Костирко Л.А. Фінансовий механізм сталого розвитку...

СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ, СИСТЕМИ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, АДАПТАЦІЯ

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ

СТАЛОГО РОЗВИТКУ

ПІДПРИЄМСТВ

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Костирко Л.А.

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ СТАЛОГО

РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ: СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ, СИСТЕМИ


Монографія

Луганськ

Видавництво «Ноулідж»

2012

2

УДК 336.13 + 658.1

ББК 65.29 (4 Укр.) -55

К 72

Рекомендовано Вченою радою

Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

(протокол № 10 від 25.05.2012 року)

Р е ц е н з е н т и:

Крупка М.І., заслужений діяч науки і техніки України, доктор економіч-

них наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України;

Омелянович Л.О., доктор економічних наук, професор Донецького дер-

жавного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Мініс-

терства освіти і науки, молоді та спорту України;

Вожжов А.П., доктор економічних наук, професор Севастопольського

національного технічного університету Міністерства освіти і науки, молоді та

спорту України


К 72 Фінансовий механізм сталого розвитку підприємств: стратегічні

орієнтири, системи забезпечення, адаптація: Монографія /

Л.А. Костирко. – Луганськ: Вид-во «Ноулідж», 2012. – 474 с.

ISBN 978-617-579-496-8

У монографії викладено теоретичні та методологічні засади формування адаптив-

ного фінансового механізму як інструменту забезпечення сталого розвитку підприємств. В

контексті адаптивного підходу розкрито забезпечуючі системи фінансового механізму:

фінансове планування, аналіз, стратегічна діагностика, інформаційне забезпечення. Кон-цептуально обгрунтувано механізм формування та реалізації фінансової стратегії підпри-

ємств. Розроблено новий підхід до стратегічної діагностики для створення аналітичного

базису адаптивного фінансового механізму. Показано значущість комплексного аналізу потенціалу фінансової стійкості як джерела актуальної інформації, необхідної для визна-

чення стратегічних орієнтирів сталого розвитку підприємств. Доступно викладено інстру-

менти адаптації фінансового механізму: методика вибору параметрів фінансової стратегії, методи прогнозування сталого розвитку підприємства на основі його вартості та розробки

стратегічних фінансових планів, інтегрована звітність (фінансові та нефінансові показни-

ки). Розкрито аспекти організації інтегрованої інформаційної системи. Призначено для керівників і фахівців підприємств у сфері фінансового управлін-

ня, спеціалістів регіональних органів управління, наукових працівників, викладачів, аспі-

рантів та студентів економічних спеціальностей вузів.

УДК 336.13 + 658.1

ББК 65.29 (4 Укр.) -55

© Костирко Л.А., 2012

ISBN 978-617-579-496-8 © Вид-во «Ноулідж», 2012

3

ЗМІСТ

ВСТУП ...................................................................................... 5

РОЗДІЛ 1. ОБ’ЄКТИВНІ ПЕРЕДУМОВИ

ФОРМУВАННЯ АДАПТИВНОГО ФІНАНСОВОГО

МЕХАНІЗМУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

ПІДПРИЄМСТВ .................................................................... 11

1.1. Стратегічні орієнтири сталого розвитку

підприємств реального сектора економіки:

методологічні аспекти, фінансові проблеми, вибір ...... 11

1.2. Системний підхід до формування фінансового

механізму сталого розвитку підприємств ...................... 38

1.3. Узгодження інтересів різних груп учасників

фінансово-економічних відносин як основа сталого

розвитку підприємств ...................................................... 64

Висновки до розділу 1 ..................................................... 76

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ

СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ........................ 80

2.1. Закономірності кругообігу капіталу і

фінансування відтворювальних процесів

підприємств ....................................................................... 80

2.2. Обгрунтування параметрів вартості

підприємства в контексті його сталого розвитку .......... 92

2.3.Фінансова стратегія як засіб реалізації політики

сталого розвитку підприємств ...................................... 115

Висновки до розділу 2 ................................................... 131

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

АДАПТИВНОГО ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ

СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ...................... 134

3.1. Стратегічна діагностика потенціалу фінансової

стійкості підприємств .................................................... 134

4

3.2. Комплексний аналіз потенціалу фінансової

стійкості підприємств .................................................... 177

3.3. Використання моделі оптимізації структури

капіталу для вибору стратегічних орієнтирів сталого

розвитку підприємства................................................... 194

3.4. Механізм оцінки ризику фінансової стратегії

підприємств ..................................................................... 216


РОЗДІЛ 4. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ

ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ СТАЛОГО

РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ........................................... 240

4.1. Вибір фінансової стратегії сталого розвитку

підприємств ..................................................................... 240

4.2. Розробка стратегічного фінансового плану

сталого розвитку підприємств ...................................... 272

4.3. Прогнозування стратегічної вартості

підприємств ..................................................................... 303

4.4. Перспективи використання інтегрованої

звітності в реалізації фінансової стратегії сталого

розвитку підприємств .................................................... 321


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................ 345

Д О Д А Т К И ..................................................................... 384

5

ВСТУП

Забезпечення сталого соціально-економічного розвит-

ку економіки України тісно пов’язано з ефективним вико-

ристанням інструментів і методів фінансового управління,

серед яких ключове місце займає фінансовий механізм. За

його допомогою можна регулювати розподіл і перерозподіл

фінансових ресурсів на різних рівнях управління, узгоджу-

вати інтереси зацікавлених сторін – учасників ринкових фі-

нансових відносин та сприяти зниженню рівня ризиків біз-

несу. Динамічність середовища функціонування підпри-

ємств обумовлює зміни умов господарювання, які вплива-

ють на їх фінансову стійкість і темпи економічного зрос-

тання. Цим обгрунтовується необхідність перегляду поло-

жень фінансової теорії, вибору пропорцій відтворення капі-

талу та стратегічних орієнтирів розвитку підприємств реа-

льного сектору економіки.

Існуючий фінансовий механізм підприємств перешко-

джає досягненню їх стратегічних цілей в зв’язку з тим, що

пріоритети і методи управління фінансами визначаються

ситуаційно і не відповідають сучасним потребам. Методо-

логічна сторона фінансового механізму забезпечення стало-

го розвитку підприємств недостатньо досліджена. Сьогодні

відсутня адекватна теоретична база трактування рушійних

сил сталого розвитку, зокрема, фінансової стратегії, страте-

гічного фінансового планування та інформаційного забез-

печення. Цю ситуацію посилює неузгодженість норматив-

них документів, недосконалість науково-методичних реко-

мендацій щодо функціональних систем забезпечення фінан-

сового механізму та розробки механізму фінансової страте-

гії сталого розвитку підприємств. Сучасна вітчизняна та ро-

сійська економічна думка в сфері стратегічного фінансового

управління в основному розглядає питання з формування

6

окремих стратегій розвитку та їх інформаційного забезпе-

чення.

Про актуальність дослідження забезпечуючих підсис-

тем фінансового механізму свідчить наявність фінансових

проблем, що притаманні підприємствам реального сектору

економіки: збитковість значної частини підприємств, яка

призвела до порушення фінансової рівноваги та втрати чис-

того оборотного капіталу; деформація структури капіталу,

суперечності між елементами фінансової рівноваги, а саме:

між ліквідністю та рентабельністю, ліквідністю та фінансо-

вою стійкістю; ризиком і фінансовою стійкістю.

Коло питань, представлених у монографії, дозволяють

вирішити проблеми формування фінансового механізму

сталого розвитку підприємств на підставі адаптивного під-

ходу та механізм його впровадження. Фінансовий механізм

потрібно розглядати значно ширше, ніж він сьогодні дослі-

джується, а саме через комплексне використання механізмів

його забезпечуючих систем: фінансової стратегії, стратегіч-

ного фінансового планування, діагностики, аналізу, інтегро-

ваного обліку. Увага до зазначеної проблеми обумовлена, з

одного боку, недостатнім розробленням методологічних за-

сад адаптивного фінансового механізму, з іншого, потребою

у формуванні аналітичного базису для вибору стратегічних

орієнтирів сталого розвитку. Крім того, подальшої уваги

потребує дослідження взаємозв’язку фінансової стратегії та

інтегрованого обліку.

В монографії основний акцент зроблено на розкритті

методологічних положень систем забезпечення адаптивного

фінансового механізму сталого розвитку підприємств.

Монографія складається з чотирьох розділів, які розк-

ривають теоретичні, методологічні і методичні аспекти ада-

птивного фінансового механізму сталого розвитку підпри-

ємств.

Перший розділ охоплює групу фінансових проблем,

пов’язаних з дослідженням передумов і теоретичних засад

7

формування адаптивного фінансового механізму сталого

розвитку підприємств. На основі критичного аналізу дослі-

джено сучасні тенденції функціонування підприємств реально-

го сектору економіки, розкрито протиріччя, що перешкоджають

сталому розвитку підприємств, та визначено їх стратегічні оріє-

нтири. Виходячи з того, що фінансовий механізм є рушійною

силою сталого розвитку підприємств, він розглядається на підс-

таві використання системного підходу та збалансованої дії за-

безпечуючих систем: фінансової стратегії, планування, діагнос-

тики, аналізу, інтегрованого обліку. При розкритті питань з га-

рмонізації інтересів зацікавлених сторін основний акцент

зроблено на інформаційному аспекті адаптації фінансового

механізму до зміни їх потреб.

Другий розділ присвячено розкриттю методологічних

засад формування адаптивного фінансового механізму ста-

лого розвитку підприємств. Обгрунтовано, що збереження і

відтворення вартості підприємства є ключовим елементом на

всіх етапах формування фінансового механізму. Саме вартість

відображає , з одного боку, сукупну характеристику фінансових

показників діяльності підприємства (вектор його фінансово-

економічного розвитку), а з іншої – можливість генерувати

цінності для різних учасників економічних відносин. Тому ува-

га акцентована на двох ключових аспектах: концепції вартості

підприємства і закономірностях відтворення капіталу підп-

риємств за принципом пропорційності. На цій основі обгрун-

товано керовані параметри та засоби регламентації процесів

збереження і відтворення вартості підприємства: беззбитко-

вість, структура капіталу, рівень ризику. Запропонований

механізм фінансової стратегії сталого розвитку підприємств

розглядається у взаємозв’язку із забезпечуючими системами

фінансового механізму. Методологічні основи формування

механізму фінансової стратегії сталого розвитку розкрива-

ють: концепцію, елементи, модель вибору, механізм реаліза-

ції.

8

У третьому розділі в контексті формування адаптив-

ного фінансового механізму сталого розвитку підприємств

розкрито теоретичні й методичні питання з організації за-

безпечуючих систем фінансового механізму. За результата-

ми теоретичного узагальнення сформульовано новий підхід

до стратегічної діагностики потенціалу фінансової стійкості

підприємств. Розроблено науково-методичні рекомендації з

комплексного аналізу потенціалу фінансової стійкості на

основі індивідуальних та інтегральних показників для нор-

мування цільових векторів і вибору параметрів стратегії

сталого розвитку підприємства. Пріоритетні напрями стра-

тегічної діагностики (фінансова рівновага, ефективність

операційної та фінансової діяльності підприємства) викори-

стано як системоутворюючу ознаку в інтегрованій оцінці

потенціалу фінансової стійкості.

Обґрунтовано, що в мінливих умовах оточуючого се-

редовища при виборі фінансової стратегії необхідно врахо-

вувати особливості формування структури капіталу. Розк-

рито методи моделювання для дослідження структури капі-

талу підприємства, за допомогою яких визначаються функ-

ціональні залежності в структурі елементів капіталу. Моди-

фікована модель взаємозв’язку рентабельності власного ка-

піталу та його структури враховує окрім основних (інфля-

ція, ризик, податки) додаткові фактори: обсяг виробництва;

термін погашення позикового капіталу; різниця між компе-

нсаційною ставкою та встановленим відсотком.

Обгрунтовані методичні підходи до комплексної оцін-

ки чутливості і ризику фінансової стратегії і на основі їх ви-

користання розроблені: модель комплексної оцінки ризику;

способи оцінки впливу ризику на вибір і реалізацію фінан-

сової стратегії. Використання вказаних методичних підходів

дозволить підвищити якість і об’єктивність розрахунків що-

до прогнозних показників дохідності, грошових потоків,

активів і пасивів підприємств і здійснити доцільний вибір

фінансової стратегії.

9

Четвертий розділ за своїм змістом акцентує увагу на

розкритті пріоритетних напрямів реалізації адаптивного фі-

нансового механізму сталого розвитку підприємств. Розро-

блено науково-методичні рекомендації щодо вибору фінан-

сової стратегії сталого розвитку підприємства з урахуван-

ням визначених обмежень для окремої стратегічної альтер-

нативи (розвитку, стабілізації, становлення, диверсифікації),

меж поведінки елементів фінансової рівноваги та умов ви-

бору стратегії. Обгрунтовано технологію гармонізації фі-

нансової стратегії та фінансового планування на основі по-

будови моделі, яка відображає системний зв’язок стратегіч-

них і тактичних фінансових планів і відрізняється від тра-

диційної ієрархічністю, збалансованістю, гнучкістю та інте-

грованістю.

Розроблено організаційно-методичні і розрахунково-

аналітичні положення методики прогнозування сталого роз-

витку підприємства на основі його стратегічної вартості, що

відрізняється від відомих процедурою корегування вартості

підприємства на чинники якості оцінки, ризику та інфляції.

Запропонована модель і змістовне наповнення концепції

інтегрованої інформаційної системи забезпечують контроль

за реалізацією адаптивного механізму в умовах невизначе-

ності стратегічних орієнтирів розвитку підприємств.

Наукові положення, розкриті в монографії, ілюстру-

ються фактичним матеріалом і результатами дослідження

методологічних проблем фінансового механізму в сучасних

умовах.

Отримані результати дослідження та розроблені нау-

ково-методичні рекомендації сприятимуть вирішенню важ-

ливої наукової проблеми – розвитку і поглибленню методо-

логічних основ фінансового механізму сталого розвитку пі-

дприємств.

Результати монографічного дослідження використо-

вуються в учбовому процесі Східноукраїнського національ-

ного університету ім. В. Даля для підготовки студентів по

10

спеціальності «Фінанси і кредит» при викладанні лекційних

курсів «Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва»,

«Фінансовий менеджмент», «Стратегічне фінансове управ-

ління».

Автор виражає глибоку подяку академіку НАН Укра-

їни, заслуженому діячу науки і техніки України, д.е.н.,

проф. Чумаченко М.Г., академіку НАН України, д.е.н.,

проф. Вишневському В.П., заслуженому діячу науки і тех-

ніки України, д.е.н., проф. Крупці М.І., д.е.н., проф. Омеля-

нович Л.О., д.е.н., проф. Вожжову А.П. за цінні зауваження

і побажання; ректору Східноукраїнського національного

університету ім. В. Даля проф. Голубенко О.Л. за підтримку

даного видання.

Монографію призначено для керівників і фахівців під-

приємств у сфері фінансового управління, спеціалістів регі-

ональних органів управління, наукових працівників, викла-

дачів, аспірантів та студентів економічних спеціальностей

вузів.

11

РОЗДІЛ 1

ОБ’ЄКТИВНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ

АДАПТИВНОГО ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ

СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Стратегічні орієнтири сталого розвитку підприємств

реального сектора економіки: методологічні аспекти,

фінансові проблеми, вибір

В економічній науці України простежується постійний

науковий інтерес до дослідження проблем стратегії сталого

розвитку. Варто нагадати, що ідея «сталого розвитку» діс-

тала відображення в концепції загального розвитку і прин-

ципах економіки, проголошених на Всесвітній конференції

ООН у Ріо-де-Жанейро в 1992 р., на Самміті РІО - 92 + 10

(2002 р.) та XVIII Всесвітньому конгресі бухгалтерів в Куа-

ла-Лумпурі в 2010 р. Ключові принципи цієї концепції на-

були розвитку в розробках Ради з вивчення виробничих сил

України Національной академії наук Інституту економіки

НАНУ й Інституту географії НАНУ, зокрема у проекті Кон-

цепції сталого розвитку України (1997 р.), Концептуальних

основах стратегії економічного і соціального розвитку

України на 2002-2011 рр., Стратегії національної безпеки

України та Концепції економічного розвитку України на

2008-2015 рр., що відображають національне бачення нас-

лідків проблем сталого розвитку [89; 123; 241]. Особливістю

цих Концепцій є орієнтація на такі ключові пріоритети: (1)

забезпечення розвитку і соціальних гарантій людства; (2) ма-

кроекономічне перетворення і соціальна спрямованість стру-

ктури матеріального виробництва і споживання, що транс-

формується на ринкових основах; (3) створення режиму най-

більшого сприяння розвитку бізнесу; (4) розвиток окремих

галузей, структурно важливих для економіки; (5) еколого-

економічна політика держави. При створенні власної моделі

12

економічного розвитку як на макрорівні, так і мікрорівні од-

ним з важливих питань є пошук шляхів і способів збалансу-

вання.

Компонентами стійкої економіки є екологічна безпека,

економічна ефективність і соціальна відповідальність. Між-

народною федерацією бухгалтерів виділено 8 рушійних сил

сталого розвитку бізнесу (рис. 1.1).

Різні аспекти сталого розвитку стали предметом дос-

ліджень ряду відомих учених: І. Александрова, В. Амітана,

А. Амоши, А. Вожжова, А. Гальчинського, Б. Данілішина,

Ю. Денісова, М. Долішнєго, С. Дорогунцова, Л. Кузьменко,

І. Лукінова, Л. Масловської, О. Невелєва, В. Опаріна,

Б. Одінцова, А. Пушкаря, А. Романова, В. Федосова,

1. ВРАХУВАННЯ ІНТЕРЕСІВ РІЗНИХ ГРУП УЧАСНИКІВ

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

2. ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ І СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО

РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

3. ІНТЕГРАЦІЯ ПІДСИСТЕМ УПРАВЛІННЯ, УПРАВЛІННЯ

РИЗИКОМ

4. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ

5. СТАБІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ФІНАНСОВОЇ

СТІЙКОСТІ

6. УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМ КАПІТАЛОМ

7. РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

8. ЕФЕКТИВНЕ І ПРОЗОРЕ РОЗКРИТТЯ ФІНАНСОВОЇ І

НЕФІНАНСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

СТ

АЛ

ИЙ

РО

ЗВ

ИТ

ОК

БІЗ

НЕ

СУ

Рис. 1.1. Рушійні сили сталого розвитку бізнесу

13

Л. Червової, М. Чумаченко [4; 8, с. 90-98; 50; 51; 62; 78; 130;

137; 150, с. 4-9; 166, с. 46-54; 194; 203; 213, с. 46-54; 244;

252, с. 50-60; 275; 296; 342]. Аналіз цих розробок свідчить

про те, що теорія економічного розвитку охоплює і вирішує

широке коло проблем: економічних, соціальних, політич-

них, інституціональних. У даному напрямку найбільша ува-

га приділяється системному дослідженню теорії і практики

управління регіональною економікою та розробці механізму

специфічних регіональних стратегій і програм економічного

розвитку [4; 8; 166; 194; 213; 275].

Разом з тим рішення проблем економічного розвитку

України вимагає посилення уваги і наявності нових підходів

до розробки стратегії розвитку підприємств реального сек-

тора економіки. Мова йде про необхідність адаптації підп-

риємств до діючих умов економічних трансформацій на ос-

нові формування цілісної концепції адаптивного фінансово-

го механізму сталого розвитку підприємства.

Вирішення цієї проблеми в теоретичному плані про-

понується здійснити на основі розвитку методологічних за-

сад щодо формування моделі фінансового механізму стало-

го розвитку підприємства, а в прикладному – механізму йо-

го впровадження, що розглядаються далі в розд. 2-4.

Вихідним початком формування фінансового механіз-

му сталого розвитку є дослідження двох аспектів: (1) систе-

матизація і конкретизація понять і економічних категорій,

на яких будемо ґрунтуватися в процесі дослідження; (2) до-

слідження й аналіз тенденцій сучасного розвитку підпри-

ємств з метою розкриття протиріч, що перешкоджають їх

сталому розвитку, й обґрунтування передумов адаптивного

фінансового механізму.

Перший аспект. У науковій літературі поняття «ста-

лий розвиток», у певній мірі, пов'язується з поняттями

«стійкість», «рівновага», «пропорційність». Так, економіч-

ний словник містить таке визначення стійкості, як «стой-

14

кость, постоянность, не подверженность риску потерь и

убытков» [346, с. 1015]. С. Ожегов і Н. Швєцова трактують

стійкість, як «стоящий твердо, не колеблясь, не падая, не

поддающийся, не подверженный колебаниям» [200, с.

1126].

На думку Л. Масловської, словосполучення «сталий ро-

звиток» відображає, з одного боку, рівноцінність складових у

тріаді «природа – соціум – економіка», а з іншого – якісні

зрушення в суспільно-природній взаємодії [166, с. 46-54]. Як

бачимо, у даному визначенні простежується екологічний ас-

пект. Трохи інакше розуміють суть сталого розвитку вчені-

економісти, які на рівні підприємства розрізняють два типи

стійкості: рівновага і «гомеостазис» [1, с. 46; 3, с. 15; 19, с.

215-217; 63, с. 73; 107, с. 48; 146, с. 160]. При цьому варто роз-

різняти стійкість системи управління, системи показників і

сталого функціонування. Стійке функціонування залежить від

динамічності показників, безперервності діяльності підприєм-

ства і стадій економічного розвитку. Крім того, стійкість сис-

теми визначається положенням рівноваги, зміна якого приво-

дить до сталого чи кризового стану економічної системи. Це

вимагає проведення аналізу й оцінки фінансових показників,

що характеризують економічний розвиток підприємства. У

цьому зв'язку особлива увага зосереджена на фінансовому ас-

пекті рішення проблем сталого розвитку і наступних економі-

чних категоріях: «фінансова стійкість», «фінансова рівновага»,

«потенціал фінансової стійкості», що є одночасно кінцевою

оцінкою ефективності діяльності підприємства й інтегральною

характеристикою вартості підприємства.

Проведений аналіз сутності економічної категорії «фі-

нансова стійкість» в опублікованій раніше роботі автора

[129, с. 312] дозволив виокремити такі підходи:

1) фінансова стійкість – ліквідність чи гарантована

платоспроможність [1, с. 20; 19; 20; 134, с. 93; 183; 312, с.

73; 343, с. 510];

15

2) фінансова стійкість – стабільне перевищення дохо-

дів над витратами [14; 145, с. 221; 254, с. 607];

3) фінансова стійкість – стан фінансів підприємства,

що характеризується визначеним набором фінансових пока-

зників [111, с. 321-330; 124, с. 276; 338, с. 152-161; 344, с.

251];

4) фінансова стійкість – стан фінансових ресурсів,

який забезпечує безперервний процес виробництва і реалі-

зації продукції [158, с. 103; 223, с. 15; 313, с. 135];

5) фінансова стійкість – раціональна фінансова струк-

тура господарюючого суб’єкта та незалежність від кредито-

рів і інвесторів [76, с. 141; 111, с. 321; 312, с. 73].

По першому напрямку варто звернути увагу на те, що

економічна категорія «фінансова стійкість» значно ширше,

ніж гарантована платоспроможність, тому що категорія

«фінансова стійкість» - це інтегральна характеристика здат-

ності підприємства як системи трансформувати фінансові

ресурси з максимальною економічною вигодою і мінімаль-

ним ризиком.

По другому напрямку слід відмітити, що перевищення

доходів над витратами характеризує показник прибутковос-

ті, який є узагальнюючою характеристикою ефефективності

діяльності підприємства. Однак, як справедливо відзнача-

ють А.І. Амоша і В.П. Вишневський, по своїй природі пока-

зник фінансового результату – величина імовірнісна, оскі-

льки він залежить від впливу об'єктивних і суб'єктивних фа-

кторів [9, с. 15]. Навіть коли доходи підприємства постійно

перекривають витрати, здійснені для отримання цих дохо-

дів, підприємство не можна вважати фінансово-стійким,

оскільки воно може мати незадовільну структуру балансу,

значне перевищення позикових коштів над власними, висо-

кий ступінь ризику. Звідси, показник прибутковості можна

використовувати лише як часткову характеристику, що ві-

16

дображає ретроспективні можливості забезпечення фінан-

сової стійкості.

Стосовно третього напрямку необхідно підкреслити,

що відомі методики оцінки фінансової стійкості [111, с. 321-

330; 338, с. 152-161; 343, с. 504-519; 344, с. 251] поєднують

різні набори показників, що в основному обмежуються уза-

гальнюючими аналітичними показниками пасивів, не вра-

ховуючи зміни активів підприємства. Такі розбіжності в по-

нятті економічної категорії фінансової стійкості викликані

тим, що різні групи користувачів аналітичної інформації

вкладають у це поняття різний зміст. Крім того, необхідно

підкреслити, що різні вчені прагнули оцінити різні сторони

фінансово-економічної діяльності підприємства. По суті, такі

підходи до дослідження фінансової стійкості спрощують да-

не поняття, пов'язуючи його з окремими характеристиками

фінансового стану підприємства, такими, як ліквідність, пла-

тоспроможність, фінансова незалежність, ділова активність.

При цьому глибокий зміст даного поняття залишається не-

розкритим.

Для розкриття методологічної основи фінансового ме-

ханізму сталого розвитку підприємства необхідно скориста-

тися економічною категорією «фінансова стійкість» у поєд-

нанні з терміном «потенціал». У цьому зв'язку розглянемо

фундаментальну основу економічної категорії «потенціал» і

специфіку його призначення. Підкреслимо, що поняття «по-

тенціал» широко використовується в економічній літературі

для визначення потенційних можливостей розвитку економі-

чної системи у визначеній сфері. Тому його традиційно розг-

лядають у поєднанні з іншими термінами «виробничий поте-

нціал», «економічний потенціал», «фінансовий потенціал»,

«кадровий потенціал», «ресурсний потенціал» [135, с. 10-11;

169; 190; 302, с. 14, 16, 19; 319; 345].

Ґрунтуючись на загальних методологічних положен-

нях потенціалу, слід звернути увагу на наступні його клю-

17

чові характеристики: (1) потенціал відображає сукупність

властивостей, створених економічною системою в процесі

формування, що визначають можливу безперервність її роз-

витку; (2) потенціал відображає ступінь використання дійс-

них потенційних можливостей економічної системи; (3) по-

тенціалу характерна властивість інтегральності, яка виявля-

ється в інтегральній характеристиці елементів поточного і

майбутнього розвитку системи. Інакше кажучи, потенціал –

це комплексна характеристика, що відображає ефективність

функціонування підприємства. Звідси не викликає сумнів

доцільність використання економічної категорії «потенціал»

для оцінки фінансової стійкості підприємства.

З цього приводу Юджин Ф. Брігхем відзначає, що в

основі зростання добробуту власників підприємства лежать

три взаємозалежних фактори: 1) поточний рівень продажів і

очікувані темпи їх приросту; 2) діючі активи, що забезпе-

чують отримання операційного прибутку; 3) можливості

зростання, тобто нові капіталовкладення, що приведуть до

збільшення грошових потоків в майбутньому [38, с. 38,

497].

Це ще раз переконує, що природа фінансової стійкості

визначається закономірністю відтворювальних процесів ка-

піталу, тобто генерацією прибутку в нову вартість підпри-

ємства. Як економічна категорія вона залежить від умов і

перспектив росту чи зниження ефективності фінансово-

економічної діяльності, тобто відображає не тільки стан

дійсного потенціалу на даний момент часу, але і невикорис-

тані фінансові можливості. Мова йде про інтегральну влас-

тивість даної економічної категорії «потенціал фінансової

стійкості», яку можна охарактеризувати на основі сукупної

оцінки таких характеристик, як «ефективність», «фінансова

рівновага» і «ризик». Виходячи з цього, потенціал фінансо-

вої стійкості необхідно визначати на основі співвідношення

елементів, що формують вартість підприємства, установ-

18

люючи границі стану і поводження чистих активів і пасивів

підприємства. При такому підході потенціал фінансової

стійкості можна представити трьома групами елементів, які

у сукупності характеризують стан і потенційні можливості

підприємства з підтримки і відновлення вартості підприємс-

тва: ефективність операційної діяльності, ефективність фі-

нансової діяльності та фінансова рівновага. Сукупність та-

ких характеристик потенціалу фінансової стійкості є доста-

тньою для його комплексної оцінки.

Використання даної економічної категорії дозволить

адекватно оцінити, з одного боку, стан об'єкта дослідження,

а з іншого – синергетичний ефект реалізації фінансової

стратегії сталого розвитку, зокрема: 1) результат взаємодії

дійсного ресурсного потенціалу і невикористаних можливо-

стей; 2) нові потенційні можливості генерувати, підтриму-

вати й обновляти вартість підприємства без істотних змін

виробничої потужності. Науково обґрунтована величина

потенціалу фінансової стійкості є надійним аналітичним ба-

зисом вибору фінансової стратегії сталого розвитку підпри-

ємства. Це обумовлено тим, що потенціал фінансової стій-

кості в цілому відображає адекватне реагування на умови

оточуючого середовища, які динамічно змінюються. Звідси

зрозумілий взаємозв'язок категорій «фінансова стійкість» і

«фінансова рівновага», що обгрунтовується далі.

Другий аспект. Для з'ясування передумов формування

фінансового механізму, виявлення проблем і суперечностей,

які вимагають невідкладного рішення, потрібно виконати

аналіз і дати критичну оцінку фінансового стану підпри-

ємств реального сектора економіки. В цілому, оцінюючи

загальну тенденцію макроекономічних показників за остан-

ні три роки (2009-2011 рр.), слід зазначити, що реальний се-

ктор господарювання поки не є вирішальним чинником під-

йому національної економіки. Загальносистемна криза, яка

охопила більшість промислових підприємств України, при-

19

вела до зниження потенціалу фінансової стійкості господа-

рюючих суб'єктів і до загострення фінансових проблем

майже по всьому спектру економічних відносин. В цьому

зв'язку можна виділити чотири групи проблем.

Перша група проблем пов'язана з відтворювальними

процесами в реальному секторі економіки і впливом на них

макроекономічних чинників. У зв'язку з дефіцитом фінан-

сових ресурсів і незадовільними наслідками їх вкладень

ускладнюються відтворювальні процеси, які здатні забезпе-

чити стійкий розвиток промислових підприємств.

Аналіз впливу макроекономічних чинників на еконо-

мічні процеси в Україні (табл. 1.1) свідчить про наявність

великої частки збиткових підприємств промисловості (2009

р. – 40,3%; 2010 р. – 41,8%; 2011 р. – 40,8%). Зростання об-

сягів промислової продукції уповільнилося (107,6% в порі-

внянні з 111,2% в 2010 р.) [206]. Наявність значної частки

збиткових підприємств Луганського регіону по промисло-

вості в цілому – 44,3%, у тому числі, добувній промислово-

сті – 52,2%, металургії – 42,6%, машинобудуванні – 39,1%

[83] і несприятливі тенденції прибутку не сприяли віднов-

ленню виробничого потенціалу за 2010 рік.

Інвестиції у відновлення основного капіталу в проми-

словості Луганського регіону значно скоротилися: обсяг ін-

вестицій в основний капітал у 2010 р. склав 48,2% проти

2007 р.; співвідношення інвестицій в основний капітал до

ВРП за 2008-2010 рр. скоротилося майже втричі (на 65,8 %)

[83].

Аналізуючи структуру капітальних вкладень промис-

лового виробництва у 2010 р. по Луганській області (рис.

1.2), можна стверджувати, що фінансові ресурси не були

сконцентровані в галузях, що мають швидкий оборот капі-

талу. Це стало наслідком фінансових диспропорцій у діяль-

ності підприємств, а саме в джерелах фінансування, напря-

мках їх використання і розміщення.

20

Таблиця 1.1

Динаміка основних показників, що характеризують розвиток

економіки України в 2002-2011 рр. [206]

Показник 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Валовий внутрішній продукт у фактичних

цінах, млн.грн.

225810 267344 345113 441452 544153 712945 949864 914720 1082569 1316600

Індекс обсягу продукції

промисловості (у % до попереднього року)

107,0 115,8 112,5 103,1 106,2 110,2 96,9 78,1 111,2 107,6

Частка збиткових підп-

риємств, % 38,8 37,1 34,8 34,2 33,5 32,5 37,2 39,9 41,0 36,0

Частка збиткових підп-

риємств промисловості,

%

41,8 39,9 37,5 36,5 34,7 33,4 38,9 40,3 40,8 40,8

Фінансовий результат від звичайної діяльності

до оподаткування підп-

риємств, млн. грн.

14641,2 19643,3 44578,4 64370,8 76253,4 135897,9 8954,2 -42414,7 54443,5 112930,3

Фінансовий результат

від звичайної діяльності

до оподаткування підп-

риємств промисловості,

млн. грн.

2866,5 7137,0 18936,9 28264,3 34699,6 43700,9 20243,2 -4788,1 26845,9 64656,3

Обсяг реалізованої про-

дукції промисловості, млн. грн.

229634,4 289117,3 400757,1 468562,6 551729,0 717076,7 917035,5 806550,6 1065108,2 1120325,4

21

Рис. 1.2. Порівняння структури виробництва та інвестицій

у промисловості Луганської області, 2010 р. [83; 310,с. 114]

Рівень зноcу основних виробничих засобів Лугансько-

го регіону (в 2010 р. – 49,3 % [83]) фактично зрівнявся з об-

сягами інвестицій в основні засоби, а в промисловості, сіль-

ському господарстві, торгівлі, транспорті, комунальному

господарстві навіть перекрили ці обсяги (табл. А.1 додатка).

Це свідчить про «проїдання» виробничого потенціалу в реа-

льному секторі економіки Луганського регіону і, як наслі-

док, зниження капіталовкладень за останні роки.

Друга група проблем пов'язана із закономірностями

тенденцій накопичення джерел відтворення вартості підп-

риємств. Аналіз структури первинного грошового потоку

підприємств України за 2008-2010 рр. дозволяє зробити ви-

сновок, що на даному етапі ще не створені умови для зрос-

тання їх вартості (рис. 1.3, табл. А.2 додатка): вхідний гро-

шовий потік склав 38,0% доданої вартості, з яких 27,3% –

потік чистого прибутку, 10,7% – амортизаційний потік; час-

тка накопиченого чистого доходу – 25,8% валової доданої

вартості до перерозподілу, що є верхньою межею зростання

вартості підприємств. Крім того, 62,0% доданої вартості пі-

22

дприємств вилучається державою в порядку перерозподілу

[206].

Рис. 1.3. Первинний грошовий потік підприємств в 2010 р.,

% [206]

Незважаючи на поліпшення ситуації проти поперед-

нього року, частка накопиченого чистого доходу незначна –

25,8% валової доданої вартості. Це є верхнє обмеження зро-

стання вартості підприємств. Навіть враховуючи амортиза-

ційний потік (10,7%), у розпорядженні підприємств залиша-

ється лише 38,0% доданої вартості (табл. А.2 додатка). Така

тенденція викликана в основному обмеженням внутрішніх

джерел фінансування.

Оцінюючи вплив структури капітальних вкладень за

джерелами фінансування на розвиток реального сектора

економіки України, слід підкреслити, що як і в попередні

роки основним джерелом фінансування були і залишаються

оборотні кошти: 2007 р. – 87,16%, 2008 р. – 93,27%, 2009 р.

