання серологіч-ного методу діагностики як основного та строках застосування цього методу. Важливим є засвоєння знань про сутність імуноферментного аналізу та імуноблотінгу — цих складових двоетапного обстеження на ВІЛ-інфекцію, дослідження для визначення ступеню імуносупресії, про підходи до визначення статуту дітей, народжених ВІЛ-інфі- кованими жінками. Клінічні форми інфекції та ступінь їхньої епідемічної небезпеки розглядаються коротко, хоча до цих питань, а також до хіміо- та імунотерапії ВІЛ-інфекції та конкретних превентив-них заходів проти неї студенти ще повертаються на старших курсах.

На заняттях з мікробіології студенти отриму-ють знання про стійкості ВІЛ до фізичних та хімічних чинників (екосистемний рівень епіднагляду) і це стає основою практичних навичок при вивченні клінічних дисциплін, тоді як дані про шляхи та динаміку розповсюдження ВІЛ-інфекції в Україні і світі (соціально-екосистемний рівень епіднагляду) повідомляються в основному для обґрунтування актуальності вивчення теми.

Всього за типовою програмою з мікробіології на вивченні ВІЛ відведено 2,5% навчальних годин. У сучасному українському підручнику, що вийшов у 2010 році за редакцією академіка В.П. Широбокова, матеріал щодо ВІЛ займає 1,2% обсягу, а у тестових базах ліцензійного іспиту “Крок 1” цій тематиці при-свячено близько 3,5% завдань. Зважаючи на це, а також об‘єктивну складність теоретичного матеріалу з ВІЛ-інфекції та швидке оновлення відповідної наукової та статистичної інформації, зрозуміла важливість розробки сучасної педагогічної технології вивчення ВІЛ на заняттях з мікробіології.

Така технологія передбачає широке застосу-вання наочних засобів навчання — реалістичних та схематизованих зображень, інфографіки, — що особливо важливе для розуміння динаміки анти-генного навантаження та імунологічних показників у ході інфекції, активне залучення студентів до самостійного опрацювання окремих питань зі звітністю у вигляді мультимедійних презентацій. У структуру заняття можуть бути інтегровані неве-ликі навчальні відеофільми. Наприклад, “Serodiag-

32



nosis of HIV Infection by 3 Rapid Tests” з ресурсу www.microrao.com та “Real Time PCR” з www.abnova.com полегшують засвоєння студентами методів діагностики ВІЛ-інфекції, а “Defining Durability of HIV Therapy” та “Targeting HIV Replication” від Boeh- ringIngelheim розкривають проблему стійкості ВІЛ до противірусних препаратів. Більш тривалі фільми популярного змісту, такі як “Что такое ВИЧ/СПИД” від mediahiv чи “Истории болезней. СПИД” від “Ли-дер ТВ” пропонуються для самостійного перегляду

у позааудиторний час та створюють позитивну мотивацію до вивчення питань, що стосуються епіднагляду за ВІЛ-інфекцією.

Висновки. У рамках існуючих навчальних програм з дисципліни “Мікробіологія, вірусологія, імунологія” завдяки використанню прогресивних педагогічних технологій можливе створення у сту-дентів необхідного комплексу знань та переконань, які здатні виступати базою для післядипломної підготовки з епіднагляду при ВІЛ-інфекції.

О.А. Кушнєрова, О.О. Волікова, К.Ю Литвин

МОНІТОРИНГ ЗМІН ІМУНОГО СТАТУСУ ХВОРИХ НА ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ З КО-ІНФЕКЦІЄЮ ВІРУСОМ ЕПШТЕЙНА-БАРРДЗ “Дніпропетровська медична академія МОЗ України”, м. Дніпропетровськ

Актуальність. В даний час відзначається напру-жена ситуація з Епштейн-Барр вірусною ін-

фекцією (ЕБВ або ЕВV), як найбільш поширеною з герпес-вірусних в світі і в Україні зокрема. ЕБВ є убіквітарний людським патогеном, вражаючим епітеліальні клітини слизових оболонок дихальних шляхів, травного тракту, статевих органів, а також клітини імунної системи, у тому числі В-лімфоцити, у яких відбувається реплікація вірусних частинок. Епідеміологічні та експериментальні дані припуска-ють взаємообтяжуючу етіопатогенетичну роль вірусів ВЕБ і ВІЛ у розвитку важких дисемінованих форм новоутворень у лімфовузлах, а також ураження слизової оболонки рота волосатою лейкоплакією.

Мета дослідження: простежити зміни імуного статусу хворих на ВІЛ-інфекцію з ко-інфекцією вірусом Епштейна-Барр.

Методи дослідження. При визначенні імунного статусу хворих на ВІЛ інфекцію з ко-інфекцією ВЕБ вивчались наступні показники: СD4+ лімфоцити в абсолютних та відсоткових показниках, СD45+ та СD3+ лімфоцити в абсолютних показниках, коефі-цієнт (співвідношення) СD3+/СD45+ в абсолютних та відсоткових показниках. Для статистичного аналізу даних використовували пакет програм Statistica v.6.1® [Реброва]. Статистично значимим вважалось значення p<0,05.

Отримані результати. Аналіз імунологічних показників показав тенденції до зниження се-

редньої кількості СDЗ-лімфоцитів у крові хворих основної групи порівняно з контрольною групою (1208,9±118,6 кл/мкл проти 1400,4±54,8 кл/мкл; р>0,05) та їх значну варіабельність у хворих з ВІЛ-інфекцією (коефіцієнти варіації становили 70,7% проти 21,1%; p<0,001 за критерієм Фішера). Найбільш виражені зміни відзначено у субпопуляції лімфоцитарної ланки імунітету (табл. 1).

Середня кількість СD4 Т-лімфоцитів у крові хворих з ВІЛ була нижче норми в 4,3 рази — 210,7±22,2 кл/мкл проти 900,2±36,5 кл/мкл (p<0,001). Відносний рівень цих клітин в крові хворих основної групи був знижений втричі — 14,1±1,1% проти 42,1±0,73% (p<0,001). Прогресування ВІЛ-інфекції призводило до суттєвого зменшення вмісту Т-хел- перних клітин — з 24,0±2,9% на І–ІІ стадії до 9,2±0,9% на ІV стадії хвороби (p<0,001). Відповідні коефіцієнти кореляції дорівнюють r=–0,32; p<0,05 для абсолютної кількості СD4 Т-лімфоцитів і r=–0,48; p<0,001 для відносного рівня цих клітин у крові.

Висновки:1. Аналіз наведених даних показав тенденцію

до зниження середньої кількості СDЗ-лімфоцитів у крові ВІЛ інфікованих хворих з ко-інфекцією ВЕБ по-рівняно з ВІЛ-інфікованими хворими без супутнього інфікування ВЕБ та їх значну варіабельність у хворих з ВІЛ-інфекцією. Найбільш виражені зміни відзначено у субпопуляції лімфоцитарної ланки імунітету.

http://www.microrao.com

http://www.abnova.com

http://www.abnova.com

33



2. Відносний рівень СD4 Т-лімфоцитів в крові ВІЛ інфікованих хворих з ко-інфекцією ВЕБ був знижений втричі. Прогресування ВІЛ-

інфекції призводило до суттєвого зменшення вмісту Т-хелперних клітин на ІV стадії хворо- би.

Таблиця 1. Імунологічні показники ВІЛ-інфікованих хворих з супутнім інфікуванням ВЕБ на різних стадіях захворювання, M±m

Імунологічні показники

Основна група (n=54)

Стадія ВІЛ-інфекції Множин не порівняння 3-х груп (рН)І–ІІ (n=8) ІІІ (n=35) ІV (n=11)

CD3+лімфоцити, кл/мкл 1208,9±118,6 985,0±134,3 1279,6±171,7 1147,9±170,5 0,608

CD4+лімфоцити, кл/ мкл 210,7±22,2 320,1±52,8 203,2±27,8* 149,2±20,9* 0,050

CD4+лімфоцити, % 14,1±1,1 24,0±2,9 13,3±1,2* 9,2±0,9*# 0,0009

CD45+лімфоцити, кл/мкл 1546,8±139,5 1301,9±173,2 1623,4±199,0 1457,6±189,0 0,692

CD3+/CD45+, % 75,7±1,3 73,6±3,9 76,1±1,5 76,0±3,5 0,895

Примітка. * — р<0,05 в порівнянні з І–ІІ стадією ВІЛ; # — р<0,05 в порівнянні з ІІІ стадією ВІЛ; рН — за критерієм Крускала-Уолліса.

К.Ю. Литвин, Л.Р. Шостакович-Корецька, О.О. Волікова, О.А. Кушнєрова

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЛАБОРАТОРНИХ ПОКАЗНИКІВ У ПАЦІЄНТІВ З ВІЛ-АСОЦІЙОВАНИМ ТУБЕРКУЛЬОЗОМ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИДЗ “Дніпропетровська медична академія МОЗ України”, м. Дніпропетровськ

Актуальність. В Україні туберкульоз є дуже серйоз-ною проблемою суспільного здоров’я. Так, щороку

виявляють близько 30 тис. випадків цієї хвороби, яка призводить до високої летальності. Ко-інфекція ВІЛ з мікобактеріями туберкульозу має синергічну дію; розповсюдження одної сприяє прогресуванню іншої. Поєднання цих інфекцій призводить до труднощів діагностики та невдачі лікування, значно збільшує ризик смертності. Діагноз та лікування ВІЛ-асоцій-ованого туберкульозу центральної нервової систе-ми являє собою значні труднощі для клініцистів у зв’язку зі збільшенням ризику інших інфекцій ЦНС та злоякісних пухлин, атипової характеристики змін цереброспінальної рідини (особливо у пацієнтів з кількістю CD4<50 клітин/мкл), лікарської взаємодії, термінів призначення АРТ, запального синдрому реконституції імунної системи та підвищення ризику негативних наслідків хвороби у порівнянні з імуно-компетентними особами та потребує особливого підходу до цієї проблеми.

В багатьох дослідженнях вказується, що найбільшу кількість екстрапульмонарних форм туберкульозу складають ураження центральної нервової системи, зокрема, туберкульозного ме-нінгоенцефаліту, але ці дані є суперечливими для різних регіонів світу. У зв’язку з цим актуальним є визначення лабораторних особливостей: ВІЛ та мікобактеріальної ко-інфекції. Адекватні знання проявів туберкульозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів є абсолютно необхідними для оптимального управлін-ня та зниження смертності та захворюваності.

Мета дослідження: вивчити основні лабора-торні характеристики летальних випадків ВІЛ-асо-ційованого туберкульозу в м. Дніпропетровську.

Матеріали та методи дослідження. Ретроспек-тивно проаналізовано 125 історій хвороб пацієнтів, померлих від ВІЛ-асоційованого туберкульозу центральної нервової системи в міській клінічній лікарні № 21, м. Дніпропетровська в період з 2011 по 2014 рік. В усіх випадках наявність туберкульо-

34



зу була підтверджена при патоморфологічному дослідженні. Статистична обробка результатів проводилась з використанням пакету прикладних програм “Statistica 7.0”.

Отримані результати. Ураження головного мозку туберкульозної етіології в період з 2011 по 2014 рік складали 67% всіх випадків патології нервової системи. Чоловіки склали 64%, жінки — 36%. Вік хворих коливався від 21 до 61 року, та в середньому складав — 39,0±7,9 років.

З усіх 125 померлих від церебрального туберкульозу ВІЛ-інфікованих пацієнтів тільки 19 (15%) отримували антиретровірусну терапію (АРТ), тривалість якої була від 3 тижнів до 5 років.

В 36 (29%) випадках мало місце поєднання церебрального туберкульозу з іншими інфекцій-ними ураженнями нервової системи. В більшості спостережень це була ко-інфекція туберкульозу з грибковим менінгоенцефалітом — 13 випадків (36% від всіх комбінованих форм).

Аналіз основних лабораторних показників довів, що рівень CD4 серед ВІЛ-серопозитивних пацієнтів з туберкульозним ураженням ЦНС знахо-дився у межах від 0 клітин/мкл до 700 клітин/мкл; медіана (Me) CD4 дорівнювала 35 кл/мкл від міні-мального показника менш ніж 40 РНК копій/мл до максимального — 10265000 РНК копій/мл. Вірусне навантаження (ВН) мало значний діапазон: від мі-німального показника менш ніж 40 РНК копій/мл до максимального — 10265000 РНК копій/мл. Me ВН дорівнювала — 432896 РНК копій/мл.

Дослідження ліквору у пацієнтів з туберку-льозним ураженням ЦНС визначило значні коли-

вання основних показників. Так, вміст лейкоцитів у лікворі був від 0 до 1700 клітин/мл (у випад-ку поєднання з менінгітом, що був викликаний Staphylococcus haemolyticus). Середня кількість лейкоцитів у лікворі склала — 116,4±4,6 кл/мл. Рівень протеїну в лікворі пацієнтів з церебральним туберкульозом коливався від 0,03 г/л до 2,30 г/л та в середньому складав 0,64±0,15 г/л, а рівень глюкози був від 0,2 до 3,8 ммоль/л та в середньо-му дорівнював 2,06±0,21 ммоль/л. Таким чином, хоча середні показники і відображали характерні для туберкульозного менінгіту зміни, в деяких випадках не спостерігалось типових змін, можливо в наслідок глибокої імуносупресії, або/і поєднаної ко-інфекції, що потребує подальшого вивчення можливого впливу.

Висновки1. Церебральний туберкульоз займає перше

місце серед причин летальності ВІЛ-інфікованих пацієнтів з ураженнями нервової системи в Дні-пропетровському регіоні.

2. Кількість CD4 в групі ВІЛ-інфікованих паці-єнтів з церебральним туберкульозом має значний діапазон значень та може характеризувати, як глибоку імуносупресію (у більшості пацієнтів), так і нормальний імунологічний стан (як виключення).

3. Аналіз ліквору у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з туберкульозним менінгітом в деяких випад-ках не мав характерних змін для даного діагнозу у ВІЛ-серонегативних осіб, що могло бути резуль-татом, як глибокої імуносупресії, так і впливу ко-інфекції та потребує подальшого вивчення.

О.І. Макаренко

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ ВЕРТИКАЛЬНОГО ШЛЯХУ ПЕРЕДАЧІ ВІЛ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІВолинський обласний центр по профілактиці та боротьбі зі СНІД

Актуальність. Епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції/СНІДу у Волинській області, як і в Україні в цілому,

залишається напруженою. Починаючи з 2000 року збільшувалась частка статевого шляху інфікування, що свідчило про несприятливу тенденцію розвитку епідемії серед жіночого населення. Залучення жінок

у епідемію призвело до збільшення кількості народ-жених дітей, у зв’язку з чим особливої актуальності у регіоні набуває забезпечення впровадження про-філактики вертикального шляху передачі ВІЛ.

Мета дослідження. Вивчити особливості вер-тикальної трансмісії ВІЛ та оцінити заходи програми

35



профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини у Волинській області.

Методи дослідження. Було використано дані офіційної статистики та операційних досліджень щодо ВІЛ-інфікованих вагітних, дітей,народжених ВІЛ-інфікованими жінками та заходів профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини.

Отримані результати. Частка ВІЛ-інфікованих жінок серед щорічних нових випадків ВІЛ-інфекції поступово зростає — з 16% у 1996 р. до 40% у 2014 р. Якщо протягом періоду епідемії ВІЛ-по-зитивні мешканці міст складають 74%, сіл — 26%, то доля ВІЛ-позитивних вагітних, які проживають в містах, становить 66%, в селах — 34%. Це свідчить про недостатню обізнаність сільського населення щодо захворювання на ВІЛ-інфекцію, шляхів та імовірності інфікування ВІЛ.

За період епідемії ВІЛ-інфекції (1996–2014 р.) в області виявлено 579 ВІЛ-позитивних вагітних, які народили 513 дітей, передача вірусу від матері до дитини встановлена у 45 дітей.

Найбільша частка ВІЛ-позитивних вагітних реєструється у віковій групі 25–34 роки — 56,4%, частка ВІЛ-позитивних вагітних у віці до 19 років дорівнює 5,3%, 20–24 роки — 8,8%, 35 років і старше — 9,3%.

З метою вчасного визначення ВІЛ-статусу, в області проводиться дворазове обстеження вагітних (за їх добровільною згодою) на наявність антитіл до ВІЛ під час взяттяїх на облік з приводу вагітно-сті та перед пологами. Протягом останніх 5 років дворазовим обстеженням охоплено 99,4–99,8% вагітних. Область в повному обсязі забезпечена тест-системами для обстеження вагітних, які отримує централізовано за рахунок державного бюджету.

В перші роки епідемії ВІЛ-позитивні вагітні здебільшого виявлялись при постановці на облік з приводу вагітності та обстеженні на ВІЛ в жіночих консультаціях (код 109.1). В подальшому збільшу-валась частка вагітних жінок, які знали про свій ВІЛ-позитивний статус та приймали свідоме рішення щодо вагітності та народження дітей (z21). Із за-гального числа ВІЛ-позитивних вагітних волинянок 6,4%(37 осіб) перервали вагітність — кожна 15 жінка, в Україні — кожна десята. Прийняття рішення щодо народження дітей пов’язано з природним бажанням бути мамою та наявністю інформації про можливість народити здорову дитину. Суттєве значення має отримання грошової допомоги у зв’язку з народженням дитини (рис.).

Кількість дітей у ВІЛ-позитивних матерів: одна дитина — у 54,3%, двоє дітей — 36,6%,

троє дітей — 7,4%, четверо дітей 1%, п’ятеро дітей і більше — 0,7%, 9 ВІЛ-позитивних жінок народили двійні. За період епідемії вагітність за-реєстрована у 17 активних СІН (3% з числа всіх вагітних), у 55 (9,5%) — вживання наркотиків в анамнезі та у 2-х (0,3%) — надання сексуальних послуг за винагороду.

Рівень освіти зареєстрованих ВІЛ-позитивних вагітних: базова середня — 30%, повна середня — 28%, ПТУ — 28%, повна вища 14% що свідчить про розвиток епідемії серед різних соціальних прошарків населення.

Відомо, що 65% ВІЛ-позитивних жінок, які народили дітей, перебувають у зареєстрованому шлюбі, шлюб не зареєстрований у 21%, матері одиначки — 9%, розлучені — 4%, вдови — 2%.

Медикаментозну профілактику вертикальної трансмісії ВІЛ (ПВТ або ВААРТ) отримали 91,2% жінок, у яких вагітність закінчилась пологами; 6,8% — профілактику не отримали; у 2% ВІЛ-по- зитивних жінок вагітність зареєстрована до впро-вадження профілактики вертикальної трансмі- сії — до 2002 року. Із загальної кількості жінок, які отримали ПВТ або ВААРТ, 90,4% отримали повний курс вертикальної профілактики ВІЛ, 9,6% профілактику не отримали. Методи розродження ВІЛ-позитивних жінок: 55% — пологи природним шляхом, 38% — кесарів розтин плановий електив-ний, 7% — кесарів розтин терміновий.

Внаслідок активного впровадження профі- лактики вертикальної трансмісії ВІЛ від матері до дитини досягнуто зниження кількості випадків передачі ВІЛ від матері до дитини, що продемон-стровано в таблиці.

120

100

80

60

40

20

0

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

60 52 80 76 66 80 69 48 49 46 38 42 41

28

72595862545152

31203424204840

— столбец 1 — z21

Рисунок. Реєстрація ВІЛ-позитивних вагітних по кодах кла-сифікації по роках (%)

36



Висновки. Особливості перебігу епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу у Волинській області анало-гічні загально-українським тенденціям. Збіль-шення частки статевого шляху інфікування ВІЛ сприяло поширенню епідемії з уразливих груп на загальне населення, збільшенню кількості

ВІЛ-інфікованих жінок та народжених нами ді-тей. Впровадження профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини забезпечило зниження ча-стоти передачі вертикальної трансмісії з 45,5% (у 1998–2002 роках) до 1,92% у 2012 р. та 1,89% та у 2013 р.

Таблиця. Показник передачі ВІЛ від матері до дитини (%)

В області В Україні

діти, народжені в 1998–2002 до ПВТ 45,5%

діти, народжені в 2006 р. 7,7% 7,1%







діти, народжені у 2013 р. 1,89%

О.І. Макаренко, Н.Н. Орлецька

РОЗБУДОВА ЄДИНОЇ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ ТА ОЦІНКИ ЗАХОДІВ ПРОТИДІЇ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ/СНІДу У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІВолинський обласний центр по профілактики та боротьби зі СНІД

Актуальність. Впровадження системи моніторингу та оцінкизаходів протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу

у Волинській області, як і в Україні вцілому, є одним з вагомих факторів протидії епідемії, який дозволяє оцінити розвиток епідемії, забезпечити поточне та стратегічне планування адекватної відповіді на епідемію, провести перспективні розрахунки фінансування з місцевого бюджету з врахуванням можливих зовнішніх (державних та недержавних) надходжень,забезпечити прийняття відповідних управлінських рішень.

Мета дослідження. Проаналізувати діяль-ність з розбудови системи моніторингу та оцінки заходів протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу у Волинській області.

Методи дослідження. Для проведення аналізу роботи у сфері моніторингу та оцінки використову-вався аналіз досягнення показників МІО, поточної ситуації, протокольні рішення Координаційної Ради з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та наркоманії, інша оперативна документація центру МІО Волинського центру профілактики та боротьби зі СНІДом.

Отримані результати. Діяльність з організації, розбудови та забезпечення ефективного функціо-нування регіональної системи моніторингу і оцінки заходів, спрямованих на запобігання поширенню епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу, у Волинській області розпочалась з 2005 року після Першої національної конференції з моніторингу і оцінки (вересень 2005 р.),

37



на якій було озвученоважливість впровадження системи МІО та її значеннядля подолання епідемі-їВІЛ-інфекції/СНІДу. Першими кроками створення системи моніторингу та оцінки в області було розширення або налагодження співпраці облас-ного центру профілактики та боротьби зі СНІД з управліннями, відомствами, державними та недер-жавними організаціями, релігійними конфесіями, дотичними до вирішення питань, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.

В результаті 08 червня 2006 р. рішенням Ко-ординаційної Ради з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та наркоманії (КР) створена та за-тверджена міжсекторальна робоча група в склад якої ввійшли представники закладів охорони здо-ров’я; управління освіти і науки; управління сім’ї, молоді та спорту; управління внутрішніх справ; обласного центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді; департаменту з питань виконання покарань в області; обласного благодійного фонду “Шанс”; обласного благодійного фонду “Переображення” релігійного спрямування.

На засіданні КР 07.04.2009 р. вперше було розглянуто та затверджено 29 регіональних по-казників МІО, основним призначенням яких було надання об’єктивної інформації щодо епідемічних процесів та ефективності здійснюваних заходів.Отримані показники МІО дозволили зробити перші висновки про ситуацію з протидії ВІЛ-інфекції в області та визначити найслабші ланки для першо-чергово впливу на епідемію.

В подальшому найважливішим завданням розбудови регіональної системи МІО було ство- рення центру МІО на базі обласного центру про-філактики та боротьби зі СНІД, що забезпече-но Рішенням обласної Координаційної Ради від 27.01.2010 р., наказом управління охорони здоров’я від 20.03.2010 року № 50 “Про створення центру моніторингу і оцінки виконання програмних захо-дів з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу (центру МІО)” та внесенням новоствореного структурного підрозділу в штатний розпис обласного центру профілактики та боротьби зі СНІД.

Наступними етапами розвитку РС МІО в області були:• розробка та затвердження р ішенням

КР 30.03.2011 р. “Положення про робочу групу з моніторингу та оцінки ефективності виконання програмних заходів з протидії епідемії ВІЛ-ін-фекції при Координаційній Раді”;

• затвердження Розпорядженням голови облдер-жадміністрації від 31.05. 2012 р. № 233 “Поло-

ження про єдину систему моніторингу та оцінки ефективності заходів, спрямованих на запобіган- ня поширенню ВІЛ-інфекції”;

• розробка та затвердження наказом управління охорони здоров’я від 31.05.2012 року № 183-од Регіонального плану моніторингу та оцінки ви-конання Регіональної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки у Волинській області”;

• затверджені Посадові інструкції працівників центру МІО.

В результаті затвердження нормативно-право-вих документів в області забезпечено повноцінне функціонування та розвиток регіональної системи моніторингу та оцінки.

В рамках діяльності центру МІО в області ре-алізовано ряд проектів. Одним з найважливіших — розробка “Регіонального операційного плану (РОП) з протидії ВІЛ/СНІД у Волинській області” в рамках реалізації національного операційного плану. РОП встановив конкретні цілі на регіональному рівні, опи-сав організаційні питання управління та координації, забезпечив можливість гнучкого вибору втручань та видів діяльності, які відповідають потребам та особливостям розвитку епідемії ВІЛ/СНІД, а також конкретизував регіональний процес моніторингу й оцінки, показав реальні фінансові потреби, що допомогло визначити, в якому масштабі область могла б проводити діяльність із протидії епідемії, виходячи з реальних потреб у ресурсах, а не з передбачених бюджетом.

Важливим проектом, що реалізований цен-тром МІО, була участь у проекті “Оцінка витрат на протидію епідемії ВІЛ-інфекції в Україні”. Прове-дена оцінка витрат в регіоні дозволила визначити обсяг та структуру витрат на протидію епіде-мії ВІЛ-інфекції, відстежити фінансові витрати, спрямовані на боротьбу з епідемією, здійснити контроль за використанням фінансових коштів на цільову Програму і заходи,сформувати підстави для прийняття рішень щодо ефективного розпо-ділу фінансових ресурсів між різними напрямками втручань. Результати досліджень з оцінки витрат є основою для вироблення регіональної політики щодо фінансування заходів на протидію епідемії ВІЛ-інфекції.

Висновки.1. Розвиток системи моніторингу та оцінки в

області забезпечило ефективну взаємодію закладів охорони здоров’я, управлінь, відомств, державних

38



та недержавних організацій, релігійних конфесій з питань протидії епідемії з ВІЛ-інфекції/СНІДу.

2. Розробка регіональних показників МІО, надає об’єктивну інформацію щодо епідемічного процесу та ефективності здійснюваних заходів.

3. Подальший розвиток системи моніторин- гу та оцінки в області надають можливість по-дальшої об’єктивної оцінки розвитку епідемії та можливість адекватної відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Л.А. Масюк, Я.С. Терлеева, О.И. Масюк

ВЛИЯНИЕ МЕДИКО-СОЦИАЛЬНОГО СОПРОВОЖДЕНИЯ НА ЭФФЕКТИВНОСТЬ ЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ ТУБЕРКУЛЕЗОМ В УКРАИНЕГосударственное учреждение “Украинский центр контроля за социально опасными заболеваниями Министерства здравоохранения Украины”, г. Киев

Актуальность. Туберкулез (далее — ТБ) созда-ет серьёзную опасность здоровью населения

Украины. За данными ВОЗ Украина входит в число 18 стран Европейского региона с наивысшим уров-нем заболеваемости туберкулезом и 27 стран — с мультирезистентным ТБ. Крайне важным во-просом в проблеме повышения эффективности лечения больных ТБ является уменьшение частоты преждевременного прекращения лечения. Частыми причинами прекращения лечения являются финан-совые трудности (43%) и недостаточная осведом-ленность (23%). Медико-социальная поддержка (далее — МСП) весомо влияет на формирование приверженности и эффективность лечения боль- ных ТБ. Общегосударственной программой противодействия заболеванию ТБ в Украине на 2012–2016 года предусмотрено охват МСП уяз-вимым группам населения при поддержке не-правительственных организаций за счет средств Глобального фонда борьбы с туберкулезом, ВИЧ-инфекцией и малярией (далее — Глобальный фонд) и местного финансирования. Для улучшения приверженности к лечению больных ТБ проводилось обеспечения непрерывного лечения из групп риска отрыва от лечения путем их интенсивной поддержки через Общество Красного Креста Украины (далее — ОККУ). МСП представлена психологической под-держкой во время стационарного лечения, еже-дневным контролируемым противотуберкулезным лечением и предоставлением продуктового набора пациенту 2 раза в месяц на амбулаторном этапе.

Цель исследования. Оценить результаты лечения больных лекарственно чувствительным ТБ когорты 2013 года и больных резистентным ТБ 4 категории 1 когорты 2013 года, которые по-лучали МСП.

Материалы и методы. Ретроспективный ко-гортный анализ случаев чувствительного ТБ 1–4 когорты 2013 года и резистентного ТБ 4 категории 1 когорты 2013 года на основании базы данных реестра больных ТБ.

