Юридична газета

www.yur-gazeta.com

ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА 25ІНТЕРВ’Ю 16АКТУАЛЬНА ТЕМА 8ЮРИДИЧНИЙ БІЗНЕС 4ТЕМА НОМЕРА: БАНКІВСЬКЕ / ФІНАНСОВЕ ПРАВО

№ 43-44 (333-334) Газета виходить щовівторка30 жовтня 2012 року

ВСЕУКРАЇНСЬКЕЩОТИЖНЕВЕ ПРОФЕСІЙНЕ

ЮРИДИЧНЕВИДАННЯ

Використання іноземної валюти з метою повернення іноземних інвестиційДосвід та рекомендації, [25]

Платіжні системи в Україні: divide et imperaНовини та перспективи розвитку даного сегмента послуг, [26]

Електронні гроші та Інтернет-комерція в УкраїніОсобливості правового регулювання, [28]

Що варто пам’ятати при кредитуванні корпоративних позичальниківПрактичні поради, [29]

Посилення державного контролю за електронними платіжними системами та безготівковими розрахунками Огляд законопроекту щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків, [30]

Закріплення нових тенденцій судової практики у сфері кредитних відносинОсобливості сучасного захисту прав споживачів фінансових послуг, [31]

Адаптація страхового законодавстваЩодо деяких нововведень у проекті нової редакції ЗУ «Про страхування» та імплементації законодавства ЄС, [33]

Банківські кредити для розвитку будівельних проектівПастка чи вирішення проблеми, [34]

Обіг проблемних активівДеякі проблемні питання передачі активів колекторським компаніям, [35]

43-44

ТОП-100 найкращих юристів України 2012/2013«Юридична газета» повідомляє про початок другого етапу всеукраїнського професійного дослідження якості надання юридичних послуг «Вибір клієнта»

Тематичний контентДЛЯ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ВИДАННЯ

На фото один з дипломів, які наприкінці 2010 року на урочистій церемонії одержали сто найкращих юристів України за версією «Юридичної газети». Продовжуючи добру традицію, іменні нагороди отримають і переможці цьогорічного дослідження «Вибір клієнта 2012/2013» у квітні наступного року, [2]

Президент ІСС Ukraine,Володимир Щелкунов, [16]

Урочиста церемонія нагородження переможців конкурсу «Юрист року-2012»

Організаційні питання забезпечення функціонування системи безоплатної правової допомоги в Україні

«Третейське судочинство – це найзручніша форма вирішення спорів, вона швидка, правдива й чесна»

Подробиці заходу, [12]Обговорення актуальних питань, [16]

Судова тяганина без відповідальностіСуддів звільнять від «дисциплінарки» через навантаження, [8]

Some good news

Чи потрібен Україні судовий PR?Насправді не кожний судовий PR можна назвати юридичним, скоріше навіть судовий PR за своєю природою ближчий до антикризового менеджменту...[4]

Рішення ВСУ з точки зору практикуючих юристівЗа всіма ознаками ВСУ мав би виконувати свою головну функцію: забезпечення єдності судової практики судів усіх юрисдикцій, натомість він позбавлений повноважень для цього та не може впливати на становлення ефективного судочинства в Україні...[20]

ФОТО З АРХІВУ «ЮРИДИЧНОЇ ГАЗЕТИ»

«ДЛЯ ВСІХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ ІСНУЄ ОДИН АСПЕКТ,

ЩО Є В БАГАТЬОХ АХІЛЛЕСОВОЮ П’ЯТОЮ, – ЦЕ

МЕРЕЖА ЗБУТУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ»

Маю для вас три гарні новини.

По-перше, ми оновили формат «Юридичної газети».

Зміни торкнулися кількох аспектів: контент, формат,

дизайн. Насамперед, удосконалили підхід до тематич-

ного наповнення видання: змістили акценти в сторону

актуальних тем та юридичного бізнесу, коментарів та

експертних оцінок. Одночасно з цим ми зберегли зна-

чну кількість аналітичних спеціалізованих матеріалів.

Це стало можливо завдяки новому підходу – розподілу

газети на 2 тематичні блоки (по 24 сторінки кожен).

Також ми дещо освіжили дизайн видання.

По-друге, починаючи з цього номера, ми збільшили

обсяг видання. Тепер кількість сторінок «Юридичної

газети» складатиме 48 сторінок. Щотижня.

По-третє, ми розпочали другий етап проведення

«Вибору клієнта». Починаючи з наступного тижня, наре-

шті розпочнеться робота з юридичними компаніями.

Stay tuned! To be continued...

Олександр СірукГенеральний директор

ТОВ «Юридична газета»

Дмитро Кравченко, [36]

«КОНТРОЛЬ ЩОДО ДІЯЛЬНОСТІ НБУ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НА ВСІХ ЕТАПАХ»

«НАВАНТАЖЕННЯ НА СУДДЮ Є ПИТАННЯМ,

ЯКЕ ПОТРЕБУЄ КОМПЛЕКСНОГО

ВИРІШЕННЯ»

Єгор Сєров, [27]

Сергій Гришко, [10]

Поточний номер «Юридичної газети» складається із двох тематичних блоків із наскрізною нумерацією:• Блок А стр. 01-24• Блок Б стр. 25-48

30 жовтня 2012 р., №43-44www.yur-gazeta.com

2 ВИБІР КЛІЄНТА 2012-2013

«Вибір клієнта» – щорічне всеукра-їнське дослідження якості надання юри-дичних послуг українськими юриста-ми та визначення числа найкращих юристів України. Це власний проект редакції «Юридичної газети», що про-водиться винятково нашими власни-ми силами. «Вибір клієнта» є єдиним в Україні дослідженням, що має унікаль-ний системний підхід, який ґрунтуєть-ся на визначенні кращих правників виключно голосами клієнтів. Щора-зу результати дослідження оприлюд-нюються у спеціальному виданні - до-віднику, який розповсюджується серед більшості національних підприємств.

«Юридична газета» вже проводи-ла подібні дослідження із визначен-ня найкращих українських юристів у 2006-му та 2008 роках, що тоді пред-ставляли 50 найкращих правників. У 2010–2011 році кількість номінантів та практик було розширено, і за підсум-ками дослідження обрано 100 найкра-щих представників юридичної профе-сії у 12 галузях права.

Результати отримали дуже схваль-ні відгуки, навіть більше, значна час-тина українських юристів безпосеред-ньо відзначила високу об’єктивність поданих даних і висловила сподіван-ня, що національний юридичний ри-нок нарешті отримає справжнє неупе-реджене дослідження. З кожним роком методологія та критерії відбору нами вдосконалювалися.

Наразі, ми насправді сподіваємо-ся, що цьогорічний «Вибір клієнта 2012/2013» виправдає усі найкращі очікування і знову стане показовим.

Цьогорічна концепція дослідження залишилася дуже простою та чесною по відношенню до юристів, втім, як і у попередні роки.

Об’єктом нашого дослідження ви-ступають клієнти українських юристів та юридичних компаній, які безпосе-редньо отримують юридичні послуги.

На цей раз для підвищення рівня до-стовірності та репрезентативності під-сумків анкетування, ми залучаємо ком-петентних представників понад двох тисяч українських підприємств. З пере-ліком цих підприємств ви можете озна-йомитися у підсумковому довіднику «Вибір клієнта 2010/2011».

Предметом дослідження є рівень якості надання клієнтам юридичних послуг українськими юристами. Так, проводячи безпосереднє опитування

думки клієнтів, а потім опираючись на отримані дані, редакція «Юридич-ної газети» сформує підсумковий спи-сок 100 найкращих та найбільш реко-мендованих юристів України за період 2012/2013 рр.

Етапи дослідження

Слід сказати й декілька слів щодо процедури підготовки та проведення дослідження «Вибір клієнта 2012/2013». Вона поділяється на чотири основні етапи:

I етап => Внутрішня та зовнішня організаційна робота. Збір відомостей і даних про клієнтів юридичних ком-паній та українських юристів.

ІІ етап => Безпосереднє проведен-ня опитування/анкетування по базі клі-єнтів, отриманій під час першого ета-пу. Дослідження та визначення позицій клієнтів на предмет надання найякіс-ніших юридичних послуг українськи-ми юристами.

ІІІ етап => Опрацювання попере-дньо отриманих результатів, складання за результатами анкетування робочо-го списку. Збір детальних даних юрис-тів-номінантів. Остаточне визначення ТОП-100 найкращих юристів. Напи-сання та залучення до створення тема-тичних матеріалів, що будуть опубліко-вані разом із результатами, провідних юристів. Підготовка спеціального

видання-довідника із результатами дослідження.

IV етап => Презентація результа-тів дослідження та проведення урочис-того нагородження. Видання довідни-ка «Вибір клієнта 2012/2013. ТОП-100 найкращих юристів України» значним тиражем та його розповсюдження в ма-штабах країни.

Методологія дослідження та перелік досліджуваних практик

Специфіка юридичного ринку, зви-чайно, має свої особливості, тому по-єднання критеріїв якості юридичних послуг має розглядатися крізь призму такої специфіки. Так, наприклад, хоча клієнтоорієнтованість на сьогодні і є одним із пріоритетних напрямів нашо-го дослідження, співвідношення ціни і якості юридичної послуги також є до-сить вагомим фактором.

Ми чудово розуміємо залежність правильності відбору об’єктів дослі-дження на неупередженість та до-стовірність подальших результатів, тому включаємо до переліку об’єктів

ТОП-100 найкращих юристів України 2012/2013«Юридична газета» повідомляє про початок другого етапу всеукраїнського професійного дослідження якості надання юридичних послуг «Вибір клієнта»

Ольга Дєдова«Юридична газета»

На фото один з дипломів, які наприкінці 2010 року на урочистій церемонії одержали сто найкращих юристів України за версією «Юридичної газети». Продовжуючи добру традицію, іменні нагороди отримають і переможці цьогорічного дослідження «Вибір клієнта 2012/2013» у квітні наступного року

ФОТО З АРХІВУ «ЮРИДИЧНОЇ ГАЗЕТИ»

ОПЕРАТИВНО. ЕФЕКТИВНО. СПРЯМОВАНО [email protected]

Реклама на сторінках «Юридичної газети» (044) 303-9111

«КОЖНОГО РОКУ РАМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОВОДИТЬСЯ

ПОТРОХУ РОЗШИРЮВАТИ, АДЖЕ Й САМ ЮРИДИЧНИЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ

РОЗВИВАЄТЬСЯ ДОСИТЬ ДИНАМІЧНО, З РОКУ В РІК ЗБІЛЬШУЮЧИ ЯК

ЧИСЛО САМИХ ЮРИСТІВ, ПРЕДСТАВЛЕНИХ У ДОСЛІДЖЕННІ,

ТАК І ЧАСТКУ АУДИТОРІЇ, СЕРЕД ЯКОЇ ПРОВОДИТЬСЯ ОПИТУВАННЯ»

Назва дослідження «Вибір клієнта 2012/2013.ТОП-100 найращих юристів України»

Термін проведення Вересень 2012 р. – Квітень 2013 р.

Масштаб дослідження Загальноукраїнський

Характер дослідження Анкетування

Об’єкт дослідження Клієнти українських юристів

Число аналізованих підприємств Понад 2000

Оприлюднення результатів Квітень 2013 року

Кількість переможців 100 найкращих юристів

Результати дослідження Церемонія нагородженняВидання довідника

Сайт дослідження http://vk2012.yur-gazeta.com

Email [email protected]

Керівництво проекту Олександр СірукОльга Дєдова

Таблиця 1Ключова інформація про дослідження «Вибір клієнта 2012/2013»

30 жовтня 2012 р., №43-44 www.yur-gazeta.com

3ВИБІР КЛІЄНТА 2012-2013

Дорогий читачу! Сьогодні Ви тримаєте в руках «Юридичну газету» в

оновленому форматі. Перш за все хочу вибачитися за затримку цього сюрпризу і висловити сподівання на розуміння.

Цей номер створювався довше, ніж зазвичай, голо-вним чином через удосконалення концепції нашого видання. Реалізація цього задуму вимагала від редак-ції нашого видання напрацювання нової точки зору на звичні речі, до того ж великий масив інформації, що нахлинув на нас у результаті значної кількості акту-альних заходів, поставив мене як головного редактора перед важким вибором між «цікаво» і «ще цікавіше».

Звичайно, окремої уваги до себе потребувало і наше професійне свято – День юриста. Насправді цьогорічні урочистості з нагоди свята мали для нашого видання особливе значення, оскільки за версією «Юридичної газети» у списку номінацій на «Юриста року-2012» запалено чергову зірку – зірку найкращого топ-менеджера у сфері юридичного бізнесу.

У наших наступних випусках ми сподіваємося при-діляти бізнесу більше уваги. 2012 рік продемонстру-вав нам важливість і актуальність цієї теми. Зокрема, про юрбізнес багато говорилося на лютневому Юридичному форумі, і відтоді тема стає дедалі акту-альнішою, тож під час проведення наступного форуму «Юридичній газеті» буде про що розповісти.

Крім того, нам хотілося б розширити зворотний зв’язок з нашими читачами, тож коментарів у новому форматі значно побільшає.

Сподіваємося, зміни підуть нашій газеті на користь, і Ви, читачу, вподобаєте їх. А зараз, прошу, переходьте до знайомства з оновленим форматом без подальших зволікань. Я вірю, що не помилюся, припустивши, що на цей номер варто було почекати.

КОЛОНКА РЕДАКТОРАЗнайомство з оновленим форматом

Ольга ДєдоваГоловний редактор «Юридичної газети»

Публікація матеріалів

Організація інтерв’ю

Надання коментарів

Листування з редакцією

КОНТАКТИ [email protected]

ДЛЯ СПІВПРАЦІ (044) 303-9111

Співпраця з «Юридичною газетою»

дослідження українські підпри-ємства, що увійшли до рейтин-гів, складених за минулорічни-ми результатами діяльності цих компаній найкращими бізнес-ви-даннями України.

Серед інших принципів до-слідження є й більш тради-ційні – об’єктивність та не-упередженість, відсутність системи ранжування, прозо-рість методології.

У фокусі, як і в попередні роки, знову опиниться осо-бистість юриста. На нашу дум-ку, це вкрай важливий акцент, який надасть можливість мо-лодим і перспективним, хоч і менш досвідченим юристам, визначити для себе особисті якості, необхідні для найефек-тивнішої професійної саморе-алізації. Таким чином, ми не просто відбира-ємо 100 лідерів про-відних юридичних практик – ми орієнту-ємо їх правонаступни-ків і тим самим, сподіва-ємося, підвищуємо сумарну якість надання юридичних по-слуг в Україні.

Своє завдання, з огляду на наведене, ми вбачаємо навіть не стільки в тому, щоб конста-тувати беззаперечне інколи лі-дерство окремих спеціалістів, а в тому, щоб надати тій чи іншій практиці свій еталон – об’єктивно виважений та очевидно беззапе-речний. Адже місце у списку най-кращих юристи отримуватимуть далеко не за презентабельний ви-гляд чи гарну PR-кампанію. Фі-нансова спроможність тут також погоди не зробить. А от бездоган-на репутація на юридичному рин-ку – це дійсно дещо, варте особли-вої уваги, на наш погляд.

Таким чином, «Вибір клієнта 2012/2013. ТОП-100 найкращих юристів України» – це експертна думка, утілена в довіднику для українського бізнесу, сформована самими представниками бізнесу.

При тому, що, як і більшість досліджень-рейтингів ринку

юридичних послуг, наше дослі-дження орієнтовано на юристів і має пріоритетне значення для юристів порівняно з їхніми клі-єнтами, слід звернути увагу на принципову відмінність в орга-нізації опитування «Юридичної газети»: ми не орієнтуємося на

амбіції юристів, лише на думку реального клієнта.

Дослідження буде проведено в ключових практиках: корпо-ративне право, M&A; податкова практика; захист інтелектуальної власності; судова практика; між-народний арбітраж; нерухомість та будівництво; банківське та фі-нансове право, цінні папери; між-народне торгове, митне право; антимонопольне (конкурентне право), інвестиційна діяльність, державно-приватне партнерство; трудове, кримінальне, сімейне право; цивільне право тощо.

Відверто кажучи, наше ви-дання досить схвально оцінює, тенденцію щодо зростання кіль-кості досліджень вітчизняного ринку юридичних послуг, адже кожен з цих рейтингів має влас-ну систему та критерії оцінки,

які вирізняються з-поміж ін-ших. Інша справа, що майже усі представлені вітчизняні юридич-ні рейтинги, на жаль, досить дале-кі до одного із основних критеріїв рейтингування – об’єктивності. Проте така різноманітність все ж має свої переваги: можливість вибору, вдосконалення як резуль-

тат конкуренції, накопичення досвіду, розширення аудиторії тощо. Таким чином, збільшен-ня числа лише надає юристам можливість самостійно обира-ти рейтинги, критерії оціню-

вання яких, на їхню думку, зможуть об’єктивно проде-монструвати статус юрис-та або компанії на ринку в цілому.

Поряд з цим, одними підсумками досліджен-

ня довідник «Вибір клієнта 2012/2013. ТОП-100 найкращих юристів України» не обмежить-ся. На його сторінках Ви зможете ближче познайомитися з юрис-тами, що сформували сотню най-кращих, прочитати інтерв’ю та аналітичні статті фахівців щодо останніх тенденцій та перспек-тив розвитку тієї чи іншої юри-дичної практики, ознайомитися з коментарями спеціалістів щодо фахових питань тощо.

А поки дослідження триває, запрошуємо Вас до тісної співп-раці у підготовці даного юридич-ного довідника. Чекаємо пропо-зицій як щодо співавторства для написання аналітичних статей, можливостей розміщення фахо-вих коментарів, так і щодо розмі-щення на сторінках видання ре-кламних матеріалів.

Детальнішу інформацію з приводу дослідження Ви зможе-те отримати безпосередньо в ор-ганізаторів.

Такий вигляд матиме довідник «Вибір клієнта 2012/2013» з результатами дослідження та списком 100 найкращих юристів України після опублікування у квітні 2013 року

НОМЕР

ДАТА ВИХОДУ

ТЕРМІН

ПОДАЧІ

МАТЕРІАЛІВ

ТЕМА НОМЕРА

№ 46 від 06.11.2012 26.10Податкове планування та вирішення податкових спорів

Державно-приватне партнерство / Державне управління

№ 47 від 13.11.2012 02.11 Real estate / Житлове право / Проблеми ЖКГ

№ 48 від 20.11.2012 09.11 Міжнародне морське право / Зовнішньоекономічна діяльність

№ 49 від 27.11.2012 16.11 Цивільне / Господарське та договірне право

№ 50 від 04.12.2012 23.11 Телекомунікації та технології / Порушення в сфері Інтернет

№ 51 від 11.12.2012 30.11 Юридична освіта / Юридична професія

№ 52 від 18.12.2012 07.12 Підсумки діяльності юридичних компаній за поточний рік

АНОНС НАСТУПНИХ ТЕМ НОМЕРІВ


4 ЮРИДИЧНИЙ БІЗНЕС

Вплив на суд через пресу або судовий PR (від англ. litigation PR) – це управлін-ня процесами інформаційної взаємодії протягом усього правового спору, кон-флікту з метою впливу на результат або захисту від негативного впливу репу-тації клієнта і його бізнесу.

Одна з концепцій визначення судо-вого PR стверджує, що це вплив на ре-зультат судової справи з метою досяг-нення більш ефективного і швидкого рішення на користь клієнта шляхом на-дання інформаційного та емоційного тиску на сторону обвинувачення, суд присяжних, адвоката опонентів, чи-новників. Інша – що судовий PR ство-рений для захисту прав і репутації клі-єнта до, під час і після судового процесу, тобто йдеться про подобу антикризо-вого (репутаційного) менеджменту.

Таким чином, судовий PR може мати на меті як посилення юридичної стра-тегії для забезпечення перемоги, так і зниження шкоди репутації організації. До інших цілей судового PR зазвичай відносять також докази невинності кон-кретної особи, збереження позитивної міжнародної репутації та забезпечення перспективи для розвитку кар’єри за-мовника після завершення PR-заходів. Утім, усе це закордоном. А в нас?

Судовий PR vs конфіденційність інформації

Отже, західні адвокатські контори часто-густо пропонують маститим клі-єнтам послуги антикризових менедже-рів із інформаційного супроводження судових процесів, інколи офіси таких

спеціалістів розміщуються при офісах відповідних юридичних контор. У свою чергу, антикризові менеджери не забу-вають рекомендувати своїм клієнтам послуги юридичних контор, з якими плідно співпрацюють. В Україні до та-кого симбіозу ще далеко, і про публіч-ність судового процесу якщо й згаду-ють, то хіба що в контексті справ, які носять відверте політичне забарвлення.

Вітчизняний ринок юридичних по-слуг не прагне роз’яснювати клієнтові, який, до речі, завжди правий, у чому сіль судового PR, та й, чесно кажучи, не повинен він вести таку роботу. Для цього є спеціалісти з PR, які в Україні чомусь займають пасивну позицію.

Натомість на юридичному ринку ці-нується забезпечення конфіденційності

клієнтської інформації. Особливо зараз, коли в демпінгових умовах ринок пе-ренасичений «дешевими» юристами, які прагнуть заробити швидкі гроші, і не надто замислюються над питання-ми професійної етики. Поки ключові гравці сушать собі голову, як поясни-ти клієнтові, що якісний сервіс коштує грошей, на теренах СНГ збільшуєть-ся кількість дрібних юридичних фірм, які під впливом кризи вдаються до всіх можливих принад з метою розширення клієнтської бази. З огляду на цей тренд, українському юридичному бізнесу слід було б ретельно задуматися над долею судового PR в Україні, адже непрофе-сійне використання такого потужного інструменту може не тільки відкинути інформаційні технології країни далеко

назад, а й призвести до падіння прести-жу адвокатури в цілому.

Цікаво, що PR-супровід у ході судо-вого вирішення спорів почав застосо-вуватися у 80-х роках минулого століт-тя у США. Тобто Україна вже відстає у цьому напрямі на тридцять років: для багатьох вітчизняних підприємців цей інструмент формування громадської думки та власного іміджу залишаєть-ся практично незатребуваним.

З іншого боку, відкритим є питання доцільності розвитку цього напряму, адже в судового PR є свої особливості, і типові стратегії й тактики PR-кампаній подекуди можуть лише нашкодити під час судового розгляду. Зокрема, слід брати до уваги можливість негатив-ного ставлення суддів до фактичної

Чи потрібен Україні судовий PR?«За» і «проти» інформаційного супроводження судових процесів

Інформаційне супроводження судо-вих спорів може бути вкрай необхідним, коли справа вже стала публічною з тих чи інших причин та увага громадськос-ті вже прикута до процесу.

Особливо коли ім’я компанії-клі-єнта вже було згадано в публікаціях, пов’язаних зі справою. Також необхід-на підготовка та можливе проведення PR-кампанії при загрозі атак з боку опо-нента у ЗМІ або як превентивні заходи для захисту репутації компанії, що бере участь у справі.

Інколи назва компанія потрапляє у матеріали ЗМІ в негативному контексті

зовсім випадково: через PR-амбіції ко-гось із чиновників або політиків, які ви-рішили збільшити кількість публікацій у ЗМІ про себе за рахунок якоїсь резо-нансної справи.

Звичайно, однією з причин, чому ба-гато компаній намагаються підключати увагу громадськості, є корупція в системі судочинства. Адже під пильним оком ЗМІ рішення приймати варто обережніше.

Залежно від цілей компанії та загроз з боку опонентів характер такої компа-нії може бути різним: офіційна або ті-ньова, може бути обрана стратегія за-хисту або нападу тощо.

Здобутками якісно реалізованої PR-кампанії у цій сфері можуть бути: захист репутації клієнта, донесення точки зору клієнта, особливо у випадках, коли спо-чатку це не вдалося зробити в суді, допо-мога ЗМІ у розумінні юридичних питань, допомога у врегулюванні конфлікту.

Спеціалізовані агентства з антикри-зового піару дуже часто виступають як посередники для розміщення матеріалів

у ЗМІ. І не завжди добре з справляються навіть з цим. В Україні практично не іс-нує агентств, що здатні на більше: роз-робити цілісну інформаційну кампанію та реалізувати її, при цьому зберегти ви-сокий рівень конфіденційності, що так необхідний у проектах цього напрямку.

Я дуже скептично ставлюся до рин-ку PR-агентств в Україні в принципі, ще більш обережно до компаній, що нама-гаються працювати у сфері антикризо-вих комунікацій.

Чим судовий піар відрізняється від звичайного корпоративного піар-ме-неджменту юридичної фірми? Це за-звичай проекти з антикризового PR. Спеціалісти з PR повинні бути части-ною юридичної команди, що працює по справі. PR-стратегія має бути узго-джена з юристами та підтримувати юридичну стратегію. Спеціалісти му-сять бути готовими до швидкої зміни ситуації. Рівень конфіденційності по-винен бути дуже високим, витік інфор-мації має бути виключено.

Пріоритетною практикою ЮК «Пра-вовий Альянс» є фармацевтичне право. Зазвичай фармацевтичні спори рідко доходять до суду, що зумовлено специ-фікою відносин усередині галузі, проте іноді це трапляється. У більшості сво-їй такі спори проводяться тихо, щоб не шкодити репутації клієнта. І те, як зро-бити процес менш помітним, – теж стра-тегія. Але бувають ситуації, коли втру-чання преси і додання процесу розголосу є доцільними.

Варто відзначити, що судовий піар спрямований аж ніяк не на популяри-зацію іміджу юридичного радника, а

Наталя ХомишинаКерівник відділу маркетингу та PR АО Arzinger

«PR-стратегія повинна бути узгоджена з юристами та підтримувати юридичну стратегію»

✍ Коментує матеріал

Наталя ДугіноваКерівник відділу маркетингу ЮК «Правовий Альянс»

«Бувають ситуації, коли втручання преси і додання процесу розголосу є доцільними»


У PR-спеціалістів є золоте правило: «не класти всі яйця до одного кошика», суть якого полягає в тому, що немає жодного інструменту, навіть вкрай інноваційного, який давав би на 100% позитивний результат

Катерина Бутовченко«Юридична газета»


5ЮРИДИЧНИЙ БІЗНЕС

реалізації принципу гласності судового процесу. Можна при-пустити, що така можливість викликана насамперед бруталь-ними політичними технологія-ми. Не секрет, що політтехноло-ги час від часу використовують українські суди в якості «ворога народу» задля консолідації гро-мадян навколо тимчасових полі-тичних гасел, які, на відміну від передвиборчих обіцянок, ні до чого не зобов’язують.

Тобто спіймати такого полі-тичного діяча на слові й звину-ватити у брехні важкувато, при цьому спекулювати на співчутті до нього дуже легко: треба лише знати, як викликати у пересічно-го громадянина це співчуття. Для цього є закони жанру і негативні персонажі. Саме ця роль зазвичай і відводиться судді у сценарії PR-шоу за мотивами судочинства.

У пошуках відповідальних осібСлід зауважити, що подібні

процеси підривають авторитет судової влади в країні, не кажучи вже про політиків, яким українці не ймуть віри. Як кажуть в наро-ді, за що боролись, на те й напо-ролись – у кінцевому результаті постраждав не тільки суддівський корпус, проти якого було засто-совано потужний PR-інструмент, а й сам користувач цього інстру-менту – політик. Чи можливий та-кий розвиток подій для україн-ського юридичного бізнесу, якщо судовий PR візьмуть на озброєн-ня некваліфіковані угруповання квазі-професіоналів, покаже час.

Наразі така можливість повер-тає нас до питання, хто ж повинен займатися судовим PR в Україні?

З д а в а л о с я б , у кож н о ї

поважної юридичної фірми є свій PR-спеціаліст, за чим же діло стало? З одного боку, кан-дидатура чудова – не треба нано-во винаходити велосипед, адже й самі юристи з особою вже при-терлися, і в клієнта довіри біль-ше до структурної одиниці юри-дичної фірми, ніж до прийшлого аутсорсера.

З іншого боку – у PR-спе ціа-лістів є золоте правило: «не клас-ти всі яйця до одного кошика», суть якого полягає в тому, що не-має жодного інструменту, навіть вкрай інноваційного, який давав би на 100% позитивний резуль-тат. Інакше кажучи, потрібна ди-версифікація інструментарію: як частина стратегії юридично-го PR, судовий PR ще має право на існування, а от слугувати са-

мостійним інструментом впли-ву на протилежну сторону в спо-рі чи рішення суду він не може.

Основне завдання PR-служби юридичної фірми полягає в тому, щоб вести багатопланове спів-робітництво зі ЗМІ, ефективно використовувати для просуван-ня компанії всі PR-інструменти.

Судовий PR у цьому наборі вико-нує другорядну роль і зазвичай швидше може поставити під за-грозу довіру існуючих клієнтів, ніж привернути увагу нових.

Це вже не кажучи про спе-цифіку інструменту, якою воло-діє далеко не кожен навіть дуже хороший PR-спеціаліст – не че-рез брак кваліфікації, а через необов’язковість такого знання. Судовий PR ближчий за своєю природою до антикризового менеджменту, ніж до стандарт-ного PR, і не кожен судовий PR можна назвати юридичним, так само як юридичний PR складно звести виключно до судового. От і виходить, що завдання од-ного – обслуговування юридич-ної фірми в цілому, а завдання ін-шого – обслуговування інтересів конкретного клієнта цієї юридич-ної фірми. Іноді ці завдання спів-падають, а іноді – навпаки – при-зводять до конфлікту інтересів. Тож недаремно PR-менеджери юридичних фірм майже не діс-тають судовий PR з арсеналу сво-їх інструментів, віддаючи пере-вагу більш передбачуваним технологіям.

Після спеціалістів з публічних відносин, власне, юридичних фірм, спеціалізовані агентства з антикризового PR видаються найбільш прийнятними канди-датурами для заповнення цієї ін-формаційної ніші, проте, захища-ючи конфіденційність клієнта й діючи від його імені, юристи най-частіше взагалі відмовляються від коментарів.

А може, ну його?Цікаво, що в деяких країнах

впливати на суд через засоби

виключно на досягнення успіш-ного результату конкретної спра-ви. Тому в усіх випадках разом з юридичною позицією з клієнтом обов’язково узгоджують інформа-ційну стратегію. У цьому випадку немає загрози конфіденційності, бо рівень залучення преси і спектр оголошуваних фактів відомий клі-єнтові із самого початку. Виходячи з викладеного розуміння постав-леного питання в нашій компанії мені також складно говорити про ті заходи, до яких вдаємося ми, по-рівняно з чорним піаром або в кон-тексті інформаційної війни.

Коли до процесу підключаєть-ся преса, він стає більш цивілізо-ваним, показовим. Як мінімум, присутність у залі засідань преси, особливо телебачення, примушує суддів поводитися коректніше по відношенню до сторін, дотриму-ватися всіх процесуальних вимог,

не ставитися до справи формаль-но, а намагатися розібратися в ній глибше.

Я наведу один з недавніх успіш-них прикладів впливу преси на хід судового процесу. Дуже важливий для нашого клієнта процес був по-ставлений під загрозу «впливом на суд ззовні». У призначений день ми прийшли до суду, але помічник суд-ді попросив сторони написати роз-писку про перенесення, бо нібито не зібралася колегія суддів. Однак у цей момент в залі з’явилася зні-мальна група телеканалу «Інтер», який планував висвітлити цей ре-зонансний процес у вечірніх нови-нах. Помічник відразу набрав суд-дю, і через короткий проміжок часу трійка зібралася. Таким чином, те-лебачення допомогло нам провести процес, який мав бути відкладений.

Маркетинговий відділ «Право-вого Альянсу» самостійно надає

клієнтам підтримку такого роду, тому в нас, чесно кажучи, немає досвіду спілкування зі спеціалізо-ваними агентствами, що пропо-нують подібні послуги. Як і в будь-якої стратегії, запорукою успіху тут є правильно підібрані канали кому-нікацій і набір інструментів. Коли потрібне залучення значного ре-сурсу з боку внутрішніх консуль-тантів, їхні послуги тарифікують-ся поряд з юридичними.

Останнім часом попит на такі послуги досить активний. Західні юридичні компанії давно мають у штатах консультантів із репута-ційного менеджменту, ставки яких іноді є вищими за ставки юристів. Такі спеціалісти насамперед дбають про репутаційні загрози клієнтів, а не самої юридичної фірми. Тож, вочевидь, ця тенденція колись ста-не реалією і для українських юри-дичних фірм.

«СУДОВИЙ PR МОЖЕ МАТИ НА МЕТІ ЯК ПОСИЛЕННЯ

ЮРИДИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРЕМОГИ,

ТАК І ЗНИЖЕННЯ ШКОДИ РЕПУТАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ. ДО

ІНШИХ ЦІЛЕЙ СУДОВОГО PR ЗАЗВИЧАЙ ВІДНОСЯТЬ ТАКОЖ

ДОКАЗИ НЕВИННОСТІ КОНКРЕТНОЇ ОСОБИ ТА

ЗБЕРЕЖЕННЯ ПОЗИТИВНОЇ МІЖНАРОДНОЇ РЕПУТАЦІЇ»

АО Arzinger посилює практику конкурентного та антимонопольного права

Адвокатське об’єднання Arzinger повідомляє про приєднання в жовтні цього року до команди юристів компанії Павла Ущука, який посилить практику ан-тимонопольного та конкурентного права в Arzinger. Він спеціалізується на питаннях конкурентного пра-ва, включаючи питання діяльності картелів і моно-полій, недобросовісної конкуренції. Крім того, він має великий досвід супроводу M&A угод, проведен-ня due diligence.

Павло закінчив Київський націо-нальний економічний університет за спеціальністю «правознавство». Кар’єру починав у юридичному де-партаменті Антимонопольного ко-мітету України (далі – АМКУ), де проводив правову експертизу про-ектів рішень органів АМКУ, пред-ставляв інтереси АМКУ в судах гос-

подарської і адміністративної юрисдикцій, а також займався узагальненням судової практики засто-сування законодавства про захист економічної конкуренції.

Досвід консультування локальних і міжнародних клієнтів з усіх аспектів конкурентного права Павло Ущук отримав у юридичній компанії «Саєнко Харен-ко», де пропрацював понад два роки.

Зокрема, Павло представляв інтереси клієнтів в АМКУ, а також займався отриманням попередніх ви-сновків АМКУ щодо відповідності дій господарюю-чих суб’єктів вимогам законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Павло є автором численних публікацій на різні теми, пов’язані з практикою застосування законо-давства про захист економічної конкуренції.

«Ми раді вітати Павла в нашій команді. В умовах розширення повноважень та посилення ролі Анти-монопольного комітету України як органу, що здій-снює державний захист економічної конкуренції, прихід юриста з таким великим професійним досві-дом та практикою в галузі антимонопольного права дозволить нам посилити нашу конкурентну практи-ку в компанії і тим самим у ще більшій мірі задоволь-няти потреби наших міжнародних і локальних клі-єнтів», – коментує Сергій Шкляр, Старший партнер Arzinger, співголова практики антимонопольного права в компанії.

CMS Cameron McKenna представляла інтереси ЄБРР у зв’язку з кредитом Тернопільміськтеплокомуненерго в розмірі 10 мільйонів євро

МЮФ CMS Cameron McKenna в Києві успішно представила інтереси ЄБРР у зв’язку з кредитом у розмірі 10 мільйонів євро на користь Терно-пільміськтеплокомуненерго. Кредит, який буде гарантовано місцевим муніципалітетом, призначений для фінансування проекту модернізації системи центрального теплопостачання м. Тернопо-ля. Команду юристів очолив Адам Мицик, керівник банківської та міжнародної фінансової практики CMS Cameron McKenna в Києві. Йому допомагала юрист Катерина Чечуліна та інші.

Адам Мицик коментує: «Це була прекрасна можли-вість для нас попрацювати над цим фінансуванням, особливо з огляду на те, що це є пілотний проект в Тер-нопільській області і його реалізація дозволить збері-гати до 15% обсягу газу, що споживається в Тернополі. Ми вже працювали над низкою угод з муніципаль-ного фінансування із ЄБРР за останні роки і сподіва-ємося продовжувати нашу роботу з ними над анало-гічними проектами муніципального фінансування».

НОВИНИ ЮРБІЗНЕСУ

Адам Мицик

Павло Ущук


6 ЮРИДИЧНИЙ БІЗНЕС

масової інформації вважається протиза-конно. Наприклад, стаття 346 Кодексу Республіки Казахстан про адміністра-тивні правопорушення карає штрафом «передбачення в засобі масової інфор-мації результатів судового розгляду з будь-якої справи, що розглядається су-дом, або вплив на суд до вступу судо-вого акта в силу».

Відповідно до статті 294 КК РФ втру-чання в будь-якій формі у діяльність суду з метою перешкоджання здійснен-ню правосуддя» є кримінальним зло-чином, причому деякі коментатори (В. Мальцев «Законность» № 12, 1997 с. 12) вважають, що втручання в діяль-ність суду може виражатися у впливі на суд через засоби масової інформації».

Стаття 6 Закону «Про ЗМІ» Респу-бліки Узбекистан також забороняє ЗМІ «чинити вплив на суд до вступу його рішення або вироку в законну силу».

Законодавство України тим часом діє за принципом «і вовки ситі, і вівці цілі»: присутність або відсутність жур-наліста в судовому засідання поставле-на в залежність від того, про який саме судовий процес – закритий чи відкри-тий – йдеться. При цьому оголошення судового процесу або його окремої час-тини залежить від розсуду судді, який у разі виникнення обставин, визначених у процесуальному законі, має оцінити обставини справи і прийняти відповід-не вмотивоване рішення відповідно до частини 3 статті 11 Закону «Про судоу-стрій і статус суддів». Суддя може отри-мувати клопотання учасників процесу

про закриття процесу. Клопотання му-сить містити обґрунтування такої ви-моги, а також чіткий перелік даних, що мають бути визнані інформацією з об-меженим доступом.

Водночас відповідно до частини 2 цієї ж статті проведення в залі судово-го засідання фото- і кінозйомки, відео-запису, а також транслювання судово-го засідання допускається за рішенням суду.

Судова практика щодо реалізації цього положення юристам добре ві-дома: тільки резонансні справи з до-зволу суду висвітлюються у ЗМІ. Серед представників юридичної спільноти знайдеться багато тих, хто піддасть сум-ніву таке тлумачення принципу глас-ності судового процесу, але поки це не зачіпає інтересів конкретного правоза-хисника або його клієнта, жодної мови про ліквідацію безграмотності у площи-ні судового PR бути не може.

Тож маємо те, що маємо: з одного боку, розгляд справ в українських су-дах відбувається відкрито, отже, у за-сіданні крім учасників сторін можуть бути присутні слухачі та журналісти ЗМІ, з іншого, – судді ладні змиритися зі значною кількістю учасників сторін швидше, ніж з появою у засіданні жур-налістів, дозвіл на присутність яких не надається судом через «необґрунтова-ність» поданого стороною відповідно-го клопотання, відсутність умов розмі-щення та інші сміхотворні приводи.

Знаючи багато представників суд-дівського корпусу особисто я б ніколи

не повірила у таке, проте, і зі мною на початку журналістської кар’єри трапля-лися випадки, коли судове засідання відбувалося не в заявленому в анонсі приміщенні і за годину до зазначеного часу. Як би не кортіло розцінювати такі дії як острах викриття упередженості розгляду справи або страх публічного вияву суддівської некомпетентності, не слід забувати, що судді також люди, і вони можуть не завжди рефлексува-ти, що їхні підсвідомі комплекси про-риваються назовні.

Звісно, психологічні проблеми будь-якого спеціаліста (не лише судді) не мають позначатися на виконанні ним своїх професійних обов’язків, та хто ж звинуватить слуг Феміди у надмірній недовірливості, з огляду на нещодавні гучні процеси і той тиск, якому підда-валися судді в них? Згідно з соціальни-ми дослідженнями, більшість аудито-рії ЗМІ становлять люди вразливі, які близько до серця сприймають те, що відбувається навкруги. Через це теоре-тики PR схильні вважати, що залучен-ня ЗМІ до висвітлення судового про-цесу має тонізуючий вплив на суддів, адвокатів і клієнтів. У Європі та США так усе і відбувається, водночас як кра-їни СНГ продовжують підтверджува-ти справедливість перефразованого прислів’я: «Що для німця добре, для

росіянина (і українця!) – смерть».І відповідь на питання, чому доля

склалася саме так, як на мене, лежить на поверхні. В ЄС журналіст дотриму-ється принципів, прописаних резолюці-єю 1003 (1993) Парламентської асамб-леї Ради Європи «Про етичні принципи журналістики», тож його присутність у залі судового засідання дисциплінує учасників процесу і сприяє ухвален-ню справедливого судового рішення, у той час як український журналіст за-вжди знаходиться у пошуках сенсації, зазвичай має стислі строки написання матеріалу і через брак часу не особли-во вникає у суть справи. Таке інфор-маційне супроводження швидше схо-же на дезінформаційне. Замість того, щоб сприяти обізнаності громадян зі специфікою законодавства та судочин-ства, вітчизняні ЗМІ паплюжать імідж української судової системи і спотво-рюють факти. І з огляду на такий підхід обережність юридичних фірм у вико-ристанні судового PR цілком зрозуміла. Незрозуміло лише, хто візьме на себе функцію щодо налагодження взаємо-розуміння між суддями, адвокатами і громадянами, якщо саме для цього в цивілізованих країнах, власне, й іс-нують ЗМІ.

