2013 – 2014 навчальний рік

Підготувала

класний керівник 11 класу

Сухенко Оксана

Миколаївна

Тема: «Пам'ять наших сердець ».

До 70-ї річниці звільнення України, від німецько-фашистських

загарбників.

Мета: Розповісти дітям про героїчні сторінки Великої Вітчизняної

війни, звільнення нашої країни від фашистських загарбників; формувати

уявлення про військовий обов’язок та вірність Вітчизні; формувати досвід

етичної поведінки особистості, спонукати інтерес до історії своєї країни;

підвищення інформаційної культури учнів; емоційно стимулювати

патріотичні почуття вихованців через залучення до військових традицій;

виховувати у дітей любов і шану до воїнів,

партизанів, підпільників, патріотів, які загинули

захищаючи честь, свободу та незалежність України,

врятували народи світу від поневолення; виховувати

любов до рідної країни, почуття патріотизму.

Обладнання: Аудіозаписи з піснями військових

років, малюнки дітей про війну, плакат: «Ніхто не

забутий, ніщо не забуте».

Форма проведення:урок мужності.

Хід заняття:

Вчитель: Дорогою ціною заплатив український народ за участь у

найстрашнішій за всю світову історію війні 1941 - 1945 років. Не щезне в

пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого

народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному

ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба

можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Урок мужності

присвячений пам'яті жертв Другої світової війни - це лише маленька

часточка великої данини пошани полеглим.

Велика Вітчизняна війна і виборена в ній Перемога, віддаляючись від

нас у часі, не відходять у забуття. Священна пам’ять і воєнні реліквії завжди

живуть з нами, у наших серцях. Ми пишаємося тим, що зробили для

Перемоги наші земляки. Пам’ятає рідна земля своїх героїв. Кожна родина

втратила на війні своїх синів, братів, чоловіків.

Проходять роки, відлітають у вічність. А весною 2014 року 70 років з

тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли зброї, настала тиша,

2

прийшов мир, такий довгоочікуваний, вистражданий, прийшов спокій, за

який заплатили найвищу ціну—ціну крові та сліз. Все далі відходять грізні і

важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не гасне пам'ять про тих, хто не

пошкодував своєї крові, хто приніс на вівтар свободи найдорожче—життя.

Кожен з нас розділяє думку, втілену в словах: «Ніхто не забутий, ніщо не

забуте». І сьогодні на цьому уроці ми з вами намагатимемося відтворити

картини військових років.

Учениця:

Ніхто не забутий;

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Учень: Колись історія назве,

Наш час народженням людини.

Бо поки серце в нас живе –

Ми не стояли на колінах.

Вчитель: Війна розпочалася 22 червня 1941 року. На боротьбу з

німецько-фашистськими загарбниками

піднявся весь наш народ. На фронт йшли і

старі, і молоді.

Наші солдати ешелонами йшли

захищати Батьківщину, тоді ще не знаючи

про те, що війна не скоро закінчиться.

Пісня «Священна війна» (Слова В.

Лєбєдєва-Кумача, музика А.В.Олександрова)

Учениця: Посміхається ранок травневий,

Трепет спогадів, потиск долонь...

У сльозинках непрохано-щедрих

Знов виблискує вічний вогонь.

Але поряд надійне плече

І дитячі допитливі очі,

І душа, в якій серце тріпоче,

Що Ваш спогад в майбутнє несе.

3

Вчитель: Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України

в руїни і попелище було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл. Скільки горя,

скільки страждань за цими числами. 1418 днів і ночей йшли воїни

палаючими дорогами війни. Кожен день, кожен рік, немов сторіччя.

Перемогли тому, що вели війну справедливу. Перемогли тому, що

відстоювали свою Батьківщину, відстоювали право на щастя, право на

життя.

Дорогою ціною дісталася нам перемога. Батьківщина втратила

мільйони кращих синів і дочок, які віддали своє життя в боротьбі з ворогом

на фронтах Великої Вітчизняної війни, в нерівних боях на окупованій

німецько-фашистськими загарбниками території.

Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад

1942 — лютий 1943 р.), яка поклала початок корінному перелому у війні на

користь СРСР. Перші населені пункти України в східному Донбасі були

звільнені в грудні 1942 р. Остаточне ж визволення українських земель

почалося в ході Курської битви (5 липня—23 серпня 1943 р.).

Улітку 1943 року (5 липня - 23 серпня) радянським військам удалося

завдати поразки гітлерівським арміям на Курській дузі. Загальний наступ

під Курськом дав можливість визволити місто Харків (23 серпня

1943 року). Уперше за всю історію Другої світової війни Москва

салютувала визволителям українського міста. Почався загальний наступ,

який мав на меті повністю звільнити Україну від німецько-фашистських

загарбників. Першим етапом цього плану стала підготовка до визволення

Лівобережної України.

Протягом серпня - вересня 1943 року від німців звільнено

Лівобережжя з його промисловим серцем — Донбасом. Операції на території

Лівобережної України відбувалися в досить важких умовах. Відступаючи,

нацисти в безсилій люті теж застосували тактику «випаленої землі» —

знищували все, передусім промислові об'єкти й

матеріальні цінності, які не можна було

вивезти до Німеччини. У жовтні 1943 року

радянські війська остаточно ліквідували

німецькі плацдарми в районі Мелітополя та

Запоріжжя й самі почали закріплюватися на

4

правому березі Дніпра біля Києва та Кременчука. На черзі була операція з

визволення столиці України.

Протягом жовтня 1943 року війська І Українського фронту під

командуванням М. Ватутіна вели запеклі бої за розширення плацдарму на

правому березі Дніпра в районі Букрина. Незважаючи на це, спроба

розвернути наступ на Київ успіху не мала. На цьому напрямку ворог

зосередив велику кількість військ, організував глибоку ешелоновану

оборону й чинив запеклий опір. У ході Дніпровської наступальної операції

виявилася слабка матеріально-технічна підготовка військ, не вистачало

переправних засобів, незадовільно

забезпечувалося прикриття наступальних

частин. Учасник подій В. Астаф'єв (відомий

радянський письменник) згадував у своїх

щоденниках: «Двадцять п'ять тисяч входить у

воду, а виходить на тому березі три тисячі,

максимум п'ять.»

Після запеклих боїв 6 листопада 1943 року столиця України

була повністю звільнена від німецько-фашистських загарбників.

Перемога над ворогом мала широкий міжнародний резонанс. Після

визволення Києва Лондонське радіо сповістило: «Взяття Києва радянськими

військами є перемогою, яка має величезне не тільки воєнне, але й моральне

значення... Німеччина чує похоронні дзвони. На неї насувається лавина».

Гітлерівське командування за будь-яку ціну намагалося відбити Київ. Для

цього на Київському напрямку були зосереджені значні танкові північніше

Києва. Жовтень 1943 р. та моторизовані сили. 13 листопада почався

німецький контрнаступ. Важкі бої тривали до 25 листопада. Гітлерівцям

удалося захопити Житомир та Коростень. Командування І Українського

фронту ввело в бій стратегічні резерви. Наприкінці грудня фашистів

відкинуто від Києва, була звільнена територія, захоплена німцями

напередодні. За Київську наступальну операцію 2 438 воїнам присвоєно

звання Героя Радянського Союзу. Десятки тисяч воїнів одержали високі

державні нагороди.

5

На вирішальному етапі битви за Україну радянські війська,

зосереджені на теренах України, мали значну перевагу над ворогом. Так, у

складі І, II, III та IV Українських фронтів налічувалося понад 2,3 млн. осіб,

28,8 тис. гармат і мінометів, 2 тис. танків і самохідних артилерійських

установок (САУ), 2 370 літаків. Українські фронти, відповідно, очолювали

відомі полководці (М. Ватутін, І. Конєв, Р. Малиновський, Ф. Толбухін).

