Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету

Кафедра міжнародної інформації

06 - 165 МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

до виконання кваліфікаційної роботи бакалавра

за спеціальністю 6.030400 “Міжнародна інформація“

Затверджена на засіданні методичної ради Рівненського інституту слов’янознавства, протокол №1 від 7 вересня 2008 р.

Рівне – 2008

2

Методичні поради до виконання кваліфікаційної роботи бакалавра за спеціальністю 6.030400 “Міжнародна інформація“ / Б.М.Юськів. – Рівне: РІС КСУ, 2008. – 41 с.

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри міжнародної інформації,

протокол № 1 від 26 серпня 2008 р. Ухвалено на засіданні Ради факультету міжнародних відносин, протокол

№1 від 30 серпня 2008 року

Відповідальний за випуск – професор, доктор політичних наук Є.Б.Тихомирова

Рецензенти: професор, доктор політичних наук Є.Б.Тихомирова,

доцент, кандидат технічних наук М.Ф.Денищук

ЗМІСТ

1. ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ .......................................... 3 2. ВИБІР ТЕМИ І ЗАТВЕРДЖЕННЯ НАУКОВОГО КЕРІВНИКА ..................... 3 3. СТРУКТУРА КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ. ПОРАДИ ДО ВИКЛАДУ

РІЗНИХ РОЗДІЛІВ РОБОТИ............................................................................... 4 4. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ..................... 13

4.1. Загальні вимоги............................................................................................ 14 4.2. Зміст.............................................................................................................. 14 4.3. Нумерація структурних частин роботи ...................................................... 16 4.4. Ілюстрації ..................................................................................................... 17 4.5. Таблиці ......................................................................................................... 18 4.6. Формули ....................................................................................................... 20 4.7. Посилання .................................................................................................... 20 4.8. Список використаних джерел ..................................................................... 21 4.9. Додатки......................................................................................................... 23

ДОДАТОК А. ПИТАННЯ ДЛЯ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ ........ 28 ДОДАТОК Б. ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ

СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ ................ 31 ДОДАТОК В. ТЕМАТИКА КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ,

ЗАПРОПОНОВАНИХ КАФЕДРОЮ “МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ” ...... 33 ДОДАТОК Г. ЗРАЗОК ЗАВДАННЯ ТА КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ ............................................... 39 ДОДАТОК Д. ЗРАЗОК ТИТУЛЬНОЇ СТОРІНКИ.............................................. 41

© Юськів Б.М., 2008 © Рівненський інститут слов’янознавства, 2008

3

1. ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Кваліфікаційна робота – індивідуальний вид навчальної та наукової роботи, яка виконується під керівництвом викладача.

Мета кваліфікаційної роботи полягає в поглибленні знань студентів з питань аналізу проблем нинішнього суспільства, зокрема сучасних тенденцій суспільного розвитку, міжнародних відносин, механізму функціонування політичної влади, взаємодії громадянського суспільства та держави, соціальних і комунікативних технологій.

Відповідно до поставленої мети завданням кваліфікаційної роботи є: − закріплення теоретичних знань в галузі аналізу суспільних проблем; − набуття вміння систематизації та аналізу літературних джерел і

підготовки тематичних оглядів літератури; − набуття практичних навиків вибору та застосування аналітичних методів

і методик для аналізу суспільних проблем; − практичне засвоєння методики системного аналізу суспільних проблем і

явищ; − практичне засвоєння методики проведення соціологічних досліджень; − практичне засвоєння методики проведення контент-аналітичних

досліджень документальної інформації різної природи; − набуття вміння виробляти власні висновки та формувати пропозиції для

розв’язання проблем на основі проведених досліджень.

2. ВИБІР ТЕМИ І ЗАТВЕРДЖЕННЯ НАУКОВОГО КЕРІВНИКА

З урахуванням сучасного стану суспільства, інформаційних, політико-правових і економічних відносин в Україні й світі, замовлень підприємств і організацій на кафедрі щорічно складається приблизний перелік тем кваліфікаційних робіт (див. додаток В). Якщо є потреба чи бажання, студент може запропонувати тему, яка цікавить особисто його, або організацію чи підприємство, на якому він працює чи збирається працювати.

Слід мати на увазі, що тема має бути актуальною, конкретною, мати теоретичне і практичне значення. Адже в ній слід показати своє вміння, по-перше, застосовувати теорію для розв’язання практичних задач і, по-друге, узагальнювати і робити теоретичні висновки на основі власних досліджень.

Ще одна практична порада. Найкраще, коли проблематика майбутньої кваліфікаційної студентові знайома. Наприклад, він свого часу готував на відповідну тему реферат, курсову роботу, зустрічався з цією темою на підприємстві під час проходження практики.

На допомогу студентові для підготовки кваліфікаційної роботи кафедра призначає наукового керівника. Керівник допоможе правильно сформулювати тему, скласти календарний план підготовки роботи, порекомендує спеціальну і довідкову літературу та інформаційні матеріали, регулярно консультуватиме, підготує письмовий відгук на готову роботу.

4

3. СТРУКТУРА КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ. ПОРАДИ ДО ВИКЛАДУ РІЗНИХ РОЗДІЛІВ РОБОТИ

Структура кваліфікаційної роботи найперше визначається її темою. Логіка викладу матеріалу може бути різною. Однак, на думку багатьох фахівців, доцільніше побудувати кваліфікаційну роботу таким чином:

Вступ Основна частина Розділ 1 – теоретико-методологічні засади Розділ 2 – методика і застосовувані методи досліджень Розділ 3 – аналітичний розділ (аналіз проблеми дослідження) Розділ 4 – рекомендаційно-проектний (рекомендації і пропозиції щодо вирішення проблеми) Висновки Перелік використаних джерел Додатки Додаток А. Системний аналіз проблеми дослідження Додаток Б. Соціологічне дослідження Додаток В. Контент-аналітичне дослідження

Вступ Вступ – дуже відповідальна частина кваліфікаційної роботи, яка у

стиснутій формі містить всі фундаментальні положення, обґрунтуванню яких присвячена робота – актуальність теми в теоретичному і практичному плані, проблема, вибір об’єкта і предмета досліджень, обмеження теми в часі і широті досліджень, конкретні цілі й завдання роботи. Вступ не лише орієнтує читача на подальше розкриття теми, а й містить усі необхідні характеристики.

Писати вступ методологічно краще не спочатку, а після завершення дослідження, коли основна частина роботи вже повністю готова. Інакше навряд чи вдасться уникнути неточностей і повторень.

Розглянемо докладніше основні складові вступу. Початок. Вступ починається з невеликої преамбули, де згадується сутність

і стан досліджуваної проблеми, її значущість в сучасних умовах, вказується на необхідність проведення дослідження.

Актуальність (лат. actualis – дієвість) теми – це важливість, значущість теми для нинішнього часу, її сучасність і злободенність, відповідність сучасним потребам певної галузі науки та перспективам її розвитку, практичним завданням відповідної сфери діяльності. Вона характеризує співвідношення між тим, що з даної проблеми вже відомо і що досліджується вперше, і свідчить про те, для якої галузі науки чи виробництва мають цінність результати роботи.

Висвітлення актуальності повинно бути небагатослівним. Достатньо в межах однієї сторінки коротко викласти: сутність проблеми дослідження; соціальну значущість проблеми дослідження, вирішення якої має важливе

5

народногосподарське та соціально-культурне значення в умовах України; суттєве її значення для подальшого розвитку відповідної галузі науки чи виробництва. Потрібно вказати аргументи на доказ цього, навести конкретні факти, які переконають, що без розв’язання проблем, пов’язаних з даною тематикою, виникне цілий ряд нових проблем або ж будуть втрачені значні можливості. Тобто, в цій частині вступу через критичний аналіз і порівняння з відомими розв'язками проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність роботи.

Важливою складовою актуальності є формулювання проблемної ситуації, виклад її сутності. Проблема дослідження характеризує проблемну ситуацію, яка відображає суперечність між типовим станом об'єкта дослідження в реальній суспільній практиці і вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування1.

При цьому можна виділити два аспекти проблеми: гносеологічний і предметний. У гносеологічному плані (тобто з погляду пізнавального процесу) проблемна ситуація – це "знання про незнання, чи невідповідність протиріччя між знанням про потреби людей і якихось результативних практичних чи теоретичних діях і незнанням шляхів, засобів, методів, способів, прийомів реалізації цих необхідних дій" 2.

Предметна сторона проблеми соціологічного дослідження – це явища і процеси, що викликають занепокоєння, наприклад, ситуація незрозуміла, не піддається переконливому поясненню, має місце соціальна дезорганізація, конфлікт інтересів соціальних груп, інститутів. З одного боку, останні загрожують стабільності, але водночас вони є головною причиною соціальних змін і тому особливо заслуговують на увагу.

Таким чином, проблема в науці – це суперечлива ситуація, що потребує свого вирішення. Така ситуація виникає найчастіше в результаті відкриття нових фактів, які явно не вкладаються у рамки попередніх теоретичних уявлень, тобто коли жодна з теорій неспроможна пояснити нові факти.

Правильна постановка і чітке формулювання нових проблем часто має не менше значення, ніж їх вирішення. Саме вибір проблеми, якщо не цілком, то значною мірою визначає стратегію дослідження взагалі і напрями наукового пошуку зокрема. Не випадково вважається, що сформулювати наукову проблему – означає вміння відокремити головне від другорядного, виявити те, що вже відомо і що поки не відомо науці з предмета дослідження.

Додатковим доказом актуальності тематики є поява численних матеріалів в наукових виданнях, у засобах масової інформації. Для визначення стану її розробки складається стислий огляд літератури, який підсумовує, що саме ця тема ще не вивчена (розкрита лише частково або не в потрібному аспекті) і тому вимагає подальшої розробки. Можна процитувати висловлювання

1 Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності. – К.: Знання-Прес, 2002. – С.178. 2 Ядов В.А. Стратегия социологического исследования: описание, объяснение, понимание социальной реальности. – М.: Добросвет, 1998. – С.71.

