Лекція 5. Агрегатне планування Лекція 5. Агрегатне планування реалізації операційних стратегій реалізації операційних стратегій

План

1) Суть, структура, принципи та методи планування в операційному менеджменті.

2) Агрегатне планування, його зміст та основні стратегії. Переваги та недоліки агрегатного планування.

3) Методи агрегатного планування та їх порівняльна характеристика.

4) Агрегатне планування сервісних систем та його особливості.

Питання №1Суть, структура, принципи та методи

планування в операційному менеджменті

ПлануванняПланування - це насамперед процес обґрунтування та прийняття тих чи інших рішень, за допомогою яких можна забезпечити ефективне функціонування та розвиток фірми у майбутньому.

Ці рішення створюють цілісну систему, в рамках якої вони взаємно впливають одне на одне, що на практиці зумовлює значні труднощі, пов'язані з їх поєднанням. Таке поєднання дає змогу забезпечити оптимальне співвідношення рішень у системі та зменшити кількість невикористаних можливостей, що відкриваються перед фірмою.

Планування в широкому розумінніПланування в широкому розумінні є прийняття рішень стосовно цілей і стратегій фірми, розподілу та перерозподілу ресурсів (матеріальних, грошових, трудових) у відповідності зі змінами внутрішніх та зовнішніх умов діяльності фірми, визначення необхідних стандартів тощо.

Планування у вузькому розумінніПланування у вузькому розумінні зводиться до відпра­цювання спеціальних документів — планів, що визначають конкретні кроки фірми з досягнення певних цілей у рамках передбачуваного (планового) періоду.

Внутрішньо фірмове планування розв'язує такі основні завдання:

Формулює цілі діяльності і конкретні завдання, за допомогою яких вони досягаються;

створює необхідну основу для перебудови структури фірми та системи управління нею;

створює основу для координації діяльності працівників у процесі досягнення цих цілей;

забезпечує вибір найліпшого варіанта рішень;формує систему стандартів та показників, за

допомогою яких оцінюються результату діяльності фірми, тощо.

З точки зору об'єктів планових рішень, інтервалів (горизонтів) планування та інших сторін діяльності конкретного підприємства можна виділити такі види планів:

Стратегічний планСтратегічний план — це довгострокові прогнози попиту, що допомагають менеджерам розв'язувати проблеми виробничих потужностей, визначати стратегії випуску продукції, розширювати та розміщувати виробництва, впроваджувати нові вироби та вести науковий пошук, а також визначати періоди та обсяги необхідних інвестицій протягом декількох років (про це йшлося в попередній темі). Цей вид планів є прерогативою вищих рівнів менеджменту.

План тактичних рішеньПлан тактичних рішень — охоплює місячне та квартальне планування, в якому враховується коливання попиту. Цей вид планування розпочинається з пошуку рішень розвитку виробничої потужності на тривалий період (на термін більше року). Це функція операційного менеджера, який є відповідальним за розв'язання тактичних завдань. Середньострокові плани мають відповідати довгостроковій стратегії менеджменту вищого рівня та знаходити своє розв'язання в рамках ресурсів, передбачених при прийнятті стратегічних рішень.

Однією з форм тактичного, середньострокового планування є агрегативне планування.

Воно передбачає визначення обсягу та часу виробництва в середньострокові періоди, в основному, від трьох до вісімнадцяти місяців.

Головна мета цього плануванняГоловна мета цього планування — мінімізація витрат протягом усього середньострокового періоду, мінімізація відхилень використовуваної робочої сили, рівнів запасів або отримання необхідних стандартів у пропонованому сервісі.

Короткостроковий планКороткостроковий план охоплює річний і дуже часто менш ніж тримісячний, періоди. За цей план також відповідає операційний персонал, який спільно з плановиками та начальниками цехів "дезагрегує" середньостроковий план на тижневий, добовий і погодинні плани (плани-графіки). Тактичні завдання, що розв'язуються в короткостроковому плануванні, охоплюють питання завантаження, послідовності запуску, пропускної спроможності на рівні "вузьких" місць, диспетчерування тощо.

