"Відновне правосуддя в Україні" №3-4(17) '2011

Щоквартальний бюлетень

2011

Відновне правосуддяв Україні

№3–4(17)

Швейцарське бюроспівробітництва в Україні

Про заходи Кабінету Міністрів Українизадля розвитку кримінальної юстиціїщодо неповнолітніх

Відновне правосуддя в Україні — шлях до безпечної громади:результати досліджень 2004–2011

Відновні практики в українських традиціях

Закони про медіацію Росії і Казахстанута перспективи законодавчого регулюваннямедіації в Україні

На шляху до відновного суспільства:роль громади і громадянина

Читайте про світовий і український досвід впровадження відновного правосуддя у спеціалізованих виданнях:

2004 2004

2004

2006

Издание Совета ЕвропыCouncil of Europe Publishing

Ответы на насилие в повседневной жизни в демократическом обществе

Реконструкция связей в сообществе –

медиация и восстановительное

правосудие в Европе

2008

ВОССТАНОВИТЕЛЬНОЕ ПРАВОСУДИЕ – путь к справедливости

Мартин РАЙТ

Симпозиум

Политик

Психолог Инспектор службы пробации

СудьяФилософ

МедиаторСотрудник службы поддержки жертв преступлений

Киев 2007

2007

2008

2007

2009

2007

ØÊ²ËÜÍÀ ÑËÓÆÁÀ ÐÎÇÂ’ßÇÀÍÍßÊÎÍÔË²ÊÒ²Â:äîñâ³ä óïðîâàäæåííÿ

Êè¿â 2008

2008

2009

2009

2007

2008

2006

2008

:

2008

СЕРІЯ ПОСІБНИКІВ З КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ

2009 2010

Відновне правосуддя – шлях до безпечної громадидієві методи впливу громади на стан • злочинності

відновні практики в Україні 2004–2011: • досвід застосування медіації між потерпілими і правопорушниками

медіація у кримінальних • справах як альтернатива ув’язненню для дітейта молоді

2011

2011

– рік видання – доступна в бібліотеці Українського ЦентруПорозуміння

– можна отримати примірник вУкраїнському Центрі Порозуміння

– доступна для скачування на сайтіwww.commonground.org.ua (рубрика «Ресурси»)

IT

Cross-Out

ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО ВПРОВАДЖУЮТЬ ПРОГРАМИ ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

(станом на грудень 2011 р.)

Регіон Організація Контактна особа Телефон, e-mail

м. Київ БО «Український ЦентрПорозуміння»

ВладиславаКаневська

(044) 537 1007, (044) 254 [email protected]

м.Сімферополь,АР Крим

БО «Український ЦентрПорозуміння»(Кримське представництво)

ІринаКамілова

(050) 917 [email protected]

м. Біла Церква,Київська обл.

Регіональний осередокВсеукраїнської фундації«Захист прав дітей»у Київській обл.

Інна Луценко (095) 806 [email protected]

м. Вінниця ГО «Подільська агенціярегіонального розвитку» Наталія Величко (063) 628 7785,

[email protected]

Дрогобицький,Стрийськийрайони,Львівська обл.

Коаліція громадськихорганізацій Дрогобицько-Стрийського регіону «ЦентрВідновного Правосуддя»

МарічкаНиколаїшин

(03244) 5 0355; (050) 661 [email protected];[email protected][email protected]

м. Жмеринка,Вінницька обл. ГО «Ініціатива» Святослав

Ніколайчук(096) 315 [email protected]

м. Івано-Франківськ

Регіональна громадськаорганізація «Інститут праваі демократичного розвиткуПрикарпаття»

ЮрійМикитин

(0342) 59 6009; (0342) 50 5675 (063) 414 [email protected]@mail.ru

смт Красно-гвардійське,АР Крим

Агентство регіональногорозвитку «Гармонія»

ГалинаСадичко

(06556) 2 0894(050) 932 6876; (097) 350 [email protected]

м. Луганськ «Луганська обласна групамедіації»

ГалинаТищенко


м. Львів Благодійний фонд «Простірбез конфлікту» Олеся Бік

(050) 936 8450; (032) 233 [email protected]

м. Одеса «Одеська обласна групамедіації»

ІннаТерещенко,Андрій Гусєв

(048) 728 6290; (048) 799 6068(066) 774 6743; (067) 725 [email protected]

м. Пирятин,Полтавська обл.

Пирятинська районнагромадська організація«Жіночі ініціативи»

Ірина Таран (050) 015 [email protected]

м. СумиСумська обласнагромадська організація«Сумська ініціатива»

ОлександрКалмиков

(0542) 791 330; (050) 307 [email protected]

м. Харків ХГЦ «Молодь за демократію» ГалинаОвчарова


Швейцарське бюро співробітництва в Україні, що представляє Швейцарську агенцію розвитку та співро-бітництва (Міністерство закордонних справ Швейцарії) та Державний секретаріат Швейцарії з економічних питань (Міністерство економіки Швейцарії) і координує питання технічної допомоги Швейцарії в Україні, вітає читачів бюлетеню «Відновне правосуддя в Україні»!

У 2010–2012 роках бюлетень видається як частина проекту «Стратегії міліції щодо попередження право-порушень серед дітей та молоді» (фаза ІІІ) та орієнтований на поширення інформації й підтримку практики використання медіації у кримінальному процесі, а також на висвітлення інноваційних підходів у роботі інсти-туцій системи кримінальної юстиції.

В Україні Швейцарія підтримує, зокрема, демократичний розвиток суспільства, забезпечення рівного доступу громадян до процесів прийняття рішень, соціальної справедливості, верховенства права. Ціла низка про-ектів, профінансованих Швейцарською агенцією розвитку та співробітництва, допомагає Україні в розвитку життєздатних моделей та практик у кримінальній юстиції та в системі судочинства.

З метою розбудови ефективної системи попередження правопорушень з 2006 року в Україні, за підтримки Швейцарської агенції розвитку та співробітництва, втілювалися проекти, направлені на впровадження програм відновного правосуддя в роботу органів правової системи, відпрацювання проактивної та відновної моделі про-філактики правопорушень серед неповнолітніх. Партнерами у впровадженні сучасних стратегій реагування на правопорушення стали Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство юстиції та Верховний суд України, Національна академія прокуратури та Національна академія внутрішніх справ, Міністерство освіти та науки, Державний департамент України з питань виконання покарань, а також громадські організації та органи місцевої влади і самоуправління у понад 20 громадах України.

Протягом 2006–2009 років завдяки цій співпраці було створено підґрунтя для подальшого закріплення та поширення успішного досвіду впровадження відновних підходів до реагування на правопорушення серед дітей та молоді. Зокрема, до вагомих здобутків можна зарахувати:

розробку та відпрацювання у чотирьох громадах трирівневої моделі профілактики правопорушень серед • дітей та молоді, поширення цієї моделі у співпраці з Департаментом кримінальної міліції у справах дітей;впровадження у 12 громадах медіації у кримінальних справах як вагомого компонента моделі профілак-• тики правопорушень на основі розробленого та рекомендованого Генеральною прокуратурою механізму використання процедур примирення у кримінальному провадженні та розширення альтернативи кримі-нальному переслідуванню;відпрацювання у 9-ти вищих навчальних закладах МВС України курсу «Сучасні стратегії міліції щодо про-• філактики правопорушень серед неповнолітніх» та забезпечення цих навчальних закладів необхідними посібниками для курсантів та викладачів; впровадження в Національній академії прокуратури елементів курсу з відновного правосуддя та медіації • у кримінальних справах як частини системи підвищення кваліфікації прокурорів;розробку стратегій забезпечення життєздатності відновних практик та відновного правосуддя на рівні • громади й необхідних механізмів співпраці правової системи та громади, залучення місцевих ресурсів до зміцнення безпеки й зниження рівня правопорушень.

У травні 2010 року задля консолідації та поширення набутого досвіду з попередження правопорушень та впровадження відновного правосуддя було започатковано третю фазу проекту «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді» (2010–2012 рр.). Метою третьої фази є запро-вадження європейських стандартів та механізмів попередження злочинності серед дітей та молоді, які базуються на захисті прав людини, у роботу органів правової системи, таким чином сприяючи зниженню рівня правопорушень серед дітей.

Більш детально про діяльність Швейцарського бюро співробітництва в Україні, про проекти у сфері юстиції та контактну інформацію можна знайти на веб-сторінках:

www.swiss-cooperation.admin.ch/ukraine Швейцарське бюро співробітництва

www.bezpekagromad.org.ua Сайт «Співпраця міліції та громади задля безпеки»

www.rj.org.ua Сайт «Відновне правосуддя»

www.commonground.org.ua Сайт Українського Центру Порозуміння «Практика вирішення конфліктів»

www.penreform.org.ua Сайт проекту «Підтримка пенітенціарної реформи в Україні»

www.judges.org.ua Центр суддівських студій

http://magnus.kiev.ua/~cesБілоцерківське училище професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби

Швейцарське бюро співробітництва в Україні

Відновне правосуддя в Україні

№ 3–4(17)’2011

РЕДАКЦІЙНА РАДА:Пилипчук П. П. — Голова Ради, Голова Верховного Суду УкраїниЄмельянова І. І. — перший заступник Міністра юстиції УкраїниВойтюк І. А. — ректор Академії суддів України (2003–2011 рр.), Голова комісії з приєднання Академії суддів УкраїниМачужак Я. В. — суддя Конституційного Суду України у відставціМіщенко С. М. — заст. Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справЛобач В. П. — начальник управління організації підтримання державного обвинувачення, Генеральна прокуратура УкраїниКуц В. М. — професор кафедри кримінально-правових дисциплін Національної академії прокуратури УкраїниОніщук М. В. — Міністр юстиції України (2007–2010 рр.)Коваль Р. Г. — президент Українського Центру ПорозумінняГірник А. М. — керівник Центру соці-альної психології та управління кон-фліктами Національного універси-тету «Києво-Могилянська академія», професор кафедри зв’язків із гро-мадськістю, психології та педагогікиКабаченко Н. В. — керівник Школи соціальної роботи Національного університету «Києво-Могилянська академія»Мороз Л. І. — професор кафедри практичної психології Національної академії внутрішніх справ

До читача ....................................................................................... 3

Огляд новин та дані статистики ............................................... 4

АКТУАЛЬНА ТЕМА

Інтерв’ю з Романом Ковалем. Роль затвердженого Кабіне-том Міністрів України Плану заходів з реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх для впро-вадження відновних практик у громадах України ................ 14

Наталія Пилипів. Значення комплексного ґендерного підходу у впровадженні відновних практик, або Що ховається за цифрами у звітах про кількість залучених чоловіків і жінок ............................................................................ 19

ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ

Розпорядження Кабінету Міністрів «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» ..................................... 22

Проект Закону України «Про медіацію» ................................ 25

Федеральный закон Российской Федерации «Об альтер-нативной процедуре урегулирования споров с участием посредника (процедуре медиации)» от 27 июля 2010 г. ... 35

Закон Республики Казахстан «О медиации» от 28.01.2011 .................................................................................. 42

Закон об имплементации примирительных процедур (медиации) в судопроизводство Республики Казахстан: имитация деятельности или первый шаг? ............................. 50

ФІЛОСОФІЯ ТА ПРАКТИКА ВІДНОВНОГО ПІДХОДУ

Мартін Райт. На шляху до відновного суспільства: вирішення проблем як спосіб запобігти шкоді .................... 88

Скот Гаріс. Відновне правосуддя та громада (уривок із книги «Маленький посібник з відновного правосуддя») ... 83

Ірвін Уолер. Міста мають більш рішуче дбати про безпеку громадян (уривок із книги «Менше закону, більше порядку: правда про зменшення рівня злочинності») .......................... 85

ДОСЛІДЖЕННЯ

Наталія Пилипів. Відновне правосуддя в Україні: підсумки та перспективи ........................................................... 87

Анастасія Канарьова. Відновні практики в українських традиціях ..................................................................................... 100

Катерина Шкляревська. Законопроект про медіацію: ефективність правового регулювання. Коментар медіатора-практика ............................................. 102

Світлана Філь. Роль і значення практичного (операційного) компонента у формуванні конфліктологічної компетент-ності студентів — майбутніх фахівців соціономічних професій .................................................................................... 105

Книжкова полиця ...................................................................... 115

Головний редактор:Владислава Каневська

Випусковий редактор:Світлана Філь

Літературний редактор:Сніжана Пушкар

Дизайн і верстка: Владислав Захаренко

Електронна версія та веб-підтримка: Павло Шевченко

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: Каневська В. Д. — віце-президент Українського Центру ПорозумінняФесенко І. М. — директор Департаменту антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя Міністерства юстиції УкраїниГеселев О. В. — завідувач кафедри нагляду за додержан-ням законів органами, які про-водять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури УкраїниЛавровська І. Б. — старший консультант управління узагаль-нення судової практики та аналі-зу судової статистики Верховного Суду УкраїниПрокопенко Н. М. — член Правління Українського Центру ПорозумінняГорова А. О. — директор з інсти-туційного розвитку Українського Центру ПорозумінняФіль С. С. — координатор про-екту «Стратегії міліції щодо попе-редження правопорушень серед дітей та молоді», Український Центр Порозуміння Землянська В. В. — член правлін-ня Європейського Форуму з від-новного правосуддя, к. ю. н.Бік О. Я. — президент Фонду «Простір без конфлікту», викладач кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету «Львівська політехні-ка», м. ЛьвівОвчарова Г. Б. — директор про-ектів ХГЦ «Молодь за демокра-тію», м. ХарківМикитин Ю. І. — заступник директора Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, директор Департаменту про-грам відновного правосуддя РГО «Інститут права і демократичного розвитку Прикарпаття», к. ю. н., м. Івано-ФранківськЯгунов Д. В. — доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Одеської національної юридичної акаде-мії, к. н. держ. упр., м. ОдесаПушкар С. Г. — менеджер Департаменту зв’язків із громад-ськістю, комунікації та видав-ництва Українського Центру Порозуміння

Засновник: БО «Український Центр Порозуміння»01133, м. Київ, Кловський узвіз, 18. Тел. 0 44 537 10 07. E-mail: [email protected]

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформаціїСерія КВ № 10427 від 21 вересня 2005 р.

Відповідальність за достовірність інформації несуть автори публікацій та рекламодавціПередрук статей тільки з письмового дозволу редакції

Підписaно до друку 27.12.2011. Зам. 12/11-11. Наклад 1500 прим.Дизайн, верстка та друк: СПД-ФО Захаренко В. О.

Тел.: (044) 331-50-49

Бюлетень «Відновне правосуддя в Україні» — це перше в Україні пері-одичне видання, присвячене новому підходу до правопорушень та їхніх наслідків, до покарання та пошуку шляхів виправлення завданої шкоди, — відновному правосуддю. Ідеї відновного правосуддя розвиваються у світі вже понад 30 років, а в Україні — з 2003 р. До проектів, започаткованих у нашій країні як громадська ініціатива, поступово долучилися і представни-ки різних державних органів України: Верховного Суду, Міністерства юсти-ції, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури, Національної школи суддів, Національної академії прокуратури та Національної академії внутршніх справ. Бюлетень знайомить читачів з ідеями відновного правосуддя, світовим

та вітчизняним досвідом його впровадження.

Теми публікацій бюлетеня охоплюють питання:законодавства (закони, постанови та коментарі до них тощо);• наукового доробку (філософія, соціологія, психологія, статистика, • проблемні дослідження);навчання (теорія, методологія, підвищення майстерності);• практики (схеми соціального партнерства, регіональний та зарубіж-• ний досвід, типові документи для організації та впровадження програм відновного правосуддя, особистий досвід медіаторів, поради тощо).

Редакція бюлетеня запрошує до співпраці представників правової системи, вчених, аспірантів, практичних пра-цівників, представників громадських організацій України, іноземних

фахівців та всіх читачів!До публікації у бюлетені приймаються: новини про важливі заходи у сфері розвитку відновного правосуддя, • ювенальної юстиції та захисту прав людини (наприклад, круглі столи, наради, засідання, семінари, тренінги тощо) і анонси заходів;статті та дослідження (у тому числі ті, що вже були надруковані в інших • виданнях, — за умови згоди автора та відповідного видання, із належно оформленим посиланням);інформація про практичний досвід впровадження відновних підходів та • рекомендації фахівців;анотації монографій (для розміщення в рубриці «Книжкова полиця»);• тексти тематичних монографій/посібників (для наведення окремих розділів • або повних текстів у рубриці «Книжкова полиця»);інші матеріали, що відповідають тематиці бюлетеня.•

Вимоги до матеріалів для розміщення в бюлетеніМатеріали подаються українською чи російською мовою.• Обсяг — до 20 аркушів формату А4 (близько 40 тисяч знаків), надрукованих • з інтервалом між рядками 1,5, кегль 14 шрифту Times New Roman.Матеріали приймаються в електронному вигляді (файли у форматі .doc або • .rtf) на електронну адресу редакції [email protected] із зазначенням теми листа — «Матеріал для бюлетеня «Відновне правосуддя в Україні».Посилання, фото, таблиці та текст матеріалу в цілому мають бути оформлені • відповідно до державних стандартів України для публікацій.Автори мають надати відомості про себе: ПІБ, місце роботи й посада, науковий • ступінь та звання (за наявності), контакти (телефон, електронна адреса), а та-кож фотографію портретного типу (у разі подання статті), розміром не менше 300 dpi.Редакція залишає за собою право на рецензування, редагування,

скорочення та відхилення матеріалів. Редакція приймає пропозиції щодо розміщення іншої інформації

у бюлетені, а також здійснює переклад рекомендованих публікацій (з англійської/німецької/французької мов).

У 2011 р. видання бюлетеня здійснюється в межах проекту «Стратегії міліції щодо правопорушень серед дітей та молоді», що реалізується у співпраці

з Генеральною прокуратурою України, Національною академією прокуратуриУкраїни і Міністерством внутрішніх справ України, Національною академією

внутрішніх справ, за підтримки Швейцарської Конфедерації.в т

Шановні читачі!Цей випуск бюлетеня — останній у 2011 році і є певним підсумком діяльності у сфері розвитку від-

новного правосуддя та відновних практик в Україні й інших країнах.Уже традиційно у рубриці «Новини та дані статистики» ми подаємо огляд новин у сфері відновного

правосуддя, інформацію від наших партнерів — зокрема, й аналіз поточного стану правопорушень у дитячому середовищі від Управління профілактичної роботи серед дітей Департаменту профілактики Міністерства внутрішніх справ України. На жаль, цифри тривожні — рівень дитячої злочинності зростає, а отже ця ситуація вимагає глибшого вивчення та узгоджених дій суспільства…

Тож основну увагу в цьому числі бюлетеня ми вирішили приділити двом провідним темам — без-пека у громадах завдяки розвитку відновних практик як ефективного методу профілактики злочинності і законодавче забезпечення цих практик, зокрема медіації.

Родзинкою попереднього випуску бюлетеня був Указ Президента України «Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні». У жовтні Кабінет Міністрів України затвердив «План заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні», тож ми пропонуємо ознайомитися з текстом цього розпорядження у «Законодавчих ініціативах», а у рубриці «Актуальна тема» — із розгорнутим коментарем щодо значення цього документа для впровадження від-новних практик у громадах України.

Також у рубриці «Актуальна тема» ми розмістили статтю, тему якої вважаємо дійсно актуальною і гострою — щодо важливості комплексного ґендерного підходу у впровадженні відновних практик. Виявляється, саме збалансована участь чоловіків і жінок у різних ініціативах забезпечує найкращий і най-більш тривалий результат! На жаль, ставлення багатьох фахівців до теми ґендеру є радше формальним та залишає ще багато запитань... Ця стаття — спроба донести серйозність і нагальність питання.

У рубриках «Філософія та практика відновного підходу» та «Дослідження» пропонуємо до вашої уваги низку матеріалів, присвячених і вивченню історії розвитку відновних практик в українських традиціях, і ґрунтовне дослідження розвитку відновного правосуддя в громадах України з 2004 по 2011 роки, і мате-ріали наших закордонних колег, присвячені ідеї формування відновного суспільства, його передумовам, особливостям, значенню та, звичайно, перспективам.

Матеріали щодо законодавчих засад забезпечення відновних практик — це досвід правового регулю-вання цієї сфери серед країн колишнього СРСР — Російської Федерації та Республіки Казахстан. Закони про медіацію в цих країнах чинні з 2011 року, тож вже є певні наслідки від їхнього запровадження. Для цього числа ми вибрали аналітичну розвідку щодо реальності запровадження примирних процедур у Казахстані, бо в ній розглянуто, зокрема, й ситуацію з використанням медіації у кримінальній сфері. Також пропонуємо до вашої уваги проект закону України «Про медіацію», який у вересні 2011 р. був розглянутий у Верховній Раді, але не був прийнятий. До створення цього рамкового законопроекту, який би вводив певні загальні правила застосування медіації в Україні, були залучені й практики-медіатори, і науковці, і правники. Ми вважаємо за доцільне ознайомити читачів із текстом цього законопроекту і будемо раді отримати ваші пропозиції та зауваження, щоб зробити наступну редакцію законопроекту, робота над якою триває, максимально відповідною до українських реалій. У рубриці «Дослідження» також подаємо невеликий аналітичний коментар юриста й медіатора-практика до законопроекту «Про медіацію».

Тож бажаємо вам цікавого і корисного знайомства з матеріалами цього числа, а також вітаємо із Новим 2012 роком! Нехай рік буде сповнений нових відкриттів, зустрічей та професійних досягнень, зокрема й на ниві відновного правосуддя!

Електронні версії бюлетеня можна знайти на веб-сторінках:• «Відновне правосуддя» — www.rj.org.ua (розділ «Ресурси»);• «Практика вирішення конфліктів» — www.commonground.org.ua (розділ «Ресурси»),• а також на сторінці «Українського Центру Порозуміння» — http://uccg.org.ua, де матеріали подано

у зручному для пошуку за рубриками варіанті.Щоб більше дізнатися про український досвід упровадження відновного підходу в громадах та

школах, відвідайте веб-сторінки:• «Співпраця міліції та громади задля безпеки» — www.bezpekagromad.org.ua та• «Відновні практики в школах» — www.safeschool.org.ua.Подивитися тематичні фільми та відео-сюжети, де українські практики діляться досвідом впро-

вадження відновних практик, можна на каналі «Українського Центру Порозуміння» на YouTube.І, звичайно, запрошуємо до спілкування з нами — чекаємо ваших листів на поштову адресу редак-

ції чи на електронну адресу [email protected], а також можна лишати питання та коментарі на сторінці «Українського Центру Порозуміння» у Facebook.

Редакційна рада та колегія бюлетеня


ПАРЛАМЕНТ УХВАЛИВ ЗМІНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ДІТЕЙ

ТРЕТЄ ЗАСІДАННЯ НАГЛЯДОВОЇ РАДИ ПРОЕКТУ

21 квітня Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до статті 23 Закону «Про міс-цеві державні адміністрації» (щодо повноважень місцевих державних адміністрацій).

Законом, зокрема, віднесені до повнова-жень місцевих державних адміністрацій питан-ня щодо:

встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання або влаштування дітей, які внаслідок важкої хвороби чи смерті бать-ків, позбавлення їх батьківських прав, чи з інших причин залишилися без батьківського піклування;

а також щодо захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей, здійснення інших заходів щодо соціального захисту дітей.Ці зміни узгоджуються з нормами статті 5

Закону «Про охорону дитинства», статті 7 Закону «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавле-них батьківського піклування», якими визначені повноваження місцевих органів виконавчої влади у сфері захисту прав та законних інтересів дітей.

Прийняття цього Закону сприятиме істотно-му покращенню захисту особистих немайнових та майнових прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які є найбільш незахи-щеною категорією дітей і потребують особливої уваги з боку держави.

12 травня відбулося третє засідання Наглядової ради проекту «Стратегії міліції з попереджен-ня правопорушень серед дітей та молоді». В ході роботи учасники заходу — представники Міністерства внутрішніх справ, Міністерства освіти, науки, молоді та спорту, Верховного суду України, Швейцарського Бюро співробіт-ництва в Україні, а також Українського Центру

Порозуміння, — обговорили звіт щодо роботи проекту з листопада 2010 року по квітень поточ-ного та завдання, заплановані до завершення проекту.

«Наразі вже можна починати підбивати під-сумки, адже проект працює в Україні вже рік, за який зроблено чимало корисного. Власне, про-поную представникам міністерств, різноманіт-

них управлінь та департаментів брати й використовувати для своєї діяльності про-дукти, компоненти або навіть цілі моделі попередження правопорушень неповноліт-німи, розроблені під час реалізації проек-ту», — зауважив Андрій Кавакін, менеджер Швейцарського Бюро співробітництва в Україні, за підтримки якого впроваджується проект.

Члени Наглядової ради високо оцінили роботу проекту за звітний період, зокре-ма участь у робочих групах з розробки Концепції розвитку кримінальної юсти-ції щодо неповнолітніх при Міністерстві

ОГЛЯД НОВИН ТА ДАНІ СТАТИСТИКИ

21 квітня 2011 р.

12 травня 2011 р.

Огляд новин та дані статистики 5

3–4/2011

ПРЕЗИДЕНТ ЗАТВЕРДИВ ЗАСТОСУВАННЯ ВІДНОВНИХ ПРАКТИК ТА МЕДІАЦІЇ В СИСТЕМІ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ

Наприкінці травня Президент затвердив Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні. Указом N597/2011 Віктор Янукович визначив, що Україна розвиватиме нові підходи до кримінальної відповідальності неповнолітніх, зокрема у застосуванні відновних практик.

«Метою цієї Концепції є побудова в Україні повноцінної системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх, спроможної забезпечити закон-ність, обґрунтованість та ефективність кожного рішення щодо дитини, яка потрапила у конфлікт із законом, пов’язаного з її перевихованням та подальшою соціальною підтримкою. Для досяг-нення поставленої мети необхідно: удосконалити систему профілактики дитячої злочинності на основі застосування відновних та проактивних методик; забезпечити ефективне правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку, сприяти розвитку відновного правосуддя, ство-рити ефективну систему реабілітації неповно-літніх, які вчинили правопорушення, з метою їх перевиховання та ресоціалізації», — зазначено у Концепції.

Відповідно до цього, віднині у кримінальній юстиції щодо неповнолітніх мають запроваджу-ватися інноваційні методи, сформовані на основі

сучасних підходів та форм роботи з дітьми, схиль-ними до вчинення правопорушень, розвивати-муться програми відновного правосуддя, зокрема шляхом створення центрів відновного правосуддя у громаді, центрів пробації та центрів соціальної реабілітації неповнолітніх, які вчинили право-порушення та ін.

«Найважливіше, що від цього виграють всі: і діти, і громада, і держава! — зауважив Роман Коваль, президент Українського Центру Порозуміння. — Концепція розроблялася давно цілою групою фахівців і з Міністерства юстиції, і з Міністерства внутрішніх справ, і з Генеральної прокуратури, а також з різних соціальних служб, навчальних інститутів та громадських організа-цій. Хочеться відмітити, що від моменту запо-чаткування у 2003 році ініціативи із впрова-дження відновного правосуддя, саме співпраця державних та недержавних організацій, увага до позитивної практики застосування медіації у кримінальних справах, зокрема за участю дітей, дозволила закріпити на найвищому державному рівні це інноваційне бачення та методи реагуван-ня на правопорушення дітей».

Так, зокрема, в рамках проекту «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді», який з 2006 року впроваджуєть-ся в Україні за підтримки Швейцарської конфеде-рації, було розроблено та апробовано Трирівневу

24 травня 2011 р.

юстиції України, у створенні проекту Закону України «Про медіацію», в Консультативній раді з питань ювенальної юстиції при Інституті зако-нодавства Верховної Ради України, а також спів-працю з іншими проектами.

«Сьогодні ми особливо переймаємося тим, як забезпечити гарантії того, що результати проекту будуть затверджені на національному рівні. Серед наших пріоритетів також і стабільність існування результатів проекту після його завершення», — говорить керівник проекту, віце-президент Українського Центру Порозумiння Владислава Каневська.

Під час засідання також була обговорена Комплексна цільова програма профілактич-ної роботи з неповнолітніми на 2011–2016 роки, яку представив Олексій Лазаренко, головний спеціаліст відділу моніторингу дотримання

прав людини в органах внутрішніх справ МВС України. Програма сприятиме налагодженню роботи працівників Управління кримінальної міліції у справах дітей (КМСД) у сфері профі-лактики злочинності серед дітей та молоді. За допомогою інструментарію, закладеному в ній, також можна буде ефективніше координувати та оцінювати роботу інспекторів КМСД, їхню вза-ємодію з іншими підрозділами ОВС, соціальними службами і недержавними організаціями.

Програма є ініціативою Управління кри-мінальної міліції у справах дітей МВС. У ній використані напрацювання проекту, зокрема Трирівнева модель профілактики правопорушень серед дітей та молоді. Після обговорення та вне-сення доповнень Комплексну цільову програму буде подано на розгляд керівництву Міністерства внутрішніх справ України.

6


модель профілактики правопорушень серед дітей та молоді; у 12 громадах діють Центри відновних практик; створено й запроваджено у навчальні програми кількох ВНЗ курси з відновного право-суддя, та з сучасних стратегій міліції щодо про-філактики правопорушень, видається бюлетень «Відновне правосуддя в Україні» тощо.

За словами головного спеціаліста відділу моніторингу дотримання прав людини в діяль-ності органів внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України Олексія Лазаренка, розвиток і реформування кримінальної юстиції щодо дітей — це той шлях, який повинна пройти українська система відправлення правосуддя. Це ще один крок на шляху захисту прав дитини.

«Уже давно стало зрозумілим, що використан-ня в роботі з дітьми, які опинилися у конфлікті з законом, методів, розрахованих на дорослу люди-ну, є неправильним. Зміна підходу з карального на відновний, виховний — це вимога не тільки міжнародних правових актів, до яких приєдна-лася Україна, але й потреба нашого сучасно-го суспільства. Міністерство внутрішніх справ послідовно брало участь у напрацюванні таких нових форм і методів роботи, але, як правило, це були пілотні проекти, котрі підтримувалися міжнародними та національними громадськи-ми організаціями. Віднині ми маємо рішення Президента щодо впровадження нових підходів у роботі з неповнолітніми, які порушили закон,

але можуть і повинні виправитися, змінитися і не за рахунок покарання, а через власне пере-конання», — упевнений Лазаренко.

Згаданим Указом Президент також підтвер-див важливість упровадження в Україні «процеду-ри медіації як ефективного засобу добровільного примирення потерпілого та правопорушника», а також важливість «залучення громадськості до розв’язання конфлікту в разі активної участі сто-рін у процесі відновлення порушених стосунків, примиренні та розробленні угод про відшкоду-вання завданої правопорушником шкоди».

«Досі центральні державні органи України, в тому числі Генеральна прокуратура України, орі-єнтували своїх працівників на місцях на залучен-ня громадських організацій, які практикують такі процедури примирення у кримінальних справах, мало не на власний розсуд, що через відсутність конкретної законодавчої бази і малу кількість цих організацій сприймалося скептично. Тепер такі варіанти вирішення кримінальних справ з метою досягнення суспільного миру в громадах, поруше-ного злочинами, отримають нові перспективи, які будуть підтримані і законодавчо, і матеріально, і кадрово», — зазначає Віктор Лобач, начальник управління організації підтримання державного обвинувачення Головного управління підтримання державного обвинувачення в судах Генеральної про-куратури України, заслужений юрист України.

ПОЛТАВЩИНА ЗАЦІКАВИЛАСЬ ДОСВІДОМ ЗЕМЛЯКІВ З ПИРЯТИНА ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ ВІДНОВНИХ ПРАКТИК

Про «Сучасні методи профілактики правопо-рушень та бездоглядності серед дітей» днями говорили на Полтавщині. 24 червня до міста Миргород попрацювати на обласному навчально-

практичному семінарі приїхали представники прокуратури, міліції і відділів освіти з усіх райо-нів області.

Взяти участь у заході й поділитися досвідом роботи запросили й представників Українського Центру Порозуміння та його партнерської гро-мадської організації з м. Пирятина — «Жіночі ініціативи», що сприятиме впровадженню напра-цювань проекту «Стратегії міліції щодо профі-лактики правопорушень серед дітей та молоді» в місті. У своїх виступах доповідачі говорили про шкільні служби порозуміння, відновні методики, практики і підходи у роботі навчальних закладів, про побудову безпечного середовища у громаді тощо. Зокрема, керівник «Жіночих ініціатив», медіатор Ірина Таран виголосила доповідь на тему «Відновні практики — важливі елементи розвитку безпечної громади», а керівник Центру

24 червня 2011 р.


3–4/2011

практичної психології та соціальної роботи від-ділу освіти Пирятинської райдержадміністра-ції Майя Зайченко поділилися досвідом впливу шкільних медіаторів на покращення конфліктної атмосфери в освітніх закладах.

Наразі питанням підготовки обласної про-грами профілактики правопорушень почали займатись організатори семінару — прокуратура Полтавщини, тож вони висловили зацікавленість у розвитку співпраці з проектом «Стратегії мілі-ції...» та з пирятинськими медіаторами.

БРИТАНЦІВ ПРИЄМНО ВРАЗИЛА ЖМЕРИНСЬКА ШКІЛЬНА СЛУЖБА ПОРОЗУМІННЯ

На початку липня навчально-виховний комплекс «ЗОШ І-ІІІ ст. — гімназія» у м. Жмеринка при-ймав гостей із Британії.

Зокрема, під час зустрічі координатор Шкільної служби порозуміння «Компроміс» Оксана Дацко та учні-медіатори восьмикласники Вадим Голіненко та Тетяна Іщенко, а також девятикласниця Катерина Кириловська презентували гостям свою робо-ту. Британців залучили у низку вправ з тренінгу «Базові навички медіатора ШСРК».

Представники британської делегації були дуже вражені, ставили багато запитань коорди-натору й учням щодо створення та роботи служби в школі.

«Розповідали, що не чули раніше про Шкільні служби порозуміння, хоча з відновними практи-ками знайомі. У них медіації проводять лише стосовно адміністративних конфліктів. Тож були приємно здивовані тим, що відновний підхід (зокрема, ШСП) може бути профілактикою під-літкової злочинності», — говорить Оксана Дацко, координатор пілотного регіону з впровадження проекту «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді».

ШСП створені у більш ніж 200 школах, а шкільні медіатори провели понад 2000 практик примирення в містах Жмеринка (Вінничина), Пирятин (Полтавщина), Біла Церква (Київщина). Це найбільш успішні міста, де в навчальних закла-дах функціонують ШСП.

Між іншим, Міністерство освіти, науки та спорту підтримує ідею поширення в школах практики ранньої профілактики правопорушень і проведення програм вирішення конфліктів за принципом «рівний—рівному». За відгуками координаторів шкільних служб порозуміння, програма медіації ровесників здійснює досить ефективний вплив на виховання дітей, сприяє встановленню доброзичливої, толерантної, без-печної атмосфери в навчальному закладі.

Дані аналізу конфліктності, агресивності, жор-стокості та насильства в навчальних закладах, у яких діють програми медіації, свідчать про суттєве зменшення кількості звертань до шкільної адміні-страції з приводу конфліктів — на 80%, кількості бійок серед учнів — на 78%, випадків тимчасового усунення школярів від навчання — на 55%.

Липень 2011 р.

Наразі в Україні побільшало міліціонерів, які зна-ють про Трирівневу модель профілактики правопо-рушень серед дітей та молоді з метою її практичного поширення. У п’ятницю 22 липня в Києві у готелі «Либідь» відбувся презентаційно-інформаційний

семінар та оперативна нарада за участю начальни-ків Управлінь профілактики правопорушень та від-ділів кримінальної міліції у справах дітей ГУМВС, УМВС областей, на залізницях і представників Українського Центру Порозуміння.

НОВОСТВОРЕНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВО ПОРУ ШЕНЬ МВС ВИВЧАВ НАПРАЦЮВАННЯ ПРОЕКТУ «СТРАТЕГІЇ МІЛІ ЦІЇ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ»

22 липня 2011 р.

8


В УКРАЇНІ СКОРОТИЛИ КІЛЬКІСТЬ ПРОФІЛЬНИХ ВИШІВ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Захід відбувся в рамках проекту «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді», що з 2005 р. впрова-джується в Україні завдяки фінансовій під-тримці Швейцарської конфедерації та за спри-яння Міністерства внутрішніх справ України, Національного університету внутрішніх справ, Міністерства юстиції України, Генеральної про-куратури України та Національної академії прокуратури.

«Семінар був дуже успішним — з кожним подібним заходом усе більше працівників орга-нів внутрішніх справ виявляють зацікавленість у співпраці з місцевими громадами. Цього разу вони підходили до нас, щоб взяти контакти наших регіональних партнерів», — розповідає президент БО «Український Центр Порозуміння» Роман Коваль.

Під час виступу начальник Департаменту профілактики правопорушень МВС України пол-ковник міліції Володимир Петровський зауважив, що очолювана ним структура є молодою: наказ про створення підписано 9 червня 2011 року. До складу департаменту увійшли три управління: дільничних інспекторів міліції, дозвільної сис-теми, ліцензування та державного охоронного нагляду та профілактичної роботи серед дітей. Петровський також наголосив, що правоохорон-ці з 2003 року тісно співпрацюють з УЦП щодо попередження правопорушень у підлітковому та молодіжному середовищі.

«Робота управління профілактичної роботи серед дітей нашого департаменту буде спрямо-вана не на каральну, а на попереджувальну про-філактичну діяльність, яка ґрунтується на прин-ципах Європейського союзу, документах ООН та ЮНІСЕФ, зокрема проактивний відновний підхід, врахування психологічних особливостей

дитини. Нині маємо завдання розробити зако-нопроект про профілактику, до якого обов’язково увійдуть і напрацювання щодо профілактики правопорушень серед дітей», — каже полковник Петровський.

Під час семінару представники органів вну-трішніх справ ознайомилися з базовими засадами відновного правосуддя та практичними аспек-тами його впровадження, подивилися фрагмен-ти фільму «Зцілення правосуддям» та «Відновні підходи у профілактиці правопорушень», дізна-лися про Трирівневу модель профілактики серед дітей та молоді. Також учасники поділилися влас-ним досвідом застосування відновного підходу. Зокрема Тетяна Семикоп з Одещини розповіла про успіхи співпраці кримінальної міліції у спра-вах дітей із Одеською групою медіації.

«Сподіваюсь, що в нашому новостворено-му Департаменті профілактики правопорушень напрацювання проекту «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді» стануть у нагоді й ми будемо впроваджу-вати їх у всіх регіонах держави», — резюмувала начальник Управління профілактичної роботи серед дітей Уляна Котлярова.

Своїм розпорядженням за N727-р від 27 липня 2011 р. Кабінет Міністрів України реоргані-зував мережу вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, лікві-дувавши шість вишів: Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного уні-верситету внутрішніх справ, Кіровоградський та Херсонський юридичні інститути Харківського національного університету внутрішніх справ, Кримський юридичний інститут Одеського

державного університету внутрішніх справ та Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ. Окрім цього, Луганський державний університет вну-трішніх справ імені Е. О. Дідоренка виведено зі складу Донецького юридичного інституту та під-порядковано МВС.

Курсанти та студенти реорганізованих вишів продовжать навчатися у «материнських» вищих навчальних закладах.

27 липня 2011 р.


3–4/2011

УПОВНОВАЖЕНИЙ СТЕЖИТИМЕ ЗА ПРАВАМИ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ

В УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДАХ ПОБІЛЬШАЛО ВЕДУЧИХ ВІДНОВНИХ ПРАКТИК

Віднині дотриманням прав дитини в державі опікується спеціальний омбудсмен. Президент Віктор Янукович 11 серпня підписав Указ (за N811/2011), яким створив посаду уповноваженого з прав дитини: «[...] з метою забезпечення належ-них умов для реалізації громадянських, еконо-мічних, соціальних та культурних прав дітей в Україні, беручи до уваги необхідність особливого піклування про дитину, на виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері прав дитини».

Уповноваженим із прав дитини було призна-чено Юрія Павленка, який в уряді Юлії Тимошенко

працював міністром молоді та спорту, а до цього був губернатором Житомирської області.

Уповноважений, згідно з відповідним поло-женням, має постійно моніторити додержання в Україні конституційних прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов’язань у цій сфері та вносити на розгляд Президента пропозиції щодо припинення і запобігання повторенню порушень прав і законних інтересів дитини, вносити про-позиції щодо підготовки проектів законів й актів. Також він має здійснювати заходи, спрямовані на інформування населення про права та законні інтереси дитини.

9 вересня відбувся тренінг «Відновні практики у громадах», який сприятиме застосуванню від-новних практик для ефективного вирішення кон-фліктних ситуацій. Цей захід є останнім етапом підготовки ведучих відновних практик у грома-дах. Навчальний курс реалізовувався в рамках проекту «Стратегії міліції з попередження право-порушень серед дітей та молоді. Фаза ІІІ» за під-тримки Швейцарської Конфедерації.

Тренери Українського Центру Порозуміння упродовж трьох днів навчали учасників технікам проведення Кіл примирення та Кіл прийняття рішень, Сімейних групових нарад та сімейних медіацій. У травні цього року учасники здобували базові навички з медіації в кримінальних справах,

а у червні-серпні застосовували їх на практиці (у своїх громадах).

11 серпня 2011 р.

9 вересня 2011 р.

У ВІННИЦІ ПЛАНУЮТЬ ВІДКРИТИ МУНІЦИПАЛЬНИЙ ЦЕНТР МЕДІАЦІЇ

14 вересня у м. Вінниці фахівці Українського Центру Порозуміння взяли участь у семінарі «Побудова безпечної громади: попередження правопорушень серед дітей та молоді», прове-деному партнерською організацією «Подільська агенція регіонального розвитку».

Під час заходу А. Горова та Р. Коваль пре-зентували присутнім Трирівневу модель

профілактики правопорушень серед дітей та молоді, Дорожню карту побудови безпечної гро-мади та фільм «Відновні підходи у профілактиці правопорушень». Помічник прокурора м. Вінниці Т. Мудрагель роповіла про роль прокуратури у впровадженні програм відновного правосуддя у кримінальному провадженні та розширенні аль-тернативи кримінальному переслідуванню.


10


ПАРЛАМЕНТ РОЗГЛЯНУВ ЗАКОНОПРОЕКТ «ПРО МЕДІАЦІЮ»

КІЛЬКА РАЙОНІВ ЛЬВІВЩИНИ СПІЛЬНО РОЗРОБЛЯЮТЬ РЕГІОНАЛЬНУ ПРОГРАМУ ПРОФІЛАКТИКИ ЗЛОЧИННОСТІ

ЯК МЕДІАЦІЯ ВПЛИВАЄ НА БЕЗПЕКУ У ГРОМАДІ — ДАНІ НОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ І ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ

23 вересня на черговій сесії Верховної Ради України розглядався проект Закону «Про медіацію». «За» голосували 104 народні обранці, а решта із 346 зареєстрованих або не брали участі в голосуванні, або не були присутні в сесійній залі (тобто проти не виступив жоден народний депутат).

Подавав на розгляд колег законопроект, до розробки якого долучилися і група фахівців Українського Центру Порозуміння, і народний депутат України Олег Тищенко.

«Конфлікти є невід’ємною частиною нашо-го життя. Ми з ним зіштовхуємося і в стосунках

з державою, і на роботі, і в родинному колі. Як часто нам вдається досягти порозуміння? Як часто конфлікти стають доброю нагодою переглянути стосунки (контракти чи усні домовленості) із найбільшою вигодою для всіх сторін конфлікту? Але можна і конфлікт вирішити так, щоб у вигра-ші залишилися всі сторони конфлікту! Саме про це — Закон «Про медіацію»: про те, яким чином посприяти сторонам конфлікту дійти взаємоуз-годженого і вигідного рішен ня», — говорить нар-деп. Текст законопроекту «Про медіацію» див. на стор. 25.

4 жовтня у м. Дрогобичі на організаційному семі-нарі відбулася презентація переваг Трирівневої моделі попередження правопорушень. У семінарі взяли участь представники прокуратури, Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служб у справах дітей міст Борислава та Дрогобича, заступник начальника Дрогобицького міськвід-ділу міліції А. Тесак та заступник міського голови м. Борислава С. Оленич, а також представники громадських організацій та журналісти.

Зокрема, депутат Дрогобицької міськради Богдан Николаїшин говорив про взаємозв’язки різних органів влади для впровадження моделі в регіоні, Ганна Подставик із Центру соціаль-них служб для сім’ї, дітей та молоді наголосила на перевагах для роботи соціальних працівни-ків, а Ірина Григоревич із клубу «Софія» роз-повіла про методи взаємодії між громадськими організаціями.

28 вересня громадськості, представникам право-охоронних структур, державних органів влади, судової системи, відомчих вищих навчальних закладів, журналістам тощо було презентовано результати дослідження «Відновне правосуддя в Україні — шлях до безпечної громади. Підсумки та перспективи 2003–2011 рр.», проведеного екс-пертами Українського Центру Порозуміння.

В рамках проекту «Формування альтернативи

ув’язненню через розвиток відновного правосуд-дя в Україні» (за підтримки «Інституту відкритого суспільства» Open Society Institute) дослідники вивчали досвід восьми пілотних громад, де спіл-кувалися з медіаторами-практиками, постраж-далими та правопорушниками, представниками міліції, прокуратури, судів.

Розгорнутий звіт за дослідженням дивіться у рубриці «Дослідження» (стор. 87).


4 жовтня 2011 р.


«Ця зустріч — це, так би мовити, «післяпро-ектна» робота: ми говорили з присутніми про те, як надалі розвивати впровадження відновних практик у регіоні. Також ми обговорювали філо-софію «безпечної школи», яка є значно ширшою,

ніж філософія Шкільних служб порозуміння. До речі, наразі йде мова про створення у Вінниці Муніципального центру медіації, і міська влада підтримує цю ідею», — розповідає Роман Коваль, президент Українського Центру Порозуміння.


3–4/2011

ШВЕЙЦАРСЬКИЙ ЕКСПЕРТ З ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД ДІТЕЙ КРІСТОФ ХУГ ВІДВІДАВ УКРАЇНУ

В жовтні Україну відвідав експерт із питань профі-лактики правопорушень серед дітей пан Крістоф Хуг. Український Центр Порозуміння запросив швейцарського гостя в рамках проекту «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді. Фаза ІІІ» (травень 2010 — квітень 2012).

Пан Хуг, який понад 30 років був головним ювенальним прокурором кантону Цюріх, взяв участь у круглому столі «Проблемні питання реалізації положень Концепції розвитку кримі-нальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні», що відбувся 12 жовтня в Національній академії прокуратури України.

«Звісно відновні практики мають свої пере-ваги і недоліки, але вже успішно застосовують-ся, особливо щодо дітей, у країнах Прибалтики, у Росії, Молдові. Україна теж почала рухатися в цьому напрямку», — зауважив у вступному слові Олексій Геселев, завідуючий кафедрою нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД, дізнання та досудове слідство.

Віце-президент Українського Центру Порозуміння Владислава Каневська розпові-ла слухачам курсів підвищення кваліфікації — старшим помічникам та помічникам міськрай-прокурорів, які відповідають за питання захисту прав та свобод дітей, — про український досвід упровадження відновних практик, відмінності карального і відновного правосуддя та навела статистичні дані щодо українського досвіду.

У своїх виступах пан Крістоф Хуг говорив про особливості нового швейцарського Федерального Кримінально-процесуального кодексу щодо непов нолітніх (чинний з 1 січня 2011 року) та про важливість налагодженої взаємодії між усіма державними, муніципальними і громадськими службами, на які покладено обов’язок захисту прав дітей. Дуже важливим залишається акцент на індивідуальний характер роботи з кожним правопорушником та його родиною, недопу-

щення вилучення дітей із соціуму та поміщення у заклади закритого типу.

Швейцарський експерт також взяв участь у семінарі «Сучасні методи профілактики право-порушень за допомогою медіації. Український та швейцарський досвід» зі студентами-правниками Національного університету «Києво-Могилянська академія» (м. Київ) та Юридичного інституту Прикарпатського університету ім. В. Стефаника (м. Івано-Франківськ).

Окрім цього, 13 жовтня пан Хуг зустрівся з головою Івано-Франківського міськсуду Тарасом Антоняком, прокурором м. Івано-Франківська Володимиром Янко та його заступником, який опікується захистом прав дітей, Любомиром Хамцем, директором Юридичного інституту Валентиною Васильєвою. 14 жовтня швейцар-ський експерт взяв участь у семінарі-нараді пред-ставників Управління профілактичної роботи серед дітей Департаменту профілактики правопо-рушень МВС України, на якій було не лише пред-ставлено особливості кримінальної системи щодо неповнолітніх у Швейцарії, але й обговорювалися шляхи налагодження профілактичної роботи з дітьми та молоддю в Україні, зокрема у контексті розробки нового Кримінально-процесуального кодексу.

Жовтень 2011 р.

«На цьому семінарі ми зробили акцент більше на практичну сторону впровадження Трирівневої моделі попередження правопорушень. Наразі хочемо організувати подібні заходи ще й у містах Стрий, Борислав та Моршин, на які запросити депутатів, працівників правоохоронних органів,

громадськість. А потім плануємо спільно розроби-ти програму профілактики злочинності для всьо-го нашого регіону», — каже керівник Коаліції гро-мадських організацій Дрогобицько-Стрийського регіону «Центр Відновного Правосуддя» Марія Николаїшин.

12


УКРАЇНСЬКІ УРЯДОВЦІ ВИЗНАЧИЛИ ШЛЯХ ВПРОВАДЖЕННЯ КОН ЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ

ХЕРСОНСЬКИМ УЧНЯМ ПРОФУЧИЛИЩА ПРЕЗЕНТУВАЛИ МОЖЛИВІСТЬ САМОСТІЙНО ВИРІШУВАТИ КОНФЛІКТИ

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ВИЗНАВ СЛАБКОЮ РОБОТУ ВЛАДИ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДИТЯЧОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

12 жовтня Кабінет Міністрів України видав розпоря-дження, яким затвердив план заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо непов-нолітніх в Україні, прийнятої 24 травня 2011 року.

Згідно з планом, міністерства, департаменти, служби, органи місцевого самоврядування мають подати свої пропозиції стосовно «удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства, зокрема, у сфері здійснення кримі-нального судочинства щодо неповнолітніх з ураху-ванням їхніх вікових, соціально-психологічних, пси-хофізичних та інших особливостей розвитку, а також застосування програм відновного правосуддя».

Також відповідні структури мають розробити регіональні програми, спрямовані на профілак-

тику дитячої безпритульності та бездоглядності серед неповнолітніх.

Окрім цього, в навчальних планах та про-грамах підготовки фахівців за відповідними напрямами і спеціалізацією віднині мають бути впроваджені курси з питань роботи з неповноліт-німи, що вчинили правопорушення, а також з їх профілактики. А пункт 17 забезпечує на постійній основі «підготовку та підвищення кваліфікації працівників органів і служб у справах дітей та спе-ціальних установ для дітей, працівників органів внутрішніх справ, суддів, адвокатів, які працюють з неповнолітніми, що вчинили правопорушення, та прокурорів, які проводять правозахисну діяль-ність у сфері захисту прав дітей».

Учні 11 групи вищого професійного училища №2 м. Херсона нещодавно ознайомилися з поняттям медіація та її принципами. Інформаційну пре-зентацію на основі матеріалів, розроблених БО «Український Центр Порозуміння», 12 жовтня для них організували представники ініціативної групи Херсонської обласної молодіжної громадської орга-нізації «СК «Корсар». Учням також запропонували реалізувати ідею зі створення служби розв’язання конфліктів у їхньому навчальному закладі.

— Ми хотіли розповісти максимально вичерп-но про цей проект і запропонували учням учили-ща долучитися до створення і роботи у службі вирішення конфліктів, — говорить голова «СК «Корсар» Андрій Рибалко.

За його словами, після презентації усі заці-кавлені учні заповнили анкету, за результатами якої буде визначено потенційних медіаторів ново-утвореного центру.

27 жовтня в столиці в приміщенні «Українського дому» відбулася Всеукраїнська нарада з питань захисту прав дитини, у якій взяв учать Президент України. Віктор Янукович ввважає, що наразі укра-їнське суспільство чекає від влади рішучих кроків щодо реального забезпечення прав дитини.

Зокрема, він наголосив на поганій роботі органів місцевої влади стосовно зменшення рівня злочинності серед підлітків та кількості злочинів, вчинених проти дітей.

«Незважаючи на переможні реляції відпові-дальних органів влади, продовжують зростати

рівень підліткової злочинності та кількість злочи-нів, вчинених проти дітей. Замисліться, кожний 15-й злочин у державі вчинено неповнолітнім. Серед засуджених та взятих під варту таких налі-чується понад вісім тисяч. Для мене це красно-мовне свідчення слабкої роботи влади з поперед-ження дитячої злочинності. А подекуди ця робота повністю відсутня.

Звертаю увагу на необхідність розширення роз’яснювальної роботи з питань захисту прав дітей, які перебувають у конфлікті із законом», — сказав Віктор Янукович.





3–4/2011

Захист прав і законних інтересів дитини в державі визнано стратегічним загальнонаціональним пріо-ритетом і одним із важливих напрямків діяльності Міністерства внутрішніх справ.

Працівниками органів внутрішніх справ постій-но вживаються заходи щодо захисту дітей від усіх форм фізичного і психічного насильства, жорстоко-го поводження, експлуатації, у тому числі сексуаль-них зловживань.

Упродовж цього року зареєстровано 9 825 зло-чинів, учинених стосовно неповнолітніх.

Від протиправних діянь потерпіло 8 180 дітей.При встановленні причин та умов, які призво-

дять до цього, стосовно дорослих осіб порушено 1 688 кримінальних справ за втягнення неповноліт-нього у злочинну діяльність (ст. 304 КК України), у тому числі за втягнення в пияцтво — 128, заняття жебрацтвом — 47, схиляння дітей до вживання нар-котичних засобів (ст. 315 КК України) — 100.

За вказаний період порушено 13 кримінальних справ за торгівлю, учинену відносно дітей (ст. 149 КК України), 69 — за використання малолітньої дити-ни для заняття жебрацтвом (ст. 150-1 КК України) та 12 — за експлуатацію дітей (ст. 150 КК України).

Задокументовано 413 фактів учинення стосовно дітей злочинів на сексуальному ґрунті. Від зґвал-тувань потерпіли 87 дітей, 216 — від розбещення, 65 — від насильницького задоволення статевих при-страстей неприродним способом та 45 — це діти, які ще не досягли статевої зрілості.

Найбільш актуальним залишається питання попереджувально-профілактичної роботи серед дітей.

На профілактичних обліках органів внутрішніх справ перебуває майже 18 тис. дітей, з якими постій-но проводиться індивідуально-профілактична робо-та. Виявлено 4 915 дітей віком до 16 років, залишених без догляду дорослих, та 27 984 дітей, які вчинили адміністративні правопорушення.

Бездоглядність і безпритульність дітей тісно пов’язані із соціальним сирітством, зумовленим кризою сімейних взаємин, збільшенням кількості неблагополучних родин та послабленням виховної функції сім’ї.

Понад 50 тис. дітей, які проживають у неблаго-получних сім’ях, на сьогодні потребують особливої уваги з боку всіх уповноважених на роботу з дітьми органів, а саме вжиття комплексних заходів з метою недопущення вчинення стосовно них жорстокості та насильства.

У результаті проведеної попереджувально-профілактичної роботи з такими сім’ями праців-никами ОВС 31 945 батьків та опікунів притягнуто до адміністративної відповідальності за неналеж-не виховання своїх дітей (ст. 184 КУпАП), 2 737 — за вчинення насильства в сім’ї (ст. 173-2 КУпАП). Порушено 688 кримінальних справ за злісне неви-конання обов’язків щодо догляду за дитиною або особою, стосовно якої встановлено опіку чи піклу-вання (ст. 166 КК України).

Разом із зацікавленими відомствами зібрано 1 775 матеріалів щодо позбавлення батьківських прав, з яких 1 234 задоволено судами.

Незважаючи на це, питання захисту дітей від усіх форм насильства на сьогодні залишається актуальним, оскільки такі правопорушення нале-жать до категорії латентних протиправних пося-гань. Підлітки продовжують зазнавати насиль-ства в навчально-виховних закладах та сімейних відносинах.

Здебільшого документуються вже наслідки фізичного насильства. Практика виявлення, доку-ментування фактів психологічного насильства та проведення соціально-психологічної експертизи дітей у державі відсутня.

Одним із дієвих засобів профілактики право-порушень серед неповнолітніх є приймальники-розподільники для дітей, які займаються перевихо-вуванням дітей, що потрапили у конфлікт із законом, установлюють причини і умови, які призводять до вчинення дітьми злочинів.

Позитивні результати отримано від розви-тку проекту «Зелені кімнати», які функціонують в органах внутрішніх справ з метою проведення профілактично-виховної роботи з дітьми кризо-вих категорій та дітьми, які потерпіли від злочинів, насильства та жорстокості, із залученням психологів та працівників інших зацікавлених.

На місцях також впроваджується регіональна трирівнева модель профілактики правопорушень серед дітей та молоді, яка буде застосовуватися в навчально-виховних закладах до дітей, які вчинили правопорушення, а також підлітків, які скоїли зло-чини і перебувають на профілактичних обліках.

Новітні методи організації роботи надають можливість здійснювати різносторонній підхід до профілактики правопорушень серед дітей.

Захист прав і законних інтересів дітей перебуває на постійному контролі керівництва МВС.

ДОВІДКАУправління профілактичної роботи серед дітей Департаменту профілактики правопорушень МВС України

ПРО СТАН ОПЕРАТИВНОЇ ОБСТАНОВКИ ТА ПРОФІЛАКТИКУ ПРАВОПОРУШЕНЬ В ДИТЯЧОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗА 9 МІСЯЦІВ 2011 Р.

РОЛЬ ЗАТВЕРДЖЕНОГО КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПЛАНУ ЗАХОДІВ З РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ ДЛЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ВІДНОВНИХ ПРАКТИК У ГРОМАДАХ УКРАЇНИ

Інтерв’ю з Романом Ковалем, президентом БО «Український Центр Порозуміння»

Роман КОВАЛЬ

— Пане Романе, чим, на Ваш погляд, концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповно-літніх в Україні та, від-повідно, план заходів з її реалізації «особливі»? Які саме положення ці доку-менти вносять у законо-давче поле, яких раніше в

ньому не було? Концепція розвитку кримінальної

юстиції щодо неповнолітніх в Україні особлива тим, що вперше в житті українського народу, або, точніше, юридичної спільноти, на державно-му рівні з’явилися такі поняття, як «застосування відновних та проак-тивних підходів», «відновне право-суддя», а також подальше запрова-дження інноваційних, «сформованих на основі відновного та проактивно-го підходів методів та форм роботи з дітьми, схильними до вчинення пра-вопорушень». Тобто фактично ми вже почали розглядати профілактику не як здійснення каральних функцій систе-ми кримінального судочинства, а як якусь іншу діяльність, що розглядає

відновний підхід як основний спосіб реагування на правопорушення, на відміну від карального підходу. І це однозначно вже стало першим кроком до зміни кримінального судочинства в Україні, принаймні стосовно непо-внолітніх. Чи будуть за цим першим кроком ще якісь кроки? Це покаже час. Тому що, розглядаючи план заходів, який був запропонований Кабінетом Міністрів України на виконання цієї концепції, складається враження, що як мінімум нам доведеться зробити ще дуже багато кроків для того, щоб зміна підходів насправді відбулася. У плані ми бачимо застосування цього підходу і згадування як про відновне правосуд-дя, так і про якісь інноваційні мето-дики до зміни підходу в реагуванні на правопорушення тільки, фактично, в першому пункті: «Підготувати та пода-ти в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України пропо-зиції щодо…» — і далі про «застосу-вання програм відновного правосуд-дя» ми говоримо тільки в контексті «удосконалення кримінального та кримінально-процесуального зако-нодавства». Розуміючи юридичний

АКТУАЛЬНА ТЕМА


Спілкувалася Світлана Філь

З розпорядженням Кабінету Міністрів

України «Про затвер-дження плану захо-дів щодо реалізації Концепції розвитку

кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» від 12 жовтня

2011 р. та відповід-ним планом заходів

щодо реалізації Концепції розвитку

кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні можна озна-йомитись у рубри-ці «ЗАКОНОДАВЧІ

ЗАСАДИ» на стор. 22 бюлетеня.

