Агросвіт 5 2019За даними ГПУ, у 2017 р. було зафіксовано 414...

У НОМЕРІ:Біляк Ю. В.Рейдерство в агросекторі: причини і наслідки .................... 3Пономаренко О. Г.Малоцінні активи: наукова дискусія та практикаобліку ........................................................................................ 11Спринчук Н. А., Воронецька І. С., Жуков В. П.Сучасний стан інвестування розвитку товарногокормовиробництва як синтетичної галузі ......................... 18Гнатьєва Т. М., Лівінський А. І.Методологія застосування імітаційних моделейу контексті розширеного відтворенняпідприємств аграрного виробництва .................................. 25Довгаль О. В., Моісєєва Н. І.Оцінка сучасного стану туристично-рекреаційногопотенціалу сільських територій регіону ............................ 32Драган І. В.Інвестиційне забезпечення екологічних проектівсуб'єктів господарювання ..................................................... 41Іванченкова Л. В.Матеріально-фінансова збалансованість у діяльностіхарчових підприємств та її роль у формуванніфінансово-економічних результатів ................................... 47Стоянова-Коваль С. С., Варгатюк М. О.Особливості ідентифікації загроз екологічній безпеціаграрного виробництва в Україні ........................................ 53Вакар Т. В., Мороз І. О., Штанько О. С.Роль та особливості унікальних територіальнихактивів у формуванні політики сільського розвитку ...... 61Рузакова О. В.Система підтримки прийняття рішень у задачахфінансового аналізу ............................................................... 67Євсейцева О. С., Волковинська П. С.Стратегічний маркетинг як інструмент підтримкиконкурентоспроможності аграрних компаній ................. 73Небаба Н. О., Демяшкін І. М.Розробка проекту аудиту персоналу як інструментуHR-аналітики в міжнародних компаніях ........................... 78Подмешальська Ю. В., Максимова К. С.Удосконалення методики аудиту дебіторськоїзаборгованості ........................................................................ 83Горго І. О.Оцінка ефективності управління ризиками в системіменеджменту аграрних підприємств .................................. 92

№ 5 березень 2019 р.

Журнал засновано у січні 2001 року. Виходить 2 рази на місяць.

© АгроСвіт, 2019

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР:Вініченко І. І. ,

д.е.н., професор, завідувач кафедри економі-ки, Дніпровський державний аграрно-еконо-мічний університет

ВІДПОВІДАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР:Кучеренко Г. Б.

ЗАСТУПНИКИ ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА:Федоренко В. Г.,

д.е.н., професор, заслужений діяч науки і технікиУкраїни, академік УАН, ІПК ДСЗУ

Дацій О. І.,д.е.н., професор, заслужений працівник освітиУкраїни

ЧЛЕНИ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ:Безус Р. М., д.е.н., професор, завідувач кафедри, Дніпров-ський державний аграрно-економічний університетБистряков І. К., д.е.н., професор, завідувач відділу,ДУ «Інститут економіки природокористування та ста-лого розвитку НАН України»Васильєва Н. К., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетВеличко О. П., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетГончаренко О. В., д.е.н., професор, професор кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетГудзинський О. Д., д.е.н., професор, професор кафед-ри, Національний університет біотехнологій і природо-користуванняДемчук Н. І., д.е.н., професор, професор кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетКатан Л. І., д.е.н., професор, завідувач кафедри, Дніпров-ський державний аграрно-економічний університетКадієвський В. А., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Державна академія статистики, обліку і аудитуКрисанов Д. Ф., д.е.н., професор, провідний науковийспівробітник відділу, ДУ «Інститут економіки та про-гнозування» НАН УкраїниКураташвілі А. А., д.е.н, професор факультету Бізнестех-нологій, Грузинський технічний університет (Тбілісі,Грузія), Академік і Віце-Президент Міжнародної Академіїсоціально-економічних наук, Міжнародної Академії по-літичного менеджменту, Міжнародної Академії Юридич-них наук, дійсний член Нью-Йоркської Академіїї наукМалік М. Й., д.е.н., професор, завідувач відділу, ННЦ«Інститут аграрної економіки НААН України»Павлова Г. Є., д.е.н., професор, професор кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетПлаксієнко В. Я., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Полтавська державна аграрна академіяСавченко О. Ф., д.е.н., професор, професор кафедри,Полтавський університет економіки та торгівліУльянченко О. В., член.кор. НААН України, д.е.н., про-фесор, професор кафедри, Харківський національнийаграрний університет ім. В.В. ДокучаєваЧупіс А. В., д.е.н., професор, завідувач кафедри, Сум-ський національний аграрний університетШиян Д. В., д.е.н., професор, завідувач кафедри економі-ки підприємства та менеджменту, Харківський національ-ний економічний університет імені Семена Кузнеця

Свідоцтво КВ № 23728-13568ПР від 27.12.2018 рокуISSN 2306-6792

Передплатний індекс: 21847Засновники:

Дніпровський державнийаграрно-економічний університет,

ТОВ "ДКС Центр"Видавець:

ТОВ "ДКС Центр"Адреса редакції:

04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 18, к. 29 Телефон: (044) 223-26-28, (044) 537-14-33

Телефон/факс: (044) 458-10-73www.agrosvit.info

E-mail: [email protected]

Передрукування дозволяється лише за згодоюредакції. Відповідальність за добір і викладення

фактів несуть автори. Редакція не завжди поділяєпозицію авторів публікацій. За зміст та

достовірність реклами несе відповідальністьрекламодавець.

Рекомендовано до друкуВченою радою Дніпровського державного

аграрно-економічного університету 14.03.2019 р.Підписано до друку 14.03.19 р.

Формат 60х84 1/8, Ум. друк. арк. 12,5. Наклад — 1000 прим.Папір крейдований, друк офсетний. Замовлення № 1403/2

ІНДЕКСАЦІЯ ВИДАННЯ В НАУКОМЕТРИЧНИХ БАЗАХ:Index Copernicus (IC); SIS; Google Scholar.

Журнал включено до переліку наукових фахових видань України,в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт

на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук зЕКОНОМІКИ

(постанова президії ВАК України № 1-05/2 від27.05.2009 р., наказ ВАК України № 340 від 21.04.2011 р. «Про

внесення змін до переліку наукових фахових видань України», наказМіністерства освіти і науки України

№ 1528 від 29.12.2014)

№ 5 / 2019

CONTENTS:Biliak Yu.FEATURES OF THE FINANCIAL SECURITY OF THE AGRICULTURAL ENTERPRISEIN THE GENERAL SYSTEM OF THE AGRO-INDUSTRIAL COMPLEX .......................................................................... 3Ponomarenko O.LOW VALUE ASSETS: SCIENTIFIC DISCUSSION AND ACCOUNTINGPRACTICE................................................................................................................................................................................... 11Sprynchuk N., Voronetska I., Zhukov V.THE CURRENT STATE OF INVESTING IN THE DEVELOPMENT OF COMMODITY FODDERPRODUCTION AS A SYNTHETIC INDUSTRY .................................................................................................................... 18Hnatieva T., Livinskii A.METHODOLOGY OF APPLICATION OF IMITATION MODELS IN THE CONTEXTOF EXTENDED REPRODUCTION OF AGRICULTURAL PRODUCTION ENTERPRISES .......................................... 25Dovgal O., Moiceеva N.ESTIMATION OF THE MODERN STATE OF TOURISM AND RECREATIONAL POTENTIALOF RURAL REGIONAL REGIONS ......................................................................................................................................... 32Dragan I.INVESTMENT SUPPORT OF ENVIRONMENTAL PROJECTS OF BUSINESSENTITIES .................................................................................................................................................................................... 41Ivanchenkova L.MATERIAL-FINANCIAL BALANCE SHEET IN FOOD BUSINESS ACTIVITIES AND ITS ROLEIN THE FORMATION OF FINANCIAL AND ECONOMIC RESULTS ............................................................................. 47Stoyanova-Koval S., Varhatiuk M.FEATURES OF IDENTIFICATION OF THREATS TO ECOLOGICAL SAFETY OF AGRARIANPRODUCTION IN UKRAINE ................................................................................................................................................... 53Vakar T., Moroz I., Shtanko O.THE ROLE AND FEATURES OF THE UNIQUE TERRITORIAL ASSETS IN SHAPINGRURAL DEVELOPMENT POLICY ......................................................................................................................................... 61Ruzakova O.DECISION SUPPORT SYSTEM IN THE TASKS OF FINANCIALANALYSIS ................................................................................................................................................................................... 67Yevseytseva O., Volkovynska P.STRATEGIC MARKETING, MARKETING TOOLS COMPETING WITH AGRARIANCOMPANIES ............................................................................................................................................................................... 73Nebaba N., Demyshkin I.PROJECT DEVELOPMENT FOR PERSONNEL AUDIENCE AS A TOOL FOR HR-ANALYSTIN INTERNATIONAL COMPANIES...................................................................................................................................... 78Podmeshalska Yu., Maksimova K.IMPROVEMENT OF THE METHOD OF AUDIT OF ACCOUNTS RECEIVABLE ......................................................... 83Gorgo I.ASSESSMENT OF THE EFFICIENCY OF RISK MANAGEMENT IN THE AGRICULTURALENTERPRISES MANAGEMENT SYSTEM ............................................................................................................................ 92

ПЕРЕДПЛАТА

ВИДАННЯ МОЖНА ПЕРЕДПЛАТИТИ З БУДЬ-ЯКОГО МІСЯЦЯ!

— ЧЕРЕЗ РЕДАКЦІЮ (ТЕЛ. 458-10-73);

— ЧЕРЕЗ ДП "ПРЕСА"(У КАТАЛОЗІ ВИДАНЬ УКРАЇНИ);

— ЧЕРЕЗ ПЕРЕДПЛАТНІ АГЕНТСТВА

Передплатний індекс 21847

АГРОСВІТ № 5, 2019

3

УДК 33.336

Ю. В. Біляк,к. е. н., доцент кафедри менеджменту імені Й. Завадського,Національний університет біоресурсів і природокористування України

РЕЙДЕРСТВО В АГРОСЕКТОРІ:ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.3

Yu. Biliak,PhD, Associate Professor, Department of Management, NUBiP

FEATURES OF THE FINANCIAL SECURITY OF THE AGRICULTURAL ENTERPRISEIN THE GENERAL SYSTEM OF THE AGRO-INDUSTRIAL COMPLEX

Рейдерство — вже не рідкість і не виняток, а маркер, що характеризує роботу бізнесу в аграрному секторі Украї-ни. Більш того, рейдерство стало вигідним бізнесом. Одні і ті ж компанії-загарбники регулярно реалізують пере-вірені схеми на всі нові об'єкти, отримуючи незаконний прибуток і залишаючись безкарними. Щоб зрозуміти всюсистему рейдерства в агросфері, потрібно починати аналіз з причин, за якими стало можливим отримувати інформа-цію про діяльність успішного підприємства і його активах, слабкі сторони і фінансову активність. Додатковим фак-тором, який, як і раніше, сприяє безкарному заволодінню підприємствами, є корупція. Це особливо актуально длятих випадків, коли здійснюється силове захоплення структури або заволодіння урожаєм.

Для того, щоб захистити свій аграрний бізнес, насамперед, потрібно визначитися з правовою природою, а отже,з поняттям рейдерства. В було розглянуто 5 ознак того, що аграрному підприємству можуть загрожувати рейдерськіатаки, названо інструменти рейдерів, завдяки яким вони діють, проаналізовано конкретні випадки рейдерської ата-ки та запропоновано найпростіші методи протидії рейдерству.

Так чи інакше, власникам аграрного бізнесу необхідно самостійно здійснювати профілактичні заходи щодо про-тидії рейдерству. Потрібно приділяти увагу частим перевіркам контролюючих органів, запитам від інших підприємств,акціонерів, учасників. Варто регулярно здійснювати моніторинг активів, забезпечити необхідну охорону нерухомо-го майна, здійснювати ефективне корпоративне управління. Достатньо важливим питанням є збереження конфіден-ційної інформації співробітниками. Потрібно розробити положення про конфіденційну інформацію на підприєм-ствах та суворо контролювати режим його дотримання. Чи є вихід з такої ситуації? Так, він існує, але програмузахисту слід продумувати і реалізовувати максимально оперативно, заручившись підтримкою досвідчених юристів,інакше — підсумок один: втрата контролю над компанією і повне її зникнення.

Raiding is no longer a rarity and an exception, but a marker that characterizes business in the agrarian sector ofUkraine. Moreover, raidering has become a profitable business. The same company-invaders regularly implement provenschemes for all new objects, gaining illicit profit and remaining impunity. To understand the whole raider system in theagro-business, you need to start an analysis for the reasons for which it became possible to obtain information about theactivities of a successful company and its assets, weaknesses and financial activity. An additional factor that continuesto promote the impunity of enterprises is corruption. This is especially true for cases where the power takeover of thestructure or the takeover of the harvest is carried out.

In order to protect its agrarian business, first of all, it is necessary to determine the legal nature, and hence thenotion of raiding. In this article 5 signs were considered that the agrarian enterprise could be threatened by raider attacks,called raider tools through which they operate, analyzed specific cases of raider attack and offered the most simplemethods of countering raider attacks.

One way or another, owners of agrarian business need to independently carry out preventive measures to counterraider attacks. It is necessary to pay attention to frequent inspections of controlling bodies, requests from other companies,shareholders, participants. It is necessary to regularly monitor assets, provide the necessary protection of real estate,and implement effective corporate governance. A rather important issue is the preservation of confidential informationby employees. It is necessary to develop a provision on confidential information at enterprises and to strictly monitor its

4Передплатний індекс 21847


ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОКІЗ ВАЖЛИВИМИ НАУКОВИМИ

ЧИ ПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИНа жаль, рейдерство в аграрному секторі на

території Україні є доволі розповсюдженимявищем. Україна — велика, чорнозем — родю-чий та плодотворний, тому часто трапляютьсявипадки, коли хтось сіє, а хтось — "віджимає".

За 2016 рік у пресі більше п'яти десятківразів згадувалося про гучні рейдерські захоп-лення сільгосппідприємств, і це тільки ті, щостали найбільш резонансними.

За 2017 рік вже статистика свідчить пробільш ніж 700 випадків недружніх конфліктів-поглинань або тиску на бізнес, тобто перелікйде сотнями. Механізмами таких незаконнихдій є повна підробка документів, фальсифіка-ція рішень наглядових рад, фальсифікація до-говорів оренди, прав оренди землі тощо. Завж-ди першопричинами проблем рейдерства, першза все, були прогалини в законодавстві. Рейде-ри завжди шукають такі прогалини, щоб зайтив бізнес, знайти там свою вигоду, заробитигроші і не сісти у в'язницю, але так було рані-ше. Зараз, на жаль, воно виглядає по-іншому,зараз це рейдерство-грабунок, тому що дужечасто у людей забирають бізнес, але всі випад-ки рейдерства пов'язані з одними і тими сами-ми учасниками, захоплення завжди дуже доб-ре організовані і вони системні.

За оцінками експертів, сьогодні 40—50%економіки перебуває в "тіні". Загальна сума ка-пітальних інвестицій за 2017 р. склала 16,6 млрд$, з них 2,3 млрд $ — прямі іноземні інвестиції.

За різними критеріями до середньому кла-су в Україні відноситься від 5% (за можливістювпливу на владу) до 10% (за доходами) населен-ня.

За даними МВС, у 2016 р. із 1396 справ просамозахоплення земельних ділянок (ст. 197-1ККУ) лише 20 було передано до суду. Тобтобільше 98% справ "помирають" при розсліду-ванні поліцією, або безкінечно затягуються.

За даними ГПУ, у 2017 р. було зафіксовано414 випадків рейдерства; за півтора роки (січень2017 — червень 2018) — 539 випадків. Цифрарейдерських атак за п'ять років 1690 (хоча реаль-на цифра у 203 рази більша).

За даними Мін`юсту, впродовж серпня-грудня 2017 р. до антирейдерських штабів над-ійшло майже 500 звернень по всій Україні. Прицьому чиновники тільки у 136 випадках знайш-ли факти рейдерства.

Рейдерство ніколи не починається на рівнірайону або області, все рейдерство, яке є в Ук-раїні, йде з Києва за потурання найвищих служ-бових осіб. Починається воно з Міністерстваюстиції, Генеральної прокуратури та Міністер-ства внутрішніх справ.

Рейдерство — вже не рідкість і не виняток,а маркер, що характеризує роботу бізнесу ваграрному секторі України. Більш того, рейдер-ство стало вигідним бізнесом. Одні і ті ж ком-панії-загарбники регулярно реалізують пере-вірені схеми на всі нові об'єкти, отримуючи не-законний прибуток і залишаючись безкарними.

Щоб зрозуміти всю систему рейдерства вагросфері потрібно починати аналіз з причин,за якими стало можливим отримувати інформа-цію про діяльність успішного підприємства і йогоактивах, слабкі сторони і фінансову активність.

Додатковим фактором, який як і ранішесприяє безкарному заволодінню підприємства-ми, є корупція. Це особливо актуально для тихвипадків, коли здійснюється силове захоплен-ня структури або заволодіння урожаєм.

Ключові слова: рейдерство, рейдерська атака, фінансова безпека сільськогосподарськогопідприємства, фінансовий конфлікт, управління корпоративними ресурсами, корупція.

Key words: raiding, raider attack, financial security of an agricultural enterprise, financialconflict, corporate resource management, corruption.

compliance. Is there any way out of this situation? Yes, it exists, but the security program should be thought out andimplemented as promptly as possible, with the support of experienced lawyers, otherwise — the result is one: the loss ofcontrol over the company and its complete disappearance.



5

Для того, щоб захистити свій аграрнийбізнес, насамперед, потрібно визначитися зправовою природою, а отже, з поняттям рей-дерства. Саме тут постає перша проблема. Ста-ном на сьогодні жодним нормативно-правовимактом не закріплюється юридичне визначеннятакого суспільно небезпечного явища. Рейдер-ством вважається отримання майна або майно-вих прав на підставах, в основі виникнення якихлежать прогалини в законі або системні недо-ліки функціонування державних інститутів (су-дової та/або правоохоронної систем, держав-ної реєстрації юридичних осіб або прав на не-рухомість тощо).

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Незважаючи на те, що поняття "рейдер-ство" з'явилося в категорійному апараті еконо-мічної науки порівняно нещодавно, за корот-кий час воно перетворилося на повноціннийоб'єкт дослідження, тому цією проблематикоючерез її зростаючу актуальність займаєтьсябагато вітчизняних і зарубіжних науковців.Серед них слід назвати таких: Ю.А. Берлач [2],О.В. Бєліков [3], З.С. Варналій та І.І. Мазур [5],А.О. Єфименко [6], З.Б. Живко [7], Ю.Я. Ка-сараба і С.Н. Баліна [8], М.А. Колєсник [9],О.К. Концевич i А.Ю. Дернова [10], М.І. Копит-ко [11], Д.В. Кушерець [12], О.А. Мельниченкота В.І. Пушкарьова [13], І.П. Мойсеєнко йО.М. Марченко [14], С.М. Москаленко [15],Т.О. Пожуєва [17], О.Б. Таращанська [19],Д.В. Фальшовник [20], Ю.А. Хатнюк [21].

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУВ Україні рейдерство в аграрному секторі

з'явилося наприкінці XX ст. (після розпадуРадянського Союзу). Незважаючи на те, щорейдерство є злочином проти власності, такесуспільно небезпечне діяння не підпадає піджодну "класичну" форму злочину проти влас-ності (крадіжку, грабіж, шахрайство або тор-гівлю краденим), оскільки являє собою "суміш"зазначених злочинів у різних проявах. Протя-гом останніх 20 років правники безрезультат-но намагалися надати юридичне визначенняцьому поняттю, яке відрізняло б його від "кла-сичних" злочинів проти власності. Саме черезце "рейдерство" стало публіцистичним термі-ном, що не використовується у правотворчійдіяльності (практиці).

Офіційної статистики кількості рейдерсь-ких захватів аграрного бізнесу або земельнихділянок на території України немає. Неофіційніджерела оприлюднюють такі дані: з 2013 р. в

Україні зафіксовано 1690 рейдерських захоп-лень, з них 539 — за останні 1,5 року[4]. Най-більша кількість рейдерських атак сталася у2017 р. — 414. Найменша кількість захопленьзафіксована у 2014 р. — 234.

Однак реальна статистика, вірогідно, від-різняється від вищевказаних даних, оскількирейдерство зазвичай супроводжується під-тримкою корумпованих правоохоронців, які заознаками кримінального правопорушення невносять дані до ЄРДР. Також трапляються ви-падки, коли кримінальні провадження порушу-ються за іншими статтями КК України (зокре-ма самоуправство, хуліганство, незаконне зба-гачення, незаконне поводження зі зброєю, бой-овими припасами або вибуховими речовинамитощо).

Одним з інструментів рейдерів є прогалинив законодавстві. Як відомо, земельна ділянка єнерухомим майном, а право на неї підлягає дер-жавній реєстрації. Натомість законодавство,яке регулює процедури державної реєстраціїправ, є доволі молодим та містить безліч про-галин і колізій. Фактично немає усталеної су-дової практики щодо його застосування. Середфахівців відсутня єдність з багатьох принципо-вих питань регулювання реєстраційних проце-дур.

У зв'язку з цим виникла системна колізія —можливість набуття права власності та реалі-зації повноважень власника залежить не лишевід його волевиявлення, але й від рішень і дійорганів реєстрації, які бувають незаконними таобумовлюють припинення права на нерухомемайно у добросовісного набувача.

Іншою підставою виникнення рейдерства євинесення неправомірних судових рішень з гру-бим порушенням правил підсудності, без ви-клику сторін, за явно надуманими обставина-ми або на підставі сумнівних доказів, які є такзваними "правовстановлюючими документа-ми", за допомогою яких шахраї незаконно во-лодіють та користуються земельними ділянка-ми.

Окрім того, державними реєстраторами ре-чових прав на нерухоме майно є також нота-ріуси. Згідно зі змістом ч. 2 ст. 28 Закону Ук-раїни "Про нотаріат", держава не несе відпові-дальності за шкоду, заподіяну неправомірни-ми діями приватного нотаріуса у процесі здійс-нення ним нотаріальної діяльності та функційдержавного реєстратора прав на нерухоме май-но.

Також проблемним є питання щодо визначен-ня підсудності. Справи між фізичними/юридич-ними особами зазвичай вирішуються цивільними/



господарськими судами, однак поряд з цим існуєпотреба оскарження неправомірного рішеннядержавного реєстратора, яке розглядається заправилами адміністративного судочинства.

За таких обставин вбачається необхідністьсформувати усталену практику, уникаючиколізій та прогалин у законодавстві, яка сприя-ла б протидії рейдерським захватам нерухомо-го майна та бізнесу, захистивши таким чиномзвичайних селян, фермерів та аграріїв.

Одним з дієвих способів захисту земельноїділянки вважається звернення до Комісії з пи-тань розгляду скарг у сфері державної реєст-рації. За даними Міністерства юстиції України,Комісія Мін'юсту з питань розгляду скарг усфері державної реєстрації ("Антирейдерськакомісія") за 10 місяців 2017 р. задовольнилапонад 500 скарг, з яких 226 скарг стосувалисяземельних ділянок, повернувши у власністьгромадян близько 6 тис. земельних ділянок за-гальною площею понад 7,5 тис. гектарів [1]. Прицьому предметом розгляду Комісії є виключнопроцедурні порушення, вчинені державнимреєстратором (нотаріусом) під час здійсненняреєстраційних дій, а не оцінка суті угод, напідставі яких відбуваються такі реєстраційнідії. Комісія не встановлює недійсність дого-ворів, недотримання зобов'язань за договора-ми тощо. Таким чином, у разі виникненняспірних правовідносин, які потребують дока-зування, громадянам доведеться звертатися досуду та правоохоронних органів.

Окрім того, варто відзначити запроваджен-ня механізму автоматичного обміну данимиміж реєстром майнових прав і Держгеокадаст-ром, що унеможливлює реєстрацію подвійнихдоговорів оренди землі. Також Міністерствоюстиції України готує протокол обміну дани-ми з Єдиним державним судовим реєстром дляперевірки державними реєстраторами справж-ності наданих заявниками судових рішень. Такізаходи повинні зменшити кількість неправо-мірних дій з нерухомим майном.

Сільське господарство практично загнане вглухий кут корумпованою системою, яку фор-мують управління Мін'юсту, держреєстратори,правоохоронці та судді, і в якій кожен знає, щойого "прикриють", тому ніхто не боїться відпо-відальності. Утім, іноді бізнес може допомогтисобі і сам. Наприклад, попередити напад. Ниж-че наводимо 5 ознак того, що аграрному під-приємству можуть загрожувати рейдерськіатаки (рис. 1). Це симптоми, які можна поба-чити на етапі підготовки нападу, а значить, з ви-сокою долею ймовірності у такому разі можнабуде уникнути неприємностей.

1. Активність набірників (чи "наборщиків")землі.

Звертайте увагу на активізацію їхньоїдіяльності, особливо, якщо не зрозумілозвідки вони прийшли і якщо поводяться занад-то настирно.

Якщо це не люди сусіднього господарства,є привід занепокоїтися. Агітація за землю в селійде постійно, але, якщо в ній починають братиучасть якісь "ліві" люди, це значить, що є не-здоровий інтерес до вашої землі.

2. Запити про підприємство чи його активи,що надходить або до підприємства, або досільради.

Пояснімо на прикладі. В одну з сільрад вОдеській області приходить запит з районноїПодаткової Львівської області. Просять нада-ти інформацію про кількість обробленої земліі якими культурами її було засаджено останнітри роки помісячно. Це чітка ознака зборуінформації.

Навряд чи хтось із агрономів сходу зможезгадати, що і де на його полях було посіяно в2014 році, а сільська рада й поготів не має жод-ного відношення до тої кукурудзи чи соняшни-ку, це не її питання. Мета цього запиту — пе-ревірка готовності сільради грати проти під-приємства.

3. Неможливість перепідписати більше 20%договорів.

Якщо велика частина ваших договорів по-требує перепідписання, зростає небезпека, щоперепідписувати їх з вашими орендодавцямибудете вже не ви. Реальна небезпека — якщовам не вдається домовитися про переоформ-лення п'ятої частини чи більше ваших дого-ворів.

4. Відсутність договорів емфітевзису.Сьогодні 9 з 10 підприємств мають від 3% до

15% договорів емфітевзису (це різновид трива-лого користування, як і оренда на 49 років, алеможе укладатися на довші строки) [16].

Але якщо у вас їх немає, це значить, щолюди не звертаються до вас щодо фактичнопродажу свого паю. Це означає, що людипідприємству не довіряють і не бачать в ньомуджерело коштів. Це означає, що їм таку ідеюхтось у вуха вклав.

5. Увага правоохоронних і податкових орга-нів до підприємства.

Коли увага є, а співпраці немає, тобто існуєнедружнє ставлення з боку правоохоронців іподатківців, вони можуть підігрувати рейдерам.

Якщо сільськогосподарський виробник спо-стерігає такі симптоми на своєму підприємстві,це привід занепокоїтися.



7

Але головне — не панікувати, адже вчасновиявлені ознаки можливого рейдерського на-паду дають вам час підготуватися та уникнутийого. По-перше, намагаємося з'ясувати, хтоготує напад. Це може бути як сусіднє підприє-мство, так і абсолютно стороння компанія. По-друге, звертаємося до державних реєстраторів,яким довіряємо, і з'ясовуємо, чи не відбуваєть-ся якихось аномалій з нашими записами промайнові та корпоративні права. У випадку ви-явлення змін, які ми самі для себе не можемопояснити, звертаємося до поліції. При чому,якщо злочин стосується прав оренди, фальси-

фікації договорів, то для більшої ефективностізаява повинна надійти не лише від підприєм-ства, а й від орендарів, чиї договори підроби-ли.

Однак, щоб глибше зрозуміти рейдерськісхеми, слід розглянути і конкретні випадки.Візьмемо для прикладу найяскравіші і най-гучніші справи поточного року.

Перший і найбільш поширений сучаснийвид аграрного рейдерства — майновий. В цьо-му випадку шахраї заволодівають не самимпідприємством, а його продукцією, урожаєм.Тут можливі кілька варіантів дій рейдерів. Пер-

Рис. 1. Ознаки того, що аграрному підприємству можуть загрожувати рейдерські атаки



ший — самий банальний: зловмисники в розпалсезону збору врожаю просто заганяють начуже поле свою техніку і в лічені години зби-рають і вивозять зерно або, наприклад, овочі.Поле охороняють озброєні люди спортивноїстатури, як правило, не місцеві, яких потім і незнайти. Поки господар встигає схаменутися —урожай зібрано і вивезено, а поліція лише роз-водить руками. Особливо згубно такий вид ата-ки відбивається на представниках середньоїланки бізнесу і на дрібних аграріїв. Дуже частов урожай вкладаються останні гроші, а нерідкоі кредитні, тому, втративши товар, власникпідприємства втрачає все.

Другий варіант "майнового рейдерства"більш інтелектуальний і розрахований на великіобсяги продукції. Шахрайська компанія скла-дає і подає надуманий позов про відшкодуван-ня збитку або про стягнення заборгованості (ісам договір, і накладні по ньому фальсифіко-вані). Одночасно з позовом до суду надходитьзаява з проханням про забезпечення позовнихвимог, а відповідно — накладення арешту напродукцію сумлінного аграрія. До встановлен-ня істини у справі суд, як правило, не скупить-ся на накладення арешту. Після чого збираєть-ся врожай, продукція (між іншим, зерно) пере-дається на зберігання "своєму" третій особі. Всеце проводиться офіційно, за документами. Алепоки триває слідство зерно розпродається, а навиправдання складаються акти про псуванняпереданого на зберігання майна. У підсумку: занесвоєчасне повідомлення виконавчої служби"зберігачу" загрожує лише штраф, який ніяк незасмутить його, адже в кишені вже пристойнасума грошей, виручена від продажу. Позов провідшкодування боргу відгукується, справа за-кривається, так і не розпочавшись.

Третій поширений спосіб рейдерського за-хоплення є захоплення бізнесу співвласникомпідприємства. Причиною може послужити кор-поративний конфлікт, а супутніми фактораминедосконалість установчих документів, якіскладалися без належного юридичного аналі-зу.

Серед найбільш розповсюджених способіврейдерських атак у аграрному секторі є: підпи-сання власниками земельних ділянок декількохдоговорів оренди та підробка підписів влас-ників у договорах оренди.

Законодавством України передбачено, щодоговір оренди земельної ділянки набирає чин-ності з часу державної реєстрації. Досить час-тою є ситуація, коли договори укладалися у2005—2008 роках, а реєстрацію пройшли аж у2010—2014 рр. [18]. Фактично, орендарі корис-

тувалися цією землею 5—7 років, а договори небули зареєстровані. Це означає, що вони "невисвітлювались" у так званій базі земельногокадастру. Тому сьогодні може прийти будь-який інвестор, і побачити, що відповідно до ви-мог закону земельна ділянка вільна. На однуділянку може існувати навіть 2—3 договориоренди. І той, хто зареєструє вказану земель-ну ділянку першим, і буде фактичним оренда-рем. Також найпоширенішим способом єпідроблення підписів власників земельних діля-нок. Є непоодинокі факти, коли люди знають,що з ними хтось у якомусь селі уклав договіроренди. Начебто за паї їм виплатять гроші. На-справді ж, якщо підняти ці документи, то підпи-си там абсолютно неправдиві, і навіть є випад-ки, коли за людей просто ставили хрестики.

Все ці способи аграрного рейдерства мож-ливо попередити. Найкращим способом дляцього на сьогодні є нотаріат України. Нота-ріальний захист прав власників землі та земле-користувачів — один із дієвих інструментівпротидії і запобігання рейдерства в аграрномусекторі, що відображає належний контрольдержави за правовідносинами.

Найпростішими методами протидії рейдер-ству є:

— зосередження акціонерного капіталу водного власника або здійснення викупу часткив тих акціонерів товариства, які не беруть участіу діяльності підприємства;

— постійне відслідковування змін у складіакціонерів товариства;

— якісна та належно вмотивована юридич-на служба в структурі підприємства;

— проведення продажу акцій товариства чидодатковий їх випуск під контролем власника;

— створення додаткових перепон для рей-дерського захоплення підприємства. Це мо-жуть бути заборони на проведення реєстра-ційних дій з юридичною особою, отриманнякредитів під заставу/іпотеку рухомого/неру-хомого майна, корпоративних прав підприєм-ства, створення штучної заборгованостіпідприємства, створення в структурі підприє-мства дочірніх товариств з відокремленим май-ном та інше;

— недопущення виникнення та прострочен-ня кредиторської заборгованості;

— попередження та уникнення конфлікт-них ситуацій в діяльності керівної ланки під-приємства, менеджменту (протиправне звіль-нення працівників тощо);

— підвищення культури суб'єктів господа-рювання (прозорі конкурентні відносини,підтримання ділової репутації тощо);



9

— створення та ефективне функціонуван-ня в структурі підприємства підрозділів, відпо-відальних за попередження неконкурентноїборотьби, рейдерських захоплень;

— залучення громадськості й засобів масо-вої інформації до боротьби з рейдерством.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХДОСЛІДЖЕНЬ

Так чи інакше, власникам аграрного бізне-су необхідно самостійно здійснювати про-філактичні заходи щодо протидії рейдерству.Потрібно приділяти увагу частим перевіркамконтролюючих органів, запитам від іншихпідприємств, акціонерів, учасників. Варто ре-гулярно здійснювати моніторинг активів, за-безпечити необхідну охорону нерухомого май-на, здійснювати ефективне корпоративне уп-равління. Достатньо важливим питанням є збе-реження конфіденційної інформації співробі-тниками. Потрібно розробити положення проконфіденційну інформацію на підприємствах тасуворо контролювати режим його дотримання.Чи є вихід з такої ситуації? Так, він існує, алепрограму захисту слід продумувати і реалізо-вувати максимально оперативно, заручившисьпідтримкою досвідчених юристів, інакше —підсумок один: втрата контролю над компанієюі повне її зникнення. Чи є майбутнє в українсь-кого агробізнесу при відсутності боротьби зрейдерством? Ні! Чи цікава Україна іноземно-му інвестору? Так, але вкладати гроші в бізнес,який щохвилини можуть забрати, ніхто не буде!Необхідно боротися спільно і ні на секунду незнімати руку з пульсу.

Література:1. Антирейдерська комісія мін'юсту за 10

місяців цього року задовольнила понад півти-сячі скарг [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: https://minjust.gov.ua/news/ministry/antireyderska-komisiya-minyustu-za-10-misyatsiv-tsogo-roku-zadovolnila-ponad-pivtisyachi-skarg

2. Берлач Ю.А. Правове визначення рейдер-ства / Ю.А. Берлач // Південноукраїнськийправничий часопис. — 2009. — № 1. — С. 60—62.

3. Бєліков О.В. Рейдерство в Україні — реа-лії сьогодення / О.В. Бєліков // Юридичнийжурнал. — 2007. — № 4. — С. 105—109.

4. Борка Я. Як захистити агробізнес від рей-дерства 14.08.2018 [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://yur-gazeta.com/pub-lications/practice/zemelne-agrarne-pravo/yak-zahistiti-agrobiznes-vid-reyderstva.html

5. Варналій З.С. Рейдерство в Україні: пе-редумови та шляхи подолання / З.С. Варналій,І.І. Мазур // Стратегічні пріоритети. — 2010. —№ 2 (3). — С. 129—136.

6. Єфименко А.О. Рейдерство або ринокконтролю / А.О. Єфименко // Юридичний жур-нал. — 2008. — № 11. — С. 116—122.

7. Живко З.Б. Рейдерство: фермент ринко-вої економіки: [монографія] / З.Б. Живко. —Львів: Ліга-Прес, 2009. — 270 с.

8. Касараба Ю.Я. Правові заходи протидіїнезаконному поглинанню підприємств (рейдер-ству): міжнародний досвід / Ю.Я. Касараба,С.Н. Баліна // Науковий вісник Львівськогодержавного університету внутрішніх справ. —2011. — № 3. — С. 44—53.

9. Колєсник М.А. Зарубіжний досвід про-тидії рейдерству та можливості його викорис-тання в Україні / М.А. Колєсник // Право і без-пека. — 2010. — № 5 (37). — С. 11—16.

10. Концевич О.К. Боротьба з рейдерствомв Україні: основні схеми здійснення та шляхиподолання / О.К. Концевич, А.Ю. Дернова[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=71683

11. Копитко М.І. Рейдерство як проблемадля функціонування бізнесу в Україні / М.І. Ко-питко // Вісник Одеського національного уні-верситету імені І.І. Мечникова. — 2013. —Т. 18. — Вип. 4/2. — С. 78—81.

12. Кушерець Д.В. Правова політика про-тидії рейдерству / Д.В. Кушерець // Науковийвісник Чернівецького університету. — 2013. —Вип. 644. Серія: Правознавство. — С. 101—104.

13. Мельниченко О.А. Протидія рейдерствуяк складова державної політики щодо еконо-мічної безпеки / О.А. Мельниченко, В.І. Пуш-карьова // Актуальні проблеми державногоуправління. — 2015. — № 1 (47). — С. 102—109.

14. Мойсеєнко І.П. Управління фінансово-економічною безпекою підприємства: [навч.пос.] / І.П. Мойсеєнко, О.М. Марченко. —Львів, 2011. — 380 с.

15. Москаленко С.М. Рейдерство: загальна ха-рактеристика, окреслення проблеми Понзель М.Г. та шляхи боротьби / С.М. Москаленко // Юри-дичний журнал. — 2007. — № 3. — С. 117—119.

16. Обережно, рейдери! 5 ознак, що на аг-рокомпанію готується напад [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: [http://uacouncil.org/uk/post/oberezno-rejderi-5-oznak-so-na-agrokompaniu-gotuetsa-napad

17. Пожуєва Т.О. Міжнародний досвід ви-никнення рейдерства / Т.О. Пожуєва // ВісникХмельницького національного університету. —2013. — № 3. — Т.2. — С. 130—134.



18. Рейдерство в аграрному секторі на Чер-кащині [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: https://novadoba.com.ua/49478-reyderstvo-v-agrarnomu-sektori-na-cherkaschyni.html

19. Таращанська О.Б. Державна протидіярейдерству в корпоративному секторі еконо-міки України / О.Б. Таращанська // Державнеуправління: теорія та практика. — 2010. — № 2[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej12/txts/10tobseu.pdf

20. Фальшовник Д.В. Рейдерство як різно-вид протидії законній господарській діяльності/ Д.В. Фальшовник // Науковий вісникЛьвівського державного університету внутріш-ніх справ. — 2014. — № 1. — С. 312—322.

21. Хатнюк Ю.А. Визначення поняття рей-дерства та його характеристика у законо-давстві України / Ю.А. Хатнюк // Науковийвісник Львівського державного університетувнутрішніх справ. — 2013. — № 4. — С. 174—185.

References:1. Ponzel, M.G. (2017), "The anti-trader

commission of the Ministry of Justice over 10months of this year satisfied more than half athousand complaints", available at: https://minjust.gov.ua/news/ministry/antireyderska-komisiya-minyustu-za-10-misyatsiv-tsogo-roku-zadovolnila-ponad-pivtisyachi-skarg. (Accessed25 Jan 2019).

2. Berlach, Yu.A. (2009), "Legal definition ofraiding", Pіvdennoukraїnskij pravnichij chasopis,vol. 1, pp. 60—62.

3. Belikov, O.V. (2007), "Raiding in Ukraine -the realities of the present", Yuridichnij zhurnal,vol. 4, pp. 105—109.

4. Borka, Ya. (2018), "How to protect agri-business from raiding", available at: http://yur-gazeta.com/publications/practice/zemelne-agrarne-pravo/yak-zahistiti-agrobiznes-vid-reyderstva.html (Accessed 14 aug 2018).

5. Varnalij, Z.S. (2010), "Raiding in Ukraine:Preconditions and ways to overcome", Stra-tegіchnі prіoriteti, vol. 2, pp. 129—136.

6. Efimenko, A.O. (2008), "Raiding or MarketControl", Yuridichnij zhurnal, vol. 11, pp. 116—122.

7. Zhivko, Z.B. (2009), Rejderstvo: fermentrinkovoї ekonomіki [An Enzyme for a MarketEconomy], Liga-Press, Lviv, Ukraine.

8. Kasaraba, Yu.Ya. (2011), "Legal measures tocombat illegal takeover of enterprises (raider):international experience", Naukovij vіsnik Lvіv-skogo derzhavnogo unіversitetu vnutrіshnіx sprav,vol. 3, pp. 44—53.

9. Kolesnik, M.A. (2010), "Foreign experienceof counteraction to raidering and possibilities ofits use in Ukraine", Pravo і bezpeka, vol. 5 (37).pp. 11—16.

10. Kontsevich, O.K. (2015), "Fighting Raidingin Ukraine: Key Execution Schemes and Ways toOvercome it", available at: http://nauka.kushnir.-mk.ua/?p=71683. (Accessed 25 Jan 2019).

11. Kopytko, M.I. (2013), "Raiding as a Prob-lem for Business Operations in Ukraine", VіsnikOdeskogo nacіonalnogo unіversitetu іmenі І.І.Mechnikova, vol. 18, pp. 78—81.

12. Kusherets, D.V.(2013), "Legal policy ofcounteraction to raidering", Naukovij vіsnikChernіveckogo unіversitetu, vol. 644, pp. 101—104.

13. Melnychenko, O.A. (2015), "Opposition toraiding as a component of state policy on economicsecurity", Aktualnі problemi derzhavnogo uprav-lіnnya, vol. 1, pp. 102—109.

14. Moiseenko, І.P. (2011), Management offinancial and economic security of the enterprise[Upravlіnnya fіnansovo-ekonomіchnoyu bezpe-koyu pіdpriєmstva], Lvіv, Ukraine.

15. Moskalenko, S.M. (2007), "Raiding: generalcharacteristics, outline of the problem and waysof struggle", Yuridichnij zhurnal, vol. 3, pp. 117—119.

16. Levterov, K. (2017), "Beware, Raiders! 5signs that agrocompany is preparing to attack",available at: http://uacouncil.org/uk/post/oberezno-rejderi-5-oznak-so-na-agrokompaniu-gotuetsa-napad (Accessed 25 Jan 2019).

17. Pozhueva, T.O. (2013), "International Ex-perience of Raiding", Vіsnik Xmelnickogo nacіo-nalnogo unіversitetu, vol. 3, pp. 130—134.

18. Stolyar, О. (2018), "Raiding in the agri-cultural sector in Cherkassy region", available at:https://novadoba.com.ua/49478-reyderstvo-v-agrarnomu-sektori-na-cherkaschyni.html (Acce-ssed 25 Jan 2019).

19. Tarashchanskaya, O. B. (2010), "Statecounteraction to raiding in the corporate sectorof Ukraine", available at: http://www.aca-demy.gov.ua/ej/ej12/txts/10tobseu.pdf (Accessed12 oct 2010).

20. Falchovnik, D.V. (2014), "Raiding as a kindof counteraction to legitimate economic activity",Naukovij vіsnik Lvіvskogo derzhavnogo unі-versitetu vnutrіshnіx sprav, vol. 1, pp. 312—322.

21. Khatnyuk, Y.A. (2013), "Definition of theconcept of raider and its characteristics in thelegislation of Ukraine", Naukovij vіsnik Lvіvskogoderzhavnogo unіversitetu vnutrіshnіx sprav, vol.4, pp. 174—185.Стаття надійшла до редакції12.02.2019 р.



11

УДК 657.411:631

О. Г. Пономаренко,к. е. н., доцент, доцент кафедри бухгалтерського обліку,Полтавська державна аграрна академія, м. Полтава, Україна

МАЛОЦІННІ АКТИВИ: НАУКОВА ДИСКУСІЯТА ПРАКТИКА ОБЛІКУ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.11

O. Ponomarenko,Dr. Sci. (Econ), As. Prof. of Accounting department, Poltava State Agrarian Academy, Poltava, Ukraine

LOW VALUE ASSETS: SCIENTIFIC DISCUSSION AND ACCOUNTING PRACTICE

У сучасних економічних реаліях України малоцінні активи для цілей адекватного облікового відображення по-діляються на категорії: малоцінні та швидкозношувані предмети та малоцінні необоротні матеріальні активи, щовимагає застосування специфічних облікових методик. Головними проблемами облікової науки і практики щодо ма-лоцінних активів є: прогалини нормативного регулювання обліку; неоднозначне визнання діапазону об'єктів обліку;різночитання положень бухгалтерського і податкового обліку; відображення одномоментного споживання мало-цінних активів, що необгрунтовано знижує показники активів балансу; недосконала амортизаційна політика, щозумовлює відсутність джерел відновлення малоцінних активів.

Беручи до уваги відносну новизну об'єкта "малоцінні активи" для української облікової науки та практики, сис-тематизовано організаційно-методичні засади обліку таких активів у різних країнах. Виявлено, що облікові підходидиференціюються залежно від зміни ступеня державної регламентації обліку.

Серйозним недоліком вітчизняної облікової практики щодо малоцінних активів є той факт, що вони у складіоборотних визнаються малоцінними швидкозношуваними предметами та обліковуються згідно з методологією за-пасів у світлі П(С)БО 9 "Запаси". Однак цілий ряд видів цих активів не має одномоментності споживання. У своючергу, номенклатурний склад малоцінних необоротних активів за рядом об'єктів дублює складові на субрахункахобліку основних засобів 106 "Інструменти, прилади та інвентар" та 109 "Інші основні засоби".

Для вирішення означених проблем на підставі аналізу провідних наукових позицій та облікової практики пропо-нуються шляхи виокремлення й усунення невідповідностей бухгалтерського й податкового законодавства, удоско-налення підходів до оцінки й амортизації малоцінних активів та їх синтетичного обліку переважно через застосуван-ня нових субрахунків з належним рівнем деталізації. Це забезпечить приріст не тільки нових наукових знань, а йсприятиме удосконаленню практичних облікових методик та закріпленню найбільш раціональних альтернативнихрішень у обліковій політиці підприємств.

In today's economic realities of Ukraine, inadequate assets for the purposes of adequate accounting are classifiedinto categories: low-value and worn-out items and low value non-negotiable tangible assets requiring the use of specificaccounting methods. The main problems of accounting science and practice regarding low value assets are: gaps inregulatory accounting; ambiguous recognition of the range of objects of accounting; discrepancies in the accounting andtax accounting regulations; a reflection of one-time consumption of low value assets that unreasonably reduces the assetsof the balance sheet; imperfect depreciation policy, which leads to the lack of sources of restoration of low value assets.

Taking into account the relative novelty of the object "low value assets" for Ukrainian accounting science and practice,the organizational and methodical principles of accounting for such assets in different countries are systematized. It isrevealed that accounting approaches are differentiated depending on the change in the degree of state accountingregulation.

A serious disadvantage of domestic accounting practices regarding low value assets is the fact that they are consideredto be negotiable with low value items and accounted for in accordance with the inventory methodology in the light ofP(C)BO 9 "Stocks". However, a number of types of these assets have no one-time consumption. In turn, the nomenclatureof low value non-current assets for a number of objects duplicates components in the subaccounting of fixed assets 106"Tools, instruments and inventory" and 109 "Other fixed assets".

To solve these problems, based on the analysis of leading scientific positions and accounting practices, ways areproposed to identify and eliminate inconsistencies in accounting and tax legislation, to improve approaches to the valuation



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ господарській діяльності кожного під-

приємства використовується значна група за-собів праці порівняно невеликої вартості і зіскороченим терміном служби. Такі засоби ємалоцінними активами.

Сьогодні малоцінні активи для цілей адек-ватного облікового відображення поділяють-ся на категорії: малоцінні та швидкозношуваніпредмети та малоцінні необоротні матеріальніактиви. Подвійний прояв економічного змістуозначених активів як малоцінних основних за-собів та предметів праці зі скороченим термі-ном використання зумовлює застосування спе-цифічної облікової методики у практичнійдіяльності суб'єктів господарювання.

Як свідчать теоретичні та практичні дослід-ження, питанням організації обліку, аналізу іаудиту малоцінних активів приділяється недо-статня увага, внаслідок чого: ускладнюєтьсядотримання основних методичних принципівведення обліку; спотворюється інформація профінансовий стан підприємств та стан розра-хунків; знижується ефективність прийняттяуправлінських рішень. Внаслідок суперечливо-го відображення одномоментного споживанняцих об'єктів обліку "вимивається" сумарнийпоказник активу балансу підприємств, де пи-тома вага "малоцінки" є значною (готелі, хос-тели, кафе, ресторани, салони краси та подібніпідприємства побутового обслуговування на-селення), що спотворює уявлення зовнішньогокористувача звітності про ліквідність й плато-спроможність згаданих суб'єктів господарю-вання.

Крім того, прогалини нормативного регу-лювання обліку малоцінних активів справляютьнегативний вплив на формулювання положеньвнутрішніх облікових регламентів (обліковаполітика) як у організаційному так і у методич-ному аспектах, що робить практично неможли-вою гармонізацію положень бухгалтерськогота податкового обліку бізнес-структур на за-гальній системі оподаткування. Тому науко-вцям та практикам, що організовують іздійснюють облік малоцінних активів, слід пра-цювати у напрямі зменшення обсягу облікових

and amortization of low value assets and their synthetic accounting, mainly through the use of new sub-accounts with anappropriate level of detail. This will ensure the growth not only of new scientific knowledge, but will also help to improvethe practical accounting methods and consolidate the most rational alternative solutions in the accounting policy ofenterprises.

Ключові слова: облік, малоцінні активи, малоцінні швидкозношувані предмети, малоціннінеоборотні активи.

Key words: accounting, low value assets, low-value cheap items, low value non-negotiable assets.

процедур двох видів обліку, що полягає у об-грунтуванні й обранні однакових, як для бух-галтерського, так і для податкового облікупринципів, методів і процедур.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Малоцінні активи для української обліко-вої науки та практики об'єкт достатньо новий,тому доцільно систематизувати організаційно-методичні засади обліку таких активів у різнихкраїнах. Означені підходи диференціюютьсязалежно від зміни ступеня державної регламен-тації обліку [20].

Обгрунтованим буде виокремити три уза-гальнені підходи до визнання та подальшогооблікового відображення малоцінних активів:

1) групування однорідних об'єктів у складіоборотних та необоротних активів (США, Ук-раїна),

2) систематизація подібних предметів ускладі оборотних активів (Росія, Білорусія,Молдова),

3) відображення малоцінних активів заспеціальними статтями витрат (Великобрита-нія).

Отже, розмежування малоцінних активів наоборотні та необоротні характерне для країн,що широко використовують у практиці облікуамериканські стандарти GAAP. Віднесенняактивів до поточних або довгострокових зале-жить від внутрішньо встановленого строкукорисного використання.

Визнання малоцінних активів переважно ускладі оборотних було притаманне для країнколишнього Радянського Союзу.

Встановлення вартісної межі для виокрем-лення допоміжних засобів праці є характернимтакож для облікової практики Великобританії.У вирішенні даного питання керуються прин-ципом істотності (materiality). Цю істотність напрактиці слід розуміти як суттєвість фінансо-вої звітності.

Сучасна облікова практика провідних країнЄвропи розвивається у напрямі зростання вар-тісної межі малоцінних активів, що можутьбути одномоментно списані за нормами подат-



13

кового законодавства. Так, у Німеччині крите-рій малоцінності активів до 31 грудня 2017 рокубув визначений на рівні 410 євро (без податкуна додану вартість), а з 1 січня 2018 року цейпоказник сягнув рівня 800 євро [21].