РезюмеВищенаведене підводить до висно-

вку, що рано чи пізно Україні доведеть-ся зробити вибір – мати суспільству су-довий PR чи не мати. І якщо вже мати, то, мабуть, українським юристам че-рез брак бажаючих доведеться все ж таки зробити ще одну справу pro bono – а саме: роз’яснити клієнтові, врешті-решт, що громадської думки не слід побоюватись. Натомість громадську думку слід формувати і користатися з неї. Адже Україна як правова держава наразі прагне до громадянського сус-пільства, і прогрес у цьому напрямі неминучий.

®

Вакансія від МПЦ EUCON

«МАБУТЬ, УКРАЇНСЬКИМ ЮРИСТАМ ЧЕРЕЗ БРАК БАЖАЮЧИХ

ДОВЕДЕТЬСЯ ВСЕ Ж ТАКИ ЗРОБИТИ ЩЕ ОДНУ СПРАВУ

PRO BONO – А САМЕ: РОЗ’ЯСНИТИ КЛІЄНТОВІ, ВРЕШТІ-РЕШТ, ЩО ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ НЕ СЛІД

ПОБОЮВАТИСЬ. НАТОМІСТЬ ГРОМАДСЬКУ ДУМКУ СЛІД

ФОРМУВАТИ І КОРИСТАТИСЯ З НЕЇ»


7ПОДІЯ

24 вересня поточного року Асоціа-ція правників України зібрала членів Комітету з оподаткування та запроше-них адвокатів і юристів для обговорен-ня актуальних питань судової практики розгляду податкових спорів. Цього разу юристи поділилися своїм досвідом ви-рішення в суді спорів щодо застосуван-ня спрощеної системи оподаткування.

Під час засідання експерти констату-вали, що найбільш поширеними серед таких справ є спори щодо права на пе-ребування на спрощеній системі опо-даткування та спори щодо наслідків пе-ревищення лімітів виручки.

З аналізу положень Податкового ко-дексу щодо спрощеної системи опо-даткування розпочав свою доповідь Андрій Гринчук, Керуючий партнер юридичної фірми «Гринчук, Горпинюк та Партнери». Спірним юрист вважає положення щодо обов’язковості засто-сування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) «спрощенцями» п’ятої і шостої груп. «Частина 10 статті 296 Податкового кодексу прямо перед-бачає, що платники єдиного податку першої – третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій. Щодо платників п’ятої і шостої груп ви-никають питання», – зазначив Андрій Гринчук. Коли до Податкового кодексу вносились зміни і «запровадили» п’яту і шосту групу платників єдиного подат-ку, до частини 10 статті 296 змін не було внесено. Тому, якщо буквально тлума-чити норми ПК то п’ята група, яка сто-сується саме фізичних осіб, не має такої

пільги і повинна застосовувати РРО. Однак, чинним на сьогодні є Закон

«Про застування реєстраторів розрахун-кових операцій у сфері торгівлі, громад-ського харчування та послуг». Пункт 6 статті 9 цього Закону передбачає, що не застосовують РРО всі фізичні особи підприємці – платники єдиного подат-ку при продажу товарів, наданні послуг. «Таким чином існує, дві норми, які су-перечать одна одній, – констатував Ан-дрій. – Залишається невирішеним як будуть співвідноситися норми Подат-кового кодексу та Закону, та яким чи-ном суди будуть їх тлумачити».

Учасникам засідання Андрій Грин-чук розповів про практику розгляду су-дами спорів, що виникають в результа-ті подання платниками податків заяв про обрання спрощеної системи і при-йняття податковими органами рішення

про відмову в видачі свідоцтва платника єдиного податку. «Юристи, які йдуть в суд, змушені пристосовуватися до кон-кретної практики локальної податкової служби», – підкреслив Андрій Гринчук. Як правило, органи державної податко-вої служби рішення про відмову у вида-чі свідоцтва не оформлюють окремим юридичним документом. Податкова служба надсилає платникам податків

лист, який навіть не має назви, в ньо-му, наприклад, може бути зазначено «щодо застосування спрощеної систе-ми» чи «щодо відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку». Платник, відповідно, має лише цей інформацій-ний документ про те, що йому відмов-лено у видачі свідоцтва. Тому позивачі мають труднощі із формулюванням ви-мог і звертаються до суду по-різному: «визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у видачі свідо-цтва, яке оформлено листом» або «ви-знати протиправною відмову у видачі свідоцтва».

Окрім цього, адміністративний суд не може зобов’язати орган дер-жавної податкової служби видати сві-доцтво, адже він не в праві перейма-ти на себе функції органів виконавчої

влади. «На практиці, судді лише можуть зобов’язати повторно розглянути зая-ву платника до податкової служби», – підкреслив Андрій Гринчук.

Продовжуючи аналізувати судову практику Олександра Шимборська, юрист юридичної фірми «Гринчук, Гор-пинюк та Партнери» розповіла про осо-бливості розгляду податкових спорів щодо перевищення платниками єди-ного податку граничних обсягів вируч-ки і оподаткування сум перевищення.

У своїй доповіді пані Олександра звернула увагу на спірні моменти в судовій практиці щодо оподаткуван-ня сум перевищення граничних об-сягів виручки платниками фізич-ними і юридичними особами, що перебували на спрощені системі оподаткування.

26 вересня цього року в приміщенні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР) було презентовано результати робо-ти комісії за 2012 рік. Подібні зустрічі з журналістами, як наголосили пред-ставники регулятора, планується про-водити щомісяця.

Під час свого виступу Дмитро Те-велєв, Голова НКЦПФР, зазначив, що в результаті законотворчої роботи Ко-місії було прийнято низку законів. Так, нещодавно прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законо-давчих актів України щодо удоскона-лення законодавства про цінні папери», яким врегульовано стратегічні напрями діяльності ринку. Насамперед цей Закон

надасть можливість ввести пруденцій-ний нагляд, що сприятиме посиленню захисту прав інвесторів на фондовому ринку. Також цим законом врегульову-ється отримання інвесторами точної та оперативної інформації про торго-ві операції. Окремо пан Тевелєв наго-лосив, що недавно прийнятий Закон України «Про інститути спільного інвес-тування» покращує систему управлін-ня ІСІ, розширює їх види. З введенням даного акта вдосконалюється порядок створення, функціонування та ліквіда-ції ІСІ, а також підвищується ефектив-ність їх діяльності.

Крім цього, перед Головою НКЦПФР було поставлено й питання щодо про-тесту Української біржі, який полягав у припиненні роботи біржі на 1 годи-ну. Причиною цього заходу стало при-йняття Закону України «Про систему депозитарного обліку», який 7 вересня

було направлено на підпис Президен-ту України. У відповідь Дмитро Теве-лєв зазначив, що це був не протест, а зміна робочого графіку біржі, про що було попередньо повідомлено НКЦПФР.

У своїй доповіді Алла Папаіка, ди-ректор Департаменту корпоративного управління та корпоративних фінан-сів, наголосила, що на сьогодні активна діяльність направлена і на покращен-ня діяльності інвестиційних компаній. Особливо гостро стоїть питання щодо ринку облігацій. Зокрема, показником розвитку ринку облігацій є імплемен-тація прискореної процедури реєстра-ції випуску облігацій.

Важливим залишається і питан-ня загальних зборів облігаціонерів, чим врегульовується питання щодо неможливості виконання обов’язків емітентів облігацій. Тож у інвесторів з’являється додатковий механізм впливу

на емітента.Протягом останніх кількох місяців

НКЦПФР було підготовлено низку змін до нормативних актів, у тому числі й зміни у сфері обслуговування операцій з цінними паперами іноземних емітен-тів у Національній депозитарній сис-темі України, а також щодо збільшен-ня та зменшення статутного капіталу публічних та приватних акціонерних товариств.

Олексій Тарасенко, член НЦПФР, зазначив про розробку Положення щодо узгодження керівників бірж та депозитаріїв. Так, цей документ дозво-лить залучати до керівництва важливи-ми елементами фондового ринку ква-ліфікованих спеціалістів. Більше того, під час співбесіди регулятор матиме на-году особисто познайомитися з канди-датом, що в майбутньому сприятиме співпраці.

Судова практика щодо застосування «спрощенки»Комітет АПУ з оподаткування провів засідання

Презентація підсумків роботи НКЦПФРРезультати прес-конференції

Олександр Мельниченко«Юридична газета»

Володимир Бездітний«Юридична газета»

ФОТО НАДАНЕ АПУ

Юристи поділилися своїм досвідом вирішення в суді спорів щодо застосування спрощеної системи оподаткування

«АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД НЕ МОЖЕ ЗОБОВ’ЯЗАТИ ОРГАН ДЕРЖАВНОЇ

ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ ВИДАТИ СВІДОЦТВО, АДЖЕ ВІН НЕ В ПРАВІ

ПЕРЕЙМАТИ НА СЕБЕ ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ»


8 АКТУАЛЬНА ТЕМА

Українських суддів планують звіль-нити від дисциплінарної відповідальнос-ті за порушення строків розгляду справ, апелюючи надмірним завантаженням людей у мантіях. Саме надлишковою кількістю судових справ та у зв’язку з цим небаченою завантаженістю пояс-нюють служителі Феміди довготривале (іноді багаторічне!) перебування укра-їнців у СІЗО в очікуванні вироків суду. Тим часом на законодавчому рівні при-чину такої завантаженості не розгляда-ють, натомість саме через неї невдовзі українські судді отримають підтриману на законодавчому рівні офіційну відмов-ку, мовляв, «справ багато – не встигаю».

З метою виконання рішення Х поза-чергового з’їзду суддів України стосовно підготовки пропозицій щодо законодав-чого визначення норм навантаження на одного суддю, а також визначення фактичного навантаження на суддів цього року розроблено проект ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо дис-циплінарної відповідальності суддів).

Серед іншого, ст. 83 Закону Украї-ни «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі – Закон № 2453-VI) пропонується доповнити пунктом 3 наступного змісту: «Суддю не може бути притягнуто до дисциплінар-ної відповідальності на підставі пункту 2 частини першої цієї статті, у разі, коли невжиття ним заходів щодо розгляду за-яви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, відбулося вна-слідок значно більшого навантаження на нього, ніж середнє навантаження на

суддю відповідної судової юрисдикції та інстанції.

Державна судова адміністрація Укра-їни щорічно, не пізніше 5 березня, опри-люднює відомості щодо навантаження на суддів за минулий рік на офіційному веб-сайті судової влади України».

Рада суддів України після обговорен-ня запропонованих змін скерувала ви-щезазначений законопроект до рад суд-дів спеціальних судів для подальшого обговорення.

А як розрахувати?У цілому ідею не притягати суддів до

дисциплінарної відповідальності за до-пущену тяганину у зв’язку з надмірним навантаженням схвалюють, утім, є де-кілька нагальних проблем, які необхідно

взяти до уваги. Так, не зовсім зрозумі-ло, яким чином ДСА вираховуватиме навантаження на суддів. Адже в деяких судах воно може коливатися щомісяця. Крім того, у проекті пропонуються такі оціночні визначення, як «значне наван-таження» та «середнє навантаження», але як і хто в кожному окремому ви-падку встановлюватиме, чи було воно таким? Узагалі, за якими принципа-ми проводитимуться такі розрахунки?

Нещодавно під час зустрічі з пред-ставниками Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і криміналь-них справ України (далі – ВССУ) експерт США із судового адміністрування Еліза-бет Віггінс, яка відвідала Україну, щоб поділитися своїм досвідом, зазначила, що така співпраця дозволить зібрати

інформацію для розроблення методо-логії, згідно з якою визначатиметься ступінь навантаження на суддів. При цьому пані Віггінс уточнила, що він у різних експертів різний, утім, ґрунту-ється на понятті «коефіцієнт наванта-ження», що визначає кількість часу, яку конкретний суддя витрачає на вирішен-ня однієї справи. При встановленні на-вантаження на суддів України амери-канський експерт пропонує поєднати два методи підрахунку коефіцієнта на-вантаження – дослідження реального часу, що витрачається на розгляд пев-ного типу справ, та опитування суддів.

У свою чергу суддя ВССУ, голова Ради суддів загальних судів України (далі – РСЗСУ) Павло Гвоздик наголо-шує на тому, що спершу слід розробити

Судова тяганина без відповідальностіСуддів звільнять від «дисциплінарки» через навантаження

Питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за пору-шення процесуальних строків розгляду справи є досить актуальним на сьогод-ні. Це стосується перш за все недостат-ньої законодавчої урегульованості цьо-го питання.

У цілому, встановлені строки на роз-гляд справи, по суті, повинні бути до-статніми для забезпечення повного та всебічного дослідження всіх матеріалів справи та дотримання принципів закон-ності, рівності, встановлених законодав-ством України.

На даний час встановлених строків

не дотримуються практично ніколи, а норми, якими вони регулюються, фак-тично не діють. Це зумовлюється різни-ми факторами – як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру, які не завжди залежать від судді.

З одного боку, неможливо розглянути справу в установлені строки через необ-хідність витребування доказів по спра-ві у сторін, дослідження цих доказів, що призводить до необхідності витребуван-ня додаткових доказів і так далі.

З іншого боку, існує безліч можли-востей для процесуального зловживан-ня своїми правами з метою затягування розгляду як сторонами, так і прокурора-ми та суддями.

Тому питання перегляду строків та порядку застосування дисциплінарних стягнень, застосовуваних до судді за по-рушення таких строків, є загалом доціль-ним, проте заміна конкретних проце-суальних строків на «розумний строк» може призвести до надмірного свідомо-го затягування деяких справ.

Знову ж таки, як визначати критерії «розумності строку» і хто має це роби-ти – не зрозуміло. Звісно ж, можна по-класти це на ВККС та Вищу раду юстиції при вирішенні конкретної справи, проте тоді постає ще одне питання щодо неви-правдано великих строків розгляду дис-циплінарних проваджень.

Окремої уваги потребує питання про визначення середньої завантаже-ності на суддю. Визначити цей коефіці-єнт буде надзвичайно складно. До того ж, як зазначає автор даної статті, кіль-кість справ може варіюватися залежно від багатьох факторів, чимало з яких ви-ходить за рамки правового поля, тож урегулювати їх на законодавчому рівні просто неможливо.

Підсумовуючи аналіз пропонова-них змін до Закону України «Про судо-устрій та статус суддів», слід зазначити, що порушені питання, звісно ж, потребу-ють урегулювання, проте при їх запро-вадженні слід виходити не з потреби їх формального закріплення, а з реальних

наслідків, до яких призведуть такі змі-ни. Адже зміни повинні стосуватися на-самперед не позбавлення суддів відпо-відальності, а забезпечення прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Порушення строків розгляду справ давно набуло характеру системного яви-ща. Отже, це проблема не окремих суд-дів, а судового менеджменту в цілому. Некоректно визначені строки розгля-ду справ, добір некваліфікованих ка-дрів у систему судів, неправильна сис-тема розподілу справ, повне ігнорування

Євгеній СолодкоКеруючий партнер АО «Адвокатська група «Солодко і партнери»

«На даний час встановлених строків не дотримуються практично ніколи»


Оксана КобзарПартнер ЮФ FELIX

«Порушення строків актуальне насамперед для місцевих судів загальної юрисдикції»


Тетяна Пашковська«Юридична газета»

Відповідно ж до запропонованих змін, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута упродовж розумного строку, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, якою не завершується розгляд справи, – протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження


9АКТУАЛЬНА ТЕМА

відповідне положення, в якому ви-значити вимоги до професії судді, а потім уже проводити досліджен-ня й науково обґрунтовувати нор-ми щодо кількості суддів та опти-мального навантаження на них.

Згідно зі статистичними дани-ми ДСА, середньомісячне наван-таження на одного суддю місце-вого загального суду в 2011 році становило 140 справ, що на 15% більше порівняно з 2010 р., коли середнє навантаження становило 121 справу. А от у загальних апе-ляційних судах навантаження зна-чно зменшилося – на 21,5% порів-няно із попереднім роком. Таким чином, як бачимо, вивести серед-нє загальне навантаження на од-ного суддю вкрай складно.

КАСУ теж потребує змінУ свою чергу, Радою суддів

адміністративних судів України (далі – РСАСУ), була сформована робоча група, члени якої розгля-дали питання підготовки пропо-зицій та внесення змін до запро-понованого проекту закону. На засіданні РСАСУ 1 жовтня 2012 р. було оприлюднено та затвердже-но пропозиції щодо внесення змін до згаданого законопроекту, які мають бути представлені РСУ.

Як зазначає заступник голови РСАСУ Любов Гончар, яка вхо-дила до робочої групи, при роз-робці доповнень та пропозицій до законопроекту члени робочої гру-пи дещо вийшли за межі того за-вдання, яке ставилося Радою суд-дів України, і пропонують внести зміни не тільки до ст.ст. 83, 87 За-кону № 2453-VI, а й також до ст. 84 цього нормативно-правового акта та низки статей Кодексу адміні-стративного судочинства України,

які стосуються строків розгляду справ суддями першої, апеляцій-ної та касаційної інстанцій і змін строків розгляду деяких катего-рій справ. За словами експерта, це спричинено тим, що законо-проект, запропонований Радою суддів України, має певні склад-нощі в його правозастосуванні. Наприклад, документ буде вкрай важко застосовувати на практи-ці, оскільки відповідно до нього основною категорією, від якої за-лежить притягнення чи непритяг-нення судді до відповідальності, є середнє навантаження на суд-дів певної юрисдикції, певної ін-станції. «Проте, як показує досвід, це навантаження вираховується ДСА за рік, але за рік навантажен-ня може ґрунтовно змінюватися: в одних судах будуть одні показ-ники, в інших – інші. Крім того, у конкретних суддів – різне наван-таження, яке відрізняється, примі-ром, від місця розташування суду. В одних судах однієї і тієї ж юрис-дикції та інстанції одне наванта-ження, в інших – інше. Тому стави-ти в залежність відповідальність судді від цього середнього наван-таження, на нашу думку, буде до-сить складно. Таким чином, за-пропонований проект не зможе стати способом захисту судді від необґрунтованого притягнення його до дисциплінарної відпові-дальності», – уточнила суддя.

Лише якщо умисно…Так, відповідно до ч. 1 ст. 83 За-

кону № 2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної від-повідальності у порядку дисци-плінарного провадження з та-ких підстав: істотні порушення норм процесуального права при

здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі осо-би до правосуддя з підстав, не пе-редбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстра-ції справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення по-зову. Експерти пропонують «істот-ні» порушення замінити на «умис-ні» та «грубі».

Пункт 2 ст. 83 Закону № 2453-VIрегулює невжиття суддею захо-дів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, вста-новленого законом. У цьому ви-падку розробники пропозицій пропонують внести зміни до до-кумента уточнюючого характеру. Зокрема, невжиття суддею таких заходів пропонується охарактери-зувати, знову ж таки, як «умисне невжиття», що конкретизує без-діяльність, як свідомо умисну, а слова «строку, встановленого за-коном» замінити словами «розум-ного строку».

Неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення де-кларації про майно, доходи, ви-трати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за фор-мою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади за-побігання і протидії корупції» ре-гулює п. 6 ст. 83 Закону № 2453-VI.На думку фахівців, цей пункт та-кож потребує значного корегуван-ня. Так, «неподання декларації» пропонується замінити на «умис-не неподання», а після слова «ві-домостей», доповнити пункт на-ступним: «щодо себе, які можуть істотно вплинути на оцінку май-нового стану судді. Пояснюючи, введення «умисного неподання», Любов Гончар пояснила, що всім

системою фактору спеціалізації. Порушення строків актуальне

насамперед для місцевих судів за-гальної юрисдикції, а саме – для ра-йонних і районних у містах судів. У ситуації, коли одні й ті ж самі судді слухають кримінальні та цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення і порушення мит-них правил, абсурдно взагалі про-понувати цей показник – середній рівень навантаження. Якщо серед-нє навантаження на суддю – це се-редня кількість розглянутих справ, то некоректність цього показника очевидна.

Зрозуміло, що не підлягають по-рівнянню різні категорії справ. По-казник має базуватися на нормах розгляду певних категорій справ, а ці норми, у свою чергу, не можуть бути однаково застосовані для суд-дів різної кваліфікації та досвіду.

Наше суспільство поки ще не готове до застосування доктрини

«розумних строків». Це привілей для громадянського суспільства з високим рівнем правосвідомості, не поглинутого тотальною коруп-цією. У наших умовах – це лише за-охочуватиме зловживання.

Схоже, що замість того, аби радикальним чином вирішува-ти проблему якості судочинства, чиновники намагаються виправ-дати порушення завантаженістю судів.

Спочатку треба встановити пра-вила гри – вимоги до суддів та нор-мативи залежно від спеціалізації. За таких умов можна буде вимага-ти від суддів нести диференційова-ну відповідальність за кожне право-порушення – як істотне або грубе, так і незначне.

І жодних повернень скарг на суддів з причин «зловживання» не може і не має бути. Суддя – це про-фесія з найвищим рівнем соціаль-ної відповідальності, представники

якої, відповідно, підлягають най-жорсткішому контролю з боку суспільства.

Безумовно, перевищення стро-ків розгляду справ суддями – доволі негативне явище, особливо в кон-тексті дотримання Україною своїх міжнародних зобов’язань, зокре-ма, за Конвенцією про захист прав і основоположних свобод 1950 року, якою керується Європейський суд з прав людини в Страсбурзі. З поточ-ним станом справ необхідно боро-тись, але не викликає сумніву те, що

Іван РомащенкоСтарший юрист АО «Адвокатська фірма «АКТІО»

«Суддю як джерело правосуддя не можна визнавати винним у всіх недоліках судової системи»


ЮФ «Антіка» виступила юридичним консультантом «Надра України» в ході завершення транзакції з продажу компанії «Західгазінвест» італійській компанії Eni S.p.A

3 жовтня 2012 року Національна акціонерна компанія «Надра Украї-ни» і британська компанія Cadogan Petroleum Plc успішно завершили транзакцію з продажу італійській компанії Eni S.p.A 50,01% у статут-ному капіталі ТОВ «Західгазінвест» для подальшої розробки 9 родовищ сланцевого газу у Львівській облас-ті загальною площею близько 3,8 тис. кв. км, що є продовженням польського Люблінського басейну.

Юридична фірма «Антіка» виступила юридич-ним консультантом НАК «Надра України» в процесі узгодження цілої низки документів, включаючи до-говір купівлі-продажу частки, кредитний договір, операційну угоду, процедури закупівлі товарів і по-слуг, статут, внутрішні положення та організаційну структуру ТОВ «Західгазінвест», а також надавала інші юридичні послуги.

Команда ЮФ «Антіка» працювала у складі Керу-ючого партнера Олексія Кота, партнера Олексан-дра Буртового та старшого юриста Івана Зєвакова.

Sayenko Kharenko вкотре очолила рейтингові таблиці у сфері M&A за версією Mergermarket

Юридична фірма Sayenko Kharenko очолює рей-тингові таблиці M&А угод в Україні як за кількістю, так і за загальною вартістю трансакцій за версією міжнародного рейтингового агентства Mergermarket. Згідно з даними Mergermarket, Sayenko Kharenko за останні шість років є безперечним лідером за загаль-ною кількістю завершених M&А трансакцій в Украї-ні (2007– Q3 2012).

Володимир Саєнко, партнер Sayenko Kharenko, коментує: «З од-ного боку, кількість M&А угод в Укра-їні незначна, оскільки Mergermarket відображає тільки частину проек-тів не нижче певної вартості і част-ки придбаної участі. Але, з іншого боку, Mergermarket досліджує тільки найбільш значущі проекти. Ми висо-

ко цінуємо довіру наших клієнтів, які обирають нас для юридичного супроводження таких трансакцій».

Крім рейтингу Mergermarket, Sayenko Kharenko вже п’ятий рік поспіль займає лідируючу позицію за кількістю завершених M&A угод в Україні за вер-сією Thomson Reuters (2007–2011).

Mergermarket є провідним міжнародним рейтинго-вим агентством, що надає аналітичні дані M&А угодах фахівцям у даній сфері та корпоративним клієнтам.

НОВИНИ ЮРБІЗНЕСУ

Олексій Кот

Володимир Саєнко









10 АКТУАЛЬНА ТЕМА

суддям відомо, які труднощі зумовлює подання декларації. «Можливо, ми мо-жемо щось не врахувати (наприклад, якісь доходи, які в нас були за мину-лий рік), але якщо це буде умисно, то тоді це може бути підставою для при-тягнення до відповідальності», – заува-жила вона. Відносно особистої інфор-мації та відомостей експерт зазначила, що нерідко члени родини суддів, з яки-ми вони проживають і дані про доходи яких вносяться до декларації, не бажа-ють подавати відомості про свої дохо-ди. «Це їхнє право, і тут відповідати за їхні дії ми не повинні. Якщо ці дані не впливають на картину нашого майно-вого стану, це не повинно стати підста-вою для притягнення суддів до відпові-дальності», – заявила експерт.

Утім, уточнення, на кшталт «умис-не порушення норм права», «умисне невжиття заходів», «умисне неподання декларації», викликають у юридичної спільноти досить суперечливі думки. У цілому, як свідчить судова практика, довести факт умислу (а до того ж від-носно судді), вкрай важко, а іноді про-сто неможливо, тож у такому випадку запропоновані нововведення виступа-ють своєрідним прикриттям суддів для уникнення відповідальності.

Сам вирішив – сам відхиливСьогодні нерідко спостерігається зло-

вживання громадянами правом звер-нення до органу, уповноваженого здій-снювати дисциплінарне провадження відносно суддів. Відповідно до п. 3 ст. 84 Закону № 2453-VI не допускається зло-вживання правом звернення до орга-ну, уповноваженого здійснювати дис-циплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використан-ня такого права як засобу тиску на суд-дю у зв’язку зі здійсненням ним право-суддя. Наразі цей пункт пропонується

доповнити словами наступного змісту: «заява, що містить ознаки зловживан-ня правом звернення до органу, упо-вноваженого здійснювати дисциплі-нарне провадження, залишається без розгляду членом ВККС, який здійснює перевірку даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи, а якщо це з’ясувалося під час розгляду дисциплінарної справи, – залишається без розгляду ВККС».

Таким чином, ВККС не завжди у ко-легіальному складі повинна буде ви-рішувати питання про порушення або непорушення дисциплінарного прова-дження – конкретний член Комісії змо-же одноособово вирішувати ці питан-ня. Щоправда, це положення стосується лише суддів першої та апеляційної ін-станції, адже питання дисциплінарно-го провадження відносно суддів вищих судів і ВСУ здійснюється Вищою радою юстиції. Утім, не зовсім зрозуміло, хто буде перевіряти доцільність та право-мірність відхилення таких скарг кон-кретним членом ВККС та чи не деле-гує запропонована норма перевищення службових обов’язків членам Комісії, адже ВККС – колегіальний орган.

Розумний строк – не більше рокуЗміни, які пропонується внести в Ко-

декс адміністративного судочинства України, здебільшого стосуються стро-ків розгляду справ. Так, відповідно до ст. 122 КАСУ адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протя-гом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розгля-даються та вирішуються протягом ро-зумного строку, але не більше двадця-ти днів з дня відкриття провадження у

справі. Відповідно до пропозицій робо-чої групи РСАСУ, частину 1 цієї норми пропонується викласти таким чином: «адміністративна справа має бути роз-глянута і вирішена протягом розумно-го строку, якщо скорочений строк роз-гляду цієї справи не встановлений цим Кодексом. Розумний строк не повинен перевищувати 1 рік».

Пропонується також внести зміни в норми КАСУ відносно розгляду пев-них категорій спорів, зокрема, до ст. 171 Кодексу, яка регулює особливості про-вадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів ви-конавчої влади, Верховної Ради Авто-номної Республіки Крим, органів місце-вого самоврядування та інших суб’єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 7 ст. 171 КАСУ адміністративна спра-ва щодо оскарження нормативно-пра-вових актів вирішується протягом ро-зумного строку, але не пізніше одного місяця після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках, з ураху-ванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на один місяць. Утім, запропонованими зміна-ми передбачається викласти дану нор-му коротко та лаконічно, без будь-яких уточнень та особливостей щодо строків: «адміністративна справа щодо оскар-ження нормативно-правових актів ви-рішується протягом розумного строку».

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяль-ності Верховної Ради України, Президен-та України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України регулюються ст. 171-1 КАСУ.

Згідно з п. 4 ст. 171-1 адміністратив-на справа щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВР, Президента України, ВРЮ, а також рішень, дій чи бездіяль-ності ВККС вирішується колегією суддів у складі не менше п’яти суддів протягом

розумного строку, але не пізніше одно-го місяця після відкриття проваджен-ня у справі. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на один місяць.

Розглядаючи внесення змін до цієї норми, експерти також вирішили зна-чно скоротити її і зазначити лише, що «адміністративна справа щодо оскар-ження актів, дій чи бездіяльності ВР, Президента, ВРЮ, а також рішень, дій чи бездіяльності ВККС вирішується ко-легією суддів у складі не менше п’яти суддів протягом розумного строку».

Строки розгляду апеляційної скарги також пропонують змінити. Нинішня редакція ч. 1 ст. 195-1 КАСУ передба-чає, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розгля-нута упродовж одного місяця з дня по-становлення ухвали про відкриття апе-ляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстан-ції – протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Щоправ-да, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з ураху-ванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду спра-ви, але не більш як на п’ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Відповідно ж до запропонованих змін, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розгля-нута упродовж розумного строку, а апе-ляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, якою не завершується роз-гляд справи, – протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Варто додати, що розгляди касацій-них справ та розгляд справ Верховним судом України пропонується також по-містити в рамки розумного строку.

суддю як джерело правосуддя не можна визнавати винним у всіх існуючих недо-ліках судової системи. І в даному випадку не можна не погодитись з твердженням, що лише умисне та упереджене затягу-вання строків розгляду справ має кара-тися в установленому законом порядку.

Разом з тим, довести умисел в такій категорії справ видається достатньо складним, оскільки рівень навантажен-ня є тим фактором, який у даному випад-ку відіграє основну роль при з’ясуванні дійсного наміру судді по справі. Тому, звичайно, слід також позитивно оціни-ти спробу законодавця ввести так зва-не середнє навантаження, але останнє має стосуватися лише суддів одного суду, оскільки справедливий рівень середньо-го навантаження може бути визначений тільки в рамках одного суду.

Насамкінець, пропозиція щодо зали-шення в законодавстві України лише вка-зівки на «розумний строк» без уточнення і встановлення певних граничних стро-ків заслуговує на увагу, оскільки такий

підхід притаманний більшості міжна-родних договорів, але видається занадто гнучкою для тлумачення суб’єктом пра-возастосовної діяльності.

Ідею законопроекту, запропоновано-го Х позачерговим З’їздом суддів Укра-їни, можна було б тільки вітати. Якщо суддя просто фізично не може встигну-ти розглянути всі справи, які перебува-ють у його провадженні, чи можна його за це притягати до дисциплінарної від-повідальності? Дійсно, це ж несправед-ливо, бо суддю можуть притягнути до

відповідальності за порушення, в яко-му немає його вини, що є порушенням Конституції України.

Але при більш серйозному аналізі з’ясовується, що цей законопроект – це ще один блискучий приклад боротьби з наслідками, а не з причинами, яка дуже характерна для українського законодав-ства. Незрозумілими є три аспекти. По-перше, чому порушення строків розгляду справ пов’язується лише з навантажен-ням на суд? Затягуванню розгляду спра-ви можуть також сприяти недобросовіс-на поведінка сторони або необхідність зібрати та вивчити докази у справі. У той же час ці обставини чомусь залишились поза увагою З’їзду.

По-друге, запропонований метод об-числення навантаження нагадує сум-нозвісну «середню температуру по лі-карні». Не дуже зрозуміло, як середнє навантаження по місцевих загальних су-дах України за 2011 рік повинно визна-чати наявність чи відсутність вини суд-ді (наприклад) Печерського районного

суду за порушення строків розгляду кон-кретної справи у серпні 2012 року? Чи сприяє це індивідуалізації відповідаль-ності судді? Це вже не кажучи про те, що відсутнє розуміння, за якими показни-ками власне слід вираховувати наван-таження на суддю.

По-третє, навіть якщо забрати від-повідальність суддів у зв’язку з наванта-женням, воно нікуди не зникне. Воно й надалі буде виснажувати інтелектуаль-ні та фізичні ресурси суддів, знижува-ти якість судового розгляду та підрива-ти авторитет українського правосуддя.

Вирішення проблеми навантажен-ня на суддю є питанням, яке потребує комплексного вирішення та реформу-вання всієї судової влади шляхом запро-вадження нових судових процедур, кра-щого адміністрування справ на стадії до слухання, медіації, спеціалізації суддів тощо.

На превеликий жаль, серйозні рефор-ми судової влади, які вже давно назріли, ще чекають свого часу.

Сергій ГришкоКоординатор практики вирішення спорів CMS Cameron McKenna LLC (Київ)

«Вирішення проблеми навантаження на суддю є питанням, яке потребує комплексного вирішення»



11ПОДІЯ

®®

27 вересня 2012 в Києві, в Business Club Belgravia відбувся семінар АО Arzinger «Податкові та митні спори: актуальна судова практика». На семі-нарі, який охоплював такі актуальні і гострі для бізнесу в Україні питання, ви-ступили провідні юристи практики по-даткових і митних спорів Arzinger, суд-ді та експерти.

В умовах нестабільності і суперечли-вості українського податкового і мит-ного законодавства, знання судової практики стає вкрай необхідним для будь-якого платника податків. Найчас-тіше тільки вона допомагає розібрати-ся в деяких неясних положеннях Подат-кового і Митного кодексів, уникнути прийняття помилкових рішень, які в майбутньому призвели б не тільки до конфліктів з податківцями чи митни-ками, але і до фінансових втрат. Саме тому семінар «Податкові та митні спо-ри: актуальна судова практика» був по-кликаний поглибити знання судової практики корпоративними юриста-ми провідних компаній, які працюють в Україні.

Наталія Мартинюк, старший юрист Arzinger, адвокат, ввела учасників в тему семінару, розповівши про новели

Митного кодексу з оскарження дій мит-них органів та особливостей розгляду цієї категорії спорів. Розкриття тема-тики продовжив директор Центру су-дових експертиз «Альтернатива», в ми-нулому експерт КНІДСЕ, Олександр Круть, розповівши про експертизу в податкових і митних спорах. Величез-ний інтерес учасників викликала сесія за участю Наталії Блажівської, судді

Окружного адміністративного суду Ки-єва, яка виступила з доповіддю про ін-дивідуалізацію юридичної відповідаль-ності у світлі рішень ЄСПЛ, і Антона Поляничка, заступника начальника відділу забезпечення роботи четвер-тої судової палати ВАСУ, який доклад-но розкрив тему перенесення збитків з періоду до 2011 року на 2011 рік, а та-кож інші гострі питання застосування

податкового законодавства.Друга частина робочого дня семі-

нару складалася з доповідей експертів Arzinger, зокрема, Світлани Язикової, старшого юриста, Наталії Іваницької, старшого юриста, адвоката, к.ю.н., Ан-дрія Селютіна, радника, глави Півден-ноукраїнської філії Arzinger, і Дмитра Гадомського, радника. Експерти ад-вокатського об’єднання презентували окремі аспекти застосування податко-вого кодексу, давши рекомендації, як уникнути нарахування зобов’язань по-датковими органами; особливості до-ведення в податкових спорах і специфі-ку оскарження рішень митних органів, що стосуються класифікації товарів і ви-значення їх митної вартості. Далі були висвітлені питання кримінального пе-реслідування в контексті спорів з подат-ковими та митними органами.

Актуальність проведення подібно-го семінару складно перебільшити, про що свідчив жвавий інтерес делегатів се-мінару практично до всіх піднятих на заході питань. Таким чином, експерти, які виступили на семінарі, поділилися з учасниками своїм, без перебільшен-ня, великим досвідом, отриманим за час тривалої практики, а учасники, у свою чергу, отримали професійну і ква-ліфіковану підготовку з питань подат-кових і митних спорів.

Експерти поділилися своїм досвідомArzinger провів семінар «Податкові та митні спори: актуальна судова практика»

За інформацією прес-службиАО Arzinger

ФОТО НАДАНЕ ПРЕС-СЛУЖБОЮ АО ARZINGER

В умовах нестабільності і суперечливості українського податкового і митного законодавства, знання судової практики стає вкрай необхідним для будь-якого платника податків


12 ЮРИСТ РОКУ-2012

Цього року в нашій державі вко-тре відзначали День юриста – свято, яке з’явилося в українському кален-дарі 15 років тому. Так, Указом Прези-дента України від 16 вересня 1997 року № 1022/97 «Про День юриста» визначе-но, що професійне свято – День юрис-та щорічно буде відзначатися 8 жовтня. Варто зазначити, що ініціатором запро-вадження свята, яке об’єднує юристів різних сфер діяльності з метою підви-щення престижу і авторитету цієї про-фесії, було Всеукраїнське громадське об’єднання Союз юристів України.

Проте Союз юристів не зупинився лише на тому, що започаткував про-фесійне свято правників, а вирішив щороку відзначати найкращих пред-ставників юридичної професії. Тому Со-юзом юристів України за участі Вищої ради юстиції України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ Украї-ни, Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, ви-щих юридичних закладів освіти, Спіл-ки адвокатів України, Української нота-ріальної палати, інших професійних та громадських об’єднань правників було започатковано Всеукраїнський конкурс «Юрист року». Лауреатами цього кон-курсу за відповідними номінаціями ста-ють юристи, які досягли найкращих результатів у роботі за підсумками по-точного року та відповідають вимогам професійної та ділової етики.

Не став винятком у визнанні найкра-щих представників юридичної профе-сії й цей рік. Так, 9 жовтня 2012 року в приміщенні Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних

справ відбулася урочиста церемонія на-городження переможців Всеукраїнсько-го конкурсу на краще професійне до-сягнення «Юрист року-2012».

Розпочалося свято із зачитування ві-тальних адрес. Перший заступник Го-лови Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, депутат Верхо-вної Ради України Юрій Кармазін за-читав привітання від Верховної Ради України, в якому Володимир Литвин подякував юристам за значний внесок у розбудову демократичної, правової держави та формування громадянсько-го суспільства. Радник з правових пи-тань Прем’єр-міністра України Фідель Тимченко зачитав вітальну промову від Прем’єр-міністра, у якій Микола Аза-ров підкреслив, що саме юристи покли-кані відстоювати засади верховенства права і законності, захищати конститу-ційні права та свободи громадян.

Урочисту церемонію нагороджен-ня відкрив знаний у всьому світі

юрист – Голова Союзу юристів Украї-ни, Президент Всесвітньої організації юристів, Президент світового конгресу українських юристів, Сенатор – Міністр Міжнародного Парламенту безпеки і

миру, професор, академік, Заслужений юрист України Валерій Євдокимов та Перший заступник Голови Союзу юрис-тів України, Голова номінаційного ко-мітету конкурсу Анатолій Ковален-ко. Участь у церемонії нагородження взяв Голова комітету з питань правосуд-дя Верховної Ради України, президент

Національного університету «Одеська юридична академія» Сергій Ківалов.

У конкурсі «Юрист року-2012» взяли участь юристи, кандидатури яких були представлені державними органами влади, установами, громадськими та іншими недержавними організаціями.

Переможцями Всеукраїнського що-річного конкурсу на краще професійне досягнення «Юрист року-2012» стали:

ПереможціПереможцями Всеукраїнського що-

річного конкурсу на краще професійне досягнення «Юрист року – 2012» стали:

1) «Юрист – державний діяч»Захарченко Віталій Юрійович – Мі-

ністр Внутрішніх справ України, гене-рал внутрішньої служби України; кан-дидат наук з державного управління, Заслужений юрист України.

2) «Юрист-парламентар» Кармазін Юрій Анатолійович –

Перший заступник Голови Комітету

Cтало доброю традицією Союзу юристів України організовувати до Дня юриста урочисту церемонію нагоро-дження переможців конкурсу «Юрист року» на краще професійне досягнення. Приємно підкреслити, що День юриста з’явився в календарі України за Указом Президента від 16 вересня 1997 року саме за ініціативи Союзу юристів Укра-їни, і сьогодні ми святкуємо 15-річний

ювілей нашого професійного свята.У Всеукраїнському конкурсі «Юрист

року-2012» взяли активну участь юрис-ти, кандидатури яких були представлені державними органами влади, судовими та правоохоронними органами, громад-ськими та іншими недержавними ор-ганізаціями. На Конкурсі представлено 16 основних номінацій та одну додат-кову від ексклюзивного медіа-партне-ра, що здійснював опитування в рам-ках нашого проекту.

Проведення такого роду заходів є знаковим, адже об’єднує юристів різ-них сфер діяльності, що стоять на за-хисті прав, інтересів та свобод україн-ців. Хотів би висловити подяку за те, що, попри свою професійну зайнятість, шановні гості знайшли час та завітали на нашу урочисту церемонію.

Валерій ЄвдокимовГолова Союзу юристів України

«Проведення такого роду заходів є знаковим, адже об’єднує юристів різних сфер діяльності»


«Юрист року-2012»Урочиста церемонія нагородження переможців конкурсу

Ольга Дєдова«Юридична газета» У конкурсі «Юрист року-

2012» взялиучасть юристи, кандидатури яких булипредставлені державними органамивлади, установами, громадськими таіншими недержавними організаціями

ФОТО ОЛЬГИ КУЗНЄЦОВОЇ «ЮРИДИЧНА ГАЗЕТА»


«ЛАУРЕАТАМИ КОНКУРСУ «ЮРИСТ РОКУ» ЗА ВІДПОВІДНИМИ

НОМІНАЦІЯМИ СТАЮТЬ ЮРИСТИ, ЯКІ ДОСЯГЛИ НАЙКРАЩИХ РЕЗУЛЬТАТІВ У РОБОТІ ЗА ПІДСУМКАМИ ПОТОЧНОГО

РОКУ ТА ВІДПОВІДАЮТЬ ВИМОГАМ ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ДІЛОВОЇ ЕТИКИ»

Керуючий партнер юридичної фірми «Астерс» Олексій Дідковський та ведуча церемонії Ольга Фреймут


13ЮРИСТ РОКУ-2012

Верховної Ради України з питань пра-восуддя, доктор філософії, професор; Сенатор Міжнародного Парламенту Безпеки і Миру.

3) «Юрист – громадський діяч»Загарія Валентин Миколайович –

Президент Всеукраїнської громадської організації «Асоціація правників Украї-ни», керуючий партнер Юридичної фір-ми «Спенсер і Кауффманн».

4) «Юрист-дипломат»Дір Лариса Володимирівна – за-

ступник директора Департаменту пер-соналу МЗС України.

5) «Юрист-податківець»Мельник Петро Володимирович –

заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, рек-тор Національного університету дер-жавної податкової служби України, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної акаде-мії педагогічних наук України, держав-ний радник податкової служби першого рангу, Заслужений економіст України.

6) «Юрист – працівник МВС»Бандурка Олександр Маркович –

Голова постійної комісії обласної ради з правових питань, регуляторної полі-тики, законності, громадського поряд-ку, боротьби з корупцією та злочинніс-тю. Ректор Харківського національного університету внутрішніх справ, Акаде-мік Національної академії правничих наук України, доктор юридичних наук, професор. Заслужений юрист України.

7) «Юрист – працівник СБУ»Животов Олег Миколайович – пол-

ковник юстиції, начальник відділу 1 управління Головного слідчого управ-ління Служби безпеки України.

8) «Прокурор»Павлов В’ячеслав Володимиро-

вич – заступник Генерального проку-рора України – прокурор Автономної Республіки Крим, державний радник юстиції 2 класу.

9) «Суддя»Вільгушинський Михайло Йоси-

пович – заступник Голови Вищого спе-

ціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Заслу-жений юрист України, кандидат юри-дичних наук.

10) «Суддя господарського суду»Ємельянов Артур Станіславо-

вич – Голова Київського апеляційно-го господарського суду, Кандидат юри-дичних наук, Член редакційної колегії

Юридичного журналу «Право України».11) «Суддя адміністративного суду»Юрченко Василь Васильович – суд-

дя, секретар третьої судової палати Ви-щого адміністративного суду України, Заслужений юрист України.

12) «Нотаріус»Євчук Ірина Леонідівна – приват-

ний нотаріус Дніпропетровського місь-кого нотаріального округу, Голова Дні-пропетровського обласного відділення Української нотаріальної палати.

13) «Юрист-вчений»Скулиш Євген Деонізійович – рек-

тор Національної академії Служби без-пеки України, генерал-майор, доктор юридичних наук, професор, Заслуже-ний юрист України.

14) «Студент-юрист»Лавриненко Олексій Олексан-

дрович – студент 5 курсу Національ-ного університету «Юридична акаде-мія України імені Ярослава Мудрого», факультет Підготовки кадрів для сис-теми Пенсійного фонду.

15) «Адвокат»Рафальська Інна Владиславівна –

Голова Київської міської кваліфікацій-но-дисциплінарної комісії адвокатури, адвокат, Заслужений юрист України.

16) «Юрисконсульт»Алєксєєв Сергій Олегович – Ке-

руючий партнер Юридичної компа-нії «Алєксєєв, Боярчуков та партнери».

17) «Найкращий топ-менеджер у сфері юридичного бізнесу» за версією читачів «Юридичної газети»

Дідковський Олексій Володими-рович – Керуючий партнер юридич-ної фірми «Астерс».

Про номінаціюХотілося б окремо розповісти на-

шим читачам про номінацію «Найкра-щий топ-менеджер у сфері юридичного бізнесу». Справа в тому, що впродовж усього часу існування конкурсу «Юрист року» юридична спільнота відзначала найкращих представників юридичної професії у різних номінаціях, враховую-

чи багатогранність та різноманітність професії юриста. Надзвичайно приєм-но, що представники юридичного біз-несу ніколи не залишалися поза ува-гою номінаційного комітету конкурсу. Продовжуючи традиції конкурсу, цього року Союзом юристів України спільно з редакцією Всеукраїнського щотижнево-го професійного юридичного видання

«Юридична газета» було запровадже-но спеціальну номінацію для юридич-ної бізнес-спільноти – «Найкращий топ-менеджер у сфері юридичного бізнесу».

Вибір лауреатів та переможця за цією номінацією здійснювався шляхом анкетування читачів «Юридичної газе-ти». Умовами номінації було передба-чено, що в анкетуванні брали участь винятково керівники провідних юри-дичних компаній України, яким було запропоновано на власний розсуд ви-ділити трьох найбільш гідних кандида-тів серед представників українського юридичного ринку, які протягом 2011–2012 року найефективніше виконували роботу щодо управління своїми компа-ніями та заслуговують на звання най-кращого топ-менеджера у сфері юри-дичного бізнесу цього року.

Саме анкетування тривало впродовж двох тижнів, загалом його учасниками стали понад 60 провідних юридичних компаній. Першими на пропозицію ре-дакції взяти участь в анкетуванні від-гукнулися такі керівники юридичних компаній: Ганна Вронська (Юридична фірма «Вронський, Вронська та Парт-нери»), Ігор Мельник (Адвокатська компанія IMG Partners), Олександра Павленко (Правова група «Павлен-ко і Побережнюк»). Окрім того, у пер-ший тиждень анкетування заповнені

анкети надходили до редакції «Юри-дичної газети» доволі часто, як по фак-су, так і на електронну адресу.

За підсумками анкетування визна-чилися п’ятірка топ-менеджерів:

• Керуючий партнер ЮФ «Астерс» Олексій Дідковський;

• Керуючий партнер ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» Олег Макаров;

• Партнер ЮФ «Саєнко Харенко» Михайло Харенко;

• Керуючий партнер АО Arzinger Тімур Бондарєв;

• Керуючий партнер київського офі-су АБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і Партнери» Сергій Свириба.

Ми дякуємо всім учасникам анке-тування за таке розмаїття гідних пре-тендентів, за високу конкурентність топ-менеджерів у сфері юридичного бізнесу, що свідчить насамперед про розбудову вітчизняного юридичного бізнесу, про взірцевий управлінський імідж цієї сфери та, врешті-решт, про те, що справи в українських юридич-них фірм ідуть непогано. Отже, є надія, що Україна таки стане правовою держа-вою у повному сенсі цього слова – і ви-сока якість юридичних послуг, до якої, у свою чергу, призвела висока конку-рентність управлінців юрбізнесу, ста-не взірцем якості і для інших суспіль-них надбань.

Цьогорічна церемонія конкурсу «Юрист року» була надзвичайно кра-сивою та організована на високому про-фесійному рівні. Дуже велика подяка

Союзу юристів України та пану Вале-рію Євдокимову за те, що він зумів зі-брати таке поважне товариство. Адже на заході присутні найвідоміші юрис-ти – найкращі представники юридич-ної професії. До того ж на церемонії на-городження відбулася своєрідна зустріч поколінь – і молоді юристи, і ті, хто вже на заслуженому відпочинку. Цей захід – один із тих, що об’єднують нас, юристів. У нас, на жаль, через зайнятість дуже мало таких днів, коли ми маємо щастя поспілкуватися з тими людьми, яких ми знаємо та з якими товаришуємо.

Валентин ГвоздійАдвокат ЮФ «Гвоздій та Оберкович»

«Варто відзначити, що церемонія була організована на високому професійному рівні»


Зі свого боку ще раз хочу подякувати всім представникам юридичного бізнесу, які взяли участь в анкетуванні та обрали найкращого топ-менеджера юридичного бізнесу 2012 року. Велику подяку хочу висло-вити також і Союзу юристів України за обрання «Юридичної газети» екс-клюзивним медіа-партнером конкурсу «Юрист року-2012» та відзначити високій рівень організації конкурсу.

Утім, хочу зауважити, що більшість представників бізнес-спільноти досить оперативно відреагувала на пропозицію взяти участь в анкетуванні, про-те були і ті, хто обіцяв надіслати анкети, але так цього й не зробив.

ВІД АВТОРА МАТЕРІАЛУВІД АВТОРА МАТЕРІАЛУ


Заступник Голови Союзу юристів України Катерина Коваль та ректор Харківського національного університету внутрішніх справ Олександр Бандурка


14 ЮРИСТ РОКУ-2012 – ІНТЕРВ’Ю

Пане Анатолію, які Ваші враження від цьогорічного конкурсу «Юрист року»?

Щороку Всеукраїнський конкурс на краще професійне досягнення «Юрист року» проводиться наприкінці літа, і на-передодні або відразу після професій-ного свята – Дня юриста ми проводимо церемонію нагородження переможців. Тому кожна урочиста церемонія наго-родження переможців – це потрійне свято. Адже ми вшановуємо кращих представників професії, вітаємо друзів та колег із професійним святом і маємо дуже добру нагоду зустрітися й поспіл-куватися. Тож настрій завжди святко-вий, а враження – позитивні.

У конкурсі цього року було 17 номі-націй, це найбільша кількість за всю історію проведення. Число номінан-тів і бажаючих бути присутніми на церемонії цього року також приємно здивувало.

Чи відрізнявся цьогорічний кон-

курс від конкурсів, проведених у попе-редні роки?

Ми намагаємося, щоб кожний на-ступний конкурс відрізнявся від попе-редніх, і обов’язково враховуємо поба-жання нашої аудиторії, зацікавленої в проекті «Юрист року». Так, у 2009 році була започаткована номінація для сту-дентів, і саме відтоді студенти юридич-них спеціальностей беруть участь у «до-рослому» конкурсі «Юрист року», до того ж вони є одними з найактивні-ших учасників.

Цього року для участі були запропо-новані такі нові номінації, як «Юрист-парламентар», «Юрист – громадський діяч», «Юрист – працівник СБУ». Зважа-ючи на побажання читачів нашої сто-рінки на Фейсбуці, номінацію «Юрист – представник приватної юридичної компанії» було змінено на «Юрискон-сульт», що надало можливість усім ба-жаючим юристам, а не тільки юрис-там приватних юридичних компаній, брати участь у конкурсі. Але все ж таки

найактивнішими учасниками в номі-нації «Юрисконсульт» цього року ста-ли юристи юридичних компаній, а пе-реможцем визнано Сергія Олеговича Алєксєєва – Керуючого партнера Юри-дичної компанії «Алєксєєв, Боярчу-ков і партнери».

Саме цього року ваше видання вперше виступило ексклюзивним ме-діа-партнером конкурсу «Юрист року-2012», проведено анкетування в но-мінації «Юрист року-2012»: кращий топ-менеджер у сфері юридичного бізнесу за версією читачів «Юридич-ної газети».

Як впливає проведення подібних конкурсів на юридичну спільноту?

Я вважаю, що подібна ініціатива є просто необхідною. Це добра нагода для кожного, хто бажає взяти участь, проаналізувати свою роботу та її успіш-ність, адже щоб зробити подання шля-хом самовисування, необхідно чітко визначити свої досягнення в роботі та обґрунтувати їх. Така об’єктивна само-оцінка є надзвичайно корисною для представників будь-якої професії, не тільки для юристів. Участь у конкурсі – це також можливість дізнатись оцінку та думку колег щодо виконаної робо-ти, бо номінантів можуть висувати ор-ганізації та установи, у цьому випадку робиться подання на кандидата. І бути обраним від установи кандидатом на

участь у конкурсі – це вже дуже при-ємно і є гарним стимулом. До того ж, як уже зазначалося, церемонія нагоро-дження фіналістів – це чудова нагода побачити багатьох представників різ-них сфер юридичної діяльності в одно-му залі, поспілкуватися та поділитися досвідом і враженнями.

Як Ви вважаєте, чим мають моти-вуватись юристи для участі в таких про-фесійних конкурсах?

Найкраща мотивація – висока оцін-ка колег, які пропонують кандидатів до участі у конкурсі. Брати участь у кон-курсі як представник установи, в якій працюєш, – це вже дуже почесно.

Що особисто для Вас приніс кон-курс «Юрист року»? Чи справдилися Ваші очікування від цьогорічного конкурсу? Ваші побажання до проведення наступ-ного конкурсу.

Кожен рік проведення конкурсу по-требує багато уваги і часу, адже анке-тування, ознайомлення з матеріалами учасників, підготовка та організація це-ремонії – це великий обсяг роботи. Але ми бачимо надзвичайний результат.

Щороку запроваджуються нові но-мінації, кількість номінантів та зацікав-леність проектом зростає. І це є най-кращою мотивацією для того, щоб займатися та розвивати цей проект надалі.

Число номінантів і бажаючих бути присутніми на церемонії цього року нас приємно здивувало

Найкраща мотивація – висока оцінка колег, які пропонують кандидатів до участі у конкурсі

Перший заступник Голови Союзу юристів УкраїниАНАТОЛІЙ КОВАЛЕНКО

Ми намагаємося, щоб кожний наступний конкурс відрізнявся від попередніх

ГІСТЬ РУБРИКИІНТЕРВ’Ю

Ім’я та прізвище: Анатолій КоваленкоОрганізація: Союз юристів УкраїниПосада: Перший заступник ГоловиОсвіта: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, спеціальність – «міжнародне право»; Університет м. Халл, Велика БританіяДосвід роботи (стаж): 13 роківПопередні посади/досвід: заступник Голови Союзу юристів України

ПРОФІЛЬПРОФІЛЬ




15ОБГОВОРЕННЯ

Розвиток системи надання безоплат-ної правової допомоги обговорював-ся неодноразово. Та все ж 3 жовтня за участі представників Координаційно-го центру з надання правової допомо-ги в приміщенні готелю «Козацький» відбувся круглий стіл з обговорення організаційних питань забезпечення функціонування системи безоплатної правової допомоги в Україні.

Вступне слово виголосив директор Координаційного центру з надання пра-вової допомоги Андрій Вишневський. За його словами, даний захід є части-ною серії подібних зустрічей з метою спільного обговорення нормативно-го регулювання безоплатної правової допомоги.

Інна Рафальська, голова Київської міської кваліфікаційно-дисциплінар-ної комісії адвокатури, зазначила, що співпраця адвокатів з центрами надан-ня вторинної безоплатної допомоги є привабливою для адвокатів. Так, адво-кати завжди матимуть роботу з чіткою системою оплати. Для молодих адво-катів робота з центрами надання безо-платної вторинної правової допомоги надасть можливість відточити та вдо-сконалити адвокатську майстерність. Більше того, програма відбору адво-катів є не досить складною та носить переважно характер оцінки менталі-тету адвоката та його морально-діло-вих якостей.

Під час свого виступу Оксана Ва-силяка, директор Київського місько-го центру з надання правової допомо-ги, провела короткий огляд стану справ щодо формування системи безоплат-ної правової допомоги.

Щодо нормативно-правового забез-печення директор Центру зазначила, що з 1 січня наступного року призна-чення захисника в кримінальному про-вадженні здійснюватиметься відпо-відно до положень нового КПК через механізм, закладений у Законі України «Про безоплатну правову допомогу».

Згідно з положеннями Закону Укра-їни «Про адвокатуру та адвокатську ді-яльність» ради адвокатів регіону ви-значають представників адвокатури до складу конкурсних комісій з відбо-ру адвокатів для надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також утворюють комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адво-катами безоплатної правової допомо-ги. Тобто адвокати, які претендують на надання безоплатної допомоги, прохо-дять перевірку колег, що є приємнішим.

З метою реалізації норм Закону про безоплатну правову допомогу протя-гом листопада 2011-го – серпня 2012

року Міністерством юстиції України розроблено 22 проекти нормативно-правових актів, які прийняті Президен-том України, парламентом та урядом.

Крім того, на сьогодні триває робо-та над проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про безоплатну пра-вову допомогу» (реєстр. № 9496 від 24.11.2011) та проектом Наказу Мі-ністерства юстиції України «Про за-твердження стандартів якості надан-ня безоплатної правової допомоги». Дані акти перебувають на фінальних стадіях підготовки.

Важливим актом став Указ Прези-дента України від 01.06.2012 р., відпо-відно до якого уряду доручено забез-печити розроблення та затвердити в тримісячний термін державну цільо-ву програму формування системи без-оплатної правової допомоги в Україні на період до 2018 року. А згодом, 4 лип-ня, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 435-р схвалено Концепцію Державної цільової програми форму-вання системи безоплатної правової допомоги на 2013–2017 роки.

Концепція даної програми передба-чає фінансування заходів, що спрямо-вані на формування системи безоплат-ної правової допомоги, на найближчі 5 років. Затвердження цільової програми урядом планується до кінця цього року.

Окремо пані Оксана прокоменту-вала і систему оплати праці адвокатів, що надають вторинну безоплатну пра-вову допомогу. Так, на сьогодні опла-та послуг адвоката, що долучається до надання допомоги громадянам у кри-мінальних справах, регулюється по-становою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 року № 821 «Про

затвердження порядку оплати праці ад-вокатів з надання громадянам право-вої допомоги в кримінальних справах за рахунок держави», яка втрачає чин-ність 1 січня 2013 року. Державний бю-джет на 2012 рік містить норму, якою передбачено 1,85 млн гривень на опла-ту відповідної праці.

Конкурс адвокатів, що долучаються до надання безоплатної вторинної пра-вової допомоги, проводився в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі з 23 квітня по 22 травня 2012 року кон-курсними комісіями, утвореними від-повідними головними управліннями юстиції. Метою даного конкурсу було

формування Реєстру адвокатів, які на-дають безоплатну правову вторинну допомогу на тимчасовій основі на під-ставі договору.

На першому етапі конкурсу 23 квіт-ня 2012 року – вивчення та розгляд кон-курсними комісіями документів, пода-них претендентами, іншої інформації, яка є необхідною для встановлення від-повідності претендентів критеріям від-бору. Загалом була подана претенден-тами та опрацьована комісіями 1171 заява.

Другий етап конкурсу відбувся одно-часно в усіх регіонах України 7 травня цього року. Він полягав у анонімному

письмовому тестуванні, що спрямо-вано на з’ясування мотивації претен-дентів, а також перевірку їхніх знань у сфері кримінально-процесуального за-конодавства, законодавства про безо-платну правову допомогу та з питань захисту основоположних прав людини і громадянина. Тестування пройшли 997 адвокатів.

З 14 по 22 травня відбувся третій етап конкурсу, який полягав у проведен-ні співбесід з претендентами з метою перевірки їхніх теоретичних та прак-тичних знань, а також з’ясування ба-жаного формату співпраці адвокатів з центрами з надання безоплатної вто-ринної правової допомоги. За резуль-татами тестування було відібрано 953 адвоката.

Під час проведення співбесід третьо-го етапу було встановлено, що адвока-ти готові приділяти роботі у системі на-дання безоплатної правової допомоги від 30 до 50% свого робочого часу, що в середньому становить 600–700 тисяч людино-годин на рік. Виходячи з цьо-го оптимальна чисельність адвокатів, необхідних для включення до зведе-них реєстрів до кінця цього року, при-близно повинна становити від 1,8 до 2,4 тис. осіб.

З доповіддю на тему «Основні нове-ли Кримінального процесуального ко-дексу України» виступив і Віктор Боя-ров, професор кафедри кримінального процесу і криміналістики Академії ад-вокатури України, адвокат. Зокрема, пан Бояров наголосив, що новий КПК містить досить розкриті норми, які не завжди потребують науково-практич-ного коментування.

Окремо доповідач наголосив на не-гласних слідчих діях, що передбачені новим КПК.

Організаційні питання забезпечення функціонування системи безоплатної правової допомоги в УкраїніОбговорення круглого столу


Для молодих адвокатів робота з центрами надання безоплатної вторинної правової допомоги надасть можливість відточити та вдосконалити адвокатську майстерність. Більше того, програма відбору адвокатів є не досить складною та носить переважно характер оцінки менталітету адвоката та його морально-ділових якостей

«НЕГЛАСНІ СЛІДЧІ ДІЇ МОЖУТЬ ЗАСТОСОВУВАТИСЬ У ВИПАДКАХ,

КОЛИ ОТРИМАННЯ ДОКАЗІВ ІНШИМИ МЕТОДАМИ УНЕМОЖЛИВЛЮЄТЬСЯ, А

ТОМУ АДВОКАТАМ СЛІД БУДЕ ДОКАЗУВАТИ НЕОБХІДНІСТЬ

МОЖЛИВИХ ДОДАТКОВИХ СПОСОБІВ ОТРИМАННЯ ДОКАЗІВ»



16 ІНТЕРВ’Ю

Третейське судочинство – це найзручніша форма вирішення спорів, вона швидка, правдива й чеснаМи робимо третейський суд ІСС Ukraine моделлю, гідною наслідування для розбудови третейських судів в Україні

Президент ІСС UkraineВОЛОДИМИР ЩЕЛКУНОВ

Діяльність Українського національного комітету Міжнародної торгової палати, знаного як ІСС Ukraine, є загальновідомою.Насамперед ця організація користується популярністю та повагою з боку бізнесу не тільки на національному рівні, а й на міжнародному. З огляду на основні завдання, керівництво ІСС Ukraine завжди намагається відстоювати інтереси бізнесу та сприяти його розвиткові.Для українського бізнесу ІСС Ukraine вирішує такі завдання, як гармонізація законодавства для

поліпшення умов ведення бізнесу, захист українських національних товаровиробників як в Україні, так і за кордоном, пошук партнерів і нових ринків збуту. Також важливим завданням є системний діалог між владою та бізнесом з метою сприяння розвитку державно-приватного партнерства в інтересах розвитку бізнесу, торгівлі та інвестицій.З метою ширшого розкриття діяльності ІСС Ukraine «Юридична газета» звернулася до Володимира Щелкунова, Президента ІСС Ukraine.

Розкажіть, будь ласка, про роль ІСС Ukraine в розвитку українського та іно-земного бізнесу?

Насамперед ІСС Ukraine – це Укра-їнський національний комітет Міжна-родної торгової палати, штаб-квартира якої від початку минулого століття роз-ташована в Парижі. ІСС Ukraine – це по-тужна бізнес-асоціація, яка має регіо-нальні представництва, веде роботу на національному і регіональному рівнях, профільні Комісії ІСС Ukraine регуляр-но аналізують актуальні потреби роз-витку різних галузей національної еко-номіки і докладають зусиль до того, щоб бізнес-середовище в Україні змінюва-лося на краще.

Для українського бізнесу ІСС Ukraine вирішує такі завдання, як гармонізація законодавства для поліпшення умов

ведення бізнесу, захист українських національних товаровиробників як в Україні, так і за кордоном, пошук парт-нерів і нових ринків збуту. Також важ-ливим завданням є системний діалог між владою та бізнесом з метою спри-яння розвитку державно-приватного партнерства в інтересах розвитку біз-несу, торгівлі та інвестицій.

Для цього представники Українсько-го національного комітету Міжнарод-ної торгової палати представлені й ве-дуть активну роботу в усіх громадських колегіях міністерств та відомств. У дея-ких вони навіть очолюють такі колегії. Наприклад, віце-президент ІСС Ukraine з правових та податкових питань очо-лює громадську раду при Державній податковій службі України, інший віце-президент очолює громадську колегію при Державній митній службі України. В абсолютній більшості колегій наші представники є заступниками голів ко-легій, у інших – учасниками.

Щодо іноземних компаній, то члена-ми ІСС Ukraine є 17 іноземних компаній, це такі відомі, як Siemens, Daniel, Ardo, Fillip Morris та інші. Ці компанії систем-но працюють з ІСС Ukraine з багатьох питань, оскільки розуміють, що ми ци-вілізовано ведемо цю роботу.

На відміну від інших торговельних палат, Міжнародна торгова палата (далі – ICC) створює глобальні уніфі-ковані правила, стандарти в торгівлі та банківській діяльності, узагальнює міжнародну практику ведення ділових операцій, а також бере активну участь у процесі зміни національних законо-давств. Наші ініціативи мають нормот-ворчий характер.

ICC є розробником уніфікованих пра-вил та звичаїв для документарних акре-дитивів (UCP 600), що відображають узагальнену і сформульовану у вигля-ді правил міжнародну практику розра-хунків у формі документарних акреди-тивів. Ці правила застосовують банки

для фінансування світової торгівлі на мільярди доларів на рік.

Правила URC, URR, URDG унормо-вують інші аспекти в міжнародних розрахунках.

Правила міжнародної торгівлі Інко-термс включають до контрактів купів-лі-продажу товарів у всьому світі, вони встановлюють правила та інструкції у сфері міжнародної торгівлі для імпорте-рів, експортерів, юристів, перевізників та страховиків. Усі глобальні правила, що видає Міжнародна торгова палата, ми адаптуємо до українського законо-давства та видаємо для розповсюджен-ня серед ділових кіл України.

Як часто підприємства звертають-ся до ІСС Ukraine з проханням вирішити якісь господарські завдання?

Це відбувається системно. В осно-вному (на 99%) ми працюємо з учас-никами ІСС Ukraine та сприяємо у вирішенні всіх їхніх проблем. Якщо


ГІСТЬ РУБРИКИІНТЕРВ’Ю


17ІНТЕРВ’Ю

проаналізувати кількість звернень на тиждень, то маємо від 10 до 15 серйоз-них звернень. У середньому на місяць за різними напрямками звертаються близько 45–50 разів.

До нас звертаються не тільки потуж-ні компанії, що розташовані в Києві, а також компанії, які знаходяться в регі-онах, завдяки регіональній представ-леності та можливостям ІСС Ukraine. Є також звернення іноземних представ-ництв та посольств щодо компаній їх резидентності, що працюють в Україні.

Звертаються з проханням розгляну-ти певні болючі питання на Комісіях, опрацювати ініціативи щодо поліпшен-ня правового поля. Також звертаються щодо співпраці з Бюро протидії комер-ційним злочинам та недобросовісній конкуренції. Тобто звернення бувають різних напрямів.

Якими методами ІСС Ukraine може допомогти бізнесу? Ви звертаєтеся

напряму до державних органів чи на-даєте послуги Ваших юристів?

Кожне звернення опрацьовуєть-ся окремо, і залежно від потреби ми можемо звернутися до першої особи того чи іншого державного органу, до компетенції якого належить вирішен-ня питання.

Наші юристи готують аргумента-цію, чому позиція органу не правиль-на, надаємо власний висновок, як це має відбуватися та на базі чого такі

висновки робилися. Також просимо ви-правити ситуацію та вжити необхідних заходів.

З гордістю можу сказати, що зі 100% звернень до державних органів 95–97% вирішуються позитивно. Не було тако-го випадку, щоб нам не відповіли чи не прислухалися до нашої думки. Це завдяки тому, що ми ведемо протягом десятиліть системний діалог між вла-дою та бізнесом. У нас є порозуміння: в одних випадках владі назустріч іде біз-нес, в інших – навпаки, назустріч біз-несу йде влада.

Звичайно, ми розуміємо, що влада також знаходиться в такій ситуації, коли вона потребує допомоги в соціально-економічних питаннях. У свою чергу, бізнес також визнає необхідність розу-міння влади, її можливостей, а також те, що вона не може діяти поза межа-ми власних повноважень або компе-тенції. У таких випадках бізнес цивілі-зовано йде назустріч владі.

Щодо міжнародних ринків, чи допо-магаєте Ви українському бізнесу у вихо-ді на них? Останнім часом активно обго-ворюють ІРО, чи були до Вас звернення з цього питання?

Було декілька звернень щодо ІРО, проте основна маса звернень пов’язана з пошуком ринків збуту. А найактивні-ші галузі – це машинобудування, гірни-че машинобудування, ракето-космічна галузь, постачання продуктів харчуван-ня з України. За цими та іншими напря-мами ми допомогли нашим учасникам знайти або поновити ринки збуту в Ро-сії, Індії, Пакистані, Бразилії. Було вирі-шено низку питань щодо ринків збуту в Молдові, Угорщині, Хорватії, Чорно-горії, де нам вдалося поновити зв’язки та поєднати інтереси і українського біз-несу, і бізнесу інших країн.

Яку роль відіграє третейське судо-чинство в Україні?

Свого часу третейські суди в Украї-ні отримали дуже активний розвиток.

Однак не всі третейські суди були гідними свого статусу: наприклад, де-які бізнесмени сприйняли можливість використовувати Закон про третейське судочинство як вседозволеність, тре-тейські суди стали, так би мовити, «ки-шеньковими» судами, були задіяні у справах земельних, фінансових і на-віть державних. Доходило до проблем третейських судів з правоохоронними, контролюючими органами.

У зв’язку з тим, що Третейська па-лата не стала координуючим органом і не стала фільтром, що не дозволить «кишеньковим» судам перевищувати повноваження, виникли серйозні про-блеми. У результаті було прийнято за-кон, яким коло справ, що відносяться до юрисдикції третейських судів, було звужено.

Точкою кипіння стали ситуації, коли у справах про розподіл державного май-на третейські суди ставали на бік бізне-су та виносили протиправні рішення, іноді навіть не заглиблюючись у суть пи-тання. Було очевидно, що такий суд діє виключно на чиєсь замовлення.

Якби Третейська палата фільтрува-ла та своєчасно ліквідувала такі третей-ські суди або якби такі суди створюва-лися за рішенням Третейської палати, можливо, таких прикрих ситуацій і не трапилося б. А в даному випадку тре-тейське судочинство не набрало тих обертів, на які ми сподівалися, обсто-юючи у Верховній Раді прийняття За-кону України «Про третейські суди», бо на певному етапі «кишенькові» третей-ські суди, створені недобросовісними бізнесменами, вимусили коригувати законодавство у цій сфері.

Що стосується Третейського суду ІСС Ukraine (який, до речі, зареєстрований під № 0001), він є незаангажованим і високопрофесійним. Особисто я вва-жаю, що третейське судочинство – це найзручніша форма вирішення спорів, вона швидка, правдива й чесна, оскіль-ки кожна сторона у справі приводить


Ім’я та прізвище: Володимир ЩелкуновКомпанія: Український національний комітет Міжнародної торгової палатиПосада: ПрезидентОсвіта: вища, доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України, академік Української академії наук


«У ТРЕТЕЙСЬКОМУ СУДІ ІСС UKRAINE НЕМАЄ ВИПАДКОВИХ ЛЮДЕЙ БЕЗ

ДОСВІДУ РОБОТИ. У ВІЛЬНОМУ ДОСТУПІ БІОГРАФІЯ КОЖНОГО СУДДІ, ЙОГО ПРОФЕСІЙНА КВАЛІФІКАЦІЯ. ЦЕ

ЛЮДИ, ЯКІ ПРОЙШЛИ ПРАКТИЧНУ ШКОЛУ, ЩО ДАЄ ЇМ ПРАВО БУТИ

ТРЕТЕЙСЬКИМ СУДДЕЮ»


18 ІНТЕРВ’Ю

свого суддю, а третій – незалежний – суддя виступає арбітром. У результаті не має простору для маніпуляцій при розгляді справи та винесенні рішення. На місяць Третейський суд ІСС Ukraine отримує до 10 заяв про розгляд справ.

Крім того, для дружнього врегулю-вання спорів ІСС Ukraine пропонує й позасудове вирішення суперечок шля-хом медіації, а отже, справа не дово-диться до суду.

Яка роль третейського судочинства в діяльності ІСС Ukraine?

Розвиток національного арбітра-жу – один із пріоритетних напрямів діяльності ICC Ukraine. Адже по всьо-му світі комерційні спори зазвичай роз-глядаються недержавними судами, таку практику прагне бачити іноземний ін-вестор і в Україні. Економіка нашої дер-жави з кожним роком дедалі глибше інтегрується у світову економіку, євро-інтеграційні процеси вимагають при-ведення правової системи України у відповідність до міжнародних стандар-тів не лише згідно з буквою закону, але й за його духом, велике значення має комфорт, атмосфера ділового середо-вища і, відповідно, захищеності бізне-су. Інструментом такої захищеності й має стати в Україні недержавне судо-чинство. Втілюючи ці ідеї, ICC Ukraine виступає організатором і співоргані-затором численних заходів, спрямо-ваних на розвиток третейського су-дочинства. Так, цього року спільно з Асоціацією правників України ми про-вели перший Третейський форум, який плануємо зробити традиційним захо-дом. Відбувся з’їзд третейських суддів України, на якому голова Третейсько-го суду ICC Ukraine Тарас Шепель був обраний заступником голови Третей-ської палати України. Третейська па-лата спільно з ICC Ukraine розпочала проведення різноманітних заходів, які мають на меті зміцнення третейсько-го судочинства.

Як Ви сказали, існує багато «кишень-кових» судів. Які ж переваги Вашого тре-тейського суду?

Ми робимо третейський суд ІСС Ukraine моделлю, гідною наслідування для розбудови третейських судів в Укра-їні. За приклад маємо міжнародний ар-бітраж ІСС, високі стандарти роботи якого та світове визнання є яскравим прикладом високих принципів, підхо-дів та ідеології. Наш суд приваблює не-залежністю, високими професійними якостями, широким складом суддів та гнучкими процедурами.

До речі, найближчим часом ІСС Ukraine затвердить нову редакцію ре-гламенту третейського суду, робота над якою ще триває. Головна відмінність третейського суду ІСС Ukraine – неза-ангажованість. Водночас як головним приводом для нарікань на третейські суди в Україні є їх пов’язаність з одні-єю зі сторін спору. Зазвичай сторони при укладанні контрактів вільно та без остраху сприймають застереження про

те, що в разі виникнення спорів, кон-флікт підлягає розгляду Третейським судом при ІСС Ukraine. Утім, ми проти нав’язування певного арбітражу однією зі сторін договору, вважаємо, що це су-перечить принципу свободи договору.

Суддями нашого суду є відомі фа-

хівці: колишні судді державних судів, юристи, представники потужних юри-дичних компаній. У Третейському суді ІСС Ukraine немає випадкових людей без досвіду роботи. У вільному доступі бі-ографія кожного судді, його професій-на кваліфікація. Це люди, які пройшли

практичну школу, що дає їм право бути третейським суддею.

Які види спорів є більш поширени-ми при розгляді третейським судом при ІСС Ukraine?

Найпоширенішими видами спорів є боргові спори, зобов’язання щодо вико-нання договірних зобов’язань, питання, пов’язані з корпоративними правами.

Третейське застереження про роз-гляд спорів судом ІСС Ukraine стає деда-лі популярнішим по мірі інформування бізнесу щодо можливостей третейсько-го розгляду. Адже раніше третейські

суди асоціювалися із засобом вирішен-ня певних проблем з нерухомістю, та після виключення цих спорів з їхньої компетенції втратили інтерес певних ділових кіл.

Зараз доводиться інформувати біз-нес про те, що ми можемо розгляда-

ти фактично всі види господарських спорів.

На сьогодні, за статистикою 2012 року, сума стягнутої заборгованості за рішеннями Третейського суду при ІСС Ukraine наближається до 100 млн гривень. Це ще раз підтверджує ефек-тивність третейського розгляду та пер-спективи його розвитку навіть в умовах чинної нормативної бази та компетен-ції третейських судів в Україні.

Ви згадували про медіацію. До Вас звертаються за медіацією спеціально чи спочатку відбувається звернення до тре-тейського суду, а потім сторонам пропо-нують вирішити спір шляхом медіації?

В абсолютній більшості випадків звертаються до третейського суду, а вже під час оцінки справи ми бачимо, чи потрібно порушувати третейську справу, чи ні. Якщо справа не потре-бує обов’язкового розгляду третей-ським судом, то ми пропонуємо сто-ронам медіацію.

Річ у тім, що й третейський суд, і ме-діація є інструментами дружнього вирі-шення спорів і конфліктів. Юридична підтримка Українського Національно-го комітету діє як на міжнародному рів-ні через звернення до Міжнародного арбітражного суду ICC, так і в Україні через розв’язання спорів Третейським судом ICC Ukraine. Для дружнього по-засудового вирішення спорів можна звернутися до Центру медіації при ICC

Ukraine – служби посередництва при вирішенні спорів і конфліктів. Центр медіації при ІСС Ukraine дотримуєть-ся міжнародних правил медіації ICC.

Завдання ICC Ukraine полягає в тому, щоб сприяти пошуку оптимальних рі-шень у разі виникнення спорів. Згід-но з правилами дружнього позасудо-вого вирішення спорів у Міжнародній торговій палаті сторони можуть віль-но обирати спосіб розв’язання спору, який вони вважають найдоцільнішим у ситуації, що склалася.

Що стосується медіації, то це метод вирішення спорів із залученням посе-редника (медіатора). Це позасудовий спосіб пошуку рішення, справедливо-го і прийнятного для всіх сторін спору. Медіація надає міжнародним та націо-нальним партнерам можливість вирі-шувати спори між ними конфіденцій-но, швидко, з рішеннями, які сторони зазвичай виконують самостійно.

Медіатор допомагає сторонам, на-самперед шляхом переговорів, виокре-мити розбіжності у їхніх поглядах. А від-так – знайти спільне рішення, досягти компромісів, які будуть справедливи-ми для кожної зі сторін спору. У медіації нейтральний, незаангажований, спе-ціально підготовлений і сертифікова-ний посередник допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комуні-кації і проаналізувати конфліктну ситу-ацію таким чином, щоб вони самі змо-гли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби всіх учасників конфлікту. На відміну від формального судового чи арбітраж-ного процесу, під час медіації сторони доходять згоди самі – медіатор не при-ймає рішення за них. У медіації розгляд зосереджується на інтересах сторін, а не на правових позиціях або договірних правах. За допомогою медіації ми про-понуємо вирішувати комерційні спо-ри у сфері господарських правовідно-син, корпоративного управління тощо між сторонами, не підпорядкованими одна одній. Також вирішенню шляхом медіації підлягають конфлікти, в яких сторонами виступають представники однієї організації, а медіатором може виступати внутрішній або сторонній незалежний медіатор. Така медіація є частиною системи управління кон-фліктами в організації.

Чи буває, що сторони після медіа-ції звертаються до суду?

Таке трапляється, але дуже рідко. У більшості випадків сторони доходять порозуміння.

Яка роль у майбутньому, на Вашу думку, відводитиметься медіації?

Найперше зазначу, що ми розгля-нули спільно зі штаб-квартирою ІСС й випустили окреме видання з питань медіації. У ньому описано медіацію, її процес і можливості, з огляду на укра-їнське законодавство.

Ми прагнемо, щоб люди, які при-йшли до нас, почули думки нейтраль-них осіб високого рівня кваліфікації.

«ВИРІШЕННЮ ШЛЯХОМ МЕДІАЦІЇ ПІДЛЯГАЮТЬ КОНФЛІКТИ, В ЯКИХ

СТОРОНАМИ ВИСТУПАЮТЬ ПРЕДСТАВНИКИ ОДНІЄЇ ОРГАНІЗАЦІЇ,

А МЕДІАТОРОМ МОЖЕ ВИСТУПАТИ ВНУТРІШНІЙ АБО СТОРОННІЙ

НЕЗАЛЕЖНИЙ МЕДІАТОР. ТАКА МЕДІАЦІЯ Є ЧАСТИНОЮ СИСТЕМИ

УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ»


LEGAL FREE TIME


19

Саме під таким лейтмотивом мисте-цтва пройшов урочистий вечір на честь святкування десятиріччя юридичної фірми Arzinger 11 жовтня цього року в Центрі Сучасного Мистецтва М17. Дій-сно, ніби художник, який, перш ніж на-писати картину, мусить вивчити анато-мію, закони змішування фарб, основи композиції та багато іншого, талано-витий юрист повинен мати не тільки високі професійні знання, а так само володіти гнучким розумом, образним мисленням, бути всебічно розвиненим і здатним знаходити креативні рішення.