Бізнес-планБізнес-план — ще один вид планування. Це план створення нової фірми, програма діяльності підприємства, план конкретних заходів з досягнення конкретних цілей діяльності підприємства, який охоплює оцінку очікуваних результатів та доходів. Він розробляється на підставі маркетингових досліджень.

Принципи та методи плануванняПринципи та методи планування Для того щоб названі види планів досягли своєї

мети, вони повинні ґрунтуватися на відповідних принципах.

Схема 1. Перелік розв'язуваних завдань у процесі планування

Розглянемо найсуттєвіші принципи планування:

Принцип повноти. Планування має охоплювати всі сфери діяльності підприємства, а також усі етапи, дії та операції як господарських процесів, так і процесів управління.

Принцип економічності. Витратомісткість планування має бути меншою за ефект, що очікується від запланованих показників, дій, процесів.

Принцип безперервності. Планування досягає визначних цілей тоді, коли воно здійснюється не епізодично, а безперервно як у часі, так і в просторі. Цей принцип тісно пов'язаний з принципом гнучкості: якщо плани виявляться не досить обґрунтованими, то їх потрібно переглядати, коригувати.

Принцип масовості. Обґрунтовані плани можуть бути розроблені лише при залученні до процесу планування співробітників, які виконуватимуть ці плани. Це стимулює свідоме виконання планів, активізує активність виконавців, дає змогу врахувати обставини, що можуть бути невідомі менеджеру.

Принцип координації й інтеграції. Координація планової діяльності відбувається "по горизонталі", тобто між підрозділами одного рівня, а інтеграція — "по вертикалі", тобто між вищими й нижчими рівнями. В результаті процес внутрішньо фірмового планування набуває необхідної цілісності та єдності.

У практиці планування використовуються й інші принципи, зокрема: наукова обґрунтованість, точність, пропорційність, комплексність, оптимальність тощо.

У процесі планування використовується також певні прийоми та методиприйоми та методи, які можна розділити

на дві групи: • До першої групи відносяться методи планування

економічних показників господарської діяльності: балансовий, нормативний, математико-статистичний, техніко-економічних розрахунків тощо.

• Друга група — це методи операційного планування: метод послідовного опису операцій, графіки виконання, метод сітьового планування й управління, метод робочого календаря тощо. Ґрунтовніше ці методи будуть проаналізовані у відповідних наступних темах, а зараз дамо їм загальну характеристику.

Балансовий метод реалізується через відпрацювання системи балансів — матеріально-речових, вартісних і трудових.

• Баланс Баланс — це двостороння бюджетна таблиця, в лівій частині якої відображаються джерела ресурсів, а в правій — їх розподіл.

Графіки виконання.Графіки виконання. Графіки виконання передбачають, що, коли і ким має бути зроблене у межах певних строків виконання. У них дається перелік робіт, їх черговість, початок та завершення, визначаються виконавці тощо.

Метод робочого календаря.Метод робочого календаря. Робочий календар — це план роботи керівника чи фахівця за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць, декаду, тиждень, день). У ньому вказується конкретний час та завдання, що передбачені на цей період, дії, роботи, цілі, а також фіксація виконаного чи невиконаного.

Питання №2Агрегатне планування, його зміст та основні стратегії. Переваги та недоліки агрегатного

планування

• Мета агрегатного планування виробництваМета агрегатного планування виробництва полягає в тому, щоб забезпечити задоволення сукупного попиту на продукцію при мінімізації загальної суми витрат.

Агрегатний план в основному розробляється на конкретні періоди (наприклад поквартально, помісячно) протягом усього планового періоду тривалістю не менше року.

Агрегатне планування є частиною ширшої системи планування, тому для з'ясування його суті важливим є розуміння інтерфейсу (зв'язків)

між даним планом та іншими елементами системи (схема 2).