Результаты исследования. В исследуемой группе 1 находилось 44035 больных чувстви-тельным ТБ 1–4 когорт 2013 года, из них 1556 — получали МСП. Под патронажем сотрудников ОККУ находились больные ТБ с низкой приверженнос-тью к лечению без бактериовыделения на амбу-латорном этапе лечения. Критериями отбора на сопровождение была принадлежность больного к одному или нескольким факторам риска потери для медицинского наблюдения: злоупотребления алкоголем, ВИЧ-инфицирование, употребление инъекционных наркотиков, контактные из очага ТБ, бездомные, безработные, наличие сопутствующих заболеваний, медработники, мигранты, бывшие заключенные (за последние 2 года).

На рисунке 1 представлены результаты ле-чения больных чувствительным ТБ 1–4 когорт 2013 года из которого видно, что по окончанию курса лечения 91,7% больных, находившихся на МСП, имели успешный результат лечения , против 57,2% в когорте больных, которые такое сопро-

39



вождение не получали. Неблагоприятный исход лечения связан с высоким процентом неудачного лечения (23,6%), умерших (9,7%) и отрывов от лечения (7,2%).

В исследуемой группе 2 находилось 1970 больных резистентным ТБ 4 категории 1 когорты 2013 года, из них 139 — получали МСП. МСП пре-доставлялось больным с подтвержденные случаи МР ТВ (“Новые случаи ТБ легких”, “Рецидивы ТБ легких”, “Неудача после первого курса лечение”) резистентным ТБ 4 категории на амбулаторном этапе, которые получали противотуберкулезное лечение за счет средств Глобального фонда.

На рисунке 2 представлены результаты лече-ния больных резистентным ТБ 4 категории 1 когор-ты 2013 года из которого видно, что по окончанию курса лечения 89,6% больных, находившихся на МСП, имели успешный результат лечения, против 31,9% в когорте больных, которые такое сопро-вождение не получали. Неблагоприятный исход лечения связан с высоким процентом неудачного

лечения (23,3%), отрывом от лечения (19,5%) и смертельных исходов (22,6%).

Выводы. Частота неблагоприятных исходов у больных ТБ, получавшим и не получавшим МСП в 2013 году существенно отличается. Основной эффект МСП для больных ТБ наблюдался в умень-шении числа отрывов от дальнейшего медицинского наблюдения. Данный вид поддержки способствовал уменьшению показателей неэффективности лечения и снижению числа смертей, что также связано с улучшением приверженности больных к лечению. В условиях социально-экономического кризиса, который углубляется военным конфликтом на вос-токе страны, прогнозируется ухудшение эпидеми-ческой ситуации по ТБ, что потребует проведения дополнительных организационных мероприятий и финансовых вложений в мероприятия противодей-ствия ТБ. Обеспечение устойчивости отработанной системы МСП пациентов, больных ТБ, способствует повышению эффективности лечения.

0,0

10,0

20,0

30,0

40,0

50,0

60,0

Излеч

ен

Лечен

ие

заве

ршен

оНеу

дача

в лече

нии Ум

ер

Перев

еден

ый

Прерв

аное

лече

ние

Диагн

оз

снят

— —без сопровождения сопровождените ОККУ

Рис. 1. Результаты лечения 1 группы 1–4 когорт 2013 года— —без сопровождения сопровождените ОККУ

0,0

10,0

20,0

30,0

40,0

50,0

60,0

70,0

80,0

Излеч

ен

Лечен

ие

заве

ршен

оНеу

дача

в лече

нии Ум

ер

Перев

еден

ый

Прерв

аное

лече

ние

Диагн

оз

снят

Рис. 2. Результаты лечения 2 группы 1 когорты 2013 года

Л.А. Масюк, І.В. Кузін

РЕГІОНАЛЬНА СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ ТА ОЦІНКИ У СФЕРІ ТУБЕРКУЛЬОЗУ: ЕТАПИ РОЗБУДОВИ ТА ПЕРСПЕКТИВИДержавна установа “Український центр контролю за соціальнонебезпечними хворобами Міністерства охорони здоров’я України”, м. Київ

Актуальність. Питання протидії туберкульозу (далі — ТБ) в Україні є одним з пріоритетних на-

прямів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціальногорозвитку та предметом міжнародних

40



зобов’язань. На сьогоднішній день стратегічним напрямком для досягнення ефективного контролю за епідемією та виконання завдань Загальнодер-жавної програми протидії захворюванню на ТБ є створення дієвої системи моніторингу та оцінки (далі — МіО) заходів з протидії ТБ. Становлення такої системи передбачає створення компонентів та структур МіО, у тому числі відділів МіО заходів протидії захворюванню на ТБ, проведення навчаль-них заходів щодо розбудови та зміцнення системи МіО у протитуберкульозній службі.

Мета дослідження. Оцінити сучасний стан та сформувати стратегічні напрямки розбудови систе-ми МіО у сфері протидії захворювання на ТБ.

Матеріали та методи. Аналіз 25 доповідей керівників відділів МіО у сфері протидії ТБ, що були висвітлені на семінарі-нараді “Система МіО у сфері протидії захворюванню на ТБ — складова єдиної системи МіО заходів проти дії з ТБ в Україні” 29.09–02.10.2015 у м. Києві.

Результати досліжень. МіО виступає інстру-ментом ефективного управління та необхідним елементом успішного стратегічного планування. Координацію діяльності місцевих органів вико-навчої влади, організацій з метою формування та ефективної реалізації єдиної політики, консо-лідованого використання коштів, удосконалення системи МіО забепечують регіональні координаційні ради з питань запобігання поширенню ТБ/ВІЛ (далі — РКР).

Для здійснення МіО виконання заходів про-тидії ТБ створені відділи МіО заходів протидії ТБ у проти туберкульозних закладах Вінницької, Дніпропетровської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Миколаївської, Пол-тавської, Сумської, Тернопільської, Херсонської, Хмельницької, Чернігівської, Львівської, Черні-вецької, Рівненської, Волинської областей.

У рамках реалізації гранту Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярі-єю з вересня 2015 року впроваджується пілотний проект щодо створення та функціонування об’єд-наного відділу МіО виконання програмних заходів з протидії захворювань ТБ/ВІЛ у Волинській та Рівненській областях. По результатам його впро-вадження буде здійснена оцінка ефективності організаційно-методичного об’єднання відділів МіО протитуберкульозної служби та регіонального центру СНІДу та прийняте рішення щодо імплемен-тації успішного досвіду на інші регіони.

З метою вдосконалення системи управління інформацією в сфері контролю за ТБ впроваджу-

ється робота Реєстру. Спільна робота фахівців національного та регіонального рівнів, в тому числі закладів, підпорядкованих ДПтС України та Інституті фтизіатрії та пульмонології ім. Яновського, дозволила забезпечити введення до Реєстру всіх випадків ТБ за 2013–2015 рр. (станом на 01.11.15 до Реєстру внесено 199 904 випадків). У закладах, підпорядкованих МОЗ України, забезпечено відпо-відність даних Реєстру до паперових носіїв ТБ 07 на 98,6% та ТБ 10 на 98,0% за 2014 р. Впровад-жено інструмент програми Реєстру (Дешборди), призначений для аналізу та відображення даних для спеціалістів, які залучені до стратегічного планування в підпорядкованому закладі. Він до-зволяє швидко та якісно отримати та провести аналіз статистичних даних за умови своєчасного та коректного внесення інформації до Реєстру.

Висвітлення інформації щодо проблем ТБ дозволить бачити кожному учаснику системи за-гальну картину та знайти своє місце у системі протидії епідемії. Основними шляхами розповсюд-ження інформації у фтизіатричній службіє публі-кації статистичних даних, результати моніторингу програм/проектів, звіти про хід роботи в рамках регіональних заходів з протидії епідемії, участь у конференціях, засідання круглих столів, тематичних нарадах, випуск інформаційних бюлетенів, статей, повідомлень на радіо та телебаченні.

З 2014 р. розпочата практика спільних візитів технічної та організаційно-методичної допомоги фахівців ДУ “Український центр контролю за соц- хворобами МОЗ України” з організації та надання медичної допомоги до закладів, що надають по-слуги хворим на ТБ та ВІЛ-інфекцію. Здійснення спільних візитів дало змогу підняти на якісно вищий рівень взаємодію служб на регіональному рівні та налагодити роботу з профілактики, діагностики та лікування ТБ та ВІЛ. Під час візитів розглядалися питання організації діяльності з виявлення і діаг-ностики ТБ, інфекційного контролю, фармацевтич- ного менеджменту, медико-соціального супро-воду та співпраці з НУО, взаємодії фтизіатричної служби та служби протидії ВІЛ-інфекції. Впродовж 2015 року здійснено 30 моніторингових візити. Рекомендаціївізитів технічної допомогиє основою для покращення роботи в напрямку протидії ТБ, ВІЛ в регіонах. Ідентична практика проведення супервізії, моніторингових та менторінгових візитів забезпечено з обласних рівнів на районні.

З метою підвищення кваліфікації фахівців фтизіатричної галузі в країні функціонує 5 між-регіональних тренінгових центрів (Вінницький,

41



Дніпропетровський, Запорізький, Львівський та Харківський). Кожен з центрів проводить свою діяльність у тісній співпраці із закладами медичної післядипломної освіти, структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних державних адміністрацій та регіональними закладами охорони здоров’я. За даними 2015 р., на їх базі пройшли навчання з питань ВІЛ/ТБ — 200 осіб, МРТБ — 96 осіб, МіО ТБ — 20 осіб, Реєстру — 183 особи. Учасниками стажувань на робочому місці стали 14 фахівців фтизіатричної служби.

Відповідно до “Комплексного плану дій з профілактики та боротьби з ТБ з МРТБ та РРТБ в Європейському регіоні ВООЗ на 2011–2015 рр.”, регіональне Бюро ВООЗ у Європі співпрацює з Ініціативою з проведення структурованого опе-раційного дослідження та навчання для сприяння операційним дослідженням у сфері ТБ і створення потенціалу для проведення їх у Європейському регіонізадля політики та практики з контролю за ТБ. З листопада 2015 року розпочато проведення операційних досліджень з приоритетных питань, визначених в межах національної програми з ТБ, використання результатів яких сприятиме успішно-сті відповіді та ефективності використання ресурсів для стратегічного планування.

Висновки. МіО є практичним втіленням функції управлінського контролю за виконнанням планів, програм, проектів та досягнення цільових показ-

ників. На сьогоднішній день, як на національному, так і на регіональному рівнях, вже впроваджені та діють емементи МіО, однак для контролю за поширенням епідемії туберкульозу та ефектив-ності заходів з протидії необхідно створити єдину комплексну систему МіО як один з елементів координації діяльності з питань розбудови регі-ональної системи МіО, залучення та координації усіх учасників системи МіО регіональних заходів протидії епідемії.

З метою ефективного формування регіональ-ної системи МіО у сфері протидії захворювання на ТБ необхідно забезпечити реалізацію заходів регіональних планів розвитку системи МіО. Відділи моніторингу та оцінки проти туберкульозних за-кладів зможуть виступити аналітичним центром з питань епідеміології, охорони здоровя, комунікації, стратегічного планування, управліннями базами даних та фінансового моніторингу.

Функціонування системи МіО у структурі національної програми проти дії ТБ можливе за умови виконання наступних умов: сприяння впро-вадження МіО у структурі національної програми; забезпечення високваліфікованими кадровими ресурсами; проведення робочих груп та засідань координаційних рад по МіО для встановлення основних прогалин програм та подання пропо-зицій щодо їх подолання; підтримання роботи Реєстру.

В.А. Марциновська1,2, І.В. Кузін1,2, О.М. Кислих2

ПИТАННЯ ЩОДО ДОЦІЛЬНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ “ІНДЕНТИФІКАЦІЙНИХ” ДОСЛІДЖЕНЬ НА ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ1ДУ “Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України”; 2ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України”

Актуальність. Згідно наказу МОЗ України від 21.12.2010 р. № 1141 “Про затвердження По-

рядку проведення тестування на ВІЛ-інфекцію та забезпечення якості досліджень, форм первин-ної облікової документації щодо тестування на ВІЛ-інфекцію, інструкцій щодо їх заповнення”, для остаточного встановлення ВІЛ-статусу особи необхідно здійснювати перше тестування на наяв-ність анти-ВІЛ (перший забір крові для здійснення

скринінгових та верифікаційних досліджень) та друге тестування на ВІЛ-інфекцію при взятті під медичний нагляд у закладах охорони здоров’я (ЗОЗ) служби СНІДу (так звана “індентифікація” випадку ВІЛ-інфекції, другий забір крові). Актуаль-ним питанням є вивчення доцільності проведення таких ідентифікаційних досліджень у залежності від місць здійснення скринінгових та верифіка-ційних тестувань.

42



Мета дослідження: вивчити структуру ЗОЗ, що проводять консультування, пов’язане з першим та другим тестуванням на наявність анти-ВІЛ.

Методи дослідження. Ретроспективний епі-деміологічний аналіз. Цільова група — ВІЛ-ін-фіковані пацієнти старші 18 років, які отримали послуги консультування і тестування на ВІЛ-інфек-цію (КіТ) та взяті під медичний нагляд протягом 2013–2014 р., у 11 регіонах України. Кількість оди-ниць спостереження — 1954 особи. Інструментарій дослідження — спеціальна розроблена анкета.

Отримані результати. За результатами дослід-ження у загальному масиві даних частка чоловіків становила — 51,5%, жінок — 48,5%, медіан-ний вік респондентів — 37 років. Виявлено, що найчастіше особи досліджуваної когорти вперше дізнавалися про свій ВІЛ-позитивний статус при зверненні за послугами КіТ у ЗОЗ служби СНІДу. Так, за даними першого тестування на анти-ВІЛ 19,7% вибірки складали пацієнти кабінету Довіра та для 20,1% осіб процедура КіТ була здійснена безпосередньо у центрах СНІДу. Крім того, від 10,6% до 13,9% пацієнтів проходили КіТ у ЗОЗ інфекційного профілю, акушерсько-гінекологічної,

протитуберкульозної служби, а також в закладах первинної медико-санітарної допомоги. Встанов-лено, що “ідентифікація” на ВІЛ-інфекцію після здійснення скринінгових та верифікаційних до-сліджень у різних ЗОЗ проводилася 1584 особам (81,1%) (табл.).

Аналіз отриманих даних показав, що 803 особи (41,1% від загальної кількості респондентів) звернулися до ЗОЗ служби СНІДу за послугами з КіТ, з них 71,7% осіб отримали позитивний результат першого тестування на ВІЛ-інфекцію та одночасно пройшли “ідентифікацію” в цих за-кладах (74,2% осіб у кабінетах Довіра, 69,5% осіб у центрах СНІДу).

У зв’язку з цим, виникає питання щодо до-цільності здійснення “індентифікації”, тобто повтор-них верифікаційних досліджень у ВІЛ-позитивних пацієнтів у ЗОЗ служби СНІДу, які обстежувалися та отримали підтверджений позитивний результат після першого тестування також в цих ЗОЗ служби СНІДу.

Слід відзначити, що “ідентифікація” ВІЛ-ін-фекції в ЗОЗ служби СНІДу проводиться частіше у випадках, якщо первинне тестування здійсню-

Таблиця. Структура закладів охорони здоров’я, що проводять КіТ на ВІЛ-інфекцію при першому те-стуванні, та факт проведення консультування та другого тестування на ВІЛ-інфекцію при взятті під медичний нагляд у ЗОЗ служби СНІДу

ЗОЗ, де проведено консультування і перше тестування на ВІЛ-інфекцію (скринінгові та верифікаційні дослідження,

перший забір крові)

Проведення консультування і “індентифікації” ВІЛ-інфекції

у ЗОЗ служби СНІДу (другий забір крові)

Відсутність “індентифікації” ВІЛ-інфекціїу ЗОЗ служби

СНІДу

ЗОЗ, де було проведено КіТ К-ть осіб абс.ч. Р± mр (%) абс.ч. Р± mр (%)

Кабінет Довіра 384 285 74,2±2,2 99 25,8±2,2

Центр СНІДу 419 291 69,5±2,3 128 30,5±2,3

ЗОЗ наркологічної служби 30 18 60,0±8,9 12 40,0±8,9

ЗОЗ дерматовенерологічної служби 41 36 87,8±5,1 5 12,2±5,1

ЗОЗ служби крові 27 22 81,5±7,5 5 18,5±7,5

ЗОЗ акушерсько-гінекологічної служби 250 234 93,6±1,5 16 6,4±1,5

ЗОЗ протитуберкульозної служби 222 183 82,4±2,6 39 17,6±2,6

ЗОЗ інфекційного профілю 271 237 87,5±2,0 34 12,5±2,0

ЗОЗ, що надає первинну медико-санітарну допомогу 208 184 88,5±2,2 24 11,5±2,2

ЗОЗ пенітенціарної системи 38 34 89,5±5,0 4 10,5±5,0

Медичний заклад інших відомств 39 39 100,0 0 0,0±0,0

Інші ЗОЗ 25 21 84,0±7,3 4 16,0±7,3

Всього 1954 1584 81,1±0,9 370 18,9±0,9

43



валося в ЗОЗ інших служб. Проте, такі повторні тестування на ВІЛ-інфекцію у ЗОЗ служби СНІДу не були проведені в 40,0% випадках після підтвер-дження ВІЛ-позитивного статуту при первинному тестуванні у ЗОЗ наркологічної служби, в 18,5% випадках — після проведення першого тестування у ЗОЗ служби крові, в 17,6% випадках — після проведення першого тестування у ЗОЗ протиту-беркульозної служби, в 12,5% випадках — після проведення першого тестування у ЗОЗ інфекційного профілю, в 12,2% випадках — після проведення першого тестування у ЗОЗ дерматовенерологічної

служби, в 11,5% випадках — після проведення першого тестування у ЗОЗ, що надають первинну медико-санітарну допомогу, в 6,4% випадках — після проведення першого тестування у ЗОЗ аку-шерсько-гінекологічної служби.

Висновок: Такий стан проведення “ідентифіка-ції” на ВІЛ-інфекцію у ЗОЗ служби СНІДув Україні обумовлює вивчення доцільності його здійснення в залежності від місця проведення першого тесту-вання та потребує проведення оцінки економічної ефективностітаких досліджень.

І.А. Матковський, П.М. Слободянюк1, Г.О. Мохній, І.І. Дидь, Т.О. Мельник

ПОШИРЕНІСТЬ МАРКЕРІВ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ В ТА С СЕРЕД КЛІЄНТІВ САЙТУ ЗАМІНОЇ ПІДТРИМУВАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ У М. ВІННИЦІКЗ “Вінницький обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом” КЗ Вінницький обласний наркологічний диспансер “Соціотерапія”

Актуальність. Поширеність хронічного вірусного гепатиту С (ВГС) у світі становить близько

150–170 мільйонів осіб, тоді як хронічного вірусного гепатиту В (ВГВ) складає 350–400 мільйонів осіб. Рівень ВГВ серед споживачів ін’єкційних наркоти-ків (СІН) у Європейському регіоні за даними ВОЗ 2010 р. — 7–10%, ВГС — 70–95%. Вважається, що ризик інфікування гепатитом В при потраплянні крові можливий до 30%, гепатитом С до 3%. Однак, серед СІН рівень хронічного ВГС вищий приблизно в 10 разів, ніж хронічного ВГВ. Певна частка СІН інфікована одночасно кількома вірусами. Віддзеркаленням поширеності вірусних гепатитів у середовищі споживачів ін’єкційних наркотиків є рівні ВГС та ВГВ серед клієнтів сайтів ЗПТ. Так за статистичними даними, котрі щомісячно онов-люються відповідно до “Комплексного плану” в Україні ЗПТ отримують 8385 осіб, серед яких 4606 (54,93%) інфіковані ВГС та 1439 (17,16%) — ВГВ. У Вінницькій області клієнтами сайтів ЗПТ є 350 осіб, серед яких 189 (54,0%) інфіковані ВГС та 11 (3,14%) — ВГВ. Серед 220 клієнтів КЗ Вінницький обласний наркологічний диспансер “Соціотерапія” 135 (61,36%) осіб інфіковані ВГС та 5 (2,27%) —

ВГВ. Тож спостерігаємо різницю на 20–40% у по-ширенні ВГС між даними ВОЗ та даними офіційної статистики в Україні та Вінниці. Тому, діагностика вірусних гепатитів серед СІН, а саме на прикладі контрольованої їх частини — клієнтів замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) покращує розуміння поширеності цих захворювань та імовірно вплине на вибір тактики лікування.

Мета. Визначити та оцінити рівень поширення ВГС та ВГВ серед клієнтів ЗПТ, які перебувають під спостереженням у КЗ Вінницький обласний нар-кологічний диспансер “Соціотерапія” у порівнянні із існуючими даними офіційної статистики у світі, Україні та Вінницькій області.

Матеріали та методи. В ході даної досліджен-ня було здійснено обстеження клієнтів сайту ЗПТ КЗ Вінницький обласний наркологічний диспансер “Соціотерапія” на маркери вірусних гепатитів В (HBsAg) та С (анти HCV). Дослідження зразків проводилось на базі КЗ “Вінницький обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом”. За-галом було обстежено 166 осіб. Дані було вне-сено до таблиці Microsoft Excel. Інформація, що внесена в файл, включає демографічні дані та

44



результати тестування на HBsAg та анти-HCV. Тестування зразків на HBsAg та анти-HCV було здійснено за допомогою імуноферментного ана-лізу з використанням спектрофотометра “Sanrise RC”. Тест-системи використовувались відповідно до інструкцій виробника та регламентуючих нор-мативних документів. Статистичну обробку було здійснено з визначенням абсолютних значень, відсоткового співвідношення та значимості от-риманих показників (рівень достовірності p<0,05 вважався статистично значимим).

Результати та їх обговорення. В ході дослід-ження було обстежено 166 (75,5%) із 220 клієнтів сайту ЗПТ на базі КЗ Обласний наркологічний дис-пансер “Соціотерапія”. Середній вік обстежених осіб складав 34,4±7,2 років. В статевій структурі суттєво переважають чоловіки. Так серед обстежених частка чоловіків становить 149 із 166 осіб (89,8%), тоді як жінок — 17 із 166 осіб (10,2%). Середній вік в підгрупі чоловіків становив 34,6±7,2 років, жінок — 32,9±7,9 років, достовірних відмінностей по віковій структурі не виявлено. В ході проведених лабора-торних досліджень було встановлено, що серед 166 обстежених анти HCV виявлено у 151 особу (90,9%), тоді як за даними офіційної статистики на цьому ж сайті ЗПТ на обліку перебуває 135 осіб із 220 (61,4%) з наявністю анти HCV (p<0,05).

При порівнянні отриманих результатів тестування на HBsAg виявлено 6 позитивних результатів із 166 (3,6%), за даними офіційної статистики на сайті ЗПТ — 5 із 220 (2,3%) — різниця не достовірна.

У підгрупі жінок було виявлено 15 пози-тивних на анти HCV результатів із 17 обстежених жінок (88,2%), HBsAg серед жінок не виявлено. У чоловіків анти HCV виявлено у 136 осіб (91,3%), HBsAg — 6 (4%). Тож достовірних відмінностей за статтю не виявлено (p>0,05).

В ході проведеного моніторингу було з’ясо-вано, що отримані дані суттєво відрізняються від даних офіційної статистики (p<0,05) на рівні сайту ЗПТ КЗ Вінницький обласний наркологічний диспансер “Соціотерапія”. Тож можна припустити, що подібна ситуація щодо поширеності маркерів вірусних гепатитів спостерігається на рівні області та в Україні загалом. Слід також зазначити, що рівень поширеності вірусних гепатитів В та С (%) загалом відповідає даним ВОЗ щодо європейського регіону. Виходячи із наведених даних можна зробити вис-новок, про необхідність повторного скринінгу на маркери гепатитів В та С популяції СІН та клієнтів ЗПТ з метою з’ясування істинної картини пошире-ності вірусних гепатитів, так як вказані показники можуть вплинути на розрахунок обсягів потреби лікування вірусних гепатитів В та С.

Висновки. Враховуючі результати даного дослідження, а саме достовірно значущу різни-цю (р<0,05) між офіційною статистикою (55%, 61% розповсюдження НСV-інфекції або маркерів НСV-інфекції серед клієнтів сайтів ЗПТ) та 91% HCV-позитивних результатів в рамках цього дослід-ження необхідно з’ясувати можливі причини.

1. Можливе інфікування НСV під час пере-бування в програмах ЗПТ в зв’язку з небезпечною поведінкою та вживанням ін’єкційних наркотиків (вживають вуличні наркотики).

2. Недостовірність даних офіційної статистики в зв’язку з неякісним лабораторним моніторингом, а саме кратність обстеження, фальсифікація да-них, якість тест-ситем та швидких тестів на НСV, дотримання процедури тестування, якість звітних форм.

100

80

60

40

20

0Дослідження

сайт ЗПТОфіційна

статистика сайт ЗПТОфіційна

статистика України

3,6

90,9

2,3

61,4

17,2

54,9

— HBsAg, % — Анти HCV, %

Рис. 1. Порівння поширеності маркерів вірусних гепатитів (HBsAg та анти HCV), виявленої під час дослідження з даними офіційної статистики

45



А.П. Мітлошук, О.А. Каштелян, М.Ю. Гриджук

ДО ПИТАННЯ ДІАГНОСТИКИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ У ОСІБ СТАРШИХ ВІКОВИХ ГРУПКНП “ЦПМСД “Русанівка”, м. Київ; НМУ ім. О.О. Богомольця, м. Київ

Актуальність. В глобальній епідемії ВІЛ все більше значення набуває тенденція збільшення

числа осіб у віці 50 років і старше, які живуть з ВІЛ. Таке “старіння” епідемії ВІЛ обумовлюється трьома факторами: успіхи антиретровірусної тера-пії; зниження частоти виникнення нових випадків ВІЛ-інфекції серед більш молодого дорослого населення; особи у віці 50 років і старше також практикують форми ризикованої поведінки.

Мета. Аналіз позитивних результатів дослід-жень на антитіла до ВІЛ у віковій групі 50 років і старше за факторами ризикованої поведінки та клінічною патологією.

Методи дослідження. Визначення антитіл до ВІЛ проводилося в цільній крові, отриманій з пальця, за допомогою швидких тестів Determine HIV1/2, Double Chek Gold, Профітест згідно інструкцій до їх застосування та вимог наказу МОЗ України від 21.12.2010 р. № 1141. В подальшому всі позитивні результати швидких тестів були підтверджені при обстеженні методом імуноферментного аналізу (ІФА).

Результати. У 2010–2014 рр. в КНП “ЦПМСД “Русанівка” швидкими тестами проведено 4292 обстеження, з них з позитивним результатом 432 (10,1%); недійсних результатів не було. Особи з факторами ризикованої поведінки склали 21,5%, з них споживачі ін’єкційних наркотиків 44,5%, особи, що практикують незахищений секс 30,8%, гомосексуальні контакти між чоловіками 14,5%, інші фактори ризику 10,2%. Структура позитивних результатів при обстеженні осіб за клінічними по-казами: пневмонії 46,8%; неврологічна патологія 14,0%; тривала лихоманка 8,7%; хронічні гепатити, цирози печінки 7,3%; сепсис, важкі бактеріальні

інфекції 6,7%; мікози 2,0%; онкологічна патологія 1,7%; гематологічна патологія 1,3%; інша патологія (сумарно) 11,5%.

Особи у віці 50 р. і старше становлять 13,4% (575 осіб) від загальної кількості обстежених; з них з позитивним результатом 4,3% (25 осіб). Особи з факторами ризикованої поведінки склали 4,2% (24 особи), в т.ч. споживачі ін’єкційних наркотиків 20,8%, особи, що практикують незахищений секс 37,5%, гомосексуальні контакти між чоловіками 20,8%, інші фактори ризику 20,9%. Структура позитивних результатів при обстеженні осіб за клінічними показами: пневмонії 40,0%; тривала лихоманка 24,0%; неврологічна патологія 12,0%; онкопатологія 12,0%; інфекційний ендокардит 8,0%; інша патологія 4,0%.

З наведених даних видно, що серед осіб вікової групи 50 р. та старше відсоток позитивних осіб (4,3%) менше, ніж серед загальної кількості обстежених (10,1%); кількість осіб з факторами ризикованої поведінки (4,2%) менше, ніж серед загальної кількості обстежених (21,5%); серед факторів ризикованої поведінки переважають незахищені сексуальні стосунки (37,5%), а серед загальної кількості обстежених — споживання ін’єкційних наркотиків (44,5%); серед нозологічних форм переважають пневмонії.

Висновки. Використання швидких тестів в практиці сімейного лікаря з метою ранньої діаг-ностики ВІЛ-інфекції є перспективним напрямком. Необхідно звернути увагу на обстеження осіб вікової групи 50 р. і старше та акцентувати проведення санітарно-просвітницької роботи на профілактиці наркоманії, пропаганді здорового способу життя, в т.ч. і у осіб старших вікових груп.