– 93,72 %, 2010 р. – 92,67% (табл. 1.2).

Одночасно відзначається скорочення бюджетного фі-

нансування (інвестиції в основний капітал по Луганській

області за рахунок коштів державного бюджету знизилися з

972,7 млн.грн. у 2007 році до 320,9 млн.грн. у 2010 році

[83]), що не було компенсовано зростанням приватних інве-

Оплата

праці

найманих

працівників

, 49.9

Податки на

виробництв

о та

імпорт, 13.

8

Субсидії на

виробництв

о та

імпорт, -1.7

Споживанн

я

основного

капіталу, 1

0.7

Чистий

прибуток, з

мішаний

дохід; 27,3

23

стицій та інвестицій з інших джерел. Це дозволяє виділити

проблеми, що існують поряд зі скороченням державних ін-

вестицій — недофінансування витрат і залишковий принцип

фінансування цільових і інвестиційних програм.

Таблиця 1.2

Динаміка внутрішніх фінансових ресурсів підприємств

реального сектора економіки України [83; 279, с. 97]

Види фінансових

ресурсів

2007 2008 2009 2010

млн.

грн.

% млн.

грн.

% млн. грн. % млн. грн. %

Оборотні кошти

номінальний

обсяг 364159,7 87,16 481216,6 93,27 541252,1 93,72 631647,4 92,67

обсяг з

урахуванням

інфляції 295344,4 391233,0 473536,4 532137,7

Чистий прибуток


обсяг 29286,9 7,01 5542,5 1,08 -14192,5* - 11889,6 1,74

обсяг з


інфляції 23752,6 4506,1 - 10016,51

Амортизаційний

фонд


обсяг 24347,1 5,83 29161,9 5,65 36257,5 6,28 38052,6 5,58

обсяг з


інфляції 19746,2 23708,9 31721,3 32057,8

Разом

внутрішні

фінансові ресурси 417793,7 100 515921,0 100 577509,6 100 681589,6 100

обсяг з


інфляції 338843,2 419448,0 505257,7 574212,0

Індекс цін вироб-

ників промислової

продукції** 123,3 123,0 114,3 118,7

* у розрахунках загального обсягу фінансових ресурсів не використовувалися

** грудень у % до грудня попереднього року

24

Як свідчать дані табл. 1.2, можливості сталого розвит-

ку промислових підприємств вкрай обмежені, оскільки ве-

лика частка підприємств збиткові та обсяг амортизаційного

фонду незначний. Основними причинами послаблення ролі

амортизації як джерела фінансування є: розрив між аморти-

зацією і вартістю засобів виробництва внаслідок зростання

цін і неадекватної індексації основних засобів; низькі в по-

рівнянні з розвинутими країнами норми амортизації і відпо-

відно занадто високі нормативні строки служби основних

засобів. По суті, збільшення джерел капіталовкладень, по-

в'язане з амортизаційною реформою, привело до погіршен-

ня фінансового стану підприємств.

Як показують результати аналізу в табл. А.3-А.4 дода-

тка, несприятливі тенденції результатів діяльності підпри-

ємств реального сектора Луганського регіону обмежують

внутрішні можливості нагромадження джерел фінансуван-

ня. У 2010 р. галузь промисловості виявилась збитковою,

тому позитивна рентабельність власного капіталу не досяг-

нута (-10,04% [310, с. 13, 75]). Найбільший рівень збитко-

вості приходиться на великі підприємства.

Характерною рисою такого положення у відтворюва-

льних процесах стало посилення протиріч між елементами

фінансової рівноваги і рівнем економічного розвитку підп-

риємства. Тому, безперечно, вимагає вирішення третя група

проблем, пов'язана з дослідженням характеристик фінансо-

вої рівноваги.

Категорія «фінансова рівновага» в арсеналі економіч-

ної науки означає, по-перше, юридичні вимоги і турботу

кредиторів, і припускає, що підприємство повинне бути

здатне за допомогою своїх ліквідних коштів погасити борги,

коли це необхідно; по-друге, повинне підтримувати рівно-

вагу між джерелами і їх використанням, з огляду на стабі-

льність перших і призначення других [22; 117, с. 44]. У да-

ному визначенні простежується комплекс характеристик, за

допомогою яких можна зробити цілісну оцінку фінансового

25

стану, факторів чи умов зміни цього стану, а також перспек-

тив сталого розвитку підприємства.

Аналіз процесів фінансової рівноваги на підприємст-

вах реального сектора економіки підтверджує, що економі-

чні категорії «фінансова стійкість» і «фінансова рівновага»

взаємозалежні. У даному дослідженні до елементів, що ха-

рактеризують стан фінансової рівноваги, віднесені ліквід-

ність, ефективність операційної, фінансової діяльності, фі-

нансова стійкість і ризик.

Графічна інтерпретація контуру фінансової рівноваги

промисловості Луганського регіону в 2008-2010 рр. за таки-

ми ключовими індикаторами, як ліквідність, ефективність і

фінансова стійкість (рис. 1.4, табл. А.5 додатка) вказує на

те, що оптимальний стан фінансової рівноваги не досягаєть-

ся, тому що значення інтегральних показників низькі.

Ліквідність

33,4

31,0

53,1

Ефективність

Фінансова

стійкість

Рис. 1.4. Графічна інтерпретація фінансової рівноваги

промисловості Луганської області за 2008-2010 рр.

Характерною особливістю суперечностей фінансової

рівноваги у відтворювальному процесі промислових підп-

26

риємств Луганського регіону стало порушення раціональної

структури активів, оскільки у сукупному обсязі оборотних

активів є значною частка нефінансових активів – 38,4% у

2010 р. [310, с. 33-38, 42]. За даними Міжнародного коміте-

ту з інтегрованої звітності, в даний час фінансові активи

складають невеликий відсоток ринкової цінності компаній –

19% в 2009 р. в порівнянні з 83% в 1975 р. [193].

Внаслідок дефіциту власних оборотних коштів та

зниження мобільності капіталу більшість промислових під-

приємств Луганського регіону так і не змогли генерувати

навіть незначний обсяг власного капіталу (табл. А.6, А.7

додатка, рис. 1.5).

На даному етапі розвитку промислових підприємств

Луганського регіону порушення фінансової рівноваги ви-

кликано, з одного боку, протиріччям між ліквідністю, рен-

табельністю і фінансовою стійкістю, незбалансованістю чи-

стого оборотного капіталу і поточних фінансових потреб, а

з іншого боку, – диспропорціями в структурі активів, зок-

рема, незначної частки ліквідних (фінансових) активів тер-

міном погашення не більше 3-х місяців. Групування активів

і пасивів підприємств машинобудівної, вугільної та металу-

ргійної промисловості Луганського регіону за 2010 р., при-

ведене в табл. А.8 додатка, свідчить про наявність значної

частки нефінансових активів у більшості досліджуваних пі-

дприємств, у складі яких дебіторська заборгованість термі-

ном погашення понад 90 днів складає до 28,88%. Результати

аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості підпри-

ємств промисловості Луганського регіону свідчать, що в

2010 р. темп зростання поточної дебіторської заборгованос-

ті промислових підприємств Луганського регіону склав

121,0 %, а кредиторської – 128,8 % [310, с. 35, 56] (табл. А.9

додатка). В цілому по промисловості України на 31.12.2010

р. дебіторська заборгованість складала 33,41 % у складі ак-

тивів, кредиторська – 39,26 % [206].

27

Рис. 1.5. Динаміка індикаторів фінансової рівноваги в

промисловості Луганської області в 2002-2010 рр. [83; 280,

с. 48, 53; 309, с. 52, 63, 64, 67, 75-80; 310, с. 10, 16, 30, 52]

Так, графічна інтерпретація структури активів і зобо-

в'язань підприємства на основі групування за ступенем лік-

відності, приведена на рис. 1.6, дає можливість порівняти їх

залежно від термінів і питомої ваги. Велику частину ресур-

сної бази ВАТ ―Луганський завод гiрничого машинобуду-

вання‖ складають постійні й прирівняні до них пасиви –

92,98 %. У ліквідній формі знаходяться 24,24 % активів і

75,76 % активів у формі нефінансових активів. Потреба в

найбільш ліквідних активах цілком покривається найбільш

терміновими зобов'язаннями, значна частина фінансових

активів сформована за рахунок фінансових зобов'язань.

Таке положення викликано наслідками фінансових

диспропорцій у структурі капіталу. Характерна особливість

несприятливих змін фінансових пропорцій – дефіцит чисто-

го оборотного капіталу у всіх галузях промисловості Луган-

ської області та порушення вартісної структури створеного

продукту: значної частки матеріальних витрат у структурі

операційних витрат створеного продукту – 71,3 % у 2010 р.

[278, с. 80]. Частка нерозподіленого прибутку на досліджу-

-2482-1767.1-1993.7

-915.3-30.3

1188.3

2323.7

177.3

-2874.7

-2243.5-1995.1-2092.4

-753.9

911.3

2710.1

4116

1872.9

611.4145.7

711.9 783.1 862.5

521.1853.2 1269.4 1369.3

1886

-4000

-2000

0

2000

4000

6000

2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010

млн

. гр

н.

Чистий оборотний капітал

Поточні фінансові потреби

Грошові кошти

28

ваних прибуткових підприємствах коливається від 36,92%

до 98,30% від загальної суми прибутку (табл. А.10 додатка).

Зо

бо

в’я

зан

ня

Акти

ви

Фінансові активи – 24,24 % Нефінансові активи – 75,76 %

Постійні та прирівняні до них пасиви – 93,97 %

Поточні

зобов’язання

– 6,03 %

Швидко мобілізовувані

активи – 6,73 %

Важкореалізовувані

активи – 24,94 %

Повільно реалізовувані

активи – 50,81 %

Довгострокові зобов’язання –

92,98 % Менш термінові

зобов’язання – 0,99 %

Короткострокові


Фінансові активи – 86,70 % Нефінансові активи

– 13,30 %

Довгострокові зобов’язання – 36,08 % Поточні зобов’язання – 63,92 %

Найбільш термінові зобов’язання – 6,99%

Важкореалізо

вувані активи

– 10,08 %

Постійні та прирівняні

до них зобов’язання –

24,69 %

ВАТ “Стаханівський вагонобудівельний завод”

ВАТ “Луганський завод гiрничого машинобудування”

Короткострокові


Зо

бо

в’я

зан

ня

Акти

ви

Повільно реалізовувані активи – 3,22 %

Найбільш

ліквідні активи

– 17,52 %

Швидко мобілізовувані

активи – 59,53 %

Найбільш

ліквідні активи

– 27,17 %

Найбільш термінові


Менш термінові зобов’язання – 11,39 %

Рис. 1.6. Структура активів та зобов’язань

машинобудівельних підприємств Луганського регіону,

2010 р. (розраховано за даними [249])

Четверта група проблем пов’язана з дослідженням від-творювальних процесів на підставі аналізу структури капі-талу. На більшості досліджуваних промислових підпри-ємств Луганського регіону чітко простежується несприят-лива тенденція збільшення частки позикового капіталу, а

29

також перевищення критичного рівня боргових зобов'язань в 2006-2010 рр. (табл. А.11 додатка). Слід підкреслити, що у світовій практиці вважається припустимим рівень позико-вого капіталу не більше 30% інвестованого капіталу.

Дана ситуація викликана, в першу чергу, зростанням кредиторської заборгованості та інших короткострокових зобов'язань. Однак відомо, що мобілізовані в такий спосіб фінансові ресурси покривають тільки частину поточних фі-нансових потреб підприємства, тому вони не можуть бути визначальними джерелами формування основного капіталу, в першу чергу, через невеликі терміни їх використання у фінансово-економічній діяльності. Таке використання фі-нансових ресурсів завжди веде до уповільнення темпів зро-стання і скорочення валових інвестицій, а в періоди кризи – до деінвестування.

Стосовно до українських підприємств підтвердження даного висновку вимагає більш детального дослідження ре-зультуючих фінансових показників діяльності підприємств.

З наведених даних у табл. 1.3, А.7 додатка видно, що більш ніж у половини досліджуваних підприємств просте-жується тенденція втрати власного оборотного капіталу з підвищенням ризику (погрози) банкрутства підприємства і зниження боргових зобов'язань. Цей висновок відповідає практиці поведінки промислових корпорацій у період де-пресії і кризи. Так, під час Великої депресії 1929-1933 рр. спостерігалося значне зниження боргових зобов'язань у па-сивах. Висока частка позикового капіталу в пасивах корпо-рацій спостерігається в періоди порівняно благополучного зростання, тоді як для періоду несприятливої кон'юнктури перевага віддається самофінансуванню. Це пов'язано з тим, що в період кризи і депресії високі номінальні ставки відсо-тка по позиковому капіталу і великі процентний, валютний і кредитний ризики.

Низька частка власного капіталу в оборотних коштах, яка неухильно знижується, свідчить про втрату підприємст-вом власних оборотних коштів і, відповідно, стратегічних

30

позицій сталого розвитку. Зовні задовільний вид балансу ряду підприємств приховував серйозний дефіцит оборотних коштів (скорочення розміру постійних ресурсів) і готівки, що виявився в 2008-2010 рр., тобто стійкої фінансової рів-новаги за ці роки не було досягнуто. Як показують резуль-тати аналізу, приведені в табл. 1.3, серед підприємств галузі машинобудування найбільша розбалансованість фінансово-економічної діяльності спостерігалася на ПАТ ―Луганськте-пловоз‖ в 2009 р. і ВАТ ―Свердловський машинобудiвний завод‖ в 2010 р., де дефіцит власних оборотних коштів склав 100%. На інших підприємствах потреба в оборотному капіталі покривається за рахунок власних коштів.

Зроблені висновки підтверджують результати аналізу економічного розвитку машинобудівних підприємств Лу-ганського регіону за 2009-2010 рр., приведені в табл. 1.4. Незважаючи на те, що на ряді досліджуваних підприємств намітилася тенденція зростання коефіцієнта сталого розвит-ку, для більшості підприємств регіону характерна несприят-лива тенденція, що пов'язано, в першу чергу, зі збитковою діяльністю і порушенням структури капіталу (табл. А.11 додатка).

Порушення структури капіталу привело до того, що на-віть на рентабельних підприємствах високий рівень рентабе-льності власного капіталу супроводжувався зниженням кое-фіцієнтів інкассо-ліквідності, фінансової автономії, забезпе-чення запасів власними оборотними коштами (табл. А.5 до-датка). Зовнішня фінансова політика підприємств реального сектора економіки за минулі роки, мала характер коротко-строкових рятувальних заходів стабілізації їх розвитку.

Висока частка короткострокових зобов'язань і обмеже-ний обсяг кредитів також не сприяли розвитку відтворюва-льних процесів підприємств. Стійкого результату вони не дали, оскільки причини дефіциту коштів у промисловості є довгостроковими і структурними, обумовленими насамперед протиріччями між елементами фінансової рівноваги і низь-ким рівнем відтворення потенціалу фінансової стійкості.

31

Таблиця 1.3

Результати аналізу фінансової рівноваги підприємств галузі машинобудування Лугансь-

кого регіону за 2008-2010 рр.

Підприємства

Показники

ВАТ ―Луганський завод

гiрничого машинобудуван-

ня‖

ВАТ ―Стаханівський вагоно-

будівельний машзавод‖

ВАТ ―Свердловський

машинобудiвний завод‖

2008 2009 2010 2008 2009 2010 2008 2009 2010

Чистий оборотний капітал, тис. грн. 9748 11037 12645 51877 537354 683800 -1517 -2973 -24360

Поточні фінансові потреби, тис. грн. 11149 9736 10510 829169 585811 1466343 7674 22317 -5314

Грошові кошти, тис. грн. 93 2164 3208 13926 482739 714450 11 7 5

Викори-

стання

ресурсів

Дефіцит чистого оборотного

капіталу ЧОК(-), % - - - - - - 19,77 13,32 100,0

Перевищення операційного цик-

лу над кредиторською заборго-

ваністю ПФП(+), %

100,0 88,21 83,12 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 -

Надлишок грошових коштів

ГК(+), % 0,83 19,61 25,37 1,68 82,41 48,72 0,14 0,03 0,02

Джерела

надхо-

дження

коштів

Перевищення постійних ресурсів

у фінансуванні необоротних

активів ЧОК(+), %

87,43 100,0 100,0 91,73 91,73 46,63 - - -

ПФП(-), % - - - - - - - - 21,81

Дефіцит грошових коштів ГК (-) - - - - - - - - -

Співвідношення кредиторської та дебіторсь-

кої заборгованості (за товари, роботи, послу-

ги)

0,10 0,14 0,09 0,92 0,87 6,35 1,82 1,41 1,59

32

Продовження табл. 1.3 Підприємства

Показники

ПАТ ―Луганськтепловоз‖ ВАТ ―Завод

гiрничорятувальної технiки ―Горизонт‖

ВАТ ―Первомайський

електромеханiчний завод iм. К. Маркса‖

2008 2009 2010 2008 2009 2010 2008 2009 2010

Чистий оборотний капітал, тис. грн. -4806 -153671 -170943 9247 6258 6725 15299 14486 20071

Поточні фінансові потреби, тис. грн. 205888 151087 392278 14523 13969 13877 36221 31902 34751

Грошові кошти, тис. грн. 11598 3654 2504 9 153 232 971 282 347

Викори-

стання

ресурсів

Дефіцит чистого оборотного

капіталу ЧОК(-), % 2,33 100,0 43,58 - - - - - -

Перевищення операційного

циклу над кредиторською забор-

гованістю ПФП(+), %

100,0 98,32 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

Надлишок грошових коштів

ГК(+), % 5,63 2,38 0,64 0,06 1,10 1,67 2,68 0,88 1,00

Джерела

надхо-

дження

коштів

Перевищення постійних ресурсів

у фінансуванні необоротних

активів ЧОК(+), %

- - - 63,67 44,80 48,46 42,24 45,41 57,76

ПФП(-), % - - - - - - - - -

Дефіцит грошових коштів ГК (-) - - - - - - - - -

Співвідношення кредиторської та дебіторсь-

кої заборгованості (за товари, роботи, послу-

ги)

9,88 18,81 1,08 13,59 60,15 1,60 9,75 0,34 0,99

Джерело: розраховано за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [249]

33

Таблиця 1.4

Характеристика потенціалу сталого розвитку підприємств галузі машинобудування Лу-

ганського регіону за 2009-2010 рр.

Показники Підприємства

ВАТ ―Завод гiрничорятувальної

технiки ―Горизонт‖

ВАТ ―Луганський завод гiрничого машинобуду-

вання‖

ВАТ ―Стаханівський вагонобудівельний за-

вод‖

ВАТ ―Первомайський електромеханiчний завод

iм. К. Маркса‖

2009 р. 2010 р. Відхи-

лення 2009 р. 2010 р.

Відхи-

лення 2009 р. 2010 р.

Відхи-

лення 2009 р. 2010 р.

Відхи-

лення

Коефіцієнт реінвестуван-

ня прибутку -1,00 -1,00 0,00 0,68 0,52 -0,16 1,00 1,00 0,00 1,00 1,00 0,00

Коефіцієнт рентабельно-

сті продажу 0,33 0,29 -0,05 0,25 0,24 -0,01 0,08 0,13 +0,05 0,27 0,26 -0,01

Ресурсовіддача 0,31 0,50 +0,18 1,06 1,58 +0,52 0,34 1,10 +0,75 1,01 1,67 +0,66

Капіталомісткість 3,19 2,01 -1,17 0,94 0,63 -0,31 2,91 0,91 -2,00 0,99 0,60 -0,39

Обіговість власного обо-

ротного капіталу 1,17 1,62 +0,45 1,60 2,28 +0,68 0,85 4,21 +3,36 4,90 6,38 +1,48

Забезпеченість чистим

оборотним капіталом 0,39 0,44 +0,05 0,93 0,92 -0,01 0,50 0,29 -0,21 0,43 0,51 +0,09

Коефіцієнт маневреності

власного капіталу 0,49 0,52 +0,04 0,71 0,74 +0,03 1,38 1,05 -0,33 0,29 0,35 +0,06

Доля нефінансових акти-

вів 0,77 0,75 -0,02 0,83 0,76 -0,07 0,34 0,13 -0,21 0,88 0,89 +0,01

Коефіцієнт фінансової

залежності 1,81 1,71 -0,10 1,07 1,08 +0,01 3,43 4,05 +0,62 1,39 1,33 -0,06

Коефіцієнт сталого зро-

стання, % -26,53 -0,36 +26,17 12,56 18,73 +6,17 -14,49 40,14 +54,63 0,01 12,33 +12,32


34

Таке положення з'явилося наслідком типових фінансо-вих проблем, що вимагають усунення: (1) збиткової діяль-ності багатьох підприємств, що привела до порушення фі-нансової рівноваги і втрати чистого оборотного капіталу; (2) деформації структури капіталу, що пов’язана з відсутні-стю довгострокових джерел фінансування і високою пито-мою вагою короткострокової кредиторської заборгованості; (3) наявності протиріч між елементами фінансової рівнова-ги, а саме: між ліквідністю і рентабельністю; ліквідністю і фінансовою стійкістю; ризиком і фінансової стійкістю.

Таким чином, негативні тенденції розвитку підпри-ємств свідчать про те, що діючий механізм фінансового управління є недостатньо ефективним і не має належної на-уково-методичної основи. В ньому, у першу чергу, відсутні такі ключові складові, як формування адаптивного механіз-му фінансової стратегії сталого розвитку підприємства, на-дійні методи забезпечення і регулювання його реалізації.

Підвищену увагу до пріоритетності фінансового управління підприємства можна пояснити наступними об-ставинами:

1. На сучасному етапі проблема фінансування займає пріоритетне місце в ієрархії цілей господарюючого суб'єкта, що обумовлене рядом причин: зміна пріоритетів в об'єктах і цільових установках системи управління, зростання потре-би у фінансових ресурсах, збільшення обсягу вільних кош-тів, розширення інвестиційного ринку, розвиток фінансово-го ринку, зростання масштабів виробництва, збільшення об-сягів інвестицій.

2. Наявність фінансових ресурсів впливає не тільки на сьогоднішній, але і на майбутній потенціал розвитку підп-риємства. Тому очевидно, що кожен раз при прийнятті до-цільних стратегічних рішень необхідно зважувати, яким чи-ном у рамках фінансових пропорцій можна забезпечити приріст активів і достатній рівень рентабельності, дотри-муючись при цьому фінансової рівноваги. У даному випад-ку мова йде про необхідність глибокого розуміння та аналі-зу умов і факторів, що визначають фінансові пропорції ко-жного підприємства.

35

3. Всі підсистеми управління (виробництво, клієнти, персонал, наука та інновації) одержують оцінку в системі фінансів (рис. 1.7). Тому управління економічним зростан-ням повинне бути засноване на нормативній базі та викори-станні аналітичних методів, що дозволяють здійснити нор-мування фінансових показників на етапі розробки стратегії сталого розвитку підприємства.

Керуючись результатами аналізу, приведеними вище, можна зробити висновок, що при фінансовому обґрунту-ванні стратегічних рішень завжди необхідно враховувати, з одного боку, фундаментальні взаємозв'язки найважливіших фінансових категорій, а саме: зростання рентабельності – зростання фінансового ризику, зростання короткострокових зобов'язань – зниження ліквідності. Аналогічної думки до-тримується В. Білолипецький [19, с. 222], який відзначає, що встановлення таких фундаментальних взаємозв'язків фі-нансових категорій неважко довести формально, викорис-товуючи аналітичні методи в практичній діяльності при об-ґрунтуванні різних стандартних сценаріїв розвитку підпри-ємства. Це підтверджує пріоритетне значення аналізу фі-нансової рівноваги при обґрунтуванні фінансових пропор-цій сталого розвитку підприємства.

Оскільки ринкова вартість будь-якої фірми відображає кінцеві фінансові інтереси її власників, то вектором руху варто визначити не максимізацію прибутку, а максимізацію багатства власників, тобто вартості підприємства. Такий ви-сновок підтверджується відомою теорією максимізації вар-тості підприємства [38, с. 35, 497; 212; 294, с. 169-171; 312, с. 156-171] і подальшими дослідженнями (підрозд. 2.2, 4.3).

Ґрунтуючись на припущенні невизначеності ринково-го середовища, варто підкреслити, що система стратегічних орієнтирів підприємства не залишається незмінною: з ча-сом, зі зміною поводження взаємодіючих суб'єктів зовніш-нього середовища і, нарешті, із загальними змінами, що від-буваються в навколишнім середовищі, можуть змінюватися формулювання інтересів і їх пріоритетність.

36

Вихід на світовий ринок Залучення інвесторів

Підвищення

конкурентоспроможності

продукції

Проведення інтенсивної

маркетингової політики Розробка системи

післяпродажного

обслуговування

Вивчення потреб

ринку Визначення цільового

сегмента

Підвищення якості матеріально-

технічної складової виробництва Підвищення якості

виробничих технологій

Підвищення якості

праці

Диверсифікація

діяльності

Підвищення якості ТМЦ, що

купуються


устаткування

Розробка нових продуктів Розробка інноваційного продукту Застосування сучасних технологій

виробництва

Застосування сучасних методик

організації виробництва

Підвищення рівня

кваліфікації працівників

Встановлення

конкурентоздатних цін

Оптимізація структури

витрат

Оптимізація активів

Підвищення ринкової вартості

підприємства Зростання доходів власників

Підвищення ефективності діяльності Підвищення прибутку Оптимізація структури

капіталу

Кл

ієн

ти

В

ир

об

ни

цтв

о

На

ук

а т

а

інн

ов

ац

ії

Пер

сон

ал

Ф

іна

нси

Забезпечення

ліквідності

Підвищення зацікавленості працівників в

результатах праці

Забезпечення

фінансової стійкості


продукції

Рис. 1.7. Взаємозв’язок стратегічних орієнтирів в системі управління підприємств

37

Деякі стратегічні орієнтири можуть узагалі утратити

свою актуальність і навпаки. У системі інтересів можуть

з'явитися нові, раніше відсутні. Після формулювання систе-

ми стратегічних орієнтирів необхідно виділити ті з них, що

згодом будуть виділені як пріоритетні. Дослідження страте-

гічних задач і обґрунтування вибору стратегічних орієнти-

рів одержало розкриття в монографії автора [129, с.113-

138].

Принципова характеристика стратегічних орієнтирів

представлена в табл. 1.5. Обґрунтування сценарних варіан-

тів розвитку підприємства і моделювання вибору парамет-

рів фінансової стратегії сталого розвитку підприємства роз-

глядається далі в підрозд. 4.2.

Таблиця 1.5

Принципова характеристика стратегічних орієнтирів

сталого розвитку підприємства

Напрям Стратегічні задачі Пріоритетні аспекти

1. Фінансова

стратегія ста-

лого розвитку

підприємства

Відтворення варто-

сті підприємства

Зростання потенціалу фінансової

стійкості

Зростання доходів власників

Зростання ринкової вартості підп-

риємства

Мінімізація ризику

1.1. Ефектив-

ність опера-

ційної діяльно-

сті

Оптимізація струк-

тури витрат

Зростання прибутку

Беззбитковість операційної діяль-

ності

Ефективне використання виробни-

чого потенціалу

Максимізація ресурсовіддачі

1.2. Ефектив-

ність фінансо-

вої діяльності

Зростання прибутку Підвищення рентабельності

Прискорення обіговості оборотно-

го капіталу

Оптимізація структури капіталу

Зростання дивідендного доходу

1.3. Фінансова

рівновага

Забезпечення фі-

нансової рівноваги

Оптимізація структури активів

Забезпечення ліквідності

Ефективність діяльності

Забезпечення фінансової стійкості

38

Генеральною метою фінансової стратегії сталого роз-

витку підприємства визначено збереження і відновлення

його вартості. На досягнення цієї мети звертали увагу бага-

то дослідників [32; 87, с. 6-10; 95, с. 52; 133, с. 28; 186, с. 49;

205, с. 11; 304, с. 125], оскільки саме вартість є найкращим

критерієм комплексної фінансової оцінки, що адекватно ві-

дображує його фінансове благополуччя і перспективи еко-

номічного розвитку. А оскільки вартість підприємства реа-

гує на будь-яке погіршення ситуації в теперішньому чи

майбутньому періодах, то зниження рентабельності, плато-

спроможності, утрата конкурентних позицій – усе це позна-

чається на стратегічному потенціалі підприємства, а через

короткий проміжок часу – на зменшенні курсової вартості

акцій. Міжнародний досвід також переконує, що в багатьох

успішно функціонуючих компаніях вартість бізнесу є най-

важливішим об'єктом прийняття ключових управлінських

рішень.

Таким чином, запропонована структуризація стратегі-

чних орієнтирів фінансово-економічної діяльності підпри-

ємства дозволяє зробити попередні висновки про його здат-

ність до сталого розвитку і є основою подальшого дослі-

дження процесу вибору фінансової стратегії, що розгляда-

ється далі в підрозд. 4.1.

1.2. Системний підхід до формування фінансового

механізму сталого розвитку підприємств

На сучасному етапі розвитку економіки слід констату-

вати, що методологічний інструментарій фінансового меха-

нізму не в повному обсязі відповідає вимогам і закономір-

ностям розвитку економіки. Класична парадигма фінансо-

вого управління базується на реалізації принципу розподілу

системи на об’єкти і суб’єкти управління та примусовій ко-

ординації всіх суб’єктів. Сучасне ринкове середовище дик-

тує нові правила взаємодії об’єктів системи фінансового

39

управління. Роль суб’єкта управління змінюється, він пови-

нен формувати сприятливі умови для ефективного самороз-

витку системи.

Рішення окреслених вище проблем (підрозд. 1.1) мо-

жливе на основі застосування системного підходу, що до-

зволяє в сучасних умовах і на положеннях теорії фінансів

визначити закономірності сталого розвитку підприємства.

Дослідження, проведені до 70-80-х років, не носили

системного характеру, і їх цілі в основному визначалися ло-

кальними задачами, в останні роки більшість дослідників

при розгляді тих чи інших проблем фінансового управління

керуються системним підходом [80, с. 568-569; 82, с. 8-10;

174; 211, с. 5-17; 225, с. 7-9; 286, с. 16; 299, c. 13; 311, с. 5-

10; 323, с. 14-24].

Застосування системного підходу в процесі аналізу ро-

звитку відкритої системи «підприємство» є закономірним

результатом підвищення складності його функціонування в

умовах невизначеності ринкового середовища.

Результативність системного підходу при дослідженні

проблем фінансового управління забезпечується тим, що він

дозволяє представити економічну систему як цілісний ком-

плекс взаємозалежних підсистем і їх елементів, що мають

специфічні для кожної з підсистем особливості і цілі, досяг-

нення яких є необхідною умовою стійкого функціонування

всієї системи в цілому. Головною перевагою системного пі-

дходу є синергетична спрямованость (synergistic) системи,

що визначає функціонування окремих і взаємозалежних ча-

стин.

Щоб усвідомити необхідність застосування системно-

го підходу і досягти цілей дослідження, з'ясуємо сутність

економічної категорії «підприємство» як відкритої системи,

розглянемо його специфіку, складові елементи і їх взаємоз-

в'язки.

Як обґрунтовано багатьма економістами [111, с. 15-21;

174; 211, с. 12; 225, с. 7-9; 286, с. 16; 323, с. 12, 16], можли-

40

вість використання системного підходу підтверджується

тим, що підприємство має всі основні властивості складних

систем. Під виробничо-економічною системою промислово-

го підприємства розуміють складну динамічну виробничу

систему підприємства, в якій здійснюється економічна дія-

льність, що спрямована на виробництво конкурентоспро-

можної продукції [215, c.144]. Ключові фактори ефектив-

ності діяльності цієї системи знаходяться в зовнішньому

(одержання ресурсів і інформації) і внутрішньому середо-

вищі (динамічні зміни, які впливають на кінцеві результа-

ти). Внутрішнє середовище організації, сформоване під

впливом управлінських рішень, визначає рівень стійкого

розвитку системи. Звідси, сучасна економічна система є не

сукупністю індивідуальних господарств одного рівня, а

складною субординованою системою чотирьох рівнів, що

взаємодіють між собою: міжнародного, державного, регіо-

нального, мікроекономічного.

Будь-який господарюючий суб’єкт можна розглядати

як соціально-економічну систему, яка на основі викорис-

тання ресурсів виробляє продукцію або послуги, реалізація

яких забезпечує досягнення основних цілей [111, с. 15-21].

Систематизуючими властивостями будь-яких соціально-

економічних систем є наявність цілі й комплексу цілей фо-

рмування, функціонування і розвитку. Керуючись відомими

теоріями бізнесу, можна виділити три складові, що розкри-

вають зміст системи як організації: люди, цілі, управління.

Так, відповідно до теорії М. Мескона, М. Альберта і Ф. Хе-

доурі, організація – це група дій, які свідомо координують-

ся, двох чи більш людин для досягнення значимої цілі (ба-

жаного кінцевого результату) [174].

Формалізація даного визначення дозволяє зробити ви-

сновок про необхідність розгляду підприємства з погляду

такого логічного ланцюжка взаємозв'язків: «потреба – про-

блема – мотив – інтереси – рішення». Проблема, яка потре-

бує негайного рішення, стає мотивом досягнення поставле-

41

них цілей. У процесі досягнення організаційних цілей і рі-

шення індивідуальних задач між співробітниками підпри-

ємства можуть виникати конфлікти, що загрожують його

існуванню, тому організація є засобом вирішення конфлік-

тів і гармонізації відносин у процесі досягнення цілей. Та-

ким чином, досягнення цілі сталого розвитку підприємства

прямо залежить не тільки від цілеорієнтованості й способів

досягнення цілей, але і від гармонізації економічних відно-

син між різними зацікавленими групами суб'єктів управлін-

ня. Це підтверджує значущість методів фінансового управ-

ління.

Численні дослідження економічної категорії «підпри-

ємство» спираються в основному на розкриття її організа-

ційних аспектів, залишаючи без належної уваги фінансові

аспекти. Для того, щоб передбачати фінансовий стан і перс-

пективи сталого розвитку підприємства, адекватного умо-

вам і методам ринкового середовища, необхідні знання вну-

трішніх і зовнішніх законів функціонування системи. Звід-

си, першочерговим завданням даного дослідження є завдан-

ня обґрунтування системної характеристики ознак і індика-

торів, за допомогою яких можна охарактеризувати катего-

рію «підприємство» як об'єкт фінансового управління.

Проведене дослідження і аналіз сутності економічної

категорії «підприємство» [111; 174; 211; 323] дозволило ви-

явити його найбільш характерні ознаки, а саме: цілеорієнто-

ваність, адаптивність, системність, гнучкість, динамічність,

фінансова самоорганізація. Виділення таких ознак є осно-

вою для обґрунтування принципової характеристики підп-

риємства як об'єкта фінансового управління.

