У К РА Ї Н С Ь К А А С О Ц І А Ц І Я М І Ж Н А Р О Д Н О Г О П РА ВА

УДК 341ББК 67.9(4Укр)5 Р 32

Рекомендовано до друку Президентською Радою Української асоціації міжнародного права Протокол № 17 від 30 вересня 2014 року

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (ІМВ КНУТШ)

30 вересня 2014 року, протокол № 2

Упорядкування і загальна редакція: Задорожній Олександр Вікторович, Голова Президентської Ради Української

асоціації міжнародного права, завідувач кафедри міжнародного права Інституту між-народних відносин Київського національного університету ім.Тараса Шевченка, член-кореспондент Національної академії правових наук України, к.ю.н., професор, Заслу-жений юрист України

Рецензенти: доктор юридичних наук, професор кафедри міжнародного приватного права ІМВ

КНУТШ Бірюков Олександр Миколайовичдоктор юридичних наук, доцент кафедри порівняльного правознавства і європей-

ського права ІМВ КНУТШ Шпакович Ольга Миколаївнадоктор юридичних наук, професор, Президент Академії права при Таллінському

університеті Мюллерсон Рейн Аввовичдоктор юридичних наук, професор кафедри галузевих правових наук Національ-

ного університету «Києво-могилянська академія» Петров Роман Арестович

Р 32 Українська Революція гідності, агресія РФ і міжнародне право.  — К.: К.І.С., 214. — 116 с.

ISBN 978-617-684-88-6

В монографії подано міжнародно-правовий аналіз подій в Україні з кінця листопада 213 року до літа 214 року (робота над текстом в основному завершена в кінці липня 214 року). Провідні вітчизняні юристи-міжнародники роблять міжнародно-правовий аналіз, а також намагаються дати правову кваліфікацію подіям на Майдані Незалежності у Києві під час Революції гідності (листопад 213 — лютий 214), агресії РФ щодо Укра-їни, що мала наслідком анексію Криму, а також подіям на сході України, зокрема діяль-ності угрупувань «ДНР» та «ЛНР». Значна увага приділена захисту прав і свобод грома-дян під час цих подій.

УДК 341ББК 67.9(4Укр)5

© автори, 214© дизайн обкладинки: Віктор Штець,

shtec.com.ua, 214ISBN 978-617-684-88-6

Зміст 3

Зміст

Переднє слово .................................................................................................................... 8

Розділ I.  Міжнародно-правова оцінка української Революції гідності

Підрозділ 1.1. Дотримання прав і свобод людини як основоположний обов’язок держави: міжнародно-правовий аналіз української Революції гідності ....................................................................................... 151.1.1. Право на мирні зібрання та обмеження його реалізації в Україні .. 171.1.2. Формування та розвиток ідеї права народу на повстання у

філософсько-правових концепціях світової цивілізації .................... 321.1.3. Обов’язок покарання за злочини проти людяності

в Україні (щодо активістів Майдану) згідно з міжнародним правом ............................................................................................................ 44

1.1.4. Децентралізація повноважень органів публічної влади як вимога Майдану: національна та міжнародна зміна ........................... 59

Підрозділ 1.2. Легітимність формування сучасної влади в Україні ............1151.2.1. Щодо легітимності діючої сьогодні влади в Україні ......................... 1171.2.2. Позачергові вибори Президента України 25 травня

214 року — відповідність міжнародним стандартам і законодавству України ........................................................................... 122

Розділ 2. Україна в світовому правопорядку після Революції гідності

Підрозділ 2.1. Європейський шлях розвитку України як вибір українського народу ..................................................................................1292.1.1. Асоціація з Європейським Союзом і перспективи

європейської інтеграції України............................................................. 131

4 Зміст

2.1.2. Угода про асоціацію з ЄС та перспективи поліпшення ділового клімату в Україні ....................................................................... 147

2.1.3. Правові засади Зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом ........................................................................ 155

2.1.4. Запровадження безвізового режиму для громадян України і європейська інтеграція ............................................................................. 166

2.1.5. Міжнародно-правове регулювання вільної торгівлі України з країнами ЄАВТ та інші зони вільної торгівлі в зовнішньоекономічній практиці України ........................................ 175

2.1.6. Принцип взаємної вигоди як правова основа інтеграції України до Європейського Союзу .......................................................... 185

2.1.7. Правові засади забезпечення мовних прав в Україні відповідно до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин ......................................................................................................... 2

