Тисячолітній свідок “Слова…”

Новгород-Сіверський

Спішить Десна. Голубоокий плин. Ідуть у далеч річкові зигзаги.

І височить п’ятиголовим магом Прадавній монастир з крутих вершин.

У зелені тисячолітнє місто – І дня собі не мислить без Десни. Над берегом – неначе буруни –

Розлогі верби хвилять срібнолисто. Спішить Десна. І гамірно на пляжі. На відпочинку тут з дітьми батьки.

І сонце щедро роздає з руки Свого проміння золотисту пряжу.

Виблискують озера на луках, Ще з глибини історії відомі,-

І ген копички сіна, як шоломи, Що полишали русичі в боях

Турківський М. В Новгороді-Сіверськом

Із історії…

Перша літописна згадка про „Новий городок у землі

„Сіверський” міститься у „Повчанні Володимира

Мономаха своїм дітям” у зв’язку з описом поразки

біля цього містечка половецького загону у 1078 році. У кінці ХІ століття за рішенням з’їзду руських князів у Любечі (1097 р.)

Новгород-Сіверський став столицею Сіверського князівства, до якого

належали землі у середній течії Десни та по річках Снову і Сейму, а також

частково курські та території в’ятичів.

Успенський собор у Новгороді-Сіверському

Одна з найдавніших пам’яток, що дійшла до

нашого часу – Успенський собор,

закладений у 1671 році на місці давньоруського

храму. Собор розташований напрочуд

вдало, на одній із найвищих точок міста.

Він є головною його домінантою і

надзвичайно красивий вигляд має з лівого

берега, із Задесення, виділяючись своїм

струнким білим силуетом на тлі густих зелених

садів.

На нижній терасі крутосхилого пагорба знаходиться видатна пам’ятка української

дерев’яної архітектури – Миколаївська (Микильська) церква, побудована в 1760 році. Вона – типовий зразок дерев’яної будівлі північного

Лівобережжя України. Збудована невідомими майстрами без жодного

цвяха, триярусна Микильська церква вражає гармонією і вишуканістю пропорцій, що дає всі підстави вважати її

шедевром дерев’яної архітектури. Особливої чарівності церкві надає різьблений декор, що

покриває вхідні наличники, карнизи та внутрішні балки

стелі.

МИКОЛАЇВСЬКА (МИКИЛЬСЬКА) ЦЕРКВА

Торгові ряди у Новгороді-Сіверському побудовано у кінці 18-на поч.19 ст. на місці старовинного рову, що оточував дитинець міста, на

колишній торговій площі. Комплекс неодноразово перебудовувався. Складається з двох одноповерхових прямокутних будівель. Торгові

ряди разом із торговими складами складають єдиний архітектурний ансамбль доби класицизму.

Новгород-Сіверська гімназія імені К.Ушинського

У 1808 році в місті Новгороді-

Сіверському на базі головного народного

училища, була створена Новгород-Сіверська гімназія,

перша на Лівобережній Україні.

У Новгород-Сіверській гімназії

вчилося багато визначних людей.

патріотів своєї землі.

Тріумфальна арка споруджена в 1786-1787 роках за проектом Джакомо Кваренгі з нагоди проїзду через місто Катерини II. Це єдиний на

Чернігівщині зразок архутектури класицизму подібного типу. У центрі в ліпному картуші було зображено Новгород-Сіверський герб. Між

колонами вміщено герби 10 повітів Новгород-Сіверського намісництва.

В’їзд до Спасо-Преображенського монастиря

Спасо-Преображенський монастир заснований в 11 – на поч. 12 ст. на пагорбі понад заплавою р.Десни.

Головний мурований Спаський собор зведено на поч. 13 ст. У 1179

році на території монастиря збудована невеличка церква архістратига Михаїла, в якій

похований старший брат князя Ігоря – Олег Святославич. Велике

будівництво в монастирі розпочалося лише у другій половині

18 ст., дякуючи чернігівському архієпископу Лазарю Барановичу. Тоді був збудований ігуменський двоповерховий корпус, кам’яна

оборонна стіна довжиною 800 м з кутовими баштами та надбрамною

дзвіницею, інші споруди.