Роль прийняття розпорядження кабміну «про затвердження плану заходів ... 15

3–4/2011

спосіб мислення, очевидно, в першу чергу ми вважаємо, що має бути закон — і, на жаль, наша законотворча діяльність найчастіше підпорядко-вана саме цьому міфу, за яким перед тим, як щось у житті відбувається, спочатку треба прийняти про це закон. Хоча в переважній більшості цивілізо-ваних країн світу давно доведено, що розумніше будувати процес інакше: спочатку розвивається якась практика, її вивчають у контексті ефектив-ності досягнення поставленої мети та завдань — і лише потім цю практику закріплюють законом.

Якщо говорити про застосування програм відновного правосуддя і про відновний підхід у кримінальній системі, то така практика вже існує в Україні протягом, фактично, семи років — і закон має тільки закріплювати її. Тому виглядає трохи дивним, що крім законодавчих ініціатив, цей план заходів і, відповідно, розпорядження Кабінету Міністрів, більше нічого не передбачає для того, щоб виконати концепцію реформування системи кримінального судочинства щодо дітей. Можна було б вважати, що створення служби пробації, однією з функцій якої повинно бути забезпечення належного патронажу неповнолітніх, що відбува-ють покарання у спеціальних виховних установах або звільнені з них, і сприяння їхній соціальній адаптації та реінтеграції, теж якимсь чином пра-цює на зміну підходу до реагування на злочини, вчинені неповнолітніми. Але в самому формулю-ванні нічого не звучить про «інший підхід» — ско-ріше навпаки, ідеться про соціальну адаптацію та реінтеграцію, що в переважної більшості фахівців, які працюють у правовій сфері, викликає тільки одну асоціацію — з реабілітацією. Ті, хто добре знайомий із кримінологією саме в частині про-філактики і в частині підходів до реагування на злочини, розуміють, що це абсолютно різні моделі: є каральна модель кримінального судочинства або ювенальної юстиції, якщо ми вже говоримо про судочинство стосовно непов нолітніх, є реабілі-таційна модель і є відновна модель. І ці підходи мають абсолютно кардинальні відмінності того, в який спосіб система реагує на злочини і наскіль-ки ці способи є ефективними в плані подальшої профілактики повторних злочинів. Якщо систе-ма ставить перед собою завдання профілактики повторних злочинів, іншими словами — при-йняття відповідальності правопорушником за свої вчинки, — ні каральна, ні реабілітаційна моделі в цьому не так ефективні, як відновна. Знову ж таки, Український Центр Порозуміння добре знає, що питань профілактики стосуються не лише форми реагування на вже вчинені правопорушення, а ще й багато інших заходів і видів діяльності, які може здійснювати система кримінального судочин-ства, у тому числі й Департамент з профілактики злочинності, створений зараз при Міністерстві

внутрішніх справ (і, попередньо, Кримінальна міліція у справах дітей, у функції якої так само входили діяльність з профілактики правопору-шень). У рамках створеної Моделі профілактики підліткової злочинності, що пройшла в Україні перевірку на практиці в низці пілотних регіонів, передбачено багато заходів, окрім запроваджен-ня програм відновного правосуддя щодо скоєних злочинів, які є вкрай необхідними для забезпе-чення позитивного результату. Серед цих заходів, зокрема, і навчання фахівців, й інформування та просвітництво — як суб’єктів моделі, так і цільо-вої аудиторії, а також координація злагодженої роботи різних структур і організацій правової сис-теми, місцевих органів влади й соціальних служб, неурядового сектору й громадськості, оцінка та моніторинг діяльності.

Програми відновного правосуддя так само застосовуються на першому та другому рівнях профілактики — як форми роботи з вирішення конфліктів у шкільному середовищі, створення шкільних служб порозуміння, у яких саме навчені медіатори-школярі проводять програми з медіа-ції для вирішення конфліктів між однолітками, проводять кола примирення, або кола прийняття рішень у класах. Проведення таких кіл так само сприяє формуванню середовища, у якому пова-жають певні цінності, права людини — і створю-ється атмосфера, у якій правопорушення стають просто неможливими, — за рахунок формування певної системи цінностей як у середовищі, так і в кожного окремо з тих, хто бере участь у цих заходах. Ефективність таких підходів і методик вже добре підтверджена й оцінкою, здійсненою в рамках швейцарського проекту «Стратегії мілі-ції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді», і, фактично, досвідом впрова-дження Трирівневої моделі профілактики право-порушень серед дітей та молоді вже в семи гро-мадах України (це м. Вінниця та м. Жмеринка Вінницької обл., м. Дрогобич Львівської обл., м. Івано-Франківськ, м. Пирятин Полтавської обл., смт Красногвардійське АР Крим та Дарницький район м. Києва). І ця інформація вже досить добре відома, скажімо, нашим партнерам у Міністерстві внутрішніх справ, Генеральній прокуратурі, Міністерстві юстиції — і навіть уже неодноразово рекомендувалася для подальшого впровадження й реалізації в інших пілотних громадах, у тому числі і з пропозиціями залучати до цього кошти місце-вих бюджетів. Підтвердженням тому є інструктив-ний лист начальника Департаменту Кримінальної міліції у справах дітей від 2009 року, який і був прийнятий саме через позитивний досвід запро-вадження Трирівневої моделі профілактики (Лист начальника Департаменту кримінальної міліції у справах дітей Т. М. Бухтіарової «Про організацію

16 АКТУАЛЬНА ТЕМА


трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей» № 1/9-632 від 11.09.2009 р., що був на друкований у випуску бюлетеня № 3-4 ’2009).

Свідченням ефективності цього досвіду також є щонайменше три документи Міністерства освіти та науки України, які можна подивитися на наших сайтах1 та на сайті МОН, і які рекомендують саме модель шкільної служби порозуміння як дуже ефективний спосіб профілактики насилля і проя-вів жорсткого поводження в дитячому сере довищі в школах (Наказ Міністерства освіти та науки України «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми», Iнструктивний лист Українського науково-методичного центру прак-тичної психології та соціальної роботи, Лист Міністерства освіти та науки України № 1/9-623 від 13.09.10 «Щодо подолання злочинності серед неповнолітніх та організації профілактичної роботи»). Тому, якщо ми вже говоримо про впро-вадження відновного підходу і програм віднов-ного правосуддя, то абсолютно логічним було б очікувати в плані заходів реалізації концепції, у якій ідеться і про профілактику, і про систему кри-мінального судочинства як такого, вже конкретні кроки з реалізації саме цих програм, моделей і підходів до профілактики, які на сьогодні відомі в Україні завдяки своєму ефективному досвіду.

— Наскільки, з Вашої точки зору, реалістич-ними є пункти плану заходів?

Чесно кажучи, коментуючи інші заходи — наприклад, організаційного, методичного та інформаційного забезпечення, — можу тільки ска-зати, що вони звучать досить загально… Підозрюю, що і виписувався цей план заходів саме в таких загальних формулюваннях, оскільки в таких фор-мулюваннях, за традицією наших планів заходів, їх досить реалістично виконати. Ну, мабуть, окрім створення служби пробації, тому що службу про-бації намагаються створити за підтримки донор-ських коштів уже не перший рік, і багато ініціатив, зокрема й у законотворчому плані, було з цього приводу зроблено, «а віз і нині там…». Тому все решта — «забезпечити оновлення матеріально-технічної бази» — це таке формулювання, яке можна забезпечувати нескінченно, тим більше нія-ких критеріїв досягнення цієї цілі та індикаторів виконання тут теж не запропоновано. Аналогічна ситуація і з іншими формулюваннями: «Надання на постійній основі соціально-психологічної допомоги неповнолітнім, що відбувають пока-рання у спеціальних виховних установах…», «про-грами ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі», «профілактика скоєння повторних злочинів серед неповнолітніх, що

1 www.uccg.org.ua, www.bezpekagromad.org.ua, www.rj.org.ua, www.safeschool.org.ua, www.commonground.org.ua

перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції ДПтС (Державної пенітенціарної служ-би України — прим. ред.)» тощо, — переважна більшість усіх цих запропонованих заходів на сьогоднішні є лише предметом звітування цих установ. І, на жаль, є дуже серйозне побоюван-ня, принаймні у мене, що мало що зміниться, тому що немає конкретики, немає індикаторів, немає якихсь показників бажаної мети, якої треба досягти. Якби, наприклад, тут було написано, що програми профілактики скоєння повторних зло-чинів серед неповнолітніх обов’язково мають бути побудовані на застосуванні відновного підходу, це давало б якусь надію, хоча я не впевнений, що вся установа Департаменту з виконання покарань кримінально-виконавчої інспекції насправді в курсі, що таке відновний підхід, що таке програ-ми відновного правосуддя і т. д., незважаючи на те, що у нас було кілька спільних проектів. Але, фактично, людей, які залишились у цій системі обізнані з програмами відновного правосуддя, а тим більше — обізнані настільки, щоб уміти це робити, не набереться навіть однієї десятої від-сотка… Тому говорити про серйозну реалізацію концепції на державному системному рівні на сьогодні абсолютно нереалістично — і цей план заходів насправді не дуже цьому посприяє.

Говорити про вдосконалення законодавства — так, обов’язково. Фактично, ми вважаємо, що це позитивний крок, оскільки щонайменше це дасть змогу донести ідею того, що існують інші підходи до реагування на злочини, до голів із юридичної спільноти. Хоча, знову ж таки, гарантії того, що вони не викривлять це відповідно до свого сучас-ного розуміння, немає. Оскільки ми знаємо, що прийняття нового підходу вимагає не лише якихсь нових знань, — воно вимагає насправді зміни став-лення і відповідного формування певних навичок застосування цього підходу. І тут одними знаннями точно не обійтись. Усвідомлене розуміння підходу насправді вимагає і знань, і вмінь, і навичок, і влас-ного досвіду і, відповідно, вже й зміни ставлення. Тому що, на жаль, ми вже чули про сумні приклади подібної реформи в плані застосування відновних практик, коли, використовуючи адміністративно-бюрократичний апарат, на певній території було прийняте рішення: з нового кварталу впровадити відновні практики в 25 % випадків. Що це озна-чає? Це означає просто звітування і статистику. Це один із суб’єктів у Російській Федерації у своєму краї, де очільники краю пройшли навчання з від-новного правосуддя і переконалися в тому, що це ефективний спосіб профілактики, вирішили, що якщо прийняти закон або директиву про те, що всі віднині й надалі мають запроваджувати відновні практики, то все стане гаразд. Але при цьому нічо-го не було зроблено для того, щоб зміна підходу

Роль прийняття розпорядження кабміну «про затвердження плану заходів ... 17

3–4/2011

до реагування на правопорушення серед непо-внолітніх відбулася у самих працівників. Якщо ці працівники працювали в каральній системі, вони й надалі реагуватимуть у каральний спосіб. Якщо вони тільки дадуть цьому іншу назву, це не буде зміною підходу. І, на жаль, скоріше за все це від-будеться і в процесі впровадження плану заходів щодо реалізації концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні.

Також цікаво буде й те, яким шляхом створю-ватиметься служба пробації, тому що переважна більшість попередніх проектів законів пропону-вала перетворити Державний департамент з вико-нання покарань на Службу пробації. В експерт-них висновках, що їх надавав Український Центр Порозуміння, свого часу було написано, що, знову ж таки, завдання служби пробації, які полягають у тому, щоб створити можливості для прийняття правопорушником відповідальності за свої власні вчинки і дії, не можна покладати на установу, яка апріорі створена для того, щоб позбавляти її цієї відповідальності, підмінюючи розуміння відпові-дальності терміном «покарання». І якщо установа створена для того, щоб карати правопорушників, то навряд чи вона може ефективно водночас роби-ти протилежне: надавати допомогу тій людині та ще й у такий спосіб, щоб ця допомога сприймалася нею з усвідомленням і прийняттям власної відпо-відальності за своє життя й за відновлення почуття власної гідності — того ресурсу, який допоможе їй стати володарем свого життя і вирішувати всі подальші проблеми в своєму житті ефективно — так само, як це роблять інші люди, які не потра-пляють у конфлікт із законом. Навіть при тому, як формулювалося завдання в рамках попередніх проектів концепцій, вже було досить очевидно, що насправді змінюються назви, але не змінюють-ся форми і зміст того, що пропонується робити. Скидається на те, як це зазвичай у нас роблять, — до посадових обов’язків відповідних працівників додають ще положення, які, наприклад, так само наразі існують і довгий час існували у працівників кримінальної міліції у справах дітей. Самі ж праців-ники в цей час, замість того, щоб дійсно займатися профілактикою, стояли в оточеннях, займалися розслідуванням справ, виконували функцію органів дізнання, супроводжували різні рейди, транспорти тощо — робили багато всього, окрім профілакти-ки. А профілактику розуміли винятково як лекції в шкільних закладах із залякування дітей, мовляв «Дивіться, не робіть погане, бо інакше і вам буде погано». Те ж саме може відбутися і зі службою пробації, на жаль, — і виходом із цього, мабуть, має бути насправді значне посилення інформаційного забезпечення, але такого забезпечення, яке буде не формальним, а дійсно сприятиме зміні свідомості. В першу чергу — працівників правової системи, в

другу — місцевих органів влади, тому що від пер-ших і других найбільше залежать, скажімо так, перспективи впровадження і зміни способів реа-гування. І, в третю чергу — вже засобів масової інформації і широкого загалу. Для того, щоб усе це відбулося, мабуть, потрібна зміна свідомості українського законодавця. А якщо цей план заходів приймає Кабінет Міністрів, то, мабуть, Кабмін так само має бути обізнаний з приводу того, що таке відновний підхід, програми відновного правосуд-дя, яким чином їх упроваджувати.

Історія прийняття закону про медіацію, який починався з концепції законодавчого забезпечен-ня відновного правосуддя в системі криміналь-ного судочинства України, говорить про те, що діяльність робочої групи, яка розробила пропо-зиції щодо закону про медіацію і концепції зако-нодавчого забезпечення, насправді розбивається об абсолютно формальні, бюрократичні аргумен-ти інших міністерств і відомств. Ці структури, на жаль, не зважають на завдання, мету і навіть еко-номічні переваги застосування інших підходів, на інноваційність і передовий досвід, на те, що в усіх інших країнах Америки, Заходу, Азії, Європи… це вже існує — і на законодавчому, і на практично-му рівнях. Вони пильнують винятково інтереси бюрократичної системи і збереження мінімаль-них витрат з державного бюджету. Навіть якщо ці витрати в перспективі дають заощадження державного бюджету, що вже давно пораховано і багато прикладів цього існує не тільки в Україні, а й в інших країнах світу, — як на національному, так і на районних рівнях.

Говорячи вже про закон про медіацію, мабуть, логічно було б очікувати, що в плані заходів щодо реалізації концепції розвитку кримінальної юсти-ції міг би з’явитися пункт про прийняття закону про медіацію, оскільки найбільш поширеною про-грамою відновного правосуддя, яка застосовується і в системі профілактики, і в системі реагування на злочини, вчинені неповнолітніми, є саме меді-ація. І наш досвід співпраці переважно з правовою системою, включно з судом, прокуратурою і МВС, говорить про те, що цей закон насправді міг би так само дуже допомогти усвідомленню всіма посадо-вими особами і ролі медіатора, і цінностей та прин-ципів, на яких побудований підхід, і очікуваних результатів, і юридичних наслідків такої процеду-ри, і механізму взаємодії між правовою системою і медіаторами, які за умовами процедури не мають бути частиною правової системи, оскільки проце-дура медіації є автономною, навіть у рамках систе-ми кримінального судочинства і будь-якого іншого судочинства. І тільки зміни до Кримінального і Кримінально-Процесуального кодексів насправді не вирішать повністю цієї проблеми. В інших краї-нах на законодавчому рівні насправді змогли обме-



житися змінами до Кримінального і Кримінально-Процесуального кодексів, але паралельно з цими змінами, як, наприклад, у Польщі, з’явилася ще одна стаття — ст. 231 у КПК Польщі. Цікаво, що стаття 23-1 у КПК України так само говорить про те, що орган дізнан ня, слідства і прокуратури має інформувати державні органи або неурядові орга-нізації про вчинений злочин з метою прийняття заходів з усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину. Читачі бюлетеня, які вірять у нумерологію, можуть знайти тут дуже цікавий «збіг» обставин. При цьому, в українському плані заходів з реалізації концепції реформування систе-ми кримінальної юстиції щодо неповнолітніх серед виконавців немає жодного посилання на неурядові (громадські) організації! Водночас, ця стаття КПК, що була прийнята в Польщі, мала наслідком і те, що в Польщі при Міністерстві юстиції був створений відповідний орган — рада з питань упровадження медіації, до якої увійшли представники всіх гілок правової системи, суду, прокуратури і слідства. Так само увійшли представники польського цен-тру медіації й інших центрів медіації, що існують у Польщі, представники Міністерства юстиції, пред-ставники Конституційного трибуналу Польщі, які разом уже розробляли рекомендації щодо подаль-шої реалізації та впровадження медіації як проце-дури, котра пов’язана з судом. І там уже було багато зроблено для того, щоб і судді, і прокурори, і слідчі розуміли, що це за процедура і яким чином вона має відбуватися, який механізм взаємодії, як інфор-мувати сторони про переваги й потенційні ризики застосування цього підходу і про те, які можуть бути наслідки досягнення примирення між потер-пілим і правопорушником в контексті тієї чи іншої процедури, хоча переважно мова йде про медіацію як найбільш поширену процедуру.

Насправді існує багато рекомендацій євро-пейської спільноти з приводу того, що необхідно робити для запровадження відновних практик в систему кримінального судочинства на державно-му рівні: починаючи від «Основних принципів ООН щодо впровадження програм віднов-ного правосуддя у кримінальних справах» і завершуючи Рекомендацією Rec(99)/19 щодо проведенні медіації у кримінальних спра-вах», що рекомендує впровадження медіації в систему кримінального судочинства для країн ради Європи, і нещодавніми інструкціями Європейської Комісії щодо кращого застосу-вання чинної рекомендації щодо медіації у кримінальних справах (друкувалася у випуску бюлетеня № 3’2008). Усі ці документи приймалися

на підставі обговорення шляхів упровадження в різних країнах кращого досвіду і кращих практик реалізації програм відновного правосуддя і зміни підходів у системі кримінального судочинства. Так само існують ще рекомендації міністрів юстиції країн Ради Європи (Резолюція «Відновне право-суддя — соціальна місія системи кримінального судочинства»). Так само є досить корисні поради щодо того, яким чином на державному, націо-нальному рівні країнам потрібно впроваджува-ти цю практику у власну систему кримінального судочинства. Тому трохи прикро, що багато які з цих порад і гарного досвіду так і не знайшли свого відображення в такому плані заходів. Але ми сподіваємося на краще і на гарні перспекти-ви. Загалом, для країни європейської орієнтації, мабуть, 10 років упровадження — це значний тер-мін для того, щоб уже зробити якісь висновки і, відповідно, перетворити досягнення в практичній площині в законодавче поле і державну політику. Для посттоталітарної країни, якою є Україна, осо-бливо якщо порівнювати її з іншими пострадян-ськими країнами, окрім країн Балтики, — це поки що передовий досвід. І тут я висловлюю щиру вдячність нашим партнерам з органів правової системи! Ми дуже вдячні нашим партнерам, які дійсно співпрацюють з громадянським суспіль-ством і з неурядовими організаціями в пілотних регіонах на місцевому рівні. Ми так само вдячні окремим людям у Міністерстві внутрішніх справ, Генеральній прокуратурі України, які зрозумі-ли суть відновного підходу — демократичність, перспективність та й узагалі переваги для досяг-нення завдань всієї системи кримінального судо-чинства — і посприяли виникненню постанов Пленуму Верховного Суду, інструктивного листа Генерального прокурора, які принаймні на декла-ративному рівні зафіксували прийняття іннова-ційних підходів і напрямок подальшого розвитку. Але серйозні, активні, системні кроки до прак-тичного втілення принципів і цінностей віднов-ного підходу, визначення напрямків подальшого розвитку досі залишаються радше в бажаному порядку денному, ніж у реаліях сучасного життя. Тому сподіваймося, що найближчим часом ми це усвідомимо й зрозуміємо, якісь зміни відбудуться і ми все ж таки почнемо наздоганяти хоча б той самий Казахстан, і ту саму Російську Федерацію, які вже прийняли закони про медіацію, що вже починають активно впроваджуватись, але які й досі залишаються набагато позаду України в плані впровадження відновних практик у системі кри-мінального судочинства.

З розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» від 12 жовтня 2011 р. та відповідним планом заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні можна ознайомитись у рубриці «ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ» на стор. 22 бюлетеня.

Наталія ПИЛИПІВ, координатор з моніторингу та оцінки проектів, БО «Український Центр Порозуміння». Радник з питань ґендеру та прав людини в рамках проекту «Стратегії міліції щодо попе-редження правопо-рушень серед дітей та молоді. Фаза ІІІ»

Визначення понять та трохи історії

Всім добре відома фраза Сімони де Бовуар «Жінкою не народжують-ся, нею стають» вдало демонструє сутність ґендеру. Адже на відміну від статі, яка визначається на осно-ві фізичних відмінностей, ґендер позначає соціально зумовлені від-мінності та стосунки між чоловіками і жінками, які є набутими, засвоюють-ся в процесі соціалізації, можуть змі-нюватися з часом та суттєво залежать від культури. Термін «ґендер» запро-понував американський психоаналі-тик Роберт Столлер наприкінці 60-их років ХХ століття.

Ґендерні ролі — один із видів соціальних ролей; визначають те, що вважається доречним і належним для представників кожної статі.

Ґендерна рівність (англ . «gender equality») — означає, що жінки та чоловіки, дівчата та хлопці користуються рівними правами, можливостями та ставленням в усіх сферах життя.

Це не означає, що жінки та чоло-віки повинні стати однаковими, але має на увазі, що їх права, обов’язки і можливості не повинні залежати від їх статі.

Комплексний ґендерний підхід (англ. «gender mainstreaming») перед-бачає, що ґендерні аспекти займають центральне місце в будь-якій діяль-ності — у формуванні політики, нау-кових дослідженнях, інформаційно-просвітницькій роботі, законодавстві, розподілі ресурсів, а також у плану-ванні, реалізації і моніторингу різних програм і проектів.

Комплексний ґендерний під-хід — це не самоціль, а страте-гія, принцип, засіб для досягнен-ня ґендерної рівності. У 1997 році Економічна і соціальна рада ООН визначила поняття комплексного ґендерного підходу таким чином : «Комплексний ґендерний підхід озна-чає оцінку наслідків1 для чоловіків та жінок будь-якої планованої дії у сфері законодавства, політики або програм у будь-якій області і на всіх рівнях. Це стратегія інтеграції інтер-есів чоловіків і жінок у процес розробки, реаліза-ції, моніторингу й оцінки всієї політики і програм в політичній, економічній та соціальній сферах так, щоб і чолові-ки, і жінки рівною мірою отримува-ли від цього користь, а нерівність би скорочувалася».

Ідея комплексного ґендерного підходу вперше прозвучала у 1985 році на Третій Світовій Конференції Жінок в Найробі та була офіційно представ-лена у 1995 на Четвертій Світовій Конференції Жінок в Пекіні.

На сьогодні усі міжнародні орга-нізації (ООН, Світовий Банк, Рада Європи та інші) визначають ґендерну рівність як одну зі своїх стратегічних цілей. Також для більшості донор-

1 Сьогодні в Україні для позначення такої оцінки наслідків часто використовується поняття «ґен-дерне інтегрування». Хоча в документі Соціально-Економічної Ради використовується саме поняття «gender mainstreaming».

ЗНАЧЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО ҐЕНДЕРНОГО ПІДХОДУ У

ВПРОВАДЖЕННІ ВІДНОВНИХ ПРАКТИК, або Що ховається за цифрами у

звітах про кількість залученихчоловіків і жінок АКТУАЛЬНА

ТЕМА

3–4/2011



ських організацій2 (у тому числі і Швейцарського Бюро Співробітництва) тема ґендеру є наскрізною у всіх проектах, незалежно від сектору. Іншими словами, всі проекти повинні ґрунтуватися на принципах комплексного ґендерного підходу. Це безумовно вказує на те, що ґендерна рівність є важливим пріоритетом міжнародної спільноти.

Тим часом...3

Однак, на жаль, так вже повелось у світі, що ґендер частіше сприймається як «забаганки феміністок» та нерідко використовується як предмет для жартів. Переконатися просто: відкрийте будь-яку пошукову систему та спробуйте ввести такі ключові слова як «ґендер», «ґендерна рівність» — спектр отриманих результатів вас досить неприємно вразить. Зрештою, навіть часто від колег можна почути фрази на кшталт: «Ти вже порахувала ‘мальчиків’ і ‘дєвочок’?»… Таке формулювання вже вказує на те, що серйозно питання ґендеру мало хто сприймає.

Що стоїть за цифрами?Дані, які враховують розподіл за стат-

тю — це перший крок на шляху до ґендерного інтегрування та впровадження комплексного ґендерного підходу. У рамках проекту «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді. Фаза ІІІ» така «ґендерно-чутлива» статистика збирається щодо учасників відновних програм, медіаторів, учасників тренінгів та інших подій, учасників районних, обласних координаційних рад. 2 Донорські організації — переважно міжнародні організації, які підтримують реалізацію проектів з різних напрямків залежно від власних пріоритетів: демократизація суспільства, розвиток громадянського суспільства, впровадження відновних практик, підтримка програм з попередження ВІЛ-СНІДу тощо.

3 У проекті 7 регіонів, однак дані з двох регіонів в останньому звітному періоді не було отримано. Дані за І та ІІ звітні періоди містять інформацію зі всіх семи пілотних регіонів, у яких реалі-зовується проект.

Очевидно, що цифри без аналізу мало про що розкажуть, тому пропоную придивитися до них уважніше.

Ґендер і відновні програмиУ Таблиці 1 наведено статистику про кількість

відновних програм та їх учасників за 6 місяців реалізації проекту (квітень — жовтень 2011 року).

Для порівняння, у Таблиці 2 містяться зве-дено дані за всі три звітні періоди від початку проекту (травень 2010 — жовтень 2011 р.р.).

Як видно з Таблиці 2, загалом за 18 місяців діяльності проекту у відновних програмах взяли участь 857 осіб, у тому числі 444 жінок та 413 чоло-віків. Різниця досить невелика, особливо якщо врахувати, що кількість чоловіків в Україні менша, аніж жінок. Отож, із полегшенням можна зроби-ти висновок, що і чоловіки, і жінки мають одна-ковий доступ до відновних програм у пілотних регіонах. Проте за загальними цифрами прихо-вуються вкрай важливі деталі: чоловіки частіше беруть участь як правопорушники, а жінки — як потерпілі чи сторони підтримки. На пер-ший погляд це не викликатиме здивування через стійкі стереотипи на кшталт «рівень тестостеро-ну у чоловіків вищий, відтак, вони агресивніші, отже, вчиняють більше злочинів». Однак, якщо

Таблиця 1

Учасники відновних програм у пілотних регіонах за період із травня по жовтень 2011

Регіони3К-ть медіацій, прове-дених у кримінальних

випадках

К-ть відновних програм, проведених у некримінальних конфліктах

Кількість учасників у відновних програмах

Медіації Кола Сімейні гру-пові наради Жінок Чоловіків

Вінниця 4 0 0 0 9 8Дрогобич 12 7 5 2 45 49Жмеринка 4 6 0 0 2 8Івано-Франківськ 7 - - - 14 15Пирятин 10 16 - - 27 26Загальна кількість 37 29 5 2 97 106

Таблиця 2

Кількість учасників відновних програм. Розподіл за статтю

Жінок ЧоловіківІ звітний період (01/05/2010 — 31/10/2010) 226 200

ІІ звітний період (01/11/2010 — 30/04/2011) 121 107

ІІІ звітний період (01/05/2011 — 31/10/2011) 97 106

Загальна кількість (від початку проекту) 444 413

Значення комплексного ґендерного підходу у впровадженні відновних практик ... 21

3–4/2011

мислити категоріями комплексного ґендерного підходу, то, можливо, варто задуматися над тим, що ґендерні аспекти потрібно враховувати при розробці стратегій та програм профілак-тики злочинності.

У більшості пілотних регіонів серед навче-них медіаторів є як чоловіки, так і жінки. Проте 90% практикуючих медіаторів — жінки. Враховуючи цей факт, а також згадуючи про те, що доволі часто у відновних програмах правопо-рушниками є чоловіки, а потерпілими — жінки, можна припустити, що стать може впливати на нейтральність медіаторів. І хоча від учасни-ків реальних відновних програм ще ніколи не надходило скарг на дискримінацію за статевою ознакою чи на неоднакове ставлення медіатора до учасників медіації, спостереження під час рольових ігор на кількох навчальних практич-них семінарах дають підстави вважати, що люди (і медіатори тут не виняток) схильні надавати перевагу чи, навпаки, дискримінувати за озна-кою ґендеру. Це може проявлятися в заохоченні представників однієї статі до висловлювань, схва-ленні їхніх думок, фокусуванні на них своєї уваги і так далі. Ймовірність неоднакового ставлення зростає, якщо процедура відновної програми не є чітко регламентованою. Для прикладу, сімей-ні медіації передбачають більше гнучкості, аніж медіації в кримінальних справах, або ж кола та сімейні групові наради є менш структурованими, аніж медіації.

Для того, щоб все-таки максимально забез-печити ґендерну рівність під час проведення від-новних програм, варто було б:

за можливості, проводити медіацію в парі: чоловік-жінка;залучати більше чоловіків-медіаторів до практичної роботи;намагатися відслідковувати та аналізувати ґендерні аспекти хоча б під час підготовчої роботи. Ґендер і прийняття рішеньПід час аналізу, який враховував розподіл за

статтю, виявлено, що у таких подіях як презентації, круглі столи, семінари, тренінги переважно (60% і більше) беруть участь жінки, тоді як переважна

більшість тих, хто насправді приймає рішення в громадах (представники органів місцевої влади, керівники установ правової системи) — чоловіки. Очевидно, що це відображає загальнодержавний (та навіть загальносвітовий) ґендерний дисба-ланс та нерівність у доступі до процесу прийняття рішень та розподілу ресурсів.

Однак особливої уваги заслуговує той факт, що в рамках проекту найбільш успішними щодо співпраці з місцевими органами влади були саме ті регіони, де місцеві координаційні ради були ґендерно-збалансованими. Для прикладу, в Івано-Франківську, де на сьогодні прийнята і міська, і обласна програми профілактики зло-чинності, координаційна рада складається з вось-ми жінок та восьми чоловіків (у повному складі). Спостереження за одним із засідань координа-ційної ради в Івано-Франківську якраз і змусило глибше проаналізувати ґендерні аспекти, адже в ході обговорення чоловіки та жінки звертали увагу на різні фактори, що сприяло більш кон-структивній та багатосторонній дискусії.

Безумовно, забезпечення ґендерної рівності у процесі прийняття рішень — це довготрива-ле завдання, якого навряд чи вдасться досягну-ти просто і швидко. Однак вже сьогодні можна використовувати комплексний ґендерний підхід у повсякденній роботі. Для прикладу, організо-вуючи захід, можна подбати про те, щоб у пре-зидії, серед доповідачів та учасників були рів-номірно представлені як чоловіки, так і жінки. Обговорюючи певне рішення, можна присвятити хоча б хвилинку, щоб подумати, чи сприятиме воно установленню ґендерної рівності, чи при-наймні не буде призводити до дискримінації за статтю.

Завершити хотілося б висновком -наснаженням: світова практика свідчить, що програми та проекти, які впроваджуються із використанням комплексного ґендерного підходу, мають кращу результативність, біль-ший вплив та життєздатність у довготерміно-вій перспективі.

Заходи нормативно-правового забезпечення

1. Підготувати та подати в установ-леному порядку на розгляд Кабінету

Міністрів України пропозиції щодо: 1) удосконалення кримінально-

го та кри мінально-процесуального законодавства, зокрема, в частині

1. Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 24 травня 2011 р. N 597 (597/2011) «Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо непо-внолітніх в Україні» затвердити план заходів щодо реалізації Концепції роз-витку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, що додається.

2. Центральним та місцевим органам виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, відповідальним за виконання затвердженого пунктом 1 цього розпорядження плану заходів, подавати щороку до 15 березня Міністерству юстиції інформацію про стан його виконання для її узагальнення та подання до 15 квітня Кабінетові Міністрів України.

3. Установити, що фінансування заходів, передбачених планом заходів, затверджених пунктом 1 цього розпорядження, здійснюється за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених органам виконавчої влади, іншим державним органам у Державному бюджеті України на відповідний рік, а також за рахунок інших не заборонених законом джерел.

4. Запропонувати: 1) раді суддів загальних судів організувати запровадження в місцевих та

апеляційних судах спеціалізації суддів з розгляду кримінальних справ щодо неповнолітніх;

2) Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримі-нальних справ надати місцевим та апеляційним загальним судам рекомен-даційні роз’яснення щодо:

визначення критеріїв обрання заходів впливу (виховного та профілактич- ного характеру) до неповнолітніх, які вчинили правопорушення; вжиття заходів реагування, спрямованих на усунення причин та умов вчинення правопорушень неповнолітніми, зокрема шляхом винесення судами окремих ухвал.

Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ

Інд. 70 ЗАТВЕРДЖЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 12 жовтня 2011 р. N 1039-р

ПЛАН заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо

неповнолітніх в Україні

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 12 жовтня 2011 р. N 1039-р Київ Про затвердження плану заходів щодо

реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні


Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку ... 23

3–4/2011

здійснення кримінального судочинства щодо неповнолітніх з урахуванням їх вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особли-востей розвитку, а також застосування програм відновного правосуддя.

Мін’юст, МВС, Генеральна прокуратура України (за зго-дою), Верховний Суд України (за згодою), Вищий спеціалі-зований суд України з розгля-ду цивільних і кримінальних справ (за згодою). 2012 рік;

2) законодавчого врегулювання порядку учас-ті неповнолітніх, що вчинили правопорушення, у програмах соціальної реабілітації.

ДПтС, МОНмолодьспорт, Мін’юст. 2012 рік;

3) створення системи єдиного інформа-ційного обліку неповнолітніх, що вчинили правопорушення.

МВС , МОНмолодьспорт, ДПтС. IV квартал 2011 р. — 2012 рік;

4) створення служби пробації, однією із функцій якої повинне бути забезпечення належ-ного патронажу неповнолітніх, що відбувають покарання у спеціальних виховних установах або звільнені з них, сприяння їх соціальній адаптації та реінтеграції.

Мін’юст, ДПтС, МВС. 2012 рік.

Заходи організаційного, методичного та інформаційного забезпечення

2. Забезпечити оновлення матеріально-технічної бази для організації корисної зайня-тості та дозвілля неповнолітніх, що відбувають покарання у спеціальних виховних установах.

ДПтС. IV квартал 2011 р. — 2013 рік.

3. Забезпечувати надання на постійній осно-ві соціально-психологічної допомоги неповно-літнім, що відбувають покарання у спеціальних виховних установах або перебувають у закладах соціальної реабілітації органів освіти чи звільне-ні з них, а також їх сім’ям.

ДПтС, МОНмолодьспорт, Мінсоцполітики, МВС, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Постійно.

4. Розробити порядок реалізації у спеціаль-них виховних установах програм ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі.

ДПтС, МВС, МОНмолодьспорт. 2013 рік.

5. Розробити методики та програми профілак-тики скоєння повторних злочинів серед неповно-літніх, що перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції ДПтС.

ДПтС. 2014 рік.

6. Започаткувати на базі закладів соціальної реабілітації органів освіти експеримент із ство-рення центрів соціальної реабілітації неповно-літніх, що вчинили правопорушення.

МОНмолодьспорт, МВС , ДПтС. 2012 рік.

7. Розпочати виконання програм реабілі-тації неповнолітніх, що перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції ДПтС.


8. Забезпечувати надання належної медич-ної допомоги неповнолітнім, що перебувають у приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторах, спеціаль-них виховних установах, відповідно до клінічних протоколів та стандартів, затверджених МОЗ.

ДПтС, МВС, МОЗ, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Постійно.

9. Розробити порядок проведення оцінки ризиків скоєння повторних злочинів неповно-літніми, що перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції ДПтС.


10. Провести аналіз причин і умов, що сприяють поширенню злочинності серед непо-внолітніх, та подати в установленому порядку Кабінету Міністрів України пропозиції щодо їх попередження.

МВС, МОНмолодьспорт, Мінсоцполітики. IV квартал 2011 р. — 2012 рік.

11. Розробити регіональні програми, спрямо-вані на профілактику дитячої безпритульності та бездоглядності серед неповнолітніх.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,

Київська та Севастопольська міські держадміністрації. IV квартал 2011 р. — 2012 рік.

12. Організувати здійснення заходів щодо залучення волонтерів, студентів вищих навчаль-них закладів відповідного освітнього спрямуван-ня, представників громадських та релігійних організацій до соціально-психологічного патро-нажу неповнолітніх, що тримаються у спеціаль-них виховних установах.

ДПтС. IV квартал 2011 р. — 2012 рік.

13. Створити систему моніторингу стану дотримання прав дітей у приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ.

МВС. 2012–2015 роки.

14. Проводити серед неповнолітніх інформаційно-просвітницьку роботу, спрямо-вану на формування свідомого та поважливого ставлення до соціально позитивного способу життя.

МОНмолодьспорт, Мінсоцполітики, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Постійно.

15. Забезпечувати підготовку та розповсю-дження інформаційних матеріалів щодо ведення неповнолітніми здорового способу життя.

МОНмолодьспорт, МОЗ. Постійно.

Заходи кадрового забезпечення 16. Передбачити в навчальних планах та

програмах підготовки фахівців за відповідними напрямами і спеціалізацією курси з питань робо-ти з неповнолітніми, що вчинили правопорушен-ня, а також з профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

Національна академія педа-гогічних наук (за згодою), МОНмолодьспорт, МВС, ДПтС. 2012 рік.

17. Забезпечувати на постійній основі під-готовку та підвищення кваліфікації працівників органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, працівників органів внутрішніх справ, суддів, адвокатів, які працюють з неповно-літніми, що вчинили правопорушення, та про-курорів, які проводять правозахисну діяльність у сфері захисту прав дітей.

Національна академія педагогічних наук (за зго-дою), МОНмолодьспорт, МВС, Мінсоцполітики, ДПтС, Генеральна прокура-тура України (за згодою), Верховний Суд України (за згодою), Вищий спеціалі-зований Суд України з роз-гляду цивільних і кримі-нальних справ (за згодою), Національна школа суддів України (за згодою), Вища ква-ліфікаційна комісія адвокату-ри (за згодою). Постійно.

24 ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ


Реєстраційний номер 8137 від 21.02.2011

Законопроект подавався Народним депута-том України Олегом Тищенком

Інформацію про групу авторів та пояснювальна записка див. на стор. 31–34

У червні 2011 р. Комітет правосуддя ВРУ рекомендував депутатам розгля-нути і підтримати законопроект у пер-шому читанні.23 вересня на сесії Верховної Ради України «за» прого-лосували лише 104 народні обранці.Наразі продовжу-ється робота над вдосконаленням законопроекту, робоча група пра-цює над внесенням зауважень від дер-жавних та наукових установ і готує нову редакцію закону до подання на розгляд ВРУ.

Дивіться також коментар до законопроекту Катерини Шкляревської, юриста, медіатора-практика, у рубриці «Дослідження» (стор.102)

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

договір про проведення меді-ації — це домовленість сторін кон-флікту (спору) з медіатором та/або організацією, що забезпечує прове-дення медіації, про порядок та умови надання послуг з медіації;

компетентний орган — будь-який орган, що відповідно до чинного законодавства України має повнова-ження розглядати спір та приймати обов’язкове для сторін рішення по суті спору;

конфлікт — реальні або такі, що видаються реальними, протиріч-чя між двома або більше особами (як фізичними, так і юридичними);

медіатор — фізична особа, яка виступає незалежним посередником у позасудовому врегулюванні сторо-нами конфлікту (спору), що виник між ними, в порядку, передбаченому цим Законом;

медіація — процедура позасудо-вого вирішення конфліктів (спорів) їх сторонами на засадах добровільності, самовизначення і рівності сторін, кон-фіденційності, незалежності та неупе-редженості із залученням медіатора, що спрямована на самостійне досягнення сторонами рішень щодо позасудово-го врегулювання конфлікту (спору) в порядку, передбаченому цим Законом;

медіаційне застереження — це окреме положення у договорі про передачу на медіацію всіх або певних

конфліктів (спорів), що виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами;

організація, що забезпечує проведення медіації — це юридич-на особа, зареєстрована у встановле-ному порядку, яка надає послуги з вирішення конфліктів (спорів) шля-хом медіації;

спір — конфлікт, переданий на розгляд компетентному органу;

сторони медіації — фізичні та/або юридичні особи, між якими виник конфлікт (спір) і які погодили-ся вирішити його шляхом медіації;

угода про результати медіації — це письмово оформлена домовленість сторін, що може укладатися за резуль-татами медіації та містить викладення досягнутих сторонами спільних рішень щодо врегулювання конфлікту (спору).

Стаття 2. Законодавство про медіацію

Відносини у сфері медіації регу-люються Конституцією України, цим Законом, а також іншими законами та підзаконними актами України.

Якщо міжнародним догово-ром, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, передбачені інші положення, ніж ті, що встановлені цим Законом, засто-совуються положення міжнародного договору України.

Стаття 3 . Допустимість медіації

Сторони у конфлікті (спорі) мають право погодитися виріши-ти його шляхом медіації в порядку,

ПРОЕКТЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО МЕДІАЦІЮ»

Цей Закон створює правові умови та встановлює загальні засади здійснення

медіації в Україні, як позасудової процедури, що застосовується для швидкого та

ефективного вирішення конфліктів і спорів ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ

3–4/2011



передбаченому цим Законом, як у випадку, коли конфлікт не передається на розгляд компетент-ного органу, так і у випадку, коли компетентним органом розпочато розгляд відповідного спору, але в будь-якому випадку до моменту виконання в повному обсязі остаточного рішення у справі, винесеного компетентним органом.

Компетентний орган, в провадженні якого перебуває спір, може рекомендувати сторонам звернутися до медіації з метою врегулювання відповідного спору.

Стаття 4. Принципи медіації Медіація здійснюється на засадах добровіль-

ності, самовизначення і рівності сторін, конфі-денційності, незалежності та неупередженості медіатора.

Стаття 5. Добровільність медіаціїНіхто не може бути примушений до вирішен-

ня конфлікту (спору) шляхом медіації.Сторони конфлікту (спору) беруть участь

у медіації за взаємною згодою і можуть відмо-витися від її проведення у будь-який момент до укладення угоди про результати медіації та звер-нутися до інших способів вирішення конфлікту (спору).

Участь особи у медіації не може розгляда-тися як визнання цією особою своєї вини чи пред’явлених до неї вимог, так само як і відмовою від власних вимог.

Стаття 6. Самовизначення сторін медіації

У процесі медіації сторони конфлікту (спору) вільні у пошуку спільного рішення щодо врегу-лювання конфлікту (спору) та самостійно визна-чають можливості його врегулювання.

Стаття 7. Рівність сторін медіаціїСторони мають рівні права під час проведен-

ня медіації. Забороняється надання будь-якій сторо-

ні медіації привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Стаття 8. Конфіденційність медіаціїПід час проведення медіації зберігається кон-

фіденційність усієї інформації, що має відношен-ня до вказаної процедури, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України,

а також коли сторони домовились у письмовій формі про інше.

Медіатор не вправі розголошувати інформа-цію, що стосується медіації та стала йому відо-ма під час проведення медіації, без попередньої письмової згоди на це усіх сторін медіації.

Учасники медіації, організації, що забезпечу-ють проведення медіації, та їхні співробітники не вправі посилатися, якщо сторони не домовилися у письмовій формі про інше, в будь-яких інших процедурах вирішення конфлікту (спору), в тому числі в судових та арбітражних провадженнях на інформацію про:

пропозиції сторони про звернення до про- цедури медіації;висловлення стороною свого погодження на участь у процедурі медіації;міркування або пропозиції сторін щодо можливих шляхів врегулювання конфлікту (спору);заяви сторін медіації, зроблені ними під час медіації;пропозиції медіатора; висловлення стороною готовності прийня- ти пропозицію про врегулювання конфлікту (спору);іншу інформацію, що стосується медіації.

Стаття 9. Незалежність та неупередже-ність медіатора

Медіатор у своїй діяльності є незалежним і діє у межах чинного законодавства України.

Медіатор не має права брати участь у медіації конфліктів (спорів), у яких він/вона має особис-тий інтерес, в тому числі особисту чи фінансову зацікавленість у результатах вирішення таких конфліктів (спорів), або якщо він/вона пов’язаний сімейними чи діловими стосунками з однією або кількома сторонами медіації, або якщо до початку медіації він/вона розглядав відповідний конфлікт (спір) як посадова особа компетентного органу або виступав представником чи радником хоча б однієї зі сторін медіації, або якщо існують інші обставини, які ставлять під сумнів неупередже-ність медіатора. У разі наявності хоча б однієї з перелічених обставин медіатор зобов’язаний до призначення його/її медіатором у відповідному конфлікті (спорі) повідомити сторони медіації про наявний конфлікт інтересів, а у випадку, коли такі обставини стали відомі під час проведення медіації, — негайно після їх виявлення.

Медіатор, який проводив медіацію конфлікту (спору), не може бути представником або радни-ком сторони медіації під час розгляду того самого конфлікту (спору) компетентним органом.

Закон України «Про медіацію» 27

3–4/2011

Стаття 10. Мова, якою здійснюється медіація

Сторони медіації у медіаційному застережен-ні та/або договорі про проведення медіації визна-чають якою мовою або мовами буде проводитися медіація. Якщо медіаційне застереження та/або договір про проведення медіації не містить поси-лання на мову, якою здійснюється медіація, то вона проводиться українською мовою.

Усі договори, угоди, заяви та інші документи, складені в процесі медіації або за її результата-ми, викладаються мовою або мовами, обрани-ми сторонами медіації для здійснення медіації. Якщо медіаційне застереження та/або договір про проведення медіації не містить посилання на мову, якою здійснюють медіацію, то усі договори, угоди, заяви та інші документи, складені в про-цесі медіації або за її результатами, викладаються українською мовою.

Розділ ІІ. Статус медіатора

Стаття 11. Вимоги до медіатора Медіатором може бути фізична особа, яка

пройшла спеціальну підготовку за відповідним напрямком в Україні або за її межами та отримала сертифікат або інший документ, що підтверджує проходження нею відповідної підготовки, та якій на момент укладення договору про проведення медіації виповнився двадцять один рік.

Сторони та/або організації, що забезпечу-ють проведення медіації, можуть встановлювати додаткові вимоги до медіаторів, зокрема щодо віку, освіти, досвіду тощо.

Медіатором не може бути особа, яка має суди-мість, яку не знято або не погашено в установле-ному законом порядку, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Стаття 12. Сертифікація медіаторів Медіатор має бути сертифікований будь-

яким підприємством, установою, організацією, які здійснюють підготовку медіаторів в Україні або за її межами за програмою, що складає не менше сорока академічних годин, включаючи практичні заняття.

Документом, який підтверджує проходження відповідної підготовки, є сертифікат або інший документ, у якому зазначаються:

прізвище, ім’я, по батькові особи, яка про- ходила підготовку;назва суб’єкта, який провів підготовку; прізвище, ім’я, по батькові осіб, які провели навчання;

кількість годин навчання, в тому числі кіль- кість годин практичних занять.

Стаття 13. Відповідальність медіатораМедіатор несе відповідальність за порушення

вимог цього Закону, інших законів та підзаконних актів України, норм професійної етики медіато-рів, а також договору про проведення медіації.

Шкода, завдана сторонам внаслідок надан-ня некваліфікованих послуг з медіації, відшко-довується медіатором в порядку, встановленому цивільним законодавством України, а також дого-вором на проведення медіації.

Стаття 14. Страхування відповідальності медіатора

Цивільна відповідальність медіатора підлягає добровільному страхуванню в порядку, визначе-ному чинним законодавством України.

Розділ ІІІ. Проведення медіації

Стаття 15. Договір про проведення медіації

Медіація проводиться на підставі договору про проведення медіації, який укладається сто-ронами конфлікту (спору) з одним або кількома медіаторами, або організацією, що забезпечує проведення медіації. Договір про проведення медіації укладається в простій письмовій формі, підписується усіма сторонами конфлікту (спору) та медіатором (медіаторами) або організацією, що забезпечує проведення медіації.

Договір про проведення медіації має відпо-відати загальним засадам цивільного законодав-ства України, що стосуються змісту договорів. Окрім того, договір про проведення медіації має містити:

положення про прийняття сторонами кон- флікту (спору) принципів медіації, визначе-них цим Законом;визначення місця проведення медіації; зазначення строку проведення медіації; порядок оплати сторонами конфлікту (спору) витрат на проведення медіації, розмір та порядок оплати гонорару медіатора (меді-аторів) або організації, що забезпечує про-ведення медіації.Сторони конфлікту (спору) та медіатор (меді-

атори) або організація, що забезпечує проведен-ня медіації, мають право визначити у договорі про проведення медіації інші умови здійснення медіації, які не можуть суперечити цьому Закону, іншим законам та підзаконним актам України.



Договір про проведення медіації укладається у кількості примірників відповідно до кількості сторін конфлікту (спору) — по одному для кожної сторони та кожного з медіаторів або організації, що забезпечує проведення медіації. Договір про проведення медіації конфлікту (спору) набирає чинності в день його підписання сторонами конфлікту (спору) та медіатором (медіаторами) або організацією, що забезпечує проведення медіації.

Договір про проведення медіації може бути посвідчений будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством України.

Стаття 16. Призначення та заміна медіаторів

Сторони медіації обирають одного або кіль-кох медіаторів за взаємною згодою на незалежній основі.

У разі, якщо договір про проведення медіа-ції було укладено з організацією, що забезпечує проведення медіації, така організація може реко-мендувати кандидатуру медіатора (кандидатури медіаторів) або призначити його (їх) у разі, коли сторони направили відповідне звернення у таку організацію на підставі договору про проведення медіації. Підтвердження погодження кандидату-ри медіатора може відбуватися у будь-який спо-сіб, який сторони та організація, що забезпечує проведення медіації, визнають достатнім для такого погодження.

Сторони медіації мають право замінити меді-атора, а у разі, коли медіація проводиться кілько-ма медіаторами, — або одного, або всіх медіато-рів, у будь-який момент проведення медіації до укладення угоди про результати медіації. У тако-му разі, розрахунки між сторонами та медіатором (медіаторами) здійснюються згідно з умовами договору про проведення медіації.

Стаття 17. Учасники медіаціїУчасниками медіації є сторони медіації та

медіатор (медіатори). Сторони конфлікту (спору) набувають стату-

су сторін медіації з моменту набрання чинності договором про проведення медіації.

Іншими учасниками медіації можуть бути представники сторін, експерти, спеціалісти, фахівці, інші особи за умови подання ними пись-мової згоди на дотримання принципів та про-цедури медіації, визначених у цьому Законі та договорі про проведення медіації.

Стаття 18. Права і обов’язки сторін медіації

Сторони медіації мають право:

бути поінформованими про суть медіації та наслідки її проведення;обирати одного або кількох медіаторів; за взаємною згодою залучати до процесу меді- ації представників, експертів, спеціалістів, фахівців, інших осіб на умовах дотримання ними принципу конфіденційності медіації, якщо інше не погоджено сторонами;користуватися послугами перекладача; відмовитися від участі у медіації на будь- якому етапі її проведення до укладення угоди про результати медіації;користуватися іншими правами, надани- ми сторонам медіації чинним законодав-ством України та договором про проведення медіації.

Сторони медіації зобов’язані:співпрацювати з медіатором та не пере- шкоджати проведенню медіації у строки та в порядку, встановленому цим Законом та договором про проведення медіації;добровільно виконувати угоду про результати медіації, укладену за результатами медіації;поважати честь і гідність інших учасників медіації;дотримуватися чинного законодавства України, а також інших зобов’язань, взятих на себе договором про проведення медіації.

Стаття 19. Права медіатораПід час медіації медіатор має право:самостійно визначати порядок проведення медіації;перевіряти повноваження представників сто- рін медіації;проводити зустрічі індивідуально з кожною із сторін медіації або з кількома, або усіма сторо-нами медіації одночасно в умовах, що забез-печують дотримання конфіденційності;пропонувати сторонам призупинити медіа- цію з метою проведення додаткових підготов-чих дій чи залучення необхідних фахівців з боку тієї чи іншої сторони медіації;допомагати сторонам медіації сформулюва- ти зміст угоди про результати медіації згідно з досягнутим сторонами медіації рішенням щодо врегулювання конфлікту (спору);припинити процес медіації; користуватися іншими правами, наданими медіатору чинним законодавством України, а також договором про проведення медіації.У разі, якщо медіатор отримав від однієї із

сторін інформацію, що стосується медіації, він/вона має право розкрити таку інформацію іншій


3–4/2011

стороні лише за умови попереднього отримання на це згоди сторони, яка надала таку інформацію.

Медіатор не має права надавати сторонам юридичні консультації, експертні висновки або інші консультації щодо предмета конфлік-ту (спору) чи можливих результатів вирішення конфлікту (спору), в якому він/вона залучений безпосередньо як медіатор.

Медіатор не має права без згоди сторін роби-ти будь-які публічні заяви по суті конфлікту (спору).

Медіатор не має права нав’язувати сторонам медіації рішення щодо врегулювання конфлікту (спору).

Стаття 20. Обов’язки медіатораМедіатор зобов’язаний діяти в межах чин-

ного законодавства України, норм професійної етики медіаторів, а також договору про прове-дення медіації.

Під час медіації медіатор зобов’язаний:надавати сторонам медіації роз’яснення щодо порядку проведення медіації;повідомити сторони медіації про наявність конфлікту інтересів відповідно до вимог цього Закону;вживати усіх передбачених чинним законо- давством України заходів з метою досягнення сторонами медіації протягом установленого строку рішення щодо позасудового врегулю-вання конфлікту (спору);не затримувати проведення медіації без поважних причин;утримуватися від надання сторонам медіації будь-яких обіцянок або гарантій щодо кон-кретних результатів медіації.

Стаття 21. Проведення медіації Медіація ґрунтується на вільному висловлен-

ні сторонами власних позицій, думок, інтересів, міркувань, пропозицій щодо шляхів врегулюван-ня їх конфлікту (спору) тощо.

Якщо інше не передбачено договором про проведення медіації та/або правилами медіації, встановленими організацією, що забезпечує про-ведення медіації, після укладення договору про проведення медіації та призначення медіатора (медіаторів) медіатор (медіатори) зазвичай:

проводить підготовчу бесіду зі сторонами медіації у будь-якій формі за домовленістю, під час якої інформує їх про ціль медіації, порядок її проведення, роз’яснює сторонам їхні права і обов’язки під час медіації, а також про роль медіатора;

призначає дату, час та місце зустрічі індивіду- ально з кожною із сторін медіації або з кіль-кома, або усіма сторонами медіації одночасно відповідно до домовленості сторін медіації, про що повідомляє усі сторони медіації;проводить зустрічі індивідуально з кожною із сторін медіації або з кількома, або усіма сторонами медіації одночасно; допомагає сторонам медіації дійти згоди із спірних питань та сформулювати зміст угоди про результати медіації.Остаточне рішення щодо порядку проведен-

ня медіації в будь-якому випадку приймає меді-атор (медіатори).

Стаття 22. Припинення медіаціїМедіація припиняється:а) укладенням сторонами угоди про резуль-

тати медіації — у день набрання чинності відпо-відної угоди;

б) заявою медіатора, зробленою після кон-сультацій зі сторонами про те, що подальші дії в рамках врегулювання конфлікту (спору) не призведуть до укладення угоди про результати медіації — в день подання такої заяви сторонам конфлікту (спору);

в) заявою всіх сторін медіації про її припи-нення — в день подання такої заяви сторонами медіатору.

Стаття 23. Угода про результати медіаціїЗа результатами медіації сторони мають

право укласти угоду про результати медіації та/або вчиняти будь-які інші дії, не заборонені зако-ном, на виконання досягнутих домовленостей.

Угода про результати медіації укладається між сторонами конфлікту (спору) у простій письмовій формі відповідно до загальних засад цивільного законодавства України та принципів медіації, містить викладення досягнутих сторонами в ході медіації спільних рішень щодо позасудового вре-гулювання конфлікту (спору) і підписується усіма сторонами медіації.

Угода про результати медіації містить:дату та місце укладення угоди про результати медіації;найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові за його наяв-ності (для фізичних осіб) сторін медіації, їхнє місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих як суб’єкти підприємницької діяльності) або індивіду-



альні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб);предмет конфлікту (спору); викладення рішення, досягнутого сторонами щодо позасудового врегулювання конфлікту (спору).Сторони медіації мають право визначити в

угоді про результати медіації інші положення та домовленості сторін медіації.

Угода про результати медіації конфлікту уклада-ється у кількості примірників відповідно до кількос-ті сторін медіації — по одному для кожної сторони. Угода про результати медіації конфлікту набирає чинності в день її підписання сторонами, якщо інше не передбачено домовленістю між ними.

Угода про результати медіації спору укла-дається у кількості примірників відповідно до кількості сторін медіації — по одному для кожної сторони та один примірник для компетентного органу, в провадженні якого перебуває відповід-ний спір. Угода про результати медіації спору набирає чинності в день її затвердження компе-тентним органом, в провадженні якого перебу-ває відповідний спір, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Угода про результати медіації може бути посвідчена будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством України.

Стаття 24. Виконання угоди про резуль-тати медіації

Угода про результати медіації є обов’язковою для виконання сторонами медіації.

У разі порушення стороною медіації своїх зобов’язань за угодою про результати медіації, інша сторона медіації має право звернутися до суду з позовом до сторони, що порушила свої зобов’язання за угодою про результати медіації, про зобов’язання виконати умови такої угоди.

Стаття 25. Строк проведення медіації Строк проведення медіації конфлікту (спору)

визначається його сторонами в договорі про про-ведення медіації.

