Інформаційний листок громадсько-активної школи села Борівка «Кожен думає про те, щоб змінити світ, але ніхто не думає про те, щоб змінити себе ”

№ 33 березень - квітень 2011 рікСпільне періодичне народне видання Борівської громади, громадсько активної школи с. Борівка

ШКІЛЬНІ НОВИНИ ШКІЛЬНІ НОВИНИ

16 березня в Борівському НВО з ознайомчим візитом побував голова районної державної адміністрації Добрянський Ярослав Вікторович.

18 березня команда дівчат школи взяла участь в районних змаганнях з міні-футболу. З дев'яти команд району наші дівчата зайняли 3 місце. МОЛОДЦІ! МОЛОДЦІ!

ДЕНЬ ДОВКІЛЛЯ У СЕЛІ 2 квітня 2 квітня до Всесвітнього Дня довкілля працівники установ села, організацій, підприємств та жителів села впорядковували територію села. Злагодженими зусиллями прибрано в центрі села паркову зону, братську могилу, обеліск загиблим під час Великої Вітчизняної війни, смітник біля кладовища, територію водонапірної башти на вулиці Зоряній, а також прибудинкові території та приватних будинків жителів села. Хочеться за безкорисливу працю подякувати всім учасникам, які своїми благородними діями дбають про наше славне село Борівка.

1 квітня в актовому залі школи відбулась зустріч з поетом Віталієм Іващенком. В зустрічі взяли участь учні та вчителі Комарівської та Небелицької ЗОШ.

8 квітня колектив танцювального гуртка під керівництвом вчителя Давиденко О.Л. презентував свою роботу перед колективом школи, і в той же день свою майстерність показували в будинку культури села Небелиця.

З 11 квітня в Борівському НВО офіційно стартував Весняний тиждень Добра – 2011. На базі школи розпочав роботу гурток з печворку. Веде його волонтер з села Небелиця - Хоменко Інна.

Королькова Л.А., сільський голова

П'ять хвилин для душіП'ять хвилин для душіПоезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

Л.Костенко На жаль, поезія потрібна не всім. Але ті люди в кого чутлива душа,

завітали до Борівської школи 1 квітня на зустріч з прекрасною, мудрою людиною – Віталієм Іващенком, кандидатом технічних наук, доцентом Київського Національного університету України «Київський політехнічний інститут», Заслуженим працівником культури України, ведучим рубрики «Запитуйте - відповідаємо» і «Закон є закон» на Національному телебаченні. На цю зустріч завітали до нашої школи учні та вчителі Комарівської та Небелицької шкіл, а також жителі нашого села. Зустріч відбулась в теплій дружній атмосфері, яку створив В. Іващенко своєю особливою поезією. Вона дозволяє відчути особливий аромат життя, увібрати його радість і горе, усвідомити глибину, швидкоплинність і неповторність його, доторкнутися до вічності буття. Поезія Іващенка – це інша реальність, зіткана з почуттів, краси, музики і мудрості, яка

допомагає нам зрозуміти себе і світ, відчути велич життя, зберегти душу і вижити в найтяжчі години.Багато поезій прозвучали про найпрекрасніше і таємне почуття – кохання. Адже саме воно мірило душі, відношення до кохання – міра інтелігентності і досконалості. Тому поезія кохання – це чисте повітря, яким потрібно дихати, щоб відчувати себе Людиною. Так як зустріч відбулася в День гумору, то В. Іващенко закінчив виступ усмішками, які заставили кожного задуматися над своїм життям.

Васильчук І.І., вчитель української мови та літератури

ВІДГУКИ: «Мені сподобалось, що він розповідав свої гуморески із душею, тому що коли він читав їх, то всі завмирали слухаючи..»

Саворона Юрій, учень 8 класу «Я вражена цією поезією. В. Іващенко – мудрий поет. Найбільше мені сподобалось, що у своїх творах він висміює не людей, а їх погані звички…»

Коцюба Алла, учениця 8 класу«Вірші В.Іващенка піднімають настрій. Ми учні, дуже вдячні Віталію Вадимовичу за ці прекрасні хвилини..»

