МЕДИКАМЕНТНА МЕДИКАМЕНТНА АЛЕРГІЯАЛЕРГІЯ

Корсак Ю.В.Корсак Ю.В.

кафедра госпітальної терапіїкафедра госпітальної терапіїУжгородський національний Ужгородський національний

університетуніверситет

КЛАСИФІКАЦІЯ КЛАСИФІКАЦІЯ ПОБІЧНИХ ЕФЕКТІВ ПОБІЧНИХ ЕФЕКТІВ МЕДИКАМЕНТІВМЕДИКАМЕНТІВI. Токсичні реакції

1. Унаслідок передозування2. Пов’язані з уповільненням

метаболізму терапевтичних доз препарату

3. Обумовлені функціональною недостатністю печінки або нирок

4. Віддалені токсичні ефекти (тератогенність, канцерогенність)

I. Суперінфекції та дизбактеріози

КЛАСИФІКАЦІЯ КЛАСИФІКАЦІЯ ПОБІЧНИХ ЕФЕКТІВ ПОБІЧНИХ ЕФЕКТІВ МЕДИКАМЕНТІВМЕДИКАМЕНТІВIII. Реакції, пов’язані з масивним

бактеріолізом під дією препаратів

IV. Реакції, обумовлені особливою чутливістю до препаратів1. Реакції, обумовлені ензимопатіями2. Алергійні реакції3. Псевдоалергійні реакції

III. Психогенні реакції

ОСОБЛИВОСТІ ОСОБЛИВОСТІ МЕДИКАМЕНТНОЇ АЛЕРГІЇМЕДИКАМЕНТНОЇ АЛЕРГІЇ відсутність зв’язку з

фармакологічними властивостями препарату

відсутність реакції при першому введенні препарату (необхідність сенсибілізації)

за наявності сенсибілізації алергійна реакції може розвиватися навіть на незначні кількості препарату (мкг)

ЕТАПИ ЕТАПИ МЕДИКАМЕНТНОЇ МЕДИКАМЕНТНОЇ АЛЕРГІЙНОЇ РЕАКЦІЇАЛЕРГІЙНОЇ РЕАКЦІЇ

1. Утворення гаптену – перетворення препарату в форму, що може реагувати з білками

2. Утворення повного антигену – кон’югація гаптену з білком організму або іншою молекулою-носієм

3. Розвиток імунної реакції на утворений чужорідний комплекс “гаптен-носій”

ФАКТОРИ РИЗИКУ ФАКТОРИ РИЗИКУ МЕДИКАМЕНТНОЇ АЛЕРГІЇМЕДИКАМЕНТНОЇ АЛЕРГІЇI. Пов’язані з лікарським

препаратом1. Високі алергенні властивості

конкретного препарату2. Можливість конкретного препарату

активувати або модулювати ефекторні системи

3. Шляхи введення4. Доза і тривалість терапії5. Частота курсів терапії

ФАКТОРИ РИЗИКУ ФАКТОРИ РИЗИКУ МЕДИКАМЕНТНОЇ АЛЕРГІЇМЕДИКАМЕНТНОЇ АЛЕРГІЇII. Пов’язані з супутніми

захворюваннями1. Бронхіальна астма2. Інфекція, спричинена вірусом

Епштейна-Барра3. Порушення функції печінки4. СНІД5. Наявність хронічних інфекційних

захворювань, які потребують тривалого або частого застосування медикаментів

ФАКТОРИ РИЗИКУ ФАКТОРИ РИЗИКУ МЕДИКАМЕНТНОЇ АЛЕРГІЇМЕДИКАМЕНТНОЇ АЛЕРГІЇIII. Обумовлені хронічною інфекцією

1. Ендотоксини, суперантигени, суперносії

2. Цитокінподібна активність патогенів3. Інгібітори функції комплементу

III. Пов’язані із супутнім лікуванням1. Препарати, що посилюють

ефекторні системи2. Препарати, що пригнічують

ефекторні системи

ФАКТОРИ РИЗИКУ ФАКТОРИ РИЗИКУ МЕДИКАМЕНТНОЇ АЛЕРГІЇМЕДИКАМЕНТНОЇ АЛЕРГІЇV. Пов’язані з організмом хворого

1. Наявність супутніх атопічних захворювань

2. Генетичні фактори: випадки медикаментозної алергії; HLA-фенотип; фенотип ферментних систем.

