братюк портфолио

Портфоліо

Полное наименование образовательного учреждения

Дата народження: 25.03.1962 р.

Місце народження:Ворошиловградська обл..,

м. Краснодон.

Місце роботи: ЗШ І-ІІІ ст. № 9 м. Краснодон

Посада: Вчитель трудового навчання,

образотворчого мистецтва,

етики.

Загальний педагогічний стаж: 22 р.

Освіта: Вища.

Назва учбового закладу, який закінчила:Ворошиловградський машинобудівний

інститут; Київський інститут

електрозварки ім. Є.О. Патона

академії наук Української РСР.

Спеціальність за дипломом: Інженер-механик.

Домашня адреса: Луганська обл.., м. Краснодон,

вул. Урицького, буд. 49

Телефон: 0951937130

ХарактеристикаУчасниці конкурсу «Учитель року» 2013-2014н.р.

Братюк Світлани Олексіївни Братюк Світлана Олексіївна працює вчителем 17 років. Вона відмінно володіє

методикою виховання. Стиль взаємин з дітьми – демократичний. Розвиває ініціативу,

творчість та самодіяльність дітей. Відходить від стереотипів форм і методів роботи,

постійно запроваджує нові. Має творчу самостійність, що визначається ініціативністю

нестандартним підходом до справи.

Велику увагу приділяє активності та самостійності учнів. Її учні мають високі

показники за участю у конкурсах школи та на рівні міста.

Світлана Олексіївна вміло координує єдність дій школи, сім’ї та громадськості.

Ділиться досвідом із своїми колегами, вивчає все нове в педагогіці.

Вона багато часу віддає роботі з дітьми позбавленими батьківської опіки, з

дітьми-інвалідами, дітьми з багатодітних сімей, та дітьми з девіантною поведінкою,

котрі стоять на внутрішкільному обліку. Індивідуальні роботи – це одна з

найважливіших форм роботи з учнями. Щоб краще вивчати індивідуальні особливості

дитини, Світлана Олексіївна застосовує такі методи як невимушені бесіди,

анкетування, складання індивідуальної програми навчання. Серед індивідуальних

форм роботи важливу роль Світлана Олексіївна приділяє консультаціям та

психотерапевтичним бесідам із батьками і дітьми. Вживаючи ці форми роботи,

Світлана Олексіївна підвищує самооцінку цих дітей, щоб вони змогли

самореалізуватися, не втратити індивідуальність, неповторність, відчути себе

комфортно у класі, школі та взагалі у суспільстві.

Виховна система

на уроках трудового навчання

Головна метана уроці трудового навчання

•Виховувати почуття дружби та співпраці,

відповідальності, взаємодопомоги , доброти,

правдивості, працелюбності;

•Розвивати естетичний смак та відчуття

прекрасного , творчу самосвідомість;

•Навчити користуватися робочими

інструментами та економно відноситись до

матеріалів, робити необхідні декорації та

ляльок.

•Навчити дотримуватися правил безпечної

праці.

Дарую своє серце дітям!

Хай живуть у світі діти

І здорові і веселі.

Хай нічого не завадить

Їм життя своє кохати.

Хай не будуть

сльозкикапать

З їх довірливих очей

Ми, дорослі, допоможем

Їм на ножки твердо встати.

Все розкажем і покажем,

Відведем біду руками,

Крилами добра прикроїм

Від невзгод та непогод.

Подаруй дитині казку,

Казку щиру і красиву,

Де добро, любов і віра

Ярко квіточками сяють.

І вона, така маленька,

Стане твоїм вірним другом,

Другом щирим та

відважним,

Без якого ти сумуєш.

Хай живуть у світі діти

І здорові і веселі!

Хай нічого не завадить

Їм життя своє кохати!!!

Братюк С.О.

Дарую своє серце дітям!

Не у кожної дитини є кохаюча родина

Ця дитина тихо в’яне, як квіточок без води.

Я не можу пережити, коли кинуті ці діти

Серце стогне, серце рветься на шматочки

кров’яні.

Як можу допомагаю, руку ніжно простягаю,

І любов’ю поливаю, цій квіточок, і добром

Казки їм розповідаю, і пісні з ними співаю

Та хіба не понімаю, я ж не мати їм

Все в том!

Братюк С.О.

Система виховної роботивчителя трудового навчанняБратюк С.О.

Я працюю вчителем трудового навчання - основною метою моєї

роботи є необхідність прививати учням практичні трудові навички,

виховувати в них художній смак, розвивати творчу активність.

Але окрім основної мети роботи на уроці, є не менш важлива

мета особистісного підходу до кожної дитини, створення комфортних

умов для спілкування.

У кожній школі є діти-інваліди, діти з неблагополучних сімей, з

багатодітних сімей, а також діти, батьки яких загинули на шахтах нашої

області. Ці діти, як правило, самотні у своїм горі, і як ніхто інший

потребують уваги, розуміння, ласки, підтримки з боку дорослої людини,

але не свого родича, я саме стороннього від їх сім’ї дорослого товариша

котрому можна вилити своє горе, відкрити свої думки.

Оченята такої дитини говорять, більше ніж він сам,: «Допоможи

мені!», і головне його зрозуміти, відчути, допомогти розкритися,

безболісно увійти у колектив, стати особистістю.

