Героям слава

Nebratan - Героям слава! - патріотична поезія - Самвидав - 2013 рік

1

Nebratan Героям слава!


2

Я писав би тільки про море, якби мав достатньо вітрил і про небо, блакиттю хворе, якби мав трішечки крил; Але жахом хвилюються твори, й ніби плачуть оком примар, і дзижчать поетичні мотори, не бджолою, – жупелом кар.. Марафон, звичайно, триває місяць в місяць, і рік у рік - віртуальний папір карнає стукіт клави, і мишки клік - Біг до дерева відгалужень на гілках, де осінній лист, від пороблення і застужень, від жуків, які точать хист.. ***

заплачу дощиком весняним захочу човником бруньок


3

застану надзвичайним станом дурість порожніх балачок ареопаг старців єврейських сенат відчужених дідів парламент дурників на рейки поставлю парою з задів високим цвинтарем Ельбрусу мерців гарячих остужу холодним дотиком примушу живих позбутись куражу героєм із ракетним ранцем перевернуся у труні і запущу критичним шансом по закритичній сатані ковінька стрельне новим ладом рогатка гумою проклять у надлукаве ситих стадо в багно блатних семипалать а в результаті бою вибух Голгота пізнього Христа Петро, що витягає рибу із лап осліплого крота.. проллюсь вологою весною потрачу сльози в листя ріст порину в власну параною ступлю на великодній міст я стану добрим терпеливцем який нагору Йсуса вів набоєм жертвою мисливцем і спадкоємцем злих богів.. ***


4

Жінок ґвалтують у степу бандити(гопники в погонах) задовольняють хіть тупу мєнти(і злодії "в законах"): Куми, похресники, племінники, братки "румини", пшонки, підрахуї на вістря вил "законників" таких і жаб'ячу до пащ ікру їм! Нехай подавляться, нехай жеруть, і серуть кров'ю, й харкають болотом, й відригують донецьку каламуть, і компартійно-хамову ікоту! А я Народ, я толерантний й мовчазний (та тільки до пори-до часу!) - бандите й перевертню вий: - нема пощади підерасу!


5

- Я вже беру надійний інструмент в прикрашені мозолями долоні,- ховається в підвал від кари мент, й пайок ковтає в хамському "гон"-Доні.. - Ховатися даремно, - вістря вил народний гнів скерує точно в сраку: ПРоколеться і межигірський "тил", й ґвалтівників повісять на гілляку! ***


6

Святі були, і несвяті і з ладаном, і з сіркою кадило і тлусті, й впевнені в пості і піп- Козак, і піп- Курило . Усе було усе перемололось, лишилось тло загинув кóлос. - Інопланетні, в чорних дірах,- десь причаїлись кораблі жертовники в недобрих мірах в проскурах долари й рублі. - Караюсь, мучуся і каюсь, - наче в степах чужих Тарас - піднятий вгору темний парус і світлий впав іконостас. Анклав картавих усвідомлень керує розумом моїм - ширявий вітер на надломі,- й корей північних,- тлустий Кім. А поряд в чорнім однострої могила вільних козаків - лежать в ній лицарі й герої, в труні зі зрад басаврюків. Надгробок топчуть відьми голі, та гурт гармошечних музи́ к - - їх мертвих душ, Микола Гоголь,- - палить роздвоєний язик… ***


7

Закохані в правдиві манівці і незакохані в брехливі ідеали худі (не зовсім тлусті) бо курці й кидаючі паління в вищі бали. - Ми не йдемó вперед або назад і озираємося мовчки на всі бóки не до вподоби нам державний лад


8

але свої ми не гуртуєм кроки. - Ми боягузи (хоч сміливі шептонуть) і нанести удар з клавіатури: ми в інтернеті добуваєм суть лінивої й смішної синекури.

- Ми любим каву й не п`ємó вино коли воно не надто солоденьке: сухе й гірке? - не наше, не воно ми бальзамуємо цукристі витребеньки! - І так минає день й минає ніч робота ж є? - що з того як немає: у наших постатях згоріла Січ, й збудована фальшивка за Синаєм..

***


9

І буде...(короткомовка по Кобзарю). - І буде хліб, і буде сало, - і будуть вила в бандюкý . - і згине те, що їх украло - - іще на нашому вікý! ***

Стати відколотим обрієм, весни родючої брили, перетворитися добривом, грунти щоб переварили.. Голод оранки вдовольняти, маревом стиглого терну, болем масної стигмати знищити скверну... З червоного кухля поїти жовто-блакитний кремній, гострий і розмаїтий, у глибині чорноземній... Відкрити межу спокуси, яку Божа любов зустріла, закреслити пузо, що лусне,


10

окрайцем Господнього тіла.. В мантрі душ лікувати кроки, пересичених від бажань: тільки приземлений спокій тільки рай для прощань.. ***

Якби ж то народитись Чингісханом, - й копитами зіжмакати Орду, - і керувати стрілочників кланом, щоб привести країну до ладý! - А як інакше? - Шиї у колодки, - крадливі руки відрубати й на смітник, і непотрібні міліцейські околотки, й суди вертляві, й прокурорський шик! Гукнути "Геть!" могутньо і зухвало копняк під зад, щоб покотилися в Сибір, для зрадних смерті легкої замало: сьогодні в месників Великий Збір! - Десятки - сотні - тисячі - тумени, - мільйонами формуються полки, - чубаті вершники у вихор незбагненний, а гречкосії в гайдамаки й козаки!


11

Хотів би народитись Чингісханом в далеких і незайманих степах і дихати не вуглецем й метаном, а бойовим повітрям мстивих плах! Хотів би вирости зловісним Чингісханом, й від'азіопить Кремлядь на ходу, й гарячою смолою бути, й краном,


12

відкрито щоб стікати на Орду...

***

Революція. 0. Коли в парламенті відкрито гуляє слово "ОКУПАЦІЯ", я згадую про слово РЕВОЛЮЦІЯ і її вождів, бо не живу, як холуї окупантів у маєтках –палацах я, а зрадити Батьківщину, не хочу й поготів! Партизанів УПА, продажні шкури не вважають героями, але вони бояться слова ПАРТИЗАНСЬКА БОРОТЬБА! Отож боріться,- щоб не стати на рідній Землі ізгоями, боріться, щоб хами, не перетворили українця в раба!


13

1. - Розкажіть, як Ви бажаєте революції, щоб в наш світ принести зміни, щоб гени предків із згустків еволюції, стиснулись в могутні пружини! Якщо ж Ви знаєте те, чого хочуть всі: що час змінити на краще країну і світ! Підкоріться стихійного нищення красі, і я передам Вам революційний привіт! Знищення совка повинно закінчитись добре,- хіба Ви ще не здогадуєтесь, друзі про це? Ми одягнемо куфайки і підемо в ліси і гори, щоб нагадати Хаму про Франківське яйце! Ви скажете мені, що це не Ваше рішення, що Ви будете раді побачити інший план, але співвітчизники , я не можу Вас втішити, бо у революції не буває замало ран! Ви запитаєте, а який мною зроблений внесок, в вибухівку, що руйнує окупаційний режим? А я відповім, що вставляю в голови колеса, вражаючих ненавистю до ворогів нації рим! 2. - Ви кажете, що робите все, не керуючись користю, щоб позбутися зрадника і українофоба: поки Хами-Юди не здали країну "Кемською волостю", повстань, і то буде їх перша й остання спроба! Хай привиди ночі розповзаються подалі в бруд , огидним смородом голубих бородАвок, щоб кремлівських сралень, міжсобойчик-блуд, ганьбив хамів, вагою стульчаків-лавок! Виринаючи з лайна хами топчуть конституцію,


14

бо їм до вподоби жити в Содомі і Гоморрі, а в замащених тванню головах, грошові полюції, замість мозку течуть в грибомозкній спОрі! Так хто ж вони, чиє кредо просте: дуже себе люби бо віри немає, а життя бездушна халява? - Люди-гобліни, чи зрощені ФСБ, жопоголові гриби, з опухлою пикою, набурмосеного Мао??? 3. Революція прийде з портретом Степана Бандери, який гинучи, вручив їй червоно-чорний стяг.. і в ляку-передчутті, у людей-грибів дрижать нерви, навіть серед регіАнально-содомітських ватаг! Знайте,- ще нікому не вдавалось змінити хід думок, коли у народу бажання революції щире, а Харківська змова можливо і є на дрова сірничок щоб чистим вогнем гартувати сокири.. - Революційний вогонь демона ночі нестерпно пече: полум'я не терпить сатанинських творінь, а зверху вбиває, вдягнений в вишиванку, камрад Че, незмінний символ революційних поколінь! І не бійтесь весною грози, то пучком блискавиць, Господь каже нам: я з Вами, і все буде добре! Свічки запаліть, перед образом хатніх божнИць, бо духів пітьми, подолає лиш серце хоробре!

***


15

Аllahu ekber! Іде Христовий час! Господній Син помер, Воскреснувши за нас. Аllahu ekber! В серцях живе Ісус! Татарин-українець-негр Єдина Україна-Русь! Аllahu ekber! Впаде і "третій Рим"! Ніхто не забере Наш український Крим. ***

Нічого я не бачу крім страждання, лиш іноді крізь тістечка з людьми окраєць визирає свіжого кохання - в черствому світі болю і пітьми.


16

Люди солодкими нечистому здаються, - й гіркими Богу, що на Небесі, і праведними для благополуччя, й зручними для "диявол же єсі!" ...У барвах літа і снігах безбарвних, а часом сірих і безсовісно брудних,- не бачу пташки Фенікс і не чую гарних - поміж відвертих відьм і сатаних. - Зухвалоносі й кавуня́ чепикі,- бетонностовпні й кнопкодавні їх діла, а справи крадновперті і язи́ кі, й прихильні до стабільнобуду Зла. Носатим можна все, що іншому не можна - і з унітазу зроблять вони трон - вступає в їх лайно людина кожна, - з тавром в душі "нечистий легіон!!!". ..Нічого більш не бачу, тільки корчі, продажних тушок в майбýтті багать, й кохання Месника до Вогняної Ночі, - яка взялась чортячі голови стинать..

***


17

Як добре мати у руках надійну зброю, Яка не терпить жодну ваду, Яка послужить пересічному й герою, Дулом й горіхістю прикладу! Залізний ствол і дерев'яне ложе Прегарне, витончене й тепле, А ціллю може стати ворог кожен, Що не втече від кулі щеплень! ...Свинець у металевій оболонці, - Швидколітаючий і гострий! Гвинтівка і набої. - Мови охоронці,- Країни вартові і смерті коза-ностри...