КЛІНІЧНА КЛІНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ КЛАСИФІКАЦІЯ МЕДИКАМЕНТНИХ АЛЕРГІЙМЕДИКАМЕНТНИХ АЛЕРГІЙI. Системні реакції

1. Анафілактичний шок2. Васкуліти3. Сироваткова хвороба4. Лікарська гарячка5. Автоімунні захворювання,

індуковані препаратом6. Комплексні мультисистемні реакції

КЛІНІЧНА КЛІНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ КЛАСИФІКАЦІЯ МЕДИКАМЕНТНИХ АЛЕРГІЙМЕДИКАМЕНТНИХ АЛЕРГІЙII. Органні реакції

1. Шкірні реакції: кропив’янка й ангіоневротичний

набряк васкуліти фіксована лікарська висипка токсичний епідермальний некроліз

(синдром Лайелла) мультиформна еритема (синдром

Стівенса-Джонсона)

КЛІНІЧНА КЛІНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ КЛАСИФІКАЦІЯ МЕДИКАМЕНТНИХ АЛЕРГІЙМЕДИКАМЕНТНИХ АЛЕРГІЙ

ексфоліативний дерматит еритродермія контактний дерматит фотоалергійні реакції

2. Гематологічні реакції3. Ураження наступних органів:

нирок печінки легенів серця

МЕДИКАМЕНТНА МЕДИКАМЕНТНА АЛЕРГІЯАЛЕРГІЯ патологічна реакція на

медикамент, яка ґрунтується на імунологічних механізмах

у розвитку медикаментної алергії можуть брати участь усі чотири типи реакцій гіперчутливості (за Джеллом-Кумбсом)

СПРИЯЮЧІ ФАКТОРИСПРИЯЮЧІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ АЛЕРГІЙНИХ РОЗВИТКУ АЛЕРГІЙНИХ РЕАКЦІЙРЕАКЦІЙ наявність обтяженого

алергологічного анамнезу наявність супутніх атопічних

захворювань наявність захворювань, які

потребують тривалого і частого застосування медикаментів

наявність супутніх мікозів шкіри, слизових оболонок, нігтів

МЕДИКАМЕНТНА МЕДИКАМЕНТНА ПСЕВДОАЛЕРГІЯПСЕВДОАЛЕРГІЯ

патологічний процес, клінічно подібний до прямої алергійної реакції, але без імунологічної стадії розвитку

У розвитку псевдоалергії можуть брати участь усі наступні механізми:

Гістаміновий: гістамінолібераційний гістамінопексичний екзогенне надходження гістаміну утворення ендогенних амінів

Порушення активації системи комплементу Порушення метаболізму арахідонової

кислоти

СПРИЯЮЧІ ФАКТОРИ СПРИЯЮЧІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ПСЕВДОАЛЕРГІЙНИХ РОЗВИТКУ ПСЕВДОАЛЕРГІЙНИХ РЕАКЦІЙРЕАКЦІЙ поліпрагмазія наявність супутніх захворювань шлунку і

кишок, печінки, нейроендокринної системи, обмінних порушень

пероральне призначення хіміотерапевтичних препаратів хворим із виразковим, ерозивним, геморагічним ураженням шлунку й кишок

доза препарату, яка не відповідає масі й віку хворого

неадекватна терапія супутніх захворювань, температура розчинів, які вводять парентерально

одночасне введення несумісних лікарських препаратів

зміна рН середовища

АЛЕРГОЛОГІЧНИЙ АЛЕРГОЛОГІЧНИЙ МЕДИКАМЕНТНИЙ АНАМНЕЗМЕДИКАМЕНТНИЙ АНАМНЕЗ1. Чи страждає сам хворий (родичі) на якесь

алергійне захворювання?2. Чи одержував раніше хворий цей препарат, чи

не було реакцій?3. Якими препаратами хворий лікувався тривалий

час і в значних дозах?4. Чи не було загострення основного

захворювання, висипки, свербежу шкіри після прийому препаратів (через який час)?

