Доповідач: Нестеренко Сергій Васильович Керівник: ...

Доповідач: Нестеренко Сергій Васильович

Керівник: к.т.н., Слива Юлія Володимирівна

Мета досліджень: провести аналіз вимог чинних нормативних документів до пакувальних матеріалів для харчових продуктів та розробити рекомендацій щодо удосконалення.

Об’єкт дослідження: сучасні міжнародні та національні вимоги до пакувальних матеріалів що використовуються для пакування харчових продуктів.

Предмет дослідження: вимоги міжнародних, європейських, міжрегіональних та національних нормативних документів, санітарні, гігієнічні норми та вимоги до пакувальних матеріалів для харчових продуктів.

Матеріали дослідження: міжнародні стандарти ISO, європейські Директиви і стандарти EN, міжрегіональні стандарти ГОСТ та національні нормативні документи щодо пакувальних матеріалів для харчових продуктів.

Класифікація пакувальних матеріалів:

Класифікація за походженням матеріалу

Назва та номер класу, підкласу Кількість

55.020 Пакування та розподілення товарів вцілому

Всього 23

- На методи контролю 5

- Загальні вимоги 13

- Розміри, параметри 4

- Терміни та визначення 1

55.080 Мішки. Сумки

Всього 19





- Види пакувального матеріалу 2

55.100 Пляшки. Горщики. Банки

Всього 42


- Тара 2




55.120 Фляги. Бляшані консервні банки. Труби

Всього 10

- Розміри, місткість 10

55.130 Аерозольна тара

Всього 2

- Методи контролю 1

- Розміри 1

55.140 Діжки. Барабани. Каністри

Всього 6

- Тара 6

55.180.10 Контейнери загального призначення

Всього 49


- Тара 4



- Розміри 1

83.180 Клеї

Всього 50




55.180.99

Всього 16



Показники Директива

94/62/ЕС

%

Пропозиції

Європейської

комісії, %

Перше читання

Європейського

парламенту, %

Пропозиції

політради, %

Утилізація:

min

max

50

65

60

7560 60

Рециклінг:

min

max

25

45

55

7065 55

За матеріалами:

Скло

Картон, папір

Метал

Полімери

Деревина

min 15

min 15

min 15

min 15

не має

60

55

50

20

не має

60

55

50

20

не має

60

60

50

22,5

15

№ п/п Позначення Назва

Матеріали, що контактують з продуктами харчування

Загальні положення – Рамковий регламент

1.

Регламент(ЄС) №

1935/2004(OJ L338, p4, 13/11/2004)

від 27 жовтня 2004

про матеріали та вироби, що контактують з

продуктами харчування, та анулювання Директив

80/590/ЄЕС та 89/109/ЄЕС

2. Регламент (ЄС) № 2023/2006

Належна виробнича практика для матеріалів і

виробів , призначених для контакту з харчовими

продуктами

3. Регламент (ЄС) № 450/2009 Активні та інтелектуальні матеріали та вироби,

призначені для контакту з харчовими продуктами

Матеріали з пластику

4.

Директива Комісії 2002/72/ЄС

(OJ L220, p18, 15/08/2002) від 6

серпня 2002

стосовно матеріалів з пластику, що контактують з

продуктами харчування

5. Директива Комісії 2008/39/EC Контакт з харчовими продуктами пластмас -

мономери та добавки

6.Директива комісії 2004/1/ЄС (OJ L7,

p45, 13/01/2004) від 6.01. 2004

Стосовно вилучення з використання азокарбондіамиду як

газоутворюючої речовини

7.

Директива Комісії 2004/19/ЄС (OJ

L71, p8, 10/03/2004) від 1 березня

2004

Доповнення до Директива комісії 2004/1/ЄС (OJ L7, p45,

13/01/2004) від 6 січня 2004

Перевірка переходу пластикових матеріалів

8.

Директива Ради 82/711/ЄЕС (OJ

L097, p26, 23/10/1982) від 18 жовтня

1982

визначає основні правила для перевірки переходу

компонентів пластикових матеріалів та виробів, що

контактують з продуктами харчування

9.

