Підготувала:

Чагіна Анна

“Вінграновський – поет у всьому”

І. Дзюба

МиколаВінграновський –українськийписьменник, актор, режисер, представникшістдесятництва.

Народився 7 листопада 1936 року в селіБогопіль Миколаївськоїобласті. Згадуючи своєдитинство, письменникстверджує, що змалечкупам'ятав лише степ: «скрізь, куди не глянь степ, степ і степ». А потім була війна, тяжкіповоєнні роки.

Велика вітчизняна війнаНа дитячу долю митця випали

тяжкі випробування воєнноголихоліття та повоєнноївідбудови. І ці враження потімлягли в основу багатьох йоготворів. Але водночас великіісторичні події, картинизрушення світу, запавши в дитячу свідомість, сприялиформуванню такого душевного ладу, в якомувизрівали розмах уяви, масштабність мислення, дух тривожної причетності до історії, почуттявідповідальності за долю свого народу.

Через початок війни Микола Степанович закінчив школу вже будучи вісімнадцятирічним юнаком. Післязакінчення середньої школи у 1960 навчався у Київському театральному інституті ім. Карпенка-Карого.

Напис на табличці: “У цій школі навчався Микола Вінграновський, лауреат премій ім. Т.Г. Шевченка та Фундацій Антоновичів США”

На час навчання в Київському інституті припадає знайомство його з О. Довженком, який мав великий вплив на творчість і навіть вибір життєвого шляху майбутнього поета. Пізніше М.Вінграновський написав спогад "Рік з Довженком" та присвятив йому кілька поезій.

Після закінчення Вінграновським Київського інституту Олександр Довженко запросив здібного юнака навчатися у Всесоюзному державному інституті кінематографії в Москві.

Ще студентом зіграв головну роль у художньому фільмі «Повість полум'яних літ».

Після закінчення інституту Микола Вінграновський працює на Київській

студії

ім. О. Довженка

як кіносценарист,

режисер, актор.

7 квітня 1961 року «Літературна газета» вийшла іззаголовком на всю четверту сторінку: «МиколаВінграновський. З книги першої, ще не виданої», де було надруковано аж п'ятнадцять віршів молодого автора. Це стало великою подією для митця.

Перша поетичназбірка «Атомніпрелюди» вийшлав 1962 році, а через п'ять років побачиласвіт друга поетичназбірка «Сто поезій». Щоправда, завдякистаранням цензорів в остаточному варіантіпоезій залишилося99…

Смерть

Помер 26 травня 2004 року

в Києві. Похований в Києві на

Байковому кладовищі.

Могила Миколи Вінграновського

Ім’я Вінграновського називають у контекстішістдесятників. Василь Симоненко, Іван Драч, ЄвгенГуцало – ровесники або майже його ровесники. Але жодна хвиля все ж не прибила Миколу Вінграновськогодо котрогось однозначного літературного берега.

Письменники-”шістдесятники” (зліва на право) Микола Вінграновський, Євген Гуцало, Володимир Дрозд, Григір Тютюнник, Валерій Шевчук і Борис Олійник у саду кіностудії ім. О.Довженка. Фото 1969 року

Микола Степанович був багатогранною особистістю. У 1961 р. він назавжди “орендував” своє місце в українській літературі – місце “маршала української літератури”.

Акторські ролі:Іван Орлюк («Повість полум'яних літ», 1961)

Дончак («Сейм виходить з берегів», 1962)

Вацлав Купка («Берег надії», 1967)

Несвятипаска («Дума про Британку», 1970)

Найвідоміша роль Миколи Вінграновського — Івана Орлюка у фільмі «Повість полум’яних літ» (1961, сценарій О. Довженка). Цей фільм отримав нагороди міжнародних фестивалів у Каннах, Лондоні та Лос-Анджелесі.

• РежисерХудожні фільми

Дочка Стратіона (1964, у співавт. з В. Левіним)

Ескарда повертає на Захід (1966 ) Берег надії (1967, роль Вацлава Купки)Дума про Британку (1970, роль

Несвятипаски) Тихі береги (1973) Климко (1984)

Документальні фільми

«Голубі сестри людей» (1966) «Слово про Андрія Малишка» (1983) «Щоденник О. П. Довженка» (1989, у співавторстві

з Леонідом Осикою) «Довженко. Щоденник 1941–1945» (1993) «Чигирин — столиця гетьмана Богдана

Хмельницького» (1993) «Батурин — столиця гетьмана Івана Мазепи» (1993) «Галич — столиця князя Данила Галицького» (1993) «Гетьман Сагайдачний» (1999)

Збірки віршів

◦ «Атомні прелюди» (1962), «Сто поезій» (1967), «Поезії» (1971), «На срібнім березі» (1978), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1984), «Вибрані твори» (1986), «Цю жінку я люблю» (1990), «З обійманихтобою днів» (1993), «Любове, не прощавай!» (1996).

Збірки для дітей

o «Андрійко-говорійко» (1971), «Мак» (1973), «Літній ранок» (1976), «Первінка» (1977), «Літнійвечір» (1979), «Ластівкабіля вікна» (1981), «На добраніч» (1983), «Кінь на вечірній зорі» (1987), «У неквапи білі лапи» (1989), «Северин Наливайко» (1996), «Козак Петро Мамарига» (2001), «Сіроманець» (2001), «Ідекіт через лід» (2003).

Прозові твориo «Світ без війни» (1958), «Президент» (1960),

«Сіроманець» (1977), «Гусенятко» (1978), «Літо на Десні» (1983), «Низенько пов’язана» (1985), «В глибині дощів» (1985), «П’ять повістей» (1987), «Чотирнадцять столиць України» (1996), «Манюня» (2003).

Тема: Розкриття почуттів, які спалахнули на схилі літ.

Ідея: Відчуття давно забутого кохання, яке приносило більше муки від не розділених почуттів, ніж радості.

Автор використовує у вірші художний прийом - аксюморон: "колюче щастя".Також використовує епітети: "годину суху та вологу", "пожежо моя", "осінній я".Риторичні запитання: "Хто воно за таке любов?", "Вже б, здалося, нащо мені?", "Ви з якої дороги, пожежо моя?.."Рядок "Ви з якої дороги, пожежо моя?" порушує загальний ритм вірша, що підкреслює особливу схвильованість чоловіка. Легка втома відчувається у рядках: "Сеньйорито, вогонь на плечі - Осінь, ви і осінній я..." Адже для героя настала пора, "Коли стало любити важче, І солодше любити знов..." Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорілася в душі пожежа, і якщо на початку вірша «осінь зійшла по плечі», то тепер —«вогонь по плечі».

Тема: зображення конфлікту цивілізації та природи.

Ідея: уславлення дружби, співчуття, беззастережноїхоробрості та самовіддачі у взаємодії людини з твариною; засудження жорстокого поводження з тваринами та людськогозлопам'ятства.

Аналізуючи повість, можна одразу зрозуміти, що її центральнимиперсонажами є вовк Сіроманець та хлопчик Сашко. Образ вовказапропонований автором у міфологічному і навіть фантастичному контексті, який тісно пов'язаний із реальністю. Автор зображуєпочуття звіра з психологічної точки зору, як справжньої людини, але цей образ не має складних емоційно-чуттєвих характеристик, тому він зрозумілий навіть дітям, які сприймають вовка не як хижака, а насамперед як вірного друга хлопчика Сашка.

Сашко, незважаючи на свій юний вік, стає для вовка не лишедругом, але й рятівником. Він зовсім не боїться Сіроманця, а навітьнавпаки — захищає його перед дорослими, допомагає звільнитисьз полону, та коли розуміє, що тварина майже втратила зір,— не роздумуючи втікає з дому та прямує з вовком у далеке місто, щобпоказати його відомим лікарям. Саме в дружбі та співчуттіхлопчика до вовка розкривається гуманізм повісті.

Лауреат Державної премії України іменіТараса Шевченка (1984) за збірки творівдля дітей «Літній ранок», «Літнійвечір», «Ластівко біля вікна», «На добраніч».

Почесна Грамота Президії ВерховноїРади України

Лауреат літературної премії «Благовіст»

Лауреат премії ФундаціїАнтоновичів (США)

На мальовничому березі річки Рось щорічно зібраються друзіта близькі Миколи Вінграновського. Тут, на мальовничійгалявині серед густої трави стоїть невеличкий пам’ятниквидатному українському поету. За життя Вінграновськийнайбільше любив природу, часто з наметом зупинявся на цьому місці поблизу села Яблунівка Білоцерківського району. Тепер тут відбуваються «Літературні зустрічі у МиколиВінграновського», на які з кожним роком збирається все більше людей.

В Україні пройшов культурний проект Місяць Миколи Вінграновського, присвячений одному з найбільш яскравих українських шістдесятників.

У рамках проекту в київському кінотеатрі Мегаплекс відбувсябезкоштовний ретроспективний показ найкращих фільмівВінграновського.

У радіо- і телеефірі були презентовані пісні популярних українськихвиконавців на слова Миколи Вінграновського.

Три місяці тривав Всеукраїнський конкурс, у рамках якого школярізмагалися у найбільш виразному прочитанні віршів шістдесятника.

Крім того, був проведений конкурс ілюстрацій до поезії генія ХХ століття.

«Вінграновський повсюди»