46



Актуальність. Незважаючи на зниження рівня поширення ВІЛ-інфекції серед СІН (спожива-

чів ін’єкційних наркотиків), споживання наркоти-ків залишається рушійною силою епідемії ВІЛ в Україні, а СІН усе ще зазнають великого ризику інфікування. Згідно з офіційною статистикою, у першій половині 2015 року, кількість осіб, інфі-кованих ВІЛ в результаті споживання наркотиків, становила понад 20%.

Як інструмент розв’язання вказаної проб- леми, проект USAID RESPOND обрав реалізацію серед СІН ефективного поведінкового втручання, що має назву “Модель психо-соціального втру-чання” (МПВ). МПВ є комплексним однорівневим (індивідуальним) втручанням, спрямованим на зменшення ризикованої поведінки, з огляду на інфікування та передачу ВІЛ і вірусних гепатитів, серед СІН. МПВ було розроблено спеціалістами США та апробовано у Пуерто-Ріко. Це інтенсивне втручання включає у себе 7 структурованих се-сій, що проводяться у період від 3 до 6 місяців. У всіх сесіях поєднуються методи індивідуалізо-ваного психологічного консультування та супро-воду клієнта з метою підтримки позитивної зміни поведінки.

Мета дослідження. Дане дослідження орієнто-ване на оцінку процесу і безпосередніх результатів застосування та запровадження МПВ у контексті України. Для того, щоб бути впевненими в об’єк-тивності оцінки результатів впровадження МПВ, ми аналізуємо чотири виміри імплементації: точність, якість, охоплення та ефективність. Проведення до-слідження стало можливим завдяки щирій підтрим- ці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст не обов’язково відображає точку зору USAID чи Уряду США. Дослідження проведено в рамках проекту USAID RESPOND, який виконується в Україні орга-нізацією Пакт у партнерстві з FHI 360 за фінансової підтримки Надзвичайного плану Президента США у боротьбі зі СНІДом (PEPFAR).

Дизайн дослідження — експериментальний із використанням рандомізації, тобто випадко-вого розподілу клієнтів, які виявили бажання та відповідають критеріям включення, на дві групи: експериментальну (ЕГ) (надається послуга МПВ) та контрольну (КГ) (можуть надаватися інші по-слуги, але не МПВ).

Методи дослідження. Дослідження прово-диться у двох типах населених пунктів трьох об-ластей: обласних центрах (Запоріжжя, Полтава, Черкаси)та менших містах/районах цих областей (Мелітополь, Кременчук, Умань).

Для досягнення поставленої мети ми викори-стовуємо наступні методи: 1) опитування СІН(ЕГ — 780 СІНі КГ — 780 СІН), що проходить в три етапи: базове — на початку реалізації втручання; проміж- не — через 4 місяці після базового; фінальне — через 7 місяці після базового; 2) фокус-групові дискусії (ФГД) з клієнтами МПВ; 3) ФГД та гли-бинні інтерв’ю зі співробітниками НУО, залученими до реалізації втручання; 4) аналіз аудіозаписів консультацій.

Період дослідження: серпень 2014 року — листопад 2015 року.

Серед основних обмежень дослідження слід назвати: рандомізацію; обмеженість у часі; “втрати” серед СІН — учасників втручання; по-ведінкові особливості клієнтів; обмежений доступ до медико-соціальних послуг, які надають ЗОЗ; відсутність біологічного компоненту (без контро- лю за допомогою тестування на ВІЛ, гепатити та інші ІПСШ); проблему спільної участі родичів і близьких у проекті.

Отримані результати. Після реалізації першої половини дослідження у травні 2015 р. введено та проаналізовано частину базового та проміжного опитування СІН, зокрема, 1163 інтерв’ю базового опитування, з яких 591 — ЕГ і 572 — КГ; 521 інтерв’ю проміжного етапу, з яких 255 –ЕГ і 266 — КГ.

За результатами проаналізованих даних, можна стверджувати, що МПВ, яке було імплемен-

А.В. Мусійчук, І.Л. Демченко, Н.А. Булига

“7 КРОКІВ” ЗАДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ РИЗИКОВАНОЇ ПОВЕДІНКИ СІН: ПОПЕРЕДНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНОГО РАНДОМІЗОВАНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ, ПРОВЕДЕНОГО В ЗАПОРІЗЬКІЙ, ПОЛТАВСЬКІЙ ТА ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТЯХГО “Аналітичний центр “Соціоконсалтинг”

47



товано достатньо точно і якісно, продемонструвало свою ефективність: зафіксовано випереджаючий позитивний вплив на поведінку СІН — з числа ЕГ. Охоплення тестування на ВІЛ збільшилося з 59,9% на початку до 87,8% на проміжному етапі в ЕГ проти 57,5% і 71,4% у КГ. Охоплення тестування на ІПСШ збільшилося з 35,7% до 58,8% в ЕГ проти 29,2% і 37,6% у КГ (р = 0,000). Частка учасників, які повідомили про спільне використання ін’єкційного обладнання протягом останніх 30 днів знизилася з 57,2% до 51,5% в ЕГ проти 59,7% і 57,2% у КГ. Частка учасників, які повідомили про вживання ін’єкційних наркотиків протягом останніх 30 днів також значно знизилася з 96,1% до 64,7% в ЕГ проти 94,1% і 83,5% у КГ (р = 0,000). Покращив-ся рівень знань стосовно ВІЛ з 61% до 82% в ЕГ проти 58% і 73% у КГ.

Результати проведених ФГД зі співробіт-никами та клієнтами НУО також підтверджують чималий потенціал МПВ як інструменту впливу на поведінку та, відповідно, зменшення ризику інфікування ВІЛ. Зокрема, значна частина СІН, які є учасниками МПВ: почали пильніше слідкувати

за своїм здоров’ям; пройшли медичний огляд; відмовилися від ризикованих моделей вживання наркотиків; зменшили частоту вживання ін’єк-ційних наркотиків або ж взагалі відмовилися від ін’єкційного вживання; пройшли детоксикацію; відмовилися від ризикованої сексуальної поведінки; покращили стосунки зі своїми рідними, близькими; покращили психологічний стан; працевлаштува-лися. Незважаючи на те, що клієнти здебільшого задоволені якістю отриманих послуг, результати аналізу аудіозаписів консультацій демонструють необхідність збільшення часу на підготовку спів-робітників НУО (в контексті основних 7 кроків і основ консультування); зменшення навантаження на консультантів і кейс-менеджерів.

Висновки. Вже зараз можна стверджувати, що в цілому МПВ демонструє свою ефективність в умовах національного ВІЛ-сервісу, але потребує значних людських і матеріальних ресурсів. А тому імплементатори інтервенції сумніваються у жит-тєздатності МПВ після завершення фінансування Проектом USAID RESPOND.

І.В. Нгуєн, О.В. Максименок, Ю.В. Круглов

ПРОБЛЕМА ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ СЕРЕД ЛЮДЕЙ СТАРШОЇ ВІКОВОЇ ГРУПИДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України”, м. Київ

Актуальність. Переважна більшість програм про-філактики ВІЛ-інфекції спрямовані виключно на

молодих людей. За статистикою, хвороба дійсно більш поширена серед молоді, однак не можна забувати про те, що люди старшого віку теж ін-фікуються. Наприклад, у США понад 10% нових випадків ВІЛ-інфекції зафіксовані у людей старше п’ятдесяти років; і в інших країнах спостерігаються подібні тенденції.

Мета роботи. Представити загальні проблеми поширення ВІЛ-інфекції серед осіб старшої вікової групи за даними літератури та досліджень.

Отримані результати. Дійсний рівень по-ширення ВІЛ-інфекції серед осіб старшої вікової групи визначити досить важко, оскільки лікарі зазвичай не рекомендують їм пройти відповідне

обстеження. Дуже часто хвороба діагностується на пізніх стадіях, коли вже спостерігаються її клінічні прояви. Проте, навіть за наявності клінічних проявів, лікарі можуть вважати їх причиною вік і поставити неправильний діагноз. Наприклад, СНІД-асоційо-вана деменція може бути помилково прийнята за хворобу Альцгеймера, а хронічна втома і втрата ваги — за ознаки процесу старіння.

Літературні дані свідчать про те, що у людей старшого віку ВІЛ-інфекція розвивається швидше, ніж у молодих. Разом із пізнім встановленням ді-агнозу та наявністю інших хронічних захворювань це може призвести до більш раннього і важкого СНІДу. В свою чергу, антиретровірусні препарати можуть взаємодіяти з препаратами, призначеними

48



для лікування інших хронічних захворювань й, відтак, погіршувати якість життя.

Нажаль, проблемі профілактики ВІЛ-інфекції серед осіб старшого віку до цього часу не при-діляється достатньої уваги. Одним з можливих пояснень цього можуть бути існуючі в суспільстві стереотипи — досить часто вважають, що після 50 років людина не займається сексом і не вживає наркотики. Для людей старшого віку не існує спе-ціальних профілактичних програм, в результаті їх рівень знань про ВІЛ-інфекцію/СНІД значно нижче, ніж у більш молодих людей. Було показано, що люди старше 50 років з ризиком передачі ВІЛ в

шість разів рідше користуються презервативами і в п’ять разів рідше здають тест на наявність маркерів ВІЛ, ніж двадцятирічні.

Літні люди часто мають специфічні культурні особливості, пов’язані з приналежністю до покоління, якому важко розповідати про свій сексуальний досвід або зловживання психоактивними речовинами. Особи старшої вікової групи, як правило, відносяться до презервативів як до необов’язкових засобів захисту, оскільки немає ризику небажаної вагітності.

В свою чергу, лікарі та медсестри часто не вважають ВІЛ-інфекцію проблемою літніх людей. Американські дослідники встановили, що більшість лікарів ніколи не запитували пацієнтів старше 50 років про ризики передачі збудника і не говорили про безпечну поведінку, при цьому ставили подібні запитання людям молодше 30 років.

В Україні протягом останніх років проблема ВІЛ-інфекції серед старшої вікової групи також стає все актуальнішою, оскільки спостерігається тенденція щодо зростання кількості нових випадків ВІЛ-інфекції серед людей віком 50+ років (рис.).

Висновки. Необхідно зробити все можливе, щоб запобігти новим випадкам ВІЛ-інфекції в даній віковій групі. На нашу думку, можливим рішенням цієї проблеми мало б стати розробка та впровад-ження профілактичних програм, спрямованих саме на цей контингент населення.

Рисунок. Тенденція щодо зростання кількості нових випадків ВІЛ-інфекції серед людей старшої вікової групи

8

7

6

5

4

3

2

1

02005 2007 2009 2011 2014

1,9 1,7

2,61,8

3,8

2,4

5,7

3,7

8

6,7

— нові зареєстровані випадки ВІЛ-інфекції, % — перебувають під медичним наглядом, %

О.О. Недужко1, Ю.О. Новак2

ТРІАНГУЛЯЦІЯ ДАНИХ З ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ1Український інститут досліджень політики щодо громадського здоров’я; 2МБФ “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”, проект МЕТІДА

Актуальність. Відповіді на окремі комплексні питання протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІД

неможливо отримати з використанням традиційних методів, а саме: аналізу рутинних статистичних даних, спеціальних епідеміологічних досліджень, тощо. Аналіз цих питань у стислі терміни та без про-ведення додаткових досліджень вимагає опрацю-вання одразу декількох наявних джерел інформації. Таке завдання може бути виконане з використан-ням методу тріангуляції. Миколаївська область — це один з найбільш уражених епідемією ВІЛ-ін-

фекції регіонів України, де було застосовано метод тріангуляції для отримання відповідей на найбільш значущі, з погляду місцевих експертів, питання протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІД.

Мета дослідження. Отримати відповіді на питання тріангуляції: (1) яку роль має існуюча нормативно-законодавча база у недостатній ефек-тивності протиепідемічних заходів в області; та (2) які фактори мають вплив на несвоєчасне взяття під медичний нагляд осіб з позитивним результатом тестування на ВІЛ-інфекцію.

49



Методи дослідження. В дослідженні було використано метод тріангуляції даних. Під час до-слідження використовувалися дані рутинного та дозорного епіднагляду за ВІЛ-інфекцією/СНІД, ре-зультати спеціальних досліджень, програмні дані та нормативно-правова документація різних рівнів.

Отримані результати. Особливості визначення нового випадку ВІЛ-інфекції в Україні протягом 2009–2013 рр. призвели у Миколаївській області до: а) штучного завищення показників захво-рюваності на ВІЛ-інфекцію у віковій групі 0–2; б) штучного середньорічного заниження показни-ків захворюваності на ВІЛ-інфекцію в усіх вікових групах — 16,8%; в) штучного “постаріння” епідемії. Невідповідність клінічної класифікації ВІЛ-інфекції, що використовується в Україні, відповідній класи-фікації ВООЗ (віднесення легеневого туберкульозу до СНІДу) протягом 2009–2013 рр. призвела до штучного завищення показників захворюваності на СНІД — 44,9% (в середньому на рік) та поши-реності СНІД — в середньому на 40,7%.

Визначено невідповідність окремих поло-жень обласної програми протидії ВІЛ-інфекції 2009–2013 рр. положенням Загальнодержавної програми та рекомендаціям ВООЗ щодо: а) роботи із загальним населенням через засоби масової інформації; б) використання поведінкових втручань серед загального населення; в) розповсюдження презервативів серед загального населення.

91 особа, яку було взято під медичний на-гляд у Миколаївській області протягом 2014 р., не підлягає призначенню АРТ за показником кількості CD4+ Т-лімфоцитів через не узгодження критеріїв призначення АРТ, які використовуються в Україні з відповідними критеріями ВООЗ.

Найбільші затримки у просуванні ВІЛ-інфі- кованої особи до взяття під медичний нагляд відзначаються між інфікуванням та проведен-ням дотестового консультування, а також між здійсненням післятестового консультування та зверненням до центру СНІДу/кабінету “Довіра”. Етапи та міжетапні ділянки найбільшої тривалості характеризуються найвищим рівнем втрат, у т.ч. незворотних (смерть). Не пов’язані безпосередньо з тривалістю просування між етапами можливі суттєві втрати між етапами підтверджувального тестування та післятестового консультування, а також під час етапу обстеження для взяття під медичний нагляд. Основними бар’єрами у про-суванні до взяття під медичний нагляд визначено: добре самопочуття, недостатня поінформованість,

недостатня мотивація, боязнь порушення конфі-денційності, наркотична/алкогольна залежність, низький рівень виявлення ЛЖВ серед ЖКС та ЧСЧ, відмова від проведення тестування, обмежені можливості щодо тестування на місці протягом одного візиту, обмежене використання швидких тестів, неповернення по результат тестування, не проведення післятестового консультування; не-обхідність проходження додаткових досліджень поза меж центру СНІД/кабінету Довіра та оплати цих досліджень.

Висновки. Для покращення впливу існуючої нормативно-законодавчої бази на ефективність протиепідемічних заходів необхідне: а) раннє вста-новлення діагнозу ВІЛ-інфекції дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, при отриманні двох позитивних результатів вірусологічних досліджень із зразків крові, отриманих окремо відповідно до наказу МОЗ України від 24.02.2015 р. № 92; б) облік та звітування про нові випадки ВІЛ-інфекції шляхом заповнення форми первинної облікової докумен-тації № 502–1/о “Реєстраційна карта ВІЛ-інфіко-ваної особи” одразу після отримання позитивного результату конфіденційного підтверджувального тестування на ВІЛ-інфекцію; в) узгодження клінічної класифікації ВІЛ-інфекції, яка використовується в Україні, з відповідною класифікацією ВООЗ шляхом внесення відповідних змін до наказу МОЗ від 12.07.2010 р. № 551 та віднесення легеневого туберкульозу до третьої клінічної стадії ВІЛ-інфекції; г) регулярне доказове визначення стадії розвитку епідемії ВІЛ-інфекції на рівні окремої області та країни в цілому та формування Загальнодержавної та обласної програм протидії ВІЛ-інфекції з ура-хуванням цього визначення; д) внесення змін до наказу МОЗ від 12.07.2010р. № 551 та розширення діапазону кількості CD4+ Т-лімфоцитів, при якому призначається АРТ до 0–500 кл/мкл або взагалі незалежно від кількості CD4+ Т-лімфоцитів.

Варіантами вирішення проблеми несвоєчас-ного взяття під медичний нагляд осіб з позитив-ним результатом тестування на ВІЛ-інфекцію є: а) забезпечення більш широкого доступу до КіТ; б) регулярне обстеження осіб з негативним або з невідомим ВІЛ-статусом, які є статевими партнера-ми ВІЛ-інфікованих осіб; в) віднесення тестування на ВІЛ-інфекцію до загального переліку обстежень, запровадження “опції виходу” (надання можли-вості відмови від тестування) та вдосконалення системи КіТ з ініціативи медичного працівника; г) гарантування безоплатності та конфіденційності тестування; д) запровадження стандартної форми

50



перенаправлення та системи контролю доходжен-ня; е) вдосконалення програм кейс-менеджменту; ж) надання особі мотивувальної інформації щодо звернення до центру СНІДу/кабінету “Довіра”; г) посилення ролі центрів СНІДу/кабінетів “До-віра” в активному залученні осіб з позитивним

результатом тестування, які протягом тривалого часу не звертаються по медичний нагляд; д) ін-теграція послуг КіТ і взяття під медичний нагляд у місцях тривалого перебування пацієнтів (проти- туберкульозні заклади, установи пенітенціарної служби тощо).

О.О. Недужко1, Ю.О. Новак2

ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ/СНІД У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ТА ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ З ВИКОРИСТАННЯМ ПРОГРАМИ АЕМ1Український інститут досліджень політики щодо громадського здоров’я; 2МБФ “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”, проект МЕТІДА

Актуальність. Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу — це один з найбільших викликів системи охорони

здоров’я України. Прогнозування розвитку епідемії є необхідним елементом при плануванні протие-підемічних заходів та оцінці їхньої ефективності. Суттєві розбіжності в кількісних та якісних харак-теристиках розвитку епідемії в окремих областях України вимагають проведення прогнозування на рівні окремих територій. AIDS Epidemic Model (AEM) — один із видів програмного забезпечення, що дозволяє вирішити це питання.

Мета дослідження. Зробити прогноз розвитку епідемії ВІЛ-інфекції до 2025 р. У Миколаївській та Херсонській областях з використанням про-грами АЕМ.

Методи дослідження. У прогнозуванні розвит-ку епідемії було використане програмне забезпе-чення AEM. Ця програма дозволяє використовувати вхідні дані щодо показників кількості окремих ключових груп населення, їхніх поведінкових та інших характеристик, а також інформацію про загальну кількість ключових груп та загального на-селення зі стратифікацією за статтю та віком. Крім того, АЕМ передбачає внесення даних рутинного епіднагляду щодо показників захворюваності/по-ширеності та смертності, критерії призначення антиретровірусної терапії тощо.

Отримані результати. За даними прогнозуван-ня загальна кількість нових випадків ВІЛ-інфекції у Миколаївській області протягом 2015–2025 рр.

матиме стабільні значення в межах 252–267 ви-падків щорічно. Відсоток захворюваності серед чоловіків поступово зростатиме та в 2025 р. може досягти 70,2% від загальної кількості нових випад-ків. Це зростання може відбуватися переважно за рахунок чоловіків, які мають секс з чоловіками. Кількість нових випадків ВІЛ-інфекції серед яких у 2025 р. може становити 42,9% серед загальної захворюваності на ВІЛ-інфекцію чоловічого на-селення. Внесок чоловіків-споживачів ін’єкційних наркотиків до показників захворюваності може бути стабільним та становити 48–55 випадків на рік. Відповідні показники серед жінок-споживачів ін’єкційних наркотиків можуть становити 18–23 ви-падків на рік. Кількість нових випадків ВІЛ-інфекції серед жінок комерційного сексу та їхніх клієнтів помірна та має тенденцію до зниження до 14 та 29 нових випадків. відповідно. Захворюваність серед загального населення до 2025 р. може дещо знизитися, як серед чоловіків — до 14 випадків на рік, так і серед жінок — до 38 випадків.

Прогнозована загальна кількість нових ви-падків ВІЛ-інфекції у Херсонській області протягом 2015–2025 рр. матиме тенденцію помірного зро-стання до 379 випадків у 2025 р. Показник захво-рюваності серед чоловіків поступово зростатиме та в 2025 р. може досягти 80,5% від загальної кількості нових випадків. Це зростання може відбуватися переважно за рахунок чоловіків, які мають секс з чоловіками, кількість нових випадків ВІЛ-інфекції

51



серед яких у 2025 р. може становити 69,2% серед загальної захворюваності на ВІЛ-інфекцію відпо-відної статі. Внесок чоловіків-споживачів ін’єкцій-них наркотиків у показники захворюваності дещо знизиться з 84 до 72 випадків на рік. Відповідні показники серед жінок-споживачів ін’єкційних наркотиків можуть знизитися до 28 випадків на рік. Кількість нових випадків ВІЛ-інфекції серед жінок комерційного сексу та їхніх клієнтів мінімаль-на. Захворюваність серед загального населення (виключаючи групи ризику) до 2025 р. матиме стабільні значення та формуватиметься переважно за рахунок жінок — 91,8% від захворюваності загального населення у 2025 році.

Висновки. Дані АЕМ вказують на стабілізацію розвитку епідемії ВІЛ-інфекції у Миколаївській об-ласті. На тлі стабільних показників захворюваності серед споживачів ін’єкційних наркотиків може відбуватися зростання кількості нових випадків серед чоловіків, які мають секс з чоловіками,

та помірне зниження кількості нових випадків серед жінок комерційного сексу, їхніх клієнтів та загального населення. Імовірність заниження показників захворюваності потребує перевірки прямими методами та доопрацювання моделі у форматі різних типів епідемій.

За результатами прогнозування відзначається тенденція до повільного зростання кількості нових випадків ВІЛ-інфекції у Херсонській області. На тлі стабільних показників захворюваності серед за-гального населення, несуттєвого внеску в розвиток епідемічного процесу жінок комерційного сексу та їхніх клієнтів, може відбуватися зростання кількості нових випадків серед чоловіків, які мають секс з чоловіками, та зниження кількості нових випадків серед споживачів ін’єкційних наркотиків. Імовір-ність завищення показників захворюваності серед чоловіків,які мають секс з чоловіками,потребує перевірки прямими методами та до опрацювання моделі у форматі різних типів епідемій.

Н.М. Нізова, Я.В. Соболєва

РОЛЬ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ПОСЛУГ З АРТ У РОЗШИРЕННІ ДОСТУПУ ВІЛ-ПОЗИТИВНИХ СІН ДО ЛІКУВАННЯДУ “Український центр контролю за соцхворобами МОЗ України”, м. Київ

Актуальність. Україна належить до країн з концен-трованою епідемією ВІЛ-інфекції, незважаючи

на те, що в цілому було зареєстровано 240 000 випадків ВІЛ-інфекції і це є одна з найбільших епідемій в країнах ВЕЦА.

До 2008 року основним шляхом передачі ВІЛ-інфекції було споживання ін’єкційних нарко-тиків. У 2008 році відбулася зміна домінуючого шляху передачі від парентерального вживання ін’єкційних наркотиків настатевий шлях, пере-важно при гетеросексуальних контактах. Але не дивлячись на цю зміну основним джерелом ВІЛ в гетеросексуальних контактах як і раніше залиша-ються споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН).

Одним з ключових завдань розширення анти-ретровірусної терапії(АРТ) в Україні є підвищення рівня охоплення споживачів ін’єкційних наркотиків АРТ, щоб зупинити поширення епідемії ВІЛ-інфекції, у тому числі його статевої передачі.

Мета дослідження: визначити вплив децен-тралізації послугна доступ ВІЛ-позитивних СІН до антиретровірусноїтерапії.

Методи дослідження: аналіз даних офіційних статистичних форм (форма № 56 та даних, отрима-них в результаті щорічного збору інформації щодо кількості закладів, які надають антиретровірусну терапію в Україні.

Результати: З 2008 року Україна почала актив-ний процес децентралізації послуг з АРТ з переда-чею його на районний рівень, з метою наближення послуги до споживача, збільшення охоплення пацієнтів АРТ та утримання ВІЛ-інфікованих осіб в лікуванні. Нещодавно до цього процесу почали залучатися також протитуберкульозні та нарколо-гічні заклади охорони здоров’я, але їх залучення все ще залишається недостатнім.

У 2008 році загалом АРТ надавалося 54 закла- дами охорони здоровя, в тому числі 2 національ-

52



ними (НДСЛ “ОХМАТДИТ” та ІЕІХ ім. Л.В. Гро-машевського НАМН України), 27 регіональних центрів СНІДу, 10 міських центрів СНІДу та 15 ка- бінетів Довіра у міських та районних лікарнях. В результаті інтенсивного процесу децентралізації та поступової інтеграції послуг АРТ в спеціалі-зовані заклади, станом на середину 2015 року надання АРТ забезпечувалося 2 національними закладами, 39 центрами СНІДу (25 регіональних та 14 міських), 188 кабінетами Довіра у місь-ких і районних лікарнях, 15 протитуберкульозни-ми закладами, 3 наркологічними диспансерами і 2 дерматовенерологічними диспансерами.

Доступ до представників груп високого ризику забезпечується переважно неурядовими організаці-ями за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

За період з 2008 по 2014 рік число пацієнтів, які отримують АРТ зросло з 9,7 тис (10,6% від загального числа людей, що знаходяться під дис-пансерним наглядом) в 2008 до 66 тис. (48%) в 2014). Частка активних СІН (згідно даних щомісячної офіційної звітної форми № 56) серед загальної кількості осіб, якіотримують АРТ протягом цього часу збільшиласяне значно (з 7,6% в 2008 році до

8,2% в 2014 році; за винятком тих, хто отримує замісну підтримуючу терапію (ЗПТ)), їх абсолютна кількість збільшилася з 780 до 5050, незважаючи на змінунаркосцени, скорочення числа офіційно зареєстрованих споживачів ін’єкційних наркотиків і зниження поширеності ВІЛ серед цієї групи у зв’язку з широким впровадженням профілактичних заходів, що проводяться в цій групі (рис. 1).

Частка людей, які отримують ЗПТ серед загальної кількості пацієнтів, які отримують АРТ також зросла не суттєво (з 2,6% у 2008 до 3% у 2014) і навіть дещо зменшилася у порівнянні з 2010 роком (3,6%) через інтенсивне розширення АРТ загалом, але частка тих, хто отримує АРТ серед загальної кількості ВІЛ-інфікованих осіб, які отримують ЗПТ, збільшилася з 23% в 2008 році до 57% в на кінець 2014 року (рис. 2).

Висновок. Розробка політики децентралізації АРТ вимагає активної координації між установами, що займаються консультуванням, тестуванням та лікуванням, а також неурядовими організаціями з метою залучення під медичний нагляд та на АРТ представників груп брати високого ризику, особ- ливо СІН. З метою активного залучення пацієнтів з груп ризику необхідним є подальше залучення до АРТ спеціалізованих закладів, перш за все, заклади, наркологічних та протитуберкульозних диспансерів.

9589

1448620151

24399

36355

49790

5938427

6

538

814

931

1283

1766

1970

764

1194

1732

2212 38

11

4228 5055

2,6%3,3%

3,6%3,4% 3,1% 3,2% 3,0%

7,2% 7,4%7,6% 8,0%

9,2%

7,6% 7,6%

0,0%

1,0%2,0%3,0%

4,0%

5,0%

6,0%

7,0%8,0%

9,0%

10,0%

0

10000

20000

30000

40000

50000

60000

70000

2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014

Інші пацієнти на ЗПТ активні СІН (не на ЗПТ)

% пацієнтів на ЗПТ серед отримуючих АРТ

% активних СІН серед отримуючих АРТ

Рис. 1. Число пацієнтів, які отримують АРТ

972 16

81 1906 29

36

1932

1825

1515

276

538

814

931

1283

1766 1970

22% 24%

30%

24%

40%

49%

57%

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

0

500

1000

15002000

25003000

3500

4000

4500

2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014

на АРТ не на АРТ % на АРТ

Рис. 2. Кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які отримують ЗПТ

53



О.Д. Петровська, І.В. Семененко, О.В. Велигодська, Л.О. Саприкіна

ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ТА СИСТЕМИ ВИМІ-РЮВАННЯ В ПРОЕКТІ З ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ВІЛ-ПОСЛУГ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІКУ “Центр профілактики та боротьби зі СНІД” Запорізької обласної ради Проект USAID RESPOND

Актуальність. Впровадження методології з по-кращення якості — проект USAID RESPOND,

в Запорізькій області розпочато у червні 2014 року після визначення проблем, характерних для області: недостатнє охоплення тестуванням представників груп найвищого ризику, яке не перевищувало 6% від всієї кількості обстежених, за винятком вагіт-них та донорів; низький рівень тестування на ВІЛ у мережі первинної медико-санітарної допомоги, насамперед представників груп найвищого ризику; пізнє виявлення ВІЛ-інфекції — практично у 50% пацієнтів, яким вперше встановлювався діагноз, визначалася ІІІ–ІV стадія захворювання; втрати пацієнтів на різних рівнях надання послуг — від консультування до взяття на медичний нагляд в Центрах СНІД/ кабінетах “Довіра”.

