Комунальний заклад“Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №400

Харківської міської ради”

Музейна педагогіка в дитячому садку

“… музей як спосіб пізнання світу містить великий потенціал для особистісного розвитку

дошкільнят, він розширює “середовище існування” дитини вже з дошкільного віку, є

місцем інтелектуального відпочинку. Специфікою такого музею є те, що він “служить” своїм організаторам, які є і

творцями, і “користувачами” створеного”. В.Любарова

Музей (з грец. – місце, присвячене музам, храм муз) – культурно-освітній та науково-дослідний заклад, який проводить колекціонування, вивчення, збереження та експонування памꞌяток матеріальної та духовної культури, природничо-наукових колекцій тощо. Музей задовільняє пізнавальні та освітні потреби особистості.

Будь - який музей ( і зокрема міні-музей) має експонати та одну чи кілька експозицій.

Експонат – це предмет, який виставляється для огляду в музеї або на виставці

Експозиція - це виставка експонатів, підібраних за певною темою та виставлених у відповідній системі.

Музейна педагогіка – область науки, яка вивчає історію, особливості культурної освітньої діяльності музеїв, методи впливу музеїв на різні категорії відвідувачів, взаємодію музеїв з освітніми закладами. (Педагогічний словник).

Історичні факти

Поняття “музейна педагогіка” було сформовано та введено в науковий обіг на початку XX століття в Німеччині. Його розробка повꞌязана з іменами А.Ліхтварка, А.Рейхвена, Г.Фройденталя.

1913 рік, Мангейм, конференція “Музей як освітній і виховний заклад” А.Ліхтварк першим сформулював ідеї про освітнє призначення музею і запропонував новий підхід до відвідувача як учасника діалогу.

1934 рік, німецький учений К.Фризен, уперше увів термін “музейна педагогіка” в науковий обіг – галузь діяльності, що забезпечує передавання культурного досвіду на основі міждисциплінарного й поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музейного середовища.

Г.Фройденталь сформулював совокупність вимог до проведення занять в музеї, які є актуальними і в наш час:

“– каждое посещение музея – это занятие, и оно должно иметь конкретную (учебную, воспитательную, развивающую) цель;- учитель и дети должны осозновать, что посещение музея – не развлечение, а серьезная работа, а поэтому нужно готовиться к нему;- посещать музей нужно после предварительной работы и в процесе школьных занятий, когда дети не устали и готовы к восприятию;- следует отказаться от обзорных экскурсий, «как безумно тяжелых не только для сознания ребенка, но и взрослого»;- отбирать експонаты для экскурсионного показа нужно на основе возрастных интересов ребенка;- итогом посещения музея должно быть самостоятельное творчество детей (рисунок, сочинение на тему увиденного, создание моделей и т.д.)»

Сучасна музейна педагогіка розвивається в руслі проблем музейної комунікації і спрямована в першу чергу на вирішення завдань активізації творчих здібностей особистості. З цією метою розробляються різноманітні методики роботи з відвідувачами, які змінюють їх роль і позиції в музейно-педагогічному процесі. Незважаючи на утвердження ідей диференційованого підходу до різних категорій відвідувачів, основну увагу музейної педагогіки, як і раніше зосереджено до дитячої та підліткової аудиторії. Провідною тенденцією музейної педагогіки стає у зв'язку з цим перехід від поодиноких та епізодичних контактів з відвідувачем до створення багатоступеневої системи музейної освіти, прилучення до музею і його культури. Тому на сьогоднішній день музейну педагогіку розглядають як інноваційну педагогічну технологію.

