Газета виходить з 1960 року

П’ятниця,21 вересня

2012 р.

Газета трудового колективу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин»

№ 27-30(2305-08)

За кошт Публічногоакціонерного товариства

Газета виходить з 1960 року

З Днем машинобудівника, велика заводська родино!

До професійного свята – Дня машинобудівника – портрети 24-х сумлінних заводчан занесені на До-шку пошани, 37 – нагороджені Гра-мотами, сто дормашівців отримали Листи подяки від керівництва під-приємства.

Трудової відзнаки – зане-сення портрета на заводську До-шку пошани – удостоєні:

Гошенко Микола Вікторович – плавильник металу та сплавів ли-варного цеху;

Пусан Олександр Іванович – обрубник металу ливарного цеху;

Бугай Сергій Анатолійович – коваль на молотах і пресах коваль-сько-термічного цеху;

Тесля Олександр Костянти-нович – слюсар-ремонтник меха-нічного цеху;

Гавва Валерій Іванович – слюсар-електромонтажник ККТ;

Чепель Сергій Йосипович – токар ККТ;

Кацун Юрій Анатолійович – слюсар-ремонтник КДТ;

Тихоступ Наталія Вікторівна – диспетчер КДТ;

Ткаченко Іван Іванович – на-чальник складального цеху №8;

Щербак Віталій Олександро-вич – слюсар зі складання мета-локонструкцій складального цеху №8;

Новохатній Ярослав Петро-вич – слюсар механоскладальних робіт цеху товарів народного спо-живання;

Струцький Володимир Семе-нович – токар інструментального цеху;

Білоконь Сергій Анатолійо-вич – слюсар-ремонтник ремонт-но-механічного цеху;

Демовський Олексій Олексі-йович – електромонтер з ремон-ту і обслуговування електрооблад-нання енергосилового цеху;

Лисенко Олександр Андрійо-вич – водій автотранспортних за-собів транспортного цеху;

Корнієнко Катерина Гаври-лівна – комірниця будівельної дільниці №24;

Воля Віталій Вікторович – на-чальник бюро відділу головного технолога;

Магеря Анатолій Іванович – інженер-конструктор відділу го-ловного енергетика;

Пащенко Сергій Іванович – начальник бюро відділу головного механіка;

Лисенко Наталя Яківна – контролер матеріалів, металів, на-півфабрикатів і виробів відділу тех-нічного контролю;

Поляков Іван Петрович – про-відний інженер-конструктор КБ;

Попадинець Геннадій Ярос-лавович – провідний інженер управління зовнішньоекономічних зв’язків і реалізації;

Васюта Олена Анатоліївна – старша комірниця управління за-безпечення і комплектації;

Калішенко Марія Львівна – двірник КСК.

На Дошці пошани – імена кращих

заводчан У ці дні ми відзначає-мо професійне свято – День машинобудів-ника. В жит-ті заводського колективу во-но має вагоме значення. Ми відчуваємо се-

бе повноправними членами великої родини маши-нобудівників, звітуємо про досягнення, проводимо святкові заходи, які згуртовують і дарують миттє-вості теплого спілкування.

На порозі золотої осені і важливого для нас пе-ріоду – завершення третього кварталу – хочу зроби-ти деякі висновки про те, як ми працювали у цьо-му році, яких результатів досягли і над чим працю-ватимемо далі.

Від кожного року ми чекаємо стабільної робо-ти, високих досягнень, які гарантують зайнятість і достойні прибутки. 2012-й рік для нашого колек-тиву був справді успішним. Як показують результа-ти роботи за вісім місяців, колектив працював ста-більно, ми пройшли без перешкод навіть склад-ний міжсезонний період. З початку року виготов-лено 52 асфальто- і грунтозмішувальні установ-ки. Це відповідає плану на 2012-й рік. Тобто, річ-не завдання вже виконане. Споживачам реалізова-но продукції більш ніж на 357 млн.грн., в тому чис-лі, майже на 85,5 млн.грн. запасних частин, вуз-лів та агрегатів, на 28 млн.грн. товарів народного споживання. Обсяги виробництва порівняно з ми-нулим роком зросли на 141,8%. Середня заробітна плата на сьогодні перевищує 4000 грн.

Звичайно, хотілося б зберегти такі темпи, і для цього є хороше підґрунтя. На найближчі місяці вже маємо замовлення для повного завантаження ви-робництва. У дорожників незабаром завершить-ся ремонтно-будівельний сезон, і роботи буде ще більше. Цього року найактивнішими нашими спо-живачами є дорожні організації Російської Федера-ції і Казахстану.

Зазначу, що на ринку дорожньої техніки конку-ренція зростає з кожним днем. Ми тримаємо ви-сокий рівень своєї марки завдяки надійності тех-ніки, традиціям, гарантованому сервісному обслу-говуванню, новим розробкам і активній представ-ницькій діяльності. Тому нам треба багато працю-вати над створенням нових зразків техніки, адап-тованих до міжнародних стандартів безпеки, опе-ративно реагувати на потреби ринку. Зараз, напри-клад, вони пов’язані зі схемами транспортування техніки до споживача. Це спонукає нас до значних

змін у конструкції установок. Ми серйозно займає-мося цією проблемою.

Хотілося б назвати ще один надзвичайно важ-ливий напрямок роботи – втілення програми енер-гозбереження і максимального зменшення ви-трат на енергоносії, які забирають значну части-ну наших прибутків. В усьому світі проблема ви-користання енергоресурсів є глобальною і склад-ною. Для нас зменшення енерговитрат, ощадливе і розумне використання енергоносіїв – це додатко-ві чималі кошти на розвиток колективу і вирішен-ня життєво важливих питань кожного працівника.

Стабільна робота забезпечує виконання широ-кої програми соціального розвитку. І в цій цари-ні є чим похвалитися у переддень свята. Успіш-ним був цьогорічний сезон оздоровлення праців-ників і членів їхніх сімей. На заміській базі відпо-чинку «Дубки» побували 1353 наші відпочивальни-ки; в Криму, у туристсько-оздоровчому комплек-сі ім.Мокроусова, – 326. У заміському таборі «Чай-ка» вищої категорії оздоровилося 1116 дітей, се-ред яких було і 75 дітей пільгових категорій. У під-готовку та забезпечення роботи табору «Чайка» за-вод вклав більше 1,5 млн.грн. Чимало дормашівців лікувалося і відпочивало у санаторних закладах.

Наші працівники можуть пишатися і досягнен-нями у культурі та спорті. Культурно-спортивний комплекс «Кредмаш» – до послуг заводчан, підпри-ємство допомагає його розвитку. Наші колективи – знані у місті, області і всій Україні, володарі між-народних нагород. Без соціального, культурного, спортивного розвитку життя трудового колективу було б неповноцінним і збіднілим.

Традиційно на честь свята машинобудівників адміністрація підприємства вручає трудові відзна-ки кращим працівникам. Вийшов святковий наказ, яким заохочено різними видами нагород 161 дор-машівця. Група заводчан відзначена нагородами вищих органів самоврядування. Матеріальне зао-хочення виплачене всім непрацюючим заводським пенсіонерам – ветеранам війни і праці. Я вдячний кожному працівнику заводу – досвідченим робітни-кам і нашій здібній молоді – за вірність трудовим традиціям, прагнення професійного зростання, но-ваторське ставлення до дорученої справи.

Вітаю трудовий колектив з Днем машинобудів-ника, 69-ю річницею визволення Кременчука, Днем міста! Запрошую усіх на урочисті заходи, які прохо-дять на нашому заводі. Бажаю усім заводчанам до-бра, щастя, достатку, а нашому рідному «Кредма-шу» – подальшого процвітання і стабільності.

Микола Данилейко, голова наглядової ради-

президент ПАТ «Кредмаш».

Свято з гарними здобутками Почесні працівники підприємства

Рішенням наглядової ради і правління ПАТ звання «По-чесний працівник Кременчуць-кого заводу дорожніх машин» удостоєні:

Щербак Олександр Олексійовичтокар 6-го розряду ремонтно-меха-нічного цеху. Прийшов на завод після закінчення десятирічки учнем токаря у ремонтно-механічний цех. Працює на заводі в одному цеху п’ятдесят два роки. Більше двадцяти років очолює цехком профспілки. Май-же тридцять – обирається членом профкому ПАТ «Кредмаш», є голо-вою житлово-побутової комісії. Член обласної ради профспілки Машме-тал. Багато років працює у раді ве-теранів війни, праці і Збройних Сил (член ради організації).

За сумлінну працю нагороджу-вався Почесними грамотами, Подя-ками, званням «Кращий за профе-сією», «Кращий наставник молоді», «Ветеран праці» заводу і Мінбуддор-машу, орденом «Знак Пошани». Його портрет неодноразово заносився на заводську Дошку пошани.

Пилипенко Анатолій Павловичветеран праці заводу, Заслужений раціоналізатор України.

Віддав роботі на підприємстві 52 роки трудового життя. Робітни-чий шлях розпочав із заводського профтехучилища. Очолював комсо-мольсько-молодіжну бригаду у це-ху металоконструкцій, працював на посаді завідуючого сектором у КБ, у фірмі зовнішньоекономічних зв’язків і маркетингу. Має звання «Кращий ра-ціоналізатор Мінбуддормашу». Наго-роджений медалями «Ветеран пра-ці», «Захиснику Вітчизни», «Учасник локальних конфліктів» та іншими. На рахунку новатора – 148 впровадже-них рацпропозицій.

Проводить активну роботу із збе-реження історичної спадщини колек-тиву і виховання молоді.

Дорогі дормашівці!

Виставка малюнків вихованців завод-ських дитячих садочків „Мої батьки працю-ють на заводі” – 18-20 вересня у фойє інженерно-лабораторного корпусу.

Спортивне свято «Богатирські ігри» з армреслінгу, перетягування каната, гирьо-вого спорту – 20 вересня о 17.00 біля інженерно-лабораторного корпусу.

Урочистий вечір і святковий концерт «Сузір’я хітів», присвячені Дню машинобу-дівника, – 21 вересня о 16.00 і 18.30, Палац культури „Кредмаш”. У фойє –

виставка-продаж авторських робіт у техні-ках прикладного мистецтва.

Зустріч ветеранів підприємства з керів-ництвом ПАТ – 27 вересня о 15.00.

Покладення квітів до меморіальних пам’ятних місць – обеліска загиблим за-водчанам і братської могили визволителів Кременчука – 28 вересня о 15.30.

Районний фестиваль патріотичної пісні – 26 вересня о 16.00, Палац культу-ри «Кредмаш».

Програма заходів до Дня машинобудівника

2 стор. № 27-30, 21 вересня 2012 р.«Кременчуцький машинобудівник»

Шановні друзі, працівники підприємств та організацій машинобудівного комплексу

України, ветерани галузі!

Центральний комітет профспілки працівників машинобу-дування та металообробки України, Полтавська обласна рада профспілки Машметал, профком заводу від щирого серця віта-ють вас з професійним святом!

День машинобудівника для України – одне з найважливіших свят, адже від ефективної роботи машинобудівної галузі багато в чому залежить економічна міць держави. Саме тому цього дня (у четверту неділю вересня) вся країна вшановує вашу самовід-дану працю, висловлює подяку за вірність нелегким професіям.

Бути професіоналом у нашій галузі не просто. З кожним ро-ком зростають вимоги щодо рівня знань фахівців, їхньої кваліфі-кації. Підприємствам потрібні люди грамотні, сміливі, працелюб-ні. Приємно усвідомлювати, що і досвідчені працівники, які від-дали багато років машинобудуванню, і молодь, котра приходить сьогодні на підприємства, здатні якісно вирішувати найскладніші виробничі завдання.

У день нашого професійного свята дозвольте подякувати вам, шановні машинобудівники, за вашу чесну щоденну працю, відданість своїй справі і значний внесок у розвиток і процвітан-ня України.

Міцного вам здоров’я, плідної роботи, успіхів, упевненості в майбутньому, щастя і добробуту вам і вашим близьким! Разом ми – сила!

З повагою,Анатолій Таранчук,

голова ЦК профспілки Машметал України. Валерій Пухай,

голова обласної ради профспілки працівників машинобудування та металообробки.

Юрій Качала, голова профкому ПАТ «Кредмаш».

Почесною грамотою Полтавської облдержадміністрації:Довбня Олександр Іванович – технічний директор;Божко Руслан Миколайович – слюсар механоскладальних робіт

складального цеху №8.

Почесною грамотою Полтавської обласної ради:Лагута Віталій Васильович – начальник управління забезпечення і

комплектації.

Подякою міського голови:Ромазін Олег Георгійович – заступник технічного директора з якос-

ті-начальник відділу технічного контролю;Кузнєцова Олена Миколаївна – начальник відділу організації пра-

ці і зарплати.

Почесною грамотою виконкому Кременчуцької міської ради:Отроша Лідія Максимівна – начальник фінансового відділу.

Грамотою виконкому Кременчуцької міської ради:Ковган Сергій Миколайович – начальник зміни складального цеху №8.

Почесною грамотою виконкому Крюківської районної ради:Матюх Володимир Іванович – майстер корпусу колісної техніки;Денесюк Іван Володимирович – токар механічного цеху.