5. Чи одержував хворий ін’єкції сироваток і вакцин?6. Чи має хворий мікоз шкіри і нігтів?7. Чи має хворий професійний контакт із

медикаментами?8. Чи не спричинює загострення основного

захворювання або появу алергійних симптомів контакт із тваринами?

ДИФДІАГНОЗ ДИФДІАГНОЗ ЛІКАРСЬКОЇ АЛЕРГІЇ ТА ЛІКАРСЬКОЇ АЛЕРГІЇ ТА ПСЕВДОАЛЕРГІЇПСЕВДОАЛЕРГІЇ

КритеріїКритерії ПсевдоалергПсевдоалергіяія

АлергіяАлергія

Алергії у батьків Відсутні Присутні

Наявність періоду сенсибілізації

Не можна встановити

Чіткий або “прихована сенсибілізація”

Кількість препарату, що викл. реакцію

Часто значна Не має значення

Особливості клініки Подібні до атопічних реакцій

Можливі за всіма 4 типами

Тривалість реакції Короткочасна Залежить від типу реакції

Визначення спец.IgE

Негативне Позитивне у 40-60%

Лікування й профілактика

Терапія осн. захв-ня, зниження дози або відміна препарату

Повне припинення контакту із препаратом і перехресно реагуючими алергенами

ДІАГНОСТИКА ДІАГНОСТИКА МЕДИКАМЕНТНИХ АЛЕРГІЙМЕДИКАМЕНТНИХ АЛЕРГІЙI. Відміна антигістамінних (Н1-

блокаторів) за 24-78 год до тестування

II. Послідовне проведення шкірних проб із негативним (розфактор) і позитивним (0,01% р-н гістаміну) контролем:1. Крапельної

2. Скарифікаційної

3. Внутрішньошкірної

ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ШКІРНИХ ПРОБ ІЗ МЕДИКАМЕНТАМИШКІРНИХ ПРОБ ІЗ МЕДИКАМЕНТАМИ

1. Наявність безумовної алергійної реакції на препарат (анафілактичний шок)

2. Гострий період будь-якого алергійного захворювання

3. Декомпенсовані хвороби серця, нирок, печінки, тиреотоксикоз, вагітність, тяжка форма цукрового діабету

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ ЛІКУВАННЯ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ АЛЕРГІЇАЛЕРГІЇ

1. Відміна всіх лікарських препаратів (крім життєво-необхідних)

2. “Голодна пауза” або гіпоалергенна дієта, рясне пиття, очисна клізма, ентеросорбенти, інфузійна дезінтоксикаційна терапія

3. Застосування антигістамінних препаратів, глюкокортикоїдів у середніх дозах, трахеотомія (при асфіксії)

4. Посиндромна терапія основних проявів алергії

5. Обов’язковий запис в історії хвороби про наявність медикаментної алергії

НАЙТЯЖЧІ ПРОЯВИ АЛЕРГІЙНИХ НАЙТЯЖЧІ ПРОЯВИ АЛЕРГІЙНИХ РЕАКЦІЙ НА МЕДИКАМЕНТИРЕАКЦІЙ НА МЕДИКАМЕНТИ

1.1. Багатоформна еритемаБагатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, (Stevens-Johnson)

2.2. Токсичний епідермальний некролізТоксичний епідермальний некроліз, синдром Лайелла (Layell)

БАГАТОФОРМНА ЕРИТЕМАБАГАТОФОРМНА ЕРИТЕМА(с-м Стівенса-Джонсона)(с-м Стівенса-Джонсона)1. Початок за типом ГРВІ

2. Ураження шкіри: висипання через кілька днів (4-6) від початку гарячки,

найчастіше локалізуються на тильних поверхнях кистей і стоп, на кінцівках;

коефіцієнт ураженої поверхні до 30-40% поряд із суцільними ураженнями обов’язково присутні

ізольовані висипка поліморфна, наявні ексудативні елементи різний розмір міхурців з напруженим покривом, колір –

багрово-фіолетовий, с-м Нікольського негативний

3. Ураження слизових оболонок – на першому плані за появою, тяжкістю і поширенням (слизові вхідних отворів)

