ЛЕКЦІЯ 5

Тема: Застосування технологій моніторингу навчальних досягнень

учнів у процесі фахової підготовки кваліфікованих робітників.

Мета: ознайомитися із можливостями та методиками застосування

технологій моніторингу навчальних досягнень учнів у процесі

фахової підготовки кваліфікованих робітників.

Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, моніторинг,

тестування, професійно-технічні навчальні заклади.

Література

1. Кобися А. П. Методика застосування комп'ютерної техніки

при викладанні предметів шкільного курсу: навчально-методичний

посібник / А. П. Кобися. – Вінниця : ТОВ Ландо ЛТД, 2015. – 394 с.

2. Захарова И. Г. Информационные технологии в образовании:

учеб. пособ. [для студ. высш. пед. учеб. заведений] / И.Г. Захарова. –

М. : Издательский центр «Академия», 2003. – 192 с.

3. Морзе Н. В. Основи інформаційно-комунікаційних

технологій / Н.В. Морзе. – К. : Видавнича група BHV, 2006. – 298 с.

4. Данилова О. Мультимедіа власноруч : текст, графіка, аудіо,

анімація, відео / О. Данилова, В. Монако, Д. Монако. – К. : Вид. дім

«Шкільний світ» : [вид. Л.Галіцина]. – 2006. – 120 с.

5. Освітні технології: навч.-метод. посібник / [О. М. Пєхота, А.

З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.]; за ред. О. М. Пєхоти. – К. :

А.С.К., 2003. – 255 с.

6. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання

: науково-методичний посібник / Пометун О., Пироженко Л. ; за

загальною редакцією. О. І. Пометун. – К. : Видавництво А.С.К., 2004.

– 192с.

7. Сучасні інформаційні технології та їхнє використання:

Навчальний посібник / Гуревич Р. С., Шестопалюк О. В., Кадемія М.

Ю. та ін. Київ, 2006. – 631 с.

8. Трайнев В. А. Новые информационные коммуникационные

технологи в образовании / В. А. Трайнев, В. Ю. Теплышев, И. В.

Трайнев. – М. : «Дашков и К», 2008. – 320 с.

Інформаційні ресурси

1. Віртуальна бібліотека електронних видань. [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://infomine.ucr.edu.

2. Довідково-інформаційний портал Грамота.RU. [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.gramota.ru.

5. Каталог освітніх ресурсів. [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://osvita.org.ua.

6. Літературний портал. [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://lit.portal.kharkov.ua/catalog.

7. Офіційний сайт Міністерства освіти і науки України.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua.

8. Посилання на словники з культури та мистецтва.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pautina.net.

9. Пошукова система онлайнгазет та журналів «Виртуальная

библиотека». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.vlibrary.ru.

10. Ресурси українського слова. [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://lingresua.tripod.com/domivka.htm.

12. Сайт відділу освітніх проектів компанії «Кирил і Мефодій».

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://edu.km.ru .

13. Сайт програми «Навчання та доступ до Інтернет» програми

«Project Harmony, Inc». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://iatp.projectharmony.ru.

14. Світ енциклопедій: посилання на електронні

енциклопедичні ресурси Інтернет, російськомовні енциклопедичні

та псевдоенциклопедичні видання. [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://www.encyclopedia.ru/encyc.html.

15. Український сайт програми Intel® Навчання для

майбутнього». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.iteach.com.ua.

16. Intel® Teach to the Future. [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://www.intel.com/education/teach.

План лекції

1. Основні поняття про моніторинг якості освіти.

2. Види моніторингу і особливості його проведення.

3. Функції педагогічного моніторингу.

4. Типи показників для оцінювання.

1. Основні поняття про моніторинг якості освіти.

Сучасний навчальний заклад – освітня система, що має свою

власну структуру, статут, контингент учнів і викладачів, а тому

вимагає досконалої системи управління. Перед керівництвом

навчального закладу часто постає завдання здійснення самооцінки

роботи навчального закладу, стимулювання творчості педагогів у

підвищенні результативності своєї роботи, підвищення керованості

на всіх рівнях функціонування навчального закладу.

Для оперативного реагування на різноманітні ситуації, які

виникають в ході навчально-виховного процесу, створено новий

інструмент – моніт оринг якост і освіт и, що передбачає безупинне,

тривале спостереження за навчальним процесом й управління ним.