Їм протистояло німецьке угруповання армій «Південь» (командувачі

Е. Манштейн і В. Модель), яка налічувала 1,8 млн. солдатів і офіцерів, 16,8

тис. гармат і мінометів, 2,2 тис. танків і штурмових гармат, 1 460 літаків.

За 1944 рік на теренах України радянські війська здійснили 35 військових

операцій, значна частина яких стала виявом найвищих зразків військового

мистецтва.

24 січня 1944 року війська І та II Українських фронтів перейшли в наступ

на Корсунь-Шевченківському виступі. Незважаючи на опір ворога, війська

обох Українських фронтів 28 січня з'єдналися в районі м. Звенигородки. У

«котлі» опинилися 10 гітлерівських дивізій, багато артилерійських, танкових

і саперних частин, загалом майже 80 тис. солдатів і офіцерів.

У березні - квітні 1944 року розпочався другий етап грандіозної битви

на Правобережжі. Війська І Українського фронту з 4 березня по 17 квітня

1944 року здійснили Проскурівсько-Чернівецьку операцію, у результаті якої

вороже угруповання було розколоте на дві частини. Радянські війська

вийшли до передгір'я Кар-пат. 5 березня - 17 квітня 1944 року війська II

Українського фронту в ході Умансько-Ботошанської операції розгромили VIII

німецьку армію, вийшли 26 березня 1944 року до державного кордону СРСР

і перенесли бойові дії на територію Румунії — країни-сателіта фашистської

Німеччини. Війська III Українського фронту за підтримки сил

Чорноморського флоту успішно здійснили Одеську операцію. 28 березня

вони визволили Миколаїв, а 10 квітня — Одесу.

8 квітня 1944 року розпочалися бої за Крим. 11 квітня визволено Керч,

13 квітня — Сімферополь. 5 травня почався штурм севастопольських

укріплень ворога. Особливо жорстокі бої розгорнулися на Сапун-горі. Після

9-го-динного штурму вона вже була в руках радянських військ. 9 травня

1944 року Севастополь звільнено від загарбників.

6

12 травня 1944 року Крим повністю визволили від фашистів. 17-та

німецька армія втратила десятки тисяч осіб убитими та полоненими, майже

всю бойову техніку.

Улітку 1944 року розпочався заключний

етап визволення України від німецько-

фашистських загарбників. 13-14 липня

розгорнулися бої з угрупованням

гітлерівських армій «Північна Україна» на

Рава-Руському та Львівському напрямках. У

результаті потужного наступу були оточені

значні сили ворога під Бродами (Львівська область) — 8 дивізій чисельністю

до 60 тис. осіб. У боях знищено понад 38 тис. гітлерівців, понад 17 тис. узято

в полон. Серед розбитих сил вермахту була й дивізія СС «Галичина». Вона

втратила більше половини свого складу. З оточення вирвалося тільки 3 тис.

осіб, решта (3,7 тис.) потрапила в полон, загинула або перейшла в УПА. У

ході успішного здійснення Львівсько-Сандомирської операції (13 липня - 29

серпня 1944 року) була знищена група армій «Північна Україна». Війська II

та III Українських фронтів унаслідок Яссько-Кишинівської операції (20-29

серпня 1944 року) розбили групу армій «Південна Україна».

У жовтні 1944 року в ході Карпатсько-Ужгородської операції

завершилося визволення всієї території України: 27 жовтня був звільнений

від окупантів Ужгород, а наступного дня — решта населених пунктів

Закарпатської України.

Отже, битва за визволення України тривала 22 місяці . Після

вигнання ворога з української землі бойові дії перемістилися на територію

Центральної та Південно-Східної Європи. Війська 1-го Українського фронту

визволяли від гітлерівських загарбників польські землі, а у квітні-травні

1945 р. разом з Білоруськими фронтами провели Празьку операцію, у ході

якої був завершений розгром нацистської Німеччини, штурмували Берлін. 2,

3, 4-й Українські фронти взяли участь у звільненні від нацистської окупації

Румунії, Угорщини, Болгарії, Югославії, Австрії, Чехословаччини. Війська 2-

7

го Українського фронту брали участь і в розгромі Квантунської армії Японії

на Далекому Сході.

