Відділ освіти Бродівської райдержадміністрації

Матеріали конкуру на кращий методичний

матеріал натуралістичного спрямування

Методична розробка уроку-конференції:

«Обережно, пестициди!»

Вчителя хімії

Бродівської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів №3

Жолнович Іванни Йосипівни

Броди-2011

1

Мета: формувати уявлення про концепцію екологічної рівноваги, екологічні

чинники, поглибити екологічні знання учнів про джерела забруднення

навколишнього середовища та вплив на довкілля пестицидів; виховувати

любов до рідної країни, бережливе ставлення до природи, почуття

відповідальності за все живе на Землі; навчити учнів знаходити власний

підхід до розв’язання проблем суспільства; розвивати пізнавальний інтерес

до вивчення хімії, логічне та абстрактне мислення.

Вид уроку: конференція.

Обладнання: ТЗН, плакати, учнівські газети за темою.

Хід уроку

1.Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми проводимо конференцію « Обережно, пестициди!» День 22

квітня 1994 року оголошено Всесвітнім днем Землі на знак того, що людство

має ставитися до природи з повагою і турботою про майбутнє своєї планети.

Наша конференція присвячена одній із найактуальніших проблем –

забруднення пестицидами і їх вплив на навколишнє середовище.

2.Виступи учасників конференції.

Учень.Захист рослин від шкідників і хвороб — один з технологічних

напрямів сільськогосподарського виробництва, що має справу з

рослинами і різноманітними живими організмами і у своїх елементах і

методах тісно пов'язаний з навколишнім середовищем. Останніми

роками використання хімічних засобів (пестицидів) у рослинництві

значно зросло. Завдяки цьому підвищилася врожайність і зменшились

втрати від шкідників і хвороб. Системи захисту рослин, що включають в

боротьбі із шкідниками і хворобами сучасні високоефективні хімічні

препарати, дали змогу скоротити втрати картоплі від колорадського

жука і фітофторозу, цукрових буряків від довгоносика, коренеїда,

церкоспорозу тощо.

2

У той же час інтенсифікація виробництва з високим рівнем використання

хімічних засобів, що так відчутно вплинула на продуктивність, виявилася не

тільки благом. Вона викликала глибокі зміни в агробіоценозах, порушила

рівновагу у співвідношенні шкідливих і корисних видів комах, в окремих

випадках створила сприятливі умови для розвитку спеціалізованих видів

фітофагів.

Учень. Загрозлива дія

Сучасні пестициди — це складні синтетичні сполуки, токсичні не лише

для об'єктів застосування, а і для людини, фауни і навіть рослини. У разі

потрапляння їх в організм, крім прямої токсичної дії, вони можуть викликати

побічні хвороботворні явища. Переміщення в атмосфері, воді, з продуктами

харчування пестицидів і їх сполук призводить до забруднення довкілля.

Застосування хімічних речовин для захисту рослин з кожним роком

збільшується, і, як наслідок, спостерігається посилення негативного впливу

на природу: забруднюється атмосфера, грунт, водні басейни і ріки. Залишки

хімічних засобів захисту нагромаджуються в харчових продуктах та кормах.

У той же час виникають нові форми організмів, стійкі до препаратів, які

проти них застосовують.

У біоценозах збільшується кількість нових шкідливих видів, проти яких

традиційно використовувані препарати не діють. Це призводить до зростання

норми пестицидів, забруднення довкілля. На сьогодні забруднення

промисловими та побутовими відходами вважається однією з найважливіших

проблем.

Учень. Наступ на природу

Під час обприскування садів і виноградників на поверхні дерев і кущів

знаходили не більше ніж 41% від використаної кількості пестицидів, в

грунті-до 20%, а знесення за межі ділянки досягало 48-84%. Співвідношення

кількості пестициду, що осідає на поверхні рослин і на поверхні грунту

становить 1:3

3

Розсіювання пестицидів на значних територіях, надходження у грунт,

водойми, рослини і організм тварин створює реальні умови для проникнення

їх в організм людини. Висока біологічна активність не тільки щодо

шкідливих для сільськогосподарських культур, організмів, але і до всього

живого, здатність зберігатися в навколишньому середовищі, надходити в

продукти харчування і корми сільськогосподарських тварин,

нагромаджуватися у біоценозах зумовлюють потенційну небезпеку

пестицидів для навколишнього середовища і здоров'я людини.

Застосування стійких препаратів у великих кількостях на значних площах, які є

водозбірними для тих чи інших басейнів, є причиною змивання їх талими, дощовими

водами і перенесення грунтовими. Водні басейни — річки, озера, ставки, водосховища,

моря — є кінцевим "притулком" хімічних речовин. Деякі з них навіть у низьких

концентраціях міняють органолептичні властивості води — смак, запах. Це водночас

може вплинути на харчові властивості риби, м'яса або навіть стати причиною їх

непридатності для

ШЛЯХИ ЗМЕНШЕННЯ НЕБЕЗПЕКИ

Неодмінною умовою захисту довкілля є:

Дотримання всіх регламентів щодо застосування пестицидів: норм

внесення, строків, способів тощо. Слід також дотримуватись

рекомендацій щодо використання площ, оброблених пестицидами,

а також продукції, отриманої з цих площ

Наступним важливим аспектом є суворе дотримування ГДК —

гранично допустимої кількості препарату у продукції, грунті, воді,

робочій зоні застосування препарату. Це запобігає можливому

негативному впливу на здоров'я людей, що працюють на

обробленій території, споживають продукцію з зони застосування

пестицидів. Чимало уваги приділяється й дотриманню положень

МДР — максимально допустимих рівнів дозволених препаратів не

тільки безпосередньо в продукції рослинництва, але й у продуктах

харчування, виготовлених з неї (наприклад, молоко, м'ясо, яйця,

4

цукор, борошно, тютюнові вироби). Особливо треба слідкувати за

МДР в дієтичних продуктах

Третім чинником, який забезпечує охорону навколишнього

середовища, є дотримання "Інструкцій з техніки безпеки при

зберіганні, транспортуванні й застосуванні пестицидів у сільському

господарстві". В цій інструкції наведено правила перевезення

пестицидів, конструкції складів для них, віддаль останніх від

населених пунктів та тваринницьких приміщень, положення про

захисні смуги при обприскуванні поряд з чутливими культурами

наземним та авіаційним способами, ширина захисних смуг, які

треба залишати при обробці пестицидами вздовж річок, озер та

ставків (від 300 м до 2 км).

