86 85

РОЗАЛІВКАМоя маленька Батьківщина - село Розалівка, мальовничий

куточок Одеської області

Село лежить серед пагорбів немов коштовний камінь. Вониоточують його з усіх боків. Село чарує всіх природою, красою, ніжністюполів, лісів, пагорбів. Воно всіх зустрічає хлібом-сіллю, а проводжає з

піснею.Любимо своє село. Це наша

святиня, це наш оберіг і наша колиска.Гарно в Розалівці навесні, коли вонапотопає в білосніжній сукні, неначезібралася під вінець. Любимо її достигліколоски пшениці і засніжені околиці.«Кожному мила своя сторона»,- кажутьв народі.Справді, це місце єдине, неповторне.Воно викохало нас на своїх долонях,

збагатило своєю красою, подарувало цікаві легенди, приказки, колисковіпісні, щедрівки.

В нашому селі проживають люди різних національностей: українці,росіяни, молдавани, казахи, румуни. Тому в нашому селі є слова-діалекти,характерні лише Розалівці:

Полівник - комораСлоїк - скляні банкиЧетверть - скляні банкиБаняки - казаниКацабурка - маленьке господарче помешканняЛітнік - літнє помешкання для корівЧара - сковорідкаГаблі - вилаМурелі - абрикосаКарафка - графинБурдаш - міцний алкогольний напій місцевого виробництваБромбас - молоде виноКотуня - літня плита на вулиціЛоханка - коритоБалія - коритоТвінчик, халат, пальтішко - чоловічий піджак.Шулуминя - кукурудзиня.Переїди - відходи від кукурудзиняКарнавка, ринка - ковшик для водиШкари - зношене домашнє взуттяКапці - тапкиФіртка - каліткаФурік - картузДрин, патика - палицяСклецок - півмішка

88

Починає співати найстаріша бабуся в нашому селі БондарЄвдокія Кирилівна:

У словах цієї пісні: і життєва правда, і смуток, і переживання; іколи бабуся співає її, то у багатьох сльози виступають на очах.

Головонька моя бідная,В мене ненька тай нерідная.Дружинонька наймовірная,Чужа сімя непривітная.Сама сідає вечеряє,Мене посилає по водуОй по воду по холодную,Не зобутую, не зодягненою,

Тільки личком підперезаною.Ой, пішла я через двір,Побачила мене матінка:- Не плач, доню, ні на батька свого,Не плач, доню, ні на неньку свою.Заплач, доню, на недоленьку,Що попалася у неволеньку.

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИДобра то річ, що є в хаті піч.Зі своєї печі і дим солодкий.От що вийшло: ні тарантас, ні дишло.Хоч плач - не плач, а вийшло як бач.Спекла Луця, що не їсть і цюця.Сама б сабі за це і їсти не дала.Стид хоч і не дим, а очі виїсть.На красивого чоловіка дивитись гарно, а з розумним і жити легко,Вода все сполоще, а злого слова - ні.Ми пишаємося своїм рідним краєм, пишаємося тим, що ми тут

живемо. Ми, розалівці, частина нашого українського народу, поважаємозвичаї своїх предків і схиляємо голови до рідної землі. Нехай моє село, цетільки маленька історія на полотні всесвіту, проте саме такі маленькі села,«які загубилися не лише на карті, а й у всьому світі», саме такі маленькілюди творять нашу історію.

Ми віримо, що наше село, не дивлячись на нові труднощі, надемографічну ситуацію, виживе, вистоїть і де б ми не були, з усіх усюддороги приведуть нас до тебе, до рідного села, де наш дім, наше корінняі доля.

87

Глибока криниця, глибоко копанаТам стоїть КатрусяЯк намальована.Ла-ла-ла-ла.. .Ха-хаЯк намальована.

При криниці стала, водиці набралаПро свого ІванкаМилого думала.Ла-ла-ла-ла. Ха-ха.Милого думала.

Лелеки, лелеки, вертають здалекуЦілують цю землю святуДо рідної хати, земля їм, як мати,Бо знову у ріднім краю.Років з десять тому в нашому селі поселилисялелеки. Це було великою радістю длямешканців села, адже білий лелека вважаєтьсяптахом долі, провісником щастя і добробуту.Село, в якому поселилися лелеки маєрозраховувати на багатий врожай, злагоду вродинах, щастя і удачу. Кожної весни всі

мешканці села неймовірно щасливі і радісні, коли вертають з вирію додомулелеки. Одне одному переказують: «Прилетіли.. Прилетіли... ви бачили,прилетіли!» і всі знають, що все в селі буде добре. А якими неймовірнимисловами, ласкавими іменами називають наших птахів: буслами,чорногузами, лелеченьками, бузьками, костиками.

З криницями пов'язано багато легенд. Ось одна з легенд, якуповідають в селі: «Якосьзаблукав хлопчик в лісі, немаєсил іти. Біля калини помітив вінкриницю. Глянув в неї - не можедотягнутися до води - дужеглибоко. Засмутився і заплакав.Аж ось із неба спустивсяжуравель і напоїв хлопчикаводицею. Набравшись сили,дійшов хлопчик додому. Начесть цього птаха й сталибудувати криниці-журавлі. І в

нашому селі донедавна стояли дерев'яні журавлі біля криниць, які і пониніоспівуються в народних піснях.

Якби тя Иванку, на дні забачила,То зараз би-шТуди, в криницю скочила.Ла-ла-ла-ла. Ха-ха.В криницю скочила.

Ой. Ні, я не скочу, криниця глибока,Криниця глибокаІ зимна в ній вода.Ла-ла-ла-ла. Ха-ха.І зимна в ній вода.

Ще в селі гарно співають різноманітних пісень, бо без піснінемислиме повнокровне життя села. До неї гуртом чи поодинці, в буденьі свято, старі і молоді звертаються розалівці при найрізноманітнішихжиттєвих негодах, душевних зворушеннях. У нас кажуть, що розалівціспівають цілий рік і цілий вік. Так нам від Бога дано.

ЧУБІВКАЗвідки взялася назва с. Чубівка?

В народі битує дві легенди:Через селище проходить залізнична колія, яка ніби ділить село на

дві частини: ст.Чубівка і Колонка (німецька колонія). Так як Катерина IIбачила в козаках загрозу, то вона видала указ по розпуск Запорізької Січі.І один козак по прізвищу Чубаєв поселився неподалік залізничної колії, аколи будували станцію, то назвали - Чубівка.