Директива Комісії 93/8/ЄЕС (OJ

L090, p22, 14/4/1993) від 15 березня

1993

Доповнення до Директиви Ради 82/711/ЄЕС (OJ L097, p26,

23/10/1982) від 18 жовтня 1982

10.


L222, p10, 12/8/1997) від 29 червня

1997

Доповнення до Директиви Ради 82/711/ЄЕС (OJ L097,

p26, 23/10/1982) від 18 жовтня 1982

11.

Директива Ради 85/572/ЄЕС (OJ

L372, p14, 31/12/1985) від 19 грудня

1985

Визначає перелік імітантів для використання у перевірках

переходу компонентів пластикових матеріалів та виробів,

що контактують з продуктами харчування

12. Регламент (ЄС) № 282/2008 Використання деяких епоксидних похідних, що

контактують з продуктами харчування (значок / BFDGE / NOGE)

13.Регламент (EC) № 1895/2005

Обмеження використання деяких епоксидних похідних

(значок / FDGE / NOGE) у матеріалах і виробах,

призначених для контакту з харчовими продуктами

Директиви про окремі речовини

Матеріали з вмістом мономеру вінілхлориду

14.Директива Ради 78/142/ЄЕС (OJ

L44, p15, 15/2/1978) від 30 січня 1978

Щодо узгодження законодавства держав-членів стосовно

матеріалів та виробів, що містять мономер вінілхлорид та


15.

Директива Комісії 80/766/ЄЕС

(OJ L213, p42, 16/8/1980) від 8 липня

1980

Визначає методи аналізу Співтовариства для офіційного

контролю за вмістом мономер вінілхлорид в матеріалах та

виробах, що контактують з продуктами харчування

16.

Директива Комісії 81/432/ЄЕС

(OJ L167, p6, 24/6/1981) від 29 квітня

1981

Визначає методи аналізу Співтовариства для офіційного

контролю за забрудненням вінілхлоридом продуктів

харчування через матеріали та вироби

Плівка з регенерованої целюлози

17.

Директива Комісії 93/10/ЄЕС (OJ

L093, p27, 17/4/1993) від 15 березня

1993

Стосовно матеріалів та виробів, виготовлених з плівки з

регенерованої целюлози, що контактує з продуктами

харчування

18.


L310, p41 14/12/1993) від 10 грудня

1993

Доповнення до Директиви Комісії 93/10/ЄЕС (OJ L093, p27,

17/4/1993) від 15 березня 1993

19.Директива Комісії 2004/14/ЄС (OJ

L27, p48, 30/01/2004) від 29 січня 2004

Доповнення до Директиви Комісії 93/10/ЄЕС (OJ L093, p27,

17/4/1993) від 15 березня 1993

Еластомери або каучукові соски та пустушки: викиди N- нитрозамінів та N-нитрозированих речовин

20.

Директива комісії 93/11/ЄЕС (OJ

L093, p37 17/4/1993) від 5 березня

1993

Стосовно викидів N - нитрозамінів та N-нитрозированих

речовин з еластомерів, сосок та пустушок

Матеріали з вмістом певних деривативів епоксиду

21.


L51, p27, 28/02/2002) від 20 лютого

2002

Використання певних деривативів епоксиду в матеріалах та

виробах, що контактують з продуктами харчування

22.Директива Комісії 2004/13/ЄС (OJ

L27, p46, 30/01/2004) від 29 січня 2004

Доповнення до Директиви Комісії 2002/16/ЄС (OJ L51, p27,

28/02/2002) від 20 лютого 2002

Олово

23.Регламент Комісії (ЄЕС) №

1881/2006 (OJ L364/5 pl, 20/12/2006)

Встановлює максимальний рівень певних забруднювачів в

продуктах харчування

24.


L42, p16, 13/02/2004) від 12 лютого

2004

Визначає методи збору зразків та аналізу для проведення

офіційного контролю рівня олова в консервах в бляшаних

банках

Вінілхлорид

25.

Регламент Комісії (ЄС) № 1895/2005

(OJ L302, 19/11/2005) від 18

листопада 2005

Обмеження використання певних епоксидних деривативів

в матеріалах та виробах, що контактують з продуктами


26.