6

авторитетних вчених, політичних діячів, письменників, що також переконуватиме в необхідності розгляду тематики.

Обґрунтування актуальності вибраної теми кваліфікаційної роботи свідчить про те, що студент уміє вибрати важливу для теорії і практики тему, розуміє й оцінює її щодо сучасної і соціальної значущості. Актуальність теми роботи характеризує наукову зрілість і професійну підготовленість студента.

Об’єкт і предмет дослідження. Формулювання проблеми приводить до вибору конкретного об'єкта дослідження. Ним може бути соціальний процес, або галузь соціальної дійсності, або якісь соціальні взаємини, що породжують проблемну ситуацію. Об'єкт дослідження – це те, на що спрямовано процес пізнання.

Крім об'єкта виділяється предмет дослідження, який є більш конкретним і вужчим поняттям. Предмет вивчення – це найбільш значущі з практичної чи теоретичної точки зору властивості, сторони або особливості об'єкта, які підлягають безпосередньому вивченню. Інші сторони або особливості об'єкта мов би залишаються за межами поля зору дослідника. Якщо об'єкт – те, що містить проблему, то предмет – це ті його властивості і сторони об'єкта, що найбільш опукло виражають відмінність інтересів соціальних суб'єктів, особистості й організацій, які утворюють своєрідні полюси соціального протиріччя чи конфлікту.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього і спрямована основна увага дослідника, саме предмет дослідження визначає тему роботи, яка зазначена на титульному аркуші як її назва. Об'єкт і/або предмет дослідження обов'язково мають бути новими.

Як правило, предмет дослідження містить у собі центральне питання проблеми, яке зв'язане із припущенням про можливість віднайти в ньому закономірність або центральну тенденцію. Постановка такого питання – джерело висунення робочих гіпотез.

Нечітке уявлення про об'єкт і предмет дослідження зумовлює довільне тлумачення проблеми, стихійність при зборі наукових фактів.

Мета і завдання дослідження. Після визначення проблеми формулюють мету роботи і завдання, які мають бути вирішені відповідно до цієї мети.

Мета (ціль) дослідження – це поставлена кінцева мета, кінцевий результат, на досягнення якого спрямоване дослідження. Вона повинна узгоджуватися з назвою роботи і містити не тільки очікувані її результати, а й вказувати, на яких наукових передумовах вона базується, чим і як досягається (із залученням яких наукових гіпотез, ідей, явищ, законів та ін.). Між метою і кінцевим результатом дослідження має бути тісний зв'язок. Поставленої мети обов'язково треба досягти. І неодмінно перевірити, чи чітко визначене досягнення мети у висновках.

Мета роботи реалізується через конкретні завдання, які треба вирішити відповідно до цієї мети. Завдання дослідження не повинні бути глобальними, такими, що претендують стати темами окремих досліджень. Вони повинні

7

"працювати" на мету дослідження. Не слід захоплюватись їх кількістю, це призводить до громіздкості роботи й неповного їхнього вирішення. Треба ставити як прикладні, так і теоретичні завдання (введення до наукового обігу нових понять, розкриття їхньої сутності та змісту, розробка критеріїв і показників оцінки ефективності, принципів, умов і факторів, експериментальна перевірка, підготовка методичних рекомендацій для їх використання на практиці тощо). Цілі і завдання дослідження утворюють взаємозалежні ланцюжки, в яких кожна ланка служить засобом переходу до наступних ланок.

Завдання дослідження формулюються у формі переліку дій: “вивчити...”, “проаналізувати...”, “встановити...”, “вияснити...”, “обґрунтувати...” тощо. Формулювати завдання слід якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення становитиме зміст розділів і підрозділів кваліфікаційної роботи. Це важливо і тому, що назви таких розділів мають відповідати конкретним завданням і результатам дослідження. Мети і завдань дослідження, а також головного результату треба обов'язково досягнути.

Кінцевий результат дослідження може набувати характеру теоретико-пізнавального або практично-прикладного. Якщо основна мета формулюється як теоретико-прикладна, то при розробці проблеми увага приділяється вивченню наукової літератури з даного питання, побудові гіпотетичної загальної концепції предмета дослідження, чіткої семантичної і емпіричної інтерпретації вихідних понять, виділенню наукової проблеми і логічному аналізу робочих гіпотез. Конкретний об'єкт дослідження визначається лише після того, коли виконана ця попередня дослідницька робота на рівні теоретичного пошуку.

Інша логіка керує діями дослідника, якщо він ставить перед собою безпосередньо практичну мету. Він починає роботу над програмою, виходячи зі специфіки даного соціального об'єкта (тобто з того, чим завершується теоретичний аналіз у попередньому випадку) і з'ясування практичних завдань, що підлягають вирішенню. Тільки після цього він звертається до літератури в пошуках відповіді на питання: чи є "типове" вирішення проблемних завдань, тобто спеціальна теорія, що стосується предмета? Якщо "типового" рішення немає, подальша робота розгортається за схемою теоретико-прикладного дослідження. Якщо ж таке рішення є, гіпотези прикладного дослідження будуються як різні варіанти "прочитання" типових рішень стосовно конкретних умов.

Отже, визначення мети дослідження дозволяє далі впорядкувати процес наукового пошуку у вигляді послідовності рішень основних, часткових і додаткових завдань. Якщо мета і завдання дослідження сформульовані нечітко, це свідчить про недостатнє осмислення студентом головного наукового результату, до якого він прагне. Крім того, під час захисту важко буде оцінити рівень досягнення студентом мети. Зауважимо, що про досягнення мети слід обов’язково зазначити у загальних висновках, про вирішення конкретних завдань роботи засвідчити висновками до відповідних розділів дослідження.

Тема, об'єкт і предмет, мета і завдання дослідження перебувають у нерозривному зв'язку, вони в сукупності зумовлюють зміст винесених на захист

8

положень, висновків і рекомендацій. Якщо для формулювання назви роботи має велике значення об'єкт дослідження і кінцевий результат, то для ви-значення мети дослідження, крім того, має значення такий елемент, як шлях досягнення кінцевого результату, про який не йдеться у формулюванні теми.

Сутність перелічених елементів формулюється опосередковано змістом відповідних елементів наукового дослідження, які схематично можна представити таким чином 3:

1). Проблема дослідження характеризує ситуацію, яка відображає суперечність між типовим станом об'єкта дослідження в реальній дійсності та вимогами суспільства для його більш ефективного функціонування. Крім того, проблемна ситуація може відображати суперечність між сучасним станом наукового вивчення об'єкта та необхідністю його поглибленого теоретичного обґрунтування.

2). Кінцевий результат відображає очікуваний від виконання роботи позитивний ефект, який формулюється двояко: перша частина – як суспільна користь; друга – як конкретна користь.

3). Об'єкт дослідження – частина об'єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта).

4). Предмет дослідження є елементом дослідження, який включає сукупність властивостей і відношень об'єкта, опосередкований людиною (суб'єктом) у процесі дослідження з певною метою в конкретних умовах.

5). Шлях досягнення кінцевого результату визначається гіпотетичною вказівкою на очікування конкретної користі від вивчення основного предмета дослідження.

Такими є логічні зв'язки між об'єктом, предметом, темою і метою дослідження, на які необхідно зважати в практиці дослідницької роботи.

ПРИКЛАД. Попередня (робоча) назва кваліфікаційної роботи студента була –

“Передвиборні технології”. Сформульована вона надто широкою і неконкретною, тема означена приблизно.

Студент зустрівся з керівником, ознайомився з літературою. В результаті сам для себе зміг відповісти на вказані питання.

Актуальність. Україна ступила на демократичний шлях розвитку. Однією з найхарактерніших ознак демократичного суспільства є демократичні вибори як Президента України, так і вибори до парламенту держави. У той же час демократичні вибори в Україні є новим, незвичним явищем. Використати теорію і практику зарубіжних країн можна, але вони потребують адаптації до умов нашого суспільства. Звідси і актуальність вказаної теми.

Вибори в Україні є Президентськими, парламентськими, до місцевих органів самоврядування. Маючи спільні риси, вони різняться між собою за 3 Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності. – К.: Знання-Прес, 2002. – С.182.

9

метою, масштабністю, використовуваними прийомами і методами ведення передвиборної боротьби тощо. Тому необхідно конкретніше визначити предмет і об’єкт досліджень. Об’єктом досліджень студент вибрав кандидатів у Президенти України. Предмет досліджень – це не весь передвиборний марафон, а лише його стержнева частина – формування оптимальної стратегії і тактичних рішень. Адже саме з них розпочинається передвиборна боротьба, закладається необхідний кінцевий результат. Більше того, саме цих підвалин не вистачало більшості кандидатів на найвищий у державі пост під час усіх виборів, які проходили у нашій державі.

Таким чином, викристалізувалася мета досліджень – розробити науково обґрунтовану методику вибору оптимальної стратегії і комплексу тактичних рішень кандидата у Президенти України в період передвиборної боротьби. Для цієї мети студенту слід послідовно розв’язати завдання:

визначити, що являє собою стратегія передвиборної кампанії, якими показниками можна вимірювати її ефективність, які критерії слід покласти в поняття оптимальної стратегії;

обґрунтувати необхідність мати у своєму розпорядженні цілий комплекс тактичних рішень, які б реалізовували обрану стратегію на усіх етапах кампанії, даючи можливість адаптуватися до змін поточної ситуації;

сформулювати зміст кожного рішення із даної сукупності, запропонувати методику включення їх в дію;

змоделювати використання оптимальної стратегії і запропонованої методики на прикладі хоча б одного з кандидатів на Президентський пост.

У результаті маємо нову назву роботи – “Вибір оптимальної стратегії і тактичних рішень в умовах передвиборної президентської кампанії в Україні”.

Тепер, хай навіть у першому наближенні, чітко сформульовані мета, завдання, об’єкт, предмет, методологія та методи досліджень, і студент зможе розпочати роботу.