18

- На зводі бойова пружина! Затвор співає: "ку-клукс-клан! - Гвинтівка козаку дружина, - А вороги, то щедрий лан!" - Стріляй козаче!- Ще не пізно! - Їх серце,- в оптику вхопи! В руках, на світ той, перевізно: Тисни гачок, вогнем кропи! Не пропусти в свій дім язичну,- Темно-спрямовану орду! Бандитську і комуністичну, - Біло-блакитну і руду! Стріляй козак! Героям слава, А підлабузникам ганьба! - Нехай живе пора кривава - Новітніх Коліїв,- доба! ***


19

у арсеналах надлишок набоїв у магазинах забагато вил в ставках рятуються чимало Ноїв а в янголів замало крил країна мажеться в знущання і облуду в яскравості чужих педерастій у витікання язиків із блуду в ПаРтійних членів сухостій чорним по білому й по чорному червоним кров не тече у давнього мерця він романтично пофарбований Хароном і прикладає долар до синця і романтичні недруги та друзі й блат-хатами донецькі романтичні


20

і кожному воздасться по заслузі в часи уже близькі й категоричні: зійшлись романтики "ножа і топора" й народної важкенької сокири зійшлись в двобої чорний хліб й ікра лукавий жид і українець щирий й по своєму обидва романтичні.. хто хитрістю живе, а хто слізьми селянські вила добрі й лаконічні ножі бандитські родом із тюрми альтернативи вибору немає так індіанець любить свою скво так злодій у руках тримає фальсифікацій статус-кво романтики розбійної дороги покращеної каменем Кремля і трюфелів й солоної міноги і слів на "П" і слова "бля" навпроти банд пробуджена Стихія сувора гнівом й грізно-мовчазна яка колоти мовчки ворогів воліє, щоб з криками сконала "крутизна". *** Дорогий мій друже Вінчестер!(дружнє звернення):


21

Черемшина не квітне знову Не бринить потугою осінь! - Убивають довбнею мову! Опускають гривню на тросі.. - Напишу міркування другу, Який має стальний характер На залізних лугах "пугу-пугу!" Відгукнеться його кулактер: "..Клин вибивають клином, Танк не повзе без траку. Тих, хто "покращив"(кинув) Убивають кілком в сраку! - Кідалов спішить (рахує) - Кідала скидує карти. Дебютант бувалих муштрує Мухлювати виборчі старти - Гоп-артистів гребуть мішками Від спортсменів нема відбою - І періщать Котів канчуками,


22

Бо Бабусі виходить з запою! А пайки роздають з фури Лохобійники регіонів: ( Гнилорибиці і профури - Пачечки синіх ГонДонів.) - Профукали? - Просвистали? - Два тузи на руках не вихід? - Даму чирв ув'язнили кидали,- В короля їх,- не бракне пихи! - Ваші очі погано бачать? - Ваші вуха погано чують? Заважає боро́ давка наче, - Тож ось-ось усіх підрахують!" Дорогий мій друже Вінчестер! Розпиши партію грому! Карту бито! - На кін безчестя, Куля випалить папілому! ***

Я матері своєї пам'ять не продам - Не сподівайтеся, що вирию з могили! Бо мова материнська, то не крам, - Коли жила, на ній ми з нею говорили! Тому не хочу ляпать "рускім язиком" Буду балакати на рідній, "непрестижній"! І в куртуазні "патріоти" снід-мазком, - Мене не втиснуть рускомірні стрижні! - Такі розказують, - "Та ти її забудь,-


23

Щоб влитись в спільну сіру масу! Ти, головне, на вулиці із язиком побудь, - А мову здай на відкуп підерасу!" - У спільних справ і спільні язики! І спільний на п'ятьох вареник! Оптом і вроздріб, тільки навпрошки - Наклеїти на рота екі-бе-ник! А хто незгоден, значить проти них, - Тих, хто не знає рідну мову! Та як забути тлін років страшних, - І 33-го - нежовану полову? - Вони забули.- Язики понад усе! Їх істина: "Не знаю, бо не хочу!" - Безмовних баранів Пахло пасе, Розмазану кремлями поторочу... - Таким не вірю. - Мати не простить, Діди мої, і сонм тіней козачих! Я Мову не продам, хоч як її комусь кортить Загнати в будку язиків собачих! ***


24

Втома тяжка схопила вечір - Який нерадісний рушій! - Торнади і безглузді скетчі Вкидають з темряви мерщій: Втрату надій і кепський настрій Мій темний відчай і страхи, Стрій Чегевар й Фіделів Кастрій, Салют й бездимні порохи́. Пригніченість у дощ і спеку Рве, наче дерево мороз. - Як чорна нафта із ОПЕКу Що загорається від гроз - Палає,- та вогнем холодним,- Так світить привидами склеп! А я тремчу їх братом зводним, - Й сміюсь, судомою щелеп.. - Посунула.. Протупотіла І залишилася в кутку -


25

Полярні сяйва мого тіла Фіксують працю копітку: У чорнім каптурі, з косою, Яку гострили різники Мочить пекучою сльозою Мої свята і празники́ - Щоб закінчились вони лихом, Свавіллям і депресняком; На щастя, звихнутим тарифом, Й оригінальним синяком. - душа, душа.. - немає тіла - тільки депресія сполук - реп темношкірого рептила для вбивств рептилій чорний лук. ***


26

- Ти чуєш?- Калатають дзвони, Що скинуті негідником з церков! Й задля розваг розстріляні бізони,- Воскресли з індіанських корогов! Й від Сатани, замовлений молебен. І Путін вибрав для заклань Pussi Riót. Й Хрест ріже,- сатаністка з FEMEN! Й на голу Піську мастурбує ідіот! Оголені цицьки́, як символ несвободи! - Блюзнірство, яке зведене в закон! - Керують дівкою рогаті ляльководи,


27

Вхід в пекло відчиняє річка Ахерон! Хрест дерев'яний репресовано укотре; Й мільйони жертв ховає ще ГУЛАГ; Й напоєна дияволом, і біснувата, Мотря, - Дияволом убитих, оскверняє прах.. Повія ж носить гарне прізвище- Шевченко, Хоч не читає Біблію й Кобзар - Ув'язнений безвір'ям не тікає з Шоушенку, І Вертухай бере заслужений хабар! Хрест зрізано, - тож неминуча Божа кара! Здригніться Ви, цицьками трясуни, Що плюндрували Хрест во славу Янучара, Й вбивали пам'ять,- в ім'я Сатани! - Господь юдопоклонства не прощає, - Одно зрізало, а страждати всім!- Смертями, голодом, поганим урожаєм, Гріхами смертними, яких усьóго сім.. ***


28

Слова,- поетові набої, а рідна мова арсенал,- вишнево-ядерної зброї, ази, серéдина й фінал - Прожити у бою не марно - проіснувати за бюджет піти у наступ на бездарно- паскудний ще менталітет І не втекти, й не відступити, як воювати, то впритул,- свинцем рядків, розривом літер, байдужий вбити перекур.. ***


29

Усі ми сироти, і Україна сиротою стала.. Немає Батька в нас, хоч Матір ще жива: Господь її зберіг, як і страждань немало, - І мови рідної,- від Божества слова!

Палає на Хрещатику в листопаді вогонь, - Горить у муках українське серце: Здригнулися Почайна й Оболонь, Перед останнім мученика герцем! Він же, в вогні палаючи, – кричав, Крізь муки, біль і жар багаття: Хай живе вільна Україна! – Й догорав… Щоб окупантам лиха не прощати… …А поряд люди тихо вулицею йшли, - Й сховавши очі, озирались:


30

На ще живий стражденний смолоскип, На волю й незалежність, яку вкрали! ______________________________ ______________________________

…Ми сироти і Україна сирота, Прости Господь нас, й Україна-мати! За те,- що дозволяєм досі так, - Чужинцям,- нашу долю обирати! - Йдуть “ветерани” їхні за пайком, Й розмахують кривавими руками, - Не витерти їх чистим рушником, Не висушить “гвардєйськими” стрічками! В дідів з Луб’янки, й мрії їм під стать: Лише нагоди,- все іще чекають, - Щоб нас живими в землю закопать, Бо Українці Ми, і це нам не прощають! _______________________________

..З Небес Пречиста, попелом Героя - Заплакала, й кривавими слізьми: Сини мої, – червоно-чорним строєм Зімкніться, щоб прогнати слуг пітьми! -Та не пускайте більше їх до себе, У Землю Рідну, хижо панувать,- Щоб небосхилу синьо-жовтий гребінь, Тоді міг вільно в вічності сіять! ______________________________ ______________________________

- Живи в віках Ти, – Україно-Мати! - Народжуй нам Героїв знов і знов!


31

Твої ми Батьківшино, лиш солдати, І прапор наш Святий,- Земля і Кров! ..О,- скільки тої крові проливали, Ми, Українці, починаючи з Князів, - А ворогам чомусь усе ще мало, Чекають видно, – настання грози! - Коли підемо в бій суворими полками, Як Святослав ходив,колись “на прю”! І затвердіє серце, наче камінь, І кожний крикне: Враже! – Я борюсь! Й не буде більше боягузів поміж нами; Байдужих, недалеких і “хахлів”! І щезнуть, наче дим, всі пришлі “Хами”, І щезне марнота ворожих слів.. _________________________________________ _________________________________________ _________________________________________

- Слава Україні!- Героям Слава! Вічна пам’ять Тобі наш Смолоскип. Наш Святий Мученик. - Боєць УПА, шістдесятник, патріот. А ще чоловік і батько. Людина, для якої честь і віра; Україна і її воля були понад усе. Земля пухом Тобі і Царство Небесне. ***

Сьогодні глина – завтра глечики - а післязавтра черепки - німі сьогодні – завтра речники - лимонки – без чеки́ Сьогодні відкриває – радість бою


32

- сухий – в розбитім глечику букет - а завтра битва – доблесті герою - - лава на лаву – смерть на смерть! Сьогодні штиль – але – Аратта впевнено – вливається – в потік росток посаджено – палає ватра молотників збирає – жаром – тік

Печеться хліб – вогнем у пляшці згорає – день – святого Мухомора напалм голодний – дріжжі в бражці комаха з завтра – кинута у вчора - В судини-вулиці – в розтерзані міста - у ямами – застелені – шляхи - коктейлем-молотом – тризубцем Пта - у завтрашні й сьогоднішні страхи́. ***

Тримається Покрова.


33

Періщить дощ, то Божа Матір плаче- Жовта стерня січе тканину лазурову! Сльоза Пречистої жаліє землю наче, - Бо простягає нам Святу Покрову! - А за вікном нечистий дух гуляє, - А за дверима клоуни і міми,- Злий усміх Покривало роздирає! Усміхнене Добро проходить мимо! Де нині, так потрібний нам потужний захист? Й повстанська армія, й її Звитяжний Хрест? - Минуло років 70-т, – несуть у Вирій птахи Серця і душі тих, хто Тризуб ввись піднес! Десь юні Соколи й Орли усе іще клекочуть, Десь захищають рідну Віру й рідний Край! Там на чужинськім “язикові” не белькочуть


34

- Там Божа Матір і Шевченків Тихий Рай! …Внизу ж все гірше. – “Братський” язичисько Нам пропонує причепить Москва, Й забути мову, й те, що пекло надто близько І що Покрову нам диявол розрива.. - Йде сильний дощ.- То небо ридма плаче, Й Свята Покрова не ховається від сліз! - Сузір’я Діви любить нас, Господь тим паче, Й Чумацьким Шляхом мчить козацький віз. - Все ще не пізно. – Все ще поправимо. Присутнє ще Добро, хоч вистачає Зла: Тримається УПА Господнім Херувимом; Тримається Покрова, й Україна ще жива. *** - Не для маєтків, вілл і дач ми глину місимо й кізяк: бідняцька цегла це лампач бідняцький воїн це козак! Не віртуозність бійнь- війна палаців-хамів й хат-людей - - стріха з соломи без зерна- “да Вінчі Код” без Opus Dei. - Кохання звісилося втім

- у ручок-ніжок перебір - у ляпас карт дружок ходім, бо головне, щоб не в Сибір! …І зим і літа споживач - гріє у холод, в спеку ні- рятує бідняка лампач,-


35

в власнóруч ліпленій стіні.. *** Я зву кота не “кірі-кірі!” Ласкáво кличу “Кіс-кіс-кіс!” Жити б в Америці(“нерускім мірі”) Носити б джинси Honey Please: Вдягати натуральний “Лєвіс”, А не китайське барахло - Не бачити, як ходять “лєві”, І крáдуть Яник і Пахло. - А ще не слухати шансонів, Не чути “любих друзів бджіл”,- Пити нектар L.A.-клаксонів, - Як мед архангел Гавриїл! Любити б Liberty(Свободу) - І постамент і вільний Дух! - Американському народу Позаздрю, бо не відчайдух! - Й сусідів я не поважаю, Що побрехеньками живуть: Чекають в полі урожаю, Могил покращених і мруть, Поміж донецьких унітазів, Й фальсифікацій Пахана! Кладуть не квіти в гарні вази, А купи смороду й лайна.