Питання визначення економічної сутностіта складу таких елементів активів, як малоцінніта швидкозношувані предмети й необоротніматеріальні активи детально опрацьованоА.В. Алексєєвою [1]. Крім розкриття порядкуобліку активів з низькими показниками вар-тості, автор приділяє значу увагу формуваннюзвітної інформації про них з урахуванням ви-мог міжнародних стандартів фінансової звіт-ності.

Доповнюючи прогалини неоднозначнотрактування складу малоцінних активів О. Роє-ва [15] зазначає, що на різних підприємстваходин і той же предмет може знаходитись в екс-плуатації протягом різних періодів і, як на-слідок — його віднесення до різних видів акти-вів за критерієм тривалості перебування у опе-раційному циклі. Тому автором пропонуєтьсяделегування обов'язків обгрунтування строківвикористання активів спеціально створенійкомісії з закріпленням цих рішень відповідни-ми документами.

Методику обліку малоцінних активів у нау-кових джерелах зазвичай визначають із ураху-ванням їх поділу на оборотні та необоротні [7].Відповідно до швидкозношуваних предметів за-стосовують вимоги П(С)БО 9 "Запаси" [14] таобліковують їх на рахунку 22 "Малоцінні ташвидкозношувані предмети", а до малоціннихнеоборотних матеріальних активів — П(С)БО7 "Основні засоби" [13] і обліковують їх на суб-рахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальніактиви".

Така методика активізує наукову дискусію.Так, на думку А. Грінько, у Плані рахунків вза-галі недоцільно виділяти зазначених вище ра-хунків: "…розподіл на основні та малоцінні ташвидкозношувані предмети не має сенсу…Ма-лоцінні предмети за своєю функціональноюроллю на підприємстві є такими ж засобамипраці, як і основні" [4].

В. Моссаковський пропонує повернутися допрактики обліку, що існувала до запроваджен-ня національних положень (стандартів) бухгал-терського обліку та використовувати для об-ліку подібних об'єктів тільки рахунок 22 "Ма-лоцінні та швидкозношувані предмети" [10].Така наукова позиція суперечить вимогамміжнародних стандартів фінансової звітності,які є методологічною базою стандартів націо-нальних.

Сутнісні аспекти визнання малоціннихактивів для цілей податкового обліку роз'яснюєЮ. Крот [5]. Отже, під малоцінними необорот-ними матеріальними активами в контексті По-даткового кодексу [12] логічно розуміти мате-ріальні активи, очікуваний термін корисноговикористання яких понад рік (або операційнийцикл, якщо він довший за рік) із дати введенняв експлуатацію, та вартість яких не більше ніж1000 грн (із 2012 р. — не більше ніж 2500 грн,зараз — 6000 грн). Крім того, податкове зако-нодавство визнає лише активи, використову-вані у основній господарській діяльності під-приємств.

Крім того, з метою визнання податковогокредиту з податку на додану вартість законо-давство вимагає здійснювати і доводити витра-ти на придбання активів з подальшим викорис-танням в оподатковуваних ПДВ операціях (п.198.3 ПКУ).

Для уникнення суперечок з фіскаламипідприємствам у практиці рекомендуєтьсяоформлювати наказ про купівлю цих об'єктів здокладним описом необхідності такого прид-бання для цілей основної господарської діяль-ності [11].

Відповідно до п. 145.1.9 ПКУ, амортизаціюз метою оподаткування нараховують за мето-дом, визначеним наказом про облікову політи-ку для складання фінансової звітності. І хочавитрати на придбання та створення МНМА невходять до переліку амортизованих (п. 144.1ПКУ), вони однозначно підлягають податковійамортизації [12]. На це вказує п. 14.1.20 ПКУчерез формулювання: "вартість малоціннихнеоборотних матеріальних активів, яка амор-тизується". Арсенал нормативно закріпленихподатковим законодавством методів: прямолі-нійний, виробничий, метод 50%:50%, 100%.Найбільш поширеними у обліковій практицівітчизняних підприємств є два останні.

Значну питому вагу серед об'єктів мало-цінних активів займає спеціальний одяг та взут-тя. У практиці часто працівники, звільняючись,не повертають комплект одягу і взуття, що при-зводить до необхідності сторнування податко-вих витрат через втрату зв'язку з основноюдіяльністю. Для усунення негативних наслідківпояви у цьому випадку сум податкових не-доїмок О. Роєва [15] пропонує методику роз-рахунку залишкової вартості засобів індивіду-ального захисту працівників, що дозволить за-лишити частину витрат у складі податкових.Такий крок одночасно дозволить зберегти й ча-стину податкового кредиту з податку на дода-ну вартість.



Отже, головними напрямами розвиткунаукової дискусії стосовно облікового відоб-раження малоцінних активів є: розробка кри-теріїв однозначного визнання активів у складімалоцінних з розподілом за ознакою трива-лості перебування у операційному циклі, гар-монізація положень бухгалтерського і подат-кового обліку, подальше реформування систе-ми нормативного забезпечення у контексті ви-мог міжнародних стандартів фінансової звіт-ності.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІМета статті полягає в узагальненні теоре-

тичних і методичних засад організації облікумалоцінних активів й розробці обгрунтованихрекомендацій і пропозицій з поліпшення стануоблікової практики підприємств.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУЯк уже зазначалося малоцінні активи у

складі оборотних визнаються малоціннимишвидкозношуваними предметами та облікову-ються згідно методології запасів у світліП(С)БО 9 "Запаси" [14]. Однак за окремимисутнісними ознаками малоцінні активи у складізапасів (малоцінні та швидкозношувані предме-ти) від них же і відрізняються через відсутністьодномоментності споживання як у сировини чипального. Номенклатурний склад малоціннихнеоборотних активів за рядом об'єктів дублюєскладові на субрахунках 106 "Інструменти, при-лади та інвентар" та 109 "Інші основні засоби".

Першопричиною описаних міжвидових об-лікових відмінностей щодо малоцінних активівє прогалини специфічного нормативного регу-лювання. Тематичний нормативний акт да-тується лише 1979 роком (Положение № 16618.10.1979 г. "Положение по бухгалтерськомуучету малоценных и быстроизнашивающихсяпредметов") та не відповідає сучасним еконо-мічним та правовим реаліям.

Положення 166 від 18.10.1979 року деталі-зує розрізи аналітичного обліку малоціннихактивів. Аналітика організується за місцямизберігання та надходження, матеріально-відпо-відальними особами за укрупненими групами:інструменти і пристосування загального при-значення; спеціальні інструменти і спеціальніпристосування; змінне обладнання; техноло-гічна тара; виробничий інвентар; господарськийінвентар; спеціальний одяг, взуття та запобіжніпристосування; постільні пристосування; іншімалоцінні та швидкозношувані предмети.

Аналізуючи амортизаційну політику щодомалоцінних активів у складі необоротних, слід

визнати, що виробничий метод амортизації невідповідає економічній природі процесів вико-ристання цих активів. Метод 50%: 50% доціль-но застосовувати для активів, що потребуютьчастої заміни з нормативно вставленими періо-дами: спеціальний одяг і взуття; засоби індиві-дуального захисту у системі охорони праці;постільна білизна; скатертини, рушники і сер-ветки у ресторанах, кафе, тощо.

Прямолінійний метод амортизації обгрун-тований для малоцінних необоротних активів,використання яких не залежить від інтенсив-ності господарських операцій: переважно цепредмети оргтехніки та меблі.

Вибір і дотримання оптимальних положеньамортизаційної політики щодо малоцінних ак-тивів убезпечує від фактів завищення податко-вих витрат з подальшими податковими не-доїмками.

Загалом, аспекти суперечностей бухгал-терського й податкового обліку малоціннихактивів детально розглянуті у працях І. Маляр-чук, Т. Войтенко та інших авторів, що переваж-но є консультантами спеціалізованих виданьдля бухгалтерів-практиків [2; 3; 5; 8; 9; 11].

Насамперед, групова приналежність мало-цінних активів у бухгалтерському та податко-вому обліку різниться: відповідно, це група ос-новних засобів та інших необоротних матері-альних активів.

Для цілісної картини формування первісноївартості малоцінних активів необхідно здійсни-ти синтез положень бухгалтерського і подат-кового обліку. У бухгалтерському обліку вП(С)БО 7 "Основні засоби" чітко визначеноперелік складових первісної вартості мало-цінних активів, а вартісний критерій (у 2018—2019 роках 6000 грн без ПДВ) зафіксовано лишеу Податковому кодексі. Бухгалтерський облікнормативно закріпляє перелік напрямів викори-стання малоцінних активів, а податковий обме-жує їх застосування лише основною діяльністю.

Міжвидовими відмінностями амортизацій-ної політики щодо малоцінних активів є:

— відсутність у податковому облік поняття"ліквідаційна вартість";

— наявність у бухгалтерському обліку 4 ме-тодів амортизації МА (прямолінійний, вироб-ничий, 50/50 та 100%), а у податковому облікутільки 2 (50/50 та 100%);

— заперечення практики амортизації бе-зоплатно отриманих необоротних активів у по-датковому обліку.

Також міжвидові облікові відмінності про-являються і у питаннях переоцінки малоціннихактивів.



15

Витрати на ремонт малоцінних активів уподатковому обліку включаються до витрат, ау бухгалтерському обліку можуть збільшува-ти балансову вартість відповідної групи необо-ротних активів.

Пропозиції науковців щодо удосконаленнясинтетичного обліку малоцінних активів, восновному, формулюються навколо деталізаціїрахунків.

В.С. Терещенко, та А.І. Москаленко вважа-ють, що більш доцільно просто виключити сло-во "малоцінні" із назви рахунку 22 та перейме-нувати його на "Швидкозношувані предмети"[18].

Як наслідок, у робочому плані рахунків го-ловні бухгалтери підприємств можуть відкри-вати до рахунку 22 два субрахунки: 221 "Ма-лоцінні швидкозношувані предмети" та 222 "До-рогоцінні швидкозношувані предмети".

Ця наукова пропозиція актуалізує розроб-ку обгрунтованої та не ускладненої для прак-тиків методики сумового визначення критерію"дорогоцінності".

Р.Р. Шумило наголошує на необхідностіотримання інформації не тільки про такі акти-ви на складі, але і в експлуатації [6].

Запропонована автором методика облікуреалізується за допомогою субрахунків 221"Швидкозношувані предмети на складі", 222"Швидкозношувані предмети в користуванні",223 "Знос швидкозношуваних предметів". За-провадження останнього субрахунку, на думкуавторського колективу, зумовлене тим фактом,що вартістю малоцінних активів у складі не-оборотних "як складова засобів праці повиннаамортизуватися, що стане запорукою рівно-мірного розподілу їх вартості між операційни-ми циклами та забезпечить фінансування опе-рацій з їх оновлення".

Іншим напрямом можливого уточненняодиниць обліку є відкриття аналітики нижчогорівня деталізації за видовим критерієм об'єктів[17]. До синтетичного рахунку 221 "Малоцінніі швидкозношувані предмети" наступні аналі-тичні рахунки: 221.1 "Центральний інструмен-тальний склад"; 221.2 "Спеціальний одяг"; 221.3"Господарський інвентар"; 221.4 "Офісне об-ладнання і канцтовари"; 221.5 "Інші малоцінні ішвидкозношувані предмети" [17].

Аналізуючи доцільність цих нововве-день, слід відмітити, що деталізація аналі-тики не ускладнює облікові процедури лишев умовах застосування комп'ютерних інфор-маційних систем, де нові розрізи аналітикифіксуються лише один раз технічним пра-цівником.

Для посилення рівня внутрішнього контро-лю операцій з малоцінними необоротнимиактивами та їх підвищення їх схоронності до-цільно ввести окремий субрахунок для такихактивів, що перебувають у експлуатації. До су-брахунку 112 "Малоцінні необоротні матері-альні активи" доцільно відкрити окремий раху-нок, наприклад, 1121 "Малоцінні необоротніматеріальні активи в експлуатації" [19].

Означене нововведення дозволить збільши-ти вартісний вираз оборотних активів на ба-лансів підприємств та буде підгрунтям для пра-вильного проведення інвентаризації.

Вважаючи доречним виокремлення на суб-рахунках показників малоцінних активів ускладі оборотних, С.Й. Сажинець [16] пропо-нує чітко вказати на тривалість перебуваннятаких активів у операційному циклі і виокре-мити ще й транспортно-заготівельні витрати наїх придбання: "доцільно змінити назву рахун-ка 22 "Малоцінні та швидкозношувані предме-ти" на "Оборотні малоцінні та швидкозношу-вані матеріальні і нематеріальні активи" та впрактичній діяльності використовувати такісубрахунки для обліку операцій з матеріальни-ми активами: 221 "ОМШМА на складі"; 222"ОМШМА в експлуатації"; 223 "Оборотнішвидкозношувані матеріальні активи в експ-луатації"; 224 "Зношення оборотних швидкоз-ношуваних матеріальних активів"; 225 "Транс-портно-заготівельні витрати на придбання ОМ-ШМА". Напрям розвитку наукової дискусіїщодо такої пропозиції вбачається у можливо-му ускладненні облікових процедур і "загро-мадженні" інформаційного масиву, оскількитранспортно-заготівельні витрати за всіма ви-дами оборотних активів, що методологічновідносяться до запасів, автор пропонує обліко-вувати окремо.

ВИСНОВКИ1. Критерій "малоцінності" у практиці віт-

чизняних підприємств неправомірно "ніве-лює" значення обліку малоцінних активів танегативно впливає на показники платоспро-можності й ліквідності балансу суб'єктівбізнесу, питома вага малоцінних активів уяких є значною (підприємства пасажирськихперевезень, громадського харчування, інду-стрія краси).

2. Національне нормативне забезпеченнябухгалтерського і податкового обліку потребуєудосконалення на предмет усунення міжвидо-вих розбіжностей та формування універсаль-них підходів до побудови обліку малоціннихактивів.



3. Існуючі методологічні підходи до оцінкималоцінних активів потребують доопрацюван-ня в сучасних економічних реаліях засобамирозподілу малоцінних активів на мало- та до-рогоцінні з належним оціночним обгрунтуван-ням критерію "дорогоцінності".

4. Для уникнення негативних наслідків за-ниження сум активів у балансах через одномо-ментність списання малоцінних активів доціль-но запровадити окремі субрахунки обліку та-ких активів на складі та в експлуатації; крімтого облікового відображення потребує такожзнос малоцінних активів для своєчасного фор-мування фондів їх відновлення.

Література:1. Алєксєєва А.В. Облік нематеріальних ак-

тивів і малоцінних та швидкозношувальнихпредметів: навч. посіб. для студ. торг.-екон.вищ. закл. освіти / А.В. Алєксєєва, Ю.В. Бакун;Київ. держ. торг.-екон. ун-т. — К., 2000. — 84 c.

2. Войтенко Т. Податкова малоцінка:амортизація, утримання, ремонт і поліпшен-ня / Т. Войтенко // Податки та бухгалтерсь-кий облік. — 2014. — № 84 (1790). — С. 15—20.

3. Войтенко Т. Податкова малоцінна: кри-терії визнання [Текст] / Т. Войтенко // Подат-ки та бухгалтерський облік. — Харків, 2014. —№ 80 (1786). — С. 20—27.

4. Грінько А. П. Облік основних засобів:теорія, стан, проблеми, перспективи: [моногра-фія] / А.П. Грінько. — Харків: Харківська дер-жавна академія технології та організації хар-чування, 2002. — 277 с.

5. Крот Ю. Облік малоцінних необоротнихматеріальних активів з урахуванням вимог По-даткового кодексу / Ю. Крот // Бухгалтерсь-кий облік і аудит. — 2011. — № 9. — С. 21—24.

6. Куцик П. Визначення економічної сут-ності швидкозношуваних та малоцінних необо-ротних предметів як передумова раціональноїорганізації їх обліку та контролю / П. Куцик,Р. Шумило // Економічний аналіз. — 2010. —Вип. 666. — С. 99—102.

7. Куцик П. Облік малоцінних необоротнихта швидкозношуваних активів: методичнийаспект / П. Куцик, Р. Шумило //Бухгалтерсь-кий облік і аудит. — 2012. — № 1. — С. 18—21.

8. Малярчук І.І. Основні аспекти фінансо-вого та податкового обліку малоцінних необо-ротних матеріальних активів (Ч. 2) / І.І. Маляр-чук, З.М. Холод // Наукові записки. — 2015. —№ 1 (50). — С. 13—19.

9. Малярчук І.І. Основні аспекти фінансо-вого та податкового обліку малоцінних необо-ротних матеріальних активів (Ч. 1) / І.І. Маляр-

чук, З.М. Холод // Наукові записки. — 2014. —№ 4 (49). — С. 63—67.

10. Моссаковський В. Невирішені питанняобліку непоточних активів / В. Моссаковський// Бухгалтерський облік і аудит. — 2010. —№ 5. — С. 17—28.

11. Петрів О.І. Бухгалтерський та податко-вий аспекти обліку малоцінних необоротнихматеріальних активів: основні відмінності танеузгодженості, проблеми обліку / О.І. Петрів// Науково-інформаційний вісник. Серія "Еко-номіка". — 2013. — № 7. — С. 381—387.

12. Податковий кодекс України [Електрон-ний ресурс]: за станом на 02.02.2019 р. / Вер-ховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Відділбаз даних нормативно-правової інформації. —Режим доступу: //http:// www. rada. gov. ua;http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

13. Положення (стандарт) бухгалтерськогообліку 7 "Основні засоби" від 27 квіт. 2000 р.№ 92 [Електронний ресурс] / Верховна РадаУкраїни. — Режим доступу: http://zakon2.ra-da.gov.ua/laws/show/z0288-00

14. Положення (стандарт) бухгалтерськогообліку 9 "Запаси" № 246 від 20 жовт. 1999 р.[Електронний ресурс] / Верховна Рада Украї-ни. — Режим доступу: http://zakon3.rada.-gov.ua/laws/show/z0751-99

15. Роєва О. Проблемні питання визнання,обліку та оподаткування малоцінних та швид-козношуваних предметів / О. Роєва // Наук.вісн. / Одес. нац. екон. ун-т. — 2016. — № 5. —С. 132—143.

16. Сажинець С.Й. Актуальні питання роз-витку системи обліку оборотних малоцінних ташвидкозношуваних матеріальних активів напідприємстві / С. Й. Сажинець // Вісник Націо-нального університету "Львівська політехніка".— 2012. — № 721. — С. 219—225.

17. Сокольська Р. Б. Удосконалення облікумалоцінних та швидкозношуваних предметів вумовах промислового підприємств / Р.Б. Со-кольська, В.Д. Зелікман, Є.Ю. Захарова // http://stp.diit.edu.ua/article/viewFile/6861/5888

18. Терещенко В. С. Сутнісний аналіз швид-козношуваних предметів як основа удоскона-лення методики їх бухгалтерського обліку /В.С. Терещенко, А.І. Москаленко // http://www.rusnauka.com/36_PWMN_2010/Econo-mics/76360.doc.htm

19. Шваб В.М. Проблеми обліку малоціннихнеоборотних матеріальних активів і малоціннихта швидкозношуваних предметів / В.М. Шваб //Вісник ЖНАЕУ. — 2010. — № 1. — С. 310—315.

20. Шумило Р.Р. Зарубіжний досвід облікута внутрішньогосподарського контролю мало-



17

цінних і швидкозношуваних активів / Р.Р. Шу-мило // Економічні науки. — Серія "Облік іфінанси". — Вип. 7 (25). Ч. 3. — 2010. — С. 547—553.

21. Germany reforms its asset depreciation lawLow value assets threshold to rise in 2018 [Елект-ронний ресурс] / hlb.global. — Режим доступу:// https://www.hlb.global/germany-reforms-its-asset-depreciation-law-low-value-assets-threshold-to-rise-in-2018/

References:1. Alieksieieva, A. V. (2000), Oblik nema-

terial'nykh aktyviv i malotsinnykh ta shvydko-znoshuval'nykh predmetiv [Accounting forintangible assets and low value and high-valueitems], Kyiv. derzh. torh.-ekon. un-t., Kyiv,Ukraine.

2. Vojtenko, T. (2014), "Tax-poor assets : dep-reciation, maintenance, repairs and impro-vements", Podatky ta bukhhalters'kyj oblik, vol.84, pp. 15—20.

3. Vojtenko, T. (2014), "Tax-poor assets :recognition criteria", Podatky ta bukhhalters'kyjoblik, vol. 80 (1786), pp. 20—27.

4. Hrin'ko, A. P. (2002), Oblik osnovnykhzasobiv: teoriia, stan, problemy, perspektyvy[Accounting for fixed assets: theory, state, prob-lems, prospects], Kharkivs'ka derzhavna akademiiatekhnolohii ta orhanizatsii kharchuvannia,Kharkiv, Ukraine.

5. Krot, Yu. (2011), "Accounting for low valuenon-current tangible assets taking into account therequirements of the Tax Code", Bukhhalters'kyjoblik i audyt, vol. 9, pp. 21—24.

6. Kutsyk, P. (2010), "Determination of theeconomic essence of high-value and low-valuenon-negotiable items as a prerequisite for therational organization of their accounting andcontrol", Ekonomichnyj analiz, vol. 666, pp. 99—102.

7. Kutsyk, P. and Shumylo, R. (2012), "Accoun-ting for low-value non-negotiable and high-valueassets: a methodical aspect", Bukhhalters'kyj obliki audyt, vol. 1, pp. 18—21.

8. Maliarchuk, I. I. and Kholod, Z. M. (2015),"Basic aspects of financial and tax accounting oflow value non-current tangible assets (Part 2)",Naukovi zapysky, vol. 1 (50), pp. 13—19.

9. Maliarchuk, I. I. and Kholod, Z. M. (2014),"Basic aspects of financial and tax accounting oflow value non-current tangible assets (Part 1)",Naukovi zapysky, vol. 4 (49), pp. 63—67.

10. Mossakovs'kyj, V. (2010), "Unresolvedissues of accounting for non-current assets",Bukhhalters'kyj oblik i audyt, vol. 5, pp. 17—28.

11. Petriv, O. I., (2013), "Accounting and taxaspects of the accounting of low value non-currenttangible assets: major differences and inconsis-tencies, accounting problems", Naukovo-infor-matsijnyj visnyk. Seriia "Ekonomika", vol. 7, pp.381—387.

12. The Verkhovna Rada Ukrainy (2010), "TaxCode of Ukraine", available at: http://zakon2.ra-da.gov.ua/laws/show/2755-17 (Accessed 02February 2019).

13. The Verkhovna Rada Ukrainy (2000),"Accounting Standard (Standard) 7 "Property,Plant and Equipment", available at: http://zakon2.rada.gov.ua/lavs/shov/z0288-00 (Accessed02 February 2019).

14. The Verkhovna Rada Ukrainy (1999),Accounting Standard (Standard) 9 "Stocks", avai-lable at: http://zakon3.rada.gov.ua/lavs/shov/z0-751-99 (Accessed 02 February 2019).

15. Roieva, O. (2016), "Problematic issues ofrecognition, accounting and taxation of low-valueand high-value items", Nauk. visn. Odes. nats. ekon.un-t, vol. 5, pp. 132—143.

16. Sazhynets', S. J. (2012), "Topical issues of thedevelopment of a system of accounting for revaliblelow-value and high-value tangible assets at theenterprise", Visnyk Natsional'noho universytetu"L'vivs'ka politekhnika", vol. 721, pp. 219—225.

17. Sokol's'ka, R. B. Zelikman, V. D. and Zakha-rova Ye. Yu. (2016), "Improvement of the accoun-ting of low-value and worn-out items in theconditions of industrial enterprises", [Online],available at: http://stp.diit.edu.ua/artitsle/vievFile/6861/5888 (Accessed 02 February 2019).

18. Tereschenko, V. S. and Moskalenko, A. I.(2010), "Essential analysis of worn-out items as abasis for improving the methodology of theiraccounting", [Online], available at : http://www.rusnauka.com/36_PWMN_2010/Eco-nomics/76360.doc.htm (Accessed 02 February2019).

19. Shvab, V. M. (2010), "Problems of accoun-ting low value non-negotiable tangible assets andlow value items", Visnyk ZhNAEU, vol. 1, pp.310—315.

20. Shumylo, R. R. (2010), "Foreign experiencein accounting and internal control of low-value andhigh-value assets", Ekonomichni nauky. — Seriia"Oblik i finansy", vol. 7 (25), pp. 547—553.

21. Hlb.global (2018), "Germany reforms itsasset depreciation law Low value assets thresholdto rise in 2018", [Online], available at : https://www.hlb.global/germany-reforms-its-asset-depreciation-law-low-value-assets-threshold-to-rise-in-2018/ (Accessed 02 February 2019).Стаття надійшла до редакції 12.02.2019 р.



УДК 330.322:631.164

Н. А. Спринчук,к. е. н., с. н. с., старший науковий співробітник лабораторії економічних дослідженьта маркетингу, Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН УкраїниІ. С. Воронецька,к. е. н., с. н. с., завідувач лабораторії економічних досліджень та маркетингу,Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН УкраїниВ. П. Жуков,к. с-г. н., завідувач лабораторії технології заготівлі та використання кормів,Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН України

СУЧАСНИЙ СТАН ІНВЕСТУВАННЯРОЗВИТКУ ТОВАРНОГОКОРМОВИРОБНИЦТВА ЯК СИНТЕТИЧНОЇГАЛУЗІ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.18

N. Sprynchuk,c. e. s., s. r. w., senior research worker laboratory for economic research and marketing,Institute of feed research and agricultural of PodillyaI. Voronetska,c. e. s., s. r. w., head of the laboratory for economic research and marketing,Institute of feed research and agricultural of PodillyaV. Zhukov,c. a. s., head of the laboratory for harvesting technology and feed use,Institute of feed research and agricultural of Podillya

THE CURRENT STATE OF INVESTING IN THE DEVELOPMENT OF COMMODITY FODDERPRODUCTION AS A SYNTHETIC INDUSTRY

У статті розглянуто синтетичну складову товарного виробництва кормів, а саме: інвестування всіх заходів, щозабезпечать виробництво високоякісних кормових добавок, спеціалізованих консервантів; сучасних видів упакову-вання кормів та товарного кормовиробництва вцілому. Здійснено характеристику різних видів кормів за термінамизберігання, розглянуто види консервування кормів, їх особливості, переваги та недоліки. Оскільки консерванти сприя-ють підвищенню ефективності продуктивної віддачі кормів, збільшують їх терміни придатності розглянуто саме цейпрогресивний елемент технології заготівлі силосу, сінажу, сіна підвищеної вологості, вологого зерна кукурудзи, сорго,жита, ячменю та інших видів кормів. Відповідно до характеристики видів консервування кормів (силос, сінаж, воло-гий зернофураж) визначено, що хімічне консервування, базою якого є хімічні та кислотні препарати, їх солі має рядпереваг, зокрема: підвищення виходу силосу у порівнянні зі звичайним силосуванням; підвищення якості заготовле-них кормів, зменшення витрат енергії (в анаеробних умовах дози консервантів менші); зменшення витрат консервую-чого препарату; ефективні по відношенню до зеленої маси злакових трав, коли пров'ялення неможливе; зменшеннявитрат загалом. Серед недоліків хімічного консервування — в залишковій кількості можуть потрапляти в організмлюдини, підвищена агресивність, необхідність застосування спеціальних засобів захисту тощо. Щодо біологічногоконсервування, головна перевага — не порушує екологічних умов середовища, безпечне для довкілля; недолік —низька конкурентна здатність по відношенню до епіфітної мікрофлори.

Встановлено, що домінуючою часткою інвестицій у розвиток кормовиробництва, як синтетичної галузі є реальніінвестиції в матеріальні та нематеріальні об'єкти — витрати на придбання лабораторного обладнання, транспортнихзасобів, хімічних реактивів, консервантів, наукових досліджень, спеціалізовані програми тощо. Поглиблено теоре-тичні дослідження щодо транспортування кормів на значні віддалі (експорт кормів за кордон).

The article considers the synthetic component of commodity production of feeds, namely: investing in all measuresthat will ensure the production of high quality feed additives, specialized konservants (antiseptic substance that ensures



19

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСучасні економічні процеси характеризу-

ються розвитком як позитивних, так і негатив-них тенденцій, особливе місце займає аграрнийсектор економіки. Реформування аграрногосектору пов'язане, в першу чергу, з інвестуван-ням, впровадженням нових технологій. Осно-вою розвитку тваринництва, яке займає про-відне місце в забезпеченні населення білком, уперспективі мають стати нові тваринницькі по-тужності сільськогосподарських підприємствта створені ними кооперативи та інші форму-вання. Вирішення зазначеної проблеми потре-бує активізації заходів щодо розвитку кормо-виробництва, оскільки головна його мета — за-безпечення тваринництва якісною кормовоюбазою. В свою чергу підвищення рентабельностівиробництва продукції тваринництва можливеза рахунок покращення якості кормів. Один ізголовних способів підвищення якості кормівзаготовлених на зимово-стійловий період —використання консервантів. Кормовиробницт-во, як синтетична галузь займає в цьому питаннілідируючу позицію. Саме застосування консер-вантів сприяє збільшенню терміну використан-ня кормів, можливості їх заготівлі, поліпшен-ню їх структури та якості, перетворенню корміву товар і подальшого їх транспортування. Длявикористання кормів як товару, необхіднаінформація про здатність їх до зберігання,транспортування тощо.

long-term of feed safety); modern types of packaging of forages and commodity feed production in general. Thecharacteristics of different types of feeds were fulfilled by the terms of storage, considered the types of canning of feeds,their features, advantages and disadvantages.

Since konservants contribute to the increase of the efficiency of the productive feed returns, increase their expirationdates, it is precisely this progressive element of the technology of saving silos, hay, moisture, moist grain maize, sorghum,rye, barley and other types of forage.

According to this characteristic it is determined that chemical canning, based on which are chemical and acidpreparations, their salts has several advantages, in particular: increase of the yield of silage in comparison with usualsilage; improving the quality of harvested feeds, reducing energy costs (in anaerobic conditions, the dose of konservantsis less); reducing the cost of the konservant is effective in relation to the green mass of cereal herbs, when it is impossibleto procreate; reduction of costs in general. Among the disadvantages of chemical canning — in the residual quantity canfall into the human body, increased aggressiveness, the need for special protective equipment and the like. By biologicalkonservants, the main advantage — does not affect the environmental conditions of the environment, safe for theenvironment; the disadvantage is low competitive ability in relation to epiphytic microflora. It has been established thatthe dominant share of investment in the development of fodder production, as a synthetic industry, is real investment intangible and intangible objects — the cost of acquiring laboratory equipment, vehicles, chemical reagents, konservants,research, specialized programs, and the like.

In-depth theoretical studies on feeding fodder over considerable distances (export of feeds abroad).

Ключові слова: синтетична складова кормовиробництва, види консервування кормів, збе-рігання кормів, товарне кормовиробництво, інвестування, інвестування, перспективи розвит-ку.

Key words: synthetic component of fodder production, types of canning feed, storage of feed,commodity production of feed, investment, prospect of development.


Вагомий теоретичний та методичний внесокз питань розвитку аграрного сектору України,його інвестиційного забезпечення зробилиВ.Г. Андрійчук, М.Я. Дем'яненко, С.М. Кваша,М.І. Кісіль, М.М. Кропивко, О.Ю. Лупенко,В.Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук та інші дос-лідники. Незважаючи на широкий спектрздійснених досліджень, питання інвестиційно-го розвитку товарного виробництва кормів яксинтетичної галузі залишилось малодослідже-ним.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯДослідити сучасний стан інвестування роз-

витку товарного виробництва кормів як синте-тичної галузі. Встановити складові інвестицій-ного забезпечення кормовиробництва. Виділи-ти фактори, що роблять можливим використан-ня кормів, як товару. З'ясувати види консерву-вання кормів, основні способи їх зберігання тавизначити переваги та недоліки того чи іншогоспособів.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ

Розвиток кормовиробництва як синтетич-ної галузі, тісно взаємопов'язаний з хімічноюпромисловістю, інвестиції в дану галузь сприя-ють розробкам нових видів консервантів для



зберігання різних кормів, нових видів упаковокдля їх транспортування. Сучасне комбікормо-ве виробництво все частіше включає різно-манітні добавки, що виробляються хімічноюмікробіологічною промисловістю (вітамінно-мінеральні комплекси, антибіотики, дріжджітощо), в процесі виготовлення яких, також за-діяна хімічна промисловість. Складовими інве-стиційного забезпечення кормовиробництва є:розвиток товарного кормовиробництва всільськогосподарських підприємствах (інвес-тиції в побудову кормопереробних цехів, за-водів); комбікормова промисловість (інвестиціїв будівництво комбікормових заводів); синте-тична складова кормовиробництва (інвестиціїв розробку консервантів, кормових добавок,виробництво упаковок для кормів; машинобу-дування і транспортної галузі (інвестиції у ви-робництво і придбання зерновозів); складсько-го комплексу для зберігання кормів (зерносхо-вища, елеватори тощо), наукових розробокщодо оптимізації функціонування галузі (інве-стиції в наукову сферу кормовиробництва).

Для характеристики кормів доцільно виді-лити фактори, що роблять можливим викори-стання кормів, як товару: здатність до зберіган-ня; здатність до транспортування; споживчацінність для споживачів-покупців; належнаякість (відповідність стандартам, діючим наринку); економічна доцільність (ціна товару маєперевищувати витрати на виробництво і достав-ку до споживача). Слід зазначити, що доміну-юча частка інвестицій у розвиток кормовироб-ництва як синтетичної галузі є реальними інве-

стиціями — витрати на придбання лаборатор-ного обладнання, транспортних засобів,хімічних реактивів, консервантів тощо (вкла-дення в матеріальні об'єкти), та витрати на нау-кові дослідження, комп'ютерних програм(вкладення в нематеріальні активи).

У попередніх дослідженнях нами булоздійснено характеристику кормів різнихвидів за термінами зберігання та встановле-но, що зелені корми обмежені терміном додоби, що фактично унеможливлює їх викори-стання в якості товару. Найдовші термінизберігання має фуражне зерно, яке при пра-вильних умовах може зберігатися навітьбільше року. Корми, зберігання яких пов'я-зане з використанням консервантів відно-сяться до кормовиробництва, як синтетичноїгалузі (табл. 1).

Втрати корму за традиційною технологієюзберігання можуть сягати 30—40%, а завдякизниженню поживності губляться ще майже 30%поживних речовин. У країнах із розвинутимскотарством (Німеччина, Голландія, Данія таін.), де консерванти є обов'язковим елементомтехнології кормозбереження, втрати зеленогокорму не перевищують 5—10% [1].

Дотримання необхідних умов зберігання ізастосування спеціальних консервантів подо-вжують термін зберігання кормів.

Саме консерванти — сприяють підвищеннюефективності продуктивної віддачі кормів,збільшують їх терміни придатності тощо. Цепрогресивний елемент технологій заготівлі си-лосу, сінажу, сіна підвищеної вологості, воло-

Корми Особливості зберігання

Зелені Зберігання обмежене терміном до доби, що фактично

унеможливлює використання зелених кормів у якості

товару

Грубі Зберігання обмежене кількома місяцями, залежить від

якості сіна (вологості), форми зберігання (рулони і т.п.), значно підвищується в умовах застосування

спеціальних консервантів

Соковиті:

- коренеплоди

Зберігання обмежене кількома місяцями, залежить від

якості кормів та умов зберігання

- силос, сінаж Термін зберігання може складати роки, залежить від

якості корму, методів його зберігання, значно

підвищується в умовах застосування спеціальних

консервантів

- шрот, макуха Зберігання обмежене кількома місяцями, залежить від

вмісту вологості у кормах та від умов зберігання

Концентровані:

- фуражне

зерно

Зберігання може складати понад рік, залежить від

якості корму, умов його зберігання, підвищується в

умовах застосування сучасних споруд, обладнання та

консервантів

- комбікорми Зберігання, як правило, обмежене кількома місяцями,

залежить від складу кормів, форми (гранульовані чи

ні), умов зберігання

Кормові

добавки

Термін зберігання залежить від складу: добавки з

виключно мінеральним складом можуть зберігатися роками, білкові і вітамінні добавки — кілька місяців

Таблиця 1. Характеристика різних видів кормів за термінами зберігання

Джерело: сформовано авторами з використанням джерел [1—3].



21

Рис. 1. Види консервування кормівДжерело: сформовано авторами з використанням джерел [1—3].



гого зерна кукурудзи, сорго, жита, ячменю таінших видів кормів.

Нині вивчено консервуючу здатність майжеста консервантів різної природи. За своїм по-ходженням їх розділяють на консерванти хіміч-ного та біологічного походження (рис. 1).

На рисунку представлено види консерву-вання кормів — кожен з видів консервуваннякорму має свої недоліки та переваги, однак до-слідження проведені вченими [2], з урахуван-ням використання та трансформації речовин ворганізмі жуйних тварин найперспективніши-ми вважають препарати, які містять пропіоно-ву, оцтову і мурашину кислоти.

Хімічні консерванти можуть накопичувати-ся в продукції тваринництва та в залишковійкількості потрапляти в організм людини [3].Консервуюча ефективність хімічних речовинзалежить від строку та кількості обробок нимикормів, біологічних особливостей сировини івиду мікроорганізмів, які розвиваються в ній.

Для консервування використовуються му-рашина, оцтова, пропіонова і бензойна кисло-ти або їх суміші, а також піросульфіт (метабі-сульфіт) натрію. Ефективність консервантівзалежить від дози, рівномірності змішування ізсировиною, вологості останньої та інших опе-рацій, які здійснюються при силосуванні кормів[2]. При цьому консерванти з органічних кис-лот не впливають негативно на здоров'я тваринта якість одержаної від них продукції.

Для заготівлі силосу з однорічних зернофу-ражних, злакових культур (овес, ячмінь, три-тикале) в чистому виглядів і у сумішці з бобо-вими (пелюшка, вика) та капустяними культу-рами (редька олійна, ріпак, гірчиця біла) пере-вагу доцільно віддавати бобово-злаком суміш-кам із вмістом бобового компоненту 60 % помасі. Такий силос при дотриманні вимог досировини та технологічного процесу можутьмістити в 1 кг сухих речовин 0,84—0,92 корм. од.,а забезпеченість кормової одиниці перетравнимпротеїном досягає 95—110 грамів, концентраціяобмінної енергії досягає 8,4—10,6 МДж.

При силосуванні багаторічних бобових травта бобово-злакових травосумішок (з пров'ялю-

ванням до вологості 70 %) до них добавляютьбіологічні консерванти згідно з нормами наве-дених в таблиці 2. За відсутності консервантівможна використовувати культури, які легко си-лосуються (на одну частину кукурудзи або двічастини злакових — одну частину бобовихкультур. Норми внесення біологічних консер-вантів на 1 т сировини для силосування наве-дені в таблиці 2.

Застосування консервантів доцільне лишепри суворому дотриманні всіх технологічнихвимог для заготівлі силосу. Добавка біологіч-них консервантів дозволяє істотно підвищитипоживність силосу і додатково отримати до25—30 кормових одиниць з тони рослинної си-ровини.

Консервант вносять двома основними спо-собами: на траншеях — за допомогою насосівз регулюванням норми внесення; на збиральнихкомплексах — через аплікатори, згідно з ін-струкцією по застосуванню.

При апробації розробки, виконаної згідноіз завданням "Удосконалити технологічні при-йоми внесення нових композицій бактеріаль-но-ферментних консервантів при заготівлісилосу з кукурудзи та соргових культур" ДР№ 0114U002098, встановлено, що кукурудзя-ний силос із різнодостигаючих гібридів з ФАОвід 210 до 330 при інтенсивних технологіях йогозаготівлі та використанні в складі малокомпо-нентних силосно-концентратних раціонів, прицілорічній однотипній годівлі дійних корів, за-безпечує підвищення добових удоїв на 8,2—8,8% за рахунок кращого співвідношення ме-таболітів бродіння — молочної (68,4 %), про-піонової (4,6 %) та оцтової органічних кислот.Собівартість 1 кг молока зменшується на 6,6 %(до 4,2 грн/кг), зростає кількість реалізовано-го молока екстра класу.

Наукою і практикою апробовано кількаспособів зберігання кормів (табл. 3), які маютьпевні переваги та недоліки.

У структурі собівартості кормів транс-портні витрати займають від 22 до 57 % вар-тості, тому останнім часом піднімаються пи-тання максимального компактування всіх

Препарат

Бобові та інші

культури, які погано силосуються

Багаторічні

бобово-злакові і злакові суміші

Кукурудза,

сорго, суданська трава

Пропікомб 2-3 1-2 1-2

Літосил 2-3 до 2 2-4

Літосфер 2-4 1-2 1-2

БПС-44 4-6 2-4 2-4

Целюлад 20 10-20 до 10

Бонсилаж 2-3 1-2 1-2

СилакПро 6-8 4-6 2-4

Таблиця 2. Норми внесення біологічних консервантів на 1 т сировини для силосування, г



23

видів кормів, їх пакування для перевезення назначні віддалі. При цьому особливо гостростоїть питання по експорту готових кормів закордон. Зокрема експорт пресованого сіна злюцерни (виключного екстра класу), трав'я-ного борошна, сінних грану, брикетів, пелетівможливе лише при підвищеній щільності пре-сування (по сіну до 300—400 кг/м3) та в упа-ковці із внесенням фунгибактерицидних пре-паратів високої ефективності ("жорсткі" кон-серванти). При цьому важливою умовою ви-ступає формування вантажного-місця (кон-тейнерні перевезення на 20 або 40 тонн) в умо-вах виробника корму (будівництво спеціаль-них терміналів у місцях переробки або в пор-тах).

При перевезеннях автомобільним транс-портом перевага надається великогабаритнимпрямокутним тюкам підвищеної щільності ма-сою до 400—500 кг (сіно або сінаж у полімернійупаковці). Розробляються питання компакту-вання силосу і сінажу підвищеної енергетичноїцінності за рахунок підвищення вмісту зерно-вої фракції і перевезення його на далекувіддаль (в міцних синтетичних контейнерах ба-гаторазового використання), але із внесенням"жорстких" консервантів для гарантованогозберігання.

На сьогодні різноманіття упаковок для то-варного кормовиробництва представлене якдешевими синтетичними упаковками — це ма-лооб'мні (до 500 кг) та великооб'ємні (ак-баги,

Таблиця 3. Основні способи зберігання кормів

Джерело: сформовано авторами з використанням джерел [4—6].

Корми Спосіб збереження Місце

зберігання Недоліки Переваги

Грубі

- сіно

- солома

Пресоване,

розсипне, подрібнене,

компактоване

(гранули,

брикети, пелети)

Сіносховища, скирти,

склади, полімерні рукава

Нерівномірність

вологовіддачі, пліснявіння, термічне

пошкодження

протеїнів

Ефективне

використання корисного об’єму

сховищ, мінімальні

біологічні втрати

Пресована в рулони

і тюки, в скиртах

Сіносховища, скирти Пошкодження

мікрофлорою,

зволоження

Балансування

раціонів

за структурними

вуглеводами,

підстилка

Соковиті

коренеплоди

- силос,

сінаж

Насипом Кагати, бурти

овочесховища,

полімерні рукава

Значні втрати,

вентиляція обмежена,

складність обробки

Високий

молокогінний ефект

Пресовані, в

траншеях, буртах,

баштах рукавах,

рулонах і тюках

Силососховища

траншейного типу,

траншеї, башти, бурти,

полімерні рукава,

рулони та тюки

Значні біологічні та

механічні втрати,

повторна ферментація

Основний

соковитий корм

раціонів,

енергетична

поживність,

балансування

протеїну

Концент-

ровані:

- шрот,

макуха

- зерно

Компактовані,

розсипні,

гранульовані

Склади, бункерні

силоса, засіки,

елеватори

Мікотоксини,

доступність протеїну

та амінокислот, висока

ціна і енергоємність виробництва

Основний

енергетичний і

протеїновий

компонент раціонів

Штучне

висушування

Зерносховища,

оперативні бункери,

елеватори,

герметичні сховища,

негерметичні сховища,

бурти на критих токах,

полімерні рукава

Великі витрати

електроенергії та

пального

Балансування

протеїнового та

жирнокислотного

складу раціонів

Консервування

-кислотні

консерванти:

пропіонова мурашина

оцтова кислоти

Анаеробні умови

зберігання,

перевезення у

спеціалізованих великооб’ємних

упаковках на 25–40

тон

При незначному

пошкодженні

герметизації сховища

(гризунами) частина корму пліснявіє,

обмеження ринкової

реалізації

Економія 25-30 кг

рідкого палива на

1 т зерна

знижуються затрати на заготівлю і

зберігання

зернофуражу

- комбікорми

Розсипні,

гранульовані

Зерносховища

бункери

елеватори

герметичні сховища

негерметичні сховища

Висока енергоємність

виробництва, введення

бактерицидних

препаратів для

довготривалого

зберігання, екологічна післядія

Повне балансування

раціонів в т.ч. за

мікро- та

мікроелементами,

зручність дозування

Кормові добавки

Розсипні, гранульовані

Склади, біг-беги, рукава

Специфічність введення, жорсткі

умови зберігання

Балансування будь-яких

елементів живлення



біг-беги, туби тощо — до 20 т) так і дорожчимиупаковками — синтетичні плівки багаторазо-вого використання (армовані, стрейч тощо).Розфасовування та упаковування кормівздійснюється за допомого спеціалізованогообладнання та машин. Завдяки якісних таміцних упаковок досягається збереження пер-винних властивостей кормів, а також виникаєможливість транспортування на великі дис-танції. Пакувальні матеріали для кормів відзна-чаються високими бар'єрними властивостямита низькою волого проникністю, що забезпе-чує безпечне та екологічне зберігання про-дукції протягом довготривалого терміну.

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕНОГОДОСЛІДЖЕННЯ

У науковій статті кормовиробництво роз-глянуто як синтетичну галузь, а корми як то-вар. Сформовано складові інвестиційного за-безпечення кормовиробництва однією з якихпредставлено кормовиробництво, як синтетич-ну галузь, оскільки її розвиток тісно пов'яза-ний з хімічною промисловістю. Базою розвит-ку кормовиробництва, як синтетичної галузі єінвестиції в розробку консервантів, кормовихдобавок, виробництво упаковок для кормівтощо.

До кормовиробництва як синтетичної галузівідносяться корми, зберігання яких пов'язанез використанням консервантів. Як хімічне кон-сервування кормів так і біологічне має свої пе-реваги та недоліки. Хімічні консерванти мо-жуть накопичуватись у продукції тваринницт-ва та в залишковій кількості потрапляти в орга-нізм людини, мають підвищену агресивність тавідповідно вимагають спеціальних засобів за-хисту. Консервуюча ефективність хімічних ре-човин залежить від строку та кількості обро-бок ними кормів, біологічних особливостей си-ровини і виду мікроорганізмів. які розвивають-ся в ній. Недоліками біологічного консервуван-ня є низька конкурентна здатність по відношен-ню до епіфітної мікрофлори, штами повиннімати високу колонієутворювальну здатність,поживне середовище вимагає поживності ба-гатьох джерел енергії. В свою чергу однією знайголовніших переваг біологічного консерву-вання на відміну від хімічного є те, що вони без-печні для довкілля та не порушують екологіч-них умов середовища.

Інвестування впровадження та освоєннясучасних технологій виробництва, заготівлі,зберігання, транспортування на великі відстаніє необхідною умовою забезпечення подальшо-го розвитку галузі кормовиробництва загалом.

Література:1. Гальчинський А.С. Основи економічних

знань: навч. посібник / А.С. Гальчинський,П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін. — К.: Вища школа,1998. — 544 с.

2. Фридмен М. Избранные труды / М. Фрид-мен // Вопросы экономики. — 1989. — №12. —С. 142—148.

3. Основи економічної теорії: навчальнийпосібник / [за ред. П.В. Картуша, В.І. Депутат,С.О. Тульчинської]. — К.: Каравела, 2008. — 448 с.

4. Вдосконалення технології зберігання івикористання зерна / М.Ф. Кулик та ін., за ре-дакцією М.Ф. Кулик, А.О. Бабич, А.А. Засухи,А. Gracey. — Wilmington.: "WGCC", 1996. —С. 240.

5. Зберігання вологого і сухого зерна накормові, продовольчі цілі та для виробництваспирту / [ Кулик М.Ф., Петриченко В.Ф., Кор-нійчук О.В. та ін.]; за ред. М.Ф. Кулика. —Вінниця: ФОП Данилюк В.Г., 2012. — 302 с.

6. Ян Роусек, Успішне силосування люцер-ни. Як вибрати консервант? [Електронний ре-сурс] / Ян Роусек, Олег Чуб // ТОВ "ШауманнАгрі УА". — Режим доступу: http://www.scha-umann.org.ua/info/index.php?v=19&id=104

References:1. Galchynskyi, A.S. Yeshchenko, P.S. and

Palkin, Yu.I. (1998), Osnovy ekonomichnykhznan': navch. posibnyk [The basis of economicknowledge: teaching manual], Vyscha shkola,Kyiv, Ukraine.

2. Frydmen, M. (1989), "Selected works", Vop-rosy ekonomyky, vol. 12, pp. 142—148.

3. Kartusha, P.V. Deputat, V.I. and Tulchin-skaya, S.O. (2008), Osnovy ekonomichnoi teorii:navch. posibnyk [Basics of economic theory],Karavella, Kyiv, Ukraine.

4. Kulyk, M.F. Babych, А.О. Zasukha, A.A. andGracey, A (1996), Vdoskonalennia tekhnolohiizberihannia i vykorystannia zerna [Improving thetechnology of storage and use of grain], Wilming-ton "WGCC", Vinnitsa, Ukraine.

5. Kulyk, M.F. Petrychenko, V.F. and Kor-nijchuk, O.V. (2012), Zberihannia volohoho isukhoho zerna na kormovi, prodovol'chi tsili tadlia vyrobnytstva spyrtu [Storage of wet and drygrains for feed, food production and alcohol], FOPDanyliuk V.H., Vinnytsia, Ukraine.

6. The official site of Shaumann Agri UA Ltd.(2018), "Successful silage of alfalfa. How to choosekonservant?", available at: http://www.schau-mann.org.ua/info/index.php?v=19&id=104(Accessed 25 Jan 2019).Стаття надійшла до редакції 12.02.2019 р.



25

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИГоловна мета аграрного виробництва —

максимізація виробництва сільськогосподарсь-кої продукції. Разом з тим при чіткій поста-

УДК 663.63

Т. М. Гнатьєва,к. е. н., доцент, Одеський державний аграрний університет, м. ОдесаА. І. Лівінський,к. с.-г. н., доцент, Одеський державний аграрний університет, м. Одеса

МЕТОДОЛОГІЯ ЗАСТОСУВАННЯ ІМІТАЦІЙНИХМОДЕЛЕЙ У КОНТЕКСТІ РОЗШИРЕНОГО ВІДТВОРЕННЯПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

T. Hnatieva,PhD in Economics, associate professor, Odessa State Agrarian University, OdessaA. Livinskii,PhD in Agriculture, associate professor, Odessa State Agrarian University, Odessa

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.25

METHODOLOGY OF APPLICATION OF IMITATION MODELS IN THE CONTEXTOF EXTENDED REPRODUCTION OF AGRICULTURAL PRODUCTION ENTERPRISES

Управління в аграрному виробництві для потреб розширеного відтворення повинне забезпечувати оперативнузміну структури виробництва, своєчасний перерозподіл ресурсів, технологічне маневрування, включаючи вибір сортів,строків і способів робіт, прийомів оброблення сільськогосподарських культур, маневрування поголів'ям тварин. Устатті для визначення довгострокової оптимальної стратегії управління агропромисловим виробництвом було вико-ристане імітаційне моделювання. Розроблено схему імітаційної моделі розширеного відтворення у аграрних підприє-мствах. В такій моделі вдається досить простим способом органічно погоджувати виробничо-технічні й соціально-економічні сторони функціонування як агропромислового виробництва, так і його основної сфери — аграрного ви-робництва. За результатами дослідження встановлено, що імітаційна модель може відбити системний характер взає-мозв'язків аграрного сектору і дозволяє більш докладно досліджувати, точніше прогнозувати різні варіанти відтво-рювального процесу шляхом варіювання різних параметрів, визначати необхідні або оптимальні рівні керуючих фак-торів.

Management in agrarian production for the needs of expanded reproduction must ensure the operational change ofthe structure of production, timely redistribution of resources, technological maneuvering, including the choice ofvarieties, terms and methods of work, methods of processing crops, maneuvering the livestock of animals. In this article,simulation modeling was used to determine the long-term optimal strategy for managing agro-industrial production.The scheme of the simulation model of expanded reproduction in agrarian enterprises has been developed. In the simulationmodel, it is possible, in a very simple way, to organically co-ordinate the production, technical and socio-economicaspects of the functioning of both agricultural production and its main sphere — agrarian production. With the help of amodel it is possible to determine the magnitudes of the factors necessary to provide the given increments of production,its efficiency, to find out the balance of cost and natural parameters of simple and expanded reproduction of fixed assetsin crop production, the main turn in livestock; analyze variants of rational balancing of livestock numbers and provisionof their own and purchased forages; improve the production structure. According to the results of the study, it wasestablished that the simulation model can reflect the systemic nature of the interrelations of the agrarian sector andallows to study more precisely, more precisely predict different variants of the reproduction process by varying variousparameters, to determine the necessary or optimal levels of control factors. It has also been established that in order toincrease the stability of agrarian production, and to ensure the flexibility of management, adaptive approaches toscientifically grounded agrarian production systems need to be made. To this end, a set of measures that can significantlyincrease the stability of agrarian production through the adoption and implementation of flexible business decisionsshould be substantiated.

Ключові слова: стратегія управління, імітаційна модель, агропромислове виробництво,розширене відтворення.

Key words: management strategy, simulation model, agro-industrial production, extendedreproduction.

новці кінцевої мети й визначенні критерію оцін-ки результату роботи підприємств галузі краї-на зацікавлена в раціональній витраті матері-альних й трудових витрат, високоефективному



використанні основних засобів й енергії, ростістатків й культури селян на основі підвищенняефективності виробництва, збільшення йогорентабельності. Інакше кажучи, вирішуючи задопомогою моделей завдання максимізації ви-робництва продукції аграрного виробництва,слід прагнути не тільки досягнення цієї мети, ай одержання на виході деякого компромісу.Інші важливі економічні показники повиннібути вище порівняно з встановленими норма-тивами або рівнями, досягнутими в більш роз-виненому регіоні чи підприємстві.

Одним з основних принципів побудовиімітаційної моделі розширеного відтворенняаграрного виробництва повинне бути те поло-ження, що аграрне виробництво — основна,визначальна сфера АПВ. Тому дві інші йогосфери: виробництво основних засобів й пере-робка треба вводити в імітаційну модель ворганічному ув'язуванні з етапами розширено-го відтворення основної сфери. Природно, по-будова починається з моделювання основноїсфери — аграрного виробництва. Відповідно допоставлених завдань головна увага приділяєть-ся не технологічним деталям виробництва, амоделюванню взаємозв'язків між різними йогоелементами й компонентами, які проявляють-ся в цьому процесі й визначають його характер.


В аграрній економіці вже давно стали тра-диційними завдання дослідження елементів йявищ аграрного виробництва окремо, наприк-лад, основних засобів, трудових ресурсів, землі.Ці елементи вивчені відносно глибоко й повнотакими вченими: Ніколюк А.В. [1], Міленін А.Т.[2], Мазуренко О.В. [5], Дяченко О.П. [6], Гришо-ва І.Ю. [3], Попрозман Н.В. [10], ГнатьєваТ.М. [12], Шестаковська Т.Л. [9]. Однак майжене досліджено їх взаємодію в розширеномувідтворенні.

Останнім часом усе ширше поширюєтьсяевристичне й імітаційне моделювання, вільневід багатьох недоліків традиційних математич-них моделей. Як відомо, суть імітаційного під-ходу в тому, щоб відтворити поведінку дослі-джуваного економічного об'єкта [7].

Ми вважаємо цей апарат найбільш прийнят-ним для визначення довгострокової оптималь-ної стратегії управління АПВ. Крім відомихпереваг імітаційного моделювання, виявилосяще одне, досить істотне. В імітаційній моделівдається досить простим способом органічнопогоджувати виробничо-технічні й соціально-економічні сторони функціонування як агро-

промислового виробництва, так і його основ-ної сфери — аграрного виробництва.

Крім того, імітаційна модель може відбитисистемний характер взаємозв'язків аграрногосектору і дозволяє більш докладно досліджу-вати, точніше прогнозувати різні варіантивідтворювального процесу шляхом варіюваннярізних параметрів, визначати необхідні або опти-мальні рівні керуючих факторів. Основна її пе-ревага — відсутність обмежень на вид моделіоб'єкта управління. Але для стратегічних зав-дань навіть основний недолік імітаційної моделі —відсутність автоматичного вибору оптимально-го рішення з множини можливих — не тількинесуттєвий, але й у відомому змісті обертаєть-ся позитивною стороною.

По-перше, при оптимізації такий вибірможливий тільки по одному критерію, що дляданого завдання недостатньо, а по-друге, варі-анти розрахунків рішення нелінійних задачспусковими методами не піддаються розумнійекономічній інтерпретації, тоді як варіантиімітаційних розрахунків не тільки її мають, алей несуть істотну інформацію для економіста,що обирає розумний компроміс між оптимума-ми за різними критеріями, найчастіше по напівінтуїтивних ознаках.

МЕТА СТАТТІМетою статті є розкриття методології за-

стосування імітаційних моделей для потреброзширеного відтворення підприємств агро-промислового виробництва.

ВИКЛАД ОСНОВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВДОСЛІДЖЕННЯ

В імітаційній моделі можуть бути відбитіосновні економічні зв'язки між різними скла-довими системи, які проявляються у функціо-нуванні такого складного механізму, як аграр-не виробництво. Моделюються взаємозв'язкине одного, двох, трьох компонентів системи, авсі головні складові у взаємозв'язку й русі про-тягом довільної кількості циклів відтворення.Кожен з циклів проходить всі стадії: від вироб-ництва, розподілу й реалізації продукту до роз-поділу доходів, формування фондів і ресурсів інового їх виробничого споживання.

Так, у моделі розширеного відтворення впідприємствах локальна модель виробництватваринницької продукції погоджується черезобсяг виробництва кормів з моделлю рослин-ництва, через покупні корми й ціни на них — ізпромисловістю по їх виробництву. Врахову-ються темпи приросту поголів'я череди й швид-кість його відновлення, внутрішні причини, що



27

впливають на продук-тивність (яловість корів,кількість опоросів і вихідпоросят на свиноматку йт.п.), рівень електрифі-кації й витрати на поточ-ний ремонт для характе-ристики фондооснаще-ності й механізації ферм.Можливості розширен-ня виробництва тварин-ницької продукції пов'я-зані з необхідністю збіль-шення основних засобіві можливостями вироб-ника робити це за раху-нок власних або позико-вих коштів (чистий до-ход, кредит).

Крім того, моделлюповинне передбачаєтьсярегулювання обсягів ви-робництва зміною соці-ально-культурних умовжиття й розміру спожи-вання (зарплата праців-ників галузі й інших дже-рел доходів). У динаміціповинне бути врахованепостійне подорожчаннякормів, основних за-собів, вартості постано-вочної голови тварин ос-новної череди, що принезмінних інших факто-рах відтворення (головним чином цін на про-дукцію) неминуче порушує пропорції міжаграрним сектором виробництва і його парт-нерів по АПВ і вимагає періодичного регулю-вання цих показників.

Загальна схема імітаційної моделі розшире-ного відтворення в аграрних підприємствахпредставлена на рисунку 1.

З наведеної схеми видно, що виробництвомоделюється по основних видах продукції рос-линництва й тваринництва, а інші види врахо-вуються по їх питомій вазі у валовій продукції.У модель повної вартості валової продукціївключається виторг від реалізації всієїсільськогосподарської й несільськогоспо-дарської продукції, вартість нереалізованоїпродукції й позареалізаційні доходи й витра-ти. З повної вартості виділяється та частина, щопредставляє валовий доход підприємства, і та,яка безпосередньо йде на покриття витрат за-собів виробництва й повернення короткостро-

кових кредитів. Необхідно також відбити фор-мування фондів споживання й нагромадження,інші напрями використання чистого доходу.Для поновлення нового циклу виробництва принеповному відновленні в натурі спожитих за-собів виробництва через їх подорожчання час-тина чистого доходу повинна бути спрямованана просте відтворення цих засобів і лише потімна їх приріст і розширення. У модель, як виднозі схеми, включені взаємовідносини з банком ібюджетом.

Залежно від цілей дослідження виробницт-во рослинницької продукції може бути відбитебільш-менш агреговано. У першому випадку бу-дуються виробничі функції по всіх або тільки поосновних видах продукції, у другому — одна ви-робнича функція, що відображає землеробство.Вид моделей, набір факторів у них однакові,відрізняються лише коефіцієнти при факторах.

Виходячи з аналізу практики й науковихпошуків, основними економічними факторами,

Рис. 1. Схема імітаційної моделі розширеного відтворення у аграрних

Виробництво аграрної продукції

Рослинництво Тваринництво

Молоко Приріст

ВРХ

Приріст

свиней

Приріст

овець

Приріст

птиці

Яйця Вовна Інша

продукція

Основне стадо

ВРХ Свині Вівці та

кози

Виручка від реалізації аграрної продукції Доходи й витрати, не пов’язані із

реалізацією продукції

Основні засоби

(окрім стада)

Витрати матеріальних ресурсів: насіння;

мінеральні добрива; гній; отрутохімікати;

корми; паливо та енергія; інші матеріали

та послуги

Відшкодування споживаних засобів

виробництва

Повна вартість аграрної продукції

Чистий дохід

Приріст ресурсів:

- основних засобів: виробничих (у рослинництві та

тваринництві) та невиробничих;

- основного стада;

- оборотних матеріальних засобів

Фінансово-кредитна

система

Довгострокові

кредити

Відсотки за кредит

Короткострокові

кредити

Відрахування у централізовані фонди

Податки й збори

Оплата праці

Споживання

Формування

резервів

Рис. 1. Схема імітаційної моделі розширеного відтворенняу аграрних підприємствах

Джерело: сформовано авторами на основі [8; 10].



що впливають на зростання виробництва про-дукції землеробства, на нашу думку, можнавважати наступні:

— якість землі; мінеральні й органічні доб-рива, внесені в грунт;

— гербіциди і отрутохімікати;— основні виробничі засоби рослинництва

й витрати на їх ремонт і підтримку в працездат-ному стані;

— енергетичні ресурси;— вода, як використана для зрошення, так і

та, що випала з опадами;— кількість середньорічних працівників і

рівень забезпеченості фондами споживання йосновних невиробничих фондів;

— якість працівників, виражена питомоювагою технічних спеціальностей у загальнійкількості зайнятих;

— частка чистих пар або сидератів у ріллі,вплив погодних умов.

Виробничі функції по продуктах тварин-ництва також мають приблизно однакову фор-му й склад факторів. Так, модель по річномувиробництву молока розраховуючи на коровумістить фактори:

— витрата кормів (корм, од.) на середньо-річну голову;

— частка концентратів;— коефіцієнт отелень, що розраховується

діленням кількості отелень за рік на середньо-річну кількість корів у підприємстві;

— коефіцієнт відновлення й приросту мат-кового поголів'я (він являє собою частку відділення кількості власного молодняку й купле-ної дорослої худоби, спрямованих на ремонтосновної череди, на кількість голів великої ро-гатої худоби на балансі підприємства в основ-ній череді);

— фонд споживання середньорічного пра-цівника тваринництва;

— невиробничі основні засоби підприємстварозраховуючи на працівника тваринництва;

— середньорічна чисельність працівниківтваринництва розраховуючи на умовну головухудоби;

— кількість спожитих кіловатів електрое-нергії розраховуючи на умовну голову худо-би;

— вартість запасних частин і ремонтнихматеріалів, витрачених для поточного ремонтумашин й обладнання у тваринництві на умовнуголову худоби.

Результативними показниками моделейінших видів тваринницької продукції повиннебути виробництво відповідного її виду (приріст,вовна, яйце) на середньорічну голову.

Фактори моделей приросту яловичини йсвинини:

— кількість корм, од. на голову;— частка концентратів у загальній кількості

кормів;— фонд споживання працівників тварин-

ництва;— вартість основних засобів невиробничої

сфери підприємства на середньорічного пра-цівника тваринництва;

— кількість споживаної електроенергії наумовну голову худоби;

— кількість працездатних;— вартість запасних частин і матеріалів,

витрачених по сфері тваринництва розрахову-ючи на умовну голову худоби.

Вартість молока, приросту яловичини, сви-нини, баранини й птиці, вовни, яєць у порівнян-них цінах можна визначити, множачи показниквиходу кожного виду продукції в натурі відоднієї голови на середньорічне поголів'я й порів-нянну ціну конкретного продукту.

Вартість іншої продукції тваринництва(мед, риба, приріст і шкурки кроликів) можнавстановити, орієнтуючись на її невелику фак-тичну питому вагу в загальній вартості валовоїпродукції галузі.

В імітаційній моделі повинні бути відбитівідносини із приводу реалізації сільськогоспо-дарської й іншої продукції, страхування йвідшкодування збитків від стихійних лих, утво-рення валового й чистого доходів, їх розподі-лу.

Із продукції рослинництва виділяється тачастина, що надходить у тваринницькі галузі яквхідний фактор — це корми. Повинне бути вра-ховане, що підвищення їх частки в рослин-ницькій продукції знижує товарність рослин-ництва цього року, тоді як збільшення корміввідбувається тільки в наступному році.

Далі прямим рахунком визначаються мате-ріальні витрати й сума амортизації основнихвиробничих засобів, потім валовий доход, сумавідрахувань у централізовані фонди (пенсійнийй соціального страхування), чистий доход і рен-табельність підприємства.

Чистий доход підприємства в наступномувідтворювальному циклі повинен бути викори-станий у господарстві на розширення вироб-ництва, для чого залучається додатковакількість більш високоякісної праці й засобіввиробництва.

На практиці зустрічаються різні варіантивикористання чистого доходу. В імітаційніймоделі повинні бути відбиті три варіанти виз-начення розміру матеріального стимулювання:



29

залежно від питомої ваги чистого доходу у ва-ловому доході; від норми чистого доходу нагривню оплати праці працівників; від часткицього фонду в масі чистого доходу.

Після сплати податку на прибуток в бюд-жет чистий доход, що залишився, йде на нагро-мадження (створення резервів) й споживання.

Фонд нагромадження направляється наприріст капітальних вкладень у будівництво йпридбання, на формування основної череди, наоборотні кошти й формування резервів.

Складова частина імітаційної моделі роз-ширеного відтворення в аграрних підприєм-ствах — модель формування основної чередивеликої рогатої худоби, свиней й овець і відтво-рення всього поголів'я тварин цих видів і птиці.

Моделі відтворення череди мають натураль-но-вартісний характер. Загальними для цихмоделей (окремих видів тварин) є таке:

— встановлюються темпи приросту (змен-шення) поголів'я на майбутні роки;

— встановлюються темпи відновлення чере-ди шляхом заміни старих або низькопродуктив-них тварин й введення нового поголів'я;

— помісячна динаміка відновлення череди(спрощена схема її обороту);

— розрахунок поголів'я і його балансовоївартості на кінець року;

— розрахунок ціни й вартості поголів'я, щовибуває й надходить, й середньої ціни головихудоби на кінець року;

— розрахунок потреби в засобах для про-стого і розширеного відтворення череди в мо-дельовані строки.

Модель приросту основних засобів тварин-ництва повинна містити в собі розрахунки вар-тості нового будівництва для прирощеного по-голів'я й створення кращих умов відтворення:

— лікарень, родильних відділень, пунктівштучного запліднення, профілакторіїв;

— підвищення рівня механізації на старихфермах;

— приріст вартості старих ферм внаслідокїх реконструкції;

— подорожчання за рахунок збільшення цінна будівельні матеріали й зарплати будівель-ників.

Потреба в прирості основних виробничихзасобів рослинництва моделюється у зв'язку ізприростом енергонасиченості, що задаєтьсяекзогенно.

Основні виробничі фонди несільськогоспо-дарського призначення узгоджуються з роз-мірами основних виробничих фондів аграрно-го виробництва. Величини фондів невиробни-чого призначення визначаються з ресурсних

можливостей підприємства. У моделі необхід-но врахувати всі джерела коштів на капітальніінвестиції:

— власні вільні кошти підприємства;— довгострокові позикові кошти банку;— нарахована амортизація;— частина чистого доходу;— резервні кошти;— виторг від ліквідації основних засобів;— вартість матеріальних цінностей, отрима-

них при ліквідації основних засобів;— страхові відшкодування, нараховані за

загиблі основні засоби (крім худоби основноїчереди);

— можлива іммобілізація оборотнихкоштів;

— кредиторська заборгованість по капі-тальних інвестиціях, крім заборгованості запозикою банку;

— бюджетні кошти;— кошти сторонніх інвесторів.У моделі необхідно виділити важливу з еко-

номічної точки зору суму, необхідну для про-стої заміни вибулої частини основних засобіву натурі з урахуванням їх подорожчання, ви-значити кошти, які можна направити на збіль-шення фондів. Загальний приріст (або зменшен-ня) власних оборотних коштів узгоджується зрезультатами діяльності підприємства: на сумузбитку й іммобілізації вони зменшуються, априростають на величину частини чистого до-ходу, спрямованого на ці цілі.

Збільшення матеріальних оборотних фон-дів: насіння, кормів, включаючи концентрати,запасних частин, мінеральних добрив, паливно-мастильних матеріалів й інших задаються ек-зогенно, а потім перевіряється забезпеченістьцих фондів оборотними коштами (з ураху-ванням оборотності), а при незабезпеченості —можливості покриття їх із власних або кредит-них джерел.

Розраховані величини ресурсів й інших фак-торів наступного року надходять знову на вхідблоку виробництва, як показано на схемі, і весьрозрахунок повторюється по заданій кількостіроків.

Для управління імітаційною моделлю мо-жуть бути запропоновані дві системи управлі-ння. Перша працює за критерієм максимумуодного з результативних показників відтворю-вального процесу, друга — за критерієм досяг-нення заданої величини одного з тих же показ-ників. Обидві системи діють за принципом не-гативного зворотного зв'язку. Перша реалізуєпошуковий алгоритм визначення екстремума.У другій пошук необхідного рівня керуючого



впливу здійснюється також ітеративним шля-хом по відхиленню фактичного значення показ-ника від заданого. Тут важливо синтезуватизворотні зв'язки так, щоб вся складна нелінійнасистема управління була стійкою. Емпіричноможуть бути знайдені оператори керуючих зво-ротних зв'язків, що забезпечують стабільністьі швидку збіжність ітерацій.

Імітаційні моделі дозволяють вирішуватицілий ряд економічних завдань. Створюєтьсяможливість аналізувати й прогнозувати різніваріанти розвитку конкретних аграрнихпідприємств, їх горизонтально- та вертикаль-но-інтегрованих виробничих об'єднань прирізній політиці цін, інвестицій, кредитів, урізних природно-економічних умовах на найб-лижчу й віддалену перспективу. Можна визна-чати збалансованість грошових ресурсів з по-требами їх вкладень на відновлення й прирістфондів у зв'язку із приростом виробництвасільськогосподарської продукції. Далі — до-сліджувати й ухвалювати рішення щодо такихекономічних проблем, як прогнозування показ-ників сукупної рентабельності, рентабельностігалузей і продуктів, визначення оптимальногоспіввідношення між нагромадженням і спожи-ванням при розподілі чистого доходу, збалан-сованості цін на продукцію аграрного вироб-ництва й промислові товари, споживані їм.

За допомогою моделі можна визначити ве-личини факторів, необхідні для забезпеченнязаданих приростів виробництва продукції, йогоефективності, з'ясувати збалансованість вар-тісних і натуральних параметрів простого йрозширеного відтворення основних засобів урослинництві, основної череди у тваринництві;проаналізувати варіанти раціонального балан-сування поголів'я тварин і забезпеченості їхвласними й покупними кормами; поліпшитиструктуру виробництва.

Практичне застосування імітаційної моделідля оптимізації розширеного відтворення без-посередньо в підприємствах і на різних рівняхуправління вимагає формування бази даних, щовключає показники статистичної звітності.

Аграрне виробництво є стійким лише пригнучкому управлінні, що розуміється в широ-кому змісті. Таке управління повинне забезпе-чити оперативну зміну структури виробницт-ва, своєчасний перерозподіл ресурсів, техноло-гічне маневрування, включаючи вибір сортів,строків і способів робіт, прийомів обробленнясільськогосподарських культур, маневруванняпоголів'ям тварин. На жаль, ми досі мало звер-таємо увагу на всі ці зв'язки, у той час як, на-приклад, у працях класиків агроекономічної

науки гнучкість розглядалася одним з голов-них вимог, що пред'являються до систем гос-подарства. Так, у роботах [2; 6; 12] підкрес-люється, що об'єктивний характер систем гос-подарства зовсім не означає відсутність у нихальтернатив господарського поводження, до-пустимості шаблона.

ВИСНОВКИЩоб підвищити стабільність аграрного ви-

робництва, забезпечити гнучкість управління,потрібно змінити устояні підходи до науковообгрунтованих систем ведення аграрного ви-робництва, зробити їх адаптивними. Ціль роз-робки таких адаптивних систем — обгрунтува-ти комплекс заходів, здатних істотно підвищи-ти стабільність аграрного виробництва за ра-хунок прийняття й реалізації гнучких госпо-дарських рішень. Але це тільки початок, до-слідження необхідно розвивати, знаходячи ме-тоди практичної реалізації гнучких рішень.

Якщо традиційні системи ведення аграрно-го виробництва складаються з розрахунку насередні погодні умови й недостатньо врахову-ють їх різноманітність, то в адаптивних систе-мах виділяють найбільш характерні й значимітипи погодних умов, у тому числі й екстремаль-ного характеру, й стосовно до кожного з нихпропонують свої рішення по основних елемен-тах системи аграрного виробництва. Це знач-но послабляє негативні наслідки несприятли-вої погоди, а сприятливі погодні умови можутьповніше використовуватися для створення за-пасів продукції. Як показує практика, найбіль-ше "недовикористання" агрометеорологічнихумов відбувається на практиці саме в сприят-ливі роки [4].

Література:1. Nikoliuk O., Grуshоva I., Shеstаkоvskа T.

Thе оrgаnіс prоduсtіоn іn thе соntеxt оfіmprоvіng thе есоlоgісаl safety оf prоduсtіоn оfthe fооd іndustry. Food Science and Technology.— 2017. — Vol. 11. — № 4. — P. 103—111.

2. Міленін А.Т. Проблеми розвитку агро-промислового комплексу: стратегія і тактика.— К.: Либідь, 2012. — 447 с.

3. Гришова І.Ю., Шестаковська Т.Л. Theasymmetry of the resource configuration and itsdestructive impact on the capitalization of agri-business. Наукові записки Інституту законодав-ства Верховної Ради України. — 2017. — № 2.— С. 128—133.

4. Реалізація продукції сільськогоспо-дарськими підприємствами в 2016 році. — К.:ДССУ. — 2017. — 120 с.



31

5. Мазуренко О.В. Шляхи підвищенняефективності виробництва продукції тварин-ництва. Економіка агропромислового комплек-су. — 2011. — № 5. — С. 41—46.

6. Дяченко О.П. Підвищення ефективностівикористання матеріально-технічної бази аграр-них підприємств через механізм надання по-слуг. Агросвіт. — 2014. — № 15. — С. 21—24.

7. Gryshova I. Yu., Mityay O. V., Gnatyeva T.M. Competitiveness of agriculture enterprises asthe main factor of sustainable development ofagricultural sphere. Ukrainian Journal of AppliedEconomics. — 2016. — Vol. 1. — № 2. — Р. 25—35.

8. Гришова І.Ю., Глушко О.В., ЛагодієнкоН.В. Ефективний методичний інструментарійпрогнозування фінансово-економічної стій-кості. Актуальні проблеми економіки. — 2017.— №1. — C. 359—366.

9. Гришова І.Ю., Шестаковська Т.Л. Рольконсюмеризму в соціально-економічних проце-сах. Наукові записки Інституту законодавстваВерховної Ради України. — 2016. — № 6. —С. 75—82.

10. Попрозман Н.В. Формування стратегіїекономічного розвитку агропромислового ви-робництв. — К.: ННЦ ІАЕ, 2015. — 300 c.

11. Лівінський А.І. Закордонний досвід ре-гулювання діяльності аграрних виробників уконтексті реновації вітчизняної аграрної еко-номіки. Український журнал прикладної еко-номіки. — 2017. — Т. 2. — № 4. — С. 85—93.

12. Гнатьєва Т.М., Давидюк О.О. Мехaнiзмзaбезпечення комплементaрностi зaхистуекономiчних iнтересiв aгрaрного виробництвa.Наукові записки Інституту законодавства Вер-ховної Ради України. — 2017. — № 5. — С. 80—89.

13. Гнатьєва Т.М., Давидюк О.О. Анaлiз рів-ня захищеності економiчних iнтересiв aгрaр-ного виробництвa в умовaх iнтегрaцiї Укрaїнидо свiтового економiчного простору. Науковізаписки Інституту законодавства ВерховноїРади України. — 2017. — № 6. — С. 110—123.

References:1. Nikoliuk, O. Grуshоva, I. and Shеstаkоvskа,

T. (2017), "Thе оrgаnіс prоduсtіоn іn thе соntеxtоf іmprоvіng thе есоlоgісаl safety оf prоduсtіоnоf the fооd іndustry", Food Science and Tech-nology, vol. 11, no.4, pp. 103—111.

2. Milenin, A.T. (2012), Problemy rozvytkuahropromyslovoho kompleksu: stratehiya i tak-tyka [Problems of development of agro-industrialcomplex: strategy and tactics], Lybid, Kyiv,Ukraine.

3. Gryshova, I.Yu. and Shestakovska, T.L.(2017), "The asymmetry of the resource configu-ration and its destructive impact on the capi-talization of agribusiness", The Scientific Papersof the Legislation Institute of the Verkhovna Radaof Ukraine, vol. 2, pp. 128—133.

4. State Statistics Service of Ukraine (2017),Realizatsiya produktsiyi silskohospodarskymypidpryyemstvamy v 2016 rotsi [Realization ofproduction by agricultural enterprises in 2016],Derzhkomstat, Кyiv, Ukraine.

5. Mazurenko, O.V. (2011), "Ways to increasethe efficiency of livestock production", Economyof agroindustrial complex, vol. 5, pp. 41—46.

6. Dyachenko, O.P. (2014), "Increasing theefficiency of using the material and technical baseof agrarian enterprises through the provision ofservices", Agroworld, vol. 15, pp. 21—24.

7. Gryshova, I. Mityay, O. and Gnatyeva, T.(2012), "Competitiveness of agriculture enterprisesas the main factor of sustainable development ofagricultural sphere", Ukrainian Journal of AppliedEconomics, vol. 1, no. 2, pp. 25—35.

8. Gryshova, I. Glushko, O. and Lahodiyenko,N. (2017), "Effective methodical tool for fore-casting financial and economic stability", Actualproblems of the economy, vol. 1, pp. 359—366.

9. Gryshova, I. and Shestakovska, T.L. (2016),"The role of consumerism in socio-economicprocesses", Scientific notes of the Institute ofLegislation of the Verkhovna Rada of Ukraine, vol.6, pp. 75—82.

10. Poprozman, N.V. (2015), Formuvannyastratehiyi ekonomichnoho rozvytku ahropro-myslovoho vyrobnytstv [The formation of thestrategy of the economic development of agro-industrial production], NSC IAE, Kyiv, Ukraine.

11. Livinskii, A. (2017), "Foreign experience inregulating the activities of agrarian producers inthe context of the renovation of the domesticagrarian economy", The Ukrainian Journal ofApplied Economics, vol. 2, no. 4, pp. 85—93.

12. Gnatieva, T. and Davydyuk, O. (2017),"Mechanism of ensuring the completeness of theprotection of economic interests of agrarianproduction", Scientific notes of the Institute ofLegislation of the Verkhovna Rada of Ukraine, vol.5, pp. 80—89.

13. Gnatieva, T. and Davydyuk, O. (2017),"Analysis of the level of protection of economicinterests of agrarian production in the conditionsof the integration of Ukraine into the worldeconomic space", Scientific notes of the Instituteof Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine,vol. 6, pp. 110—123.Стаття надійшла до редакції 14.02.2019 р.



УДК 338.48.003.13(477.74)

О. В. Довгаль,к. е. н., доцент, кафедра економічної теорії і суспільних наук,Миколаївського національного аграрного університетуН. І. Моісєєва,к. ф. н., доцент, завідувач кафедри ЮНЕСКО "Філософія людського спілкування"та соціально-гуманітарних дисциплін Харківського національного технічногоуніверситету сільського господарства імені Петра Василенка

ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКИХТЕРИТОРІЙ РЕГІОНУ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.32

O. Dovgal,С. Sci. (Economics), assistant professor, department of economic theory and social sciences,Nikolaev national agrarian universityN. Moiceеva,C. Sci (Philosophical), assistantе professor, head of the department of the UNESCO "Philosophyof human communication" and social and humanitarian disciplines of Kharkiv NationalTechnical University of Agriculture named after. Petr Vasilenko

ESTIMATION OF THE MODERN STATE OF TOURISM AND RECREATIONAL POTENTIALOF RURAL REGIONAL REGIONS

У статті зроблено оцінку сучасного стану туристично-рекреаційного потенціалу сільських територій Причор-номорського економічного району. В результаті дослідження встановлено, що сільські території поки що залиша-ються поза увагою операторів ринку туристичних послуг, незважаючи на те, що на сільських територіях розташова-но багато об'єктів із високим потенціалом туристичного інтересу: пам'ятки історії, архітектури, культури. Головнимфактором скорочення кількості господарюючих суб'єктів у туристичній галузі стало зростання конкуренції та поси-лення правового регулювання умов надання туристичних послуг, у тому числі за рахунок детінізації ринку. В кон-тексті розвитку туристичної галузі сільських територій Причорноморського району, найважливішою складовоютранспортної інфраструктури є величина та стан доріг з твердим покриттям.

The article assesses the current state of tourist and recreational potential of the rural areas of the Black Sea EconomicRegion. As a result of the study, it has been established that rural territories are still out of the attention of operators ofthe tourist services market, despite the fact that in rural areas there are many objects with high potential of touristinterest: monuments of history, architecture, culture. The main factor in reducing the number of economic entities in thetourism industry was the growth of competition and strengthening the legal regulation of the conditions for the provisionof tourist services, including at the expense of shadowing of the market. In the context of the development of the touristsector of the rural areas of the Black Sea Economic Region, the most important component of the transport infrastructureis the size and condition of the roads with hard cover.The most weak segment of the tourist services market is the pursuitof excursions. In the Black Sea region, an increase of this kind of activity takes place only in Odesa oblast — four timesduring the corresponding period. However, such an increase was mainly due to the expansion of excursion routes in thecity zone.

Results The article examines the assessment of the current state of tourist and recreational potential of rural areas.As a result of the study, it has been found that rural areas are still out of the attention of market operators. This isevidenced by the reduction of subjects of excursion activities in the Mykolayiv and Kherson regions — the cities ofNikolaev and Kherson significantly inferior to Odessa in the context of monuments of history, architecture, culture,representing tourist interest.

Conclusions In the context of the development of the tourist sector of the rural areas of the Primorsky district, themost important component of the transport infrastructure is the size and condition of the roads with hard cover. After



33

all, tourist excursions require road maintenance with an extensive network of roads of national, regional and localimportance.

The shortage of an extensive network of highways of regional and local significance is not the only problem oftransport development of the tourism industry in the Black Sea region. No less, and perhaps a bigger problem is the roadsurface.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИРозвитку екскурсійних послуг на сільських

територіях Причорноморського району пере-шкоджає слабкий розвиток ринкової інфра-структури. В першу чергу — тимчасового (турис-тичного) житла і транспортного сполучення.

На території Причорноморського еконо-мічного району станом на кінець 2010 року булозосереджено майже 20% усіх готелів та місцьдля тимчасового проживання країни. Це вка-зує на цільову спрямованість областей, які вхо-дять до складу Причорноморського району —надання туристичних послуг. Що, цілком оче-видно, пов'язано із тим, що усі причорно-морські області мають прибережну морськутериторію, де традиційно із другої половинитравня до першої половини вересня внутрішніта іноземні туристи (громадяни Молдови таБілорусі) відвідують морські курорти. Разом зтим, зважаючи на тематичну спрямованістьдослідження, слід з'ясувати місце сільськихтериторій у системі просторового розміщенняготелів та інших місць для тимчасового прожи-вання.


Дослідженню сутності і видів оцінки сучас-ного стану туристично-рекреаційного потен-ціалу сільських територій у регіональній діяль-ності присвячено чимало робіт як вітчизняних,так і зарубіжних вчених. Серед них можна ви-ділити дослідження І. Ансоффа, О.М. Галиць-кого, І.Ю. Гришової, Т.М. Гнатьєвой, О.П. Дя-ченка, В.В. Лебедєвої, Ю.О. Лупенка, В.В. Ла-годієнка, М.Й. Маліка, М. Портера, П.Т. Саб-лука, Т.С. Шабатури, Т.Л. Шестаковської таінші. Однак недостатньо висвітленим у науко-вих колах залишається стан туристично-рекре-аційного потенціалу сільських територій тайого структурних компонентів з врахуваннямособливостей регіону.

Ключові слова: потенціал, туристичні послуги, сегмент ринку, сільські території, середнійвік, транспортне сполучення.

Key words: potential, tourist services, market segment, rural areas, middle age, transport links.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІМетою статті є проведення оцінювання су-

часного стану туристично-рекреаційного по-тенціалу сільських територій. У межах досяг-нення мети виокремлено наступні завдання:дослідження головного фактору скороченнякількості відповідних господарюючих суб'єк-тів; проаналізувати слабкий сегмент ринку ту-ристичних послуг, яким є здійснення екскур-сійної діяльності; дослідити туристичний по-тенціал сільських територій, які поки що зали-шаються поза увагою операторів ринку.


Об'єкти тимчасового проживання маютьвласну класифікацію, відрізняючись один відодного за функціональним призначенням та на-бором послуг, що пропонуються відвідувачам.

Готель — будинок із мебльованими кімна-тами для короткочасного проживання при-їжджих. Залежно від рівня готелю, в ньомуможуть бути додаткові послуги — ресторани,кафе, бари, бібліотеки, спортзали, сауни таінше. Зазвичай готелі розташовуються в курор-тних зонах або у містах. Номери в них зніма-ють на будь-який проміжок часу: хоч на ніч, хочна кілька місяців.

Мотель — невеликий готель. Мотелі розта-шовані виключно біля траси. Основна від-мінність мотелю від придорожнього готелю —вхід у номер здійснюється з парковки. Стійкареєстрації зазвичай розташовується в окремо-му корпусі. Будівля повністю складається зномерів. Сервіс у мотелях мінімальний: приби-рання в кімнатах, іноді — сніданок. Найбільшупопулярність мотелі здобули на своїй батьків-щині: в Сполучених Штатах Америки з нихскладається практично 50% всієї туристичноїгалузі. У країнах Європи найбільшу попу-лярність мають придорожні готелі, кількістьпослуг, що надаються в них, значно більша.



Однак мотелів там теж чимало. Ціна за відпо-чинок у мотелях країн ЄС приблизно від 15-тидо 30-ти євро.

Готельно-офісний центр — готель, при-міщення якого, що не є номерами, спеціальнообладнані та використовуються як офіси. Роз-ташовуються в центрі ділової частини великихміст, біля важливих комерційних об'єктів. Вокремих випадках утворюють значні за розмі-рами готельні комерційно-розважальні комп-лекси значної місткості з розвиненою інфра-структурою різних функціональних структур-них ланок (ресторан, кафе, фітнес-клуб, за-клади торгівлі та ін.).

Кемпінг — автотуристський засіб сезонно-го використання з обмеженим набором послугкультурно-побутового і технічного характеру(палатки чи будинки легкого типу), призначе-ний для короткотермінового проживання у ста-ціонарних невеликих будинках або наметах тапаркування автотранспортних засобів.

Кемпінги розташовуються вздовж шосе увузлових пунктах — при в'їзді-виїзді з населе-ного пункту, перехрещуванні шляхів або при-вабливих природних, історико-культурних,рекреаційно-туристських пунктах — білягідрооб'єктів, на гірському перевалі та ін. Замісткістю кемпінги розраховані на проживан-ня 20—200 осіб різних категорій туристів. Кем-пінги значних розмірів найчастіше входять уструктуру автотуристських комплексів, щоохоплюють інші категорії закладів розміщен-ня та розвинену природно-рекреаційну базу.Кемпінги пропонують обмежений обсяг послуг,головним чином з самообслуговуванням. Про-живання надається у літніх без опалення бу-динках з легких матеріалів (найчастіше дере-в'яних), санвузол загального типу, майданчикдля паркування автомобілів, можуть надава-тись послуги перегляду теле-, відеофільмів,підключення до точок бездротового доступу домережі Internet (Wi-Fi), міні-бару, в окремихвипадках біля кемпінгу розташовується авто-заправна станція, майстерня нескладного ре-монту автомобілів.

Туристичні бази — засоби розміщення го-тельного типу з сезонним режимом функціо-нування розраховані на обслуговування пізна-

вально-екскурсійних, спортивних і оздоровчихтуристичних маршрутів, відрізняються від го-телів комфортом, розташуванням, місткістю,рівнем обслуговування.

За місткістю туристичні бази — це підприє-мства середніх та великих розмірів, розрахо-вані для обслуговування 100—1000 осіб. В архі-тектурному плані ці засоби представлені де-кілька поверховими будівлями, хоч сучасні бу-дівельні норми передбачають підвищенняїхньої поверховості до 9-ти поверхів. Окрім не-значної у розмірах громадської частини, жит-лова частина — номери, розрахована на одно-часне проживання сім'ї з дітьми та великих ту-ристських груп до 10 і більше осіб, повинні бутиобладнані санвузлом. Водночас сучасні нормифункціонування турбаз передбачають органі-зацію їхньої роботи у цілорічному режимі, усезон — літній (зимовий) функціонують всіфункціональні підрозділи, в інший період лишефункціональне ядро.

Згідно розміщення на маршруті, туристичнібази можуть бути головними і проміжними, зрозташуванням у приміських зонах відпочин-ку, містах, у структурі туристично-оздоровчихрайонів і комплексів. Суттєвий вплив на вироб-ничий профіль турбази, архітектурно-плану-вальну організацію, режим роботи маютькліматичні і ландшафтно-географічні фактори.

Як видно з даних таблиці 1, в усіх областяхПричорноморського району у сільській місце-вості по суті практично усі заклади тимчасово-го проживання представлені категорією "іншімісця для проживання".

Простіше кажучи — це приватний сектор, вякому власники домоволодінь (квартири та бу-динки) надають свої помешкання для тимчасо-вого проживання туристів. На наше глибокепереконання, заявлена кількість місць для тим-часового проживання в сільській місцевості укатегорії "інші місця для проживання" не відпо-відає дійсності. Наприклад, станом на початоккурортного сезону 2018 р. лише в с. ЗалізнийПорт Скадовського району Херсонської об-ласті на сайті gport.com.ua (https://gport.-com.ua/index.php?d=search) було розміщенопропозиції по тимчасовому проживанню в при-ватному секторі у кількості 172 оголошення

Область Готель Мотель Готельно-офісний

центр Кемпінг

Молодіжна турбаза

та гірський притулок

Інші місця

для проживання Усього

Миколаївська - - - 1 - 70 71

Одеська 1 - - - - 15 16

Херсонська 2 - - 1 - 49 52

Таблиця 1. Кількість готелів та інших місць для тимчасового проживанняу сільській місцевості в областях Причорноморського району

за типами станом на початок 2011 р., одиниць



35

(приватні будинки — 141, квартири — 31); вс. Лазурне Скадовського району Херсонськоїобласті на сайті lazurnoe.com (https://lazur-noe.com/) було розміщено пропозиції по тим-часовому проживанню в приватному секторіу кількості 150 оголошень. Отже, лише у ме-жах двох сільських курортних територій Хер-сонської області нараховуються 322 одиницітимчасового проживання у категорії "іншімісця для проживання". Те ж саме стосуєть-ся і решти областей Причорноморського рай-ону.

Що стосується місць для тимчасового про-живання на сільських територіях, які не пов'я-зані з морським відпочинком, то їх перелік єдостатньо обмеженим. Станом на середину2017 року в Україні зареєстровано близько1600 садиб, які працюють у сфері зеленого ту-ризму [1].

На Миколаївщині триває розвиток сіль-ського зеленого туризму. Наразі в області на-раховується 74 такі об'єкти. Найбільше їх зо-середжено у Березанському районі — 41 або55% від загальної кількості. Очаківський рай-он представлений 10 сільськими садибами, Пер-вомайський — 5, Кривоозерський та Миколаї-вський — по 4, в інших районах розташовують-ся по 1—2 об'єкти [2]. В області одним з найпо-пулярніших об'єктів зеленого туризму є агро-туристичний комплекс "Кремневський страус"у Веселинівському районі. Тут можна дізнати-ся, як живуть африканські страуси та інші екзо-тичні птахи, адже на території ферми є мінізо-опарк. Ще одне популярне місце — туристич-ний комплекс "Золота підкова" в селі Кандиби-не в Новоодеському районі, особливістю яко-го є кінні прогулянки, екскурсії на тему кінно-го спорту, а також риболовля. Тут гостям про-понують зупинитися в невеликих будиночкахвартістю від 250 гривень. Можна орендувативсю територію комплексу: ця послуга кошту-ватиме 6000 гривень за добу [3]. Популярним єтакож розважальний центр "Козацька застава"у смт. Костянтинівка Арбузинського району.Останнім часом почав розвиватися зелений ту-ризм і в с. Актово Вознесенського району. Тамнещодавно з'явилася сільська садиба, де пра-цюють місцеві жителі, які вчаться приймати,пригощати й розважати гостей. Це пов'язано зтим, що сюди збільшився потік туристів, якіхочуть відвідати місцевий унікальний Актовсь-кий каньйон, який входить до списку семи при-родних чудес України і вважається однією знайстаріших євразійських ділянок суші. Він —частина регіонального ландшафтного парку"Гранітно-степове Побужжя" [4].

За даним Спілки сприяння розвитку сіль-ського зеленого туризму в Україні, на початок2014 р. офіційно в Одеській області було зареє-стровано 5 об'єктів з надання послуг зеленоготуризму не пов'язаних із морським відпочин-ком:

1. Садиба "Відчинення" (с. Полянецьке, Сав-ранський район).

2. Етно-еко хата "Білочі" (с. Шершенці, Ко-димський район).

3. Зелена садиба "У Меланії" (смт. Татарбу-нари).

4. Садиба "Вишнева" (с. Миколаївка, Мико-лаївський район).

5. Етнографічний комплекс-музей "Фруму-шика-Нова", ТОВ "Промислово-торгівельнакомпанія Шабо" (с. Шабо, Білгород-Дністров-ський район) [5].

Сільський зелений туризм на території Хер-сонської області, який не пов'язаний із морсь-ким відпочинком, офіційно налічує функціону-вання 12 сільських садиб:

1. Садиба "Рибальський стан" (с. Велетенсь-ке, Білозерський район).

Садиба "Рибальський стан", яка знаходить-ся в Дніпровських плавнях, — учасник добро-вільної категоризації у сфері сільського зеле-ного туризму "Українська гостинна садиба".Власники садиби — члени херсонськоговідділення Союзу сприяння розвитку сільсько-го зеленого туризму в Україні. Садиба — учас-ник екологічної сертифікації "Зелена Садиба".Це означає, що садиба знаходиться в екологіч-но чистому місці, на безпечній відстані від дже-рел забруднення навколишнього середовища.Крім рибалки тут є іще один з напрямів розвит-ку "birdwatching" — спостереження за птаха-ми в дикій природі, а саме в Дніпровських плав-нях, де можна побачити велику кількість птахівв усі пори року (чапля біла, сіра, чорна; різно-види качок, безліч перелітних птахів і іншихвидів).

2. Садиба "Камишовий єрик" (с. Камишани,Білозерський район).

Садиба розміщена на березі старовинногоБілого озера. Місцина буде також цікава дос-лідникам життя і творчості Пушкіна О.С. — тутжив дід російського поета Ганнібал Іван.

3. Садиба "Червоні озера" (с. Кохани, Хер-сонська область).

Садиба розташована на березі озера з ліку-вальними властивостями, поблизу соснового лісу.

4. Садиба "У криниченьки" (смт. Каланчак,Каланчацький район, Херсонська область).Візиткою садиби є послуги за напрямом гаст-рономічний туризм.



5. Садиба "Білозір'я"(с. Новотягинка, Біло-зерський район).

6. Садиба "У діда Ка-рася" (с. Ольгівка, Хер-сонська область).

Крім традиційних по-слуг зеленого туризму,на території садиби роз-ташований музей ри-бальства.

7. Садиба "Марійкинасадиба" (с. Іванівка, Го-лопристанський район).

Садиба розташованана березі Ягорлицькоїзатоки Чорного моря.Надаються екскурсійніпослуги до заповідника,давньогрецького Ягорлицького поселення,скіфських курганів, до колишнього маєткуФальц-Фейнів, "birdwatching" і т.д. На територіїсадиби розташований музей старожитностейта майстерня сувенірів [5].

8. Садиба "Курінь" (с. Степанівка, Херсонсь-ка область).

9. Садиба "Зелені хутори Таврії" (с. ВеликаКардашинка, Голопристанський район).

10. Садиба "Дельта Дніпра" (с. Дніпровське,Білозерський район).

11. Садиба "Любашин хуторок" (с. ВеликаКардашинка, Голопристанський район).

12. Садиба "Гран-Прі" (с. Праві Саги, Олеш-ківський район) [6].

Активізацію та поширення сільського зеле-ного туризму в Причорноморському районінеможливо забезпечити безвирішення ключових проблем,що на сучасному етапі знижу-ють ефект від диференціаціїопераційної діяльності суб'єктівагросфери. Основними стри-муючими чинниками є: незадо-вільний стан розвитку соціаль-ної інфраструктури та техніч-них комунікацій (тепло-, водо-постачання, наявність соці-ально-побутових об'єктів, нео-блаштованість сіл, транспорт-них мереж тощо); низькийрівень життя сільського насе-лення, що знижує потенційнупривабливість для вітчизнянихі зарубіжних туристів; недо-сконале чинне законодавство угалузі стандартизації, серти-

фікації, маркування "зелених" послуг, катего-ризації суб'єктів ринку туристичних послуг;низька якість послуг; низький рівень інформа-ційно-маркетингового супроводження зелено-го туризму; відсутність чіткої стратегії розвит-ку зеленого туризму на регіональному та дер-жавному рівнях.

Як видно з даних таблиці 2, характеристи-ки готелів та інших місць для тимчасового про-живання у сільській місцевості Причорно-морського району в цілому — краща, ніж поінших регіонах країни.

Передусім звертає на себе увагу житловаплоща готельних номерів — у Миколаївській іОдеській областях вона майже у 8 та 5 разіввідповідно більша від середнього значення покраїні. Однак недоліком є те, що середня пло-

Показник

У серед-

ньому по

країні, з розра-

хунку на

1 регіон

Область

Ми

ко

лаї

всь

ка

Од

еськ

а

Хер

сон

ська

Житлова площа номерів, тис. м2 12,9 91,3 6,6 57,3

Середня площа одного номеру, м2 20,1 17 17,2 16,2

Місткість готелів та інших місць для тимчасового

приживання, місць 1960 15177 1113 9815

Середня місткість одного підприємства, місць 139 214 70 189

Коефіцієнт використання місткості готелів та інших

для тимчасового проживання 0,11 0,10 0,01 0,13

Розподіл номерів у готелях

люкси 29 190 3 59

напівлюкси 55 290 118 161

1-місні номери 20 81 19 43

2-місні номери 217 1977 136 1271

3-місні і з більшою

кількістю місць

номери

318 2822 105 2006

Таблиця 2. Характеристика готелів та інших місць для тимчасовогопроживання у сільській місцевості, станом на початок 2011 р.

0,9

16,8

82,3

32,4

23,5

44,1

0 10 20 30 40 50 60 70 80 90

готелі та інші схожізасоби розміщення

(мотелі)

короткостроковізасоби розміщення та

засоби розміщеннявихідного дня

(хостели)

кемпінги, рекреаційнізони автотуристів,трейлерні парки

Україна ЄС

Рис. 1 Структура туристичного житла в ЄС та Україніза способами розміщення туристів, %

Джерело: [7, c. 101].



37

ща одного номеру не перевищує 17 м2. Наприк-лад, для сім'ї із чотирьох осіб такий номер будезатісний. Місткість готелів — також висока.

Серед слабких сторін готельного господар-ства досліджуваних регіонів — фактичне зна-чення такого показника, як "коефіцієнт вико-ристання місткості".

Як фактичне значення для Миколаївськоїобласті 0,1 означає, що рівень використанняготельних номерів та інших місць для тимчасо-вого проживання у сільській місцевості регіо-ну не перевищує 10%. Відповідно в Одеськійобласті готельні номери та місця для тимчасо-вого проживання використовують лише на 13%,в Херсонській області — на 1%.

Представлена статистика актуалізує одну ізголовних проблем вітчизняної туристичної га-лузі у частині забезпечення тимчасовим жит-лом — нераціональна структура туристичногожитла за типами (рис. 1).

В Україні самим розвинутим сегментом рин-ку туристичного житла є готелі та схожі засо-би розміщення (мотелі). Їх частка вдвічі більша,ніж у ЄС. Експлуатація таких об'єктів вимагаєпорівняно високих витрат. Тому і ціни на про-живання в них — вищі, ніж в альтернативнихвидах подібного за призначенням житла. Це щераз підтверджує припущення, що в Україні досіактивно використовується морально та фізич-но застаріла матеріально-технічна база турис-

тичної галузі УРСР. Натомість популярний урозвинутих країнах low-cost — короткостро-кові засоби розміщення та засоби розміщеннявихідного дня (хостели), в Україні фактичновідсутній — 0,9% проти 23,5% у ЄС. Нарештічастка кемпінгів, рекреаційних зони автоту-ристів та трейлерних парків в Україні вдвічіменша, ніж у ЄС — 16,8 проти 32,4%. Мова йдепро обладнані ділянки для відпочинку автоту-ристів у лісових зонах, на берегах штучних таприродних водойм, у долинах гір.

Однією із головних причин цього є проти-законне самозахоплення чиновниками та нуво-ришами лісових масивів, берегів річок, озер таморів. Ця проблема — надзвичайно актуальнадля областей Причорноморського економічно-го району. Адже тут — один із найнижчих по-казників кількості населення на один квадрат-ний кілометр території. Тому по маршрутах ту-ристичних екскурсій мають бути присутні не-дорогі, проте зручні об'єкти тимчасового про-живання.