Ціль методології з покращення якості. Під-вищення охоплення та покращення системи КіТ на ВІЛ серед груп найвищого ризику,забезпечення безперервності та поліпшення якості послуг дис-пансеризації ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД мешканцям пілотних районів області шляхом за-лучення до послуг сімейних лікарів, вузьких спеці-алістів (м. Мелітополь, Оріхівський, Василівський, Мелітопольський райони області і Шевченківський район м. Запоріжжя).

Зміни, які були впроваджені. В червні 2014 р. створені команда управління та 4 робочі команди Проекту. Розроблені та впроваджені в роботу закладів охорони здоров’я локальні протоколи з КіТ на ВІЛ. Сімейні лікарі почали оцінювати свій контингент (з урахуванням паспортів діль-ниць) за відповідними критеріямиприналежності до уразливих груп населення, т.ч. була визначена кількість таких мешканців на дільницях. Завдяки низки проведених семінарів — тренінгів були по-долані так звані “зони ризику” — небажання, або побоювання проводити роботу з особами з груп ризику, підвищилась толерантність к цим особам. Напрацьовані навички проведення бесід з наркоза-лежними пацієнтами, особами, які мають соціальні проблеми. Розроблені та впроваджені пам’ятки —

як допомога сімейним лікарям з оцінювання мож-ливих ризиків щодо інфікування ВІЛ у пацієнтів, встановлення кодів обстеження осіб з груп ризику.Розроблені та впроваджені анкети з самооцінки ризикованої поведінки пацієнтів. Розроблена та впроваджена система вимірювання, уніфікована для районів. Налагоджений зв’язок між лікарями І та ІІ рівнів надання медичних послуг в системі КіТ для представників уразливих груп населен-ня, основна мета якого — своєчасне виявлення ВІЛ-інфікованих осіб та надання безперервних послуг від консультування до призначення АРТ. Перед сімейними лікарями постало завдання — на-давати послуги з КіТ та доводити пацієнтів з ВІЛ до диспансеризації. Впроваджене наставництво з покращення якості, щомісячні зустрічі команд в межах району, щоквартальні навчальні платформи з покращення якості в області. Лідерами — на-ставниками команд стали інфекціоністи кабінетів “Довіра”. Проект передбачав покрокове внесення змін. Кожна зміна в проекті відпрацьовувалась на невеликій ділянці –в кожному районі на базі двох АЗПСМ, або двох дільницях.• З 1 червня 2014 — включені по 2 амбулаторії.

Планування та впровадження тестування змін було виконано за допомогою циклу Демінга: “Плануй — Роби — Аналізуй — Дій”. Після 3 місяців були зроблені проміжні висновки, з урахуванням результатів виконання цілей, до-сягнення яких вимірювалось за допомогою стан-дартизованих/уніфікованих для всіх пілотних районів індикаторів.

• З 1 жовтня — залучення ще декількох амбулато-рій в районах. У Василівському районі ще п’ять АЗПСМ, у Мелітопольському — ще 3 АЗПСМ.

• З 1 січня 2015 р. — включення до проекту всіх АЗПСМ та лікарів вузьких спеціальностей ЦРЛ.

• З 1 квітня 2015 — впровадження континууму послугдля СІН, ЛЖВ в Мелітополі та Меліто-польському районі, а саме — поліпшення вияв-лення представників ключових груп населення, перш за все споживачів ін’єкційних наркотиків,

54



залучення їх до надання профілактичних послуг, в тому числі консультування і тестування на ВІЛ, для тих, у кого встановлено ВІЛ-інфекцію, залучення до медичного нагляду, своєчасного початку антиретровирусної терапії, утримання на лікуванні, та досягнення ефективності АРТ серед ВІЛ-інфікованих мешканців.

• З серпня 2015 р. в роботу сімейних лікарів в сільських амбулаторіях впроваджена діяль-ність з консультування та тестування на ВІЛ з використанням швидких тестів для обстеження осіб з груп високого ризику, що сприяє доступу цього контингенту до своєчасного обстеження та виявлення ВІЛ — інфекції.

Отримані результати. До уніфікованої систе-ми вимірювання діяльності з покращення якості увійшли показники моніторингу, які вимірюють ступінь прогалин та які допомогли щомісячно аналізувати результати впроваджених змін у кон-сультуванні, тестуванні, доведенні до медичного нагляду, призначенні АРТ.

В пілотних районах області, незважаючи на зменшення загальної кількості обстежених пацієн-тів, у І півріччі 2015 р. значно зросла питома вага обстежених саме представників груп ризику. Так

у І півріччі 2014 р. в пілотних районах відсоток обстежених осіб з груп ризику складав 6,8% від загальної кількості обстежених за виключенням донорів та вагітних (326 осіб), в 2015 р. — 22,8% (890 осіб).

Зросла кількість виявлених ВІЛ-позитивних осіб — з 74 у І півріччі 2014 року (показник ви-явлення склав 1,5%) до 85 в І півріччі 2015 року (показник виявлення — 2,2%).

Каскад послуг візуалізує прогалину в основ-ній цілі — 65% представників уразливих груп населення, від оціночної кількості,знають свій ВІЛ-статус. Поставлені на диспансерний облік 86% пацієнтів.

Висновки. Проект USAID RESPOND, працюю-чи в Запорізькій області з 2014 року до березня 2017 року, надасть можливість об’єднати зусилля для досягнення мети — покращити безперервність ВІЛ-послуг та подолати прогалини у послідовності надання цих послуг, досягти своєчасного виявлен-ня та ефективного антиретровірусного лікування щонайменше 72% людей, які живуть з ВІЛ, у тому числі споживачів ін’єкційних наркотиків, та змен-шити всі прояви дискримінації та стигми щодо людей, які живуть з ВІЛ.

Т.В. Петрусевич, О.В. Зубленко

АНАЛІЗ РІВНЯ ЗНАНЬ ЩОДО ВІЛ/СНІДУ ТА СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ З ВІЛ, СЕРЕД СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУНаціональний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ

Актуальність. ВІЛ-позитивний статус досить часто пов’язаний з такими ганебними явищами як

стигматизація — безпідставне присвоєння негатив-них соціальних ознак, без будь-яких об’єктивних причин виключно на підставі діагнозу ВІЛ-інфекції та дискримінація — порушення гарантованих за-конодавством прав людей, які живуть з ВІЛ. Стигма та дискримінація, які обумовлені ВІЛ-статусом, не тільки суттєво обмежують доступ таких людей, до медичних послуг, але й ускладнюють профілактику розповсюдження ВІЛ та виявлення нових випадків інфікування та гальмують боротьбу з епідемією ВІЛ-інфекції в цілому.

На нашу думку негативне ставлення до лю-дей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ) у студентів медиків може формуватись в наслідок: браку знань про шляхи передачі, ризики інфікування ВІЛ та методи профілактики інфікування. Стигматизація і дис-кримінація ЛЖВ призводять до втрати контролю над поширенням епідемії ВІЛ-інфекції та є одною з головних перепон для профілактики та лікування цього захворювання.

Толерантне ставлення студентів медичних на-вчальних закладів, як майбутніх лікарів, є запорукою для подальшого успіху лікування та збереження якості життя людей, які живуть з ВІЛ.

55



Метою дослідження було вивчення рівня знань щодо ВІЛ/СНІДу та ставлення до ЛЖВ серед студентів медичного університету..

Методи дослідження. Проведено одномо- ментне крос-секційне дослідження шляхом по-перечного анкетування студентів Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Анкета для самозаповнення розроблена за модифі-кованими питаннями стандартних опитувальників, які опубліковані в рекомендаціях з проведення періодичних досліджень в межах вивчення по-ведінки груп населення, які піддаються ризику інфікування ВІЛ, та адаптованих опитувальників Центру з контролю та профілактики захворювань США. Також були враховані пропозиції “Методич-них рекомендацій з дослідження толерантного ставлення до людей, що живуть з ВІЛ як компо-ненту національної системи моніторингу та оцінки ефективності заходів, що забезпечують контроль за епідемією ВІЛ/СНІД”. Анкета складена з питань закритого типу та мала наступні розділи: соціально-демографічний блок, знання з галузі ВІЛ-інфекції, ставлення по відношенню до ЛЖВ.

Опитування студентів було проведено на ка-федрі епідеміології серед 200 студентів медичних факультетів (100 осіб 3-го курсу та 100 осіб 5-го курсу). Аналіз та обробка даних за допомогою програми SPSS.

Отримані результати. Рівень знань студентів щодо питань шляхів передачі, ризику зараження, про- філактики ВІЛ/СНІДу відрізняється серед студентів різних років навчання. Обізнаність студентів 5-го курсу вища, в порівняні зі студентами 3-го курсу (p<0.1). При аналізі соціально-демографічного блоку питань виявлено, що у студентів, які навча-

ються та працюють в медичних закладах, рівень знань щодо ВІЛ вище, порівняно зі студентами, які тільки навчаються (p<0,1). На рівень знань не мали вплив: сімейний стан, навчання в медичному коледжі та наявність знайомих з ВІЛ. При аналізі блоку питань щодо знань встановлено, що середній рівень правильних відповідей склав 71,4%±2,2. Низький рівень знань, щодо ризику зараження на ВІЛ — 46,1%±1,7. На питання “Чи є ліки, які допомагають подовжити життя при ВІЛ-інфекції?” 95,2%±0,6 відповіли вірно; 82,3%±1,1 студентів вважають, що за зовнішнім виглядом можна виз-начити людину, заражену на ВІЛ.

Аналіз блоку питань, який характеризує став- лення до ЛЖВ показав, що студенти мають упе-реджене ставлення: майже половина студентів (48,8%) вважають, що ВІЛ-інфіковані повинні лікуватись окремо; 57,7% впевнені, що більшість ВІЛ-позитивних працівників медичних закладів інфікуються не робочому місті; майже 5% студентів вважають, що ВІЛ-інфіковані заслуговують на це захворювання за свою поведінку; 17% майбутніх лікарів взагалі відмовили б в наданні медичних послуг особі з ВІЛ-інфекцією.

Висновки. Результат анкетування студентів-медиків різних років навчання показав, що більшість студентів мають достатній рівень знань з питань шляхів передачі ВІЛ, засобів профілактики та можливості лікування цього захворювання. Але про-галини в знаннях щодо ризику зараження можуть сприяти формуванню упередженого ставлення до ЛЖВ. Формування толерантного ставлення до ЛЖВ у студентів вищих медичних навчальних закладів є дуже важливим аспектом роботи майбутніх лікарів в подоланні наслідків епідемії ВІЛ.

А.П. Петулько1, О.А. Воликова1, Т.Н. Паникова1, В.В. Вернигора2

ТАКТИКА РОДОРАЗРЕШЕНИЯ БЕРЕМЕННЫХ С КОИНФЕКЦИЕЙ ВИЧ И ВИРУСНЫМ ГЕПАТИТОМ С1ГУ “Днепропетровская медицинская академия МОЗ Украины”, 2КУ “Областная клиническая больница им. И.И. Мечникова”, Днепропетровск

Актуальность проблемы. Вирусный гепа-тит С (ВГС) на фоне ВИЧ-инфекции харак-

теризуется высоким риском внутриутробного

инфицирования и возможностью инфици-рования плода в родах и послеродовом пе- риоде.

56



Цель исследования — изучение источника инфицирования, течения беременности и тактики ведения родов у женщин с вирусным гепатитом С и ВИЧ-инфекцией.

Методы исследования. Нами обследовано 12 беременных с коинфекцией ВИЧ и вирусным гепатитом С. У 10 (83,3%) беременных источником инфекции были сексуальные контакты и инфици-рование нестерильними шприцами у наркоманов. У 2 ( 16,7%) беременных инфицирование произо-шло ятрогенным путем.

Все беременные были обследованы с по-мощью общеклинических методов. ВГС и ВИЧ подтверждался методом ИФА и ПЦР. Все бере-менные проконсультированы терапевтом и ин-фекционистом.

Результаты. По выраженности клинических проявлений у 7 (58,3%) беременных была субкли-ническая форма ВГС, у 3 (25%) — манифестная безжелтушная, у 2 (16,7%) — манифестная жел-тушная. По степени тяжести у 9 (75%) беременных

наблюдалось легкое течение ВГС, у 2 (16,7%) — средней тяжести, у 1 (8,3%) — тяжелое.

Все беременные проконсультированы в цен-тре СПИДа, у всех была определена вирусная нагрузка. Профилактика перинатальной передачи ВИЧ-инфекции проводилась в зависимости от срока обращения беременных согласно приказа МОЗ Украины № 582 от 15.12.2003 г.

Методом родоразрешения всех беремен-ных (согласно приказа МОЗ Украины № 977 от 27.12.2011 г.) было кесарево сечение (коинфици-рованные женщины ВИЧ и вирусным гепатитом С). Операция была выполнена в плановом порядке.

Выводы. Методом родоразрешения для беременных с коинфекцией ВИЧ и вирусным ге-патитом С является элективное кесарево сечение, которое проводится до начала родовой деятель-ности и разрыва плодных оболочек. Антиретрови-русные препараты женщина принимает согласно одной из схем профилактики.

О.В. Постнов, М.Г. Касянчук

ОЦІНКА ВПЛИВУ ПОВЕДІНКОВОГО ВТРУЧАННЯ MPOWERMENT НА СЕКСУАЛЬНУ ПОВЕДІНКУ, ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАН ТА ПЕРЕКОНАННЯ МОЛОДИХ ГЕЇВ ТА БІСЕКСУАЛЬНИХ ЧОЛОВІКІВГО “Міжрегіональний центр ЛГБТ-досліджень “Донбас-СоцПроект”, м. Маріуполь

Актуальність. Однією з ключових груп, що найбіль-ше уражені епідемією ВІЛ-інфекції є чоловіки, що

мають секс з чоловіками (ЧСЧ). Для дієвої відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції серед ЧСЧ необхідно мати інструменти, ефективність яких доведена у реальних умовах. Одним з таких інструментів є поведінкове втручання mPowerment, спрямоване на профілактику ВІЛ-інфекції серед молодих геїв та бісексуалів.

Мета дослідження. Оцінити вплив поведін- кового втручання mPowerment на сексуальну по-ведінку, психологічний стан та переконання мо-лодих геїв та бісексуальних чоловіків в умовах впровадження в Україні.

Методи дослідження. Дослідження проводи-лось з жовтня 2013 р. по жовтень 2015 р. у трьох

містах України (Кривий Ріг, Львів, Чернігів) серед геїв та бісексуалів віком 18–29 років, які взяли участь у поведінковому втручанні mPowerment. Інформація збиралась шляхом заповнення учас-никами спеціально розробленого опитувальника до участі у втручанні та через 6 місяців після базового інтерв’ю. До опитувальника були включені питання щодо соціально-демографічних характеристик, сек-суальної поведінки та переконань респондентів, а також шкали: Internalized Homophobiascale, Safe Sex Satisfaction Scale, Sexual Risks Scale — Norms. Усі шкали були переведені українською та російською мовами та перевірені на внутрішню узгодженість.

До вибірки були включені учасники інтер-венції, що відповідали критеріям включення та

57



надали добровільну інформовану згоду. Всього до початкової вибірки увійшли 385 учасників, 3 респонденти були виключені з аналізу через невідповідність критеріям включення, 346 (89,9%) учасників пройшли повторне опитування й були включені до аналізу.

Результати. Середній вік учасників становив 23,1 року (SD=4,0). За сексуальною орієнтацією учасники ідентифікували себе як: геї — 230 (66,5%), бісексуали — 95 (27,5%), інші та невизначені — 11 (6,0%); за освітнім рівнем: неповна середня та середня освіта — 219 (63,3%), базова вища та вища — 127 (36,7%).

За період спостереження середня кількість чоловіків, з яким респондент мав сексуальний контакт за попередні 6 місяців змінилась з 3,0 до 2,7 (р=0,064); а кількість партнерок жінок змен-шилась з 0,5 до 0,4 (р=0,126).

Учасників, що мали сексуальні стосунки з чоловіком протягом останніх шести місяців було при базовому опитуванні 318 (91,9%), при повторному опитуванні — 340 (98,3%), при обох опитуваннях — 298 (86,1%) осіб. Серед цих учасників використо-вували презерватив під час останнього анального сексу при базовому опитуванні — 186 (62,4%), при повторному опитуванні — 253 (84,9%), р<0,001; у тому числі мали останній сексуальний контакт с випадковим партнером в обох опитуваннях 73 рес- понденти, з них повідомили про використання пре-зервативу при базовому опитуванні 50 (68,5%), при повторному опитуванні — 68 (93,0%) респондентів (р=0,001). Розподіл учасників за частотою вико-ристання презервативу протягом останніх 30 днів до опитування наведений у таблиці (р<0,001); при зменшенні кількості категорій до двох (“завжди” та “не завжди”), відмінність між групами залишається

статистично значущою (р<0,001). Повідомили про незахищений анальний секс з випадковим партне-ром протягом останніх трьох місяців при базовому опитуванні 99 (33,2%), при повторному опитуван- ні — 37 (12,4%) респондентів (р<0,001).

При повторному опитуванні було виявлене зниження оцінки незадоволеності безпечним сек- сом (з 18,8 до 14,0 балів, р<0,001) та інтерналі-зованої гомофобії (з 18,9 до 15,3 бала, р<0,001). Оцінка групових норм, що сприяють безпечній сексуальній поведінці зросла з 19,7 до 24,5 бала (р<0,001), при цьому задоволеність умовами для спілкування молодих геїв та бісексуальних чоловіків у містах впровадження інтервенції за 5-бальною шкалою зросла з 3,2 до 3,8 бала (р<0,001).

Висновки. Проведене дослідження демон-струє позитивний вплив поведінкового втручання mPowerment на безпечність сексуальних практик молодих геїв та бісексуальних чоловіків. Виявлені також позитивні зміни у самосприйнятті учасників дослідження як геїв/бісексуалів (зниження інтерналі-зованої гомофобії) та сприйнятті безпечного сексу, що, безумовно, впливає на безпечність сексуальних практик. За оцінкою респондентів групові норми у їхньому оточенні стали більш сприятливими для безпечного сексу, а умови для соціалізації молодих геїв та бісексуалів покращились, що демонструє вплив втручання mPowerment на рівні спільноти.

Хоча наведені результати мають суттєві обме-ження, зокрема, використання методу “до-після” без групи порівняння, що зменшує внутрішню валідність результатів, отримані дані добре корелюють з ре-зультатами інших досліджень, зокрема, інтегрованих біоповедінкових досліджень серед ЧСЧ в Україні (Є.С. Большов та ін., 2014) та оцінки ефективності втручання mPowerment за кордоном (S.M. Kegele-

Таблиця. Частота використання презервативу під час анального сексу з партнерами чоловіками за останні 30 днів

Частота Базове Повторне

Ніколи 38 (14,7%) 14 (5,4%)

Майже ніколи 41 (15,9%) 8 (3,1%)

Час від часу 67 (26,0%) 20 (7,8%)

Майже завжди 54 (20,9%) 66 (25,6%)

Завжди 58 (22,5%) 150 (58,1%)

Всього 258

Не мали сексу протягом 30 днів або не дали відповіді хоча б в одному опитуванні 40

58



sat et al., 1999; J.G. Kahnatal. et al., 2001). З іншого боку, вираженість поведінкових змін за короткий час у порівнянні з динамікою характеристик поведінки за результатами інтегрованих біоповедінкових до-сліджень дає підстави вважати, що причиною цих змін значною мірою є досліджуване втручання.

Проведення дослідження стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу,

наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст не обов’язково відображає точку зору USAID чи Уряду США. Дослідження проведено в рамках проекту USAID RESPOND, який виконується в Україні організацією Пакт у партнерстві з FHI 360 за фінансової підтримки Надзвичайного плану Президента США у боротьбі зі СНІДом (PEPFAR).

О.М. Разнатовська, Г.В. Худяков

ЕФЕКТИВНІСТЬ ХІМІОТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ХІМІОРЕЗИСТЕНТНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ЦИКЛОСЕРИНУЗапорізький державний медичний університет, м. Запоріжжя

Актуальність. Основним принципом протитубер-кульозної хіміотерапії у хворих на хіміорези-

стентний туберкульоз (ХРТБ) легень є застосування протитуберкульозних препаратів (І, ІІ ряду й ре-зервних), до яких збережена чутливість мікобак-терій туберкульозу та задовільна переносимість протитуберкульозної хіміотерапії. Циклосерин (Cs) за міжнародною анатомо-терапевтично-хімічною класифікацією (АТХ) — це протитуберкульозний засіб, антибіотик (код J04AB01). Cs розглядається як резервний протитуберкульозний препарат. Має бактеріостатичну та бактерицидну дію. Рівень кон-центрації в плазмі досягає протягом години. Після прийому внутрішньо він швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Вільно розподіляється в тканинах та рідинах організму, проникає через гемато-енцефалічний бар’єр. Визначається у високій концентрації в легеневій тканині та лімфатичних залозах. Виводиться нирками, визначається в сечі через 30 хвилин після прийому. Приблизно 66% препарату виводиться у незмінному стані з сечею протягом 24 годин, а 10% — протягом наступних 48 год. З калом виділяється незначна кількість препарату. Близько 35% Cs метаболізу-ється. Період напіввиведення препарату становить 8–12 годин.

Мета дослідження — проаналізувати ефек-тивність і переносимість хіміотерапії із застосуван-

ням Cs у комплексному лікуванні хворих на ХРТБ легень в інтенсивну фазу лікування.

Методи дослідження: групу хворих, яким застосували Cs склали 50 хворих (основна група), контрольну групу склали 87 хворих, яким застосову-вали такі самі режими хіміотерапії без застосування у комплексному лікуванні Cs. Оскільки профілі резистентності серед обох груп хворих на ХРТБ легень були подібними, то і режим хіміотерапії майже не відрізнялась за виключенням Cs, який застосовувався у хворих основної групи. Засто-совували Cs виробництва Донг-А Фармасьютікел Ко., Лтд (Корея) та виробництва Хелп С.А. (Греція). Cs призначали одноразово щоденно з розрахунку на кг маси тіла хворого: ≤50 кг — 0,5–0,75 мг, >50 кг — 0,75–1,0 мг на протязі інтенсивної фази лікування (8 місяців). Cs був включений у режими лікування із застосуванням зареєстрованих в Україні препаратів І і ІІ ряду, до яких МБТ були чутливими. Результати дослідження оброблені сучасними методами аналізу на персональному комп’ютері з використанням статистичного пакету ліцензійної програми “STATISTICA® for Windows 6.0” (Stat Soft Inc., № AXXR712 D833214FAN5).

Отримані результати. Ефективність лікування у хворих на ХРТБ легень в інтенсивну фазу ліку-вання, у яких у схему лікування було включено Cs представлено у табл. 1.

59



Таблиця 1. Показники ефективності хіміотерапії у хворих на хіміорезистентний туберкульоз легень із застосуванням у комплексному лікуванні Cs

Показник

Контрольна група (n=87) Основна група (n=50)

абс. % абс. %

Частота припинення бактеріовиділення 63 72,4 47 94,0

Середні терміни припинення бактеріовиділення, міс

5,3±0,2 4,2±0,4*Розсмоктування вогнищевих та інфільтративних змін у легенях

62 71,2 42 84,0*Деструктивні зміни у легенях:

зникнення 23 26,4 30 60,0*

регресія 39 44,9 12 24,0*

збільшення 14 16,1 5 10,0

без змін 11 12,6 3 16,0

Середні терміни загоєння деструкцій, міс 5,9±0,2 5,5±0,4

Примітка. * — достовірна відмінність у порівнянні з показником контрольної групи (р<0,05).

Частота припинення бактеріовиділення при застосуванні у хворих на ХРТБ легень Cs була на 21,2% вищою у порівнянні з контрольною групою (94% проти 72,4%). Середні терміни припинення бак-теріовиділення у контрольній групі були достовірно скорочені на 1,1 місяць (р<0,05). При аналізі рент-генологічної картини після завершення інтенсивної фази лікування встановлено, що в контрольній групі достовірно переважала регресія деструктивних змін у легенях (χ2 = 25,29; р<0,05), а в основній групі — зникнення деструктивних змін у легенях (χ2 = 61,29; р<0,001). Зникнення деструктивних змін в основній групі було частіше в 2 рази у порівнянні з контрольною (60% проти 26,4%; χ2 = 22,72; р<0,001), а серед-ні терміни загоєння деструкцій були скорочені на

0,4 місяці. Задовільна переносимість Cs встановлена у 98% випадках, у 1 хворого (2%) визначалась пси-хо-неврологічна реакція (психо-моторне збудження, головний біль, виражена агресивність), що стало причиною відміни препарату на 4-му місяці лікуван-ня, коли у хворого припинилось бактеріовиділення. Після відміни Cs психо-неврологічний стан хворого нормалізувався.

Висновки: застосування у комплексному лі-куванні хворих на хіміорезистентний туберкульоз легень циклосерину дозволило досягти припинення бактеріовиділення у 94% випадків, що підвищило ефективість лікування на 21,2%. Отримані дані свідчать про високу клінічну ефективність цикло- серину.

60



Актуальність. В усьому світі мультирезистентний туберкульоз (МРТБ) легень є однією з самих

несприятливих форм захворювання. Однією з причин низької ефективності лікування хворих на деструктивний МРТБ легень є розвиток порушень проміжного метаболізму, серед яких ключову роль відіграють процеси вільнорадикального пере-кисного окиснення білків (ПОБ) та накопичення токсинів проміжного обміну, які є причиною роз-витку вторинної ендогенної інтоксикації. Тому, існує необхідність вивчення способів своєчасної корекції змін показників ПОБ та усунення вто-ринної ендогенної інтоксикації, що буде сприяти підвищенню ефективності лікування даної категорії хворих.

Мета дослідження — дослідити вплив іму-номодулятора глутаміл-цистеїніл-гліцин динатрію на показники ПОБ та показники вторинної ендо-генної інтоксикації у хворих на деструктивний МРТБ легень.

Методи дослідження: Стан ПОБ вивчали за показниками окисної модифікації білків (ОМБ) у сироватці крові. Визначали ранній маркер ОМБ — альдегідфенілгідразони (АФГ) та пізній — кетон-фенілгідразони (КФГ), спонтанні (АФГсп, КФГсп; опт щільн/г білка) та метал-індуковані (АФГін, КФГін; опт. щільн/г білка) за методами B. Halliwell (1999). Для визначення вторинної ендогенної інток- сикації в надосадовій рідині визначали продукти фрагментації білків за показниками МСМ, (ум. од.) за методом B. Halliwell (1999). Вивчення ефектив-ності впливу імуномодулятора глутаміл-цистеїніл-гліцин динатрію на показники ПОБ та вторинної ЕІ було проведено у 30 хворих на деструктивний МРТБ легень, які отримували на тлі поліхіміоте-рапії імуномодулятор глутаміл-цистеїніл-гліцин динатрію. Оцінку впливу імуномодулятора глу-таміл-цистеїніл-гліцин динатрію проводили по завершенню інтенсивної фази хіміотерапії (ІФХТ).

Результати дослідження оброблені сучасними методами аналізу на персональному комп’ютері з використанням статистичного пакету ліцензійної програми “STATISTICA® for Windows 6.0” (Stat Soft Inc., № AXXR712 D833214FAN5).

Отримані результати. На початку ІФХТ у хво-рих на деструктивний МРТБ легень особливостями змін ПОБ були рання окисна деструкція білка та інтенсивний окисний стрес, про що свідчило підвищення рівнів маркерів спонтанної ОМБ — АФГсп та КФГсп у 1,4 рази, та зниженням адаптацій-но-компенсаторних можливостей організму — під-вищення рівня маркеру метал-індукованої ОМБ — АФГін у 1,7 рази. На високий рівень вторинної ендогенної інтоксикації вказувало підвищення у 1,2 рази рівня МСМ спонтанної ОМБ (МСМсп) та зниження адаптаційно-компенсаторних механізмів організму, що проявлялося зниженням у 1,3 рази рівня МСМ індукованої ОМБ (МСМін).

Проведено аналіз динаміки показників ОМБ та показників вторинної ендогенної інтоксикації у сироватці крові у хворих на деструктивний МРТБ легень в процесі ІФХТ з використанням у комплек-сній терапії імуномодулятора глутаміл-цистеїніл-гліцин динатрію (таблиця).

