Цвіт України №4 (17)

ЦВІТ УКРАЇНИЧасопис пластунів станиці ТернопільТравень 2011

ТАБОРОВА ВЕСНАУ МІНІ-МІСТІ

Актуальне питаннядень перемоги?

Hand–made від Жучкирамка для фото

СтеЖкамиГероїв

2 // Цвіт України

ЗміСт

Скоб, любі друзі!Нарешті! Нарешті наступив чарівний

місяць, коли ми святкуємо День матері, закін-чення навчального року та , безумовно, «бара-боляні святки» на «зеленому морі».

І що ж попереду? Ухххх! Спершу «Свято Весни»… А там і літо!

Три спекотних місяці, які б кра-ще ніколи не закінчувалися! Ви до них підготувалися?Хммм… А «Цвіт України» точно готовий!

Ще трохи, і червону стрічку відкриття таборового сезону буде перерізано, всі підуть на заслужений відпочинок, а зі всіма і «Цвіт». Тому наступного мега-випуску чекайте аж у серпні. У ньому будуть зібрані усі найцікавіші літні пригоди і факти, тому не проґавте!

А зараз – читайте травневий випуск та починайте помаленьку мріяти про ватри, ви-сокі зорі та попутний вітер.

Щиро ваша молода команда «Цвітарів»

Цвіт України - часопис пластунів станиці ТернопільЗасновник – станиця Тернопіль, Пласту – Національної скаутської організації УкраїниГоловний редактор: Наталя БалабанДизайн та верстка: Сергій КорольчукАвтори: Юлія Черхавська, Христина Мулик, Оля Вербило, Юля Водяна, Оксана Липова, Катя Жук, Христя Деркач, Наталя БалабанАдреса редакції: індекс 46008, м. Тернопіль, вул. Ю. Федьковича, 11Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Передрук матеріалів можливий лише за умови наявності посилання на видання. Всі знайдені помилки в текстах зроблені свідомо і навмисно.Інформаційна підтримка: www.plast.te.ua, www.plast.org.ua

Зав’яжемо вінець.....04

Стійка - спосію служіння Богу..........05

Актуальне запитання.................06

Таборова весна у міні-місті...........................08

Стежками Героїв..... 12

Інтерв’ю.....................14

З Хрестом і Мечем!.......................15

Рамочка для фото.....16

Пластовий однострій..................18

Поезія........................19

Новацька байка........20

Слово редактора

Світанкові Віхи 4Окружний табір «Світанкові Віхи: Повість Времен-

них Літ» буде відбуватися в Тернопільській області в часі 10-22 липня 2011 р. Б. Зголосившись на табір, ти перенесешся в часи Київської Русі, познайомишся з культурою, побутом, фольклором тогочасного місце-вого населення, візьмеш участь в лицарському турні-рі, навчишся бою на мечах, поб’єшся у справжніх об-ладунках, навчишся вогняному шоу та багато багато іншого.

Зав'яжемо вінецьВеликодні гаївки - це одне із найбільших весняних свят, на яке приходять

молодь, діти, гості міста й всі-всі збираються щоб цікаво провести час та добре повеселитися.

Текст: Оксана ЛИПОВА

Цьогорічні гаївки були чисель-нішими, ніж зазвичай, і відбува-лися у вигляді такого собі міні-фестивалю.

Великодні фестини спільно ор-ганізовували організації «Пласт» та «Молода Просвіта». Це був справді грандіозний захід. Розпо-чалось усе о 14 годині біля Кате-дри. Прийшло багато молоді, і усі у вишиванках! Тут люди співали обрядових пісень та водили хо-роводи і просто грали цікаві ігри. Було настільки захоплююче, що як найстаршим так і наймолод-шим було дуже весело. Також усім учасникам гаївок пов’язували на руки різнобарвні стрічки, які дуже тішили око, особливо діточкам.