Основні розділи Основні розділи кваліфікаційної роботи мають на меті дві цілі. З одного

боку, практичне засвоєння студентом методик аналізу проблем і аналітичної обробки інформації. З іншого боку, перед студентом стоїть конкретна тема і необхідно провести теоретичні дослідження, дійти до певних висновків, які дозволять сформувати свою думку з приводу проблематики, запропонувати власні проекти вирішення завдань відповідно до цілей дослідження.

Основна частина роботи поділяється на 3-4 взаємозв'язаних розділи. В першому розділі розкриваються теоретичні положення, що лежать в основі дослідження проблеми. Теоретичні положення є основою для подальшого аналізу проблеми дослідження та вироблення пропозицій для її вирішення.

Робота починається підрозділом огляду літератури та інших інформаційних джерел (періодика, наукові та громадські видання, наукові звіти, інформація з мережі Інтернет тощо) на задану тему. Його можна подати під назвами: "Розвиток ідеї...", "Теоретичні засади...", "Наукові основи...",

10

"Розвиток уявлень про...", "Становлення та розвиток..." та ін. Основні завдання огляду літератури:

• ознайомлення з матеріалами за темою роботи, їхня класифікація, відбір найцінніших досліджень, основних і фундаментальних робіт, базових результатів;

• виявлення кола науковців, які досліджували тему, вивчення їхнього внеску в розробку проблеми;

• виявлення найцікавіших, але недостатньо висвітлених напрямів досліджень, які могли б стати темою кваліфікаційної.

Потрібно виявити та проаналізувати різні точки зору на вирішення проблеми, дати оцінку, пропозиції і зауваження, з’ясувати невирішені питання і, як наслідок, уточнити формулювання мети, завдань і аспектів розгляду. Окрім того, в першому розділі необхідно дати визначення основних термінів, які будуть використовуватися для наступного викладу матеріалу.

Інколи можна спостерігати примітивний вид аналізу літератури: коротко повідомляється, що в такій роботі такий науковець виклав таку позицію, а такий науковець – іншу. Хронологічний перелік того, хто і що сказав з того чи іншого приводу, також не можна вважати науковим аналізом літератури. Недоцільно також анотування праць без викладу власної позиції дослідника.

Матеріали огляду слід систематизувати в певній логічній послідовності згідно із завданнями дослідження. В огляді літератури студент окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло і критично висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що залишилися невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Доцільно завершити цей розділ коротким резюме щодо необхідності проведення досліджень у даній галузі.

Аналогічним чином будується другий розділ, метою якого є аналіз методичних підходів, методів та засобів, які використовуються на даному етапі до вивчення різних аспектів теми та виявлення найбільш перспективних для аналізу конкретної проблеми досліджень.

Іноді, через структурну і інформаційну схожість, обидва розділи об’єднують у один.

Третій розділ стосується конкретно об’єкта досліджень. Тут необхідно подати опис специфічних особливостей об’єкта дослідження та провести аналіз проблеми або проблем, що виникли на об’єкті. Аналіз об’єкта досліджень та проблем здійснюється із врахуванням теоретичних висновків, понять і методик, розглянутих в попередніх розділах. Даними для аналізу можуть служити первинні матеріали, документи, статистична та інша інформація, виявлена студентом в об’єкті досліджень. Наприклад, якщо об’єктом дослідження є підприємство чи організація, то аналізу можуть підлягати його організаційна структура, система управління, рівень інформаційного забезпечення тощо. Такий підхід дозволить краще зрозуміти важливість досліджуваних питань та їхню сутність.

Для проведення аналізу активно використовуються методи системного аналізу, статистичних досліджень, формалізовані та неформалізовані методи

11

аналізу документів, інвент-аналіз та дискурс-аналіз, методи економічного аналізу тощо.

Кінцевою метою аналізу є чітке встановлення недоліків, властивих стану досліджуваної проблеми на об’єкті дослідження та причин їхнього виникнення.

Четвертий розділ присвячений рекомендаціям і пропозиціям студента на вирішення досліджуваної проблеми. Висновки і рекомендації базуються на результатах аналізу і можуть стосуватися не лише практичних аспектів проблеми, а й теоретико-методологічних основ, понятійного апарату і інструментарію досліджень. Рекомендації та пропозиції можуть подаватися у формі: – програми; – методики; – комплексу заходів; – просто сукупності пропозицій чи висновків.

Важливою складовою даного розділу є обґрунтування ефективності пропозицій та рекомендацій, ступеня досягнення бажаних цілей та надійності результатів. Для цього можуть використовуватися методи системного аналізу, економічного аналізу тощо.

Також доцільно було б показати спроби впровадження пропозицій або можливого, хай навіть часткового, використання їх. Цей розділ значно підвищить вагомість і цінність кваліфікаційної роботи.

Зауважимо, що, попри відмінності, усі розділи будуються за однаковою схемою: короткий вступ, факти та їхній опис, дослідження з використанням наукового апарату, підведення підсумків.

У кваліфікаційній роботі кожен розділ має демонструвати вміння студента застосовувати різні методики аналітичних досліджень. Обов’язково у тих чи інших розділах мають бути використані системний аналіз, соціологічне дослідження і контент-аналіз. Детально результати застосування цих методів мають бути описані в додатках, тоді як у відповідних місцях основних розділів наводяться лише результати, які студент повинен логічно вмонтувати в текст розділу. Зауважимо, використання методів має бути доречним. Зокрема, якщо системний аналіз можна застосувати для аналізу довільної проблеми, то для проведення соціологічного дослідження чи контент-аналізу необхідно підібрати, а точніші, віднайти серед сукупності поставлених проблемних завдань такі, природа яких вимагає застосування відповідного методу.

Щодо методики конкретних досліджень, то необхідно звернутися до матеріалів з дисциплін, які вивчалися на молодших курсах. Радимо переглянути літературу, наведену в даних методичних вказівках. Окрім того, в додатках А і Б подаються практичні поради і перелік запитань, послідовно відповідаючи на які студент зможе логічно побудувати виклад матеріалу кваліфікаційної роботи.

Висновки Квінтесенцією всієї роботи є висновки. Хоча ця частина роботи найменша

за обсягом, однак вона є особливо важливою, оскільки тут у завершеній і логічно бездоганній формі подаються головні підсумки і результати, отримані студентом.

12

Вони мають форму послідовного, логічного та чіткого викладу головних отриманих результатів, їх співставлення із загальною метою та конкретними завданнями, сформульованими у вступі.

Проте висновки не повинні стати механічним підсумовуванням окремих висновків, наведених в кінці розділів, а мають містити те нове і істотне, що складає підсумкові результати дослідження. Часто їх подають у вигляді певної кількості нумерованих абзаців, послідовність яких визначається логікою побудови дослідження.

У висновках важливо зазначити не лише теоретичну, але й практичну цінність дослідження, тобто які результати роботи й де було впроваджено. Інколи виникає необхідність зазначити нові завдання, які виникають у зв'язку з проведеним дослідженням, та конкретні проблеми, які доведеться вирішувати дослідникам в майбутньому.

Обов’язковим у висновках є співставлення отриманих висновків із цілями та завданнями, вказаними у вступі. Тут необхідно наголосити, що мети дослідження досягнуто, а поставлені завдання вирішені. Вказуються також негативні та позитивні результати, а також нереалізовані можливості.

Таким чином, висновки є не звичайним переліком отриманих результатів проведеного дослідження, а їх підсумковим синтезом, тобто формулюванням того нового, що внесено його автором у вивчення і вирішення проблеми.

Висновки як правило подаються у вигляді абзаців, які послідовно нумеруються. При цьому кожен нумерований абзац повинен містити логічно завершений і конкретний висновок. Висновки бажано розпочинати словами “доведено”, “показано”, “встановлено”, “розроблено”, “реалізовано”.

Приблизний обсяг висновків – 2-4 сторінки тексту. Перелік використаних джерел Список використаних джерел є однією з важливих частин кваліфікаційної

роботи і відбиває самостійну творчу роботу студента. У переліку містяться назви монографій, статей, посилання на законодавчі та нормативні документи, інформаційні матеріали з мережі Інтернет, які були використані при підготовці роботи.

Додатки Серед додатків бакалаврської роботи обов’язково мають бути три

наступних: Додаток А. СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

А.1. Цілі та постановка задач системного дослідження Проблема, об’єкт і предмет системного дослідження Цілі і завдання системного дослідження

А.2. Побудова моделі проблеми А.3. Аналіз результатів системного дослідження

Висновки із системного аналізу Додаток Б. СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Б.1. Цілі та постановка задач соціологічного дослідження

13

Проблема, об’єкт і предмет дослідження Цілі і завдання дослідження

Б.2. Методика і процедури дослідження Уточнення та інтерпретація основних понять Модель проблемної ситуації Розгортання робочих гіпотез План дослідження Обґрунтування вибірки одиниць спостережень Процедури збору і аналізу вихідних даних

Б.3. Аналіз результатів дослідження Висновки із соціологічного дослідження

Додаток В. КОНТЕНТ-АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ В.1. Цілі та постановка задач контент-аналітичного дослідження

Проблема, об’єкт і предмет дослідження Цілі і завдання дослідження

В.2. Методика і процедури дослідження Уточнення та інтерпретація основних понять Модель проблемної ситуації Розгортання робочих гіпотез Категорії аналізу, одиниці аналізу та одиниці рахунку План дослідження Обґрунтування вибірки документів, що підлягають аналізу Класифікатор і бланк контент-аналізу

В.3. Аналіз результатів дослідження Висновки з контент-аналітичного дослідження

У додатках А і Б цієї методики подаються практичні поради і перелік

запитань, послідовно відповідаючи на які, студент зможе логічно побудувати виклад матеріалу відповідних методів.

Крім того, у додатках наводяться анкети, схеми, фотографії, рисунки, діаграми, таблиці, копії документів тощо. Сюди ж можна винести ті частини роботи, які є важливими, але загромаджують виклад основної думки, наприклад, доведення, статистичний матеріал, побічні висновки і результати.

4. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В основу вимог до оформлення кваліфікаційних робіт нами покладено вимоги, запроваджені Вищою атестаційною комісією України до оформлення дисертацій4, оскільки для перших таких вимог поки що не прийнято. Таке рішення, на нашу думку, виправдане і з методичної точки зору: молодим людям, котрі у майбутньому займатимуться науковою роботою і готуватимуть дисертацію, не буде потреби початково знайомитися з відповідними вимогами.

4 Основні вимоги до дисертацій та авторефератів дисертацій // Бюлетень ВАК України. – 1997. – №2. – С. 12–33.

14

Хоча слід мати на увазі, що дані правила, будучи офіційними вимогами ВАК до дисертацій, водночас суперечать Державному стандартові України з оформлення науково-технічних звітів5, який рекомендовано застосовувати до будь-яких видів наукових звітів, зокрема, дисертацій. Сподіваємося, що невдовзі вимоги і ВАК, і Держстандарту будуть приведені до єдиного знаменника.

4.1. Загальні вимоги

Пояснювальну записку кваліфікаційної роботи готують на комп’ютері з

допомогою текстового редактора типу Word версій 6.0 і вище і друкують на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через півтора або два міжрядкових інтервали шрифтом Time New Roman Cyr, Ukrainian Schoolbook та їм подібними. Розмір шрифта – 14. Можна також використати папір форматів від 203х288 до 210х297 мм, а для таблиць та ілюстрацій – формат А3.

Текст кваліфікаційної роботи друкують, залишаючи береги таких розмірів: лівий – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм, верхній – не менше 20 мм, нижній – не менше 20 мм.

Обсяг основного тексту кваліфікаційної роботи (без додатків) повинен становити 60–70 сторінок.

Текст основної частини кваліфікаційної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти і підпункти. Заголовки структурних частин кваліфікаційної роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", “ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і текстом повинна дорівнювати 3–4 інтервалам.

Кожну структурну частину (розділ) кваліфікаційної роботи треба починати з нової сторінки.

4.2. Зміст

Зміст подають на початку роботи після титульного аркуша. Він містить

назви та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо

5 ДСТУ 3008-95. Державний стандарт України. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. – Київ: Держстандарт України, 1995.

15

вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків тощо.

ПРИКЛАД.

ЗМІСТ ВCТУП 3 Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИБОРІВ І ПЕРЕДВИБОРНИХ КАМПАНІЙ 8

1.1. Вибори і виборчий процес у сучасному суспільстві 8 1.2. Передвиборна кампанія як спосіб реалізації стратегії і тактики політичної боротьби в період політичних виборів 13 1.3. Суть та структура інформаційного забезпечення передвиборчих кампаній 24 1.4. Виборчий процес і ЗМІ 31

Розділ ІІ. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ПЕРЕДВИБОРНИХ КАМПАНІЙ РФ У 2008 52

2.1. Політична ситуація напередодні президентських виборів 52 2.2. Загальна характеристика президентських виборів 61 2.3. Аналіз особливостей передвиборної президентської кампанії 68 2.4. Медійна хроніка президентської кампанії 75

Розділ ІІІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ НА ОСНОВІ ДОСВІДУ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ У РФ 93

3.1. Підвищення якості інформаційного забезпечення – умова цивілізованих виборів 93 3.2. Пропозиції до вдосконалення законодавства 97

ВИСНОВКИ 102 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 104 ДОДАТКИ 109

Заголовки змісту мають точно повторювати заголовки в тексті.

Скорочувати або давати їх за іншою редакцією, послідовністю і підпорядкованістю порівняно із заголовками в тексті не можна.

Заголовки необхідно розмістити один під одним. Заголовок кожного наступного ступеня зміщують на 3–5 знаків вправо відносно заголовка попереднього.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів подається за необхідністю.

Якщо в роботі використана специфічна термінологія, маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік можна подати у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа – їх детальне тлумачення.

16

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх тлумачення наводять у тексті при першому згадуванні.

4.3. Нумерація структурних частин роботи

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків,

таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою кваліфікаційної роботи є титульний аркуш, який

включають до загальної нумерації сторінок кваліфікаційної роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому кутку сторінки без крапки в кінці.

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1.3.2. "(другий пункт третього підрозділу першого розділу).

Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.

ПРИКЛАД.

РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА УПРАВЛІННЯ ТЕХНІЧНИМ РОЗВИТКОМ

ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМ 1.1. Економічні аспекти управління технічним розвитком. Науково- технічний прогрес й інтенсифікація суспільного виробництва Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується високими

темпами науково-технічного прогресу…. Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові та пояснювальні

дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку.

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.

17

Рис.1.2. Схема систематизації показників технічного розвитку виробничого об’єднання

Повні витрати

Витрати інших систем

Повний ефект

Ефект інших систем

Ефект даної системи

Виробниче об’єднання і показники технічного

розвитку

Витрати даної системи

ПРИКЛАД. Примітки: 1. Домінуючу роль у забезпеченні приросту продукції у другому варіанті

розв’язку займають заходи з освоєння нових видів продукції 2. Після розв'язання задачі приріст продукції перевищує отриманий

раніше. Примітка. Під час розрахунків враховано лише дані останніх 5 років.

4.4. Ілюстрації

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці

необхідно подавати в кваліфікаційній роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках кваліфікаційної роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу).

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в кваліфікаційній роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Фотознімки та інші ілюстрації, розміром меншим за формат А4, можуть бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4. Фото та інші ілюстрації можна сканувати і вставляти безпосередньо в текст програмою-редактором.

ПРИКЛАД.

18

4.5. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Таблиці нумерують послідовно (за винятком поданих у додатках) в межах

розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу).

Якщо в кваліфікаційній роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл. 1.2".

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовки граф (колонок) повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не слід.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку кваліфікаційної роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на іншу сторінку назву вміщують лише над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку (заголовки граф), в другому випадку – боковик (перша змістовна графа таблиці).

19

ПРИКЛАД.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного

слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те ж", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

ПРИКЛАД.

Таблиця 1.4 Розподіл оцінок різних джерел політичної інформації (у %)

Варіанти відповідей Джерела новин Найповніше Найточніше Найправ-

дивіше Найопера-

тивніше Телебачення 72 72 68 76 Радіо 6 8 Те ж 16 Газети 15 11 “ “ 4

Таблиця 2.3 Приріст продукції на заводах галузі, тис.грн.

Приріст продукції по видах Напрямки технічного розвитку

Приріст продукції,

всього

Метало-оброблю-вальний

інструмент

Техноло-гічна

оснастка

Товари побутового

призна-чення

Інша продукція

1. Впровадження передової технології

5925,99 2934,00 1896,8 428,00 667,19

2. Модернізація виробництва

1211,58 362,7 619,70 55,70 173,48

3. Механізація виробництва

7761,01 5373,60 1220,70 423,40 743,30

4. Автоматизація виробництва

762,72 637,40 32,90 63,80 28,72

5. Освоєння нових видів продукції

3120,70 1681,30 924,90 189,10 325,40

ВСЬОГО 18782,00 10989,00 4695,80 1160,0 1938,00

20

4.6. Формули

Формули в кваліфікаційній роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (х) і ділення (:).

ПРИКЛАД. Обмеження на мінімальну величину економічного ефекту доповнювалися

визначеною величиною приросту цього показника

(3.12)

де B – річний економічний ефект, раніше отриманий в системі; – запланований приріст величини річного економічного ефекту. 4.7. Посилання

При написанні кваліфікаційної роботи слід давати посилання на джерела

та матеріали, результати з яких наводяться у роботі або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми і задачі кваліфікаційної роботи. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити вірогідність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них є матеріал, що не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в кваліфікаційній роботі.

Посилання в тексті кваліфікаційної роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1–7]..." або “… [14, с.24]…”.

Допускається наводити посилання на джерела у виносках.

,,

BBBxb

21

ПРИКЛАД. Цитата в тексті:"... щорічно в Україні утворюється 1,7 мільярдів тонн різноманітних твердих промислових відходів...“ 3. Відповідне подання виноски: ---------------------------------- 3 Бент О.Й. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України // Мінеральні ресурси України. – 1995.– № 2.– С.22. Посилання на ілюстрації кваліфікаційної роботи вказують порядковим

номером ілюстрації, наприклад, "рис.1.2". Посилання на формули кваліфікаційної роботи вказують порядковим

номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)". На всі таблиці кваліфікаційної роботи повинні бути посилання в тексті,

при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...в табл.1.2".

У повторних посиланнях на таблиці й ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див.табл.1.3".

4.8. Список використаних джерел

Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: в порядку

появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування); в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; в хронологічному порядку.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами стандарту з обов'язковим наведенням назв праць.

ПРИКЛАДИ.

Приклади оформлення посилань на підручники та монографії: 1. Доти Дороти.И. Паблисити и паблик рилейшнз. – М.: Филин,1996.– 134

с. 2. Інформаційні змагання / В.Г.Васильчук, М.Г.Коваленко. – К.: Наука,

1989. – 243 с. 3. Klein M., Methlie L.B. Knowledge-Base Decision Support Systems, 2nd edn.

– Wiley, 1995. Приклади оформлення посилань на підручники під редакцією: 1. Толковый словарь по основам информационной деятельности / Под ред.

д.э.н., проф.Н.Н.Ермошенко. – К., 1995. – 249 с.

22

Приклади оформлення посилань на посібники: 2. Сущук О.А. Міжнародні інформаційні системи: Навчальний посібник

для студентів вузів. – К. ІЗМН, 2001. – 224 с. 3. Сілкова Г.В. Основи інформаційно-аналітичних досліджень: Навчальний

посібник для студентів вузів / Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету. – К., 1998. – 50 с.

Приклади оформлення посилань на журнальні статті: 1. Лапшов Б.А. Дайджест-конспект – новое дитя древней библиографии //

Библиография . – 1995. – №6. – С. 25–29. 2. Региональная информатизация: методика и практика // Научно-

техническая информация. Серия 1. – 1997. – №7. – С. 1–8. 3. Підготовка прес-релізу // Міжнародна освіта та кар’єра. – 1998. – №2. –

С.31–32. 4. Goguen J.A. The Fuzzy Tyhonoff Theorem // J.Math.Anal.Appl. – 1973. – V.