Підвищена увага до фінансових аспектів управління

обумовлюється тим, що фінансовий механізм є найважли-

вішою характеристикою стану підприємства. Він відбиває

сукупність фінансових і економічних методів, способів,

форм та інструментів, за допомогою яких здійснюється ре-

гулювання економічних процесів і відносин. Організаційна

42

структура механізму забезпечення фінансового управління

обумовлює ієрархію зв'язків між елементами системи. Ін-

струментарієм, за допомогою якого забезпечується досяг-

нення поставленої цілі, є забезпечуючі системи фінансового

механізму, фінансові важелі (податкова, кредитна, дивіден-

дна, фінансова, інвестиційна політика) і фінансові методи. З

цих позицій розглянуто ключові характеристики категорії

«підприємство», що мають істотне значення для адаптації

фінансового механізму.

Перша характеристика. Цілеорієнтованість сталого ро-

звитку системи визначається самою постановкою проблеми,

розглянутої в даній роботі. По С. Оптнеру, «система є по-

шуковим процесом» [311, с. 7]. Концепція сталого розвитку

повинна бути прийнятна для всіх підсистем підприємства.

Під сталим розвитком підприємства в даному підході розу-

міється якісна зміна вартості, що забезпечує його безперер-

вне функціонування. Ключовою задачею підприємства є до-

сягнення того співвідношення між елементами, при якому

підприємство має довгострокові стимули сталого розвитку.

Для структуризації цілей системи найбільш придат-

ною є методика Р. Акофа і Ф. Емері [2]. У загальному виді

предметну область сталого розвитку підприємства можна

охарактеризувати, структуруючи цілі на виробничі, еконо-

мічні, фінансові та соціальні. Виробничі цілі орієнтовані на

ефективне використання всіх ресурсів і вибір технології з

мінімальними витратами і максимізацію доходу. Фінансові

й економічні цілі орієнтовані на збереження і відновлення

вартості підприємства.

Фінансово-економічні цілі досягаються за умови мак-

симізації доходу – вартості капіталу чи максимізації прибу-

тку [323, с. 17]. Обґрунтована сукупність цілей підприємст-

ва і їх організаційної структури дозволяє виявляти і аналізу-

вати взаємозв'язки між ними, які можна розмежовувати на

вертикальні та горизонтальні взаємозв'язки. Вертикальні

взаємозв'язки формують ієрархію цілей у виді дерева цілей:

43

визначається головна ціль і формуються цілі різних рівнів

(основні, проміжні цілі, підцілі), що сприяють досягненню

головної цілі. Горизонтальний поділ на головні й додаткові

цілі ґрунтується на суб'єктивних оцінках осіб, що прийма-

ють рішення. У розд. 3 обґрунтовані методичні підходи до

побудови дерева цілей та інформаційної моделі їх реалізації,

виходячи з заданих умов і обмежень розвитку підприємства.

Друга характеристика. Підприємство, як і більшість

складних відкритих систем, характеризується, з одного бо-

ку, взаємодією із зовнішнім середовищем, а з іншого боку, –

залежить від впливу факторів, що надходять ззовні. Взаємо-

дію системи можна описати такими характеристиками, як

стійкість, рівновага, адаптивність. Стійкість системи харак-

теризує її стан розвитку на довгострокову перспективу за

умови відсутності несприятливих факторів зовнішнього се-

редовища. Відповідно до фундаментального принципу кібе-

рнетики («принципу необхідної різноманітності») У.Р. Ешбі

[348], для забезпечення сталого розвитку системи розмаї-

тість її реакцій, обумовлена кількістю життєздатних новов-

ведень, повинна відповідати безлічі зовнішніх антіентро-

пійних імпульсів. Тому в системі кожному джерелу зовніш-

ніх імпульсів повинен відповідати елемент із новою якістю.

Одночасно з цим внутрішня організація системи на даному

етапі копіює зовнішнє середовище. Система вважається

збалансованою, якщо кожна підсистема чи елемент знахо-

дяться в стані рівноваги стосовно інших.

З огляду на це будь-яка відкрита система повинна бути

адаптивною, тобто пристосовуватися до зміни в зовнішнім

середовищі для того, щоб продовжити стійкий розвиток на

довгострокову перспективу. Це зв'язано з тим, що зовнішнє

оточення є джерелом проблемних ситуацій у діяльності під-

приємства, які варто вчасно виявляти і приймати адекватні

рішення. Графічна інтерпретація взаємодії між системою (S)

і середовищем (D) представлена у вигляді моделі на рис.

1.8, де Y=[Yi] – множина кінцевих продуктів системи, вико-

44

ристовуваних для задоволення потреб середовища U=[Uj],

цілей, ресурсів і обмежень (вимог), які вимагає зовнішнє

середовище від системи S.

Y=[Yi]

продукція

U=[Uj]

потреби Середовище «D» Система «S»

Рис. 1.8. Модель взаємодії між системою «S» та

середовищем «D»

Незадоволення системою вимог середовища в даному

просторово-часовому інтервалі породжує нове поняття

«проблемна ситуація», яке широко використовується в сис-

темному аналізі в якості вихідного систематизуючого фак-

тора цільового проектування будь-якої системи. Отже, мета

побудови будь-якої системи – визначати інформаційну мо-

дель бажаного стану, до якого спрямований рух об'єкта.

Одночасно мета є критерієм оцінки елементів зовнішнього

середовища, які повинні бути включені в систему. Цим і ви-

значається кількість конкретних елементів системи, необ-

хідних як для її функціонування, так і для досягнення пос-

тавлених цілей. Основною умовою адаптивності є гнучкість

фінансового механізму підприємства.

Третя характеристика. Вивчення сутності та ознак ці-

лісності підприємства дозволило дослідити і обґрунтувати

його специфічні особливості як системи, що ініціює потік

фінансових ресурсів, перетворюючи їх для досягнення го-

ловної мети – максимізації вартості. Істотним резервом ефе-

ктивного використання капіталу є створення середовища

для збалансованого розвитку його складових. Тому оціню-

ючи ефективність використання капіталу, необхідно врахо-

вувати зв'язок між стратегічними цілями і фінансовими по-

казниками за такими сегментами: відновлення і розвиток,

бізнес-процеси, фінанси, персонал, компоненти, що забез-

печують виконання цілей. Цілісність досягається на основі

єдності таких функцій: здатності відновлення (відтворення),

45

доповнення відсутніх елементів і перетворення в якісно но-

ву систему, збереження фінансової рівноваги.

Як вже обґрунтовано раніше [174; 300, с. 332; 323, с.

14-16], принцип цілісності для підприємства набуває особ-

ливого значення, оскільки він є чинником, що визначає його

результативність і фінансову стійкість. Мова йде про збала-

нсованість і пропорційність елементів його діяльності: опе-

раційної, інвестиційної і фінансової. Проведений далі діаг-

ностичний аналіз у розділі 3 дає можливість вирішити скла-

дну задачу – виділення причинно-наслідкових зв'язків, що

забезпечують цілісність і розкривають об'єктивну закономі-

рність динамічних змін потенціалу фінансової стійкості пі-

дприємства з виявленням конкретних факторів. Інтерпрета-

ція виділених факторів, що визначають характер цілісності

капіталу, його об'єднання з зовнішнім середовищем, ґрунту-

ється на дослідженні динаміки вхідних фінансових показ-

ників.

Четверта характеристика. Методологія системного пі-

дходу, що покладена в основу дослідження, дає можливість

розглянути сталий розвиток підприємства на основі єдності

таких функцій підприємницької діяльності [132, с. 19, 62]:

(1) корисності (економічної вигоди); (2) здатності до відт-

ворення (відновлення) – забезпечення економічного зрос-

тання з мінімальним ризиком; (3) безперервності – сталого

розвитку на основі ефективного використання ресурсного

потенціалу; (4) пропорційності розподілу – гармонізація ін-

тересів різних груп учасників економічних відносин на ос-

нові рівноправного розподілу доходу (по внеску).

Економічна самостійність кожного підприємства має

відносний характер, відтворення капіталу окремих підпри-

ємств тісно взаємозалежно з суспільним відтворенням. У

зв'язку з цим економічна відособленість, визначена органі-

заційно-правовою формою, дозволяє віднести до категорії

«підприємство» усі типи підприємств, об'єднаних за озна-

кою підприємницької діяльності, що закріплена відзначе-

46

ними вище нормативно-законодавчими документами [61;

91].

Властивість корисності визначається концепцією цін-

ності фірми. У світовій і вітчизняній практиці економічних

зіставлень у поняття «цінності фірми» включають такі хара-

ктеристики, як вартість, споживча вартість, корисність. По

цьому питанню В. Білолипецький [19, с. 93] відзначає, що,

незалежно від чисто зовнішніх розходжень, у всіх фірм є

щось загальне, що дозволяє їх порівнювати і у результаті

порівнянь віддавати визначеним з них свою перевагу. Суку-

пність деяких загальних ознак різних фірм складає уявлення

про цінність фірми. Як і будь-який товар, фірма має вартість

і споживчу вартість. Саме споживча вартість фірми, обумо-

влена набором її якісних характеристик, дає якісне уявлення

про вартість фірми [19, с. 93]. Розділяючи зазначену вище

думку, на наш погляд, правомірним є трактування категорії

«підприємство» за ознакою прибутковості як фактора, що

відображає його цінність. У даному випадку мова йде не

тільки і не стільки про стан платіжного балансу підприємст-

ва, скільки про можливість відтворення, що є основою фі-

нансової стійкості підприємств. Вартість підприємства за-

лежить від попиту, а витрати на відтворення аналогічного

підприємства диктують ціну з боку пропозиції [19, с. 93-94;

28, с. 45-51]. Підприємство, з одного боку, задовольняє пот-

реби власника в капіталі, а з іншого, – воно може бути об'є-

ктом купівлі-продажу, тобто мати всі ознаки товару. Вар-

тість підприємства створюється спільними зусиллями через

взаємовідносини з іншими особами (зокрема працівниками,

партнерами, мережами, постачальниками і клієнтами) і за-

лежить від наявності, доступності та якості управління різ-

ними ресурсами або «капіталами» (фінансовим, виробни-

чим, кадровим, інтелектуальним, природним і соціальним).

З економічної точки зору, підприємство варто розгля-

дати як особливу форму функціонування продуктивних сил

і елемент системи виробничих відносин – особливу еконо-

47

мічну категорію. З одного боку, оцінка будь-якої економіч-

ної системи повинна враховувати характер відносин влас-

ності та відносин суб'єктів даної системи. З іншого боку,

система фінансового управління підприємством у своїй ос-

нові є формою фінансових відносин, через які реалізуються

вимоги економічних законів його розвитку.

При всіх відмінностях власників кожен суб'єкт капіта-

лу зберігає одну найважливішу властивість підприємця – це

завжди повинен бути персоніфікований представник капіта-

лу, особисті інтереси якого лежать в основі розпорядження

даною власністю. Він повинен бути здатним приймати раці-

ональні рішення щодо поводження капіталу, відповідати

своєю власністю і доходом за результати відтворення сис-

теми.

Звідси, стійке функціонування будь-якого підприємст-

ва визначається наступним чином: (1) рівнем розвитку про-

дуктивних сил суспільства в цілому і характером факторів

виробництва окремих його підсистем (сегментів); (2) відт-

ворювальними процесами в рамках визначених відносин

власності на засоби виробництва підприємця і робочої сили;

(3) економічною природою капіталу; (4) єдністю індивідуа-

льного і суспільного відтворення; (5) закономірностями

кругообігу капіталу. Умовою досягнення синергізму є зба-

лансування показників, що характеризують сталий розвиток

підприємства.

П'ята характеристика. Використання теорії класифіка-

ції систем дозволило розглянути підприємство як кіберне-

тичну систему, для якої характерні такі ознаки: на «вході» -

ресурси, а на «виході» - результат, тобто економічна вигода.

Первинною властивістю підприємства як системи є його

здатність до відтворення. Мова йде про збалансованість і

пропорційність елементів його фінансово-економічної дія-

льності, яка означає, що максимальний дохід можна одер-

жати тільки за умови оптимізації взаємодіючих факторів

48

операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підпри-

ємства.

Віднесення підприємства до «кібернетичної системи»

дозволяє реалізувати системний підхід до його дослідження,

що ґрунтується на вивченні специфічних особливостей фі-

нансових процесів, що забезпечують безперервну його дія-

льність. При цьому варто підкреслити, що концепція безпе-

рервності у вітчизняному обліку з'явилася в 1999 р. із при-

йняттям Закону України «Про бухгалтерський облік та фі-

нансову звітність в Україні» і П(С)БО №1 «Загальні вимоги

до фінансової звітності» [90; 228, с. 4].

Збереження та

відтворення вартості


Стратегічне фінансове

управління підприємством

Стратегічна діагностика

потенціалу фінансової

стійкості

Інформаційне забезпечення

Дослідження та аналіз керованих

параметрів вартістю

Оцінка дотримання вимог

законодавства та облікової політики

Вибір фінансової стратегії

стійкого розвитку

Індикатори

Фінансовий контролінг

Корегування

Стратегічна ціль

досягнута?

Фінансові

Виробничі

Інші

Стратегічне фінансове

планування

Рис. 1.9. Концепція безперервного розвитку підприємства

Ґрунтуючись на припущенні про безперервність дія-

льності, підприємство розглядається як таке, котре буде

продовжувати свою діяльність у найближчому майбутньому

49

і не має ні сенсу, ні потреб ліквідуватися, припиняти діяль-

ність чи шукати захисту від кредиторів відповідно до зако-

нодавства [228, с. 6]. Однак таке визначення не є визначаль-

ним для підприємств, що знаходяться на межі банкрутства.

Графічна інтерпретація концепції безперервної діяльності

підприємства, представлена на рис. 1.9, показує, що при до-

слідженні фінансово-економічної діяльності підприємства

необхідно, у першу чергу, зосередити увагу на таких аспек-

тах: (1) оцінці дотримання вимог законодавства і облікової

політики; (2) забезпеченні збалансованості систем підтрим-

ки фінансового механізму (інформаційного забезпечення,

стратегічної діагностики, стратегічного фінансового плану-

вання, інтегрованого обліку, аналізу); (3) діагностиці змін

вартості підприємства.

Таким чином, реалізацію концепції безперервності

слід розглядати через призму забезпечуючих систем фінан-

сового механізму в аналітичному, інформаційному і дина-

мічному аспектах. Аналітичний аспект передбачає поточну і

стратегічну оцінку потенціалу фінансової стійкості підпри-

ємства з метою обґрунтування заходів для забезпечення

безперервної діяльності підприємства. Інформаційний ас-

пект припускає своєчасну ідентифікацію відхилення цільо-

вого вектора від заданих умов і нормативів та контроль за

реалізацією фінансового механізму. Динамічний аспект пе-

редбачає орієнтацію на вибір оптимального варіанта фінан-

сової стратегії сталого розвитку підприємства на довгостро-

кову перспективу.

Керуючись концепцією безперервності [228, с. 6], мо-

жна обґрунтувати категорію «фінансова стійкість» як здат-

ність підприємства одержувати необхідний фінансовий ре-

зультат, що дозволяє без корінних змін виробничої потуж-

ності забезпечити безперервність процесу виробництва і ре-

алізації, а також розширення і оновлення виробництва. Ви-

ходячи з цього, для розкриття сталого розвитку підприємст-

ва в роботі виділено два основних критерії: фінансовий ре-

50

зультат (результат відтворення) і запас фінансової стійкості,

тобто здатність до відновлення і відтворення капіталу. Та-

кий підхід передбачає забезпечення збалансованості функ-

цій систем підтримки фінансового управління підприємст-

вом. Взаємозв'язок і взаємодія цих функцій можуть бути

представлені різними способами, наприклад, у вигляді логі-

чного ланцюжка: аналіз, стратегічна діагностика, фінансове

планування, організація, інформаційне забезпечення, конт-

роль, прийняття рішень.

Така позиція простежується також у роботах В. Кова-

льова, М. Мескона, М. Альберта і Ф. Хедоурі [111; 174]. По

суті, мова йде про оптимізацію прийняття рішень на основі

збалансованості функцій підсистем фінансового управління.

Це визначає орієнтацію на вибір доцільного варіанта фінан-

сової стратегії сталого розвитку підприємства з розмежу-

ванням по кожному сегменту (підрозділу) на основі сценар-

ного підходу. Для його реалізації в організаційну структуру

механізму забезпечення фінансової стратегії підприємства

введена стратегічна діагностика потенціалу фінансової стій-

кості та розкриті її методичні підходи (підрозд. 3.1).

Шоста характеристика. Система існує, поки функціо-

нує. Функціонування компонентів визначає характер функці-

онування системи як цілого, і навпаки. Одночасно система

повинна бути здатною до фінансового саморозвитку. Керую-

чись теорією фінансів, визначено, що підприємство – це під-

приємницька структура ринку в будь-якій сфері відкритої

економіки, що ґрунтується на принципах самофінансування і

адаптивності в ринковому середовищі з визначеним ризиком.

Кожне підприємство, якщо воно хоче стабільно розвиватися,

повинне досліджувати параметри зміни ресурсного потенціа-

лу і прогнозувати зовнішні та внутрішні джерела саморозви-

тку. Виходячи з гомеостатичної природи підприємства, пос-

тановку задачі сталого розвитку підприємства можна пред-

ставити у вигляді логічної схеми відкритої системи, що має

вхід і вихід (рис. 1.10).

51

ВИХІД ВХІД

ПРОЦЕС СТАЛОГО

РОЗВИТКУ

Фінансове управління

Зростання

потенціалу


Інформація,

фінансові ресурси

Фінансовий механізм

Рис. 1.10. Система забезпечення сталого розвитку


Представлена на рис. 1.11 графічна інтерпретація нао-

чно ілюструє розмежування циклів сталого розвитку підп-

риємства на три частини: поточний період (блок П), довго-

строковий період (блок Д) і стратегічний період (блок С).

Дослідження процесів сталого розвитку підприємства про-

понується проводити на основі двох ключових індикаторів:

фінансовий результат (результат відновлення) і запас фінан-

сової міцності (стійкості), тобто здатність до відтворення і

відновлення капіталу. Звідси стійкий розвиток підприємства

може бути представлений у вигляді вектора (рС ), компоне-

нтами якого є рентабельність, оборотність, фінансовий ва-

жіль і прибуток:

пфвобрвр ККККfС ,,, , (1.1)

де рвК – рентабельність виробництва, обК – оборотність ак-

тивів, фвК – фінансовий важіль, пК – коефіцієнт реінвесту-

вання прибутку.

Перший показник – рентабельність виробництва хара-

ктеризує здатність підприємства покрити витрати виробни-

цтва, в тому числі амортизацію і невиробничі витрати. Да-

ний показник наочно відображає запас сталого розвитку,

52

яким може розпоряджатися підприємство при встановленні

цін на продукцію (товари, послуги) і межі його фінансових

можливостей. Одночасно рентабельність і фінансовий ва-

жіль є орієнтирами сталого розвитку підприємства. Таким

чином, сталий розвиток підприємства визначає альтернати-

вний вибір стратегічних орієнтирів, заснований на збалан-

сованості забезпечуючих систем фінансового механізму.

Оскільки в динамічній системі необхідно періодично перег-

лядати стан вихідних даних для внесення необхідних корек-

тив відповідно до змін факторів внутрішнього і зовнішнього

середовища, стратегічна діагностика виділена як елемент

цього механізму.

Блок Д

Блок С

Оцінка

результату,

отриманого

сьогодні, Рс

Виявлення

відхилень,

слабких і

сильних сторін

економічного

розвитку, Вв

Ідентифікація

точок та

сегментів росту

результату,

отриманого

завтра, Рз

Здатність відтворення

вартості

підприємства і

адаптації до

змін оточуючого

середовища в

наступні періоди, Со

Блок П

Цикл 1 Цикл 2

Рис. 1.11. Процес сталого розвитку підприємства

Сьома характеристика. В сучасних умовах підприємс-

тво може функціонувати безперервно в тому випадку, якщо

змінити вектор фінансового управління – від сьогодення до

майбутнього на основі методології формування фінансового

механізму підприємства, заснованої на новій парадигмі. Фі-

нансовий механізм – це сукупність науково регламентова-

них і законодавчо закріплених норм, методів і прийомів

управління, метою якого є забезпечення безперервного про-

цесу розвитку підприємства.

У фінансовому словнику поняття «фінансовий меха-

нізм» трактується таким чином: «сукупність методів ство-

53

рення та використання фондів фінансових ресурсів з метою

забезпечення різноманітних потреб державних структур,

господарських суб'єктів і населення» [88, с. 265].

У підходах І. Балабанова, А. Поддєрьогіна та Н. Де-

хтяр до визначення сутності фінансового механізму про-

стежується загальна тенденція [16; 73, с. 18; 226, с. 74]. Во-

ни розуміють фінансовий механізм підприємства, як систе-

му управління фінансами, призначену для організації взає-

модії фінансових відносин і фондів грошових коштів, з ме-

тою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати виро-

бництва.

Існує й інша точка зору, відповідно до якої фінансовий

механізм розглядається в організаційному аспекті та являє

собою систему організації фінансових відносин підприємст-

ва [136, с. 258], взаємозалежну сукупність внутрішніх стру-

ктурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують

розробку і прийняття управлінських рішень за окремими

аспектами фінансової діяльності [16; 30, с. 52, 70]. В цьому

аспекті фінансовий механізм розглядають на макрорівні О.

Наумов, В. Поленчук як «сукупність способів організації

фінансових відносин, які використовуються суспільством

для створення сприятливих умов економічного і соціально-

го розвитку» [227, с. 230] і О. Ковалюк як «сукупність конк-

ретних форм і методів забезпечення розподільчих і пере-

розподільчих відносин, утворення доходів, фондів грошо-

вих коштів» [112, c. 34].

Особливої уваги заслуговує точка зору І. Бланка, на

думку якого, «механізм фінансового менеджменту являє со-

бою систему основних елементів, які регулюють процес ро-

зробки і реалізації управлінських рішень в області фінансо-

вої діяльності підприємства» [27, с. 49].

Виходячи з функціонального підходу, фінансовий ме-

ханізм розглядається як: 1) система зовнішніх і внутрішніх

економічних відносин, яка відображає функції управління

фінансами (стратегічне управління, планування, контроль і

54

стимулювання) [341, с. 23]; 2) система дії фінансових важе-

лів, що виявляється в організації, плануванні і стимулюван-

ні використання фінансових ресурсів [187, с. 11].

Дещо інакше розуміння фінансового механізму наве-

дено Т. Паєнтко в [210, с. 11], де фінансовий механізм ви-

значається як «системна сукупність інструментів і важелів

фінансового впливу на соціально-економічний розвиток і

система фінансових індикаторів та фінансових інструмен-

тів, які дають змогу оцінити цей вплив». Наведене визна-

чення фінансового механізму припускає, що доцільний ви-

бір інструментів і важелів впливає на соціально-

економічний розвиток.

Всі наведені підходи до визначення сутності фінансо-

вого механізму в основному зосереджені на розкритті базо-

вих елементів, методів та інструментів. Очевидно, варто по-

годитися з думкою О. Вакульчика, що гнучкий підхід до фі-

нансового управління підвищує його ефективність та є при-

датним для формування фінансового механізму [40, с. 29].

Автор наведеної точки зору пояснює свою позицію тим, що

механізм фінансового управління підприємством слід розг-

лядати як гнучку динамічну систему, що характеризується

набором елементів, їх взаємозв’язком, в якій рух одного чи

декількох провідних елементів викликає функціонування

інших [40, с. 28-29].

Фінансовий механізм пропонується розглядати з точки

зору адаптивного підходу [63; 103; 120; 223; 259; 300]. Цей

висновок зводиться до такого. Фінансовий механізм є ру-

шійною силою забезпечення стабільного розвитку підпри-

ємств в ринкових умовах невизначеності. Адаптивність фі-

нансового механізму проявляється в тому, що система зна-

ходиться в постійному русі, його елементи безперевно вза-

ємодіють між собою, що призводить до зміни рівня розвит-

ку елементів. Внутрішня структура кожного з елементів фі-

нансового механізму постійно змінюється, тому вони ніколи

не досягають рівноважного стану. Це означає, що тільки по-

55

вне використання усіх інструментів на кожному з етапів ро-

звитку дозволяє досягти стратегічні цілі та забезпечує сине-

ргетичний ефект.

Динамічність розвитку підприємства можна охаракте-

ризувати на основі зміни фінансових показників. Гомеоста-

тична природа підприємства реалізується через його здат-

ність адаптуватися до умов навколишнього середовища. Змі-

ни в одному з параметрів економічної системи, як правило,

приводять до змін в інших. При цьому в кожен момент часу

підприємство характеризується визначеним набором істот-

них фінансових показників, що відображають ефективність

його фінансово-економічної діяльності. Вектор саморозвитку

підприємства дає можливість у кожен момент часу визначити

стан підприємства. Ідеального фінансового стану досягти

неможливо, до нього можна тільки безмежно наближатися.

Це обумовлено такими обставинами: (1) переглядаються

стратегічні пріоритети і орієнтири; (2) динамічно змінюється

вихідний потенціал фінансової стійкості; (3) окремі фінансові

показники мають різну динаміку; (4) результати фінансово-

економічної діяльності не можна визначити з достатньою мі-

рою точності; (5) елементи вартості підприємства залежать

від облікової політики, яка також може змінюватися. Це

означає, що необхідно періодично переглядати і оптимізува-

ти вектор саморозвитку підприємства і на основі поперед-

нього регламентування процедур відповідно коректувати

стратегічні плани. У цих умовах при виборі стратегічних орі-

єнтирів (параметрів) особливого значення набуває визначен-

ня обмежень потенціалу фінансової стійкості підприємства.

Причини цих обмежень можуть бути як за межами економіч-

ної системи, так і диктуватися внутрішніми фінансовими

можливостями підприємства. Для наочності скористаємося

моделлю, представленою на рис. 1.12. Графічна інтерпрета-

ція простору функціонування підприємства відображає пози-

тивний і несприятливий фон його розвитку. Мова йде про

56

межі ресурсного забезпечення сталого розвитку підприємст-

ва.

В кожен момент часу підприємство характеризується

визначеним набором фінансових показників його діяльнос-

ті. Вектор показників діяльності )П,...,П,П(Пn21

в кожен

момент часу t визначає стан підприємства )t(П . А виділена

сукупність фінансових показників діяльності за принципом

істотності створює інформаційну базу для вибору фінансо-

вої стратегії. Інакше кажучи, завжди існують можливості

врахувати внутрішні та зовнішні фактори фінансової стій-

кості підприємства для діагностування стану підприємства

на основі сукупних фінансових показників, як, наприклад:

ліквідності, достатності чистого оборотного капіталу, рен-

табельності, чистим активам і пасивам, рівню кваліфікації

персоналу. Вісь, що перетинає простір життєдіяльності у

вертикальному напрямку, є віссю розвитку підприємства.

Розвиток підприємства мож ливий в прогресивному чи ре-

гресивному напрямку чи можливо відсутність

Межа стійкості

(ідеальний стан)

)(tП ід

Несприятливі умови

оточуючого середовища

Межа кризової ситуації

(банкрутство)

)(tП б

Сприятливі умови

оточуючого середовища

Стан середовища

становлення

стабілізація розвиток

диверсифікація

)(tП ф

Ста

н

стал

ого

ро

зви

тку

діяльності підприємства

Рис. 1.12. Графічна інтерпретація вектору сталого

розвитку підприємств

57

розвитку – стагнація. Регресивним чи граничним рівнем ре-

гресу є межа небезпеки (або кризи) – )(tП б , прогресивним

рівнем є межа досконалості (або ідеальний стан) – )(tП ід .

Відзначимо, що ідеального стану досягти неможливо, до

нього можна тільки наближатися. Це зв'язано з рядом об-

ставин:

по-перше, граничні характеристики «погано» - «доб-

ре» для підприємства змінюються в часі;

по-друге, складність формалізації стану меж пово-

дження пов'язана з тим, що більшість фінансових показни-

ків мають обмеження лише на мінімумі та не мають обме-

ження на максимумі. Коли всі показники, відібрані для ана-

лізу, мають подібну специфіку, навіть оптимізаційні мето-

дики можуть не дати бажаного результату. У даному випад-

ку найбільш прийнятним є використання ситуаційного ме-

тоду при виборі альтернатив переважної стратегії;

по-третє, деякі показники діяльності підприємства,

наприклад, структури активів, пасивів, капіталу мають ма-

тематичне обмеження верхньої границі на рівні одиниці.

Звідси запропонована модель наочно характеризує

межі розвитку підприємства з погляду взаємодії з оточую-

чим середовищем:

1) внутрішнім – на основі розробки локальних норм і

правил поведінки підприємства і контролю за їх дотриман-

ням з метою своєчасного виявлення несприятливих відхи-

лень і їх ідентифікації;

2) зовнішнім – на основі каналів зв'язку, що являють

собою системи регулювання для переорієнтації фінансової

стратегії підприємства без корінних змін, тобто пристосу-

вання до навколишнього середовища. При цьому варто вра-

ховувати, що внутрішні та зовнішні фактори суперечать

один одному, тому що, чим більше підприємство прагне ро-

зширити свою зовнішню базу, тим менша можливість вико-

ристання її внутрішніх факторів.

58

Така постановка проблеми визначає необхідність об-

ґрунтування найбільш оптимальних варіантів саморозвитку

підприємства з позиції розробки формалізованих сценаріїв

сталого розвитку підприємства з урахуванням їх відповід-

ності параметрам зовнішнього і внутрішнього середовища.

У теорії і на практиці сталого розвитку варто дотримуватись

принципу підтримки всіх ресурсів підприємства в нормаль-

ному стані, що забезпечує їх функціональну відповідність

параметрам зовнішнього і внутрішнього середовища госпо-

дарювання і цільовим орієнтирам фінансової стратегії ста-

лого розвитку.

Тоді вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на сталий

розвиток підприємства доцільно оцінювати на основі зале-

жностей, що відображають вплив сигналів за їх спрямовані-

стю:

iiiiр CSNС

1, (1.2)

iiiiр fSNС~

1

, (1.3)

де 1

iрС - стійкість підприємства в умовах невизначеності до

відновлення в наступному (i+1)-му циклі; iN - здатність пі-

дприємства до збереження і відновлення в i-му циклі; iS -

можливість переорієнтації стратегічних орієнтирів у i-му

циклі; if~

- інтегральний показник факторів, що впливають

на основні складові стратегії; iC - інтегральний показник

слабких і сильних сигналів в умовах невизначеності. Таким

чином, значення від рС до рС показують можливі зміни

аналізованого показника сталого розвитку в умовах неви-

значеності.

За результатами досліджень, проведених у рамках сис-

темного і адаптивного підходів, фінансовий механізм стало-

59

го розвитку підприємств розглядається як багаторівнева іє-

рархічна система фінансових відносин, взаємопов'язаних

елементів (методів, важелів, стимулів) та забезпечуючих

систем, використання яких спрямоване на досягнення стій-

кого фінансового забезпечення діяльності та відтворюваль-

них процесів на підставі збалансованості інтересів всіх груп

учасників ринкових відносин. Таке розуміння фінансового

механізму підприємств виходить, по-перше, з необхідності

адаптації цього механізму у зв’язку з динамічністю впливу

чинників ринкового середовища, по-друге, орієнтованістю

механізму на досягнення стратегічної мети – стабільне відт-

ворення вартості підприємства, по-третє, забезпечення за-

хисту інтересів всіх груп учасників фінансових відносин.

Формування фінансового механізму сталого розвитку

підприємств передбачає зміни його функціонального приз-

начення, структури, принципів, систем забезпечення. Фі-

нансовий механізм складається з комплексу взаємо-

пов’язаних елементів, що визначаються за різними критері-

ями класифікації. Найбільш розповсюдженим в економічній

літературі є виділення п'яти взаємозалежних елементів: фі-

нансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне та

інформаційне забезпечення [34, с. 226; 202; 222; 226, с. 75;

227, с. 236; 283, с. 416; 319, с. 59]. А. Шеремет, А. Іонова

стратегічний фінансовий механізм доповнюють фінансови-

ми відносинами [339, с. 24]. З точки зору організаційної

структури, елементами фінансового механізму можуть ви-

ступати підрозділи підприємства, центри відповідальності,

види діяльності.

Розкриття сутності фінансового механізму сталого ро-

звитку підприємств та закономірностей його функціонуван-

ня забезпечується шляхом відображення сукупності елеме-

нтів і їх взаємозв'язків (рис. 1.13). Суб’єкти, об’єкти, методи

і функції фінансового механізму достатньо висвітлені в

економічній літературі [73; 112; 187; 341]. Адаптивність фі-

60

нансового механізму досягається використанням запропо-

нованих методів і прийомів його систем забезпечення. Вра-

ховуючи це, в даній роботі далі основна увага сконцентро-

вана на розкритті його методологічних засад, систем забез-

печення і механізмів адаптації (розд. 2-4).

Відповідно до функціонального підходу фінансовий

механізм охоплює різні інструменти підсистем управління

фінансами. Синергетичну взаємодію елементів адаптивного

фінансового механізму забезпечують механізми фінансової

стратегії, діагностики, аналізу, планування, інформаційний

механізм (рис. 1.14). В основу стабільного розвитку підпри-

ємства покладено ключові характеристики, що визначають

особливості протікання процесів збереження і відновлення

вартості: ефективність, фінансову рівновагу та фінансову

стійкість.

Основною характеристикою фінансового механізму є

безповоротність або неповторність, що означає неможли-

вість змінити спрямованість процесів саморозвитку суб’єкта

господарювання. Дійсно, оскільки підприємство є відкри-

тою системою, його розвиток спрямований не тільки в сере-

дину системи, але і за її межі, де підприємство стикається з

іншими учасниками ринкових відносин, що впливає на

стійкість його функціонування. Саморозвиток системи бу-

дується на дотриманні принципів: 1) негативного зворотно-

го зв'язку, що відображає зміни в системі при виникненні

загроз розвитку; 2) принципу позитивного зворотного зв'яз-

ку, згідно з яким прогресивні зміни в системі зберігаються.

Дотримання компромісу між цими принципами здійснюєть-

ся шляхом усунення загроз виникнення кризових ситуацій і

виходом системи на новий рівень саморозвитку. Цим визна-

чається циклічність в розвитку підприємств.