Аксіомою сьогодення є твердження про те, що немає якісного

управління без якісного моніторингу.

В педагогічній науці нагромаджено розмаїття визначень

поняття «освітній моніторинг». На думку Г.Єльникової: «Освітній

моніторинг – це супроводжувальне відстежування і поточна

регуляція будь-яких процесів в освіті. Це система, що складається з

показників, об’єднаних в еталон, методів їх розробки і постійного

спостереження за цими показниками, за станом та динамікою

спостережуваного об’єкта з метою його оперативної діагностики,

випереджувального визначення його диспропорцій, вироблення та

коригування управлінських рішень.

Моніторинг, як сучасна управлінська процедура, повинен

охоплювати всі завдання, що постають перед навчально-виховним

закладом, зокрема: кадрове і матеріальне забезпечення, психолого-

педагогічні умови навчального процесу, стан здоров’я учнів тощо.

Але визначальним, базовим завданням є надання освіти в обсязі, що

визначають державні стандарти чи програмні вимоги. Мова йде про

рівень навчально-предметних досягнень (навченості, знань-умінь-

навичок) учнів як інтегрований показник якості освіти.

Важливим на сьогодні є питання про об’єктивність оцінювання

досягнень учнів. Тому форми і методи оцінювання навчальних

досягнень повинні сприяти активізації творчого й духовно-

психічного потенціалу особистості, її самовдосконаленню.

Моніторинг якості освіти, головним складником якого є

моніторинг навчальних досягнень учнів, характеризується

систематичністю, тривалістю в часі, прозорістю, ефективною

системою відслідковування та ставить завданням встановлення

відповідності результату запланованій меті. Це в свою чергу

вимагає створення системи відслідковування результатів на кожному

з етапів навчання, у кожного учня, з кожної дисципліни.

Джерелами інформації в такому випадку є: статистичні дані,

результати зовнішнього контролю діяльності навчального закладу й

вивчення рівня навчальних досягнень учнів, оцінки незалежних

експертів, порівняльні дані моніторингових досліджень, зовнішнього

незалежного оцінювання, рейтинги виступів учнів на олімпіадах та

конкурсах, матеріали державної підсумкової атестації. Усі ці

показники в комплексі можуть бути основою для здійснення

моніторингу діяльності освітнього закладу.

Вітчизняний вчений В. Панасюк визначає такі аспекти якості

освіти в навчальному закладі:

- якість викладання;

- якість педагогічних кадрів;

- якість освітніх програм;

- якість матеріально-технічної бази та інформаційно-

освітнього середовища;

- якість тих, хто навчається;

- якість управління.

На певному етапі навчально-виховного процесу виникає

потреба у впливові на окремі аспекти якості освіти в навчальному

закладі. Цю функцію виконує моніт оринг, що передбачає безупинне,

тривале спостереження за навчальним процесом та управління ним.

Моніторинг в освіті за своїм змістом є значно ширшим

поняттям, ніж контроль. Безумовно, збирання інформації про стан

об′єкта, дослідження умов його функціонування, аналіз та

Напрями моніторингу якості освіти

Моніторинг умов функціонування

освітнього процесу

Моніторинг освітніх

процесів

Моніторинг результатів

освітніх процесів

- якість кадрового забезпечення; - рівень навчально- методичного,матеріально технічного забезпечення; - рівень науково- методичної роботи; - якість управління.

- рівень викладання базових дисциплін; - стан запровадження освітніх інновацій; - рівень реалізації виховних програм.

- рівень навченості учнів з ключових дисциплін - рівень соціального, психічного, фізичного розвитку особистості; - рівень вихованості учнів.

узагальнення отриманих даних є необхідною умовою проведення

моніторингу. Проте його мета полягає не тільки у відстеженні стану

певного об′єкта освітньої діяльності (діагностична функція), а

швидше у з′ясуванні чинників, що потрібні для його розвитку, зміні

ситуації на краще (функція регулювання).

2. Види моніторингу і особливості його проведення.

Освітній моніторинг проводиться на різних рівнях управління

загальною середньою освітою. На цій основі, як правило, можна

виділити наступні види освітнього моніторингу:

міжнародний;

державний (національний);

регіональний (обласний);

районний (міський);

внутрішній (локальний, індивідуальний).

