Що нам пропонує світ

ПІЗНАЙ ПРАВДУ№1 (79) січень−лютий 2007

1

У цьому номері:У цьому номері:

Видається за благословеннямВидається за благословеннямВидається за благословеннямВидається за благословеннямВидається за благословеннямректорату Львівської Духовноїректорату Львівської Духовноїректорату Львівської Духовноїректорату Львівської Духовноїректорату Львівської ДуховноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого Духа

Реєстраційне свідоцтво

ЛВ № 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Редактор:Володимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін

Заступник редактора:Олег ОвсяникОлег ОвсяникОлег ОвсяникОлег ОвсяникОлег Овсяник

Літературний редактор:Ольга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга Барабаш

Комп’ютерна верстка:Остап ГОстап ГОстап ГОстап ГОстап Гнатівнатівнатівнатівнатів

Комп’ютерний набір:Ігор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’як

Дизайн обкладинки і фотографія:Михайло ГМихайло ГМихайло ГМихайло ГМихайло Гуцулякуцулякуцулякуцулякуцуляк

Відповідальний за друкі розповсюдження:Михайло СемчишинМихайло СемчишинМихайло СемчишинМихайло СемчишинМихайло Семчишин

Цензор:о. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницький

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:

Львівська Духовна Семінарія Святого Духа,

вул. Хуторівка, 35,

м. Львів, Україна, 79070

тел./факс: (032) 244<93<59

e<mail: [email protected]

http://magazine.lds.lvivhttp://magazine.lds.lvivhttp://magazine.lds.lvivhttp://magazine.lds.lvivhttp://magazine.lds.lviv.ua/.ua/.ua/.ua/.ua/

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856

МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагувати

та скорочувати подані матеріяли.

Рукописи не повертаються

та не рецензуються.

Часопис спирається на “Український

правопис. Проєкт найновішої редакції”

Інституту української мови НАН

України, 1999.

При передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «Пізнай

Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.

© © © © © «Пізнай Правду», 2007.«Пізнай Правду», 2007.«Пізнай Правду», 2007.«Пізнай Правду», 2007.«Пізнай Правду», 2007.

№1(79)січень−лютий 2007

Тема

Сенс любови . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2

Любов до Бога . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Любов без прикрас . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

День святого Валентина – християнський празник? . . 6

Батьківщина у мене одна – Україна моя свята! . . . . . . . . . 9

“Дикі” сім’ї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .10

Простір спілкування

Одне, велике кохання на все життя. . . . . . . . . . . . . . . . . . .11

Дорога спасіння

Християнський погляд на терпіння, або чому Бог

допускає страждання? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

НЛО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16

Найкраще Різдво! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .17

Від Мене це було . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

Полеміка

Телегонія. Чи можливе врятування нації не від війни,

а від самих себе? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21

Чиїми свідками ви є? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .22

Літургійне богослов’я

Літургія вірних . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24

Сторінками історії

Спроби церковної унії за часів Данила Галицького . . . 26

Відродження Білоруської Греко<Католицької

Церкви . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27

Це цікаво

“Я тебе кохаю” всіма мовами світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . .30

Поезія

“Супер<свята” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .31

Боже, дякую Тобі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

2

Те м а

Єв р е ї в и р а ж а л и п о н я т т ял ю б о в и з а д о п о м о г о юдієслова аhеb та іменника,

який походить від нього аhаbаh.1 Условнику греків було чотиридієслова: stergein (означало почуттяродичів до дітей), eran (звідсипоходить eros, який згодом набираєпоганої слави), filein (дружба) таagapan (цей термін, обранийБіблією, мав на меті зберегти неві<

доме для поганського світу поняттяз усією його новизною).2 Тлумач<ний «Словник української мови» у12 томах подає вже набагато більшеможливих відтінків любови:

Любов – 1. Почуття глибокоїсердечної прихильності до особиіншої статі; кохання; стосунки міжчоловіком і жінкою, викликанісердечною прихильністю; 2. По<чуття глибокої сердечної прив’яза<ності до кого<, чого<небудь; 3. Гли<бока повага, шанобливе ставленнядо людини; глибока приязнь, викли<кана родинними зв’язками; 4. Інте<рес до чого<небудь; внутрішній,

духовний потяг до чого<небудь; при<страсть до чого<небудь.

Одним із найкращих описів любо<ви є гімн апостола Павла в Посланнідо Коринтян. Там йдеться про лю<бов, яка не вивищується, не шукаєсвого, все терпить. . . Там багатодефініцій, бо й сам апостол не мігдати єдиного визначення любови.3

Вона зажди залишатиметься таєм<ницею: «Любов є Бог (Ів. 4,8); а хтохоче визначити словом, що є Бог,той, послуговуючись сліпимрозумом, робить спробу перелічитипісок в безодні морській».4 Саметому о. Мень скаже: «Говорити пролюбов не така вже й корисна спра<ва. Треба спробувати жити в цьо<му».5 Лише так можна щось дізна<тись про таємницю, не ризикуючи„рахувати пісок”.

За цим таємничим словом криєтьсявражаюча кількість різних граней,що переливаються. Можна помира<ти від любови, дивлячись, як жайво<ронок вперше підіймається навеснув повітря і співає, або коли зимо<вого вечора сонце фарбує сніг. Абож, бачачи людське обличчя, в якомугорить думка і відчуття. Також, колибачимо прояв глибинних і склад<них, прекрасних людських дарів,талантів, переживань. Коли бачимопосмішку матері і розуміємо, що цеозначає. І коли матері хочетьсясміятися від задоволення, простодивлячись на своє немовля. Просто– тому, що воно існує! Це і є різніформи любови.6 Проте всі вони вжодному випадку не конфліктують іне заміняють, але лише доповню<ють одна одну. І у всіх цих проявівлюбови є одне спільне – вихід замежі власного „его”. Поза любов’юлюдина зосереджена лише на собі,вона вважає себе абсолютним цен<тром. Любов же дозволяє відкритиинші центри.7 Вона не може бутибезособовою, тому що любов – цеякраз чудове одкровення особи водній людині, особистого і єдиногосеред загального і звичного. Це

одкровення того, що гідне любови вній, того, що дано їй Богом.8

Любити – означає відкриватись. Цечесна і відкрита „гра”, незважаючина те, що все в нашому світі вчитьнас закриватись, захищатись, вико<ристовувати будь<які засоби длятого, щоб не піддавати себе небез<пеці, щоб нас не поранили, незнищили, не обдурили. Любов невизнає хитрощів, компромісів, по<двійної чи потрійної гри. Вонапряма і сутнісна.9 Любов є проти<лежністю до замкнутости та відго<роджености від усього оточуючогочи лише від когось поодинокого. Влюбові людина, навіть залишив<шись наодинці зі собою, ніколи небуде самотньою. Самотність – цесмерть, відвертість же серця – цевиконання того, що заповідав намХристос словами: «Якщо хто хочейти за Мною, нехай зречеться себе,візьме хрест свій і йде за Мною».10

Ось де справжній сенс життя!Переживаючи досвід любови, мипочинаємо бачити істинне, неви<диме значення речей і подій, зкотрих складається лінія людськогожиття, бо насправді любов і є тієютаємничою силою, яка через всезовнішнє, випадкове, досягає сере<дини, самої суті всіх і всього –Бога.11 Ми можемо сказати, щожили лише тоді, коли любили: «Хтолюбить, той живе. Хто втрачаєлюбов, той починає вмирати».12 Лю<бов починається з простих відчут<тів, а на високому рівні це піснясерця, яке, відкрите иншим людям,вийшло з в’язниці самозвеличення,замкнутости, ізольованости, само<ти. Навчитися любити – це означаєосягнути секрет життя, найголов<нішу її таємницю. Навчитись лю<бити означає навчитись жити.

І саме тому життя є ризиком, боризиком є любов. Хто любить, тойризикує, вийшовши з власного „я”,загубити себе в иншому і, зупинив<шись, не вміти вийти з такогостану „загублености”.13 Але тут нанас чекає наступний парадокс: самев такому ризику втратити себе мивіднаходимо цілісність. Чому? Томущо стосунки справжньої любовиніколи не ламають, не ранятьособистости людини, але навпаки,допомагають їй зростати. Саме влюбові людина віднаходить своєщастя: «Щастя – в любові до Бога і долюдини. І без цього нічого немає».14

«Заповідь нову даю вам: любіть одне

Що ж таке ця „любов”, про яку так багато говорять, пишуть,яку так багато людей шукає і яка творить Церкву? Дляпочатку з’ясуймо сенс цього слова та можливі варіянтитрактування і розуміння любови, що траплялись в історії.

Сенс любови


3

одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть одне одного»,сказано в Євангелії від Івана. Новизна цієї заповіди втому, що вона підкреслює жертовний характер христи<янської любови15, а зокрема любови до ближнього.

Християнська любов – це „неможлива можливість”побачити Христа в иншій людині, ким би та не була. Влюдині, яку Бог у своєму вічному і таємному задумівирішив ввести в наше життя, хоча б на декількамитей, не лише як привід для „доброї справи” абофілантропічної вправи, але як початок вічногоспілкування з Самим Богом. Бог любить кожну людину,тому що Він Один знає безцінний і абсолютний скарб,душу, людську особу, якою Він обдарував кожну людину.Таким чином, християнська любов стає участю в цьомубожественному знанні і даром божественній любові.16

Християнська любов – це здатність не тільки відчуватив иншому таку ж абсолютну цінність, яка є і в нашому„я”, але також зуміти поставити інтереси иншого вищеза власні. У християнській любові людина переноситьцентр тяжіння на иншого, відкидає себе. Саме тому целюбов самозречення.17 Якщо ж ми чинимо насильствонад коханим чи над тим, кого любимо, навіть для йогоблага – ми нав’язуємо своє, а значить, ми не зреклисьсебе.

Звичайно, насправді це не так вже й просто. Нерідкотака любов потребує важкої праці. І в цій праці намдопомагають наші ж труднощі. Коли ми не засліпленісамолюбством, труднощі й провали, неминучі вприродній любові, лише підказують нам шлях, якимтреба йти. І ми вже не будемо казати: „Якби меніпощастило з дітьми, я б нічого для них не пошко<дувала. . .” (але ж усі діти час від часу буваютьнестерпними, а багато дітей навіть жахливими!); „якбимій чоловік був розумнішим. . .”, „не так лінувався. . .”,„менше б вигадував.. .”, „якби дружина менше бурчала. . .“,„була розумнішою. . .”; „якби батько став м’якшим ісучаснішим. . .” Але ж у кожного з нас є що<небудьнестерпне, і, якщо нас все одно люблять, прощають,жаліють, це дар милосердної любови!!! Ті, в кого єхороші батьки, дружина, чоловік або діти, повинніпам’ятати, що иноді (або завжди) їх люблять ні за що,просто тому, що в тих, хто любить, діє Сама Любов.18

Люди, котрі люблять природною любов’ю, хочутьиншому не просто добра, а свого добра, на свій лад ісмак. Божа любов<дар, діючи в людині, нічого ненав’язує, вона абсолютно безкорислива. Крім того,природна любов звернена до тих, хто нам подобається,хто згоден з нами, до тих, хто здатний на подяку, – дотих, хто видається нам гідним любови. Божа любов,діючи в нас, дає нам силу любити нестерпних –ворогів, злочинців, ідіотів, людей, які нас втомлюють,зневажають, сміються над нами.19

Увійшовши до людського серця, Господь перетворює,освячує, перемінює не лише нашу любов до Себе, але ілюбов до ближнього. Він входить в наше серце, в нашулюбов, щоб ми ввійшли в Його Царство, в ЦарствоЛюбови.

А ввійти до нього треба хоча б для того, щоб нашалюбов стала вічною. Майже всі ми цього хочемо ісподіваємося, що з воскресінням плоті воскреснуть іземні зв’язки між людьми. Мабуть, так воно і є, але за

однієї умови: до Царства увійде лише те, що йомувідповідає. Кров і плоть, просто природа, Царства неуспадкують. Людина може піднятися на небо лишезавдяки Христові, який зробив це своїм божеством. Такі наша любов зможе піднятись до Бога лише тоді, колив ній був Бог. Він же зможе увійти до нашої любовилише тоді, коли вона розділить смерть Христову – колинизьке й тілесне в ній помре, відразу або поступово.20

Але чи впізнаємо ми одне одного в небі, чи впізнаємотам нашу любов? Святе Письмо говорить нам про те,що в небі люди житимуть подібно до ангелів. Однак уК. Льюїса можна знайти цікаву інтерпретацію цьогопитання:

Чи впізнаємо ми один одного в небі? Це залежить відтого, якою стала або хоча б ставала наша любов наземлі. Якщо вона була лише природною, нам і робитинічого буде на небі з цією людиною. Коли мизустрічаємо дорослих шкільних друзів, нам нічого зними робити, якщо в дитинстві нас поєднували лишеігри, підказки або списування. Так і на небі. Все, що невічне, по суті своїй застаріло ще до народження.21

Ми сотворені Богом і для Бога. Ті, кого ми любимо вцьому житті, тому і пробудили в нас любов, оскільки мипобачили в них відблиск Його краси, доброти імудрости. По смерті, коли ми побачимо Бога, впізна<ємо Його і зрозуміємо, що Він був присутній у всіхпроявах чистої любови. Все, що було справжнього внаших земних зв’язках, належало Йому більше, ніжнам, а нам – лише в тій мірі, в якій належало Йому. Нанебі нам не захочеться і не знадобиться покидати тих,кого ми любимо. Ми знайдемо їх всіх у Ньому і,люблячи Його, полюбимо їх більше, ніж тепер.22

Володимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Т. Шпідлік, Духовність християнського Сходу, Львів, 2000, с. 237.

2 Т. Шпідлік, Духовність християнського Сходу, Львів, 2000, с. 237.

3 С. Домбровская, А. Мень отвечает на вопросы, «Сретенье», №2, Москва 1990, с. 12.

4 Иоанн Лествичник, Лествица. Слово 30, www_krotov_info/library/i/lestvich/lestv30.html

5 С. Домбровская, А. Мень отвечает на вопросы, «Сретенье», №2, Москва, 1990, с. 9


7 В. Ерохин и Р. Гершензон, А. Мень. Фрагменти о любви, «Чьи мы?»,№4, 1991, с. 78

8 А. Шмеман, Толкование Великого поста, с. 31, www_krotov_info/libr_min/sh/schmeman/schmem15.html

9 В. Альбисетти, Любовь. Как оставаться вместе всю жизнь, Київ, 2002, с. 17


11 А. Шмеман, Толкование Великого поста, с. 31, www_krotov_info/libr_min/sh/schmeman/schmem 15.html


13 В. Альбисетти, Любовь. Как оставаться вместе всю жизнь, Київ, 2002, с. 16


15 В. Ерохин и Р. Гершензон, А. Мень. Фрагменти о любви, «Чьи мы?» №4, 1991, с. 78

16 А. Шмеман, Толкование Великого поста, с. 31, www_krotov_info/libr_min/sh/schmeman/schmem15.html

17 В. Ерохин и Р. Гершензон, А. Мень. Фрагменти о любви, «Чьи мы?» №4, 1991, с. 79

18 К. Льюис, Любовь, с. 40<41, www_krotov_info/library/l/lewis/003love.html

19 К. Льюис, Любовь, с. 39, www_krotov_info/library/l/lewis/003love.html



22 К. Льюис, Любовь, с. 42<43, www_krotov_info/library/l/lewis/003love.html

4

Любов до Бога«Ти створив нас для Себе, – кажеАвгустин, – і не знає спокою серценаше, поки не спочине в Тобі».1 Це стаєзрозумілим під час тихої молитвисерця в церкві або у весняному лісі.І весь світ в цей момент є лишевиразом любови Бога до нас та нашоїЙому відповіди.