Згодом, близько 16 години, усі «кривим танцем» направились у гідропарк, на Козацький острів, де продовжували забавлятись. Учас-ники гаївок грали традиційного «Сухого плота», перебивали яйця , ходили «Кривого танцю». Хлоп-ці захоплено грали гру «Лава на лаву», у якій вони ділились на дві команди і по сигналу бігли одні на одних з шаленими криками. Пе-

ремогла та команда, якій вдалось «завалити» іншу. Також із вели-ким захопленням парубки будува-ли живу вежу із 4-ох поверхів! Ді-вчата ж просто споглядали за цим всім і вболівали за сильну стать. Проте веселились і всі разом. «Ве-село було грати гру «Сухого пло-та», - ділиться Христина Деркач, - це одна з моїх улюблених ігор на гаївках. Дуже подобається бігати через живий «тунель». Особливо цікаво, коли грає дуже багато лю-дей, як от цього року».

Окрім забав, хорошою музи-кою тішили учасників тернопіль-ські гурти. Закінчилось дійство ве-ликою святковою ватрою. Співали патріотичні пісні та грілись біля вогню. Насамкінець «сіріння»…

Великодні Гаївки – це чудо-ва нагода весело та гарно про-вести час, знайти нових друзів та провести свята у хорошій атмос-фері. Цього року на міні-фести-валь «Зав’яжем вінець” прийшло близько 300 людей. Сподіваємося, що наступного року захід буде ще більш масовішим та ще більш ці-кавим.


Часопис пластунів станиці Тернопіль // 5

Зав'яжемо вінецьСтійка – СпоСіб СлуЖіння боГу

Великдень – головна подія в духо-вному житті кожного щирого хрис-тиянина. Підготовка до Великодня завжди серйозна : потрібно спекти паски, розфарбувати писанки, при-красити кошик.

Але найважливішим є духовне приготування, як от сповідь, причастя, піст і , звісно ж, похід до Плащаниці. Кожен християнин перед Пасхою по-винен прийти до Плащаниці і віддати свою шану Ісусові, подякувати Йому за Його самопожертву.

Увагу парафіян часто привертають хлопчик і дівчинка в дивному одязі, які стоять по обидва боки від Плаща-ниці на «струнко». Звісно, це ж плас-туни!

Стійка – це, як Великдень для християн, мабуть, найголовніша духо-вна подія для пластунів. Це своєрідна нашатмісія, яку ми повинні виконати добросовісно.

Усі знають, що потрібно стояти струнко, не розмовляти, не сміятись…Але чи цього достатньо для цілковито-го виконання цієї «місії»?! Адже твій чистий і красивий вигляд можуть зі-псувати «нечисті» і недоречні думки…

Ви стоїте біля Плащаниці аби тіль-ки відбути, для «галочки». Але ж ці 20 хвилин теж можна провести з корис-тю, з користю для своєї душі.

Ви спитаєте, про що можна думати

увесь цей час?В цей час доречно подумати про те,

що тут лежить тіло Христа. Він помер. Але помер не просто так. Він помер за кожного із нас, і за Тебе теж. То хіба ж тобі,пластунові чи пластунці, важ-ко присвятити хоча би 20 хвилин для того, щоб віддячити Йому за це, щоб висловити Йому своє співчуття..?

Просто подумати про свої помил-ки, які засмучують Бога, попросити Його дати сил не повторювати більше таких гріхів – це і є діалог з Богом. А діалог з Богом – це і є молитва.

Думки у нас вже чисті, але як же наш зовнішній вигляд? Хіба Богу спо-добається, що ми стоїмо біля Його Гробу з намальованими губами, ві-ями, з розпущеним волоссям? Бог дав нам красиві губи, очі та волосся, хіба Йому сподобається те, що ми хоче-мо змінити їх колір, додати щось? Ні. Якщо він дав нам світленькі губи та тоненьке волоссячко, значить Він вва-жав це достатнім. Достатнім, щоб і так бути красивими. За це, до речі, також можна подякувати Богові. Подякувати просто за те, що Він Вам дає кожного дня : за сім’ю, друзів, їжу…

Ось чого хоче Бог від нас, коли ми приступаємо до Святої Плащаниці. То ж це якраз ідеальний день для служін-ня Богу.