Внутрішній моніторинг дає можливість аналізувати розвиток

системи освіти в окремому загальноосвітньому навчальному закладі

й умовно диференціюється за такими напрямами:

директорський моніторинг;

адміністративний моніторинг;

педагогічний моніторинг;

учнівський моніторинг.

Моніторингові дослідження з перерахованих вище напрямів

дають можливість спостерігати за діяльністю учасників навчально-

виховного процесу та його результатами, а саме:

директорський моніторинг вивчає управлінську діяльність

керівника загальноосвітнього навчального закладу (результат -

розвиток освіти в загальноосвітньому навчальному закладі,

підвищення рівня самоорганізації адміністрації навчального

закладу);

адміністративний моніторинг відслідковує управлінську

діяльність адміністрації навчального закладу в цілому (результат –

поліпшення якості роботи викладачів);

педагогічний моніторинг досліджує діяльність викладачів з

організації навчально-виховного процессу (результат - підвищення

рівня навченості учнів, самоорганізації викладачів);

учнівський моніторинг вивчає діяльність учнів щодо

самоуправління процесом засвоєння знань (результат – позитивна

динаміка якості і змісту освіти, а також можливостей учнів

застосовувати отримані знання на практиці).

Створена таким чином система моніторингу охоплює основні

процеси в навчальному закладі, є адаптивною, гнучкою й

ст осуєт ься різних рівнів управління.

3. Функції педагогічного моніторингу:

інформаційна – створює масив інформації щодо якості освіти

в навчальному закладі;

діагностична – фіксує реальний стан якості освіти в

навчальному закладі;

прогностична – виявляє стратегію і тактику розвитку освіти в

навчальному закладі;

управлінська – впливає на мету, зміст і методи управлінської

діяльності;

педагогічна – вибудовує цілісність процесу навчання,

виховання і розвитку учнів;

адаптаційна (коригувальна) – мінімізує негативні наслідки

змін у навчально-виховному процесі.

Виходячи з напрямків моніторингу можна виділити такі

об′єкти внутрішнього моніторингу:

учень;

викладач;

керівники (система управління);

зміст і технологія освітнього процесу;

батьки і громадськість.

Поняття якості освіти є достатньо широким, оскільки охоплює

якість навчання, виховання та розвитку особистості як результат

освітньої діяльності.

Учнівський моніторинг включає дослідження:

- рівня навченості учнів;

- рівня вихованості учнів;

- рівня соціального, психічного, фізичного розвитку

особистості.

Основними завданнями цього виду моніторингу є:

дослідження якості навчальних досягнень учнів та динаміки

їх змін;

аналіз чинників впливу на результати успішності, підтримка

високої мотивації навчання;

виявлення обдарованих учнів, підтримка їх інтелектуального

розвитку;

нагромадженя даних для порівняльного аналізу діяльності

учнів і класних колективів;

встановлення та нагромадження даних про фізичний,

психічний, соціальний та духовний розвиток учнів та встановлення

проблем їх особистісного розвитку;

прогнозування на основі отриманих даних тенденцій

розвитку навчального закладу.

Одним із найважливіших показників якості освіти в

навчальному закладі є рівень навчальних досягнень. Синонімами

цього поняття є терміни «успішність», «навченість», «знання-

вміння-навички», «компетентність». Під компетентністю часто

розуміють здатність особистості до діяльності, здобутої завдяки

навчанню; самостійна участь особистості в навчально-пізнавальному

процесі, успішне включення в трудову діяльність.

Оцінювання – це процес встановлення рівня навчальних

досягнень учнів в оволодінні змістом предмета, уміннями та

навичками відповідно до вимог навчальних програм.

При визначенні навчальних досягнень учнів аналізові

підлягають:

характеристики відповіді учня ( елементарна, фрагментарна,

неповна, логічна, доказова, обгрунтована, творча);

якість знань (правильність, повнота, осмисленість, глибина,

гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність);

ступінь сформованості загальнонавчальних, предметних

умінь та навичок (навчально-організаційні, навчально-

інтелектуальні, навчально-інформаційні, навчально-комунікативні);

рівень оволодіння розумовими операціями (вміння

аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати,

узагальнювати, робити висновки тощо);

ступінь самостійності учнів у навчальній діяльності;

досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми,

формулювати гіпотези, розв′язувати проблеми);

самостійність оціночних суджень.