Людська любов до Бога – це якісно особливепереживання. Це таємниця, яка викликаєтрепет і захоплення. Людина справді нале<

жить чомусь Вищому. Однак існує небезпека підміниправдивости цього почуття, коли в ньогопросочуються певні види людських домислів тауявлень про любов. І це може обернутись любов’юне до Бога, а до власних проекцій.2

Бог є любов. Любов же полягає не в тому, що миполюбили Бога, але в тому, що Він полюбив нас.3

Саме тому кожна любов бере свій початок в Ньому,Відвічній Любові. Любов ця – дар. Богові нічого непотрібно ані від нас, ані від жодного зі своїхтворінь. Він дає від повноти. І Господь довів це нахресті. Справжня любов, байдуже, чи то до Бога, чидо ближнього, є Даром. Господь дає нам відчутилюбов<дар до Нього самого. І попри парадокс,коли ми у своїй любові не маємо нічого, лише те,що Він віддав в наше розпорядження, щоб мимогли вільно повернути Йому, все ж можемо дещоЙому „подарувати”. Бо якщо ми здатні відвернутивід Бога волю і серце, значить, здатні і обернути їхдо Нього.4 Потреба віддати все Богові якраз і є тієюспрагою, тим неспокоєм, який є у серці кожної

людини і який закладений в нас вже тому, що миЙого творіння. Любов до Бога є „вроджена у нашихдушах, вона відповідає природній потребі. . .”5

Ісаак Сирин каже, що любов до Бога не є чимосьтаким, що прокидається несвідомо або непомітно.6

Кожна людина має в собі потенційну здатністьлюбити. Кожен з нас, будучи творінням Безмежноїта Вічної Любови, є її осередком. Це лише требаусвідомити. Однак, від одного лише усвідомленнялюбов у людині не прокидається, і ніхто не можеполюбити Бога, примусивши себе до цього.7 Більшетого, любов не приходить навіть від закону: «Інавіть завдяки закону і заповіді, які Бог Сам даєщодо любови, неможливо нам полюбити Його, бовід закону походить страх, а не любов».8 «Хто невипив вина, той не сп’яніє від розповідей про вино;і хто сам не удостоївся в душі своїй знання провелич Бога, той не зможе сп’яніти від любові доНього».9

В середньовіччі богослови часто сперечалисьстосовно того, чи може любов до ближнього (доматері, до рідних, до коханої людини) статиконкурентом любови до Бога. Часто з цього оглядувиправдовувались навіть черствість та байдужість(які, мабуть, є більш неприємними Богові, аніжсліпа і цілковита любов до людини). Як же тоді бутиз такою любов’ю? Природну любов, даровануБогом, любов до нашого ближнього требаперетворити, перемінити, переобразити. Вонаповинна бути чистою, щирою, такою, як і БожаЛюбов до нас.10

Саме тому Христос одразу застерігає нас відвідособлености та замкнутости задля любови лишедо Бога: Євангеліє вчить, що коли даємо людині –даємо Богу. Будь<хто, кого ми нагодуємо іодягнемо, – Христос. Це також любов<дар до Бога,хоча той, хто відчуває її, може про це навіть непідозрювати. Так иноді Сама Любов може діяти втих, хто нічого про Неї не знає.11


5

У таких випадках нам не потрібно відмовлятись відоднієї любови заради иншої, не потрібно заміню<вати її милосердям, не потрібно викидати срібла,щоб набрати золота, але ніби сплавити золото зісріблом. Прихильність, дружба або закоханість по<руч з любов’ю до Бога залишаться собою. Це під<тверджує Воплочення, і в цьому немає нічого див<ного: замислив їх один і той же Творець. Подібно, якХристос – досконалий Бог і досконала Людина, такі Любов є і може бути поєднанням досконалої лю<бови до Бога та досконалої закоханости, прихиль<ности чи дружби.12

Звичайно, часом буває инакше. Иноді Господь жа<дає відмови від любови. Високе і страшне покли<кання може сказати нам, як, наприклад, Авраамові,піти від свого народу, з отчого будинку. Господь ви<магає жертвувати закоханістю, якщо ми закохалисяв чужу дружину. Все це иноді дуже важко, але цілкомзрозуміло.13

Але як би чимось чи кимось не дорожили, якими брідними та близькими не були для нас члени нашоїсім’ї, все те, що нас захоплює і хвилює: природа, му<зика, література, думка, – ми нарешті раптомрозуміємо, що за всім цим стоїть одна Любов, однавища Любов. Що все небо, і жайворонок, і вірші, ібогословська думка, і людина, так нам дорога імила, – за всім цим стоїть, у всьому цьому втілю<ється Божественна Любов. І тоді починаємо розумі<ти, що в кожній любові ми любимо Бога. ШукаємоЙого. Бог є Любов, і це – основа всього. Тут початокі кінець. Тут – все!14

„Чи легко любити Господа?” – запитує один старо<винний богослов і відповідає: „Так, легко – тим, хтоЙого любить”.15

Володимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін


1 К. Льюис, Любовь, с. 42, www_krotov_info/library/l/lewis/003love.html2 В. Ерохин и Р. Гершензон, А. Мень, Фрагменти о любви, «Чьи мы?», №4,1991, с. 78<793 Пор. 1 Ів. 4,104 К. Льюис, Любовь, с. 39, www_krotov_info/library/l/lewis/003love.html5 Т. Шпідлік. Духовність християнського Сходу, с. 2396 И. Сирин, О божественных тайнах и о духовной жизни, Беседа 18,www_krotov_info/history/07/sirin_al/sir_18.html#927 Там само.8 Там само.9 Там само.10 К. Льюис, Любовь, с. 39, www_krotov_info/library/l/lewis/003love.html11 Там само.12 К. Льюис, Любовь, с. 42, www_krotov_info/library/l/lewis/003love.html13 Там само, с. 41.14 С. Домбровская, А. Мень отвечает на вопросы, «Сретенье», №2, Москва,1990, с. 13.15 К. Льюис, Любовь, с. 43, www_krotov_info/library/l/lewis/003love.html

Любовбез прикрас

Блукаючи коридорами життя, кожна людинатурбує свою свідомість питаннями: «Що такелюбов?», «Де її шукати?» Вони стають дедалі

актуальнішими в рамках сьогодення, яке, на жаль,перетворилось у сліпого фанатика, фарисея, на<магаючись реалізувати поняття «любови» відповідно достарого, покритого пафосом стереотипу власного «я».Дуже часто, виголошуючи гучні моральні гімни,людина не бачить простої геніальности, що з ласкиБожої оселилася в серці ближнього, та, будучизруйнована людськими стереотипами й егоцен<тризмом, не знаходить місця для свого розвитку івзаємодії. Любов вмирає, зв’язана тенетамизамкнености. Людина шукає любови на світлі,забуваючи, що красиві плоди знаходять і в тіні, взаростях. На світлі й в тіні плоди дозрівають,отримують порцію сонячного тепла. Крізь темрявузаростей сонце б’є ще сильніше, і хоч його промінняне таке об’ємне, проте набагато цінніше тажиттєдайніше. Для плоду, що росте в тіні, цінний коженпромінчик сонця, що здатний робити погоду на шляхуйого дозрівання, стає першорядним у вирішенніподальшої долі. Багато людей залишаютьсявідкиненими в очах суспільства, яке знаходить в собісилу лише на те, щоб підписати вирок, вилучити зісвоїх рядів «хворих» людей, ігноруючи причинихвороби, в яких міститься розв’язка проблем любови.

Бог є любов. Чому суспільство, називаючисьхристиянським, відвертає погляд від людей, спраглихлюбови, що перемінює, дарує себе иншим. Переповненітюрми, масова наркоманія – результат браку Бога,браку любови. Поняття «любови» зводиться до пустоїдемагогії, що оминає реальну дійсність. Без любови всярелігія перетворюється на суху обрядовість і, частоозброївшись маскою фарисейства, людина втрачаєбажання, а згодом й здатність побачити Бога в особі

6

День святого Валентина –християнський празник?

Про перше свято ми знаємовже давно, вже протягомбагатьох століть воно гли<

боко шанується усім народом. А отщодо другого у нас, а здебільшого влюдей старшого покоління, нерідковиникають різноманітні запи<тання. Яке походження свята, і щовоно насправді означає? Якщо єцерковним (на що ніби вказує саманазва), то чому Церква його несвяткує або чому спосіб вша<нування святого не до кінця по<добає християнському?

У наш час, коли існує вільнийдоступ до інформації, спосте<рігається високий рівень злиттякультур, що супроводжується роз<валенням тих міцних мурів, якіпротягом не одного століття буду<вали пращури кожної з народ<ностей. Вже немає нічого дивного втому, що ми споживаємо напів<фабрикатну їжу, займаємося йогою,вживаємо у своїй мові иншомовніслова, починаємо святкувати свята,яких ніколи не знала наша земля.Подібним чином і «День святогоВалентина» з’явився в Україні. Череззасоби масової інформації та черезуроки іноземної мови у школах вінвливається у культурне життя нашоїкраїни і повільно, але впевненопрокладає собі шлях до рівнядержавного свята, а то й більше.

На перший погляд – це звичайнесвято, адже є день будівельника,день військовослужбовця, то чому бі закоханим не мати свого дня, тимпаче, що його покровителем єсвятий? Але з иншого боку, дивля<

чись на характер святкувань, мимо<волі задаєш собі запитання: „А якстосується цього вказаний святий?”Оскільки День святого Валентинадуже суб’єктивно означає святозакоханих, єдину відповідь навказане питання можна знайтилише в історії торжества.

У народі часто можна почути«гаґіографію» (житіє) цього святого.Хід подій у найпоширенішомуваріянті відбувається приблизнотак: йдеться про священика (абоєпископа), що жив наприкінцітретього століття в місцевостіІнтерамі (суч. Терні) на околиціРима, за часів правління імператораКлавдія ІІ Готського. Цей імператор,щоб підвищити ефективністьслужіння у війську, заборонив своїмвоїнам одружуватись, щоб ніщо невідволікало їх від служби. Асвященик Валентин попри забо<рону і далі продовжував їх вінчати(у цьому місті стояв римськийгарнізон і, ймовірно, воїни буличленами Церкви). Жорстокийправитель, дізнавшись про це,наказав схопити порушника, і 14лютого 270 року йому відрубалиголову. Але ще перед стратоюВалентин зцілив від хвороби сліпудочку начальника в’язниці, в якупотім закохався і перед смертюнаписав їй любовного листа,підписавшись: „Твій Валентин”.Через два століття папа Геласійпроголосив його святим. Але цепередання, яке зовсім непід<тверджене та невизнане Вселен<ською Церквою і на основі якого

День святого Валентина –християнський празник?

Подібно, як діти з особливими переживаннями увесь рікчекають улюбленого свята – дня святого Миколая, так,здебільшого, молодь – свята, яке приходить на два місяціпізніше – дня святого Валентина... Дня, коли, здавалось би,є нагода виявити прихильність до небайдужої тобі особипротилежної стати, розповісти про свої почуття, зробитиякийсь приємний подарунок.

наркомана, злодія і т.д. Люди, відкинутісуспільством, аж ніяк не відкидаютьсяБогом. Він крізь терни йде до них,намагається пронести крізь темнегалуззя зневіри промінчик Божоїлюбови та тепла. Це любов того Бога,якого люди не могли побачити в особіжорстоких осіб, того Бога, який завждичекає з розкритими міцними таодночасно теплими Отцівськимиобіймами, що готові прийнятизаблуканих овечок, омитих сльозамижалю й покаяння. Суспільство не даруєлюбови потребуючим, навпаки, вбиваєїх тавром осуду, меншовартости; тимсамим розпалює ще більший вогонь всерці грішника, будує в його свідомості

фальшивебаченняБ о г а .Крім тогов д а в а н і« х р и <стияни»кидаютьпляму нац і л уЦ е р к в у ;люди, щошукаютьБ о г а ,ч а с т опотрап<ляють убезвихідь,

віч<на<віч зустрівшись з лицемірністю їїчленів, що прикриваючись обличчямБога, творять зло й несправедливість.

Незважаючи ні на що, Бог стукає досердець людей, намагається зігріти своїмтеплом, своєю щирою любов’ю; Бог некричить, він тихо говорить про своїпочуття, навідміну від велетнів світуцього, не прислухається до голосубільшости, а, знаючи серце кожноїлюдини, робить революцію, чинячиперших останніми, останніх першими.

Любов Божа – вічна, вона буде живою,активною в серцях людей, що Йогошукають, підтримкою для зневірених,утішенням лицемірним, але завждилюбов залишиться любов’ю, почуттям,яке потрібно відчути, пронести крізьпризму власних пережиттів, подаруватиближньому. Не потрібно йти легкимишляхами, навіть серед болота можутьвирости чудові лілеї, але побачити їхзможе тільки любляче серце. . .

Ярослав ВоробецьЯрослав ВоробецьЯрослав ВоробецьЯрослав ВоробецьЯрослав Воробець


7

цей день є таким популярним, з’явилося порівнянопізно – у 1493 році в Нюрнберзьких хроніках – більше,ніж через тисячоліття після смерти святого. А що жкаже про нього сама Церква?

І тут виникають уже перші труднощі, тому що 14лютого ні в Східній, ні в Західній Церкві не згадуєтьсяпам’ять святого з таким ім’ям. Обидва календарімовчать.

Щодо святих Валентинів, які жили близько того часу,коли мав би жити «наш», їх є троє: мученик ВалентинДоростольський, що постраждав за віру в Христа у 228році; єпископ Валентин Італійський, вбитий із тоїсамої причини в 273 році, й священномученикВалентин Римлянин, якому стяли голову за проповідь269 року. З «народною» версією збігається рік смертита беатифікації (проголошення святим) останнього.Але читаючи офіційне житіє цього святого уВселенській Церкві, ми не зустрічаємо практичнонічого подібного з тим, що звикли про нього чути.

Валентин був схоплений за те, що визнавав Христа ідопомагав пригнобленим та зацькованим християнам.В ті часи це було великим злочином проти тогочасноїантихристиянської влади. На допиті пропонувавімператорові покаятися, називаючи римських богівнечестивими людьми, що провели своє життя узадоволеннях похотей. Бачачи високу освіченістьВалентина, Клавдій почав ставитися до ньогоприхильніше і через свого урядовця передав йоговченому сановникові Астерію, славному своїм розумом,який мав перемогти віру святого у словеснихсуперечках. Вже у своєму домі, почувши, як у молитвіВалентин називає Христа Світлом Істини, Астерійсказав, що хоче переконатися, чи це справді так іпоставив умову: якщо священику вдасться вилікуватиіменем Христа його сліпу з дворічного віку дочку (воригіналі „отроковицю”, якою вважалася дитина до 14років), то Астерій виконає будь<яке його прохання.Після палкої молитви дівчинка почала знову бачити, івсі домашні, яких було 46 осіб, увірували в Христа йохрестилися. За це потім постраждали як мученики, асв. Валентина імператор наказав побити палицями івідрубати мечем голову. Більше в офіційних джерелахне згадується нічого: ні про вінчання військово<службовців (і це логічно, бо таїнство Подружжя Церквапочала уділяти на кілька століть пізніше), ні пролюбовні записки дочці сановника. У ВселенськійЦеркві цей святий вважається покровителемепілептиків, тих, у кого паморочиться голова і турбуютьголовні болі, подорожніх, пасічників, захисником відчуми.

Отже, яким чином сьогоднішній день закоханих можебути пов’язаним з іменем цього святого? Зв’язокнасправді є, і корені його сягають ще передхри<стиянського періоду, а саме двох найбільш аморальнихязичницьких свят. Перший – Lupercalia (луперкалія),запозичений у стародавніх римлян на честь Лаприкуса,бога достатку і землеробства, захисника стад і урожаїв,

могутнього мисливця, особливо на вовків. Ще знанийяк фестиваль статевої вседозволености, якийвідзначався в середині лютого. На святкуванні бувтакий обряд: чоловіки<жерці з допомогою жриць<весталок (непорочних дів), проводили очисні обряди,жертвуючи кіз і собаку в печері, де, за народнимивіруваннями, вовчиця вигодувала засновників РимуРомула і Рема. Після цього ті самі жерці одягалинабедренні пов’язки, які були виготовлені зі шкури цихкіз та вимащені їхньою кров’ю, і бігали по місту, б’ючижінок спеціальними ременями (також з цієї шкури),що мав назву februa (фебруа). Вважалося, що такіпрочуханки очищають жінок і гарантують їм достатокта легкість у народженні дітей. Слово лютий (лат.Februarius (фебруаріус) – „очищення”) також походитьвід februa, або “засобу очищення”.

А ще раніше цей місяць був присвячений богинілюбовної лихоманки, жінок і одруження Juno Februata(лат. febris (фебріс) – „лихоманка”). Під час фестивалівна її честь, які святкувалися всюди у Римі, був иншийзвичай: у коробку клали маленькі клаптики папірусу, накожному з яких було написане ім’я молодої дівчини.Хлопці ж із закритими очима витягали клаптик – такутворювалися пари, що брали участь у статевихігрищах на цьому ж святі. Після фестивалю вонизалишалися «парою» до кінця року. Такі фестивалівважалися благословенними богинею Венерою, і цятрадиція спостерігалася в імперії протягом багатьохвіків, сягнувши аж четвертого століття після Христа.

325 року, коли імператор Константин Великийпроголосив християнство офіційною релігієюдержави, потрібно було щось робити з різнома<нітними язичницькими практиками. І, зрозуміло, щозгаданий звичай був одним із перших у списку. Але, яквідомо, будь<яку добре вкорінену в народі традицію

8

неможливо просто так знищити.Єдиним виходом було призначитина цей день якесь инше, але вжехристиянське свято. І папа Геласійперейменував фестиваль JunoFebruata на свято очищення ДівиМарії (потім дата святкування булаперенесена з 14 лютого на 2), заразвоно знане у нас як СтрітенняГосподнє. Однак це майже нічого незмінило. Тоді в 496 році той самийпапа переніс це язичницьке свято з15 лютого на 14 і спробував ввестиинші звичаї відзначення, трохийого «християнізувати». Тепер,замість покладення імен дівчат, укоробку клали імена святих, і потімїх тягнули як хлопці, так і дівчата.Після цього кожен мав обов’язокцілий рік наслідувати життя тогосвятого, якого він витягнув.

Але дерево, що дуже глибокопустило свої корені, не так ужепросто знищити. Попри те, щоЦерква в Римі заборонила статевулотерею, молоді чоловіки деякийчас практикували дуже спрощену їїверсію, пересилаючи жінкам чидівчатам, які їм подобалися,написані від руки короткіромантичні повідомлення, якімістили й ім’я св. Валентина,смерть якого збіглася з цим днем

зовсім випадково.

Прототипом валентинок вважа<ються любовні послання фран<цузького герцога Шарля Орле<анського своїй дружині, який напоч. XV століття писав їх ізв’язниці, борючись із нудьгою. Алешироко популярними і в такомувигляді, в якому ми їх маємо зараз,валентинки стали вже аж в кінціXVIII – на поч. XIX ст. Тут бувнамальований Купідон, серця,прикраси зі шнурочків, шовку чиквітів, що також містять багатийязичницький підтекст. Бо ж символсерця сягає своїми коренями щевавилонського божка Ваала, передяким у Старому Завіті Господьпостійно застерігає свій народ; апро Купідона і без науковогозанурення відомо, що це по<ганський бог, син Венери, римськоїбогині краси та кохання, удавньогрецькій міфології відомийяк Ерос, син Афродіти, від<повідальний за зачаття у богинь тасмертних. Зображають його увигляді дитини з луком. Мітологіяописує його як жорстоку таводночас щасливу особистість. Вінвикористовував свої невидимістріли із золотим наконечником,щоб вражати чоловіків та жінок,примушуючи їх шалено зако<хуватися. Але робив це не для їхвигоди, але щоб зробити їхні життяжалюгідними та посміятися надрезультатами.

