Т.Шевченко«Гайдамаки»

Історична основа твору

Сюжет і композиція

Учитель Вишневецька С.М.

розкрити тему, ідею, актуальність поеми;

розвивати вміння сприймати літературні твори у історичному

контексті; виховувати любов і повагу до

історичного минулого України.

Гомоніла Україна…Довго гомоніла…

Т.Г.Шевченко

1. Тлумачення історичних термінів, знайомство з історичними діячами

2. Гайдамаки - учасники гайдамацького повстання

3. Коліївщина від слова «колій» (той, що коле). Назва повстання на Правобережжі 1768 року

4. Конфедерати (від латин. confoederatio — спілка, об’єднання) у Польщі ХVІ–ХVІІ ст.— тимчасові військово-політичні союзи шляхти, які створювалися для збереження привілеїв шля-хти, захисту прав католицької церкви тощо.

5. Гайдамаччина від слова «гайдамака»; від тур. гайда — гнати, переслідувати; уперше термін уживається в документах 1717 року.

Коліївщинаселянське повстання 1768 року, приводом до якого були знущання конфедератiв над населенням Правобережної України (українців Правобережжя змушували приймати католицьку віру, ополячуватися, переслідували українську культуру, знищували православні храми, грабували та катувати простих людей). Почавшись у районi Чигирина, воно швидко поширилося майже на всю Київщину i частково на Подiлля й докотилося до Уманi. На його чолi спочатку стояв запорожець Максим Залiзняк, але потiм до нього приєднався уманський сотник Iван Гонта. Таким є iсторичне пiдгрунтя шевченкiвської поеми.

Гайдамаки

Максим Залізняк

Навесні 1768 року в урочищі Холодний Яр під Чигирином запорізький козак Максим Залізняк зібрав загін повстанців, які обрали його козацьким полковником. 26 травня (6 червня) гайдамацький загін вирушив у похід. Повстанське військо здобуло Жаботин, Смілу, Черкаси, Богуслав, Канів, Лисянку. Сили повстанців швидко зростали. На початку червня 1768 року повстанське військо наблизилося до Умані, яка належала магнатові С. Потоцькому. Проти гайдамаків Максима Залізняка шляхта вислала полк надвірних козаків на чолі з уманським сотником Іваном Ґонтою. Проте Ґонта разом з козаками перейшов на бік повсталих і розпочав наступ 9(20) червня 1768 на Умань.Після здобуття 10(21) червня Умані повстанські загони розташувались табором поблизу міста. Рада повстанців обрала М.Залізняка гетьманом і князем смілянським, а І. Ґонту — полковником і князем уманським.

Народився він 1740 р. в сім'ї селянина кріпака в с. Іванівна, недалеко від Чигирина. Ще 14-річним хлопцем пішов на Запорожжя, де й пробув чотирнадцять років. У 1767 р. з'явився як монастирський Послушник спершу в Жаботинському, а потім у Мотронинському монастирях.

Іван ГонтаСотник надвірного війська польського магната Ф. Потоцького! Про його життя, як і про життя Максима Залізняка, достовірних даних збереглося дуже мало. Народився в с. Розсішки поблизу Умані в козацькій родині, але не відомо в якому році.

В умовах жорстокого польсько-шляхетського гніту Гонті вдалося здобути добру, як на той час, освіту. Про його освіченість Вероніка Кребс, дочка уманського губернатора Младановича, згадувала: «Він не лише говорив, а й чудово писав по-польськи, а виховання його було таке, що й тепер (тобто на початку XIX ст. — Авт.) його можна було вважати шляхтичем». До вступу на військову службу Гонта займав посаду ктитора у старій Воздвиженській церкві м-ка Володарки. Разом з дружиною він вносив значні пожертвування на храм, за що обоє удостоїлися честі бути намальованими в цій церкві, з чого можна судити, що вони були досить заможною родиною і посідали певне місце в суспільстві, їхні зображення збереглися до сьогодення.