Листом подяки виконкому Крюківської районної ради:Матвєєв Дмитро Олександрович – слюсар механоскладальних ро-

біт ремонтно-механічного цеху;Патаман Микола Васильович – електромонтер енергосилового цеху.

Грамотами обласної ради профспілки працівниківмашинобудування та металообробки України:

Іщенко Олена Миколаївна – диспетчер КДТ, заступник голови цех-кому;

Волошин Сергій Миколайович – слюсар-електромонтажник відді-лу технічного обслуговування виготовлюваної продукції, член цехкому, профгрупорг;

Магеря Ольга Теодорівна – прибиральниця адміністративно-госпо-дарського відділу, член цехкому, профгрупорг;

Ляшенко Ніна Гуріївна – начальник планово-економічного відділу, секретар наглядової ради.

Грамотами Полтавської обласної ради профспілок:Андрейко Андрій Андрійович – муляр будівельної дільниці №24,

член профкому, голова цехкому профспілки;Солошенко Віра Василівна – інженер з організації та нормування пра-

ці інструментального цеху, член профкому, голова цехкому профспілки.

Нагороджені за наполегливу працю

На честь Дня машинобудівни-ка і 69-ї річниці визволення Кре-менчука від фашистських загарб-ників на підприємстві видано на-каз про заохочення непрацюю-чих пенсіонерів заводу та ветера-нів війни.

За погодженням з профспіл-

ковим комітетом 1384 ветерани праці ПАТ «Кредмаш», учасни-ки бойових дій і трудового фрон-ту в роки Великої Вітчизняної ві-йни, в’язні фашистських концта-борів, удови і сім’ї загиблих учас-ників бойових дій отримали гро-шову допомогу.

Допомога ветеранам

«Важко розлучатися з колек-тивом, але я завжди готовий при-йти на допомогу за першим покли-ком», – обіцяв легендарний вете-ран підприємства Василь Страто-нович ОСИПЕНКО керівникам за-воду, цеху, колегам з підрозділів, які наприкінці серпня зібралися у ковальсько-термічному цеху, щоб вшанувати та урочисто провести його на заслужений відпочинок. А також привітати з Днем народжен-ня, яке ветеран святкував того ж дня.

Від щирих слів, квітів, подарун-ків і подяк за багаторічну діяль-ність у душі Василя Стратоновича вирував легкий смуток за прожити-ми роками і разом з тим – гордість за відданість заводському колек-тиву. А пишатися «винуватцю по-дії» дійсно є чим, адже із сімдесяти шести років життєвого стажу май-же п’ятдесят три – стаж трудовий, дормашівській.

Ім’я В.С.Осипенка по праву за-несене до літопису золотої кадро-вої еліти нашого підприємства. Ва-силь Стратонович – справжній па-тріот заводу. Все трудове життя пов’язав з ковальською справою і становленням колективу коваль-ського цеху.

Трудову біографію розпочав відразу після закінчення завод-ського професійно-технічного учи-лища. Тоді життєва стежина при-вела на «Дормаш», у коваль-ський цех. Працював ковалем, був майстром, старшим майстром. У 1980-му році Василя Стратонови-ча призначили на посаду началь-ника цеху, яку заслужив десяти-літтями наполегливої праці. І упро-довж тринадцяти років він з на-тхненням виконував свої профе-сійні обов’язки. На цій кар’єрній сходинці розкрилися здібності В.С.Осипенка як відповідального і досвідченого спеціаліста, знавця виробництва, відмінного організа-тора справи.

Останні дев’ятнадцять років Василь Стратонович як інженер-технолог присвятив контролю тех-нологічного процесу, який відбу-вається на ковальській, трубній і

термічній дільницях, атестації ро-бочих місць, участі у заводському внутрішньому аудиті з якості і бага-тьом іншим виробничим питанням.

Своїм досвідом ветеран щедро ділився з колегами. Власним при-кладом поваги до праці виховував у молоді почуття гордості за робіт-ничу професію. Висока кваліфіка-ція, ділові і організаторські якос-ті В.С.Осипенка підтверджені ор-деном Трудової Слави, неоднора-зовим занесенням портрета на за-водську і обласну Дошки пошани, численними Грамотами та Подяка-ми від керівництва заводу.

Швидко і невблаганно спли-ває час. Скільки сил, натхнення віддано заводу за довгі роки сум-лінної праці! І ось настав день, ко-ли треба прощатися з колективом, улюбленою роботою, колегами. Усі, хто прийшов провести Василя Стратоновича на заслужений від-починок, говорили з душевною те-плотою, не шкодуючи найкращих слів. А що може бути ціннішим за пошану і визнання людей?!

Про багаторічний внесок Ва-силя Стратоновича у розвиток ви-робництва, вміння організувати і повести за собою колектив, до-помогу і науку грамотного спеці-аліста, професіонала, порадни-ка і доброго друга щиро говори-ли голова наглядової ради-прези-дент ПАТ М.І.Данилейко, голова

правління-генеральний директор О.В.Тверезий, головний технолог А.М.Цокало, заступник головного технолога В.Д.Хоменко, началь-ник ковальсько-термічного цеху С.М.Хмельницький, колеги з відді-лу головного металурга, інших під-розділів і, звичайно ж, рідного це-ху. М.І.Данилейко виконав почес-ну місію – нагородив В.С.Осипенка медаллю «За заслуги».

Сподіваємося, що Василь Стратонович виконає свою обіцян-ку і не розірве зв’язків з трудовою сім’єю. А ми ще не раз почуємо йо-го крилатий «пароль» – «щас», що цілком відповідає стану душі: хоч «зараз» із молодецьким гартом стати акумулятором нових ідей і хоч «зараз» прийти на допомогу учням і молодим виробничникам, яким більше п’яти десятиліть пере-давав свій досвід, знання і вміння. І як завзятий рибалка, не раз роз-повість нам свої кумедні байки про рибальську вдачу, яку завжди три-має «за хвіст».

Бажаємо справжньому Профе-сіоналу успіхів в усіх його починан-нях, і щоб наступні десятиліття бу-ли сповнені цікавих справ, друж-нього спілкування, приємних мит-тєвостей і яскравих подій! Ми за-вжди раді бачити Вас у колективі, шановний Василю Стратоновичу, Ви нам потрібні!

Світлана Запісочна.

«Ми завжди раді бачити Вас!»

„Кращий верстатник” – Таран Петро Васильо-вич, токар корпусу колісної техніки.

Призери:Попов Михайло Михайлович, різальник металу

на ножицях і пресах корпусу дорожньої техніки;Струцький Володимир Семенович, токар ін-

струментального цеху.

„Кращий зварник” – Міна Максим Васильович, електрозварник на автоматичних та напівавтоматич-них машинах корпусу колісної техніки.

Призери:Білан Сергій Анатолійович, електрозварник на

автоматичних та напівавтоматичних машинах корпу-су дорожньої техніки;

Брусило Олександр Миколайович, електро-зварник на автоматичних та напівавтоматичних ма-шинах складального цеху №8.

„Кращий слюсар-складальник” – Чинчик Сер-гій Олегович, слюсар механоскладальних робіт кор-пусу колісної техніки.

Призери:Божко Руслан Миколайович, слюсар механо-

складальних робіт складального цеху №8;Щербак В’ячеслав Олександрович, слюсар зі

складання металоконструкцій складального цеху №8.„Кращий робітник металургійного виробни-

цтва” – Малий Юрій Сергійович, чистильник мета-лу, відливок, виробів і деталей ливарного цеху.

Призери:Білоброва Олена Василівна, пресувальниця ви-

робів з пластмас цеху товарів народного споживання;Ребрик Ріта Аріфовна, пресувальниця виробів з

пластмас цеху товарів народного споживання.

„Кращий машиніст крана” – Рачек Ганна Мико-лаївна, машиніст крана складального цеху №8.

Призери:Коваль Світлана Юріївна, машиніст крана ін-

струментального цеху;Ремесник Олена Григорівна, машиніст крана

управління зовнішньоекономічних зв’язків і реалізації.

„Кращий ремонтник” – Набойщиков Володи-мир Вікторович, електромонтер з ремонту і обслу-говування електрообладнання цеху товарів народно-го споживання.

Призери: Хаваренко Олександр Володимирович, слю-

сар-ремонтник корпусу дорожньої техніки;Гиренко Павло Анатолійович, електромонтер з

ремонту та обслуговування електрообладнання скла-дального цеху №8.

„Кращий водій” – Петров Петро Васильович, водій автотранспортних засобів транспортного цеху.

Призери:Пасько Анатолій Миколайович, водій автотран-

спортних засобів енергосилового цеху.

„Кращий контролер” – Матюх Віра Левонівна, контролер матеріалів, металів, напівфабрикатів і ви-робів відділу технічного контролю.

Призери: Бойцова Ірина Вікторівна, контролер матеріалів,

напівфабрикатів та виробів відділу технічного контролю;Карабут Алла Миколаївна, контролер матеріалів,

напівфабрикатів та виробів відділу технічного контролю.„Кращий майстер” – Матюх Володимир Івано-

вич, майстер дільниці кінцевого здавання корпусу ко-лісної техніки.

Призери: Вєтошкін Андрій Юрійович, старший майстер

корпусу дорожньої техніки;Іванова Наталя Шукурівна, майстер дільниці (за-

готівельної, гальванопокриття і полістиролу) цеху то-варів народного споживання.

„Кращий начальник бюро” – Чукасов Максим Жоржович, начальник бюро хімічного покриття відді-лу головного технолога.

Призери: Торкунова Наталія Валентинівна, начальник ви-

робничо-диспетчерського бюро КДТ;Зиков Григорій Борисович, начальник договір-

ного бюро управління зовнішньоекономічних зв’язків і реалізації.

„Кращий інженер-конструктор” – Чеботарьов Віктор Кирилович, провідний інженер-конструктор КБ.

„Кращий інженер-технолог” – Валенко Лариса Ан-дріївна, інженер-технолог відділу головного технолога.

Призер: Братухін Олександр Сергійович, інженер-техно-

лог корпусу дорожньої техніки.

Переможці конкурсу „Кращий за професією” 2012-го року

Вручення В.С.Осипенку медалі «За заслуги».

голова обласної ради профспілки працівників

3 стор.№ 27-30, 21 вересня 2012 р. «Кременчуцький машинобудівник»

Техніці марки «Кредмаш» – європейський рівень безпеки

Закатна машинка для кон-сервування – фірмова продукція широкого споживання від нашо-го підприємства. Майже сорок років вона вірою і правдою слу-жить усім господиням, а нам, дормашівцям, допомагає вико-нувати план виробництва.

Такий, здавалося б, несклад-ний за конструкцією виріб приховує в собі велику копітку працю. Над винаходом закатної машинки тру-дилися конструктори бюро товарів народного споживання КБ. Довгий процес удосконалення (спочат-ку вона була важкою в управлінні та не дуже надійною) дав хороший результат. У 1980-му році машин-ка була зареєстрована як винахід і отримала офіційну назву «При-стрій для укупорювання скляних банок жерстяною кришкою». Авто-рами нової вдосконаленої закат-ної машинки були начальник бю-ро товарів народного споживання Ю.М.Окружко і провідний інженер-конструктор бюро Г.В.Голуб.

Відтоді вона майже не змінила свого зовнішнього вигляду – змі-нювалася лише кількість випуще-них екземплярів. Один, два, три мільйони… Шестимільйонну закат-ну машинку було виготовлено на-прикінці листопада 2006-го року. Минуло тільки шість літ, а ми вже зустрічаємо десятимільйонну за-лізну помічницю! Цю урочисту по-дію відзначаємо у вересні. Цікаво, куди вирушила ювілярка? Геогра-фія споживачів досить велика: Ро-сійська Федерація, Казахстан, Гру-зія, Азербайджан, Молдова, Турк-меністан... І всюди на нашу машин-ку чекають, всюди вона потрібна.

Щоб задовольнити такий підви-щений попит, доводиться працю-вати в напруженому ритмі. За вісім місяців цього року колективом це-ху товарів народного споживання було виготовлено 605 тисяч закат-них машинок. Це на 103,6% біль-ше у порівнянні з аналогічним пері-одом минулого року. Якщо рік тому обсяги випуску складали 70 тисяч штук на місяць, то сьогодні – 80 ти-сяч. І план виконується!

Це, насамперед, заслуга всьо-го колективу цеху. Уміла ор-ганізація управління виробни-чим процесом – заслуга керів-ної ланки цеху: заступника на-чальника С.О.Семеняки, старшо-го майстра В.Г.Кулібаби, майстрів Н.Ш.Іванової, В.В.Бескоровайного, К.О.Микитенка. Також не може працювати виробництво без зла-годженої роботи служб: механі-ка – З.В.Іванова і енергетика – С.М.Кота, бюро інструментально-го господарства на чолі з інжене-ром з інструменту С.В.Мельником, технолога Т.І.Архарової, еконо-міста О.В.Гавриленко, бухгалтера

Р.А.Мякенького, інженера з вироб-ництва Т.І.Зубкової.

