№ 4 (2224) березень 2014 року

Гідно зустрічає 200-літній ювілей Тараса Шевченка Київський національний універ-ситет імені Тараса Шевченка. Виконується "План заходів з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шев-ченка". З ініціативи ректора академіка Л.В. Гу-берського в університеті було створено робо-чу групу (керівник – проректор С.А. Вижва, заступник – завідувачка кафедри історії української літератури і шевченкознавства О.М. Сліпушко, секретар – С.Р. Кагамлик). У її роботі взяли активну участь проректори, викладачі та співробітники всіх структурних підрозділів університету. На сайті університе-ту створено електронний портал "Шевченко-іnfo". Протягом останнього часу він став од-ним із найбільш відвідуваних. Встановлено контакти з Кембриджським університетом, на спеціальному сайті якого, приуроченому 200-річчю від дня народження Т. Шевченка, розміщується англомовна інформація про за-ходи, які відбуваються в нашому університеті.

Співробітники університету провели фун-даментальну роботу зі збору матеріалів для експозиції Кирило-Мефодіївського братства, зібрали величезну кількість матеріалів. У межах загальнодержавного гуманітарного проекту "Шевченківські читання" в нашому університеті проведено Міжнародну наукову конференцію "Святої правди голос новий" (листопад 2012 р.) на базі Інституту філології спільно з Московським державним універси-тетом імені М. Ломоносова та Національним музеєм Тараса Шевченка. В її роботі взяли участь учені з України, Росії, Індії. Відбулася Всеукраїнська щорічна наукова конференція "Тарас Шевченко і світ" (березень 2013 р.) на базі Інституту філології спільно з Інститутом літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України і Національним музеєм Тараса Шевченка. У рамках конференції працювало 3 секції та дев`ять підсекцій, прозвучало понад 150 доповідей представників із України, Росії, Польщі. Проведено Всеукраїнську наукову конференцію "Тарас Шевченко у формуванні національної ідентичності українців" (м. Ка-нів, травень 2013 р.) на базі Центру україноз-навства філософського факультету разом із Шевченківським національним заповідником. Працювало п'ять секцій, з науковими допо-відями виступили понад 60 учасників. У меж-ах "Шевченківської весни" (березень 2013 р.) та "Днів науки Університету" в усіх підрозділах університету проведено Шевченківські читан-ня під егідою НТСА.

З нагоди 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря провів "Шевченківський урок" в аудиторії ім. М. Максимовича 1 ве-ресня 2013 року український літературозна-вець, заслужений працівник культури Украї-ни С.А. Гальченко.

Проведено ремонтно-реставраційні ро-боти в Канівському природному заповіднику КНУ. Делегація університету відвідала захо-ди, присвячені 200-річчю від дня народження Т. Шевченка, які відбулися у вересні 2013 р. на Черкащині в с. Шевченкове (колись с. Ки-рилівка) в спеціалізованій загальноосвітній школі-інтернаті з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю.

У жовтні 2013 року в Інститу-ті філології КНУ проведено Між-народну наукову конференцію "Ет-нознакові функції культури: мова, література, фольклор". У рамках конференції працювала секція "Тарас Шевченко у дзерка-лі української та світової культури". У жовтні 2013 р. відбувся Міжнародний конгрес укра-їністів, присвячений 200-річчю від дня наро-дження Тараса Шевченка. Університет узяв активну участь у його роботі. На пленарно-му засіданні конгресу виступив з вітальним словом ректор академік Л.В. Губерський. В Інституті філології працювали секції "Поетич-на спадщина Тараса Шевченка: минуле і сьо-годення", "Фольклоризм і фольклоризація в творчості Тараса Шевченка", а також круглий стіл "Шевченко знаний і незнаний".

За підтримки ректора університету ака-деміка Л.В. Губерського, проректора В.А. Бу-грова в листопаді в університеті відбулася міська конференція "Феномен Тараса Шев-ченка: погляд крізь віки", присвячена 200-річ-чю від дня народження Великого Кобзаря, організована КНУ спільно з Департаментом освіти й науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради.

Ректор університету Л.В. Губерський під-писав договори про співпрацю з Національ-ним музеєм Тараса Шевченка в Києві та Шев-ченківським національним заповідником. На-казом ректора створено Всеукраїнський на-уковий центр шевченкознавства при кафедрі історії української літератури і шевченкознав-ства Інституту філології. Призначено дирек-тора центру, затверджено план його роботи. Відбуваються систематичні походи студентів до Національного музею Тараса Шевченка, Шевченківського національного заповідника, Канівського природного заповідника та інших шевченківських місць. Оголошено загально-університетський конкурс студентських на-укових робіт та есеїв, присвячених 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка "Мій Шевченко". У ньому беруть участь студенти всіх факультетів та інститутів університету.

У рамках циклу презентацій видань на вшанування 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, ініційованого кафедрою історії української літератури і шевченкоз-навства, в Інституті філології за участю лі-тературознавців-дослідників, зокрема про-фесора Гарвардського університету Г. Гра-бовича, відбулася презентація ювілейного проекту від видавництва "Критика".

Велику роботу проводить ВПЦ "Київ-ський університет". Уже побачив світ Шев-ченківський календар на 2014 рік, ювілейне видання "Кобзаря" з передмовою Г.Ф. Се-менюка, "Заповіт" Тараса Шевченка мова-ми народів світу, опубліковано монографію професорки О.М. Сліпушко "Духовна дер-жава Тараса Шевченка", монографію проф. А.К. Мойсієнка "Слово в контексті Шевчен-кового тексту", І-ІІІ томи видання "Леонід Бі-лецький. Шевченкіана" за редакцією чл.-кор. НАН України Р.П. Радишевського.