43. – P.734–842. Приклади оформлення посилань на збірники і статті у збірниках: 1. Інтер-інфо: Збірник студентських наукових робіт. Випуск 3. – Рівне: РІС

КСУ, 2001. – 165 с. 2. Тихомирова Є.Б. Міжнародна інформація як наукова категорія //

Українська культура в іменах і дослідженнях: Наук. записки Рівненського державного інституту культури. – Рівне, 1997. – С.146–151.

Приклади оформлення посилань на дисертації й автореферати

дисертацій: 1. Потапенко К.А. Еволюція завихрень в активних середовищах: Дис…

канд. фіз.-мат. наук.: 29.06.036 / Київський інститут народного господарства. – К.,1989. – 150с., 16 іл.

2. Мартиненко В.С. Методика вивчення фізики твердого тіла в середніх навчальних закладах: Автореферат дис…канд. пед. наук: 13.00.02 / Київський державний політехнічний ін-т, спец. рада К.113.08.16. – К., 1989. – 15 с.

Приклади оформлення посилань на матеріали з Інтернету: 1. Хохлов Ю.Е. О развитии информационного общества в России. Выступ-

ление на Парламентских слушаниях, 2 декабря 1997 г. – http://www.iis.ru/ru/ publish/yh01.htm

2. Освітянська мережа України – EDucational Network Ukraine. Education in Ukraine within Internet. EdNU is the first national information program in the field. – http: //www.ednu.kiev.ua/

3. NATO Press Release (99)12 – 30 Jan. 2001. Press Release (99)12. 30 Jan. 2001. Statement by the North Atlantic Council on Kosovo. NATO reaffirms the demands set out in its statement of 28th January. – URL:www.nato.int/docu/pr/2001/ p99–012e.htm

23

4. Міністерство України у справах науки і технологій. – http://www.mstu. gov.ua/

Приклади оформлення посилань на офіційні документи: 1. Про інформацію: Закон України // Голос України. – 1992. – 13

листопада. – С.3–5; Те саме // Відомості Верховної Ради України. –1992.–№48. – С.1227–1462.

2. Про соціальний захист населення в умовах лібералізації цін: Указ Президента України від 27 грудня 1991 року // Демократична Україна. – 1991. – 31 грудня.

3. ДТСУ 3017–95. Видання. Основні терміни: Терміни і визначення. – Видання офіційне. – Чинний від. 01.01.1996. – К., 1995. – 47 с.

4.9. Додатки

Додатки оформлюють як продовження кваліфікаційної роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті кваліфікаційної роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках кваліфікаційної роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток __" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою кваліфікаційної роботи друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ".

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Розміщені в додатках ілюстрації, таблиці та формули нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

24

5. ПІДГОТОВКА ТА ЗАХИСТ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ Працювати над кваліфікаційною слід за планом, складеним разом з

керівником (див. додаток Г). Починати необхідно з теоретичної частини. Огляд літературних джерел, інших інформаційних матеріалів, постійні консультації з керівником – все це дасть студентові можливість зорієнтуватися в проблемах з даної тематики і запропонувати свої пропозиції для їх вирішення.

Підготовлений чорновий варіант роботи подають на розгляд керівника. Керівник допоможе визначити можливі прогалини у ній, поглибленні розуміння проблемних питань. Враховуючи зауваження керівника, готується чистовий варіант роботи.

Завершена робота переплітається, підписується студентом і передається керівникові не пізніше як за 10 днів до захисту. Науковий керівник дає на неї письмовий відгук обсягом 1–2 сторінки. У відгуку зазначається:

оцінка актуальності теми; зміст основних питань і завдань; оцінка її теоретичного рівня, використання сучасних методик; перелік основних результатів; стан практичного впровадження, пропозиції та рекомендації щодо

практичного використання; оцінка керівником кваліфікаційної роботи (відмінно, добре, задовільно,

незадовільно). Екземпляр роботи за три дні до захисту представляється на кафедру разом

з відгуком керівника попереднього ознайомлення з ними членів комісії. Тим часом потрібно готуватися до захисту. Для цього готується

письмовий виступ і необхідний ілюстративний матеріал. Виступ, як правило, триває 8–10 хвилин. У ньому варто висвітити:

обґрунтування теми, цілі та завдання роботи, предмет і об’єкт досліджень (1–2 хвилини);

сутність проведених досліджень, результати проведеного аналізу та з’ясовані проблеми (3–5 хвилини);

пропозиції щодо розв’язання проблем, оцінка можливих варіантів рішень (3–5 хвилини);

основні висновки по роботі (1–2 хвилини). Необхідно мати на увазі, що виступ повинен буди максимально

лаконічним. Дуже погане враження залишає виступ, коли студент намагається надто деталізувати. Це зайве, про деталі його запитають пізніше, якщо у цілому виступ складе враження на членів комісії. Саме лаконізм є ознакою зрілості та глибини знань.

Під час виступу доцільно весь час використовувати ілюстративний матеріал, виконаний у вигляді таблиць, схем, малюнків. Ілюстративний матеріал треба готувати на аркушах ватману розміром А1 (594х841 мм), або на плівці для проектора, або як серію малюнків чи презентацію на ПК. Щодо

25

кількості матеріалів, то тут обмежень немає, але їх має бути достатньо, аби доступно викласти зміст і показати усе зроблене.

Зауважимо, що при підготовці до захисту обов’язково слід проконсультуватися з керівником і, можливо, разом підготувати тези виступу та перелік необхідних ілюстрацій.

Захист кваліфікаційної роботи відбувається таким чином. Спочатку головуючий представляє студента, тему, керівника роботи і надає слово студентові. Якщо виступ буде впевненим і зрозумілим, доповідача ніхто не переб’є, не зіб’є з думки, а всі запитання задаватимуться уже після Вашої промови. Це найкращий варіант. Але, коли розповідь ведеться мляво, студент починає заглиблюватися в деталі, за якими не проглядається головна думка і важко вловити зміст зробленого, зрозуміло, що питання посипляться одне за одним. Студент починає відповідати на них, а на найважливіше, звичайно, не вистачає часу. До речі, деякі запитання можна передбачити заздалегідь і разом з керівником підготувати на них логічні та обґрунтовані відповіді. Після запитань з боку членів комісії головуючий зачитає відгук наукового керівника (або ж надасть йому слово) і надасть слово для заключного виступу і відповідей на зауваження керівника та членів комісії.

Комісія по завершенню усіх захистів поточного дня на закритому засіданні шляхом відкритого голосування більшістю голосів виносить рішення про оцінку кожної роботи (відмінно, добре, задовільно, незадовільно). У присутності студентів голова комісії зачитує оцінки кваліфікаційних робіт.

6. ЗБЕРІГАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ

Зареєстровані у відповідному журналі кваліфікаційні роботи разом з

відгуками, рецензіями та дискетою з текстом роботи передаються до архіву кафедри. Тут матеріали зберігаються протягом п’яти років, а потім передаються в архів бібліотеки інституту.

Студентам кваліфікаційні роботи не видаються. Кращі роботи кафедра рекомендує для публікації в студентському науковому збірнику. Надалі інститут (що є в інтересах студента) може направляти їх на конкурси студентських робіт, а також для практичного впровадження в організації, на базі якої вона готувалася.

7. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 7.1. Загальні питання з підготовки кваліфікаційної роботи Основна література: 1. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень.–К.:Вища школа, 1997.– 271с. 2. Ковальчук В.В., Моїсєєв Л.М. Основи наукових досліджень.

Навчальний посібник. – К.: 2004. 3. Крушельницька О.В. Методологія і організація наукових досліджень. –

К.: 2003.

26

4. Кузин Ф.А. Магистерская диссертация: Методика написания, правила оформления и порядок защиты. – М.: Ось-98, 1997. – 304 с.

5. Мороз І.В. Структура дипломних, дипломних робіт та вимоги до їх написання, оформлення і захисту. – К., 1997. – 56 с.

6. Постоловський Р.М., Тихомирова Є.Б. Основи наукових досліджень. Опорний конспект лекцій. – Рівне: РІС КСУ, 2004.

Додаткова література: 7. Наринян А.Р., Поздеев В.А. Основы научных исследований. – К.: 2002. 8. Сайт „Аспірант України” – http://mi/intranet/aspirant.com.ua/ 9. Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Основи наукових досліджень. – К.:

РНКЦ "ДІНІТ", 2000. – 259 с. 10. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник.

– К.: Слово, 2004. – 240 с. 11. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-

дослідницької діяльності. Підручник. - К.: Знання-прес, 2002. – 295 с. 7.2. Із системного аналізу Основна література: 12. Катренко А.В. Системний аналіз об’єктів та процесів комп’ютеризації.

– Львів: "Новий світ – 2000", 2003. – 424 с. 13. Лесечко М.Д. Основи системного підходу: теорія, методологія,

практика. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. 14. Мухин В.И. Исследование систем управления. – М.: Экзамен, 2002.–

384с. 15. Перегудов Ф.И., Тарасенко Ф. Введение в системный анализ. – М.:

Высшая школа, 1989. 16. Системный анализ в экономике и организации производства /

С.А.Валуев, В.И.Волкова, А.П.Градов и др. – Л., 1991. 17. Сурмин Ю.П. Теория систем и системный анализ: Учебное пособие. –

К.: МАУП, 2003. – 368 с. 18. Черняк Ю.И. Системный анализ в управлении экономикой. – М., 1974. Додаткова література: 19. Беляев А.А., Коротков Э.М. Системология организации. – М.: ИНФРА-

М, 2000. – 182 с. 20. Девід Л.Веймер, Ейден Р.Вайнінг Аналіз політики. – К.: Основи, 1998. 21. Игнатьева А.В., Максимцов М.М. Исследование систем управления. –

М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. 22. Квейд Э. Анализ сложных систем. – М.: Советское радио, 1969. 23. Пономаренко О.І., Пономаренко В.О. Системні методи в економіці,

менеджменті та бізнесі: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1995. – 240 с. 24. Шарапов О.Д., Дербенцев В.Д., Семьонов Д.Є. Системний аналіз:

Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 154 с.