Щоб запобігти отруєнню людей під час проведення хімічних

заходів, слід суворо дотримуватися санітарних правил охорони

праці. Робітники, зайняті на протруєнні насіння, приготуванні

робочих розчинів, заправці обприскувачів, обприскуванні посівів,

повинні обов'язково користуватися засобами індивідуального

захисту: спецодягом, респіраторами, окулярами та виконувати всі

інші вимоги, передбачені санітарними правилами, затвердженими

МОЗ України.

Учень. Нехтуємо здоров'ям?

Слід підкреслити, що міграція пестицидів з грунту в повітря може

створювати небезпеку для здоров'я тих, хто працює на оброблених площах.

Про це свідчать випадки групових отруєнь людей під час виконання ручних

робіт з догляду за рослинами. Характерно, що інтоксикація відмічається не

лише в перші дні після обприскування посівів, але і в більш віддалені строки,

коли вміст препаратів у повітрі був значно нижчим за гранично допустимий.

Таким чином, у реальних умовах використання хімічних засобів захисту

рослин можливе потрапляння в повітря високотоксичних продуктів їх

5

трансформації, які утворюються в грунті в присутності мінеральних добрив і

за сприятливих для цього метеорологічних умов.

Застосування пестицидів (приготування робочих розчинів, заправляння

апаратури, обприскування тощо) супроводжується, як правило, забрудненням

повітря зони дихання, шкіри і одягу працюючих. Це створює умови для

надходження хімічних засобів захисту рослин в організм людей і може

негативно впливати на їх здоров'я. Характер впливу цих препаратів на

організм залежить від дози надходження, токсичності речовини, стану

здоров'я працюючого. Невеликі кількості пестицидів, не викликаючи

гострого отруєння, але систематично надходячи в організм, можуть

порушувати функції і будову різних органів і систем, призводити до

хронічного отруєння. Тривала дія мікрокількостей пестицидів може

негативно вплинути на реактивність організму, знизити його опірність

хвороботворним факторам, погіршити перебіг неспецифічних захворювань.

Наприклад, контакт з отрутохімікатами спричинює підвищення частоти

захворювань нервової і серцево-судинної систем, печінки і жовчних шляхів,

порушення функцій щитоподібної і надниркових залоз, імунологічні

відхилення тощо.

Реальна небезпека отрутохімікатів полягає в тому, що під їхній негативний

вплив підпадають не тільки обмежена кількість осіб в умовах

сільськогосподарського виробництва, але й інші групи населення, у тому

числі діти. Так, при вивченні стану здоров'я сільських жителів, які

проживають в умовах інтенсивного і обмеженого використання пестицидів,

виявлено вплив останніх на структуру захворювань. Виявлено прямий зв'язок

між рівнем застосування пестицидів і загальною захворюваністю немовлят,

відмічено запізнення їх фізичного розвитку, визначено, що діти віком до 15

років хворіють в 3,6 раза частіше, ніж у зоні обмеженого використання

хімічних засобів захисту рослин.

6

Учень. Пестициди провокують розвиток хвороби ПаркінсонаТривалий контакт з пестицидами значно збільшує ймовірність розвитку

хвороби Паркінсона, встановлено в результаті багаторічних досліджень,

проведених групою учених з Каліфорнійського університету під

керівництвом професора Битий Рітц (Beate Ritz). Результати

дослідження були опубліковані в American Journal of Epidemiology.

З 1998 по 2007 роки дослідники вивчили 368 випадків захворювання. Як

контрольну групу учені розглядали 341 жителя Каліфорнійської долини —

землеробського району, де з 1974 по 1999 роки постійно використовувалися

різні пестициди.

Як з“ясувалося, у людей, що проживають не далі за п“ятсот метрів від

сільськогосподарських угідь, які оброблялися протигрибковим агентом

«Манеб» (Maneb) і гербіцидом «Паракват» (Paraquat), ймовірність розвитку

хвороби Паркінсона була вища на 75 відсотків. При обстеженні, у віці до 60

років захворювання удвічі частіше зустрічалося у людей, що піддавалися дії

одного з пестицидів, і більш як в чотири рази частіше у тих, що піддавалися

дії і тієї, і іншої речовини.

За словами одного з авторів, це перше епідеміологічне дослідження, яке

підтверджує, що застосування пестицидів «Манеба» і «Параквату» має

сильну токсичну дію на нейрони і значно збільшує ймовірність розвитку

хвороби Паркінсона у людей, що проживають в районах використання цих

агентів.

Учень. Треба менше

труїти

7

Усе це викликає справедливе занепокоєння громадян і вимагає від

наукових установ і служби захисту рослин зробити захист рослин більш

ефективним і, головне, безпечним в екологічному відношенні.

На мою думку, єдиний шлях до цього — дальше вдосконалення і

застосування систем інтегрованого захисту, які дають можливість за рахунок

планомірного застосування штучних і природних регулюючих факторів

знизити популяції шкідників і збудників хвороб до

господарськоневідчутного рівня. Більш глибоке вивчення біологічних

процесів, пов'язаних з вирощуванням сільськогосподарських культур за

сучасного рівня землеробства, дослідження популяційної динаміки

шкідливих і корисних організмів, вдосконалення тактики боротьби за

рахунок повнішого використання агротехнічного методу, стійких сортів,

біологічних засобів дасть можливість скоротити застосування пестицидів і

зменшити негативний вплив на навколишнє середовище.

Особливу актуальність має вдосконалення регламентації застосування

пестицидів, а також дотримання заходів профілактики можливого

негативного впливу останніх на навколишнє середовище, організм людей, які

зайняті в сільськогосподарському виробництві, та, в цілому, на все

населення.

ОБЕРЕЖНО З ГЕРБІЦИДАМИ!

Хімічні речовини, які застосовують для боротьби з бур'янами,

мають певні токсичні властивості. Тому не слід нехтувати

правилами безпеки під час операціями з ними. Усі роботи з

застосування гербіцидів проводяться під наглядом агронома або

спеціаліста з захисту рослин.

Слід пам'ятати, що працювати з гербіцидами дозволяється особам

не молодше 18 років. Ці роботи заборонені для вагітних жінок та

таких, що годують, чоловіків старше 50 років, жінок старше 50

8

років, осіб, які перенесли інфекційні захворювання та хірургічні

операції, або які мають хронічні захворювання нервової, серцево-

судинної систем, шлунково-кишкового тракту, печінки та інших

органів.