На короткім віку не лукавив –І намучені роки пройшлиНе під сонцем сліпучої слави –На тріскучім морозі хули.Де вкраїнська розтерзана доляВиглядала вербою на шлях,Першим дубом він зріс серед поляНа солоних кріпацьких сльозах.Горду крону пісок не займає

І не в'ялить солдатська зима.Він розкриллями небо ламає,А корінням він землю трима.Розмаїті, розкрилені вітиЖолудями всипають наш край,Прислухайся, здивований світе,Як гуде од Тараса наш гай!

Іван ДРАЧ, студент КДУ31 травня 1959 р.

Від 1939 року Київський університет має ім'я Тараса Григоровича…

1838 рік. 24-річного Т.Шевченка викупову-ють із кріпацтва, і він розпочинає своє семи-річне навчання в петербурзькій Академії мис-тецтв під керівництвом видатного живописця Карла Брюллова як вільний слухач.

В Академії існувала традиція – старшо-курсники їздили до Риму для продовження на-вчання й підвищення своєї кваліфікації. Тарас також загорівся цією ідеєю. Для поїздки й жит-тя в Римі треба було чимало коштів. Академія рідко кому фінансувала поїздку.

Після виходу в світ 1840 року "Кобзаря" і написання в 1841 р. "Гайдамаків" Тарас Шев-ченко стає доволі популярним і модним по-етом у середовищі українського дворянства та інтелігенції. Користуючись цим, він продає право на видання своїх поетичних творів од-ному з петербурзьких видавництв, а одночас-но задумує реалізувати комерційний мистець-кий проект "Живописна Україна", який мав би за розрахунками митця принести йому части-ну коштів для римської подорожі.

11 травня 1843 р. Т.Шевченко отримав чо-тиримісячну відпустку в академії для поїздки в Україну, щоб підготувати "замальовки" для май-бутнього альбому. Одночасно він планував писа-ти портрети на замовлення, щоб заробити гроші.

Прибувши наприкінці червня 1843 р. до Києва, Т. Шевченко встановив контакти з міс-цевою інтелігенцією, яка зосереджувалася на-вколо ще зовсім молодого Київського універ-ситету. Саме тоді, влітку 1843 р., Тарас Григо-рович уперше переступив поріг новозбудова-ного головного університетського корпусу.

Серед нових київських знайомих були пер-ший ректор університету Михайло Максимович, письменник Пантелеймон Куліш, викладач ма-лювання Києво-Подільського училища Олексій

Сенчило-Стефановський, студенти університе-ту Василь Білозерський і Петро Чуйкевич, учи-тель гімназії Олександр Данилевський.

Нові товариші організували Т.Шевченкові кілька літературних вечорів у середовищі сту-дентської та гімназійної молоді, яка вже тоді захоплювалася талантом молодого поета.

Біографи Кобзаря припускають, що саме під час перших відвідин Києва в Тараса Григорови-ча з'явилася думка про те, аби влаштуватися на роботу до університету, який у 1840-х рр. актив-но розвивався, бо після зведення головного корпусу навчальний заклад отримав можли-вість суттєво збільшити кількість кафедр і роз-ширити викладацькі штати. Але щоб дістати роботу в університеті, потрібно було заверши-ти навчання в Академії та офіційно здобути фах художника.

До вересня 1843 р. Т. Шевченко мандрував Лівобережжям України, відвідав колишнього учасника декабристського руху Олексія Капніс-та, у Яготині гостював у князя Миколи Рєпніна-Волконського, де, на замовлення Григорія Тар-новського, пише низку полотен, зокрема й пор-трет Миколи Рєпніна. Там же він познайомився з донькою князя Миколи Рєпніна – Варварою, яка з величезною симпатією поставилася до творчості молодого поета й митця та впродовж усього життя йому допомагала.

Перебуваючи під впливом побаченого в Україні, 9 жовтня 1843 р. поет створює свою знамениту "Розриту могилу". Одночасно пра-цює над ескізами до майбутнього альбому "Живописна Україна".

На початку 1844 р. Т.Шевченко повертаєть-ся до Петербурга. У столиці імперії перед ним постають два головні завдання: завершити на-вчання в Академії та знайти спонсорів для ви-дання "Живописної України".

Тарас Шевченко на-родився на українській землі, під українським небом, проте він на-лежить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знахо-дять своє безсмертя.

Олесь Гончар

ТАРАС ШЕВЧЕНКО І КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РІК ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Ми чуєМО тебе, КОбзарю, Крізь стОліття.тебе свОїМ сучасниКОМ звеМО

Напередодні 200-літнього ювілею

(Закінчення на стор. 3)(Закінчення на стор. 2)

Київський УНІВЕРСИТЕТ2Жива душа поетова святая Він дорогий для всього людства

Музейна експозиція діяльності Кирило-Мефодіївського братства

"…Він – поет цілком народний, такий, якого ми не можемо вказати у себе. Навіть Кольцов не йде з ним у порівняння, тому що складом сво-їх думок і навіть своїми прагненнями іноді віддаляється від народу. У Шев-ченка, навпаки, все коло його дум і співчуттів перебуває в цілковитій від-повідності зі змістом і ладом народно-го життя. Він вийшов з народу, жив з народом і не тільки думкою, а й обста-винами життя був з ним міцно і кровно пов'язаний".

Микола Добролюбов (1836–1861, російський критик)

***"Огненне слово його наскрізь про-

ймало серце не тільки тих, кому близь-ке було народне горе, а й тих, кому й байдуже було до того. Всі дивувалися красі та силі тієї простої мови, якою Шевченко виливав свої вірші. Увесь

світ став при-слухатися до його мови, а на Вкраїні вірші приймали як благовіс-не, пророче слово".