Директива Ради 78/142/EEC (OJ

L44, p15, 15/02/1978) від 30 січня

1978

Узгодження законодавства держав-членів стосовно

матеріалів та виробів, що містять мономер вінілхлорид та


27.


L213, p 42, 16/08/1980) від 8 липня

1980

Визначає методи аналізу Співтовариства для проведення

офіційного контролю рівня мономер вінілхлорид в

матеріалах та виробах, що контактують з продуктами


Вироби з кераміки

28.Директива Комісії 84/500/ЄС від 15

жовтня 1984

Щодо уніфікації правових приписів країн-учасниць

відносно виробів з кераміки, що контактують з продуктами


Вироби, що містять алюміній

29. Директива 2004/14/EC Алюмінієві матеріали і вироби, що контактують з

харчовими продуктами

• об’єм і маса упаковки мають бути мінімально необхідними для забезпечення збереженості товару і безпеки споживача;

• до складу упаковки можуть входити тільки мінімальні концентрації шкідливих речовин (встановлені гранично-допустимі норми вмісту свинцю, кадмію, ртуті, хрому);

• за своїми фізичними властивостями і дизайном упаковка повинна бути придатна для багаторазового використання, а після закінчення терміну служби — для добування з неї цінної сировини або окремих компонентів

Європейські вимоги щодо правил маркування харчових продуктів

Національні вимоги щодо правил маркування харчових продуктів

Маркування харчових продуктів повинно містити таку обов’язкову інформацію:

1.найменування продукту з чітко відображеною природою або фізичним станом (мед натуральний, кава розчинна тощо);

2.перелік інгредієнтів, які використані при виробництві даного товару, включаючи різні добавки, що наводяться у порядку поступового зниження;

3.маса нетто;4.максимальний термін придатності;5.особливі умови зберігання і

використання;6.назва фірми-виробника чи

постачальника місцезнаходження і номер телефону виробника, фактичну адресу потужностей (об’єкта) виробництва;

Маркування харчових продуктів повинно містити таку обов’язкову інформацію:

1. назву харчового продукту;2. склад харчового продукту із зазначенням

кількості інгредієнтів (складників);3. кількість харчового продукту у

встановлених одиницях виміру;4. часові характеристики придатності

харчового продукту;5. умови зберігання харчового продукту;6. умови та рекомендації використання,

якщо харчовий продукт потребує особливих умов використання;

7. найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника, фактичну адресу потужностей (об’єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів – найменування та місцезнаходження і номер телефону імпортера;



7. район виробництва (для виноградних вин, коньяків та ін.).

8. штрих-код та номер партії продукції.9. поживну цінність із позначенням кількості

білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичної цінності, вираженої в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту.

10. інформацію про наявність чи відсутність у складі харчового продукту генетично модифікованих організмів (визначається чинним законодавством);

11. застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров’я при його споживанні

8. найменування та місцезнаходження і номер телефону підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, у разі якщо цим підприємством не є виробник;

9. номер партії виробництва;10. інформацію про наявність чи відсутність у

складі харчового продукту генетично модифікованих організмів (визначається чинним законодавством);

11. інформацію щодо місця походження для харчових продуктів, які лише упаковані або розфасовані в Україні;

12.поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичної цінності (калорійності), вираженої в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту;

13. застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров’я при його споживанні;

14. позначення знака для товарів і послуг, за яким харчовий продукт реалізується (за наявності).



Маркування харчових продуктів та спосіб, яким його виконують, не повинні:

містити інформацією, яка не підкріплена фактами, наприклад,

а)продукція загальнооздоровлюючого типу («протидія стресу», «зберігає молодість» тощо).

б) реклами фізіологічних чи функцій поведінки організму («поліпшує пам’ять», «добавляє оптимізму»).

в) заборонені рекламні написи відносно схуднення («наполовину скорочує кількість калорій»).

г) рекламні заклики про користь алкогольної продукції, якщо вміст алкоголю в ній перевищує 1,2 %.

