Історія та сучасність

Попасна2009 рік

Під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 р.р., після звільнення м. Попасна від німецько - фашистських загарбників,

у липні місяці 1944 року на підставі наказу Народного комісара Колії

повідомлень за № 563 ц, Наказу голови Головного управління трудових резервів при СНК СРСР від 26 червня 1944 року №1148 та наказу №283 1944 р. голови

Ворошиловградського обласного управління трудових резервів, при

залізничній станції Попасна, на території соцмістечка Вагоноремонтного заводу було створено залізничне училище №1

Головного управління трудових резервів, з безпосереднім

підпорядковуванням Ворошиловградському обласному

управлінню трудових резервів.

В училищі було створено сім навчальних кабінетів та класів. Власних майстерень в училищі не було, майстерні розташовувались у приміщенні цехів вагоноремонтного заводу.

Директором Залізничного училища №1 була призначена Фураєва Ганна Федорівна.

Пізніше, наказом голови Обласного управління трудових резервів №178 від 25 травня Фураєву Г.Ф. було звільнено, а директором училища призначили Северинова Олександра Степановича.

У цей же період часу з червня 1944 року в тому 5-ти поверховому будинку по вулиці Леніна, 80, у лівому крилі була розташована школа фабрично-заводського навчання № 59 ( ФЗО № 59 ).Школа ФЗО № 59 входила також у систему Головного управління трудових резервів при СНК СРСР, з безпосереднім підпорядкуванням Ворошиловградському обласному управлінню трудових резервів.Директором школи ФЗО № 59 був

Колесниченко Іван Миколайович .Школа ФЗО № 59 готувала для народного господарства країни

молодих спеціалістів по ремонту залізничного транспорту та електрозварників.З січня 1948 року школа ФЗО № 59 безпосередньо підпорядковувалась Лисичанському міському управлінню трудових резервів.

Наказом № 157 від 30 серпня 1948 року до Залізничного училища №1, на підставі наказу Ворошиловградського обласного управління трудових резервів № 425, школа ФЗО № 59 була ліквідована.

При ліквідації школи ФЗО № 59, на баланс Залізничного училища №1 прийнято:

частина будівлі; рахунково – платіжні відомості за 1944, 1945, 1946, 1947, 1948 роки.

Таким чином, у 5-ти поверховому будинку по вулиці Леніна, 80 (пізніше номер 126 та 140 змінювалися у зв”язку з упорядкуванням

вулиць для переписування населення ) з липня 1944 року по 1948 рік одночасно розташовувалось два навчальних заклади:

Школа фабрично – заводського навчання № 59 та Залізничне училище № 1.

Які підпорядковувались Ворошиловградському обласному управлінню трудових резервів, Головному управлінню трудових резервів при СНК СРСР.Наказом голови Обласного управління трудових резервів “ 138 від 6 квітня 1948 року за наказом по Залізничному училищу № 65 від квітня 1948 року, директором зведеного Залізничного училища №1 був призначений

Нестеров Сергій Михайлович. Пізніше, наказом № 1028 від 5 листопада 1950 року по Залізничному

училищі на підставі розпорядження голови Лисичнського міського управління № 49 від 11 листопада 1950 року директором Залізничного училища призначений

Поцелуєв Федір Якович.

Залізничне училище за період своєї діяльності з 1944 до 1955 р.р.

підготувало та випустило 1960 молодих спеціалістів:

1. “Слюсарі з ремонту вантажних вагонів та автогальм “ – 703 чол. ;2. “Слюсарі з ремонту паровозів та автогальм” – 137 чол. ;3. “Котлярів з ремонту паровозів” – 70 чол. ;4. “Бригадири з поточного утримування колії” – 118 чол. ;5. “Поїзні вагонні майстри” – 25 чол. ;6. “Ковалі вільної ковки” – 241 чол. ;7. “Токарі по металу” – 70 чол. ;8. “Слюсарі по інструменту” – 96 чол. ;9. “Слюсарі з ремонту обладнання” – 131 чол. ;10. ”Ливарники, формувальники” – 25 чол. ;11. “Електрогазозварники” – 20 чол. ;12. “Столяри червонодеревники” – 209 чол. ;13. “Електромонтери” – 62 чол. ;14. “Помічники машиніста тепловоза” – 53 чол. ;

Училище із назвою Залізничне училище № 1 було до листопада 1955 року, після чого перейменовано на Технічне училище №11 ( ТУ № 11 ).