Панас Мирний (1849–1920, український письменник)

***"Він був селянський син і став князем

у царстві духа. Він був кріпак і став вели-кою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свобідніші степені. Він терпів десять літ від російської воєнщи-ни, а зробив більше для свободи Росії, ніж десять побідних армій.

Доля переслідувала його ціле життя, та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри – в розпуку.

Доля не щадила йому страждань, але не стримала його радості, що била здоровим джерелом життя.

Та найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті – невмирущу сла-ву і вічну нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець".

Іван Франко (1856–1916)

***"Любіть свою Батьківщину і рідну мову

так, як любив покійний Тарас Шевченко. Для його пам'яті це буде найкращою на-городою і нерукотворним пам'ятником".

Акакій Церетелі (1840–1915, грузинський поет)

***"Невмирущий дух поета, як і раніше,

витає над рідною Україною, незмовкно лунає його віще слово і сіє на народній ниві живе насіння оновлення".

Павло Грабовський (1864–1902, український поет, публіцист)

Експозицію Музею історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка в березні нинішнього року при-красила нова художньо-документальна ви-ставка під назвою "… І спізнаєте правду, і правда визволить вас", присвячена за-снуванню та діяльності Кирило-Мефодіїв-ського братства.

Як відомо, створене наприкінці 1845 року Кирило-Мефодіївське братство (або Україно-Слов'янське товариство) розгорну-ло свою діяльність саме в стінах Київсько-го університету. Серед його засновників та найактивніших братчиків були вихованці й співробітники Київського й Харківського університетів та інших навчальних закла-дів країни. Молоді українські інтелігенти захоплювалися ідеями свободи, демокра-тії і всеслов'янського єднання, де Україні відводилася провідна роль. Серед них М. Костомаров, Г. Андрузький, В. Білозер-ський, М. Гулак, П. Куліш, О. Маркевич, О. Навроцький, І. Посяда, Д. Пильчиков, М. Савич, О. Тулуб. У квітні 1846 року до братства приєднався відомий своїми ра-дикальними поглядами Тарас Шевченко, 200-річчя з дня народження якого Україна святкує цього року.

На жаль, діяльність Кирило-Мефодіїв-ського братства тривала недовго – наприкін-ці березня 1847 року всі його учасники були заарештовані. Це була перша в історії Украї-ни таємна політична організація, що ставила за мету національне та соціальне визволен-ня українського народу, возз'єднання його в єдиній соборній державі.

У 2015 році Україна святкуватиме 170-річчя з дня створення Кирило-Мефо-діївського братства.

Копітку роботу над створенням вистав-ки, присвяченої діяльності Кирило-Мефоді-ївського братства, співробітники Музею іс-торії університету І. Патриляк та Л. Кругло-ва розпочали заздалегідь. Ще влітку 2013 року проведено низку заходів зі збору й ви-

готовлення високоякісних цифрових копій усіх доступних Музеєві і найнеобхідніших для створення виставки документів та мате-ріалів. Таким чином, науково опрацьовано понад 5 тисяч документів із 19 томів слідчої справи на учасників Кирило-Мефодіївсько-го братства, отриманих із Центрального державного історичного архіву України (м. Київ), а також програмні документи брат-ства, зокрема "Книга буття українського народу" та "Статут Кирило-Мефодіївського братства"; використано понад 300 художніх робіт Тараса Шевченка, зокрема офорти з альбому "Живописна Україна", фотографії його особистих речей, книг тощо, отрима-них від вітчизняних музейних установ.

Співробітники Музею історії університету спільно з професійними художниками провели роботу щодо створення концепції та дизайн-проекту художньо-документальної виставки, а також електронного варіанта виставки. Низка технічних робіт із монтажу виставки заверши-лася вже до кінця лютого 2014 року.

Назвою виставки стали відомі слова Спасителя "… І спізнаєте правду, і прав-да визволить вас" (Євангелія від Івана, глава 8, стих 32), які стали життєвим кре-дом Кирило-Мефодіївців. Посилання: "Іоан, гл. VIII, ст. 32" і було викарбуване на особистій печатці одного з лідерів та ідеологів братства, викладача Київського університету Миколи Костомарова. Шу-каючи правду, гідність, свободу братчики пройшли тернистий шлях становлення власного світогляду, який привів їх до ідей просвіти слов'янства, рівності та авто-номності слов'янських націй у майбутній загальнослов'янській державі.

Загалом виставка містить шість розді-лів, які розміщуються на 16 великих верти-кальних і на 16 горизонтальних постерах. Перший розділ називається "Камінь, яким знехтували будівничі, став наріжним каменем" (Псалом 118(117), стих 22). Ці слова з псалтиря стали завершальни-

ми словами програмного твору братчиків "Книги буття українського народу", а також їх використовував як епіграф Тарас Шев-ченко для поеми "Єретик", написаної в період творення братства. У першому роз-ділі мовою документів розповідатиметься загальна історія виникнення братства і будуть подані короткі біографічні відомості про всіх основних дійових осіб братства з їхніми портретами.

Другий розділ "Ідеї та дії" розкриває зміст основних програмних творів Кирило-Мефодіївців: Статуту товариства, "Книги буття українського народу", "Звернень до братів-українців і братів-росіян", листівок, проекту конституції Г.Андрузького тощо.

Третій розділ "Донос" розкриває зміст доносів студента О. Петрова, його особис-ту долю.

Четвертий розділ "Арешти" висвітлює арешти провідних діячів братства крізь призму поліцейських звітів.

П'ятий розділ "Слідство" містить ін-формацію про хід слідства на основі про-токолів поліції.