д) «низький енергетичний вміст» можна використовувати тільки в рекламі продуктів, енергетична цінність яких не вище 20 ккал/100г, а «знижений енергетичний вміст» — енергетична цінність продукту знижена не менше ніж на 30 %. Якщо енергетична цінність продукту нижче 4 ккал/100г, тоді можна маркувати «не містить енергії».

Маркування харчових продуктів та спосіб, яким його виконують, не повинні:

а) вводити в оману споживача стосовно:- характеристик харчового продукту, зокрема

його природи, ідентичності, властивостей, стану, складу, кількості, часових характеристик придатності (зберігання), походження, способу виробництва чи одержання;

- необґрунтованого зазначення інформації про властивості харчового продукту, яких у нього немає;

- повідомлення щодо особливих властивостей харчового продукту, хоча всі подібні продукти мають такі самі властивості;



г) «низький вміст жирів» — з вмістом не більше 3 г жирів на 100 г маси або 1,5 г/100 мл. «Не містить жирів» — якщо на 100 г маси або 100 мл продукту припадає 0,5 г жирів. «Низький вміст насичених жирів» — їх вміст у межах 1,5 г на 100 г маси, при цьому даний компонент не повинен перевищувати 10 % енергетичної цінності продукту. Для того щоб маркувати «вільний від насичених жирів», цей показник повинен бути у межах 0,1 г на 100 г. д) «низький вміст цукру» — його вміст може складати 5 г на 100 г маси, а «вільний від цукру» — 0,5 г на 100 г.е) Напис «високий вміст білка» допускається тільки у випадку, якщо на нього припадає не менше 20 % калорійності продукту.

б) містити інформацію щодо наявності у харчовому продукті (крім природних мінеральних вод та харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок) властивостей, які сприяють профілактиці, загоюванню та лікуванню будь-якого захворювання або виникненню у споживача враження про наявність цих властивостей.

Хліб і хлібобулочні

вироби

- - - - - - +

Рибні продукти - - - - - - +

М’ясні продукти + + - + - + +

Свіжозаморожені

продукти

+ + - - - + +

Овочі і фрукти:

свіжі _ _ _ _ + + +

заморожені - + + + + + +

Тара, що піддається обов'язковій сертифікації

Назва та номер класу або підкласу ГОСТ ДСТУ

Всього Гармоні

зовано з ISO

Всього Гармонізовано з

ISO EN

55.020 Пакування та розподілення товарів вцілому

Всього 16 1 21 6 7

- На методи контролю 7 1 3 2 2

- Загальні вимоги 7 - 10 2 5

- Розміри, параметри - - 5 2 -

- Терміни та визначення 2 - 3 - -

55.040 Пакувальні матеріали та приладдя

Всього 32 - 6 - 3

- На методи контролю 3 - 2 - 3

- Загальні вимоги 5 - 4 - -

- Розміри, параметри 3 - - - -

- Види матеріалу 21 - - - -

55.080 Мішки. сумки

Всього 14 1 30 16 9

- На методи контролю - - 9 7 2

- Загальні вимоги 11 1 14 2 7

- Розміри, параметри - - 4 4 -

- Види матеріалу 3 - 2 - -

- Терміни та визначення - - 1 3 -

55.100 Пляшки. Горщики. Банки

Всього 21 2 22 5 6


- Тара 7 - 1 - -

- На методи контролю 9 1 12 4 5

- Загальні вимоги 2 - 3 - -

- Розміри, параметри 2 1 5 1 1

55.120 Фляги. Бляшані консервні банки. Труби

Всього 5 1 14 7 2

- Розміри, місткість 2 - 9 7 2

- Методи контролю - - 4 - -


- Тара 2 1 - - -

55.140 Діжки. Барабани. Каністри

Всього 19 - 15 - 11

- Тара, вимоги 19 - 12 - 8

- Методи контролю - - 3 - 3

55.160 Ящики, коробки, решітчаста тара

Всього 55 - 15 - 3


- На методи контролю - - 1 - -

- Загальні вимоги 52 - 11 - 2

- Розміри 2 - 1 - 1

• якщо вони хімічно інертні і не виділяють яких-небудь речовин в оточуюче середовище або в контакті з ними організми чи продукти;

• якщо кількість виділених речовин дуже мала і не зумовлює негативну дію на живий організм навіть при довготривалому контакті; водночас повинна бути виключена можливість кумуляції цих речовин;

• речовини, що виділяються і мігрують із полімерних матеріалів, є практично нетоксичними і не можуть шкідливо впливати на живий організм навіть при довготривалому контакті.