Підрозділ 2.2. Міжнародно-правові гарантії безпеки України ....................2132.2.1. Будапештський меморандум 1994 року та суверенітет

України: зміст і юридична природа гарантій ...................................... 2152.2.2. Ядерні гарантії Договору про нерозповсюдження ядерної

зброї та їхній зв’язок із Будапештським меморандумом ................. 2332.2.3. Добровільна відмова України від ядерної зброї ................................. 2422.2.4. Відмова Україною від ядерної зброї та зобов’язання західних

держав. Відпрацьоване ядерне паливо та радіоактивні відходи .... 254

Підрозділ 2.3. Підтримка української Революції гідності міжнародним співтовариством. Міжнародно-правові інституційні і договірні механізми у вирішенні міждержавних спорі .............................................2612.3.1. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 68/262 через призму

загального міжнародного права ............................................................ 2632.3.2. Агресія Росії проти України: Council of Europe,

quo vadis у розв’язанні міждержавних спорів? .................................. 2812.3.3. Визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду:

очікування України ................................................................................... 292.3.4. Територіальні суперечки — судові та силові формати вирішення 312.3.5. Торгові війни з Росією: причини, правові підстави

та наслідки. Механізми вирішення торгових суперечок ................ 328

Зміст 5

Розділ 3. Агресія Російської Федерації проти України

Підрозділ 3.1. Агресія Російської Федерації проти України — витоки і міжнародно-правові кваліфікації .........................................................3433.1.1. Доктрина Путіна та міжнародне право ................................................ 3453.1.2. Агресія Росії проти України — не тільки зухвалий виклик

світовій спільноті ....................................................................................... 3553.1.3. Концепція докорінної зміни обставин у сучасному

міжнародному праві та її довільне тлумачення Російською Федерацією .................................................................................................. 47

3.1.4. Відсутність підстав для застосування Росією доктрини «R2P» («зобов’я зання щодо захисту») до подій у Криму та на Донбасі ... 497

Підрозділ 3.2. Окупація та анексія Криму Російською Федерацією ...........5133.2.1. Референдум в Автономній Республіці Крим 214 року

(міжнародно-правовий аспект) .............................................................. 5153.2.2. Порівняльна характеристика випадків Косово та Криму:

міжнародно-правовий аналіз ................................................................. 5313.2.3. Характеристика «референдумів» та «опитувань», проведених

на сході України та в Автономній Республіці Крим у березні — травні 214 року .................................................................. 543

3.2.4. Крим: чи застосовується міжнародне право військової окупації до анексованої території? ....................................................... 55

3.2.5. Проблема прав корінних народів України в умовах революції гідності та іноземної окупації ................................................................. 561

3.2.6. Питання громадянства та статусу місцевого населення у зв’язку з російською окупацією Автономної Республіки Крим .. 59

3.2.7. Російська агресія проти України: питання права власності на окупованій території Криму та відшкодування збитків .................. 597

3.2.8. Правовий режим публічної власності на окупованих територіях України (на прикладі морегосподарського комплексу) ................................................................................................... 63

3.2.9. Екологічні наслідки анексії Криму з позиції міжнародного права навколишнього середовища ........................................................ 628

3.2.1. Захист культурних цінностей Криму в умовах окупації: правовий статус та можливості захисту .............................................. 64

6 Зміст

Підрозділ 3.3. Правова оцінка сепаратистських утворень «ДНР» та «ЛНР» на сході України ............................................................6533.3.1. Сепаратистські утворення як загроза суверенітету

і територіальній цілісності України1 ................................................................................................ 655

3.3.2. Політико-правові та історичні аспекти існування Донецької та Луганської областей у складі України .............................................. 68

3.3.3. Проголошення «ДНР» і «ЛНР» і право народів на само-визначення: ілюзорний суверенітет чи суверенітет ілюзій ............ 685

3.3.4  Оцінка відповідності призначення, організації та порядку проведення «референдумів» 11 травня 214 року нормам міжнародного права та українського законодавства ........................ 718

3.3.5. Статус сепаратистських утворень «ДНР» і «ЛНР» у міжнародних відносинах і міжнародному праві............................. 734

Підрозділ 3.4. Події на сході України: Російська Федерація як держава-агресор і держава-експортер тероризму ............................7453.4.1. Правова оцінка фактів порушення режиму

україно-російського кордону на сході України з території РФ ...... 7473.4.2. Міжнародно-правові оцінки фінансування, підтримки