Жив би в Америці. Немертвим. Але і майже не живим. Не можна пам’ять Роду стерти, - Я українець літ і зим.


36

- Весни і осені моєї, В якій літають журавлі Аратти, Чарівниці, Геї - Єдино,- рідної землі. ***

Хріноносець Потомкін Поспішає дворами

- Калевала Суомкін Склав пісні пилорами: “Гинуть в ліфті

дерева, стяті лезами “Браун”,

Фіфті-фіфті і ревом,

Потривожених саун! - Пара більш не суха Й відвологли полиці! Потерть сосен,- труха, Коле шпильками глиці”

- Хріноносець, скарби - Бачить,- як їх багато! - Язиками раби - Чешуть ніжно й завзято! - Поспішає, бере На рабів не зважає:


37

“Почесали, й харé, Нате дулю на взáєм!”

Броненосець “Потьомкін” Варить борщ з черв’яками - Від свіжатинки ломка, - Ловить кайф мертв’яками! - Каламутна водичка І несвіжий бульйон: На галушечки шпичка На гнилушки кулон! - Хріноносцю гілляка, А вампіру кілок! - Помирай розбишака, - Від укусу гілок!

..Хріноносець Потомкін В темній хащі не зник: Не повішений в ломках - Не відкусить язик! - Слід петлю затягнути, Як на Півночі БАМ, І стриноженим, пута, - Розірвати рабам! - Адже люди не коні, Не воли й віслюки! Не злодюги законні, Не Москви чиряки! - Хрін на зорану землю! Хрін на грунт-чорнозем! Не пускайте в оселю,


38

- Хрінязичних екзем! ***

Кривава посмішка на Сході Криву усмішку Захід шле: Їх попрохаю чемно: Годі! Аж поки стане зовсім зле А сам негоден засміятись І сльози висохли давно І перестав давно боятись (Дивитися жахи́ в кіно)- Вже не лякають ні могили, Ані байдужі цвинтарі

- Холодні привиди просили, Щоб з ними разом не старів, Щоб вічна юнь скувала тіло - Застигла в просторі моїм, А серце в кризі омертвіло В тій самій,- на якій стоїм. - Тільки душа не для морозу, Та де знайти їй ще натхнень? - Як наркоман чергову дозу Хапаю швидше теплий день Колю промінчиками сонця І в душу вприскую тепло: Тікають привиди, як гончі - Бо тіло з ночі повело - Тільки куди, точно не знаю,

Але напевно навпрошки! Й з пітьми поволі виринаю Наче з під грунту реп’яшки -


39

Худий, кістлявий і похмурий, - Але усе ще не скелет: Кохати буду навіть курви, Гвинтівку, ніж і пістолет - І революцію, й набої, І барикади, й патрулі: Жива душа моя освоїть Навіть і відьом на мітлі.. ***

Холодний Яр. ч.1-ша Я піду до Холодного Яру..

Я піду до Холодного Яру, Де не чути дешеву попсу Де не видно Пахла й Янучару, І їх Ганку, -огидну козу.. На могилу повстанську присяду, Козаки тут точили ножі.. Ними тяжко карали за зраду, Ними славні клялися мужі. І звучав, наче музика “Льюіс”, Як шеренги косив москалів! Отаман Чучупака розчулив, Свою дівчину ним і без слів.. _____________________________________ …Молоді козаченьки й завзяті, Чорноземи наповнили вщерть! Чорний прапор в їх гробові-хаті, Там написано ” Воля чи смерть”!


40

..Ви померли ще юними зовсім, Бо Вкраїну від зайд берегли. Плаче в лісі холодному осінь,- В кроні пташка тихенько квилить.. _____________________________________ - Я сиджу на козацькій могилі, Я не плачу , бо сліз вже нема.. Ви в бою з москалями спочили, А тепер в нас холодна зима.. Вороги знову Тризуб мордують, Бо мовчить у лісах кулемет, Лиш попсу у містах люди чують, Й скоро щезне останній поет..

Я піду до Холодного Яру, Прокидайтеся браття мої! З України женіть Янучару, З місць святих, де велися бої… Отамани славетні,- вставайте, - Бо без вас Україна впаде! Чорний стяг із труни піднімайте,

Хай живих він до волі веде! - Полотнище палає червоним, Запеклася на нім ваша кров.. - Яр Холодний чекає загони, Він не зовсім іще прохолов… ***


41

ч.2-га Козак Чорний Ворон. Чорний Ворон не літає, - На конику скаче, Ой не їзди понад гаєм, Лицарю- козаче! Проїдь мимо з козаками, Збережеш три сотні! Чорним лісом та ярками, В монастир аж,- Мотрин! Браття там – холодноярці, Рушниці лаштують,- Жовтий степ в неба чумарці, Й стогони не чують! Чом не слухав отамане, Як круки кричали? Чорні крила надто рано, З смертю повінчали.. Чорні й хижі твої друзі, Чорні побратими. Видно Вирій в чорнім крузі,- Відлітаєш з ними.. Креше чорт червону зірку,


42

Чіпляє на шолом! Пробиває в лобі дірку, Старезним пістолем.. Шолом з зіркою вдягає, - Ще без допомоги: Час будьоновець не гає,- Ростуть з дірки роги.. Рогачів, аж 10-ть тисяч, На 300-та козацтва. “Україну чорт не знищить Така наша клятва!” ..Козаки в гаю вмирали, Але не здавались.. Круки в небові літали, В лісах не ховались.. Козак шаблі не боїться. Та ревуть гармати Козаків стинають віття, ..Непоправні втрати.. Лежить долі Чорний Ворон, Не душа, лиш тіло. А душа злетіла вгору, Із круками сміло.. Тіло ж його порубане, Сколоте штиками. Товариство загублене, Сатани військами.. .. Після бою зайшло сонце,


43

Ніч степи накрила, Сплять країни оборонці, Пробудить несила… Аж дівчина їх провідать, Прийшла наостанок! Отамана смерті, –свідок, Не чекала ранок.. В руки Воронові вклала, Набої хрест-навхрест,- Їх в бою не вистачало, Та смерті не вкрасти! Хрест поблискує латунню, В пальцях – гострі кулі. Руки стисли, мов красуню, Так, що не розтулиш.. …Лице, плачучи, омила, Змінила сорочку. Отамана ж, чорні крила, Стерли сльозиночку..

Довгий –довгий шлях у Вирій, Спішать чорні круки Чорний Ворон, – командир їх, І вісник розлуки.. Душа з тілом розлучилась, А дівчина плаче: Не обніме більше милий, Прощавай козаче; Прощай, славний отамане, Прощай Чорний Ворон! А як мене теж не стане,

- Зустрінемось й скоро..


44

…Ще повіє вогонь новий, З Холодного Яру! Й зборемо рогоголових, Уже незабаром… Прийдіть люди до могили, Де степи широкі! Де траву не покосили, Дали кісткам спокій.. Прийдіть туди, і вклоніться, Низеньким поклоном! В бій останній пішов звідси, Козак- Чорний Ворон.. ***

Чорний прапор Холодного Яру. Третя з циклу поезій, присвячених Героям Холодного Яру. Написана до дня вшанування пам”яті славного отамана,- козака і українського лицаря Василя Чучупаки, яке відбудеться 17 квітня 2011 р. в селі Мельники Чигиринського району. Слава Україні!Слава Героям Холодного Яру! Чорний прапор Холодного Яру, То повстанців тілесна смерть,- Та їх Душі здолали Почвару, І звалилась вона шкереберть. __________________________

Я чекаю сімнадцяте квітня, Уклонитись Героям щоб, А в історії нашій новітній,


45

Залишився їх стяг без оздоб.. Чом полеглих Табачники лають?- Не прощають мабуть за “жидів”?,- Але мертві “євреїв” не знають, Хоч би як це, Табачник хотів.. _________________________

Їх вбивали “жиди”- комісари,- Люто в нігті,забивши гвіздки, - А місцеві нероби- нездари,- За життя брали їх,- копійки.. У будьонівських касках китайці, Запалили їх рідне село, І Господь не попік жовті пальці, Азіопів щось темне вело.. Що робили там хлопці з Тамбову, Що шукали в Холоднім Яру? Чом матроси із Пітера в схову, Шкіру дерли з людей, як кору? Чом бродили ночами по лісі, І з собою водили вовків? Хату нашу в солом’яній стрісі, Чом палили із різних боків ? Окупантів кацапами звали, Бо ходив з ними Цап-Сатана, Його зірку вони малювали, Кров лили в чашу замість вина.. Жертви радо Диявол приймає, Тільки Яр прокидається вже,- Браття! Виходу з нього немає, Якщо ворога,- не проженем!


46

___________________________ ___________________________

…Сплять Герої Холодного Яру, А письменники пишуть книжки, І байдужі , вернувшись з базару, Попускають на пузі паски.. - Ситий люд поїдає худобу, І худобою в стійло бреде,- Як з худобини знімуть там пробу,

Чи здадуть у бандитський бордель.. Я ж до тебе прийду ,Чучупако! Й привітаюся: Здрастуй, Василь! Ти не маєш Героя відзнаки, Й козаки твої в небі, без тіл.. На могилі твій Прапор залишу, Там червона на чорному кров, Люди ж гасло на нім напишуть, "Україна чи Смерть!" твоє знов..

Хто не схоче худобою бути, Теж до Тебе у квітні прийде.. Україна не хамський хутір, Ніч холодна не теплий день.. ___________________________

Ще повіє з Холодного Яру, Україною новий вогонь, І зберуться в кулак для удару,


47

Українських мільйони долонь.. ***

ч. 4-та День Героїв.