Шостий розділ "Вироки" включає до-кументи з вироками братчикам, інформа-цію про відбування ними заслання тощо.

Концептуально виставка являє собою певний синтез копій історичних докумен-тів (статутних матеріалів товариства та слідчих справ на учасників братства, біо-графічних відомостей) та копій головних мистецьких робіт Тараса Шевченка його київського періоду життя.

Таким чином, художньо-документальна виставка, присвячена діяльності Кирило-Ме-фодіївського братства, суттєво доповнить та збагатить один із найцікавіших тематичних розділів експозиції Музею історії університету.

Виставка вже готова до експонування, а Музей чекає на своїх відвідувачів…Людмила КРУГЛоВА, кандидат історичних наук,

головний зберігач фондів Музею історії Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

РІК ТАРАСА ШЕВЧЕНКА(Закінчення. Початок на 1-й стор.)

Вийшла друком програма факульта-тивного курсу "Феномен Тараса Шевчен-ка в культурному і гуманітарному про-сторі України і світу" (укладачі: О.М. Слі-пушко, Л.М. Задорожна, Г.О. Шкрабалюк, Г.О. Гудима).

Друкуються: навчальний посібник "Іс-торія української політичної думки" Цен-тру українознавства філософського фа-культету, монографія проф. Н.В. Слухай "Світ сакрального слова Тараса Шевчен-ка", монографія проф. Л.М. Задорожної "Шевченкові ремінісценції в поетичному світобаченні Щоголева", "Шевченкіана ді-аспори" за редакцією чл.-кор. НАН Укра-їни Р.П. Радишевського. Готові до публі-кації видання "Мала книжка" Т.Шевченка, "ХОДІМО ДАЛЬШЕ, ДАЛЬШЕ СЛАВА…". Мистецька спадщина Тараса Шевченка 1847–1861 рр.: рисунок, акварель, сепія, гравюра", де вперше будуть представле-ні не тільки акварелі, а й підготовчі робо-ти до них; передано до друку ювілейний випуск збірника "Шевченкознавчі студії" з вітальними словами ректора Л.В. Губер-ського та директора Інституту філології Г.Ф. Семенюка; перше в історії універси-тету видання "Університетська шевчен-кіана" (вітальне слово Г.Ф. Семенюка, наукова редакція і передмова – О.М. Слі-

пушко, упорядкування – В.І. Гнатенко), де подано короткі нариси про всіх шев-ченкознавців, які були і є студентами чи співробітниками університету протягом 1834–2014 рр.; колективну монографію "Шевченкознавство в сучасному світі" (проф. Л.В. Коломієць, проф. І.П. Бонда-ренко). Завершується робота над ство-ренням електронного словника мови Т. Шевченка (Н.П. Дарчук), також готу-ються інші видання.

У газетах "Голос України", "Урядовий кур'єр", "Київський університет" опублі-ковано цикл статей про Т.Г. Шевченка та Київський національний університет іме-ні Тараса Шевченка, виконання нашого плану заходів. Готується до друку видан-ня поезій Кобзаря українською та інозем-ними мовами. Виходить диск із записом хорових творів на слова Тараса Шев-ченка. На даний момент завершується створення фільмів про життя і творчість Т. Шевченка, зокрема Т. Шевченко і Київ-ський університет, Т. Шевченко в Росії.

Вперше в історії університету прочи-тано цикл лекцій із факультативу "Фено-мен Тараса Шевченка в культурному й гуманітарному просторі України та світу" для студентів усіх факультетів та інститу-тів. Свідченням інтересу молоді до твор-чості поета стала їхня участь у конкурсі

наукових і творчих робіт. Постійно діє виставка видань, присвячених 200-річ-чю від дня народження Т.Г. Шевченка (ауд. 205 червоного корпусу).

Нині триває активна підготовка Шевченківського міжнародного літера-турного конгресу спільно з Міністер-ством культури України і МОН України. Видано наказ ректора університету Л.В. Губерського "Про проведення Шев-ченківського міжнародного літературно-го конгресу, присвяченого 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка".

У рамках Конгресу пройдуть пле-нарне засідання і круглі столи в Інституті філології ("Феномен Тараса Шевченка в українському літературному процесі", "Рецепції та переклади спадщини Тараса Шевченка"), на історичному факультеті ("Роль Т. Шевченка в історії Української держави"), на філософському факультеті ("Постать Т. Шевченка в українській філо-софській думці").

Крім запланованих, в університеті відбулося багато додаткових заходів, які розширюють спектр відзначення славно-го ювілею Кобзаря. Ініціативи й заходи університету являють собою масштабну гуманітарну програму, ставлять собі за мету визначити 2014 рік у свідомості укра-їнського народу як рік Тараса Шевченка.

о.СЛІПУШКо,завідувачка кафедри історії української

літератури і шевченкознавства, професорка

3Київський УНІВЕРСИТЕТ

У рамках святкування 200-річ-чя з дня народження Велико-го Кобзаря Наукова бібліотека ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка спільно з Наці-ональним музеєм Тараса Шевчен-ка уклала анотований бібліогра-фічний покажчик "Тарас Шевченко та університет Св. Володимира. Спогади сучасників".

До покажчика включено біблі-ографічні описи друкованих та архівних матеріалів, які розкрива-ють роботу Т.Г. Шевченка в Архео-графічній комісії при Університеті св. Володимира та його зв'язки з Кирило-Мефодіївським товари-ством. Видання містить більше двох десятків репродукованих зображень унікальних художніх робіт, створених за завданням

Комісії, інформацію про меморі-альні речі Тараса Шевченка, що зберігаються в музеях України, і розраховане на викладачів вищих навчальних закладів, науковців, студентів, на широке коло читачів.