Вказані компоненти покладені в основу чотирьох рівнів

навчальних досягнень: початкового, середнього, достатнього і

високого.

Відповідно до Критеріїв оцінювання навчальних досягнень

учнів в системі загальної середньої освіти в загальнодидактичному

плані ці рівні визначаються за такими характеристиками:

І рівень – початковий (1–3 бали). Відповідь учня

фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про

предмет вивчення. Вміння несформовані, рівень самостійності

навчальної діяльності низький.

ІІ рівень – середній ( 4 – 6 бали). Знання неповні, поверхові.

Учень відтворює основний навчальний матеріал, але недостатньо

осмислено, не вміє самостійно аналізувати, робити висновки.

Здатний розв′язувати завдання за зразком. Володіє елементарними

вміннями навчальної діяльності.

ІІІ рівень – достатній ( 7 – 9 балів). Учень знає істотні

ознаки понять, явищ, зв′язки між ними, а також самостійно

застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими

операціями (аналізом, синтезом, абстрагуванням, узагальненням

тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки.

Відповідь учня повна, правильна, логічна, обгрунтована, проте без

елементів власних суджень. Він здатний самостійно здійснювати

основні види навчальної діяльності.

ІV рівень - високий ( 10–12 балів). Знання учня є глибокими,

міцними, системними; учень вміє застосовувати їх для виконання

творчих завдань. Його навчальна діяльність позначена вмінням

самостійно оцінювати навчальні ситуації, явища, факти, виявляти і

відстоювати власну позицію.

Застосування цих критеріїв дозволяє оцінити навчальні

досягнення учнів у вигляді кількісного показника – кількості балів за

12-бальною шкалою оцінювання.

4. Типи показників для оцінювання.

Формальні – не стосуються безпосередньо змісту конкретної

теми. Наприклад, середній бал за тематичні роботи, підсумкова

оцінка за семестр, рік.

Зміст ові - бал за тематичну роботу, або ж кількість учнів

(орієнтуються в матеріалі, або пам’ятають, або розуміють, або

розв’язують типові завдання, застосовують знання в нетипових

ситуаціях), середній бал класу, успішність учнів.

Показники, що використовуються при оцінюванні рівня

навчальних досягнень учнів:

успішність учнів Р = С

А ,

А - кількість учнів, що мають середній, достатній і високий

рівні навчальних досягнень (від 4 до 12);

С- загальна кількість учнів у класі.

якість засвоєння Q = С

В

В - кількість учнів, що мають достатній і високий рівні

навчальних досягнень (від 7 до 12);

середній бал за роботу;

коефіцієнт результативності;

коефіцієнт якості;

коефіцієнт об''єктивності;

коефіцієнт засвоєння Кз = ,

S– cередній бал за діагностичну роботу,

М – максимально можливий бал.

При оцінюванні навчальних досягнень учнів важливо не тільки

з'ясувати «як багато учень знає», але й «що саме знає і вміє учень».

Особлива увага звертається на так звані когнітивні вміння, а саме

M

S

M

S

рівні пізнавальної, мислительної діяльності, складність розумових

операцій, необхідних для виконання завдань.

Таксономія Блума дає можливість показати відмінність між

«знанням про те, що», тобто змістом мислення, і «знанням того, як»,

тобто процедурами, що використовуються при розв’язку проблем.

Задачі в когнітивній сфері таксономія Блума ділить на шість

рівнів складності в засвоєнні учнями матеріалу, що викладається від

найпростіших до більш складних: знання, розуміння, застосування,

аналіз, синтез, оцінювання.

І. Знання. Ця категорія означає запам’ятовування та

відтворення вивченого матеріалу від конкретних фактів до цілісних

категорій. Загальна риса цієї категорії – пригадування відповідних

даних.

ІІ. Розуміння. Показником здатності зрозуміти вивчене

може бути перетворення матеріалу з однієї форми в іншу

(наприклад, із словесної в математичну), інтерпретація матеріалу

учнем (пояснення, короткий виклад), передбачення подальшого

перебігу явищ, подій (наслідки, результати). Такі навчальні

результати перевершують просте запам’ятовування матеріалу.