Особи, що працюють з гербіцидами, повинні забезпечуватися

спецодягом. Також видаються респіратори та протигази, лицьові

частини яких щоденно промивають теплою водою з милом та

дезінфікують слабким розчином марганцевокислого калію. Під

час роботи не можна палити, споживати їжу, торкатися руками

очей та обличчя. У місцях проведення робіт мають знаходитися

аптечки. Тим, хто працює з гербіцидами, щоденно дають 0,5 л

молока.

Однак, як би ретельно не виконувалися правила безпеки, все ж

можуть трапитися випадки отруєння. Це може проявлятися

головним болем, головокружінням, нудотою, блюванням,

загальною слабкістю, ознобом.

Постраждалого виводять на чисте повітря, знімають з нього

спецодяг та респіратор. Обличчя та руки промивають водою з

милом, очі 2%-им розчином питної соди та борної кислоти, а

потім чистою водою. Якщо препарат потрапив всередину

організму постраждалого, йому дають випити декілька стаканів

теплої води або слабко-рожевого розчину марганцевокислого

калію, а потім викликають блювоту. Після цього він має прийняти

активоване вугілля, випити півсклянки води та сольове проносне

(20 г англійської солі на півсклянки води).

У разі послаблення дихання постраждалому дають понюхати

нашатирний спирт або роблять "штучне дихання", а в разі

зупинення серця роблять зовнішній масаж серця.

Порізи на шкіряних покривах промивають перекисом водню.

Якщо у постраждалого почалась судома, необхідно розтерти

9

кінцівки, поставити грілки до ніг, зробити теплу ванну. У разі

серцевої слабкості дають ефірно-валеріанові краплі.

Одночасно з наданням першої допомоги слід викликати лікаря або

відправити хворого у найближчий медичний пункт.

Учень. ШКІДНИКИ ВЕСНЯНОГО ПЕРІОДУ ВЕГЕТАЦІЇ

СМУГАСТА ХЛІБНА БЛОХА (PHYLLOTRETA VІTTULA)

Жук добре стрибає, як блоха, звідси і його назва. Зимують жуки в

лісосмугах, які межують з полями, а також у балках, ярах, лісах у верхньому

шарі ґрунту під рослинними рештками. Навесні, при температурі повітря 8-

10°С комахи вже перелітають на поля. Спочатку заселяють посіви озимих

культур, харчуються на диких злаках. З появою сходів ярових перелітають на

посіви пшениці, ячменю, кукурудзи. У меншому ступені заселяють посіви

вівса.

У травні-червні самки відкладають яйця в ґрунт на глибину 1-3 см.

Личинки харчуються у верхньому шарі ґрунту перегноєм і дрібними

корінцями культурних рослин, злакових бур'янів. У липні з'являються молоді

жуки нового покоління. У цей час ушкодження ними рослин господарського

значення не мають.

Після збирання хлібів жуки перелітають у місця зимівлі. Протягом року

розвивається одне покоління.

Шкодочинність.

Рослинам завдають шкоди в основному жуки. Харчуючись, вони

зшкрібають паренхіму аркуша між жилками у вигляді довгастих невеликих

смужок. При значних ушкодженнях смужки зливаються в суцільні плями,

особливо у верхній частині листків.

10

Озимим культурам внаслідок швидкого відростання зеленої маси у разі

поновлення весняної вегетації блоха великої шкоди не завдає. Найбільше

ушкоджуються рослини ярих культур - пшениці і ячменю - в період від появи

сходів до розвитку третього куща. Сильно страждають рослини на полях з

малими запасами ґрунтової вологи, при холодній, жаркій і сухій погоді, коли

їхній розвиток проходить повільно.

Верхні частини листків жовтіють. Пошкоджені рослини відстають у рості,

погано кущаться. Із збільшенням кількості листків під час кущіння

ушкодження стають менш небезпечними.

Заходи боротьби

Оптимально ранній строк сівби, правильно вибрана глибина і

рівномірність заробки насіння, припосівне внесення добрив сприяють

дружній появі сходів і швидкому розвитку рослин у початковий період

вегетації. Ці фактори дозволяють рослинам перенести ушкодження з

меншою часткою шкоди.

З масовою появою шкідника (близько 300 жуків на квадратний метр

посіву у разі 8-10% ушкоджених рослин) необхідно обробити на

посівах крайові смуги, де знаходиться основна кількість жуків.

Учень. П'ЯВИЦЯ ЧЕРВОНОГРУДА (OULEMA MELANOPUS L.)

Жук зеленувато-синього кольору, довжиною 4-5 мм. Личинка шкідника

схожа на маленьку п'явку, звідси й назва шкідника. Зимують жуки в ґрунті на

глибині 3-5 см на полях й у лісосмугах. На посівах жуки з'являються

наприкінці квітня - початку травня й заселяють спочатку крайові смуги

переважно ярих культур. Після додаткового харчування самка спаровується й

відкладає яйця на листках групами по 3-7 штук у вигляді ланцюжка.

Плідність самки -120-130 яєць, фаза яйця триває 12-14 днів.

11

Личинка незабаром покривається бурувато-чорним слизом. За 2-3 тижні

личинка у своєму розвитку проходить чотири покоління. З лялечки через 12-

14 днів з'являються молоді жуки. Частина їх виходить на поверхню й

харчується на кукурудзі, просі, сорго. Інші, не виходячи із ґрунту,

залишаються там зимувати. У рік п'явиця розвивається в одному поколінні.

Шкодочинність.

Встановлено здатність самок відкладати яйця переважно на рослини вівса,

ячменю, ярої пшениці. Ці культури найбільше пошкоджуються жуками й

личинками. Жуки вигризають на листках продовгуваті отвори. У разі

чисельності 7-8 жуків на 1 м2 посіву вони здатні знищити до 15 % листової

поверхні рослин.

Личинки харчуються м'якоттю листків. Ушкоджені листки часто

засихають і стають білуватими. Найбільшої шкоди рослинам заподіюють

личинки, ушкоджуючи флаговий листок.

Спалахи масового скупчення шкідника виділяються на зеленому тлі

посівів білястими плямами або смугами.

Особливо небезпечна п'явиця в роки з посушливою весною й малою

вологістю ґрунту, коли знищені нею листки не компенсуються новими.

Урожай зерна й соломи з ушкоджених ділянок збирається низький і

неякісний.

Заходи боротьби

Знижують чисельність шкідника й ушкодження рослин прийоми

основного обробітку ґрунту, ранні строки посіву ярих хлібів. Зливи в

період харчування личинок змивають більшу їхню частину з рослин.

Хімічні обробки посівів інсектицидами проводять при чисельності 10-

15 жуків або 30-40 личинок на 1 м2.