61

Суб'єкти: - організаційні структури управління

- постачальники

- споживачі продукції

- держава, органи влади всіх рівнів - фінансово-кредитні інститути

- підприємницькі структури, приватний

бізнес

- міжнародні фінансові організації

Мета – досягнення стійкого

фінансового забезпечення

діяльності та відтворювальних

процесів на підставі

збалансованості інтересів всіх груп

учасників фінансово-економічних

відносин

Об'єкти: - фінансові відносини

- джерела фінансування

- фінансові ресурси

Фінансовий механізм

сталого розвитку

підприємств

Функції - забезпечуюча

- відтворювальна

-організаційна

- стимулююча

- регулююча

- контрольна

Принципи - цілеорієнтованість

- адаптивність

- системність

- гнучкість

- динамічність

- фінансова самоорганізація

- узгодженість інтересів

Забезпечуючі системи Вхідні:

- нормативно-правове забезпечення

- фінансовий облік і звітність

- нефінансова звітність

- управлінський облік і звітність

- інтегрований облік і звітність

Функціональні:

- стратегічна діагностика

- фінансовий аналіз

- управлінський аналіз

- фінансове планування

- фінансовий контролінг

Методи - ціноутворення

- інвестування

- кредитування

- оподаткування

- фінансування

Механізм реалізації

- вибір фінансової стратегії


- розробка стратегічного

фінансового плану

- прогнозування сталого розвитку

на підставі стратегічної вартості


62

Рис. 1.13. Базові елементи адаптивного фінансового

механізму сталого розвитку підприємств

63

Фінансова

стійкість

Фінансова

рівновага

Механизми діагностики і

аналізу

Механізм

фінансової

стратегії

Механизм

фінансового


Інформацій

ний механізм

Вхід

Вихід

Чинники ринкового

середовища

Синергетичний ефект і можливості

саморозвитку та адаптації до змін

ринкового середовища

Ефективність операційної,

інвестиційної та фінансової


Рис. 1.14. Модель адаптивного фінансового механізму

сталого розвитку підприємств

Методологічною основою вихідних передумов фінан-

сового механізму є: (1) визначення і своєчасне корегування

стратегічних орієнтирів сталого розвитку підприємства з

урахуванням обмежень його потенціалу фінансової стійкос-

ті; (2) ідентифікація фінансових проблем і можливих шляхів

їх рішення; (3) попередня регламентація і координація ме-

тодів фінансового механізму; (4) узгодження інтересів різ-

них груп учасників економічних відносин у сфері розподілу

фінансових результатів підприємства. Надалі розкриття

сутності адаптивного фінансового механізму отримало по-

дальший розвиток з позиції розкриття його систем забезпе-

чення: стратегічна діагностика, аналіз, планування, інтегро-

ваний облік, контролінг.

64

1.3. Узгодження інтересів різних груп учасників

фінансово-економічних відносин як основа сталого


Запорукою сталого розвитку підприємства є збалансо-

ваність інтересів різних груп учасників ринкових відносин.

Виникнення і розвиток поняття «інтереси» діалектично

обумовлено і практично виправдано, тому що воно у цілому

відображає сутність змін в економіці, коли гостро встало

питання про зіставлення розмірів вкладених ресурсів з ре-

зультатами їх використання, тобто оцінки економічної ви-

годи.

Цю ідею, тільки в аспекті забезпечення економічної

безпеки, підтримують Г. Козаченко, В. Пономарьов, О. Ля-

шенко [114, с. 86-103]. На їх думку виходячи зі значення

слова «інтерес», визначеного як користь, вигода, прибуток,

представляється можливим розглядати інтереси підприємс-

тва як його взаємодію із суб'єктами зовнішнього середови-

ща, здійснювану постійно чи протягом визначеного промі-

жку часу, примусово або на вибір підприємства [114, с. 90].

Персоніфікація суб'єктів інтересів підприємства обумовлю-

ється, у першу чергу, факторами форми власності на засоби

виробництва і видом інтересів. Такий підхід ґрунтується на

реалізації принципу персоніфікації суб'єктів інтересів підп-

риємства. Однак у складних системах інтереси і результати

найчастіше не узгоджені ні в часі, ні в просторі. Структура

складних систем, таких, як підприємство, допускає, з одного

боку, безліч цілей, а з іншого – взаємозв'язки між цілями,

доцільність яких визначає досягнення кінцевих результатів і

ступінь задоволення зацікавлених суб'єктів. На думку

І. Сазонця, основу постановки цілей повинні складати інте-

реси підприємства, не дивлячись на те, що вони не завжди є

результатом інтересів учасників виробничо–господарської і

управлінської діяльності [258, с. 285].

65

Корпоративні інтереси, з одного боку, є рушійною

силою розвитку корпоративної системи в цілому і кожного

її учасника зокрема, а з іншого – у випадку їх незадоволен-

ня, вони можуть набувати форми загроз [321, с. 128]. Як

зауважує по цьому питанню І. Александров, будь-які про-

грами і навіть фінансова допомога, якщо вони є самоціллю,

не сприяють поліпшенню економічного клімату підприємс-

тва і узгодженості інтересів, можуть бути віднесені до кате-

горії таких короткочасних мір, що приведуть до тривалого

періоду погіршення [3, с. 7-8]. Тому, на наш погляд, особ-

ливу увагу необхідно, насамперед, зосередити на усуненні

економічних протиріч, що впливають на збереження і від-

новлення вартості підприємства. Необхідність розширеного

об'єкта дослідження викликана рядом обставин: (1) зміною

статусу підприємства і наявністю проблем корпоративного

управління; (2) конфліктністю і нерівноправним положен-

ням різних зацікавлених груп на об'єкт власності, а точніше

на дохід, як форму її реалізації; (3) перерозподілом власнос-

ті на користь домінуючої групи впливу на підприємства і у

зв'язку з цим поділом інтересів власників і адміністрації.

При дослідженні проблеми гармонізації економічних

відносин різних зацікавлених груп суб'єктів ми виходили з

концепції вартості, яка є не тільки комплексним показником

цінності підприємства, але і характеристикою його сталого

розвитку. Як економічна категорія вартість підприємства

охоплює коло економічних відносин, що властиві всім ти-

пам суб'єктів підприємницької діяльності. В цьому розділі

даний аспект проблеми розглядається, по-перше, з позиції

теорії фінансових відносин; по-друге, в основу покладено

інформаційний аспект, тобто задоволення користувачів які-

сною і достовірною інформацією про фінансовий стан і пер-

спективи зміни вартості підприємства; по-третє, проблема

розглядається з погляду забезпечення рівноваги сталого ро-

звитку підприємства.

66

Для розкриття змісту фінансових відносин у реалізації

інтересів різних груп суб'єктів зосередимо увагу на таких

аспектах: онтологічному, управлінському, інформаційному,

економіко-правовому, організаційно-управлінському.

Онтологічний аспект сутності фінансових відносин

полягає в тому, що він розкриває з позиції приналежності до

сфери економіки грошові відносини і потоки їх взаємозв'яз-

ків, які є істотними з погляду пізнання і відображення про-

цесів впливу на фінансову систему держави. Безпосеред-

ньою сферою фінансових відносин підприємств є процеси

первинного розподілу вартості валового внутрішнього про-

дукту, коли вона розподіляється на вартість матеріальних

витрат, необхідного та додаткового продукту. При цьому

утворюються різні доходи, грошові фонди. Однак не всі

грошові відносини належать до фінансових. Це відбувається

лише тоді, коли рух коштів стає відносно самостійним [305,

с. 6].

З управлінської точки зору, фінансові відносини варто

інтерпретувати як процес управління фінансами підприємст-

ва, оскільки, з одного боку, результати управління виявля-

ються в грошових потоках (величині та термінах), які руха-

ються між суб’єктами фінансових відносин (фірмою і бю-

джетами, власниками капіталу, партнерами по бізнесу), а, з

іншого боку, фінансові відносини виникають із приводу мо-

білізації, розподілу та використання централізованих та де-

централізованих фондів грошових коштів [306, с. 36]. Інак-

ше кажучи, на рівні підприємства фінансові відносини охоп-

люють відносини між різними зацікавленими групами

суб’єктів [305, с. 6; 314, с. 15]: підприємствами і їх персона-

лом; підрозділами усередині галузі та підприємством; поста-

чальниками і платниками; підприємствами і державою; ін-

ститутами фінансово-кредитних систем, філіями і дочірніми

підприємствами; населенням, громадськими організаціями

та інститутами фінансової інфраструктури. Звідси можна

зробити висновок про те, що баланс інтересів багато в чому

67

визначає зміст усіх суб'єктивних функцій фінансів підпри-

ємства [19, с. 16].

Варто звернути увагу ще на один момент управлінсь-

кого аспекту, а саме: фінансові відносини в процесі кругоо-

бігу фінансових ресурсів формують фінансові результати

підприємства. Це виявляється в грошових потоках різних

сфер діяльності: операційної, інвестиційної і фінансової.

Таке розмежування грошових потоків за видами діяльності

відображає фінансовий звіт про рух грошових потоків.

З точки зору інформаційного аспекта, процес фінансо-

вих відносин підприємства відображається відповідною ін-

формацією, що характеризує акумулювання і вкладення

коштів як фінансового ресурсу. З огляду на це, фінансові

відносини підприємства класифікуються на зовнішні та

внутрішні [27, с. 19]. Зовнішніми є відносини підприємства

з бюджетами всіх рівнів і позабюджетних фондів; із прями-

ми учасниками і установами інфраструктури фінансового

ринку (комерційними банками, фондовими і валютними бі-

ржами, страховими компаніями, інвестиційними фондами і

компаніями і т.п.); з партнерами по операційній діяльності

та установами інфраструктури товарного ринку (постачаль-

никами сировини і матеріалів, продавцями основних засобів

і нематеріальних активів, покупцями готової продукції, то-

варними біржами і т.п.); з органами виробничої інфраструк-

тури (підприємствами транспорту, установами зв'язку і

т.п.); іншими господарюючими суб'єктами. До внутрішніх

належать фінансові відносини між головними і дочірніми

підприємствами, між різними структурними підрозділами,

засновниками і персоналом підприємства.

З позицій економіко-правового аспекту фінансові від-

носини регулюються законодавчими документами [61; 91;

329]. З одного боку, вони проявляються в строгому розме-

жуванні повноважень між державою і підприємством, а з

іншого - у взаємозв'язку між економічними суб'єктами, одні

з яких передають права володіння грошовими коштами, а

68

інші одержують їх, унаслідок чого відбувається процес їх

накопичення.

Як уже відзначалося в підрозд. 1.1, процеси трансфор-

мації економіки в Україні безпосередньо впливають на ме-

ханізм функціонування фінансових відносин. Це виражаєть-

ся через скорочення питомої ваги фінансів державного сек-

тора економіки і збільшення частки комунального і частки

секторів у фінансовій сфері. По суті фінансові відносини

держави і підприємства варто розглядати як їх конкретну

реальну форму функціонування, за допомогою якої відтво-

рюється економічний зміст, функціональна роль і структура

процесу цих відносин. Роль держави в даному випадку мо-

жна порівняти з роллю диригента, і якщо представити за-

мість членів оркестру фірми, то стає ясно, наскільки велика

може бути роль держави в регулюванні фінансової діяльно-

сті фірми [19, с. 16]. На фінансові процеси в цілому і відпо-

відні сфери змішаної економіки істотно впливає механізм

фінансового регулювання на підприємстві. На дохід як фо-

рму реалізації цього механізму можуть претендувати не

тільки його юридичні власники, а і трудовий колектив, ме-

неджери, центральні та місцеві органи влади та інші органі-

зовані зацікавлені групи. Безумовно, ці групи займають не-

рівноправне положення у відношенні до тактики і стратегії

розвитку підприємства, але у визначений період часу може

формуватися деякий консенсус (вектор), що може поєднати

інтереси всіх груп учасників. Як правило, його визначає до-

мінуюча група, що найбільше впливає на діяльність підпри-

ємства. Такими домінуючими групами виступають держава

в особі відповідних органів і директорський корпус. Саме

вони сьогодні найбільш впливають на функціонування під-

приємств. Однак у даний час в Україні відсутній діючий

механізм управління державними пакетами акцій в акціоне-

рних підприємствах, тому контроль над діяльністю акціоне-

рного товариства, як і в попередніх випадках, належить, по

суті, акціонерам-адміністраторам. З одного боку, керівники

69

мають сьогодні більшу свободу прийняття рішення, ніж ке-

рівник у плановій економіці, і навіть ніж менеджери корпо-

рацій у розвиненій змішаній економіці. А з іншого боку, ос-

новна частина українських підприємств знаходиться в стані

своєрідної олігопольної конкуренції, що характеризується

пануванням неекономічної моделі поводження в перепле-

тенні з державним патерналізмом (стосовно робочої сили,

споживачів, соціальних об'єктів) і клановістю, своєрідним

корпоративно-бюрократичним «партнерством» («надмоно-

поліями» напівдержавного характеру). Особливо це наочно

виражається у відсутності масових банкрутств при великій

кількості збиткових підприємств, або у процесі перерозпо-

ділу власності на користь домінуючої групи впливу. Інши-

ми словами, у більшості випадків ліквідна частина власності

підприємства лише змінює власників. Таким чином, відбу-

лися фіктивні банкрутства материнських і дочірніх структур

ряду великих підприємств вугільної і металургійної проми-

словості.

Отже, проблема тут полягає не стільки в розмежуванні

ролі державної структури і адміністрації підприємства, скі-

льки в гармонізації інтересів всіх учасників фінансових від-

носин.

Як зауважує по цьому питанню Н. Колеснікова [118, с.

21], в умовах стабільного, насиченого ринку до інтересів

засновників приєдналися б і державні податкові органи, але

в реаліях сучасних правил господарювання в Україні інте-

реси цих груп постійно знаходяться на протилежних сторо-

нах виробничо-економічних інтересів розвитку підприємст-

ва. Оскільки податкова адміністрація зацікавлена зібрати по

максимуму і безкомпромісно всі платежі, а засновники (як-

що вони не є одночасно і головними менеджерами) у будь-

який момент готові продати і пакети акцій, і права на підп-

риємство, то особливо популярним був такий прийом дій

власників першої хвилі приватизації (вищий склад адмініст-

70

рації), як скупка акцій у рядових співробітників підприємс-

тва.

Як свідчить світовий досвід, в умовах відкритої еко-

номіки гіпертрофоване уявлення про пануючу роль держави

суперечить загальноприйнятому пріоритету економіки над

правом [19, с. 16-17]. Це ще раз переконує в тому, що голо-

вною умовою сталого розвитку будь-якого підприємства є

погоджена, збалансована взаємодія інтересів учасників фі-

нансових відносин. Тому в першу чергу варто зосередити

увагу на виявленні переваг коаліцій інтересів, зокрема: (1)

складанні банку комплексів цілей шляхом поєднання інте-

ресів різних груп суб'єктів; (2) виявленні конфліктів інте-

ресів і ранжируванні їх за ступенем впливу на результатив-

ність господарської діяльності; (3) виявлення можливих

компромісів і ранжирування їх за ступенем домінування

груп інтересів у внутрішньому середовищі підприємства; (4)

виявлення альтернативних комплексів цілей для прийняття

рішень.

Розглядаючи основні тенденції і зміни, що відбулися у

функціонуванні підприємств реального сектора в період

трансформаційних перетворень, можна відзначити, що за

останні роки вже склалися межі між різними групами су-

б'єктів, що мають різноспрямовані цілі та інтереси. Їх графі-

чна інтерпретація (рис. 1.15) дозволяє зробити висновок, що

власники і менеджери є головними зацікавленими групами і

одночасно суб'єктами – носіями ідеї вартості підприємства,

оскільки їх взаємодія, яка регулюється договорами, забезпе-

чує безперервне функціонування підприємства. Так, В. Гри-

ньова та О. Попов наголошують із цього приводу, що роз-

поділ повноважень щодо участі в управлінні корпорацією

здійснюється на основі балансу між економічними інте-

ресами акціонерів та спроможністю менеджерів забезпечити

ці інтереси: акціонери не втручатимуться до поточного та

навіть стратегічного управління за умови досягнення кор-

порацією прийнятних з їх точки зору фінансових результа-

71

тів [66, с. 303–321.]. Ця гіпотеза про двох головних носіїв

ідеї підприємства виникла після Другої світової війни в зв'я-

зку зі зміною системи суспільних цінностей і знайшла своє

відображення в паритетному представництві власників ка-

піталу і найманих робітників у наглядацьких радах акціоне-

рних товариств і великих товариств з обмеженою відповіда-

льністю [323, с. 17-18]. Як приклад можна розглянути при-

ведену на рис. 1.15 схему очікуваних вигід для різних учас-

ників діяльності підприємства.

З формальної точки зору, вона нагадує порядок розпо-

ділу доходів у рамках теорії факторів виробництва, однак

реальність сучасної ситуації вносить у неї істотні виправ-

лення. Так, результати оцінки альтернативного індикатора –

максимізації прибутку на акцію, переконують у неприйнят-

ності даного показника для таких розрахунків з ряду при-

чин:

*

Сталий розвиток

підприємства Власники

Постачальники

Кредитори Персонал, робітники/

менеджери

Держава

Споживачі, клієнти

2

1

3

4

5

6

Максимізація

вартості

Участь у розподілі

вартості

Орієнтир на збереження

та відновлення вартості

підприємства у

довгостроковій

перспективі

*Роз’яснення позначень інтересів: 1 – задоволення споживачів у придбанні продукції, робот та послуг;

2,3 – мінімальні дивіденди та проценти;

4 – гарантія надходження виплат за матеріальні цінності;

5 – гарантія отримання податків та інших виплат;

6 – заробітна плата і соціальні виплати.

Рис. 1.15. Зацікавлені групи і монетарні цілі сталого

розвитку підприємства

72

максимізація прибутку на акцію недостатньо відобра-

жає сформульовану ціль у зв’язку з тим, що вона не харак-

теризує момент досягнення очікуваного прибутку і трива-

лість його одержання;

даний індикатор не враховує ступінь ризику, зв'язаний

з очікуваним прибутком. Дві компанії можуть мати однако-

ві очікувані доходи на акцію, але за умови більш високого

ризику однієї з них ринковий курс акцій цієї компанії може

бути нижче;

при постановці цільової функції не враховується диві-

дендна політика, пов'язана з ринковими курсами акцій.

Ці обставини свідчать про суб'єктивний характер фі-

нансової функції, що визначає залежність груп інтересів від

оптимізації структури капіталу. Це пов'язано з тим, що вла-

сність членів товариства підтверджується відповідною час-

ткою акціонерного капіталу.

Таким чином, підвищений інтерес до максимізації ва-

ртості підприємства, з одного боку, пов'язаний з реалізацією

концепції безперервного функціонування, розкритою в під-

розд. 1.2, а з іншого – з узгодженням інтересів різних груп

суб'єктів за допомогою участі в прийнятті рішень по розпо-

ділу економічної вигоди. Звідси, стратегічною метою є збе-

реження і відновлення вартості підприємства на довгостро-

кову перспективу і обґрунтування параметрів її управління,

що розкриті далі в підрозд. 2.2.

У процесі дослідження переваг коаліцій варто нагада-

ти, що конфліктність інтересів є результатом асиметрії в ін-

формаційному забезпеченні [110, с. 67-68; 290, с. 26-27]. Це

підтверджується концепцією агентських відносин і пов'яза-

не з тим, що різні групи користувачів інформації мають різ-

ні інтереси [33; 118, с. 19]. Наприклад, для інвесторів і влас-

ників необхідна інформація про придбання, продаж і воло-

діння цінними паперами, участь в капіталі підприємства,

оцінку якості управління, визначення сум дивідендів, що

підлягають розподілу [305, с. 339]. Вирішення конфліктів

73

інтересів забезпечується реалізацією контрольної функції

фінансового управління [85, с. 14; 331, с. 61]. Мова йде про

необхідність формування інформації на основі комплексу

критеріїв, які б відповідали наступним вимогам:

враховували актуалізацію збалансованої взаємодії ін-

тересів різних груп;

адекватно відображали пріоритети цілей різних груп

учасників у забезпеченні збереження і зростання вартості

підприємства;

грунтувалися на принципі пропорційного розподілу

доходів фірми;

визначали зростання ступеня відкритості економічних

процесів.

В основу формування інформаційної бази для прийн-

яття рішень покладений принцип інтегрованості. Пізнання

меж інтеграції інформації можливо на основі дослідження

об'єктів управління і характеристик, необхідної для цього

інформації. В даному дослідженні при оцінці поточного і

стратегічного розвитку досліджуваного підприємства вико-

ристовуються модифіковані показники за такими аспекта-

ми, як: ефективність діяльності, фінансова рівновага, фінан-

сова стійкість. По суті, інтегрована оцінка є багатоаспект-

ною і повинна охоплювати багато умов і результати всіх

сфер і рівнів діяльності підприємства і факторів його стабі-

льного розвитку.

Інтегрованість функцій управління досягається тим,

що, по-перше, для дослідження і рішення задач (процесів,

операцій, фактів) управління використовується єдина інфо-

рмація, що фіксується в банку даних інформаційної систе-

ми. По-друге, вхідна інформація збирається і переробляєть-

ся, і в разі потреби використовується в інших підсистемах.

Це дозволяє реалізувати кібернетичний підхід до організації

інформації, заснований на понятті "система", яка складаєть-

ся з окремих елементів, зв'язаних між собою відповідними

зв'язками. Даний підхід покладений в основу стратегічної

74

діагностики потенціалу фінансової стійкості і вибору альте-

рнатив стратегічного плану. Використання модифікованої

інформації дає можливість забезпечити узгодженість еко-

номічних відносин між різним зацікавленими групами су-

б'єктів.

Підприємство розглядається як специфічний інстру-

мент, за допомогою якого зацікавлені особи намагаються

щонайкраще досягти своїх індивідуальних цілей. Такі інди-

відуальні цілі можна назвати первинними. На думку Д. Ха-

на, вони як цілі людської діяльності стоять на початку кож-

ного ланцюжка «мета-засіб», і від них виходить найсильні-

ший імпульс розвитку підприємства [323, с. 16]. Таким чи-

ном, можна констатувати, що цілі розвитку підприємства є

похідними від індивідуальних цілей зацікавлених осіб. В

цьому сенсі підприємство являє собою центр інтересів, у

зв'язку з чим першорядною необхідністю, з одного боку, є

виділення групи учасників, форми участі, виду інтересу, а з

іншого – визначення індикаторів, що відображають різноп-

ланові інтереси різних груп суб'єктів, системна характерис-

тика яких розкрита в монографії автора [129, с.227].

Варто підкреслити, що саме вартість підприємства є

інтегральним показником, що характеризує всі сторони дія-

льності підприємства. Однак, різних учасників економічних

відносин будуть цікавити різні сторони оцінки вартості під-

приємства. По цьому питанню Н. Колеснікова [118, с. 20-21]

робить висновок про те, що інтереси засновників зв'язані,

насамперед, з можливістю мати стабільний і більш високий

дохід, ніж при використанні своїх коштів у вигляді позич-

кового капіталу (включаючи одержання відсотків по депо-

зитах при нормальному ризику). Інакше кажучи, власника

цікавить цінність капіталу, а не відповідність зростанню ва-

ртості підприємства.

Звідси, мета максимізації доходів власників не завжди

збігається з цілями інших груп інтересів підприємства (ве-

ликі власники, дрібні власники, менеджери, працівники,

75

клієнти, партнери). Проблема складається саме в тому, що

різні власники мають різні преференції щодо окремих скла-

дових доходів, які вони можуть одержати: одні прагнуть

отримати максимальний прибуток у вигляді дивидендів,

інші віддають перевагу реінвестуванню доходів для того,

щоб досягти збільшення вартості корпоративних прав у

майбутньому.

При цьому варто враховувати, що цінність власного

капіталу підприємства мінлива, тому що вона залежить від

фінансових витрат, тобто вартості позикового капіталу [323,

с. 18]. Виходячи з цього, запорукою росту власного капіталу

є ефективне використання фінансових ресурсів. Тому задача

сталого розвитку підприємства відноситься не тільки до фі-

нансових, але і до суспільно-економічних.

Забезпечення внутрішньої збалансованості інтересів є

складним питанням, рішення якого ґрунтується на збалан-

сованості інтересів підприємства з інтересами суб'єктів зов-

нішнього середовища. До того ж у кожній функціональній

сфері діяльності існують свої інтереси.

В управлінській практиці досить складно забезпечити

внутрішню збалансованість інтересів підприємства навіть

при використанні оптимальної стратегії. Інтереси підприєм-

ства, особливо стратегічні, не завжди можуть бути чітко й

однозначно сформульовані в умовах невизначеності зовні-

шнього середовища. Вони мають визначений ступінь су-

б'єктивізму, оскільки їхня постановка є в значній мірі пре-

рогативою керівництва, якщо мова йде про державні та ак-

ціонерні підприємства, і повною мірою – власників підпри-

ємства. Приклад параметрів узгодження фінансових рішень

при виборі інвестиційних проектів (табл. 1.8) показує, що

рішення про доцільність їх вибору приймається лише за

умови перевищення рентабельності інвестицій над вартістю

залученого капіталу при наявності ефективних інструментів

управління ризиками.

76

Таблиця 1.8

Параметри узгодженості фінансових рішень

Параметри Інвестиції Фінансування Інструменти уз-

годженості

Обсяг, строк Потреба у коштах Величина капі-

талу

Бюджетування,

фінансове плану-

вання

Рентабельність Рентабельність

інвестицій

Вартість капі-

талу

Аналіз витрат і

прибутку

Ризики Інвестиційні Фінансові Управлінські

Таким чином, передумовою сталого розвитку підпри-

ємства є збалансованість інтересів різних груп учасників

ринкових відносин.

Висновки до розділу 1

1. Активізація ринкових трансформацій в економіці

України вимагає нових підходів до розробки науково об-

грунтованої концепції фінансового механізму сталого роз-

витку підприємства, орієнтованого на підвищення ефектив-

ності фінансового управління. Ґрунтуючись на аналізі тео-

рій економічного розвитку, систематизовані і уточнені по-

няття наступних економічних категорій: «стійкість», «фі-

нансова стійкість», «потенціал фінансової стійкості», «фі-

нансова рівновага».

2. На основі дослідження і критичного аналізу тенден-

цій сучасного розвитку підприємств у реальному секторі

економіки (на прикладі підприємств машинобудівної, мета-

лургійної, вугільної і легкої галузей промисловості Луган-

ської області), розкрито причини і протиріччя, які є наслід-

ком зниження їх потенціалу сталого розвитку. Фінансові

проблеми ряду підприємств, що перешкоджають їх сталому

розвитку і вимагають оперативного рішення, полягають у

наступному: (1) порушення фінансової рівноваги і втрата

77

чистого оборотного капіталу; (2) деформація структури ка-

піталу, викликана відсутністю довгострокових джерел фі-

нансування і високою часткою короткострокової кредитор-

ської заборгованості; (3) наявність протиріччя між елемен-

тами фінансової рівноваги, а саме: між ліквідністю і рента-

бельністю, ліквідністю і фінансовою стійкістю, ризиком і

фінансовою стійкістю.

3. З позицій системного підходу обгрунтована економі-

чна сутність категорії «підприємство» в системі економічних

категорій ринкової економіки і сформована його системна

характеристика як об'єкта фінансового управління. Основою

функціонування підприємства є єдність функцій підприєм-

ницької діяльності: корисності (економічної вигоди); здатно-

сті до відтворення (оновлення) – забезпечення економічного

зростання з мінімальним ризиком; безперервності – стабіль-

ність розвитку на основі ефективного використання наявного

ресурсного потенціалу; пропорційності – гармонізація інте-

ресів різних груп на основі рівноправного розподілу доходу.

Принциповими характеристиками сталого розвитку підпри-

ємства є цілеорієнтованість, адаптивність, системність, гнуч-

кість, динамічність, фінансова самоорганізація.

4. Ґрунтуючись на гомеостатичній природі підприємс-

тва, показано, що на вектор фінансової стійкості впливають

різні фактори, які динамічно змінюються і визначають стан

і варіанти його поводження. З огляду на це вибір фінансової

стратегії сталого розвитку підприємства пропонується здій-

снювати на основі сценарного підходу, обґрунтованого в

підрозд. 4.1. Запропонований алгоритм вибору і виділені

принципові характеристики стратегічних орієнтирів стійко-

го розвитку підприємства. Представлена модель взаємозв'я-

зку етапів фінансової стратегії стійкого розвитку підприєм-

ства.

5. Сталий розвиток підприємства в нестабільному на-

вколишньому середовищі вимагає постійного вдосконален-

ня і гармонізації економічних відносин різних зацікавлених

78

груп суб'єктів. Умовою гармонізації їх економічних інте-

ресів є збереження вартості підприємства. На гармонізацію

інтересів різних груп суб'єктів економічних відносин впли-

вають характеристики переваг коаліцій інтересів: узгоджен-

ня системи цілей різних груп суб'єктів; виявлення сфери

конфліктів інтересів і оцінка їх за ступенем впливу на ре-

зультативність діяльності підприємства; виявлення можли-

вих компромісів і ранжирування їх за ступенем домінування

інтересів груп суб'єктів; виявлення альтернативних цілей

для прийняття рішень.

6. Реалізація концепції безперервності сталого розвит-

ку підприємства розглядається через призму забезпечуючих

систем фінансового механізму в трьох аспектах: (1) аналі-

тичному – поточної і стратегічної оцінки потенціалу фінан-

сової стійкості підприємства; (2) інформаційному – вияв-

ленні відхилень від заданих нормативів (векторів) і проти-

річ з метою їх ідентифікації при прийнятті рішень; (3) ди-

намічному – орієнтації на вибір оптимального варіанта фі-

нансової стратегії сталого розвитку підприємства.

7. Дослідження циклічного характеру сталого розвит-

ку підприємства ґрунтується на оцінці ключових індикато-

рів фінансового результату – оновленні вартості та запасу

фінансової міцності (стійкості), тобто здатності до збере-

ження і відтворення капіталу.

8. Методологічним базисом формування фінансового

механізму сталого розвитку підприємств є принципи систе-

много і адаптивного підходів. Основою формування фінан-

сового механізму сталого розвитку господарюючих

суб’єктів є наступні вихідні методологічні положення: коре-

гування стратегічних орієнтирів саморозвитку; визначення

обмежень потенціалу сталого розвитку; попередня регламе-

нтація і координація процедур формування фінансового ме-

ханізму; узгодження інтересів різних груп учасників еконо-

мічних відносин у сфері формування, розподілу і відтво-

рення власного капіталу.

80

РОЗДІЛ 2

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ


2.1. Закономірності кругообігу капіталу і фінансування

відтворювальних процесів підприємств

Одним із головних аспектів саморозвитку господарю-

ючого суб’єкта є його здатність виконувати відтворювальну

функцію, тобто створювати нову вартість. Вихідним момен-

том дослідження фінансування відтворювальних процесів

підприємства є аналіз закономірностей кругообігу капіталу,

оскільки він відображає характер економічного розвитку

суспільства, рівень розвитку його продуктивних сил. В еко-

номічній теорії і підприємницькій практиці поняття «капі-

тал» використовується з позиції індивідуума, організації і

суспільства в цілому. Аналіз еволюційного розвитку теорій

сутності економічної категорії «капітал» наведено в опублі-

кованій раніше роботі автора [129, с. 52-74]. З позиції функ-

ціонального пізнання економічної категорії «капітал», пер-

шочерговим завданням є дослідження закономірностей його

руху, тобто кругообігу і обороту капіталу. У концепції кру-

гообігу і обороту капіталу звертають на себе увагу такі по-

ложення: по-перше, у процесі кругообігу відбувається утво-

рення грошового і товарного капіталів з перетворенням їх у

самостійні форми. По-друге, продуктивний (промисловий,

реальний) капітал становить основу виробництва матеріа-

льних благ і послуг [157, с. 873]. Позиковий і торговий капі-

тали сприяють підвищенню ефективності продуктивного

капіталу.

Теорія капіталу відображає специфіку соціально-

економічного розвитку будь-якого суспільства. Особливіс-

тю розвитку капіталізму, ринкової економіки кінця XIX –

81

початку XX століття стало те, що основною формою розви-

тку стає акціонерний капітал, який має принципові відмін-

ності від індивідуального капіталу, що визначає особливості

його кругообігу і обороту. Істотна відмінність акціонерного

капіталу полягає в тому, що він є асоційованим, його утво-

рення як пануючої різниці пов'язане, з одного боку, з мобі-

лізацією вільних коштів та інших ресурсів у суспільстві, а з

іншого боку, з розмежуванням капіталу – функції капіталу –

власності, забезпеченням суспільством (державою) механі-

змів захисту прав, утворенням і регулюванням руху капіта-

лу. Поява акціонерних товариств вплинула на кругообіг ка-

піталу і формування структури фінансових ресурсів. Тому

ряд сучасних учених-економістів [16; 19; 45; 52; 105, с. 413;

110; 172; 270, с. 266; 271, с. 275; 312] пов'язують фінансовий

капітал з поняттям фінансових ресурсів.

З методологічної точки зору системне дослідження за-

гальної категорії «капітал» дозволяє виявити сутність капі-

талу акціонерних підприємств, проаналізувати механізм йо-

го утворення, основні форми існування і їх кругообіг, тен-

денції і його роль в економічному розвитку підприємств.

Якщо розглядати капітал підприємства з позицій суспільст-

ва, то одна його частина належить власникам – власний ка-

пітал, а інша – кредиторам – позиковий капітал (зобов'язан-

ня). Основою відтворювальних процесів є кругообіг проду-

ктивного капіталу підприємства, функціональна роль якого

полягає в перетворенні наявних факторів виробництва і

отриманні результатів: створенні продукту чи послуг з пев-

ним економічним ефектом – доходом.

З погляду підприємства, капітал – capitalis – головний,

спочатку – головне майно, вартість, що виражає сукупність

матеріальних і фінансових ресурсів, якими розпоряджається

підприємство на певний момент часу. Безумовно, така хара-

ктеристика капіталу вказує на її відмінність від інших еко-

номічних категорій, однак навряд чи може бути досить ар-

гументованою, оскільки в даному понятті не розкриваються

82

його основні функції: відтворювальна, обігу, розподільна,

контролююча, зростаюча. Структурно капітал підприємства

характеризує загальну вартість коштів у грошовій, матеріа-

льній і нематеріальній формах, інвестованих у його активи.

Капітал є головною економічною базою створення і розвит-

ку підприємства і у процесі свого функціонування він реалі-

зує інтереси держави, власників і персоналу. Це характери-

зує роль капіталу в економічному розвитку підприємства як

особливого об'єкта управління фінансовою діяльністю. За-

безпечення ефективності використання капіталу слід відне-

сти до пріоритетних стратегічних і тактичних завдань

управління.

Для попередження неконтрольованих ситуацій у сфері

управління вартістю підприємства пропонується зосередити

увагу на принципах, що забезпечують гармонійну єдність

формування капіталу на різних стадіях його руху: пропор-

ційності, корисності, безперервності, динамічності, завер-

шеності та системності.

По-перше, ґрунтуючись на концепції безперервного

функціонування (підрозд. 1.2) особливу увагу варто зосере-

дити на функціях безперервності та завершеності процесу

руху капіталу від початкової форми до кінцевої, що харак-

теризуються взаємозв'язком елементів трьох стадій кругоо-

бігу (грошової, продуктивної і товарної).

Посилаючись на відомі теорії капіталу, розкриті в ро-

ботах багатьох дослідників [28; 128; 153; 159; 160; 161; 162;

163; 251], закономірності кругообігу капіталу підприємства

полягають у наступному: єдності споживчої вартості та вар-

тості; пропорційності системи і її динаміки; об'єктивності

вартісної характеристики; завершеності процесу руху функ-

ціональних форм капіталу; безперервності та систематично-

сті руху капіталу. Найважливішою умовою ринкових відно-

син є дотримання закону єдності корисності та вартості,

тобто відповідності різних форм капіталу на різних стадіях

його руху. В протилежному випадку невідповідність веде до

83

розбалансованості й зниження ринкової вартості активів і

підприємства в цілому.