27

7.3. З контент-аналізу Основна література: 25. Городяненко В.Г. Социологический практикум. – К.: Академия, 1999. –

160с. 26. Федотова О.Н. Контент-аналитические исследования средств массовой

информации и пропаганды. – М.:МГУ, 1988. 27. Ядов В.А. Социологические исследования: методология, программа,

методы. – М.: Наука, 1987. – 246 с. Додаткова література: 28. Джарол Б.Мангейм, Ричард К.Рич. Политология. Методы

исследования. – М., 1997. 29. Іванов В.Ф. Контент-аналіз. Методологія і методика дослідження ЗМК.

– К., 1994. – 110с. 30. Костенко Н. Масова комунікація // Соціологія: теорія, методи,

маркетинг, 1998, №6 31. Ньюман Л. Неопросный метод исследований (контент-анализ) //

Социологические исследования, 1998, №6.– С.119–129. 7.4. З технології проведення соціологічних досліджень Основна література: 32. Городяненко В.Г. Социологический практикум. – К.: Академия, 1999. –

160с. 33. Сурмин Ю.П., Туленков Н.В. Методология и методы социологических

исследований. – К.: МАУП, 2000. 34. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования: описание,

объяснение, понимание социальной реальности. – М.: Добросвет, 1998. – 596 с. Додаткова література: 35. Методы сбора информации в социологических исследованиях / Под

ред. В.Г.Андреенкова и О.М.Масловой. – М.: Наука, 1990. – Кн.1, 2. 36. Социологический справочник. – К., 1990. 37. Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа,

методы. – М., 1987. – 246 с.

28

ДОДАТОК А ПИТАННЯ ДЛЯ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ

Етап 1: Завдання і цілі дослідження 1. Тема Сформулюйте тему кількома реченнями. Сформулюйте тему одним

реченням. 2. Актуальність В чому актуальність даної теми? Наведіть докази актуальності теми? В

яких засобах масової інформації Ви зустрічалися з даною темою? Чи займаються даною темою науковці? Одним реченням сформулюйте актуальність тематики.

3. Проблема В чому полягає зміст проблеми? Як би сформулював цю проблему Ваш

колега? Чому без розв’язання даної проблеми не можна обійтися? Як формулюють проблему науковці? Які аспекти проблеми цікавлять науковців? Як називаються статті на дану тему і які аспекти її найчастіше зустрічаються? Хто зацікавлений в розв’язанні даної проблеми, в чому він зацікавлений, які зміни хоче внести і чому? Якою буде проблема через певний період? Що ми хочемо досягти, розв’язуючи проблему? В якому напрямку треба йти від існуючої ситуації. Сформулюйте головні проблеми.

4. Цілі дослідження Що потрібно зробити щоб зняти проблему? Перелічіть аспекти проблеми,

які є найбільш не розв’язані? Чого не існує щоб розв’язати проблему? Існує одна ціль чи багато? Виділіть головні цілі і другорядні. В чому відмінність між цілями? Як зміняться цілі з часом? Які цілі є недосяжним? Чому? Сформулюйте головну ціль дослідження.

5. Завдання Які завдання випливають з вибраної цілі? Чи мають завдання конкретні

факти? Запишіть перелік завдань. 6. Об’єкт дослідження Назвіть об’єкт дослідження. Що собою являє об’єкт дослідження? До якої

групи об’єктів він належить? Які існують ще подібні об’єкти, перелічіть їх. Чим відрізняється об’єкт дослідження від подібних йому? Що спільне в об’єктах дослідження з іншими подібними йому? Як розвивається об’єкт дослідження?

7. Предмет дослідження Які напрямки діяльності або функціонування об’єкта? Який напрямок буде

досліджуватися? Чому ці напрямки Вас цікавлять? Чим вони відділяють об’єкт від інших? Навіщо потрібно досліджувати ці напрямки? Які результати дасть дослідження цих напрямків? Сформулюйте коротко предмет дослідження.

29

Етап 2: Моделювання системи 8. Завдання або призначення системи В чому призначення системи? В чому різниця між призначенням і ціллю?

Наскільки довго буде потрібна система? Сформулюйте роль, яка відведена системі в структурі надсистеми.

9. Цілі системи Яка цілі системи? Заради чого система виникла? Зникнення потреби в яких

цілях приведе до зникнення системи? Чому так багато цілей? Чи не можна їх замінити однією? Сформулюйте цілі більш загальними словами.

10. Функції системи Якими є функції системи? Що регулярно і з якою періодичністю робить

система? Як система здійснює свої функції? Що зміниться від того, що система не буде виконувати свої функції? Яка інша система виконує подібні функції? Які функції виконує система такі, що виконуються іншими системами також? Чому саме ці функції покладені на систему? Наскільки довго вони будуть потрібні надсистемі?

11. Інтегральні властивості Що таке інтегральні властивості системи? Перелічіть інтегральні

властивості системи? Які з елементів системи мають дані властивості, які ні? Без яких інтегральних властивостей можна обійтися? Які інтегральні властивості з’являться або повинні з’явитися у системі? Які інтегральні властивості є унікальними для системи, а які спільними в системах надсистеми?

12. Структура системи Намалюйте структуру системи. Перелічіть типи елементів, які входять в

системи. Чи існує ієрархія між елементами системи. Запишіть її. Як зміниться структура системи в процесі розвитку?

13. Вид системи (складна, велика, динамічна) До якої категорії належить система? Чому система належить до даної

категорії? 14. Елементи системи Перелічіть елементи системи. Як називаються елементи системи? Які

елементи є спільними для інших подібних систем? Які елементи властиві лише даній системі? Чому вони в ній з’явилися?

15. Роль і функції елемента системи у системі в цілому Яку роль відіграє кожен елемент? Наскільки важлива ця роль? Яка функція

елемента? Як часто вона виконується? Наскільки потрібна ця функція? Що відрізняє його від інших елементів?

16. Власні цілі елементів системи; Чи має елемент власну ціль? Яка непотрібна система? Чим вона

породжена? Чи протирічить ціль елемента з окремими цілями і потребами системи? Чи потрібна ця ціль системі? Перелічіть власні цілі.

17. Властивості елементів системи Охарактеризуйте елемент системи в цілому. Назвіть властивості елемента

системи. Які властивості найважливіші? Які властивості виділяють його на

30

фоні інших? Чи є ці властивості в інших подібних елементах? Чому з’явилася кожна властивість? Чи буде потреба в ній далі?

18. Схема функціонування елементів Як функціонує елемент? Намалюйте схему функціонування. На якій стадії

функціонування з якими елементами він взаємодіє? З якими елементами і системами за межами даної системи він взаємодіє?

19. Зв’язки між елементами системи З якими елементами існує зв’язок? З якими елементами не існує зв’язок?

Який тип зв’язку між різними елементами? Опишіть як здійснюється зв’язок. 20. Характеристика оточуючого середовища Опишіть зовнішнє середовище системи. Які найхарактерніші властивості

середовища? Яка сучасна ситуація в даному середовищі і тенденції її розвитку? 21. Взаємодія оточуючого середовища із системою Як система взаємодіє з середовищем? Намалюйте схему. Чи змінюється ця

взаємодія з часом? Чи існують стадії цієї взаємодії? Динаміка взаємодії. Чи потрібна середовищу система?

22. Чим система виділяється на фоні оточуючого середовища Чим система виділяється на фоні оточуючого середовища? 23. Взаємодія середовища і системи Як середовище впливає на систему? Які елементи середовища впливають

на систему? Як система впливає на середовище? Намалюйте схему динамічної взаємодії систем і середовища.

Етап 3: Пошук розв’язків Використовуються методи системного аналізу Етап 4: Висновки 24. Основні результати Що є результатом досліджень? Заради чого варто було проводити

дослідження? Чи отримали Ви нову інформацію, чи переконали Вас особисто у чомусь проведені дослідження? В чому їхній зміст?

Перелічіть дуже коротко основні досягнення і результати проведеного дослідження. Який єдиний загальний висновок може узагальнити усі отримані результати?

25. Подальші дослідження На які подальші дослідження спрямовують Вас отримані результати?

Перелічіть найбільш термінові та найважливіші з них.

31

ДОДАТОК Б ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ СОЦІОЛОГІЧНОГО

ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ 6

1. Не починайте розробку програми раніше, ніж зрозумієте, в чому головна проблема дослідження, її пізнавальний і практичний зміст.

2. Обміркуйте та обговоріть з іншими, чи є дана проблема достатньо значущою в теоретичному і/або практичному розумінні, щоб затратити зусилля на дослідження, чи немає готових аналогів вирішення проблеми, чи не є вона частиною іншої, більш загальної. Якої саме, чи існує розв’язок цієї загальної проблеми?

3. Залежно від попереднього обміркуйте, чи буде дослідження теоретико-прикладним або практично-прикладним, а потім вирішіть, чи маєте достатньо ресурсів (знань, джерел додаткової інформації, матеріальних засобів) для проведення дослідження такого виду в прийнятні строки.

4. Постарайтеся в попередньому варіанті деталізувати проблему, намітити об’єкт і уточнити предмет дослідження і знову продумайте, які практичні труднощі виникнуть під час проведення дослідження. Зокрема, в якій мірі доступні об’єкти дослідження, чи маєте ви потрібні матеріальні ресурси, чи отримаєте ви достатню підтримку з боку відповідальних осіб, зацікавлених у вивченні і розв’язанні даної проблеми, або що слід зробити, щоб викликати такий інтерес.

5. Тепер виможете чітко сформулювати ціль дослідження – на яке головне питання повинна бути дана відповідь і наскільки детальним вона повинна бути стосовно до вибраного предмета дослідження або заданого в прикладному дослідженні об’єкта. Чи повинні бути встановлені певні взаємозв’язки і залежності, або чи слід продовжити дослідження шляхом розробки варіантів практичного вирішення певних проблем. Остаточно визначивши, до якого типу відноситься ваше дослідження, переходьте до розгортання системи задач.