Розділ ІV. Організації, що забезпечують

проведення медіаціїСтаття 26. Повноваження організацій, що

забезпечують проведення медіаціїОрганізації, що забезпечують проведен-

ня медіації, окрім іншого, мають наступні повноваження:

розробляти та впроваджувати власні програ- ми і стандарти підготовки медіаторів, а також проводити підготовку та сертифікацію медіа-торів, якщо така діяльність передбачена ста-тутними документами таких організацій;вести реєстри медіаторів, підготовлених та сертифікованих відповідною організацією;розробляти та впроваджувати власні стан- дарти та правила професійної етики медіа-торів, які не можуть суперечити Конституції України, цьому Закону, іншим законам та під-законним актам України;розробляти та впроваджувати власні стан- дарти та правила професійної діяльності медіаторів, а також механізми контролю за їх виконанням медіаторами, підготов-леними та сертифікованими відповідною організацією;здійснювати контроль за професійною діяль- ністю медіаторів, сертифікованих відповід-ною організацією;здійснювати інформаційне та методич- не забезпечення населення інформацією з питань вирішення конфліктів (спорів) шля-хом медіації.

Стаття 27. Відповідальність організацій, що забезпечують проведення медіації

Організації, що забезпечують проведення медіації, несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону, інших законів та підзаконних актів України, норм професійної етики медіато-рів, а також договору про проведення медіації.

Шкода, завдана сторонам внаслідок надання некваліфікованих послуг з медіації, відшкодову-ється організаціями, що забезпечують проведен-ня медіації, в порядку, встановленому цивільним законодавством України, а також договором на проведення медіації.

Розділ V. Об’єднання медіаторівСтаття 28. Статус об’єднань медіаторівМедіатори можуть об’єднуватися в громад-

ські організації з метою розробки та запрова-дження стандартів і правил професійної діяль-ності медіаторів, контролю за їх дотриманням, представництва і захисту своїх професіональних інтересів.

Об’єднання медіаторів створюються і діють в порядку, встановленому чинним законодавством України для створення і діяльності об’єднань громадян.


3–4/2011

Стаття 29. Повноваження об’єднань медіаторів

Об’єднання медіаторів, окрім повноважень, передбачених чинним законодавством України, мають також наступні повноваження:

розробляти та запроваджувати для своїх членів стандарти і правила професійної діяльності медіаторів, правила ділової та професійної етики медіаторів, здійснювати контроль за їх дотриманням; встановлювати та застосовувати заходи дис- циплінарного впливу по відношенню до своїх членів;здійснювати представництво і захист про- фесіональних інтересів медіаторів;здійснювати інформаційне та методичне забезпечення своїх членів і населення інфор-мацією з питань вирішення конфліктів (спо-рів) шляхом медіації;виконувати інші повноваження, не забороне- ні чинним законодавством України.

Розділ VІ. Прикінцеві та перехідні положенняЦей Закон набирає чинності з дня його

офіційного опублікування, крім частини шос-тої статті 23, яка набирає чинності разом із

набранням чинності відповідними змінами до законодавства.

Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

розробити і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, про які йдеться у цьому Законі, та пов’язані з реалізацією права на застосування медіації у цивільних, господар-ських, адміністративних, кримінальних, тру-дових, сімейних та інших правовідносинах;привести свої нормативно-правові акти у від- повідність із цим Законом;забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відпо-відність із цим Законом.Державній службі технічного регулювання

України внести зміни до Національного класи-фікатора України «Класифікатор професій», в якому передбачити професію «Медіатор».

Голова Верховної Ради України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКАДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО МЕДІАЦІЮ»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Спори та конфлікти є невід’ємною части-ною існування соціуму та взаємодії між людь-ми. Від ефективності їх врегулювання залежить збереження зв’язків між діловими партнерами у цивільно-господарських відносинах, працівником та роботодавцем у трудових, чоловіком та дружи-ною у сімейних правовідносинах та між людьми в цілому. За допомогою неформальних підходів, що базуються на взаємній зацікавленості сторін, можливе ефективне вирішення їхніх спорів і кон-фліктів без доведення до судового розгляду, тобто шляхом досудового врегулювання.

Натомість, на сьогодні вирішення переважної більшості спорів здійснюється саме шляхом засто-сування формальної процедури судочинства, де сторони можуть посилатися лише на задокумен-товані докази як на вмотивовану підставу вимог та заперечень. Але судовий розгляд призводить до вирішення справи на користь однієї із сторін,

при цьому інтереси іншої сторони, як правило, залишаються незадоволеними. Такий підхід не може бути справедливим завжди та має застосо-вуватися лише у виключних випадках. Основою для вирішення більшості конфліктів має бути спільний інтерес та використання можливості сторін самостійного врегулювання конфлікту (спору) повною мірою.

Медіація є гідною альтернативою судовому врегулюванню спорів, де пошук взаємоприй-нятного рішення відбувається не на основі фор-мальних документів, а зважаючи виключно на пошук балансу інтересів сторін шляхом прове-дення низки переговорів, висловлення думок та пропозицій за участю незалежної особи (медіа-тора), яка діє на засадах незалежності та неупе-редженості, сприяє підтримці та розвитку між сторонами культури їхніх відносин, досягненню позитивного результату і взаємопорозуміння у конфлікті (спорі), що між ними виник.



Саме завдяки перевагам медіації, а саме таким як економія часу, взаємоприйнятне рішен-ня, добровільність, гнучкість процедури, мож-ливе швидке та ефективне вирішення спорів. Це підтверджується яскравими прикладами. Наприклад, у Великій Британії 80 % комерцій-них конфліктів і спорів вирішуються за допо-могою медіації на користь обох сторін протягом одного дня.1 У Китаї Народний комітет медіації щорічно вирішує більше ніж 7,2 мільйонів спорів як у містах, так і в сільській місцевості2; за три перших роки запровадження медіації у Боснії, у цій державі було вивільнено та реінвестовано у бізнес заблокованих активів на суму, що переви-щує 13,5 млн. доларів США.3 І таких фактів можна наводити безліч.

Позитивні наслідки медіації мають також і фінансово-економічний характер, оскільки сто-ронам при застосуванні цього способу не потріб-но витрачати кошти на послуги юристів для під-готовки позовних документів, на організацію та проведення судових процесів, а також на пред-ставництво інтересів сторін у суді.

Крім того, застосування медіації у разі прийняття такого Закону дозволить зменши-ти професійне навантаження на суддів і судові органи, оскільки більшість спорів, до яких засто-совуватиметься медіація, матимуть позитивне вирішення без доведення справи до судового провадження.

Перевага вирішення спорів перед їх судовим розглядом у разі застосування медіації полягає ще й у наступному:

а) суддя не має можливостей щодо застосу-вання правил врегулювання спору, які не перед-бачені конкретними нормами Закону, навіть якщо ці правила взаємовигідні для обох сторін, адже суддя діє лише у межах, передбачених Законом;

б) при здійсненні судочинства суддя керу-ється законом та наявними доказами у відповід-ній справі. Останні він може трактувати лише як достовірні та недостовірні і оцінювати їх на власний розсуд. У медіації будь-яка із сторін може визнати, що претензії іншої сторони є певною мірою обґрунтованими і погодитися на компро-місне рішення;

в) після винесення судового рішення, відкри-вається виконавче провадження лише у передба-чених ним межах. За умови застосування медіації 1 О медиации, или как быстро разрешить конфликт без обраще-ния в суд. — К.: Ника-Центр, 2010. — 23 с.

2 Kovach K. Mediation: Principles and Practice: West Group, 20003 Austermiller S. Note From the Field: Mediation in Bosnia and

Herzegovina: A Second Application // Yale H.R. & Dev. L.J. — 2006. — № 9. — P. 132.

можливості та шляхи виконання зобов’язань визначаються безпосередньо сторонами.

Слід нагадати також, що через звичайну для сьогодення формальну процедуру судочинства розгляд справ затягується на місяці та роки і при цьому інтереси сторін не задовольняються, тобто не забезпечуються їхні права. Непоодинокими є випадки, коли через довготривалість судово-го процесу питання, з яких подавалися судові позови, втрачають свою актуальність, а сторони несуть суттєві матеріальні та моральні збитки і величезні втрати часу. Навіть у разі прийняття довгоочікуваного сторонами судового рішен-ня, його виконання теж затягується на роки, а в більшості випадків не виконується. В Україні рівень виконання судових рішень сягає 25–30 %.4 У Нідерландах 70 % всіх домовленостей внаслі-док застосування медіації виконуються протягом двох місяців.5

У Сполучених Штатах Америки, країнах Середньої та Центральної Європи, Східної Азії тощо, з метою відновлення ефективності судо-чинства, поряд з іншими заходами, було роз-роблено і запроваджено низку альтернативних позасудових способів врегулювання конфліктів і спорів, основою яких стало делегування сторонам права на самостійний пошук взаємоприйнятного для них рішення щодо розв’язання їх проблеми, що мало б у подальшому добровільно виконува-тись сторонами.

Застосувати медіацію сторони можуть на будь-якому етапі їхніх відносин, навіть в тому разі, коли спір, що виник між ними, розглядаєть-ся компетентним органом (судом, третейським чи арбітражним судом тощо).

За допомогою медіації спори, як свідчить практика демократичних країн світу, вирішу-ються ефективно та швидко, оскільки така про-цедура передбачає мінімум формальних чинників і відбувається за взаємоприйнятними для сторін правилами, що встановлюються фізичними та юридичними особами, які надають послуги з медіації.

Слід констатувати, що на сьогодні вже від-бувається розвиток медіації в Україні, але поки що стихійно, без правової основи.

При Києво-Могилянській Бізнес Школі у 2008 році було створено Український центр медіації, також діють Український Центр Порозуміння, Одеська група медіації та інші. Подібні орга-нізації займаються напрацюванням знань у цій галузі, підготовкою медіаторів. Провідних 4 О медиации, или как быстро разрешить конфликт без обраще-ния в суд. — К.: Ника-Центр, 2010. — 23 с.

5 Там само.


3–4/2011

спеціалістів таких громадських утворень було залучено до розробки цього Закону (див. доку-мент про Авторський колектив).

2. Завдання проекту Закону Завданням проекту Закону «Про медіацію»

є:створення правових умов та законодавче закріплення загальних засад здійснення медіації в Україні;запровадження культури альтернативного вирішення спорів без звернення до формаль-ної системи судочинства шляхом ведення між сторонами толерантних ділових переговорів за допомогою третьої нейтральної сторони — медіатора і напрацювання рішення, яке має виконуватися сторонами добровільно;суттєве зменшення завантаженості органів судової влади;економія державних коштів та коштів фізич- них і юридичних осіб, які є сторонами спору на момент вирішення конфліктів і спорів.

3. Загальна характеристика й основні положення проекту Закону

Автори, розробляючи проект Закону, мали на меті запровадити основні положення для впро-вадження та подальшого розвитку медіації у сус-пільних відносинах.

Проект Закону передбачає:медіацію як позасудовий, швидкий та ефек- тивний спосіб вирішення спорів;допустимість та принципи проведення медіації;вимоги до осіб-медіаторів, порядок їх сер- тифікації, права та обов’язки сторін медіа-ції, особливості залучення інших учасників медіації;початок, порядок проведення медіації та її припинення;повноваження та відповідальність організа- цій, що забезпечують проведення медіації;правовий статус об’єднання медіаторів та їх повноваження.Відповідно до прикінцевих та перехідних

положень цього проекту Закону особливості застосування медіації державними органами (судами, прокуратурою, органами кримінальної юстиції, іншими державними органами) розро-блятимуться Кабінетом Міністрів України.

4. Стан нормативно-правової бази у сфері правового регулювання

медіаціїНормативно-правових актів, які б створюв-

ли умови для здійснення медіації в Україні, на сьогодні не існує.

У прикінцевих та перехідних положеннях проекту Закону зазначено, що Кабінет Міністрів України розроблятиме пропозиції щодо вне-сення змін до законів України, про що йдеться у цьому Законі, та пов’язані з реалізацією права на застосування медіації у цивільних, господар-ських, адміністративних, кримінальних, трудо-вих, сімейних та інших правовідносинах. Інші нормативно-правові акти змін не потребують.

5. Громадське обговоренняВ розробці проекту Закону «Про медіацію»

брали участь Єрьоменко Галина Вікторівна, Каневська Владислава Дмитрівна, Кисельова Тетяна Сергіївна, Дядя Володимир Анатолійович, Кликова Крістіна Ігорівна, Коваль Роман Георгійович, Комбікова Анна Миколаївна, Павленко Олександра Сергіївна, Проценко Діана Василівна, Усатий Григорій Олександрович, Худякова Тетяна Михайлівна, які є представни-ками низки громадських організацій, що займа-ються впровадженням та практичним застосу-ванням медіації в Україні та обговорювали цей законопроект з представниками відповідних організацій, в тому числі й за допомогою інтер-нет технологій.

6. Антикорупційні заходиУ проекті Закону закладена норма, що поперед-

жає розвиток корупції та зловживання службовим становищем посадовими особами, в тому числі передбачено, що особи, які планують практикува-ти медіацію, проходять в недержавних організа-ціях (організаціях, що забезпечують проведення медіації) підготовку осіб, які бажають отримати фах медіатора.

Зазначене положення дозволить на об’єктивній основі проводити професійний від-бір медіаторів, оскільки недержавні організації зацікавлені в підтримці своєї ділової репутації для подальшої повноцінної конкуренції у сфері послуг з медіації, що значно знижує ризики корупції.

Обсяг сплати за надання таких послуг регу-люватиметься ринком і тому конкурентне серед-овище заважатиме корупції. Ці ж огранізації видаватимуть медіаторам підтверджувальний документ, який надає право здійснювати меді-ацію на професійній основі.



Також дозволяється сторонам конфлікту звернутися за послугами медіації до будь-якої фізичної чи юридичної особи, що наділена пра-вом здійснення медіації незалежно від їх місця проживання чи перебування, що посилює фактор конкуренції, а отже і мотивації щодо збереження ділової репутації.

7. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не потребуватиме витрат з державного бюджету України та місце-вих бюджетів. Натомість забезпечить економію бюджетних ресурсів за рахунок вирішення знач-ної кількості конфліктів і спорів у позасудовий спосіб, тобто шляхом медіації, яка не потребує витрат державного і місцевих бюджетів.

8. Прогноз соціально-економічних наслідків прийняття проекту Закону Правове врегулювання процедури медіації

надасть можливість сторонам за добровільною згодою, на основі спільних інтересів, не звер-таючись до формальної системи судочинства, швидко та ефективно вирішувати спори шля-хом проведення переговорів та досягнення взаємопорозуміння.

Медіація надасть можливість сторонам заощадити кошти, пов’язані з оплатою послуг юристів, та дозволить зменшити обсяг роботи для суддів, які зокрема через надмірну наванта-женість судовими справами не завжди вирішують їх швидко, ефективно та справедливо.

Вищезазначені положення сприятимуть роз-витку громадянського суспільства та формуван-ню культури цивілізованого вирішення спорів на засадах взаємних інтересів та згоди.

Народний депутат України О. І. Тищенко

Авторський колектив проекту Закону України «Про медіацію»

1. Тищенко Олег Іванович

Народний депутат України

2.Дядя Володимир Анатолійович

Помічник-консультант народного депутата України Тищенка О. І., інтерн Програми сприяння Парламенту (PDP II) 2009–2010

3.Кликова Крістіна Ігорівна

Медіатор, акредитований ABA (USA), магістр міжнарод-ного права та економіки (Університет м. Берн, Всесвітній Торговий Інститут, Швейцарія), магістр права Одеської національної юри-дичної академії, інтерн Програми сприяння Парламенту (PDP II) 2009–2010

4.Єрьоменко Галина Вікторівна

Керівник Українського Центру Медіації при Києво-Могилянській Бізнес-Школі, к.ю.н., медіатор, акредитова-ний CEDR (Велика Британія); ст. науковий співробітник ІДП НАН України; стажист JAMS Foudation, США (2010)

5.Каневська Владислава Дмитрівна

Віце-президент БО «Україн-ський Центр Порозуміння», медіатор, акредитований CEDR (Велика Британія, 2008), головний редактор бюлете-ня «Відновне правосуддя в Україні», випускник програм з медіації Groupement Pro Mеdiation, Switzerland (2007), SFCG (2000, 2002), Royal Canadian Mounted Police (2005), тренер

6.Кисельова Тетяна Сергіївна

К.ю.н., докторант Оксфордського Університету, дослідник, LLM (LSE)

7.Коваль Роман Георгійович

Президент БО «Український Центр Порозуміння», меді-атор, акредитований SFCG (США), Почесний член Main Association of Dispute Resolution Professionals (США), консультант Consilium International LLC., тренер

8.Комбікова Анна Миколаївна

Юрист, Правова група «Павленко і Побережнюк», медіатор

9.Павленко Олександра Сергіївна

Партнер, Правова група «Павленко і Побережнюк», адвокат

10.Проценко Діана Василівна

Юрист, медіатор, акредито-ваний CEDR (Велика Британія), викладач Національного Університету «Києво-Могилянська Академія»

11.Усатий Григорій Олександрович

Доцент, ст. науковий співро-бітник, к.ю.н.

12.Худякова Тетяна Михайлівна

Сертифікований медіатор, тренер, бізнес-консультант


3–4/2011

ФЕДЕРАЛЬНЫЙ ЗАКОН РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ

«ОБ АЛЬТЕРНАТИВНОЙ ПРОЦЕДУРЕ УРЕГУЛИРОВАНИЯ СПОРОВ С УЧАСТИЕМ ПОСРЕДНИКА (ПРОЦЕДУРЕ МЕДИАЦИИ)»

N 193-ФЗ от 27 июля 2010 г.Принят Государственной Думой России 7 июля 2010 г.

Одобрен Советом Федерации 14 июля 2010 г.

Вступил в силу 1 января 2011 г.

Текст закона:Информационно-правовая система «Законодательство России»http://pravo.fso.gov.ru

Статья 1. Предмет регулирова-ния и сфера действия настоящего Федерального закона

1. Настоящий Федеральный закон разработан в целях создания правовых условий для применения в Российской Федерации альтернатив-ной процедуры урегулирования спо-ров с участием в качестве посредни-ка независимого лица — медиатора (процедуры медиации), содействия развитию партнерских деловых отно-шений и формированию этики дело-вого оборота, гармонизации социаль-ных отношений.

2. Настоящим Федеральным зако-ном регулируются отношения, свя-занные с применением процедуры медиации к спорам, возникающим из гражданских правоотношений, в том числе в связи с осуществлением предпринимательской и иной эко-номической деятельности, а также спорам, возникающим из трудо-вых правоотношений и семейных правоотношений.

3. Если споры возникли из иных, не указанных в части 2 настоящей ста-тьи, отношений, действие настоящего Федерального закона распространя-ется на отношения, связанные с уре-гулированием таких споров путем применения процедуры медиации только в случаях, предусмотренных федеральными законами.

4. Процедура медиации может применяться после возникновения споров, рассматриваемых в поряд-ке гражданского судопроизводства и судопроизводства в арбитражных судах.

5. Процедура медиации не при-меняется к коллективным трудовым спорам, а также спорам, возникаю-щим из отношений, указанных в части 2 настоящей статьи, в случае, если такие споры затрагивают или могут затронуть права и законные интересы третьих лиц, не участвующих в про-цедуре медиации, или публичные интересы.

6 . Положения настоящего Федерального закона не применяют-ся к отношениям, связанным с оказа-нием судьей или третейским судьей в ходе судебного или третейского раз-бирательства содействия примире-нию сторон, если иное не предусмо-трено федеральным законом.

Статья 2. Основные поня-тия, используемые в настоящем Федеральном законе

Дл я ц ел е й н а с т о яще го Федерального закона используются следующие основные понятия:

1) стороны — желающие урегу-лировать спор с помощью процеду-ры медиации субъекты отношений, указанных в статье 1 настоящего Федерального закона;

2) процедура медиации — способ урегулирования споров при содей-ствии медиатора на основе добро-вольного согласия сторон в целях достижения ими взаимоприемлемого решения;

3) медиатор, медиаторы — неза-висимое физическое лицо, независи-мые физические лица, привлекаемые сторонами в качестве посредников в урегулировании спора для содействия



в выработке сторонами решения по существу спора;

4) организация, осуществляющая деятель-ность по обеспечению проведения процеду-ры медиации, — юридическое лицо, одним из основных видов деятельности которого является деятельность по организации проведения про-цедуры медиации, а также осуществление иных предусмотренных настоящим Федеральным зако-ном действий;

5) соглашение о применении процедуры медиации — соглашение сторон, заключенное в письменной форме до возникновения спора или споров (медиативная оговорка) либо после его или их возникновения, об урегулировании с применением процедуры медиации спора или споров, которые возникли или могут возникнуть между сторонами в связи с каким-либо конкрет-ным правоотношением;

6) соглашение о проведении процедуры меди-ации — соглашение сторон, с момента заключе-ния которого начинает применяться процедура медиации в отношении спора или споров, воз-никших между сторонами;

7) медиативное соглашение — соглашение, достигнутое сторонами в результате примене-ния процедуры медиации к спору или спорам, к отдельным разногласиям по спору и заключенное в письменной форме.

Статья 3. Принципы проведения проце-дуры медиации

Процедура медиации проводится при вза-имном волеизъявлении сторон на основе прин-ципов добровольности, конфиденциальности, сотрудничества и равноправия сторон, беспри-страстности и независимости медиатора.

Статья 4. Применение процедуры медиа-ции при рассмотрении спора судом или тре-тейским судом

1. В случае, если стороны заключили согла-шение о применении процедуры медиации и в течение оговоренного для ее проведения срока обязались не обращаться в суд или третейский суд для разрешения спора, который возник или может возникнуть между сторонами, суд или тре-тейский суд признает силу этого обязательства до тех пор, пока условия этого обязательства не будут выполнены, за исключением случая, если одной из сторон необходимо, по ее мнению, защитить свои права.

2. Если спор передан на рассмотрение суда или третейского суда, стороны могут приме-нить процедуру медиации в любой момент до

принятия решения по спору соответствующим судом или третейским судом. Отложение рас-смотрения дела о споре в суде или третейском суде, а также совершение иных процессуаль-ных действий определяется процессуальным законодательством.

Статья 5. Конфиденциальность информа-ции, относящейся к процедуре медиации

1. При проведении процедуры медиации сохраняется конфиденциальность всей относя-щейся к указанной процедуре информации, за исключением случаев, предусмотренных феде-ральными законами, и случаев, если стороны не договорились об ином.

2. Медиатор не вправе разглашать инфор-мацию, относящуюся к процедуре медиации и ставшую ему известной при ее проведении, без согласия сторон.

3. Стороны, организации, осуществляющие деятельность по обеспечению проведения про-цедуры медиации, медиатор, а также другие лица, присутствовавшие при проведении про-цедуры медиации, независимо от того, связаны ли судебное разбирательство, третейское разби-рательство со спором, который являлся предме-том процедуры медиации, не вправе ссылаться, если стороны не договорились об ином, в ходе судебного разбирательства или третейского раз-бирательства на информацию о:

1) предложении одной из сторон о приме-нении процедуры медиации, равно как и готов-ности одной из сторон к участию в проведении данной процедуры;

2) мнениях или предложениях, высказанных одной из сторон в отношении возможности уре-гулирования спора;

3) признаниях, сделанных одной из сторон в ходе проведения процедуры медиации;

4) готовности одной из сторон принять пред-ложение медиатора или другой стороны об уре-гулировании спора.

4. Истребование от медиатора и от органи-зации, осуществляющей деятельность по обеспе-чению проведения процедуры медиации, инфор-мации, относящейся к процедуре медиации, не допускается, за исключением случаев, предусмо-тренных федеральными законами, и случаев, если стороны не договорились об ином.

Статья 6. Условие раскрытия медиато-ром информации, относящейся к процедуре медиации

В случае, если медиатор получил от одной из сторон информацию, относящуюся к процедуре

Федеральный закон Российской Федерации 37

3–4/2011

медиации, он может раскрыть такую информа-цию другой стороне только с согласия стороны, предоставившей информацию.

Статья 7. Условия применения процедуры медиации

1. Применение процедуры медиации осу-ществляется на основании соглашения сторон, в том числе на основании соглашения о примене-нии процедуры медиации. Ссылка в договоре на документ, содержащий условия урегулирования спора при содействии медиатора, признается медиативной оговоркой при условии, что дого-вор заключен в письменной форме.

2. Процедура медиации может быть приме-нена при возникновении спора как до обраще-ния в суд или третейский суд, так и после начала судебного разбирательства или третейского раз-бирательства, в том числе по предложению судьи или третейского судьи.

3. Наличие соглашения о применении проце-дуры медиации, равно как и наличие соглашения о проведении процедуры медиации и связанное с ним непосредственное проведение этой проце-дуры, не является препятствием для обращения в суд или третейский суд, если иное не предусмо-трено федеральными законами.

4. Проведение процедуры медиации начина-ется со дня заключения сторонами соглашения о проведении процедуры медиации.

5. Если одна из сторон направила в письмен-ной форме предложение об обращении к проце-дуре медиации и в течение тридцати дней со дня его направления или в течение иного указанно-го в предложении разумного срока не получила согласие другой стороны на применение проце-дуры медиации, такое предложение считается отклоненным.

6. Предложение об обращении к процедуре медиации должно содержать сведения, указан-ные в части 2 статьи 8 настоящего Федерального закона.

7. Предложение об обращении к процедуре медиации может быть сделано по просьбе одной из сторон медиатором или организацией, осу-ществляющей деятельность по обеспечению про-ведения процедуры медиации.

Статья 8. Соглашение о проведении про-цедуры медиации

1. Соглашение о проведении процедуры медиации заключается в письменной форме.

2. Соглашение о проведении процедуры медиации должно содержать сведения:

1) о предмете спора;

2) о медиаторе, медиаторах или об организа-ции, осуществляющей деятельность по обеспече-нию проведения процедуры медиации;

3) о порядке проведения процедуры медиации;

4) об условиях участия сторон в расходах, свя-занных с проведением процедуры медиации;

5) о сроках проведения процедуры медиации.

Статья 9. Выбор и назначение медиатора1. Для проведения процедуры медиации сто-

роны по взаимному согласию выбирают одного или нескольких медиаторов.

2. Организация, осуществляющая деятель-ность по обеспечению проведения процедуры медиации, может рекомендовать кандидатуру медиатора, кандидатуры медиаторов или назна-чить их в случае, если стороны направили соот-ветствующее обращение в указанную органи-зацию на основании соглашения о проведении процедуры медиации.

3. Медиатор, выбранный или назначенный в соответствии с настоящей статьей, в случае наличия или возникновения в процессе про-ведения процедуры медиации обстоятельств, которые могут повлиять на его независимость и беспристрастность, незамедлительно обязан сообщить об этом сторонам или в случае про-ведения процедуры медиации организацией, осуществляющей деятельность по обеспечению проведения процедуры медиации, также в ука-занную организацию.

Статья 10. Оплата деятельности по прове-дению процедуры медиации

1. Деятельность по проведению процедуры медиации осуществляется медиатором, медиато-рами как на платной, так и на бесплатной осно-ве, деятельность организаций, осуществляющих деятельность по обеспечению проведения про-цедуры медиации, — на платной основе.

2. Оплата деятельности по проведению процедуры медиации медиатора, медиаторов и организации, осуществляющей деятельность по обеспечению проведения процедуры медиации, осуществляется сторонами в равных долях, если они не договорились об ином.

Статья 11. Порядок проведения процедуры медиации

1. Порядок проведения процедуры медиации устанавливается соглашением о проведении про-цедуры медиации.



2. Порядок проведения процедуры медиации может устанавливаться сторонами в соглашении о проведении процедуры медиации путем ссыл-ки на правила проведения процедуры медиации, утвержденные соответствующей организацией, осуществляющей деятельность по обеспечению проведения процедуры медиации.

3. В правилах проведения процедуры медиа-ции, утвержденных организацией, осуществляю-щей деятельность по обеспечению проведения процедуры медиации, должны быть указаны:

1) виды споров, урегулирование которых про-водится в соответствии с данными правилами;

2) порядок выбора или назначения медиаторов;

3) порядок участия сторон в расходах, связан-ных с проведением процедуры медиации;

4) сведения о стандартах и правилах про-фессиональной деятельности медиаторов, уста-новленных соответствующей организацией, осуществляющей деятельность по обеспечению проведения процедуры медиации;

5) порядок проведения процедуры медиации, в том числе права и обязанности сторон при про-ведении процедуры медиации, особенности про-ведения процедуры медиации при урегулирова-нии отдельных категорий споров, иные условия проведения процедуры медиации.

4. В соглашении о проведении процедуры медиации стороны вправе указать, если иное не предусмотрено федеральным законом или соглашением сторон (в том числе соглашением о проведении процедуры медиации), на само-стоятельное определение медиатором порядка проведения процедуры медиации с учетом обсто-ятельств возникшего спора, пожеланий сторон и необходимости скорейшего урегулирования спора.

5. Медиатор не вправе вносить, если стороны не договорились об ином, предложения об уре-гулировании спора.

6. В течение всей процедуры медиации меди-атор может встречаться и поддерживать связь как со всеми сторонами вместе, так и с каждой из них в отдельности.

7. При проведении процедуры медиации медиатор не вправе ставить своими действия-ми какую-либо из сторон в преимущественное положение, равно как и умалять права и закон-ные интересы одной из сторон.

Статья 12. Медиативное соглашение1. Медиативное соглашение заключается в

письменной форме и должно содержать сведе-ния о сторонах, предмете спора, проведенной

процедуре медиации, медиаторе, а также согла-сованные сторонами обязательства, условия и сроки их выполнения.

2. Медиативное соглашение подлежит испол-нению на основе принципов добровольности и добросовестности сторон.

3. Медиативное соглашение, достигнутое сто-ронами в результате процедуры медиации, про-веденной после передачи спора на рассмотрение суда или третейского суда, может быть утвержде-но судом или третейским судом в качестве миро-вого соглашения в соответствии с процессуаль-ным законодательством или законодательством о третейских судах, законодательством о между-народном коммерческом арбитраже.

4. Медиативное соглашение по возникше-му из гражданских правоотношений спору, достигнутое сторонами в результате процедуры медиации, проведенной без передачи спора на рассмотрение суда или третейского суда, пред-ставляет собой гражданско-правовую сделку, направленную на установление, изменение или прекращение прав и обязанностей сторон. К такой сделке могут применяться правила гражданского законодательства об отступном, о новации, о прощении долга, о зачете встреч-ного однородного требования, о возмещении вреда. Защита прав, нарушенных в результате неисполнения или ненадлежащего исполнения такого медиативного соглашения, осуществляет-ся способами, предусмотренными гражданским законодательством.

Статья 13. Сроки проведения процедуры медиации

1. Сроки проведения процедуры медиации определяются соглашением о проведении про-цедуры медиации. При этом медиатор и сторо-ны должны принимать все возможные меры для того, чтобы указанная процедура была прекра-щена в срок не более чем в течение шестидесяти дней.

2. В исключительных случаях в связи со слож-ностью разрешаемого спора, с необходимостью получения дополнительной информации или документов срок проведения процедуры меди-ации может быть увеличен по договоренности сторон и при согласии медиатора.

3. Срок проведения процедуры медиации не должен превышать сто восемьдесят дней, за исключением срока проведения процедуры медиации после передачи спора на рассмотре-ние суда или третейского суда, не превышающего шестидесяти дней.


3–4/2011

Статья 14. Прекращение процедуры медиации

Процедура медиации прекращается в связи со следующими обстоятельствами:

1) заключение сторонами медиативно-го соглашения — со дня подписания такого соглашения;

2) заключение соглашения сторон о прекра-щении процедуры медиации без достижения согласия по имеющимся разногласиям — со дня подписания такого соглашения;

3) заявление медиатора в письменной форме, направленное сторонам после консультаций с ними по поводу прекращения процедуры меди-ации ввиду нецелесообразности ее дальнейше-го проведения, — в день направления данного заявления;

4) заявление в письменной форме одной, нескольких или всех сторон, направленное медиатору, об отказе от продолжения процеду-ры медиации — со дня получения медиатором данного заявления;

5) истечение срока проведения процеду-ры медиации — со дня его истечения с учетом положений статьи 13 настоящего Федерального закона.

Статья 15. Требования к медиаторам1. Деятельность медиатора может осущест-

вляться как на профессиональной, так и на непрофессиональной основе.

2. Осуществлять деятельность медиатора на непрофессиональной основе могут лица, достиг-шие возраста восемнадцати лет, обладающие пол-ной дееспособностью и не имеющие судимости. Осуществлять деятельность медиатора на про-фессиональной основе могут лица, отвечающие требованиям, установленным статьей 16 настоя-щего Федерального закона.

3. Деятельность медиатора не является пред-принимательской деятельностью.

4. Лица, осуществляющие деятельность меди-аторов, также вправе осуществлять любую иную не запрещенную законодательством Российской Федерации деятельность.

5. Медиаторами не могут быть лица, замеща-ющие государственные должности Российской Федерации, государственные должности субъ-ектов Российской Федерации, должности госу-дарственной гражданской службы, должности муниципальной службы, если иное не предусмо-трено федеральными законами.

6. Медиатор не вправе:1) быть представителем какой-либо

стороны;

2) оказывать какой-либо стороне юридиче-скую, консультационную или иную помощь;

3) осуществлять деятельность медиатора, если при проведении процедуры медиации он лично (прямо или косвенно) заинтересован в ее результате, в том числе состоит с лицом, являющимся одной из сторон, в родственных отношениях;

4) делать без согласия сторон публичные заявления по существу спора.

7. Соглашением сторон или правилами про-ведения процедуры медиации, утвержденными организацией, осуществляющей деятельность по обеспечению проведения процедуры медиации, могут устанавливаться дополнительные требова-ния к медиатору, в том числе к медиатору, осу-ществляющему свою деятельность на профессио-нальной основе.

Статья 16. Осуществление деятельности медиатора на профессиональной основе

1. Осуществлять деятельность медиаторов на профессиональной основе могут лица, достигшие возраста двадцати пяти лет, имеющие высшее профессиональное образование и прошедшие курс обучения по программе подготовки медиа-торов, утвержденной в порядке, установленном Правительством Российской Федерации.

2. Организации, осуществляющие деятель-ность по обеспечению проведения процедуры медиации, могут создавать объединения в форме ассоциаций (союзов) и в иных предусмотренных законодательством Российской Федерации фор-мах в целях координации своей деятельности, разработки и унификации стандартов и правил профессиональной деятельности медиаторов, правил или регламентов проведения процеду-ры медиации. Указанные организации могут быть членами саморегулируемых организаций медиаторов.

3. Процедура медиации по спорам, пере-данным на рассмотрение суда или третейского суда до начала проведения процедуры медиа-ции, может проводиться только медиаторами, осуществляющими свою деятельность на про-фессиональной основе.

Статья 17. Ответственность медиаторов и организаций, осуществляющих деятель-ность по обеспечению проведения процеду-ры медиации

Медиаторы и организации, осуществляющие деятельность по обеспечению проведения про-цедуры медиации, несут ответственность перед сторонами за вред, причиненный сторонам



вследствие осуществления указанной деятель-ности, в порядке, установленном гражданским законодательством.

Статья 18. Саморегулируемая организация медиаторов

1. В целях разработки и установления стан-дартов и правил профессиональной деятельно-сти медиаторов, а также порядка осуществления контроля за соблюдением требований указанных стандартов и правил медиаторами, осуществляю-щими деятельность на профессиональной осно-ве, и (или) организациями, осуществляющими деятельность по обеспечению проведения про-цедуры медиации, могут создаваться саморегу-лируемые организации медиаторов.

2. Саморегулируемые организации медиато-ров создаются в форме ассоциаций (союзов) или некоммерческих партнерств.

3. Организация приобретает статус саморе-гулируемой организации медиаторов со дня вне-сения сведений о ней в государственный реестр саморегулируемых организаций медиаторов и утрачивает статус саморегулируемой организа-ции медиаторов со дня исключения сведений о ней из указанного реестра. Ведение государ-ственного реестра саморегулируемых организа-ций медиаторов осуществляется федеральным органом исполнительной власти, уполномочен-ным Правительством Российской Федерации.

4. Организация включается в государствен-ный реестр саморегулируемых организаций медиаторов при условии ее соответствия сле-дующим требованиям:

1) объединение в составе саморегулируемой организации медиаторов в качестве ее членов не менее чем ста физических лиц, осуществля-ющих деятельность медиаторов на профессио-нальной основе, и (или) не менее чем двадцати организаций, осуществляющих деятельность по обеспечению проведения процедуры медиа-ции. Указанные лица и организации должны соответствовать установленным настоящим Федеральным законом требованиям к членству в такой организации;

2) наличие утвержденного порядка осущест-вления контроля за качеством работы членов саморегулируемой организации медиаторов и принятого кодекса профессиональной этики медиаторов;

3) соответствие саморегулируемой орга-низации требованиям, предусмотренным Федеральным законом от 1 декабря 2007 года N 315-Ф3 «О саморегулируемых организациях» (далее

— Федеральный закон «О саморегулируемых организациях»).

5. Для осуществления деятельности в каче-стве саморегулируемой организации медиаторов в указанной организации должны быть созданы специализированные органы, осуществляющие контроль за соблюдением членами саморегули-руемой организации медиаторов требований настоящего Федерального закона, иных норма-тивных правовых актов Российской Федерации, стандартов и правил саморегулируемой орга-низации медиаторов, условий членства в само-регулируемой организации медиаторов, а также рассмотрение дел о применении в отношении членов саморегулируемой организации медиа-торов мер дисциплинарного воздействия.

6. Саморегулируемая организация медиаторов наряду с правами, определенными Федеральным законом «О саморегулируемых организациях», имеет право устанавливать в отношении ее чле-нов требования, дополнительные к предусмо-тренным указанным Федеральным законом тре-бованиям и обеспечивающие ответственность ее членов при осуществлении деятельности медиаторов.

7. Саморегулируемая организация медиато-ров не может являться членом другой саморегу-лируемой организации медиаторов.

8. Медиатор, осуществляющий деятельность на профессиональной основе, и организация, осуществляющая деятельность по обеспечению проведения процедуры медиации, могут быть членами только одной саморегулируемой орга-низации медиаторов.

9. Саморегулируемая организация медиа-торов при приеме в свои члены медиаторов, осуществляющих деятельность на профессио-нальной основе, и организаций, осуществляю-щих деятельность по обеспечению проведения процедуры медиации, вправе предъявлять к ним дополнительные требования, связанные с осу-ществлением деятельности медиатора и не про-тиворечащие настоящему Федеральному закону, другим федеральным законам.

10. Члены постоянно действующего колле-гиального органа управления и специализиро-ванных органов саморегулируемой организа-ции медиаторов могут совмещать исполнение функций членов этих органов с деятельностью медиаторов.

Статья 19. Основные функции саморегули-руемой организации медиаторов

Саморегулируемая организация медиаторов осуществляет следующие основные функции:


3–4/2011

1) разрабатывает и устанавливает условия членства медиаторов, осуществляющих деятель-ность на профессиональной основе, и органи-заций, осуществляющих деятельность по обе-спечению проведения процедуры медиации, в саморегулируемой организации медиаторов;

2) устанавливает и применяет меры дис-циплинарного воздействия в отношении своих членов;

3) ведет реестр членов саморегулируемой организации медиаторов;

4) представляет интересы членов саморегу-лируемой организации медиаторов в их отноше-ниях с федеральными органами государственной власти, органами государственной власти субъ-ектов Российской Федерации, органами местного самоуправления, а также с международными про-фессиональными организациями медиаторов;

5) разрабатывает и утверждает стандарты и правила профессиональной деятельности медиаторов;

6) разрабатывает и утверждает правила дело-вой и профессиональной этики медиаторов, в том числе кодекс профессиональной этики медиаторов;

7) разрабатывает правила проведения про-цедуры медиации;

8) разрабатывает стандарты подготовки медиаторов;

9) осуществляет контроль за профессиональ-ной деятельностью своих членов в части соблю-дения ими требований настоящего Федерального закона, других федеральных законов, иных нор-мативных правовых актов Российской Федерации, стандартов и правил саморегулируемой органи-зации медиаторов, условий членства в саморегу-лируемой организации медиаторов;

10) организует информационное и методиче-ское обеспечение своих членов в сфере осущест-вления деятельности медиаторов;

11) осуществляет иные функции, установлен-ные Федеральным законом «О саморегулируемых организациях».

Статья 20. Вступление в силу настоящего Федерального закона

Настоящий Федеральный закон вступает в силу с 1 января 2011 года.

Президент Российской Федерации Д. Медведев


Глава 1. Общие положения

Статья 1. Сфера применения медиации

1. Сферой применения медиации являются споры (конфликты), возни-кающие из гражданских, трудовых, семейных и иных правоотношений с участием физических и (или) юриди-ческих лиц, а также рассматриваемые в ходе уголовного судопроизводства по делам о преступлениях небольшой и средней тяжести, если иное не установ-лено законами Республики Казахстан.

2. Процедура медиации не при-меняется к спорам (конфликтам), воз-никающим из отношений, указанных в пункте 1 настоящей статьи, в случае, если такие споры (конфликты) затра-гивают или могут затронуть интересы третьих лиц, не участвующих в про-цедуре медиации, и лиц, признанных судом недееспособными.

3. Процедура медиации не приме-няется к спорам (конфликтам), возни-кающим из гражданских, трудовых, семейных и иных правоотношений с участием физических и (или) юри-дических лиц, когда одной из сторон является государственный орган.

4. Процедура медиации не при-меняется по уголовным делам о кор-рупционных преступлениях и иным преступлениям против интересов государственной службы и государ-ственного управления.

Статья 2. Основные поня-тия, используемые в настоящем Законе

В настоящем Законе используют-ся следующие основные понятия:

1) соглашение об урегулировании спора (конфликта) — письменное соглашение сторон, достигнутое ими в результате медиации;

2) медиатор — независимое физи-ческое лицо, привлекаемое сторонами для проведения медиации на профес-сиональной и непрофессиональной основе в соответствии с требования-ми настоящего Закона;

3) ассоциация (союз) медиато-ров — организация, создаваемая в целях координации деятельности организаций медиаторов, а также для защиты их прав и законных интересов;

4) организации медиаторов — некоммерческие организации, созда-ваемые для объединения медиаторов на добровольной основе для дости-жения ими общих целей по развитию медиации, не противоречащих зако-нодательству Республики Казахстан;

5) медиация — процедура урегу-лирования спора (конфликта) между сторонами при содействии медиато-ра (медиаторов) в целях достижения ими взаимоприемлемого решения, реализуемая по добровольному согла-сию сторон;

6) стороны медиации — субъек-ты отношений, указанных в пункте 1 статьи 1 настоящего Закона, участвую-щие в процедуре медиации;

7) договор о медиации — пись-менное соглашение сторон, заклю-чаемое с медиатором в целях разре-шения спора (конфликта) до начала медиации;

8) участники медиации — медиа-тор и стороны медиации.

ЗАКОН РЕСПУБЛИКИ КАЗАХСТАН «О МЕДИАЦИИ»№ 401-IV 3PK от 28 января 2011 г.

Настоящий Закон регулирует общественныеотношения в сфере организации медиации в Республике Казахстан, определяет ее принципы и процедуру проведения, а также статус медиатора


Подписан Президентом РК

Назарбаевым Н. А. 28.01.2011 г.

Введен в действие с 05 августа 2011 г.

Текст закона:http://pravo.zakon.kz/

«О медиации». Закон Республики Казахстан 43

Статья 3. Цели медиацииЦелями медиации являются:1) достижение варианта разрешения спора

(конфликта), устраивающего обе стороны медиации;

2) снижение уровня конфликтности сторон.

Статья 4. Принципы проведения медиации

Медиация проводится на основе принципов:

1) добровольности;2) равноправия сторон медиации;3) независимости и беспристрастности

медиатора;4) недопустимости вмешательства в проце-

дуру медиации;5) конфиденциальности.

Статья 5. Добровольность1. Условием участия в процедуре медиации

является взаимное добровольное волеизъявление сторон, выраженное в договоре о медиации.

2. Стороны медиации вправе отказаться от медиации на любой ее стадии.

3. В ходе медиации стороны вправе по своему усмотрению распоряжаться своими материаль-ными и процессуальными правами, увеличить или уменьшить размер требований или отказать-ся от спора (конфликта).

4. Стороны свободны в выборе вопросов для обсуждения вариантов взаимоприемлемого соглашения.

Статья 6. Равноправие сторон медиацииСтороны медиации пользуются равными пра-

вами при выборе медиатора, процедуры медиа-ции, своей позиции в ней, способах и средствах ее отстаивания, при получении информации, в оценке приемлемости условий соглашения об урегулировании конфликта и несут равные обязанности.

Статья 7. Независимость и беспристраст-ность медиатора

Недопустимость вмешательства в процедуру медиации

1. При проведении медиации медиатор неза-висим от сторон, государственных органов, иных юридических, должностных и физических лиц. Медиатор самостоятелен в выборе средств и методов медиации, допустимость которых опре-деляется настоящим Законом.

2. Медиатор должен быть беспристрастным, проводить медиацию в интересах обеих сторон

и обеспечивать сторонам равное участие в про-цедуре медиации. При наличии обстоятельств, препятствующих беспристрастности медиатора, он должен отказаться от проведения медиации.

3. Не допускается вмешательство в деятель-ность медиатора при проведении медиации со стороны лиц, указанных в пункте 1 настоящей статьи, кроме случаев, предусмотренных зако-нами Республики Казахстан.

Статья 8. Конфиденциальность1. Участники медиации не вправе разгла-

шать сведения, ставшие известными им в ходе медиации, без письменного разрешения стороны медиации, предоставившей эту информацию.

2. Медиатор не может быть допрошен в качестве свидетеля о сведениях, ставших ему известными в ходе медиации, за исключением случаев, предусмотренных законами Республики Казахстан.

3. Разглашение участником медиации сведе-ний, ставших ему известными в ходе медиации, без разрешения стороны медиации, предоста-вившей эту информацию, влечет ответствен-ность, установленную законами Республики Казахстан.

Глава 2. Правовое положение медиаторов и организаций, обеспечивающих

проведение медиации

Статья 9. Требования, предъявляемые к медиаторам

1. Медиатором может быть независимое, беспристрастное, не заинтересованное в исходе дела физическое лицо, выбранное по взаимному согласию сторон медиации, включенное в реестр медиаторов и давшее согласие на выполнение функции медиатора.

2. Деятельность медиатора может осущест-вляться как на профессиональной основе (про-фессиональный медиатор), так и на непрофес-сиональной основе.

3. Осуществлять деятельность медиатора на непрофессиональной основе могут лица, достиг-шие сорокалетнего возраста и состоящие в рее-стре непрофессиональных медиаторов.

4. Осуществлять деятельность медиатора на профессиональной основе могут лица, имеющие высшее образование, достигшие двадцатипяти-летнего возраста, имеющие документ (сертифи-кат), подтверждающий прохождение обучения по программе подготовки медиаторов, утверждаемой

3–4/2011



в порядке, определяемом Правительством Республики Казахстан, и состоящие в реестре профессиональных медиаторов.

5. Деятельность медиатора не является пред-принимательской деятельностью.

6. Лица, осуществляющие деятельность медиатора, вправе также осуществлять любую иную деятельность, не запрещенную законода-тельством Республики Казахстан.

7. Медиатором не может быть лицо:1) уполномоченное на выполнение государ-

ственных функций и приравненное к нему;2) признанное судом в установленном зако-

ном порядке недееспособным или ограниченно дееспособным;

3) в отношении которого осуществляется уго-ловное преследование;

4) имеющее не погашенную или не снятую в установленном законом порядке судимость.

8. Соглашением сторон медиации могут быть установлены дополнительные требования к медиатору.

Статья 10. Права и обязанности медиатора

1. Медиатор вправе:1) в ходе медиации проводить встречи как со

всеми сторонами одновременно, так и с каждой из сторон в отдельности и предоставлять им уст-ные и письменные рекомендации по разрешению спора (конфликта);

2) информировать общественность об осу-ществлении своей деятельности с соблюдением принципа конфиденциальности.

2. Медиатор обязан:1) при проведении медиации действовать

только с согласия сторон медиации;2) до начала медиации разъяснить сто-

ронам медиации ее цели, а также их права и обязанности.

3. Профессиональный медиатор обязан соблюдать Кодекс профессиональной этики медиаторов, утверждаемый ассоциацией (сою-зом) медиаторов.

4. Медиатор имеет также другие права и несет другие обязанности, предусмотренные законода-тельством Республики Казахстан.

Статья 11. Права и обязанности сторон медиации

1. Стороны медиации вправе:1) добровольно выбирать медиатора

(медиаторов);2) отказаться от медиатора;

3) в любой момент медиации отказаться от участия в ней;

4) участвовать в проведении медиации лично или через представителей, полномочия которых основаны на доверенности, оформленной в уста-новленном законом порядке;

5) при неисполнении или ненадлежащем исполнении соглашения об урегулировании спора (конфликта) обратиться в суд или орган, ведущий уголовный процесс, в производстве которого находится дело, в связи с которым осу-ществлялась медиация, в порядке, установлен-ном законодательством Республики Казахстан.

2. Стороны медиации обязаны исполнять соглашение об урегулировании спора (конфлик-та) в порядке и в сроки, предусмотренные этим соглашением.

3. Стороны медиации имеют также другие права и несут другие обязанности, предусмотрен-ные законодательством Республики Казахстан.

Статья 12. Отвод медиатора1. Стороны медиации по взаимному согласию

вправе выбрать другого медиатора.При проведении медиации в ходе граждан-

ского или уголовного судопроизводства стороны обязаны уведомить об этом суд либо орган уго-ловного преследования.

2. В случае возникновения обстоятельств, препятствующих медиатору осуществлять свои функции в соответствии с принципами медиа-ции, медиатор обязан незамедлительно заявить самоотвод.

3. Медиатор вправе отказаться от проведения медиации, если, по его мнению, дальнейшие уси-лия в процессе ее проведения не приведут к раз-решению спора (конфликта) между сторонами, либо прекратить медиацию с согласия сторон, закрепленного в письменной форме.

Статья 13. Организации медиаторов1. Организации медиаторов являются неком-

мерческими, негосударственными, самофинан-сируемыми и самоуправляемыми организация-ми, созданными по инициативе медиаторов в организационно-правовых формах, предусмо-тренных Законом Республики Казахстан «О некоммерческих организациях».

2. Организация медиаторов создается в целях обеспечения материальных, организационно-правовых и иных условий оказания медиаторами услуг по проведению медиации.

3. Организации медиаторов вправе прово-дить профессиональную подготовку и повышение квалификации медиаторов с выдачей документа


3–4/2011

(сертификата) о прохождении соответствующей подготовки по медиации.

4. В целях координации своей деятельности, разработки и унификации стандартов (правил) профессиональной деятельности медиаторов, порядка (регламента) проведения медиации, порядка выплаты сторонами медиации возна-граждения медиаторам организации медиаторов вправе объединяться в ассоциацию (союз).

5. Вступление в организацию медиаторов или ассоциацию (союз) медиаторов осуществля-ется на добровольной основе. При этом взимание вступительных взносов организацией медиато-ров или ассоциацией (союзом) медиаторов не допускается.

6. Ассоциация (союз) медиаторов вправе раз-рабатывать и утверждать Кодекс профессиональ-ной этики медиаторов.

Статья 14. Ведение организацией медиато-ров реестра профессиональных медиаторов

1. Каждая организация медиаторов ведет свой реестр профессиональных медиаторов, осущест-вляющих медиацию на территории Республики Казахстан.

2. Для включения в реестр профессиональных медиаторов медиаторам необходимо представить в организацию медиаторов копию удостоверения личности (нотариально засвидетельствованную копию в случае непредставления оригинала удо-стоверения личности для сверки), медицинские справки из медицинских организаций, оказы-вающих наркологическую помощь, и психонев-рологической организации, выданные по месту жительства претендента, справку об отсутствии судимости, копии диплома о высшем образова-нии и документа (сертификата), подтверждаю-щего прохождение специальной подготовки по медиации.

3. Реестр профессиональных медиаторов содержит:

1) фамилию, имя и отчество (при его нали-чии) медиатора;

2) юридический адрес медиатора;3) контактные данные медиатора (почтовый

адрес или адрес электронной почты либо номер телефона или телефакса);

4) сведения об области медиации, в которой медиатор специализируется;

5) сведения о языке, на котором медиатор способен осуществлять медиацию;

6) сведения о наличии документа (сертифи-ката), подтверждающего прохождение обучения по программе подготовки медиаторов;

7) сведения о приостановлении деятельности медиатора.

4. Медиаторы включаются организацией медиаторов в реестр профессиональных медиа-торов в уведомительном порядке в течение деся-ти дней со дня получения соответствующего заяв-ления при условии соответствия требованиям пункта 3 настоящей статьи и статьи 9 настоящего Закона.

В случае невключения медиатора в реестр профессиональных медиаторов организация медиаторов обязана в течение десяти дней со дня получения соответствующего заявления дать мотивированный ответ в письменном виде о при-чинах отказа.

5. Медиаторы исключаются из реестра про-фессиональных медиаторов по истечении кален-дарного года, если в срок до 25 декабря соот-ветствующего года не представлено заявление медиатора о продлении срока пребывания в рее-стре на очередной календарный год. Заявление о продлении срока пребывания в реестре может быть представлено в электронном виде на элек-тронный адрес организации медиаторов.

6. Реестр профессиональных медиаторов дол-жен быть размещен на интернет-ресурсе органи-зации медиаторов на казахском и русском языках и обновляться по мере включения в него медиа-торов. Организации медиаторов вправе опубли-ковывать реестр профессиональных медиаторов в периодических печатных изданиях.

7. В случае нарушения медиатором требо-ваний настоящего Закона стороны, участвую-щие в процедуре медиации, вправе обратиться с соответствующим заявлением в организацию медиаторов. При подтверждении нарушения организация медиаторов приостанавливает деятельность медиатора с указанием об этом в реестре профессиональных медиаторов сроком на шесть месяцев.

8. Решение организации медиаторов об отка-зе во включении, исключении из списка профес-сиональных медиаторов, о приостановлении дея-тельности медиатора может быть обжаловано в суд.

Статья 15. Проведение медиации членами местного сообщества

1. Наряду с медиаторами, осуществляющи-ми свою деятельность на непрофессиональной основе, медиацию могут проводить избираемые собранием (сходом) местного сообщества для этих целей члены местного сообщества, имею-щие большой жизненный опыт, авторитет и безупречную репутацию.



2. Протокол собрания (схода) местного сооб-щества об избрании членов местного сообще-ства в качестве непрофессиональных медиато-ров в течение десяти рабочих дней направляется уполномоченному органу для включения в реестр непрофессиональных медиаторов с приложением документов, предусмотренных пунктом 2 статьи 16, а также сведений в соответствии с пунктом 3 статьи 16 настоящего Закона.

Статья 16. Ведение акимом района в горо-де, города районного значения, поселка, аула (села), аульного (сельского) округа реестра непрофессиональных медиаторов

1. Реестр непрофессиональных медиаторов, осуществляющих медиацию на территории Республики Казахстан на непрофессиональной основе, ведет аким района в городе, города рай-онного значения, поселка, аула (села), аульного (сельского) округа (далее — уполномоченный орган).

2. Медиаторы, осуществляющие медиацию на непрофессиональной основе, обязаны обра-титься в уполномоченный орган для включе-ния в реестр непрофессиональных медиаторов с приложением копий удостоверений личности (нотариально засвидетельствованную копию в случае непредставления оригинала удостовере-ния личности для сверки), медицинских справок из медицинской организации, оказывающей нар-кологическую помощь, и психоневрологической организации, выданных по месту жительства пре-тендента, справки об отсутствии судимости.

3. Реестр непрофессиональных медиаторов содержит:

1) фамилию, имя и отчество (при его нали-чии) медиатора;

2) юридический адрес медиатора;3) контактные данные медиатора (почтовый

адрес или адрес электронной почты либо номер телефона или телефакса);

4) сведения об области медиации, в которой медиатор специализируется;

5) сведения о языке, на котором медиатор способен осуществлять медиацию;

6) сведения о приостановлении деятельности медиатора.

4. Медиаторы включаются уполномоченным органом в реестр непрофессиональных медиаторов в уведомительном порядке в течение десяти дней со дня получения соответствующего заявления при условии соответствия требованиям пункта 2 настоящей статьи и статьи 9 настоящего Закона.

В случае невключения медиатора в реестр непрофессиональных медиаторов

уполномоченный орган обязан в течение десяти дней со дня получения соответствующего заявле-ния дать мотивированный ответ в письменном виде о причинах отказа.

5. Медиаторы исключаются из реестра непрофессиональных медиаторов по истечении календарного года, если в срок до 25 декабря соответствующего года не представлено заяв-ление медиаторов о продлении срока пребыва-ния в реестре на очередной календарный год. Заявление о продлении срока пребывания в рее-стре может быть представлено в электронном виде на электронный адрес уполномоченного органа.

6. Реестр непрофессиональных медиаторов должен быть размещен на интернет-ресурсе уполномоченного органа на казахском и русском языках либо в доступных для общественности местах и обновляться по мере включения в него медиаторов.

Уполномоченный орган вправе опубликовы-вать реестр непрофессиональных медиаторов в периодических печатных изданиях.

Глава 3. Проведение медиации

Статья 17 . Порядок проведения медиации

1. Медиация проводится по согласованному сторонами порядку, не противоречащему требо-ваниям настоящего Закона.

2. С согласия сторон может применяться порядок (регламент) проведения медиации, утвержденный организациями медиаторов.

Статья 18. Место и время проведения медиации

1. Стороны могут по своему усмотрению дого-вориться о месте проведения медиации.

2. С согласия сторон медиатор определяет дату и время проведения медиации.

Статья 19. Язык проведения медиацииСтороны могут по своему усмотрению дого-

вориться о языке или языках, которые будут использоваться в ходе проведения медиации.

Статья 2 0 . Условия проведения медиации

1. Проведение медиации осуществляется по взаимному согласию сторон и при заключении между ними договора о медиации.


3–4/2011

2. Медиация при урегулировании споров, воз-никающих из гражданских, трудовых, семейных и иных правоотношений с участием физических и (или) юридических лиц, может быть приме-нена как до обращения в суд, так и после начала судебного разбирательства.

3. Судьи и должностные лица органов, осу-ществляющих уголовное преследование, не впра-ве в какой-либо форме принуждать стороны к медиации.

4. Предложение стороне обратиться к медиации может быть сделано по просьбе дру-гой стороны, судом или органом уголовного преследования.

5. Проведение медиации начинается со дня заключения сторонами медиации договора о медиации.

6. Если одна из сторон направила в пись-менной форме предложение об обращении к медиации и в течение десяти календарных дней со дня его направления или в течение иного указанного в предложении разумного срока не получила согласие другой стороны на приме-нение медиации, такое предложение считается отклоненным.

7. Для проведения медиации стороны по вза-имному согласию выбирают одного или несколь-ких медиаторов.

8. Организация медиаторов может рекомен-довать кандидатуру медиатора (медиаторов), если стороны направили в указанную организа-цию соответствующее обращение.

9. Сроки проведения медиации определяют-ся договором о медиации с учетом требований пункта 1 статьи 23 и пункта 4 статьи 24 настоя-щего Закона.

Если медиация осуществляется вне рамок гражданского либо уголовного процесса, медиа-тор и стороны должны принимать все возможные меры для того, чтобы указанная процедура была прекращена в срок не более шестидесяти кален-дарных дней. В исключительных случаях в связи со сложностью разрешаемого спора (конфликта), с необходимостью получения дополнительной информации или документов срок проведения медиации может быть увеличен по договоренно-сти сторон медиации и при согласии медиатора, но не более чем на тридцать календарных дней.