Неподалік проходив Чумацький шлях, біля якого була корчма.Звичайно ж зупинялися тут чумаки на перепочинок. За традицією післячастування бралися вони за чуби - чубилися. Крик тих «розваг» долітав ідо станції, яку почали будувати. Тому і прижилась весела назва Чубівка.

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИЯблуко від яблуні далеко не падає;Яка хата такий тин, який батькотакий син;На чужому горі щастя не збудуєш;Якби знав де впадеш, то солому бипідклав;Чоловік голова, а жінка шия, кудиповерне так і буде;Що бабі не вчинити, як ненакраситись, все одно дівкою небуде;Треба, як зайцеві хвіст;Ситий голодного не розуміє;Чужими руками добре лиш жарзагрібати;Куди голка, туди й нитка;Баба з воза, коням легше;Коси коса, поки роса;Їжмо, пиймо тут, бо на небі недадуть;Надувся, як сич;Не завжди коту масляниця;Злетілися, як бджоли до меду;Очі бояться, а руки роблять;Язик без кісток меле, що хоче;Ледачого руки не болять;Слово не горобець, вилетіло непіймаєш;Сім раз відмір, один раз відріж;

Береженого Бог береже;П'яному море по коліна;Що в тверезого на умі, в п'яного наязиці;Вовків боятись, в ліс не ходити;Менше знаєш, краще спиш;Не знаючи броду, не лізь у воду;Не кажи гоп, поки не перескочиш;Курчат по осені лічать;Не втримався за гриву і за хвіст невдержишся;Куди вітер, туди й дощ;Дарованому коню в зуби недивляться;Вчити дитину треба, коли поперекліжка лежить;Малі діти - малі клопоти, великі діти- великі клопоти;Чужу буду і руками розведу;В кожній хаті по лопаті, а в моїй аждві;Своя сорочка ближче до тіла;Живе, як риба в воді;Живе, як вареник в маслі купається;Хто не робить, той не їсть;Посієш вчасно, збереш рясно;Любиш кататись, люби і саночкивозить;Мовчання - золото.

89

МІСЦЕВІ ДІАЛЕКТИДзанзара - дикий абрикос;Жерделя - алича;Черпачка - совкова лопата;Шуфля - совкова лопата;Кварта - кружка;Полівник - причепа для дров;Закат - кладочка;Хробак - черв'як;Бульба, бараболя - картопля;Немає кебету - немає розуму;Псарки - ядовиті гриби;Чамур - розчин з піску та глинидля мурування;Бучок, дрин - груба, велика палка;Капці - взуття;Синенькі - баклажани;Перейди - те, що корова не доїла;Молода - наречена;Тормозок - їжа з собою;Перекус - поїсти на швидку руку;Згарда - бісерове намисто наоснові;Коралі - намисто;Попутка - транспорт, щопопутньо їде;

Галунки - крашанки, писанки;Кутуня - плита, вимурувана на дворі;Патли - нечесані коси;Вакарі - пастухи;Шара - щось дармове;Кисляк - кисле молоко;Шмаття - білизна;Шмотки - одежа;Лапсердак, твінчик - піджак;Шифоньєр - шкаф;Лайба - велосипед;Кокоші - попкорм;Жупан - куфайка;Шарувати - сапати;Драпак - віник, яким замітають надворі;Потуті - воші;Гринжиляки - грубе взуття біля хати;Кацавейка - куфайка;Розгардаж - безлад;Злапав - спіймав;Пательня - сковорідка;Скочити в пательню, в гречку -зрадити;Лея - неохайна жінка

ЧАРІВНА ЧУБІВЧАНКАслова і музика М.Козаченка, зав.клубом

У веселій нашій ЧубовціВсі дівчата працелюбниціСіроокі, як зірниченькиКароокі чарівниченьки.

Приспів:Дзвенять, дзвенять весняночкиПро сонячні роки,То чарівні чубівчаночкиСпівають, як пташки.

( 2 рази)

Сонце з хмарами вітається,Йде весна та й усміхається.Задзвеніли знов весняночки,То співають чубівчаночки.

Приспів.

90

9192

ОЛЕКСАНДРІВКАВо время

крепостного праваукраинский помещикН и м и р о в с к и йпутешествуя выиграл вкарты три семьи утульского помещика. Азатем выменял ещедесять семей на борзыхсобак. Из Тульской

губернии, Теплодвиненский р-н,с.Волчий бор он привез тринадцатьсемей в эти места и поселил их здесь.

Так было заложено село. Былтакой закон: за чужого замуж не выходии чужое не приводи, пусть дажепоследний, но свой.

Помещик имел двух сыновей:Карпа и Александра. Перед смертью онподелил село на две части. Одна частьбыла отдана Карпу, а втораяАлександру. Одна часть называласьНарловка, а вторая Слобода. Послеотмены крепостного права село стало

н а з ы в а т ь с яАлександровка.

До 1917 года многиесемьи выделялись иселились хуторами. Итолько после революцииснова слились в односело.

9394

ПОГОВОРКИ«Мал золотник, да дорог»«Есть в кувшине молоко, даголова не лезет»«Долг платежом красен»«Рад бы в рай, да грехи непускают»«Не было бы счастья, данесчастье помогло»«Над другом посмеешься, надсобой поплачешь»«От гнева стареешь, а от смехамолодеешь»«Дальше положишь, ближевозьмешь»«Тише едешь, дальше будет»«По капле и море собирается»«Пролитую воду не соберешь»«Герой умирает раз, а трустысячу раз»«Ржавое железо не блестит»«Семь раз отмерь, один разотрежь»

«Умей работать, умей и веселиться»«Кто любит трудиться, тому есть чемгордиться»«Великий человек по делу узнается»«С песней и труд спорится»«Кто не слушает советов, тому нечеми помочь»«Дело мастера боится»«Сделал дело, гуляй смело»«В каждом дому по-своему»«Не посмотришь - не увидишь, нерасспросишь - не найдешь»«По верному пути хорошо идти»«Худого слова и сладким медом незапьешь»«С добрым делом не опоздаешь»«Чужим умом умен не будешь»«Лучше быть орлом, чем житьзайцем»«Человек от лени болеет, а от трудаздоровеет»

РЫБАКИЖил старик со старухойРыбачьего труда.У них было три сына -Красавцы хоть куда.Один любил крестьянку,Другой любил княжну,А третий - молодую охотникажену.Однажды тот охотникОхотился на дичь,И встретил там цыганку,Что умеет ворожить.Цыганка молодаяУмела ворожить,Раскинула все карты,Боится говорить.