Безпека полімерних матеріалів буде гарантованою в таких випадках:

• змінювати їх органолептичні властивості — ступінь прозорості, консистенцію, колір, смак, запах;• передавати в харчові продукти шкідливі або сторонні речовини, які входять до складу полімерних композицій;• виділяти в процесі довготривалої експлуатації, а також при нагріванні і контакті з миючими засобами речовини, здатні дифундувати в продукти і змінювати їх властивості;• вступати в хімічні реакції з харчовими продуктами, а також змінюватися під дією складових компонентів продовольчих товарів.

Полімерні матеріали, які контактують з харчовими продуктами, не повинні:

• допущені органами Держнагляду для контакту з харчовими продуктами або обмежено допущені для деяких видів харчових продуктів. Як правило, це речовини які не володіють біологічною активністю;• не допущені для безпосереднього контакту з харчовими продуктами внаслідок токсичності. До них відносяться речовини, присутність яких у полімерних матеріалах навіть при незначній розчинності забороняється;• не допущені для застосування у харчовій промисловості внаслідок відсутності або недостатньої кількості даних, необхідних для їх гігієнічної оцінки.

За ступенем придатності до застосування у харчовій промисловості компоненти полімерних композицій можна умовно поділити на такі групи:

• одноразове попадання навіть максимально можливої дози стабілізатора в організм людини не приводить до гострого отруєння;• повторне проникнення малих доз цієї речовини в організм людини не проявляє токсичного ефекту;• щоденне введення малих доз стабілізатора протягом декількох років не діє на організм людини;• одноразові контакти стабілізатора у чистому вигляді або його розчинів не викликають подразнюючої дії на шкіру, слизові оболонки очей, дихальних шляхів;• багаторазові контакти зі шкірою і слизовими оболонками не приводять до подразнення останніх, а також сенсибілізації (підвищеної чутливості до хімічних подразників).

Критерії токсичності стабілізаторів полягають у наступному:

• група А включає безпечні (дозволені) барвники;• група В об’єднує барвники з певними сумнівами;• у групу С ввійшли барвники, про безпеку яких немає достатніх доказів, але є дані, що свідчать про їх шкідливість;• до групи Д віднесені барвники, про які взагалі немає наукових даних;• група Е включає небезпечні барвники, застосування яких недопустиме для забарвлення харчових продуктів.

Усі барвники залежно від ступеня токсичності і вивченості поділяють на 5 груп:

1 клас — речовини надзвичайно небезпечні;

2 клас — високонебезпечні;

3 клас — помірнонебезпечні;

4 клас — малонебезпечні.

За ступенем цієї дії хімічні речовини поділяють на чотири класи безпеки:

• нетоксичні — до 10;

• малотоксичні — до 30;

• середньотоксичні — до 50;

• токсичні — до 100.

Величина ДКМ встановлюється залежно від ступеня токсичності речовин:

1. Станом на 01.01.2011р. діє 218 міжнародних стандартів щодо тари та упаковки. В основному в міжнародних стандартах встановлені вимоги до методів контролю, розмірів, допусків та технічних характеристик тари, упаковки та матеріалів для них.

2. 2. Нами розглянуті та проаналізовані вимоги європейських стандартів EN та нормативно правових актів директив ЄС щодо тари та пакувальних матеріалів. Встановлено, що європейські стандарти, яких 190, містять в основному вимоги до матеріалів для тари та упаковки, методів контролю показників якості та безпеки, також є стандарти на розміри, допуски та габарити тари.

Крім того в ЄС розроблено 29 Директив ЄС щодо тари та упаковки для харчових продуктів. Особлива увага приділялась Рамковому регламенту ЄС № 1935/2004 щодо матеріалів та виробів, що контактують з харчовими продуктами.