Юля ЧЕРХАВСЬКА


Максим Мацюк, 14 років«До 9 травня ставлюся помірно. Це і українське свято,

але, думаю, більше воно до Росії відноситься. Багато молоді з Півдня Сходу хотіли превезти червоний прапор на Захід, це, на мою думку, не розумно і не по-українськи.»

актуальне ЗапитанняЗараз дуже багато людей сперечаються через розвішування червоних прапо-

рів як вшановування пам’яті героїв, а подекуди - взагалі актуальності святкуван-ня 9 травня, тобто Дня Перемоги. А як же до цього мають ставитись пластуни? Запитавши деяких із них, ось що мені відповіли:

Павло Іваськів, 15 років«Я, звісно, поважаю тих ветеранів, які воювали в цій ві-

йні. Тільки це не наша війна. Це спланована війна між Гітле-ром і Сталіном, і ми тільки постраждали від неї. Тому немає тут що святкувати. Нехай Росія собі святкує. Вони перемо-гли і майже не постраждали, а ми стали полем бою. Майже всі українські міста і села були зруйновані. Тому важко це назвати перемогою. Просто шкода невинних людей.»

Зоряна Городинська, 15 років«Я думаю, що це історія і досить визначна дата , яку тре-

ба згадувати. А святкування не дозволяє забути той час. І цей день має святкуватись так як інші визначні дати (Крути , День пам’яті жертвам Голодомору) , бо ми цим самим зга-дуєм не тільки героїв СРСР, а й українських.»

Христина Качмарик, 16 років«Побачивши в новинах і в інтернеті, що робиться, то

мені здається , що цим святкуванням ще більше роз’єднують народ. Не розумію для чого ці провокації і таке інше... Ми повинні вшанувати пам’ять, висловити подяку ветеранам, думаю для цього було б нормально зробити для них цікавий концерт. Багато грошей виділяють на те, щоб зробити той парад, здається і для ветеранів, але думаю доречніше було б їх використати на допомогу у підтримці їхнього здоров’я, відпочинку. На даний момент потрібно пам’ятати , що ми єдиний народ! І не якийсь інший, а український! І прапор у нас складається із двох барв. І ці барви - блакитний і жов-тий!»


Оленка Драпак, 16 років«Нічого особливого. Не святкую його зовсім. Тобто, це

звісно дуже добре, що люди які боролися за незалежність держави, досягли цього. Але я особисто не відчуваю якогось святкового настрою. Зате, мабуть, у ветеранів серце налива-ється радістю в такий день)»

Дмитро Герасимчук, 15 років«Для кого це є святом - нехай святкують, як не як-

мільйони людей загинуло заради тієї перемоги. Тому вва-жаю, що це свято має право на життя, принаймні ще років з 20.»

Микола Веприк, 19 років«Кожен врішує для себе чи святкувати цей день. Не

можна комусь забороняти і не можна примушувати. Від-міняти свято теж не варто, бо воно пов’язане із важливою історичною подією для, можливо не всього, народу Укра-їни,. Багатьом цей день дуже важливий, бо це можуть бути найяскравіші сторінки життя окремих людей, але разом з тим потрібно акцентувати саме на історичному факті, і в жодному випадку не на на «радянській» чи «російській» тематиці. Це моя фронтація між людьми. А якщо говорити про державне святкування, то, думаю, ще декілька років і можна відміняти це свято як державне.»

Доречі:На сайті Тернопільського Пласту (за цією адресою: http://plast.

te.ua/tsvit/) Ви можете висловити думку прийнявши участь в інтер-активному голосуванні.

Результати попереднього інтернет-голосування:Чи є зараз потреба у друкованих книжках?