4. Ураження інших органів – неодмінне залучення нервової системи

5. Наслідки – смерть від менінгоенцефаліту та міокардиту

Синдром Стівенса-ДжонсонаСиндром Стівенса-Джонсона

ТОКСИЧНИЙ ЕПІДЕРМАЛЬНИЙ ТОКСИЧНИЙ ЕПІДЕРМАЛЬНИЙ НЕКРОЛІЗ (с-м Лайелла)НЕКРОЛІЗ (с-м Лайелла)1. Ураження дихальних шляхів відсутнє

2. Ураження шкіри: висипання через кілька годин (24-48) від прийому

препарату, найчастіше починаються з ділянки обличчя, грудей, спини, поступово спускаються донизу, нагадують кір;

коефіцієнт ураженої поверхні до 80-90% (тотальне) злиття елементів висипки у великі групи висипка спочатку еритематозно-папульозна, потім –

міхурі з млявою поверхнею і тонкими стінками, які легко розкриваються, оголюючи поверхню (“обварена шкіра”), с-м Нікольського позитивний

3. Ураження слизових оболонок – тільки при тотальному ураженні (виразково-некротичні)

4. Ураження інших органів – симетричне ураження суглобів, ангіоневротичний набряк

5. Наслідки – смерть у ранні терміни від септичних процесів

Синдром ЛайеллаСиндром Лайелла

АЛЕРГІЙНІ РЕАКЦІЇ НА ЛІКИАЛЕРГІЙНІ РЕАКЦІЇ НА ЛІКИ

АЛЕРГІЯ ДО ПЕНІЦИЛІНІВАЛЕРГІЯ ДО ПЕНІЦИЛІНІВ

ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ НА ЛІКИПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ НА ЛІКИАЛЕРГІЙНІ АЛЕРГІЙНІ РЕАКЦІЇ НА РЕАКЦІЇ НА

ЛІКИЛІКИ

АЛЕРГІЯ ДО ПЕНІЦИЛІНІВАЛЕРГІЯ ДО ПЕНІЦИЛІНІВ

СМЕРТЬ ВІД АНАФІЛАКТИЧНОГО ШОКУСМЕРТЬ ВІД АНАФІЛАКТИЧНОГО ШОКУАЛЕРГІЯ ДО ПЕНІЦИЛІНІВАЛЕРГІЯ ДО ПЕНІЦИЛІНІВ

10-40 випадків на 100 000 населення10-40 випадків на 100 000 населення

25%25%

90%90%

75%75%

АНТИГЕННІ АНТИГЕННІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПЕНІЦИЛІНУДЕТЕРМІНАНТИ ПЕНІЦИЛІНУ

ПЕНІЦИЛІНПЕНІЦИЛІН

ПЕНІЦИЛОЇЛПЕНІЦИЛОЇЛБЕНЗИЛПЕНІЦИЛІНБЕНЗИЛПЕНІЦИЛІН

БЕНЗИЛПЕНІЛОАТБЕНЗИЛПЕНІЛОАТ

БЕНЗИЛПЕНІЦБЕНЗИЛПЕНІЦИ-ЛОЇЛАМІНИ-ЛОЇЛАМІН

БЕНЗИЛПЕНІЦИ-БЕНЗИЛПЕНІЦИ-ЛОЇКОВА ЛОЇКОВА КИСЛОТАКИСЛОТА

БІЛОКБІЛОК

БІЛОКБІЛОК

95%95% 5%5%

ПРИЧИНИ ПРИХОВАНОЇ ПРИЧИНИ ПРИХОВАНОЇ СЕНСИБІЛІЗАЦІЇ ДО СЕНСИБІЛІЗАЦІЇ ДО ПЕНІЦИЛІНУПЕНІЦИЛІНУ

1. Надходження пеніциліну в організм із продуктами, обробленими препаратом для запобігання інфікуванню в разі тривалого зберігання

2. Лікування ВРХ пеніциліном з наступним вживанням молока й м’яса таких тварин

3. Професійний контакт із пеніциліном4. Застосування вакцин, у процесі виготовлення

яких використано пеніцилін для зниження бактеріальної контамінації

5. Потрапляння пеніциліну в грудне молоко жінки в період лактації

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ АЛЕРГІЇ КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ АЛЕРГІЇ НА ПЕНІЦИЛІННА ПЕНІЦИЛІНI. Негайні (до 60 хв.):