ІІІ. Застосування. Ця категорія означає вміння

використовувати вивчений матеріал у конкретних умовах і нових

ситуаціях. Сюди входить застосування правил, методів, понять,

законів, принципів, теорій. Такі результати навчання вимагають від

учня більш високого рівня володіння матеріалом, ніж розуміння.

IV. Аналіз. Цей когнітивний рівень означає вміння

розчленувати матеріал на складові частини так, щоб явно виступала

його структура. Сюди відноситься вичленення частин цілого,

виявлення взаємозв’язків між ними, усвідомлення принципів

організації цілого

V. Синтез. Це вміння комбінувати елементи так, щоб отримати

ціле, яке характеризується новизною. Таким новим продуктом може

бути повідомлення (виступ, доповідь), план дій, схема.

Досягнення відповідних навчальних результатів передбачає

діяльність творчого характеру, що спрямована на створення нових

схем, структур.

IV. Оцінювання. Ця категорія означає вміння оцінювати

значення того чи іншого матеріалу (твердження, дослідних даних і

інш.). Судження учня повинні ґрунтуватися на чітких критеріях

внутрішніх (структурних, логічних) або зовнішніх (відповідність

меті). Дана категорія передбачає досягнення навчальних результатів

всіх попередніх категорій.

Важливим на сьогодні є питання про об’єктивність оцінювання

навчальних досягнень учнів. Оцінка є інструментом впливу на

особистість учня в навчально-виховному процесі, показник

результативності, стимул його діяльності. Тому форми і методи

оцінювання навчальних досягнень можуть сприяти активізації

творчого й духовно-психічного потенціалу особистості, її

самовдосконаленню.

Для того, щоб недоліки традиційного контролю менше

позначалися на якості навчально-виховної діяльності учнів,

необхідно вдосконалювати засоби, форми і методи оцінювання.

Відносною новацією в цій галузі є рейтингова система

оцінювання діяльності учнів. Вона допомагає не тільки об’єктивно

оцінити учня, а й створює додатковий механізм його активізації в

усіх видах навчально-пізнавальної діяльності.

Метою запровадження рейтингового оцінювання діяльності

учнів є:

визначення індивідуального інтегрованого результату участі

учнів у житті навчального закладу;

стимулювання навчальної діяльності учнів;

сприяння особистісному зростанню учня через визначення

відповідного показника його прогресу;

створення умов для більш об’єктивного, адекватного й

індивідуально спрямованого педагогічного впливу.

У зв'язку із введенням тематичного оцінювання актуальним є

використання квалімет ричного підходу, суть якого полягає в

оцінюванні якісних властивостей об'’єкта за допомогою кількісних

показників з використанням математичної моделі. Суть

кваліметричного підходу полягає у тому, що реальний стан об'єкта

порівнюється з ідеальним (бажаним) результатом через

використання оцінки-критерію. Кваліметричний підхід дозволяє

нейтралізувати недоліки існуючої системи оцінювання, яка

ґрунтується на усередненні результатів (знаходженні середнього

арифметичного) та нівелює зусилля учнів при досягненні певного

рівня навчальних досягнень. Адже вагомість (важливість ) різних

видів робіт учня в ході засвоєння матеріалу теми є нерівноцінною.

Результатом застосування кваліметричного підходу є те, що

підсумкова оцінка реально відображає результат навчальної

діяльності учня.

Основним методом педагогічної кваліметрії є метод групової

експертної оцінки (незалежне опитування експертів-професіоналів),

оскільки колективна експертна оцінка є набагато надійніша від

індивідуальної.

Для проведення моніторингу необхідно розробити чи

адаптувати факторно-критеріальні (кваліметричні) моделі

оцінювання якості засвоєння навчального матеріалу, рівня

сформованості спеціальних, загальнонавчальних умінь і навичок.

Кваліметричні моделі розробляються з урахуванням специфіки

кожного навчального предмета.

При створенні таких моделей, як правило, виділяються:

фактори оцінювання, тобто навчальні теми, досліджувані

протягом семестру, навчального року;

критерії оцінювання кожного фактора - види робіт, що

будуть оцінюватися при вивченні кожної теми (як обов'язкові,

відповідно до вимог державних програм, так і за вибором

викладача).