сепаратистів, засилання іноземних найманців на територію східних областей України з боку РФ. Перспективи визначення Росії як держави — експортера тероризму .......................................... 761

3.4.3. Міжнародно-правові оцінки намагань екстериторіального засто-сування російського кримінального закону за фактом засто-сування заборонених засобів і методів ведення війни в Україні ... 774

Підрозділ 3.5. Гуманітарні аспекти антитерористичної операції на сході України ..........................................................................................7893.5.1. Взаємодія міжнародного гуманітарного права та

міжнародного права прав людини під час Антитерористичної операції у східних регіонах України ...................................................... 791

3.5.2. Діяльність міжнародних організацій в Україні з надання допомоги населенню в умовах антитерористичної операції .......... 814

3.5.3. Захист культурних цінностей під час збройного конфлікту на Сході України .............................................................................................. 827

3.5.4. Поняття внутрішньо переміщених осіб у міжнародному праві та їхня поява в Україні (в контексті порушення територіальної цілісності України та дій озброєних груп на сході України) ............................................................................................. 835

Зміст 7

Підрозділ 3.6. Інформаційна війна Російської Федерації проти України: юридичний аналіз необхідності зміни підходів до інформаційної безпеки держави ..............................................................8473.6.1. Виклики національній безпеці за доби глобального

інформаційного суспільства ................................................................... 8493.6.2. Державний суверенітет в інформаційній сфері:

концептуальні засади ................................................................................ 8513.6.3. Державний суверенітет і захист інформаційної безпеки

в умовах глобального інформаційного суспільства .......................... 8553.6.4. Інформаційна агресія Росії проти України: кваліфікація за

міжнародним правом ................................................................................ 8633.6.5. Інформаційний спротив російській агресії:

міжнародно-правові рамки ..................................................................... 8673.6.6. Інформаційна безпека — справа всього Українського народу ....... 8713.6.7. Інформаційна війна Російської Федерації проти України:

оцінка міжнародного співтовариства ................................................... 875

Підрозділ 3.7. Міжнародно-правова відповідальність Російської Федерації як держави-агресора проти України .....................................8853.7.1. Збройна агресія Росії проти України: реалії та правова модель

відповідальності держави-агресора ...................................................... 8873.7.2. Міжнародно-правова відповідальність Росії за терористичну

війну проти України на Сході ................................................................. 933.7.3. Обґрунтування підстав міжнародно-правової

відповідальності Російської Федерації за агресію ............................. 983.7.4. Політичні підстави та міжнародно-правові проблеми

постійного членства Російської Федерації в Раді Безпеки ООН ... 923.7.5. Відсутність правових підстав для членства

Російської Федерації в ООН.................................................................... 9443.7.6. Наслідки агресії РФ проти України для світопорядку

та системи сучасного міжнародного права ......................................... 95

Післямова ........................................................................................................................ 954

Хронологія української Революції гідності ............................................................ 956

Хронологія війни в Україні ......................................................................................... 994

Автори ............................................................................................................................ 11

8 Переднє слово

Переднє слово

Останні українські події стали знаковими та поворотними не лише для самої України, але і для всієї Європи і, в тій чи іншій мірі, для всього міжнародного співтовариства в цілому. І якщо для нашої держави вони ознаменували оста-точний вибір європейського, демократичного шляху розвитку і розбудови та-кої моделі суспільних відносин, в якій права і свободи людини та громадянина займають визначальне місце, то на глобальному рівні вони вкотре підняли ряд складних питань: необхідність реформування підходів до колективної безпе-ки, неможливість протиставлення інтересів будь-якої держави ключовим заса-дам міжнародних відносин, над виробленням яких довгий час працювало між-народне співтовариство і які покликані гарантувати мир і стабільність.

В той же час, події в Україні вкотре продемонстрували важливу роль між-народного права як регулятора міжнародних відносин. Саме ставлення тієї чи іншої держави до міжнародного права стало тим індикатором, що вказує на відповідальні та послідовні дії того чи іншого суб’єкту, чи навпаки на їхню де-структивність та спрямованість на ескалацію певної ситуації.