Підрахунком комплектуючих для машинки опікуються спеціа-ліст виробничо-розподільчого бю-ро А.І.Іванова, приймальниця-здавальниця цеху А.М.Петракова під керівництвом диспетчера В.В.Заікіної. Над створенням нашої універсальної помічниці трудить-ся бригада складальників скла-дальної дільниці цеху (бригадир – В.А.Карнаух): слюсарі механо-складальних робіт В.В.Чумаченко, В.Г.Литвиненко, О.С.Мішин, А.О. Батюк, Я.П.Новохатній, Д.О. Пра-сол, Т.Ф.Джафаров, М.Г. Васи-ленко, О.О.Ломака, М.Г.Ридун, Н.О.Сазонова, О.В.Прозецька, учень слюсаря механоскладаль-них робіт І.М.Гладир, пакуваль-ники Н.П.Попова, Н.Ф.Коптяєва, О.Г.Дейнека. Верхню і бокову руч-ки, кожух машинки виготовля-ють дівчата з бригади пресуваль-

ниць виробів з пластмас під керів-ництвом ланкових В.П.Набокіної, Р.А.Ребрик, Л.Д.Слон.

Над виробництвом складових машинки працює багато ветеранів праці, які користуються заслуже-ною повагою в колективі. Це тока-рі В.М.Косарєв і Н.О.Шпортун, по-лірувальники М.М.Гіріч і А.Г.Міхно, гальванік В.А.Шаповал, різальники металу П.П.Котенко і С.М.Брильов, штампувальниці Л.В.Білоконь і Л.І.Семенова, шліфувальниця Н.Г.Кукоба, бригадир ливарників виробів з пластмас П.О.Безуглий. Завжди на посту «служба швид-кої технічної допомоги»: слюсар-інструментальник П.Г.Новохатній, електромонтер Б.В.Білан, слюса-рі-ремонтники І.М.Опанасенко та І.С.Ковальський і багато інших, причетних до створення нашої юві-лярки. Контроль якості виготовле-них закатних машинок здійснює бюро технічного контролю на чолі з Т.І.Мироненко.

Процес виготовлення закатної машинки був би неможливий без участі багатьох служб заводу. Її вдосконалення, впровадження но-вих технологій, матеріальне забез-печення і організація виробництва відбуваються завдяки зусиллям багатьох підрозділів заводу: кон-структорського бюро, відділу го-ловного технолога, інструменталь-

ного і ковальського цехів, корпусу колісної техніки, будівельної діль-ниці №24, управління забезпечен-ня й комплектації та інших.

Закатна машинка виробництва ПАТ «Кредмаш» – учасниця різно-манітних виставок і ярмарків, за що неодноразово отримувала Ди-пломи і Грамоти. Їй було присво-єно Знак якості, має також серти-фікат якості Російської Федера-ції. Попри спроби багатьох недо-бросовісних виробників продавати машинки-підробки під нашою мар-кою, закатна машинка від вироб-ника (тобто, нашого заводського виготовлення) залишається поза конкуренцією.

Сьогодні дормашівська поміч-ниця не втрачає своєї популярнос-ті. Попит на машинку настільки ви-сокий, що план випуску буде тільки зростати. Але для цього потрібна важлива умова – використання но-вих прогресивних технологій, ма-теріалів та обладнання. Побажає-мо нашій ювілярці щасливої служ-би людям, а колективу цеху това-рів народного споживання – сили, здоров’я і натхнення для нових ви-робничих результатів!

Олександр Прасол, начальник цеху товарів народного споживання.

Зустрічаємо десятимільйонну закатну машинку!

Ветерани колективу, які працюють в цеху з часу його відкриття (зліва направо): слюсар механоскладальних робіт Микола Григорович Василенко, пакувальниця Ніна Федорівна Коптяєва, електромонтер Борис Васильо-вич Білан, токар Ніна Олексіївна Шпортун, слюсар-вентиляційник Олек-сандр Іванович Кузьменко, шліфувальниця Наталія Григорівна Кукоба.

На цій дільниці складаються закатні машинки.

Вступ України до світової орга-нізації торгівлі (СОТ) висунув пе-ред вітчизняними виробниками не-обхідність відповідності продукції, що випускається, вимогам міжна-родних стандартів (обов’язковими при цьому стають вимоги безпеки для життя, здоров’я людей та охо-рони зовнішнього середовища).

В рамках угоди про співпрацю між Україною та ЄС в нашій краї-ні ще з 2001-го року ведуться ро-боти з розробки законів та стан-дартів, гармонізованих з європей-ськими. Головними при цьому ста-ють Технічні регламенти (ТР) – за-кони, у яких викладені вимоги без-пеки життя, здоров’я людей та охо-рони навколишнього середовища, та які відповідають Директивам Європейського Союзу (тобто, за-конам, які встановлюють необхід-ний рівень безпеки для товарів на всій території ЄС). Згідно з Поста-новою Кабінету Міністрів України з 1 січня 2012-го року відповідність вітчизняної продукції вимогам ТР є обов΄язковою.

Слід зазначити, що інші країни СНД, зокрема, Російська Федера-ція та Білорусія, підприємства яких є нашими основними замовника-ми, також розробили та ввели в дію Технічні регламенти своїх кра-їн. А це означає, що наша продук-ція повинна відповідати вимогам і цих законів. До того ж у цьому році вже вийшов (але ще не введений в дію) Технічний регламент Митно-го союзу.

На нашому підприємстві пер-ший наказ із впровадження Техніч-ного регламенту вийшов у 2006-му році. Він визначив перелік основ-них дій для впровадження ТР, у тому числі, для конструкторсько-

го бюро. Координацію робіт з впро-вадження Техрегламенту було доручено завідуючому сектором С.В.Ченчевому, з електрооблад-нання – завідуючому сектором В.А.Часовському. Асфальтозмішу-вальним установкам, у які впро-ваджувалися регламентні вимоги, до індексу додавалася буква «Р».

Треба відзначити, що в Україні дуже мало підприємств займалося цією роботою, запозичувати досвід не було у кого, а якщо хтось і про-понував свої послуги – то за чима-лу плату. Тож самостійно був ви-значений перелік Технічних регла-ментів, вимоги яких поширюються на асфальтозмішувальні установ-ки, а саме: «Технічний регламент з безпеки машин та устаткуван-

ня», «Технічний регламент з без-пеки низьковольтного обладнан-ня», «Технічний регламент з елект-ромагнітної сумісності». До кожно-го регламенту були відібрані наці-ональні стандарти, що стосуються наших установок, виконання вимог яких означає забезпечення вище наведених Технічних регламентів. Був проведений аналіз усіх ризи-ків, що створюють асфальтозмішу-вальні установки.

А потім почалася копітка ро-бота з впровадження вимог стан-дартів в конструкцію установок. В процесі цієї роботи зроблено чи-мало. Перероблені перила драбин та площадок обслуговування, вони стали вищими та міцнішими. Вве-дені перехідні площадки на дра-

бинах, висота яких перевищувала відповідні норми. Частини механіз-мів, що обертаються, були закри-ті кожухами, що унеможливлює до-ступ у небезпечну зону. В особли-во небезпечних місцях встановле-но сертифіковані для систем без-пеки блокувальні засоби, що за-побігають доступу до небезпечних місць під час роботи.

У небезпечних місцях встанов-лені системи екстреної зупинки складових частин установки і всьо-го комплексу. Для інформуван-ня обслуговуючого персоналу про остаточні ризики у відповідних міс-цях застосовані попереджувальні знаки. Перероблені технічні умови (ТУ) на установки та експлуатацій-на документація, в які внесені не-

обхідні стандарти та вимо-ги безпеки.

Великий внесок у цю роботу, окрім завідую-чих відділами і сектора-ми, зробили інженери-кон-структори М.Г.Бардась, В.М.Шишов, В.С. Саве-льєв, Т.В.Денисенко, Т.М. Дубовик, Л.Д.Гнатуш, Т.А. Свергуненко, В.В. Єфре-мов, П.Г. Павлішин, В.А. Павленко, В.Ф.Груздєв, О.В. Сущенко.

Особливо треба від-значити створення прин-ципово нової комп΄ютер-ної системи управління асфальтозмішувальною установкою – розподіль-чого типу – розробки ін-женерів відділу автома-тики та електрообладнан-ня КБ. Зараз електрооб-ладнання монтується як у кабіні оператора, так і в

окремих виносних шафах, які роз-ташовані безпосередньо біля агре-гатів. Це дозволило врахувати ви-моги Технічних регламентів з без-пеки низьковольтного обладнання та електромагнітної сумісності. Всі комплектуючі електрообладнання – виробництва провідних європей-ських фірм, мають маркування СЄ. Активну участь у розробці елект-рообладнання та системи управ-ління брали інженери-конструкто-ри відділу Д.С.Куц, Ю.В.Рябищук, О.М.Новицький.

На заводському монтажно-ви-пробувальному майданчику за-вершується монтаж першої ре-гламентної установки ДС-1687Р. Після цього ми запросимо пред-ставників сертифікаційних органів України та Російської Федерації для процедури підтвердження від-повідності і видачі дозвільних до-кументів. Кінцева мета – отриман-ня сертифікатів відповідності Укра-їни та Російської Федерації, які да-дуть право відповідного маркуван-ня нашої продукції. Це обов’язкова вимога ТР.

Для виходу на європейський ринок, в тому числі, Румунії, При-балтики та інших країн – покупців нашої техніки, потрібно мати єв-ропейський сертифікат відповід-ності, який дає право маркувати продукцію знаком СЄ (Comformite Europeenne, європейська відпо-відність), котрий засвідчує дотри-мання підприємством-виробником європейських директив і отриман-ня дозволу на вільне пересування товару територією Європейського Союзу (ЄС).

Леонід Гуревич, начальник відділу проектування

дорожніх машин КБ.

Регламентна установка ДС-168ТР.

4 стор. № 27-30, 21 вересня 2012 р.«Кременчуцький машинобудівник»

З 95-річчям від дня народження:Стоєнко Любов Давидівну, учас-

ницю трудового фронту в роки Вели-кої Вітчизняної війни, ювілярку із сім-надцятирічним стажем роботи в корпу-сі дорожньої техніки. З 85-річчям від дня народження:

Соломатіну Анну Іллівну, в’язня концтаборів, учасницю бойових дій, ве-терана заводу і ливарного цеху, де про-йшли 22 роки трудового життя. З 75-річчям від дня народження:

Туровця Вадима Григоровича, ве-терана заводу. Трудовий стаж ювіляра у відділі головного технолога складає 55 років.

Бабенко Клавдію Григорівну, вете-рана заводу, якому віддала 32 роки тру-дового життя, працювала у ремонтно-механічному цеху.

Скобель Валентину Василівну, ве-терана заводу і виробничо-диспетчер-ського відділу, з яким були пов’язані тридцять п’ять років трудового життя.

Зензерову Аллу Костянтинівну, ветерана заводу. Тридцять сім років – такий стаж роботи ювілярки у відділі технічного контролю.

Кузьмич Тамару Іванівну, ветера-на заводу. Тридцять років її трудового життя віддані роботі у здоровпункті.

Спільник Ріту Федорівну, ветера-на заводу і ливарного цеху, де вона тру-дилася упродовж тридцяти трьох років.

Ватуліну Софію Петрівну, ветера-на заводу. Двадцять два роки трудово-го життя ювілярки пройшли у колекти-ві ливарного цеху.

Кулик Любов Павлівну, ветера-на заводу. Упродовж тридцяти років її трудова біографія була пов’язана з бу-дівельною дільницею №24.

Мороз Ніну Василівну, ветерана заводу. Роботі в конструкторському бю-ро вона присвятила 34 роки трудового життя.

Куліуш Віру Федорівну, ветера-на заводу. Тридцять шість років відда-ла ювілярка роботі в корпусі дорожньої техніки.

Канівця Олександра Григоровича, ветерана заводу і корпусу колісної тех-ніки, в якому сумлінно трудився упро-довж 45-ти років.

Мазна Миколу Гнатовича, ветера-на заводу. Свій трудовий шлях ювіляр пов’язав з колективом корпусу дорож-ньої техніки, в якому працював упро-довж сорока шести років.

Барабаш Галину Тимофіївну, пра-цівницю адміністративно-господарсь-кого відділу, ветерана заводу з тридця-тирічним стажем роботи на підприєм-стві.З 70-річчям від дня народження:

Висікана Миколу Миколайовича, ветерана заводу, який сорок два роки трудового життя присвятив роботі в ін-струментальному цеху.

Лоїк Людмилу Василівну, ветера-на заводу і відділу головного техноло-га, в якому трудилася упродовж сорока двох років.

Кобзаря Віктора Павловича, вете-рана заводу. Трудовий стаж ювіляра у корпусі колісної техніки дорівнює 43-м рокам.

Мироненко Людмилу Іванівну, ве-терана заводу, ювілярку з двадцятиріч-ним стажем роботи у ковальсько-тер-мічному цеху.

Довбню Івана Миколайовича, ве-терана заводу і корпусу колісної техні-ки, з яким були пов`язані сорок шість років трудового життя.

Доскач Раїсу Петрівну, ветерана за-воду. Сорок п’ять років трудового жит-тя ювілярки пройшли у колективі кор-пусу дорожньої техніки.