Завданням ТУ № 11 була також підготовка молодих спеціалістів для залізничного транспорту: дорожних майстрів, помічників машиністів паровозів, оглядач вагонів та слюсарів по ремонту вантажних вагонів.

Училище входило в систему Головного управління трудових резервів при Раді Міністрів СРСР, з безпосереднім підпорядкуванням до 1958 року Ворошиловградському обласному управлінню трудових резервів; з 1958 до 1960 років

- Луганському обласному управлінню трудових резервів; з 1960 до 1963 роки – Луганському управлінню профтехосвіти.

Директором ТУ № 11 був призначений наказом по училищу № 165 від 5 липня 1955 року

Куриленко Михайло Данилович.

Технічним училище було до 1963 року. Після чого було перейменовано на Міське професійно – технічне училище № 85 (МПТУ № 85) Головного управління професійно – технічної освіти при Раді Міністрів УССР, з безпосереднім підпорядковуванням Луганському обласному управлінню профтехосвіти. В 1968 році Республіканське управління було перейменовано та МПТУ № 85 увійшло в систему Державного комітету Ради Міністрів УССР по професійно – технічній освіті з безпосереднім підпорядкуванням Луганському обласному управлінню профтехосвіти, а з 1970 року – Ворошиловградському обласному управлінню профтехосвіти.Після перейменування училища, основним завданням залишалася підготовка молодих спеціалістів для залізничного транспорту, це видно з наступних даних контингенту учнів за 1964 – 1965 роки: усього 458 чоловік.

До травня 1964 року директором МПТУ №85 був Куриленко М.Д., але з 12 травня 1964 року, згідно з наказом по МПТУ №85 №121 від 14 травня 1964 року, директором призначений Тодоров Євген Семенович, який проробив на цій посаді 20 років

Самим великим досягненням при його керівництві є Переходячий Червоний прапор системи профтехосвіти СРСР.

Деякі з нагород Тодорова Є.С.

Євген Семенович Тодоров

Педагогический коллектив ПТУ № 85

Училище три рази перейменовувалось із Залізничного училища №1 у Технічне училище №11, з Технічного училища №11 у Міське професійно-технічне училище №85.Перейменування відбувалось без передачі цінностей, кадрів та контингенту учнів.

Не дивлячись на те, що училище декілька разів перейменовувалось, воно залишалось базою для підготовки кадрів масових професій залізничного транспорту.

За період 1944 – 1971 р.р. училище випустило 4860 чоловік за такими професіями:

1. “Слюсарі з ремонту вагонів та автогальм” – 771 чол.;2. “Бригадири з ремонту та поточному утримуванню залізничної

колії” – 542 чол.;3. “Оглядач вагонів” – 522 чол.;4. “Дорожні майстри” – 474 чол.;5. “Слюсарі з ремонту паровозів” – 378 чол.;6. “Слюсарі з ремонту тепловозів та дизель – потягів” – 266 чол.;7. “Помічники машиністів паровозів, тепловозів та дизель–потягів” – 266

чол..

Плани набору та випуску учнів щорічно виконуються та перевиконуються із загальною тенденцією росту контингенту.Контингент учнів виріс з 427 чоловік у 1947 – 1948 навчальному році

До 669 чоловік у 1970 – 1971 навчальному році або на 56,7%. Відбулися структурні зміни в спеціальностях, згідно наказу Міністра колії повідомлень, з 1 вересня 1970 року училище почало підготовку машиністів тепловоза із числа демобілізованих із рядів Радянської Армії та з середньою освітою.Також почалась підготовка дорожних майстрів з числа випускників середньої школи.