Бібліографічний покажчик складається з 10 розділів, 613 бі-бліографічних описів, має допо-міжні покажчики: алфавітний по-кажчик малярських робіт Т.Г. Шев-ченка, відомості про згадані ви-дання, анотований покажчик осіб, іменний покажчик, географічний покажчик, словник.

Користувачам НБ буде цікаво переглянути на сайті бібліотеки www.library.univ.kiev.ua віртуальну книжкову виставку, що складаєть-ся з 25 видань "Кобзаря".

Працівники Російського цен-тру НБ у рамках заходу "Ювілейні

Шевченківські читання" проведуть літературні огляди, поетичні вечо-ри "Дитинство великого Кобзаря", "Кому я журбу і любов розповім", "Поет, що Україну оспівав", вір-туальну екскурсію "Пам'ятники Тарасові Шевченку у світі". Також буде організовано та проведено художню виставку "Літературний світ Т.Г. Шевченка в малюнках дітей"та книжкову тематичну ви-ставку "Російськомовні твори Та-раса Шевченка".

У холі Наукової бібліотеки та на всіх точках видачі (абонемен-тах і читальних залах факультетів та інститутів) на відвідувачів чека-тимуть книжково-ілюстративні ви-ставки "Шевченкове слово в віках не старіє".

Світлана КАнєВСьКА, заступник директора нБ

На пошану Поета У своїй хаті своя правда, і сила, і воля

ТАРАС ШЕВЧЕНКО І КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ(Закінчення. Початок на 1-й стор.)

11 листопада 1844 р. комітет Товариства заохочення художників ухвалив рішення надати Т.Шевченкові 300 рублів сріблом на друк першого видання "Живописної України". До кінця того ж року альбом із шести офортів ("У Києві", "Видубицький мо-настир", "Судня рада", "Старости", "Казка", "Дари в Чигирині") був опу-блікований. Тоді ж побачило світ і роз-ширене видання "Кобзаря", до якого увійшла поема "Гайдамаки".

Переосмислюючи пережите в Україні, побачену соціальну не-справедливість і національний гніт, Т. Шевченко тоді ж, у 1844 р. напи-сав свою знамениту поему "Сон", якій згодом судилося відіграти таку нещасливу роль у житті митця.

Навесні 1845 р. Т. Шевченко по-дав заяву до Ради Академії мистецтв із проханням надати йому звання ху-дожника. Рада Академії постановила удостоїти його звання некласного художника. Загальні збори Академії підтвердили це рішення і Шевченко отримав право виїхати з Петербурга до України як титулований художник.

12 квітня 1845 р. розпочалася друга подорож Тараса Григоровича в Україну, яка вже безпосередньо пов'язала його долю з Університетом.

Наприкінці весни 1845 р. поет ді-знається від своїх київських друзів про те, що в Києві активно комплек-тується штат створеної ще наприкін-ці 1843 р. за ініціативою М. Максимо-вича Тимчасової комісії для розгляду давніх актів або Київської археогра-фічної комісії. Комісія офіційно ство-рювалася при київському генерал-гу-бернаторові, але фактично головну її роботу виконували професори університету М. Іванишев (діловод комісії), М. Максимович, Домбров-ський, Ставровський, Чехович, Се-лін, Костомаров. Тому фактично Археографічна комісія базувалася в університеті.

На літо 1845 р. діловод Архе-ографічної комісії професор Іва-нишев мав намір розпочати масш-табні розкопки скіфського кургану Переп'ятиха в околицях Василько-ва. Він потребував художника, який міг би фіксувати процес розкопок і замальовувати знайдені артефакти. Саме в цю експедицію друзі реко-мендували професорові Іванишеву залучити Тараса Шевченка.

У липні-серпні 1845 р. Тарас Григорович перебував на розкоп-ках, де зробив низку оригінальних малюнків, і здружився з Миколою Іванишевим.

У вересні 1845 р. Кобзар на кіль-ка днів заїхав до родичів і прибув до Києва з твердим наміром отримати посаду в Археографічній комісії.

У жовтні–грудні 1845 р. Т. Шев-ченко здійснює першу наукову експе-дицію за дорученням Археографічної комісії в Полтавську та Чернігівську губернії. Ці місяці мали стати таким собі випробувальним терміном, після завершення якого Тараса Григорови-ча мали зарахувати до складу Комісії на штатну посаду. Завдання першої експедиції полягало в зборі архео-

графічних джерел та в створенні ес-кізів із найвизначніших архітектурних пам'яток регіону й курганів. На потре-би експедиції було виділено 150 ру-блів сріблом.

Під час першого відрядження Кобзар активно працює не лише над казенними завданнями, а й ство-рює цілу низку поетичних шедеврів: "Єретик", "Сліпий", "Великий льох", "Наймичка", "Кавказ", "І мертвим , і живим…", "Холодний Яр", "Давидові Псалми".

Під час цієї мандрівки наприкінці листопада Тарас Григорович важко занедужав на двостороннє запален-ня легенів (хворобу в той час майже невиліковну). Дізнавшись про це, Т. Шевченка забрав до себе в Пере-яслав лікувати його давній товариш, лікар Андрій Козачковський. Під час чергового загострення хвороби 25 грудня 1845 р. поет у Переяславі пише свій знаменитий "Заповіт".

До весни 1846 р. Тарасові Гри-горовичу вдалося побороти недугу і він довідався, що ще 10 грудня його зарахували на постійну роботу штатним співробітником до Архео-графічної комісії.