Грушак Світлану Анатоліївну, ве-терана заводу, чий стаж роботи у кон-структорському бюро складає двадцять шість років.

Щиро вітаємо вас, шановні ветерани, з поважними ювілеями і нашим професій-ним святом – Днем машинобудівника! Дя-куємо вам за професіоналізм, багаторічну наполегливу працю і безцінний внесок у роз-виток рідного підприємства.

Адміністрація ПАТ ”Кредмаш”.Профспілковий комітет.

Рада ветеранів війни, праці і Збройних Сил.

Наші ювіляри

Вітаємо ветеранів

Найвищі оцінки – дві п’ятірки – поставило життя трудовій діяль-ності працівниці заводського Па-лацу культури, ветерана праці Марії Львівни КАЛІШЕНКО. Пер-шого вересневого дня ця праце-любна, душевна, прекрасна жін-ка відзначила 55-річчя роботи на нашому підприємстві.

Її трудовий шлях на «Дорма-ші» розпочався після закінчен-ня заводського ПТУ в механічно-му цеху, куди прийшла працюва-ти токарем 4-го розряду. Все то-ді здавалося незвичним: справжня робота, токарний верстат, новий колектив. Вчилася, дослухала-ся порад наставників і колег. По-ступово ставала професіоналом. Щоб підвищити технічний рівень,

вступила до автомеханічного тех-нікуму, який закінчила без відри-ву від основного місця роботи. Незважаючи на здобуту спеціаль-ність «технік-технолог по металу», Марія Львівна не зрадила про-фесії, яка дала їй путівку у жит-тя: тридцять дев’ять років віддала улюбленій токарній справі. Вела й активну громадську діяльність: обиралася профгрупоргом діль-ниці, депутатом Кременчуцької міської ради чотирьох скликань.

Упродовж шістнадцяти ро-ків М.Л.Калішенко працює у за-водському Палаці культури. Вона трудиться майстром чистоти, до-глядає братську могилу визволи-телів Кременчука, опікується по-рядком навколишньої території.

За довгі роки сумлінної, нат-хненної праці портрет Марії Львівни неодноразово заносився на Дошку пошани заводу, вона отримала чимало Грамот, По-дяк як від заводської, так і міської адміністрацій, нагороджена ме-далями «Ветеран праці» і Ленін-ською ювілейною «За доблесний труд» та іншими трудовими від-знаками. З таких людей, як Ма-рія Львівна, складається фунда-мент нашого підприємства – міц-ний, надійний, непохитний.

Ми пишаємося, що портрет Марії Львівни й цього року, до Дня машинобудівника, прикра-сив заводську Дошку пошани. Щиро вітаємо нашу шановну юві-лярку і бажаємо залишатися та-

кою ж сильною, доброзичливою, бути для нас прикладом ентузіаз-му і надійності в усьому.

Колектив культурно-спортивного комплексу

«Кредмаш».

Гідний приклад ентузіазму і надійності

Останнього дня серпня відзначи-ла свій особистий ювілей чарівна жін-ка, висококваліфікований спеціаліст – інженер-конструктор 3-ї категорії кон-структорського бюро відділу голов-ного технолога Наталія Григорівна КАЧАЛА. Тридцять три роки вона пра-цює на нашому заводі. Прийшла сюди ще молодою дівчиною після закінчен-ня Дніпродзержинського індустріаль-ного інституту, перші виробничі кроки робила на посаді диспетчера цеху за-гального складання.

А з 1981-го року трудовим колек-тивом нашої ювілярки стало конструк-торське бюро відділу головного тех-нолога. Тут, на одному робочому міс-ці, працює інженером-конструктором вже тридцять один рік. Неодноразово нагороджувалась Почесними грамо-тами, має звання ветерана праці за-воду. Активна і небайдужа до оточую-чих, завжди у вирі громадських справ, Наталія Григорівна – беззмінний член профкому відділу. Вона і на допомогу прийде, і мудру пораду дасть, і вміло організує колективний захід. Її енергії може позаздрити молодь.

Поза роботою наша Наталія Гри-горівна – прекрасна господиня, бе-региня великої сім’ї (трьох дітей вихо-вали з чоловіком Юрієм Михайлови-чем), і вже лагідна турботлива бабу-ся для онучки Марійки. Всі діти пра-цюють на нашому заводі, тож динас-тія родини Качалів розростається! І всі – активні, спортивні, талановиті, ліде-ри по життю.

Колектив відділу головного техно-лога, колеги-конструктори щиро віта-ють Наталію Григорівну Качалу з юві-леєм! Бажаємо здоров’я, оптимізму, щедрості, щоб у Вашій родині завжди панували тепло і затишок!

Юбилеи как вихри промчатся,Вехи Вашей судьбы отмечая,Но с улыбкою вдруг замечаем,Что в душе Вам все те же семнадцать.Вам желаем успехов и счастья,Всё такой же отзывчивой быть.Ведь минуют любые ненастья,Если сердце умеет любить!!!

Колектив конструкторського бюро ВГТ.

І в професії майстриня, і в

родині берегиняП’ятдесят років трудового стажу... Для когось це – звичайна цифра, для інших – ціле життя.

Особливо, якщо стільки працюєш на одному підприємстві. За такий великий проміжок часу відчува-єш себе єдиним цілим із заводом, колективом, виробництвом. І, напевно, через усвідомлення цьо-го хочеться працювати ще краще, довше, продуктивніше… Саме так, як вже п’ятдесят років тру-дяться наші сьогоднішні ювіляри – слюсар зі складання металоконструкцій корпусу дорожньої тех-ніки Валерій Павлович ЖУКОВ і наладчик ковальсько-пресового обладнання ковальсько-термічного цеху Микола Григорович ТАРАНЕНКО.

Піввіку життя – з рідним заводом

Наладчик ковальсько-пре-сового обладнання ковальсько-термічного цеху Микола Гри-горович ТАРАНЕНКО потра-пив на «Дормаш» з Градизька, де народився і виріс. Усі в йо-го родині працювали механіза-торами, тож вибір професії був зроблений ще у дитинстві: тільки в робітники.

Юнак вступив до заводсько-го професійно-технічного учи-лища, після закінчення якого здобув професію коваля (це був останній випуск ковалів в історії закладу). Куди піти працювати? Звісно, до ковальсько-термічно-го цеху заводу шляхових машин – у саме жерло гарячої роботи. Потрапив у бригаду ковалів під керівництвом майстра Степана Васильовича Барка, якого вва-жає своїм наставником.

Швидко освоївся на новому робочому місці, почав опано-вувати корисну ковальську на-уку. Слід сказати – подивити-ся було на що. Чого була вар-та лише робота знаних кова-лів Ю.С.Геращенка і М.П.Тета! Дружний дзвін їхніх молотів за-чаровував душу юнака краси-вою мелодією, а висока якість роботи викликала бажання на-близитися до такої майстерності.

Опанував багато суміжних професій: зчіплювача, різаль-ника металу на ножицях і пре-сах, газівника, наладчика ко-вальсько-пресового обладнан-ня та інших.

Піввіку роботи М.Г. Тара-

ненко віддав рідному коваль-сько-термічному цеху. Працю-вав ковалем ручного куван-ня, ковалем на молотах і пре-сах, маркувальником, слюса-рем-сантехніком. Скільки лю-дей, подій, змін пройшло перед його очима! З глибин пам’яті ви-ринають імена і прізвища колег, друзів… На жаль, багато з них вже не працюють, втім, залиши-лися спогади про їхню роботу, людські якості. Олександр Ма-зур і Леонід Величко, з якими Микола Григорович працював у бригаді ковалів; О.К.Гецман і А.З.Щербуха, з якими дружили сім’ями, разом відпочивали.

Не бути байдужим до проб-лем інших – риса характеру, що змусила заринутися в гро-мадську діяльність. Микола Гри-горович був головою цехкому профспілки, членом партбю-ро цеху. Брав активну участь у

всіх заводських заходах, зокре-ма, будівництві заводського ти-ру. Можливо, саме через це йо-му важко зрозуміти, чому су-часна молодь часто залишаєть-ся інертною, безініціативною.

Коли Миколі Григорови-чу запропонували роботу на-ладчика, він охоче погодився. Адже був добре знайомий з ці-єю справою, знання якої пере-дав йому колишній наладчик це-ху, Заслужений раціоналізатор України Віктор Васильович Три-тенко.

М.Г.Тараненко – єдиний на-ладчик ковальсько-пресового обладнання в цеху. Тому і від-повідальність – велика, адже від справності верстатів залежить якість роботи тих, хто за ними працює. Не можна підвести ко-лег, бо, як вважає ветеран, «всі ми – одна сім’я».

Вільний час Микола Гри-горович присвячує улюбленим справам – риболовлі, ремон-ту власного автомобіля. А ще – двом донькам і чотирьом ону-кам. Донька Олена – теж дор-машівка: працює у корпусі до-рожньої техніки. Можливо, не-забаром прийде на «Кредмаш» і онук Віталій. Він щойно вступив до Вищого професійного учили-ща №7 (в майбутньому – елек-трик-монтажник). А поки що ве-теран чекає на учня, якому пе-редасть, як і йому самому свого часу, знання професії.

Ірина Потапова.

Трудовий шлях Валерія Пав-ловича ЖУКОВА на заводі до-рожніх машин розпочався з на-вчання у заводському професій-но-технічному училищі.

Ще під час проходження ви-робничої практики він вирішив залишитися тут працювати, до того ж мав затребувану профе-сію слюсаря механоскладаль-них робіт. Хлопець потрапив на експериментальну дільни-цю експериментального цеху до надійних рук наставника – бри-гадира бригади слюсарів-скла-

дальників Віктора Григоровича Міхна. Чудовий колектив під ке-рівництвом начальника цеху Ва-силя Степановича Луценка, то-вариське відношення колег і, го-ловне, безцінний професійний досвід, яким щедро ділилися з новачком, – такі спогади зали-шилися у Валерія Павловича від перших днів роботи на заводі. А ще, як зізнається, можливість робити справу власними рука-ми: майструвати, вигадувати, винаходити свої секрети профе-сії. З легкістю ветеран ділиться ними з молодим поколінням: бу-ло б бажання працювати!

Природний дар плюс вели-ка працелюбність – на думку Валерія Павловича таким є се-крет успіху в будь-якій профе-сії. Дійсно, таланту потрібно да-ти розкритися, щоб він показав себе на повну силу. Мабуть, са-ме через це бажання він оволо-дів великою кількістю суміжних професій: зчіплювача, елект-розварника, різальника мета-лу на ножицях і пресах, вальцю-вальника, паяльщика. Жага до знань дала можливість згодом закінчити автомеханічний тех-нікум, отримати диплом техніка-

механіка. Грамотного спеціаліс-та часто відправляли у відряд-ження на монтаж і випробуван-ня дормашівської техніки. Укра-їна, Казахстан, Грузія, Молда-вія, Естонія… Велика географія країн, де трудилися руки Вале-рія Павловича Жукова.

Зараз він працює у бригаді Володимира Турубари, складає комплектуючі для асфальтозмі-шувальних установок. За сум-лінну працю неодноразово на-городжувався Почесними гра-мотами, Подяками, занесенням портрета на заводську Дош-ку пошани. Має бронзову ме-даль ВДНГ, Знаки «Переможець соцзмагання» і «Ударник пра-ці», звання ветерана праці.

Валерій Павлович успіш-ний не тільки в роботі, а й в осо-бистому житті. Любляча дружи-на Ніна Петрівна (з якою позна-йомився на заводі), дві доньки, онук Дмитро і онука Уляна – на-дійна сімейна гавань, до якої він повертається щодня. А ще – улюблені за-хоплення: риболовля, гриби, дача. Саме таким воно є, його справжнє щастя…

5 стор.№ 27-30, 21 вересня 2012 р. «Кременчуцький машинобудівник»

Ювілейний вересень завітав до слюсаря-інструментальника М.П.ВАРАКУТИ і токаря О.М.КОНОВАЛЕНКА з корпусу колісної техніки та інженера з організації і нормування праці ремонтно-механічного цеху Л.К.МАЗУР. Нещо-давно вони відзначили непересічну подію в житті – 45-річчя від дня, коли розпочалася їхня трудова біографія на «Дормаші».

Сонячна людина

Хай ветеранам серце не болить

Давно колись від невеликого горна

Завод наш на Грачівці народився. І хоч пройшла тут не одна війна, Він наче Фенікс із руїни

відродився. Центральна і Південна прохідна Завжди гостинно двері відчиняють. «Кредмашу» марка –

в світі провідна, Її за межами Європи

добре знають. Свій стадіон, Палац і дитсадки, І табір оздоровчий для малечі. Фундамент ми заклали на віки, Хай крила допоможуть

нам лелечі. Шануєм всіх, бодай краплину

хто віддавСвоєї праці рідному заводу, В буремні роки хто його оберігав Для Української

держави і народу. Хай ветеранам серце не болить – В надійні руки беремо їх спадок. Хай щастя зігріва їх кожну мить, Дарує їм здоров’я та достаток!

Євген Самойленко, чистильник металу

ковальського цеху.

