ОСНОВНІ ТЕЧІЇ В ЛІТЕРАТУРІ ТА МИСТЕЦТВІ В ПОВОЄННІ РОКИ

Основними течіями в літературі другої половини XX ст. були реалізм і модернізм.

Реалістична література, позначена психологізмом, морально-етичного проблематикою, усвідомленням антагонізмів сучасної цивілізації, посіла пріоритетне місце після війни.

До реалістичного зображення життя тяжіло багато видатних письменників Франції: М. Дрюон (трилогія "Кінець людей") Ерве Базен ("Родина Резо") Ф. Еріа ("Родина Буссардель") Л. Арагон ("Знову ніж у серце", "Очі і пам'ять", "Незакінчений роман").

Моріс Дрюон Ерве Базен Луї АрагонФіліп Еріа

В післявоєнній Великій Британії: Дж.Прістлі ("Ця стара країна") Г. Грін (Тихий американець", "Наша людина в Гавані",

"Комедіанти", "Почесний консул") Ч. Сноу ("Чужі та брати", "Коридори влади", "Пора надій").

Джон Прістлі Грем Грін Чарльз Сноу

Важливе місце в післявоєнній літературі, реалістичного напряму посідають письменники США: Вільям Фолкнер, Ернест Хемінгуей, Джон Стейнбек.

Вільям Фолкнер Ернест Хемінгуей Джон Стейнбек

Особливим явищем в літературі став "міфологічний реалізм", представником якого є латиноамериканський письменник Габріель Гарсіа Маркес("Сто років самотності", "Осінь патріарха").

Особливим напрямом у реалізмі вважається "соціалістичний реалізм". Теоретики "соціалістичного реалізму" вимагали від письменників прикрашати історію, штовхали їх на "лакування" дійсності. Прикладами є твори відомих письменників "Піднята цілина" М. Шолохова, "Хліб" О. Толстого, другий варіант "Молодої гвардії" О. Фадєєва та ін.

Михайло Шолохова Олексій Толстой Олександр Фадєєв

Найвідомішим борцем проти цієї літератури є О. Солженіцин, який у своїх творах "Один день Івана Денисовича", "Архіпелаг ГУЛАГ", "Раковий корпус" розкрив світові страшну правду про сталінські репресії.

Крамольними з погляду влади і забороненими в Радянському Союзі були роман Б. Пастернака "Доктор Живаго", твори А. Платонова, Й. Бродського, В. Войновича.

Андрій Платонов Йосип Бродський Володимир Войнович

Проте були в Радянському Союзі письменники, які не переслідувались владою, але в рамках дозволеного писали твори. До таких письменників належать В. Астаф'єв, Ч. Айтматов, В. Биков, Г. Бакланов, поети Євтушенко, Р. Рождественський та деякі інші.

Віктор Астаф'єв Чінгіз Айтматов Василь БиковГригорій Бакланов

Євтушенко Євгеній

У руслі "соціалістичного реалізму" вирізнялися: "селянські" письменники (С. Залигін, В. Шукшин), що розглядали

проблеми життя людей у російській глибинці; "екологічна" проза (В. Распутін "Прощання з Матьорою"; Б. Васильєв

"Не стріляйте в білих лебедів"), яка торкалася проблем збереження довкілля в умовах наступу НТР та збереження культурної спадщини (В. Солоухін "Чорні дошки").

Сергій Залигін Валентин Распутін Борис Васильєв Володимир Солоухін

Популярними авторами у Радянському Союзі, були В. Пікуль та Ю. Семенов. Перший писав в основному історичні романи, другий — політичні детективи.

У цілому треба відзначити, що люди в СРСР читали найбільше у світі.

Валентин Пікуль Юліан Семенов

Центральне місце в модернізмі цього періоду посідає екзистенціалізм. Надзвичайна популярність екзистенціалізму пояснюється тим, що він

вихопився за межі суворої реальності. Екзистенціалізм захоплює якраз тим, що дозволяє обходитися

ілюзіями, утверджуючи свободу особи серед безмежного моря буття.

Найяскравіші представники цього напряму: Жан-Поль Сартр, Альбер Камю, Сімона де Бовуар (Франція); Айріс Мердок і К. Вілсон (Англія); Н. Мейлер (США).

Сімона де Бовуар

Найбільшою популярністю в повоєнні роки користувалися жанри масової культури, зокрема детектив і фантастика.

Письменники різних літературних напрямів випробовують себе у детективному жанрі. Так, 1965 р. з'явився детектив К. Еміса "Досьє Джеймса Бонда", а 1975 р. — шпигунський роман Джона Брейна "Благочестивий агент". Справжніми королями детективу стали анг. письменниця Агата Крісті та фр. письменник Жорж Сіменон.

Агата Крісті Жорж Сіменон

Яскравими представниками фантастики стали А. Азимов, А. Кларк, Р. Шеклі, П. Андерсон, Ф. Корсак, Р.-Д. Бредбері та інші.

Айзек Азимов Артур Кларк Роберт Шеклі

Отже, літературний процес другої половини XX ст. вирізняється великим різномаїттям течій і стилів, багатобарвністю письменницьких пошуків, глибиною та значущістю піднятих тем, значним впливом на життя суспільства.