Весною 1846 р., живучи в Києві й працюючи в Комісії, Тарас Гри-горович пише балади "Лілея" та "Русалка". Тоді ж він знайомиться з Миколою Костомаровим і, очевид-но, долучається до таємних зібрань Кирило-Мефодіївського братства. Згодом М. Костомаров згадував, що познайомившись із Шевченком, вони "з першого разу зблизились" і веде далі: "Тоді була найбільш плід-на пора для його таланту, апогей його духовної сили. Я з ним бачився часто, захоплювався його творами, багато з яких іще не виданих він да-вав мені в рукописах".

Восени 1846 р. Археографічна комісія відправила Т. Шевченка в чергове тривале відрядження. Цьо-го разу Правобережною Україною. Доручення на роботу 21 вересня 1846 р. підписав сам генерал-губер-натор Бібіков, який поставив перед Шевченком такі завдання: збирати зразки фольклору на території Ки-ївської, Подільської та Волинської губерній, занотовувати інформацію про всі давні поховання, детально описати і при нагоді перемалювати найвизначніші старовинні будівлі, а особливо уважно зробити замальов-ки зовнішнього вигляду та внутріш-нього убрання Почаївської Лаври.

Наприкінці вересня 1846 р. Та-рас Григорович вирушив у дорогу.

У Почаєві він написав 4 акварель-ні роботи (вид Лаври з півдня, заходу, вид із лаврської тераси і внутрішнє вбрання Лаври). За час експедиції записав 61 народну пісню, зробив де-тальний опис низки споруд та старо-винних документів. До Києва повер-нувся наприкінці жовтня 1846 р.

Знову осівши в Києві, Т.Шевченко дізнався, що в університеті з'явилася вакансія викладача мистецтва. На-прикінці листопада 1846 р. він на-писав клопотання попечителеві навчального округу О.Траскіну про прийом на роботу до університету

святого Володимира. Одночасно він хотів залишитися на роботі в Комісії, а тому 10 грудня подав прохання ге-нерал-губернаторові Бібікову дозво-лити суміщати дві посади (це було поширеною практикою для універси-тетських викладачів).

Обидві заяви Тараса Шевченка були відправлені до міністерства на-родної освіти в Санкт-Петербурзі. Од-ночасно до міністра графа С.Уварова звернулася його далека родичка княжна Варвара Рєпніна із проханням підтримати Шевченкові намагання влаштуватися до університету. Тож 21 лютого 1847 р. міністр Уваров до-зволив попечителеві київського округу Траскіну призначити Тараса Шевчен-ка викладачем малювання в універ-ситеті зі збереженням за ним посади в Археографічній комісії.

Тим часом, очікуючи на вирішен-ня своєї справи в Петербурзі й не ма-ючи доручень від Комісії, поет 9 січня 1847 р. поїхав на Чернігівщину, щоб забрати там залишені в друзів речі й побувати на весіллі Пантелеймона Куліша та Олександри Білозерської (письменниці Ганни Барвінок, сестри Василя Білозерського).

Поет не повідомив своє керів-ництво в Комісії про тривале відлу-чення, а сам натомість не поспішав до Києва, не знаючи, чи затвердили його на посаду в університеті.

1 лютого 1847 р. він написав М. Костомарову: "Я оце досі в Борз-ні… Коли б ви були такі трудящі й до-брі, щоб розпитали, чи я утвердже-ний при університеті, чи ні. Коли б то Бог дав мені притулитися до універ-ситету, дуже б добре було! Напишіть, будьте ласкаві, якщо добре почуєте".

Досить дивна ситуація: розумі-ючи, що треба їхати до Києва, поет поїхав до друзів у Чернігів, де зупи-нився в своєму улюбленому готелі "Царгород"і затримався на тривалий час. Уже минав лютий 1847 р., і Кос-томаров в одному з листів буквально "виховував Шевченка" за його творчу незібраність: "Тарасе! Доки ти, бра-тику, сидітимеш у тій царгородскій гостиниці? Приїзди в Київ. Я запевне дізнався, що тебе вже поставлено учителем малярського іскуства в уні-верситеті, у виду опита, як кажуть. Іванишев тобі кланяється і каже, щоб ти прибув до Києва".

Але безтурботний геній не по-спішав. З огляду на фактично про-пущені два місяці роботи 1 березня 1847 р. його звільнили зі штатних співробітників Комісії. Довідавшись, що його звільнено, Тарас Григорович очевидно вирішив, що в університеті його не чекатимуть і затримався на Чернігівщині аж до квітня 1847 р.

17 квітня 1847 р. на переправі через Дніпро разом із поміщиком Солоніним він був заарештований у справі Кирило-Мефодіївського брат-ства. На цьому Тарасова "кар'єра" в університеті завершилася.

*** І тільки в далекому 1939 р. він

повернеться до нашої Альма Матер як символ, надавши легендарному університетові своє ім'я.

Іван ПАТРИЛЯК

Київський УНІВЕРСИТЕТ4

Реєстраційне свідоцтво КІ № 198 від 25.02.97 р.Телефони: 235-60-74, 239-31-65, вн. 31-65

E-mail: gazeta@mail.univ.kiev.ua01033, м.Київ, вул.Володимирська, 60, кімн. 231

Дизайн, верстка та друк – Видавничо-поліграфічний центр

"Київський університет"

Тираж 2000 прим. Зам. № 214-6941

РЕДАКЦІЙнА КоЛЕГІЯ:О.ПОНОМАРІВ – шеф-редактор,І.АНІСІМОВ, П.БЕХ, С.ВИЖВА,

Л.ІВАНОВА – редактор, В.РІЗУН

У Музеї історії Київського національного універси-тету імені Тараса Шевченка діє виставка заслуженого художника України Надії Никифорової під назвою "Шев-ченкіана Надії". Цей творчий доробок художниці, який складається з шести величезних полотен: "Квадриптих "Шлях Тараса", "Триптих "Пренепорочная, благая!", "Пенталогія "Гайдамаки", "Причинна на рушникові", "Пенталогія "Кохайтеся, чорнобриві", "Триптих "На чис-тій, на широкій, на вольній землі", присвячений 200-річ-чю з дня народження Т.Г. Шевченка.