Важко сказати, коли Гонта вступив до надвірної козацької міліції магната Потоцького, але в 1757 р. він був уже старшим сотником. За традицією щорічно уманські надвірні козаки відправлялися в Христинопіль — резиденцію Потоцького, де демонстрували свій вишкіл перед магнатом. Під час одного з них Гонта настільки сподобався Потоцькому, що став його довіреною особою. Граф подарував Гонті в довічне володіння два села — його рідні Розсішки і сусідню Орадівку, які щорічно давали близько 20 тис. злотих. Потоцький звільнив сотню Гонти з-під командування полковників (граф мав два полки надвірних козаків), підпорядкувавши її безпосередньо губернаторові. Крім того, він обіцяв випросити в короля грамоту на шляхетство для Гонти.

Незважаючи на своє привілейоване становище, Гонта залишився вірним своєму народові і його православній вірі. В 1760 р. на власні кошти він збудував церкву святої Параскеви в рідному селі. А в 1768 p., коли гайдамаки під проводом Максима Залізняка облягли Умань, Гонта, знехтувавши власним добробутом, разом з козаками (400 чоловік) перейшов на їх бік. На цей крок його спонукало, як і Залізняка, бажання звільнити свій народ з-під польсько-шляхетського ярма, оборонити православну віру та повернути Україні козацький устрій.

Повстання мало широкий розмах: охопило майже всю територію України; під його впливом спалахнув бунт у Польщі; воно викликало занепокоєння в Туреччині, Прусії, Угорщині. На допомогу Польщі прийшли війська царської Росії, яка побоювалася, щоб Коліївщина не поширилася й на Лівобережжя. Повстання сприяло формуванню національної самосвідомості, служило прикладом нетерпимості, боротьби проти гноблення, подальшого розгортання національно-визвольного руху з метою відновлення козацької вольності.

Російські війська генерала Кречетникова, скориставшись безпечністю ватажків повстання, жорстоко придушили його, підступним шляхом захопивши в полон близько 900 гайдамаків. З керівників повстання врятувався лише сотник Уласенко, який втік до Молдови, прихопивши з собою сина Ґонти — єдиного з сімейства, хто уникнув тяжкої кари за батька. Дружина і чотири дочки Ґонти були схоплені, публічно висічені різками і відправлені на заслання. Все їх майно привласнив генерал Кречетников.Полонених Залізняка й Ґонту після жорстокої екзекуції (кожному дісталося по 300 ударів) кинули в яму. Судив ватажків особливий інквізиційний трибунал у м-ку Серби поблизу Могилева-Подільського, який після десятиденних знущань виніс присуд. Залізняка заслали на довічну каторгу до рудників Нерчинська, де він, мабуть, і помер. Ґонту присудили до страти. Страта повинна була тривати два тижні: протягом 10-ти днів кат мав кліщами здирати з нього шкіру, на 11-й — відрубати ноги, на 12-й — руки, на 13-й — вирвати серце, на 14-й день — відтяти голову.Шляхтич Дуклан-Охотський залишив свідчення про виняткову мужність ватажка повстання: «Гонта вийшов на страту з лицем спокійним і. веселим, наче направлявся до кума на іменини. Кат здер з нього смугу шкіри, кров чвиркнула, проте обличчя гайдамаки не здригнулося; здер нову пасмугу шкіри, і тоді Гонта сказав: «От, казали, що буде боляче, насправді ні крихти не болить!»Бачачи, що безприкладна мужність Ґонти справляє на присутніх протилежний ефект, генерал Браницький, присланий на допомогу російським військам, наказав уже на третій день відтяти йому голову і вирок виконувати на трупові.Страта Ґонти відбулася в першій половині липня 1768 p., але не пізніше 13-го. Сучасники розповідали, що і через багато років можна було ще бачити прибиту до шибениці голову керівника гайдамаків, на якій вітер ворушив волосся. Так загинув побратим Максима Залізняка, який заплатив страшними муками за своє прагнення звільнити рідний народ.