З цього погляду правомірно стверджувати про те, що в

системі факторів виробництва підприємства пріоритетна

роль належить капіталу, тому що він поєднує усі фактори в

єдиний виробничий комплекс. Одночасно процес безперер-

вного руху обороту капіталу обумовлює відокремлення ви-

трат, тому їх варто враховувати при визначенні мінімальної

границі продажної ціни товару. Інакше кажучи, він характе-

ризує здатність підприємства до відтворення, конкурентос-

проможності й ефективності інвестиційного капіталу. Звід-

си можна зробити висновок, що при обґрунтуванні фінансо-

вої стратегії сталого розвитку підприємства необхідно вра-

ховувати всю сукупність умов руху капіталу на всіх стадіях

його кругообігу. Це означає, що ефективність обороту капі-

талу припускає виконання всіх стадій його кругообігу.

По-друге, динамічність і пропорційність кругообігу є

основою ефективності будь-якої економічної системи і ба-

зою дії інших закономірностей. Ці ознаки обумовлюються

пропорціями технологічних параметрів виробництва і

управління, що становлять основу для сталого розвитку еко-

номічної системи. Тому особлива увага зосереджена на діаг-

ностуванні ефективності операційного потенціалу з погляду

дослідження можливостей його зростання в незмінних умо-

вах інвестиційної політики і заданих умовах ресурсної полі-

тики (підрозд. 3.1, 4.1). Але, як буде показано далі, у залеж-

ності від структури оборотного капіталу і ефективності ви-

користання фінансових ресурсів у підприємства існує обме-

ження на довгострокове зростання. Для багатьох підпри-

ємств через структуру оборотного капіталу цей поріг досить

низький. Це пов’язано з тим, що зростання прибутку, обумо-

влене ефектом віддачі від використання капіталу, починає

нівелюватися приростом потреби в оборотному капіталі, що

приводить до скорочення забезпеченості коштами і, як на-

слідок, подальшого зменшення масштабів діяльності. З цієї

84

причини темп зростання, досягнутий на локальному промі-

жку часу, не можна поширити на довгострокову перспекти-

ву. Ця теза наочно обґрунтовується за допомогою аналітич-

ної оцінки залежності сумарних витрат на одиницю продук-

ту від масштабу випуску в підрозд. 4.2.

Крім того, динамічність вартісної характеристики і

оновлення капіталу залежать від змін у ринкових процесах,

а саме: цін на фактори виробництва, структури капіталу і

закономірно – зміни витрат, доходів, податкової політики і

нерозподіленого прибутку. Слід підкреслити, що капітал є

сумою вартостей, а остання – потенційною грошовою су-

мою, що характеризує купівельну спроможність. Виходячи

з цього, всі економічні блага мають купівельну спромож-

ність, вони можуть бути обміняні на капітал і тому є потен-

ційним капіталом. Зміни можуть бути наслідком порушень і

неефективного використання капіталу. Таким чином, будь-

які зміни необхідно розглядати з позиції динамічних змін

усього капіталу і з урахуванням таких змін будувати фінан-

сову стратегію підприємства.

По-третє, відтворення капіталу проявляється через ро-

зподільну функцію фінансів [67, с. 299; 182, с. 256; 214, с.

265]. Оскільки фінансові ресурси суспільства формуються

за рахунок ресурсів низової ланки – підприємств, то логічно

було б як основний елемент власних джерел формування

капіталу виділити валовий дохід. Ґрунтуючись на класичній

теорії кругообігу капіталу, слід підкреслити, що валовий

дохід - категорія виробнича, яка є частиною валового про-

дукту, що залишається за вирахуванням його частки спожи-

вання на здійснення відтворювальних процесів. Виділення з

валового доходу такої економічної категорії, як додана вар-

тість у формі прибутку, пов’язано з процесом поділу праці

на необхідну і додану. Отже, валовий дохід являє собою

універсальний показник і елемент формування власних

джерел фінансування підприємства. Оскільки внутрішнім

джерелом формування власного капіталу підприємства є

85

прибуток, то чим вище рівень генерування прибутку в про-

цесі виробничої діяльності, тим менше потреба в залученні

фінансових ресурсів із зовнішніх джерел і відповідно вище

рівень самофінансування його економічного розвитку.

Крім того, на думку ряду вчених-економістів [26; 41,

с. 40; 58, с. 12; 293; 333, с. 8], у формуванні внутрішніх

джерел власних джерел фінансування, особливо на підпри-

ємствах із високою вартістю необоротних активів, аморти-

заційні відрахування варто розглядати як найважливішу

складову фінансових ресурсів і доходу за таких обставин:

науково-технічний прогрес впливає на зниження вар-

тості введених основних фондів у порівнянні з вартістю ви-

ведених – у результаті утворюється надлишок коштів над

потребами відшкодування;

основні засоби, що вибувають, як правило, заміняють-

ся технічно більш досконалими засобами праці з підвище-

ною продуктивністю;

збільшення обсягу основних виробничих фондів при-

водить до збільшення частки амортизаційних відрахувань,

використовуваних на накопичення.

Амортизація основних засобів є джерелом простого і

розширеного відтворення. Це підтверджує П(С)БО 4 і ви-

сновок, відповідно до якого амортизація за звітний період, з

одного боку, виключається чи прямо побічно із суми чисто-

го прибутку чи збитку, а з іншого боку, – не впливає на

грошовий потік (готівку) [228]. Інакше кажучи, амортизація

зменшує прибуток чи збільшує збиток і в той же час збері-

гає капіталовкладення всередині підприємства, тобто зага-

льний обсяг інвестицій у підприємство не збільшується, а

залишається незмінним. По суті, амортизація дає можли-

вість підприємству змінювати фінансову політику, тому що

податкові платежі дозволяють йому вибирати способи спи-

сання, що впливають на розмір амортизаційних відрахувань.

Отже, використання методів прискореної амортизації акти-

вної частини основних засобів створює сприятливі умови

86

для самофінансування діяльності підприємства. Це можна

підтвердити такими аргументами:

амортизаційні відрахування формують власні інвести-

ційні ресурси, у величині яких зацікавлене підприємство

для відновлення виробничого потенціалу, тому збільшення

обсягу власних джерел фінансування сприяє підвищенню

стійкості та збільшенню його вартості;

амортизаційні відрахування впливають на величину

собівартості та прибутку, що дозволяє управляти витратами

і запобігати збитковості підприємства;

збільшення вартості необоротних активів підприємст-

ва і амортизаційних відрахувань дозволяє мінімізувати по-

даткові платежі;

величина амортизаційних відрахувань впливає на обо-

ротність фінансових ресурсів і, як наслідок, ефективність їх

використання.

З огляду на це, при оцінці ефективності фінансової ді-

яльності підприємства амортизаційні відрахування повинні

розглядатися як складова його чистого доходу.

По-четверте, здатність капіталу до самозростання ви-

являється в ефективності використання наявного ресурсно-

го потенціалу шляхом можливих комбінацій активів і дже-

рел покриття з метою пошуку резервів зростання капіталу.

У цьому зв'язку далі відтворювальні процеси капіталу дос-

ліджуються за такими аспектами: (1) обґрунтування перспе-

ктивної прибутковості в залежності від структури капіталу

(підрозд. 3.1); (2) аналіз потенціалу фінансової стійкості

(підрозд. 3.2); (3) формування оптимальної структури капі-

талу при виборі різних альтернатив фінансової стратегії

(підрозд. 3.3); (4) прогнозування сталого розвитку на основі

стратегічної вартості підприємства (підрозд. 4.3).

По-п'яте, як уже відзначалося вище (підрозд. 1.3), ка-

пітал є функцією реалізації інтересів різних груп учасників

економічних відносин. По даному питанню правомірне тве-

рдження М. Алексєєнко [6, с. 124], який підкреслює, що ка-

87

пітал виконує захисну функцію, оскільки служить, насампе-

ред, для захисту інтересів акціонерів і кредиторів підприєм-

ства і покриття можливих збитків. Звідси можна зробити

висновок, що рівень добробуту зацікавлених груп учасників

залежить від ефективності використання і розподілу капіта-

лу. Споживання в поточному періоді частини капіталу зме-

ншує його величину, оскільки спрямовується на задоволен-

ня поточних потреб його власників (тобто перестає викону-

вати функції капіталу). Накопичена частина капіталу фор-

мує рівень майбутнього добробуту власників і відображає

величину вартості підприємства.

По-шосте, регулююча функція капіталу полягає в ре-

гулюванні грошового обігу шляхом контролю за рухом і

зміною фінансових ресурсів чи зміною параметрів фінансо-

вого управління підприємства [16; 48; 209, с. 16-24]. Вона

органічно пов'язана з усією сукупністю фінансових відно-

син, що дозволяє охопити всі сфери діяльності підприємст-

ва. Реалізація даної функції виявляється в системі департа-

менталізації підприємства, формами якої є функціональна

(розмежування по центрах фінансової відповідальності) і

дивізіональна (сфери діяльності, товари, послуги) організа-

ційні структури [209, с. 16-24]. Контрольна функція капіта-

лу реалізується за критеріями норми прибутку після вико-

нання всіх зобов'язань, ефективності розподілу і викорис-

тання фінансових ресурсів, збалансованості доходів і витрат

та ефективності дивідендної політики.

Фінансові ресурси в цілому здійснюють певний круго-

обіг: одна частина сукупних фінансових ресурсів являє со-

бою первинні фінансові ресурси, а інша частина – потенцій-

но кінцеві ресурси.

Результати аналізу стратегічних позицій підприємства

(підрозд. 1.3) показали, що порушення пропорцій у структу-

рі капіталу безпосередньо впливає на формування кінцевих

результатів і відповідно на фінансову рівновагу і вартість

підприємства. Ґрунтуючись на зроблених вище висновках з

88

цього питання, можна стверджувати, що складові елементи

фінансових ринків тісно взаємозалежні та функціонують у

єдиному ринковому просторі, тобто кредитний ринок і ри-

нок цінних паперів є одночасно складовою частиною як ри-

нку грошей, так і ринку капіталів. Так, зростання власного

капіталу досягається за рахунок збільшення акціонерного

капіталу – емісії акцій або за рахунок чистого прибутку. Бо-

ргові зобов'язання збільшуються через залучення позикових

коштів у формі емісії облігацій, кредитів, позик, кредитор-

ської заборгованості, мобілізуючи в такий спосіб великі ко-

шти на невизначений термін, що особливо важливо при ди-

версифікації і реструктуризації фінансової діяльності підп-

риємства. Однак на сьогодні випуск акцій не може бути

пріоритетним джерелом фінансування з ряду причин: знач-

них витрат на випуск акцій, низької купівельної спроможно-

сті населення, недовіри до цінних паперів, недосконалості

оподаткування. Дохід по цінних паперах обкладається двічі

– на рівні підприємства (податок на прибуток) і на рівні ак-

ціонера (податок на доходи). Як зауважує В. Вишневський,

ситуація подвійного оподаткування доходів корпорацій

найчастіше зустрічається у світовій практиці та є найбільш

несприятливою у податковому відношенні [48, с. 20].

Підсумовуючи результати дослідження з даного пи-

тання, можна зробити висновок, що між формами залучення

капіталу, розглянутими вище, існують певні розходження

[129, с. 71; 255], які варто враховувати при виборі тієї чи

іншої форми залучення капіталу, але загальним для всіх

трьох форм є те, що доводиться жертвувати частиною дохо-

ду підприємства, тому пріоритетною формою фінансування

для підприємства залишається нерозподілений прибуток.

Одночасно на потенційні можливості сталого розвитку

підприємства безпосередньо впливає дивідендна політика.

Безперечно, що чим більша норма розподілу чистого прибу-

тку на дивіденди, тим менше прибутку залишається в роз-

порядженні підприємства. Звідси правомірно, що чиста рен-

89

табельність власних коштів окреслює верхній рівень диві-

денду. Якщо ж підприємство зважується і на те, і на інше,

то доводиться «роз'єднувати» рентабельність власних кош-

тів і шукати найкраще співвідношення між нормою розпо-

ділу і відсотком збільшення власних коштів. У коротко-

строковому плані відмовлення від виплати дивідендів при-

несе підприємству певні економічні вигоди. Проте низькі

дивіденди чи їх відсутність ускладнюють додаткову емісію

акцій. З огляду на те, що інвестори не зацікавлені вкладати

гроші в цінні папери, які приносять дохід нижче визначено-

го рівня, при виборі дивідендної політики необхідно ґрун-

туватися на фінансово-інвестиційних можливостях підпри-

ємства.

Таким чином, у сучасних умовах реінвестування при-

бутку є найбільш прийнятною і дешевою формою фінансу-

вання підприємства, яка дозволяє зберегти сформовану сис-

тему контролю за його діяльністю, уникнути витрат, які

мають місце при випуску акцій, і зміцнити становище підп-

риємства в стратегічній перспективі. Вона так само, як і ак-

ціонерний капітал, не вимагає додаткових витрат, але, як це

показано далі, у підрозд. 2.2, визначає вартість підприємст-

ва.

Як свідчить міжнародний досвід, у країнах з розвину-

тою ринковою економікою широко застосовується, так зва-

не «спонтанне фінансування», що передбачає надання зни-

жок з ціни при оплаті до закінчення визначеного терміну.

Питання, користатися знижкою чи ні, вирішується за допо-

могою визначення «ціни відмовлення від знижки» і її зіста-

влення з вартістю короткострокового банківського кредиту.

Для української ж практики договірних відносин при неста-

чі коштів на банківських рахунках, відсутності належної

відповідальності підприємства перед позикодавцем і висо-

кого рівня інфляції характерним є стягування відсотків з

покупців за надання відстрочки. Це є наслідком того, що

зобов'язання з операційних переходять у розряд боргових.

90

Звідси і виникло змішування понять «власний оборотний

капітал» і «працюючий оборотний капітал», який далі нази-

вається чистим оборотним капіталом. Оскільки капітал під-

приємства має властивість «притягувати» фінансові ресурси

за рахунок кредиторської заборгованості, то величина чис-

того оборотного капіталу постійно змінюється, тобто існує

певна логіка взаємозв'язку між активами і джерелами їх по-

криття: основні засоби та інші необоротні активи фінансу-

ються за рахунок власного капіталу і частини довгостроко-

вих зобов'язань; поточні активи (активи з терміном обороту

менше одного року) фінансуються переважно за рахунок

поточних зобов'язань і тієї частини довгострокових зобов'я-

зань, що не використовується для фінансування необорот-

них активів.

Керуючись теорією бізнесу і результатами аналізу те-

нденцій економічного розвитку реального сектора економі-

ки (підрозд. 1.1), у даній роботі фінансова рівновага розгля-

дається через призму порівняння поточної фінансової пот-

реби і чистого оборотного капіталу (підрозд. 3.1). З позицій

ліквідності відзначених вище характеристик уточнене їх

предметне наповнення: поточними фінансовими активами

визнаються активи терміном покриття не більше 3 місяців,

аналогічно і по короткострокових зобов'язаннях (табл. В.1

додатка).

Як уже зазначено вище, забезпечення фінансової рів-

новаги підприємства досягається за умови, що поточні зо-

бов'язання ні при яких обставинах не використовуються для

фінансування необоротних активів, і значення показника

чистого оборотного капіталу завжди залишається позитив-

ним. При збільшенні обсягів випуску продукції зміна вели-

чини грошових потоків є результатом протидії двох факто-

рів: на зростання грошових потоків впливає ефект масштабу

виробництва, а на зменшення – зростання потреби в оборо-

тному капіталі. Цим значною мірою пояснюється поширена

на ряді підприємств машинобудівної галузі ситуація дефі-

91

циту коштів навіть при наявності позитивного фінансового

результату. На сьогодні основним засобом поліпшення фі-

нансового стану більшості підприємств є прискорення кру-

гообігу оборотного капіталу. Ці припущення покладені в

основу діагностування фінансової рівноваги при виборі аль-

тернатив фінансової стратегії сталого розвитку підприємст-

ва в підрозд. 4.1. У зв'язку з цим при обґрунтуванні фінан-

сового механізму сталого розвитку підприємства завжди

встає питання вибору структури джерел фінансування: ко-

роткострокових чи довгострокових.

Для дослідження вибору фінансової стратегії викорис-

товуються категорії «чисті активи» і «чисті пасиви» (під-

розд. 4.1). Під чистими активами підприємства розуміють

активи вільні від короткострокових зобов'язань підприємст-

ва [32, с. 82; 176; 228, с. 5, 62]. Звідси, чисті активи рівноз-

начні чистому оборотному капіталу. Однак, як обґрунтова-

но в підрозд. 4.3, при прогнозуванні чистих активів варто

враховувати такі несприятливі відхилення як погрішність

оцінки, рівні ризику та інфляції.

Дослідження показує, що капітал є чинником ризику,

що обумовлюється самим процесом його формування і ви-

користання. В умовах невизначеності і ризику вибір альтер-

натив фінансової стратегії сталого розвитку підприємства

пов'язаний з аналізом змін капіталу, які визначаються впли-

вом множини факторів і індикаторів. По-перше, відсутність

гарантії одержання прибутку, його розподілу і використан-

ня. По-друге, частина капіталу може бути вилучена за ба-

жанням вкладника. По-третє, при несприятливих обстави-

нах фінансування за рахунок власного капіталу пов’язано з

меншим ризиком. Втрата цих коштів з якої-небудь причини

необов'язково призведе до ризику неплатоспроможності пі-

дприємства. У зв'язку з цим доцільним є вибір стратегічних

рішень, що призведуть, у залежності від стадії розвитку пі-

дприємства, до збереження або зростання його власного ка-

піталу. Звідси, ризик капіталу є об'єктивним постійно дію-

92

чим фактором, що впливає на рівень майбутньої дохідності.

Ці два показники складають єдину систему «дохідність –

ризик» [30, с. 361]. Це означає, що при виборі з кількох

джерел фінансування з рівним ризиком перевага віддається

джерелу з найбільшим значенням очікуваної доходності. І,

навпаки, при виборі джерел фінансування з однаковими ви-

тратами, перевага віддається варіанту з меншим рівнем ри-

зику. Зазначені постулати враховуються далі при обґрунту-

ванні вибору фінансової стратегії сталого розвитку підпри-

ємства в підрозд. 4.1 і оцінці її ризику на стадіях розробки і

реалізації в підрозд. 3.4.

2.2. Обгрунтування параметрів вартості підприємства в

контексті його сталого розвитку

В умовах ринкових трансформацій економіки вартість

підприємства, з одного боку, є показником його сталого ро-

звитку, а з іншого боку – індикатором дотримання інтересів

різних груп учасників ринкових відносин. Саме ці обстави-

ни визначили в умовах відкритої економіки появу концепції

вартості фірми і її перетворення, на думку Н. Холта, у голо-

вний принцип [327, с. 9]. В основі цього принципу лежать

постулати доходності, ризику і ефективності діяльності фі-

рми.

Вартість як економічна категорія здавна була в центрі

уваги економічної наукової думки. Безпосередню увагу да-

ній економічній категорії приділяли такі відомі вчені, як

М. Бренан, А. Сміт, Дж. Макконел, К. Маркс, А. Маршал,

Дж. Мілль, Ф. Моділ’яни, М. Мілер, В. Петті, Д. Рікардо,

Ж. Сей, Дж. Хікс, У. Шарп [37; 102; 160; 161; 162; 163; 164;

165; 181; 185; 248; 262; 269; 325; 336; 357]. Серед вітчизня-

них і російських вчених і практиків питання вартості підп-

риємства досліджували В. Базилевич, А. Бобильова, В. Бє-

лолипецький, О. Брезіцька, В. Григор'єв, В. Панков, В. Пет-

93

ренко, М. Федотова, В. Шалаєв, О. Чіркова, А. Чупіс [19; 31;

35; 64; 102; 212; 219; 311; 332].

Як свідчать результати дослідження методологічна

основа теорії вартості була закладена класиками економіч-

ної теорії В. Петті, А. Смітом, К. Марксом, Д. Рікардо. Від-

повідно до теорії вартості Дж. Міля, К. Маркса, Д. Мартіна,

В. Петті вартість – це «природна цінність», що близька до

«ціни виробництва чи реалізації як перетвореної вартості»

або «ілюзорному капіталу» (у випадку акцій підприємства),

або «тимчасової чи ринкової цінності» [160; 161; 162; 163;

164; 181].

Проведений нами аналіз сутності поняття «вартість» в

економічній літературі свідчить про наявність різних підхо-

дів до визначення сутності даної економічної категорії. Для

з'ясування змісту категорії «вартість підприємства», розгля-

немо окремі з них. Перший підхід пов'язаний з появою тео-

рій корисності. Представниками даного підходу є А. Сміт і

Д. Рікардо, які розглядали «корисність» з погляду факторів

утворення вартості, зокрема, кількості праці, тобто з позиції

теорії трудової вартості.

З розвитком товаро-грошових відносин і підвищенням

попиту на ринку в XIX ст. з'явився другий підхід, відповід-

но до якого була обґрунтована теорія «рівноваги», розкрита

в роботах А. Маршала. Відповідно до даної теорії нормаль-

на вартість визначається рівновагою між попитом та пропо-

зицією [165]. А. Маршал пропонує концепцію вартості, за-

сновану на інтеграції маржинального підходу і трудової те-

орії вартості. Такий підхід до визначення вартості підпри-

ємства також виправданий, оскільки, з одного боку, вартість

є індикатором при купівлі-продажу підприємства чи части-

ни його активів, а з іншого боку – визначається попитом на

конкретному ринку за певний період.

Третій підхід. Розвиток ринкових відносин привів до

появи дохідної концепції вартості, засновниками якої є

А. Сміт, Дж. Міль, А. Маршал, М. Фрідмен [165; 181; 322].

94

Четвертий підхід ґрунтується на теоретичному обґру-

нтуванні факторів виробництва, що впливають на форму-

вання вартості і соціально-економічний розвиток. Так у

1930 р. І. Фішером [318] був запропонований підхід, засно-

ваний на реалізації моделі «Споживання – заощадження»,

що став основою розвитку ряда інших підходів до дослі-

дження вартості бізнесу.

В 1958 р. Ф. Моділ’яні та М. Мілер уперше довели, що

вирішальну роль у формуванні вартості фірми грають май-

бутні доходи [185, с. 36-73]. Структура ж капіталу підпри-

ємства має значення остільки, оскільки впливає на витрати

на страхування ризиків і, відповідно, перспективну дохід-

ність фірми. А в 1961 р. автори даної теореми, відомої за

назвою «Теорема Мілера-Моділ’яні» (ММ), ускладнили мо-

дель і показали, що в дійсності на вартість акцій компанії

впливають не тільки майбутні обсяги доходів, але і такий

фактор, як очікуваний темп росту компанії [185, с. 86-116].

Інакше кажучи, у поглядах на вартість відбувся поворот до

розуміння майбутніх прибутків як умови і потреби розвитку

компанії. У 1970 р. М. Дж. Бренан удосконалює модель ММ

і показує, що податкові ставки впливають не тільки на полі-

тику фінансування, але і на вартість акцій компанії [37]. Для

суб'єктів господарювання це важливо, оскільки податки

скорочують їх реальні доходи і не залежать від їх бажання і

волі, а відповідно впливають на зміну вартості підприємства

[192]. Зазначені положення мали важливе значення в розви-

тку теорії фінансів, у якій знайшли відображення різні хара-

ктеристики вартості фірми.

П'ятий підхід розкриває теорію оцінки вартості ком-

панії. У 1962 р. уперше М. Гордон обґрунтував методологію

оцінки вартості компанії [352], в основі якої лежить модель

оцінки вартості акцій. Пізніше дана модель увійшла під на-

звою «Модель Гордона», що послужила основою в 80-х ро-

ках для розробки адаптованих методик оцінки вартості

компанії до специфічних умов сучасної економіки. Перева-

95

гою даної теорії є те, що М. Гордон уперше довів пріорите-

тність ціни капіталу при оцінці вартості. Послідовниками

даної теорії (1972 р.) стали Б. Фішер і М. Шоулз, які обґрун-

тували теорію опціонного ціноутворення, що ввійшла в іс-

торію за назвою «Модель Блека-Шоулза» [351]. Р. Мертон

запропонував модифіковану модель для оцінки вартості

через зіставлення її з ціною базового активу і безризиковою

ставкою.

Послідовники даного підходу досліджували питання

адаптації оцінки вартості компанії до методології бухгал-

терського обліку і стандартів бухгалтерської звітності [57;

106; 349, с. 77-96; 362]. Цей підхід застосовується в міжна-

родних і національних стандартах оцінки вартості [235;

236]. Відповідно до Положень національних стандартів вар-

тість є економічним поняттям і відображає ринковий погляд

на вигоди, що одержує покупець товару чи послуги на пев-

ну дату оцінки.

На майбутню вартість впливають часові, якісні і кіль-

кісні характеристики того чи іншого фактора з можливістю

діалектичних переходів кількості в якість і навпаки. Тому

межі між фундаментальними і кон'юнктурними факторами

перебувають в постійному русі і однозначне визначення

якого-небудь з факторів неможливо. З огляду на це, у теорії

фінансів ринкова вартість підприємства розглядається як

альтернативне явище.

Вартість – це інтегральна характеристика, що відо-

бражає, з одного боку, сукупну оцінку фінансових показни-

ків діяльності підприємства, тобто вектор його сталого роз-

витку, а з іншого, – виступає регулятором розподілу вартос-

ті для різних учасників економічних відносин. Звідси, ви-

значення керованих параметрів і способів регламентації

процесів збереження і відтворення вартості підприємства є

ключовим елементом на всіх етапах формування фінансово-

го механізму сталого розвитку підприємства. У зв'язку з

цим у даному випадку, на відміну від відомого ціннісного

96

підходу до її визначення основна увага зосереджена на

ключових характеристиках, які визначають особливості

протікання процесів збереження і відтворення вартості: (1)

вплив на вартість перспективної доходності; (2) взаємоза-

лежність між фінансовою стійкістю і вартістю; (3) залеж-

ність вартості від методу її оцінки.

Перша характеристика. На вартість підприємства

впливають не тільки майбутні обсяги виробництва, але й

очікувані темпи росту доходності, яка, у свою чергу, зале-

жить від ризику, а також від структури і ефективності вико-

ристання капіталу. Тому для дослідження параметрів

управління вартістю підприємства доцільно використовува-

ти принцип системності, суть якого у взаємозалежному і

взаємообумовленому дослідженні цих параметрів, у випад-

ку якщо результати вибору одного з них впливають на інші.

Це дозволяє встановити взаємозв'язки між фінансовими по-

казниками, простежити і оцінити динамічні їх зміни і вплив

на вартість підприємства.

У контексті даного дослідження споживча вартість пі-

дприємства визначається максимізацією економічної виго-

ди. У даному розумінні вартість відрізняється від балансо-

вої, оскільки відображає минулі витрати на створення підп-

риємства і одночасно враховує його здатність бути носієм

корисності і джерелом благ для власників.

Як показано вище (підрозд. 1.3), орієнтація на ринкову

вартість докорінно змінює вектор управління вартістю на

всіх стадіях фінансового механізму сталого розвитку підп-

риємства. Тому, щоб забезпечити ефективність діяльності

підприємства, підприємство повинно швидко реагувати на

нові ситуації, викликані впливом навколишнього середови-

ща і адаптуватися до змін. А це означає, що в рамках управ-

ління необхідно постійно і вчасно переглядати стратегічні

пріоритети і орієнтири. Інакше кажучи, вартість підприємс-

тва впливає на його стратегічну позицію.

97

На думку ряду дослідників [87, с. 6-10; 141, с. 92-95],

підприємство, що не звертає увагу на вартість компанії, в

остаточному підсумку починає відчувати інвестиційний го-

лод. Аналогічної думки дотримується Т. Гранді [353, с. 76-

83], який обґрунтував вплив стратегічних (диверсифікація

виробництва, місія компанії, розвиток технології і т.д.) і

практичних рішень (оперативне планування, ціноутворення

і управління витратами) на вартість компанії.

Таке розуміння природи вартості засновано не тільки

на теоретичному дослідженні чисто фінансового явища, але

і на висновках, отриманих в результаті аналізу і оцінки за-

кономірностей формування вартості підприємства, розкри-

тих у підрозд. 1.1. Як показують його результати, на даному

етапі розвитку підприємств, орієнтація на стратегію вартос-

ті, пов'язана з двома обставинами: по-перше, пошуком гос-

подарюючими суб'єктами виходу із кризових ситуацій і не-

обхідністю адаптації до динамічних змін навколишнього

середовища; по-друге, захистом інтересів груп учасників

ринкових відносин у збереженні та відтворенні вартості пі-

дприємства.

Друга характеристика. Як обґрунтовано в підрозд. 1.1,

вартість підприємства визначається потенціалом фінансової

стійкості, який залежить від підтримки рівноваги таких

елементів як: дохідність, ефективність, ліквідність і ризик.

Тому для подальшого дослідження визначені наступні клю-

чові параметри управління: (1) беззбитковість (у запропоно-

ваній інтерпретації) – установлює ретроспективні можливо-

сті і межі росту доходності підприємства; (2) структура ка-

піталу – установлює якісні вимоги до вибору фінансової

структури відповідно до заданих умов, цілей і пріоритетів;

(3) рівень ризику – визначає дохідність при безпечному йо-

го рівні. Розглянемо зміст і механізм дії даних параметрів

управління вартістю підприємства.

В арсеналі теоретичних основ управління дохідністю

підприємства однією з базових і найбільш дискутованих

98

концепцій є теорія беззбитковості [28; 85; 151; 290; 324;

339; 344]. Це пов'язано з тим, що концепція беззбитковості

формує основу вибору оптимальних рішень у сфері встано-

влення меж економічного росту.

Підвищена увага до аналізу беззбитковості викликана

тим, що він у даному дослідженні розглядається як інстру-

мент, що дозволяє визначити конкретні кількісні характери-

стики обмежень за основними показниками фінансово-

економічної діяльності та виявити упущені ретроспективні

можливості (резерви) і межі можливого зростання вартості


Графічна інтерпретація відомого терміна «точка без-

збитковості» відображена на рис. 2.1. Точка беззбитковості

визначається перетинанням лінії валових витрат і лінії ви-

ручки, а поріг рентабельності являє собою товарний обсяг,

що відповідає цій точці. При цьому варто звернути увагу на

те, що припущення про лінійність у поведінці витрат чи до-

ходів може приводити до субоптимальних (частково опти-

мізованих) рішень: упор на діапазон прийнятних обсягів

продукції; недостатня увага до пошуку оптимального рі-

шення. Тому для подолання зазначених у роботі недоліків

пропонується введення нового поняття загальний попит, що

характеризується нелінійною залежністю обсягу виробниц-

тва і обсягу реалізованої продукції.

Як відомо, при традиційній побудові точки беззбитко-

вості [28, с. 239; 85, с. 484; 151; 290, с. 265-266] змінні ви-

трати і ціна реалізації постійні, тобто залежність сукупного

доходу і витрат від зміни обсягу лінійна. Однак, як відзна-

чає К. Друрі, багато підприємств можуть реалізовувати зро-

стаючу кількість продукції, що випускається, тільки шляхом

зменшення ціни реалізації. Звідси випливає, що сукупний

дохід не завжди пропорційно залежить від випуску продук-

ції [80, с. 285]. Тому дослідження вартості підприємства на

основі аналітичної оцінки беззбитковості ґрунтується на

припущенні нелінійного представлення функції сукупного

99

Обсяг

реалізації

До

хо

д,

ви

трат

и,

пр

иб

уто

к Зона прибутку

Зона

збитків

Умовно-

постійні

витрати

Умовно-

змінні

витрати

Прибуток

Лінія умовно-постійних витрат

Лінійна функція сукупних витрат

Лінійна функція виручки Нелінійна функція сукупних витрат

Нелінійна функція виручки

ТБ1

ТБ3

ТБ2

Лінія маржинального доходу

Допустимий діапазон обсягів виробництва

Запас


міцності

Поточний

рівень

Обсяг реалізації, який забезпечує

беззбиткову діяльність

Прогнозний

рівень ОР1

ОР2

П2

П1

Зона безпеки

Рис. 2.1. Можливі інтерпретації точки беззбитковості

доходу і функції сукупних витрат. Це дає можливість ви-

значити три точки, що претендують на термін «точка без-

збитковості» (рис. 2.1): (1) нижню (ТБ2) – точка перетинан-

ня маржинального доходу та умовно-постійних витрат; (2)

середню (ТБ1) – точка перетинання функцій виручки і вало-

вих витрат (як лінійних, так і нелінійних); (3) верхню (ТБ3)

– точка перетинання нелінійної функції виручки і лінійної, а

також нелінійної функції сукупних витрат.

Точка кривої прибутку, у якій кут нахилу прагне до

нуля буде характеризувати максимальну величину прибут-

ку. Однак при складанні плану прибутку не можна керува-

тися тільки одним критерієм максимізації прибутку. Навіть

одноцільові критерії вибору обсягу випуску при складанні

виробничої програми можуть бути досить різноманітні, як,

наприклад, максимізація прибутку, товарних запасів, опти-

мізації ресурсомісткості.

100

Графічна інтерпретація даного показника показує від-

повідність перетинання ліній загального попиту і валових

витрат (рис. 2.1). Припущення про лінійність функцій суку-

пних витрат і сукупного доходу неприйнятно, оскільки за-

лежність валових витрат від обсягу випуску специфічна для

кожного підприємства. Тому її доцільно представляти «сту-

пеневою» дискретною функцією, що дозволяє виявити всі

переходи постійно-змінного характеру витрат, або ж кри-

вою з двома перегинами, що представляє апроксимацію

дискретної функції.

Це дозволяє оцінити прибутковість залежно від пове-

дінки валових витрат і попиту. Пропонована модель беззби-

тковості має переваги перед існуючими, оскільки дозволяє

одночасно оцінювати ризик і діагностувати відхилення від

запланованого обсягу прибутку. Крім того, вона дає можли-

вість оптимізувати співвідношення «витрати – доходи –

прибуток».

Істотна відмінність від традиційного підходу до даної

проблеми полягає в можливості обґрунтування вибору аль-

тернатив програми випуску продукції з найменшим рівнем

відхилень і ризику. З огляду на це, у рамках запропонованої

моделі пропонується визначати такі характеристики:

1) імовірнісну оцінку варіантів загального попиту і

факторів, що впливають на відхилення від рівня валових

витрат;

2) умовний критерій відсівання альтернатив, що вра-

ховує нерівномірність відхилення кривої прибутку від за-

планованої величини;

3) запас фінансової міцності як різниця між поточним

рівнем обсягу продажів і рівнем, що забезпечує беззбиткову

діяльність;

4) зону фінансової безпеки, що показує наскільки мо-

же скоротитися обсяг реалізації, перш ніж підприємство по-

несе збитки.

101

Для вибору альтернативного варіанта прибутку реко-

мендується використовувати метод калькуляційного вирів-

нювання, за допомогою якого поєднуються два напрямки

формування ціни на основі витрат і попиту. Переваги за-

пропонованого підходу доведено далі при прогнозуванні

очікуваного прибутку, у випадку вибору цінової альтерна-

тиви (підрозд. 4.2).

Такий підхід дозволяє, по-перше, обґрунтувати альте-

рнативи виробничої програми і здійснити їх раціональний

вибір; по-друге, використовувати аналітичні методи для

оцінки потенціалу зростання прибутку. При обґрунтуванні

граничних значень виробничої програми доцільно дотриму-

ватись таких правил:

витрати виробництва є функцією обсягу виробництва

чи продажів;

обсяг виробництва дорівнює обсягу продажів тільки у

випадку відсутності величини росту готової товарної про-

дукції на складі;

постійні витрати однакові для будь-якого обсягу виро-

бництва тільки в короткостроковому періоді, причому у пе-

вному проміжку часу усі витрати постійні, а при необмеже-

ній тривалості розрахункового періоду – усі витрати змінні;

загальні витрати змінюються зі зміною обсягу вироб-

ництва ступенево;

виручка від реалізації продукції може бути як ліній-

ною так і нелінійною функцією від ціни одиниці товару і

його обсягу (кількості) продажів;

асортимент повинний залишатися постійним на пев-

ний період часу;

якщо виготовляється цілий ряд аналогічних виробів,

то асортимент повинний зводитися до якогось одного виду;

зона безпеки визначається для конкретного підприєм-

ства на основі прогнозу припустимого скорочення обсягу

продажів.

102

На практиці ці умови не завжди реальні, і результати

аналізу граничних значень беззбитковості можуть у свою

чергу виявитися негативними. Це ще раз переконує, що

аналіз граничних значень беззбитковості дозволяє обґрун-

тувати кількісні значення фінансових показників стратегіч-

ного плану та оцінити гнучкість стратегічного плану і ризи-

кованість результатів його реалізації. Невизначеність у дія-

льності підприємства зменшується якщо показник беззбит-

ковості розглядати як багатокритеріальну характеристику

ретроспективних можливостей зростання дохідності і зни-

ження ризику. Це вимагає в кожному окремому випадку

здійснювати оцінку чутливості змінних параметрів, що

впливають на результати. При дослідженні чутливості без-

збитковості використовуються відомі підходи до плануван-

ня обсягу продажів, виробничих програм, розкриті в робо-

тах авторів [20, с. 556-557, 567-569; 38, с. 179-181; 85, с.

402-423; 282, с. 187-193; 312, с. 91; 338, с. 167]. Виходячи з

поставлених вище цілей – максимізації прибутку і запасу

фінансової міцності – задача пошуку оптимального плану

має вигляд:

)](max());(Пarg[max( xЗФМxx iopt , Dx , (2.1)

де xopt – оптимальне рішення; x – варіант плану; D – множи-

на потенційно здійсненних варіантів плану; ЗФМ – запас

фінансової міцності; П – прибуток.

Характеристики ризику є чутливими, якщо їх зміни на

1 % приводять до неадекватного погіршення показників ін-

дикаторів ризиків (тобто більш ніж на 1%). На основі отри-

маних оцінок відбираються найбільш чутливі фактори ри-

зику, і отримані результати використовуються для обґрун-

тування управлінських рішень.

В загальному вигляді логіку аналізу чутливості стра-

тегічних альтернатив беззбиткової діяльності можна пред-

ставити у виді схеми, представленої на рис. 2.2. Порівняль-

103

на оцінка чутливості стратегічних альтернатив заснована на

застосуванні методу суми місць, отриманих за результатами

попередньої оцінки окремих індикаторів. Результати аналізу

чутливості стратегічних альтернатив ВАТ ―Луганський за-

вод гiрничого машинобудування‖, приведені в табл. 2.1,

свідчать про значне коливання факторів (показників) стра-

тегії розвитку і стабілізації. Так стратегію стабілізації хара-

ктеризує невисоке значення виручки, однак, індикатор чут-

ливості до зміни її величини максимальний. Найменша чут-

ливість запасу фінансової міцності досягається при страте-

гіях становлення і диверсифікації. Найбільше значення за-

пасу фінансової міцності (22053,2 тис. грн.) буде досягнуто

при реалізації стратегії розвитку, проте для цієї альтернати-

ви характерна висока чутливість (інтегральний ранг дорів-

нює 1).

Вибір критеріїв оцінки (fi)

Прибуток

(П)

Визначення факторів (хi)

Обсяг


(ОВ)

Ціна

(Ц)

Собівартість

(Вс)

Технологія і

життєві цикли

виробів

Ринковий

попит

Зовнішні Внутрішні

Моделювання виду впливу факторів на

показники сталого розвитку

Оцінка чутливості стратегічної альтернативи до змін

конкретного фактору

n,1i,dmax

ii

,

Δmax – максимальне відхилення серед факторів

0

ii

0

iii xhfx)1h(f , n,1i ,

n – кількість факторів, 0ix – фактична величина i-го

фактору, h – шаг зміни

Ранжування факторів за величиною впливу

Запас фінансової

міцності

(ЗФМ)

Ранжування альтернатив за величиною інтегрального показника

Встановлення критеріїв значущості окремих

критичних змінних на стійкість стратегічної

альтернативи ( i )

Розрахунок інтегрального показника чутливості

стратегічної альтернативи

i

iiчI , n,1i

Рис. 2.2. Алгоритм аналізу чутливості стратегічних

альтернатив беззбиткової діяльності підприємства

104

Таблиця 2.1

Результати аналізу чутливості стратегічних альтерна-

тив ВАТ “Луганський завод гiрничого машинобудуван-

ня” за індикатором запасу фінансової міцності

Альтернативи Розвиток Становлення Стабілізація Диверсифікація

Виручка від реалізації

(ВР) 30572,1 29118,9 29257,4 28809,5

Чутливість (максима-

льне коливання) 149214,8 135177,9 163582,4 150114,5

% серед альтернатив 24,9 22,6 27,4 25,1

% серед факторів 26,4 7,0 23,6 19,1

Ранг альтернативи 3 4 1 2

Змінні витрати (Вз) 16817,5 18157,3 17053,3 17876,2

Чутливість 410227,1 1796733,2 527218 630927,4


% середи факторів 72,7 92,7 76,2 80,2


Постійні витрати (Вп) 3832,7 3988,2 4054,8 4018

Чутливість 4999,9 5297,2 972,1 5293,8


% серед факторів 0,9 0,3 0,1 0,7


Запас фінансової міц-

ності (ЗФМ) 22053,2 18524,5 19536,7 18221,9

Інтегральний ранг аль-

тернативи 1 3 2 3

Графічна інтерпретація залежності зміни запасу фі-

нансової міцності від зміни істотних факторів указує на не-

лінійний характер залежності виручки від реалізації і змін-

них витрат та дозволяє відстежити критичні параметри ре-

зультуючого показника (рис. 2.3). Послідовність оцінки чу-

тливості розглядається в підрозд. 3.4.

105

Рис. 2.3. Графічна інтерпретація чутливості запасу

фінансової міцності альтернативи розвитку ВАТ

“Луганський завод гiрничого машинобудування”

Однією з характеристик вартості капіталу є його стру-

ктура. Для визначення допустимої величини позикового ка-

піталу необхідні розрахунки точки беззбитковості залежно

від ставки відсотка за кредит і частки позикового капіталу

за формулою:

)1(1

)1(

звзвз

пвпвп

СВПКВ

СВПКВТБ

, (2.2)

де пвПК – частка позикового капіталу в постійних витратах,

взятого під пвСВ відсотків; звПК – частка позикового капіта-

лу в змінних витратах, взятого під звСВ відсотків.

Як показує графічна інтерпретація на рис. 2.4, ефект

підвищення точки беззбитковості можна прослідкувати на

-150000

-50000

50000

150000

250000

350000

0.10.20.30.40.50.60.70.80.9 1 1.11.21.31.41.51.61.71.81.9 2залежність ЗФМ від виручки

залежність ЗФМ від змінних витрат

106

підставі збільшення нахилу лінії витрат у зв'язку з виплатою

відсотків.

Рис. 2.4. Графічна інтерпретація залежності точки

беззбитковості від частки позикового капіталу ВАТ

“Луганський завод гiрничого машинобудування”

(стратегічна альтернатива «розвиток»)

Оптимізація структури капіталу – це довгостроковий

напрям, за яким підприємство вирішує поставлені перед

ним задачі. Теорії структури капіталу постійно приділялася

значна увага, що підтверджується наявністю різних методи-

чних підходів. Основи такої теорії були сформовані рядом

зарубіжних учених [185, с. 86-116], які можна класифікува-

ти за трьома видами: класичні, статистичні і динамічні. Для

з'ясування сутності структури капіталу проаналізуємо осно-

вні її моделі в умовах досконалого і реального ринку.

Прихильники класичного (традиційного) підходу [185,

с. 86-116] ґрунтуються на аналізі вибору рішень між ризи-

ком втрати фінансової стійкості і виграшем за рахунок зві-

льнення від відсотків за кредит і податку на прибуток. Вони

вважають, що існує деяка структура капіталу, при якій його

0

50000

100000

150000

200000

0 15 30 45 60 75 90 100То

чк

а б

еззб

ит

ко

во

сті,

ти

с.

гр

н.

Частка позикового капиталу, %

Кредитна ставка:0% 2% 5% 8%10% 12% 15%

107

середня вартість досягає оптимального значення. Тому не-

обхідно відслідковувати значення вартості позикового і

власного капіталу для формування такої його структури,

при якій середня вартість буде мінімальною. У противному

випадку неоптимальна структура може привести до збитків.

Таким чином, відповідно до традиційної теорії структури

капіталу, фінансові показники підприємства істотно зале-

жать від методів фінансування. Формування структури і се-

редньозваженої вартості капіталу відповідно з цією концеп-

цією наведено на рис. 2.5.

Вартість

власного

капіталу Середня вартість

капіталу

Вартість

капіталу, %

Частка позикового капіталу в

загальній його сумі, %

Вартість позикового

капіталу

Рис. 2.5. Формування структури і середньозваженої

вартості капіталу відповідно з традиційною концепцією

При традиційному підході на практиці ставку доход-ності акціонерного чи власного капіталу визначають не вра-ховуючи структуру фінансування і на її основі розрахову-ють середньозважену вартість капіталу. В результаті, мані-пулюючи часткою окремих джерел фінансування підприєм-ства (як правило більш дешевим позиковим і більш дорогим власним капіталом), підприємства можуть змінювати ставку доходності і його поточну вартість. Такий підхід з одного боку, є наслідком дискусійності даної проблеми, а з іншого боку – обумовлений недостатньо повним розумінням про-цесу створення вартості підприємства. Вартість підприємст-

108

ва залежить від корисності його доходів і пов'язаних з ними ризиків. Тому єдиним економічним впливом типу фінансу-вання на вартість підприємства вважається «процентний щит» в зв'язку з тим, що виплати відсотків по кредитах, на відміну від дивідендів по акціях, звільняються від оподат-кування і боргове фінансування збільшує грошовий потік у розпорядженні власників підприємства. Однак на практиці цей вплив виявляється незначним і не знаходить підтвер-дження під час емпіричних досліджень. Така аргументація пов'язана з припущенням про значну залежність середньої вартості капіталу від структури капіталу, яка може змінюва-тися за допомогою леверіджа [19]. Графічна інтерпретація моделей Моділ’яні і Мілера (без врахування податків і ско-ректована) проілюстровані на рис. 2.6. Однак ці теорії спра-ведливі тільки за умов розвиненого фінансового ринку і до-сконалої системи статистичного обліку. Крім того, в реаль-ній практиці менеджери більш інформовані про зміни цін на акції і тому управління джерелами фінансування в основ-ному зводиться не до визначення цільової структури капіта-лу, а до прийняття рішень щодо структури власного капіта-лу [139, с. 204; 287, с. 244; 312, с. 42].

Вартість акціонерного капіталу

Середня вартість капіталу

Позиковий капітал (з податками)

Вартість

капіталу, %



Середня вартість капіталу (з податками)

Позиковий капітал

Рис. 2.6. Залежність вартості капіталу від леверіджу у

підході Мілера і Моділ’яні

109

Автори статичних моделей [139; 185; 287; 358; 359] обґрунтовують існування структури капіталу, що сприяє досягненню оптимального значення вартості капіталу фір-ми. Якщо оптимальна структура капіталу визначена, то її досягнення повинно стати метою управління.

Відповідно до компромісної концепції і її модифікацій

оптимальна структура капіталу визначається зважуванням

вигід від податкового щита (можливість списання відсотків

на собівартість) і збитків від можливого банкрутства [139;

287, с. 254] на основі множини маніпуляцій доти, поки не

збільшиться вартість підприємства. Звідси, теорія статично-

го компромісу справедлива за умови відсутності витрат на

реструктуризацію структури капіталу. З цим не можна по-

годитися, оскільки в дійсності витрати на реструктуризацію

існують, тому спостерігається деякий часовий лаг між при-

йняттям рішення щодо реструктуризації і досягнення опти-

мізації структури капіталу. Інакше кажучи, при виборі оп-

тимальної структури капіталу необхідно виявляти відхи-

лення дійсної структури від оптимальної. Відповідно до

компромісної концепції для підприємств, що мають пільги

по податку на прибуток, цільова структура не грає ролі. Од-

нак теорія статичного компромісу не пояснює, чому компа-

нії з високим кредитним рейтингом, що могли б ефективно

використовувати переваги податкового захисту, тримають

незначну частку боргових зобов'язань у структурі капіталу.

Формування оптимальної структури капіталу відповідно до

компромісної концепції наведено на рис. 2.7.

Для пояснення даного протиріччя розглянемо теорію

сформованих порядків переваг, ключові постулати якої ви-

значаються: (1) перевагою фінансування з внутрішніх дже-

рел; (2) адаптацією дивідендної політики до інвестиційних

можливостей підприємства; (3) жорсткою дивідендною по-

літикою з непередбаченими коливаннями прибутковості та

новими інвестиційними можливостями.

110

Вартість власного капіталу

Середня вартість капіталу

Вартість

капіталу, %



Вартість позикового капіталу

Точка компромісу

А Б В Г

І стадія ІІ стадія ІІІ стадія

Рис. 2.7. Формування оптимальної структури капіталу

відповідно до компромісної концепції

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що теорія

сформованих порядків переваг є спробою описати поведін-

ку підприємства при виборі структури капіталу, а не обґру-

нтувати такий вибір. Така політика не сприяє максимізації

добробуту акціонерів, оскільки вона, насамперед, відповідає

інтересам менеджерів, хоча немає строгих доказів, що така

позиція менеджерів суперечить інтересам акціонерів фірми.

У контексті динамічних моделей [359] управління

джерелами фінансування передбачає процедуру вибору між

короткостроковими і довгостроковими джерелами і власни-

ми джерелами (прийняття рішень за структурою власного

капіталу) [287, с. 241]. Так, у моделі Роса вибір структури

капіталу залежить від ризику, а вибір рішень є результатом

достовірної оцінки майбутніх можливостей компанії. Звідси

робиться висновок, що збільшення фінансового важеля і

одночасно реакція ціни акції розглядається як позитивний

сигнал. Відповідно до відомої сигнальної моделі Маєрса-

Майлуфа структура капіталу визначається потребою у фі-

нансуванні нових проектів.

Ґрунтуючись на дослідженні указаних моделей, можна

зробити висновок, що ні теорія, ні емпіричний аналіз не да-

ють можливості точно визначити оптимальну структуру ка-

111

піталу для конкретного підприємства чи вартість капіталу за

будь-якої заданої його структурі. Рішення про зміну струк-

тури капіталу є головним чином результатом інформованої

оцінки. Однак, як показано в підрозд. 3.3, інформована оці-

нка припускає проведення відповідного аналізу.

Таким чином, некоректним є встановлення будь-яких

кількісних меж співвідношень [293], тому що для кожного

підприємства існують свої специфічні умови розвитку і фі-

нансування, що не залежать від галузі. Тому не можна ви-

писати унікальний «рецепт» по формуванню структури ка-

піталу для всіх підприємств, але можна обґрунтувати про-

цес і стадії оптимізації структури капіталу. Таке твердження

також має економічне обґрунтування. Мається на увазі мо-

жливість визначення оптимальної структури капіталу в за-

лежності від вартості його елементів: диференціала фінан-

сового важеля і границь ризику.

Але, як буде показано далі, структура оборотного капі-

талу і структура фінансування витрат впливають на ефекти-

вність діяльності, тому в підприємства завжди існують об-

меження на довгострокове зростання. Це пов'язано з такими

обставинами: по-перше, з різницею у вартості елементів ка-

піталу, оскільки використання власного капіталу припускає

виплату дивідендів, а залученого – відсотки за кредит; по-

друге, – із наявністю ризиків підприємницької діяльності. З

цієї причини не будь-який темп росту, досягнутий на лока-

льному проміжку часу, можна поширити на довгострокову

перспективу. Звідси виникає потреба у визначенні оптима-

льних пропорцій структури капіталу. Тому при визначенні

оптимальної структури капіталу необхідно враховувати не

тільки основні індикатори (ризик, податковий тиск), але і

додаткові індикатори: обсяг виробництва, різниця між ком-

пенсаційною ставкою і процентною, фінансова гнучкість,

тобто здатність залучати капітал за прийнятною ціною при

несприятливих обставинах. Знання функціональних залеж-

ностей між такими індикаторами дозволяє знаходити їх оп-

112

тимальні значення, які забезпечують максимальну вартість

підприємства. У зв'язку з цим далі (підрозд. 3.1) обґрунтова-

на необхідність використання модифікованих моделей, що

відображають функціональні залежності між такими керова-

ними параметрами вартістю: (1) витратами, прибутком і ри-

зиком; (2) чистим доходом і структурою капіталу. Відповід-

но до цього, у роботі сформовані принципи і алгоритм моде-

лювання структури капіталу в умовах невизначеності ринко-

вого середовища, а також обмеження, використання яких дає

можливість проведення діагностичного аналізу принципово

різних параметрів, наприклад, зміни обсягу залученого капі-

талу і його вартості, чистого доходу і обсягу власного чи за-

лученого капіталу, рентабельності і ризику. За умов великих

обсягів виробництва (для багатьох підприємств через сфор-

мовану структури оборотного капіталу цей поріг досить ни-

зький) зростання прибутку, викликане ефектом віддачі від

обсягу, починає нівелюватися зростанням потреби в оборот-

ному капіталі, що приводить до скорочення забезпеченості

коштами і зменшення масштабів діяльності.

З методологічної точки зору при виборі фінансової

структури необхідно вибирати такі параметри, що врахову-

ють одночасно рентабельність і ризик. Дана концепція узго-

джена з теоріями фінансування, що засновані на порівнянні

витрат і доходів за різних умов залучення позикового капі-

талу за критеріями дохідності, ризику, гнучкості структури

фінансових ресурсів. Конкретизація поставленої проблеми

припускає постановку наступних задач: (1) дослідження ре-

зерву боргових можливостей; (2) моделювання вибору

структури капіталу, що розглянуті в підрозд. 3.3. Для визна-

чення оптимальної структури капіталу розроблено модифі-

ковані економіко-математичні моделі, що визначають фун-

кціональні залежності між такими керованими параметрами

вартості підприємства як: (1) витрати, прибуток і ризик; (2)

чистий дохід і структура капіталу. На основі такого підходу

запропонована принципова схема моделювання вибору

113

структури капіталу, що представлена у вигляді алгоритму

на рис. 2.6.

Критерії оптимізації структури капіталу

Рентабельність власного капіталу Середньозважена вартість капіталу

Класична модель взаємозв’язку

рентабельності власного капіталу і

структури капіталу

Класифікація джерел фінансування


+податки

+інфляція

+умови ризику

Постановка вихідної гіпотези, введення у

модель випадкових величин і ймовірнісних

характеристик

Формування системи вихідних

передумов моделі

Залежність ринкової вартості підприємства

і середньої ціни капіталу

Модель мінімізації середньозваженої

вартості капіталу за джерелами

фінансування

Моделювання вибору оптимальної структури капіталу по відношенню власного (ВКопт) та

позикового (ПКопт) капіталу і за елементами капіталу

цільова функція

змінні

обмеження

ВКопт

ПКопт

Модифікована модель рентабельності

власного капіталу

Модель оптимізації структури капіталу

з позиції мінімізації ризику

Рис. 2.6. Принципова схема моделювання вибору структури

капіталу підприємства

Право на майно закріплено законодавчо статтями 319,

320 Цивільного Кодексу України, де вказується, що власник

має право використовувати своє майно для здійснення підп-

риємницької діяльності [329]. На момент створення підпри-

ємства вартість чистих активів дорівнює вартості майна,

внесеного в статутний капітал. В процесі діяльності підпри-

ємства відбуваються зміни як складу майна, так і його вар-

тості. Статутний капітал не відображає вартості майна підп-

риємства, оскільки виникають зобов'язання перед кредито-

рами. Мова йде про вартість майна, що залишилося після

виконання підприємством прийнятих зобов'язань, тобто ва-

ртість чистих активів.

114

В положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19

«Об'єднання підприємств» наведене наступне визначення:

«чисті активи – це активи підприємства за винятком його

зобов'язань» [228]. Звідси випливає, що показник «чисті ак-

тиви» відображає вартість майна підприємства, яке залиши-

лося після виконання ним усіх прийнятих на себе зобов'я-

зань.

Вартість чистих активів може приймати як позитивне,

так і від’ємне значення. Останнє означає, що частина отри-

маних від кредиторів коштів використовується для покриття

власних витрат підприємства. Економічний зміст категорії

«вартість чистих активів» можна визначити як вартість

майна, що належить підприємству на праві власності та га-

рантує законні інтереси кредиторів. Цей показник характе-

ризує динаміку змін у статутному капіталі і виконує функції

індикатора, що характеризує, поряд з іншими показниками,

фінансову стійкість і інвестиційну привабливість підприєм-

ства. Якщо мова йде про акціонерне товариство, то вартість

чистих активів відображає також вартість тієї частини акці-

онерного товариства, що залишилася б у засновників (учас-

ників) при припустимій його ліквідації з одночасним при-

пиненням дебіторської і кредиторської заборгованості, а та-

кож позикових коштів по вартості, відображених у бухгал-

терських документах на певну дату. Саме тому дана частина

вартості активів являє собою вартість чистих активів, тобто

дійсну вартість майна підприємства.

Вартість чистих пасивів визначається величиною зо-

бов'язань з урахуванням майбутніх доходів. Тому у випадку

коли підприємство збиткове застосування концепції чистих

пасивів неможливо.

Балансова вартість чистих активів і чистих пасивів пі-

дприємства, як правило, не відповідає їх ринковій вартості

внаслідок впливу інфляції, ризику, змін кон'юнктури ринку,

методів оцінки при різних підходах (майновий, дохідний,

витратний та ін.). Приймаючи до уваги вказані вище факто-

115

ри, далі в підрозд. 4.3, обґрунтовані методичні рекомендації

щодо прогнозування сталого розвитку підприємства на ос-

нові його стратегічної вартості.

При прогнозуванні економічного розвитку підприємс-

тва рекомендується ґрунтуватися на його стратегічній вар-

тості, що враховує вплив таких факторів, як: погрішність

оцінки, інфляція і ризик. Порядок визначення стратегічної

вартості підприємства розглядається в підрозд. 4.3. В під-

розд. 4.1 обґрунтовано припустимі обмеження чистих акти-

вів і пасивів підприємства за різних стратегічних альтерна-

тив. На основі такого підходу сформульовані рекомендації з

обґрунтування вибору альтернатив фінансової стратегії

(підрозд. 4.1) і прогнозуванню активів і пасивів у форматі

балансу (підрозд. 4.2).

2.3.Фінансова стратегія як засіб реалізації політики


Визначальну роль у підвищенні ефективності фінансо-

вого механізму грає формування фінансової стратегії стало-

го розвитку підприємства. Фінансова стратегія сталого роз-

витку представляє процес розробки і досягнення мети фі-

нансового управління за допомогою елементів фінансового

механізму.

Насьогодні накопичено досить великий досвід по ста-

новленню і розвитку фінансового управління суб'єктів гос-

подарювання. На початковому етапі ринкових перетворень

в Україні розроблялася методологія стратегічного управлін-

ня, у тому числі і фінансового управління. При цьому роз-

робники виходили з того, що функції управління зводяться

до розробки фінансових планів і бюджетів за основними

показниками діяльності підприємства і його структурних

підрозділів. Кінцевим результатом такого підходу було ви-

рішення питань по управлінню фінансовими ресурсами і

капіталом підприємства [16; 110, с. 294-299; 250, с. 37, 40-

116

54]. З подальшим розвитком ринкових і товарно-грошових

відносин ускладнилися умови функціонування підприємств

і одержав поширення процесний підхід до фінансового

управління, обґрунтований класиком адміністративної (кла-

сичної) школи управління Д. Файолем. У праці «Загальне і

промислове управління» (1916), розглядаючи організацію

як єдиний механізм, він визначив, що будь-яка ділова орга-

нізація характеризується наявністю шести видів діяльності:

технічна діяльність (виробництво); комерційна діяльність

(закупівля, збут, обмін); фінансова діяльність (пошук і оп-

тимальне використання капіталу); діяльність безпеки (за-

хист власності, людей); екаунтинг (діяльність з аналізу, об-

ліку, статистики); управління [115, с. 255]. Основна ідея да-

ного підходу полягає в безперервності процесу управління,

який досягається сукупністю п'яти вихідних функцій управ-

ління: планувати, організовувати, розпоряджатися, коорди-

нувати і контролювати [298, с. 67]. За аналогією М. Мескон,

М. Альберт, Ф. Хедоурі виділяють чотири функції управ-

ління: планування, організація, мотивація і контроль, взає-

модія яких досягається прийняттям рішень або комунікацій

[174].

Прихильники процесного підходу [94, с. 63-65; 104, с.

27-34; 115, с. 254-263; 242; 299, с. 55-77] визначають функ-

ції суб'єкта управління як види діяльності. Відповідно до

одного з трактувань, функціями фінансового менеджменту

є: організація, планування, мотивація, контроль і функції

фінансів підприємства (розподільна, відтворювальна і конт-

рольна) [117, с. 32-42]. Подібне трактування функцій фінан-

сового менеджменту як системи управління фінансами збі-

гається з класифікацією функцій фінансів підприємства, в

основі якої лежить система розподільних відносин. При

цьому, управління фінансами ґрунтується на ряді наукових

теорій: економічної теорії, менеджменту, планування, аналі-

зу, контролінга, моделювання, інформатики. Тому цілком

117

очевидна розмаїтість підходів до стратегічного фінансового


Ідеї стратегічного управління стали результатами роз-

робок російських та вітчизняних вчених. Так, у роботах

І. Ансофа, Я. Берсуцького, О. Віханського, А. Воронкової,

А. Канчавелі, А. Козаченко, В. Ландіка, А. Люкшинова,

В. Панкова, І. Решетнікової, Н. Треньова, Р. Фатхутдінова

[11; 12; 21; 47; 53; 113; 144; 152; 212; 247; 282; 293; 300] оде-

ржали висвітлення методологічні аспекти стратегічного

управління вартістю і конкурентноздатністю підприємства в

умовах ринкових трансформацій. Зокрема, авторами розкри-

вається ціннісна концепція потенціалу конкурентноздатності

підприємства і управлінської синергії, методичний інструме-

нтарій дослідження умов підвищення вартості підприємства і

факторів вибору стратегії сталого розвитку [53; 113; 144; 212;

247].

Слід зазначити, що концепція стратегічного управлін-

ня є підгрунтям розробки комплексних програм соціально-

економічного розвитку. Такими, наприклад, є Концепція

економічного розвитку України на 2008-2015 рр. та Про-

грама економічного і соціального розвитку Луганської об-

ласті на 2012 р. [239; 123].

У вітчизняній економічній науці питання формування

механізму фінансової стратегії в управлінні підприємствами

розглянуті М. Білик, Г. Блакитою, І. Бланком, Г. Крамарен-

ко, П. Макаренко, Л. Ніколаєнко, А. Семеновим, А. Ткачен-

ко, У. Лихотою [24; 25; 134; 147; 155; 196; 291; 307; 308].

Так, У. Лихота, П. Макаренко, В. Аранчій вважають,

що фінансові стратегії слугують доповненням до стабільно-

сті фірми щодо основного виробництва, маркетингової по-

літики і політики конкурентоспроможності [147, с. 88; 155].

У такому розумінні, фінансова стратегія розглядається як

складовий елемент загальної конкурентноздатної стратегії.

У цьому зв'язку варто нагадати, що в умовах активізації ри-

нкових трансформацій категорії фінансової стратегії стійко-

118

го розвитку підприємства приділяється пріоритетна роль у

підвищенні ефективності фінансового управління. У підході І. Хомініч «фінансова стратегія компанії ви-

ступає як економічна категорія, що характеризує різні від-носини між суб'єктами ринку у фінансовій сфері» [328, с. 15]. Далі виділяється дев'ять компонентів (напрямків) моде-лі фінансової стратегії, з яких одержали розкриття тільки три: (1) вибір фінансових ринків і цільових ринкових сегме-нтів; (2) вибір партнерів і посередників; (3) розробка довго-строкової інвестиційної стратегії, узгодженої з напрямками розвитку бізнесу і стратегією [328, с. 20-21]. При такому пі-дході не простежується цілісність концепції фінансової стратегії і її адаптивність у процесі реалізації.

З точки зору Г. Крамаренко та А. Ткаченко розробка фінансової стратегії являє собою особливу галузь фінансо-вого планування, оскільки вона є складовою частиною зага-льної стратегії економічного розвитку підприємства [134, с. 132; 291]. В даному підході фінансова стратегія розгляда-ється як елемент перспективного фінансового планування, який визначається загальною стратегією та впливає на еко-номічний розвиток підприємства.

Більш грунтовним є визначення категорії „фінансова стратегія‖ як довготермінового фінансового плану (програ-ми) розвитку діяльності підприємства для досягнення пев-ної мети, що окреслює основні шляхи, за якими потрібно рухатися суб’єкту господарювання [155]. Окремі автори ро-зглядають фінансову стратегію як елемент антикризової програми підприємства [196].

Виділення економічного поняття «фінансова стратегія сталого розвитку підприємства» обумовлено сутнісною природою ключових економічних категорій – капітал, вар-тість, фінансова рівновага, фінансова стійкість, фінансові відносини, ефективність – які виступають фундаментом її побудови. Розвиток цих категорій, підпорядкований зако-нам ринкових трансформацій, їх участь у відтворювальному процесі, специфічність їх характеру з погляду розподільної,

119

регулюючої і контрольної функцій для будь-якого підпри-ємства, визначають прийняття рішень, у тому числі і вибір альтернатив фінансової стратегії.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що фі-нансова стратегія сталого розвитку підприємства, як еконо-мічна категорія, з одного боку, характеризує економічні ві-дносини між їх учасниками, а з іншого боку – визначає по-ведінку підприємства в ринковому середовищі і формує йо-го стратегічну позицію.

Існуючі підходи до механізму фінансової стратегії орі-єнтуються головним чином на рішення загальних задач управління, таких як: організаційні питання формування окремих стратегій (конкурентної, інноваційної, інвестицій-ної, виробничої, фінансової, корпоративної), інформаційне, економічне і ресурсне їх забезпечення [11; 12; 24; 38; 39; 41; 53; 110; 116; 117; 138; 167; 293; 301; 303; 306; 308; 314; 328]. В них не одержали достатнього розкриття такі важливі пи-тання: організаційно-методичне забезпечення фінансової стратегії; діагностика потенціалу фінансової стійкості; вибір альтернатив фінансової стратегії сталого розвитку підпри-ємства; інформаційне забезпечення її реалізації. Немає чіт-кого розмежування між поняттями економічної і фінансової стратегій. Не приділяється достатньої уваги розробці мето-дів оцінки керованих параметрів вартості підприємства, та-ких як структура капіталу, стратегічна вартість, фінансова рівновага, потенціал фінансової стійкості. Така методична база необхідна в умовах динамічних змін ринкового середо-вища, у першу чергу, для обґрунтування вибору фінансової стратегії сталого розвитку підприємства. Це пов'язано з тим, що в нових економічних умовах постійно змінюються пріо-ритети. Тому рішення питань щодо забезпечення сталого розвитку підприємства вимагають постійного корегування методів управління на основі розробки і реалізації цілісної концепції механізму фінансової стратегії для регулювання відтворювальних процесів і зростання вартості підприємства.

120

Необхідність розробки адаптивного механізму фінан-

сової стратегії сталого розвитку підтверджують результати

аналізу і положення, обґрунтовані в підрозд. 1.1. З методо-

логічної точки зору формування механізму фінансової стра-

тегії сталого розвитку підприємства будується на основі та-

ких концептуальних положень.

Перша характеристика. Фінансова стратегія повинна

мати управлінську орієнтацію, тобто повинна бути спрямо-

вана на досягнення загальних стратегічних і тактичних ці-

лей підприємства по забезпеченню сталого зростання його

вартості. З огляду на це, вона розглядається як центральний

елемент загальної стратегії управління і має тісний взаємоз-

в'язок з іншими функціональними стратегіями: конкурент-

ною, виробничою, інвестиційною, інноваційною. Звідси,

фінансову стратегію формують ті ж умови і фактори, серед

яких окремі відіграють визначальну роль у забезпеченні

ефективності реалізації загальної економічної стратегії. До

таких факторів варто віднести, у першу чергу, динамічні

зміни характеристик зовнішнього (коливання валютних ку-

рсів, процентних ставок, інфляція, податкова політика) і

внутрішнього середовища (ефективність операційної і фі-

нансової діяльності, фінансова рівновага, потенціал фінан-

сової стійкості). По суті фінансова стратегія є центральним

елементом у загальній стратегії управління і повинна бути

їй адекватною за цілями і пріоритетами.

Теоретичною і методологічною основою реалізації фі-

нансової стратегії є класичні теорії бізнесу і менеджменту у

взаємозв'язку з окремими положеннями теорій фінансової

рівноваги, фінансової стійкості та економічного зростання

[13; 18; 27; 36; 38; 45; 69; 71; 113; 119; 154; 174; 185; 197;

217; 231; 274; 282; 330; 334; 356; 359; 362]. Застосування

положень цих теорій для побудови концепції фінансової

стратегії сталого розвитку підприємства ускладнено незаве-

ршеністю і недосконалістю організаційних механізмів регу-

лювання фінансових відносин і структурних змін умов гос-

121

подарювання. Враховуючи це, і керуючись концепцією фі-

нансового менеджменту і системним підходом, обґрунтова-

на принципова характеристика пріоритетних аспектів фі-

нансової стратегії (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Принципова характеристика приоритетних аспектів

фінансової стратегії сталого розвитку підприємства

Компоненти фінансової

стратегії

Приоритетні аспекти

1 2

1. Визначення місії Орієнтація на сталий розвиток підприємства

на основі підтримки і відтворення його вар-

тості

2. Механізм забезпечення

фінансової стратегії

Формування аналітичного базису для вибору

фінансової стратегії сталого розвитку

Побудова моделі фінансового планування

Експрес-діагностика Дослідження і аналіз сприятливих і несприя-

тливих ситуацій, виявлення ―вузьких місць‖

Стратегічна діагностика Формування аналітичного базису для оцінки

потенціалу фінансової стійкості і вибору


Діагностика фінансової

рівноваги

Визначення цільових параметрів фінансової

рівноваги: ліквідності, рентабельності та


Діагностика ефективності

операційної діяльності

Інтегральна оцінка потенціалу ефективності



фінансової діяльності

Комплексна оцінка ефективності фінансової


Фінансове планування Побудова ієрархічної моделі фінансового


Формування механізму узгодженості страте-

гічних і тактичних фінансових планів

3. Організаційно-

методичний базис та проце-

дури формування фінансової

стратегії сталого розвитку


Обґрунтування вибору оптимальної фінан-

сової стратегії сталого розвитку підприємст-

ва

Комплексна діагностика


стійкості

Інтегральна оцінка потенціалу фінансової

стійкості


капіталу

Розрахунок структури капіталу при різних

альтернативах фінансової стратегії

122

Продовження табл. 2.2 1 2

Обґрунтування вибору


Обґрунтування процесу та процедури вибо-

ру фінансової стратегії

4. Механізм реалізації фі-

нансової стратегії сталого


Розробка стратегічного фінансового плану

Розробка стратегічного


Обґрунтування процедури складання страте-

гічного фінансового плану: прогнозного

балансу, таблиць прогнозних показників

фінансових результатів і грошових потоків

Прогнозування сталого

розвитку на основі стра-

тегічної вартості

Процедури прогнозування стратегічної вар-

тості підприємства

Комплексна оцінка ризи-

ку

Оцінка ризику та зон синергетичного ефекту


Інформаційне забезпе-

чення реалізації фінансо-

вої стратегії

Інтеграційна модель інформаційного забез-

печення, рекомендації по організації фінан-

сового контролю

З методологічної точки зору основний зміст фінансо-вої стратегії включає набір правил:

діагностування на підставі використання системного і ситуаційного підходів для дослідження різних факторів, які впливають на вибір фінансової стратегії підприємств (інди-катори, моделі, методики);

визначення індикаторів фінансового планування і про-гнозування діяльності центрів фінансової відповідальності і підприємства в цілому;

інтегральної оцінки потенціалу фінансової стійкості підприємства;

модифікації інформації для обґрунтування вибору аль-тернатив фінансової стратегії сталого розвитку підприємства.