Лиштва Катерина, учениця 8 класу«Я вперше побачила таку дивовижну людину. Мене вразило те, що людина може знати стільки поезій напам'ять. Із задоволенням відвідала б ще таку зустріч..»

Клімук Інна, учениця 9 класу«Я вдячна В.Іващенку, що він завітав до нашої школи. Його творчість мене приємно вразила. Я б іще слухала, але зустріч швидко закінчилась. Я хочу, щоб він ще відвідав нас і думаю, що всі будуть раді почути щось нове з його творчості..»

Кондратенко Наташа, учениця 9 класу

«Його поезія цікава для всіх. Я дуже задоволена. Він дуже талановита людина… »

Хоменко Тетяна, учениця 9 класу«Я для себе увібрав багато нового з цієї зустрічі. Мене здивувало те, що у таких простих віршах так глибоко примічені різні людські вади, які він висміяв, але при цьому не образив людину. У його творчості я бачу сьогодення таке, яке воно є. Віталій Іващенко дуже вдало це відтворив, що не кожному поету вдається. Я приємно здивований!»

Васильчук Богдан, учень 9 класу«Мені було дуже цікаво слухати. Неначе заново народився. Дуже відпочив. Духовний стан став дуже бадьорий..»

Кедич Сергій, учень 6 класу«Вірші В.Іващенка заставили мене багато над чим задуматись..»

Чуніцька Валентина, учениця 6 класу«Мені дуже сподобалося слухати його вірші і побачити на власні очі талановиту людину, яка так добре поринає у життя…»

Ошурко Тетяна, учениця 6класу

«Якби В. Іващенко був учнем, а я учителем, я не замислюючись поставила йому 12 балів за зміст його віршів та інтонацію, з якою він читав…»

Кромбет Олена, учениця 6 класу«Він змушував сміятися людей над їх власними вадами. І тому по закінченню його виступу душа була переповнена позитивними емоціями...»

Васильчук Вікторія, учениця 6 класу

«В нашу школу майже не приїжджають такі цікаві люди, тому всі із задоволенням слухали ці мудрі твори…»

Кириєнко Марія, учениця 6 класу

«Поезії В.Іващенка невеликі, але він у чотирьох рядках описує такі глибокі думки. Для учнів нашої школи потрібно, щоб приїжджали такі люди..»

Чуніцький Геннадій, учень 8 класу«Цей поет прекрасно пише про кохання та інші цікаві теми..»

Ткаченко Віталій, учень 8 класу«Віталій Іващенко – чудова людина. Дуже цікаво читає вірші. Такі зустрічі мені потрібні..»

Жарков Анатолій, учень 8 класу

«Я дуже задоволена, що потрапила на цю зустріч В. Іващенко - дуже цікава та мудра людина. Таких сьогодні мало. Його поезія мені сподобалась. Після зустрічі я навіть придбала збірочку його творів, які читаю сама і дам своїм дітям та внукам…»

Киселя Зіна, пенсіонерка«Поезія В. Іващенка має велике виховне значення. У ній висміяно шкідливі звички людей. Дуже цікаво, що поет коментує багато поезій. Ознайомлює слухачів із історією створення. Це увиразнює кожен його твір…»

Васильчук Дмитро, учень 9 класу «Я провела дуже корисно свій час на зустрічі. Хоч в цей день у мене його зовсім обмаль було. Але після зустрічі я зрозуміла, що я нічого не втратила, так як отримала заряд енергії на цілий день. Придбала збірочки, які читаю у вільні хвилини..»

Кедич Лариса, продавець

Зустріч, звичайно, не мине для учнів безслідно. Такі зустрічі будять у юних найсвятіші почуття, відкривають незвичайне у звичайному, спонукають замислюватися: «А хто я?»»Я плавець чи трісочка у морі?», «Що для мене рідна земля?», «Як жити далі?». Поетові ж такі години духовного єднання зі своїми молодими читачами просто необхідні. «Для кого пишу?»Хто мене почує?», «Чим відгукнеться моє слово в душі читача?» Відповіддю на ці питання визначається сенс життя поета.