12

З огляду на характер заселення посівів п'явицею, знищення її проводять

у місцях зосередження й крайових смугах.

Загибель шкідника досягається у разі хімічної обробки посівів проти

інших шкідників, коли періоди їхньої шкідливості збігаються.

Учень. ЗЛАКОВІ ПОПЕЛИЦІ

Посіви озимої і ярої пшениці частіше інших видів попелиць заселяють,

наносячи їм суттєвої шкоди:

· Велика злакова попелиця (Sіtobіon avenae F.)

· Звичайна злакова попелиця (Schizaphіs gramіnum Rond)

Вони відносяться до групи не мігруючих попелиць, мають подібну

біологію, розвиток їх відбувається на злакових рослинах. Зимують попелиці

у стадії яйця на листках озимих культур. Навесні з настанням

середньодобової температури 8-10 °С з'являються личинки, які через 10-15

днів перетворюються на самок. Розвиваючись в п'ятьох-семи поколіннях,

кожна самка народжує 20-30 личинок. Із другого покоління в колоніях

попелиць з'являються крилаті самки. Вони перелітають на зелені рослини,

ніжні частини рослини, колоси й продовжють розмножуватися.

Шкодочинність.

До початку воскової стиглості зерна рослини стають непридатними для

харчування. Попелиці переселяються й розмножуються на диких злаках,

падалиці, посівах сорго, молодих рослинах пожнивних посівів.

З появою сходів озимих попелиці перелітають на них і продовжують

розмножуватися. Восени зі зниженням температури в колоніях з'являються

самці і самки. Спарювання й відкладання зимуючих яєць спостерігаються в

жовтні-листопаді.

Злакові попелиці, маючи колючо-сисний ротовий апарат, висмоктують із

рослин соки, порушують формування в них вегетативних і генеративних

13

органів. Об'єм поглиненого за добу соку в кілька разів перевищує вагу

комахи.

У разі заселення колоса попелиці харчуються соком зі стрижня, колосових

і квіткових лусок. Однак повністю проколоти їх не можуть, тому на зерні

немає характерних ушкоджень. Під час дозрівання сильно ушкоджена

рослина формує щупле зерно з гострими гранями. Маса зерна в таких рослин

знижується на 5-10%. Знижуються і його посівні якості.

Заходи боротьби

Лущення стерні з наступною глибокою зяблевою оранкою дозволяє

знищувати до 90% і більше попелиць на падалиці й злакових бур'янах.

Посів озимих культур в оптимальний строк. А ранні строки посіву ярих

колосових культур дають рослинам можливість розвитися й зміцніти

до моменту масового розмноження попелиць.

Економічний поріг шкідливості: наявність 10 особин попелиці на

рослині в період трубкування у разі 50 % заселених стебел й 25-30

особин на колосі у фазі формування зернівки й молочної стиглості.

У степовій зоні для проведення хімічних обробок проти личинок

клопа-черепашки необхідно використати системні інсектициди або

суміші препаратів для того, щоб знищити й особин попелиць, особливо

у роки масового їхнього розвитку.

ХІМІЯ ЗНАНЬ

Учень. Останніми роками культура землеробства на багатьох

полях уже не стримує масового розмноження шкідників, хвороб і

бур'янів. Незадовільний фінансовий стан і матеріально-технічне

забезпечення сільськогосподарських підприємств, фермерських

14

господарств й інших виробників сільськогосподарської продукції

відбивають і відповідний фітосанітарний стан посівів.

Недотримання технологічних вимог під час вирощування культур,

скорочення обсягів застосування хімічних засобів захисту рослин сприяють

розмноженню багатьох видів шкідливих організмів, які викликають втрати

врожаю.

Внаслідок цього почастішали спалахи розмноження хлібної жужелиці,

клопа шкідливої черепашки, злакових мух. Масово проявляються хвороби

рослин.

У таких випадках у пожежному порядку прибігають до обробки посівів

хімічними препаратами. Найчастіше це роблять уже після того, як рослинам

завдано шкоди. Причиною таких прийомів є те, що фермери й інші власники

земельних угідь недостатньо озброєні знаннями з захисту рослин.

Учень. Інформаційна дискримінація

Інформація про біологію й шкідливість шкідників, хворіб рослин і

профілактичних заходів, які обмежують їхнє масове поширення, значно

скоротилася. Вона здебільшого друкується в спеціальних журналах і

збірниках. А широко доступною найчастіше стає інформація про

застосування хімічних препаратів. До їх використання й приділяється увага

тих, хто має відповідні кошти для їх придбання.

Захист хлібного поля, як й інших польових культур, від шкідників, хвороб

і бур'янів завжди розглядається як один із важливих факторів нарощування

продовольчого фонду. Використання цього резерву — проблема винятково

багатогранна.

П'ять етапів шкоди

Від посіву до збирання зернові культури ушкоджують шкідливі комахи,

вражають хвороби. І немає частини хлібної рослини, яка б залишалася

недоторканою. Відтоді, коли в землю покладено насіння, хлібороб,

15

намагаючись зберегти врожай, не знає спокою. Не знає він його навіть коли

врожай зібраний.

П'ять етапів ураження рослин зернових колосових культур

шкідниками

В осінній період від сходів до кущіння посіви озимих культур

заселяють й ушкоджують злакові мухи, хлібна жужелиця, совки.

Їхні личинки й гусениці пошкоджують точки росту, центральний

листок і вузол кущіння.

З початком весняної вегетації до них приєднуються й

ушкоджують рослини хлібна смугаста блоха, п'явиці.

Ушкоджуючи листки, вони затримують ріст і розвиток рослин.

До середини вегетації, у фазі колосіння й наливу зерна

генеративні органи пошкоджують трипси й злакові попелиці,

наслідком чого є щупле зерно. Внутрішніми тканинами соломи

харчуються хлібні пильщики.

Якісні показники врожаю знижує клоп шкідлива черепашка. Його

личинки, харчуючись зернівками у фазу наливу й молочно-

воскової стиглості, знижують якість клейковини.

Перед збиранням і під час його частина зерна ушкоджується

хлібними жуками, жуками хлібної жужелиці й вибивається з

колоса.

Учень. ОБЕРЕЖНО: ДДТ

Коли швейцарський хімік Пауль Мюллер у 30-их роках ХХ ст. відкрив

можливість використання дихлор-діфеніл-трихлоретану (ДДТ) в якості

інсектициду, ніхто ще не думав про небезпечність цього препарату. Адже він

16

себе прекрасно зарекомендував під час Першої світової: ним обробляли

солдат та населення для попередження небезпечних хвороб, які переносяться

вошами.