с.Кодня. Монумент пам’яті учасникам Коліївщини

2. Історія написання твору1. Джерела написання поеми

«Гайдамаки» — найбільша з поем Т. Шевченка, яка вийшла друком 1841 року. Задум створити поему про гайдамаччину зародився в поета ще десь 1838–1839-го, коли Шевченко навчався в Академії мистецтв. Утілюючи його, він мав на меті відтворити події Коліївщини, оскільки його рідна Звенигородщина була епіцентром гайдамацького руху, і довести, що гайдамаки — не волоцюги й розбійники, як про це писали польські та російські автори, а патріоти-захисники рідного краю. Про гайдамаччину на той час було написано дуже мало, усе, що опубліковано, поет читав із великою цікавістю, про це свідчать примітки до твору. З надрукованих про Коліївщину праць Т. Шевченко користувався «Історією Малої Росії» Д. Бантиш-Каменського, «Історією Русів» невідомого автора, «Історією королівства польського» Єжи Бандтке та низкою інших праць.

Однак головним джерелом поеми були народні перекази й пісні. «Розказую так, як чув од старих людей»,— зазначає поет у передмові до поеми. І в першу чергу має на увазі розповіді рідного діда — Івана Швеця, очевидця (може, й учасника) тих подій, та інших односельчан. Посилається Шевченко й на народні перекази, пісні та легенди про гайдамаків. Одна з гайдамацьких пісень — «Ой поїжджає по Україні та козаченько Швачка» — стала його улюбленою.

Особливості сюжету та композиції поеми

У поемі два вступи — лірико-філософський та історичний («Інтродукція»), одинадцять розділів, епілог, «Передмова» (розташована в кінці твору), послання до передплатників («Панове субскрибенти») і «Приписи» (примітки автора).

До композиційних особливостей можна віднести введення пісень у текст поеми, ліричних відступів автора — співучасника зображуваних подій, важливу композиційну роль відіграє епілог, у якому представлено розв’язку обох сюжетних ліній.

Події у творі відбуваються за двома сюжетними лінями: перша — розгортання та хід повстання під назвою

Коліївщина, друга — історія особистого життя Яреми. Ці лінії тісно

переплітаються між собою. Сюжетна лінія повстання в часовому художньому просторі

твору охоплює приблизно півроку, тоді як Коліївщина тривала насправді близько місяця. Подібні відступи від життєвих фактів художньо виправдані. Т. Шевченко писав не історію цього повстання, а поетичний твір і мав цілковите право на домисел. Поет намагався показати широкий розмах і велику силу повстанського руху, його могутній заряд суспільного перетворення.

Сюжет твору динамічний, вражають описи розправи конфедератів над титарем, убивство Гонтою власних синів, освячення ножів «проти ночі Маковія» та клятва мститися ними. Гайдамацька помста в зображенні автора подана гіперболізовано.

Основні елементи сюжету Експозиція: ознайомлення читачів із

політичною ситуацією в Польській державі, розповідь про розгул конфедератів; знайомство з Яремою, який наймитує в Лейби.

Зав’язка: освячення повстанцями ножів, початок повстання; Ярема прощається з Оксаною, йде в гайдамаки.

Кульмінація: гайдамаки в Умані, вбивство Гонтою синів; Ярема рятує Оксану й одружується з нею.

Розв’язка: епілог — повідомлення про страту Гонти, смерть Залізняка на каторзі, остаточне приборкання України, самоліквідація повстанських об’єднань («розійшлися, відкіля взялися»).

зображення реальних історичних подій: повстання українського народу проти польського панування в Україні, відомого в історії під назвою Коліївщина, яке розгорнулося влітку 1768 року.

звеличення національно-визвольного руху в Україні та його народних героїв — лицарів Коліївщини, засудження жорстокого ставлення влади Польщі та Росії до українського населення Правобережжя.

героїко-історична романтична ліро-епічна поема-епопея.