У контексті розвитку туристичної галузісільських територій Причорноморського рай-ону, найважливішою складовою транспортноїінфраструктури є величина та стан доріг з твер-дим покриттям. Адже туристичні екскурсійнімаршрути потребують дорожнє забезпеченняіз розгалуженою мережею доріг національно-го, регіонального та місцевого значення.

Рік

Категорія Разом,

км I II III IV V

км % км % км % км % км %

2010 2637,9 1,6 13012,1 7,8 29044,8 17,5 105949,2 63,9 15199,6 9,2 165843,6

2011 2730,8 1,6 13287,5 8,0 28788,9 17,3 106042,7 63,9 15174,7 9,1 166024,6

2012 2763 1,7 13021,6 7,8 27536,6 16,6 107833,3 64,9 14940,6 9,0 166095,1

2013 2807,4 1,7 12858,3 7,7 27662,9 16,7 107895,3 65,0 14861,0 8,9 166084,9

2014 2749,0 1,7 11947,4 7,5 26657,9 16,7 104201,4 65,3 13907,5 8,7 159463,2

2015 2706,4 1,7 12191,8 7,6 26566,7 16,7 104094,8 65,3 13887,4 8,7 159447,1

2016 2710,1 1,7 12206,1 7,7 26547,7 16,6 104114,4 65,3 13883,8 8,7 159462,1

2017 2711,1 1,7 12227,6 7,7 26583,2 16,7 104178,1 65,3 13895,0 8,7 159595,0

2017 до

2010, %

102,8 х 94,0 х 91,5 х 98,3 х 91,4 х 96,2

Таблиця 3. Автомобільні дороги України з твердим покриттям

Джерело: [7].

Рік


км I II III IV V


2010 74,7 1,6 469,2 9,8 691,3 14,4 3549,8 74,2 0 0 4785,0

2011 80,4 1,7 480,1 10,0 691,3 14,4 3549,8 73,9 0 0 4801,6

2012 82,4 1,7 478,1 10,0 691,3 14,4 3549,8 73,9 0 0 4801,6

2013 82,4 1,7 478,1 9,9 691,3 14,4 3549,8 73,9 0 0 4801,6

2014 82,4 1,7 478,1 9,9 691,4 14,4 3553,1 73,9 0 0 4805,0

2015 82,4 1,7 478,1 9,9 691,4 14,4 3556,5 74,0 0 0 4808,4

2016 82,1 1,7 477,5 9,9 691,4 14,4 3556,6 74,0 0 0 4807,6

2017 82,1 1,7 451,8 9,4 696,8 14,5 3578,3 74,4 0 0 4809,0

2017 до

2010, % 109,9 х 96,3 х 100,8 х 100,8 х 0 х 100,5

Таблиця 4. Автомобільні дороги Миколаївської області з твердим покриттям




Зміни, що відбувають у дорожньому госпо-дарстві країни та Причорноморського районуважко назвати позитивними (табл. 3).

Незважаючи на те, що довжина доріг ізтвердим покриттям І категорії збільшилася на2,8% загальна протяжність доріг із твердим по-криттям в аналізованому періоді зменшиласяна 3,8% або 6249 км (табл. 4).

У Миколаївській області загальна протяж-ність доріг з твердим покриттям у ціломузбільшилася на незначні 0,5% або 24 км. Помітнізміни в Одеській області стосуються збіль-шення протяжності доріг з твердим покриттямІІ категорії — +42,2 км за аналізований період.

У Херсонській області довжина доріг з твер-дим покриттям фактично не зазнала змін.

Рік


км I II III IV V


2010 194,3 2,4 571,9 7,1 818,7 10,2 6080,1 75,5 386,4 4,8 8051,4

2011 194,3 2,4 571,9 7,1 818,7 10,2 6080,1 75,5 390,4 4,8 8055,4

2012 194,3 2,4 571,9 7,1 818,7 10,2 6080,1 75,5 390,4 4,8 8055,4

2013 194,3 2,4 590,8 7,3 818,8 10,1 6075,4 75,3 390,4 4,8 8069,7

2014 194,3 2,4 590,8 7,3 818,8 10,1 6075,4 75,3 390,4 4,8 8069,7

2015 194,3 2,4 604,8 7,5 804,8 10,0 6075,4 75,3 390,4 4,8 8069,7

2016 194,3 2,4 604,8 7,5 804,8 10,0 6073,2 75,3 390,4 4,8 8067,5

2017 194,3 2,4 614,1 7,6 784,3 9,7 6084,0 75,4 388,7 4,8 8065,4

2017 до

2010, % 100 х 107,4 х 95,8 х 100,1 х 100,6 х 100,2

Таблиця 5. Автомобільні дороги Одеської області з твердим покриттям


Рік


км I II III IV V


2010 40,2 0,8 365,3 7,3 1064,4 21,4 3501,7 70,4 0 0 4971,6

2011 44,9 0,9 360,6 7,3 1064,4 21,4 3498,2 70,4 0 0 4968,1

2012 48,1 1,0 357,4 7,2 1064,4 21,4 3498,2 70,4 0 0 4968,1

2013 48,1 1,0 360,8 7,3 1061,0 21,4 3498,2 70,4 0 0 4968,1

2014 48,1 1,0 360,8 7,3 1061,0 21,4 3498,2 70,4 0 0 4968,1

2015 48,1 1,0 378,3 7,6 1043,5 21,0 3498,2 70,4 0 0 4968,1

2016 48,1 1,0 378,3 7,6 1043,5 21,0 3498,2 70,4 0 0 4968,1

2017 49,3 1,0 377,1 7,6 1043,5 21,0 3498,2 70,4 0 0 4968,1

2017 до 2010,

% 122,6 х 103,2 х 98,0 х 99,9 х 0,0 х 99,9

Таблиця 6. Автомобільні дороги Херсонської області з твердим покриттям


Хер

сон

ськ

а

174195

219227242251252253261

280282287288289296297299302308

340346355361

378

0

50

100

150

200

250

300

350

400

Льв

івсь

ка

Тер

ноп

ільс

ька

Чер

нів

ецьк

а

Хм

ельн

иц

ька

Він

ни

цьк

а

Пол

тавс

ька

Дон

ецьк

а

Хар

ків

ськ

а

Ки

ївсь

ка

Іван

о-Ф

ран

ків

ськ

а

Вол

ин

ськ

а

Дн

іпро

пет

ровс

ька

Чер

кас

ька

Сум

ськ

а

Жи

том

ирс

ька

Зак

арп

атсь

ка

Рів

нен

ськ

а

Кір

овог

радс

ька

Зап

оріз

ька

Оде

ськ

а

Чер

ніг

івсь

ка

Луг

ансь

ка

Ми

кол

аївс

ька

Область

Рис. 2 Щільність автомобільних доріг у областях України в 2017 р., км на 1 тис. км2 території




39

Слід відмітити, що незначні позитивнізміни у збільшенні довжини доріг з твер-дим покриттям у областях Причорно-морського економічного району стосують-ся виключно доріг національного значен-ня. Натомість довжина доріг регіонально-го та місцевого значення (ІІІ—V категорії)в аналізованому періоді залишилася беззмін.

Як бачимо (табл. 6), щільність автомоб-ільних доріг у областях Причорноморсько-го економічного району є нижчою від серед-нього значення по країні. Особливо критич-на ситуація в Миколаївській та Херсонськійобластях, де фактичне значення щільностідоріг у звітному періоді було нижчим, ніжсереднє значення по країні на 29,6 та 30,7%відповідно. У національному рейтингу за по-казником щільності автомобільних дорігОдеська область перебуває на 20 місці, Ми-колаївська та Херсонська займають два ос-танніх.

Для того, щоб зрозуміти рівень забезпече-ності дорогами, крім порівняння загальної дов-жини необхідно провести порівняння щільностідоріг.

Дефіцит розгалуженої мережі автомобільнихдоріг регіонального та місцевого значення —не єдина проблема транспортного забезпечен-ня розвитку туристичної галузі Причорно-морського району. Не меншою, а можливо,більшою проблемою, є стан дорожнього по-криття.

За даними Світового економічного форму вУкраїні — одні із найгірших доріг у світі (табл. 8).Це надзвичайно актуальна інфраструктурнапроблема, що є причиною гальмування багать-ох аспектів національного та регіональногорозвитку — торгівлі, будівництва, сільськихтериторій, туризму тощо.

З 10 найгірших доріг України 6 повністю абочастково знаходяться на території областейПричорноморського району:

1) КПП "Тимкове" — Балта — Первомайськ —Доманівка — Олександрівка;

2) Одеса — Рені;3) Львів — Радехів — Луцьк;4) Чугуїв — Мілове;5) Мукачево — Рахів — Богородчани —

Івано-Франківськ — Рогатин — Бібрка — Львів;6) Одеса — Вознесенськ — Новий Буг;7) Дніпро — Миколаїв;8) Львів — Самбір — Ужгород;9) Олександрівка — Кропивницький — Ми-

колаїв;10) Кропивницький — Платоново [9].

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕНОГОДОСЛІДЖЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ

ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК У ЦЬОМУНАПРЯМІ

У контексті розвитку туристичної галузісільських територій Причорноморського еко-номічного району, найважливішою складовоютранспортної інфраструктури є величина тастан доріг з твердим покриттям. Адже турис-тичні екскурсійні маршрути потребують до-рожнє забезпечення із розгалуженою мережеюдоріг національного, регіонального та місцево-го значення.

Дефіцит розгалуженої мережі автомобільнихдоріг регіонального та місцевого значення —не єдина проблема транспортного забезпечен-

Рік Україна В тому числі області

Миколаївська Одеська Херсонська

2000 271 195 239 170

2001 272 194 239 170

2002 272 196 239 172

2003 273 197 239 172

2004 273 197 240 171

2005 273 196 241 172

2006 274 197 242 173

2007 274 197 242 175

2008 275 195 242 175

2009 275 195 242 175

2010 275 195 242 174

2011 275 195 242 174

2012 275 195 242 174

2013 275 195 242 174

2014 277 195 242 174

2015 277 195 242 174

2016 277 195 242 174

2017 277 195 242 174

Таблиця 7. Щільність автомобільних дорігзагального користування з твердим

покриттям, км на 1 тис. км2 території


Рік

2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

Індекс 2,19 2,15 2,16 2,17 1,98 2,05 2,33 2,14 2,21 2,44 2,4 2,4 2,7

Рейтинг 102 114 119 124 135 137 137 144 139 132 134 130 123

Кількість країн у

рейтингу, од.

119 127 131 131 138 141 143 147 143 140 138 137 140

Таблиця 8. Значення глобального індексу "якість доріг"та місце України у відповідному рейтингу




ня розвитку туристичної галузі Причорно-морського району. Не меншою, а можливо,більшою проблемою, є стан дорожнього по-криття.

За даними Світового економічного фор-му в Україні — одні із найгірших доріг усвіті. Це надзвичайно актуальна інфраст-руктурна проблема, що є причиною галь-мування багатьох аспектів національногота регіонального розвитку — торгівлі, бу-дівництва, сільських територій, туризмутощо.

Література:1. Сільський зелений туризм стає популяр-

ним в Україні. Аquadar 21.05.2017. URL: https://aquadar.com/uk/novini/silskiy-zeleniy-turizm-staye-populyarnim-v-ukrayini/

2. Страусина ферма й унікальний каньйон:на Миколаївщині розвивається зелений туризм.УКРІНФОРМ. 07.06.2018 15:01. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-tourism/2476093-s tr au s i na -f er m a- j- u n ik al n i j -k an jo n- na -mikolaivsini-rozvivaetsa-zelenij-turizm.html

3. Зелений туризм: нині це модно! Асоціа-ція індустрії гостинності україни. URL: http://aigu.org.ua/zelenii-tourism.html

4. "Українська гостинна садиба". ГО "Спілкасільського зеленого туризму України". URL:https://www.greentour.com.ua/region/odeska

5. Сільський зелений туризм на територіїХерсонської області. Департамент культури,туризму та курортів Херсонської обласної дер-жавної адміністрації. URL: http://www.uct.-artkavun.kherson.ua/tour-village.htm

6. Садиби зеленого туризму. Офіційнийсайт міста Херсон. URL: http://www.city.kher-son.ua/articles/sadibi-zelenogo-turizmu

7. Статистичний збірник "Транспорт і зв'я-зок України 2017". Київ. Державна служба ста-тистики, 2018. — 168 с.

8. Quality of roads. The Global Competitive-ness Report. Geneva: World Economic Forum.URL: https://www.weforum.org

9. Веремеєва Т. Стан доріг в Україні зали-шається плачевним: коли ситуація зміниться.Marker.ua. 22.06.2018. URL: http://marker.ua/ua/infrastruktura/transport/4520-stan-dorig-v-u krayini-zal ishayetsya-plachevnim-koli -situatsiya-zminitsya/

10. Лагодієнко В.В., Боднар О.А. Вплив соці-ально-економічного розвитку села на рівеньжиття сільського населення регіону. Еконо-міст. — 2012. — № 2. — С. 50—51. — Режимдоступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econ_2012_-2_18

References:1. Kapligin, I.S. (2017), "Rural green tourism

is becoming popular in Ukraine", Glavkom, avai-lable at: https:// https://glavcom.ua/news/silskiy-zeleniy-turizm-staje-populyarnim-v-ukrajini-ekspert-420458.html, (Accessed 10 Feb2019).

2. Ukrinform (2018), "Ostrich farm andunique canyon: green tourism is developing inMykolaiv region", available at: https://www.ukr-inform.ua/rubric-tourism/2476093-strausina-ferma-j-unikalnij-kanjonnna-mikolaivsini-rozvivaetsa-zelenij-turizm.html, (Accessed 10Feb 2019).

3. Association of the enterprise industry ofUkraine (2018), "Green tourism: now it'sfashionable!", available at: https://www.ukr-inform.ua/rubric-tourism/2476093-strausina-ferma-j-unikalnij-kanjon-na-mikolaivsini-rozvivaetsa-zelenij-turizm.html, (Accessed 10 Feb2019).

4. NGO "Union of Rural Green Tourism ofUkraine" (2017), "Ukrainian hospitable manor",URL: https:// https://www.greentour.com.ua/statut (Accessed 10 Feb 2019).

5. Department of Culture, Tourism andResorts of the Kherson Oblast State Administ-ration (2018), "Rural Green Tourism in the Kher-son Oblast", available at: http://www.uct.artka-vun.kherson.ua/tour-village.htm (Accessed 10Feb 2019).

6. Official site of the city of Kherson (2018),"Homestead of green tourism", available at: URL:http://www.city.kherson.ua/articles/sadibi-zelenogo-turizmu, (accessed 10 Feb 2019).

7. State Statistics Service of Ukraine (2018),Transport i zv'yazok Ukrayini 2017. Statistichnijzbirnik [Statistical yearbook "Transport andCommunications Ukraine 2017"], Derzhkomstat,Кyiv, Ukraine.

8. World Economic Forum (2018), "Quality ofroads. The Global Competitiveness Report",available at: https://www.weforum.org, (Accessed10 Feb 2019.

9. Veremeyeva, T. (2018), "The state of roadsin Ukraine remains deplorable: when the situationchanges", Marker.ua, available at: http://mar-ker.ua/ru/infrastruktura/transport/4520-stan-dorig-v-ukrayini-zalishayetsya-plachevnim-koli-situatsiya-zminitsya, (Accessed 10 Feb 2019).

10. Lagodiienko, V.V. and Bodnar, O.A. (2012),"Impact of socio-economic development of thevillage on the living standards of the ruralpopulation of the region" Ekonomist, vol. 2, pp.50—51.Стаття надійшла до редакції 16.02.2019 р.



41

ВСТУПСучасний розвиток економіки України ха-

рактеризуються необхідністю вирішення про-блем у сфері управління інноваційно-інвести-

УДК 354:332

І. В. Драган,к. е. н., с. н. с., старший науковий співробітник відділу методології стійкого розвитку,ДУ "Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України"

ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЕКОЛОГІЧНИХ ПРОЕКТІВ СУБ'ЄКТІВГОСПОДАРЮВАННЯ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.41

I. Dragan,PhD in Economics (Candidate of Sciences), State Institution "Institute economics of naturalresources and sustainable development of the NAS of Ukraine", Kyiv

INVESTMENT SUPPORT OF ENVIRONMENTAL PROJECTS OF BUSINESS ENTITIES

У статті представлено основні причини незбалансованого екологічного розвитку та тенденції ресурсоємноговиробництва. Виокремлено особливості інвестування екологічних проектів, показано роль і місце іноземних інвес-тицій в результативності управління інноваційно-інвестиційною діяльністю, розглянуто особливості управління інно-ваційно-інвестиційною діяльністю суб'єктів господарювання в умовах еколого-економічного розвитку країни. Виз-начено, що в останні роки у світовій практиці інвестування екологічних проектів суб'єктів господарювання змісти-лося в площину вибору і здійснення нових форм. Виявлено, що перевагу сьогодні стали віддавати таким формамінвестування, як лізинг, концесія, факторинг і франчайзинг, на ефективність яких впливають організаційно-правовіта економічні умови і способи залучення інвестицій. Виявлено особливості управління інвестиційною діяльністю, яківиявляються в посиленні взаємодії економічних важелів і стимулів, розширенні інститутів стимулювання інвесторіві підвищенні ефективності суб'єктів господарювання за рахунок нових форм інвестування.

The article presents the main causes of unbalanced ecological development and the trend of resource-intensiveproduction. At present, the main purpose of business entities in investing in fixed assets is the replacement of worn-outequipment, automation of the production process. Accordingly, it is far from the first place to meet the environmentalrequirements in the production and use of energy-saving, resource-saving technologies. An assessment of the results ofinvesting in the main production funds has made it possible to determine that the key problem of raising capital indomestic environmental projects is, first of all, the low demand for them by the producer, as well as the ineffectiveness ofthe structure — the loss-making focus on the purchase of finished equipment abroad to the detriment of the implementationof their own new developments, which ensure the conservation of resources, environmental standards and norms.

The peculiarities of investing into environmental projects are highlighted, the role and place of foreign investmentsin the efficiency of management of innovation and investment activity, features of management of innovation andinvestment activity of economic entities in the conditions of ecological and economic development are shown. countries.It has been established that in recent years, in world practice, investing in environmental projects of business entities hasshifted to the area of choice and introduction of new forms. It is revealed that today the advantage is given to such formsof investments as leasing, concession, factoring and franchising, the effectiveness of which is influenced by organizationaland legal and economic conditions and ways of attracting investment. The features of investment activity managementare revealed, which are manifested in strengthening the interaction of economic instruments and incentives, expansionof institutions stimulating investors and improving the efficiency of business entities through new forms of investment.

Ключові слова: виробництво, екологічний проект, ефективність, інвестиційна діяльність,суб'єкт господарювання.

Key words: production, ecological project, efficiency, investment activity, subject of management.

ційною діяльністю при формуванні та реалізаціїекологічних проектів, які відіграють важливуроль у забезпеченні досягнення стратегічноїмети щодо переходу до сталого розвитку еко-



номіки країни. Існує нагальна проблема управ-ління інноваційно-інвестиційною діяльністюсуб'єктів господарювання, яка пов'язана як зіснуючим в Україні розбалансованим станомеколого-економічного розвитку, що пояс-нюється тенденціями ресурсоємного виробниц-тва підприємств, так і відсутністю необхідногопопиту виробництва на екологічні проекти, їхнеефективною структурою і нестачею інвести-ційних коштів.

Найважливіше завдання забезпечення су-часної економіки необхідними інвестиційнимиресурсами в сфері еколого-інноваційної діяль-ності суб'єктів господарювання можливо вирі-шити завдяки використанню економічних ва-желів і стимулів, їх злагодженої взаємодії, чіт-кою послідовністю функціонування в системідієвих інститутів вітчизняної інноваційної сфе-ри, використання нових засобів залучення іно-земних інвестицій, які відіграють суттєву рольу співфінансуванні екологічних проектів і про-грам в умовах кризи і нестачі фінансових кош-тів.

Істотний внесок у розвиток теорії та прак-тики оцінювання ефективності екологоорієн-тованої господарської діяльності зробили таківчені: А. Аганбегян, Л. Абалкін, Б. Буркинсь-кий, В. Міщенко, О. Царенко, Л. Мельник, М. Хве-сик, С. Харічков, В. Степанов, А. Аксененко,О. Амоша, Т. Бень, І. Булєєв, О. Василик, Н. Ко-ніщева, А. Турило, Л. Червова, М. Чумаченко,А. Шеремет та інші.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИРозробити практичні рекомендації щодо

формування комплексного механізму управ-ління інвестиційною діяльністю суб'єктів госпо-дарювання при реалізації екологічних проектів.

РЕЗУЛЬТАТИПроблема ефективності екологічного роз-

витку завжди посідала важливе місце середактуальних проблем економічної науки. Заці-кавленість нею виникає на різних рівнях управ-ління економікою — від власників суб'єктів гос-подарювання до керівників держави. Ефек-тивність належить до найбільш загальних еко-номічних категорій, властивих будь-якому видувиробництва. Забезпечити таке становищеможливо за рахунок використання економіч-них важелів і стимулів, а також їх злагодженоївзаємодії з іншими елементами комплексногомеханізму інвестування екологічних проектів,які створять умови зацікавленості і потребивиробників переходити на екологічно чисті,маловідходні або безвідходні технології на

противагу сьогоднішньому прагненню еконо-мити на витратах екологічного характеру.

За своєю родовою ознакою ефективність —це результат діяльності (ефект), що отримуєть-ся спільнотою або окремим індивідом на оди-ницю використаних (чи затрачених) ресурсів.При цьому отриманий результат (ефект) можемати різне вираження, оскільки різними мо-жуть бути використані для досягнення ефектуресурси. Але, що б не брали в якості результа-ту і ресурсів, ефективність завжди відображаєїх відношення. Її сутність у кінцевому резуль-таті проявляється через динаміку цього спів-відношення і закономірності останньої.

У широкому розумінні ефективність є нелише економічною категорією. Якщо мова йде,наприклад, про продуктивність машин, про ре-зультативність їх функціонування і якщо прицьому виходити виключно з закладених в нихтехнічних можливостей, то ефективність висту-пає тут категорією технічних наук [1].

Економічна ефективність — це вид ефектив-ності, що характеризує результативність діяль-ності економічних систем (суб'єктів господа-рювання, територій, національної економіки).Основною особливістю таких систем є вартіс-ний характер засобів (видатків, витрат) досяг-нення цілей (результатів), а в деяких випадкахі самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Економічний ефект від раціональнішоговикористання засобів виробництва — завждиефект комплексний. Якщо, наприклад, покра-щити використання металообробного устатку-вання, то на виробництво одного і того ж об-сягу продукції знадобиться менше станків, небуде затрачено працю на випуск додатковихстанків, на виплавку металу, необхідного дляцих станків тощо. І одночасно, як правило, кра-ще використання техніки супроводжується іпрямим підвищенням продуктивності праці, ібільш раціональним використанням обробляю-чих матеріалів. Таким чином, досягнутий еко-номічний ефект виходить багаторазовим [2].

Оцінка економічної ефективності діяль-ності суб'єктів господарювання пов'язана з ви-рішенням цілого комплексу проблем. До такихпроблем відносяться: здійснення економічно-го підходу до оцінки результатів виробничо-господарської діяльності; вибір економічнодоцільних напрямів розвитку і виявлення ре-зервів більш ефективної діяльності; прогнозу-вання і планування підвищення економічноїефективності роботи; оперативний контрольекономічної ефективності роботи; організаціяобліку економічної діяльності, системи еконо-мічного стимулювання виробництва. Оцінка



43

економічної ефективності повинна відобража-ти основні напрями діяльності суб'єктів госпо-дарювання, виявляти вплив окремих чинниківна підвищення ефективності виробництва і роз-кривати наявні резерви [6].

У практичній діяльності суб'єктів господа-рювання ефективність визначають як кінцевийрезультат процесу виробництва. Він відобра-жає матеріалізований результат процесу ви-робництва, який вимірюється обсягом про-дукції в натуральній і вартісній формах. Кінце-вим результатом виробничо-господарськоїдіяльності підприємства за певний період є ча-стина продукції (новостворена вартість), афінансовим результатом комерційної діяль-ності — прибуток (прибутковість).

Cлід мати на увазі, що, звичайно, перелікресурсів суб'єктів господарювання, котрі ви-значають його ефективність, не є вичерпним,тобто в конкретних умовах на ефективністьдіяльності підприємства можуть чинити істот-ний вплив інші фактори. Але для середньоста-тистичного суб'єкта господарювання, яке діє вумовах ринку, урахування зазначених факторівгарантує отримання найбільш адекватної оцін-ки стану справ.

Узагалі ж питання стосовно того, що вва-жати результатами виробництва, а що — ви-тратами, які зумовили появу цих результатів, єдискусійним. Учені-економісти висунули чима-ло пропозицій стосовно вирішення цього пи-тання. Але з усієї їх множини найбільш обгрун-товані точки зору можна об'єднати в межахтаких трьох підходів:

1) ресурсний, коли економічний результатзіставляється з еколого-економічною оцінкоювиробничих ресурсів, які застосовуються підчас виробництва;

2) витратний, коли економічний результатпорівнюється з поточними витратами, які без-посередньо пов'язані з його досягненням;

3) ресурсно-витратний, що, як це видно зсамої назви, являє собою певний компромісміж двома попередніми. Тобто до уваги береть-ся як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцін-ка поточних витрат. Проте застосування цьо-го підходу має бути дуже зваженим і обереж-ним, адже виникає проблема подвійного рахун-ку, а також значного впливу галузевих особ-ливостей виробництв (фондомісткості, капіта-ломісткості, трудомісткості тощо).

Кожен із цих підходів має свої переваги танедоліки, і доцільність застосування того чиіншого з них визначається конкретними обста-винами й поставленими завданнями. Що сто-сується чисельника формули ефективності, то

тут також можна виділити три найзагальнішіпідходи.

1. За результат береться валова вартістьствореного за певний період продукту.

2. Як результат беруть прибуток. Це доситьпоширений підхід, і при його застосуванні утво-рюється ціла множина показників рентабель-ності, коли прибуток зіставляється з собіварт-істю виробництва або з вартістю основнихфондів, або з величиною активів підприємствачи його капіталом тощо.

3. За результат береться сума прибутку таамортизації. Річ у тім, що з точки зору попе-реднього підходу суб'єкт господарювання, якемає від'ємну величину прибутку (що визна-чається за тією або іншою законодавчо визна-ченою методологією), автоматично є нерента-бельним, а отже, й неефективним. Але для кри-зових економік, у яких відбуваються інтенсивнітрансформаційні процеси, на думку окремихекономістів, ефективною може вважатисядіяльність і такого підприємства, яке не можезабезпечити повного відтворення своїх ре-сурсів, передусім основних фондів. Ідеться проте, що втрати суспільства в разі ліквідації та-кого суб'єкта господарювання будуть все жбільшими, ніж тоді, коли воно продовжувати-ме діяльність до повного спрацювання своїхосновних фондів.

Завдання визначення ефективності виникаєв різних ситуаціях, і його раціональне вирішен-ня в конкретних умовах передбачає застосу-вання тих або інших підходів чи методик. Мож-на виділити такі загальні напрями, за якимивизначається ефективність.

1. Оцінювання ефективності виробництваз метою забезпечення оптимальної стратегіїуправління ним. У межах цього напрямкудосліджується насамперед ефективність ви-користання ресурсів суб'єкта господарюван-ня.

2. Оцінювання ефективності підприємстваз метою визначення його привабливості як по-тенційного об'єкта інвестування. Таке оціню-вання може здійснюватися самим підприєм-ством, потенційним інвестором або ж для за-безпечення об'єктивності — незаінтересова-ною організацією. При цьому портфельні інве-стори, як правило, задовольняються фінансо-вими показниками ефективності, а стратегіч-них здебільшого цікавить комплексна її оцін-ка.

3. Оцінювання ефективності еколого-еко-номічної діяльності суб'єкта господарюванняна макрорівні з боку держави. Не слід вважа-ти, що цей напрямок стосується виключно ра-



дянських часів, хоча об'єктивно в ті часи спос-терігався розквіт діяльності в цьому напрямі.Але і в умовах ринку завдання такого планувирішуються, хоча, звичайно, в інших масшта-бах [3].

Ефективність виробництва має свою видо-ву класифікацію за окремими ознаками; кож-ний із видів ефективності має певне практич-не значення для системи господарювання.Тому є необхідність навести сутнісно-змісто-ву характеристику окремих видів ефектив-ності.

Розглянемо основні ознаки класифікаціїефективності залучених інвестицій екологоо-рієнтованих проектів та її види відповідно доцих ознак.

1. За наслідками отриманих результатів. Зацією ознакою можна виділити три види ефек-тивності: економічну, соціальну та соціально-економічну.

Економічний ефект відображає різно-манітні вартісні показники, що характеризуютьпроміжні й кінцеві результати виробництвасуб'єктів господарювання. Формами проявуекономічної ефективності є різноманітні еко-номічні ефекти: зростання продуктивностіпраці, зниження собівартості продукції, щовиготовляється, збільшення прибутку, знижен-ня матеріаломісткості, фондомісткості, трудо-місткості продукції тощо.

Форми прояву соціальної ефективності пов'я-зані з отриманням соціальних ефектів: по-ліпшення умов праці, зростання життєвогорівня народу, поліпшення екологічних пара-метрів, збільшення тривалості життя людей таін.

Соціальний ефект зводиться до скорочен-ня тривалості робочого тижня, збільшеннякількості нових робочих місць і рівня зайня-тості населення, поліпшення умов праці та по-буту, стану навколишнього середовища, за-гальної безпеки життя. Соціальні наслідки ви-робництва можуть бути не лише позитивними,а й негативними (збільшення безробіття, поси-лення інфляції, погіршення екологічних показ-ників).

У будь-якій діяльності має місце такожефект акселерації (від лат. accelero — приско-рюю), який означає прискорення темпів поши-рення і застосування якогось конкретного по-зитивного результату.

Межі між окремими формами мультипліка-ційної ефективності є досить умовними, рухли-вими та відносними. Діалектичний взаємозв'я-зок цих форм полягає в тому, що всі вони ра-зом формують загальний інтегральний ефект

від практичної реалізації того чи того управлі-нського рішення.

Синергічна ефективність (від гр. synergos —діючий спільно) показує комбінований впливсукупності тих чи тих інновацій на фінансово-економічний стан суб'єкта господарювання,коли загальний ефект перевищує арифметич-ну суму впливу на виробництво (діяльність)кожної інновації зокрема, тобто коли кожнаінновація посилює вплив усіх інших [4].

Сучасна економічна наука і практика гос-подарювання висунули низку проблем, однієюз яких є комплексне оцінювання й аналіз ви-робничо-господарської діяльності підприєм-ства. Оцінювання діяльності суб'єкта господа-рювання створює передумови для виявленнята реалізації внутрішньогосподарських ре-зервів підвищення ефективності виробництва,сприяє досягненню кращих кінцевих резуль-татів, ухваленню позитивних господарськихрішень.

Система показників ефективності діяль-ності господарюючих суб'єктів, посідає цент-ральне місце в управлінні ними. Від удоскона-лення цих показників залежить орієнтація суб'єк-та господарювання на кінцеві результати ви-робництва.

Природоохоронні затрати — це витрати назаходи природоохоронного значення: охоро-ну від забруднення атмосферного повітря,водних ресурсів, землі, ведення лісового гос-подарства тощо. В практиці економічного ана-лізу розрізняють дві категорії затрат приро-доохоронного призначення: капітальні та по-точні.

Капітальні затрати являють собою засоби,уречевлені в основних фондах і матеріальнихоборотних активах екологічного призначення(передусім, це державні капіталовкладення вбудівництво об'єктів і споруд по охороні вод-них ресурсів і повітряного басейну, земель,мінеральних ресурсів). Капітальні вкладення вприродоохоронні фонди можуть досягатизначних розмірів: наприклад, затрати на газо-пилочисні споруди становлять більше 20% вар-тості основного технічного оснащення. Крімцього, державні капіталовкладення на водо-охоронні заходи здійснюються капіталовкла-деннями комплексного характеру — це затра-ти власних засобів підприємства, котрі маютьвсезагальну спрямованість при одночасномуприродоохоронному ефекті (витрати на удос-коналення техніки ті технології, організаціювиробництва в напрямку комплексності вико-ристання сировини, створення санітарно-за-хисних зон).



45

До поточних затрат відносяться витрати наутримання та обслуговування основнихфондів природоохоронного призначення (втому числі затрати на оплату праці обслуго-вуючого персоналу, поточний та капітальнийремонт, амортизаційні відрахування, енерге-тичні витрати і т. д.), а також витрати на опла-ту праці сторонніх послуг, пов'язаних з охо-роною навколишнього середовища (екологіч-ний аудит, заохочення експертів і т. д.). част-ка природоохоронних поточних затрат у за-гальних витратах на виробництво та перероб-ку продукції коливається в межах 0,2—3%. Вцілому по відношенню до розмірів капітальнихвкладень поточні затрати перевищують попе-редні майже в три рази; при цьому ж відно-шенні по повітряному басейну становить 5:1,по водним ресурсам 4:1.

Згідно з типовою методикою, розрахунокекономічної ефективності екологічних про-ектів щодо природоохоронних заходів базуєть-ся на зіставленні витрат на їх здійснення з еко-номічним результатом, досягнутим завдякицим заходам. У цьому випадку говориться прокатегорію економічного ефекту який дося-гається в результаті проведення природоохо-ронних заходів. Природоохоронні витрати врозмірі 1—2% ВНП попереджують збитки 3—5% обсягу ВНП.

Оцінка економічної ефективності екологіч-них проектів має особливості які проявляють-ся в різновидах ефекту, а також у методах їхвизначення. Необхідно враховувати такі обста-вини:

1) якщо природоохоронні витрати забезпе-чують приріст прибутку, то ефект від затратвиражається у вигляді запобігнених втраті до-даткових витрат, виникаючих в результаті за-бруднення;

2) регіональний характер ефекту природо-охоронних заходів потребує співставлення ви-трат всіх природо користувачів даної території;

3) велика частина соціальних результатівважко піддається вартісній оцінці.

У відповідності з існуючою методикою роз-різняють первинний і кінцевий комплекснийсоціально-економічний ефект від заходів щодозахисту навколишнього середовища.

Економічне обгрунтування екологічнихпроектів спирається на зіставлення економі-чних результатів від впровадження природо-охоронних заходів із витратами на їх здійс-нення. Умовою проведення розрахунків еко-номічної ефективності витрат на природо-охоронні заходи є вибір варіантів у межаходнієї території, де досягається однакова

(нормативна) якість навколишнього середо-вища.

Нині використовується велика кількістьпоказників оцінки економічної ефективності.Найчастіше використовуються показникиабсолютної та порівняльної ефективності.

Абсолютна ефективність показує, у скількиразів результат перевищує витрати на прове-дення природоохоронної діяльності. Доціль-ність здійснення природоохоронних заходіввизначається за результатами порівняння цьо-го показника з рівнями загальної рентабель-ності господарської діяльності [5].

Порівняльні варіанти повинні відповідативимогам щодо умов праці, технічних та еконо-мічних показників, комплексного використан-ня відходів, вторинних ресурсів тощо, перед-баченим нормативними документами. Цей по-казник може бути визначений як чистий еко-номічний ефект.

Чистий економічний ефект природоохорон-них заходів визначається з метою техніко-еко-номічного обгрунтування вибору найкращихваріантів, які різняться за впливом на навко-лишнє середовище, а також за впливом на ви-робничі результати галузей та суб'єктів госпо-дарської діяльності — як тих, що здійснюютьці заходи, так і суміжних з ними. Визначеннячистого економічного ефекту природоохорон-них заходів грунтується на порівнянні витратна їх здійснення з досягнутим завдяки цим за-ходам економічним результатом, як це булосказано раніше.

Розрізняють фактичний та очікуваний(проектний, прогнозний) чистий економічнийефект природоохоронних заходів. Фактичнийчистий економічний ефект визначається дляздійснення цільових заходів на основі по-рівняння фактичних витрат і фактично досяг-нутого економічного результату при реалізаціїпроекту.

Очікуваний чистий економічний ефект роз-раховується на етапах розробки прогнозів,програм, проектів, створення нової природо-охоронної техніки, виробництва екологічночистої продукції на основі багатоваріантногоаналізу очікуваних витрат і результатів з метоювибору оптимального, який забезпечує одер-жання максимального економічного ефектупри дотриманні чинних вимог до якості навко-лишнього середовища.

Обираючи варіанти проектів і напрямів еко-логізації економіки, необхідно мати критерій —який проект, варіант чи напрям кращий. Еко-логічний проект слід реалізувати, якщо він еко-номічно ефективний, і, навпаки, якщо проект



неефективний, то його треба відхилити. Зви-чайно, економічна оцінка екологічних функцій,природних об'єктів тощо — справа надзвичай-но складна й інколи неможлива. Однак, нажаль, засоби (будь-які витрати, інвестиції) зав-жди і при будь-якій економічній системі дефі-цитні і тому необхідно робити обмежений вибірміж великим числом варіантів вирішення питан-ня.

ВИСНОВКИТепер основною метою суб'єктів господа-

рювання при інвестуванні в основний капітал єзаміна зношеного обладнання, автоматизаціявиробничого процесу. Відповідно, мета вико-нання екологічних вимог у виробництві та ви-користанні енергозберігаючих, ресурсозбері-гаючих технологій стоїть далеко не на першо-му місці. Оцінка результатів інвестування в ос-новні виробничі фонди дозволила визначити,що ключовою проблемою залучення капіталуу вітчизняні екологічні проекти є, передусім,низький попит на них з боку виробника, а та-кож неефективність структури — збитковийакцент на закупівлі готового обладнання закордоном на шкоду впровадження власних но-вих розробок, що забезпечують ресурсозбере-ження, екологічні стандарти і норми.

Слід зазначити, що однією з проблем є знач-ний обсяг запозичення готових технологій інедостатнє створення власних проривних інно-ваційних технологій в сфері виробництва. Прицьому неможливо розвивати нові моделіінструментів, не існує необхідності враховува-ти специфічні фактори, що впливають на дина-міку залучення і подальшого руху іноземнихінвестицій.

Доведено, що впровадження механізму управ-ління інвестиційною діяльністю за рахуноквключення в нього не тільки складових функ-ціональних частин, а й прямих і зворотнихзв'язків між ними, дасть змогу суттєво підви-щити рівень обсягу залучених інвестицій дляфінансування екологічних проектів, оскількиінвестору буде чітко представлені мета, завдан-ня, результати впровадження екологічних про-ектів, критерії оцінки дохідності та окупностіінвестицій.

Література:1. Андрейцев В. Право екологічної безпеки:

проблеми формування об'єктивного складу /В. Андрейцев // Право України. — 2001. —№ 10. — С. 9—12.

2. Балацький О. Екологічний менеджмент іперспективи становлення та розвитку / О. Ба-

лацький, В. Лук'яніхін, О. Лук'яніхіна // Еко-номіка України. — 2000. — № 5. — С. 67—73.

3. Галушкіна Т.П. Еколого-збалансованіпріоритети розвитку територій: концептуальнізасади та організаційний механізм / Т.П. Галуш-кіна, Л.М. Грановська. — Одеса, 2009. — 372 с.

4. Каніщенко О.Л. Бізнес-планування. Про-ведення практичних тренінгів з бізнес-пла-нування та інвестиційного менеджменту /О.Л. Каніщенко, І.В. Лилик. — К., 2003. — 96 с.

5. Наукові основи національної стратегіїсталого розвитку України: колективна моно-графія / О.М.Алимов, І.В. Драган, В.В. Мики-тенко та ін. / за наук. ред. академіка НААН Ук-раїни, д.е.н., проф. М.А. Хвесика; Державнаустанова "Інститут економіки природокорис-тування та сталого розвитку НАН України". —К.: ДУ "ІЕПСР НАН України", 2013. — 45 с.

6. Чепурна О.П. Деякі аспекти оцінки кон-курентоспроможності суб'єктів господарюван-ня / О.П. Чепурна // Вісник СевНТУ: зб. наук.пр. — Вип. 98: Економіка і фінанси. — Севасто-поль: Вид-во СевНТУ, 2009. — С. 180—185.

References:1. Andrejtsev, V. (2001), "The right of environ-

mental safety: the problem of forming an objectivecomposition", Pravo Ukrainy, vol. 10, pp. 9—12.

2. Balats'kyj, O. Luk'ianikhin, V. and Luk'ia-nikhina, O. (2000), "Ecological management andprospects of formation and development", Eko-nomika Ukrainy, vol. 5, pp. 67—73.

3. Halushkina, T.P. and Hranovs'ka, L.M.(2009), Ekoloho-zbalansovani priorytety rozvyt-ku terytorij: kontseptual'ni zasady ta orha-nizatsijnyj mekhanizm [Ecologically-balancedpriorities for the development of territories:conceptual foundations and organizational mecha-nism], Odesa, Ukraine.

4. Kanischenko, O. L. and Lylyk, I. V. (2003),Biznes-planuvannia. Provedennia praktychnykhtreninhiv z biznes-planuvannia ta investytsijnohomenedzhmentu [Business Planning. Conductingpractical trainings on business planning and in-vestment management], Kyiv, Ukraine.

5. Alymov, O. M. Drahan, I. V. and Myky-tenko, V. V. (2013), Naukovi osnovy natsional'noistratehii staloho rozvytku Ukrainy [Scientific fun-damentals of the national strategy of sustainabledevelopment of Ukraine], DU "IEPSR NANUkrainy", Kyiv, Ukraine.

6. Chepurna, O. P. (2009), "Some aspects ofassessing the competitiveness of business entities",Visnyk SevNTU : zb. nauk. pr. Ekonomika i finansy,vol. 98, pp. 180—185.Стаття надійшла до редакції 16.02.2019 р.



47

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИФінансово-господарський контроль на

підприємствах харчової промисловості, як ікожна система, повинен бути раціонально

УДК 658:664

Л. В. Іванченкова,к. е. н., доцент, доцент кафедри обліку і аудиту,Одеська національна академія харчових технологій

МАТЕРІАЛЬНО-ФІНАНСОВА ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ УДІЯЛЬНОСТІ ХАРЧОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЇЇ РОЛЬУ ФОРМУВАННІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХРЕЗУЛЬТАТІВ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.47

L. Ivanchenkova,candidate of economic sciences, assistantе professor, associate professorof department accounting and audit, Odessa national academy of food technologies

MATERIAL-FINANCIAL BALANCE SHEET IN FOOD BUSINESS ACTIVITIES AND ITS ROLEIN THE FORMATION OF FINANCIAL AND ECONOMIC RESULTS

У статті досліджено питання забезпечення матеріально-фінансової збалансованості на підприємствах харчовоїпромисловості, розглянуто основні її принципи і завдання в контролі за формуванням фінансово-економічних ре-зультатів. Доведено, що дія економічних законів сучасного ринку й організація економічного механізму управліннядіяльністю харчових підприємств об'єктивно обумовлюють необхідність підтримки збалансованості на належномурівні, що сприятиме динамічності й планомірності процесу відтворення й розвитку виробництва. Обгрунтовано не-обхідність врахування об'єктивних вимог сучасних економічних законів для того, щоб не було збоїв у роботі органі-заційно-економічного механізму, прояву тенденції зниження ступеня збалансованості, тому що це може негативновідбитися на динаміці економічного розвитку підприємства. Важливе значення для забезпечення й підтримки збалан-сованості платоспроможного попиту та пропозиції харчових товарів має фінансове планування.

The article deals with the issues of ensuring material and financial equilibrium at food industry enterprises, examiningits main principles and tasks in controlling the formation of financial and economic results. It is proved that the effect ofthe economic laws of the modern market and the organization of the economic mechanism of food business managementobjectively determine the need to maintain a balance at the appropriate level, which will promote the dynamism andplanning of the process of reproduction and development of production. The necessity of taking into account the objectiverequirements of modern economic laws is substantiated in order to ensure that there were no failures in the work of theorganizational and economic mechanism, the tendency to decrease the degree of balance, as it can negatively affect thedynamics of economic development of the enterprise. An important reserve for improving the efficiency of productionand increasing cash savings is to improve quality. In the processing of raw materials of high quality, the output of finishedproducts increases, the demand for productive capacity increases, productivity increases, and the cost of production issignificantly reduced. The imbalance in the field of industrial consumption and accumulation is manifested in the difficultyof using funds from the funds for development of production and depreciation, in excess of financial resources for capitalinvestment over material and labor, which creates preconditions for spraying funds on numerous objects, exceedingnorms of unfinished construction and stocks of uninstalled equipment.

The final results of the work of industries, associations and enterprises characterize the profitability, the level ofwhich is determined by the ratio of profit to the cost of fixed assets and working capital or to the cost of production. Theestimation of the efficiency of current expenditures for the development of certain types of products is carried out onthree indicators of profitability, calculated as the ratio of profit to the cost, the value of fixed assets and working capitaland the cost of processing. Financial planning is important for ensuring and maintaining the balance of solvent demandand supply of food products.

Ключові слова: фінансово-економічні результати, фінансово-господарський контроль, ма-теріально-фінансова збалансованість, підвищення ефективності, рентабельність, рента-бельність виробництва, харчові підприємства.

Key words: financial and economic results, financial and economic control, material and financialequilibrium, efficiency improvement, profitability, profitability of production, food enterprises.

організований, тобто всі елементи системи впо-рядковані, приведені в системний взаємозв'я-зок, обумовлений цільовою функцією. Впро-вадження наукової організації у фінансово-



господарський контроль на підприємствах ви-магає координації й взаємного ув'язуванняцілого ряду різнорідних за технічним характе-ром процесів, які виконуються фахівцямирізних професій. Крім того, методи управлін-ня, засновані на практичному досвіді керівни-ка, не забезпечують оптимальності організа-ційного процесу в умовах інноваційного роз-витку підприємств.


Методичною і теоретичною основою до-слідження результатів фінансово-економічноїдіяльності на підприємствах стали науковіпраці: Н. Брюховецької, О. Вартанова, Н. Дміт-рієвої, О. Гетьман, Н. Євдокимової, Т. Загор-ної, Л. Лігоненко, Т. Костенко, Л. Крепкого,І. Кривов'язюка, В. Раппопорта; діагностиціфінансового стану — Т. Берднікової, О. Вибо-рової, Л. Костирко, О. Мороза, А. Теребуха;управлінню фінансово-господарською діяльн-істю — І. Бланка, О. Гавриша, П. Круша, В. Сав-чука, А. Сігайова, Д. Стеченка, А. Шегди. Про-те у працях зазначених авторів не в повній мірідосліджено питання матеріально-фінансовоїзбалансованості і її ролі у формуванні фінан-сово-економічних результатів, що визначаєподальшу необхідність дослідження.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІМетою дослідження є вивчення особливос-

тей матеріально-фінансової збалансованості іїї ролі у формуванні фінансово-економічнихрезультатів харчових підприємств.


Наявність товарно-грошових відносин, силазакону вартості, а також ринковий базис веден-ня господарства обумовлюють особливу рольматеріально-фінансової збалансованості в до-сягненні загальної збалансованості економіки.Як відомо, стан матеріально-фінансової зба-лансованості в силу своєї специфіки доситьрухливий, ступінь його досягнення постійноколивається, трохи відхиляючись від оптималь-ної, що є цілком закономірним. Однак пору-шення матеріально-фінансової збалансова-ності, проявляючись в остаточному підсумку якперевищення платоспроможного попиту надпропозиціями товарів і платних послуг, знижуєроль кредиту й грошей у стимулюванні нагро-маджень й ощадливого використання ресурсів,у рості продуктивності праці, у впливі на ефек-тивність суспільного виробництва.

Незбалансованість у сфері виробничогоспоживання й нагромадження проявляється вускладненнях при використанні за призначен-ням коштів з фондів розвитку виробництва йамортизації, у перевищенні фінансових ре-сурсів на капітальні інвестиціями над мате-ріальними й трудовими, що створює перед-умови для розпилення коштів по численнихоб'єктах, перевищення норм незавершеного бу-дівництва й запасів невстановленого устатку-вання.

Першопричиною матеріально-фінансовоїнезбалансованості є порушення оптимальногоспіввідношення загальної маси функціонуючихтоварів і грошей, такого співвідношення, що за-безпечує абсолютну рівність грошей і товарівна стадії зміни форм вартості, тобто рівністьплатоспроможного попиту та пропозиції.

Важливе значення для забезпечення йпідтримки збалансованості платоспроможно-го попиту та пропозиції харчових товарів маєфінансове планування. Основними формамигрошових нагромаджень харчових підприємствє прибуток, амортизація. Також відповідно дометодики обліку витрат на виробництво й реа-лізацію продукції до складу грошових нагро-маджень включаються внески на соціальнестрахування й суми відсотків за користуваннякороткостроковими кредитами, що відносять-ся на собівартість продукції й ін. [1 с. 371].

Харчове виробництво за своєю природою єтоварним виробництвом. Необхідність товар-ного виробництва визначена суспільним по-ділом праці, характером праці, принципом йогооплати й всією системою виробничих відносин.

На основі розвитку ринкової економіки йудосконалювання форм і методів управліннягосподарством повинне відбуватися зміцненняй розвиток фінансів підприємств і галузей на-ціонального господарства. У результаті розвит-ку спеціалізації й концентрації аграрного ви-робництва на базі міжгосподарської коопераціїй агропромислової інтеграції виникли фінансиміжгосподарських організацій й агропромис-лових об'єднань, що входять складовою части-ною у фінанси агропромислового виробницт-ва.

Правильне розуміння сутності фінансівпідприємств і галузей національного господар-ства досить важливо не тільки для теорії тако-го питання, але також і для практичного здійс-нення фінансової роботи на підприємствах йоб'єднаннях. Від ступеня наукової обгрунтова-ності організації фінансових служб на всіхрівнях управління галузями національного гос-подарства, чіткого розмежування прав, обо-



49

в'язків і функцій між всіма економічними під-розділами підприємств, об'єднань, багато вчому залежить зростання обсягів виробництвай реалізації продукції, зниження її собівартостій збільшення прибутку [2, с. 27].

Отже, грошові відносини харчових підпри-ємств, пов'язані з реалізацією продукції (по-слуг) і оплатою праці, є фінансовими відноси-нами.

Фінансова робота на великих підприємствахй в об'єднаннях харчової промисловості, якправило, здійснюється фінансовим (фінансово-економічним) відділом, що є самостійнимструктурним підрозділом.

На невеликих підприємствах фінансова ро-бота може виконуватися фінансовим секторому складі фінансово-збутового, бухгалтерсько-фінансового відділу або іншого підрозділупідприємства, а в деяких випадках працівника-ми бухгалтерії.

На апарат фінансових служб підприємств йоб'єднань покладений ряд обов'язків у сфері:фінансового планування; організації й здійс-нення розрахунків; економічної роботи, вико-нуваної разом з іншими відділами й службами;контролю; аналізу фінансово-економічноїдіяльності; подання фінансових звітів і доку-ментів.

Фінансова робота у інтегрованих об'єднан-нях, як правило, здійснюється фінансовимвідділом, що є самостійним структурним під-розділом. У ряді випадків вона може викону-ватися фінансовим сектором у складі фінансо-во-збутового, бухгалтерсько-фінансового абоіншого відділу. Фінансовий відділ здійснює опе-рації, пов'язані з фінансовим і кредитним пла-нуванням, фінансуванням і кредитуванням ос-новної діяльності, капітального будівництва йкапітального ремонту. Він також виконує всюоперативну роботу з розрахунків з постачаль-ником, покупцями, фінансовими органами;контролює хід виконання фінансового плану йпроводить його аналіз [3 с. 201].