З метою отримання об'єктивних результатів визначаються

коефіцієнти вагомості кожного фактора і критерію. Ці коефіцієнти

являють собою бальну оцінку в частинах одиниці.

При визначенні коефіцієнта вагомості фактора (навчальної

теми) враховуються наступні параметри:

тривалість вивчення навчальної теми;

складність досліджуваного матеріалу;

взаємозв'язок тем, досліджуваних протягом семестру

(навчального року).

Моніторинг навчальних досягнень на рівні навчального закладу

може проводитися з таких напрямків:

моніторинг результативності навчання ;

предметний моніторинг;

дослідження результативності участі учнів у Всеукраїнських,

обласних, районних, міських олімпіадах, турнірах, конкурсах МАН

тощо.

Моніторинг результативності навчання проводиться у два

етапи:

проміжний (січень);

вихідний (червень).

Основна інформація, що збирається:

загальна кількість учнів,

кількість учнів за рівнями навчальних досягнень.

Джерела інформації для дослідження: класні журнали з

підсумковими оцінками учнів за семестр та за рік.

Основні показники:

кількість учнів, що мають початковий середній, достатній,

високий рівні навчальних досягнень;

успішність засвоєння навчального матеріалу;

якість засвоєння;

середній бал ( з предмету, по класу, по навчальному

закладу, за семестр, рік).

Предметний моніторинг проводиться в три етапи:

вхідний (нульовий замір) (вересень)

проміжний (контрольний замір)(грудень)

вихідний (підсумковий замір) (травень).

Основна інформація, що збирається:

загальна кількість учнів,

кількість учнів за рівнями навчальних досягнень.

Джерела інформації для дослідження: діагностичні контрольні

роботи з предметів інваріантної частини навчального плану.

Основні показники:

кількість учнів, що мають початковий, середній, достатній,

високий рівень навчальних досягнень;

успішність учнів (коефіцієнт успішності);

якість засвоєння (коефіцієнт якості);

середній бал за роботу;

коефіцієнт об’єктивності;

коефіцієнт засвоєння.

Програма аналітичної діяльності за результатами

моніторингових досліджень містить:

аналіз умов;

аналіз результатів освітнього моніторингу;

визначення позитивних і негативних тенденцій;

прийняття управлінських рішень;

підготовка рекомендацій щодо корекційної роботи;

визначення резервів розвитку освітньої системи;

визначення пріоритетних напрямків діяльності.

Характерними ознаками позит ивних т енденцій на основі

аналізу динаміки змін кваліметричних показників є:

стабільність організаційних умов проведення моніторингу;

стабільність показників рівня навченості учнів, коливання

показників якості у межах допустимих значень;

об’єктивні пропорції між високим, достатнім, середнім,

початковим рівнями навченості учнів;

поступове зростання кваліметричних показників;

підтвердження прогнозованого рівня знань в процесі

моніторингу;

прозорість і доступність аналітичної інформації всім

учасникам навчально-виховного процесу

Характерні ознаки негат ивних тенденцій на основі аналізу

динаміки змін кваліметричних показників:

різке підвищення (або, навпаки, різкий спад) показників

якості ;

диспропорції між високим, достатнім, середнім і

початковими рівнями навченості;

нестійка картина динаміки змін рівня навченості з окремого

предмета;

невідповідність фактичного і прогнозованого рівня знань з

окремих предметів;

диспропорції між загальною кількістю учнів і кількістю

учнів, що брали участь у моніторингових дослідженнях;

повторюваність із року в рік одноманітних помилок;

постійне поступове зниження КВ-показників;

повторюваність із року в рік найнижчих КВ-показників із

одних і тих же предметів;

відсутність корекційної роботи.

Корекційна робота за результатами моніторингу включає

складання індивідуальних корекційних програм для учнів, в яких

необхідно:

враховувати проблеми учня в засвоєнні навчального

матеріалу з даної теми, рівень сформованості спеціальних,

загальнавчальних умінь і навичок;

спланувати реальні перспективи підвищення рівня його

навчальних досягнень у результаті проведеної корекції;

визначити тимчасові рамки корекції з даної теми;

визначити види і форми роботи, послідовність їх виконання.

Одержати об’єктивну оцінку результативності викладання

навчального предмету можна тільки з використанням науково

обґрунтованої технології проведення моніторингових досліджень.