З 1 вересня 1971 року по заявці Попаснянського вагоноремонтного заводу, почалась підготовка дипломованих електрозварників з 2-річним строком навчання.

Збільшилась кількість учнів, які поступили на навчання після 10 класів, відповідно з 101 кабінетів, які мають все необхідне для кращого навчального процесу, створені свої майстерні, які за останні роки були значно реконструйовані.

В училищі працюють гуртки художньої самодіяльності:

хор; танцювальний; драматичний; спортивні секції:

футбольна, волейбольна, баскетбольна, боротьби, боксу;

гуртки мотосправи, радіотелеграфії.

З 1984 до 1997 рік директором училища був Назаров Валентин Федорович

За ці роки покращилась матеріальна база, був перебудований перший поверх. За класами були закріплені базові підприємства. Для класу з інформатики були придбані 12 комп'ютерів.

З 1997 до 2001 рік директором училища призначили Борового Михайла Яковича.

За роки керування Борового М.Я. були відкрита:

Спеціальність “Електрогазозварник”;

Навчання на базі 9 класів, тобто загальноосвітній цикл.

З 2001 року директором училища був призначений Дегтяренко Василь Миколайович.

Наказом Міністерства освіти та науки за № 853 від 12 грудня 2003 року училище перейменовано в Попаснянський ліцей залізничного транспорту.

Зараз у ліцеї відкрито 5 нових кабінетів, придбано 8 комп'ютерів, відкрита ліцензія на три нових професії. Ліцей є одним з 76 навчальних закладів в області, який навчає залізничним професіям.За час існування ліцею було випущено 16 тисяч 410 чоловік.

У 2008 році директора Дегтяренко В.М. було нагороджено Почесною грамотою Міністерство освіти та науки України.

Викладач фізики, електротехніки Попаснянського професійного ліцею залізничного транспорту

Проскурова Людмила Іванівна є членом літературного об'єднання им. Бориса Горбатова з 2005 року, регулярно друкується в міській пресі, вірші увійшли в колективний збірник “ Попасная – души моей обитель”

У ліцеї працює команда професіоналів. Навчання ведеться за такими професіями:

1. Слюсар з ремонту рухомого складу, помічник машиніста тепловоза;

2. Оператор при черговому по станції, черговий станційного поста централізації, оглядач вагонів;

3. Електрогазозварник;4. Кравець; 5. Тракторист – машиніст

сільськогосподарського виробництва, водій автотранспортних засобів категорії “С”.

Контингент учнів – 545 чоловік.

У ліцеї працює команда професіоналів. Колектив має потужний творчий потенціал і постійно працює над самовдосконаленням та впровадженням новітніх педагогічних технологій. За останній рік ліцей заявив про це перемогами на обласному рівні:

Сумщенко Т.Ю. разом з ученицею групи 39/40 «Оператор при черговому по станції» Лукіною Оленою зайняли І місце на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу літературних творів «Безсмертний подвиг українського народу»;

Проскурова О.Г. разом із групою 21/22 «Водії» посіли І місце на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу «Молодь тестує якість»

Коцемба О.В. із учнем групи 33/34 «Помічник машиніста тепловозу» Шенцовим Олександром зайняли І місце в обласному конкурсі, присвяченому 70-річчю створення луганської області «Я – вихованець рідної землі»;

Суміна Т.М. посіла І місце в обласному конкурсі «Майстер року-2009»;

Гриценко Г.Е. зайняв ІІІ місце у конкурсі «Викладач року - 2009» серед викладачів спец дисциплін.

Ліцей є єдиним з 76 навчальних закладів в області, який навчає залізничним професіям. За час існування ліцею було випущено 16 тисяч 410 чоловік.