Батьки та відповідальність

В останні десятиліття відбулися глибокі зміни соціально-економічних умов життя суспільства, які знову зробили актуальною проблему виконання батьками обов'язків щодо виховання своїх дітей.Перед юридичною наукою і практикою встали питання регулювання батьківських обов'язків в нових умовах, коли половина сімей розпадається, батьки, зайняті зароблянням грошей, не мають можливості приділяти своїм дітям досить часу, починають з'являтися нетрадиційні форми сім'ї. У зв’язку з чим важливо закріпити у правових нормах обов’язки батьків та гарантії їх реалізації.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини  (1989р.), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Як зазначено в Декларації ООН по правах дитини (1959р.), "дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження".

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері.

Як кажуть, „батьків не обирають” і, нажаль, деякі з них частково або зовсім не приділяють уваги своїм неповнолітнім дітям, тим самим порушують подальше становлення та розвиток їх дитини у нашому суспільстві. Крім того вони порушують норми чинного законодавства.

Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини добре висвітлені уст. 150 Сімейного кодексу України.  Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.  Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини,  а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Якщо є обов’язки, то є і відповідальність!За невиконання або неналежне виконання обов’язків  щодо

виховання  дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності:- адміністративної (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»);

- цивільно – правової (статті 1178 – 1183 Цивільного кодексу України);- сімейно – правової (стаття 164 «Підстави для позбавлення батьківських прав»);-   кримінальної  (стаття 166 Кримінального кодексу України (далі – КК )   «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування»).

Неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей означає  бездію, у результаті якої обов’язки по вихованню виконуються  неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюються здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки, що пропагандують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону; складаються умови, які загрожують життю та здоров’ю неповнолітнього; мають місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу и без нього.

Жорстоке поводження із неповнолітніми може виражатись у здійсненні батьками фізичного або психічного насилля щодо них або в замаху на їх статеву недоторканість, а також у застосуванні недопустимих  способів виховання (у грубому, зневажливому, що принижує людську гідність, поводженні з дітьми, образі або експлуатації дітей).         Відповідно до статті 184 КУпАП «ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей –

тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.         Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення  адміністративного стягнення, -         тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян».  

 Невтішна статистика притягнених до адміністративної відповідальності  батьків за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення місцевими судами Миколаївської області, на яких накладено адміністративне стягнення. Так, у 2006 році адміністративне стягнення накладено на 857 батьків,  у 2007 році ця кількість виросла до 987 осіб,  за 2008 рік адміністративне стягнення накладено на 880 осіб.

«Злісне невиконання  батьками , опікунами чи піклувальниками встановлених обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки,-

карається обмеженням волі на строк  від двох до   п’яти років або позбавленням  волі на той самий строк » (стаття 166 КК України).

Якщо у 2006 році за цією статтею засуджено 4 особи, у 2007 році – 1 особу, у 2008 році – 7 осіб, то за І півріччя поточного року  уже засуджено 4 особи.

Як вбачається із матеріалів кримінальних справ, засуджені батьки зловживали спиртними напоями, злісно не виконували встановлені законом  обов’язки  по догляду за  малолітніми дітьми, що виражалось у обмеженні харчування, одягу, інших предметів першої необхідності.

Так,  вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2009 року засуджено батька малолітньої дитини, який повинен був здійснювати догляд за дитиною після позбавлення батьківських прав матері. Проте дівчинка залишалась вдома протягом тривалого часу одна, без їжі, брудна, одягнена у брудному одязі. Наприкінці жовтня до служби у справах дітей Центрального району надійшла інформація від громадськості, що малолітня боса дівчинка бігає

по вулиці. Працівниками служби дівчинку було евакуйовано до міського притулку для дітей. За результатами медичного обстеження було встановлено діагноз: гостра респіраторна вірусна інфекція, гіпотрофія 1 ступеню, змішаний педикульоз, рахіт.

Засуджена Ю. вироком Центрального районного суду м. Миколаєва  від 21 січня 2009 року зловживала спиртними напоями, догляд за малолітнім Дмитром не здійснювала, в квартирі знаходилися громадяни, вигляд яких паплюжив людську гідність. За результатами медичного обстеження  хлопчику встановлено діагноз: гостра респіраторна вірусна інфекція, фарингіт, кардиопатія, дисфункція кишечника, затримка психомоторного, мовного, фізичного розвитку, гіпертрофія 1 ступеню, нижній парапарез  разидуального органічного генезу. Діагнози захворювань малолітніх дітей вражають своїм переліком  у матеріалах кожної кримінальної справи.

 Усі ми повинні створити світ, сприятливий для дітей, світ у якому кожна дитина почуватиметься захищеною, де її думка буде поважатися, де немає місця насильству, світ, який би дав змогу виховати здорове, щасливе, досконале покоління. Оскільки сьогоднішні діти – завтрашні громадяни, то їх захист і розвиток є передумовою майбутнього розвитку людства. 

Підлітковий вік — зона особливої уваги

Звичка до регулярного вживання психоактивних речовин (ПАР) у підлітковому віці становить серйозну проблему, оскільки вона може призвести до негативних тривалих наслідків для самих підлітків, а також позначитися на їхніх дітях. Вживання наркотиків не завжди є єдиною проблемою у цьому віці. Воно може бути лише частиною життєвих труднощів, які переживають підлітки.