Створення програми моніт орингового дослідження в

навчальному закладі потребує від керівництва ретельної підготовки

як у нормативно-правовому так і в організаційно-методичному

аспектах.

Нормат ивно-правові заходи передбачають:

розробку положення про внутрішній моніторинг;

внесення змін в структуру управління навчальним закладом з

визначенням функціональних обов’язків суб’єктів моніторингу;

розробку інструкцій про проведення моніторингу на підставі

обраних параметрів та критеріїв оцінювання;

розробку форм інформаційних бланків та комп’ютерних

програм для внесення і обробки даних.

Організаційно-мет одичні заходи включають визначення:

напрямів дослідження (наприклад, моніторинг адаптаційних

процесів при переході з одного кваліфікаційного рівня на інший,

моніторинг навчальних досягнень учнів випускних груп (результати

ДПА), робота з обдарованими дітьми, моніторинг діяльності

викладачів, що атестуються, моніторинг стану викладання предметів

тощо)

методів збору інформації ;

способів вибірки;

визначення критеріїв оцінювання;

періодичності збору інформації;

форми представлення даних;

створення технології обробки результатів моніторингу;

відповідальних осіб;

способів оприлюднення інформації.

У ході її створення важливо сформулювати такі базові

параметри дослідження, як :

цілі і завдання його проведення (залежно від обраного

виду);

очікувані результати;

об”єкти моніторингу;

розділи дослідження ( готовність учнів до навчання, їх

адаптація до навчального процесу в ПТНЗ; результативність

навчальних досягнень; психологічна комфортність навчання;

забезпечення умов здійснення професійної підготовки майбутніх

кваліфікованих робітників);

етапи моніторингу;

визначення відповідальних за проведення моніторингу

(творча група або експертна рада);

інструментарій з описом методів його застосування, форм

представлення даних;

способи оприлюднення інформації.

Робота з проведення внутрішнього моніторингу здійснюється

методичною радою навчального закладу.

Організація роботи щодо здійснення внутрішнього моніторингу

покладається на голову методичної ради навчального закладу.

Загальне керівництво щодо здійснення внутрішнього моніторингу

покладається на адміністрацію навчального закладу. Схвалений

педагогічною радою навчального закладу проект цільового

моніторингового дослідження реалізує спеціально створена группа,

в обов'язки якої входить:

підготовка та проведення дослідження;

узагальнення та аналіз одержаних результатів;

розробка рекомендацій з усунення виявлених недоліків;

інформування методичної ради та директора ПТНЗ про

перебіг дослідження та його результати.

Локальні моніторингові дослідження класний керівник та

учитель-предметник проводять за сприяння психолога,

координують та узгоджують з головою методичної ради, керівником

методичного об’єднання, адміністрацією навчального закладу. Для

проведення моніторингових досліджень використовуються тільки

погоджені з психологом та затверджені методичною радою

навчального закладу технології та інструментарій.

Критерії щодо здійснення внутрішнього моніторингу:

об’єкт ивніст ь - уникнення суб’єктивних оцінок, створення

рівних умов для всіх учасників навчально-виховного процесу;

валідніст ь - відповідність пропонованих контрольних

завдань змісту досліджуваного матеріалу , чіткість критеріїв

вимірювання і оцінювання;

надійніст ь результатів, що означає можливість

підтвердження позитивних і негативних результатів різними

способами контролю; шляхом повторного контролю, який

проводять інші особи;

врахування психолого-педагогічних особливост ей

шляхом диференціації контрольних та діагностичних завдань;

гуманіст ична спрямованіст ь - створення обстановки

доброзичливості, довіри, поваги до особистості, неможливості

використання результатів досліджень для застосування будь-яких

репресивних дій.

Контрольні питання

1. В чому сутність моніторингу якості освіти?

2. Які види освітнього моніторингу?

3. Яке призначення внутрішнього моніторингу?

4. Які функції педагогічного моніторингу?

5. Які об’єкти внутрішнього моніторингу?

6. Які завдання учнівського моніторингу?

7. Які показники аналізуються під час визначення навчальних

досягнень учнів?

8. На які типи поділяють показники для оцінювання?

9. В чому суть таксономії Блума?

10. В чому особливість рейтингової системи оцінювання

діяльності учнів?

11. Яка мета запровадження рейтингової системи оцінювання

діяльності учнів?