Саме небезпечне, це показати такій дитині, що ти його жалієш.

Тільки не жалість, вона принижує, а спілкування, увага, доброта та любов

яка зцілює.


Для налагодження контакту з такими дітьми я використовую на

уроках у молодших класах театр ляльок. Разом з дітьми ми шиємо ляльки

для вистав шкільного лялькового театру. Вся справа у ширмі! Так-так,

якраз у неї. Ну і звісно ж у дружньому колективі. Проявляється відчуття

колективізму, солідарності, відповідальності.

Ляльковий театр – мистецтво синтетичне, він діє на учнів цілим

комплексом художніх засобів. При показі спектаклів лялькового театру

використовується і художнє слово, і наочний образ – лялька, і декоративне

оформлення, і музика – пісня, музичне супроводження.

Вміле використання лялькового театру оказує велику допомогу

унравственому та ідейно-естетичному вихованні учнів. В шкільний

період у дитини починає формуватися ставлення до навколишнього

середовища, характер, інтереси. Саме у цьому віці дуже корисно

демонструвати дітям приклади дружби, доброти, правдивості,

працелюбності. Я ставлю перед собою завдання пропаганди й

популяризації народних обрядів, які об’єднують музику й поетичне слово,

танці, хороводи, ігри, пантоміму, драматичну дію та інші атрибути

театрального народного ритуалу.


Дуже важливими вважаю заняття зі сценічної грамоти,

сценічного мовлення, сценічної ходи, постави, що базуються найчастіше

на матеріалах п’єс, сценаріїв обрядів, літературних або мовних свят.

На моїх уроках оцінюються конкретні досягнення дітей,

незалежно від їх інтелектуального, фізичного, соціального чи емоційного

стану. Саме тоді учні краще розуміють широкі можливості людського

потенціалу, вони більш сприятливі до потреб та труднощів інших, з

більшою повагою ставляться до життєвого досвіду та особливостей своїх

товаришів.

Завдяки творчим урокам діти змогли само реалізувати себе.

Тепер вони комфортно відчувають себе у класі, школі, серед однолітків, у

навколишньому середовищі. Моя практика доводить, що своєчасне

втручання у розвиток дітей , створення умов для їхньої соціальної

адаптації може докорінно змінити ситуацію, забезпечити розвиток

життєтворчості.


Коли «важковиховувані» діти займаються на уроці разом з

іншими дітьми, а в позаурочний час відвідують гурток Ляльковий театр, у

всіх них є рівні можливості досягнути успіху.

Учні дуже люблять брати участь у виставах. Шкільний

«Ляльковий театр» їм близький, зрозумілий та доступний.

Нами було розроблено, відрепетировано та поставлено сім

лялькових спектаклів:

«Пан Коцький»

«Коза Дереза»

«Півник та двоє мишенят»

«Буратіно»

«Червона шапочка»

«Рукавичка»

«Новорічна казка»

У репертуарі – казки народів світу, але переважають українські

народні казки. Дітям подобається музична українська мова, співуче слово.


З виставою казки «Буратіно» «Ляльковий театр» став лауреатом

смотру художньої самодіяльності. Спектакль «Червона шапочка» наш

театральний колектив ставив на обласному конкурсі, де отримав багато

позитивних відгуків.

Для учнів гімназії колектив виїжджав на територію міської бібліотеки,

де відбулася вистава в актовому залі.

У газеті «Краснодонські вісті» № 11 від 17 березня 2005 року, у

замітці «Город простился с зимой», о нашім гуртку була надрукована замітка та

розміщена фотографія членів гуртка під час «масляної вистави».

На День захисту дітей театральний колектив кожний рік дає вистави

для жителів міста Краснодону у міському парку. У парк вихователі приводять

групи дітей дошкільного віку. Бували випадки, коли за один день свята ставили

до трьох, чотирьох святкових спектаклів.

Дитячий садок «Попелюшка» у 2006, 2007, 2008-2013 роках

запрошувався на спектаклі у будівлю ЗШ І-ІІІ ст.. № 9. Вихователі дитячого

садку приводили як молодшу, так середню і старшу групи. Були представлені

вистави: «Червона шапочка», «Рукавичка», «Пан Коцький», «Коза Дереза»,

«Півник та двоє мишенят», «Буратіно». Діти дошкільного віку залишилися

задоволеними, виражаючи це бурхливими оплесками. Просили запросити ще.

Зміна поколінь

Ось такими вони приходять до мене на заняття. Їх оченята сяють

інтересом до нового для них миру мистецтва. З часом діти дорослішають,

стають добрими наставниками для нового підростаючого покоління учнівнашої

школи.

Зміна поколінь

Так, час біжить!

Кожний випуск дев’ятого класу знаменує, що вони вже дорослі. У них

тепер інші справи та інтереси.

Але казка, яка їм була подарована у дитинстві, в їх серцях залишиться

назавжди.

І я, як учитель трудовогонавчання, кожну зміну покоління переживаю

з трепетом у серці.

Але приходять нові діти, і усе починається знову.

Це життя, життя, яким я дорожу, і вчу дорожити їм «своїх» дітей!

братюк портфолио

Documents