Спасо-Преображенський собор

Покої настоятеля 16-18 ст.

Палатний корпус із Петропавлівською церквою 16-17 ст.

Бурса, пам’ятка архітектури 1635 р.

Корпус “на льохах” 16-17 ст.

Руїни княжого терема кінця12-поч.13 ст. під скляним павільономПід час реставрації були знайдені залишки невідомої кам’яної споруди

початку 13 ст., яка мала прямокутну чотирьохстовпну форму. Судячи з усього її звели одразу після будівництва Спаського собору кінця 12-поч.13 ст. За своєю

конструкцією вона була двоповерховою. Скоріше за все це були князівські палати. В ході розкопок виявлено, що вона загинула внаслідок трагічних подій (скоріше за

все внаслідок монголо-татарської навали). В будівлі знайдені жіночі та дитячі скелети близько 20 чоловік. Деякий час вона залишалася у зруйнованому вигляді,

але у 16 ст. коли розпочалось перепланування цього мису і зведення монастирських стін її було остаточно розібрано.

Лазар Баранович

Український церковний, літературний та політичний

діяч. З 1657 року - Чернігівський і Новгород-

Сіверський архієпископ, у 1657-1679 роках проживав у Новгороді-Сіверському, де

заснував першу на Лівобережній Україні друкарню,

а також слов”яно-греко-латинську школу. Автор збірок “Меч духовний”, “Труби словес проповідних”, віршів “Лютня Аполлона”, кантат і духовних

пісень.

Вшанування героїв

Пам’ятник князю Ігорю

«Словом» буквально дихає Новгород-Сіверський. На центральній площі міста стоїть унікальний пам’ятник

князю Ігорю. Під сонячним затемненням, яке віщувало злу поразку, здіймає він свій меч і

звертається до дружини зі словами: «Луце жъ бы потяту быти, неже

полонену быти…»Як свідчать літописні джерела, князь

народився в Новгороді-Сіверському. Впевненно можна сказати, що князь

пройшов всі ступені тогочасного виховання: у трирічному віці сів на

коня, в 7 років почав навчатися грамоті, стрільбі з лука, володінню

списом та арканом, кінним перегонам і мечем. З 12 років

розпочалася серйозна підготовка військовим хитрощам. У 27-му віці Ігор, після смерті старшого брата Олега, повертається до рідного

міста – вже повновладним князем.

Замкова гора Новгород-Сіверського – історична місцевість на високому правому березі ріки Десни.

Тут містився дитинець, резиденція новгород-сіверських князів 12-13 ст. Звідси 1185 виступив у похід на половців князь Ігор Святославич.

Поруч із південним муром, на березі Десни, стоїть пам’ятник дружині Ігоря Ярославні, яка (за задумом скульптора) і зображує

той самий знаменитий свій плач рано-вранці на забралі

Кучма Леонід Данилович

Народився 9 серпня 1938 року у селі Чайкине

Чернігівської області. У 1960 р. закінчив Дніпропетровський

державний університет, фізико-технічний

факультет за спеціальністю інженер-

механік у галузі ракетної техніки. Професор,

кандидат технічних наук, автор винаходів і науково-технічних робіт, почесний

доктор багатьох закордонних вузів, дійсний член ряду Академій наук.

Другий президент України.

Михайло Максимович

Новгород-Сіверську гімназію закінчив один із

провідних вчених-енциклопедистів свого часу, ботанік, історик, філолог, фольклорист,

перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Понад 40 років свого життя він присвятив

вивченню «Слова о полку Игореве», перший

переклав його українською і російською

мовами.

Костянтин Ушинський

Народився 2 березня 1823 (1924) р. в м. Тулі в родині маломаєтного дворянина.

Дитинство провів у с. Богданівці на Чернігівщині. Навчався в Новгород-Сіверській гімназії. У1844 р. закінчив юридичний

факультет Московського університе ту. Працював

спочатку виконуючим обов'язки професора Ярославського юридичного ліцею, потім

урядовцем, займався літературною діяльністю. З 1854 по 1859 р. — викладач російської мови та інспектор

Гатчинського сирітського інституту, з 1859 по 1862 р. — інспектор Смольного інституту

шляхетних дівчат. За роки роботи у Смольному інституті здійснив великі організаційні

реформи.