Я люблю КременчугЯ люблю Кременчуг свой славный –Боевой и трудовой.Много гибло бойцов, комиссаров,Заслоняя огонь собой.Возрождали наш город из пепла,И теперь он красивый такой!Ты в стихах и в песнях воспет,Я горжусь и любуюсь тобой.Я люблю твои парки и скверы,Днепр-реку и ее берега,Я люблю Кременчуг и верю:Никогда здесь не будет врага!Я люблю свой завод, где трудилась,Я люблю Украину свою,Я горжусь и всегда гордиласьТем, что здесь родилась и живу!

Галина Свириденко, работница заводского Дворца

культуры.

Осенней печали листок

Окончилось жаркое лето и, может быть, скоро

С природой сливаясь в единый печальный поток,

Я буду лететь по бескрайним осенним просторам,

Как с ветки сорвавшийся лёгкий кленовый листок.

Я буду лететь над аллеями парков и скверов,

Где минули самые лучшие годы мои,

Я буду лететь над влюблёнными светлою верой,

Садясь на уже опустевшие чьи-то скамьи.

Здесь столько всего сокровенного пройдено мимо,

В колодцах души затерялся весны моей след…

Присяду и снова вспорхну я, не ветром гонима,

А памятью так незаметно про-мчавшихся лет.

Зинаида Петрова, инженер-

конструктор КБ.

Сорок п’ять років тому після десятирічки при-йшла на завод дорожніх машин інженер з орга-нізації і норму-вання праці ре-монтно-механіч-ного цеху Люд-мила Костянти-нівна МАЗУР. Розпочала свій трудовий шлях учнем токаря на

метизній дільниці механоскладального цеху. Трудова сім’я радо прийняла молоду дівчину, яка показала себе сумлінною і працьовитою. Поступово Людмила відточувала майстер-ність, набувала досвіду і з часом зарекомен-дувала себе як наполегливий, відповідальний, старанний фахівець. З головою поринула у громадське життя цеху. До неї тягнулася мо-лодь, а старші колеги завжди могли отрима-ти відповідь з професійних і особистих питань.

Згодом без відриву від виробництва во-на закінчила з відзнакою автомеханічний тех-нікум і перейшла у ремонтно-механічний цех техніком-технологом. Добра, чуйна, комуні-кабельна, працьовита, Людмила Костянтинів-на стала улюбленицею колективу. Упродовж двадцяти одного року вона працює інженером з організації і нормування праці. На думку ко-лег, які трудяться поруч з нашою ювіляркою, значних успіхів у роботі їй вдалося досягти за-вдяки вмінню приймати правильні й грамотні рі-шення, а також – розсудливості, вимогливості.

За високі показники в роботі та актив-ну участь у громадському житті підприємства Л.К.Мазур свого часу була удостоєна зван-ня «Кращий молодий робітник», має числен-ні Грамоти, Подяки від адміністрації заводу, звання «Ветеран праці», її портрет прикрашав заводську і цехову Дошки пошани.

Така вона, наша трудова ювілярка, на ро-боті, така вона і в житті: щиросердна, добро-зичлива, душевна. Лагідна мати і ніжна бабу-ся. Любов до книг, захоплення живописом (до речі, Людмила Костянтинівна гарно малює) передає своїм онукам Олексію і Настусі, а ма-ленькій Мар’янці щовечора співає колискові.

Ми від усієї душі вітаємо сонячну люди-ну Людмилу Костянтинівну Мазур з трудо-вим ювілеєм! Дякуємо за добросовісну працю і бажаємо їй міцного здоров’я, благополуччя у сім’ї, залишатися такою ж активною ще ба-гато років!

Колектив ремонтно-механічного цеху.

Віддані робітничій справі

Першого вересня у ро-дині виробничників корпу-су колісної техніки трудове 45-річчя відзначили одразу два ювіляри – слюсар-інстру-ментальник М.П.Варакута і токар О.М.Коноваленко.

Справді гідна шани тру-дова біографія Миколи Пет-ровича ВАРАКУТИ. Після за-кінчення восьмирічки хлопець вирішив обрати виробничу стежину і пішов за знаннями у професійно-технічне учи-лище. Азів професійної май-стерності його навчав Віталій Михайлович Корнієнко.

Після закінчення з від-

знакою училища Мико-ла прийшов на завод до-рожніх машин. Розпо-чав працювати слюса-рем-інструментальником у бюро інструментально-го господарства механо-складального цеху. З ча-сом механоскладальний цех «переріс» у корпус колісної техніки, в якому і продовжив трудову діяль-ність слюсар-інструмен-тальник М.П.Варакута.

Микола Петрович любить і вміє працюва-ти, відчуває від цього ве-

лике задоволення. А шостий кваліфікаційний розряд, якого досяг, свідчить про здатність виконувати роботу найвищої складності. Обрана профе-сія слюсаря-інструментальни-ка стала справою на все жит-тя. Нині він залишився єдиним з групи випускників училища з 29-ти хлопців, які більше со-рока років тому перетнули за-водську прохідну.

М.П.Варакута завжди був у центрі громадських подій: обирався комсоргом, депута-том міськради. Все це було в житті ветерана, все це доро-

ге серцю. І сьогодні Микола Петрович не здає активної по-зиції. Він – постійний учасник і неодноразовий переможець цехових та заводських зма-гань з шашок.

Своєю працелюбністю, організованістю в роботі та участю у громадському жит-ті М.П.Варакута заслужив по-вагу колективу і неодноразо-ві заохочення від керівництва цеху і заводу.

Щасливий він зі своєю дружиною Вірою Іванівною (колишньою працівницею механоскладального цеху). Продовжують трудові тради-ції донька Ірина – інженер ви-робничо-диспетчерського від-ділу – і зять Сергій – конструк-тор відділу головного техно-лога. Пишається дідусь успі-хами онуків: Сергія – студен-та Полтавської медичної сто-матологічної академії – і шко-лярки Іринки.

Співробітники і колектив ККТ вітають Миколу Петрови-ча Варакуту з трудовим юві-леєм і бажають йому міцного здоров’я, оптимізму, бадьо-рості, натхнення і нових тру-дових досягнень.

15 вересня в Україні відзна-чався День винахідника і раціо-налізатора. Це свято тих, хто своєю діяльністю сприяє роз-витку науково-технічного про-гресу, підвищенню добробуту як нашого підприємства, так і усі-єї держави.

Стимулом для активізації будь-яких напрямків творчої діяльнос-ті є державна система правової охорони інтелектуальної власнос-ті, на основі якої на нашому заво-ді розроблені методики М 8.5.0-01 і М 8.5.1-02 організації робіт з раці-оналізації і, відповідно, винахідни-цтва на підприємстві; Положення «Про порядок і умови встановлен-ня надбавок до зарплати винахід-никам і раціоналізаторам за роз-робку і впровадження високоефек-тивних винаходів і раціоналізатор-ських пропозицій».

За підсумками 2011-го року двадцятьом раціоналізаторам і од-ному автору патенту на корисну модель встановлені надбавки до заробітної плати на один рік в роз-мірі від п’яти до п’ятнадцяти від-сотків. За дев’ять місяців 2012-го року в раціоналізаторській роботі взяли участь 64 новатори, зареє-

стровано 106 заяв на рацпропози-ції, впроваджена у виробництво 41 рацпропозиція, економічний ефект від використання раціоналізатор-ських пропозицій склав 137,6 ти-сячі гривень. Зекономлено: чорно-го металу – 5,9 тонни, кольорово-го металу – 0,74 тонни, лакофар-бових матеріалів – 0,61 тонну, ча-вуну – 61 тонна, знижені трудови-трати на 774,5 нормогодини.

Провідними осередками у но-ваторській діяльності виступають колективи конструкторського бю-ро, відділу головного технолога, в яких поруч з досвідченими ко-легами, такими, як В.М.Федчун, І.П.Поляков, А.В.Снаговський, М.Г. Іванов, В.В. Воля, Н.М.Лоцман, ак-тивно виявляє свій творчий потен-ціал молодь: інженери-конструкто-ри КБ 2-ї категорії Володимир Ши-шов, Іван Борщов, Віталій Саве-льєв, Євген Хухрянський, інжене-ри-конструктори Віктор Іванов, Ві-талій Луцик, Павло Павлішин; від-ділу головного технолога – інже-нер-технолог 2-ї категорії Сергій Бесклинський, інженер-технолог 3-ї категорії Олексій Кириченко, ін-женери-технологи Катерина Оста-пенко, Анатолій Луценко.

В числі кращих підрозділів з раціоналізаторської діяльності – ливарний, механічний цехи, кор-пус дорожньої техніки, складаль-ний цех №8, цех товарів народно-го споживання, ремонтно-механіч-ний цех, відділи головного механі-ка і металурга.

Застосування пропозицій ли-варників – заступника начальни-ка цеху Т.Г.Шевелєва, майстра В.В.Подгорного, інженера-техно-лога О.С.Конзуровської, майстра В.Ф.Бурлаченка, інженера-техно-лога О.А.Чуракової принесло при-буток в сумі 57,3 тисячі гривень. Також плідно трудяться інжене-ри відділу головного металурга Т.Й.Шевелєва і О.П.Селезньова. В механічному цеху, продовжую-чи традицію творчого підходу до роботи (за прикладом слюсаря-ре-монтника – раціоналізатора з ве-ликим стажем Б.О.Кузнєцова), ак-тивно працює над удосконаленням технологічних процесів механічної обробки, оснащенням новими при-стосуваннями начальник техбюро В.Ю.Марков. Тим самим надихає на новаторство працівників цеху, зокрема, молодого колегу – інже-нера з інструменту Руслана Стари-кова. Працівники складального це-ху №8 теж беруть участь у раціо-

налізаторській роботі. Розробле-ні майстром В.В.Рожковим і впро-ваджені у виробництво вдоскона-лення конструкції кабіни операто-ра принесли економічний ефект у 8,2 тисячі гривень. Раціоналізато-ри цеху товарів народного спожи-вання І.С.Ковальський та інженер з інструменту С.В.Мельник зміни-ли напайку різців для виготовлен-ня втулок МЗП-1-1.043 і тим самим досягли зменшення потреби в різ-цях у тридцять шість разів. Зав-дяки рацпропозиції інженера-кон-структора відділу головного меха-ніка І.І.Мелешка та інженера-тех-нолога ремонтно-механічного цеху В.П.Василенка скоротилися стро-ки ремонту великогабаритного об-ладнання. Плідно працюють раціо-налізатори – інженер-конструктор 3-ї категорії ремонтно-механічно-го цеху О.М.Титаренко (п’ять рац-пропозицій за цей рік) та інженер-технолог корпусу дорожньої техні-ки О.С.Братухін (шість рацпропо-зицій).

Бажаю заводським новаторам невтомного пошуку і нових твор-чих успіхів!

Олена Бендик, начальник бюро інформації,

патентоведення і раціоналізації.

Зі святом, новатори!

Творчість наших читачівнаших читачів

Кажуть, що не тільки люди-на обирає професію, а й про-фесія обирає того, хто найбіль-ше відповідає її вимогам. Токар – професія, якій присвятив своє трудове життя Олексій Михай-лович КОНОВАЛЕНКО. Свою професію ветеран любить, вва-жає її найкращою і жодного разу не засумнівався в цьому.

Як потрапив на «Дормаш»? Закінчив заводське училище, прийшов на завод, потім слу-жив в армії, знову повернувся на завод. Багато дормашівців

пройшли такою дорогою. Але не всі можуть пишати-ся трудовим шляхом довжи-ною у сорок п’ять років!

Перші трудові кроки юнак робив у механічно-му цеху, а потім перейшов у механоскладальний. По-трапив у відому бригаду то-карів кавалера ордена Ле-ніна С.Д.Дємєнтьєва, котра прославляла завод своєю ударною працею. З рока-ми хлопець набув досвіду, оволодів майстерністю то-карної справи. Долучався

до громадського життя – грав у складі заводської волейболь-ної команди. З вдячністю зга-дує свого наставника Олексан-дра Бишенка, з яким працюва-ли потім на одному верстаті у різні зміни. Цьому верстату не зраджує Олексій Михайлович й до сьогодні.

Чотири десятиліття О.М. Коноваленко успішно трудить-ся у корпусі колісної техніки, віддаючи улюбленій справі те-пло свого серця, новаторський хист (має багато рацпропози-

цій) і чималий досвід. Скільки виховав учнів, важко підраху-вати. Один з них – В’ячеслав Ванда – вже другий рік наполе-гливо працює пліч-о-пліч із Вчи-телем і втілює в роботі усі його добрі поради.

О.М.Коноваленко у пра-ці – завзятий, працелюбний, безвідмовний. Кожну доруче-ну справу виконує сумлінно, якісно і в строк. Його трудовий шлях відзначений Грамотами, Подяками від керівництва за-воду.

Ми щиро вітаємо Олексія Михайловича Коноваленка з подвійним ювілеєм – 45-річчям трудового стажу і 40-річчям роботи у ККТ. Дякуємо за Ва-ші працьовиті руки, доскона-лу майстерність, неоціненний досвід, відданість нашому тру-довому колективу. Нехай до-ля дарує міцне здоров’я, будь-

те щасливі і завжди за-лишайтеся взірцем служіння робітничій

справі!Колектив корпусу

колісної техніки.