Статья 21. Форма и содержание договора о медиации

1. В случае взаимного согласия сторон о раз-решении спора (конфликта) путем медиации составляется договор о медиации, оформленный в письменной форме.

2. Существенными условиями договора о медиации являются:

1) дата, время и место составления договора о медиации;

2) наименование сторон спора (конфликта), фамилии и инициалы, должности их представи-телей с указанием полномочий;

3) предмет спора (конфликта);4) сведения о медиаторе (медиаторах), кото-

рый (которые) выбран (выбраны) сторонами медиации;

5) условия, порядок и размер расходов, свя-занных с проведением медиации, а в случае осу-ществления медиации на профессиональной основе — выплаты вознаграждения медиатору (медиаторам) за проведение медиации;

6) язык проведения медиации;7) обязательство сторон о конфиденциаль-

ности проведения медиации и последствия неис-полнения такого обязательства;

8) основания и объем ответственности меди-атора, участвующего в урегулировании спора (конфликта) сторон медиации, за действия (без-действие), повлекшие убытки (ущерб) для сторон медиации;

9) реквизиты сторон (данные, удостоверяю-щие личность, место жительства, контактные телефоны);

10) срок проведения медиации;11) порядок проведения медиации.3. Соглашением сторон могут быть установле-

ны дополнительные требования к медиаторам.4. Стороны могут договориться о том, что

условия, порядок и размер выплаты сторонами медиации вознаграждения медиатору за про-ведение медиации устанавливаются в порядке (регламентом), утвержденном организациями медиаторов.

Статья 22. Расходы, связанные с проведе-нием медиации

1. Расходы, связанные с проведением медиа-ции, включают:

1) вознаграждение медиатора;2) расходы, понесенные медиатором в связи

с проведением медиации, в том числе расходы на оплату проезда к месту рассмотрения спора, проживание и питание.

2. Профессиональные медиаторы осущест-вляют медиацию как на платной, так и на бес-платной основе.

3. Размер вознаграждения профессиональ-ного медиатора (медиаторов) определяется по соглашению сторон с медиатором (медиаторами) до начала медиации.



4. Если иное не установлено соглашени-ем сторон, расходы, связанные с проведением медиации, уплачиваются сторонами совместно в равных долях.

5. Если медиатор отказывается от проведения медиации в силу обстоятельств, препятствующих его беспристрастности, он обязан возвратить выплаченные ему сторонами денежные суммы.

6. Непрофессиональным медиаторам возме-щаются расходы, понесенные ими в связи с про-ведением медиации, указанные в подпункте 2) пункта 1 настоящей статьи.

Статья 23. Особенности медиации в сфере гражданских, трудовых, семейных и иных правоотношений с участием физических и (или) юридических лиц

1. Медиация при урегулировании споров, возникающих из гражданских, трудовых, семей-ных и иных правоотношений с участием физи-ческих и (или) юридических лиц, должна быть завершена не позднее тридцати календарных дней со дня заключения договора о медиации. В случаях необходимости по взаимному реше-нию сторон срок проведения медиации может быть продлен до тридцати календарных дней, но не более шестидесяти календарных дней в совокупности.

2. Медиация при урегулировании споров, вытекающих из гражданских, трудовых, семей-ных и иных правоотношений с участием физи-ческих и (или) юридических лиц, находящихся на рассмотрении суда, должна быть завершена не позднее тридцати календарных дней со дня заключения договора о медиации. В случаях необходимости по совместному письменному уведомлению сторон срок проведения медиации может быть продлен судом до тридцати кален-дарных дней, но не более шестидесяти календар-ных дней в совокупности.

3. Договор о медиации по урегулированию споров, вытекающих из гражданских, трудовых, семейных и иных правоотношений с участием физических и (или) юридических лиц, находя-щихся на рассмотрении суда, является основани-ем для приостановления производства по делу.

4. При прекращении медиации, проводимой в рамках гражданского процесса, стороны обяза-ны незамедлительно направить суду, в производ-стве которого находится гражданское дело:

1) в случае подписания соглашения об урегу-лировании спора — указанное соглашение;

2) в иных случаях — письменное уведомле-ние о прекращении медиации с указанием осно-ваний, предусмотренных статьей 26 настоящего Закона.

Статья 24. Особенности медиации, прово-димой в ходе уголовного судопроизводства

1. Заключение сторонами договора о медиа-ции не приостанавливает производство по уго-ловному делу.

2. Факт участия в медиации не может слу-жить доказательством признания вины участ-ником судопроизводства, являющимся стороной медиации.

3. Если при проведении медиации одна из сторон является несовершеннолетним, участие педагога или психолога обязательно.

4. Медиация в ходе уголовного судопроизвод-ства должна быть осуществлена в установленные уголовно-процессуальным законом сроки досу-дебного и судебного производства.

5. Отказ от подписания соглашения об урегу-лировании конфликта не может ухудшить поло-жение участника судопроизводства, являющегося стороной медиации.

6. При прекращении медиации, проводимой в рамках уголовного процесса, стороны обяза-ны незамедлительно направить органу, ведуще-му уголовный процесс, в производстве которого находится уголовное дело:

1) в случае подписания соглашения об урегули-ровании конфликта — указанное соглашение;

2) в иных случаях — письменное уведомление о прекращении медиации с указанием оснований, предусмотренных статьей 26 настоящего Закона.

Статья 25. Особенности медиации в сфере семейных отношений

1. Посредством медиации могут разрешаться разногласия между супругами относительно про-должения брака, осуществления родительских прав, установления места жительства детей, вкла-да родителей в содержание детей, а также любые другие разногласия, возникающие в семейных отношениях.

2. При проведении медиации медиатор дол-жен учитывать законные интересы ребенка.

3. Если в ходе медиации устанавливаются факты, которые подвергают или могут подвер-гнуть опасности нормальный рост и развитие ребенка или наносят серьезный ущерб его закон-ным интересам, медиатор обязан обратиться в орган, осуществляющий полномочия по защите прав ребенка.

Статья 26. Прекращение медиацииМедиация прекращается в случаях:1) подписания сторонами соглашения об уре-

гулировании спора (конфликта) — со дня под-писания такого соглашения;


3–4/2011

2) установления медиатором обстоятельств, исключающих возможность разрешения спора (конфликта) путем медиации;

3) письменного отказа сторон от медиации в связи с невозможностью разрешения спора (кон-фликта) путем медиации — со дня подписания сторонами письменного отказа;

4) письменного отказа одной из сторон от продолжения медиации — со дня направления медиатором письменного отказа;

5) истечения срока проведения медиации — со дня его истечения с учетом положений статей 23 и 24 настоящего Закона.

Статья 27. Соглашение об урегулировании спора (конфликта)

1. Соглашение об урегулировании спора (кон-фликта), достигнутое сторонами медиации при проведении медиации, заключается в письмен-ной форме и подписывается сторонами.

2. Соглашение должно содержать данные о сторонах медиации, предмете спора (конфликта), медиаторе (медиаторах), а также согласованные сторонами условия соглашения, способы и сроки их исполнения и последствия их неисполнения или ненадлежащего исполнения.

3. Соглашение об урегулировании спора (конфликта) подлежит исполнению сторонами медиации добровольно в порядке и сроки, пред-усмотренные этим соглашением.

4. Соглашение об урегулировании спора, заключенное до рассмотрения гражданского дела в суде, представляет собой сделку, направленную на установление, изменение или прекращение гражданских прав и обязанностей сторон. В слу-чае неисполнения или ненадлежащего исполне-ния такого соглашения сторона медиации, нару-шившая соглашение, несет ответственность в порядке, предусмотренном законами Республики Казахстан.

5. Соглашение об урегулировании спора, достигнутое сторонами при проведении медиации в ходе гражданского процесса, незамедлительно

направляется судье, в производстве которого находится гражданское дело. Соглашение об уре-гулировании спора утверждается судом в поряд-ке, предусмотренном Гражданским процессуаль-ным кодексом Республики Казахстан.

При этом уплаченная государственная пошлина подлежит возврату плательщику в порядке, предусмотренном Гражданским про-цессуальным кодексом Республики Казахстан.

6. Соглашение об урегулировании конфликта, достигнутое сторонами при проведении медиа-ции в ходе уголовного процесса, представляет собой соглашение об урегулировании конфлик-та путем заглаживания причиненного потерпев-шему вреда и примирения лица, совершившего преступление, с потерпевшим.

7. Указанное соглашение незамедлитель-но направляется органу, ведущему уголовный процесс, в производстве которого находится уголовное дело, и в случаях, предусмотренных Уголовно-процессуальным кодексом Республики Казахстан, является обстоятельством, исключаю-щим либо позволяющим не осуществлять уголов-ное преследование.

8. Соглашение об урегулировании кон-фликта вступает в силу в день его подписания сторонами.

Глава 4. Заключительные положения

Статья 28. Порядок введения в действие настоящего Закона

Настоящий Закон вводится в действие по истечении шести месяцев после его первого официального опубликования.

Президент Республики КазахстанН. НАЗАРБАЕВ

Астана, Акорда, 28 января 2011 года№ 401-IV 3PK


Настоящий аналитический

документ подго-товлен Центром исследования

правовой полити-ки при поддержке Представительства

Freedom House в Казахстане.

Автор — Л. В. Головко,

доктор юриди-ческих наук, про-

фессор кафедры уголовного про-

цесса, правосудия и прокурорского надзора юриди-ческого факуль-

тета Московского государственного университета им. М. В. Ломоносова,

член Консультативного

совета Центра исследования пра-

вовой политики. Мнения и взгляды, содержащиеся в

документе, могут не совпадать с позици-ей Freedom House.

Электронная версия документа доступ-

на на веб-сайте www.lprc.kz.

Политико-правовой контекст разработки законопроектаНесомненная заинтересованность

казахстанских властей во внедрении в национальное уголовное и граж-данское судопроизводство разноо-бразных примирительных процедур (в том числе медиации) заслуживает всяческой поддержки. Отрадно, что соответствующая инициатива была выдвинута на высшем политическом уровне и оформлена в виде одного из поручений, данных Президентом Республики Казахстан на V съез-де судей 18 ноября 2009 года. Столь высокий уровень инициативы с оче-видностью демонстрирует наличие в Казахстане политической воли, направленной на имплементацию в национальную правовую систему новейших процессуальных примири-тельных технологий, которые отно-сительно давно известны на Западе и которых явно не хватает на так назы-ваемом постсоветском пространстве. Дальнейшее движение с неизбежно-стью потребовало технического решения поставленной политиче-ской задачи, в результате чего поя-вился подготовленный Верховным судом РК проект Закона Республики Казахстан «О внесении изменений и дополнений в некоторые законода-тельные акты Республики Казахстан по вопросам внедрения примири-тельных процедур (медиации)».

Обращает на себя также внимание Концепция законопроекта — прила-гаемый к последнему документ, слу-жащий обоснованием необходимости проведения соответствующих реформ. Данный документ подготовлен на

очень высоком профессиональном уровне — в нем всесторонне и глу-боко изложены все необходимые для уяснения сути реформ понятийные конструкции, включая понятие меди-ации, механизм и принципы ее про-ведения, показана ценность прими-рительных процедур и медиации для оптимального развития националь-ного судопроизводства, представлен сравнительно-правовой обзор пози-тивного зарубежного опыта.

В этом смысле не может не вызывать восхищения колоссаль-ный прогресс, всего за несколько лет достигнутый казахстанским политико-юридическим сообществом в направлении уяснения сути при-мирительных процедур (медиации) и необходимости их имплементации в национальную правовую систему. Напомним, что широкое обсужде-ние института медиации (по край-ней мере, применительно к уголов-ному процессу) впервые состоялось в юридических кругах Казахстана в ходе Международной конференции «Альтернативы уголовному пресле-дованию и защита прав человека в Центральной Азии», организован-ной при поддержке БДИПЧ ОБСЕ и проходившей в г. Алматы 25–26 ноября 2004 года1. Будучи одним из участников данной конференции, автор настоящих строк не может не признать, что в тот момент ни поня-тие, ни правовая природа института медиации просто-напросто не были известны в странах Центральной Азии, включая Казахстан. Речь на

1 См. отчет об этой конференции: Юрист. 2004. № 12 (2004).

ЗАКОН ОБ ИМПЛЕМЕНТАЦИИ ПРИМИРИТЕЛЬНЫХ ПРОЦЕДУР(МЕДИАЦИИ) В СУДОПРОИЗВОДСТВО РЕСПУБЛИКИ КАЗАХСТАН:ИМИТАЦИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ИЛИ ПЕРВЫЙ ШАГ?ЗАКОНОДАВЧІ

ЗАСАДИ

Закон об имплементации примирительных процедур ... 51

конференции, по сути, шла не столько о перспек-тивах имплементации примирительных проце-дур в национальное законодательство соответ-ствующих стран, сколько об обсуждении самих конструкций «медиации» и «альтернатив уголов-ному преследованию», причем исключительно в сравнительно-правовой плоскости, казавшейся большинству представителей национального политико-юридического истеблишмента некоей «иностранной экзотикой». Вряд ли в тот момент кто-то из скептически настроенных участников конференции мог подумать, что всего пять лет спустя пожелание скорейшего внедрения меди-ации в казахстанское уголовное и гражданское судопроизводство прозвучит в качестве одного из поручений главы государства. Вряд ли в условиях абсолютного незнания концепции и практики медиации кто-то тогда также мог подумать, что опять-таки всего пять лет спустя законопроект о внедрении в Казахстане медиации будет сопро-вождаться подготовленной на столь высоком уровне объяснительной запиской с подробным изложением всех теоретических нюансов медиа-ционных процедур. Проделанная за прошедшее непродолжительное время доктринальная работа без преувеличения впечатляет.2

Все это позволяет сделать вывод об успешном завершении в Казахстане просветительско-педагогического этапа развития процессуаль-ных идей «альтернативных способов разрешения социальных конфликтов», «медиации» и т. д. — этапа, имевшего место во всех странах без исклю-чения, когда соответствующие доктринальные концепции должны были найти позитивный отклик у законодателя и правоприменителей. В такой ситуации в рамках данного анализа мы избавлены от необходимости, во-первых, в оче-редной раз убеждать кого бы то ни было в плодо-творности широкого применения примиритель-ных процедур (медиации и др.) для успешного развития в современных условиях национально-го уголовного и гражданского судопроизводства, а, во-вторых, опять-таки в очередной раз оста-навливаться на разъяснении соответствующих 2 Темпы качественного скачка в направлении реализации в Казахстане новейших медиационных технологий впечатляют, особенно с учетом личного опыта автора данных строк, полу-ченного во время участия во второй международной конферен-ции «Альтернативы уголовному преследованию в Центральной Азии: современное состояние и перспективы развития», орга-низованной при поддержке БДИПЧ ОБСЕ в г. Алматы 4-5 июня 2007 г. В тот момент само понятие медиации было участникам конференции хорошо известно, однако перспективы ее реали-зации казались почти столь же туманными, что и в 2004 году. Ясно, что колоссальный сдвиг в этом направлении в сознании казахстанского политико-юридического сообщества произошел буквально в течение двух последних лет, то есть во много раз быстрее, чем в большинстве остальных западных и постсовет-ских стран.

понятий и конструкций, их соотношении, меха-низме применения и т. д.

В итоге мы здесь исходим из двух аксиом:1) все сугубо теоретические аспекты, связан-

ные с интересующими нас понятиями и конструк-циями, в Казахстане достаточно хорошо изучены, о чем, в частности, свидетельствует прилагаемая к законопроекту Концепция;

2) казахстанское политико-юридическое сообщество прекрасно отдает себе сегодня отчет во всех позитивных последствиях широкого внедрения в судопроизводство примиритель-ных процедур (медиации), в силу чего в стране имеет место соответствующая политическая воля, направленная на их внедрение и нашедшая, в частности, отражение в Концепции правовой политики на 2010–2020 гг. и основанном на ней поручении Президента РК от 18 ноября 2009 г.

В такой ситуации рассматриваемый законо-проект по своей сути представляет собой техни-ческую реализацию поставленной политической задачи. Именно в таком ракурсе он и должен рас-сматриваться. Иными словами, нас здесь интере-сует, в какой мере законопроект способен тех-нически корректно реализовать выработанное политической властью направление судебно-правовой политики (и способен ли он его реа-лизовать вообще) — направление, которое само по себе никаких сомнений не вызывает и может оцениваться исключительно положительно.

Суть законопроектаВсе положения законопроекта, предполагаю-

щие внесение изменений и дополнений в УК РК, УПК РК и ГПК РК, можно условно разделить на две группы:

1) те, что не имеют непосредственного отно-шения к имплементации в судопроизводство Республики Казахстан примирительных проце-дур (медиации), но свидетельствуют о стремле-нии законодателя несколько смягчить уголовную репрессию;

2) те, что непосредственно направлены на имплементацию в казахстанское уголовное и гражданское судопроизводство примиритель-ных процедур (медиации).

Учитывая тему настоящего анализа, мы здесь лишь вскользь остановимся на тех положениях законопроекта, которые не касаются собственно примирительных процедур (первая группа).

Если специально не рассматривать теорети-чески верное, уголовно-политически оправдан-ное, но, в общем-то, сугубо декларативное (при всем значении символизма в праве) изменение

3–4/2011



редакции ст. 8 УПК РК о задачах уголовного про-цесса, то речь в свою очередь идет о двух нововве-дениях: а) расширении в УК РК перечня наказа-ний путем восстановления в казахстанском праве известного с советских времен наказания в виде «возложения обязанности загладить причинен-ный вред»; б) возможности освобождения лица от уголовной ответственности «в связи с прими-рением с потерпевшим»3 не только по преступле-ниям небольшой и средней тяжести, но и по тяж-ким преступлениям. При этом освобождение от уголовной ответственности по данному основа-нию в случае совершения преступления средней тяжести (при наличии, разумеется, примирения) становится императивным. Иными словами, законодатель расширяет не только круг престу-плений, по которым возможно освобождение от уголовной ответственности, но и круг импера-тивных оснований такого освобождения.

Любое расширение номенклатуры аль-тернативных лишению свободы видов наказа-ния в принципе можно только приветствовать. Постсоветская система наказаний (Казахстан в этом смысле не исключение) крайне бедна и архаична. Так называемых альтернативных санк-ций здесь крайне мало (в сравнении, например, с западными правопорядками), и даже те, что имеют место, на практике применяются недо-пустимо редко (в относительном выражении). Другое дело, что казахстанский законодатель, понимая суть проблемы, пытается действовать «по линии наименьшего сопротивления», восста-навливая известный «советский» вид наказания, не требующий к тому же никакой инфраструк-турной пенитенциарной модернизации (соз-дания специальных социальных служб, служб пробации и т. д.). Мы, конечно, далеки от того, чтобы «демонизировать» все советские по проис-хождению правовые институты и юридические конструкции (в техническом плане среди них было немало вполне нейтральных и даже разу-мных). Но ведь не следует забывать, что наказа-ние в виде «возложения обязанности загладить причиненный вред» и в советское время отно-силось к видам наказаний, почти не применяв-шимся «в практике судов, хотя преступления, за которые они могли бы быть применены», были «довольно распространены»4, в силу чего совет-3 Данное нововведение, как будет показано далее, в некоторых случаях может быть связано с примирительными процедурами. Однако в целом речь идет о так называемом простом прими-рении (когда стороны мирятся без медиатора), не имеющим отношения к примирительным технологиями, в силу чего мы и рассматриваем данное нововведение как непосредственно не касающееся примирительных процедур.

4 Уголовный закон. Опыт теоретического моделирования / отв. ред. В. Н. Кудрявцев, С. Г. Келина. М. 1987. С. 148.

ская уголовно-правовая доктрина (причем ее «либеральное крыло») ратовала за отказ от дан-ной меры наказания еще в конце 1980-х годов.5 Что изменилось с тех пор? Есть ли у казахстанско-го законодателя какие-то данные, позволяющие утверждать, что данный вид наказания «зара-ботает» 20 лет спустя и реально изменит кара-тельную уголовную политику? В целом данное нововведение, разумеется, вполне «безвредно» с точки зрения прав личности, но в его пользе и эффективности уверенности нет.

Что касается расширения возможности при-менения освобождения от уголовной ответствен-ности в связи с примирением сторон, то нас смущает не столько факт «расширения» (сам по себе он вполне может рассматриваться положи-тельно), сколько используемый законодателем метод, направленный на «механизацию» при-менения данной альтернативы уголовному пре-следованию. Возможность освобождения от уго-ловной ответственности должна основываться (в отличие от дел частного обвинения) не на фор-мальных требованиях (категория преступления, письменное обращение потерпевшего и т. д.), а на максимально гибком учете индивидуальных обстоятельств дела. В этом смысле любые альтер-нативы уголовному преследованию всегда долж-ны быть, строго говоря, дискреционными и не зависеть от «категории преступления» и т. д. О том же, к слову, пишут и составители Концепции законопроекта, когда со ссылкой на итальянский опыт отмечают, что решение о направлении дела в центр примирения (ЦП) принимается в слу-чае, если «преступление затрагивает интересы людей, уже знакомых друг с другом, и … ставит под угрозу их взаимоотношения». Иными слова-ми, применение альтернативы уголовному пре-следованию зависит не от категории преступле-ния, а от социальной ситуации: в одной ситуации альтернатива должна применяться, в другой — нет, хотя категория и даже вид преступления будут совершенно идентичны. Скажем, кража остается кражей, невзирая на то, идет ли речь о профессиональном воре, случайном воре или краже одним членом семьи денег из кошелька другого члена семьи, но уголовно-правовая реак-ция на преступление во всех названных случаях должна быть дифференцирована. Казахстанский законодатель, правильно расставляя акценты в Концепции законопроекта, при редактировании самого текста закона поступает противополож-ным образом, предлагая, по сути, унифицирован-ный вариант уголовно-правовой реакции во всех 5 Там же.


3–4/2011

случаях совершения преступления определенной категории, что вряд ли правильно. В такой ситуа-ции в реальной практике неизбежно будут возни-кать случаи, «шокирующие» широкие слои насе-ления и ставящие в общественном мнении под угрозу легитимность самого института альтерна-тив уголовному преследованию, когда, например, циничный или даже профессиональный преступ-ник будет «мириться» со своей жертвой и избе-гать заслуженного уголовного преследования.

Перейдем теперь к анализу тех предлагаемых нововведений, которые непосредственно направ-лены на имплементацию в казахстанское уго-ловное и гражданское судопроизводство совре-менных примирительных технологий (вторая группа) — именно на них мы в дальнейшем и сосредоточимся, не возвращаясь более к осталь-ным положениям законопроекта.

Соответствующие уголовно-процессуальные положения сконструированы на базе упоминав-шегося и уже существующего в действующем праве Казахстана института освобождения от уголовной ответственности «в связи с прими-рением с потерпевшим», что, впрочем, техниче-ски вполне объяснимо. Речь идет о дополнении УПК РК новой статьей 38-1, в соответствии с которой примирение может быть достигнуто не только собственными усилиями потерпевшего и обвиняемого (подозреваемого), но и посред-ством примирительных процедур (медиации) «в порядке, установленном» специальным Законом РК о примирительных процедурах (медиации), коего в готовящемся пакете законопроектов пока, насколько нам известно, нет. В такой ситуации основанием освобождения от уголовной ответ-ственности будет не «простое примирение», а соглашение об урегулировании конфликта. Вот, собственно, и все…

Чуть подробнее законодатель предполагает урегулировать применение примирительных процедур (медиации) в гражданском процессе, сконструировав не новую статью, но новую главу ГПК РК (глава 12-1). В ней вполне квалифициро-ванно, хотя и достаточно абстрактно изложены цели медиации, указаны категории гражданских дел, по которым допускается и соответственно не допускается ее применение, урегулирован механизм исполнения соглашения об урегули-ровании спора (пусть и несколько лапидарно). Что касается процедуры медиации, то из ново-го закона будет только понятно, что она должна завершаться «в срок не более тридцати суток». Много менее понятно, кто должен иницииро-вать процедуру медиации, поскольку из новой ст. 135-1 ГПК должно вытекать, что решение о

приостановлении производства по делу для про-ведения медиации суд принимает «по ходатай-ству сторон или по собственной инициативе с их согласия», а ст. 135-2 будет предусматривать, что «урегулирование спора проводится медиатором (посредником) по ходатайству одной (sic! — Л. Г.) или обеих сторон».6 Но совсем непонятно и не может быть понятно, где и как проводится «в течение тридцати суток» медиация, поскольку здесь законодатель вновь ограничивается отсыл-кой к несуществующему специальному закону о примирительных процедурах (медиации).

Как оценить предлагаемые законодателем нововведения и можно ли их рассматривать в качестве технически корректного механизма имплементации примирительных процедур (медиации) в судопроизводство Республики Казахстан?

Общая оценка законопроекта в части введения примирительных процедурСовершенно понятно, что даже после приня-

тия и вступления в силу разрабатываемого Закона институт медиации не начнет функционировать в Казахстане в качестве именно правового инсти-тута. В большинстве случаев возможность меди-ационного урегулирования уголовно-правового или гражданско-правового конфликта останется исключительно «виртуальным правом» участни-ков судопроизводства (виртуальная медиация). Реальное использование данного права либо не будет наблюдаться вовсе, либо (по незначитель-ному числу дел) станет результатом случайного стечения обстоятельств (стихийная медиация).

Что должны сделать потерпевший и обвиняе-мый, чтобы реализовать право, предоставленное им ст. 38-1 предполагаемой редакции УПК РК? Видимо, самостоятельно и без малейшей помощи государства найти где-то на казахстанских про-сторах «медиатора», обратиться к нему, оплатить его работу и затем представить лицу, ведущему производство по делу, готовое медиационное 6 Здесь законодателю неплохо было бы разобраться с терминоло-гией, поскольку мы, конечно, можем при желании «распутать этот клубок» и понять, что здесь имеется в виду, но принцип правовой определенности никто еще не отменял. Алгоритм необходимых действий должен быть понятен не только специ-алистам по медиации, но и всем участникам судопроизводства. Возвращаясь к данной ситуации, видимо, под «инициативой» суда понимается «разъяснение» сторонам их права обратиться к медиатору, что предусмотрено ст. 170 готовящейся версии ГПК РК. Что касается «ходатайства одной из сторон», то, наверное, законодатель имеет в виду отнюдь не одностороннее действие, а нечто другое — скажем, тот факт, что стороны не обязаны излагать перед медиатором свою просьбу провести медиацию «хором» или путем составления общего документа. Но надо ли пытаться облекать эти очевидные вещи в процессуальные формы и создавать в результате двусмысленные терминологиче-ские процессуальные конструкции?



соглашение. Но где они реально смогут найти компетентного медиатора, который к тому же отвечал бы требованиям, справедливо обозначен-ным в Концепции законопроекта: беспристраст-ность, нейтральность, отсутствие корыстной или иной заинтересованности и др.? Мы верим в спо-собность волонтёров или неправительственных организаций активно включиться в оказание соответствующей помощи. Но можно ли ожи-дать их появления в каждом населенном пун-кте, в каждой деревне или городе? Волонтёрская деятельность может привести лишь к появлению упомянутой «стихийной медиации», когда воз-можность реализации закрепленных в законе прав зависит не от институциональных факто-ров, а от случайного стечения обстоятельств.

Куда и к кому должны обращаться истец и ответчик, заинтересовавшись разъясненным им судом правом на мирное урегулирование гражданско-правового спора? Видимо, им опять-таки, как и в уголовном процессе, требуется само-стоятельно найти «по телефонному справочнику» медиатора, что, откровенно говоря, будет делом нелегким даже в отведенные законом «три-дцать суток». Можно ли в такой ситуации рас-считывать на нормальное развитие в Казахстане гражданско-правовой медиации?

В целом законопроект ограничивается созданием некоторых процессуальных норм, достаточно бессмысленных в отсутствие инсти-туционального каркаса (служб медиации и медиаторов) и надлежащего государственного финансирования. Ситуация напоминает попыт-ку сконструировать судебную систему, приняв процессуальный кодекс, но не создав сами суды, не сформировав судейский корпус и не решив вопросы финансирования.

В этом смысле ключевыми в понимании реального значения «реформы» являются не предлагаемые изменения в УК РК, УПК РК и ГПК РК (при всех их достоинствах и недостатках), а два положения, содержащиеся в Концепции законопроекта. Согласно первому из них, необ-ходимо разработать самостоятельный Закон «О примирительных процедурах (медиации) в Республике Казахстан», который и должен определить условия получения статуса медиа-тора, правила оплаты его деятельности и т. д. Уточним только, что вопреки мнению состави-телей Концепции, данный Закон является не средством «эффективного и комплексного реше-ния всех вопросов, касающихся института при-мирительных процедур (медиации)», а conditio sine qua non существования в Казахстане инсти-тута медиации как такового. Без его принятия

все предлагаемые процессуальные нововведения являются лишь «декларацией о намерениях». Согласно второму — реализация законопроекта не потребует дополнительных финансовых затрат из государственного бюджета. На самом деле, это и есть ключевое положение Концепции, в свете которого все остальные ее положения, как и сам текст законопроекта, превращаются в сугубо док-тринальный документ, лишенный практического значения.

Здесь-то и возникает главный вопрос: каковы подлинные намерения законодателя? Нам, раз-умеется, не дано их знать, но с учетом анализи-руемых текстов Концепции и самого законопро-екта законодатель прекрасно отдает себе отчет в невозможности создания института медиации в отсутствие соответствующих институциональ-ных и финансовых усилий. Об этом свидетель-ствуют многочисленные и совершенно справед-ливые пассажи Концепции, где говорится (пусть и исключительно в сравнительно-правовом аспекте) о «социальных службах», «центрах при-мирения», «бюджетном финансировании» и т. д. Не будем их все цитировать, тем более что выше мы уже признали в качестве аксиомы компетент-ность современного казахстанского законодателя в вопросе о значении надлежащей инфраструкту-ры для развития медиации. Поэтому, возвраща-ясь к поставленному вопросу о целях принятия анализируемого законопроекта и намерениях его составителей, вариантов ответа, на наш взгляд, может быть только два:

А) Казахстанский законодатель не видит реальных возможностей по выделению необхо-димых финансовых средств для развития в стра-не инфраструктуры медиации. В такой ситуа-ции принятие закона о «виртуально-стихийной медиации» необходимо исключительно из «имиджево-бюрократических» соображений. С одной стороны, это позволит формально отно-сить Казахстан к числу стран, где якобы суще-ствует медиация. Принятие законопроекта пре-вращается в такой ситуации в своеобразную «пиар-акцию», а реальное (социологическое) функционирование института отходит на второй план. С другой стороны, возникает возможность отчитаться «наверх» об исполнении поручения Президента РК, причем, не прилагая к этому никаких существенных усилий.

Б) Казахстанский законодатель рассматри-вает принятие закона в качестве первого фор-мального шага на пути реального создания в стране института медиации и подобных ему примирительных процедур. Данный шаг при всей его кажущейся легкости, поверхностности


3–4/2011

и недостаточности абсолютно необходим для легализации в Казахстане института медиации, без чего нельзя поднимать вопрос о выделении соответствующих бюджетных ресурсов и совер-шении необходимых действий по налаживанию надлежащей инфраструктуры. После реализации первого шага (после принятия Закона о внесении дополнений в УК РК, УПК РК, ГПК РК) никто не собирается рапортовать «наверх» об исполнении поручения. Оно еще не исполнено. За первым шагом последуют следующие шаги, и только после того как инфраструктура и механизмы начнут реально функционировать, можно будет официально объявить о том, что в Казахстане появилась «подлинная медиация».

Первый из названных «сценариев» можно обозначить в качестве пессимистического, а вто-рой — оптимистического. Пессимистический вариант развития событий мы здесь рассматри-ваем исключительно в качестве «теоретической спекуляции», не имеющей никакого отношения к реальным намерениям казахстанского законо-дателя. Если же исходить из оптимистического варианта развития событий, то становится ясно, что необходима четкая программа дальнейших реформ, направленных на реальную имплемен-тацию примирительных процедур (медиации) в казахстанское уголовное и гражданское судопро-изводство. В такой ситуации рассматриваемый законопроект является не «законом об импле-ментации», но исключительно «законом о лега-лизации» института медиации в казахстанской правовой системе. Строго говоря, иного значения он не имеет, и иметь не может. Для имплемен-тации требуется не столько конструирование уголовно-процессуальных и гражданских про-цессуальных норм, сколько несколько иной алго-ритм действий и решений.7

7 Строго говоря, Казахстан не является первым государством Центральной Азии, легализующим у себя примирительные процедуры (медиацию). До того институт медиации был закре-плен в Кыргызской Республике Законом от 25 июня 2007 г., дополнившим соответствующим положением (упоминани-ем «медиатора») п. 2 ч. 1 ст. 29 УПК КР. Другое дело, что в Кыргызстане так и не произошло реальной имплементации института медиации, который, по сути, остался лишь «на бума-ге», существуя в «виртуально-стихийном виде» (об этом см., например, заявление кыргызстанских правозащитных органи-заций, сделанное в ходе Дополнительного совещания по челове-ческому измерению (Supplementary Human Dimension Meeting), организованного БДИПЧ ОБСЕ в Вене 12-13 июля 2007 г., где они сетовали на полное отсутствие инфраструктуры после приня-тия соответствующего Закона; http://www.osce.org/documents/odihr/2007/07/25565_ru.pdf). В этом смысле Казахстан может стать первым государством Центральной Азии, создавшим для медиации необходимую инфраструктуру и реально институци-онализировавшим ее в своей правовой системе с учетом неудач «предшественников». В противном случае казахстанскую ини-циативу ожидает судьба «кыргызстанской медиации».

Программа необходимых реформ по имплементации примирительных

процедурВ максимально схематичном виде програм-

ма реальной имплементации в казахстанскую правовую систему института медиации должна включать следующие элементы:

а) решение проблемы государственного финансирования;

б) разграничение сфер применения социаль-ной (финансируемой бюджетом) и коммерческой медиации;

в) подготовка корпуса компетентных медиато-ров и решение вопроса об их правовом статусе;

г) определение форм деятельности медиато-ров (службы медиации, индивидуальные медиа-торы и т. д.) и организационное обеспечение их деятельности;

д) уточнение процессуальной составляющей (уголовно-процессуальная и гражданская про-цессуальная адаптация института медиации).

На данном этапе законодатель стремится решить исключительно процессуальные про-блемы, что является, пожалуй, наиболее орга-низационно простым элементом программы реформ. Более того, качественная процессуаль-ная адаптация института медиации, строго гово-ря, возможна только на завершающем этапе его имплементации — в противном случае процес-суальные нормы приобретают декларативный и отсылочный характер (что мы и видим в пред-лагаемом законопроекте). Законодатель, пред-лагая участникам судопроизводства прибегнуть к медиации, в сущности, пытается отправить их «в пустоту», наличие которой абсолютно предо-пределено нерешенностью финансовых и орга-низационных проблем.

На самом деле первоочередным вопросом, подлежащим решению казахстанским законода-телем, является вопрос об объемах бюджетного финансирования, которое государство способно выделить для внедрения в национальное судо-производство механизма примирительных про-цедур (медиации). Понятно, что данный вопрос находится в компетенции отнюдь не Верховного суда РК, определенного «в качестве основного разработчика» соответствующего законопро-екта, но политической власти. Понятно также, что если законодатель будет и дальше исходить из того, что, как сказано в Концепции законо-проекта, реализация последнего «не потребует дополнительных финансовых затрат из государ-ственного бюджета», то никакая институциона-лизация медиации в Казахстане просто-напросто



недостижима (!). В такой ситуации «казахстан-скую медиацию» ожидает судьба ее «кыргыз-станской предшественницы». При этом нельзя не учитывать другое: если имплементация инсти-тута медиации (как и его дальнейшее примене-ние) неизбежно является для бюджета затратной, то отсюда вовсе не вытекает, что данный инсти-тут является экономически невыгодным. Здесь просто надо различать краткосрочные затраты и долгосрочную экономическую выгоду (постепен-ное уменьшение тюремного населения, сокраще-ние тюремного персонала, снижение нагрузки на суды и т. д., не говоря уже об «имиджевых» приобретениях для казахстанского государства и соответственно казахстанской экономики).

Определив бюджетные возможности, и исхо-дя из них, необходимо в теоретическом плане решить другую проблему, связанную с отказом от иллюзии, что медиация есть институт «само-окупаемый» и финансируемый исключительно сторонами. Никто, конечно, не оспаривает, что государство не обязано финансировать медиаци-онные процедуры, например, в торговых (хозяй-ственных) спорах. Здесь его задача в другом — помочь участникам оборота создать необходимую инфраструктуру и подготовить необходимые для «коммерческой медиации» кадры медиаторов. Кроме того, необходимо, видимо, экономически заинтересовать участников споров, создав такую систему, при которой размер государственной пошлины будет меньше расходов по проведению медиации. Ясно также, что в случае с коммерче-ской медиацией создание такой системы лишь отчасти зависит от государства — важнейшую роль здесь будут также играть грамотные дей-ствия участников рынка медиационных услуг (выстраивание ими соответствующей ценовой политики и т. д.).

Однако нельзя также не отдавать себе отче-та, что, скажем, уголовно-правовая медиация не должна быть «коммерческой» — в противном случае она не может отвечать общепризнанным ныне принципам, справедливо перечисленным в Концепции законопроекта: беспристрастность медиатора, отсутствие корыстной заинтересо-ванности и т. д. Любой иной подход будет озна-чать особую привилегию «ухода от уголовной ответственности» для состоятельных граждан, что вряд ли вызовет энтузиазм широких слоев населения. Право на помощь медиатора должно быть в соответствующих случаях доступно любо-му участнику уголовно-правового конфликта, в силу чего здесь необходимо создание системы «социальной медиации», постоянно финанси-

руемой государством.8 Кроме того, социальная медиация должна в определенных пределах существовать и в гражданском процессе по ряду категорий дел, которые законодателю предстоит определить. В качестве примера можно привести трудовые, семейные споры и т. д.9 В этом смысле необходимо учитывать, что бюджетные расходы на создание медиационной инфраструктуры не являются одноразовыми — в дальнейшем госу-дарству требуется финансировать деятельность по проведению «социальной медиации» в уголов-ном и отчасти гражданском процессах. Обратим также внимание еще на один нюанс: разграни-чение коммерческой и социальной медиации обязательно в материальном плане (с точки зрения финансирования медиации), но вовсе не обязательно в плане персональном. Иными словами, один и тот же медиатор вполне может быть как медиатором «социальным» (если меди-ация осуществляется за счет государства), так и медиатором «коммерческим» (если медиация осуществляется за счет сторон). Разграничение в зависимости от источника финансирования видов медиации вовсе не обязательно приводит к разделению корпуса медиаторов на «социаль-ных» и «коммерческих». Профессиональный корпус медиаторов может быть един (по анало-гии с адвокатами, попеременно выступающими по «назначению» и «соглашению»). Впрочем, в такой ситуации на первый план выходит пробле-ма деонтологии медиатора — нельзя допустить расслоение медиации на «выгодную» и «невы-годную». Но варианты здесь в любом случае возможны.

Во многом в зависимости от решения преды-дущей проблемы должен зависеть и подход к пер-сональному составу корпуса медиаторов. Прежде всего, как отмечено ранее, необходимо обсудить целесообразность его единства или дуализма (с учетом существования социальной и коммерче-ской медиации), а также — в какой мере про-фессия медиатора должна быть основной или вспомогательной (в духе концепции «медиатора 8 Мы здесь не видим смысла насыщать данный анализ сравнительно-правовыми примерами, демонстрирующими возможные механизмы бюджетного финансирования работы медиаторов в рамках «социальной медиации» (учитывая отме-чавшийся ранее высокий уровень Концепции законопроекта, данные механизмы, скорее всего, прекрасно известны казахстан-скому законодателю). О механизме оплаты работы медиатора, например, во Франции, где медиатор получает от государства не заработную плату, а определенную фиксированную сумму за каждую проведенную медиацию, проводимую в бюджете по разряду «судебных издержек», см.: Mbanzoulou P. La médiation pénale. Paris. L’Harmattan. 2002. P. 39.

9 Можно ли, скажем, представить себе «нейтрального» коммер-ческого медиатора в споре работника и работодателя по поводу выплаты заработной платы, учитывая заведомое материальное неравенство сторон?


3–4/2011

на полставки»), и возможны ли здесь сочетания (смешанные модели). Ясно также, что в персо-нальном плане необходимо решить две фунда-ментальные проблемы, которые выше мы уже упоминали:

1) педагогической подготовки медиато-ров, причем подготовки не «одноразовой», а перманентной;10

2) четкого законодательного порядка наде-ления лица статусом медиатора и лишения его такого статуса (исходя из модели небюрократиче-ского корпуса медиаторов с особым статусом11).

При ответе на второй вопрос следует, види-мо, взять в качестве образца методику решения проблем статусов судей и адвокатов: требования к профессии; процедура наделения полномочия-ми; орган, уполномоченный принимать решение; основания лишения статуса медиатора в случае ненадлежащего выполнения им своих обязанно-стей; органы дисциплинарного контроля и т. д.

Наконец, требуется определить, должны ли медиаторы работать исключительно индивиду-ально или они могут объединяться в рамках кол-лективной «службы медиации». Думается, что оба варианта возможны, но при условии суще-ствования как минимум одной службы медиа-ции (или группы индивидуальных медиаторов) в пределах территории каждого суда нижней инстанции. Государство должно обеспечить соот-ветствующую деятельность в качестве обязатель-ного элемента системы уголовной и гражданской юстиции. Речь здесь, разумеется, идет только о социальной медиации, поскольку коммерческая медиация будет неизбежно, причем без всякой

10 Если исходить из того, что медиатором вовсе не обязательно должен быть юрист, то здесь возникает возможность использо-вания инфраструктуры психологических, социологических и т. п. факультетов вузов, выпускники которых не всегда востребо-ваны по специальности на рынке труда, хотя многие такие вузы финансируются из бюджета (проблема рационального расходо-вания затрат на образование).

11 Вариант, при котором (с учетом «социальной медиации») в реестре государственных должностей Республики Казахстан появится специальная должность «медиатора», действующего наряду с медиатором-коммерсантом, также может гипотети-чески рассматриваться, однако он нам кажется неудачным. Медиация чужда бюрократизации как таковая — любая неиз-бежная в такой ситуации иерархизация для нее губительна, не говоря уже о дополнительных рисках коррупции и раздувании государственного аппарата. В этом смысле оптимальным выгля-дит ставшая уже классической модель автономной профессии медиатора с особым статусом (по аналогии с нотариусом, адво-катом и т. д.). Впрочем, здесь мы вновь сталкиваемся с механиз-мом государственного финансирования оплаты труда медиато-ра, действующего для сторон бесплатно, который должен быть надежным, но гибким.

«подсказки» государства, концентрироваться в границах крупных деловых центров. Возвращаясь к социальной медиации, перспективным выгля-дит концепция «домов правосудия», под крышей которых наряду с судами нижней инстанции могли бы разместиться службы медиации (инди-видуальные медиаторы). Ясно, что создание таких центров на базе судов обойдется значительно дешевле, нежели строительство отдельных зда-ний или подготовка отдельных офисов, не говоря уже об удобстве для участников судопроизводства и прочих преимуществах такого рода. Очевидно также, что в той мере, в какой государство воз-лагает на медиаторов определенные социальные функции, оно обязано взять на себя организа-ционное обеспечение их деятельности, включая «мелочи» (коммунальные расходы, оргтехника и т. д.), о которых здесь нет смысла даже говорить. В дальнейшем к службам медиации могли бы добавиться в рамках концепции «домов право-судия» (именно «домов», а не «дворцов») соци-альные работники, службы пробации и другие подобные институты, столь, откровенно говоря, необходимые для модернизации и социализации казахстанской уголовной (прежде всего) и граж-данской (в значительной мере) юстиции.

В целом, начавшаяся в Казахстане работа по имплементации в национальное судопроизвод-ство примирительных процедур либо превратит-ся в кратковременную «пиар-акцию», которую быстро забудут и от которой останется лишь впечатление юридического «мыльного пузы-ря», либо ознаменует собой подлинный прорыв в реформировании судебной системы одного из постсоветских государств. По крайней мере, за пределами Евросоюза на постсоветском про-странстве пока никому технически корректно имплементировать медиацию не удалось (разве что лишь формально легализовать). Успех или неудача мероприятия почти полностью зависят от того, готовы ли казахстанские власти прило-жить для реализации столь непростой задачи необходимые финансовые, организационные и интеллектуальные усилия.

Центр исследования правовой политики

Март 2010 г.

НА ШЛЯХУ ДО ВІДНОВНОГО СУСПІЛЬСТВА:ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ЯК СПОСІБ ЗАПОБІГТИ ШКОДІ

Мартін РАЙТ

Брошура видана організацією

Make Justice Work як внесок

в обговорення цієї проблематики.

Точки зору автора та видавця можуть

не співпадати.

Зберіть в одному місці велику кіль-кість людей, опишіть їм злочин і злочинця та спитайте, який вирок вони б винесли. Побачите: відпо-віді будуть абсолютно різними.

Навіть судді чи магістрати навряд чи дійдуть консен-сусу. Вирушивши у пошуках істини до різних куточків країни, ви зіткнетеся з ще більшими протиріччями, а про різні країни не варто й казати. При цьому відпові-ді, отримані зараз, суттєво відрізнятимуться від від-повідей, які можна було б почути, скажімо, 15 років тому. Отже, такого понят-тя як «правильний вирок» просто не існує.

Цьому є зрозумілі при-чини, які, однак, недостат-ньо обговорені. По-перше,

це відсутність раціональних підстав для визначення вироком строку ув’язнення, окрім порівняння з інши-ми вироками; по-друге, винесення вироку має кілька завдань, не суміс-них між собою. Немає способу точно виміряти ані серйозність злочину, ані біль, завданий покаранням. І навіть

якби такий спосіб існував, немож-ливо логічно пов’язати одне з одним (Wright 2008b: гл. 5, 6). Для когось, за старим юридичним висловом, «ляз-кіт тюремних ґрат» стане достатнім засобом стримування, інші ж вважа-тимуть «жорсткий» вирок перевіркою власної міцності. Однаковий вирок справлятиме абсолютно різний вплив на різних людей залежно від місця (стара, сучасна чи відкрита в’язниця) та умов ув’язнення (чи буде підтрим-ка від родини, чи матиме родина, яка прагне підтримати засудженого, фінансові можливості для цього).

Інша суттєва вада сучасної систе-ми кримінального правосуддя — скон-центрованість на злочинці; передба-чені системою процедури ігнорують потерпілих чи навіть зневажають їх. Попри всі спроби змінити цю ситуа-цію на краще, основні проблеми зали-шаються невирішеними. Деякі нещо-давно прийняті закони потрапили у пастку, припустивши, що ліквідація засобів захисту відповідачів певною мірою відповідає інтересам потерпі-лих. Політики мають пам’ятати, що винесення вироку невинній особі, так само як і виправдання винної, дозво-ляє дійсному винуватцю уникнути



Мартін Райт (Martin Wright) — бібліотекар Інституту кримінології при Кембриджському університеті; директор Ліги Говарда за реформу карального правосуддя; координатор політики Центру підтримки жертв; старший науковий співробітник факультету охорони здоров’я та біологічних наук Університету Де Монтфорта, м. Лестер. Учасник-засновник Європейського форуму з питань від-новного правосуддя; до 2006 року входив до складу правління цієї організації, а зараз є членом правління Консорціуму відновного правосуддя. Займається науковою роботою. Виконує функції медіатора-волонтера у Ламбеті, Південний Лондон. Автор публікацій «Making good: prisons, punishment and beyond» (1982 р., передруковано у 2008 р.), «Justice for victims and offenders: a restorative response to crime» (друге видання, 1996 р.), та «Restoring respect for justice» (1999 р., друге видання — 2008 р.). Має почесний диплом Польського центру медіації; почесний член Інституту вирішення конфліктів, Болгарія, 2005 р.

На шляху до відновного суспільства: вирішення проблем як спосіб запобігти шкоді 59

3–4/2011

відповідальності, чого не хочуть ані потерпілі, ані усі ми.

У цій брошурі розглядатиметься, по-перше, заплутана логіка сучасної політики; по-друге, заходи, які могли б змінити ситуацію на політич-ному рівні; по-третє, можливості відновного під-ходу змінити ситуацію на краще (у зв’язку з цим будуть проаналізовані заперечення, складнощі та переваги); і, зрештою, буде розглянуто, яким чином принципи цього підходу можна практично запровадити в суспільстві, спираючись на від-новну теорію соціальної справедливості.

Тривалий і хибний шлях Палац правосуддя у Брюсселі — це масивна

кам’яна споруда в еклектичному стилі з сотня-ми приміщень та довжелезними коридорами-лабіринтами. Щоб звести цей Палац, в бідно-му районі Джиббіт-Хілл довелося зруйнувати чимало будівель. Архітектор Жозеф Пуларт не мав потрібного досвіду, проте відмовився узго-джувати свій проект будь з ким іншим, окрім міністра юстиції. Будівництво було розпочато і кілька років здійснювалося без чіткого плану. Роботи зі зведення Палацу ще тривали, коли архітектор тяжко захворів на психічний розлад і помер. Вважаєте несправедливим, коли кажуть, що цей випадок є вдалою метафорою системи кримінального правосуддя?

Обґрунтування вироків — це комплекс аргументів. Люди, особливо судді, говорять про «стримуючі» вироки. При цьому намір може бути символічним: повідомити про те, що певні дії будуть покарані. Але покарання само собою не поглиблює нашо-го розуміння причин, з яких був скоєний той чи інший злочин. Отже, ми не можемо вжити заходів для зниження рівня злочинності. Деякі судді та магістрати прагнуть залучити ув’язнених до реабілітаційних програм (за їх наявності) або про-сто ізолювати злочин-ця від оточення. Якби казковий герой «Аліси у Задзеркаллі» Шалам-Балам був суддею, він би напевно сказав: «Якщо я виношу вирок , він

означає саме те, що я маю на увазі: не більше і не менше».

Проте відомо, що по цей бік дзеркала більшість колишніх засуджених (67 %) повторно скоюють злочини, і чим молодші правопорушники, тим вищий показник їх повернення до кримінального минулого. Для осіб 18–21 років показник повтор-ного засудження упродовж двох років становить 78 %, а для молодших 18 років — 82 %. Невже це свідчить про ефективність тюрем?! Тривалість строку ув’язнення не має значення для людини, яка не вірить у те, що її піймають, чи байдужа до цього. Багато в’язнів завдають собі шкоди через фрустрацію або відчай. Лише невеликий відсоток злочинців отримують у в’язниці освіту, проходять лікування. І цей показник дедалі зменшується, бо в’язниці стають ще більш переповненими; будь-які корисні ефекти зводяться нанівець самим інститутом тюрми, особливо, браком підтримки за її межами після звільнення. Показник повтор-ного засудження перевищує показник засудження вперше, адже з кожним ув’язненням вірогідність повернення правопорушника до кримінального минулого збільшується. Наприклад, 25,2 % дорос-лих правопорушників, засуджених у I кварталі 2007 року, відбувши покарання, повернулися до злочинної діяльності. Для тих, хто мав одне попереднє ув’язнення, цей показник становить 40,3 %, два ув’язнення — 48,9 % і далі — до 76,4 % для тих, хто мав понад 11 вироків. Серед неповнолітніх показник повторного засудження збільшується з 36,2 % (особи, які не були засуджені у минулому) до 80,5 % (один вирок у минулому) та 89,1 % (понад шість вироків про утримання під вартою) (за даними звіту Марії Ігл (Maria Eagle)

Рис. 1. Палац правосуддя, Брюссель

60 ФІЛОСОФІЯ ТА ПРАКТИКА ВІДНОВНОГО ПІДХОДУ


перед Парламентом на запит Кіта Хілла (Keith Hill), члена британського Парламенту, 29 жовтня 2009 р.).

Лорд-суддя Оулд (Auld) у своєму дослідженні, присвяченому кримінальним судам (2001: 387), застерігає від ставлення до вироку як до вирішення проблеми. Він зазначає:

«Я був завжди переконаний у тому, що ми надто багато чекаємо від судів як від засобу зменшення рівня злочинності, від-шкодування заподіяної шкоди потерпілим і суспільству та реабілітації окремих правопорушників».

Попри це, у відповідь на повідомлення про збільшення випадків певного виду злочинності політики миттєво закликають до підвищення максимального строку покарання, а іноді й мінімального. Як і клеєння шпалер у будинку зі шпарами, що виникли через будівельні дефекти, збільшення строку покарання — це найлегший та найменш ефективний спосіб розв’язання проблеми. Необхідно визнати, що вирішення поточних проблем (наприклад питань про правомірність використання мобільних телефонів водіями чи застосування зброї) за рахунок збільшення максимального строку ув’язнення — не більше ніж видимість.

Річ у тім, що важко чітко визначити комплексні цілі винесення судового рішення. У розділі 142 Закону «Про кримінальне правосуддя», прийнятого в 2003 році (Criminal Justice Law, CJA) (2003, sec. 142), визначені цілі винесення судового рішення:

a) покарання правопорушників;б) зменшення рівня злочинності (у т. ч. змен-

шення завдяки стримуванню);в ) реформування та реаб іл ітац ія

правопорушників;г) захист громадськості;д) відшкодування правопорушниками збит-

ків потерпілим від їх злочинів. Міністр внутрішніх справ Девід Бланкет

(David Blunkett) дав простіше формулювання: його «дві дуже чіткі цілі» боротьби з вуличною злочинністю — це «покарати правопорушни-ків та зменшити кількість повторних злочинів» (Reducing crime — changing lives, 2004).

Варто розглянути й інший вид злочинності — правопорушення, скоєні регуляторними органа-ми, адже їхні наслідки для жертв можуть бути такими ж серйозними, як і наслідки «вуличної злочинності», наприклад, позбавлення майна, нанесення травм чи навіть заподіяння смерті. Проте аналіз «кращого регулювання» цього виду

злочинів дає підстави дійти висновку, що санкція має:

змінювати поведінку правопорушника; намагатися ліквідувати будь-яку фінансову користь чи перевагу від недотримання вста-новлених вимог; враховувати доцільність покарання для пев- ного правопорушника у контексті відповідно-го регуляторного питання, у т. ч. покарання та осуду з боку громадськості, яке асоціюють із покаранням за кримінальні злочини; бути пропорційною характеру злочину та його наслідків; намагатися відшкодувати шкоду, заподіяну недотриманням регуляторних вимог (у від-повідних випадках), а такожзапобігати недотриманню вимог у майбут- ньому (Macrory 2006: 11). Отже, необхідно зосередити увагу на профі-

лактиці, позбавленні правопорушника будь-якої переваги від злочину та відшкодуванні шкоди, завданої потерпілому (у відповідних випад-ках). Покарання заради покарання відходить на другий план. Важко сказати, чому аналогічні пріоритети не слід застосовувати до «вуличної злочинності».

Легко припустити, що цілі, визначені Законом «Про кримінальне правосуддя» та висловлені паном Бланкетом, можна поєднати: коли злочи-нець відбуває покарання у тюрмі, він проходить реабілітацію, а громадськість при цьому буде захищена. Проте насправді зазначені цілі супере-чать одна одній. Чим жорсткіше покарання, тим менше воно буде реабілітаційним. Захист громад-ськості майже завжди тимчасовий, а позбавлен-ня волі нерозривно пов’язане з високим рівнем рецидивів правопорушень так само, як іпотеч-не кредитування — з нарахуванням відсотків. Чим жорсткіший засіб стримування, тим ширші межі, за які порушники готові вийти, намагаю-чись уникнути покарання тощо. Психологічне дослідження виявило, що покарання або взагалі не досягає поставлених цілей, або якщо й досягає, то лише за певних умов та на короткий період часу (Wright 2008: гл. 2). У звіті Міністерства вну-трішніх справ з оптимістичною назвою «Making Punishments Work»1 (Halliday 2001: § 1.62–1.65) вкотре наголошується, що основний засіб стри-мування — це імовірність розкриття злочину, а зміни «поточного показника» позбавлення волі за певні злочини не будуть виправдані. Професор Ендрю Ешворт (Andrew Ashworth) довів, що будь-який ефект «засобу стримування» на додаток до 1 «Змусити покарання працювати» (англ.).


3–4/2011

«пропорційного» вироку не можна підкріпити кримінологічними даними. Більшість злочинців не здатні раціонально думати про можливі пока-рання. Іншими словами, «слід відмовитися від риторики про засоби стримування» (Ashworth, 2002: 872).

Основна проблема полягає у першій меті Закону «Про кримінальне правосуддя» — пока-ранні. Насправді це не стільки мета, скільки стратегія досягнення інших цілей. Слід розгля-нути ці цілі та зрозуміти, чи можна їх досягти з меншою кількістю небажаних побічних ефектів. Одна з головних цілей — уособлення серйозності шкоди, заподіяної злочином. Більш конструктив-ний спосіб досягнення цієї мети полягає у визна-ченні розміру відшкодування з боку злочинця. Яскравим прикладом цього є випадок із колиш-нім британським Міністром оборони Джоном Проф’юмо (John Profumo), який пішов у відстав-ку, зізнавшись у власній брехні Парламенту, та присвятив решту життя виправленню власних помилок шляхом виконання громадської робо-ти. Немає жодних сумнівів у тому, що він працю-вав на добровільних засадах, проте обов’язкові громадські роботи також можливі, навіть як покарання за серйозні злочини. У Південній Африці жінці, яка мала на утриманні чотирьох дітей і вбила неповнолітнього жебрака, при-судили вісім років ув’язнення з відстроченням покарання на три роки з огляду на те, що вона навряд чи була здатна до подальшого насильства і, окрім цього, вибачилася перед матір’ю потер-пілого (Високий суд Південної Африки, Відділ провінції Трансвааль, справа «State v. Maluleke and others», CC 83/04). В іншій справі, яка стала прецедентом, злочинця засудили до громадських робіт та відповідних умов покарання за вбивство (State v. Potgieter, 1994(1) SACR 61(a)).

Добре відомо: за ґрати нерідко потрапляють люди, чиї злочини та життєві історії свідчать про те, що тюрма — не найкраще для них місце. Більшість із них — представники маргіналізо-ваних верств населення, які потребують певної допомоги. Але забепечити таку допомогу в місцях позбавлення волі, особливо у переповнених тюр-мах, набагато важче і дорожче. Є серед них і люди з психічними розладами — можливо, спричинени-ми попереднім ув’язненням. Керівництво тюрем закликає до зменшення кількості ув’язнених. Менша кількість в’язнів означає кращі умови утримання їх під вартою. Отже зрозуміло, що засобом розвантаження переповнених тюрем слід вважати не будівництво нових місць позбав-лення волі, а залучення корисних ресурсів гро-мади чи створення установ, які опікуватимуться

цією категорією населення. Чимало проблемних підлітків походять із неблагополучних сімей і не навчалися у школі (Stephenson, 2007). Отже, як можна виправити їхню поведінку, дедалі більше руйнуючи їх зв’язок із родиною та відправляючи їх у заклади, де вони отримають довічне клеймо і навряд чи зможуть здобути освіту? У чому ж річ? Може, краще, заохочувати їх до прийнятної пове-дінки чи давати можливість змінити її? Тюрми спричинюють соціальну маргіналізацію, руй-нують родини та породжують безпритульність. Злочинці гартуються у в’язницях, тоді як місце, де можна навчитися будувати нормальні стосун-ки з людьми, — це суспільство. А для тих неба-гатьох, хто дійсно небезпечний для оточення і потребує повної ізоляції, необхідні спеціалізовані установи. Однак уряд вдається до протилежних заходів. Підтвердження тому — перетворення психіатричної лікарні Ешворта на в’язницю. У цьому зв’язку доцільно згадати думку криміно-логів Лоуренса Шермана (Lawrence Sherman) та Хізер Стренг (Heather Strang) (2007: 12): «сама система кримінального правосуддя є причиною злочинності — тією причиною, до якої уряд має проявляти жорсткість».