Саме на аналіз подій в Україні з точки зору міжнародного права спрямо-вана колективна монографія «Українська Революція гідності, агресія РФ і між-народне право». Монографія доводить, що міжнародне право не лише не втра-тило своїх значення та важливості, але і залишається чи не єдиним регулято-ром, що забезпечує співіснування держав, які часто будують свою політику на діаметрально протилежних цінностях та засадах. У монографії дається харак-теристика всім визначальним подіям, які останнім часом мали місце в Україні: від Революції гідності і до агресії Російської Федерації проти України. Осно-вна робота над монографією була завершена в липні  214  року, тому, за не-великим винятком, міжнародно-правовий аналіз окреслених подій надається, виходячи з фактичної ситуації, яка на той момент існувала в Україні.

За  умов агресії проти України, особливо важливою стала консолідація українських юристів навколо єдиної ідеї, що і ставила собі за мету Українська асоціація міжнародного права, ініціюючи підготовку монографії. Адже, зважа-ючи на те, що міжнародне право надає Україні широкі можливості для захисту власних національних інтересів, вкрай необхідним є ґрунтовне та різнобічне дослідження юристів-міжнародників щодо останніх подій, і таке дослідження

Переднє слово 9

має не лише високу цінність на теоретичному рівні, але й практичну важли-вість, адже може слугувати орієнтиром для дій України на міжнародній арені.

У роботі над монографією взяли участь чотири покоління юристів-міжна-родників, які надали глибокий аналіз подій в Україні з точки зору міжнарод-ного права. Монографія поєднує як політично-правову оцінку поточних по-дій, так і ґрунтовні теоретичні дослідження засадничих міжнародно-правових явищ.

Революція гідності стала наслідком не лише відмови тогочасної україн-ської влади від декларованого європейського вектору розвитку, але і нехтуван-ня правами та свободами людини і громадяни, перш за все — правом на мирні збори, мітинги, демонстрації. В той же час, особливе місце в сучасному міжна-родному праві відведено праву народу на повстання, яке є невід’ємним і та-ким, що не може бути обмеженим. А. Л. Федорова та О. М. Лисенко в моногра-фії слушно підсумовують, що українське суспільство, реалізуючи право на мир-ні зібрання та гинучи за свої свободи та права, довело усвідомлення українцями сутності свободи мирних зібрань та можливості за допомогою реалізації цьо-го права протистояти навіть авторитарній владі, відстоювати можливість вільно розвиватися.

Очевидно, що закони, ухвалені українським парламентом  16  січня 2014  року, не відповідають не лише основним критеріям легітимності в су-часному міжнародному праві, але і засадам моральності та здорового глузду. Таким чином, як не парадоксально, правові норми, які повинні відображати справедливість, перетворились на інструменти переслідування громадян і ста-ли однією з причин загострення внутрішньополітичної кризи. На жаль, ухва-лені в подальшому Верховною Радою України «закони про амністію» мали скоріше політичну, ніж правову природу і були спрямовані на створення пере-думов для збереження режиму януковича.

Перемога Майдану не лише довела здатність українського народу само-стійно обирати шлях розвитку власної держави і захищати власні переконан-ня та погляди, вона досить гостро поставила питання про покарання винних у страшних злочинах, скоєних проти активістів Майдану. У монографії деталь-но розглядається теза про невідворотність такого покарання, досліджуються як національно-правові, так і міжнародні елементи даного процесу. М. М. Ан-тонович визначила, що нова влада зобов’язана виконати обов’язок покарання за грубі порушення прав людини попереднім режимом. До відповідальності ма-ють бути притягнуті як ті державні службовці, незалежно від займаної поса-ди, які планували злочинні дії, віддавали злочинні накази, так і виконавці цих злочинів. В той же час, підкреслюється необхідність створення такої націо-нальної судової системи, за якої справедливе покарання за злочини проти лю-дяності не викликало б жодних сумнівів, адже остаточне виконання обов’язку покарання за злочини проти людяності покладається на національні суди, і лише справедливий судовий розгляд вчинених злочинів проти активістів Май-

10 Переднє слово

дану українськими судами стане запорукою того, що такі злочини більше не повторяться.

Майдан досить суттєво завдячує своєю перемогою здатності українців до самоорганізації, ефективності взаємодопомоги та волонтерським рухам. Саме тому одним з феноменів Революції гідності стало прагнення Майдану відбу-дувати нову систему взаємодії суспільства і влади, що втілилось у вимогу де-централізації. Зокрема, Баймуратов М. О. та Сліденко І. Д. підкреслюють, що основними перевагами здійснення децентралізації публічної влади є: прозорість і спрощення процесу прийняття рішень; розмежування повноважень між ор-ганами публічної державної та публічної самоврядної (муніципальної) влади, а також між різними рівнями місцевого самоврядування; покращення якості роз-гляду звернень громадян до органів влади та місцевого самоврядування; спри-яння розвитку місцевих (локальних) економік та стратегічному плануванню; більш цілеспрямоване та адресне використання видатків бюджету на місцеві першочергові потреби та ін.