Розвиток звички до вживання ПАР

Загальновизнано, що звичка до вживання наркотиків серед підлітків у різних країнах починається з паління цигарок та вживання алкоголю, переходить до частого вживання алкоголю, й згодом переростає у вживання слабких та різних видів інших наркотиків. Не всі підлітки переходять від однієї стадії до іншої. Те, чи здійснили вони такий перехід чи ні, залежить від якості відносин у сім’ї, стосунків з однолітками, успіхів у навчанні, а також від їхніх особистих якостей. Проте на всіх стадіях поширеність/доступність наркотиків є для підлітків сприятливим фактором, особливо коли поєднується з деякими їхніми особистими бажаннями, як наприклад, бажання «курнути» з метою задоволення власної цікавості, наслідувати інших, аби не вирізнятися з-поміж своїх товаришів, або покращити поганий настрій. Останній може виникати як реакція на щоденні життєві стреси — проблемні відносини у сім’ї; перехід сім’ї від одного способу життя до іншого; проблеми, пов’язані з підлітковим віком або з переходом до дорослого життя; фізичне або сексуальне домагання з боку дорослих; хуліганство; відсутність успіхів у навчанні; втрата друзів; роздільне проживання батьків; смерть близьких родичів; хвороба; травма; безробіття батьків; переїзд на нове місце або фінансові труднощі.

Зрештою, ціла низка чинників, таких як сім’я, група однолітків, школа, а також особисті якості впливають на початок вживання різних видів наркотиків. Чим більше існує чинників ризику, тим швидше підліток почне вживати наркотики.

Ми живемо в суспільстві, де вживання алкоголю та інших наркотиків не лише є нормою, а й іноді набуває ореолу слави. Професійних спортсменів, акторів та музикантів, що слугують за моделі, є ідолами для підлітків, використовують у рекламі алкогольних напоїв.

Алкоголь використовують для багатьох соціальних функцій. З одного боку, батьки розповідають своїм дітям, що треба втримуватися від вживання алкоголю, а з іншого, більшість цих батьків самі п’ють та вживають нелегальні наркотики. Культурні заходи, ігри, що супроводжуються вживанням алкоголю, соціальні звичаї, як наприклад, весілля чи похорони, народження дитини, «обмивання» нових речей тощо не обходяться без алкоголю. Внаслідок такої суперечності звернення до підлітків «Скажемо алкоголю та наркотикам «Ні!» вже не звучить безапеляційно.

Дослідження Українського інституту громадського здоров’я доводить, що у суспільстві вживання алкогольних напоїв певною категорією молоді вважається цілком нормальним і припустимим явищем.

Певні «сімейні» чинники можуть вплинути на те, що діти у підлітковому віці почнуть вживати наркотики. І як тільки вони почали їх вживати, окремі моделі поведінки сім’ї, а також сімейні уявлення й переконання можуть підтримувати у них цю звичку.

Погані стосунки з батьками, недостатній рівень нагляду з боку батьків, а також вживання наркотиків самими батьками; слабкий рівень дисципліни в сім’ї, зумовлений відсутністю чітких правил, ролей та моделей взаємодії, є лише декількома із «сімейних» чинників, які можуть призвести до того, що підлітки почнуть вживати наркотики. Кримінальна діяльність батьків, наявність у них психологічних проблем, невдоволеність батьків своїм шлюбом або існування в сім’ї братів/сестер з девіантною поведінкою чи наркоманів також є можливими «сімейними» чинниками ризику.

Як тільки підлітки починають вживати наркотики, ця звичка може підтримуватися через створення батьками сприятливих для вживання наркотиків умов, демонстрування позитивного ставлення до такої поведінки дітей, а також через абсолютну неспроможність заборонити це та нездатність належним чином наглядати за дітьми. Звичка вживати наркотики також може підтримуватися завдяки тому, що в сім’ї відбувається процес триангуляції. При цьому конфлікти між батьками завжди «проходять» через дитину. Батьки швидше вдаються до постійних та безрезультатних суперечок про те, як подолати проблему своєї дитини, аніж до вирішення непорозумінь між собою та налагодження ефективної співпраці, спрямованої на допомогу дитині. В таких випадках дитина може таємно змовитися з одним із батьків проти іншого. Відповідні моделі виховання дітей та організації сім’ї частково зумовлюються особистими психологічними труднощами батьків. Якщо батьки не мають достатніх знань про вживання своїми дітьми-підлітками наркотиків та способи подолання цієї проблеми, то наявні моделі їхніх взаємовідносин з дітьми можуть опосередковано підтримувати звичку останніх до вживання наркотиків.

Дослідження доводять, що рівень батьківської підтримки та нагляду за дитиною є важливим провісником поведінки підлітка — вживання алкоголю та наркотиків, правопорушень та інших проявів проблемної взаємодії із соціальним оточенням.

Дін Скот Беман пояснює цю кореляцію принаймні трьома причинами. По-перше, підлітки можуть просто копіювати поведінку членів родини. По-друге, родина — це джерело пізнання соціально прийнятного і неприйнятного; родина, в якій регулярно вдаються до алкоголю та інших наркотичних речовин, дає зрозуміти своїм дітям, що це «нормальна» та прийнятна поведінка. По-третє, родина, у якій один чи більше дорослих зловживають наркотичною речовиною, може завдати підлітку емоційного, а в деяких випадках і фізичного болю, що провокує його до використання наркотичної субстанції як механізму порятунку