У ході своєї діяльності на українсько-му ринку компанії Arzinger вдалося зі-брати саме таких високопрофесійних і талановитих фахівців. Так, 5 років тому Arzinger стала однією з перших юридич-них фірм, яка відкрила офіс у Львові. А 2 роки тому, на тлі успіхів Західноукраїн-ської філії, незважаючи на економічну кризу, що охопила всю країну, був від-критий одеський офіс компанії Arzinger. Крім цього, за останні роки компанія іні-ціювала створення декількох асоціацій:

Європейсько-українського енергетич-ного агентства, Асоціації протидії недо-бросовісній конкуренції, Австрійського союзу юристів, а також Німецького со-юзу юристів та Німецького економіч-ного клубу.

Підтвердженням внеску компанії в розвиток вітчизняного юридичного біз-несу стало нагородження Керуючого партнера ЮФ Arzinger Тімура Бондарє-ва, партнера компанії Павла Ходаков-ського і керівника Західноукраїнської філії Arzinger Маркіяна Мальського пам’ятними відзнаками від Кабінету Міністрів України за внесок у розвиток транспортного ринку України.

На самому вечорі гості могли насоло-дитися не тільки багатими частування-ми господарів, а й задовольнити почут-тя прекрасного, розглядаючи картини відомих художників – Галини Москві-тіної і Темо Свірелі, з якими, у рамках проекту ARTzinger, співпрацює компа-нія. Темо Свірелі, картини якого разом з картинами Галини були представле-ні на заході, працює в стилі «наївного сюрреалізму».

Фоторепортаж із заходу наші читачі мають змогу побачити нижче.

«Юриспруденція як мистецтво»Юридична компанія Arzinger нещодавно відсвяткувала своє 10-річчя


ВСІ ФОТО ОЛЬГИ КУЗНЄЦОВОЇ «ЮРИДИЧНА ГАЗЕТА»


20 СУДОЧИНСТВО

Уже майже впродовж двох років представники української юридичної спільноти є свідками численних експе-риментів над судовою системою кра-їни. Як не дивно, але насамперед це стосується найвищого судового орга-ну нашої держави – Верховного Суду України. Здавалося б, за всіма ознака-ми ВСУ мав би виконувати свою голо-вну функцію: забезпечення єдності су-дової практики судів усіх юрисдикцій, натомість сьогодні ВСУ позбавлений необхідного обсягу повноважень для того, щоб це зробити, та не може ефек-тивно впливати на становлення ефек-тивного судочинства в Україні.

«Не вдаючись до аналізу причин та-кої ситуації – вони всім загальновідо-мі, слід відзначити, що однакове засто-сування судами законодавства, які є невід’ємною складовою принципу пра-вової визначеності, не є лише особис-тою справою самих суддів, – зазначає Андрій Кузнєцов, партнер юридичної фірми «Антіка». – Правозастосування впливає в першу чергу на учасників правовідносин, яких представляємо ми. Тому ми зацікавлені в тому, щоб судова система забезпечувала, з одно-го боку, законність судових рішень, а з іншого, – гарантованість і прогнозо-ваність судового захисту. Останнім ча-сом питання повернення повноважень ВСУ обговорюється на всіх рівнях і на-багато сміливіше, аніж раніше. Певні кроки в цьому напрямку зроблені, ще якісь планується зробити, але у ВСУ за-вжди був, залишається і буде залиша-тися досить дієвий інструмент впливу на судову практику його рішеннями по конкретних справах».

Саме на цих рішеннях експерт до-кладно зупинився на І Судовому Фо-румі, що проходив в Києві 4 жовтня 2012 р. За словами юриста, їх зміст та викладені в них правові позиції викликають найбільший професій-ний інтерес у безпосередніх корис-тувачів результатів діяльності ВСУ в суддів нижчестоящих інстанцій та в практикуючих юристів. Варто

відмітити, що неабиякий інтерес пе-редусім викликаний зміною підходів щодо обов’язковості судових рішень ВСУ. З прийняттям нової редакції Господарсько-процесуального кодек-су України, зокрема ст. 111-28, пер-соніфікований характер судових рі-шень ВСУ змінився. Тепер ці рішення мають обов’язкову юридичну силу як для учасників сторін, так і для держав-них органів та для всіх судів. Нагадає-мо, ст. 111-28 регулює обов’язковість судових рішень Верховного Суду Укра-їни. Відповідно до цієї норми рішен-ня Верховного Суду України, прийня-те за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з моти-вів неоднакового застосування су-дом (судами) касаційної інстанції од-них і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів влад-них повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-право-вий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову прак-тику у відповідність до рішень Верхо-вного Суду України. Невиконання су-дових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, уста-новлену законом. Рішення Верховного

Суду України, прийняті за результата-ми розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених стат-тею 111-16 цього Кодексу, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня їх прийняття.

«Ми всі знаємо, що, незалежно ні від чого, працюючи над правовою по-зицією для свого клієнта (і судді, роз-глядаючи справи, обов’язково врахо-вують інтереси сторін), ми всі в своїй діяльності враховуємо такі позиції ВСУ. Але, з іншого боку, така увага покла-дає на ВСУ і велику відповідальність за результати його діяльності. Юридич-на спільнота очікує бездоганного рі-шення, юридичної виваженості і чіт-кості», – підкреслює Андрій Кузнєцов.

Дивні поясненняПри цьому експерт зауважив, що не

варто сприймати його доводи як крити-ку, це передусім пропозиції щодо вдо-сконалення юридичної техніки з підго-товки рішень. «Усім відомі підстави для перегляду справ ВСУ, але в будь-якому випадку, яке б рішення ВСУ не при-йняв, це є обов’язкова вимога, закрі-плена на рівні процесуального закону. Але поряд з цим рішення мають бути обґрунтовані, тобто повинні містити

висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо спір-них правовідносин та обґрунтування помилковості чи правильності висно-вків судів касаційної інстанції», – від-мічає експерт.

При цьому було наголошено, що у рішеннях ВСУ зустрічаються непоо-динокі випадки, коли ВСУ відмовляє в перегляді рішення суду касаційної ін-станції без будь-яких більш-менш зро-зумілих пояснень. «Тобто в такому ви-падку фактично ставиться під сумнів правомірність дій судді ВССУ при пе-регляді відповідності заяви скаржни-ка вимогам процесуального закону, та й узагалі питання обґрунтованості допуску справи до провадження ВСУ. Цьому питанню навіть був присвяче-ний матеріал, розміщений у «Віснику Верховного Суду України» на початку цього року під назвою «Аналіз підстав відмови Верховним Судом України в задоволенні заяви про перегляд судо-вих рішень господарських судів після допуску Вищим господарським судом України справи до провадження» Ци-тую: «Відсутність доктринального тлу-мачення норми права, закріпленої у диспозиції п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК, і вка-зівки на її особливості у постанові пле-нуму ВГСУ № 2 сприяють неналежному

Рішення ВСУ з точки зору практикуючих юристів Верховний Суд України має бути більш виваженим при винесенні рішень

Тетяна Пашковська«Юридична газета» Було б цікаво, якби

рішення в мотивувальній частині містило позицію експертних висновків та висновків, з якими ВСУ або погоджується, або відхиляє ці аргументи. Якість судових рішень ВСУ від цього б тільки виграла

Читайте у попередніх номерах «Юридичної газети» інтерв’ю з провідними юристами на актуальну тематику

№41-42 від 16 жовтня 2012 р. «Вищі адміністративні суди наділені правом розгляду окремих адміністративних справ в одноінстанційному

порядку». . .

Суддя Конституційного Суду України

Володимир Кампо

№40 від 02 жовтня 2012 р.«Медіація не створює

загрози для юридичної діяльності, а лише

розширює можливості». . .

Медіатор Independent Mediators LtdБілл Марш

№36 від 4 вересня 2012 р.«Основне завдання ВСУ –

забезпечення єдності судової практики судів касаційної інстанції»

. . .Перший заступник Голови Верховного Суду України

Ярослав Романюк


21СУДОЧИНСТВО

розумінню суддями ВГСУ відпо-відних вимог ГПК, що, зрештою, призводить до винесення Верхо-вним Судом України низки по-станов про відмову у задоволенні заяв з посиланням саме на від-сутність підстав для перегляду Верховним Судом України по-станов касаційного суду. Так, у постанові від 21 лютого 2011 р. Верховний Суд України зазначив з посиланням на статті 111-14,111-16 ГПК, що «розбіжності у застосуванні касаційним судом норм процесуального права, яки-ми регулюється питання підвідо-мчості справ, а не норм матері-ального права, що встановлюють права та обов’язки сторін у пра-вовідносинах щодо предмета до-говору, не дають підстав для пе-регляду постанови касаційного суду верховним Судом України».

У низці інших справ Верхо-вний Суд України встановив, що, допускаючи справи до про-вадження Верховного Суду, ВГСУ виходив тільки з того, що в оскар-жуваних постановах та в судових рішеннях, на які посилались за-явники, неоднаково застосова-ні норми матеріального закону. Водночас ВГСУ неналежно пе-ревіряв вимогу ГПК щодо поді-бності правовідносин, стосовно яких постановлені різні судові рі-шення судом (судами) касацій-ної інстанції.

Подібність та відмінність«Досить цікава підстава від-

мови у перегляді справ ВСУ – це констатація факту істотної від-мінності обставин справи, і жод-них пояснень, у чому ж полягає ця суттєва відмінність! Тут слід зупинитися окремо, оскільки все ж таки процесуальний закон дещо по-іншому визначає крите-рій для перегляду справ ВСУ, це – подібність правовідносин, щодо яких винесені різні рішення су-дами касаційних інстанцій. Вба-чається, що подібність обставин справи – це дещо інше. Навіть ві-зьму на себе сміливість заявити, що це зовсім різні речі. Бо кожна справа за своїми обставинами є

індивідуальною, неповторною, хоча може стосуватися подібних правовідносин. Наприклад, пи-тання застосування ст. 92 ЦКУ щодо компетенції і повноважень органів управління юридичної особи. Якщо в одній справі буде вирішуватися питання щодо на-лежного представництва юри-дичної особи директором акціо-нерного товариства, а в іншому – ТОВ, це подібні за своїми пра-вовідносинами справи, бо одна й та ж норма, різниця лише в суб’єкті. Але за фактичними об-ставинами вони майже на 100% відрізняються. Ці нюанси, безу-мовно, мають бути врегульовані на законодавчому рівні, а до цьо-го, на мою думку, було б доціль-но, щоб ВСУ виробив чіткі кри-терії подібності правовідносин, відмінності чи тотожності обста-вин справи, їх співвідношення та, застосовуючи при розгляді конкретних справ, ідеально об-ґрунтовував свої рішення та свої висновки в рішеннях. Лише тоді постанови про відмову у задово-ленні заяви будуть вважатися мо-тивованими, як того вимагає процесуальний закон», – кон-статує експерт.

А висновки експертів?При цьому юристи позитив-

но оцінюють кроки з приводу досягнення мети публічності та доступності рішень ВСУ. Опера-тивне розміщення всіх прийня-тих рішень на офіційному сайті ВСУ сприяє можливості озна-йомлення з певними новинка-ми у судових спорах з різними ка-тегоріями широкого загалу. «Але непоодинокі випадки, коли ви-вчаєш такі рішення і не розумієш, а в чому ж полягало помилкове застосування касаційною інстан-цією норми права? Що стало під-ставою для скасування його рі-шення ВСУ? І, що найголовніше, як правильно застосовувати цю норму? Натомість рішення ВСУ рясніють юридичними оцінка-ми фактичних обставин справи або переоцінкою висновків по-передніх інстанцій. Наприклад,

дуже часто зустрічається вираз «не можна погодитися з право-вою позицією ВГСУ про те, що договір суперечить…». Тобто ВСУ у своїх рішеннях часто-гус-то дає юридичну оцінку фактич-ним обставинам справи, а не пра-вильності застосування норм. Це робить його рішення дуже схожи-ми на рішення суду касаційної ін-станції, хоча начебто повторної касації в нас уже немає. Зрозумі-ло, що ця проблема може бути ви-рішена лише на законодавчому рівні. Усі розуміють преюдицій-ність рішень ВСУ та їх значення для формування судової практи-ки. Саме тому, мабуть, законода-вець і встановив у статті 111-22 необхідність залучення під час розгляду справи у ВСУ висновків наукових фахівців, науково-кон-сультативної ради при ВСУ. При чому це вимога, а не право. Суд-дя доповідач зобов’язаний на-правити матеріали і отримати такий висновок. Але яким чи-ном позиція наукових фахівців (це дуже поважні, кваліфіковані люди) щодо спірної норми пра-ва враховується ВСУ при при-йнятті рішення? Я не зміг зна-йти відповідь на це питання, я взагалі не зустрічав у рішеннях якісь посилання на висновки та-ких фахівців. Більш того, я абсо-лютно точно знаю, що іноді існу-ють випадки, коли рішення ВСУ кардинально відрізняються від тих висновків, які направляють фахівці, а в деяких випадках ви-рішення питання здійснюється, навіть не дочекавшись таких ви-сновків. Було б цікаво, якби рі-шення в мотивувальній частині містило позицію експертних ви-сновків та висновків, з якими ВСУ або погоджується, або відхиляє ці аргументи. Якість судових рі-шень ВСУ від цього б тільки ви-грала. У цій ситуації було б до-цільно закріпити таке право на рівні процесуального закону. Вра-хування цих ідей сприяло б під-вищенню рівня авторитету ВСУ та підняло б його на ще вищий фаховий рівень», – констатував юрист.

П ідписаний Президентом України Закон «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України щодо удосконалення діяль-ності прокуратури» (далі – Закон) набере

чинності 1 грудня 2012 року. Зазначений Закон має на меті врегулювати статус органів прокура-тури та порядок реалізації їх повноважень у межах існуючої функції загального нагляду.

Цими змінами було скасовано повноваження прокурора щодо внесення таких актів прокурор-ського реагування, як протест та припис. Тобто єдиним актом прокурорського реагування на будь-які виявлені порушення закону є подання. При цьому внесення подання не тягне за собою зупинення дії нормативно-правових актів чи при-пинення певної діяльності або безумовного усу-нення порушень, які, на думку прокурора, мали місце. За результатами розгляду подання орган, якому його внесено, може або врахувати його, або відхилити. Відхилення подання або неповідо-млення прокурора про результати його розгляду може бути підставою для звернення прокурора до суду.

Іншим питанням, на врегулювання якого направлено багато положень Закону є порядок проведення прокурорської перевірки. Закон, з одного боку, вводить вичерпний перелік підстав для здійснення перевірки. Наприклад, перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, за винят-ком заяв та повідомлень про кримінальне пра-вопорушення, будуть проводитись лише у разі їх попереднього розгляду компетентними орга-нами виконавчої влади, органами місцевого само-врядування, їх посадовими чи службовими осо-бами. Тобто такі зміни, по суті, обмежать право насамперед фізичних осіб, для яких прокуратура в певних випадках була єдиною надією на швид-кий та вчасний захист їхніх прав, оскільки попе-реднє звернення до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування крім того, що займає багато часу (протягом якого можуть від-бутися незворотні процеси), ще й створить без-ліч формальних підстав для відмови у проведенні відповідної прокурорської перевірки. Водночас, з іншого боку, Закон передбачає, що перевірки можуть проводитися також за власною ініціати-вою прокурора. При цьому не встановлюючи жод-них критеріїв, які б визначали як підстави, так і критерії такої перевірки.

Також Закон встановлює, що до початку здій-снення перевірки прокурор повинен винести мотивовану постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення конкрет-них дій (наприклад, щодо доступу до документів, які містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом). Заборонено проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови представнику підприємства, установи, організації.

Таким чином Закон певною мірою обмеж-ить можливість втручання органів прокуратури в певні суспільні відносини.

Як тепер регулюватиметься діяльність органів прокуратури

ПРАВОВА ОЦІНКА

Сергій ГребенюкАдвокат, старший юрист практики правових аспектів злочинів у сфері бізнесу ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і Партнери»

ВСЕУКРАКК ЇНСЬКЕ ЩОТИЖНЕВЕ ПРОФЕСІЙНЕ ЮРИДИЧНЕ ВИДАННЯ

Видавець: ТОВ «Юридична газета»

Реєстраційне свідоцтво КВ №11259-139ПР від 24.05.2006 р. Свідоцтво по внесення до реєстру видавців, виготівників та книгорозповсюджувачів видавничої продукції ДК №4416 від 01.10.2012 р. Газета видається з 2003 року.

Професійне юридичне видання. Всеукраїнський масштаб поширення. Україномовне видання. Формат B4. Загалом 52 номери на рік. Щотижнева періодичність. Виходить щовівторка. Аудиторія – представники усіх юридичних професій.

Генеральний директор – Олександр Сірук.

Головний редактор Ольга Дєдова. Випускаючий редактор Олександр Сірук. Журналісти: Володимир Бездітний, Катерина Бутовченко, Тетяна Пашковська. Літературний редактор Людмила Шевчук. Маркетинг-менеджер Мар’яна Сірук. Офіс-менеджер Анна Безносюк. Фотокореспондент Ольга Кузнєцова.

КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ ВИДАВЦЯ• Місцезнаходження редакції: м. Київ, вул. Басейна, 17 • Телефон: (044) 303-91-11 • Сторінка в Інтернеті: www.yur-gazeta.com• Адреса для листування: 01030, м. Київ, а/с 51 • Факс: (044) 303-91-11 • E-mail: [email protected]

РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКАМатеріали не рецензуються та не повертаються, редакція залишає за собою право редагування будь-яких матеріалів, що надійшли на її адресу. Матеріали, що надаються для опублікування, мають бути ексклюзивними і не публікуватися в інших виданнях. Редакція не несе відповідальності за зміст опублікованих повідомлень інформаційних агентств та реклами і може публікувати статті, не поділяючи точку зору автора. Передрук матеріалів, опублікованих у даному номері без дозволу видавця, не допускається. За зміст викладених матеріалів несе відповідальність автор (рекламодавець). Рекламні матеріали надає рекламодавець, який несе відповідальність за достовірність наданої інформації. Видавець виходить з того, що рекламодавець має право і попередньо отримав усі необхідні дозволи для публікації. Матеріали, позначені символом «®», друкуються на правах реклами. Дизайнерські ідеї, оформлення, стиль, а також увесь зміст є об’єктом авторського права та охороняється законом.

Концепція, формат, дизайн видання: Олександр Сірук та Ольга Дєдова.

Газету надруковано в ПФ «Хімджест», м. Київ, вул. Борщагівська, 150, тел.: (044) 457-9252. Наклад видання 10000 примірників. Підписано до друку 26.10.2012 р.


22 РЕКЛАМА

®

®

®

®

LEGAL FREE TIME


23

ВСІ ФОТО ОЛЬГИ КУЗНЄЦОВОЇ «ЮРИДИЧНА ГАЗЕТА»

У продовження теми святкуван-ня Дня юриста можна сказати, що це професійне свято відзначали майже всі юридичні компанії, але далеко не всі підійшли до цього процесу твор-чо. Одними з небагатьох, хто відсвят-кував День юриста не тільки весело, але й креативно, були співробітники Юридичного бюро «Єгоров, Пугін-ский, Афанасьєв і Партнери».

Корпоратив з нагоди професійно-го свята відбувся у заміському ресто-рані «Партизан». Відповідаючи назві закладу, і сама вечірка проходила в дусі відпочинку партизан від юриспру-денції в кубинському революційному стилі. Так, усі бажаючі могли проде-густувати кубинський ром і сигари,

позмагатися у влучності, стріляючи в тирі, дізнатися, хто сильніший у зма-ганнях з армрестлінгу, а також про-йти співбесіду на детекторі брехні.

У ході святкування всіх присутніх привітав співзасновник компанії і го-лова Комітету партнерів ЄПАП Дми-тро Афанасьєв. Пан Афанасьєв під-бив негласні підсумки року роботи київського офісу і порадував усіх тим, що результати такої роботи позитив-ні. Проте, за словами голови Комітету партнерів ЄПАП, якість роботи всьо-го офісу залежить від кожного кон-кретного юриста, і тому кожен юрист мусить докладати максимум зусиль, щоб його компанія і надалі залиша-лася в лідерах.

Фоторепортаж за підсумками свят-кування читачі «Юридичної газети» можуть побачити нижче.

ЄПАП відсвяткували «революційний» День юристаКорпоратив з нагоди професійного свята відбувся у заміському ресторані «Партизан»



24 LEGAL FREE TIME

ФОТО НАДАЛА ОЛЕНА ЧЕПУР

• Якою була Ваша перша робота?Помічник народного депутата.• Якби була така можливість, яку екзо-тичну тварину завели б у себе в офісі?Вона вже є, це я ))).• Скільки часу Ви проводите на роботі?Достатньо для того, щоб вести бізнес, розвиватися професійно та мати вільний час для себе. • Якими видами спорту займаєтеся?Гольф та йога.• Яке Ваше хобі?Книги, подорожі. Я люблю пізнавати нове, люблю пізнавати світ.• Чим Ви займаєтеся у вихідні?Присвячую час близьким мені людям. • Ваш улюблений ресторан?Якщо ми говоримо про Київ, це «Бельведер», «Рішельє». Люблю від-кривати нові місця.• Якби Ви були кінопродюсером, то про що зняли б фільм?Це був би фільм про жінку в юридичному бізнесі, яка все ж таки залишається жінкою.• Продовжте фразу: «Робота юриста – це ...»Це динаміка. Динаміка в русі, у по-глядах, у розумінні. Без динаміки, яка йде зсередини, у цій роботі неможливо досягти успіху.• Хто Ваш улюблений герой персонаж?Героїня Меріл Стріп у комедії «Прості труднощі» (It’s Complicated).

• Що для Вас є найкращим у роботі?Я люблю свою роботу за те, що вона дає свободу. Свободу вибору, свободу вільного пересування, мислення, вільного прийняття рішень.• Який найяскравіший розіграш на роботі Ви пам’ятаєте?У нашому корпоративному кодексі передбачено «жорсткі покарання» за невдалі жарти з керівництвом, тому жартую тільки я.• Годинник якої марки зараз на Вас?Ulysse Nardin•Для Вас життя в «юридичному стилі»...

Це відповідальність за власні дії та чесність, які просто є правилом життя.• Яка у Вас машина?Lexus.• Які книжки Ви зараз читаєте?Книжки авторів: Stephen Covey, Ichak Kalderon Adizes, Jim Collins, Peter Drucker, Robert Swaim, Chan Kim, Renee Mauborgne, Robert Greene.• Яка Ваша улюблена дитяча книжка?Книжки, з якими я асоціюю себе в дитинстві, – це книжки з батьківської бібліотеки. І чомусь наразі я подумала про праці Енгельса, Маркса, Гегеля,

Канта. • Яка справа, котру Ви вели, викликала найбільше захоплення і чому?Екстремальне трирічне поглинання фі-нансових установ у режимі нон-стоп – ось справжня школа життя. • Якби Ви опинилися на безлюдному острові, які два предмети розкоші Ви узяли б із собою?Я так розумію, що йдеться про роман-тичну подорож? Звичайно, пляшку гарного шампанського та достойного чоловіка. • Який найтриваліший період Вашої

роботи без сну?Це період роботи в 2–3 тижні, коли сплю по 4–5 годин.• Що найжорсткіше у Вашій роботі?Прийняття непопулярних рішень.• Ваше професійне кредо?Професійно та віддано робити свою роботу.• Які якості у співрозмовниках цінуєте?Уміння концентруватися на розмові та чути співрозмовника.• Пригадайте, будь ласка, чим най-більше Вас дивували клієнти?Найбільший подив викликають клієн-ти, які мають великі гроші та досить успішний бізнес, але при цьому не тям-лять, яким чином ведеться їх бізнес.• Який Ваш улюблений діловий аксесуар?Багато часу доводиться проводити у дорозі. Тому найуживанішим діловим аксесуаром є автомобіль. Тому, мабуть, і улюбленим.• Хто з історичних постатей Вам імпонує?Маргарет Тетчер.• Назвіть три якості сучасного успіш-ного юристаУспішний юрист – той, який уміє заро-бляти гроші на своїх знаннях та досвіді. При цьому важливими критеріями успіху є вміння відчувати, «що потрібно клієнту та коли». Та, безперечно, уміння будувати ділові контакти.

«5 MINUTES»

Ім’я та прізвище: Олена Чепур Компанія: Gryphon Investment Consulting Group Посада: Керуючий партнер Юридичний стаж: 12 років Освіта: магістр права, спеціа-лізація «Правове регулювання економіки»Попередні посади/досвід: поміч-ник народного депутата; юрист, провідний юрист, старший юрист, заступник директора департаменту, директор депар-таменту фінансової установи; Керуючий партнер Gryphon Investment Consulting Group

ПРОФІЛЬ

Шановні партнери – юристи!Від колективу «Юридичної газети» прийміть наші найтепліші привітання з нагоди Дня народження!Насамперед бажаємо Вам міцного богатирського здоров’я, молодечого запалу, міцності духу і натхнення для здійснення всього задуманого на довгі-довгі роки. Щиро бажаємо щастя, сімейного благополуччя, успіхів, миру та злагоди.Нехай Вас у всіх починаннях супроводжують удача, розуміння і підтримка рідних, колег та однодумців, а непроста робота приносить тільки задоволення і творчі перемоги. Наснаги й усіляких гараздів і довгих щасливих літ!

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

03.11

Олександр ПінчукЮФ «ДОМІНІОН»

27.10

Василь КисільЮФ «ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ»

03.11

Павло ГрушкоМЮФ SCHOENHERR

26.10

Наталія ІсахановаЮФ «СЕРГІЙ КОЗЬЯКОВ

ТА ПАРТНЕРИ»

02.11

Оляна ГордієнкоМЮФ BAKER MCKENZIE

24.10

Олександр МінінЮФ «КМ ПАРТНЕРИ»

24.10

Олександр АлексєенкоМЮФ INTEGRITES

01.11

Дмитро ТараникЮФ «САЄНКО ХАРЕНКО»

01.11

Олександр БородкінЮФ «ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ»

01.11

Юлія КирпаЮФ «ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ»

ШАНОВНІ ЮРИСТИ! [email protected] або (044) 303-9111Надсилайте дані про Дні народження ВАШІ та ВАШИХ колег, і ми привітаємо Вас на сторінках «Юридичної газети»

РУБРИКА ВИДАННЯ


25

ЮРИДИЧНА ПРАКТИКАТЕМАТИЧНИЙ РОЗДІЛ 25

У сучасних умовах кредити є необ-хідним джерелом отримання додатко-вих грошових ресурсів для розвитку компанії як в Україні, так і за кордо-ном. А використання іноземної валю-ти є невід’ємною частиною здійснен-ня зовнішньоекономічної діяльності. Свобода доступу до кредитних ресур-сів в іноземній валюті зумовлює розви-ток компанії та її конкурентоспромож-ність на міжнародній арені. Українські компанії в цьому плані знаходяться в складнішій ситуації порівняно з іно-земними конкурентами через дорож-нечу фінансових ресурсів в Україні та певні обмеження, закріплені у валют-ному законодавстві України, яке є дуже застарілим та суперечливим.

У цій статі мова піде про обмежен-ня на використання коштів в іноземній валюті, залучених у якості кредиту/по-зики та придбаних на міжбанківсько-му валютному ринку, для придбання об’єктів іноземного інвестування у іно-земних інвесторів (повернення інозем-ної інвестиції).

Відповідно до роз’яснень Національ-ного банку України (далі – НБУ), від-чуження (продаж) іноземним інвес-тором належних йому корпоративних прав або акцій українських емітентів є поверненням інвестору його інозем-ної інвестиції. Порядок повернення за кордон іноземних інвестицій урегульо-ваний Положенням про порядок іно-земного інвестування в Україну, затвер-дженим постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р. № 280 (далі – Поло-ження № 280).

При структуруванні транзакції, в

якій наш клієнт – резидент України мав намір придбати корпоративні права в український компанії (ТОВ) у іноземно-го інвестора – нерезидента України, по-стало питання, за рахунок яких коштів можливо здійснити платіж на користь продавця корпоративних прав – нере-зидента. За попередньою домовленіс-тю сторін розрахунок з іноземним ін-вестором повинен був здійснюватися шляхом переказу іноземної валюти з поточного рахунку резидента в уповно-важеному банку на рахунок іноземно-го інвестора в іноземному банку. При цьому покупець не мав власних коштів для оплати за корпоративні права і мав намір залучити необхідні кошти у фор-мі кредиту від українського або інозем-ного банку.

На перший погляд, це стандартна ситуація, яка не викликає проблем, пов’язаних з валютним контролем. Але при детальному аналізі норм, закріпле-них у пункті 3.9 Положення № 280, у нас виникли сумніви щодо можливос-ті використання кредитних коштів для повернення іноземної інвестиції.

Відповідно до вказаного пункту «уповноваженому банку дозволяєть-ся здійснювати перерахування коштів в іноземній валюті (які не куплені на міжбанківському валютному ринку України та не залучені у формі кре-диту, позики) з метою повернення іно-земної інвестиції та/або прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іно-земним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, на підставі доку-ментів, що визначені відповідним пунк-том нормативно-правового акта На-ціонального банку України, що регулює порядок та умови торгівлі іноземною валютою (крім заяви про купівлю іно-земної валюти)».

Звернувшись до банків щодо

можливості проведення такої опера-ції, ми побачили дуже різний підхід до цього питання у різних банків.

Так, на думку деяких банків, п. 3.9 Положення № 280 забороняє повер-нення іноземної інвестиції за рахунок кредитних коштів. При цьому вони не бачать перешкод для повернення іно-земної інвестиції за рахунок коштів в іноземній валюті, придбаних на між-банківському валютному ринку, по-силаючись на норми п. 3.8 Положен-ня № 280, відповідно до яких «порядок купівлі (обміну) іноземної валюти з ме-тою повернення за кордон іноземних ін-вестицій, а також доходів, прибутків, інших коштів, одержаних іноземним ін-вестором від інвестиційної діяльності в Україні, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України, що регулює порядок та умо-

ви торгівлі іноземною валютою», та Положення про порядок та умови тор-гівлі іноземною валютою, затвердже-ним постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р. № 281 (далі – Положен-ня № 281).

Інші ж вважають, що пункт 3.9 По-ложення № 280 не встановлює будь-яких заборон, а лише закріплює спеці-альні вимоги до переліку документів,

на підставі яких банкам дозволяється переказувати кошти в іноземній валю-ті, яка не куплена на міжбанківському валютному ринку України та не залу-чена у формі кредиту/позики, з метою повернення іноземної інвестиції. При цьому цей пункт не забороняє банкам переказувати іноземну валюту, куплену на міжбанківському валютному ринку України або залучену у формі кредиту/позики, з метою здійснення розрахунків резидентами з іноземними інвестора-ми за об’єкти іноземного інвестування. Такий переказ повинен здійснюватися з дотриманням норм чинного законо-давства України. Загальне правило пе-реказу іноземної валюти з метою здій-снення розрахунків за об’єкт іноземного інвестування встановлене пунктом 3.4. Положення № 280, відповідно до яко-го «резидент з поточного рахунку та іноземний інвестор з інвестиційного ра-хунку мають право перерахувати іно-земну валюту за об’єкт інвестування на рахунок іноземного інвестора в за-кордонному банку без індивідуальної ліцензії Національного банку України на вивезення, переказування і переси-лання за межі України валютних цін-ностей (за винятком випадків, перед-бачених законодавством України)», та п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регу-лювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, відповідно до якого здійснення платежів у інозем-ній валюті резидентами за межі Украї-ни на виконання зобов’язань у цій ва-люті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелек-туальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цін-ностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифіката-ми) страхування життя, не потребує

Використання іноземної валюти з метою повернення іноземних інвестиційДосвід та рекомендації

Олександр ПлотніковРадник, адвокат АО Arzinger

«НА ДУМКУ ДЕЯКИХ БАНКІВ, П. 3.9 ПОЛОЖЕННЯ № 280 ЗАБОРОНЯЄ

ПОВЕРНЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ ІНВЕСТИЦІЇ ЗА РАХУНОК КРЕДИТНИХ КОШТІВ.

ПРИ ЦЬОМУ ВОНИ НЕ БАЧАТЬ ПЕРЕШКОД ДЛЯ ПОВЕРНЕННЯ

ІНОЗЕМНОЇ ІНВЕСТИЦІЇ ЗА РАХУНОК КОШТІВ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ,

ПРИДБАНИХ НА МІЖБАНКІВСЬКОМУ ВАЛЮТНОМУ РИНКУ»

БАНКІВСЬКЕ / ФІНАНСОВЕ ПРАВОТЕМА НОМЕРА

Актуальні варіанти оформлення передплати

зателефонувати до редакції за вказаними телефонними номерами

заповнити online-заявку на сайті www.yur-gazeta.com/esabscription

надіслати електронного листа на адресу [email protected]

Прочитати. Усвідомити. Використати НОМЕРИ ТЕЛЕФОНІВ:

• редакційний: (044) 303-9111 • прямий редакційний: (067) 440-2212

П


26 ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

індивідуальної ліцензії. За такої ситуації ми звернулися до

НБУ з проханням надати роз’яснення стосовно можливості уповноваженим банкам переказувати кошти в інозем-ній валюті (від свого імені або від імені клієнтів – резидентів України) на раху-нок іноземного інвестора в закордон-ному банку або інвестицій рахунок в уповноваженому банку з метою роз-рахунків з іноземним інвестором за об’єкт іноземного інвестування, якщо ця іноземна валюта була куплена на міжбанківському валютному ринку України або залучена у формі креди-ту/позики. У відповідь на наш запит НБУ вказав, що «Положення № 280 не передбачає можливості перерахуван-ня резидентами коштів на користь нерезидента-інвестора за рахунок отриманого від уповноваженого бан-ку кредиту в іноземній валюті (неза-лежно від цілей, на які було видано цей кредит)».

І якщо ця відповідь була доволі очіку-вана і має певне економічне підґрунтя (хоч і дуже суперечливе), то друга час-тина відповіді НБУ нас відверто здиву-вала. Стосовно можливості переказу іноземної валюти, купленої на міжбан-ківському ринку, з метою повернення

іноземної інвестиції НБУ зазначив, що «згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ Положення № 281 передбачено, що ре-зиденти та іноземні інвестори мають право купувати, обмінювати інозем-ну валюту з метою повернення за кордон іноземних інвестицій, а та-кож доходів, прибутків, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від ін-вестиційної діяльності в Україні. Зва-жаючи на викладене, проведення купівлі резидентами іноземної валюти з ме-тою подальшого перерахування її на інвестиційний рахунок іноземного ін-вестора, відкритого в уповноважено-му банку, для здійснення розрахунків за операціями купівлі-продажу корпо-ративних прав, не вбачається за мож-ливе. Зазначені операції дозволяється здійснювати резидентам за рахунок їх власних (не куплених, не залучених у формі кредиту, позики) коштів в іно-земній валюті».

Таким чином, якщо резидент або іноземний інвестор з метою повернен-ня іноземної інвестиції придбає інозем-ну валюту на міжбанківському валют-ному ринку, він не може переказати її на інвестиційний рахунок іноземного інвестора – продавця, а виключно на ра-хунок іноземного інвестора – продавця

в закордонному банку. На практиці в більшості випадків (наприклад, у разі здійснення платежів за об’єкт нерухо-мості або за корпоративні права в ТОВ) таке обмеження практично не впли-ває на покупців, оскільки їм ніщо не заважає здійснити платіж напряму на рахунок іноземного інвестора в іно-земному банку. Але у разі придбання резидентом у іноземного інвестора ак-цій в українському акціонерному това-ристві, це обмеження може за певних обставин значно ускладнити розрахун-ки між сторонами.

Справа в тому, що відповідно до Де-крету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і ва-лютного контролю» від 19 лютого 1993 року (далі – Декрет) акції визнають-ся валютними цінностями. При цьому відповідно до частини 4 статті 5 Декре-ту переказування іноземної валюти за кордон з метою оплати валютних цін-ностей потребує отримання індивіду-альної ліцензії НБУ. Таким чином, якщо резидент не має достатньо власних ко-штів в іноземній валюті, він буде виму-шений купувати її на міжбанківському ринку, що, в свою чергу, призведе до неможливості переказати таку інозем-ну валюту на інвестиційний рахунок

іноземного інвестора. Відповідно, ре-зидент буде вимушений здійснювати платіж безпосередньо на рахунок іно-земного інвестора в закордонному бан-ку, для чого йому буде потрібно отри-мати індивідуальну ліцензію НБУ.

Звичайно, резиденту-покупцю не заборонено здійснити платіж на інвес-тиційний рахунок іноземного інвес-тора-продавця в гривні. Але для цього потрібна згода іноземного інвестора отримати платіж у гривні і нести ва-лютний ризик.

З власного досвіду можу сказати, що іноземці дуже неохоче погоджуються на це. Тому на етапі структурування транзакції необхідно брати до уваги за-значені обмеження, щоб обрати най-більш оптимальний та простий варі-ант розрахунків.

Цей приклад дуже яскраво характе-ризує стан валютного законодавства України, деякі з положень якого вже давно втратили будь-який практичний сенс. Позитивний ефект для економіки країни від зазначених обмежень відсут-ній, оскільки на практиці існують ле-гальні можливості їх уникнення, і вони тільки створюють додаткові складно-щі для українських компаній та інозем-них інвесторів.

Нещодавно Національним банком України було внесено проект закону «Про внесення змін до деяких законо-давчих актів України (щодо функціо-нування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків)» № 10656 (далі – Закон), що був прийнятий Вер-ховною Радою України після другого читання та на даний момент направле-ний на підписання Президентові Укра-їни. Як зазначено у пояснювальній за-писці, метою прийняття цього закону є «забезпечення безперервного, надійно-го та ефективного функціонування пла-тіжних систем, масове впровадження безготівкових розрахунків і розвиток національної платіжної інфраструкту-ри, зменшення валютних витрат бан-ків шляхом переходу на сплату послуг платіжних організацій платіжних сис-тем у гривні та підвищення якості по-слуг, що надаються банкам і громадя-нам України платіжними системами».

Національна платіжна інфраструктураВ останні роки серед фахівців фі-

нансової та банківської сфер не при-пиняється дискусія щодо стурбованості

через монополізацію ринку розрахун-ків платіжними картками двох міжна-родних платіжних системам – Visa та MasterCard. За даними Національного банку України (далі – НБУ), зазначені платіжні системи обслуговують при-близно 93% платіжних карток, еміто-ваних українськими банками.

Згідно з даним Законом НБУ отри-мав право визначати порядок здійснен-ня в Україні маршрутизації, клірингу та взаєморозрахунків між учасниками платіжної системи за операціями, які здійснені в межах України із застосу-ванням платіжних карток, емітованих банками-резидентами, «з метою врів-новаження ролей у зазначеному про-цесі». Однак варто поставити й інше питання – чи не призведе це до виник-нення іншої монополії, тепер вже з боку НБУ? Наразі вважаємо, що ймовірність виникнення монополії досить висока, особливо з огляду на практично повне ігнорування як ініціаторами законопро-екту, так і парламентаріями, десятків пропозицій та поправок, запропоно-ваних представниками фінансового загалу України.

Оскільки процес маршрутизації та клірингу в кожній платіжній системі має свої особливості та визначає кон-курентні переваги, то важливо, щоб це положення не обмежувало кіль-кість постачальників таких послуг та не вимагало від оператора міжнародної платіжної системи створювати дочірнє

підприємство в Україні, щоб мати мож-ливість здійснювати маршрутизацію та кліринг щодо локальних транзакцій. У випадку встановлення таких обмежу-вальних вимог це може призвести до створення монополії на ринку, внаслі-док чого ціни для споживачів платіж-них послуг можуть зрости. Більше того, вартість створення та утримання клі-рингового центру, за оцінками фахів-ців, сягає десятків мільйонів доларів.

Крім цього, проектом закону перед-бачено ведення НБУ Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг пла-тіжної інфраструктури (далі – Реєстр). Законом наголошено, що платіжні ор-ганізації платіжних систем, учасники платіжних систем та оператори послуг платіжної інфраструктури будуть мати право здійснювати діяльність в Укра-їні виключно після їх реєстрації шля-хом внесення відомостей про них до Реєстру.

Також проект закону містить поло-ження, відповідно до якого банки та не-банківські фінансові установи можуть укладати договори про участь у міжна-родних платіжних системах, створених нерезидентами, лише за умови, що ці системи внесені до Реєстру.

Водночас запропоновані зміни вста-новлюють допустимість проведення еквайрингу виключно резидентами України та обов’язкове обслуговування торгових організацій не менш як трьо-ма платіжними системами, платіжною організацією однією з яких обов’язково повинен бути резидент України.

Однак не варто забувати про міжна-родні зобов’язання України, серед яких Генеральна угода СОТ з торгівлі послу-гами, учасником якої є Україна (далі – ГАТС). Пунктом 1 статті ХVII ГАТС вста-новлюється національний режим, тобто декларується, що будь-який член СОТ зобов’язаний надавати іноземним по-стачальникам послуг на своєму ринку режим, не менш сприятливий, ніж для національних постачальників послуг, якщо інше не відображено в його Пе-реліку специфічних зобов’язань щодо торгівлі послугами.

Вищезазначені положення законо-проекту можуть трактуватися як такі, що порушують вимоги ГАТС, надаю-чи преференції резидентам України.

Більше того, варто звернути ува-гу, що законопроект надає НБУ пра-во створювати власні електронні

Платіжні системи в Україні: divide et imperaНовини та перспективи розвитку даного сегмента послуг


Олександр КурдидикПартнер, керівник практики фінансів та комерційних проектів DLA Piper УкраїнаРодіон ІгнатенкоСтарший юрист практики фінансів та комерційних проектів DLA Piper Україна

«ЄВРОПЕЙСЬКІ ЛІМІТИ ДЛЯ ГОТІВКИ Є ВИЗНАЧЕНИМИ І ВІДОМИМИ

ЗАЗДАЛЕГІДЬ, ЧІТКО ОБҐРУНТОВАНИМИ ТА

ВИПРАВДАНИМИ, ТОДІ ЯК ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ВИПРАВДАНІСТЬ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ Є,

НА НАШУ ДУМКУ, ПРЕДМЕТОМ ДЛЯ БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОГО ОБГОВОРЕННЯ»


27ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

платіжні системи та водночас розширює повноваження з ре-гулювання українського ринку електронних платіжних систем. Таке поєднання прав і повнова-жень може тлумачитися згідно з ГАТС як виникнення конфлікту інтересів та невідповідність ви-могам СОТ.

Оверсайт за платіжними система-ми та системами розрахунків

Зараз у світі існує тенденція щодо прискіпливого нагляду за діяльністю платіжних систем, осо-бливо якщо вони обслуговують більшість фінансових потоків у країні. Це робиться з метою під-тримання національних фінансо-вих систем та економіки країни загалом. Заходи щодо нагляду та контролю за платіжними систе-мами та системами розрахунків у міжнародній практиці мають назву «оверсайт». Законопроект містить чітке визначення об’єктів такого нагляду та перелік захо-дів впливу, що можуть бути засто-совані НБУ. В рамках здійснення оверсайту НБУ може застосову-вати такі заходи впливу, як про-ведення переговорів з об’єктами оверсайту; письмове застережен-ня щодо усунення порушень; об-меження, зупинення чи припи-нення надання окремих видів послуг у платіжних системах в Україні; накладання штрафів на посадових осіб юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців, які є об’єктами нагляду; виклю-чення платіжної системи/учасни-ка платіжної системи з Реєстру; заборона здійснення діяльності в Україні.

Вищезазначене положення направлене на здійснення шля-хетної мети. Однак через від-сутність деталізованого пере-ліку дій, що можуть вважатися порушеннями законодавства з питань діяльності платіжних систем, залишається незрозумі-лим, у якому випадку НБУ може застосувати такі суворі санкції, як виключення з Реєстру чи за-борона здійснення діяльності в Україні. З огляду на те, що зако-нопроект направлений на забез-печення надійності та прозорос-ті функціонування національної платіжної системи, вдосконален-ня та деталізація вищезгаданого процесу є необхідною.

Обмеження готівкових розрахунківЗаконопроектом передбача-

ється, що НБУ встановлювати-ме граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юри-дичних осіб, а також для фізичних осіб – підприємців. Проте ані самі ці суми, ані обставини, за яких НБУ матиме право їх обмежува-ти, у документі не визначені.

Запропоноване положення можна розцінювати як певне обмеження права громадян на розрахунки готівкою та приму-шування до користування по-слугами з переказу грошових коштів, що надаються фінансо-вими установами.

Представники законодавчої ініціативи посилаються на євро-пейський досвід з обмеження роз-рахунків готівкою. Однак треба зауважити, що європейські ліміти для готівки є визначеними і відо-мими заздалегідь, чітко обґрунто-ваними та виправданими, тоді як обґрунтування та виправданість їхнього застосування в Україні є, на нашу думку, предметом для більш детального обговорення.

Також поряд із суттєвим роз-ширенням повноважень НБУ у сфері функціонування платіж-них систем даним законопро-ектом передбачено нові повно-важення Державної податкової адміністрації України, а саме – здійснення контролю за дотри-манням порядку проведення го-тівкових розрахунків за товари (послуги), порядком прийман-ня готівки для подальшого її пе-реказу банком та за дотриманням установлених законодавством обов’язкових вимог щодо забез-печення суб’єктами господарю-вання можливості розрахунків за товари (послуги) з викорис-танням електронних платіжних засобів. Наразі залишається не-зрозумілим, як саме ДПА здійсню-ватиме такий контроль.

Електронні грошіОдним із нововведень Закону,

зумовлених часом та необхідніс-тю бути на рівні новітніх техно-логій, стало запровадження по-няття «електронних грошей» та регламентування порядку здій-снення операцій з ними.

Так, Законом визначено по-няття електронних грошей – оди-ниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, прийма-ються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випус-кає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в го-тівковій або безготівковій фор-мі. У запропонованих змінах зазначено, що випуск електро-нних грошей може здійснювати-ся виключно банками, контроль за діяльністю яких покладений на НБУ, та лише у гривнях. Та-ким чином, електронні гроші є зобов’язанням банку емітента в електронній формі. Законопро-ект не містить обмежень щодо кола користувачів електронни-ми грошима, ними можуть бути як фізичні особи, так і суб’єкти господарювання. Проте існують відмінності у меті використання

електронних грошей. Суб’єкти господарювання та фізичні осо-би мають право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів, робіт та послуг. Однак користувачі – фізичні осо-би ще й матимуть право перека-зувати електронні гроші іншим користувачам – фізичним особам. Таким чином, ні юридичні осо-би, ані фізичні особи – підприєм-ці не будуть мати можливість пе-реказувати електронні гроші та бути отримувачем такого пере-казу. Законом встановлено, що банк, який здійснює випуск елек-тронних грошей, зобов’язаний погашати випущені ним елек-тронні гроші на вимогу корис-тувача. Утім, залежно від того, хто саме звертатиметься до бан-ку з вимогою про погашення, по-рядок такого погашення буде різ-ним. Так, користувач – фізична особа матиме право отримувати електронні гроші та пред’являти їх банкові до погашення в обмін на готівкові або безготівкові ко-шти. Тоді як користувач – суб’єкт господарювання матиме право отримувати електронні гроші та пред’являти їх до погашення лише в обмін лише на безготів-кові кошти.

Більш того, суб’єкт господарю-вання, який приймає електронні гроші як оплату платежу за то-вари, роботи, послуги, позбав-лений можливості перевести їх у готівкові кошти, оскільки згід-но із Законом матиме право ви-користовувати отримані електро-нні гроші виключно для обміну на безготівкові кошти.

Законом не встановлено необ-хідності отримання банками спе-ціального дозволу чи ліцензії на випуск електронних грошей, од-нак зазначено, що банк, який має намір здійснювати випуск елек-тронних грошей зобов’язаний до початку їх випуску узгодити з На-ціональним банком України пра-вила використання електронних грошей. Як саме відбувається таке узгодження має бути встановле-но нормативно-правовими ак-тами НБУ.

Варто звернути увагу, що НБУ також отримує право визначати максимальну суму електронних грошей на електронному при-строї, що перебуває в розпоря-дженні користувача.

Суспільний резонансСлід зазначити, що ще з по-

явою початкового законопро-екту ініціатива НБУ викликала суперечливе ставлення з боку банківської та фінансової спіль-ноти, ділових кіл та широкого загалу правників. Задекларова-ні Законом винятково позитив-ні наміри щодо забезпечення

К рім тих державних органів, що здійсню-ють нагляд за діяльністю акціонерних товариств, додатково контроль за діяль-ністю банків у відповідних форматах

здійснюють НБУ, НКЦПФР, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Щодо НБУ контроль здій-снюється на всіх етапах, починаючи зі створення банку та закінчуючи його ліквідацією. До найчас-тіших форм контролю НБУ можна віднести пере-вірки відповідними департаментами НБУ за окре-мими напрямами діяльності (валютний контроль, фінансовий моніторинг тощо); встановлення вимог та контроль за їх реалізацією щодо ліцен-зування, нормативів резервування, економічних нормативів, відкритої валютної позиції; перевірка ділової репутації та погодження відповідних поса-дових осіб банку; погодження набуття істотної участі у капіталі банку, реорганізації тощо.

При порушенні банками нормативно-право-вих актів НБУ останній застосовує заходи впливу – починаючи з письмового застереження чи від-кликання банківської ліцензії. НБУ надає загальні роз’яснення (посилаючись на постійні запити бан-ків з однакових питань) щодо застосування нор-мативно-правових актів НБУ. У разі здійснення інспекцій НБУ, НКЦПФР, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ці органи зазвичай співп-рацюють з відповідними департаментами банку та у випадку виявлення низки порушень, нада-ють визначений термін для виправлення вияв-лених недоліків. На відміну від НБУ, НКЦПФР, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має широких контрольних повноважень. Стосовно НКЦПФР, до основних форм контролю можна від-нести нагляд НКЦПФР та Територіального управ-ління НКЦПФР за виконанням умов ліцензування провадження професійної діяльності на фондо-вому ринку, за відсутністю суміщення посад та інших питань щодо відповідності діяльності банку законодавству про цінні папери. НКЦПФР застосо-вує штрафні санкції за порушення (за перше пору-шення, як правило, призначається попередження) тощо. При цьому слід зазначити, що на сьогодні НКЦПФР проводить інспекції не часто. Для здій-снення поточного контролю НБУ та НКЦПФР при-значає відповідних кураторів, які співпрацюють з банками.

Контроль щодо діяльності НБУ здійснюється на всіх етапах

ПРАВОВА ОЦІНКАРЕДАКЦІЯ «ЮРИДИЧНОЇ ГАЗЕТИ» ЗВЕРНУЛАСЯ

ЗА ПРАВОВОЮ ОЦІНКОЮ ДО ЮРИСТІВ...

....щодо особливості проведення контролю за діяльністю банків

Олександр РудаковЮрист київського офісу МЮФ Salans

«ПРИ ПОРУШЕННІ БАНКАМИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ НБУ ОСТАННІЙ ЗАСТОСОВУЄ

ЗАХОДИ ВПЛИВУ – ПОЧИНАЮЧИ З ПИСЬМОВОГО ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЧИ ВІДКЛИКАННЯ БАНКІВСЬКОЇ

ЛІЦЕНЗІЇ. НБУ НАДАЄ ЗАГАЛЬНІ РОЗ’ЯСНЕННЯ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ НБУ»



безперервного, надійного та ефек-тивного функціонування платіжних систем, масового впровадження без-готівкових розрахунків, розвитку на-ціональної платіжної інфраструктури, зменшення валютних витрат банків, підвищення якості послуг, що надають-ся платіжними системами, на думку ба-гатьох аналітиків, слугують лише гар-ною ширмою, тоді як насправді Закон насамперед спрямовано на встанов-лення контролю над платіжними сис-темами в Україні, диктування умов гри з боку НБУ, обмеження конкуренції на ринку платіжних систем та чергове роз-ширення повноважень податкових ор-ганів України. Зазначені міркування та-кож підсилюються тим, що з понад 300

поправок до відповідного законопро-екту, запропонованих представника-ми банківської та фінансової спільно-ти України, жодної не було враховано у прийнятій версії Закону.

Крім того, набрання чинності Зако-ном та впровадження його положень, ймовірно, призведе до порушення Укра-їною цілої низки міжнародних угод та взятих зобов’язань, що загрожувати-ме погіршенню іміджу країни на між-народній арені, подальшому знижен-ню рівня інвестиційної привабливості для іноземних інвесторів, а також може призвести до застосування до України низки санкцій у рамках зобов’язань пе-ред МВФ та СОТ.

Зазначені ініціативи НБУ викликали

значний резонанс серед міжнародних гравців, присутніх на ринку України. 30 серпня 2012 року Американська торго-вельна палата в Україні звернулась із офіційним листом до голови Комітету Верховної Ради України з питань фінан-сів, банківської діяльності, податкової та митної політики Віталія Хомутинні-ка, в якому наголосила на занепокоєн-ні міжнародної ділової спільноти, ви-кликаному «новелами» відповідного законопроекту, можливими негатив-ними наслідками його впровадження як для споживачів, учасників ринку, так і в цілому для України на міжна-родній арені.

1 жовтня 2012 року компанія Visa звернулась із відкритим листом до

Президента України, в якому досить різко розкритикувала найсуперечливі-ші положення Закону, закликавши Гла-ву держави звернути увагу на негативні наслідки положень Закону, забезпечити можливість подальшого розвитку від-критого й конкурентного сектору без-готівкових платежів та повернути його до Верховної Ради України для подаль-шого доопрацювання.

Наразі ми також маємо сподівання, що, з огляду на загальний резонанс, ви-кликаний Законом, та ймовірні нега-тивні наслідки впровадження його окремих положень, документ буде повернено до Верховної Ради України для кардинального переосмислення та ґрунтовного доопрацювання.

Протягом останніх років спостеріга-ється стрімкий розвиток ринку платіж-них систем в Україні, що сприяє появі нових форм розрахунків, у тому числі з використанням електронних грошей. Щоденно населення дедалі активніше використовує електронні гроші як зруч-ний та доступний 24 години на добу спосіб розрахунків у мережі Інтернет та в роздрібній торгівлі.

Однак стрімкий розвиток та широке застосування електронних платіжних технологій можливі лише за наявнос-ті чіткого законодавчого регулювання. Україна сьогодні – одна з небагатьох держав сучасного світу, де, здійснюю-чи он-лайн шопінг, покупець фактич-но все ще сплачує за товари та послуги готівкою на руки кур’єру. Адже біль-шість інтернет-торгівців є платника-ми єдиного податку, які відповідно до п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України повинні здійснювати розра-хунки за відвантажені товари (вико-нані роботи, надані послуги) виключ-но в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

При цьому єдиним чинним норма-тивно-правовим актом, що регулює ді-яльність пов’язану з випуском, обігом та погашенням електронних грошей в Україні – Положенням про електро-нні гроші в Україні (затвердженим По-становою НБУ № 481 від 4.11.2010 р.) визначено, що торгівці – суб’єкти гос-подарювання мають право приймати електронні гроші як засіб платежу за

товари (роботи, послуги) на підста-ві укладеного з емітентом електро-нних грошей договору. А користувач та власник електронних грошей (фізич-на особа або суб’єкт господарювання) має право використовувати їх для при-дбання товарів (робіт, послуг).

Електронні гроші відповідно до По-ложення про електронні гроші в Укра-їні є одиницями вартості, які збері-гаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу ін-шими, ніж емітент, особами і є гро-шовими зобов’язаннями емітента. Тож у розрізі п. 291.6 ст. 291 Податко-вого кодексу України електронні гро-ші не відносяться до грошової форми розрахунків, адже за своєю правовою природою є грошовими зобов’язанням.

Дане грошове зобов’язання виникає на підставі цивільно-правового дого-вору, адже ключовою умовою випуску електронних грошей є не власне воле-

виявлення емітента, а саме обмін отри-маних від фізичної особи або суб’єкта господарювання готівкових або безго-тівкових коштів на емітовані електро-нні гроші. Тож у рамках правовідно-син, що виникають при використанні електронних коштів для розрахунків за товари (роботи, послуги) споживачі, по суті, виступають кредиторами, які

фактично відступають торгівцю право грошової вимоги до боржника банка-емітента, виражене електронними гро-шима. Таким чином відбувається кла-сична заміна кредитора у зобов’язані, що регулюється статтею 512 Цивіль-ного кодексу України. До нового кре-дитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент пере-ходу цих прав.

Отже, переказ електронних грошей між споживачами передбачає заміну кредитора у зобов’язанні та постійну передачу прав грошової вимоги від од-ного кредитора до іншого кредитора, аж до моменту їх погашення.

Пунктом 4.1. Положення про елек-тронні гроші в Україні передбачено, що емітент зобов’язаний здійснити погашення випущених електронних грошей на вимогу пред’явника. Пога-шення електронних грошей згідно з Положенням про електронні гроші в Україні є операцією з вилучення елек-тронних грошей з обігу з одночасним наданням їх пред’явникові готівкових або безготівкових коштів.

Що ж до самих користувачів, то ко-ристувачі – суб’єкти господарювання мають право отримувати електронні гроші та пред’являти їх до погашення лише в обмін на безготівкові кошти, водночас як користувачі – фізичні осо-би можуть обрати спосіб погашення як у готівковій, так і в безготівковій фор-мі або переказати їх іншим фізичним особам. До того ж суб’єкт господарю-вання, який приймає електронні гроші як платіж за товари (роботи, послуги), має право використовувати отримані електронні гроші виключно для обміну на безготівкові кошти або повертати їх користувачам у разі повернення ними

товарів, придбаних за електронні гро-ші, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Додатково слід зазначити, що в зако-нодавстві відсутні норми, які регулюють порядок ведення бухгалтерського облі-ку електронних грошей юридичними та фізичними особами – підприємцями. Податкове законодавство не містить на-віть такого поняття, як електронні гро-ші, що призводить до неоднозначного тлумачення низки норм Податкового кодексу України при визначені поряд-ку оподаткування операцій, пов’язаних з обігом електронних грошей. Тож, як видно, існує фактична розбіжність між нормами податкового законодавства, законодавства, що регулює обіг елек-тронних грошей, та об’єктивною ре-альністю, що стримує легальний роз-виток електронної торгівлі.

18.09.2012 р. Верховною Радою України було прийнято Закон № 10656 «Про внесення змін до деяких законо-давчих актів України (щодо функціо-нування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків)», який на-разі знаходиться на підписі у Президен-та України. Закон № 10656 мав внести чіткість та розуміння в питання обігу електронних грошей в Україні, адже направлений саме на забезпечення пе-реходу на безготівкові розрахунки. Од-нак дива не сталося.

Якщо коротко проаналізувати клю-чові норми Закону № 10656 в розрізі регулювання сфери електронних гро-шей, то слід зазначити, що визначен-ня електронних грошей та умови їх ви-пуску фактично не змінилися.

Законодавець у новому законі визна-чає електронні гроші як одиниці вар-тості, що приймаються як засіб пла-тежу та є грошовим зобов’язанням

Електронні гроші та інтернет-комерція в УкраїніОкремі моменти правового регулювання


Олена ЧепурКеруючий партнер Gryphon Investment Consulting Group, керівник практики корпоративного права, M&A, голова Комітету з банківського та фінансового права Асоціації правників України

«ДЛЯ РОЗРАХУНКІВ ЗА ТОВАРИ (РОБОТИ, ПОСЛУГИ) СПОЖИВАЧІ, ПО

СУТІ, ВИСТУПАЮТЬ КРЕДИТОРАМИ, ЯКІ ФАКТИЧНО ВІДСТУПАЮТЬ

ТОРГІВЦЮ ПРАВО ГРОШОВОЇ ВИМОГИ ДО БОРЖНИКА БАНКА-ЕМІТЕНТА,

ВИРАЖЕНЕ ЕЛЕКТРОННИМИ ГРОШИМА»

ОПЕРАТИВНО. ЕФЕКТИВНО. СПРЯМОВАНО [email protected]

Реклама на сторінках «Юридичної газети» (044) 303-9111



емітента перед користува-чем щодо забезпечення його розрахунків.

Випуск електронних грошей, як і раніше, може здійснювати виключно банк шляхом їх на-дання користувачам або комер-ційним агентам в обмін на го-тівкові або безготівкові кошти. Причому банк, що здійснює ви-пуск електронних грошей, бере на себе зобов’язання щодо їх погашення на вимогу корис-тувача. Емітент має право ви-пускати електронні гроші, но-міновані виключно в гривні та на суму, яка не перевищує суму отриманих ним грошових коштів.

Крім того, банк, що має намір здійснювати випуск електронних грошей, зобов’язаний до початку їх випуску узгодити з Національ-ним банком України правила ви-користання електронних грошей. Порядок здійснення операцій з електронними грошима та мак-симальна сума електронних гро-шей на електронному пристрої, що перебуває в розпорядженні користувача, визначаються нор-мативно-правовими актами Наці-онального банку України. Закон № 10656 ясності в дане питання також не вніс, обмежившись за-гальними принципами, що й ра-ніше містилися в Положенні про електронні гроші в Україні.

Законом № 10656 передба-чено, що для виконання опера-ційних та інших технологічних функцій, які забезпечують вико-ристання електронних грошей, емітент електронних грошей має право залучати комерцій-них агентів та інших юридичних

осіб – резидентів. Серед таких за-лучених осіб можуть бути комер-ційні агенти з розповсюдження, що здійснюють надання електро-нних грошей користувачам без зобов’язання щодо їх погашен-ня, комерційні агенти з поповне-ння, що здійснюють надання ко-ристувачам засобів поповнення електронними грошима електро-нних пристроїв, комерційні аген-ти з обміну електронних грошей, випущених одним емітентом, на електронні гроші іншого емітен-та, та комерційні агенти з розра-хунків, що здійснюють прийман-ня електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові гривні. При чому комерційним агентом з розрахунків може бути виключ-но банк і небанківська фінансо-ва установа, що має ліцензію на переказ коштів без відкрит-тя рахунків, видану Національ-ним банком України. Комерцій-ні агенти з розрахунків не мають права передавати свої повнова-ження за агентським договором іншим суб’єктам господарюван-ня. По суті, дані норми з незна-чними змінами перекочували з чинного Положення про електро-нні гроші в Україні.

Серед ключових нововведень Закону № 10656 можна відзначи-ти запровадження адміністратив-ної та кримінальної відповідаль-ності за правопорушення в сфері обігу електронних грошей. Так, Кодекс України про адміністра-тивні правопорушення плануєть-ся доповнити статтею 16314, що передбачатиме відповідальність за порушення законів України та нормативно-правових актів На-ціонального банку України щодо

порядку здійснення операцій з електронними грошима і тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичної осо-би – суб’єкта господарювання у розмірі від ста до двохсот неопо-датковуваних мінімумів доходів громадян.

Передбачається також запро-вадження кримінальної відпові-дальності за підробку документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банків-ських рахунків, електронних гро-шей, а так само придбання, збері-гання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених доку-ментів на переказ, платіжних кар-ток або їх використання чи збут, а також неправомірний випуск або використання електронних грошей, за такі дії на винних осіб будуть накладати штраф в розмі-рі від трьох до п’яти тисяч неопо-датковуваних мінімумів доходів громадян.

На жаль, навіть із прийняттям такого довгоочікуваного Закону досить багато питань щодо регу-лювання випуску та обігу елек-тронних грошей залишилися без відповіді. Зважаючи на те, що За-кон №10656 мав удосконалити правові засади у сфері безготів-кових розрахунків, у тому числі із застосуванням електронних грошей, очевидно, що забагато питань віднесено на підзаконне врегулювання. На мою думку, За-кон № 10656 потребує суттєво-го юридичного доопрацювання та узгодження з податковим за-конодавством з метою створен-ня сприятливих умов для легаль-ного використання електронних грошей в інтернет-комерції.

Н а мій погляд, застосування санкцій до банків має на меті не тільки і не стільки покарання порушника, скільки запобі-гання наступним порушенням та вплив

на інших учасників ринку.Відповідь на це питання слід розділити на дві

частини: 1) санкції за порушення у сфері валют-ного контролю та ліцензійних умов надання бан-ківських та інших фінансових послуг; та 2) санкції за порушення законодавства щодо захисту прав споживачів фінансових послуг.

Стосовно першої частини я схиляюся до думки, що в більшості випадків санкції є ефективними та досягають своєї мети. Банки, з якими ми працю-ємо, дуже відповідально ставляться до валютного контролю та чітко виконують ліцензійні умови. Це пояснюється, по-перше, досить жорсткими санкці-ями та, по-друге, високим рівнем контролю з боку контролюючих органів.

Щодо санкцій за порушення прав спожива-чів фінансових послуг, то моя оцінка більш песи-містична. Попри величезну кількість порушень з боку деяких банків, санкції до них застосову-ються вкрай рідко і є дуже неефективними. При-чин цьому декілька. По-перше, в Україні відсутній незалежний орган, відповідальний за захист прав споживачів фінансових послуг, по-друге, розмір санкцій є дуже невеликим, і, по-третє, самі спо-живачі фінансових послуг в більшості випадків не бажають або не вміють захищати свої права.

Застосування санкцій до банків має на меті запобігання порушенням



....щодо ефективності застосування санкцій у банківському праві

Олександр ПлотніковРадник АО Arzinger

Структура кредитної транзакції є важливою запорукою її успішного за-вершення через те, що в процесі струк-турування відбувається оцінка бага-тьох факторів:

• ризиків транзакції;• надійності забезпечення;• загальної вартості фінансу-

вання (наприклад, процентна ставка, комісійні та інші платежі, податки/збо-ри, що підлягають сплаті);

• динаміки транзакції; та• зобов’язань після завершен-

ня (наприклад, звітність, дотримання

ковенант, обслуговування кредиту тощо).

Кредит українській компанії чи інозем-ному холдингу?

Переваги та недоліки надання кре-диту українській компанії (пряме кре-дитування іноземним банком україн-ської компанії)

Переваги:• відносно проста та зрозуміла

структура з точки зору документації;• надійніша структура з точки

зору забезпечення активами з України через застосування спрощеного режи-му валютного регулювання;

• можлива участь українських банків у кредиті через участь у ризиках/

фінансуванні; та • можливість віднесення про-

центів до складу витрат для цілей опо-даткування у повному обсязі.

Недоліки:• кредитний договір, який пе-

редбачає виконання українським пози-чальником боргових зобов’язань перед нерезидентом за залученим від нере-зидента кредитом в іноземній валюті, підлягає обов’язковій реєстрації в На-ціональному банку України;

• процентні ставки за кредит-ним договором обмежені максималь-ним розміром процентних ставок (далі – Максимальна Процентна Ставка), встановлених Національним банком України, а саме:

(i) для фіксованої процентної ставки: зі строками запозичень до 1 року – не вище 9,8% річних; зі стро-ками запозичень від 1 до 3 років – не вище 10% річних; та зі строками запо-зичень понад 3 роки – не вище 11% річ-них; та

(ii) для плаваючої процентної ставки: ставка LIBOR для тримісячних депозитів у доларах США плюс 750 ба-зисних пунктів.

N.B. З метою контролю за розміром ви-

плат за кредитним договором, На-ціональний банк України перевіряє сукупну вартість запозичення, яка складається з «номінальної» процент-ної ставки за кредитним договором,

Що варто пам’ятати при кредитуванні українських корпоративних позичальниківПрактичні поради


Олена ПоляковаЮрист ЮФ «Авеллум Партнерс»



На сьогодні фізичні та юридичні осо-би, які здійснюють операції з готівко-вими коштами на суму, що перевищує 150 тис. грн, відносяться до суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Згідно з Законом України «Про запобі-гання та протидію легалізації (відми-ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» вони повинні повідомляти Державну службу фінансового моніторингу Укра-їни про проведення таких фінансових операції. При цьому інформація про угоди заноситься до реєстру Державно-го комітету фінансового моніторингу, а сторони, у разі сумнівності операції, підлягають перевірці. Несвоєчасне на-дання інформації загрожує штрафни-ми санкціями у розмірі до 51 тис. грн.

Шляхом жорсткого регуляторного тиску на бізнес держава намагається впливати на низький рівень податкової свідомості вітчизняних платників по-датків. Проте вони, як і раніше, нама-гаються приховати свої реальні дохо-ди, занижуючи офіційну вартість угод. Подібні заходи спрямовані на мініміза-цію податкових платежів та ухилення

від фінмоніторингу.Чергову спробу посилити контроль

за фінансовими потоками зроблено 18 вересня 2012 року: 260 голосами в ці-лому було прийнятий проект Закону № 10656 від 21.06.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра-їни (щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових роз-рахунків)», яким передбачається сут-тєве розширення прав Національного банку України (далі – НБУ) з нагляду за платіжними системами і системами розрахунків. Ініціатором законопро-екту виступив НБУ. 27 вересня цього року Закон направлено на підпис Пре-зиденту. У разі його підписання пла-тіжний ринок України може зазнати значних змін.

Поштовхом для прийняття Зако-ну став стрімкий розвиток ринку пла-тіжних систем в Україні, а також за-провадження багатьма українськими банками своїх систем дистанційного управління банківськими рахунками з використанням мережі Інтернет та мобільних пристроїв.

Прийнятий законопроект вносить

зміни до низки ключових фінансових законів України: «Про Національний банк України», «Про платіжні систе-ми та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регу-лювання ринків фінансових послуг», а також до інших законів і кодексів: Ци-вільний кодекс, Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопору-шення, Закон «Про захист прав спожи-вачів», Закон «Про електронний циф-ровий підпис»).

Декларативною метою прийняття даного Закону, згідно з висновками Ко-мітету ВРУ з питань фінансів, банків-ської діяльності, податкової та митної політики, є забезпечення безперервно-го, надійного та ефективного функціо-нування платіжних систем, масового впровадження безготівкових розрахун-ків в Україні, розвиток національної платіжної інфраструктури, підвищення якості послуг, що надаються платіжни-ми системами. Завдяки змінам, ухва-леним з урахуванням світової практи-ки регулювання діяльності платіжних систем і систем розрахунків, депутати планують підвищити фінансову неза-лежність і безпеку України. Крім того, Закон стимулює розвиток національ-них платіжних систем.

У теорії все виглядає досить перспек-тивно, проте ухвалення даного зако-нопроекту викликало неоднозначні

відгуки учасників ринку. І це не див-но. Ініціатива НБУ щодо введення лі-мітів розрахунків за готівкові кошти була схвально сприйнята українськи-ми банками. Так, представники комер-ційних банків вважають, що розвинена національна платіжна інфраструкту-ра забезпечить зниження собівартості обслуговування операцій, що надасть можливість ефективніше використо-вувати наявні ресурси для розширен-ня своїх карткових програм, розвивати інфраструктуру електронних платежів. Проте інші зміни, які стосуються розши-рення повноважень НБУ щодо здійснен-ня нагляду за платіжними системами, були сприйняті не настільки позитив-но. Зокрема, представники вітчизняних платіжних організацій висловили своє занепокоєння з приводу надання НБУ права щодо визначення порядку здій-снення маршрутизації, клірингу і взає-морозрахунків між учасниками платіж-них систем за фінансовими операціями. На думку спеціалістів даної галузі, ре-алізація НБУ вказаних повноважень призведе до встановлення посиленого контролю з боку держави за діяльніс-тю платіжних систем та перешкоджа-тиме вільному розвитку ринку такого ринку в Україні.

Одним з ключових нововведень За-кону стало надання Національному банку України права встановлювати

збільшеної на суму комісій, неустойки та «інших» платежів», які можуть вклю-чати будь-які платежі, окрім погашен-ня основної суми, що можуть підлягати сплаті за кредитним договором.

• деякі типові положення стан-дартних кредитних договорів на основі форм, розроблених Асоціацією учасни-ків ринків запозичень (LMA), необхід-но змінити, щоб привести кредитний договір у відповідність до вимог норма-тивно-правових актів НБУ, включаючи:

(i) необхідність включити поло-ження про обмеження розміру виплат за кредитним договором Максималь-ною Процентною Ставкою;

(ii) необхідність включити поло-ження про те, що кредитний договір набирає чинності з моменту його реє-страції в Національному банку Украї-ни; та

(iii) стандартні положення кредит-них договорів LMA про збільшення ви-плат унаслідок сплати податків можуть бути неприйнятними для Національно-го банку України, що матиме наслід-ком відмову в реєстрації кредитного

договору. Тому стандартні положення про збільшення виплат внаслідок спла-ти податків мають бути змінені таким чином, щоб вони тлумачились як пра-вила визначення та розрахунку подат-ку, який підлягає сплаті, аніж обов’язок зі сплати податку.

• кредитний договір повинен бути підписаний також українською мовою (додатково до іноземної мови, обраної сторонами).

Переваги та недоліки надання

кредиту іноземній холдинговій компа-нії (надання кредиту іноземним банком іноземній холдинговій компанії для по-дальшого надання позик українським операційним компаніям)

Переваги:• можливість уникнути засто-

сування українського законодавства з валютного регулювання та контролю; та

• більша гнучкість з точки зору податкового планування.

Недоліки:• ускладнення зі зверненням

стягнення на забезпечення у вигляді українських активів унаслідок режи-му валютного регулювання та контр-олю, а саме:

(i) здійснення платежів за межі України за порукою (гарантією) або пе-рерахування коштів, отриманих унаслі-док реалізації предмета застави або іпо-теки, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України; та

(ii) заборона купівлі іноземної ва-люти для здійснення платежів за межі України за порукою (гарантією).

• обмеження віднесення про-центів до складу витрат для цілей опо-даткування за внутрішньогруповими договорами позики; та

• обмеження щодо участі укра-їнських банків у кредиті через участь у ризиках/фінансуванні.

N.B.– Українські банки мають право на-

давати кредити (позики) в іноземній валюті тільки банкам-нерезидентам. Діючі нормативно-правові акти Наці-онального банку України обмежують можливість кредитування українськи-ми банками іноземних корпоративних позичальників.

Це обмеження тлумачиться широ-ко як таке, що забороняє українським банкам приймати на себе кредитні ри-зики за кредитами іноземним корпо-ративним позичальникам. Таким чи-ном, якщо синдикований кредит буде надано іноземній холдинговій компа-нії, у іноземних кредиторів можуть ви-никнути складнощі з продажем (відсту-пленням) участі в кредиті українським банкам.

Посилення державного контролю за електронними платіжними системами та безготівковими розрахунками в УкраїніОгляд законопроекту щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків


«ДІЮЧІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ОБМЕЖУЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ КРЕДИТУВАННЯ УКРАЇНСЬКИМИ

БАНКАМИ ІНОЗЕМНИХ КОРПОРАТИВНИХ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ.

ЦЕ ОБМЕЖЕННЯ ТЛУМАЧИТЬСЯ ШИРОКО ЯК ТАКЕ, ЩО ЗАБОРОНЯЄ УКРАЇНСЬКИМ БАНКАМ ПРИЙМАТИ

НА СЕБЕ КРЕДИТНІ РИЗИКИ ЗА КРЕДИТАМИ ІНОЗЕМНИМ

КОРПОРАТИВНИМ ПОЗИЧАЛЬНИКАМ»

Марина БратухЮрист ЮФ ILF

Юрій СошенкоЮрист ЮФ ILF



максимальні межі для проведення роз-рахунків за готівкові кошти. При цьо-му ні терміни, ні розміри, ні умови ви-значення таких обмежень в Законі не зазначені. Таким чином, проведення розрахунків за готівкові кошти обмежу-ватиметься рівнем, встановленим НБУ, в разі перевищення якого розрахунки проводитимуться в безготівковій фор-мі. Контроль за дотриманням даних ви-мог покладено на Державну податко-ву службу України.

Представники НБУ запевняють, що зазначене в Законі право на введення обмежень буде реалізовано на прак-тиці тільки після ретельного вивчен-ня економічної та політичної ситуації в Україні. Отже, питання про те, яки-ми будуть дані ліміти, на сьогодні за-лишається відкритим. За прогнозами окремих експертів галузі, обмеження готівкових розрахунків в Україні може бути встановлено в діапазоні від 20 до 150 тис. грн.

У багатьох країнах світу вже введе-ні та діють обмеження на розрахун-ки готівкою. Так, наприклад, в Італії максимальною сумою для розрахун-ків за готівкові кошти є 1 тис. євро, у Греції – 3 тис. євро, в Іспанії – 2,5 тис.

євро. Мінфін Російської Федерації на-магається обмежити безготівкові роз-рахунки на рівні 600 тис. рублів (при-близно 15 тис. євро). З урахуванням аналізу світової практики реалізації по-дібних методів контролю за фінансо-вими потоками можна прогнозувати, що введення в Україні низького поро-гу обмежень на розрахунки готівкою спричинить зворотний ефект. У резуль-таті чого більшість фінансових розра-хунків може перейти у тіньовий сек-тор економіки.

Неоднозначно сприйняли даний Закон і представники провідних сві-тових платіжних організацій. Зокре-ма, одна з них направила листа Прези-денту України, в якому розкритикувала прийнятий Закон та попросила засто-сувати до нього право вето. У листі та-кож зазначається, що даний закон вста-новлює непрозорі правила для галузі, чинить жорсткий регуляторний тиск та запроваджує монополію на україн-ському платіжному ринку. У свою чергу, інша найпоширеніша світова платіжна організація позитивно відреагувала на введені Законом зміни, однак відзна-чила, що документ потребує подальшо-го доопрацювання та внесення низки

змін. Майже всі представники міжна-родних платіжних організацій в Укра-їні занепокоєні тим, що національні платіжні системи, завдяки потужній

підтримці НБУ можуть примусово ви-тиснути світових лідерів з українського ринку. Занепокоєння викликане в тому числі й заявою НБУ про активний пе-рехід банків з емісії платіжних карток з магнітною смугою на емісію карток з електронним чипом. Але використо-вувати такі картки в Україні невигід-но у зв’язку з відсутністю розвиненої інфраструктури, а за кордоном – уза-галі неможливо.

Таким чином, новий Закон, спря-мований на посилення державного

контролю за електронними платіж-ними системи та безготівковими роз-рахунками в Україні, має як позитив-ні, так і негативні наслідки. Підтримка національної платіжної інфраструкту-ри, створення необхідних умов для на-дійних та безперебійних розрахунків в Україні, контроль і локалізація фінан-сових та технологічних ризиків пови-нні сприяти стабілізації українського платіжного ринку. Але в свою чергу, за-лишається незрозумілим, як нові нор-ми застосовуватимуться на практиці? Чи не призведуть вони до монополі-зації вітчизняного ринку платіжних систем Національним банком Украї-ни? Чи не впливатимуть на витіснен-ня з українського ринку світових ліде-рів і нав’язування споживачам високих тарифних ставок та інших умов наці-ональних платіжних організацій, по-слуги яких не можуть бути використа-ні за кордоном? У будь-якому разі, чи стане Закон прогресивним кроком на шляху до вдосконалення національних платіжних систем згідно зі світовими стандартами, чи виявиться черговою спробою посилити контроль держави та монополізувати український фінан-совий ринок, покаже час.

«ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ ЗА ГОТІВКОВІ КОШТИ

ОБМЕЖУВАТИМЕТЬСЯ РІВНЕМ, ВСТАНОВЛЕНИМ НБУ, В РАЗІ

ПЕРЕВИЩЕННЯ ЯКОГО РОЗРАХУНКИ ПРОВОДИТИМУТЬСЯ В

БЕЗГОТІВКОВІЙ ФОРМІ. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ДАНИХ ВИМОГ

ПОКЛАДЕНО НА ДЕРЖАВНУ ПОДАТКОВУ СЛУЖБУ УКРАЇНИ»

На сьогодні питома вага спорів, що виникають з кредитних правовідносин, серед усіх спорів, які розглядаються су-дами України, залишається досить ви-сокою. І тривалий час серед них окрім власне позовів банків і кредитних уста-нов про стягнення заборгованості за кредитними договорами за кількістю відкритих проваджень вирізняються позови, предметом яких стає визнання недійсним кредитного договору і дого-ворів укладених на забезпечення його виконання (іпотеки, поруки тощо).

Щоправда, відтоді як Верховним Су-дом України було чітко окреслено по-зицію щодо того, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здій-снення операцій із валютними ціннос-тями, що є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійсню-вати операції з надання кредитів в іно-земній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», чинного на час виникнення

спірних правовідносин), частка позо-вів боржників про визнання кредитних договорів недійсними значно скороти-лася – відпала на певний час популярна підстава для визнання кредитного до-говору недійсним у зв’язку із визначен-ням суми кредиту в іноземній валюті.

На даний час на цій підставі мо-жуть бути визнані недійсними дого-вори, предметом яких є споживчий кредит в іноземній валюті, укладені після 16.10.2011 року. Зазначена дата – 16.10.2011 р. – є датою набрання чин-ності Законом України «Про внесен-ня змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фі-нансових послуг», згідно з яким на те-риторії України було заборонено на-давати споживчі кредити в іноземній валюті. Однак переважна більшість кре-дитних коштів в іноземній валюті ви-давалася саме до періоду так званої фі-нансової кризи і наразі залишаються непогашеними.

