Збірка студентський наукових робіт "Сталий...

Сталий розвиток за учаСті громад

Збірка студентських наукових робіт

2012

Сталий розвиток за участі громад

2

Це видання підготовлено в межах виконання проекту «Місцевий розвиток, орієн-тований на громаду-ІІ», який фінансується Європейським Союзом та спів фінан-сується і впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні. Думки, висновки чи рекомендації, які містіться в цих матеріалах, належать виконавцям проекту, авторам та упорядникам цього видання і не відображають погляди Європейсько-го Союзу чи ПРООН.

Вул. Еспланадна, 20, 7-й поверх, офіс 704-708, Київ, 01601, Україна. Тел.\факс: +38 (044) 584-34-70. E-mail: [email protected].Сайт: www.cba.org.ua. Сторінка у Facebook: http://www.facebook.com/cbaproject.

Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» було започатковано у вересні 2007 року. Проект має на меті сприяти сталому соціально-економічному розвитку на місцевому рівні шляхом підтримки та співфінансування громадських ініціатив у всіх областях України та Автономній Республіці Крим. В основі Про-екту лежить підхід «розвиток, орієнтований на громаду». Він передбачає, що місцеві громади, органи місцевої виконавчої влади та самоврядування спільно визначатимуть пріоритети розвитку своїх територій, спільно плануватимуть та реалізовуватимуть заходи для забезпечення сталого розвитку свого села, сели-ща чи міста. Ініціатива фінансується Європейською Комісією в рамках програми технічної допомоги ЄС та співфінансується і впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні, за підтримки Уряду України. Європейський Союз складається з 27 держав-членів, які вирішили поступово об’єднати свої знання, ресурси та долі. Упродовж 50 років розширення вони побудували зону стабільності, демократії та сталого розвитку, зберігаючи при цьому культурну різноманітність, толерантність та особисту свободу. Європейський Союз прагне поділитися своїми надбаннями та цінностями з країнами та людьми поза його кордонами. Програма розвитку ООН (ПРООН) є глобальною мережею ООН в галузі розвитку, яка виступає за по-зитивні зміни та надає країнам доступ до джерел знань, досвіду та ресурсів задля допомоги людям в усьому світі будувати краще життя. ПРООН співпрацює з 166 країнами світу, допомагаючи їм знаходити власні шляхи розв’язання глобальних та національних проблем в галузі розвитку. У розвитку їхньої місцевої спромож-ності вони залучають працівників ПРООН і широкого кола наших партнерів.


3

Значення викладання сталого соціального розвитку у вищих навчальних закладах. Савон Ольга . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4

Роль організації громади в підтримці життєздатності інфраструктури громади. Терновська Марина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Громадські ресурсні центри як інструмент акумулювання потенціалу територіальних громад в Черкаській області.Бондаренко Марія . . . . . . . . . 25

Сталий розвиток за участі місцевих громад. Атаманюк Роман . . . . . . . . . . . . . 38

Мікро-проект по економічній та енергетичній ефективності виробництва продукції рослинництва в Полтавській області. Єсаулова Яна. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50

Особливості соціальної мобілізації в українських умовах. Дегтяр Наталія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60

Реалізація мікро-проекту громад в енергозбереженні. Власенко Аліна . . . . . . . . 68

Енергозберігаючі заходи у вищих навчальних закладах як мікро-проект громад у сфері енергозбереження. Висоцький Павло. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78

Виробництво біопалива в приватних сільськогосподарських підприємствах як основа енергетичної та екологічної безпеки регіону. Філісюк Тетяна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89

Залучення громад до процесів місцевого розвитку. Рижикова Олена . . . . . . . . 101

Культурні ресурси соціальної мобілізації громади в цілях сталого розвитку на місцевому рівні. Савєльєва Галина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107

Проект впровадження послуги водопостачання на КП «Лад» Свидівоцької сільради (в межах проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду»). Кулик Юлія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117

Гендерний аспект мобілізації громад. Кенчошвілі Каріна . . . . . . . . . . . . . . . . . 130

Залучення громадян до відтворення інфраструктури громад: на що це впливає? Патук Яна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 144

Умови, складові та підходи до розвитку громад в Україні. Гончаренко Ірина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154

Вплив участі у Проекті ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» на соціокультурні цінності членів громад. Шкурко Юлія. . . . . . . 163

Способи мотивації суб’єктів господарювання здійснювати фінансування громад. Шевченко Євген . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173

Забезпечення малих сіл хлібом та хлібобулочними виробами. Постіл Юлія . . . 182

Гендерні причини успішності громади. Величко Ілона. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210

ЗМіст


4

савон ольга, студентка 6 курсу,

херсонський державний аграрний університет

Значення викладання сталого соціального роЗвитку у вищих навчальних Закладах

Реалізація принципів сталого розвитку в нашому суспільстві протікає по-вільно, але обов’язково спричинить значний ріст благополуччя населення нашої країни. Проте, це потребує важкої плідної праці і об’єднання всіх зусиль як політичних діячів, менеджерів, так і вчених, а також усіх ініціа-тивних і прогресивних людей.

Важлива умова реалізації сталого розвитку — глибокі знання, висока ці-леспрямованість і політичне бажання державного управління долати труд-нощі, які пов’язані з впровадженням сталого розвитку в нашій країні. Тому основні дії Вищих навчальних закладів, які виховують молодих спеціалістів сучасного типу, повинні бути направлені таким чином, щоб нове покоління змогло побудувати гармонійне і мудре людське суспільство ХХІ століття.

Універсальний характер ідей сталого розвитку та відповідні міжнародні угоди привели до появи нового типу освіти, а саме — «освіта в інтер-есах сталого розвитку» (Education for Sustainable Development). Очевидно, що головна причина появи такої освіти — це усвідомлення людством необхідності змін в освітній парадигмі з метою подальшого сталого розвитку суспільства, економіки та навколишнього середовища.

Актуальність теми посилює й той факт, що освіта є базовим елементом трансформації суспільства до сталого розвитку за рахунок забезпечення особистості можливістю перетворити свої уявлення про суспільство у життя. Саме така ключова роль освіти зафіксована у головних документах Всесвітніх форумів зі сталого розвитку у 1992 та 2002 роках. Так у «Порядку денному на ХХІ століття» було проголошено, що «освіта є фундаментом сталого розвитку» [4]. Освіта в інтересах сталого розвитку — це сучасний підхід до організації навчального процесу, який включає інформування членів суспільства про основні проблеми сталого розвитку, формування світогляду, що базується за засадах сталості, перетворення навчання з пе-редачі знань на створення діалогу, орієнтація якого спрямована на пору-шення та практичне розв’язання місцевих проблем.


5

1. Значення дисципліни «стратегії сталого соціального розвитку»

Словосполучення «стійкий розвиток» щоразу вживається при обгово-ренні проблем суспільно-політичного розвитку світу загалом та України, зокрема. Концепція стійкого розвитку з'являлась у пошуках відповіді на екологічний виклик сучасності — як жити, коли всього обмаль — ресур-сів, чистої води, їжі, придатних для проживання місць, тощо. Іншими сло-вами, йдеться про стратегію поведінки людини в умовах постійного підви-щення попиту і зниження пропозиції. Цю концепцію покладено в основу доповіді міжнародної Комісії з природного середовища і розвитку «Наше спільне майбутнє» (1987 р.), яка була підтримана ООН і визнана міжнарод-ною спільнотою в Ріо-де-Жанейро (1992 р.). Конференція перенесла ідею стійкого розвитку у площину міжнародних зобов'язань.

Проблема оптимізації соціально-економічного розвитку загострюється не тільки через надмірне навантаження на природні системи внаслідок зростання масштабів діяльності людини, а ще й тому, що принципи со-ціоекологічної збалансованості економіки, екологічна безпека і еколо-гічна «чистота» виробництва, особливо, в агропромисловому комплексі, не стали обов'язковою нормою роботи кожного керівника і спеціаліста. Внаслідок цього ми стали свідками численних проявів кризової еколо-гічної ситуації. У цих умовах підготовка сучасних фахівців вимагає фунда-ментальних знань з питань формування нової стратегії соціального роз-витку суспільства, іншими словами, стратегії сталого розвитку [5].

Навчальна дисципліна «Стратегія сталого розвитку» є нормативною дисципліною, яку передбачено освітньо-професійною програмою (ОПП) підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» зі спеці-альності 8.040106 «Екологія і охорона навколишнього середовища та збалансованого природокористування» [1, 2, 3].

Навчальна дисципліна «Стратегія сталого розвитку» належить до новітніх навчальних курсів і передбачає міждисциплінарний та системний підхід до вивчення основних проблем взаємодії людини і суспільства з навко-лишнім середовищем з точки зору принципів й стратегії сталого розви-тку. Відповідно до рекомендацій Конференції ООН з питань охорони на-вколишнього середовища та збалансованого розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) вивчення проблем сталого розвитку має бути складовою час-тиною в програмі підготовки фахівців різних спеціальностей, або ж бути організовано як окремий загальний курс.


6

Особливістю дисципліни «Стратегія сталого розвитку» є те, що її міждис-циплінарний характер пов'язаний із необхідністю вивчення умов збалан-сування трьох сфер життєдіяльності людини (економічної, екологічної і соціальної) і набуттям знань і вмінь з формування єдиної соціально та еколого-економічної збалансованої системи на локальному, регіональному і глобальному рівнях [1, 2, 3].

За сучасними уявленнями соціальні перетворення повинні здійснюватися за принципами цілей і завдань стійкого розвитку у XXI ст. Тому феномен стійкого розвитку нині всебічно осмислюється з гуманітарних, філософ-ських, політичних та економічних позицій. У науково-дослідних установах нині створюються і функціонують відповідні підрозділи, а у ВНЗ — ка-федри відповідного спрямування, систематизовані про повну і вичерпну інформацію, про стійкий екологічно безпечний розвиток суспільства, су-часні тенденції суспільно-історичного розвитку, в основу яких покладено стійкий розвиток і пошук відповіді на екологічний виклик сучасності; про зрушення, які в цьому зв'язку відбуваються у сфері суспільної свідомості, моралі, філософи життя, культури, економіки, міжлюдських і міждержав-них відносин; про сутність національних концепцій та стратегій стійкого розвитку і основні правила менеджменту природного середовища і ви-користання природних ресурсів.

Під час вивчення дисципліни студенти повинні засвоїти:

основні філософські категорії, загальний зв'язок і загальну обу-•мовленість предметів і явищ;економічні механізми, економічні інструменти, ринкові механізми •регулювання;принципи формування умов безпечної життєдіяльності людини;•основні положення міжнародного екологічного законодавства і •основні міжнародні договори і конвенції;правове та інформаційне забезпечення формування наукової під-•тримки рішень.

Мета викладання дисципліни «Стратегії сталого розвитку» — у всебічній і багатоплановій підготовці фахівців-екологів, формування у них системного підходу до оцінювання та розробки стратегій соціального економічного та екологічно збалансованого розвитку суспільства.

Завдання дисципліни — підготувати студентів до можливої участі у фор-муванні та реалізації загальнодержавних і регіональних проектів з різних аспектів стійкого розвитку. Навчальна дисципліна покликана сформувати


7

у студентів наукове, відповідальне ставлення до природи та її ресурсів, виробити соціальну відповідальність і готовність до активних дій з і вра-хуванням принципів і стратегій сталого розвитку суспільства [1, 2, 3, 5].

Задачі дисципліни:

ознайомити студентів з функціонуванням державної системи •управління природоохоронною діяльністю;засвоїти роль та значення процесу розвитку законодавства як •базової, складової для організації управління природоохоронною діяльністю;опанувати механізми регулювання у галузі охорони атмосферного •повітря, води, землі, надр та природних ресурсів;засвоїти базові інструменти управління фінансовою підтримкою •природоохоронної діяльності в умовах ринкової економіки;вивчати принципи та методи організації програмної діяльності на •національному та регіональному рівні в природоохоронній сфері.

Після вивчення курсу студенти повинні знати:

основні закономірності розвитку відкритих стаціонарних систем;•взаємозв'язки між факторами розвитку суспільства;•індикатори сталого розвитку;•соціальні, екологічні та економічні передумови сталого розвитку •регіонів;умови сталого розвитку територій, спрямовані на відтворення і •збереження повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі збалансованого використання ресурсів;умови і управлінські механізми забезпечення прогресивного або •екологічного, соціального та економічно збалансованого розвитку суспільства.

Після вивчення курсу студенти повинні вміти:

розраховувати локальні та регіональні індикатори сталого •розвитку;організовувати моніторингові дослідження стану природних і •соціально-економічних систем;виявляти пріоритети сталого розвитку і обґрунтовувати рішення, •пов'язані з розвитком соціально-економічних систем;


8

розробляти плани дій з охорони навколишнього середовища і •збалансованого розвитку регіонів;впроваджувати рішення необхідні для забезпечення сталого роз-•витку в умовах інформаційного суспільства.

• вміти з позицій стійкого розвитку сприймати, аналізувати і оціню-вати різні аспекти суспільного буття, поточну політику держави та плани її соціально-економічного розвитку на найближчу і від-далену перспективу екосистем, розвитку і моделювання сталого розвитку [1, 2, 3, 5].

2. впровадження в україні освіти, орієнтованої на інтереси сталого розвитку

Універсальний характер ідей сталого розвитку та відповідні міжнародні угоди привели до появи нового типу освіти — «освіта в інтересах сталого розвитку» (Education for Sustainable Development) (ОСР). Очевидно, що го-ловна причина появи ОСР — це усвідомлення людством необхідності змін в освітній парадигмі з метою подальшого сталого розвитку суспільства, економіки та навколишнього середовища. Освіта є базовим елементом трансформації суспільства до сталого розвитку за рахунок забезпечен-ня особистості можливістю перетворити свої уявлення про суспільство у життя. Саме така ключова роль освіти зафіксована у головних документах Всесвітніх форумів зі сталого розвитку у 1992 та 2002 роках. Так, у главі 36 «Порядку денного на XXI століття» було проголошено, що «освіта є фунда-ментом сталого розвитку» [4].

ОСР — це сучасний підхід до організації навчального процесу, який вклю-чає інформування членів суспільства про основні проблеми сталого роз-витку, формування світогляду, що базується на засадах сталості, переорі-єнтацію навчання з передачі знань на діалог, орієнтацію на виявлення та практичне розв’язання місцевих проблем [1, 2, 3, 5].

В Україні, як і в інших країнах, ОСР перебуває на етапі становлення, ро-зуміння її цілей і завдань, важливості для розвитку суспільства та окре-мої людини. Значним поштовхом у цьому суперечливому процесі стало прийняття у 2005 р. Стратегії освіти для сталого розвитку Європейської Економічної Комісії ООН (Стратегія), яка визначає конкретні завдання для урядів держав, принципи, організаційні основи реалізації [3]. Необхідно виконати кілька першочергових завдань щодо реалізації Стратегії:

активізувати роботу Комісії зі сталого розвитку України, створеної •у 2001 р. при Кабінеті Міністрів України;


9

затвердити Державну Стратегію сталого розвитку України;•створити міжвідомчий координаційний державний орган, відпо-•відальний за реалізацію Стратегії ОСР і координацію та співпрацю у цій галузі;створити регіональні центри ОСР на базі провідних ВНЗ;•прийняти рішення щодо державної підтримки системи наукового •забезпечення реалізації завдань ОСР та сприяти залученню та ши-рокій підтримці участі неформальних громадських природоохорон-них організацій у розвитку екологічної освіти та реалізації ОСР.

Для впровадження ОСР у ланках формальної та неформальної освіти не-обхідно виконати такі кроки.

1. На рівні вищої освіти:

розроблення та запровадження у ВНЗ комплексної програми •безперервного навчання та виховання студентів у галузі екології, захисту довкілля та раціонального природокористування;розроблення навчальних програм, підручників і посібників з про-•блем сталого розвитку та реалізація їх у навчальному процесі;створення нових та реорганізація діючих наукових, зокрема, •еколого-експертних центрів, діяльність яких спрямована на до-слідження та оцінку різноманітних проблем сталого розвитку, охорони довкілля, використання природних ресурсів, дотримання принципів екологічної безпеки;внесення тематики проблем сталого розвитку до дипломних •робіт випускників вищих навчальних закладів;підтримка проведення науково-практичних семінарів, кон-•ференцій з тематики сталого розвитку для студентів вищих навчальних закладів; розширення міжнародної співпраці з провідними європейськи-•ми, американськими та канадськими університетами з акцентом на спільні наукові дослідження та запровадження нових форм організації навчального процесу для магістрів (такі як міжнародні студентські Інтернет-семінари).

2. У галузі підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів з пи-тань ОСР та СР:

розвиток перепідготовки викладачів на всіх рівнях і для всіх ка-•тегорій освіти в галузі екології та сталого розвитку;


10

включення принципів СР до програм закладів післядипломної •освіти;проведення семінарів для викладачів загальних середніх шкіл •щодо ознайомлення та поширення положень ОСР.

3. У галузі забезпечення доступу до навчальних та навчально-методичних матеріалів з питань ОСР та СР забезпечення безперебійного досту-пу студентів і викладачів до мережі Інтернет; створення потужної комп'ютерної бази, яка б дала змогу використовувати у навчальному процесі навчальні фільми, ролики з питань сталого розвитку, програ-ми, які б забезпечили можливість моделювання тих чи інших процесів та наслідків прийняття відповідних управлінських рішень.

4. У галузі розвитку наукових досліджень та розвитку міжнародного співробітництва:

розробка та наукове обґрунтування національної системи теоре-•тичних і практичних засад гармонійного сталого розвитку України повинні бути визнані на законодавчому рівні одним з пріоритет-них напрямів розвитку вітчизняної науки;найшвидше прийняття загальновизнаної соціально-еколого-•економічної стратегії переходу України до гармонійного сталого розвитку має стати підґрунтям розвитку наукових досліджень у галузі ОСР;формування та затвердження національної програми наукових •досліджень у галузі ОСР із залученням Академії педагогічних наук, працівників ВНЗ, вчителів та громадських діячів;прийняття рішення про державну підтримку системи наукового •забезпечення реалізації завдань ОСР в освітніх установах;включення питання міжнародної співпраці у галузі ОСР у всі між-•державні освітні угоди України.

Таким чином освіта орієнтована на принципи стратегій сталого соціаль-ного розвитку повинна бути націлена на набуття знань і навичок, що сприяють формуванню екологічно свідомого суспільства, нових позицій, світогляду, цінностей, сприяють розвитку, який є соціально бажаним, еко-номічно життєздатним і екологічно збалансованим.

Концепція сталого соціального розвитку передбачає переорієнтацію осві-ти в напрямі дбайливого ставлення до довкілля, відмови від нестійких мо-делей виробництва і споживання, гармонізації розвитку соціальних, еко-номічних і екологічних процесів.


11

3. Підготовка студентів в області сталого розвитку в херсонському державному аграному університеті

У теперішній час якість нашого життя перш за все визначається якістю державного управління, яке потребує змін, впровадження новизни та ре-форм в області функціонування і роботи, перш за все, освітніх закладів. Так, в Херсонському державному аграрному університеті, а саме на рибо-екологічному факультеті, викладачі кафедри «Охорони довкілля і збалан-сованого природокористування» головною ідеєю та метою ставлять вве-дення нових підходів в області виховання студентів.

Відповідно до цілей меморандуму в навчальний план зі спеціальності «Екологія та охорона навколишнього середовища» включена дисциплі-на «Стратегія сталого розвитку». Її навчальна програма містить 36 годин лекційного курсу та семінарсько-практичних занять і 72 години само-стійної роботи з тематики сталого розвитку суспільства. Розглядається людський розвиток, як головний чинник і показник успішного розвитку суспільства, науковий, освітній показники, та саме, Україна в контексті переходу на засади сталого розвитку. Студентам надається інформація з питань історії формування концепцій сталого розвитку, причин ви-никнення ідей сталого розвитку, розкривається його сутність, надають-ся основні поняття та визначення, формується правильне соціально-екологічне мислення студентів.

Структура вивчення цієї дисципліни для магістрів університету передбачає вивчення тем розділених на два змістовних модуля, а саме:

Модуль №1.

1. Проблеми стійкого екологічно безпечного розвитку суспільства.2. Екологічний виклик як геокультурний феномен.3. Принципи забезпечення сталого розвитку соціально-економічних

систем.4. Індикатори сталого розвитку.5. Тринітарна сутність стійкого розвитку.

Модуль №2.

6. Сталий розвиток та потреби в реагуванні на рівні стратегії.7. Стійкий розвиток у національних стратегіях країн світу.8. Стратегії України у вимірі стійкого розвитку.9. Планування стратегії сталого розвитку на місцевому рівні.


12

Окрім, занять в стінах університету, налагоджена активна співпраця ви-кладачів та студентів з координаторами ПРООН в Херсонській області «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Проведені практичні за-няття в офісі ПРООН з питань аналізу та обговорення підсумків роботи Проекту за попередні роки та дослідження проблем життя й розвитку місцевих громад. Координатори сприяли в вивченні студентами матеріалу розділу самостійної роботи з проблематики сталого розвитку.

Вперше на факультеті в квітні 2012 року були організовані і проведені «Дні сталого розвитку», підчас яких студенти магістри інформували студентів молодших курсів про принципи та ідеї «Стратегій сталого розвитку». Була проведена конференція та дебати, де ми демонстрували свої власні до-слідження, а також результати опрацьованої літератури та інформації із всесвітньої мережі щодо регіональних особливостей сталого розвитку. У результаті магістри мали змогу отримати практичні педагогічні навички з області викладання і подачі інформації студентам, а з іншого боку викли-кали велику зацікавленість і багато запитань зі сторони студентів-слухачів, які не залишилися байдужими до питань сталого розвитку.

Також в ході вивчення дисципліни практикуються так звані «виїзні за-няття», під час яких студенти-магістри разом з координаторами місце-вої організації, яка функціонує за підтримки ООН і впроваджують про-екти орієнтовані на громаду, мають змогу відвідувати районні центри нашої області та села і приймати участь в обговоренні організаційних питань, а також пропонувати власні ідеї, що несе не лише пізнаваль-ний, а практичний характер.

Безумовно підвищення нашої освіченості та формування правильної гро-мадянської позиції можливо тільки за наявності прогресивних викладачів, яким не байдуже наше майбутнє. І нам дійсно пощастило, тому що, в на-шому університеті вже запроваджені і здійснені перші кроки на шляху ін-формування і виховання майбутніх молодих спеціалістів сучасного типу, які побудують гармонійне і грамотне людське суспільство ХХІ століття.

Отже, ПРООН, яка представлена в Україні, і безпосередньо в Херсонській області, зацікавлена в посиленні заходів для становлення принципів стало-го розвитку, спільного самоврядування шляхом навчання майбутнього по-коління підходу щодо сталого місцевого розвитку України за участі громад. Метою Меморандуму, який уклав наш університет є зміцнення регіональ-ної спроможності та бази знань для підтримки спільного врядування.


13

Університет на базі кафедри «Охорони довкілля та збалансованого при-родокористування» сприяє залученню науково-педагогічних працівників та студентів до ознайомлення, аналізу набутого досвіду участі громад у розв’язанні місцевих, економічних, соціальних та екологічних проблем. Науково-педагогічний колектив та студентство сподівається на подальшу спільну працю в області випуску науково-методичних розробок, підруч-ників, посібників, участі у конференціях, семінарах, виконання практич-них робіт та програм з питань охорони довкілля. Очікуємо на надання технічної та освітньої підтримки університету для координації діяльності відповідно курсу «Сталого розвитку суспільства», на допомогу щодо до-ступу викладачів та студентів до сучасних світових і національних знань та інформації, надання консультаційних послуг силами національних і міжнародних експертів.

висновки

В Україні сучасний підхід освіти в інтересах сталого соціального розвитку, перебуває на етапі становлення розуміння її цілей і завдань, розуміння важливості такої освіти для розвитку суспільства та особисто кожної лю-дини. Важливим поштовхом у цьому суперечливому процесі стало при-йняття у 2005 р. Стратегії освіти для сталого розвитку Європейської Еко-номічної Комісії ООН, яка визначає конкретні завдання для урядів держав, принципи та основи її реалізації [3]. Тому в інтересах суспільства на рівні вищої освіти необхідно розробляти та впроваджувати у ВНЗ комплексні програми безперервного навчання та виховання студентів у галузі еколо-гії, захисту довкілля і збалансованого природокористування.

Викладання дисципліни «Стратегія сталого розвитку» виховує та фор-мує відповідального та гідного громадянина не тільки своєї країни, а й планети. Отже, грамотний підхід до викладання сталого розвитку у ВНЗ може дати високі результати не тільки у зміні свідомості тих студентів, які безпосередньо приймають участь в навчальному процесі, їх ставлен-ні до сталого розвитку в нашій країні, а й загальному сталому соціаль-ному розвитку, якій і викличе саме гармонійний, благополучний і сталий розвиток світу в цілому.

Для мене — спеціаліста-еколога дуже важливо формування у людей пра-вильного соціально-екологічного мислення, відповідно до якого модель розвитку життя сучасного суспільства повинна відповідати реальним обмеженим можливостям довкілля. І саме для нас, для молоді — для майбутніх учасників народногосподарського процесу, майбутніх керівни-ків держав вкрай необхідне ясне розуміння розвитку еколого-соціально-


14

економічних процесів загальнопланетарного характеру для припинення насильницького відношення до природи, забезпечення пріоритетного розвитку людини в гармонії з навколишнім середовищем, відтворення екологічного балансу на планеті.

сПисок використаної літератури

1. Концепція екологічної освіти України. — Інформаційний вісник НМЦ вищої освіти МОН України. — 2002. — № 9. — С. 50–61.

2. Образование для устойчивого развития / Под ред. Н. С. Касимова. — М.; Смоленск : Универсум, 2004.

3. Образование в интересах устойчивого развития в международных до-кументах и соглашениях. — М.: «Эко-согласие», 2005. — 142 с.

4. Програма дій «Порядок денний на XXI століття» («АGENDА 21»). — К.: «Інтелсфера», 2000. 58 с.

5. Стратегія СЕК ООН освіти для сталого розвитку. Пер. з англ. — Одеса : «Екологія», 2005. — 44 с.


15

терновська Маринастудентка 6 курсу

херсонський державний аграрний університет

роль органіЗації гроМади в ПідтриМці життєЗдатності інфраструктури гроМади

Більшість з нас чули про діяльність Організації Об’єднаних Націй, пов’язану з підтримкою миру або наданням гуманітарної допомоги. Проте, далеко не завжди і не так добре відомо про багато інших аспектів її діяльності, які впливають на наше життя.

Організація Об’єднаних Націй є центром вирішення проблем, з якими стикається все людство. Ця діяльність здійснюється спільними зусиллями більше 30 пов’язаних з нею організацій, що складають систему Організації Об’єднаних Націй. День за днем Організація Об’єднаних Націй і інші ор-ганізації її системи ведуть роботу зі сприяння дотриманню прав людини, охороні навколишнього середовища, боротьбі з хворобами і скороченню масштабів бідності. Установи Організації Об’єднаних Націй розробляють норми і правила безпечного й ефективного повітряного сполучення та сприяють вдосконаленню телекомунікацій і захисту інтересів споживачів. Організація Об’єднаних Націй є ініціатором міжнародних кампаній щодо боротьби з обігом наркотиків і тероризмом. Діючи у всіх регіонах миру, Організація Об’єднаних Націй і її установи надають допомогу біженцям, імплементують (реалізують) програми з питань розмінування, допомага-ють збільшити обсяг виробництва продуктів харчування та відіграють про-відну роль в боротьбі зі СНІДом [1, 2].

Організація Об’єднаних Націй була створена 24 жовтня 1945 року 51 кра-їною, які були сповнені рішучості зберегти мир за допомогою розвитку міжнародної співпраці й забезпечення колективної безпеки. На сьогодніш-ній день членами Організації Об’єднаних Націй є 191 країна, тобто майже всі країни світу, в тому числі і Україна.

Організація Об’єднаних Націй не є всесвітнім урядом і не ухвалює зако-нів. Проте вона надає засоби, які допомагають врегулювати міжнародні конфлікти і розробляти політику щодо питання, які стосуються всіх нас. У Організації Об’єднаних Націй всі держави-члени — великі і малі, бага-ті і бідні, такі, що дотримуються різних політичних поглядів і соціальних систем, мають право висловити свою думку і взяти участь в голосуванні в рамках цього процесу.


16

Одним із головних завдань Організації Об’єднаних Націй є підтримка миру у всьому світі. Згідно Статуту, держави-члени вирішують свої міжнародні спори мирними шляхами і утримуються від погроз силою або її застосу-вання проти інших держав.

Впродовж багатьох років Організація Об’єднаних Націй відігравала важли-ву роль щодо сприяння запобіганню міжнародним кризам та врегулюван-ня тривалих конфліктів. Вона здійснювала комплексні операції, пов’язані зі встановленням та підтримкою миру й наданням гуманітарної допомоги. Їй також доводилося запобігати назріваючим конфліктам. В постконфлік-тних ситуаціях вона все частіше докладає зусиль, направлених на усунен-ня першопричин війни й створення основ для міцного миру [1, 2].

Одним з напрямків роботи є спільний проект з Євросоюзом «Місцевий роз-виток орієнтований на громаду», який працює в Україні вже другий етап. Цей Проект має реальні позитивні результати роботи щодо покращення умов життя українців, а головне — пробудження свідомості та громадян-ської позиції людей, які змінюють наше майбутнє на краще [3, 4, 5, 6].

Метою роботи є дослідження проекту «Місцевий розвиток орієнтований на громаду» вивчення механізму його реалізації. З огляду на мету постав-лені такі завдання:

ознайомитись з діяльністю щодо реалізації мікропроектів;•проаналізувати діяльність Проекту на Херсонщині;•дослідити сучасний соціально-економічний стан рідного селища •Козацьке та перспективи його участі в подібних проектах.

1. Проект оон «сталиЙ роЗвиток За участі Місцевих гроМад»

В Україні працюють наступні установи ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Фонд Народонаселення ООН (ЮНФПА), Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ), Міжна-родна організація з міграції (МОМ), Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБООН), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Міжнародна організація праці (МОП), та Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу в Україні (ЮНЕЙДС). В країні також діють асоційовані органі-зації ООН, такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий Банк (СБ), Управління ООН з наркотиків та злочинності (УНЗ ООН) та Міжнародна Фі-нансова Корпорація (МФК), котра знаходиться у підпорядкуванні до Банку.


17

Ці установи працюють в різних сферах і мають їхні власні стратегії, але їх об’єднує загальна стратегічна ціль: допомогти народу України побудувати краще майбутнє для своєї держави [1, 2, 5, 6].

Генеральний Секретар ООН Пан Ги Мун призначив пана Олів’є Адама Ко-ординатором системи ООН в Україні 1 серпня 2009 року, одночасно голо-ва ПРООН Хелен Кларк призначила пана Адама постійним представником ПРООН в Україні.

Один з проектів ООН в Україні це — Місцевий розвиток та безпечне се-редовище для людського розвитку.

Місцевий розвиток, орієнтований на громаду;•Муніципальна програма врядування та сталого розвитку;•Підтримка Агентства регіонального розвитку Автономної •Республіки Крим;Моніторинг людської безпеки та громадський діалог для •соціально-економічного розвитку та запобігання конфліктам;Програма розвитку та інтеграції Криму ПРООН;•Проект «Соціальна інтеграція та розвиток громадянської відпові-•дальності молоді»;Створення безпечного середовища для молоді України;•Чорнобильська програма відродження та розвитку.•

«Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» — це всеукраїнський про-ект, який реалізовується на території України на кошти Європейського Союзу та Програми розвитку ООН з метою створити сприятливе серед-овище для сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівні шляхом самоорганізації та соціальної активізації громад, розробки та впровадження невеликих за обсягом громадський ініціатив у всіх облас-тях та Автономній Республіці Крим [4, 5, 6].

Конкретні цілі проекту:

Покращення умов життя у сільських та селищних громадах по •всій Україні шляхом сприяння сталому відновленню, управлін-ню та забезпеченню роботи базової соціальної та комунальної інфраструктури й служб за рахунок ініціатив самодопомоги за участі громад.Доведення ефективності механізмів місцевого самоврядування •і децентралізованого управління, основаних на участі громад, у наданні державних послуг шляхом просування партнерських


18

самоврядних організацій громад, які запроваджують ініціативи з самодопомоги у співпраці з органами місцевої влади, приватним сектором та іншими зацікавленими сторонами.Покращення відповідних професійних вмінь та знань організацій •громад і органів місцевої влади з метою започаткування та під-тримки процесів стабільного соціально-економічного розвитку за принципом залучення громад, а також для надання якісних державних послуг.Розбудова інструкційної спроможності організацій громад і •органів місцевої влади щодо визначення потреб і пріоритетів громад, щодо ведення і моніторингу місцевого процесу сталого соціально-економічного розвитку на основі широкої участі та ефективного надання державних послуг.Поширення на низовому рівні практичного досвіду принципів •планування на засадах участі громади, прийняття рішень та со-ціальних дій задля накопичення даних для розробки політики та проведення законодавчих реформ у напрямку сталого регіональ-ного розвитку, адміністративної та фінансової децентралізації й зміцнення місцевої демократії.

Перша фаза Проекту МРГ розпочалась у грудні 2007 року і тривала по 6 червня 2011 рік. За 3,5 роки діяльності Проект допоміг більше 1000 сіль-ських громад покращити умови проживання спільними зусиллями та у партнерстві з місцевою владою. Таким чином, було здійснено 1303 мікро-проекти з енергозбереження в школах та дитячих садочках, ремонт та закупівля обладнання для сільських медичних установ, а також водопос-тачання. Проект встановив партнерство з 25 регіонами, 209 районами та більше 1100 місцевими радами (з населенням до 10000 осіб). Проект мобілізував більше 418 тис. мешканців сільських територій які самоорга-нізувались в організації громад (ОГ), в основі яких — принцип належного врядування. Для громад та представників органів місцевої влади експерти Проекту провели 1656 навчальних семінарів та тренінгів, на яких грома-ди навчили, як створити та керувати діяльністю своєї організації, як пла-нувати та виконувати плани розвитку власного села спільно з місцевими органами влади. В рамках І фази Проекту реалізовано 1303 проекти гро-мад. Голосуванням на загальних зборах громади самі обирали пріоритети для своїх проектів. Таким чином, 59% громад запровадили енергоощадні заходи у сільських школах, дитячих садочках та медичних закладах, 21% здійснили ремонт амбулаторій/ФАПів та закупівлю медичного обладнан-ня; 15% громад провели або відремонтували систему водопостачання; 4% проектів стосувались закупівлі шкільного автобусу; 1% — проекти, спря-


19

мовані на збереження навколишнього природного середовища. Середня вартість проекту громади — близько 150 тис. грн. [4, 5, 6].

Друга фаза спільного проекту Європейського Союзу та програми розви-тку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» розпочалась 7 червня 2011 року і триватиме 4 роки. У другій фазі Проекту принаймні 900 громад отримають можливість реалізувати свої ініціативи. Проект під-тримуватиме ініціативи громад у наступних сферах:

енергозбереження та енергоощадні технології•водопостачання•охорона здоров’я•охорона навколишнього середовища•підтримка малого бізнесу (розвиток сільськогосподарських/обслу-•говуючих кооперативів).

2. МісцевиЙ роЗвиток За участЮ гроМад в херсонськіЙ оБласті

Досягнення партнерів проекту на Херсонщині досить масштабні. По-перше, 45 організацій громад подолали зневіру у власних силах, згуртувалися на-вколо проблем для їхнього спільного вирішення, активно співпрацюючи з органами місцевого самоврядування. По-друге, плани розвитку громад стали першим кроком до свідомого планування розвитку територій, від-новлено та введено в дію 54 об’єкти місцевої інфраструктури відповідно до пріоритетів фінансування. Сформовано механізм пошуку та розподілу фінансових ресурсів за рахунок коштів місцевих бюджетів усіх рівнів, вра-ховуючи пріоритети запропоновані місцевими громадами [4].

Форуми місцевого розвитку стали дієвим механізмом зборів та обгово-рення проблеми питань соціально-економічного розвитку районів облас-ті. Підвищено рівень усвідомлення місцевими посадовцями важливості спільної роботи з організованими та сильними громадами з вирішення проблема забезпечення сталого соціально-економічного розвитку населе-них пунктів, зміни ставлення до власних обов’язків, зростання довіри до громади, бачення її як партнера. Стратегічна мета Проекту МГР полягала у залученні місцевих громад та місцевої влади до участі у процесі при-йняття рішень та спрямування цього процесу для розбудови співпраці за участю широкого кола зацікавлених сторін.

Але, на жаль, проект охопив тільки половину районів області: Берис-лавський, Великоолександрівський, Верхньорогачицький, Голопристань-


20

ський, Горностаївський, Новотроїцький, Нововоронцовський, Нижньосі-рогозький та Чаплинський. Було втілено у життя безліч мікропроектів, а саме реконструкція дитячих садків, шкіл та амбулаторій, ремонт во-допроводу, ремонт лікарень та покращення в них медичних послуг. А головне — у людей з’явилася не лише надія на покращення життя, а й бажання робити добрі справи власними руками. Інформацію про реалізовані проекти наведені в табл. 1 [4].

Таблиця 1

реалізовані проекти в херсонській області

населений пункт назва ог назва мікропрокту Загальна вартість

1 2 3 4Район: Білозерський

Даріївка «Надія» Енергозберіг. засоб. в дит.садку 131764

Новотягинка «Світанок» Енергозберіг.засоби в дит.садку 86807

Федорівка «Надія» Реконструкція дит. садка 153458

Інгулець «Мрія» Реконструкція дит. садка 91143

Правдино «Роза» Ремонт водопроводу 247824Район: Великолепетиський

Рубанівка Сільський комітет Ремонт дільничої лікарні 124835

Велика Лепетиха Громадський комітет

Покращення надання медичних послуг 111800

Запоріжжя Сільський комітет Ремонт водопроводу 132970Катеринівка Сільський комітет Ремонт ФАПу 178611

Мала Лепетиха Сільський комітет Енергозберігаючі заходи в школі 161000

Демидівка Сільський комітет Енергозберігаючі заходи в дитсадку 50500

Рубанівка Сільський комітет Енергозберігаючі заходи в дитсадку 90600

Район: Великоолександрівський

Старосілліа «Журавлик» Енергозберігаючі заходи в дитсадку 69714

Велика Олександрівка «Веселка» Енергозберігаючі

заходи в дитсадку 157500


21

Чкалове «Криштал» Ремонт амбулаторії 155502Мала

Олександрівка«Охорона здоров’я» Ремонт ФАПу 101000

Біла Криниця «Теремок» Реконструкція дитсадка 105441

Велика Олександрівка «Веселка» Енергозберігаючі

заходи в дитсадку 159500

Старосілля «Журавлик» Енергозберігаючі заходи в дитсадку 78458

Мала Олександрівка

«Охорона здоров’я»

Енергозберігаючі заходи в дитсадку 121500

Калінінське «Надія» Ремонт водопроводу 121534Борозенське «Молодіжна» Ремонт водопроводу 148186

Район: Високопільський

Нововознесенське «Лілея» Енергозберігаючі заходи в школі 106888

Новопетрівка «Освіта Високопільщини»

Енергозберігаючі заходи в школі 63860

Мала шестірня «Надія» Ремонт ФАПу 58428

Високопілля «Тепла школа» Енергозберігаючі заходи в школі 297069

Архангельське «Іновація» Енергозберігаючі заходи в дитсадку 140625

Ольгино «Світанок» Ремонт ФАПу 158980

Каїри «Щит» Енергозберігаючі заходи в дитсадку 158000

Маринське «Радуга» Енергозберігаючі заходи в дитсадку 159000

Зірка «Вікторія» Ремонт ФАПу 135400Район: Новотроїцький

Волдодимиро- Іл-лінка «Вітязь» Ремонт водопроводу 139844

Новопокровка «Сяйво Новопокровки» Ремонт водопроводу 110127

Сиваське «Майбутнє Сиваського»

Енергозберігаючі за-ходи в дитсадку 144814

Олександрівка «Нові перспективи» Ремонт водопроводу 92210

Ковильне «Благодійність» Ремонт ФАПу 161000Чкалове «Благодійність» Ремонт амбулаторії 121000

Район: Скадовський

Приморське «Прометей»Енергозберігаючі

заходи в дитсадку101000

Широке «Дружба» Ремонт ФАПу 111000


22

Тарасівка «Надія»Енергозберігаючі


Володимирівка «Лідер»Енергозберігаючі


Птахівка «Чосон»Енергозберігаючі


Район: Голопристанський

Добропілля «Сонечко»Енергозберігаючі


Чорноморське «Райдуга»Енергозберігаючі


Геройське«Культура

нащадкам»

Енергозберігаючі заходи в Центрі

громади160640

Нова Збурьївка «Мрія»Реконструкція

дитсадка132178

Добропілля «Сонечко»Енергозберігаючі заходи в школі

179000

Район: ГорностаївськийКаїри «Щит» Ремонт амбулаторії 161000

Маринське «Радуга»Енергозберігаючі

заходи в НВК123198

Горностаївка «Скіф»Ремонт покрівлі в

будинку71816

Велика Благовіщенка

«Турбота»Енергозберігаючі


Олексіївка«Охорона здоров’я»

Ремонт ФАПу 158658

Констянтинівка «Єдність»Реконструкція дит.

садка160644

Сподіваюсь, що й в майбутньому, успішна співпраця з представниками ООН охопить усі інші райони Херсонської області, адже на даний час кожне селище потребує допомоги у вирішенні проблем, які турбують на-селення. Яскравим прикладом цього є моє рідне селище міського типу Козацьке Бериславського району. Назва населеного пункту походить від дніпровського рукава Козак, на якому лежить село. Станом на 01.01.2011 нараховувалося 1142 домогосподарства, в яких проживало 3809 особи. У складній ситуації опинилися мешканці селища після закриття заводів «С.-г техніка» та «Залізобетонних і армоселікатних виробів», на яких пра-цювало близько 39% населення. В селищі запанувало безробіття, безна-дія, безперспективність для молоді. За браком коштів дуже швидко по-чали накопичуватися житлово-побутові проблеми населення.


23

На сьогодні найболючішою проблемою мешканців селища є неякісне медичне обслуговування, відсутня машина швидкої допомоги, медичний пункт не має жодних ліків навіть для першої допомоги хворому, старе ме-дичне обладнання не підлягає ремонту.

Під час будівництва села Козацьке всі вулиці та провулки були освітле-ні, але в умовах постійного подорожчання енергоносіїв та у зв’язку з відсутністю коштів на утримання системи освітлення з 2007 року вона зовсім не працює.

Хоча селище й розташоване на березі Дніпра (Додаток А), але наступна проблема яка підлягає терміновому вирішенню є удосконалення системи водопостачання. Вона була збудована ще у 1961 році, з того часу жодно-го разу не була капітально відремонтована, це супроводжується частими проривами трубопроводу та аварійним станом водонапірної вежі.

На мою думку ці проблеми є першочерговими у вирішенні. На жаль, сільський голова разом з сільською радою не в змозі впоратися. Тому я розумію, що треба змінювати свою громадську позицію та пробуджувати свідомість моїх рідних, сусідів, знайомих та просто мешканців селища.

Я пам’ятаю свої емоції, коли ми на занятті з дисципліни «Стратегія ста-лого розвитку» передивлялися документальний фільм про діяльність ПРООН в нашій області. Моя одногрупниця Кіра Князєва впізнала на екрані своє село (с. Дар’ївка) і відремонтований дитячий садочок та ще й свого двоюрідного брата. Я відчула її гордість за громаду, яка органі-зувалася в її рідному селі. І тоді ми в групі всі зрозуміли, що треба діяти: агітувати мешканців свого села об’єднуватися для вирішення наших проблем, навчатися шукати шляхи та механізми втілення в життя наших сподівань. Причому, це необов’язково може бути саме цей проект, хоча координатори нікому не відмовляють в консультації, навчанні та до-помозі. Головне — бажання об’єднатися, поставити мету і обов’язково впровадити її в життя. І саме тому, потрібно почати з пошуку людини, яка зможе повести за собою односельців. Це повинна бути відпові-дальна, порядна людина, яка зможе подолати опір бюрократичних сил, зможе працювати навіть за рахунок власних матеріальних та фізичних зусиль і повести за собою людей. Громада своїм прикладом повинна до-вести, що в нашому селі живуть добрі люди, яким не байдуже майбутнє їх дітей та онуків. І навіть, якщо що у другому етапі Проекту, моє сели-ще не буде співпрацювати з ПРООН, я розумію, що отримала безцінний приклад — досвід інших сіл у вирішенні селищних проблем, в яких я теж готова прийняти активну участь.


24

висновки

Особливе і визначне місце в зовнішній політиці України належить спів-робітництву з Організацією Об’єднаних Націй. Український народ може пишатися тим, що його країна була однією з держав-засновниць цієї гло-бальної міжнародної організації. Організація Об’єднаних Націй надає до-помогу на центральному та місцевому рівнях з питань сталого економіч-ного розвитку, ефективного врядування, верховенства права, поваги до прав людини та інших міжнародних стандартів і норм заради добробуту народу України.

Місцевий розвиток, орієнтований на громаду, — це всеукраїнський проект, який реалізується в Україні за кошти Європейського Союзу та Програми розвитку ООН, спрямований на створення сприятливого середовища для сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівні через само-організацію та соціальну активізацію громад, розроблення та впроваджен-ня невеликих за обсягом громадських ініціативу всіх областях України та Автономній Республіці Крим.

Херсонська область одна з областей України, якій представники ООН дали надію на краще майбутнє, допомогли повірити в себе, згуртуватися й загальними зусиллями покращити умови життя. Та головне пробудили людей для активних дій, направлених на покращення нашого життя.


1. Боголюбов В.М, Прилипко В.А., Піскунова Л.Е. Стратегія сталого розви-тку: Навчальний посібник. — К: Вид. центр НАУ, 2008. — 264 с.

2. Винников О.Ю, Соф’янц Н.А. Правові засади соціального партнерства в територіальних громадах України: громадські організації та органи влади. — Севастополь: Вебер, 2001. — 96 с.

3. Сталий розвиток суспільства: навчальний посібник / авт.: А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа, Т. Тимочко. — 2 вид. — К: 2011. — 392 с.

4. http://www.oda.kherson.ua/uk/frontend/news/last.5. www.cba.org.ua6. http:www. facebook.com/cbaproject


25

бондаренко Марія студентка 3 курсу

Черкаський державний технологічний університет

гроМадські ресурсні центри як інструМент акуМулЮвання Потенціалу територіальних

гроМад в черкаськіЙ оБласті

У нескінчених дискусіях щодо темпів економічного зростання, реаліза-ції геостратегічних амбіцій та намірів, боротьби політико-економічних кланів та пошуку політичних компромісів із поля зору більшості вітчиз-няних дослідників та політиків, на жаль, досить часто випадає визнана Конституцією України первинна ланка суспільного організму — тери-торіальна громада. Між тим, саме за територіальною громадою закрі-плено право самостійно вирішувати питання місцевого значення через місцеве самоврядування. Міцна територіальна громада є основою де-мократичного ладу суспільства.

Забезпечення дійсної сталості позитивних суспільних тенденцій, стійкос-ті економічного зростання та розвитку неможливе без побудови сус-пільного консенсусу навколо основоположних складових організаційно-економічного механізму, який забезпечуватиме легітимність та дієвість державної політики. Залучення до активного суспільного та економічного життя територіальних громад є невід’ємною умовою побудови в Україні громадського суспільства, що, у свою чергу, має стати обов’язковим кро-ком на шляху до інтеграції країни у світову та європейську спільноти.

Саме тому вдосконалення нормативно-правової бази та пропаганди утво-рення органів самоорганізації населення набирає все більшої актуаль-ності, оскільки останні максимально наближені до населення і сприяють оптимальній децентралізації влади. Вони покликані максимально опера-тивно реагувати на локальні потреби громадян і насамперед забезпечу-вати створення належних умов їх проживання на відповідних ділянках населеного пункту. Особливої уваги слід приділяти громадським ресурс-ним центрам, оскільки саме вони створюються за ініціативи громади і поєднують у собі функції агенцій місцевого розвитку, інформаційних і комунікаційних центрів. Суспільною користю таких центрів є доступ-ність їх послуг для всіх мешканців громади, багатоцільове призначення і постійна адаптація до їхніх потреб.


26

Саме на стимулювання ініціативи та ініціації громадських утворень з метою забезпечення місцевого розвитку території спрямований Про-ект ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (МРГ), який сьогодні успішно завершив першу фазу та розпочав другу. Осно-вною метою Проекту є створення сприятливого середовища для сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівні шляхом самоорга-нізації та соціальної активізації громад, розроблення та впровадження невеликих за обсягом громадських ініціатив у всіх областях України та Автономній Республіці Крим.

З огляду на все вищесказане, дослідження ресурсних центрів громад, зо-крема в Черкаській області, є пріоритетним завданням сталого розвитку територій, що в визначає актуальність теми дослідження.

Метою наукового проекту є вивчення теоретичних аспектів діяльності громадських ресурсних центрів (ГРЦ), аналіз стану існуючих ресурсних центрів в межах області та розробка практичних рекомендацій з метою покращення їхньої діяльності.

Завданнями проекту є:

вивчення теоретичних аспектів діяльності ГРЦ;•аналіз нормативно-правового забезпечення діяльності ГРЦ;•дослідження стану сучасних ресурсних центрів в Звенигородсько-•му, Катеринопільському, Лисянському, Маньківському, Христинів-ському, Шполянському, Уманському, Корсунь-Шевченківському, Смілянському районах;оцінка діяльності Черкаського обласного молодіжно-ресурсного •центру;розробка практичних рекомендацій для покращення діяльності ГРЦ.•

При дослідженні зазначеного кола питань використовувались методи спо-стереження, порівняння,аналізу та синтезу, узагальнення та ін.

1. наукові та норМативно-Правові основи створення гроМадських ресурсних центрів роЗвитку в україні

Перехід України до ринкової економіки після розпаду СРСР особливо бо-лісно відбувався в малих містах, селищах та селах. Безробіття, інфляція, мала кількість робочих місць, занепад сільськогосподарського сектору, урбанізація та міграція створюють системне поле проблем. Місцеві ради


27

через недостатність коштів, людських ресурсів, мотиваційних чинників та повноважень не можуть ефективно боротися з цими проблемами, необхідно залучити ресурси, що знаходяться в пасивному стані, і забез-печити їх трансформацію в інвестиції. Такими джерелами можуть бути заощадження населення, які можуть бути акумульовані та мобілізовані через специфічні інституції самоорганізації — Громадські Ресурсні Цен-три (ГРЦ) розвитку. Мова йде про результат внутрішнього переосмислен-ня найактивнішою частиною населення (громади) цілей, можливостей, засобів та місії свого розвитку.

Ресурсний центр — це добровільне об’єднання громадян, що поєднують в собі агенції місцевого розвитку, інформаційні та комунікативні центри з метою створення умов для реалізації принципів сталого розвитку, актив-ного залучення усіх верств населення, представників бізнес-структур до процесу управління, формування діалогу з владою, вироблення прозорих та ефективних механізмів планування та залучення ресурсів на місцевому рівні та вирішення основних потреб територіальної громади [ 5 ].

Завданнями ресурсного центру є:

планування, координування, впровадження та моніторинг діяль-•ності організацій громад на районному рівні; забезпечення підтримки (технічної, фінансової, адміністративної) •місцевим громадам для реалізації їх ініціатив;консультування місцевих громад з питань створення та функ-•ціонування організацій громад та впровадження громадських ініціатив;проведення тренінгів, семінарів, навчань для організації громад і •представників органів влади;зв’язок з іншими донорськими організаціями та організаціями •громад;слугування в якості бази для обміну досвідом в реалізації •інших проектів ПРООН та інших проектів міжнародної технічної допомоги.

Функціонування Ресурсних центрів по всій Україні напряму залежить від їх готовності співпраці з органами влади, а головне — з місцевою. Тільки симбіоз влади і територіальної громади може дати ефективне функціо-нування Громадських ресурсних центрів. При цьому рада виконує роль «каталізатора» процесу розвитку громади, надає традиційні муніципальні послуги, представляє сукупні інтереси розвитку громади, мобілізує і роз-поділяє усуспільнені ресурси і кошти громади. Громадський Ресурсний


28

Центр при цьому надає нетрадиційні і нехарактерні для місцевої влади послуги, є «індикатором» ефективності і раціональності і регулятивної ді-яльності ради, розробляє і реалізує проекти розвитку громади, аналізує і представляє інтереси різних суспільних груп громади, мобілізує і розподі-ляє внутрішні ресурси громади [ 5 ].

Отже, враховуючи мету, завдання і принципи діяльності Громадських ре-сурсних центрів, вони можуть стати осередком місцевої ініціативи і ре-зультатом процесу самоорганізації в громаді; поєднувачем функції аген-цій місцевого розвитку, інформаційних, консультаційних і комунікаційних центрів; посередницькою інституцією при децентралізації влади від ради до громади; серйозною перешкодою та протидією корупції в питаннях використання ресурсного потенціалу громад; лідером серед неурядових організацій, які діють у громаді; виконавцем або організатором чи посе-редником при реалізації радою місцевих проектів розвитку громади; мо-білізатором внутрішніх ресурсів громад задля їх розвитку.

2. тенденції та ЗаконоМірності роЗвитку гроМадських ре-сурсних центрів в черкаськіЙ оБласті

2.1 аналіз реалізації Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду в черкаському регіоні»

Проект «Міський розвиток, орієнтований на громаду» в Черкаській області розпочав свою діяльність 28 серпня 2008 року з підписання тристоронньої угоди про співпрацю. Особливістю реалізації Проекту в Черкаській області була висока зацікавленість та всебічне сприяння ра-йонних органів влади. Усі 20 районів області подали заявки на участь в проекті. В результаті відбору було обрано 8 пілотних районів та 4 ре-зервні, зокрема: Уманський, Канівський, Кам’янський, Городищенський, Звенигородський, Шполянський, Чигиринський та Тальнівський. Серед резервних було обрано Смілянський, Черкаський, Христинівський та Катеринопільський. Під час проведення районних презентацій проекту сільським, селищним та міським головам населених пунктів, чисельність яких не перевищує 10000 населення, було запропоновано подати заявки до участі в проекті. Загалом було подано 117 заявок від сільських рад, з яких було обрано 40 пілотних громад [ 4 ]. Розподіл заявок та рівень активності районів наведено в табл. 2.1.


29

Таблиця 2.1

розподіл заявок та рівень активності районів

назва районукількість насе-

лених пунктів в районі

кількість нада-них заявок

кількість відібраних

громад

кількість резервних

сільрадУманський 54 7 5 2Городищен-ський

32 12 5 3

Звенигород-ський

41 16 5 3

Шполянський 38 26 5 3Чигиринський 37 11 5 3Канівський 60 10 5 3Тальнівський 43 17 5 3Кам’янський 30 18 5 3Разом: - 117 40 23

Аналізуючи дані таблиці, спостерігається різна активність районів. Найбіль-ший рівень активності спостерігається в Шполянському районі (72% від усіх сільських рад району) та Городищенському (63% від усіх сільських рад району). Головними причинами цього варто визнати:

готовністю населення самотужки здійснювати перетворення в •селі, селищі чи місті;високий рівень співпраці влади та об’єднань громад;•співпадання пріоритетів громад з пріоритетами проекту;•високий рівень самоорганізації населення;•наявність неформальних лідерів, які здатні згуртувати громаду;•готовність брати на себе відповідальність за здійснювані •перетворення;

Після відбору громад розпочався процес навчання, розвитку і розбудови ор-ганізацій громади, а пізніше і розробка та реалізація мікропроектів. Загалом громади здійснили 54 мікропроектів, що становить 4,1% від загальної кіль-кості по Україні [1]. Черкаська область посіла 6 місце по Україні за кількістю реалізованих проектів (54) з розривом від лідера в 15 проектів [1].

Аналізуючи розподіленням проектів за галузями (рис 2.1), слід звернути увагу, що найбільш гостро перед громади постає проблеми енергозбере-ження — 26 проектів, медицини — 22, питної води — 6. Черкаськими


30

громадами не розв’язувалися екологічні проблеми, що свідчить про низь-кий рівень екологічної свідомості населення [4].

Якісна питна вода, 11%Медицина, 41%Енергозбереження, 48%

рис 2.1 аналіз мікропроектів, що розроблені та реалізовані громадами в черкаській області

Загальна кількість виділених коштів на реалізацію проектів 7 077357 грн, з них: кошти ПРООН — 3 569609 грн, місцевих бюджетів — 2 768110 грн, громад — 553749 грн та бізнесу — 185889 грн. Відсоткове співвідношення різних видів фінансування наведено в рис 2.2.

Кошти бізнесу, 3%Кошти ПРООН, 50%Кошти місцевих бюджетів, 39%Кошти громад, 8%

рис. 2.2. структура фінансування мікропроектів у черкаській області


31

На основі проаналізованих даних можна зробити висновок, що громади дійшли до ефективної співпраці з владою, адже чітко прослідковується готовність місцевої влади фінансувати мікропроекти громад. Ефектив-ність діяльності громади також проявляється в фінансовій підтримці бізнесових структур (3%) [4].

Найбільшу кількість проектів реалізували Шполянський, Звенигородський та Чигиринський райони, частка яких у загальній кількості становить 50%. Слід звернути увагу на Уманський і Звенигородський райони, адже вони акумулювали найбільше коштів з громади (276222 грн, що становить майже 50% від загальної кількості вкладених коштів), що свідчить про велику згуртованість громади, віру в ефективність Проекту, надію на позитивні зміни в межах територіальної громади. Готовність бізнесу фінансувати проекти громади — одна з найважливіших проблем, з якими зіткнулися громади. На жаль, аналіз статистичних даних свідчить про неготовність бізнесу фінансувати проекти, зокрема в Городищенському, Чигиринсько-му та Канівському районах, основними причинами яких є недовіра до громади, непрозоре фінансування інших проектів, сумніви в можливості громади до якісних перетворень в межах населеного пункту, сумніви в прозорості проекту. З іншого боку, лідерами в фінансуванні проектів за допомогою бізнесу, стали Уманський (48,4% від загальної кількості зібра-них коштів бізнесу) та Шполянський (майже 30%) райони [4].

Отже, Черкаський регіон почав реалізовувати Проект один з останніх, але це не завадило ефективно впровадити в життя 54 проекти, найбіль-ше з яких — по енергозбереженню, що свідчить високу актуальність проблеми. Регіон відзначився налагодженим ефективним діалогом з вла-дою на всіх рівнях, а також великою зацікавленістю бізнес — структур в реалізації мікропроектів.

2.2 громадські ресурсні центри як осередок розвитку сільських територій в черкаській області

Велику роль в успішному впровадженні проекту відігравали районні ре-сурсні центри громади. На Черкащині вони були створені в усіх 8 ра-йонах. Відповідальність за роботу ресурсних центрах у районів взяли на себе, як правило, районні державні адміністрації, водночас в Шпо-лянському та Чигиринському районах саме районні ради були найбільш активними у цьому питанні.

Функцією ресурсних центрів у співпраці з обласним підрозділом впрова-дження проекту є надання всебічної допомоги пілотним громадам у реа-


32

лізації їх проектних ініціатив і сприяння розбудові сільських громад. Із 8 створених Центрів в Черкаській області у Всеукраїнському конкурсі Ра-йонних ресурсних центрів, проведеному Проектом «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» взяли участь 6, і 2 з них — Шполянський та Звенигородський райони — увійшли до складу 25 переможців та отри-мали грант у розмірі 1 тисячі доларів США на придбання офісної техніки для ресурсного центру [4].

Районні ресурсні центри в Черкаській області стали ефективним інстру-ментом для реалізації Проекту МРГ, своєрідною підтримкою для кожної громади як осередок місцевих громад, центр залучення додаткових інвес-тицій, база даних донорів.

Загалом ГРЦ прийняли активну участь в здійсненні мікропроектів на те-риторії всієї області (список проектів надано в додатку А). Основними до-сягненнями співпраці ГРЦ з громадами та владою стали:

запровадження практики проведення розширених засідань •обласної координаційної ради, на які запрошуються керівники всіх районів області. Таким чином розповсюджується досвід та переймаються елементи методології розвитку, орієнтованого на громаду; запровадження практики виїзних та районних семінарів, що до-•зволить обмінюватися досвідом та встановлювати контакти, а також створювати мережу громад та районів, що використовують методологію розвитку із залученням громад; громадяни, що стали учасниками реалізації проекту, по-іншому •оцінили власну роль у вирішенні міських проблем. Громади зрозуміли, що не пасивне очікування, а тільки власна активна громадська позиція та безпосередня участь кожного приводять до позитивних змін у житті; довіра людей до органів влади зросла. У тісній співпраці було •відпрацьовано прості та прозорі механізми взаємодії з урахуван-ням принципів планування «знизу — догори».у сільських громадах-учасницях проекту сформувалася група •небайдужих людей, які отримали необхідні знання та навички у використанні технологій мобілізації громади.успіх пілотних громад слугував стимулом іншим громадам до •активних дій з використанням методології проекту.

На шляху створення та функціонування ГРЦ виникають певні проблеми, що суттєво впливають на їх ефективність діяльності центрів.


33

Першою проблемою є недосконалість законодавства України. Законодав-ство України, що регулює основи функціонування органів самоорганізації населення (ОСН), характеризується суттєвими недоліками, які не дозво-ляють належним чином розвивати наявний громадянський потенціал цієї важливої ланки в системі місцевого самоврядування. Досі залишаються неврегульованими питання щодо неприбутковості ОСН, механізму делегу-вання повноважень місцевими радами, розмежування статусів й фінансу-вання між ОСН різного рівня, що діють на одній території. Потребує спро-щення порядок легалізації відповідних утворень.

Базовий комплекс нормативно-правових документів, що встановлюють основи діяльності органів самоорганізації населення на локальному рівні складають статути територіальних громад.

Ще однією проблемою у створенні і діяльності ГРЦ є недостатнє ви-користання права на звернення громадян до органів місцевого само-врядування та їх посадових осіб в наступних формах: питання статутної діяльності органів; реалізації соціально-економічних, політичних прав громадянина та можливі скарги про їх порушення; свої зауваження та пропозиції згідно Закону України «Про звернення громадян». Аналіз використання цього права територіальними громадами показує, що в більшості з них ці заходи впливу на виборні органи та посадових осіб не використовуються. Так за 2010–2011 рр. своїм правом ініціювати роз-гляд у раді будь-якого питання віднесеного до її відання (згідно прове-деного опитування) скористалися не більше 2% територіальних громад щодо громадських слухань то вони в більшості випадків проводились як збори за місцем проживання у яких з 15–20 тис. членів територіальної громади приймали участь 300–500 осіб тих, кого на цьому заході хотіла бачити місцева влада, а не тих, хто може сказати правду про проблеми і запитати хто винен у бездіяльності [3].

Основною проблемою будь-яких органів самоорганізації населення є по-гана інформатизація. Більшість членів територіальних громад взагалі нічо-го ніколи не чули про громадські ініціативи та громадські слухання.

Відповідальність за це покладається на органи місцевого самоврядування та міських, сільських та селищних голів, які їх очолюють, до кола обов’язків яких належить доведення до кожного члена територіальної громади ази місцевого самоврядування права та основні положення прийнятих в Укра-їні законодавчих актів з питань місцевого самоврядування. Невирішення вищезазначених проблем впливає також і на питання трансформації всієї системи життя, які досить болісно відбувалися в територіальних громадах


34

сіл, селищ, невеликих міст після розпаду СРСР та які і донині відчуваються в умовах незалежної України.

При реалізації проектів громади та ГРЦ головними проблемами були:

фінансова несамостійність місцевого самоврядування• . Левова частка бюджетів місцевого самоврядування Черкащини (близь-ко 90%) витрачається на забезпечення повноважень у соці-альній сфері (освіта, охорона здоров’я,культура ), делегованих державою органам місцевого самоврядування. Кошти місцевих бюджетів, виділені на ці цілі, покривають лише заробітну плату працівників бюджетних установ, і то не повною мірою (70–80%). Можливості формування бюджетів розвитку громад дуже об-межені: частка місцевих бюджетів,яку вони можуть витрачати на власний розсуд для цілей розвитку, в середньому по країні вкрай мала (близько 10–11%) [2];неготовність бізнесу фінансувати проекти• . На жаль, на даний момент бізнес ще не готовий повною мірою фінансувати проекти. Адже нестабільна економічна та політична ситуація, постійна інфляція, світова економічна криза змушує надавати пріоритет-ність у вирішенні проблем бізнесу, а не власне громади [2];недостатність кадрів для організації громади• . Для ефективної діяльності громади потрібна група лідерів, яка буде інструмен-том мотивування всієї громади та буде представляти інтер-еси громади під час діалогу з владою, донорами та бізнес-структурами. На жаль, під час підготовки до реалізації проекту було виявлено гостру нестачу неформальних лідерів та людей, які будуть готові взяти на себе відповідальність реалізації про-екту перед суспільством [2]; складна бюрократична процедура звітності та оформлення •громади; управління майном, створеним у рамках проектів громади• . Після того, як громада успішно реалізувала проект розвитку, часто по-стає проблема управління майном, створеним або поновленим у рамках проекту. Також виникає проблема в утриманні відновле-ного об’єкта а належному стані та контроль громади за цільовим використанням об’єкта [2].

Отже, можемо зробити висновок, що громади постійно стикаються з про-блемами в реалізації проектів та залучення до діяльності неактивної час-тини населення, тому необхідно розробити дієві рекомендації з приводу усунення таких проблем.


35

2.3. рекомендації щодо вирішення пріоритетних проблем громади

Для підвищення ефективності своєї діяльності та вирішення ряду проблем, які перед нею постали, кожній громаді, що діє в рамках Проекту, необхідно:

при реалізації проектів з водопостачання створити допоміжну •структуру — приватне підприємство, яке буде виконувати функції комунального підприємства та буде займатися обліком води, при-ймати платежі та обслуговувати системи водопостачання;брати участь в міжнародних конкурсах на здобуття грантів, що •дозволить вирішувати проблеми, які не входять до пріоритетності Проекту;посилити співпрацю громад з місцевим бізнесом для реалізації •більш масштабних проектів;зміцнити зв’язки між законодавчою та виконавчою владою, •адже є певні труднощі при створенні механізму експлуатації та підтримки об’єктів, а також проблеми з фондом розвитку громад через брак належної правової бази та складної бюро-кратичної процедури;інтенсивніше налагоджувати партнерство з ВНЗ для розповсю-•дження досвіду Проекту МРГ;активно мобілізовувати ресурси для подальшого вирішення про-•блем громади;збільшити кількість громад,які бажають долучитися до проце-•сів місцевого розвитку, зокрема, через діяльність громадських організацій щодо покращення умов проживання своїх населених пунктах;налагодження системи планування «знизу — догори»;•проведення кущових семінарів для залучення неактивних •районів;започаткувати роботу щодо формування груп місцевих лідерів, •підвищення їхнього місця та ролі у вирішенні проблем громад;застосовувати чіткий мотиваційний механізм для саморозвитку;•запровадити тренінги з метою подолання психологічного бар’єру •на шляху до відкритого та конструктивного спілкування з владою;задля вирішення соціальних проблем нашої місцевості шукати нові •та економічно вигідні технології — технології майбутнього (система освітлення з використанням автономних світильників а основі со-нячних модулів та станції автоматичного підйому води та ін.);

Як уже відзначалося вище, пріоритетними проблемами в Черкаських територіальних громадах є низька інформованість населення та низь-


36

кий рівень мотивації до участі. В результаті дослідження розроблено певні кроки у напрямі підвищення інформованості та вмотивованості населення, а саме:

необхідно підключити до інформатизації районні та міські газети, •які будуть постійно інформувати населення про громадські іні-ціативи. Впровадити практику створення радіо — передач, де в прямому ефірі населення могло обговорювати проблемні питання з приводу реалізації Проекту з лідерами територіальної громади;необхідно залучити рекламу з «уст в уста», яка є основним руші-•єм інформування населення;систематично проводити Дні інформування населення громади;•запровадити щотижневі «гарячі лінії» з приводу обговорення на-•гальних проблем реалізації Проекту;взяти курс на екологічну освіту інформування школярів та сту-•дентів як майбутнього рушія громадських ініціатив;проводити постійне анкетування населення з метою систематич-•ного моніторингу потреб населення та ефективності впроваджен-ня мікропроектів;розширити і наситити мережу інформаційних стендів;•створити бюлетені, інформаційні листівки (Додаток Б), де буде •зосереджена основна інформація про Проект та його основні результати та забезпечити регулярність надходження листівок в поштові скриньки населення.

Реалізація запропонованих заходів дозволить посилити інформаційну складову функціонування Громадських ресурсних центрів та забезпечити ефективність їх діяльності з метою реалізації домінант сталого розвитку в містах та селах України.

висновки

В Україні в переважній більшості сіл, селищ і малих міст наявний ресурс-ний потенціал для розвитку громад, але він не лише не аналізується з позицій його ефективного і раціонального використання, проблемним за-лишається і весь процес системного планування і управління розвитком громади. В цьому випадку місцеві ради, в силу багатьох причин, не спро-можні якісно і ефективно виконувати роль інституцій розвитку потенціалу громади. В результаті дослідження було виявлено, що такими інституціями можуть бути Громадські ресурсні центри, адже вони виконують роль аген-цій місцевого розвитку, інформаційних і комунікативних центрів, активно


37

залучають усі верстви населення, представників бізнесових кіл до процесу управління та діалогу з владою та ін.

В Черкаській області ефективно функціонує 9 районних ресурсних цен-трів в рамках впровадження Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Всі центри ефективно виконують основне своє завдання — акумулювання потенціалу громади, водночас центри постійно стикаються з низкою проблем, головними з яких є погана поінформованість населен-ня та низька мотивація до прояву ініціатив. Вирішити першу проблему можна насамперед за допомогою створення листівок і брошур, які будуть містити основну інформацію про Проект, а стимулом до активності — до-сягнення районів-сусідів а також мотиваційні заклики до участі.

Ефективна співпраця науки, бізнесу, влади та активних громад дозволить розбудувати територіальні громади на всій території України, використо-вуючи потенціал громадян як основну рушійну силу при вирішення голо-вних соціально-економічних проблем країни.


1. «Місцевий розвиток орієнтований на громаду : Регіональний досвід» / /Режим доступу http://www.cba.org.ua/images/stories/documents/CBA_publications/Regioni3.pdf

2. «Місцевий розвиток за участі громад: умови та перешкоди» / /Режим доступу http://www.cba.org.ua/images/stories/documents/CBA_publications/CBA_UKR.pdf

3. «Місцевий розвиток за участі громад:оцінка впливу» / /Режим досту-пу http://www.cba.org.ua/images/stories/documents/CBA_publications/CBA_LQ.pdf

4. «Соціальна мобілізації громад Черкащини» / /Режим доступу http://cba.org.ua/images/stories/documents/Documentation_reports/CK_ExperienceDocumentation.pdf

5. «Громадські ресурсні центри — інноваційні інституції розвитку малих міст і селищ (досвід створення та організації діяльності)» / /Режим до-ступу http://astu.com.ua/Conference/20101.pdf


38

атаманюк роман стдент 5 курсу

сумський державний університет

сталиЙ роЗвиток За участі Місцевих гроМад

тема: Фінансове забезпечення розвитку соціальної інфраструктури сіль-ського господарства як передумова розвитку місцевої громади.

актуальність дослідження. Існує стійка взаємозалежність між розвитком місцевих громад у сільській місцевості та розвитком агропромислового комплексу. Проблема подолання негативних тенденцій сучасного розвитку агропромислового комплексу України полягає не лише у нестачі стимулю-ючих чинників розвитку, але і в неправильному або недостатньому розу-мінні впливу цих чинників. Наше дослідження присвячене аналізу впливу на галузь сільського господарства його інфраструктури, а саме соціальної інфраструктури, в якості екзогенного чинника виступає фінансове забез-печення її розвитку.

Визначення ефективного шляху фінансування даного напрямку недостат-ньо для надання максимально потужного поштовху для розвитку галузі. Необхідні оптимізація, винайдення найкращого способу використання джерел фінансування розвитку соціальної інфраструктури за умови обме-женості ресурсів. Виконання даних задач гарантує поступовий розвиток громади села як кінцевої мети взаємодії місцевих громад та держави.

результати дослідження. На сучасному етапі розвитку аграрної науки приділяється багато уваги як теоретичним проблемам розвитку інфра-структури аграрного ринку, так і практичним аспектам її функціонування. Ґрунтовними дослідженнями ринкової інфраструктури займалися А. Гри-ценко [1], В. Соболєв [2, 3], Б. Губський [4]; Д. Карич, Ю. Коваленко та П. Саблук [5, 6]; О. Шпичак [7] та інші. Розробці концепцій ефективного функціонування інфраструктури агропромислового комплексу присвячені праці П. Тархова та О. Царенка [8], М. Хорунжого [9] та ін. Науковці визна-чають аграрну інфраструктуру як комплекс галузей та сфер економіки, що обслуговують сільське господарство. Але недостатньо розкриті питання, що стосуються оптимізації фінансового забезпечення інфраструктури, зо-крема інституцій аграрної інфраструктури.


39

У науковій літературі переважає трактування інфраструктури або як комп-лексу галузей, що обслуговують промисловість і сільське господарство, або як сукупності об’єктів та інститутів, необхідних для функціонування галузей матеріального виробництва й забезпечення умов життєдіяльності суспільства. Але подібне визначення інфраструктури не враховує такі су-часні реалії розвитку економічних відносин:

матеріальне виробництво перестає бути основою розвитку люд-•ського суспільства і провідна роль переходить до сфер виробни-цтва і розповсюдження інформації;істотно зростає роль людського капіталу;•у разі, коли структура суспільного виробництва настільки усклад-•нюється, що розподіл його окремих сфер на головні і другорядні перестає бути виправданим, необхідний інший методологічний підхід до розкриття природи і ролі інфраструктури в економічній системі, який ми називаємо макроекономічним [10].

Відповідно до цього підходу, інфраструктура в будь-якій соціально-економічній системі — це сукупність елементів, що забезпечують безпе-ребійне функціонування взаємозв’язків об’єктів і суб’єктів даної системи, взаємодію суб’єктів ринкової економіки і регулюють рух товарно-грошових потоків. Виходячи з цього, інфраструктура виконує дві основні функції — ту, що забезпечує (пасивну) і регулювальну (активну). Щодо ринкової економіки, то ринкова інфраструктура — це сукупність елементів, що за-безпечують і регулюють безперебійне багаторівневе функціонування гос-подарських взаємозв’язків, взаємодію суб’єктів ринкової економіки і рух товарно-грошових потоків [11].

Б. Губський визначає ринкову інфраструктуру як «систему інституцій (структур, що забезпечують безпосереднє здійснення обмінних процесів, як фізичне місце контактування, взаємодії ринкових контрагентів, опера-торів ринку, тобто покупців і продавців» [11].

П. Саблук вважає, що «ринкова інфраструктура агропромислового комп-лексу — система підприємств, організацій, закладів виробничої і невироб-ничої сфер, які покликані обслуговувати товаровиробників, створювати умови для своєчасного і безперервного нарощування обсягів пропозиції продукції на ринку» [12].

Проте інфраструктуру агропромислового комплексу можна поділити на дві великі групи галузей — виробничу та соціальну. В основу даного до-слідження покладена концепція фінансового забезпечення саме соціаль-


40

ної інфраструктури села, яке грає основну роль у забезпеченні розвитку громади села.

Суть необхідності соціальної інфраструктури полягає в тому, що для повно-го відтворення робочої сили, забезпечення добробуту громади, її всебічного розвитку необхідно створити належні умови [13]. Це одна з вимог принци-пу соціальної справедливості. Кінцева мета соціальної інфраструктури — досягнення повного й однакового ступеня задоволення потреб громади.

Сільська соціальна інфраструктура є частиною соціальної інфраструктури країни або регіону, яку в цілому складають житлове і комунальне госпо-дарство, освіта, культура і мистецтво, охорона здоров’я, фізична культура і соціальне забезпечення, кредитування та страхування; служба побуту, транспорт і зв’язку в частині, пов’язаній з обслуговуванням населення, інші галузі невиробничої сфери, а також торгівля та громадське харчування. Кожній галузі соціальної інфраструктури притаманні власна організацій-на структура, форми обслуговування громади, механізм функціонування тощо. Все це зумовлює надзвичайну різноманітність і складність про-блем розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів, тим більше в умовах реформування економіки. З діяльністю підприємств, організацій та установ соціальної інфраструктури пов’язана життєдіяльність людини, відтоді як вона народилася, виховується у дошкільному закладі, вчиться у загальноосвітніх школах, спеціальних середніх та вищих закладах осві-ти або працює тощо [14]. Водночас результати діяльності окремих галузей соціальної інфраструктури визначаються рівнем загальної та професійної освіти населення, його культури, станом здоров’я, тривалістю життя, роз-міром вільного часу та його використанням.

До основних функцій галузевого складу елементів соціальної інфраструк-тури належать:

розподіл та обмін (мережа підприємств оптової та роздрібної •торгівлі, підприємств громадського харчування, заклади кредит-ної та страхової системи);надання споживчих послуг (житлово-комунальне господарство, •підприємства побутового обслуговування, пасажирський тран-спорт, зв’язок);охорона здоров’я (заклади медичного, санаторно-курортного •обслуговування, фізкультури і спорту, соціального забезпечення населення);формування громадської свідомості та наукового світогляду •(мережа культурно-освітніх закладів, мистецтва і релігії);


41

управління та охорона громадського порядку (органи державного •управління, громадські організації, органи громадського порядку) [15].

Існують такі сукупності напрямків фінансового забезпечення, що мають різну мету та призводять до різних результатів: «жовта скринька» та «зе-лена скринька». «Жовта скринька» — програми, спрямовані на стимулю-вання виробництва та підвищення прибутковості (підтримка цін на про-дукцію, здешевлення вхідних матеріально-технічних ресурсів, ін.). «Зелена скринька» — це заходи державної підтримки, що зовсім не впливають або впливають мінімально на виробництво і торгівлю.

Програма «зеленої скриньки» включає:

науково-дослідні роботи — як загального характеру, так і по •конкретних продуктах;послуги щодо створення інфраструктури, включаючи капітальні •витрати на електропостачання, дороги, транспортні засоби, рин-кове та портове обладнання, водопостачання, греблі і дренажні системи, роботи по створенню інфраструктури у поєднанні з про-грамами по охороні навколишнього середовища;боротьба з шкідниками і захворюваннями рослин та тварин;•поширення інформації, досвіду та консультативні послуги;•послуги з інспектування на відповідність нормам безпеки, охоро-•ни здоров’я, рівня якості;послуги з маркетингу, просування товарів на ринок;•підготовка та перепідготовка і підвищення кваліфікації спеціаліс-•тів і робочих кадрів.

Держава має право фінансувати заходи «зеленої скриньки» у будь-якому необхідному обсязі, залежно від можливостей бюджету. На відміну від програми «жовтої скриньки» напрямки фінансування за «зеленої скринь-кою» не обмежуються правилами СОТ.

В Україні лише 5% загальної суми програм «зеленої скриньки» становлять прямі платежі безпосередньо сільгоспвиробникам, а саме по програмах докорінного поліпшення земель, фінансової підтримки господарств, що знаходяться в особливо складних кліматичних умовах.

Решта «зелених» бюджетних коштів у країні — це фінансування так званих «загальних послуг», яке за останні роки суттєво збільшилося, особливо на підготовку кадрів (отримання вищої освіти), послуги з перевірок загаль-ного характеру (насіннєві інспекції, ветеринарна служба), науково-дослідні


42

роботи, розвиток інфраструктури на селі (меліоративні системи, газопро-води, дороги, протиерозійні споруди, роботи по рекультивації земель).

Водночас збільшується навантаження на товаровиробників у вигляді додат-кових грошових витрат, які вони несуть при замовленні цих послуг або при отриманні обов’язкових дозвільних документів. А це, в свою чергу, дуже тісно пов’язано із питанням конкурентоспроможності вітчизняної сільгос-ппродукції. Скорочення оперативних, маркетингових витрат аграрного біз-несу також лежить в цій площині. Нові умови ведення аграрного бізнесу в конкурентному середовищі, які з’являються після вступу до СОТ, вимагають трансформації державної політики надання загальних послуг для зниження оперативних витрат суб’єктів ринку та поліпшення якості продукції.

Тому збільшення бюджетних видатків на категорію «загальні послуги», тобто на функціонування різних державних комітетів, відомств, наукових установ, інспекцій, повинно означати одночасне збільшення для сільськогосподар-ського виробника безкоштовних або пільгових дорадчих послуг [16].

Задоволення життєвих потреб сільських жителів також в значній мірі за-лежить від збільшення обсягу інвестицій в основний капітал у галузі соці-альної інфраструктури. Під інвестиціями (капіталовкладеннями) розуміють майнові та інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприєм-ницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Державна інвестиційна політика реалізується через механізми прямого та непрямого економічного регулювання. Пряма підтримка соціальної інфраструктури села здійснюється державою за визначеними напрямами (пріоритетами) шляхом фінансування державних спеціальних цільових ін-вестиційних програм розвитку соціальної сфери села, сільської шляхової мережі, підготовки кадрів, інших економічних проблем. Засобами непря-мого економічного впливу держава стимулює інвестиції товаровиробни-ків та інших інвесторів на формування соціальної інфраструктури шляхом пільгового оподаткування і кредитної підтримки, удосконалення політики амортизації, прямих та непрямих субсидій тощо.

Інвестування розвитку соціальної інфраструктури села в Україні здійсню-ється з різних джерел фінансування, зокрема за рахунок коштів місцевих і державного бюджетів, сільського населення, товаровиробників різних форм господарювання. Особливості сучасного етапу розвитку соціальної сфери села визначали переважно чинники скорочення інвестицій на дані цілі вна-слідок економічної кризи, а також зміни пріоритетів інвесторів і структури


43

джерел фінансування будівництва об’єктів невиробничого призначення у сільській місцевості в процесі ринкової трансформації економіки [17].

З огляду на функціональну роль соціальної сфери агропромислового комплексу, ми можемо зробити висновок про необхідність поступової трансформації всієї системи соціальної інфраструктури в сферу доступнос-ті і платоспроможності сільського населення, сільської громади.

Проте динаміка розвитку соціальної інфраструктури свідчить про ско-рочення як наявності об’єктів соціальної інфраструктури, так і рівня за-безпечення сільських населених пунктів відповідними об’єктами. Так з 1990 р. кількість дошкільних дитячих закладів у середньому скоротилась майже на 31,4%, кількість будинків побуту у середньому знизилась майже на 51%, кількість дільничних лікарень скоротилась у середньому на 50%. При цьому рівень забезпеченості по дошкільним навчальним закладам й дільничним лікарням середньому скоротився на 35% й 40% відповідно. Скорочується чисельність фельдшерсько-акушерських пунктів, пологових будинків у сільській місцевості майже немає [19].

Якщо звернутися до чисельності об’єктів соціальної структури по областях України, то досить цікавим фактом є те, що кількість об’єктів соціальної сфери практично не залежить від виробництва валової продукції сільсько-го господарства. Так, розраховані значення коефіцієнтів кореляції (R2) для зв’язку обсягу валової продукції з чисельністю об’єктів соціальної інфра-структури для областей, жителі села яких мають: клуби культури на селі (R2=0,33), фельдшерські пункти (R2=0,15), каналізацію у будинку (R2=0,19). Трохи краща ситуація з кількістю дитячих закладів (R2=0,62), кілометражем доріг з твердим покриттям (0,71), опаленням (0,53).

З одного боку, це свідчить про те, що на сьогоднішній день постачання суспільних благ (відзначимо, що соціальна сфера — це саме суспільне благо) для держави занадто важкий процес. З другого боку ми можемо бачити, що саме інфраструктура, яка безпосередньо відноситься до про-цесу виробництва у короткостроковому періоді (як то дороги з твердим покриттям), набуває розвитку. Разом з цим ігнорується довгостроковий вплив якості здоров’я на кількісні й якісні показники розвитку агропро-мислового комплексу.

Зауважимо, що проблема зв’язку економічного розвитку із соціальною інфраструктурою може розглядатися й у другому ракурсі. Не тільки еко-номічне зростання агропромислового комплексу вказує вплив на розви-ток соціальної складової населення, а й навпаки.


44

Дослідимо вплив об’єктів соціального середовища на валовий випуск сільськогосподарської продукції більш ретельніше, з використанням ста-тистичного метода найменших квадратів.

Для адекватного логіко-аналітичного дослідження впливу соціальних факторів на результати господарської діяльності на селі, з урахуванням сучасного фінансового стану сільського господарства та технологічних обмежень слід зробити наступне припущення: кожна додаткова одини-ця соціального блага буде підвищувати результативність господарської діяльності в цілому, але гранична корисність кожної додаткової одиниці буде спадати. Якщо зобразити ситуацію графічно, то вона буде виглядати таким чином (див. рис. 1.1).

Результат сільськогосподарської

діяльності

Обсяг пропозиціїсоціального фактору

рис. 1.1. виробнича функція для соціальних благ у агропромисловому комплексі

Для статистичного регресійного аналізу кількісного впливу соціальних факторів по областях України (на основі даних [18-20]) приймемо наступні означення для факторів: j — індекс області України, а1j — кількість лікар-няних закладів у сільській місцевості у j-й області, а2 j — кілометраж доріг з твердим покриттям у сільській місцевості у j-й області, a3j — наявність водопроводу у будинках сільських жителів у j-й області, a4j — наявність Інтернету та телекомунікаційних мереж в сільській місцевості у j-й області, Yj — валова продукція сільського господарства по j-й області. За допомо-гою ЕОМ нами були розраховані оцінки b1, b2, b3, b4 для моделі регресії, з урахуванням статистичної похибки (εj):


45

log(Yj)=C+b1log(alj)+b2log(a2j)+b3log(a3j)+b4log(a4j)+εj (1.1)

Результати розрахунків наведені у табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

результати оцінки моделі метод найменших квадратів

Залежна змінна: LOG(Y)Метод: Найменших квадратів

Фактор

Значення оцін-ки коефіцієнтів

регресії (bi, i=1,3,2,4)

Стандартна похибка

t-статистикаРівень

значимості

LOG(A1) 0.171934 0.056118 3.063821 0.0059LOG(A3) 0.101545 0.040453 2.510214 0.0203LOG(A2) 0.271994 0.049094 5.540251 0.0000LOG(A4) 0.223718 0.045839 4.234566 0.0006

C 5.196938 0.335546 15.48800 0.0000R2 0.795238

Статистика Дарбіна-Уотсона

2.438570

F-статистика 27.18607 0.000000

Результати, наведені у таблиці свідчать про те, що обрана нами модель досить адекватно висвітлює процес впливу кожного, з вибраних нами факторів. Всі коефіцієнти задовольняють критерію значимості у 5%. Ста-тистика Дарбіна-Уотсона свідчить про відсутність автокореляції у моделі. Матриця перехресних кореляцій (табл. 1.2) свідчить про те, що у моделі практично відсутня мультиколінеарність.

Таблиця 1.2.

Матриця перехресних кореляцій

A3 A1 A2 A4 YA3 1,0 0,5 0,2 0,2 0,7A1 0,5 1,0 0,2 0,5 0,7A2 0,2 0,2 1,0 0,3 0,3A4 0,3 0,5 0,4 1,0 0,5Y 0,7 0,7 0,3 0,7 1,0


46

Дослідимо процентну зміну валової продукції як реакцію на відсоткову зміну величини фактору за такою формулою:

Еi=∂Y

:Y

∂ai ai

(1.2)

де і — індекс соціального фактора (і=1,2,3);

Ei — процентна зміна валової продукції сільського господарства при зміні величини і-го соціального фактора на 1%.

Величина ∂Y∂ai

— маржинальна продуктивність і-го соціального фактора.

Економічний зміст її наступний: це відношення приросту валової продук-ції до приросту величини і-го фактора. Ми зацікавлені у зміні фактору на

1% (тобто Δаі досить мало), тому значення відношення ∂Y∂ai

дорівнює ве-

личині частинної похідної. Маржинальна продуктивність показує на скіль-ки одиниць зміниться обсяг валової продукції сільського господарства, при зміні фактору на одиницю. Наприклад, розраховане значення цього відношення для кілометражу доріг (фактор а1) говорить про те, на скільки зміниться обсяг валової продукції сільського господарства при зміні за-гальної довжини дороги з твердим покриттям на 1 км.

Економічна сутність величини Yai

полягає у тому, що ця величина пока-

зує скільки в середньому валової продукції сільського господарства ви-роблено за рахунок і-го соціального фактору виробництва.

Таким чином процентні значення зміни валової продукції сільського гос-подарства, викликані зміною величини і-го соціального фактора на 1% складуть відповідно:

Е1=C x b1 x a1

b1-1 x a2b2 x a3

b3 x a4b4

=b1=0,17C x a1b1-1 x a2

b2 x a3b3 x a4

b2

(1.3)

Е2=C x b2 x a1

b1 x a2b2-1 x a3

b3 x a4b4

=b2=0,27C x a1b1 x a2

b2-1 x a3b3 x a4

b1

(1.4)


47

Е3=C x b3 x a1

b1 x a2b2 x a3

b3-1 x a4b4

=b3=0,10C x a1b1 x a2

b2 x a3b3-1 x a4

b1

(1.5)

Е4=C x b4 x a1

b1 x a2b2 x a3

b3 x a4b4-1

=b4=0,20C x a1b1 x a2

b2 x a3b3 x a4

b4-1

(1.6)

Як ми бачимо, валова продукція сільського господарства найбільш чут-лива до відсоткової зміни кілометражу автомобільних доріг: зміна (збіль-шення) кілометражу на 1% викликає зростання валової продукції на 27%. Помітно впливає на зміну валової продукції й кількість сільських лікарень. Так збільшення останніх на 1% викличе зростання валової продукції сіль-ського господарства на 17%. На 1% збільшення фактору водопостачання припадає 10% зростання валової продукції сільського господарства. На 1% збільшення фактору наявності Інтернету та телекомунікаційних мереж в сільській місцевості у сприятиме зростанню валової продукції сільського господарства на 22%. Це другий за ступенем впливу на збільшення вало-вої продукції сільського господарства показник.

Наявність ефективної системи фінансового забезпечення соціальної інф-раструктури агропромислового комплексу є передумовою його макси-мально сприятливого розвитку. Для оптимізації цієї системи виходячи з визначених зв’язків між зміною певного фактору-елементу соціальної інф-раструктури села і зміною розміру валової продукції необхідно акцентува-ти використання дефіцитних фінансових ресурсів на найбільш впливових факторах за принципом пропорції.

висновки. У даній роботі були розглянуті питання, пов’язані з оптиміза-цією фінансового забезпечення соціальної інфраструктури агропромис-лового комплексу в Україні. Було визначено, що фінансове забезпечення соціальної інфраструктури села є специфічним механізмом з певними важелями, використовуючи які можливо прискорити розвиток сільського господарства і відповідно громад у сільській місцевості.

У результаті дослідження були визначені:

пріоритетні напрямки державного фінансового забезпечення як •всієї сфери сільського господарства, так і соціальної інфраструк-тури агропромислового комплексу зокрема;поняття «інфраструктура», «соціальна інфраструктура», «соціальна •інфраструктура агропромислового комплексу»;


48

основні складники соціальної інфраструктури села та складові •соціальної інфраструктури села, що мають найбільший потенціал впливу на розвиток агропромислового комплексу;першочерговий набір елементів соціальної інфраструктури села, •збільшення фінансового забезпечення яких призведе до мульти-плікативного розвитку всього агропромислового комплексу.

У результаті даного аналізу була побудована модель, що відображує за-лежність між фінансових забезпеченням соціальної інфраструктури села і збільшенням валової продукції в галузях агропромислового комплексу. Дослідження засвідчило, що розвиток агропромислового комплексу зна-чною мірою залежить від рівня розвиненості та облаштування автомобіль-них доріг у сільській місцевості, а також від наявності телекомунікаційних мереж, і відповідно доступу до найважливішого елементу розвитку еконо-мічних відносин в наш час — інформації.

Подальше та повніше фінансове забезпечення функціонування об’єктів со-ціальної інфраструктури сільських населених пунктів створюватиме кращі умови життя громад сіл, впливатиме на розвиток нових форм господарю-вання у галузях соціальної сфери, сприятиме активному розвитку малого бізнесу, створенню додаткових робочих місць, призупиненню скорочення та закриття об’єктів соціального призначення, збільшенню асортименту та якості послуг, підвищенню їх конкурентоспроможності.


1. Грищенко А. А. Ринкова інфраструктура: суть, функції, побудова / А.А. Грищенко, В.М. Соболєв // Економіка України. — 1998. – № 4. — С. 35–44.

2. Соболев В. М. Государство в переходной инфраструктуре / В.М. Собо-лев // Бизнес-информ. — 1999. — № 7-8. — С. 18–20.

3. Соболев В. М. Информатизация и переходная инфраструктура / В.М. Соболев // Бизнес-информ. — 1999. — № 3-4. — С. 22–26.

4. Губський Б. В. Аграрний ринок / Б.В. Губський. — К.: Нора-прінт, 1998. — 184 с.

5. Саблук П. Т. Аграрна реформа як умова соціально-економічного роз-витку сільських територій / П.Т. Саблук — Економіка АПК. — № 10. — 2003. — С. 151–157.

6. Саблук П. Т. Основи організації сільськогосподарського ринку / П.Т. Саблук, Д.Я. Карич, Ю.С. Коваленко. — К.: 1997. — 188 с.


49

7. Шпичак О.М. Механізм біржової і торгівлі продукцією АПК — елемент ринкової інфраструктури / За ред. О. М. Шпичака. — К.: ІАЕ УААН, 1995. — 86 с.

8. Тархов П. В. Методологічні основи підвищення якості життя на селі / П. В. Тархов, О. М. Царенко // Вісник Харківського національного тех-нічного університету сільського господарства: Економічні науки. Ринко-ва трансформація економіки АПК. — Випуск 30. — 2004. — С. 72–77.

9. Хорунжий М. Й. Організація агропромислового комплексу / За ред. Й. М. Хорунжого. — Київ: КНЕУ, 2001. — 378с.

10. Соболев В.М. Формирование рыночной инфраструктуры в переход-ной экономике индустриального типа: общие черты и особенности в Украине / В. М. Соболєв. — Харьков: Бизнес-информ, 1999. — 304 с.

11. Губський Б. В. Аграрний ринок. / Б. В. Губський. — К.: Нора-принт, 1998. — 184 с.

12. Саблук П.Т. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції: практичний посібник / За. ред. П. Т. Саблука. — К.: ІАЕ УААН, 2000. — 556 с.

13. Соціальний ґрунт. Нагальні питання фінансового забезпечення сіль-ського господарства в Україні // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства. Економічні науки. — Випуск 85. — 2009. — № 2. — С.282-289.

14. Соціальний ґрунт. Реформування механізмів фінансування агропромис-лового комплексу в Україні // Вісник Сумського національного аграрного університету. Сер. Економіка. — 2009. – № 5 (36). — С. 120–124.

15. Дослідження соціально-культурної сфера села. Розвиток соціаль-ної інфраструктури [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://agroua.net/economics/documents/category-3/doc-5.

16. Кобута І. В. «Зелена скринька» СОТ / І. В. Кобута // Агросектор: журнал сучасного сільського господарства. – 2009. — № 4 (35). — С. 18–19.

17. Інвестиції в основний капітал у галузі соціальної інфраструктури села / Офіційний сайт Міністерства аграрної політки України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.minagro.kiev.ua/page/?6759.

18. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник. Випуск 6. — Київ: УААН, 2003. — 646с.

19. Остапчук Ю. М. Статистичний збірник «Сільське господарство Украї-ни» за 2010 рік / За ред. Ю. М. Остапчука. — 2009. — 369 с.

20. Рубан Ю. Г. Україна в 2005–2009 рр.: стратегічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного: монографія / За заг. ред. Ю. Г. Рубана. — К.: НІСД, 2009. — 655 с.


50

Єсаулова Янастудентка 4 курсу

Полтавська державна аграрна академія

Мікро-Проект По еконоМічніЙ та енергетичніЙ ефективності вироБництва Продукції рослинництва в ПолтавськіЙ оБласті

Визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства є підвищення ефективності агропромислового виробництва.

Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва означає одер-жання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

На нашу думку, на ефективність виробництва продукції рослинництва впливає низка чинників: родючість ґрунту, зональні та природно-кліматичні умови, сезонність виробництва, використання живих організмів, забез-печеність високопродуктивними технічними засобами, рівень розвитку технологій, організаційно-економічні заходи. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат одержують більше продукції і доходу.

Теоретична і практична значимість цієї проблеми обумовила вибір теми наукової роботи та її актуальність.

викладення основного матеріалу: Ефективність виробництва продукції рослинництва — це економічна категорія, що відображає суть проце-су розширеного відтворення. Тобто найбільші результати досягаються за найменших витрат. Визначення ефективності виробництва полягає в оцін-ці його результатів. На нашу думку, процес виробництва продукції рос-линництва ґрунтується на принципі взаємодії трьох чинників: 1) робочої сили, 2) засобів праці та 3) предметів праці. Результативність виробництва залежать від рівня ефективності такої взаємодії і напряму впливу зовніш-ніх чинників (погодно-кліматичні умови, економічні, правові, соціальні, екологічні аспекти господарювання тощо).

При оцінці економічної ефективності виробництва у сільськогосподар-ських підприємствах необхідно обрати систему взаємопов’язаних показ-ників, що об’єктивно відображають її рівень (Рис. 1).


51

Узагальнюючі показники

Узагальнюючі показники

Показники ефективності використання

Рентабельність продукції

Рентабельність операційної діяльності

Рентабельність продажу

Коефіцієнт ефективності ресурсів

Основних фондів

Оборотних коштів

Трудових ресурсів

Капітальних вкладень

Система показників оцінки економічної ефективності

рис. 1. система показників оцінки економічної ефективності

Існує низка класифікаційних ознак за якими виділяють види економічної ефективності (Рис. 2).

Визначення ефективності та пошуку шляхів її зростання, є досить склад-ною проблемою. Нами пропонується схема, яка показує загальні напрям-ки аналізу суб’єкта (Рис.3).

На нашу думку, будь-яке виробництво — це процес споживання енергії. «Енергія» — це узагальнена міра руху матерії, тобто фізична величина руху матерії, мірою є її одиниця — джоуль.

Поняття «енергія» пов’язує воєдино усі явища природи. Людина, тварина, рослина, мікроорганізми можуть генерувати у зовнішнє середовище енер-гію і мати біоенергетичну систему, у якій перерозподіл між органами та клітинами здійснюється шляхом перенесення вільних електронів.

Проблеми раціонального використання енергії при збільшенні виробни-цтва продуктів харчування, поліпшення їх якості та безпеки є пріоритет-ним завданням світової економіки.

Нарощування виробництва сільськогосподарської продукції пов’язане з екстенціональним зростанням витрат енергії. Збільшення виробництва у


52

Економіка — характеризується співвідношенням економічного ефекту (зростання прибутку, обсягу збуту продукції) до витрат, що пов’язані з досягненням цього ефекту

Соціальна — характеризується співвідношенням соціального ефекту (збільшення рівня зайнятості, поліпшення умов праці) до витрат, що пов’язані з досягненням цього ефекту

Ефективність ресурсів — ефективність виробничих фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, оборотних коштів

Ефективність витрат (спожитих ресурсів) — це ефективність капіталовкладень поточних і сукупних витрат

Ефективність звичайної діяльності — характеризується співвідношенням результатів і витрат звичайної діяльності

Ефективність операційної діяльності — характеризується співвідношенням результатів і витрат операційної діяльності

Ефективність економіки в цілому, ефективність галузі

Ефективність підприємства чи його структурного підрозділу

Ефективність на рівні суспільства

Ефективність на рівні підприємства

Реальна ефективність — характеризує співвідношення фактичного рівня результатів і витрат за даними бухгалтерського обліку

Розрахункова ефективність — характеризує співвідношення проектних показників результатів і витрат

Первісна ефективність — характеризує одноразову ефективність

Мультиплікаційна ефективність — характеризує повторюваність ефективності

Абсолютна ефективність — характеризує співвідношення загальної величини результату й окремих видів витрат

Порівняльна ефективність — визначається шляхом порівняння двох альтернативних результатів

Ефективність виробничих процесів

Ефективність управління

Ефективність інвестиційної, маркетингової, фінансової діяльності та ін...

За наслідками отриманих результатів

За характером витрат

За видами господарської

діяльності

За рівнем об’єкта господарювання

За рівнем оцінювання

За умовами оцінювання

За ступенем збільшення

ефекту

За метою визначення

За типом процесу

Класифікаційні ознаки та види економічної ефективності

рис. 2. види економічної ефективності


53

сільському господарстві на 1% потребує зростання енерговитрат на 2–3%. Проте постійне збільшення чисельності населення на Землі потребує на-рощування обсягів виробництва продуктів харчування, що веде до зрос-тання потреб в енергетичних ресурсах.

На нашу думку, рослинництво є галуззю сільськогосподарського виробни-цтва, в якій відбувається процес перетворення сонячної радіації на потен-ційну енергію органічної речовини. Частка сонячної енергії у загальному енергобалансі рільництва складає близько 97%.

Основним завданням енергетичного аналізу, на нашу думку, є визначення енергетичних витрат у технологіях виробництва сільськогосподарської про-дукції з метою більш повного та ефективного використання природних ре-сурсів. При цьому енергетичну ефективність слід визначати як відношення енергії в сільськогосподарській продукції до витрат сукупної енергії.

У процесі реструктуризації земельних відносин виникли нові господарю-ючі суб’єкти, в яких перерозподіл земельного фонду призвів до руйнації існуючих сівозмін — основи ведення науково обґрунтованого землероб-

Ресурсний напрямок

Організаційний напрямок

Технологічний напрямок

Характеристика факторів підвищення ефективності діяльності підприємства

Підвищення ефективності використання:

Підвищення ефективності технології:

Підвищення ефективності техніки:

Підвищення ефективності управління підприємством:

рис. 3. характеристика факторів підвищення ефективності діяльності підприємства


54

ства. Найбільш актуально проблема ефективного землекористування по-стала перед фермерськими господарствами, де нехтування сівозмінами пов’язане з кон’юнктурою ринку, що вимагає виробництва передусім при-буткових культур за будь-яких умов, а також відсутністю обґрунтованих; рекомендацій.

Ведення сівозмін економічно ефективно за рядом факторів:

Чергування культур з різним рівнем водоспоживання — як ра-•ціональне використання вологи (сільськогосподарські культури мають неоднаковий рівень водоспоживання, а також викорис-товують воду з різних шарів ґрунту, мають різний запас вологи. Зернові колосові — здебільшого з шару до 1,2 м; соняшник — із 3-х м і більше. Наприклад, ріпак використовує весняну вологу, а соняшник літню.Завдяки сівозмінам поліпшуються структура й родючість ґрунтів, •бо культурні рослини використовують однакові поживні речови-ни, але в різній кількості, різному співвідношенні та якщо деякі використовують тільки легкодоступні поживні речовини, то інші, дякуючи властивостям своєї кореневої системи, добувають їх із різних глибин і різних мінеральних сполук.Сівозміни контролюють фітосанітарні умови. Окремі види бур’янів •протягом сотень і тисяч років утворюють агрофітоценози тільки з окремими видами культурних рослин : озимі, зимуючі ярі. Те ж саме можна сказати про шкідників і хвороби. Отже, ротація культур порушує життєвий цикл бур’янів, окремих шкідників та хвороб, які прижилися навколо одного виду. Це не дає можли-вості їм розмножуватися до небезпечного рівня.

Нами розроблені технологічні карти енергозберігаючих технологій, прове-дена енергетична оцінка технологій виробництва сільськогосподарських культур, розраховано оптимальний розмір виробничих витрат (гороху, озимої пшениці, цукрових буряків, ячменю, люцерни на сіно, озимої пше-ниці, кукурудзи на зерно, гречки, соняшнику) в середовищі Microsoft Excel для сільськогосподарських підприємств Полтавської області (додаток А). Запропонована польова сівозміна дозволяє зменшити сукупні енергови-трати виробництва сільськогосподарських культур, а також підвищити урожайність без додаткових матеріальних вкладень (табл. 1).

Виходячи з даних таблиці 1, можна зазначити, що сукупні енерговитрати вказаної сівозміни становлять 203944,3 МДж/га. Цукрові буряки за показ-ником сукупних енерговитрат на виробництво займають перше місце у


55

сівозміні — 44203,5 МДж/га (21,7%). Показник сукупних енерговитрат на виробництво озимої пшениці по одному полю становить 34456,4 МДж/га (16,9 %), гороху — 21709,7 МДж/га (10,6%), виробництво соняшнику та ячменю — 20349,9 МДж/га (10,0 %) та 16386,3 МДж/га (8,0%) відповідно. Виробництво гречки та кукурудзи на зерно — 14208,5 МДж/га (7,0%) та 13705,0 МДж/га (6,7%). Люцерна на сіно має найменший показник пито-мих енерговитрат – 4468,6 МДж/га (2,2 %).

Таблиця 1

сукупні енерговитрати в розрахунку на 1 га посівної площі сівозміни для сільськогосподарських

підприємств Полтавської області на 2012 р.

№ поля сіво-зміни

КультуриУрожай-

ність,

ц/га

Сукупні енергови-трати (Ес), МДж/га

Питома вага, %

1 Горох 40 21709,7 10,62 Озима пшениця 65 34456,4 16,93 Цукрові буряки 500 44203,5 21,74 Ячмінь 50 16386,3 8,05 Люцерна на сіно 30 4468,6 2,26 Озима пшениця 65 34456,4 16,97 Кукурудза на зерно 70 13705,0 6,78 Гречка 30 14208,5 7,09 Соняшник 30 20349,9 10,0Всьо-го по сівозміні

х 203944,3 100,0

Джерело: розраховано автором

Нами розроблені технологічні карти енергозберігаючих технологій, прове-дена енергетична оцінка технологій виробництва сільськогосподарських культур, розраховано оптимальний розмір виробничих витрат в серед-овищі Microsoft Excel для сільськогосподарських підприємств Полтавської області (додаток Б). Проведені нами дослідження, що апробовані на базі Веселоподільської дослідно-селекційної станції та сільськогосподарських підприємств Полтавської області, свідчать, що зміни у технології виробни-цтва цукрових буряків доцільні лише тоді, коли коефіцієнт енергетичної ефективності більше одиниці (Кее < 1 — виробництво неефективне; 1–2 — низький рівень ефективності; 2–3 — середній; 3–3,5 — вище середнього; Кее > 3,5 — високий) (табл. 2).


56

Як свідчать дані таблиці 2, найвищий вміст енергії в продукції мають цу-крові буряки — 127871,1 МДж/га, друге — озима пшениця (107194 МДж/га), третє — кукурудза на зерно (106206,9 МДж/га), четверте — ячмінь (82456,9 МДж/га), п’яте — горох (70931 МДж/га), шосте — соняшник (53339,4 МДж/га), сьоме — гречка (50120,7 МДж/га), восьме — люцерна на сіно (16372,5 МДж/га).

Сукупні енерговитрати зменшуються за рахунок поліпшення агрегатуван-ня енергомашин та сільгоспмашин, економією палива, заміною старої ме-талоємної техніки на малометалоємну, зменшенням у технологічних про-цесах частки мінеральних добрив, пестицидів. При цьому слід відмітити, що високий рівень енергетичної ефективності (Кее = 3,53 – 7,75) можливо досягти при виробництві кукурудзи на зерно, ячменю, люцерни на сіно та гречки. При виробництві гороху та озимої пшениці спостерігається рівень енергетичної ефективності вище середнього (Кее = 3,11 – 3,27). Середній рівень енергетичної ефективності (Кее = 2,62 – 2,89) досягається у резуль-таті виробництва цукрових буряків та соняшнику.

Таблиця 2

енергетична ефективність технологій виробництва сільськогосподарських культур для сільськогосподарських підприємствах Полтавської області

№ поля сіво-зміни

КультуриУрожай-

ність, ц/га

Сукупні енерго-витрати в розра-

хунку на 1 га посівної площі,

МДж/га

Сукупна енер-гія, накопичена в основній про-дукції урожаю,

МДж/га

Коефіцієнт енергетич-

ної ефектив-

ності (Кее)1 Горох 40 21709,7 70931,0 3,27

2 Озима пшениця 65 34456,4 107194,0 3,11

3 Цукрові буряки 500 44203,5 127871,1 2,89

4 Ячмінь 50 16386,3 82456,9 5,03

5 Люцерна на сіно 30 4468,6 16372,5 3,66

6 Озима пшениця 65 34456,4 107194,0 3,11

7 Кукурудза на зерно 70 13705,0 106206,9 7,75

8 Гречка 30 14208,5 50120,7 3,539 Соняшник 30 20349,9 53339,4 2,62Всього по сівозміні х х 721686,5 х



57

Таким чином, показники енергетичної та економічної ефективності не співпадають, оскільки виробництво сільськогосподарських культур може бути ефективним згідно енергетичного аналізу, але економічно збитковим згідно вартісного аналізу. Розрахунок беззбиткового рівня урожайності виробництва сільськогосподарських культур для сільськогосподарських підприємств Полтавської області свідчить, що економічна та енергетична ефективність різних підприємств залежить від техніко-технологічного за-безпечення, ресурсного потенціалу та ефективності системи управління.

Нами проведений розрахунок економічної ефективності виробництва сільськогосподарських культур (табл. 3), в середовищі Microsoft Excel для сільськогосподарських підприємств Полтавської області.

Таблица 3

розрахунок економічної ефективності виробництва сільськогосподарських культур

ПоказникКультура

Горох Озима пшениця

Цукрові буряки Ячмінь Люцерна

на сіноКукурудза на зерно Гречка Соняш-

никУрожай-

ність, ц/га40,0 65 500 50 30 70 30 30,0

Закупівель-на ціна (без ПДВ), грн/ц

160,00 107 21,49 118,00 160,00 120,00 200,00 280,00

Вартість виробленої продукції,

грн/га

6400,0 6955,0 10745,0 5900,0 4800,00 8400,00 6000,00 8400,0

Виробнича собівартість,

грн/га2541,32 4092,83 6724,13 2324,86 2031,45 2823,77 1577,49 3001,31

Прибуток, грн/га

3858,68 2862,17 4020,87 3575,14 2768,55 5576,23 4422,51 5398,69

Рента-бельність (збитко-вість), %

151,8 69,9 59,8 153,8 136,3 197,5 280,4 179,9


В рослинництві всі чинники інтенсифікації виробництва повинні спрямо-вуватись на максимізацію використання сонячної енергії листом рослин,


58

оскільки найефективніше використовує енергію листя, яке добре сформу-валось і отримує пряме сонячне випромінювання.

Нами запропоновані шляхи підвищення ефективності вирощування про-дукції рослинництва (Рис. 4).

Напрями удосконалення ресурсозабезпечення

Система заходів підвищення родючості

ґрунту і врожайності

Обґрунтування ресурсоощадних

технологічних процесів

Мінімальний та нульовий обробіток

Поєднання технологічних операцій

Перенесення окремих технологічних процесів

на стаціонар і заміна рідкого палива енергоносіями

Удосконалення сушіння зерна і зеленої маси

Оптимізація транспортних

технологічних процесів

Використання стимуляторів росту і дозрівання рослин

Удосконалення та створення

ресурсоощадної техніки

Удосконалення та створення

ресурсоощадної технікиСтворення машин з

питомим опором Створення машин і

обладнання з меншою питомою витратою палива

Збільшення гусеничних тракторів

Зменшення тиску на ґрунті мобільних агрегатів

Обладнання машин приладами контролю

режимів роботи і витрат палива

Перехід енергетичних установок на газ тощо

Оптимізація структури посівних площ

Обслуговування типової техно-логії вирощування сільського-сподарських

культур

Підготовка і поліпшення полів і зрошення

Оптимізації сортової структури

Оптимізація внесення мінеральних добрив

Опрацювання безгербіцидних

технологій

рис. 4. Шляхи підвищення ефективності вирощування рослинництва

Також важливим чинником виступає вид і сорт рослин. Тому необхідне всебіч-не обґрунтування районування видів і сортів сільськогосподарських культур.

висновки. Енергетична та економічна оцінка технологій виробництва продукції рослинництва дозволяє об’єктивно характеризувати виробничу діяльність господарських структур. Під ефективністю сільськогосподар-ського виробництва доцільно розуміти одержання оптимальної кількості якісної продукції сільського господарства, яка здатна задовольняти потре-би споживача, за такого рівня та структури витрат на її виробництво, що дасть змогу отримати максимальний прибуток.


59


1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств / Андрійчук В.Г. / — К.: КНЕУ, 2002. – с. 397–400

2. Бражевська Г. М. Економіко-енергетична оцінка виробничих процесів у рос-линництві / Г. М. Бражевська /Економіка АПК. — 2011. — №1. — с. 67–70

3. Верхоглядова Н. І. Економіка підприємства / Н. І. Верхоглядова, Н. А. Іван-нікова, Н. А. Ядранський / — К.: Професіонал, 2008. — с.283-290

4. Душко М. Економічна ефективність вирощування пшениці / М. Душко, С. Корчинська, О. Грищенко / Агробізнес сьогодні. – 2010. – №11. — с. 14–15

5. Лобастов І. В. Моделювання економічної ефективності вирощування сільськогосподарських культур / І. В. Лобастов / Актуальні проблеми економіки. — 2006. — №10. — с. 123–135

6. Паштецький А. В. Ефективність сівозмін і технологій обробітку ґрунту / А. В. Паштецький / Економіка АПК. — 2009. — №7. — с. 56–61

7. Писаренко В. М. Основні шляхи досягнення конкурентоздатності рефор-мованих аграрних підприємств / В. М. Писаренко, Е. Ф. Томін, С. І. Мель-ник, В. Г. Данченко та ін.. / — Полтава.: «Terra», 2001. — 138 с.

8. Порудєєва Т. В. Енергоекономічна оцінка сівозмін короткої ротації / Т.В. Порудєєва / Економіка АПК. — 2008. — №7. — с. 30–33

9. Татаріка Ю. О. Біоенергетична оцінка сільськогосподарського виробни-цтва / Ю. О. Татаріка, О. Ю. Несмашна, О. М. Бердніков, Л. Д.Глущенко, Г. І. Личук, Ю. І. Кульменко, В. А. Величко, В. А. Жилкін, О. А. Андрій-ченко / — К.: Аграрна наука, 2005. — С. 88


60

дегтяр наталія студентка 5 курсу

Чернігівський державний технологічний університет

осоБливості соціальної МоБіліЗації в українських уМовах

Постановка проблеми. Значення слова «мобілізація» іде від латинського слова «mobilis» — рухливий, та французького «mobilisation» (від «mobiliser») — приводити в рух. Це концентрація засобів та ресурсів для досягнення певної мети, приведення когось або чогось в активний стан [2].

Світова практика показує, що місцеві громади можуть внести суттєвий вклад у вирішення проблем бідності, становлення «суспільної економіки» та розвиток місцевого соціально орієнтованого малого підприємництва [2].

Питання посилення та розвитку громад є актуальною проблемою не тільки в країнах, що розвиваються, та в трансформаційних суспільствах, а й в усьо-му світі. Місцеві громади стають тим соціальним простором, де все більш активно проявляють свої переваги форми та методи суспільних ініціатив.

Розвиток громад на основі соціального залучення та громадської актив-ності є одним з основних компонентів соціальних програм, орієнтованих на сталий розвиток на місцевому рівні. Це дає можливість отримати зво-ротній зв’язок та використовувати додаткові ресурси [2].

Концепція активізації самих членів суспільства і включення їх в процес місцевого життєзабезпечення не як споживачів без права голосу, а як повноправних учасників, є першим кроком до подальшого наближення організованого населення до важелів самоуправління і стратегічного пла-нування сталого розвитку території.

Територіальні громади, різноманітні форми самоорганізації населення і місцевого самоуправління, покликані стати потужним прискорювачем ста-новлення нової інфраструктури громадянського суспільства та реалізації засад сталого розвитку.

Соціальна мобілізація — стародавній інструмент мобілізації людей з пев-ною соціальною, політичною, релігійною та іншою метою. У кожній країні існує чимало прецедентів, коли люди об’єднувалися та вирішували свої нагальні проблеми разом, брали на себе ініціативи розвитку [2].


61

У військовій термінології мобілізація — це комплекс заходів, спрямо-ваних на приведення збройних сил та державної інфраструктури у вій-ськову готовність.

Соціальна мобілізація — це активне залучення всіх верств населення до вирішення пріоритетних соціальних, економічних, екологічних проблем місцевого значення. Соціальна мобілізація об’єднує всі сегменти суспіль-ства (чоловіків, жінок, молодь, бідних/багатих, приватний сектор, місце-ві органи влади, організації громадського суспільства, освітні заклади) у формі партнерства заради досягнення спільної мети і призводить до ак-тивної участі громади в процесі місцевого розвитку [2].

Соціальна мобілізація — це приведення територіальної громади у такий стан (організаційний, інституційний, ментальний), коли вона здатна вирі-шити проблеми, що виникли перед нею, із використанням власних ре-сурсів. Це включає і зміну способу мислення людей, які мають конкретну проблему, таким чином, щоб вони об’єдналися, використали свій прихо-ваний потенціал у допомозі собі самостійно [2].

Метод «соціальної мобілізації» базується на припущенні, що люди мають ба-жання та здатність робити багато речей самостійно для власного благопо-луччя, а також для своїх сімей та громади. Проте, як правило, вони рідко збираються, щоб розкрити свою колективну силу, оскільки їм не вистачає від-повідних знань та навичок, соціальних та технічних порад зі сторони [2].

Соціальна мобілізація передбачає також поєднання можливості вибору та добровільної участі. Люди приходять на допомогу самі собі, коли вони ба-чать, що це у їхніх інтересах, і коли вони впевнені, що це важливо для них і для оточуючих. При цьому кожен член суспільства виявляється охопле-ним процесом, у кожного з’являється своя функція, кожен здійснює вклад у спільні зусилля. І навіть тоді, коли мета досягнута, можна підтримувати та нарощувати створені зв’язки для наступних кроків, пов’язаних із впо-рядкуванням життя на місцевому рівні.

Отже, мистецтво залучення потенціалу людей полягає у створені мотивації для їхньої самоорганізації заради певної мети. Ця мета пов’язана з їхнім благополуччям, тому повинна бути місцевою та в значній мірі специфіч-ною: зменшення бідності, залучення специфічних груп (жінок, молодів, ін-валідів, етнічних меншин тощо), управління природними ресурсами (питна вода, мікроіригація, виробництво та збереження енергії), подолання на-слідків природних катаклізмів (потопів, ураганів, землетрусів, засух), ви-рішення екологічних та соціальних проблем [2].


62

Інструмент соціальної мобілізації є дієвим для вирішення таких питань:

безпека життя — подолання наслідків стихій, запобігання ВІЛ/•СНІД, соціальна терпимість, інтеграція та співпраця;ефективне врядування;•створення та утримання інфраструктури громад соціального та •екологічного характеру;комплексі проблеми (гендер, молодь);•охорона довкілля, управління природними ресурсами;•охорона здоров’я, освіта;•мікрофінансування, розвиток малого підприємництва, страхування [2].•

По суті, використання інструменту соціальної мобілізації можливе для ви-рішення переважної більшості питань, пов’язаних їз щоденним життям людей, та вимагає залучення представників різних суспільних груп (пред-ставників громадськості, приватних підприємців, урядовців, місцевого рівня, представників навчальних закладів тощо) [3].

Використання інструменту соціальної мобілізації підвищує відповідальність та посилює підзвітність органів місцевого самоврядування, державних структур та інших сторін, які приймають рішення, перед населенням [4].

Досвід успіху соціальної мобілізації був поширений серед різних країн з метою сталого розвитку, включаючи формування та підтримку власності громади, захист/управління природними ресурсами, покращення екологіч-ної ситуації, зміцнення управління, сприяння економічній активності, покра-щення соціальної сфери, привнесення соціальної інтеграції, тощо [5].

За остання 50 років даний інструмент було адаптовано майже в усіх країнах світу для мобілізації громад, організацій громадського суспільства та інших місцевих інститутів з метою забезпечення розвитку та вирішення різно-манітних проблем, удосконалення їхньої здатності планувати, мобілізувати ресурси, реалізовувати плани та здійснювати моніторинг діяльності, спря-мованої на запровадження принципів сталого розвитку на місцевому рівні.

Для успішного проведення соціальної мобілізації слід звернути увагу на такі фактори, які є визначальними для того, щоб задумана ідея дала результати:

бажання людей;•зацікавленість та характер учасників (відповідність відповідати •місцевій ситуації, незаангажованість, об’єктивність, бажання слу-жити суспільству);сприятливе середовище або зв’язки з організаціями з розвитку [2].•


63

Соціальна мобілізація є дуже важливим елементом розвитку суспільства. Громадяни можуть використовувати свою колективну силу для ділових іні-ціатив через організацію [1]. Сила спільної дії сприяє прийняттю рішень, ви-рішенню проблем, подоланню протиріч. Вона розвивається у всьому світі і саме тому це питання є актуальним. Відтак, метою моєї роботи є досліджен-ня стану та особливості соціальної мобілізації в українському суспільстві.

об’єктом є дослідження стану мобілізації у суспільстві та її розиток, а предметом — визначення особливостей соціальної мобілізації у нашому українському суспільстві.

Методика та організація дослідження. Для дослідження особливостей со-ціальної мобілізації в українському суспільстві були використані розробле-ні нами анкета. В анкетуванні взяли участь 30 чоловік, віком від 18 до 60 років. Респондентами стали жителі міста Чернігова та Чернігівської області.

результати дослідження та їх обговорення. З метою виявити, на скільки громадяни розуміють поняття «соціальна мобілізація», в анкеті було постав-лено питанння з цього приводу. За результатами опитування 54% респон-дентів мають правильне уявлення про неї і відповіли, що соціальна мобіліза-ція — це згуртованість спільних сил для досягення певної мети, 33% мають наближені знання і відповіли, що це — обєднання певних груп людей і тері-торіальних громальних громад, і тільки 13% респондентів не зрозуміли суть питання і відповіли, що це — впорядкованість суспільних рухів.

Наступним в анкеті було питання про роль громад у розвитку суспільства і анкетування дало нам такі результати: 10% респондентів відповіли, що дуже велика роль належить громадам, 47% відповіли, що значна роль, і 43% опитаних — що не значна. Варіант — «мізерна» не був відмічений у жодній анкеті. Це показує нам, що члени суспільства відзначають і розу-міють роль громад у соціальній мобілізації (але розвиток її ще не на висо-кому рівні) [4]. Питання про членство в місцевих громадах показало інші результати — серед опитаних респондентів тільки 37% відповіли позитив-но на це питання, а 67% — негативно.

Аналіз відповідей на наступні два запитання анкети, які спрямовані на з’ясування факту участі респондентів у місцевому самоврядуванні, показав, що 57% — не мають ніякого відношення до цього, 43% — приймають без-посередню участь, і тільки 3% опитаних відповіли, що приймають активну участь у місцевому самоврядуванні. Що стосується питання про участь у процесах теріторіального розвитку, то тут ситуація трохи краща. Вже 50% респондентів відповіли, що не мають ніякого відношення до цього, 43% —


64

що, приймають безпосередню участь, і 7% опитаних відповіли, що при-ймають активну участь у процесах територіального розвитку. Отримані ре-зультати показують нам, що українське суспільство хоч і розуміє, що таке соціальна мобілізація, але веде себе пасивно і не приймає в цьому процесі активної участі. Для активної участі людей в процесах відсутнє сприятливе середовище і нема зацікавленості в результатах такої участі.

Наступне питання мало на меті з’ясувати, на скільки люди обізнані та проінформовані про Проекти міждержавного рівня, а саме спільний Проект ЄС-ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». 10% респондентів відповіли — так, я приймаю в ньому участь, 57% опитаних відповіли, що їм відомо про цей Проект, але участі вони в ньому не при-ймають і 33% — відповіли, що навіть не чули про вказаний Проект. Дані результати свідчать про те, що люди цікавляться процесами, які відбу-ваються у суспільстві та приймають в них участь, (але освічення в пресі таких проектів дуже на низькому рівні).

Метою наступного запитання даної анкети було визнати думку респон-дентів про спроможність громади вирішувати питання на місцевому рівні. Зокрема, визначено, що 46% опитаних вважають, що громада може вирі-шувати питання на місцевому рівні і у неї є всі можливості для цього, 47% вважають, що можливості є, але сама громада нічого не робить для цього і 7% не вірить у можливості громади. Це свідчить про те, що у місцевій громаді є можливості, але нагальні економічні, екологічні питання вирішу-ються не в повному обсязі і без активної участі населення.

Питання, щодо розвитку соціальної мобілізації в українському суспільстві показало нам, що тільки 3% респондентів вважають, що соціальна мобіліза-ція розвинута на належному рівні в сучасних умовах. Більшість опитаних, а саме 60%, вважають, що вона знаходиться на середньому рівні розвитку, і аж 37% дотримуються думки, що соціальна мобілізація завсім не розвинута.

Останнім і ключовим питанням анкети стало питання, яке повинно нам відобразити думку громадян про можливості розвитку громади в укра-їнському суспільстві. Опитування респондентів дало нам такі результати. 30% вважають, що у громади є значні можливості для розвитку, 47% від-мітили, що наше суспільство може дати лише середні можливості і тіль-ки 3% людей відповіли, що громада взагалі не має ніяких можливостей розвитку у суспільстві, і такий малий показник тішить. 20 % респонден-тів вважають, що у громади є всі можливості для розвитку, але вона їх не використовує. Такий розподіл респондентів свідчить про існування можливостей для розвитку громади в нашому суспільстві для вирішення


65

різноманітних проблем, але необхідно вкладати багато зусиль для більш ефективного їх використання.

висновки. Проаналізувавши отримані результати опитування можна зро-бити наступні висновки.

По-перше, наше суспільство усвідомлює значення соціальної мобілізації для його розвитку, важливість цього процесу та взагалі саме поняття «со-ціальна мобілізація». Але слід зазначити, що респонденти віком від 18 до 20 років, взагалі не розуміють поняття «соціальна мобілізація» і не мають правильного уявлення про її значення. Це показує нам, що майбутнє по-коління ще не досить ознайомлене з цим питанням і треба проводити ба-гато роз’яснувальної роботи серед населення, особливо серед молоді.

По–друге, аналіз отриманих анкет показав нам, що все ж таки більшісь респондетнів являються членами місцевих громад, але ще не всі з них беруть участь у місцевому самоврядуванні і процесах територіального розвитку. Така головна особливість українського суспільства, коли у гро-мадян є всі можливості щось змінити в суспільстві і не просто змінити, а зробити його кращим, але вони ведуть себе пасивно і нічого для цього не роблять. Люди не вірять в позитивний результат, в свої можливості, в те, що в нашій країні суспільство, громада можуть щось вирішувати. Адже для розвитку соціальної мобілізації велика роль належить не тіль-ки самим громадам та населенню, та й державі, саме тим умовам, які вона створює для цього розвитку.

По-третє, дослідження показало, що суспільство не дуже проінформова-не про ті проекти, що діють у державі. І це дуже погано, адже як люди можуть діяти, спрямовувати свої сили на виконання чогось, якщо вони не мають певної мети. Проблеми, які існують у суспільстві як на міс-цевому, так і на державному рівні, повинні частіше оприлюднюватися широкому загалу. Необхідно проводити велику роз’яснювальну роботу серед населення для їх залучення в ряди активних учасників громад-ського руху. Це необхідно для того, щоб громади і громадяни почали діяти разом і згуртовувати свої сили для подолання існуючих проблем і протиріч, адже за даними проведеного опитування респонденти вважа-ють, що у громади все ж є середні можливості для розвитку і соціальна мобілізація розвинута на середньому рівні.


66


1. Практичний посібник для організацій громад/ Проект «Місцевий роз-виток, орієнтований на громаду». — К., 2009. — 96с.

2. Навчальний посібник/ Сталий розвиток суспільства. Друге видання. — К., 2011. — 392с.

3. Звіт за 2011 рік, початковий звіт ІІ фази / Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду ІІ». — К., 2012. — 52с.

4. Рекомендації з проведення спільного очцінювання громади. Друге видання. / Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду ІІ». — К., — 2011. — 23с.

5. Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» : результати та вплив/ за даними соціологічного дослідження. — К., — 2011. — 54с.

Додаток 1

Шановний(а) респонденте!

Запрошуємо Вас взяти участь в опитуванні, яке є складовою частииною со-ціологічного дослідження на тему «Особливості соціальної мобілізації в укра-їнських умовах». Дуже важливо, щоб Ваші відповіді були відвертими, оскільки від цього значною мірою залежить успішність дослідження. Це опитування є анонімним, тому вказувати своє прізвище та ім’я не потрібно. Поставте, будь ласка, знак «+» проти обраного Вами варіанту відповіді.

1. ваш вік _____;2. стать:Чоловіча _______; Жіноча _______;3. що ви розумієте під поняттям соціальна мобілізація ?а) об’єднання певних груп людей, теріторіальних громад;б) згуртованість спільних сил для досягнення певної мети;в) впорядкованість суспільних рухів.г) свій варіант_________________________________________________;4. чи велика роль, на вашу думку, належить громадам для розвитку

суспільства?а) дуже велика____; б) значна ____; в) не значна____; г) мізерна____;5. чи є ви членом місцевої громади?а) Так _____; б) Ні _____;6. чи берете ви участь у місцевому самоврядуванні?а) так, значну___; б) приймаю безпосередню участь___;


67

в) не маю ніякого відношення ___;7. чи берете ви участь у процесах теріторіального розвитку?а) приймаю активну участь ___: б) приймаю безпосередн участь___; в) не маю ніякого відношення___;8. чи відомо вам, про Проект «Місцевий розвиток орієнтований на

громаду»?а) так, я приймаю в ньому участь___; б) так, але участі я не приймаю ___; в) ні, ніколи не чув(ла) ___;9. чи відомо вам про фонди розвитку регіону?а) Так _____; б) Ні _____;10. як ви вважаєте. чи може громада вирішувати питання на місце-

вому рівні?а) так, у неї є всі можливості для цього___; б) так, але вона нічого для цього не робить___; в) ні, не може___;11. як ви вважаєте, чи на належному рівні розвинута соціальна мо-

білізація в українському суспільстві?а) так, на належному___; б) на середньому рівні розвитку___; в) ні, завсім не розвинута___;12. чи є на вашу думку можливість розвиватися громаді в україн-

ському суспільстві?а) так, є значні можливості___; б) середні можливості___; в) не має можливостей ___; г) можливості є, але вони не використовуються____;

дякуємо за увагу!


68

власенко алінастудентка 3 курсу


реаліЗація Мікро-Проекту гроМад в енергоЗБереженні

Енергозбереження та збільшення енергоефективності на сьогоднішній день є актуальними питаннями. Аналітики прогнозують, що ціни на елек-троенергію з кожним роком зростатимуть. Це пов’язано з багатьма факто-рами і, зокрема, зі скороченням первинних енергоносіїв.

Уже нескінченну кількість років люди використовують лампи для освітлен-ня свого житла у вечірній і нічний час доби, життя без ламп здається зо-всім нестерпним, незручним, незвичним, ось з цієї причини люди цінують той комфорт, який дають лампи. Винайти щось краще, ніж звична лампоч-ка, вченим вдалося нещодавно, вони зуміли її значно змінити, удоскона-лити, зробити більш потужною і економічною. Тільки ось тепер це вже зо-всім не лампа розжарювання, а сучасна енергозберігаюча люмінесцентна лампа, головна перевага якої − економічність.

Нижче запропонований проект передбачає практично реалізувати осно-вні енергозберігаючі заходи в двох школах Полтавської області: Артемів-ській загальноосвітній школі I–III ступенів Чутівського району Полтавської області, Ціпківської загальноосвітній школі I–II ступенів Гадяцького району Полтавської області. Передбачається:

– створити фінансові і організаційні передумови для впровадження даної мо-делі на інших соціальних об’єктах, в закладах освіти району та області;

– активізувати участь представників влади, громадськості сіл і району у вирішенні питань енергозбереження.

Перевагами впровадження даного проекту є зниження затрат на оплату енер-горесурсів в школах за рахунок застосування сучасних технологій в сфері енергозбереження та як наслідок, зменшення енергоспоживання на квадрат-ний метр загальної площі об’єктів соціальної сфери. За нашими розрахунка-ми в результаті запровадження даного проекту витрати місцевих бюджетів на оплату енергоресурсів шкіл зменшаться в середньому на 15–20 %.

Цілі, що повинні бути досягнуті в результаті реалізації даного проекту мають різноплановий характер. По-перше, зменшити витрати енергоре-


69

сурсів в школах районів та області. По-друге заощадити кошти місцевих бюджетів. По-третє, налагодити дієву систему енергетичного менеджменту на базі двох шкіл та поширити її в усій області.

Фінансування заходів програми здійснюватиметься за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів громадських організацій та об’єднань, міжна-родної технічної допомоги, власних коштів суб’єктів підприємницької ді-яльності та інших джерел незаборонених законодавством. Передбачається впровадження даного плану протягом 6 місяців 2012 р.

Основними фінансовими затратами є:

– закупівля енергозберігаючих лампочок;– оплата доставки;– заміна старих ламп розжарювання на енергозберігаючі лампи Maxus

кваліфікованими працівниками.

Визначимо основні переваги енергозберігаючих ламп:

Світлова віддача люмінесцентної лампи в середньому в п’ять разів біль-ше, ніж у лампи накалювання. Для прикладу: світловий потік люмінес-центної лампи 20 Вт приблизно рівняється світловому потоку лампи накалювання 100 Вт. Відповідно енергозберігаючі лампи дозволяють зни-зити споживання електроенергії приблизно на 80 % без втрати звичного рівня освітленості кімнати.

Найчастіше причиною виходу з ладу звичайної лампочки є перегорян-ня нитки накалювання. Будова й принцип роботи люмінесцентної лампи принципово інші, тому строк її роботи в середньому в 6–15 разів вищий, ніж у лампи накалювання, і становить від 6 до 12 тис. год. (звичайно ре-сурс роботи енергозберігаючих ламп вказують на їх упаковці). Оскільки енергозберігаючі лампи потрібно заміняти значно рідше, їх зручно ви-користовувати у світильниках, розташованих у важкодоступних місцях. Наприклад, у квартирах або офісах із занадто високою стелею.

Крім меншого споживання електроенергії енергозберігаючі лампи виділя-ють набагато менше тепла, чим лампи накалювання. Тому їх можна ви-користовувати у світильниках і люстрах з обмеженням рівня температу-ри – у таких світильниках від ламп накалювання з високою температурою нагрівання можуть плавитися пластмасова частина патрона, проводка або елементи обробки. Площа поверхні енергозберігаючих ламп більше, ніж площа поверхні спіралі накалювання. Завдяки цьому світло розподіляєть-


70

ся по приміщенню м’якше й рівномірніше, чим від лампи накалювання, а це, у свою чергу, знижує стомлюваність очей.

Енергозберігаючі лампи можуть мати різну колірну температуру, що ви-значає кольори лампи: 2700 К — м’яке біле світло, 4100 К — денне світло, 6400 К — холодне біле світло (колірна температура виміряється градусами по шкалі Кельвіна). Чим нижче колірна температура, тим ближче кольори до червоного; чим вище — тим ближче до синього. Таким чином, спо-живач одержує можливість збагатити колірну гаму приміщення. Напевно, головним недоліком енергозберігаючих ламп є їх досить висока вартість. Найкращими й, відповідно, найдорожчими вважаються лампи виробни-цтва OSRAM, PHILIPS, DeLux.

Однак споживачам варто знати ще один момент. Люмінесцентна лампа за-повнена парами ртуті, тому потрібно уникати її розбивання в приміщенні. Проблемою є й утилізація екологічно шкідливих енергозберігаючих ламп, тому викидати їх фактично заборонено.

Розглянемо основні характеристики запропонованих для впровадження шкіл. Загальна площа Ціпківської загальноосвітньої школи I–II ступенів Га-дяцького району Полтавської області становить 1220 м2. Кількість вчите-лів — 12 осіб, учнів — 44 школярі, техпрацівників — 1, повар — 1особа, кочегари — 2 особи. Школа має два поверхи, налічує: тринадцять аудито-рій, один спортзал, одну майстерню, одну кухню і роздягальню. А також, чотири підсобні приміщення. В загальному в школі нараховується 184 лам-почки потужністю 100 Вт.

Загальна площа Артемівської загальноосвітньої школи I–III ступенів Чутівського району Полтавської області становить 5512 м2. Кількість вчи-телів — 41 особа, учнів — 372 школяра. Школа має три поверхи, налічує: тридцять дві аудиторії, один спортзал, дві майстерні, одну кухню і роз-дягальню, гуртожиток для учнів, актовий зал, бібліотеку, два музеї, два комп’ютерних класи. В загальному в школі нараховується 320 лампочок потужністю 100 Вт.

Отже, ми маємо на меті скоротити витрати енергії в школах шляхом замі-ни ламп розжарювання на енергозберігаючі в усіх приміщеннях і цим самим скоротити витрати коштів місцевих бюджетів на оплату використаної енергії.

Розглядаючи енерговитрати двох шкіл Полтавської області ми спостерігає-мо динаміку збільшення витрат електроенергії школи з кожним роком.


71

Чи доцільно проводити заміну ламп розжарювання на енергозберігаючі? Можете переконатися самі на прикладі таблиці 1.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика енергозберігаючих ламп і ламп розжарювання, 2011 р.

Показник Енергозберігаючі лампи

Лампи розжарювання

Середня вартість лампи світловід-дачею 100 Вт, грн. 25 3

Споживання електроенергії, Вт 20 100

Строк служби в середньому, год. 12000 1000

Вартість 1 кВт електроенергії, грн. 0,97 0,97

Загальні витрати електроенергії у Ціпківській загальноосвітній школі I–II ступенів Гадяцького району Полтавської області можна дослідити на осно-ві наступних розрахунків (рис. 1).

9680

73607240

11120

10400

11511 11430

0

2000

4000

6000

8000

10000

12000

14000

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

кВт/

год

Роки

рис. 1. витрати електроенергії за рік ціпківської загальноосвіт-ньої школи I–II ступенів гадяцького району Полтавської області,

2005–2011 рр.


72

Відповідно витрати на оплату енергоресурсів у Ціпківській ЗОШ I–II ступе-нів простежуються на рис. 2.

2400 2430

3085

6116

6564

945011131

0

2000

4000

6000

8000

10000

12000

14000

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Витр

ати

на о

плат

у ен

ерго

ресу

рсів

, грн

Роки

рис. 2. витрати на оплату енергоресурсів у ціпківській загальноосвітній школі I–II ступенів гадяцького району

Полтавської області, 2005–2011 рр.

Загальні витрати електроенергії і коштів на оплату енергоресурсів у Ар-темівській загальноосвітній школі I–III ступенів Чутівського району Полтав-ської області показані на рис. 3, 4.

26850

25100

2490025700

27100

26300

28200

0

23000

24000

25000

26000

27000

28000

29000

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

кВт/

год

Роки

рис. 3. витрати електроенергії за рік артемівської загальноосвітньої школи I–III ступенів

чутівського району Полтавської області, 2005–2011 рр.


73

6712,58283

1070714135

17073

21566

27354

0

5000

10000

15000

20000

25000

30000

35000

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Витр

ати

на о

плат

у ен

ерго

ресу

рсів

, грн

Роки

рис. 4. витрати на оплату енергоресурсів у артемівській загальноосвітній школі I–III ступенів

чутівського району Полтавської області, 2005–2011 рр.

Ціни на використання електроенергії також зростають з кожним роком, це простежується на рис. 5.

0,250,33

0,430,55

0,63

0,82

0,97

0

0,2

0,4

0,6

0,8

1,0

1,2

1,4

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Цін

а за

1 к

Вт

елек

трое

нерг

ії, гр

н

Роки

рис. 5. ціна за 1 квт електроенергії, 2005–2011 рр.

Для заміни ламп розжарювання на енергозберігаючі люмінесцентні лампи по-трібно придбати 504 енергозберігаючих ламп Maxus. Витрати на придбання енергозберігаючих ламп для Ціпківської ЗОШ I–II ступенів становитимуть:

184 шт. ∙ 25 грн = 600 грн


74

Витрати на придбання енергозберігаючих ламп для Артемівської ЗОШ I — III ступенів становитимуть:

320 шт. ∙ 25 грн = 8000 грн

Сукупні витрати на придбання енергозберігаючих ламп дорівнюватимуть:

4600 грн + 8000 грн = 12600 грн

Маємо намір придбати енергозберігаючі лампи в компанії «Екотекс-Україна» за допомогою інтернет магазину, доставка по Україні є безкоштовною. Доставка товару здійснюється через компанію «Делівері», представництво якої знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 76. Інформацію можна отримати також за факсом: (0532) 61-34-15, (067) 620-74-76.

Оплата доставки по області буде здійснюватися за рахунок коштів місце-вих бюджетів, коштів громадських організацій.

Заміна ламп розжарювання на енергозберігаючі люмінесцентні лампи Maxus буде проводитися технічними працівниками школи (електриками), отже, в цьому випадку витрати не будуть понесені.

Прогнозне споживання електроенергії енергозберігаючими лампами Maxus на 2012–2013 навчальний рік в Ціпківській загальноосвітній школі I–II ступенів Гадяцького району Полтавської області i Артемівській загаль-ноосвітній школі I–III ступенів Чутівського району Полтавської області має наступний математичний вираз.:

1. Артемівська загальноосвітня школа I–III ступенів Чутівського району Полтавської області:

51,2 кВт/день · 202 робочих навчальних днів = 10342,4 кВт

У вартісному виразі за існуючими тарифами витрати на оплату електро-енергії становитимуть:

10342,4 кВт ∙ 0,97 грн = 10032,13 грн

2. Ціпківська загальноосвітня школа I–II ступенів Гадяцького району Пол-тавської області:

29,44 кВ/день ∙ 202 робочих навчальних днів = 5946,9 кВт


75

У вартісному виразі за існуючими тарифами витрати на оплату електро-енергії становитимуть:

5946,9 кВт ∙ 0,97 грн = 5768,47 грн

Розрахуємо термін окупності енергозберігаючої лампи Maxus потужністю 20 Вт замість звичайної лампи розжарювання 100 Вт при ціні за кВт/годи-ну на рівні 0,97 грн. Будемо вважати, що лампа освітлення використову-ється в середньому за день 8 годин, а за навчальний рік 1616 годин.

Спожита електроенергія звичайною лампою в обох школах:

1616 год. ∙ 0,1к Вт ∙ 504 шт. = 81446,4 кВт/годин

Спожита електроенергія енергозберігаючою лампою:

1616 год. ∙ 0,02 кВт ∙ 504 шт. = 16289,28 кВт/годин

Різниця в споживанні:

81446,4 кВт/год. – 16289,28 кВт/год. = 65157,12 кВт/год/навч.рік

Вартість зекономлених коштів при тарифі 0,97 грн за кВт/годин:

65157,12 ∙ 0,97 = 63202,41 грн/навч.рік

Термін окупності 12600 / 63202,41 = 0,199.

Тобто термін окупності даного проекту становить два з половиною місяці.

висновок

Таким чином, після проведених розрахунків можна зазначити, що ви-користання люмінесцентних лам є ефективнішим і раціональнішим в порівнянні з лампами розжарювання. Вони дозволяють заощаджувати значну кількість електроенергії, що дає змогу економити кошти при оплаті за електроресурси.

Зробимо порівняльну характеристику споживання електроенергії в день лампочками розжарювання та енергозберігаючими люмінесцентними лам-пами. В середньому в день лампочка горить близько 8 годин (табл. 2).


76

Таблиця 2

споживання школами електроенергії за день на 2013 р.

Школа Лампа розжарюван-ня 100 Вт

Енергозберігаю-ча люмінесцентна

лампа 20 Вт

Економія елек-троенергії, Вт

Артемівська школа

0,1 кВт ∙ 8 год. ∙ 320 лам. = 256 кВт

0,02 кВт ∙ 8 год. ∙ 320 лам. = 51,2 кВт 204,8 кВт

Ціпківська школа 0,1 кВт ∙ 8 год. ∙ 184 лам. = 147,2 кВт

0,02 кВт ∙ 8 год. ∙ 184 лам. = 29,44 кВт 117,76 кВт

Витрати електроенергії в обох школах, при лампі розжарювання 100 Вт і енергозберігаючій люмінесцентній лампі 20 Вт можна розглянути на рис. 6.

18400

3680

32000

6400

0

5000

10000

15000

20000

25000

30000

35000

– лампа розжарювання

– люмінісцентна лампа

Вт

Ціпківська загальноосвітня школа

І–ІІ ступенів Галицкього району Полтавської області

Артемівськазагальноосвітня школа

І–ІІІ ступенів Чутівського району Полтавської області

рис. 6. витрати електроенергії при зміні на енергозберігаючі люмінесцентні лампи у ціпківській загальноосвітній школі I–II

ступенів гадяцького району Полтавської області і артемівської загальноосвітній школі I–III ступенів чутівського району

Полтавської області, вт на 2013 р.

Отже, провівши аналіз витрат електроенергії у школах, можна сказати, що доцільність заміни ламп розжарювання на енергозберігаючі є мате-матично обґрунтована. Заміна ламп принесе економію електроенергії і коштів на її оплату.


77

Додаток А

Переваги і недоліки енергозберігаючих, галогенових ламп і ламп розжарювання

Галогенові лампи Енергозберігаючі лампи Лампи розжарювання

Нед

олік

и

1. За лампами необхідно стежити під час їх роботи, галогенові лампи, а саме їх колби, сильно нагріваються

1. Висока ціна 1. Не можна викорис-товувати на вулиці

2. У тих мережах, де часто відбуваються стрибки напру-ги, використовувати галоген-ні лампи фахівці не радять. Галогенні лампи дуже чутливі до таких стрибків

2. Відрізняються за формою від звичних для нас ламп розжарювання (це викликає незручності у використанні)

2. Висока енергоєм-ність, велика кількість бракованих ламп

3. Потрібне використання певних фільтрів, через те, що в випромінюваних галоген-ною лампою спектрі світла присутні шкідливі ультрафіо-летові випромінювання

3. Не можна використовувати в лампах з реостатом також вони потребують близько хви-лини для «розігріву» на повну світлосилу

3. Короткий термін експлуатації, чутливість до перепадів напруги

4. Деякі з таких ламп мають у складі ртуть

4. Спотворюють колір

Пер

еваг

и

1. Маленька лампа, малень-ка витрата електроенергії, велика кількість світла

1. Енергозберігаючі лампи вимагають у 5–8 разів менше електроенергії, ніж лампи роз-жарювання, рівень освітленос-ті приміщення не змінюється

1. Низька ціна

2. Значний час роботи,можна використовувати для освіт-лення вулиць

2. Служать енергозберігаю-чі лампи в кілька разів (в 6–15) довше, ніж звичайні лампи,можна використовувати для освітлення вулиць

2. Стандартна форма,тобто можна використовувати у більшості світильників

3. Галогенні лампи ви-пускаються різних форм і розмірів,множинних кон-струкцій, такий асортимент дозволяє створювати різні світлові ілюмінації

3. Енергозберігаючі лампи можна використовувати в світильниках, де є обмеження температури, так як ці лампи практично не нагріваються

3. У деяких людей очі при такому освітленні стомлюються менше, ніж при люмінісцент-ному чи галогеновому освітленні

4. Характеризуються високою стійкістю до частих пере-падів атмосферного тиску і температури, колби цих ламп дуже міцні

4. Мають набагато більшу площу поверхні, ніж звичайні лампи,а це значить, що рівно-мірність розподілу світла по приміщенню, що виходить від енергозберігаючої лампи, буде більше

4. Починають ро-боту на повну силу майже відразу після ввімкнення

5. Не спотворюють колір 5. Рівномірний розподіл світла значнозменшує стомлюваність органів зору

5. Не випроміню-ють шкідливих УФ променів


78

висоцький Павлостудент 5 курсу


енергоЗБерігаЮчі Заходи у вищих навчальних Закладах як Мікро-Проект

гроМад у сфері енергоЗБереженнявступна частина. За статистикою світове споживання енергетичних ресур-сів можна поділити на три великі групи: промисловість (до 28 %), транспорт (до 32 %) та житловий сектор (понад 40 %). Зростання світового валового продукту не призводить до відповідного збільшення споживання енергоре-сурсів у промисловості, спостерігається незначне збільшення на транспорт, а основний приріст споживання припадає на житловий сектор.

Мета наукової роботи — ознайомити з новими технологіями енергоощад-ного теплозабезпечення та висвітлити особливості його застосування у сучасних умовах. Основним завданням наукової роботи є розробка комп-лексу заходів щодо енергозбереження в комунально-побутовому госпо-дарстві вищих навчальних закладів. Наукова робота включає об’єктивну аналітику і порівняльну форму представлення теоретичного та практич-ного матеріалу, що дозволяє самостійно приймати власні рішення щодо необхідних заходів з енергоощадності та робити висновки із застосуван-ням тих чи інших технологій.

основна частина. В Україні річне надходження енергії сонячного випро-мінювання складає 3500–5200 МДж/м2 що знаходиться на одному рівні з країнами, які активно використовують сонячні колектори рис. 1.

Даний потенціал є достатнім для широкого впровадження як тепло-енергетичного, так і фото-енергетичного обладнання практично в усіх регіонах. За даними досліджень в кліматометеорологічних умовах Укра-їни для сонячного теплопостачання ефективним є застосування вакуум-них сонячних колекторів, які використовують як пряму, так і розсіяну сонячну радіацію.

В середньому в Україні на 1 м2 площі за рік потрапляє приблизно 10000 кВт-год, що відповідає енергоємності приблизно 1000 л дизельного палива або 100 м3 природного газу (рис. 2). Окрім цього, важливу роль грають тип, а також кут нахилу і орієнтація колектора. Для забезпечення економного режиму експлуатації геліоустановки потрібно чітко визначити компоненти установки.


79

Вінн

ицьк

аВо

линс

ька

Дні

проп

етро

вськ

аД

онец

ька

Жит

омир

ська

Зака

рпат

ська

Запо

різь

каІв

ано-

Фра

нків

ська

Київ

ська

Кіро

вогр

адсь

каКр

имЛу

ганс

ька

Льві

вськ

аМ

икол

аївс

ька

Оде

ська

П

олта

вськ

аРі

внен

ська

Сум

ська

Терн

опіл

ьськ

аХа

рків

ська

Херс

онсь

каХм

ельн

ицьк

аЧе

ркас

ька

Черн

івец

ька

Черн

ігів

ська

1

0

2

3

4

5

6 — загальний потенціал (х10^9) — технічний потенціал (х10^7) — доцільно-економічний потенціал (х10^5)

рис. 1. Потенціал сонячної енергії на території україни у розрізі областей

Джерело: розроблено автором за даними [1]

Правильно сконструйо-вані колекторні геліоустановки з погодженими між собою системними компонентами можуть забезпечувати приблизно від 50 до 90% щорічної потреби приватного будинку в енергії для нагрі-вання води. Використання геліоустановки також і для підтримки системи опалювання будівлі дозволяє додатково заощадити засоби. У будинках з низькою витратою енергії можна зекономити до 35 % загальної потреби в енергії для нагрівання води і опалювання. Влітку в більшості випадків можна повністю відмовитися від додаткового тепла. У останні місяці року і для опалювання приміщень зимою геліоустановка доповнюється іншим незалежним джерелом тепла — низькотемпературним опалювальним ка-заном, що працює на рідкому паливі (газі), або конденсаційним казаном.

У 2010 році, в рамках міжнародного українсько-польського освітньо-го проекту за підтримки посольства Польщі та польських фірм — ви-робників геліосистем, Полтавській державній аграрній академії (ПДАА)


80

було надано обладнання лабораторії з відновлюваних джерел енергії. До складу обладнання, яке було надане, входило сонячні колектори різ-ної конструкції фірм «Макротерм», «Інсбуд» (рис. 3). Адміністрацією на-вчального закладу для обладнання лабораторії було надане приміщення на 1 поверсі учбового корпусу, де знаходиться гуртожиток № 5 Полтав-ської державної аграрної академії.

рис. 2. Загальне надходження сонячної енергії в середньому на 1 м2 площі за рік

Джерело: розраховано автором за даними [1].

В даній роботі ми дамо характеристику ефективності сонячних колек-торів представлених зараз на світовому ринку в умовах Полтави та оці-нимо економічний ефект від застосування колекторів у різні періоди та протягом всього року.

Терміни окупності сонячних колекторів — це одне з найважливіших пи-тань який слід вивчити для ухвалення рішення про покупку і установку геліосистеми. Для того щоб переконатися в ефективності і вигідності ви-користання сонячного тепла нижче приведена діаграма інтенсивності со-нячного випромінювання для міста Полтави.

ІЗона:1350кВт•ч/м2•год)

ІІЗона:1250кВт•ч/м2•год)

ІІІЗона:1250кВт•ч/м2•год)

ІVЗона:1000кВт•ч/м2•год)


81

Як свідчать дані рис. 4, найбільша кількість сонячної радіації надходить в літні місяці, що дозволяє на 100 % покривати потребу в гарячій воді, тоді як в зимові місяці сонячні колектори забезпечують потребу в гарячій воді лише на 55–60 %. В середньому за рік рівень сонячної радіації, що падає на 1 м2 горизонтальної поверхні становить 3,25 кВт-год.

1,181,96

3,05

4

5,45,44 5,51

4,87

3,42

2,11

1,15 0,91

0

1

2

3

4

5

6

7

Сон

ячна

ене

ргія

кВт

/доб

у

Міс.

Січе

нь

Люти

й

Бере

зень

Квіт

ень

Трав

ень

Черв

ень

Липе

нь

Серп

ень

Вере

сень

Жов

тень

Дис

топа

д

Груд

ень

рис. 4. кількість сонячної енергії, що припадає на 1 м² горизонтальної поверхні

Джерело: авторська розробка

Нами проведено розрахунки потреби в сонячних колекторах для гуртожи-ток № 5 Полтавської державної аграрної академії (табл. 1).

рис. 3. Загальний вигляд сонячних колекторів на даху гуртожитку № 5 Полтавської державної аграрної академії



82

Таблиця 1

розрахунок сонячного колектора для гуртожитку № 5 Пдаа

Параметри гарячого водопостачання Значення

Потрібна кількість гарячої води, л/добу 400Бажана температура гарячої води, °С 60Використання геліосистеми в тиждень, днів 7Використання геліосистеми в рік, днів 365

Температура вхідної холодної води:Мінімальна, °С 5Максимальна, °С 15Кількість енергії, яка необхідна на нагрівання гарячої води за добу, кВт

20,95

Тип сонячного колектора Turbosolar TS 16Кількість сонячних колекторів, шт 3Корисна площа поглинання сонячних променів, м2 10,05

Джерело: розроблено автором.

На основі попередніх даних розрахуємо кількість тепла трьох сонячних колекторів Турбо-солярій TS-16 фірми «Макротерм» (рис. 5). При розра-хунку кількості тепла, які виробляють дані сонячні колектори були вико-ристані метеорологічні дані, а саме кількість сонячної енергії, що припа-дає на 1 м2 горизонтальної поверхні.

0,00

5,0010,0015,0020,0025,0030,0035,0040,0045,0050,00

Кіл

ькіс

ть е

нерг

ії к

Вт/д

обу

Міс.

Січе

нь

Люти

й

Бере

зень

Квіт

ень

Трав

ень

Черв

ень

Липе

нь

Серп

ень

Вере

сень

Жов

тень

Дис

топа

д

Груд

ень

10,816,74

26,05

44,17 46,19 46,47 47,0441,6

29,22

18,02

9,82 7,77


83

рис. 5. кількість тепла, яку виробляє колекторна установка за місяцями року, квт-добу


Для потреб гуртожитку потрібно в се-редньому 400 л води в день. Тем-пература води при вході для нагріву складає 15 ˚С. Температура гарячої води – 50 ˚С. Для нагріву 1 л води на 1˚С необхідно витратити 4,19 кДж. Отже, необхідна кількість енергії для забезпечення потреб гуртожитку ста-новить 20,95 кВт/год. Ступінь покриття сонячними колекторами потреб в гарячій воді наведені на рис. 6.

0,00

500,00

1000,00

1500,00

– фактичне виробництво;

кВт/

міс

яць

Міс.

Січе

нь

Люти

й

Бере

зень

Квіт

ень

Трав

ень

Черв

ень

Липе

нь

Серп

ень

Вере

сень

Жов

тень

Дис

топа

д

Груд

ень

– фактична потреба;

рис. 6. ступінь покриття сонячними колекторами потреб у гарячій воді


Таким чином сонячні колектори забезпечують 100 % потреби в гарячій воді на протязі шести місяців, у зимові місяці колектори забезпечують лише 30 – 40 % потреби в гарячій воді. Загалом продуктивність сонячного водонагрівача в літні місяці вища за продуктивність в зимні місяці в 2–3 рази. Також потрібно відзначити, що на сонячні колектори фірми «Макро-терм» надається гарантія в 20 років, це дає змогу після окупності проекту отримувати всю енергію, що виробляється колекторами безкоштовно.


84

Таблиця 2

економічний ефект від використання сонячних колекторів у гуртожитку №5 Полтавської державної аграрної академії

Показникисонячний колектор турбо-

солярій TS 16 фірми «Макротерм»

1 2

Витрати на придбання сонячних колекторів та монтаж, грн. 22566,82

Плата за монтаж сонячних колекторів, грн 4081

Сукупні витрати на придбання та монтаж соняч-них колекторів, грн. 26647,82

Установлена потужність, кВт/рік 10157,97

Плата за електроенергію за рік, грн 2277,5

Термін окупності сонячних колекторів, років 9


Виходячи з даних таблиці 2, три сонячні колектори Турбо-солярій вста-новлені на даху ветеринарної клініки в змозі в середньому виробляти 10157,97 кВт в рік. Що, в свою чергу, дозволяє окупити інвестиції на уста-новлення сонячних колекторів за 9 років, при заданих цінах на енерго-носії, якщо ж враховувати тенденцію до подорожчання цін на енергоносії окупність проекту може становити до 6 років.

За даними Державного Комітету України по енергозбереженню, енер-гомісткість ВВП України перевищує аналогічні показники США — в 2,7 рази, Японії — в 6,5 рази, країн ЄС в 2 рази. На кожні 1000 грн. виро-бленої продукції доводиться 1,5 тис. кВт-год. електроенергії. У порівнянні з 1990 р. енергомісткість ВВП України збільшилася на 40%. Тому проблема зменшення споживання електроенергії має пріоритетне значення й стає на рівень загальнодержавних проблем [9–12].

З боку держави прийнятий ряд законодавчих документів:

Закон України «Про енергозбереження» №74/94-ВРВР від 1 липня 1994 р.; Указ Президента України від 26.07.1995 р. «Про утворення Держкомітету України по енергозбереженню»; Постанова КМУ від 09.01.1996 р. № 20 «Про сферу керування енергозбереженням»; Комплексна Державна Програма енергозбе-реження України; Національна енергетична програма України й інші [2–8].


85

Усі вищезазначені документи носять здебільшого декларативний характер і майже не сприяють розв’язку проблеми. На сьогодні в Україні відсутні заходи, які б практично стимулювали економію електроенергії.

Таким чином, процеси економії електроенергії й застосування енергозберігаю-чих технологій цілком віддані на розсуд споживачів. Розвиток енергозберігаю-чих технологій в Україні гальмують наступні чинники: відносно висока вартість енергозберігаючої продукції; рівні податки на загальну й енергозберігаючу продукцію; відсутність пропаганди новітніх технологій; відсутність у споживачів наочних розрахунків економії засобів за рахунок застосування сучасних техно-логій; відсутність нормативів енергозбереження при розробці проектів нових або реконструкції існуючих промислових або суспільних об’єктів.

У той же час існують значні можливості економії електроенергії спожива-чами, у тому числі, за рахунок використання енергозберігаючих техноло-гій у сфері освітлення. Традиційні лампи розжарювання мають низку енер-гоефективність. Більша частка затрачуваної електроенергії витрачається у вигляді тепла. Енергозберігаючі компактні джерела світла споживають майже на 70 % менше електроенергії, а термін їх експлуатації в 10 разів перевищує термін служби звичайних ламп розжарювання.

Нами проведено порівняльну характеристику традиційних ламп розжарю-вання та енергозберігаючих ламп розглянуто в таблиці 3.

Таблиця 3

Порівняльні характеристики ламп розжарювання та компактних енергозберігаючих ламп

Характе-ристики Лампа розжарювання (100 Вт) Енергозберігаюча лампа (20 Вт)

Ціна Низька (2–2,50 грн за лампу) Висока (22–60 грн за лампу)Термін служби

Низький. Близько 1000 годин безперервного горіння

Високий. 8000–15000 годин безпе-рервного горіння

Світлова віддача

Вкрай низька (10–15 лм/Вт),85–90% електроенергії перетво-рюється не у світло, а в тепло

Висока, наближається до 100 лм/Вт

Спектр

Суттєво відрізняється від природного (денного) світ-ла, переважно теплий тон випромінювання

Можливість створювати світло різ-ного спектрального складу: теплий, природній, білий

Шкідливі речовини Немає Використовується ртуть, тому лампи

вимагають особливої утилізації


86

Джерело: розроблено автором

Аналіз даних таблиці 3 показує, що за однаковий час використання енер-гозберігаюча лампа витрачає в 5 разів менше електроенергії, ніж тради-ційна лампа розжарювання. Термін служби енергозберігаючої лампи в 10 разів більший, ніж у лампи розжарювання, тобто за термін служби 1 енер-гозберігаючої лампи ми маємо придбати 10 ламп розжарювання.

На сьогоднішній день на освітлення в житлово-комунальному господар-стві витрачається більше 15 % усієї електроенергії. Таким чином, при застосуванні енергозберігаючих ламп можливо заощадити більше 70 % споживаної електроенергії. При збереженні існуючого положення цей по-тенціал буде незатребуваний [9–12]. Економічний ефект від використання енергозберігаючих ламп наведений в таблиці 4.

Таблиця 4

економічний ефект від використання енергозберігаючих ламп у гур-тожитку №5 Полтавської державної аграрної академії

Показники Лампа розжарювання Лампи енергозберігаючіPhilips (К.Н.Р.) Iskra (Україна) Philips ЛЮММАКС

(Україна)Витрати на придбання ламп, грн.

1590 грн/рік;за 10 років:15900 грн.

530 грн/рік;за 10 років:

5300 грн.

11872 грн за 5 років;

за 10 років:23744 грн.

на 5 років:5088 грн;

за 10 років:10176 грн.

Установлена потужність,

кВт

21,2 кВт 4,24 кВт

Плата за за рік, грн

6207 грн 1241 грн

Плата за за 5 років, грн.

31035 грн 6205 грн

Плата за енергію за

10 років, грн

62070 грн 12410 грн

Сумарні витрати на енергію та

лампи, грн.:

за 5 років:38985 грн;

за 10 років:77970 грн







Економія при енергоз-

берігаючих лампах, грн

–

–







87

Як свідчать дані таблиці 4, проста заміна ламп розжарювання на енергозбе-рігаючі, призводить до економії електроенергії та коштів. Так, за 5 років при використанні енергозберігаючих ламп у гуртожитку № 5 Полтавської держав-ної аграрної академії ми економимо 20908 грн., а за 10 років — 41816 грн.

Таблиця 5

економічний ефект від використання світлодіодних ламп в гурто-житку №5 Полтавської державної аграрної академії

Показники Лампа розжарювання Світлодіодні лампи

Витрати на придбання ламп, грн.за рік: 530

за 5 років: 2800за 10 років: 5300

за 10 років: 36040

Установлена потужність, кВт 21,2 0,848Плата за енергію за рік, грн. 6207 248Плата за енергію за 5 років, грн. 31035 1240Плата за енергію за 10 років, грн. 62070 2480Сукупні витрати на енергію та лампи, грн за 5 років:за 10 років

3383567370

3728038520

Економія при використанні світ-лодіодних ламп в порівнянні з лампами розжарювання, грн.

– за 10 років:28850


Основою світлодіодної лампи виступає світлодіод — це напівпровіднико-вий прилад, який перетворює електричну енергію у світловий потік різно-го спектра й інтенсивності. Тому світлодіодні лампи мають ряд переваг: тривалий строк експлуатації (до 100000 год.), високий коефіцієнт корис-ної дії (до 80 %), висока ефективність і економічність, широкий діапазон живлення, можливість регулювання яскравості через регулятор, мінімаль-не тепловипромінювання, твердий корпус, висока стійкість до ударів та вібрації, не містять шкідливих речовин і домішок, відсутність проблем з утилізацією, не шкодять навколишньому середовищу.

На основі проведених розрахунків можна зазначити, що заміна тради-ційних ламп розжарювання на енергозберігаючі є економічно обґрун-тованою і найбільш ефективною. Загальні витрати на енергозберігаючі лампи за 10 років становлять 46,4% загальних витрат на лампи роз-жарювання (36154 грн та 77970 грн відповідно). Крім того така заміна несе не тільки суттєву економію, але і дозволяє в кілька раз знизити навантаження на існуючу мережу.


88

висновки. На основі проведеного нами аналізу і отриманих розрахунків можна зазначити про доцільність застосування енергозберігаючих техно-логій в гуртожитку № 5 Полтавської державної аграрної академії, а саме запуск сонячних колекторів, термін окупності яких складає 9 років, а також заміни лампочок розжарювання на енергозберігаючі лампи (загаль-ний ефект економії за 10 років буде становити 41816 грн.).

сПисок використаних джерел

1. «Атлас енергетичного потенціалу відновлюваних та нетрадиційних джерел України». Національна академія наук України. Інститут електро-динаміки НАН України. — Київ, 2001.

2. Закон України «Про енергозбереження» № 74/94 — Верховна Рада від 01.07.1994р. [Електронний ресурс] — Режим доступу до офіційного сайту: http://www.zakon.rada.gov.ua.

3. «Про управління сферою енергозбереження» № 20 від 09.01.96 p. — Режим доступу до офіційного сайту: http://www.zakon.rada.gov.ua.

4. «Про комплексну державну програму енергозбереження України» №148 від 05.02.97 p. [Електронний ресурс] — Режим доступу до офі-ційного сайту: http://www.zakon.rada.gov.ua.

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про енергозабезпечення бюджет-них організацій та установ» № 752 від 29.05.99 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу до офіційного сайту: http://www.zakon.rada.gov.ua.

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про комплексні заходи щодо реалізації Національної енергетичної програми України до 2010 року» № 731 від 10.07.97 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу до офі-ційного сайту: http://www.zakon.rada.gov.ua.

7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про програму заходів щодо скорочення споживання природного газу» № 751 від 15.07.97 p. [Елек-тронний ресурс] — Режим доступу до офіційного сайту: http://www.zakon.rada.gov.ua.

8. Пилипчук Р. Лампи розжарювання / Пилипчук Р. // Світло люкс. — 2006. — № 5 — с. 72 — 79.

9. Похольченко В.С. Електроопалення — альтернатива газифікації / По-хольченко В.С. // Зелена енергетика. — 2009. — № 4 — с. 20.

10. Чеславский В. Энергосберегающие технологии / Чеславский В. // Ви-нахідник і раціоналізатор. — 2006. — №3 — с.14 — 15.

11. Шидловський А. К., Ковалко М. П., Денисюк С. П. Енергозбереження — пріоритетний напрямок державної політики України: Навчальний посібник. — Київ: УЕЗ, 1998. — 506 с.

12. Щиренко Р. Проблеми енергозбереження і технічна політика в сфері освітлення / Щиренко Р. // Світло люкс. — 2006. — № 4 — с. 12 — 13.


89

Філісюк тетянастудентка 5 курсу


вироБництво БіоПалива в Приватних сільськогосПодарських ПідПриєМствах

як основа енергетичної та екологічної БеЗПеки регіону

вступ. Закордонний досвід показує, що кожна країна шукає свої шляхи втамування енергетичного голоду, але загальним для всіх країн є ви-знання напряму впровадження енергозбереження як однієї з основних засад реалізації державної енергетичної політики. Національна еконо-міка України є енергодефіцитною державою, яка забезпечує свої потре-би у енергетичних ресурсах за рахунок видобутку на своїй території лише на 45%, зокрема, видобуває 10–12% загального обсягу споживан-ня нафти, 20–25% — природного газу, 90–92% — вугілля. Також, енер-гоємність внутрішнього валового продукту держави більше ніж удвічі перевищує аналогічний показник розвинених країн і продовжує стрім-ко зростати, а ефективність використання традиційних видів паливно-енергетичних ресурсів як у національній економіці в цілому, так і в аграрному секторі зокрема, є низькою.

Метою даної роботи є розглянути проблеми енергозбереження в агро-промисловому комплексі та шляхи їх вирішення, порівняння ефективності використання біопального та традиційного дизельного пального. Завдан-ня − визначення ефективності виробництва власного біопалива на під-приємстві. Об’єктом дослідження нами обране СГ ТОВ «імені Калашника» Полтавського району. E ході написання наукової роботи нами використані такі методи дослідження: системного аналізу і синтезу, методи статистич-ного та економічного аналізу.

основна частина. Основним критерієм ефективності аграрної політики є стан продовольчої безпеки країни. А стан аграрного сектору прямо пов’язаний з енерговикористанням. В історичній ретроспективі розви-тку країн існують приклади того, як енергетина криза може змінювати структуру національної еко-номіки країни та її місце на міжнародній арені. Символом безпеки подальшого розвитку країни, її національної та продовольчої безпеки стала відповідним чином розроблена націо-нальна енергетична програма.


90

0

100

200

300

400

500

600

700

800

900

1000

2005 2010 2015 2020 2030

Млн

т у

т.п

.

Роки

А — без енергозбереження;

Б — структурна перебудова економіки компенсує 40%, техніко-технологічне ;

В — енергозбереження з повною структурною перебудови економікипереоснащення 60%

рис. 1. розрахункова динаміка потреби у Пер з урахуванням енергозбереження під вливом структурно-технологічних змін

в економіці, 2005–2030 рр., млн т у. п.

Питання забезпеченості енергоресурсами першорядні і для України. Сьо-годні спостерігається тенденція до здорожчання паливно-мастильних ма-теріалів та збільшення їх питомої ваги у собівартості сільськогосподар-ської продукції до 40–45%, що призводить до зниження рентабельності виробництва та аграрнопродовольчої продукції; через використання за-старілих технологічних і економічних принципів господарювання виникла нагальна необхідність енергозбереження та розв’язання проблем високої енергоємності сільськогосподарського виробництва.

0

1000

2000

3000

4000

5000

2897 3654

2456 2132

1489

876

Млн

т

А − енергозбереження;

Б − нафта;

В − вугілля;

Г − природній газ;

Д − біомаса та відновлювальні джерела енергії;

Е − ядерна енергетика

А Б В Г Д Е

рис. 2. світове споживання енергетичних ресурсів за 2010 р., млн т нафтового еквіваленту

Джерело: розроблено автором за даними [4]


91

На нашу думку, у майбутньому не передбачається різького збільшення об-сягів виробництва сільськогосподарської продукції. З цих обставин, можна зробити висновок, що тенденція до зростання вартості паливо-мастильних матеріалів буде зберігатись і надалі. Збереження даної прогресії призведе до зменшення обсягів механізованих робіт, що призведе до подальшого зниження продуктивності праці та загального зниження обсягів виробни-цтва продукції. І на тлі вищеназваних факторів, може утворитися загро-за продовольчій безпеці України. Енергоефективність та відновлювальна енергетика — ключові умови для модернізації та структурної перебудови національної економіки України.

0

10

20

303,4 6

20

1850 1900 1950 2000 2050 2100

населення планети, млрд люд.

загальна потреба в енергії, млрд т у. п.

попередні прогнози зростання енерго-споживання, млрд т у. п.

рис. 3. співвідношення світового зростання населення і споживання енергії

Джерело: розраховано автором за даними [10]

Як свідчать проведені дослідження, загальне виробництво енергії у світі зростає. Так, у 1997 р. воно склало 13 млрд. т у. п. У 2010 р. — близько 14 млрд т у. п. За прогнозами, з урахуванням тенденції до енергозбере-ження, до 2050 р. виробництво енергії в світі зросте до 21,5 млрд т у. п. Слід відмітити, що темпи споживання енергії на планеті перевищують темпи росту населення (рис. 3). Основними складовими виробленої енер-гії зараз є традиційні невідновлювальні джерела: вугілля, нафта, природ-ний газ. Їхня доля складає близько 82% [10]. Щодо інших енергоресур-сів, то:атомна енергія — близько 7%; традиційні відновлювальні джерела енергії — близько 10 % (гідроенергія великих водотоків — 3 %, біомаса у вигляді дров — 7%); нові відновлювальні джерела енергії — близько 1% (вітрова, сонячна, геотермальна енергія). Для країн, які розвивають-ся, проблема енергозбереження також є актуальною. Але її вирішення в основному спрямоване на уповільнення темпів зростання енергомісткості валового національного продукту (ВНП). Можливий кумулятивний ефект


92

енергозбереження — економія 200 млрд т у. п. органічного палива в 1986–2020 рр., тобто такої кількості, яка була видобута з надр за всю по-передню історію розвитку людства. Прогнозується, що за рахунок енергоз-береження буде задовольнятися дві третини приросту світових потреб в енергії. Від успіхів у сфері енергозбереження залежать розвиток та масш-таби видобування та виробництва ПЕР, напрямки еволюції та структура світового енергетичного балансу. Також нами було проведено прогнозне співвідношення джерел енергії у світі до 2020 р. Як бачимо з наведеного рис. 4, найбільшу частку у загальному енергоспоживання матиме енергія з біомаси. На даний момент в країну імпортується здебільшого природний газ, світова ціна якого зростає і, на думку фахівців, зростатиме у найближ-чому майбутньому (до 600 дол. США за 1000 м3 у 2015 р.).

Порівняльна ефективність різних енергоносіїв з точки зору покриття одних і тих же потреб

Міжнародний розподіл праці

Зміни у відносному енергоспоживанні окремих груп споживачів

Коливання кон’юнктури та погодних умов

Динаміка народонаселення

Рівень споживаня

ПЕР

рис. 5. фактори, які визначають рівень споживання Пер


Взагалі енергетика є найважливішою складовою паливно-енергетичного комлексу держави, що включає видобування та транспортування паливно-енергетичних ресурсів, їх безпосереднє використання енергоспожива-ючим устаткуванням, а також перетворення енергії палива в інші види, зручні для його транспортування та подальшого використання. Нами проілюстровані фактори, які визначають рівень споживання паливно-енергетичних ресурсів (рис. 5).

Незалежний експертний пілотний «Рейтинг енергоефективності регіонів» презентували на пресконференції в м. Києві. За його результатами Україна має щорічний потенціал енергоефективності національної економіки на рівні 11,8 млрд. євро. Згідно з результатами рейтингу енергоефективності областей Україні, найбільш ефективними регіонами України є Вінницька, Чернівецька та Одеська області, показники енергоефектив-ності для яких


93

відповідно складають 71%, 70% і 70% від рівня ЄС. Найменш енергоефек-тивними регіонами є Луганська, Полтавська і Дніпропетровська області. Їхня енергоефективність відповідно склала 38%, 39% і 43% в порівнянні з ЄС. Загалом рівень енергоефективності в Україні за результатами рей-тингу складає близько 52% від країн Європейського Союзу [7].

0,0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8

УкраїнаРосія

БілорусьПольща

СШАНімеччина

Данія

КРА

ЇНИ

Коєфіцієнт ефективності

рис. 6. енергоємність ввП для окремих країн

Джерело: розробка автора на основі [9]

Найбільшу енергоефективність мають заходи по енергозбереженню. Світо-вий досвід підтверджує, що витрати коштів на енергозберігальні заходи вдвічі ефективніші, ніж вкладання їх у будівництво нових енергогенеру-ючих потужностей. Тому в умовах інвестиційних обмежень енергоощад-ливий шлях розвитку національної економіки України і зокрема АПК є найраціональнішим.

0 100 200 300 400 500

СШАФранція, Італія

ДаніяГреція

Іспанія

КРА

ЇНИ

рис. 7. витрати умовного палива на 1 га ріллі, кг


Сільське господарство споживає біля 30% рідкого палива, що складає біля 8 млн т і більше 9,2% електроенергії від її споживання в націо-нальній економіці України. Споживання енергії на виробництво зерна у світовому сільському господарстві з 1950–1985 р. збільшилися в 6,97 рази при збільшенні виробництва зерна у 2,6 рази. Збільшення вало-


94

вої сільськогосподарської продукції на 1% потребує зростання пали-военергетичних витрат на 2–3%. З 1965–1984 р. витрати дизельного палива та бензину збільшилися в 2 рази, а виробництво валової про-дукції сільського господарства зросло на 44%. У 1986 р. загальні серед-ні витрати рідкого палива по СРСР на 1 га ріллі перевищували 300 кг. По Україні виробничі витрати палива складали для різних культур 75–250 кг/га [11]. У восьмидесяті роки минулого століття виробництво сільськогосподарської продукції в Україні було в 4–5 разів більш енер-го- і матеріалоємним ніж у США. За інформацією закордонних джерел в рослинництві розвинутих країн світу витрачається більше 80 % енер-говитрат, в тваринництві 12%. Витрати умовного палива на 1 га ріллі наведені на рис. 7.

0 5 10 15 20 25 30 35

Енергетика довкілляГеотермальна теплова

БіоенергетикаМала гідроенергетика

Сонячна енергетикаВітроенергетика млн т у.п.

рис. 6. Потенціал україни при виробленняі енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива


Не зважаючи на те, що Україна одною з перших пострадянських країн прийняла Закон України «Про енергозбереження» в 1994 р. [6] та ство-рила державну структуру, яка повинна займатися питаннями енергоефек-тивності, все таки рух в цьому напрямку доволі слабкий через цілу низку бар’єрів: формалізація законодавчої бази, відсутність економічних стиму-лів та невиконання правових норм, відсутність освітньої роботи в області енергозбереження.

Потреби населення планети в енергоресурсах до 2050 р. можуть бути на 80% задоволені за рахунок відновлюваної енергії, перш за все за раху-нок сонячної енергії. Для цього необхідно створення урядами країн не-обхідних умов для розвитку зеленої енергетики. Такий висновок роблять вчені Міжурядової групи експертів зі зміни клімату ООН у Cпеціальному звіті ООН щодо відновлюваних джерел енергії та зниження викидів [5]. Україна має значний технічнодосяжний потенціал вироблення енерго-


95

носіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів пали-ва, який становить понад 98,0 млн т у. п. на рік. При частковій заміні традиційного виду пального на відновлювальне, сільськогосподарський сектор країни зможе давати більше продукції при зниженні собівартості її виробництва. Існують чіткі причини збільшення енерговикористання в комплексі АПК. По-перше, збільшення обсягу та щільності механізованих робіт у зв’язку із збільшенням валового виробництва та урожайності. По-друге, необхідність проведення повнішої механізації та скорочення витрат ручної праці. Якщо в Туреччині в сільському господарстві зайня-то біля 60% населення, а споживання енергії — біля 8 кг у. п. на 1 га ріллі, то в США в сільському господарстві зайнято 2,5–3 % населення, а споживання енергії складає біля 560 кг у. п. на 1 га ріллі [11]. По-третє, у світі поширюється тенденція до використання високоефективних техно-логій у сільське господарство, що потребує значного споживання енер-гії. По-третє, зростання потужності та зміна складу машинно-тракторного парку. У США з 1960–1980 рр. при відносній стабільності парку тракторів сумарна їх потужність збільшилася в 1,8 разів, а споживання дизельного палива — втроє і досягло 13 мільярдів літрів [11].

Виробництво, тис. т

Експорт, тис. т

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

2005 2006 2007 2008 2009

рис. 7. співвідношення експорту та виробництва біопалива в україні, 2005–2009 р., тис. т


Сучасний АПК у значній мірі залежить від непоновлюваних джерел енер-гії, тобто нафтопродуктів, вугілля, природного газу, торфу, матеріалів, що розщеплюються. Майбутнє зменшення видобутку нафти зажадає не тільки при-нципово нових технологій АПК, але і змінить його структуру.


96

Сектор АПК зможе стати не лише споживачем новітніх технологій, але і його генератором. Перспективним напрямком енергозберігаючої по-літики в агропромисловому комплексі є застосування так званої тех-нічної біоенергетики — переробка відходів сільського господарства. Щорічно у сільському господарстві країни накопичується близько 360 млн т відходів, з них 50 млн т на великих тваринницьких комплексах і птахофермах. Анаеробна обробка цих відходів може дати 15–20 млн т ум. п. у вигляді біогазу, до 30 млн т екологічно чистих біодобрив, зна-чну кількість очищеної стічної води.

Органічна біомаса має значний енергетичний потенціал, який економіч-но доцільно використовувати. Переробка гною від однієї корови за рік дає близько 500 м3 біогазу, що еквівалентно 350 л бензину. З 1 т свіжого гною великої рогатої худоби можна отримати 30–50 м3 біогазу, свиней — 50–80, соломи та трави — 30–60 м3. Як бачимо з вищенаведеного рис. 7, у 2009 р. виробництво біопалива та обсяги його експорту на території України приблизно рівні, що вказує на негативну тенденцію щодо абсо-лютного вивозу сировини за межі країни.

Біотехнологія передбачає комплексну переробку та утилізацію відходів. Застосування анаеробного бродіння гною дозволяє з 37 кг азоту поверну-ти у грунт у вигляді добрив 36 кг, а при звичайному бродінні — 12–15 кг. Як вторинні енергетичні ресурси промисловості для потреб сільського гос-подарства можуть бути використані теплові відходи промислових підпри-ємств, теплоелектроцентралей, газокомпресорних станцій, газопроводів. Обігрівання 1 га теплиць цими джерелами теплоти залежно від природної зони дає економію 1500–4000 т у. п. на рік.

Біопаливо або біологічне паливо — (англ. biofuels) − органічні матеріали, такі як деревина, відходи та спирти, що використовуються для виробни-цтва енергії [7]. Біопаливо може використовуватись не тільки у чистому вигляді але і у сумішах. Найпоширенішим видом цього пального є метило-вий ефір олії ріпаку. У табл. 1 наведене порівняльні відносні характерис-тики традиційного палива та біопального.

Біодизель можна виробляти з будь якої олії методом естерифікації. для цього олію, змішану з метанолом і каталізатором підігрівають у реакторі, і на виході отримують біодизель та гліцерин. Із 1 т рослинної олії та 0,1 т метанолу можна отримати близько 1 т біодизелю та 0,1 т гліцерину.


97

Таблиця 1

характеристика традиційного пального та біопалива

Властивості Дизель Біодизель Бензин Біоетанол

Густина, кг/л 0,84 0,88 0,74 0,79Теплотоврна здатність, МДж/кг 43,3 37,61 43,5 26,66

Відношення теплотворної здатності для біо- і викопного палива

100% 91% 100% 66%

Виробництво біопалива з га, л 1547 2500

Джерело: узагальнено автором за даними [11]

Біодизель можна виробляти з будь якої олії методом естерифікації. для цього олію, змішану з метанолом і каталізатором підігрівають у реакторі, і на виході отримують біодизель та гліцерин. Із 1 т рослинної олії та 0,1 т метанолу можна отримати близько 1 т біодизелю та 0,1 т гліцерину.

Нами розраховано доцільність виробництва біопалива з рапсової олії для СГ ТОВ «імені Калашника» Полтавського району. Нехай, підприємству ефективно виробляти біопаливо якщо його обсяги виробництва з одиниці площі (VБ) за енергетичною цінністю перевищуватиме аналогічний показ-ник для нафтового палива, яке може бути придбане за умови реалізації врожаю з одиниці площі (VН). Математичний запис визначення критерію ефективності Кее матиме такий вигляд:

К3=VБ •

QБ •ρБ

VH QH ρH (1)

де QБ, QH − нижча теплота згоряння біопалива та нафтового палива, МДж/кг;

ρБ, ρH − густина відповідного біопалива та нафтового палива, т/м3.

Визначимо обсяги одержаного біопального з 1 га площі, за формулою:

VБ=φ•U (2)

VБ=317•3,7=1175м3/га (3)

де φ − вихід біопалива з одиниці біосировини, м3/т;U − урожайність, т/га;


98

За умови реалізації врожаю можна придбати нафтове дизельне пальне, враховуючи, що взята нами ринкова ціна − ціна за якою СГ ТОВ «імені Калашника» продало сировину рапсу у 2010 р., в такому обсязі:

VH=U•ЦБ

ЦH (4)

VH=3,7•8389

= 4438м37 (5)

де Цб − вихід біопалива з одиниці рапсової сировини, м3/т;

Цн − ціна нафтового палива, грн/м3.

Підставивши вирази (3) і (5) у вираз (1) одержали такий результат:

К=1175

•2045

•0,9

= 0,224438 2440 0,85 (6)

З одержаного результатами зробили висновок, що для СГ ТОВ «імені Ка-лашника» виробництво дизельного біопального на основі рапсової олії є недоцільним через високу вартість сировини на ринку. Проведемо роз-рахунки даного рівняння за умови, що СГ ТОВ «імені Калашника» успішно вирощує ріпак озимий і виробнича собівартість сировини, виробленої на підприємстві складає 1882 грн/т.

VH=3,7•182

= 994 м37

(7)

Як бачимо, результат розрахунку обсягу нафтового пального суттєво змі-нився. З урахуванням змін перерахуємо вираз (1):

К=

1175•

2045•

0,9= 1,06994 2440 0,85

(8)

Отже, ми зробили висновок, порівнявши два показники, що на СГ ТОВ «імені Калашника» виробництво біодизелю з ріпакової сировини є доціль-ним за умови використання власної рослинної бази.

Метод, яким ми провели обрахунки вище, не є ідеальним. Зокрема в ньому не враховується можливість реалізації супутніх продуктів вироб-


99

ництва таких як макуха рапсова та гліцерол. Зокрема макуху можна або використовувати у власному підприємстві як один з видів кормів у галузі тваринництва або ж продати на тваринницькі ферми, так само і з гліцери-лом. Їх можна використовувати як ще один вид палива для господарських цілей або як добрива. Можна також реалізувати миловарним підприєм-ствам, і вони перероблять цю сировину на гліцерин дистильований тех-нічний, який у порівнянні з вартістю недистильованого гліцерилу у тричі дорожчий. Реалізація даних продуктів дасть можливість одержати кошти для закупівлі дизпалива. Отже, формула матиме вигляд:

VБ=φ•U+U•

Σ(mi•Цш)•

QH•ρH

ЦН QБ•ρH

i=1

n

(9)

де n − кількість супутніх продуктів;mi − вихід супутнього продукту і-го виду з 1тони сировини;Ці − ринкова ціна супутнього продукту і-го виду, грн./т.Після підстановки виразів (9) та (4) у вираз (1) ми отримали:

К=φ•

ЦН•QБ•ρH +Σ(mi•Ці)

ЦБ•QН•ρБ ЦБ (10)

К=350•7•0,9•2045

+1269

= 2,3994•0,85•2440 994

(11)

Отже, за існуючих економічних умов для забезпечення власних по-треб дизельним паливом СГ ТОВ «імені Калашника» найбільш вигідно буде переробляти власне насіння ріпаку на дизпаливо з подальшею реалізацією супутніх продуктів, що є позитивною тенденцією.

висновок: Загалом на сьогодення існує безліч думок щодо доціль-ності чи недоцільності використання біопального у господарствах. Особливістю даної проблеми в Україні є не конкурентоздатність про-дукції рослинництва для біопального та екстенсивне використання угідь під енергетично-масляні культури. Саме для зменшення площ сільськогосподарських угідь під енергетичні культури необхідно під-вищувати їхню врожайність за умов раціонального господарювання та суворого дотримання технологічних вимог з урахуванням кліма-тичних змін, які почали проявлятись у 2010 році.


100

сПисок використаних літератури

1. Жовква І. Виклики для енергетичної безпеки України: сучасний стан — 2010 // [керівник проекту І. Жовква]. — К. : Міжнародний центр перспективних досліджень, 2010. – 50 с.

2. Ігнітьєва Т.Г. Виробництво біогазу як інноваційний напрям енергозбе-реження в агррних підприємствах України: стан, проблеми та перспек-тиви розвитку // Інноваційна економіка. − 5’2010. − № 19.

3. Турчик Т.Б., Кушнір Н.Б. Державна політика енергозбереження України: Проблеми формування та реалізації [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/portal/soc_gum/prvse/2010_4/47.pdf

4. Долінський А.А. Енергозбереження та екологічні проблеми енергетики // Вісник НАН України. − 2006. − №2 − с. 24.

5. Intergovernmental panel on climate change [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://srren.ipcc-wg3.de/press/content/ipcc-presents-special-report-on-renewable-energy-at-the-tu-berlin

6. Закон України «Про енергозбереження» № 75/94-ВР від 01.07.1994 // Відомості Верховної Ради. — 1994. — № 30.

7. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження Украї-ни [Електронний ресурс]. − режим доступу: http://naer.gov.ua/archives/4

8. Чистов Ю.І. Сутність механізму енергозбереження та його багатогранна природа // Вісник Хмельницького національного університету. − 2010. − №5. − с. 431-344.

9. Гейць В.М. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та еконо-міці України: В Зт./За ред. акад. НАН України В.М, Гейця, акад. НАН України В.П. Семиноженка [чл. — кор. НАН України Б.Є. Кваснюка]. — К.: Фенікс, 2007. –(Інноваційно-технологічний розвиток економі-ки). Т. 2. — 2007.– 564 с.

10. В.В. Гришко, В.І. Перебийніс та В.М. Рабштина /Енергозбереження в сільському господарстві (економіка, організація, управління). — Пол-тава: «Полтава», 1996. — 280 с.


101

рижикова олена студентка 3 курсу


Залучення гроМад до Процесів Місцевого роЗвитку

Мікро-проект агрооселя «веселий ярмарок» в селі великі сорочинці Миргородського району Полтавської області

вступ: Село Великі Сорочинці знаходяться у Миргородському районі Пол-тавської області за 24 кілометри від районного центру і розташоване на берегах річки Псел.

Сучасні Великі Сорочинці — одне з найбільших сіл на Полтавщині. Його населення складає 3 тис. 620 осіб. Тут діє аграрне орендно-приватне під-приємство «Великосорочинське», Гоголівське лісництво, дільнична лікарня, кістково-туберкульозний санаторій, середня школа, санаторна школа — інтернат ім. М. Гоголя, музична, спортивна та школа мистецтв музей М. В. Гоголя та Миргородський районний істерико — краєзнавчий музей, сільська бібліотека та будинок культури, Спасо-Преображенська церква та звичайно щороку відбувається «Національний сорочинський ярмарок».

Напевне, кожен українець знає село Великі Сорочинці, адже саме в ньому у другій половині серпня відбувається Національний Сорочинський Ярмарок.

Спасо-Преображенська церква, побудована Данилом Апостолом у 1732–1734 роках, який у ній і похований. Також тут було поховано його дружи-ну та членів родини.

Храм розташований поряд з річкою Псел на місці родового маєтку, як уси-пальниця. У храмі зберігся унікальний дерев’яний різьблений п’ятиярусний іконостас (113 ікон, 17 метрів заввишки, 22 у ширину). Усе оздоблення було вирізане з липи й позолочено. За більш ніж 270 років позолота про-пала сама собою — за цей час не було жодної серйозної реставрації. В Україні лише у Спасо-Преображенській церкві є іконостас XVIII століття, усі ікони якого збереглися. Частину ікон було відреставровано у середині ХХ століття, інша частина ікон може повністю втратити свої зображення, якщо вони найближчим часом не будуть реставруватися.

Агрооселя «Веселий ярмарок» розміщена на присадибній ділянці площею 0,20 га. На земельній ділянці знаходиться одноповерховий будинок з гос-


102

подарськими будівлями (сарай, бесідка), город, садок з плодово-ягідними насадженнями, квіткова плантація. Будуть обладнані 2 кімнати і вітальня для гостей.

основна частина: Українське село має багатющу історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, самою природою даровані мальов-ничі ландшафти; наділене багатими лікувально-рекреаційними ресурсами. Багаті села з індивідуальним житловим фондом та добрими і працьови-тими людьми. Разом з тим гострою проблемою для багатьох сіл є брак робочих місць, зростаючий надлишок робочої сили, вивільнюваної з сіль-ськогосподарського виробництва. Враховуючи відсутність потрібних ка-піталовкладень на створення нових робочих місць, більше уваги варто приділяти галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. До таких галузей відноситься і сільський зелений туризм, який давно практикується в Україні. Адже в селах, які мають відповідну рекреаційну базу, завжди було багато відпочиваючого міського населення.

Сьогодні в області формується розуміння сільського зеленого туризму як специфічної форми відпочинку на селі з широкою можливістю викорис-тання природного, матеріального і культурного потенціалу регіону..

Важливим результатом розвитку сільського зеленого туризму є розширен-ня можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства, причому реалізації її на місці, і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування. Досвід показує, що ті родини, які приймають відпочиваючих, вдосконалю-ють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягід-ників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, за-водять тепличне господарство.

Цілями відкриття садиби є отримання додаткового прибутку та, тим самим можливе надання додаткових робочих місць. Важливою складовою зеле-ного сільського туризму є місцевість яка приваблює туристів.

Для утримання на ринку є цільова програма-мінімум, тобто спосіб втрима-тися «на плаву» (мінімально необхідного прибутку) та втримувати «марку» (займати найвищий рейтинг між конкурентами) Натомість для громадсько-го об'єднання власників агроосель, районної й обласної влади пріоритет-ною є досягнення цільової програми-максимум — ринкова експансія міс-цевого агротуристичного господарства з максималізацією:


103

а) прибутку; б) споживчого рейтингу (популярності); в) позаконкурентного статус-кво.

Одним із методів проведення діагностики розвитку агрооселі є дослі-дження внутрішнього та зовнішнього середовища з використанням SWOT- аналізу. SWOT-аналіз як метод проведення аналітичних досліджень стану об’єкта широко використовується в практиці стратегічного планування і має ряд переваг, які випливають із алгоритму його проведення. Окремі фрагменти SWOT-аналізу представлені нижче у табличній формі (табл. 1).

Таблиця 1

сильні і слабкі сторони розвитку агрооселі «садиба на хуторі»в селі в. сорочинці Миргородського району Полтавської області

СИЛЬНІ СТОРОНИ СЛАБКІ СТОРОННИ

• наявність природних умов длярозвитку, водного, велотуризму, сільського зеленого туризму та туризму за інтересами (мислив-ства, рибальства тощо);

• привабливі природні умови, лісо-ві комплекси, парки;

• велика кількість унікальнихтуристично-рекреаційних об’єктів (замки, церкви, пам’ятки архітек-тури тощо);

• унікальні природні та туристичніресурси для розвитку туризму

• інтенсифікація туристичної діяль-ності, зростання потоків інозем-них туристів;

• проведення масштабного капі-тального ремонту;

• високий рівень розвитку турис-тичної інфраструктури.

• недостатня кількість розробленихтуристичних маршрутів в межах області;

• погана доступність до об’єктівспелеотуризму;

• недостатній рівень благоустріюрічки для туристичних потреб;

• погане пристосування для по-треб спеціалізованого туризму (байдарки);

• недостатня кількість туристичноготовару;

• низький рівень матеріально-технічної бази рекреаційної сфери;

• брак водостічних споруд таканалізацій.

Оцінимо внутрішні і зовнішні можливості садиби (табл. 2).


104

Таблиця 2

Можливості і обмеження розвитку садиби

Зовнішні

МОЖЛИВОСТІ ОБМЕЖЕННЯ• вихід туристичного і рекреаційно-

го бізнесу на міжнародний ринок;• залучення інвестицій у модерніза-

цію та розвиток садиби;• використання світового досвіду в

дослідженні, організації і управ-лінні туристично-рекреаційними послугами;

• дослідження та ефективневикористання туристично-рекреаційного потенціалу Полтавщини.

• недосконале законодавство;• відсутність бюджетного

фінансування;• наявність адміністративних

бар’єрів на шляху становлен-ня та розвитку ТРК Закарпаття (реєстрація, ліцензування, серти-фікація, регулювання орендних відносин);

• відсутність механізмів реалізаціїдержавної політики щодо під-тримки туристичного бізнесу;

внутрішні

МОЖЛИВОСТІ ОБМЕЖЕННЯ• розвиток страхових відносин у

туристично-рекреаційному бізнесі регіону (гарантійна підтримка);

• діяльність кадрових агенцій натериторії регіону;

• покращення технології обслугову-вання рекреантів і туристів;

• потенційні можливості з малимизатратами створити нові робо-чі місця в туризмі (створення одного робочого місця в туриз-мі у 20 разів дешевше, ніж у промисловості).

• недосконалі можливості прийнят-тя зовнішньої фінансової допомо-ги (брак знань, досвіду і інститу-ційних можливості);

• недооцінка значення туризму длярозвитку регіону;

• низький рівень підготовки управ-лінських кадрів;

• складність інвестиційного клімату;• зростання масштабів діяльності

підприємств туристичного бізнесу у «тіньовому» секторі.

Проведений SWOT-аналіз засвідчує, садиба має потужний потенціал для здійснення більшості видів туристично-рекреаційної діяльності, викорис-тання якого суттєво лімітується низкою обмежень, для подолання яких слід обрати чітку стратегію.


105

Дана агрооселя буде монополістом в селі Великі Сорочинці.

Основні послуги, що будуть надаватись нашою садибою:Нічліг з самообслуговуванням. •Харчування.•Активний відпочинок, екскурсії.•Розваги як у господарстві так і в присадибній території.•Контакт з тваринами.•Освоєння нових навичок.•Участь у культурних заходах.•Піклування про дітей.•

Садиба буде приймати гостей сезонний період (влітку та взимку) Клієн-тами нашої садиби будуть люди різної вікової категорії та діти. В селі по-важають і підтримують давні традиції.

Зелені свята — дуже давнє народне дохристиянське свято, яке символі-зує остаточний прихід літа. Це завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі Зелених свят тисячі років лежали культ рос-линності і магія заклинання майбутнього урожаю.

національний сорочинський ярмарок. Результати маркетингового дослі-дження показують, що для агрооселі «Веселий ярмарок» існує достатньо прийнятна ринкова ніша адже в даному населеному пункті являтиметься монополістом ринку.

Рекламна стратегія нашої садиби буде проводитьсь таким чином:1. Логотип.2. Візитки, листівки, буклети, плакати.3. Самостійним видом спеціалізованої друкованої продукції є прайс-

листи, в яких публікуватимуться ціни і розцінки на туристичні товари і послуги.

4. Реклама по обласному радіо та в мережі інтернет 5. Вивіска — один з обов’язкових для туристичної фірми видів реклами.

Вивіска зазвичай виконує дві функції: інформує клієнтів про місце роз-ташування та створює імідж фірми.

6. Вказівники руху.7. Дрібні сувеніри для клієнтів з рекламною символікою або текстом

(значки, ручки тощо).

Садиба буде приймати гостей сезонний період (влітку та взимку) Клієнта-ми нашої садиби будуть люди різної вікової категорії та діти.


106

Таблиця 3

вартість проживання та харчування за добу за кімнату, грн.

Кімната на 1 особи 50 грн. на 1 особуСніданок 15

Обід 30

Вечеря 30

Постійним клієнтам буде запропонована система знижок. Людям з фізич-ними вадами здоров’я ціна за проживання буде на 10% нижчою. Обслуго-вування туристів буде проводитись виключно членами родини

Розглянемо фінансові показники діяльності агрооселі «Веселий ярмарок»:1. На закупівлю меблів ми затратимо близько 25000 грн.2. Ремонт будинку буде затрачено 30000 грн.3. Естетичне оформлення дому та прибудинкової території — 15000 грн.4. Реклама — 8000 грн.

За літній та зимовий період (127 днів), можемо порахувати майбутній очі-куваний прибуток складе, який складе 50 тис. грн., але в перший рік пла-нуємо отримати близько 60 % загального очікуваного прибутку у зв’язку з недостатньою кількість клієнтів в перший рік. Реконструкція будинку окупиться приблизно за 2 роки.

висновок: Садиба пропонує проживання для 8 чоловік, усі зручності; душова кімната, санвузол, постійно є гаряча вода; кухня — холодильник, газова плита, мікрохвильова піч, (при бажанні можна приготувати їжу са-мостійно), а для тих, хто хоче насолодитися справжньою здоровою їжею, є можливість скуштувати страви, приготовані за старовинними українськи-ми рецептами; недалеко від села росте прекрасний сосновий ліс (можна організувати похід по гриби, ягоди та цілющі трави).

Сильні сторони Миргородського району як території, сприятливої для розвитку сільського туризму: чисте та безпечне довкілля; гарні краєвиди, багаті флора та фауна; наявність річок, ставків, лісів; багатство історико-культурних пам’яток; невелика ціна на проживання та харчування; збере-жені сільські традиції; гостинність населення; близькість до транспортних магістралей.

Витрати на реалізацію проекту складуть 78 тис. грн. Приблизно за 2 роки окупляться витрати на реалізацію нашого проекту.


107

савєльєва Галинастудентка 3 курсу


культурні ресурси соціальної МоБіліЗації гроМади в цілях

сталого роЗвитку на МісцевоМу рівні

«Achieving sustainability … will need to be motivated by a shift in values. Without change of this kind, even the most enlightened legislation, the cleanest technology, the most sophisticated research will not succeed in steering society towards the long-term goal of sustainability»

UNESCO (1997) Educating for a Sustainable Future: A Transdisciplinary Vision for Concerted Action, paragraph 103.

До недавнього часу культура не розглядалася як фактор сталого розвитку, проте її ресурси мають величезне значення в контексті соціальної згоди, оскільки, в кінцевому рахунку, вони формують суспільні тренди, виступаючи, відповідно до пріоритетів ЮНЕСКО «джерелом нашого прогресу і творення». Розуміючи це 20 грудня 2010 Генеральна Асамблея ООН прийняла резолю-цію, в якій підкреслюється важливий внесок культури в інтересах сталого розвитку та досягнення національних і міжнародних цілей розвитку, вклю-чаючи Цілі розвитку тисячоліття, що являє собою значний прорив на міжна-родному рівні, оскільки прямої згадки про культуру в Цілях розвитку немає. Відтак, дана резолюція буде заохочувати до інтеграції культурного аспекту в процесі сталого розвитку. Варто зазначити, що сьогодні на продукт культур-ної індустрії припадає понад 7% світового ВВП, що ставить її практично на один щабель з високими технологіями серед ресурсів розвитку.

Невипадково категорія «культура» завжди виходила на провідні позиції в різних сферах науки. Зв’язок між культурою та економікою розглядається з часів М. Вебера, який стверджував, що панування капіталізму в діловому житті виникає з переконання значних груп людей в тому, що в свої при-родні потреби економічного успіху вони мусять імплементувати моральні цінності. Відомий філософ Н.М. Мамедов говорячи про культуру сталого розвитку, розглядає культуру як синкретичне поняття, як спосіб і результат організації життєдіяльності людей. До нього ще В. Вернадський пояснював виникнення культури проблемами самої природи і космосу. О. Чижевський підкреслював нерозривний зв’язок між соціокультурними процесами на Землі з фізичними явищами, які відбуваються на Сонці, заклавши дослі-


108

дженнями основу біосферної концепції культури. Е.С. Маркарян вважає, що поняття «культура» полягає в тому, що вона дозволяє провести чітку грань між людською діяльністю та біологічною життєдіяльністю тварин [1], а відо-мий дослідник громадянського суспільства Е. Гелнер зазначав, що «люди є продуктом культури, вони формуються в середині культури і тому не мо-жуть підійти до неї ззовні, щоб обрати собі підходяще суспільство».

Новий підхід розглядає зв’язок між культурою і сталим розвитком з двох сторін: по-перше, розвиток культурного сектору (спадщина, творчість, індустрії культури, ремесел, культурно-пізнавальний туризм); по-друге, забезпечення того, щоб культура зайняла провідне місце в соціально-економічних інститутах, особливо тих, що стосуються сфер освіти, еконо-міки, науки, навколишнього середовища, соціальної згуртованості та між-народного співробітництва. Проте загальні культурні моделі в багатьох країнах найчастіше не сприяють сталому розвитку, тому потрібно сформу-вати нові норми і цінності, які можуть спрямувати дії на шлях сталості.

Щоб вважати розвиток сталим, він повинен здійснюватися з урахуванням досягнення економічного росту, але при забезпеченні його збалансова-ності з потребами суспільства в поліпшенні якості життя та запобіганні деградації навколишнього природного середовища. Протягом багатьох десятиліть, що передують сучасному перехідному періоду, розвиток тери-торій в нашій країні визначався, перш за все, вирішенням завдань загаль-нодержавного плану, при цьому нерідко всупереч інтересам території, жителів та середовища. Сьогодні ж інструментом вирішення проблем, що виникли в результаті цього, є ідея сталого розвитку, індикатори якого на регіональному рівні наведені в табл. 1. Фахівці ООН вважають, що саме місцеві традиційні системи знань і практики локального екоуправління здатні ефективно забезпечити вирішення екологічних проблем.

На нашу думку, саме участь громадськості (залучення) у вирішенні про-блем території відіграє провідну роль. Згідно Бадду (1999), участь гро-мадськості та суспільна консультація — можливість одержати «приховані» знання більш широкого співтовариства та довідатися про їх ключові по-боювання. Для цього культурна політика як компонент політики сталого розвитку, повинна здійснюватися комплексно в координації з політикою в інших соціальних сферах.

В усьому світі країни та регіони вирішують проблему самоідентифікації. Люди намагаються знайти відповідь на одне з найголовніших питань, що постає перед людством: хто ми? Як правило, вони відповідають на це пи-тання в контексті своїх найбільш важливих цінностей. Їх відповідь обумов-


109

лена минулим, релігією, мовою, історією, традиціями і суспільними інсти-тутами. Люди асоціюють себе з певною культурною групою, наприклад, з етнічними групами, релігійними громадами, націями або (в широкому розумінні) з цивілізаціями.

Таблиця 1.

індикатори сталого розвитку не регіональному рівні [4]

Група індикаторів

Визначення цілей УправлінняОцінка місця

регіону в країні та світі

Участь громадськості

виявлення кон-кретних цілей

політики сталого розвитку в кіль-

кісній формі;розробка страте-гій для майбут-нього розвитку;прогнозування

ефекту від плано-ваних заходів

моніторинг із цілей стало-го розвитку;

оцінка досягнутого прогресу;

оцінка ефективності ви-користовуваної раніше

політики;інформація для плануван-

ня та прийняття рішень органами влади;

підвищення якості управ-лінських рішень на регіо-

нальному рівні з урахуван-ням позицій та інтересів

різних груп населення

міжрегіональні порівняння,

обґрунтування трансфертів;

взаємини регіону з між-

народним спів-товариством,

залучення іно-земних інвес-

тицій, програм, грантів

інформуван-ня, навчання, взаємозв’язок

із суспільством й окремими

групами;залучення гро-мадськості до участі в ініціа-тивах з місце-вого розвитку

У розвинених країнах світу та особливо в Європі останнім часом спосте-рігаються дві тенденції: зростання політичної ваги регіонів та збільшення кількості регіональних ініціатив, спрямованих на стимулювання економіч-ного розвитку, одним з головних аспектів якого є забезпечення сталості. Вагомість регіональної компоненти у майбутньому устрої ЄС підкреслю-ється гаслом «Європа регіонів». Теоретичною основою сучасних підходів є концепція «нового регіоналізму», яка ґрунтується на поєднанні централі-зованих («згори-вниз») і децентралізованих («знизу-догори») підходів. При цьому стимулюються внутрішні резерви саморозвитку регіонів та значна увага приділяється міжрегіональним та міжнародним формам співпраці. Модель регіонального економічного розвитку ЄС ґрунтується на стратегіч-ному партнерстві між місцевими органами влади, державного, приватного секторів і громадськими організаціями [5, C. 6–7].

В цьому контексті О. Панкрухін акцентує на культурі груп громади те-риторії, яка є частиною більш широкої духовно-моральної сфери і має три рівні [7]:


110

1) духовно-моральний потенціал владних інституцій та впливових осіб території: пріоритети, відношення до себе, до людей та до навколиш-нього світу;

2) духовно-моральний потенціал «стейкхолдерів» території. Через відсут-ність у території зовнішніх акціонерів, її стейкхолдерами є керівники, юри-дичні особи і громадяни, співробітники регулювальних органів, а також галузей, що прямо зацікавлені у розвитку та підвищенні привабливості території (транспорт, готельна справа, громадське харчування). Залежно від того, у якому ступені «бачення» стейкхолдерів відповідає аналогічно-му потенціалу суб’єктів території, залежить результат їх взаємодії. Комер-ційні асоціації, ділові кола, структури бізнесу є зацікавленими сторонами, які можуть впливати на темпи просування до сталого розвитку та здатні впливати на державні політичні рішення та можуть зробити свій внесок у заходи з впровадження стандартів сталого розвитку. Наприклад, значну підтримку екологічним програмам у США надає саме бізнес — ділові кола США фінансують фонди підтримки розвитку культури та екології — бізнес бере під захист окремі природні комплекси або фінансує програми пе-реходу на екологічно орієнтовані стандарти поведінки. Ділові кола США інвестують в (1) переоснащення підприємств більш «еко-інноваційним» устаткуванням та (2) перехід американського транспорту на екостандарти (від зниження гучності авіаційних двигунів до розробки менш енергоєм-них автомобілів). Це формує «екологічну культуру» американського бізнесу. Інвестиції в екологічні програми демонстрацією показником рівня ділової культури: показником своєрідної соціальної відповідальності банку, ком-панії або страхового фонду [11];

3) духовно-моральний потенціал громади, що ототожнює себе з пев-ною територією та відповідно діє певним чином в її системі (активно чи пасивно).

Виходячи з цього, найбільш успішними ініціативами розвитку територій є ті, що об’єднують зусилля влади, бізнесу та громади, та ті, що є найбільш ефективними з точки зору комунікацій між усіма зацікавленими у розви-тку агентами (табл. 2). При цьому суспільна участь — постійний процес взаємодії між установою (організацією), відповідальним за прийняття рі-шень і громадськістю, на чиї інтереси діють наслідки планованих рішень. Механізм такої взаємодії щонайменше включає:

1) заходи, що сприяють повному розумінню з боку громадськості проце-дури прийняття рішень владою та механізмів для вивчення проблем;


111

2) поінформованість громадськості про статус і стадію реалізації певної ініціативи (проекту, плану, програми або політики, її перевірки та оцін-ки), а також про можливості одержання інформації та коментарів до неї та про інші види участі;

3) моніторинг думок громади про цілі і завдання проекту, найбільш ефек-тивні шляхи використання наявних ресурсів; альтернативні стратегії розвитку та одержання іншої інформації, пов’язаної з прийняттям стра-тегічних рішень.

Таблиця 2.

форми участі громадськості в розвитку території

форма участі сутність Приклад

Вимоги за законом

доступ до інформації

наприклад, Директива ЄС 90/313 щодо права на отримання інформації про навколишнє середовище

Надання інформації

система ін-формування громадськості

розробка інформаційного повідомлення та вибір каналів інформування

Збір інформації

вибір форми участі

інформаційні центри, аудит інтересів, розши-рені зустрічі, наради, конференції, анкетуван-ня тощо

Спільна робота

об’єднання в мережу

стимулює роботу в співробітництві та комунікації

тематичні групиінструмент для проектів, що включають складні питання та багато стейкхолдерів

складання карти співтовариства

залучення місцевих жителів до опису та складання карт навколишнього середовища на їх ділянці

багатокомпонент-ний аналіз

часто застосовується як альтернатива аналізу витрат-переваг

Спільне прийняття рішень

партнерстводопомагає прийти до консенсусу; накладає обов’язку стосовно проекту та процесу із самого початку

консенсуспроцес участі, при якому стейкхолдери пра-цюють разом для досягнення результатів, від яких виграють усе

«круглі столи» зустрічі для зацікавлених груп проекту

«журі громадян»один зі шляхів залучення інформованих громадян до винесення рішень із питань про суспільну політику


112

Надання повноважень

нарощення можливостей

посилення організаційних можливостей; на-дання інформації і тренінг стейкхолдерів

делегування

місцеве надання повноважень через мемо-рандум про взаєморозуміння, урегулювання за законом або бюджетний контроль, із вка-зівку делегованих повноважень та обов’язків

місцеві ініціативи (знизу вгору)

часто створюються НУО або місцевими актив-ними групами

референдум найвищий рівень участі

Залежність конкурентних переваг від місцевих, локальних умов, які вини-кають на певній території, відзначає й апологет концепції конкурентоздат-ності М. Портер, який зазначає, що конкурентна перевага створюється та утримується в тісному зв’язку з місцевими умовами, тобто у кожної тери-торії існує величезна множина невиявлених, нереалізованих, ендогенних можливостей. Активізація цього специфічного регіонального потенціалу повинна стати основою розвитку.

Глобалізація є процесом, що долає територіальні і культурні кордони країн та створює можливість для вироблення стратегій в рамках нових реаль-ностей. Збереження конкурентоспроможності країн в умовах глобалізації вимагає не тільки формування міжнародного іміджу (образу в населення і підприємств інших країн), а й збереження привабливості для власних гро-мадян, оскільки спроби відповідати зовнішнім стандартам в умовах гло-балізації неминуче призведуть до втрати унікальності і пов’язаних з нею місцевих конкурентних переваг.

Особливе значення для громади в цьому контексті має соціальне парт-нерство, у тому числі й у рамках розробки та реалізації стратегії сталого розвитку. Стратегія розвитку являє собою своєрідний договір громадської згоди, інструмент організації взаємодії органів місцевого самоврядуван-ня, бізнесу та громади, в ньому враховуються інтереси різних груп, які узгоджуються та інтегруються в спільні цілі співтовариства, а в цільових настановах документа поєднуються зусилля вчених, фахівців, підприєм-ців і суспільних діячів щодо вирішенням стратегічних завдань соціально-економічного, культурного та політичного розвитку.

Впровадження в науку категорії «культура сталого розвитку» логічно та фактично веде до висування триєдності видів культур, що відповідають триєдності сфер, які становлять змістовну сутність сталого розвитку: со-ціальної, економічної, екологічної [6]. Екологічна культура є категорією визнаною в теорії та реалізованою на практиці. Вона базується на ідеї гармонії людини й природи з метою збереження як цілісності людини,


113

так і саморегулюючих можливостей природи, виховується на цінностях збереження та відновлення. Екологічна культура здатна істотно впливати на сферу економіки: дозволяє створювати матеріальні цінності, що задо-вольняють розумні потреби людини при забезпеченні відтворення від-творювальних та економії вичерпних природних ресурсів. Економіка має стати еколого-культурною. Це відноситься і до соціальної сфери, де всі проблеми можуть розглядатися й вирішуватися з позицій взаємовпли-ву суспільства та природи на основі еколого-морального імперативу за умови активної участі соціуму у вирішенні проблем.

Ключовою ідеєю сталого розвитку є розгляд усіх екологічних проблем як соціальних, тобто шляхи вирішення проблем будуть мати не технологіч-ний, а соціальний характер, тобто екологічні проблеми можна буде ви-рішити лише спільно з іншими соціальними проблемами і лише шляхом соціальних змін — зміни суспільних відносин, а якщо це не можливо, то зміни існуючих соціально-політичних систем. Необхідно знайти такий тип соціальної організації (баланс інтересів), що дасть можливість гармонізу-вати суспільство і природу [1].

Одним з важливих чинників, який може суттєво вплинути на процеси модернізації економіки та місцевого розвитку з залученням громади, як і країни в цілому, може стати якість середовища (міського, регіонального тощо). Володін В.Г. відзначає, що головними перевагами ідеї сталого роз-витку є її аполітичність, прагматичність, зрозумілість для всіх громадян та можливість її впровадження виключно спільними зусиллями суспільства та влади [2]. Через неоднорідність громад за рівнем життя, професійній діяльності і соціальним станом, ідеї сталого розвитку мають консолідувати основні групи населення.

Спеціалісти ЮНЕСКО виділяють наступні культурні основи сталості [12]:

• стратегічний характер: стратегія повинна мати довгострокову перспек-тиву і забезпечувати трансформації для нових можливості майбутніх поколінь;

• рівність: розвиток повинен забезпечити рівність у доступі до культурних ресурсів для всіх членів суспільства на справедливій і недискримінацій-ній основі;

• пріоритет різноманітності: так само, як сталий розвиток вимагає за-хисту біорізноманіття, так і повинні повною мірою враховуватися цін-ності культурного різноманіття в процесах економічного, соціального та культурного розвитку;


114

• обережність: при зіткненні рішень з незворотними наслідками, такими як знищення культурної спадщини або зникнення цінних культурних традицій, повинна бути прийнята позиція збереження;

• взаємозв’язок: економічні, соціальні, культурні та екологічні системи не по-винні розглядатися ізольовано, а, скоріше, цілісний підхід, тобто той, який визнає взаємозв’язок, зокрема, між економічним і культурним розвитком.

Процес залучення громадян у процеси вирішення соціально-економічних, екологічних проблем стикається з наступними основними труднощами [8]:

– роз’єднаність цілей офіційних органів і громади. Як правило, громада та влада говорять «на різних мовах» і не розуміють один одного. Це вказує на відсутність загального понятійного підходу при аналізі проблем та їхніх рішень, що робить комунікацію практично неможливою;

– громадяни часто не бачать необхідності брати участь у розробці стра-тегії розвитку села, міста, району і т.д., не усвідомлюють себе, як суб’єкт дії, не можуть виділити та сформулювати свій інтерес, свою позицію щодо того чи іншого питання, не готові вкладати свою енергію, час і сили в розвиток Малої Батьківщини;

– суспільна активність, незважаючи на значний потенціал, часто має по-требу в елементарних управлінських, організаторських навичках, прак-тичних знань про ресурси території і стан навколишнього середовища.

Суспільна участь може розглядатися як процес, що розвивається: він по-чинається з пасивного забезпечення інформацією, потім виникають обмін інформацією щодо конкретної проблеми, підвищення суспільної поінфор-мованості за допомогою спеціальних зустрічей та засобів масової інфор-мації, освіта в області охорони середовища, що поступово переростає в освіту в області корінних проблем і сталості; доступ громадян до правової підтримки і кредитів, громадські групи та неурядові організації із приро-доохоронними завданнями та оформлене повне партнерство з урядом та іншими соціально-економічними організаціями в новому періоді загальної відповідальності і загального управління (MІ-ESCEDE, 2002).

Рух до сталого розвитку вимагає нової стратегії роботи з населенням, де головним принципам повинен стати територіальний принцип: територія, як джерело ресурсів, територія, як джерело проблем, територія, як місце, де ці проблеми повинні бути вирішені та вирішуються власне за участі населення. Прийняття принципу територіальності дозволить збільшити число учасників процесу за рахунок залучення різних структур, професій-них і соціальних груп, які живуть і діють на цій території. Все це забезпе-чить процес становлення місцевого співтовариства, а ініціативи громади


115

будуть виконувати функцію стимулювання соціально-економічних та еко-логічних інновацій для території в цілому.

Сьогодні ж основні питання сталого розвитку на місцевому рівні зали-шаються невирішеними, зокрема, громада не повністю розуміє, що саме являє собою сталий розвиток, яким чином кожен окремий громадянин може сприяти його досягненню, і як роботодавці можуть організувати корпоративний рух в рамках своїх організацій на благо суспільства. У зв’язку із цим, необхідно сформувати культуру участі та залучити всіх зацікавлених осіб до участі в вирішенні даних питань (принцип мобіль-них інтелектів). І хоча вони можуть не усвідомлювати шляхи рішень всіх проблем, що повстають перед ними, вони принаймні здатні продемон-струвати своє прагнення та відданість справі, метою якого є досягнення блага на місцевому рівні.

Незважаючи на це, в Україні є ряд прикладів ініціатив, що здатні стати локомотивами розвитку. Одним з таких є рух креативних міст — Creative City (на основі праці Чарльза Лендрі «Творче місто: путівник для міських інноваторів»: місто стає найважливішим простором громадського та інте-лектуального ресурсу регіону) (http://creativecities.org.ua), ідеєю якого є те, що «для того щоб вижити в конкурентному середовищі глобальної еконо-мічної системи міста повинні змінитися та винайти свою ідентичність за-ново». В межах проекту, у Львові на конференції «Інтегрований розвиток старої частини Львова, як успішний інструмент сталого міста» було підпи-сано Львівську декларацію намірів, у якій усі учасники відзначили потребу розвитку українських міст та готовність співпрацювати для їх розвитку.

За підсумками конференції «Сталий розвиток сільських громад Украї-ни — європейський вимір» було встановлено, що моделлю громади ста-лого розвитку можна вважати громаду, де забезпечено: рівний доступ до якісних соціальних послуг; ефективну комунікацію всередині громади і назовні, що забезпечує участь громадян у процесі прийняття рішень і відповідальність за їх реалізацію; інституційну спроможність реалізації проектів і ефективного використання внутрішніх та залучених ресурсів; енергетичну та ресурсну стабільність шляхом формування кластерів і диверсифікації джерел постачання; бренд громади, який продукує кон-курентоздатну продукцію, економічну стабільність та фінансову неза-лежність; збереження і відновлення природних ресурсів для забезпечення соціальних потреб наступних поколінь; умови для особистісного розви-тку і збереження фізичного та емоційного здоров’я, повного розкриття творчого потенціалу на усіх рівнях — умови для розвитку прихованого творчого потенціалу громади.


116

Світовий досвід свідчить, що більшість проблем малих громад можна ви-рішити спільними зусиллями громад у партнерстві з місцевими та регіо-нальними органами влади активізувавши фактори у ланцюжку «інформа-ція → довіра → інновація → гнучкість» в інтересах сталого розвитку.


1. Верестун Н.О. Роль екологічної культури у збалансованому розвитку суспільства [Електронний ресурс] // Матеріали ІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю. — Режим доступу: http://eco.com.ua/sites/eco.com.ua/files/lib1/ konf/2vze/zb_m/0156_zb_m_2VZE.pdf

2. Володін В.Г. Національна ідея, яка б змогла, на мій погляд, об’єднати Україну та сприяти її подальшому [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: http://nads.gov.ua/

3. Дунська А.Р., Костюк С.О. Вплив глобалізаційних та інтеграційних процесів на рівень економічного розвитку України [Електронний ресурс] // Про-блеми системного підходу в економіці. — 2008. — №3. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2008-3/Dunska_308.htm

4. Индикаторы устойчивого развития: региональное измерение. Пособие по региональной экологической политике. — М.: Акрополь, ЦЭПР, 2007. — 60 с.

5. Місцевий економічний розвиток: моделі для успіху [Текст] / Під кер. М.Дацишина. — К.: Інститут реформ — 2003. — 41 с.

6. Ногтева, Е.Ю. Таксономия экологической культуры в интересах устой-чивого развития [Текст] / Е.Ю. Ногтева // Образование через всю жизнь: непрерывное образование для устойчивого развития: тр. меж-дунар. сотрудничества. — СПб., 2010. — Т. 8. — С.547-551.

7. Панкрухин, А.П. Структура интеллектуального капитала России [Текст] / А.П. Панкрухин // Государственная служба. — 2004. — № 1. — C. 17-29.

8. Соболь, М.Я. Перспективы и реалии участия общественности в обес-печении устойчивого развития Челябинского региона [Текст] / М.Я. Соболь // История перспективы. — Вып. 2. — С. 89-91.

9. Сталий розвиток міст за участю громад: уроки з досвіду впровадження «Муніципальної програми врядування та сталого розвитку» [Текст]. — Київ: ПРООН/ МПВСР, 2008. — 48 с.

10. Участие общественности [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.biodiversity.ru/coastlearn/pp-rus/index.html

11. Фененко, А.В. Экологическая политика США. Беседы об Америке [Текст] / Алексей Фененко // Международные процессы. — 2010. — Т. 8, № 3 (24): Сентябрь-декабрь. — С. 138-142.

12. Throsby, D. (2008) Culture in Sustainable Development: Insights for the future implementation of Article 13 (Convention on the Protection and Promotion of the Diveristy of Cultural Expressions), UNESCO.


117

кулик Юліястудентка 4 курсу

Черкаський державний технологічний університет

Проект вПровадження Послуги водоПостачання на кП «лад» свидівоцької сільради (в Межах Проекту

«МісцевиЙ роЗвиток, орієнтованиЙ на гроМаду»)

Актуальність проекту полягає у необхідності вирішення гострої проблеми забезпечення населення села Свидівок якісною питною водою. Проблема водопостачання належить до хронічних проблем села, оскільки питна вода є неякісна через забруднення пестицидами та мікробіологічними речови-нами та рівень води в криницях і свердловинах стабільно знижується.

Вода для селян села Свидівок є не тільки необхідною складовою життє-забезпечення, а і складовою забезпечення добробуту, оскільки застосову-ється у селянських господарствах для виробництва сільгосппродукції.

Таким чином, основна ідея і проблема проекту — створити мережу водо-забезпечення водою шляхом побудови свердловини і водонапірної вежі з якої вода буде подаватися по всій мережі водогону.

сутність та мета проекту впровадження водозабезпечення населення

В контексті спільного проекту Європейського Союзу та Програми сталого розвитку ООН розроблено проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», метою якого — є створити сприятливе середовище для сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівня шляхом сприяння самоорганізації громад, впровадження невеликих за обсягом громадських ініціатив в усіх областях України та АР Крим.

На основі даного проекту ЄС/ООН можна запропонувати впровадження послуги водопостачання на КП «ЛАД», що дасть можливість покращити управління якістю послуг на даному підприємстві та загалом підвищить якість соціально-побутових умов життя населення, що проживає на те-риторії села Свидівок. Пропозиція впровадження мережі водопостачан-ня відповідає всім вимогам проекту ЄС та ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду».

Метою даного проекту є впровадження системи безперебійного і якісного водопостачання не території с. Свидівок, Черкаського району.


118

Причинами впровадження даної послуги є те, що село страждає від поганої якості питної води і санітарії, у зв’язку з значним рівнем забруднення залиш-ковими пестицидами і мікробіологічними речовинами. Вода не відповідає вимогам жорсткості води, що призводить до зростання сердечно-судинних захворювань. Крім того, спостерігається стабільне зниження запасу рівня води не тільки у свердловинах, а й у криницях приватного сектору.

Задачами проекту є:підвищення якості і надійності послуг водопостачання;•забезпечення жителів с. Свидівок питною водою, що відповідає •вимогам ДСанПіН №383 «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання»;ліквідація дефіциту чистої питної води;•розвиток системи водопостачання с. Свидівок;•стимулювати соціальну мобілізацію громадян та активізувати са-•моорганізацію її членів;створення нових і збереження робочих місць у сфері будівництва •системи водопостачання і суміжних галузях в період реалізації проекту;забезпечення інвестиційної привабливості села.•

Основні види діяльності по проекту:мобілізаційна;•організаційна;•будівельна.•

Населений пункт с. Свидівок розташований на правому березі річки Дні-про за 17 км від районного та обласного центру — м. Черкаси. З півдня, заходу і півночі мальовничу долину, в якій розташоване село, оточують змішані ліси. Східна частина села омивається водами Дніпра. Завдяки не-сприятливій болотяній місцевості село дуже розкидане. На теперішній час болота осушили і село перебудовується.

Відповідно до умов проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», ціллю якого є підвищення рівня життя в сільських, селищних і міських грома-дах із населенням до 10 тис. осіб. В даному населеному пункті знаходиться 1286 дворів в яких проживає 2475 осіб, з них:

дітей дошкільного віку — 170 осіб;•дітей шкільного віку — 240 осіб;•громадян пенсійного віку — 666 осіб;•працездатного населення — 1399 осіб •


119

Загальна протяжність вулиць населеного пункту, на яких планується про-вести систему водопостачання, становить 25000 м.

Схема водопостачання населеного пункту полягає в наступному: вода на-сосної станції по водоводу подається до водонапірної вежі і далі в роз-водящу водонапірну мережу села. Від башти у водопровідну мережу над-ходить стільки води, скільки споживають її у селі. Таким чином, вода з башти регулює подачу води насосної станції.

Бак водонапірної вежі наповнюється в години малого розбору води, коли насосна станція подає воду в надлишку. Накопичений в баку об’єм води витрачається в години максимального водоспоживання. Насосна станція подає воду по рівномірному графіку без високих витрат.

Завдяки цьому знижується потужність насосної станції, зменшується діа-метр водоводу. Ці споруди працюють з більш рівномірним навантажен-ням, що підвищує коефіцієнт їх використання та покращує економічні показники.

Оскільки водопостачання села Свидівок здійснюватиметься внутрішнім во-допроводом з місцевими водонагрівачами і каналізацією, то норма водо-споживання складе 160 л/добу.

Таким чином, середньодобова витрата води становить:

Qсер.доб.=q•N

1000 (1)

де, q — середньодобова норма водоспоживання, л/добу

N — кількість водоспоживачів.

Qсер.доб.=160 х 2475

= 396 м3/добу1000

Для того, щоб система водопостачання надійно забезпечувала споживачів водою її можна розрахувати по максимальній добовій витраті, при умові, що коефіцієнт добової нерівномірності для села становить 1,3:

Qмакс.доб. = Кдоб. • Qсер.доб. (2)


120

Qмакс.доб. = 1,3 х 396 = 514,8 м3/добу

Средньогодинна витрата в добу максимального водоспоживання:

Qср.год.=Qмакс.доб

24 (3)

Qср.год.=514,8

= 21,45 м3/год.24Спорудження системи водопостачання, що подають воду нерівномірно, розраховують з урахуванням коливань годинних витрат, при коефіцієнту часової нерівномірності 2,0 для житлової зони, а саме:

Qмакс.год. = 2,0 • Qср.год. (4)

Qмакс.год. = 2,0 • 21,45 = 42,9 м3/год.

Оскільки умовно вважається, що в продовж години витрата залишається постійною, то розрахункова секундна витрата під час максимального во-доспоживання становитиме:

qмакс.год.=Qмакс.год•1000

3600 (5)

qмакс.год.=42,9•1000

= 11,92 л/с3600

Таким чином, під час максимального водоспоживання витрата води станови-тиме 11,92 л в секунду. Значної соціальної мобілізації громади потребують роботи з очистки території для виводу водогону на плануючій території.

Для цього необхідно передбачити наступні кроки:скласти графік виконання робіт за участі членів громади;•скласти список можливого використання техніки, що знаходиться •у власності членів громади.

Найактивніша участь громади полягає в наступному:збір коштів;•документальне оформлення;•передача зібраних коштів на проект• .


121

В підготовчу роботу входить замовлення та виготовлення проектно-кошторисної документації.

Щоб розпочати та здійснити будівництво водогону потрібно:

– визначити ряд організацій, які можуть виконувати роботи по будів-ництву мережі водогону та шляхом конкурсного (тендерного) відбору визначити пріоритетну;

– укласти договір на будівництво;– побудувати насосну станцію, свердловину та водонапірну башту;– провести всі роботи по будівництву мережі водогону:

вирити траншеї;•прокласти труби;•зарити траншеї;•

– зробити розводку від центрального водогону до оселі.

Для виключення ризику попадання неякісної води в мережу, необхідно зробити аналіз води:

заключити договір з районною санстанцією на відбір води для •проведення бактеріологічного дослідження;провести хлорування свердловини,башти та водогону.•

Після чого необхідно здійснити благоустрій території, звільнити її від за-лишків будівельних матеріалів, виконати планувальні роботи де прокла-дався водопровід. План виконання проекту впровадження водопостачан-ня представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

План виконання проекту водопостачання*

Термінивиконання

Результати Документи та інші джерела,що засвідчуютьвиконання заходу

Завдання 1. Стимулювати соціальнумобілізацію громади та активізуватисамоорганізацію її членів.Заходи/роботи в рамках завдання


122

1.1. Складання графіку участі населенняв розчистці території для прокладанняводогону

Травень списокучасників

графік виконанняробіт

1.2. Розчистка території для прокладання водогону

Травеньпідготовленатериторія

наявність фотознім-ків що засвідчують виконанняробіт

1.3. Збір коштів на будівництвоводогону

травеньчервень

наявністькоштів

платіжні доручення

Завдання 2.Будівництво мережі водопостачанняЗаходи/роботи в рамках завдання

2.1. Визначити організації для участі в конкурсному відборі Травень

рішення тендерної комісії

протокол засіданняТендерної комісії

2.2. Укладання договору набудівництво

Червень договір договір

2.3. Виконання будівельних робітЧервеньЛистопад

мережаводопостачання

акт виконаних робіт

2.4. Заключити договір з райсанепідем-станцією на відбір води для проведеннябактеріологічного дослідження

Липень договір Договір

2.5. Провести хлорування системи забору води та мережі водогону Листопад

дезинфекціясистеми забору води таводогону

акт виконаних робіт

2.6. Провести аналіз води Листопадактвиконанихробіт

результат аналізу

2.7. Благоустрій території Листопадвпорядкування території

наявність фотознімків

2.8. Державна прийомка будівництва Грудень

акт державної прийом-ки будівництва

*Складено автором


123

Жителі частини села на яку направлений проект зможуть взяти участь у його виконанні шляхом:

грошових внесків,загальна сума яких складатиме не менше 5% •від загальної вартості проекту;трудових внесків,а саме: розчистка занедбаної території (всі ро-•боти будуть проводитись вручну, та з допомогою техніки наданої КП «ЛАД»);надання безкоштовних послуг власниками транспортних засобів;•надання естетичного вигляду місцевості на якій проводилось •будівництво (по закінченні прокладення мережі водогону).

Сільська рада також прийме участь у реалізації проекту шляхом залучен-ня бюджетних коштів не менше 45% від загальної вартості проекту.

Активну участь в реалізації даного проекту, орієнтовно, буде приймати 2155 громадян, що становить 87% від всієї чисельності населеного пункту (таблиця 2). Це дасть змогу більш оперативно, з меншими фінансовими за-тратами, не залучаючи найману робочу силу, реалізувати проект, що буде безцінним досвідом колективної діяльності для подальшого бажання ре-алізації наступних проектів, що дозволить побудувати гідні умови життя для свого та майбутнього поколінь.

Таблиця 2

участь населення та кП «лад» у реалізації проекту*

Показник Значення одиниця виміру1. Цільова група проектуКількість осіб/дворів, що отримають прямі вигоди внаслідок реалізації проекту, з них:

2475/1286 осіб/дворів

- діти дошкільного віку 170 осіб- діти шкільного віку 240 осіб- пенсіонери 666 осіб- працездатне населення 1399 осібКількість осіб/дворів, що братимуть участь у реалізації проекту:

2155/1122 осіб/дворів

- фінансово 2155/1122 осіб/дворів- орієнтовний розмір внеску від одного домогосподарства

960,3 грн

- не фінансово 2155/1122 осіб/дворів2. Механізм утримання та обслуговування:


124

Механізм утримання та обслуговування буде запроваджено вперше

Так

Власник мережі водопостачання КП «ЛАД»Балансоутримувач мережі водопостачання КП «ЛАД»Суб’єкт надання послуги із водопостачання КП «ЛАД»


З метою економії фінансових внесків членів територіальної громади та місцевого бюджету і збільшення відсотку їх використання для будівництва мережі водопроводу персонал проекту буде працювати на волонтерських засадах за власним бажанням.

2. розрахункова частина проекту впровадження послуги водопостачання

Для впровадження водозабезпечення населеного пункту необхідно здій-снити закупівлю матеріалів. Закупівля матеріалів необхідних для будів-ництва мережі водопроводу (труби, згони, щебінь, пісок,) та необхідного обладнання буде здійснюватись КП «ЛАД» на кошти проекту (таблиця 3). Кошти на розробку проектно-кошторисної документації не передбачено, так як виготовлення ПКД профінансується с/ радою.

Таблиця 3

визначення будівельної вартості водопостачання*

Найменування продукції (робіт, послуг)

Кількість Од. виміруВартість, тис. грн.

Водонапірна башта об’ємом 160 м3 1 шт. 350,0Насосна станція 2 шт. 10,0Буріння свердловини 50×2 м 24,0Прокладання мережі водопроводу 25 км 2156,0Всього - - 2540,0


Таким чином, врахувавши всі витрати, на реалізацію проекту впроваджен-ня нової послуги водопостачання необхідно 2540,0 тис. грн.

На будівництво мережі водогону будуть використані (рис. 1):– кошти сільської ради та підприємства в сумі 1382,5 тис. грн.,

у тому числі:кошти сільської ради — 1182,5 тис. грн;•кошти КП «ЛАД» — 200,0 тис. грн;•


125

– кошти від населення в сумі 1070,5 тис. грн;– кошти із фонду ЄС/ООН в сумі 80,0 тис. грн.

На хлорування та аналізи води будуть використані:

– кошти від населення в сумі 7000 грн.

Виходячи з обмежених фінансових можливостей витрати на відрядження не передбачати, а використовувати власний транспорт населення.

Витрати на оренду офісного обладнання не передбачаються, оскільки приміщення та офісне обладнання надане КП «ЛАД».

Фонд ЄС/ООН, 3,2%Населення, 42,4%Сільрада і п-во, 54,4%

рис. 1. Плановане фінансування проекту водопостачання населеного пункту с. свидівок

При формуванні тарифу за воду враховується думка споживачів, тобто об-говорюється на зборах та вносяться ініціативною групою свої пропозиції щодо розміру та терміну плати за воду, на розгляд КП «ЛАД», з подаль-шим його затвердженням. Контроль за зняттям показників лічильників та здійсненням оплати послуг буде здійснювати КП «ЛАД», згідно розробле-ного графіка.

При формуванні тарифу враховується такі витрати:витрати на електроенергію — 151900 грн;•витрати на аналіз води з свердловини та мережі водогону — •32000,65 грн;витрати на обслуговування мережі водогону — 185060,50 грн;•витрати на амортизацію — 175529,05 грн;•


126

витрати на оплату праці та технічне навчання фахівця по експлу-•атації мережі і споруд водогону(по необхідності) — 55000 грн;інші непередбачені витрати (ремонт системи водозабору) — •142000 грн.

Собівартість водопостачання із врахуванням всіх витрат становитиме 741490,2 грн., враховуючи, що середньодобові витрати води становити-муть 396 м3/добу, то собівартість на 1 м3 складе:

741490,2= 5,13 грн/м2

365 х 396Із урахуванням норми прибутку, яка складе 1,05 грн/ м3 тариф становити-ме: 5,13 + 1,05 = 6,18 грн/м3

Таким чином, з врахуванням всіх витрат та норми прибутку тариф на во-допостачання становитиме 6,18 грн./м3 без ПДВ та 6,30 грн./м3 з ПДВ.

Власником впровадженої мережі водопостачання буде КП «ЛАД». Встанов-лення та заміну лічильників, необхідної сантехніки, будуть виконувати спо-живачі за власний рахунок.

Виконання проекту забезпечить наступні результати та вплив на цільову аудиторію проекту:

система якісного водопостачання;•кращі соціально-побутові умови проживання;•підвищення соціально-гігієнічного рівня;•зниження показників захворюваності населення пов’язаних з •вживанням неякісної питної води;можливість використання сучасної побутової техніки;•полегшення ведення домашнього господарства;•вивільнення часу для фізичного, інтелектуального розвитку та ес-•тетичного вигляду жінки, з’явиться можливість приділяти більше уваги дітям;полегшення самообслуговування людей похилого віку та людей з •обмеженими фізичними можливостями;надасть змогу орошувати присадибні ділянки в період засухи;•дасть надію молоді на кращі умови проживання в сільській •місцевості;активна мобілізація фінансових та трудових ресурсів представників •територіальної громади, для вирішення наявних проблем села.


127

Дохід від впровадження нової послуги водопостачання по середньодо-бовій витраті води на КП «ЛАД» на основі спільного проекту ООН та ЄС «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» становить:

6,30 х 396,0 х 365 = 910,602 тис. грн

Оскільки витрати КП «ЛАД» на даний проект становлять 200 тис. грн та собівартість водозабезпечення складає 741,49 тис. грн, звідси економіч-ний ефект від впровадження послуги водопостачання на 1 рік експлуата-ції становить:

910,602— 200,0— 741,49 =— 30,888тис. грн

На 2 рік і подальші роки економічний ефект від провадження проекту становитиме:

910,602 — 741,49 = — 169,112 тис. грн

Визначимо чисту приведену вартість проекту за умови, що за п’ять років тариф та собівартість водопостачання не змінюватимуться (таблиця 4).

Таблиця 4

розрахунок чистої приведеної вартості*

рік, t

грошовий потік, тис. грн.

дисконтний множник 20,5% 1/(1+0,205)t

дисконтований грошо-вий потік, тис. грн.

0-й -200,0 1,0 -200,0

1-й 169,112 0,8299 140,346

2-й 169,112 0,6887 116,467

3-й 169,112 0,5715 96,647

4-й 169,112 0,4743 80,21

5-й 169,112 0,3936 66,562

Чиста приведена вартість (NPV) + 300,232 тис. грн.


Таким чином, NPV = (+ 300,232 тис. грн.) > 0, тому проект варто прийма-ти до реалізації. При рості тарифу чиста приведена вартість також буде підвищуватися.


128

Період окупності проекту становитиме:

Окупність проекту =Чиста сума інвестицій

Середня сума річного припливу грошових коштів(6)

Окупність проекту =200,0

=1,18років169,112

(6)

Даний проект впровадження послуги водопостачання окупиться через 1,18 років.

Пропозиція проекту впровадження нової послуги на КП «ЛАД» Свиді-воцької с/ради є доцільна і економічний ефект від впровадження на 2 рік та подальші роки експлуатації буде позитивним і при середньодобо-вих витратах води споживачами становитиме 169,112 тис. грн. Оскільки чиста приведена вартість є позитивною і становить (+ 300,232 тис. грн.), то проект є доцільним для КП «ЛАД», період окупності якого становить 1,18 років. Це дасть змогу не тільки підвищити рівень якості послуг на підприємстві, та його економічно-господарський стан, але й покращить соціально-побутовий стан життя населення, знизить показники захворю-ваності населення пов’язаних з вживанням неякісної питної води, збіль-шуючи при цьому інвестиційну привабливість села Свидівок та всього Черкаського району.

висновки

До соціальних аспектів вирішення проблеми водопостачання слід відне-сти повноцінне забезпечення водою усіх побутових і санітарних проблем селян, зниження захворюваності внаслідок створення умов для дотриман-ня норм санітарії у приміщеннях і на подвір’ях.

Додатковим соціальним ефектом має стати розвиток місцевого самовря-дування і самоорганізації громади завдяки активізації та зміцнення соці-альної згуртованості селян, співпраця з органом самоврядування — сіль-ською радою при вирішенні конкретної проблеми — водопостачання

Економічний аспект вирішення проблеми водопостачання полягає у створенні більших можливостей для використання води при вирощу-ванні сільгосппродукції. Селяни отримають додаткову продукцію, яку зможуть реалізувати і цим підвищити добробут своїх домогосподарств і села в цілому.


129

Окрім цього, наявність власної системи водопостачання у селі підвищує його конкурентоздатність у залученні інвестицій і розміщенні виробництв, тобто сприятиме зайнятості населення. Село стане привабливішим і для організації зеленого туризму та відпочивальників (головною принадою села є Дніпро і місцеві природні ландшафти).

Інноваційність проекту полягає у застосуванні сучасних технологій водо-постачання і водокористування та у тісній співпраці місцевої влади з гро-мадою у виконанні проекту.

Реалістичність проекту ґрунтується на підтримці проекту (в тому числі і фінансовій) як громадою, так і сільської радою. Економічний ефект від впровадження на 2 рік та подальші роки експлуатації становитиме 169,112 тис. грн, а чиста приведена вартість становитиме (+ 300,232 тис. грн), що дасть змогу не тільки підвищити рівень якості послуг на підприємстві, та його економічно-господарський стан, але й покращить соціально-побутовий стан життя населення.

сПисок використаних джерел

1. Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» [Електронний ресурс] // Офіційний сайт проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду 2». — Режим доступу до сайту : http://www.cba.org.ua/ua/about/about-cba.

2. Проект ЄС та ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на грома-ду»: результати та вплив. За даними соціологічного дослідження Київського міжнародного інституту соціології. — Запоріжжя: Дру-карський світ, 2011. — 54 с.

3. Сталий розвиток суспільства: навчальний посібник / авт.: А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа, Т. Тимочко. — 2 вид. — К.; 2011. — 392 с.

4. Офіційні статистичні дані с. Свидівок та КП «ЛАД».


130

кенчошвілі карінастудентка 3 курсу

київський національний економічний університет ім. в. Гетьмана

гендерниЙ асПект МоБіліЗації гроМад

На сучасному етапі розвиток сільських територій повинен посідати про-відне місце у нашій державі. Адже на сьогодні Україна — це держава з нереалізованим потенціалом та багатими природними ресурсами. Україна належить до числа країн з найвищим рейтингом щодо потенційних ре-зервів агропромислового виробництва. Це зумовлено тим, що на Україну припадає майже третина запасів чорнозему та 27 % орної землі в Європі. Україна має вигідне географічне розміщення, родючі ґрунти, багаті тра-диції землеробства, сприятливий клімат, освічених та працьовитих селян, достатньо розвинуту транспортну інфраструктуру, а також організований збут сільськогосподарської продукції. Статистика свідчить, що 1 % зрос-тання сільського господарства дає 2 % зростання економіки в цілому. [3]

Але, водночас, Україна — це держава, у якій практично знищені льонар-ство, хмелярство, тютюнництво і вівчарство, це держава, у якій різко ско-рочується виробництво цукрових буряків, плодів, ягід, винограду, молока, яловичини і свинини, нарешті, це держава, у якій наявна катастрофічна демографічна ситуація на селі, що характеризується депопуляційними процесами (низьким є коефіцієнт життєвості, у 25 % сіл діти не народжу-ються, у 5 % сіл немає молоді у віці 16– 29 років, коефіцієнт фертильності у сільській місцевості не перевищує 0,5, понад 30 % селян — пенсіоне-ри, критичної межі досяг показник трудозабезпеченості). На нашу думку, руйнівним процесам у сільській місцевості можна запобігти, зокрема, роз-глядаючи громаду, як рушійну силу сільського розвитку і носія ініціатив, та покладаючи на неї функцію сталого соціально-економічного розвитку сільських територій. Саме проблемі гендерного аспекту мобілізації громад присвячено дане дослідження, що є вкрай актуальним.

об’єктом дослідження є сільська громада.

Предметом дослідження є соціально-психологічні особливості гендерно-го підходу у мобілізації громад.

Метою роботи є теоретичний аналіз та емпіричне дослідження про-блеми гендера в аспекті визначення соціально-психологічних особли-востей розвитку громад.


131

Опрацювавши масив інформації, нами було обрано наступні пріоритетні напрямки розкриття теми наукової роботи:

1. Розкриття сутності поняття «гендер».2. Окреслення сучасної ситуації на селі.3. Аналіз гендерних підходів у становленні українця.4. Власне дослідження гендерного аспекту мобілізації громади.

Розкриваючи сутність поняття «гендер», було встановлено, що американ-ський психоаналітик Р. Столлер був першим, хто запропонував викорис-товувати термін «гендер». Його книга «Стать та гендер» побачила світ у Нью-Йорку у 1968 р., у видавництві «Науковий дім». Психолог Дж. Мани запропонував синонім до поняття гендеру — термін «статеворольова по-ведінка». [1, с. 18]

гендер (грец. genos — рід, походження) — соціальна конструкція, яку використовують для характеристики статевих особливостей поведінки і побудови соціальних стратегій. Поняття «гендер» використовують як со-ціальну категорію на відміну від поняття «стать», яке вказує на вроджені біологічні особливості людини. [8, с. 80]

Гендер — соціально-психологічна характеристика, набута у процесі соці-алізації, яка формує людину як чоловіка чи жінку і значною мірою визна-чається особливостями культури, традицій, звичаєвості, виховання, соці-альними очікуваннями. [1, с. 18]

Формувати гендер — означає створювати такі відмінності між хлопчиками і дівчатками, чоловіками і жінками, які є культурними, а не природними, сутнісними, біологічними. [1, с. 19]

Гендерна рівність — рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Дискримінація за ознакою статі забороняється. [2]

Сучасний стан села турбує свідому громадськість нашого суспільства. Ще у 90-х роках значно скоротився рівень зайнятості на селі у виробничих галузях, зазнав скорочення і ринок праці в агропромисловому секторі. Жителі села на даний момент знаходяться практично на рівні зубожіння.

Формування ефективної політики рівних можливостей для жінок і чо-ловіків — одна з вимог побудови демократичного суспільства. Загальне зниження життєвого рівня в Україні передусім уразило більшу частину


132

сільського населення. Криза руйнує національні традиції українського на-роду. Один із прикладів — втрата багатодітності української родини. Так, у кожному четвертому селі діти не народжуються, в кожному десятому немає дітей до 5 років, а у 1500 селах — молоді віком 16–20 років. Така демографічна ситуація впливає на процес відтворення населення, не до-зволяє сформувати раціональну структуру зайнятості сільського населен-ня. У розмовах про рівність між чоловіком і жінкою рідко піднімається проблема культурного розвитку, відпочинку. Особливо це прослідковуєть-ся у сільській місцевості, де економічна криза практично зруйнувала сис-тему закладів культури. Увага до економіки села — необхідна умова для поліпшення становища сільської жінки. Жінки, які працюють на селі, часто не можуть стати власниками фермерських господарств, тому що не мають доступу до кредитів, технологій, послуг. Навіть при виконанні більшої час-тини роботи, оплата праці жінок менша за оплату чоловіків. Багато жінок живуть за рахунок прибутку від так званого неформального сектору, не-врегульованих, а часом й нелегальних ринків.

Дослідженнями, що проводились з метою вивчення проблем та можливос-тей поліпшення становища сільських жінок, визначено головні соціально-економічні проблеми села. Це, передусім:

зникнення в Україні тисяч сіл, в результаті визнання їх непер-•спективними, в яких через економію коштів не тільки не фінан-сувалося будівництво об’єктів соціально-побутового призначення, а й заборонялося індивідуальне житлове будівництво, внаслідок чого найбільші труднощі з переселенням мали саме жінки;суттєве відставання сіл за рівнем соціального розвитку та за умо-•вами проживання в них від міст, що спричинило обезлюднення сіл та інтелектуальне відставання;втрата історично традиційної багатодітності селянських сімей •України, зниження рівня народжуваності, який навіть не забезпе-чує відтворення сільського населення;швидке старіння сільського населення, зокрема жіноцтва, що •зумовлене, з одного боку, інтенсивною міграцією сільських жителів працездатного віку до міст через важкі умови життя та праці в селі, а з іншого — надто низьким рівнем медичного обслуговування;поступова втрата кожним наступним поколінням селян інтересу до •праці у сільському господарстві й проживання у сільській місцевості.

Аналіз сучасного становища сільських жінок в Україні мимоволі підводить до висновку, що постійне погіршення умов життя породжує незворотні зміни [6, ст. 30–31].


133

З усіх проблем, що існують в українському селі, найбільш прикро спостері-гати за деградацією сільської молоді, яка викликана розчаруванням у по-шуках стабільного заробітку. Здебільшого молоді люди просто не знаходять свого потенційного місця працевлаштування або ж їм не підходить запро-понований рівень доходів. Статистика з цього приводу плачевна — усього 48 осіб зі 100 віком від 18 до 27 років мають постійне місце роботи. [9]

Саме тому гендерна проблема на селі може бути вирішена тільки через пере-будову свідомості молодого покоління. А саме: зміни у навчальній програмі, розширення освітньої галузі в сільській місцевості шляхом збільшення кіль-кості та недопущення закриття уже існуючих шкільних та дошкільних закла-дів, закладів культури. На перший погляд, ця схема здається досить тяжкою та нездійсненною, але все закладається в нашій свідомості ще змалечку. Так, я особисто стикаюсь з проблемою відторгнення села як такого взагалі. Тобто молодь вважає, що село — це щось непрестижне, ганебне та непотрібне. Але в той же час ніхто не замислюється, що саме село дає змогу нам існувати як аграрній державі і майбутнє України — за сільською місцевістю. Навчаючись на аграрному факультеті провідного вищого навчального закладу країни, я стаю свідком неоднократного приниження і пригноблення студентів, що вирі-шили пов’язати свою професію із аграрною сферою, молоддю, що навчається на «престижніших» факультетах. Таке бачення бере свій початок із дитинства, адже зароджується у дитячій свідомості. Тому, на мою думку, це є вкрай важ-ливим фактором розвитку міжособистісних взаємовідносин та підходів до формування спільних інтересів щодо розвитку українського села зокрема і України в цілому. Статистика наведена в додатку 1 свідчить про щорічне ско-рочення сільського населення. У 1991 році кількість сільських жителів стано-вила 16,8 млн осіб, в 2011 році ця цифра зменшилась до 14,3 млн осіб.

Наявна низка гендерних проблем у розвитку українського суспільства, а саме: незначна представленість жінок у державотворчій та управлін-ській діяльності, збільшення різниці у тривалості життя статей, підвищена смертність чоловіків, подвійна зайнятість жіноцтва, недостатня самореа-лізованість чоловіків у виховній та господарсько-побутовій функціях сім’ї та складна гендерна ситуація у вищій школі, що сягають своїм корінням у прорахунки гендерної соціалізації дітей. [1, с. 290]

Науково-практична спадщина В. Сухомлинського містить ідеї та рекомен-дації щодо розв’язання проблеми гендерної соціалізації, які ґрунтуються на неупередженому ставленні до особи: «Як вогню бійтеся, щоб дівчат-ка відчували: ми — слабші, наша доля — підкорятися. Хлопчиків саме й надихає те, що поруч з ними — дівчатка. Заплакати від того, що важко, саме й тому соромно, що поруч — дівчинка. Але все ж таки її місце у


134

військовій грі особливе. Найважчу роботу виконують чоловіки. Та тільки чоловік виявить слабкість — жінка відразу замінить його, покаже, на що вона здатна» (Цит. [1, с. 290]).

Так, досліджуючи гендерний аспект мобілізації громад, важливо розгляну-ти проблему рівності чоловіка і жінки, що допоможе уникнути супереч-ності в програмі розвитку громад.

Індекс гендерної нерівності, запроваджений у 2010 році, відображає враз-ливість жінок у трьох сферах — репродуктивне здоров’я, присутність у парламенті та економічна діяльність. Він ілюструє втрати у людському роз-витку внаслідок нерівності між досягненнями жінок та чоловіків за цими трьома напрямами. В Україні жінки мають 8 відсотків місць у парламенті, 92 відсотки жінок мають середню або вищу освіту порівняно з 96 відсотками чоловіків. На кожні 100 тис. народжених живими 18 жінок помирають від причин пов’язаних із вагітністю; рівень народжуваності серед підлітків ста-новить 28 народжених на 1000 народжених живими. В результаті значення ІГН для України становить 0,463, тобто за даними 2008 року Україна посідає 44 місце серед 138 країн. Казахстан та Російська Федерація знаходяться за цим показником відповідно на 67 та 41 місці відповідно. [7, ст. 26–27]

Для глибокого дослідження гендерного аспекту розвитку села потрібно винести на порядок денний питання про сільську жінку. Директор Між-народного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» І. Ключковська висловила пропозицію про системне глибоке дослідження ситуації з українською жінкою на селі, яка є носієм культури та духовності і яка фактично взагалі перебуває на маргінесі життя, упо-сліджена, забута, нею ніхто не цікавиться. Так, саме жінка є берегинею сі-мейного добробуту і саме вона координує роботу чоловіка.

Для поліпшення становища громад, їх мобілізації потрібно чітко розроби-ти програму розвитку, яка буде передбачатись мінімум на 20 років. Адже радикально змінити гендерні соціально-психологічні детермінанти у до-рослого населення неможливо, на противагу від молоді.

Застосовуючи техніку соціальної мобілізації, по всій країні вдалось мо-білізувати 1145 громад, які створили 1149 пілотних організацій громад. 331442 домогосподарств представлені 168731 чоловіками і 242678 жінками об’єднались для вирішення найбільш нагальних проблем своєї громади.

За даними http://cba.org.ua/, а саме проекту Місцевого розвитку орієн-тованого на громаду, нами було здійснено дослідження гендерних осо-


135

бливостей сформованих громад. Було визначено кількість чоловіків та жінок в громадах, а також особливості її очолювання залежно від статі особи (Табл. 1).

Таблиця 1

кількість чоловіків та жінок в громадах по регіонах україни за 2009–2011 роки

Громади по регіонах

Кіль

кіст

ь ст

воре

них

гром

ад

в ре

гіон

і, ш

т.

Сум

арна

кіл

ькіс

ть ч

олов

іків

, як

і вх

одят

ь до

гро

мад

, осі

б

Сум

арна

кіл

ькіс

ть ж

інок

, які

вх

одят

ь до

гро

мад

, осі

б

Сере

дня

кіль

кіст

ь чо

лові

ків

в гр

омад

і, ос

іб

Сере

дня

кіль

кіст

ь ж

інок

в

гром

аді,

осіб

Кіль

кіст

ь ж

інок

, які

очо

лю-

ють

гро

мад

у, о

сіб

Кіль

кіст

ь чо

лові

ків,

які

очо

-лю

ють

гро

мад

у, о

сіб

Част

ка ж

інок

-лід

ерів

гро

ма-

ди, %

Част

ка ч

олов

іків

лід

ерів

гр

омад

и, %

АР Крим 40 5531 7960 138 199 27 13 68 32

Волинська 47 14786 17552 238 283 16 31 34 66Дніпропетров-ська

41 13695 16907 334 412 27 14 66 34

Донецька 40 10901 14187 273 355 28 12 70 30

Житомирська 42 1126 1847 27 44 15 27 36 64

Закарпатська 58 2207 3499 38 60 24 34 41 59

Запорізька 39 2630 3734 67 96 14 25 36 64Івано-Франківська

56 3506 5379 63 96 27 29 48 52

Київська 51 4389 6481 86 127 26 25 51 49

Кіровоградська 43 826 1383 19 32 22 21 51 49

Полтавська 40 3147 3602 79 90 12 28 30 70

Рівненська 40 818 1611 20 40 17 23 42 58

Сумська 43 2844 3890 65 88 15 28 35 65

Тернопільська 55 2095 6704 38 122 27 28 49 51

Харківська 43 3418 5279 79 123 20 23 47 53

Херсонська 42 8044 9528 192 227 31 11 74 26

Хмельницька 45 1441 2482 32 55 24 21 53 47

Черкаська 40 18071 22744 452 569 21 19 53 47

Чернігівська 35 2318 3314 66 95 13 22 37 63


136

У результаті диференціації даних взятих з http://cba.org.ua/one/ua/activities/participants нами було зроблено наступні висновки. У більшості регіонів країни були створені громади, найбільша їх кількість знаходиться в Закар-патській області, найменша — в Чернігівській області.

20

30

40

50

60

70

80

АР

Крим

Воли

нськ

аД

ніпр

опет

ровс

ька

Дон

ецьк

аЖ

итом

ирсь

каЗа

карп

атсь

каЗа

порі

зька

Іван

о-Ф

ранк

івсь

каКи

ївсь

каКі

рово

град

ська

Пол

тавс

ька

Рівн

енсь

каСу

мсь

каТе

рноп

ільс

ька

Харк

івсь

каХе

рсон

ська

Хмел

ьниц

ька

Черк

аськ

аЧе

рніг

івсь

ка

Чоловіки, %Жінки, 96 %Лінійна (Чоловіки, %)Лінійна (Жінки, %)

рис.1. кількість жінок та чоловіків голів громади

В структурі кількості чоловіків та жінок громади переважають жінки. На нашу думку, це, насамперед, пов’язано з демографічною ситуацією в країні, за якою частка жінок значно більша. Також це зумовлено різ-номанітними економічними, політичними та соціальними факторами. Що ж до гендерних особливостей оголювання громади, то в 11 регіо-нах частка чоловіків-лідерів займає більше 50 %, в свою чергу, частка жінок-лідерів громади становить понад 50 % лише в 9 регіонах. Однак, наведені дані для чоловіків та жінок майже рівні. Найменша частка жінок-лідерів громади простежується у Полтавській області і становить 30 %. Стосовно чоловіків, то найменша частка їх частка у громадах на-явна у Херсонській області і становить 26 %. За результатами дослі-дження робимо висновок, що лідерами громад найчастіше стають чоло-віки, з невеликим відривом від жінок. Для того, щоб зробити остаточні висновки щодо гендерного аспекту мобілізації громади, наведених ре-зультатів, на нашу думку, не достатньо. Тому в рамках дослідження було вирішено провести опитування серед сільських жителів Козятинського району Вінницької області. Зразок анкети наведено у Додатку 3. У ході


137

анкетування сільським жителям було поставлено 9 запитань, відповіді на які відображають думку селян та допомагають розкрити гендерний аспект активізації громади. У опитуванні взяли участь 30 респондентів (15 жінок та 15 чоловіків) віком від 20 до 70 років.

Доцільним є як окремий аналіз відповідей чоловіків та жінок, так і аналіз їх відповідей у сукупності, що допоможе нам зробити відповідні висновки.

Таблиця 2

аналіз відповідей чоловіків, отриманих у ході анкетування

№ запитанняВідповідь

«чоловік»,%Відповідь «жінка»,%

Відповідь «чоловік» і «жінка»,%

Відповідь «так»,%

Відповідь «ні»,%

1. 74 13 13 - -

2. 27 73 - - -

3. 27 73 - - -

4. 74 20 6 - -

5. 54 33 13 - -

6. 61 33 6 - -

7. 74 6 20 - -

8. 100 - - - -

9. - - - 20 80

Виходячи із результатів опитування чоловіків, ми констатуємо, що біль-шість із них вважають саме себе лідером громади. Лише 13 % вважа-ють лідером жінку або і чоловіка, і жінку. 100 % чоловіків схиляються до думки, що саме вони повинні обіймати впливові посади. Загальна сума відповідей ілюструє той факт, що чоловіки намагаються проявляти свою значимість у всьому, а жінки — навпаки. Проте у підсумку вони вважають, що нерівності між чоловіком і жінкою в суспільстві не існує, всупереч ре-зультатам опитування.


138

Таблиця 3

аналіз відповідей жінок, отриманих у ході анкетування

№ запитання

Відповідь «чоловік»,%

Відповідь «жінка»,%

Відповідь «чоловік» і «жінка»,%

Відповідь «так»,%

Відповідь «ні»,%

1. 33,3 33,3 33,3 - -2. 87 13 - - -3. 20 80 - - -4. 20 47 33 - -5. 53 47 - - -6. - 100 - - -7. 54 13 33 - -8. 87 - 13 - -9. - - - 47 53

Під час проведення анкетування серед жінок, виявилося, що незважаючи на утиски з боку чоловіків, вони схиляються до думки, що саме чоловіки повинні обіймати впливові посади і краще орієнтуються в економічних питаннях. Про це свідчить загальна сума відповідей.

Відповідаючи на запитання «Чи порушується рівність між чоловіком і жін-кою у сучасному суспільстві?» респонденти відповідають негативно. Хоча значний відсоток жінок вважає, що ця рівність все ж таки порушується.

Для повноти дослідження та достовірності його результатів важливо сфор-мулювати та систематизувати переваги та недоліки активізації громади чо-ловіками і жінками з точки зору наявних у них можливостей, виділяючи при цьому гендерні тенденції у суспільстві (Додаток 4, Табл.4).

Таким чином, усі вище викладені результати дослідження дають змогу зробити єдиний і однозначний висновок. Активізація і мобілізація грома-ди з гендерної точки зору можлива з більшою ймовірністю, коли лідером громади є чоловік. На нашу думку, також важливими є організаційні, коор-динаційні та виховні здібності лідера громади, що в подальшому впливає на ефективність та результативність її діяльності.

У заключних зауваженнях Комітету ООН стосовно ліквідації дискримінації щодо жінок, який 29 січня 1996 року розглянув третю періодичну допо-відь України, йдеться про те, що в Україні є такі негативні явища, як «над-


139

мірна стереотипізація ролі жінок і чоловіків у культурному і соціальному житті, у трудовій сфері. Це призводить до того, що жінки беруть на себе всі турботи про родину і дітей, а це призводить до обмеження їхньої ролі у соціальному житті, зокрема (незначна кількість жінок-депутатів, міністрів і таке інше)». Ще тоді Комітет ООН відзначав, що «в Україні немає чітко визначеної політики стосовно становища жінок і відсутні ефективно діючі механізми вирішення гендерних питань».[6, ст.28]

Рівноправний людський розвиток потребує радикальних зрушень у ген-дерній соціалізації дітей та юнацтва. Необхідно відмовитися від диферен-ційованого, обмежувального підходу до виховання молоді залежно від її статі, від статевовідповідних традиційних очікувань. Саме через зрушення у свідомості молоді ми зможемо досягти потрібних результатів.


1. Говорун Т. В., Кікінежді О. М. Гендерна психологія: Навчальний посіб-ник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2004. — 308 с.

2. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 52, ст.561)

3. Інтернет ресурс: http://eurofeed.com.ua/index.php/biznes-proekty/fondдерний

4. Інтернет ресурс: http://zik.ua 5. Інтернет ресурс: http://www.rbc.ua6. Кириченко Л.Ф. «Сільська жінка в сучасному суспільстві» — Вісник ін-

ституту сільського розвитку «Аспекти сільського розвитку» №1 2004 р.7. Національна доповідь про людський розвиток 2011 «Україна: на шляху

до соціального залучення»8. Психологічна енциклопедія/Автор-упорядник Степанов О.М. — К.: Ака-

демвидав, 2006. — 426 с.9. Р. Левицький, «Село чи місто? Куди втекти від безробіття?»,2008 р.-

Режим доступу: http://prof.osvita.org.ua/uk/required/articles/44.html10. Статистичний щорічник України за 2010 рік.


140

Додаток 1

Таблиця 1

кількість1 сільського населення в україні за 1990–2011 роки (млн осіб)

1991

1996

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

наявне населен-ня, млн. 16

,8

16,5

16,0

15,9

15,7

15,5

15,3

15,0

14,8

14,7

14,5

14,5

14,3

Таблиця 2

розподіл2 населення україни за віком і самооцінкою власної відпо-відальності за стан суспільних справ, 2009 рік (%)

Вік

Визнання відповідальності

невизнання відповідальності невизначеність

У країніУ місті або селі



18–25 24,7 28,5 62,0 58,2 13,3 13,326–40 25,7 30,5 61,2 57,3 13,1 12,241–55 23,5 30,5 61,3 57,2 15,3 12,356+ 21,1 22,9 66,9 66,2 12,0 10,9

Таблиця 3

ризики3 гострого соціального відторгнення за типом населеного пункту, 2007 рік (% порівняно з середнім)

Ризик гострого соціального відторгненняВелике місто 63,3Мале місто 94,3сільська місцевість 155,6

1 За даними Всеукраїнського перепису населення на 5 грудня 2001 року, за інші роки на 1 січня2 Джерело: Українське суспільство 1992–2009. Динаміка соціальних змін. Інститут соціології

НАН України.20093 Джерело: Розраховано за даними Державного комітету статистики України


141

Додаток 2

динаміка4 чисельності наявного населення в 1989–2009 роках за типом поселень, млн осіб (на початок року)

10

15

20

25

30

35

40

1989

1995

2000

2001

2002

2006

2007

2008

2009

2010

МіськеСільське

рис.1

Додаток 3

анкета

Шановні респонденти! Дослідників-організаторів опитування цікавить Ваша думка, тож просимо Вас відверто відповісти на подані запитання. Анонімність гарантується.

Мета анкетування: виявити гендерні особливості організації громади.

Вкажіть Вашу стать (підкресліть) чоловіча жіноча

Дайте відповіді на наступні запитання (підкресліть обрану Вами відповідь):

1. Хто може стати ефективним лідером?

чоловік жінка4 Джерело: «Гендерне статистика України: сучасний стан, проблеми, напрями вдосконалення»,

Запоріжжя: Друкарський світ, 2011 рік, — 192 с.


142

2. У кого є більше часу для додаткової роботи?

чоловік жінка

3. Хто володіє більшою силою переконання?


4. Хто краще володіє організаторськими здібностями?


5. У кого краще розвинуті координаційні уміння?


6. У кого краще розвинуті комунікабельні уміння?


7. Хто краще орієнтується у економічних питаннях?


8. Хто повинен обіймати впливові посади?


19. Чи порушується рівність між чоловіком і жінкою у сучасному суспільстві?

так ні


143

Додаток 4

Таблиця 4

Переваги та недоліки активізації громади чоловіками і жінками

чоловіки жінкиПереваги • частка на ринку праці чолові-

ків 73%;

• 91,8% чоловіків серед депутатівВерховної Ради України;

• 90–95% економічних ресурсівконтролюється чоловіками;

• праця чоловіків цінується вищепраці жінок.

• частка на ринку праці жінок27%;

• частка жінок з вищою освітоюскладає 56%;

• 38% приватних підприємцівскладають жінки, вони керують 26% малих підприємств;

• 73,7% заробіток жінок у відсо-тках від середньостатистичного у чоловіків;

• 98,6% жінок серед працівниківдошкільних закладів, 84,5 % — в середніх школах;

Недоліки • чоловіче безробіття зростаєбільшими темпами;

• чоловіки ідуть на пенсію на 5років пізніше;

• 57% чоловіків на другий деньпісля розпаду сімей перестають піклуватися про своїх дітей;

• на 12 років менше живутьчоловіки в Україні у порівнянні з жінками;

• 40% чоловіків у віці від 16років помирають до досягнен-ня ними пенсійного віку;

• серед голів обласних адміністра-цій лише 3 жінки;

• серед звільнених працівниківкількість жінок майже удвічі переважає кількість чоловіків;

• жінок більше, ніж чоловіків, пра-цює неповний робочий день;

• жінки отримують 2/3 заробітноїплатні чоловіків.

• на 4–6 годин більше працюєжінка, ніж чоловік, праця в домашньому господарстві не враховується як продуктивна;

• 8,2 % жінок серед депутатівВерховної Ради України;

• 5–10% економічних ресурсівконтролюють жінки;


144

Патук Янастудентка 5 курсу

Чернігівський державний технологічний університет

Залучення гроМадян до відтворення інфраструк-тури гроМад: на що це вПливає?

На сьогоднішній день питання всебічного розвитку інституту участі гро-мадян у процесі відтворення інфраструктури громад все більше й більше привертає увагу державних органів, науковців, засобів масової інформації та громадськості.

Насамперед це підтверджується нормативним закріпленням даного інсти-туту. Конституцією України закладено необхідні передумови для реалізації демократичних форм прямої участі громадян у вирішенні питань місцево-го та регіонального значення [1]. Законом України «Про місцеве самовря-дування в Україні» гарантується право громадськості на участь в управ-лінні та передбачаються певні форми такої участі [2]. За останні роки в Україні прийнято цілу низку нормативно — правових актів, спрямованих на демократизацію органів влади: укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, на регіональному та місцевому рівнях — від-повідні розпорядження голів, положення про громадські ради та статути територіальних громад [5].

Питанням участі громадян у процесі відтворення інфраструктури гро-мад присвячено багато публікацій в засобах масової інформації, також існує чимала кількість Інтернет-ресурсів, на яких громадянам не лише роз’яснюються їх права і обов’язки, а й наводяться рекомендації щодо реалізації цих прав, надаються можливості політичної участі шляхом ви-словлення власного бачення формування державної політики, обговорен-ня процесів прийняття управлінських рішень, тощо. Таким чином громад-ські організації та засоби масової інформації беруть безпосередню участь у всебічному розвитку інституту громадської участі.

На думку Кішіньової О. В. проблемами розвитку повноцінного грома-дянського суспільства є насамперед існування елементів місцевого управління, які у спадок отримала наша держава від радянської адміні-стративно — командної системи та недостатня стабільність певних по-літичних процесів в державі, що часто перешкоджає створенню умов прозорості і відкритості прийняття управлінських рішень, негативно


145

впливає на імідж державних органів та зменшує рівень довіри грома-дян та їх політичної участі.

Тому становлення України, як демократичної правової держави, потре-бує ґрунтовного вдосконалення систем управління, докорінного змі-нення менталітету громадян, ефективного впровадження інструментів демократії. Потрібен перехід громадян від відчуття підлеглості та керо-ваності до розуміння себе активними учасниками та рушійною силою місцевих процесів [5].

Стандарти ЄС у сфері державного управління та місцевого самоврядування визначають потребу залучення громадських організацій та пересічних гро-мадян до розробки і реалізації управлінських рішень, а також стратегічних і програмних документів, зокрема на рівні громад і регіонів. Такий підхід, з одного боку, сприяє задоволенню інтересів громадян щодо соціально-економічного розвитку територій, а з іншого — органи влади отримують демократичний інструмент визначення першочергових проблем розвитку територій, вирішення яких потребує підтримки держави [6].

Не зважаючи на те, що законодавством закріплено право громадськості на безпосередню участь вирішенні питань щодо життя територіальної грома-ди, все ж тлумачення такого поняття як «залучення громадян до прийняття рішень» немає. Залучення громадян — це демократичний принцип, це не лише підтвердження права кожного громадянина мати голос в управлінні місцевими справами (не тільки у день голосування ), а й обов’язок органів місцевого самоврядування знайти можливості інформувати, просвітити та залучити у певний спосіб громаду до процесів суспільного планування й ухвалення рішень [7]. Цей процес відбувається за безпосередньої учас-ті та підтримки місцевої влади (органів місцевого самоврядування). Тому пріоритетними завданнями владних органів є сприяння залученню грома-дян до формування та реалізації управлінських рішень з використанням успішного світового досвіду, новітніх технологій і практик, а також аналіз та усунення причин політичної пасивності громадян.

До безлічі проблем громад можна додати ще й застарілі радянські уяв-лення щодо ролі владних структур у вирішенні проблем та комплекс мен-шовартості «простої людини», що і призводить до пасивності громадян та недовіри до владних структур.

Причин цього явища достатньо багато, але за дослідженнями Кішіньової О.В. в нашій державі основними є низький рівень правової свідомості у зв’язку з відсутністю необхідних знань чи недостатньою поінформованістю


146

про стан справ, а також внутрішній психологічний стан, який проявляєть-ся в невпевненості щодо реального впливу громадськості на вирішення місцевих чи регіональних питань.

Дана психологічна особливість громадян нашої держави є спадком від радянської адміністративної системи, коли управління здійснювалося ви-ключно централізовано, а роль громадськості не мала реального впливу на прийняття та реалізацію управлінських рішень і носила лише декла-ративний характер. Тому, системний підхід до застосування форм кон-сультацій з громадськістю, зворотній зв'язок у процесі політичної участі громадян, прозорість, відкритість і доступність зможуть забезпечити пере-осмислення кожним громадянином ролі громадськості не лише як фокусу реалізації державної політики, а як рівноправного суб’єкта процесів при-йняття рішень та головного агента контролю за діяльністю влади [5].

Серед причин відсутності у громадян інтересу до вирішення місцевих проблем є низька поінформованість. Але на сьогоднішній день, можна стверджувати, що дане питання поступово вирішується органами дер-жавної влади шляхом вжиття заходів з інформування населення. Питан-ня інформування населення врегульовано низкою нормативних доку-ментів — законом України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засо-бами масової інформації»[3], постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 року № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади»[4]. Місцеві органи державної влади проводять широку інформаційну роботу через місцеві засоби масової інформації, громадські приймальні і консультативні цен-три, власні веб-сайти, «гарячі» телефонні лінії, шляхом розповсюдження друкованих інформаційних матеріалів.

Ще однією причиною інертності населення по відношенню до вирішення проблем громади є низький рівень правових знань. Демократична участь і залученість громадян є ефективною у разі наявності у них належної підготовки, яка включає достатній обсяг знань про можливість здійсню-вати свої права і свободи, наявність певних знань і навичок. Питаннями правового всеобучу на регіональному та місцевому рівнях займаються міжвідомчі координаційні методичні ради з питань правової освіти на-селення при місцевих органах виконавчої влади. Основними завданнями даних рад є підвищення рівня правової підготовки населення, створення належних умов для набуття громадянами знань про свої права, свободи і обов’язки, широке інформування населення про правову політику дер-жави та законодавство [5].


147

Таким чином, можна сказати, що на політичну активність громадян безпо-середній вплив має рівень їх поінформованості та освіченості.

На думку Кішіньової О. В., залучення громадян до процесу відтворення інфраструктури громад, в першу чергу, активізує ініціативність населен-ня та сприяє згуртованості громади, які в свою чергу стають активними партнерами органів влади та органів місцевого самоврядування, а також є одним із чинників сталого розвитку за участі місцевих громад [5].

На практиці успішність такого підходу до сталого розвитку продемонстру-вав Проекту Європейського Союзу та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (МРГ), який впроваджується в усіх областях України з 2008 року. Завдяки зазначеному проекту відбувається зміна в свідомості людей та влади щодо можливостей вирішення проблем громад на основі підходу орієнтованого на громаду, що пропонується Проектом МРГ.

головна мета дослідження полягає у виявленні факторів, на які має вплив залучення громадян до відтворення інфраструктури громад.

Для досягнення цієї мети були визначені такі основні завдання:

1. Оцінити рівень залучення громадян до відтворення інфраструктури громади за наступними критеріями:

врахування думок населення при вирішенні проблем громади;•вирішення актуальних проблем громади;•підвищення співробітництва громадян та органів влади;•зростання довіри громадян до владних структур.•

2. Визначити чинники успішності залучення громадян до відтворення інф-раструктури громад та розробити рекомендації щодо сприяння покра-щенню такого залучення громадян.

Для оцінювання досліджуваних чинників застосовувався метод опитуван-ня членів громад.

В ході проведеного дослідження на тему: «Залучення громадян до відтво-рення інфраструктури громад: на що це впливає?», отримано результати, які дають змогу оцінити сучасні погляди громадян щодо тих сфер на які має вплив їхнє залучення до відтворення інфраструктури громад. В опи-туванні взяли участь 30 респондентів, населених пунктів які приймають


148

безпосередню участь у реалізації Проекту ЄС-ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Серед них: 15 осіб — представники чоловічої статі та 15 осіб — представниці жіночої статі, віком від 30 до 57 років.

Метою дослідження було виявлення тих факторів на які має вплив залу-чення громадян до відтворення інфраструктури громад. Кожний респон-дент давав відповідь на запитання поставлене у анкеті індивідуально. Дані було занесено у кодувальний листок і проведено подальшу обробку.

1. На запитання «Чи являєтесь Ви членом ОГ?» 80% (24 особи) відповіло позитивно і 20% (6 осіб) заперечили свою участь у організації грома-ди, що свідчить про достатньо високий рівень залучення громадян до участі у відтворенні інфраструктури громад.

2. 50% респондентів (15 осіб) заявили про свою безпосередню участь у впро-вадженні мікропроектів їхньої громади, відповідно 46,7 %(14 осіб) прийма-ють опосередковану участь і лише 3,3% (1 особа) не приймає участі у реа-лізації мікропроекту громади. Отже більшість громадян є не байдужими до становища власної громади та сприяють покращенню її становища.

3. Досліджуючи питання мотивації громадян до їхньої участі у реалізації мікропроектів, я ще раз впевнилась в зацікавленості населення у по-кращенні життя власної громади. Від так 86,6% (26 осіб) беруть участь у реалізації мікропроектів їхньої громади з власної ініціативи і лише 6,7% (2 особи) та 3,3% (1 особа) опитаних відповідно беруть участь відповід-но до посадових обов’язків та вказівки керівництва.

4. Спробуємо визначити на що ж впливає залучення громадян до від-творення інфраструктури громади. Отже, думки респондентів з цього приводу розподілилися наступним чином: 26,6% вважає, що залу-чення громадян до відтворення інфраструктури громади впливає на врахування думок населення при вирішенні проблем громади; одна-ковою мірою розподілилися думки щодо впливу залучення громадян до відтворення інфраструктури громади на вирішення актуальних проблем громади та на підвищення співробітництва населення та органів влади (по 36,7% опитаних).

5. Враховуючи позитивний досвід реалізації Проекту ЄС-ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» щодо залучення громадян до ви-значення пріоритетності проблем громади 66,7% опитаних визначили, що при визначенні пріоритетів однаковою мірою враховуються думки членів організації громади та органів влади, 26,6% опитаних визначили.


149

Що здебільшого враховується думка членів організації громади і лише 6,7% респондентів вважають, що враховується здебільшого думка пред-ставників органів влади.

6. Враховуючи відповіді респондентів на попереднє запитання та на за-питання «Чи сприяє залучення членів ОГ до процесів ухвалення рішень дієвішому відтворенню інфраструктури громад?» (100% респондентів дали позитивну відповідь) можна стверджувати, що однією з тих сфер на які має вплив залучення громадян до відтворення інфраструктури громад є саме визначення проблем громади та ухвалення рішень за безпосередньої участі громадян, що в свою чергу має вагоме значення при відтворенні інфраструктури громад.

7. Визначаючи рівень врахованості пріоритетів розвитку громади в планах розвитку району думки респондентів розподілилися однаковою мірою щодо повної та часткової їх врахованості і становлять по 50%.

8. Відповідаючи на питання «Чи сприяє залучення громадян до відтво-рення інфраструктури громад підвищенню довіри до владних орга-нів?» 70 % опитаних дали позитивну відповідь, 23,3% — не змогли визначитися з відповіддю і лише 6,7% заперечити таке твердження. Таким чином, можна стверджувати, що залучення громадян до від-творення інфраструктури громад має достатньо великий вплив на взаємини владних структур та громадян і сприяє встановленню по-розумінню між цими сторонами.

9. Оцінюючи рівень співпраці громадян та органів влади 60% респонден-тів відзначили зростання такої співпраці, 23,3% — визначили ці відно-сини не змінними і 16,7% опитаних не змогли визначити зміни у такій співпраці. Таким чином, ми можемо побачити вагомі зміни у взаємопо-розумінні між владою та громадянами, що має позитивний характер.

Що стосується гендерного аспекту, то під час опитування було в одна-ковій мірі враховано думки чоловіків та жінок, тобто 50% респондентів складають чоловіки, та 50% — жінки.

Якщо аналізувати відповіді респондентів в залежності від статі, то у біль-шості випадків їхні відповіді збігалися. Розбіжності у поглядах чоловіків і жінок виявилися лише відносно рівня врахованості пріоритетів розвитку громади в планах розвитку району та щодо підвищення довіри до влад-них органів у результаті залучення громадян до відтворення інфраструк-тури громади.


150

Від так 60% опитаних жінок вказали, що пріоритети розвитку громади враховані повністю в планах розвитку району, а 40% — що враховані частково. При відповіді чоловіків на це ж запитання виявлена повністю протилежні погляди: 60% опитаних чоловіків зазначили про часткове вра-хування пріоритетів розвитку громади, а 40% — зазначили, що пріоритети враховані повністю.

Щодо підвищення довіри до владних органів у результаті залучення гро-мадян до відтворення інфраструктури громади 60% опитаних жінок дали ствердні відповіді, 6,7% дане твердження заперечили та 33,3% мали труд-нощі з відповіддю на дане запитання. Що ж до відповідей чоловіків, то 80% опитаних дали позитивну відповідь, 6,7% — заперечливу і лише 13,3% з опитаних чоловіків було важко відповісти на дане питання.

Таким чином, можна стверджувати, що погляди чоловіків та жінок з до-сліджуваних питань майже повністю збігаються, за винятком деяких положень.

висновки. Підсумовуючи все вище сказане, можна стверджувати, що за-лучення громадян до відтворення інфраструктури громад має позитивні наслідки як для самих громад, так і для органів влади.

Проаналізувавши відповіді респондентів було визначено, що залучення громадян до відтворення інфраструктури громад впливає, в першу чергу, на вирішення актуальних проблем громад, а також на врахування думок населення при вирішенні проблем громади, так як за допомогою гро-мадської участі можуть ухвалюватися актуальніші рішення та досягатися ефективніші результати завдяки глибшому і ширшому розумінню проблем і питань. Також слід зазначити, що залучення громадян спонукає окре-мих осіб і окремі групи активніше брати участь у справах громади, таким чином поширюється відповідальність і підзвітність за те, що відбувається в громаді, на ще більшу кількість громадян.

По-друге було визначено, що залучення громадян сприяє підвищенню співробітництва населення і органів влади, що в свою чергу призво-дить до зростання довіри громадян до владних структур. Останнє до-сягається завдяки тому, що владні рішення та пропозиції з готовністю сприймаються громадськістю, якщо їх думка врахована в процесі під-готовки до прийняття цих рішень.


151


1. Конституція України (із змінами): Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року — К.: ВРУ, 2005. — 81 с

2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (із змінами) від 27 травня 1997 року № 280/97 — ВР

3. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масо-вої інформації» (із змінами) від 23 вересня 1997 року № 539/97 — ВР

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 року № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» (із змінами)

5. Кішіньова О.В. Залучення громадян до прийняття рішень на регіональ-ному та місцевому рівні. Квітень 2011р.

6. Мітряєва С.І., Лендьел М.О. Європейська модель залучення громадян як інструмент планування та управління розвитком регіону/ Стратегічні пріоритети, № 1, 2006. — с. 159 — 166

7. Активна громада: залучення громадян. Хмельницька обласна громадська організація «Фонд Сталого Розвитку Стара Волинь». Вересень 2010р.

Додаток 1.

анкета

Шановний респонденте!

У рамках проведення дослідження на тему «Залучення громадян до від-творення інфраструктури громад: на що це впливає?» звертаємось до Вас з проханням відповісти на запитання анкети. Анкета анонімна. Ваші відповіді не підлягають розголошенню. Вони будуть використані тільки в узагальненій формі разом з результатами опитування інших респондентів. При відповіді на питання навпроти Вашого варіанту відповіді ставиться га-лочка або вписується текст (в залежності від питання), у деяких випадках можлива більше ніж одна відповідь.

Заздалегідь вдячні Вам за згоду взяти участь в цьому опитуванні.

1) Чи являєтесь Ви членом ОГ?

□ Так; □ Ні.


152

2) Яку участь Ви приймаєте у впровадженні мікропроекту Вашої громади?

□ Безпосередню;

□ Опосередковану;

□ Не приймаю участь.

3) Що слугувало мотивом для вашої участі у реалізації мікропроекту?

□ Власна зацікавленість;

□ Посадові обов’язки;

□ Вказівка керівництва;

□ Інше _________________________________________________________

4) На Вашу думку, на що впливає залучення громадян до відтворення інф-раструктури громади?

□ На врахування думок населення при вирішенні проблем громади;

□ На вирішення актуальних проблем громади;

□ На підвищення співробітництва населення та органів влади;

□ Ваш варіант____________________________________________________

5) Чия думка має найбільший вплив на визначення пріоритетності про-блем громади?

□ Здебільшого думка представників влади;

□ Здебільшого думка членів ОГ;

□ Однаковою мірою думка членів ОГ та органів влади;

□ Важко визначити.


153

6) Чи сприяє залучення членів ОГ до процесів ухвалення рішень дієвішо-му відтворенню інфраструктури громади?

□ Так; □ Ні.

7) На скільки враховані пріоритети розвитку Вашої громади в планах роз-витку району?

□ Повністю враховані;

□ Частково враховані;

□ Скоріше не враховані;

8) Чи сприяє залучення громадян до відтворення інфраструктури громади підвищенню довіри до владних органів?

□ Так; □ Ні; □ Важко сказати.

9) Як Ви можете охарактеризувати стан співпраці між громадянами та владою?

□ Зросла;

□ Не змінилась;

□ Зменшилась;

□ Важко визначити.

10) Особисті дані:

Ваш вік (повних років) ________

Стать: чол.; жін.


154

Гончаренко іринастудентка 3 курсу


уМови, складові та Підходи до роЗвитку гроМад в україні

актуальність теми. У спадщину від радянського союзу Україні дісталася далеко не досконала економічна система господарювання, що навіть з далеку не була схожою на державні форми господарювання розвинених капіталістичних країн. А в додаток до цього, після проголошення в Україні незалежності, вона взагалі опинилася на бездоріжжі, і мала миттєво відре-агувати — вибудувати нову систему господарювання. У цей складний час на теренах нашої країни починають виникати нові форми громадянського життя з адаптовані до нових вимог, аби хоча б частково наблизити укра-їнську економіку до нових вимог. Цією локально зорієнтованою громад-ськістю, зорієнтованою на вирішення нових проблем в окремих сферах життя суспільства, стали громади.

Економіка незалежної України ще не утвердилася в певній мірі. Харак-тер її розвитку є нестабільним, про що можна заявляти на основі аналі-зу основних її макроекономічних показників. А тому і сьогодні, потреба у «якісних» громадах стоїть дуже гостро. І їх вплив на громадське життя України не можливо переоцінити.

Тому у даній роботі маємо за мету сконцентруватися на аналізі історії розвитку громад, її основних характеристик та у результаті обрати опти-мальний підхід для розвитку громад в Україні.

Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання:

01) визначити передумови розвитку громад в Україні;02) дослідити структуру громад;03) проаналізувати існуючий науково-методичний інструментарій з

організації громад;04) провести комплексну оцінку доцільності розвитку громад;05) показати на основі дослідження заходи з удосконалення розвитку

громад на прикладі інших країн.

об’єктом дослідження є умови розвитку громад в Україні.


155

1. громада: суть, історія розвитку, ознаки та складові

За 70 років більшовицького панування в Україні склалися державні форми господарювання і власності. Вони породжували хронічний товарний де-фіцит, деформацію ринкових відносин, невисоку активність людей, пасив-ність до ефективної діяльності, розвитку підприємництва і цивілізованої конкуренції. Такою немічною, деформованою у господарському відношен-ні виявилася Україна в середині 1991 p., тобто в момент проголошення незалежності[1].

Громада — форма соціальної (колективної) організації людей, характерна майже для всіх народів. Виникла за часів первіснообщинного ладу. Її озна-ками були спільна власність на засоби виробництва та звичаєві форми самоврядування. З розвитком суспільства, майнової нерівності і приват-ної власності змінювалась і форма общини: родова (матріархат), сімейна (патріархат), сільська (поземельна)[2].

Громада завжди впливає на формування суспільної свідомості. Згід-но з українською соціологічною традицією громада вважається центральним осередком соціального життя. Виникнувши в епоху розпаду родових відносин і сформувавшись в період феодалізму, вона мала спільні землеволодіння, при яких певні ділянки землі належали селянській громаді. Спочатку громади були основними територіально-адміністративними одиницями, пов’язаними з однією оселею; існували також церковні громади, громади спільного корис-тування майном. Характерною ознакою спільнот-громад було широ-ке самоуправління (громадське віче), яке функціонувало в містах і селах України впродовж тривалого історичного періоду.

Згодом громади в значенні територіально-адміністративних одиниць поступаються місцем спільнотам-громадам, як осередкам культурного та громадсько-політичного життя української інтелігенції (друга пол. XIX — поч. XX ст.). Так, у Петербурзі М.Костомаров, В. Білозерський, Т.Шевченко, П.Куліш зібрали навколо себе більше десятка молодих українців, утворивши так звану «Громаду». Ця група прагнула поліпши-ти долю українців і особливо селянства. Водночас у Києві також утво-рилась громада, яка зосередила зусилля на розвитку мережі недільних шкіл для не писемного селянства.

У цей час термін «місцева громада» широко використовується на сторін-ках періодичної преси, у наукових статтях і монографіях. І проте одно-значного визначення цього поняття поки не існує.


156

У деяких країнах Східної Європи громадою називають низову адміністративно-територіальну одиницю, крім того — ланка суспільно-політичної організації. Таке розуміння про громади поширене і в Україні. Конституція України (Стаття 140) затверджує право територіальної грома-ди на самостійне вирішення питань місцевого значення. При цьому під територіальною громадою мають на увазі жителів села або добровільне об'єднання в сільську громаду жителів декількох сіл, селища та міста.

Я. Варда і В. Клосовскі пропонують розглядати територіальну громаду в Україні в таких якостях:

• як колектив самостійних суб'єктів права— фізичних осіб;• як носія певного культурного надбання, якому можуть бути прита-

манні місцеві традиції та звичаї, носія духовно — інтелектуального потенціалу;

• як концентрацію трудових ресурсів;• як первинного суб'єкта місцевого самоврядування та елемент сис-

теми місцевого самоврядування; • як суб'єкта права комунальної власності;• як суб'єкта бюджетного права, за яким визнаний відповідний бю-

джет місцевого самоврядування[3, стор.42].

Групу людей, що має загальні ознаки, повне або часткове самовряду-вання, називають громадою. Громада завжди впливає на формування суспільної свідомості.

Згідно з українською соціологічною традицією громада вважається цен-тральним осередком соціального життя. Виникнувши в епоху розпаду ро-дових відносин і сформувавшись в період феодалізму, вона мала спільні землеволодіння, при яких певні ділянки землі належали селянській громаді. Спочатку громади були основними територіально-адміністративними оди-ницями, пов'язаними з однією оселею; існували також церковні громади, громади спільного користування майном. Характерною ознакою спільнот-громад було широке самоуправління (громадське віче), яке функціонувало в містах і селах України впродовж тривалого історичного періоду.

Згодом громади в значенні територіально-адміністративних одиниць поступа-ються місцем спільнотам-громадам, як осередкам культурного та громадсько-політичного життя української інтелігенції (друга пол. XIX — поч. XX ст.). Так, у Петербурзі М.Костомаров, В. Білозерський, Т.Шевченко, П.Куліш зібрали на-вколо себе більше десятка молодих українців, утворивши так звану «Грома-ду». Ця група прагнула поліпшити долю українців і особливо селянства. Вод-


157

ночас у Києві також утворилась громада, яка зосередила зусилля на розвитку мережі недільних шкіл для не писемного селянства.

У цей час термін «місцева громада» широко використовується на сторін-ках періодичної преси, у наукових статтях і монографіях. І проте одно-значного визначення цього поняття поки не існує.

У деяких країнах Східної Європи громадою називають низову адміністративно-територіальну одиницю, крім того — ланка суспільно-політичної організації. Таке розуміння про громади поширене і в Украї-ні. Більшість людей на питання про те, чим, на їхній погляд, є громада, відзначають, що це — всі люди, що проживають у селі або невеликому районному центрі. При конкретизації цього поняття опитувані звичайно вказують на наявність у членів громади формалізованих структурних еле-ментів таких, як влада, бізнес, установи культури, освіти, охорони здоров'я, громадські організації й політичні партії.

Конституція України (Стаття 140) затверджує право територіальної громади на самостійне вирішення питань місцевого значення. При цьому під терито-ріальною громадою мають на увазі жителів села або добровільне об'єднання в сільську громаду жителів декількох сіл, селища та міста[3, стор.42].

Виділяють такі основні ознаки громад:

• спільність території, на якій проживають люди;• наявність взаємодії та спілкування між членами громади;• цілісність і сталість громади як єдиного цілого;• автономність і самодостатність, самоуправління, саморегуляція,

саморозвиток; • здатність підтримувати й відтворювати високу інтенсивність вну-

трішніх зв'язків;

2. класифікація та підходи до розвитку громади

Важливим питанням також є класифікація громад.. У науковій літературі, де автори використовують традиційний підхід до класифікації громад, громади описуються як різні форми історичної спільності людей: родова, сімейна або будинкова, сільська або сусідська, релігійна, земляцька, етніч-на, громадсько-політична.

У навчально-методичному посібнику «Громади України: на шляху відро-дження», автори беруть в якості одного із критеріїв — географічну близь-


158

кість місця проживання членів громади. У цьому зв'язку вони виділяють сільську й міську громади. Історичний аналіз дозволив авторам виділити найбільш характерні ознаки сільської громади минулого:

• Наявність органів самоврядування, коли найбільш важливі для селянпроблеми зважувалися на сільському сході. Всі жителі громади брали участь у виборі сільського старшини, якого спочатку називали отаманом, пізніше -війтом. Отаман приймав управлінські рішення щодо значимих для селян питань організації життєдіяльності селян.

• Наявністьуповсякденномужиттіселянвзаємодопомоги,колиприорганізаціїнайбільш трудомістких і нагальних робіт односільчани на добровільній основі надавали один одному безкорисливу підтримку (толока, поміч, клака).

• Наявність елементів соціальної й культурної спадщини, які передавали-ся з покоління в покоління й зберігалися в громаді протягом тривалого часу. Це були певні норми поводження, цінності, звичаї, обряди.

• Наявністьусільськійгромадісамостійнихтериторіальниходиниць(куток,магала, кінець), які були острівцями сусідської єдності. Тут формувалися молодіжні громади для організації свого дозвілля (вечорниці).

• Наявність національно-релігійних організацій, так званих братств, якісприяли поширенню освіти серед народу, пропагували здоровий спосіб життя й милосердя[5,стор. 19-20].

Крім сільської й міської в посібнику «Громади України: на шляху відро-дження» автори виділяють наступні типи громад:

• громади людей з особливими потребами (наприклад, громади людей звадами зору);

• громади людей, що мають спільне етнічне або культурне походження(наприклад, громада циган);

• громади людей, що мають спільні переконання (наприклад, Українськехристиянське братство);

• громади людей,що об'єднані спільними інтересами (наприклад, громадабізнесменів).

Громада є формою об’єднання деякої кількості людей, яких пов’язують взаємозв’язки та взаємозалежності, що виникають у процесі їх спілкуван-ня. Кожна громада має свою певну ієрархічну будову. До визначення її структурних елементів різні автори мають різні підходи.

Так, наприклад, Ядов В.А., Хруцкий Е.А. виділяють у суспільстві самостійні підсистеми (економічну, політичну, соціальну, …). Для них є характерними цілісність, взаємозалежність, тотожність та взаємозв’язок.


159

Якщо в структурі громади виділити окремі елементи, тоді цілком очевид-но, що структурними компонентами громади будуть сім'я, місцева влада, неурядові організації, церква, релігійні конфесії, державні підприємства, які працюють на цій території, місцевий приватний бізнес.

Існують різноманітні підходи до розвитку громади. Так модель визволення передбачає, що боротьба між гнобителями і пригнобленими вимагає актив-ного супротиву пригноблених, активної боротьби з їх сторони за свободу, за справедливість. Але недоліком даної моделі є те, що вона оминає увагою проблеми у людських відносинах та необхідність особистого зростання.

терапевтична модель аналізує проблему розладнання організму однієї лю-дини та всього суспільства в цілому. Це вимагає «лікування»- показати людині, що вона непродуктивно мислить та навчити правильного способу мислення. Особисте «зцілення», за даним методом,- це засіб розв’язання проблем.

Модель організації проблем спрямована на пошук та аналіз тих про-блем, з допомогою яких можна згуртувати багато людей. Мета: запрова-дження змін у суспільстві. У результаті з’являються об’єднання, програми. Участь громадян — ключова рушійна сила. Але вагомим недоліком є те, що суб’єктивна думка лідера захоплює весь простір, і багато проблем за-лишаються поза його увагою.

Модель організації громади полягає в співпраці задля покращеного об-слуговування самих себе. Але дана модель не приділяє достатньої уваги найважливішим проблемам, фокусуючись на справах спільного зацікавлен-ня. Дана модель має тенденцію пускати повз увагу і нехтувати важкі про-блеми, а натомість концентрує увагу на справах спільного зацікавлення, які найлегше розв’язати. Вона воліє вірити в систему, якою вона є, але вважає, що треба домагатися того, чого ти хочеш, за допомогою пропаганди та не-прямого тиску на впливових осіб. Здебільшого вона не цікавиться ані про-блемами суспільних змін, ані фундаментальними питаннями розвитку.

Модель економічного розвитку дивиться на матеріальне процвітання як на основу основ, що у результаті призведе до загального добробуту громади. Економічний розвиток відповідно є відповіддю на більшість про-блем, що мають місце у суспільстві. Каталізатором досягнення загального добробуту є ділова активність. Економічний підхід спрямований на зняття соціальної напруги, поліпшення національної економіки, розвитку спорту у країні, підвищення кваліфікації робітників, охорони здоров’я, надання соціальних гарантій працюючим у офіційному секторі на особисті, родинні та громадські проблеми як на проблеми економічного розвитку.


160

культурно-духовна модель основується на традиційних людських по-стулатах, нормах поведінки залишаючи поза увагою проблеми суспільних змін, фундаментальні питання розвитку.

3. розвиток українських громад із використанням зарубіжного досвіду

Громада — це складне соціальне утворення, що складає різноманітні со-ціальні відносини, взаємодію різноманітних суб’єктів. Оскільки громада перебуває у постійному розвитку, то їй притаманні постійні зміни соціаль-ного об’єкту (розвиток структури, наприклад).

На розвиток громад впливають різноманітні фактори. Представники гео-графічного напрямку головуючу роль відводять зовнішнім факторам. А саме таким як: клімат, рельєф, ландшафт, та інші.

Однак, у процесі історичного розвитку суспільства, стало зрозумі-ло, що не менш важливою є дія внутрішніх факторів. І у внутрішніх суб’єктивних факторах на даний час більшість вчених вбачають осно-вне джерело розвитку як усього суспільства в цілому, так і окремих його спільнот. Головним чином це зумовлено тим, що громада має свій власний потенціал, перебуває у постійному розвитку та є каталізатором соціальних змін суспільства загалом.

Деякі ж автори навпроти розглядають розвиток громади як певну стра-тегію, що направлена на вирішення різноманітних соціальних проблем, що мають місце у суспільстві. Ця стратегія, має бути направленою на полегшення налагодження стосунків між людьми, встановлення між ними відносин на основі довіри, взаєморозуміння, поваги, довіри, чуй-ності, людяності.

Що до практичного розвитку громад, то тут найдоцільніше буде зверну-тися до робот учасників українсько-канадського Проекту розвитку ци-вільного суспільства «Громади України: на шляху відродження». Автори визначають розвиток громади в такий спосіб: «Це особливий від змін, що допомагає людині реалізувати свій позитивний потенціал особистості як члена родини та громади»[5, стор. 28].

Також важливою умовою для розвитку громад є активна участь її членів у здійсненні позитивних змін у житті: своєму та оточуючих людей. Вели-чезна відповідальність лежить на людині, що є так би мовити головуючою процесу розвитку. Від того на скільки правильно вона виявить, проана-


161

лізує проблему та прийме правильне рішення і буде залежати подальша доля багатьох людей.

Якщо звернутися до досвіду інших країн, наприклад, таких як наші най-ближчі сусіди — Росія та Польща, то він доводить, що висока ефективність розвитку громади залежить від наявності так званого інфраструктурного центра. Бо в даному випадку він виступає у ролі каталізатора. На нашу думку, українські громади також мають перейняти цей досвід.

Необхідною умовою становлення демократичної держави залишається створення у ній інститутів, що утворюють громадянське суспільство. Але в Україні для цього існує цілий ряд суттєвих перепон. По-перше, відсутність у населення довіри до громадянських організацій, загалом через низьку інформованість про їх діяльність. По-друге, через відсутність співпраці між громадами та владою і, як наслідок, не здійснення довгострокового бю-джетного фінансування проектів громад. І мабуть найголовнішою перепо-ною є відсутність чіткого законодавчого регулювання їз діяльності.

Але в останній час спостерігаються і позитивні тенденції у діяльності гро-мадських організацій України. А саме така як зростання матеріально — технічної бази громад.

висновки

Групу людей, що має загальні ознаки, повне або часткове самоврядування, називають громадою. Як системне соціальне утворення, має свою струк-туру. Основними елементами цієї структури є діяльність найважливіших соціальних інститутів, насамперед таких, як економіка, політика, культура, сім’я, які контролюють, регулюють і направляють діяльність членів гро-мади в найважливіших сферах життєдіяльності. Структура забезпечує не тільки стабільність, стійкість громади, але і її успішний розвиток.

На розвиток громад впливають різноманітні фактори. Представники гео-графічного напрямку головуючу роль відводять зовнішнім факторам. Однак, у процесі історичного розвитку суспільства, стало зрозуміло, що не менш важливою є дія внутрішніх факторів. Також важливою умовою для розвитку громад є активна участь її членів у здійсненні змін у житті: своєму та оточуючих.

У результаті проведеного аналізу, стає зрозумілим, що найбільш дореч-ним, а значить і ефективним буде застосування на теренах нашої держа-


162

ви, методу економічного розвитку. головним чином цей вибір зумов-лений тим, що у результаті його застосування планується досягнення загального матеріального добробуту громади. також не оминаються увагою такі ключові галузі як охорона здоров’я, освіта та наука, охо-рона праці. Економічний підхід спрямований на зняття соціальної напруги, поліпшення національної економіки, розвитку спорту у країні, підвищен-ня кваліфікації робітників, охорони здоров’я, надання соціальних гарантій працюючим у офіційному секторі на особисті, родинні та громадські про-блеми як на проблеми економічного розвитку. А це є якнайдоречніше у цей складний для економіки всієї української держави загалом та громад зокрема. У даному випадку, розвиток громад, їх матеріальне утвердження, зміцніння та розповсюдження може послужити доброю підтримкою роз-витку та зміцнінню всієї економічної системи України.


1. Економічна історія України і світу: Підручник/ За ред. Б. Д. Лановика. — К.: Вікар, 1999. — 737 с. — (Вища освіта XXI століття).

2. Громада.Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії[Електронний ре-сурс]. — Режим доступу до ресурсу ресурсу : http://uk.wikipedi.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0

3. Бороноев А.О., Письмак.М., Смирнов П.И. Моделирование социальных систем: концепция и основные категории. // Проблемы теоретической социологии. Вып. 2: сб. статей/ Под ред. А.О. Бароноева. — СПб.: Изда-тельство С.-Петербургского университета, 1996.

4. Гидденс Э. Социология: Учебное пособие, -Челябинск,1995.

5. Громади України: на шляху відродження. / Відповідальний за випуск К Гуріненко — К.: 2002.


163

Шкурко Юліястудентка 3 курсу


вПлив участі у Проекті Проон «МісцевиЙ роЗвиток, орієнтованиЙ на гроМаду»

на соціокультурні цінності членів гроМад

актуальність дослідження. Із часу проголошення незалежності Україна досягла певного успіху в своєму соціальному та економічному розвитку. Проте величезна група населення, що мешкає у сільській та селищній міс-цевості, досі потерпає від низького рівня життя, що характеризується не-достатнім рівнем доступу до медичної допомоги, освіти, водопостачання, енергопостачання та санітарії довкілля. Недорозвинена або зношена осно-вна інфраструктура у цих секторах є головною причиною низької якості по-слуг, які надаються. Для покращення становища необхідно багато зробити, особливо на місцевому рівні, де досі існують механізми, успадковані від надзвичайно централізованої системи прийняття рішень, пасивне ставлення населення й обмежені можливості органів місцевого самоврядування.

Кожен регіон України розробляє свою власну стратегію регіонального розвитку, при цьому місцева влада на власний розсуд вирішує включати, чи не включати ті чи інші цілі до загальної стратегії. Якщо проаналізува-ти програми соціально-економічного розвитку більшості областей та міст України, то можна визначити, що вони направлені перш за все на розви-ток територій, а не громад/людей, які на них проживають. В той же час поняття «громадянське суспільство», «громада» стали невід’ємною частиною сучасного життя, а завдання сталого розвитку громад все більше обговорю-ється не тільки в соціологічній, але і в економічній науці.

Розвиток громади представляє собою динамічний соціокультурний процес, що не обмежується розвитком тієї чи іншої території. Він включає поняття «зорієнтований на людину розвиток», яке передбачає, що людина вважаєть-ся основою і перебуває у центрі будь-якого еволюційного процесу. Розвиток громади передбачає не лише зростання добробуту, рівня платні, доходів на душу населення тощо. Це, передусім, соціальні зміни, через які у громаді виникають нові ініціативи, нові інститути, зростає соціальний капітал.

З огляду на це саме концепція сталого розвитку, яка гармонізує економіч-ні, соціальні і екологічні складові розвитку, та не порушує баланс інтересів теперішнього і майбутніх поколінь, має лягти в основу програм розвитку


164

сучасних громад. Тому завдання розроблення дієвих економічних механіз-мів, які б стимулювали позитивні зміни у функціонуванні громад та спри-яли впровадженню стандартів сталого розвитку є на сьогодні актуальним для всього світу. Щодо України, то можна висловити думку, що тільки на основі принципів сталого розвитку існуючих громад, може відбутись ефективна адміністративно-територіальна реформа.

формулювання мети дослідження

Згідно з когнітивною концепцією культури, економічні відносини України з іншими країнами несуть у собі потенційну можливість отримання додатко-вих трансакційних вигод від міжнародного співробітництва за рахунок зба-гачення соціокультурними цінностями успішних ділових культур світу [13].

Відповідно до цього положення можна припустити, що міжнародні еко-номічні програми співпраці можуть виступати ефективним транслятором міжнародних цінностей і норм, які змінюють стандарти поведінки в укра-їнському бізнес-середовищі.

Ми вирішили перевірити це положення на основі аналізу результатів реалі-зації Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на грома-ду» (МРГ/ПРООН — веб-сторінка: www.cba.org.ua), яку було започатковано в Україні у вересні 2007 року. Програма фінансується Європейською Комісією та співфінансується і впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні за підтримки Уряду України [1]. На місцевому рівні проект співпрацює з громадами-учасницями (самоврядні організації громад, активісти та безпо-середні мешканці громад) та місцевими органами влади (сільські, селищні, міські голови та ради, районні ради, районні державні адміністрації).

Метою даної Програми є створення сприятливого середовища для дов-готривалого сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівні шляхом сприяння самоорганізації громад, розроблення та впровадження невеликих за обсягом громадських ініціатив у всіх областях України.

Стратегічна мета Проекту МРГ полягала у залученні місцевих громад та місце-вої влади до участі у процесі прийняття рішень та спрямування цього процесу для розбудови співпраці за участю широкого кола зацікавлених сторін. Кінце-вою метою процесу є зміцнення місцевого самоврядування та забезпечення сталого людського розвитку. Процес будувався з використанням інструменту соціальної мобілізації для мобілізації цільових зацікавлених груп (місцевих громад, місцевих рад, районних органів влади, регіональних органів влади) та підготовки їх до спільного прийняття рішень і спільних дій, спрямованих


165

на розв’язання місцевих проблем розвитку [8]. Проте головним результатом реалізації мікропроектів стали не стільки реальні вирішені нагальні проблем розвитку громад, скільки напрацьовані за міжнародними стандартами меха-нізми самоорганізації громад та взаємодії громади та влади.

Приймаючи участь у проекті громада брала на себе зобов’язання, за спри-яння місцевої влади, підтримувати сталість процесу, щоб надалі отримувати позитивний результат. Уже сьогодні аналіз розвитку громад у Сумській об-ласті показав, що після закінчення реалізації мікропроектів, громади продо-вжили проектну діяльність орієнтуючись уже не стільки на допомогу доно-рів, скільки на власні сили. Як приклад, громада с. Буймер Тростянецького району Сумської області, після реалізації мікропроекту будівництва нового водогону за сприяння міжнародної програми МРГ/ПРООН уже самостійно, орієнтуючись на власні сили, зібрала кошти й успішно реалізувала проект енергозбереження та освітлення вулиць на території громади.

Після завершення першої фази спільного Проекту ЄС і ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» виникла потреба виміряти вплив цієї діяльності, спрямованої на розвиток громад, у загальнонаціонально-му розрізі. У кількісному вимірі результати МРГ виражаються у створенні 1149 організацій громад за участю понад 400 тис. осіб, та впровадженні цими організаціями 1303 мікропроектів у таких напрямах, як енергозбере-ження, водопостачання, покращення медичного обслуговування, охорона навколишнього середовища і шкільний транспорт.

Крім кількісних і фізично відчутних результатів, методологія розвитку, орі-єнтованого на громаду, що застосовувалася у Проекті МРГ, значно сприя-ла змінам у способі мислення членів громад і привела до змін у моделях їхньої поведінки [9].

Метою нашого дослідження є обґрунтування гіпотези про те, що застосу-вання підходу до місцевого розвитку за участю громад може ефективно впливати на зміну ціннісних орієнтацій та норм поведінки членів суспіль-ства (громади), зокрема в напрямку формування інституційного середови-ща сталого розвитку.

Методологія дослідження

Питаннями кількісного аналізу соціальних змін, які відбуваються в суспіль-стві, займається етнометрія — напрямок етносоціальных досліджень, що аналізують ментальні характеристики та їх зміни у різних етнічних групах з використанням формалізованих (математичних) методів.


166

Найбільш популярними в сучасних наукових дослідженнях є такі етноме-тричні методики:

методика засновника етнометрії Гірта Хофстеде, основи якої роз-•роблені на початку 1970-х рр. (електронний ресурс — www.geert-hofstede.com) [2];близька до методики Г. Хофстеде методика міжнародного проекту •GLOBE (Global Leadership and Organizational Behavioral Effectiveness), реалізованого в 1990-е рр. під керівництвом Роберта Хоуза [3];методика міжнародного проекту WVS (The World Values Surveys), •реалізованого в 1990-е рр. під керівництвом Рональда Інглхарта (електронний ресурс — www.worldvaluessurvey.org) [10];методика Фонса Тромпенаарса, розроблена у 1990-х рр. [11]. •

Російські вчені Н. Латова та Ю. Латов проаналізувавши ці методики ді-йшли висновку, що невизначеність та багатогранність культурних вимірів пов’язана не стільки з недоліками зазначених етнометричних методик, скільки зі слабкою емпіричною базою подібних досліджень [12]. У своїх власних дослідженнях ці науковці найчастіше використовують методику Г. Хофстеде, за якою накопичено найбільше даних.

Щоб дослідити зміни соціокультурних цінностей членів громади, ми вирі-шили скористатися підходами етнометрики, з тією різницею, що зазвичай ці підходи використовуються для порівняння соціокультурних цінностей різних національних груп, тоді як ми вирішили з їх допомогою виявити динаміку соціокультурних характеристик в межах однієї етнічної групи.

Ми використали модель нідерландського вченого, засновника етнометрії Г. Хофстеде [1]. Ця модель на сьогоднішній день є найпопулярнішою у науковому світі, за нею накопичено найбільше даних. Крім того перева-гою цієї методики є те, що вона дозволяє розглядати культуру в якості екзогенної змінної. Г. Хофстеде визначає культуру як «колективне про-грамування свідомості, що допомагає відрізняти членів однієї групи або категорії людей від інших» [2]. Згідно його підходу, культура не переда-ється генетично (на відміну від спільної історії чи географічної близькості), а ґрунтується на засвоєних цінностях, які передаються від батьків дітям в процесі соціального виховання. Культура як розумове програмування охоплює багато факторів (від релігії до етичних і політичних переконань), формується на дуже тривалий період і може у значній мірі розглядатись як інваріант над життям індивіда.


167

Модель Г. Хофстеде ґрунтується на визначенні 5 культурних вимірників, за допомогою яких можна охарактеризувати й описати домінуючі ціннісні системи представників різних країн та етнічних груп:

1) дистанція влади (PDI) — готовність позитивно сприймати нерів-ність у розподілі влади і статусу в групі, організації чи суспільстві;

2) уникнення невпевненості (UAI) — готовність приймати нестабіль-ність життєвих і виробничих умов, з одного боку, і потреба в захисті від непередбачуваних обставин, з іншого;

3) індивідуалізм / колективізм (IND) — баланс між «я» та «ми», межа, до якої кожна особа готова відмовитися від особистих потреб або прав на користь групи, організації чи суспільства, до якого вона належить;

4) чоловіче / жіноче начало (MAS) — баланс між так званими «чоло-вічими цінностями» (гроші, власність, успіх) і «жіночими цінностя-ми» (якість життя, турбота про слабших);

5) «довгострокова орієнтація» (LTO) — показник того, наскільки суспільство схиляється до прагматизму й стратегічно орієнтується на майбутнє, на відміну від традиціоналізму та короткострокової (тактичної) орієнтації [2].

Вимірювання впливу Програми на учасників вимагає стратегії визначення гіпотетичного стану учасників, який би мав місце без реалізації та втру-чання даної Програми. Оскільки гіпотетичний стан неможливо спостері-гати та вивчати, визначення впливу повинно ґрунтуватися на відповідній групі співставлення/порівняння.

У нашому дослідженні ми використали метод співставлення з контрольною групою, який є науково обґрунтованим та застосовується у дослідженнях розвитку громад у багатьох країнах світу [4,5].

Метою техніки співставлення є вибір для порівняння таких громад, які є ідентичними чи аналогічними у всіх відношеннях, окрім наявності втру-чання досліджуваного явища (у даному випадку це участь к Проекті «Міс-цевий розвиток, орієнтований на громаду»).

результати дослідження

Усі опитані у даному дослідженні громади ми вважали співставними, адже вибір громад-учасниць для участі у Проекті «Місцевий розвиток, орієнто-ваний на громаду» здійснюється у партнерстві з районними державними адміністраціями та районними радами на основі єдиних критеріїв:


168

(1) явні проблеми з базовою інфраструктурою та послугами, які серйозно впливають на умови життя населення, високий рівень бідності, пробле-ми стосовно 5 пріоритетів, визначених проектом МРГ:

охорона здоров’я (підтримка мережі фельдшерсько-акушерських •пунктів); енергетика (енергозберігаючі заходи, збільшення використання •відновних джерел енергії, тощо); навколишнє середовище (утилізація відходів, знешкодження за-•пасів пестицидів тощо); комунальне водопостачання; •комунальний транспорт (подолання ізольованості в сільській •місцевості).

(2) бажання та зацікавленість громади та відповідного органу місцевого самоврядування у співробітництві в рамках проекту

(3) бажаним є поєднання сільських, селищних та міських громад.

Громадами-учасницями проекту можуть бути села, селища та малі міста з населенням до 10 тис. осіб [7].

При чому ці критерії залишилися незмінними й при відборі учасників дру-гої фази Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду 2». Таким чином, усі відібрані громади-учасниці Програми МРГ, включаючи учасни-ків першої та другої фаз, мають відносно однакові характеристики, рівень соціально-економічного розвитку тощо. Проте існує одна принципова різ-ниця. На відміну від першого етапу програми, реалізація якого була для українських громад абсолютно новим досвідом, другий етап «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду 2» включає дві категорії громад:

1) громади, які приймають участь в Проекті МРГ/ПРООН вперше;2) громади, які уже були учасниками першої фази Проекту МРГ/ПРООН.

Відповідно, за допомогою анкети Г. Хофстеде (з нею у вільному до-ступі можна ознайомитись на офіціному сайті Г. Хофстеде http://www.geerthofstede.nl/vsm-08) [1] було проведено опитування вибірки громад, відібраних до участі у Проекті «Місцевий розвиток, орієнтований на гро-маду 2». Серед них представлені досліджувані громади, які уже брали участь у першій фазі Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на грома-ду» (основна група), та громади-новачки (контрольна група).

Було взято до уваги й те, що у відібраних до опитування громадах ніяких інших програм та заходів, кардинальних змін, окрім участі у Проекті «Міс-цевий розвиток, орієнтований на громаду», реалізовано не було.


169

Таким чином, можна стверджувати, що саме участь у Програмі ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» призвела до зміни соціо-культурних цінностей та поведінки громад.

Використовуючи етнометричну методику Г. Хофстеде ми розрахували та провели порівняльний аналіз ціннісних характеристик членів громад, що брали участь у міжнародному проекті МРГ/ПРООН та громад, що участь у міжнародній програмі не брали.

Результати проведеного дослідження представлені у Таблиці 1.

Таблиця 1

результати порівняльного дослідження соціокультурних цінностей лідерів громад, що брали участь

у міжнародній програмі розвитку оон

«Місцевий розвиток, орієнтований на громади»

Характеристики соціокультур-них цінностей представників громад

дис-танція влади (PDI)

уникнення невпевненості (UAI)

індивіду-алізм / колективізм (IDV)

чоловіче / жіноче начало (MAS)

довгостро-кова орієнтація (LTO)

Середні значен-ня для країн, що є лідерами у впровадженні принципів ста-лого розвитку*

35 56 72 41 70

Для представни-ків громад, що брали участь у міжнародній програмі МРГ/ПРООН

50 80 45 56 25

Для представни-ків громад, що не брали участь у міжнародній програмі МРГ/ПРООН

85 90 40 60 22

* Розраховано за даними досліджень Г. Хофстеде [1]


170

Результати Таблиці 1 засвідчують зміну соціокультурних характеристик представників громади в бік цінностей сталого розвитку. Дані таблиці де-монструють значний успіх програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громади» у подоланні розриву між владою і громадянами (показник дистанції влади знизився з 85 до 50). Інші показники змінилися не настільки суттєво (рис. 1), проте не слід забувати, що проект започат-ковано тільки 4 роки тому, але навіть за такий короткий термін міжнарод-ні механізми координації економічної діяльності змогли змінити погляд на життя людей у досить зрілому віці.

0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100

Контрольна групаОсновна група

довгострокова орієнтація

чоловіче/жіноче начало

індивідуалізм/колективізм

уникнення невпевненості

дистанція влади

рис. 1. Порівняння соціокультурних цінностей за г. хофстеде для основної та контрольної групи дослідження.

висновки

Отже, на основі результатів проведеного дослідження можна стверджува-ти, що впровадження та реалізація Проекту ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» позитивно впливає не лише на якість життя, економічне становище, матеріальний добробут і здоров’я цільових груп, але призводить до змін у способі мислення та поведінки членів громад.

Члени громади менше намагаються уникати невпевненості, тому можна від-значити покращення психологічного самопочуття, а саме у суб’єктивному відчутті впевненості в собі і безпеки.

У результаті самоорганізації громади, взаємна довіра по відношенню до сусідів і місцевої влади збільшується. Це призводить до значного збільшення соціальної єдності громади і впевненості у майбутніх пер-


171

спективах розвитку громади. Загалом, члени громад, що взяли участь у Проекті МРГ/ПРООН більше задоволені різними аспектами свого життя і життям в цілому.

Дистанція влади у громадах-учасниках проекту зменшується, при чому значною мірою. Адже підтримка місцевої влади є важливою для успіху проектів громад. У процесі реалізації проектів громадяни і місцева влада навчаються і звикають вирішувати питання місцевого розвитку разом. При цьому змінюється їхнє ставлення один до одного: громадяни і міс-цева влада більше поважають та довіряють один одному. Причому, чим ближчий рівень влади до громадян, тим сильніша довіра, тим кращі ро-бочі стосунки складаються.

Таким чином, відносини громадян з владою демонструють явне зростання: більша відкритість до діалогу, громадяни відчувають себе більш впевнено в спілкуванні з місцевими органами влади, а отже, їхні інтереси беруться до уваги місцевою владою частіше. З іншого боку, місцеві органи влади демонструють більше поваги до лідерів громади і більше покладаються на них у реалізації місцевої політики. Природно, що є зазначене підвищення рівня довіри до місцевих органів влади з боку громадян. У цілому, відно-сини громадян з владою є більш позитивними і продуктивними.

Крім цього, відбувається розвиток людських ресурсів — представни-ків громад та місцевої влади. Вирівнюється баланс між так званими «чоловічими» та «жіночими» цінностями. Важливим результатом Про-екту МРГ/ПРООН є також сприяння поширенню моделі довгостроко-вої орієнтації та стратегічного планування з механізмом планування знизу-вгору, яке є продуктом не формального, а справжнього узго-дження інтересів громад, місцевої влади та бізнесу. У відповідних документах відбиті плани розвитку разом із конкретними кроками їх втілення. Відмічається помітне покращення доступу до інформації від місцевої влади, а також покращення демократичності та ефективності взаємодії громадян та влади.


1. Geert Hofstede. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://geert-hofstede.com/index.php — Назва з екрану.

2. Hofstede G. Culture’s Consequences: Intern Differences in Work-Related Vаlues. Beverly Hills, L., 1980.

3. House R., Hanges P. Cultural influences on Leadership and Organizations. Project GLOBE // Advances in Global Leadership. 1999. Vol. 1.


172

4. Ian Walker (Director), Rafael del Cid, Fidel Ordoñez and Florencia Rodríguez. Ex-Post Evaluation of the FHIS 2, 1999. — http://www.esa.hn/pub/FHIS%20Expost%20Evaluation.pdf

5. Paul Wassenich and Katherine Whiteside, «CDD Impact Assessments Study: Optimizing Evaluation Design Under Constraints» (New York: Social Development Family, World Bank, February 2004).

6. Місцевий розвиток, орієнтований на громаду. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://cba.org.ua — Назва з екрану.

7. Місцевий розвиток, орієнтований на громаду. Опис проекту. [Електро-нний ресурс] — Режим доступу: http://www.cba.org.ua/one/images/stories/documents/240.pdf — Назва з екрану.

8. Проект ЄС та ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду»: результати та вплив (за даними соціологічного дослідження КМІС). [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://cba.org.ua/images/stories/documents/CBA_publications/UKR_Consolidated_report_on_CBA_-_edited.doc — Назва з екрану.

9. Результати соціологічного дослідження «Оцінка впливу підходу до місцевого розвитку за участі громад, реалізованого в Україні у про-ектах ПРООН, що фінансувалися Європейським Союзом та іншими донорами» [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.cba.org.ua/one/images/stories/documents/CBA_publications/CBA_LQ.pdf — Назва з екрану.

10. Инглхарт Р. Культура и демократия / Р. Инглхард // Культура имеет значение. Каким образом ценности способствуют общественному прогрессу. М., 2002. С. 106-128.

11. Тромпенаарс Ф. Национально-культурные различия в контексте глобального бизнеса / Ф. Тромпенаарс., Ч. Хампден-Тернер — Минск, 2004. — 528 с.

12. Латова Н. Этнометрические подходы к сравнительному анализу хозяйственно-культурных ценностей / Н. Латова, Ю. Латов // Вопросы экономики. — 2008. — №5. — С. 80-102.

13. Холден Н. Дж. Кросс-культурный менеджмент. Концепция когни-тивного менеджмента / Н. Дж. Холден — Пер. с англ. под ред. Б.Л. Ерёмина. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. — 384 с.


173

Шевченко Євгенстудент 3 курсу


сПосоБи Мотивації суБ’єктів госПодарЮвання ЗдіЙснЮвати фінансування гроМад

ключові слова: бізнес, мотивація, громада, корпоративна соціальна відповідальність.

вступна частина. На даному етапі розвитку ринкової економіки в світі, широкого значення набув капіталізм. Тобто стан економіки коли майно перебуває у власності приватних організацій і фізичних осіб. Після того як Україна, яка колись відносилася до складу Радянського Союзу, стала незалежною демократичною країною. В 90-х роках разом з поширенням капіталізму держава почала втрачати своє майно таблиця 1, за допомогою різних методів роздержавлення, і разом з майном втратила свою значу-щість в суспільстві.

Таблиця 1

кількість приватизованих об’єктів україни по галузях у період з 1992–1996рр.

Галузі 1992–1993 1994,00 1995,00 1996,00 1992–1996

Усього 3586,00 8229,00 16311,00 19576,00 47656,00

Промисловість 833,00 1357,00 1929,00 1713,00 5832,00

Сільське господарство 26,00 218,00 704,00 1352,00 2300,00

Транспорт і зв’язок 51,00 166,00 376,00 425,00 1018,00

Будівництво 407,00 734,00 750,00 901,00 2792,00

Торгівля 1177,00 3399,00 8168,00 9375,00 22119,00

Матеріально-технічне постачання і збут

45,00 131,00 413,00 367,00 956,00

Заготівля 1,00 7,00 31,00 70,00 109,00

Житлово-комунальне господарство

29,00 99,00 302,00 1075,00 1505,00


174

Побутове обслуговування

962,00 1969,00 3330,00 3599,00 9860,00

Охорона здоров’я 3,00 15,00 55,00 53,00 126,00

Культура і мистецтво 8,00 14,00 33,00 106,00 161,00

Наука і наукове обслуговування

19,00 44,00 99,00 100,00 262,00

Освіта 6,00 8,00 19,00 76,00 109,00

Інші галузі 19,00 68,00 102,00 364,00 507,00

Також в цей же період широкого значення почав набувати бізнес. Як сказав Білл Гейтс « Бізнес — це захоплююча гра, в якій максимум азарту поєднується з мінімумом правил». Так і є оскільки кожен бізнесмен кло-почеться як би отримати більший прибуток в будь який спосіб. Тобто як зробити собі краще життя, а про народ ніхто не піклується. Але не мож-ливо покращити фінансове становище однієї людини не погіршивши при цьому матеріальний стан іншої.

Розвиток в Україні спрямувався таким чином, що в даний час з десяток заможних громадяни бізнесменів, контролюють Державу в значно більшій мірі ніж все населення країни. Хоча саме громадяни є найціннішим в будь якій державі. Таким чином у вищенаведеній тенденції розвитку країни, ми хотіли показати можливості та потужності приватного сектору економіки і бізнесу в тому числі.

На нашу думку національний бізнес не буде забезпечувати громадськість без певних стимулів перш за все з боку держави. В інших же країнах біз-нес здійснює підтримку громади і без заохочень уряду, таким чином на-приклад у Великій Британії за рахунок суб’єктів господарювання здійсню-ється утримання в’язниць.

Та такі мінуси як жадібність і ненаситність національних бізнесменів, можна перетворити на плюси лише за допомогою певних заохочень. В цій роботі ми розробили проект який на нашу думку заохотить в повному обсязі як фізичних осіб тобто громаду так і юридичних осіб тобто підприємців.

Така різність між нашими і зарубіжними бізнесменами може пояснюватись ще й відсутністю в нашій країні так званих бізнес шкіл які свого широкого поширення набули у розвинених світових країнах, таких як США, Японія, Англія, Китай, Німеччина, Франція, Канада та ін. У таких школах бізнес-менів перш за все навчають як співпрацювати з суспільством так щоб з цього мали вигоду всі учасники відносин.


175

Як приклад можна привести канадський банк Royal Bank of Canada. Він безкоштовно проводить курси навчання для керівників малих підпри-ємств, що включають основи комп’ютерної грамотності, бізнес-планування, податкового законодавства, банківської діяльності, підготовки документа-ції, зокрема, для отримання банківської позики. Проводячи таку роботу, безпосередньо пов’язану з основною діяльністю, банк Допомагає розви-ватися місцевій громаді і одночасно навчає своїх майбутніх споживачів, що, безсумнівно, підвищує його репутацію [2].

викладення основного матеріалу. Задавши собі питання: як мотивувати бізнес вкладати кошти у розвиток громад? Для початку добре було б розі-братися що ж таке мотивація.

Мотивація це — спонукання, що викликають активність організму і визнача-ють його спрямованість здійснювати дії з метою задоволення своїх потреб [1].

Якщо перенести визначення на діяльність бізнесмена то це звучало б при-близно так: мотивація — це дії або події які відбуваються в фінансово-економічній діяльності суб’єкта господарювання, здійснення яких призве-де до збільшення прибутку як фінансового результату його діяльності, або задоволення суспільних потреб.

На нашу думку, мотивувати приватний сектор економіки можна лише за рахунок певних дій з боку держави або громади, які призвели б до по-кращення фінансового результату суб’єктів господарювання.

З боку держави такі заохочення можуть виступати у вигляді послаблення податкового тиску чи введення спеціальних пільг, для тих суб’єктів націо-нальної економіки, які приймають участь у розвитку громади.

В свою чергу суспільство може заохотити рентабельні підприємства вкла-дати кошти в громадські проекти за рахунок покращення іміджу компа-нії. Тобто підписувати договори на здійснення такого собі маркетингового ходу для розширення ринків збуту підприємства, що в результаті призве-де до збільшення його прибутку.

На нашу думку, тільки підприємства з великими статками будуть залучати-ся до підтримки суспільства в загалом, і то цей хід буде застосовуватися лише для здобуття хорошого ім’я для підприємства. І саме тому важливо-го значення в даному питанні набуває підтримка держави оскільки будь яке підприємство прагне зменшити ту суму яку воно буде сплачувати до бюджету. З метою збільшення своїх прибутків.


176

Таким чином, хотілося б запропонувати введення в діяльність показника Допомога Громаді.

Але впровадження такого показника є неможливе без державної підтрим-ки оскільки в запропонованому нами проекті є чинник державного стяг-нення і перерозподілу. Проте не дивлячись на те, що показник Допомога Громаді це є ще одне вирахування з прибутку підприємства ми побудува-ли проект таким чином, що він буде вигідний як для суб’єкта господарю-вання так і для громади.

Проект передбачає створення фондів « Громадської підтримки» у міських, селищних і районних бюджетах, що безумовно забезпечать собою тисячі робочих місць оскільки даний фонд повинен обслуговуватися чесними і відповідальними громадянами, робота яких повинна перевірятись щомі-сячно. Кожен фонд буде здійснювати розгляд проектів громад і надавати кошти на кращі з них. Фонд повинен затверджувати не менше одного і не більше 2 проектів в тиждень. Першочергова виплата коштів яка надається на один проект не повинна перевищувати 1% від загальної суми фонду. Кожні наступні виплати по проектам можуть здійснюватися щомісячно у розмірі не більшому ніж 0,2% від розміру фонду у розрахунку на один проект. Такі виплати як на освіту і лікування фізичних осіб відповідно до цього проекту. Розраховуються працівниками фонду у відповідності до до-цільності їх здійснення і потужності фонду.

Допомога громаді — це показник який виражений у грошово-натуральній формі сума якого спрямована на підтримку і розвиток громади з метою поліпшення стану життя суспільства.

Підприємство у свою чергу згідно до цього показника матиме такі вигоди (коефіцієнти по яким здійснюють нарахування приведені у табл. 1):

при здійсненні допомоги суспільству у сумі яка становить 2% від •прибутку до оподаткування, частина, що не оподатковуватиметь-ся взагалі, складатиме 2,5%;при сплаті допомоги суспільству у сумі яка складає 3% від при-•бутку до оподаткування, частина що не оподатковуватиметься взагалі, становитиме 4,5%;при здійсненні допомоги суспільству у сумі яка складає 4% від •прибутку до оподаткування, частина що не оподатковуватиметься взагалі, складатиме 6,5%;


177

Таблиця 2

Показники які здійснюються до нарахування допомоги громаді

№ з/п коефіцієнт допомоги громаді Пільга до показника

1 0,02 0,005

2 0,03 0,015

3 0,04 0,025

В таблиці 2 приведено коефіцієнти згідно з якими здійснюється нараху-вання показника Допомога громаді. Сума коефіцієнта і пільги становить собою частину від неоподаткованого прибутку, яка не буде підлягати по-дальшому оподаткуванню.

Методика розрахунку показника, досить проста і зрозуміла. Сума допо-моги визначається шляхом множення прибутку до оподаткування на кое-фіцієнт Допомоги громаді формула 1.

дГ = Пдо × кдГ (1)

де:

ДГ — Допомога громаді;

ПДО — прибуток до оподаткування;

КДГ — коефіцієнт Допомога громаді;

Після розрахунку вищенаведеного показника сума допомоги перерахову-ється в міський, сільський або районний бюджет у заздалегідь сформова-ний фонд « Громадської підтримки». Відповідно потім ця сума у повному розмірі повинна спрямовуватись на розвиток громади.

Що стосується підприємства то будь який суб’єкт господарювання який здійснює відрахування до фонду «Громадської підтримки» матиме право на зменшення податкового навантаження, шляхом коригування свого опо-датковуваного прибутку на суму коефіцієнту і пільги Допомога громаді. Методика цього розрахунку здійснюється відповідно до формули 2.

нПдо = Пдо — (Пдо × (кдГ + ПдГ)) (2)

де:


178

НПДО — новий прибуток до оподаткування;

ПДГ — пільга допомога громаді виражена у коефіцієнті;

На нашу думку, такі от способи допомоги дули б вигідні і громаді і при-ватному сектору економіки.

корпоративна соціальна відповідальність

В Україні вже певного розвитку набувають конференції з Корпоративної соціальної відповідальності метою яких є показати бізнесменам їх відпо-відальність перед соціумом тобто перед людьми. Таке явище є широко поширене в іноземних країнах і майже незнайоме для України принаймні поки що. Хоча наявність таких тренінгів є нічим іншим як великим кроком підприємств на зустріч до суспільства.

Наведемо приклад з досвіду Канади, країни, яка добре відома своєю ді-яльністю в галузі корпоративної відповідальності. Канадський королів-ський банк проводить по суботах безкоштовний бізнес-курс для моло-дих підприємців. Його мета ̶ навчання управлінню бізнесом, зокрема, роботі з банками. Крім вирішення соціальних завдань, ця ініціатива до-помагає банку створювати нову групу потенційних лояльних клієнтів. Тим амим ініціатива в значній мірі інтегрується в основну діяльність і стратегію банку і, отже, сприяє підвищенню його вартості. Цей приклад ілюструє ефект синергії, що виникає в тому випадку, якщо корпоративна соціальна відповідальність повністю відповідає бізнес-цілям компанії і ро-бить вплив на зростання її ефективності та цінності [3].

Всього існує декілька тисяч фондів, що відстежують соціальну відпо-відальність компаній і пропагують максимальну відкритість інформації про бізнес. Ці фонди вкладають гроші своїх акціонерів в компанії з хо-рошими соціальними та екологічними показниками. Прикладами таких фондів є Domini Social Investments, Calvert, Boston Common, Walden Asset Management та ін. Крім того, соціальна відповідальність компаній дозво-ляє отримати доступ до більш дешевих кредитів таких організацій, як Сві-товий банк і Міжнародна фінансова корпорація [3].

В Україні теж вже існує центр розвитку корпоративної соціальної відпові-дальності який проводить різні заходи для студентів. Так 17 лютого 2012 р. центр розвитку разом з кафедрою теоретичної та прикладної економіки київського національного університету імені Тараса Шевченка, провили конференцію « Підприємство-2020: ідеї студентів»


179

Учасники конференції мали змогу висловити свої позиції під час дис-кусій, взяти участь у практичних сесіях, обмінятись досвідом. Конфе-ренція була також чудовою можливістю знайти нових партнерів, адже метою заходу було, не лише просування ідей соціальної відповідаль-ності бізнесу серед студентського співтовариства, а й налагодження співпраці між ВНЗ та бізнесом.

У програмі, зокрема, були розглянуті такі активності:

Дискусія з представниками компаній « Чи має бути компанія 2020 •соціально відповідальною? Як?».Захист найкращих студентських робіт « Підприємство 2020: яким •його бачиш ти?».Дев’ять стратегічних сесій. Кожна команда отримує завдання по •одній з 9 галузей (інфраструктура та розвиток регіонів, освіта, ін-новації та технологічна готовність, демографія, довкілля, здоров’я нації, ринок праці, енергія, сільське господарство). Студенти по-винні сформувати бачення стану відповідної галузі у 2020 році, та бізнес-рішень для компаній у протидії викликам. Презентація 2-х топ-менеджерів компаній на тему « Коли я •був(ла) студентом».Офіційне нагородження кращих студентських робіт [2].•

До участі у Конференції запрошувались: представники компаній (керівни-ки, менеджери з управління персоналом та КСВ), студенти, аспіранти, ви-кладачі, ЗМІ. Участь у Конференції була безкоштовною.

На нашу думку проведення таких от заходів є одним з найкращих спо-собів мотивації суб’єктів господарювання здійснювати фінансування гро-мад, адже « Підприємство 2020: роль бізнесу в суспільстві» є ініціативою покликаною розробити національну модель співпраці бізнес-компаній й суспільства у 2020 року і заохотити компанії в Україні до підготовки стра-тегічних планів на довгострокову перспективу — це допоможе збалансу-вати розвиток українського бізнесу до потреб та очікувань суспільства. Генеральний партнер компанія « Метінвест».

Ще один подібний захід пройшов в місті Київ 24 квітня 2012 р. це була вже шоста міжнародна конференція з питань корпоративної соціальної відповідальності. Організатором події на цей раз виступив український ді-ловий економічний журнал « Експерт Україна» конференція проходила в НСК « Олімпійському « що знаходиться по вулиці Велика Васильківська 55, хол Чемпіонів. Програма заходу складалася з двох етапів [5]:


180

перед початком дискусії відбудеться брифінг за участі Юрія •Чмиря (губернатор Сумщини)відкрита дискусія «Соціальне партнерство як інструмент сталого •розвитку регіонів» за участю голови Сумської ОДА Юрія Чмиря.

Керівник області поділився досвідом регіону щодо впровадження прин-ципу державно-приватного партнерства і соціальної відповідальності бізнесу та інструментами налагодження взаємодії влади і бізнесу на ко-ристь регіонів [5].

На даний час фінансування соціальної інфраструктури за рахунок під-тримки приватного сектору економіки це єдиний шлях для розвитку громадськості.

висновки. В національній економіці значна частка припадає на приват-ний сектор, який має великі потужності і широкі можливості. Метою цієї роботи було показати як і за допомогою яких прийомів можна заохотити бізнес вкладати кошти в проекти громад.

Отже на нашу думку суб’єкти господарювання будуть здійснювати фінан-сування проектів громад лише тоді, коли вони самі матимуть з цього вигоду.

В цій роботі нами був запропонований приклад проекту який би міг за-охотити приватний сектор вкладати кошти в проекти громад. Відповід-но до нього потрібно щоб проект мав законодавчо правовий характер і потрібно створити фонд « Громадської підтримки». Ми вважаємо, що на таке фінансування, Допомога Громаді, погодилося б будь яке підприєм-ство. Даний проект несе позитивний характер як для підприємств так і для громади.

В даній роботі нами також були розглянуті вже діючі заходи які прохо-дять, як в іноземних країнах, так і в Україні що присвячені корпоративній соціальній відповідальності. З яких ми бачимо, що центр розвитку корпо-ративної соціальної відповідальності в Україні, разом з підтримкою деяких передових вузів країни, ще в студентах уже починають виховувати соці-ально свідомих і відповідальних ділових людей.


181


1. Дудьев В.П. Психомоторика: Словник-довідник, 2008 р.2. Конференція « підприємство 2020: ідеї студентів»: [Електронна сторін-

ка] / Головна / Конкурс бізнес-кейсів / Новини // центер громадської підтримки. Http://www.csr-ukraine.org/konferenciya.html

3. Корпоративная социальная ответственность: и цель, и средство: [Елек-тронна сторінка] / стенли рут партнер csrjournal // корпоративно соци-альная ответственность http://www.csrjournal.com/lib/ analiticarticle /1721 -korporativnaja -socialnaja-otvetstvennost-i-cel-i.html — назва з єкрану

4. КСО: мифы и реальность: [Електронна сторінка] / стенли рут партнер csrjournal // корпоративно социальная ответственность. http://www. csrjournal.com/lib/networkoverview/1447-kso-mify-i-realnost.html

5. Шоста міжнародна конференція з питань корпоративної соціальної відповідальності : [Електронна сторінка] / інформаційне агентство region news. http://regionews.com.ua/node/41244


182

Постіл Юлія Полтавська державна аграрна академія

ЗаБеЗПечення Малих сіл хліБоМ та хліБоБулочниМи вироБаМи

Даний проект передбачає створення міні-пекарні з випікання хлібобулоч-них виробів у с. Савинці Миргородського району Полтавської області. Пе-ревагами майбутньої міні-пекарні є близькість до споживача, орієнтація на товар першої необхідності та задоволення локальних потреб, відповід-ність цінової політики рівневі запитів населення.

Міні-пекарня «Паляничка» на базі ТОВ «Савинці» створюється з метою за-безпечення населення якісними хлібними виробами. Підприємство займа-тиметься випічкою батонів, булок, рулетів, пиріжків із різними начинками із пшеничного борошна вищого ґатунку, а також розповсюджуватиме свої вироби в сусідні села (с. Олефірівна, с. Семереньки, с. Зелений Кут, с. Па-насівка, с. Великі Сорочинці).

Міні-пекарня «Паляничка» виготовлятиме хлібобулочні вироби в наступ-ному асортименті:

батон «Запашний», вага 400 г, запакований у прозору плівку з •датою виготовлення;паляниця «Домашня», вага 600 г;•здобна булочка, вага 200 г;•булочка із родзинками, вага 100 г;•ватрушка з сиром, вага 100 г;•пиріжок з яблуками, вага 100 г;•пиріжок з капустою, вага 100 г.•

Значну частину асортименту будуть складати булочки. Асортимент можна щоденно збільшувати, або й зовсім змінювати в залежності від смаків спо-живачів. Також можлива зміні начинки пиріжків, а саме: з родзинками і сиром, курагою, горіхами, свіжими плодами і ягодами, яблуками і кори-цею, із м’ясним фаршем, рисом та вареними яйцями, повидлами тощо. При продажі булочки запаковуватимуться у фірмові паперові пакети.

Серед особливостей нашої продукції можна виділити наступні:оригінальний смак;•висока якість;•свіжість виробів;•привабливий зовнішній вигляд.•


183

Наша продукція є товаром першої необхідності, так як ми піклуємося про повноцінне харчування людей. Ми цінуємо час споживачів і обслуговуємо покупців у своєму фірмовому магазині якісно та швидко.

Крім того, ми плануємо розвозити нашу продукцію у сусідні села, вико-ристовуючи авто техніку підприємства.

Наша продукція відповідає нормативним актам і дійсним стандартам, від-різняється високою якістю та порівняно низькими цінами.

Місце реалізації проекту — село Савинці Миргородського району Пол-тавської області.

Цілі, що повинні бути досягнуті в результаті реалізації проекту мають різ-ноплановий характер. З одного боку розвиток сфери малого підприємни-цтва, створення нових робочих місць і поповнення державного і місцево-го бюджетів створює передумови подальшого розвиту підприємницьких структур. Сфера малого підприємництва є необхідною умовою розвитку регіональної економіки. З іншого боку, даний проект, завдяки орієнтації на продукт із високим рівнем попиту, здатен одночасно вирішити пробле-ми насичення ринку високоякісною продукцією з низькою ціною відповід-но до рівня доходів населення.

1. характеристика продукції

Хліб — один з найважливіших продуктів харчування людини. Щоденне споживання хлібобулочних виробів здатне в значній мірі задовольняти потребу людини в багатьох життєво необхідних речовинах. За даними спеціалістів, при харчуванні людини пшеничними сортами хліба, організм задовольняє свою потребу в білках на 25–З0 % і більше.

Знаючи, що білки є головними харчовими речовинами, без яких, немож-ливе життя людини, можна зрозуміти яку значну роль відіграє у цьому хліб. Білкові речовини не тільки забезпечують нормальне життя та роз-виток організму, а й при достатньому їх вживанні, дозволяють ефективно функціонувати всім його системам, стимулюють фізичну та духовну діяль-ність людини, підвищують опірність організму до різних захворювань.

Отже, виходячи із вище сказаного та проаналізувавши і дослідивши на-явний ринок, ми маємо на меті створити міні-пекарню «Паляничка» на базі вже існуючого підприємства ТОВ »Савинці» Миргородського району Полтавської області.


184

Переваги малого хлібопечення очевидні: завжди свіжий хліб, завжди поруч з будинком, індивідуальний (що бажано і навіть можливо) підхід до покупця, знання його смаків і відповідність їм. Так, міні-пекарні не в змозі видавати такий же обсяг продукції, що й великі заводи (40 — 50 т на день). Але цього, як правило, і не потрібно, адже маленьке виробництво має бути гнучким, здатним вчасно «перебудуватися», змінити асортимент. Міні-пекарні можуть налагодити ефективний виробничий процес в най-коротші терміни і запропонувати споживачеві іншу, часом більш смачну, різноманітну і корисну продукцію.

У таблиці 1.1 наведена загальна характеристика продукції, яка виготовля-тиметься міні-пекарнею.

Таблиця 1.1

характеристика продукції міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району

назва виробу1) вага, г ціна, грн.2)

Батон «Запашний» 400 2,80Паляниця «Домашня» 600 4,50Здобна булочка 200 2,10Булочка із родзинками 100 1,75Ватрушка з сиром 100 1,85Пиріжок з яблуками 100 1,75Пиріжок з капустою 100 1,75

1) асортимент може змінюватися в залежності від потреб споживачів2) ціни змінюються в залежності від собівартості продукції

Технологія приготування здобних виробів заснована на використан-ні старих рецептів (без хімічних добавок) на основі натуральних до-бавок. Здобні вироби передбачається випускати різноманітних форм із використанням прикрас. При значному асортименті продукція є досить конкурентноздатною.

З основними постачальниками сировини буде досягнута домовленість на постачання продукції, при цьому основним постачальником сировини є ТОВ »Савинці» Миргородського району, на базі якого відкривається міні-пекарня.

Зберігання сировини організовується в приміщеннях, наявних у підпри-ємства. Контроль якості буде здійснюватися відповідно до збірника техно-логічних інструкцій, ДСТ 2455781, ДСТ 9511-80.


185

Аналіз конкурентних переваг показав, що низька ціна, висока якість, різ-номанітний асортимент, швидка доставка, прискорена реалізація дозво-лять не тільки досягти запланованого рівня обсягу продажів, але і вчасно визначити пріоритети цінової й збутової політики відносно нових пер-спективних продуктів.

Кожен із видів продукції матиме гарантовано високу якість і смак, що приваблюватиме споживачів. Крім того, виготовлятиметься продукція за домашніми рецептами, чим спонукатиме споживача купувати її. Оскільки продаж продукції відбувається безпосередньо в пекарні, вона є завжди свіжою та гарячою. Продукція, яка відправляється до сусідніх сіл, буде за-пакованою в герметичну упаковку, що збереже не лише смак, але й аро-мат свіжої випічки, яка залишиться теплою, адже точки збуту знаходяться на відстані менше 10 км від міні-пекарні.

Продукція міні-пекарні «Паляничка» має ряд особливостей, притаманних тільки їй:

якісна;•близько до споживача;•завжди свіжа і тепла;•має фірмову упаковку;•має домашній смак;•має привабливий зовнішній вигляд.•

Як бачимо, продукція створюваного нами підприємства є особливою і має сукупність характеристик, які притаманні лише їй. Зважаючи на потреби та вимоги споживачів, наша продукція є найбільш прийнятним варіантом для реалізації саме в цьому районі.

2. оцінка ринку збуту продукції

Світовий досвід хлібопечення направлений у бік створення мережі малих пекарень потужністю 800–4000 кг на добу:

технологічне обладнання припускає швидку зміну асортименту з •обліком змінного попиту споживачів;широкий асортимент, висока якість випічки, свіжі, теплі вироби;•економічне споживання енергетичних ресурсів з невеликими за-•тратами праці по обслуговуванню техніки;значна економія виробничої площі;•невелика потреба в персоналі;•висока продуктивність праці;•швидка окупність проектує.•


186

Основні споживачі нашої продукції:

1. Жителі Миргородського району;2. Організації, школи, будинки-інтернати;3. Різні покупці, бажаючі придбати нашу продукцію.

Зацікавленість покупців у товарах ми плануємо підвищити за рахунок:

1. Прямих зв’язків з населенням;2. Високої якості нашої продукції, дружньої атмосфери обслуговуван-

ня і порівняно низьких цін;3. Вдале місце розташування пекарні (в центрі с. Савинці);4. Вдала реклама нашої продукції.

Дослідження ринку хлібобулочних виробів є початковим етапом розробки маркетингової стратегії підприємства. Аналіз показав, що підприємство об-рало один із кращих сегментів, з погляду зростання попиту та купівельних переваг, тому що крім роздрібної мережі спеціалізованих магазинів гото-ва продукція високої якості може поставлятися в школи, інтернати (ДОЦ «Миргородський» в с. Олефірівна, школа-інтернат в с. Великі Сорочинці).

Нами було проведено опитування серед населення с. Савинці, яке стане основним споживачем продукції міні-пекарні. Опитування показало, що в майбутньому наша продукція користуватиметься попитом серед населен-ня. Надалі це дозволить охопити достатню кількість потенційних покупців і максимально розширити географічні границі території реалізації. При цьому надзвичайно важливо, що в передбачуваних районах реалізації у віковій структурі населення значний відсоток дітей, підлітків, людей літ-нього віку, чиї вимоги до якості і ціни пропонованих продуктів враховува-лися при розробці асортименту продукції, що випускається.

Слід також зазначити, що пропонований продукт відноситься до това-рів еластичного попиту, тому у випадку зниження ціни на 20 % попит на даний продукт збільшиться більш ніж на 25 %. Дана обставина врахована при плануванні цін і політиці просування продукту на ринок.

Число проживаючих жителів сусідніх сіл становить близько 10000 осіб. Хлібобулочні вироби, як продукт щоденного попиту, характеризуються високою частотою покупок. При цьому рівень споживання не зменшує місткості ринку.


187

За результатами маркетингових досліджень на 100 жителів села коефіці-єнт споживання здобних виробів складає 16,1. Відповідно до чисельності проживаючих у планованому районі реалізації добова місткість ринку здо-бних виробів перевищує 1700 шт. При цьому обсяги реалізації аналогічної продукції конкурентами не перевищує 900 шт. на добу.

Крім того дослідження показали, що наповнюваність ринку не переви-щує 55 %. За результатами опитувань виявлено, що відсоток спожива-чів, задоволених якістю продукції, на перевищує 52–58 %, а задоволених ціною складає 37–42 %. Проведені маркетингові дослідження дозволи-ли запланувати продаж основних видів продукції в наступних обсягах (табл. 2.1–2.3).

Таблиця 2.1

Прогноз продажів міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району за основними видами продукції на 2012 р.

Найменування виробу

Вага, кг

2012 р.

Випуск на добу, шт

Ціна, грн

Обсяги реалізації

на добу

за місяць

за рік

Батон «Запашний» 0,4 400 2,80 1120 33600 403200

Паляниця «Домашня»

0,6 300 4,50 1350 40500 486000

Здобна булочка 0,2 200 2,10 420 12600 151200

Булочка із родзинками

0,1 200 1,75 350 10500 126000

Ватрушка з сиром 0,1 150 1,85 277,5 8325 99900

Пиріжок з яблуками

0,1 150 1,75 262,5 7875 94500

Пиріжок з капустою

0,1 100 1,75 175 5250 63000

Всього Х 1500 Х 3955 118650 1423800


188

Таблиця 2.2



Вага, кг

2013 р.

Випуск на

добу, шт

Ціна, грн


на добу

за місяць

за рік

Батон «Запашний» 0,4 450 2,80 1260 37800 453600Паляниця «Домашня»

0,6 350 4,50 1575 47250 567000

Здобна булочка 0,2 250 2,10 525 15750 189000Булочка із родзинками

0,1 250 1,75 437,5 13125 157500

Ватрушка з сиром 0,1 200 1,85 370 11100 133200

Пиріжок з яблуками 0,1 150 1,75 262,5 7875 94500

Пиріжок з капустою 0,1 150 1,75 262,5 7875 94500

Всього Х 1800 Х 4692,5 140775 1689300

Таблиця 2.3



Вага, кг

2014 р.

Випуск на

добу, шт

Ціна, грн


на добу

за місяць

за рік

Батон «Запашний» 0,4 500 3,00 1500 45000 540000

Паляниця «Домашня» 0,6 400 4,65 1860 55800 669600

Здобна булочка 0,2 300 2,25 675 20250 243000Булочка із родзинками

0,1 300 1,90 570 17100 205200

Ватрушка з сиром 0,1 250 2,00 500 15000 180000

Пиріжок з яблуками 0,1 225 1,90 427,5 12825 153900

Пиріжок з капустою 0,1 225 1,90 427,5 12825 153900

Всього Х 2200 Х 5960 178800 2145600


189

Значна місткість ринку, безпосередня близькість до споживача, висока якість продуктів створюють всі умови для зростання продажів, дають мож-ливість вважати пропонований проект не тільки перспективним у напрямку одержання прибутку, але й у цілому сприятливим для зростання конкурент-ноздатності продуктів-аналогів у прямих конкурентів підприємства. Низька ціна (нижче на 15-20 %, ніж у конкурентів), прискорена реалізація, швидка доставка — основні конкурентні переваги створюваного підприємства.

Продукція міні-пекарні «Паляничка» розрахована на споживання всіма верствами населення. Найбільш пріоритетними цільовими сегментами є споживачі із середнім рівнем доходу і нижчим за середній. Асортимент продукції складається із семи найменувань. Рівень цін на пропоновану продукцію представлений вище (табл. 1.1).

У міру зростання продажів підприємство планує коригувати ціни, надаючи знижки постійним покупцям. Збутова політика орієнтована на безпосеред-ній контакт зі споживачем. Продаж основної маси виробів плодитиметься в самій пекарні, решта розвозитиметься в сусідні села.

Політика просування продукції на ринок передбачає розробку інформа-ційних листів у виді оголошень, з метою інформування майбутніх покупців про основні властивості продукції, проведення опитувань для виявлення й оцінки попиту на нові види продукції.

Звідси можна зробити висновок, що при відповідній якості продукція міні-пекарні буде досить конкурентноздатною на ринку.

3. аналіз конкурентів та виявлення конкурентних переваг

Суть конкуренції полягає у взаємодії суб’єктів ринку, боротьба за найви-гідніші умови вкладення капіталу і збільшення обсягу продаж, основний механізм формування господарських пропорцій.

Результати конкуренції, позитивні чи неґативні, залежать від умов, в яких вона протікає, від її характеру. Тому міні пекарня «Паляничка» особливу увагу приділяє вивченню конкурентів, які можуть значно вплинути на умови реалізації товарів на ринку, а саме ПАТ «Миргородський хлібозавод».

Конкурент постачає невеликий асортимент хлібобулочних виробів у біль-шість магазинів Миргородського району. Продукція якісна і смачна. Має доступну ціну. Але, враховуючи те, що в більшості продукція без герме-


190

тичної упаковки, значна відстань перевезень призводить до втрати її сві-жості, в результаті чого спостерігається щоденний залишок.

Міні-пекарня «Паляничка» може реалізувати свою продукцію як за пря-мими, так і непрямими каналами збуту. Прямий канал збуту передбачає, що підприємство продаватиме свою продукцію через відділ збуту безпо-середньо споживачу. Прямий канал збуту дозволить підприємству під-тримувати контакт зі споживачем і тим самим контролювати збут своєї продукції. Тому 15 % виробленої продукції планується розповсюджувати в сусідніх селах. Непрямий канал збуту може бути організований через систему гуртової та роздрібної торгівлі.

Нашій міні-пекарні необхідно провести ряд заходів для покращення про-дукції та завоювання симпатій споживачів. Так, дизайн та якість можуть бути покращені, якщо виготовляти хлібобулочні вироби в гарних герме-тичних упаковках, що не тільки додасть гарного зовнішнього вигляду ви-робам, а й дозволить надовго зберегти тепло та свіжість продукції.

Ввічливе, швидке обслуговування, широкий асортимент, завжди ароматні, свіжі, високоякісні вироби — все це, безсумнівно, швидко завоює любов і симпатії споживачів (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Порівняльний аналіз продукції міні-пекарні «Паляничка» Миргород-ського району та Пат «Миргородський хлібозавод»

фактори Значимість фактора, балів

Міні-пекарня «Па-ляничка», бали

Пат «Миргород-ський хлібоза-

вод», бали1. Якість 10 10 102. Ціна 9 10 93. Місцезнаходження 7 9 74. Ім’я (стиль) 2 9 85. Час доставки 5 10 76. Товарний вид 4 9 97. Реклама 3 6 68. Асортимент 8 8 99. Термін зберігання 6 8 710. Зв’язки із споживачами 1 9 9

Загальна кількість балів

Х 88 81


191

Як свідчать результати аналізу в таблиці 3.1, продукція міні-пекарні «Па-ляничка» має більше конкурентних переваг, ніж продукція конкурента. Домінування на конкурентом досягається за рахунок якості, ціни, місцез-находження, часу доставки, а також терміну зберігання продукції. Завдяки сукупності цих факторів міні-пекарня «Паляничка» є конкурентноздатною.

Наше підприємство має переваги над конкурентом, проте воно має утриму-вати свої переваги та зосередити увагу над усуненням недоліків. Для цього необхідно об’єктивно оцінити внутрішні можливості підприємства (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Порівняльний аналіз внутрішньої сили міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району та Пат »Миргородський хлібозавод»

факториЗначимість

фактора, балів

Міні-пекарня «Па-ляничка», бали

Пат «Миргород-ський хлібозавод»,

бали1. Фінансові джерела 10 5 72. Програма маркетингу

8 10 8

3. Можливості збуту 9 7 74. Можливості постач.

6 9 9

5. Ефективність господарювання

5 10 9

6. Торгівельна мережа 7 6 67. Етика фірми 2 10 98.Життєвий циклтовару

3 6 6

9. Стратегія партнерства

4 8 7

10. Ліцензування 1 3 3Загальна кількість балів

Х 74 72

Як видно з таблиці 3.2, конкурентні переваги міні-пекарні «Паляничка» до-сягаються за рахунок програми маркетингу, ефективності господарюван-ня, етики фірми та стратегії партнерства.

Саме завдяки чітко налагодженому виробництву та стратегічному плану-ванню міні-пекарня «Паляничка» має можливість стати основним вироб-ником здобних виробів в даному мікрорайоні.


192

4. стратегія маркетингу

Для продукції міні-пекарні «Паляничка» основним ринком збуту є ринок с. Савинці Миргородського району та прилеглих до нього сіл.

З маркетингових заходів передбачається реклама за допомогою реклам-них брошур у вигляді оголошень.

Дослідивши ринок, можна зробити висновок, що більшу увагу потрібно приділяти гуртовій торгівлі. По району дуже багато сіл, до яких хлібобу-лочні вироби не завозяться або роздрібна торгівля проводиться на око-лицях села. Отже, основним способом розповсюдження буде дворівневий канал реалізації.

Завданням міні-пекарні «Паляничка» є не лише задоволення попиту спожи-вачів, але й отримання максимального прибутку. Ціноутворення проводить-ся в залежності від закупівельної ціни вихідного матеріалу, враховуючи ви-трати на доставку, реалізацію та амортизацію обладнання. Ціна повинна бути такою, щоб товар був доступний для споживачів та, по можливості, нижчою за ціну товарів конкурентів. Міні-пекарня використовує метод ціноутворен-ня на продукцію власного виробництва з державним врегулюванням, вста-новлюючи ціни на продукцію на рівні, встановленому законодавством.

Організація роботи в галузі збуту товару полягає у встановленні шляхів руху товару від підприємства до споживача.

Шляхи збуту:

1) оптова торгівля; а) дрібнооптовий торговець; а.1.) роздрібна торгівля;2) споживач.

Отже, видно, що підприємство може реалізовувати свою продукцію як прямим, так і непрямим каналом збуту.

Прямий канал збуту дозволить підприємству підтримувати контакт із споживачем і тим самим — контролювати збут своєї продукції. У цьому випадку виключаються торгові націнки і комісійні винагороди для торгі-вельних підприємств і посередників. Тому 40 % виготовленої продукції ми плануємо розповсюджувати безпосередньо в міні-пекарні «Паляничка» (с. Савинці Миргородського району).


193

Непрямий канал збуту може бути організований через торгівлю або посе-редників. Канал збуту через торгівлю передбачає продаж підприємством своєї продукції оптовій або дрібнооптовій та роздрібній торгівлі. Викорис-товувати ці канали вигідно тоді, коли підприємство не займає домінуюче положення на ринку, коли продукт необхідно ввести в повний асортимент торгівельного підприємства або коли продавець володіє більшим досві-дом в області торгівлі і має вплив на ринок, тому 60 % нашої продукції ми будемо реалізовувати шляхом доставки до сусідніх сіл, завчасно по-передивши населення про час і місце доставки.

Обираючи канал реалізації продукції, підприємство особливу увагу при-ділятиме використанню форм розрахунків, які застосовуються. Це має ви-рішальне значення в умовах високих темпів інфляції, відсутності надійної інформації про партнерів, потенційних покупців та конкурентів.

Стратегія ціноутворення орієнтована на виключення збитків і мінімізації впливу таких зовнішніх сил як конкуренти та учасники каналів збуту.

Із усіх можливих методів ми віддали перевагу встановлення ціни на осно-ві відчуття ціни товару, так як основний фактор ціноутворення — це ви-трати на виробництво.

Враховуючи те, що підприємство не в змозі буде встановлювати моно-польні ціни на свою продукцію, увагу буде зосереджено на ціни анало-гічної продукції конкурентів. Ціни на власну продукцію встановлювати-муться нижче на 15 %, ніж продукція конкурентів, а оптовим покупцям — знижки від 10 до 15 %.

Реклама підприємства оптової та роздрібної торгівлі буде орієнтована на нав’язування існуючого асортименту. При цьому буде враховуватися те, що рекламна діяльність без торгівлі не буде максимальною мірою використа-на на ринку збуту та значно втратить свою ефективність. Тому реклама і торгівля повинні бути тісно пов’язані, давати споживачу задоволення від покупки та керуватися девізом: «Купуйте нашу продукцію, оскільки вона якісна та дешева». Доцільно буде використовувати рекламу, яка потребує незначних коштів, але при цьому є якісною. Такою рекламою може бути: місцева газета, рекламні листівки, рекламні листи, яскраво оформлена ві-трина міні-пекарні (табл. 4.1).

Як видно з таблиці 4.1, в перший місяць діяльності підприємство не здійснює витрати на рекламу, а, починаючи з другого місяця, прово-дить інтенсивну рекламну кампанію, метою якої є оповіщення потен-


194

ційних споживачів про діяльність міні-пекарні «Паляничка». У наступні місяці витрати на рекламу поступово зменшуються у зв’язку із поін-формованістю споживачів.

Реклама є одним із найбільш ефективних способів привернення уваги до нових видів продукції та підприємств, саме тому наша міні-пекарня широ-ко застосовуватиме всі можливості маркетингу для завоювання нових рин-ків збуту та розширення можливостей продажу й асортименту продукції.

Таблиця 4.1

витрати на рекламу міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району в 2012 р., грн

види реклами

Місяці За рік1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Місцева газета «Моя газета»

- 60 60 45 45 45 30 30 30 30 30 30 435

Рекламні листівки

- 10 10 5 5 5 5 5 5 5 5 5 65

Рекламні листи

- 10 10 5 5 5 5 5 5 5 5 5 65

Всього - 80 80 55 55 55 40 40 40 40 40 40 565

5. План виробництва та фінансовий план

Для організації міні-пекарні «Паляничка»ТОВ »Савинці» використає власне приміщення площею 200 м2. У даному приміщенні необхідно провести ка-пітальний ремонт, прокласти комунікації із врахуванням норм санітарної та пожежної безпеки, установити лічильники електроенергії, води, газу.

Виробництво пшеничного хліба складається із кількох щільно пов’язаних між собою технологічних етапів. Опару готують вологістю 42–44% із 60–70% загальної маси борошна, що використовується на приготування тіста, при цьому тривалість дозрівання її становить 180–270 хв. при тем-пературі 23–27 °С до заданого рівня кислотності. Тісто при замішуванні піддають додатковій механічній обробці. Тривалість бродіння його складає 20–40 хв. до кислотності, що визначена нормативною документацією.

При замішуванні тіста у густу опару вносять 30–40% борошна, воду, сольо-вий розчин та інші інгредієнти, передбачені рецептурою. Тісто замішують


195

протягом 8–12 хв. у машині безперервної дії і після 20–25 хв. бродіння направляють на формування заготівель. Поєднання інтенсивного замішу-вання тіста з використанням густої опари дозволяє виробляти вироби ви-сокої якості. У результаті даних заходів підвищується об’єм хлібу, м’якиш стає більш еластичним, світлим, з незначною тонкостінною пористістю.

Використання цього способу при приготуванні тіста у бункерних агрегатах з однією бродильною місткістю для опари та інтенсивним замішуванням дозволяє легко переходити з виробництва одного виду виробів на інший. При бродінні об’єм опари із пшеничного борошна першого і вищого ґа-тунків вологістю 41–43% збільшується у 2,5 рази.

Виброджене тісто надходить на формування заготівель, остаточне вистою-вання й оброблення поверхні та випікання звичайним способом.

Специфікація машин і обладнання для випікання хліба і хлібобулочних ви-робів наведена у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

специфікація машин і обладнання для випікання хліба і хлібобулоч-них виробів у міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району

назва обладнання кіль-кість, шт.

вар-тість,

грн/шт.

Загаль-на вар-

тістьтермін

амортизаційні відрахування,

тис. грн. за

квартал за рік

Просіювач ПВГ-600М 2 7812 15,62 5 0,781 3,125Дозатор борошна і води USDM-50

1 36400 36,40 7 1,300 5,200

Машина тістозмішу-вальна HYM 100

2 29000 58,00 7 2,071 8,286

Тістоділильна маши-на А2ХПО/5

1 54370 54,37 7 1,942 7,767

Піч Мусон-ротор мод.99ЕК

1 183640 183,64 7 6,559 26,234

Піч хлібопекарська ГТПР-240(е)

1 59394 59,39 7 2,121 8,485

Шафа попереднього відстоювання «Бриз»

1 53415 53,42 7 1,908 7,631


196

Діжа А2-ХТД 140 л Н/СТ

2 4146 8,29 5 0,415 1,658

Діжа А2-ХТД 140 л УГ/СТ

2 2394 4,79 5 0,239 0,958

Візок стелажний ТС-1/14

2 1836 3,67 5 0,184 0,734

Візок стелажний ТС-1/18

3 2128 6,38 5 0,319 1,277

Столи виробничі 3 830 2,49 7 0,089 0,356Лист хлібопекарський 600х900

29 125,67 3,64 4 0,228 0,911

Подовий лист плос-кий 600х900

82 133,34 10,93 4 0,683 2,733

Форма хлібна 111 129,01 14,32 4 0,895 3,580Ваги ВЭСТ-300(н) 1 2125 2,13 5 0,106 0,425Ваги SW 10(IP 66) 1 1200 1,20 5 0,060 0,240Бойлер «Атлантік» 1 4750 4,75 7 0,170 0,67857Автомобіль ГАЗ-3302 «Газель» (хлібний фургон)

1 128320 128,32 10 3,208 12,832

Всього х х 651,76 х 23,28 93,11

Як свідчать дані таблиці 5.1, загальна вартість машин та обладнання, необ-хідних для виробництва хліба і хлібобулочних виробів у міні-пекарні «Па-ляничка», становить 651,76 тис. грн. При цьому річна норма амортизації за прямолінійним методом дорівнює 93,11 тис. грн, у тому числі кварталь-на — 23,28 тис. грн.

Для забезпечення виробничого процесу випікання хліба необхідно при-дбати сировину та матеріали. З цією метою підприємство має здійснити пошук постачальників (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Постачальники сировини для випікання хліба і хлібобулочних виро-бів у міні-пекарню «Паляничка» Миргородського району, 2012 р.

вид сировини Постачальники ціна, грн/кг

Місцезнаходження постачальників

Борошно пшеничне вищого ґатунку

ТОВ «Савинці» 1,56с. Савинці, Мирго-

родський р-нБорошно пшеничне першого ґатунку

ТОВ «Савинці» 1,44с. Савинці, Мирго-

родський р-н


197

Цукор ТОВ «Савинці» 7,82с. Савинці, Мирго-


Сіль Магазин-склад

«Малятко»1,25 м. Миргород

Олія соняшникова ТОВ «Савинці» 8,16с. Савинці, Мирго-


Маргарин Магазин-склад

«Малятко»25,60 м. Миргород

Дріжджі хлібопекарськіМагазин-склад

«Малятко»«27,50 м. Миргород

Аналіз даних таблиці 5.2 показує, що для виробництва хлібобулочних ви-робів міні-пекарня «Паляничка» може використовувати власну сировину (борошно, цукор, олію), яку закуповуватиме у інших підсобних підрозділів підприємства (млин, олійниця) за собівартістю.

Однак, такі продукти як сіль, маргарин, дріжджі підприємство має заку-повувати у постачальників. Найбільш економічно обґрунтованим є вибір такого постачальника, як магазин-склад «Малятко» в м. Миргороді.

У процесі виробництва передбачається організовувати 8-годинний робо-чий день з однією робочою зміною. Основні виробничі характеристики міні-пекарні «Паляничка» наведені у таблиці 5.3.

Таблиця 5.3

Планові показники виробничої діяльності міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району

найменування виробу вага, кг кількість, шт. за зміну

Батон «Запашний» 0,4 400Паляниця «Домашня» 0,6 300Здобна булочка 0,2 200Булочка із родзинками 0,1 200Ватрушка з сиром 0,1 150Пиріжок з яблуками 0,1 150Пиріжок з капустою 0,1 100Разом Х 1500

Дослідивши стандарти на виробництво хліба та рецептури, нами визна-чені витрати сировини на виробництво одиниці хліба та хлібобулочних виробів (табл. 5.4).


198

Як бачимо (табл. 5.4), основну масу необхідної сировини для виробництва підприємство матиме за рахунок ТОВ »Савинці» Миргородського району, на базі якого і створюється міні-пекарня.

Нами розраховано витрати сировини в розрізі одиниці продукції на кожен виріб окремо, аби наглядно побачити, і мати можливість зручно провести розрахунки по витратах на сировину в грошових одиницях та кількості витраченої сировини в натуральному обсязі.

Найбільш затратним буде виробництво здобних булок та пиріжків, оскіль-ки собівартість їх є порівняно вищою, ніж собівартість хліба.

Таблиця 5.4

Показники витрат сировини на виробництво одиниці хліба та хлібобулочних виробів у міні-пекарні

«Паляничка» Миргородського району

сировинаБатон

«Запаш-ний»

Паля-ниця «до-

машня»

Здобна булочка

Булоч-ка із

родзин-ками

ва-трушка з сиром

Пирі-жок з

яблука-ми

Пирі-жок з капус-

тоюБорошно вищого ґатунку, кг

– 0,233 0,163 0,085 0,085 0,085 0,085

Борошно І ґатунку, кг

0,325 0,233 – – – – –

Дріжджі, г 2,207 2,267 1,103 0,552 0,552 0,552 0,552

Сіль, г 6,494 6,670 3,200 1,600 1,600 1,600 1,600

Олія, г 1,948 2,670 0,974 0,487 0,487 0,487 0,487

Цукор, г – – 20,534 10,267 10,267 10,267 10,267

Маргарин, г – – 10,436 5,218 5,218 5,218 5,218

Родзинки, г – – – 25,346 – – –

Сир, г – – – – 50,000 – –

Яблука, г – – – – – 50,000 –

Капуста, г – – – – – – 50,000


199

Загальне керівництво міні-пекарнею буде здійснюватися завідувачем пе-карнею, якого призначає голова товариства і на якого покладений комп-лекс організаційно-управлінських функцій з керівництва виробництвом та реалізацією продукції пекарні.

Визначимо потребу у персоналі для міні-пекарні «Паляничка», що забез-печить виконання всіх операцій технологічного процесу за допомогою таблиці 5.5.

Таблиця 5.5

розрахунок потреби у персоналі для міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району, 2012 р.

фах працівника

чисельність працівників: фонд оплати праці, грн.:

осіб питома вага, %

за місяць за рік питома

вага, %

Завідувач пекарнею 1 11,1 1500 18000 13,9

Пекар 4 44,4 5200 62400 48,3

Лаборант 1 11,1 920 11040 8,5

Водій 1 11,1 1150 13800 10,7

Вантажник-апаратник 1 11,1 1100 13200 10,2

Прибиральниця 1 11,1 907 10884 8,4

Всього 9 100,0 10777 129324 100,0

Аналіз даних таблиці 5.5 показує, що потреба у персоналі становить 9 осіб, у тому числі завідувач пекарнею — 1 особа, пекарі — 4 особи або 44,4 % персоналу, лаборант — 1 особа, водій — 1 особа, вантажник-апаратник — 1 особи (11,1 %).

Загальний фонд оплати праці за місяць становить 10,78 тис. грн., за рік – 129,32 тис. грн.

Виходячи з плану виробництва, ми можемо скласти прогноз реалізації хліба та хлібобулочних виробів. При цьому необхідно врахувати, що у першому кварталі 2012 р. підприємство освоюватиме ринок, а тому ви-робничі потужності використовуватимуться у цей період неповністю (табл. 5.6–5.12).


200

Таблиця 5.6

Прогноз реалізації міні-пекарнею «Паляничка» Миргородського району хлібобулочного виробу під назвою

«Батон «Запашний», 2012–2014 рр.

Показники

2012 р.Всьо-го за

2012 р.

Всьо-го за

2013 р.

Всього за

2014 р.1-й квартал

2-й квартал

3-й квартал

4-й квартал

Батон «Запашний»

Обсяг реалізації про-дукції, тис. шт.

36 36,4 36,8 36,8 146 164,3 182,5

Ціна реалізації, грн./шт.

2,8 2,8 2,8 2,8 Х 2,80 3,00

Виручка від реаліза-ції, тис. грн.

100,8 101,92 103,04 103,04 408,8 460,04 547,5

Таблиця 5.7


«Паляниця «домашня», 2012–2014 рр.

Показники


2012 р.

Всьо-го за

2013 р.

Всього за

2014 р.1-й квартал

2-й квартал

3-й квартал

4-й квартал

Паляниця «Домашня»


27 27,3 27,6 27,6 109,5 127,8 146


4,5 4,5 4,5 4,5 Х 4,5 4,65

Виручка від реалізації, тис. грн.

121,5 122,85 124,2 124,2 492,75 575,1 678,9


201

Таблиця 5.8


«Здобна булочка», 2012–2014 рр.

Показники


2012 р.

Всьо-го за

2013 р.

Всьо-го за

2014 р.1-й

квартал2-й

квартал3-й

квартал4-й

квартал

Здобна булочка


18 18,2 18,4 18,4 73 91,3 109,5


2,1 2,1 2,1 2,1 Х 2,10 2,25


37,8 38,22 38,64 38,64 153,3 191,73 246,375

Таблиця 5.9


«Булочка із родзинками», 2012–2014 рр.

Показники

2012 р. Всьо-го за

2012 р.

Всьо-го за

2013 р.

Всьо-го за

2014 р.1-й

квартал2-й

квартал3-й

квартал4-й

квартал

Булочка із родзинками


18 18,2 18,4 18,4 73 91,3 109,5


1,75 1,75 1,75 1,75 Х 1,75 1,90

Виручка від реаліза-ції, тис. грн.

31,5 31,85 32,2 32,2 127,75 159,775 208,05


202

Таблиця 5.10


«ватрушка з сиром», 2012–2014 рр.

Показники


2012 р.

Всьо-го за

2013 р.

Всьо-го за

2014 р.1-й

квартал2-й

квартал3-й

квартал4-й

квартал

Ватрушка з сиромОбсяг реалізації продук-ції, тис. шт.

13,5 13,65 13,8 13,8 54,75 73 91,3

Ціна реалізації, грн/шт. 1,85 1,85 1,85 1,85 Х 1,85 2,00Виручка від реалізації, тис. грн.

24,975 25,2525 25,53 25,53 101,288 135,05 182,6

Таблиця 5.11


«Пиріжок з яблуками», 2012–2014 рр.

Показники


2012 р.

Всьо-го за

2013 р.

Всьо-го за

2014 р.1-й

квартал2-й

квартал3-й

квартал4-й

квартал

Пиріжок з яблукамиОбсяг реалізації продук-ції, тис. шт.

13,5 13,65 13,8 13,8 54,75 54,8 82,1


1,75 1,75 1,75 1,75 Х 1,75 1,90


23,625 23,8875 24,15 24,15 95,8125 95,9 155,99


203

Таблиця 5.12

Прогноз реалізації міні-пекарнею «Паляничка» Миргородського району хлібобулочного виробу під назвою «Пиріжок з капустою» та

прогноз загальної виручки від реалізації продукції, 2012–2014 рр.

Показники2012 р. Всьо-

го за 2012 р.

Всьо-го за

2013 р.

Всьо-го за

2014 р.1-й

квартал2-й

квартал3-й

квартал4-й

квартал

Пиріжок з капустоюОбсяг реалізації про-дукції, тис. шт.

9 9,1 9,2 9,2 36,5 54,8 82,1


1,75 1,75 1,75 1,75 Х 1,75 1,90


15,75 15,925 16,1 16,1 63,875 95,9 155,99

Всього виручка від реалізації (з ПДВ), тис. грн.

355,95 359,905 363,86 363,86 1443,58 1713,495 2175,41

Всього виручка від реалізації (без ПДВ), тис. грн.

296,625 299,921 303,217 303,217 1202,98 1427,91 1812,84

Як свідчать дані таблиць 5.6–5.12, обсяг реалізації батону «Запашного» у 2012 р. становитиме 146 тис. шт., паляниці «Домашньої» — 109,5 тис. шт., здобної булочки — 73 тис. шт., булочки із родзинками — 73 тис. шт., ва-трушки з сиром — 54,75 тис. шт., пиріжка з яблуками — 54,75 тис. шт., пиріжка з капустою — 36,5 тис. шт.

Прогнозована сума виручки від реалізації (без ПДВ) міні-пекарні «Палянич-ка» у 2012 р. дорівнюватиме 1202,98 тис. грн., у 2013 р. — 1427,91 тис. грн, у 2014 р. — 1812,84 тис. грн.

На основі планових обсягів виробництва, витрат на сировину та обсягів реа-лізації складемо план доходів і витрат міні-пекарні «Паляничка»(табл. 5.13).


204

Таблиця 5.13

План доходів і витрат міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району на 2012–2014 рр., тис. грн.

Показники2012 р. Всьо-

го за 2012 р.

Всього за

2013 р.

Всього за

2014 р.1-й

квартал2-й

квартал3-й

квартал4-й

кварталВиручка від реалі-зації (без ПДВ)

296,63 299,92 303,22 303,22 1202,98 1427,91 1812,84

Усього прямих ви-робничих витрат

204,59 203,02 207,57 215,67 830,86 951,59 1003,86

у т. ч. сировина 19,88 20,30 21,75 21,75 83,68 85,34 87,20

витрати на опла-ту праці

32,33 32,33 32,33 32,33 129,32 133,27 140,30

нарахування на за-робітну плату

10,86 10,86 10,86 10,86 43,45 44,78 47,14

амортизація 23,28 23,28 23,28 23,28 93,12 102,43 108,95

газопостачання 32,84 21,06 22,16 29,26 105,32 128,74 136,94

пальне і мастило 14,21 16,23 18,23 18,23 66,90 70,01 76,68

поточний ре-монт і будівельні матеріали

17,45 21,56 21,56 21,56 82,13 94,86 95,90

електроенергія 46,05 47,90 47,90 48,90 190,75 250,36 266,29

інші прямі витрати

7,69 9,50 9,50 9,50 36,19 41,80 44,46

Адміністративні витрати

6,47 7,96 7,96 7,96 30,35 32,82 33,61

Витрати на збут продукції

10,66 11,78 10,78 11,78 45,00 47,43 49,25

Прибуток 74,90 77,16 76,90 67,80 296,77 396,07 726,12

Виходячи з даних, наведених у таблиці 5.13, можна зазначити, що чистий прибуток міні-пекарні «Паляничка» у першому кварталі 2012 р. становити-ме 74,9 тис. грн., у другому — 77,16 тис. грн., третьому — 76,90 тис. грн., четвертому — 67,80 тис. грн., а у цілому за рік – 296,77 тис. грн.

У 2013 р. сума прибутку від проекту відкриття міні-пекарні планується на рівні 396,07 тис. грн., у 2015 р. — 726,12 тис. грн.


205

6. організаційний план

Структура управління виражає форму, будову суб’єкта управління, спосіб його внутрішньої організації, зв’язки елементів суб’єкта між собою (порядок роз-ташування, підпорядкованість окремих ланок управлінського апарату), котрі дають змогу виконувати необхідні функції управління. Структура управління забезпечує стабільність, стійкість управлінської системи, завдяки чому вона зберігає свої властивості при зміні зовнішніх або внутрішніх умов. Структура управління підприємством відображає відносини управління, що складають-ся об’єктивно в межах даної виробничої системи. Виробничі системи мають ієрархічну структуру з розподілом по вертикалі функцій, обов’язків, прав і відповідальності наявного управлінського апарату (персоналу).

Наука управління дотепер не має остаточно сформованого понятійного апарату, який дав би змогу однозначно визначати організаційну структу-ру підприємства. Різноманітність наявних визначень значною мірою по-яснюється абстрактним характером таких понять, як система, структура, організація, а також труднощами, пов’язаними з відмежуванням об’єкта управління від управлінської системи. Організаційна структура підприєм-ства виступає органічною єдністю організаційної структури виробництва й організаційної структури управління насамперед по лінії виробничої орга-нізації, яка поза такою єдністю взагалі немислима.

Виникаючи з необхідності управління спільною працею багатьох праців-ників, виробнича організація безпосередньо визначає, породжує кістяк управлінської системи: обраний варіант організаційно-виробничої струк-тури є основою початкової схеми структури управління.

Загальне керівництво пекарнею буде здійснюватися одноосібно дирек-тором, який уповноважений виконувати весь комплекс організаційно-управлінських робіт підприємства.

організаційна структура міні-пекарні «Паляничка»

Директор:– пекар 1;– пекар 2;– пекар 3;– пекар 4;– лаборант;– водій;

• вантажник-апаратник.


206

Працівники пекарні — енергійні люди віком від 20 до 40 років.

Для нас у людині обов’язкові:добросовісність;•дисциплінованість;•порядність.•

Матриця управлінських здібностей відображена в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

Матриця управлінських здібностей персоналу міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району

основні функ-ції управління підприємством

Забезпе-чення пер-

соналом підприєм-

ства

необхідна зовнішня допомога

спосіб одержання зовнішньої допомоги

Підвищення кваліфікації персоналу

підприємства

Запрошення консультантів

Бухгалтерський облік

+ - - -

Оподаткування + + + -Планування + - - -Організація виробництва

+ - - -

Управління фінансами

+ - - -

Управління персоналом

+ - - -

Просування товарів

+ + - +

Управління витратами

+ - - -

Ціноутворення + - - -Юридичні питання

- + - +

Страхування - + - +

Підприємство має двохступеневу організаційну структуру, при якій немає відділів як проміжних господарських підрозділів, а зв’язок і вза-ємодія між підрозділами здійснюється безпосередньо через керівни-цтво підприємства.


207

Організаційна будова підприємства визначає структуру управління — дво-ступінчаста, яка відображає послідовність підпорядкування органів управ-ління знизу — догори.

Нами визначені основні критерії та вимоги до персоналу міні-пекарні, при дотримання яких буде забезпечена максимальна ефективність виробництва.

вимоги до персоналу міні-пекарні «Паляничка» Миргородського району

ДИРЕКТОР:кваліфікований спеціаліст в галузі економіки;•має досвід роботи у сфері сільського господарства;•енергійний, креативний, комунікативний•

ПЕКАРІ:кваліфіковані спеціалісти з досвідом роботи;•старанні, відповідальні, енергійні•

ЛАБОРАНТ:кваліфіковаий спеціаліст з досвідом роботи;•старанні, відповідальні, енергійні, чесний•

7. Юридичний план та оцінка ризиків

Товариством з обмеженою відповідальністю є підприємство, створене на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, яке має статутний фонд, розділений на частки у розмірах, визначених уста-новчими документами.

Державна реєстрація ТОВ «Савинці» відбулася у виконавчому комітеті Миргородської РДА.

Підприємство знаходиться за адресою:

Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Савинці, вул. Леніна, 68.

Товариство діє на підставі установчого договору між учасниками про його створення та Статуту товариства (установчі документи).


208

ТОВ «Савинці» є юридичною особою, це дає право самостійно і від свого імені укладати угоди, мати майнові і особисті немайнові права, бути по-зивачами та відповідати в судах.

Як юридична особа, господарство має не загальну, а спеціальну право-здатність. Відповідно до чинного законодавства, воно може мати права і обов’язки, які відповідають цілям, завданням та напрямам його діяль-ності, зафіксованим в установчих документах, насамперед — у Статуті підприємства.

Для здійснення своєї діяльності підприємство має право наймати робочу силу. При укладенні контракту підприємство зобов’язане визначити умови і охорону праці, оплату праці на рівні, не нижчому від встановленого мі-німального її рівня в державі, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне і медичне страхування.

Міні-пекарня «Паляничка» буде створена на базі ТОВ »Савинці» Миргород-ського району. Діятиме воно в умовах самоокупності, самостійно планую-чи свою діяльність та визначаючи перспективи розвитку.

У процесі практичної діяльності підприємства важливо врахувати мож-ливість виникнення критичних ситуацій, які можуть справити неґативний вплив на ефективність започаткованого бізнесу.

Підприємницький ризик — це ризик не досягти намічених бізнесом цілей, серед яких і така важлива мета, як отримання прибутку.

розрізняють такі види ризику залежно від джерел його виникнення:

1. Виробничий ризик. Він проявляється в нестабільності обсягу виробни-цтва продукції і, зокрема, в його зниженні.

2. Ринковий ризик. Джерелом цього ризику є мінливість, непередбачува-ність цін на продукцію аграрних підприємств і на вхідні ресурси. Неста-більність цін є відображенням змін у попиті і пропозиції на ринку.

3. Ризик застаріння факторів виробництва. Причиною існування фактора застаріння є науково-технічний прогрес. Під його дією з’являються нові, більш ефективні техніка і технології. В результаті відбувається мораль-ний знос цих факторів виробництва.

4. Ризик, пов’язаний з нещасними випадками. Втрати від нещасних випадків є традиційним джерелом ризику. Насамперед це втрати (збитки) від пожеж, вітру, повеней, граду, різних аварій. Інфляційні процеси розширюють мож-ливості тих потенційних втрат, що пов’язані з даним ризиком.


209

5. Правовий ризик. Його джерелом є нові закони і урядові програми, пов’язані із соціально-економічними змінами в суспільстві. Це зростаюче джерело невизначеності в діяльності аграрних підприємств. Прикладом прояву пра-вового ризику можуть бути правові акти, що регулюють порядок застосу-вання хімічних засобів захисту рослин і тварин, кормових добавок, а також заходи, що направлені на захист навколишнього середовища.

6. Ризик, пов’язаний з використанням людського фактора виробництва. Джерелом цього ризику є непередбачуваність поведінки і здоров’я людей. Наприклад, смерть або захворювання ключових працівників у критичний момент виробництва може істотно вплинути на його резуль-тати. Другим прикладом прояву даного ризику є недобросовісність і не-надійність партнерів, третім — недостатня кваліфікація менеджера, що приймає важливі рішення.

7. Політичний ризик. Причиною (джерелом) його виникнення можуть бути зміна уряду в країні, міжнародна напруженість тощо.

Можливим ризиком є загроза появи залишків нереалізованої продукції в день її випікання. Щоб запобігти цьому необхідно влаштовувати виїздну тор-гівлю в інші села; застосовувати технологію утилізації черствих виробів.

Також має місце ризик зміни постачальника сировини через зниження її якості чи підвищення цін на сировину. Для запобігання цьому можна вжити такі заходи: розрив укладених угод з конкурентоспроможними по-стачальниками сировини та встановлення нових зв’язків з надійними по-стачальниками; обґрунтування підвищення реалізаційних цін на хлібобу-лочні вироби.

Можливість псування технологічного обладнання, устаткування та авто-транспорту. Для запобігання цьому ризику необхідно, аби була готовність терміново скористатися послугами ремонтно-діагностичних фірм; мати в наявності кошти для придбання нового транспорту.

Для запобігання можливому ризику звільнення персоналу або неналеж-ного виконання ним своїх обов’язків необхідно організувати підвищення кваліфікації працівників; примусово звільняти недобросовісних робітників та приймати на роботу нових.

На основі планових розрахунків та аналізу можна зробити висновок, що відкриття міні-пекарні «Паляничка» на базі ТОВ »Савинці» є економічно доцільним, обґрунтованим та прибутковим. Це забезпечить не лише при-буток для підприємства, але й задоволення попиту на хлібобулочні ви-роби серед населення.


210

величко ілонастудентка 4 курсу

Запорізький національний університет

гендерні Причини усПіШності гроМади

актуальність теми дослідження. Самостійною формою народовлад-дя є місцеве самоврядування, яке враховує інтереси територій районів і міст. Самостійна реалізація населенням свого волевиявлення має давню традицію, яка виникла раніше ніж держава. Основними ідеями місцево-го самоврядування є відносна самостійність, відокремленість від органів державної влади, активна участь населення у громадських справах окре-мої території; тісний зв’язок місцевого самоврядування з національними, культурними, історичними традиціями і звичаями, що склалися на даній території; врахування природно-територіальних, географічних особливос-тей; державна підтримка органів місцевого самоврядування.

Гендерні відносини складають один із важливих аспектів соціального та культурного життя суспільства та є важливим показником його цивілізо-ваності. Колишні гендерні стереотипи відходять у минуле, а нові ще не сформовані. В останній час на теренах України стала активно вивчатися гендерна складова суспільних відносин. У рамках цих досліджень підніма-ються проблеми конструювання соціальної реальності, диференційованої соціалізації, специфіки соціальних та культурних ролей і особливостей по-ведінки людини в соціумі. Ці питання проходять крізь всі проблеми сього-дення і є актуальним в житті особистості, соціальної групи, суспільства та людства в цілому. На суспільному рівні декларовані права та можливості особистості, незалежно від статі, не завжди дотримуються. Упереджене ставлення і гендерна дискримінація продовжують відтворюватися. Жінки та чоловіки мають неоднаковий доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. Але ці фактори не є перешкодою у досягненні позитивних результатів життєдіяльності жінок, їх професійного становлен-ня і зайняття активної громадської і суспільної позицій.

Тому актуальність теми даної наукової розвідки полягає у визначенні при-чин успішності громади під керівництвом жінок, які є безпосередніми її учасниками, запорукою позитивного результату яких виступає їхня актив-ність, наполегливість і цілеспрямованість.

Проблемна ситуація. Враховуючи всі спроби концептуалізації гендерних відносин в рамках об’єднавчої парадигми, єдиний підхід щодо гендера ще не визначений. Утвердження гендерної рівності є одним із важливих на-


211

прямків в Україні за останні роки, що обумовлено низкою факторів. Серед них — членство України з 1945 року в ООН, одним із пріоритетних на-прямків діяльності якої є досягнення гендерного паритету у всіх сферах суспільного життя. Тому в аспекті нашого дослідження важливим є детальне вивчення місця жінок у громаді, їх рівноправної участі у всіх сферах життє-діяльності та впливу константності жінок на загальний розвиток громади.

об’єкт дослідження — причини успішності громади.

Предмет дослідження — гендерні причини успішності громади.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження гендерних причин успішності громади складає комплекс методологічних підходів. Діалектичний підхід досліджує закономірності розвитку громади в житті суспільства, діалектичну взаємодію процесів організації та самоорганізації, стабілізації та дестабілізації. У системному підході аналізується громада, як системоутворююча характеристика суспільства, складна, цілісна система, у взаємозв’язку з оточуючим середовищем. Діяльнісний підхід спрямований на визначення специфіки взаємодії між суб’єктами громади, які формують людських, інтелектуальних, соціальний та інші капітали прогресивного розвитку України. Синергетичний підхід відбиває дослідження громади в процесах самоорганізації як детермінанти розвитку суспільства, що зна-ходиться в умовах нелінійності, невизначеності, неврівноваженості, бага-тофакторності соціального розвитку. Герменевтичний підхід здійснюється у визначенні сутності різних теоретичних концептів поняття «гендер» у наукових парадигмах, які постають у науковому дослідженні як тексти і джерельна база, що інтерпретуються в контексті системного дослідження гендерних причин ефективності громади.

Логіка дослідження відображає принципи: сходження від абстрак-тного до конкретного, єдності логічного та історичного, загального взаємозв’язку, розвитку, історичності, об’єктивності, цілісності, гуманізму та людиноцентризму.

Мета даної наукової роботи полягає у дослідженні гендерних причин успішності громади.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі наукові завдання:

дослідити історію вивчення проблеми гендерної паритетності у •сферах суспільного життя;з’ясувати внесок жінки у вирішення загальносуспільних проблем;•


212

розкрити причини гендерної нерівності;•дослідити константність жінки та її лідерські якості;•розглянути ефективність функціонування громад за участю жінок •на прикладі діяльності існуючих громад;проаналізувати роботу районних ресурсних центрів, як допоміж-•них організацій у розвитку громади.

Гіпотеза. Гендерна рівність є обов’язковою умовою до подолання біднос-ті, пропагування сталого розвитку та створення ефективного управління.

стан дослідження проблеми. Дослідження гендерних проблем є по-рівняно новим напрямком вітчизняної науки, хоча в світовій практи-ці вже існує значна теоретична і методологічна база з цього питання. Основи гендерних досліджень сформовані зарубіжними науковцями Дж. Анкером, Т. Верленом, К. Делфі, М. Кіммелом, Дж. Скотт, Х. Хартман. На території пострадянського простору проблемами методології досліджен-ня гендерних проблем займалися Ю. Галустян, Н. Грицяк, Л. Кобелянь-ка, Т. Мельник, Е. Плісовська, Н. Римашевська, Ю. Рощін, Л. Смоляр та ін. Значний внесок у розробку теоретичних і практичних аспектів ген-дерних досліджень належить М. Баксаковій, О. Грішновій, Т. Журженко, Е. Лібановій, Л. Лобановій, О. Макаровій, М. Малишевій, Е. Мезенцевій, В. Новікову, Ю. Саєнко, В. Стешенко, Л. Чуйко.

Починаючи з 1960-х років, проблематика гендера стає популярною насампе-ред у соціальній психології. Незабаром, як зазначає Дж. Рітцер, з'являються феміністичні теорії, які також набувають значного поширення.

Слід зазначити, що ще Платон у трактаті «Держава» звертав увагу на про-блему однаковості освіти для чоловіків та жінок як передумови набуття ними справді рівних шансів брати участь в громадських справах. Проте, Софокл, наголошував, що досить лише зрівняти жінку в правах з чоло-віком, як вона починає чоловіка переважати за своїми суто людськими властивостями [7, 36].

В часи розвиненої «військової економіки» красивими полонянками нагоро-джували вояків за хоробрість — жінки вважалися предметом престижного споживання. Вже у XII столітті у Франції одночасно з появою куртуазних романів (у вищих, звичайно, суспільних верствах) зароджується етика ви-сокої поваги до жінки. Проте в добу Відродження і церковної Реформації, коли активізуалась буржуазна економіка, продовжували розвиватися патрі-архальні відносини. В цих умовах індивід не був упевнений у власній цін-ності, якщо вона не підкріплювалася ринковим успіхом. Відтак розрахунку


213

підпорядковуються й сексуальні відносини. Жінка навіть втрачала власне прізвище, чого не було у середньовіччі (у середовищі знаті) [9, 28].

У 1789 року, коли було проголошено принцип прав людини, особливо гостро постало питання про права жінок. Зовнішнім, суто семантичним проявом ідеї рівноправ'я стало використання замість слів «монстр» та «мадам» звернень «громадянин» і «громадянка». Слід зазначити, що пи-тання про роль жінок у суспільному процесі закономірно постало саме на гребені Великої французької революції 1789–1794 років. Причому це сталося не лише внаслідок активізації жінок як суб'єкта революції, але й із суто об'єктивних причин, пов'язаних з економічними (урбанізація, індустріалізація), політичними (демократизація суспільного життя, респу-бліканська форма правління) та соціокультурними чинниками (просвіт-ництво, початок епохи модерну) [3,31].

На межі XIX — XX століть розпочалися масштабні соціальні перетворення, складовою яких став і жіночий рух. І відразу він опинився в предметному полі соціологічних досліджень. В цей період жінки увійшли до сфери на-йманої праці, активно включились у виробничі відносини. І тут же постала проблема заробітної платні: жінкам платили менше, ніж чоловікам, навіть якщо вони виконували однакову роботу. Почала складатися й тенденція фемінізації певних професій — менш престижних і нижче оплачуваних. Особливо виразно це виявилося в роки Першої світової війни, коли жінки були змушені виконувати економічні функції чоловіків [5, 216–217].

Сьогодні жінка це яскрава особистість: вона жіночна, не жорстока, інте-лектуально та фізично є активною, самостійна у рішеннях, прекрасно від-чуває настрій інших. Вона готова ризикувати, цілеспрямована, впевнена в собі, адекватно реагує на критику, зауваження та образи.

аналіз результатів дослідження. Жінки за останній час примно-жують свій внесок у вирішення загальносуспільних проблем. Для залучення жінок до всіх форм громадської, соціальної та політичної активності і задля пропонуються наступні заходи. Домогтися полег-шення побуту і поліпшення матеріального становища сімей. Сюди входить, покращення системи охорони здоров'я, вдосконалення соці-альних форм виховання і догляду дітей у дитячих садках, освітнього та виховного процесу в школах. Крок за кроком долати стереотипи патріархального суспільства щодо «нормального» розподілу сімейних та суспільних функцій, видів творчої та рутинної побутової роботи за статевою ознакою; сприяти утвердженню рівномірного розподі-лу сімейних обов'язків між подружжям як норми суспільного життя,


214

розуміючи, що зміна культурних стереотипів є справою не одного десятиліття та що вона вимагає змін в усьому процесі соціалізації особи — починаючи від сім'ї і закінчуючи стосунками в професійному та громадському середовищі. Усувати будь-які, як явні та приховані форми дискримінації жінок — на роботі, в житті, в політиці; викорис-товувати правові та організаційно-політичні заходи для забезпечення рівного доступу жінок до процесу прийняття рішень.

Для цього у їхньому розпорядженні є такі канали впливу як: формування громадської думки через ЗМІ; вплив на законодавчий процес через своїх представників у парламенті, через масові акції; вплив на владу в цілому (не зайвою, а саме незалежним органом місцевого самоврядування); по-ступове формування іншого ставлення до суспільної ролі жінки у школі та в процесі домашнього виховання [10, 206].

Причиною гендерної нерівності є біологічний аспект обумовлений при-родним шляхом. Адже у більшості популяцій чоловіки живуть менше, ніж жінки. У нинішній людській популяції природний розрив складає 4–5 років на користь жінок, все інше результат гендерної нерівності.

В Україні жінки контролюють лише 5–10% економічних ресурсів. Вони становлять 38% усіх підприємців, які займаються індивідуальною діяльніс-тю, очолюють 26% малих підприємств, 15% — середніх, 12% — великих. Бізнесом у промисловості керують лише 2% жінок. Заробітна плата жінок у середньому складає 68,6% від заробітної плати чоловіків [4, 6].

«Дослідження, що проводяться в різних країнах, переконливо свідчать: стратегії в галузі розвитку, прийняті політичні рішення не можуть бути ефективними, якщо вони ігнорують внесок жінок і їх участь. Переваги за-лучення жінок, врахування їх внеску, їх думки позитивно позначаються на всьому суспільстві і принципово змінюють ситуацію: політика стає соціаль-но орієнтованою, інвестиції набувають гуманітарного змісту, покращуєть-ся соціальне самопочуття нації», — наголосила Л. Кобелянська, керівник Програми рівних можливостей, проекту що впроваджується Програмою Розвитку ООН в Україні [10, 112–113].

На думку Е. Месселль, директора Бюро з гендерної рівності: «У пошуках роботи жінки все ще мають долати багато дискримінаційних перешкод. Суспільства не можуть дозволити собі ігнорувати потенціал жіночої робо-чої сили у вирішенні таких питань як зниження рівня бідності і повинні шукати нові шляхи зменшення та усунення економічних, соціальних та по-літичних бар'єрів. Забезпечення жінок рівними правами та можливостями


215

у сфері праці — це не тільки правильно, але й розумно, доступ до ринку праці та до гідної зайнятості є ключовим моментом в забезпеченні ген-дерної рівності» [7, 223–224 ].

Для реалізації принципу гендерної рівності існує така міжнародно — правова база: Декларація ООН про викорінення насилля відносно жінок; Конвенція ООН про боротьбу з транснаціональною організо-ваною злочинністю; Конвенція ООН про ліквідацію усіх форм дискри-мінації по відношенню до жінок; Конвенція ЮНЕСКО про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти; Конвенція та рекомендації Міжнародної організації праці та ін. [6, 32].

Якщо, реалізовувати, впроваджувати та дотримуватись міжнородно — правової бази то гендерна несправедливість мала б, не такий розмах, як тепер, і наслідки не були б такими глобальними. Погіршення здоров’я сус-пільства, раннє материнство, низька освіченість майбутнього покоління. Щоб уникнути цього, потрібно створювати соціальні програми для розви-тку нашої країни та забезпечення захисту людей та майбутнього.

У вирішенні даних питань активну суспільну та громадську позицію займає Перебийніс Лідія Миколаївна, голова громадської організації «Джерело», яка діє у с. Чапаївка, Пологівського району Запорізької області. Лідія Ми-колаївна працює секретарем в сільський раді. В минулому працювала на заводі будівельних матеріалів начальником відділу кадрів. Жінка безпосе-редньо причетна до активної роботи організації і в даний момент робить все щоб покращити умови існування в селі, впровадити нові сучасні тех-нології у розвиток села. Володіючи гарними організаторськими здібнос-тями, маючи багато повноважень та обов’язків, Лідія Миколаївна зробила великий особистий внесок у реалізацію ініціатив громади.

З вдячністю за довіру, яку висловили односельчани, обравши Лідію голо-вою громади, вона взяла на себе відповідальність за впровадження та ор-ганізацію громадянами проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтова-ний на громаду». Кожен день для жінки є пошуком можливостей освоєння нових технологій реалізації проекту і організації громади навколо нього. З цією метою вона приймала активну участь у навчальних візитах, їздила в область на семінари, тренінги, вивчала досвід інших районів організова-них Проектом «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду».

«Якби не навчання, я б не змогла професійно та з запалом займатися цією справою», — каже лідер громадської організації «Джерело». «Адже саме робота координаторів та навчальні процеси мотивують та допомагають в


216

керуванні організацією та досягненні поставлених цілей у реалізації об-раних пріоритетів для розвитку і покращення життя сільських мешканців». Саме участь в цих заходах сформувала бажання та змінила її бачення не просто рівнятись на кращих, а стати кращими.

Лідія супроводжувала 2 проекти, обраних пріоритетними в громаді, допо-магала в оформленні документів на отримання фінансової допомоги ООН та спонсорів. Провела 13 загальних зборів, присутніми на яких була гро-мада в кількості 250 чоловік, 107 жінок і 143 чоловіки. На сьогодні про-екти успішно реалізовані. Активістами громади є 8 членів (4 жінки та 4 чоловіки). Серед реалізованих ідей — водогін та ремонт даху в багато-поверхових будинках.

Усвідомлюючи те, що особистий приклад є джерелом натхнення для інших, вона багато робить особисто та працює з громадянами — своїми односельцями. Це говорить про те що, жінка знає чого хоче, може повес-ти за собою інших і постійна у своїх діях, доводить почате діло до кінця проживаючи кожен етап усією душею та розумом. Можна із впевненіс-тю говорити, що Лідія успішно реалізувала у життя армійський принцип «роби як я», як певну соціальну технологію досягнення індивідуального і колективного успіху.

Лідія Миколаївна грамотно та впевнено розповідає своїм односельцям про економічні явища та процеси в нашій державі, спрямовує людську свідомість на ділове співробітництво та реалізацію ідей проекту. Саме зацікавленість і небайдужість цієї жінки є основою її неоціненного внеску в розвиток с. Чапаївка. На сьогоднішній день громадська ор-ганізація «Довіра» активно працює з таким чудовим цілеспрямованим керівником, веде збір коштів на новий проект з установки частотних перетворювачів.

Лідія Перебийніс переконана, в тому що людське в людині не залежить ні від часу, ні від віри. Лише від виховання та сумління вона викорис-товує це переконання в роботі та в повсякденному житті. Сьогоднішнє її життя — це насамперед родина, яка підтримувала її намагання показати тим людям, хто мешкає поруч, що поряд із сірою і сумною буденністю є життя, сповнене чудових ідей, нових вражень, цікавих особистостей.

Вона насамперед жінка, мати. Тому її жага до кращого життя, світлого май-бутнього своїх дітей, людей які її оточують є метою її життя. Мало того щоб просто любити те місце де ти живеш. Йому необхідно доводити свою любов, наповнювати її змістом.


217

Проблема природи людських об’єднань, причин через які стає мож-ливим існування їх різноманітних типів тощо є центральною в науко-вих інтересах Ф. Тьонніса. Об’єднання людей, соціальні спільноти відо-бражають різноманітні прояви двох аналітично виділених суспільних зв’язків: спільнот і суспільства. Спільноту дослідник наділяв харак-теристиками жіночості. Суспільство втілювало образ чоловіка. Спіль-ноту Ф. Тьоніс вважав синонімом понять «сім’я», «домашнє вогнище», а суспільство синонімічним поняттям «чуже», «засноване на комерції та капіталістичному розрахунку», таким утворенням, в якому немає вну-трішніх джерел солідарності, які виникають лише в результаті зовніш-нього впливу держави. Саме в спільноті формуються цінності, правила, норми та принципи, які допомагають людині адаптуватися до викликів суспільства. На нашу думку, ефективність цього процесу зростає, якщо опікується та очолює цю спільноту жінка.

в рамках Проекту для жінок відкриваються нові можливості саморе-алізації. Як показав аналіз методів та підходів реалізації Проекту, саме в МРГ жінки — лідери отримали нові соціальні ролі та нові соціально-управлінські «майданчики» для самореалізації.

Традиційними сферами «жіночого управління» вважаються: сім’я, домаш-ній простір тощо. Але участь в Проекті надала жінкам значно ширші можливості. Наприклад всі методологічні, соціальні «майданчики для діа-логу» повністю використовуються жінками не гірше ніж чоловіками. Жінки успішно ведуть діалог на Форумах Місцевого Розвитку, загальних зборах громад, семінарах/тренінгах, беруть участь у засіданнях координаційних рад Проекту, заходах по обміну досвідом, тощо.

таким чином можна зробити висновок що участь жінок у про-екті розширює інформаційне та управлінське коло для жіночої самореалізації.

Ще одним позитивним аспектом успішності жінок як лідерів громад в Проекті слід назвати константність жінок. Відповідний термін ви-користовується в рамках філософії жіночості, жіночого «підходу до життя». Робота жінки як лідера громади в Проекті повністю відповідає її соціально-психологічному способу життя. Пояснімо це через такі ас-пекти як: любов, процес створення родини, виховання дитини, вибір чоловіка. До всіх цих процесів або аспектів жінка підходить значно ви-важеніше ніж чоловік. І головне, що свій вибір жінка робить із усвідом-леним бажанням зробити це один раз з одним чоловіком, як кажуть «на все життя». Так і в громаді. Ми можемо бачити, що жінки значно відпо-


218

відальніші та константні у лідерських якостях під час роботи в громаді. Приблизно 92% жінок лідерів громад по Запорізькій області досягли результатів по реалізації пріоритетів громад не змінюючи підрядника, не змінюючи актив громади або весь пріоритет громади. Жінки лідери менш конфліктні в діалозі з владою та партнерами, тощо.

Таким чином ми можемо чітко констатувати що в рамках МРГ жінки отрима-ли нові соціальні функції, розширили свій соціальний статус та не втратили свою «сімейну цінність». тобто Проект надав стимул до підняття соціаль-ної ролі жінок на місцевому рівні але в масштабах всієї країни.

Порівняльна таблиця соціальних ролей жінок відносно до ступеня соціального розвитку всієї громади

Звичайна громада громада — партнер Мргнабір соціальних ролей

1. Жінка мати

2. Жінка дружина

3. Жінка берегиня господарства

4. Жінка депутат

5. Жінка сільський голова

1. Жінка мати

2. Жінка дружина

3. Жінка берегиня господарства

4. Жінка депутат

5. Жінка сільський голова

6. Жінка лідер громади

7. Жінка активіст громади

8. Жінка казначей/секретар громади

9. Жінка член ФМР

10. Жінка посередник в діалозі

11. Жінка член тендерного комітету

12. Жінка член НКЯ

реалізація Проекту та участь в ньому місцевих громад чітко підтверджують розширення соціальних ролей та функцій жінок

Прикладом цілеспрямованості, небайдужості, впевненості у власних силах, віри в людей і світле майбутнє є Строкач Олеся Миколаївна, го-лова сільської ради у с. Новотроїцьке Бердянського району Запорізької області. Вона є однією із ключових осіб у створенні громадської орга-нізації «Надія». Жінка сприяє активній роботі громади, відвідує навчан-ня, семінари та Форуми Місцевого Розвитку для вдосконалення своїх знань. Це допомогло здійснити один з головних пріоритетів у розвитку села — встановлення енергозберігаючих вікон та дверей у соціально-му Центрі громади с. Новотроїцьке. На сьогоднішній день йде актив-


219

ний щомісячний збір грошей в громаді для досягнення запланованого проекту — побудови водогону, для чого вже готуються потрібні до-кументи. На далі в планах новотроївців будівництво дитячого містечка та інші проекти із реалізації пріоритетних напрямків розвитку рідного села. Олеся Миколаївна своєю плідною діяльністю мотивує інших чле-нів громади на досягнення пріоритетних цілей, завдяки чому громада може існувати без донорів та спонсорів, самостійно вирішувати про-блеми, розмислювати над перспективами свого розвитку.

Існування та активна діяльність суспільної організації є однією із концеп-туальних ознак громадянського суспільства, його динамічного розвитку. Сільський голова є представником держави. Діалектика громадянського суспільства і держави є однією із важливих умов розвитку суспільства. Така взаємодія є об’єктом дослідження науковців, наукових шкіл, дослід-ницьких центрів та інститутів.

Географічним та інформаційним осередком реалізації проектів громадою є районні Ресурсні центри, існування яких є обов’язковим. Його членами є добре підготовленими для надання громадам підтримки на всіх етапах реалізації проектів кадри. Одним з прикладів дієвого районного ресурс-ного центру є Оріхівський районний ресурсний центр, який має своє приміщення і координаторів. Головною функцією Ресурсного центру є те, що він підтримує громади поза межами МРГ-ІІ у впровадженні діяльнос-ті у сфері місцевого розвитку. Оформленні інформаційні стенди, полички з літературою про проект ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» та звичайно досягнення всіх громад району, виконані плани та впровадження нових технологій. На окремих стендах продемонстрова-ні фото — звіти всіх громад району та активістів які приймають участь у загальних зборах. Гарною ідеєю Оріхівського районного ресурсного цен-тру є оформлення власної газети про досягнення громад, вже реалізовані проекти та найближчі плани. Ресурсний центр це можливість розповсю-дження інформації про проект ЄС/ПРООН та осередок обміну досвідом, зародження нових цілей та ін.

Статистичні дані, зібрані практикантами Проекту «Місцевий розвиток, орі-єнтований на громаду», показують, що в Запорізькій області створено 66 громади, активними членами яких є 58% жінок і 42% — чоловіків. Встанов-лено, що рівень участі жінок вищий у керівних органах пілотних громад. Незважаючи на помітне переважання жінок в громаді, значущої різниці між чоловіками та жінками що до їхньої участі у загальних зборах і процесах ухвалення рішень. Тому перегляд гендерних ролей і відносин можливий тільки за умови участі у цьому процесі чоловіка та жінки [8, 60].


220

Отже, ми дослідили гендерні причини ефективності громади та довели, що гендерна рівність є обов’язковою умовою до подолання бідності, пропагуван-ня сталого розвитку та створення ефективного управління. Резюмуючи вище-викладене зазначимо, що в кожній жінці є вісім жіночих рольових архетипів: Деметра — мати; Кора-Персефона — юна діва, хазяйка Підземного царства; Афіна — стратег і тактик; Артеміда — вічна діва, суперниця чоловіків, мсти-ва мисливиця; Афродида — втілення любові і краси, муза художників і по-етів; Гера — дружина, світська жінка; Гестія — одиначка, яка присвятила себе іншому Смислу; Геката — сваха, гумористка, відьма, посередниця. В кожній жінці є вони всі, але вступають в свої права, зазвичай, по черзі. Разом з тим, ці архетипи супроводжують і індивідуальний, особистісний розвиток жінки. Тому всі вони можуть проявлятися у будь-якому віці, в залежності від кон-кретних обставин і волі жінки. Чоловіки свої архетипи обирають і відповіда-ють їм практично постійно (не має великого сенсу приміряти на себе, напри-клад, Ареса, якщо ефективно можна діяти в ролі Аполлона), за виключенням необхідного переходу від архетипів «сина» (Аполлон, Гермес, Арес, Гефест, Діоніс) до «батьківських» архетипів (Зевс, Посейдон, Аід). Жінка постійно змі-нює один архетип на інший: для неї це природна необхідність володіти всіма ролями і вміти змінювати їх у відповідності до випадку і власних потреб.

таким чином, у відповідності до поставлених наукових завдань, зро-бимо такі висновки.

Внесок жінки у вирішення загальносуспільних проблем ґрунтується на су-купності принципів, цінностей та переконань, яких дотримуються у повсяк-денному житті жінки-активісти. Серед таких принципів є створення жінками системи моніторингу проблем на всіх рівнях особистого буття (родина, робо-та, суспільна діяльність та ін.), оперативність та гнучкість у прийнятті рішень, турбота про ближнього, прагнення до самоорганізації та самоорганізації со-ціальних систем, у розвитку яких вони приймають безпосередню участь, діа-лектика традицій і новаторства у здійсненні повсякденної діяльності.

Феномен жіночої «постійності» та працелюбності у повсякденному житті позитивно опосередковується на громадську діяльність, що виступає за-порукою успішності жінок лідерів.

Емоційність жінок-лідерів формує відмінну від «чоловічої» організаційну культуру в громаді, засновану скоріше на «почутті необхідності» турботи за розвиток громади. Однак відповідний феномен зовсім не зменшує роль таких аспектів як мудрість, чіткість постановки цілей, завдання напрямку руху громаді — які частіше приписують чоловікам.


221

В рамках МРГ жінки отримали нові соціальні функції, розширили свій соці-альний статус та не втратили свою «сімейну цінність». Тобто Проект надав стимул до підняття соціальної ролі жінок на місцевому рівні але в масш-табах всієї країни.

У дослідженні проаналізована робота районних ресурсних центрів, як до-поміжних організацій у розвитку громади. Районні ресурсні центри є осе-редками методичного і методологічного забезпечення громад щодо Про-екту, інформаційними джерелами відносно діяльності та досягнень ООН, алгоритму та нововведень у здійсненні основних кроків з реалізації про-грами ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Зазви-чай, опікуються ресурсними центрами жінки, забезпечують затишок, сис-тематизують інформацію та доступність її сприйняття широкими масами.

Тому, гіпотеза дослідження про те, що гендерна рівність є обов’язковою умовою до подолання бідності, пропагування сталого розвитку та ство-рення ефективного управління повністю доведена.


1. Бабаева Л. В. Женщина в бизнесе // Социс. — 1996. — № 3. — С. 75-80.2. Баланюк А. Гендерна нерівність в українській політиці: проблеми та

шляхи вирішення // Соціологія у (пост)сучасності. Збірник тез допо-відей учасників VІІ Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів. — Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. — С. 24.

3. Вілкова О. Ю. Конструктивні та деструктивні вияви гендерних стерео-типів // Український соціум. — 2004. — № 3 (5). — C. 28-33.

4. Босак И. Женское предпринимательство в Украине // Теория и практика управления. — К. : ООО «ИнвестКонсалтинг», 2005. — № 8. — С. 4–7.

5. Головнева И.В. Гендерная идентичность: тенденции изменений — Харьков: НУА, 2006. — 312 с.

6. Звіт за 2011 рік початком звіт ІІ фази.- Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду — ІІ». — 52 с.

7. Лавриненко Н. Жінка: самореалізація в сім’ї та суспільстві (Гендерний аспект). — К.: ВІПОЛ, 1999. — с. 346.

8. Маленькі мрії великі перемоги. Залучення громад до місцевого розви-тку: Історія розвитку в рамках Проекту ЄС та ПРООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду». Запоріжжя: Друкарський світ, 2011. — 88 с.

9. Силласте Г. Г. Изменение социальной мобильности и экономического поведения женщин // Социс. — 2000. — № 5. — С. 25-34.

10. Сталий розвиток суспільства: навчальний посібник /авт.:А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа, Т. Тимочко. — 2 вид. — К.;2011. — 392 с.


222

для ЗаПисів


223


224

Збірка студентський наукових робіт "Сталий...

Documents