Окремим аспектом є законність та легітимність нової української влади, яка була сформована після ганебної втечі януковича та ухвалення українським парламентом постанови про його самоусунення. Російська Федерація обрала шлях невизнання нового українського уряду, хоча така позиція не може бути пояснена ані теоретичними підходами до проблеми визнання урядів, ані істо-ричними прикладами реалізації інституту визнання. Закріплення та остаточна легітимізація нової української влади відбулися у вигляді успішного проведен-ня президентських виборів. Як слушно зазначив М. В. Охендовський, позачер-гові вибори Президента України відбулися завдяки кожному з 18 мільйонів на-ших виборців, які взяли участь у голосуванні. Їх результатом стало те, що дер-жава отримала легітимно обраного Главу. І цей беззаперечний факт не може ставити під сумнів ніхто у світі.

В питанні законності та легітимності нової української влади важливе міс-це має той факт, що саме янукович порушив Угоду від 21 лютого, не виконавши її положень, не підписавши ухвалених парламентом законодавчих актів і здій-снивши втечу з України. Будь-які аргументи про те, що постанова про самоу-сунення, ухвалена Верховною Радою України, не створює правового підґрунтя для законного формування нової влади, не відповідають дійсності, зважаючи на те, що Конституція просто не може передбачити всіх можливих практичних випадків і не повинна врегульовувати всі можливі суспільні відносини. Адже справді неможливо було навіть уявити, що президент не лише буде причетний до масових порушень прав людини, але і, знехтувавши своїми обов’язками пе-ред власним народом, полишить державу, створивши тим самим загрозу для національних інтересів та безпеки. Більш того, в умовах, коли порушується те-риторіальна цілісність України, янукович продовжує перебувати на території держави, яка такі порушення і здійснює. Конституція встановлює основи дер-жавного ладу та основні принципи співіснування та взаємодії суспільства, ви-

Переднє слово 11

значаючи, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Саме тому, рішення Верховної Ради України, яке відповідає волі народу і відпо-відає потребам захисту української державності, однозначно створює основу для законного і легітимного формування нової влади в Україні, а будь-які інші дії українського парламенту, навпаки, могли б бути розцінені як такі, що на-правлені проти національних інтересів України. Важливим аргументом на ко-ристь легітимності нової влади є те, що Верховна Рада України є законно обра-ною, а вибори до українського парламенту були визнані міжнародним співто-вариством, включно з Російською Федерацією. Тому немає жодних підстав для того, щоб ставити під сумнів рішення Верховної Ради України.

Повертаючись до тези про те, що народ є єдиним джерелом влади, слід відзначити, що події української Революції гідності мали своїм наслідком за-конну трансформацію владної системи в Україні, яка повністю кореспондува-ла прагненням саме українського суспільства. Будь-які спроби пояснити ви-никнення феномену Майдану іноземним впливом не відповідають дійсності і слугують інструментами проросійської пропаганди, адже саме українці стали ініціаторами докорінних суспільних змін, і саме українці власними силами та ціною героїчних зусиль втілили ці зміни у життя. Слід відзначити, що на пев-них етапах Революції гідності українці, можливо, і прагнули б отримати сут-тєвішу підтримку чи допомогу Заходу, втім західні держави залишились відда-ними принципу невтручання у внутрішні справи і зайняли досить виважену і стриману позицію.

На жаль, втілення здобутків українського народу, які ознаменувались пе-ремогою Революції гідності, було дещо сповільнене через агресію Російської Федерації проти України, яка розпочалась з окупації Криму і продовжилась в діях Росії щодо дестабілізації ситуації на сході України. Беззаперечним є той факт, що і незаконна анексія Криму, і сприяння терористам та сепаратистам на сході України є саме проявами збройної агресії Росії, а будь-які спроби пояс-нювати зазначені події правом на самовизначення чи проявами власне україн-ського конфлікту є нічим іншим, як свідомою спробою уникнути відповідаль-ності, передбаченої міжнародним правом. У монографії висвітлюються недолу-гі спроби Російської Федерації обґрунтувати відповідність власних дій нормам і принципам міжнародного права, коли окупація території незалежної держа-ви пояснюється «правом на самовизначення», а агресія  — існуванням «вну-трішнього протистояння» чи «захистом» прав людини. О. В. Задорожній з цьо-го приводу підкреслив, що дії РФ … є порушенням норм міжнародного права, і не можуть бути виправданими заявами про так званий «захист прав людини» чи «право на самовизначення». На жаль, Російська Федерація обрала шлях по-стійної підміни понять, коли під виглядом ідеї про гуманітарну допомогу мова йде про повномасштабне входження російських військ на територію України; коли «екстериторіальність» російського кримінального законодавства, яка на-чебто має на меті сприяння законності, направлена на те, щоб чинити тиск на

12 Переднє слово

українських бійців АТО; коли агресію проти суверенної держави намагаються висвітлити як прояви внутрішнього протистояння, ігноруючи численні проя-ви інформаційної війни, фінансової та матеріальної підтримки Росією сепара-тистів та терористів на Сході України, порушення українського кордону росій-ською військовою технікою тощо.

Важливим є питання впливу міжнародної підтримки на перебіг подій в Україні, адже переважна більшість міжнародного співтовариства та всі зна-чущі міжнародні інституції виступили проти порушень злочинним режи-мом януковича прав і свобод українського народу, масових переслідувань та вбивств, а потім — і на захист територіальної цілісності України. Більш того, міжнародна ад’юдикація може і повинна бути використана для захисту націо-нальних інтересів України. Слід відзначити, що підтримка міжнародного спів-товариства є обов’язковим складником майбутнього успіху України в бороть-бі за власну державність та територіальну цілісність, хоча українське суспіль-ство й усвідомлює, що переважну більшість зусиль доведеться докласти самим українцям. В той же час, запровадження санкцій та контрзаходів проти Ро-сії іншими державами, навіть за умов негативних економічних наслідків для них самих, свідчить про єдність світової спільноти перед загрозою миру і ста-більності та про відданість демократичним цінностям. Саме тому, затягування процесу введення санкцій чи надмірна обережність в їхньому запровадженні є неприйнятними.

Як слушно зазначає В. Г. Буткевич, спроби знехтувати принципами і норма-ми, які виробило співтовариство чи окрема в демократичному плані більш пере-дова організація держав, для міждержавних відносин явище не нове. В той же час, неспростовною є теза про те, що будь-які подібні спроби прямо і невідворотно пов’язані з відповідальністю, будуть зупинені міжнародним співтовариством, яке сьогодні перебуває на принципово новому етапі розвитку. Загалом колек-тивна монографія «Українська революція гідності, агресія РФ і міжнародне пра-во» покликана ще раз засвідчити важливість міжнародного права, його значен-ня для розвитку подій, що вже мали місце в ході української кризи і його потен-ційний вплив на майбутнє вирішення наявних проблем та відновлення миру і стабільності на європейському континенті, а отже й у світі в цілому.

Олександр Задорожній

1010 Автори

Автори

Антонович Мирослава Михайлівна — завідувачка кафедри міжнародного права На-ціонального університету «Києво-Могилянська академія», суддя ad hoc Європей-ського суду з прав людини, доктор права, професор (1.1.3.)

Бабін Борис Володимирович — завідувач кафедри адміністративного і кримінально-го права Одеської національної морської академії, д. ю. н., професор (3.2.5., 3.2.8.)

Баймуратов Михайло Олександрович — завідувач кафедри конституційного, адміні-стративного та міжнародного права Маріупольського державного університету, д. ю. н., професор, Заслужений діяч науки і техніки України (1.1.4.)

Березовська Ірина Андріївна — науковий співробітник Науково—дослідної части-ни Інституту міжнародних відносин Київського національного університету іме-ні Тараса Шевченка, к. ю. н. (2.1.3.)

Білас Іван Григорович — професор кафедри порівняльного і європейського права Ін-ституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Та-раса Шевченка, доктор права, доктор історичних наук, професор, Заслужений юрист України (1.1.2.)

Бровко Олександра Миколаївна — магістр міжнародного права та економіки, Інсти-тут світової торгівлі, Університет Берна; магістр міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шев-ченка (2.3.5.)

Буроменський Михайло Всеволодович — завідувач кафедри міжнародного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (м. Харків), д. ю. н., професор, член-кореспондент Національної академії правових наук Укра-їни (1.2.1., 3.7.4.)