Проаналізувавши все сказане,подумаймо: що свято всіх закоханихмає спільного зі святим Вален<тином чи взагалі з Церквою?Практично нічого. Святий Ва<лентин, пресвітер Римський,«потрапив» сюди зовсім випадково,через збіг обставин, і всі віруванняв нього як покровителя закоханихне ґрунтуються на жодному істо<ричному факті. Це свято нехристиянське, його не святкує Цер<ква (ні Східна, ні Західна). А людям,які однак його відзначають і в цейдень неодноразово згадують ім’ясвятого Валентина, варто усві<домити, що ця особа все<таки єсвятимсвятимсвятимсвятимсвятим, а тому може варто було би

прийти удвох до Божого храму іподякувати Богові одне за одногоабо помолитися за майбутнюкохану особу? Разом зі святом,здеформованим та перекрученим,нам пропагується така ж зде<формована любов, звернена тількина себе, на задоволення своїхпристрастей, а инша особа є дляцього просто засобом. В цей деньвідкрито і широко пропагуєтьсяпорушення шостої Божої Заповіди.То як це торжество може бутисумісним з тими людьми, щоназивають себе християнами?

Проте не розчаровуймося, апам’ятаймо про своїх коханих ненененене

тільки раз у роцітільки раз у роцітільки раз у роцітільки раз у роцітільки раз у році, бо для тих, якісправді кохають одне одного, непотрібен спеціяльний день, щобипро це сказати!!! Така нагода єкожного дня! А якщо ці аргументизастали нас зненацька і важко такодразу це свято не відзначати абоякщо через певні обставини мизмушені брати участь у свят<куваннях, то справляймо його так,як належить справжнім християнамі ні в якому разі не повертаймося допрадавніх його звичаїв!

За інтернет;матеріяламиЗа інтернет;матеріяламиЗа інтернет;матеріяламиЗа інтернет;матеріяламиЗа інтернет;матеріяламипідготувавпідготувавпідготувавпідготувавпідготував

Олег ОвсяникОлег ОвсяникОлег ОвсяникОлег ОвсяникОлег Овсяник


9

Роздумуючи над долеюсвого народу, я частозапитую себе: чому нанас випало так багатостраждань? Чому нанашій рідній, Богомданій землі пролитотак багато невинноїкрови? Чому крізь духвіків чути риданняматерів і стогінзмученої землі, котрастомилась відбезперервних воєні нещасть?

Шукаючи відповідь на цезапитання, я її знаходжув задумі Господа. Можли<

во, Він вибрав саме наш народ, щобзасвідчити його силу перед ин<шими. Не обов’язково фізичну,військову чи інтелектуальну, адуховну міць, витривалість і любов.Любов до батьківщини можнавиразити різними способами:хтось це робить з депутатськоїтрибуни, хтось будує торговіцентри, хтось – сиротинці, а хтосьпросто тихою невтомною працею.Але найціннішу любов продемон<стрував сам Христос жертвою нахресті й словами: «Ніхто більшоїлюбови не має над ту, як хто своюдушу поклав би за друзів своїх» (Ів.15,13). Тому основою любовихристиянина повинна бути жертва,щира жертва за ближнього, заБатьківщину. Найбільша жертва зусіх – це життя. Віддати життя заближнього – ось приклад доско<налої любови не лише до Батьків<щини, але й до Бога.

Так, саме ці цінності, а не зброя,були стовпами української свідо<мости в критичні моменти нашоїісторії. Вона мала багато жахливихсторінок, неодноразово нас хотілипоставити на коліна, вбити почуттягідности і свободи, знищити

найдорожчі наші скарби: мову,культуру, історію, націю загалом.Намагалися… Але це їм не вдалось,бо любов до найріднішого не<можливо знищити ані мечем, анісилою ката, бо вона – вічна ізахована глибоко в серці, кудижодна зброя не може досягнути, нісила – вразити. Це місце болюче,

але надійне, звідки народжуєтьсянаше життя, яке не може терпітизнущання над собою і томузвертається до Господа: «Боже,великий, єдиний, нам Українухрани, волі і світу промінням Ти їїосіни». Це серце України, котраблагає Божого благословення ісвітлого майбутнього.

Віра в Бога, незламний дух відчуттяєдности і відповідальности передмайбутнім, любов до рідного краюперемогла жалюгідних катів нашоїземлі, котрі хотіли бачити насрабами; але насправді ми буливолодарями, сповненими незлам<ного духа і світла віри.

Не раз нас хотіли загнати до тюрем,але не загнали. Не раз хотіли вбитивіру, але Бога в наших серцях невбили. Не раз хотіли обманути, алене вийшло. Адже наша сила

непереможна, бо «з нами Бог»! Вінподарував нам ці терпіння, щоб мимогли показати свою любов доХриста і силу молитви, якою разоміз міцною вірою творяться чудеса внашій християнській спільноті.Одне з таких чуд – це той віночоксвятих, котрим Бог нагородив насза останні століття страждань. Це

найбільший скарб з усіх –мати заступників нашої землі,котрі моляться за нас біляГосподньої оселі на небесах іблагають кращої долі длянашого народу та заступ<ництва Божої Матері.

Дороговказом наших мучени<ків було Святе Письмо, де (Мт.10,22) написано: «Вас нена<видітимуть усі за моє ім’я, алехто витримає до кінця – будеспасенний». Блаженні ТеодорРомжа, Омелян Ковч, ТарсикіяМацьків і багато иншихзагинули з молитвою на устах,будучи гордими лицарямисвоєї батьківщини і оборон<цями христової віри. А скількиє імен, котрі нам невідомі, якісвоєю кров’ю розігнали бурюненависти і жорстокости та

відкрили нам прозорий шлях досвітлого дня, в котрому ми живемосьогодні! Їх жертва незабутня,сповнена вічного життя в нашихмолодих серцях, котрі палаютьлюбов’ю і повагою до героїв<заступників нашої матері<батьків<щини і єдиної християнської віри.Тому сьогодні складаємо їм всімнизький уклін і щиру молитвуГосподу Богові, який дав намприклад серед наших батьків,братів, сестер того, як треба лю<бити свою неньку<батьківщину,котра також подарувала нам життя.Тому ми, молоде покоління, маємосвятий обов’язок зберегти цюжертвенну любов наших предків ірозпалити її з новою силою, а вонапринесе нам світле майбутнє ігордість за те, що ми українці,Богом вибраний народ!

Роман СоколенкоРоман СоколенкоРоман СоколенкоРоман СоколенкоРоман Соколенко

Батьківщина у мене одна –Україна моя свята!

10

Майбутнє нашої наці їз а л е ж и т ь в і д т о г о ,наскільки є шанованими в

ній сім’я та виховання молодогопокоління. Це є фундаментальніінституції, без яких суспільствопросто загине. Впродовж нашогожиття ми стаємо свідками того, як закороткий час розпадаються сім’ї. Тачи їх можна назвати сім’єю? У нашчас актуалізується ідея, що молодимлюдям можна пожити та поко<ристуватись один одним зарадисвого власного бажання, свогозадоволення. Тобто хлопець здівчиною (чи вже в старшому віці <чоловік з жінкою) можуть житиразом, розділяти все: щастя і горе,достаток і скруту, та не тільки це… Іякраз «не тільки це» починає насто<рожувати. У більшості випадків оте«це» переходить у стосунки, які бмали розвиватись у подружжі, але жніяк між чужими людьми. «Дикість»таких пар полягає у тому, що вонихочуть бути визнані як подружжяЦерквою і суспільством. Водночасблагословення на шлюб як цер<ковний, так і державний не хочуть,мовляв, що ця формальність нічого

не віднімає і не додає до події, якастосується виключно чоловіка іжінки. Забувають при цьому, щоколи двоє осіб приймають СвятуТайну Подружжя, вони просять Богачерез Церкву стати їхнім провід<ником на цьому нелег<кому шляху. Бачимо, відчого такі стосунки від<мовляються. Ця «сімейналотерея» стає ніби «вга<даю чи не вгадаю», «змо<жу чи не зможу»; і це всеможливе через макси<мальне поширення куль<тури приватизації життя.Одним із чинників, якийможе вплинути на такийспосіб життя, може бутин е г о т о в н і с т ьзобов’язатись «бути вір<ним до смерти» особі,яку кохає. Саме ця обе<режність підказує випро<бувати життя вдвох, такзване «життя на віру»,життя в атмосферін е т р и в к о с т и ,поверховости. Немаєвпевнености в тому, щозавтра наше «кохання»не викине якогось но<вого сюрпризу, не забересвої речі та не піде геть.Таке життя можна пояс<нити незрілістю, непідготованістюосіб, а такий вибір аж ніяк невибором прогресу чи відповідаль<ности. Подружня любов виключаєобмеження і терміни: досвід

випробування – безглуздя длялюбови, випробовувати можнакавоварку, але не кохану людину.Сім’я повинна будуватися на шлюбіміж чоловіком і жінкою, а такіфіктивні шлюби заперечують сім’ю,

є гріхом проти Заповідей Божих,здавалося б, малим злом, яке наби<рає дедалі більше обертів, стає всебільшим і більшим.

Традиційне подружжя і сім’я єосновною цінністю суспільства,основним добром всіх людей. Хочузакликати тих людей, які маютьтакого типу відносини – чи черезнеготовність до серйозних сто<сунків, чи через боязнь передподружніми стосунками, чи просточерез уподобання такого стилюжиття – наважтеся та зробіть свійвибір, зробіть цей крок. Невже вине заслуговуєте на щось вище ікраще, ніж просто такі стосунки?Станьте живим знаком Божоїлюбови! Бо ваша місія є охороняти,показувати та проголошуватилюбов!!!

Петро МонькаПетро МонькаПетро МонькаПетро МонькаПетро Монька

« Д и к і »с і м ’ ї


11

Простір спілкування

Один із моментів, коли, окрім комп’ютера, з тобою поруч хіба що… ти сам і… це почуття… Самотньо блукаєш чатамита «асями», а на серці раптова радість та щастя так само раптово змінює раптовий біль. А причина? Здається, цюпричину коханням називають… Одні кажуть, що воно єдине, велике і на все життя… Инші в це не вірять. А ти, зі сльозоюв серці, смієшся і з тих, і з инших. В тому, що кохання існує, не дає сумніватись час (чи то вже вічність?) та серце. Про те,що воно одне і на все життя, постійно нагадує те саме серце, яке з кожним ударом пропускає концентрований бількохання нерозділеного. Хочеш, прагнеш, мрієш розлюбити, але… Для чогось Господь подарував тобі цю любов. Невже длятого, щоб… убити… нехай і нерозділену, але ж ЛЮБОВ?! Але навіщо стільки болю і страждання?! Ти кричиш, кричить твоєсерце, відлуння ловить цей крик і несе порталами й форумами…

Lucky

Новачок

В мене є запитання до вельмишановної і поважної громади форуму, а зокрема до тих

його учасників, які вважають себе романтиками та ідеалістами: Чи існує кохання на

все життя? Ви вірите в те, що кохати по�справжньому в житті можна лише один

раз? Якщо так, то яким буде ваше вирішення ситуації, коли таке кохання

нерозділене?

Lopes

Затятий вояка

Я не ідеаліст і не романтик, проте вірю в те, «що кохати по'справжньому в житті

можна лише один раз».

Щодо другого запитання – не знаю. Маю надію, що я в такій ситуації не опинюся.

martin Ja ne romantyk...

I vvazhaju, shcho koxaty po spravzhniomu mozhna ne lyshe raz.

Shchodo nerozdilenogo koxannia... to jak spivajet’sia u odnij pisni: My vybirajem, nas

vybirajut, kak eto chasto nie sovpadajet... Poradyty mozhu lyshe odne: terpelyvo chekaty,

ne tratyty nadiji, kolys’ nastane takyj moment shcho “spivpade”. Golovne ne tratyty nadiji!

Lucky

Новачок

Lopes написав:

Я не ідеаліст і не романтик, проте вірю в те, «що кохати по�справжньому в

житті можна лише один раз».

Щодо другого запитання � не знаю. Маю надію, що я в такій ситуації не

опинюся.

to Lopes: дякую! Може ти й не ідеаліст, але така домішка в тобі все ж є. Адже це все'

таки якийсь ідеал.

А от щодо другого – дипломатична відповідь

Lucky

Новачок

martin написав:

Ja ne romantyk...

I vvazhaju, shcho koxaty po spravzhniomu mozhna ne lyshe raz.

Shchodo ne rozdilenogo koxannia... to jak spivajet’sia u odnij pisni: My vybirajem, nas

vybirajut, kak eto chasto nie sovpadajet... Poradyty mozhu lyshe odne: terpelyvo

chekaty, ne tratyty nadiji, kolys’ nastane takyj moment shcho “spivpade”. Golovne ne

tratyty nadiji!

to martin: і вам спасибі. Я не маю нічого проти пісень, навіть іноді сам їх слухаю, та в

цій, видається, мова йде не про кохання, а щось на зразок гуртівні, де всі і кожен

вибирає... А от у твоїх словах “spivpade” також ввижається жилка романтика, який

говорить про дві половинки, які колись повинні знайти одне одного. Чи не так?

Oksana_Sajko

Новачок

Мабуть увесь той час в мені просто жило передчуття кохання, а не воно, справжнє.

Проте вірю в кохання, в кохання, яке буває єдине і справжнє на все життя. Бо воно

робить нас кращими, мудрішими, добрішими. Це дар, який все'таки не всім дано

осягнути.

ОДНЕ, ВЕЛИКЕ КОХАННЯ НА ВСЕ ЖИТТЯ...

12

Lopes


А як відрізнити передчуття кохання від справжнього кохання?

to Lucky:

Vprodovzh cilogo nashogo zhyttia my stojimo pered vyborom. I jak spivajet’sia u pisni

Symonenka “Mozhna vse na sviti vybyraty, synu...” (krim Materi I bat’kivshchyny,

zvychajno). Ale, na zhal’, chasto tak stajet’sia, shcho nasha obranycia, ta jedyna, z jakoju

my gotovi rozdilyty svoje zhyttia, maje inshogo obrancia...jakyj je tvojim

teskoju,”LUCKY”.

Todi zalyshajet’sia lyshe nadijatysia, shcho odnogo prekrasnogo dnia i pro tebe xtos’

zmozhe skazaty, sho ty je tezh “lucky”! A nadija ' ce taka rich, shcho vmyraje ostannioju.

Zvychajno, ja ne takyj azh romantyk, shcho vse zhyttia “contra spem spero”, ja radshe

realist... ne spodivajusia povernuty vtrachenogo, te shcho nalezhyt’ inshomu...(“Ne

pozhadaj nichogo togo, shcho je blyzhniogo tvogo”), ale nadijusia znajty “krashche”,

“SVOJE”!!!!!

martin

Частий відписувач

Oksana_Sajko

Новачок

Кохання ніколи не сплутаєш. Серце ж ніколи не помиляється. А передчуття його –

мабуть, якась ефемерна мрія, прелюдія пережитого, ілюзії... Хоча це суб’єктивні

відчуття. Насправді кохання може бути різним. Мені дуже подобається вислів Кнута

Гамсуна: “Що таке кохання? Це – коли вітер пробіжить в трояндових кущах і стихне...

А іноді буває воно міцним, як печать, і не зламати її до самої смерті...”

Справді гарні слова про кохання. А от серце, на жаль, може помилитися, це вже моя

думка.

Наскільки правдивим є вислів «Любов сліпа», як ви гадаєте?

Lopes


Daj serciu voliu ' zavede v nevoliu! Inkoly potribno prytrymuvaty pochuttia, osoblyvo koly

ne vpevnenyj u vzajemnosti, shchob potim ne spivaty z Vakarchukom “Vidpusty... bo ne

mozhu dali jty”, ale povne strymuvannia pochuttiv je nebezpechnym, bo cia “para” mozhe

vyrvaty kryshku!

Shekspir mav raciju, koly kazav, shcho liubov ' slipa, bo v poryvi pochuttiv vazhko

pomityty nedoliky i negatyvy koxanoji osoby, xto skushtuvav pjankogo napoju koxannia,

chasto ne v stani tverezo myslyty.... I tomu potribno buty oberezhnym, bo potim mozhe

vylizty bokom!

martin


Lucky

Новачок

martin написав:

to Lucky:

Vprodovzh cilogo nashogo zhyttia my stojimo pered vyborom. I jak spivajet’sia u pisni

Symonenka “Mozhna vse na sviti vybyraty, synu...” (krim Materi I bat’kivshchyny,

zvychajno) . Ale, na zhal’ , chasto tak stajet’sia, shcho nasha obranycia, ta jedyna, z

jakoju my gotovi rozdilyty svoje zhyttia, maje inshogo obrancia...jakyj je tvojim

teskoju,”LUCKY”.

Todi zalyshajet’sia lyshe nadijatysia, shcho odnogo prekrasnogo dnia i pro tebe xtos’

zmozhe skazaty, sho ty je tezh “lucky”! A nadija � ce taka rich, shcho vmyraje

ostannioju. Zvychajno, ja ne takyj azh romantyk, shcho vse zhyttia “contra spem

spero”, ja radshe realist... ne spodivajusia povernuty vtrachenogo, te shcho nalezhyt’

inshomu...(“Ne pozhadaj nichogo togo, shcho je blyzhniogo tvogo”), ale nadijusia

znajty “krashche”, “SVOJE”!!!!!

Бачу, що, попри те, що ти постійно підкреслюєш свою неприналежність до племені

романтиків, ти ним все'таки є. Надто вже глибоко ти про це говориш як на

прагматика'раціоналіста.

Тепер, після твоїх слів, в мене виникло запитання: в тій ситуації, коли “ta jedyna, z

jakoju my gotovi rozdilyty svoje zhyttia, maje inshogo obrancia...” і “а nadija � ce taka

rich, shcho vmyraje ostannioju” ' як пройти етап, в якому ця ж “витривала” надія не

дозволяє тобі ту єдину, з якою, закохавшись, ти вже розділив своє життя, назвати

втраченою. Здається, цей момент “відпусти, бо не можу далі йти” наступив... і

звернення тоді це буде саме до надії.

Lucky

Новачок

Lopes написав:

Справді гарні слова про кохання. А от серце, на жаль, може помилитися, це

вже моя думка.


13

Наскільки правдивим є вислів «Любов сліпа», як ви гадаєте?

Як на мене, цей вислів стосується того почуття, яке ми часто називаємо словом

“любов”, хоча нею воно не є. Справжня любов знає всі дрібниці, які вона любить, як

рівно ж і всі недоліки ... які вона теж любить

У випадку ж із “сліпотою”, гадаю, йдеться ЛИШЕ про потяг і бажання , коли не

помічаєш нічого і все, зрештою, є байдужим і неважливим, бо це бажання засліплює

очі – головним стає предмет цього прагнення, а не риси характеру, стан справ, її чи

його болячки, уподобання, проблеми, страхи...

А тоді й ділити на двох – просто нічого, бо це все н е п о м і ч а є т ь с я !

To Lucky:

Koly ta jedyna vzhe vtrachena, oskilky maje inshogo obrancia, to logichno, i blagorodno

bulo b vyznaty svoju porazku i rozpochaty novyj period u svojemu zhytti “bez neji”...

potribno z novymy sylamy staty na zhyttievyj shliax. Adzhe zhyttia tryvaje... potribno

buty vidkrytym dlia novyx stosunkiv.

Koly ja govoryv pro “nadiju”, jaka vmyraje ostannioju, to objektom cijeji nadiji je

“zustrich iz tjijeju jedynoju! Tijeju, jaku Bog dlia mene stvoryv!” A nadijatysia vidnajty

vzhe vtrachene... je, na moju dumku, beznadijnym spodivanniam, jake pereshkodzhaje

vidkrytysia na novi stosunky i jty dali.... A take spodivannia, jake, do rechi, takozh ne

xoche vmyraty, je perelyvannia z pustogo v porozhnie (Chasto my sami ne xochemo

vidpuskaty te, shcho nam vzhe ne najezhyt’).

P.S. Ya ne vvazhaju sebe ani pragmatykom, ani romantykom. Ja prosto govoriu te, shcho

dumaju... (chasto) na osnovi vlasnogo dosvidu.

martin


to martin: щире спасибі за душевну розмову. Сподіваюсь, що вона не буде

останньою, тим паче, що таких щирих і негаласливих розмов, як мене, зараз бракує...

Lucky

Новачок

Lucky

Новачок

А які можливі критерії для визначення цього кохання? Як перевірити, що це саме

воно? Адже ж треба знати, за що борешся...

Ce vazhko vyznachyty... ale nastaje moment, koly ty ce znajesh. Sercem chujesh, shcho

tvoje.

martin


Lucky написав:

Адже ж треба знати, за що борешся...

Як на мене, “боротися за кохання” звучить трохи дивно. Це як “битися головою об

стіну”.

Якщо воно твоє, то нікуди ти від нього не втечеш

Andrew

Новачок

VlodKo

Новачок

Вважаю, що боротися треба впродовж всього життя, бо якщо чекати і нічого не

робити, то можна прочекати все життя. Все наше життя – це боротьба, в якій від

людини залежить майбутній хід подій.

Найчастіше не потрібно боротися з “суперником”, а потрібно побороти свої погані

принципи або комплекси.

VlodKo написав:

Вважаю, що боротися треба впродовж всього життя, бо якщо чекати і нічого

не робити, то можна прочекати все життя. Все наше життя � це боротьба, в

якій від людини залежить майбутній хід подій.

Найчастіше не потрібно боротися з “суперником”, а потрібно побороти свої погані

принципи або комплекси.

Наше життя – це боротьба ЗА ЩО? За виживання? За продовження роду? Якщо

боротьба з собою, то це не є боротьба за кохання.

Andrew

Новачок

Lucky

Новачок

Andrew написав:

Як на мене, “боротися за кохання” звучить трохи дивно. Це як “битися головою

об стіну”.

Якщо воно твоє, то нікуди ти від нього не втечеш

Можливо це й звучить дивно. Та виглядає так, що за СПРАВЖНЄ кохання іноді

14

(завжди?) доводиться боротись. Ти скажеш: проти кого, від чого, для кого, з ким..?

З ким? – Найчастіше з собою. Розбивати головою стіну, яка називається страх і

боязнь перед чимось великим і на все життя...

Проти кого? – Проти впливу на ТВОЄ майбутнє чи вже живе кохання надзвичайно

сильних стереотипів та “зразків”

З ким? – Спільно з твоєю другою половиною ЗА ТЕ, щоб це кохання, попри все і всіх,

ЖИЛО і КВІТНУЛО

Lucky

Новачок

Andrew написав:

Наше життя – це боротьба ЗА ЩО? За виживання? За продовження роду?

Якщо боротьба з собою, то це не є боротьба за кохання.

На жаль (чи на щастя), справжнє кохання – це не завжди великий, гарний, смачний

торт, ЯКИЙ ТОБІ СПІК ХТОСЬ ІНШИЙ і тепер ти щодня відрізаєш новий шматок і

оцінюєш “кулінарну майстерність” того, чого тобі ніколи не вдасться оминути

Це факт, що повз СВОЄ кохання можна пройти, так його і не зауваживши. І часто це

буває наслідком багатьох чинників...

А щоб так не трапилось, часто доводиться “боротись” (беру це слово в лапки, тому

що це не боротьба у звичному фізично'кривавому значенні) за чистоту серця, за те,

щоб не втрачати пильності, щоб очі твого серця не зупиняли свого погляду на тому,

про що ти й так здогадуєшся, що це лише тимчасово

Назагал ця “боротьба” буває різною: видима і невидима, болісна і не дуже, важка і

“на одному подиху” І в той же момент хтось інший собі таким голову не напружує і

близько до серця не бере

Таке воно, життя…

На мою думку, кохання можна порівняти із вогнем. Воно горить, коли є сировина і

загасає, коли нічого немає. Тому одне кохання на ціле життя можливе, бо воно

матиме підтримку і ніколи не загасне, а людське серце завжди прагне кохання, тому

коли кохання не живе в серці, то є відчуття, що чогось бракує!

akantha

Ветеран

Цікаве запитання про існування чи не існування справжнього кохання. На мою думку,

воно все таки існує, проте є маленьке «але». Часом це кохання, як вже тут

говорилося, є нерозділеним та змушує страждати одну з половинок. Страждання

завжди несе в собі ненависть, а хіба кохання може приносити ненависть? чи це тоді

кохання чи бажання володіти?

Не знаю, але чомусь мені здається, що зараз поняття кохання “затерлося”. Ми

настільки звикли його чути у різних серіалах, читати про нього в різних книжках, що

воно не несе вже в собі чогось сакраментального, душевного, палкого, а стало

простим технічним терміном для вираження своїх бажань володіти цією чи іншою

особою для власної користі. Ми забули, що говорячи комусь: “Я тебе кохаю”, перш

за все визнаємо свою готовність пожертвувати собою, своїми інтересами заради цієї

людини.

Тут ішла мова про межу, до якої можна чекати на взаємність при нерозділеному

коханні. Мені здається, що ми можемо і повинні чекати, навіть якщо ця людина має

обранця життя, до моменту їх одруження. А вже пізніше, якщо так станеться, змогти

планувати далі своє майбутнє. Проте це чекання не означає, що мусимо докладати

зусиль для їх розлучення. Зустрічання одне, як тут казали: «надія вмирає

останньою», а шлюб інше. Окрім цього, наше серце буде спокійним, що ми все таки

дочекалися остаточного результату. В іншому ж випадку, якщо в їх стосунках щось

зміниться, ми будемо картати себе все життя, що не дочекалися відповідного моменту

і наробили багато необдуманих кроків.

P.S. Це просто роздуми. Вибачайте, якщо без змісту.

Andriy

Учасник дискусій

P.S. На сторінці з темою було розміщене голосування:

Чи існує кохання на все життя?

Так. Я в це вірю і цим живу 58% [ 10 ]

Існує, але не для мене 11% [ 2 ]

Ні, ні і ще раз ні 0% [ 0 ]

Кожен вибирає своє кохання 29% [ 5 ]

LuckyПідготував:


15

В такі хвилини кожна побожналюдина повторює за ІсусомХристом питання, яке най<

частіше звучить в історії людства:„Боже мій, Боже мій! Чому єсипокинув мене?” (Мр. 15,34). Звідкизло, терпіння? Чому воно власнемене спіткало, а не когось іншого?Нерідко біль змушує людину бун<туватися проти Бога і свідчити проте, що в дійсності Бога немає. Якщож Він навіть існує, то або є Богомслабким, бо не може знищити зло,або не має милосердя, бо допускаєзло1.

Сьогодні всі ці питання є великимвикликом для Святої Церкви, аджесаме від відповіді на них залежитьдоля мільйонів людей, а її бракможе призвести до втрати віри,розпачу, ненависти до Бога і людей.Усвідомлюючи важливість пробле<матики зла, богослови часто дохо<дили до висновку, що світ, в якомуми живемо, є і так найкращим зможливих, а терпіння – це кара загріх. Навіть більше, терпіння єневід’ємною частиною людськогожиття, бо чим більше терпиш наземлі, тим краще буде тобі на небі2.

Всі ці домисли можуть відповідатиправді, треба однак ствердити, щотерпіння і зло є таємницею, якуніхто не зможе пояснити людськи<ми аргументами. Ісус Христос,вмираючи на хресті, питається :„Боже мій, Боже мій, чому ти менепокинув…?” і не отримує відповіді.Ми, натомість, отримуємо відповідьвід Бога Отця через Його Сина:„Авва – Отче, усе тобі можливе:віддали від мене цю чашу! Та не що я

хочу, а що ти” (Мр. 14,36). Ці словає прикладом відданости Спасителяволі Божій і в житті, і при смерті.Ми також повинні покладатися вусьому на волю Божу. Не випадково,навчаючи нас, як слід молитися,Христос сказав: “Тож моліться так:Отче наш, [...] нехай буде воля Твоя[...]”(Мт. 6,9<10). Тому Церква вбогослуженнях молиться: “Самихсебе, і один одного, і все життянаше Христу Богові віддаймо”3.

Тільки в перспективі стражданьГоспода нашого Ісуса Христа люд<ське терпіння, якого не можна аніуникнути, ані знищити, а яке требаз відвагою переносити, набираєцінности і сенсу. На Голготі нашСпаситель випив Свою чашу докінця, причому випив покірно. Іцим Він дав приклад того, що миповинні без нарікання переноситистраждання, допущені Богом4.

Отці Церкви,тобто хри<с т и я н с ь к ім и с л и т е л і ,які жили іписали в пер<ших вікахх р и с т и я н <ства, заохо<ч у в а л ихристиян нетільки до по<к і р н о г оп р и й н я т т ятерпіння, а йдо радости зп р и в о д уц ь о г от е р п і н н я .

Згідно з їх наукою терпіння є не<від’ємним елементом справжньоголюдського щастя, яке полягає ужитті в духовній єдності з Богом.Терпіння наближає людину до Бога,тому що очищує її з гріхів, охо<роняє від повторного упадку в гріх інадихає людину до шукання щастяне в земному світі, переповненомунещастями, а в духовному. Крімтого, в радісному перенесенні тер<піння людина виявляє назовні своювнутрішню духовну велич, колисвоєю поведінкою дає свідчення,що не блага цього світу є причиноюїї радости, а блага духовні, якіпомножуються в терпінні5.

Бог не мусить виправдовуватисяперед людиною за зло і терпіння,яке кожного торкається, але прагнезробити це і робить, допускаючисмерть свого Єдинородного Сина.Бог не міг нічого кращого „приду<мати”, як хрест для свого Сина6. Чи

Дорога спасіння

Християнський погляд на терпіння,

або чому Бог допускає страждання?Сучасна людина в погоні за багатством, славою і розкошамирідко замислюється над сенсом свого життя і всякимиспособами уникає терпіння. З’являється враження, що терпінняі біль становлять якусь загрозу для цілого людства, томукожний ліквідує її, принаймні в зовнішній формі. Однак раночи пізно терпіння змушує всіх людей замислюватися над йогозначенням.

16

Н Л ОЗ книги Федора Олексюка«Крик душі, або Голос впустелі»

Н а у к о в о ; ф а н т а с т и ч н алітература... Вона придумала іпідтримує наявність инших,більш розвинутих цивілізацій,фантазує про те, чим є ці істо;ти, яка їхня ціль і т.д. І тутвеликою проблемою є те, щотака література дуже успішнополонить розум людей. Багатосучасних людей щиро вірить віснування цих істот і часто чекаєвід них якщо не допомоги, тохоча б якогось знаку про те, щовони дійсно існують. Особливоцим захоплюються люди невіру;ючі, які не читають СвятогоПисьма і навіть не зовсім впев;ненні в існуванні Бога і в тому, щосвіт – творіння рук Божих.

Саме тепер час звернутися доБіблії, книги, яка містить всобі історію створення світу

та людства. В книзі Буття читаємо:«На початку створив Бог небо іземлю», потім описується створеннявсього сущого по черзі, а на шос<тий день як вінець всього творінняз’явилася людина. Після цього про<цес творіння був закінчений.

Отже, в Біблії ми маємо інформа<цію, що спочатку було створененебо. Святий Василій Великий,Іван Дамаскин, Теодорит та иншівчителі Церкви під початковимсотворінням неба розуміють ство<рення невидимого ангельськогосвіту, безтілесних духів, а потім ужематеріяльного світу. Про якісь иншіцивілізації тут мови нема. Можна зповною впевненістю сказати, щоінопланетяни не зв’язані з правди<вим Богом, отже природу їх требашукати поза Вищим Розумом.

В наш безрелігійний і бездуховнийсвіт вриваються «пришельці», які

насправді є демонами, та стара<ються вже цілковито заплутати і такзаплутаних людей сучасного світу.Феномен НЛО покликаний «доко<нати» духовно темних людей, щобвони повірили в космічні сили, в те,що Бог не такий, яким Йогопредставляє Церква, тільки аб<страктний, який задовольняє потре<би всіх. Про НЛО знали ще вглибоку давнину. Про нього єзгадки ще в санскритському руко<писі «Санаранга Сутрадхара», вдревньоіндійському епосі «Маха<бхарата», в давніх китайськихрукописах. В описах походів Алек<сандра Македонського є свідчення,що НЛО супроводжувало військо.Під час розквіту християнствасвідчень про з’явлення немає. Потімповідомлення у великій кількостіз’явилися у середині XIX ст., а такожу роки другої світової війни. Деякісерйозні дослідники почали згод<жуватися з тим, що НЛО, хоч імають певні фізичні характери<стики, все ж таки не можуть бутикосмічними кораблями, але на<лежать до парафізичних та окульт<них явищ. Навіщо мешканцяминших планет збирати таку великукількість Земної матерії вже кількатисяч років чи тестувати такувелику кількість людей? Також усісцени контакту з ними глибокоабсурдні, безглузді, позбавлені будь<якої мети та завдання. Американ<ський дослідник доктор Ж. Валлеставить питання: чи не служить ідеягостей з космосу для прикриття тамаскування реально більш складноїприроди, яка приховує свою справ<жню суть і мету?

Характер, суть дій і поведінки НЛОта інопланетян – «старших друзівлюдства» – повністю збігаються здемонічною методикою спокус хри<стиян усіх часів і народів. Змінивсятільки зовнішній вигляд , ширма, заякою криється справжня природазлих духів.

міг би Бог, який є Любов’ю (1Ів.4,16), не дати своєму Синові і всімлюдям того, що найкраще? Ні! Хресті терпіння, породжені злом і гріхом,Бог використовує для спасіння сві<ту. Найбільшим прикладом цього єСин Божий на хресті і в Воскре<сінні.

Розп’ятий Христос є досконалимдоказом солідарности Бога зі струд<женою людиною, адже не хтоинший, як сам Бог стоїть на боцікожного, хто терпить7. Якщо самБог терпить, то біль і зло не можебути аргументом проти доброти ілюбови Бога до людей. Якщо ж доцього додамо преображення терпін<ня Христа в Великодню радістьВоскресіння, то тим самим ствер<димо існування всесильної любови,доброти і провидіння Божогонавіть в найбільших нещастях, якідоводиться переносити людині.

Проблематика зла і терпіння на<завжди залишиться для людстватаємницею, але зустріч з ЖивимБогом запевняє нас, що терпіннямає сенс. Тому віримо, що нічого неможе статися, якщо цього не захочеБог, а все, що Він хоче, хоча й можездаватися нам найгіршим, є для наснайкраще.

Мирослав Кащук,Мирослав Кащук,Мирослав Кащук,Мирослав Кащук,Мирослав Кащук,

студент п’ятого курсустудент п’ятого курсустудент п’ятого курсустудент п’ятого курсустудент п’ятого курсубогословського факультетубогословського факультетубогословського факультетубогословського факультетубогословського факультетуЛюблінського католицькогоЛюблінського католицькогоЛюблінського католицькогоЛюблінського католицькогоЛюблінського католицького

університетууніверситетууніверситетууніверситетууніверситету


1 J. Szymik, W Swiatіach Wcielenia.Chrystologia kultury, Katowice – Zabki 2004,с. 120 – 124.2 K. Rahner, Slowa z Krzyza, Krakуw 2001, с.20 – 25.3 C. Schonborn, Skarby naszej wiary,Warszawa 1996, с. 32 – 33.4 W. Hanas, O cierpieniu i ukojeniu, Poznaс2005, с. 20 – 30.5Sancti Gregorii Magni Romani PontificisMoralium Libri sive Expositio in LibrumBeati Iob XXVI,19,34; XXVI,21,37; VI,37,62;VI,7,9; XIX,30,54; VII,5,5; Praefatio,5,11<12;X,19,36; VII,31,46; XXIX,30,65<66;XXVI,13,21; XXIX,17,31; XXVI,19,34;VI,33,52; VIII,8,16; Praefatio,5,11<12; X,18,35;XXIII,26,52<27,53.6 Сh. Schonborn, Jezus jako Chrystus.Katechezy wiedeсskie, Poznaс 2005, с. 48.7 Jan Pawel II, Przekroczyc prуg nadziei,Lublin 1994, с. 63.


17

Боротьба з демонами в перші століття християнствабула дійсно великою. У цей період вони для спокусз’являлися у своєму гидкому вигляді або в образі гадів,звірів чи людей різної статі й виду, та дуже рідко увигляді літаючих тарілок. Свідчень про це практичнонемає.

У сучасному безрелігійному світі в час прогресуелектроніки, кібернетики, космонавтики та науковоїдумки, коли саме буття Бога та існування впалихангелів поставлено під сумнів, демонам вигіднішез’являтися у вигляді інопланетян – «старших братів зарозумом». Дух наукової фантастики підготував сучаснепокоління для контакту з демонічним світом.

Якщо до XX століття перед християнством з’являласьлюдиноподібна, сяюча істота гігантського абокарликового зросту з вогняними або червоними очима,при появі якої відчувався страх, то віруючі несумнівались, що це таке, а хресним знаменом імолитвою проганяли демонів. Тепер же, якщо передатеїстом з’являється таке чудовисько, то він приймаєйого за інопланетянина та з цікавістю вступає з ним вконтакт. Це гра демонів із нами.

Декого цікавить питання: якщо ці істоти – нечистідухи, то як же після їхнього впливу на природу та налюдей виникають різні реальні матеріяльні сліди увигляді невідомих сплавів металів, орнаментів на поляхтощо.

Деякі учені зазначають, що демони в силу свогоангельського походження здатні викликати подібнізміни в матеріяльному світі. В останні часи, як сказанов Об’явленні святого Івана Богослова, через невірулюдей та відсутність посту і молитви, сили темрявиотримають велику владу в спокусах роду людського.Навіть «вогонь зводитимуть з неба на землю передлюдьми» (Одкр. 13,13).

Григорій Синаїт так попереджує про небезпекудемонських спокус: «Коли під час молитви побачишсвітло чи вогонь всередині або зовні чи образ якийсь,не приймай того, щоб не перетерпіти великої шкоди».

Назар ЯрунівНазар ЯрунівНазар ЯрунівНазар ЯрунівНазар Ярунів

НайкращеРіздво!

З давніх<давен різдвяні свята в українському народімали спільнотний характер. Вже змалку мипізнавали, що свято народження Спасителя світу

своєю колядою збирає всю родину довкола святоївечері, щоб спільно подякувати Богу за прожитий рік тапрославити новонародженого Христа. Дзвінка коляда,щирі віншування додавали невимовно радісноїатмосфери. Ватаги колядників за ціль собі ставилиобійти якомога більше дворів, щоб привітати їхніхгосподарів з величавим дійством – народженням ІсусаХриста.

Сьогодні Різдво, безперечно, залишається ключовим танайбільшим святом літургіч<ного календаря. Мабуть вдечому слід завдячувати тійсильній та сивій історичнійдавнині, яка традиціями за<гартувала найулюбленіше свя<то всіх християн. Безумовно,не секрет, що реалія Різдватретього тисячоліття в дечомувтратила свій дух, бо таксклалося, що є велика частиналюдей, яка все менше «перей<мається» таїнством народжен<ня Христа. Причин до такогоставлення можна знайти бе<зліч, починаючи від байдужо<сти та закінчуючи секуляриза<цією, але насправді від кож<ного з нас залежить, яким будеМОЄ Різдво Ісуса. Ось томусаме від кожного людськогосерця починається свято. Якщо хтось нехтує танамагається витерти цю істину зі свого життя, якнаслідок воно перетвориться на безперспективнеблукання та закаменілість до святого, таємничого.

Поряд із таким станом окремих людей навколо насживуть також ті, для кого гарне та співоче Різдвозалишається мрією, оскільки немає родини таблизьких. Для кожного з нас не секретом є доля дітей<сиріт, які через певні трагічні життєві реалії зали<шились віч<на<віч із власною стежиною. ПропонуємоВам на кілька хвилин ввійти у дух різдвяних святочима дітей<сиріт з Журавенського протитуберкульоз<ного санаторію.

Різдвяні фестини відбувалися від 4 до 9 січня 2007 рокуу стінах Львівської духовної семінарії Святого Духа для26 дітей<сиріт. Програма святкувань була побудованасаме для дітей, щоб вони могли перейнятись духом свят.Розпочалось торжество виробленням різдвянихлистівок, які діти забажали подарувати своїм рідним тазнайомим. Приємно було споглядати на вмілу тавитончену працю рукоділля. Звичайно, не бракувало

18

фантазії та художньої творчости. Кожен придумав своєпривітання та в свій, оригінальний спосіб, приготувавлистівку, яка аж ніяк не була гіршою від тих, якіпродають у магазинах.

Наступною важливою подією у напрямку Різдва длядітей, особливо для дівчат, стало приготуваннясвяткової Вечері. Вміле та спільне ліплення тради<ційних різдвяних вареників перетворювало, здавалосьби, нудну справу на веселість та радість. Загалом довсіх страв доклали зусиль молоді господині і подбали,щоб святковий стіл відповідав усім традиційним стан<дартам.

Опісля цілоденної кухонної метушні розпочаласьдуховна зустріч новонародженого Христа у святковомуБогослужінні, яке завершилось величавою колядою«Бог предвічний». Далі була коляда, віншування…

Ще до прибуття усемінарію дітививчили вертеп,з яким забажалим а н д р у в а т ивсюди, куди їхз а п р о с я т ь .Першим, хто по<бачив дитячийвертеп, був о. д<нАндрій Корчагін,який, ще будучисемінаристом,проклав стежку зд у х о в н о їсемінарії до Жу<р а в е н с ь к о г о

санаторію. І ось вже більш як 7 років семінаристиопікуються дітьми зі згаданої установи. Наступнимпунктом призначення для показу вертепу стала церкваархистратига Михаїла. Тут діти мали перший великийпублічний виступ, адже їх приймали отці та братистудійського монастиря. Захоплюючим також видавсявиступ на конкурсі вертепів біля церкви Андрія, де дітиотримали численні вдячні оплески від глядачів зачудову інсценізацію та коляду. Пощастило побачитидитячий вертеп також львівським чиновникам, якіприймали дітей у залі Львівської обласної адміні<

страції. Віддячились високопосадовці, звичайно,грішми та солодощами. Останніми, хто прийняввертеп, був колектив радіо «Львівська хвиля».

Різдвяні миттєвості доповнювали також мандрівки уляльковий театр та цирк, де діти отримали чудовунагоду переглянути святкові вистави. Поміж тим,звичайно, були мандри вулицями старовинногоЛьвова, де на кожному кроці місто святкувалонародження Христа.

Свято завершилось, враження та побажання далі лунализ уст. Кожен з учасників залишив свої враження відпережитого на аркуші паперу, але, на жаль, всіхнадрукувати неможливо. Тому пропонуємо кілька рядківз окремих листів.

«У 2007 році були чудові різдвяні канікули. Якщо чесно,то це була моя мрія, і вона здійснилась. У мене сталобільше друзів. Коляда пройшла дуже добре та радісно».Гринишин Ольга (15 р.);

«Коли я була на святкуванні Різдва у Львові, мені тамбуло дуже добре. Я ще ніколи не була в такому місці».Лісовська Уляна (10 р.);

«Різдво, яке запам’яталось на все життя. Найбільшемені сподобалось у цирку, а саме те, що ведмеді такорова вміли рахувати!» Шокурова Каріна (12 р.);

«Мені дуже сподобалося святкувати Різдво у Львові, тутя дуже гарно провела час. У Церкві я відчувала самогоІсуса Христа. Коли ми сідали до Святої Вечері, буламолитва. Ми говорили з новонародженим Ісусом. Я всімдуже вдячна». Винник Марія (12 р.);

«Це було найкраще Різдво в моєму житті. Нам було дужевесело в семінарії та поза її межами. Мені дужесподобалось ходити до Церкви. Я Вам дуже вдячний».Ісмаїлов Назар (15 р.);))))

До таких слів коментарі зайві. Хотілося би лише відімені дітей висловили подяку керівництву та братамЛьвівської духовної семінарії Святого Духа за теплудомівку та опіку в часі свят. Особливо дякуємо задуховний провід о. Степанові Сусу. Подячні словатакож лунають на адресу жертводавців, які своїмкоштом посприяли, щоб Різдво відбулось і для цихдітей. Подяка також всім, хто долучився до цихсвяткувань. Нехай Господь благословить Вас та Вашупрацю…

ТТТТТарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас СеменюкІванна СтасишинІванна СтасишинІванна СтасишинІванна СтасишинІванна Стасишин


19

Від Мене це було

Цей текст єромонах Серафим Виріцький адресуваводному зі своїх духовних синів – єпископові, якийперебував у тюрмі. У цих словах – відблиск глибокоїлюбовної таємниці, яка розкривається в розмові Богаз душею людини. З душею кожної людини…

Духовний заповіт

Чи думала ти коли<небудь, що все, що стосуєтьсятебе, дотикає і Мене? Бо все, що стосується тебе,дотикає зіницю ока Мого. Ти люба в очах Моїх,дорогоцінна, і Я возлюбив тебе, і тому для Менеособливою відрадою є виховувати тебе.

Коли спокуси на тебе і ворог надійде, як ріка, Я хочу,аби ти знала, що

від Мене це було,від Мене це було,від Мене це було,від Мене це було,від Мене це було,

бо твоя неміч потребує Моєї сили, і твоя безпекаполягає в тому, щоби дати Мені можливість захистититебе.

Чи перебуваєш ти у важких обставинах, посередлюдей, які не розуміють тебе, не зважають на те, щотобі приємно, які відсторонюють тебе, –

від Мене це було.від Мене це було.від Мене це було.від Мене це було.від Мене це було.

Я – твій Бог, який розпоряджається обставинами, іневипадково ти опинилась на своєму місці. Це те самемісце, яке Я тобі визначив. Чи не просила ти, щоби Янавчив тебе смирення? І ось Я помістив тебе саме в тесередовище, в ту школу, де цей урок вивчається. Твоєсередовище і ті, які живуть з тобою, лише виконуютьМою волю.

Чи перебуваєш ти у фінансовій скруті, важко тобізвести кінці з кінцями, знай, що


Бо це Я розпоряджаюся твоїми засобами і хочу, щобити прибігала до Мене і знала, що ти залежиш від Мене.Мої запаси невичерпні. Я хочу, щоби ти переконуваласьу вірності Моїй і Моїх обітниць. Нехай не буде того,аби тобі могли сказати в нужді твоїй: “Ти не вір ГосподуБогу твоєму”.

Чи переживала ти ніч у смутку?

Ти розлучена з близькими і найдорожчими длятвого серця, –

від Мене це послано тобі.від Мене це послано тобі.від Мене це послано тобі.від Мене це послано тобі.від Мене це послано тобі.

Я – муж скорбот, що пізнав слабкості,

Я допустив це, щоби ти звернулася до Мене.

Бо Я хочу, щоб серце твоє і душа твоя завжди пломенілиперед очима Моїми і перемагали іменем Моїм всяку

малодушність.

Не отримуєш ти довго вісток від близьких,найдорожчих тобі людей, через малодушністьтвою і маловір’я впадаєш у нарікання і відчай, знай –


Бо цією нудьгою духа випробовую Я міць віри твоєї внепорушність обітниць і силу відваги твоєї молитвипро цих близьких твоїх, бо хіба не ти покладалапіклування про них на Мою промислительну любов?Хіба не ти і нині віддаєш їх під Покров ПречистоїМатері Моєї?

Чи спіткала тебе важка хвороба, тимчасова абоневиліковна, і ти опинилась прикутою до ліжкасвого –


Бо Я хочу, щоб пізнала ти Мене ще глибше у немочахтвоїх тілесних і не нарікала би за це випробовування,котре посилається тобі, та щоби ти не стараласяпроникнути в Мої плани спасіння людських душрізноманітними шляхами, і в Мені зуміла віднайтивічну потіху.

Чи обманулася ти в товариші своєму, в кому<небудь,кому ти відкривала серце своє, –


Я допустив, щоб це розчарування доторкнулося тебе,щоби ти пізнала, що найкращим твоїм другом ітоваришем є Господь. Я хочу, щоб ти все приносила доМене і розказувала Мені.

Чи звів хто наклеп на тебе, віддай це Мені, іпригорнися ближче до Мене, прибіжища твого, душеюсвоєю, аби сховатися від нарікань язиків. Я виведу, яксвітло, правду твою і долю твою, як полудень.

20

Зруйнувалися плани твої, занепала ти душею і зморилася –


Ти складала собі план, мала свої наміри, ти й принесла їх Мені, щоби Я їхблагословив. Але Я хочу, аби ти надала Мені право розпоряджатися ікерувати обставинами твого життя, оскільки ти – лише зброя, а не діючаособа.

Чи спіткали тебе несподівані життєві невдачі, і зневіра охоплюваласерце твоє, знай –


Бо це Я запрагнув стати твоєю надією, що без нарікань і покірно схилилаб голову твоюпід милосердя Моє.

Чи мріяла ти сотворити яке<небудь особливе діло для Мене і замістьцього сама злягла на ложі хвороби та немочів –


Бо тоді ти була занурена в діла свої, і Я не міг би привернути думки твої доСебе,

а Я хочу навчити тебе найбільш глибоких думок і уроків Моїх, щоб тислужила Мені.

Я хочу навчити тебе усвідомлювати, що ти – ніщо без Мене.

Декотрі із кращих Моїх синів є ті, які відрізані від живої діяльности, щобиїм навчитися володіти зброєю неустанної молитви.

Чи покликана ти несподівано зайняти важке і відповідальнестановище?

Покладись на Мене, Я довіряю тобі ці труднощі, і за це благословитьтебе Господь Бог твій у всіх ділах твоїх, і на всіх дорогах твоїх, у всьомуКерівником і Наставником твоїм буде Господь твій.

У цей день в руки твої, дитя Моє, дав Я цю посудину освяченого єлею,користуйся ним вільно.

Пам’ятай завжди, що кожна трудність, яке виникає, кожне вразливедля тебе слово, кожна напасть і осуд, кожна перешкода у твоїй роботі,котра могла би викликати почуття досади, розчарування, кожневідкриття слабкости і неспроможности твоєї буде помазано цимєлеєм –


Пам’ятай, що всяка перешкода – це Боже настановлення, і тому поклади всерце своє слово, котре Я об’явив тобі в цей день –


Бережи їх, знай і пам’ятай: завжди, де б ти не була, всяке жалопритупиться, коли ти навчишся у всьому бачити Мене. Усе посланеМною для вдосконалення душі твоєї –

усе від Мене це було.усе від Мене це було.усе від Мене це було.усе від Мене це було.усе від Мене це було.


21

«Ні в матір, ні в отця, а в чорного«Ні в матір, ні в отця, а в чорного«Ні в матір, ні в отця, а в чорного«Ні в матір, ні в отця, а в чорного«Ні в матір, ні в отця, а в чорногомолодця» ...молодця» ...молодця» ...молодця» ...молодця» ...

Телегонія.Чи можливеврятування націїне від війни, а відсамих себе?

Щоб почати говорити щось про феноментелегонії та про його вплив на здоровийгенофонд нації, слід знати словникове зна<

чення терміна телегонії. Отож, теле.теле.теле.теле.теле. ..... ..... – грецьк. tele –діяти у далечінь, далеко; ..... ..... .гонія .гонія .гонія .гонія .гонія – грецьк. gоnе, gоnоs –народження, породження. Тепер підсумувавши значен<ня цього терміна, можна сказати, що телегонія – це“віддалене народження”, тобто народження дитини згенофондом першого статевого партнера в жінки,навіть якщо вона народжуватиме її зовсім від иншого.Власне перший чоловік, а не майбутній батько дитини,закладає генофонд потомства кожної жінки, незва<жаючи на те, коли і від кого вона буде народжуватисвоїх дітей. Чоловік, котрий порушив невинність, стаєніби генним батьком усіх майбутніх дітей жінки.

Загляньмо до історії самого феномена телегонії.Близько 150 років тому вперше телегонію як явищевідкрили фермери, справою яких було розведеннясвійських тварин. Вони подумали, а що буде, колививести кращий вид коней, більш витривалих,схрестивши кобил із жеребцями зебр. Результату відцього досліду не було, хоч дослід повторювалинеодноразово. На сьогоднішній час ми можемо і недивуватись такому результату, бо не тільки медик чибіолог, а й звичайна людина може знати про сумісністьта несумісність хромосом. Незабаром ці дослідивідійшли у небуття і їх згадували як невдалі та не<можливі. Та через декілька років трапилося здавалось бинереальне та неймовірне. У тих кобилиць, на якихвиконували досліди, почали народжуватися смугастілошата. Провівши низку досліджень, вчені дійшли дотакого висновку, що генофонд кобил був зміненийїхніми першими самцями, тобто зебрами.

Через деякий час дослідження в цьому напрямі робилибагато дослідників: Ч. Дарвін, професор Флінт і ФеліксЛедантек. Саме Фелікс Ледантек написав книжку“Індивід, еволюція, спадковість і неодарвіністи”. Всебільшою мірою поставало гостре питання: якщо цейфеномен телегонії поширюється на коней, то чипоширюється він також і на людей? Через деякий час ціж вчені довели, що ефект телегонії проявляється і влюдей , але у більш вираженій формі.

Відкриття телегонії в попередньому столітті булоприховане від людей, оскільки певним чином відкри<вало таємницю доль багатьох людей, які творили

історію. Але, насамперед, відкриття цього феноменазачиняло двері до сексуальних революцій, а це не вхо<дило в плани “ворога людського”. Також в енциклопедіюбула введена фраза, що явище телегонії нібито непідтвердилося.

За Радянського Союзу, коли в часи різних фестивалів таинших помпезних свят приїжджали іноземці різнихнаціональностей, результат не барився, молоді дівчатапочали народжувати дітей з иншим кольором шкіри, зиншими рисами обличчя і т. д. Кожна з цих дівчат шукалавідповіді на запитання: “Як це могло статися ?” Адже статевіконтакти з цими іноземцями були давно у минулому,нерідко і 5<10 років тому, і вагітніли вони від чоловіківсвоєї раси – “ні в матір, ні в отця, а в чорного молодця”.

Тож телегонія довела, що передаються не лише зов<нішні ознаки сексуального партнера, а також і вну<трішні. Також дівчата, які займаються чи займалисяпроституцією, “дарують своїм чоловікам плоди їхньоїпраці – гомосексуалістів, наркоманів, неповноціннихдітей”. Звичайно, на сьогодні є багато противниківпроголошення правди про це явище, адже індустріяпорнографії зазнає краху, якщо наші діти будутьвивчати ці проблеми ще зі школи.

Молоді люди, які мають намір вступити в шлюб і хочутьмати здорових, а головне своїх дітей, повинні ці проблемита загрози враховувати з ранніх літ. А власне не всі знають,якою важливою є дошлюбна чистота і як вона впливає наздоров’я майбутнього потомства!!! Тому в давнину “не<чесну” дівчину вважали недостойною заміжжя.

Телегонія довела, що дівоча честь – це поняття мораль<но<генетичне і для жінок, і для чоловіків, які хочутьвиховувати свою дитину, а кожний дошлюбний зв’язок– це є удар по своїй долі, долі своїх дітей, онуків, якийпороджує сімейні трагедії.

Чи повинні сучасні дівчата, які приймають рішенняпочинати до шлюбу інтимне життя, знати це, чи ні?Так!!!!!!

Отож, дорогі та любі дівчата, головний висновок тутнапрошується один: чим більше дошлюбних стосунків,тим більше засмічений хромосомний ланцюжок і тимменше шансів народити коханому чоловікові гене<тичних його дітей. Відомий дослідник Ломброзовстановив, що позитивних якостей успадковуєтьсянабагато менше, ніж негативних. Це стосується нетільки хворіб, а й поганих звичок, наприклад, алко<голізму, куріння, наркоманії та ин. Негативні явища необов’язково впливають на дітей, а можуть вплинути наонуків чи правнуків або й на дальші покоління.Спочатку феномен телегонії приховувався та ніве<лювався, оскільки вирішення цієї проблеми не було і,можливо, й не буде, якщо не взятись до певнихкардинальних дій. Наука, яка розкриває причинивиродження народів, на сьогодні переслідується ізамовчується. Слов’яни мусять знати про цей виклик,який нам робить розбещення, аморальність та вседозво<леність. Отож, дорогі українці, не даймо знищити самісебе як націю своєю вседозволеністю! І будуть тоді в наснароджуватись козаки, і буде в нас “і доля, і воля”!!!

Андрій Жуковський,Андрій Жуковський,Андрій Жуковський,Андрій Жуковський,Андрій Жуковський,«За життя»«За життя»«За життя»«За життя»«За життя»

Полеміка

22

Чиїмисвідками ви є?У цьому випускові журналу хочемозвернути вашу увагу на вчення тадіяльність секти під назвою „СвідкиЄгови”. На цю організацію неможливоне звернути уваги з причини її активноїдіяльности, унікальної системи вченнята кількости послідовників. Кожномуз Вас, любі читачі, без сумніву,доводилось чути про цю організаціювід знайомих, засобів масової інформаціїабо безпосередньо від її членів, якізустрічали вас на вулиці, на роботіабо просто приходили до Ваших домівок,залишаючи після себе багатонезрозумілих запитань та великукількість якісно виготовлених брошур.Але, без сумніву, у кожного виникалитакі, можливо, неозвучені або безвідповіді запитання: „Хто ці люди?Звідки і чому саме до мене вони прийшли?Куди вони йдуть?” На ці запитання мивідповідатимемо поступово, упродовждекількох випусків журналу.

Не надійтесь на князів, на людського сина,

бо в ньому спасіння нема: вийде дух його і він

до своєї землі повертається, того дня його

задуми гинуть! (Пс. 146,3−4)

Назву підзаголовку до цієї теми ми вибрали невипадково, адже саме певні, непомітні длязагалу, особистості вирішують напрями

діяльности секти, створюють плани на майбутнє таслідкують за їх реалізацією. Через це, власне, і можнаназвати цю секту тоталітарною та смертельнонебезпечною для кожної людини. Адже кожна добрасправа повинна робитись, найперше, на Божу велич таславу, а не через певні інтереси та зацікавленняокремої людини, яка бачить власні корисливізацікавлення. Саме такими людьми є провідники секти.Тому спробуємо розповісти про ті гучні факти з життякерівників секти, яких за час всієї нетривалої історіїсекти нараховується всього шестеро, разом з їхтеперішнім президентом Доном Едемсом (1884 р. умісті Пітзбурґ було офіційно зареєстровано це

товариство як корпоративну організацію). Отже,організація Свідків Єгови – дуже молода, її зародженняналежить до ост. третини ХІХ ст. і міцно пов’язане зім’ям Чарльза Тейза Рассела (1853<1916 рр.), якийзаснував у 1879 році гурток під назвою ДослідникиСвятого Письма. Це й стало початком теперішньоїсекти Свідків Єгови. Слід додати, що на моментстворення гуртка Чарльзу було лише 17 років, а йогоосвітою було лише п’ять років навчання у школі. Вжесам цей факт насторожує: як може людина без жоднихвагомих знань богословських дисциплін, необхіднихдля розуміння Святого Письма, не кажучи вже прознання мов оригіналу Святого Письма, вдаватись довільної інтерпретації та богословського тлумачення насвій лад найважливішої книги цілого людства?Подальшу історію секти дуже вдало можна окреслитисловами народної мудрости: „Усе погано розпочатепогано й закінчується”. Це прислів’я справдилосьнайближчим часом... Настала черга багатьох викриттівсекти загалом та її засновника, що призвело добагатьох судових процесів із звинуваченнями у брехні,фінансових спекуляціях та багатьма иншими судовимипозовами на її адресу. До найгучніших судових справможна віднести справу розлучення Рассела здружиною, Мері Ісклей, (1897р.) яка звинуватилачоловіка в подружній зраді (до речі, цей судовийпроцес вона виграла); також великого розголосу набуласправа з т. зв. „Диво<Пшеницею”(1913р.), коли черезфінансові махінації (на сторінках свого журналуРассел рекламував „особливо благословенну Богомпшеницю”, яка мала бути у 5 разів родючіша зазвичайну) постраждало багато фермерів, які повірилицій людині; однією з найбільш скандальних справможна вважати позов пастира баптистської спільнотиГамільтона, в якій Рассела було звинувачено усамозванстві, а зокрема у незнанні грецької мови, щопризвело останнього до дуже важкого гріха –лжесвідчення. Це відбулося так: Чарльз Рассел,спростовуючи засуд, дав присягу на Біблії у тому, щознає грецьку мову, але після того, як йому дали НовийЗаповіт, написаний грецькою мовою, стало зрозумілим,що йому невідомий навіть алфавіт цієї мови. Такадіяльність Рассела, а також його послідовників, якіпроявляли крайню самовпев<неність та необач<ність у вчин<ках, призве<ла до того,що секту по<чала масовоз а л и ш а т ив е л и к акількість їїрозчарованихчленів. Бачачитаку ситуацію, її ке<рівники почали шука<ти вихід у багатьохлжесвідченнях та лже<пророцтвах, які змушу<


23

вали багатьох людей до вагань тазволікань із виходом з цієї орга<нізації. Говорячи про різні лже<пророцтва та хибні свідчення, якісекта використовує до цього часу,слід згадати такі: 1874 рік бувпроголошений роком початкусорокарічного „часу жнив”, якиймав завершитись кінцем світу(1889р., передмова до першого томупід назвою „Час наблизився”). Сліддодати, що сам Рассел пережив„кінець світу” на 2 роки (помер у1916р.). Після того, як булипроголошені ці дати, спостерігавсямасовий відхід рядових членів зсекти, що змусило її керівництво допостійного та суворого контролюнад ними.

Другим президентом цієї орга<нізації було проголошено ДжозефаФранкліна Рузерфорда (1869<1942рр.), який народився в сім’їбаптистів та був адвокатом заРассела. Саме за нього почалася т.зв. велика „чистка”, яка фактичнонадала секті „Свідки Єгови” статусуоднієї з найтоталітарніших сектсвіту, який вона зберігає й досі. Тодіним було проголошено ряд змін тапророцтв, які зовсім заперечуваливчення Рассела. Одним із най<кращих прикладів є зміна ставленнядо Рассела як до „єдиного вірного таблагорозумного раба” у 1927 році(Щорічний журнал Свідків Єгови за1975 рік, стор. 88) Можна такожзгадати про будівництво ним у1930 році т. зв. „Дому князів”, якийРузерфорд проголосив будинком, уякому мають поселитись воскресліпророки, та, не дочекавшись їх,помер у 1942 році у тому ж самомубудинку.

Його наступником став Нейтан Х.Норр, виходець з родини рефор<маторів. Ця людина нічим важ<ливим, окрім проголошення Арма<гедону, який мав настати у 1972році, не відзначилась.

Після смерті Норра у 1975 році но<вим керівником організації обира<ється Фридерік Вільям Франц, якийпродовжив чистку рядів, що вжестала звичною і відбувалася зприходом кожного нового прези<дента. Помер Франц наприкінці1992 року.

Ще одним прикладом „лжепро<роцтв” (що призвело до того, що

сама секта загнала себе в глухийкут) стало пророцтво, здійсненеРузерфордом у 1935 році про те, щозавершилось „небесне покликання”,а відтак вже останні з числа 144тисяч помазаників є обраними(саме така кількість людей, на думкуСвідків Єгови, становитиме „класвірних та розумних рабів”, щоуспадкують „Царство Єгови” наземлі та правитимуть вічно). Такеоб’явлення призвело до того, щочлени секти, прийняті до сектипісля цього року, автоматично сталивважатись відкинутими від числа144 тисяч обраних, а це далопідставу сформуватись правлячійверхівці, наймолодшому члену якоїбуло понад 70 років. Вони недопускали до ради директорівмолодше покоління, що неминучепризвело до „старіння та від<мирання”. Але ця організація зновублискавично (і вже вкотре!) пішлана компроміс із власною совістю,проголошуючи у 1995 році ряддоповнень та уточнень, в якихйшлося про неправильне попереднєрозуміння пророцтв та пов’язанихз ними дат, що на певний час

вивело секту з кризи. Слід згадати,що на той час її керівником у 1992році було обрано Мілтона ДжорджаХіншеля. Ця особа згодом булазамішана у великій судовій справі,пов’язаній з тим, що у 2000 роціМілтон Джордж Хіншель нелегальностворив організацію при Депар<таменті публічних інформаційСекретаріату ООН, через що бувзмушений залишити свій пост тапередати його менш корумпова<ному спадкоємцеві Дону Едемсу.

Аналізуючи всі наведені факти таспираючись на практику поперед<ніх років діяльности секти, можна звпевненістю говорити про постійнузміну поглядів та переконань їїчленів через серію нових псевдо<пророцтв, за якими криється безлічбрехні та вигадок. Упродовж всієїмайже 140<річної історії ця сектадемонструє надзвичайну гнучкістьу своїх поглядах та діяльності.Йдеться про їх намагання досягнутирезультату – залучення новихчленів понад всяку ціну, аджеостанні і є для них джереломприбутку: ”Бо все, що є в людинипісля хрещення, стає власністюЄгови” („Вартова вежа” 1.12.1992р.,с.16.)

Далі буде...

Сергій БілоконьСергій БілоконьСергій БілоконьСергій БілоконьСергій Білоконь

24

Л і т у р г і яЛ і т у р г і яЛ і т у р г і яЛ і т у р г і яЛ і т у р г і я

в і р н и хв і р н и хв і р н и хв і р н и хв і р н и х

Третьою частиною Божественної Літургії єЛітургія вірних. Вона відрізняється відпопередньої своїм внутрішнім характером,

змістом, ціллю і завданням. Називається Літургієювірних тому, що в давнину на цій частині СлужбиБожої могли бути присутні лише вірні. Вірними врозумінні первісної Церкви були охрещені особи, щоне лише перебувають в єдності з Церквою, але також ті,що, будучи в стані ласки, можуть брати участь в Євха<ристії. Літургією вірних довершується чудесна перемінаЄвхаристійних елементів у Тіло і Кров Господню.

Розпочинається Літургія вірних Великим Входом, вякому участь бере ціла церква. Народ співає „Ми херу<вими”, а священик з дияконом переносить Св. Дари зпроскомидійника на престол. Великий Вхід зі своїмиобрядовими чинами дуже подібний до Малого Входу,який є в Літургії оглашенних. Малий Вхід, будучивходом зі Св. Євангелієм, наголошує на навчальномухарактерові Літургії оглашених, а Великий, зі Св. Да<рами, вказує на Євхаристійний жертовний характер.

Херувимська пісня є, без сумніву, найкращим із гимнівСлужби Божої. На жаль, свідчень про її автора немає.Ймовірно, постала вона в VI ст. Візантійський історикКедрин (IX ст.) згадує, що цісар Юстин ІІ (565<578)наказав співати херувимську пісню на Службі Божій.Натяк на спів херувимської знаходимо в Євтихія,патріярха Константинопольського (VI ст.).

Херувимська пісня є містичним закликом до гідноїучасти в євхаристійному бенкеті, вона випереджуємомент Св. Причастя, закликає нас усунути з душі все,що плотське, щоб перемінитися в ангелів, якихзаступаємо на Службі Божій. Під час співу священиктихо проказує молитву „Ніхто не достойний”. Вдавніших грецьких списках Служби Божої ця молитвамає назву „Молитва, що її творить священик за себесамого, коли буває вхід Святих Дарів”. Головнимобрядом Великого Входу є перенесення Св. Дарів зпроскомидійника до престолу. Акт перенесенняпопереджує обряд кадження, також раніше був обрядомивання рук. Однак він вийшов з ужитку близько XIII<XIV ст., зберігшись тільки на Архиєрейській Божест<венній Літургії. Під час Входу священик і дияконсповнюють обряд поминання, диякон коротко ізагально, а священик поминає церковну єрархію (ПапуРимського, патріярха, митрополита, єпископа, клир,священицтво, дияконство і чернецтво, владу, добродіївцеркви і згадує всіх присутніх вірних у церкві).Закінчивши поминання, священик разом із диякономвходить через Царські Врата до святилища і складає Св.Дари.

Розглядаючи молитви і обрядові дії, можемо побачитиглибоку символіку. Символічне пояснення ВеликогоВходу знаходимо в Максима Ісповідника (+662). Для

нього вхід зі Св. Дарами означає символічний початокнового життя в небі і об’явлення Божого спасіння. Ин<ший дослідник літургії Псевдо<Герман пояснює так:вхід нагадує в’їзд Христа до Єрусалима, а Симон Солун<ський бачить символічне зображення другого приходуХриста на світ, тобто щоб судити живих і мертвих.

Після входу диякон мовить прохальну єктенію, де, як і увеликій, молимось за храм, вірних, просимо ангела ми<ру, прощення та відпущення гріхів. Після виголосу„Щедротами єдинородного Сина.. .” священик вітає всіхпривітом „Мир всім”, а диякон проказує: „Возлюбімодин одного, щоб однодумно визнавати”. Народ відпо<відає, і наступає так званий „поцілунок миру”. Свяще<ник робить 3 поклони перед Св. Дарами, повторюючикожного разу стишок з 17 псалма, а відтак цілує Св.Дари. Коли більше священиків служать БожественнуЛітургію, то вони роблять так само і потім вітаютьсяміж собою поцілунком у рамена, при цьому один каже:„Христос посеред нас”, а инший відповідає: „Є і буде”.Поцілунок миру є найстарший у Літургії. Св. ап. Павлозакликає до взаємного поцілунку як символу взаємноїлюбови і миру. В давнину цей звичай практикувався нелише серед священнослужителів, а й серед вірних. Од<нак він перевівся і залишився тільки серед священиків.Обряд поцілунка має навчальний момент. Він закликаєне лише до взаємної любови, а й показує, на що цялюбов має спиратися, а саме: на любов Божу. З любовиБога має випливати любов до ближнього, бо ці двізаповіді є злучені (Мт. 22,34 <40).

