Кіномистецтво

початку ХХ століття

«Фильм – это жизнь, с которой вывели пятна скуки». Альфред Хичкок

Кіномисте%цтво — вид мистецтва, твори якого створюються за допомогою кінознімання реальних, спеціально інсценованих, або відтворених засобами анімації подій.У кіномистецтві поєднуються естетичні властивості театру, літератури, образотворчного мистецтва та музики на основі властивих лише йому виражальних засобів, головне з яких фотографічна природа кінозображення та монтаж.

Кінематограф

Кіно - нове мистецтво і феномен культури 20 століття відкриває епоху екранних мистецтв: кіно, телебачення, відео. Ці мистецтва є не тільки просторово-часовими, але й одночасно техногенними і синтетичними.

Що ж таке кінематограф?Це вислизаючий момент, зафіксований на плівку. Назва його походить від грецького kinematos-рух. Про можливість зафіксувати мінливість навколишнього світу мріяли ще художники-імпресіоністи і по волі випадку син П.О.Ренуара став одним з перших кінорежисерів Франції

Кіно – синтетичне за своєю природою, воно поєднує елементи літератури, театру, живопису, музики, хореографії. Саме тому кінематограф оперує багатьма виражальними можливостями, запозиченими з інших видів мистецтва.

Специфічні засоби та прийоми виразності: ракурс (кут зору кінокамери), зміна планів (загальний, середній та великий), монтаж, що об'єднує окремі кадри у логічній

послідовності та дає змогу передати емоційне й психологічне напруження епізоду.

самобутньою «цеглинкою» фільму, вихідним структурним елементом кіно є кадр. Саме з появою перших фотографічних пристроїв завдячує свому народженю кінематограф

З історії кіно

«Відкриття ніколи не є імпровізацією і творчістю одної людини, воно є останньою ланкою в ланцюзі довготривалого процесу пошуку багатьох людей»

Віктор Янсенн

Ще в XV столітті італійський вчений і художник Джованно ді Фонтана винайшов простий ліхтар із прозорим склом на якому був нанесений малюнок. Коли ліхтар запалювали, на стіні виникала чітка проекція малюнка. (відомо, що театр тіней в Китаї та Японії виник значно раніше)

У 1685 р.великий учений, архітектор і живописець Леонардо да Вінчі запропонував використовувати спеціально стовщене скло – лінзу – для того, щоб сфокусувати потік світла від звичайного ліхтаря. Для дослідження світлових зображень він використовував «камеру обскуру» (що в перекладі з латині означає «темну камеру»), знаходячи між її конструкцією і будовою людського ока багато спільного

Одним з перших винахідників «чарівного ліхтаря» — шухляди, усередині якої перегортались паперові стрічки з безліччю найрізноманітніших фігур — у XVII столітті був німецький вчений і чернець-єзуїт Атанасиус Кирхер. У 1791 році Фарадей та Макс Роджер намагалися розробити апарат, який міг оживити малюнок. Їх апарат називався фенакістископ. Паралельно з ними вчений Жозеф Плато розклав рух людини на фази, що дозволило оживити малюнок. Тепер людина одержала можливість запам'ятати мить

У 1891 році знаменитий американський винахідник Томас Едісон вперше продемонстрував у своїй лабораторії апарат для отримання зображень, які рухаються – кінетоскоп (з горизонтальним протягуванням плівки й індивідуальним об'єктивом для перегляду). Асистент Едисона Вільям Кеннеді Лорі Діксон зняв за допомогою цих приладів перший «фільм» — ролик під назвою «Фред Отто чхає». Конструкція кинетоскопа дозволяла склеювати плівку в кільце – і зацікавлений глядач міг безліч раз спостерігати оживлену картинку цієї дії

Винайдення кіно

Визнаними винахідниками кінематографа стали французи, брати Луї та Огюст Люм'єри, які в 1895 році запатентували кінематограф. Перший сеанс відбувся 28 грудня 1895 року в Парижі в підвалі “Гранд кафе” на бульварі капуцинів.