3. Особлива увага і в стандартах і в нормативно-правових актах Європейського Союзу приділяється контролю пакувальних матеріалів з полімерних матеріалів, целюлози, олова, металів, кераміки та вторинної сировини. Жорстко контролюється можливість міграції складових полімерів та вторинної сировини в харчові продукти при їх контакті.

4. Станом на 01.01.2011р. в Україні діють 123 державні стандарти ДСТУ та 162 міждержавних стандарти ГОСТ щодо тари та упаковки.

В основному в зазначених стандартах встановлені вимоги до матеріалів, які використовуються для тари та упаковки для харчових та непродовольчих товарів, розмірів, місткості, різних допусків, методів контролю та термінів і визначення понять.

5. Рівень гармонізації прийняття міжнародних стандартів, як національних складає 27,6%, європейських – 29,3% від загальної кількості стандартів зазначених рівнів щодо тари та упаковки.

6. Встановлено, що в ЄС розроблені чіткі вимоги до етикетування та маркування харчової продукції. Особливі вимоги до продукції дієтичного та профілактичного призначення. Існують чіткі норми маркування для запобігання введення в оману споживачів харчових продуктів та добавок.

Вимоги європейських нормативних документів до маркування на упаковці харчових продуктів відносно обов’язкової інформації не відрізняється від вимог чинного в Україні Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів.

Щодо маркування харчових продуктів із зазначенням певних властивостей, або лікувально-профілактичної дії то в національному Технічному регламенті немає чіткої визначеності, та чіткого переліку для такого маркування. Існує лише вимога не введення в оману споживачів, та загальна вимога щодо нанесення таких написів. В європейських нормативних документах чітко визначені кількісні значення тих чи інших складових, що призводять до зміни певних властивостей, або лікувально-профілактичної дії продукції, для нанесення певних написів.

7. Вартість гармонізації одного міжнародного стандарту за нашими підрахунками становить 9977,28 грн. Економічна ефективність від гармонізації та впровадження стандарту буде визначатись зменшенням витрат на оцінку відповідності пакувального матеріалу під час реалізації продукції як на внутрішньому ринку, так і за кордон, зниженні втрат виробників пакувальних матеріалів за рахунок своєчасного контролю та дотримання міжнародних вимог до будь-якої групи пакувальних матеріалів.

8.Результати проведених досліджень були апробовані на Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Наукові здобутки молоді у вирішенні актуальних проблем виробництва та переробки сировини, стандартизації і безпеки продовольства», Київ, 2011 рік.

Рекомендується інтенсифікувати гармонізацію національних стандартів з міжнародними, зокрема щодо:

Методів контролю показників якості та безпечності пакувальних матеріалів, особливо для тари та упаковки з полімерних матеріалів;

Вимог до закупорювальних матеріалів для скляної та металевої тари та упаковки;

Вимог до аерозольної тари;

Організації та керування ланцюгом поставок RFID;

Кодування упакованих вантажів та нанесення лінійних штрих-кодів.

Впровадити ряд нормативно-правових актів, які б базувались на Директиві ЄС №2023/2006 щодо Належної виробничої практики для матеріалів і виробів призначених для контакту з харчовими продуктами;

На сьогодні на ринок України надходить велика кількість пігментаторів та барвників, які використовують для пакувальних матеріалів. Тому пропонується встановити чіткі нормативні вимоги щодо пігментів та барвників, які дозволені до використання в Україні в залежності від їх складу та ступеню міграції їх складових в харчові продукти з якими контактує упаковка.

Розробити та впровадити нормативні документи та законодавчі акти, які б мали чіткі вимоги до маркування та етикетування тари та упаковки, які б не вводили в оману споживачів та надавали повну інформацію щодо поводження з таким пакувальним матеріалом з врахуванням його життєвого циклу. Зокрема щодо поводження з тарою та упаковкою складовими якої є полістирол, бісфенол А, полівінілхлорид, меламін, еластомери, епоксидних речовин, ПЕТ та інші що можуть нанести шкоду здоров’ю людини в результаті неналежного їх використання.

Конкретизувати вимоги до маркування харчової продукції із зазначенням певних властивостей, або лікувально-профілактичної дії.

Доповідач: Нестеренко Сергій Васильович Керівник: ...

Documents