..23-го травня Україна відзначає воістину народне свято: День Героїв! - Слава Святославу Хороброму, Богдану Хмелю, Северину Наливайку, полковнику Гонті і Максиму Залізняку. – Слава Героям УНР і Холодного Яру.- Слава бойовим командирам Євгену Коновальцю та Тарасу Чупринці(Шухевичу). -Слава Провідникам Нації Симону Петлюрі і Степану Бандері. – Слава митцям і святим мученикам Тарасу Шевченку,Нілу Хасевичу і Василю Стусу! – Слава “шістдесятнику” і бійцю УПА Василю Макуху та його послідовнику Олексі Гірнику , які своїми


48

тілами запалили багаття спротиву московським окупантам, повторивши подвиг легендарного чеського патріота Яна Палаха! -Ваша справа продовжена. -Пам`ять про Вас незгасна. -Україна неодмінно стане вільною і могутньою державою в європейській сім”ї народів. ..Бо Герої не вмирають. Вони відлітають в Вирій, залишаючись в пам”яті народній навічно. Слава Героям Твоїм Україно! ..Їм, незламним борцям за Націю і Народ, за вільну і незалежну Українську Державу присвячена моя нова поезія з циклу "Холодний Яр".


49

Жив би з нами "вже сьогодні", Козак Наливайко, То не стало б “єдінств-родін”,- З під трин-балалайки!

Слава панам Северину,- Максиму й Івану! Прости Боже їх провину,- Померли зарано.. - Погуляли б ще, панове,- І пожили б довше,- Випили б напій медовий, І горілки ковшик.. А щоб хутко не сп’яніти, Салом закусили,- Та й присіли відпочити,- Назбирали б сили.. Щоб прокинувся Шухевич, Тютюнник й Бандера,- Й на блакитнім, жовті леви, Рикнули "Не вмерла!" І пішли в похід степами, З козаками разом,- А лісами із Степаном, Де ворог ще лазить..

Над Дніпром же гайдамаки, Збудять Яр Холодний, - Щоб московські посіпаки, - Не псували води..


50

..Гайдамаків чорний прапор, Чорні й однострої, - Кулі в ворога потраплять, З кулеметів роєм.. Душі любить Господь чисті,- У чорних жупанах, Вороги в наш Яр не лізьте, В онучах непраних.. Стрічечок не розправляйте, Що вам не належать,- Водка не замінить спрайту, - Яр кремлівські вежі.. Ось-ось викопають вже Чучупачин "Льюіс",- Більше Чорт не збереже, Тих, що з ним махлює.. ______________________

- Чи не висохла багнюка, Харківської зради, - Раз вилазить та зміюка, Що у Львові гадить?

Чуєш пане Наливайку, Як сичать із Криму? Чуєш мати їхні й лайку, Й ненависть нестримну! Як могли б, то задушили, Нас, немов удави,-


51

Поки в дурні лиш пошили, Бо ловили гави..

А тим часом апетити, У слизнів зростають,- Пельку мало їм набити, - Прапор розгортають,- Сатани язик червоний,- Весь в кривавих плямах,- Попри суду заборони,- Про "пабєду" мямлить! Тільки бреше чорт хвостатий, Із стрічкой на рогу, Знаєм тяжко здобувати, В війні перемогу.. ________________________

Шана справжнім ветеранам, - І УПА й совєцьким!- Ганьба вождикам й тиранам, Московським й німецьким! Ганьба тим, що цілив в спину, Бійцям-переможцям,- Тим, що у боях не гинув,- Своїх же вколошкав! Стриг солдат "під гребінець", З наказом в планшетці,- Вів із смертю під вінець, З пальцем на гашетці!


52

Із страшних загрядотрядів, Їдуть "вітірани",- Але Львів таким не радий, Ще ятряться рани..

- Хижий герб НКВС, Хижий катів прапор,- Хижий їхній інтерес,- В новини потрапить..

У блакиті сходить сонце, І жовтим палає,- Закатовані на Лонській, Душі ще кружляють.. І живих тихенько просять,- Ледве-ледве чутно: "Хай катів стяги не носять, Бо буде вам скрутно! - На горлянці полотнище, Обернуть й задушать,- І в зміїне гніздовище,- Візьмуть тіла й душі! - Чи є між вас козаченьки, Й пани-гайдамаки? Піднімайтеся швиденько, З стола-розкаряки! Там "покращують" не вам, Життя, а собі лиш! - Що не зжерли, те мов псам, Людям залишили..


53

Щоб нащадків не корили, Залізняк і Гонта,- Соколині зростіть крила, І гадюк відгоньте!" ___________________________ ___________________________

Наливайку вічна слава, Як і всім Героям! На червонім чорна лава, Його заспокоїть.. Пригадаєм в День Святий,- 23-тє травня,- Всіх, хто волю нам мостив У степах і плавнях, Всіх, хто воював лісах, І карпатських горах,- Не ховався в словесах, Не плескався в морі.. Тих, що свій Холодний Яр, Символом звитяги,- Принесли нащадкам в дар, Й свої чорні стяги.. Їх потуга в одну мить,- Імперію й звалить,- Заповів нам вільно жить- Євген Коновалець! ___________________________ ___________________________


54

В День Героїв вільний Львів, Вітай вільний Київ! - Й Січеслав поміж полів,- Й Харків й Коломию! І Одесу-Хаджибей. Запорожців здобич, Чайка їхній корабель, Турків має в дзьобі!

Й Миколаїв і Херсон, І Донецьк терплячий,- Бо бандити там "закон",- Творять свій,- козлячий!

Рівне, Суми і Луганськ,- Крим і Севастополь,- Приєднайтесь до вітань, Щоб не жить холопом! ___________________________

- Досить з ФСБ “єдінств”, І чужинських "рóдін",- Ще й мєнто-продажних свинств, При кожній нагоді.. Годі у ярмі вже спать,- Поки волю крадуть! І поки московська знать, В нас годує зРаду! - Пора стиснути кулак,- Й добре замахнутись, Як розсипався ГУЛАГ, Так порвуться й пута!


55

- Україна ж неподільна, Наша нагорода,- Ще колиска наша спільна, Героїв народить! ***

ч. 5-та Червоне і чорне. Я романтик. Червоний. – Землі. Я романтик. Чорний. – Крові. Я романтик міста. – В селі. І села. В місті Києві, й Львові. _____________________________________ - Я червоний і чорний? – Так.


56

- Помаранчеві їм апельсини. Я "Pinк Floyd"ам співаю в такт: Щоб берлінські ламали стіни. Я романтик. – Зі стягом УПА. Чорний вісник Холодного Яру. Чорний прапор, який не пропав,- В краплі крові з червоного жару. _____________________________________ - Воля для України, - чи смерть! Хай одягне в червоне і чорне: В неба синь, й жовту сонць коловерть, І в повстанську шинелю загорне. *** ч. 6-та Чорний єпископ Холодного Яру.

...Холодний Яр відпочиває взимку - чекає з сином бунтівну весну -


57

співає колискову Ненечка Максимку, який під дубом, свого імені, заснув. ...Вросли в гілки дубові мертві руки, сплелись в коріння ноги - не навік!- - Залізняка розбудять чорні круки - заставить серце битися їх крик! Козак повстане і розплющить очі, й погляне з важко піднятих повік, й піде по Україні з стягом Ночі, похмурим месником за 33-й рік! На Прапорі його кістки і череп, й усмішка перехрещених ножів, в долонях вила, пістолет і келеп, - трощити голови, вбивати ворогів. Він вбраний в чорне і скорботний, - як і усі в Холодному Яру... з ним поряд Чучупака, й Гонта-сотник, і Чорний Ворон, що нагадує мару. Вони страшні, але напрочуд справедливі - чужинців косить їхній кулемет, - - стинають голови косою на веселій ниві, і тнуть хвости диявольських комет! Вони ідуть, не залишаючи позаду потвори жодної і жодного бійця,- і не дають пощади хаму й гаду - і не щадять розбитого яйця. Вони ідуть.- За ними шлях палає: горять цурпáлки тушок й язиків, і корчиться в смолі лукавий Каїн, що наплодив московських байстрюків! - Холодний Яр лишає попелища -


58

холодну помсту за мільйон могил, - а Чорні Круки полетіли вище, бо Козаки уже набрались сил. Чорний єпископ Чорний прапор кропить, що майорить в Холодному Яру, - там гаряче весною, тож тікають Азіопи в Сибір далекий, і пірнають в Ангару. - Вогонь горить.- Багаття серце гріє - дров підкидають Гонта й Залізняк, - червоним й чорним сяє панагія - єпископ носить відповідний знак. ***


59

Від снігу не сховатися колоною вперед! погана репутація у дерев'яних кед! Від заметілі ніжками на Банкову й Кабмін бандитську сраку віжками лупцюй снігів загін! У Києві ПРострація у Межигір'ї лінь погана репутація,

бо страус, то не кінь! Мільярдики потратили покрали все у всіх крадіжками-відкатами не зупинити сніг! Гидка шакальна грація у млЯмкаючих губ погана репутація у тих, що Київ скуб! Гризе Хрещатик віхола, а Банкову Тризу́б, щоб Україна дихала, щоб згинув душогуб! Одна морозна акція один свинець впритул погана репутація прозорих політур За кришталевим графіком гвинтівочний прогноз: кінцеві вила й нафіки


60

у тихі крики "SOS!" ***

"..Ляхи підступили, А козак і каже їм: «От що, пани милі, Хоч високо не кажіть Мене підіймати, Буде лучче вам мене В сраку цілувати!»" +++ Степан Руданський


61

...В місці таємнім Каліострій - Безсмертний маг лежить Лице холодне,- зуби гострі Сміється ними й дорожить. Не граф, а воїн-характерник - Козак з давéн-віків! Зубами вигризає скверни Рубає шаблею вовків. Він послужив добряче Січі Й робив погано ворогам: Ляхів стріляв, жидів калічив, А москалів кидав снігам: Далеко,- в крижану пустелю, Де вічна темінь і шуга! Крутив Стєпашку і Ємелю На кам'яних кругах. І сів, втомившивсь, відпочити Та так надовго задрімав, Що встигли козака зарити, Щоб недруг тіло не займав! - Місце таємне і глибоке, Де Каліострій спочива Віки пройшли, минули рóки І закінчилися дива. - Знову обсіли Україну, Суцільним лихом вороги: Козаче встань!- Прокинься сину, Візьми шаблюки й батоги! - І покажи їм гострі зуби


62

Гризи, рубай, стріляй, періщ! Чортиська, демони, інкуби, - Пекельний набухає свищ! Дави, щоб біло-синім гноєм, - Те лихоліття потекло!- У річку Стікс, але не з Ноєм,- Ковчег не витримає Зло! Козаче втань.. Прохає Мати Прохають люди і земля Вона відпустить.. В бій скликати І шлях до волі вистелять! ..Ще спочиває Каліострій, Та не в труні уже лежить, Й лаштує шáблі-зуби гострі, Щоб крові вражої попить! -Тож розбігайтесь вурдалаки,- І відьми киньте помело,- Бо нечисть козакам до сраки! Бо бій, то їхнє ремесло! +++


63

Вип'ємо за мову(новорічний тост).

- Вип'ємо за мову,- вип'ємо за доблесть, - вип'ємо й здригнемо,- нóвим щастям рік! Вип'єм за державу, від Сяну аж до Дону, і за козацьку славу, на вістрях шáбель й пік! Як чарку перехилимо, з горілкою перченóю , то холодцями з хріном, закусимо чимдуж,- горілка буть не може, червоною-зеленою, міцною оковитою вбий лють зимових стуж! - Вип'єм за Вітчизну! Вип'ємо за Націю! Вип'єм за Героїв!- За мерців й живих!


64

Й за лугову калину, й за польову акацію, За білу і червону, й позбавлення від лих! Ми слово рідне скажемо, - ми пісню заспіваємо, й на рушниках матусиних, освятимо ножі! Ми волі лише прагнемо, ми смерті не плекаємо, ми кров'ю причащаємо, Вітчизни рубежі! - А біси п'ють за Сталіна, а біси п'ють за Леніна, й за гурт із трьох дияволів, - "таможенний союз"! - і заганяють похапцем, і заганяють впевнено в московські парадигми, і в демонський новруз. Встанемо ж, браття,- щоб стягу червоному - домалювати вуглиною,- чорні грунти,- й червоною, очі,- отáману Чорному Ворону, й білою, череп та кості, щоб зручно нести. *** Вольниця.(Схід і Захід разом!) Три вірші Нестора Махна. Неприкаяний.

Проклинайте мене, проклинайте Якщо я вам хоч слово збрехав І про мене згадайте, - згадайте, - Я за правду, - за вас воював! За пригнічену хамом громаду За народу нечуваний злет Я ненáвидів чванство і зраду Був зі мною в кумах кулемет І тачанка зі швидкістю кулі


65

З блиском шаблі шалене злиття То чому від менé відвернулись Ви, кому я віддав все життя? Я не смію народ докоряти В моїй пісні нема таких слів Я помру одиноким солдатом Який всіх вас любив й розумів Ви пробачте мене, хто в атаку Йшов за мною, й від кулі поліг Мені вас би належно оплакать, Та я бачу очима доріг: Вас дружини відвиють, відплачуть

І лампади не будуть гасить... Ну, а Батько не може інакше, Він уміє не плакать, а мстить... **** Нестор Махно - 1921/ Переклад з московської Nebratan - 2013 Я в бій кидався з головою! Я в бій кидався з головою Пощади не прохаючи у смерті, І я не винен, що лишилася живою

Душа моя в тій круговерті Ми проливали кров і піт, З народом щиро говорили.


66

Перемогли нас. Тільки слід - Ідею нашу тим не вбили Хай поховають зараз нас Та наша Суть не кане в Лету, Вона прокинеться в потрібний час, До перемоги передавши естафету! *** Нестор Махно -1921/ переклад з московської Nebratan - 2013 Коні рвуть степи наметом Коні рвуть степи наметом На собі несуть наш гнів Вільний шлях я кулеметом Прокладу крізь ворогів Вогняна моя свобода Ворогів січе впритул В битві недруга не шкода Забирай їх Вельзевул! Тільки тішуся прицільній Силі друга - молодця Бачить можу я спокійно Лише ворога - мерця Головна моя турбота Кулі гострої бенкет Рве степи моя кіннота Косить білих кулемет.


67

*** Нестор Махно - 1921/ переклад з московської Nebratan - 2013 Любо, братці, любо,- з Нестором й Степаном воювать!

- Любо, братці, любо!- Любо, братці, жить із Нестором й Степаном нема коли тужить! У степові тачанка, а в лісі машинґвер - гей, кулемет-коханка - на дереві позéр! - Коли батьки заграють- ридають вороги, а козаки гуляють- і смерть кладуть в стоги. Ой любо, братці, любо!- Як любо, братці, жить: з Бандерою й Махном нам не приходиться тужить! - Большевики ліворуч, а злодії праворуч, й пора розпочинати із нéхристем війну! Піду з Батьками поруч!- З Отáманами скоро,- із Нестором й Степаном,- бандитів прожену! Любо, братці, любо, як любо, братці, жить.


68

- З народними Героями нам ніколи тужить! Гей, ши́ бениця в лісі, - а у степáх петля́: Махно разóм з Бандерою потворам дошкуля! - З таємної криївки, на вільні береги - табачників ударити в короткі батоги! В криївці машинґвери, - в тачанці кулемет - в Степана гарна люлька, а в Нестора кисет! Любо, братці, любо! - Як любо, вільним, жить! -З народними Героями нема коли тужить! Бандера не схилився, - Махна ЧеКа не стер - кидай лимонки в джипи, бандитів же в кар'єр! - Коли терпець урвався, - повстанців не злякать! Махновцям і Бандерівцям на вражу смерть начхать! Страшна лиш перша куля, всі ж інші метушня! То й другої не страшно, що втрапила в коня! Любо, братці, любо! - Покійником, не жить. - Якщо помер за волю, то нічого тужить! Чим жить без України, - ми виберемо смерть, - ти в серці, третя куля,- нас в Вирії не сердь! Нічого так не шкода, як віри без людей. Нічого так не жалко, як втрачених Дітей. - Заплаче Україна, і стисне кулаки, і Козаків зустрінуть- у Вирії Батьки́! - Любо, братці, любо!- Як любо, братці, жить з Бандерою Степаном - нам ніколи тужить!


69

- Любо, братці, любо!- Як любо, братці, жить з Махном, у Гуляй-Полі, не приходиться тужить! *** Зоря розгніваного щастя.(За Пушкіном- див. А. Пушкин "К Чаадаеву" - 1818?) Минає пнів донецьких слава трясеться звихнутий пахан, й на кон поставлена халява, теж, виявляється,- обман. Тріщить донецьке грабування під гнітом дурі і совка, - і красти, жадібне бажання, - ліва не стримує рука; На кнопку права вже не тисне, а тільки яйця бичі тре, й чавунна шапка скоро трісне як олов'яний Жан Маре. Мій друже, бідний і простий, якого звати "пересічний" - я знаю вільним будеш ти, не злодій, й не комуністичний: Не треба стримувать в собі душі козацької пориви, - не бійся розпочати бій, - так гайдамака каже сивий: Товариш вір, прийде вона, зоря розгніваного щастя, - і на уламках ПедеРастя -


70

напишуть наші імена! *** Тачанка закохалась в машинґвера.

В штабах біля "Аврори" велелюдно - рахують долари червоні партизани - купили бренд "Революційне судно" - годинники із Берну і Лозанни. А в селах тихо й нудно без роботи, й зимовим трішки тягне перегаром - дрімають українські Камелоти - червоні ноги гріють чорним жаром.


71

- В лісах і горах дочекались снігу, й дідівський "Шмайсер" відкопали нишком - степи гуляють полем в вищу лігу, щоб стати поряд з легінем й опришком. Степан і Нестор.- І Махно й Бандера столи святкові разом накривають - Тачанка закохалась в Машинґвера - міста і села весілля́ справляють. *** ...Сьогодні вітер. - Дощ не грає соло - - Зривається доволі кволо - Краплі гальмує інгібітор: - Поезія нікчем І несусвітніх відморозків;- Колодязним м'ячем Буремний виринає лоскіт - Мурчать незадоволено коти!

(Закохані нірвані суперечать) Хмарини вершників вуздечать, Й прострілюють сестер брати! Все так, як і завжди За винятком посиленого вітру - В музеї знову стибрили макітру, Й мінору розбудовують жиди; Страждають толерантно українці,

Й пишається злодійська масть - Лохів зібрала, як гриби в корзинці, Й нізащо їм свободу не віддасть!


72

- Сьогодні вітер. - Значить дощеспокою немає! Із Потайбіччя поспішай Мамає З Реальністю поговорити... ***

Чи то миска чи підстава На столі у Холуя, А в містечкові заграва То горить душа моя.. Палять шини, а на серці, Не вщухає той вогонь: Гасять "беркутові" берці Попелища підвіконь! - Та нічого не виходить: Видно злодія махляж:


73

Зір хороший у свободи І військовий камуфляж В ЯнкоВіті ж, й ПахлаКолі Специфічеський мундір - Межигір'ям ходять голі - Попадають в "Рускій мір! А ще в прилади бомбецькі, Що водичкою шумлять, - Не китайські, не турецькі - Золоті,- малява-мать! Розпрекраснії фасони - Тут тобі і пук, і хник: Прощавай перекусони, Спорожняйся кишківник! Добре, хоч не на людину! Хам! - Спасибі і за це! - Чи із шиї тушу скину? Чи метну у лоб яйце? А тим часом мокрі шини Розгорілись на весь світ - Розлітаються жарини, Дать пора народу звіт! - Мокрі світяться печатки В Первомайському димý, - В бюлетенях опечатки, Виправляють на домý! А в дільниці дохлий Беркут Увірвався, й Первомай - Упіймав, як красноперку - Вільні вибори, прощай! ***


74

Джихад спокути.

Пальці кладу туди, де можуть відрубати - Рискую.- Пан, а чи пропав! - Квитанцію заповнюю.- Не для оплати. - Задля повернення Купав! - В лісах пісенних Лесі Українки Більше не ходять Мавка і Лукаш,- Шансон припер закоханих до стінки - І розстріляв Язикін їх, - Калаш! ...Не тьохкає в садочках соловейко - Карасики не плавають в ставку, - Там плещуться бандит і фарисейко, Й овець отара в власному соку!

Страждає- животіє Батьківщина, Керують бо,- Мільйонами Нулі! Але як добре, - квітне ще калина: Червоний жар від чорної землі! Дивлюся й бачу: Підростають Грона

- Жорстокі, - й небезпечно-молоді! (Не до людей, до злодіїв "в законах"),-


75

- Джихад спокути, й козаків Махді! Так, перед герцем покаяння вкрай потрібне За мови рідної відчуження від мас, За толерантність, збайдужіння, місце хлібне Пріорітети гречки й соєвих ковбас! - Нехай росте в садах відроджених калина - Червона і кохана!- Як любов! - Наше причастя, - Віра в Господа нетлінна, Яку ніхто ще не здолав і не зборов. ***

Майбутня Україна. небес крилаті снайпери прострілюють амебу поодинокі скайпери стрічкуються у мебіус одеські тихі вулиці воронами побиті білі какашки-кулиці свистять, несамовиті о де ти, бандо "родіна"? де марков, її фюрер? - ширяйка-епізодіна, - обстріляного здуру - аркадії,- терасія

спускається до моря пташина катавасія, "ти знала много горя": пливуть козацькі чайки до міста хаджибея


76

вдягають білі майки на синього єврея страшні митрополити в церквах читають тори свиню почнуть смалити у синагозі вчора а може вже сьогодні а може тільки завтра - підем,- однІ на óдні- - "сніданочки" на "завтрак" кати, як чорні птахи зірвалися в піке - убиті сіромахи аферами Фукé - і страчені багаті мотузкою й ножем - і лисі, і пейсаті порожні, й з багажем зрівняє всіх руїна і на загибель бронь - майбутня Україна, - то крига і вогонь. ***


77

Аз єсмь!

Яке ж то щастя власні язики жувати, - Й патякати (голодними) про борщ! Не їсти сала, і не думати про втрати, Й приймати дулі в копанках навсторч! - Живіть щасливенько лохи донецькі! Я Вам не заздрю(свій язик не їм), Бо навкруги бички пасуть-опецьки, Ось їхні, як заколють,- осінню і з'їм. -А з Вами побалакаю на мові. (Не знаю фені. - Вибачте мені). Хвалу воздам бичкові і корові, І не воздам донецькій сатані. - Аз єсмь.- Предвічний і могутній. Живого Бога, Я,- Живий Народ. Я українець. - Зуб Природи кутній. Що знає солов'їних співів,- код. ***


78

І вдарила гроза! Почулися сигнали Схвильованих автомашин. ...Стогнало дерево. Зигзаги рвали Гілки його на мови нацменшин; А з неба чорного, червоні блискавиці На локшину панахали язик- На дубові товстóму і берізонці- дівиці, Й вогнями заглушали крик. - Не спалося й мені.. Приснилися менти, - Повішені на Українськім Домі. І Святослав, - який жидву брав на щити, Чи пак "хазарів", які нині всім відомі:


79

Князь лускав келепом ("скелети" розбивав), В костюмах найдорожчих від Brioni, - Радів народ з тих лицарських забав - На Теремках, Подолі й Оболоні; Й хрипів повішений, і слину розпускав, (Хотів берізку трахнуть наостанок), Та однострій обліз, наче з вужа луска, Й петля поцілувалася, жагою ший- коханок. І "Беркут" здох. - Й товстенний дуб затих. Марили ще живі, щоб їх скоріш добили. І блискавиці ляскали дощем червоних лих, - На чорний грунт загальної могили.. ..Хазарія пропала десь в віках, Раптово. Неочікувано.- Скоро: В варениках із вишнями й в'юнках, Що перестали буть фольклором. ...Моя прадавня незабутня ніч. В яку не хочу засинати. Ворожий череп для вина та річ,- Що заліковує стигмати.

*** Пам'яті Тетяни Цьомик. ...Життя минуще.. Всіх чекає смерть Немолодим,- а інколи і юним І келих твій порожній, лиш на чверть І мій,- на три четвертих трунний. - Ніби живу я. - Животію в напівсні Не випадаю, з злих зурочень, кругу! Але вмирають юними в часи борні,


80

Бо не витримують зловоння і наругу! - Заплакати б, засумувати і піти Тихесенько дівчатонька за Вами; Але далеко ще до спільної мети, Ще я борюся з України ворогами. - За Вас, за себе, й ненароджених дітей- Дівчаток юних, що не стали ще жінками. - Чекає Батьківщина радісних вістей, Але вшановує дітей могильний камінь.. +++

Тікає екстрасенс з видіння наяву, Де виростає ненависть і чвання, Де кажани нічні запрошують сову- До тисняви шкірястого кохання! - Палають кігті шестисот мінор- Сім свіч тримають їхні чорні лапи! Шість раз кричу їм: Сатану в ігнор! І шістдесят: У Рай вам не потрапить!

- Не слухають.. Й не на своїй землі Сім чорних свіч запалюють- я ж гасну. - Спалахуйте червоним Колії! - Не допустіть загибель передчасну! Бо українцям оголошена війна! Чорнять чужинці у полях червоні маки: Бо мову хочуть "язиком" карнать,-


81

Ваш час настав,- братове Гайдамаки! *** Українофобський "мєсяц май".

Заварушник українофобів: Українське бий, трощи, ламай!- Чорт вусатий з зіркою на лобі, Названий умовно "мєсяц май". Соловки виборюють Освенцім. Колима вражає Бухенвальд. Свастика і зірка зрілим перцем Випікає лона Есмеральд. Йдуть. Повзуть. Копита підганяють... Не ховають роги і хвости. Серп і молот,- свастику кохають, Наче кішку в березні коти Й виростають з вулиць чортоплóди,

Злучки страхітливий результат, Що шумлять за кожної нагоди, Й замість мови пропагують мат; І крокують, вбравшись під солдатів, І воюють з чаркою й борщем, Й назбиравши грамот і мандатів, Не старіють під відзнак плащем... ______________________________ - З кожним роком більше "ветеранів". - З кожним днем, все більшає стрічок. Травень. - Місяць фальші і тиранів: - Місяць, - про "пабєду",- балачок.. ***


82

…Мої думи про Україну. Про її поле. Про її біду. Про нечисть і бісівщину. Про екзотику Катманду. - Калатає дзвоник уроку, - А я відстукую рими- Клавіатурами 2004-го року- Умовно ще не старими. Моя дума крокує Майданом Помаранчевих вишиванок Червоним,- чорніючи баном, Пекучим, як форумний ранок. _______________________________________ Я співав про помаранчеві дзвони. А вони плювалися в відповідь. Я оспівував революційні закони. А вони померли в лжесвідкові.


83

Як боляче, неболяче анаболячи, Пробиратися гаєм поезії Крізь сині і білі зборища, Втіленим в гострому лезові. - Дайте меч, спеціально зазубрений, Для карання тупіш тупого! Серед шибениць крайніх, загублений Він стирчить суворо й полого: Він пиляє тіла, ніби пилка, Залишаючи цілими душі. Він цілющий, ніби горілка Для неспраглих тверезої суші. А я думаю про мою країну.. І усе ще цілком тверезо. - Мої думи про Україну. Про меча, караюче лезо. *** Помаранчева революція.

Помаранчева революція- я пам'ятаю!- А Ви? Я знаю!- Революція ще буде! Раби не ми! - Риба гниє з голови! Я знаю!- Ми не підемо в нікýди!


84

Помаранчеві дзвони голосніше гамору води, що спускають в унітази. Я знаю. Здохнуть Дони, або поспішать в камеру: Нехай зникають ПР метестази Україна прокидається В вогні. Якщо Хам не кається, Ми йому скажем: Ні! *** Вигнанець.


85

Хай сильніше рветься буря Хай захопить в хвилі серце. Хай думки мої занурять, Чайки в море, з тіла здерши! - Я закоханий в нестяму, Шторму, що в мені гуркоче: Я з душі стираю пляму, Що у тиш веде, непочесть: Я пливу, так щоб боротись: - Навіть будучи в екзилі: Й відчуваю дружній потиск, - Моря Чорного і хвилі: Я вигнáнець. - Та не з раю. Бо в країні нашій пекло; Й камінці чужі збираю, Мов чортяка Азазекло. Я вигнанець, хоч живу тут: В Україні- українець! Я голодний,- і роззутий, І господар мій- злочинець! Номінальний чи фактичний? - Мною й іншими керує? - Чи рабами бути личить? Й хто нас в банду інтегрує? - Ми самі.- І я! - Напевно. Всі, що не бояться шторму; Бо ж чому, сидим ми ревно, - Вдома,- і чекаєм корму? Ось вони: Вросли у вітер, Бурі нині-сьогодення:


86

Не сховати й не прикрити, Революцій темний геній! Грім гуркоче. Він так близько. Й видно блискавок зигзаги. Нумо випрямімось з низька, До штормів,- і до звитяги! *** Останній день Америки (Мотузя́не кохання). ...Стрімко наближається День святого Валентина: Свято всіх Закоханих. - Правда є не тільки Закохані(з великої літери), але й "закохані"(з маленько-мізерної букви). Наприклад закохані в "доброго царька", в "рускій мір", посконщину, зрадництво власної країни, гроші, владу, грабунки, тощо. Про одвічну боротьбу Добра і Зла, Закоханих і "закоханих" моя нова поезія. - Я вітаю всіх Закоханих. - Кохання вічне, а зло минуче.


87

Останній день Америки- Прихисток закоханих В "Рускій мір"! Валентинки-машингверики, Підписує заоханим. Наш жовнір! Радіють жертви системи,- Втраченій в Межигір'ї Цінності! Злодії знаходять теми, Але втрачають гирі - (Фофудді-пінності)! Стабільний калооборот Бандюків- Хамутинок Стихає... - Петля, ширячи рот - Шибениць- валентинок, Мотузкою їх кохає! - Мотузя́ не кохання Тхне,- смертю Зіпсованим ладаном: Пахтить невблаганно Й відверто, - Цілуючи шию жадібно. *** Вони йшли.


88

Володимир Івлієв пише в мережі Google+: На організаторів святкування на Майдані склали протоколи ...підступно і з особливим цинізмом відзначали

державне свято - День Свободи. Коментую:

На них складали протоколи токоли коли ли майже кожної нагоди; Але мєнта оскали, не лякали їх ніколи відколи в День Свободи


89

вони йшли. *** Помаранчеві дзвони.

…На зеленому тлі неспокійно: Десь оспівують війни Кобзони,- Вільний вітер!- Жахи ті розвій- но,- Хай звучать помаранчеві дзвони! ..Вони плачуть дощами поки-що,- Наче бризкають сексом Барози, Й на Майдану брудне попелище, - Витікають сповільнено сльози,- Плачуть так,- німотою комедій, - Целулоїдні,- Чапліна стрічки; - Аркуш вирваний із вікіпедій, Мчить корабликом суму до річки.. - Тільки палуби в нього порожні, І немає ні щогл, ні вітрила,-


90

Лиш відлуння звичайних обожнень,- Чомусь сила потоку скорила.. - То всіх квітів,- замріяну тишу,- Янгол Божий красою боронить, - А Пророки історію пишуть, І звучать помаранчеві дзвони.. *** Рятуйте Україну люди!

Мораль відсутня у путанок, У депутанів і вельмож І совість Божа куртизанок, І депутанів не тривож! Вони ж народні наче б слуги, Бо тільце й душу віддають: (Знімають із штанів попруги, Щоб їх зручніше було вдуть). Стоять путани косяками. І секс ночаму продають. А депутаниська- руками, Себе і нас *буть, *буть, *буть! Може достатньо вже, панове? Пора від сексів вам спочить! Пора нам вибрать Раду нову,


91

Не зРаду,- зРадних же провчить! Паркан є в зРади.- Гострі палі- Туди б Вас треба нанизать! Паркан згодиться, йоли-пали! Підставте сраки нова знать! Блиск Коліївщини в народі, - На вістрях вил іще живе, - Терпіти депутанів годі: Й вода, хоч тиха,- греблі рве! Максимів дуб в Яру Холоднім, Чекає в колі блискавиць: Святіть ножі з ярмом незгодні,- Руйнуйте капище в'язниць! ________________________ - Рятуйте Україну люди! - Рятуйте разом і себе! Рятуйте швидко. Пізно буде,- Як птах двоглавий задовбе. *** Привілегія(..іде війна народная).


92

Не бавсь країно грядками! Вставай на смертний бій! З донецькими порядками - Воюй народ!- Не стій! Вставай країно- велете,- - З ордою поборись! Не там донецькі селитесь. Братва з столиці, - брись! ______________________ Нехай же лють, незгодами, Кипить, як хвиля в шторм, Й горить папір над водами, - Проти людей,- "реформ"! ______________________ Хай лютість Коліївщини,- Згадається панам,- Бо гайдамаків,- злішими, Потрібно бути нам. Щоб лютість чорних лицарів, - Пекла, наче окріп, - Укрийте серце крицею,- Тніть голови, мов сніп! Вставайте, та з охотою! З тенет себе звільнять! З донецькою гопотою, - За волю воювать! Злодюги ж бо, й "законники" Воюють вже давно.- Народу ставлять "коники",


93

Кидають нас в лайно. Два протилежних полюси, - Братва донецька й Ми: Гордись пшеничним колосом, А не "шнурком" в пітьми! _______________________ Готуйте відсіч "шніперам",- Грабіжникам ідей,- Від страху брови сіпають,- В злодюг, а не людей. Суддя їхній неправедний,- Хабарник й боягуз,- Його ми в жмені здавимо,- Щоб виліз синій гуз. Не смійте й дохлі "Беркути",- Вільний Майдан топтать,- Бо ніч не може смеркнути,- Стерву живим не стать. Гнилій бандитській нечисті,- Яйцем заліпим в лоб,- Наляканим, ще з вечора, - Завідомий, то гроб! - І Від Яйця - Упадному, Позичимо штани,- Смердюче-безпорадному: Мов яйця Сатани! - Навіщо куль енергія, Як вила є,- й кулак! Одна в нас привілегія: Наш предок.- Гайдамак.


94

____________________ ____________________ ...Іде війна народная, Священна, то Війна,- З Путєнові, - угодними,- З військами Пахана. *** СВЯТА ПОКРОВА (ДО СВЯТА УКРАЇНСЬКОЇ ЗБРОЇ).

14 жовтня 2011 Козацьке свято,що величне і просте, У кожнім серці маємо тримати. - Свята Покрова! - Свято золоте. Героям;- Славу! - Чуєте, -солдати?

Зброї нема, крім ненагострених ножів, - А в арсеналах вила та лопати. Хто духом з вас іще не зубожів,- Ідіть на приступ! - Чуєте, - солдати? В рої гуртуйтесь; - Три, і вже чота! - А потім в сотні, курені і Січі: Хай Матір Божа буде з Вами, і мета- Країна вільна. - Їй любов освідчіть! _______________________________ За Україну! За свободу. Кроком марш! - Гуртуйтеся, очільників довколо. За Віру,- йди в колоні, молодий і старш. До бою одягай сталевий шолом! Святу Покрову, Матір Божа в Небесах, Дарує Вам, борці,- своїм Героям.


95

- Святого Духа, Нареченої, - посаг, Свята Покрова, рани Вам загоїть. ***

Пісня машинґверу. УПА. Дуби. Намети. І серце молодіє. І тіло прагне лету. А у руках надія. Гвинтівка.("Покращення Життя.- Уже. Й тепер). Містами, лісовими хащами. Залізом кличе машинґвер: Гайда гуртом у ліс. Гайда на барикади. На спину Хам заліз.

А ви ж тому не раді! Порве, надійно змащений, Повстанський кулемет: Табачника "покращення",- Й нагострений багнет. Хай машинґверу піснею, Наповнюється слух. Гучною і зловісною, Як крук, повстанців друг. *** Наш смолоскип.


96

Уночі вороняки крячуть, Що в воронках сидять.. Вік би, падлюк не бачить, Не чуть їх мать-перемать! Колись вели нас на розстріл Виривали дівочі коси. Відбирали хліб; Але розсипались кості, і нема більше босих, а в наших руках смолоскип! Вороняки літаючи над Майданом, Крячуть,катуючи його активістів. Браття, спочивати ще надто рано, Зметіть вороняк, до біса охвістя! Здається всім ніби й байдуже. Хай крутять з людей цигарки, І небо в хмарах, але не дуже, І Різдво ще святкуєм поки.. Але поставлена "йолка" згуби. І вороняччя командує плі! Біле пір`я і голубі дзьоби-губи, Виглядають брудні в імлі.. Стріляють по нам.. - Вороняки, Обернулись беркутами А мирні домашні Сірки- собаки,- Табачниками, нами обжертими.


97

Україно! Тобі потрібна оферта. Моїх червоно-чорних муз. Україно! Я не боюсь померти. Я втратить Тебе боюсь!

..Вороняччя терпимо муки. Потерпіть, мої браття, ще... На поміч летять чорні круки, З червоним вогнем з очей.

Червоний вогонь з чорних очей.. Спали вороняччя штиб! Чорний крук- червоних ночей; Наш стяг. Наш смолоскип. ***


98

Прим.: штиб-дрібне вугілля, вугільний пил. За мотивами поезії Євгена Плужника. Ще не вмерла Україна!

Гарних маків назбираю- Тобі в жовтім полі; Й на сопілочці заграю, Щоб з`єднати долі! Жовте поле й небо синє, Дівчина в віночку! - Привези нам сопілчино, Діточок в візочку! Щоб цвіли червоні маки, Мов дівоче серце! Україно,- роди злаки, Та вгощай і перцем! Якщо перчик червоненький, Виросте в городі; То й тобі, – дитя маленьке, Жіночка народить!


99

Хай росте і мови вчиться, В Совісті та Вірі! Світлий дощ і громовиця, Хай живуть у мирі.. Й знов розквітне Україна, Й згинуть воріженьки, - Наша доля,- тополина, Козаки ми в Неньки.. Хай рясніють, наче маки, - Червоні жупани! А ми вдягнем строї “хакі”, Щоб прогнати пана! ______________________ Про недолі Кобзар плакав, - А я вже не хочу.. Не пора ридать! – В атаку, Йду,- славний Пророче!! Щоб у ріднім Краї знову, - Поле колосилось! Не чужинці, лиш, обнови, А й ми теж,- носили! Я ж саджу ростки, словами, - Хамам,- непокори! Забринять хай, рвучи камінь, Й пробудяться гори! Поле, гори, небо й сонце, Море смарагдове! В нашій радують сторонці, - Дорогі людове!


100

Ще не вмерла Україна, - І не вмре ніколи, Поки мати родить сина, Поки родить поле! ***

Я - партизан УПА! Повіка неба і Карпат відкрита, - Катів же ненависть,- сліпа.. Чорна рілля моєю кров'ю сита, - Я –партизан незламної УПА! - Мене убили у неповних двадцять, Прожитих років,- більших за віки.. НКВД ж сєксот й нікчемний зрадця, З Луб'янки пайкою наповнює кишки!

..Я горілиць лежу з відкритими очима - І з них сльозинка витекла скупа, Душа ж у Києві, і бачить, хоч незрима, Як в мою честь крокує "Марш УПА"! І зверху видно , що в колонах стяги, Червоно-чорні й жовто-голубі; - То кров моя й чорна земля відваги, І хліб і небо, що залишив я собі.. - Слава Героям! Й Україні-неньці слава! - А зраду- до ганебного стовпа! - Ми переможем! –В нас козацька лава,-


101

- Я,- партизан безсмертної УПА! *** Ми убиті в кривавім бою.. Пам`яті старогутівської чоти УПА.. Пам`яті їхнього героїчного 16-річного кулеметника. Слава Україні! - Героям слава! На території Любомльського повіту діяла третя сотня з куреня «Лисого» (Івана Климчака), яку сформував на хуторі Кургани біля Радехова виходець з Львівщини Іван Зарічнюк-«Ворон») «Лисий», обдуривши німців, вивів у ліс і прилучив до повстанців 186 курсантів зі школи поліції селища Матієва (нині Луків Турійського району), як одразу на дизертирів було послано каральний загін, який налічував біля 500 гітлерівців. Неподалік від села Стара Гута (Ковельського повіту) на Великдень 1943 року відбувся запеклий бій. Упівці підпустили карателів на невелику віддаль і раптово відкрили шквальний вогонь. За розповідями старогутян, у бою відзначився молодий повстанський кулеметник Костянтин Ясинський, який скосив не один десяток гітлерівців, але й сам поліг у бою. Всього німці втратили тут 120 вояків(. Вбитих вони після бою вивозили вантажними автомобілями. - Ми убиті в кривавім бою, Сталось це,- у селі Стара Гута.. Нас лиш двадцять стояло в строю, Й наша пісня, ніким непочута: Про стрільців молодих із УПА, І червону красуню калину.. -З нас ніхто ще, з дівчатьми не спав,


102

Та кохали усі Україну! Знали ми, що чекає нас смерть,- Сунуть танки і бронемашини.., Та коли застрочив кулемет, Ми німецькі побачили спини! -Прудко бігли кудись вороги, Лиш мелькали їх сірі мундири, А ще бачили мам дорогих, І летіли вже подумки в Вирій.. -Слухай друже! -З набоями стрічка ще є, Ще живий юний наш кулеметник! І гарячим свинцем, на фашистів плює, -Ось вона, Українська Вендетта! …Так , вростаючи тілом в бліндаж , Зброю стиснувши міцно, вмирали.. Двадцять хлопців всього.. Може й аж? - Це для герцю багато , чи мало? Ми Присягу складали Вкраїнській Землі, Ми клялися, пролитою кров'ю! Тих Найкращих Синів, що у смертній імлі, За Вітчизну поклали життя і здоров'я! - І свій подих останній ,ми теж віддаєм, За Вкраїну і щастя Народу! -У нас страху немає, лиш жалість і щем, За так тяжко добуту свободу! І вибухали танки Гітлера від мін... - Поки було, чужинців чим карати!, І на гашетку тиснув, все ще Він,-


103

Не помирай в 16-ть, прошептала мати: -Не поцілуєш дівчину тоді, Й дитиночку свою не поколишеш, Хоч знаю, що на Божому Суді, Безгрішний будеш, Мучеників вище! …Колишуться замріяно жита, І синє небо мріє над кістками, Про те ,як прах дощами привітать, І тихими поліськими громами..

-Ми помирали мовчки й молоді, Ми на шляху у танків твердо стали… -Не думали про подвиги тоді, Та через роки славу нашу вкрали! Прострелені серця лиш досі там,- -Не облишають землю Батьківщини! -Бо і тепер, біля небесних брам, Ми зверху чуєм ще, ворожі кпини! І крізь серця, в могилі проросли, Наче крізь час, ростки червоної калини: Про неї ми співали, як могли, До тяжкої і смертної години…


104

Післямова: "Ми з небес до Вас волаєм: Браття Українці! Скільки ворог буде лаять, Нас в рідній сторінці? -Скільки ще спостерігати, Не Героїв Славу, А що в Вашій рідній хаті, Живуть на халяву? -Досі ворог Вам диктує, Кого прославляти, А кого згадати всує.. Й брат іде на брата! -Схаменіться люди врешті,- Лицарів нащадки! -А чи може нам воскреснуть, Й ворожі порядки Зруйнувати та розвіять, В нечистій пилюці?- Місце ж в пеклі лиходіям,- Як всякій тварюці!" ***


105

Білогорща(Проща до генерала Чупринки).

... Весною плаче Білогорща, Ось уже котрий рік поспі́ль,- До Командира березнева проща, Наш шлях і незгасимий біль.. _________________________________ _________________________________ - Він не скорився!,- І Нескореним під кулі, Пішов, як під свинцевий дощ,- Тебе ми Командире,-не забули Навіть у висях,- Вже Христових,- Білогорщ! _________________________________ Мій Генерале, друже мій,- Чупринка, Ти не заснув спокійно й досі ще.


106

До волі України,- ніби лиш хвилинка, Та ворог лютий в часові не щез.. ..Диктує нам , як жити,- і умови, Кремлівські виставляючи свої,- Мутантів плодить і манкуртів двоголових,- ...Рве Україну і шматки кидає їм.. - Ні!- Не вмирає, -стогне лиш Вітчизна, Й роса на сонці сохне, і Софії Храм, У Києві стоїть, й близька година грізна, Коли Господь вкоротить віку ворогам.. __________________________________ __________________________________ Тебе вбивала, генерал-хорунжий, Орда із боягузів семисот, Тебе, що був сміливий й духом дужий, Продав негідник,- МГБ сєксот.. ..Тебе боялись й мертвого, й спалили, Тіло, посічене металом, у вогні Твій Дух у Вирії, хоч тіла не лишилось, Сєксот же в палітурках знавіснів.. - Здурів, закутий в справу агентурну, - Сконав для нас, наче огидний змій, Продав, як Юда душу,- не задурно. 30 срібляників кривавих взять посмів! Ними сплатив сповна,- За вхід до пекла! Його страшна вина,


107

В смолі так і не зблекла.. - Чорніше чорної, - душа, Шкварчить, у муках, вічно... - Провідника ж, Господь не залиша, Дослухується Праведника свідчень! __________________________________ __________________________________ Спочилий в Вирії славетний Провідник, -Я не прийду вклонитись до могили.. Її в тебе нема, та в серці ти не зник, Душі моїй щоб дать для герцю сили.. ***


108

Колиска.

Серед степу чи у лісі,- Чи в далеких горах,- Де похмурій бути втісі,- У яких коморах? Може в міста павутинні,- З бетону й асфальту,- Де нема місця травині,- Як в лузі базальту? ..У будинкові- коробці,- Безсила мураха,- Я шукаю таких опцій,-


109

Щоб позбутись страху,- Щоб земля заколисала,- В степах різнотрав’ям,- Й лопух листя- опахала,- Простягнув над Навом; Бо Яв більше не хвилює, - Людину- мурашку,- Світ підземний намалюю,- А в нім чорну пташку.. Хай пташина віднесе,- В потаємне місце,- Де так схожа на скелет,- Зачекалась гістя..; Де кургани вдалині,- Височать козацькі,- Розбрелися в полині,- Над ярами хвацько.. ..Кості доблесні нагріла,- Земля і зітхнула: “Стримують коня вудила,- Козаки ж заснули.., А вставать чомусь баряться,- Чи бої набридли? Чи наснилась мирна праця,- Що не сядуть в сідла?” - Де поділись їхні шаблі,- Щоб лихих прогнати?- Згнила чайка,- їх кораблик,- Й не ревуть гармати..


110

Й тіл немає, тільки тіні,- Козацькі сумують… - А я слухати повинен,- Бо іще ж існую.. А як хочеться спочити,- Від лицарів крику,- Замовчіть над військом плити,- - Яким нема ліку; До вас нині поспішаю,- Славне товариство,- Де могили прикрашають,- Калиновим листом,- Де садок обіч вишневий,- Відлітає в вирій,- І тримають тризуб леви,- В обіймах Валькирій.. І де Кий та Щек з Хоривом,- Столицю будують,- Де Хазарії нариви,- Святослав руйнує.. Де святий князь Володимир,- Й люди прагнуть Віри,- І Степан Бандера з ними,- Й інші Командири.. Степи рідні,- мої очі,- Що бачать кургани,- Мої вуха, -теплі ночі,- А земля,- кохання! А місцина заповітна,- То моя домівка,-


111

Вічно там сміється літо,- Як весела дівка Посередині тополя,- Росте й гарні клени,- Шелестить то моя доля,- Висока й зелена; ..Скраю викопана яма,- То моя колиска,- В ній гойдаюся без тями,- І без сонця блиску; Вітер зверху не колише,- Душу не дістати! Лише спокої і тиші,- Розставили чати.. *** Примітки: Яв — фізична складова, матеріальний світ, що оточує людину і по суті співвідноситься з природою. Нав — так званий «Підземний світ», місце, куди людина потрапляє після смерті. ЛЕТЯТЬ ПОВІТРУЛІ.. Цей жартівливий( а може й не дуже..) вірш “Летять повітрулі”(в доопрацьованій редакції), присвячений українкам- адептам Білої Магії:


112

… Закипає хамовиння, У владній каструлі,- Гниє влада біло-синя, - Летять повітрулі.. Махнуть крилом ненароком, Каструлю зачеплять! Вийде владі злочин боком, Дадуть по щелепі! Бійся відьом в українках, Хам й луб`янський Гоблін! У магічних поєдинках, Щось тобі пороблять! - Посинієш, побілієш, Мов гнила капуста, Й під парканом околієш, Там де гівен густо! Чорний цап -чортяче пір`я З двома головами, Вилітає з Межигір`я, Що украли хами:


113

Більше нічого робити, Там цапу- мутанту,- Хіба стрічку начепити, - Дохлому гаранту.. Нехай жуком колорадським, Злодій обернеться- В небо жуку не підняться,- Тож донизу преться.. Труп синіє під парканом, Що крав колись шапки,- РигАнальним пеліканом, - Протягнувши лапки.. Шапка крадена зникає, У смердючім калі А цап зверху обсцикає, І скаче в пекло далі.. У вишневому садочку, Діточки сміються, В літа вишиту сорочку, Одягають скруту.. Не плач мамо, не журися, - Що ми ще маленькі,- Бо росте Богдан й Орися,- Як крицевий дзенькіт.. А із ними Степан поряд, Максим та Іванко,- Разом ми пітьму поборем, Спалахнем світанком..


114

- Не журися Україно, Що наб’ють нам гулі,- Бо радіти є причина, - Летять повітрулі! ***


115

"Просто. Не йти вправоруч Ані вліворуч — ні. Хай лише вітер поруч, Вічний сурмач борні. Вітер, що хмарі — в груди,— В груди, в горби хребта… Поруч хай вітер буде, А в далині — мета. Чорно кругом чи біло, Не зупиняти рух. Може зламатись — тіло, Але ніколи — дух." Олекса Стефанович Прага, 1936 Написано наче для нас. Продовжую:


116

Все просто. До неймовірності. Ми на Землі гості. Не вір позірностям. Життя рух, людських справ. Бий мух. Не лови гав.

Вони йшли. Наперекір. Могуттю трьох держав. Могуттям українських гір. Хоч кривавий дощ крапав, хтось з них підняв, червоно-чорний прапор, над головами інших. Щоб від сонця стяг не линяв. Вони повели Ше більше. Тоді і нині.


117

Вони йшли. Відвоювати свободу. Україні. Її народу. Нам теж треба йти. Збирати Майдан. Йти до мети. І не боятись ран. Для загальної уваги, треба подати знак: Друже.

Розверни! Червоно-чорні стяги, і йди! Я не мовчу!, Ти не мовчи! Інакше тюремний барак. Де замість свободи пахан.

Хам. Йому не годи! Його прожени. Зроби гідний чин. Його на Майдані пни. І дуже! Кричу. Вам. *** Саджайте люди навесні калину.. ПАМ`ЯТІ НАШОГО ПРОВІДНИКА. - Пам`ятай! Його Чин. -Зробити все для відновлення Української


118

Держави. – Його життя. – Він пожертвував ним заради нас. – Його рідних. – Вони закатовані в нацистських і кацапістських концтаборах. Лише за те, що любили свою Землю і свій народ. – Його Віру.- В Господа Нашого Ісуса Христа. – Його мову. – Українську. – Його небо.- Блакитне.- Його поле.- Жовте.- Його зброю. – Слово правди.- Його вчителів. – Тараса Шевченка. Дмитра Донцова.- Його Армію. -Армію Нескорених. – УПА. -Його Народ. -Це Ми. -Його рідну землю.- Україну. Вічна пам`ять тобі, друже Провідник. Спи спокійно. -Твій смолоскип не погас.- Твій і наш стяг- червоно-чорний. – Твоя і наша революція національна. – Твоя і наша боротьба продовжується.- Ми йдемо до Мети. – Українська Держава неодмінно буде відновлена. – Спи спокійно. …Хай росте на Твоїй могилі червона калина. СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

Чи є провина в тім, щоб покохати, Мов дівчину безтямно Україну, Стати на герць і вбити її ката, І хрест страждань нести в тяжку годину?


119

…Крихти століть розкидані по стрічці, Буття Господнього, що сяє променисто… Як знати нам, що є святим і вічним, І кого чин був безумовно чистим? …Герої не шукають нагороди, Які себе давно заплямували, Які дають за кожної нагоди,

Тим, хто заплатить якнайбільше “налом”! Вручили цяцьку якось кровопивці, Огидному шахраєві товстому! Заможному життів шахтарських вбивці, Краю шахтарського прокляттю і судомі!

“Героя” носить навіть і господар, В столичному якомусь ресторані! -За те, що ублажав він стравоходи Вельмож новітніх і водив у бані! Герой же, що боровся за свободу, Не потребує милостей посмертних, Що роздає хтось рейтингам в угоду, Неначе йде на непоправні жертви! Ті жести, а чи вчинки запізнілі, Нікого вже не заведуть в оману, Залишиться в віках, лиш той очільник, Який служив народові старанно.

…Саджайте ж люди навесні калину - Тим нагорода буде вона цінна, Хто Україну покохав й за неї гинув, Не зрадивши й не впавши на коліна! ***


120

Ще сплять гайдамаки...

- Маків червоних, Сяюче личко: Хлопців полониш, Краси, потічком! - Грають дівчатам, Вони на сопілці Пшеничним шатам. Калиновій гілці. - Спить Україна. Маревом, мліє.. Кохає дівчина, Квіткою,- тліє! - Палає коханий, Маків червінню! Божий Посланник, Стелиться синню! Крила,- то хмарки, Вітер, - то руки! Закоханим жарко, В чеканні розлуки..


121

А чорна могила Між маків червоних .. Коханців сповила, Замріянням скону.. "Хрест наший розбито!- Земля тяжко стогне,-

Під чорним копитом, Погас світлий вогник! Й ніхто не запалить, - Свободи лампаду, Нас кров`ю приспали, А в вас волю крадуть..."

..В могилі глибокій, Сплять душі ослаблі, Не чуть їхні кроки, Й негострі їх шаблі, Лиш стогін довкола, Коханців жахає: Над маковим полем Пітьма набухає! - То поле сумує..., - Шепочуться маки, Хто нечисть вгамує?- Ще сплять гайдамаки.. ***


122

Ми ще живі і Прапор наш червоно-чорний!

Ми ще живі і Прапор наш червоно-чорний, Бояться України вороги! -У чорну Землю підуть всі.. І смертний стогін, Не омине й Нечистого слуги! - Захистимо Закони Божі й Віру, І вільне Небо, в нас гаряча кров, Щоб за Вітчизну віддавать в офіру, Якщо потрібно, її знов і знов! Нехай здіймаються увись Знамена, І плинуть в небеса жита: -Моя Батьківщино стражденна,


123

- Моя ти Істино, проста.. -Ми ще живі!- І Прапор наш, червоно-чорний, - Вітчизно, у Твоїх руках! - Щоб захиститить Тебе, шикуємось в колони, І покидаєм рідний дах! Чорна Земля і кров в неї пролита… - По ній зі зброєю йдемо! -Жахи Голодомору повторити, Ми ворогам більш не дамо! Вставай Народе! –Більше не терпи, Нікчемних зайд, знущання і наругу! І злою кров'ю, чорну Землю окропи, Щоб України звеселить, тим чином тугу! -Пророк сказав, іще рядками Кобзаря, - Як Волю українцям здобувати! Й червоно-чорна загорілася Зоря, І вороги злякалися розплати! Бо з нами йдуть Богдан і Святослав, І Тризуб свій підносить Володимир!, Ним Князь Святий мерзотників карав, І Вельзевула підкоряв гординю! А поряд з Тризубом Господній Хрест, -Ми в вірі з Володимиром єдині! За Україну, за Свободу і за Честь, За Віру! Ми змагатись будем нині! ***


124


125

Героям слава

Documents