Так, друковані кни-ги дуже потрібні (78%, 14 голосів)

Не бачу великої необхідності

(17%, 3 голоси)Не потрібні

(5%, 1 голос)

Оксана ЛИПОВА

ТАБОРОВА ВЕСНА

У МІНІ-МІСТІ

текст: Наталя БАЛАБАНфото: Борис Явір Іскра, Максим Сороківський, Сергій Юзик


Уже 20 років поспіль пласту-ни Тернопільщини розпочинають таборове літо триденним «Святом весни». Це своєрідні змагання з тих навичок, які пластуни опа-новували протягом року. Цього-річ близько двохсот українських скаутів 13-15 травня таборували в наметах поблизу села Плісняни, що на Зборівщині. Не випадково «Свято весни» припадає на серед-ину травня, адже воно приурочене церковному дню св. Юрія Пере-можця (Змієборця) — опікуна та патрона «Пласту».

Щороку пластове весняне свято має свою всеукраїнську тему. Цієї весни скаути таборували під гас-лом «Запали вогні своєї вулиці». Весь міні-табір умовно прийняли за місто Тернопіль, кожного плас-туна — за його мешканця, а керів-ника «Свята весни» — за міського голову. Також були пластунський начальник міліції, головний лікар, начальник екологічної інспекції і багато інших «посадовців». Пе-ревірити благоустрій пластового містечка приїхав і справжній мер Тернополя Сергій Надал.

На «Свято весни» завітали ма-ленькі «жовтодзьоби» — пластові новачки (7-11 років).

— Я вперше поїхала з пласту-нами в мандрівку, — ділиться вра-женнями семирічна Віка Савчук. — Сьогодні мені зав’язали жовту хустку, і я тепер справжнісінька пластунка! Мені подобається, що гарна погода і ми можемо гратися,

а також співати й дивитися виста-ву про святого Юрія.

Поки молодші бавилися, стар-ші працювали.

— Пластую вже не перший рік, тому добре знаю базові вимоги до кожного підтабору, — розповідає Сергій Баглай з куреня 85 іме-ні В. Герети, що в Козовій. — Ви-копати ями для кухні, назбирати достатньо дров, розкласти наме-ти, зв’язати столи, браму та інше, принести води й зварити їсти, на-тягнути тенти. А ще поприбирати, прикрасити свій підтабір…

Окрім традиційних пласто-вих змагань з першої медичної допомоги, спортивних ігор, впо-ряду (марширування), в’язання споруд із палиць за допомогою линви, пластуни змагалися в «за-палі». Насправді не в запальності характеру і навіть не в запаленні вогнища, адже це пластунам лег-ко вдається. Мешканці пластових «лісових вулиць» змагалися у кон-курсі нічної ілюмінації, викорис-товуючи все, що світиться — від свічки до ліхтарів. Директор плас-тового «Електросвітлопласту» розв’язав проблему освітлення: на теренах табору встановили ліхтарі на сонячних батарейках.

Оскільки «Свято весни» прохо-дило у форматі міста, то й розваги були дуже сучасними. Конкурси

ресторанної кухні, моди з екомате-ріалів, театральні вистави і театр тіней, вечірні кіносеанси та плас-тові короткометражні фільми, ра-діорубка з музичними привітами, гра «Що? Де? Коли?», «Караоке на майдані» й нічні фаєр-шоу — все під відкритим небом. Окрім того, щоранку розносили свіжу корес-понденцію з «міської пошти», а «фітнес-центр» запрошував на за-рядку, аби кожен мешканець на-брався тонусу на весь день.

Цьогоріч на «Свято весни» вперше приїхали пластуни з мо-лодого чортківського осередку. Також таборували пластуни з Бе-режан, Зборова, Козової та, зви-чайно, Тернополя.

Переможці у загальному заліку Свята Весни

1-ше місце: 60-ий курінь імені Галі Мороз2-ге місце: станиця Козова3-тє місце: курінь число 42 імені Галини Дидик


СтеЖками ГероївСтежками Геро-

їв — змагання з пішо-го мандрівництва, які організовує Пласт , за сприяння Федерації спортивного туризму України.

Цьогоріч для учас-ті у змаганнях зареє-струвалося 47 команд. Стартували 30 квітня у селі Дора, що поблизу Яремчі.