На відміну від виробничих об'єднань корпо-ративного типу, де фінансові відносини цент-ралізовані, організація фінансової роботи воб'єднаннях у формі холдингу, кластеру, аль-янсу здійснюється на основі децентралізованихфінансових відносин.

Велике значення має раціональна структу-ра фінансової служби на всіх рівнях управлін-ня харчовою промисловістю, чітке розмежу-вання функцій між відділами, секторами й гру-пами фінансового апарату, підвищення квалі-фікації фінансових працівників, тісний взає-мозв'язок і узгодженість із іншими економіч-

ними підрозділами підприємств, об'єднань. Яквідомо, для оцінки економічної ефективностівиробництва підприємств, об'єднань і галузейнаціонального господарства застосовуєтьсяпоказник рентабельності, що комплексновідображає ступінь використання виробничихфондів, матеріальних, трудових і фінансовихресурсів.

У харчовій промисловості сформованаструктура виробничих засобів, ступінь викори-стання матеріальних, трудових і фінансовихресурсів, застосовувана система ціноутворен-ня на сільськогосподарську сировину й продо-вольчі товари й інші фактори в цілому забезпе-чують мінімальний рівень рентабельності.

Складність структури агропромисловоговиробництва визначає різні рівні рентабель-ності сільськогосподарської сировини й про-дуктів його переробки. Прийнято вважати, щодля здійснення розширеного відтворення вумовах ринку основі оптимальний рівень пови-нен становити 35—40% до собівартості про-дукції. У практичній діяльності агропромисло-вих формувань багато видів сільськогоспо-дарської сировини, готової продукції є низь-корентабельними або навіть збитковими, а поінших продуктах рівень рентабельності переви-щує середній по галузі [4, с. 96].

Основною сировиною для харчової промис-ловості є продукти сільського господарства.Кількість сировини, його асортименти, фізико-технічні й хіміко-біологічні властивості вирі-шальною мірою визначають техніко-економічніпоказники виробництва і якість харчової про-дукції. Сільськогосподарська продукція є ви-хідною сировиною для переробних цехів і за-водів. Тому для забезпечення необхідного рів-ня рентабельності в проміжних виробничихланках у цінах на сировину й продукти йогопереробки повинен передбачатися необхіднийвиторг для відшкодування витрат. Але цього невідбувається, що веде до занепаду сировинноїбази.

Сільськогосподарська сировина надходитьу переробні підприємства за заниженими ціна-ми. Таке положення обумовлене тим, що в цейчас сільськогосподарська сировина вироб-ляється в основному аграрними підприємства-ми, що не мають переробних потужностей йзмушені реалізувати сировину переробнимпідприємствам за невигідною для себе ціною.

Основним напрямом підвищення рентабель-ності агропромислового виробництва й вироб-лення продовольчих товарів повинне стати си-стематичне зниження витрат на базі посилен-ня спеціалізації й концентрації виробництва,



росту технічної оснащеності прогресивнимивидами машин й устаткування, випереджальнийріст продуктивності праці в порівнянні з підви-щенням його оплати, раціональне використан-ня виробничих фондів, сировинних, матеріаль-них і фінансових ресурсів, скорочення непро-дуктивних витрат і втрат [5].

Інтеграція сільського господарства з галу-зями харчової промисловості повинна сприя-ти концентрації й спеціалізації виробництва,збільшенню товарності рослинної й тваринноїсировини й продуктів їх переробки.

Найбільшу віддачу дає аграрне виробницт-во у складі вертикально-інтегрованих агропро-мислових об'єднань, де спеціалізація сільськихі промислових ланок створює єдиний техноло-гічний процес виробництва сільськогоспо-дарської сировини, її зберігання й промисло-вої переробки. Співвідношення між промисло-вістю й сільським господарством усерединіагропромислових об'єднань постійно змінюєть-ся. Це в основному пов'язане з розвитком ма-теріально-технічної бази агропромисловоговиробництва й насамперед сільського госпо-дарства, а також спеціалізацією й концентра-цією вирощування окремих видів продукції.

За останні роки відбулися зміни й у концен-трації виробництва основних видів сільськогос-подарської сировини. Провідне місце в системіагропромислової інтеграції сільськогоспо-дарських і переробних підприємств належитьвиноградно-виноробним об'єднанням та олій-но-жировим, механізм регулювання діяльностіяких найбільш відпрацьований.

Збільшення випуску продовольчих товарів,підвищення техніко-економічних показниківроботи агропромислових галузей, включаючий рівень рентабельності виробництва, значноюмірою залежать від забезпечення переробноїпромисловості сільськогосподарською сирови-ною належної якості. Окремі підприємства йгалузі харчової промисловості нерівномірнозабезпечуються сільськогосподарською сиро-виною власного виробництва.

Збільшення грошових нагромаджень агро-промислових формувань безпосередньо пов'я-зане зі зростанням суспільного виробництва йпідвищенням його ефективності.

Головними факторами росту грошових на-громаджень є збільшення випуску продоволь-чих товарів поліпшеної якості, зниження ви-трат на їх виробництво, послідовне проведен-ня спеціалізації й концентрації вирощування,заготівлі, транспортування, зберігання й пере-робки сільськогосподарської продукції, впро-вадження інновацій, підвищення продуктив-

ності праці, ощадливе й раціональне викорис-тання матеріальних, трудових і фінансових ре-сурсів, скорочення непродуктивних витрат івтрат [6, с. 109].

Розвиток агропромислової інтеграції орга-нічно з'єднує виробництво, заготівлю, зберіган-ня й переробку сільськогосподарської сирови-ни з реалізацією кінцевої готової продукції,створює сприятливі умови для поліпшенняякості й сортового складу виробництва про-дукції рослинництва й тваринництва, розши-рення асортиментів продуктів харчування йпідвищення їх якості.

Досвід роботи агропромислових об'єднаньпоказує, що в галузях з найбільш розвиненимрівнем спеціалізації виробництва й агропро-мислової інтеграції швидкими темпами ростутьобсяги випуску продукції й грошових нагро-маджень. У галузях харчової промисловості знайбільш розвиненим рівнем агропромисловоїінтеграції ріст випуску продукції й грошовихнагромаджень значно вище, ніж в інших галу-зях.

На сучасному етапі розвитку агропромис-лового виробництва ріст грошових нагромад-жень залежить не тільки від спеціалізації йагропромислової інтеграції, але й від йогоінтенсифікації, впровадження інновацій, меха-нізації й автоматизації виробничих процесів.Агропромислові об'єднання й підприємстваповинні постійно здійснювати заходи щодоприскорення інноваційного процесу, розробкий використання нових високоефективних тех-нічних рішень, підвищення якості продукції.

Впровадження інновацій дозволяє збільшу-вати обсяги переробки сільськогосподарськоїсировини безперервним способом і скорочува-ти її втрати.

Важливим джерелом росту обсягів вироб-ництва харчової продукції, збільшення грошо-вих нагромаджень в агропромислових форму-ваннях є подальше підвищення продуктивностіпраці на основі комплексної механізації робіт,що забезпечує значну економію трудових вит-рат, зниження собівартості й підвищення рен-табельності виробництва. У цей час основніпольові роботи (оранка, посів зернових куль-тур, цукрового буряку, збирання зернових ісилосних культур) майже повністю механізо-вані. Удосконалюються технології посівуовочів, посадки картоплі, міжрядної обробкипосівів цукрового буряка, кукурудзи, а такожсінокосіння, очищення зерна, збирання ком-байнами кукурудзи на зерно, збирання комбай-нами, навантаження зерна при вивезенні зітоку, навантаження добрив й ін. [7, с. 103].



51

Разом з тим технічна оснащеність сільсько-го господарства не повною мірою дозволяєздійснити механізацію всіх видів сільськогос-подарських робіт, у результаті чого допуска-ються численні порушення технології оброб-лення продукції рослинництва, втрати її призбиранні й повільно знижується частка ручноїпраці.

Значну віддачу в сільськогосподарськомувиробництві дають інноваційні технології, орієн-товані на забезпечення високих стабільних уро-жаїв, найбільш раціональне використання ма-теріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Підвищення продуктивності праці й зни-ження трудомісткості виробництва продукції —вирішальна умова розвитку всіх галузей агро-промислового виробництва. З ростом технічноїоснащеності агропромислових об'єднань і хар-чових підприємств, поліпшенням організаціїпраці й підвищенням професійного рівня прац-івників збільшується вироблення продукції накожного працюючого й грошові нагромаджен-ня. Ці зміни відбиваються на рівні норм вироб-ітку. Застосування технічно обгрунтованихнорм виробітку, що відповідають досягнутомурівню техніки й технології, прогресивній орган-ізації виробництва й враховують передовийдосвід, дозволяє підвищувати продуктивністьпраці, послідовно здійснювати принцип йогооплати залежно від кількості і якості праці.

Впровадження технічно обгрунтованихнорм виробітку в поєднанні з матеріальними йморальними стимулами дозволяє швидше осво-ювати вироблення нових асортиментів про-дукції, краще використати устаткування й ви-робничі потужності, підвищувати ефективністьвиробництва. Водночас заниження норм виро-бітку є однією із причин перевитрати фонду за-робітної плати й порушення співвідношенняміж темпами росту продуктивності й оплатипраці.

В агропромислових об'єднаннях, що займа-ються переробкою сільськогосподарської си-ровини, у структурі собівартості продукціїблизько 90% займають матеріальні витрати. Уцих умовах особливого значення набуває еко-номія сировини й матеріалів. Поліпшення пла-нування основних видів сировини й допоміж-них матеріалів безпосередньо пов'язане ізвпровадженням нових технологій, поліпшен-ням організації заготівлі, зберігання й перероб-ки, удосконалюванням системи їх нормування.

Встановлення технічно обгрунтованих нормвитрати сировини й матеріалів на виробленняхарчової продукції дає можливість оцінюватираціональність застосування технології вироб-

ництва, на них базується організація виробниц-тва, режим роботи устаткування й контроль завитратою ресурсів. Необхідною умовою підви-щення прогресивності нормативної бази є за-безпечення систематичного перегляду виходупродукції з вихідної сировини з урахуваннямвпровадження інновацій й удосконалюваннявиробництва.

З метою посилення режиму економії у ви-траті сировинних ресурсів, зниження матеріа-лоємності продукції й підвищення відповідаль-ності управлінських, інженерно-технічних пра-цівників за дотримання норм витрати сирови-ни й матеріалів, необхідно підсилити контрольза їх використанням, а також за розробкоюнорм природних втрат, підвищенням їх обгрун-тованості й прогресивності.

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕНОГОДОСЛІДЖЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ

ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК У ЦЬОМУНАПРЯМІ

Організація економічного механізму управ-ління діяльністю харчових підприємств об'єк-тивно обумовлюють необхідність підтримкизбалансованості на належному рівні, що спри-ятиме динамічності й планомірності процесувідтворення й розвитку виробництва. Дослід-ження показали необхідність врахування об'єк-тивних вимог сучасних економічних законів длятого, щоб не було збоїв у роботі організацій-но-економічного механізму, прояву тенденціїзниження ступеня збалансованості, тому що цеможе негативно відбитися на динаміці еконо-мічного розвитку підприємства. Важливе зна-чення для забезпечення й підтримки збалансо-ваності платоспроможного попиту та пропо-зиції харчових товарів має фінансове плануван-ня.

Значним резервом росту економічної ефек-тивності й збільшення грошових нагромадженьна підприємствах харчової промисловості єкомплексне використання сільськогосподарсь-кої сировини, скорочення обсягів відходів тараціональне використання вторинних про-дуктів. Вирішення проблеми комплексного ви-користання сільськогосподарської сировини,включаючи переробку відходів виробництва йвторинних ресурсів за рахунок більш повногооснащення об'єднань і підприємств необхідни-ми видами устаткування, дозволить додаткововиробити багато видів продукції й збільшитигрошові нагромадження агропромисловихформувань.

Важливим резервом підвищення ефектив-ності виробництва й збільшення грошових на-



громаджень є поліпшення якості. При пере-робці сировини високої якості збільшуєтьсявихід готової продукції, зменшується потребау виробничих потужностях, підвищується про-дуктивність праці, значно знижується со-бівартість продукції.

На величину прибутку й рівень рентабель-ності впливає багато факторів, які, у свою чер-гу, є узагальнюючими показниками викорис-тання на підприємстві матеріальних, трудовихй фінансових ресурсів. Аналіз прибутку длявизначення його значення у забезпеченніфінансово-економічної стійкості харчовогопідприємства передбачає дослідження фак-торів, що впливають на розмір прибутку.

Література:1. Фінансово-економічна діяльність під-

приємства: Головко В.І. Фінансово-економічнадіяльність підприємства: контроль, аналіз табезпека: навч. посіб. / В.І. Головко, А.В. Мін-ченко, В.М. Шарманська. — Київ: Центр на-вчальної літератури, 2006. — 448 с.

2. Василенко В.О. Стратегічне управління:навч. посіб. / В.О. Василенко, Т.І. Ткаченко —К.: ЦУЛ, 2003. — 396 с.

3. Маринич Т.О. Корпоративний аналізіндикаторів фінансової стабільності України /Т.О. Маринич // Механізм регулювання еконо-міки. — 2010. — № 3. — Т. 1. — С. 218—226.

4. Сухоруков А.І. Проблеми фінансової без-пеки України: монографія / А.І. Сухоруков. —НПІМБ, 2005. — 140 с.

5. Хомин П.Я. Формування звітності в підси-стемах фінансового, управлінського й подат-кового обліку: монографія / П.Я. Хомин. —Тернопіль: Економічна думка, 2004. — 288 с.

6. Проблеми цінової та фінансової стабіль-ності й інноваційного розвитку в Україні: моно-графія / [Т.С. Смовженко, О.І. Петрик, Б.І. Пшикта ін.]; за ред. А.Я. Кузнєцової. — К.: УБС НБУ,2010. — 263 с.

7. Bondarenko S., Lagodienko V., Sedikova I.,Kalaman O. Application of project analysissoftware in project management in the pre-invest-ment phase. International Journal of MechanicalEngineering and Technology, Vol. 9, Issue 13,December 2018, pp. 676—684.

References:1. Golovko, V. I. Minchenko, A. V. and Shar-

mans'ka, V. M. (2006), Finansovo-ekonomichnadiial'nist' pidpryiemstva: kontrol', analiz tabezpeka [Financial and economic activity of theenterprise: control, analysis and security], Centerfor Educational Literature, Kyiv, Ukraine.

2. Vasilenko, V.O. and Tkachenko, T. I. (2003),Stratehichne upravlinnia [Strategic Management],TsUL, Kiev, Ukraine.

3. Marinych, T. O. (2010), "Corporate analysisof indicators of financial stability in Ukraine",Mechanism of regulation of the economy, vol. 3,no. 1, pp. 218—226.

4. Sukhorukov, A.I. (2005), Problemy finan-sovoi bezpeky Ukrainy [Problems of FinancialSecurity of Ukraine], NPIMB, Kyiv, Ukraine.

5. Khomin, P.Yа. (2004), Formuvannia zvitnostiv pidsystemakh finansovoho, upravlins'koho jpodatkovoho obliku [Formation of reporting inthe subsystems of financial, managerial and taxaccounting], Economic Thought, Ternopil,Ukraine.

6. Smovzhenko, T. S. Petrik, O. I. and Psik, B.I. (2010), Problemy tsinovoi ta finansovoi sta-bil'nosti j innovatsijnoho rozvytku v Ukraini[Problems of Price and Financial Stability andInnovation Development in Ukraine], UBS NBU,Kyiv, Ukraine.

7. Bondarenko, S. Lagodienko, V. Sedikova, I.and Kalaman, O. (2018), "Application of projectanalysis software in project management in thepre-investment phase". International Journal ofMechanical Engineering and Technology, vol. 9,no. 13, pp. 676—684.Стаття надійшла до редакції 16.02.2019 р.



53

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИДeржaвнe упрaвлiння eкологiчною бeзпe-

кою aгрaрного виробництвa нeобхiдно прово-дити з урaхувaнням eкологiчного потeнцiaлущодо нaйбiльш збaлaнcовaного розподiлу iвикориcтaння природних рecурciв aгрaрної

УДК 339.137.2:639.3:339

С. С. Стоянова-Коваль,д. е. н., доцент, професор кафедри обліку і оподаткування,Одеський державний аграрний університет, м. ОдесаМ. О. Варгатюк,аспірант кафедри обліку і оподаткування,Одеський державний аграрний університет, м. Одеса

ОСОБЛИВОСТІ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ЗАГРОЗ ЕКОЛОГІЧНІЙБЕЗПЕЦІ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.53

S. Stoyanova-Koval,Doctor of Economics, docent, Professor of the Department of Accounting and Taxation, Odessa State Agrarian UniversityM. Varhatiuk,graduate of the Department of Accounting and Taxation, Odessa State Agrarian University

FEATURES OF IDENTIFICATION OF THREATS TO ECOLOGICAL SAFETY OF AGRARIANPRODUCTION IN UKRAINE

У статті розглянуто структуру угiдь у ciльcькогоcподaрcьких пiдприємcтвaх та досліджено показники їх екологічноїбезпеки. Наведено динаміку внесення мінеральних добрив, динаміку внесення органічних добрив, динаміку показниківщодо хімічної меліорації та динаміку витрат на охорону навколишнього природного середовища. Визначено, що сeрeдзaгроз eкологiчнiй бeзпeцi aгрaрного виробництвa, якi cпровоковaнi нeдотримaнням тeхнологiй eкcплуaтaцiї aгрaрноїeкологiчної cиcтeми є пiдвищeння рiвня пiдкиcлeння грунтiв, знижeння їх родючоcтi, що cвоєю чeргою cпричиняє знижeнняврожaйноcтi, a тaкож погiршeння якоcтi продукцiї, врaховуючи нaявнicть у нiй нiтрaтiв. Зазначено заходи, що сприяютьпідвищенню продуктивності сільськогосподарських угідь та посиленню стійкості грунтового покриву. Також виявленийзагрозливий характер заходів щодо зменшення хімічної меліорації та негативний вплив на результативність аграрноговиробництва. Висвітлено важливу складову оцінки ризиків екологічної безпеки, а також елементи механізму забезпечен-ня екологічної безпеки аграрного виробництва у напрямі мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище. Виз-начено прояви деградації земельних ресурсів та їх вплив на родючість земель та необхідності вжиття заходів щодо забез-печення екологічної безпеки на державному рівні. Розглянуто причини зниження продуктивності грунтiв та пасовищ.Зазначено актуальність питання нейтралізації загроз екологічній безпеці аграрного виробництва в сучасних умовах. Роз-глянуто проблему істотного впливу сукупності техніко-технологічних факторів, які несуть значну загрозу життю та здо-ров'ю людини. Звернено увагу на проблему витрaт нa охорону нaвколишнього природного ceрeдовищa.

The article considers the structure of land in agricultural enterprises and examines the indicators of their environmentalsafety. The dynamics of mineral fertilizers introduction, the dynamics of organic fertilizer application, the dynamics of indicatorsfor chemical melioration and the dynamics of costs for environmental protection are given. It is determined that among thethreats to the environmental safety of agricultural production that are provoked by the violation of the technologies for theoperation of the agricultural ecological system is an increase in soil oxidation, a decrease in their fertility, which in turn leadsto a decrease in yields, as well as deterioration in product quality, caused the presence of nitrates. Indicated measures thatpromote the productivity of agricultural land and increase the stability of soil cover. Also, the threatening nature of measureshas been identified in relation to the reduction of chemical and melioration and the negative impact on the productivity ofagrarian production. The important component of environmental safety risk assessment, as well as elements of the mechanismof ensuring the environmental safety of agrarian production in the direction of minimization of negative impact on theenvironment are highlighted. Manifestation of degradation of land resources and their influence on the fertility of land and theneed to take measures to ensure environmental safety at the state level. The reasons for reducing the productivity of soils andpastures are considered. The urgency of neutralizing threats to the ecological safety of agrarian production in the presentconditions is noted. The problem of the significant impact of a set of technical and technological factors that pose a great threatto the life and health of a person is considered. Attention was drawn to the problem of environmental protection costs.

Ключові слова: екологічна безпека, аграрне виробництво, сільськогосподарські угіддя, при-роднє середовище.

Key words: environmental safety, agricultural production, agricultural land, natural environment.

cфeри, оптимiзaцiї cтруктури виробництвa iрeaлiзaцiї eколого-cоцiо-eкономiчних функцiйaгрaрного виробництвa. У cвою чeргу, cтрa-тeгiчною оcновою мaє бути eкологiчнa eфeк-тивнicть aгрaрного виробництвa як покaзник,що одночacно врaховує eколого-cоцiо-eко-



номiчнi пaрaмeтри cучacного aгрaрноговиробництвa. Тобто комплeмeнтaрний пiдхiддо врaхувaння eкологiчних, cоцiaльних тaeкономiчних чинникiв cприяє в aгрaрномувиробництвi eфeктивнiшому викориcтaннi при-родних рecурciв, тa, у cвою чeргу, змeншитьрiвeнь aнтропогeнного нaвaнтaжeння нaнaвколишнє природнe ceрeдовищe.

Зaгaльновiдомий фaкт, що aгрaрний ceктордужe тicно пов'язaний з викориcтaнням при-родних рecурciв, що cпонукaє до розгляду її якпотужного мeхaнiзму культивувaння живихприродних бaгaтcтв поряд iз зaбeзпeчeннямнормaльного функцiонувaння тa охорониaгрaрних eкологiчних cиcтeм. Aктуaльнicтьпроблeми зaбeзпeчeння eкологiчної бeзпeкиaгрaрного виробництвa поcилюєтьcя тaкож унacлiдок зaбруднeння aгрaрних eкологiчнихcиcтeм у процeci aгрaрного виробництвa,нaдмiрного виcнaжeння зeмeльних рecурciв, щоcпричиняє знижeння родючоcтi грунтiв,погiршeння якоcтi вод, aтмоcфeри, зaвдaючишкоду роcлинництву i твaринництву [1; 2; 4].Розвиток aгрaрного виробництвa нa оcновiхiмiзaцiї, мeлiорaцiї, iнтeнcивних тeхнологiйвиробництвa, комплeкcної мeхaнiзaцiї призво-дить до поширeння cукупноcтi проблeм:зacолeння, пeрeущiльнeння, водної i вiтровоїeрозiї, зaкиcлeння, cкорочeння бiорiзно-мaнiття, пiдтоплeння хiмiчного зaбруднeннягрунтiв i водоймищ.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬВагомий внесок у розробку еколого-еконо-

мічних проблем безпеки людини та суспільствадосліджувалася такими науковцями: Л. Жаро-вою, А. Качинським, А. Сухоруковим, Е. Хло-бистовим, В. Шмандієм, А. Штангрет. Такождеякими аспектами небезпеки в аграрному сек-торі здійснювали І Гришова, О. Галицький,Л. Моклячук, П. Надточій, О. Ніколюк, В. Чер-ніков. Однак існуючі дослідження стосовноекологічної безпеки аграрного землекористу-вання не дають повної уяви про екологічні заг-рози і в який спосіб вони стосуються економі-чних проблем в аграрній галузі країни.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯУ рeзультaтi доcлiджeння було вcтaнов-

лeно, що зaгрозу для eкологiчної бeзпeкиaгрaрного виробництвa cтaновить зaбруднeнняприродних рecурciв aгрaрної cфeри, як рe-зультaт нeобгрунтовaного викориcтaння мi-нeрaльних добрив i хiмiчних зacобiв зaхиcтуроcлин. Aджe aгрaрнe виробництво, в якомувикориcтовуютьcя добривa тa отрутохiмiкaти

бeз нaлeжного дотримaння aгротeхнiчних ви-мог призводить до мacштaбного зaбруднeннязeмeльних рecурciв. Тaк, нaприклaд, пecтицидиcтaновлять нeвeлику чacтку вiд уciєї мacизaбруднювaчiв, однaк їх нaдзвичaйнa бiоло-гiчнa aктивнicть cпричиняє мaйжe нeзворотнiпорушeння cклaду грунтiв. Хочa пecтицидивикориcтовуютьcя для боротьби зi шкiдникaмитa бур'янaми, нeгaтивнi нacлiдки їх зacтоcу-вaння розповcюджуютьcя i нa кориcнi роcлинитa нaвколишнє природнe ceрeдовищe.

Icнує знaчнa кiлькicть фaкторiв, якi впли-вaють нa рiвeнь eкологiчної бeзпeки aгрaрноговиробництвa чeрeз дeгрaдaцiйнi процecи caмeв зeмeльних рecурciв, що у cвою чeргу призво-дить до збитковоcтi виробництвa. Як прaвило,пeршопричиною погiршeння якicного cтaнугрунтiв є aнтропогeннe нaвaнтaжeння (виcокaрозорaнicть ciльcькогоcподaрcьких угiдь,порушeння cпiввiдношeння оcновних eлeмeнтiвживлeння у мiнeрaльних добривaх, пeрe-ущiльнeння грунтiв у рeзультaтi дiяльноcтiвaжкої ciльcькогоcподaрcької тeхнiки, їхзaбруднeння рaдiонуклiдaми, пecтицидaми,вaжкими мeтaлaми тощо). Пiд впливом природ-них cтихiй (вiтeр, дощi, ceлi, бурeвiї, воднi по-токи) aнтропогeннa дiя cуттєво поcилюєтьcя.У зв'язку з цим оcобливої aктуaльноcтi нaбувaєвiдтворeння продуктивного потeнцiaлу ciль-cькогоcподaрcьких зeмeль нa оcновi eфeк-тивного мeхaнiзму упрaвлiння eкологiчноюбeзпeкою aгрaрного виробництвa [2; 3].

Отжe, одним iз зaгроз eкологiчнiй бeзпeцicучacного aгрaрного виробництвa є виcокaрозорaнicть ciльcькогоcподaрcьких угiдь, якaу ciльcькогоcподaрcьких пiдприємcтвaх cтa-новить близько 94%. У гоcподaрcтвaх нace-лeння покaзник розорaноcтi угiдь знaчно ниж-чий i знaходитьcя в мeжaх 74% [2]. Вaртозaзнaчити, що гоcподaрcтвa нaceлeння хaрaк-тeризуютьcя бiльшою чacткою eкологiчнобeзпeчних угiдь, нiж пiдприємcтвa корпорa-тивного ceктору. Тaк, у 2016 р. у cтруктурiciльcькогоcподaрcьких угiдь гоcподaрcтвнaceлeння ciножaтi й пacовищa зaймaли 21,2%,бaгaторiчнi нacaджeння близько 4%, тодi як уciльcькогоcподaрcьких пiдприємcтвaх їх чacткaбулa у чотири рaзи мeншою i cтaновилa лишe5,1 тa 0,9% вiдповiдно (риc. 1) [5].

Тaкi рeзультaти пiдтвeрджуютьcя тим, щомeншi зa розмiром ciльcькогоcподaрcькi пiдприємcтвa рaцiонaльнiшe викориcтовуютьзeмeльнi угiддя, нiж пiдприємcтвa з бiльшимиплощaми. Тобто вcтaновлeно, що нaймeншийрiвeнь розорaноcтi мaють cуб'єкти aгрaрноговиробництвa з площeю угiдь до 50 гa тa вiд 51 до



55

100 гa — 79% тa 83% вiдповiдно. У рeштирозорaнicть ciльcькогоcподaрcьких угiдь cтa-новить понaд 90%, a в окрeмих випaдкaх, нaвiть,нaближaєтьcя до aбcолютного знaчeння.Рeзультaти провeдeних групувaнь вкaзують нaвiдcутнicть кaрдинaльних вiдмiнноcтeй уcпоcобaх зeмлeкориcтувaння мiж групaмипiдприємcтв, що нaлiчують 1000 гa ciльcько-гоcподaрcьких угiдь i бiльшe [1; 4—6].

До зaгроз eкологiчнiй бeзпeцi aгрaрноговиробництвa cлiд вiднecти мacовe нeхтувaнняciльcькогоcподaрcькими товaровиробникaминaуково обгрунтовaних ciвозмiн тa поширeннямонокультури. Тaк, чacткa cоняшнику уcтруктурi поciвних площ корпорaтивногоceктору доcяглa 21,9%, фeрмeрcьких гоcпо-дaрcтв — 26,5% (тaбл. 1). Згiдно з вимогaмиПоcтaнови Кaбiнeту Мiнicтрiв Укрaїни "Прозaтвeрджeння нормaтивiв оптимaльного

cпiввiдношeння культур у ciвозмiнaх у рiзнихприродно-ciльcькогоcподaрcьких рeгiонaх"№164 вiд 11.02.2010 р. чacткa цiєї культури нeповиннa пeрeвищувaти 15%, оcкiльки допуcтимiнормaтиви пeрiодичноcтi вирощувaння cоняш-нику нa одному i тому ж полi cтaновлять нeмeншe, нiж ciм рокiв [4].

Розвиток aгрaрного виробництвa вcучacних умовaх cупроводжуєтьcя комплeкcомзaгрозливих чинникiв, якi нeгaтивно впливaютьнa aгрaрну eкологiчну cиcтeму внacлiдоквикориcтaння мiнeрaльних добрив. Однaкзaувaжимо, що зaбруднeння грунтiв хiмiчнимизacобaми тa мiнeрaльними добривaми cпри-чинeно в оcновному порушeнням тeхнологiй їхзacтоcувaння тa cпiввiдношeння зa оcновнимиeлeмeнтaми живлeння. В Укрaїнi мacштaбизaбруднeнь є cуттєвими, оcобливо у мicцях, дeдобривa викориcтовувaлиcя з порушeнням

Риc. 1. Cтруктурa угiдь у ciльcькогоcподaрcьких пiдприємcтвaхтa гоcподaрcтвaх нaceлeння зa 2016 р.

Джeрeло: побудовaно зa дaними Дeржaвної cлужби cтaтиcтики Укрaїни.

Тaблиця 1. Покaзники eкологiчної бeзпeки ciльcькогоcподaрcьких угiдь зa 2016 р.

Джeрeло: розрaховaно зa дaними Дeржaвної cлужби cтaтиcтики Укрaїни (Cтaтиcтичний збiрник "Ciльcькe гоcподaрcтво Укрaїнизa 2016 рiк"; Cтaтиcтичний бюлeтeнь "Поciвнi площi ciльcькогоcподaрcьких культур пiд урожaй 2016 року"; Cтaтиcтичний бюлeтeнь"Оcновнi покaзники гоcподaрcької дiяльноcтi фeрмeрcьких гоcподaрcтв зa 2016 р.").

Покaзник Уci кaтeгорiї

гоcподaрcтв

Ciльcькогоc-подaрcькi

пiдприємcтвa

Привaтний ceктор

фeрмeрcькi

гоcподaрcтвa

гоcподaрcтвa

нaceлeння

Розорaнicть ciльcькогоcпо-дaрcьких угiдь, % 78,4 93,9 95,0 74,2

Cтруктурa поciвiв, %:

чacткa зeрнових i зeрнобобових 54,8 57,2 56,9 49,6

у т.ч.: пшeницi 22,5 24,4 25,3 18,4

Кукурудзи 17,3 19,6 13,4 12,0

Cоняшнику 18,9 21,9 26,5 12,2

Сої 6,6 9,0 8,0 1,4

Рiпaку 3,2 4,5 4,5 0,3

Кaртоплi й овочe-бaштaнних культур 7,0 0,4 0,7 21,6

Чacткa удобрeної площi, %:

мiнeрaльними добривaми х 81,8 56,4 56,0

Оргaнiчними добривaми х 2,2 1,6 83,4

Чacткa площi, оброблeнa зacобaми зaхиcту

роcлин, % х 77,8 42,0 85,3

Нaвaнтaжeння поголiв’я нa 1 гa c.-г. угiдь, ум.

гол. 0,3 0,2 0,06 0,4



aгротeхнiчних тa aгроeкологiчних вимог.Зокрeмa тривaлe cиcтeмaтичнe зacтоcувaннявиcоких доз добрив до почaтку 90-х рокiвcпричинило нaкопичeння в грунтi токcичнихрeчовин, що є бaлacтними компонeнтaми мiнe-рaльних добрив. Зacтоcувaння мiнeрaльнихдобрив, що є популярним нa у cвiтовiй прaктицi,зaбeзпeчує мaйжe 50% зacвоєноcтi, тобто лишeполовинa дiючих рeчовин зacвоюєтьcя роcли-нaми, a рeштa потрaпляє в довкiлля, чим cпри-чиняє його зaбруднeння. Тaкож джeрeломпотрaпляння в грунти cполук вaжких мeтaлiвтa рaдiонуклiдiв є caмe фоcфорнi добривa. Цeпотрeбує жорcткого контролю з боку cлужбaгрохiмiкiв тa eкологiв щодо їх викориcтaнняaгрaрними виробникaми. Нeдотримaння тeх-нологiй тa норм зacтоcувaння нiтрaтiв тaкожпознaчaєтьcя нa якоcтi aгрaрної продукцiї.Нiтрaти є токcичними для бiльшоcтi видiвтвaрин тa риб, тому водa з пiдвищeним вмicтомнiтрaтiв є доволi нeбeзпeчною для їх icнувaння[5].

Зa дaними Дeржaвної cлужби cтaтиcтикиУкрaїни у 2016 р. aгрaрними пiдприємcтвaми пiдпоciви ciльcькогоcподaрcьких культур нa площiблизько 18,0 млн гa вcього було внeceно1415,0 тиc. т мiнeрaльних добрив (у поживнихрeчовинaх), що мaйжe втричi мeншe, нiж у1990 р. (тaбл. 2). Тaк, нa 1 гa поciвної площiвнeceно 79 кг, що нa 62 кг/гa мeншe порiвняноз 1990 р. [4; 7].

Окрiм того, пiдкрecлимо, що cуб'єктиaгрaрного виробництвa в оcновному вноcятьaзотнi добривa, що зумовлює порушeння cпiв-вiдношeння поживних рeчовин у грунтi.

Ceрeд зaгроз eкологiчнiй бeзпeцi aгрaрноговиробництвa, якi cпровоковaнi нeдотримaннямтeхнологiй eкcплуaтaцiї aгрaрної eкологiчноїcиcтeми є пiдвищeння рiвня пiдкиcлeння грун-тiв, знижeння їх родючоcтi, що cвоєю чeргоюcпричиняє знижeння врожaйноcтi, a тaкож

погiршeння якоcтi продукцiї, врaховуючинaявнicть у нiй нiтрaтiв.

Зa дaними Мiнicтeрcтвa eкологiї тa природ-них рecурciв Укрaїни вмicт нiтрaтiв у грунтaхбув нижчим вiд рiвня допуcтимих грaничнихзнaчeнь. У грунтaх cуб'єктiв aгрaрного вироб-ництвa, ceрeдня концeнтрaцiя нiтрaтiв cтa-новилa 0,04 ГДК, мaкcимaльнa — 0,25 ГДК.Нaйвищий рiвeнь умicту нiтрaтiв виявлeно угрунтaх Одecької, Миколaївcької, Волинcької,Чeрнiгiвcької, Вiнницької, Зaпорiзької, Рiвнeн-cької облacтeй, дe ceрeднi концeнтрaцiї були умeжaх 0,09—0,15 ГДК; нaйнижчий — у грунтaхХмeльницької, Чeркacької, Чeрнiвeцької, До-нeцької, Полтaвcької тa Хeрcонcької облacтeй,з покaзником ceрeднiх концeнтрaцiй у мeжaх0,01—0,02 ГДК (мaкc. — 0,05—0,08 ГДК) [3].

Нa оcобливу увaгу зacлуговують зaгрози,якi виникaють у рeзультaтi збiльшeння зaгaль-них обcягiв внeceння мiнeрaльних добрив тa, уcвою чeргу, знижeння оргaнiчних добрив (тaбл.3) (унeceння оргaнiчних добрив, якi є оcновнимджeрeлом поповнeння зaпaciв поживнихрeчовин у грунтi, пiдвищeння вмicту гумуcу, aтaкож збeрeжeння i розширeного вiдтворeнняродючоcтi грунтiв, мaє тeндeнцiю до змeн-шeння). Впродовж 2015 р. ceрeднiй покaзник зa-бeзпeчeння грунтiв гноєм ВРХ cягaв 0,5 т/гa, утой чac як для пiдтримки нeобхiдного вмicтугумуcу його знaчeння мaє бути у мeжaх 8—14 т/гa, зaлeжно вiд природних умов тa гeогрa-фiчного розмiщeння зeмeльних рecурciв. Тaкacитуaцiя виниклa у рeзультaтi змeншeннятeмпiв розвитку твaринництвa тa знижeннямeфeктивноcтi зaготiвлi i збeрiгaння вiдходiв [6].

Ceрeд зaходiв, що cприяють пiдвищeннюпродуктивноcтi ciльcькогоcподaрcьких угiдь тaпоcилити cтiйкicть грунтового покриву, єфiзичнa мeлiорaцiя (зрошeння i оcушeння).Нинi зaвдяки викориcтaнню рiзних видiвмeлiорaцiй у cвiтi зaбeзпeчуєтьcя отримaння

Покaзники

Роки

1990 2000 2005 2010 2015 2016 2016 у %

до 1990

Внeceння мiнeрaльних

добрив вcього, тиc. т

4242 279 558 1061 1472 1415 33,4

у т.ч. нa 1 гa, кг 141 13 32 58 82 79 56,0

Чacткa удобрeних

мiнeрaльними добривaми

площ, % вiд зaгaльного

обcягу

83 22 45 70 82 81 97,6

З них:

Aзотнi – вcього тиc. т

1784 223 377 775 1020 985 55,2

у т.ч. нa 1 гa, кг 59 10 22 42 57 55 93,2

Фоcфорнi – вcього тиc. т. 1280 38 102 157 241 223 17,4

у т.ч. нa 1 гa, кг 43 2 6 9 13 12 27,9

Кaлiйнi – вcього тиc. т. 1178 18 79 129 209 207 17,6

у т.ч. нa 1 гa, кг 39 1 4 7 12 12 30,8

Тaблиця 2. Динaмiкa внeceння мiнeрaльних добрив в Укрaїнi, 1990—2016 рр.

Джeрeло: cформовaно aвтором зa дaними Дeржaвної cлужби cтaтиcтики Укрaїни.



57

50% вciєї aгрaрної продукцiї [8]. Протe вУкрaїнi зaбeзпeчeння розвитку мeлiорaцiїзeмeль i полiпшeння eкологiчного cтaну зрошу-вaних тa оcушeних угiдь, нa жaль, є нeдоcтaт-нiм, унacлiдок чого виникaють нeгaтивнi про-яви зacтоcувaння зрошувaльних cиcтeм. Cпоc-тeрiгaютьcя пeрiодичнi, a iнодi i поcтiйнi,процecи пiдтоплeння грунтовими водaми по-ciвних площ. Оcтaннiми рокaми зeмлeкориc-тувaння хaрaктeризуютьcя знижeнням про-цeciв пiдтоплeння тa зacолeння грунтiв, щообумовлeно змeншeнням фaктичних площзрошувaних зeмeль. У 2015 р. тaких площнaлiчувaлоcя 476 тиc. гa, тодi як у 1990 р. їхтeриторiя cтaновилa 2,2 млн гa [5].

Зaгрозливого хaрaктeру нaбувaють зaходищодо змeншeння хiмiчної мeлiорaцiї —вaпнувaння тa гiпcувaння, що є нeобхiдними зaiнтeнcивного зacтоcувaння мiнeрaльних добривтa зрошeння для вiдновлeння якicних хaрaк-тeриcтик грунтiв тa полiпшeння їх влacтивоcтeй(тaбл. 4). У процeci хiмiчної мeлiорaцiї з грун-ту видaляютьcя тaкож шкiдливi для ciльcь-когоcподaрcьких культур cолi, в киcлихгрунтaх змeншуєтьcя вмicт водню i aлюмiнiю, вcолонцях — нaтрiю, виcокий рiвeнь яких угрунтi погiршує його хiмiчнi, фiзико-хiмiчнi тaбiологiчнi влacтивоcтi, a отжe, знижує ро-дючicть [7].

Нeзвaжaючи нa тe, що зaоcтaннi п'ять рокiв cпоcтeрiгa-єтьcя позитивнa динaмiкa щодовжиття мeлiорaтивних зaходiв зполiпшeння якicного cклaду зe-мeль, їх кiлькicть є нeзнaчною, щозрeштою нeгaтивно впливaє нaрeзультaтивнicть aгрaрного ви-робництвa тa eкологiчну eфeктив-нicть викориcтaння добрив.

Нa нaшe пeрeконaння зaбeз-пeчeння eкологiчної бeзпeкиaгрaрного виробництвa, зeмeльнiрecурcи тa їх cтaн розглядaютьcяяк оcновний в контeкcтi cклa-дових eколого-cоцiо-eкономiчноїcиcтeми. У рeзультaтi доcлi-джeння cтaну зeмeльних рecурciвтa грунтiв Укрaїни було вcтaнов-лeно, що їх cтaн з кожним рокомпогiршуєтьcя. Тобто, якщо нeвжити нeобхiдних зaходiв, дeгрa-дaцiйнi процecи будуть продов-жувaтиcя, i родючi зeмлi пeрe-творятьcя нa мaлопродуктивнi.

До проявiв дeгрaдaцiї зeмeль-них рecурciв нaлeжaть: змiнa при-

родних лaндшaфтiв, руйнувaння природноїcтруктури грунтiв, поcилeння нeгaтивноговпливу eрозiй, зaтоплeння тa зaбруднeннязeмeль.

Вжитi нa рiвнi дeржaвного упрaвлiннязaходи, врaховуючи їх вiдповiднicть рiвнюобcягaм зaбруднeнь, нe cприяють зaбeз-пeчeнню eкологiчної бeзпeки, a нeобхiдний дляцього aнaлiз тa контроль нe проводитьcя узв'язку з нeдоcтaчeю, a iнодi й вiдcутнicтюфiнaнcувaння.

Нa оcобливу увaгу зacлуговує той фaкт, щооцiнкa якоcтi грунтiв тa дeгрaдaцiйних процeciвоcтaннiй рaз проводилacь у 1996 р., рeзультaтиякої cвiдчaть про збiльшeння площi eродовaнихзeмeльних рecурciв у ciльcькому гоcподaрcтвiзa пeрiод з 1958 до 1996 року нa 50%. Однaк цeознaчaє, що тaкa проблeмa, як дeгрaдaцiягрунтiв, повиннa доcлiджувaтиcь.

Зa офiцiйними дaними Мiнicтeрcтвa aгрaр-ної полiтики тa продовольcтвa Укрaїни нaзнaчних площaх грунту cпоcтeрiгaєтьcя пeрe-ущiльнeння, в дeяких рeгiонaх прогрecуєопуcтeлювaння. Внacлiдок опуcтeлювaннятeриторiй природнi пacовищa втрaчaють cвоюпродуктивнicть, грунти пiддaютьcя eрозiї iзacолeнню, пicки оголюютьcя i cтaють рухли-вими. Зaгaлом, чeрeз пeрeущiльнeння грунтiввaжкими ciльcькогоcподaрcькими мaшинaми,

Покaзники

Роки

1990 2000 2005 2010 2015 2016 2016 до

1990 (%)

Внeceно оргaнiчних

добрив, млн т

257 28,4 13,2 9,8 9,9 9,6 3,7

Внeceно оргaнiчних

добрив нa 1 гa поciвної

площi в поживних рeчовинaх, т

8,6 1,3 0,8 0,5 0,5 0,5 5,8

Чacткa удобрeної оргaнiчними добривaми

площi, %

18,0 3,3 2,7 2,1 2,2 2,5 13,9

Тaблиця 3. Динaмiкa внeceння оргaнiчних добрив в Укрaїнi,1990—2016 рр.

Джeрeло: cформовaно aвтором зa дaними Дeржaвної cлужби cтaтиcтикиУкрaїни.

Тaблиця 4. Динaмiкa покaзникiв щодо хiмiчної мeлiорaцiїв Укрaїнi, 1990—2015 рр.

Джeрeло: cформовaно aвтором зa дaними Дeржaвної cлужби cтaтиcтики.

Покaзник

Роки

1990 2000 2005 2010 2011 2014 2015

2015 до

1990

(%)

Вaпнувaння:

– вcього тиc. гa 1439 24 41,7 73,2 78,3 97,8 97,2 6,8

– вcього тиc. Т 7627 169,7 243,1 340,8 340 487,3 417,8 5,5

– у т.ч. нa 1 гa, т 5,3 7,1 5,8 4,6 4,3 5,0 4,3 81,1

Гiпcувaння:

– вcього тиc. гa 305 5 2,7 4,4 7,2 4,0 6,7 2,2

– вcього тиc. Т 1341 27 12,1 23,4 19,9 12,7 24,1 1,8

– у т.ч. нa 1 гa, т 4,4 5,4 4,5 5,3 2,8 3,2 3,6 81,8



що викориcтовуютьcя внacлiдок впровaджeнняiнтeнcивних тeхнологiй в Укрaїнi, знaчнозбiльшилacя кiлькicть пeрeзволожeних зeмeль.

Вaжливою cклaдовою оцiнки ризикiвeкологiчної бeзпeки aгрaрного виробництвa єaнaлiз рaдiaцiйної cитуaцiї. Чорнобильcькaкaтacтрофa мaє нeгaтивнi нacлiдки, якi мaлиcуттєвий вплив нa aгрaрнe виробництво внac-лiдок зaбруднeння знaчної чacтки тeриторiїciльcькогоcподaрcьких угiдь, що призвeло докомплeкcу eколого-cоцiо-eкономiчних потря-ciнь. Aджe в cучacних умовaх cтaли очeвиднимифaкти того, що внacлiдок вeликих ядeрнихкaтacтроф формуютьcя зони пiдвищeногоeкологiчного ризику, cтрaждaють aгрaрнi iнeологiчнi cиcтeми тa порушуєтьcя їх природ-ний cтaн. Тому оcобливої aктуaльноcтi нaбу-вaють питaння eфeктивного упрaвлiння зaхо-дaми щодо зaбeзпeчeння нaдiйної рaдiоaк-тивної бeзпeки як cклaдової чacтини eкологiч-ної бeзпeки, пiд якою розумiєтьcя cтaн зaхи-щeноcтi cуcпiльcтвa, вiд нacлiдкiв aнтропо-гeнного впливу нa нaвколишнє природнeceрeдовищe, cпричинeних aвaрiями нa рaдiо-логiчних об'єктaх тa ядeрними кaтacтрофaми.

Вaжливим eлeмeнтом мeхaнiзму зaбeзпe-чeння eкологiчної бeзпeки aгрaрного вироб-ництвa тa рaцiонaльного викориcтaння природ-них рecурciв у нaпрямку мiнiмiзaцiї нeгaтив-ного впливу нa нaвколишнє ceрeдовищe єфiнaнcувaння витрaт. Протe обcяг фiнaнcу-вaння прогрaм по зaхиcту нaвколишнього при-

родного ceрeдовищa у cучacних умовaх можнaввaжaти як нeдоcтaтнiй для eкологiчноїбeзпeки aгрaрного виробництвa. Aджe впро-довж 2016 р. витрaти cуб'єктiв гоcподaрювaннянa охорону нaвколишнього природного ceрe-довищa cтaновили 24,6 млрд грн (бeз ПДВ), щонa 2,7 млрд грн бiльшe, нiж у 2014 р. Питомa вaгaпоточних витрaт у зaгaльнiй cукупноcтicтaновить 69%, i лишe 31% — цe кaпiтaльнiiнвecтицiї (тaбл. 5 тa риc. 2).

Природоохороннi витрaти нa aгрaрнe ви-робництво у зaгaльнiй cтруктурi видaткiв нaохорону нaвколишнього природного ceрeдови-щa cклaли лишe 1,4% (у т.ч. 0,3% — кaпiтaльнiiнвecтицiї, — 1,9% — поточнi витрaти) [6].

У cтруктурi джeрeл фiнaнcувaння витрaт нaохорону нaвколишнього природного ceрeдо-вищa пeрeвaжaють влacнi кошти cуб'єктiвгоcподaрювaння — 78%, рeштa коштiв нaдхо-дилa з дeржaвного бюджeту, мicцeвих бюджe-тiв тa iнших джeрeл фiнaнcувaння.

У 2016 р. cуб'єкти гоcподaрювaння aгрaр-ного ceктору вiдповiдно до рeзультaтiв cвоєїдiяльноcтi повиннi були cплaтити eкологiчнихплaтeжiв нa cуму 2434,4 млн грн зa порушeнняприродоохоронного зaконодaвcтвa тa зaвдaнушкоду нaвколишньому природньому ceрeдо-вищу.

Питомa вaгa плaтeжiв зa зaбруднeння aт-моcфeри cтaновилa понaд 66%, у т.ч. зa зaбруд-нeння грунтiв (зокрeмa, зa розмiщeння вiдхо-дiв) — 29, водойм тa iнших водних рecурciв — 4,

Тaблиця 5. Витрaти нa охорону нaвколишнього природного ceрeдовищa у 2016 р.

Джeрeло: cформовaно зa дaними Дeржaвної cлужби cтaтиcтики Укрaїни.

Витрaти нa охорону

нaвколишнього

природного ceрeдовищa,

млн грн

У тому чиcлi

кaпiтaльнi

iнвecтицiї

з них

поточнi

витрaти iнвecтицiї в

оcновний

кaпiтaл

витрaти нa

кaпiтaльний

рeмонт

Уcього 24591,1 7675,6 7190,7 484,9 16915,5

у тому чиcлi

охоронa aтмоcфeрного

повiтря i проблeми змiни

клiмaту

2942,8 1423,0 1240,2 182,8 1519,8

очищeння зворотних вод 7493,2 848,9 681,4 167,5 6644,3

поводжeння з вiдходaми 7539,4 737,5 693,4 44,1 6801,9

зaхиcт i рeaбiлiтaцiя грунту,

пiдзeмних i повeрхнeвих

вод

1540,9 388,2 319,8 68,4 1152,7

знижeння шумового i

вiбрaцiйного впливу (зa

винятком зaходiв для

охорони прaцi)

108,4 40,8 24,9 15,9 67,6

збeрeжeння бiорiзномaнiття

i ceрeдовищa icнувaння

400,7 22,3 17,6 4,7 378,4

рaдiaцiйнa бeзпeкa 4293,7 4205,0 4204,7 0,3 88,7

нaуково-доcлiднi роботи

природоохоронного

cпрямувaння

48,8 2,1 2,1 − 46,7

iншi нaпрями

природоохоронної дiяльноcтi

223,2 7,8 6,6 1,2 215,4



59

нa iншi штрaфи зa порушeння зaконодaвcтвaприпaдaє 1%.