1. Анафілактичний шок2. Кропив’янка3. Ангіоневротичний набряк4. Ларинго- і бронхоспазм

I. Відтерміновані (60 хв. – 72 год.):1. Кропив’янка (переважно)2. Макулопапульозна висипка, свербіж, мультиформна

еритема, бульозна еритема, еритродермія3. Сироваткова хвороба4. Гемолітична анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія5. Гостра інтерстиціальна нефропатія (нефрит)

I. Пізні (понад 72 год.):1. Макулопапульозна висипка2. Контактний дерматит

ДІАГНОСТИКА АЛЕРГІЇ НА ДІАГНОСТИКА АЛЕРГІЇ НА ПЕНІЦИЛІНПЕНІЦИЛІНI. Шкірне тестування (через 2 тиж після

реакції):1. Пеніцилоїлу полілізин – IgE до головної АД2. Пеніцилін G – IgE до малих АД3. Обов’язково із позитивним (гістамін) і

негативним (розфактор) контролем4. Категорично заборонено, якщо в анамнезі

ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайелла

I. Тестування крові на специфічні IgE до пеніциліну:

1. Перед першим уведенням пеніциліну2. Перед кожним наступним курсом

антибіотикотерапії β-лактамами

ТАКТИКА ПРИ ТАКТИКА ПРИ ПОЗИТИВНИХ ТЕСТАХ НА ПОЗИТИВНИХ ТЕСТАХ НА ПЕНІЦИЛІНПЕНІЦИЛІН Заміна пеніциліну на інший відповідний

антибіотик, що не містить β-лактамного кільця

При абсолютних показаннях (ендокардит, спричинений Str.viridans; загрозливі стани, спричинені менінгококами, синегнійною паличкою; при нейросифілісі) – специфічна десенсибілізація

СХЕМА СПЕЦИФІЧНОЇ СХЕМА СПЕЦИФІЧНОЇ ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЇ ДО ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЇ ДО ПЕНІЦИЛІНУПЕНІЦИЛІНУПочаток 100 ОД per os пеніцилінуЧерез 15 хв. 200 ОД - // -- // - 30 хв. 400 ОД - // -- // - 45 хв. 800 ОД - // -- // - 60 хв. 1 600 ОД - // -- // - 1 год. 15 хв. 3 200 ОД - // -- // - 1 год. 30 хв. 6 400 ОД - // -- // - 1 год. 45 хв. 12 800 ОД - // -- // - 2 год. 25 000 ОД - // -- // - 2 год. 15 хв. 50 000 ОД - // -- // - 2 год. 30 хв. 100 000 ОД - // -- // - 2 год. 45 хв. 200 000 ОД - // -- // - 3 год. 400 000 ОД - // -- // - 3 год. 15 хв. 200 000 ОД підшкірно

пеніциліну G- // - 3 год. 30 хв. 400 000 ОД - // -- // - 3 год. 45 хв. 800 000 ОД - // -- // - 4 год. 1 000 000 ОД - // -

ПРОЦЕДУРА СПЕЦИФІЧНОЇ ПРОЦЕДУРА СПЕЦИФІЧНОЇ ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЇ ДО ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЇ ДО ПЕНІЦИЛІНУПЕНІЦИЛІНУ1. Документально довести необхідність лікування

пеніциліном (запис консультанта в історії хвороби)

2. Отримати письмову згоду хворого3. Перевести хворого в палату інтенсивної терапії,

залучити реаніматолога4. Провести профілактичну лікарську підготовку

(антигістамінні, глюкокортикоїди)5. Уводити хворому пеніцилін, відповідно до схеми

десенсибілізації6. Бути готовим до лікування реакцій середньої

тяжкості (≈ 30% випадків)7. Після успішної десенсибілізації – не переривати

лікування

ПЕРЕХРЕСНО РЕАГУЮЧІ З ПЕРЕХРЕСНО РЕАГУЮЧІ З ПЕНІЦИЛІНОМ АНТИБІОТИКИПЕНІЦИЛІНОМ АНТИБІОТИКИ

1. Карбапенеми (іміпенем, меропенем)2. Цефалоспорини (ризик до 10%)3. Монобактами (азтреонам) – дуже рідко