Ця хаотична доктрина зі складними ідеями та суперечливими цілями побудована Парламентом і судами. Проте вони не єдині архітектори такого підходу: самі суди (попри численні заперечення) захиталися під закликами наляканих газетни-ми заголовками та передовицями політиків до «жорсткості». Заради справедливості слід зазна-чити, що судова система кілька разів активно протестувала, коли політики обмежили «руку правосуддя», запровадивши законодавство, що вимагало мінімальних строків покарання. Суди заперечували проти рекомендацій щодо вине-сення судових рішень, передбачених прийнятим у 2009 році Законом «Про коронерів та правосуд-дя» (Coroners and Justice Act 2009), який збільшив період ув’язнення для тих, хто потребував допо-моги, а не покарання. Брак політичної принципо-вості призвів до рекордної кількості ув’язнених, що, у свою чергу, збільшило показник рецидивів серед осіб, утримання яких у в’язниці є засобом захисту населення. У минулому столітті служба пробації діяла під гаслом «радити, допомагати та підтримувати», яке згодом змінилося на безосо-бове: «впровадження судового рішення, реабілі-тація та захист громадськості». Наразі цю службу об’єднали з Департаментом місць позбавлення волі під бюрократичною назвою — Національна служба управління правопорушниками. При цьому термінологія залишила поза увагою той факт, що поведінка залежить від підтримки та



особистих стосунків, від мотивації, породженої заохоченням та бажанням здобути повагу в авто-ритетних людей. Ця термінологія символізує тиск на службу і спроби перейти від особистісного під-ходу до виробничого. В Австрії службу пробації назвали NeuStart2. Може й нам варто підібрати аналогічне оптимістичне найменування?

Однак слід уникати конфлікту між політи-ками та судовою системою. Треба організовува-ти семінари для суддів, політиків і журналістів, щоб підвищити їхню обізнаність про обме-ження вироків і більш перспективні способи запобігання соціальним конфліктам. Важливо роз’яснювати поняття «покарання». У вузькому значенні це заходи, які насамперед мають бути неприємними. Держава може застосовувати їх лише до власних громадян та за умови, що такі заходи будуть більш ефективними та матимуть менше шкідливих побічних ефектів, аніж менш шкідливий захід. Навіть якщо покарання від-повідає зазначеним вимогам, постає питання справедливості. Науковці-теоретики врахову-ють бажаність та дійсну можливість забезпе-чення «рівнів покарання, які були б пропорцій-ними неправомірній поведінці» (Ashworth 2002: 872). Припустимо, «ефективність» означає, що покарання уособлює серйозність злочину. Але, по-перше, немає узгодженого способу визначи-ти це (наприклад, чи незначний прояв насиль-ства серйозніший за масштабне шахрайство?), по-друге, відсутні способи калібрувати покаран-ня для визначення «пропорційності» (чи гірший короткий строк ув’язнення за роки пробації або громадських робіт?) і не існує логічного способу зіставити одне з другим (один злочин може бути «вартим» одного вироку в одній країні і зовсім іншого в іншій чи навіть в іншому регіоні цієї ж країни).

Якщо «ефективність» означає профілактику рецидивів злочинності чи стримування інших від скоєння першого злочину, ніхто не зможе визна-чити, яким має бути покарання, щоб виконати одне з цих завдань, а застосовувати більше пока-рання неправильно. Використання однієї людини як «опудала» для залякування інших породжує моральну проблему. Як зазначав лорд-суддя Аскіт (Asquith) 50 років тому, «зразковий вирок є несправедливим, і несправедливий він тією мірою, якою він є зразковим (із посиланням на: Wright 2008a: 191). Навіть якщо можна визначити правильний обсяг покарання, він суперечитиме принципам справедливості: для багатьох дове-дених до відчаю дрібних правопорушників лише 2 «Новий старт» (англ.).

жорсткий вирок може стати засобом стримуван-ня або навіть способом спростити боротьбу за життя у байдужому суспільстві, тоді як для деяких крупних злочинців, наприклад бізнесменів чи юристів, які вдалися до шахрайства зі своїми клі-єнтами, висока вірогідність засудження і втрати статусу та необхідність відшкодування вкраде-них коштів будуть стримувати їх, принаймні, у не менш ефективний спосіб.

Жодні дорадчі комітети чи аналогічні струк-тури не в змозі вирішити ці ключові суперечності. Як наслідок, вони залишили спроби визначити тривалість ув’язнення в контексті його ефек-тивності та поклали в основу строку покарання виключно спробу кількісного визначення серйоз-ності злочину як засобу зведення рахунків. Отже, наразі не забезпечується ані ефективність, ані справедливість, і ще менші результати досягнуті у спробах поєднати ці цілі. Необхідно з’ясувати мету, яку ми намагаємося досягти, і обміркува-ти найкращі шляхи її втілення. Безглуздо вва-жати, що всі задуми можна реалізувати єдиним способом.

Визначення цілей По-перше, потрібно більше уваги приділя-

ти профілактиці правопорушень, яка, на думку лорда-судді Оулда, полягає в соціальній політиці, а не у кримінальному правосудді, — у політиці, яка має на меті зменшення вірогідності злочинів. Винесення вироку після скоєння злочину нага-дує зачинення воріт стайні після того, як кінь вже вибіг із неї. Досягненню цієї цілі сприяти-ме поширення відновної практики, наприклад, медіація з боку однолітків у школах (про це йти-меться далі).

По-друге, коли, попри профілактичні заходи, злочин все ж таки стається, необхідно забезпечи-ти допомогу потерпілому, якщо він є і її потребує. Таку допомогу можна отримати у Центрі підтрим-ки жертв та інших структурах. Коли правопоруш-ник відомий, потерпілі часто схвально ставлять-ся до відновних заходів, наприклад медіації між потерпілим та правопорушником, які дають їм можливість висловити свої почуття і поставити запитання правопорушнику.

По-третє, необхідно продемонструвати сер-йозність правопорушення, частково за рахунок допомоги потерпілому (хоча це не підлягає оприлюдненню). Основну увагу слід сконцен-трувати на роботі, яку виконує правопорушник, якщо він відомий, припускаючи, що ця робота не буде приємною. Роки ув’язнення, як і інші захо-ди, демонструють осуд, який можна виразити


3–4/2011

так само і навіть ще конструктивніше розміром відшкодування з боку правопорушника.

По-четверте, необхідно переконати право-порушника не скоювати злочинів у майбутньому, а інших застерегти від скоєння злочину вперше. Покарання — не завжди найкращий спосіб реа-лізації цього завдання і у будь-якому разі зале-жить не лише від встановленої санкції, але й від того, що відбуватиметься після її застосування: які можливості реінтеграції у суспільстві нада-ються правопорушнику. Поширена думка про те, що цього можна досягти «жорсткістю». Політика стримування виходить із того, що залякування людей — найкращий спосіб переконати їх діяти з думкою про інших. Із цим пов’язане залякування потенційних правопорушників. Трюїзм полягає в тому, що фактична основа стримування — страх бути пійманим; вірогідність покарання вочевидь впливає лише на особу, яка знає, якого вироку чекати, переконана, що її, скоріше за все, пійма-ють та засудять, і яку непокоять наслідки. Окрім цього, покарання має серйозний недолік — воно використовує той метод, який засуджує: вико-ристання вищої сили для примушування інших до бажаної поведінки. Пересічні громадяни не настільки схильні до помсти, як часто стверджу-ють політики та засоби масової інформації.

Зрештою, фізичне обмеження необхідне лише у випадку достатньо серйозного злочину та наявності серйозного ризику того, що інші захо-ди виявляться неадекватними для профілактики рецидивів. Як правило, припускають, що це має означати перебування в місцях позбавлення волі, проте для багатьох злочинців було б достатньо позбавити їх (під контролем) можливості займа-тися певним видом діяльності (наприклад керу-вати автотранспортним засобом чи компанією, працювати з дітьми). Інша проблема полягає в тому, що більшість ув’язнених зрештою виходять на свободу і виникає ризик скоєння ними повтор-них злочинів. Цей ризик можна зменшити, лише покращивши умови їх утримання у виправних закладах (що важко зробити у переповнених тюрмах) та забезпечивши підтримку після звіль-нення. Вважається, що позбавлення злочинців волі — це покарання, проте їх можна ув’язнювати з метою виправлення.

Якщо третьої та четвертої мети (уособлення серйозності та профілактики рецидивів) можна досягти без ув’язнення, недоцільно його вико-ристовувати. Слід застосувати заходи для відшко-дування шкоди. Вони матимуть той самий ефект визначення відносної серйозності порушення: вироки наближатимуться до максимальних вироків за серйозні порушення зі зменшенням

максимуму з огляду на пом’якшувальні підстави тощо. Ці заходи можна поєднати з підтримкою у громаді; полегшиться процес реінтеграції, адже людину не вважатимуть «злочинцем», а сприй-матимуть як особу, що забезпечує відшкодуван-ня за рахунок корисної праці. Штрафи так само потрібно вважати не основним засобом пока-рання, а засобом залагодження провини перед суспільством за завдану шкоду. При цьому слід віддавати перевагу компенсації потерпілому (сьо-годні це досить поширена практика). Хоча ми не звертаємося до досвіду Росії в реформуванні кри-мінального правосуддя, слід розглянути для пра-вопорушників, які мають постійну роботу, ідею «виправної праці», адже правопорушник зберігає роботу та відраховує частину заробітної плати певний час (Російська Федерація, 1999 р., ст. 50). Для правопорушників з особливими потребами, які важко задовольнити, участь у відповідному лікуванні та навчання можна вважати дієвими елементами репарації.

Впровадження змін вже сьогодні Зрозуміло, що з практичних, фінансових та

етичних міркувань не можна відправляти людей до в’язниці за відсутності переконливого доказу, що такий захід є більш ефективним для зменшення злочинності та впровадження норм суспільства, аніж інші санкції. Отже, не треба бути аболіціо-ністом, щоб закликати до мораторію подальшо-го позбавлення волі, коли існує достатньо уста-нов для громадської праці, медичних закладів для лікування залежності чи психічних хвороб та інших необхідних інституцій. Жоден суд не повинен відправляти засудженого до в’язниці лише через відсутність за її межами належного поводження з засудженим чи відповідних санк-цій у громаді. Цей урок ми засвоїли з прикладу Нової Зеландії та інших країн. Законодавство Нової Зеландії, уникаючи притягнення молоді до суду, передбачає відсутність кримінального про-вадження, якщо існують інші способи вирішення проблеми. Інші заходи коригування протиправ-ної поведінки мають зміцнювати родину, а санк-ції повинні передбачати найменшу обмежу вальну альтернативу та враховувати інтереси потерпілих від злочину (Нова Зеландія, 1989 р., із посилан-ням на Immarigeon 2004: 145–146).

Існує чимало проектів, спрямованих на різ-номанітні потреби. Їх слід підтримувати і, за необхідності, впроваджувати нові. На відміну від песимістичних точок зору 1970–1980-х рр. нещо-давні дослідження встановили, що громадські програми здатні значно зменшувати показники



повторного скоєння злочинів. Про це, наприклад, свідчить комплексне дослідження альтернатив позбавленню волі, здійснене професором сером Ентоні Боттомсом (Anthony Bottoms) та його колегами (2004 р.). Ефективні програми спира-ються на сильні сторони їхніх учасників і спрямо-вані на вирішення проблем та розвиток стосун-ків, що характеризуються відкритістю, теплотою, ентузіазмом, спрямованістю і структурованістю (Raynor 2004). Окрім того, розвивається «судова спадкоємність», тобто все більше суддів та магі-стратів активніше цікавляться подальшою долею засуджених ними осіб.

Також слід проаналізувати старі проекти, які виявилися успішними, проте були закриті через брак коштів. Адекватне фінансування слід забезпечувати, допоки проект ефективно пра-цює (для цього необхідно розглянути питання моніторингу «ефективності».) Наведемо три приклади: проект у Мерілбоні, де кавову ятку використовували для залучення «неприкаяної» молоді та зав’язування стосунків. Оскільки строк фінансування цього проекту був обмеженим, останні кілька місяців його учасники витратили на пошук інших людей чи груп, з якими могла б контактувати молодь (Goetschius and Tash, 1967). Проект «Вінкрофтська молодь» розробляв про-грами для молодих людей, «які не вміють при-стосовуватися до життя і вдаються до правопо-рушень» (так їх називали у проекті), здебільшого за рахунок допомоги у здійсненні власних заду-мів. Якщо порівняти результати цього проекту з результатами роботи виправної колонії для неповнолітніх, його ефективність буде очевид-ною: кількість повторних правопорушень значно зменшилася. Проте фінансування «Вінкрофтської молоді» також обмежувалося у часі (Smith et al. 1972). Зовсім інша програма була реалізована Управлінням соціального та громадського пла-нування і досліджень (SCPR) та Національною асоціацією піклування й переселення правопо-рушників (яка зараз має назву Nacro) у житло-вому масиві Каннінгем-Роуд, м. Віднес, графство Чешир. Замість проведення громадських зборів, які цікаві лише певній самообраній групі людей, учасники програми попросили кожне восьме домогосподарство призначити «консультанта», якому сплачували невелику плату. Обрана люди-на приділяла увагу не лише злочинності, але й «заохоченням». Дослідники скористалися влас-ним статусом і запросили керівництво місцевих органів влади прийти та подивитися, що пред-ставляє собою життя у цьому районі. Внаслідок цього був проведений давноочікуваний ремонт, люди познайомилися та організували асоціацію

мешканців. Вандалізм припинився, а якість життя покращилася (Hedges et al. 1979).

Слід переглянути існуючі заходи та способи вимірювання «успіху». Наприклад, антисоціаль-ну поведінку розглядають як проблему. Звичайно, метою має стати її викорінення, проте прийняття судового рішення про боротьбу з порушеннями громадського порядку (ASBO) не завжди можна вважати «успіхом», особливо якщо згадати, що 40 % таких постанов не виконуються. Спочатку до багатьох справ доцільно застосувати механізм медіації, який дозволяє правопорушникам відпо-вісти за власні дії; при цьому часто з’ясовується, що й позивач не завжди вів себе правильно, і обидві сторони можуть узгодити подальші дії. За потреби можна скласти «контракт про узго-джену поведінку», що матиме більш офіційний характер. Обидві ці форми домовленостей потре-бують згоди зацікавленої сторони і, отже, віро-гідність їх дотримання, скоріше за все, є вищою. До того ж, такі домовленості коштують набагато менше, аніж ASBO. Так само не слід намагатися максимально збільшувати кількість переданих до суду справ, якщо виведення цих справ із сис-теми допоможе вирішити конфлікт із користю для всіх сторін.

«Передача фінансування»

Що може зробити вирок, так це спрямувати правопорушників до програм, які відповідають їхнім потребам, якщо це не було зроблено рані-ше. В сучасній системі спостерігається абсурдна ситуація: наприклад, багатьом правопорушникам потрібна психіатрична допомога, проте, за від-сутності відповідного лікування, суди відчувають необхідність позбавити їх волі; в’язниці перепо-внені, проте замість створення психіатричних лікувальних закладів, влада стверджує, що здо-ровий глузд суддів диктує потребу у збільшенні кількості виправних закладів, і будує ще більше тюрем. Кошти, зекономлені на будівництві та експлуатації місць позбавлення волі, можна було б витратити, зокрема, на задоволення певних потреб правопорушників. Розроблений для цього проект, що відповідає певним критеріям, особли-во критеріям автоматичної оцінки, можна було б фінансувати, надавши йому можливість довес-ти свою ефективність. Якщо проект виявиться ефективним через, скажімо, два роки, йому можна присвоїти статус «зразкового проекту»: із гарантованим фінансуванням, наприклад, про-тягом п’яти років, включаючи надання гранту на публікації та фінансування заробітної плати пер-соналу, необхідного для роботи з відвідувачами,


3–4/2011

і фінансування навчання для охочих започатку-вати аналогічні проекти.

Чому це досі не зроблено? Виділенню коштів заважає бюрократичний склероз. Добре відо-мо, що в’язниця створює, принаймні, ту ж саму кількість проблем, що й вирішує, а коштує наба-гато дорожче, аніж більшість альтернатив (вар-тість кожного нового місця у в’язниці становить 100 000 фунтів стерлінгів, а витрати на утриман-ня щорічно становлять приблизно 40 000 фунтів стерлінгів на кожного ув’язненого). Основна про-блема переходу до альтернатив полягає у тому, що вони фінансуються з іншого джерела. Отже, заощаджені на тюрмах кошти не спрямовуються на покриття додаткових витрат організації, що реалізує необхідну програму. Джон Фейлі (John Fayle), колишній керівник з питань політики, утримання неповнолітніх правопорушників та управління попитом Ради ювенальної юстиції, зазначив, що опікування проблемною дитиною потребує від місцевих органів влади значних коштів, які можна заощадити, делегувавши цей обов’язок системі ювенальної юстиції. Навіть якщо витрати відшкодовуватимуться з одного бюджету, у громади з’явиться фінансовий стимул піклуватися про дитину (Fayle, 2007).

Ситуація з дорослими правопорушниками аналогічна. За умов скорочення державного фінансування немає сенсу вимагати заощаджень за всіма статтями, коли невелике збільшення витрат на пробацію може забезпечити значно більшу економію бюджету в’язниці. У гранично-му випадку, якщо співробітник служби пробації до винесення вироку напише звіт із рекоменда-цією про застосування програми без позбавлен-ня правопорушника волі і суд погодиться з ним, служба пробації має далі опікуватися цим право-порушником, проте не отримує на це додаткових ресурсів.

Цю проблему можна подолати за рахунок передачі коштів.

Співробітники служби пробації, які готу-1. ють звіти до винесення вироку (PSR), постійно виявляють та контролюють міс-цеві потреби, наприклад лікування нарко- та алкогольної залежності, наставництво, здобуття професійно-технічних навичок, навчання вмінню опановувати себе, грамоті, пристосуванню. Служба пробації підбирає чи створює від-2. повідну програму для осіб із певним типом потреб.За умови виконання встановлених критеріїв 3. (уникнення зайвого перенаправлення право-порушників), звіти PSR містять рекомендацію

щодо винесення вироку без позбавлення волі, у т. ч. щодо участі у такій програмі. Зекономлена на кожній особі, якій завдя-4. ки відповідній програмі вдалося уникну-ти ув’язнення, сума — скажімо, три чверті середньорічних витрат на утримання одного ув’язненого — передається цій програмі, а одна чверть використовується для фінансу-вання програм, спрямованих на зменшення рівня злочинності. Оскільки такий сценарій передбачає не надання нового фінансування, а перерозподіл наявних коштів, це попере-дить «розширення мережі» (залучення біль-шої кількості людей до системи криміналь-ного правосуддя).Незалежні дослідники здійснюють моніто-5. ринг програми для направлення до неї лише відповідних справ; при цьому показник реци-дивів не перевищує рівня повторної злочин-ності після ув’язнення. Передача коштів заохочуватиме співробіт-

ників служби пробації планувати нові проекти для задоволення місцевих потреб. Встановлено, що такі програми досягають кращих результа-тів, коли вони нові (Raynor, 2004). Враховуючи поточний рівень річних витрат на утримання місця у в’язниці, кожне зменшення тюремного населення на 1 000 осіб звільнить 40 млн фун-тів стерлінгів, які можна спрямувати на відновні програми (можливо, спочатку в меншому обся-зі, адже певні кошти необхідні для зменшення перевантаження). Найближчим часом кількість ув’язнених можна суттєво зменшити, забезпечив-ши кращі умови в місцях позбавлення волі, або навіть зачинити цілі в’язниці чи скасувати плани їх спорудження (зокрема це стосується неналеж-них та часто критикованих в’язниць «Титан»). Стимулом для працівників служби пробації стане задоволеність власною роботою, у тому числі тіс-ніші стосунки з клієнтами та збільшення перспек-тив кар’єрного росту. Правопорушники матимуть стимул довести, що вони зможуть виправдати виявлену до них довіру. Ця система була випро-бувана у Каліфорнії в 1960-х рр. За п’ять років, починаючи з 1966-го, 96 млн доларів, призначе-них на будівництво місць позбавлення волі, були відкликані, заклади утримання закриті або вза-галі не відкривалися після будівництва, що дозво-лило заощадити ще 90 млн доларів. Витрати на програму субсидіювання так званої служби про-бації становили 60 млн доларів, а чисті витрати за п’ять років склали 126 млн доларів за цінами 1960 року (Wright, 2008a: 152–156). Важливо, що суми наведені з урахуванням інфляції.



У разі запровадження програми на початку фінансового року та за умови своєчасного пере-казу коштів можна забезпечити відшкодування початкових витрат програми наприкінці цього ж фінансового року.

Інший спосіб, спрямований на досягнення аналогічного результату, відомий під назвою «Реінвестування у правосуддя». Наприклад, вста-новлено, що в одному регіоні (Саутгемптон) вар-тість ув’язнення 241 правопорушника в один рік при середній тривалості ув’язнення 2,6 місяця відповідатиме вартості направлення 370 осіб на 12-тижневий курс лікування від наркозалежності з урахуванням вартості проживання. Однак якщо місцевий орган не сплатить за цей курс, рахунок мають сплатити в’язниці, які отримують центра-лізоване фінансування. Отже, всі витрати мають фінансуватися з одного місцевого бюджету. Деякі з них можна спрямувати на підвищення матері-альних та соціальних стандартів у найбідніших районах, мешканці яких наразі скоюють найбіль-шу кількість злочинів і найчастіше засуджують-ся до позбавлення волі (Allen, 2007: Ev 71; Allen, 2008).

Засоби масової інформації Заголовки бульварних газет на кшталт «Ми

з’їхали з глузду: грабіжники, які руйнують наші життя, вже незадоволені пересічними британ-цями» (Daily Express, 15.04.2006: 1) вже нікого не дивують, проте коли до аналогічних заголовків вдаються серйозні газети з освіченою аудито-рію, виникає привід замислитися. Розпочавши кампанію «Make Britain Safe»3, газета Sunday Telegraph (25.06.2006) опублікувала додаток на чотирьох сторінках зі статтею доктора Девіда Гріна (David Green), директора експертної групи Civitas, в якій він висловлює впевненість, що можна «вирішити проблему» шляхом подвоєння кількості ув’язнених та ізоляції стійких молодих правопорушників мінімум на 12 місяців (p. 18). На думку професора Боттомса (Bottoms) (2004: 66), група Civitas вибірково цитувала наукові джерела, оминаючи важливі та загальноприйняті точки зору, наприклад про те, що більша впевненість у можливості бути пійманим та засудженим має більший стримувальний ефект, аніж збільшення суворості покарання.

Деякі ЗМІ винні не лише у вигадуванні яскра-вих заголовків у гонитві за великим тиражем, але і в розумових лінощах, у просуванні (без зайвих сумнівів) припущення про те, що «жорсткість», тобто публічне засудження та позбавлення 3 «Зроби Британію безпечною» (англ.).

волі, — найкращий спосіб забезпечити соціальну злагоду, а вироки без позбавлення волі означають «звільнення від покарання» і дозволяють злочин-цеві «гуляти на свободі». Було б корисно, якби судді, які виносять конструктивні вироки замість каральних, робили водночас заяви для преси із поясненнями мотивації свого рішення, не даючи журналістам часу на помилкові висновки. І якби науковці та неурядові організації (НУО) вима-гали б права реагувати на неточності чи просто напівправду, вказуючи, наприклад, що не існує однакового рішення для виправлення кривди у її різноманітних проявах. Люди скоюють різнома-нітні злочини з різноманітних причин: розумін-ня цього не означає виправдання злочину, а лише створює можливість для визначення відповідних способів поводження з цими людьми з метою не дати їм скоїти нові злочини.

Люди, що формують громадську думку, осо-бливо політики, повинні уникати поверхнево-го спрощення, адже, незважаючи на заголовки, більшість пересічних громадян, у тому числі потерпілі, не настільки мстиві, як вважається. Наприклад, проведене у Великій Британії дослі-дження злочинності встановило, що лише трети-на потерпілих від грабіжників та крадіїв хотіли б, аби їхніх кривдників ув’язнили (Mattinson and Mirrlees-Black 2000: табл. A6.2 та 6.3). Зовсім нещо-давно дослідження ІСМ виявило, що приблизно дві третини потерпілих від злочинів не вірять, що ув’язнення сприяє зменшенню кількості таких злочинів, як крадіжка у магазині, викрадення автотранспорту та вандалізм, а понад половина опитаних вважають, що компенсація громаді у формі примусової праці буде більш ефективною (Smart Justice, 2006). Під час іншого дослідження, проведеного на замовлення Міністерства юстиції, з’ясувалося, що 81 % потерпілих надають пере-вагу засудженню до громадських робіт, якщо це убезпечить правопорушника від повторних зло-чинів, та обстоюють ефективний, а не жорсткий вирок. Натомість міністерство спотворено (чи цинічно?) назвало свій прес-реліз «Жертви зло-чинів прагнуть покарання» (Ministry of Justice, 2007). Існують свідчення про те, що потерпілі, які мали змогу зустрітися з кривдником, відчува-ють менше гніву та не прагнуть помсти, особливо якщо порушник — молода людина. Отже, більш широке застосування заходів відновного право-суддя дозволить змінити на краще ставлення до злочинців. Більшість правопорушників також вважають процес медіації справедливим, що зміцнює їхню повагу до системи правосуддя.

Проте у разі більш серйозних злочинів люди дійсно прагнуть визнання серйозності того,


3–4/2011

що саме їм довелося зазнати. Виправні заходи мають бути відповідними та впроваджуватися у належному порядку, але заподіяну злочином шкоду можна вимірювати репарацією так само ефективно, як і покаранням.

Хоча засоби масової інформації швидкі на критику, телебачення продемонструвало, що може фінансувати творчі проекти. Чи є хоча б одна причина, через яку друковані ЗМІ не йдуть таким шляхом? На телебаченні нещодавно завершили-ся принаймні три проекти («Ресторан Джеймі Олівера», «Балет змінив моє життя» за участю Бірмінгемського королівського балету та органі-зації «Молодь — у зоні ризику» і «Садівництво з Монті Доном»), в яких молоді з ризикованим чи кримінальним минулим дали шанс показати, на що вона здатна, працюючи у команді та відчуваю-чи, що у неї вірять. Газетам можна запропонувати зробити те ж саме, за умови, що вони візьмуть на себе зобов’язання захищати учасників. Подібні проекти, замість того, щоб демонізувати молодь та поширювати переконання у неможливості її виправлення без жорсткої дисципліни та заля-кувань, демонструють довіру до молодих людей і прагнуть показати їм та усім нам, чого вони змо-жуть досягти, якщо матимуть шанс. Ці ініціати-ви відповідають натхненним словам гуманізму Уїнстона Черчилля (Winston Churchill), який, перебуваючи на посаді Міністра внутрішніх справ, зазначив (1910 р.):

«Настрій та ставлення громадськості до злочинів і злочинців є одним із найнадійніших способів перевірки цивілізованості будь-якої країни. Спокійне та неупереджене визнання прав обвинуваченого проти Держави і навіть засуджених проти Держави, … невтомні зусилля, спрямовані на встановлення виправ-них та регенеруючих процесів, та непохитна віра в те, що цінність є, якщо її знайти, у серці кожної людини, — це саме ті симво-ли, які у ставленні до злочинів та злочинців визначають та вимірюють збережену міц-ність нації і є ознакою та доказом її життя» (із посиланням на Blom-Cooper, 1988: 14).Так само, ця пропозиція, замість звинува-

чень у бік засобів масової інформації (що при-таманно ліберальним критикам), намагається розкрити найкраще у правопорушниках, адже її прихильники впевнені, що завжди є можливість для творчості і гуманності, треба лише знайти її у серці кожного редактора газети. І тоді читачі радітимуть життєствердним історіям так само, як і страхітливим.

Зміни на краще: відновне правосуддя Одна з основних подій, що призвели до від-

родження відновного підходу до боротьби зі злочинністю, відбулася в 1974 р. у місті Елміра, поблизу Кітченера, провінція Онтаріо. Два юнаки напилися та вчинили розбій: повибивали шибки, понівечили поштові скрині та попротикали шини. Наступного ранку їх розбудила поліція. Хлопців засудили до відшкодування збитків у 22-кратному розмірі. Інспектор служби пробації, молодий меноніт на ім’я Марк Янтці, зауважив, що буде більше користі, якщо замість звичайно-го покарання вони зустрінуться з потерпілими та запропонують їм полагодити майно. Усім на диво, суддя погодився, і пан Янтці повів поруш-ників зустрічатися майже з усіма потерпілими, які висловлювали свої почуття, часто дуже пере-конливо. Одна пані розповіла, як сильно переля-калася, коли камінь вибив шибку у вікні. Врешті була узгоджена сума компенсації, і хлопці отри-мали роботу на літо, щоб заробити близько 550 доларів для сплати збитків, які не покриваються страховим полісом. Інша потерпіла, отримуючи чек, сказала: «Я гадала, що більше ніколи не поба-чу цих грошей. Думаю, я витрачу їх якось особли-во, щоб допомогти ще комусь». Хлопців також оштрафували на 200 доларів та встановили строк пробації у 18 місяців. Після цього була заснована програма примирення потерпілих и правопоруш-ників. Пізніше суддя у цій справі пішов на пенсію і став волонтером.

Близько 30 років потому чоловік, який вирі-шив осісти після тривалого невпорядкованого життя, відвідував курс із права та безпеки і почув від лектора цю історію. Він усвідомив, що його юнацькі витівки увійшли до підручника як поча-ток відновного правосуддя. Він був настільки вра-жений, що присвятив себе волонтерській роботі (Caldwell, 2002).

Досягнення Великої Британії та інших країн

Перші праці, присвячені відновному право-суддю, чітко розмежовували кримінальне та від-новне правосуддя. Кримінальне правосуддя, як тоді вважалося, розглядає злочин як порушен-ня закону та державності, вимагає від держави визнання вини (винного) та встановлення кари (покарання) і визначає, на що саме «заслуговує» правопорушник. Відновне правосуддя розглядає злочин як порушення прав людини та стосунків; до виправлення ситуації залучаються потерпілі, пра-вопорушники та громада, які зосереджують увагу



на потребах потерпілого та провині порушника. Кримінальне правосуддя розмежовує провину й покарання, а відновне правосуддя спрямовує пра-вопорушника до відповідальності і вимагає від нього виправлення. Нещодавно науковець Говард Зер (Howard Zehr) зазначив, що каральне та від-новне правосуддя не є протилежними поняттями. Навпаки, вони мають багато спільного і різняться лише способом відновлення балансу. Їх, скорі-ше, слід розглядати як континуум, в якому мета рухатися в напрямку до відновного правосуддя знаходиться у кінці спектру (Zehr, 2002).

Відновні методи можна застосовувати на всіх етапах процесу. Приклад — самостійне звернення до центру медіації задовго до залучення системи кримінального правосуддя і винесення вироку. Їх можна впроваджувати різноманітними способа-ми. У процесі примирення потерпілого та право-порушника сторони зустрічаються одна з одною, з координаторами, а в новозеландській моделі — із родичами. У громадських конференціях також беруть участь відповідні представники місцевої громади, наприклад, представник спілки власни-ків невеликих магазинів чи проекту лікування від алкоголізму. А під час засідань гуртків, які вино-сять вирок (така практика вперше була запрова-джена в Канаді), судова зала перетворюється на громадські збори, де також присутні адвокати та суддя. Цю методику можна адаптувати до громад-ських судів, створених приблизно у дванадцяти населених пунктах Англії у 2006 році. Різноманітні моделі спираються на широкі принципи віднов-ного правосуддя: деякі надають учасникам більше повноважень щодо прийняття рішень, інші актив-ніше залучають громаду. Проте спільними для них є основні принципи відновного правосуддя: дозволити постраждалим сторонам вирішувати, як і хто має відновлювати правду.

В Англії та Уельсі ці методи переважно застосовують до малолітніх правопорушників, які вперше притягаються до суду і зізнаються у своєму злочині: суд видає «наказ про направлен-ня» порушника до «ради» (окрім надто дрібних чи надто серйозних справ). Ради є інструментом відновного правосуддя, адже зосереджені на від-новній дії, а не на покаранні. До участі у такому процесі можна залучити потерпілих (хоча це тра-пляється рідко); два члени ради — це підготов-лені волонтери місцевої громади. Можна залуча-ти й інших людей на підтримку потерпілого та правопорушника, проте інші особи, крім батьків правопорушника, нечасто беруть участь у таких процесах. Навіть якщо під час розгляду справи присутні потерпілі, і вони, і правопорушники мають лише обмежений вплив на його результат.

Рада ювенальної юстиції намагається розширити участь потерпілих у таких засіданнях. Для повно-літніх порушників та їхніх жертв у цьому напрям-ку зроблено небагато; відновна зустріч може мати місце за домовленістю про умовне застереження (встановленою Законом «Про кримінальне пра-восуддя», прийнятим у 2003 році, та скасованою в редакції закону 2007 року). Проте можливість такої зустрічі залежить від наявності національ-ної мережі місцевих центрів медіації.

Наведемо приклад роботи англійської сис-теми. Він не є взірцем відновного правосуддя (якщо б воно існувало), проте ілюструє підхід до нього в межах існуючої системи кримінального правосуддя.

Підлітка затримали вночі на автобусній зупинці в момент викрадення у жінки сумки. Злочинець та потерпіла були готові зустрі-тися. На зустріч прийшли інспектор у спра-вах неповнолітніх, мати підлітка та чоловік потерпілої. Хлопець зізнався у злочині і пояс-нив, що йому були вкрай потрібні гроші на одяг для участі у святі. Він вибачився перед потерпілою та своєю матір’ю за страждання, яких він завдав їм. Він добре вчився у школі і боявся, що цей інцидент вплине на його перспективи. Потерпіла сказала, що її не цікавлять гроші, але вона хоче, аби хлопець виконав певну громадську роботу для людей, яким пощастило набагато менше ніж йому, щоб він мав змогу оцінити своє щастя. Сторони домовилися, що підліток працюва-тиме у проекті, метою якого є навчити дітей-інвалідів їздити верхи на конях, і не спілку-ватиметься з певними своїми товаришами. Натомість йому дозволяється продовжити навчання та скласти іспити.Ця справа, розглянута однією з рад у справах

неповнолітніх, запроваджених в Англії у 1999 році, демонструє, що потерпілого не завжди турбують лише гроші чи покарання. Громадські роботи можуть бути більш корисними для правопоруш-ника і відповідатимуть бажанням потерпілого, навіть якщо такі роботи безпосередньо не стосу-ються правопорушення. Ще важливіше, коли пра-вопорушник зустрічається особисто з тими, хто отримує користь від його праці. Контролювати поведінку молоді можна за домовленістю, а не обов’язково на підставі судового наказу.

У Шотландії діє низка програм, для реалізації яких була створена організація «Відновна практи-ка у Шотландії» (Restorative Practices Scotland). У Північній Ірландії відновні принципи закладені в систему ювенальної юстиції Законом «Про право-суддя», прийнятим у 2002 році (Justice (Northern


3–4/2011

Ireland) Act 2002). Справи можна вирішувати на досудовому етапі, а ті, що вже надійшли на роз-гляд суду, слід передавати раді у справах непо-внолітніх, за винятком найбільш серйозних зло-чинів. Вчені встановили, що «для потерпілого поняття «покарання» має другорядне значення, а пріоритет становить зустріч з неповнолітнім та отримання від нього пояснень його дій. Значна кількість потерпілих (79 %) прийшли на таку зустріч, адже прагнули допомогти неповноліт-ньому» (Campbell et al., 2005). Кількість дітей, засуджених до ув’язнення, зменшилася з 139 осіб у 2003 році до 89 у 2006-му (Jacobson and Gibbs, 2009). Проте участь громади, за винятком роди-чів зацікавлених сторін, залишається низькою.

Ця практика поширюється в Європі та за її межами. Рада Європи розробила рекомендації щодо базових принципів та видала посібник про їх впровадження (Council of Europe, 1999, 2007; Aertsen et al. 2004). У Норвегії механізм медіа-ції запроваджено на національному рівні для цивільно-правових спорів та певних типів пра-вопорушень, а в Австрії — для всіх правопору-шень, окрім найбільш серйозних справ, за учас-тю неповнолітніх, а також для багатьох справ за участю повнолітніх, у тому числі випадків домаш-нього насильства, щодо яких розроблені спеці-альні методики та засоби захисту. Національна Комісія з питань відновного правосуддя (National Commission on Restorative Justice) в Республіці Ірландії, проаналізувавши європейські досягнен-ня, рекомендувала ширше застосовувати практи-ку медіації (Martin, 2009). Європейський форум з питань відновного правосуддя (European Forum for Restorative Justice) ініціював проекти за під-тримки Європейського Союзу (ЄС) для поши-рення цієї практики у Центральній, Східній та Південній Європі (інформація наведена на веб-сайті www.euforumrj.org). ООН також розробила Посібник із програм у сфері відновного правосуд-дя (Handbook on Restorative Justice Programmes, 2006).

Принципи, цілі, складнощі та переваги Вочевидь, ідея поширюється. На які принци-

пи вона спирається? Відновне правосуддя має дві головні відмінності від традиційного криміналь-ного правосуддя: процес та філософія. Метою процесу кримінального правосуддя є дати відпо-віді на питання: чи скоїв обвинувачений певні дії, визнані законом кримінальними, і, якщо так, яке покарання (або, можливо, реабілітаційні захо-ди) необхідно застосувати до нього? Оскільки засудження та покарання є серйозним питанням,

відповідачі зазвичай мають адвоката, який гово-рить замість них, і, відповідно, вони самі говорять мало чи взагалі мовчать. Якщо вони заперечують звинувачення, процес набуває характеру змаган-ня; якщо потерпілий бере участь у процесі на правах свідка, адвокати атакують його або нама-гаються поставити під сумнів його надійність як свідка, а у разі засудження злочинця адвокати намагаються заперечити чи максимально змен-шити шкоду, заподіяну потерпілому, з метою пом’якшення вироку чи зменшення компенса-ції. При цьому потерпіла особа не відчуває, що скоєне проти неї правопорушення було визнане серйозним. Спроби дозволити потерпілим від злочинів робити письмові чи навіть усні заяви в суді не сприяють діалогу, який є основним еле-ментом відновної практики.

Відновний процес реалізується по-різному. Якщо обвинувачений визнає принаймні певну участь у заподіянні шкоди, якої зазнав позивач, сторонам пропонується можливість зустрітися у присутності координатора. Деякі програми передбачають залучення й інших сторін, напри-клад родини правопорушника, осіб, які підтри-мують потерпілого, і, можливо, інших пред-ставників громади, які також постраждали. При цьому постають різноманітні питання: хто саме постраждав? Які потреби мають потерпілі? Хто зобов’язаний задовольняти ці потреби? (Zehr, 2002). Різниця величезна. Потерпілий отримує можливість висловити свої почуття, розповісти правопорушнику про наслідки його дій, розпита-ти його про мотиви скоєння злочину. Потерпілого менше лякає можливість ще раз стати жертвою злочину. При цьому збільшується вірогідність того, що потерпілий почує вибачення чи отримає компенсацію, якщо він її вимагає. Більшість жертв злочину також прагнуть мотивувати правопоруш-ника повернутися до нормального життя.

Правопорушник, у свою чергу, відчуває, що більше не порушує закон, проте заподіяв шкоди певній особі. Отже, замість осуду у спосіб, який лише ускладнить йому завдання — діяти від-повідно до очікувань, він отримує можливість вибачитися матеріально і продемонструвати, що він здатний поводитися краще. Тож не дивно, що така практика зменшує кількість повторних правопорушень (Liebmann, 2007: гл. 14; Sherman and Strang, 2007; Shapland et al, 2008). Судова постанова про громадські роботи, запровадже-на у 1972 році, стала можливістю реалізувати цей принцип на практиці. Однак нинішній міністр юстиції вирішив називати таку діяльність «нео-плачуваною роботою» чи «покаранням» та вима-гати, щоб правопорушники вдягали під час цих



робіт спецодяг, що вказує на них як на злочинців (Lewis, 2008). Така позиція влади неприпустима і навряд чи буде ефективною.

У судах більшість обвинувачених визнаються винними. А яка доля тих, чия провина не доведе-на? По-перше, дослідження виявили, що частка «правопорушників, притягнених до відповідаль-ності» в межах відновної програми може майже в чотири рази перевищувати кількість справ кримінальної юстиції (Sherman and Strang, 2007: 20, 78). По-друге, правопорушники, які дійшли до суду і були засуджені або відмовилися брати участь у відновному засіданні, все одно можуть розраховувати на відновну практику. При цьому вирок, замість того, щоб визначати певний обсяг покарання, встановлює певний обсяг репарації. У більшості випадків цей процес може здійсню-ватися під наглядом, проте, якщо існує великий ризик рецидиву серйозного правопорушення, він має відбуватися під арештом. Це, звичай-но, призведе до трансформації духу тюремного режиму.

Потужним елементом відновного підходу є залучення громади, особливо потерпілого та правопорушника. Ця ідея описана норвезьким кримінологом Нілсом Крісті (Nils Christie) у стат-ті, яку часто цитують. На його думку, переважна більшість конфліктів стосується лише їх безпосе-редніх учасників, і професіонали не мають права позбавляти сторони конфлікту можливості само-тужки знайти рішення (Christie, 1977). Місцева громада також може робити свій внесок, роз-робляючи власні норми для самих себе, замість того, щоб користуватися нормами, встановлени-ми кимось іншим.

Лорд-суддя Оулд зазначав: «Вирішення конфлікту без доведення справи до суду має цінність тоді, коли узгоджуєть-ся з правосуддям, суспільними інтересами та ефективним державним управлінням…» (2001: 368);

а також: «будь-які ініціативи у цій сфері мають здій-снюватися в межах загальнонаціональної та принципової реформи, спрямованої на виведення з-під юрисдикції судів питань, для вирішення яких суди не є доцільним чи необхідним механізмом, залишаючи судам насамперед питання, для вирішення яких вони призначені, зокрема демонстрування громадського осуду і забезпечення суспільної та особистої безпеки (2001: 388).

Загалом він рекомендував: «розвивати та впроваджувати національну стратегію для забезпечення послідовного, доцільного й ефективного використання методів відновного правосуддя на території Англії та Уельсу» (2001: 391).Цей процес є відображенням філософії. Ми

живемо у контрольованому суспільстві: ми оточені телекамерами (Attewill, 2008), за нашими пере-суваннями стежать квиткові автомати та мобільні телефони, відомості про нас внесені у бази даних, ми повинні дотримуватися встановлених норм, інакше нас покарають, а здавна відомі правові гарантії, як-от: неприйняття показань із чужих слів чи неможливість притягнення до відпові-дальності вдруге, вже спростовані (Porter, 2008). Можна зробити песимістичне припущення про те, що нас необхідно змушувати до правильної поведінки та лякати покаранням за неправомірні вчинки, навіть у такій справі, як переробка сміття (Levy, 2008; Berlins, 2008). Натомість філософія від-новної практики спирається на заохочення людей та надання їм можливості ставитися із повагою один до одного і на структурування суспільства таким чином, щоб запропонувати його членам прийнятні можливості вибору. Навіть якщо вони завдають шкоди, першим варіантом має бути мож-ливість добровільно відшкодувати збитки, при цьому примус слід залишити наостанок. Якомога більше конфліктів мають узгоджуватися, і яко-мога менше — розв’язуватися шляхом примусу. Поведінка частково є питанням відповідальності людини, а частково — об’єктом зовнішнього тиску, наприклад нерівності, споживацтва, популяриза-ції насильства тощо. Суспільству слід зрозуміти, що саме тиснуло на правопорушника (і може впли-вати на інших подібних до нього осіб) та вживати заходів для мінімізації такого тиску. Інакше за свою бездіяльність ми лише себе зможемо призначити цапами-відбувайлами, які, за біблейським висло-вом, зазнали «ураз за гріхи наші» (Ісаія 53: 6).

Заперечення проти відновного правосуддя

Не дивно, що ідея відновного правосуд-дя стала об’єктом критики. Деякі проблеми виникли через те, що ідеали не реалізуються на практиці, другі ж пов’язані з тим, що це — нова ідея, яка спирається на інші принципи. В ідеалі особа визнає, що завдала шкоди іншій особі, і домовляється з цією особою про те, як цю шкоду відшкодувати. Встановлено, що правопорушни-ки, які погодилися відшкодувати заподіяну шкоду чи сплатити компенсацію, охочіше роблять це


3–4/2011

добровільно, аніж під примусом судової поста-нови. Поки що все гаразд. Проте постають більш складні питання. Ми змушені запитати, чи зможе відновна система працювати у різноманітних ситуаціях. Здається, що за певних обставин від деяких відновних принципів доведеться відійти, проте основні принципи можна зберегти.

Перший крок в оцінці «працездатності» відновного правосуддя (як ми його розуміємо) полягає у його практичному запровадженні в яко-мога ефективніший спосіб. На території Англії та Уельсу цього досі не зроблено. Під час повторної спроби запровадження системи відновного пра-восуддя у графстві Темз-Веллі її започаткували на базі служби поліції. Демонстрація співробітникам поліції інших методів роботи — ідея добра, проте через неї до системи кримінального правосуддя потрапила низка справ, які можна було вирішити неформально. Ця тенденція посилюється тим, що «успіх» поліції вимірюється кількістю арештів чи кількістю «правопорушників, при-тягнених до суду». Зменшення віку настання кримінальної відповідальності до 10 років формує покоління молоді з кримінальним минулим. Термін «відновна практика» застосовується для дистанціювання такої практики від практики системи кримінального правосуддя. Проте, коли відновне правосуддя починають «прикручува-ти» до відкрито змагальної та карної системи, виникає небезпека появи у нього певних рис покарання. Існує величезна різниця між вис-ловами: «Ви порушили закон. Щоб спокуту-вати провину, ви маєте вдягнути принизливу уніформу і звільнити від сміття цю територію» та «Оскільки ви заподіяли шкоду громаді (та/або її представнику), вам необхідно виконати певний обсяг робіт для відшкодування їй/йому збитків; ми будемо вдячні вам за репарацію та допомага-тимемо краще поводитися у майбутньому». На жаль, нещодавно прийняті в Англії закони та політична риторика використовують слова на кшталт «неоплачувана робота» та «покарання» замість «громадських робіт».

В Англії та Уельсі відновне правосуддя навряд чи доступне жертвам дорослих правопорушників. Для неповнолітніх заходи, запроваджені у 1998 та 1999 рр. (зокрема накази про відшкодування шкоди та передання справи), хоча іноді й отриму-ють назву «відновне правосуддя», структуровані таким чином, щоб залишити жорсткий кон-троль за їх результатами в руках суду чи ради у справах неповнолітніх. Жертви правопорушень рідко залучаються до процесу з різноманітних причин, у тому числі через тиск із боку влади, яка вимагає швидкого провадження справи. Для

багатьох людей відновне правосуддя пов’язане, передусім, з неповнолітнім правопорушни-ком, засудженим за дрібний злочин, який або зустрічався із потерпілим, або виконував певні громадські роботи без проведення такої зустрічі. Таке субстандартне відновне правосуд-дя є об’єктом критики, адже воно намагається покласти відповідальність на правопорушників без урахування їхнього часто жахливого минулого та поточної ситуації. Цієї критики можна було б уникнути, якщо б відновні принципи застосову-валися належним чином і дозволяли отримати відповідь на головне питання: «Хто постраждав?» Вочевидь, постраждав потерпілий, і правопоруш-ник має відшкодувати завдану шкоду. Проте від соціальних чи батьківських помилок страждають правопорушники, і ці помилки теж необхідно виправляти.

Складнощі відновного правосуддяЯк і при винесенні вироку, у відновному

правосудді постає питання «Скільки?», і так само немає точного способу калібрувати пра-вопорушення та оцінити еквівалентний обсяг репарації. Однак можна стверджувати, що ідея полягає у наданні потерпілим та правопоруш-никам можливості самотужки вирішити свій конфлікт. Отже, добрим буде те рішення, яке задовольнить обидві сторони. Найкращий спосіб, напевно, був запропонований Новозеландською ювенальною системою: поєднання відновного правосуддя та гарантій. Три чверті неповнолітніх правопорушників перебувають за межами систе-ми: вони або отримали застереження від поліції, або їм надається певна допомога, яка іноді поєднується з репараціями. Приблизно 8 % йдуть на відновну зустріч (яка називається «сімейна конференція (FGC)), а у найбільш серйозних випадках, які передаються до суду у справах неповнолітніх, замість звітів до винесення виро-ку застосовується сімейна конференція, на яку запрошуються правопорушник, потерпілий, їхні родини чи особи, які їх підтримують (Maxwell, 2007: 114). Учасникам конференції розповідають про наявні у громади ресурси, і після завер-шення «приватного часу» (обговорення без посадових осіб) їм пропонують план дій, який може передбачати вибачення перед потерпілим чи відшкодування заподіяної йому шкоди, реабілітацію, підтримку та, іноді, певні обме-ження для правопорушника. Якщо такий план є прийнятним для безпосередніх учасників («власників») інциденту, суд підписує відповідні домовленості, не вдаючись до порівняння з



іншими справами. Як гарантію суд залишає за собою право змінити угоду, проте користується ним дуже рідко. Хоча деякі аспекти цієї систе-ми потребують вдосконалення, загалом вона забезпечує розумний баланс між можливостями учасників конфлікту вирішити його самостійно і уникнути при цьому угод, які забагато чи замало пропонують потерпілому або забагато чи зама-ло вимагають від правопорушника. Головна функція тривалості вироку — продемонструвати серйозність злочину. У цьому зв’язку трирічне відшкодування матиме той самий ефект, що й трирічне ув’язнення, а можливо й кращий, адже воно здатне спричинити позитивні зміни.

А якщо потерпілий і правопорушник не домов-ляться, чи зустріч не відбудеться, чи вважати-меться небажаною з певних причин? Справа буде передана до суду, проте суд встановить санкцію на підставі відшкодування шкоди, а не покарання. А якщо правопорушник не дотримає укладеної з потерпілим угоди? По-перше, його спитають про причини недотримання, щоб з’ясувати, завадила йому зміна обставин чи неспроможність грома-ди надати необхідну підтримку. У менш серйоз-них випадках буде достатньо (як зараз у деяких справах) не вживати негайних дій, а попередити правопорушника про неминучу відповідальність за скоєний ним наступний злочин. В іншому разі він може зробити поінформований вибір: дотри-муватися угоди чи повернутися до суду.

Відновний принцип — право вирішувати конфлікт силами його «власників» — може не співпадати з бажаннями інших представників гро-мади. Отже, від угоди між потерпілим та право-порушником можуть відмовитися в ім’я забезпе-чення пропорційності чи захисту громадськості. А якщо виконання такої угоди буде надто важким для правопорушника? Якщо потерпілий висуває надто лояльні умови відшкодування, і представ-ники громади переконані, що правопорушник не усвідомить повною мірою наслідків скоєного ним злочину, і це стане поганим прикладом для інших? Необхідно передбачити гарантії і на той випадок, щоб правопорушник, який прагне догодити чи навіть заляканий, не взяв на себе необґрунтований обсяг відшкодування. Якщо обсяг відшкодування здається надто малим, так само необхідні гарантії, аби переконатися, що потерпілого не залякали. Якщо потерпілий задоволений, в ідеалі інші представники громади повинні погодити розмір відшкодування. Проте у разі скоєння серйозного злочину необхідно забезпечити відшкодування громаді та потерпілому, і суд має визнати це необхідним. Слід докладно пояснити таку позицію потерпілому та правопорушнику, яким

може здаватися, що «надання їм повноважень» є обманом. Потрібно встановлювати додаткове відшкодування чи компенсацію (окрім позбав-лення волі), пам’ятаючи про відому новозе-ландську справу Клотворта (Clotworthy), в якій правопорушник зустрівся з потерпілим і пого-дився сплатити суттєву компенсацію (оплатити пластичну хірургію) та відпрацювати 200 годин на громадській роботі. Проте прокурор подав апеляцію, бо вважав таке покарання надто м’яким; в апеляційному провадженні суддя виніс вирок про ув’язнення, що позбавило правопорушни-ка можливості виплатити компенсацію жертві злочину (Braithwaite, 2002: 147; Roche, 2003: 212-218).

Зрештою, а якщо правопорушник бажає мак-симально відшкодувати заподіяну серйозним злочином шкоду, проте представники громади вважають (обґрунтовано чи безпідставно), що він вдасться до нових злочинів? Першим варіантом буде організація ретельного нагляду у громаді, але у разі, якщо ризик та серйозність будь-якого наступного злочину надто високі, позбавлен-ня волі слід розглядати як останній захід. При цьому всі мають розуміти, що ув’язнення є лише засобом стримування. Режим перебування під вартою не може мати навмисно каральний характер, адже у такому разі знов виникатиме асоціація з покаранням. Для багатьох перебу-вання під замком, навіть при виконанні гро-мадських робіт не у виправному закладі, здава-тиметься покаранням. Ця позиція слушна, проте існують різноманітні форми покарання — від застосування колінчатого валу та млинів у XIX столітті, коли повну відсутність користі праці вважали свідомим елементом болю, до сучасних тюрем з їхнім нудним життям, дідівщиною та перевантаженням. Інша проблема — «позбавлен-ня волі заради громадської безпеки» відповідно до розділу 225 Закону «Про кримінальну юстицію», прийнятого у 2003 році (Criminal Justice Act 2003 (sec. 225)). У цьому зв’язку виникає занепокоєння щодо кількості та тривалості винесених вироків і, як наслідок, суттєвого зростання тюремного населення. Голова Комісії з питань умовно-дострокового звільнення (Parole Board) закликав до обговорення цієї проблеми на національному рівні (Parole Board, 2007: Ev 97–99).

Джерелом деяких проблем є взаємовідносини між відновним та кримінальним правосуддям. Відновні методи слід використовувати у слушний час, який, до речі, може бути різним для потерпілого та порушника, а тиск із боку системи щодо швидкого вирішення справи може ускладнювати можливість призначення зустрічі


3–4/2011

у відведені часові межі. В ідеальному відновному процесі правопорушник бере участь із готовністю і зобов ’язується відшкодувати заподіяну ним шкоду. Доказано, що такі зобов’язання виконуються частіше, коли вони є результатом угоди, а не вироку. Участь у відновному правосудді є абсолютно добровільною, якщо воно здійснюється без залучення кримінального провадження або після його завершення. Коли альтернативами є медіація або суд, це, певною мірою, вибір під тиском, проте це, принаймні, вибір, і дехто вважає за краще постати перед судом, аніж провести важку зустріч із жертвою свого злочину.

Можливо, надто багато очікувань пов’язують із відновним процесом. Однієї зустрічі, навіть із підготовчими бесідами, може виявитися недостатньо: потерпілий може вимагати гарантій того, що взяті правопорушником зобов’язання будуть ним дотримані, а правопорушник, у свою чергу, може потребувати допомоги в їх виконанні. Застосування відновної системи може видаватися відносно простим, як, наприклад, у разі надання конструктивних завдань у громаді, проте більшість правопорушників зазнали у своєму житті чимало лиха: від неможливості отримати освіту з будь-яких причин до поганого поводження з ними в дитинстві та відсутності постійного місця проживання. Вони також були потерпілими у прямому та переносному розумінні цього слова. При цьому йдеться не про виправдання їхньої поведінки, а про надання їм можливості відшкодувати завдану ними шкоду. Будь-яка оцінка відновних програм також має визначати, чи виконала громада свою частину домовленостей і, звичайно, чи були реальні зустрічі правомочним та відновним засобом. Існує небезпека того, що програми, які називають відновними, але яким бракує необхідної структури чи виконання, заживуть дурної слави істинно відновним принципам.

Перш ніж судити «відновне правосуддя», слід визнати наявність значних розбіжностей між його принципами та нинішньою практикою. У кількох країнах ця система діє переважно чи виключно для неповнолітніх, не залишаючи потерпілим шансів на її застосування, якщо правопорушнику більш ніж 18 років. Часто відновне правосуддя обмежується дрібними порушеннями, хоча здійснене дослідження свідчить про те, що потерпілі від більш серйозних злочинів отримують більше користі саме від цієї системи правосуддя (Sherman and Strang, 2007). Зокрема, здебільшого про таку систему згадують, коли йдеться про «вуличні злочини», ігноруючи

потерпілих від злочинів «білих комірців», які спричинюють фінансовий крах (так само, як і шахрайство великих компаній), травми чи смерть (наприклад, погана організація безпеки виробництва, що призводить до забруднення та аварій у промисловості чи на транспорті). Японська компанія Chisso з міста Мінамата викидала метилртуть у море впродовж багатьох років. Риба стала отруйною, а люди, що її споживали, дістали хворобу, яку потім назвали хворобою Мінамата. Вона спричиняла параліч та психічні розлади, діти хворих батьків мали вроджені вади, а в деяких людей хвороба навіть викликала передчасну смерть. Кримінальну справу порушили проти службовців компанії, якій згодом довелося сплатити величезні суми компенсації. До 1998 року компанія працювала виключно на відшкодування завданої шкоди і уникла банкрутства лише завдяки державним субсидіям (вони були доцільними, адже влада не змогла зупинити діяльність цього підприємства, яка мала фатальні наслідки) (Wright, 2008: 264; Yokoyama, 2007). Страждання та несправедливість, яких зазнали понад 100 000 жертв викиду отруйного газу у місті Бхопалі, штат Мадья-Прадеш, Індія (Bhopal Medical Appeal, 2007), можна було б значно зменшити, якщо б підприємство Union Carbide Corporation та його власник — компанія-гігант Dow Chemical — визнали свою відповідальність в аналогічний спосіб. У звіті Макрорі (Regulatory Justice, Macrory, 2006) зазначається, що відновне врегулювання таких правопорушень є більш ефективним.

Основний елемент відновного правосуддя — пропозиція потерпілим взяти участь, наприклад, у медіації «злочинець — жертва» або в зустрічах сімейних груп, проте в Англії та Уельсі залучення потерпілих до цього процесу є незначним, попри всі спроби Ради з питань ювенальної юстиції виправити ситуацію. Більшість програм діють за недостатньої участі громади, хоча досвід США, Німеччини та деяких населених пунктів Англії та Уельсу свідчить про те, що неурядові організації та підготовлені волонтери можуть професійно надавати послуги. Буде посміхом, якщо конфлікт знов «вкрадуть» професіонали, цього разу медіатори. Норвезьке законодавство наполягає на залученні медіаторів з-поміж пересічних громадян (за невелику платню).