Значна частина учасників випакувалася із невеликої електрички на залізничній станції. Всі розбились на груп-ки і так попрямували до монастиря св. Андрея, де був початок маршру-ту.

На подвірї монасти-ря розмістилося чима-

ло команд, які прибули сюди ще 29 квітня. Всі чекають початку зма-гань. Дехто закінчує сні-дати. Можемо спостері-гати, як дівчата миють посуд у струмку гілками ялини.

Раптово учасники зриваються і, під слова «Стежками героїв 2011, переді мною по коман-дах - ЗБІРКА!», форму-ють лаву. Починається офіційна частина. Так як організаторами зма-гань є пластуни, тому відкриття проводили у пластових традиціях. Після молитви, Гім-ну Пласту та «Стежок Героїв» зі вступним словом до учасників звертається голова Іва-

но-Франківської облас-ної ради, заступник О. Тягнибока з ідейних пи-тань - Олександр Сич. Сам одягнений у плас-товий однострій, так як досі є членом Пласту. Після відкриття коман-ди по черзі починають стартувати з інтервалом у 10 хвилин.

«Назад дороги нема…щось нервово смикається в грудях», - ділиться переживан-нями пластунка з тер-нопільської команди «Маслюки ФМ». Варто зазначити, що хлопців тут значно більше, ніж дівчат. Це, скоріш за все, пояснюється тим, що пройти за три дні відстань у 130 кіломе-


трів – завдання не з лег-ких.

Першим КП зма-гань була гора Макови-ця. Учасникам довело-ся докладати великих зусиль, щоб піднятися на неї. Ця гора, висотою 984 м над рівнем моря, є найвищою вершиною в околиці Яремче. Далі маршрут пролягав по хребту, тому йти було легше. Наступним КП була гора Рокита Вели-ка, висота якої – 1111 м. За правилами, встанов-леними оргкомітетом змагань, учасникам до-зволено йти з 6.00 по 21.00, тому довелося но-чувати в районі Рокити Великої. Другого дня ми дісталися Лисини Космацької . Її висота сягає 1464м. Того ж дня учасники піднялися на г. Грегіт (1472м) – най-вищу гору Косівського району. П’ятим КП був Буковецький перевал. Ми спустились у село Буковець Верховин-ського району і взяли курс на Писаний Камінь - ще одне таємниче і легендарне місце. Роз-ташовані скелі на вер-шині г.Капілаш 1165м. На горі переночували у колибі на сіні. Прокину-лись рано, бо поставили за мету дійти цього дня до фінішу. Для цього до-велося подолати більш ніж 35 км по маршруту Писаний Камінь – с. В. Рожен – хребет Сокіль-

ський – перевал Німчин – г. Бозна – ур. Стебник – смт. Берегомет. Ту-ман розсіявся, вийшло сонце, тому мрія фіні-

шувати у вівторок стала більш реальною. Ко-манда цілеспрямовано рухалась вперед, незва-

жаючи на мікротрав-ми, втому та складнощі маршруту.

Фінішний відрізок долали в умовах темно-

ти, проте це було вже по в*їждженій дорозі від нафтової вишки.

До фінішу дійшли о 21.25. Там нас чекали

члени оргкомітету , які зафіксували час при-буття, а також команди, що фінішували перед нами, та ще не встигли поїхати додому. Вранці учасники повинні були пройти технічний етап «навісна переправа» та «спуск дюльфером» . Попри втому та біль в ногах всі добре впора-лись із завданням. Із с. Берегомет до Чернівців команди їхали автобу-сом. Звідти – хто куди. Залізниця радо прийня-ла «дітей лісу» та доста-вила додому.

Продовження


«беріть баГато-баГато шкарпе-ток, друЖню команду і йдіть в Своє Задоволення!»

На Гуцульщині традиційно відбулися змагання з пішого мандрівництва «Стежками Героїв». А що за «стежки» без пластунів? Цього року Тернопільську станицю представляло дві команди.