Бусол Катерина Ігорівна — аспірант кафедри міжнародного права Інституту міжна-родних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, магістр міжнародного права Кембриджського університету (3.2.1., 3.5.3.)

Буткевич Володимир Григорович — суддя Європейського суду з прав людини у від-ставці, д. ю. н., професор (3.1.2.)

Буткевич Ольга Володимирівна — доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шев-ченка, д. ю. н. (3.1.3.)

Василенко Володимир Андрійович — професор кафедри міжнародного права Наці-онального університету «Києво-Могилянська Академія», д. ю. н., Надзвичайний і Повноважний Посол України (3.7.1.)

Автори 1011

Васюренко Аліна Олегівна — старший консультант відділу податкового та юридич-ного консультування «КПМГ Україна», аспірант кафедри міжнародного права Ін-ституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Та-раса Шевченка (3.7.3.)

Власюк Віталій Вікторович — головний спеціаліст відділу координації виконання рі-шень Європейського суду з прав людини Секретаріату Урядового уповноважено-го у справах Європейського суду з прав людини, радник юридичної фірми «Пра-во», аспірант кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Ки-ївського національного університету імені Тараса Шевченка (3.4.2.)

Гнатовський Микола Миколайович — доцент кафедри міжнародного права Інсти-туту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (2.3.3., 3.2.4., 3.5.1.)

Головко – Гавришева Оксана Ігорівна — доцент кафедри європейського права Львів-ського національного університету імені Івана Франка, к. ю. н. (2.3.2.)

Городиський Іван Михайлович — директор Центру верховенства права Українського католицького університету (м. Львів), к. ю. н. (2.2.1.)

Григоров Олександр Миколайович — доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шев-ченка, к. ю. н. (2.1.6.)

Довгерт Анатолій Степанович — професор кафедри міжнародного приватного пра-ва Інституту міжнародних відносин Київського національного університету іме-ні Тараса Шевченка, д. ю. н., професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України (3.2.7.)

Задорожній Олександр Вікторович — завідувач кафедри міжнародного права Інсти-туту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н., професор., член-кореспондент Національної академії право-вих наук України, Заслужений юрист України (Переднє слово, 3.2.2., 3.3.1., 3.3.4., 3.4.1., 3.4.3., післямова)

Заєць Анатолій Павлович — член робочої групи Конституційної Комісії з підготов-ки проекту Конституції України 1996 року, д. ю. н., професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, Заслужений юрист України (1.2.1.)

Запорозчук Анна Валеріївна — юрист громадської організації «Україна без корупції», к. ю. н. (2.2.4.)

Кирилюк Ольга Василівна — аспірант кафедри міжнародного права Інституту між-народних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевчен-ка (3.6.1.)

Коваль Дмитро Олександрович — старший викладач кафедри міжнародного права і міжнародних відносин Національного університету «Одеська юридична акаде-мія», докторант Польської академії наук, Школа соціологічних досліджень, к. ю. н. (3.2.1., 3.5.3., 3.6.7.)

Кононенко Валерій Петрович — адвокат, к. ю. н. (2.3.4.)Кориневич Антон Олександрович — асистент кафедри міжнародного права Інсти-

туту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (2.3.3., 3.2.3.)

Коробко Ірина Ігорівна — заступник виконавчого директора - керівник прес-центру Української асоціації міжнародного права (Хронологія)

1012 Автори

Короткий Тимур Робертович — доцент кафедри міжнародного права і міжнародних відносин Національного університету «Одеська юридична академія», к. ю. н., до-цент (3.3.1., 3.3.2., 3.3.3., 3.3.4., 3.3.5., 3.4.1., 3.4.3., 3.6.7)

Коцюбська Вікторія Володимирівна — магістр міжнародного права та економіки, Інститут світової торгівлі, Університет Берна магістр міжнародного права Інсти-туту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2.3.5.)

Кузьменко Лідія Рудольфівна — старший спеціаліст програм Міжнародної органі-зації з міграції, асистент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (3.2.4., 3.2.8.)

Кучер Олена Борисівна — аспірант кафедри міжнародного права Інституту міжна-родних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2.3.3.)

Лисенко Олена Миколаївна — доцент кафедри порівняльного і європейського пра-ва Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (1.1.1.)

Медведєва Марина Олександрівна — доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шев-ченка, д. ю. н. (3.2.9.)