При розгляді питання про введення При розгляді питання про введення цефалоспоринівцефалоспоринів:

1. Уведення відповідного альтернативного препарату

2. Обережне дозоване провокаційне тестування (5% - анафілактична реакція)

3. Проведення десенсибілізації цефалоспорином

АЛЕРГІЯ ДО ЙОДОВМІСНИХ АЛЕРГІЯ ДО ЙОДОВМІСНИХ РАДІОКОНТРАСТНИХ РЕЧОВИНРАДІОКОНТРАСТНИХ РЕЧОВИН

13%13%

Нега

йн

і р

еакц

ії

ВисокоосмолярВисокоосмолярні речовинині речовини

НизькоосмолярНизькоосмолярні речовинині речовини

ПОБІЧНІ

РЕАКЦІЇ

Уп

овіл

ьн

ен

і р

еакц

ії 30%30%

5%5%3%3%

5-8%5-8%

Хемотоксичний вплив

Осмотоксичний вплив

Іонотоксичний вплив

Руйнування тромбоцитів, базофілів, ендотелію

Виділення вазоактивних речовин

Активація комплементу, коагуляції,

калікреїнкінінової системи

ФАКТОРИ РИЗИКУ АЛЕРГІЙ ФАКТОРИ РИЗИКУ АЛЕРГІЙ ДО ЙОДОВМІСНИХ ПРЕПАРАТІВДО ЙОДОВМІСНИХ ПРЕПАРАТІВ

1. Бронхіальна астма2. Медикаментозна і харчова алергія3. Наявність побічних реакцій на

контрастні речовини в анамнезі4. Атопія5. Застосування β-адреноблокаторів

6. Частіший розвиток і тяжчий перебіг анафілактоїдних реакцій переважно в жінок

7. Захворювання серця

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ АЛЕРГІЇ, КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ АЛЕРГІЇ, ЗАЛЕЖНО ВІД ВИРАЗНОСТІЗАЛЕЖНО ВІД ВИРАЗНОСТІ

1.1. Слабко вираженіСлабко виражені (свербіж, обмежена кропив’янка, еритема), що не потребують лікування

2.2. Помірно вираженіПомірно виражені (генералізована кропив’янка, ангіоневротичний набряк, ларингобронхоспазм), що потребують відповідного лікування

3.3. ТяжкіТяжкі (серцево-судинний шок, зупинка дихання і серцевої діяльності), при яких необхідна госпіталізація

ЛІКУВАННЯ РЕАКЦІЙ, СПРИЧИНЕНИХ ЛІКУВАННЯ РЕАКЦІЙ, СПРИЧИНЕНИХ РЕНТГЕНОКОНТРАСТНИМИ ПРЕПАРАТАМИРЕНТГЕНОКОНТРАСТНИМИ ПРЕПАРАТАМИ

1.1. Заходи профілактики:Заходи профілактики:1. Премедикація перед уведенням радіоконтрастної

речовини (метилпреднізолон 32 мг за 12 год і 2 год до процедури)

2. За наявності реакцій на контрастний препарат в анамнезі, слід використовувати низькоосмолярні препарати і проводити наступну премедикацію: Преднізолон 50 мг per os за 13, 7 і 1 год до введення Дифенгідрамін 50-100 мг per os за 1 год до введення Циметидин 300 мг або ранітидин 150 мг per os за 1 год

до введення Ефедрин 25 мг per os за 1 год до введення

2.2. Заходи лікуванняЗаходи лікування (відповідно до клінічних проявів)

АЛГОРИТМ ДІЙ ПРИ РИЗИКУ РОЗВИТКУ АЛГОРИТМ ДІЙ ПРИ РИЗИКУ РОЗВИТКУ РЕАКЦІЙ НА РЕНТГЕНОКОНТРАСТНІ ПРЕПАРАТИРЕАКЦІЙ НА РЕНТГЕНОКОНТРАСТНІ ПРЕПАРАТИ

1. Оцінити пряму необхідність виконання процедури з використанням радіоконтрастної речовини

2. Поінформувати хворого про потенційний ризик повторного введення препарату

3. Поінформувати хворого про необхідність премедикації для попередження ймовірної реакції

4. Використовувати низькоосмолярну радіоконтрастну речовину, якщо в анамнезі реакція на високоосмолярну

5. Мати все необхідне для надання першої медичної допомоги в разі тяжкої системної реакції

6. Застосовувати премедикацію7. Якщо можливо, відмінити прийом β-блокаторів

АЛЕРГІЯ ДО АЛЕРГІЯ ДО АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ І АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ І НПЗПНПЗП

АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВА КИСЛОТААЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВА КИСЛОТА

10% - БРОНХІАЛЬНА АСТМА10% - БРОНХІАЛЬНА АСТМА

МЕХАНІЗМИ АЛЕРГІЇ ДО МЕХАНІЗМИ АЛЕРГІЇ ДО АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ І АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ І НПЗПНПЗП

Псевдоалергія по типу порушення метаболізму арахідонової кислоти (накопичення LtE4)

Набуття цитотоксичності тромбоцитами

Підвищення виділення ІЛ-5, еозинофілія

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ АЛЕРГІЇ КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ АЛЕРГІЇ ДО НПЗПДО НПЗП1.1. ЗагальніЗагальні – анафілактоїдні реакції (зомепірак,

толметин, диклофенак)

2.2. РиноконРинокон’’юнктивіт і бронхіальна астмаюнктивіт і бронхіальна астма (ацетилсаліцилова кислота)

3.3. ШкірніШкірні:1. Хронічна кропив’янка, ангіоневротичний набряк,

периорбітальний набряк, синдром Лайелла (фенбруфен, індометацин, піроксикам)

2. Пурпура (фенілбутазон, саліцилати)3. Фотодерматит (напроксен, піроксикам,

тіапрофенікова кислота, беноксапрофен)

4.4. ГематологічніГематологічні (еозинофілія, цитопенія)5.5. РеспіраторніРеспіраторні – пневмоніти (напроксен, суліндак,

ібупрофен, азапропазон, індометацин, піроксикам, фенілбутазон, оксифенілбутазон, диклофенак)

Клінічна тріада:Клінічна тріада:

1.Атопічний риніт

2.Чутливість до НПЗП

3.Аспіринова бронхіальна астма

ДІАГНОСТИКА АЛЕРГІЇ ДО ДІАГНОСТИКА АЛЕРГІЇ ДО АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ І АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ І НПЗПНПЗП

1. Шкірне тестування неефективненеефективне!!!

2. Виявлення специфічних IgE-антитіл до тромбоцитарних антигенів, саліцилоїлу, О-метилсаліцилоїлу – неефективненеефективне!!!

3. Контрольована пероральна провокаційна проба – “золотий золотий стандартстандарт”

4. Інгаляційний провокаційний тест із лізинацетилсаліциловою кислотою

СПОСІБ КОНТРОЛЬОВАНОЇ СПОСІБ КОНТРОЛЬОВАНОЇ ПЕРОРАЛЬНОЇ ПРОВОКАЦІЙНОЇ ПЕРОРАЛЬНОЇ ПРОВОКАЦІЙНОЇ ПРОБИПРОБИ

При підозрі на При підозрі на аспіринову кропиваспіринову кропив’’янкуянку:

1-й день – плацебо

2-й день – 100, 200 мг аспірину

3-й день – 325, 650 мг аспірину

Кожні 2 год контролюють кількість уртикарних висипів

СПОСІБ КОНТРОЛЬОВАНОЇ СПОСІБ КОНТРОЛЬОВАНОЇ ПЕРОРАЛЬНОЇ ПРОВОКАЦІЙНОЇ ПЕРОРАЛЬНОЇ ПРОВОКАЦІЙНОЇ ПРОБИПРОБИ

При підозрі на аспіриновий риносинусит/БАПри підозрі на аспіриновий риносинусит/БА:

1-й день – 8:00 – плацебо

– 13:00 – плацебо

– 18:00 – плацебо

2-й день – аспірин – 30 мг

– аспірин – 30 мг

– аспірин – 30 мг

3-й день – аспірин – 30 мг

– аспірин – 30 мг

– аспірин – 30 мг

У 86% хворих – ОФВ1 > 20% або назоокулярна реакція

ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ ДО ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ ДО АСПІРИНУАСПІРИНУ