Своїми враженнями від змагань ділилася Ірина Боцюк, яка ходила “Стежками Героїв” у складі команди «Маслюки ФМ»:

- Насправді я була готова до чогось важко-го, страшного і шокую-чого, оскільки саме такі враження про СГ чула від попередніх учасни-ків. Але все виявило-ся зовсім по-іншому...дружня команда, хоро-ший провідник, неймо-вірно красива природа і, звичайно ж, цікаві при-годи – все це додавало сили.

Цвіт: Чи не вини-кало у тебе бажання зійти з маршруту і по-вернутися до теплого ліжка та маминих го-лубців?

- Я старалася не ду-мати про те, як мені важко, мокро чи болять ноги, а навпаки раділа, що саме мені випала на-года спробувати, пере-вірити себе, навчитися чогось цікавого, підня-тися у власних очах, по-спілкуватися з друзями, побачити те, що біль-шість, можливо, ніколи не побачить, сидячи за

комп’ютером.

Цвіт: Що мотиву-вало тебе і додавало сили під час цієї подо-рожі?

- У мене є свій гур-ток дівчаток-пластунок, яких я виховую, і одним з моїх особистих за-вдань було дійти до кін-ця, аби наступного разу вже повести своїх дітей на такі цікаві мандри, дати відчути їм саме те, що відчула я.

Цвіт: Що можеш порадити майбутнім учасника цих змагань?

- Щодо порад для сміливців, які стануть учасниками «Стежок Героїв», скажу таке: беріть багато-багато шкарпеток, дружню ко-манду і йдіть в своє за-доволення!

Розмовляла:Христя МУЛИК


З ХРЕСТОМ І МЕЧЕМ!За Україну!

СКОБ, друзі!Сьогодні мова йтиме про лицарів,

лиш не таких як Дон Кіхот і Санчо Панса, а про справжніх, тих, що плас-тують. Отже, «Орден Хрестоносців» - 5-ий курінь УСП та 20-ий УПС імені Митрополита Андрея Шептицького. Курінь заснували у березні 1946 року в місті Траунштайн, що у Німеччині, шістнадцять пластунів. Вже у 1948 членами куреня стали пластуни із США, Канади, Франції, Бельгії, Арген-тини, Австралії та Португалії.

У куреня є своєрідна традиція: раз на два роки лицарі «Ордену Хресто-носців» зустрічаються на Великій Раді і обирають провід у куренях УСП та УПС, а також провід «Ордену» за-галом. Щорічно проводяться Малі Ради кожного куреня. Цікавим є на-зовництво ОХів. Дамські Кавалери у них - це кандидати на вступ у курінь, Аспіранти або Зброєносці – перевіре-ні члени куреня, які вже довший час перебувають там, а от звання Лицаря треба заслужити: довести свою корис-ність вчинками та працею як мінімум 2-ох років перебування у Аспірантах.

«Цікавість куреня полягає в тому, що дружини членів теж рахуються в курені, а також неважливо чи член куреня ще є в Пласті - він з куреня не виходить! Я обрав для себе цей курінь, бо там багато моїх знайомих і також різноманітна діяльність, яка мене теж дуже зацікавила», - ділиться з нами ст. пл. Микола Веприк, ОХ.

А таку версію свого вибору надав нам ст. пл. прих. Сергій Грабас, ОХ: «Отож, чому я обрав саме цей курінь, а не один з інших куренів уладу старшо-пластунів? Наш курінь є надзвичайно дружнім і щирим. Наслідуючи бага-то традицій лицарів, ми приносимо в наше буденне і одноманітне життя багато того, що було давно забутим і таким чином відроджуємо історію. На першому місці, звісно, курінь ставить виховницьку діяльність, адже все по-чинається з малого. Ми показуємо ді-тям хто такі були лицарі, як вони жили і даємо їм самим відчути смак їхнього життя через рольові ігри та теренівки. В нашому курені всі ставляться одне до одного на рівні. В разі потреби ко-жен прийде тобі на допомогу. Ще од-ною причиною мого вибору є те,що в цьому курені багато моїх друзів».