Жена твоя не верна -Шестерка так лежит,А туз - ее могила,Так карта говорит.Охотник тут поспешноЦыганке уплатилИ сам с большой досадойДомой он возвратил.Подходит ближе к домуИ видит у крыльцаЖена его молодаяЦелует рыбака.Раздался тучный выстрел,За выстрелом другой.Рыбак упал на землюИ кровь лилась рекой...

ЧАПАЄВКАСВОЯ ЗЕМЛЯ И В ГОРСТИ МИЛА

История села Чапаевка началась с поселением одной знатнойкупеческой семьи, которая для заселения пустующей территории обменяласобак на 12 семей крепостных крестьян. Вот так и было положено началопоявления села Чапаевка.Моє село, серпанком оповитеДощем омите, наймиліше на земліОкрайчик неба у зеленім житі,Що світиться, мов зірочка в імлі.Правічне поле, де червона калина,Неначе море сонячне, шумить.І вигляда замріяна ромашка,І волошковий всесвіт гомонить.

Село Чапаєвка - центр Чапаєвськоїсільської ради, розташоване на відстані 23кілометрів від районного центра - містаКотовськ. Виникло село Чапаєвка в

серединіXIX століття.На території сучасної Чапаєвськоїсільської ради знаходиться Вишнівськазагальноосвітня школа І-ІІ ступеня, одинфельдшерсько-акушерський пункт вселі Новий Мир та два фельдшерськихпункти в селах Чапаєвка та Вишневе,

один сільський будинок культури вселі Чапаєвка, один сільський клубв селі Вишневе, дві сільськібібліотеки в селах Чапаєвка таВишневе.

російською мовою:- вятошка - парадно-выходной платок- чара - сковородка- паця - свинья- запан - фартук- кокурка - булочка с начинкой- заклёкнуть - завянуть, высохнуть- горлица - голубка

українською мовою:Рунделик - ковшик з ручкою.Матка - долина біля ставка.Дзандзарі - абрикоси.Дрин - палка.Драпак - віник з дерези.Батлашка - бутилка.Лоханя - корито.Габлі - вила.Чара - сковорідка.Кварта - кружка.Сачок - піджак.

За спогадами жителів села,в повсякденному побуті,в них колись вживалися

такі слова:

9596

ПРИКАЗКИБез господаря двір плаче, а без господині - хата.Мале господарство - малий клопіт, а велике господарство - великий

клопіт.Хай буде не пишно, аби затишно.Наука в ліс не заводить, а з лісу виводить.

ПОСЛОВИЦЫ И ПОГОВОРКИ- На чужой сторонушке рад своей воронушке.-Терпение и труд всё перетрут.-Скучен день до вечера, коли делать нечего.-По платью встречают, а по уму провожают.-Красна птица перьем, а человек - уменьем.-Книги читай, а дела не забывай.-Дело знай, а правду помни.-Труд человека кормит, а лень портит.-Умелые руки не знают скуки.-Была бы охота - будет ладиться работа.-Землю красит солнце, а человека труд.-Себя губит, кто других не любит.-Худо тому, кто не делает добра никому.-Нет такого дружка, как родная матушка.

ЩЕДРІВКИСійся, родися,Жито, пшениця,Горох, чечевицяІ всяка пашниця!Щоб всього було доволіІ в коморі, і на полі!Сію, сію, посіваю,З Новим роком Поздоровляю!

Сію, вію, посіваю,Щастя й злагоди бажаю!Щоб були ви всі веселіУ своїй рідній оселі!

З Новим роком!З добром роком,Що ступив широким крокомНа поріг у вашу хату -Дружню, щиру і багату!

КАЧУРІВКАСело Качурівка виникло в XVIІІ столітті, воно мало назву Понори.

Пізніше, в XIX ст. його перейменували на Велика Качурівка. Ця назвапішла від прізвища пана, що керував на той час селом. За переказами, упана було 22 дітей. І коли вони виросли і одружилися, то майже в кожнійхаті проживали панові сини та дочки. Тому і село назвали по їхньомупрізвищу.

Населяють село переважно українці. Але незначна частинанаселення - молдовани. Після війни 1945 року в село почали приїздитилюди із Західної України, з Росії. Храмове свято в селі - Покрова ПресвятоїБогородиці, яке святкують 14 жовтня.

І так як в селі населення різних національностей та етнічнихменшин (є навіть декілька гагаузів), то і село це має своє слівце.

Діалект в селі змішаний (суржик): українська та молдавська мова.СЛОВА

Ґаблі - вила для сіна.Кутуня - плита на вулиці.Фіранка - поперечна маленька занавеска до вікна.Мешти - шльопанці (літнє взуття).Катрани - тряпки для казанів.Ваприни - агрус.

ПРИСЛІВ’ЯКоняці ногу кують, а жаба і собі підставляєОдин з сошкою, а два - з ложкоюХто рано встає - тому Бог даєПаруйся кінь з конем, а віл з воломСпання не дає коня, а ще й того забираєПід лежачий камінь вода не течеПо топтаній доріжці трава не ростеНате і мою баньочку на дьоготьТебе не лоскочуть - не дриґай ногамиНе кажи «гоп», поки не перескочишКазав пан «кожух дам», та слово його теплеЗа кусок кишки сім верст пішкиЧому бідний, бо дурнийЧому дурний, бо біднийОбібрався грибом - лізь у кошикОдна бджола меду не нанесеДобре, як голому в кропивіДумай головою, а не черевикомЖивіт товстий, а лоб пустийКожен Іван має свій планУ нього грошей, як у жаби пір’яПузо - не мішок, що не всип - не випаде

97

ПІСНІ

***Ой, женися мій синочку,Добро тобі буде.Будеш мати кого кохати,Та хліба не буде.

Сину мій, синочку,Ти моя дитина,Скажи мені, сину,Хто твоя родина?

Теща мені люба,Бо жінку вродила,Жінка мені люба,Бо дітей вродила.

А ти, моя мати,Мусиш вибачати,Бо, як скажу жінці,То вижене з хати.

Мамо, моя мамо,Таке в тебе щастя.Поший собі торбу,Вона тобі здасться.

Торбу я пошила,Та її шаную,Як виростуть твої діти -Тобі подарую.

***Цвіте, цвіте черемшина,Ягідок немає.А хто в приймах не буває,Той горя не знає.А я приймак (2 рази)Тай горе я знаю,Кулаченьки під боченькиТай спати лягаю.Оре приймак, оре приймак,На шлях поглядає,Усі жінки несуть їсти,А мої немає.Іде приймак, іде приймак,На дудочку свище,Ховай, жінко, хліб і сало,Бо йде приймачище.Не вспів приймак (2 рази)На лавочку сісти,Йому теща приказала:«Неси курям їсти».Щоб ці кури поздихали,А хата згоріла.Як же мені, приймакові,Ця жизнь надоїла.