6 стор. № 27-30, 21 вересня 2012 р.«Кременчуцький машинобудівник»

У 2004-му році, в результа-ті об’єднання Дня пожежника і Дня рятівника, було встановлене нове професійне свято – День працівни-ків цивільного захисту, яке відзна-чається 17 вересня. У 2008-му році воно було перейменоване на День рятівника. Це свято тих, хто рятує людей у надзвичайних ситуаціях, в разі аварій, загроз техногенного та природного характеру. Це свя-то наших професійних пожежників, членів добровільних пожежних за-гонів, санітарної дружини заводу, фахівців штабу цивільної оборони і надзвичайних ситуацій.

Рятівникам властиві такі якості як самовідданість, постійна готов-ність прийти на допомогу, здатність до самопожертви. Не зайвим буде нагадати з нагоди цього свята про героїзм і самовідданість наших по-жежників.

До 90-х років минулого століт-тя на нашому підприємстві існу-вала професійна пожежна части-на – ППЧ-41. Її працівники нале-жали до особового складу МВС. У 1994-му році починається історія

власної по-жежної коман-ди заводу до-рожніх ма-шин. Зараз во-на перебуває у складі штабу цивільної обо-рони та над-звичайних си-туацій підпри-ємства. У ко-манді налічу-ється чотир-надцять пра-цівників, які за першим сиг-налом про не-безпеку негай-но вирушають туди, де виникає екстремальна си-туація, де потрібно зупинити вогня-ну стихію, врятувати життя людей.

Дякуючи долі та усім працівни-кам нашого підприємства, такі не-гаразди трапляються дуже й дуже рідко. Робочий час пожежників, які цілодобово перебувають на бойо-вому чергуванні, заповнений нав-

чально-тренувальними заняттями. Щоденно бійці пожежної команди відпрацьовують прийоми та навич-ки бойового розгортання, перевіря-ють техніку, адже ані пожежний ав-томобіль, ані спеціальне обладнан-ня не повинні підвести тоді, коли десь неочікувано з’являться язики полум’я.

У складі підрозділу – високо-професійні фахівці: пожежники, водії, начальники караулів. Про-йшли службу в пожежних части-нах Міністерства внутрішніх справ Олександр Іванчик, Петро Місько, Олександр Бокій, Валерій Осташ-ко, Олександр Кононенко, Анатолій Петрусь, Сергій Плотніков, Василь Скиба, Сергій Стрижак, начальник пожежної команди Віталій Тимо-шенко. До речі, Віталій Васильович не завжди був професійним пожеж-ником. Багато років він працював робітником на промислових підпри-ємствах міста. До того ж, працював дуже успішно. На його рахунку – три раціоналізаторські пропозиції, які дали виробництву суттєвий еко-номічний ефект.

Дякуючи наполегливості та принциповості Віталія Васильови-ча, зараз усі цехи, дільниці, відділи

заводу забезпечені сучасними за-собами первинного пожежегасіння: вогнегасниками, сертифікованими рукавами, стволами, іншим інвен-тарем.

До свята грамотами та подяка-ми відзначені кращі бійці пожеж-ної команди. Серед нагороджених – водій пожежного автомобіля Ва-силь Скиба. Майже все його трудо-ве життя пов’язане із заводом, де сорок три роки він пропрацював во-дієм. Грамотами також нагороджені пожежник Валерій Осташко та на-чальник караулу Юрій Кучерявий. Ці два пожежники – постійні учас-ники районних змагань пожежних команд підприємств Крюківського району. Багато разів вони достой-но захищали честь рідного заводу.

Більше двадця-ти п’яти років пере-бував на військовій службі у Збройних Си-лах колишнього СРСР Микола Михайлович Матвієць. Сьогодні він – найавторитетніша людина, наставник, «права рука» керівни-ка пожежної команди. За плідну добросовіс-ну працю та з нагоди свята В.В.Тимошенко та М.М.Матвієць отри-мали подяки штабу цивільної оборони та надзвичайних ситуа-цій.

День рятівни-ка відзначають та-кож члени добровіль-ної пожежної дружи-ни. На заводі цей загін складається із шістдесяти двох підготовлених, активних, відповідальних молодих працівників підприємства. Сьогодні відділення ДПД створені у сімнад-цяти структурних підрозділах. Дру-жинники контролюють стан пожеж-ної безпеки, здійснюють профілак-тичну роботу. Саме вони першими,

ще до приїзду пожежної команди, повинні розпочати боротьбу з вог-нем, допомогти в евакуації праців-ників. Щомісячні заняття, тренуван-ня забезпечують високий профе-сійний рівень бійців ДПД, ефектив-ність їхніх дій під час можливих за-горянь.

Хочу подякувати за відпові-дальність кращим членам ДПД – командирам відділень цехів меха-нічного, інструментального, тран-спортного, корпусу колісної техні-ки Володимиру Баранніку, Макси-му Даниленку, Андрію Дудченку, Олександру Меху, інженерам ви-пробувального центру та відділу го-ловного технолога Євгену Лещенку і Максиму Ковальову.

Усі працівники заводу можуть

бути впевнені, що робітники нашої пожежної охорони в складних си-туаціях завжди покажуть високі мо-ральні якості, професіоналізм, муж-ність і особисту дисципліну.

Олександр Акуленко, начальник штабу цивільної

оборони та надзвичайних ситуацій.

Рятівники – завжди на сторожі безпеки

Заводська пожежна команда (зліва направо): водій С.В.Стрижак, на-чальник караулу М.М.Матвієць, пожежник А.О.Петрусь, начальник караулу Ю.І.Кучерявий, пожежник В.В.Осташко, водій В.І.Лаврик, начальник пожеж-ної охорони В.В.Тимошенко.

Караул у складі А.О.Петруся, В.В.Осташка і Ю.І. Куче-рявого (зліва направо) на виконанні бойового розгортання.

Начальник штабу цивільної оборони та надзви-чайних ситуацій О.С.Акуленко, начальник пожежної охорони В.В.Тимошенко і кращий командир добро-вільної пожежної дружини Євген Лещенко обгово-рюють навчальні питання.

В середині серпня у місті Оде-сі вдев’яте проходив Міжнарод-ний відкритий конкурс професій-ної майстерності зварників. Йо-го організатор – Товариство звар-ників України (ТЗУ). Голова орга-нізаційного комітету – віце-прези-дент ТЗУ О.О.Кайдалов, заступник голови – голова правління Одесь-кого обласного відділення ТЗУ А.М.Воробйов.

Конкурс проходив на учбово-атестаційній базі ОІАЦ «Проме-тей» з трьох номінацій: ручне дуго-ве зварювання покритим електро-дом (метод 111), дугове зварюван-ня плавким електродом в актив-них газах (метод 135), дугове зва-рювання вольфрамовим електро-дом в інертних газах (метод 141). Також був проведений конкурс з додаткової номінації – зварюван-ня методом 135 на новому зварю-вальному апараті ВДУЧ-5000, роз-робленому НВФ «Сварконтакт» (м.Харків) з комбінованою вольт-амперною характеристикою.

У конкурсі взяли участь трид-цять сім зварників з України, Біло-русії і Російської Федерації. Про ви-сокий клас змагань свідчить рівень підготовки учасників. Всі зварники – дипломовані, досвідчені, пере-можці міських, регіональних, рес-публіканських конкурсів. Виконан-ня завдань вимагало ретельного контролю і оцінювання. Це – пре-рогатива компетентного журі, до складу якого входили експерти Українського атестаційного комі-тету зварників, спеціалісти зі зва-рювання. Цього року головою жу-рі був директор НВЦ «Зварювання і відновлення деталей» (м.Одеса) В.І.Дегтярь.

В кожній номінації змагання проводилися у два етапи: демон-страція теоретичних знань, вико-нання практичного завдання з об-

раного способу зварювання. Кон-курсанти змагалися як у виконан-ні практичних завдань зі зварюван-ня сталевих пластин і труб, так і в знанні теорії, нормативних поло-жень і техніки безпеки. Кожен учас-ник мав змогу змагатися в декіль-кох номінаціях. Результати, пока-зані в кожному етапі, оцінювали-ся за бальною системою. Пере-вірка теоретичної підготовки про-водилася методом тестування (50 питань). На них потрібно було від-повісти за тридцять хвилин. Врахо-вувалося знання основ зварюван-ня плавленням, зварних з’єднань і швів, основних і зварювальних ма-теріалів, зварювального облад-нання, технології виконання звар-них з’єднань металоконструк-цій і трубопроводів і контроль їх-ньої якості тощо. Тестові завдан-ня були розроблені спеціаліста-ми Інституту електрозварювання ім.Є.Патона.

При оцінюванні практичних на-вичок бралися до уваги підготовка робочого місця, до-тримання вимог охо-рони праці, техноло-гії складання і зварю-вання контрольно-го з’єднання, а також якість зварного шва і час, витрачений на зварювання (загаль-ний час – не більше 60 хвилин).

Від нашого під-приємства на кон-курс поїхали два учасники: електро-зварники на автома-тичних і напівавто-матичних машинах 5-го розряду Олек-сій Мінько зі скла-дального цеху №8 і Максим Міна з кор-

пусу колісної техніки. Хлопці – не-одноразові учасники цього конкур-су: Олексій – вже вп’яте, Максим приїжджав до Одеси вдруге. Ма-ють вони і значні перемоги у завод-ських та міських конкурсах профе-сійної майстерності.

А головне – високий рівень ква-ліфікації, що, врешті-решт, і дало змогу взяти участь у змаганнях. У другій номінації (дугове зварюван-ня плавким електродом в активних газах) потрібно було зварити сти-кові з’єднання трьох пластин з ма-ловуглецевої сталі у вертикально-му і горизонтальному положеннях. Виконували роботу зварюваль-ним апаратом швейцарської фір-ми «ESAB». Всього в цій номіна-ції змагалися одинадцять конкур-сантів. Переможцем став праців-ник ПАТ «Крюківський вагонобу-дівний завод» Олексій Волочай, друге і третє місця вибороли елек-трозварники з Білорусії. Наші учас-ники увійшли до десятки кращих. «Цього року приїхало багато мину-

лорічних учасників. Втім, помітно, що вони добре тренувалися упро-довж року, тож гідно показали се-бе у ході змагань», – ділиться вра-женнями Олексій Мінько.

За рішенням ОІАЦ «Проме-тей» за найкращу якість виконан-ня зварних швів три учасники бу-ли нагороджені Міжнародним сер-тифікатом «Bureau Veritas». Також всі переможці в номінаціях отрима-ли грошові премії і цінні подарунки (зварювальні напівавтомати і зва-рювальні маски «Хамелеон»). На-шим хлопцям вручили Дипломи Товариства зварників України. По-переду у них – активні тренуван-ня і підготовка до нового конкур-су профмайстерності. Побажаємо їм, щоб якнайкраще підготували-ся до наступних змагань і показа-ли супер-клас. Особливо врахову-ючи те, що за задумом організато-рів переможці конкурсу в Одесі по-їдуть на міжнародні змагання звар-ників до Німеччини.

Ірина Потапова.

Наші хлопці – в десятці кращих зварників України

Учасники Міжнародного конкурсу зварників.

Кременчук святковий

28 вересня16.00 – Святковий концерт

«З днем народження, Кремен-чук!» (міський Палац культу-ри).

29 вересня10.00 – Мітинг пам’яті,

присвячений визволенню міс-та від фашистських за-гарбників (пл. Незалежності, пам’ятник «Воїну-визволите-лю).

10.00 – Виставка голубів (бульвар Пушкіна).

11.00 – Фестиваль «Квіт-ковий парад» (пл. Перемоги).

12.00 – Військово-істо-рична реконструкція на честь визволення Кременчука від фашистських загарбників (ге-ологічний пам’ятник природи «Скеля-реєстр» біля річково-го вокзалу).

17.00 – Встановлення ре-корду з виготовлення фото-торта вагою 195 кг із зобра-женням минулого і сучасного Кременчука (пл. Перемоги).

17.00 – Святкова розва-жальна програма, виступи творчих колективів міста та зірок естради Матіаса, Ма-рії Яремчук, Антоніни Матві-єнко, гур-ту «Тве-резість і Культура» (пл. Пере-моги).

22.00 – Святковий феєрверк (пл. Пере-моги).

7 стор.№ 27-30, 21 вересня 2012 р. «Кременчуцький машинобудівник»27 вересня в Україні відзначається День вихователя і всіх до-

шкільних працівників. Вітаємо з цим святом персонал заводських дитячих садочків №№ 19 і 35 та їхніх вихованців! Бажаємо творчос-ті, зростання, яскравих свят, світлої дороги у житті!

На вулиці Леніна є чарівний ку-точок, де лунає дитячий сміх, па-нує краса та затишок. Це наш до-шкільний заклад №35. Ретельно до-глянуті яскраві квітники, казкові ге-рої зустрічають усіх за гостинними воротами. А у будівлі – естетично оформлені групи із сучасними ме-блями та гарними іграшками.

Мешканці цього затишного бу-динку – 180 дошкільнят. Щодня во-ни поспішають до дитячого садочка, щоб зустрітися з уважними вихова-телями, вірними друзями, розпові-сти їм про події свого життя.