У такій постановці фінансова стратегія являє собою науково-обгрунтовану модель дій, спрямовану на реаліза-цію регулюючо-коректуючої функції рішень у сфері фінан-сового управління підприємств.

Друга характеристика. З наукової позиції методологія фінансової концепції як системи поглядів на розуміння сут-ності механізму фінансової стратегії повинна відповідати на такі основні питання:

123

Яким чином повинні будуватися і функціонувати

окремі складові елементи механізму фінансової стратегії?

Які принципи покладені в основу побудови структури

предметної області механізму фінансової стратегії та окре-

мих її компонентів? Яким умовам повинні задовольняти

об'єкти (моделі, методи, процедури), що складають основу

механізму фінансової стратегії?

Який порядок обґрунтування вибору альтернатив фі-

нансової стратегії сталого розвитку підприємства?

Відповіді на такі питання варто шукати за допомогою

відповідних теорій, міжнародного досвіду і вітчизняної

практики. З позицій теорії фінансів, фінансовий механізм

підприємства розглядається як система управління, призна-

чена для організації взаємодії елементів відповідно до ви-

мог економічних законів.

Виходячи з аналізу сутності та призначення фінансо-

вого механізму можна сформулювати поняття категорії ме-

ханізм фінансової стратегії в такий спосіб. Механізм фінан-

сової стратегії підприємства – це складова механізму його

управління, що відображає сукупність фінансових методів,

способів, форм, фінансових інструментів і важелів, за допо-

могою яких здійснюється вибір стратегічних пріоритетів.

Виходячи з системного підходу, механізм фінансової страте-

гії можна представити збалансовану у вигляді чотирьох бло-

ків: (1) стратегічне позиціювання; (2) механізм підтримки; (3)

організаційно-методичний базис формування фінансової

стратегії сталого розвитку підприємства; (4) механізм реалі-

зації (рис. 2.9). Кожна з зазначених складових інтегрує ряд

власних методів і фінансових показників.

Перший блок передбачає формування глобальної мети

підприємства – максимізації вартості підприємства (В).

Оскільки стратегічною позицією підприємства буде постій-

не прагнення до максимізації результату, то цільову функ-

цію можна представити в такому виді:

124

В → max. (2.3)

В даному дослідженні для обґрунтованого вибору аль-

тернатив стратегії пропонується реальна оцінка вартості пі-

дприємства, заснована на комплексному підході і мініміза-

ції відхилень (підрозд. 4.3). Як видно з рис. 2.10 на вартість

підприємства впливають зовнішні та внутрішні чинники та

рівень потенціалу фінансової стійкості.

Критерій максимізації ринкової вартості підприємства

для більш низького рівня в ієрархії стратегічних цілей пере-

творюється в мету. Наприклад, задача підтримки фінансової

рівноваги і ефективності фінансово-економічної діяльності

вирішується для фінансової стратегії підприємства в цілому,

а реалізація цілі збереження вартості підприємства перетво-

рюється в цільові настанови для центрів відповідальності.

Як показують результати досліджень ряду авторів

[174; 293; 343] при розробці будь-якої діючої стратегії на

початковому її етапі необхідно обґрунтувати вибір пріори-

тетів. Тому, питання ефективної реалізації фінансової стра-

тегії підприємства і її організаційної структури є взаємоза-

лежними. В цьому зв'язку розглянемо порядок формування

механізму фінансової стратегії з позицій його структурної

організації і особливостей функціонування.

Вибір пріоритетів визначається фінансовим станом пі-

дприємства і оцінкою впливу факторів навколишнього се-

редовища, а механізм їх реалізації досягається розробкою та

адаптацією стратегічних і тактичних фінансових планів.

Попередній аналіз вибору пріоритетів формування стратегії

припускає формування вихідної інформації про сформовані

економічні умови і тенденції функціонування підприємства,

які визначають зовнішню систему обмежень (підрозд. 1.1) і

на цій основі здійснюється вибір стратегічних орієнтирів і

пріоритетних напрямків фінансової стратегії.

125

Механізм підтримки фінансової стратегії сталого розвитку



рівноваги



Організаційно-методичний базис формування фінансової стратегії



Місія Стратегічна концепція

Комплексна оцінка потенціалу

фінансової стійкості підприємства


капіталу

Вибір


стратегії

Інформаційне забезпечення

контролю за реалізацією


Розробка

стратегічного


Прогнозування сталого розвитку

підприємства на основі його

стратегічної вартості



Стратегічне позиціювання

1

2

3

Механізм узгодженності

стратегічних і тактичних

фінансових планів

Механізм регулювання

фінансових планів Деталізація фінансових

планів за центрами

відповідальності

Комплексна

оцінка ризику

ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

ПІДПРИЄМСТВА

Фінансове планування

Механізм реалізації фінансової стратегії сталого розвитку підприємства

4

Рис. 2.9. Концептуальна модель фінансової стратегії


Другий блок. Базуючись на еволюції поглядів страте-гічного фінансового менеджменту, механізм забезпечення потрібно розглядати як систему, формування якої відбува-ється на основі концепції і методів управління, які забезпе-чують збалансовану взаємодію систем підтримки, організа-цію і механізм реалізації цієї складної системи. Даний під-хід ґрунтується на взаємозв'язку систем підтримки фінансо-вої стратегії, який забезпечується за допомогою інформації зі зворотним зв'язком і збалансованістю його механізмів. У дослідженні особлива увага зосереджена на двох перших

126

ВАРТІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Зовнішні фактори Внутрішні фактори

Інноваційний

розвиток

Ризик,

невизначеність

Зовнішнє

середовище,

інформація

Ринок,

конкурентоспро

можність

Виробництво,

технологія,

інформаційне

забезпечення

Система фінансового

управління,

фінансовий механізм,

адаптивність

Фінансові

показники,

види діяльності

Персонал, мотивація,

інтелектуальна

власність


інвестиційної діяльності



Ефективність фінансової


Потенціал фінансової стійкості

Рис. 2.10. Фактори, що впливають на стабільне

відтворення вартості підприємства

елементах механізму підтримки фінансової стратегії: стра-

тегічна діагностика і фінансове планування. Це дає можли-

вість комплексно оцінити потенціал фінансової стійкості

(підрозд. 3.2) і сформувати інформацію для вибору фінансо-

вої стратегії (підрозд. 4.1) та розробки стратегічних фінан-

сових планів (підрозд. 4.2).

Третій блок передбачає попередню оцінку ефективно-

сті фінансової стратегії сталого розвитку, яка інтегрує такі

етапи: (1) комплексну оцінку потенціалу фінансової стійко-

сті підприємства; (2) моделювання оптимальної структури

капіталу при виборі фінансової стратегії; (3) комплексна

оцінка ризику. Результати дослідження в рамках даного

блоку стали аналітичним базисом для обґрунтування меха-

нізму реалізації фінансової стратегії (розд. 4).

Четвертий блок припускає формування механізму реа-

лізації фінансової стратегії по таких етапах: (1) вибір фінан-

сової стратегії; (2) розробка стратегічного фінансового пла-

ну фінансової стратегії; (3) прогнозування сталого розвитку

на основі стратегічної вартості підприємства; (4) інформа-

127

ційне забезпечення контролю за реалізацією фінансової

стратегії. Ефективність фінансової стратегії сталого розвит-

ку підприємства досягається на основі регламентації проце-

дур і методів кожного блоку запропонованого механізму, а

також на окремих етапах. Детально даний блок механізму

реалізації фінансової стратегії розглядається в розд. 4.

Третя характеристика. Фінансова стратегія сталого ро-

звитку підприємства повинна бути адаптивною до динаміч-

них змін навколишнього середовища. Необхідність форму-

вання адаптивного механізму фінансової стратегії до дина-

мічних змін обумовлює посилення регулюючої ролі інфор-

мації зі зворотним зв'язком для забезпечення збереження і

розширеного відтворення вартості підприємства. У зв'язку з

цим у роботі запропоновано сценарний підхід, що передба-

чає розробку множини варіантів економічного розвитку пі-

дприємства залежно від умов і обмежень потенціалу фінан-

сової стійкості підприємства. Тому з метою підвищення

ефективності фінансового управління акценти уваги пере-

міщаються на центри відповідальності і сегменти створення

продукту. У даному випадку мається на увазі, що в інте-

ресах сталого розвитку підприємства принципово важливо,

з одного боку, забезпечувати збалансовану взаємодію сис-

тем підтримки, а з іншого, здійснювати нормування і вибір

альтернатив показників фінансового плану на різних рівнях

управління. Таким чином, механізм фінансової стратегії

сталого розвитку – це процес розробки і втілення організа-

ційної її моделі за допомогою сукупності методів, які забез-

печують збалансовану взаємодію функцій систем підтримки

для регулювання процесів створення і відтворення вартості


Декомпозиція структурних елементів і етапів фінансо-

вої стратегії представлена у вигляді алгоритму (рис. 2.11),

що інтегрує шість етапів.

128

Формуваня концептуальної основи вибору пріоритетів фінансової

стратегії

Орієнтація на

фінансову

рівновагу


оптимізацію

структури

апіталу

Визначення цільових векторів стратегічних альтернатив

Вибір фінансової стратегії сталого розвитку підприємства

ні

Імпульс до прийняття рішень, «початкова подія»

I етап орієнтація

II етап

III етап

IV етап

реалізація

Експрес-діагностика стратегічної позиції

V етап

Виявлення альтернатив фінансової стратегії

VI етап

Формування стратегічного фінансового плану сталого

розвитку

Контроль


зростання

вартості

Стратегія задовольняє

критеріям ефективності?

так

Оцінка ефективності вибраної стратегічної альтернативи

організація

процесу вибору


стратегії

Прогнозування сталого розвитку підприємства на основі

стратегічної оцінки вартості


ефективність

операційної та


Оцінка ризику фінансової стратегії

Рис. 2.11. Алгоритм формування фінансової стратегії


На першому етапі здійснюється перегляд стратегічних

орієнтирів у випадку, коли виникають нові цілі чи з'ясову-

ється неможливість досягнення поставлених цілей за допо-

могою діючої стратегії.

Другий етап передбачає експрес-діагностику для оцін-

ки «сильних» і «слабких» сторін фінансово-економічної ді-

яльності підприємства.

На третьому етапі здійснюється обґрунтування вибору

фінансової стратегії на основі комплексної оцінки потенціа-

129

лу фінансової стійкості та ризику, що розкриті в підрозд. 3.1

та 3.4.

Четвертий етап передбачає вибір фінансової стратегії

сталого розвитку підприємства на основі результатів діаг-

ностики потенціалу фінансової стійкості (підрозд. 4.1).

П'ятий етап являє собою перспективну оцінку ефекти-

вності реалізації фінансової стратегії підприємства на осно-

ві оцінювання синергетичного ефекту і якісних характерис-

тик фінансової стратегії (підрозд. 4.1).

Шостий етап передбачає формування механізму реалі-

зації фінансової стратегії сталого розвитку і поєднує такі

завдання: (1) обґрунтування процедур прогнозування і фор-

мування стратегічного фінансового плану у форматі балан-

су, таблиць прогнозних показників фінансових результатів і

грошових потоків (підрозд. 4.2); (2) прогнозування сталого

розвитку підприємства на основі його стратегічної вартості

(підрозд. 4.3).

Для оцінки сценарних варіантів розвитку підприємст-

ва пропонується використовувати багатофакторні моделі

стійкого росту, що відображають залежність між темпом

приросту обсягу продажів ( ВРТ ) і його визначальними фак-

торами: коефіцієнтом реінвестування прибутку ( рК ), рента-

бельністю продаж ( рпК ), ресурсовіддачею ( рвК ) і коефіцієн-

том фінансової залежності ( зК ). У загальному виді коефіці-

єнт стійкого росту срК визначається по формулі [111, с. 348;

134, с. 122]:

зрврср ККККК рп , (2.4)

ВК

ВКПК

А

ВР

ВР

ЧП

ЧП

ПТК

р

ВРср

,

130

де рП – реінвестований прибуток; ЧП – чистий прибуток;

ВР – виручка від реалізації; А – активи; ПК – позиковий

капітал; ВК – власний капітал.

Для цілей прогнозування сталого розвитку підприємс-

тва далі в підрозд. 4.2 використовується модифікована мо-

дель, представлена в такий спосіб:

ВК

А

А

НФА

НФА

ФЗ

ФЗ

КЧО

КЧО

ВР

ВР

А

НФАФА

ДЧ

ДЧ

ЧП

ЧП

ПК

р

ср

; (2.5)

знфамкочобекрврср КККККККККК рп ,

де ФА – фінансові активи; НФА – нефінансові активи; ФЗ –

фінансові зобов’язання; єкК – капіталоємність, обК – оборо-

тність власного капіталу, очК – забезпеченість чистим обо-

ротним капіталом; мкК – коефіцієнт маневреності капіталу;

нфаК – частка нефінансових активів; ДЧ – модифікований

показник чистого доходу (підрозд. 3.1); КЧО – чистий обо-

ротний капітал (підрозд. 3.1).

Використання даної моделі для розробки фінансових

планів підприємства розглядається в підрозд. 4.2. Запропо-

нована модель формування механізму фінансової стратегії

сталого розвитку дозволяє комплексно підійти до рішення

проблеми вибору альтернативи фінансової стратегії сталого

розвитку.

131


1. Вихідним моментом дослідження відтворюваль-

них процесів є аналіз закономірностей кругообігу капіталу,

оскільки він відображає характер економічного розвитку

підприємства, а також фінансові можливості його сталого

розвитку. Для попередження неконтрольованих ситуацій у

сфері управління вартістю підприємства запропоновано зо-

середити увагу на принципах, що забезпечують гармонічну

єдність формування капіталу на різних стадіях його руху:

пропорційності, корисності, безперервності, динамічності,

завершеності і системності. Обґрунтовано, що з позиції

економічної сутності категорії «капітал» і закономірностей

його кругообігу найважливішим атрибутом підприємства є

його здатність виконувати відтворювальну функцію – ство-

рювати нову вартість. Визначено, що на відтворювальні

процеси капіталу в реальному секторі економіки впливає

реінвестований прибуток, оскільки він є відносно дешевим

джерелом фінансування.

2. Визначено керовані параметри і способи регла-

ментації процесів збереження і відтворення вартості підп-

риємства, які є основою формування механізму фінансової

стратегії. В основу ефективності управління вартістю підп-

риємства покладені ключові характеристики, які визнача-

ють особливості відтворювальних процесів збереження і

оновлення вартості: перспективну доходність і фінансову

стійкість. Виходячи з такого методологічного бачення про-

блеми визначені і досліджені такі важелі управління вартіс-

тю як: (1) беззбитковість (у запропонованій інтерпретації) –

установлює ретроспективні можливості і границі росту

прибутковості підприємства; (2) структура капіталу – уста-

новлює якісні вимоги до вибору фінансової структури від-

повідно до заданих умов, цілей і пріоритетів; (3) рівень ри-

зику – визначає доходність за умови безпечного рівня.

132

3. Встановлено, що найважливішою умовою під-

вищення ефективності фінансового управління є оптиміза-

ція структури капіталу. Визначено, що на оптимальну стру-

ктуру капіталу впливають такі ключові фактори: (1) фінан-

совий ризик – підвищення ризику зменшує оптимальну час-

тку позикових коштів; (2) податковий щит; (3) фінансова

гнучкість – вибір джерел фінансування за доступною ціною;

(4) обсяг виробництва; (5) термін погашення позикового ка-

піталу. Запропоновано алгоритм, який визначає процес мо-

делювання вибору структури капіталу.

4. Ядром фінансового управління підприємства по-

винна стати фінансова стратегія сталого розвитку підприєм-

ства. Механізм фінансової стратегії відрізняється від запро-

понованих раніше тим, що його фундаментом є аналітичний

базис стратегічної діагностики, що дозволяє, з одного боку,

чітко регламентувати процедуру вибору стратегічних альте-

рнатив, а з іншого, – об'єктивно обґрунтовувати фінансові

показники стратегічного фінансового плану і забезпечити їх

адаптивність. Сформована таким чином фінансова стратегія

є визначальним чинником підвищення ефективності фінан-

сового управління. Така стратегія базується на принципі уз-

годженості її систем підтримки: стратегічній діагностиці;

фінансовому плануванні; інформаційному забезпеченні.

5. Обґрунтовано методологічні основи формування

механізму фінансової стратегії сталого розвитку підприємс-

тва; сформульована концепція і механізм її реалізації, який

визначає умови і методи збалансованої взаємодії елементів і

функцій систем підтримки для забезпечення його ефектив-

ності. Запропоновано модель механізму реалізації фінансо-

вої стратегії складається з чотирьох ключових блоків: стра-

тегічне позиціювання; механізм підтримки організаційно-

методичного базису і процедури формування фінансової

стратегії сталого розвитку; механізм її реалізації. На базі

цієї моделі розроблений алгоритм формування і вибору оп-

тимальної фінансової стратегії, який конкретизує елементи,

133

послідовність дії механізму і методичні процедури її вибору

і реалізації.

6. Запропонований методичний підхід до визначення

оптимального вектора сталого розвитку підприємства відо-

бражає залежність між темпом росту обсягу продажів і ви-

значальними його факторами: коефіцієнтом реінвестування

прибутку, економічною рентабельністю (у новій інтерпре-

тації), ресусовіддачею (з урахуванням структури капіталу) і

фінансовою стійкістю.

134

РОЗДІЛ 3

СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДАПТИВНОГО



3.1. Стратегічна діагностика потенціалу фінансової

стійкості підприємств

Важлива роль у забезпеченні ефективності фінансово-

го управління підприємств відводиться стратегічній діагно-

стиці. Головним завданням діагностики є формування інфо-

рмації про фінансовий стан, тенденції внутрішнього розвит-

ку підприємства і умови зовнішнього середовища (встанов-

лювати «діагноз») і її узагальнення для прийняття управлін-

ських рішень.

Результати дослідження, наведені в опублікованій ра-

ніше монографії автора [132], свідчать про те, що на сучас-

ному етапі сформувалися чотири напрями концепції діагно-

стики: управлінська, інформаційна, антикризова, консуль-

таційна.

Методологічні положення стратегічної діагностики в

даному дослідженні будуються на основі системного підхо-

ду (підрозд. 1.2). Його використання дозволяє розглядати

діагностику за чотирма аспектами: (1) функціональним –

як функція управління, що забезпечує зворотний інформа-

ційний зв'язок з об'єктом фінансового управління; (2) ана-

літичним – як аналітичний базис, що є фундаментом для

оцінки потенціалу фінансової стійкості та нормування фі-

нансових показників стратегічних фінансових планів; (3)

інформаційним – як система, що заснована на формуванні

спеціальної інформації для вибору альтернатив фінансової

стратегії; (4) динамічним – у формі кількісного виміру ди-

наміки потенціалу фінансової стійкості підприємства.

135

Запропонована структуризація предметної області

механізму стратегічної діагностики у виді концептуальної

моделі на рис. 3.1 дозволяє представити її як безперервний

процес. Структура і функції діагностики досліджуються як

на стадії діагностики, так і на стадії синтезу і модифікації

інформації. Використання кібернетичного підходу в про-

цесі діагностики дає можливість дослідити і оцінити поте-

нціал фінансової стійкості підприємства під іншим кутом,

ніж він досліджувався на основі відомих підходів до фі-

нансового аналізу. Методологія формування механізму ді-

агностики будується на основі таких концептуальних по-

ложень.

Блок 1. Цільова функція діагностики потенціалу фінансової стійкості

Блок 2. Діагностика на стадії розробки і формування механізму забезпечення

фінансового управління

2.1. Експрес-діагностика

внутрішнього середовища

2.2. Експрес-діагностика

зовнішнього середовища

2.3. Узагальнення результатів експрес-діагностики

Виявлення проблемних

ситуацій і «вузьких» місць

Розробка рекомендацій по

ідентифікації відхилень

Оцінка стратегічної позиції


Блок 3. Комплексна діагностика потенціалу фінансової стійкості на стадії реалізації

фінансової стратегії підприємства

3.1. Діагностика

ефективності потенціалу


3.2. Діагностика

ефективності фінансової


3.3. Діагностика фінансової

рівноваги

Блок 4. Використання результатів діагностики потенціалу фінансової

стійкості для вибору фінансової стратегії

4.1. Параметризація

результатів діагностики

для нормування

цільових векторів

4.2. Оцінка конкуруючих

альтернатив фінансової стратегії та

резервів росту ефективності


4.3. Оцінка та

вибір альтернатив


стратегії

4.4. Контроль за

реалізацією


стратегії

Стратегічне фінансове управління

Рис. 3.1. Концептуальна модель діагностики потенціалу


136

По-перше, діагностика має управлінську орієнтацію, тобто вона розглядається як обов'язковий елемент механіз-му забезпечення прогнозно-регулюючої функції управління.

На відміну від існуючого підходу в даному дослі-дженні вперше сформований новий тривимірний предмет-ний простір діагностики, з яким зв'язані процедури діагнос-тики: перший вимір – елементи діагностики; другий – сис-теми підтримки фінансового управління, до складу яких входять стратегічна діагностика, фінансове планування, стратегічний облік, фінансово-економічний аналіз, інфор-маційне забезпечення; третій – зовнішнє економічне сере-довище, у якому функціонує система фінансового управлін-ня і її системи підтримки. Відповідно до цього обґрунтована інформаційна модель дерева цілей, представлена принципо-ва характеристика кожного блоку діагностики, обґрунтовані її ієрархічні рівні та процедури. Кожний з виділених блоків поєднує ряд власних методів і показників, які використову-ються для оцінки стану і модифікації структури керованих функцій, які розкриті в розд. 2 і 3. Для реалізації прогнозно-регулюючої функції діагностики визначені середовище (рі-вні), суб'єкти, об'єкти, процедури, документальний супровід і послідовність формування інформації.

По-друге, системний підхід до дослідження економіч-них процесів припускає багаторівневу структуру, представ-лену блоками: (1) формування цільової функції і задач діаг-ностики; (2) вибір пріоритетів; (3) вибір фінансових показ-ників за принципом істотності і методів їх оцінки; (4) про-ведення експрес-діагностики для виявлення «вузьких» місць фінансового стану, встановлення діагнозу і розробки пропо-зицій (рецептів) по ідентифікації виявлених відхилень від запланованих показників; (5) комплексна (фундаментальна) діагностика потенціалу фінансової стійкості; (6) параметри-зація результатів стратегічної діагностики для вибору фі-нансової стратегії і нормування її цільових векторів; (7) ро-зробка стратегічного фінансового плану підприємства.

Приведені блоки діагностики відрізняються глибиною, деталізацією, конкретністю аналітичних процедур і виснов-

137

ків. У цілому всі блоки діагностики можна розділити на дві групи: експрес-діагностика і комплексна діагностика потен-ціалу фінансової стійкості. Взаємозв'язок між ними забезпе-чується тим, що результати експрес-діагностики використо-вуються для вибору пріоритетів стратегічної діагностики.

Користуючись методом декомпозиції, за аналогією з кібернетикою, у складі діагностичних дій доцільно виділи-ти, як мінімум, три найбільш важливі елементи: «вхід», «процес», «вихід». На «вході» моделюються можливі варіа-нти формування інформаційних даних. «Процес» передба-чає моделювання процедур порівняння (зіставлення) декі-лькох показників, а також констатування наявності чи від-сутності відхилень між ними. На «виході» здійснюється мо-делювання оцінки і модифікація показників, а також пере-дача результативної інформації для прийняття рішень.

Ефективність і якість результатів діагностики визнача-ється характеристиками методологічного і програмного за-безпечення. Ключовими елементами методологічного за-безпечення діагностики є такі: система показників; джерела інформації; методи і процедури діагностики, що використо-вуються для дослідження потенціалу фінансової стійкості; методичні підходи до розрахунку показників; рекомендації з узагальнення і правила представлення результатів діагнос-тики (таблична, графічна) для прийняття рішень.

У загальному вигляді процес діагностики можна пред-ставити трьома векторами (рис. 3.2):

вектор станів входів tmt XXXX ),...,,( 21 ;

вектор станів виходів tnt YYYY ),...,,( 21 ;

вектор внутрішніх станів tkt SSSS ),...,,( 21 .

Як показано вище, основна функція стратегічної діаг-ностики потенціалу фінансової стійкості полягає в інформа-ційному забезпеченні прийняття управлінських рішень.

Результат діагностики (вихід) визначається поставле-ними задачами. У даному випадку як ключові задачі діагно-стики потенціалу фінансової стійкості визначені наступні: (1) формування цільової функції діагностики, (2) експрес-діагностика, (3) комплексна діагностика, (4) виявлення варі-

138

антів стратегічних альтернатив, (5) вибір альтернатив фі-нансової стратегії, (6) оцінка синергетичного ефекту фінан-сової стратегії. Принципова характеристика завдань і про-цедур стратегічної діагностики наведена в табл. 3.1. Вибір системи показників діагностики потенціалу фінансової стійкості підприємства буде залежати від того, на якого ко-ристувача повинна бути орієнтована дана інформація.


(процес)

k21 S,...,S,S

Вихід з системи Вхід в систему

1X

2X

mX

1Y

2Y

nY

Рис. 3.2. Система стратегічної діагностики потенціалу фінансової стійкості підприємств

Таблиця 3.1

Принципова характеристика завдань і процедур страте-гічної діагностики

Діагнос-тичні процеду-ри

Етапи формування фінансової стратегії сталого розвитку підприємства Форму-вання ці-льової функції

Експрес-діагности-ка

Діагнос-тика поте-нціалу фінансової стійкості

Виявлення варіантів стратегіч-них альтер-натив

Вибір аль-тернатив фінансової стратегії

Оцінка си-нергетично-го ефекту фінансової стратегії

1 2 3 4 5 6 7 Визна-чення ключо-вих об’єктів діагнос-тики

11Р

Цілі стабі-льного розвитку

12Р

Індикато-ри фінан-сового ринку Ринкова кон’юнктура

13Р

Фінансові ресурси і потоки

14Р

Фінансові показники

15Р

Стратегічні цілі та по-тенціал дій-сної фінан-сової стій-кості Фактори макросере-довища Набір аль-тернатив

16Р

Стратегічна оптимальна вартість Структура капіталу Ризик, якість реа-лізації стра-тегії

Продовження табл. 3.1 1 2 3 4 5 6 7

139

Визна-чення індика-торів

21Р

Принципи форму-вання ці-лей

22Р

Індикато-ри рівня інфляції, відсотко-вих і по-даткових ставок

23Р

Нормати-ви витрат Вибір коефіцієн-тів за принци-пом «сут-тєвості»

24Р

Нормативи часу, фінан-сових, мате-ріальних і трудових витрат

25Р

Ефектив-ність: сине-ргія, ризик і якість

26Р

Стратегічна вартість підприємст-ва Фінансові показники

Обґрун-тування діагнос-тичних процедур

31Р

Побудова дерева цілей

32Р

Трендовий аналіз

33Р

Докумен-тальні та розрахун-кові про-цедури виявлення відхилень, факторний аналіз

34Р

Економіко-математич-не моделю-вання

35Р

Прогнозні розрахунки Ймовірніс-ний аналіз, МАІ, вико-ристання вибору аль-тернатив при виборі стратегії

36Р

Документа-льні і роз-рахунково-діагностич-ні несприя-тливі оцін-ки синерге-тичного ефекту фі-нансової стратегії

Передача інфор-мації до центрів прийнят-тя рі-шень

41Р

Виявлення невідпові-дності цілей ін-тересам різномані-тних груп суб’єктів економіч-них відно-син

42Р

Динаміч-ний аналіз зміни фак-торів зов-нішнього середови-ща Виявлення проблем-них ситу-ацій і «ву-зьких місць»

43Р

Оцінка стану та діагности-ка перспе-ктив фор-мування потенціа-лу фінан-сової стій-кості

44Р

Усунення проблемних ситуацій Вибір стра-тегічної позиції, сценарні розрахунки стратегічної вартості розвитку підприємст-ва

45Р

Нормування фінансових показників, визначення меж розвит-ку підпри-ємства Вибір опти-мальної фінансової стратегії

46Р

Складання прогнозних балансів і стратегіч-них фінан-сових пла-нів

Конт-роль за дотри-манням нормати-вних фінансо-вих по-казників

51Р

Керівниц-тво, фінансо-вий, тех-нічний директор

52Р

________

53Р

Керівниц-тво, пла-ново-економічні та фінан-сові служ-би

54Р

Керівницт-во, планово-економічні та фінансові служби

55Р

Керівницт-во, планово-економічні і фінансові служби

56Р

Оцінка фак-торів внут-рішнього і зовнішньо-го середо-вища

Цільову функцію діагностики можна представити у

вигляді формули:

140

max),,,( інффінінвoдфс ППППfП , (3.1)

де фсП – стратегічна оцінка потенціалу фінансової стійкості;

f – функція сукупності потенціалів операційної ( oдП ), ін-

вестиційної ( інвП ) і фінансової діяльності ( фінП ); інфП – ін-

формаційний потенціал.

Виходячи з даної цільової функції, здійснюється вибір

показників за принципом важливості (істотності), який, з

одного боку, ранжується по рівнях ієрархії, а з іншого –

зв'язується в граф (рис. 3.3). Опис цілей і показників важли-

вості інформаційної моделі дерева цілей діагностики фінан-

сової рівноваги представлено в табл. В.1 додатка.

Вибір системи показників здійснюється експертами і

може змінюватися залежно від економічної ситуації і пот-

реби користувача інформації. Діагностику параметрів фі-

нансової стратегії підприємств пропонується здійснювати за

трьома напрямами: фінансової рівноваги, ефективності опе-

раційної і фінансової діяльності.

У першому напрямку – діагностики фінансової рівно-

ваги – провідна роль належить дослідженню суперечностей

між її елементами: ліквідністю і платоспроможністю; лікві-

дністю і рентабельністю власного капіталу; фінансовою

стійкістю і рентабельністю власного капіталу.

В такій постановці проблема діагностики фінансової

рівноваги для обґрунтування параметрів вибору фінансової

стратегії у вітчизняній економічній науці в системному виді

не розглядалася. Автор вважає, що крім методів державного

регулювання кризових ситуацій, у самих підприємств існує

реальна можливість саморегулювання. Проблема полягає у

виборі такої фінансової структури, що враховувала б одноча-

сно рентабельність, ліквідність, фінансову стійкість і ризик.

141

лгК ЧОК

Ксз

Воз паІ нфаК

ТФП ДС лоК ілК П ЧА

ерК

Р~

вкЕ

Кеп

еаК

офаК дзП фоК

фо

ФС Л

тлК

СК

срК саК афК

Ір

прК соаК мА пнаК

1 рівень

2 рівень

3 рівень

4 рівень

рвкК раК рпК

+ + +

+ + +

+

+

+

+ -

+

-

+

+

+

+

+

+

+ +

+ +

+

+ +

+

+ + -

+ +

фрЕ

+

+ +

Позначення: Р

~ - забезпечення фінансової рівноваги; Л, ФС, Евк - забезпечення

ліквідності, фінансової стійкості, ефективності використання власного капіталу; Клг, Ктл,

Кіл, Кло - забезпечення ліквідності готівки, термінової ліквідності, інкасо-ліквідності,

ліквідності обороту; ЧОК, ПФП, ГК - зростання чистого оборотного капіталу, поточних

фінансових потреб, грошових коштів; Кср - оптимізація структури фінансових ресурсів; гса - поліпшення стану активів;

Каф - покриття активів джерелами фінансування; СК -

збереження статутного капіталу; П - зростання прибутку; ЧА - зростання чистих активів; Кеп, Кер, Кеа - зростання економічного потенціалу, економічної рентабельності,

ефективності використання активів; Ксоа - забезпечення стабільності структури оборотних

активів; Ам - амортизаційні накопичення; Іпа - оптимізація індексу постійного активу; Воз -

зростання реальної вартості основних засобів; Ір - зниження фінансового ризику; Кпр - покриття постійних фінансових ресурсів; Кпна - покриття валовим доходом необоротних

активів; Кнфа - покриття нефінансових активів; Кра, Крп, Крвк - зростання рентабельності

активів, обсягу продажів і власного капіталу; Кфо, Кофа - підвищення фондовіддачі

основних засобів і оборотності фінансових активів; Пдз - скорочення періоду іммобілізації

дебіторської заборгованості; Ефр - ефективність використання фінансових ресурсів; Ксз -

забезпечення стійкого економічного зростання

Рис. 3.3. Дерево цілей діагностики фінансової рівноваги

З цих позицій концептуальною основою діагностики є

дослідження взаємозв'язку елементів фінансової рівноваги,

яка виступає ключовим блоком механізму діагностики по-

тенціалу фінансової стійкості підприємства. Дане твер-

дження є актуальним і ґрунтується на припущенні про те,

що для кожного підприємства існує своя точка фінансової

рівноваги. Це означає, що підприємство в конкретний мо-

142

мент часу характеризується набором фінансових показни-

ків, вектор яких впливає на стан фінансової рівноваги і варі-

анти його поведінки. Як було показано раніше, ідеальної

фінансової рівноваги досягти неможливо, оскільки динамі-

чно змінюються вхідний і вихідний потенціали фінансової

стійкості.