98

КОСИ

Три вареники впер, морду втер;Боїться, як собака палку;Свербить око, а він вухо чухає;Герой, бо в маминих трусах;Була в собаки літня кухня;Висока до неба, дурна як треба;Міняйло без штанів ходить;Ні шити, ні пороти;Лізе, як сліпе теля в яму;

ПРИКАЗКИНе роби з мухи слона;Ситий голодному не товариш;Боїться, як чорт ладана;Гарний ніс за три дні кулак чує;Бідний, як церковна миш;Горлає, як баран недорізаний;Дивиться, як баран на нові ворота;Вбралася, як чорт на «утренню»;Вчіпився, як п 'яний до радіо.

СЛОВАЧувирло - чудоКабиця - плитаКутуня - плитаКварта - кружкаКацьомохи - страва з картопліКоцьоня - свиняТвинчик - жакетБуждиган - парубок

Кацавейка - фуфайкаКуча - свинарникПисок - ротРашка - тазикКувінька - кочергаПерейди - бадилля кукурудзиДрапак - віникБатражаники - сирники

ЩЕДРІВКАЩедрий вечір,Щедрий вечірПресвята ВарвараЦеркву муровалаЩедрий вечір,Щедрий вечірІз трьома уграмиІз трьома окнамиЩедрий вечір,Щедрий вечірА в перве віконцеСяє ясне сонцеЩедрий вечір,Щедрий вечірА в друге віконцеМісяць заглядаєЩедрий вечір,Щедрий вечірА в третє віконцеАнгел залітаєЩедрий вечір,Щедрий вечір

Ангел залітаєНа престол сідаєЩедрий вечір,Щедрий вечірНа престол сідаєКнижечку читаєЩедрий вечір,Щедрий вечірКнижечку читаєСльози проливаєЩедрий вечір,Щедрий вечірА з тої слізонькиПотекла річенькаЩедрий вечір,Щедрий вечірА в тії річенькіІсус Христос купавсяВ ризи сповивавсяЩедрий вечір,Щедрий вечір

99100

ДІБРОВКАУ нашому красивому селі Дібровка проживають люди різних

національностей: українці, молдавани, вихідці з Західної України. Коженз них має свій говір, діалекти, особливі властивості мови. Вживають такожв своїй мові різні прислів'я, приказки. Співають старі пісні, колядки,щедрівки.

Щедрик, щедрик, щедрівочкаВід хати до хати,Добрим людям на здоров'яБудем щедрувати.

ПРИСПІВ: Пироги, вилазьте з печі,Наливайтесь вина,Щедрий вечір, добрий вечір,Вся ваша родина.

Не ричи - не кричиНич - не трогайНикай - дивисьПой упиймо - йдем вип'ємКорнуци - колючі будякиЛампач - будівельний матеріалТяп, ляп, присобачила - раз,два,зробилаНепоміркована - нерозумна

ДІАЛЕКТИ І ФРАЗИ

Коня кують - жаба й собі лапупідкладає.Загалом без клепки.За здоров'я ваше, в горло наше.Що попові можна, то дякові зась.Скільки вовка не годуй, все одно вінв ліс дивиться.Не рівняй всіх по собі.Як постелиш, так і ляжеш.

Що ти городиш - що говоришПритележилась - прийшлаКалитка - гаманецьБатай - моральне вихованняБез клепки - без розумуПрипинда - фартухШалінка - хусткаКопати - толкати, бити

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИВік живи - вік учись.Не такий страшний вовк, як йогомалюють.Не дай Бог з Івана пана.Чужу біду руками розведу, а досвоєї ума не прикладу.Пройшов Спас, готуй рукавиці прозапас

ЩЕДРІВКАСію, сію, посіваюВід хати до хатиДобрим людям на здоров'яБудем щедрувати

ПРИСПІВ: Пироги, вилазьте з печі,Наливайтесь вина,Щедрий вечір, добрий вечір,Вся ваша родина.

ПЕТРІВКАНАШ ПЕТРІВСЬКИЙ РІДНИЙ КРАЙ

Петрівка до 1946 року - Гамбурове. В ХІХ столітті Гамбурове булоперейменоване на Петрівку. Назва села походить від імен двох братів.Мала Петрівка названа на честь меньшого брата Петра, а наше село -Велика Петрівка на честь старшого брата теж Петра. На теперішній чассело називається просто Петрівка. В селі Петрівка залишилися старітрадиції. Храмове свято в селі святкують на велике церковне свято«Казанської Божої Матері». Як і раніше, так і зараз, збереглися традиціїсвята, збираються родичі в одній хаті. В цей день вони святкують тавідпочивають від повсякденного побуту. Також збереглися православнітрадиції і всі обряди, як і раніше.

ПРИКАЗКИКоти з хати, миші в пляс.Згоріла хата, хай горить сарай, зато мишей не буде.І вора не було, і батька вкрали.Слово не горобець, вилетіло не впіймаєш.Ворога треба викормити.Вовка боятися, в ліс не ходити.Не боїться вовк собаки, та не любить як вона гавкає.Як постелиш так і ляжеш.Якби знав де впадеш, соломки підстелив-би.На віку, як на довгій ниві.

НАША СІЛЬСЬКА МОВА:Карефка - графінГаблі - грабліПостіль - кроватьОслін - скамійкаПательня - сковородкаЧугунок - сковородкаОгородник - лопатаШухля - черпачкаРинка - ковшикШтофка - рюмочкаКорачок - совок

Клещі - обценькиКотуня - кабицяБучок - палкаТичка - різкаБаклашка - бутилкаКожушанка - жилеткаБадя - відро коло кирниціТорба - сумкаДраник - віник рідкийСтеп - поле

102 101

МАЛА КІНДРАТІВКАІСТОРИЧНА ДОВІДКА

У кожного села своя доля, як і в людини. В одних вона світла іщаслива, в інших гірка і безрадісна, а в третіх - з розчаруваннями і світлиминадіями.

Село Мала Кіндратівка - маленька цяточка на карті, та й не на всякій,а хіба що районного, рідко обласного масштабу. ПідпорядкованеПетрівській сільській раді, розташоване на південному сході від районногоцентра - міста Котовськ, на відстані 35 км. На сьогоднішній день в селііснує проблема транспортного засобу, так як залізна дорога розташованана відстані 6 км.

Наш край почав заселятися ще з ХVІІ ст., до 1920 року селовідносилось до Ананьївського повіту Херсонської губернії.