Р.S. Всі, хто бажає придбати збірки поезій В. Іващенка, звертайтеся до Васильчук І.І.

----------------------------------------------------------------------------------------

Я - частина природи Географію вважають наукою стародавньою, оскільки виникла вона понад 2,5 тисяч років тому. Слово «географія» утворено від імені богині Землі Геї і слова «графо» - пишу. Отже «географія» у перекладі з грецької означає землепис. Нині географія – це наука, яка вивчає пояснює розподіл явищ у просторі – на Землі, материках, у певній країні чи місцевості та розкриває зв’язки між світом людини і світом природи. Для учнів 6 класу 11 квітня був проведений природничо–географічний конкурс «Знавці природи». Знання дітей перевірялися в 5 етапів: «Так - ні», «Чи можна…», «Продовжити прислів'я», «Робота з картою» та «Екологічні проблеми». Природознавці із задоволенням відповідали на поставлені запитання та активно виконували всі завдання. Від початку і до кінця заходу червоною ниткою переплелося найголовніші проблеми

сьогодення: «Людино! Будь другом природи, а не хазяїном»! Народна мудрість каже: «Там, де хвора природа, живуть хворі люди» Будьте здорові!

Грама Н.М., вчитель географії 6 класу ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

---------------

В е с е л а п е р е р в а — Мамо, а на якому поверсі живе місяць?— Місяць, синку, живе на небі.— Гм... а небо — це на якому поверсі?***— І чого ти смієшся, Гордійчику? Я не бачу нічого смішного! — Та ви й не можете бачити, бо сидите на моїй булочці з варенням...

***Вихователька в дитячому садку,— Діти, назвіть мені свого домашнього чотириногого друга... Ну, ось ти, Іринко, скажи.

— Чотириногого друга, кажете? — перепитує дівчинка. — Ліжко, звичайно.

***

Трирічний Сергійко розмовляє зі своїм ровесником. — Я вже давно вовків не боюся!— Фі! А я навіть мухів не боюся!

З і с т о р і ї м о г о с е л а

( з історії роду складається історія нашого народу)Зі спогадів уродженця нашого села Борівка, підполковника у відставці

Забишнього Володимира Костянтиновича (продовження) Важкий був час, але після такої війни тільки важка праця могла привести до підвищення достатку. В колгоспі була норма - виробити за рік 300 трудоднів. Якщо більше - похвалять, а може і грамоту дадуть, менше - будуть критикувати на будь – якому кроці, що характерно, не тільки начальство, а й жителі села. А роботи хватало: землі орної в колгоспі, чи вірніше, в артілі «Нове життя» було всього 360 гектарів. Взагалі, народу в селі залишилось набагато менше, адже 96 чоловіків не повернулось, десь загинули в горнилі тієї страшної війни. А ті, що повернулись, були або поранені або каліки. І основна ноша знову лежала на плечах жіночих та підлітків.Треба було встати до сходу сонця, подоїти корову і вигнати її в стадо, затопити піч і приготувати їжу для сім'ї, для тварин. Дітей підняти, накормити, відправити у школу і до 9 ранку йти на роботу. Бригадири після наради з головою колгоспу доводили ділянки роботи ланковим, а ті вранці ходили по хатам і доводили колгоспникам. Чоловіки навесні і восени орали, вручну сіяли, боронили. В сінокіс - косили сіно,а жінки його перевертали, сушили, а потім вже разом згрібали та скирдували. Картоплю садили під плуг: чоловіки волами чи кіньми орали, а жінки розкладали картоплю. Потім жінки пололи, а чоловіки її ралили. Підходив час збирати зернові. Чоловіки готовили коси, навішували на них спеціальні знаряддя, для того щоб косити жито, пшеницю, овес, ячмінь і, вистроївшись в ряд, годинами махали косами. А жінки позаду підбирали скошене, в’язали в снопи і складали в копу. Причому, для того щоб швидше, більше снопів нав’язати, всі ці перевесла заготовлювали вдома. Потім розпочинався обмолот. Як правило, тік був біля Любанського, де згодом збудували гараж. В колгоспі була своя молотилка. Її вивозили туди та встановлювали. З колгоспного двору привозили «двигун, встановлювали ескалатор для соломи і починалась робота всім селом: Новицький Полик запускав «двигун», одягали пас і молотарка починала працювати. Тут вже вступав в роботу конвеєр: з полів на підводах підвозили снопи, декілька чоловік з підводи подавали снопи до молотилки, після обмолоту солома по ескалатору подавалась до місця, де її складали у скирту методом конвеєра – передаючи від одного до іншого. А з боку бігло зерно, яке насипали в мішки і відвозили до комори на просушку. Стояв веселий шум, всі працювали радісно й активно. Постійно на двоколісному транспорті в дерев'яній бочці підвозилась свіжа вода. Я і сьогодні не можу зрозуміти, чому в «жнива», коли на вулиці стояла жара, в магазин обов’язково привозили бочку кільки чи оселедців. І люди цьому дуже раділи, кожний старався взяти побільше, хоча пити і без неї хотілось.Наступала осінь і треба було збирати картоплю та буряки. Взимку в колгоспі роботи ставало менше, але і вдома її не зменшувалось. Адже в 40 – 60 - ті роки, як і сьогодні, в селі люди жили від власного господарства та городу. Тоді треба було працювати з 9 до 6 вечора, з перервою на обід в колгоспі, а після роботи вже на своєму городі.