Сьогодні у дошкільному закладі працює вісім груп. Упродовж шести років дитячий садочок очолює Оль-га Петрівна Кишлян, яка сама була його вихованкою, зберегла приємні та світлі спогади про дошкільні ро-ки і докладає багато зусиль до того, щоб і сучасні малюки теплим сло-вом згадували своє дошкілля.

У дитячому садочку працюють щирі та віддані своїй справі люди, які не рахуються з власним часом та особистими справами, щодня віддають любов і тепло своїх сер-дець малюкам.

Більше двадцяти років на пе-дагогічній ниві працюють вихо-вателі С.А.Щербак, Л.Г.Гузієнко, О.Г.Афанасьєва, О.В. Баранець, С.В.Головченко, Т.М.Ткаченко, Т.М. Сафронова. Старанно та плід-но вони впроваджують сучасні пе-дагогічні технології, враховуючи ін-дивідуальні особливості та харак-тер кожного малюка. Веселі розваги та урочисті свята дарують малятам та їхнім батькам музичні працівники Л.С.Богданова, Л.О.Рижова, щоразу вражають приємними танцювальни-ми та пісенними сюрпризами, залу-чають дітей до світу мелодій.

Педагоги дошкільного закла-ду мають власні творчі надбан-

ня, досвід з валеологічного та еко-логічного виховання (вихователі О.Г.Афанасьєва, Л.Г.Гузієнко), з ви-ховання творчих художніх здібнос-тей (вихователь Т.М. Ткаченко), з навчання дітей мистецтва оріга-мі (вихователь О.В.Баранець). Кра-щий педагогічний досвід вихова-телів нашого дитсадка поширено у професійному журналі «Бібліотеч-ка вихователя дитячого дошкільно-го закладу» у статтях «Етикет для малят» (вихователь Н.Л.Михайлик, 2011р.), «Ознайомлення дошкіль-нят з властивостями магніту» (вихо-ватель С.А.Щербак, 2012 р.).

Надійними поміч-никами у вихован-ні дітей, майстрами чистоти та затиш-ку у дитячому садоч-ку є ветерани пра-ці ПАТ «Кредмаш» Г.О.Коваленко, О.В. Кузьменко, Д.І. Мар-тинюк, Л.М.Волошко, І.Г.Сахно, К.М. Во-робйова, В.Ю. Ні-фонтова.

Щодня піклують-ся про здоров’я та

гарне самопочуття малят медичні сестри Ю.М.Дорожко, Т.В.Кутєпова; готують смачні, калорійні та аро-матні страви кухарі Т.Г.Дідова, С.В.Лісова, Н.О.Мазур; дбає про все необхідне комірник A.M.Козлова.

У нашому дошкільному закладі №35 працює дружний та згуртова-ний колектив однодумців, головне завдання якого – забезпечити ком-форт та всебічний розвиток малят, а для батьків – бути надійними профе-сійними порадниками у вихованні.

Раїса Богословцева, вихователь-методист

дитсадка №35.

Щороку фізкультурний рух на підприємстві набирає більших обертів, залучаючи до своїх лав прихильників здорового способу життя. Сьогодні, з нагоди Дня фіз-культурника, який святкується дру-гої суботи вересня, я хочу підбити підсумки й розповісти про досяг-нення спортивного року-2012.

Заводські спортсмени є постій-ними учасниками міських спортив-но-масових заходів та обласних змагань. Чоловіча волейбольна ко-манда ПАТ «Кредмаш» успішно ви-ступала у міських і обласних чем-піонатах. Напередодні 67-ї річни-ці Великої Перемоги заводські бі-гуни вийшли на старт традиційної міської легкоатлетичної естафети. Оновлена команда легкоатлетів у складі молодих конструкторів КБ – Ольги Сурикової, Тетяни Качали, Миколи Новицького, інженера НТЦ Олександра Качали, інженерів-тех-нологів ВГТ Катерини Остапенко, Євгена Жугана, Анатолія Луценка – завоювала срібні медалі міні-кро-су центральними вулицями міста.

Успішним був виступ нашої ко-манди у чемпіонаті з пляжного во-лейболу. У червні-серпні на цен-тральному міському пляжі прохо-дили першості міста і області. Наші волейболісти у цих змаганнях здо-були бронзові нагороди.

В рамках Всеукраїнського фес-тивалю-змагання «Мама, папа, я – спортивна сім’я», присвяченого Дню родини, зустрічалися учасни-ки першого етапу спортивного фес-тивалю (районних змагань). На-ше підприємство представляли дві спортивні родини – Котляренків і Бондарчуків. Обидві вони успішно завоювали очки і забезпечили дру-ге загалькомандне місце. В особис-тому заліку призером вийшла ро-дина Бондарчуків. Це дало їй путів-ку на участь в обласних сімейних змаганнях, які відбулися у Полтаві.

Традиційно до першотравне-вого свята на заводській площі ми провели популярні спортивні зма-гання за титул «Найсильніша ко-манда ПАТ «Кредмаш» з перетягу-вання каната». Команди богатирів з інструментального, механічного цехів та збірна команда з представ-ників цехів ливарного, енергосило-вого та складального №8 вели за-взяту боротьбу в цьому виді спор-

ту. Титул «Найсильнішої команди з перетягування каната» завоювали спортсмени механічного цеху.

На початку року проводили-ся кубкові змагання з настільно-го тенісу. Цього року в турнірі взя-ли участь п’ять заводських команд. Власником Кубка заводу 2012-го року з настільного тенісу стала ко-манда корпусу колісної техніки у складі Галини Прасол, Юрія Гор-вата та Костянтина Торопова – переможців торішньої спартакіа-ди. Другим призером стала коман-да складального цеху №8, за яку грали Віталій Щербак, Андрій Кру-гленко і Вікторія Нікітіч. Третє міс-це завоювала команда ремонтно-механічного цеху (тенісисти Вале-рій Василенко і Віктор Кочубей). В особистій першості перемогу здо-був спортсмен з ковальського це-ху Сергій Данилейко, друге місце – Микола Білецький з енергосилово-го цеху, третє – Валерій Василенко з ремонтно-механічного цеху.

Наприкінці квітня ми проводи-ли шахово-шашковий турнір, при-свячений 67-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні. На цьо-му турнірі високу майстерність по-казали гравці з цеху товарів народ-ного споживання І.М.Опанасенко, З.В.Іванов, Ольга Куцевол (пер-ше місце). На другому – команда управління зовнішньоекономічних зв’язків та реалізації (Г.Б.Зиков, І.М.Кармазін, Наталія Антонова). Третє місце завоювали шахісти з ін-струментального цеху С.Пасічник, А.Лукичов, Ю.Назаренко. Серед шашкістів високий клас і майстер-ність показали представники ККТ П.В.Таран і М.П.Варакута. Серед жінок найвищий результат турні-ру показала представниця коваль-ського цеху Галина Дудник.

Цього року в Україні вперше відзначався Міжнародний день ша-хів. 20 липня на території Макаре-нівського парку проходив відкри-тий турнір зі швидких шахів. Шахіс-ти ПАТ «Кредмаш» були представ-лені на цьому турнірі найбільшим складом: І.М.Опанасенко – друге місце, В.Ф.Груздєв – третє, Сергій Пасічник – четверте; у змаганнях серед жінок-шахістів взяла участь Ольга Куцевол.

Заводські волейболісти у цьому сезоні виступали у Відкритому чем-

піонаті Кременчука. Серед восьми команд вони стали п’ятими. Пер-ший літній місяць почався з напру-жених футбольних баталій. На за-водському стадіоні відбувся това-риський матч двох футбольних ко-манд: ПАТ «Кредмаш» і регіональ-ного відділення «Укрексімбанку» з Полтави. Гості прибули великою делегацією з групою уболівальни-ків. За підсумками матчу з резуль-татом 6:1 перемогу одержала наша команда. Блискучу майстерність показали заводські гравці Олексій Дружко, Костянтин Легенький, Іван Клепач, Сергій Ляпун, Юрій Мацен-ко, Борис Харін, Денис Халбашкін, Сергій Коваль, Олександр Кощеєв.

15 травня на заводі стартував Чемпіонат з футболу в залік завод-ської спартакіади. Про свою участь у турнірі заявили шість команд: техвідділів, механічного, інстру-ментального, складального №8, ККТ, КДТ. Перше місце завоювала команда КДТ (капітан Іван Клепач), друге – команда складального цеху №8 (капітан Віталій Щербак), третє – інструментального цеху (капітан

Олексій Дружко). Команди та кращі гравці першості були нагороджені грошовими преміями, Грамотами, цінними подарунками від керівни-цтва нашого підприємства.

До Дня Перемоги проходили змагання з військово-прикладних видів спорту серед юнаків призов-ного віку. Баталії викликали неа-биякий інтерес. На базі Кремен-чуцької військової частини двад-цять один молодий дормашівец, об’єднаний у три команди, змагав-ся у спритності й силі, показував допризовну підготовку. На хлопців чекали справжні військові випро-

бування. Хочеться висловити ве-личезну подяку керівництву нашо-го підприємства за організацію та-кого корисного спортивного заходу.

Наприкінці червня ми традицій-но святкуємо День молоді. Цього року на оздоровчо-спортивній ба-зі «Дубки» зібралося більше сімде-сяти молодих заводчан. Програма відпочинку складалася з величез-ної кількості конкурсів і спортивних змагань. Хочеться відзначити осо-бливо активних, хто брав участь у більшості конкурсів: Катерину Ста-рик, Любов Носенко, Володимира Кармазіна, Сергія Пасічника, Ан-дрія Луценка, Олексія Дружка, Кос-тянтина Легенького, Дениса Хал-башкіна, Ігоря Кармазіна, Сергія Ченчевого.

Особливу подяку хочеться ви-словити керівництву підприєм-ства і профспілковому комітету за відновлення матеріально-техніч-ної бази спортивних споруд КСК «Кредмаш» та ремонт приміщень для тренувань і змагань, придбан-ня спортивного інвентаря.

Активна участь заводських спортсменів у розвитку фізкуль-турного руху, успішні виступи у ра-йонних змаганнях були відзначені

Грамотою Крюків-ської районної ра-ди, яку нашому ко-

лективу вручили на уро-чистос-тях з на-годи Дня фізкультури і спорту.

Закликаю всіх заводчан до участі у різноманітних змаганнях, адже спорт – це здоров’я, бадьо-рий настрій, висока продуктивність праці!

Віктор Остріков, помічник директора КСК

«Кредмаш» зі спортивно-масової роботи.

Дормашівці – на спортивних стартах

Колектив відділу го-ловного метролога щи-ро вітає лаборанта з аналізу газу і пилу Ві-кторію Мисляй та її чоловіка Євгена з наро-дженням синочка Де-ниса. З онучком вітає-мо бабусю – лаборан-та спектрального аналі-зу відділу головного ме-тролога Наталію Гри-горівну Мельник.

Бажаємо, щоб ма-люк зростав здоровим, веселим і кмітливим. Щасливої йому зірки і сильного Янгола-охо-ронця!

Колектив відділу го-ловного технолога ві-тає інженера-техноло-га Ірину Фасхутдинову та її чоловіка Віталія з народженням донечки Марійки.

Бажаємо молодим батькам щастя, терпін-ня і злагоди, маленькій принцесі – ніжних ко-лискових, родинної лю-бові, тепла і захищенос-ті у великому життєво-му світі.

З новонародженими!

Колектив дитсадка №35.

Спортивне свято на честь відкриття Євро-2012.

Дім, де живе дитяче щастя

Вчимося майструвати.

Нагородження заводської спортивної громади у Крюківському райвиконкомі.

«Кременчуцький машинобудівник» – газета трудо-вого колективу Публічного акціонерного товариства «Кременчуць-кий завод дорожніх машин».

Редактор – Людмила ОЛОВ’ЯТЕНКО.Газета видається з вересня 1960 року. Виходить українською мовою. Свідоцтво про

реєстрацію серія ПЛ №966-223ПР, видане 15 червня 2011 року.E-mail: gazetakredmash@mail.ru gazeta@kredmash.com

* Адреса редакції: 39600, м.Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 4.( Телефони: внутрішні – 50-36, 69-15, міський – 76-50-36,

міжміський – 0(536) 76-50-36.Редакція не несе відповідальності за факти, наведені в авторських

матеріалах. Позиція редакції може не співпадати з точкою зору авторів.У разі передруку посилання на газету обов’язкове.

Газету зверстано і віддруковано у ТОВ “Кременчуцька міська друкарня” Управління інформаційної політики Полтавської облдержадміністрації.

Адреса: 39605, Кременчук, вул.Перемоги, 34.

Обсяг – 2 друкарські аркуші, формат – А3.Друк офсетний. Тираж 1000 прим. Зам. №679.Підписано до друку 20.09.2012 р.

Західна Україна… Зачаро-вана, омріяна, таємнича… Не вистачить часу, щоб її пізна-ти, адже завжди знайдеть-ся якийсь маленький куточок, де ти ще не був. Тому повер-таєшся сюди знову і знову, на-магаючись вчергове відкрити для себе нову сторінку під на-звою «Дива Прикарпаття».