Переваги відновного правосуддяВідновне правосуддя задовольняє потерпілого

більшою мірою, аніж кримінальне, і навіть якщо воно не вплине на показник повторного



скоєння правопорушень, його можна вважати виправданим вже з однієї цієї причини. Потерпілі беруть безпосередню участь у процесі, можуть висловити свої почуття та ставити запитання. Лоуренс Шерман (Lawrence Sherman) та Хізер Стренг (Heather Strang), здійснивши комплексне дослідження відновного правосуддя, встановили, що після медіації у більшості потерпілих зникає страх перед правопорушником. І для жорстоких злочинів, і для майнових правопорушень показник рецидивів або знижується, або залишається незмінним, за винятком невеликої кількості досліджених нестандартних ситуацій (Sherman and Strang, 2007). Відновне правосуддя притягає правопорушників до відповідальності, проте у конструктивний спосіб, скеровуючи їхні думки більше на шкоду, завдану потерпілим, а часто і їхнім власним родинам, аніж на можливі наслідки злочину для них самих. Воно надає можливість врегулювати конфлікт добровільно, що збільшує шанси на дотримання будь-якої угоди (Sherman and Strang, 2007: 58–59). Значною мірою, якщо держава діє у відновний спосіб, вона застосовує ті ж самі правила, дотримання яких чекає від правопорушника, а не каже: «Робіть не так, як я, а так, як я вам кажу». На перший погляд, процес медіації здається «м’яким», однак поглянути в очі людині, яку ти скривдив, відповісти на її запитання та попросити вибачення — нелегке завдання, і часто потерпілого вражає хоробрість правопорушника, який погодився зустрітися з ним. По-друге, цей процес намагається впливати на правопорушників не за рахунок залякування, а шляхом демонстрації їм сумних наслідків їхнього вчинку для іншої людини. Такий спосіб викликає у правопорушника докори сумління і примушує його замислитися, яким чином можна спокутувати свою провину та заслужити вибачення. Відновне правосуддя демонструє злочинцеві, що інші люди (часто і потерпілі також) прагнуть, аби він досяг успіху, і готові надати йому потрібну допомогу. Цей процес спирається не на цурання правопорушників чи породження у них страху до оточення, а на мотивування їх стати частиною суспільства. Звичайно, відновне правосуддя не завжди досягає успіху, проте існують усі підстави вважати, що воно працюватиме принаймні так само ефективно, як і каральні методи. Наприклад, той факт, що з кожним вироком про позбавлення волі шанси на чергове ув’язнення збільшуються, доводить нікчемність заяв про «дієвість» тюрем.

Що ж стосується профілактики право-порушень та їхніх рецидивів, то відновне правосуддя основну увагу приділяє усуненню

чинників, що призвели до злочину. Натомість кримінальне правосуддя ігнорує ці чинники через власну догматичну віру в ефективність вироку. Правопорушників слід заохочувати до протистояння негативним чинникам не через страх наслідків злочину для них особисто, а через розуміння таких наслідків для інших людей.

Шерман (Sherman) і Стренг (Strang) скептично ставляться до доктрини стримування: «якщо відновне правосуддя може попереджати злочини та відшкодовувати шкоду, воно, скоріше, діятиме за рахунок звернення до сумління, а не внаслідок посилення страху» (2007: 12). Вони дійшли висновку, що тоді як «неокласична теорія… зосереджена на покаранні, ВП [відновне правосуддя] базується на переконанні. Мета покарання — посилити страх перед наступним покаранням; мета переконання — морально підтримати людину в її прагненні добровільно дотримуватися [так!] закону» (2007: 15, текст курсив авторський). Кримінальне правосуддя, навіть коли воно передбачає виплату компенсації чи відшкодування шкоди, спирається на вимогу до правопорушника дотримуватися наказів під страхом покарання; відновне правосуддя починає із мотивування правопорушників дотримувати-ся даних обіцянок, вдаючись до примусу лише в останню чергу. Шерман і Стренг наводять цитати з низки досліджень, які підтверджують, що участь у відновному правосудді суттєво поліпшує шанси на дотримання правопорушни-ками реституційних угод на відміну від виплат чи штрафів, встановлених судовими наказами (2007: 58).

Поліція, яка заявляє про відновлення балансу системи на користь потерпілого, звичайно, не може не помітити методику, в якій переважна більшість потерпілих отримують вибачення: 89 % жертв, які взяли участь у відновній конференції (за даними одного дослідження), порівняно із 19 % тих, хто звертався до суду. Окрім того, у першому випадку респонденти були частіше переконані у щирості вибачень (2007: 63). Майже всі дослідження зазначали, що потерпілі були цілком задоволені.

Коли люди питають: «Чи працює відновне правосуддя?», це загалом означає: «Чи зменшує воно кількість повторних правопорушень?» Для системи, в якій центральна роль відведена потерпілому, можна вважати, що навіть за незмінності показника повторних засуджень процес медіації виправданий вже з причини його всебічної підтримки потерпілим. Однак насправді багато експериментів продемонстру-вали, що відновне правосуддя має переваги і у


3–4/2011

цьому разі. Під час проведення масштабного дослідження в Австралії з’ясувалося, що кількість повторних арештів затятих правопорушників віком до 30 років, справи яких були передані до відновного правосуддя, знизилася на 84 випадки зі 100 порівняно з контрольною групою (окрім правопорушників-тубільців, проте ця група надто мала і не може використовуватися для формуван-ня висновків). Здійснене у Канаді дослідження встановило, що кількість термінових викликів до осель, де мали місце прояви насильства, зменшилася більше ніж на 50 % у разі засто-сування відновного правосуддя порівняно з 50-відсотковим збільшенням у контрольній групі. В одному бідному районі на півночі Англії серед молодих білих правопорушників чоловічої статі, які скоїли майновий злочин і яких направили на конференції в межах програми відновного правосуддя, кількість арештів зменшилися на 88 випадків зі 100 порівняно зі зниженням лише на 32 випадки зі 100 серед правопорушників, що отримали остаточне попередження від офіцера поліції (2007: 68–69; докладніше див. Shapland et al., 2008). Проводилися й інші експеримен-ти, в яких покращення не продемонструвало статистичної значущості, проте не було майже жодного випадку збільшення показника повтор-них арештів — і це попри той факт, що багато програм повністю не впроваджують принципи відновного правосуддя у свою практику.

Відновні методи мають додаткову перевагу, адже вони дозволяють залучати громаду, напри-клад запрошувати на сімейні конференції дале-ких родичів, а волонтерські організації можуть забезпечувати послуги медіації.

Відновне правосуддя: майбутній шлях Чи можна зміцнити відновні методи систе-

мою відновного правосуддя замість того, щоб формувати відновне правосуддя у межах системи кримінального судочинства чи паралельно з його карною системою? Можна побудувати триетапну систему:

менш серйозні справи передаються (чи авто- матично передаються) на розгляд службі медіації у громаді; більш серйозні справи доводяться до відома системи кримінального правосуддя, проте передаються на розгляд службі медіації у гро-маді замість судового провадження (поперед-ження, остаточного попередження, призупи-нення судового провадження);якщо справа не підходить для медіації, або медіація не дала потрібного результату, або

угода не була дотримана, або справа виявила-ся надто серйозною, і до неї не можна засто-сувати п. (б), така справа передається системі кримінального правосуддя для обов’язкового відшкодування шкоди (благодійним внеском, громадськими роботами чи співробітни-цтвом із програмами реабілітації) відповідно до рішення суду. Обмеження чи позбавлення волі будуть

застосовуватися окремо не як покарання, а як засіб забезпечення виконання п. (в) чи захисту громадськості. Атмосфера (і, по можливості, спо-руда) відображатиме цю філософію, а в’язниця стане не місцем покарання, а місцем репарації.

Незважаючи на широке розуміння цього, принаймні стосовно менш серйозних злочинів, запроваджувати все й відразу було б надто вели-ким стрибком. Процес впровадження має бути поетапним. Першим кроком може стати заміна перебування у в’язниці репарацією у громаді для всіх правопорушень, які розглядаються судами магістратів. Виходячи з досвіду, застосування механізму позбавлення волі до правопорушень, максимальне покарання за які наразі становить п’ять (чи менше) років ув’язнення, можна припи-нити і вдаватися до нього лише як до останнього засобу забезпечення дієвості відновного право-суддя. Зрештою, позбавлення волі на більший строк буде застосовуватися лише для захисту громадськості.

На шляху до відновного суспільства Практичне застосування принципівФілософія відновного правосуддя складаєть-

ся з кількох елементів. Розпочинати її вивчення можна ще у школі. Один зі способів прищеплення базового принципу «поводься з іншими так, як ти хотів би, щоб поводилися з тобою» — навчити дітей вирішувати конфлікти не з позиції сили, а вислуховуючи обидві сторони та допомагаючи їм знайти взаємоприйнятні шляхи розв’язання проблеми. Таке навчання можна проводити у групах, заохочуючи дітей поважати один одного та позитивно висловлювати почуття. Інша мето-дика — медіація серед однолітків, під час якої діти самі вчаться грати роль медіаторів у спорах. При цьому застосовуються принципи, аналогічні принципам відновного правосуддя: надання усім зацікавленим сторонам часу на обмірковування, а комусь — можливості вислухати, пояснити, вибачитися та відшкодувати завдану шкоду, спо-діваючись зменшити цим образу (Hopkins, 2004). Такий спосіб виявився ефективним для боротьби з залякуваннями та дозволив зменшити випадки



виключення (хуліганів) та прогулів (заляканих дітей).

Як приклад можна згадати початкову школу Льюісхем-Брідж на південному сході Лондона. В 2005 році там почали застосовувати відновну практику, подавши її як певний спосіб поведін-ки, за якого можна почути кожного, кожен має право висловитися і кожного поважають. Було створено шкільну раду та низку учнівських комі-тетів. Шкільні правила обговорюються з учнями. Вчителі застосовують різноманітні види віднов-ної практики для заохочення учнів, які часто походять із родин різних національностей і спіл-куються різними мовами, поважати один одного. Діти вчаться грати роль медіаторів чи товаришів. Така поведінкова політика дала відчутні результа-ти: у вересні 2004 року, до запровадження ново-введень, мало місце 99 випадків порушення дис-ципліни, у тому числі спроба задушити дитину, грубе поводження з дорослими та бійка. У вересні наступного року було зафіксовано лише 14 інци-дентів набагато легшого ступеня, наприклад роз-мови чи жування гумки під час занять. Восени 2004 року п’ять учнів були остаточно виключені зі школи, а рік потому не виключено жодного. На ігровому майданчику влаштований «ґанок друж-би», де діти можуть знайти собі товаришів. Вони або самі обирають собі співрозмовників, або їм допомагають координатори, які запрошують їх до груп за інтересами. З іншого боку ігрового майданчика розташована «Стіна для міркувань», де збираються учасники конфлікту в очікуванні медіаторів, які запропонують їм свої послуги. Також практикується «відновна дисципліна», яку описували Рон (Ron) та Роксанна Клаассени (Roxanne Claassen) (2008).

З огляду на цей досвід ми можемо запропону-вати план із восьми пунктів для більш активного поширення відновної практики у суспільстві.

Діти вчаться вирішувати конфлікти та пова-1. жати один одного. До учнів, які опанува-ли корисні навички та якості, належать не лише діти, увішані різноманітними ярликами (хуліган, прогульник, дитина з особливими потребами, правопорушник). Серед них є і майбутні лідери, потенційно спроможні змі-нити суспільство на краще. Не слід припускати, що система кримі-2. нальної юстиції — найліпша структура для розв’язання будь-якої справи, яка підпадає під визначення злочину. Наприклад, якщо внаслідок спору завдано кримінальних збитків чи вчинено побиття, часто в інтер-есах усіх сторін передати цей спір (а не кри-мінальний інцидент) на розгляд до центру

медіації у громаді замість передання справи до поліції.Відновне правосуддя передбачає зцілен-3. ня. Отже, воно має починатися з допомоги потерпілим, у тому числі тим, кривдники яких залишилися невстановленими. Тож під-тримка потерпілого є невід’ємним елементом цієї концепції. Якщо правопорушник відомий, потерпілий 4. може зустрітися з ним та вимагати від нього пояснень, отже сторони матимуть змогу узго-дити найкращу форму репарації (така прак-тика контрастує із «заявами потерпілого», які не залишають можливості для діалогу). Завдана правопорушенням шкода буде ком-5. пенсована та нівельована шляхом її відшкоду-вання, а не шляхом заподіяння шкоди право-порушнику. Більшість потерпілих прагнуть, аби були вжиті певні кроки для зменшення вірогідності скоєння повторного правопору-шення, і заради потенційних потерпілих, і заради самого злочинця. Отже, участь пра-вопорушника у реабілітаційних програмах, за потреби, розглядатиметься як форма від-шкодування заподіяної ним шкоди. Громада братиме участь у відновному про-6. цесі, наприклад, шляхом надання посеред-ницьких послуг і, за потреби, підготовлених медіаторів-волонтерів (для яких діяльність мирових суддів та рад у справах неповноліт-ніх становитиме прецеденти). Окрім того, громада відповідає за надання правопоруш-нику можливості відшкодувати заподіяну ним шкоду. Неформальний діалог у відновному про-7. цесі створює можливості для обговорення вихідних обставин, що є неприпустимим у кримінальній справі. Ці обставини допо-магають визначити чинники, що спровоку-вали злочин, такі як безробіття, неналежна освіта та погані умови проживання. Також слід започаткувати систему «превентивного зворотного зв’язку» (див. далі) для передан-ня інформації службам, відповідальним за зменшення злочинності. Отже, відновне правосуддя буде забезпечене 8. на будь-якому етапі як: альтернатива судово-му провадженню, коли сторони відомі одна одній; відхід від кримінального пересліду-вання; вирішення справи до винесення виро-ку; елемент вироку (за наявності згоди) або заходи після винесення вироку чи до звіль-нення. Чим раніше буде застосована відновна практика, тим більше часу і ресурсів вдасться зберегти.


3–4/2011

Відповідно до філософії відновного право-суддя, що спирається на громаду, практичним впровадженням її принципів можуть займатися неурядові організації, що працюють на терито-рії країни, із залученням, за потреби, волонтерів під керівництвом національного органу, відпо-відального за підтримку, стандарти та навчання. Наприклад, вони могли б забезпечувати медіацію між сусідами, потерпілим і правопорушником чи медіацію на робочому місці та навчати, за необ-хідності, працівників шкіл. Однак це набагато легше сказати, ніж зробити, навіть для такої кра-їни, як Велика Британія з її міцними традиціями волонтерської роботи. Необхідно забезпечити постійний приплив людей, які мають достатньо часу та енергії, і розвивати в піклувальників з НУО необхідні фінансові та управлінські нави-чки. Оптимісти вважають, що країни, де відсутні такі традиції, знайдуть потрібну мотивацію для розвитку волонтерства, а відтак реалісти сплачу-ватимуть платню пересічним медіаторам.

У цьому зв’язку слід зауважити, що волонте-ри, хоча і не отримують грошей за свою діяль-ність, все ж не є безоплатним ресурсом: окрім нагляду і підтримки, вони потребують постійного навчання, оскільки часто, переважно з інтерва-лом у кілька років, змінюють місце проживання. Проте така ситуація має свої переваги: розши-рюється коло залучених до відновного процесу людей, отже зростає розуміння медіації.

Відновлення зв’язку з профілактикою: превентивний зворотний зв’язок Давайте повернемося до питань, на які ми

намагалися дати відповідь. Система криміналь-ного правосуддя з’ясовує, хто скоїв злочин і як слід покарати винного. (Іноді вироком суду є реа-білітаційні заходи замість покарання. Як прави-ло, це означає, що попереднє покарання мало для засудженого такі руйнівні наслідки, що він тепер потребує реабілітації.) Натомість відновне право-суддя має іншу мету: визначити, яка шкода була завдана, хто постраждав і що необхідно зробити, щоб виправити ситуацію. При цьому атмосфе-ра зазначених процесів також абсолютно різна: замість того, щоб стимулювати правопорушників до мінімізації шкоди обіцянками зменшити обсяг покарання, їх заохочують взяти на себе повну від-повідальність за скоєний злочин і почати життя з чистого аркуша. Також правопорушники мають змогу пояснити свою поведінку, і ця інформація згодом може бути використана у рішеннях щодо соціальної політики. Це дозволить зменшити тиск чинників, що провокують злочинність.

Наприклад, якщо правопорушники зізна-ються, що збувають крадені речі «чесним» громадянам, які не ставлять зайвих запитань про занизьку ціну, це переконає інших людей у необхідності застосувати тиск громадськості, щоб решта зрозуміла неприпустимість купівлі крадених речей. Підраховано, що британці при-дбавають речі на суму 1 млрд фунтів стерлінгів, наприклад прикраси чи побутову техніку, у пабах та барах, і, за словами двох третин із них, вони свідомо купують крадені речі (Metro, 08.05.2006). За даними Центру досліджень у сфері злочин-ності та правосуддя (Centre for Crime and Justice Studies), 55 % населення віком 25–65 років обмір-ковували можливість участі у різних оборудках, наприклад «роздутті» страхової вимоги чи шах-райстві із секонд-хендом (Karstedt and Farrall, 2007). Профілактичні заходи також можна обмір-ковувати завчасно. Наприклад, зараз в Англії обговорюється пропозиція дозволити роботу казино; цілком ймовірно, що у певної кількос-ті людей виникне залежність до азартних ігор і, як наслідок, вони вдаватимуться до злочинів заради грошей. Отже, це необхідно передбачити і обміркувати до запровадження ідеї про відкриття казино. Так само, ґаджети на зразок мобільних телефонів та iPod слід обладнувати системами захисту від крадіжки до виходу їх на ринок, а не після скоєння величезної кількості пограбувань. У довгостроковій перспективі необхідно розгля-нути, чи економічно доцільно наймати робітни-ків для виробництва величезної кількості зайвих речей та переконувати споживачів у тому, що без найновіших розробок їхнє життя є неповноцін-ним, адже наслідки можна передбачити: багато споживачів, неспроможних купити ці речі, крас-тимуть їх.

Кілька років тому в галузі виробництва заліза та сталі була запроваджена концепція інтегрова-ного сталеливарного заводу. На світанку стале-ливарного виробництва сталь виробляли у печі, а відпрацьований газ і тепло викидали в атмос-феру. Згодом прийшло усвідомлення, що від-працьований газ можна використовувати, отри-муючи цінні речовини і тепло. Сталеливарний завод, інтегрований з супутнім виробництвом, став більш ефективним, а викиди небезпечних речовин у повітря зменшилися. Так само можна застосувати систему кримінального правосуддя, і правопорушники, що відбули покарання в міс-цях позбавлення волі, вийдуть звідти без роботи, без домівки, із клеймом, яке ускладнює можли-вість забезпечення цих першочергових потреб. А можна вдатися до правосуддя відновного — і правопорушники будуть органічно інтегровані



в суспільство одразу після виходу з тюрми або, по можливості, замість перебування в ній. Цей процес представлений у вигляді діаграми Пола Мак-Колда (Paul McCold, 2005, відтворено з дозволу).

Як видно з рисунка 2, злочин завдає шкоди певній особі, в якої внаслідок цього виникають певні потреби (в отриманні пояснень, вибачен-ня, компенсації тощо). Задоволення таких потреб вимагає відновних дій із боку правопорушника чи громади (це також стосується потреб правопо-рушників). Відновні дії дозволяють задовольнити ці потреби і, отже, відшкодовують завдану шкоду (наскільки можливо). Остання стрілка зображена пунктиром, адже попередження злочинів завдяки застосуванню відновного підходу — лише мож-ливість, але в ідеалі процес має завершуватися використанням інформації для профілактики злочинності та побудови кращого суспільства.

Цей принцип можна назвати «превентив-ним зворотним зв’язком». Він був реалізова-ний на практиці у м. Вустер, провінція Вестерн Кейп, та в інших регіонах ПАР, де поширюються ідеї відновного правосуддя (Skelton and Batley, 2006). У 1997 році в місті Звелетемба була засно-вана Програма примирення у громаді (CPP). Вона мобілізувала місцеві комітети примирення (PC), які організували неформальні, але структуровані мирні зібрання для розв’язання спорів. Хоча ця практика належать громаді, вона працює з офі-ційною системою правосуддя. Вона не позиціонує себе як механізм відновного правосуддя, проте, як програма управління, заохочує людей брати на себе відповідальність, вирішувати спори, пов’язані з наданням грошей у борг, утриманням дітей, випадками побиття чи несплати вартості товару, а також розглядає справи, запропоновані офіційною системою правосуддя. Поліція пере-дає комітетам РС дві третини порушених справ, що дозволяє їй зосередитися на більш серйозних

правопорушеннях. СРР сплачує членам РС, які працюють на умовах повної зайнятості, 100 ран-дів (близько 10 євро) та 50 рандів — самому РС, який використовує ці гроші для фінансування проекту громади відповідно до узгоджених крите-ріїв та шляхом структурованого процесу (Skelton and Batley, 2006: 111–112). Як приклади проектів, які водночас забезпечують користь громаді та можливість працевлаштування, слід згадати будівництво дитячого майданчика, відновлення меблів у притулку для старих та надання позик на започаткування малого бізнесу (Roche, 2003: 264–266).

У Новій Зеландії координатори сімейних кон-ференцій збираються разом для розгляду справ, згрупованих за місцем події (певний населений пункт, школа тощо). Вони збирають представни-ків відповідного співтовариства і спілкуються з ними для того, щоб зрозуміти, чому молодь вда-ється до правопорушень і що можна зробити для запобігання ним (Sawatsky, 2009: 59).

Іншим прикладом можуть стати історії молоді, які підкажуть владі правила, що дозво-лять не залишатися іншим осторонь проблеми. Коли молода людина, змушена піти з дому через жорстокість, досягає віку 16 років, підтримка від соціальних служб може припинитися; якщо вона розпочинає навчання на стаціонарі, то може втра-тити і допомогу на проживання. Не треба прово-дити окреме наукове дослідження, щоб виявити подібні аномалії. Натомість інформація про них повинна надходити безпосередньо до органів освіти та професійно-технічного навчання, що дозволить молоді подолати всі перешкоди на шляху до самовдосконалення. Курси слід орга-нізовувати таким чином, щоб учні могли поєд-нувати навчання із повною чи частковою зайня-тістю. Учням, які успішно завершили програми, потрібно пропонувати роботу з управління про-грамами та розробки рекомендацій щодо інших

Рис. 2. Превентивний зворотний зв’язок у системі відновного правосуддя


3–4/2011

реформ. Такі форми превентивного зворотного зв’язку мають бути вбудовані у систему.

Відновний процес відтак стане процесом навчання. Правопорушник має усвідомити наслідки своїх дій, а потерпілий чи члени гро-мади — дізнатися про минуле порушника та при-чини скоєння ним злочину. Коли обвинувачений чекає на розгляд справи у суді, його пояснення викликають підозру, адже вони сприймаються, скоріше, як спроби розчулити органи правосуд-дя і пом’якшити вирок і, отже, знецінюються. Правопорушників, що скоїли серйозний злочин, часто зображують як монстрів. Проте застосу-вання відновного процесу справедливо вимагає від правопорушникарепарації, яка відповідатиме його здібностям, отже немає причин не довіряти його поясненням. З них ми можемо дізнатися про причини скоєного злочину, допомогти порушни-кові та іншим людям з аналогічними проблемами і, можливо, змінити суспільство, особливо методи виховання дітей, задля зменшення вірогідності злочинів.

Відновна філософія соціального правосуддя

Спроби побудувати суспільство, прийнятне для кожного, порушують два основних питання: як ми намагаємося переконати людей діяти так, щоб не завдавати шкоди іншим, і як ми реагує-мо, коли вони завдають шкоди? На них відновне правосуддя пропонує одну відповідь. Це більше ніж програма — це інша філософія.

Вона виходить із того, що соціальна взаємодія має бути, по можливості, добровільною. Притча з реального життя підкаже напрямок, в якому нас може скеровувати відновний підхід.

З часів Дикого Заходу відомий старий спосіб об’їжджати диких коней. Їх прив’язували до стовпа, брали важкий парусиновий чи обтя-жений чимось мішок і кидали його через коней. Це їх лякало. Намагаючись втекти, тварини травмувалися. Так тривало приблиз-но чотири дні. Після цього кожному коню прив’язували одну ногу до голови, змушуючи його стояти на трьох ногах, доки вистачить витримки і духу чинити опір. Тертя мотузки завдавало тварині ще більшого болю. Після цього коней сідлали, об’їжджали і, за потре-би, били, доки вони не ставали слухняними. Увесь процес тривав приблизно три тижні. Це був жорстокий та неефективний метод, яким користувався батько Монті Робертса та бага-то подібних до нього ковбоїв, які ставилися до коней як до небезпечних тварин, які при

такому до них ставленні дійсно могли стано-вити небезпеку. Проте Монті підлітком спо-стерігав за конями на природі, вивчив їхню невербальну мову і став спілкуватися з ними. У своїй книзі «Чоловік, що слухає коней» (The Man Who Listens to Horses (1998)) він описав власну методику приручення. Він помістив звичайну дику кобилу в невеликий круглий загін, відкрито поглянув на неї, ледь здійняв-ши і розкинувши руки. Зосередив погляд на її очах. Кобила бігала по колу. Через деякий час вона повернула вухо в його бік, потім нахи-лила голову, облизала губи і зробила кілька жувальних рухів. У перекладі Монті з мови, яку він називає Equus, це означає: «Якщо ти мені дозволиш спокійно поїсти, ми зможе-мо домовитися. Давай поговоримо». Кобила поводила носом ще кілька дюймів, а потім підійшла до Монті й рушила за ним, демон-струючи свою довіру. Замість трьох тижнів увесь процес зайняв півгодини. Монті повто-рював його сотні разів. Після таких «пере-говорів» коня можна сідлати та об’їжджати. Аналогічні методи Монті застосовує до коней, поведінка яких потребує коригування через погане з ними поводження у минулому, і не лише до коней — пан Робертс та його дру-жина стали названими батьками для понад 40 дітей. Старий метод перекликається із думкою

наглядача Обернської в’язниці, штат Нью-Йорк (1821 рік), який був переконаний, що привчити людину сумлінно працювати та побожно ста-витися до каяття можна, лише зламавши її дух (Shichor, 2006: 99). Яким чином це стосуєть-ся відновної практики? Дозвольте однобічно, проте не зовсім неточно змалювати нинішнє західне суспільство. Спроба зберегти суспіль-ний лад значною мірою базується на залякуван-ні людей можливими негативними наслідками. У разі поганої поведінки ви отримуєте судовий наказ про злісне порушення суспільного порядку (ASBO), можливо, із застосуванням комендант-ської години. Вас можуть вкрити ганьбою місцеві ЗМІ, які кричать про «демонізацію» молоді, але насправді самі дуже близькі до її залякування. Якщо ви порушите ASBO, то можете опинитися у в’язниці. Інформація про скоєний вами злочин потрапила на перші шпальти газет? Збільшується максимальний розмір штрафу або ухвалюється мінімальний вирок. Коли ви вийдете із в’язниці, за вами можуть встановити контроль за допомо-гою електронних засобів — на додаток до теле-камер, які пильнують за всіма нами. Вважається, що наслідком неправомірної поведінки має стати



покарання, а отже спроби пояснити її розгляда-ються як намагання пом’якшити карні санкції. Гасло таке: «Не робіть цього, інакше вам буде гірше (якщо вас спіймають)». Воно має подола-ти кризу довіри: люди часто впевнені, що їх не знайдуть або їм вдасться уникнути покарання за скоєний злочин. Довіру можна відновити, пере-конуючи людей в ефективності роботи поліції та судів.

Натомість гасло відновного правосуддя є позитивним: «Зроби це — так буде краще для тебе та усіх нас». Ще один варіант — «Не роби цього, адже (незалежно від того, чи тебе спійма-ють), хтось зазнає шкоди». (Існують злочини, які не мають за об’єкт якусь конкретну людину, проте завдають шкоди громаді або самому правопоруш-нику, наприклад у разі зловживання ним нарко-тиками). Тут також виникає криза довіри, проте в іншій формі. Злочинець має переконатися в тому, що його життя може змінитися на краще, якщо він скористається запропонованими перевагами. А переваги необхідно запропонувати: реабіліта-ційне навчання, робота, житло, можливості від-шкодувати збитки, а також — повага.

Ця ідея спирається не лише на поведінко-ву філософію (метод батога і пряника), але й на формування самоповаги, пропонуючи шляхи, які дозволять кожному довести, чого саме він вар-тий. Громадськість побачить, що неправильну поведінку можна виправити не завданням болю, а шляхом репарації. Це також покаже, що правопо-рушники мають добрі риси, які стануть основою для формування самоповаги і полегшать реінте-грацію у громаді.

Дебати щодо кримінальної політики часто виходять із припущення про існування двох принципів: контроль злочинності та підтримка прав людини і встановленого законом порядку, які врівноважують чи навіть суперечать один одному. Це особливо помітно у контексті «війни проти терору», але стосується і кримінальної політики. Колишній прем’єр-міністр Тоні Блер (Tony Blair) написав:

«За останні п’ять-шість років ми, як краї-на, вирішили, що, за винятком деяких дуже обмежених випадків, загроза нашій громад-ській безпеці не виправдовує радикальних змін нормативно-правової бази, на основі якої ми протидіємо екстремізму. Право на традиційні цивільні свободи посідає перше місце. На мою думку, це небезпечна помил-кова позиція» (Sunday Times, 27.05.2007).Ця ідея ігнорує той факт, що жорстокість з

боку держави може використовуватися злочинця-ми чи терористами для виправдання відсутності у

себе докорів сумління; адже вони скажуть, що «це гра для двох». Ця ідея також не дозволяє зрозумі-ти, що «жорсткість проти м’якості» — не єдиний вибір. Наша картина суспільства не може спира-тися на «модель бою», де «хороші» та «погані» перебувають у стані війни, натомість ми повинні рухатися в напрямку створення «сімейної моделі» суспільства, в якій правопорушник — не ворог, якого треба покарати чи навіть вигнати з суспіль-ства, а «неслухняна дитина», яку слід переконати залишитися в родині та навчити поважати інших членів так, як вони поважають її (Griffiths 1970, із посиланням на Wright, 1996: 138–139). Звичайно, суспільство має захищати себе, але не за рахунок підозри до кожного громадянина та ставлення до правопорушника як до потенційного рецидивіста, під яким розуміються перевірки, спостереження, стеження за допомогою електронних засобів та ув’язнення за найменше порушення.

У контексті кримінального правосуддя від-новні підходи працюють на підставі «сумління, а не страху» (Sherman and Strang, 2007: 12). На думку Шермана і Стренг, «мета покарання — посили-ти страх перед наступним покаранням; мета переконання — морально підтримати людину в її прагненні добровільно дотримуватись зако-ну» (2007: 15). Кримінологи протиставляють два способи забезпечення суспільного порядку — на основі дотримання обіцянок та на основі вимоги виконувати накази (2007: 58).

Ці ідеї мають таку ж довгу історію, що й саме покарання. Мета біблійного правосуддя уосо-блена в концепції shalom, що означає «мир»: воно включає матеріальне благополуччя та про-цвітання, правові відносини та моральну ціліс-ність. «Оскільки ще з біблійних часів метою правосуддя було змінити стан речей на краще, воно не призначене для підтримки статус-кво. Насправді його намір — струсонути статус-кво, вдосконалити, рухатися в напрямку shalom (Zehr, 1995: 140). Мешканці іншого континенту — тубільці Північної Америки не використовують суб’єктивну мову. Для них, вважає Руперт Росс (Rupert Ross) — прокурор, який багато часу при-святив вивченню перших народів Канади, особа є не «правопорушником», а лише особою, яка скоїла правопорушення і має багато інших якос-тей. Вони уникають ярликів на кшталт «добре» та «погано», замінюючи їх практичними міркуван-нями: «Якщо ти брехатимеш, товариші не дові-рятимуть тобі, а родичам буде соромно за тебе. Ти не зможеш жити у світі в такий спосіб» (Ross, 1996: 107). Росс зауважує, що в місцевих діалек-тах дуже мало іменників (що виражають певну сутність), проте вони використовують дієслова


3–4/2011

для опису енергії (яка змінює відносини) (1996: 110–117). Миротворець, намагаючись розв’язати конфлікт, не вішає на дії ярлики «добре» чи «погано», а описує їх як hashkeeji (те, що спричи-няє дисгармонію) або hozhooji (те, що забезпечує гармонію). Люди не завжди є тими чи іншими, вони можуть змінюватися (1996: 123).

Напевно, найкращим уособленням ціннос-тей, на які спирається відновне правосуддя, є слово ubuntu (зустрічається у групі мов нгуні, Південна Африка), описане архієпископом Десмондом Туту (Desmond Tutu) (1999: 34–36). Людей, у яких є ubuntu, характеризують як «вели-кодушних, гостинних, дружніх, турботливих та схильних до співчуття, здатних ділитися тим, що в них є». Такі люди «впевнені у собі, коли усвідомлюють себе частиною великого цілого, і втрачають впевненість, коли стикаються з про-явами приниження інших чи зневаги, коли інші зазнають тортур чи тиску, або до них ставляться гірше, ніж вони заслуговують».

Наведену тут ситуацію не слід розглядати як ще один спосіб ставлення до правопорушників. Вона ілюструє інший підхід до питання непра-вомірних дій в суспільстві. Ці стратегії застосо-вуються, оскільки демонструють повагу до люд-ських цінностей, а не тому, що вони зменшують ризик злочинності. Вони спираються на пова-гу, не вимагаючи від «них» поваги до «нас»: усі мають поважати один одного. Основний прин-цип полягає не в тому, щоб насильно змушувати людей поводитися добре, а у стимулюванні їх до доброї поведінки. І застосування сили при цьому має бути зведене до мінімуму, необхідного для захисту громадськості. Лише так можна побуду-вати суспільство, здатне переконувати людей і, за потреби, надавати їм відповідні можливості, вдаючись до примусу як до останнього засобу. А методи, якими користується таке суспільство, відповідатимуть методам, які воно намагається запровадити серед своїх громадян.

БібліографіяAertsen, I., Mackay, R., Pelikan, C., Willemsens, J., and 1. Wright, M. Rebuilding Community Connections: Mediation and Restorative Justice in Europe. Strasbourg: Council of Europe Publishing, 2004.Allen, R. «Memorandum submitted by the International 2. Centre for Prison Studies». In House of Commons, Home Affairs Select Committee, Towards Effective Sentencing: Oral and Written Evidence, vol. 1: Oral and Written Evidence, HC 4674. London: The Stationery Office, 2007.Allen, R. «Justice reinvestment: making sense of the costs 3. of imprisonment». Criminal Justice Matters, 71, 2008, pp. 41–42.

Ashworth, A. «Robbery re-assessed». 4. Criminal Law Review, November 2002, pp. 851–872. Attewill, F. «A «Dad’s Army» [of volunteers] to monitor our 5. CCTV». Metro, July 25, 2008.Auld, Sir Robin (Lord Justice Auld). 6. Review of the Criminal Courts of England and Wales: Report. London: The Stationery Office, 2001. www.criminal-courts-review.org.uk/Berlins, M. «A pensioner who uses the wrong recycling 7. bin is fined more than a violent thug. Call that justice?». Guardian, September 3, 2008.Bhopal Medical Appeal. «How many more?». 8. 777: Newsletter of the Bhopal Medical Appeal, Autumn, 2007.Blom-Cooper, L. 9. The Penalty of Imprisonment. London: Prison Reform Trust and Howard League for Penal Reform, 1988.Bottoms, A., Rex, S., and Robinson, G. (eds.) 10. Alternatives to Prison: Options for an Insecure Society. Cullompton: Willan, 2004.Braithwaite, J. 11. Restorative Justice and Responsive Regulation. New York: Oxford University Press, 2002.Caldwell, B. «Déjà vu for law student; lecture refers 12. to ground-breaking case involving him». The Record (Kitchener), July 8, 2002.Campbell, C., Devlin, R., O’Mahony, D., Doak, J., Jackson, 13. J., Corrigan, T., and McEvoy, K. Evaluation of the Northern Ireland Youth Conference Service (NIO Research and Statistical Series: Report № 12). Belfast: Queen’s University, Institute of Criminology and Criminal Justice, 2005.www.nio.gov.uk/evaluation_of_the_northern_ireland_14. youth_conference_service.pdfChristie, N. «Conflicts as property». 15. British Journal of Criminology, 17(1), 1977, pp. 1–15.Claassen, R., and Claassen, R. 16. Discipline that Restores: Strategies to Create Respect, Cooperation and Responsibility in the Classroom. South Carolina: Booksurge Publishing, 2008.Council of Europe. 17. Recommendation № R(99) 19 of the Committee of Ministers Concerning Mediation in Penal Matters. Strasbourg: Council of Europe, 1999.Council of Europe, European Commission for the Efficiency 18. of Justice (CEPEJ). Guidelines for a Better Implementation of the Existing Recommendation Concerning Mediation in PenalMatters19. , CEPEJ (2007) 13PROV2. Strasbourg: Council of Europe, 2007.Fayle, J. «Locked in battle». 20. Guardian, February 14, 2007.Goetschius, G. W., and Tash, J. 21. Working with Unattached Youth: Problem, Approach, Method. London: Routledge, 1967.Griffiths, J. «Ideology in criminal procedure, or, A third 22. «model» of the criminal process». Yale Law Journal, 79, 1970, pp. 359–417.Halliday, J. 23. Making Punishments Work: Report of a Review of the Sentencing Framework for England and Wales. London: Home Office Communications Directorate, 2001.Hedges, A., Blaber, A., and Mostyn, B. 24. Community Planning Project: Cunningham Road Improvement Scheme. Final Report. London: SCPR, 1979.Hopkins, B. 25. Just schools: a whole school approach to restorative justice. London: Jessica Kingsley Publishers, 2004.Immarigeon, R. «What is the place of punishment and 26. imprisonment in restorative justice?». In Zehr, H., and Toews, B. (eds.). Critical Issues on Restorative Justice.



Monsey, NY: Criminal Justice Press and Cullompton, Devon: Willan, 2004.Jacobson, J., and Gibbs, P. 27. Out of trouble: making amends — restorative youth justice in Northern Ireland. London: Prison Reform Trust, 2009.Karstedt, S., and Farrall, S. 28. Law-abiding Majority? The Everyday Crimes of the Middle Classes. London: Centre for Crime and Justice Studies, 2007.Kropotkin, P. 29. Mutual Aid: A Factor of Evolution. London: Freedom Press, 1987 [1902].Levy, A. «The bin bullies: council bans 95-year-old war 30. veteran who put a bottle in the wrong box». Daily Mail, May 14, 2008, p. 27.Lewis, P. «Straw launches high-visibility community 31. punishment». Guardian, December 2, 2008.Liebmann, M. 32. Restorative Justice: How It Works. London: Jessica Kingsley, 2007.McCold, P. «A barebones causal theory of restorative 33. justice». Paper presented at the 6th International Conference on Conferencing, Circles and other Restorative Practices, March 2005, Sydney, Australia.Macrory, R. B. 34. Regulatory Justice: Making Sanctions Effective. London: Better Regulation Executive, 2006.Martin, M., chair. 35. National Commission on Restorative Justice: final report, 2009.http://www.justice.ie/en/JELR/NCRJ%20Final%2036. Report.pdf/Files/NCRJ%20Final%20Report.pdf (доступ: 18.03.2010)Mattinson, J., and Mirrlees-Black, C. 37. Attitudes to crime and criminal justice: findings from the 1998 British Crime survey. (Home Office Research Study 200). London: Home Office, 2000.Maxwell, G. «Diversionary policing of young people in New 38. Zealand: a restorative approach». Іn Maxwell, G., and Liu, J. H. (eds.). Restorative Justice and Practices in New Zealand: Towards a Restorative Society. Wellington: Institute of Policy Studies, Victoria University of Wellington, 2007.Ministry of Justice. «Victims of crime want punishment». 39. Рress release, November 16, 2007.New Zealand. 40. Children, Young Persons and Their Families Act, 1989.Parole Board. «Memorandum submitted by the Parole 41. Board». Іn House of Commons, Home Affairs Select Committee, Towards Effective Sentencing: Oral and Written Evidence, vol. 1, HC 4674. London: The Stationery Office, 2007.Pavlich, G. 42. Justice Fragmented: Mediating Community Disputes under Postmodern Conditions. London: Routledge, 1996.Porter, H. «Why I told Parliament: you’ve failed us on lib-43. erty», Observer, March 9, 2008, p. 33.Raynor, P. «Rehabilitative and reintegrative approaches». Іn 44. Bottoms, A., Rex, S., and Robinson, G. (eds.). Alternatives to

Prison: Options for an Insecure Society. Cullompton, Devon: Willan, 2004.Roberts, M. 45. The Man Who Listens to Horses. New York: Ballantine Books, 1998.Roche, D. 46. Accountability in Restorative Justice. Oxford: Oxford University Press, 2003.Ross, R. 47. Returning to the Teachings: Exploring Aboriginal Justice. Toronto: Penguin, 1996. Russian Federation. Ugolovnyi kodeks Rossiiskoi Federatsii 48. … na 15 sentyabrya 1999 g. [Criminal code of the Russian Federation … to 15 September 1999]. Moscow: Prospect, 1999.Sawatsky, J. 49. The Ethic of Traditional Communities and the Spirit of Healing Justice: Studies from Hollow Water, the Iona Community, and Plum Village. London: Jessica Kingsley Publishers, 2009.Shapland, J., et al. 50. Does Restorative Justice Affect Reconviction? The Fourth Report from the Evaluation of Three Schemes. Ministry of Justice Research Series 10/08, 2008.www.justice.gov.uk/publications/research.htm51. Sherman, Ł. W., and Strang, H. 52. Restorative Justice: The Evidence. London: Smith Institute, 2007.www.smith-institute.org.uk53. Shichor, D. 54. The Meaning and Nature of Punishment. Long Grove, IL: Waveland Press, 2006.Skelton, A., and Batley, M. 55. Charting Progress, Mapping the Future: Restorative Justice in South Africa. Pretoria: Restorative Justice Institute, 2006. www.iss.co.zaSmart Justice. 56. Crime Victims Say Jail Doesn’t Work. London: Smart Justice, 2006.Smith, C. S., Farrant, M. R., and Marchant, H. J. 57. The Wincroft Youth Project: A Social-work Programme in a Slum Area. London: Tavistock, 1972.Stephenson, M. 58. Young People and Offending: Education, Youth Justice and Social Inclusion. Cullompton, Devon: Willan, 2007.Tutu, D. 59. No Future without Forgiveness. London: Rider, 1999.United Nations, Office on Drugs and Crime. 60. Handbook on Restorative Justice Programmes. New York: UN, 2006.Wright, M. 61. Making Good: Prisons, Punishment and Beyond. Winchester: Waterside Press, 2008a.Wright, M. 62. Restoring Respect for Justice, 2nd edn. Winchester: Waterside Press, 2008b.Yokoyama, M. «Environmental pollution by corporations 63. in Japan». Іn Pontell, H. N., andGeis, G. (eds.). 64. International Handbook of White-collar and Corporate Crime. Heidelberg:Springer, 2007.65. Zehr, H. 66. Changing Lenses: A New Focus on Crime and Justice. Scottdale, PA: Herald Press, 1995.Zehr, H. 67. The Little Book of Restorative Justice. Intercourse, PA: Good Books, 2002.

Скот ГАРІС, директор відділення відновного право-суддя Федеральної служби виправних установ Канади

Переклад здійсне-но Українським Центром Порозуміння,2011.Перекладач — Володимир Кисельов. Джерело: A Little Manual of Restorative Justice. Ottawa: Public Safety Canada, 2008. — Pp. 39-42.

*Уривок із книги «Маленький посіб-ник з відновного правосуддя»

Одним із важливих наріжних каменів, що підтримують розвиток відновного правосуддя, є визнання того, що всі правопорушення врешті є справою громади. Люди зазнають шкоди від правопорушень не в залах судових засідань або в юридичних баталіях, а в реальному повсякденному житті. Злочини трапляються в громадах, і громади від цього різко змінюються. Ми, як члени громади, пристосовує-мося до життя після злочину, нама-гаючись загоїти отримані травми та пристосовуючись до реальності, яка є вже не такою безпечною, як ми колись собі уявляли. Ті, хто стає потерпіли-ми від правопорушень, часто залиша-ють нам у спадщину тягар пережитої травми та втраченої безпеки. Ті, хто скоює злочини, теж нікуди не зника-ють. Вони походять із наших громад. Це наші діти, наші друзі та наші сусі-ди. Їхні родини залишаються серед нас. І, зрештою, вони повертаються до нашого середовища після відбуття покарання, призначеного державою. І якщо ми будемо прискіпливішими, то гостріше відчуємо ті нюанси жит-тєвих обставин, що спричинили їхні дії.

Таким чином, активна участь громади є одним із найважливіших аспектів реалізації відновного право-суддя. Громадам треба надати можли-вість висловитися стосовно багатьох аспектів заподіяної їм шкоди. Крім того, вони потребують можливості висловити свій осуд кримінальної поведінки, щоб мати змогу притяг-нути людину до відповідальності і водночас ще раз уточнити положення колективного договору стосовно сус-пільних норм. Громадам треба мати можливість продемонструвати свою солідарність з тими, хто найбільше постраждав від злочину, — з потер-пілими. Більш того, вони мають пере-конатися, що правопорушник взяв на себе відповідальність за скоєне та вжив заходів з виправлення шкоди,

наскільки це можливо. Водночас гро-мади мусять підтримувати гармонію, визнавати та знешкоджувати соціаль-ні чинники правопорушень, а також надавати можливість як потерпілим, так і правопорушникам знову повер-нутися до повноцінного життя в громаді.

Залучення громади задля досягнення цих цілей, однак, пов’язане з цілою низкою сер-йозних проблем для фахівців і політиків. І не в останню чергу тут ідеться про правильне визна-чення того, чим є громада або спільнота. Для багатьох людей поняття «громада» містить в собі одночасно кілька значень. Це і фізичний простір, і роди-на та друзі, а останнім часом — і коло слабко пов’язаних між собою віртуальних знайомих. В офіційних колах терміном «громада» часто замінюють поняття «суспіль-ство», таким чином співвідносячи національну ідентичність і згоду з урядовою політикою. У зв’язку з цим, деякі дослідники відновного право-суддя почали піддавати ретельному аналізові методи та логіку визначення того, чим є громада.

Пол Макколд, наприклад, звер-тається до макроспільнот і мікро-спільнот, щоб акцентувати увагу на різних аспектах людських взаємин. Мікроспільноти, згідно з Макколдом, зумовлені відносинами, на які без-посередньо впливає саме правопору-шення. Вони охоплюють людей, які найбільше постраждали від правопо-рушень. Макроспільноти — це великі колективи, наприклад, спільноти за місцем проживання, трудові колек-тиви, об’єднання тощо. Спосіб залу-чення кожної з таких спільнот буде залежати від мети, яку переслідує певна відновна ініціатива. Вирішення будь-якого кримінального право-порушення неминуче призведе до залучення мікроспільноти. Розробка

ВІДНОВНЕ ПРАВОСУДДЯ ТА ГРОМАДА*


3–4/2011



масштабної програми відновного правосуддя або планування втручання в системні чинники, що зумовлюють злочинність, вимагатиме більшої уваги до макроспільнот. Наприклад, проект зці-лення у громаді Холлоу-уотер у Манітобі, роз-роблений задля зниження надзвичайно високого рівня правопорушень сексуального характеру в громаді корінного народу, вимагав від керівників програми приділяти увагу як мікроспільнотам, що зазнали впливу від правопорушень, про які їм стало відомо, так і макроспільнотам, у яких такі правопорушення мали місце. При цьому було визначено та досягнуто цілої низки цілей, що сприяло зціленню не тільки окремих людей, але й громади в цілому (Консультативна служба для корінних народів провінції Альберта).

Ще одна проблема, пов’язана з залученням громади,— це притаманні будь-якій спільноті внутрішні протиріччя, розподіл влади і співвід-ношення сил. Ці протиріччя зумовлені цілою низкою причин і можуть бути досить складни-ми. Переважно така динаміка є побічним продук-том здорового функціонування громади, у тому числі владних, економічних, родинних, освітніх та інших соціальних структур. Виходячи з чистої прагматики, на окремих осіб накладають відпові-дальність на їхній власний розсуд контролювати життя інших людей. Проте трапляються випадки, коли владні структури починають функціонувати з порушеннями, що призводить до неприховано-го пригноблення та контролю на користь пев-ної групи або ж стає засобом заподіяння шкоди іншим.

Безумовно, як позитивні, так і негативні про-яви соціального контролю та керівництва в гро-маді впливають на здатність фахівців із віднов-ного правосуддя просувати свою справу. На рівні прагматики владні структури в межах громади дуже часто стикаються з протидією у вирішенні питань, хто повинен або не повинен брати участь у втручанні та яким чином «заохочувати» ту чи іншу людину до участі. Тут дуже часто не обійтися без примусу. Крім того, розподіл влади і співвід-ношення сил між членами громади впливає на характер їхнього залучення. Люди часто корегу-ють свою поведінку, коли поруч перебувають ті особи, на яких вони хочуть справити враження

або яких вони бояться. Загалом це може позна-читися на здатності учасників абсолютно чесно висловлювати свої погляди.

До того ж, у прагненні повернути гармонію в громади часто можна прогледіти прояви негатив-ного соціального контролю або навіть активно їм сприяти за допомогою відновних ініціатив. Наприклад, дослідження старіння населення Північної Америки виявили, що велика кількість літніх людей через погіршення стану здоров’я та розумових здібностей опиняється під опікою чле-нів їхніх родин. Ураховуючи приватний характер цих взаємин і залежність людей похилого віку від опікунів, подекуди трапляються випадки жорсто-кого поводження з ними. І боротися з такими про-явами важко. Члени родин зазвичай приховують свю поведінку, а коли про це стає відомо, діють спільно, щоб уникнути втручань ззовні, і, таким чином, увіковічнюють насильство. Для бороть-би з негативними поведінковими проявами було розроблено творчий проект у сфері відновного правосуддя, до якого залучалось широке коло соціальних інститутів та громадських закладів, що і забезпечило проекту необхідну підтримку (Ґрох).

Подібні проблеми було виявлено серед жінок, які зазнають насильства в сім’ї. Зокрема, жінки з корінних народів висловлювали думку, що від-новне правосуддя в їхніх громадах використову-ється, щоб закріпити деспотичний контроль над ними (Асоціація корінних жінок Канади).

Для фахівців-практиків відновного право-суддя залучення громади залишається важли-вою та складною метою. Часто питання, яку саме спільноту залучити та яким чином це зробити, визначають, у першу чергу, обставини конкрет-ної справи та воля учасників. Однак при цьому фахівці з відновного правосуддя обов’язково мають задавати тон в обговоренні справи, щоб забезпечити збалансованість співвідношення сил і керівництва у процесі вирішення конфлікту, а також заручитися необхідною присутністю учас-ників та підтримкою.

Переклад здійснено Українським Центром Порозуміння, 2011. Перекладач — Володимир Кисельов. Джерело: Waller, Irvin. Less Law, More Order: The Truth About Reducing Crime. Praeger Publishers: Westport, CT, & London, 2006. — Pp. 103-104.irvinwaller.org

* Уривок із книги І. Уолера «Менше закону, більше по-рядку: правда про зменшення рівня злочинності»

Якщо вас запитають, де ви живете, то у відповідь ви назвете певне місто або скажете, що мешкаєте неподалік від того чи іншого міста. Значною мірою ми ідентифікуємо себе з містами та, подекуди, з місцевою владою. Коли ми обмірковуємо, як вирішити про-блеми, пов’язані, наприклад, із виве-зенням сміття або з громадським транспортом, то думаємо про міську владу. Але коли ми обмірковуємо, як вирішити проблеми злочинності, то на думку перш за все спадає поліцей-ський відділок. Таке сприйняття має змінитися, якщо ми хочемо запобігти злочинності та віктимізації.

Міське управління та самовряду-вання є тим ключем до запобігання злочинам, який певною мірою вже маємо у своєму розпорядженні та який можемо збалансовано викорис-товувати тривалий час. Хоча думати про мера та його/її адміністрацію як про героїв у боротьбі зі злочинністю досить дивакувато, усе ж погодьте-ся, саме планування та контроль з їхнього боку напевно сприятиме вирі-шенню проблеми злочинності. Саме вони, а не поліцейські відділки, здатні заручитися підтримкою установ, що спроможні впоратися з чинниками ризику, які призводять до злочинів. Просто Голлівуд і місцева преса ще не встигли зробити з них героїв.

Це може здатися парадоксом для вас і навіть для вашого мера, але хто ще може мобілізувати шкільні ради, житлово-комунальні підприємства, систему соціального забезпечення, спортивні програми, громади, окре-мих громадян і навіть бізнес для усу-нення чинників ризику, що провоку-ють дітей, родини, громади, школи й навіть цілі міста до скоєння проти-правних вчинків? Саме мер та його команда можуть поліпшити доступ до програм допомоги у сфері дошкіль-ного виховання, надати кошти для найму та підготовки наставників для підлітків із груп ризику, подвоїти чи

потроїти кількість молодіжних цен-трів, збільшити капіталовкладення в освіту та професійну підготовку соці-ально ізольованої та марґіналізованої молоді тощо. Вони можуть стежити за тим, щоб місця для паркування авто були обладнані таким чином, щоб запобігти можливості крадіжок, а цілодобо-ве спостереження на вулицях краще відпо-відало меті скорочення рівня завдання шкоди членам суспільства. Вони можуть заохочу-вати місцевих лідерів до подальшо-го зміцнення місцевих громад. Вони можуть наполягати на використан-ні поліцейськими відділками більш проблемно-орієнтованих методів роботи, а також залученню поліції, шкіл і закладів системи соціального забезпечення до спільного вирішен-ня, наприклад, проблем, пов’язаних із дітьми, котрі покинули школу. Вони можуть забезпечувати організацію на міcцях служб підтримки потерпілих, а також сприяти мирному врегулюван-ню конфліктів.

Мій заклик стосовно того, що міста мають більш рішуче дбати про безпеку громадян, не є чимсь новим. Чимало людей, які виступають за поліпшення якості життя, ще до мене стверджували, що міста мають всі можливості самостійно попереджа-ти різні негативні явища. Ще напри-кінці XIX століття авторитетні комісії дійшли висновку, що величезну кіль-кість смертей через епідемії холери, черевного тифу, дизентерії та інших захворювань, пов’язаних із недостат-ньо очищеною водою, можна зупини-ти шляхом очищення річок. Тоді муні-ципалітети почали чистити джерела нашої питної води і таким чином поклали край цим спалахам інфекцій. Хворобу сталим і доступним спосо-бом перемогли саме місцеві органи влади, а не лікарі.

МІСТА МАЮТЬ БІЛЬШ РІШУЧЕ ДБАТИ ПРО БЕЗПЕКУ ГРОМАДЯН*


3–4/2011

Ірвін Уолер, д.ю.н., професор кримінології в Університеті Оттави, засновник Міжнародного центру запобігання злочинності



Те ж саме стосується і злочинів. Саме міська влада краще, ніж поліція, юристи чи виправні заклади, може впоратися з проблемою правопо-рушень. Міста мають упорядкувати свої капіта-ловкладення в соціальні програми, щоб усунути чималу частку безпосередніх причин жорстокого поводження з дітьми, побиття дружин, насиль-ства серед молоді тощо. Так, поліція має бути партнером у цьому процесі, тому що вона сте-жить за дотриманням законів, які знижують деякі з чинників ризику. Наприклад, поліція може поділитися картами рівня злочинності з таким закладами, як школи, які можуть значною мірою сприяти скороченню рівня правопорушень.

Міська влада також збирає та розпоряджа-ється частиною податків, які ми платимо. Міська влада не хоче залишитися без мешканців. Їй потрібне безпечне середовище для проживання громадян; їй потрібні міста, у яких процес стяг-нення податків не виходить з-під контролю. Їй потрібні міста, з яких не втікатимуть платники податків і податкова база значно розшириться. Дійсно, міська влада є найбільш важливим бас-тіоном захисту від цього нескінченного циклу зростання злочинності, збільшення штату поліції і, як наслідок, податків.

Залишивши справу боротьби зі злочин-ністю тільки поліції, ми можемо перетворити поліціянтів на героїв, які заслуговують на вищу зарплатню, тому що їхня робота подекуди буває небезпечною та потребує більше персоналу через

те, що злочинів стає ще більше. Але підрозділи поліції, що працюють звичними методами, не в змозі усунути більшість із чинників ризику, що спричиняють насильство; тому рівень злочин-ності зростатиме або знижуватиметься незалеж-но від того, скільки ми будемо їм платити. Навіть більше — зростання злочинності — або наше відчуття такого зростання через широке висвіт-лення у ЗМІ якогось сенсаційного чи винятко-вого випадку — спричинить розширення штату охоронців правопорядку, і тому нам доведеться знову платити більше.

Міська влада, яка береться за безпеку в містах, маючи конкретний план і концепцію поперед-ження правопорушень, завжди зможе уникнути збільшення податків, які з плином часу випуска-ють з уваги чинники економічної доцільності та стабільності. Міська влада має робити це постій-но, а не лише у відповідь на хвилю насильства серед молоді. Так, міській владі потрібна допо-мога від інших установ та організацій для ефек-тивного планування та реалізації слушних пропо-зицій. Водночас, як один із урядових підрозділів вона стоїть ближче, ніж інші, до безпосередніх проблем та їх вирішення, а тому краще за інших здатна зосереджувати сили й засоби там, де це необхідно. Міська влада має планувати більше капіталовкладень у ті галузі, які напевно можуть впоратися з чинниками ризику, що призводять до правопорушень.


3–4/2011

У період із липня 2010 по серпень 2011 Український Центр Порозуміння про-водив дослідження «Відновне право-суддя в Україні: підсумки та перспек-тиви» в рамках проекту «Формування альтернатив ув’язненню через розви-ток відновного правосуддя в Україні», фінансованого «Інститутом відкритого суспільства» (Open Society Institute).

Метою дослідження був огляд практики впровадження відновного правосуддя в Україні в період із 2004 по 2010 роки та оцінка можливих перспектив на наступні кілька років. Задля досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:

Описати практику відновного 1. правосуддя в Україні.Дослідити вплив, який мали про-2. грами відновного правосуддя на учасників та громаду.Встановити відповідність вітчиз-3. няної практики міжнародним стандартам до застосування про-грам відновного правосуддя.Визначити перспективи та пере-4. шкоди подальшого розвитку програм відновного правосуддя в Україні.Дослідження проводилося в три 5. етапи: підготовчий, етап збору інформації та етап аналізу отри-маних даних.Підготовчий етап тривав із липня

по листопад 2010 року. На цьому етапі було розроблено інструменти збору даних та сформовано базу даних діючих центрів відновних практик. Було проведено серію телефонних інтерв’ю з координаторами в 14 регі-онах, на підставі яких було визначено вісім міст для проведення емпірично-го дослідження. Важливо зазначити, що відповідно до умов проекту, вивча-лася лише практика застосування відновних програм у кримінальних випадках.

Другий — етап збору даних — тривав у період із 19 листопада 2010 року по 24 травня 2011 року у восьми регіонах України за таким графіком:Дата Регіон19 листопада 2010

Біла Церква

22 листопада 2010

Сімферо-поль

23-25 листопада 2010

Смт Красно-гвардійське, АРК

20 січня 2011 Пирятин14 березня 2011 Дрогобич11 квітня 2011 Івано-

Франківськ28 квітня 2011 Жмеринка24 травня 2011 Харків

Третій етап — аналіз отриманих даних — тривав у період із 25 травня по 1 липня 2011 року.

Нижче представлено аналітичний огляд впровадження кримінальної медіації в регіонах України, а також загальні висновки та рекомендації.