Ліро-епічний твір — твір, у якому поєднано епос та лірику, причому визначальним є епі-чний сюжет з притаманним йому конфліктом та системою персонажів, а ліричність виявляється через вираження авторського ставлення до зображуваного.

1. У поемі «Гайдамаки» Т.Шевченко відтворив: 1 варіант

а) антифеодальний рух XVIIIст.; б) Коліївщину: в) повстання Северина Наливайка; г) повстання Яреми Галайди.

2 варіант а) повстання Яреми Галайди; б) антифеодальний рух XVIIIст.; в) Коліївщину; г) повстання Северина Наливайка.

2. Джерела написання поеми “Гайдамаки”:1 варіант

а) усна народна творчість; б) розповіді старих людей, учасників повстання; в) наукові праці, мемуари, художні твори; г) спогади рідного діда Івана Швеця.

2 варіант а) розповіді старих людей, учасників повстання; б) наукові праці, мемуари, художні твори; в) спогади рідного діда Івана Швеця; г) усна народна творчість.

3. Найбільший за обсягом твір Т.Шевченка:1 варіант

а) “Катерина” б) “Гайдамаки” в) “Кавказ” г) “Сон”

2 варіант а) “Кавказ” б) “Катерина” в) “Сон” г) “Гайдамаки”

4. Кому призначено поему “Гайдамаки”?1 варіант

а) українському народу; б) В.Жуковському; в) російському народу; г) К.Брюллову.

2 варіант а) В.Жуковському; б) російському народу; в) К.Брюллову; г) українському народу.

5. Яка основна причина виникнення гайдамацького руху?1 варіант

а) кріпаччина; б) татаро-турецькі набіги; в) знущання польської шляхти; г) польські повстання.

2 варіант а) знущання польської шляхти; б) кріпаччина; в) польські повстання; г) татаро-турецькі набіги.

6. Який новаторський прийом застосував Т.Шевченко у поемі “Гайдамаки”?1 варіант

а) використання строф різного розміру; б) вживання у творі української і польської мови; в) авторські вимисли і домисли; г) поєднання віршованого тексту з прозовим.

2 варіант а) поєднання віршованого тексту з прозовим; б) авторські вимисли і домисли; в) використання строф різного розміру; г) вживання у творі української і польської мови.

7. Кого мав на увазі Т.Шевченко, пишучи “кат панує” (розділ “Треті півні”): 1 варіант а) Миколу І; б) всіх гнобителів українського народу; в) конфедератів; г) Лейбу. 2 варіант а) всіх гнобителів українського народу; б) Лейбу; в) Миколу І; г) конфедератів.

8. Коліївщина тривала один місяць. Скільки часу вона триває в поемі?1 варіант

а) місяць; б) півроку; в) майже рік; г) три роки.

2 варіант а) півроку; б) майже рік; в) три роки; г) місяць.

9. Який епізод поеми не відповідає історичній дійсності?1 варіант

а) страта Гонти; б) вбивство Гонтою своїх дітей; в) смерть Залізняка на засланні; г) розгром гайдамацьких загонів.

2 варіант а) вбивство Гонтою своїх дітей; б) розгром гайдамацьких загонів; в) страта Гонти; г) смерть Залізняка на засланні.

10. Головний герой поеми:1 варіант

а) повсталий народ; б) Ярема Галайда; в) Іван Гонта; г) Максим Залізняк.

2 варіант а) Іван Гонта; б) Максим Залізняк; в) повсталий народ; г) Ярема Галайда.

11. Визначте і запишіть тему поеми.

12. Визначте і запишіть ідею поеми.

1 варіант

1. б2. а,б,в,г3. б4. а5. в6. г7. а,б8. в9. б10.а

2 варіант1. в2. а,б,в,г3. г4. г5. а6. а7. а,в8. б9. а10.в

11. Тема:Розповідь про найвищий етап Гайдамацького

повстання – Коліївщину (1768р.).

12. Ідея:Заклик до боротьби

за волю і незалежність України.