Використовувався ДДТ і проти малярійних комарів та кліщів, які

переносять енцефаліт. У свій час ВОЗ заявляла, що недостатня кількість ДДТ

є загрозою здоров'я суспільстві.

У сільському господарстві ДДТ став одним з найнеобхідніших пестицидів.

Досить швидко стало зрозуміло, що застосування цих препаратів несе з

собою не лише користь, але й пряму загрозу навколишньому середовищу та

здоров'ю людини.

Під кінець 30-их років ХХ ст. було помічено порушення репродуктивних

функцій у птахів та рептилій внаслідок негативної дії ДДТ. Препарат

застосовувався локально — на полях, або в лісопаркових насадженнях. З

дощовою водою або з опалим листям він потравляв до ґрунту, де

засвоювався живими організмами, наприклад, дощовими черв'яками. Не

треба багато пояснювати, що таким чином ДДТ розповсюдився скрізь по

земній кулі. Тепер його знаходять навіть у тілі пінгвінів Антарктиди. ДДТ

накопичується у тканинах людини, являючись канцерогеном. Він змінює

гормональну систему, викликаючи анемію, хвороби печінки.

Використання цього пестициду було заборонено ще за радянських часів.

Проте у значних кількостях він ще зберігався на складах і активно

застосовувався на полях попри все. Це стало причиною того, що зараз ДДТ

присутній майже скрізь.

Учень. ПЕСТИЦИДИ - НЕ ЄДИНИЙ ВИХІД...

Агротехнічні заходи в інтегрованих системах захисту діють тривалий

період і сприяють доброму фітосанітарному стану агробіоценозу. Вони,

як правило, є невід'ємною складовою технології обробітку грунту та

17

догляду за посівами. У період вегетації ці методи дають змогу захищати

врожай від комплексу шкідливих організмів без тотального

застосування пестицидів. Їм відведена основна й визначальна роль у

попередженні масового розмноження шкідників і хвороб на посівах.

Максимальний фітосанітарний ефект можна одержати від звичайних

агротехнічних прийомів: відповідної структури посівних площ, своєчасного і

якісного обробітку грунту, оптимальних строків сівби, ефективного

використання добрив, виконання прийомів із догляду за посівами в

оптимальні строки, збирання врожаю в стислий термін без втрат.

Учень. Сівозміна й попередники

Науково обгрунтоване чергування культур у сівозміні допомагає

регулювати склад і чисельність шкідливих комах та збудників хвороб,

особливо пристосованих до живлення рослинами однієї біологічної групи.

У разі надмірного насичення сівозміни однією культурою або при

монокультурі шкодочинність збудників хвороб та шкідників підвищується.

Монокультура вирощування зернових, зокрема озимої пшениці, збільшує

кількість хлібної жужелиці у 7 разів, дротяників — 1,3-2 рази, попелиці — 2

рази, трипсів — 2,8 раза, а злакових мух — у 2,5 раза. Різко зростає

шкодочинність комплексу збудників кореневих гнилей, септоріозу,

борошнистої роси, церкоспорельозної гнилі. Загальні втрати від цих хвороб

зростають утричі-вп'ятеро.

Взяти для прикладу соняшник. Якщо обсяг загальних площ — понад 1,8

млн га, то повернення його у сівозміні на попереднє місце здійснюється не

через 8, а через 4 роки. Низка збудників хвороб (наприклад, білої та сірої

гнилей, вовчка) зберігається в грунті близько 8 років. Це настільки

ускладнює фітосанітарну ситуацію, що унеможливлює вирощування

культури. Те ж саме відбувається з вирощуванням цукрових буряків,

картоплі, овочів та інших культур у разі порушення сівозміни.

18

Упорядкування структури посівних площ, освоєння сівозмін різко

обмежує розмноження шкідників і дає змогу зменшити застосування

пестицидів.

Учень. Обробіток грунту

Залишки рослин і бур'яни на полі після збирання врожаю багатьом

комахам та збудникам хвороб слугують середовищем, у якому вони

продовжують свій розвиток. Обмежити їхнє розмноження дають змогу

способи основного обробітку грунту.

В останні 20 років ведеться велика дискусія з приводу доцільності та

ефективності застосування різних способів обробітку грунту: полицевого,

безполицевого, плоскорізного і нульового. Практика землеробства свідчить,

що в певних грунтово-кліматичних зонах за умов дефіциту вологи

безполицевий і плоскорізний обробітки грунту дають змогу заощаджувати

вологу, вирішуючи головне завдання — вологозабезпечення рослин. При

цьому знижуються енерговитрати та спостерігається підвищення

врожайності. Проте відсутність обертання пласта призводить до того, що всі

рослинні рештки від попередньої культури разом зі шкідниками і збудниками

хвороб залишаються на поверхні грунту. Вони не потрапляють у нижній

пласт грунту, де грунтовий гомеостаз знищує більшість із них. Це призводить

до збереження шкідливих організмів.

Учень. Строки сівби

Особливу роль в обмеженні чисельності шкідників мають строки сівби.

Так, ранні строки сівби озимої пшениці призводять не тільки до

переростання рослин та зниження їх зимостійкості, а й до надмірного

розвитку шкідливих організмів, хвороб, що потім переходять на рослини

оптимальних строків сівби.

Як відомо, сівба в оптимальний для конкретної зони строк забезпечує у

разі дотримання інших вимог технології дружні й рівномірні сходи. Швидкий

ріст рослин дає їм можливість у короткий строк пройти критичний період, у

19

який зазвичай відбувається заселення їх шкідниками, запобігаючи таким

чином зрідженню посівів. При цьому ярі зернові культури менше

пошкоджуються шведською мухою, у Степу — злаковою попелицею і

пильщиком; ранні посіви проса — комариком; цукрові буряки — буряковою

блохою, довгоносиком; горох — гороховою попелицею, бульбочковими

довгоносиками; люпин — ростковою мухою. За ранніх строків садіння

скоростиглі сорти картоплі встигають закінчити вегетацію до масового

розвитку фітофторозу.

Варто знати закономірність: озимі посіви ранніх строків сівби активніше

заселяються шкідниками й збудниками хвороб. На ранніх посівах одержують

можливість розвитку й розмноження злакові мухи, попелиці, цикадки, озимі

совки, хлібна жужелиця. Такі посіви інтенсивніше уражуються борошнистою

росою, септоріозом, бурою іржею, плямистостями листків, вірусними

хворобами.