Для мене це була не перша зу-стріч із Західною Україною. Ще шко-ляркою їздила з екскурсією у Ма-нявський скит. В пам’яті залишило-ся вражаюче відчуття зеленої краси, чудового запаху трав, величі історич-них пам’ятників. Цього разу турис-тичний маршрут вирішили розпоча-ти з містечка Яремче, що знаходить-ся на Івано-Франківщині. Там і зупи-нилися, обрали садибу з чудернаць-кою назвою «У діда Гриця». Комфор-табельний котедж, з вікон якого від-кривається вид на гори, зелені ко-ридори лісів і полонин. Відразу по-ринаєш у незабутній дух Прикарпат-тя. А як красиво димлять гори, і цей дим, піднімаючись у небо, зливаєть-ся з хмаринками! Здається, ніби не-має небокраю, ніби гори і небо – од-на суцільна картина, ніжно виписана невідомим майстром.

Яремче (до 2007-го року місто мало офіційну назву Яремча) – один з популярних курортів Івано-Фран-ківської області. Місто розташоване на висоті п’ятсот метрів над рівнем моря в гірській розщелині серед лісів і невеличких гірських потоків. Крізь Яремче протікає одна з найбільших річок Карпат – Прут, яка бере по-чаток недалеко від вершини Говер-ли. Ми із задоволенням відпочивали на берегах річки, полювали на річну форель, яку увечері запікали на ву-гіллі. Яремче завжди славилося сво-єю чистою природою. Навколо немає жодного промислового підприємства, тільки ліси і гори. Повітря насичене озоном – ідеальне для лікування за-хворювань верхніх дихальних шля-хів. Тому тут розташовано чимало великих санаторіїв.

Ми багато гуляли містом. Відвіда-ли центральну площу, ринок, де при-дбали сувеніри, подивилися на архі-тектурну пам’ятку – дерев’яний рес-торан «Гуцульщина», зроблений без жодного цвяха. Також вразила вели-ка кількість каплиць. У неділю свят-ково одягнені мешканці міста з ді-тьми йдуть до церкви, стоять служ-

бу, спілкуються. Це характерно для Західної України. Так само, як від-сутність багатоповерхових будівель. Майже як і всі карпатські містечка, Яремче має одну центральну вулицю і безліч маленьких, які віддаляють-ся в бік гір. Багато приватних будин-ків (одно, триповерхових), які часто вкриті справжньою глиняною чере-

пицею. Це надає місту деякий старо-винний вигляд і схожість з вулицями Чехії або Словенії.

Славиться курорт і своїми водо-спадами. Один з них – «Пробій» – серед найвідоміших карпатських во-доспадів, в народі його називають Яремчанським. На південній околи-ці міста можна побачити каскад по-рогів, який завершується водоспа-дом висотою до восьми метрів. Цей дивовижний світ спадаючих бри-зок приваблює своєю незвичайніс-тю, барвистістю, динамічністю. Над водоспадом побудований міст двад-цятиметрової висоти, з якого стри-бають найсміливіші місцеві жителі (щоправда, зі страхувальною мотуз-кою). Важко навіть уявити, як мож-на стрибнути з такої висоти! Місцеві жителі кажуть, що місця біля гірських водоспадів мають цілющу енергети-ку, надихають на великі справи. Ми відчули це на собі.

Наступний день подорожі був присвячений Ворохті. Розпочали з відвідування місцевого лісництва, де познайомилися з лосем Василем Ва-сильовичем. Потім сфотографували-ся на лісовій галявині, назбирали кві-тів: ромашок, дзвіночків, незабудок. Коли ми виїжджали з Кременчука, традиційні для весни квіти вже від-цвіли. А тут – друга весна, що буяє розкішними барвами і ароматами цих квітів. Дійшли до гірської річки Жон-ки, перейшли її. Хоча й літо надво-рі, а вода – холодна! Ще один водо-спад у нашому туристському маршру-

ті – «Женецький» або, по-народному, «Гук». Останню назву отримав через шум, гул, що йде від нього. Вода спа-дає з п`ятнадцятиметрової висоти з гучним шумом у потік, що також на-зивається Женець.

Селище Ворохта відоме як центр підготовки україн-ських спортсменів зі стриб-ків з трампліна, біатлону, лижних перегонів. За леген-дою, його назва виникла у сімнадцятому столітті. У пер-ших жителів селища був слу-га, дезертир з армії, на пріз-висько Ворохта. Його вважа-ли дуже здібним, часто звер-талися за порадами, при-казуючи «іду до Ворохти». Звідси й пішла в народ на-зва нового гірського посе-лення. У селищі розташова-

на пам’ятка гуцульської дерев’яної архітектури сімнадцятого століття — церква Різдва Богородиці. Також ви-значною архітектурною пам’яткою є арочні залізничні мости (віадуки), один з яких входить до низки найдо-вших кам’яних мостів Європи (130 м).

Заповідне для всіх туристів міс-це – гірськолижний курорт Буковель. Потрапили туди через Яблунецький перевал. Він вважається серединою Карпатських гір. Виїхали рано-вран-ці, тож змогли побачити схід сонця.

Хоча день видався трохи похмурим і його не було чітко видно, все одно – явище незабутнє! Багряно-гарячий диск виринає з-за гірських верхівок і повільно підіймається вгору. Краса! При в’їзді у селище нас зустрів «пе-ревернутий» будинок, який стоїть на даху. Буковель – найбільший і найпо-пулярніший гірськолижний комплекс

України. Але й влітку він не менш красивий і надає безліч можливостей для цікавого відпочинку.

На лижах покататися не вдалося, тож вирішили проїхатися підйомни-ком. З висоти відкривається чудовий пейзаж: вершини Говерла, Петрас і Близниця, скелі, полонини, вкриті зе-леним «морем». Для дітво-ри на території курорту об-ладнаний цікавий екстрім-парк з дерев’яними місточ-ками і драбинками, працю-ють атракціони. Побували у колибі, скуштували зна-менитого бануша (гуцуль-ської страви з кукурудзяної муки і сметани), вареників, дерунів. Було дуже смачно і весело!

Ще одна зупинка нашої подорожі – селище Маня-ва, розташоване за шістде-сят кілометрів від Яремче. Найвизначнішим його місцем є старо-винний чоловічий монастир – Маняв-ський скит. Він вже давно став од-ним з відвідуваних куточків Прикар-паття. Скит багатий на ікони, цер-ковне убрання. За деякими джере-лами, тут похований гетьман України Іван Виговський. Тож скит був ого-лошений історико-архітектурним за-повідником. Тепер у ньому розташо-ваний Хрестовоздвиженський монас-

тир. Наразі у ски-ті тривають архе-ологічні роботи.

Поруч на го-рі лежить Бла-женний камінь. За легендою, на нього чотири ра-зи сходив образ Божої Матері. Са-ме тому камінь має цілющі влас-тивості, а особли-во вода, яка зби-рається всереди-ні печери. Здав-

на монахи використовували цю свя-ту воду для зцілення недужих. По-близу села, в мальовничій місцині, на річці Манявці, розташований Ма-нявський водоспад. Висота вільного падіння води – чотирнадцять метрів. Це найвищий водоспад в українських Карпатах.

Наша дорога назад пролягала че-

рез Пнівську фортецю – наймогутні-шу оборонну споруду на Прикарпат-ті. Вона є частиною Пнівського замку, який розташований у селищі Надвір-на. Цей замок – велика, добре спла-нована і продумана захисна споруда. Його міць за довгі століття не раз ви-пробовували. Поруч розкинулися по-

лонини з копицями сіна. Тут їх нази-вають стожарами.

Останнього дня подорожі ми ви-рішили пройти популярним турист-ським маршрутом «Стежка Довбу-ша», який проходить територією Кар-патського національного природного парку. Коли йшли до неї, назбира-ли в лісі чорниць – дуже смачна яго-да. Стежка була створена на згадку про легендарного народного месника Олексу Довбуша – ватажка визволь-но-повстанського руху. Всюди доро-гою встановлені скульптурні компо-зиції. Скупчення кам’яних глиб утво-рюють чудернацькі форми з тераса-ми і печерами. За легендою, тут за-ховані скарби Довбуша. Ми йшли за мітками на деревах, придивлялися до валунів, каміння, коріння дерев, які мали незвичну форму. Начебто пе-ренеслися у якусь дивовижну казку.

На відпочинку час минає ду-же швидко. На жаль, наша подорож Прикарпаттям добігла кінця. Не хоті-лося розлучатися з цим чудовим кра-єм, гостинними і доброзичливими людьми. Тож вирішили: обов’язково повернемося сюди наступного року. Я всіх запрошую відвідати Прикар-паття – незабутні враження вам за-безпечені!

Алла Дротик, інженер-лаборант

відділу головного метролога.

Літо у Карпатах з пахощами трав і дзвоном водоспадів

Нинішнього фестивально-го сезону назви творчих колек-тивів Палацу культури «Кред-маш» двічі звучали на Міжна-родному дитячому фестива-лі «Слов’янський вінок» у Болга-рії. У липні успішно виступив на Золотих пісках народний Театр танцю Світлани Шумкової, здо-був перші і другі місця. Наш ба-летний колектив був єдиним, хто показав класичний стан-дарт хореографічного мисте-цтва – танець на пуантах. А у серпні на «Слов’янському вінку» «запалював» народний шоу-гурт «Молодість».

Вихованці Ірини Редькіної вдру-ге беруть участь у фестивалях, які проводяться в Болгарії. Минуло-го року вони тріумфально висту-пили на Міжнародному фестива-лі «Сузір’я Несебер» і окрім бага-тьох медалей та Дипломів забра-ли найвищу нагороду – Гран-прі. На «Слов’янському вінку-2012» «Мо-лодість» показала усі яскраві робо-ти зі свого мистецького репертуа-ру, найкращі масові вокальні ком-позиції, кожну з яких можна сміли-во зараховувати до жанру м’юзіклу. Тридцять вісім вокалістів гурту і тан-цівників естрадного балету виступа-ли у різних вікових та жанрових но-мінаціях. Конкурсна програма на-шого колективу складалася з двад-цятьох восьми номерів!

Керівник шоу-гурту «Моло-дість» Ірина Редькіна, розповіда-ючи про поїздку, висловила задо-волення отриманим результатом й водночас відзначила напружену конкурентну обстановку (участь ба-гатьох країн) і технічну складність виступів. Тільки загартовані бійці сцени могли подолати усі перешко-ди. А наші хлопці та дівчата саме та-кі. Неодноразово доводили на пре-

стижних конкурсах, як вміють вихо-дити з найскладніших сценічних си-туацій. При тому, що завжди співа-ють вживу, без жодних фонограм.

Калейдоскопом промайнули по фестивальній сцені яскраві вокальні номери «Бугі-вугі», «Амадеус», «Ма-ні-мані», «Бебі», «Ефекс», «Захар» (український етнос), «Русь» і бага-то інших. Хореографічна група гур-ту показала на фестивалі харизма-тичну видовищну композицію «Чор-ний лебідь», яка не залишилася без нагороди – срібної.

Врожай нагород «Молодості» за масові, ансамблеві, сольні і хорео-графічні виступи досить вагомий: п’ять перших місць, шість – других, три – третіх, десять медалей, чоти-ри Кубки, Лист подяки керівнику Іри-ні Редькіній від організаторів фести-валю. Значна частина цих нагород належить вокалістам-призерам Ма-рині Лавруховій, Володимиру Пе-реверзєву, Олександру Волювачу, Максиму Савейку, Антоніні Кушні-ренко, Інні Орел, Анастасії Жугіній, Ірині Титар, Ніколь Ланді. Як титуло-ваному учаснику, нашій «Молодос-ті» надали сцену у гала-концерті, під час якого виступали найкращі. Ком-

позиція «Русь» стала окрасою уро-чистого акорду фестивалю.

У десятиденному напружено-му конкурсному марафоні наша мо-лодь знайшла шпаринку для соняч-но-морського відпочинку на пля-жах Золотих пісків – світового ку-рорту – і цікавих екскурсій. Осо-бливо згадують походи у гори до пам’яток історії. Недалеко від Варни є кам’яний ліс, який називають «По-бите каміння» – хаос з дивовижних закам’янілих свічок, фігур. Кажуть, що упродовж мільйонів літ створю-вався цей фантастичний пейзаж, кам’яні велетні ніби виростають з-під землі.

Надзвичайне враження спра-вило відвідання гірського монасти-ря Аладжа, який ще у середньовіч-ну добу був створений у скелях. На кількох ярусах у природній горі роз-міщуються келії, церква, інші мо-настирські споруди. Туристи мо-жуть дістатися їх тільки спеціальни-ми драбинами і переходами. Зверху відкриваються приголомшливі кра-євиди.

Все це ще довго згадуватимуть наші артисти. Можливо, у реперту-арі колективу з’являться романтичні балканські балади, у яких живе дух легенд.

Людмила Олов’ятенко.

З Болгарії – з валізою нагород

Буковель заворожує і влітку.

Чарівні карпатські полонини.

Суворі руїни Пнівської фортеці.

«Молодість» на фестивальній сцені.