Територія України стала ареною найзапеклішого збройного

протиборства двох могутніх держав. Буквально кожен клаптик її землі

засіяний бомбами, снарядами, перекопаний солдатськими лопатами, рясно

политий кров'ю. Тут відбувалися найжорстокіші битви війни і загинуло чи

не найбільше бійців та командирів Червоної Армії.

На долю України та її народу випали нечувані страждання і жертви.

Окупанти винищили 3,9 млн. мирних жителів і до 1,4 млн.

військовополонених, 2,4 млн. молодих, найбільш працездатних українців

вивезли на примусові роботи до Німеччини. На руїни перетворилися 714

міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл. Зруйновано 16 тис.

промислових підприємств, близько 30 тис. колгоспів та радгоспів.

Українці заплатили страшну ціну за Перемогу. Тисячі міст і сіл було

спалено, знищено. Після війни, вже в мирний час, люди продовжували

гинути від Голодомору. У ті страшні роки полягли мільйони українців. Вічна

пам’ять солдатам і офіцерам, партизанам і підпільникам. Усім українцям,

чиїм життям виборено подвиг українського народу. Честь і слава ветеранам,

які нині серед нас. Їхня мужність і любов до Батьківщини завжди

слугуватимуть прикладом для нас.

Учениця:

Спасибі, солдати, за подвиг століть,

Якому нема і не буде ціни,

За право і щастя родитись і жить,

І сіяти жито на мирні лани.

Давнє лихо вам й досі болить,

Дуже ниють пробиті осколками рани.

Ветерани, живіть! Ветерани, живіть!

Не лишайте ви нас, ветерани…

Учень:

У день голубого квітучого маю

До тебе, людино, звертаюсь, волаю,

Залиш на хвилину щоденні турботи,

8

З собою побудь у глибокій скорботі.

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір,

Усіх, хто кував Перемогу і загинув

За тебе, за мене, за всю Батьківщину.

Вчитель: З вдячністю і глибокою шаною вклоняємося ми живим

ветеранам війни, які винесли на своїх плечах весь тягар воєнного лихоліття,

звільнивши рідну землю від фашизму, і день у день тяжкою працею

відбудовували на ній мирне життя.

Учень:

Знов сонце травневе яскраво горить,

По вулицях вітер несе прапори.

В день Перемоги – військовий парад,

Ми квіти даруєм бійцям від малят.

Хай сонечко миру нам сяє всі дні,

Хай більше ніколи не буде війни.

Вчитель: Шановні учні! Наш урок підійшов до кінця. І я хотів би, щоб

ви запам’ятали, що подвиг воїнів-переможців непідвладний часу, як і

безмежна наша вдячність всім, хто відстояв Батьківщину, виявив

нездоланну мужність та незламність духу. Саме ветеранам-визволителям ми

завдячуємо свободою та мирним небом, тим, що сьогодні можемо ростити

дітей, обробляти лани, посміхатися сонцю. Ми вдячні людям, чия юність

була обпалена жорстокою війною. Людям, які билися з німецько -

фашистськими загарбниками заради життя на землі, заради майбутнього

ваших батьків і матерей, заради вас, шановні учні.

Учениця:

Їх прийняла війна, лишивши списки

Загиблих у праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски,

В гранітнім каміннім строю.

Учень:

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.

9

Вірш «Квіти пам’яті» ( М.Сингаївський)

Квіти – на граніті, на броні.

Сонце усміхається мені.

Поруч з ветеранами стою,

Наче клятву пам’яті даю.

Ветерани в світлій сивині,

А на грудях сяють ордени.

Пам’ять серця…

Пам’ять сивини…

Пам’ять тих, що не прийшли з війни.

Пам’ять – наче квіти на броні…

Сонце усміхається мені.

Вчитель: Дякую всім присутнім за увагу, а учасникам за активну

участь і допомогу у проведенні уроку.

10