Проводиться у таких випадках:Проводиться у таких випадках: Неконтрольований запальний процес в дихальних

шляхах, незважаючи на адекватну терапію (топічні й системні кортикостероїди)

За необхідності повторного хірургічного лікування синуситів

При артритах

Найкраще такі хворі переносять наступні Найкраще такі хворі переносять наступні НПЗПНПЗП:

Німесулід та інші селективні інгібітори ЦОГ-2 Імідазол та його похідні

АЛЕРГІЯ ДО ІНГІБІТОРІВ АПФАЛЕРГІЯ ДО ІНГІБІТОРІВ АПФ

ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ

КАШЕЛЬ – 15% хворих

ВИСИПКА – 6% хворих

АНГІОНЕВРОТИЧНИЙ НАБРЯК – 7 на 1000

реакцій

ДИСПНОЕ і УТРУДНЕНЕ ДИХАННЯ – 15-20%

МЕХАНІЗМИ АЛЕРГІЇ ДО МЕХАНІЗМИ АЛЕРГІЇ ДО ІНГІБІТОРІВ АПФІНГІБІТОРІВ АПФ Підвищення рівня простагландину Е

Стимуляція кашльового рефлексу

Накопичення брадикініну

Уповільнення деградації субстанції Р

ДІАГНОСТИКА АЛЕРГІЇ ДО ДІАГНОСТИКА АЛЕРГІЇ ДО ІНГІБІТОРІВ АПФІНГІБІТОРІВ АПФ Внутрішньошкірний тестВнутрішньошкірний тест:

0,5 мл каптоприлу в розведеннях 0,1; 1 і 10 мг/мл

реєструють реакцію через 15 хв.

Шкірний Шкірний patch-patch-тесттест: каптоприл у вазеліні 0,1; 1 і 10% наносять

на спину.

реєструють реакції через 48 і 72 хв.

ЛІКУВАННЯ АЛЕРГІЇ ДО ЛІКУВАННЯ АЛЕРГІЇ ДО ІНГІБІТОРІВ АПФІНГІБІТОРІВ АПФ Елімінаційна терапіяЕлімінаційна терапія

Добір інших антигіпертензивних Добір інших антигіпертензивних препаратівпрепаратів

АЛЕРГІЯ ДОАЛЕРГІЯ ДОββ-АДРЕНОБЛОКАТОРІВ-АДРЕНОБЛОКАТОРІВ

ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ

РЕСПІРАТОРНІ – астма, бронхоспазм, диспное,

апное

СИСТЕМНІ – анафілактичний шок

ОЧНІ – екзема повік, контактний кон’юнктивіт

МЕХАНІЗМИ АЛЕРГІЇ ДОМЕХАНІЗМИ АЛЕРГІЇ ДОββ-АДРЕНОБЛОКАТОРІВ-АДРЕНОБЛОКАТОРІВ Пригнічення продукції цАМФ і зниження

порогу чутливості базофілів до дегрануляції

Пригнічення секреції ендогенного адреналіну (блокада β2-адренорецепторів у синапсах)

Негативна інотропна дія ендогенного й екзогенного адреналіну (блокада β1-адренорецепторів)

ЛІКУВАННЯ АЛЕРГІЇ ДОЛІКУВАННЯ АЛЕРГІЇ ДОββ-АДРЕНОБЛОКАТОРІВ-АДРЕНОБЛОКАТОРІВ Якщо β-адреноблокатори необхідні – призначати

селективні β1-адреноблокатори, перші прийоми препарату в стаціонарі під контролем спірометрії в такому порядку:1-й день – 1/10 дози2-й день – 1/5 дози3-й день – 1/2 дози4-й день – повна доза

Якщо під впливом β-адреноблокаторів виник анафілактичний шок, рефрактерний до адреналіну, рекомендують використовувати ізопреналін, допамін або глюкагон, інфузії значних кількостей кровозамінників (до 6-7 л).

За необхідності хірургічного втручання варто перервати приймання β-адреноблокатора за 48 год до операції