Крім плекання лицарських тради-цій, курінь бере активну участь в ор-ганізації зимових таборів, організації табору історичної реконструкції «Сві-танкові Віхи», а також заснував «Кіно-Клуб» у Тернопільській станиці, який із задоволенням відвідують місцеві юнаки та юначки.

Юля ВОДЯНА


Hand–made від Жучки

рамочка для фотоЗараз повертається мода на плівкові фотоапарати, на фото справжні, а не

віртуальні)

Тому пропоную зробити рамку під ваші найкращі фото, яку ви можете оздобити як вам заманеться. Все, що нам буде потрібне - це лист кольорового паперу(

можна білого) або картону та хороший настрій. Отож, творчих успіхів)

1. Складаємо лис-ток формату А4 вдвоє, щоб утворилась своє-рідна книжечка форма-ту А5. Та згинаємо два верхніх кути рівно досе-редини.

1

2. Згинаємо кут три-кутника, що утворився, до точки сходження трикутників

Та загинаємо нижні полоски, що залиши-лись, доверху

2

3. Розгинаємо верх-ній кут та нижні полос-ки. Загинаємо два ниж-ніх кути трикутника у протилежних напрям-ках до країв трикутни-ка.

3

4. Розкладаємо все до формату А4 і бачи-мо багато згинів, вони допоможуть нам у май-бутніх кроках. По двох діагоналях(вони позна-чені червоним кольо-ром) згинаємо бокові сторони (ті, які без ниж-ніх полосок) так як по-казано на фото. 4

5. Отримуючи по-дібний трикутник як і на початку, загинаємо по згину маленький трикутник. Притриму-ючи цей трикутничок, розгортаємо середину трикутника. 5

6. Загинаємо край-ні полоски. Після чого загинаємо їх краї все-редину. ( Ширину заги-ну змінюємо відносно формату фото)

67. Вставляємо кін-

ці фото. У кутики, що утворись. Розгинаємо трикутник, щоб він слу-гував тримачем вашої рамки.



плаСтовий одноСтрій

Якось до нас в літній табір приїхала досить велика група людей. Виглядали вони м’яко кажучи дивно: форма, схожа на воєнну , а на голові - беретик. Це ж, мабуть, жарко, адже літо надворі! Від друзів почула, що це якісь

«плазуни». Ввечері замість звичної дискотеки вони влаштували танці. Стоячи у колі, ставали одне одному на ногу, то на ліву, то на праву, і безмежно раділи з цього. А вранці «плазуни» поїхали...

Саме таким було моє перше знайомство з пластунами. Проте, мова йтиме не про це. Як бачимо, основною візуальною відмінністю пластуна від «простого смертного» є його однострій.

Однострій – своєрідна візитна картка пластуна, його обличчя. Одягають од-нострій на урочисті заходи, збірки, сходини, тощо. Відзнаки, що прикріплюються до однострою свідчать про активність пластуна, заходи ,які він відвідав, вмілості, ступінь. Тому однострій розповідає про свого власника надзвичайно багато.

Безумовно, однострій не є універсальним одя-гом. Хоч цупка тканина, з якої він пошитий, збері-гає тепло взимку і не парить влітку, існують і певні незручності. В холодну пору шорти не надто гріють юнаків, тому штани стали б вирішенням проблеми «посинілих ніг».

Довжина спідниці також хвилює багатьох плас-тунів. Звернім увагу, саме пластунів, а не пластунок. Маю підозри, що хлопці були б тільки «за» її вкоро-чення. Чи не так?

У 2008 році існувала ідея, яка передбачала змі-ну черевиків на туфлі під час урочистих, святкових подій. Поки що вона не втілена у реальність, про-те хтозна, може у недалекому майбутньому юначки топтатимуть свій пластовий шлях вже на підборах...

Всі знають, що сучасний однострій не є доскона-лий. Хто повинен його змінити? І як?