Схема 2. Взаємозв'язки агрегатного плану

Основні стратегії агрегатного Основні стратегії агрегатного плануванняпланування

Для кожного періоду, що охоплюється планом, необхідно визначити дві змінні:

обсяг виробництва в даний період; кількість задіяних у даний період працівників.

При цьому операційний менеджер має дати відповідь на декілька запитань:

Чи повинні використовуватися запаси, щоб відреагувати на зміни попиту протягом планового періоду?

Чи мають зміни попиту супроводжуватись змінами в кількості робітників?

Чи повинні використовуватись додатково наймані робітники на певні періоди, чи застосувати понадурочні роботи або, навпаки, в період флуктуацій попиту допустимі простої робітників і обладнання?

Чи мають бути використані субпідрядники в період флуктуацій з тим, щоб зберегти без змін основну кількість робітників?

Чи повинні змінюватися ціни та інші фактори?

На підставі відповідей на ці запитання відпрацьовуються різні стратегії агрегатного

планування. Коли в часі змінюється лише одна змінна, то така

стратегія називається чистою стратегією. Можна виділити вісім таких стратегій.

• Перші п'ять із них є пасивними стратегіями, бо вони не передбачають впливів, що змінюють попит, і реагують на флуктуації попиту, маніпулюючи внутрішніми ресурсами.

• Останні три називають активними стратегіями, застосовуючи які фірми пробують впливати на характер попиту протягом планового періоду.

Чисті пасивні стратегіїЧисті пасивні стратегії1. Управління рівнем запасів. Менеджери можуть збільшувати

незавершене виробництво і запаси в періоди зниження попиту, щоб зустріти високий попит у майбутні періоди.

2. Варіювання кількістю робітників наймом та звільненням. Один із шляхів відстежування попиту — це найм і звільнення виробничих працівників, щоб вирівняти темп виробництва. Але при цьому може падати продуктивність і знижуватися моральний дух працюючих.

3. Варіювання темпів виробництва використанням понадурочного часу й часу простоїв. Деколи можна зберегти постійну робочу силу, змінюючи тривалість робочого часу. Коли ж попит зростає дуже швидко, можливістьуправляти темпами виробництва за допомогою понадурочної роботи зменшується.

4. Субпідряд. Фірма може залучати додаткові тимчасові потужності, укладаючи субпідряди на виконання окремих робіт у пікові періоди попиту. Але це може призвести до втрати клієнтів.

5. Використання тимчасового найму працівників. Тимчасові робітники, особливо в секторі обслуговування, можуть забезпечити лише потребу в некваліфікованій праці.

Активні стратегіїАктивні стратегії

• Вплив на попит. Коли попит низький, компанія прагне вплинути на нього через рекламу, прийомами просування товарів, зниженням цін тощо, проте всі ці методи не завжди здатні збалансувати попит та виробничі потужності.

• Затримка виконання замовлення в період високого попиту. Затримані (відкладені) замовлення — це замовлення на товари та послуги, що приймаються фірмою, але не можуть бути виконані в даний момент. Якщо споживачі погоджуються чекати, не змінюючи своєї думки про фірму чи не знімаючи замовлення, "затримання замовлень" є цілком можливою стратегією.

• Виробництво різносезонних виробів. Ця стратегія широко використовується й нівелює відхилення в господарських результатах. У цьому випадку компанії залучають у сервісне обслуговування або виробництво товари, що знаходяться за межами їхньої професійної компетенції.

Змішані стратегії. Кожна з чистих стратегій може привести до розроблення економного агрегатного плану, проте комбінація їх (тобто змішана стратегія) часто спрацьовує ліпше.

Кожна з названих стратегій має як позитивні сторони, так і недоліки. Узагальнений аналіз цих переваг та

недоліків можна подати схематично у таблиці.

Питання №3Методи агрегатного планування та їх

порівняльна характеристика.Основні методи агрегатного планування: Інтуїтивний метод. Це найбільш зручний для менеджера

підхід до планування, при якому він опирається на свої передчуття, інтуїцію, побажання, емоції тощо.