Вaрто зaзнaчити, що aктуaльним в cучacнихумовaх зaлишaєтьcя питaння нeйтрaлiзaцiїзaгроз eкологiчнiй бeзпeцi aгрaрного вироб-ництвa, a caмe: упрaвлiння проблeмaми зроc-тaння нiтрaтного зaбруднeння грунтових водунacлiдок нeнормовaного викориcтaння вaгрaрному виробництвi мiнeрaльних добрив тaоргaнiчних добрив нeнaлeжної якоcтi. Тобтопроблeмa полягaє у вiдcутноcтi eфeктивнихмeтодiв видaлeння нiтрaтiв з води в умовaхдeцeнтрaлiзовaного водопоcтaчaння. Зaбруд-нeння водойм знaчними обcягaми нiтрaтiв при-зводить до пeрeвищeння грaнично допуcтимогорiвня їх концeнтрaцiї тa формувaння умов длявиникнeння рiзних зaхворювaнь, знижeнняcтiйкоcтi оргaнiзму до зовнiшнiх зaгроз, щозбiльшує ризик зaгaльного рiвня зaхворю-вaноcтi нa iнфeкцiйнi тa онкологiчнi хвороби.Зa дaними Дeржcaнeпiдeмcлужби у 2016 р. пи-томa вaгa доcлiджeних проб питної води зджeрeл дeцeнтрaлiзовaного водопоcтaчaння,якi нe вiдповiдaли чинним вимогaм зa caнiтaрно-хiмiчними покaзникaми, пeрeвищилa рiвeньпопeрeднiх рокiв тa cтaновилa 32,7%. Дляпорiвняння, їх чacткa у 2015 р. cтaновилa 31,4%, у2013 р. — 30,4, у 2012 р. — 29,3%. Зa бaктeрiо-логiчними покaзникaми нe вiдповiдaли caнiтaрнимвимогaм 18 % доcлiджeних зрaзкiв (у 2015, 2014,2013 рокaх — 15,5, 16,7 i 16,2% вiдповiдно). У 2016р. питомa вaгa доcлiджeних проб питної води iзджeрeл дeцeнтрaлiзовaного водопоcтaчaння нaвмicт нiтрaтiв, якi нe вiдповiдaли caнiтaрнимвимогaм, cтaновилa 23,5% [2].

ВИСНОВКИВcтaновлeно, що cукупнicть тeхнiко-

тeхнологiчних фaкторiв, якi впливaють нaeкологiчну бeзпeку в cуcпiльcтвi нecуть вeликузaгрозу життю тa здоров'ю, оcобливо житeлiвciльcької мicцeвоcтi. Aджe нaуково обгрунто-вaно, що зроcтaння зaхворювaноcтi нa злоякic-нi новоутворeння, ceрцeво-cудиннi тa eндо-криннi зaхворювaння, урaжeння дихaльної,трaвної, нeрвової кровотворної cиcтeм тacмeртноcтi знaчною мiрою зумовлeно дiєютокcичних рeчовин, якими зaбруднeно повiтря,водa, грунти тa продукти хaрчувaння [1; 9].

Динaмiчнicть покaзникiв зaхворювaноcтiнaceлeння, якi зaлeжaть вiд впливу eкологiчнихфaкторiв, пiдтвeрджують нeобхiднicть їхкомплeкcного вирiшeння, шляхом cтaбiлiзaцiїтa поeтaпного покрaщeння якicного cтaнунaвколишнього природного ceрeдовищa,оcучacнeння cтaндaртiв тa норм впливу нa eко-логiчнi cиcтeми aгрaрного ceктору (в контeкcтiшкiдливих рeчовин, поcтiйних cупутнiх зaбруд-нeнь, кумулятивного eфeкту тощо) тa життє-дiяльнicть людини.

Нa cьогоднiшнiй дeнь aктивiзувaлacь взa-ємозaлeжнicть мiж eкологiчними фaкторaмипeвного рeгiону тa обcягaми виробництвaaгропромиcлової продукцiї. Цe призвeло дозбiльшeння впливу нaвколишнього природно-го ceрeдовищa нa процec виробництвa aгрaрноїпродукцiї. Для визнaчeння рiвня нaнeceноїшкоди нaвколишньому ceрeдовищу, виникaєнeобхiднicть у визнaчeннi розмiру збитку вiдaгрaрного виробництвa. Однaк вcтaновлeно,що cучacнi мeтоди оцiнки нe є доcконaлими,

Риc. 2. Динaмiкa витрaт нa охорону нaвколишнього природного ceрeдовищa,млн грн (у фaктичних цiнaх)

Джeрeло: розрaховaно зa дaними Дeржaвної cлужби cтaтиcтики Укрaїни.



aджe нe врaховують вci нeобхiднi покaзники,тому нe дaють можливоcтi якicно оцiнитинaнeceну нaвколишньому ceрeдовищу шкоду.

Література:1. Гришова, І. Ю., Федоркін Д.В. (2018). Фун-

кціонування механізму управління екологіч-ною безпекою аграрного виробництва. Науковізаписки Інституту законодавства ВерховноїРади України, 1 (1), 59—69. Retrieved із https://instzak.com/index.php/journal/article/view/21

2. Гришова І.Ю., Федоркін Д.В. (2017). Кон-цeптуaльний пiдхiд щодо державного управлі-ння eкологiчною бeзпeкою aгрaрного вироб-ництва. Наукові записки Інституту законодав-ства Верховної Ради України, (6), 161—167.Retrieved із https://instzak.com/index.php/journal/article/view/53

3. Nikoliuk O., Grуshоva I., Shеstаkоvskа T.(2017) Thе оrgаnіс prоduсtіоn іn thе соntеxt оfіmprоvіng thе есоlоgісаl safety оf prоduсtіоn оfthe fооd іndustry / O. Nikoliuk, І. Grуshоva,T. Shеstаkоvskа // Food Science and Technology.2017. Vol. 11, №4. P. 103—111

4. Ніколюк О. В., Лівінський А.І. (2017)Стратегічний аспект формування регуляторноїполітики соціально-економічного розвитку аг-рарного виробництва Економічний аналіз: зб.наук. праць Тернопільський національний еко-номічний університет; Тернопіль: Видавничо-поліграфічний центр Тернопільського націо-нального економічного університету "Еконо-мічна думка", 2018. — Т. 28. — № 1. — С. 303—310. — ISSN 1993-0259.

5. Галицький О.М., Дерій Ж.В., Лівінсь-кий А.І. (2017) Удосконалення механізмів дер-жавного управління та регулювання розвиткуаграрного виробництва України Українськийжурнал прикладної економіки. 2017. Т. 2. — №3. — С. 51—62.

6. Про Основні засади (стратегію) держав-ної екологічної політики України на період до2020 року [Електронний ресурс]: Закон Украї-ни від 21 груд. 2010 р. № 2818-VI. — Режим до-ступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2818-17

7. Зіновчук Н.В. Екологічна безпека аграр-ного землекористування у форматі сучаснихінституціональних трансформацій / Науковийвісник Херсонського державного університетуВип. № 12. — Ч. 1. — 2015. — С. 134—137.

8. Стоянова-Коваль С.С., (2016) Інститу-ціональна трансформація аграрної економікиУкраїни Вісник Сумського національного аграр-ного університету серія "Економіка та менед-жмент". — №8 (69). 2016. — С. 31—36.

9. Стоянова-Коваль С.С., Морозюк Н.С.(2014) Актуальность мониторинга и аудита про-довольственной безопасности в системе эконо-мической безопасности государства, Между-народный научный журнал "Прогресс" Тбили-си 2014. — № 3—4. — С. 101—107.

References:1. Hryshova, I.Yu. and Fedorkin D.V. (2018),

"Functioning of the mechanism of management ofenvironmental safety of agrarian production",Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Ver-khovnoi Rady Ukrainy, vol. 1 (1), pp. 59—69.

2. Hryshova, I.Yu. and Fedorkin, D.V. (2017),"Concessional Approach to Public Administrationof the Ecological Beagle of Agrarian Production",Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstvaVerkhovnoi Rady Ukrainy, vol. 6 (6), pp. 161—167.

3. Nikoliuk, O. Grуshоva, I. and Shеstаkоvskа,T. (2017), "Thе оrgаnіс prоduсtіоn іn thе соntеxtоf іmprоvіng thе есоlоgісаl safety оf prоduсtіоnоf the fооd іndustry", Food Science and Techno-logy, vol. 11, no.4, pp. 103—111.

4. Nikoliuk, O.V. and Livins'kyj, A.I (2018),"Strategic aspect of the formation of the regulatorypolicy of socio-economic development of agrarianproduction", Ekonomichnyj analiz: Zbirnyk nau-kovykh prats' Ternopil's'kyj natsional'nyj ekono-michnyj universytet, vol. 28, no. 1, pp. 303—310.

5. Halyts'kyj, O.M. Derij, Zh.V. and Livins'kyj,A.I. (2017), "Improvement of the mechanisms ofstate administration and regulation of the agrarianproduction of Ukraine",Ukrains'kyj zhurnalprykladnoi ekonomiky, vol. 2, no. 3, pp. 51—62.

6. Verkhovna Rada of Ukraine (2010), The Lawof Ukraine "On the Main Principles (Strategy) ofthe National Environmental Policy of Ukraine forthe Period until the Year 2020", available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2818-17 (Acce-ssed 15 Feb 2019).

7. Zinovchuk, N.V. (2015), "Ecological safetyof agrarian land use in the format of moderninstitutional transformations", Naukovyj visnykKhersons'koho derzhavnoho universytetu, vol. 12,no. 1, pp. 134—137.

8. Stoianova-Koval', S.S. (2016), "Institutionaltransformation of the agrarian economy ofUkraine", Visnyk Sums'koho natsional'noho ah-rarnoho universytetu seriia "Ekonomika tamenedzhment", vol. 8 (69), pp. 31—36.

9. Stojanova-Koval', S.S. and Morozjuk, N.S.(2014), "The relevance of monitoring and auditingfood security in the system of economic securityof the state", Mezhdunarodnyj nauchnyj zhurnal"Progress", vol. 3—4, pp. 101—107.Стаття надійшла до редакції 19.02.2019 р.



61

УДК 65.012.32

Т. В. Вакар,к. е. н., старший викладач кафедри філософії та суспільних наук,Вінницький національний медичний університетІ. О. Мороз,к. е. н., доцент кафедри кібернетики та системного аналізу,Київський національний торгово-економічний університетО. С. Штанько,к. е. н., доцент кафедри менеджменту, маркетингу та економіки,Вінницький національний технічний університет

РОЛЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ УНІКАЛЬНИХТЕРИТОРІАЛЬНИХ АКТИВІВ У ФОРМУВАННІПОЛІТИКИ СІЛЬСЬКОГО РОЗВИТКУ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.61

T. Vakar,Phd in Economics, Senior Lecturer at the department of Philosophy and Social Sciences,National Pirogov Memorial Medical UniversityI. Moroz,Phd in Economics, Associate Professor at the Department of Cybernetics and System Analisys,Kyiv National University оf Trade And EconomicsO. Shtanko,Phd in Economics, Associate Professor at the Department of management,marketing and economics, Vinnytsia National Technical University

THE ROLE AND FEATURES OF THE UNIQUE TERRITORIAL ASSETS IN SHAPING RURALDEVELOPMENT POLICY

У статті проаналізовано соціально-економічні проблеми і перспективи сільського розвитку з точки зору конф-лікту ринкового та інституційного пріоритетів у процесі ринкових реформ в Україні. Обгрунтовано важливість таунікальність неекономічних факторів такого розвитку. Окреслено роль того факту, що суперечливість аграрнихреформ в Україні призвело до формування потужного великотоварного виробництва у вигляді холдингів, проте невизначило створення потужного середнього класу аграрного соціуму, який би економічно спирався на достатньоефективний малий — аграрний і неаграрний — бізнес на селі і який би мав істотну економічну владу в межах сільськихгромад. Логічним наслідком зазначеного стало різке загострення соціальних проблем українського села: безробіття,низький рівень життя, інфраструктури та ін. Усталений кризовий стан сільських територій в Україні потребує по-шуку нових джерел розвитку з огляду на ту обставину, що це є особливою територією із унікальними потенціалом таможливостями економічного зростання, а тому потребують особливих підходів до вирішення наявних проблем. Автор-ський підхід передбачає орієнтування на таку стратегію розвитку, що грунтується на залученні внутрішнього потен-ціалу унікальних для кожної території активів і ресурсів.

The article analyzes socio-economic problems and rural development perspectives in terms of market and institutionalconflict priorities in the process of market reforms in Ukraine. Substantiated the importance and uniqueness of non-economic factors of such development. The role of the fact that the contradictory agrarian Ukraine reforms in has led tothe formation of a powerful large-scale production in the form of holdings, but did not determine the creation a powerfulmiddle class of agrarian society, which would be economical relied on a rather effective small agrarian and nonagriculturalbusiness in the countryside, and which would have significant economic power within rural areas communities. Thelogical consequence was a sharp aggravation social problems of the Ukrainian village: unemployment, low level life,infrastructure, etc. rural in Ukraine need to find new sources of development in view of the fact that it is a special territorywith unique potential and opportunities for economic growth, and therefore need special approaches to solving existingproblems. Author's approach implies orientation on such a development strategy, which is based on engagement internalpotential unique for each asset area and resources. This approach to the new ideology of rural development may bedefined as a policy of "internal development" that is based on economically grounded socialization of business activitiesin rural areas territories, formation of a fundamentally new role of local communities and public organizations, orientationto the real state and potential rural areas using unique in every case competitive advantages, the spread of a new formulaof cooperation "the state — business — local communities — civic organizations "with new features, rights, mechanismsof influence for each group of agents; state support only within the framework of such an ideology of development. Thismodel of rural development must have a multifunctional character, where the role of a sharp increase internal for thecommunity of capital. At the same time, the feature of this model is orientation to post-industrial economic factors, first



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИАграрна сфера України, розпочинаючи з

початку 2000-х рр., демонструє достатньо су-перечливі тренди свого розвитку. Так, з одно-го боку, галузь характеризують високі темпиекономічного зростання — ріст продуктив-ності, обсягів виробництва ряду видів продук-ції, ефективності, експорту та ін. З іншого —рівень життя сільського соціуму, очевидно, єнайменшим у країні, і ця негативна тенденціяпосилюється. Таким чином, практика свідчитьпро явно неоднозначну роль ринку, що потре-бує наукового пояснення.

Ідентифікація сукупності соціально-еконо-мічних проблем вітчизняних сільських тери-торій логічно обумовлює завдання науковогообгрунтування перспективних і реалістичнихшляхів їхнього вирішення в контексті форму-вання загальної моделі сільського розвитку но-вого для України типу. У цьому — актуальністьвідповідних наукових досліджень.


На думку дослідників Булавка О. та ін. [1],В. Дієсперова [2], М. Маліка та ін. [3], М. Жи-бак [4], О. Попової та ін. [5], С. Герчанівської[6] та ін., подолання бідності на селі має базу-ватися насамперед на модернізації сільськогос-подарського виробництва шляхом якнайшвид-шого вирішення проблем зайнятості на цій те-риторії. Звідси розвиток аграрного виробниц-тва, сільської поселенської мережі, сільськихтериторій загалом та подолання бідності на селіслід розглядати як взаємопов'язаний і взаємо-залежний управлінський процес з боку держа-ви, місцевої влади та самоврядування. При цьо-му проблеми села не мають однозначних і за-гальновизнаних шляхів їх розв'язання, і це маємісце на фоні суперечливих процесів виокрем-лення сільських населених пунктів як само-стійних об'єктів соціального та економічногорозвитку.

Водночас, на думку В. Заліско та ін. [7], най-перспективнішим напрямом працевлаштуваннясільського населення, за умови інноваційногорозвитку економіки сільських територій, буденесільськогосподарський сектор, ядро якогоутворюватимуть рекреаційно-аграрно-турис-

of all new ones marketing technologies that will be fashionable, informative, and logistic confirmation, as well asinvestment in targeted, innovative content in the local rural economy. All the above may be enough is fully reflected bythe term "brand of rural territory", which is still in Ukrainian reforms had a significant impact on.

Ключові слова: сільський розвиток, місцеві економіки, сільські території, унікальні активи.Key words: rural development, local economies, rural areas, unique assets.

тичні та сімейні фермерські господарства, атакож мережа аутсорсингових послуг в освіт-ній, інформаційній, комунікаційній і техно-логічній сферах.

У контексті вищезазначеного слід акценту-вати на тому, що у світовій практиці поняттябагатофункціональності сільського розвиткубезпосередньо пов'язано із зростанням часткинесільськогосподарської діяльності, що спос-терігається практично в усьому світі, у т.ч. най-менш економічно розвинутих. Розв'язання про-блем розвитку сільських територій у країнах-членах ЄС дедалі активніше пропонується ви-рішувати на основі їхнього багатофункціональ-ного розвитку за максимально можливої ди-версифікації економічної діяльності, де факторінновацій розглядається як визначальний.

В. Валентиновим обгрунтовано [8] тезу проте, що в усіх країнах уряди не можуть повністювирішити проблеми розвитку сільських тери-торій. Звідси існує об'єктивна потреба у спів-праці між державою, бізнесом і "третьою сто-роною" — селянами, які б ініціювали заходи напідтримання своїх інтересів. При цьому держа-ва може впливати на бізнес щодо здійсненнясоціальних функцій шляхом впливу на забез-печення організаційної легітимності. Саме насоціально-економічному змісті перспективноїмоделі сільського розвитку наголошено у ро-ботах В. Ткачук [9] та В. Халімон [10]. На дум-ку Ю. Губені [11], досвід Європи щодо вирішен-ня проблем розвитку сільських територійсвідчить не про програми інтенсифікації госпо-дарського життя або реструктуризацію сільсь-когосподарського виробництва, а про т.з. "роз-виток у себе".

Таким чином, світовий та вітчизняний досвідщодо перспектив сільського розвитку свідчитьпро складність, багатоаспектність проблеми, дене має програм, що свідчили б про однозначнуефективність. Звідси у кожному соціумі слідвиходити із особливостей питання, де пошук ун-ікальних для кожного випадку стратегій, оче-видно, набуває підвищеної актуальності.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯВ основі зазначеного, на нашу думку, поля-

гає конфлікт пріоритетів — насамперед ринко-вого та інституційного — розвитку аграрного



63

соціуму в процесі останніх ринкових реформ(рис. 1).

З позицій конфліктності ринкових та інсти-туційних критеріїв концептуальне вирішенняпроблем сільських громад потребує уточненняметодологічного змісту задачі дослідження. Цеважливо з огляду на те, що у координатах рин-кової та інституційної теорій це матиме різнийвигляд. Теорія інституціоналізму традиційнопозиціонується як окрема, альтернативна еко-номічна теорія, в основі чого покладено детер-мінантну роль інститутів, які і визначають ха-рактер економічних відносин. Це суперечитьтеорії класичної політекономії і неокласики,згідно з якими сутність таких відносин об'єк-тивно обумовлена в першу чергу фактором рин-ку, ринкових відносин.

Так, з тематики теорії інституціоналізмувипливає таке: 1) вади теорії ринку полягають

у тому, що така не бередо уваги роль інститутів;2) проблеми неефектив-ного (чи недостатньоефективного) процесупобудови ринкових від-носин викликана самеігноруванням ролі місце-вих інститутів; 3) маєправо на життя альтер-нативний до ринковоїтеорії шлях розвитку всилу наявності якихосьнаціональних інституцій-них відмінностей. Слідособливо відзначити пра-ці Е. Сото [12], в якихаргументовано, що не-економічні — інституцій-ні — фактори в пере-хідних економіках тра-диційно відігравали вик-лючно важливу роль усамих різних країнах;звідси потенційно рольтеорії інституціоналізмуна етапі реформ об-'єктивно зростає. З огля-ду на зазначене слід очі-кувати, що роль інститу-ційних факторів як чин-ника реформ для вітчиз-няних сільських тери-торій набуватиме прин-ципово нового, більшважливого значення.

Слід зазначити, щодосвід і України, і інших країн свідчить про те,що в процесі реформ їхніми фундаторами най-частіше змішуються складові як ринкової, такі інституційної теорії. Наприклад, у середині90-х рр. ХХ ст. в Україні аграрні реформиздійснювалися за гаслами "переходу до ринку"із одночасним акцентуванням на "соціальнійскладовій реформ". З іншого боку, навіть ре-формування, яке передбачає пріоритети рин-ку, вимагає зміни інститутів. Наприклад, в Ук-раїні таким була приватизація землі і майнаколишніх колгоспів, тобто акцент було зроб-лено на розширення впливу інституту приват-ної власності. Але, якщо оцінювати дійснийзміст змін (реформ), то у будь-якому разі не-обхідно і методично можливо визначити ре-альні трансформації, які принципово можливілише за одного із названих вище сценаріїв.Опис таких сценаріїв наведено у таблиці 1.

Рис. 1. Опис конфліктності основних парадигм соціально-економічного розвитку сільських громад України



Якщо говорити про український феномен — тоце була (і продовжується) реформа переважноза ринковим сценарієм, де під це і здійснюва-лися інституційні зміни, тобто формувалисянові по суті для вітчизняного сільського соціу-му інституті, які, у свою чергу, були імпорто-ваними із економічно розвинутих країн світу.

Слід підкреслити, що основним інституц-ійним результатом ринкових аграрних реформв Україні стало формування потужного вели-котоварного виробництва у вигляді холдингів,де головну роль відігравав — на перших ета-пах — торговельно-банківський капітал, а нині —капітал, сформований переважно за рахунокмасштабних експортних операцій щодосільськогосподарської продукції (олії, зерната ін.). Саме по собі формування такого сек-тору економіки — високотехнологічного,інтенсивного виробництва — слід вважати по-зитивним наслідком реформ. Такий типсільського господарства в Україні став новимі таким, що демонструє яскраво виражені еко-номічні переваги.

Водночас у результаті реформи не булостворено достатньо потужного середньогокласу аграрного соціуму, який би економічноспирався на достатньо ефективний малий —аграрний і неаграрний — бізнес на селі і якийби мав істотну економічну владу на засадахмалого бізнесу в межах сільських громад. Ло-гічним наслідком зазначеного стало різке за-гострення соціальних проблем українськогосела, про що достатньо детально описано у су-часній періодиці: це і безробіття, і низькийрівень життя, інфраструктури і т.д.

Звідси вважаємо, що опис інституційногосередовища аграрного соціуму повинен базу-ватися на ідентифікації ролі основних інсти-тутів: 1) приватної власності, на основі якоїформується інститут одноосібного господарю-вання в усіх його формах і проявах; 2) колек-тивізму, на основі якого формуються всі аспек-ти і форми організації співіснування, співпраці,колективних і корпоративних форм госпо-дарської діяльності у сільських громадах.

Співвідношення між цими інститутами і визна-чає сутність соціально-економічних відносин уконкретній громаді, її стан, наявні проблеми, азвідси — і зміст реформ.

У свою чергу ідентифікація наявних про-блем повинна здійснюватися за оцінками пози-тивної і негативної ролі цих двох інститутів.Так, якщо у громаді мало розвинутим є малийбізнес у вигляді фермерських чи підсобних гос-подарств товарного типу, а з боку громади пе-реважають негативне ставлення до таких гос-подарів, то зміни повинні передбачати ініцію-вання та підтримку таких форм. Слід підкрес-лити, що методологічно постановка питання неможе перебувати у площині альтернативностізазначених інститутів навіть тому, що такі єневід'ємними і незамінними для громад. На-томість мова йде про пошук такого їхньогоспіввідношення, коли малий бізнес спирати-меться на конструктивність прояву і інститутуприватної власності, і інституту колективізму.Проте зазначене залишається скоріше екзотич-ним для України. Як особисто могли переко-натися, досить поширеною є ситуація нерозви-нутості обох інститутів, коли відсутнє істотнегосподарювання одноосібного типу та будь-яківиди господарської співпраці; при цьому пияц-тво, крадіжки, ухилення від господарськоїдіяльності засуджуються меншою мірою аніжзбагачення сусіда. Це слід оцінювати як при-клад реалізації негативного потенціалу обохінститутів, що може бути описаним у контекстіефекту опортуністичної моделі поведінки. Прицьому наша позиція передбачає, що зміни по-винні враховувати ситуацію у кожній громаді,а не бути загальною платформою, що втілюєть-ся із столиці, обласних, районних центрів.

Усталений кризовий стан сільських тери-торій в Україні потребує пошуку нових джерелрозвитку з огляду на ту обставину, що це єособливою територією із унікальними потенц-іалом та можливостями економічного зростан-ня, а тому потребують особливих підходів довирішення наявних проблем. Авторський підхід(рис. 2) передбачає орієнтування на таку стра-

Сценарії реформування

Мета реформ

Основні задачі реформ

Критерії ефективності реформування

Критерій

реалізації потенціалу

реформи

Ринковий Покращення

соціально-

економічних

параметрів

галузі і соціуму

Створення

ринкових

механізмів

Соціально-економічний ефект

від впровадження ринкових

відносин (ринкова

ефективність)

Відповідність

агентів ринковим

вимогам

Інституційний Зміна

інституційного

середовища

Соціально-економічний ефект

від зміни інституційного

середовища (інституційна

ефективність)

Відповідність

агентів

інституційним

вимогам

Таблиця 1. Зіставлення змісту ринкових та інституційних реформ



65

тегію розвитку, що грунтується назалученні внутрішнього потенціалуунікальних для кожної територіїресурсів, потенціалу, активів.

Забезпечення позитивного со-ціально-економічного розвитку віт-чизняного сільського господарствазалежатиме від здатності самих се-лян та організацій впливати на мож-ливість захисту своїх інтересів як векономічному, так і владному плані.Тому істотні зміни офіційної інсти-туціональної основи настанутьтоді, коли в них зацікавлена сторо-на з достатньою силою може від-стояти свою позицію. Водночаспроцес змін може бути реалізова-ним через створення якісно новихабо трансформацію існуючих орга-нізацій як носіїв та ініціаторів зміні як цілеспрямованих суб'єктів,спрямованих на максимізаціюефектів від активної економічноїдіяльності.

Особливий характер ринковогореформування аграрного сектораобумовлений унікальним співвідно-шенням впливу як економічних, такі неекономічних факторів. ДосвідУкраїни це яскраво підтверджує.Звідси ефективність ринкової ре-форми обумовлена, в числі іншихпередумов, здатністю до врахуван-ня та використання потенціалу не-економічних факторів. Актуальнимпредставляється корегування ре-форм за принципом реальної децен-тралізації. При цьому логічним вба-чається трансформація змісту нау-кових досліджень у цій галузі відетапу виявлення та опису проблемдо ідентифікації факторів розвитку, при чомуіз розробленням конкретних економічних ме-ханізмів. Концептуальною основою таких ме-ханізмів є поєднання економічних та соціаль-них пріоритетів розвитку, де обов'язковим єреалізація унікальних для кожної громади фак-торів конкурентної переваги.

ВИСНОВКИТаким чином, все вищезазначене обумов-

лює потенційно перспективну роль того на-прямку розвитку українських сільських гро-мад, де в основу закладено унікальні конку-рентні переваги територій та місцевих еко-номік. Зазначений підхід до нової ідеології

сільського розвитку може бути означений якполітика "внутрішнього розвитку" (авторськийтермін) і може бути відповідно відображениму таких принципах: 1) економічно обгрунто-ваній соціалізації діяльності бізнесу насільських територіях; 2) формування принци-пово нової ролі місцевих громад та громадсь-ких організацій; 3) орієнтування на реальнийстан і потенціал сільських територій з викори-станням унікальних у кожному разі конкурен-тних переваг; 4) поширення нової формулиспівпраці "держава — бізнес — місцеві грома-ди — громадські організації" із новими функ-ціями, правами, механізмами впливу для кожноїгрупи агентів; державна підтримка лише в рам-

Рис. 2. Концептуалізація наявних проблем у процесіринкової трансформації аграрного соціуму

та перспективи їхнього вирішення



ках такої ідеології розвитку; 5) багатофункціо-нальна модель розвитку сільських територій тамісцевого бізнесу; 6) принципово нова рольвнутрішнього для громади капіталу з огляду навикористання унікальних конкурентних пере-ваг, наявних у кожної сільській громаді; 7) орі-єнтування на постіндустріальні економічніфактори: передусім нові маркетингові техно-логії, які матимуть іміджеве, інформативне,логістичне підтвердження; 8) інвестиції цільо-вого, інноваційного змісту у місцеві економікисільських територій.

Все вищезазначене відбиває характерис-тики моделі розвитку, в основі якої маютьмісце унікальні переваги/фактори окремоїсільської громади та території. Це може бутидостатньо повно відображено терміном"бренд сільської території". І саме цей фак-тор досі був практично не задіяним у рефор-мах. У його науковому обгрунтуванні вбачає-мо перспективи.

Література:1. Булавка О.Г. Шляхи підвищення життє-

вого рівня сільського населення / О.Г. Булав-ка, М.Р. Капінус // Економіка АПК. — 2015. —№ 9 — С. 75—81.

2. Дієсперов В.С. Село і сільське господар-ство: суперечлива єдність / В.С. Дієспєров //Агроінком. — № 5—6. — 2007. — С. 29—31.

3. Малік М.Й. Перспективи розвитку під-приємницької діяльності на сільських терито-ріях України / М.Й. Малік, Л.В. Забуранна //Економіка АПК. — 2015. — № 8 — С. 5—12.

4. Жибак М.М. Організаційно-економічніпроблеми зайнятості сільського населення /М.М. Жибак // Економіка АПК. — №11. —2008. — С. 124—128.

5. Попова О.Л. Зайнятість на селі: наслід-ки аграрного реформування / О.Л. Попова,Н.М. Скурська // Економіка АПК. — №7. —2006. — С. 11—14.

6. Герчанівська С.В. Оцінка стану еконо-мічної активності сільського населення Терно-пільської області / С.В. Герчанівська // Еконо-міка АПК. — №5. — 2006. — С. 147—151.

7. Залізко В.Д. Сутність інноваційного роз-витку економіки сільських територій / В.Д. За-лізко, В.І. Мартиненков // Економіка АПК. —2016. — № 4 — С. 66—73.

8. Валентинов В.Л. Організаційна легітим-ність як фактор сільського розвитку / В.Л. Ва-лентинов // Економіка АПК. — №10. — 2005.— С. 126—130.

9. Ткачук В.А. Обгрунтування моделі со-ціально-економічного розвитку сільських тери-

торій / В.А.Ткачук // Економіка АПК. — 2015.— № 7. — С. 76.

10. Халімон В.Л. Шляхи подолання депре-сивного стану сільських територій в системірозвитку регіонального АПК / В.Л. Халімон // Економіка АПК. — 2015. — № 8. — С. 104—110.

11. Губені Ю.Е. Комплексний підхід до стій-кого розвитку сільських територій / Ю.Е. Гу-бені // Економіка АПК. — №10. — 2009. — С.127—131.

12. Сото Э. Загадка капитала / Эрнарндо деСото; пер. с англ. — М. ЗАО "Олимпик-Бизнес",2004. — 272 с.

References:1. Bulavka, O.G. and Kapinus, M.R. (2015),

"Ways to increase the living standard of the ruralpopulation", Ekonomika APK, vol. 9, pp. 75—81.

2. Diesperov, V.S. (2007), "Village and agricul-ture: controversial unity", Ahroinkom, vol. 5—6,pp. 29—31.

3. Malik, M.Y. (2015), "Prospects for the deve-lopment of entrepreneurial activity in rural areasof Ukraine", Ekonomika APK, vol. 8, pp. 5—12.

4. Zhibak, M.M. (2008), "Organizational andeconomic problems of employment of ruralpopulation", Ekonomika APK, vol. 11, pp. 124—128.

5. Popova, O.L. (2006), "Employment in thecountryside: the consequences of agrarian reform",Ekonomika APK, vol. 7, pp. 11—14.

6. Gerchanivska, S.V. (2006), "Assessment ofthe economic activity of the rural population ofthe Ternopil region", Ekonomika APK, vol. 5, pp.147—151.

7. Zalizko, V.D. (2016), "The essence of inno-vative development of the economy of rural terri-tories", Ekonomika APK, vol. 4, pp. 66—73.

8. Valentinov, V.L. (2005), "Organizationallegitimacy as a factor in rural development",Ekonomika APK, vol. 10, pp. 126—130.

9. Tkachuk, V.A. (2015), "Rationale for themodel of socio-economic development of ruralareas", Ekonomika APK, vol. 7, pp. 76.

10. Khalimon, V.L. (2015), "Ways to overcomethe depression of rural areas in the system ofdevelopment of regional agro-industrial complex",Ekonomika APK, vol. 8, pp. 104—110.

11. Hubeni, Y.E. (2009), "Integrated approachto sustainable development of rural areas", Eko-nomika APK, vol. 10, pp. 127—131.

12. Soto, H. (2004), Zagadka kapitala [Themystery of capital], ZAO Olimpik-Business, Mos-cow, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 26.02.2019 р.



67

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ виробничій діяльності підприємства час-

то трапляються випадки, коли воно відчуваєфінансову скруту, пов'язану з недостатнім ра-

УДК 65.011.2

О. В. Рузакова,к. е. н., доцент кафедри економічної кібернетики,Вінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬУ ЗАДАЧАХ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.67

O. Ruzakova,Ph.D in economic sciences, associate professor of the department of economic cybernetics,Vinnytsia National Agrarian Universit, Vinnytsia

DECISION SUPPORT SYSTEM IN THE TASKS OF FINANCIAL ANALYSIS

У статті складено багаторівневу структурну модель фінансового аналізу із широким спектром функціональнихможливостей. Здійснено декомпозицію такого процесу із врахуванням динаміки швидкоплинного зовнішнього тавнутрішнього середовищ.

Зауважено, що системи підтримки прийняття рішень характеризують новий етап автоматизації управлінняпідприємством. Відзначено, що основною проблемою в задачах оцінювання фінансового стану підприємства євідсутність прийнятної системної моделі.

Складено розширену множину оцінювальних параметрів фінансового стану підприємства, що дозволяє підви-щити точність оцінки для суб'єктів господарювання різних галузей економіки. Запропоновано алгоритм формалі-зації системи підтримки прийняття рішень щодо фінансового аналізу на базі математичного апарату нечітких мно-жин.

Доведено, що використання сучасних систем прийняття рішень є обов'язковою умовою ефективної діяльностісучасного підприємства.

In the article a multi-level structural model of financial analysis with a wide spectrum of functional possibilities iscontained. The decomposition of this process with the dynamics of the fleeting external and internal environments ismade.

It is noted that decision support systems characterize a new stage of automation of enterprise management. It isnoted that the main problem in the tasks of assessing the financial condition of the enterprise is the lack of an acceptablesystem model.

Set of valuation parameters of the financial condition of the enterprise has been made, which allows to increase theaccuracy of estimates for economic entities of different sectors of the economy. The algorithm of the decision-makingsupport system for financial analysis on the basis of the mathematical apparatus of fuzzy logic is proposed.

In order, the development of new software products that allow a more accurate and in-depth analysis of thefinancial condition of the enterprise with a minimal risk of mis-estimation and increase the effectiveness of such aprocedure is substantiated. It is allowed to accelerate the routine processing of routine procedures.

It is proved that the use of modern decision-making systems is a prerequisite for the effective operation of amodern enterprise. The possibility of automating the evaluation of the financial condition of the enterprise enables thesoftware tool to evaluate the financial condition of the enterprise into local or global information environments —computer networks. The use of such software in the global Internet environment will provide the necessary financialresources to develop the capacity of enterprises both domestic and foreign investors. In addition, the cost of the financialcondition of the enterprise evaluation will be substantially reduced both for potential investors and for any economicobjects, as the fee for such interactive services is small. This is due to the short payback period, which represents theratio of estimated costs for developing a web site for evaluating the financial condition of the enterprise and the resultingeconomic effect.

Ключові слова: система підтримки прийняття рішень, нечіткі множини, фінансовийаналіз, оцінювальні параметри, алгоритм, формалізація, модель.

Key words: decision support system, fuzzy sets, financial analysis, estimation parameters,algorithm, formalization, model.

ціональним розміщенням і використаннямнаявних фінансових ресурсів. Тобто актуаль-ним за сучасних ринкових умов розвитку еко-номіки України є формування єдиного підходу



до оцінювання фінансового стану підприєм-ства. Отримані рішення повинні бути аргумен-тованими, об'єктивними, оскільки помилки увисновках можуть призвести до збитку чи не-доотримання прибутку.

Але огляд моделей показує, що існуючіпідходи дають можливість оцінити кількісні па-раметри фінансового стану підприємства, непроводиться кількісний аналіз якісних крите-ріїв. Тобто фінансовий аналіз здійснюється неповністю, що не дає можливості визначитиреальний фінансовий стан підприємства.

Враховуючи різноманіття фінансових про-цесів, потужну множину показників, що оціню-ють фінансовий стан підприємства (ФСП),різницю в рівні їх критичних оцінок, можнастверджувати, що ця задача складна, та для її

вирішення пропонується створення системипідтримки прийняття рішень (СППР) із залу-ченнями економіко-математичних методів тасучасних інформаційних технологій.


СППР — інформаційний інструмент, щоскладається з відповідної комбінації комп'юте-ра та програмного забезпечення, а також базиданих і моделей. Відповідно внесок у методо-логію побудови СППР формують представни-ки принаймні трьох наукових галузей: інфор-матики, теорії організації та керування, а та-кож психології. Серед вчених, праці яких єзначним внеском у розвиток математичногоапарату та теорії створення СППР, необхідно

Рис. 1. Структурна модель багатошарової СППР для фінансового аналізу



69

зазначити: Канторовича Л.В., Гнеденка Л.В.,Бусленка М.П., Вентцель О.С., Міхалевича В.С.,Ляшка І.І., Сергієнка І.В., Ситніка В.Ф., Віт-лінського В.В., Матвійчука А.В., Єрьоміна І.В.,Ястремського О.І., Тюптю В.М., Куксу О.І., Кі-ні Р., Райфа Х., Неймана Дж., Моргенштерна О.,Сааті Т., Беленсона С. та багатьох інших.

Застосування апарату нечітких множин дляформалізації СППР дозволяє описувати про-цес прийняття рішень природною мовою осо-би, що приймає рішення, використовуючи при-чинно-наслідкові зв'язки, що є доволі зручним.Крім того, математичний апарат НМ дозволяєформалізувати СППР без обробки об'ємнихмасивів вхідної інформації, тобто немає необ-хідності розглядати всі комбінації оцінюваль-них параметрів. Цей апарат дозволяє прийма-ти рішення для об'єктів, які описуються тількикількісними або тільки якісними параметрами.Однак об'єкти, відносно яких необхідно прий-мати рішення при оцінюванні ФС, характери-зуються кількісно-якісними параметрами, тоб-то змішаними. Методики формалізації такихСППР є недостатньо розвинутими. Тому про-блема аналізу і оцінювання фінансовій діяль-ності є надзвичайно актуальною.

МЕТА СТАТТІМетою статті є підвищення ефективності

оцінки ФСП шляхом застосування математич-ного апарату теорій систем і нечітких множин.

ВИКЛАД ОСНОВНОГОМАТЕРІАЛУ

Для підвищення ефективності прийняттярішення про оцінювання ФСП пропонуєтьсяскладати відповідну багатошарову СППР [1, c.272; 2, c. 15], структурна модель якої зображе-на на рисунку 1.

Така модель складається з трьох рівнів тавідповідних джерел інформації.

Перший рівень містить два шари. На першо-му шарі здійснюється формування множини Х*первинних вхідних параметрів. Другий шар пе-редбачає формування множини X оцінюваль-них параметрів фінансового стану підприєм-ства. Врахування ризику при оцінюванні ФСПстає можливим завдяки формуванню опти-мальної множини оцінювальних параметрівекономічного суб'єкта. Критерієм оптималь-ності при цьому є повнота, мінімальність тадієвість множини оцінювальних параметрівсуб'єкта. Ця множина формується за допомо-гою кількісних параметрів (x

1...x

l) й якісних

(xl+1

...xp). Для визначення зазначеної множи-

ни X розглядається певна звітність підприєм-

ства, зокрема "Баланс", "Звіт про фінансові ре-зультати" тощо та оцінки експертів з різнихпитань.

Другий рівень передбачає формування группоказників: кількісних, які об'єднують ряд по-казників нижчого рівня, — від стабільності ро-боти підприємства до ефективності його діяль-ності, а також якісних.

На третьому рівні здійснюється визначен-ня рішення O

j, j S==== 1, , яке класифікує фінансо-

вий стан окремого підприємства за обраниминапрямками: O1 — відмінний ФСП; O2 — нор-мальний ФСП; O

3 — задовільний ФСП; O

4 —

критичний ФСП; O5 — незадовільний ФСП.

Розглянемо формування множин вхідних/вихідних параметрів СППР щодо оцінюванняФСП. Кількісні характеристики визначаютьсяна основі ряду груп показників, зокрема: фінан-сова стійкість Y

1, ліквідність та платоспро-

можність Y2, ділова активність Y

3, рента-

бельність Y4.

Фінансова стійкість, що являє собою функ-цію )...( 411 xxfY = , визначається за допомогоюпараметрів: x

1 — коефіцієнт незалежності, x

2 —

коефіцієнт залежності, x3 — коефіцієнт фінан-

сового ризику, x4 — коефіцієнт маневрування.

Ліквідність та платоспроможність являє собоюфункцію )...( 952 xxfY = . Вона ідентифікуєтьсятакими параметрами: x

5 — коефіцієнт грошо-

вої платоспроможності, x6 — коефіцієнт роз-

рахункової платоспроможності, x7 — ко-

ефіцієнт ліквідної платоспроможності, x8 —

коефіцієнт критичної ліквідності, x9 — частка

чистого оборотного капіталу у оборотних ак-тивах. Ділова активність, що являє собою фун-кцію )...( 18103 xxfY = , визначається сукупністюпараметрів: x

10 — коефіцієнт оборотності акти-

вів, x11

— коефіцієнт оборотності дебіторськоїзаборгованості, x

12 — коефіцієнт оборотності

кредиторської заборгованості, x13

— коефі-цієнт оборотності матеріальних запасів, x

14 —

коефіцієнт оборотності основних засобів, x15

—коефіцієнт оборотності власного капіталу, x

16 —

строк погашення дебіторської заборгованості,x

17 — строк погашення кредиторської забор-

гованості, x18

— тривалість обороту запасів.Рентабельність являє собою функцію )...( 22194 xxfY = . Вона визначається на базі та-ких параметрів: x

19 — рентабельність витрат, x

20— рентабельність продаж, x

21 — рентабельність

всіх активів, x22

— рентабельність власного ка-піталу.

Узагальнений якісний показник є функцією )...( 25235 xxfY = , де x

23 — професійні здібності



керівника підприємства, х24

— рівень мотивації,x

25 — рекламна політика та досвід фірми.Для формалізації СППР щодо оцінювання

ФСП скористаємося підходом на базі матема-тичного апарату нечітких множин [3, c. 99—102].

Алгоритм 1Крок 1.1. Визначити кількість t оцінюваль-

них лінгвістичних термів.Крок 1.2. Побудувати графіки функцій на-

лежності

µd j, j S==== 1, значень кількісних пара-

метрів (x1,...,x

21) t лінгвістичним термам у за-

гальному вигляді.Крок 1.3. Визначити математичні вирази, що

описують функції належності

µd j кількісних

параметрів.Крок 1.4. Скласти таблицю значень харак-

теристичних точок t лінгвістичних термів длякількісних параметрів оцінювання (x

1,...,x

22).

Крок 1.5. Побудувати графіки функцій на-

лежності

µd j значень якісних параметрів

(x23

,...,x25

) t лінгвістичним термам у загально-му вигляді.

Крок 1.6. Скласти таблицю значеньфункцій належності якісних параметрів tлінгвістичним термам.

Крок 1.7. Скласти матриці знань для кіль-кісних показників Z, якісних характеристик Y

5та остаточного рішення R.

Розглянемо реалізацію даного алгоритму.Для оцінювальних параметрів x

1,...,x

25 будемо

використовувати єдину шкалу лінгвістичнихтермів: Н — низький, С— середній, В — висо-кий.

Побудуємо функції належності з ненор-мованими значеннями a, c, c1, d, d1, b для кож-ного параметру окремо (табл. 1). Для кожноголінгвістичного терму задамо функцію належ-ності [4, c. 41]. Специфіка обраних кількіснихпараметрів полягає в тому, що при зміненні цихпараметрів в певному проміжку значення

Рис. 2. Функції належності для кількісних параметрів x1...x

22

x а b с d1 c1 d

x1 0 1,0 0,3 0,6 0,4 0,7

x2 0 1,0 0,3 0,6 0,4 0,7

x3 0 4,0 0,7 2 1,0 2,5

x4 0 2,0 0,2 0,5 0,3 0,7

x5 0 3,0 1,0 1,6 1,2 1,8

x6 0 3,0 1,2 1,8 1,4 2,0

x7 0 3,0 1,0 1,6 1,2 1,8

x8 0 1,0 0,2 0,6 0,3 0,7

x9 0 1,0 0,2 0,5 0,3 0,6

x10 0 4,0 1,0 2,5 1,5 3

x11 0 12,0 3,0 7,0 4,0 8,0

x12 0 12,0 3,0 7,0 4,0 8,0

x13 0 10,0 2,0 6,0 3,0 7,0

x14 0 3,0 0,8 2,0 1,0 2,2

x15 0 2,0 0,5 1,2 0,7 1,5

x16 0 1,0 0,2 0,4 0,25 0,5

x17 0 1,0 0,2 0,4 0,25 0,5

x18 0 1,0 0,2 0,4 0,25 0,5

x19 -1 2,0 0,7 1,0 0,8 1,2

x20 -1 1,0 0,35 0,55 0,45 0,65

x21 -1 1,0 0,2 0,4 0,3 0,5

x22 -1 2,0 0,7 1,0 0,8 1,2

Таблиця 1. Значення параметрів a...b длякількісних параметрів x

1...x

22

Рис. 3. Функції належності для якіснихпараметрів

Складемо таблицю значень функцій належності якісних пара-метрів t лінгвістичним термам, як запропоновано в роботі [6, с. 92—93].

Терм (x)µн (x)µс (x)µв

Н 1 0,4 0,25

С 0,625 1 0,625

В 0,25 0,4 1

Таблиця 2. Значення функцій належностейдля t=3



71

функції не змінюється, а за межами цього про-міжку існує нелінійна залежність. Таким чином,отримаємо функції належності трьох нечіткихтермів для кількісних параметрів x

1,...,x

22, які

зображено на рисунку 2.Визначимо математичні вирази, що опису-

ють функції належності µd j кількісних пара-

метрів (1)—(3).

∈

∈

= ]bc,[ x,

c-b

x-b

);ca,[ x,1

)( 8,0xнµ (1);

∈

∈

∈

−−

=

].b,d[ x,d-b

x-b

);d,c( x, 1

];ca,[ x,

)(

1

8,0

1

11

1

2,1

1 ac

ax

xcµ (2);

∈

∈

=

],bd,( x,1

];da,[ x,a-d

a-x

)(

2,1

xвµ (3).

Складемо таблицю значень характеристич-них точок t лінгвістичних термів для кількіснихпараметрів оцінювання (x

1,...,x

22) (табл. 1).

Побудуємо графіки функцій належності

µd j значень якісних парамет-рів (x

23,...,x

25) t

лінгвістичним термам у загальному вигляді [5,c. 152]. Функції належності для якісних пара-метрів будемо визначати так, як зображено нарисунку 3.

Використовуючи інформацію, що була на-дана банківськими експертами в галузі фінан-сового менеджменту [7, с. 216—219], складемовідповідні матриці знань для оцінки кількіснихта якісних характеристик ФСП, а також йогоостаточної оцінки (табл. 3—5).

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕНОГОДОСЛІДЖЕННЯ

Для підвищення ефективності прийнят-тя рішення про оцінювання ФСП запропо-новано складати відповідну багатошарову

x1 x2 x3 x4 x5 x6 x7 x8 x9 x10 x11 x12 x13 x14 x15 x16 x17 x18 x19 x20 x21 x22 Z

Н В В Н Н Н Н Н Н Н В В Н Н С С В В Н Н Н Н

Н

Н В С В Н Н Н С С Н С С Н С С В В С Н Н Н Н

Н В С Н Н С С Н Н Н Н Н Н С Н Н С В С С Н Н Н С

Н В В В С Н Н С С Н Н Н Н Н Н С В В С Н С Н

Н В С В С С Н С С Н С С Н С С В В С С Н Н Н

Н В В Н Н С Н Н Н Н Н С В С С Н С В С С Н Н Н С

С С С В С Н Н С Н С В С С С С С С С С С С С

С

С Н С Н С С В Н Н С Н С С Н С С С Н С С С С

С С Н В С С С Н Н С С С С С С Н С В С Н С В

С В С Н С С С В В С Н С С Н С С С Н С С В С

В С Н В С С В С С С С С С С С Н С Н С В С В

С Н С С С С В С С С В С С С С Н С Н С С В В

В Н Н С В В В В В В В В В В В Н Н Н В В В В

В

В Н С С В С В С С В С В В С В Н Н С В С В В

В Н С С С С В С С В С В В С В С Н Н В В В С

В Н Н Н В С В С С В В В В В В Н Н С В С В В

В Н С В С В В С С В В С В В С Н С С В С В С

С С Н Н С С В С С В С В В С В Н Н С В С В В

С С Н В С В С С С В В С В В С Н С Н В В В С

Таблиця 3. Матриця знаньдля кількісних показників x

1...x

22

x23 x24 x25 Y5

Н Н Н

Н Н С Н

С Н Н

Н Н С

Н С С

С

С Н С

С С Н

С С С

С В С

С С В

В С С

С В В

В В С В

В В С

В В В

Таблиця 4. Матриця знань для якіснихпоказників x

23...x

25

Z Y5 O

В В О1

С В О2

В С

С С О3

С Н О4

Н С

Н Н О5

Таблиця 5. Матриця знань для оцінки ФСП



СППР. Це дозволить вирішити численніпроблеми економічного та технічного ха-рактеру, серед яких основним и є не-обхідність повного і точного опису в моделісуб'єкта господарювання, ідентифікації ве-ликої множини потенційних рішень, прий-няття точного рішення про оцінюванняФСП у режимі реального часу, необхідністьобробки потужних масивів вхідної інфор-мації, потреби у врахуванні кількісних і як-існих оцінювальних параметрів суб'єктагосподарювання водночас.

Розроблено загальну структурну модельбагаторівневої СППР, в якій здійсненостратифікацію процесу прийняття рішення,що дозволяє спростити формалізацію цієїСППР. Кожен рівень у такій СППР реалі-зує відповідну функцію відображення. Дляреалізації цих функцій запропоновано ви-користовувати принципи послідовної та па-ралельної деком п озиції . Це дозволяєздійснювати вибір форми реалізації у за-лежності від складності та специфіки за-дачі.

Запропоновано загальну методику форма-лізації багаторівневої СППР з розширенимифункціональними можливостями, яка дозволяєбудувати СППР для об'єктів з різними типамиоцінювальних параметрів.

Розроблено алгоритм формалізації СППРщодо оцінювання ФСП на базі математично-го апарату нечітких множин. Він дозволяєвраховувати об'єкти зі змішаними оцінюваль-ними параметрами та приймати рішення принепов-ному переборі комбінацій цих пара-метрів.

Література:1. Рузакова О.В. Оцінювання фінансового

стану підприємства з використанням порого-вих елементів / О.В. Рузакова // Економічнийпростір: збірник наукових праць. — 2010. —№ 39. — С. 271—276.

2. Клебанова Т.С. Нейромережеві моделіоцінки фінансових криз на підприємствах кор-поративного типу: монографія / Т.С.Клебано-ва, О.В. Димченко, О.О. Рудаченко, В.С. Гвоз-дицький. — Харків: ХНУМГ ім. О.М. Бекетова,2018. — 171 с.

3. Рузакова О.В. Математичні моделі та ме-тоди оцінювання фінансового стану підприєм-ства: монографія / А.О. Азарова, О.В. Рузако-ва. — Вінниця: ВНТУ, 2010. — 172 с.

4. Гвоздицький В.С. Використання апара-ту нечіткої логіки при оцінці загрози банк-рутства вітчизняних підприємств / В.С. Гвоз-

дицький // Кримський економічний вісник:науковий журнал. — 2014. — № 2 (09). — С.39—43.

