Пантелеймон Куліш Пантелеймон Куліш – – “людина з тисячею “людина з тисячею

масок”, “ходячий масок”, “ходячий контраст”контраст”

Автор: Семотюк ОксанаАвтор: Семотюк Оксана

Пантелеймон Куліш – постать неймовірно складна і як людина, і як митець. В історії літератури навряд чи знайдеться подібний йому. Не за силою таланту, хоч він був у нього неабиякий, -за мінливістю поглядів, хисткістю і розбіжністю настроїв. “У Куліша друга половина думки б’є першій в пику”,- зазначав Іван Франко.

• Суперечності в поглядах на минуле дали Суперечності в поглядах на минуле дали поштовх до прикрих непорозумінь Куліша з його поштовх до прикрих непорозумінь Куліша з його оточенням. Чи не найяскравіше виявилися вони оточенням. Чи не найяскравіше виявилися вони у стосунках з Тарасом Шевченком. На першій у стосунках з Тарасом Шевченком. На першій зустрічі у них проскочила іскра неприязні: Куліш зустрічі у них проскочила іскра неприязні: Куліш не одразу став з Кобзарем на прю,а Тарас не одразу став з Кобзарем на прю,а Тарас Григорович не сприйняв товаришевого Григорович не сприйняв товаришевого аристократизму. А потім вони дружили, обидва аристократизму. А потім вони дружили, обидва черпали з народнопісенного джерела, Куліш черпали з народнопісенного джерела, Куліш називав побратима “мучеником називав побратима “мучеником людинолюбства”. А ще після смерті Кобзаря людинолюбства”. А ще після смерті Кобзаря Куліш став відкрито популяризувати Куліш став відкрито популяризувати творчість Шевченка…творчість Шевченка…

• Куліш ніколи не міг погодитися, що не він, Куліш ніколи не міг погодитися, що не він, людина з університетською освітою, людина з університетською освітою, європейським мисленням, посідає чільне місце в європейським мисленням, посідає чільне місце в українській літературі, а самоук О.Кониський, українській літературі, а самоук О.Кониський, який – на його думку – надто покладається на який – на його думку – надто покладається на природжені сили і “мало старається узгодити природжені сили і “мало старається узгодити їх з мистецтвом”. їх з мистецтвом”.

• Особисте ніколи не заступало Особисте ніколи не заступало Кулішеві загального. Навіть кохання Кулішеві загального. Навіть кохання він розглядає як субстанцію суспільну.він розглядає як субстанцію суспільну.

• Для нього “дружба була дружбою”, а Для нього “дружба була дружбою”, а коли він не був згоден з критикою, то коли він не був згоден з критикою, то муза напівпмуза напівп’’яна “підтримувалася яна “підтримувалася гіршими, а не кращими умами”. Саме на гіршими, а не кращими умами”. Саме на такій підставі, через неприйняття такій підставі, через неприйняття гетьманщини Куліш конфліктує з гетьманщини Куліш конфліктує з Миколою Костомаровим. Миколою Костомаровим.

• Куліш не уникав, на відміну від інших, Куліш не уникав, на відміну від інших, питання про позбуття ганебного питання про позбуття ганебного тягаря, а одверто ставив перед тягаря, а одверто ставив перед собою та громадою, пристрасно, як собою та громадою, пристрасно, як каже Франко, “шукав того, чого не міг каже Франко, “шукав того, чого не міг осягнути”. осягнути”.

• Для Куліша ідея - насамперед. Будь ти хоч з ким. При цьому Для Куліша ідея - насамперед. Будь ти хоч з ким. При цьому навіть у перше своє кохання він поринає лише з тої причини, навіть у перше своє кохання він поринає лише з тої причини, що дівчина – Оля Плетньова – не захотіла вивчати українську що дівчина – Оля Плетньова – не захотіла вивчати українську мову. мову.

• Дивним є також і те, що він то над усе прагне столиці, Дивним є також і те, що він то над усе прагне столиці, столичного життя, дружить з представниками влади, а столичного життя, дружить з представниками влади, а потім раптом відходить від цього, сидить на своєму хуторі потім раптом відходить від цього, сидить на своєму хуторі в Мотронівці, перейменувавши його в Ганнину Пустинь, пише, в Мотронівці, перейменувавши його в Ганнину Пустинь, пише, вирощує хліб, доглядає худобу… Отже, його вираз “отак -то вирощує хліб, доглядає худобу… Отже, його вираз “отак -то в тій Венеції жити , та по Вкраїні тужити ”, - читаємо як в тій Венеції жити , та по Вкраїні тужити ”, - читаємо як резюме.резюме.

• Пантелеймон Олександрович був людиною запальною, Пантелеймон Олександрович був людиною запальною, певною мірою егоїстичною. На нападки і звинувачення він певною мірою егоїстичною. На нападки і звинувачення він відповідає так само різко. Коли когось не влаштовує позиція відповідає так само різко. Коли когось не влаштовує позиція автора, він гнівно звертається до них: “Двадцять літ я діяв автора, він гнівно звертається до них: “Двадцять літ я діяв у так званих національних інтересах - і яких же результатів у так званих національних інтересах - і яких же результатів досягнув ”. досягнув ”.

• Як людина амбітна, щоб вивести національну справу на Як людина амбітна, щоб вивести національну справу на надійний шлях, він намагався примирити українців з поляками. надійний шлях, він намагався примирити українців з поляками.

• ““Гарячий Куліш” обпік декого настільки, що Гарячий Куліш” обпік декого настільки, що від нього одвертаються, і зостається він від нього одвертаються, і зостається він багатьма зневажений сам. Згодом він – багатьма зневажений сам. Згодом він – людина, що спочатку вірила у майбутнє людина, що спочатку вірила у майбутнє своєї Батьківщини, пише збірки “Крашанка” і своєї Батьківщини, пише збірки “Крашанка” і “Хуторна поезія” у яких, за словами Франка “Хуторна поезія” у яких, за словами Франка “заплямовує себе “з невірою у власний “заплямовує себе “з невірою у власний народ, котра в “Хуторній поезії” повела народ, котра в “Хуторній поезії” повела його прямої безпідставної наруги над тим його прямої безпідставної наруги над тим народом””.В останні роки життя Куліш народом””.В останні роки життя Куліш сумно зізнається: “Нудно на цьому світі, сумно зізнається: “Нудно на цьому світі, панове”. панове”.