Прибуття потяга

Политий поливальник

У своїх сеансах Люм'єри демонстрували кілька коротких (всього 50 сек.) Роликів. Найбільш популярним з цих роликів став ролик під назвою "Прибуття потяга". Всього фірма Люм'єрів випустила близько 1,5 тисячі фільмів, які у жанровому плані були простими репортажами або ігровими фільмами на літературні та історичні сюжети

Протягом 1896-1897 років публічні демонстрації короткометражних фільмів були зроблені в усіх світових столицях.  У Росії перший показ був організований 4 травня 1896 Санкт-Петербурзі.

Кіномистецтво Франції

Майже одночасно з Люм’єрами свою кінематографічну діяльність розпочав Жорж Мельєс: його кінострічки «Леді зникає», «Замок диявола», «Попелюшка», «Подорож на місяць» вважають передвісниками ігорового кіно, в якому поступово починає вибудовуватись система жанрів.

У кіномистецтві Франції початку ХХ ст. найбільшою популярністю користувались авантюрні фільми та комедії.

Директор одного з паризьких театрів Жорж Мельєс першим став знімати фільми за сценаріями, використовувати трюки і спецефекти.

В перші роки свого існування кіно залишалось німим

фільми знімались на фотоплівку – камера послідовно фіксувала окремі моменти руху акторів: щоб людське око сприйняло ці окремі кадри, як єдине рухоме ціле, необхідно було робити від 16 до 24 «знімків» в секунду.

До 1910 р. 70% фільмів все ще вироблялося у Франції.

У 1920-х у США починає вже формуватися кіноіндустрія.

Американська фірма "Уорнер Бразерс", в 1927 р. випускає перший фільм, в якому персонаж на екрані розмовляє - "Співак джазу“.

У 1939 р. в США був знятий один з перших кольорових фільмів, що завоював величезну популярність - "Віднесені вітром".

Авангардні напрямки:

Футуристи шукали в кіно джерело натхнення для поезії, театру, живопису і фотографії і знаходили його автономним мистецтвом, формально антиреалістичними, динамічним, що володіє великою візуальної силою. Відомий критик Річотто Канудо опублікував есе з теорії кіно «Тріумф кінематографа» (1908), а потім «Маніфест сьомого мистецтва» (1911). Серед авангардного кіно виділяються «Хроматична музика» (італ. Musica cromatica, 1912) і «Футуристична життя» (італ. Vita futurista, 1916).

Італійське кіно

глядачам показували світ через популярні знімки, «чарівні ліхтарі», панорами, діорами, стереографічні фото і пояснювали в коментарях їх зміст.(ярмарковий період )

Першим художнім фільмом став фільм режисера Філотео Альбертіні «Взяття Риму» (італ. La presa di Roma), знятий в 1905 році.

1904 – 1907 - перші кінотеатри, які залучають широкі маси - робочий клас і жінок; в Римі і Турині грунтувалися кінофабрики. З 1905 по 1910 рік виробництво здійснювалося в 500 студіях.

З 1908 року в моду входять історичні фільми про часи Античності, Ренесансу, як, наприклад, - «Останні дні Помпеї» (італ. Gli ultimi giorni di Pompei, 1908) і «Нерон» (італ. Nerone, 1909), а також сюжети засновані на французьких та італійських романах XIX століття. Багато французьких режисерів переїжджають працювати до Італії.

«золотий вік» італійського кіно

З 1911 року до першої світової війни:побудовані кінопалаци на 1000-1500 місць, кінематограф націлився на середній клас. У кіноіндустрію прийшли фінансисти, адвокати та аристократія. Фільм перестав бути суто комерційною справою, знак культурного

переваги. Міжнародного успіху досягли художні картини 1911: «Інферно»,

«Звільнений Єрусалим» і «Падіння Трої». У 1914 році держава ввела цензуру і різні податки для

кінопромисловості. Найбільшими режисерами (авторами) раннього кіно були Джованні

Пастроне, Джузеппе де Лігуорі, Луїджі Маджі, Ернесто Марія Паскуалі, Маріо Казеріні, Бальдассарре Негроні

Зіркою німого кіно став актор Ермете Закконі, а дівами - Ліда Бореллі і Елеонора Дузе.

Кіноімперія США – Голівуд

Виробництво кіно на території Лос-Анжелесу передувало кіновиробництву у Голлівуді. Компанія Біограф зняла короткометражний фільм "Сміливе пограбування у південній Каліфорнії" в Лос-Анжелесі у 1906 році.