Село Мала Кіндратівка дістало назву від пана Кіндрата. Цю назвувоно зберегло і понині - «Мала Кіндратівка».

Жив пан Кіндрат в збудованому паном Комарницьким житловомубудинку близько 100 років, тому після Жовтневої революції тут утвориласьпочаткова школа. На початку стала семирічною, а пізніше дев'ятирічною.Нині вона вже закрита.

В нашому селі, як і в інших селах існують свої забобони,звичаї таоберіги. Так посеред села стоїть велика гора, яку споконвіків називають«лиса гора», існують легенди, що «лиса» вона тому, бо на ній немає ніжодного дерева,ні кущика. Жителі села встановили на ній оберіг - великийцерковний хрест, вважаючи, що він захистить село від злих духів, напастейта змін в природі.

На сьогоднішній день в селі проживає близько 200 осіб, більшістьіз них - пенсіонери. Вони від своїх пращурів зберігають традиції іпередають своїм нащадкам, тобто нам. Ми в свою чергу зберігаємо цітрадиції та іноді живемо за ними.

МІСЦЕВИЙ ДІАЛЕКТКварта -кружкаЧара - сковорідкалоханка - мискачетверть - бутельбарило - бочонокпереїди - стеблі кукурудзикоцюба - кочергапрашувати -сапатибараболяники - картопляникибараболя - картоплясундук-скриня

щіпанці -урванціобраз - віконалюстерко - дзеркалосіни - коридорвліпила - вдариладрин, бучок- палкаплечінда - паляницядечко - сковородаглечик - кухляпідвода - візбурячища, малясиха - горілка

Добрий вечір тобі, господарю!Стережи, Боже, твойого товару.Твого товару від всякого спадку,Щоб не було якого припадку,Щоб не було якого припадку.Хорошеньку її поважаєш,Хорошенько її поважаєш:Як чашечка у меду,Як соловейко у саду.Там барвінок у цвіту процвітає,Там чоловік жону вихваляє.

ДОБРИЙ ВЕЧІР ТОБІ, ГОСПОДАРЮ!

ОЙ, МАРІЧКА, ЧІЧЕРІ«Ой, Марічка, чічері,Чічері, чічері.Розчеши ми кучері,Кучері, кучері».

Я би тобі чесала,Чесала, чесала,Коби мати не знала,Не знала, не знала.

Мати буде дивити,Дивити, дивити.Як ся буду ганьбити,Ганьбити, ганьбити.

На ти ружу черлену,Черлену, черлену,Розмаринку зелену,Зелену, зелену.

103104

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ

куча - копицясокира - топорбутила - пляшка

каберлет- кібідкап'яниця - алканпервак - самогонка.

Яке їхало -таке й здибало.Про вовка промовка.Згадав про лайно, ось і воно.П'яний, як свиня.Бог палкою не б'є.Море по коліна.

ТРАДИЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ВЕСІЛЛЯ

Якого дідька ти прийшов.Все в цьому житті повертається.Бережи вуха, щоб не вкусила муха.Блистить, як собачі яйці.Слово не горобець, вилетить непіймаєш.

Українці прагнуть відроджувати культурні традиції весілля. Та покищо справжній весільний ритуал можна відкрити лише в селі, жителі якогочерпають традиції святкового дійства із глибинних звичаїв своїхпопередників.

Для більшості з нас є звичним довгий список весільних традиційвід кидання букету і розрізання торту до осипання пари зерном. Намздається, що весілля - не весілля, якщо ці традиції не зберігаються. Однаксправжнє українське весілля можна відкрити лише у селі. Тут зберігаютьсявідроджені набутки пращурів.

Що стосується нашого села, то тут весілля відбувається протягомтрьох днів - Суботи, Неділі та Понеділка. Перший - власне весілля, другийназивається «Циганщина», третій - «Гарбузи».

Першого дня наречений приїжджає викупляти свою половинку. Їїпродає менший брат або племінний, хтось із близьких родичів, аленеодмінно це має бути хлопчик. Плата може бути різною, починаючи відгрошей і завершуючи горілочкою. Після повернення своєї обраниці,наречений з нареченною йде до хати отримувати благословення батьків.«На довге щасливе подружнє життя, на злагоду...» - так зазвичайпочинаються батьківські промови. Останнім штрихом є звичайний розпис.

Другий - «Циганщина» - батьків всаджують у прикрашений візокабо причеп, але жодному не машину й везуть їх купати до річки, точнішевикидати у річку або ставок чи озеро. В цей день жінки перевдягаються в

чоловіків, а чоловіки вжінок.

Третій і останній деньвесілля, що святкується впонеділок й іменуються«Гарбузи», є ніби пророчим.Цього дня із самого ранку удворі батьків нареченоївикопують яму, наливають унеї воду і замішуютьгрязюку. Після цього в

підготовлену земляну місткість садять гарбузове насіння. За традицією,зростання гарбуза означає щасливе і довге подружнє життя, а кількістьвирощених гарбузів визначає і кількість майбутніх дітей. А щодотрадиційної трапези, то на стіл в понеділок подають вареники.

Час спливає, люди змінюються, але традиції, повір’я та приказкиназавжди залишаються в самому селі, адже вони передаються від пращурівдо нащадків.

А коли в суботу ввечері з молодої дружини знімають фату, її головунеодмінно покривають хусткою. Під час обряду молоді дівчата зі свічкамиу руках співають українські пісні, розплітаючи наречену.

Ой ти русява нареченаСяйво смутку золоченеТи прийшла до мене вчора уві сні.Наречена моя Ладо,Наречена іде садом,Опівночі та й на білому коні.

На цьому і завершується святкування весілля в селі МалаКіндратівка, а далі розпочинається щасливе подружнє життя... спливаютьроки і ми майже так само святкуємо золоте весілля...

НАШІ ТАЛАНТИСело Мала Кіндратівка славиться талановитими жителями. Так,

вже майже 7 років поспіль прославляє наше село хор «Кіндратівчанка»,який був створений за ініціативи директора Будинку культури - Буряк A.M.

За цей час хор побував майже по всьому Котовському районі, деприймав активну участь у вокальних концертах. Що стосується нашогосела, то тут хор славиться повагою та авторитетом в односельчан.

Найулюбленішою піснею хору та їх слухачів є пісня «Ой, зеленежито, зелене».

Ой, зеленеє жито, зелене,Хорошії гості у мене.Зеленеє жито женці жнуть,Хорошії гості мене ждуть.Ой, зеленеє жито, зелене,Хорошії гості у мене.Зеленеє жито при межі,Хорошії гості від душі.Ой,зеленеє жито, зеленеХорошії гості у мене.Зеленеє жито ще й овес,Тут зібрався рід наш увесь.