Як наслідок — на посівах в осінній період накопичується значна

чисельність шкідників і хвороб. Навесні їх шкідливість зростає завдяки

інтенсивному розвитку й розселенню на заселених площах та інших посівах.

На таких полях потреба обробки, особливо по стерньових попередниках,

виникає вже в осінній період. У разі сівби озимих в оптимальні строки можна

уникнути застосування пестицидів восени.

Кукурудза за оптимальних строків сівби менше пошкоджується південним

сірим довгоносиком та гусеницями озимої совки. Рано висіяна кукурудза

інтенсивніше уражується кореневими гнилями, бактеріальною плямистістю

та пухирчастою сажкою качанів.

На пізніх посівах (наприкінці оптимальних і допустимих строків), навіть за

помірно складних погодних умов глибокої осені, шкідливі організми не

являють серйозної небезпеки. Обмежують їхній розвиток і шкідливість у цей

період знижені температури.

20

Озимі, висіяні в допустимо пізні строки, часто йдуть у зиму в фазі сходів

— 2-3 листки. У весняний період такі посіви бувають зрідженими, слабко

кущаться, сильніше ушкоджуються шкідниками, більшою мірою

засмічуються.

Ранні строки сівби ярих культур, на відміну від озимих, різко знижують

шкідливість злакових мух, хлібних пильщиків, хлібних жуків та інших

шкідників. На ранніх посівах зменшується розвиток й ураженість рослин

бурою іржею, сітчастою і смугастою плямистостями, фузаріозом. Ярі

культури, розвиваючись за низьких температур, найбільш уразливі фази

розвитку проходять на початку розвитку шкідливих організмів і менше

ушкоджуються ними.

Учень. Норми висівання й густота рослин

Мікроклімат, чисельність фітофагів і розвиток хвороб залежать від густоти

рослин у посівах. Густі посіви пшениці і ячменю погіршують умови розвитку

хлібних трипсів і пильщиків, злакових попелиць і мух, клопа черепашки. Ці

шкідники охоче заселяють зріджені посіви. Розвиток хвороб інтенсивніше

проходить у густих травостоях, у них складаються найсприятливіші умови

для розвитку збудників захворювань і зараження рослин. Однак вірусні

хвороби поширені в зріджених посівах.

Для прикладу: за сівби кукурудзи за зниженими насіннєвими нормами

різко збільшується випадання рослин від пошкодження дротяниками і

личинками південного сірого довгоносика. У загущених посівах кукурудзи

спостерігається збільшення інтенсивності розвитку фузаріозної стеблової

гнилі, тоді як зріджені посіви більше уражуються пухирчастою сажкою.

У цілому для просапних культур характерні деякі загальні закономірності

впливу норм висіву на шкодочинність фітофагів. Перша з них полягає в тому,

що знижені норми висіву насіння підвищують шкодочинність дротяників та

інших шкідників, що мешкають у грунті. Друга — у виявленні стійкості

21

загущених посівів проти багатьох стеблових і листкових шкідників (злакових

мух, попелиць, хлібних пильщиків, клопів-фітофагів). Третя стосується

хвороб, які більшою мірою розвиваються на загущених посівах.

Учень. Добрива

Прямого впливу органічні й мінеральні добрива на чисельність шкідників і

хвороб не здійснюють. У збалансованому співвідношенні мінеральні добрива

сприяють одержанню дружних сходів, швидкому росту, підвищують енергію

й темп кущіння. Рослини стають стійкими до ушкоджень і краще їх

витримують.

Фосфорно-калійні добрива, внесені під час висіву, підвищують стійкість

колосових культур проти іржі, кореневих гнилей. Раніше цей прийом

практикувався частіше. Крім того, ці елементи живлення сприяють

утворенню міцної соломини, що дає змогу рослинам знижувати ризик

заподіяння комахами шкоди.

Ранньовесняне підживлення азотними добривами озимих культур

підсилює стійкість рослин до ушкоджень злаковими мухами. При

позакореневих підживленнях слід пам'ятати, що внесення надлишкової

кількості азоту спричинює збільшення листкової маси, подовження періоду

вегетації; у травостої тривалий час підтримуються сприятливі умови для

розвитку борошнистої роси й інших хвороб.

При заорюванні із соломою азотні добрива, внаслідок діяльності

грунтових мікроорганізмів, скорочують період розкладання соломи й

викликають загибель значної частини збудників хвороб, що перебували на

рослинних рештках.

Наведено далеко не повний перелік агротехнічних заходів, вміле

застосування яких відіграє суттєву роль у регуляції чисельності шкідливих

організмів та рівня їх шкодочинності. Безумовно, кожна природно-

кліматична зона, тип грунтів, напрям діяльності господарства, рівень

шкодочинності хвороб і фітофагів визначають порядок застосування

22

агротехнічних прийомів, які детальніше викладені в системі інтегрованого

захисту тієї чи іншої культури. Бажано, щоб виробники розуміли величезну

роль агротехнічного методу і творчо застосовували його.

Учень.Збирання

Важливою ланкою в системі агротехнічних заходів, що мають захисну

спрямованість, є своєчасне збирання врожаю і очищення полів від

післязбиральних решток. У багатьох видів комах життєвий цикл включає

живлення і розвиток за рахунок генеративних органів рослин: бутонів, квіток

і насіння. Раннє збирання врожаю порушує і ускладнює завершення циклу

розвитку багатьох видів. За ранніх стислих строків збирання врожаю

зернових колосових культур зменшується шкода від хлібної жужелиці,

хлібних жуків і хлібного трипса.

При скороченні періоду збиральних робіт на озимій пшениці на 2-3 тижні

пошкодження зерна шкідливою черепашкою зменшується вдвічі-втричі,

знижуються втрати, особливо у вологі роки, від фузаріозу, плісняви.

Запізнення із збиранням кукурудзи більш як на 30-35 днів навіть за

слабкого пошкодження кукурудзяним метеликом або ураження кореневими і

стебловими гнилями призводить до втрати врожаю на 18-24%.

Учень.ХІМІЧНА ЗБРОЯ

Вирощуючи рослини, людина завжди прагнула зберегти їх від

несприятливих зовнішніх умов і небезпечних ворогів. Протягом усієї

історії землеробства люди ведуть боротьбу з конкурентами зі світу

тварин і рослин, які знищують частину врожаю. Гриби й бактерії,

мікоплазми й віруси, квіткові рослини-паразити й численні комахи

постійно атакують зелених "годувальників" людини. У пошуках

поживних речовин вони знищують не тільки плоди рослин, але й різні

частини й органи рослинного організму. Сильне ураження шкідниками

нерідко закінчується загибеллю рослини й може носити масовий

23

характер. Шкідливість захворювань позначається в зниженні

продуктивності сільськогосподарських культур.