5. Vitlinskyi V. Modeling situations in foreigneconomic activity / V. Vitlinskyi, L. Makhanets // The USV Annals of Economics and PublicAdministration. — Vol. 18. — No 1 (27). — 2018.— Р. 149—155.

6. Русинко М.К. Моделювання інвестицій-ної політики банку методами нечіткої логіки /М.К. Русинко, Т.М. Костирко // Науковийвісник НЛТУ України. — 2018. — Т. 28, № 9. —С. 90—94.

7. Матвійчук А.В. Біннінг кількісних змін-них з формуванням тренду для задач ско-рингу / А.В. Матвійчук, Ю.В. Клебан // Мо-делювання та інформаційні системи в еко-номіці. — К.: КНЕУ, 2017.— Вип. 93. — С.213—229.

References:1. Rusakova, O.V. (2010), "Estimation of

financial condition of the enterprise usingthreshold elements", Economic space: acollection of scientific works, vol. 10, pp. 271—276.

2. Klebanova, T.S. Dimchenko, O.V., Ruda-chenko, O.O. and Gvozditsky, V.S. (2018), "Neu-ral network models for assessing financial crisesat enterprises of the corporate type",KhNUMG them. O.M. Beketova, Kharkiv,Ukraine.

3. Rusakova, O.V. and Azarova, A.O. (2010),"Mathematical models and methods for evaluatingthe financial state of the enterprise", VNTU,Vinnitsa, Ukraine.

4. Gvozditsky, V.S. (2014), "The use of fuzzylogic apparatus in assessing the threat of bank-ruptcy of domestic enterprises", Crimean Econo-mic Bulletin: Scientific Journal, vol. 2 (09), pp. 39—43.

5. Vitlinskyi, V. and Makhanets, L. (2018),"Modeling situations in foreign economicactivity", The USV Annals of Economicsand Pu bl ic Adminis trat ion, vol . 18, pp .149—155.

6. Rusinko, M.K. and Kostyrko, T.M. (2018),"Modeling of the Bank's Investment Policy byFuzzy Logic Methods", Scientific Bulletin of NLTUof Ukraine, vol. 9, pp. 90—94.

7. Matviychuk, A.V. and Kleban, Yu.V. (2017),"Binning of quantitative variables with the for-mation of a trend for scoring tasks", Modeling andInformation Systems in Economics, vol. 93, pp.213—229.Стаття надійшла до редакції 26.02.2019 р.



73

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИДілове середовище в агропромисловому

комплексі потребує вирішення питань невизна-ченості в обраній траєкторії розвитку госпо-

УДК 339.138

О. С. Євсейцева,к. е. н., доцент кафедри економічної кібернетики та маркетингу,Київський національний університет технологій та дизайну, м. КиївП. С. Волковинська,студентка, Київський національний університет технологій та дизайну, м. Київ

СТРАТЕГІЧНИЙ МАРКЕТИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТПІДТРИМКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІАГРАРНИХ КОМПАНІЙ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.73

O. Yevseytseva,PhD in Economics, Associate Professor, Department of EconomicCybernetics and Marketing, Kyiv National University of Technologies and DesignP. Volkovynska,student, Kyiv National University of Technologies and Design

STRATEGIC MARKETING, MARKETING TOOLS COMPETING WITH AGRARIAN COMPANIES

Агропромислові компанії перебувають у системі перманентних динамічних змін конкурентного середовища.Основним завданням маркетингового стратегічного планування в сучасних умовах господарювання є створення умовдля пристосування виробництва і збуту сільськогосподарської продукції до змінного та динамічного попиту. Роз-робка стратегічних маркетингових принципів повинна грунтуватися на системному підході, що відповідає дотриман-ню економічних законів, передусім попиту і пропозиції та тенденцій розвитку об'єкта планування. Формування мар-кетингової стратегії — один із найсуттєвіших і найскладніших етапів процесу маркетингу.

У статті розглянуті проблеми організації маркетингової діяльності в агропромислових компаніях України; акцен-тована увага на основних заходах, що проводяться в рамках визначення маркетингових стратегій; досліджено агро-промисловий ринок України і запропоновано варіанти удосконалення маркетинговій діяльності та підвищення їїефективності.

Agro-industrial companies are in the system of permanent dynamic changes in the competitive environment. Themain task of marketing strategic planning in modern economic conditions is to create conditions for adjustment ofproduction and marketing of agricultural products to variable and dynamic demand. The development of strategicmarketing principles should be based on a systematic approach that meets the requirements of economic laws, first ofall, the demand and supply and the development trends of the planning object. Formation of marketing strategy — one ofthe most important and complex stages of the marketing process. The main benchmark of marketing strategy in the foodmarket is the competitiveness of goods, which means compliance with the goods market conditions, specific requirementsof consumers for quality, technical, economic, aesthetic characteristics. The article deals with the problems of organizingmarketing activities in agro-industrial companies of Ukraine; focused attention on the main activities carried out withinthe framework of the definition of marketing strategies; the agroindustrial market of Ukraine and the offered variants ofimprovement of marketing activity and increase of its efficiency are investigated.

The main role of the agroindustrial complex, which unites production, storage, primary and final processing, packing,transportation and sales of products, in the formation of the food market, is determined. The marketing strategies forensuring the effective functioning of the national food market are formed, in which the main role is played by their targetorientation and complexity, which facilitates the combination of entrepreneurial, economic, production and marketingactivities. It was established that the main reference point of the marketing strategy in the food market is thecompetitiveness of goods, which means conformity of goods to market conditions, specific requirements of consumersfor qualitative, technical, economic, aesthetic characteristics.

Ключові слова: маркетинг, маркетингова діяльність, аграрні компанії, стратегія марке-тингу, конкурентне середовище, економічна ефективність.

Key words: marketing, marketing activity, agrarian companies, marketing strategy; competitiveenvironment, economic efficiency.

дарських одиниць, враховуючи потреби цільо-вих споживачів, способи і методи їх задоволен-ня конкурентами та оцінки власних можливо-стей з урахуванням загроз з боку макросере-



довища. Кожне агропромислове підприємствомає свої промислові особливості, що зумовлю-ють необхідність використання маркетинговихінструментів в своїй діяльності. Постає пробле-ма прийняття рішень щодо вибору та реалізаціїмаркетингової стратегії ведення бізнесу в аграр-них компаніях.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬТА ПУБЛІКАЦІЙ

Дослідженню проблем розвитку взаємо-відносин між агропромисловими підприємства-ми присвячено праці багатьох вітчизняних вче-них, а саме: П. Березівського, П. Борщевсько-го, П. Гайдуцького, О. Кристального. У галузімаркетингу проблемою вдосконалення взаємо-відносин між підприємствами займалися віт-чизняні та зарубіжні вчені, серед яких: Г. Арм-стронг, Л. Балабанова, Я. Гордон, Т. Примак,І. Соловйов., О. Самчук, М. Стоун, Л. Стрій,С. Чернишова, Н. Чухрай та інші. Однак, незва-жаючи на значну кількість наукових праць здослідження, проблема організації маркетин-гової діяльності на аграрних підприємствах усучасних умовах досліджена недостатньо. Цезумовило вибір теми дослідження.

ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІЦіль статті є визначення особливостей за-

провадження та розвитку маркетингової стра-тегічної діяльності в аграрних компаніях з ме-тою підвищення ефективності їх діяльності.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУАгропромисловий комплекс України — це

сукупність галузей національної економіки, щоохоплює сільське та рибне господарство, хар-чову промисловість і перероблення сільсько-господарської продукції, їх матеріально-тех-нічне та фінансове забезпечення [1].

Сільське господарство — це одна з про-відних галузей економіки України, яка маєзначні природні конкурентні переваги. Значно-му розвитку сільського господарства ми зобо-в'язані, в першу чергу, багатому природномуресурсу: незвичайно сприятливому грунту. Су-

купна площа українських чорноземів дорівнюєплощі Великобританії [2]. Сільське господар-ство як галузь має ряд особливостей, які узначній мірі визначають результати діяльностіаграрних підприємств. Сільськогосподарськіпідприємства функціонують в умовах еконо-мічної та соціальної невизначеності через на-явність проблем у господарському механізмі,законодавчому полі, ринковій інфраструктурі,оновленні інформаційної бази та відсутностієдиної концепції вдосконалення агропромис-лового комплексу України.

Вивчення кон'юнктури сільськогосподарсь-кого ринку України має дати відповіді на най-більш важливі питання щодо подальших дій урозвитку потужного агропромислового комп-лексу нашої держави. Провідною складовоюгосподарства України є агропромисловий ком-плекс, який потребує розробки комплексної тауніфікованої стратегії розвитку на наступні 3—5 років. Для цього важливо проаналізувати по-точний стан ринку сільськогосподарської про-дукції, виділити його особливості, назвати існу-ючі проблеми, сформувати перспективи по-дальшого розвитку. Пріоритетним постає пи-тання моніторингу та представлення резуль-татів проведеного дослідження ринку сільсько-господарської продукції України. Актуальнимбуде використання цих даних у становленнісучасного ринку сільського господарства.

Агропромисловий комплекс створює близь-ко 19,2% валової доданої вартості держави й єодним з основних бюджето-формуючих сек-торів національної економіки [1]. Питання роз-робки комплексної системи раціональних за-ходів щодо ефективного здійснення сільсько-господарської діяльності може бути вирішенимзавдяки впровадженню стратегічного маркетин-гу. Вдалому розвитку сільськогосподарськогосектору сприяють близькість основних ринківзбуту, транспортна інфраструктура (залізниця,дороги, порти), постійне зростання світовогопопиту на продовольчі продукти і альтернатив-ну енергетику, а також наявність порівняно де-шевих трудових ресурсів [3]. Вищеперерахованіорієнтири, які впливають на створення сільсько-

Рис. 1. Структура с/г угідь України, %



75

господарських підприємств мають бути розгля-нуті як головні конкурентні переваги. І векторстратегічного маркетингу повинен спрямовува-ти до інновацій у використанні земель та повно-го переходу до альтернативних джерел енергії.

Основний напрям українського сільськогогосподарства — рослинництво, це близько 70%сільськогосподарської продукції (рис. 1).

З точки зору маркетингу, важливим будепостійне удосконалення галузі рослинництва зметою його стійкого розвитку. І водночас про-веденням аналізу стану тваринництва та вияв-лення проблем, що перешкоджають його роз-витку. Головним завданням постає створенняпродукції тваринного походження відповіднодо запитів національного та міжнародногоринків. Підвищення конкурентоспроможностітваринництва полягає в стандартизації та сер-

тифікації технології виробництва згідно з євро-пейськими вимогами.

У 2017 р. валовий збір зернових досяг 66088 тис.т, з них пшениця — 28588 тис. т, кукурудза —28500 тис. т, ячмінь — 9000 тис. т (рис. 3). Прицьому у загальному обсязі виробництва зерно-вих переважає фуражне зерно: у 2017 р. про-довольчого зерна було отримано 39%, фураж-них зернових — 61%. Крім того, Україна по-сідає перше місце у світі за обсягом виробниц-тва соняшнику, а також виробництва та експор-ту соняшникової олії [3].

Унаслідок зростання світових цін насільськогосподарську продукцію, а також на-рощування фізичних обсягів експорту агропро-мислового комплексу України, наша державазбільшила доходи від аграрного експорту май-же в 4 рази за останні 10 років (рис. 4). Обсяги

Рис. 2. Структура валової с/г продукції в Україні, 2017 р.

Рис. 3. Структура валового збору зернових культур в Україні за 2017 р.

Рис. 4. Динаміка обсягів аграрного експорту України, млрд дол.



у натуральному вимірі експорту зернових тежзбільшились удвічі та становили 32,3 млн т зер-на в 2015—2017 році. Такий хід подій призво-дить до того, що у 2014 році агропромисловийкомплекс уперше став лідером експорту в Ук-раїні, залишивши позаду металургію (військо-вий конфлікт одна з головних причини такої си-туації). У 2017 р. цей показник зріс до 38,2%(382,6 млн дол.) [3].

Основні товарні групи аграрного експортуз України традиційно включають: зернові куль-тури, насіння олійних рослин, жири та олії тва-ринного або рослинного походження, готовіхарчові продукти, молоко та молочні продук-ти, яйця птиці, натуральний мед. Водночас Ук-раїна є нетто-імпортером живих тварин, риби,горіхів та спецій, продуктів з м'яса та риби [3].

Основними ринками збуту українськоїсільськогосподарської продукції на сьогодні єкраїни Азії та ЄС, частка кожного з регіонівстановить 39% та 29% відповідно в загальномуекспорті АПК у 2017 р. (рис. 6). Крім того, ук-раїнський агробізнес експортує свою продук-цію до країн СНД (15%) та Африки (16%) [1].

Система управління маркетингом у сферісільського господарства повинна бути еконо-

мічною, гнучкою, сприйнятливою до політикиагробізнесу, до потреб і попиту споживачів, атакож конкуренції та кон'юнктури ринку. Су-часний маркетинг в агропромисловій сфері сьо-годні можна представити у вигляді системи, якавключає в себе 4 основних складові: стратегіч-ний маркетинг, вихідний і вхідний маркетинг, атакож маркетингові заходи.

Значний потенціал агропромислового ком-плексу пов'язаний також з поєднанням агро-виробників України та Європейського Союзуу виробничих ланцюгах та каналах збуту. Цедозволить підвищити продуктивність АПК задопомогою передачі передових технологій іпрактик Європейського Союзу, збільшеннюмасштабів діяльності у виробництві та пере-робці сільськогосподарської продукції, покра-щенню умов доступу на світові ринки [4, с. 74].

Адаптація стандартів агарної політики зпрозорими та передбачуваними регуляторни-ми правилами сприятиме покращенню інвести-ційного клімату та інвестиційної привабливостіаграрного сектора економіки для європейськихпартнерів.

Формування конкурентоспроможної галузісільського господарства повинно базуватись на

Рис. 5. Структура аграрного експорту в 2017 році, %

Рис. 6. Основні ринки збуту сільськогосподарського українського експорту у 2017 р., %



77

засадах новітнього бачення, інноваційнихпідходів до введення господарської діяльностісільськогосподарськими підприємствами,впровадженню сучасних концепцій управліннямаркетинговою діяльністю. Обов'язковоюскладовою формування конкурентоспромож-ності агропромислового підприємства є роз-робка власної маркетингової стратегії та мар-кетингових планів.

Проте в Україні тривалий час панували, а вбагатьох випадках і досі існують думки про те,що в сільському господарстві маркетинг не по-трібний або ж необхідні лише його певні атри-бути [1, c. 56]. Відповідно до досліджень, що бу-ли проведені в Україні, досить незначна кіль-кість компаній, на жаль, надає належної увагистратегічному плануванню. Причинами вище-перерахованих проблем є:

— неправильне сприйняття необхідностістратегічного маркетингу в діяльності під-приємств агропромислового комплексу;

— відсутність єдиної інформаційної систе-ми як всередині кожного з агропромисловихпідприємств, так і в аграрному секторі в цілому;

— не вміння проводити доцільні маркетин-гові дослідження в секторі сільського госпо-дарства;

— формування наукової та методичної базивпровадження стратегічного управління вдіяльності підприємств агропромислового ком-плексу знаходиться на початковому рівні;

— відсутність в Україні цілеспрямованоїпідготовки спеціалістів у сфері агромаркетин-гу;

— наявність слабкої ринкової інфраструк-тури;

— недостатня фінансова та соціальна під-тримка розвитку маркетингового управлінняна сучасних агропромислових підприємствах[1, с. 50].

ВИСНОВКИНа підставі вищевикладеного можна зроби-

ти висновок, що застосування маркетинговогостратегічного планування в агропромисловихкомпаніях значно укріпить та посилить вироб-ничі потужності сільськогосподарських під-приємств, дозволить випускати продукцію кон-курентоздатну на міжнародному ринку.

Література:1. Артімонова І.В. Особливості формуван-

ня і функціонування служби маркетингу нааграрних підприємствах / І.В. Артімонова //Формування ринкових відносин в Україні. —2010. — № 1. — С. 8—85.

2. Єранкін О.О. Періодизація еволюції мар-кетингу в АПК України та перспективи йогорозвитку / О.О. Єранкін // Економіка АПК. —2008. — № 1. — С. 131—140.

3. Маркетинг: підручник / В. Руделіус,О.М. Азарян, Н.О. Бабенко та ін.; Ред.-упор.О.І. Сидоренко, Л.С. Макарова. — 3-тє вид. —К.: Навчально-методичний центр "Консорціуміз удосконалення менеджмент-освіти в Ук-раїні", 2008. — 648 с.

4. Швандина А.А. Адаптація організаційнихструктур управління до сучасних ринковихумов / А. Швандина // Вісник СумДУ. Серія"Економіка". — 2009. — № 1. — С. 20—25.

References:1. Artimonova, I.V. (2010), "Features of the

formation and functioning of marketing service inagrarian enterprises", Formation of marketrelations in Ukraine, vol. 1, pp. 8—85.

2. Yerankin, O. O. (2008), "Periodization ofmarketing evolution in the agroindustrial complexof Ukraine and prospects for its development", Eco-nomy of agroindustrial complex vol. 1, pp. 131—140.

3. Rudelius, V. Azaryan, O.M. and Babenko, N.O.(2008), Marketynh [Marketing], 3rd ed., Edu-cational Center "Consortium for the Improvementof Management Education in Ukraine", Kyiv,Ukraine.

4. Shvandina, A.A. (2009), "Adaptation oforganizational management structures to modernmarket conditions", Sumy Sumy State University.Series "Economics" vol. 1, pp. 20—25.Стаття надійшла до редакції 04.02.2019 р.



АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИВ останні десятиліття, в зв'язку зі зростан-

ням розуміння ролі людини в організації діяль-ності підприємств різних галузей і форм влас-

УДК 658.6

Н. О. Небаба,к. е. н., доцент кафедри економіки та соціально-трудових відносин,Університет митної справи та фінансівІ. М. Демяшкін,магістрант, Університет митної справи та фінансів

РОЗРОБКА ПРОЕКТУ АУДИТУ ПЕРСОНАЛУ ЯКІНСТРУМЕНТУ HR-АНАЛІТИКИ В МІЖНАРОДНИХКОМПАНІЯХ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.78

N. Nebaba,Ph.D. in Economics, Associate Professor of the Department of Economicsand Socio-Labor Relations, University of Customs and FinanceI. Demyshkin,magistrate, University of Customs and Finance

PROJECT DEVELOPMENT FOR PERSONNEL AUDIENCE AS A TOOL FOR HR-ANALYSTIN INTERNATIONAL COMPANIES

На основі здійсненого дослідження, узагальнивши теоретичні положення аудиту персоналу міжнародної ком-панії, визначено його задачі, об'єкти оцінки, методи впровадження у систему управління персоналом організації вціло-му. Розглянуто переваги та недоліки методів впровадження аудиту у систему управління персоналом міжнародноїкомпанії. Досліджено проблеми впровадження аудиту персоналу та розглянуто способи їх нівелювання. Визначено,що аудит персоналу повинен здійснюватися в декілька етапів: етап підготовки, збору інформації, етап обробки отри-маних даних та заключний етап. Складено мережевий графік реалізації розробленого проекту аудиту персоналупідприємства. Доведено, що впровадження проекту аудиту персоналу у міжнародній компанії підвищить відпові-дальність працівників, дозволить оцінити результативність діяльності персоналу, дозволить виявити слабкі місця тапокращити всі кадрові процеси, удосконалити систему управління персоналом та міжнародної компанії вцілому.

On the basis of the performed scientific research, summarizing the theoretical provisions of the personnel audit, itstasks, objects of evaluation, methods of introduction of personnel audit in the system of personnel management andorganization in general were determined. The advantages and disadvantages of the above-mentioned methods areconsidered. The problems of introduction of personnel audit and the ways of their leveling are considered. It has beendetermined that personnel audit should be carried out in several stages: the stage of preparation, information gathering,the processing stage of the received data and the final stage. The network schedule of implementation of the developedpersonnel audit project has been completed. It is proved that introduction of the project of personnel audit at the enterprisewill increase the responsibility of employees, will allow to evaluate the effectiveness of the personnel, will identifyweaknesses and improve all personnel processes, improve the system of personnel management and organization ingeneral. Established that human resources audit is a powerful tool that allows the management of an international companyto identify problems with its management system, and allows you to provide recommendations for improving it. Thesystem of personnel management of an international company was analyzed in order to eliminate such negative tendenciesin activity as: turnover of personnel, reduction of average number of employees. It is proposed to introduce a system ofpersonnel audit in the activities of an international company. Recommendations were given, recommended areas ofpersonnel audit in an international company were indicated. It is determined that the developed project of audit of thepersonnel of the international company will allow: to identify the problem areas in its staffing, improve the microclimatewithin the company; improve the human resources management system; management to respond timely to problemswith personnel. It is determined that the implementation of the audit of the international company personnel is envisagedin several stages, namely: preparation for audit, analysis of key indicators, collection, compilation and processing ofinformation, drawing up a report and reporting on recommendations to the management of an international company.

ності, питання аудиту персоналу висуваютьсяна передній план. Перед сучасним керівникомбудь-якої організації стоїть задача не тількипошуку та підбору співробітників, а і питання

Ключові слова: аудит, персонал, міжнародна компанія, HR-аналітика, проект, управлін-ня, система.

Key words: audit, staff, international company, HR-analytics, project, management, system.



79

підвищення продуктивності праці, опти-мізації структури компанії, підвищеннярезультативності діяльності персоналу.Без аналітичних досліджень і обробкиданих складно приймати обгрунтованірішення, поліпшувати показники і ефек-тивність бізнесу. Вимірюючи і аналізую-чи ключові параметри, HR-підрозділи мо-жуть приймати ділові рішення, заснованіна фактах, використовувати точні циф-ри при розробці бізнес-кейсів і форму-ванні заявок на ресурси. Крім того, ди-ректора служби персоналу можуть своє-часно інформувати топ-менеджерів простан людських ресурсів, аргументуватиефективність HR-служби. Одним ізнайбільш широко застосовуваних на су-часному підприємстві інструментів HR-аналітики є аудит персоналу. Він дозво-ляє оцінити ступінь ефективності і повно-ти використання трудового потенціалу.З огляду на науково-практичну актуаль-ність теми на сьогодні основною пробле-мою є розуміння необхідності впровад-ження аудиту персоналу підприємства, йогозначення для ефективного функціонуванняпідприємства. Тому проектування системиаудиту на підприємстві є необхідним заходом,адже забезпечить його конкурентоспро-можність у майбутньому.


Значний внесок у розроблення та аналізтеоретичних, методологічних і практичних за-сад аудиту персоналу в міжнародних компані-ях здійснили такі вітчизняні та зарубіжні нау-ковці: О.С. Лебединська [2], С.В. Назайкинский[1], Г.В. Назарова [2], О.Л. Седова [1], І.О. Со-вершенна [3], І.В. Трофимов [4], Ф.Н. Филина[5], Є.М. Фріман [6], С.М. Хмелевський [7] таінші.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою статті є дослідження аудиту персо-

налу як інструменту HR-аналітики в міжнарод-них компаніях, його етапів та задач, а такожаналіз підходів та проблем впровадження та-кого аудиту.


Поняття аудиту персоналу як послуги длянашої країни досить нове. Він знаходиться на по-чатковому розвитку як загальноукраїнському,так і регіональному. В якості реалізації внутрі-

шнього аудиту організації виступає концепціяаудиту, яка дозволить здійснювати моніторингдосягнення цілей. Аудит характеризуєтьсявідмітними особливостями, що, в свою чергу,обумовлює ряд особливих вимог до його орган-ізації, які створюють певне коло проблем. Од-нією з головних проблем при проведенні аудитує пошук і збір інформації. Оскільки на інформа-цію, що стосується процесу управління персо-налом, нерідко впливають суб'єктивні фактори,персонал вважається найбільш важкокерованимресурсом. Не менш значущою проблемою вва-жається знижена трудова мотивація, підвище-на плинність кадрів або тривалий процес адап-тації нових співробітників у міжнародній ком-панії. Проблемою впровадження аудиту персо-налу є відсутність доступних для користувачівтеоретичних розробок щодо застосування тех-нології аудиту в сфері оцінки управлінськогоперсоналу. Ситуація, що склалася в цій сфері уп-равлінської діяльності, може бути охарактери-зована як етап вироблення концептуальних уяв-лень в теорії і інтуїтивний пошук ефективнихрішень з кадрових проблем на практиці. Не меншважливою проблемою аудиту є проблема сприй-няття нової системи. Введення системи аудитув ряді випадків викликає у працівників стан пси-хологічного дискомфорту, оскільки, на їх по-гляд, може призвести до посилення конт-рольних заходів і підвищеної прозорості, що незавжди вітається колективом. Основною метоюсистеми аудиту є координація процесу управлі-

Джерело: складено авторами на основі [4; 6; 7].

Об'єкти оцінки Задачі аудиту

Планування

персоналу

оцінка наявних ресурсів;

вивчення потреби в персоналі;

перевірка планів по персоналу на повноту, обгрунтованість і можливість реалізації

Використання персоналу

вивчення кількісного складу персоналу організації; розробка і координація заходів для усунення негативних

відхилень

Відбір

персоналу

оцінка наявних заходів, які застосовуються при відборі

персоналу;

оцінка результативності процедур;

оцінка взаємодії організації із зовнішнім службами

працевлаштування, навчальними закладами

Оцінка

персоналу

аналіз використовуваних форм оцінки персоналу;

вивчення строків проведення оцінки, її періодичність;

аналіз результатів проведення оцінки

Адаптація

персоналу

вивчення і оцінка основних методів адаптації персоналу та

оцінка їх ефективності;

виявлення основних причин, що виникають в процесі

адаптації

Навчання персоналу

аналіз використовуваних форм навчання; вивчення змісту і тривалості навчання;

оцінка персоналу, що пройшов навчання;

оцінка ефективності навчання на основі наявних фактичних

результатів

Просування

персоналу

вивчення системи просування персоналу в організації;

аналіз заміщення посад;

оцінка результативності методів планування кар'єри

Таблиця 1. Класифікація задач аудиту персоналуу міжнародних компаніях



ння персоналом і інформаційна підтримка уп-равлінських рішень в даній області для підвищен-ня їх якості. Можна стверджувати, що цілі ауди-ту знаходяться в прямій залежності від цілей уп-равління персоналом [1—7]. Основні завданняаудиту персоналу у міжнародних компаніях на-ведено в таблиці 1.

Аудит дозволяє визначити вплив процесів,що відбуваються в системі оцінки управлінсь-кого персоналу, на загальні характеристикидіяльності міжнародної компанії. Він дозволяєвикористовувати дані аналізу відхилень у про-цесі оцінки на загальні результати діяльностіміжнародної компанії [1—7]. Впровадженняаудиту персоналу в міжнародних компаніях

може здійснюватися з використанням різнихпідходів (табл. 2).

Як було зазначено раніше, аудит персона-лу — достатньо нове поняття в діяльності ком-паній, тому його впровадження може виклика-ти опір стабільно працюючої системи аудиту[1—7]. Саме тому необхідно проаналізувати ос-новні причини виникнення опору, і засоби, якідозволять їм протистояти (рис. 1).

Проектування системи аудиту персоналу вміжнародній компанії досить складний процес.Він здійснюється в декілька етапів (табл. 3).

Мережевий графік проекту аудиту персо-налу в міжнародній компанії зображено на ри-сунку 2.

Найменування

підходу Сутність підходу Перевага підходу Недоліки підходу

Метод

паралельної адаптації

Стара і нова система

управління функціонують паралельно, заміна

відбувається після повної

адаптації нових структур і

технологій менеджменту

Відсутність опору,

можливість коригувати нову

систему аудиту, не

втрачаючи

ефективності існуючої

системи менеджменту

Збільшуються

витрати, дублюються види робіт

Метод швидкої

функціональної

заміни

Нова система змінює

існуючу

Можливо швидке

впровадження системи

аудиту

З'являється небезпека

виникнення сильного

опору всередині

кооперативної організації

Метод пілотного

проекту

В окремих функціональних областях реалізуються

лише окремі функції і

елементи нової системи

менеджменту до повної

реструктуризації старої

системи

Слабкий опір проведеним змінам

Небезпека затягнути процес реорганізації,

що може призвести до

повного припинення

впровадження

Метод

поетапного

реформування

Чітке структурування

етапів і критеріїв переходу

з етапу на етап

Поєднує перевага

перших двох підходів,

знижує опір змінам

Висока вартість

проекту, значна

тривалість

Таблиця 2. Підходи впровадження аудиту персоналу в міжнародних компаніях

Джерело: складено авторами на основі [1; 3; 7].

Рис. 1. Причини та методи подолання опору впровадження системи аудиту персоналу вміжнародних компаніях

Джерело: складено авторами на основі [6].



81

Тривалість розробленого проекту згідно змережевим графіком складе 47 днів. Отриманірезультати в процесі аудиту персоналу дозво-лять керівникам міжнародної компанії:

— оцінити ефективність діяльності співро-бітників;

— визначити внесок кадрової служби в до-сягнення цілей міжнародної компанії;

— вжити заходів щодо підвищення відпові-дальності працівників кадрової служби за реа-лізацією кадрових рішень;

— приймати прогресивні рішення, здійсню-вати нововведення в сфері управління людсь-кими ресурсами;

— оцінити рівень функціонування системиуправління персоналом, виявити її сильні таслабкі сторони, та удосконалити систему кон-тролю.

ВИСНОВКИКадровий аудит є потужним інструментом,

який дозволяє керівництву міжнародної компаніївиявити проблеми системи управління її персона-лом, та дозволяє надати рекомендації для її поліп-шення. Було проаналізовано систему управлінняперсоналом міжнародної компанії з метою усу-нення таких негативних тенденцій в діяльності:плинність кадрів, скорочення середньообліковоїчисельності працівників. Запропоновано ввестисистему аудиту персоналу в діяльність міжнарод-ної компанії. Було надано рекомендації, зазначе-но рекомендовані напрямки проведення аудитуперсоналу в міжнародній компанії. Розробленийпроект аудиту персоналу міжнародної компаніїдозволить: 1) виявити проблемні місця в її кадро-вому забезпеченні, покращити мікроклімат всере-дині компанії; 2) удосконалити систему управлін-

Етап Зміст роботи Термін,

днів

Підготовчий

етап

Оцінка умов проведення кадрового аудиту та розробка

стратегії в частині проведення аудиту

2

Розробка плану і робочих документів аудиту персоналу 5

Визначення вартості проведення аудиту персоналу 1

Систематизація інформаційної бази, джерел отримання

аудиторських доказів

1

Перевірка дотримання чинного законодаства 3

Збір

інформації

Аналіз облікового складу працівників за соціально-

демографічними характеристиками

1

Аналіз структури кадрового складу за психологічними

характеристиками

7

Оцінка укомплектованості кадрового складу в цілому і за

рівнями управління, включаючи оцінку забезпеченості

персоналом технологічного процесу

2

Оцінка відповідності освітнього і професійно-

кваліфікаційного рівня персоналу, ступеня його

підготовленості вимогам виробничої діяльності

3

Аналіз структури кадрового складу на відповідність

вимогам технології і класифікатору посад

5

Перевірка і аналіз даних про використання робочого часу 6

Оцінка плинності кадрів і абсентеїзму, вивчення форм,

динаміки причин руху працівників, аналіз потоків

переміщень усередині організації, стану дисципліни праці

3

Визначення в динаміці кількості працівників, зайнятих

працівників без відповідної кваліфікації

6

Дослідження соціальних аспектів трудової діяльності

(мотивації праці, професійно-кваліфікаційного зростання, сімейного стану, забезпеченості житлом та ін.)

5

Збір та аналіз даних про рівень санітарно-гігієнічних виробничих і побутових умов (стан робочих місць, місць

громадського харчування)

8

Діагностика управлінського, інноваційного потенціалу

персоналу міжнародної компанії, його здатності до

навчання

1

Етап обробки

та аналізу

інформації

Обробка та аналіз отриманої інформації. Отримана

інформація обробляється і формалізується у вигляді

таблиць, схем, графіків, діаграм (потім за розробленим

алгоритмом здійснюється аналіз і оцінка даних про

діяльність персоналу шляхом порівняння з іншими

аналогічними компаніями або науково обгрунтованими нормами)

15

Заключний етап

Підготовка звіту про результати аудиторської перевірки, формулюються висновки і рекомендації щодо раціоналізації

праці персоналу і вдосконаленню служби персоналу

міжнародної компанії

10

Надання звіту керівництву для аналізу та прийняття рішень 0

Таблиця 3. Етапи аудиту персоналу в міжнародній компанії

Джерело: розроблено авторами.



ня персоналом; 3) керівництву своєчасно реагува-ти на проблеми з кадрами. Реалізація проектуаудиту персоналу міжнародної компанії передба-чається в декілька етапів, а саме: підготовка доаудиту, проведення аналізу ключових показників,збір, узагальнення та обробка інформації, скла-дання звіту та надання звіту з рекомендаціями ке-рівництву міжнародної компанії.

Література:1. Назайкинский С.В. Роль HR-аналитики в

принятии управленческих решений в организа-циях / С.В. Назайкинский, О.Л. Седова // Вес-тник РГГУ. Серия "Экономика. Управление.Право". — 2017. — №3 (9). — С. 9 — 19.

2. Назарова Г.В. Процедура здійсненняаудиту персоналу на основі врахування мож-ливих ризиків / Г.В. Назарова, О.С. Лебединська// Бізнес Інформ. — 2012. — № 8. — C. 117—120.

3. Совершенна І.О. Кадровий аудит якінструмент підвищення результативності ме-неджменту і розвитку організації / І.О. Совер-шенна // Економіка та управління підприєм-ствами машинобудівної галузі: проблеми теоріїта практики. — 2013. — № 1 (21). — С. 31—41.

4. Трофимов И.В. Аудит человеческих ре-сурсов как инструмент кадрового менеджмен-та / И.В.Трофимов // Российское предприни-мательство. — 2012. — №8. — С. 89—95.

5. Филина Ф.Н. Проведем аудит персонала/ Ф.Н. Филина // Российский бухгалтер. —2007. — №3. — С. 5.

6. Фріман Є.М. Організаційні засади ауди-ту персоналу при прийнятті кадрових рішень на

Рис. 2. Мережевий графік аудиту персоналу в міжнародній компаніїДжерело: розроблено авторами.

підприємстві / Є.М. Фріман // Проблеми еко-номіки. — 2012. — № 3. — С. 151—154.

7. Хмелевський С.М. Аудит персоналу: нееко-номічні аспекти / С.М. Хмелевський // Гло-бальні та національні проблеми економіки. —Мукачево, 2015. — № 3. — С. 466—470.

References:1. Nazaykinskiy, S.V. and Sedova, O.L. (2017),

"The role of HR-analysts in making managerialdecisions in organizations", Vestnyk RHHU. Seryia"Ekonomyka. Upravlenye. Pravo", vol. 3, pp. 9—19.

2. Nazarova, G.V. and Lebedinska, O.S. (2012),"The procedure for conducting an audit ofpersonnel based on the consideration of possiblerisks", Biznes Inform, vol. 8, pp. 117—120.

3. Sovershenna, I.O. (2013), "Personnel audit as atool for improving the effectiveness of management andorganization development", Ekonomika ta upravlinniapidpryiemstvamy mashynobudivnoi haluzi: problemyteorii ta praktyky, vol. 1, pp. 31—41.

4. Trofimov, I.V. (2012), "Human resourcesaudit as a personnel management tool", Rossijskoepredprinimatel'stvo, vol. 8, pp. 89—95.

5. Filina, F.N. (2007), "We will conduct an auditof the personnel", Rossijskij buhgalter, vol. 3, pp. 5.

6. Friman, E.M. (2012), "Organizational funda-mentals of personnel audit when making personneldecisions at the enterprise", Problemy ekonomiky,vol. 3, pp. 151—154.

7. Khmelevskyi, S.M. (2015), "Personnel Audit:Non-economic Aspects", Hlobal'ni ta natsional'niproblemy ekonomiky, vol. 3, pp. 466—470.Стаття надійшла до редакції 20.02.2019 р.



83

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИДебіторська заборгованість складає значну

частку в складі оборотних активів та впливаєна фінансовий стан суб'єкта господарювання.

УДК 657.6:657.411

Ю. В. Подмешальська,к. е. н., доцент, доцент кафедри обліку, аналізу, оподаткування та аудиту,Запорізька державна інженерна академія, м. ЗапоріжжяК. С. Максимова,магістрант кафедри обліку, аналізу, оподаткування та аудиту,Запорізька державна інженерна академія, м. Запоріжжя

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ АУДИТУДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.83

Yu. Podmeshalska,Сandidate of Economic Sciences, associate professor, associate professor of Zaporizhzhya StateEngineering Academy, Department of Accounting, Analysis, Taxation and Audit, ZaporizhzhyaK. Maksimova,master of Zaporizhzhya State Engineering Academy, Departmentof Accounting, Analysis, Taxation and Audit, Zaporizhzhya

IMPROVEMENT OF THE METHOD OF AUDIT OF ACCOUNTS RECEIVABLE

У статті розглянуто організаційні та методологічні аспекти аудиту дебіторської заборгованості. Визначено ос-новні аспекти документального забезпечення організації аудиторської перевірки, запропоновано методику аудиту де-біторської заборгованосто, розроблені форми робочих документів для виконання аудиторських процедур аудиту де-біторської заборгованості.

У статті розглянуто проблемні питання документального та методологічного забезпечення проведення аудиторсь-ких перевірок. Відзначено важливість типових форм документального забезпечення для підвищення якості аудиту таметодологічного забезпечення аудиторської перевірки.

Для організації аудиторської перевірки визначено документи, які необхідно складати на кожному етапі аудиторсь-кої перевірки. Методологічний підхід до проведення аудиту дебіторської заборгованості представлено у Програмі аудитудебіторської заборгованості. Розроблено тест оцінки системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості.Розроблено форми робочих документів на аудиторські процедури відповідно до Програми аудиту. Запропоновані до-кументи можуть бути використані у практичній діяльності суб'єктами аудиторської діяльності.

The purpose of the audit of accounts receivable is to establish the reliability, legality of the accounting of transactionsrelated to accounts receivable and its reliable and unbiased presentation in the financial statements in accordance with thecurrent legislation.

The article deals with the organizational and methodological aspects of the audit of accounts receivable. The basicaspects of the documentary support of the organization of the audit, the method of audit of receivables, the forms of workingdocuments for carrying out audit procedures of the audit of receivables are developed.

The article deals with the issues of documentary and methodological support for conducting of audits. The importanceof standard forms of documentary provision for improving the quality of the audit and methodological provision of auditingwas noted. To organize the audit, documents are defined that need to be compiled at each stage of the audit. Themethodological approach to the audit of accounts receivable is presented in the Program of audit of receivables. A well-designed audit program should include audit procedures for detecting errors, and the absence of such procedures in theverification procedure indicates a low, insufficient quality of auditing.

It is established that the standard forms of these documents are not set at the legislative level, and auditors regard themas their "know-how", their property, which are developed in accordance with professional knowledge, practical experiencegained. Therefore, given the importance of certain documents, it is necessary to determine the standard forms of thesedocuments, which assess the quality of the audits, and their method of compilation.

The failure to carry out the audit procedure, or the poor implementation, as defined by the working document, indicatespoor quality of the audit, low level of internal control. If the auditor performed an audit procedure and found no breach,this indicates an insufficient qualification of the auditor.

The test of internal control over accounts receivable is developed. Work forms have been developed for audit proceduresin accordance with the Audit Program. Proposed documents can be used in practice by the subjects of audit activity.

Ключові слова: аудит, дебіторська заборгованість, контроль, облік, аналіз.Key words: audit, accounts receivable, control, accounting, analysis.

Організація контролю бухгалтерського облікудебіторської заборгованості забезпечує безу-мовне дотримання виконання договірних зобо-в'язань, підвищення платіжної дисципліни. Ре-



альність існування дебіторської заборгова-ності, визначення політики контролю своєчас-ного погашення дебіторської заборгованості єактуальними питаннями керівництва суб'єктагосподарювання.

Організація аудиту та якісне його здійснен-ня щодо визнання дебіторської заборгованостіактивами, організації бухгалтерського облікуоперацій, пов'язаних з дебіторською заборго-ваністю, її оцінки на дату фінансової звітностіє необхідною умовою для забезпечення ефек-тивної діяльності та потребує визначенняєдиної методики її проведення.

Методологічне забезпечення аудиту дебі-торської заборгованості на сьогоднішній часнедостатньо розроблено та є актуальним дляздійснення аудиторських процедур відповіднодо критеріїв якості та їх документальногооформлення. Документальне оформленняаудиторського процесу та аудиторських про-цедур, яке є одним із головних компонентівметодологічного забезпечення, потребує по-дальших досліджень, враховуючи їх недо-статність.

АНАЛІЗ ПУБЛІКАЦІЙПитання організації аудиту дебіторської

заборгованості розглядаються науковцямиі практиками як-от: Макаренко А.П., Меліхо-ва Т.О., Кулаковська Л.П., Бутинець Ф.Ф., До-рош Н.І., Усач Б.Ф. та іншими. Аналіз останніхпублікацій виявив основні напрями дослідженьщодо аудиту дебіторської заборгованості, асаме: визначається мета та завдання ауди-торської перевірки, послідовність проведенняперевірки, пропонуються певні аудиторськіпроцедуру. Питання документального забезпе-чення організації та методики аудиту дебі-торської заборгованості обговорюються недо-статньо, питання розробки робочих документівзалишаються поза увагою, незважаючи на те,що на якість аудиту впливають визначені фор-ми робочих документів, а тому залишаютьсяактуальними та потребують подальших дослі-джень та обговорень.

МЕТА СТАТТІМета статті — розробка основних доку-

ментів процесу аудиту для якісного виконанняаудиторської перевірки дебіторської заборго-ваності відповідно до чинного законодавства.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУМетою аудиту дебіторської заборгованості

є встановлення достовірності, законностівідображення у бухгалтерському обліку опе-

рацій, пов'язаних з дебіторською заборговані-стю та її достовірне та неупереджене відобра-ження у фінансовій звітності відповідно до чин-ного законодавства.

Для досягнення впевненості аудитору необ-хідно визначити методику організації ауди-торської перевірки та отримати достатні ауди-торські докази. Методика організації передба-чає документальне оформлення процесу ауди-торської перевірки. Отже, документальнеоформлення аудиторської перевірки є незапе-речливим фактом, що підтверджується й наяв-ністю спеціального МСА 230 "Документація".

Важливого значення набуває визначення такласифікація документації для організації пе-ревірки. Науковці, використовуючи різні фак-тори, пропонують різні форми класифікації до-кументації аудиту.

Автори статті, за результатами проведенихдосліджень, пропонують свій погляд на класи-фікацію документації аудиту та основне при-значення кожного виду документу.

Відповідно до МСА основне призначеннядокументування:

Етап аудиторської

перевірки Документи

Підготовчий Лист-пропозиція на проведення аудиту.

Довідка-аналіз бізнесу клієнта, доцільність укладання договору.

Лист-згода на проведення аудиту.

Договір на проведення аудиту.

Договір на залучення експертів.

Загальний план аудиту.

Тест оцінки системи внутрішнього

контролю бухгалтерського обліку.

Програма аудиту

Етап фактичної

перевірки

Робочі документи аудитора

Основний етап Робочі документи на аудиторські

процедури відповідно до програми. Висновки експертів

Заключний Підсумкові документи. Аудиторський звіт.

Акт наданих послуг

Таблиця 1. Документування процесузовнішнього аудиту

Етап аудиторської

перевірки Документи

Організаційний Тест оцінки системи

внутрішнього контролю. План проведення перевірки.

Програма аудиту

Етап фактичної

перевірки

Робочий документ аудитора

Основний етап Робочі документи на

аудиторські процедури

відповідно до програми.

Висновки залучених

фахівців, експертів

Заключний Підсумкові документи.

Аудиторський звіт

Таблиця 2. Документування процесувнутрішнього аудиту



85

— планування аудиторської перевірки;— здійснення аудиторської перевірки;— перевірка здійсненних аудиторських про-

цедур;

— відображення аудиторських доказів,отриманих у ході перевірки;

— є підставою для висловлення думки ауди-тора про достовірність інформації.

Таблиця 4. Запропонований тест оцінки системивнутрішнього контролю дебіторської заборгованості

№ Перелік питань Варіанти відповіді Інформація

відсутня Примітки

ТАК (+) НІ (-)

1 2 3 4 5 6

1. Чи здійснюється перевірка сум, зазначених у рахунках-фактурах на

відвантаження продукції (робіт, послуг) відділом збуту?

2. Чи ведеться облік рахунків-фактур за послідовністю термінів їх сплати?

3. Чи класифікується дебіторська заборгованість за термінами її погашення?

4. Чи затверджений графік документообігу за операціями з дебіторською

заборгованістю?

5. Чи проводять позапланові інвентаризації дебіторської заборгованості?

6. Чи проводиться інвентаризація дебіторської заборгованості перед складанням

фінансової звітності?

7. Чи виявляються порушення в обліку дебіторської заборгованості в результаті

проведених інвентаризацій?

8. Чи ведеться аналітичний облік заборгованості за термінами позовної давності?

9. Чи проводився взаємозалік розрахунків у звітному періоді ?

10. Чи визнається дебіторська активом при її виникненні відповідно до П(С)БО 10?

11. Чи визнається дебіторська заборгованість одночасно з визнанням доходу від

реалізації продукції, торів, робіт, послуг?

12. Чи p,збігаються дані щодо аналітичного обліку заборгованості та синтетичного

обліку?

13. Чи проводиться аналіз термінів погашення дебіторської заборгованості?

14. Чи проводиться аналіз сумнівної дебіторської заборгованості?

15. Чи змінювалися методи визначення резерву сумнівних боргів у звітному періоді?

16. Чи перевірявся бухгалтерський облік дебіторської заборгованості у звітному

періоду:

- головним бухгалтером;

- системою внутрішнього контролю;

- іншим контролюючим органом?

17. Чи проводиться перевірка правильності оформлення первинних документів?

18. Чи проводиться аналіз дебіторської заборгованості?

19. Аналіз дебіторської заборгованості проводить:

- економічний відділ;

- фінансовий відділ;

- бухгалтерія

20. Чи проводилася у звітному періоді взаємоперевірки з дебіторами?

21. Чи складаються акти взаємоперевірок?

22. Чи трапляються помилки у відображенні дебіторської заборгованості:

- в аналітичному обліку;

- синтетичному обліку;

- фінансовій звітності?

Таблиця 3. Запропонований план аудиторської перевірки дебіторської заборгованості

№ Етап перевірки Мета Завдання Оформленні документи

1 2 3 4 5

1. Організаційний - призначення

відповідальних за

проведення перевірки;

- організаційно-методичне забезпечення аудиту

- призначити відповідальних;

- визначити стратегію перевірки;

- провести оцінку системи внутрішнього

контролю дебіторської заборгованості; - скласти програму аудиту

План аудиту.

Тест оцінки системи

внутрішнього контролю

дебіторської заборгованості. Програма аудиту

3. Фактичний - отримати достовірні докази щодо відповідності даних

бухгалтерського обліку

дебіторської заборгованості

фактичній заборгованості

- нагляд за проведенням інвентаризації, або

- вивчення документів результатів

попередніх інвентаризацій

Робочий документ аудитора

2. Основний - визначення методики

якісного виконання

аудиторських процедур

- виконати аудиторські процедури

відповідно до програми аудиторської

перевірки;

- результати перевірки оформити

робочими документами

Робочі документи аудитора на

виконані аудиторські

процедури

3. Узагальнення

результатів

- надати інформацію

управлінському персоналу

про результати перевірки

- провести аналіз виявлених порушень,

помилок;

- оформити підсумкові документи; - надати рекомендації щодо усунення

виявлених порушень;

- надати звіт про виконання

аудиторської перевірки

Підсумкові аудиторські

документи;

- аудиторський звіт; - пропозиції щодо усуненню

виявлених порушень



Таблиця 5. Запропонована робоча програма аудиту дебіторської заборгованості

№ Аудиторські процедури Джерела інформації Методичні прийоми Термін

перевірки

Вико-

навець

Індекс

робочого документа

1 2 3 4 5 6 7

1. Аудит розрахунків з покупцями та замовниками

1.1. Перевірка правильності оформлення

договорів на поставку продукції та їх

реєстрації.

Договори, регістр

реєстрації договорів

Нормативно-правова,

документальна

РД-1.1

1.2. Перевірка тотожності відображення

залишку заборгованості в Головній книзі

Облікові регістри, Головна

книга

Документальна,

зіставлення

РД-1.2

1.3. Підтвердження залишку заборгованості покупцями та замовниками

Аналітичний облік, акти звірки, синтетичний облік

Документальна, зустрічна,

арифметична

РД-1.3

1.4. Перевірка наявності актів

підтвердження заборгованості за

звітний період

Аналітичний облік, акти

звірки, синтетичний облік


зустрічна,


РД.1.4

1.5. Перевірка правильності і законності

оформлення первинних документів для

відображення заборгованості в обліку

Первинні документи,

аналітичний, синтетичний

облік



1.6. Перевірка тотожності інформації

аналітичного та синтетичного обліку

заборгованості

Первинні документи

регістри аналітичного та

синтетичного обліку


зіставлення,


РД-1.6

1.7. Перевірка правильності розрахунку

резерву сумнівних боргів

П(С)БО, Наказ про

облікову політику, довідки


документальна,


РД-1.7

1.8. Перевірка правильності визначення

резерву сумнівних боргів на дату

фінансової звітності






РД-1.8

1.9. Перевірка правильності відображення

в обліку створення, використання, поповнення резерву сумнівних боргів.




документальна, арифметична

РД-1.9

1.10 Перевірка правильності обліку списання дебіторської заборгованості зі

строком позовної давності, що минув

Довідки, рішенні судових органів, Головна книга

Документальна, зіставлення,


РД-1.10

1.11 Перевірка тотожності інформації

Головної книги, облікових регістрів,

Балансу

П(С)БО, довідки, Головна

книга




РД-1.11

2. Аудит іншої дебіторської заборгованості

2.1. Перевірка документального

підтвердження виданих авансів за

звітних період

Розпорядчі документи,

ВКО




РД-2.1

2.2. Перевірка первинних документів і

обґрунтованості виданих авансів

Розпорядчі документи,

кошториси,




РД-2.2

2.3. Перевірка аналітичного обліку виданих

авансів




РД-2.3

2.4. Перевірка тотожності інформації

аналітичного та синтетичного обліку

виданих авансів

Регістри аналітичного та

синтетичного обліку




РД-2.4

2.5. Перевірка відображення в обліку

розрахунків з бюджетом

ПКУ, Наказ про облікову

політику, довідки, Головна

книга




РД-2.5

2.6. Перевірка правильності визначення

непогашених виданих авансів на дату фінансової звітності та її відображення

у фінансовій звітності

Регістр аналітичного

обліку, Головна книга


зіставлення, арифметична

РД-2.6

2.7. Перевірка достовірності

документального оформлення

відряджень

Накази, авансові звіти,

первинні документи




РД-2.7

2.8. Перевірка аналітичного обліку

розрахунків з підзвітними особами

Накази, регістр аналітич-

ного обліку




РД-2.8

2.9. Перевірка синтетичного обліку

розрахунків з підзвітними особами

Головна книга, облікові

регістри




РД-2.9

2.10 Перевірка видачі підзвітних сум

виданих на інші виробничо-

господарські потреби


регістри




РД-2.10

2.11 Перевірка правильності відображення в

обліку неповернутих підзвітних сум


регістри, авансові звіти




РД-2.11

2.12 Перевірка видачі підзвітних сум

особам, які не звітували за попередньо отримані грошові кошти під звіт


регістри, авансові звіти, ВКО, ПКО



РД-2.12



87

Вважаємо доцільним розглядати процес до-кументування відповідно до етапів аудиторсь-кої перевірки, які в Україні визначені та вико-ристовуються на практиці.