Дмитро Самоквасов

Історія Новгород-Сіверського краю тісно

пов’язана з іменем відомого вченого-археолога Дмитра Самоквасова, який

дослідив ряд курганів Чернігівщини та Чорну

могилу в Чернігові, автора цілого ряду наукових праць з

археології. Навчався у Новгород-Сіверській

чоловічій гімназії.

Кибальчич Микола Іванович

Винахідник і революціонер-народник, царевбивця, автор схеми першого у

світі реактивного літального апарату.

Народився Микола Кибальчич 19 (31) жовтня 1853 року в місті

Коропі, що на Чернігівщині, в родині священика Івана Йосиповича та

Варвари Максимівни. Пішовши на конфлікт із батьком-священиком,

покинув духовну семінарію у Чернігові і вступив до Новгород-Сіверської гімназії, де захопився

хімією, за що навіть одержав прізвисько Миколка-піротехнік. Там Микола Іванович також захопився

революційними ідеями, а у 1871 році вступив до Петербурзького інституту інженерів шляхів

сполучення. У 1873 році залишив інститут і почав навчатися у

Медико-хірургічній академії. Диплом Кибальчич не отримав, оскільки у 1875 році його заарештували за розповсюдження серед селян

Чернігівщини “бунтівних” творів

Рачинський Гаврило Андрійович

Український скрипаль, гітарист, композиторНародився у 1777 р. у м. Новгород-Сіверський. Гри на скрипці

вчився у свого батька А. Рачинського. Освіту здобув у Київській академії (1789—1795), де вчився у А. Веделя, а потім у гімназії Московського університету (1795—1797). Працював

учителем музичних класів (до 1805), бував у Новгород-Сіверському, де 26 березня 1808 р. давав свій перший

концерт. У 1817—1823 рр. жив і працював там, а в 1823—1840 рр. — у Москві. З 1808 р. активно виступав із концертами в містах України та Росії. Його виконавська майстерність як

скрипаля пов’язана з українською та російською народною піснею. У відгуках тогочасних критиків про його гру

підкреслювалися професіоналізм, «задушевність співу» інструмента, імпровізаційна вправність, тонкий художній

смак.Серед його творів — варіації для скрипки на теми народних пісень (українських, російських, польських): «За горами, за

долами», «Віють вітри, віють буйні», «Среди долины ровныя»; фантазія для 7-струнної гітари «На березі Десни», пісні,

романси. Помер 11 квітня 1843 р. у Новгороді-Сіверському.

Ілля БуяльськийНародився у 1789 році у с.Вороб”ївка Новгород-Сіверського нам., — 1866) —

видатний анатом і хірург, учений-медик.

Член багатьох наукових товариств, зокрема Філософічного товариства у Філадельфії,

Віденського медичного товариства. І. Буяльський був лікарем у широкому

розумінні слова і як діагност не мав собі рівних. Світове визнання здобув

як анатом-дослідник та неперевершений хірург-віртуоз. Приймаючи естафету

від своїх учителів — видатних українських медиків П. Загорського та Є. Мухіна, — органічно поєднав у своїй діяльності

обидві галузі, чим фактично започаткував анатомічний напрямок у вітчизняній

хірургії. І. Буяльський збагатив анатомічну науку дослідженням будови

та властивостей судин: запропонував теорію патогенезу аневризм, заснував учення про мінливість органів і тканин. З його ім’ям пов’язане запровадження

в практику нових операцій, лікувальних методик, інструментів. Наша медицина

зобов’язана вченому введенням антисептичних засобів і наркотичних

речовин для загального знеболювання. Першим у вітчизняній практиці застосував

нерухомі пов’язки, багато зробив для створення та виробництва медичного інструментарію. Впродовж тривалого часу

І. Буяльський був єдиним вітчизняним спеціалістом з бальзамування.