Уже за тисячу років до нашої ери Гомер писав про застосування сірки

проти комах-шкідників, а Демокрит пропонував проти в'янення рослин

використовувати оливкову олію. У XVIII столітті російський агроном Андрій

Тимофійович Болотов описував такий спосіб захисту посівів пшениці від

сажки: "Я велів її (пшеницю) перед посівом помити й мокру обсипати золою і,

перемішавши, дати висохнути, а потім сіяти. Вона уродила проти попереднього вельми

чистою, і сажки майже зовсім не було". Для боротьби з хворобами рослин уже тоді

пробували застосовувати різні речовини, такі як сірка, полісульфід амонію, формальдегід і

цинк. Однак використання хімічних засобів носило в той час чисто емпіричний характер,

тому що збудники хвороб залишалися невідомими.

ГРУПИ ПЕСТИЦИДІВ

За призначенням пестициди поділяють на такі основні групи:

інсектициди — для боротьби з шкідливими комахами. За характером

проникнення в організм комах вони поділяються на підгрупи:

контактні (знищують комах при контакті з будьякою частиною тіла),

кишкові (проникаючі в організм комахи через органи живлення й

уражаючі його в результаті потрапляння отрути до кишківника),

системні (здатні пересуватися судинною системою рослин й

отруювати шкідників в результаті використання отруйних рослин у

їжу). Необхідно знати, що більшість інсектицидів викликають

загибель комах в результаті проникнення отрути одночасно

декількома шляхами;

фунгіциди — проти грибних хвороб, використовують для обробки

рослин, підрозділяються на захисні (з метою профілактики), системні

й лікуючі (викорінюючі). Обробка останніми після інвазії патогена

придушує розвиток симптомів захворювання в рослин. Системними

фунгіцидами називають речовини, здатні пересуватися судинною

системою рослин. У багатьох випадках системні фунгіциди мають

24

лікуючу дію;

гербіциди — для боротьби з бур'янами. За характером дії на рослини

гербіциди поділяються на дві групи: суцільної дії, діють на всі види

рослин, і вибіркової дії (селективні), що вражають тільки одні види

рослин і відносно безпечні для інших. Такий розподіл, звичайно,

умовний, тому що ті самі речовини, залежно від застосовуваних

концентрацій і норм витрати на одиницю оброблюваної площі,

можуть проявляти себе як препарати суцільної, так і вибіркової дії.

За зовнішніми ознаками дії на рослини всі гербіциди поділяються на

три підгрупи: контактної дії (вражають листки й стебла рослин при

безпосередньому їхньому контакті з препаратом), системної дії

(препарати, здатні пересуватися судинною системою рослин,

доцільні в боротьбі з бур'янами з потужною кореневою системою й

багаторічними бур'янами) й гербіциди, що діють на кореневу систему

рослин або насіння, що проростає;

протруйники — для передпосівної обробки насіння різних культур з

метою захисту сходів від хвороб і шкідників рослин;

акарициди — для боротьби з кліщами. Розрізняють дві групи:

специфічні, тобто ті, що діють тільки на кліщів і неактивні проти

інших членистоногих, й інсектоакарициди, що знищують не тільки

кліщів, але й комах;

бактерициди — проти бактеріальних хвороб;

нематоциди — проти фітогельмінтів (шкідливих нематод);

родентициди — проти шкідливих гризунів;

антидоти — протиотрути, хімічні сполуки, здатні знешкоджувати

отрути, що потрапили в організм. Відомі антидоти для хребетних і

рослин; останні називають антидотами гербіцидів. Так, негативна дія

на кукурудзу Ептаму — застосування ерадикану;

десиканти — для прискорення дозрівання культур. У багатьох

випадках у якості десикантів можуть використовуватись контактні

25

гербіциди;

дефоліанти — для передзбирального знищення листя з метою

покращання механізації збирання, а також перед пересаджуванням

плодових й інших дерев;

арборициди — проти небажаної дерев'янистої та чагарникової

рослинності;

родентициди — препарати для боротьби із гризунами;

синергісти — речовини, що підсилюють дію пестицидів;

фуміганти — пестициди, що діють на шкідливі організми в парах.

Резистентність — під цим терміном звичайно розуміють стійкість

різних організмів до тих або інших хімічних препаратів. Резистентність є

природною й набутою. Для подолання резистентності доцільне чергування

препаратів або використання сумішей препаратів з різним механізмом дії.

Учень.Французи — винахідники

Найважливіші відкриття в мікології, фізіології, хімії, бактеріології,

імунології й мікроскопії дали змогу вченим успішніша вести пошук нових

хімічних препаратів.

У середині ХІХ ст. у Франції власники виноградних плантацій вирішили

обробляти лози сумішшю вапна й сірчанокислої міді, щоб врятувати врожай

від місцевої дітвори. Сильні отруєння відбивали в них інтерес повторювати

набіги. Так трапилося, що в 1882 році професор Мільярде зацікавився

збудниками несправжньої борошнистої роси і мільдью, що уражають

виноградники. Займаючись вивченням хвороби й пошуком збудників, він

звернув увагу на цікаву особливість: виноградники, оброблені від набігів

школярів, менше уражуються хворобою, ніж необроблені. Подальші досліди

підтвердили це, і суміш, що одержала назву бордоської рідини, стали

використовувати проти мільдью винограду, а також для захисту посівів

картоплі й томатів від фітофторозу. Незважаючи на деякі недоліки, цей

фунгіцид одержав широку популярність.

26

Учень.Небезпечна гра з миш'яком

Для боротьби з комахами-шкідниками в ті часи застосовувалися різні

хімікати, які нерідко були дуже небезпечні для людини й тварин або, як

сказали б нині, для навколишнього середовища. У середині ХІХ ст. сторіччя

широкою популярністю користувалися сполуки миш'яку. Однак в 1846 році

ці речовини були заборонені для застосування спочатку у Франції, а потім у

багатьох інших країнах. Надалі через відсутність ефективних засобів захисту

рослин миш'як знову стали використовувати у складі різних сумішей.