6. Зробіть прикидку “дерева цілей” дослідження, тобто максимально детально розгорніть послідовність задач, яку належить розв’язати для досягнення цілей. Перевірте, чи не пов’язані задачі, які потрапили в різні “гілки”, тобто чи можна їх розв’язати економічним способом, користуючись однією і тією ж інформацією під різними кутами зору.

7. Тепер безжалісно відтинайте “побічні гілки”, тобто задачі, прямо чи зовсім не пов’язані з головними; складіть з них окремий список і поміркуйте, чи можна їх розв’язати, користуючись інформацією, необхідною для головних задач.

8. Складіть список питань для з’ясування особливостей предметної області і об’єкта вивчення: що читати? З ким консультуватися?

9. Не жалійте часу на “самоосвіту”, звертайтеся до новітньої літератури з предмета (в ній ви знайдете посилання на фундаментальні роботи і досвід) і

6 Ядов В.А. Стратегия социологического исследования: описание, объяснение, понимание социальной реальности. – М.: Добросвет, 1998. – С.127-130.

32

знову проконсультуйтеся з доступними вам спеціалістами. В підсумку визначте принциповий план дослідження і, якщо це не буде дослідження за планом – розвідка (що в основному вже виконано), приступайте до деталізації програми за фрагментами.

10. Зробіть першу прикидку основних структурних компонентів і зв’язків об’єкта вивчення, виділяючи предмет аналізу відповідно до цілі і основних завдань дослідження. Одночасно формулюйте головні гіпотези і уточнюйте зміст основних понять, які увійшли у формулювання гіпотез.

11. Обговоріть з іншими свою прикидку, ще раз зверніться до спеціалістів-дослідників і практиків і після цього приступайте до систематичної обробки понятійного апарату, загальної концепції та формулювання робочих гіпотез.

12. Продумайте, наскільки задовільна семантична і емпірична інтерпретація ключових понять, які входять у гіпотези, і якими даними ви володієте для отримання потрібної інформації. Складіть схему: зліва – ознаки ключових понять, справа – відповідні показники і в останній колонці – як отримати відомості про дані показники (прикидка методичного забезпечення дослідження). Вирішіть, які методики доведеться розробити спеціально, що можна використати з того, що вже розроблене.

13. Визначте принциповий план вибірки, пам’ятаючи про важливість якісного її представлення відповідно до цілей дослідження; порівняйте допустимий рівень похибки вибірки цілям і задачам дрібності аналізу проблем; з’ясуйте практичні можливості реалізації плану вибірки, знову поверніться до змісту програми та внесіть потрібні уточнення.

14. Оформіть програму як окремий документ дослідження; це згодиться вам не лише під час проведення дослідження, але й при підготовці підсумкового звіту або публікації.

33

ДОДАТОК В ТЕМАТИКА КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ, ЗАПРОПОНОВАНИХ

КАФЕДРОЮ “МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ”

Спеціалізація “Зв’язки з громадськістю” 1. ПР як демократичний інститут сучасного суспільства. 2. Електоральні зв’язки з громадськістю: форми та методи. 3. Внутрішня та зовнішня комунікативна політика комерційних установ і організацій (на прикладі конкретної організації). 4. Внутрішня та зовнішня комунікативна політика соціокультурних установ і організацій (на прикладі конкретної організації). 5. Шляхи запобігання та боротьби з інформаційною агресивністю конкурентів. 6. Внутрішня та зовнішня комунікативна політика України (Польщі, Чехії, Словаччини, Росії). 7. Порівняльний аналіз внутрішньої та зовнішньої комунікативної політики окремих країн. 8. ПР і право громадян на об’єктивну інформацію. 9. ПР як фактор демократизації сучасного суспільства. 10. Демократія в інформаційному суспільстві. 11. Демократія в контексті побудови глобального суспільства. 12. Місцева влада очима журналістів місцевих ЗМІ. 13. Імідж політичного лідера та шляхи його формування. 14. Формування іміджу силових структур України засобами ПР. 15. Стратегія та тактика позиціонування організацій та установ у національному (міжнародному) інформаційному просторі. 16. Комунікативні та організаційно-психологічні особливості ведення виборчої кампанії. 17. Організація пропагандистської кампанії політичної партії при змішаній виборчій системі. 18. Інформаційно-аналітичне забезпечення виборчої кампанії депутата Верховної Ради України (місцевих Рад, мера тощо). 19. Інформаційне забезпечення політичних партій і рухів. 20. Інформаційний супровід політичних і виборчих процесів. 21. Зовнішньополітичні стратегії сучасних українських партій. 22. Побудова і імідж конкретної політичної партії. 23. Побудова іміджу Верховної Ради (місцевих органів влади). 24. Використання лівих ідеологій в політичних технологіях: сучасний український досвід. 25. Український досвід використання екологічної проблематики у політичних технологіях. 26. Використання націоналістичної ідеології в сучасних політтехнологіях України. 27. Сучасний український досвід використання ліберальної ідеології в політтехнологіях.

34

28. Сучасний український досвід використання консервативної ідеології в політтехнологіях. 29. Релігійний фактор у сучасних українських політтехнологіях. 30. Використання архетипів у формуванні іміджів. 31. Формування іміджів у контексті поширених лідерів. 32. “Негативна іміджелогія”: український досвід. 33. Іміджі українських політиків. 34. Специфіка формування іміджів українських владних структур. 35. Іміджі українських засобів масової інформації. 36. Формування іміджів: український ментальний контекст. 37. Іміджі українських політичних партій. 38. Іміджі українських громадських організацій. 39. Іміджі українських бізнесових структур. 40. Імідж України як держави: внутрішньо й зовнішньополітичні контексти. 41. Імідж релігійних організацій в Україні. 42. PR-аспекти діяльності органів державної влади. 43. Механізми реалізації політичних комунікацій на регіональному рівні. 44. Технологія демократичних виборів: іміджеві аспекти. 45. Громадська думка як носій комунікації.

Спеціалізація “Міжнародна журналістика” 46. Світові тенденції розвитку засобів масової інформації. 47. Інформаційне забезпечення діяльності ЗМІ. 48. Інтернет-журналістика в контексті побудови глобального інформаційного суспільства. 49. Стан і перспективи розвитку національного телерадіоінформаційного простору України. 50. Міжнародний телерадіоінформаційний простір і шляхи збільшення української присутності в ньому. 51. Політична реклама в національних (регіональних, місцевих) засобах масової інформації. 52. Європейська політика в галузі засобів масової інформації. 53. Європейський проект механізму правового регулювання діяльності засобів масової комунікації. 54. Етнічні аспекти професійної діяльності журналіста-міжнародника. 55. Правове регулювання діяльності засобів масової інформації у Франції (Великобританії, Німеччини тощо). 56. Телекомунікації в інформаційному суспільстві. 57. Використання ЗМІ як зброї в ідеологічній боротьбі. 58. Міжнародно-правова регламентація змісту масової інформації. 59. Міжнародно-правовий статус журналістів. 60. Особливості політики (назва країни, організації) щодо врегулювання проблеми концентрації власності у засобах масової інформації.

35

61. Особливості підготовки і розповсюдження інформаційних продуктів найвпливовішими телевізійними компаніями світу. 62. Особливості підготовки і розповсюдження інформаційних продуктів найвпливовішими радіокомпаніями світу. 63. Особливості підготовки і розповсюдження інформаційних продуктів найвпливовішими засобами друкованої преси світу. 64. Аналіз особливостей розподілу інформаційних ресурсів в глобальній мережі Інтернет. 65. Аналіз напрямків правового регулювання діяльності засобів масової інформації у (назва регіону).

Спеціалізація “Аналітичне та пропагандистське забезпечення зовнішньополітичних інтересів”

66. Імідж України та українців у країнах світу. 67. Імідж окремих країн світу в Україні. 68. Політичні проблеми інформаційної безпеки України. 69. Інтеграція України у світовий інформаційний простір. 70. Присутність України в світовому інформаційному просторі як фактор формування позитивного іміджу. 71. Законодавче забезпечення інформаційної безпеки України (країн СНД, країн західнослов’янського регіону). 72. Правове забезпечення системи захисту інформації в Україні. 73. Нові інформаційні технології як засіб в ідеологічній обробці населення. 74. Законодавче забезпечення процесу побудови в Україні інформаційного суспільства. 75. Інформаційне суспільство України в європейському контексті. 76. Забезпечення інформаційної відкритості українського суспільства. 77. Міжнародне співробітництво у галузі комунікації та інформації. 78. Інформаційна політика США (Франції або інших зарубіжних країн). 79. Порівняльний аналіз концепцій національної інформаційної політики окремих держав. 80. Інформаційна політика розвинутих європейських країн. 81. Інформаційна політика Польщі (Чехії, Словаччини). 82. Інформаційна політика Росії (країн СНД). 83. Дипломатія в системі міжнародних інформаційних відносин. 84. Інформаційні аспекти конкретної взаємодії. 85. Інформаційне протиборство в міжнародних конфліктах. 86. Політичний аналіз комунікаційної стратегії ЮНЕСКО. 87. Вплив новітніх комунікаційних технологій на розвиток демократичних процесів. 88. Правове регулювання міжнародних інформаційних відносин за участю міжнародних організацій. 89. Інформаційно-аналітична робота посольств України в конкретній країні.