Встановлено, що на тлі застосування ком-плексного лікування у хворих на деструктивний МРТБ легень визначалось статистично значиме зниження маркерів, як спонтанної ОМБ (АФГсп та КФГсп) у 1,2 рази (р<0,0005), так і метал-індукова-ної (АФГін) — у 1,4 рази (р<0,0005), що вказувало на зниження інтенсивності окисного стресу та зростання резервно-адаптаційних можливостей організму. При цьому визначалось зниження рівня вмісту МСМсп: при довжині хвиль 272 нм у 1,2 разу (р<0,03) та 280 нм у 1,3 разу (р<0,005), вказуючи на зниження рівня вторинної ендогенної інтоксикації; зниження рівня вмісту МСМін: при довжині хвиль 272 нм у на 12,0% (р<0,005) та 280 нм у 1,2 разу

О.М. Разнатовська1, А.О. Михайлова2

ВПЛИВ ІМУНОМОДУЛЯТОРА ГЛУТАМІЛ-ЦИСТЕЇНІЛ-ГЛІЦИН ДИНАТРІЮ НА ПОКАЗНИКИ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСЛЕННЯ БІЛКІВ ТА ВТОРИННОЇ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ У ХВОРИХ НА ДЕСТРУКТИВНИЙ МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ1Запорізький державний медичний університет, м. Запоріжжя 2КУ “Спеціалізоване територіальне об’єднання “Фтизіатрія”, м. Запоріжжя

61



(р<0,01), вказуючи на підвищення адаптаційно-компенсаторних реакцій організму зі зростанням компенсаторних резервів організму.

Висновки: застосування імуномодулятора глутаміл-цистеїніл-гліцин динатрію у комплексному

лікуванні хворих на деструктивний МРТБ легень до-зволяє статистично значимо знизити інтенсивність окисного стресу, виразність вторинної ендогенної інтоксикації та підвищити резервно-адаптаційні можливості організму.

Таблиця. Динаміка показників ОМБ та показників вторинної ендогенної інтоксикації у сироватці крові хворих на деструктивний МРТБ легень з використанням в комплексній терапії імуномодулятора глута-міл-цистеїніл-гліцин динатрію (M±m)

Показники ОМБ На початку ІФХТ По завершенню ІФХТ р

АФГсп 5,0±0,1 4,2±0,1 <0,0005

КФГсп 3,2±0,07 2,7±0,1 <0,0005

АФГін 10,8±0,3 7,8±0,2 <0,0005

КФГін 2,7±0,1 2,7±0,1 >0,05

Показники ЕІ

МСМсп,довжина хвилі

254 0,284±0,01 0,278±0,01 >0,05

272 0,206±0,01 0,178±0,01 <0,03

280 0,215±0,01 0,172±0,01 <0,005

МСМін,довжина хвилі

254 3,786±0,03 3,716±0,05 >0,05

272 2,183±0,03 2,483±0,1 <0,005

280 1,639±0,02 1,905±0,1 <0,01

Н.І. Риженко, Т.О. Анікейчик

ПРОФІЛАКТИКА ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ ПРИ ПЕРЕЛИВАННІ КРОВІ В ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІХерсонський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом

Актуальність. Незважаючи на досягнуте зни-ження інтенсивності епідемічного процесу

ВІЛ-інфекції, у Херсонській області, як в цілому по Україні, залишається можливість інфікування ВІЛ при переливанні крові та її компонентів. На-каз МОЗ України від 01.08.2005 року № 385 “Про інфекційну безпеку донорської крові та її компо-нентів” не надає гарантії безпеки крові, тому що за 180 днів каратнинування крові донор може не звернутися за консультуванням та тестуванням на ВІЛ і не бути виявленим, бо він не вживає наркотики внутрішньовенно, а передача статевим шляхом “його не стосується”. В Україні періодично щорічно

реєструються факти інфікування ВІЛ внаслідок переливання плазми. У висновку відмічається, що донор на час донаціїї знаходився в періоді “сероконверсійного вікна”.

Мета дослідження. Розроблення заходів про-філактики ВІЛ-інфекції при переливанні крові та її компонентів.

Методи дослідження. Впровадження у діяль-ність закладів служби крові області 180-денне каран-тинування донорської крові з обов’язковим повторним обстеженням донора на ВІЛ через 180 днів.

Отримані результати. Виходячи з актуальності проблеми, питання безпеки донорства було за-

62



слухано на засіданні обласної комісії по боротьбі із СНІДом та наркоманіями Управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації від 25.12.2007 року № 5 “Про профілактику ВІЛ-інфекції при переливанні крові” та згідно із наказом МОЗ України від 01.08.2005 року № 385 “Про інфекційну безпеку донорської крові та її компонентів” вида-но спільний наказ Управління охорони здоров’я Херсонської обласної державної адміністрації та Державного закладу “Херсонська обласна сані-тарно-епідеміологічна станція” від 08.07.2005 року № 287/111 “Про інфекційну безпеку донорської крові та препаратів, які виготовляються з неї”.

Відповідно до даного наказу, Комунальна установа “Херсонський обласний центр служби крові”, районні та міські лікарні, у складі яких є відділення переливання крові для виготовлення свіжозамороженої плазми, сухої плазми та кріо-преципітату, в обов’язковому порядку повинні вико-ристовувати лише плазму, яка пройшла 180-денну карантинізацію та донори повторно протестовані на ВІЛ з негативним результатом не раніше 180 діб карантинізації свіжозамороженої плазми, про що зроблена відповідна відмітка на етикетці гемакону. Для проведення аналізу повторного обстеження донорів по лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції Херсонського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом, у тому числі в розрізі районів області, введено додатковий код 116-к. Звіт в роз-різі районів та кодів надає лабораторія обласного центру служби крові щомісячно, щоквартально з наростаючим підсумком до обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом.

Головні лікарі закладів, де здійснювався забір крові, зобов’язані надавати до Комунальної установи “Херсонський обласний центр служби крові” зразки крові донорів для повторного обстеження на ВІЛ у десятиденний термін з моменту надходження запиту з обласного центру служби крові. При

цьому забороняється переливання свіжозаморо-женої плазми без відмітки на етикетці гемакону про проходження нею 180-денної карантинізації та повторного тестування донора з негативним результатом; переливання Er-маси здійснюється лише за життєвими показаннями з відповідною відміткою в історії хвороби. Плазма крові, донор якої не пройшов повторне тестування на ВІЛ через 180 днів, йде на виробництво альбуміну, технологічний процес якого передбачає інактивацію плазми при температурі 60 градусів протягом 14 днів.

На теперішній час мало хто пам’ятає спіль-ний наказ МОЗ України та Академії медичних наук України від 01.02.2001 “37/5 “Про посилення заходів щодо забезпечення інфекційної безпеки донорської крові в Україні”, яким передбачено “… впровад-ження методу кріоконсервування компонентів крові при ультранизьких та помірно низьких температу-рах і технології збереження замороженої плазми з використанням її після повторного тестування донорів”. Лікувальні заклади Херсонської області, які мали відділення переливання крові, у той час придбали необхідну кількість низькотемпературних холодильників, зокрема обласний центр служби крові за період 2001–2006 роки придбав для збері-гання замороженої плазми 22 таких холодильника за різні джерела фінансування.

Висновки. За період з 2008 року по теперішній час в Херсонській області фактів переливання крові з-за відсутності повторного обстеження донорів на ВІЛ-інфекцію після 180-денної карантицізації не зареєстровано. В області за часи реєстрації ВІЛ-інфекції випадків інфікування пацієнта при пе-реливанні крові та препаратів, які виготовляються з неї, не зареєстровано. Завдяки впровадженню в об-ласті повторного тестування донорів через 180 днів після донаціїї крові забезпечено попередження інфікування ВІЛ у двох випадках.

63



Н.І. Риженко, Т.О. Анікейчик

ДОСВІД РОБОТИ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПО ВИЯВЛЕННЮ ВИПАДКІВ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ СЕРЕД СТАТЕВИХ ПАРТНЕРІВ ВАГІТНИХ ЖІНОК ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВХерсонський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом

Актуальність. У Херсонській області щорічно реє-струються по 2–3 випадки виявлення ВІЛ-інфек-

ції у дітей, обстежених на ВІЛ за клінічними та епідеміологічними показаннями. Так, у 2013 році виявлено 1 дитину за епідеміологічними та 3 ди-тини за клінічними показаннями у ІІ–ІІІ клінічних стадіях ВІЛ-інфекції віком 4 та 6 місяців, 5 та 6 років. Всі діти інфікувались вертикальним шляхом від матерів, які при обстеженні на ВІЛ у період вагітності знаходились в імунному вікні. У двох жінок ВІЛ-інфекція виявлена після пологів по коду 101.1 (статевий контакт з ВІЛ-інфікованим).

Мета дослідження. Виявлення випадків інфіку-вання ВІЛ серед статевих партнерів вагітних жінок. Розроблення заходів профілактики ВІЛ-інфекції у ва-гітних жінок, чоловіки яких є ВІЛ-інфікованими.

Методи дослідження. Впровадження ДКТ серед статевих партнерів вагітних жінок при взятті останніх на диспансерний облік по вагітності.

Отримані результати. Відповідно до листа директора Департаменту охорони здоров’я від 02.06.2014 року № 10-03-332 у жіночих консультаціях лікувальних закладів області впроваджено обсте-ження статевих партнерів вагітних жінок при взятті останніх на диспансерний облік по вагітності. Для проведення аналізу повноти охоплення тестуванням на ВІЛ статевих партнерів вагітних по лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції Херсонського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом, у тому числі в розрізі районів області, введено до-датковий код 117. За період з червня 2014 року по 01 жовтня 2014 року ВІЛ-інфекція виявлена у 9 статевих партнерів ВІЛ-негативних вагітних, та які ймовірно можуть стати джерелом інфікування своїх жінок, останні в подальшому — інфікувати своїх дітей вертикальним шляхом передачі.

Перед нами постало питання: що робити далі, які впровадити профілактичні заходи, щоб забез-печити профілактику інфікування ВІЛ у вагітних та народжених ними дітей? Досвіду роботи з цього питання ми не знайшли ні в Україні, ні в закордонній літературі. Тому фахівцями Херсонського облас-ного центру профілактики та боротьби зі СНІДом

розроблено “Рекомендації щодо ведення вагітних, чоловіки яких є ВІЛ-інфікованими, та народжених ними дітей”, які було погоджено з обласними акушер-гінекологом та педіатром Департаменту охорони здоров’я обласної державної адміністрації та впроваджено у діяльність лікувальних закладів області, відповідно до листа директора Департаменту охорони здоров’я від 10.10.2014 року № 10–03–741 “Про удосконалення заходів з питань попередження передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини”.

Фахівцям акушерсько-гінекологічної служби рекомендовано: жінку, яка під час вагітності була обстежена на ВІЛ з негативними результатами, але чоловік якої є ВІЛ-інфікованим, з метою виклю-чення вірогідного знаходження під час вагітностів “імунному вікні”, у період вагітності та пологів вести як потенційно ВІЛ-інфіковану, впровадити профілактичні заходи, у тому числі:

1. Консультування пари фахівцем Херсонсь-кого обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом.

2. Рекомендувати парі зменшити кількість статевих контактів; під час статевих контактів обов’язково використовувати презерватив.

3. У період вагітності проводити обстеження жінки на ВІЛ-інфекцію швидкими тестами щомі-сячно до пологів та у пологах дворазово швидкими тестами та одноразово методом ІФА за кодом 109.3р (тобто третій раз у пологах).

4. Пологи проводити природнім шляхом, якщо відсутні акушерські протипоказання.

5. Рекомендувати матері відлучити дитину з моменту народження від грудного вигодовування, перевести на штучне вигодовування, якщо останній не захищений статевий контакт був менше ніж за 6 місяців до пологів.

6. Дитину обстежувати на ВІЛ-інфекцію ме-тодом ІФА за кодом 107.1 після народження, через 6 місяців після народження (якщо дитина переве-дена на штучне вигодовування) та через 6 місяців після останнього годування грудним молоком (у випадку, якщо мати відмовилась перевести дитину на штучне вигодовування).

64



За період від впровадження тестування на ВІЛ статевих партнерів вагітних жінок (липень 2014 року) по вересень 2015 року за кодом 117 обстежено на ВІЛ 6235 статевих партнерів вагіт-них, виявлено 27 випадків ВІЛ-інфекції, з них 4 чоловіка були інфіковані раніше, приховували свій діагноз від жінок, зізналися при обстеженні у жіночій консультації. За період спостереження у даних вагітних відбулося 19 пологів, обстежено методом ІФА 13 жінок у пологах, та 12 дітей після народження з негативним результатом. Хоча у 2015 році дещо покращилося обстеження статевих партнерів вагітних жінок на ВІЛ-інфекцію, проте відсоток охоплення залишається низьким, тому

що відсутня нормативна база з цього питання на рівні держави. За 9 місяців 2015 року обстежено на ВІЛ-інфекцію вагітних вперше 9132 особи, їх статевих партнерів — 4037 осіб, або 44,2%.

Висновки. Виявлення випадків ВІЛ-інфекції серед статевих партнерів вагітних жінок є важливим профілактичним заходом у попередженні передачі ВІЛ від матері до дитини. На державному рівні треба лобіювати питання закріплення законодавчо проведення в жіночих консультаціях ДКТ серед статевих партнерів вагітних жінок та розроблення рекомендацій щодо ведення вагітних жінок, статеві партнери яких є ВІЛ-інфікованими.

Н. Роман, Т. Нізова, М. Долинська, О. Сметаніна

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ XPERT MTB/RIF ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ У ЛЖВПроект USAID “Посилення контролю за туберкульозом в Україні”

Актуальність. Впровадження технології Xpert MTB/RIF за оцінками ВООЗ приносить найбільшу

користь у виявленні туберкульозу і мультирезистент-ного туберкульозу (МРТБ) у ЛЖВ, що зумовлено поширеною олігобацилярністю серед цих хворих. В Україні питання поєднаної інфекції ТБ/ВІЛ і МРТБ стоїть особливо гостро, адже 22% вперше виявлених хворих і 56% хворих з рецидивами туберкульозу мають МРТБ, та 13% хворих на туберкульоз є ВІЛ-по-зитивними. З огляду на це можна очікувати значного покращення виявлення ТБ/ВІЛ і МРТБ/ВІЛ у країні завдяки постійному застосуванню цього методу.

Мета. Провести аналіз ефективності виявлен-ня туберкульозу і МРТБ за методом Xpert MTB/RIF серед людей, які живуть з ВІЛ.

Методи. Аналіз проведений у трьох областях України з найбільшою поширеністю ТБ/ВІЛ: Дніпро-петровській, Одеський і Херсонській (у 2014 році — 34,2, 32,3 і 22,0 на 100000 відповідно). Роль методу Xpert MTB/RIF у виявленні туберкульозу оцінювали за такими показниками:

1. Виявлення туберкульозу за методом Xpert MTB/RIF серед хворих, у яких мікроскопічне дослід-ження мокротиння виявило негативний результат.

2. Ефективність бактеріологічного підтвер-дження туберкульозу на етапі скринінгового до-слідження.

3. Роль методу Xpert MTB/RIF у виявленні МРТБ серед хворих, у яких мікроскопічне дослідження мокротиння виявило негативний результат.

4. Частота випадків, коли дослідження за ме-тодом Xpert MTB/RIF виявило негативний результат, а згодом туберкульоз був підтверджений за допомо-гою культурального дослідження, тобто дослідження Xpert MTB/RIF виявилося недостатню чутливість.

Результати і обговоренняЗастосування методу Xpert MTB/RIF додало

значну кількість виявлених випадків туберкульозу у порівнянні з мазком мокротиння –8,8% (ДІ 4,0–17,0%) для нових випадків і 13,6% (ДI 6,0–26,0%) для всіх випадків. Таким чином, вже на етапі первин-ного обстеження сумарно за методом мікроскопії мазка мокротиння і Xpert MTB/RIF діагноз туберку-льозу був підтверджений у 60,3% (ДІ 38,1–95,0%) хворих. Серед хворих, які раніше не хворіли на туберкульоз, такий показник становив 46,5% (ДІ 34,0–66,0%). Проте дані про ефективність

65



застосування Xpert MTB/RIF суттєво коливалися в зазначених регіонах (рис. 1).

Очевидно, що різницю у “додатковій” ефек-тивності методу Xpert MTB/RIF, тобто частоту ви-падків, коли туберкульоз було виявлено завдяки Xpert MTB/RIF у негативних за мазком хворих, слід розглядати в контексті загальної частоти бактеріо- логічного підтвердження захворювання. Адже, чим краще в регіоні налагоджений збір та якісне мікроско-пічне дослідження мокротиння, тим меншу кількість випадків додасть Xpert MTB/RIF. Тому характерно, що в Одеській і Херсонській областях із значним відсот-ком випадків, підтверджених за мазком, “додаткова ефективність” Xpert MTB/RIF є відносно невисокою і стабільною у часі, тоді як у Дніпропетровській області на тлі менш ефективного виявлення за мазком цей метод додав у 2014 році 17% випадків. На відміну від Одеської області, де ці показники були стабільними протягом 2013–2014 років, і Херсонської області, де відбулося пропорційне зростання обох показників, у Дніпропетровській області більш ніж чотирикратне збільшення “додаткової ефективності” Xpert MTB/RIF у 2014 році супроводжувалося зниженням ефектив-ності мікроскопічного дослідження.

У діагностиці МРТБ у ЛЖВ роль Xpert MTB/RIF була ще більш значною: тільки завдяки методу виявлено 26,5% (ДІ 11,0–42,0%) хворих на МРТБ (тобто хворих, в яких результат мікроскопічного дослідження був негативним, а Xpert MTB/RIF вия- вив мікобактерії із стійкістю до рифампіцину). Серед хворих, які раніше не хворіли на туберкульоз, цей показник був ще вищий — 39,0% (19,0–76,0%). Як і у випадку застосування Xpert MTB/RIF для діагностики туберкульозу, дані про ефективність діагностики МРТБ характеризувалися неоднорідністю (рис. 2).

Чутливість методу у порівнянні із культу-ральним дослідження виявилось високою: тільки у 1,1% (ДІ 0,1–3,6%) хворих виявився негативний результат Xpert MTB/RIF і позитивний результат культурального дослідження. Оскільки відомо, що за світовими даними ця розбіжність є значно вищою, можна припустити, що такий результат обумовлений не стільки суто чутливістю Xpert MTB/RIF, скільки поки ще недостатнім направленням мокротиння на культуральне дослідження при підозрі на туберку-льоз у ЛЖВ і негативним результатом Xpert MTB/RIF, як це регламентовано Уніфікованим протоколом за ведення коінфекції ТБ/ВІЛ.

Висновки і рекомендаціїРезультати перших років впровадження ме-

тоду Xpert MTB/RIF показали стале збільшення ви-

падків лабораторного підтвердження туберкульозу у ЛЖВ, і особливо високу ефективність у виявлення МРТБ: кожен четвертий хворий на вперше вияв-лений туберкульоз з мультирезистентністю і 39% серед всіх хворих вчасно розпочав лікування тільки завдяки цьому методу. Разом з тим, ефективність застосування Xpert MTB/RIF і якість лабораторного підтвердження захворювання взагалі значно за-лежать від дотримання клініцистами алгоритмів діагностики туберкульозу в ЛЖВ: виявлення хворих із кашлем, якісного збору і мікроскопічного до-слідження мокротиння, доцільного застосування культурального дослідження. Тому запорукою ефективного подальшого впровадження методу в Україні є оптимізація до лабораторного (клінічного) етапу дослідження.

0

10

20

30

40

50

60

70

2013 2014 2013 2014 2013 2014

Одеса Дніпропетровськ Херсон

%

— негативні за мазком мокротиння, позитивні за Xpert MTB/RIF — позитивні за мазком мокротиння

Рис. 1. Виявлення нових випадків туберкульозу у ЛЖВ за маз- ком мокротиння і методом Xpert MTB/RIF

Рис. 2. Питома вага хворих з MTB+RIF+, негативних за мазком мокротиння

0

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

0,6

0,7

0,8

2013 2014 2013 2014 2013 2014

Одеса Дніпропетровськ Херсон

%

— нові випадки — всі

66



Актуальність. Щоденно у світі близько 7000 осіб інфікуються вірусом імунодефіциту людини

(ВІЛ). За даними фахівців ВООЗ, ЮНІСЕФ, ЮНЕЙДС, на кінець 2010 року кількість ВІЛ-інфікованих людей на планеті дорівнювала 34,0 млн., нових випадків інфекції — 2,7 млн., число померлих від захворювань, пов’язаних зі СНІДом, — 1,8 млн. осіб. Незважаючи на те, що починаючи з 2011 року захворюваність на ВІЛ-інфекцію щорічно зни-жувалась в африканських країнах на південь від Сахари, в країнах Південної та Південно-Східної Азії, поширеність ВІЛ в країнах Східної Європи, Центральної Азії, Російській Федерації зросла на 250%. Сьогодні показники поширеності ВІЛ в Україні мають суттєвий вплив на епідемічну ситуацію в Європейському та Східноєвропейському регіонах. Це зумовлює необхідність удосконалення стратегії й тактики ефективного впливу на розвиток епідемії в Україні. Професійна сфера є однією з перспек-тивних і найсприятливіших для запровадження профілактичних заходів приборкання епідемії.

Мета роботи. Обгрунтувати необхідність роз- ширення епідеміологічного нагляду за професій-ним інфікуванням вірусом імунодефіциту людини в Україні.

Методи дослідження. В роботі використано епідеміологічний метод дослідження, проаналі-зовано статистичні звіти, інформаційні бюлетені, офіційні директивні документи, що регламентують заходи щодо ВІЛ/СНІДу.

Отримані результати. В останні п’ять років показник захворюваності на ВІЛ-інфекцію в Україні був у межах 42,4–47,6 випадків на 100 тис. нас., що в абсолютних значеннях становить щорічно близько 20 тисяч вперше виявлених випадків ВІЛ-інфекції. Це зумовило в 2014 році високий показник поширеності ВІЛ-інфекції з урахуванням хворих, виявлених у попередні роки, — 322,5 на 100 тис. нас. (137970 осіб). Поширеність СНІДу становила 77,8 на 100 тис. нас. (33279 осіб). При цьому дослідники стверджують, що сьогодні тільки кожна друга людина, яка живе з ВІЛ, звернулася за медичною допомогою та перебуває на обліку

в закладі, що здійснює медичний нагляд за ВІЛ-по- зитивними особами. В Україні у 2014 році серо-епідеміологічний моніторинг поширення ВІЛ за результатами обстежень за допомогою швидких тестів установив, що серед осіб із захворюваннями, при яких пропонуються послуги з консультування і тестування при зверненні за медичною допо-могою, 6,7 % мали позитивні результати. В тому числі найчастіше ВІЛ-позитивні особи виявлялися в закладах охорони здоров’я (ЗОЗ), що надають допомогу хворим на туберкульоз — 18,1 % від обстежених. В ЗОЗ інфекційного профілю таких було 12,3 %, в ЗОЗ інших профілів — 3,6 %. Тож, в сучасних умовах, коли існує масивний резерву-ар інфекції серед населення, яке звертається до медиків з будь-яких причин, існує високий ризик внутрішньолікарняного інфікування з імовірністю зараження пацієнтів та медичного персоналу.

Основою розробки цілеспрямованих заходів профілактики ВІЛ-інфекції є визначення факторів ризику та груп підвищеного ризику інфікування. Групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ визначені наказом МОЗ України від 8 лютого 2013 р. № 104, однак там не зазначені медичні працівники. Серед факторів ризику щодо ВІЛ-інфікування люди-ни виділяють епідеміологічні, анатомо-фізіологічні, психологічні, спосіб та умови життя, умови праці та багато інших. Небезпечними умовами праці є можливе травмування працюючого при роботі з потенційно небезпечними щодо контамінації ВІЛ біологічними об’єктами (кров, біологічні рідини і тканини), прямий контакт з ВІЛ-інфікованою лю-диною за можливості порушення цілісності шкіри та слизових оболонок. Один із провідних шляхів передачі ВІЛ — парентеральний, реалізується при переливанні інфікованої крові та її препаратів, трансплантації органів ВІЛ-інфікованого донора, використанні контамінованого ВІЛ медичного ін-струментарію та розчинів, інших парентеральних втручаннях. Тому медичних працівників можна вважати групою ризику інфікування ВІЛ. Ризик їхнього інфікування залежить від спеціальності, посади, ступеня контакту з інфікованою кров’ю,

Т.А. Романенко, Г.М. Дараган1, О.Р. Романенко, О.К. Талалаєнко, Л.В. Хомякова2

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ НАГЛЯД ЗА ІНФІКУВАННЯМ ВІЛ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВХарківський національний медичний університет, м. Харків 1ДЗ “Дніпропетровська медична академія МОЗ України”, м. Дніпропетровськ 2Краматорська міська філія ДУ “Донецький ОЛЦ ДСЕСУ”, м. Краматорськ

67



дози збудника. Він зростає в ситуаціях контакту з потенційно небезпечними біологічними рідинами при наявності явних слідів крові на інструменті, яким нанесено травму, при попередньому введенні голки у вену або артерію хворого, при порівняно великій глибині рани. За даними офіційної ста-тистики у США за останні п’ять років в результаті виробничого травматизму 52 людини заразилися ВІЛ-інфекцією від хворих.

Оцінка структури шляхів передачі ВІЛ серед громадян України, які перебували під наглядом з діагнозом ВІЛ-інфекція у 2014 рр., свідчить, що серед 56 інфікованих парентеральним шляхом, за виключенням споживачів ін’єкційних наркотиків, на переливання крові або її компонентів припадає 23,2% інфікованих, інші медичні маніпуляції — 17,9%, професійне інфікування — 3,6%, інші не- медичні втручання — 55,4%, трансплантація до-норських органів — 0%. В Україні проводиться епідеміологічний нагляд за дотриманням профілак-тичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження поширення ВІЛ-інфекції в ЗОЗ, в тому числі професійного інфікування медичних працівників. Так, в Донецькій області біля 25 тисяч медичних працівників мають ризик професійного інфікування, їх забезпеченість засобами індиві-

дуального захисту — 75–100%. За весь час епідемії не зареєстровано випадків внутрішньолікарняного інфікування ВІЛ, в тому числі — професійного інфікування медпрацівників при виконанні служ-бових обов’язків. В межах здійснення епіднагляду за професійним зараженням ВІЛ проводиться моніторинг за аварійними контактами з кров’ю у медпрацівників ЗОЗ. Кількість аварійних контактів з кров’ю пацієнтів щорічно в області складає 71–87 випадків. У 2013 р. зареєстровано 69 аварійних контактів з кров’ю ВІЛ-інфікованих пацієнтів. На-дано повний курс постконтактної профілактики 31 медпрацівнику, не отримали лікування АРТ-пре-паратами 38 медпрацівників, у т.ч. відмовилися 7 осіб, у зв’язку з пізнім зверненням — 4 особи, не мали показань до призначення ПКП у зв’язку з низьким ризиком інфікування ВІЛ — 27 осіб.

Висновки. Тож, дані літератури, світової та вітчизняної статистики свідчать про актуальність проблеми професійного інфікування ВІЛ медичних працівників та необхідність покращення епідемі-ологічного нагляду, оцінки професійних ризиків, обліку аварійних ситуацій, виконання профілактич-них заходів, прогнозування подальшого розвитку епідемічної ситуації.

Г.О. Слабкий1, Ж.В. Антоненко2, О.В. Юрченко2

ВИЯВЛЕННЯ ПРОГАЛИНИ У СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРИ ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ З ПРОТИДІЇ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ У М. КИЄВІ НА ПІДСТАВІ ВИМІРЮВАННЯ КОНТИНУУМУ ДОГЛЯДУ У ЗВ’ЯЗКУ З ВІЛ1Ужгородський національний університет, м. Ужгород 2Київська міська клінічна лікарня № 5 (Київський міський центр профілактики та боротьби зі СНІДом), м. Київ

Актуальність. В умовах розвитку сучасної системи протидії епідемії ВІЛ/СНІДу виникає нагальна

потреба у комплексному дослідженні позитивних і негативних факторів, які можуть вплинути на си-туацію, яка склалася, у перспективі, а також шляхів досягнення стратегічних цілей подолання епідемії. Ці фактори є інформацією для стратегічного аналізу,

з використанням якої має складатися комплексний стратегічний план розвитку системи протидії епідемії, здійснюватися науково обґрунтована, всебічна і сво-єчасна підтримка прийняття важливих стратегічних управлінських рішень у сфері ВІЛ/СНІДу.

Активне використання стратегічної інформації для підвищення ефективності заходів боротьби

68



з ВІЛ на субнаціональному рівні вимагає наявності надійної стратегічної інформаційної системи, яка в свою чергу є необхідною умовою для інформа-ційно-просвітницької підтримки, фінансування, стратегічного планування та здійснення більш ефективних заходів втручання, а також для моні-торингу та вдосконалення цих заходів втручання та надання свідчень їхнього дієвого впливу.

Стратегічний аналіз з використанням оцінки континууму догляду у зв’язку із ВІЛ має своїм завданням підготувати множину альтернатив для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, що орієнтовані на досягнення перспективних ці-лей. Для підвищення ефективності стратегічного аналізу передбачено залучення всіх можливих інформаційних джерел, які забезпечують міні-мізацію витрат на їх отримання, використання, обробку та захист.