Паризька зелень і лондонський пурпур, арсенат свинцю й кальцію

застосовували проти колорадського жука й плодожерки, бавовняного

довгоносика й інших шкідників. Для боротьби з ними в хід йшли і токсичні

речовини рослинного походження, наприклад порошок з коріння чемериці

або квіткових головок перської ромашки, нікотин тютюну, а також подібні їм

за своєю дією засоби з арсеналу туземних народів. Отримані в такий спосіб

препарати — дерід і тефрозін — виявилися ефективними проти деяких видів

комах. У цій боротьбі знайшли своє застосування мінеральні олії, що

представляють собою суміш різних вуглеводнів. Так, в 1865 році проти

щитівок, що ушкоджують апельсинові дерева, стали застосовувати гас.

Пройшов час, і засоби захисту рослин поповнилися новими препаратами

органічного походження, виробництво яких особливо зросло після другої

світової війни. Для знищення патогенних бактерій, грибів і вірусів були

розроблені органічні сполуки, що містять ртуть і сірку, олово й свинець,

германій і вісмут. Колосальні кошти витрачають держави на хімічну зброю

проти шкідників урожаю.

Людство нагромадило величезний арсенал засобів захисту рослин від

хвороб і шкідників, але більшість із них дуже швидко йде "у відставку" через

різні недоліки. Висока токсичність стосовно навколишнього середовища,

втрата властивостей у польових умовах, поява стійких рас комахшкідників і

збудників хвороб зводять нанівець зусилля дослідників. За підрахунками

учених, лише один із 10 тисяч створюваних препаратів використовується на

27

практиці. Причому кожна із сполук має свій спектр дії й застосовується

тільки на певних культурах.

Інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур

характеризуються масовим застосуванням хімічних засобів захисту рослин,

які здатні викликати загибель різноманітних видів шкідливих організмів або

порушувати їх розвиток. Вони мають узагальнену назву пестицидів. До

пестицидів в даний час відносять і регулятори росту рослин, і комах, і багато

інших речовин.

Учень. Якими бувають пестициди?

Пестициди кваліфікують за призначенням, способом проникнення та

характером дії на шкідливі організми, за хімічною будовою і складом.

За походженням діючого інгредієнта виділяють пестициди: неорганічні,

органічні та біологічні. Неорганічні й органічні сполуки найбільш численна

група, до якої належать пестициди високої фізіологічної активності.

Ефективність застосування пестицидів значною мірою залежить від форми

препарату та умов, за яких відбувається його контакт із шкідливими

організмами.

Очевидними є негативні наслідки застосування пестицидів для здоров'я

людини, причому спостерігається тенденція до їх зростання, водночас у

об'єктів, які пригнічуються пестицидами, спостерігається певна

пристосованість до них. Сьогодні близько 500 видів комах вже стійкі до

інсектицидів. Пристосованість до пестицидів виникає протягом 10—ЗО

поколінь, підтверджуючи справедливість теорії еволюції Ч. Дарвіна: в

процесі мікроеволюції виробляється нова властивість. Помічено, наприклад,

що в колорадського жука виробляється імунітет до отрутохімікатів. Знаючи

це, господарства в 10 разів перевищують концентрацію розчину, що згубно

позначається на багатьох інших організмах. Недостатньо обгрунтованим є

твердження, що застосування пестицидів дає змогу зберегти майже третину

28

врожаю. Практика свідчить, що повного збереження врожаю не можна

добитись препаратами. Так, у США незважаючи на десятикратне зростання

використання пестицидів за чотири останніх десятиріччя загальні втрати

сільськогосподарської продукції від різних шкідників, бур'янів і хвороб не

знизились, а навпаки, зросли з 31 до 37%. А якщо врахувати втрати в інших

галузях, зумовлені пестицидами? Наприклад, вирощений на Кубані рис дав

близько 1,5 млрд крб прибутку, але водночас збитки від застосовуваних там

пестицидів тільки в рибному господарстві Азовського басейну перевищували

2 млрд крб.

Поширенню застосування пестицидів значною мірою сприяє уміння

зарубіжних хімічних компаній рекламувати свій товар. А ми, довірившись

їхній рекламі, витрачаємо на ці препарати сотні валютних карбованців

щороку, до того ж допускаємо значні перевищення рекомендованих доз

хімічних засобів захисту, проведення суцільних обробок замість вибіркових.

До 40% пестицидів у нас розпилюється в повітря, що категорично

забороняється у багатьох країнах. Часто завищуються норми витрат

пестицидів. Наприклад, японці свій пестицид топсин використовують з

розрахунку 67 г на 100 л розчину, а в наших інструкціях для спрощення

технології норми визначені вже в розмірі 100 г .

Але, на жаль, вороги рослин виробляють стійкість до тієї або іншої

токсичної сполуки й продовжують свою руйнівну діяльність. Виникають

стійкі раси патогенів, а деякі шестиногі прекрасно використовують хімічні

отрути для своєї життєдіяльності. Десяток різних видів комах зовсім не

боїться всесильних пестицидів, а багато грибів і бактерій, пристосувавшись

до них, проявляють ще більшу агресивність щодо рослин. Щоб якось вийти з

положення, що склалося, людина звернулась по допомогу до природи...

Вчитель. Підходячи до завершального етапу нашої конференції,

пропоную систематизувати здобуття знання у вигляді опорно-інформаційної

схеми. Окреслюючи наявні зв’язки і залежності у відображенні послідовності

питань конференції, зверніть увагу на логічну послідовність відомо, що

29

природа – єдина і неподільна, а сучасне господарство – результат взаємодії

природи і суспільства. Отже, суспільство, господарство і природа –

взаємопов’язані, зв'язок цей має глобальний характер, стан і доля кожного з

компонентів – взаємозалежні.

Звучить запис музики та демонструється відеофільм.

Вчитель. На цьому ми закінчуємо нашу конференцію і оголошується

конкурс проектів на тему « Якщо б я був міністром екології України, то …..»

Найкращі проекти будуть розглянуті, а виконавці – нагороджені.

Використана література

1. Ликвидация непригодных пестицидов. И. П. Крайнов, И. А. Боровой, В.

М. Скоробогатов и др. Экотехнологии и ресурсосбережение. — 1999. —

№ 2. — с. 47—55.

2. Звіт про діяльність НУО у зв’язку з процесом розробки «Плану

скорочення ризику від накопичення в Україні непридатних до

використання пестицидів». — Київ. ВЕГО «МАМА-86». — 2000.

3. Текст Стокгольмской конвенции о стойких органических

загрязнителях /UNEP/ POPS/ CONF/ 2. — 2001. — 43 с.

4. Cайт проекту GEF/UNEP «Забезпечення заходів із розроблення

Національного плану щодо впровадження в Україні Стокгольмської кон-

венції про СОЗ» www.pops.org

30