Час роботи, види діяльності:

- самостійна, вільна діяльність дітей, використання предметів колекцій на заняттях, під час ігрової діяльності;- організація виставок, участь дітей у поповненні колекції, постійне (не значить часте та фінансовозатратне) придбання нових предметів; - систематизація колекції по різних напрямках: дітям пропонується самостійно знайти способи групування предметів колекції; - организація спільних переглядів колекцій, виставок, презентацій з продумуванням експозиції (як оформити, краще розташувати, щоб було видно всім відвідувачам) і організація сюжетно-рольових ігор "Музей", "Виставка" з розподілом ролей "екскурсовод", "відвідувач", "оформлювач", "реставратор“, "художник/скульптор"; - складання розповідей про колекцію: спочатку як інтерв'ю дитини за цікавими для нього питанням про колекцію, потім як самостійний опис колекції;- 1 раз на місяць як міні-заняття «Подорож до музею»

Призначення створених міні-музеїв – залучити дітей до діяльності та спілкування, впливати на їх емоційну сферу.

Дитячий музей повинен “підійти до дітей”, для того щоб вони загорілися бажанням побачити, почути, спробувати, а також здійснити власні відкриття і зробити щось власнимии руками.

Мета роботи в міні-музеї з народознавства – виховання в дітях любові до народних традицій, розвиток творчого мислення на основі народного декоритивно – ужиткового мистецтва, формування художнього смаку.

На основі знайомства з народним мистецтвом діти вчаться розуміти прекрасне, засвоюють еталони красоти.

Розглядаючи твори декоративно-ужиткового мистецтва, діти відчувають радість, отримують задоволення від яскравих, життєрадісних кольорів, багатсва видів та мотивів, приникаются повагою до праці майстра, який створив його. У дітей виникає бажання навчитися створювати прекрасне.

Формування “Я – духовне” дитини дошкільного віку. Людина не може бути особистістю, якщо в дитинстві не напоїть свою душу з народного живодайного джерела.

Харкове милий, любове моя!Найкраща у світі, рідна земля!Ти велич і слава, гордість і мрія,А я твоя частка, твоя я надія!

Сергієнко Т.В., вихователь ДНЗ №400

Скільки радощів приносить дітям відвідування міні-музею “Космос”

А все починалося з бажання у простій, доступній для дитячого мислення формі познайомити дітей з основами Космоса, дати уявлення про космічні простори, про роль людини в освоєнні космосу. Результатом великої роботи педагогів, дітей та батьків є створення міні-музею “Космос”.

Почуття любові до Батьківщине необхідно виховувати з раннього дитинства. З цією метою створено міні-музей “Тих днів у памꞌяті не стерти і сьогодні”.

В справжніх музеях брати експонати в руки не можна, а в нашому міні-музеї музичних інструментів – не тільки можна, але й необхідно! Цей міні - музей можна відвідувати кожен день!У звичайному музеї дитина – лише пасивний споглядач, а тут він соавтор, причому не лише вона сама, але і її тато, мама, бабуся та дідусь.

Основною дидактичною одиницею при реалізації технології музейної педагогіки є міні-музей.

Експонат – головний “навчальний посібник”, який діти можуть “потрогать”, “пощупать”.

Будь-яка експозиція повина враховувати наступний логічний ланцюжок: сприймання – розуміння – осмислювання – закріплення – використання.

В умовах дошкільного закладу неможливо створити експозиції, які б відповідали вимогам музейної справи. Тому такі експозиції і називають міні-музеями. Частина слова “міні” відображає вік дітей, для яких вони призначені, розміри експозиції та чітко визначену тематику такого міні-музея.

Міні-музей “Світ тварин”

Психологічні дослідження дозволяють побачити, що у дітей, які виховуються в музейно-освітньому просторі, більш ніж у їх одноліток розвинута образна уява, зв'язне мовлення, вони активніші та емоційніші, почувать себе у незвичному середовищі спокійно та розкуто.

Перспективні напрямки роботи:

розширення та збагачення предметного світу міні-музеїв дитячого садка, як найближчого до дитини музейного простору, яке відкрите для дитини не тільки для пізнавальної діяльності , але й для творчої активності; поглиблена робота з батьками та подальше їх залучення до роботи в міні-музеях, проведення спільних виставок; організація в міні-музеях виставок предметів виготовлених дітьми, а також спільних поробок виготовлених дітьми та їх батьками; виховання музейної та комуніктивної культури дітей, набуття ними необхідного досвіду культурного діалогу з минулим.

Дякуємо за увагу!