Мета дослідження: виявлення прогалин у си-стемі стратегічної інформації при плануванні заходів з протидії епідемії ВІЛ-інфекції у м. Києві на підставі вимірювання континууму догляду у зв’язку з ВІЛ.

Матеріали і методи дослідження. Крос-секцій-ний каскадний аналіз даних за 2014 рік по забезпе-ченню континууму догляду у зв’язку із ВІЛ у м. Києві, дані галузевої статистичної звітності, статистичні та оціночні дані, дані програмного моніторингу вико-нання заходів з протидії епідемії ВІЛ-інфекції.

Отримані результати. При проведенні аналізу континууму послуг (послідовних заходів з профілак-тики, лікування та догляду) для людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, у м. Києві було виявлено суттєве змен-шення аналізованої групи населення від оціночної кількості (n=32445) до частки людей, у яких станом на 01.01.2015 року за даними клініко-лаборатор-ного моніторингу ефективності антиретровірусної терапії вдалося досягнути зниження рівня вірусного навантаження <40 РНК-копій/мл (n=3811).

Встановлення об’єктивних причин, зокрема переваг і недоліків послуг, які надаються, потребує суттєво підвищення якості даних, що використо-вуються для аналізу.

Оціночна чисельність людей, які живуть з ВІЛ у м. Києві, є відправним показником для подальшого

аналізу і має бути узгоджена на регіональному рівні усіма зацікавленими сторонами. Наявні дані, що були розраховані на основі Spectrum/EPP program, мають бути уточнені з урахуванням результатів останніх (2015 р.) біоповедінкових досліджень та основних показників епідемічного процесу.

На сьогодні відсутні дані щодо кількості людей з ВІЛ-інфекцією, які знають свій ВІЛ-позитивний статус. Встановлена суттєва прогалина (68%) між оціночною кількістю людей, які живуть з ВІЛ/СНІД у м. Києві, та особами, які знають свій ВІЛ-пози-тивний статус. Визначення індикатора базується на даних Київського міського центру профілактики та боротьби зі СНІДом про кількість осіб, які пере-бувають на диспансерному обліку. Однак, ці дані не відображають глибину проблеми і не дозволяють без проведення додаткового аналізу обґрунтувати причину прогалини та визначити оптимальні шляхи вирішення проблем. Підтверджує це ствердження найнижчий в Україні показник своєчасності взяття у 2014 році ВІЛ-позитивних осіб під медичний нагляд (45,1% від кількості виявлених за даними сероепідмоніторингу). Показник захворюваності на ВІЛ-інфекцію, який фактично розраховуються на підставі даних про кількість взятих на медичний облік осіб з ВІЛ-інфекцією, свідчить про низький рівень виявлення та реєстрації випадків. Отже, реальна кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які знають свій ВІЛ-позитивний статус, може суттєво пере-вищувати кількість осіб, які охоплені медичним наглядом.

Висновки. Для таких великих міст як Київ, де наявні суттєві відмінності у ситуації щодо поширен-ня ВІЛ/СНІДу на субрегіональному рівні, каскадний аналіз має певні обмеження. Для визначення при-чин наявних прогалин у наданні послуг та пошуку шляхів вирішення проблем необхідно, перш за все, вжити заходів щодо забезпечення якості та повноти даних, які відносяться до стратегічної інформації, а також доцільно застосовувати моделювання окремих локальних систем покращення якості послуг із забезпеченням моніторингу і оцінки за-пропонованих змін у динаміці.

69



А.Л. Сороколіт, О.М. Кутинська

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ З ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ/СНІДУ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЗА 2014 РІККомунальний заклад “Львівський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом”, м. Львів

Актуальність. Поширення ВІЛ-інфекції стано-вить серйозну проблему для України, в т.ч.

і Львівської області. За рейтинговою оцінкою ЮНЕЙДС, Україна займає 22 місце серед 123 країн за розрахунковою кількістю людей, які живуть з ВІЛ. Проте, за результатами 2013 року в сфері подолання епідемії ВІЛ/СНІДу, Україна вперше до-сягнула значного поступу. Українським фахівцям нарешті вдалося зупинити ріст нових випадків СНІДу та смертності від цієї хвороби. Розвиток епідемії ВІЛ-інфекції у Львівській області має ті ж закономірності, що й в цілому в Україні. Станом на 01.01.2015 року в області знаходилось на обліку 2730 ВІЛ-інфікованих осіб (в т.ч. 284 дитини), з них в стадії СНІДу перебувало під наглядом 809 осіб (в т.ч. 12 дітей), отримували антиретровірусну терапію 1108 дорослих і 41 дитина.

Мета дослідження — проаналізувати осо-бливості епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції/СНІДу у Львівській області за 2014 рік.

Методи дослідження. Статистична документа-ція: форма № 2–ВІЛ/СНІД “Звіт про осіб зі станами та хворобами, що зумовлені вірусом імунодефі-циту людини (ВІЛ), за 2012 рік” (річна), форма № 2-ВІЛ/СНІД “Звіт про осіб зі станами та хвороба-ми, що зумовлені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), за 2013 рік” (річна), форма № 2-ВІЛ/СНІД “Звіт про осіб зі станами та хворобами, що зу-мовлені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), за 2014 рік” (річна).

Отримані результати. Західні регіони України, до яких належить 8 областей (в т.ч. і Львівська), залишаються менш ураженими у порівнянні з ін-шими регіонами України і відносяться до областей з низьким рівнем поширення ВІЛ. Встановлено, що починаючи з 2000 року, до 2011 року в Львівській області зростала щорічна кількість ВІЛ-інфікованих осіб, проте за період 2011–2013 років відмічалась протилежна тенденція. У 2014 році вперше в житті діагноз ВІЛ-інфекція був встановлений 490 осо-бам (418 осіб у 2013 р., 393 осіб у 2012 р.). Вод- ночас, серед цих осіб IV стадія ВІЛ-інфекції була верифікована у 184 осіб (209 осіб у 2013 р., 165 осіб у 2012 р). Виявлення хворих у стадії СНІДу

серед вперше зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб свідчить про недосконалу роботу первинної ланки охорони здоров’я області.

За даними офіційної статистики, рівень ін-фікованості серед вагітних у Львівській області (0,24%) не перевищував середній по Україні (0,26%), стабільними утримуються показники інфікованості ВІЛ серед донорів (0,07%), що теж є меншим за середньоукраїнський показник (0,12%).

В продовж останніх років не змінюється розподіл ВІЛ-інфікованих за місцем проживання з перевагою серед мешканців міста (81% — у 2014 році, подібно до 72,2–83,0% за минулі роки). Причому є адміністративні території, де показник поширеності ВІЛ-інфекції значно пере-вищує середній по області, а саме: м. Червоноград (276,1); м. Борислав (227,2); м. Львів (166,7); м. Дрогобич(137,9); м. Стрий (148,0). Дане “лідер-ство” пояснюється більшою концентрацією у цих містах споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН).Проте, частка тестувань осіб з груп ризику в ре-гіоні становить лише 6,8% від загальної кількості тестувань на ВІЛ-інфекцію.

Небезпечною закономірністю є те, що серед ВІЛ-інфікованих осіб найбільшу кількість, зокрема у 2014 році — 93,4%, складали особи молодого, репродуктивного та працездатного віку. Необхідно відмітити, що за останні п’ять років інфекція “мо-лодшає”, оскільки частішають випадки інфікування серед підлітків 15–16 років, як правило, в результаті гетеросексуальних контактів. Щодо статевих особ- ливостей, то ВІЛ-інфекція частіше поширюється серед чоловіків. Така закономірність є постійною з коливаннями за останній період у межах від 63,8% до 72,2% і пояснюється переважанням у групі СІН осіб чоловічої статі.

Серед шляхів інфікування ВІЛ домінує стате-вий, в основному гетеросексуальний шлях передачі ВІЛ, що також відповідає тенденції останніх п’яти років — від 39,5% у 2010 р. до 43,5% у 2014 р. Спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги парентерального шляху передачі ВІЛ, на який у 2014 році припадало 148 випадків (30,2%)проти 45% випадків за 2013 рік і 35,1% у 2012 році.

70



Проте все ще значна кількість людей інфікується ВІЛ внаслідок незахищеного сексу з людьми, які мають безпосередній стосунок до СІН.

За накопичувальними даними, з 1987 р. по 2014 р. у Львівській області померли від СНІДу 574 особи, у тому числі 6 дітей. У 2014 році по-рівняно з 2013 роком зменшилася смертність від СНІДу з 3,4 випадків на 100 тис. населення до 3,0.Найчастішими причинами смерті були туберкульоз (61,6% випадків), пневмоцистна пневмонія (14,7%), токсоплазмоз центральної нервової системи (8%).Серед “інших причин смерті”, частка яких складала в середньому 15,7%, були цироз печінки, нирково-печінкова недостатність, сепсис, набряк головного мозку, серцево-судинна недостатність тощо. Понад 80% померлим був встановлений діагноз СНІД за 2 роки до смерті.

Особливо важливу роль тут відіграє тісна співпраця Львівського центру профілактики та боротьби зі СНІД з регіональним фтизіопульмо-нологічним центром (при поєднанні ВІЛ-інфекції і туберкульозу), з обласним державним клінічним наркодиспансером (ВІЛ-інфекція і наркозалеж-ность), з обласною інфекційною клінічною лікар-нею (ВІЛ-інфекція і вірусні гепатити), з обласною психіатричною лікарнею (порушення психічної діяльності у ВІЛ-інфікованих). Відмічається на-лагоджена співпраця із закладами/органами як Державної пенітенціарної служби України у Львівсь-кій області, так і Міністерства оборони України. Зокрема, за 2013 рік медичною службою ДПСУ

у Львівській області взяті під медичне спостережен-ня 78% ув’язнених; за 2014 рік — 100%. В області діють програми профілактики ВІЛ-інфекції: серед ЧСЧ — благодійного фонду ”Аванте”; серед СІН і ЖКС– БФ “Салюс”; серед ув’язнених — ГО “До-рога”, обласного відділення ВБО ”Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом”. Перелічені проекти впроваджуються не тільки в обласному центрі, але й в інших містах і районах області.

Висновки. У зв’язку із недостатнім обсте-женням представників уразливих груп, офіційно зареєстрована захворюваність на ВІЛ-інфекцію в області є заниженою. Стадія епідемії ВІЛ-інфекції в області, як і в цілому в країні, визначається як концентрована, тобто зосереджена серед окремих груп найвищого ризику інфікування. Доступність якісного консультування та тестування на антитіла до ВІЛ в області потребує поліпшення. У Львівській області на високому рівні налагоджена співпраця Львівського центру профілактики та боротьби зі СНІД з відповідними клінічними закладами і ор-ганами пенітенціарної служби. Першочерговоми завданнями для запобігання поширеності ВІЛ-ін-фекції в області визначено широке впровадження профілактичних заходів, націлених на зменшення кількості нових випадків інфікування ВІЛ-інфекцією серед СІН; підвищення рівня поінформованості населення стосовно заходів попередження інфі-кування ВІЛ шляхом формування здорового спо-собу життя; розширення можливостей лікування, догляду та підтримки ЛЖВ.

Н. Стрішенець

ПОСИЛЕННЯ ПРИСУТНОСТІ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПОЛІ ТЕМИ РОЗВИТКУ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ В УКРАЇНІ ЗА ДОПОМОГОЮ ВЕБ-САЙТУ ДУ “УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР КОНТРОЛЮ МОЗ УКРАЇНИ”ДУ “Український центр контролю за соцхворобами МОЗ України”, м. Київ

Актуальність. Веб-сайт ДУ “Український центр контролю за соцхворобами МОЗ України” (далі-

УЦКС) www.ucdc.gov.ua виступає основною онлайн платформою для поширення актуальної інфор-

мації про розвиток епідемії ВІЛ/СНІД в Україні, а також публікації епідеміологічних та статистичних даних, подання інформації про стан виконання Загальнодержавної цільової соціальної програми

http://www.ucdc.gov.ua

71



протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 роки та стан реалізації Гранту Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні. Важливим критерієм сприйняття інформації та можливість її подальшого використання про-фесійною аудиторією, державними та громадсь-кими організаціями у сфері протидії ВІЛ/СНІД, пацієнтською спільнотою та медіа є зручність та доступність розміщення даної інформації у відкритих онлайн ресурсах. На момент перегляду на можливість вдосконалення, веб-сайт УЦКС визначався застарілим дизайном, складною на-вігацією та низькими показниками відвідуваності, тому було прийнято рішення оновити веб-сайт.Розробка нового веб-сайту стала можливою за технічної підтримки Ініціативи співробітництва Уряду США та Глобального фонду/Проекту “Лідер-ство, управління та врядування”, Надзвичайного плану Президента США з надання допомоги у боротьбі зі СНІДом (PEPFAR) через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID)1.

Метою даного проекту стало через онов-лення веб-сайту залучити більшу аудиторію до проблематики ВІЛ-інфекції в Україні, забезпечити гідну репрезентацію національних зусиль у про-тидії епідемії для представників медіа, донорських та партнерських організацій, а також побудувати ефективну платформу знань для представників закладів охорони здоров’я, державних та громадсь-

ких організацій, які працюють у напрямку профі-лактики та лікування захворювання на ВІЛ/СНІД.

Результати. 5 серпня 2015 року розпочав роботу оновлений сайт ДУ “Український центр контролю за соцхворобами МОЗ України”. На сайті стала доступна цікава аналітична та статистична інформація, нормативно-правова база, інфор-маційні та навчальні матеріали з питань протидії соціально небезпечним захворюванням, в т. ч. ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, гепатитам В і С, інфек-ціям, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), а також найчастіше запитувана інформація з питань профілактики та лікування захворювань.

Оновлений сайт висвітлив інформацію про десятки проектів, які УЦКС реалізує у партнерстві з міжнародними організаціями у сфері моніторингу і оцінки, інфекційного контролю, тренінгової діяль-ності, фармацевтичного менеджменту, контролю та профілактики соцзахворювань. Новини УЦКС та новини партнерів, а також календар подій (тренінги, конференції, благодійні акції, робочі зустрічі) відте-пер дозволили мати постійний доступ до найновішої інформації про глобальні та локальні події у сфері протидії соціально небезпечним захворюванням.

З липня, останнього місяця роботи старої версії сайту, по серпень, коли розпочав роботу новий сайт, відбулась наступна динаміка росту-відвідування веб-сайту УЦКС:• Кількість відвідувань сайту зросла на 432,77%.• Кількість користувачів зросла на 236,81%.• Тривалість перебування на сайті зросла на 330,20%.• Кількість переглядів сторінок зросла на 1513%• Зросла кількість відвідувачів, які повертаються

на сайт (з 1% до 36,7%), що є показником при-хильності аудиторії до змісту та оформлення веб-сайту УЦКС.

За результатами роботи сайту за період липень–жовтень 2015 року можна відслідкувати наступну дина-міку розвитку зацікавленості у інформації по протидії ВІЛ-інфекції в Україні на платформі ucdc.gov.ua:

Параметри Липень Серпень Вересень Жовтень

Версія веб-сайту стара версія веб-сайту

нова версія веб-сайту

Кількість відвідувань сайту 952 5 072 5 353 5 712Кількість користувачів 948 3 193 2 979 3 364Кількість переглядів сторінок 1 097 17 695 16 008 15 757Тривалість перебування на сайті 00:42 хв 03:03 хв 02:36 хв 02:33 хв% відвідувачів, які повертаються на сайт 1% 36,6% 52,2% 49,8%

1 Фінансування надано Програмою Надзвичайного плану Президента США з надання допомоги у боротьбі зі СНІДом (PEPFAR) через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) згідно з умовами Проекту “Лідерство, управління та врядування”, грант номер AID-OAA-A-11-00015. Позиції та окремі думки авторів, викладені на веб-сайті, не обов’язково відображають погляди PEPFAR, USAID чи Глобального фонду.

72



Як свідчать дані, наведені у таблиці, високі показники відвідуваності та глибина залучення аудиторії веб-сайту зберігається протягом всього періоду після оновлення.

Висновки. Сучасний дизайн та вичерпна ін-формація щодо розвитку епідемії ВІЛ/СНІД та інших

соціально небезпечних захворювань, викладена на оновленому сайті УЦКС, стимулює більшу зацікавле-ність професійної аудиторії у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції в Україні, а також сприяє зростанню рівня знань серед широких верств населення щодо лікування та профілактики захворювань.

Н.А. Фойгт

ПОТЕНЦІАЛ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ОЦІНКИ СКОРИГОВАНИХ ЗА ІНВАЛІДНІСТЮ РОКІВ ЖИТТЯ У МОНІТОРИНГУ ТА ОЦІНЦІ ВІЛ/СНІДУ В УКРАЇНІДУ “Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України”, м. Київ

Актуальність застосування методології оцінки скоригованих за інвалідністю років життя (DALY)

в оцінці епідеміологічної ситуації з ВІЛ/СНІД в Україні визначається необхідністю більш цільового використання наявних ресурсів і більш чіткого їх перерозподілу за структурними параметрами, а також більш ефективної інтеграції вирішення проблем ВІЛ/СНІДу у загальний контекст діяльності охорони здоров’я.

Метою даного дослідження є демонстрація застосування методології оцінки DALY у визначенні основних епідеміологічних параметрів ВІЛ/СНІДу в Україні та переваг цієї методології при визначенні пріоритетних охороноздоровчих програм.

У дослідженні застосована методологія оцін-ки захворюваності та смертності від ВІЛ / СНІДу, запропонована Murray CJL та ін.(2015)[1] у рамках Міжнародного дослідження “Глобальний тягар хвороб 2013 (GBD 2013)”, за якої використовува-лися моделі ЮНЕЙДС Spectrum, змінені відповідно до результатів систематичного огляду наявних досліджень смертності з і без антиретровірусної терапії (АРТ). Для концентрованих епідемій моделі Spectrum були відкалібровані таким чином, щоб результуючі дані відповідали даним реєстрації актів цивільного стану, у свою чергу скоригованим відповідно до можливої неправильної класифікації

смертей від ВІЛ / СНІДу. За генералізованої епідемії були зведені до мінімуму функції втрат для вибору епідемічних кривих, які найбільш узгоджуються з даними про поширеність хвороби і демографічними даними для всіх причин смерті.

У подальшому аналізі використовувалася детально описана у Murray CJL та ін. (1996)[2] ме-тодологія розрахунку скоригованих за інвалідністю років життя (DALY).

За підрахунками у рамках GBD 2013, за-гальна кількість років здорового життя, втрачених в Україні через ВІЛ/СНІД, у 2013 р. становила 458791 людино-років, або 995,13 людино-років на 100000 населення, що в цілому є співставним з втратами DALY від, скажімо, хронічних хвороб органів дихання за той же період (1102,53 л.-р. на 100000). Порівняно з 2010 р. (1154,12 л.-р. на 100000) цей показник знизився на 13,8%, але залишається на 5% вищим за рівень 2005 р. (948,06 л.-р. на 100000).

В Україні втрати DALY унаслідок ВІЛ/СНІД на 2/3 спричиняються цими втратами серед чолові-ків — у 2013 р. співвідношення втрат DALY між чоловіками і жінками в Україні становило 2,6:1. У віковому аспекті найбільші втрати DALY у 2013 р. були зафіксовані у вікових групах 15–49 років

[1] Murray CJL, Ortblad KF, Guinovart C, et al. Global, regional, and national incidence and mortality for HIV, tuberculosis, and malaria during 1990–2013: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2013. Lancet 2014; 384: 1005-70.

[2] Murray CJL, Lopez AD. The Global Burden of Disease: a comprehensive assessment of mortality and disability from diseases, injuries, and risk factors in 1990 and projected to 2020. Boston, MA: Harvard University Press on behalf of the World Health Organization and The World Bank, 1996.

73



(74,1% усіх DALY, втрачених через ВІЛ/СНІД) та 50–69 років (22,3%).

Основними факторами ризику, які роблять найбільший внесок у втрати здорового життя від ВІЛ/СНІДу в Україні, є вживання наркотиків (51,0% усіх DALY, втрачених через ВІЛ/СНІД), незахище-ний секс (51,8%) та насильство з боку інтимно-го партнера (1,2%)[3]. Важливою особливістю є різниця у структурі факторів ризику за статтю. У 2013 р. серед чоловіків найбільші втрати DALY від ВІЛ/СНІДу, пов’язані з факторами ризику, сталися через вживання наркотиків (58, 4% усіх DALY, втрачених через ВІЛ/СНІД серед чоловіків), а на незахищений секс припало 47,8%. Серед жінок левова частка втрат DALY від ВІЛ/СНІДу (62,3%) пов’язана з незахищеним сексом, на вживання наркотиків припадає 31,9%, а на насильство з боку інтимного партнера — 4,3% усіх DALY, втрачених через ВІЛ/СНІД серед жінок.

У відповідності з дослідженням економічної ефективності програм профілактики ВІЛ/СНІДу у країнах, що розвиваються, Hogan D.R. та ін. (2005)[4], обсяги коштів, необхідних для усунення чи пом’якшення дії факторів ризику ВІЛ/СНІДу

набагато перевищують загальну суму, виділену на боротьбу з цією хворобою в Україні в рамках Державної програми боротьби з ВІЛ/СНІДом на 2014–2017 рр. Так, за розрахунками автора, по-вна ліквідація втрат DALY у результаті ВІЛ/СНІД, пов’язаних з факторами ризику, з застосуванням мас-медійних профілактичних кампаній на теле-баченні, радіо та у провідних друкованих виданнях з періодичністю кожні 2 роки коштуватиме 1,4 млн. ППС $; впровадження добровільних консультацій та тестування на ВІЛ/СНІД — 37,6 млн.; програма навчання профілактиці ВІЛ/СНІДу молоді у віці 10–18 років — 243,2 млн.[5].

Обрання пріоритетів і планування програм, спрямованих на усунення чи пом’якшення дії фак-торів ризику ВІЛ/СНІДу, є невід’ємною складовою загальної стратегії боротьби з цією хворобою в Україні. Застосування єдиної метрики втрат здоро-вого життя DALY дозволяє оцінити не тільки обсяг проблеми у багатьох структурних аспектах, але й обрати найбільш ефективний шлях її вирішення у рамках програми CHOICE (CHOsing Interventions that are Cost Effective), що пропонується ВООЗ.

[3] Внесок кожного фактору ризику розраховується окремо без ура-хування їх взаємодії, через що сума часток перевищує 100%.

[4] Hogan D.R. Cost effectiveness analysis of strategies to combat HIV/AIDS in developing countries: Electronic resource / Daniel R Hogan, Rob Baltussen, Chika Hayashi, Jeremy A Lauer, Joshua A Salomon// BMJ, doi:10.1136/bmj.38643.368692.68. — Available at: http://www.who.int/choice/publications/p_2005_MDG_series_HIV_AIDS.pdf?ua=1

[5] Сума коштів наведена з урахуванням впровадження лише даної програми.

Т.О. Чумаченко1, І.О. Ключник2

ОСОБЛИВОСТІ ЕПІДЕМІЧНОГО ПРОЦЕСУ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ/СНІДУ НА ТЕРИТОРІЇ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГУМАНІТАРНОЇ КРИЗИ ТА БОЙОВИХ ДІЙ1Харківський національний медичний університет, 2Луганський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІД, м. Сєвєродонецьк

Актуальність. На сьогодні в умовах соціально-економічної кризи Україна переживає складний

етап. Ситуація усугубила цілу низку медичних та соціальних проблем у суспільстві, у тому числі і у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції, а саме: не дозволяє реально оцінити стан епідемічної

ситуації з ВІЛ-інфекції у Луганській та Донецькій областях, на окупованих територіях АР Крим та м. Севастополь, де раніше проживала третина всіх ВІЛ-інфікованих України.

Мета дослідження. Оцінити епідемічну ситу-ацію з ВІЛ-інфекції на розмежованих територіях

74



Луганської області, визначивши особливо-сті розповсюдження вірусу імунодефіциту людини під впливом різних факторів.

Методи дослідження. За офіційними даними моніторингу епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції на території Луганської обла-сті, що підконтрольна Уряду України, та на тимчасово окупованій території проведено аналіз особливостей субрегіонального по-ширення ВІЛ за 9 місяців 2015 р.

Результати дослідження. Постано- вою Верховної Ради України від 17 березня 2015 р. № 252-VIII окремі райони, міста та селища Луганської області були визнані тимчасово окупованими, де було запро-ваджено особливий порядок місцевого самоврядування. Урядом України контроль тимчасово втрачено у 11 міських та 3 районних адміністративних центрах області, де за даними статистики мешкає понад 1,5 млн. чоловік (67,7 % від загальної кількості населення області), з них 93,8 % — мешканці міст. У переліку підконтрольних Уряду залишилось 3 міських адміністративних цен-три та 12 районних, де проживає близько 720 тис. осіб, серед яких 71,5 % — міські мешканці.

За період проведення дослідження у Лугансь-кій області зареєстрована 321 ВІЛ-інфікована особа, показник захворюваності на ВІЛ-інфекцію склав 14,4 на 100 тис. населення, що нижче показника 2014 р. на 26,2 %. За цей час виявлено 170 хворих на СНІД, інтенсивний показник був майже на рівні 2014 р. і дорівнював 7,6 на 100 тис. населення. На 01.10.2015 р. під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я служби профілактики та бороть-би зі СНІДом перебувало 4396 ВІЛ-позитивних мешканців Луганської області, з них 856 хворих на СНІД. Показники поширеності ВІЛ-інфекції та СНІДу склали 197,5 та 38,5 на 100 тис. населення відповідно, перевищували показники 2014 р. лише по поширеності ВІЛ-інфекції — на 4,7 %.

За період спостереження на підконтрольній території області показники захворюваності на ВІЛ-інфекцію/СНІД та поширеності ВІЛ були найви-щими та перевищували показники непідконтроль- них регіонів на 33–70 % (рис. 1).

При подальшому епідеміологічному дослід-женні виявлено ряд особливостей епідемічного процесу ВІЛ-інфекції на розмежованих територіях Луганської області: — на тимчасово окупованій території ВІЛ більш інтенсивно, ніж на іншій тери-торії, поширюється серед чоловіків (52,3% від усіх ВІЛ-інфікованих з вперше в житті встановленим

діагнозом ВІЛ-інфекції за період дослідження) та парентеральним шляхом — серед спожива-чів ін’єкційних наркотичних препаратів (питома вага парентерального шляху передачі на обох територіях склала 27,0 та 20,0% відповідно); — у контрольованих регіонах домінування статевого шляху інфікування більш виражене, співвідно-шення жінок до чоловіків було вище та склало 1,1 проти 0,9 на неконтрольованій території, до епідемічного процесу залучена більша кількість дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками (21,6% проти 16,3% вертикального шляху пере-дачі); — за період спостереження в області зареє-стровано 89 випадків смертей від СНІДу, показник смертності становив 4,0 на 100 тис. населення. На підконтрольній території показник смертності від СНІДу був вищим на 24,3%, ніж показник на тимчасово окупованій території, однак, питома вага померлих від СНІДу від загальної кількості хворих на СНІД, що перебували під медичним наглядом, була на 3% нижче; — питома вага померлих від ВІЛ-асоційованого туберкульозу у структурі по-мерлих від СНІДу на неконтрольованій території у 2 рази перевищувала показник іншої території області, це була основна причина смерті (62,5 та 30,3% відповідно). 54,3% хворих даної категорії на ізольованій території взагалі не отримували лікування до смерті, а у кожного другого з тих осіб, які приймали препарати, курс тривав менше 1 року. На контрольованій території ці показники не досягали 30%.

Висновки. Проведене епідеміологічне до-слідження дозволило виявити ряд територіаль-них відмінностей проявів епідемічного процесу ВІЛ-інфекції на розмежованих територіях Лугансь- кої області, що обумовлені впливом різноманітних

Непідконтрольна територія

Підконтрольна територія

Область

0 50 100 150 200 250 300

31,7160,9

274,2

197,5

6,613,1

52,5

9,917,4

38,5

7,614,4

— захворюваність на ВІЛ — розповсюдженість ВІЛ — захворюваність на СНІД — розповсюдженість СНІД

Рис. 1. Показники захворюваності на ВІЛ-інфекцію/СНІД та поширеності ВІЛ на території Луганської області, 9 місяців 2015 р. (інтенсивний по-казник на 100 тис. нас.)

75



соціальних факторів. Гуманітарна криза та військовий конфлікт у Луганській області призвели до вираженої міграції населення, значно ускладнили ведення об-ліку інфікованих ВІЛ осіб, створили ризики до пере-ривання послуг у сфері профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, ускладнили координуючу та організаційно-методичну підтримку діяльності

служб СНІДу на регіональному рівні. Зараз оцінити наслідки цього практично неможливо. В сучасних умовах вкрай необхідно посилити вплив на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу саме з урахуванням регіональних особливостей поширення ВІЛ, сконцентрувавшись на міжгалузевих підходах до реалізації профілактичних, діагностичних та лікувальних заходів.