Після поцілунка миру наступає Символ віри. Дияконпроказує: „Двері, двері премудрости, будьмо уважні”. Зацими словами в давнину церковна прислуга зачиняладвері, а радше охороняла, щоб ніхто з оглашенних неміг увійти. Сьогодні це втратило своє колишнє значен<ня, а має більш символічне. Народ співає Символ віри.Причиною до введення Символу віри в Літургію булидогматичні суперечки V – VI ст. Першим, хто ввівСимвол віри, був патріярх Антіохії Петро Фулло (471),його за приклад взяв константинопольський патріярхТимотей (510 – 518), який наказав на кожній Літургіїбрати Нікейський Символ віри. На Заході Символ бувуведений рішенням собору в Толедо (589), а офіційнозавів Символ в римській літургії Папа Венедикт VIII у1014 р.

Символ віри – це збір правд віри, які базуються наХристовому Євангелії. Під час визнання Символусвященик тримає воздух над Св. Дарами. В тому частобачать зішестя Св. Духа на Св. Дари або землетрус івідкочення каменя від Христового гробу. Багато комен<таторів Літургії бачать в цьому символічне значення,але також існує й практичне – щоб уберегти Св. Даривід посторонніх впливів. Символ віри закінчує приго<тування до євхаристійного жертвоприношення.

Тепер надходить час, коли відбувається чудесна пере<міна євхаристійних моментів у Тіло і Кров Спасителя.Першим складником є так званий євхаристійний діалог.Цей діалог є вступом до євхаристійного канону. Вінзакликає, щоб ми гідно, зі страхом встали, а народвідповідає: „Милість миру, жертву хваління”. Ці слова єпродовженням і поясненням слів: „Святе приношення”,

Літургійне богослов’я


25

бо через нього осягають „Милість миру” – примиренняз Богом, а Богові даємо хвалу. Священик виголошує:„Благодать Господа. . .”. Ці слова є взяті з Другогопослання до Коринтян (13,13). Народ відповідає: „Здухом твоїм”. Священик виголошує: „Вгору піднесімсерця”, він як пророк Єремія, як ап. Павло закликаєзалишити журбу, земні клопоти і піднестися думкамидо неба. Вірні відповідають: „Піднеслись до Господа”.Тоді єрей – „Благодарім Господа”, а хор співає: „До<стойно і праведно єсть”, тим самим виявляє свою згодуі готовність відати Богові жертву подяки. Священикмолиться молитву „Достойно і праведно”, де можнавіднайти 3 головні моменти: 1) похвала за незрівняннуБожу велич і могутність; 2) подяка за створення світу; 3)подяка за відкуплення людського роду.

Похвально<благодарна молитва закінчується такзваним серафимським гимном. Першою згадкою процей гимн у Літургії є тексти св. Кирила Єрусалимськогота Йоана Золотустого. Він уведений у Літургію підвпливом синагогального богослуження. Складається здвох частин: 1) „Свят, свят” – походить із видінняпророка Ісаї; 2) „Осанна на висотах” – з Євангелія,цими словами вітали Ісуса Христа при в’їзді доЄрусалиму. Цей серафимський гимн – немов звукитріюмфального маршу, який сповіщає близький прихідХриста. Під час гимну священик молиться молитву, яканазивається „Євхаристійною”. Євхаристійна молитва євласне продовженням попередньої похвально<благо<дарної молитви. З нею вона творить одну цілість. ВЄвхаристійній молитві головну роль відіграє мотиввідкуплення. Иншим мотивом є встановлення Пре<святої Євхаристії на Тайній Вечері. Момент освячення,тобто Христові слова, Літургія доручає священиковіпромовляти уголос, чим відрізняється від римськоїмеси, де священнослужитель промовляє тихо.

Після слів освячення наступає так звана анамнеза(«спомин»), молитва, в якій священик згадує про Хри<стовий Заповіт. Далі йде епіклеза, молитва, в якійприкликається Святого Духа на Св. Дари. До молитвиепіклези долучається так звана „молитви заступництва”,де відбувається поминання святих, померлих і живих.Закінчується Євхаристійний канон словами: „і дай намєдиними устами. . .”.

Після цього диякон виголошує прохальну єктенію, якапідводить нас до Господньої молитви „Отче наш”. У ціймолитві Господь навчає нас довіритись Йому, в нійприкликається Царство Правди на землю, є проханняпро охорону від усього, що тривожить дух наш і прорадість після того, як відійшов від нас „лукавий дух”.Закінчується молитва виголосом „Бо твоє є Царство. . .”Вірні відповідають: „Амінь”. Після цього священик вітаєлюдей привітом спасителя „Мир всім” і закликає:„Голови ваші перед Господом схиліть”. Тоді отецьрозпочинає підготовку до святого Причастя. Вінроздроблює Агнця і кладе частиці до чаші, куди вливаєтеплоти на знак жевріючого Духа Божого, тому звучатьслова „Теплота віри сповнення Духа Святого”.

Так розпочинається Причастя священнослужителів.Спочатку причащаються служителі, а потім вірні. Дия<кон підходить до священика і мовить: „Подай мені,владико, Чесне і Святе Тіло Господа і Бога, і Спаса

нашого Ісуса Христа”. Подібно єрей мовить, коли беречастицю Святого Хліба. Після цього вони молятьсямолитву „Вірую, Господи, й ісповідую.. .” і причащають<ся тим, що мають в руках зі страхом і обeрежністю. Тодієрей бере чашу і причащається з неї, кажучи: „Чесної іСвятої Крови Господа і Бога. . .”. Тоді прикликає дияконаі мовить: „Причащається слуга Божий диякон (ім’я). . .”.Після цього диякон вкладає всі частиці до чаші тапокриває її покрівцем. Тоді диякон, вклонившись раз,приймає від єрея чашу, підходить до Царських Воріт і,підносячи Святу Чашу, мовить: „Зі страхом Божим і звірою приступіть”, а вірні відповідають: „Благословен,хто йде в ім’я Господнє. . .”. Після цього йде Причастявірних, після якого священик мовить тихо: „Цедіткнулося уст ваших. . .”, за яким йде голосне „Спаси,Господи, людей твоїх. . .”, а народ відповідає „Ми виділисвітло істини. . .”.

По Святому Причасті єрей мовить тихо „Благословен<ний Бог наш”, а тоді голосно „завжди нині іповсякчас. . .”. А вірні – „Нехай сповняться. . .”.

Далі – подячна єктенія, де ми дякуємо Господові заприйняття „божественних, святих, пречистих.. . страш<них Христових таїн”, де просимо мирного, святого,безгрішного дня. Священик складає в цей час антимінс,потім Євангелієм у руках знаменує хрест і співаєвиголос „Бо Ти освячення наше.. .”, виходить на солею,де молиться заамвонну молитву. Після цієї молитви хорурочисто співає „Нехай буде ім’я Господнє. . .” РанняЦерква мала обряд роздавання антидору, просфори, зякої був вирізаний Агнець, і, за думкою СимеонаСолунського, він мав бути розданий тим вірним, які неприступили до Святого Причастя. Після всього цьогойде благословення єрея та відпуст. Народ відповідає„Амінь”.

ТТТТТарас Загачевський,арас Загачевський,арас Загачевський,арас Загачевський,арас Загачевський,Літургійний відділ ПЦ „Еклезія”Літургійний відділ ПЦ „Еклезія”Літургійний відділ ПЦ „Еклезія”Літургійний відділ ПЦ „Еклезія”Літургійний відділ ПЦ „Еклезія”

26

Спробицерковної уніїза часів ДанилаГалицького

В українській історіографії Данило Галицький(1201<1264) вважається одним ізнайвидатніших правителів України. Він був

сином князя Романа Мстиславича, який заснувавГалицько<Волинське князівство. Після смерті батька(1205) Данило був проголошений князем у Галичині,але внаслідок міжусобної війни молодий князьмусив разом з матір’ю і братом Васильком утікатидо Польщі та Угорщини. Користуючись підтрим<кою знаті й простого люду, Данило зумів під<корити собі всю Галичину. Таким чином 40 років

знадобилося князеві Данилу, щоб повернути воло<діння свого батька1.

Щойно закінчивши виснажливу боротьбу за об’єд<нання Романової держави, Данило був змушенийзахищатися від монгольської навали. Становище

князя було важке, тому він здійснює подорож доміста Сарай над Волгою – столиці хана Батия, щобтам йому підкоритися. На зворотному шляхуДанило мав зустріч з папським посольством, якепрямувало до Орди. Отже, початок переговорівпредставників папської курії з Данилом Романо<вичем припадає на 1245 рік2.

У зв’язку з татарською навалою Апостольська Сто<лиця значно активізувала свої заходи у СхіднійЄвропі. Усвідомлюючи могутність монголо<татар,Рим шукав згоди з Батиєм, який запанував на Русі,щоб через нього здобути владу над руськоюЦерквою і цим добитися церковного й політич<ного впливу. Власне ця мета пояснює зустріч князяДанила з папським послом Пляно Карпіні по дорозідо Орди, який мав запропонувати ханові прийнятикатолицьку віру і розвідати його наміри. В той жечас папа Інокентій ІV намагався об’єднати руськихкнязів проти монголів і в разі визнання зверхностиРимського єпископа обіцяв їм різноманітну допо<могу. Перед від’їздом до татар Карпіні зустрівся зДаниловим братом Васильком і гостював у нього вВолодимирі. Там він намовляв Василька і руськихєпископів, скликаних на прохання Карпіні, до унії зКатолицькою Церквою. Однак Василько і єпископивідмовилися щось на це відповідати і радиливідкласти питання до повороту Данила від хана3.

Після повернення князь проводив досить незалеж<ну зовнішню політику, відкрито спрямовану на те,щоб позбутися монгольського панування. Дізнав<шись про пропозицію унії з боку римської курії,Данило встановив дружні стосунки з Польщею таУгорщиною. Також він звернувся до папи ІнокентіяIV з проханням допомогти зібрати слов’ян нахрестовий похід проти монголо<татар. За це князьпогоджувався на перехід під юрисдикцію Риму, алевін вимагав повернути землі, загарбані польськимита угорськими королями, і дотримуватись обрядівруської Церкви4.

Для подальшої підготовки унії сторони обміню<валися листами. Інокентій IV проводив кореспон<денцію не лише з Данилом, але і з ОлександромНевським – князем суздальським, якого папа такожзакликав до об’єднання. Однак метою всіх цихзаходів було лише встановлення оборонного фрон<ту для захисту Західної Європи від монгольськоїнавали, а не активна боротьба з ворогом. Насправ<ді ж заклик папи йти проти татар у Європі зали<шався непочутим.

Князь Данило зрозумів, що ніякої підтримки відЗаходу не одержить, тому в 1248 р. перервавпереговори з Римом. Щоб заохотити галицькогокнязя, Інокентій IV обіцяв йому корону. Даниловідмовився від „вінця королівства”, бо усвідомлю<вав, що в таких умовах коронування тільки усклад<нить відносини з татарами, не даючи йому нічого

Сторінками історії


27

конкретного для боротьби з ни<ми5.

Ситуація змінилася в 1253 р.,коли Данило почував себе сильні<шим. Заручившись підтримкоюугорського короля і польськихкнязів, галицький князь пого<дився на коронацію, яка відбу<лась в Дорогичині. Однак війсь<кової допомоги від Апостоль<ської Столиці Данило не одержаві був змушений воювати з тата<рами сам. Коли папа не дотримавобіцянки, не вважав і Данилосебе зв’язаний обіцянкою унії зРимом, тому новий папа Олек<сандр ІІ в 1257 р. загрожувавДанилові викляттям за те, щовідступив від послуху католиць<кій Церкві6.

Такі вчинки Олександра ІІ свід<чили про кінець твореної Римомунії, приреченої від самого по<чатку на невдачу, адже насправдісправа церковного з’єднаннябула справою другорядною. Нещо инше, як спільний ворог іполітичні цілі, зв’язували обидвісторони, а цього для релігійноїреформи було замало.

Мирослав Кащук,Мирослав Кащук,Мирослав Кащук,Мирослав Кащук,Мирослав Кащук,

студент п’ятого курсустудент п’ятого курсустудент п’ятого курсустудент п’ятого курсустудент п’ятого курсубогословського факультетубогословського факультетубогословського факультетубогословського факультетубогословського факультетуЛюблінського католицькогоЛюблінського католицькогоЛюблінського католицькогоЛюблінського католицькогоЛюблінського католицького

університетууніверситетууніверситетууніверситетууніверситету


1 О. Целуйко. Данило РомановичГалицький, в: Довідник з історіїУкраїни А<Я, Київ 2001, с. 193<194.2 О. Субтельний, Україна. Історія,Київ 1993, с. 87<93.3 Н. Полонська<Василенко, ІсторіяУкраїни, т. 1: до середини XVIIстоліття, Київ 1993, с. 194<207.4 І. П. Крип’якевич, Історія України,Львів 1990, с. 76<81.

5 Ю. Процюк, Спроби церковноїунії за Данила Галицького,„Православний вісник” 3 (1973) 25<30.6 М. Грушевський, Історія України,Київ 1992, с. 65<67.

Нове відродження Греко<Католицької Церкви вБілорусії припадає на 1989

рік, коли починають створюватисяневеликі спільноти вірних, збира<ються різні гуртки молоді, інтелі<генції (наприклад, „Унія” з видав<ництвом однойменного журналу),відроджується інтерес до східногокатолицтва. Тому на початку 90<хроків суспільна думка білорусівпідтримувала ідею відродженняБілоруської Греко<Католицької Цер<кви, особливо інтелігенція. Алечерез брак священиків і храмів неможна було реалізувати потребитих людей, які бажали повернутисядо БГКЦ (що також залишаєтьсяактуальним і сьогодні). У вересні1990 року в простому помешканні уМінську відбувся схід мінськихуніатів (приблизно 30<40 осіб), якіутворили церковний комітет. Такбуло створено першу парафію уМінську. Через кілька місяцівз’явилися парафії БГКЦ в Гомелі,Гродні, Могильові, Вітебську,Полоцьку, Бресті, Молодечні та вЛіді.1

Перші відправи відбувалися вквартирі отця Івана Матусевича,який значно долучився довідродження БГКЦ. Менше ніжчерез місяць, у Львові білоруськагромада отримала від тогочасногомитрополита Володимира Стер<нюка грамоту про приналежністьмінської парафії святого Йосифа доКиєво<Галицької митрополії, що

було одночасно і підтвердженнямканонічного статусу. Таким чином,після багатьох років гонінь і за<буття, БГКЦ вийшла з підпілля.

В березні 1990 року до Білорусіїприбув Апостольський візитатордля білорусів за кордоном отецьОлександр Надсон, який відслужив уМінську першу Літургію білорусь<кою мовою. Згодом, на проханнябілоруських греко<католиків проєпископа, у 1993 році КонгрегацієюСхідних Церков було скеровановізитатора отця Сергія Гаєка (який інадалі є Апостольським візитаторомдля греко<католиків Білорусі), іБГКЦ перейшла від УГКЦ до прямогопідпорядкування Конгрегації. В1994 році Конгрегацією СхіднихЦерков було затверджено літургійнітексти білоруською мовою.Юридично Білоруська Греко<Католицька Церква підпорядко<вується Конгрегації Східних Церкові до цього часу.

БГКЦ є молодою не тільки заіснуванням, але й за віком, аджебільшість її складають свідомі тавіруючі молоді люди, які наЛітургію чи зібрання змушені їхатиз одного кінця міста до иншого чизі села до міста, витрачаючи такимчином багато вільного часу.Активно розвивається і апостолятсвітських: діє зібрання християн<ських скаутів при мінській,молодичанській та инших паро<хіях, проводиться праця братства

Кожна Церква має свою історію, періоди великогорозквіту та злету, падінь та нового відродження.Цікавим, трагічним та сумним, на перший погляд,може видатися розвиток, занепад та відродженняБілоруської Греко;Католицької Церкви. Церви зі своєюісторією, традицією, своїм духовним та літургійнимбагатством. Здавалось би, переможена, стерта зпам’яти людей, але нова, відроджена і з великимипланами на майбутнє. Церква, яка є і завжди була набоці свого народу, мови, культури і традицій.

ВідродженняБілоруської Греко�Католицької Церкви

28

“Кана” для подруж,“Net for God” длямолоді, також актив<на співпраця зіс п і л ь н о т а м и“Емануїл”, “CheminNeuf” та ин. Важ<ливу роль длявірних відіграєч о т и р и д е н н а(близько 120 км)загальноцерковналітня проща в па<м’ять Полоцькихмучеників василіян,яка цього року будевже дванадцятою. Їїще називають “До<рогою життя БГКЦ”,в якій також берутьучасть прочани зУкраїни.