1. Особливості застосування медіації в кримінальних справах у м. Білій Церкві,

Київська областьУ місті Білій Церкві Центр від-

новних практик у громаді (ЦВПГ) було створено на базі Регіонального осередку Всеукраїнської Фундації «Захист прав дітей» у Київській облас-ті. Сьогодні ця організація має нала-годжені зв’язки з Білоцерківським міськрайонним судом, Прокуратурою, Білоцерківським міськрайонним відділом кримінально-виконавчої інспекції Управління державно-го департаменту України з питань

ВІДНОВНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ: ПІДСУМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Наталія ПИЛИПІВ,координатор з моніторингу та оцінки проектів, БО «Український Центр Порозуміння»

виконання покарань у м. Києві та Київській області, Кримінальною міліцією у справах дітей, а також із іншими органами та службами, залуче-ними до профілактики дитячих правопорушень: Управлінням освіти і науки Білоцерківської місь-кої ради, Центром практичної психології, соці-альної та виховної роботи, Міським центром соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, Службою у справах дітей Білоцерківської міської ради, Центром соціально-психологічної реабілі-тації «Злагода».

У ЦВПГ працює сім медіаторів у криміналь-них справах. Усі медіатори пройшли навчання на тренінгах Українського Центру Порозуміння.

У місті Біла Церква медіації в криміналь-них справах проводяться з 2006 року. За даними регіонального координатора, станом на 1 листо-пада 2010 року було проведено 68 кримінальних медіацій.

Як демонструє наведена нижче гістограма, 31 із 68 справ була класифікована як злочин неве-ликої тяжкості, 30 справ — злочини середньої тяжкості, 7 справ — тяжкі злочини.

31 30

7

0

Невеликоїтяжкості

Середньоїтяжкості

Тяжкі Особливотяжкі

Переважна більшість справ (63 із 68) були злочинами проти власності: крадіжки, розбої,

шахрайство. Усі передані на медіацію справи були вчинені неповнолітніми, переважно віком 16–18 років.

У таблиці 1 подано розподіл справ за статтями обвинувачення, у яких проводилися медіації.

Інформація про ці справи надходила з таких джерел: слідчий відділ (46 переданих справ), міськрайонний суд (15 переданих справ), адво-кати (3 передані справи), кримінально-виконавча інспекція (2 передані справи).

46

15

32

Слідчий відділ

Міськрайоннийсуд

АдвокатиКВІ

20

0

40

60

80

100

Найбільше справ передається слідчим відді-лом, що, на думку місцевих практиків, є найра-ціональнішим з огляду на часові рамки: слідство зазвичай триває 2 місяці, тоді як між попереднім слуханням та судовим засіданням є лише 20 днів, що є дуже коротким строком для проведення медіації.

88 ДОСЛІДЖЕННЯ


Таблиця 1Кількістьмедіацій

Стаття обвинувачення

Класифікація злочину

26 Ст. 185, ч.1 Крадіжка Невеликої тяжкості12 Ст. 186, ч. 2 Грабіж, поєднаний з насильством, що не завдав

шкоди потерпіломуСередньої тяжкості

6 Ст. 185, ч. 3 Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, або завдала шкоди потерпілому

Тяжкий злочин

6 Ст. 186, ч. 1 Грабіж — відкрите викрадення чужого майна Середньої тяжкості5 Ст. 185, ч. 2 Крадіжка, вчинена повторно Середньої тяжкості5 Ст. 190, ч.2 Шахрайство, вчинене повторно, або групою осіб, або

таке, що завдало значної шкоди потерпіломуСередньої тяжкості

2 Ст. 190, ч.1 Шахрайство Невеликої тяжкості2 Ст. 296, ч.2 Хуліганство, вчинене групою осіб Середньої тяжкості1 Ст. 296, ч.1 Хуліганство Невеликої тяжкості1 Ст. 125, ч.2 Умисне легке тілесне ушкодження Невеликої тяжкості1 Ст. 183, ч.1 Порушення права на отримання освіти — незаконна

відмова в прийнятті до навчального закладуНевеликої тяжкості

1 Ст. 187, ч.2 Розбій, вчинений за змовою групою осіб, або повтор-ний розбій

Тяжкий злочин

Відновне правосуддя в Україні: підсумки та перспективи 89

3–4/2011

За словами регіонального координатора, механізм передачі інформації про справи вдалося налагодити тільки тоді, коли представники право-вої системи взяли участь у тренінгах та семінарах із відновного правосуддя. Згодом, із розвитком практики фахівці самі побачили, що медіація дає більш стабільний результат, ніж судовий процес, безпосередньо впливаючи на цінності учасників, особливо неповнолітніх правопорушників.

За даними ЦВПГ у Білій Церкві, неповноліт-ні, які взяли участь у медіації, не вчинили повтор-ного правопорушення.

Голова Білоцерківського міськрайонного суду, Санін В. М., який одним із перших в Україні під-тримав ідею впровадження відновних практик зазначає:

«Передаючи справу на примирення, я надіюсь, що після того, що ми для них робимо, ці дітки більше до нас ніколи не потраплять — і так, воно в нас і виходить по наших медіаціях. Саме тоді, коли вони всі разом сходяться (правопорушники та потерпілі) і потихеньку все обговорюють, — тоді і є результат. Потерпілі не бояться ходи-ти по вулицях, тому що їм ніхто не погрожує; а правопорушники справді усвідомлюють скоє-не. У судовому засіданні виголошуються стат-ті з кодексів (Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України) — і ніхто нічого не розуміє. У медіації ж все інакше».

Ефективність медіації підтверджують і результати анонімного анкетування, що тради-ційно проводять медіатори центру відновних практик в Білій Церкві зі сторонами конфлікту після завершення відновної програми.

Відповіді правопорушника та сторони підтримки

Відповіді потерпілого та сторони підтримки

Як видно з наведених діаграм, усі учасники медіації, які заповнили форми зворотного зв’язку, були задоволені процесом зустрічі з усунення завданої шкоди. Це, на думку практиків, є свід-ченням дотримання відновних принципів. 80 % правопорушників та 90 % потерпілих почувалися комфортно під час медіації; 90 % правопорушни-ків та потерпілих вважають, що медіатори одна-ково (нейтрально) ставились до обох сторін.

Заповнені анкети також дозволяють зроби-ти висновки про те, який вплив мають відновні програми на учасників. Так, 80 % правопоруш-ників вважають, що зустріч з іншою стороною допомогла їм зрозуміти, як кримінальна ситуація вплинула на життя потерпілих; 100 % переконані, що протягом зустрічі ставлення іншої сторони до них змінилося; 90 % правопорушників пореко-мендували б іншій особі, яка потрапила в подібну ситуацію, взяти участь у такій програмі.

Такі дані дають підстави вважати, що саме зустріч з іншої стороною за межами зали суду дозоляє правопорушникам усвідомити вчинок, відчути реінтегруючий сором та знову стати чле-ном громади. Проведені інтерв’ю підтверджують цю ідею.

Для прикладу, сторони підтримки правопо-рушників зазначали:

«Воно особливо потрібно для підсудних, щоб зустрітися з тими людьми [потерпілими], попросити у них вибачення, відшкодувати збит-ки; і щоб потім не йти містом і не думати, що



хтось на тебе не так дивиться і може кинути камінь в твій город».

«Медіація — це нелегко. Було соромно, і незручно… і мені, і сину. Але після проходження медіації моя дитина повністю змінилася — його ніби підмінили! Він став краще вчитися в школі, не має проблем з поведінкою, став уважнішим до мене та інших і навіть почав допомагати мені по дому».

«Коли зустрічаєшся з потерпілим, то (плач)…стає легше, тому що ти з ними можеш пороз-мовляти, попросити вибачення — і вони тобі вибачають, а в суді такого нема. (Пауза). Ну, і потерпілі теж спочатку дивляться на нього як на злодія, а потім вони бачать його зовсім з іншої сторони, і так само його сім’ю (глибокий видих). В нас все вийшло добре: ми відшкодували потерпілим всі збитки, і вони пробачили, не було такого, щоб хтось держав зло після медіації. Це дуже все полегшує, і особливо, для мене, як мами. Це як камінь з душі».

Медіатори також наводять приклади, коли після відновної програми правопорушник змі-нюється: «після медіації, 16-літній хлопець став більш відповідальним. Він почав краще вчитися в ПТУ, паралельно відпрацьовував і тепер навіть самостійно себе утримує».

Окрім впливу на правопорушника, медіації є важливим інструментом відновлення потерпі-лого. У формах зворотного зв’язку 100 % потер-пілих зазначили, що зустріч з іншою стороною позитивно вплинула на їхні переживання сто-совно ситуації злочину, допомогла зрозуміти, чому було вчинено злочин, та допомогла пере-конатися в тому, що правопорушник не вчинить повторного злочину стосовно них. 90 % опитаних вважають, що в ході зустрічі правопорушники зрозуміли, яким чином злочин вплинув на життя потерпілих; 80 % — порекомендували б іншій особі, яка потрапила у подібну ситуацію, взяти участь у медіації.

Під час інтерв’ю потерпілі висловлювали думки, що медіація допомагає «заспокоїтись, зрозуміти ситуацію», «відчути себе в безпеці», «отримати відповіді на свої питання», «отри-мати відшкодування», «почути вибачення пра-вопорушника», «дає відчуття, що тебе почули і зрозуміли».

Насамкінець, варто зазначити, що всі — і правопорушники, і потерпілі — були задоволені результатом медіації, оскільки могли брати без-посередню участь у прийнятті рішень. Можливо, саме з цієї причини всі угоди, укладені за резуль-татами медіації, було виконано протягом одного

місяця (за результатами моніторингу виконання угод, який проводять медіатори).

Регіональний координатор у Білій Церкві, Ольга Войтенко зазначає: «я переконана, що на медіації відбувається повне примирення, тому основна шкода відшкодовується вже під час меді-ації, що потім веде до повного матеріального відшкодування».

На основі свого досвіду, фахівці ЦВПГ у Білій Церкві вважають, що медіація не є повною замі-ною традиційної системи судочинства, але вона є дуже важливим доповненням через те, що базу-ється на відновній парадигмі. Практика показує, що виправні заклади, де відбувається покарання, ізолюють правопорушників, але не приводять до позитивних особистісних змін. Як зазначив В. М. Санін: «З дитиною, яка пройшла колонію набагато важче працювати. Звичайно, бувають різні випадки, але я, як суддя переконаний, що позбавлення волі до дитини можна застосову-вати лише у самих крайніх випадках. Саме тому відновні програми мали дуже великий вплив на громаду, тому що всі зрозуміли, що можна не тільки засуджувати цих дітей, а й якось пере-виховувати їх».

Представники правової системи вважають, що в перспективі можна було б розширюва-ти коло справ, які можна направляти на меді-ацію, у тому числі й правопорушення, вчинені повнолітніми.

2. Особливості застосування медіації в кримінальних справах у АР Крим

2.1. Досвід Сімферополя. У місті Сімферополі центр відновних прак-

тик у громаді — Український Центр Порозуміння (Кримський офіс) — було створено у 2004 році. Перші медіації було проведено у Бахчисараї, піз-ніше — в Сімферополі та Євпаторії.

Для того, щоб розпочати роботу, було про-ведено низку індивідуальних зустрічей та пре-зентацій для представників правової системи (міліція, Департамент виконання покарань, суд). Найбільш активно до впровадження від-новних практик в регіоні долучився голова Бахчисарайського суду, з яким було узгоджено механізм передачі інформації про справи. Було визначено критерії медіабельності, відповідно до яких передавалися кримінальні справи до Центру відновних практик у громаді. Згодом до відбору справ залучалися і медіатори. Варто зазначити, що до Центру відновного правосуддя передава-лися справи зі всього Бахчисарайського району.


3–4/2011

У приміщенні суду було виділено окрему кім-нату та спеціально її обладнано для проведення медіацій. Відновні програми переважно прово-дилися у вихідні.

Після того, як було проведено низку медіацій із успішними результатами, до Центру відновних практик почали також звертатися інші судді та представники КМСД.

Вкінці 2004 року було проведено і першу медіацію в Сімферополі. Було налагоджено плід-ну співпрацю з Київським районним судом міста, яким передавалися навіть важкі справи.

На думку регіонального координатора, робо-ту з судами вдалося налагодити передусім завдя-ки тому, що проведення медіації дозволяє роз-вантажити роботу суддів, водночас забезпечуючи належний розгляд справи.

За період із 2004 по 2006 роки в Центрі від-новних практик у м. Сімферополі було проведено 80 медіацій у кримінальних випадках. Переважна більшість із них класифікувалися як легкі та середньої тяжкості, однак передавалися також і важкі злочини, наприклад ДТП із летальними наслідками.

Близько 70 медіацій було завершено підпи-санням угоди про примирення, однак регіональ-на координатор зазначила, що були такі випадки, коли на медіації сторони не дійшли згоди, а потім після кількаденних роздумів самі зустрічалися і виконували обговорені на медіації зобов’язання. Для суду це завжди було дуже вагомим, і прими-рення враховувалося при винесенні вироку.

На думку фахівців, проведення відновних програм продемонструвало, що «медіація справ-ді допомагає відновити стосунки. У нас було кілька випадків, коли не було підписано угоди про примирення, тому що правопорушники не могли матеріально компенсувати збитки, але нам все-одно дякували потерпілі, тому що вони отримали моральне відновлення — почули виба-чення, побачили розкаяння. Медіації особливо важливі в маленьких містечках, тому що там всі всіх знають і постійно бачаться. Потім вони могли бачитись і вітатись».

За досить короткий час Центру відновних практик у громаді в м. Сімферополі вдало-ся налагодити партнерські стосунки з судами міст Бахчисарая та Сімферополя, Апеляційним судом, прокуратурою, КМСД та слідчим відді-лом м. Севастополя. На жаль, у 2006 році роботу ЦВПГ у Сімферополі було припинено у зв’язку з нестачею сталого фінансування.

2.2. Досвід смт Красногварійського. У смт Красногрвардійському Центр віднов-

них практик в громаді було створено у 2005 році на базі діючої громадської організації «Гармонія». Одразу партнерами виступили районна держав-на адміністрація та сільська рада; трохи пізніше приєднався Центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді. У 2006 році було налагоджено співпрацю з Кримінальною міліцією у справах дітей, у 2008 році — з Красногвардійським від-ділом кримінально-виконавчої інспекції та міс-цевим судом.

За даними регіонального координатора, у період із 2005 по травень 2011 року було прове-дено 63 медіації в кримінальних справах. 95 % із них були вчинені неповнолітніми 14–18 років. Переважна більшість справ класифікувалися як злочини невеликої та середньої важкості. Найчастіше на медіацію передавалися такі зло-чини: крадіжки (ст. 185), шахрайство (ст. 190), грабіж (ст. 186), хуліганство (ст. 296).

За даними ЦВПГ в смт Красногвардійському та ключових партнерів, відновні програми мають значний позитивний вплив на всі сторони кон-флікту. Так, для правопорушників це можливість усвідомити скоєне та виправитися. Як зазначив, оперуповноважений КМСД Геращенко Євген: Не всі діти, які до нас потрапляють — погані. Часто на такі вчинки їх штовхають складні життєві обставини… Саме тому, їм потрібно надавати другий шанс. Вони набагато краще розуміють скоєне, коли зустрічаються із потерпілими. Ви не повірите, але після того як проведена успішна медіація — я сплю спокійно, тому що знаю, що для цього правопорушника ми зробили все, що змогли, аби він виправився».

На думку фахівців, медіації мають і вважливе значення для потерпілих, оскільки дозволяють «швидше вирішити справу», «гарантують, що потерпілим буде відшкодовано завдану шкоду», «це взагалі підхід, що дозволяє приділити потер-пілому більше уваги».

Начальник Красногвардійського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції зазна-чив: «Я не раз спостерігав, як медіація приносить користь обом сторонам. Люди розкриваються, стають більш вільними, складається вражен-ня, що в них тягар падає з плечей. Звичайно, це дає свої результати! Я навіть підтримую, щоб кожна дитина, яка потрапляє до нас, могла піти на медіацію».

Протягом останніх кількох років медіація у Красногвардійському почала застосовуватися також і в сімейних та цивільних справах.



3. Особливості застосування медіації в кримінальних справах

у м. Пирятині, Полтавська область.Центр відновних практик у громаді в

м. Пирятині було створено у 2008 році на базі гро-мадської організації «Жіночі ініціативи» на запит місцевих органів влади. 20 січня Центр було пере-йменовано в «Центр порозуміння в громаді». На сьогодні в Пирятині є чотири медіатори.

У період із 2008 по квітень 2011 року до Центру було передано 27 справ, із яких 21 була криміналь-ною, за участі неповнолітніх правопорушників.

Як видно з наведеної діаграми, 12 справ були класифіковані як злочини невеликої тяжкості, 1 — середньої, 3 — тяжкі.

12

5

1

3

0




Немаєданих

У таблиці 2 подано розподіл за статтями обви-нувачення справ, у яких проводилися медіації.

Таким чином, передані справи були досить різними; начальник сектору дільничних інспек-торів міліції, Мулявка О. П. зазначив: «У нас були і крадіжки, і несплата аліментів, і бійки, але якщо людина виявляє бажання примиритися з іншою стороною та відшкодувати збитки — то чому б не запропонувати їм медіацію?».

Інформація про справи надходила з таких джерел: міліція (75 % справ), прокуратура (15 %),

відділ освіти (5 %) та звернення самих сторін (5 %). У міліції та прокуратурі були розміщені інформаційні листи з короткою інформацією про відновні програми та з контактами Центру від-новних практик. Однак на практиці переважно прокурор та дільничний інспектор міліції самі інформували сторони про можливість взяти участь у медіації.

Оскільки угода про примирення часто долу-чається до матеріалів справи та враховується в суді, то з початку 2010 року медіатори готують короткий звіт, який підтверджує, що таку медіа-цію було проведено в Центрі відновних практик зі збереженням принципу добровільності, та долучають його до угоди, підписаної в результа-ті медіації.

За даними Центру порозуміння в громаді міста Пирятина, жоден із правопорушників, які взяли участь у медіації, не вчинив повторного правопорушення; при тому, що один із правопо-рушників раніше вже відбув три роки тюремного ув’язнення. За словами координатора, якраз ця медіація пройшла дуже успішно: потерпілій сто-роні було відшкодовано не лише матеріальні, а й моральні збитки (було домовлено про те, що кривдник допоможе відремонтувати потерпілій стороні паркан).

У Пирятині вважають, що на цьому етапі меді-ація не є повною заміною традиційної системи судочинства, але є важливим її доповненням. Мер міста, Рябоконь О. П., зазначив: «Три роки нам потрібно було всім доводити, що це гарна ідея; зараз вже соромно сказати, що медіація це недо-бре, тому що є видимі і вагомі результати».

Учасники фокус-групи вважають, що такі методи як ув’язнення неповнолітніх не є ефек-тивними, тому фахівці переконані, що у майбут-ньому відновні практики зможуть стати заміною кримінальному процесу у більшості випадків, особливо, якщо медіація буде використовува-тися для вирішення всіх видів конфліктів, а не

Таблиця 2Кількістьмедіацій

Стаття обвинувачення

Класифікація злочину

6 Ст. 185, ч.1 Крадіжка Невеликої тяжкості3 Ст. 185, ч.3 Крадіжка, поєднана з проникненням у примі-

щення, або що завдала значної шкодиТяжкий злочин

3 Ст. 164 Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей Невеликої тяжкості2 Ст.125 Умисне легке тілесне ушкодження Невеликої тяжкості1 Ст. 122, ч.1 Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження Середньої

тяжкості1 Ст.173 Грубе порушення угоди про працю Невеликої тяжкості5 Немає даних


3–4/2011

лише кримінальних. Адже на думку представ-ників місцевих органів влади, «відновні програ-ми — це не лише спосіб вирішення конфлікту, а й можливість сформувати активну громаду, яка здатна об’єднуватися для розв’язання будь-яких проблем».

4. Особливості застосування медіації

в кримінальних справах у м. Дрогобичі, Львівська областьЦентр відновних практик у громаді в м.

Дрогобичі існує з 2006 р. на базі громадської організації «Молодіжний клуб Дрогобиччини». Із 2009 року Центр працює не лише в Дрогобичі, а й в інших містах регіону — Стрию, Трускавці, Бориславі, смт Моршині. Зараз в Центрі працю-ють 7 медіаторів.

У період з 2006 року по 14 березня 2011 року до ЦВПГ було направлено 80 справ. Усі вони містили ознаки кримінального правопорушення, однак лише в 36 випадках було відкрито кримінальну справу. Справи було передано завдяки налагодже-ній співпраці з заступником начальника міліції та помічником судді. Протягом останнього року також зросла кількість самозвернень — сторони конфлікту звертаються до Центру за рекоменда-цією знайомих, адвокатів чи після того, як прочи-тали про відновні програми в місцевій газеті.

Передана до ЦВПГ справа реєструється в спеціальному журналі за такою схемою: номер по-порядку; прізвище, ім’я, по батькові або про-сто ім’я; будь-яка контактна інформація сторони; фабула справи та її розвиток (медіатор, обрана програма відновного правосуддя). Після завер-шення медіації також проводиться моніторинг виконання угоди.

У випадках, що були класифіковані як кри-мінальні, було проведено 32 медіації та 4 сімейні конференції. Переважно це були такі справи як: хуліганство, легкі тілесні ушкодження, крадіжки, пограбування, шахрайство.

За даними регіонального координатора та помічника судді, всі угоди, укладені за результата-ми медіації, були виконані сторонами та врахова-ні в кримінальному процесі (закриття справи або пом’якшення вироку). Також за 5 років практики не було жодного випадку повторного правопо-рушення. Фахівці переконані, що медіація — це ефективний інструмент роботи, який дозволяє не тільки вирішити конкретну ситуацію, а й впли-нути на правопорушника. Помічник судді навів приклад, коли справа, передана на медіацію, вже була в судовому провадженні. «На першому засі-данні правопорушник поводився нахабно; він не

те що вибачення не просив, а навпаки відчував свою безкарність. Судді навіть доводилося роби-ти йому зауваження». Після медіації ситуація кардинально змінилася: «Він почав вести себе зовсім по-іншому, слухав свідків, визнав свою вину. А потерпіла натомість стала більш впев-неною в собі, її батьки також стали більш спо-кійними. Саме тоді я переконався, що медіація справді діє».

Окрім цього, представники судової систе-ми вважають, що медіація дозволяє «розванта-жити суди», і при цьому має більший вплив на правопорушника.

Фахівці ЦВПГ також переконані, що принай-мні в справах невеликої та середньої тяжкості відновні програми повинні стати альтернативою судовому процесу та ув’язненню. Одна з медіа-торів вважає, що «відновні програми — це дуже хороша альтернатива, адже ув’язнення ще нікого не виправило. Особливо безглуздо ув’язнювати молодих людей, тому що коли вони відсидять 10 років — вони все-одно повернуться в грома-ду, але вже будуть зовсім неадаптованими. Моя практика показала, що в справах за участю неповнолітніх, медіація — це найефективніший метод».

Регіональний координатор додає: «Часто бувають випадки, коли людина скоїть злочин не вартий того покарання. Я досі згадую справу, яка в нас була дуже давно, ще задовго до 2006 року. Наша організація надавала правову допомогу жінці, яка раніше була засуджена за 17 свічок, які викрала з свічкового заводу тоді, коли їй не пла-тили зарплату. Так, у неї було умовне засуджен-ня. Але 4 роки умовного засудження?! Потім за хорошу поведінку їй зменшили строк наполовину. Через деякий час вона змогла купити будинок в сільській місцевості. Про це стало відомо мілі-ціонеру, до якого вона ходила відмічатися, він перекупляє цей будинок і швидко оформлює всі офіційні документи. І хоча у жінки були свідки, при яких вона передавала гроші за куплену хату, все ж їй не вдалося відстояти право власності; їй ніхто не вірив, адже вона була умовно засудже-на. В результаті ця жінка залишилася без даху над головою і з поламаною долею за якихось пару свічок. Я переконана, що якби тоді були відновні програми, її життя склалося б по-іншому, адже можна було б провести медіацію між нею та директором заводу».

Опираючись на власну практику, регіональ-на координатор у м. Дрогобичі вважає, що від-новні програми повинні стати альтернативою ув’язненню: «Адже ув’язнена людина чи колишній ув’язнений — це, на мою думку, поламана людина.



Людина відсторонена від суспільства, людина, яка потім потребує адаптації, котра потім потребує вливання лишніх коштів, людина, котру бояться, котру стороняться». А відновні програми дозволяють виправити правопорушни-ка, не ізолюючи його при цьому від громади.

5. Особливості застосування медіації в кримінальних справах у м. Івано-Франківську

У м. Івано-Франківську відновні практики почали застосовувати в липні 2004 року. Центр відновних практик було створено на базі недер-жавної організації «Інститут демократично-правового розвитку Прикарпаття», який зараз функціонує при Юридичному інституті ім. В. Стефаника Прикарпатського університету.

Раніше були домовленості про передачі справ із прокуратури та суду, але на сьогодні всі спра-ви передаються ще на етапі досудового слідства, переважно обласною Кримінальною міліцією у справах дітей. У період із 2005 по 2011 рік було проведено 23 медіації в кримінальних справах. Більшість із переданих справ класифікувалися як нетяжкі та середньої тяжкості (крадіжки та інші злочини проти власності, тілесні ушкодження). Однак також проводилася медіація у справі, пору-шеній за статтею 135, ч. 3 Кримінального кодек-су — залишення в небезпеці (ДТП із летальними наслідками). У більшості випадків вік правопо-рушників складав 17–18 років.

Регіональний координатор повідомив, що всі угоди про примирення були дотримані. За його словами, переважна більшість зобов’язань, взятих на себе правопорушниками в ході медіації, вико-нувалася протягом одного дня після підписання угоди. За винятком одного випадку, коли сума від-шкодування складала 3 тисячі євро, оскільки на той час сума була дуже велика, вона була розпо-ділена на три платежі. Але під час моніторингової зустрічі через кілька місяців — потерпіла сторо-на підтвердила, що всі кошти було відшкодова-но. Також не було зафіксовано жодного випадку повторного правопорушення.

Критики відновного правосуддя схильні бачити відновні програми як спосіб уникнен-ня відповідальності правопорушника, однак як видно з практики, це в першу чергу спосіб при-йняти відповідальність та нагода зійти з хибно-го шляху й виправитися, тоді як для потерпіло-го — це можливість отримати повне матеріальне та моральне відшкодування, почуватися більш захищено.

Помічник прокурора м. Івано-Франківськ зазначив: «У своїй діяльності ми керуємося Кримінально-процесуальним кодексом радян-ського зразка, коли питання поновлення прав потерпілого було не пріоритетом, пріоритетом було розкриття злочину і покарання винного. Застосування медіації — це можливість швидко й ефективно поновити права потерпілого, а для правопорушника — це спосіб визначити ступінь відповідальності і прийняти її. Адже сама судо-ва система побудована так, що правопорушник не визнає себе винним, у медіації — це вихідне положення».

За шість років впровадження відновних прак-тик фахівці також помітили вплив, який мали відновні програми на громаду. За даними про-куратури, у м. Івано-Франківську з середини 2005 кожного року зменшується рівень злочинності, зокрема й дитячої. Безумовно, не можна вважати, що все це заслуга тільки відновних практик, але на думку представників органів правової системи відновні програми стали «суттєвим важелем профілактики».

Представники органів місцевої влади дода-ють: «Перевага цієї методики [у тому], що вона йде не зверху, а знизу — через громадські органі-зації. Тому вона є жива й ефективна. Я думаю, розвиток відновного правосуддя в нашій громаді посприяв тому, що Івано-Франківськ вже кілька років перебуває в першій п’ятірці найбезпечніших міст України».

Учасники групового інтерв’ю вважають, що медіація розвиватиметься в Івано-Франківську й надалі. Відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства, є всі передумови для того, щоб відновні програми могли стати аль-тернативою до позбавлення волі, особливо якщо йдеться про злочини невеликої та середньої тяж-кості, вчинені вперше. На сьогодні точно відомо, що як мінімум у чотирьох випадках, у яких було передбачено позбавлення волі, була призначена відстрочка виконання вироку (умовне ув’язнення за старим Кримінально-процесуальним кодек-сом) на підставі угод про примирення, укладених за результатами медіації.

6. Особливості застосування медіації в кримінальних справах

у м. Жмеринці, Вінницька областьЦентр відновних практик у Жмеринці

було створено на базі громадської організації «Ініціатива» у 2006 році. Побудову практики було розпочато з розвитку медіації в школах. На сьогод-ні Шкільні служби порозуміння створено у всіх


3–4/2011

шести школах міста, а з 2010 року — і в школі-інтернаті. У період із 2006 по 2011 роки в школах було проведено понад 1 000 медіацій. Місцеві фахівці стверджують, що ця практика була над-звичайно результативною. По-перше, у школах щорічно зменшується кількість конфліктів: якщо раніше в середньому по школі було 35 кримі-нальних конфліктів на рік, то зараз — менше 10. Представник кримінальної міліції у справах дітей зазначає, що протягом останніх років значно змен-шилася кількість викликів у школи, тому що все вирішується Шкільними службами порозуміння. По-друге, спостерігається вплив відновних про-грам і на рівні громади. Представники місцевих органів влади відзначають, що молодь стала толе-рантнішою, лояльнішою, та проводить вільний час більш культурно. За словами депутатів, протягом останніх 5 років із місцевого бюджету все менше коштів витрачається на ремонт розбитих вуличних ліхтарів та поламаних лавок. Також під час опиту-вань, які щороку проводить місцева влада, люди похилого віку відзначають, що навіть увечері стали почуватися в місті безпечніше, тому що зменши-лася кількість проявів протиправної поведінки.

Також у Жмеринці проводяться медіації в кримінальних справах. На сьогодні у місті є 10 спеціалістів, які володіють навичками проведен-ня медіації, з них практикуючими медіаторами у кримінальних справах є четверо. За період із 2006 по травень 2011 року було проведено 40 медіацій у кримінальних справах. Усі ці правопорушення були вчинені неповнолітніми й були класифіко-вані як злочини легкі та середньої тяжкості; в основному — крадіжки, бійки та хуліганство.

Переважно інформація про кримінальні справи надходила від соціальних педагогів. Лише 10–20 % справ надходили з кримінальної міліції в справах дітей; при цьому більшість із них були так званими «відмовними» справами. За слова-ми представників правоохоронних органів, вони лише інформують правопорушників та їхніх бать-ків про можливість взяти участь у медіації.

Протягом останнього року збільшилась кількість звернень сторін до Центру відновних практик з проханням провести процедуру прими-рення. На сьогодні кількість самозвернень сягає 30 % від усіх справ, які розглядаються Центром відновних практик.

Для того, щоб відслідковувати рівень вико-нання угод, укладених під час процедури при-мирення, медіатори здійснюють моніторингові дзвінки сторонам конфлікту (переважно через 2–4 тижні після проведення медіації). За словами регіонального координатора та практикуючих

медіаторів, було виконано всі угоди, підписані за результатами процедури примирення.

За п’ять років, коли проводиться медіація у кримінальних справах, не було зафіксовано жодного випадку повторного правопорушення. Під час інтерв’ю начальник КМСД м. Жмеринки зазначив: «Після програми рецидивів не було; навіть ті, що були безнадійними зараз — нічо-го, вчаться чи працюють; в поле зору дуже не попадають. Звичайно, буває, що скоюють якісь дрібні проступки: випити, подебоширити, але от щоб щось вкрасти, когось пограбувати, так як раніше вони робили, такого немає».

Дослідження встановило, що порівняно з іншими регіонами, у м. Жмеринці досить часто застосовують позбавлення волі до неповнолітніх. Так, у 2010 році такий вид покарання було застосо-вано до двох неповнолітніх (дівчина та хлопець). На момент вчинення злочинів їм було 17 років, обом присуджено термін ув’язнення три роки, тобто один рік вони проведуть у виправній коло-нії для неповнолітніх, а потім будуть переведені до колонії для дорослих. В інтерв’ю представник КМСД висловив думку, що це ув’язнення навряд чи сприятиме виправленню неповнолітніх, адже «у виправних закладах всі правопорушники утри-муються разом — і ті, хто скоїли крадіжки, і ті, хто скоїли вбивства. Вони ж всі там спілкують-ся, діляться досвідом — і виходять уже справжні-ми злочинцями з підвищеною кваліфікацією». Тому на думку начальника КМСД, замість ув’язнення, неповнолітнім краще було б призначати інші види покарання. Наприклад, застосовувати медіацію і поєднувати її з громадськими роботами. На його думку, це забезпечило б ефективний та довготри-валий результат. Цю думку підтримує і соціальний педагог та практикуючий медіатор О. Дацко: «Я дуже великий противник того, щоб дітей сади-ли, тому що невідомо, якими вони звідти повер-нуться, але однозначно, що вони там не виправ-ляються і не відновлюються. Мені здається, що найбільше впливає, коли ти ставиш цю дитину на місце іншої сторони. І тут медіація відіграє велику роль. Я провела понад 30 медіацій, і у всіх випадках це справляло дуже велике враження на неповнолітніх правопорушників».

7. Особливості застосування медіації в кримінальних справах у м. ХарковіУ м. Харкові медіації в кримінальних справах

почали проводитися у 2007 році на базі громад-ської організації «Центр захисту і відновного правосуддя». Досвід цього ЦВПГ відмінний від інших тим, що програми відновного правосуддя



проводять адвокати. За період із 2007 по 2011 роки було проведено 33 процедури примирення (медіації) у кримінальних справах. Із тридцяти трьох зазначених справ — 21 відбулась за участі неповнолітніх правопорушників.

8

20

5

0




Як демонструє вищенаведена діаграма, із 33 справ, переданих на медіацію, 8 класифікувались як злочини невеликої тяжкості, 20 — злочини середньої тяжкості, 5 — тяжкі злочини.

Інформація про справи надходила на підставі угоди, укладеної центром відновного правосуддя з ГУМВС України в Харківській області в рамках реалізації пілотного проекту з надання безоплат-ної правової допомоги в кримінальних спра-вах. Відповідно до неї, органи внутрішніх справ Харкова інформують адвокатів «Центр захисту і відновного правосуддя» про затримання осіб за підозрою у скоєнні злочинів та надають можли-вість конфіденційної зустрічі з підозрюваним до першого допиту. Неповнолітнім, батьки яких не мають можливості залучити платних адвокатів, адвокати організації за вимогою слідчих органів надають в порядку ст. 47 КПК України безоплатну правову допомогу захисників. Під час досудового слідства адвокати інформують учасників конфлік-ту про можливість взяти участь у процедурах при-мирення. У разі згоди правопорушника на участь у медіації адвокати інформують про це медіато-рів організації, які здійснюють подальші кроки у напрямку до примирення сторін до судового розгляду справи згідно із алгоритмом, запропо-нованим Українським Центром Порозуміння під час тренінгів з базових навичок медіації.

Адвокати-медіатори відзначають ряд пере-ваг відновних програм порівняно з традиційним судовим процесом. Практики переконані, що медіація дозволяє потерпілим швидше віднови-ти стан, у якому вони перебували до правопору-шення; отримати відповіді на запитання, які їх хвилюють, під час неформального спілкування

з правопорушником; а також взяти безпосе-редню участь у встановленні термінів і розмі-рів відшкодування збитків та отримати повну компенсацію.

Правопорушники, перш за все, мають змогу бачити переживання потерпілих та краще розумі-ти ситуацію, що виникла після правопорушення. На думку медіаторів, це запобігає відторгненню і сприяє щирому каяттю правопорушника, який бере на себе відповідальність за свої дії. Під час процедури медіації правопорушник свідомо дохо-дить висновку про необхідність добровільної компенсації заподіяної ним шкоди потерпілому, тоді як у суді компенсація призначається при-мусово. Це стає правовою підставою, залежно від ступеня тяжкості скоєного злочину, до закриття справи або пом’якшення покарання під час судо-вого провадження.

Практики відновного правосуддя в м. Харкові вважають, що на сьогодні медіація є альтерна-тивою ув’язненню в певних випадках: зокрема, за чинними нормами КК і КПК, як правило, не застосовується покарання у формі ув’язнення до осіб, які вперше вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості, мають позитивні характерис-тики з місць роботи та проживання, проявили щире каяття, добровільно відшкодували збитки, брали участь у процедурах примирення. За наяв-ності правових підстав такі особи можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності або від покарання. Поряд із тим, відповідно до чин-ного законодавства, у тяжких та особливо тяжких злочинах медіація не є підставою для звільнення від ув’язнення. Таким чином, у Харкові вважають, що програми відновного правосуддя на сьогодні не можуть стати повною альтернативою офіцій-ному правосуддю, але обов’язково мають його доповнювати.

Висновки та рекомендації1. Впровадження медіації в кримінальних

справах в Україні розпочалося з 2003 року. Із того часу до сьогодні Центри відновних практик в гро-мадах функціонували в 14 регіонах. Зараз деякі з них призупинили свою діяльність (наприклад, у м. Сімферополі).

Діючим Центрам відновних практик вдалося налагодити плідну співпрацю з органами пра-вової системи: судом, кримінальною міліцією у справах дітей, дільничними інспекторами мілі-ції, кримінально-виконавчою інспекцією, про-куратурою. Місцеві органи влади також активно підтримують впровадження медіації в кримі-


3–4/2011

нальних справах та розвиток відновних практик загалом.

2. У регіонах дослідження для роботи з дітьми, які вчинили правопорушення, застосову-валася лише медіація. В Україні також були спро-би застосовувати кола відновного правосуддя та сімейні групові наради у роботі з неповнолітні-ми правопорушниками, однак ці форми частіше застосовувались для профілактики правопору-шень серед дітей та молоді.

3. Із початку 2004 по травень 2011 років у вось-ми Центрах відновних практик у громаді відбу-лося 364 медіації в кримінальних справах:

ЦВПГПеріод

діяльності ЦВПГ

Кількість проведених медіацій у

кримінальних справах

Біла Церква (Київська обл.)

2006 — дотепер 68

Дрогобич (Львівська обл.)


Жмеринка (Вінницька обл.)


Івано-Франківськ 2004 — дотепер 23

Красногвардійське (АР Крим)


Пирятин (Полтавська обл.)


Сімферополь 2004–2006 80Харків 2007 —

дотепер 33

Загалом 2004–2011 364

4. Кримінальні справи, направлені на медіа-цію, були такими: 44 % — злочини невеликої тяж-кості (крадіжки, шахрайство, хуліганство, умисні тілесні ушкодження); 44 % — середньої тяжко-сті (крадіжка та шахрайство, вчинені повтор-но; грабіж; грабіж, поєднаний із насильством); 12 % — тяжкі (крадіжка поєднана із проникнен-ням у житло; залишення в небезпеці, дорожньо-транспортні пригоди з летальними наслідками; розбій, учинений за змовою чи групою осіб). Особливо тяжкі злочини не передавалися.

44 % 44 %

12 %

0 %




95 % справ, які були передані на медіацію — це злочини, вчинені неповнолітніми віком 16–18 років.

5. Із 364 справ, розглянутих Центрами від-новних практик: 70 % справ — злочини проти власності (крадіжки, розбої, шахрайство), 25 % — тілесні ушкодження різного ступеня тяжко-сті, решта 5 % — доволі різноманітні справи: дорожньо-транспортні пригоди з летальними наслідками, порушення трудових угод, невиплата аліментів та інші.

Такий широкий спектр справ, переданих на медіацію, пояснюється тим, що основними кри-теріями «медіабельності» справи є:

визнання правопорушником факту скоєння певних дій і добровільне бажання обох учасників кон- флікту вирішувати ситуацію у співробітниць-кий спосіб за допомогою медіації.

6. 70 % справ надходили на медіацію у Центри відновних практик у громаді ще на етапі досудо-вого слідства. Зокрема, інформацію найчастіше передавали слідчі відділи Кримінальної міліції у справах дітей та дільничні інспектори міліції



(наразі ці два підрозділи МВС реорганізовані і входять до складу Департаменту профілактики правопорушень МВС України). Майже 20 % справ передають суди. Близько 10 % — надходять з органів прокуратури, від адвокатів, громадських організацій, соціальних служб, шкіл, а також від зацікавлених сторін.

Основною мотивацією представників пра-вової системи передавати справи на медіацію та інші відновні практики є розуміння потреб учас-ників кримінальної ситуації та бажання поспри-яти задоволенню цих потреб:

прийняття відповідальності правопорушни- ком та профілактика вчинення повторних правопорушень, психологічне «зцілення» потерпілого та одер- жання відшкодування завданих збитків.

7. За даними регіональних координаторів, медіаторів, учасників та представників правової системи, медіація є надзвичайно ефективним способом вирішення кримінальних конфлік-тів. Учасники медіації відзначають, що медіація дозволяє вирішити свій конфлікт у принципово інший спосіб, аніж це можливо зробити в рамках традиційної системи.

8. Завдяки формі та принципам, відновні програми мають більший вплив на правопо-рушників. Участь у медіації дозволяє їм краще зрозуміти свій вчинок, усвідомити шкоду, яку вони завдали потерпілій стороні, та прийняти відповідальність за вчинене. Практики вважають, що саме тому діти, які взяли участь у медіації, не скоїли повторних правопорушень. У ході дослі-дження було з’ясовано, що з 2006 року не було зафіксовано жодного рецидиву чи повторного правопорушення серед правопорушників, які взяли участь у медіації.

9. Медіації є важливим інструментом від-новлення, «зцілення» потерпілих. Для них це, насамперед, можливість швидкого та повно-го матеріального і морального відшкодування завданої шкоди, відновлення відчуття безпеки, захищеності та контролю власного життя.

За даними фахівців Центрів відновних прак-тик у громаді, всіх угод про примирення, укла-дених в результаті медіацій, було дотримано. Середня сума матеріального відшкодування коли-вається в межах 1000–1500 грн. Правопорушники виконували взяті на себе зобов’язання протя-гом одного місяця після зустрічі з потерпілою стороною.

10. На думку представників органів місцевої влади, відновні практики — це не лише спосіб реагувати на злочини та здійснювати їх профілак-тику, але й можливість сформувати активну гро-маду, яка здатна об’єднуватися для розв’язання будь-яких проблем.

11. Практики вважають, що за умов покра-щення законодавства, на медіацію можна було б направляти і більш складні справи, у тому числі вчинені й дорослими. Адже досвід застосування відновних практик свідчить , що медіація працює як у легких, так і в тяжких злочинах. В українській практиці були успішні медіації навіть у кримі-нальних справах, що класифікувалися як нена-вмисне вбивство. Безумовно, існує певна кате-горія злочинів, у яких відновні програми можна застосовувати лише врахувавши ряд застережень (особливо тяжкі злочині, вчинені повторно, реци-диви, тощо), однак більшість кримінальних справ можуть вирішуватися за допомогою медіації.

12. Навіть представники правоохоронних органів визнають, що ув’язнення не сприяє виправленню особи, особливо неповнолітньої. Навпаки, як зазначив працівник КМСД, «тюрма для підлітка стає центром підвищення кваліфі-кації; колонія ще нікого не навчила нічого доброго. Зазвичай, вони виходять і вже через кілька днів попадаються на іншому злочині».

Фахівці вважають, що відновне правосуддя може і має стати обов’язковим доповненням до традиційної судової системи. На думку практи-ків, відновне правосуддя покликане не відмінити офіційне правосуддя, а надати йому відновно-го характеру. Під час проведених інтерв’ю було зазначено, що в деяких випадках відновні про-грами могли б стати повною альтернативою кри-мінальній системі судочинства, особливо коли поєднувалися з громадськими роботами.


3–4/2011

Отже, результати дослідження «Відновне правосуддя в Україні: підсумки та перспективи» переконливо свідчать, що відновне правосуддя, яке розвивається в Україні з 2003 року, є дієвим та ефективним підходом до вирішення завдань пра-восуддя, профілактики злочинності, відновлення пошкоджених стосунків та зв’язків у громаді й формування безпечного та здорового середо-вища (суспільства). Це відбувається за рахунок прийняття правопорушником особистої відпо-відальності за виправлення завданої злочином шкоди, приділення уваги потребам потерпілих від злочинів, залучення представників громади до обговорення причин та умов, що сприяють злочинам, і прийняття рішень щодо шляхів їх усунення.

Досвід переважної більшості країн світу пере-конує в тому, що відновне правосуддя не тільки сприяє зціленню соціального стану суспільства, але і суттєво зменшує витрати на утримання пені-тенціарної системи та здійснення кримінального судочинства загалом (зокрема, про це свідчать результати досліджень, проведених у Великій Британії, Латвії, Канаді тощо).

Доведена цьогорічним дослідженням ефек-тивність практики відновного правосуддя в Україні ставить перед суспільством та насамперед перед урядом країни запитання: «Яким чином буде забезпечено процес впровадження програм відновного правосуддя в правову систему України так, щоб члени будь-якої громади нашої країни мали можливість скористатися перевагами меді-ації та інших відновних практик?»

Аналіз зібраних даних та досвід інших країн дають підстави вважати, що для того, щоб забез-печити подальший розвиток відновного право-суддя потрібно вирішити ще чимало питань:

1. Остаточне законодавче регулювання меді-ації в кримінальному судочинстві (прийняття

закону «Про медіацію» та внесення відповід-них змін в Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси).

2. Стале фінансування діяльності Центрів від-новних практик у громадах.

3. Інституційний розвиток Центрів віднов-них практик в громаді (належний документообіг, постійне навчання та вдосконалення фахівців).

4. Розвиток дослідницької та науково-практичної роботи у сфері відновного право-суддя, моніторинг та вивчення практики.

5. Навчання представників правової систе-ми теорії та практиці відновного правосуддя з метою ефективної взаємодії з Центрами віднов-них практик у громадах.

6. Забезпечення навчання медіаторів / прак-тиків відновного правосуддя на базі вже існую-чих Центрів відновного правосуддя спільно з навчальними закладами України з метою кадро-вого забезпечення центрів відновного правосуд-дя в інших місцях України.

7. Належне інформування про можливості та переваги відновного правосуддя населення та в першу чергу тих, хто стає учасниками криміналь-них ситуацій та потрапляє в поле зору системи кримінального судочинства.

Вирішення цих та низки інших питань необ-хідне для здійснення комплексної адміністратив-ної реформи, приведення кримінальної юстиції у відповідність до європейських норм, а також для загального покращення життя населення України. На сьогодні громадська ініціатива з упровадження відновного правосуддя потребує не лише підтримки окремих органів правової системи, але й належного та відповідального ставлення держави та подальшого забезпечення розвитку відновного правосуддя в системі кри-мінального судочинства.

Анастасія КАНАРЬОВА,

студентка Школи соціальної роботи

ім. проф. В. І. Полтавця Національного універ-

ситету «Києво-Могилянська

академія»

На думку фахівців з медіації, всі від-новні практики ґрунтуються на при-пущенні про те, що будь-який процес прийняття рішень забезпечує найкра-

щий результат тоді, коли усі, хто має відношення до справи, залучені до цього процесу. Тобто найкра-щі рішення приймаються не для громади, а разом з громадою1. Проте в цьому контексті слід з’ясувати, що саме ми маємо на увазі під терміном «громада».

Термін «громада» (англ. community) є поєднанням двох слів — «common» (спільний ) і «uni ty» (об’єднання). Бути в гро-маді означає мати щось спільне з іншими людьми.

Ця спільність може мати загальний характер (торкатися всіх аспектів життя) або бути дуже специфічною, зачіпати лише певну сферу міжлюд-ських стосунків2. Ми можемо говори-ти про територіальну, релігійну, етно-національну, кооперативну, сільську громади, громади за інтересами тощо. У будь-якому разі в громаді люди об’єднуються за певними спільними характеристиками, є причетними до спільної ситуації.

Сьогоденне суспільство є зна-чною мірою роз’єднаним та атомізо-ваним, що зумовлено об’єктивними процесами сучасності, сповідуванням ліберальних цінностей індивідуаліз-му та незалежності. Такий стан речей спричинив деякий занепад громад як форми кооперації та співісну-вання громадян, особливо в містах. Проте фахівці з соціальної роботи та

1 Головатий В., Горова А., Коваль Р., Синюшко М., Семчишин О., Шидловська Л. Стратегії забез-печення життєздатності відновних практик: механізм співпраці правової системи та громади заради суспільної безпеки. Посіб. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2009. — 224 с. — с. 17.

2 Климанська Л. Про громаду та її соціальний капітал. Режим доступу: http://www.dialog.lviv.ua/socialpartnership/articles/5/

соціальної психології активно висту-пають за відновлення та посилення значення громади як дієвого інстру-менту вирішення проблем в соціаль-ній сфері. Зокрема, визнається важ-лива роль громади в запровадженні відновних практик як альтернативних та більш прогресивних механізмів вирішення конфліктів.

Питання відновлення громади як сприятливого середовища для запро-вадження відновних практик (як аль-тернативи судового провадження) є актуальним і для України, особливо зважаючи на багатовікову історію самоврядних територіальних громад як традиційної форми організації життя українців.

Так, найдавніші письмові свід-чення про існування громад на історичних українських землях зна-ходимо в «Руській Правді»3. Проте періодом найбільшого розвитку та самостійності територіальних сіль-ських громад в Україні вважають часи Середньовіччя — XV–XVI ст. Тоді вну-трішнє життя громад ще не було так регламентованим державною владою, як у наступні сторіччя.

Громади, у першу чергу, утворю-валися за територіальним чинником. Громада могла об’єднувати мешканців одного села або кількох сіл (волості) і обмежувалася землями, які підпо-рядковувалися цим селам. Але істо-рики та фахівці з етнографії зазнача-ють, що не менш важливими були і чинники морального характеру, які згуртовували людей певної місцевос-ті в одну тісну спільноту. Так, усере-дині громади практикувалися кругова порука, колективна відповідальність за кожного члена, за порядок і пра-вопорушення, що могли статися на території громади4. Таким чином, можна говорити про високий ступінь взаємної відповідальності та громад-ської свідомості українських селян,

3 http://litopys.org.ua/istkult2/ikult208.htm 4 Там само.

ВІДНОВНІ ПРАКТИКИ В УКРАЇНСЬКИХ ТРАДИЦІЯХДОСЛІДЖЕННЯ


Відновні практики в українських традиціях 101

3–4/2011

усвідомлення власної причетності до життя громади, небайдужості до того, що відбувається поруч.

У контексті нашої роботи цікавою є система здійснення судочинства в традиційній сільській громаді.

Найнижчою ланкою волосних судів був суд сільської громади, який вирішував криміналь-ні справи невеликої складності. До його складу входили голова сільської общини та присяжні (зазвичай не більше 7 осіб)5. Особливістю цього суду було те, що він формувався всередині гро-мади, з її безпосередніх членів, а не з чиновни-ків, призначених «згори». Усі рішення такі суди приймали лише за присутності громади. У цьому полягає основна відмінність між судами україн-ських сільських громад та судами магдебурзького права, у яких рішення приймалися призначеними чиновниками — війтом та лавниками6. Волосні суди вищих ланок мали ширші повноваження — вони могли виносити вироки у всіх криміналь-них справах, окрім тих, що передбачали смертну кару.

Цікавим є той факт, що ще у XVI–XVII ст. деякі справи в сільських громадах вирішувалися без призначення кримінального покарання і, відпо-відно, обвинувачена особа уникала ув’язнення. Безумовно, до таких справ не відносилися тяжкі злочини: убивство, розбій, пролиття крові шлях-тича, побиття тощо. Мова йде про дрібні крадіж-ки та інші незначні спори на побутовому ґрунті, які розглядали так звані полюбовні суди («люди до згоди»). Склад таких судів визначався гро-мадою або адміністрацією замку, до юрисдикції якого належали землі територіальної громади. За результатами розгляду справи таким судом між сторонами спору укладалася мирова угода, яка переважно називалася «композицією» або «уго-дою до поєднання», за якою обвинувачена сто-рона мала сплатити постраждалій головщину та вину (тогочасні форми штрафу). При цьому обви-нувачена особа могла звільнятися від ув’язнення за наявності письмової поруки з боку родичів або громади7. Тут ми бачимо використання прак-тик мирного вирішення конфліктів та домовле-

5 Шандра Р. Здійснення судами волоського права судочинства у кримінальних справах (XIII-XVIII ст.) — ст.1. Режим доступу: http://law.lnu.edu.ua/fileadmin/user_upload/visnyk/48/vsn48_11.pdf

6 Там само. — ст. 2. 7 Там само. — ст. 4–5.

ності про відшкодування збитків між членами громади. Важливим чинником, який гарантував виконання цієї домовленості винною стороною, була сільська громада, яка брала активну участь у розгляді справи і мала авторитетний вплив на її учасників. Також громада в такому разі виступала носієм морально-етичних цінностей і духовності, виразником суспільної думки, яка мала дійсно велику вагу в традиційній українській сільській общині.

Деяким прообразом застосування відновних практик у сільських громадах можна вважати так звану «покору», яка була символічною дією, що вказувала на укладення сторонами миро-вої угоди. Сутність «покори» полягала в тому, що винна сторона мала в якійсь формі вибачи-тися перед постраждалою за заподіяну шкоду. Переважно акт покори відбувався при великій кількості свідків, тобто привселюдно. Для цього місцем покори обиралися ті місця, де збиралася вся громада — на ринку, біля церкви тощо. Спосіб виконання «покори» міг відрізнятися залежно від майнового та соціального становища винного. За дрібні злочини, особливо крадіжки, винний міг просто піти до постраждалого додому і вибачи-тись8. Вибачення передбачало визнання право-порушником провини, щире каяття та прагнення її залагодити перед постраждалим.

Окремо слід сказати про роль сільського голови у вирішенні громадських справ, зокре-ма конфліктів. Є свідчення того, що сільський голова, як наймудріший та найдосвідченіший представник громади, виступав «арбітром» у вирішенні різноманітних спорів, що виникали всередині громади9. Проте саме не як суддя, а як старійшина, який міг порадити та примирити ворогуючі сторони.

Отже, як бачимо, відновні практики як аль-тернатива традиційному судочинству не є абсо-лютно новими для українського суспільства, вони закладалися впродовж багатьох віків і передава-лися через звичаї та традиції наступним поколін-ням. Тому впровадження їх у сучасній Україні не є спробою «зламати» усталену судову систему або «відібрати хліб» у професійних юристів. Скоріше, це є спроба відродити українські традиції та поси-лити значення громади як споконвічного носія моральних цінностей та ідеалів.

8 Там само. — ст. 8. 9 http://litopys.org.ua/istkult2/ikult208.htm

ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО МЕДІАЦІЮ ЯК ШЛЯХ ДО УЗГОДЖЕННЯ ПОЗИЦІЙ

коментар медіатора-практика

Проект Закону «Про медіацію» у вересні цього року був винесений на голосування в першому читанні до Верховної Ради України та від-

хилений у зв’язку з необ-хідністю доопрацювання. Компетентними органами було внесено ряд пропози-цій та рекомендацій щодо вдосконалення цього про-екту. Зважаючи на актуаль-ність питання, є потреба детальніше проаналізувати текст законопроекту.

Дійсно, законопроект про медіацію містить бага-то неузгоджених моментів з погляду права та регу-лювання правових від-носин щодо процедури медіації. Про це свідчить велика кількість зауважень

та рекомендацій від Верховного Суду України, Головного науково-експертного управління Верховної ради України, Міністерства юстиції України, Інституту законодавства Верховної ради України та інших організацій.

З огляду на висновки, зауваження та рекомендації з удосконалення від-повідного проекту варто проаналізу-вати та визначити основні моменти, що викликають сумніви або спірні питання, та спробувати їх узгодити.

Для ефективності проведення аналізу правового документа необхід-но перш за все визначити конкретні завдання, що постають перед цим документом.

Закон має визначити понят-тя медіації, її місце в суспільстві та основні засади проведення проце-дури медіації, має врегулювати пра-вові відносини, що виникають при застосуванні процедури медіації для її учасників. Закон не повинен врегу-льовувати деталі або ж певні аспекти

медіації — їх можуть регулювати інші закони України або можуть визнача-ти відповідні органи державної влади, організації, що проводять медіацію тощо.

Задля ефективності дії закону необхідно врахувати саму суть про-цедури медіації, практичні аспекти її застосування, відомі в Україні на час написання проекту, а також досвід інших держав, беручи до уваги реалії нашого суспільства.

Основним в процедурі медіації є дотримання її принципів, які власне і забезпечують її результативність, ефективність і можливість застосу-вання на практиці. Якщо врегулю-вати законодавчо певні питання, не відштовхуючись від принципів меді-ації або порушуючи їх, ми матимемо формальний документ, що не зможе забезпечувати її впровадження в Україні, а навпаки: ускладнюватиме та бюрократизуватиме цей процес.

Отже, необхідно ще раз перегля-нути принципи медіації та визначити ті моменти, які повинні стати основою для вирішення питань, що викликали зауваження та сумніви компетентних органів при розгляді законопроекту.

Першим є принцип добровіль-ності участі в процедурі. Будь-які зобов’язання про участь у медіації, що покладаються на сторони законодав-чо, можуть мати негативні наслідки для самого процесу, оскільки суть медіації полягає в усвідомлені сторо-нами проблеми та бажанні її врегулю-вати самостійно, враховуючи власні інтереси, а також взяти на себе відпо-відальність і за спірну ситуацію, і за її ефективне вирішення. Цей принцип сприяє прийняттю відповідальності за свої рішення самою стороною, що, у свою чергу, гарантує подальше їхнє виконання.

Таким чином, питання примусу до участі в процедурі медіації просто



Катерина ШКЛЯРЕВСЬКА,

юрист БО «Український Центр

Порозуміння», медіатор

Законопроект про медіацію як шлях до узгодження позицій 103

відпадає з огляду на цей принцип. Відповідно до нього, закон може врегульовувати умови забезпе-чення сторін спору інформацією про медіацію під час офіційних процедур (розгляд спору в суді та, на запит сторін, надання їм можливості процесу-ально застосувати процедуру медіації та зафіксу-вати в судовому процесі її наслідки, наприклад, закрити справу внаслідок прийняття медіаційної угоди з можливістю надалі звертатися до суду з тим самим спором або стосовно порушення меді-аційної угоди).

Наступним, і дуже важливим, є принцип самовизначеності сторін у процедурі медіації. Цей принцип дає змогу сторонам врегулювати свій спір таким чином, який їм є доступним, вигідним, зручним та прийнятним. Дотримання цього принципу забезпечує сторонам можливість прийти до прийнятного для них обох рішення, не обмежуючись чинними нормами законодавства та загальноприйнятими правилами. Свобода — це один з ключових аспектів процедури медіації від її початку і до кінця. Тобто закон повинен віднести до компетенції сторін вирішення всіх аспектів, пов’язаних із проведенням процедури та прийняттям рішення під час медіації. Строки, місце, час, учасники, оплата, вибір медіатора — усе це сторони визначають самостійно, знову ж таки беручи на себе відповідальність за органі-зацію як процесу, так і рішення щодо власного спору.

Керуючись цим же принципом, можна зна-йти відповідь на питання щодо дійсності рішень, прийнятих сторонами стосовно третіх осіб. Сторони медіації визначають способи врегулю-вання спору самі і для себе. Усе, що стосується третіх осіб, може вирішуватись тільки за згодою останніх, які можуть залучатися сторонами за погодженням між собою та згодою відповідної третьої особи. Однак є особи, визначені законо-давством України, на яких буде поширюватися прийняте під час медіації рішення: рішення щодо осіб, які не можуть самостійно приймати рішення (малолітні, недієздатні). Законність відповідних рішень перевіряється компетентними органами в процесі реалізації рішень на практиці, наприклад відповідною опікунською радою.