Актуальність. За оцінкою ВООЗ/ЮНЕЙДС Україна продовжує залишатись регіоном з високим

рівнем поширення ВІЛ серед країн Центральної Європи та Східної Азії. Станом на 01.01.2015 р. під медичним наглядом у закладах охорони здо-ров’я (ЗОЗ) служби СНІДу перебувало 137390 ВІЛ-інфікованих осіб (пок. 322,5 на 100 тис. на-селення) та 33279 хворих на СНІД (пок. 77,8 на 100 тис. населення). Найвищі рівні поширеності та захворюваності на ВІЛ-інфекцію реєструються у південно-східних територіях України, до яких належить і Дніпропетровська область, де показ-ники поширеності та захворюваності на ВІЛ/СНІД перевищують середні по Україні у 2 рази.

Мета дослідження. За результатами аналізу визначити пріоритетні напрямки епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією, що є актуальними, зо-крема для Дніпропетровської області, на сучасному етапі розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу.

Методи дослідження. Нами застосовувався дескриптивний метод епідеміологічного досліджен-ня, що був реалізований через ретроспективний епідеміологічний аналіз.

Отримані результати. Епідемічний підйом захворюваності в Дніпропетровській області спосте-рігається з 1996 р. з невеликим спадом у 1999 р., що був обумовлений скасуванням обов’язкового обстеження на антитіла до ВІЛ усіх груп населення,

у т.ч. груп ризику. Починаючи з 2000 р. тенденція щорічного збільшення кількості нових випадків ВІЛ-інфекції набула сталого характеру й зберіга-лася до 2013 р. Сучасний стан розвитку епідемії ВІЛ-інфекції характеризується поступовим знижен-ням темпу приросту (на 7,7 % у 2014 р. порівняно з 2013 р.) захворюваності на ВІЛ-інфекцію (рис. 1).

За період з 1987 р. до 9 міс. 2015 р. загальна кількість зареєстрованих ВІЛ-позитивних грома-дян області становила 67950 осіб (пок. 2075,0 на 100 тис. нас.), клінічний діагноз встановлено 46272 особам (пок. 1413,6 на 100 тис. нас.) з урахуванням дітей з тимчасово неуточненим діагнозом, які народжені ВІЛ-інфікованими жінка-ми. Кількість випадків СНІДу склала 15532 особи (пок. 474,5 на 100 тис. нас.), померло від СНІДу 7845 осіб. Під диспансерним наглядом на 01.10.2015 р. в області перебуває 24937 ВІЛ-інфі-кованих осіб, у тому числі 6900 хворих на СНІД (пок. 761,8 та 210,7 на 100 тис. нас. відповідно).

Як в Україні в цілому, в області з 2008 р. відбулася зміна домінуючих шляхів передачі збуд-ника ВІЛ-інфекції. У структурі шляхів передачі ВІЛ питома вага статевого шляху зросла з 7 % у 1996 р. до 55 % у 2014 р. (в Україні — 69,2 %), парен-терального при введенні ін’єкційних наркотиків напроти зменшилася з 93 % до 27,6 % (в Україні — 29,6 %).

І.В. Чухалова1, Д.О. Степанський2, Г.М. Дараган2, Н.Є. Марченко1, Т.А. Романенко3

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ ЗА ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ/СНІД НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ1КЗ “Дніпропетровський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом” 2ДЗ “Дніпропетровська медична академія МОЗ України”, 3Харківський національний медичний університет

76



0

20

40

60

80

100

120

роки

областн. 2,9 15,2 57,7 59,5 32,8 25,1 26,3 41,8 49,7 61,1 58,9 71,6 78 90,8 107,6 97,1 103,4 103,3 104,4 96,8

Украина 0,07 10,1 17,6 17 11,7 12,6 14,3 18,2 20,8 26,4 29,1 34,4 38 40,9 43,2 44,7 46,2 45,5 44,3 42,4

1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014

Рис. 1. Динаміка захворюваності на ВІЛ-інфекцію у Дніпропетровській області й Україні в 1996–2014 рр.

В Дніпропетровській області поширеність ВІЛ серед вагітних за останні 10 років (2005–2014 рр.) має тенденцію до зростання, у 2014 р. вона склала

0,48% проти 0,36% в Україні. Разом з тим, відміча-ється позитивна динаміка вертикальної трансмісії ВІЛ завдяки впровадженим програмам профілак-тики. Рівень трансмісії ВІЛ від матері до дитини на сучасному етапі складає 5,96 %, що у 5,8 разів нижче даного показника у 2001 р. — 35 % (рис. 2).

Актуальним напрямком епідеміологічного на-гляду для області є здійснення заходів щодо попере-дження захворювань на поєднану патологію ВІЛ-ін- фекція/туберкульоз кількість яких стрімко зростає і складає станом на 01.10.2015 р. 671 особу (44,9% серед нових випадків СНІДу). Враховуючи сучас-ну стратегію боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом, актуальним напрямком епіднагляду є попередження та контроль за розвитком медикаментозної стій-кості ВІЛ, який потребує подальшого широкого впровадження.

Суттєву роль у проведенні комплексної оцін-ки даних епідеміологічного нагляду, моніторингу медичних та соціальних програм в області відіграє регіональний центр моніторингу та оцінки.

Висновок. Існуюча в області система епідемі-ологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією/СНІДом ефек-тивно вирішує основні завдання у сфері протидії поширенню епідемії ВІЛ/СНІДу на регіональному рівні, але безперечно потребує подальшого роз-витку та вдосконалення з урахуванням перспективи реформування системи охорони здоров’я.

Рис. 2. Динаміка показників профілактики вертикальної трансмісії ВІЛ-інфекції у Дніпропетровській області в 2001–2014 рр.

35

23

13,06 7,2 6,9

5,96

42

84,288,9 90,3

94,00 95,4

0 0

15,4

37

3027,4

28

84,2

9895,4

97,5 97,4

0

20

40

60

80

100

120

2001 2003 2006 2009 2011 2014

— відсоток вертикальної трансмісії ВІЛ — охоплення профілактичним лікуванням

ВІЛ-позитивних вагітних — ведення пологів методом елективного

кесаревого розтину у ВІЛ-позитивних вагітних — охоплення профілактичним лікуванням новонароджених,

народжених ВІЛ-позитивними жінками

77



Актуальність. Одним з базових компонентів Глобальної стратегії ВООЗ “Покласти край ТБ”

на період 2016–2035 рр. є спільні заходи боротьби з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ та ведення супутніх за-хворювань.

Для України це надзвичайно важливе завдання зважаючи на те, що за останнє десятиріччя захво-рюваність на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ в країні зростає. Так, з 2000 року показник захворюваності на ТБ/ВІЛ в Україні збільшився у 46 разів і у 2014 році ста-новив 10,4 випадків на 100 тис. населення.

Найвищі показники захворюваності на по-єднану патологію ВІЛ/ТБ реєструються у Одеській, Дніпропетровській, Миколаївській, Донецькій та Херсонській областях, перевищуючи середні по Україні у 1,5–3 рази.

Зазначене сприяє подальшому зростанню випадків захворювання на туберкульоз серед ВІЛ-інфікованих та збільшує ризик розповсюджен- ня захворювання, у тому числі його мультирези-стентних форм, серед загального населення.

Мета дослідження. За результатами аналізу визначити основні тенденції розвитку епідемічного процесу захворюваності на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ у Дніпропетровській області.

Методи дослідження. Застосовувався де-скриптивний метод епідеміологічного досліджен-ня, що був реалізований через ретроспективний епідеміологічний аналіз.

Отримані результати. За період з 2004 року захворюваність на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ у Дніпро-петровській області зростала пропорційно до зро-стання показника захворюваності на ВІЛ-інфекцію в регіоні (рис. 1).

У зв’язку з недостатньою ефективністю ді-агностичних та лікувальних заходів, до 2010 року обласний показник захворюваності на ко-інфек-цію ТБ/ВІЛ дорівнював показнику смертності від цього захворювання. Наряду з цим, аналогічне співвідношення захворюваності до смертності від цієї патології по Україні спостерігалося лише до 2005 року.

Втілення основних принципів профілактики ко-інфекції ТБ/ВІЛ дозволило дещо стабілізувати рі-

вень захворюваності на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ на рівні 20,7–21,2 на 100 тис. населення (2010–2014 рр.). Однак досягнутий показник не є оптимальним і до наступного часу у 2–2,6 рази перевищує середній по Україні.

Пік смертності від ко-інфекції ТБ/ВІЛ у Дні-пропетровській області прийшовся на 2010 рік (19,1 на 100 тис. насел. — найвищій показник смер-тності за період з 2004–2014 рік), після чого смер-тність почала поступово знижуватись і у 2014 році вдалося досягти найнижчого показника за останні 5 років (12,5 на 100 тис. насел.) (рис. 1).

З активним впровадженням профілактичних програм спрямованих на раннє виявлення ТБ у

І.В. Чухалова1, Н.В. Гранкіна2, В.М. Яленко2, М.Г. Гудова1, І.Г. Козіна1, А.А. Лопатенко1, Н.Є. Марченко1

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЕПІДЕМІЧНОГО ПРОЦЕСУ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА КО-ІНФЕКЦІЮ ТБ/ВІЛ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ1КЗ “Дніпропетровський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом” 2КЗ “Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер “ДОР”

2004

2005

2006

2007

2012

2013

2014

0

20

40

60

80

100

120

2008

2009

2010

2011

— померло хворих на ТБ від СНІДу у Дніпропетровській області

— померло хворих на ТБ від СНІДу в Україні — захворюваність на ТБ/ВІЛ в Україні — захворюваність на ТБ/ВІЛ у Дніпропетровській області

Рис. 1. Динаміка захворюваності та смертності від ко-інфекції ТБ/ВІЛ у Дніпропетровській області у порівнянні з Україною за період з 2004–2014 рр. (у інт. пок. на 100 тис. насел.)

78



ЛЖВ, своєчасне призначення ВААРТ та профілак-тичного лікування ізоніазідом, виконання заходів з інфекційного контролю, у 2011 році в області було досягнуто стійкої тенденції до зниження показника смертності від ТБ/ВІЛ, яка спостерігається до на-ступного часу (2010 рік — 19,1 на 100 тис. насел.; 2011 рік — 17,6 на 100 тис. насел.; 2014 рік — 12,5 на 100 тис. насел.).

Враховуючи те, що Дніпропетровська область за рівнем смертності від ТБ/ВІЛ входить у трійку регіонів де показники смертності у 2,3–3 рази пере-вищують середні по Україні, в області необхідно про-довжувати реалізацію лікувально-профілактичних програм по зниженню захворюваності на ТБ/ВІЛ.

Вважаємо, що за основу до стандартиза-ції моніторингу і оцінки цих заходів, необхідно брати керівні принципи ВООЗ з моніторингу і оцінки спільних заходів фтизіатричної служби та служби СНІДу щодо боротьби з туберкульозом та ВІЛ/СНІДом.

Проведення моніторингу і оцінки на регіональ-ному рівні дозволяє забезпечити координацію між всіма рівнями надання лікувально-профілактичної

допомоги та спеціалізованими службами для за-безпечення сталої відповіді епідемії ВІЛ/СНІДу та туберкульозу.

Висновки. Дніпропетровська область від-носиться до ряду регіонів з високим рівнем за-хворюваності та смертності ЛЖВ від ко-інфекції ТБ/ВІЛ в Україні.

Завдяки активному впровадженню профілак-тичних та лікувальних програм, на фоні високої захворюваності та поширеності ВІЛ-інфекції в регіоні, досягнуто тенденції до стабілізації за-хворюваності на ТБ/ВІЛ та зниження смертності від цієї патології.

На сучасному етапі розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу та туберкульозу, з метою підготовки якісної стратегічної інформації, є надзвичайно актуальним проведення моніторингу і оцінки із застосуванням керівних принципів ВООЗ з моніто- рингу і оцінки спільних заходів фтизіатричної служби та служби СНІДу. Зазначене дозволить за-безпечити сталу відповідь епідемії ВІЛ/СНІДу та ту-беркульозу з урахуванням особливостей регіону.

І.В. Чухалова, Г.А. Лопатенко, Н.Є. Марченко, І.Г. Козіна

ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ БІОПОВЕДІНКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ СЕРЕД ГРУП РИЗИКУ ДЛЯ ОЦІНКИ ЕПІДЕМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІКЗ “Дніпропетровський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом”

Актуальність. Дніпропетровська область належить до регіонів з високим рівнем захворюваності

на ВІЛ-інфекцію. Так, за даними диспансерного нагляду, станом на 01.01.2015 року рівень по-ширеності ВІЛ становить 736,6. (Україна — 322,5 на 100 тис. населення). Рівень захворюваність на ВІЛ-інфекцію становить 96,9 на 100 тис. населен-ня, що в 2 рази перевищує середній показник по Україні (44,8 на 100 тис. населення).

Основним шляхом передачі ВІЛ-інфекції в області до 2007 року був парентеральний шлях. Починаючи з 2008 року спостерігалось поступове вирівнювання статевого та парентерального шляхів інфікування, а з 2010 року превалювання статевого шляху інфікування. У 2014 році статевий шлях інфіку-вання становив 55,3%, парентеральний — 27,6%.

Мета дослідження. За результатами аналізу визначити основні тенденції розвитку епідемічного процесу ВІЛ-інфекції серед представників груп ризику у Дніпропетровській області.

Методи дослідження. Результати сероепідмо-ніторингу поширеності ВІЛ, результати тестувань на ВІЛ-інфекцію під час біоповедінкових досліджень.

Отримані результати. Під час проведення останніх трьох біоповедінкових досліджень серед СІН в Дніпропетровській області були отримані результати поширеності ВІЛ серед споживачів ін’єк-ціних наркотиків. За цей період суттєвих коливань зазначеного показника не виявлено: 2011 рік — 41%, 2013 рік — 35%, 2015 (9 місяців) — 39,4%. При цьому данні сероепідмоніторингу відображають значне зниження позитивних результатів серед СІН 2011 рік — 23,9%; 2012 рік — 18%; 2013 рік —

79



5,13%; 2014 рік. — 4,0% (Треба зауважити той факт, що з середини 2013 року в Україні відбулися зміни в сероепідмоніторингу до якого були включені дані тестування швидкими тестами).

Відповідні результати зниження показника нових випадків ВІЛ серед СІН були отримані під час когортного біоповедінкового дослідження, яке проводилось протягом 2013–2015 років на когорті 200 осіб, які є клієнтами НУО в програмах зниження ризику.

Під час першого тестування було отримано 15,6% позитивних результатів, обстеження під час 2 та 3 фази дослідження показники були відповідно 3,0% та 2,5%. нових випадків інфікування серед представників обраної когорти.

Тестування підчас 4 фази не виявило нових випадків інфікування. Результати досліджень ще раз підтверджують той факт, що рівень поширеності ВІЛ серед СІН в області лишається дуже високим, наряду з цим діяльність програм зниження шкоди мають значний вплив на виникнення нових випадків інфікування ВІЛ. Недостатність програм направ-лених на статевих партнерів СІН відображається на відсотку позитивних результатів у цій групі, як за даними сероепідмоніторингу 2012 рік — 23,3%; 2013 рік — 17,3%; 2014 — 17,2%, так і за результатами біоповедінкових досліджень серед статевих партнерів — 25,5%.

Данні рутинного сероепідмоніторингу об-стеження жінок комерційного сексу відобража-ють поступове зниження відсотка позитивних результатів: 2011 рік — 3,46%, 2013 рік — 2,7%, 2014 рік — 1,92, 2015 (9 місяців) — 0,06%.

Відповідні данні були отримані під час біопо-ведінкових досліджень серед жінок комерційного

сексу, протягом останніх трьох років: 2011 рік — 9%, 2013 рік — 7%, 2015 — 4,5%.

Данні 2015 року були отримані під час реалі-зації біоповедінкового дослідження “Оцінка ризику раннього інфікування ВІЛ жінками комерційного сексу та його значення для протидії епідемії ВІЛ: математичне моделювання та обсерваційні дослід-ження за участю кількох країн”, який проводився на замовлення Центру Глобального Громадського Здоров’я Університету Манітоби (Канада).

Дослідження проводилось серед 1800 жінок у віці 14–24 років, з яких 400 були ЖКС, решта — жінки, які не займаються комерційним сексом. Відсоток позитивних результатів серед них був 1,14%, який практично в 2 рази перевищує відсоток позитивних результатів серед вагітних жінок тій самої віковій категорії.

Результати біоповедінкового дослідження поширеності ВІЛ серед клієнтів ЖКС 2014 року, показали 1,7% позитивних результатів тестування на ВІЛ, що збігаеться с результатами досліджень серед жінок вікової категорії 14–24 роки.

Висновки. На сучасному етапі особливістю розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу у Дніпропетровській області, є те, що споживачі ін’єкційних наркотиків, все ще мають вплив на інтенсивність епідемічного процесу ВІЛ-інфекції. Збільшення випадків пере-дачі ВІЛ статевим шляхом відбувається за рахунок статевих партнерів СІН.

Зважаючи на це, для подальшого зниження інтенсивності епідемічного процесу з ВІЛ/СНІДу в області має велике значення розвиток про-філактичних програм серед статевих партне-рів СІН та статевих партнерів ВІЛ-інфікованих осіб.

В.П. Широбоков1, С.І. Доан2, В.В. Бобир1, Н.Г. Малиш3, І.Т. Доан4

ВИДОВИЙ СПЕКТР ТА ЧАСТОТА ВИДІЛЕННЯ ЕНТЕРОВІРУСІВ ВІД ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ1Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ 2Держсанепідслужба України, м. Київ 3Сумський державний університет, м. Суми 4ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України”, м. Київ

Актуальність. З позицій теоретичної епідеміології добре відомо, що імунодефіцитний стан людини

прискорює еволюційну трансформацію збудників інфекційних хвороб в бік зростання вірулентності, набуття стійкості до антимікробних речовин, під-

вищення репродуктивної здатності, розширення тканинного тропізму.

ВІЛ-інфекція, яка призводить до глибокої та усесторонньої руйнації імунної системи, робить людину беззахисною перед іншими представниками

80



мікросвіту. Клінічна картина ВІЛ-інфекції, головним чином, представлена вторинними захворюваннями, що розвиваються на фоні імунодефіциту. Добре відомі 23 нозологічні форми СНІД-індикаторної патології, які дозволяють запідозрити ВІЛ-інфі-кування. У той же час, вплив ВІЛ-інфекції на па-тологічні процеси, індуковані іншими збудниками, вивчено недостатньо.

Останніми роками в Україні зросла актуаль-ність ентеровірусних інфекцій, про що свідчать періодичні спалахи серозних менінгітів, цирку-ляція вакцино споріднених поліовірусів, низький рівень охоплення щепленнями проти поліомієліту, що сприяє зростанню інтенсивності епідемічного процесу не тільки полімієлітних, але й неполіомі-єлітних ентеровірусів, та ін. Крім того, ентерові-русні інфекції характеризуються поліморфізмом клінічних проявів від безсимптомного носійства до тяжкої неврологічної патології. Тяжкі форми ентеровірусної інфекції часто спостерігаються в осіб з скомпрометованою імунною системою. З огляду на зазначене та враховуючи той факт, що імунні клітини кишечнику становлять 70% імунної системи людини, та є місцем, де переважно від-бувається руйнація CD-4 лімфоцитів та реплікація ВІЛ, метою нашої роботи було: визначити вплив ВІЛ-інфікування на циркуляцію ентеровірусів на підставі порівняльної характеристики видового спектру, біологічних властивостей ентеровірусів та частоти їх виділення від ВІЛ-інфікованих, осіб з ознаками дисбіозу та здорового населення.

Матеріали і методи дослідження. Матеріа-лом для дослідження слугували 49 зразків фе-калій, відібраних від осіб з ВІЛ-інфекцією, які знаходилися на обліку у Центрах профілактики та боротьби зі СНІДом, 26 — від реконвалесцентів інфекційних хвороб, які отримували під час ліку-вання антибіотики і мали дисбіотичні порушення мікробіоценозу кишечнику (контрольна група № 1), 28 — від практично здорових осіб (контрольна група № 2). Відбір матеріалу проводився від осіб, які проживали у м. Києві, Київській, Рівненській, Івано-Франківській та Закарпатській областях. Вікова категорія — 17–45 років.

З метою виявлення цитопатогенних агентів, їх природи, згідно з методичними рекомендаціями ВООЗ, усі відібрані зразки були протестовані на культурах клітин: НЕр-2, RD, L20В, Vero. L20В — це лінія мишачих клітин, що створена методами генетичної інженерії і наділена рецепторами до поліовірусів, що спрощувало процес ідентифікації зазначених збудників.

Оцінку цитопатичної дії проводили за систе-мою 4+ під інвертованим мікроскопом, порівнюючи з контролем клітин. Методика постановки реакції віруснейтралізації для серологічної ідентифіка-

ції виділених штамів ентеровірусів принципово не відрізнялася від загальноприйнятої. У роботі були використані моно- та полівалентні сироват-ки виробництва Інституту поліомієліту і вірусних енцефалітів імені М.П. Чумакова РАМН.

Результати дослідження та їх обговорення. У результаті проведеного дослідження встановлено, що цитопатогенні агенти найчастіше виявляли у зразках фекалій осіб з порушеннями нормального складу мікрофлори кишечнику — у (15,4±7,1)% випадків. Частота ізоляції цитопатогенних агентів із випорожнень, відібраних від осіб з ВІЛ-інфекцією та практично здорових осіб суттєво не відрізнялася і складала, відповідно (6,1±3,4)% і (8,7±5,9)%. Во-дночас, слід зазначити, що цитопатична дія цитопа-тогенних агентів у культурах клітин розпочиналася через 24–48 годин, після внесення досліджуваного матеріалу забраного від осіб з контрольних груп № 1 та № 2, і при цьому, супроводжувалася под-війним світлозаломленням цитоплазми клітин, появою зернистості з подальшим округленням клітин. Цитодеструктивний ефект цитопатогенних агентів у культурах клітин після внесення досліджу-ваного матеріалу забраного від осіб з ВІЛ/СНІД — розпочинався через 16–18 годин і проявлявся кру-глоклітинною дегенерацією моношару. Зазначене може свідчити про вищу репродуктивну здатність вірусів, виділених від ВІЛ-інфікованих, а від так, більшу вірулентність.

Цитопатогенні агенти, які проявляли цито-патичний ефект у клітинах НЕр-2, у (55,5±16,6)% випадків проявляли цитопатичний ефект і у клітинах L20В. Зазначене свідчило про те, що виявлені ци-топатогенні агенти представлені поліовірусами.

У результаті проведеної серологічної ідентифі-кації цитопатогенних агентів, було встановлено, що (33,3±27,2)% вірусів ізольованих з фекалій хворих на ВІЛ-інфекцію, (50,0±35,3)% і (50,0±25,0)%, відпо- відно, з випорожнень практично здорових осіб і осіб, з ознаками дисбактеріозу нейтралізувалися полі- валентною поліомієлітною сироваткою. Віруси Коксакі А, Коксакі В та ЕСНО ідентифікувати не вдалося.

Висновки. Таким чином, проведені досліджен-ня дали змогу встановити відсутність статистично значимих відмінностей в частоті виділення ентеро-вірусів від ВІЛ-інфікованих, осіб з дисбіозами та здорового населення, а також подібність видового спектру виділених цитопатогенних агентів.

Високий відсоток виділення поліовірусів (4,8±2,1)% в трьох групах дослідження свідчить про актуальність проблеми поліомієліту в Україні, як у цілому, так і для хворих з ВІЛ-інфекцією, зокрема.

81



Актуальность. За годы регистрации случаев инфицирования ВИЧ среди жителей Украины

проблема ВИЧ/СПИДа стала одной из наиболее важных как для здравоохранения, так и для обще-ства в целом. Многолетние эпидемиологические наблюдения свидетельствуют о неравномерном распространении ВИЧ-инфекции/СПИДа на раз-личных территориях и среди различных групп населения. По статистическим данным наиболее пораженными традиционно являются Донецкая, Днепропетровская, Николаевская, Одесская об-ласти, АР Крым, гг.Севастополь, Киев. Такую тер- риториальную неравномерность, с одной сторо-ны, можно объяснить различным уровнем рас-пространенности инъекционной наркомании как одного из основных факторов, который приводит к инфицированию ВИЧ, и скоплением учреждений пенитенциарной системы на отдельных регионах. С другой стороны, количество обследований от-дельных категорий населения на ВИЧ-инфекцию определяется политикой местных органов само-управления.

Важным элементом эпидемиологического надзора за ВИЧ-инфекцией является сероэпидеми-ологический мониторинг для оценки интенсивности эпидемического процесса на отдельных территориях, в группах населения, динамики во времени.

Цель исследования: проанализировать тен-денции развития ВИЧ-инфекции среди населения г. Славянска Донецкой области за 1998–2014 гг.

Методы исследования: эпидемиологиче-ский, статистический. Проведен ретроспективный анализ заболеваемости ВИЧ-инфекцией, распро-страненности ВИЧ среди всех обследуемых (код 100), потребителей инъекционных наркотиков (код 102), лиц, у которых выявлены инфекции, передающиеся половым путем (код 104), до-норов крови (код 108), беременных (код 109) в г. Славянске за период 1998–2014 гг. В работе использованные данные статистической отчет-ности формы № 2-ВИЧ/СПИД, отчетные формы наркологической, акушерско-гинекологической служб, службы переливания крови.

Полученные результаты. С 1995 г., момента регистрации ВИЧ-инфекции, до 2010 г. в г. Сла-вянске, заболеваемость ВИЧ-инфекцией имела тенденцию к росту (с 52,3 до 84,2 на 100 тыс. нас.)

и превышала среднеобластной уровень, а в течение последних 5 лет наблюдалось снижение данного показателя, причем его уровень был ниже средне-областного на 6,2–50,1% (рисунок).

По данным сероэпидмониторинга за рас-пространенностью ВИЧ установлено, что наиболее пораженной группой населения г. Славянска явля-ются потребители инъекционных наркотиков (ПИН). Это связано с заболеваемостью инъекционной наркоманией, которая в 1996 г. среди населения города в 10 раз превышала среднеобластной уро-вень. После принятия в 1998 г. Закона Украины “О предотвращении заболевания синдромом при- обретенного иммунодефицита (СПИД) и социаль-ной защите населения” количество обследований среди ПИН сократилось в 7,5 раз.

Удельный вес ВИЧ-положительных ПИН среди всех категорий позитивных снизился с 79,5% в 1996 г. до 14,4% в 2014 г. Уровень распространенности ВИЧ среди ПИН в 2014 г. составил 11,7% и является самым высоким среди обследованных контингентов. В 2014 г. процент ПИН среди зарегистрированных новых случаев в г. Славянске составил 18%, в Донец-кой области — 22%. Это может свидетельствовать о продолжении распространения ВИЧ среди ПИН в регионе и активном влиянии парентерального механизма передачи вируса в развитии эпидемиче-ского процесса. Потому снижение регистрируемых случаев инфицирования ВИЧ среди ПИН на фоне увеличения случаев заражения половым путем в г. Славянске не свидетельствует о положительных тенденциях и стабилизации эпидемической ситуации среди ПИН, а скорее всего является результатам недостаточного охвата тестированием на ВИЧ лиц данной группы риска.

За период 1998–2013 гг. в г. Славянске умень-шилось количество тестирований среди больных с инфекциями, передающиеся половым путем (ИППП) с 1212 чел. до 66 чел., при этом уровень распространенности ВИЧ по коду 104 увеличился с 0,59% до 6,6%, что указывает на возрастание роли полового пути передачи ВИЧ.

Серологическое обследование беременных на антитела к ВИЧ имеет ключевое значение для свое- временной профилактики перинатальной трансмис-сии ВИЧ. Рост ВИЧ-инфицированности беременных с 0,2% в 1998 г. до 0,5% в 2013 г. происходит на

Г.А. Шишова, Т.А. Беломеря, Л.С. Скрыпник

ОЦЕНКА ЭПИДЕМИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА ВИЧ-ИНФЕКЦИИ В Г. СЛАВЯНСКЕ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ДАННЫХ СЕРОЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКОГО МОНИТОРИНГАГлавное управление Госсанэпидслужбы в Донецкой области

82



фоне возрастания удельного веса полового пути пе- редачи с 16,3% в 1997 г. до 75% в 2013 г.

За анализируемый период с 1998 г. по 2013 г. в 2,5 раза снизилось количество доноров, что свя-зано с более жесткими критериями отбора данного контингента — перед кроведачей проводится ан-кетирование и медицинское освидетельствование. Распространённость ВИЧ среди доноров составила

0,3% в 2011 г., в 2012–2013 гг. ВИЧ-позитивных лиц среди доноров не зарегистрировано.