До однострою входять: накриття голови (скаутський капелюх, беретка); хустка (у формі прямокутного трикутника відпо-

відної барви); обручик до хустки (плетений з трьох барв); штани (зеленої барви, короткі до колін, зимою-до-

вгі); пояс (шкіряний чи плетений); взуття (чорні чи коричневі шнуровані черевики); підколінки (барви однострою, взимку-шкарпет-

ки); шнурок до свистка (зелений для юнаків або ко-

ричневий для юначок, для виховника - білий). сорочка (піскової барви для дівчат, зеленої для

хлопців) спідничка – коричнева

Оля ВЕРБИЛО


Дух свободи...

Ви не посадите мене за ґрати,Мене не спинять мури й каземати,Я визволяю гноблені народи,Я вічний дух - я дух свободи.

Знімаю я окови, рву кайдани,Звільняю нарід від омани,Щоби почули усі люди:Не буде рабства, воля буде!

Скінчилась кривда на цім світі,Прийшов вже час свобідно жити.Починається уже той рух,Що всім несе свободи дух...

вірш Бориса ЯВОРА ІСКРИ***

Вчи історію

Вчи історію своєї Батьківщини.Знатимеш: хто ворог твій, хто братСкільки вмерло юних і невинних,Скільки цвіту знищив супостат!

Може кров у венах закипить.А з сльозами витече безумство.Може ти зупинишся на мить, Може ти зумієш запалить, Воскресити у собі відвагу.І собакам всім на противагуЗ синьо-жовтим прапором в руках,Правду воскресивши у віках,Станеш боронити свою хату,Будеш обнімати свою матір,Будеш цілувати чорну землю,В небо крикнеш: «Господи, про-

сти!»Ще гучніше: «Гріх мій відпусти!Так! Це я країну розпинав!Так! Я свого брата убивав!Так! Це я! Прости…Прости..Про-

бач!...»Тишу розірве тривожний плач…

Він пробачить, але ти учи.Ті знання крізь терня несучиТи не розгуби і не забудь…В цих знаннях бо твоя власна суть. 13.04.10 р.Б.

***

Ми готові йти

Ми до неба піднесемо стяг.З світлом в серці до нових звитяг

До вершини із руїни за майбутнє УкраїниМи підем вперед!Не розіб’є лави ворог,Не зупинить він ніколи Соколиний лет.

Не важливо, що чекає нас.Ми сміливо йдем сповнять наказ!

Ми на смерть готові йти,Щоб країні помогтиВстати із колін.Нам Шевченко рідний тато,Україна наша мати!Честь їм і поклін.

***

поеЗія Вірші Христини МУЛИК

Новацька Байка

Ось і настав цей чудовий день, якого чекали діти. Тра-вень…друга неділя травня. День Матері. Всі до нього дуже готуються, адже кожен новак хоче показати свою

любов і вдячність матусі. Людині, яка падарувала життя, до-глядає , завжди пікулється і безмежно любить. І наш Петрусь довго думав,чим би то вражити його найдорожчу людину на цім світі. Він ходив по магазинах,вибирав подарунки,але все було не те. Хлопчик вже геть похнюпився, не знав, що йому робити. Але саме на передодні свята він згадав, що треба піти на сходи-ни. І це його врятувало!..

Виготовляючи листівки з іншими дітьми, Петрик зрозумів, що не варто витрачати багато грошей на подарунки,головне щоб в цей подарунок була вкладена вся любов. І наш Петрик вирішив зробити щось своїми руками, щось складніше і цікаві-ше, ніж просто листівка…

Думав ,що це таки буде найкраще. І добре зробив. Бо він вирізав гарну статуетку з дерева і з самого раночку пішов до бабусі і назбирав чудовий –чудовий букет квітів. Коли все це подарував матусі,то вона була дуже щаслива, і пишалась,що має такого сина.

Отже,ми бачимо що найголовніше не дорогі подарунки, а любов, яку несуть у собі навіть маленькі дрібничка,зроблена своїми руками.

Автор - Христя ДЕРКАЧ

Цвіт України №4 (17)

Documents