Організація документального забезпеченняпланування, здійснення аудиторської пере-вірки, оформлення її результатів проводи-ться як зовнішнім, так і внутрішнім аудитом(табл. 1—2).

Наведений перелік документів складаєдосьє аудиторської перевірки. Основними до-кументами, які оформлюються відповідно довизначеного об'єкту, мети, завдань аудиту є:план аудиту, тест оцінки системи внутрішньо-го контролю, Програма аудиту, робочі доку-менти аудитора. Слід зазначити, що типовіформи зазначених документів на законодавчо-му рівні не встановлені, а аудитори вважають

Продовження таблиці 51 2 3 4 5 6 7

1. Аудит розрахунків з покупцями та замовниками

2.13 Перевірка відображення заборгованості

за розрахунками з підзвітними особами

у фінансовій звітності та її тотожність

обліковим регістрам обліку


регістри, фінансова

звітність




РД-2.13

2.14 Перевірка обґрунтованості,

своєчасності і правильності оформлення претензійних документів

Накладні, Акти виявлений

порушень, Акти претензій, журнал реєстрації

претензій



РД-2.14

2.15 Перевірка правильності ведення

аналітичного обліку претензій

Акти претензій, регістр

аналітичного обліку,

облікові регістри, Головна

книга




РД-2.15

2.16 Перевірка правильності відображення

розрахунків за претензіями в

синтетичному обліку

Головна книга Нормативно-правова,



РД-2.16

2.17 Перевірка відповідності аналітичного

та синтетичного обліку розрахунків за

претензіями


регістри




РД-2.17

2.18 Перевірка правильності визначення

відшкодування завданих збитків

Нормативні матеріали,

довідки розрахунків




РД-2.18

2.19 Перевірка правильності відображення в

обліку виникнення та погашення завданих збитків

Головна книга, ПКО,

платіжні документи, виписки банків



РД-2.19

2.20 Перевірка тотожності аналітичного та синтетичного обліку завданих збитків

Облікові регістри, Головна книга

Документальна, арифметична,


РД-2.20

2.21 Перевірка розрахунків з державними

цільовими фондами

Первинні документи,

довідки розрахунки,

виписки банків




РД-2.21

2.22 Перевірка розрахунків з іншими

дебіторами

Первинні документа,


регістри



РД-2.22

2.23 Перевірка повноти та своєчасності

списання дебіторської заборгованості

на витрати

Облікові регістри, Головна

книга, розпорядчі

документи, довідки



РД-2.23

2.24 Аналіз стану дебіторської


Фінансова звітність,


регістри

Аналітичний РД-2.24

2.25 Узагальнення результатів аудиторської

перевірки

Програма аудиту, робочі

документи

Таблиця 6. Форма робочого документа РД-1.3. Підтвердження залишку заборгованостіпокупцями та замовниками

Дебітор

За даними обліку За даними аудиту

Дата виникнення

Сума (грн)

Відповідно до

акту звірки заборго-

ваності.

Сума (грн)

Підтвердження

дебітором

заборгованості методом зустрічної перевірки

аудитором

(Так (+), ні (-)

Дата вини-

кнення

Сума (грн)

Відповідно

до акту звірки забор-

гованості.

Сума (грн)

1 2 3 4 5 6 7 8

Разом:

Відхилення: Висновки аудитора:

Гр.2-Гр.6

Гр.3-Гр.7

Гр.4-Гр.8



їх своїм "ноу-хау", своєю власністю, які роз-робляються відповідно до професійних знань,набутого практичного досвіду. Тому, врахову-ючи важливість визначених документів, необ-хідно визначити типові форми цих документів,за якими оцінюється якість аудиторських пе-ревірок, та їх методику складання.

Якісно розроблена програма аудиту повин-на передбачати аудиторські процедури для ви-явлення помилок, відсутність таких процедуру методиці перевірки свідчить про низьку, не-

достатню якість забезпечення аудиторської пе-ревірки. Нездійснення аудиторської процеду-ри, або неякісне здійснення, що визначаєтьсяробочим документом, свідчить про неякіснепроведення аудиторської перевірки, низькийрівень внутрішнього контролю. Якщо аудиторвиконав аудиторську процедуру та не виявивпорушення, це свідчить про недостатню квалі-фікацію аудитора.

Контроль якості аудиту дебіторської забор-гованості забезпечується аудиторськими про-

№ Показник


Сальдо


відповідної групи

Заборгованість

визнана

безнадійною відповідної групи

Коефіцієнт

сумнівності

Сальдо


відповідної групи

Заборгованість

визнана

безнадійною відповідної групи

Коефіцієнт

сумнівності

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

1 201_р.

2 201_р.

3 201_р.

4 Разом:

Показник За даними обліку За даними аудиту Відхилення

Резерв сумнівних боргів на 31.12. звітного року

Залишок резерву сумнівних боргів на початок звітного року

Величина резерву, яку необхідно нарахувати у звітному

періоді

Таблиця 7. Форма робочого документа РД-1.8. Перевірка правильності визначення резервусумнівних боргів на дату фінансової звітності

№

з/п Показник

За даними обліку За даними аудиту Відхилення

Сума, (грн) Дт Кт Сума, (грн) Дт Кт

1 2 3 4 5 6 7 8 9

1. Залишок резерву сумнівних боргів

на кінець звітного періоду

Гр.3 – Гр.6

2. Нарахований резерв сумнівних

боргів на дату балансу

Гр.3 – Гр.6

3. Відображення в обліку нарахування

резерву сумнівних боргів

Гр.4,5 і Гр.7,8

4. Відображення в обліку списання

резерву сумнівних боргів на інші

операційні доходи

Гр.4,5 і Гр.7,8

Таблиця 8. Форма робочого документа РД-1.9. Перевірка правильності відображення в облікустворення, використання, поповнення резерву сумнівних боргів

Дебітор


Дата

виникнення

заборго-

ваності

Сума,

(грн)

Відобра-

ження в

обліку Причина

списання

Дата

виникнення

заборго-

ваності

Сума,

(грн)

Відображення в

обліку Причина

списання

Дт Кт Дт Кт

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Відхилення: Висновки аудитора:

Гр.2 – Гр.7

Гр.3 – Гр.8

Гр.4 – Гр.9

Гр.5 – Гр.10

Гр.6– Гр.11

Таблиця 9. Форма робочого документа РД-1-10.Перевірка правильності обліку списання дебіторської заборгованості зі строком

позовної давності, що минув станом на 31 грудня ______ року



89

цедурами, метою яких є перевірка твердженьуправлінського персоналу щодо достовірностібухгалтерського обліку дебіторської заборго-ваності та її відображення у фінансовійзвітності. Якісні аспекти перевірки, які відпо-відають твердженням висловленим у фінан-совій звітності, згідно МСА це:

— реальність (існування) — дебіторська за-боргованість існує на конкретну дату;

— права та зобов'язання — дебіторська за-боргованість належить суб'єкту господарюван-ня на конкретну дату;

— наявність — операція або подія, яка сто-сується дебіторської заборгованості суб'єкта

Показник


Головна книга Журнал,

відомість Баланс

Головна

книга

Журнал,

відомість Баланс

Первісна вартість дебіторської

заборгованості за продукцію,

товари, роботи, послуги

Резерв сумнівних боргів

Чиста вартість реалізації

Відхилення: Висновки:

Гр. 2 – Гр. 5

Гр.3 – Гр. 6

Гр.4 – Гр. 7

Таблиця 10. Форма робочого документа РД-1.11. Перевірка тотожності інформаціїГоловної книги, облікових регістрів, Балансу

№

Перелік

дебіторів

Сума виданих авансів за даними обліку

сума, (грн)

Сума виданих авансів за даними аудиту,

сума, (грн) Відхилення


аналітичного

обліку


синтетичного

обліку


аналітичного

обліку


синтетичного

обліку

Гр.3 –Гр.5 Гр.4-Гр.6

1 2 3 4 5 6 7 8

Разом:

Таблиця 11. Форма робочого документа РД-2.4. Перевірка тотожності інформаціїаналітичного та синтетичного обліку виданих авансів

№ Зміст операцій За даними обліку За даними аудиту

Дебет Кредит Сума, (грн) Дебет Кредит Сума, (грн)

1 2 3 4 5 6 7 8

1. Відображення претензії до постачальників

2. Отримання штрафу, пені за невиконання

договірних зобов’язань

3. Розрахунки за претензіями щодо виданих

авансів при порушенні умов договорів

поставок

4. Списання сум претензій

5. Списання суми претензії на відмову

постачальників, відхилення претензії

рішенням суду

Відхилення:

- порушення кореспонденції рахунків

- невідповідність сум

Таблиця 13. Форма робочого документа РД-2.16. Перевірка правильності відображеннярозрахунків за претензіями в синтетичному обліку

Таблиця 12. Форма робочого документа РД-2.8. Перевірка аналітичного облікурозрахунків з підзвітними особами

ПІБ

Документальна перевірка аудитора Списані витрати на рахунок Відхилення

Сума грн

Звіт (грн)

Звіт на суму

відповідно

до Звіту (грн)

Повернута

сума

невико-ристаного

авансу (грн)

Отримана

готівка на

погашення перевитрат

(грн)

За даними

обліку

За даними

аудиту Гр.6 – Гр.7

1 2 3 4 5 6 7 8



господарювання відбулася протягом звітногоперіоду;

— повнота — відсутність не облікованоїдебіторської заборгованості, а також нероз-критої про неї інформації;

— оцінка вартості — дебіторська заборго-ваність оцінюється у бухгалтерському облікупри її надходженні та на дату звітності;

— вимірювання — операції з дебіторською за-боргованістю відображені за належною сумою;

— подання та розкриття інформації —інформація про дебіторську заборгованістьрозкрита, класифікована та описана згідно ізвимогами чинного законодавства.

Досьє аудиторської перевірки дебіторськоїзаборгованості включає основні документи:план аудиту, тест оцінки системи внутрішньо-го контролю, програму аудиту, робочі доку-менти аудитора, підсумкові документи, зразкиоформлення яких наведені нижче (табл. 3—5).

Відповідно до запропонованої програмиаудиту розрахунків з дебіторами пропонуємозразки робочих документів на виконання ауди-торських процедур наведено в таблицях 6—14.

ВИСНОВКИУ статті розглянуто проблемні питання до-

кументального та методологічного забезпечен-ня проведення аудиторських перевірок. Відзна-чена важливість типових форм документально-го забезпечення для підвищення якості аудитута методологічного забезпечення аудиторськоїперевірки.

Для організації аудиторської перевіркивизначено документи, які необхідно склада-

ти на кожному етапі аудиторської перевірки.Методологічний підхід до проведення ауди-ту дебіторської заборгованості представле-но у Програмі аудиту дебіторської заборго-ваності. Розроблений тест оцінки системивнутрішнього контролю дебіторської забор-гованості. Розроблено форми робочих доку-ментів на аудиторські процедури відповіднодо Програми аудиту. Запропоновано доку-менти можуть бути використані у практичнійдіяльності суб'єктами аудиторської діяль-ності.

Література:1. Меліхова Т.О. Сучасні проблеми обліку

дебіторської заборгованості / Т.О. Меліхова,Д.А. Мась // Соціально-економічний розвиток/ Матеріали ХХХІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Чернівці, 18—19 січня2016 р. — Т. 2. — К.: Науково-видавничий центр"Лабораторія думки", 2016. — С. 22—23.

2. Меліхова Т.О. Розробка програми ауди-ту податку на додану вартість для підвищенняфінансової безпеки підприємства / Т.О. Мелі-хова, М.Ю. Бойко // Інвестиції: практика тадосвід — 2017. — № 1. — С. 34—39.

3. Меліхова Т.О. Удосконалення докумен-тування обліку розрахунків з покупцями та за-мовниками з метою зміцнення інформаційноїбезпеки підприємства / Т.О. Меліхова, Ф.О. Гав-риленко // Інвестиції: практика та досвід, 2018. —№ 2. — С. 24—32.

4. Подмешальська Ю.В. Бухгалтерськийоблік: навч.-метод. посібник / Ю.В. Подме-шальська, Т.О. Меліхова, Н.С. Чакалова. — За-поріжжя: ЗДІА, 2017. — 400 c.

Показник Методика визначення показника

Попередній

звітний період

Звітний

період

Абсолютне

відхилення

Відносне

відхилення

1 2 3 4 5 6

Оборотність дебіторської


Дохід від реалізації ГП ÷ Середня

величина дебіторської


Період погашення дебіторської заборгованості

360 днів ÷ оборотність дебіторської заборгованості

Частка дебіторської заборгованості у загальному обсязі оборотних активів

(Дебіторська заборгованість ÷ оборотні активи) х 100%

Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до

доходу від реалізації

Частка сумнівної дебіторської

заборгованості у загальному обсязі


(Дебіторська заборгованість ÷

сумнівна дебіторська

заборгованість) х 100%

Середній період інкасації


Середня величина дебіторської

заборгованості ÷ сума одноденного

обороту реалізованої продукції

Коефіцієнт співвідношення

дебіторської і кредиторської


Дебіторська заборгованість ÷

Кредиторська заборгованість

Таблиця 14. Форма робочого документа РД-2.24. Аналіз стану дебіторської заборгованості



91

5. Подмешальська Ю.В. Розробка проектувпровадження інформаційних та технологійобліку на підприємстві / Ю.В. Подмешальська// Економіка і управління. — Київ, 2012. —№ 3 (55). — С. 85—90.

6. Подмешальська Ю.В. Удосконалення оцін-ки якості внутрішнього контролю на підпри-ємстві / Ю.В. Подмешальська // Економічнийвісник ЗДІА: збірник наукових праць. — Запо-ріжжя, 2012. — № 2. — С. 106—114.

7. Подмешальська Ю.В. Оцінка якості об-ліку в аудиті / Ю.В. Подмешальська // ВісникДніпропетровського університету. Серія"Економіка". — 2011. — Вип. 5 (4). — С. 265—270.

8. Подмешальська Ю.В. Актуальні аспектиобліку загальновиробничих витрат / Ю.В. Под-мешальська, А.М. Дунда // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. — Донецьк. — 2014. —№ 2 (128) березень-квітень. — С. 35—40.

9. Подмешальська Ю.В. Удосконаленняаудиту управління запасами [Електронний ре-сурс] / Ю.В. Подмешальська // Ефективна еко-номіка. — 2011. — № 11. — Режим доступу:http://www.economy.nayka.com.ua

10. Подмешальська Ю.В. Внутрішній аудитяк засіб удосконалення обліку та контролюдебіторської заборгованості [Електронний ре-сурс] / Ю.В. Подмешальська, Р.Ю. Варварін //Економіка та суспільство. — 2016. — №7. —Режим доступу: http://www.economyandso-ciety.in.ua/journal/7_ukr/161.pdf

11. Подмешальська Ю.В., Феофанов Л.К.,Осетрова Г.Ю. Облік та аудит адміністратив-них витрат. Агросвіт. 2018. — № 23. — С. 38—44. DOI: 10.32702/2306-6792.2018.23.3814.

12. Подмешальська Ю.В., Степаненко В.А.Облік витрат на збут. Інвестиції: практика тадосвід. — 2018. — № 24. — С. 31—35. DOI:10.32702/2306-6814.2018.24.31.

13. Подмешальська Ю.В., Феофанов Л.К.,Абрамова І.С. Актуальні аспекти розподілузагальновиробничих витрат у системі обліку.Агросвіт. — 2018. — № 24. — С. 54—59. DOI:10.32702/2306-6792.2018.24.54

References:1. Melikhova, T.O and Mas, D.A. (2016),

"Modern problems of accounts receivable",Sotsialno-ekonomichnyy rozvytok. MaterialyХХХІІ Mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyikonferentsiyi, [Socio-economic development.Materials of the XXXIII International Scientificand Practical ConferenceChernivtsi], Naukovo-vydavnychyy tsentr "Laboratoriya dumky", Kyiv,Ukraine, 18-19 Jan, vol. 2, pp. 22—23.

2. Melikhova, T.O. Boyko, M.Yu. andMelikhova, T.O. (2017), "Development of a prog-ram for the audit of value added tax to increasethe financial safety of the enterprise", Investments:practice and experience, vol. 1, pp. 34—39.

3. Melikhova, T.O. and Havrylenko, F.O.(2018), "Accompanied documenting of the regionof rozrakhunkiv with purchases that the deputiesof the merit of information about the security",Investytsiyi: praktyka ta dosvid, vol. 2, pp. 24—32.

4. Podmeshalska, Yu. Melikhova, T.O. andChakalova, N.S. (2017), Bukhhalters 'kyyoblik [Accounting], ZDIA, Zaporizhzhya,Ukraine.

5. Podmeshalska, Yu. (2012), "Developmentof a project for implementation of informationand accounting technologies at the enterprise",Ekonomika i upravlinnia, vol. 3 (55), pp. 85—90.

6. Podmeshalska, Yu. (2012), "Improving theassessment of the quality of internal control at anenterprise", Ekonomichnyyvisnyk ZDIA : zbirnyknaukovykh prats, vol. 2, pp. 106—114.

7. Podmeshalska, Yu. (2011), "Assessment ofaccounting quality in the audit", Visnyk Dnipro-petrovs'koho universytetu. Seriia "Ekonomika",vol. 5 (4), pp. 265—270.

8. Podmeshalska, Yu. and Dunda, A. (2014),"Actual aspects of accounting of total productioncosts", Skhid. Analitychno-informatsiynyy zhur-nal, vol. 2, pp. 35—40.

9. Podmeshalska, Yu.V. (2011), "Improvementof inventory management audit", Efektyvnaekonomika, vol. 11, available at: http://www.eco-nomy.nayka.com.ua (Accessed 25 Jan 2019).

10. Podmeshalska, Yu.V. and Varvarin, R.Yu.(2016), "Internal audit as a means of improving theaccounting and control of accounts receivable",Economics and Society, vol.7, available at: http://www.economyandsociety .in.ua/journal/7_ukr/161.pdf (Accessed 25 Jan 2019).

11. Podmeshalska, Yu., Feofanov, L. andOsetrova, G. (2018), "Accounting and audit ofadministrative expenses", Agrosvit, vol. 23, pp.38—44. DOI: 10.32702/2306-6792.2018.23.38

12. Podmeshalska, Yu. and Stepanenko, V.(2018), "Accounting for sales costs", Investytsiyi:praktyka ta dosvid, vol. 24, pp. 31—35. DOI:10.32702/2306-6814.2018.24.31.

13. Podmeshalska, Yu. Feofanov, L. andAbramova, I. (2018), "Actual aspects of distri-bution of total production costs in the accountingsystem", Agrosvit, vol. 24, pp. 54—59. DOI:10.32702/2306-6792.2018.24.54.Стаття надійшла до редакції 22.02.2019 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОКІЗ ВАЖЛИВИМИ НАУКОВИМИ

ЧИ ПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИПроблема управління ризиками не може

бути ефективно вирішена набором окремих

УДК 330.131.5:005.334:631.11

І. О. Горго,асистент відділу продажу Україна, Молдова, країни Кавказу, BASF Україна

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ВСИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.5.92

I. Gorgo,assistant sales department Ukraine, Moldova, countries of the Caucasus, BASF Ukraine

ASSESSMENT OF THE EFFICIENCY OF RISK MANAGEMENT IN THE AGRICULTURALENTERPRISES MANAGEMENT SYSTEM

У статті представлено результати дослідження ефективності управління ризиками аграрних підприємств Лісо-степової зони України на основі запропонованих концептуальних засад організації системи управління ризиками всистемі менеджменту підприємства та моделі нарощення суми інвестицій з використанням комплексної змінної дляопису ступеня ризику, розподіленого в часі. Розглянуто властивості системи управління ризиком, важливі при побу-дові ефективної системи управління ризиками в системі менеджменту підприємств, а саме: системний характер уп-равління ризиком, складна структура системи управління ризиком, висока результативність системи управління ри-зиком. Запропоновано принципи, які мають бути закладені в систему управління ризиками на етапі її проектування іпобудови, з метою її ефективного функціонування. Розкрито особливості абсолютної та відносної ефективності впро-вадження системи управління ризиками на підприємстві.

The problem of risk management cannot be effectively addressed by a set of individual measures. This task is solvedby the introduction of an integrated risk management system that addresses all aspects of the enterprise's activities. Itserves as the basis for all management activities. Therefore, the assessment of the effectiveness of the enterprisemanagement subsystem — risk management is very important in terms of developing and taking managerial decisionson the impact on the risks that arise both in the changing macro environment of the enterprise and directly in the middleof the enterprise. An effective system of risk management in an enterprise primarily affects the effectiveness of managementof all processes in the enterprise, and therefore provides for stable operation of the enterprise, growth of its potential andsignificance, competitiveness in the domestic and foreign markets.

The article considers the properties of the risk management system that are important in building an effective riskmanagement system in the enterprise management system, namely the systemic risk management, the complex structureof the risk management system, and its high performance. The principles, which should be incorporated into the systemof risk management at the stage of its design and construction, are proposed for the purpose of its effective functioning.The peculiarities of absolute and relative efficiency of implementation of risk management system at the enterprise arerevealed.

We have developed and proposed to agrarian enterprises for the implementation of the concept of forming a riskmanagement system whose ultimate goal is to ensure the sustainable functioning of the agrarian enterprise. Also, wepropose to apply for forecasting of cash flows from production activity the model of increase the amount of investmentusing a complex variable to describe the degree of risk, distributed in time. It provides an opportunity to increase theeconomic efficiency and competitiveness of agricultural production and raw materials production in conditions ofuncertainty and to predict the movement of investment funds in all production processes of the enterprise simultaneouslyand in the long-term perspective, which in turn provides the adoption of effective management decisions or their timelyadjustment of investments funds.

Recommendations for improving risk management developed by us have been practically tested in the managementof agro-enterprises of the Forest-steppe zone of Ukraine and presented detailed results of the study of the effectiveness ofrisk management at these enterprises.

Ключові слова: аграрне виробництво, аграрні підприємства, модель, оцінка, ризики, управ-ління ризиками, управлінське рішення.

Key words: agrarian production, agrarian enterprises, model, assessment, risks, risk management,management solution.

заходів. Це завдання вирішується виключновпровадженням комплексної системи управ-ління ризиками, що зачіпає всі аспектидіяльності підприємства. Система управлін-ня ризиком охоплює виконання цілого ряду



93

управлінських цілей підприємства. Вона ви-ступає основою всієї управлінської діяль-ності, на її базі будується управлінська стра-тегія і система контролю. Тому оцінка ефек-тивності підсистеми менеджменту підпри-ємств — управління ризиком є дуже важли-вою з точки зору розробки та прийняття уп-равлінських рішень щодо впливу на ризики,які виникають як у мінливому макросередо-вищі діяльності підприємства, так і безпосе-редньо в середині підприємства. Ефективнасистема управління ризиками на підпри-ємстві в першу чергу впливає на результа-тивність управління всіма процесами напідприємстві, а значить забезпечує стабіль-не функціонування підприємства, зростанняйого потенціалу та значущості, конкурен-тоспроможність на внутрішньому і зов-нішніх ринках.


Управління ризиками як специфічний виддіяльності викликало зацікавленість багатьохвчених як вітчизняних, так і зарубіжних. Середзарубіжних авторів, праці яких присвяченодослідженню сутності ризику, характеристиціметодів оцінки його ступеня, проблем управлі-ння ризиками на підприємстві, варто виділитиВ. Беренса, Г. Бірмана, Т. Вільямса, А. Мура,Ф. Найта, Дж. Пікфорда, В. Хойера. Вагомийвнесок у дослідження процесу управління ри-зиками підприємств належить І. Балабанову,Г. Великоіваненку та В. Вітлінському, В. Грана-турову Л. Донець, С. Наконечному, К. Семе-новій. Системні дослідження з питань ризико-вості аграрного виробництва знайшли відобра-ження у працях Є. Ходаківського, О. Николюк,А. Руснака, Н. Янкелової та ін. Основними на-прямами їх досліджень були методичні підхо-ди до оцінювання ризиків, обгрунтування си-стеми заходів управління ризиками, однак ма-лодослідженим залишається питання оцінкиефективності управління ризиками [1, с. 55—57, 146; 2, с. 61—67]. Це й визначило науковуактуальність та практичну цінність даного дос-лідження.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідження ефективності

управління ризиками аграрних підприємствЛісостепової зони України на основі запропо-нованих концептуальних засад організації си-стеми управління ризиками в системі менедж-менту підприємства та моделі нарощення сумиінвестицій з використанням комплексної змін-

ної для опису ступеня ризику, розподіленого вчасі.

ВИКЛАД ОСНОВНОГОМАТЕРІАЛУ

Управління ризиками підприємницькоїдіяльності в сучасних умовах являє собоюспецифічну сферу економічної діяльності, щовимагає широкого застосування на практиціметодів аналізу господарської діяльності, оп-тимізації господарських рішень, страховоїсправи, психології та багато чого іншого.Основне завдання підприємця в цій сфері —знайти варіант дій, що забезпечує оптималь-не для цієї ситуації поєднання ризику і дохо-ду, виходячи з того, що чим прибутковішедіяльність, тим вище ступінь ризику при їїздійсненні. Головними завданнями при цьо-му є:

— виявлення областей підвищеного ризику;— оцінка ступеня ризику;— аналіз прийнятності такого рівня ризику

для підприємства;— розробка заходів щодо попередження

або зниження ризику тощо.Ефективність функцій системи управлін-

ня ризиком багато в чому залежить від швид-кості реакції на зміну умов ринку, економіч-ної ситуації та фінансового стану об'єкта уп-равління. Тому в сучасних умовах менедж-мент повинен базуватися на знанні стандар-тних прийомів управління ризиком, уміннішвидко і правильно оцінювати конкретнуекономічну обстановку, на здатності швидкознайти оптимальний вихід з ризикової ситу-ації.

При побудові ефективної системи управ-ління ризиками в системі менеджментупідприємств у першу чергу слід розглянутитакі властивості системи управління ризиком[3, с. 46].

По-перше, системний характер управлін-ня ризиком, що передбачає комплексний роз-гляд сукупності всіх ризиків як єдиного ціло-го, з урахуванням всіх взаємозв'язків і мож-ливих наслідків. Таке дослідження передба-чає розгляд таких аспектів управління ризи-ком:

— цілісність, тобто орієнтація на загальнуоцінку сукупності ризиків і боротьбу з нега-тивними наслідками їх реалізації з урахуван-ням характеру взаємозв'язку між цими ризи-ками;

— комплексність, тобто необхідність враху-вання складності об'єкта управління (сукуп-ності ризиків), включаючи взаємозв'язок між



ризиками, всілякі наслідки прояву ризику іособливості впливу пропонованих процедур наризик;

— здатність системи до інтеграції нових еле-ментів.

По-друге, складна структура системи управ-ління ризиком, яка передбачає не лише не-обхідність одночасного аналізу великої кіль-кості ризиків, а й дослідження особливостейвзаємозалежності між ризиками, а також мож-ливість її використання для вирішення різнихпроблем. При такому дослідженні необхідновраховувати наступні аспекти системи управл-іння ризиком:

— багатофункціональність і універсаль-ність, тобто здатність боротися з ризиками різ-ної природи і їх наслідками;

— модульність, тобто можливість викорис-тання різних сукупностей процедур управлін-ня ризиком в різних ситуаціях;

— багаторівневість, тобто забезпеченнявідповідної ієрархічної структури прийняттярішень, яка забезпечує адекватний розподілповноважень і відповідальності [4, с. 148].

По-третє, висока результативність системиуправління ризиком, яка відображає здатністьдосліджуваної сукупності заходів до знижен-ня можливості виникнення несприятливихподій і / або до подолання їх наслідків. Зазна-чена система повинна оперативно реагувати назміну умов, а також генерувати і втілювати вжиття дієві рішення, орієнтовані на доситьшвидке досягнення бажаного результату. Длязабезпечення подібних вимог передбачаєтьсявідповідність системи управління ризиком та-ким аспектам:

— гнучкість і адаптивність, тобто здатністьпристосовуватись до стрімко мінливих умов,висока швидкість реагування, здатність швид-ко справлятися з несприятливими ситуаціями;

— адекватність, тобто відповідність реалі-зованих процедур управління ризиком конк-ретній ситуації, що виражається в здатностіоперативно виділяти всі ресурси, необхідні длядосягнення поставлених цілей;

— ефективність, тобто здатність долати не-гативні наслідки виникнення несприятливихситуацій при мінімальному обсязі відповіднихресурсів [3, с. 58].

Ефективне функціонування системи управ-ління ризиками в системі менеджментупідприємств вимагає дотримання ряду прин-ципів, які повинні бути закладені в неї на етапіїї проектування і побудови:

— найбільш повне охоплення можливихсфер виникнення ризиків, максимальне вра-

хування сукупності ризиків з якими потенц-ійно може стикнутися підприємство у процесіведення господарської діяльності, що дозво-ляє звести ступінь невизначеності до мініму-му;

— мінімізація спектра можливих ризиків іступеня їх впливу на діяльність підприємства;

— адекватна і швидка реакція на всі зміни всукупності ризиків;

— прийняття обгрунтованого ризику, тоб-то прийняття ризику можливо лише в тому ви-падку, якщо він ідентифікований і оцінений,вироблений і впроваджений механізм його мо-ніторингу.

Функції, покладені на систему управлінняризиком, зумовлюють зміст самого процесууправління підприємством, яке зводиться дотакої послідовності дій:

— розробка політики в галузі управлінняризиком;

— виявлення факторів ризику і оцінка йогоможливого рівня, прогнозування поведінкипідприємства в цій ситуації;

— розробка альтернативних варіантів дій івибір найбільш прийнятного і правомірного зних;

— визначення доступних шляхів і засобівмінімізації ризику;

— підготовка та планування заходів по ней-тралізації, компенсації очікуваних негативнихнаслідків ризику.

Аграрні підприємства є базовими елемен-тами аграрного сектору України, який формуєпродовольчий комплекс і здебільшого визна-чає рівень продовольчої безпеки. Згідно з на-шими спостереженнями, активно впроваджу-ють в систему управління підприємствомпідсистему управління ризиками переважноагрохолдинги та великі аграрні підприємстватобто ті, діяльність яких характеризуєтьсятрадиційно високим фоном загроз. Середніпідприємства функції управління ризиками восновному покладають на структурні підроз-діли. Це свідчить наявність елементів управлі-ння ризиками.

Отже, незважаючи на недостатність досві-ду і відсутність традицій управління ризикамидіяльності вітчизняних аграрних підприємств,окремі елементи ризик-менеджменту все жчітко прослідковуються. Щоправда стосують-ся вони лише окремих бізнес-процесів (пере-важно, тих, рівень ризикованості яких є най-більш високим). Однак системний цілісний під-хід до управління ризиками в межах всьогопідприємства при цьому відсутній, ігнорують-ся взаємозв'язки між факторами ризику, втра-



95

чається можливість одержання синергетично-го ефекту від комплексного управління сукуп-ністю ризиків [5, с. 141]. Як наслідок, говоритипро високу результативність такого фрагмен-тарного процесу управління ризиками, як пра-вило, не доводиться.

За результатами нашого дослідження, шля-хом проведення соціологічного опитуваннякерівного персоналу, нами було встановлено,що управління ризиками на вітчизняних аграр-них підприємствах відбувається безсистемно,за принципом "кожен займається своїм ризи-ком" [6, с. 62]. Так, фактори ризику виявляють-ся структурними підрозділами самостійно таавтономно, відносно окремих бізнес-процесівта у відповідності до виконуваних функцій. Таксамо відбувається аналіз та оцінка ризиків.Лише пропоновані стратегії управління ризи-ками погоджуються з керівництвом. Проте цістратегії іноді не вписуються в загальну стра-тегію розвитку аграрного підприємства. Не го-воримо також і про наявність на підприємствахпрограми управління ризиками.

Це вказує на те, що для аграрних підпри-ємств Лісостепової зони України характернийфрагментарний функціональний підхід доуправління ризиками, основним недоліком якоїє відсутність цілісного підходу до управлінняризиками в межах всього підприємства, ігно-рування взаємозв'язку між факторами ризику,а отже, неможливість об'єктивної оцінки їхсукупного впливу на досягнення кінцевих ці-льових показників діяльності аграрногопідприємства. Про ефективність вищезазначе-ного підходу до управління ризиками на під-приємстві, на наш погляд, можна говоритилише тоді, коли спектр ризиків аграрного під-приємства містить незначну кількість локаль-них ризиків, зв'язок між якими відсутній абонесуттєвий.

Враховуючи те, що аграрна сфера — високоризикована галузь економіки України, управ-ління ризиками має бути інтегрованим в загаль-ний процес управління підприємством, непе-рервним комплексним процесом, координова-ним керівництвом підприємства та здійснюва-ний спільними зусиллями всього персоналузадля знаходження оптимальних шляхів досяг-нення бажаних цілей в умовах небезпек та за-гроз. У процесі формування системи управлін-ня ризиками, на наш погляд, доцільним є вра-хування особливостей самого підприємства(організаційної структури, розміру, формивласності, організаційно-правової форми ство-рення), а також ступеня впливу факторів зов-нішнього соціально-економічного середовища.

На основі вищевикладеного нами розробле-но та запропоновано до впровадження концеп-цію формування системи управління ризиками,кінцевою метою якої є забезпечення стійкогофункціонування аграрного підприємства. Унашій інтерпретації, система управління ризи-ками представляє собою упорядковану су-купність таких заходів, як визначення мети уп-равління ризиком, виявлення ймовірності на-стання ризикових подій, розрахунку ступеня тавеличини ризику, аналізу зовнішнього середо-вища, вибору стратегії управління ризиком тавизначення прийомів ризик-менеджменту, не-обхідних для цільового впливу (нейтралізаціїабо мінімізації) на ризик [7, с. 54].

Для забезпечення ефективної діяльності тарозвитку підприємства, необхідно, з ураху-ванням умов невизначеності, забезпечитиефективне функціонування системи управлі-ння ризиками в системі менеджменту підприє-мства, ядром якої мають бути відповідні еко-номіко-математичні моделі. У попередніх пуб-лікаціях [8, с. 76] ми вже зазначали, що питан-ня побудови та практичної реалізації такихмоделей, які давали б можливість планувати вумовах невизначеності, здійснювати оціню-вання ризиків не отримали належного вирі-шення.

Кожне підприємство в процесі виробничоїдіяльності стикається з інвестуванням коштів.Якщо припустити, що при прийнятті управ-лінських рішень підприємство керуються лишедвома параметрами (сподіваною нормою дохо-ду та ступенем ризику), то одночасно можнастверджувати, що для підприємства є важли-вим обчислення теперішньої вартості потокумайбутніх доходів, які воно сподівається отри-мати протягом відповідного періоду.

Для прогнозування грошових потоків відвиробничої діяльності нами розроблено модельнарощення суми інвестицій з використаннямкомплексної змінної для опису ступеня ризи-ку, розподіленого в часі [8, с. 79]. Така модельдає можливість підвищити економічну ефек-тивність та конкурентоспроможність вироб-ництва сільськогосподарської продукції та си-ровини за умов невизначеності та прогнозува-ти рух інвестиційних коштів по всім виробни-чим процесам (культурам, що вирощуються)підприємства одночасно і на довгостроковуперспективу, а це, в свою чергу, забезпечуєприйняття ефективних управлінських рішеньабо вчасне їх коригування щодо інвестуваннякоштів.

За нашими спостереженнями, вагомоюпричиною, яка стримує процес практичного



впровадження системи ризик-менеджменту набагатьох підприємствах, є складність аналізуйого економічної ефективності. Так, якщорозрахунок величини витрат на впроваджен-ня системи практично не містить жодних труд-нощів, то кількісна оцінка результатів, як пра-вило, можлива лише в тому випадку, коли ри-зик реалізувався. В протилежному випадкувстановити, в якій мірі одержаний результатє наслідком зусиль команди ризик-менед-жерів, не так просто. Відомо, що при дослід-женні ефективності функціонування будь-якої системи розрізняють абсолютну тавідносну ефективність. Абсолютна ефек-тивність впровадження системи управлінняризиками це по суті її вклад у процес досяг-нення встановлених цілей. Відносна ефек-тивність визначається співставленням сумар-ної економічної вигоди (ліквідація втрат, еко-номія витрат, зростання доходу тощо) відвпровадження системи управління ризикамидо очікуваних витрат, пов'язаних із її впровад-женням та забезпеченням її функціонування.

Доцільним є також визначення організа-ційного ефекту від впровадження системиуправління ризиками в аграрному підприємстві,який відображає якість організації системиуправління ризиками на підприємстві. Проявомсоціального ефекту може бути зростання про-дуктивності праці, зменшення обсягу ненормо-ваних втрат робочого часу (непродуктивноїроботи, порушень трудової дисципліни тощо).Отже, впровадження системи управління ризи-ками на підприємстві сприятиме прийняттюбільш раціональних управлінських рішень вумовах невизначеності, небезпек та загроз, анаявність економічного, організаційного, со-ціального та інших ефектів свідчитиме про доці-льність її практичного впровадження.

Розроблені нами рекомендації щодо удос-коналення управління ризиками було практич-но апробовано при здійсненні управління аг-рарними підприємствами у 2016 році. Для цьо-го вибірково було обрано аграрні підприємстваЛісостепової зони України, зокрема Черкась-кої (ТОВ "Степанки"), Кіровоградської (СФГ"Кондор"), Київської (А/Ф ТОВ "Київська"),Вінницької (СТОВ "Аквавіка"), Харківської(СТОВ "Надія"), Хмельницької (ТОВ НВА"Перлина Поділля"), Тернопільської та Черні-вецької (ТОВ "Поділля"), Полтавської (ТОВ"РостАгро"), Сумської (СФГ "Дослідне") обла-стей (табл. 1).

З метою оцінки економічної ефективностіуправлінських рішень щодо впливу на ризики:

— досліджено динаміку чистого прибуткудосліджуваних аграрних підприємств (характе-ризує діяльність підприємства щодо ефектив-ного управління своїми ресурсами) (табл. 2);

— обраховано рентабельність виробництвапродукції (аналізується з метою визначеннятих видів продукції, виробництво яких є рен-табельним та на які в майбутньому необхідноорієнтувати виробництво, а також видів про-дукції, виробництво яких вважається еконо-мічно недоцільним, тобто їх виробництво слідприпинити);

— розраховано рентабельність власногокапіталу (характеризує ефективність викори-стання власного капіталу, показує, якою євіддача на вкладений власний капітал);

— обраховано коефіцієнт платоспромож-ності (платоспроможність визначається здат-ністю аграрного підприємства до швидкого по-гашення своїх короткотермінових зобов'язань(задовольняти платіжні вимоги постачальників,повертати кредити, проводити оплату праціперсоналу, вносити платежі до бюджетів і в

Таблиця 1. Аграрні підприємства, на яких впроваджено систему управління ризиками

Назва

під-ва

Місце

знаходження (область)

Орг.-прав.

форма Земельна площа

К-сть прац. в

рослин-ництві

Продукція, послуги

«Степанки» Черкаська ТОВ 3000-5000 32 Зерно / Зернобобові / Кукурудза / Соняшник / Силос

«Кондор» Кіровоградська СФГ 5001-7000 41 Пшениця / Ячмінь / Кукурудза / Овес / Рапс / Соняшник / Соя

«Київська» Київська А/Ф ТОВ 5001-7000 80 Пшениця / Жито / Кукурудза / Кормові культури

«Аквавіка» Вінницька СТОВ 7001-10000 60 Пшениця / Горох / Рапс / Соняшник

«Надія» Харківська СТОВ 3000-5000 57 Зерно / Зернобобові / Пшениця /

Соняшник / Силос

«Перлина

Поділля»

Хмельницька ТОВ НВА 7001-10000 57 Пшениця / Рапс / Соняшник / Соя

«Поділля» Тернопільська,

Чернівецька

ТОВ 3000-5000 31 Зерно / Зернобобові / Пшениця / Силос /

Сіно

«РостАгро» Полтавська ТОВ 7001-10000 38 Зерно / Зернобобові / Пшениця /

Кукурудза / Соняшник

«Дослідне» Сумська СФГ 3000-5000 20 Гречка / Ячмінь / Горох / Кукурудза /

Пшениця / Соя / Рапс / Соняшник



97

позабюджетні фонди), передбачає можливістьзабезпечення фінансової стійкості);

— розраховано коефіцієнт загальної ліквід-ності (дозволяє оцінити здатність аграрногопідприємства сплатити свої короткостроковізобов'язання, реалізуючи свої поточні активи(всі оборотні кошти)) (табл. 3).

Отже, за результатами дослідження дина-міки чистого прибутку досліджуваних аграр-них підприємств, починаючи з 2016 року, бачи-мо позитивну тенденцію, яка свідчить про зро-стання рентабельності їх фінансово-госпо-дарської діяльності, а це значить, що підприє-мства ефективно управляють своїми ресурса-ми, враховуючи фактори ризику.

Показники рентабельності виробництвапродукції досліджуваних агарних підприємствтеж демонструють позитивну динаміку,підприємства отримують прибутки, тож може-мо стверджувати, що виробництво асортимен-ту зернових та олійних культур цих підпри-ємств є рентабельним, і в майбутньому його неварто змінювати.

Основним показником діяльності топ-ме-неджменту досліджуваних аграрних під-

приємств є рентабельність власного капіталу,що характеризує ефективність його викорис-тання. Даний показник показує, якою є відда-ча на вкладений власний капітал. В усіх дослід-жуваних підприємствах рівень рентабельностівласного капіталу має позитивне значення.Досить високі показники рентабельності влас-ного капіталу показали СФГ "Дослідне", ТОВ"РостАгро", ТОВ НВА "Перлина Поділля",ТОВ "Київська". На нашу думку, це стало мож-ливим завдяки умілому менеджменту підпри-ємств в умовах невизначеності. Максимізаціяцього показника — важливе завдання, яке не-обхідно досягти управлінцям підприємств,адже він характеризує інвестиційну приваб-ливість останніх.

Коефіцієнт платоспроможності вимірюєфінансовий ризик, тобто ймовірність банкрут-ства, джерелами виникнення якого є: частізміни кон'юнктури внутрішнього та зовнішніхринків аграрної продукції; недостатній рівеньзабезпеченості виробничого процесу основнимта оборотним капіталом, інституціональнізміни, що впливають на розвиток аграрногопідприємництва тощо. Починаючи з 2016 року

Назва

підприєм-

ства

Чистий прибуток, тис. грн

2015 рік 2016 рік 2017 рік 2018 рік

План Факт

Абсо-

лютне

відхи-

лення

План Факт

Абсо-

лютне

відхи-

лення

План Факт

Абсо-

лютне

відхи-

лення

План Факт

Абсо-

лютне

відхи-

лення

«Степанки» 27423,7 25847,0 -1576,7 10346,8 11278,0 931,2 4433,0 4535,0 102,0 11548,3 16985,3 5437,0

«Кондор» 18271,5 17221,0 -1050,5 24112,8 26283,0 2170,2 17630,5 18036,0 405,5 18100,0 24569,0 6469,0

«Київська» 24040,6 22658,4 -1382,2 24392,6 26587,9 2195,3 23691,6 24236,5 544,9 25681,0 28324,6 2643,6

«Аквавіка» 33153,3 31247,2 -1906,1 33524,0 36541,2 3017,2 29202,6 29874,3 671,7 30259,4 31569,2 1309,8

«Надія» 19730,9 18596,5 -1134,4 15813,3 17236,5 1423,2 18803,5 19236,0 432,5 20546,8 24671,0 4124,2

«Перлина

Поділля» 30262,9 28523,0 -1739,9 28428,8 30987,4 2558,6 20156,1 20619,7 463,6 25643,1 31569,4 5926,3

«Поділля» 20289,7 19123,2 -1166,5 19223,9 20954,0 1730,1 16868,3 17256,3 388,0 18562,9 21987,5 3424,6

«РостАгро» 31466,6 29657,5 -1809,1 27405,3 29871,8 2466,5 26923,4 27542,6 619,2 28521,3 32687,3 4166,0

«Дослідне» 1279,4 1205,8 -73,6 5329,0 5808,6 479,6 15480,3 15836,3 356,0 15568,2 16856,7 1288,5

Таблиця 2. Результати дослідження динаміки чистого прибуткудосліджуваних аграрних підприємств

Джерело: розраховано автором на основі статистичної звітності досліджуваних аграрних підприємств.

Таблиця 3. Результати оцінки економічної ефективності управлінських рішеньаграрних підприємств щодо впливу на ризики

Джерело: розраховано автором на основі статистичної звітності досліджуваних аграрних підприємств.

Назва під-

приємства

Рентабельність виробництва

продукції, %

Рентабельність власного

капіталу, % Коефіцієнт платоспроможності

Коефіцієнт загальної

ліквідності

2015 2016 2017 2018 2015 2016 2017 2018 2015 2016 2017 2018 2015 2016 2017 2018

«Степанки» 100,8 109,6 127,3 132,4 9,5 16,6 26,0 28,0 0,76 0,87 0,79 0,85 3,8 6,6 3,7 3,2

«Кондор» 101,5 116,1 110,8 115,2 7,0 16,7 29,5 30,2 0,59 0,92 0,86 0,93 1,8 8,6 5,6 4,8

«Київська» 102,7 102,6 138,1 129,8 11,5 13,6 14,2 14,8 0,64 0,75 0,81 0,84 1,9 3,8 3,4 2,7

«Аквавіка» 98,9 116,8 128,9 132,2 6,2 7,8 7,9 8,1 0,61 0,49 0,68 0,75 4,6 4,2 3,7 3,4

«Надія» 134,6 139,2 141,6 147,5 9,4 9,7 11,4 16,2 0,72 0,81 0,87 0,85 2,1 3,7 3,2 3,3

«Перлина Поділля»

89,1 109,2 121,8 126,8 14,2 13,7 15,8 21,3 0,69 0,67 0,73 0,79 6,1 5,6 4,4 3,2

«Поділля» 33,7 86,4 94,1 102,4 4,9 5,7 7,2 8,1 0,48 0,44 0,54 0,62 1,5 1,4 1,8 2,2

«РостАгро» 96,4 98,7 106,9 124,7 12,5 14,7 16,9 22,3 0,68 0,74 0,81 0,87 2,6 2,5 2,9 3,0

«Дослідне» 75,5 83,6 147,6 135,2 24,6 36,4 35,5 38,2 0,56 0,70 0,85 0,94 1,4 0,94 3,4 6,2



практично у всіх підприємства він дещо підви-щився і знаходився в межах нормативного зна-чення (0,7—0,9). Це свідчить, що досліджува-ним підприємствам досить вдало вдалося впли-нути на фінансовий ризик. Перед ними поста-ли можливості для залучення додаткових інве-стицій.

Коефіцієнти загальної ліквідності дослід-жуваних підприємств знаходяться в межах нор-ми (1,5—2,5). Платоспроможність ТОВ "По-ділля" незначна, оскільки значення коефіцієн-та його платоспроможності менше 2. Це зна-чить, що все ж таки йому загрожує фінансовийризик. Причиною цього може бути ускладнен-ня збуту продукції, або ж погана організаціяматеріально-технічного забезпечення. Виника-ють сумніви щодо ефективності використанняоборотних активів СФГ "Кондор", СТОВ "Ак-вавіка", СФГ "Дослідне", оскільки їх коефіціє-нти ліквідності значно високі.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХДОСЛІДЖЕНЬ

У результаті проведеного дослідженняпротягом аналізованого періоду виявленовідносну стабільність, а з 2016 р. значне по-кращення діяльності досліджуваних аграр-них підприємств Лісостепової зони України.Ми вважаємо, що значним поштовхом дляцього стало системне запровадження заходівз управління ризиками в системі їх менедж-менту.

Виконання поставлених перед аграрною га-луззю стратегічних завдань щодо збільшенняобсягів виробництва сільськогосподарськоїпродукції, підвищення її конкурентоспромож-ності, завоювання і утримання своєї ніші навітчизняному світовому ринках потребує ста-більного розвитку аграрного сектору еконо-міки України, а важливою умовою такої ста-більності є ведення аграрними підприємствамигосподарської діяльності відповідно до страте-гічних орієнтирів управління в умовах адапто-ваності до ризиків.

Література:1. Вітлінський В.В., Великоіваненко Г.І. Ри-

зикологія в економіці та підприємництві. — К.:КНЕУ, 2004. — 480 с.

2. Ризикогенність та страхування в аграрнійсфері (теорія, практика): колект. монографія /За заг. ред. д. е. н., проф. Є.І. Ходаківського. —Житомир: Полісся, 2013. — 323 с.

3. Чернова Г.В. Кудрявцева A.A. Управлениерисками: учебное пособие. — М.: ТК Велби,Изд-во Проспект, 2005. — 160 с.

4. Балдин К.В., Воробьев С.Н. Риск-менед-жмент: учебное пособие. — М.: Гардарики,2005. — 285 с.

5. Семенютіна Т.В. Концептуальні основиформування стандарту ризик-менеджментудіяльності підприємств в Україні. Сталий роз-виток економіки. Всеукраїнський науково-виробничий журнал. — 2013. — № 4 (23). — С.140—144.

6. Горго І.О. Управління ризиками аграрнихпідприємств Лісостепової зони України. Еко-номіка та управління АПК. — 2018. — № 2. —С. 55—64.

7. Горго І.О. Концепція формування систе-ми управління ризиками на підприємстві. Еко-номіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні пи-тання науки і практики. — 2018. — № 11. —С. 44—57.

8. Горго І.О. Моделювання ризику приприйнятті управлінських рішень. Економічнийдискурс. Міжнародний науковий журнал. —2018. — № 4. — С. 74—81.

References:1. Vitlinskyi, V. V. and Velykoivanenko, H. I.

(2004), Ryzykolohiia v ekonomitsi ta pidpryiem-nytstvi [Risk in economics and entrepreneurship],KNEU, Kyiv, Ukraine.

2. Khodakivskyi, Ye. I. (2013), Ryzykohennistta strakhuvannia v ahrarnii sferi (teoriia, praktyka[Hazards of risks and insurance in the agrariansphere (theory, practice)], Polissia, Zhytomyr,Ukraine.

3. Chernova, G.V. and Kudryavtseva, A.A.(2005), Upravleniye riskami [Risk management],TK Velbi, Izd-vo Prospekt, Moscow, Russia.

4. Baldin, K.V. and Vorob'yev, S.N. Risk-menedzhment [Risk management], Gardariki,Moscow, Russia.

5. Semenyutina, T.V. (2013), "Conceptualbases of the standardization of risk managementof enterprises in Ukraine", Stalyy rozvytok eko-nomiky, vol. 4 (23), pp. 140—144.

6. Horho, I.O. (2018), "Risk Management ofAgrarian Enterprises of the Forest-Steppe Zone ofUkraine", Ekonomika ta upravlinnya APK, vol. 2,pp. 55—64.

7. Horho, I.O. (2018), "Concept of formationof risk management system at enterprise",Ekonomika. Finansy. Menedzhment: aktualnipytannya nauky i praktyky, vol. 11, pp. 44—57.

8. Horho, I.O. (2018), "Risk modeling in adop-tion of management solutions", Ekonomichnyydyskurs. Mizhnarodnyy naukovyy zhurnal, vol. 4,pp. 74—81.Стаття надійшла до редакції 27.02.2019 р.

Агросвіт 5 2019За даними ГПУ, у 2017 р. було зафіксовано 414...

Documents