Картини виконані в унікальній авторській техніці, вони неначе зіткані з невеликих фрагментів, і кожний з них – то окрема картина, з якої на нас дивляться ге-рої Шевченкових поезій і картин. Тематично роботи об'єднано рушниками, такими, якими прикрашають се-лянські світлиці, гаптованими, з мереживом. Але тут це тільки за формою рушники, насправді – це картини.

"Квадриптих" "Шлях Тараса" художниця "виліплюва-ла" зі 144 фрагментів. На рушникові "вишите" все життя Поета. Сирітське вбоге дитинство, петербурзька моло-дість і становлення його особистості, мученицьке заслан-ня в аральських степах, повернення на Україну, відхід у Вічність. Сам портрет вражає. В погляді Поета глибина душевного болю і гніву генія, який бачив жорстоку неспра-ведливість життя. Вдивляєшся в це обличчя – і виникає відчуття, що Великий Тарас прийшов у наш день. І гірко йому, що й сьогодні наше життя не звільнилося від кривди

й болю, які запеклися в його Слові. Надія Никифорова яки-мось незбагненним чином змогла донести до прийдешніх поколінь поетове послання:

А всім нам вкупі на земліЄдиномисліє подайІ братолюбіє пошли.Із полотна "Триптих "Пренепорочная, благая!" на

нас дивиться Діва Марія. Живе тепло і сяйво йде від її погляду. Своїми руками вона ніби обіймає людей, усю Україну і дає силу. І чути Шевченкову "Молитву" до "…Матері святої, що в мир наш Бога принесла".

Тарас Шевченко був і Пророком, і художником, а ще ніжним ліриком, поетом найтонших порухів людської душі, і чи не найбільшим співцем жінки, матері, краси. "Катерина", "Наймичка", "Причинна", "Тополя", "Лілея", "Сон"… Худож-ниця зробила їх персонажами своїх картин. Вони ніби живі, дихають, розповідають свою історію.

Надзвичайно сильне враження справляє "Пентало-гія "Гайдамаки". Вирує людський натовп, співає кобзар, Гонта з дітьми, гайдамаки сходяться до Холодного Яру. Художниця дає глядачеві відчуття присутності: чути бряз-кіт зброї, яку освячують на битву з катами…Ось закохані Оксана і Ярема – воїн, захисник рідної землі, які поєднав-шись проростуть міцним корінням в Українській землі, а дітки їхні продовжать рід український…

Кожний образ полотен Надії Никифорової виписа-ний так, ніби дух Великого Тараса був поруч. Вона зу-міла прочитати твори Поета – свого земляка, пережити, передумати й пропустити їх крізь своє серце, тому зна-йшлося й незвичайне, самобутнє вираження їх у худож-ніх полотнах. Вони неповторно індивідуальні і засвідчу-ють невичерпну багатовимірність таланту Людини.

ШЕВЧЕНКО В КІНО

Лекції про Кобзаря

"Шевченко International"

А всім нам вкупі на землі єдиномисліє подай і братолюбіє пошли…

ОБПАЛЮЮТЬ ДУШУ ПОЕТОВІ ОЧІ

Заблукані, зболені, збиті іржею утоми,

Посипані попелом втрат, на роз-хресті біди,

Ми все-таки молим: явися, незни-щений громе,

Зціли, невмирущий Тарасе!Шевченку, гряди!Невже мужній дух відгримів у грозі

Ненаситця,Невже до синів йому шлях заказа-

ли льоди?..Ні, зродиться день! Бо лицарству

в могилах не спиться, – А спати живим?.. Пробуди нас!Шевченку, гряди!Сонцями на палях – кульбаби в

полях Берестечка.Не вилягти б знову барвінком під

коні орди!..Подай соловейкам ту пісню, що

впала з гніздечка,Дай дзвонам згадати свій голос…Шевченку, гряди!Ні, груди калини повік не розшар-

пають круки,Ні, вільна Вітчизна повзучі пре-

зрить холоди!..Аби рідна нива безплідної збави-

лась муки,Протни свіжу борозну, батьку,Шевченку, гряди!О, грім прогримів! Прометнувся

вогнем первозданним!І тішиться щастям простору зерно

молоде,І тісно у тілі землі віковим ураганам!Розторглися брами і душі – Шевченко гряде.

олександр ЯРоВИЙ, доцент Інституту філології

Однією з форм реалізації куль-турно-просвітницької частини про-грами заходів до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка став показ широкій аудиторії студентів і викладачів унікальної кінострічки "Тарас Шевченко". Це за словами проректора КНУ Володимира Бугро-ва був знаменний символ початку Шевченківського року в університеті.

Фільм – перший український байопік режисера Петра Чар-диніна за сценарієм М. Панчен-ка – знято в 1925 році. У ньому екранізовано біографію Тараса Шевченка. На момент створення він був однією з найдорожчих по-становок: уперше для підготовки до зйомок залучені історики, етно-графи, літературознавці. Художнє оформлення видатного художни-ка-модерніста академіка Василя Кричевського. Складений із ба-гатьох новел, він ілюструє життя Шевченка. Допитливу дитину, що йде відшукувати за горою стовпи, на яких земля тримається; юнака в період його становлення як ху-дожника й поета; виснаженого піс-ля заслання в аральських степах поета-пророка. Свого часу фільм з успіхом ішов і в Україні, й за кор-доном. У ролі Тараса Шевченка – легендарний Амвросій Бучма. Фільм німий, і демонструвався під спів гурту "Гуляйгород".

