1 Шаровари з домотканого полотна — льону, коноплi, сукна різного, привізних чи трофейних тканин.2 Сорочки прості з домоткані.3 Жупани, сіряки, опанчі, кобеняки.4 Різнокольорові пояси гаптовані золотом або сріблом з золотим френзлем.5 Шапки хутряні, з сукна чи з валяної вовни, обшиті хутром. Шлик до XVIII ст якщо був, то недовгий, з того ж матеріалу, що й весь верх шапки.6 Чоботи

 Козацький одяг складався з двох головних частин:

 жупана і черкески

Жупан сягав тільки до коліна, щоб не заважати швидко вскочити на коня, досить облягаючий. Застібали його на гаплик або ґудзик при комірі і підперезували поясом.Традиційним кольором запорізьких жупанів був червоний.

Шили жупани або зі звичайного сукна, або з кармазину, особливого сукна малинового або

темно-червоного кольору.

Черкеска — одяг досить облягаючий, із фалдами позаду, із вирізаним коміром, підперезаний поясом.Представники військової старшини носили кунтуш, довгополий, із розрізаними рукавами, без пояса. Відомо, що простим козакам заборонялося носити кунтуші.

Голови та бороди всі запоріжці голили, для того, щоб відрізнятися від Донських, залишали тільки чуб, якщо чуб був дуже великий, що закривав лице, його заплітали в косу і закладали за вухо (такий чуб називався «оселедець»).

Всі носили вуса, які підфарбовували та підкручували вгору, чим довші вуса були, тим краще.

Голови та бороди всі запоріжці голили, для того, щоб відрізнятися від Донських, залишали тільки чуб, якщо чуб був дуже великий, що закривав лице, його заплітали в косу і закладали за вухо (такий чуб називався «оселедець»).

1 Жупани різного кольору з багатшого привізного сукна.2 Гранатові кунтуші.3 Високі сиві шапки з хрестом, також червоного кольору (зверху шапки).

Вдома, щоб відрізнятися від звичайних мешканців запорізькі козаки називали

себе «молодцями», носили:

Вбрання козацького старшини  Козацька старшина носила соболеві, рисячі, лисячі та інші шуби. Вони прикрашалися запонами з коштовних самоцвітів і облямовувалися навкруги срібними, золотими та шовковими шнурками, інколи хвостами соболів та куниць.

Завершувала одяг козацьких старшин хутряна шапка — соболева на свята, смушкова на будні. Взуття виготовляли з червоного або жовтого сап’яну.

Кожний козак зобов'язаний був мати власне озброєння: коня, спис, мушкет або самопал,

пістоль, шаблю, ніж.

Озброєння складалося з мушкету, аркебузи, бандолету чи іншої вогнепальної зброї; лук зі стрілами, спис, ніж, сокира.

Сотники мали при собі келеп для пробивання обладунків. Через плече був перевішаний патронташ з порохом та кулями, на поясі висіли порохівниця та натруска.

Козакам часто доводилося відстоювати свої землі, у них малося непогане холодна зброя -

шашки, шаблі та кинджали

Шашка представляла собою рубяще-коле зброю, яка застосовувалася вершниками для блискавичних

набігів на противника. Шашка відрізнялася прекрасною заточуванням і була зручна у

використанні

Найбільш поширеними кинджалами був тип «Кама», який мав прямий клинок, загострений з двох сторін. Загостреність відставала поблизу

рукояті, і зливалася на вістрі, роблячи тим самим конструкцію цього найдавнішого кинджала

смертоносним

Шабля козацьких військ була мабуть одним з найпоширеніших видів холодної зброї. Її

характерними відмінностями є велика кривизна клинка, яка могла досягати 140 міліметрів.

Шабля є переважно стинають зброєю, оскільки заточка виконувалася тільки з одного боку, що

є ще одним характерним її відмінністю від шашки.