І хоча серед боржників такий спосіб захисту, як подання позову про визна-ння кредитного договору недійсним залишається затребуваним, багато хто з експертів на даний час через хо-рошу юридичну техніку та завбачли-вість фінансової установи в питаннях складення договору банківського кре-диту і оформлення супутніх докумен-тів вважає такі позови «технічними»,

тобто такими, що дозволяють лише на певний час відтермінувати прийняття небажаного для боржника рішення у спорі про стягнення заборгованості, але не змінити його по суті.

За таких обставин позичальникам залишалося хіба що обурливо звинува-чувати кредитні установи у зловживан-ні своїм інтересом до отримання при-бутку, шахрайстві і здирництві, проте останнім часом у ситуації, що склала-ся, поняття і принцип справедливості починають набирати дедалі більшої значущості.

Ні для кого не є новиною, що бан-ки під час укладення кредитних дого-ворів включають до умов таких догово-рів поряд із основною сумою платежів за користування кредитними коштами додаткові «комісійні» платежі. Нерідко такі комісії нараховуються за видачу кредиту, за видачу готівкових коштів, обслуговування кредиту, управління кредитом, дострокове погашення кре-диту тощо. Окрім того, за можливе про-строчення оплати таких платежів, як і за прострочення погашення відсотків за користування кредитом, за умова-ми кредитних договорів нарахуванню і оплаті позичальником підлягають різ-номанітні штрафи та пені.

Такі умови кредитного договору, не-зважаючи на порівняно привабливу де-кларовану відсоткову ставку за корис-тування кредитними коштами, значно

збільшують суму щомісячного плате-жу позичальника.

Донедавна найбільш слушною пора-дою для уникнення негативних наслід-ків у зв’язку із такою практикою зали-шалася порада проведення ретельного юридичного аналізу кредитного дого-вору на предмет виявлення прихова-них платежів за обслуговування кре-диту та встановлення суми реальних відсотків за користування кредитними коштами. При чому такий аналіз необ-хідно було провести до моменту підпи-сання кредитної угоди, адже переваж-на більшість судів займали конкретну позицію: коли плата за обслуговуван-ня кредиту, пені та штрафи передбачені та розраховані кредитним договором, підписаним сторонами, і позичальник був ознайомлений з усіма умовами цьо-го договору та погодився з ними, він втрачає право посилатися на неспра-ведливість таких умов договору як на підставу його недійсності.

Формально у такому випадку суди керувалися тим, що кредитною уста-новою під час видачі кредиту дотри-мано вимоги ч. 2 ст. 11 Закону Укра-їни «Про захист прав споживачів», а саме: перед укладенням договору про надання споживчого кредиту повідо-мив споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредито-давця, кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути

Закріплення нових тенденцій судової практики у сфері кредитних відносинОсобливості сучасного захисту прав споживачів фінансових послуг


Яна КузьмичАдвокат, радник практики вирішення спорів, ЮК DEGA ConsultingЮлія МахортоваАдвокат, юрист практики вирішення спорів, ЮК DEGA Consulting



витрачений; форми його забезпечен-ня; наявні форми кредитування з ко-ротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов’язаннями спо-живача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орі-єнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової став-ки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одер-жанням кредиту та укладенням дого-вору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одер-жаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх час-тоту та обсяги; можливість достроково-го повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субси-дії, на які споживач має право, або ві-домості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; пе-реваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Однак водночас, з огляду на загальні принципи права і виходячи з положень ст. 42 Конституції України, у справі про захист прав споживачів кредитних по-

слуг держава повинна забезпечити осо-бливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фак-тичну, а не формальну рівність сто-рін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей до-говірних правовідносин у сфері спо-живчого кредитування та обмеження

дії принципу свободи цивільного дого-вору. Це здійснюється через встанов-лення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кре-диту, їх оспорювання, контролю за зміс-том та розподілу відповідальності між сторонами договору, одночасно убез-печуючи і добросовісного продавця то-варів (робіт, послуг) від можливих зло-вживань з боку споживачів.

До недавнього часу у справах про ви-знання кредитних договорів у частині положень, умови яких не відповідають Закону України «Про захист прав спо-живачів», кількість судових рішень, в основу яких покладено вищенаведе-не, залишалася незначною.

У практиці юристів нашої компанії наявний випадок скасування судом ка-саційної інстанції попередньо прийня-тих рішень по справі за вимогою про визнання недійсним пункту кредитно-го договору, яким сторонами був визна-чений розмір пені за прострочення ви-конання позичальником зобов’язань з внесення кредитних платежів.

Так, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримі-нальних справ відзначив, що спірний пункт кредитного договору не відпо-відає вимогам справедливості, оскіль-ки визначена в договорі пеня за кожен день прострочення в розмірі 0,2% в пе-рерахунку становить 73% річних, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс до-говірних прав та обов’язків на шкоду позивача.

І все ж таки наведену позицію суддів касаційної інстанції не можна було на-звати загальноприйнятою. Остаточну крапку в цьому питанні, ймовірно, по-ставив правовий висновок Верховного Суду України за результатами розгля-ду в порядку ст.ст. 353, 355 Цивільно-го процесуального кодексу України за-яви споживача кредитних послуг про перегляд ухвали судді Вищого спеціа-лізованого суду України з розгляду ци-вільних і кримінальних справ у спорі про визнання частково недійсним кре-дитного договору та стягнення безпід-ставно отриманих коштів.

Так, 12 вересня 2012 року Верховний Суд України на засіданні Судової пала-ти у цивільних справах розглянув спра-ву № 6-80 цс 12, предметом якої був спір про визнання частково недійсним

кредитного договору у зв’язку з тим, що деякі його пункти є несправедливими й такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне ре-гулювання ринків фінансових послуг», оскільки плата за обслуговування кре-диту є змінною величиною, яка розра-ховується за формулою.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висно-вок, згідно з яким за положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про за-хист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчо-го кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім від-соткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів зі споживачем умови, які є несправед-ливими. Умови договору є несправед-ливими, якщо всупереч принципу до-бросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положен-ня договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке поло-ження може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визна-не недійсним, вважається таким з мо-менту укладення договору.

Аналіз указаних норм дав підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, за обслуговуван-ня кредиту та за дострокове погашен-ня кредиту, якщо вони визначені фор-мулою зі змінними величинами, і це є підставою для визнання таких поло-жень недійсними.

Оскільки за умовами спірного кре-дитного договору плата за обслугову-вання кредиту та за дострокове пога-шення кредиту не є конкретною сумою, а формулою зі змінними величинами, така умова суперечить як ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так і затвердженому сторонами графі-ку платежів, за яким боржник повинен сплачувати щомісяця фіксовану суму, де розмір щомісячної плати за обслу-говування кредиту на весь період дії

договору дорівнює нулю.З огляду на те, що на підставі норм

ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідка-ми розгляду заяви про перегляд судо-вого рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстан-ції одних і тих самих норм матеріаль-ного права у подібних правовідноси-нах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-право-вий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, і суди зобов’язані привести свою судову прак-тику у відповідність до такого рішення Верховного Суду України, постанова Верховного Суду України від 12 верес-ня 2012 року у справі № 6-80 цс 12 дає підстави для позичальників-спожива-чів кредитних послуг для перегляду в судовому порядку умов уже укладених кредитних договорів і, що найголовні-ше – для повернення коштів, сплачених на користь банку у зв’язку з виконан-ням несправедливих умов правочину в порядку реституції у разі визнання таких положень договору недійсними.

Загалом же така правова позиція Верховного Суду України суттєво до-повнить позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні № 15-рп/2011 у справі за конституцій-ним зверненням громадянина Степа-ненка Андрія Миколайовича щодо офі-ційного тлумачення положень п. 22, 23 статті 1, статті 11, ч. 8 статті 18, ч. 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з по-ложеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) № 1-26/2011 від 10 листопа-да 2011 року, який підтвердив, що дія зазначених положень Закону України «Про захист прав споживачів» поши-рюється на правовідносини між кре-дитодавцем та позичальником (спо-живачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання та-кого договору, дозволить привести су-дову практику у відповідність до норм українського та міжнародного права і дещо знизити соціальну напруженість у суспільстві, наблизивши до діалогу кредитні установи і позичальників.

«У СПРАВІ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ КРЕДИТНИХ ПОСЛУГ

ДЕРЖАВА ПОВИННА ЗАБЕЗПЕЧИТИ ОСОБЛИВИЙ ЗАХИСТ БІЛЬШ

СЛАБКОГО СУБ’ЄКТА ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН, А ТАКОЖ ФАКТИЧНУ, А НЕ

ФОРМАЛЬНУ РІВНІСТЬ СТОРІН У ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИНАХ

ШЛЯХОМ ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДОГОВІРНИХ

ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ ТА

ОБМЕЖЕННЯ ДІЇ ПРИНЦИПУ СВОБОДИ ЦИВІЛЬНОГО ДОГОВОРУ»


№37 від 11 вересня 2012 р. «Далеко не завжди заявлені

претензії іноземних інвесторів до України виявляються

добросовісними». . .

Начальник Управління представництва інтересів

держави в міжнародних судахОлена Трапезнікова

№39 від 25 вересня 2012 р. «Більшість суб’єктів господарювання не

заінтересовані в легальному відображенні своїх

оборотів». . .

Секретар четвертої судової палати ВАСУ

Олександр Нечитайло

№29-30 від 17 липня 2012 р. «Бизнес должен быть понятен инвестору и соответствовать

тому, что о нем рассказывают владельцы»

. . .Глава проектного и

структурного финансирования компании «Эксим-Капитал»

Игорь Стельмах



Н а сьогодні найпроблемнішим питанням ліцензування валютних операцій зали-шається ліцензування кредитних валют-них операцій. Так, відповідно до п. «в»

ч. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про сис-тему валютного регулювання і валютного контр-олю» № 15-93 від 19.02.1993 (далі – Декрет) вста-новлена вимога стосовно необхідності отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення опера-цій щодо надання і одержання резидентами кре-дитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені зако-нодавством межі. Однак нині не існує будь-яких нормативно-правових актів НБУ, які встановили б терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму інди-відуального ліцензування, більше того, у НБУ від-сутня процедура видачі та навіть бланків індивіду-альних ліцензій для банків та/або позичальників при отриманні кредитів в іноземній валюті. Дані обставини не дозволяють поширити режим інди-відуального ліцензування на валютні операції, пов’язані з наданням кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцен-зування щодо вказаних операцій достатньою пра-вовою підставою для здійснення банками креди-тування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцен-зії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмо-вого дозволу НБУ на операції, пов’язані з інозем-ною валютою. Отже, надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцен-зії (дозволу НБУ на здійснення кредитних опе-рацій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України. Законність позиції банків з надання кредитів в іноземній валюті, керуючись умовами генеральної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, підтверджується й наявною судовою практикою, зокрема ухвалою Верховного Суду України від 21.03.2011 у справі № 6-7ц11, тощо.

Ще одним цікавим моментом є те, що у вересні 2011 року Верховна Рада України прийняла закон, який вводить заборону на надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на тери-торії України. Дана заборона спрямована на під-тримку національної валюти та врегулювання відносин між кредиторами і споживачами фінан-сових послуг. Можливо, наступним кроком буде заборона валютного кредитування і юридичних осіб, хоча б тих[, які не мають валютної виручки, оскільки валютні ризики є і на світових фінансо-вих ринках. Проте в будь-якому разі законодав-ство України, яке регулює валютні операції, уже застаріло, а тому потребує реформування та вдо-сконалення.

Найпроблемнішим питанням залишається ліцензування кредитних валютних операцій



....щодо нормативного регулювання питання видачі валютних ліцензій Нацбанком України

Денис СпєровЮрист ЮГ LCFРеформування багатьох клю-

чових галузей права (податково-го, митного, земельного тощо) не залишило поза увагою і страхо-ве право. Нагадаємо, що 22 трав-ня 2012 року Верховною Радою України було прийнято в першо-му читанні законопроект № 9614 від 19.12.2011 р., який пропонує викласти Закон України «Про страхування» у новій редакції (далі – Законопроект).

Документом запропоновані деякі нововведення в регулюван-ні страхової діяльності, які згідно з пояснювальною запискою до Законопроекту є результатами адаптації законодавства Украї-ни у сфері страхування до зако-нодавства Європейського Союзу (далі – ЄС). Необхідно підкресли-ти, що адаптація українського за-конодавства до законодавства ЄС є складовою частиною правової реформи в Україні відповідно до ч. 1 розділу ІІІ Загальнодержав-ної програми адаптації законо-давства України до законодавства Європейського Союзу, затвердже-ної Законом України № 1629-IV від 18.03.2004р.

Реформування правового ре-гулювання страхової діяльності повинно здійснюватися з ураху-ванням основних нормативно-правових актів ЄС у сфері страху-вання, якими є Перша Директива Ради 73/239/ЄЕС «Щодо узго-дження законів, підзаконних та адміністративних положень сто-совно започаткування та веден-ня діяльності прямого страху-вання, іншого, ніж страхування життя» від 24.07.1973 р. (далі – Директива щодо страхування іншого ніж страхування жит-тя) та Перша директива Ради 79/267/ЄЕС «Щодо узгодження законів, підзаконних та адміні-стративних положень стосовно започаткування та ведення діяль-ності прямого страхування жит-тя» від 05.03.1979 р. (далі – Дирек-тива щодо страхування життя, а разом – Директиви).

Автори Законопроекту про-понують запровадити для всіх страховиків єдину організацій-но-правову форму – акціонерні

товариства (ч. 1 ст. 8 Законопро-екту), скорочуючи перелік орга-нізаційно-правових форм, який передбачений для страхових компаній Директивами (ч. 1 ст. 8 Директиви щодо страхування іншого ніж страхування життя, ч. 1 ст. 8 Директиви щодо стра-хування життя).

Таким чином, уже створені страхові компанії, які утворенні в іншій формі аніж акціонерні то-вариства, повинні будуть реорга-нізуватись (ч. 6 Розділу ХІІІ «При-кінцеві та перехідні положення» Законопроекту).

Новацією Законопроекту є ви-ключення вимог щодо мінімаль-ного розміру статутного капіталу страховиків як засобу забезпечен-ня платоспроможності, що місти-лися в ч. 2 ст. 30 чинного Закону України «Про страхування». Ди-рективи також не містять зазна-чених вимог до розміру статут-ного капіталу.

Відповідно до ст. 114 Зако-нопроекту забезпечення плато-спроможності страховика від-буватиметься, зокрема, шляхом встановлення мінімального роз-міру регулятивного капіталу – но-

вовведення Законопроекту, яке означає частину в активах, що залишається після вирахування зобов’язань з урахуванням уста-новлених законодавством вимог до активів та зобов’язань, що бе-руться до уваги під час проведен-ня розрахунку. Мінімальний роз-мір регулятивного капіталу не може бути меншим за:

– 22 млн грн для страховиків, які здійснюють страхування інше ніж страхування життя;

– 32 млн грн для страховиків, які здійснюють діяльність зі стра-хування великих ризиків та стра-хування життя.

Частиною 4 розділу ХІІІ Зако-нопроекту встановлено редакцію ст. 114 «Вимоги до забезпечен-ня платоспроможності страхо-вика», яка застосовується до 1 січня 2018 року, для страхових компаній, які отримали ліцензії провадження страхової діяльнос-ті. Так, уже створені страховики зобов’язані на будь-яку звітну дату мати наявний регулятор-ний капітал, мінімальний роз-мір якого у будь-якому випадку не може бути менший за 22 та 32 млн грн залежно від класів та ри-зиків страхування, про що йшло-ся вище.

Тобто Законопроект не на-дає страховикам часу для за-безпечення відповідного розмі-ру регулятивного капіталу, що може призвести до автоматич-ної «неплатоспроможності» дея-ких страховиків у разі прийнят-тя Законопроекту.

Згідно з Директивами забезпе-чення платоспроможності стра-хових компаній здійснюється, у т.ч., шляхом запровадження ви-моги створити гарантійний фонд, обсяг та склад якого є таким, що гарантує, що компанія має адек-ватні ресурси при його створенні і в процесі здійснення своєї діяль-ності маржа платоспроможності у жодному разі не знизиться ниж-че мінімальної гарантії. Мінімаль-ний розмір гарантійного фонду страхової компанії варіюється:

– 200, 300, 400 тис. євро ( 2,066, 3,099 та 4,132 млн грн) залежно від видів та ризиків стра-хування іншого ніж страхування життя, що покриваються;

– 800 тис. євро ( 8,264 млн грн) для страхування життя;

– 1,2 млн. євро ( 12,396 млн грн), коли покриваються один або декілька ризиків з виду стра-хування «кредит».

Необхідно зауважити, що За-конопроект на відміну від Дирек-тив не диференціює мінімальний розмір регуляторного капіталу як засобу забезпечення платоспро-можності залежно від класів стра-хування. Профільним комітетом при підготовці Законопроекту до другого читання запропоновано збільшити мінімальний розмір регуляторного капіталу для стра-ховиків, що здійснюють страху-вання за класами, передбаченими п.п. Х–ХІІ ч. 2 ст. 6 Законопроек-ту (відповідальність, пов’язана з

Адаптація страхового законодавстваЩодо деяких нововведень у проекті нової редакції Закону України «Про страхування» та імплементації законодавства Європейського Союзу


Володимир РогЮрист практики фінансового, страхового та податкового права ЮФ «Спенсер і Кауфманн»

«ЗАКОНОПРОЕКТОМ ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ, ЩО ГОЛОВА

ПРАВЛІННЯ (ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ) ТА ГОЛОВНИЙ

БУХГАЛТЕР СТРАХОВИКА ПРИЗНАЧАЮТЬСЯ НА ПОСАДУ ПІСЛЯ НАДАННЯ ПИСЬМОВОЇ ЗГОДИ НА ЦЕ РЕГУЛЯТОРОМ

(Ч. 3 СТ. 55 ЗАКОНОПРОЕКТУ), ХОЧА ДИРЕКТИВИ ТАКОГО

ПОГОДЖЕННЯ НЕ ПЕРЕДБАЧАЮТЬ»



використанням наземного, авіаційно-го, водного транспорту), до рівня 32 млн грн. Пропозицій щодо зменшен-ня розміру регуляторного капіталу від профільного комітету не надходило.

Таким чином, ймовірно, що поло-ження Директив щодо зменшення міні-мального розміру гарантованого фон-ду для страховиків залежно від видів та ризиків страхування не будуть імпле-ментовані Законопроектом.

Нововведенням Законопроекту є також вимоги про подачу бізнес-пла-ну для отримання ліцензії на страху-вання (п. 6 ч. 2 ст. 39 Законопроекту), а також умов страхування від ризиків згідно з ліцензією, програми перестра-хування, порядку визначення техніч-них резервів, напрями інвестування активів тощо (відповідно п.п. 7–10 ч. 2 ст. 39 Законопроекту).

Бізнес-план повинен містити відо-мості про характер та види діяльності, які планує провадити страховик протя-гом трьох років після набуття статусу фінансової установи і отримання ліцен-зії, та стратегію діяльності, розраховану на п’ять років, що складені згідно з ви-могами, встановленими регулятором.

Окрім численної інформації про діяльність майбутнього страхови-ка бізнес-план повинен містити ще

й низку проектів документів, а саме: балансу, загального звіту про фінан-совий результат, зведеного технічно-го результату страхування, технічних результатів страхування в розрізі груп страхування, розрахунку власних ко-штів, межі платоспроможності та га-рантійного фонду.

Директивами однією з передумов отримання ліцензії передбачено надан-ня плану діяльності, який складається з двох умовних частин. Перша стосуєть-ся загальних відомостей про майбут-нього страховика, а друга – діяльності компанії протягом перших трьох фі-нансових років. Таким чином, законо-давством ЄС не передбачено обов’язку страховиків подавати будь-які проек-ти документів, а вся необхідна інфор-мація щодо майбутньої діяльності міс-титься в єдиному документі.

Законопроектом передбачається, що голова правління (виконавчого ор-гану) та головний бухгалтер страхо-вика призначаються на посаду після надання письмової згоди на це регу-лятором (ч. 3 ст. 55 Законопроекту), хоча Директиви такого погодження не передбачають.

Зазначені положення Законопроек-ту потребують приведення у відповід-ність до Директив з метою уникнення

адміністративного тиску на страховиків та можливих зловживань з боку регуля-тора. Запозичуючи положення Дирек-тив, Законопроект розподіляє страху-вання на дві категорії – страхування життя та страхування інше ніж стра-хування життя, які називаються класа-ми страхування (ст. 6 Законопроекту).

Авторами Законопроекту була по-вністю імплементована класифікація видів страхування іншого ніж страху-вання життя. Так, ця група класів стра-хування розподілена на 18 класів з по-ділом на відповідні ризики, а також на 7 об’єднань класів та ризиків (ч. 2, 4 ст. 6 Законопроекту, п. п. «А» та «B» додат-ку Директиви щодо страхування іншо-го ніж страхування життя).

Тобто за зазначеними видами стра-хування положення Законопроекту від-повідають Директиві щодо страхування іншого ніж страхування життя.

У той самий час, відповідно до ч. 3 ст. 6 Законопроекту страхування життя представлене чотирма класами, які міс-тяться і у відповідній Директиві, а саме:

1. Страхування життя, не пов’язане з інвестиційними фондами;

2. Страхування на випадок укла-дання шлюбу, народження дитини;

3. Страхування життя, пов’язане з інвестиційними фондами;

4. Постійне страхування здоров’я. Поза увагою авторів Законопроек-

ту залишилось п’ять видів страхуван-ня життя, які передбачені Директи-вою, а саме:

1. Тонтіни;2. О п е р а ц і ї з п о г а ш е н н я

капіталу;3. Управління груповими пен-

сійними фондами;4. Операції, які стосуються три-

валості життя людини, що передбаче-ні або забезпечуються у законодавстві із соціального страхування, якщо вони здійснюються або керуються на свій власний ризик страховими компаніями відповідно до законів держави-члена;

5. Операції, що визначені у роз-ділі 1 заголовку 4 книги 4 французько-го Кодексу страхування.

Підсумовуючи вищесказане, варто зазначити, що проектом нової редак-ції Закону України «Про страхування» передбачено низку нововведень, що на-ближають українське страхове зако-нодавство до законодавства ЄС. Вод-ночас частина зазначених новацій Законопроекту потребує подальшого доопрацювання, яке дозволить належ-ним чином імплементувати положен-ня європейського законодавства у сфері страхування.

Великі проекти у сфері девелопмен-ту реалізувати виключно за рахунок власних коштів майже неможливо, і хоча залучення коштів від банків не є єдиним інструментом фінансування проекту, саме простота та зрозумілість відносин у площині «банк-клієнт» при укладенні кредитного договору були причиною кредитного буму п’ятирічної давнини.

Чим є відносини банку з позичаль-ником – партнерством чи «чистим біз-несом»? Однозначної відповіді немає. Більшість банків публічно назвуть це партнерством (чесні при цьому дода-дуть, що і бізнесом також), більшість позичальників вважають, що банки на них безсовісно заробляють надприбут-ки, при цьому повністю перекладаю-чи ризики на позичальника.

Істина десь посередині, але не за межами досяжного – банки та пози-чальники, безумовно, не є партнера-ми, кожен має власний інтерес.

Я люблю порівняння банку і пози-чальника з двома людьми, що опи-нилися в одній шлюпці та пливуть до берега, при цьому одному належить шлюпка, а іншому – продукти й вода. Поки є впевненість, що берег близько,

води, продуктів і сил вистачає, все до-бре, та щойно ситуація змінюється, ціл-ком можна очікувати, що один із них спробує хитрістю або використовуючи грубу фізичну силу викинути іншого зі шлюпки. Варіант обмежити вживання води та берегти сили, знаючи, що для досягнення мети буде необхідно дещо більше часу, ніж передбачалося спочат-ку (реструктуризація, на жаль, в Укра-їні не дуже поширена, і мені навіть ві-домі банки, які зазнали значних втрат внаслідок того, що під час переговорів щодо реструктуризації висували зазда-легідь неприйнятні для позичальників умови. Власники деяких з цих банків уже продали свої акції, а деякі – шука-ють покупців).

До чого може призвести протисто-яння між банком і позичальником, опи-шу на прикладах із практики.

Хитрий позичальникУ 2006–2007 роках один із найбіль-

ших банків уклав договори з корпора-тивним позичальником про надання кредитів на суму, еквівалентну понад $40 млн, для реалізації великого про-екту – будівництва в одній з південних областей України нового заводу з пере-робки сільгосппродукції. Забезпечен-ням кредиту був, зокрема, майновий комплекс заводу. До кінця 2008 року кредит було видано в повному обсязі,

а завод – введено в експлуатацію.Проте вже 2009-го, зареєстрував-

ши право власності на завод, позичаль-ник звернувся до виконкому місцевої ради з проханням розділити зазначений об’єкт на три різних об’єкти. Виконком без зволікань задовольнив прохання та розділив цілісний майновий комп-лекс, об’єднаний єдиним виробничим циклом, на три різні об’єкти, присвоїв нові поштові адреси, відкривши, таким чином, шлях до відчуження об’єкта, що й було зроблено позичальником, після чого було ініційовано процедуру його банкрутства. Ціною неймовірних зу-силь та великої кількості судових про-цесів банку вдалося 2011 року частково повернути виданий кредит і нарахо-вані відсотки, проте боротьба проти недобросовісного позичальника три-ває і зараз.

Банк, переляканий кризоюУ 2005 році між іншим найбільшим

банком і девелопером було досягнуто згоди про надання кредитів на загаль-ну суму $302 млн. Банк виділив тро-хи більш ніж половину з передбаче-них на розвиток проектів коштів, після чого без формального пояснення при-чин припинив виділення передбаче-них кредитними договорами траншів. Об’єкти «завмерли», проте позичальни-ки обслуговували кредит, доки не стало

очевидним, що банк і надалі не зби-рається виконувати свої зобов’язання. Оцінюючи збитки, завдані внаслідок не-виконання банком зобов’язань, пози-чальники говорять про понад $180 млн.

Влітку 2009 року банк запевняв по-зичальників у відновленні кредитуван-ня після виконання низки процедур, од-нак навіть їх виконання не привело до видачі траншів.

Позичальники, на відміну від опи-саної вище ситуації із заводом, змін до документів про реєстрацію права влас-ності на передані в іпотеку об’єкти не вносили та постійно зверталися до бан-ку з пропозиціями, спрямованими на вирішення патової ситуації, що скла-лася. На початку 2011 року, здавало-ся, крига скресла, проте в останній мо-мент банк вніс до тексту меморандуму «невелику» правку та викреслив поло-ження про видачу кредитів для завер-шення будівництва об’єктів.

Зараз голова правління банку дає прес-конференції й пише відкриті лис-ти, зазначаючи те, що «в банку вкрали гроші», а «від запропонованої на над-звичайно вигідних умовах реструкту-ризації позичальник відмовився без пояснення причин». Повертаючись до прикладу зі шлюпкою, «надзвичайно вигідні умови» в баченні цього пред-ставника банку можна сформулювати приблизно так: «я їстиму й питиму, а ти

Банківські кредити для розвитку будівельних проектівПастка чи вирішення проблеми?


Максим КопейчиковПартнер ЮФ «Ілляшев та Партнери»



З аконом встановлено, що юридичні особи, які здійснювали фінансові операції з лега-лізації (відмивання) доходів або фінансу-вали тероризм, можуть бути ліквідовані

за рішенням суду. Основним покаранням за пору-шення Закону є штраф, розмір якого залежно від виду порушення коливається від 100 до 3000 нео-податковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, якщо особа вчинила кілька порушень, стяг-нення на неї накладається в межах санкції, вста-новленої за більш суворе порушення з числа вчинених.

Крім застосування фінансових санкцій за повторне аналогічне протягом одного року пору-шення суб’єктами первинного фінансового моні-торингу вимог Закону та/або нормативно-пра-вових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, суб’єкт державного фінансового моніторингу може обмежити, тимчасово припинити дію чи анулю-вати ліцензію або інший спеціальний дозвіл на право провадження певних видів діяльності у порядку, встановленому законом. Слід зазначити, що такий вид покарання для банків є набагато сут-тєвішим, ніж штраф.

Окрім цього, за порушення Закону передбачена кримінальна, адміністративна та цивільно-пра-вова відповідальність.

Такий вид покарання для банків є набагато суттєвішим, ніж штраф



....щодо особливостей відповідальності за порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»

Олександр ПлотніковРадник АО Arzinger

«ЗАКОНОМ ВСТАНОВЛЕНО, ЩО ЮРИДИЧНІ ОСОБИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮВАЛИ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ З ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ АБО

ФІНАНСУВАЛИ ТЕРОРИЗМ, МОЖУТЬ БУТИ ЛІКВІДОВАНІ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ»

На даний момент український ринок обігу проблемних активів активно розвивається. У зв’язку з цим хотілося б звернути увагу на окремі недоліки чинного за-конодавства щодо передачі ак-тивів колекторським компаніям.

1. Проблеми відчуження споживчих кредитів

За кордоном існує поширена практика відчуження так званих споживчих кредитів (прав грошо-вої вимоги до фізичних осіб) на користь колекторських компаній. Як правило, для такого відчужен-ня використовується договір фак-торингу, як найбільш вигідна до-говірна конструкція, що дозволяє продавати кредити фінансовим установам з дисконтом.

Але в Україні склалася нео-днозначна практика щодо від-чуження споживчих кредитів за договорами факторингу. З одного боку, Цивільний кодекс України та інші закони не містять жодних обмежень щодо передачі грошо-вих вимог за договорами факто-рингу. З цього можна зробити ви-сновок, що за такими договорами фінансові установи можуть набу-вати право власності на кредитні портфелі, що сформовані зі спо-живчих кредитів.

З іншого боку, Національна ко-місія, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг в Україні (далі – Комісія) не пого-джується з таким висновком. Так, Комісія в своєму Розпорядженні N 231 від 3 квітня 2009 року за-значає, що за договором факто-рингу можуть передаватися лише права грошової вимоги до борж-ників – суб’єктів господарювання.

Тому, на думку Комісії, фінансові установи не можуть придбавати споживчі кредити за договором факторингу і мають купувати спо-живчі кредити лише за номіналь-ною вартістю. Така позиція Комі-сії робить придбання споживчих кредитів колекторськими ком-паніями заздалегідь невигідною операцією, адже стягнути 100% вартості кредитів з фізичних осіб і при цьому заробити навряд чи вдасться.

Наскільки нам відомо, Комі-сія досить послідовна в своїх ви-сновках і в разі виявлення під час проведення перевірок договорів факторингу, за якими передають-ся споживчі кредити, Комісія за-стосовує до фінансових установ заходи впливу (попередження і штрафи). Проте нам відома су-дова практика, відповідно до якої фінансові установи оскаржува-ли розпорядження Комісії щодо притягнення їх до відповідаль-ності і змогли відстояти своє пра-во купувати споживчі кредити. Тому більшість колекторських компаній набуває права влас-ності на споживчі кредити за до-говором факторингу, навіть не зважаючи на ризик притягнен-ня до відповідальності і судових процесів.

На нашу думку, для забезпе-чення стабільності на ринку про-блемних активів Комісія має пе-реглянути свою позицію щодо відчуження споживчих кредитів.

2. Проблеми стягнення заборгованості в іноземній валюті

Ще однією проблемою для ко-лекторських компаній є стягнен-ня заборгованості за придбани-ми кредитними портфелями, що складаються із заборгованостей, виражених в іноземній валюті. Так, відповідно до п. г, ч.4, ст. 5 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контро-лю» від 19 лютого 1993 року, роз-рахунки на території України в

іноземній валюті підлягають лі-цензуванню Національним бан-ком України (далі – НБУ). Тому для стягнення іноземної валюти з боржників за кредитами, вира-женими в іноземній валюті, ко-лекторській компанії необхідно отримати генеральну або індиві-дуальну ліцензію НБУ. При цьо-му українські суди неодноразово підтверджували такий висновок.

На практиці ж отримати гене-ральну ліцензію НБУ небанків-ській фінансовій установі над-звичайно складно. З іншого боку, наскільки нам відомо, НБУ видає індивідуальні ліцензії, але такі лі-цензії покривають лише здійснен-ня разових валютних операцій. Враховуючи зазначені труднощі, колекторські компанії практич-но позбавлені можливості стягу-вати заборгованість в іноземній валюті.

У якості альтернативного ви-ходу з цієї ситуації колекторські компанії, які володіють валют-ними кредитними портфеля-ми, ініціюють процес деноміна-ції іноземної валюти виконання зобов’язання у національну ва-люту України. Однак, врахову-ючи, що заміна валюти вико-нання зобов’язання вважається зміною умов кредитного догово-ру, то деномінація вимагає пись-мової згоди боржника, що тягне за собою додаткові часові та фі-нансові затрати.

На нашу думку, для забез-печення стабільності на ринку проблемних активів необхідно змінити законодавство і, у разі придбання колекторськими ком-паніям валютних кредитів, нада-ти можливість останнім стягува-ти з боржників заборгованість в іноземній валюті. Це в свою чер-гу підвищить зацікавленість ко-лекторських компаній в валют-них кредитних портфелях і банки зможуть активніше їх продава-ти, а не займатись стягненням самостійно.

греби, обходячись внутрішніми резервами організму, ну а якщо ти віддаси Богові душу, буде спра-ведливо, що я залишуся зі шлюп-кою, їжею та водою».

Чи є інший шлях?Народна мудрість запевняє,

що «краще поганий мир,ніж хоро-ша війна». Конфронтація та судо-ві спори лише відволікають увагу

та ресурси обох сторін і перешко-джають досягненню єдиної мож-ливої для відносин «банк – клієнт» спільної мети, яка водночас є ін-дивідуальною метою кожного із зазначених суб’єктів – зароби-ти гроші та не втратити активи. Саме тому реструктуризація про-тягом останніх трьох років є не лише «модним трендом», а, ма-буть, єдиним виходом із ситуації,

коли з тих чи інших причин банк або позичальник не виконали свої зобов’язання.

Реструктуризацію не можна сприймати через призму «скіль-ки ми від цього втратимо», її тре-ба розглядати в контексті «скіль-ки ми заощадимо», і саме така зміна підходу має призвести до зменшення кількості «поганих» кредитів.

Обіг проблемних активівДеякі проблемні питання передачі активів колекторським компаніям


Роман ШурубалкоЮрист відділу юридичних послуг PwC УкраїнаАртем НароденкоМолодший юрист відділу юридичних послуг PwC Україна









36 ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА – ІНТЕРВ’Ю

Діяльність на ринку кредитування є досить не простою. По-перше, навіть для початку цієї справи необхідна чимала сума коштів. По-друге, потрібна й ідея у піднятті кредитувань. По-третє, треба не тільки повернути надані позичальнику кошти, а й заробити на цьому, що після кризи 2008 року доволі складно

Для кредитної установи колекторська фірма – це остання надія

Директор ТОВ «ФК «Народна позика»ДМИТРО КРАВЧЕНКО

Ім’я та прізвище: Дмитро КравченкоКомпанія: ТОВ «ФК «Народна позика»Посада: директорКількість юристів у компанії: 4Річний дохід компанії: 143 000 000 грнОсвіта: вища, міжнародникПопередні посади/досвід: директор ПТ «Ломбард «Легкі гроші»


Для всіх фінансових установ існує один аспект, що є в багатьох ахіллесовою п’ятою, – це мережа збуту фінансових послуг

БАНКІВСЬКЕ / ФІНАНСОВЕ ПРАВОІНТЕРВ’Ю

Прокоментуйте, будь ласка, ниніш-ню ситуацію на ринку кредитування.

Сьогодення ринку кредитування я можу охарактеризувати одним сло-вом – очікування. Усі чекають виборів і, звичайно, того, як «поводитиметь-ся» гривня стосовно до долара. До цьо-го моменту ніхто нічого не планує та не поспішає отримувати великий кре-дит. Але фінансово-кредитна система не може собі дозволити відпочивати – є грошові зобов’язання, за якими треба платити. На тлі масового скорочення кредитування банками бізнесу, іпоте-ки, автокредитування банки різко ви-рішили піти шляхом споживчого безза-ставного кредитування широких верств населення. Але ж святе місце пустим не буває, і іпотеку та автокредитуван-ня зайняли кредитні спілки, ломбарди, кредитні установи та приватні особи – інвестори (фізичні особи).

ТОВ «ФК «Народна позика» є саме представником небанківського кре-дитного ринку, так би мовити, остан-ньою надією у ситуації, коли банк не йде назустріч. Цей небанківський кре-дитний ринок тільки в Києві має що-найменше 50 млн дол. США кредитно-го портфелю, саме того, що здали без бою банки.

Чи є достатнім нормативно-право-ве забезпечення діяльності кредитних установ в Україні? Що, на Вашу думку, слід урегулювати?

Це питання складне і, як кожна мо-нета, має аверс і реверс. З одного боку, занадто зарегульована банківська сис-тема нездатна адекватно та швидко ре-агувати на потреби ринку й на кризові явища, часто-густо не може саме че-рез це працювати за логічним механіз-мом з рефінансування з небанківськи-ми кредитними установами. Тим не менш, треба наголосити на певних ас-пектах неврегульованості. Отже, підемо

від простого до складного. Так, напри-клад, тільки банки мають визначене нормативно-правовою базою право подати в МРЕВ ДАІ листа на обтяжен-ня авто, що вноситься останнім до сво-єї бази, а ось будь-яка фінансова ком-панія чи ломбард або інша кредитна установа не має на це визначеного за-коном права. А це означає, що банк, видавши кредит під автомобіль, який не ставиться на стоянку фінкомпанії, має велике поле для шахрайства. Мож-на пройтися декількома фінкомпанія-ми і взяти грошей більше, ніж коштує авто, а потім здати машину на розбір та ще й заявити в ДАІ про крадіжку й подати на страховий випадок. Ось така комбінація, наприклад. Чи взяти кре-дит і потім офіційно через МРЕВ ДАІ продати машину...

Ще одне питання, яке не дає бага-тьом спокою і від неврегульованості якого потерпають як небанківський кредитний сектор, так і банківський, а саме: інститут прописки – реєстрації. Клієнт не розраховується з кредитором

«У БАГАТЬОХ ВИПАДКАХ КРЕДИТНІ УСТАНОВИ ЗНАЮТЬ І ВМІЮТЬ

ВИДАВАТИ КРЕДИТИ, ЗНАЮТЬ, ЯК СТЯГНУТИ БОРГ, АЛЕ НЕ ВМІЮТЬ І НЕ

МОЖУТЬ СОБІ ДОЗВОЛИТИ СТВОРЮВАТИ СПЕЦВІДДІЛИ ПО

РОБОТІ З ПРОБЛЕМНОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ, ОСОБЛИВО, КОЛИ Є МАСОВИЙ СПОЖИВКРЕДИТ, ЙОГО

БАГАТО І ВІН ПРОБЛЕМНИЙ»

ФОТО НАДАВ ДМИТРО КРАВЧЕНКО


37ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА – ІНТЕРВ’Ю

С лід зазначити, що до 2005 року судові справи, предметом яких було оскарження нормативно-правових актів Національ-ного банку України, дійсно вирішува-

лись саме господарськими судами. Проте, Кодек-сом адміністративного судочинства України, який набрав чинності в вересні 2005 року, такі спори було віднесено до адміністративної юрисдикції.

Так, за загальним правилом, закріпленим в ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочин-ства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, до яких відносяться і спори із суб’єктом владних повнова-жень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Саме ж поняття «суб’єкт владних повноважень» Кодекс адміністративного судочинства України визначає, як орган державної влади, орган міс-цевого самоврядування, їхня посадова чи служ-бова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законо-давства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як визначено Законом України «Про Націо-нальний банк України», НБУ є центральним бан-ком України, особливим центральним орга-ном державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами Укра-їни. Зі змісту зазначених вище норм очевидно, що Національний банк України відноситься до суб’єктів владних повноважень. Відповідно, нор-мативно-правові акти Національного банку Укра-їни оскаржуються до судів адміністративної юрис-дикції. Крім того, на необхідність оскарження нормативно-правових актів Національного банку України саме до адміністративного суду прямо вказує і ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судо-чинства України. Так, у відповідності до норм зазначеної статті, адміністративні справи з при-воду оскарження нормативно-правових актів, серед іншого, і Національного банку України, вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Господарським процесуальним кодексом Укра-їни (стаття 63) передбачено, що господарський суд відмовляє в прийнятті позовної заяви, якщо така заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Отже, в даному випадку, господарський суд ціл-ком правомірно відмовив у прийнятті позовної заяви, оскільки станом на сьогодні дана категорія спорів має розглядатись не в господарських судах, а в судах адміністративної юрисдикції.

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИІз судової практики: Господарюючий суб’єкт звернувся до господарського суду з заявою про визнання частково недійсним нормативного акта Національного банку України. Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки даний спір не належить до розгляду господарським судом. До суду якої юрисдикції потрібно оскаржувати нормативні акти Національного банку України?