Що стосується нашої молоді, то вона теж дуже талановита. ВБудинку культури часто проводяться вечори відпочинку та концерти нарізні тематики. Майже у всіх заходах активну участь приймають молодіактивісти села, котрі з задоволенням виступають. Це і дошкільнята, іпідлітки.

105106

ОЛЕКСІЇВКАІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ СЕЛА

Село Олексіївка виникло в 1907 році в адміністративномурозташуванні. Село входило вдореволюційний період до складуПодільської губернії Нестоїтськогоповіту. Після 20-х років доБірзульського району Балтськогоокругу, а з 1935 року до Котовськогорайону.

МОЄ РІДНЕ СЕЛОМоє рідне селоМоє гарне, красивеТи чаруєш менеЖовтим листям осіннім,Ти співаєш меніКолискові вночіА раненько менеСонячним променем будиш.В цім селі я родилась й живу,Я тут почула вперше мову ту

Мову українську, чарівну,Якою мати співала меніКолискові вночі.

Село чарує всіх природою,Красою, ніжністюПолів, лісів, гаїв.Воно всіх зустрічаєХлібом, сіллю,А проводжає з піснею.

ДІАЛЕКТИ ТА ФРАЗИЩо ти мелиш - що ти говориш.Без клепки - без розуму.Куди чвалаєш - куди йдеш.Що преш - що несеш.Нап'ялив - надів.Чамур - глиняний заміс з соломою.Рунделик - ковшик для води.Перейди - відходи від стебла кукурудзи.Черпачка - совкова лопата.Капці - взуття.Кардигарня - господарче приміщення.Чого витріщився - чого дивишся.

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИСльозами горю не поможеш.Вік живи - вік учись.Як постелиш так і ляжеш.Не рівняй всіх по собі.Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не прикладу.Надувся як сич.Очі бояться, руки роблять.Суха ложка рот дере.Крутишся як білка в колесі.

ЩЕДРІВКА

Щедрик ведрик,Дайте вареник,Чи варили юшку,Подайте галушку.Щедрику ведрику.Дайте вареника,Грудочку кашки,Кільце ковбаски.Скоріше несітеНас не баріте,Бо короткі свиткиТа померзнуть литки.А собаки рвутьСтояти не дають.Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоров'я.

108 107

МУРОВАНЕРІДНА МОВА МОЯ ПОЕТИЧНА Й ПІСЕННА

(Д. Павличко. Сонети. 1978 р.)

Найбільше, найдорожче добро в кожного народу — це його ріднамова, слово. Рідна мова — це мова, що першою засвоюється дитиною уродині і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважатимову нації, мову предків, яка пов'язує людину з її народом.

Прислухаймося: з ранку й до вечора навколо нас звучить мова...Ось у сусідній кімнаті з кимось говорить мама, чується голос телеведучої,а з вулиці долітають ледь чутні розмови людей. Ми так звикли до цього,що майже не помічаємо звучання мови, а чуємо її лише тоді, коли воназвернена до кас безпосередньо.

А тепер уявіть на хвилинку, що мови нашої — та й інших мов насвіті — немає. Якою була б земля? Якими були б ми?

Навіть уявити важко, яка б це була сумна й похмура картина.Видатний педагог Костянтин Ушинський надавав мові винятковогозначення у житті народу. «Мова, — писав він, — є найважливіший,найбагатший і найміцніший зв'язок, що з'єднує віджилі, живущі тамайбутні покоління народу в одне ціле... Коли зникає народна мова —народу нема більше!...

Відберіть у народу все — і він усе може повернути, але відберітьмову, і він ніколи більше не створить її; нову батьківщину навіть можестворити народ, але мови — ніколи: вмерла мова в устах народу, вмер інарод».

А відомий український письменник. Панас Мирний зазначав:«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, отажива схованка його духу, його багата скарбниця, в яку народ складає ісвоє давнє життя, свої сподіванки, досвід, почування. Мова — така ж живаістота, як і народ, шо її витворив, і коли він кине свою мову, то вже будесмерть його душі, смерть того всього, чим він відрізняється від іншихлюдей».

Варто пам'ятати, що слово — це велика сила, яка може приголубитилюдину, розрадити, розчулити, підняти їй настрій, захопити і повести наподвиг, але може й образити, розчарувати, просто знищити, завдати такоїдушевної рани, що годі впоратись.

О, рідне слово, хто без тебе я?Моя ти — пісня, сила і відвага.Тебе у спадок віддали мені

Мої батьки і предки невідоміТак не засни в запиленому томі —Дзвени в моїм і правнуковім домі!

ІСТОРІЯ СЕЛАСело Муровано розташоване в Котовському районі і відноситься

до Любомирської сільської ради. В селі проживає близько 450 чоловік,переважно українці.

Більшість працездатного населення займається сільськимгосподарством, як одноосібно, так і в місцевому господарстві.

Територія поблизу с.Муровано заселяється вже з ХІХст. Тутз'являються поселення (переважно з сучасної Вінничини) які заселяливільні землі.

Історія власне села Муровано бере початок з 1936-39р.р. в результатіколгоспного будівництва на базі поселення Феліксово 1-2. На окремихприватних господарствах було утворено єдине село.

Мирне життя було перервано в 1941 р. німецько-румунськоюокупацією, яка назавжди залишиться у спогадах очевидців грабунками,важкою працею,знущанням надмирними жителями.Але народ не скориш.Сотні нашиходносельців мужньозахищали своюБатьківщину нафронтах ВеликоїВітчизняної, за щобули удостоєнідержавних нагород,це такі як БенгаП.,Савінчук І.М, Погайдаш Д.П., Юрковський П.З., Копельчук П.Т,Костенко і т.д. 65 чоловік загинули, захищаючи рідний край.

Після звільнення від гітлерівської окупації в 1944 р. почався періодвідбудови народного господарства. Не маючи техніки, в основному жінкиі діти, в найкоротший термін відновили зруйноване. Починаючи з 1950-хроків, Муровано перетворюється на одну з найкрасивіших місцевостейрайону. Будинок культури, нова школа, магазин, ФАП, рівні асфальтованідороги, господарські приміщення колгоспу радували очі як мурованцівтак і гостей села. Високі показники в місцевому колгоспі імені Горькогоне раз відзначалися на державному рівні. Бригадир ланки кукурудзоводівБлажевський був двічі удостоєний звання Героя соціалістичної праці.