Церква має і свої труднощі. Адже досвід взаємин міжБГКЦ та державою показує, що в основному позиціявлади залежить від Московської Патріярхії, тому за весьчас розвитку Церкви, починаючи від дев’яностих років,держава всіляко намагається не допустити значногорозквіту БГКЦ. А в 2003 році було прийнято новийзакон, який значно обмежує права та можливостінечисленних громад, однак для БГКЦ було зробленодеякі винятки через те, що Церква до моменту прий<няття закону існувала вже майже 15 років. Зміст законуполягав у тому, що нові релігійні організації та гро<мади, які не мають свого центру, не можуть бути зареє<стровані, а у БГКЦ також нема такого центру. Кон<

цепція нового закону невраховує інтересів релігій<них меншин Білорусі. Зановим проєктом законустворено сприятливі умовидля БПЦ МП, якій наданоособливий статус, а маліконфесії можуть взагалізникнути через значнеобмеження їхніх прав.Тому стан справ у БГКЦ ви<глядає сьогодні досить по<гано. Але це не є підставоюдля розпачу чи зневіри.Навпаки, така ситуація щебільше може змобілізуватита зобов’язати вірних.Церква дивиться у май<бутнє. Розвиток Церквибуде залежати перш за всевід визволення білоруськоїдержави з<під тоталітар<ного режиму і внутрішньої

окупації. У вільному громадянстві зможе вільнорозвиватися Церква.2

Сьогодні БГКЦ тісно співпрацює з РКЦ, в костелах якоїгреко<католики відправляють богослужіння. Стосункиміж БГКЦ і РКЦ приязні та спрямовані на взаємнуспівпрацю. Багато білоруських священиків латинськогообряду активно виступали за відродження унії ще напочатку ХХ ст., в часи міжвоєнної Польщі. У ціломудоволі прихильно ставляться римо<католики і сьогоднідо відродження БГКЦ.

Ця мала церковна спільнота живиться майже виключновнутрішніми ресурсами. Білоруська діяспора в ЗахіднійЄвропі та Північній Америці, яка страждає від тихсамих хворіб, що й суспільство на батьківщині, реаль<ної допомоги Церкві надати не може. Становищеускладнюється політикою офіційного Мінська, спрямо<ваною на те, щоб БГКЦ залишалась марґінальноюЦерквою.3

В середовищі Білоруських Церков існує тенденціяшукати точку опори для власних реформ у процесах, яківідбуваються поза державними та церковними кордо<нами країни. Серед них єдиним досить серйознимвиглядає процес творення Патріярхату УГКЦ – Церкви,яка є частиною Української Церкви. Парафії БГКЦ, які вперші рокипісля її від<р о д ж е н н яперебувалипід юрис<д и к ц і є юК и є в о <Га л и ц ь к о їмитрополі їУГКЦ, такожм о ж у т ьочікувати нав и р а з н уц і к а в і с т ьостанньої досвоєї долі.Тим більше,що співпрацяміж ними вже існує. У часі, коли Греко<КатолицькаЦерква на Україні тільки виходила з підпілля і самапереживала важкий час, вона також всіляко під<тримувала Білоруську Церкву. З початком відродженняЦеркви українські священики служили перші СвятіЛітургії, катехизували і хрестили вірних, про<повідували Слово Боже в Полоцьку, Вітебську, Мінську.На Україні, у Львові, Івано<Франківську, отримуютьосвіту білоруські кандидати на священиків. Монахи<студити з України у 1995 році (вже понад десять років),в Полоцьку, після багатьох років небуття, заснувалиперший греко<католицький монастир монахів<студитів,який залишається єдиним чоловічим монастиремБГКЦ. І ця місія є поки що найбільшим досвідом працісучасного монашества УГКЦ поза українськимсередовищем. Таке співробітництво продовжується. Вжетрадиційними стали спільні прощі білоруських вірнихдо святинь Гошева, Зарваниці, Унева, Крехова, аукраїнців – до Полоцька. Одночасно, українськісвященики, монахи приїжджали для проведення

Костел у Вітебську

Місце, де помер св. Йосафат Полоцький

Студитський монастир


29

місійної праці в білоруські парохії.Існує багато инших контактів нарізних рівнях, які свідчать прожиттєву потребу в спілкуванні міждвома Церквами – Українською таБілоруською.

Білоруська Греко<Католицька Церквамає той самий статус Східної Цер<кви свого права, що й УГКЦ, і неперебуває в юридичній залежностівід неї. Але, оскільки БілоруськаЦерква не має власного єпископа,то Блаженніший Любомир Гузар, запогодженням із Конгрегацією Схід<них Церков, надав архимандритовіСергію Гаєку право носити панагіюі благословляти народ двосвічникомі трисвічником. При цьому віннаголосив, що робить це для добравірних, які довірені душпастирськійопіці о. Сергія Гаєка. Сьогодні вірніБілоруської Греко<Католицької Цер<кви з великою надією очікуютьвідновлення власної єрархічноїструктури – екзархату і призна<чення екзархом священика чиєпископа білоруса, а також намолодих священиків<білорусів, якіповернуться додому після закін<чення західних семінарій і почнутьапостольське служіння. Тоді Церквазможе відновити свій образ, своюментальність, вийде на новийрівень розвитку.

Отже, Білоруська Греко<Като<лицька Церква є СхідноюЦерквою, підлягає безпосе<редньо Конгрегації СхіднихЦерков, без власної єрархії,але з Апостольським візи<татором, яким є отець СергійГаєк. Вона є, мабуть, єдиноюЦерквою в Білорусії, яка вбогослужіннях використовуєлише білоруську мову (римо<католики моляться польськоюта білоруською, православні –церковнослов’янською).Варто теж згадати, що БГКЦживе за новим григоріян<ським календарем, хоча дехтоз греко<католиків, зокремаукраїнського походження,святкує Різдво і за старим. Іще однією особливістю Цер<кви є її візантійський обряд,позбавлений латинських впливів(найцікавіше стояти на Літургії іззачиненими Царськими Воротами).

Згідно з даними Комітету всправах релігії та національ<ностей Білорусі, у 2002 році вкраїні налічувалося 2830 ре<лігійних громад, які належатьдо 26 конфесій. Серед них 18,які належать до різних хри<стиянських напрямів. Так, 1224парафії (43,3 %), вірні якихвідносять себе до БілоруськоїПравославної Церкви (Москов<ського Патріархату), 558(19,7%) – Союзу християнвіри євангельської (п’ятиде<сятники), 433 (15,3%) – Римо<Католицької Церкви, 270(9,5%) – Союзу євангельськиххристиян баптистів. . . У 2002році БГКЦ мала близько 13<14зареєстрованих громад: двіпарафії в Мінську та в Вітеб<ську, по одній в Барановичах,Бресті, Гродні, Івацевичах, Ліді,Молодечні, Полоцьку, Могильові та вГомелі. В инших містах триваєпроцес організації та реєстраціїгреко<католицьких громад.

Комітетом зазначено, що вірні ма<ють у своєму розпорядженні 1864культові споруди, а це означає, щотільки 65,9 % релігійних громадмають місце для молитви. Після

часів атеїзму держава повернула1120 храмів, а сьогодні в Білорусіусі конфесії зводять 205 храмів,серед яких найбільше РПЦ.4 Але

держава не повернула БГКЦ жод<ного храму, а нових у Церквипрактично немає, тому в більшостівипадках богослужіння здійсню<ються у пристосованих для цьогоприміщеннях або католицьких ко<стелах. Є лише невелика монастир<ська дерев’яна церква в Полоцьку ідві каплиці – у Могильові та Бресті.

Загальна кількість вірних Білорусь<кої Греко<Католицької Церквистановить приблизно три<чотиритисячі, служіння проводять кількасвящеників та диякон. Такождекілька семінаристів навчається врізних семінаріях за кордоном. ВПолоцьку діє невеликий монастирмонахів<студитів і сестер<студиток.Церква видає газету „Царква”, якавиходить з 1995 року загальнимтиражем приблизно 2000 при<мірників. Редакція газети спочаткурозмістилася у Мінську, а потімбула перенесена до міста Брест. ВПолоцьку також видається вісник„Сафія”.

Сергій МартинякСергій МартинякСергій МартинякСергій МартинякСергій Мартиняк


1 Абламейка С. Мученический путьБелорусской Греко<Католической Церкви,Москва 2000, с.19.2 Царква, №3 (34), 2002, с.3.3 www.patriyarkhat.org.ua4 Царква, №3 (34), 2002.

Студитський монастир

Проща Вітебськ;Полоцьк

30

«Я тебекохаю»всімамовамисвітуАлбанською – Те дуа

Албанською – Те дашурой

Англійською – Ай лав ю

Арабською – Ана бехібак(хлопцеві)

Арабською – Ана бехібек(дівчині)

Арабською – Ібн хеббак

Арабською – Ана ба хеб бак

Арабською – Охібоке (дівчині)

Арабською – Охібока (хлопцеві)

Баскською – Нере маітеа

Батак – Холонг рохангку ді хо

Баварською – І мог ді нарріщгерн

Білоруською – Я цябе кахаю

Бенгальською – Амі томєйбхалобаши

Бенгальською – Амі томакебхалобаши

Берберською – Лах тіріх

Болгарською – Обичам те

Бельгійською – ik hou van jou

Гавайською – Алоха І”а ау ое

Гренландською – Асавакіт

Грецькою – с”агапо

Грузинською – Міквархар

Гуйраті – Хун тане пяр каручхун

Давньогрецькою – Его філо су

Ескімоською – Налігівагет

Есперанто – Мі амас він

Естонською – Ма армастан сінд

Іврит – Ані охев отак

Індійською – Течіххіла

Індонезійською – Сая сінта падаму

Ірландською – Таім і інгра ліат

Ісландською – Эг елска тхіг

Іспанською – Джо те къеро

Іспанською – Те амо

Італійською – Ті амо

Кабардинською – Са ва фува узохяу

Кенійською – Тье мелане

Кісуахілі – Накпенда

Китайською – Во ай най

Корейською – Тангшин і чо а йо

Корсиканською – Ті тенгу кара(дівчині)

Корсиканською – Ті тенгу кару(хлопцеві)

Курдською – Ез те хездікхем

Кхмерською – Бон сро данх ун

Лабанез – Бакіюак

Лао – Коі мук яо

Латинською – Его амо

Латвійською – Ес теві міілу

Лінгала – Налінгі йо

Литовською – Аш тава мілю

Ложбан – Мі до прамі

Луо – Ахері

Македонською – Сакам те

Малазійською – Сая сінта каму

Мараті – Мі тюза вар прем карато

Молдовською – Еу теу беск

Мохок – Коноронхва

Навахо – Айор аношні

Ндебеле – Ніякутанда

Німецькою – Іх лібе діх

Норвезькою – Йай ельскар дай

Осетинською – Аез дае варзин

Пакистанською – Мудже тумсе мухабатхаі

Перською – Тора даст дарам

Польською – Кохам чє

Португальською – Амо те

Пунябі – Майн тауну пяр карда

Румунською – Те адор

Російською – Я вас люблю

Сербською – Ллюбім

Сербохорватською – Волім те

Це цікаво


31

Сінгальською – Мама оята ардерій

Сінхалез – Мама оята адарей

Сирійською – Бхеббек (дівчині)

Сирійською – Бхеббак (хлопцеві)

Словацькою – Лубім та

Словенською – Лубім те

Суахілі – Наку пенда

Тайською – Фом рак хун

Таміл – Наан уннаі кадалікірен

Татарською – Мін сіне ярятам

Тахітіан – Уа хеа вау іа ое

Телугу – Нену нінну премістуннану

Туніською – Ха ех бак

Турецькою – Сені севійорум

Угорською – Сзеретлек

Узбецькою – Мєн сені севаман

Українською – Я тебе кохаю

Урду – Мудже тумсе мохаббат хаі

Фарсі (перська) – Тора дуст мідарам

Філіпінською – Махал кіта

Фінляндською – Міна ракастансінуа

Французькою – Же тем

Хауза – Іна сонкі

Хінді – Маі тудже пяар картха хо

Хінді – Маі тумасе пяр карата хун(дівчині)

Хінді – Маі тумасе пяр карате хун(хлопцеві)

Хоккіен – Ва аі лу

Хопі – Ну умі унангва’та

Хорватською – Любім те

Чеською – Мілую те

Чуваською – Єнє юрату санан(дівчині)

Чуваською – Єп сана юрадап(хлопцеві)

Шведською – Йаг єльскар дай

Шона – Ндінокуда

Японською – Ватасіва анатава аісітеімасу (хлопцеві)

Японською – Кімі о аі шітеру(дівчині)

P.S. Освідчуватись лише по–справжньому закоханим!!!

Боже, дякую Тобі

За любов, що в моїм серці,

За все світле, що в душі.

За надію вічно жити

У обителі Твоїй.

За добро, за ласку Твою.

За земне моє буття.

За дітей та за онуків –

В них продовження життя.

За красу землі Твоєї.

За ранковий сонця схід.

За день ясний, тихий, гожий

І вечірній небозвід.

За весну, за літо, осінь,

За принади зимові,

За пробудження природи

Й ніжні квіти запашні.

За подих вітру теплий, свіжий.

За дощ живильний для землі.

За росу, що на травиці,

Й пухкі хмаринки угорі.

За пісні пташок небесних,

За мову рідної землі,

За віру нашу у прийдешнє

Й життя наше у добрі.

За хліб насущний, життєдайний.

За прощення моїх гріхів.

За благодать прощати ближнім

І пам’ять про своїх батьків.

За вранішню мою молитву,

За Батьківщину і народ,

За добру долю України,

Над нею Твою благодать.

Рудик МихайлоРудик МихайлоРудик МихайлоРудик МихайлоРудик Михайло

СССССічень – сссссезон свят.

СССССкладена сссссесія,ссссскінчилисьсссссемінари, ссссспливсссссекундами сссссеместр іось сссссім’я ссссспільносссссидить за ссссстолом ізсссссвяткових ссссстрав.

А за сссссклом –сссссуцільна сссссніговассссскатертина сссссховаласссссад.

СССССиня «ссссстеля»сссссвітиться сссссотнямисссссотень сссссвітил.

СССССерце ссссструнамиссссскрипки ссссскладаєсссссимфонії.

СССССьогодні ссссстартуєсссссправа СССССпасіннясссссвіту.

У ссссскелі, в ссссстаєнціСССССобезначальнеСССССлово ссссстаєтьсяссссстворінням.

СССССила сссссатани ссссслабне.

СССССаваот сссссхоронитьсссссвоїх ссссслуг від сссссітейсссссмерті.

СССССотворительсссссходить і ссссскаже: «Я –СССССвітло сссссвіту».

СССССвітімо й ми, щобссссстати на сссссуді ізсссссовістю<сссссльозою іссссспоглядати СССССпаса уссссславі!

Чупрін ВолодимирЧупрін ВолодимирЧупрін ВолодимирЧупрін ВолодимирЧупрін Володимир(28.01.2003)(28.01.2003)(28.01.2003)(28.01.2003)(28.01.2003)

«СССС С

уп

ер

−сссс с

вя

та

»

П о е з і я

«СССС С

уп

ер

−сссс с

вя

та

»

32

Актуально –

Пізнавально –

Весело і завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку на

радіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтенагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри урелігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».

Найгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світу,,,,,ексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – уседо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разоміз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної СемінаріїСвятого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.

Радіо «Воскресіння»У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:

; інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та; інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та; інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та; інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та; інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними тасуспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;; репортажі з непересічних подій життя Церкви;; репортажі з непересічних подій життя Церкви;; репортажі з непересічних подій життя Церкви;; репортажі з непересічних подій життя Церкви;; репортажі з непересічних подій життя Церкви;; духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі; духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі; духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі; духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі; духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, СвятіТТТТТайни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;; знайомство з літургічним роком;; знайомство з літургічним роком;; знайомство з літургічним роком;; знайомство з літургічним роком;; знайомство з літургічним роком;

; розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику; розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику; розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику; розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику; розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику

СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»Перша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма Українського ракраїнського ракраїнського ракраїнського ракраїнського радіодіодіодіодіо Радіо «Еко<FM»Радіо «Еко<FM»Радіо «Еко<FM»Радіо «Еко<FM»Радіо «Еко<FM»Понеділок 21.30 год. Щодня 7.00 год.Вівторок 21.30 год. Радіо «Західна Столиця»Радіо «Західна Столиця»Радіо «Західна Столиця»Радіо «Західна Столиця»Радіо «Західна Столиця»Четвер 22.30 год. Середа 14.40 год.П’ятниця 22.30 год. Субота 15.40 год.

Неділя 8.40 год.

У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: http//www.rr.lviv.uaНаша аНаша аНаша аНаша аНаша адреса:дреса:дреса:дреса:дреса: вул. Євгена Озаркевича, 4, м. Львів, 79016, УкраїнаТел,: (0322) 74<23<03, факс: 97<08<75

ВИДАВНИЦТВО “СВІЧАДО”ВИДАВНИЦТВО “СВІЧАДО”ВИДАВНИЦТВО “СВІЧАДО”ВИДАВНИЦТВО “СВІЧАДО”ВИДАВНИЦТВО “СВІЧАДО”ПРОПОНУЄ:ПРОПОНУЄ:ПРОПОНУЄ:ПРОПОНУЄ:ПРОПОНУЄ:

Тепер журнал “Сто талантів”можна передплатити!

Передплатний індекс у каталозі“Укрпошти” : 95082

“СТО Т“СТО Т“СТО Т“СТО Т“СТО ТАААААЛАНТІВ”ЛАНТІВ”ЛАНТІВ”ЛАНТІВ”ЛАНТІВ” ЦЕ:

Журнал для хлопців і дівчат

Сучасне, кольорове популярневидання для підлітків (11<15років)

Виходить щомісяця (окрім липняі серпня)

За цей рік журнал знайшов свого читача –його із великим задоволенням читає близько10 тисяч дітей віком від 11 до 15 років з цілоїУкраїни. Про потрібність такого журналусвідчать листи, яких так багато приходить доредакції. Діти вільно висловлюють своїдумки, побажання і пропозиції, чим такождокладаються до формування журналу саметаким, якого вони потребують.

В ЖУРНАЛІ:

тести, оповідання, статті про музику йспорт, моду і зовнішність, ломиголовки тарубрика “Шукаю талановитих друзів” – усете, що цікавить підлітка.

Цiна: 3 грн

Що нам пропонує світ

Documents