Юлія СтусоваАдвокат АО «АК «Скляренко та партнери»

по кредиту, в рамках іпотеки Кре-дитор набуває право власності через виконавчий напис нотарі-уса. Начебто кредитор на коні? Аж ніяк! Право власності до Кре-дитора перейшло без суду, а ось скасувати реєстрацію учорашніх позичальників можливо лише че-рез суд – від 3 місяців, якщо дуже сильно пощастить, до 2 років. Ось і ще один неврегульований фак-тор у діяльності.

А тепер дещо складніше пи-тання. Припустімо, Ви – кредит-на установа. Ви маєте право вида-вати кредити за рахунок власних коштів та або отриманих від бан-ків, або інших фінансових уста-нов без отримання ліцензії. Проте Ви отримали і ліцензію на вида-чу кредитів за рахунок залучених коштів. У Вас є знайомі в страхо-вих, недержавних пенсійних фон-дах, лайкових компаніях – у них є вільні кошти. Питання в тому, чи може кредитна установа від них залучати кошти на зворотній основі? Може!!! А чи можуть ви-щеперелічені страхові, недержав-ні пенсійні фонди, лайкові компа-нії розмістити свої вільні кошти? Ні!! Тільки в банках. І незважа-ючи на Ваш інвестиційний рей-тинг классу «ВВВua», і на те, що той самий регулятор та все інше.

Але це маленька часточ-к а т о г о , щ о щ е п о т р і б н о врегулювати…

Яких законодавчих кроків слід дотримуватися фінансовим установам – початківцям на рин-ку кредитування?

Насамперед треба, мабуть, вибрати свого клієнта та ресурс, звідки ви його плануєте отриму-вати. Якщо це вже визначено, то виходячи з цього обирайте пра-вову оболонку інструмента, його переваги та недоліки.

По-перше, для всіх фінансових установ існує один аспект, що є в багатьох ахіллесовою п’ятою – це мережа збуту фінансових по-слуг. Відокремлений підрозділ, що потребує офіційної реєстра-ції в Нацкомфінпослуг, відрізня-ється від структурного підрозділу тим, що не потребує реєстрації, це факт саме підписання догово-ру надання фінансових послуг, фінансових розрахунків (вида-ча, приймання коштів). Нехту-вання цим доволі простим і, на перший погляд, незначущим фак-том може призвести до великого штрафу та спілкування з правоо-хоронними органами, і це щонай-менше, у гіршому ж випадку це може скінчитися виключенням із реєстру фінустанов.

По-друге, треба розуміти що місце реєстрації фінансової компанії – це місце її реального знаходження, а не «номінальна

адреса», це також дуже суттєве по-рушення, що карається, як і пер-ше. Отже, якщо Ви вже отрима-ли повідомлення про перевірку, а Вас немає за місцем реєстрації, поміркуйте та надішліть лист до початку перевірки з обґрунтуван-ням, чому Ви тимчасово відсутні за адресою реєстрації і чому про-сите провести перевірку за іншою адресою.

Це дуже банальні, але найпо-ширеніші випадки, як розповіда-ють представники – перевіряючі основного регулятора Нацком-фінпослуг, тому я й наголошую на них. Ми ж з Вами пам’ятаємо крилатий вислів: «Диявол кри-ється у дрібницях»

Відомо, що в багатьох випад-ках кредитні установи вимушені продавати боржників колекторам. Чим це зумовлено та які наслідки можуть бути через такі передачі для фінансових установ?

Справа в тому, що в багатьох випадках кредитні установи зна-ють і вміють видавати кредити, знають, як стягнути борг, але не вміють і не можуть собі дозволити створювати спецвідділи по робо-ті з проблемною заборгованістю, особливо, коли є масовий спожив-кредит, його багато і він проблем-ний. Не вміють, не можуть, брак юридичних знань та механізмів. Для кредитної установи колек-торська фірма – це остання надія. Залежно від напрямів, вони поді-ляються на «перекупів» – найви-гідніше для кредитної установи (немає витрат часу), а також та-ких, «які вирішують проблеми» – ті, що правовими, неправовими, активними чи пасивними діями змушують позичальника зроби-ти якісь кроки назустріч креди-тору (втрати часу).

Як впливає Податковий ко-декс на роботу кредитних установ?

Тут все просто і прозоро. Але ось, наприклад, «листи щастя» «Про відображення фінансово-го результату операцій з цінни-ми паперами та деривативами у 2012–2015 роках», що фактич-но дозволяють віднести тільки 25% витрат за цінними папера-ми 2011 року. Це, звичайно, про-вокація з боку ДПС України. Але зараз ми маємо лише таку ситу-ацію, котра розвивається у часі. Прогнозувати можна тільки те, що його ДПС України відкликає через численні суди.

Чи передбачає законодавство України роботу кредитних установ з нерезидентами у сфері залучен-ня коштів? Яка специфіка роботи з нерезидентами?

Справа в тому, що законодав-чо не врегульовано, у який саме

спосіб, за якими договорами чи фінансовими інструментами має залучати кошти кредитна уста-нова, окрім чітко встановлених норм по відношенню до кре-дитних спілок. Звичайно, у нас є визначене законом право під отримання індивідуальної ліцен-зії НБУ на отримання валютного кредиту від нерезидента – тобто все крутиться навколо валютно-го регулювання та НБУ – важко, але можливо. А також ми маємо можливість випуску цінних па-перів емісійних (на кшталт облі-гації) та неемісійних (на кшталт заставної). Тобто можливості є, також є й логічні алгоритми за-лучення, однак усе залежить від нерезидента-інвестора, його ба-жання зайти на кредитний ринок саме України.

Утім, це коли ми говоримо про реального, а не номінального ін-вестора. Під номінальним інвес-тором я розумію буфер – нерези-дентну компанію, частіше за все Кіпр чи Австрія або Польща, що використовується здебільшого як елемент захисту бізнесу від полі-тичного впливу. Це дає можли-вість приховати реальних власни-ків капіталу, використати вигоди міждержавних угод про уникнен-ня подвійного оподаткування і пе-ревести всі судові спори на інший рівень, а також уникнути вилу-чення всієї оригінальної первин-ної документації. Це, як кажуть, стисло по темі.

За статистикою, в Україні збільшується щороку рік кількість інвесторів-нерезидентів. Висно-вок робіть самі залежно від того, Ви оптиміст чи песиміст.

Кредитування у валюті кре-дитними установами – це міф чи реальність?

Досить недавно це питання вивчалося поглиблено нами у зв’язку з намірами ТОВ «ФК «На-родна позика» працювати з іно-земними партнерами. Звичайно, що згідно з валютним регулюван-ням усі кредити видаються тіль-ки в гривні, але всі чудово розумі-ють, що до кредитного договору можна додати зобов’язання по-зичальника стосовно валютного ризику. До цього прив’язуються як відсотки, так і тіло, до курсу НБУ + фіксований процент чи курс конкретно обраного/них банку/ків на день нарахування чи на день сплати кредитором за кредитним договором. Таким чи-ном, начебто кредитують у грив-ні, але мають чітку орієнтацію на валюту. І закон не порушено, і ва-лютні ризики відкориговано. Десь приблизно так. У чистому вигляді валютного кредитування немає. Тому міф – це дещо викривлена реальність.



З одного боку, банківський кредит приваблює можливістю мати власне житло та автотранспорт. Однак, з ін-шого боку, він приховує в собі чимало небезпек, які важко помітити неозбро-єним оком пересічному громадянину.

Зазвичай ми згадуємо про банків-ські установи та можливість кредиту-вання як спосіб отримання тих речей, на які в даний момент свого життя нам не вистачає грошей. Невже кредит – це вихід зі становища?

У цій статті я спробую детально роз-глянути всі плюси та мінуси кредиту-вання, ознайомившись з якими ви зможете в майбутньому зберегти не тільки Ваші кровно зароблені гроші, але й нерви.

Насамперед слід зауважити, що цей матеріал стосується кредитів по-над 5000 грн, таких як кредитування житла та авто.

Перша помилка, якої допускається кожен третій громадянин – «стає пору-чителем у кредитних відносинах друзів, родичів та просто знайомих».

Пам’ятайте, що «порука» – це не про-сто формальність, як зазвичай вам мо-жуть казати працівники банку чи інші «знавці права». Порука – це свого роду «статична форма кредиту»: людина по-ручається за ті кошти, які навряд чи по-бачить, проте у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за кре-дитом саме поручитель буде тієї люди-ною, до якої звернеться банк для того, щоб стягнути суму боргу. Так, відповід-но до ст. 553 Цивільного кодексу Укра-їни поручитель відповідає перед кре-дитором за порушення зобов’язання боржником.

Якщо ви підписали договір поруки і основний боржник не виконує умо-ви кредитного договору, передусім ви повинні повідомити банк про причи-ни, через які договір не виконується. Також слід перевірити, чи не відбуло-ся підняття банком процентної став-ки в односторонньому порядку. Цей факт може стати підставою для при-пинення договору поруки. Так, згідно зі ст. 559 ЦК України порука припиня-ється у разі зміни зобов’язання без зго-ди поручителя, внаслідок чого збіль-шується обсяг його відповідальності. Незважаючи на існування даної нор-ми де юре, де факто у судах зазвичай діє правило: «підписав – неси відпові-дальність». Це правило діє навіть тоді, коли банк на власний розсуд піднімає банківську ставку, не ставлячи до відо-ма боржника, а тим паче поручителя.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель від-повідає перед кредитором у тому ж

обсязі, що й боржник, включаючи спла-ту основного боргу, процентів, неустой-ки, відшкодування збитків. Зважаючи на вищевикладене, слід відповідальні-ше підходити до підписання договору поруки, оскільки незнання законів не звільняє від відповідальності.

Розглянемо детальніше процедуру отримання кредиту.

1 етап. Підписання договору Саме на цьому етапі пересічні укра-

їнці припускаються найбільшої кількос-ті помилок. Зазвичай банки включають у договір ті пункти, які завідомо став-лять у невигідне положення своїх клі-єнтів. Яскравим прикладом є отриман-ня кредиту нашими співвітчизниками починаючи із кінця 2008 року в доларах США за курсом приблизно 4,95–5,05 за один долар США, що згодом зріс вдвічі.

Зважаючи на вищевикладене, перед підписанням договору уважно ознайом-теся з його положеннями, адже халатне ставлення до його змісту може загнати вас у грошову кабалу на довгі роки. Осо-бливу увагу звертайте на формулюван-ня «із зірочками» – такі положення мо-жуть змінюватися протягом дії усього договору. До таких формулювань слід віднести – процентну ставку, яка може бути як фіксованою упродовж дії усьо-го договору, так може бути і плаваю-чою й залежати від певних факторів, наприклад курсу певної валюти. У ви-падку, якщо ви не в змозі самостійно дослідити договір та виявити всі його підводні течії, заручіться підтримкою юриста, що зможе пояснити вам усі ри-зики цього договору, тому що краще витратити одну-дві тисячі гривень на грамотну юридичну консультацію, ніж у майбутньому потрапити до боргової чи кредитної ями.

Пам’ятайте: згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належ-ній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, як тільки сторони скріпили цей документ підписами, а отже дося-гли згоди з усіх істотних умов договору, договір вважається укладеним та підля-гає зміні лише у виключних випадках.

2 етап. Виконання договоруРозглянемо найтиповіші ситуації,

що постають перед боржником на етапі виконання договору. Після підписання договору ми нарешті отримали таку ба-жану і давно омріяну нами квартиру чи автомобіль, а отже, маємо здійснювати платежі за кредитом. Ситуація, в якій у нас є гроші на обслуговування креди-ту, є найбільш прийнятна для нас, та навіть тут є підводні течії. Завжди на-магайтеся сплачувати кредит вчасно, тобто не через день після строку, а в чіт-ко визначений договором день. Часто

трапляються ситуації, коли касир, яко-му ви сплачуєте кошти, не завжди на-гадає про цей один «день» прострочки, але коли мине певний час, ті копійки, що ви не доплатили, можуть вилити-ся у судовий позов проти вас.

Якщо вже сталось так, що ви невчас-но погасили місячний платіж, вимагай-те у касира виписку з вашого особисто-го рахунку, аби впевнитися в тому, що Вам не нарахували пеню чи інші штраф-ні санкції. Також обов’язково візьміть квитанції про те, що Ви погасили чер-говий платіж. Це допоможе убезпечи-тися від ситуацій, коли банки помилко-во чи з інших підстав подають позови проти своїх клієнтів.

Тепер розглянемо ситуацію, коли ви не в змозі сплачувати по кредиту. Дуже важливо не втрачати час. Я маю на увазі ситуацію, коли боржник перестає пла-тити кредит, вважаючи, що банк «забу-де чи вибачить» несплату кредиту. Та-кої ситуації у жодному випадку не слід допускати. Так, відповідно до ст. 629 ЦПК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, а згідно зі ст. 525 ЦПК України одностороння відмо-ва від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що у випадку виникнення ситуації, за якої ви не в змозі сплачува-ти по кредиту, насамперед необхідно сповістити про це банківську устано-ву та запропонувати певні шляхи вирі-шення даного питання. Такими шляха-ми може бути: добровільна реалізація заставного майна; можливість прове-дення реструктуризації боргу боржни-ка. Такі дії не гарантують вам поступок від банку, однак свідчитимуть про те,

що ви бажаєте виправити ситуацію та стануть суттєвим плюсом, а також мо-жуть зупинити банк від таких заходів, як: накладання арешту на майно чи за-борона виїзду громадянина або грома-дянки України за кордон. Це стосується як основного боржника, так і поручи-теля. Обов’язковим кроком є написан-ня офіційних листів до банку з прохан-ням про можливість реструктуризації

боргу. Наявність таких листів буде під-твердженням у суді про те, що ви не просто відмовилися платити, а у вас був певний проблемний період, про який ви попереджали банк, однак він відмо-вився йти вам на поступки.

3 етап. Судовий розглядЯкщо вам не вдалося вирішити пи-

тання проблемного кредиту мирним шляхом, то, швидше за все, вас викли-чуть до суду, для того щоб у судовому порядку стягнути суму боргу та інші штрафні санкції. У випадку, якщо ви не є фахівцем у галузі права, доціль-ним для вас буде допомога юридич-ної фірми.

Зважаючи на прислів’я «скупий пла-тить двічі», не жалкуйте грошей на до-свідченого юриста, адже це надасть вам можливість не тільки якісно підійти до розгляду вашого питання в суді та під-готувати зустрічний позов, а й дасть можливість висунути клопотання в суді про: надмірно нараховані проценти та штрафні санкції, питання про непові-домлення боржника про суму боргу та питання про розстрочення виконання рішення у випадку вашої невдачі у суді.

Однак хотілося б застерегти вас: не довіряйте юристам, які від самого по-чатку будуть запевняти, що якщо ви звернетесь саме до них, то вам нічого не треба буде повертати. Банк – це не та установа, що пробачає борги. Довіряй-те тим юристам, які чітко пояснять вам ваші шанси, що зазвичай дуже невели-кі. На практиці така категорія справ у судах вирішується за правилом: «якщо взяв гроші – віддавай».

Не слід затягувати судовий розгляд, оскільки в банку теж працюють люди, які не в захваті від так званої судової ві-йни. Найкращим варіантом буде до-сягнення домовленості сторін про пев-ний алгоритм вирішення питання Це може бути як надання часу для того, щоб клієнт погасив борг, чи варіант до-бровільної реалізації заставного майна. Не зловживайте своїми процесуальни-ми правами в суді, намагайтесь еконо-мити час судді та її/його нерви. Це не тільки сприятиме вам у вирішенні пи-тання, але й допоможе зекономити ко-шти – адже з розглядом справи в суді банк не припиняє нарахування процен-тів за користування кредитом та штра-фів, а у випадку, якщо ви затягувати-мете справу навмисно, представники банку мають право на уточнення сво-їх позовних вимог, що для вас означа-ти ще більшу суму боргу.

Наостанок хочу сказати, що перед тим, як зробити вибір між тим, брати кредит чи ні, ставати поручителем чи ні, треба зважити усі «за» і «проти», по-читати про можливі ризики таких кро-ків у Інтернеті та проконсультуватися з юристом.

Банківський кредит: to be or not to be?Поради та можливі наслідки


«ОБОВ’ЯЗКОВИМ КРОКОМ Є НАПИСАННЯ ОФІЦІЙНИХ ЛИСТІВ ДО

БАНКУ З ПРОХАННЯМ ПРО МОЖЛИВІСТЬ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ БОРГУ. НАЯВНІСТЬ ТАКИХ ЛИСТІВ

БУДЕ ПІДТВЕРДЖЕННЯМ У СУДІ ПРО ТЕ, ЩО ВИ НЕ ПРОСТО ВІДМОВИЛИСЯ

ПЛАТИТИ, А У ВАС БУВ ПЕВНИЙ ПРОБЛЕМНИЙ ПЕРІОД, ПРО ЯКИЙ ВИ

ПОПЕРЕДЖАЛИ БАНК, ОДНАК ВІН ВІДМОВИВСЯ ЙТИ ВАМ НА

ПОСТУПКИ»

Олександр ДорошенкоЮрист ЮФ «Брати Попко та Партнери»



Користуючись досить різноманіт-ними та нині загальнодоступними спо-собами дистанційної оплати товарів, послуг тощо (оплата через платіжні тер-мінали, за допомогою інтернет-банкін-гу, створюючи та поповнюючи різнома-нітні «гаманці»), споживач частіше за все навіть повністю не усвідомлює, які юридичні дії він вчиняє та чим саме ко-ристується для досягнення своєї мети. Адже основним принципом роботи дис-танційних систем є викладення у до-ступному для споживача форматі умов роботи дистанційної системи оплати та з системою загалом, а також юридич-ного поняття того, чим саме є дистан-ційний засіб, обраний споживачем. Такі умови викладаються у правилах (які характеризуються як публічна оферта до укладення договору) або в самому договорі публічної оферти, який укла-дається споживачем натиском певних «галочок» або просто продовженням ро-боти з дистанційною системою оплати.

Поняття дистанційна система у цій статті використано з метою об’єднати всі можливі системи в одному визна-ченні. Наразі чинним законодавством встановлено два основних різних види дистанційної оплати та керування ко-штами споживача. Однією з них є пла-тіжна система, яка має досить широке використання, іншою – система елек-тронних коштів, яка в Україні тільки починає свій розвиток.

Відповідно до ЗУ «Про платіжні сис-теми та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III, платіж-на система – платіжна організація, чле-ни платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. При цьому проведення переказу коштів є обов’язковою функцією, що має вико-нувати платіжна система та є тим кри-терієм, який відрізняє платіжну систе-му від системи електронних коштів.

Аналізуючи поняття платіжної ор-ганізації, яка є першочерговою в про-цесі створення платіжної системи, слід відзначити, що платіжною організа-цією може виступати член платіжної системи, який доповнює свій статус у

платіжній системі функціями платіж-ної організації. Платіжною організаці-єю може бути юридична особа, яка є власником або одержала право на вико-ристання товарного та інших знаків, що ідентифікують належність платіжних карток та інших платіжних інструмен-тів до платіжної системи, і яка визна-чає правила роботи платіжної систе-

ми, а також виконує інші функції щодо забезпечення її діяльності та несе від-повідальність відповідно до закону та договору.

Платіжною організацією також може бути розрахунковий банк пла-тіжної системи, який таким чином поєднує в собі повноваження щодо відкриття рахунків членам платіж-ної системи та участі у проведенні

взаєморозрахунків між ними. У платіжних системах банк вико-

нує основну функцію, що становить консолідацію здійснених споживача-ми платежів та їх подальше перераху-вання за призначенням платежу. При цьому в процесі консолідації інформа-ції про дистанційно здійснені спожива-чами платежі, їх суми та призначення до перерахування, банк використовує процесингові та програмні засоби об-ліку відповідно до встановленого по-рядку правилами платіжної системи. Частіше за все такий збір інформації, її систематизація та облік здійснюєть-ся юридичними особами, які надають послуги процесингу членам платіжної системи та розрахунковому банку. За-звичай такі процесингові центри є но-ваторами у створенні та розробці більш оптимальних та інноваційних спосо-бів здійснення платежів, оскільки вони тісно пов’язані з роботою у мережі Ін-тернет та повніше володіють інформа-цією щодо потреб споживачів у зруч-них формах розрахунку, у тому числі у зв’язку з розвитком інтернет-комерції.

Актуальність вказаних учасників платіжної системи підтверджується

Участь банків у платіжних системах та системах електронних грошейОсобливості законодавчого регулювання


Наталя ПоночевнаСтарший юрист практики договірного права та аналітики ЮК DEGA Consulting

®®

«НЕЗВАЖАЮЧИ НА ВІДСУТНІСТЬ ЗАБОРОНИ НА ПОВЕРНЕННЯ КОШТІВ

У ГОТІВКОВІЙ ФОРМІ, ЗАКОНОДАВСТВОМ ВСТАНОВЛЕНА ПЕРЕШКОДА ЩОДО ПОВЕРНЕННЯ

КОШТІВ У ТАКІЙ ФОРМІ»



також направленістю законодавства України на врегулювання їх правово-го положення. Так, відповідно до про-екту закону про внесення змін до дея-ких законодавчих актів України щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків № 10656 від 21.06.2012 р., прийнято-

го Верховною Радою України у верес-ні цього року, законодавчо визначено поняття процесингу та процесингової установи.

Процесинг-діяльність включає ви-конання за операціями з платіжними інструментами авторизації, моніто-рингу, збору, оброблення та зберігання інформації, а також надання обробле-ної інформації учасникам розрахунків і розрахунковому банку для проведен-ня взаєморозрахунків у платіжній сис-темі. У той час як процесингова уста-нова – юридична особа, яка здійснює процесинг.

Визначення вищезазначених по-нять є досить актуальним та важли-вим, оскільки тепер можна розмежу-вати відповідальність за порушення, які виникли в платіжній системі при прийманні та обробці платежів, між її учасниками відповідно до чітко визна-чених функцій кожного з них.

Прийнятим Законом також регла-ментовано повноваження Національ-ного банку України щодо здійснення нагляду за діяльністю платіжних сис-тем, розрахункових банків, проце-сингових установ та інших учасників платіжної системи, що, у свою чергу є розширенням повноважень Націо-нального банку України щодо впливу на суб’єкти, які знаходяться під наглядом.

Серед важливих моментів також

слід відзначити встановлені прийнятим Законом зобов’язання суб’єктів госпо-дарювання щодо забезпечення можли-вості здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використан-ням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, одні-єю з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України. При цьому контр-оль за дотриманням суб’єктами госпо-дарювання вимог щодо здійснення роз-рахунків з використанням електронних платіжних засобів здійснює Державна податкова служба України, а за забез-печенням захисту прав споживачів на здійснення зазначених розрахунків – спеціально уповноважений централь-ний орган виконавчої влади у сфері за-хисту прав споживачів.

Окрім того, законодавством перед-бачена відповідальність за порушення суб’єктом господарювання вищезазна-чених зобов’язань, у вигляді накладен-ня штрафу в розмірі п’ятисот неоподат-ковуваних мінімумів доходів громадян, що свідчить про наміри державної вла-ди максимально швидко надати мож-ливість споживачам безперешкодно користуватися послугами платіжних систем при розрахунках, що, в свою чергу, обмежує використання готів-кових розрахунків та надає можли-вість контролю за грошовим обігом у суб’єктів господарювання.

Що ж до систем електронних гро-шей, то слід звернути увагу на те, що прийнятим Законом також врегульо-вані деякі питання щодо їх діяльності.

Насамперед необхідно відзначити, що система електронних грошей відріз-няється від платіжної системи тим, що в момент внесення коштів особа, яка здійснює їх внесення, фактично вчи-няє конвертацію готівкових коштів в електронні (обмін) та розміщує їх на власному рахунку електронних коштів, який знаходиться у банку, що їх емітує.

Електронні гроші – одиниці вартос-ті, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб плате-жу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівко-вій або безготівковій формі.

У цьому випадку, на відміну від пла-тіжної системи, банк виступає емітен-том готівкових коштів у електронному вигляді та носить більше функціональне

навантаження порівняно з участю у платіжній системі.

Фактично особа, яка здійснила об-мін готівкових або безготівкових ко-штів на електронні гроші, набуває право вимагати від банка, що їх емі-тує, повернення коштів або вчинення дій щодо їх перерахування за визначе-ним особою призначенням.

Це й становить суть основної відмін-ності від платіжної системи, оскільки при сплаті коштів з використанням платіжної системи, особа, яка ініціює сплату одночасно з внесенням коштів до платіжної системи, здійснює власне розпорядження ними, тобто визначає третю особу, якій призначається пла-тіж та розмір платежу. У цьому випад-ку банк здійснює лише функцію пере-рахування грошових коштів. У той час як при конвертації грошових коштів в електронні гроші особа не здійснює одночасно розпорядження щодо їх пе-рерахування третій особі, а лише на-дає розпорядження на розміщення їх на власному рахунку для подальшого зберігання, можливого перерахуван-ня третім особам або повернення в го-тівковому вигляді.

Усі нині діючі системи, в яких спо-живачем не здійснюється одночасно-го розпорядження про перерахуван-ня коштів на користь третьої особи, а фактично здійснюється розміщення «грошових коштів» у системах обліку та зберігання, мають ознаки електро-нних грошей. Проте залежно від ви-користання різних юридичних кон-струкцій, які є правовою основою для внесення коштів особою, такі систе-ми не можуть бути визнаними систе-мами електронних грошей. Споживач може в цьому пересвідчитися ознайо-мившись із правилами, договорами пу-блічної оферти, які надаються йому для ознайомлення перед сплатою коштів.

Як уже зазначалося вище, новим прийнятим Законом врегульовано пи-тання щодо використання електронних грошей. Так, досить цікавою є колізія, яка передбачена прийнятим Законом, що стосується розрахунку споживача-ми за придбані товари з використан-ням електронних грошей. Відповідно до Закону суб’єкт господарювання, який приймає електронні гроші як оплату платежу за товари, роботи, послуги, має право використовувати отримані електронні гроші виключно для обміну

на безготівкові кошти або повертати їх користувачам у разі повернення ними відповідно до Закону України «Про за-хист прав споживачів» товарів, придба-них за електронні гроші.

Таким чином, законодавством не ре-гламентоване право суб’єкта господа-рювання повертати в готівковій формі вартість товарів, сплачену спожива-чем з використанням електронних гро-шей, у випадку повернення товару згід-но із законодавством про захист прав споживачів.

Проте, незважаючи на відсутність заборони на повернення коштів у го-тівковій формі, законодавством вста-новлена перешкода щодо повернення коштів у такій формі. Так, Законом ви-значено, що приймання електронних грошей в обмін на готівкові/безготів-кові гривні має право здійснювати виключно комерційний агент з роз-рахунків, яким може бути виключно банк і небанківська фінансова устано-ва, що має ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунків, видану Націо-нальним банком України. Комерцій-ний агент з розрахунків не має пра-ва передавати свої повноваження за агентським договором іншим суб’єктам господарювання.

Таким чином, законодавством вста-новлене обмеження щодо обміну елек-тронних грошей на готівкові, отже, і ді-яльність суб’єкта з господарювання при поверненні готівкових коштів за повер-нений товар, сплачений електронни-ми грошима, не має достатнього право-вого аргументування та містить ризик визнання таких дій операціями з обмі-ну електронних коштів на готівкові.

Прийнятий Верховною Радою Укра-їни проект Закону України про внесен-ня змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування платіж-них систем та розвитку безготівкових розрахунків № 10656 від 21.06.2012 р., деякі положення якого проаналізова-ні в цій статті, на даний момент від-правлений на підпис Президенту Укра-їни та набирає чинності з дати його опублікування.

Прийняття зазначеного Закону свід-чить про наміри державної влади де-тальніше регламентувати та впровади-ти у правовідносини актуальні зміни щодо платіжних систем, регламента-ція яких є необхідною вже досить три-валий період.

«ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ЯКИЙ ПРИЙМАЄ

ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ ЯК ОПЛАТУ ПЛАТЕЖУ ЗА ТОВАРИ, РОБОТИ,

ПОСЛУГИ, МАЄ ПРАВО ВИКОРИСТОВУВАТИ ОТРИМАНІ

ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ ВИКЛЮЧНО ДЛЯ ОБМІНУ НА БЕЗГОТІВКОВІ КОШТИ АБО ПОВЕРТАТИ ЇХ КОРИСТУВАЧАМ У РАЗІ ПОВЕРНЕННЯ НИМИ ВІДПОВІДНО ДО

ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ» ТОВАРІВ, ПРИДБАНИХ

ЗА ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ»


№40 від 02 жовтня 2012 р.«Триває процес консолідації бізнесу бірж, депозитаріїв

як «вертикально», так і «горизонтально»

. . .Голова Правління Всеукраїнського

депозитарію цінних паперівДмитро Чугаєвський

№36 від 04 вересня 2012 р.«Медіа-сфера потребує

цілісного підходу до регулювання, а не

хаотичного залатування дірок у законодавстві»

. . .Керівник юридичного

відділу УАВППОлександр Дяченко

№29-30 від 17 липня 2012 р. «Основана проблема ДВС –

це проблема кадрового забезпечення»

. . .Департаменту організації

та контролю за виконанням рішень Державної

виконавчої служби УкраїниОлексій Соломко


41ПОДІЯ

К омітет з медичного права Асоціації прав-ників України (далі – Комітет АПУ) про-вів чергове засідання. Захід пройшов 10 вересня цього року в місті Києві. Цього

разу керівники медичних установ, представники страхових компаній та юристи – практики медич-ного права зібралися з метою обговорення акту-альних питань страхування професійних ризиків у медичній сфері.

Учасники засідання поділилися досвідом та висловили свої думки з приводу розвитку в Укра-їні страхування професійних ризиків лікарів та інших медичних працівників, переваг такого стра-хування та можливих негативних його наслідків.

«Думка про те, що лікарі не мають права на помилку і не можуть її допускати, є утопічною», – зауважила Олена Беденко-Зваридчук, голова Комітету з медичного права АПУ, директор ЮК «МедАдвокат». На жаль, практика показує, що іноді лікарі помиляються. І причини цього можуть бути різні: недостатня кваліфікація, впевненість у тому, що навиків і знань вистачить для надання якісної медичної допомоги, необережність. На жаль, є приклади допущення медичних помилок через недбалість. Часто такі помилки призводять до ушкодження здоров’я пацієнта та навіть смерті.

«З кожним роком зростає кількість претензій до медичних працівників від пацієнтів, які постраж-дали або вважають, що постраждали при наданні медичних послуг», – констатувала пані голова Комітету. Лікарі все частіше стають вразливою категорією у відносинах з пацієнтами в частині судових позовів. У більшості випадків суди вино-сять рішення про задоволення позовних вимог. «За прогнозами кількість подібних претензій зрос-татиме й надалі, та розмір компенсацій за завдану шкоду, відповідно, збільшуватиметься», – підкрес-лила пані Беденко-Зваридчук.

Учасники засідання зазначили, що добро-вільне страхування професійної відповідальності лікаря за шкоду, яка може бути заподіяна життю або здоров’ю пацієнта при виконанні своїх про-фесійних обов’язків, дозволяє медичному праців-нику отримати повноцінну професійну допомогу у вирішенні конфліктної ситуації з пацієнтом.

Юристи проаналізували світовий досвід запро-вадження та дії системи страхування професійних ризиків. Наприклад, страхування професійної від-повідальності лікарів є дуже поширеним у Сполу-чених Штатах Америки. Однак, як свідчить досвід США, страхування відповідальності лікарів під-вищує вартість медичних послуг. Як було зазна-чено під час засідання, у такому випадку має місце «замкнуте коло», зі збільшенням вартості страху-вання збільшується вартість медичних послуг.

Аналізуючи перспективи розвитку страхування ризиків у медичній сфері в Україні учасники засі-дання відзначили той факт, що більшість медич-них закладів є державними чи комунальними. Сектор приватних медичних закладів в Україні, для яких є цікавим добровільне страхування ризи-ків лікарів, незначний. Тому цей фактор також є причиною повільного розвитку страхування про-фесійних ризиків лікарів в Україні.

Страхування професійної відповідальності лікарівСучасний стан та перспективи


Як відомо, у квітні цього року Верховна Рада України прийняла новий Кримінальний процесуаль-ний кодекс (далі – КПК). З набли-женням часу набрання чинності цим документом правники деда-лі більше звертають увагу на но-вовведення, що він запроваджує. Адже Кодекс реформує систему кримінального судочинства та докорінно змінює деякі аспекти кримінального процесу.

Черговий захід, присвячений обговоренню новел Криміналь-ного процесуального кодексу про-вела Асоціація правників Украї-ни (далі – АПУ). 20 вересня цього року відбулося спільне засідан-ня відділення АПУ в місті Києві й секції адвокатів та практикуючих юристів АПУ. Учасники засідання дослідили питання забезпечення та реалізації права підозрювано-го, обвинуваченого та підсудно-го на захист і обговорили основні аспекти роботи адвоката в умо-вах дії нового КПК.

Про звуження поняття «пору-шення права на захист» у новому Кодексі розповів адвокат Андрій Циганков. За його словами, но-вий КПК принципово не змінив самого підходу, він передбачає «право на захист», та не гарантує «права на виправдання». Адвокат підкреслив, що кримінально-про-цесуальне законодавство як за-конодавство суто формальне не направлене на захист прав, воно

спрямоване на їх обмеження. Серед досягнень КПК Андрій

Циганков відзначив надання можливості застосування євро-пейського права. Як було заува-жено, станом на сьогодні мало хто в Україні сприймає європей-ську практику. «А неадаптація тих чи інших положень європейсько-му праву дає достатню свободу дій для обвинувального напрям-ку слідства», – зауважив Андрій Циганков.

Правам адвоката в криміналь-ному процесі була присвячена до-повідь Віталія Сердюка, партне-ра АО «АКТІО». У своєму виступі пан Віталій зосередив увагу на практичних аспектах роботи ад-воката під час захисту суб’єктів господарської діяльності.

Серед випадків, коли необхід-на екстрена допомога адвоката із захисту суб’єкта господарської діяльності, Віталій Сердюк відмі-тив: надходження запиту слідчо-го або працівника оперативно-го підрозділу, виклик для участі

у слідчих діях, затримання, про-ведення обшуку та виїмки, арешт та вилучення майна. Як було за-значено, на практиці багато по-рушень прав клієнтів адвоката трапляється саме при затримані особи. Серед найчастіших пору-шень адвокат назвав: затриман-ня особи не уповноваженими на це посадовими особами; непро-ведення реєстрації затримання; затримання без складення про-токолу або постанови про затри-мання; затримання без законних підстав; неповідомлення роди-чів; відмова у допуску адвока-та. Віталій Сердюк надав пора-ди щодо алгоритму дій адвоката при виникненні таких порушень задля якнайефективнішого за-хисту прав клієнта. «На жаль, Ко-декс не надав стороні захисту но-вих прав, з якими можна сміливо йти до збільшення статистики ви-правдувальних вироків в Украї-ні», – резюмував свій виступ Ві-талій Сердюк.

Про запобіжні заходи, які пе-редбачає новоприйнятий КПК, розповів Тарас Лукаш, партнер ЮФ «Салком». Як було зазна-чено, новий Кодекс не передба-чає такого запобіжного заходу, як порука громадської органі-зації або трудового колективу, однак запроваджує такі нові за-ходи, як особисте зобов’язання та домашній арешт. Особисте зобов’язання полягає у покладен-ні на підозрюваного, обвинува-ченого зобов’язання виконува-ти покладені на нього слідчим

Права учасників кримінального провадженняОбговорення новел КПК


ФОТО НАДАНЕ ПРЕС-СЛУЖБОЮ АПУ

З наближенням часу набрання чинності новим КПК правники дедалі більше звертають увагу на нововведення, що він запроваджує

«НОВИЙ КОДЕКС НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ ТАКОГО

ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ, ЯК ПОРУКА ГРОМАДСЬКОЇ

ОРГАНІЗАЦІЇ АБО ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ, ОДНАК

ЗАПРОВАДЖУЄ ТАКІ НОВІ ЗАХОДИ, ЯК ОСОБИСТЕ

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ТА ДОМАШНІЙ АРЕШТ»


42 ПОДІЯ

У грецьких Афінах з 18 по 21 ве-ресня проходила 26-та Щорічна кон-ференція MARQUES (Асоціації власни-ків європейських товарних знаків). Від фірми «Пахаренко і партнери» у ро-боті заходу взяли участь генеральний директор Антоніна Пахаренко-Ан-дерсон, директор лондонського офі-су компанії Джон Андерсон, які є чле-нами MARQUES та входять до комітету MARQUES з питань боротьби з підроб-ками та незаконним паралельним ім-портом, а також керівник юридичного відділу фірми Ірина Севрюк.

Тема цьогорічної зустрічі – «Торго-вельні марки: знак епохи» обумови-ла детальне обговорення доповідача-ми питань, актуальних для власників брендів у 2012 році, а саме: вплив со-ціальних медіа-ресурсів та збільшен-ня кількості доменних імен, нові стра-тегії правозастосування і боротьба з підробками, а також останні новини у сфері використання торговельних марок третіми особами. Відбулися й традиційні семінари та доповіді про останні новини щодо діяльності ВОІВ та OHIM (Бюро з гармонізації на вну-трішньому ринку (торговельні марки та промислові зразки)) і практики Єв-ропейського суду.

Зокрема, голова Служби з обслу-говування ВОІВ, представник Міжна-родних реєстрів у Мадриді та Лісабоні, сектору Торговельних марок і промис-лових зразків Аста Вальдімарсдоттір (Asta Valdimarsdóttir) зробила доповідь про те, як зміни у мовному режимі Ма-дридської системи – а саме перехід від виключно французької мови до вико-ристання французької, англійської, а потім іспанської мови – вплинули на завантаженість ВОІВ у сфері реєстрації торговельних марок згідно з Мадрид-ською системою. Хоча система все ще залишається європоцентричною, част-ка зазначень у заявках європейських країн зменшується і незабаром може

становити менше 50%, що є вагомим показником зростання інтернаціоналі-зації використання цієї системи.

Зупинившись на статистичних да-них, голова Служби розповіла про зростання числа заявок, поданих за Мадридською системою, яка у 2011 році була на 6,5% більшою порівняно з 2010 роком, і таке зростання супро-воджувалося збільшенням кількості держав, вказаних у заявках. 76% по-даних заявок було подано англійською мовою, 22% заявок – французькою, і 2% – іспанською мовою. Це має пев-ний вплив на процес обробки заявок, оскільки ВОІВ повинна за рік переклас-ти близько 16 мільйонів слів.

Після цього пані Аста зупинилася на новій організаційній структурі підроз-ділу ВОІВ, відповідального за опрацю-вання заявок за Мадридською систе-мою, як з точки зору завдань ВОІВ, так і в контексті функціональних можли-востей. З адміністративної точки зору формування груп на основі розподілу за географічними регіонами вважається заходом, спрямованим на підвищення ефективності та сприяння обміну до-свідом. На сьогодні, зазначила допо-відач, групова схема роботи зареко-мендувала себе дуже добре. Говорячи про випадки невідповідності вимогам, варто зазначити, що їх кількість є дуже великою. Частка випадків, коли були порушені вимоги щодо класифікації, становить аж 23%. Цей показник міг би бути меншим, якби заявники час-тіше користувалися онлайн-класифі-катором ВОІВ. Більш тісна співпраця з країнами-членами та користувача-ми є також гарною ідеєю. Частка від-мов також значна – близько 22% (94% цієї кількості становлять попередні від-мови у зв’язку із заявками США, про-те в кінцевому результаті, рішення про остаточну відмову приймається щодо 21% таких заявок).

20 вересня в межах конференції MARQUES був проведений семінар під назвою «Часи без знаків», присвя-чений проблемам, пов’язаним із ви-користанням простої упаковки для

тютюнових виробів у світлі прав на торговельні марки, а також запропо-нованим поширенням такої практи-ки на інші галузі.

Одним із доповідачів був член Ради MARQUES Массімо Серпі (Massimo Serpi), центральною темою доповіді якого стало регулювання реклами тю-тюнових виробів і торгівлі ними. Пан Массімо підкреслив, що пачка цига-рок – це не мініатюрний рекламний щит, як його розглядали законотворці, а найменша одиниця продажу тютю-нових виробів. Нагадавши присутнім, що торговельна марка і «trade dress» – це об’єкти, на які споживачі поклада-ються при повторній покупці на осно-ві враження, отриманого від першої вдалої покупки, пан Массімо розкри-тикував точку зору, згідно з якою люди палять тому, що їх приваблює упаков-ка. Він зазначив, що брендинг впли-ває на вибір споживача, цигарку якої саме фірми палити, а не на те, палити чи ні взагалі.

