Віртуальна інформаційна виставка з циклу «Український гумор і його найкращі творці».

НБ СНУ ім. В.Даля

«…Він прийшов з "інших" — "майстер вдумливий, серйозний, дотепний, талановитий тощо!»

Для того, щоб талант зростити, Любові треба і ума, Не бійсь людину похвалити, А бійся скривдити дарма.

*** Вмирають всі — негідник і герой, Ніхто ще не знаходив тут собі заміну, Але найменш боїться смерті той, Чиє життя найбільшу має ціну.

***

Ім’я поета-сатирика Сергія Воскрекасенка було добре відоме українському читачеві у 1950—1980-х роках. Син хлібороба, Сергій Іларіонович Воскрекасенко народився 19 жовтня 1906 року у с. Лазірцях Канівського району. У 1928 році закінчив Київський педагогічний технікум, пізніше — Інститут народної освіти. У 30-і роки видав перші збірки своїх поезій. Працював в українських газетах та журналах, зокрема журналі «Перець». Сергій Воскрекасенко мав дар сатирика, гумориста, лірика. За життя у С. І. Воскрекасенка вийшло тридцять книжок поетичної сатири. Серед них варто відзначити такі збірки, як «Березнева ніч» (1937), нарис «Героїка одеського комсомолу» (1938), «Поезії» (1939), «Сатира» (1946), «Цілком серйозно» (1947), «Кому хвала, а кому хула» (1952), «Під прожектором» (1953), «Березова каша» (1955), «З перцем» (1957), «Я вас трохи потурбую» (1960), «І всерйоз, і жартома» (1960), «Подивись на себе збоку» (1962),

У віршованих фейлетонах, мініатюрах, епіграмах поет викривав негативні явища, що стояли на дорозі суспільного поступу. Своєрідно переплелися ліричний та гумористичний дар С. Воскрекасенка в його піснях «Шахтарочка», «Від душі», «Новосільна». Коли поет брався до перекладів, то перекладав теж переважно гумор і сатиру. Особливе місце в його доробку посідає переклад поеми О. Твардовського «Василь Тьоркін». Півстоліття чесно і натхненно трудився письменник на ниві рідної літератури. Багаторічна дружба пов’язувала його з багатьма видатними художниками слова, серед яких — О. Довженко, О. Вишня, А. Малишко. Спогади про побратимів склали книгу «Портрети зблизька».

«Плями на совісті» (1966), «Не криви душею» (1966), «Що буває, те бува» (1969), «Для чого ви на світі живете!» (1972), «Рвись увись, але й під ноги дивись» (1973), «Звеличую і зневажаю» (1980), «Гумор і сатира» (1984).

На думку С. Олійника, заслуга Сергія Воскрекасенка перед українською літературою полягає в тому, що він одним з перших почав освоювати і утвердив жанр віршованої сатири. За спогадами друзів, Сергій Іларіонович Воскрекасенко жив по правді, по совісті, його ідеалом була скромна людина-трудівник. Таким був і він сам.

У своїй рецензії-усмішці про Сергія Воскрекасенка, Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко ) писав: "Є на світі такі якісь таємничі слова, — ні, не слова, а, певніше, вислови: "інші" та "тощо". Коли ми говоримо або пишемо про когось чи про щось, то, закругляючи, свою думку, ми її дуже часто закінчуємо отими таємничими висловами: "інші", або "тощо".

… І довго (надто вже довго) затискували Сергія Ларіоновича (Воскрекасенка) в оті "інші". Кінець кінцем Сергій Воскрекасенко розколов шкаралупу "інших", рішуче й сміливо "вилупився" з неї на світ білий... Сергій Воскрекасенко... Це він прийшов з "інших" — "майстер вдумливий, серйозний, дотепний, талановитий тощо!"

Невеличке слово про поета з книги Валентина Чемериса «З ким сміється Україна»:

"Сергій Воскрекасенко у своїй творчості завжди пам’ятає, що сатира — це мистецтво пильності. Той, хто не усвідомив цієї істини, ніколи не стане справжнім сатириком. А Воскрекасенко усвідомив її глибоко, якщо так можна висловитись, усвідомив органічно. Це допомогло поетові добре відточити свій сатиричний зір, це дало йому гостре світосприймання. Він уміє бачити не тільки об’єкти, проти яких слід боротися з усією сатиричною пристрастю, він добре бачить "мімікрію" цих об’єктів, їх видозміну, їх уміння фарбуватися в захисний колір. Це надає його сатирі бойового гарту, гостроти, злободенності, високого ідейно-художнього гарту..."

Почтовый конверт СССР в честь 80-летия со дня рождения украинского советского поэта-сатирика С. И. Воскрекасенко

На думку С. Олійника, заслуга Сергія Воскрекасенка перед українською літературою полягає в тому, що він одним з перших почав освоювати і утвердив жанр віршованої сатири. За спогадами друзів, Сергій Іларіонович Воскрекасенко жив по правді, по совісті, його ідеалом була скромна людина-трудівник. Таким був і він сам.

Найдорожча похвала бува завжди від того, Кому ти не зробив хорошого нічого. Найтяжча кривда від людей, яких любив, Яким нічого ти лихого не зробив.

Такого шанувати треба, Хто в вічі каже правду всім, — Цей не вигадує для себе, А ризикує ще й своїм.

Всі люди появляються однаково на світ, Та сходять неоднаково з орбіт. По-різному йдуть люди із життя: Одні — у вічність, Інші — в небуття.

Інтернет ресурси: