10 ВІСНИК Пенсійного фонду України

ТЕМА

заради послуг

листопада

Рік тому стартував проект Програми розвитку ООН «Підтримка реформи соціального сектору в Україні». «Вісник» поцікавився: як ця гуманітарна послуга поліпшує вітчизняні соціальні послуги?

ВОЛОНТЕРИ

ÑÎÖ²ÀËÜÍÀ ÏÎ˲ÒÈÊÀ: ÍÎÂÀ ßʲÑÒÜ

«Æèòòÿ ëþäèíè äî òèõ ï³ð ìຠö³íí³ñòü, ïîêè ëþäèíà ìîæå äîïîìàãàòè ³íøèì».

Іван Франко, класик української літератури,

громадський діяч

У першу неділю листопада Україна вже учотирнадцяте відзначає День працівника соціальної сфери. Він є свідченням високої оцінки державою ролі тих, хто щодня забезпечує реалізацію державної політики у сфері соціального захисту, трудової зайнятості, організації оплати і безпеки праці, трудових відносин. Тож можна сказати напевне, що соціальна робота – мистецтво налагоджувати зв’язки між людьми. Отже, це професійне свято по праву належить усім, хто виявляє милосердя, творить добро не лише відповідно до службових обов’язків, а й за велінням совісті та покликом душі.

Нині у соціальній сфері України працює понад 150 тис. осіб. Вони дарують людям надію на ліпше, вчасно подають руку допомоги нужденним. Для багатьох із них слова Івана Франка, винесені в епіграф, стали сенсом життя. Тим часом у червні нинішнього року розпочато і досі триває формування додаткового корпусу соціальних дільничних, до якого увійде 12 тис. осіб. Завдяки їм соціальна робота має стати ближчою до людей, засвідчити принципово новий, європейський підхід до роботи, зорієнтований щонайперше на громадян похилого віку, інвалідів, ветеранів війни та праці, а також на вирішення проблем українських сімей та захист прав дітей.

Інакше кажучи, система соціальної сфери України нині перебуває у стані глибокого якісного реформування. Воно безпосередньо пов’язане із процесами докорінного переоснащення соціальної політики держави загалом, з ініціативою якого виступив навесні нинішнього року Президент України Віктор Янукович. Користуючись нагодою, «Вісник» вирішив вкотре придивитися, як виконується основне завдання президентської програми «Нова якість соціальної політики».

заради послуг заради послуг заради послугПослуга

КАРТА ДОПОМОЖЕ ВІЗОЧНИКАМ Дніпропетровський студент-волонтер створив карту, яка полегшить життя інва-

лідам-візочникам. Ім’я 19-річного ентузіаста – Сергій Постолака. За допомогою його спеціальної карти

можна знайти громадські місця Дніпропетровська, куди без перешкод можуть потрапити люди з обмеженими можливостями.

Активіст наповнює карту інформацією про безбар’єрний простір міста на одному з ін-тернет-ресурсів, де представлено понад 90 міст країн СНД. Дніпропетровськ, природно, став лідером за наповнюваністю карти – на ній уже позначено 400 об’єктів обласного цен-тру. Інформацію про них Сергій збирав самостійно, хоча не відмовлявся і від допомоги різних громадських і муніципальних організацій.

11

ËÈÑÒÎÏÀÄ 2012

ВІСНИК Пенсійного фонду України

Організатори цього проекту вже поставили свій «діагноз»: соці-альний сектор України потерпає

від трьох недоліків. По-перше, для України з її рівнем економічного роз-витку соціальні видатки завеликі. По-друге, соцпослуги не дуже ефективні, і населення не задоволене їх обсягом і якістю. По-третє, соціальна допомога часто надається людям, які не дуже її потребують, водночас справді нуж-денні потерпають, не отримуючи на-лежної підтримки.

Про те, як лікується «хвороба», та перспективи діяльності проекту ПРООН «Підтримка реформи соціального сек-тору в Україні» розповіла «Віснику» його керівник Олена ІВАНОВА.

Як і чому виникла ідея ство-рення саме такого проекту?

– Як зауважив один політик, рефор-ми починаються там, де закінчують-ся гроші. У соціальній сфері України давно вже потрібні були зміни. Давно йдеться про реформування системи пільг, адже не може бути так, скажімо, що більшість нашого населення нале-жить до пільгових груп і потребує ма-теріальної підтримки. У багатьох країнах зовсім інший підхід: спершу визначаються потреби, а вже відповідно до них – характер допо-моги та її матеріаль-ний вимір. Причому такі розрахунки ро-бляться щодо по-треб конкретної людини або сім’ї.

Про рефор-мування ж сис-теми соціальних послуг в Укра-їні йшлося ще років вісім тому. Тоді я працювала в Українському фонді соціальних інвести-цій – спільному проекті Світового банку та уря-

ду України, який якраз і був спрямо-ваний на реформування системи со-цпослуг. На жаль, тоді багато чого не вдалося. Був певний період, коли про таке реформування просто забули. Тож нинішній проект можна вважати поверненням до попереднього чи його продовженням. Нехай там як, але про-ект «Підтримка реформи соціального сектору в Україні» був покликаний надати підтримку уряду України, Мі-ністерству соціальної політики у при-скоренні та впровадженні реформ у соціальній політиці. Планувалося, що має бути підтримка в реформуванні пенсійної системи, соціального стра-хування, соціальної допомоги і соці-альних послуг. Ми почали працювати, підготували вже кілька звітів та екс-пертних рекомендацій...

Яких саме?– Міністерство соціальної політики

визначило нам пріоритетні напрями і конкретні завдання, у руслі яких ми і працюємо. Торік наші експерти підготу-вали пропозиції щодо реформи пенсій-ної системи та проведення адміністра-тивної реформи в соціальному секторі.

Цього року зосередилися на секторі соціальних по-слуг. Розробили пропози-

ції щодо змін до закону про соціальні послуги, і нам приємно, що вони були враховані. Наші експерти долучилися до створення перелі-

ку та стандартів со-ціальних послуг, яких вимагає но-вий закон. Треба додати, що досі такого пере-ліку в Україні не було, а лише

законодавчо ви-значені види со-

ціальних послуг – наприклад, соці-

ально-психологічні або соціально-еконо-

мічні... (Перелік соцпослуг затвердже-но наказом Мінсоцполітики №537 від 03.09.2012 року. – Ред.). Підготували й методичні рекомендації з визначення потреб населення в соцпослугах. Це також передбачено законодавчими змі-нами: аби послуги надавалися адресно, потрібно детально вивчити реальні по-треби в них.

Співпрацюємо з Міністерством соцполітики і в питаннях соціально-го замовлення. Про що йдеться? За-конодавчими новаціями передбачено, що відтепер соціальні послуги можуть надавати суб’єкти будь-якої форми власності та господарювання. Інакше кажучи, їх потрібно буде закуповува-ти або замовляти, тож розробляємо відповідний пакет документації – це будуть і методичні рекомендації для місцевих органів влади, як здійсню-вати соціальне замовлення, і типовий договір між замовником та надава-чем соціальних послуг, і рекомендації щодо розрахунку їх вартості.

Окреме й велике питання – опти-мізація соціальних служб. Перш за все, йдеться про територіальні центри, які надають послуги переважно людям по-хилого віку та з інвалідністю. Потрібно переглянути організацію їхньої діяль-ності. Тут, очевидно, потрібне нове по-ложення щодо територіальних центрів, зміни регламенту їхньої діяльності. Бо ж що відбувається нині? Спочат-ку створюється установа, яка набирає собі клієнтів. Варто ж діяти навпаки: спершу визначити потреби, а вже потім вирішити – терцентр самостійно нада-ватиме послуги чи закуповуватиме їх у когось іншого.

Потребує ретельного обговорен-ня, дослідження і прийняття відповід-ного рішення питання щодо кваліфі-каційних характеристик працівників та структури соціальних установ. Тут належить думати, чи залишити в них стару трирівневу структуру (соціальні робітники, працівники і фахівці), чи за-провадити дворівневу (фахові і нефахо-ві працівники) – так, як це прийнято у світовій практиці.

заради послугПослуга

«ГОЛОВНА ФУНКЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ІНСПЕКТОРА»

Соціальні інспектори створять базу всіх соціально незахищених сімей у країні,

які одержують адресну допомогу. Про це, за повідомленням прес-

служби Кабміну, заявив Прем’єр-міністр України Микола Азаров на нещодавній зустрі-

чі із представниками обласної асоціації органів місцевого самоврядування під час його робочої по-їздки в Дніпропетровську область.

За словами прем’єра, це дозволить адресно спрямовувати ресурс на підтримку таких ро-дин. «Той фінансовий ресурс, який ми маємо, повинен адресно спрямовуватися на під-тримку саме тих сімей, які цього потребують і не можуть самі вирішити проблеми свого соціального захисту. Це головна функція соціального інспектора. Протягом року ми отримаємо чітку паспортизацію кожної со-ціально незахищеної родини», – заявив Микола Азаров.

За словами прем’єра, це дозволить адресно спрямовувати ресурс на підтримку таких ро-дин. «Той фінансовий ресурс, який ми маємо, повинен адресно спрямовуватися на під-тримку саме тих сімей, які цього потребують і не можуть самі вирішити проблеми свого соціального захисту. Це головна функція соціального інспектора. Протягом року ми отримаємо чітку паспортизацію кожної со-ціально незахищеної родини», – заявив

АВТОРИ-ТЕТНО

12 ВІСНИК Пенсійного фонду України

ТЕМА

Як бачимо, ви тісно співп-рацюєте з Міністерством соціальної політики. Це партнер проекту чи його куратор?

– Національним директором проекту є заступник міністра соціальної політики УкраїниЛідія Дроздова. У цьому – своє-рідний підхід програми розвитку ООН: координація проектів під так званим на-ціональним впровадженням. Тож оби-рається національний директор, який затверджує план роботи, проводить звіт-ні наради... Ми дуже ретельно погоджу-вали план своєї діяльності на цей рік і нарешті знайшли те, що дійсно потрібно Міністерству. Тому варто говорити саме про тісну співпрацю: маємо «почуття ліктя» із працівниками Мінсоцполітики, погоджуємо з ними свої розробки.

Досвідом яких країн корис-туєтеся для його «приживлення» в на-ших реформах?

– Повчальне є скрізь. Але не варто при цьому забувати, що в нас склалися свої історичні передумови, своя систе-ма служб, свій менталітет. Скажімо, є країни, де існують стандарти послуг, а є й такі, де їх немає. Наприклад, Вели-ка Британія: там є стандарти, це більш регульована країна. А у Швеції – одній із найрозвиненіших у соціальному сен-сі держав – таких стандартів не існує. То ж яку модель обрати для України? Мабуть, на цьому етапі все-таки англій-ську, бо вона більш регульована, безпеч-ніша для надавачів послуг. Адже за тією системою контролю, яка в нас склалася, їм легше обґрунтувати, чому вони діють так, а не інакше.

У серпні в країні почали пра-цювати соціальні дільничні інспектори. Чого очікувати від їхньої появи?

– Звісно, їх – ще не обіцяних 12 ти-сяч, але на початок вересня уже налічу-валося більше дев’яти тисяч. Дільнич-них дуже швидко рекрутували з різних фахівців – учителів чи лікарів, хоч на-справді вони повинні мати спеціальну підготовку, уміти фахово оцінити по-треби та організувати допомогу людині або сім’ї. Саме соціальні дільничні ма-ють визначати, чого потребує людина, і запобігати осіданню коштів у кишенях тих, кому допомога насправді не потріб-на. Для такої роботи 12 тисяч – замало. Для прикладу, у Латвії один соціальний працівник діє на тисячу осіб, у нас вихо-дить один – на три тисячі осіб міського населення і на півтори тисячі – сіль-ського.

Одразу виникла й така проблема: до кого прикріпити соціальних дільнич-них? Нині вони фактично належать до

служб у справах сім’ї, дітей та молоді і займаються переважно проблемами саме сімей із дітьми, які потрапили у складні життєві обставини. Але ж є дуже багато сімей, у яких немає дітей, але зайнятися ними можуть і повинні тільки дільнич-ні інспектори. Це можуть бути, напри-клад, дорослі люди з інвалідністю або ж пенсіонери, у яких доросла дитина з інвалідністю чи зловживає алкоголем, наркотиками. Такі сім’ї, за нормами на-шого законодавства, виходять за межі со-ціальної підтримки, не підпадають під опіку територіального центру, отже, залиша-ються без допомоги – наодинці зі своїми проблемами.

Словом, це питан-ня дуже важливе, тут є над чим порозмірко-вувати.

Наприклад?– Свого часу я довго займалася про-

блемами працевлаштування людей з інвалідністю. Ось що виходить: дорос-лі люди з інвалідністю, які хочуть пра-цювати, але не можуть знайти роботу, потрапляють до групи, якою ніхто не опікується. Територіальні центри звер-тають увагу тільки на тих інвалідів, які потребують догляду, а центри соціаль-них служб для сім’ї, дітей та молоді до сімей, які потрапили у скруту, зарахову-ють тільки сім’ї з дітьми або молоддю. У свою чергу служби зайнятості розгляда-ють таких людей лише з точки зору під-бору для них підходящої роботи. Однак для того, щоб людина почала працювати, потрібна не тільки вакансія, а ще кілька важливих речей.

Цікавий приклад розв’язання такої проблеми я бачила в Нідерландах. Жінка могла пересуватися лише на інвалідному візку. Аби вона могла дістатися до робочо-го місця, роботодавець надав їй службо-вий автомобіль, переобладнаний на ручне керування за кошти спеціального фонду,

який займається проблемами людей з ін-валідністю. Із того ж фонду їй оплатили допомогу по домогосподарству хатньої робітниці. Працюючи, жінка отримує за-робітну плату і сплачує податки.

Важливо, щоб наш дільничний соці-альний працівник став таким собі «мене-джером випадку», який би міг вивчити такі ситуації й організувати відповідну допомогу. У цьому й полягає саме адрес-

ність допомоги. Її у нас визначають пере-важно з розрахунку матеріальних статків людини і відповід-ного висновку: має вона при цьому право на соціальну допомо-гу чи ні? Справжня адресність – у розу-мінні суті: чому лю-дина не має доходу, що в її житті не так? Чому бідна ця сім’я?

До речі, у бага-тьох країнах просто так соціальна допо-

мога не надається. Існує своєрідний ін-струмент: людина укладає соціальний контракт, який визначає не тільки її право на допомогу, але й певні обов’яз-ки – вона має щось зробити, щоб вийти із власної скрути. Знайти роботу, на-приклад, або позбутися шкідливих звичок, попрацювати на громадських роботах. Тобто соціальний договір спо-нукає людину не покладатися лише на державу – мовляв, я бідна, допомагай-те мені. Бо ж, попри все, кожен член суспільства відповідальний за власне життя.

Як уникнути суб’єктивності соціального дільничного?

– Для цього, по-перше, має бути розроблений відповідний інстру-ментарій, конкретні правила і мето-дика. Плюс сумлінність та ще плюс контролюючий механізм. Наші соці-альні дільничні пройшли відповідні короткотермінові курси. Поки що, звичайно, не було досліджень, які

«Суть проекту і полягає в тому, щоб допомогти з нагальними проблема-ми. Ми працюємо в тісній співпраці із працівниками Мінсоцполітики, погоджуємо з ними свої розробки. Показуємо приклади кращої прак-тики, яка має бути, але спираємося при цьому на те, що у нас є».

ÑÎÖ²ÀËÜÍÀ ÏÎ˲ÒÈÊÀ: ÍÎÂÀ ßʲÑÒÜ

СТВОРИЛИ «ТЕПЛИЧНІ» УМОВИВсеукраїнський благодійний фонд «Крона» вирішив допомогти підготуватися

до самостійного життя сиротам і дітям, позбавленим батьківської опіки, які меш-кають у сільському інтернаті.

Інтернат знаходиться у с. Комарівка Чернігівської області, тут також відкрили і на-вчально-виробниче аграрне тепличне господарство із виробництва екологічно чистих продуктів. Першими учнями стали 50 юнаків і дівчат. Заняття проходять двічі на тиждень після шкільних уроків. Бажаючі зможуть згодом проводити в теплиці і більше часу.

Ініціатива із соціальної адаптації підлітків доволі цікава, однак уже не єдина. Напри-клад, нещодавно в с. Велика Добронь Закарпатської області нідерландський благодійний фонд створив схоже тепличне господарство на базі тамтешніх інтернатів для дітей-сиріт.

СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ

листопада

13

ËÈÑÒÎÏÀÄ 2012

ВІСНИК Пенсійного фонду України

могли б «висвітлити» нову форму роботи. Проте в майбутньому вони могли б стати дуже корисним про-філактичним засобом.

У соціальній сфері профілак-тика так само важлива, як і в охороні здоров’я?

– Так, адже багатьом проблемам можна запобігти. Соціальні дільничні якраз такі питання дуже добре вирішу-ють. Для цього в різних країнах існу-ють свої спеціальні програми. Скажімо, коли у дитини тільки-но починаються відхилення в поведінці, її залучають до певних спецпрограм. Наприклад, «три дні у в’язниці», аби дитина побачила, що в’язниця – зовсім не романтично і не ці-каво. Це так звана шокова терапія – по-бачити все на власні очі зсередини, по-спілкуватися з людьми, які вже вийшли із в’язниці.

Є і так звані вуличні соціальні пра-цівники. Вони приходять у місця скуп-чення дітей і підлітків, проводять із ними дружні розмови, щоб відчути їхній настрій і тим самим запобігти можливо-му переходу від дрібного хуліганства до злочину.

А в Німеччині обладнують звичайну кімнату, щоб, скажімо, у дощ чи мороз діти могли прийти і перебути там пев-ний час. Для них є чай, солодощі. Мож-на проводити вечірки чи просто спілку-ватися. Дорослих наставників тут немає, але вони завжди десь неподалік.

Правда, це щось дуже схоже на наші колишні підліткові клуби при ЖЕКах? Або й на гуртки за інтересами. Є ж у нас і різноманітні гуртки, і музичні школи… Шкода, не всі про них знають. А дехто вважає їх задорогими. Нехай там як, але частенько наші діти лишаються наодин-ці із власним сумлінням.

Очевидно, що з цим пов’язані питання фінансових можливостей не тільки окремих родин, але й держави. Бо ж фінансування соціальної сфери залежить не стільки від потреби в ко-штах, скільки від того, яку суму закла-дено в бюджеті... Як можна змінити цю ситуацію?

– Авжеж, фінансування залежить від бюджету. Отже, говорити потрібно про те, як раціонально витрачати гроші. Справді, не можемо роздати більше, ніж маємо. А ще дуже важливо – змінити

сам підхід до надання допомоги. В Укра-їні немає реєстру отримувачів послуг, тож одна людина може «підписатися» одразу на кілька різних видів допомоги. Так само з пільгами – не завжди той чи інший із нас потребує їх. Наприклад, є пенсіонери, які отримують доволі при-стойні пенсії, і легко могли б оплачувати свій проїзд у громадському транспор-ті. Але вони не платять, бо належать до пільгової категорії. Забрати в деяких пенсіонерів таку пільгу – означає вдати-ся до непопулярного рішення, а це вже привід до маніпуляцій і спекуляцій у по-літиків. От і платимо, викидаємо гроші на вітер. Людині потрібно допомагати, якщо в неї справді недостатньо коштів на проїзд, – вона має отримувати або та-лони, або відповідну цільову допомогу.

Словом, є чимало шляхів для опти-мізації фінансування соціальної сфери. Наш проект якраз і покликаний на те, аби ретельно вивчити їх і запропонува-ти для втілення у реальне життя країни.

Бесіду велаНаталія ПОЖИДАЄВА

(«Вісник»)(«Вісник»)(«Вісник»)(«Вісник»)(«Вісник»)

НАША ДОВІДКАНАША ДОВІДКА

Програма розвитку ООН (ПРООН) – це глобальна мережа, яка надає країнам доступ до джерел знань, досвіду та ре-сурсів задля створення кра-щого життя. Співпрацюючи зі 166 країнами світу, допомагає їм знаходити власні шляхи розв’язання глобальних та на-ціональних проблем.

В Україні діяльність ПРООН розпочалася 1993 року. У берез-ні 2011 року система Організації Об’єднаних Націй в Україні та уряд України підписали Рамкову програму допомоги для України, яка була розроблена на базі Звіту щодо загальної оцінки потреб кра-

їни. Відповідно до визначеної стратегії допо-моги, агенції ООН спільно з урядом України координуватимуть свої програми та проек-

ти, розроблятимуть спільні ініціа-тиви та плани на 2012–2016 роки. Особлива увага приділятиметься чотирьом основним сферам: ста-лому економічному зростанню і подоланню бідності; соціальному розвитку; врядуванню та управлін-ню; навколишньому середовищу та зміні клімату.

Конкретніше – проект має на меті надання підтримки уряду та Міністерству соціальної політики України у прискоренні та впро-вадженні реформ у соціальній

політиці та досягненні коротко- та серед-ньострокових цілей розвитку. Проект впро-ваджується у два етапи.

Перший (друге півріччя 2011 та початок 2012 року) – консультативна підтримка Мініс-терства соціальної політики України з пере-гляду та розробки необхідних нормативних та стратегічних документів в основних сфе-рах реформи соціального сектору, зокрема в пенсійній реформі, соціальному захисті, со-ціальній допомозі та соціальних послугах, що сприятиме успішному проведенню реформи соціального сектору.

Другий етап (2012–2013 роки) – розробка стандартів соцпослуг, впровадження систе-ми забезпечення якості послуг та розвитку ринку соціальних послуг.

Проект «Підтримка реформи соціального сектору в Україні»

СОЦІАЛЬНІ ДІЛЬНИЧНІ – НА ПЕРШОМУ МІСЦІ

Необхідно налагодити тісний зв’язок між терцентрами і со-ціальними дільничними… Соціальну допомогу потрібно ви-

будувати в єдину систему. На першому місці повинні бути соціальні дільничні, зав-

дання яких – вчасно виявити проблему і зроби-ти так, щоб вона не призвела до кризи людини

чи сім’ї. Частково інформацію про проблеми громадян соціальні дільничні передаватимуть до територіальних центрів, які допомагатимуть тим, хто потребує допомоги…

Зараз ми працюємо над тим, щоб ця систе-ма функціонувала без збоїв. І ми досягнемо цього.

Сергій Тігіпко, віце-прем’єр-міністр –

міністр соціальної політики України

ми забезпечення якості послуг та розвитку ринку соціальних послуг.

ЦИТАТА ДО ТЕМИ