Якщо у себе нічого не виросте, то не буде чого їсти. В колгоспі врожай зернових були низькі -12-16 ц/га. Після здачі держплану на трудодень діставалось від 50 до 300 гр. зерна. Плюс від 1до 3 копійок на трудодень. Сюди входило користування колгоспними кіньми: оранка городів, підвіз дров. Можна було виписати меду, масла, м'яса(якщо було щось на рахунку). Взимку чоловіки були більше вільні, якщо влітку чи восени заготовили дрова, сіно. І чомусь взимку, в тріскучі морози, по 2-3 людини, озброївшись сокирами, лопатами, кирками йшли в ліс корчувати соснові пні на лучину. Лучина використовувалась для підпалювання дров в печі. А печі тоді були в кожній хаті: це і тепло і місце приготування для сім'ї та домашнім тваринам. Десь до 1957-1958 років хліб випікали самі господарки. Звичайно, це був житній хліб. Випічка хліба – це своєрідний священний ритуал, який вироблявся тисячами років нашими предками, що передавався із покоління в покоління. Ввечері господиня в спеціальній діжці замішувала тісто, добавляючи туди кислу закваску, яку брала в сусідки, а потім залишала трохи тіста для другої сусідки. Тісто ставила в тепле місце, щоб підійшло. Вночі господиня вставала і ще раз вимішувала тісто. І вже вранці вимішувала третій раз, даючи йому «підійти, поки вона топить піч і готовить їжу. І десь вже о 8 годині ранку, коли все приготовлено, піч добре натоплена, всередині печі розстелялась зола по бокам, вичищався « черінь» і туди спеціальною лопатою «висаджувався хліб». Вхід закривали «заслонкою»і хвилин через 30 хата наповнювалась ароматом свіжого хліба.Потім його виймали, ложили на столі і накривали злегка вологим полотенцем, для того щоб шкоринка не відставала від м’якуша. Така випічка відбувалася один раз на тиждень. А в 1951-1952 роках, коли хліб став доступніший, люди їдучи в Київ за продуктами, стали привозити і хліб – буханок 10 – 20. Взимку його складали в коморі, де він замерзав, і при потребі брали буханку, завертали її в мокру ганчірку, ложили в чугунок і ставили в піч. Через 15-20 хвилин уже виймали теплий, м’який та пухкий хліб.

РЕДКОЛЕГІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВІСНИКА «ШКОЛЯР»