Графічний і табличний методи. Графічна і таблична техніка популярні тому, що доступні для розуміння та використання. В основі їх знаходиться декілька змінних одночасно, що дозволяє плановику порівнювати планову потужність з іншою потужністю. Такий підхід відомій під назвою методу "спроб і помилок". Він не гарантує отримання оптимального плану, але має обмежену кількість кроків (рішень) і може розглядатися як інструмент для відпрацювання агрегатних планів.

Є п'ять основних кроків, що характеризують графічний метод:

визначення попиту для кожного планового періоду;визначення заходів, що забезпечують необхідну в кожному періоді потужність за рахунок:

а) робочого часу;б) використання понадурочних робіт;в) укладання субпідряду.

визначення вартості праці, витрат на приймання та звільнення, на зберігання запасів;з'ясування дій компанії, спрямованих або на зміну чисельності робітників, або на збільшення запасів готової продукції.відпрацювання альтернативних планів, що охоплюють усі змінні параметри, та аналіз загальних витрат.

Транспортний метод лінійного

програмування: Сформульований був цей метод Е.Н. Боуманом в 1956 р.

Використовується він тоді, коли завданням агрегатного планування є оперативне розміщення потужності, щоб зустріти прогнозований попит. Цей метод дає можливість:

• знайти оптимальний план, що забезпечує мінімальні витрати;• визначити для будь-якого часового періоду кількість продукту,

що виробляється в нормальних умовах роботи фірми, за рахунок понадурочного часу, за субконтрактом, у додаткові зміни тощо.

Узагальнену характеристику цих методів агрегатного планування можна подати у відповідному порівнянні (табл. 1).

Метод Суть методу Порівняльні характеристики

Графічний метод Спроб та помилок Велика кількість можливих рішень, вибране рішення не обов'язково оптимальне .

Лінійного програмування Оптимізаційний Забезпечений програмним продуктом. Допускає введення нових обмежень і тонкий аналіз.

Лінійні правила прийняття рішень

Оптимізаційний Модель розглядає період від одного до трьох місяців.

Керуючих коефіцієнтів Евристичний Використовує регресію.

Правила пошуку рішень Евристичний Період — від 3 до 6 місяців; пошуковий цикл досить витратний.

Комп'ютерного моделювання

Спроб та помилок Здатний протестувати безліч зв'язків між змінними; потребує витрат; комп'ютеризований; може працювати з будь-якими функціями витрат.

Питання №4 Агрегатне планування сервісних систем

та його особливості Агрегатне планування для підприємств сфери

надання послуг певною мірою подібне до виробничого планування. Тобто в сервісних системах можна застосовувати чисті й змішані стратегії, які допомагають врахувати коливання попиту.

Агрегатне планування в сервісі, зайнятому виробництвом продуктів у великих розмірах, що властиво ресторанам, спрямоване на:

вирівнювання швидкості виробництва; визначення чисельності виробничого та

обслуговуючого персоналу, який необхідно найняти;

спробу задовольнити попит постійною підтримкою в робочому стані обладнання та найнятого виробничого персоналу. Звичайний підхід потребує створення запасів у періоди спаду та їх використання в пікові періоди. Усе це певною мірою збігається з агрегатним плануванням промислового виробництва.

«Різноманітний» сервіс«Різноманітний» сервіс, такий як фінансовий, ремонтний, транспортний, комунікаційний, відновлення сил та зміцнення здоров'я, розваг тощо, здійснюється у великих розмірах, але він важковимірюваний.

Питання агрегатного планування виникають також перед різними спеціалізованими національними сервісними мережами, що задовольняють різного виду потреби. Це, наприклад, пункти швидкого приготування їжі, центри копіювання фото і друкованої продукції, мережа комп'ютерного обслуговування тощо. Для кожного напряму такого бізнесу необхідне агрегатне планування. Важливим компонентом агрегатного планування для сервісного ланцюжка є централізовані закупки, які мають свої переваги. Вихідні (початкові) послуги також можуть плануватися, коли на попит має вплив реклама.

Дякую за увагу!!!