Не можна не згадати і особистий внесок у розбудову села нашихлюдей, таких як почесний директор школи І.В.Гринюк, голова колгоспуМ.А.Нігруца, голова колгоспу Пташенчук Д.І. завідуючий ФАПомВойтенко С.П. В 1991 році почався період занепаду. Як писав українськийпоет Д.Павличко: «Всі народи рівні, а земля та найкраща, де вродивсяти».

109

МІСЦЕВИЙ ДІАЛЕКТДармоїд - решетоПризьба - утеплювач хатиДолівка - земляна підлогаМисник - полиця для посуду

Черінь — дно печіУстя - вихідний отвір печіПотася - гребенеподібний пристрійОслін - лавкаКомора - сарай

Чамур - розчин глини, піска, цементуЛампач - глиняні виробиСвита - кожухДрин - палка

Переїди - відходи кукуруд-зинняДержак - палкаКутуня - літня грубкаДрапак - віникКладка - містокКопиця — стиртаДукачі - золоті монети, нанизаніна ниткиПостоли - взуттяКептар - жилетка

Одвідки - провідуванняЗмовини - сватанняДраники - картопляникиКварта — кружкаПательня - сковорідка

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИСитий голодному не товариш.Де один панує, там сотня бідує.Хіба ревуть воли, як ясла повні?Чий берег, того й риба.Де гроші говорять, там правдамовчить.Крутиться, як білка в колесі.Лихо приходить тихо.Бідному все вітер в очі віє.Б'ється як риба об лід.Кривда людська боком вилізе.Гуртом і батька добре бить.

В гурті і каша їстся.Сльозами горю не поможеш.Біда і помучить і мудрості научить.Хто рано посіє, той рано й пожне.Влітку один тиждень рік годує.Зима без снігу - літо без хліба.Без труда нема плода.Бджола мала, а й та працює.Не одежа красить людину, а й добріділа.Щоб рибу їсти треба в воду лізти.Не перо пише, а розум.Їж з голоду, а люби змолоду.Силою не будь милою.Засватана дівка всім гарна.Чоловік та жінка - одна спілка.Друзі пізнаються в біді.В тихому болоті чорти плодяться. І сам не гам і другому не дам.Кожна жаба своє болото хвалить.На злодії шапка горить.Моя хата з краю, нічого не знаю.

ЩЕДРІВКИ ТА КОЛЯДКИ

Щедрик, щедрик, щедрівочка,Прилетіла ластівочка.Стала собі щебетати,Господаря викликати:Вийди, вийди, господарю,Подивися на кошару,Там овечки покотились,А ягнички народились.В тебе товар весь хороший,Будеш мати мірку грошей.Хоч не гроші, то полова,В тебе жінка чорноброва.Щедрик, щедрик, щедрівочка,Прилетіла ластівочка.

Ой ясна, красна на небі зоря,А ще найкраща у дядька жона.По двору ходе, ключики носе,До ключиків говоре, ключиківпросеКлючики мої ясні, голосні,Не дзвоніть же ви та й голосненько,Бо мій миленький стурбованийВчора звечора з торгу приїхав.Привіз мені три подарочки:Перший подарок - тонкийсерпанок,Другий подарок - лисяна шуба,Третій подарок - шовковий пояс.Тонкий серпанок від сонця сяє,Лисяна шуба слід замітає,Шовковий пояс клуби встеляє.

ЩЕДРИК, ВЕДРИК,ДАЙТЕ ВАРЕНИК

Щедрик, ведрик, дайте вареник,Грудочку кашки, кільце ковбаски.Горобчик летів, хвостиком вертів,А ти, дядьку, знай, копієчку дай!

ЩЕДРИК, ЩЕДРИК,ЩЕДРІВОЧКА

ОЙ ЯСНА, КРАСНАНА НЕБІ ЗОРЯ

110

97

111112

ПІСНІ

ВЕЧІР НАДВОРІ,НІЧ НАСТУПАЄ

Вечір надворі, ніч наступає,Вийди, дівчино, серце бажає!Чистеє небо зіроньки вкрили,Вийди, дівчино, до мене, мила.Дай подивитись в яснії очі,Стан твій обняти гнучкий дівочий,Глянути в личко біле, чудове,На коси довгі, на чорні брови.

ОИ НЕ СВІТИ,МІСЯЧЕНЬКУ

Ой не світи, місяченьку,Не світи нікому, -Тільки світи миленькому,Як іде додому!Світи йому ранесенькоТа й розганяй хмари,А як же він іншу любить,То зайди за хмари!Світив місяць, світив яснийТа й зайшов за хмари,А я, бідна, гірко плачу:Зрадив мене милий.

ТЕРЕН ЦВІТЕТерен цвіте, терен цвіте,Листя опадає:Хто в любові не знається,Той горя не знає.А я молоденькаВже горя зазнала,Вечероньки недоїла,Нічки недоспала.Візьму кріселечко,Сяду край віконця,Іще очі не дрімали,А вже сходить сонце.Хоч дрімайте, не дрімайте -Не будете спати:Десь поїхав мій миленькийІншої шукати.

ВЗЯВ БИ Я БАНДУРУВзяв би я бандуруТа й заграв, що знав,Через ту дівчинуБандуристом став.А все через очі,Коли б я їх мав,За ті карі очіДушу я б віддав.Марусино, серце,Пожалій мене:Візьми моє серце,Дай мені своє.Де Крим за горами,Де сонечко сяє,Там моя голубкаЗ жалю завмирає.Взяв би я бандуруТа й заграв, що знав.Через тії очіБандуристом став.

ФЕДОРІВКА

ОСВІДЧЕННЯТ.О.Крупська

Чарівність осені нагая, неприкритаПід синім небом душу золотить,Дубовий гай за пагорб причаївся,За впалим листям жаль йому, болить.Так і село сором'язливо оголилосьСплила його краса за літом в небуття,Сумує, хто ж буде його таким любити?Щасливим дням нема вже вороття.Ти не сумуй, хай станеш ти самотнім,Від хат залишаться лиш пустирі,Тебе завжди любити буду вічно,Я буду цілувати пил з твоїх доріг.Шляхи Господні неісповідимі,Їх тисяі, та ціль у них одна -Ведуть вони до витоку людину,Початку від кінця до першоджерела.Мій шлях іде від тебе і до тебе,Хоч зверну з нього я в житті стократ,Я повернусь, бо лише в тобі моє жадання і стремління,Моє сумління, мій вишневий сад.