До весни 2014 року Держкіно та Національний центр Олексан-дра Довженка мають підготувати ексклюзивний пакет відреставро-ваних і оцифрованих кінострічок, які відображають життя і творчість українського генія. Це фільми "Сон" (1964) В. Денисенка, "Най-мичка" (1963) В. Молостової і Ст. Лапокниша, "Тарас Шевченко" (1951) В. Савченка.

Викладачі Інституту філології півроку читали факультатив "Фе-номен Тараса Шевченка в культур-ному та гуманітарному просторі України і світу" на факультетах та в інститутах університету. Програму курсу розробила кафедра історії української літератури та шевчен-кознавства. Факультатив розрахо-ваний для всіх студентів – з пер-шого курсу бакалаврату до другого курсу магістратури. Студенти гу-манітарних і природничих спеці-альностей прослухали по 5 лекцій: "Творча біографія Шевченка як приклад реалізації геніальної осо-бистості", "Особливості націософ-ської концепції Шевченка", "Аксіо-логічні засади творчості Шевчен-ка", "Екзистенційно-етичні мотиви у творчості Шевченка", "Світова велич Шевченка: феномен поета в контексті світової культури".

Національний музей Тараса Шевченка традиційно взяв участь у загальноєвропейському проекті "Ніч у Музеї". У форматі святкуван-ня Міжнародного дня музеїв від-бувся захід "Шевченко International" – читання поезій Тараса Шевченка іноземними мовами. Читали пра-цівники посольств та консульств інших країн в Україні, представники національно-культурних громад Ки-єва. Вірші українською мовою чи-тали співробітники Національного музею Тараса Шевченка.

У читаннях взяли участь: Ген-рик Литвин, Надзвичайний і Повно-важний Посол Республіки Польща в Україні; Дірк Легельт, аташе з питань культури Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні; Мрі-дула Гош, голова правління Схід-но-Європейського Інституту Розви-тку; Дора Арнаут, член правління Спілки гагаузів України, кандидат філологічних наук, доцент кафедри тюркології Київського національного університету імені Тараса Шевчен-ка; Віржині Ле Трокет, педагогічний радник Французького Інституту в Україні; Арвідас Дапшис, професій-ний литовський актор; студенти Ки-ївського національного університету імені Тараса Шевченка.

На 2014 рік, оголошений в Україні роком Тараса Шевченка, видавничо-поліграфічний центр "Київський університет" за сприяння Ін-ституту філології випустив ювілейний кален-дар "Тарас Шевченко – 200 років". Календар відмінної поліграфічної якості розійшовся краї-ною накладом у 1500 примірників.

З кожної сторінки календаря на нас ди-виться сам Тарас Шевченко зі своїх автопор-третів, портретів і світлин різних років. Його по-гляд – то сумний, зажурений, то рішучий, а то й пророчий – вражає в зображеннях найбільше.

Ось автопортрет Тараса Шевченка 1845 року, намальований у с. Потоки на Київщині під час другого після звільнення з кріпацтва приїзду до України. У цей час колишній кріпак, перед яким уже відчинялися двері садиб найсановніших вельмож, був широко відомий і в Петербурзі, і в себе на батьківщині. За якихось кілька мі-сяців потому він напише "Кавказ", "І мертвим, і живим…", "Холодний яр", "Заповіт" та інші по-еми й вірші, де пролунає неприхований заклик до боротьби з ненависним ладом, соціальною несправедливістю та національним гнітом. Во-лею, енергією, непохитною рішучістю людини, впевненої в своїй силі і правоті, віє від цього автопортрета.

Дивлячись на портрети Кобзаря періоду солдатчини, відчуваєш зовсім інші емоції. Ви-снажене від недугів обличчя Шевченка говорить одразу про все: поетові нема з ким щире слово мовити, нудьга в серце впилася, "мов люта га-дина", дається взнаки немилосердна й безтямна

солдатська муштра, принизливо відчувати, що ти позбавлений щонайменших люд-ських прав, крає серце жорстокість вироку, заборона займатися улюбленою справою.

Зовсім інакше постає перед нами поет зі світлини Івана Гудовського. Ті самі сум-но-замислені очі дивляться з-під лоба, але погляд дещо м'якший, на ньому літній костюм і краватка, наче поет тільки-но з міської прогулянки. Адже він – вільна лю-дина, знову в Києві (хоч і тримають "під наглядом"). У ці літні дні 1859 року Тарас Шевченко оселився в старого приятеля – художника-фотографа Івана Гудовського, вони відвідують Володимирську гірку, на-бережну Дніпра, Києво-Печерську лавру, Шевченко задумує змалювати краєвиди Дальніх печер і Надвірну браму…

Ще не було епохи для поетів,Але були поети для епох, –згадуєш слова Ліни Костенко, коли

вдивляєшся в зображення Шевченка останніх років життя: насуплені брови, опущені вуса, похмурий погляд.

Але тоді ж, за рік до смерті Шевченко створює автопортрет зі свічкою, на якому він – молодий і сповнений сил – світлом свічки розганяє морок і темряву. Ще все в нього попереду – арешт і солдатчина, за-буття на чужині, але поки що молодість сяє, неначе свіча – від того й ховаються тіні.

І через півтора століття після створення "Автопортрета зі свічкою" настільки ж глибоко

вдивлятимуться в нас очі Поета, на думку су-часника:

Із автопортрета – із темряви ночіНам через віки, як невгасна свіча,Обпалюють душу Поетові очі.

ВиставкиШЕВЧЕНКУ, ГРЯДИ!