Перша студія в Голлівуді була заснована Компанією «Кентавр», яка знаходилась в Нью-Джерсі, яка хотіла знімати вестерни в Калифорнії. Вони арендували закинуту придорожну забігайлівку та переробили її в кіностудію в жовтні [1911] року, назвали її "Студія Нестор".

Перший повнометражний художній фільм, зроблений безпосередньо в студії Голлівуд, в [1914] році, був фільм "Чоловік індіанки", створений Оскаром Апфелем.

У чотирьох основних кінокомпаній «Paramount Pictures», «Warner Bros.», «RKO Pictures» та «Columbia Pictures» були студії в Голлівуді, а також у декількох менших кінокомпаній.

Поява кінематографу в Росії

    Перший російський фільм "Вільна богородская пожежна команда" - був знятий московським актором А. Федоровим-Сашиним в 1896 році. У тому ж році з'явилися хронікально-інформаційні фільми А.Федецького (“Перенесення чудотворної ікони" і «Народні гуляння в Харкові»).

ПЕРШІ ФІЛЬМИ братів Люм'єр були показані в Петербурзі, Москві, на ярмарку в Нижньому Новгороді, а потім і в інших російських містах через кілька місяців після Парижа, перші кінозйомки вироблені ще через кілька тижнів. Почати власне кіновиробництво заважало відставання техніки - кіно-і електроапаратури, хімікаліїв, плівки. Але був налагоджений імпорт, і постійний випуск документальних та ігрових картин російські підприємці почали в 1907-1909 роках,

фільм оператора А. Дранкова «Понизовая вольниця» («Стенька Разін») обійшов усю країну зі спеціально складеної М.Іпполітова-Іванова музикою, записаної на грамофонну платівку.

Режисери

Яків ПротозановПетро Чардинін

Василь Гончаров

кінематографісти буквально накинулися на російську класичну літературу: відомі романи, пісні, оповідання, вірші і навіть романси були екранізовані.

Зірки кіно

Віра Холодна Іван Мозжухін

"Краще бути першим у кінематографічному селі, ніж останнім в театральному Римі".

Перші кроки кінематографу в Україні

пов’язані з іменами механіка – конструктора І.А.Тимченка та фізика М.А. Любимова – вони ще в 1893 р. створили апарат для відтворення на екрані неперервного руху людей і предметів. Через рік після винайдення Люм’єрами кінематографу фотограф – художник Альфред Федецький знімав і демонстрував хронікальне кіно.

У 1907 р. в Україні розпочалося регулярне виробництво кінофільмів (Київ, Одеса, Харків). Створюються хронікально – документальні стрічки, екранізуються театральні вистави («Наталка – Полтавка; «Богдан Хмельницький») та ін.

Перший український фільм — «Запорізька Січ», зняв в 1911 Данило Сахненко в Катеринославі (Дніпропетровськ).

Протягом 1912–1913 рр. у Львові було створено студії «Фабрика-фільм» М. Мленця, «Кінофільм» Е. Порембського, «Полонія» Е.Лорембського, «Леополія» А. і Л. Крогульських, на яких спробували розпочати постійне кіновиробництво.

Кіномистецтво Радянської України

З 1919 р. в Україні починається тотальне одержавлення кіно.

1922 року засновано кунопідприємства в м.Одесі та Ялті, а 1928 року введено в дію київську кінофабрику (майбутню кіностудію ім.О.Довженка) — одну з найбільших та найсучасніших на той час у світі.

Разом з тим, ігрове кіно намагалося поєднати революційну тематику з традиційною для попереднього періоду мелодрамою та пригодницькими жанрами («Укразія» П.Чардиніна; «Ягідка кохання» Олександра Довженка). У цей час з'явилися також екранізації класичних творів національної літератури — «Тарас Трясило», «Микола Джеря», «Борислав сміється».

Режисер Петро Чардинін

Одеса. У 1925 р. на екрани країни вийшов кінофільм Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін», що увійшов в десятку кращих фільмів світового кінематографу і став візитною карткою Одеси.

Наприкінці 1920-х рр. в українському кінематографі дедалі гучніше почала заявляти про себе нова модерністська течія, що сформувалася під керівництвом режисера Леся Курбаса.

Неторовані шляхи долав у кіно самобутній режисер і сценарист, відомий скульптор Іван Кавалерідзе («Злива», «Перекоп»).

Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми Олександра Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Стилістика, створена Довженком, поклала початок напряму, який визначають як «українське поетичне кіно».

Кадр з фільму «Броненосец Потемкин»

Види кіномистецтва

художнє або ігрове кіно, що засобами виконавської майстерності втілює твори кінодраматургії;

документальне кіно, матеріалом для якого є зйомка дійсних подій;

мультиплікаційне (анімаційне) кіно — вид кіномистецтва, що відображує дійсність за допомогою знятих на плівку малюнків або фотографій, об'ємних предметів;

наукове кіно, що об'єднує в собі науково-популярне, науково-дослідне та техніко-пропагандистське кіно;

відеокліп — різновидність відеофільму, який характеризують швидкий монтаж, насиченість електронними спецефектами, лаконічність.

Кіно – мистецтво колективе

  ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП                         - Сценарій - жорсткий пунктир, що

визначає фільм - Пошук колективу однодумців (режисер,

                           оператор, звукооператор, художники і т. д.)

- Пошук артистів, пошук особи, людського початку - Кінопроби

- - План зйомок, декорації, костюми … - - Художник промальовує весь фільм, основні мізансцени

і пейзажіЗнімальний ЕТАП

- Робота режисера з акторами- Робота оператора як художника зйомки

МОНТАЖ І ОЗВУЧЕННЯ- Робота з акторами

- Накладення музики, створення "саундтрека"

ПРОКАТ

Цікавинки Найбільша в світі кіностудія – «Універсал сіті» знаходиться

неподалік від Лос-Анджелеса, займає 170 га, має 561 будову і 34 звукові сцени.

Найчастіше екранізували літературний персонаж Шерлока Холмса – починаючи з 1900 р. 75 акторів знялись в цій ролі більш ніж в 200 фільмах.

394 фільми знято за творами В.Шекспіра «Гамлет» екранізувався 75 раз, «Ромео і Джульєтта – 51; «Леді Макбет» – 33 рази.

Найдовший фільм в історії кіно «Зцілення від безсоння» триває 85 годин і лише раз демонструвався в повному обсязі – показ тривав з 31 січня по 3 лютого 1987 р.

16 грудня 1997 року в Японії більше 700 дітей було терміново госпіталізовано після перегляду телешоу «покемони» У 208 дітей віком від 3 років спостерігались незрозумілі судороги і різке погіршення самопочуття – за заключенням лікарів це було викликано червоними вогнями, які спалахували в очах одного з персонажів.

Рекордна кількість фільмів – 95 – знята за казкою «Попелюшка».

Кінематографічні школи

американське кіно: Квентін Тарантіно, Джим Джармуш, Девід Лінч, Джоел і Етан Коени, Стенлі Кубрік, Ларс фон Трієр;

Англійське кіно: Альфред Хічкок, Майкл Пауелл, Тоні Річардсон, Кен Лоуч , Дерек Джармен, Пітер Грінуей;

Французьке кіно: Жан Ренуар, Марсель Карне, Жан-Люк Годар, Франсуа Трюффо, Бертран Бліє, Люк Бессон, Франсуа Озон, Бела Тарр;

Німецьке кіно: Вім Вендерс, Фолькер Шльондорф, Вернер Херцог, Райнер Вернер Фассбіндер;

Італійське кіно: Роберто Росселліні, Федеріко Фелліні, Мікеланджело Антоніоні, Лукіно Вісконті, П'єр Паоло Пазоліні, Бернардо Бертолуччі;

Російське кіно: Сергій Бондарчук, Андрій Тарковський, Сергій Параджанов, Кіра Муратова, Олександр Сокуров, Андрій Звягінцев…

Спецефекти

Кадры из фильма «Новый Гулливер» А. Птушко

Спецэффект, специальный эффект (англ. special effect, сокр. SPFX, SFX или FX) — технологический приём в кинематографе, на телевидении, на шоу и в компьютерных играх, применяемый для визуализации сцен, которые не могут быть сняты обычным способом

Пластичний грим

«Пірати Карибского моря»Капітан Дейві Джонс

«Офицеры» 1971 г. В. Роговой «Волга-Волга» 1938 г. Г. Александров

«В Бой идут одни старики»

«17 мгновений весны»

«Подкидыш»

«Золушка»

Дякуємо за увагу!