113114

Село Федорівка розташоване на північному заході Одеської області,на південному сході віднинішнього районного центрум. Котовськ, на схід відзалізниці Одеса-Київ. Зпівденної сторони проходитьавтошлях Полтава-Кишинів.Географічні координати села:47 39 54 пн.ш., 29 41 58 сх. д.

Відстань до районногоцентру та найближчої залізнич-ної станції м. Котовськ - 15 км.

Федорівка - село, щовходить до складу Новоселів-

ської сільської ради Котовського району Одеської області. До об'єднання,що відбулося в 1959 році, в селі Федорівка була окрема Федорівськасільська рада.

Через село протікає річка Куяльник, яка бере початок за 5 км. відсела.

Населення станом на 01.01.2004 року складає 470 чол.За національним складом в селі проживають українці, росіяни,

молдовани, білоруси та люди інших національностей.Загальна площа території села Федорівна складає 268 га.Село входить до складу дослідного господарства «Новоселівське».

Центральна садиба розташована в селі Новоселівка.4 відділення господарства займається вирощуванням насіння

зернових культур, цукрових буряків, соняшнику та значним розвиткомтваринництва.

МІСЦЕВИЙ ДІАЛЕКТКацура - кухняЛисапед - велосипедБеч - погрібКутник - туалетКутуня - плитаТерпук - напильникКандибати - шкутильгатиРаднюшка - покривало

В саду гуляла, квіти збирала,В саду гуляла, квіти збирала,Кого любила - причарувала.

Причарувала серце та душу,Причарувала серце та душу,Тепер одну я любити мушу.

Любити мушу, кохати мушу,Любити мушу, кохати мушу,Скажу по правді сватать не буду.

Ой ти, дівчино, гарна та пишна,Ой ти, дівчино, гарна та пишна,Ти в ліс до мене вчора не вийшла.

ПІСНІЯ виходила, тебе не було,Я виходила, тебе не було,Я постояла тай повернула.

Я більш не вийду, чекать не стану,Я більш не вийду, чекать не стану,Пришлю сестричку такую ж саму.

А я з сестрою всю ніч простою,А я з сестрою всю ніч простою,Не та розмова, що із тобою.

Не та розмова, не тії слова,Не та розмова, не тії слова,Не біле личко, не чорноброва.

ПРИСЛІВ’ЯКрутиться, як бабське веретено.Розібрало чоловіка, мов вовка опеньки.У всякім подвір’ї своє повір'я.Сиділа ворона та півнем співала.Добре, як собаці після ціпа.За копійку і в церкві плюне.Хто рано встає, тому бог дає.Який мішок, така й латка.Жінка, як верба, де посадиш, там прийметься.Дощ, ще у Могилеві, а дрантя вже розмокло.Шукає від дохлої кобили підкови.Минули ті роки, коли розпирало боки.У дирявім казані кашу не звариш.Вибирай дружину не в хороводі, а на городі.Брехнеш - не помреш, та хто тобі більше повірить.Ситий до голодного кумом не проситься.Торгу на копійку, а крику на руб.Розбирається , як баран в аптеці.Попала петрушка в борщ - кипи.Не хоче півень на чуже весілля, та несуть.Бачить кіт сало, та сили мало.Солодка морква, та в сусідньому городі.Крутиться, як пес, що намагається спіймати блох на власному

хвості.

В саду гуляла квіти збирала,В саду гуляла квіти збирала,Кого любила - причарувала.

116 115

Коса любить брусок і сала кусок.Свербить око, а він вухо чухає.У школі плутав коло із квадратом, купив диплом став депутатом.Ще не вбив вовка, а вже шкуру продає.Якби знав міру, то викликав би довіру.Гріх - не міх, його важко нести, ще важче позбутись.Не в тому річ, що в хаті піч, а в тому діло, що в хаті біло.Язик має і коняка, та не балака.Бачили очі, що вибирали, дивіться, поки повилазите.Не дивись, чи коса плетена, а чи хата метена.У кого грошей пуд, за тим тягне суд.Багатому і чорт діти колише.

СТАРОВИННІ ПРИСЛІВ’ЯНА СУЧАСНИЙ ЛАД

Дві голови добре, одна розумна - краще.Кажи - гоп, якщо маєш гроші; з грішми перескакувати не

доведеться - перевезуВік живи і вік учись, як об'єгорити ближнього.Треба два віки жити, щоб наше сучасне поле перейти.Гора з горою не сходиться, а багатий з багатим зійдуться.Праця створила людину, якій тепер не дають працювати.

Литературы онашем поселке нет. Этоможно объяснить тем,что поселок оченьмолодой. Натерритории, гденаходится в данноевремя поселок, быларасположена воинскаячасть. При ней былипостроены 7 домов: 3финских дома( д е р е в я н н ы е ) ,

1 казарма, 3 домика (3-х квартирных). В 1959 году воинская часть началастроительство завода. В 1962 году начал свою работу завод, которыйназывался «П/я-16». Завод был секретным объектом. Возглавилпредприятие директор Чечнев Э.И. По разным причинам директораменялись и далее возглавил Лукин И.И., Быстров Г.Н, Гласенко A.M.

На заводе работали два цеха: ремонтно-механический цех,основной цех. Предприятие изготавливало: кислород газообразный,жидкий кислород, медицинский кислород и азот. На заводе было 280рабочих мест.

В 1969 году завод «П/я-16» переименовался на Котовскийавтогенный завод. В это же время добавился один цех УРИ (участокрезиновых изделий) выпускали детские надувные шары. Добавилось еще40 рабочих мест. Цех работал круглосуточно, изделия закупались почтисо всего Советского союза.

В 1978 году открылся еще один цех УПГС (участок поверочно-газовых смесей), где выпускались смеси для поверки газоонализаторов.

За изделиями завода приезжали машины со всех уголков СоветскогоСоюза. За кислородом - вся Молдавия, весь Юг Украины; за смесями -Белорусия, Россия, Таджикистан. В сутки завод обслуживал 80 машин.

Таких заводов как автогенный на весь Советский союз было ещедва - Сумский, Киевский. Автогенный завод занимал 1 место, Сумский -2 место, Киевский был маленький - 3 место.

В 1981 году директором завода стал Пасечник Петр Павлович,который и в наше время возглавляет завод.

В 1993 году Автогенный завод переименовался на ОАО «Югтехаз».В настоящее время на заводе работают все цеха, кроме УРИ

(участок резиновых изделий), на заводе осталось 120 рабочих мест. Заводработает не на полную свою мощность, в день обслуживают 1-2 машины.

СЕЛИЩЕ БОРЩІ

АВТОГЕННЫЙИСТОРИЯ НАШЕГО ПОСЕЛКА