Вывод. Проведенный анализ свидетельствует, что регистрируемые показатели заболеваемости и распространенности ВИЧ-инфекции не соот-ветствуют реальной ситуации и в значительной мере зависят от объемов обследования разных групп населения.

Рис. Заболеваемость населения г. Славянска ВИЧ-инфекцией за 1995–2014 гг.

1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014

областн. 11,1 26,9 40,8 36,2 28 30,5 30,8 32,5 41,1 45,8 52,7 59,1 60,5 65,6 65,8 89,8 89,7 84,2 83,1 69,9городск. 52,3 60,4 88,8 77,6 49,6 41,6 40 41,8 46,2 66,9 65,4 59,3 63,9 72,8 67,2 84,2 71,3 64,8 41,5 53,6

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Годы

А.А. Шкурат

МОНИТОРИНГ ПРОФИЛАКТИЧЕСКИХ ПРОГРАММ“Луганский центр по профилактике и борьбе со СПИД”, г. Луганск

Актуальность. Государственные программы, работающие в регионе с 2008 года, включали

в себя все аспекты работы не только в среде пред-ставителей уязвимых групп, но и среди общего населения, имели разнонаправленность своего действия и очевидный положительный эффект.

Цель исследования. Выяснить эффективность профилактических программ среди групп риска и определенных прослоек общего населения и не-обходимость их дальнейшей реализации.

Методы исследования. Для проведения ана- лиза использовались статистические данные, ре-зультаты биоповеденческих и социологических исследований, достигнутые показатели монито-ринга и оценки выполненных мероприятий и метод триангуляции данных.

Результаты исследования. Доказательством положительного влияния на эпидпроцесс меро-

приятий профилактических программ являются следующие факты:

1) Программа профилактики передачи ВИЧ-инфекции от матери к ребенку работает с 2008 года. В результате реализации мероприятий удалось достичь стабильного снижения показателя частоты передачи ВИЧ от матери к ребенку с 13,2% в 2007 году до 1,49% в 2014 году.

Программа включает в себя:• проведение плановой серологической диагно-

стики ВИЧ-инфекции беременным женщинам — распространенность ВИЧ среди беременных имеет тенденцию к снижению (0,34% в 2011 г., 0,25% в 2012 г., 0,26% в 2013 г., 0,3 в 2014 г.);

• проведение обследования беременных женщин на вирусную нагрузку и уровень CD4 клеток как обязательный компонент, ежегодное обследо-вание составляет около 95%;

83



• проведение профилактики передачи ВИЧ-инфек-ции от матери к ребенку антиретровирусными препаратами — многолетний показатель высокий и стабильный (в среднем 95%);

• проведение диагностики ВИЧ-инфекции у детей, рожденных ВИЧ-инфицированными матерями — методом ИФА ежегодное обследование детей составляет 100%;

• 100% обеспечение детей, рожденных ВИЧ-по-зитивными женщинами, адаптированными мо-лочными смесями за счет местных бюджетов — ежегодно выделяется около 15% средств для выполнения этого мероприятия.

2) Одним из приоритетных направлений в вопросах профилактике распространения ВИЧ-ин- фекции/СПИДа является профилактика ее рас-пространения среди молодежи. Реализация много- летних целенаправленных мероприятий в моло-дежной среде способствовала снижению инфи-цированности молодежи в возрасте 15–24 года с 15,5% в 2008 году до 8,1% в 2014 год, несмотря на преобладание с 2009 года полового пути пере-дачи ВИЧ-инфекции, который на начало 2015 года составил 57%.

3) Как результат проводимых многолетних прицельных профилактических мероприятий среди потребителей инъекционных наркотиков наблю- дается снижение их инфицированности: по данным биоповеденческих исследований с 6,7% в 2009 году до 3,2% в 2013 году; по данным сероэпидмонито-ринга — с 4,3% в 2009 году до 1,3% в 2014 году. А также, снижение части ПИН из вновь выявленных ВИЧ-позитивных с 43,5% в 2008 году до 24,8% в 2014; снижение парентерального пути передачи инфекции с 33,9% в 2009 году до 24,9% в 2014 году.

Комплекс мероприятий включает в себя: работу мобильной лаборатории, распространение и обмен шприцов, распространение презервативов, програм-мы ЗПТ, реабилитационные программы и т.п.

4) Результатом успешной реализации меро-приятий и внимания к вопросам ВИЧ/СПИДа со стороны местных органов власти и финансирование этих мероприятий является отсутствие профессио-нального заражения и внутрибольничной передачи инфекции. В среднем на такие мероприятия выде-ляется ежегодно около 54% всех расходов местных бюджетов административных территорий.

5) Профилактика инфицирования ВИЧ через донорскую кровь и ее компоненты, является одним из важнейших заданий и приоритетов системы здравоохранения региона. В среднем на такие мероприятия выделяется ежегодно около 40% всех расходов местного бюджета административных территорий. Ежегодное обследование доноров составляет около 35% от всего обследованного на-селения. Среди кадровых доноров регистрируются единичные случаи инфицированности (0,01–0,03%). Прослеживается тенденция к снижению инфициро-ванности как кадровых так и разовых доноров.

Выводы. Результативность многолетней реа-лизации прицельных профилактических программ, как среди групп риска, так и среди определенных прослоек общего населения очевидна.

Для продолжения работы по адекватному ответу на распространение ВИЧ-инфекции/СПИДа в регионе проводится разработка проекта Плана мероприятий по противодействию распростране- нию ВИЧ-инфекции/СПИДа на 2016–2017 годы, в который вошли выше перечисленные меро-приятия.

А.А. Шкурат

РАЗВИТИЕ РЕГИОНАЛЬНОЙ СИСТЕМЫ МиО“Луганский центр по профилактике и борьбе со СПИД”, г. Луганск

Актуальность. Сегодня эпидемическая ситуация на Луганщине характеризуется широким рас-

пространением ВИЧ-инфекции среди представи-телей групп повышенного риска инфицирования и переходом в общее население, а так же пре-имущественным поражением лиц трудоспособного и детородного возраста, неравномерным распро-странением, изменением основного пути передачи инфекции с парентерального на половой. Для стабилизации и улучшения ситуации по ВИЧ-инфек-

ции/СПИДу в условиях концентрированной стадии необходимо достижение стабильных показателей, которые характеризуют развитие эпидемии и от-вет региона на ее распространение. Некоторые показатели мы достигли в ходу реализации преды- дущих программ, но, не смотря на достигнутые результаты, в регионе еще очень много работы.

Цель исследования. Целью мониторинга и оценки выполнения программных мероприятий яв-ляется использование данных анализа для принятия

84



решений в сфере ВИЧ-инфекции/СПИД, которые будут способствовать снижению заболеваемости и смертности от инфекции в регионе. Для этого в регионе используются показатели мониторинга и оценки (далее — показатели МиО), которые учитывают региональные особенности развития эпидемии. Сбор и расчет показателей МиО про-водится в соответствии с методологией.

Методы исследования. Для проведения ана-лиза показателей МиО используются следующие подходы: анализ достижения показателей, анализ в динамике, анализ текущей ситуации, метод три-ангуляции данных, дезагрегация данных.

Полученные результаты. Анализ показателей МиО показал, что эпидемия ВИЧ-инфекции/СПИДа на Луганщине находится в концентрированной стадии, которая характеризуется такими признаками:

1) распространенность ВИЧ более 5% в одной или нескольких уязвимых группах. У нас выделяется группа мужчины, имеющие секс с мужчинами. По данным биоповеденческих исследований распро-страненность ВИЧ-инфекции срединих в 2011 году составила 9,6%, по данным сероэпидмониторинга- 20%, в 2013 г — 10,5%.

2) уровень инфицированности общего насе- ления менее 1%. Распространенность ВИЧ-инфек-ции среди общего населения характеризуют доноры (код 108) и беременные (код 109.1). Распространен-ность ВИЧ среди доноров (код 108 сероэпидмо-ниторинга) составляет: 2011 г — 0,04%, 2012 г — 0,06%, 2013 г — 0,04%, 2014 г — 0,04%. Среди беременных (код 109.1 сероэпидмониторинга): 2011 г — 0,34%, 2012 г — 0,25%, 2013 г — 0,26%, 2014 г — 0,3%.

Масштабы эпидемии продолжают расши-ряются среди общего населения за счет увеличе-ния значимости полового пути передачи с 39,1% в 2008 году до 56,9% в 2014 году. Преоблада-ние которого (с 2009 года) указывает на то, что эпидемия растянута во времени при снижении темпов прироста.

Основными движущими силами эпидпроцес- са остаются представители групп повышенного риска инфицирования:

1) потребители инъекционных наркотиков играть большую роль в распространении инфекции половым путем — из них использует презерватив только около 50% в сочетании с ежегодно увели-чивающейся доли полового пути передачи.

2) женщины коммерческого секса играют большую роль в распространении инфекции по- ловым путем — из-за некачественного кодирова-ния при проведении консультирования эта груп-па теряется в массе других, профилактические мероприятия среди представителей этой группы проводились в крупных городах и, вероятнее всего, среди одних и тех же представительниц группы.

3) мужчины, имеющие секс с мужчинами, занимают главную роль в распространении ВИЧ-ин- фекции половым путем — группа не изучена, прицельные профилактические мероприятия не проводились, а высокая распространенность ВИЧ-инфекции сочетается с низким процентом использования презерватива (около 60%).

4) осужденные — учитывая специфичность этой группы осужденные могут быть источником распространения ВИЧ-инфекции как во время заключения так и после освобождения и как па-рентеральным так и половым путем.

Так же в группы повышенного риска инфи-цирования ВИЧ попадают:• молодые женщины — при детальном изучении

установлено, что они чаще инфицируются в возрасте 20–24 года и чаще половым путем. Заражение ВИЧ-инфекцией при незащищенных половых контактах у молодежи возрасте 15–24 го- да составляет около 80%.

• военнослужащие — это закрытый коллектив, в большей части мужской, частые командировки, учебные сборы, отдаленность длительный период от семей и дома, полевые условия службы, которые занимают большую часть времени, огра- ничение возможности приобрести презерватив и т.п. Выявляемость ВИЧ-инфекции в этой ка-тегории составляет около 1,5%.

• подростки групп риска — дети улиц, дети из кризисных и неполных асоциальных семей, беспризорные дети. В этой категории регистри- руются множество незащищенных половых кон-тактов с разными партнерами, в том числе в результате сексуальной эксплуатации. На возраст 14–19 лет приходится первый опыт употребления наркотиков. Подростки часто живут или прово-дят время в группах, в которых практикуется рискованное поведение.

• люди в возрасте старше 40 лет не были охвачены обучающими и информационными занятиями и программами в подростковом и более моло-дом возрасте, кроме того исследования пока-зали, что люди с возрастом практикуют более рискованное поведение несмотря на знания о путях передачи инфекции. Регистрации случаев ВИЧ-инфицирования среди людей старше 40 лет ежегодно увеличивается (с 15,4% в 2012 г до 22,8% в 2014 г).

Выводы. Несомненно ситуация по распро- странению ВИЧ-инфекции/СПИДа требует при-цельного внимания со стороны не только медиков и социальных работников, а и всех ведомств мест-ных органов власти и государственного подхода к решению этих проблем. И региональный центр мониторинга и оценки имеет все ресурсы для про-должения работы в сфере мониторинга и оценки мероприятий по противодействию ВИЧ/СПИДа.

85



Л.Р. Шостакович-Корецька1, О.П. Шевченко-Макаренко1, Г.О. Ревенко1, К.Ю. Литвин1, А.О. Кавалерчик2, В.О. Логвіненко2

НОЗОЛОГІЧНИЙ СКЛАД УРАЖЕНЬ У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ПАЦІЄНТІВ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ1ДЗ “Дніпропетровська медична академія МОЗ України”, м. Дніпропетровськ 2КЗ “Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. Є.Г. Попкової” ДОР”, м. Дніпропетровськ

Актуальність. На теперішній час Україна продов- жує займати одне з провідних місць серед

країн Європи за кількістю людей, що живуть з ВІЛ, збільшується число нових випадків СНІДу. За період з 1987 — вересень 2015 рр. в Україні офіційно за-реєстровано 275 754 випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 81 577 випадків захворювання на СНІД та 37 543 летальних випадків від захворювань, зумовлених СНІДом. Показник поширеності ВІЛ-інфекції у Дніпропетровській області становить 751,8 на 100 тис. населення і займає другу позицію по Україні після Одеської області. Епідемічна ситуація у Дніпропетровському регіоні має складний характер. Натепер ВІЛ-інфек- ція — хвороба переважно молодого та середнього віку. Епідеміологічний контроль за розповсюджен-ням епідемії ВІЛ-інфекції є вирішальною складовою системи моніторингу та є основою для розробки заходів по боротьбі з епідемією.

Мета дослідження. Вивчити нозологічний склад уражень органів та систем у хворих на ВІЛ-ін- фекцію які знаходились на стаціонарному ліку-ванні в спеціалізованому відділенні для ВІЛ/СНІД хворих.

Методи дослідження. Нами було проана-лізовано нозологічну структуру захворюваності у хворих на ВІЛ-інфекцію, які знаходились на стаціонарному лікуванні в КЗ “Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. Є.Г. Поп-кової” ДОР” у 2013–2014 роках.

Отримані результати. У 2013 р. кількість госпіталізованих хворих становило 564, у 2014 ро- ці — 550 хворих. Летальність становила випадки у 2013 році 7,8% (44 випадки), у 2014 році — 4,5% (25 випадків). Починаючи з 2010 року почалось зниження парентерального шляху інфікування і на теперішній час його питома вага складає близько третини — 37%, що співпадає з даними по Україні. Серед госпіталізованих у 2014 році І клінічну ста-

дію мали 2,3% хворих (n=9), ІІ — 15,1% (n=114), ІІІ — 40,3% (n=212), IV — 42,3% (n=215). Тоді як у порівнянні з 2013 — І клінічну стадію мали 0,5% хворих (n=3), ІІ — 20,2% (n=134), ІІІ — 38,4% (n=201), IV — 40,9% пацієнтів (n=226). Переважно це хворі молодого, працездатного віку. Середній вік становить 36,2±3,1 років. Розподіл за віком представлений у таблиці.

Деякі з обстежених хворих мали декілька опор-туністичних інфекцій одночасно. Серед ВІЛ-асоційо-ваних уражень найчастіше зустрічались кандидози у 47,8%, туберкульоз у 20,9%, а також хронічні вірусні гепатити у 19,3% випадках (рис. 1).

Як видно з рисунку кандидоз реєструвався у 2014 році — у 221 осіб, проти 311 у 2013 році. З них у 2014 кандидоз ротоглотки становив 63,3% (n=140) проти 56,9% (n=177) 2013 року, канди-дозний менінгіт 9,5% (n=21) проти 30,5% (n=95) 2013, кандидозний сепсис 11,3% (n=25) проти 5,8% (n=18), ангулярний хейліт 15,8% (n=35) проти 6,8% (n=21).

Туберкульоз діагностований у 120 осіб у 2014 році, проти 113 у 2013 році. Туберкульозне ураження легень у 2014 році становило 54,1% (n=65) проти 45,1% (n=51) у 2013 р., туберкульозний менінгіт становив у 2014 році 26,7% (n=32) проти 31% (n=35), генералізований туберкульоз у 2014 зустрічався в 19,1% (n=23) випадках проти 24% (n=35).

Хронічні вірусні гепатити у 2013 році у 123 осіб, у 2014 — у 92 осіб. Хронічний гепатит С у 2014 році становив 51,1% (n=47) проти 48,8% (n=60). Хронічний гепатит В у 2014 році становив 9,8% (n=9) проти 12,2% (n=15). Хронічний мікст гепатит С у 2014 році становив 39,1% (n=36) проти 39% (n=48).

З більш рідких уражень реєструвались гер- петична інфекція, пневмоцистна пневмонія, сеп-сис. Так, у 2014 році зареєстровано 57 випадків герпетичної інфекції (оперізувальний герпес — 34, лабіально-генітальний — 19, герпетичний ме-

Таблиця. Віковий склад обстежених хворих

РокиВік

18–29 30–39 40–49 50–59 Всього

2013 77 258 134 95 5642014 98 226 125 101 550

86



нінгоенцефаліт — 4 проти 44 випадків у 2013 році (оперізувальний герпес — 10, лабіально-генітальний — 32, герпетичний менінгоенцефаліт — 2. Пневмоцистна пневмонія мала місце у 17 випадках у 2013 році, проти 28 — у 2014.

Висновки. Аналіз захворювано-сті та нозологічного структури серед стаціонарних хворих на ВІЛ-інфекцію показав, що вікова структура госпіталі-зованих хворих відповідає епідеміоло-гічним даним по Україні 36,2±3,1 років. По мірі прогресування ВІЛ-інфекції пацієнти частіше потребують госпі-талізації — в стаціонарі знаходились хворі переважно з ІІІ та IV стадіями ВІЛ-інфекції. У 2014 році рівень летальності знизився з 7,8%

до 4,5%. Серед нозологічних форм у ВІЛ-інфіко-ваних хворих найчастіше зустрічались кандидози, туберкульоз та хронічні вірусні гепатити.

Рис. 1. Нозологічний склад уражень у стаціонарних хворих на ВІЛ-інфекцію у 2013–2014 рр., абс.

0 100 200 300 400

Бактеріальний сепсис

Пневмоцистна пневмонія

Бактеріальні пневмонії

Герпетична інфекція

Хронічні вірусні гепатити

Туберкульоз

Кандидоз

— 2014 — 2013

Л.Р. Шостакович-Корецька1, Г.О. Ревенко1, О.П. Шевченко-Макаренко1, О.О. Лісніча2, О.І. Маштак2, О.Ю. Ляхова2

ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ПОСТКОНТАКТНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ЗАРАЖЕННЯ ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ1ДЗ “Дніпропетровська медична академія МОЗ України”, м. Дніпропетровськ 2КЗ “Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. Є.Г. Попкової” ДОР”, м. Дніпропетровськ

Актуальність. В Україні з кожним роком спосте-рігається збільшення кількості ВІЛ-позитивних

осіб. За даними Українського центру контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ Укра-їни тільки за 9 місяців 2015 року в нашій краї-ні зареєстровано більше 11 000 нових випадків ВІЛ-інфекції, а в Дніпропетровській області близь-ко 3 000. У зв’язку з розповсюдженням епідемії ВІЛ-інфекції і розташування епіцентру цієї інфекції в Україні щорічно збільшується кількість аварійних ситуацій, що спричиняють ризик інфікування ВІЛ. В групі ризику, перш за все, знаходяться медичні працівники.

На теперішній час самим ефективним заходом зниження ризику інфікування в ВІЛ-інфікованим матеріалом є постконтактна профілактика (ПКП), що являє собою наступний комплекс заходів: перша допомога, консультування та оцінка ризи-ку, тестування на ВІЛ після отримання письмової згоди, надання короткочасного курсу АРТ на 28

діб, в залежності від оціненого ризику, з наданням підтримки та подальшого нагляду.

Мета дослідження. Оцінити систему інформа-ції та лікування постраждалих внаслідок контакту з біологічними рідинами людей, а саме, потенційно та достовірно ВІЛ-позитивних осіб.

Методи дослідження. Реєстрацію випадків аварійних ситуацій проводили в міському центрі профілактики та боротьби зі СНІДом.

Отримані результати. За даними міського Цен-тру профілактики та боротьби зі СНІДом в 2014 році звернулось 45 осіб, а за 10 місяців 2015 року 53 осіб, які мали контакти з ризиком інфікування ВІЛ-ін- фекцією. З них 22 медичних працівника і 5 дітей у 2014 році та 30 медичних працівників і 5 дітей у 2015 році. В таблиці 1 показані відомості, що відобра-жають ситуацію по наявності аварійних ситуацій.

У 2014 році мали показання до проведення постконтактної профілактики 42 особи, з них, 21 медичний працівник та 5 дітей. У 2015 році наяв-

87



ність показань була у 48 осіб, з них, у 29 медичних працівників та 5 дітей. Повний курс ПКП у 2014 році отримали 38 осіб. Неповний курс (<28 діб) отримали 2 особи. Відмовились від призначення ПКП 2 особи: 1 медичний працівник та батьки 1 дитини. Повний курс ПКП у 2015 році отримали 45 осіб. Неповний курс профілактики отримали 3 особи.

Більшість аварійних ситуацій у медичних працівників відбулося при недотриманні техніки безпеки при роботі з гострим інструментарієм (надівання ковпачка на голку, ушивання ран без використання пінцетів, проведенні пункцій тощо). Також, достатня кількість випадків були пов’язані з попаданням біоматеріалу (кров, сеча, слина) на слизові оболонки та шкіру. Діти та дорослі частіше всього травмувались голками використаних шпри-ців, які знаходились на ігрових майданчиках.

Постконтактна профілактика з високим ризи- ком інфікування проводилась з використанням антиретровірусних препаратів за схемами: AZT/3TC/LPV/r — 68%, TDF/FTC/LPV/r — 15%, TDF/3TC/LPV/r — 7%, AZT/3TC/EFV — 6%, AZT/3TC/NVP — 4%.

Профілактика не призначалась при контакті з безпечними біологічними рідинами (сеча, сли-

на, кал, блювотиння), попаданні крові на непош- коджену шкіру та при пізньому звернені (коли з мо-менту контакту пройшло більше ніж 72 години).

В усіх випадках після проведення ПКП спосте-рігались негативні результати обстеження на ВІЛ (через 6, 12 тижнів, 6, 12 місяців, згідно наказу МОЗ України № 410 “Про затвердження форм об-лікової документації і звітності стосовно реєстрації випадків контакту осіб з кров’ю чи біологічними матеріалами людини, забрудненими ними інстру-ментарієм, обладнанням чи предметами, прове-дення постконтактної профілактики ВІЛ-інфекції та інструкцій щодо їх заповнення”, що звернулись у 2014 році та через 6, 12 тижнів та 6 місяців (у 80% випадків), що звернулись у 2015 році).

Висновки. Таким чином, постконтактна профі-лактика проводилась за суворими показаннями і в усіх випадках її проведення спостерігались негативні результати обстеження на ВІЛ. Проведений аналіз аварійних ситуацій на робочому місці у медичних працівників виявив недотримання правил техніки безпеки та відсутність належної настороженості до пацієнта як до ймовірного джерела інфекції.

Таблиця 1. Кількість аварійних випадків

Характер травми 2014 рік 2015 рік

Укол голками 20 23Поріз 14 15Попадання біоматеріалу на шкіру 6 10Попадання біоматеріалу на слизову оболонку 5 5

В. Яцик

РЕГІОНАЛЬНА СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ ТА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВІДПОВІДІ НА ЕПІДЕМІЮ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ В УКРАЇНІДУ “Український центр контролю за соціально небезпечними хворобамиМОЗ України”, м. Київ

Актуальність. Єдина система моніторингу та оцінки ефективності заходів, спрямованих

на запобігання поширення епідемії ВІЛ-інфекції представлена в Україні розгалуженою мережею як національних установ, так і закладів, що діють на рівні регіону — регіональних центрів моніто-рингу та оцінки (РЦ МіО) ефективності заходів, спрямованих на запобігання поширенню епіде-мії ВІЛ-інфекції, що функціонують в складі ре-гіональних Центрів профілактики та боротьби зі СНІДом.

Мета дослідження. Провести аналіз досяг-нень та перешкод у розвитку регіональної систе-ми моніторингу та оцінки ефективності заходів, спрямованих на запобігання поширенню епідемії ВІЛ-інфекції(РС МіО) в Україні.

Методи дослідження. Було використано ана-літична інформація центру моніторингу та оцінки ДУ “Український центр контролю за соціально не-безпечними хворобамиМОЗ України” щодо розвит- ку РС МіО в Україні та узагальнені дані підсумкової діяльності РЦМіО.

88



Отримані результати. Україна досягла знач-ного прогресу в процесі становлення та розвитку регіональної системи МіО. Історія становлення РС МіО в Україні розпочалась у 2006 році — за підтримки Проекту розвитку ВІЛ/СНІД-сервісу в Україні у 8 регіонах було ініційоване створення робочих груп МіО при обласних координаційних радах з протидії ТБ/ВІЛ та РЦ МіО — в складі регіональних центрів профілактики та боротьби зі СНІДом. Та процес інституалізації РС МіО розпочався після прийняття Загальнодержавної програми за-безпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки, затверденої Законом України від 19 лютого 2009 року № 1026-VI, одним із завдань якої було “Створення єдиної системи моніторингу протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та оцінки ефективності заходів, здійснених на національному та регіональному рівнях”. У відповідності до на-казу МОЗ України від 03.04.2009 р. № 214 “Про затвердження Типового положення про Центр мо-ніторингу та оцінки виконання програмних заходів з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу” розпочався процес розбудови РС МіО та створення РЦ МіО.

Про успішне виконання завдання Загаль-нодержавної програми свідчить те, що станом на кінець 2014 року,у складі 26 регіональних цен-трах профілактики та боротьби зі СНІДом,були створені та здійснювали діяльність 26 РЦ МіО як окремі структурні підрозділи. В тому числі — в складі Київського та Криворізького міських центрів СНІДу. Понад 70 фахівців, які працюють на регіональному рівні, забезпечують реалізацію заходів за компонентом МіО, що спрямовані на запобігання поширенню епідемії ВІЛ-інфекції у частині збору, обміну, узагальнення та розпов-сюдження даних на усіх рівнях. Кадровий потен-ціал РС МіО представлений керівниками РЦ МіО, лікарями-епідеміологами, медичними статистами, лікарями-інфекціоністами.

Український центр моніторингу та оцінки виконання програмних заходів з протидії ВІЛ-ін-фекції/СНІДу забезпечує координацію та організа-ційно-методичну підтримку 26 РЦ МІО.

Серед основних функцій, що покладені на фахівців РЦ МіО — збір, верифікація та аналіз даних МіО відповідно до затверджених показників; використання даних для прийняття управлінських рішень; підготовка та розповсюдження аналітичних довідкових матеріалів; самостійна організація та проведення навчальних тренінгів, нарад з питань МіО для зацікавлених осіб в регіоні; проведення аналізу виконання регіональної програми; розробка показників, звітних форм, методик збору даних; координація на рівні регіону та участь в прове-

денні досліджень; забезпечення функціонування електронних баз тощо. Результати своєї діяльності РЦМіО мають змогу представити нанаціональному порталі стратегічної інформації вокремому розділі “Центри МіО в Україні”, а також знаходять відо-браження у щоквартальних та щорічних звітах РЦ МіО, демонструються в виступах, публікуються в аналітичних матеріалах. Проте, задля забезпечення ефективної відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції в України, щоразу підвищуються вимоги до існуючої РС МіО, що, зокрема, відображається, в збільшені функціональних обов’язків фахівців МіО, кількості поставлених завдань, відповідальності.

З одного боку це обумовлено зростанням впливовості РЦ МіО з огляду на його координуючу роль, підкріплену нормативно-правовою базою, з іншого боку, діяльність фахівців РЦ МіО залишається тісно пов’язаною з роботою організаційно-мето-дичних відділів обласних центрів СНІДу, що диктує РЦ МіОвиконання багатьох завдань за іншими на-прямками роботи (лікування, профілактика тощо) регіональних центрів СНІДу, ніж дотримання статусу виключно аналітично — інформаційних центрів.

Також, на шляху до повноцінного розвитку РС МіО та використання її потенціалу ще існує ряд перешкод: недосконалість нормативно-правових актів, що регулюють діяльність РЦ МіО; мінімальний рівень державного фінансування заходів з МіО; недостатність кадрового забезпечення РЦ МіО, недостатній рівень розвитку інфраструктури та брак сучасних інструментів, які використовуються для накопичення та аналізу великих обсягів даних; недостатній інтерес до системи МіО, нерозуміння її можливостей, способів використання керівними структурами на регіональному рівні тощо. Актуаль- ною залишається необхідність у посиленні кад- рового потенціалу спеціалістів з МіО щодо забез-печення якості даних на усіх рівнях, аналізу та використання даних для прийняття стратегічних рішень з метою формування ефективної відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції в Україні.

Висновки. Таким чином, за 9 років, з початку функціонування РС МіО, можна ствердно констатува-ти про наявність в Україні міцної єдиної регіональної структури МіО, значного досвіду в організації роботи системи МіО, посилення впливу на регіональну політику в сфері ВІЛ-інфекції. Поточна діяльність РЦ МІО відмічається позитивними зрушеннями в організації роботи, про що свідчать конкретні результати роботи у сфері моніторингу та оцінки. Однак, в умовах реформування сфери охорони здоров’я, обмежених ресурсів, потреби в якісних інформаційних ресурсах, необхідність збільшення впливу на епідемічний процес та, відповідно, по-силення потенціалу РС МіО щоразу зростають.

Журнал Профілактична Медицина № 3-4 2015

Health & Medicine