Мельник Світлана Олександрівна — старший науковий співробітник Інституту дер-жави і права ім. В. М. Корецького НАН України, старший викладач Дипломатич-ної академії України при Міністерстві закордонних справ України, к. ю. н. (2.2.3.)

Мережко Олександр Олександрович — завідувач кафедри права Київського націо-нального лінгвістичного університету, д. ю. н., професор (3.1.1., 3.3.3., 3.7.2., 3.7.5., 3.7.6.)

Мікічурова Ольга Володимирівна — здобувач кафедри міжнародного права Інсти-туту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тара-са Шевченка (2.1.6.)

Муравйов Віктор Іванович — завідувач кафедри порівняльного і європейського пра-ва Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, д. ю. н., професор (2.1.1.)

Мушак Наталія Богданівна — доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Київського університету права НАН України, к. ю. н. (2.1.4.)

Невара Лілія Михайлівна — здобувач кафедри міжнародного права Інституту між-народних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевчен-ка (2.1.7.)

Охендовський Михайло Володимирович — Голова Центральної виборчої комісії України, Заслужений юрист України, магістр міжнародного права Інституту між-народних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевчен-ка (1.2.2.)

Пазюк Андрій Валерійович — асистент кафедри міжнародного права Інституту між-народних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевчен-ка, к. ю. н. (3.6.1.-3.6.6)

Автори 1013

Плешко Едуард Анатолійович — начальник відділу прокуратури Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, старший радник юсти-ції, к. ю. н. (3.3.3., 3.3.5., 3.4.1., 3.4.3.)

Поєдинок Ольга Романівна — адвокат, старший викладач Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України, асистент кафедри міжна-родного права Інституту міжнародних відносин Київського національного уні-верситету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (3.2.6.)

Половець Ірина Сергіївна — докторантка Інституту європейського і міжнародного економічного права, Університет Берна, консультант Міжнародного центру з тор-гівлі і сталого розвитку (ICTSD) (2.3.5.)

Саяпін Сергій В’ячеславович — доцент Школи права Університету КІМЕП (м. Алма-ти, Республіка Казахстан), доктор права (2.3.1.)

Святун Олексій Володимирович — к. ю. н. (2.2.2.)Святун Олена Володимирівна — доцент кафедри порівняльного і європейського пра-

ва Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (2.2.2.)

Скринька Дмитро Васильович — доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шев-ченка, к. ю. н. (2.1.2.)

Сліденко Ігор Дмитрович — суддя Конституційного Суду України, д. ю. н., профе-сор (1.1.4.)

Смирнова Ксенія Володимирівна — доцент кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (2.1.5.)

Старосвіт Світлана Анатоліївна — асистент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шев-ченка, магістр права, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Гарвардський університет, США (3.2.4.)

Тимченко Леонід Дмитрович — професор кафедри міжнародного права Національ-ного університету Державної податкової служби України, д. ю. н. (2.3.4.)

Тимченко Ліліана Олексіївна — завідувач кафедри міжнародного права Національ-ного університету Державної податкової служби України, доктор права, к. ю. н. (3.2.1.)

Федорова Алла Леонідівна — доцент кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (1.1.1.)

Хендель Наталія Володимирівна — доцент кафедри міжнародного права та порівняль-ного правознавства Міжнародного гуманітарного університету, к. ю. н. (3.3.1., 3.3.2., 3.3.5., 3.5.2.)

Христова Ганна Олександрівна — докторант Національного юридичного університе-ту імені Ярослава Мудрого (м. Харків), к. ю. н., доцент (3.1.4.)

Чередніченко Валерія Сергіївна — магістр міжнародного права Інституту міжнарод-них відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ас-пірант Університетy Мадрида імені Карлоса ІІІ, програма поглибленого вивчення прав людини (3.5.4.)

Наукове видання

Українська Революція гідності, агресія РФ і міжнародне право

Колективна монографія

Підписано до друку 6.1.214. Формат 7х1 1/16. Папір офсетний. Друк офсетний.

Умов. друк. арк. 8,63.

Видавництво «К.І.С.»48 Київ–8, а/с 1, тел. (44) 462 52 69,

http://books.dovidka.com.ua

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК, №677 від 19.11.21 р.

Надруковано ТОВ «Дорадо-Друк»9, м. Сквира, вул. Щорса, 7

(44) 51–75–69www.doradoalliance.com

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справидо Державного реєстру ДК № 26 від 1.9.26 р.