Учасники семінару обговорили і не-гативні наслідки використання простої упаковки, зосередившись на прикла-дах, коли кожний випадок використан-ня простої упаковки слугує прецеден-

том для подальшого звуження сфери використання брендів. До таких на-слідків належить полегшення вироб-ництва підробок, оскільки за відсутнос-ті будь-яких брендових характеристик єдиним наявним інструментом конку-ренції буде зниження ціни, що зробить цигарки більш доступними для курців з

невеликими доходами. Якщо таку ж по-літику застосувати і для інших товарів, а не лише тютюнових виробів, зокрема для алкоголю, кондитерських виробів і продуктів харчування, то можна очі-кувати аналогічних наслідків.

Статті 17 та 20 Угоди про торговель-ні аспекти прав інтелектуальної влас-ності (TRIPS) також стали об’єктом ана-лізу. Ці положення покликані захищати використання торговельних марок у процесі торгівлі, зокрема стаття 20 пе-редбачає, що таке використання не по-винно невиправдано ускладнюватися спеціальними вимогами, такими, як використання разом з іншим знаком, використання у спеціальній формі або використання у такий спосіб, що шко-дить можливості відрізняти товари або послуги одного підприємства від іншо-го. Стаття 8 дозволяє країнам-членам при розробці законів здійснювати захо-ди, необхідні для захисту здоров’я, але за умови, що такі заходи відповідають положенням угоди TRIPS. Згадувалися й відповідні положення Паризької кон-венції, після чого аналізувалася охо-рона, яка надається власникам торго-вельних марок згідно із законами про права людини, які охороняють свободу слова та право володіти майном. На-приклад, у Рішенні Європейського суду у справі C-349/95 Loendersloot, у част. 24 зазначено, що споживач має право на встановлення походження товарів на основі можливості бачити торго-вельну марку, нанесену на ці товари.

Після цього серед учасників відбула-ся жвава дискусія про правові та прак-тичні аспекти використання простої упаковки не лише для тютюнових ви-робів, а й для інших споживчих товарів.

В останній день конференції про-звучала цікава доповідь президента OHIM Антоніо Кампіноса (Antonio Campinos), який, зокрема, розповів про інтеграцію Обсерваторії в OHIM, яка призвела до створення нового де-партаменту, очоленого Полом Майе-ром (Paul Mayer). Нагадаємо, що Об-серваторія була створена як частина Генерального директорату з питань

суддею, судом обов’язки. «Напри-клад, прибувати до визначеної служ-бової особи зі встановленою періодич-ністю, утримуватися від спілкування з певною особою, не відвідувати пев-ні місця», – відзначив Тарас Лукаш. У разі невиконання такого обов’язку до підозрюваного, обвинуваченого може бути застосований більш жорсткий за-побіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в роз-мірі від 0,25 розміру мінімальної заро-бітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Домашній арешт відповідно до нового КПК полягає в забороні

підозрюваному, обвинуваченому за-лишати житло цілодобово або у певний період доби. З метою контролю за пове-дінкою особи, яка перебуває під домаш-нім арештом, працівники органу вну-трішніх справ мають право з’являтися в її житло, вимагати надати пояснен-ня, використовувати електронні засо-би контролю.

У своїй доповіді Тарас Лукаш проа-налізував положення КПК щодо запо-біжних заходів та розповів, яким чи-ном вони можуть застосовуватись на практиці.

Вартим уваги є положення частини 3 статті 183 нового КПК, вважає партнер

ЮФ «Салком». Так, передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір заста-ви, достатньої для забезпечення вико-нання підозрюваним, обвинуваченим тих обов’язків, які будуть на нього по-кладені. «Напевно, це позитивний мо-мент», – зауважив Тарас Лукаш. Люди-на, яка знає, що відносно неї обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і визначено розмір застави, може внести кошти, і її повинні звіль-нити з-під варти в найкоротший строк. Однак негатив, на думку пана Лукаша,

полягає у великих розмірах застави, які передбачає КПК. Для людей такі суми можуть бути занадто великими.

На завершення засідання із допо-віддю на тему «Угода з правосуддям: реалії та сьогодення» виступив Євген Солодко, голова Комітету АПУ з кримі-нального та кримінально-процесуаль-ного права, Керуючий партнер АО «АГ «Солодко і партнери», який розповів про положення нового КПК щодо угод у кримінальному провадженні. На дум-ку пана Солодка, такі положення КПК можуть призвести до того, що велика кількість злочинців залишиться непо-караними.

Торговельні марки: знак епохи26-та Щорічна конференція MARQUES

«УЧАСНИКИ СЕМІНАРУ ОБГОВОРИЛИ І НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ

ВИКОРИСТАННЯ ПРОСТОЇ УПАКОВКИ, ЗОСЕРЕДИВШИСЬ НА ПРИКЛАДАХ,

КОЛИ КОЖНИЙ ВИПАДОК ВИКОРИСТАННЯ ПРОСТОЇ УПАКОВКИ

СЛУГУЄ ПРЕЦЕДЕНТОМ ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ЗВУЖЕННЯ СФЕРИ

ВИКОРИСТАННЯ БРЕНДІВ»

За інформацієюППФ «Пахаренко і партнери»


43ПОДІЯ

20–23 вересня 2012 року на узбереж-жі Чорного моря, у місті Севастополі, відбулася Всеукраїнська осіння прав-нича школа. Базою для Школи став Се-вастопольський інститут банківської справи, який є структурним підрозді-лом Української академії банківської справи Національного банку України. Севастопольський інститут банківської справи представляє собою зразок но-вого типу вищого навчального закла-ду, який поєднує багаторічні здобут-ки і традиції вітчизняної вищої освіти з кращими досягненнями іноземних, насамперед європейських універси-тетів. Комплекс споруд інституту, роз-ташований у мальовничому куточку південнокримського Причорномор’я, забезпечує повноцінне навчання сту-дентів, плідну працю професорсько-ви-кладацького складу, постійне оздоров-лення та духовно-культурний розвиток. Завдяки підтримці керівництва інсти-туту всі учасники школи отримали чу-дові умови для навчання, проживання та дозвілля.

Традиційно організатором заходу виступила Координаційна рада моло-дих юристів України при Міністерстві юстиції України. Захід відбувся за по-тужного сприяння Міністерства юсти-ції України та Координатора проектів ОБСЕ в Україні, а також Севастополь-ського інституту банківської справи Української академії банківської спра-ви Національного банку України за під-тримки Головного управління юсти-ції у м. Севастополі та Всеукраїнської громадської організації «Ліга народ-них адвокатів».

Школа зібрала молодих правників та студентів юридичних факультетів з різних куточків України. На офіцій-ному відкриті виступили та привіта-ли учасників: голова Координаційної ради молодих юристів України при Мі-ністерстві юстиції України А.П. Бутен-ко, директор Севастопольського інсти-туту банківської справи Української

академії банківської справи Національ-ного банку України В.І. Огнієнко, на-чальник Головного управління юстиції у м. Севастополі О.Ф. Ковітіді, націо-нальний спеціаліст проектів Коорди-натор проектів ОБСЄ в Україні Надія Скрипка.

Як зазначив ініціатор та координа-тор проекту Андрій Бутенко, проект правничих шкіл запроваджений для підняття професійного рівня підготов-ки молодих юристів, по суті, це май-данчик для передачі вмінь та навичок від відомих практиків молодшим коле-гам. Разом з тим це чудова нагода здо-бути нових друзів та посилити профе-сійні зв’язки.

Під час заходу учасники прослуха-ли серію теоретичних та практичних майстер-класів від відомих юристів, представників органів юстиції та про-фесійних тренерів з особистого роз-витку. Дізналися про соціальну роль юристів у сучасних умовах розбудови держави, роботу Міністерства юстиції України, Координаційної ради молодих юристів, органів адвокатури та нотарі-ату, громадських об’єднань правників.

Майстрами Осінньої школи висту-пили: голова Координаційної ради мо-лодих юристів України при Міністерстві

юстиції України Андрій Бутенко; на-чальник Управління координації пра-вової роботи та правової освіти Депар-таменту реєстрації та систематизації нормативних актів, правоосвітньої ді-яльності Міністерства юстиції України Оксана Юхта; перший заступник на-чальника Головного управління юс-тиції у м. Києві Ніна Кравченко; за-служений юрист України, приватний нотаріус Тетяна Секістова; головний спеціаліст відділу антикорупційної по-літики Департаменту антикорупцій-ного законодавства та законодавства про правосуддя Міністерства юсти-ції України Олександр Садовський; голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури Володимир Висоцький; Керуючий партнер ЮФ Legitimus Ми-кола Очкольда; правозахисник, адво-кат Михайло Бєлкін.

Але й самі учасники мали мож-ливість поділитися власними думка-ми щодо розвитку правової освіти та юридичної професії в Україні. З цією метою 23 вересня був проведений V Всеукраїнський форум студентів-прав-ників, приурочений до Всеукраїнсько-го тижня правових знань. Участь у фо-румі взяли представники всіх регіонів України, та наймасовішими, звичайно,

були представники навчальних закла-дів Криму. Модератором форуму висту-пив заступник голови Координаційної ради молодих юристів України при Мі-ністерстві юстиції України Євген Ко-торабай. Крім насиченої навчальної програми учасники школи отримали чудову можливість відпочити в одному з найгарніших міст Кримського півост-рову – Севастополі, відкрити для себе його дивовижну історію. Організато-рами Школи були запропоновані екс-курсії до стародавнього міста Херсо-неса та сонячної Балаклави, виїзд на оглядовий майданчик Сапун-гори та до Музею «холодної війни».

На завершення заходу з промовами виступили організатори, які підкрес-лили важливість таких заходів для су-часної молоді, цінність тієї інформації, яку отримали учасники Школи, і поба-жали всім присутнім наполегливо вдо-сконалювати свої професійні якості та максимально залучатися до соціаль-них проектів. Ну і як зазвичай кожен з-понад 100 учасників отримав серти-фікати Всеукраїнської осінньої прав-ничої школи.

Наостанок хотілося б побажати успі-ху наступному освітньому проекту Ко-ординаційні ради – «Зимовій школі»!

внутрішнього ринку і послуг Євроко-місії (Commission’s Internal Market and Services Directorate General) у квітні 2009 року і мала назву «Європейська Обсер-ваторія з питань підробок і піратства». За пропозицією Єврокомісії, яка була підтримана Європейським парламен-том та Радою, з 5 червня 2012 року Об-серваторію було повністю передано під управління OHIM. Сьогодні Європей-ська Обсерваторія з питань порушень прав інтелектуальної власності (The European Observatory on Infringements of Intellectual Property Rights) – це група експертів і представників державного

та приватного сектору, які зацікавлені у сприянні проведенню дискусій з ак-туальних питань, досліджень, спілку-ванню, створенню прогресивних до-поміжних ІТ-засобів, та поширенню передової практики у сфері інтелек-туальної власності.

Антоніо Кампінос розповів, що нара-зі OHIM активно займається оновлен-ням свого сайту, яке стосуватиметься не лише його структури і наповнення, але й онлайн-засобів. Початок роботи Обсерваторії передбачає необхідність започаткування спеціальних навчаль-них програм, обмін інформацією між

представниками державного і приват-ного секторів. Планується, що Обсер-ваторія стане центром інформації про інтелектуальну власність і порушення прав інтелектуальної власності. Пан Кампінос наголосив на необхідності збору статистичних даних про наслід-ки від порушень прав інтелектуальної власності. Обсерваторія забезпечува-тиме користувачів інструментами, не-обхідними для завантаження інфор-мації про свої права інтелектуальної власності на відповідний сайт, і ці ін-струменти будуть поєднані з пошуко-вим ресурсом TMView.

Також пан Кампінос повідомив, що, незважаючи на економічний спад, OHIM отримала рекордну кількість за-явок на реєстрацію торговельних ма-рок і промислових зразків та висловив радість з приводу зростання швидкості прийняття рішень. Згадав президент OHIM і про перегляд Практичних по-сібників як засобів підвищення перед-бачуваності рішень установи.

Загалом, цьогорічна конференція MARQUES, як і завжди, була сповне-на актуальної інформації і плідних зу-стрічей, за що велике спасибі її орга-нізаторам.

Осіння правнича школа в СевастополіРезультати навчання молодих правників

Анастасія СбоєваСтудентка магістратури Донецького державного університету управління

ФОТО НАДАНЕ ОРГАНІЗАТОРАМИ

Проект правничих шкіл запроваджений для підвищення професійного рівня підготовки молодих юристів, по суті, це майданчик для передачі вмінь та навичок від відомих практиків молодшим колегам. Разом з тим це чудова нагода здобути нових друзів та посилити професійні зв’язки


44 РІШЕННЯ СУДУ

Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1626/2011)

1. Надання і одержання резиден-тами кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцен-зії, якщо банк має відповідну гене-ральну ліцензію Національного банку України на здійснення таких операцій.

Місцевий господарський суд, з

яким погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на пункт 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 № 15-93 (далі – Декрет) визнав недійсним кредитний договір у зв’язку з відсутністю у банку від-повідної індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, вико-ристання іноземної валюти як засобу платежу.

При цьому наявність генеральної ліцензії на здійснення банком валют-них операцій не взято до уваги.

Скасовуючи судові рішення у справі та передаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України виходив з такого.

Згідно зі статтею 5 Декрету Наці-ональний банк України видає інди-відуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним бан-кам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребу-ють індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регу-лювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здій-снення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно з пунктом 4 статті 5 Декрету індивідуальної ліцен-зії потребують в тому числі й опера-ції щодо надання і одержання рези-

дентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законо-давством межі. Проте чинне зако-нодавство зазначених обмежень не встановлює, а відтак названа норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Водночас відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України інди-відуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території Укра-їни як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національ-ного банку України від 14.10.2004 № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма сто-сується лише тих операцій уповно-важеного банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію

та письмовий дозвіл на здій-снення операції з валютними ціннос-тями) [постанова Вищого господар-ського суду України від 18.11.2009 № 9/70пд].

2. Іпотекою забезпечуються

реально існуючі зобов’язання та вимоги, які можуть виник-нути в майбутньому, у тому числі зобов’язання на підставі генераль-ного договору на здійснення кре-дитування та проведення інших активних банківських операцій.

Між позичальником і банком

було укладено генеральний договір на здійснення кредитування і прове-дення інших активних банківських операцій та іпотечний договір, за яким забезпечено вимоги іпотеко-держателя за генеральним догово-ром. У подальшому в рамках гене-рального договору була відкрита кредитна лінія згідно з укладеним сторонами кредитним договором.

За позовом позичальника місце-вий господарський суд визнав недій-сним з моменту укладення іпотечний договір у зв’язку з тим, що його умо-вами було забезпечено виконання зобов’язання, визначеного генераль-ним договором і яке не існувало на момент укладення такого договору, що є порушенням частини четвер-тої статті 3 Закону України «Про іпо-теку».

Постановою апеляційного госпо-дарського суду рішення суду першої інстанції скасовано на підставі того, що зміст іпотечного договору містить всі істотні умови, передбачені стат-тею 18 Закону України «Про іпотеку», та забезпечує дійсні та реальні пра-вочини, які укладені сторонами на виконання генерального договору.

Вищий господарський суд Укра-їни з урахуванням правових пози-цій, викладених у постанові Верхо-вного Суду України від 22.11.2010 № 51/547, погодився з висновком суду апеляційної інстанції, зазна-чивши таке.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодав-ства, а також моральним засадам сус-пільства. Правочин має бути спрямо-ваний на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 573 Цивіль-ного кодексу України заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Частиною четвертою статті З Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дій-сного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в май-бутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Якщо вимога з а основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотеч-ного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шля-хом надання критеріїв, які дозволя-ють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання (частина друга статті 7 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпе-чуються виключно реально існуючі зобов’язання та вимоги, які можуть

виникнути в майбутньому на підставі чинних договорів.

Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» визначено істотні умови, які повинен містити договір іпотеки.

Як встановлено судами, банком та позичальником було укладено генеральний договір про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій.

У подальшому сторонами було укладено кредитний договір, який є невід’ємною частиною генераль-ного договору і в якому зазначено конкретні суми кредитування, строки надання кредитних коштів, про-центні ставки за користування кре-дитом, відповідальність сторін та інші істотні умови.

Банком (іпотекодержатель) та позичальником (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, відпо-відно до умов якого забезпечува-лися вимоги іпотекодержателя за генеральним договором, до якого було внесено зміни та доповнення іншим договором. Згідно із зазначе-ними договорами сторонами було визначено зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та його реєстраційні дані відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено істотні умови договору іпотеки.

У зв’язку з викладеним Вищий господарський суд України дій-шов висновку про те, що оспорю-ваний іпотечний договір (з ураху-ванням змін та доповнень) містив усі істотні умови, передбачені стат-тею 18 Закону України «Про іпотеку», та забезпечував вимогу банку як іпотекодержателя за чинним гене-ральним договором, що не супере-чить положенням частини четвертої статті 3 названого Закону (постанова Вищого господарського суду України від 19.01.2011 № 51/547).

3. Дія мораторію на задоволення

вимог кредиторів банку не поши-рюється на нарахування інфляцій-них втрат на суму боргу та процен-тів річних, оскільки відповідні суми входять до складу грошового зобов’язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне вико-нання грошового зобов’язання.

Рішенням місцевого господар-

ського суду частково задоволено позов прокурора, поданий в інтересах

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ «ЮРИДИЧНА ГАЗЕТА» ПРОДОВЖУЄ СЕРІЮ ПУБЛІКАЦІЙ, ПРИСВЯЧЕНИХ ВИСВІТЛЕННЮ АКТУАЛЬНИХ СУДОВИХ РІШЕНЬ. ВСІ ПУБЛІКАЦІЇ НОСЯТЬ НЕОФІЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР, ОДНАК ТЕКСТ РІШЕННЯ ВЗЯТИЙ З ОФІЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ І НЕ ПІДДАВАВСЯ РЕДАКТОРСЬКІЙ ОБРОБЦІ

Про деякі питання практики вирішення спорів за участю банків

(за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим

господарським судом України)

У порядку інформації та для врахування у розгляді справ надається огляд вирішених господарськими судами України спорів за участю банків, судові рішення в яких переглянуто в касаційному порядку Вищим госпо-дарським судом України.


45РІШЕННЯ СУДУ

держави в особі фінансового управ-ління державної адміністрації до банку щодо стягнення сум інфляцій-них втрат, процентів річних та пені у зв’язку з неповерненням у визначе-ний строк банківського вкладу.

Відмовляючи в задоволенні час-тини позовних вимог, господарський суд послався на те, що, інфляційні втрати та частина процентів річних нараховані позивачем за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. У стягненні пені від-мовлено в зв’язку з тим, що сто-ронами не було укладено угоди у письмовій формі про можливість її стягнення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний гос-подарський суд стягнув з банку в повному розмірі інфляційні втрати і проценти річних за весь період нарахування, мотивуючи це тим, що інфляційні втрати та проценти річних не можна віднести до штраф-них санкцій, які не нараховуються під час дії мораторію.

Вищий господарський суд Укра-їни залишив постанову апеляційного господарського суду без змін, вихо-дячи з такого.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне вико-нання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно зі статтею 85 Закону Укра-їни «Про банки і банківську діяль-ність» протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед креди-торами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових пла-тежів).

Постановою Правління Націо-нального банку України призначено тимчасову адміністрацію банку стро-ком на один рік та введено морато-рій на задоволення вимог кредито-рів строком на шість місяців.

За статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкці-ями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господар-ських відносин зобов’язаний спла-тити у разі невиконання або нена-лежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивіль-

ного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від про-строченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений догово-ром або законом.

Передбачене законом право кре-дитора вимагати сплати боргу з ура-хуванням індексу інфляції та процен-тів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні мате-ріальних втрат кредитора від знеці-нення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні втрати та проценти річних входять до складу грошо-вого зобов’язання і не ототожню-ються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

При цьому положення статті 625 Цивільного кодексу України засто-совуються до боржника у разі пору-шення ним грошового зобов’язання незалежно від наявності вини у його діях (постанова Вищого господар-ського суду України від 05.08.2010 № 4/719).

З висновками Вищого господар-ського суду України погодився й Вер-ховний Суд України, який за резуль-татами перегляду постанови Вищого господарського суду залишив її без змін (постанова Верховного Суду України від 08.11.2010 № 4/719).

4. У разі відсутності в договорі

банківського рахунку умов щодо розміру процентів за користу-вання грошовими коштами клі-єнта та неприйняття вкладів на вимогу банк зобов’язаний випла-тити проценти в розмірі обліко-вої ставки Національного банку України.

Рішенням господарського суду,

залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, задово-лено позов фізичної особи – підпри-ємця до банку про стягнення від-сотків за користування грошовими коштами на його поточному рахунку.

Господарськими судами було вста-новлено, що:

– банком на підставі договору на розрахунково-касове обслугову-вання, укладеного з фізичною осо-бою – суб’єктом підприємницької діяльності, було відкрито поточний рахунок;

– відповідно до укладеного дого-вору банк зобов’язався здійснювати нарахування відсотків за залишками вільних коштів на рахунку клієнта, зараховувати їх на рахунок клієнта в останній робочий день місяця відпо-відно до тарифів банку та проводити нарахування відсотків за незнижу-вальними залишками вільних коштів на рахунку клієнта і зараховувати їх на рахунок клієнта в останній робо-чий день місяця відповідно до тари-фів банку;

– у переліку послуг з розрахун-кового обслуговування договором передбачалося також перерахування відсотків на залишки на рахунках та відсотків на поточні залишки по рахунках, проте розмір нарахування відсотків не визначено.

За результатами перегляду судо-вих рішень у касаційному порядку Вищий господарський суд України, врахувавши правові позиції, викла-дені у постанові Верховного Суду України від 13.12.2010 № 2-11/994-2010, залишив без зміни постанову суду апеляційної інстанції, зазна-чивши таке.

Відповідно до статті 1066 Цивіль-ного кодексу України за догово-ром банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зарахо-вувати на рахунок, відкритий клі-єнтові (володільцеві рахунка), гро-шові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відпо-відних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використову-вати грошові кошти на рахунку клі-єнта, гарантуючи його право без-перешкодно розпоряджатися цими коштами.

Частиною четвертою статті 1068 Цивільного кодексу України передба-чено, що клієнт зобов’язаний спла-тити плату за виконання банком опе-рацій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 1070 Цивільного кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банків-

ського рахунка або законом.Отже, договір банківського

рахунку є відплатним для кож-ної із сторін, у зв’язку з чим банк зобов’язаний за користування гро-шовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплатити йому проценти, а клієнт – оплатити банку послуги з розрахунково-касового обслуговування рахунку.

Частиною другою статті 1070 Цивільного кодексу України перед-бачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, спла-чуються банком у розмірі, встанов-леному договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, – у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

У розгляді справи господарськими судами встановлено, що умовами укладеного сторонами договору на розрахунково-касове обслуго-вування передбачено зобов’язання банку сплачувати проценти за корис-тування грошовими коштами клі-єнта, проте не визначено їх розмір, а також те, що відповідачем вклади на вимогу юридичних або фізичних осіб не приймалися.

Відповідно до статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відно-сини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законо-давства або договором, вони регу-люються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивіль-ного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно з частиною першою статті 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановле-ному договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов’язаний виплачувати проценти у розмірі облі-кової ставки Національного банку України.

За відсутності визначення дого-вором банківського рахунка роз-міру процентів за користування банком грошовими коштами клі-єнта та неприйняття банком вкладів на вимогу банк зобов’язаний випла-тити проценти в розмірі облікової ставки Національного банку Укра-їни (постанова Вищого господар-ського суду України від 15.02.2011 № 2-11/994-2010).

Голова Вищого господарського суду України В. Татьков


46 РІШЕННЯ СУДУ

Справа № 17/408 19 липня 2012 року

У С Т А Н О В И Л :

В Хозяйственный суд города Киева обратилось с иском Общество с ограниченной ответственностью «Фабрика «Акация» (далее – ООО «Фабрика «Акация») к Публичному акционерному обществу «Государ-ственный экспортно-импортный банк Украины» (далее – ПАТ «Укрэк-симбанк») и Государственной кор-порации «Банк развития и внеш-неэкономической деятельности (Внешэкономбанк)» (далее –Внешэко-номбанк) о взыскании 58882829,44 грн.

Решением Хозяйственного суда г. Киева от 23.01.2012р. по делу № 17/408 прекращено производ-ство по делу в части взыскания 11816641,09 грн., что эквивалентно 1481970,64 дол. США заблокирован-ных средств с ПАТ «Укрэксимбанк»; отказано в части взыскания с ПАТ «Укрэксимбанк» 47 066188,84 грн., что эквивалентно 5902752,69 дол. США процентов, за использование чужих средств; прекращено произ-водство по делу в части взыскания 11816641,09 грн., что эквивалентно 1481970,64 дол. США заблокирован-ных средств, и 47066188,84 грн., что

эквивалентно 5902752,69 дол. США процентов за использование чужих средств, с Внешэкономбанка.

Постановлением от 04.04.2012г. Киевского апелляционного хозяй-ственного суда оставлено без изме-нений решение Хозяйственного суда города Киева от 23.01.2012 г. по делу № 17/408.

Не соглашаясь с принятыми судебными актами, ООО «Фабрика «Акация» обратилось в Высший хозяйственный суд Украины с кас-сационной жалобой, в которой про-сит отменить решение суда первой инстанции и постановление суда апелляционной инстанции и при-нять новое решение об удовлетво-рении исковых требований в пол-ном объеме.

При этом ООО «Фабрика «Ака-ция» ссылается на то, что обжалуе-мые судебные акты противоречат положениям действующего зако-нодательства, нарушают права и законные интересы истца, приняты с нарушением норм материального и процессуального права и неполным выяснением обстоятельств, имею-щих значение для дела.

В отзывах на кассационную жалобу ответчики выразили несо-

гласие с изложенными в ней дово-дами, считают обжалуемые судебные акты законными и обоснованными, а кассационную жалобу –не подле-жащей удовлетворению.

Согласно распоряжения и.о. секре-таря четвертой судебной палаты Выс-шего хозяйственного суда Украины от 17.07.2012 г. в связи с отпуском судьи Могила С.К., дело рассматри-вается коллегией судей в составе: председательствующего судьи – Кон-дратовой И.Д., судей – Вовка И.В., Стратиенко Л.В.

Изучив материала дела, обсудив доводы кассационной жалобы, выслу-шав представителей сторон, прове-рив в порядке ст. 1117 ХПК Украины правильность применения хозяй-ственными судами норм матери-ального и процессуального права, суд кассационной инстанции при-шел к выводу о том, что обжалуемые решение и постановление не подле-жат отмене в связи со следующим.

Согласно ст. ст. 168 ГК Украин-ской ССР от 18.07.1963 года пла-тежи по денежным обязательствам между государственными, коопера-тивными и другими организациями, если другое не установлено законо-дательством Союза ССР, осуществля-ются через Государственный банк СССР и другие кредитные учрежде-ния в порядке, который определя-ется законодательством Союза ССР.

В соответствии с п. 1 Инструк-ции «О порядке открытия и ведения внешнеэкономбанком СССР валют-ных счетов, учета и использования средств валютных фондов объеди-нений, предприятий и организа-ций» № 5 от 27.03.1989 года (далее – Инструкция № 5) Внешэкономбанк СССР в соответствии со своим Уста-вом принимает средства в иностран-ной валюте на счета и во вклады от советских организаций, осуществля-ющих внешнеэкономическую дея-тельность, и устанавливает поря-док открытия и ведения этих счетов и условия размещения во вклады в банке средств в иностранной валюте.

В п. 9 Инструкции № 5 предус-мотрено, что учреждения Внешэ-кономбанка СССР открывают теку-щие балансовые валютные счета государственным и общественным предприятиям, объединениям и дру-гим организациям, имеющим в банке внебалансовые валютные счета, про-изводственным кооперативам, их союзам (объединениям), продукция (работы, услуги) которых обладает

конкурентноспособностью на внеш-нем рынке, а также внешнеэкономи-ческим организациям различного вида, создаваемым на доброволь-ной основе (межотраслевым объе-динениям, консорциумам, разноо-бразным ассоциациям, акционерным обществам, торговым домам и дру-гим организациям с участием произ-водителей продукции (работ, услуг), внешнеэкономических объединений и иных организаций).

Как следует из материалов дела и установлено судами, во исполнение требований ст. 168 ГК Украинской ССР от 18.07.1963 года и Инструкция № 5, Одесское производственно-тор-говое швейно-галантерейное объе-динение «Акация» открыло валют-ный банковский расчетный счет № 860070308/001 в отделении Вне-шэкономбанка СССР в г. Одесса.

На данном расчетном счету нака-пливались валютные средства для расчетов по контрактным обяза-тельствам № 777 от 17.12.1990 года с итальянской фирмой «Едильтер», осуществлявшей строительство фабрики. Для платежей по кон-тракту на р/р ОВТШГО «Акация» была накоплена валюта в размере 1504055 долларов США. Однако, указанные средства не были пере-ведены фирме «Едильтер», поскольку в соответствии с решением Межго-сударственного совета по надзору за обслуживанием долга и использо-ванием активов СССР от 17.12.1991 года, Внешэкономбанком СССР были приостановлены все виды платежей за границу в свободноконвертируе-мой валюте.

Согласно п. 6 Постановления Пре-зидиума Верховного Совета РФ от 13.01.1992 года № 2172-1 «О банке внешнеэкономической деятельно-сти СССР» все открытые в Внешэко-номбанке валютные счета юридиче-ских и физических лиц – резидентов СССР, были заблокированы.

Судами установлено, что ООО «Фабрика «Акация» создано в резуль-тате реорганизации, путем преоб-разования в ЗАО фирма «Акация», которая, в свою очередь является правопреемником Общества поку-пателей Одесского производственно-торгового швейно-галантерейного объединения, которому по договору купли-продажи от 30.04.1993 года принадлежит целостный имуще-ственный комплекс Одесского произ-водственно-торгового швейно-галан-терейного объединения «Акация».

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ «ЮРИДИЧНА ГАЗЕТА» ПРОДОВЖУЄ СЕРІЮ ПУБЛІКАЦІЙ, ПРИСВЯЧЕНИХ ВИСВІТЛЕННЮ АКТУАЛЬНИХ СУДОВИХ РІШЕНЬ. ВСІ ПУБЛІКАЦІЇ НОСЯТЬ НЕОФІЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР, ОДНАК ТЕКСТ РІШЕННЯ ВЗЯТИЙ З ОФІЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ І НЕ ПІДДАВАВСЯ РЕДАКТОРСЬКІЙ ОБРОБЦІ

П О С Т А Н О В АІ М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Высший хозяйственный суд Украины в составе коллегии судей:

Председательствующего судьи: Кондратовой И.Д. (докладчик),судей: Вовка И.В., Стратиенко Л.В.,рассмотрев кассационную жалобу Общества с ограниченной ответственностью «Фабрика «Акация»

на постановление Киевского апелляционного хозяйственного суда от 04.04.2012 г. и решение Хозяйственного суда города Киева от 23.01.2012 г.

по делу № 17/408 Хозяйственного суда города Киевапо иску Общества с ограниченной ответственностью «Фабрика «Ака-

ция», г. Одесса к ответчикам 1. Публичному акционерному обществу «Государственный экс-

портно-импортный банк Украины», г. Киев2. Государственной корпорации «Банк развития и внешне-

экономической деятельности (Внешэкономбанк)», г. Москва

о взыскании 58 882 829,44 грн.

при участии представителей сторон:Истца – Павлишин А.И.,Ответчика 1 – Липская Н.В.,Ответчика 2 – Митусова Л.Н., Волков В.В.,Согласно статьи 3 Хозяйственного процессуального кодекса (далее –

ХПК) Украины и статьи 21 Закона Украины «О языках в Украинской ССР», учитывая то, что ответчик 2 находится на территории Российской Феде-рации, судопроизводство осуществляется на русском языке.

Друкується мовою оригіналу


47РІШЕННЯ СУДУ

Истец полагает, что Внешэко-номбанк является правопреемни-ком Внешэкономбанка СССР, а ПАТ «Укрэксимбанк» – Внешэкономбанка на территории Украины, поэтому они несут солидарную ответствен-ность перед истцом в части обя-занности вернуть деньги в сумме 1481970, 64 дол. США., заблокиро-ванных на валютном банковском расчетном счету № 860070308/001 в отделении Внешэкономбанка СССР в г. Одесса, в связи с чем, обратился в Хозяйственный суд г. Киева с соот-ветствующими исковыми требова-ниями. Прекращая производство по делу в части взыскания 11816641,09 грн., что эквивалентно 1481970,64 дол. США заблокированных средств с ПАТ «Укрэксимбанк», суд первой инстанции исходил из того, что реше-нием Высшего арбитражного суда Украины от 15.04.1998 года по делу № 90/3 уже был решён спор между теми же сторонами, о том же пред-мете и по тем же основаниям, что и спор по делу № 17/408.

Отказывая в удовлетворении заяв-ленных требований к ПАТ «Укрэк-симбанк» о взыскании 47056188, 84 грн., что эквивалентно 5902752, 69 дол. США, процентов за пользова-ние чужими денежными средствами, местный хозяйственный суд первой инстанции исходил из того, что у ПАТ «Укрэксимбанк» отсутствует обяза-тельство по уплате процентов, так как Укрэксимбанк не является долж-ником истца.

Судебная коллегия с указанными выводом суда соглашается, считает его правильным, основанным на материалах дела и законе, исходя из следующего.

Так, судами установлено, что 15.04.1998 года Высший арбитраж-ный суд Украины принял решение, которым по вновь открывшимся обстоятельствам отменил решение по делу № 90/3 от 17.08.1994 года, в удовлетворении иска прокурора Цен-трального района г. Одессы в инте-ресах Одесского производственно-торгового швейно-галантерейного объединения «Акация» к Государ-ственному экспортно-импорт-ному банку Украины о взыскании 1654460, 00 дол. США отказал.

При этом, Высший арбитражный суд Украины установил, что Укрэк-симбанк не является должником истца, так как текущий валютный счёт № 860070308, на котором учи-тывалась изымаемая сумма средств, был открыт не в Укрэксимбанке, а в отделении Внешэкономбанка СССР в г. Одессе.

Права и обязанности относи-тельно средств украинских физиче-

ских и юридических лиц, которые имели валютные счета в национали-зированных Украинской ССР учреж-дениях Внешэкономбанка перешли к государству, а не к Укрэксимбанку. Укрэксимбанк был создан 23.01.1992 году. Государство передало вновь соз-данному банку структурные отде-ления Внешэкономбанка СССР, которые были расположены на тер-ритории Украины (п. 3 Указа Пре-зидента Украины от 3 января 1992 года), пассивы же этих отделений Укрэксимбанка не передавались, о чем свидетельствует Указ Пре-зидента № 402 от 30.05.1995 года. Общая сумма задолженности Вне-шэкономбанка СССР перед юриди-ческими лицами Украины составляет около 700 млн. дол. США. В эту сумму включена и задолженность по счету № 860070308 ОВТШГО «Акация» в сумме 1516722,44 дол. США.

Таким образом, принимая во внимание, что спор между ООО «Фабрика «Акация», которое явля-ется правопреемником Одесского производственно-торгового швейно-галантерейного объединения «Ака-ция» и ПАТ «Укрэксимбанк», которое является правопреемником Госу-дарственного экспортно-импорт-ного банка Украины, о взыскании средств, заблокированных на счету № 860070308 в Одесском отделении Внешэкономбанка СССР ОВТШГО «Акация», решён и этим решением также установлено, что Укрэксим-банк не является должником истца по возврату денег, заблокированных на валютном банковском расчетном счету № 860070308/001 в отделении Внешэкономбанка СССР в г. Одесса, местный хозяйственный суд право-мерно прекратил, в соответствии с п. 2 ч. 2 ст. 80 ХПК Украины, произ-водство по делу в части взыскания с ПАТ «Укрэксимбанк» – 11816641, 09 грн., что эквивалентно 1481970, 64 дол. США, и отказал во взыскании с него 47056188, 84 грн., что экви-валентно 5902752, 69 дол. США, процентов за пользование чужими денежными средствами.

Прекращая производство по делу согласно п. 1 ч. 1 ст. 80 ХПК Укра-ины, суд руководствуясь соглаше-нием между Российской Федерацией и Украиной о дальнейшем разви-тии межгосударственных отноше-ний от 23.06.1992 года, пришел к выводу о том, что дело по иску ООО к Внешэкономбанк о взыскании 11816641, 09 грн., что эквивалентно 1481970, 64 дол. США, заблокирован-ных на счету № 860070308 во Вне-шэкономбанке СССР и 47066188, 84 грн., что эквивалентно 5902752, 69 дол. США, процентов за пользование

средствами заблокированными на счету № 86007Q308 во Внешэконом-банке СССР, не подлежит рассмотре-нию в хозяйственных судах Украины.

По мнению судебной коллегии, вывод суда о прекращении производ-ства по делу в этой части является правильным, соответствует действу-ющему законодательству и матери-алам дела.

Согласно п. 4 Постановления Пре-зидиума Верховного Совета РФ от 13.01.1992 года № 2172-1 «О банке внешнеэкономической деятельно-сти СССР» было предусмотрено соз-дание комиссии с участием предста-вителей бывших республик Союза ССР по приему активов и пассивов Внешэкономбанка СССР и их после-дующей передаче соответствующим правопреемникам.

Определяя общий подход к реше-нию проблемы урегулирования суще-ствующей задолженности бывшего СССР, пунктом 7 Соглашения между Российской Федерацией и Украиной о дальнейшем развитии межгосудар-ственных отношений от 23.06.1992 г. Российская Федерация и Украина договорились, что создадут согла-сованный механизм обслуживания внутреннего долга бывшего СССР, образовавшийся вследствие изъя-тия валютных средств предприятий и организаций союзным правитель-ством.

В дальнейшем, протоколом между правительством Российской Феде-рации и правительством Украины по вопросам внешнего долга и акти-вов бывшего СССР от 23.11.1992 года предусмотрено, что Украина пере-дает, а Российская Федерация при-нимает на себя права и функции по управлению внешним долгом и финансовыми активами бывшего Союза ССР в части, приходящейся на долю Украины, до заключения меж-государственного соглашения. Рос-сийская Федерация и Украина решат все вопросы, связанные с правопре-емством в отношении долгов и акти-вов бывшего СССР, на двусторонней основе путем заключения отдельного межгосударственного договора, имея в виду подписать такой договор до 31.12.1992 года. В случае неподписа-ния такого договора каждая из двух сторон имеет право письменно зая-вить о том, что она не является свя-занной положениями пункта 1 насто-ящего протокола.

Разрешая спор, суды установили, что каких – либо соглашений, опре-деляющих судьбу поступивших до 31.12.1991 года валютных вкладов клиентов Внешэкономбанка и регла-ментирующих вопросы возмещения средств в отношения юридических

лиц –резидентов Украины, до насто-ящего времени не заключалось.

Отсутствуют также соглашения и акты Содружества, которые бы отно-сили споры о возмещении убытков юридических лиц, возникших в связи с блокированием их валютных сче-тов во Внешэкономбанке СССР и его филиалов после распада быв-шего СССР, к подсудности каких-либо судебно-арбитражных органов государств – участников Содружества независимых государств.

При указанных обстоятельствах суды пришли к правильному выводу о том, что вопросы, связанные с вну-тренним валютным долгом быв-шего СССР выходят за рамки отно-шений хозяйствующих субъектов, носят публично -правовой харак-тер и могут быть решены только на межправительственном уровне Рос-сии и Украины, а исковые требова-ния о взыскании с Внеэкономбанка заблокированных денежных средств и процентов за использование чужих средств, не подлежат рассмотрению в хозяйственных судах Украины.

Фактические доводы кассацион-ной жалобы повторяют позицию истца при обращении в суд с иско-выми требованиями и апелляцион-ной жалобой, были предметом иссле-дования и оценки судов предыдущих инстанций, правильность выводов судов не опровергают и не содержат предусмотренных законом основа-ний для отмены решения.

При таких обстоятельствах осно-вания для отмены обжалуемых судеб-ных актов и удовлетворения кассаци-онной жалобы отсутствуют. Нормы права при рассмотрении дела при-менены правильно, нарушения про-цессуальных норм, влекущие отмену решения суда первой инстанции и постановление суда апелляционной инстанции, не установлены.

Учитывая изложенное и руковод-ствуясь ст.ст. 1115, 1119, 1117, 11111 Хозяйственного процессуального кодекса Украины, Высший хозяй-ственный суд Украины

П О С Т А Н О В И Л :

Кассационную жалобу Общества с ограниченной ответственностью «Фабрика «Акация» оставить без удовлетворения, а постановление от 04.04.2012г. Киевского апелляцион-ного хозяйственного суда и решение Хозяйственного суда города Киева от 23.01.2012 г. по делу № 17/408 –без изменения.

Председательствующий судья Кондратова И.Д.

Судья Вовк И.В.Судья Стратиенко Л.В.


48 РЕКЛАМА

Юридична газета

Documents