Підготувала учениця 10 класу ПилипівЯ.Д Вчитель: Кравоцюк А.С

• Психічні і моральні якості медичногопрацівника

• Клятва лікарів.

• Відомі лікарі України.

• Історія професії лікаря.(Медицина у Стародавньому світі, часів Середньовіччя,часів Відродження .)

• Статті, відео сюжети та історичнідовідки про важливість професії лікаря.

1. Лікарське мистецтво формується не відразу, поступово виробляється вміння правильно говорити про хворобу, викладати факти так, щоб вони сприяли не погіршенню, а поліпшенню стану хворого.

2. Збереження лікарської таємниці: - один із основних, фундаментальних морально-етичних принципів медицини, в якому проявляється діалектичне співвідношення особистого і суспільного.

3. Моральним орієнтиром у поведінці лікаря в складних ситуаціях, які виникають у процесі лікарської діяльності, є ствердження пріоритету цінності людського життя, цінності здоров’я.

4. Професія лікаря вимагає високої внутрішньої етичної культури. Довіра хворих... Медичний працівник - спокійний та впевнений проте не зарозумілий, рішучість і швидкість висновків та дій поєднуються в ньому з жахливістю, співчутливістю й водночас делікатністю. 

Набувши професії лікаря та усвідомивши важливість обов'язків, що покладаються на мене, в присутності моїх учителів і колег урочисто клянусь:усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров'я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням, подавати медичну допомогу всім, хто ії потребує;

незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих, визнавати свої помилки, гідно продовжувати благородні традиції світової медицини;зберігати лікарську таємницю, не використовувати ії на шкоду людині;додержувати правил професійної етики, не приховувати правди, якщо це не зашкодить хворому;

постійно поглиблювати і вдосконалювати свої знання та вміння, у разі необхідності звертатися за допомогою до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти, бути справедливим до колег;власним прикладом сприяти вихованню фізично і морально здорового покоління, утверджувати високі ідеали милосердя, любові, злагоди і взаємоповаги між людьми.Вірність цій Клятві присягаю пронести через усе своє життя.

Секретар Адміністрації Президента України                                   М. Хоменко

 Беленький Є.Й., будучи протягом довоєнного та післявоєнного періоду єдиним акушер-гінекологом у районі, зарекомендував себе гарним діагностом та досвідченим оперуючим акушер-гінекологом.

Ждан Вячеслав Миколайович – Академік Української Академії наук,  доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України

  Клєвацький Георгій Григорович – лікар-хірург райлікарні.         Григоровича Клєвацького і серед медичних працівників, і серед усього населення району. Його ім’я завжди згадується з пошаною і теплотою.

Радевич Олег Леонідович -  лікар-хірург КарлівськоїЦРЛ, син Заслуженого лікаря Української УРСР Леоніда Васильовича Радевича

Медицина у Стародавньому світіПочатки лікування виникли на найраніших стадіях існування людини. У стародавніх країнах Сходу набула розвитку т. з. жрецька, або храмова, медицина.Значних успіхів досягла медицина у античних державах (давньогрецький лікар Гіппократ, римський природознавець Клавдій Гален, александрійські лікарі Герофіл і Ерасістрат).Давньокитайська медицина використовувала понад 2000 лікарських засобів (женьшень, камфору та ін.), застосовувала метод голкотерапії. Відносно високого рівня досягли в стародавній Індії анатомія і хірургія.

Історія медицини

Медицина часів Середньовіччя Візантійська та арабська медицина збагатила світову медичну науку новими описами симптомів хвороб і лікарських засобів. Значну роль у розвитку медицини відіграв таджицький вчений Їбн-Сіна (Авіценна).У Русі-Україні поряд з монастирською медициною продовжувала розвиватися народна медицина. В 11—12 ст. в Переяславі та Києві, в 13 ст. у Львові були створені лікарні. Лікарською справою в Україні здавна займалися лікарі-емпірики («ліковці»), аптекарі («зелійники»), костоправи, цирульники.

Медицина часів ВідродженняЗначний крок у розвитку медицини був зроблений в епоху Відродження (15—18 ст.). Швейцарський лікар Паранельс виступив з пропагандою медицини, що ґрунтувалася на досвіді та знаннях, запровадив у лікарську практику різні хімічні речовини і мінеральні води, в Україні 1617 р. був виданий трактат "Про теплики у Шклі" львівського автора Еразма Сикста. А. Везалій описав будову і функції тіла людини. Англійський лікар У. Гарвей створив учення про кровообіг.