Ще одним значущим принципом у медіації є нейтральність медіатора. Незацікавленість меді-атора має забезпечувати прийняття сторонами відповідальності базуючись на їхніх власних інтересах. Однак не треба розглядати гонорар медіатора як його інтерес у вирішенні спору. Основним завданням медіатора є проведення сторін по процесу досягнення розуміння власних та пошуку спільних інтересів, допомога сторонам

у відчутті і розумінні інтересів і потреб іншої сто-рони для можливості досягнення порозуміння та винайдення рішення для врегулювання спору.

Розуміння завдання медіатора в процесі висвітлює питання законодавчого врегулювання його відповідальності. Сторони і медіатор домов-ляються про основні моменти процесу і фіксують це в угоді про проведення медіації. Отже, якщо будь-які питання по процедурі узгоджуються сто-ронами і медіатором, то і відповідальність медіа-тор буде нести відповідно до цивільного законо-давства як за порушення цивільної угоди.

Стосовно сфер можливого застосування меді-ації, тобто визначення правовідносин, на які буде розповсюджуватися відповідний закон, хотіло-ся б визначити такі. Оскільки закон — це акт, який приймається не на певний короткий час, а на довготривалу перспективу, не варто одразу обмежувати можливість застосування медіації як процедури врегулювання конфлікту в певній сфері суспільного життя. Щоб дати можливість підвищити загальну культуру вирішення кон-фліктів у суспільстві, а також зробити цей про-цес ефективним, варто дати можливість медіації розвиватися в різних сферах виникнення спорів, адже конфлікт виникає всюди, де є відносини. На мою думку, з урахуванням досвіду інших дер-жав, медіація може бути корисною і може діяти для вирішення сімейних, трудових, комерцій-них, цивільних, адміністративних та криміналь-них спорів. При цьому в кожному процесі є свої особливості.

Кримінальний процес має свої завдання, і медіація не повинна суперечити їм. Але одним із завдань чинного кримінального законодавства є завдання з попередження злочинів. Не вдаю-чись до детальних пояснень, необхідно зазначи-ти, що медіація як спосіб відповідального вирі-шення конфлікту є також способом профілактики правопорушень, що вже доведено як іноземним досвідом, так і досвідом запровадження меді-ації в кримінальних справах у деяких регіонах України. Застосування ж медіації при розгляді кримінальних справ стосовно неповнолітніх вза-галі є міжнародною тенденцією у профілактиці та приводить до зменшення рівня підліткової зло-чинності й виховання у підростаючого поколін-ня вміння усвідомлювати свої дії, їхні наслідки, брати на себе відповідальність за них, виправля-ти завдану шкоду і надає молоді інструмент для мирного вирішення конфліктів та проблем у влас-ному житті, що в майбутньому дасть нам більш культурне, свідоме та відповідальне суспільство. Отже, застосування медіації в кримінальному процесі є вкрай необхідним. Зважаючи на це, у

3–4/20113–4/2011



законі про медіацію варто визначати можливість застосування медіації до будь-яких суспільних відносин, не порушуючи їхніх врегульованих законодавством основних засад та забезпечивши їй місце у відповідних процесах шляхом внесення змін до відповідних процесуальних актів.

Необхідно також розглянути питання серти-фікації медіаторів, правил професійної етики та кваліфікації в їхній діяльності.

На зауваження щодо анулювання сертифі-кату медіатора можна тільки знизати плечима, оскільки в проекті чітко зазначено, що сертифікат є документом, який підтверджує проходження необхідного навчання медіатора, тобто отриман-ня знань та навичок для ведення відповідного процесу. Це як диплом про вищу освіту. Не може якась організація чи закон анулювати отрима-ні під час навчання знання, навички та досвід. Сертифікація як спосіб оцінки кваліфікації меді-атора проводиться відповідними організаціями під час підготовки спеціалістів. Оскільки певна організація видає сертифікати медіатора, то логічно було б покласти на неї зобов’язання вести реєстр медіаторів та контролювати їхню діяль-ність, зокрема з правом видалення з реєстру меді-атора, який надає некваліфіковані послуги або ж порушує стандарти професійної діяльності. При цьому необхідно сформувати в споживачів таких послуг уявлення про необхідність перевіряти ква-ліфікацію спеціалістів, які пропонують медіацію. Це варто було б описати в законі і покласти від-повідальність за вибір медіатора на сторони, які запрошують відповідного спеціаліста.

Ще одним питанням, яке варто розглянути, є організації, які проводять навчання медіаторів або надають послуги з медіації. Оскільки про-ект не передбачає залучення державних коштів до впровадження медіації, то фінансування на діяльність відповідних організацій буде здійсню-ватись іншими законними шляхами. При цьому кожна організація знаходить свої способи для

отримання відповідного фінансування. Отже, говорити про створення єдиної державної органі-зації, яка навчає, сертифікує медіаторів, контро-лює їхню діяльність та веде реєстр медіаторів без забезпечення єдиного державного фінансу-вання на рівні закону є недоцільним. Створення ж єдиної недержавної організації не може бути покладено на будь-яке інше об’єднання грома-дян законодавчо. Оскільки послуги з медіації є певним економічним сектором, то й навчання і надання відповідних послуг кожна організа-ція має проводити на своїх умовах, що звичай-но не позбавляє спільноту медіаторів потреби створювати певні єдині правила професійної етики та стандарти діяльності медіаторів. Але врегульовувати це на рівні закону не вбачаєть-ся можливим на цьому етапі розвитку. Так само з питанням прибутковості чи неприбутковості таких організацій. Аналогічно до діяльності адво-катів, є неприбуткові адвокатські об’єднання, які займаються навчально-методичним забезпе-ченням діяльності адвокатів, питаннями етики і стандартів, лобіюванням інтересів та захистом прав адвокатів тощо. Є прибуткові організації, що надають оплатні адвокатські послуги. Отже, не варто видумувати велосипед, якщо є аналоги регулювання подібної діяльності з надання про-фесійних послуг. Закон не повинен обмежувати можливості організації діяльності медіаторів.

Звичайно, викладене вище не є вичерпною відповіддю на всі зауваження та спірні питан-ня. Проте головним для нас було наголосити на важливості збереження підходу до врегулюван-ня таких правовідносин, за якими законодавець звернув би увагу на необхідність надання мож-ливості для розвитку цієї галузі в суспільстві, щоб медіація, маючи законні підстави змогла на практиці допомагати людям ефективно і дійсно вирішувати конфлікти, а не стала черговим інсти-тутом запозиченим в інших країн, що буде діяти лише на паперах та в статистичних даних.

Світлана ФІЛЬ, аспірантка кафе-дри зв’язків з гро-мадськістю, психо-логії та педагогіки Національного університету «Києво-Могилянська акаде-мія»; координатор проекту «Стратегії міліції щодо попе-редження право-порушень серед дітей та молоді», БО «Український Центр Порозуміння»

Вступ. Майбутні фахівці соціо-номічних професій, тобто професій за типом «людина — людина» [1], потребують спеціальної підготовки до роботи з людьми, що перебува-ють у конфліктних ситуаціях. Відтак, щоб ефективно взаємодіяти зі своїми клієнтами, самі фахівці повинні мати конфліктологічну компетентність, тобто відповідні знання, навички та досвід у сфері вирішення міжособис-тісних конфліктів. У рамках більш широкого дослідження, що мало на меті описати загальну педагогічну технологію, котра б сприяла форму-ванню в студентів компетентності у вирішенні конфліктів, було дослідже-но роль і значення практичного (опе-раційного) компонента у формуванні такої компетентності.

Завдання цієї статті — проана-лізувати роль і значення практичного (операційного) компонента у форму-ванні конфліктологічної компетент-ності студентів, котрі в майбутньому працюватимуть з людьми.

Методологія та методика дослі-дження. Загальна педагогічна техно-логія формування конфліктологічної компетентності майбутніх фахівців соціономічних професій була сфор-мована на основі результатів дослі-дження кожного окремого компонен-та конфліктологічної компетентності, а також відповідного педагогічного впливу на нього. У формуванні кон-фліктологічної компетентності сту-дентів — майбутніх фахівців соціо-номічних професій — ми виокремили такі компоненти:

когнітивний компонент (зміс- товний, пізнавальний) — фор-мування базових знань у сфері

конфліктології та конфлікт-менеджменту, що мають прак-тичне значення для опанування навичок вирішення конфліктів;операційний компонент (діяль- нісний, поведінковий) — формування прак-тичних умінь і навичок з вирішення конфлік-тів (комунікативних та процедурних) на осно-ві цінностей співробіт-ницького підходу;мотив ац і йно -ц і н - нісний компонент (смисловий) — форму-вання бажання і намірів фахівця займатися саме цією конкретною сфе-рою діяльності, тобто вирішенням конфлік-тів та організовувати власний подальший професійний розвиток у ній, орі-єнтуючись при цьому на цінності безконфліктної міжособистісної взаємодії та співробітницького підходу;рефлексивно-регулятивний ком- понент — формування здатнос-ті фахівця до рефлексії та само-рефлексії, зокрема усвідомлення власної так званої внутрішньої картини конфлікту, що дає змогу приймати усвідомлені рішення стосовно певної форми пове-дінки у конкретній конфліктній ситуації;експерієнтальний компонент — організація набуття досвіду у сфері вирішення конфліктів — зокрема, у навчальному процесі та в умовах відпрацювання прак-тичних навичок.

РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ ПРАКТИЧНОГО (ОПЕРАЦІЙНОГО) КОМПОНЕНТА У ФОРМУВАННІ КОНФЛІКТОЛОГІЧНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ — МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ ДОСЛІДЖЕННЯ

3–4/2011



У нашому дослідженні кожен компонент вимірювався за допомогою конкретних тестів та методик, обраних на основі результатів відповід-ного пілотного дослідження. Рівень практичного (операційного, діяльнісного, поведінкового) ком-понента, що є предметом цієї статті, було вимі-ряно за допомогою трьох тестів: опитувальника «Поведінка у конфліктних ситуаціях. Розпізнання умінь і навичок, застосовуваних під час конфлік-тів», опитувальника «Поведінка у конфліктних ситуаціях. Демонстрація умінь і навичок, засто-совуваних під час конфліктів» та опитувальника «Самооцінка готовності до керування, поперед-ження, вирішення конфлікту». Два перші тести давали можливість визначити рівень володін-ня студентами вміннями й навичками з метою вирішення конфліктів: перший тест давав змогу визначити здатність до розпізнавання правильної відповіді, а другий — до її демонстрації. Обидва дидактичні тести — «Поведінка у конфліктних ситуаціях. Розпізнання умінь і навичок, застосо-вуваних під час конфліктів» та «Поведінка у кон-фліктних ситуаціях. Демонстрація умінь і навичок, застосовуваних під час конфліктів» — розроблені нами на основі спектру комунікативних навичок цілеспрямованого інтерв’ювання А. Айві та нави-чок, викладених у посібнику «Соціальна робо-та і програми відновного правосуддя: теорія та практика. Посібник для викладачів» (авторський колектив — А. М. Гірник, А. О. Горова, Л. П. Дума та ін.; до авторського колективу входить і автор цього дослідження), а також тесту на визначен-ня стилю вирішення конфліктів М. Сашкина [2; 3]. Третій дидактичний тест «Самооцінка готов-ності до керування, попередження, вирішення конфлікту» передбачав самостійне оцінювання студентами власних навичок та способів пове-дінки у конфліктних ситуаціях, тому загалом ми зарахували його до операційного компонента, хоча статистичні дані було вирахувано окремо, саме як самооцінку поведінки в конфлікті. Тест складено на основі відповідного опитувально-го листа за Н. В. Самсоновою, тесту самооцін-ки підготовленості до ведення перемовин за С. М. Ємельяновим та адаптовано автором.

Остаточні результати в операційному ком-поненті було визначено на основі об’єднання результатів за кожним із перших двох тестів: «Поведінка у конфліктних ситуаціях. Розпізнання умінь і навичок, застосовуваних під час конфлік-тів» та «Поведінка у конфліктних ситуаціях. Демонстрація умінь і навичок, застосовуваних під час конфліктів», а також окремі результа-ти визначено для тесту «Самооцінка готов-ності до керування, попередження, вирішення

конфлікту»; здійснено порівняння цих обох результатів — з метою визначення адекватності самооцінки студентами власних навичок вирі-шення конфліктів.

Кожен із компонентів конфліктологічної компетентності, зокрема й практичний, було досліджено за допомогою загальної анкети, що містила відповідні дидактичні тести. Також анкета містила блок соціально-демографічних запитань.

Рівні конфліктологічної компетентності, вио-кремлені нами як кінцева характеристика студен-тів з усього масиву даних: базовий / початковий / низький, середній, високий (виокремлені на основі складових конфліктологічної компетент-ності за Л. В. Петровською, Н. В. Самсоновою, Д. В. Івченком [4; 5; 6]).

Дослідження проведене протягом лютого — травня 2011 р. на базі Національного універси-тету «Києво-Могилянська академія» (м. Київ), Львівського національного університету ім. І. Франка (м. Львів), Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (м. Івано-Франківськ).

Усього в дослідженні взяло участь 360 осіб, з них 340 студентів, тобто безпосередня цільова група, а також 20 осіб, які не були студентами і склали дві додаткові експертні групи — відповід-но з 12 та з 8 осіб. Експертну групу № 1 (12 осіб) склали учасники проекту «Тренінгова програма з підвищення спроможності лідерів громадян-ського суспільства в розв’язанні конфліктів та проведенні медіації (посередництві у вирішен-ні спорів)», який протягом 2010–2011 р. реалі-зує благодійна організація «Український Центр Порозуміння» в рамках проекту «Об’єднуємося заради реформ (UNITER)», що фінансує Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та вико-нує міжнародна організація «Pact, Inc» в Україні. Експертну групу № 2 (8 осіб) склали досвідчені медіатори-практики — працівники благодійної організації «Український Центр Порозуміння».

Дві додаткові експертні групи були включені в дослідження з метою порівняння результатів рівня конфліктологічної компетентності їхніх учасників та учасників з цільової групи студен-тів. Навчання учасників з експертної групи № 1, у рамках вищезазначеного проекту «Тренінгова програма з підвищення спроможності лідерів громадянського суспільства у розв’язанні кон-фліктів та проведенні медіації (посередництві у вирішенні спорів)», відбувалось на основі співро-бітницького підходу з застосуванням моделі залу-ченого навчання Р. Арнольда [7]. Респонденти з експертної групи № 2 свого часу також пройшли

Роль і значення практичного (операційного) компонента ... 107

3–4/2011

навчання за програмою на основі співробітниць-кого підходу з застосуванням моделі залученого навчання Р. Арнольда та наразі активно працю-ють у ній.

Для визначення статистичних розбіжностей, доведення надійності та валідності отриманих емпіричних даних ми використали комп’ютерну програму SPSS 13.0 for Windows.

Результати дослідження. До уваги читача пропонуємо результати нашого дослідження сто-совно визначення рівня сформованості практич-ного (операційного) компонента конфліктоло-гічної компетентності в студентів — майбутніх фахівців соціономічних професій.

Соціально-демографічні характеристики учасників дослідження. Загальна кількість опи-таних осіб та розподіл їх на групи наведено у Таблиці 1.

Таблиця 1Загальна кількість опитаних і розподіл їх

на групи

Група Кількість Процентне співвід-ношення, %

1 (студенти) 340 94,62 (медіатори-початківці) 12 3,3

3 (медіатори-практики) 8 2,1

Усього 360 100,0

Серед усіх опитаних респондентів 357 осіб вказали свою стать — 276 жінок та 81 чоловік. У трьох анкетах відповідь на це запитання була відсутня. Розподіл опитаних респондентів за ста-тями наведено у Таблиці 2.

Таблиця 2Загальний розподіл за статтю

Стать Кількість Процентне співвід-ношення, %

Чоловіча 81 22,5Жіноча 276 76,7Усього 357 99,2Відповідь відсутня 3 0,8

Усього 360 100,0

Серед групи студентів, відповідно до анкет, де міститься відповідь на запитання про стать респондента, визначено 23 % чоловіків та 77 % жінок; у групі експертів № 1 — 18,2 % чоловіків та 81,8 % жінок; у групі експертів № 2 (медіаторів-практиків) — відповідно 25 % чоловіків та 75 % жінок. Розподіл опитаних респондентів за статтю в кожній групі наведено у Таблиці 3.

Таблиця 3Розподіл за статтю в кожній групі

Група респондентів Усього

1 2 3

Стать Чоловіча

Кількість 77 2 2 81% у групі 22,8 % 18,2 % 25,0 % 22,7 %

ЖіночаКількість 261 9 6 276% у групі 77,2 % 81,8 % 75,0 % 77,3 %

УсьогоКількість 338 11 8 357% у групі 100 % 100 % 100 % 100 %

Серед групи студентів, відповідно до анкет, у яких є відповіді про вік респондента, найбіль-шу частину займають особи віком 20–25 років (71,6 %), друга за значимістю вікова група — до 20 років (27,8 %), остання — понад 25 років, 0,6 % (лише 2 особи). Серед експертної групи № 1 (далі — медіаторів-початківців) було 41,7 % осіб віком 20-25 років та 58,3 % осіб віком понад 25 років. Серед експертної групи № 2 (далі — експертної групи медіаторів-практиків) — усі 100 % (8 осіб) мали вік понад 25 років. Розподіл опитаних респондентів за віком у кожній групі наведено в Таблиці 4.

Таблиця 4Розподіл за віком у кожній групі респондентів

Група респондентів Усього1 2 3

Вік

до 20 років

Кількість 93 0 0 93% у групі 27,8 % 0 0 26,2 %

20–25 років

Кількість 239 5 0 244% у групі 71,6 % 41,7 % 0 68,9 %

понад 25

років

Кількість 2 7 8 17

% у групі 0,6 % 58,3 % 100% 4,8 %

УсьогоКількість 334 12 8 354% у групі 100 % 100 % 100% 100 %

Студенти, які взяли участь у дослідженні, як уже зазначено вище, навчалися в трьох вищих навчальних закладах. Найбільшу кількість студентів опитано в Національному універси-теті «Києво-Могилянська академія» (далі — НаУКМА) — 57,4 % (195 осіб); в Юридичному інституті Прикарпатського національного універ-ситету ім. В. Стефаника (далі — ЮІ ПНУ) опитано 27,3 % (93 особи), у Львівському національному університеті ім. І. Франка (далі — ЛНУ) — 15 % (51 особа). Розподіл опитаних студентів за ВНЗ наведено в Таблиці 5.

Спеціальності, за якими навчались опитані студенти, розподілились таким чином: найбільша кількість опитаних студентів — зі спеціальності правознавство (усього 45,6 %: 27,4 % з ЮІ ПНУ та 18,2 % — НаУКМА), далі — з соціальної роботи (16,8 %) та психології (15 %), далі — з політології



(5,3 %), решта ж спеціальностей (соціологія, фінанси і кредит, економічна теорія, менеджмент організація у сфері охорони здоров’я, культуро-логія, екологія, літературознавство, програмна інженерія, філософія, хімія) склали менш ніж 5 % від загальної кількості опитаних з кожної спеціальності. Розподіл опитаних студентів за спеціальностями наведено в Таблиці 6.

Таблиця 5Розподіл за ВНЗ серед студентів

ВНЗ Кількість Процентне спів-відношення, %

ВНЗ неважливий (відпо-відь відсутня) 1 0,3

НаУКМА 195 57,4Львівський націо-нальний університет ім. І. Франка

51 15,0

Прикарпатський на -ціональний університет 93 27,4

Усього 340 100,0

Таблиця 6Розподіл за спеціальністю серед студентів

Спеціальність Кількість Процентне спів-відношення, %

Спеціальність неважли-ва (відповідь відсутня) 1 0,3

Соціальна робота 57 16,8Соціологія 9 2,6Правознавство (НаУКМА) 62 18,2

Фінанси і кредит 9 2,6Економічна теорія 8 2,4Політологія 18 5,3Менеджмент організа-цій у сфері охорони здоров’я

8 2,4

Менеджмент зв’язків з громадськістю 8 2,4

Культурологія 9 2,6Екологія 1 0,3Літературознавство 3 0,9Програмна інженерія 1 0,3Філософія 1 0,3Хімія 1 0,3Психологія 51 15,0Правознавство (ЮІ ПНУ) 93 27,4Усього 340 100,0

Опитані студенти навчалися на всіх курсах, окрім першого. Найбільша частина студентів навчалася на 5-му курсі (тобто це майбутні спе-ціалісти або магістри — 41,4 % (серед отриманих відповідей)), дещо менша частина — на 3-му курсі (37,3 %), значно менша частина — на 4-му та 2-му

курсах (13,9 % та 7,1 % відповідно); на 6-му курсі з опитаних навчалася 1 особа (0,3 %). Розподіл опитаних студентів за курсами навчання наве-дено в Таблиці 7.

Таблиця 7Розподіл за курсом навчання серед студентів

Курс Кількість Процентне співвід-ношення, %

2 24 7,13 126 37,14 47 13,85 140 41,26 1 0,3Усього 338 99,4Відповідь відсутня 2 0,6

Усього 340 100,0Окремим параметром нашого дослідження,

на якому слід зупинити увагу, був факт прослу-ховування студентами деяких дисциплін, які ми виокремили в умовну групу «спецкурси». Це дисципліни, які студенти вказували в час-тині 7 загальної анкети (дидактичний тест 7 «Визначення наявності досвіду у сфері вирішен-ня конфліктів у процесі професійної підготовки та у повсякденному житті»), а саме дисципліни, у рамках яких відбувалось відпрацювання нави-чок вирішення конфліктних ситуацій (зокрема, й комунікативних навичок).

Здійснивши аналіз тематичних планів вище-зазначених дисциплін, ми дійшли висновку, що розгляду конфліктів та формуванню навичок з їх вирішення найбільше уваги приділяють курси, у назвах яких є слова (чи їхні похідні) «перегово-ри», «медіація», «конфлікт», «посередництво», «навички спілкування». Ці курси, тією чи іншою мірою, розкривають сутність явища конфлікту, сприяють глибшому дослідженню закономір-ностей розвитку конфліктних явищ, пропонують сучасні шляхи вирішення конфліктних ситуацій (зокрема, медіацію та переговори), охоплюють навички ефективного спілкування як передумо-ви менш конфліктної (або й, можливо, безкон-фліктної) взаємодії. Це такі дисципліни: «Базові навички спілкування», «Медіація та соціальна робота» (Школа соціальної роботи ім. професора В. Полтавця НаУКМА), «Основи конфліктології», «Психологія конфлікту та культура поведінки в конфліктній ситуації», «Психологія переговорів у конфліктах» (кафедра зв’язків із громадськістю, психології та педагогіки НаУКМА), «Переговори та медіація» (кафедра міжнародного права і спе-ціальних правових наук НаУКМА), «Ефективне ведення переговорів» (кафедра політології НаУКМА), «Психологія конфлікту» (кафедра


3–4/2011

психології ЛНУ). Також до «спеціальних кур-сів» зараховано курси «Кримінальне право» та «Кримінальний процес», оскільки в їхніх рамках викладено матеріал про поняття та процедуру медіації в кримінальних справах (кафедра кри-мінального права ЮІ ПНУ).

Характеристика рівня сформованості практичного (операційного) компонента кон-фліктологічної компетентності. Як засвідчи-ли результати нашого дослідження, з наявних у дидактичних тестах даних можливо було визна-чити рівень сформованості операційного компо-нента в 66,8 % студентів (227 осіб). Серед цих 227 осіб найбільша частина студентів, а саме 33,0 % (75 осіб), мала базовий рівень сформованості цього компонента; менша частина студентів — 29,1 % (66 осіб) — мала високий рівень; понад чверть від усіх студентів, що відповіли на цю час-тину анкети, а саме 26,4 % (60 осіб), володіють середнім рівнем сформованості операційного компонента.

У практичній частині (складалася з двох окремих частин — дидактичного тесту на розпіз-навання умінь і навичок, застосовуваних під час конфлікту, та дидактичного тесту на демонстра-цію таких умінь і навичок) для відповідей час-тини студентів характерною була така ситуація: наприклад, у тесті на розпізнавання навичок рес-пондент не міг коректно визначити пропоновані навички, проте в тесті на демонстрацію навичок власною відповіддю досить впевнено засвідчував розуміння не лише базових навичок спілкування (скажімо, таких, як постановка відкритих запи-тань), але й більш складних навичок, володіння якими ми зарахували до високого рівня операцій-ного компонента конфліктологічної компетент-ності (наприклад, навичка перефразування). Така ситуація могла б бути пояснена, зокрема, тим, що респондент насправді має коректне розуміння навичок, що сприяють вирішенню конфліктних ситуацій, проте в частині заповнення тесту на розпізнавання навичок був недостатньо уваж-ний або поспішав — і тому позначив некоректну відповідь. Були й інші ситуації — коли в частині розпізнавання навичок респондент засвідчував коректне розуміння навичок, що їх зараховують до складних, — і водночас у тесті на демонстра-цію цих навичок не міг самостійно відтворити ні складні навички, ні прості. Така ситуація могла б, зокрема, бути пояснена тим, що, можливо, рес-пондент «вгадав» коректну відповідь або ж «інту-їтивно відчув» її, але самостійно відтворити після того не зміг. У тестах практичної частини такого роду відповіді, котрі за змістом суперечили одна одній, ми зараховували до окремої групи відпо-відей, якій дали умовну назву «спірні відповіді».

Ми також вважаємо, що спірні відповіді в прак-тичній частині тестів можуть свідчити, зокрема, й про те, що у студентів немає цілісного розумін-ня специфіки навичок, необхідних для вирішення конфліктів, або ж у рамках навчального процесу недостатньо часу приділяється відпрацюванню цих навичок на практиці, що, в результаті, дало б можливість студентам давати більш коректні й однозначні відповіді. Таким чином, спірні від-повіді у будь-якому разі не можуть свідчити про високий рівень сформованості операційного компонента конфліктологічної компетентності. Спірні відповіді були виявлені лише серед групи студентів.

Серед усіх наявних даних спірних відповідей було 11,5 % (26 осіб). Розподіл відповідей опитаних студентів за рівнем сформованості операційного компонента конфліктологічної компетентності наведено в Таблиці 8.

Таблиця 8Розподіл за рівнями сформованості операцій-

ного компонента серед студентів

Рівень Кількість Процентне спів-відношення, %

Спірні відповіді 26 7,6Базовий рівень 75 22,1Середній рівень 60 17,6Високий рівень 66 19,4Усього 227 66,8Відповідь відсутня 113 33,2

Усього 340 100,0Як засвідчив статистичний аналіз даних, на

рівень сформованості операційного компонента конфліктологічної компетентності (так само як і когнітивного) мав вплив той факт, чи прослу-ховували студенти «спецкурси», — і зв’язок між цими параметрами був статистично значущий.

Серед 227 респондентів, чиї відповіді на ці запитання були визначені, 59,0 % (134 особи) про-слуховували «спецкурси» і 41,0 % (93 особи) не прослуховували. Серед тих, хто прослуховував, рівні сформованості операційного компонента конфліктологічної компетентності розподілились таким чином: найбільша частина (понад трети-на) — 38,1 % (51 особа) — мала високий рівень; 31,3 % (42 особи) — мала середній рівень; менш ніж чверть — 23,9 % (32 особи) — мала низький рівень і 6,7 % (9 осіб) зараховано до категорії «спірні відповіді». Водночас серед тих, хто не прослуховував «спецкурси», лише 15,1 % (14 осіб) мали високий рівень сформованості операційно-го компонента; майже п’ята частина — 19,4 % (18 осіб) — середній рівень; трохи менш ніж полови-на — 47,3 % (44 особи) — мали низький рівень



і в 18,3 % (17 осіб) відповіді потрапили в кате-горію «спірних». Розподіл відповідей опитаних студентів за рівнем сформованості операційного компонента конфліктологічної компетентності залежно від факту прослуховування «спецкурсів» наведено в Таблиці 9.

Також ми дослідили рівень сформованості операційного компонента конфліктологічної ком-петентності в експертних групах. У експертній групі № 1, тобто серед медіаторів-початківців, з наявних у тестах даних (з відповідей 10-ти респон-дентів) було визначено, що рівні сформованості операційного компонента розподілились таким чином: половина — 50,0 % (5 осіб) — високий рівень; п’ята частина респондентів — 20,0 % (2 особи) — середній рівень; трохи менш ніж трети-на — 30,0 % (3 особи) — низький рівень; спірних відповідей серед експертної групи № 1 не було взагалі. Розподіл відповідей опитаних експер-тів — медіаторів-початківців — за рівнем сфор-мованості операційного компонента конфлікто-логічної компетентності наведено в Таблиці 10.

Таблиця 10Розподіл за рівнями сформованості операцій-ного компонента серед експертів групи № 1

(медіаторів-початківців)

Рівень Кількість Процентне спів-відношення, %

Базовий рівень 3 25,0Середній рівень 2 16,7Високий рівень 5 41,7Усього 10 83,3Відповідь відсутня 2 16,7Усього 12 100,0

Серед експертної групи № 2, тобто медіаторів-практиків, рівні сформованості операційного компонента розподілились таким чином, що всі 100 % (8 осіб) — мають високий рівень, а інших рівнів серед них, так само як і спірних відпові-дей, не було взагалі. Розподіл відповідей опита-них експертів — медіаторів-практиків — за рів-нем сформованості операційного компонента конфліктологічної компетентності наведено в Таблиці 11.

Таблиця 11Розподіл за рівнями сформованості операцій-ного компонента серед експертів групи № 2

(медіаторів-практиків)

Рівень Кількість Процентне співвідно-шення, %

високий рівень 8 100,0

Отже, порівнюючи чотири групи — студен-тів, які не слухали «спецкурси»; студентів, які слухали «спецкурси»; медіаторів-початківців та медіаторів-практиків, можна побачити, що рівні сформованості операційного компонента розпо-ділені, відповідно, таким чином: серед студентів, які не слухали «спецкурси», низький рівень має 47,3 % респондентів (44 особи); середній рівень — 19,4 % (18 осіб); високий — 15,1 % (14 осіб); спір-ні відповіді — 18,3 % (17 осіб). Серед студентів, які слухали «спецкурси», низький рівень має 23,9 % респондентів (32 особи); середній рівень — 31,3 % (42 особи); високий — 38,1 % (51 особа); спірні відповіді — 6,7 % (9 осіб). Серед медіаторів-початківців не було таких, хто б надав спірні відповіді; з наявних відповідей низький рівень мають 30,0 % респондентів (3 особи); середній

Таблиця 9Перетин рівнів сформованості операційного компонента і прослуханих

Рівень сформованості операційного компонента

Усьогоспірні базовий

рівеньсередній рівень

високий рівень

Прослуховували спецкурси

ні

Кількість у підгрупі 17 44 18 14 93% у підгрупі «Прослухов. спецкурси» 18,3 % 47,3 % 19,4 % 15,1 % 100,0 %

% у підгрупі «Рівень сфор-мов. операц. комп.» 65,4 % 57,9 % 30,0 % 21,5 % 41,0 %

так



Усього




3–4/2011

рівень — п’ята частина — 20,0 % (2 особи); висо-кий — половина — 50,0 % (5 осіб). У свою чергу, серед медіаторів-практиків не було ні спірних, ні таких, у кого був би низький або середній рівень; усі 100 % респондентів (8 осіб) мали високий рівень. Розподіл відповідей усіх опитаних груп респондентів за рівнем сформованості операцій-ного компонента конфліктологічної компетент-ності наведено на Діаграмі 1.

Діаграма 1Рівень сформованості операційного компо-нента конфліктологічної компетентності в різ-

них груп респондентів

50

38,1

15,1

20

30

23,947,3

6,7

18,3

31,3

19,4

0

0

00

Високийрівень, %

Середнійрівень, %

Низькийрівень, %

Спірнівідповіді, %

Медіатори-практикиМедіатори-початківціСтуденти, які слухали «спецкурси»Студенти, які не слухали «спецкурси»

100

У рамках дослідження операційного ком-понента конфліктологічної компетентності респондентів увагу також було приділено їхній самооцінці власних навичок. Наша гіпотеза поля-гала в тому, що самооцінка може не відповідати об’єктивному рівню володіння навичками вирі-шення конфліктів, причому респонденти можуть як завищувати, так і занижувати рівень власної компетентності в цьому. Також сферою нашого інтересу була характеристика зв’язку (за умови його наявності) між фактом прослуховування сту-дентами «спецкурсів» та рівнем їх самооцінки.

Як засвідчили результати дослідження, між фактом прослуховування студентами «спецкур-сів» та рівнем їхньої самооцінки не виявлено статистично значущого зв’язку. Серед загаль-ної вибірки студентів на дидактичний тест 4

«Самооцінка готовності до керування, поперед-ження, вирішення конфлікту» дали відповідь 87,1 % респондентів (296 осіб), серед яких рівно половина — 50,0 % (148 осіб) — прослуховувала «спецкурси», а друга половина — 50,0 % — не прослуховувала. Відповідно до результатів тесту 4, високий рівень самооцінки власних навичок вирішення конфліктів мають 21,6 % (32 особи) із тих, хто не прослуховував «спецкурси», — і рівно стільки ж — 21,6 % (32 особи) із тих, хто про-слуховував «спецкурси». Середній рівень у само-оцінці власних навичок мають 76,4 % (113 осіб) із тих, хто не прослуховував «спецкурси», і трохи більше — 78,4 % (116 осіб) із тих, хто «спецкурси» прослуховував. Низький рівень самооцінки має лише 2,0 % (3 особи) — серед тих, хто не прослу-ховував «спецкурси»; серед тих, хто «спецкурси» прослуховував, не було жодного респондента, хто б оцінював власний рівень володіння навичками вирішення конфліктів як низький. Розподіл від-повідей опитаних студентів за рівнем самооцінки їхніх навичок і відповідно до прослуханих «спец-курсів» наведено в Таблиці 12.

Щодо адекватності самооцінки, то в групі студентів такий показник вдалося визначити для 59,7 % респондентів (203 особи). Серед цих 203 осіб майже третина, тобто 33,0 % (67 осіб), фактично мала низький, або ж базовий, рівень сформованості операційного компонента; водно-час, лише невелика кількість — 3,0 % (2 особи) від цих 67 осіб і самі оцінили власний рівень воло-діння навичками вирішення конфліктів як низь-кий. Переважна більшість із 67 осіб із фактично низьким рівнем — 71,6 % (48 осіб) — оцінили власний рівень як середній, а четверта частина з них — 25,4 % (17 осіб) — як високий. Це може бути, зокрема, свідченням того, що досить часто під час заповнення різноманітних тестів на само-оцінку люди підсвідомо (а особливо молоді люди, котрим властиве деяке викривлення (перебіль-шення) бачення себе в цьому світі) відповіда-ють на запитання не так, як є насправді, а так, як їм би хотілося, щоб це було. Саме цим, на наш погляд, можна пояснити й наведені вище резуль-тати дидактичного тесту на самооцінку навичок вирішення конфліктів.

З 203 студентів, чиї відповіді на дидактичний тест 4 були визначені, більш ніж четверта части-на — 27,6 % (56 осіб) мали фактичний середній рівень сформованості операційного компонен-та конфліктологічної компетентності. Із цих 56 осіб результати самооцінки навичок жодного рес-пондента не були визначені як низький рівень володіння навичками; водночас, переважна біль-шість — 78,6 % (44 особи) адекватно визначи-ла власний рівень як середній і більш ніж п’ята



частина — 21,4 % (12 осіб) визначили власний рівень як високий.

Цікавими також є результати адекватності самооцінки серед тих студентів, що мали фактич-ний високий рівень сформованості операційного компонента, — це 27,6 % від 203 респондентів (56 осіб). З них жоден не оцінив власний рівень володіння навичками як низький. Водночас, переважна більшість — 80,4 % (45 осіб) — визна-чили власний рівень як середній, і лише 19,6 % (11 осіб) — адекватно до фактичного — визначили його як високий.

Не менший інтерес викликають і результати, що потрапили в категорію «спірних» відповідей щодо рівня сформованості операційного компо-нента конфліктологічної компетентності. Серед загальної кількості 203 студентів 11,8 % (24 особи) потрапили в групу «спірних» відповідей, тобто їхній рівень сформованості операційного компо-нента не був однозначно визначений. Цікаво, що жоден із цих 24 респондентів не визначив власний рівень володіння навичками вирішення конфлік-тів як низький; переважна більшість — 87,5 % (21 особа) — визначили його як середній і 12,5 % (3 особи) — як високий. Розподіл відповідей опита-них студентів за рівнем самооцінки їхніх навичок відповідно до рівня сформованості операційного компонента наведено в Таблиці 13.

У другій групі респондентів — медіаторів-початківців — вдалося зіставити фактичний рівень сформованості операційного компонента та власної оцінки рівня володіння навичками у 66,7 % (8 осіб). Серед цих 8 осіб цілком адек-ватну оцінку власного рівня надали 25,0 % (2 особи), котрі і фактично, і за власною оцінкою мали середній рівень сформованості операцій-ного компонента, а також 25,0 % (2 особи), котрі і фактично, і за власною оцінкою мали високий

рівень. Серед решти 50,0 % (4 особи), котрі фактично мали низький рівень сформованості операційного компонента, половина (2 особи) — визначила власний рівень як середній, а друга половина (2 особи) — як високий. Наше при-пущення щодо наведених вище відповідей цієї групи респондентів полягає в тому, що оскільки значна її частина — 41,7 % (5 осіб) — за віком належала до тієї ж категорії, що і переважна більшість студентів — 71,6 % (239 осіб), — цій категорії респондентів властиве деяке викрив-лення оцінки власних умінь та навичок. Розподіл відповідей опитаних медіаторів-початківців за рівнем самооцінки їхніх навичок відповідно до рівня сформованості операційного компонента наведено в Таблиці 14.

У групі медіаторів-практиків, за фактичної відсутності низького рівня сформованості опе-раційного компонента, жоден респондент не оцінив власний рівень володіння навичками вирішення конфліктів як низький. Водночас, за умови фактичного високого рівня сформованості операційного компонента (у всіх респондентів), більша частина респондентів — 62,5 % (5 осіб) — оцінила власний рівень володіння навичками як середній, решта 37,5 % (3 особи) — як висо-кий, відповідно до фактичного високого рівня. Оцінка фахівцями, котрі мають високий рівень сформованості операційного компонента кон-фліктологічної компетентності, рівня власних навичок вирішення конфліктів як середнього, на наш погляд, може бути поясненя, зокрема, тим, що медіатори-практики зазвичай орієнто-вані на постійний професійний розвиток, через що можуть дещо применшувати власний рівень професійної майстерності. Розподіл відпові-дей опитаних медіаторів-практиків за рівнем самооцінки їхніх навичок відповідно до рівня

Таблиця 12Перетин рівнів самооцінки навичок і прослуханих «спецкурсів» серед студентів

(немає зв’язку)Рівень самооцінки навичок

Усьогобазовий рівень

середній рівень


Прослуховували спецкурси

ні

Кількість у підгрупі 3 113 32 148% у підгрупі «Прослухов. спецкурси» 2,0 % 76,4 % 21,6 % 100,0 %% у підгрупі «Рівень самооцінки навичок» 100,0 % 49,3 % 50,0 % 50,0 %

так


Усього



3–4/2011

сформованості операційного компонента наве-дено в Таблиці 15.

Отже, порівнюючи відповіді щодо самооцін-ки навичок вирішення конфліктів в усіх трьох групах респондентів, можна підсумувати, що найбільш адекватною є самооцінка в групі екс-пертів — медіаторів-практиків. Частково від-повіді експертної групи медіаторів-початківців також відповідають фактично визначеному рівню сформованості операційного компонента кон-фліктологічної компетентності, і ще менш одно-значними щодо адекватності самооцінки є відпо-віді студентів.

Нагадаймо, що в дидактичному тесті 4 «Самооцінка готовності до керування,

попередження, вирішення конфлікту» респон-денти не напряму визначали власний рівень володіння навичками вирішення конфліктів, а лише відповідали на запитання, котрі давали уявлення про бачення респондентів їхньої пове-дінки в конфліктних ситуаціях і які в результаті були нами інтерпретовані як рівні сформова-ності операційного компонента. Таким чином, респонденти відповідали на запитання щодо власної поведінки (чи власних установок) у кон-фліктних ситуаціях, проте ми не могли переві-рити, чи насправді вони діють саме так під час реальних конфліктів. І оскільки така самооцінка, як видно з отриманих результатів, не завжди від-повідає фактичному рівню компетентності, цей

Табл. 13Перетин рівнів сформованості операційного компонента та самооцінки навичок серед

студентів (адекватність самооцінки)Рівень самооцінки навичок

Усьогобазовий рівень



Рівень опе-раційного компонента

спірніКількість 0 21 3 24% у підгрупі «Рівень операц. компонента» 0,0 % 87,5 % 12,5 % 100,0 %% у підгрупі «Рівень самооцінки навичок» 0,0 % 13,3 % 7,0 % 11,8 %

базо-вий

рівень

Кількість 2 48 17 67% у підгрупі «Рівень операц. компонента» 3,0 % 71,6 % 25,4 % 100,0 %% у підгрупі «Рівень самооцінки навичок» 100,0 % 30,4 % 39,5 % 33,0 %

серед-ній

рівень


висо-кий

рівень


УсьогоКількість 2 158 43 203% у підгрупі «Рівень операц. компонента» 1,0 % 77,8 % 21,2 % 100,0 %% у підгрупі «Рівень самооцінки навичок» 100,0 % 100,0 % 100,0 % 100,0 %

Таблиця 14Перетин рівнів сформованості операційного компонента та самооцінки навичок серед

медіаторів-початківців (адекватність самооцінки)Рівень самооцінки

навичокУсього



Рівень операцій-ного компонента

базо-вий

рівень

Кількість 5 5 4% у підгрупі «Рівень операц. компонента» 50,0 % 50,0 % 100,0 %% у підгрупі «Рівень самооцінки навичок» 50,0 % 50,0 % 50,0 %

серед-ній

рівень


висо-кий

рівень


УсьогоКількість 4 4 8% у підгрупі «Рівень операц. компонента» 50,0 % 50,0 % 100,0 %% у підгрупі «Рівень самооцінки навичок» 100,0 % 100,0 % 100,0 %



тест був нами запропонований та розглянутий як додаткова інформація до визначення рівня сформованості операційного компонента кон-фліктологічної компетентності.

Висновки. Таким чином, підсумовуючи результати дослідження рівня сформованості практичного (операційного) компонента кон-фліктологічної компетентності у студентів, що в майбутньому працюватимуть з людьми, виявлено: серед трьох основних груп респон-дентів — студентів, медіаторів-початківців та медіаторів-практиків, — зберігається така тен-денція: у середньому, студенти мають нижчі та менш однозначні показники щодо рівня сфор-мованості цього компонента. При цьому ті студенти, котрі мали досвід прослуховування «спецкурсів», демонструють кращі результа-ти — і ці результати, відповідно до статистич-ної обробки даних, є статистично значущими, а, отже, не є випадковим «збігом» обставин, а є наслідком впливу тієї змінної, котру ми дослі-джуємо (а саме наявності в навчальних планах студентів дисциплін, котрі здійснюють ціле-спрямований вплив на формування окремих аспектів конфліктологічної компетентності). Серед студентів, котрі прослуховували «спец-курси», порівняно з тими, хто їх не прослухову-вав, було менше таких, хто мав низький рівень сформованості операційного компонента або ж продемонстрував спірні відповіді в рамках двох частин тесту на визначення рівня сфор-мованості операційного компонента (розпіз-нання комунікативних навичок, що сприяють вирішенню конфліктів, та демонстрація таких навичок), та значно більше таких, хто мав серед-ній та високий рівні сформованості операційно-го компонента. Серед експертів не було таких, хто продемонстрував спірні відповіді, а серед досвідчених медіаторів-практиків усі отримані відповіді засвідчили високий рівень сформова-ності операційного компонента. Адекватність

самооцінки власних навичок у сфері вирішення конфліктів була вищою в експертних групах, а серед студентів — у тих студентів, котрі мали досвід прослуховування «спецкурсів» (хоча ста-тистично значущого зв’язку між рівнем само-оцінки студентів та фактом прослуховування ними «спецкурсів» не виявлено).

ЛітератураЕ. А. Климов. Психология профессионально-1. го самоопределения. — Ростов н/Д. : Феникс, 1996. — 512 с. А. Айві. Цілеспрямоване інтерв’ювання і кон-2. сультування : сприяння розвитку клієнта / Пер. з англ. О. Абесонової: Навч. посібник. — К. : Сфера, 1998. — 342 с. Соціальна робота і програми відновного 3. правосуддя: теорія та практика. Посібник для викладачів / [А. М. Гірник, А. О. Горова, Л. П. Дума та ін.]. — К. : Видавець Захаренко В. О., 2009. — 188 с.Л. А. Петровская. О понятийной схеме 4. социально–психологического анализа кон-фликта / Л. А. Петровская // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. — М., 1977. — С.131—142.Н. В. Самсонова Конфликтологическая ком-5. петентность специалиста / Н. В. Самсонова // Вуз-ХХI и культура . — Казань , 2000. — С. 37—40.Д. В. Ивченко. Формирование конфликто-6. логической компетентности специалиста таможенной службы: дис. … канд. пед. наук : 13.00.08 / Ивченко Дмитрий Владимирович. — Калининград, 2000. — 167 с.Arnold, R. et al. Educating for a Change. — 7. Toronto : Between the Lines Press, 1991. — 156 p.

Таблиця 15Перетин рівнів сформованості операційного компонента та самооцінки навичок

серед медіаторів-практиків (адекватність самооцінки)Рівень самооцінки

навичокУсього



Рівень операцій-ного компонента

висо-кий

рівень

Кількість 5 3 8% у підгрупі «Рівень операц. компонента» 62,5 % 37,5 % 100 %% у підгрупі «Рівень самооцінки навичок» 100 % 100 % 100 %

УсьогоКількість 5 3 8% у підгрупі «Рівень операц. компонента» 62,5 % 37,5 % 100,0 %% у підгрупі «Рівень самооцінки навичок» 100,0 % 100,0 % 100,0 %

КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

3–4/2011

«ВІДНОВНЕ ПРАВОСУДДЯ — ШЛЯХ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ГРОМАДИ»

Восени 2011 року вийшла друком бро-шура «Відновне правосуддя — шлях до безпечної громади» з основни-ми результатами дослідження, яке зробили фахівці Українського Центру Порозуміння в рамках про-екту «Формування альтернативи ув’язненню через розвиток віднов-ного правосуддя в Україні».

Дослідження охопило дев’яти-річну діяльність восьми регіонів, у яких функціонують центри відновних прак-тик у громадах: було проаналізовано практику міст Білої Церкви (Київська обл.), Дрогобича (Львівська обл.), Жмеринки (Вінницька обл.), Івано-Франківська, Пирятина (Полтавська обл.), Сімферополя, Харкова, а також смт Красногрвадійського (АР Крим).

«Програми відновного правосуддя важливі для усвідомлення правопоруш-никами скоєного та прийняття ними відповідальності за наслідки злочину. Більшість з правопорушників убача-ють у медіації можливість зберегти соціальні зв’язки з громадою і готові рекомендувати іншим особам у подіб-них ситуаціях брати участь у відновних програмах».

«Відновні програми, запроваджені на базі Центрів відновних практик у громадах, сприяють профі-лактиці правопорушень, зни-женню рівня видатків з місце-вих бюджетів на відновлення майна, пошкодженого вна-слідок хуліганської поведінки, та підвищенню рівня безпеки в громаді».

Ці та інші висно -вки зробили представни-ки Українського Центру Порозуміння під час дослі-дже нн я «В і д н о в н е

право с уддя в Україні — шлях до без-печної грома-ди. Підсумки та перспективи 2003–2011 рр.», у рамках проек-ту «Формування а л ьт е рн ати -ви ув’язненню через розви-ток відновно-го правосуд-дя в Україні» за підтримки Open Society Institute.

Докладний звіт за результатами досліджен-ня розміщено також у рубриці «Дослідження» ст. 92 бюлетеня.

Додатком до брошури йде перелік законодавчих актів у сфері медіації та відновного правосуддя, чинних в Україні станом на вересень 2011 р., а також список організацій, які впрова-джують відновні практики в Україні. Брошура доступна для завантаження на тематичному сайті «Відновне пра-восуддя» (http://rj.org.ua).

116 КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ


У р амк а х про е к т у «Стратегії міліції щодо профілактики підлітко-вої злочинності в Україні» побачив світ посібник «Права людини та про-фесійна етика». Видання є перекладом аналогічно-го посібника Інституту швейцарської поліції та містить передмову Міністерства внутріш-ніх справ України. У ній, зокрема, наголошується, що «розкриття будь-якого, навіть особливо тяжкого, злочину не може виправ-дати порушення прав людини».

Пос і бник вид а -ний за підтримки Швейцарської Конфедерації і буде переданий у навчальні заклади, що готують кадри для органів внутрішніх справ України.

«Посібник пропонує підхід до вирішення складних етичних дилем в роботі поліцейських, який ґрунту-ється на загальнолюдських цінностях та повазі до прав людини. У ньому докладно розглядається історія роз-витку та формування професійної етики поліцейського у Швейцарській Конфедерації разом з аналізом чин-ників, які регулюють рішення та поведінку людей. Тому видання буде цікавим не лише працівникам пра-воохоронних органів, викладачам і

курсантам, а й дослідникам, психоло-гам, правозахисникам», — говорить професор Національної академії вну-трішніх справ Людмила Мороз, яка консультує БО «Український Центр Порозуміння» з питань співпраці з навчальними закладами системи МВС.

Варто зауважити, що кожен право-охоронець, з одного боку, покликаний захищати життя людей, стежити за дотриманням прав, а з іншого — наді-лений правом примусу і покарання, застосовуючи яке заради виконання поставлених завдань, може сам пору-шувати права людини, адже право не завжди спроможне впоратися з непе-редбачуваними чи неочікуваними випадками, які є невід’ємною части-ною правоохоронної практики.

Особливо гостро ця проблема постає сьогодні, коли суспільства перебувають у стані постійної транс-формації, коли змішування населення породжує розмаїтість нормативних орієнтирів, і спосіб регулювання, оснований на дотриманні сукупнос-ті встановлених законом обов’язків і норм, вже не може бути достатнім для виконання професійного обов’язку. Спосіб вирішення таких складних ситуацій пропонують автори під-ручника. Їхній підхід базується на цінностях, якими керуються люди приймаючи рішення, та на повазі до прав людини як основополож-ному принципі професійної етики поліцейського.


«ПРАВА ЛЮДИНИ ТА ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА»

ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО ВПРОВАДЖУЮТЬ ПРОГРАМИ ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

(станом на грудень 2011 р.)

Регіон Організація Контактна особа Телефон, e-mail

м. Київ БО «Український ЦентрПорозуміння»

ВладиславаКаневська

(044) 537 1007, (044) 254 [email protected]

м.Сімферополь,АР Крим

БО «Український ЦентрПорозуміння»(Кримське представництво)

ІринаКамілова


м. Біла Церква,Київська обл.

Регіональний осередокВсеукраїнської фундації«Захист прав дітей»у Київській обл.

Інна Луценко (095) 806 [email protected]

м. Вінниця ГО «Подільська агенціярегіонального розвитку» Наталія Величко (063) 628 7785,

[email protected]

Дрогобицький,Стрийськийрайони,Львівська обл.

Коаліція громадськихорганізацій Дрогобицько-Стрийського регіону «ЦентрВідновного Правосуддя»

МарічкаНиколаїшин

(03244) 5 0355; (050) 661 [email protected];[email protected][email protected]

м. Жмеринка,Вінницька обл. ГО «Ініціатива» Святослав

Ніколайчук(096) 315 [email protected]

м. Івано-Франківськ

Регіональна громадськаорганізація «Інститут праваі демократичного розвиткуПрикарпаття»

ЮрійМикитин

(0342) 59 6009; (0342) 50 5675 (063) 414 [email protected]@mail.ru

смт Красно-гвардійське,АР Крим

Агентство регіональногорозвитку «Гармонія»

ГалинаСадичко

(06556) 2 0894(050) 932 6876; (097) 350 [email protected]

м. Луганськ «Луганська обласна групамедіації»

ГалинаТищенко


м. Львів Благодійний фонд «Простірбез конфлікту» Олеся Бік

(050) 936 8450; (032) 233 [email protected]

м. Одеса «Одеська обласна групамедіації»

ІннаТерещенко,Андрій Гусєв

(048) 728 6290; (048) 799 6068(066) 774 6743; (067) 725 [email protected]

м. Пирятин,Полтавська обл.

Пирятинська районнагромадська організація«Жіночі ініціативи»

Ірина Таран (050) 015 [email protected]

м. СумиСумська обласнагромадська організація«Сумська ініціатива»

ОлександрКалмиков

(0542) 791 330; (050) 307 [email protected]

м. Харків ХГЦ «Молодь за демократію» ГалинаОвчарова


Швейцарське бюро співробітництва в Україні, що представляє Швейцарську агенцію розвитку та співро-бітництва (Міністерство закордонних справ Швейцарії) та Державний секретаріат Швейцарії з економічних питань (Міністерство економіки Швейцарії) і координує питання технічної допомоги Швейцарії в Україні, вітає читачів бюлетеню «Відновне правосуддя в Україні»!

У 2010–2012 роках бюлетень видається як частина проекту «Стратегії міліції щодо попередження право-порушень серед дітей та молоді» (фаза ІІІ) та орієнтований на поширення інформації й підтримку практики використання медіації у кримінальному процесі, а також на висвітлення інноваційних підходів у роботі інсти-туцій системи кримінальної юстиції.

В Україні Швейцарія підтримує, зокрема, демократичний розвиток суспільства, забезпечення рівного доступу громадян до процесів прийняття рішень, соціальної справедливості, верховенства права. Ціла низка про-ектів, профінансованих Швейцарською агенцією розвитку та співробітництва, допомагає Україні в розвитку життєздатних моделей та практик у кримінальній юстиції та в системі судочинства.

З метою розбудови ефективної системи попередження правопорушень з 2006 року в Україні, за підтримки Швейцарської агенції розвитку та співробітництва, втілювалися проекти, направлені на впровадження програм відновного правосуддя в роботу органів правової системи, відпрацювання проактивної та відновної моделі про-філактики правопорушень серед неповнолітніх. Партнерами у впровадженні сучасних стратегій реагування на правопорушення стали Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство юстиції та Верховний суд України, Національна академія прокуратури та Національна академія внутрішніх справ, Міністерство освіти та науки, Державний департамент України з питань виконання покарань, а також громадські організації та органи місцевої влади і самоуправління у понад 20 громадах України.

Протягом 2006–2009 років завдяки цій співпраці було створено підґрунтя для подальшого закріплення та поширення успішного досвіду впровадження відновних підходів до реагування на правопорушення серед дітей та молоді. Зокрема, до вагомих здобутків можна зарахувати:

розробку та відпрацювання у чотирьох громадах трирівневої моделі профілактики правопорушень серед • дітей та молоді, поширення цієї моделі у співпраці з Департаментом кримінальної міліції у справах дітей;впровадження у 12 громадах медіації у кримінальних справах як вагомого компонента моделі профілак-• тики правопорушень на основі розробленого та рекомендованого Генеральною прокуратурою механізму використання процедур примирення у кримінальному провадженні та розширення альтернативи кримі-нальному переслідуванню;відпрацювання у 9-ти вищих навчальних закладах МВС України курсу «Сучасні стратегії міліції щодо про-• філактики правопорушень серед неповнолітніх» та забезпечення цих навчальних закладів необхідними посібниками для курсантів та викладачів; впровадження в Національній академії прокуратури елементів курсу з відновного правосуддя та медіації • у кримінальних справах як частини системи підвищення кваліфікації прокурорів;розробку стратегій забезпечення життєздатності відновних практик та відновного правосуддя на рівні • громади й необхідних механізмів співпраці правової системи та громади, залучення місцевих ресурсів до зміцнення безпеки й зниження рівня правопорушень.

У травні 2010 року задля консолідації та поширення набутого досвіду з попередження правопорушень та впровадження відновного правосуддя було започатковано третю фазу проекту «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді» (2010–2012 рр.). Метою третьої фази є запро-вадження європейських стандартів та механізмів попередження злочинності серед дітей та молоді, які базуються на захисті прав людини, у роботу органів правової системи, таким чином сприяючи зниженню рівня правопорушень серед дітей.

Більш детально про діяльність Швейцарського бюро співробітництва в Україні, про проекти у сфері юстиції та контактну інформацію можна знайти на веб-сторінках:

www.swiss-cooperation.admin.ch/ukraine Швейцарське бюро співробітництва

www.bezpekagromad.org.ua Сайт «Співпраця міліції та громади задля безпеки»

www.rj.org.ua Сайт «Відновне правосуддя»

www.commonground.org.ua Сайт Українського Центру Порозуміння «Практика вирішення конфліктів»

www.penreform.org.ua Сайт проекту «Підтримка пенітенціарної реформи в Україні»

www.judges.org.ua Центр суддівських студій

http://magnus.kiev.ua/~cesБілоцерківське училище професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби


Щоквартальний бюлетень

2011

Відновне правосуддяв Україні

№3–4(17)


Про заходи Кабінету Міністрів Українизадля розвитку кримінальної юстиціїщодо неповнолітніх

Відновне правосуддя в Україні — шлях до безпечної громади:результати досліджень 2004–2011

Відновні практики в українських традиціях

Закони про медіацію Росії і Казахстанута перспективи законодавчого регулюваннямедіації в Україні

На шляху до відновного суспільства:роль громади і громадянина

Відн

овне

пра

восу

ддя в Укра

їні

3–4/

2011

Читайте про світовий і український досвід впровадження відновного правосуддя у спеціалізованих виданнях:

2004 2004

2004

2006

Издание Совета ЕвропыCouncil of Europe Publishing

Ответы на насилие в повседневной жизни в демократическом обществе

Реконструкция связей в сообществе –

медиация и восстановительное

правосудие в Европе

2008

ВОССТАНОВИТЕЛЬНОЕ ПРАВОСУДИЕ – путь к справедливости

Мартин РАЙТ

Симпозиум

Политик

Психолог Инспектор службы пробации

СудьяФилософ

МедиаторСотрудник службы поддержки жертв преступлений

Киев 2007

2007

2008

2007

2009

2007

ØÊ²ËÜÍÀ ÑËÓÆÁÀ ÐÎÇÂ’ßÇÀÍÍßÊÎÍÔË²ÊÒ²Â:äîñâ³ä óïðîâàäæåííÿ

Êè¿â 2008

2008

2009

2009

2007

2008

2006

2008

:

2008

СЕРІЯ ПОСІБНИКІВ З КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ

2009 2010

Відновне правосуддя – шлях до безпечної громадидієві методи впливу громади на стан • злочинності

відновні практики в Україні 2004–2011: • досвід застосування медіації між потерпілими і правопорушниками

медіація у кримінальних • справах як альтернатива ув’язненню для дітейта молоді

2011

2011

– рік видання – доступна в бібліотеці Українського Центру Порозуміння

– можна отримати примірник в Українському Центрі Порозуміння

– доступна для скачування на сайті www.commonground.org.ua (рубрика «Ресурси»)

"Відновне правосуддя в Україні" №3-4(17) '2011

Documents