36

90. Етичні проблеми міжнародного співтовариства як інформаційної цивілізації. 91. Інформаційне забезпечення інтеграції України в ЄС. 92. Україно-російські відносини: інформаційно-пропагандистський аспект. 93. Інформаційна присутність України в європейському інформаційному просторі. 94. Мотиваційний аналіз політичних комунікацій (на прикладі політичної партії). 95. Штучний інтелект у вивченні політичного мислення. 96. Використання івент-аналізу для вивчення політичних процесів. 97. Державні рішення як об’єкт системного аналізу. 98. Системно-структурна модель прийняття політичних рішень. 99. Аналіз політичних ситуацій в умовах конфлікту. 100. Застосування методу сценарію для прогнозування розвитку суспільних комунікацій. 101. Аналіз національних інтересів України на сучасному етапі. 102. Проблеми взаємодії громадянського суспільства і влади: інформаційні аспекти. 103. Методи політичної комунікації. 104. Використання фокусних груп для вивчення соціально-політичних комунікацій. 105. Досвід України в реалізації програми “Партнерство заради миру”. 106. Роль міжнародної інформації в захисті прав людини. 107. Міжнародне право масової інформації. 108. Галузеві принципи міжнародного права масової інформації. 109. Аналіз міжнародних договорів в сфері інформаційного права. 110. Міжнародно-правове співробітництво в області інформації. 111. Сучасні проблеми інформаційної етики та їх вплив на формування державних політичних стратегій побудови інформаційного суспільства в країнах (назва регіону). 112. Вплив сучасних проблем інформаційної етики на формування політичних стратегій міжурядових організацій (назва окремої організації) в контексті побудови інформаційного суспільства. 113. Сучасні етичні виклики інформаційного суспільства та їх вплив на формування державної інформаційної політики (назва країни). 114. Аналіз основних напрямків діяльності міжнародних організацій по врегулюванню сучасних проблем інформаційної етики. 115. Особливості формування європейської інформаційної політики в контексті врегулювання етичних проблем інформаційного суспільства. 116. Сучасні міжнародні процеси у сфері інформації і комунікації та їх вплив на формування національних (регіональних, глобальних) політичних стратегій розвитку. 117. Аналіз сучасних тенденцій розвитку інформаційної сфери міжнародного співтовариства (назва регіону, країни).

37

118. Вплив міжнародних організацій сфери інформації та комунікації на розвиток сучасних міжнародних інформаційних процесів (інформаційних процесів окремого регіону). 119. Аналіз політичної стратегії формування інформаційного суспільства Європейського Союзу. 120. Аналіз політичної стратегії формування інформаційного суспільства Ради Європи. 121. Політика країн Центральної Європи в контексті формування європейського інформаційного суспільства. 122. Політика країн СНД в контексті формування глобального інформаційного суспільства. 123. Політика країн Східної Європи в контексті формування європейського інформаційного суспільства. 124. Аналіз державної політики України у сфері інформації і комунікації в контексті формування європейського інформаційного суспільства. 125. Аналіз державної політики Чеської Республіки (Республіки Польща, Угорської Республіки, Словацької Республіки) у сфері інформації і комунікації в контексті формування європейського інформаційного суспільства. 126. Аналіз політичної стратегії формування інформаційного суспільства країн-учасниць Вишеградської групи (назва організації). 127. Аналіз концепцій побудови інформаційного суспільства в країнах (назва регіону). 128. Аналіз політичної стратегії формування інформаційного суспільства в (назва країни). 129. Особливості політики (назва країни, організації) щодо врегулювання проблеми приватизації телекомунікацій. 130. Аналіз процесу конвергенції у сфері інформації і комунікації. 131. Аналіз процесу інтерактивності комунікацій у сфері інформації і комунікації. 132. Аналіз інформаційного ринку України. 133. Аналіз міжнародного інформаційного ринку. 134. Особливості підготовки і розповсюдження інформаційних продуктів найвпливовішими інформаційними агентствами світу. 135. Основні напрямки та особливості діяльності міжнародних інформаційних фірм (назва фірми). 136. Основні напрямки та особливості діяльності міжнародних дослідницьких центрів у сфері міжнародних відносин (назва центру). 137. Особливості діяльності по наданню інформаційних послуг найбільшими музеями світу. 138. Аналіз напрямків інформаційної діяльності регіональних та міжнародних інформаційних агентств на інформаційному ринку. 139. Аналіз напрямків розвитку сучасної інформаційної індустрії. 140. Проблема глобалізації комунікації та її вплив на формування національних (регіональних) політик у сфері інформації і комунікації.

38

141. Вплив діяльності інформаційних транснаціональних корпорацій на перебіг процесів у сфері інформації і комунікації. 142. Участь транснаціональних корпорацій у процесі розвитку інформаційного суспільства на регіональному та глобальному рівнях. 143. Напрямки та особливості впливу державних органів на розвиток сфери інформації і комунікації при забезпеченні процесу переходу до інформаційного суспільства в (назва країни) (на основі аналізу рішень органів державної влади). 144. Напрямки співробітництва світового співтовариства на шляху до глобального інформаційного суспільства. 145. Напрямки та особливості інформаційного забезпечення міжнародних конфліктів (на прикладі конкретного конфлікту). 146. Проблема захисту інформаційної інтелектуальної власності та напрямки її вирішення в країнах світу. 147. Теоретичні передумови формування інформаційного суспільства. 148. Економічні передумови формування інформаційного суспільства. 149. Політичні передумови формування інформаційного суспільства. 150. Соціальні передумови формування інформаційного суспільства. 151. Культурні передумови формування інформаційного суспільства.

Спеціалізація “Міжнародні інформаційні системи та технології” 152. Соціалізація інформаційної техніки. 153. Веб-сайт установи та організації як інструмент формування її іміджу. 154. Проект системи дистанційного навчання студентів спеціальності “Міжнародна інформація”. 155. Створення інформаційної освітньої мережі “Рівненський інститут слов’янознавства”. 156. Інтернет як оперативний засіб інформування громадськості. 157. Стан та перспективи розвитку національних складових глобальної інформаційної мережі Інтернет (на прикладі окремих країн або груп країн). 158. Стан та перспективи розвитку інформаційних технологій в Україні. 159. Правове регулювання діяльності в Інтернет. 160. Інтернет як середовище реалізації суспільних відносин. 161. Правові та етичні засоби регулювання діяльності в Інтернет. 162. Держава та Інтернет в глобальному інформаційному суспільстві. 163. Використання Інтернет для аналізу та прогнозування зовнішньої політики держави. 164. Міжнародно-правове регулювання технічних аспектів розповсюдження масової інформації. 165. Аналіз стану і перспектив розвитку сучасних інформаційних і комунікаційних технологій у світі (назва регіону, країни). 166. Аналіз особливостей розподілу інформаційних ресурсів в глобальній мережі Інтернет. 167. Аналіз сфер та напрямків застосування новітніх інформаційних і комунікаційних технологій у світі.

39

ДОДАТОК Г ЗРАЗОК ЗАВДАННЯ ТА КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН ПІДГОТОВКИ

КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

РІВНЕНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВА КИЇВСЬКОГО СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Факультет: міжнародних відносин Кафедра: міжнародної інформації Спеціальність: 6.030400 – міжнародна інформація

“Затверджую” Завідувач кафедри Підпис / Є.Б.Тихомирова /

15 жовтня 2008 р.

ЗАВДАННЯ

на кваліфікаційну роботу студентові МИХАЛЬЧУКУ РОМАНУ ЮРІЙОВИЧУ

1. Тема роботи “ВИБІР ОПТИМАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ І ТАКТИЧНИХ РІШЕНЬ

В УМОВАХ ПЕРЕДВИБОРНОЇ КАМПАНІЇ В УКРАЇНІ” затверджена наказом по інституту № 1 від 1 жовтня 2008 р.

2. Термін здачі студентом закінченої роботи: 25 травня 2009 р. 3. Вихідні дані до роботи: Дослідити стратегії і тактику передвиборних

кампаній на прикладі кампаній кандидатів у Президенти України під час президентських виборів.

4. Зміст роботи (перелік питань, які належить розробити ):

1. Менеджмент виборної кампанії. Стратегія як основа успіху виборної кампанії.

2. Розробка оптимальної стратегії і тактичних рішень у період президентської виборної кампанії.

3. Реалізація стратегій в період президентської кампанії. 5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових

малюнків, креслень, т.д.) Плакати; презентації, виконані з допомогою програмного комплексу Microsoft PowerPoint

40

6. Консультанти із зазначенням розділів, що відносяться до них: Підпис, дата

Розділ Консультант Завдання видав

Завдання прийняв

Розділ 1–3 Професор, кандидат філософських наук Тихомирова Є.Б.

7. Дата видачі завдання: 10 жовтня 2008 р.

Керівник підпис / Б.Юськів / Завдання прийняте до виконання підпис / Р.Михальчук /

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ п/п Назва етапів роботи

Термін виконання етапів

роботи Примітка

1. Вивчення літератури з тематики роботи 10.10.2008–20.12.2008

2. Розробка плану роботи 20.12.2008–25.12.2008

3. Підготовка чорнового варіанту розділу 1 25.12.2008–25.01.2009

4. Підготовка чорнового варіанту розділу 2 25.01.2009–25.02.2009

5. Підготовка чорнового варіанту розділу 3 25.02.2009–25.03.2009

6. Завершення роботи над розділом 1 25.03.2009–05.04.2009

7. Завершення роботи над розділом 2 05.04.2009–25.04.2009

8. Завершення роботи над розділом 3 25.04.2009–05.05.2009

9. Оформлення роботи 05.05.2009–05.06.2009

10. Здача роботи на рецензування 05.06.2009

11. Підготовка тексту виступу під час захисту роботи

10.06.2009

Студент підпис / Р.Михальчук / Керівник роботи підпис / Б.Юськів /

41

ДОДАТОК Д ЗРАЗОК ТИТУЛЬНОЇ СТОРІНКИ

РІВНЕНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВА КИЇВСЬКОГО СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Факультет міжнародних відносин

Кафедра міжнародної інформації

Кваліфікаційна робота на тему "ВИБІР ОПТИМАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ І ТАКТИЧНИХ

РІШЕНЬ В УМОВАХ ПЕРЕДВИБОРНОЇ ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ КАМПАНІЇ В УКРАЇНІ",

представлена на здобуття звання бакалавра за спеціальністю

6.030400 – Міжнародна інформація

Виконав студент: групи МІ–005 Михальчук Роман Юрійович Науковий керівник: Юськів Богдан Миколайович, в.о.професора, кандидат економічних наук

РІВНЕ – 2009