Крім того, на рівноважний стан економічної системи

впливають протиріччя, викликані прагненням господарюю-

чих суб'єктів до досягнення максимального економічного

зростання. Це підтверджують результати дослідження су-

часного розвитку підприємств реального сектора Лугансь-

кого регіону, для яких характерні наявність протиріч між

ліквідністю і рентабельністю; фінансовою стійкістю, рента-

бельністю і ризиком. Виходячи з цього, даний методологіч-

ний підхід до діагностики фінансової рівноваги будується

на основі заздалегідь установлених пріоритетів дослідження

об'єкта, як, наприклад, «ліквідність – рентабельність», «рен-

табельність – фінансова стійкість – ризик». Як буде показа-

но, наявність взаємозв'язку зазначених характеристик до-

зволяє диференціювати стан рівноваги в залежності від ці-

лей і задач діагностики.

Виходячи з цього, пропонується певним чином струк-

турувати підхід до розгляду кожного елемента діагностики

як фактора, який впливає на фінансову рівновагу. Погір-

шення будь-якого індикатора має істотне значення для об-

ґрунтування фінансової рівноваги, оскільки вони є визнача-

льними для збереження і відтворення вартості, а відповідно

і фінансової стійкості підприємства в статиці та динаміці.

В даному випадку економічна категорія «фінансова

рівновага» буде використовуватися як інтегральна характе-

ристика стійкого співвідношення між ліквідністю-

рентабельністю і фінансовою стійкістю-ризиком. Необхідно

підкреслити, що підтримка фінансової рівноваги на підпри-

ємстві передбачає виконання таких правил: (1) підтримка на

оптимальному рівні рівноваги по ліквідності та платоспро-

143

можності; (2) збереження рівноваги в трьох циклах діяльно-

сті підприємства: фінансово-інвестиційному, виробничому і

грошовому; (3) дотримання «золотого правила» – здатності

підприємства одержувати стабільні результати при певних

витратах виробництва. Наведені правила, реалізовані за до-

помогою запропонованої системи показників, дозволяють

всебічно охарактеризувати стан рівноваги підприємства.

Цей висновок підтверджується також аналізом теорії і прак-

тики оцінки фінансової рівноваги. Так, багато вітчизняних і

закордонних економістів-аналітиків прийшли до висновку,

що найбільше точно оцінити фінансову рівновагу можна за

допомогою критеріїв «золотого правила» рівноваги між лік-

відністю, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Розвиток методології діагностики фінансової рівнова-

ги базується на положеннях теорій: вартості та структури

капіталу, вартості грошей в часі, дивідендної і портфельної,

асиметричної інформації (підрозд. 2.1, 2.2). На підставі цих

теорій розроблено модель управління фінансовими актива-

ми підприємств, яка орієнтована на вирішення поточних та

перспективних цілей (рис. 3.4).

Трансформація показників балансу у функціонально-

аналітичний формат (табл. В.2 додатка, рис. 3.5) відкриває но-

ві можливості для діагностики сталого розвитку підприємств.

Бюджетування

грошових коштів

Розміщення

вільних ресурсів

Залучення

позикових коштів

Оптимізація грошових потоків

Вирішення проблеми поточної платоспроможності

Інвестування

Управління

капиталом

Управління

ризиком

Оптимізація структури фінансових активів

1. Оптимізація структури капіталу

2. Вирішення проблеми фінансової стійкості

фінансової стабільності, фінансової незалежності

у короткостроковому періоді у довгостроковому періоді

Рис. 3.4. Модель управління фінансовими активами

144

Запропонована інтерпретація бухгалтерського балансу дозволяє проаналізувати стан фінансової рівноваги у взає-мозв'язку його елементів і їх вплив на чистий оборотний ка-пітал. Застосування методу моделювання дає можливість простежити динаміку структури фінансового стану і пове-дінки підприємства. Керуючись сценарним підходом, виді-лено шість ситуацій фінансової рівноваги та умови їх реалі-зації (табл. 3.2). Дослідження параметрів поведінки чистих активів і пасивів підприємства дозволило установити осно-вні типи його фінансового стану: ідеальний, стан статисти-чної рівноваги, стан назрівання фінансової кризи, фінансова криза першого, другого і третього ступеня.

Оборотні активи із терміном реалізації більш 90 днів

Власний капітал

Довгострокові зобов’язання

Короткострокові зобов’язання із

терміном погашення більш 90 днів

Необоротні активи

Оборотні активи із терміном реалізації

до 90 днів Короткострокові зобов’язання із

терміном погашення до 90 днів

Власний капітал


терміном погашення більш 90 днів

Довгострокові зобов’язання


терміном погашення до 90 днів

Необоротні

активи Оборотні активи із терміном реалізації

більш 90 днів

Оборотні активи із терміном реалізації

до 90 днів

Рис. 3.5. Логіка трансформації бухгалтерського балансу в

функціонально-аналітичний баланс

Таблиця 3.2

Моделювання ситуацій фінансової рівноваги

Ситу

ація

Ситуація Характеристика ситу-

ації

Діагноз фі-

нансових

станів підп-

риємства

Стан

ча

Індикатор

и

Умови фінансової

рівноваги

1 2 3 4 5 6

1 ЧА СКП ,

СККЗДЗА

СКВК , 0П

Розширене відтворення.

Ефективне використан-

ня капіталу; забезпечен-

ня зростання вартості


I. Ідеальний

стан

145

Продовження табл. 3.2 1 2 3 4 5 6

2 ЧА СКП ,0 СККЗДЗА

СКВК , 0П

Просте відтворення. Використання капіталу не приносить ані прибу-тку, ані збитку

II. Стан ста-тичної рів-

новаги

3 ЧА СКП ,

СККЗДЗА

КВК С , 0П

СКП

Часткове проїдання статутного капіталу. Неефективне викорис-тання капіталу

III. Стан назрівання фінансової

кризи

4 0ЧА СКП ,

СККЗДЗА

СКВК , 0П

СКП

Можливе повне покрит-тя збитків реалізацією активів

IV. Стан фінансової

кризи 1-го ступеня

5 ЧА СКП ,

КЗДЗСКЧА

КВК С , 0П

СКП

Можливе часткове пок-риття збитків реалізаці-єю активів


кризи 2-го ступеня

6 ЧА СКП ,

СККЗДЗА

СКВК , 0П

СКП

Покриття збитків реалі-зацією активів немож-ливе


кризи 3-го ступеня (незворотна

криза) Позначення: ЧА – чисті активи, П – прибуток, СК– статутний капітал, А – акти-ви, ДЗ – довгострокові зобов’язання, КЗ – короткострокові зобов’язання, ВК – власний капітал, «+», «0», «-» - позитивне, нульове та негативне значення

З урахуванням вищевикладеного можна запропонува-

ти методику діагностики фінансової рівноваги, етапи якої наведено на рис. 3.6.

Матрична модель (табл. 3.3) наочно демонструє взає-мозв'язок індикаторів фінансової рівноваги по ліквідності та рентабельності. Ця модель дозволяє досліджувати стан і ви-значати зони фінансової рівноваги. Так, в область фінансо-вої рівноваги входять підприємства, які за результатами фі-нансово-економічної діяльності попадають у квадранти 1–9 матриці фінансової рівноваги, тобто виключаються стани кризи хоча б за одним типом фінансової рівноваги.

Абсолютна (ідеальна) фінансова рівновага (квадрант 1) досягається при ідеальному стані по першому і другому ти-пах фінансової рівноваги. Відносна фінансова рівновага (квадранти 2.1 і 2.2) передбачає, що виконуються умови оп-тимальності за одним типом фінансової рівноваги.

146

Стратегічна мета

досягнута?

1. Стратегічне позиціювання

3. Діагностика фінансової рівноваги

4. Розробка прогнозних варіантів фінансової рівноваги

6. Розробка рекомендацій щодо вибору стратегії фінансової рівноваги

7. Реалізація стратегії фінансової рівноваги

8. Контроль

так

ні

Рівновага по ліквідності

та платоспроможності

Рівновага по збереженню


Рівновага по ефективності

використання власного капіталу

2. Експрес-діагностика факторів зовнішнього і внутрішнього


Становлення ЧАСК , ЧПСК ,

0 ,0 ЧПЧА

Розвиток СКЧА , СКЧП ,

0 ,0 ЧПЧА

Стабілізація СКЧА , СКЧП ,

0 ,0 ЧПЧА

Диверсифікація ЧАСК , ЧПСК ,

0 ,0 ЧПЧА

5. Розробка стратегії фінансової рівноваги

Рис. 3.6. Модель вибору стратегії фінансової рівноваги

Потенційна фінансова рівновага (квадранти 3.1, 3.2, 3.3) припускає наступні стани: статична рівновага по перс-пективній ліквідності, ідеальний стан фінансової стійкості за умови кризового стану ліквідності, ідеальний стан лікві-дності за умови фінансової нестійкості.

Порушена фінансова рівновага (квадранти 4.1, 4.2) пе-редбачає виконання умов перспективної фінансової стійкос-ті в стані назрівання кризи платоспроможності та умов ста-тичної рівноваги в стані фінансової нестійкості. Нестійку фінансову рівновагу (квадрант 5) характеризує поєднання станів фінансової нестійкості та назрівання кризи ліквіднос-ті.

147

Таблиця 3.3

Матрична модель взаємозв’язку елементів фінансової рівноваги по ліквідності та рента-

бельності

Сценарії другої фінансової

рівноваги

Ситуації першої фінансової рівноваги

I. Ідеальний стан

СККЗДЗА

СКВК , 0П

II. Стан статичної

рівноваги

СККЗДЗА

СКВК , 0П

III. Стан назрівання

фінансової кризи

СККЗДЗА

КВК С , 0П

СКП


кризи

СККЗДЗА

СКВК , 0П

СКП

1 2 3 4 5


0ЧОК , 0ПФП , 0ГК

1. Сталий розвиток,

рівновага по рентабе-

льності та ліквідності

2.1. Просте відтво-

рення, рівновага по


3.1. Збиткова діяльність,

викликана необґрунто-

ваним формуванням

надлишкових оборотних

активів

6.1. Загроза банкрутс-

тва, кризи в управлін-

ні активами

II. Стан перспективної лік-

відності та фінансової стій-

кості

0ЧОК , 0ПФП , 0ГК

2.2. Сталий розвиток з

перспективним збере-

женням вартості підп-

риємства

3.2. Просте відтво-

рення із здатними

негативними наслід-

ками у майбутньому

4.1. Збиткова діяльність з

поглибленням розриву

по показниках ліквіднос-

ті

6.2. Перспективне

банкрутство

III. Стан фінансової нестій-

кості та ризику збитковості

0ЧОК , 0ПФП ,

0ГК ;

0ЧОК , 0ПФП ,

0ГК

3.3. Агресивна полі-

тика формування ко-

роткострокових ре-

зультатів із розривом

по показникам ліквід-

ності

4.2. Неефективне

фінансове управлін-

ня, ризик ліквідності

та банкрутства

5. Кризовий стан, висо-

кий ризик ліквідності та

банкрутства

6.3. Спрямованість до

банкрутства, високий

ризик неефективності

реструктуризаційних

заходів

148

Продовження табл. 3.3 1 2 3 4 5

IV. Криза фінансової стій-

кості та платоспромож-

ності

0ЧОК , 0ПФП ,

0ГК

6.7. Загроза банкрутс-

тва, криза в управлінні

активами

6.6. Кризовий стан,

високий ризик ліквід-

ності та банкрутства

6.5. Спрямованість до

банкрутства, високий

ризик неефективності

реструктуризаційних

заходів

6.4. Спрямованість

на ліквідацію підпри-

ємства

Позначення показників:

ЧОК – чистий оборотний капітал,

ПФП – поточні фінансові потреби,

ГК – грошові кошти

Позначення квадрантів:

1 – Абсолютна (ідеальна) фінансова рівновага

2.1, 2.2 – Відносна фінансова рівновага

3.1, 3.2, 3.3 – Потенційна фінансова рівновага

4.1, 4.2 – Порушена фінансова рівновага

5 – Нестійка фінансова рівновага

6.1–6.6 – Нерівноважний фінансовий стан

149

Наведені вище методичні підходи пропонується вико-ристовувати в процесі дослідження фінансової надійності підприємств. В процесі аналізу фінансової надійності еко-номічної системи будемо ґрунтуватися на таких припущен-нях:

повний рівноважний стан системи відповідає макси-мальному значенню коефіцієнта надійності (Ін = 1);

по мірі відхилення функцій від рівноважних станів на-дійність знижується (Ін→0).

При цьому фінансова стійкість економічної системи буде залежати від надійності системи по всім трьом ситуа-ціям фінансової рівноваги. З огляду на те, що повна надій-ність системи може бути не досягнута, представимо загаль-ний інтегральний коефіцієнт надійності системи у формі сполучення коефіцієнтів по кожній фінансовій рівновазі з урахуванням ризику (рис. 3.7). Даний підхід ґрунтується на використанні методу формування інтегрального показника надійності за умови паралельного з'єднання елементів сис-теми.

Інтегральний коефіцієнт фінансової надійності підп-риємства при першій фінансовій рівновазі можна предста-вити графічно (рис. 3.8) на основі індикаторів діагностики фінансової рівноваги, які характеризують даний стан рівно-ваги (табл. В.3 додатка). Аналогічно формуються інтегрова-ні показники надійності системи при другій і третій фінан-совій рівновазі.

Запропонований підхід до оцінки фінансової надійно-сті дає можливість одержати для всіх коефіцієнтів рівні й порівнянні межі їх значень, які виміряються від 0 до 1. Кое-фіцієнти фінансової надійності системи доповнені інтегро-ваним коефіцієнтом ризику (табл. В.3 додатка). У табл. В.4 додатка представлені оптимальні орієнтири зміни базових показників фінансової рівноваги.

Для обґрунтування управлінських рішень по вибору стратегії запропонований інтегральний показник фінансової надійності, який на відміну від відомих враховує сукупний

150

mm

j

лн

л

jK ))1(1(К

1н

)(

/)(

1121

11

ДЗАКЗП

ДЗАК н

тл

с

нК е

нК рнК

nn

i

iнK ))1(1(І

1н

лнК

)(

/

11

1

АП

АК н

лг

)(

/)(

33

3

АФАПНФЗ

АФАК нло

Позначення:

лнК ,

с

нК , енК ,

рнК – інтегровані коефіцієнти надійності по ліквідності, стійкості, ефективності та ризи-

ку, н

лгК – коефіцієнт надійності з урахуванням ліквідності готівки, н

тлК – термінової ліквідності, нлоК – ліквідності

обороту, 1А – найбільш ліквідні активи, 1П – найбільш термінові зобов’язання, 1ДЗ – дебіторська заборгованість із

терміном реалізації до 90 днів, 2КЗ – кредиторська заборгованість із терміном погашення до 90 днів, 3А – повільно

реалізуємі активи, 3П – менш термінові зобов’язання, ФА – фінансові активи, НФЗ – нефінансові зобов’язання, n – кі-

лькість показників (i

нK ), що характеризують надійність, m – кількість показників (л

н jK ), що характеризують надій-

ність по ліквідності.

Рис. 3.7. Структура загального

інтегрального коефіцієнта надійності

системи

Рис. 3.8. Структура інтегрального

коефіцієнта надійності системи за умови

першої фінансової рівноваги

152

вплив таких оцінок (у новій інтерпретації), як ліквідність лнK ; фінансова стійкість с

нK ; ефективність використання

власного капіталу енK і ризик р

нK :

1))1()1()1()1(1(

))1(1(І

4л

1н

рн

ен

снн

nn

i

iн

KKKK

K (3.2)

де iнK – інтегральний коефіцієнт надійності по і-му стану

рівноваги, n – кількість інтегральних оцінок надійності. Результати дослідження ситуацій фінансової рівноваги

18 підприємств промисловості Луганського регіону на ос-нові матричної моделі (табл. 3.4, табл. В.5 додатка) дозво-ляють зробити такі висновки: абсолютної фінансової рівно-ваги не досягає жодне підприємство; 33,3% підприємств ві-дповідає умовам відносної фінансової рівноваги; більша ча-стина досліджуваних підприємств (61,1%) відноситься до зони нерівноважного фінансового стану, викликаного кри-зою ліквідності, збитковістю і фінансовою нестійкістю.

Таблиця 3.4

Результати ситуаційного аналізу фінансової рівноваги досліджуваних підприємств промисловості Луганського

регіону, 2010 р.

Ситуація фінансової рівноваги

Ситуація І фінансової рівноваги

Ситуація ІІ фінансової рівноваги

Підприємства

1 2 3 4 Сталий розвиток з перспективним

збереженням вартості підпри-

ємства


II. Стан пер-спективної ліквідності та фінансо-вої стійкості

ВАТ ―Луганський завод гiрничого машинобудування‖, ВАТ ―Завод гiрничорятувальної технiки ―Гори-зонт‖, ВАТ ―Стаханівський ваго-нобудівельний завод‖, ВАТ ―Пер-вомайський електромеханiчний завод iм. К. Маркса‖, ВАТ ―Кiровський ковальський завод ―Центрокуз‖, ВАТ ―Краснодон-вугiлля‖

153

Продовження табл. 3.4 1 2 3 4

Агресивна полі-тика формування короткостроко-

вих результатів із розривом по лік-

відності


III. Стан фінансової нестійкості та ризику

збитковості

ВАТ ―Брянківський завод бурово-го устаткування‖

Перспективне банкрутство


кризи

II. Стан пер-спективної ліквідності та фінансо-вої стійкості

ВАТ ―Стаханівський завод ферос-плавiв‖, ВАТ ―Свердловська швейна фабрика‖

Спрямованість до банкрутства, високий ризик неефективності реструктуриза-ційних заходів


кризи

III. Стан фінансової нестійкості та ризику

збитковості

ВАТ ―Свердловський машино-будiвний завод‖, ПАТ ―Луганськ-тепловоз‖, ВАТ ―Алчевський ме-талургiйний комбiнат‖, ВАТ ―Iллiчiвський рудоремонтний за-вод‖, ВАТ ―Лисичанськвугiлля‖, ДВАТ ―Шахта ―Бiлорiченська‖ ДП ДХК ―Луганськвугiлля‖, ПАТ ―Глорiя джинс‖, ВАТ ―Кiровська швейна фабрика ―Кiфадо‖

Результати аналізу фінансової рівноваги ВАТ «Луган-

ський завод гірничого машинобудування» в 2008-2010 рр. і сценарій підвищення надійності на 2011-2015 рр. наведено в табл. 3.5, табл. В.6, В.7 додатка. Результати розрахунків прогнозних показників показують, що на кінець 2015 р. на-дійність ВАТ «Луганський завод гірничого машинобуду-вання» досягає оптимального значення.

Таблиця 3.5 Сценарій підвищення надійності ВАТ «Луганський за-вод гірничого машинобудування» на 2011-2015 рр., %

Інтегральні коефіцієнти надійності по ситуаціям рівноваги

Фактичні значення* Прогнозні значення

2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Коефіцієнт надійності системи по ліквідності та платоспроможності

79,65 98,34 98,06 98,63 99,06 99,37 99,62 99,79

154

Продовження табл. 3.5 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Коефіцієнт надій-

ності системи по

збереженню та

підтримці фінан-

сової стійкості

95,51 97,57 97,68 97,95 98,20 98,44 98,68 98,92

Коефіцієнт

надійності системи

по ефективності

використання


75,57 64,63 77,27 78,95 80,13 81,36 82,51 83,63

Інтегральний

коефіцієнт

надійності системи

99,33 99,96 99,97 99,98 99,99 99,99 100 100

*розраховано на основі даних Державної комісії з цінних паперів та фо-

ндового ринку [249]

Запропонований підхід дозволив визначити оптималь-

ні варіанти покриття нефінансових зобов'язань (оптимальну

структуру функціонально-аналітичного балансу) і обґрун-

тувати вибір і параметри фінансової стратегії підприємства.

На підставі наведених співвідношень встановлено, що при

вирівнюванні показників, які підтримують фінансову рівно-

вагу підприємства, виникає суперечність між ліквідністю і

рентабельністю, тобто не можна одночасно досягти їх оп-

тимальних значень. В даному випадку необхідно знаходити

компроміс між ліквідністю і рентабельністю, або встанови-

ти пріоритет важливості одного з цих завдань. Для ВАТ

«Луганський завод гірничого машинобудування» достатнім

рівнем покриття зобов'язань є величина фінансових активів

і фінансових зобов’язань, які забезпечують рівень прибут-

ковості 35 пунктів (табл. 3.6).

Таким чином, запропонований механізм діагностики

фінансової рівноваги підприємства є більш досконалим ін-

струментом фінансової діагностики, оскільки дозволяє ком-

плексно враховувати цілі функціонування і результати дія-

льності підприємства за ключовими напрямами – ліквіднос-

ті, фінансової стійкості та рентабельності. Рекомендована

155

сукупність показників використовується для розробки сце-

наріїв фінансової рівноваги та вибору фінансової стратегії

підприємств. Приведений інструментарій дозволяє знаходи-

ти проблемні ділянки фінансової рівноваги і корегувати

прийняття рішень в сфері обгрунтування вибору фінансової

стратегії.

Таблиця 3.6

Залежність коефіцієнтів фінансової рівноваги від

структури функціонально-аналітичного балансу (на

прикладі ВАТ «Луганський завод гірничого машинобу-

дування» в 2010 р.)

Показники

Факти-

чні

зна-чення*

Варі-

ант 1

Варі-

ант 2

Варі-

ант 3

Варі-

ант 4

Варі-

ант 5

Варі-

ант 6

Варі-

ант 7

Варі-

ант 8

Виручка, тис. грн. 28889 28889 28889 28889 28889 28889 28889 28889 28889

Прибуток, тис. грн 3190 3190 3190 3190 3190 3190 3190 3190 3190

Активи, тис. грн. 18314 18314 18314 18314 18314 18314 18314 18314 18314

Нефінансові акти-

ви, % 24,24 30 40 20 10 40 30 30 30

Фінансові активи,

% 75,76 70 60 80 90 60 70 70 70

Постійні та прирі-

внені до них зо-

бов’язання, %

93,97 70 60 70 50 50 80 85 50

Поточні зо-

бов’язання, % 6,03 30 40 30 50 50 20 15 50

Коефіцієнт лікві-

дності обороту 12,45 2,3 1,5 2,7 1,8 1,2 3,5 4,7 1,8

Коефіцієнт оборо-

тності фінансових

активів

2,08 2,25 2,63 1,97 1,75 2,63 2,25 2,25 2,25

Коефіцієнт рента-

бельності власно-


0,19 0,25 0,29 0,25 0,35 0,35 0,22 0,20 0,29

* за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [249]

Діагностику ефективності операційної діяльності під-

приємств пропонується здійснювати за двома аспектами: 1)

діагностика ефективності виробничого потенціалу з вико-

156

ристанням матричної моделі; 2) прогнозна оцінка потенціа-

лу операційної діяльності. Концептуальні основи діагности-

ки ефективності операційної діяльності підприємств рокри-

то в роботі автора [132, с. 78-122].

В загальному виді потенціал ефективності операційної

діяльності ( одП ) можна представити такою функцією:

),,,( пеу

прс

пва

пнаод ККККFП , (3.3)

де пнаК – коефіцієнт використання потенціалу по необорот-

них активах; пваК – коефіцієнт використання потенціалу по

виробничих оборотних активах; прсК – коефіцієнт викорис-

тання потенціалу по робочій силі; пеуК – коефіцієнт викорис-

тання потенціалу по ефективності управління.

Механізм діагностики потенціалу ефективності опера-

ційної діяльності представлено трьома блоками: (1) інтегро-

вана оцінка виробничо-економічного потенціалу, заснована

на матричному моделюванні; (2) комплексна діагностика

потенціалу ефективності операційної діяльності при виборі

стратегії сталого розвитку підприємства; (3) прогнозна оці-

нка потенціалу операційної діяльності.

Матричний підхід до інтегральної оцінки ефективності

операційної діяльності полягає в наступному: по-перше, мож-

ливість формування різних ситуацій на підставі врахування вза-

ємозв'язку трьох груп показників «ресурси – витрати», «ресур-

си – результати», «результати – витрати» при виборі рішень;

по-друге, можливість вибору стратегії сталого розвитку підпри-

ємства на основі показника інтегральної оцінки. Ґрунтуючись на закономірностях кругообігу капіталу і

кібернетичному підході, варто підкреслити, що необхідною умовою визначення елементів взаємозв'язку «ресурси – ви-трати – результат» є чітке розмежування ієрархії рівнів, які характеризують взаємозв'язок показників ефективності поте-

157

нціалу операційної діяльності. Упорядкування системи пока-зників у такий спосіб ґрунтується на ресурсно-витратному підході та використанні методів матричного моделювання. Даний підхід розглядається як система: вхід – ресурси і вихід – результати. Відповідно до запропонованого підходу інтег-ральну оцінку потенціалу ефективності операційної діяльно-сті на основі матричного методу можна представити чотирма етапами: (1) підготовка інформаційної бази, (2) побудова ма-тричної моделі діагностики, (3) розрахунок інтегральних по-казників оцінки ефективності потенціалу операційної діяль-ності, (4) адаптація інтегральних оцінок ефективності потен-ціалу операційної діяльності для фінансового обґрунтування стратегії сталого розвитку підприємства.

Вихідним моментом розробки підходу до інтегральної оцінки потенціалу ефективності операційної діяльності є формування системи показників: спочатку – для одержання самої оцінки, потім – для вибору фінансової стратегії стало-го розвитку підприємства. В першому випадку для цих ці-лей, на наш погляд, можна використовувати показники, які відображають ефективність галузей і окремих підприємств.

Якщо дотримуватись закономірностей циклів кругообі-гу капіталу, то в загальному виді показники потенціалу ефек-тивності операційної діяльності можна розмежувати на чоти-ри блоки: (1) ресурсні показники, які характеризують ресур-сний потенціал (основні засоби, чисельність працюючих, ви-трати на фонд оплати праці); (2) витратні, які відображають операційні витрати центрів відповідальності; (3) результати-вні: обсяг товарного випуску, прибуток, додана вартість; (4) розрахункові: часткові та інтегральні індикатори ефективно-сті операційної діяльності (прибутковості, затратомісткості, рентабельності, продуктивності, ресурсовіддачі та затрато-віддачі). Використання запропонованої класифікації дає мо-жливість акцентувати увагу на тих факторах, які дозволяють найбільше адекватно оцінити відповідні аспекти формування і використання операційного потенціалу і виявити проблемні ситуації на даному етапі дослідження.

158

Структурованість предметної області в матричній мо-

делі досягається тим, що показники, які характеризують ре-

зультати діяльності, розташовуються по горизонталі, а по-

казники, які впливають на результати, – по вертикалі. Пере-

тинання відповідних рядків і стовпців (результативного по-

казника і фактора впливу) дозволяє установити кількісні ха-

рактеристики (приватні індикатори інтенсивності операцій-

ної діяльності підприємства). Така побудова матриці дає

можливість об'єднати парні показники ефективності опера-

ційної діяльності. Після визначення складових елементів

матриці здійснюється їх агрегування. Для агрегування ви-

користовується метод прямопропорційної залежності, при

якому прямий показник ефективності повинний зростати за

умови підвищення ефективності, а зворотний показник –

зменшуватися. Формування і практичне використання мат-

ричної моделі для оцінки ефективності операційної діяльно-

сті розглядається в опублікованій роботі [129, с. 377-381].

Для прийняття рішень необхідне більш докладне дос-

лідження тенденцій інтегральної оцінки потенціалу ефекти-

вності операційної діяльності. Для цього на завершальному

етапі проведемо деталізоване дослідження, засноване на су-

купній оцінці потенціалів ефективного використання не-

оборотних і оборотних активів, робочої сили, фінансового і

управлінського потенціалів. Виділимо показники, між яки-

ми існує тісний кількісний зв'язок (тут не важливо, який ха-

рактер має цей зв'язок: причинно-наслідковий чи кореля-

ційний). Обсяг реалізації – собівартість реалізованої проду-

кції, реалізація – дебіторська заборгованість, основні засоби

– амортизація, фінансові вкладення (довгострокові та коро-

ткострокові) – доходи від них, придбання – кредиторська

заборгованість, обсяг виробництва – заробітна плата персо-

налу. Справа в тім, що можна порівнювати, наприклад, змі-

ну з часом вартості основних засобів і амортизаційних від-

рахувань, але краще розглядати динаміку часткового від ро-

зподілу другого показника на перший, тобто частки аморти-

159

заційних відрахувань, яка звичайно повинна бути досить

стабільна в часі (на відміну від чисельника і знаменника

дробі). Взаємозв'язок між ними можна представити пропор-

цією темпів зростання абсолютних показників:

ОЗ

Т ВРТОЗ

ВР;

ОЗТ зн

н ТОЗ

З;

ВРТВР

вС

в ТС

; вСТ ВР

в

ТС

ВР; (3.4)

ОАТОЗ

ТОА

ОЗ; ОАТ ВРТ

ОА

ВР;

ІРТІР

ВР ВРТ ;

пЧп

ТЧ

ВР ВРТ ,

де ВР – виручка від реалізації, ОЗ – основні засоби, нЗ –

знос, вС – собівартість, ОА – оборотні активи, ІР – інвести-

ційні ресурси в основні засоби, пЧ – чисельність працюю-

чих, Ті – темп зростання показника.

Наведені вище пропорції ґрунтуються на «золотому

правилі економіки» і моделі економічного зростання [1, с.

235; 19, с. 213; 191; 295]. В найбільш загальному виді вони є

характеристикою вектора фінансової стійкості підприємст-

ва:

пнв ЧЗСІРОЗАВРОА ТТТТТТТТ ПТ . (3.5)

Взаємозв'язок наведених індикаторів ефективності

операційної діяльності може бути виражений залежністю:

ОЗ

Ч

Ч

ВР

ВР

ІР

ІР

ОЗ

ОЗ

ОА

ОА

ВР

ВР

ВЗС

С

ВР

ОЗ

ВР п

п

в

в

ВЗ

, (3.6)

топпфоєіфєоамєоззвфв КККККККККК ,

160

де ВЗ – виробничі запаси, фвК – фондовіддача, звК – затра-

товіддача, озК – оборотність виробничих запасів, мєК – ма-

теріалоємність, оаК – оборотність оборотних активів, фєК –

фондоємність оборотних активів, єіК – ємність інвестицій-

них ресурсів, фоК – фондоозброєність інвестиційних ресур-

сів, ппК – продуктивність праці, тоК – трудоозброєність ос-

новних засобів.

Проведені дослідження даних 15 промислових підпри-

ємств різних галузей Луганського регіону підтвердили ви-

сунуті теоретичні положення про доцільність побудови ін-

тегральної оцінки ефективності операційного потенціалу,

яка характеризується показниками, приведеними вище.

Станом на початок 2011 р. узагальнені дані про викорис-

тання операційного потенціалу, приведені в табл. В.8 дода-

тку і на рис. 3.9, свідчать про наявність типових фінансо-

вих проблем у сфері операційної діяльності підприємств –

низький рівень оборотності оборотних активів, фондовідда-

чі та затратовіддачі . Рівень потенціалу ефективності опера-

ційної діяльності істотно розрізняється за різними галузями

промисловості. На підприємствах машинобудівної галузі

відзначається коливання оборотності оборотних активів у

діапазоні від 0,42 до 5,85 та фондовіддачі від 1,6 до 13,0.

Для вибору фінансової стратегії сталого розвитку за-

пропонований інтегральний показник оцінки ефективності

операційної діяльності ( одI ), який на відміну від відомих

[85; 111; 113, с. 223; 151, с. 267; 225, с. 60; 230, с. 90; 282, с.

217; 335, с. 100-101] враховує сукупний вплив індексів фон-

довіддачі ( фвI ), оборотності оборотних активів ( обI ), затра-

товіддачі ( звI ) та продуктивності праці ( ппI ):

4фвод ппзвоб IIIII . (3.7)

161

Легка

промислові

сть

Вугільна

промисловість Металургія Машинобудування Галузь

промисловості

Підприємство

Рис. 3.9. Результати діагностики фондовіддачі,

затратовіддачі та оборотності оборотних активів

підприємств промисловості Луганського регіону, 2010 р.

Він відображає розвиток операційної діяльності підп-

риємства та дозволяє оцінити типи її стану: ідеальний, нор-

мальний, задовільний, кризовий, катастрофічний. Викорис-

тання даного показника спрощує процедуру оцінки рівня

ефективності операційної діяльності та надає можливість

використання обмеженої кількості показників для вибору

фінансової стратегії сталого розвитку підприємства.

Результати динамічного аналізу стану операційної ді-

яльності 15 промислових підприємств Луганського регіону,

приведені в табл. 3.7 і табл. В.8 додатку, свідчать про кри-

зову або катастрофічну ситуацію на підприємствах вугіль-

ної та легкої промисловості. Краща ситуація склалася на пі-

дприємствах машинобудування, операційна діяльність яких

знаходиться в нормальному стані.

З позицій динамічного підходу можна виділити такі

етапи: (1) комплексна оцінка потенціалу ефективності опе-

раційної діяльності для діагностики її стану і впливу не-

сприятливих тенденцій, (2) визначення альтернатив страте-

гії стійкого розвитку операційної діяльності, (3) прогнозу-

вання цільових векторів операційної діяльності, (4) порів-

няння прогнозних показників з цільовими для виявлення

«вузьких місць», (5) контроль, аналіз і оцінка результатів,

162

(6) коректування, уточнення обраної стратегії і розробка ре-

комендацій з підвищення ефективності операційної діяль-

ності.

Таблиця 3.7

Результати динамічного аналізу стану операційної дія-

льності підприємств промисловості Луганського регіону

за 2010 р.

Тип ста-ну опера-ційної діяльнос-ті

Діапазон значень

одI і обмеження

операційного прибутку По

Частка підпри-ємств, %

Підприємство Інтег-раль-ний індекс

Ідеаль-ний

2од I

0По

13,3 ВАТ ―Стаханівський вагонобудіве-льний завод‖

3,05

ВАТ ―Кiровський ковальський завод ―Центрокуз‖

2,85

Задові-льний

од1 I

0По

– – –

Норма-льний

12 од I

0По

40,0 ПАТ ―Луганськтепловоз‖ 1,33

ВАТ ―Луганський завод гiрничого машинобудування‖

1,48

ВАТ ―Завод гiрничорятувальної технiки ―Горизонт‖

1,45

ВАТ ―Первомайський електроме-ханiчний завод iм. К. Маркса‖

1,51

ВАТ ―Стаханівський завод феросп-лавiв‖

1,22

ВАТ ―Краснодонвугiлля‖ 1,56 Кризо-вий

1од I

0По

26,7 ВАТ ―Свердловський машино-будiвний завод‖

1,88

ДВАТ ―Шахта ―Бiлорiченська‖ ДП ДХК ―Луганськвугiлля‖

1,39

ПАТ ―Глорiя джинс‖ 1,21

ВАТ ―Кiровська швейна фабрика ―Кiфадо‖

1,18

Катаст-рофіч-ний

од1 I

0По

20,0 ВАТ ―Iллiчiвський рудоремонтний завод‖

0,76

ВАТ ―Лисичанськвугiлля‖ 0,84 ВАТ ―Свердловська швейна фабри-ка‖

0,97

163

Обґрунтованість запропонованого підходу до діагнос-

тики ефективності потенціалу операційної діяльності пока-

зана на прикладі ПАТ «Луганськтепловоз». Фрагмент мат-

риці рішень для вибору варіанта підвищення ефективності

операційної діяльності на 2011 р. представлений у табл. 3.8.

Результати оцінки інтегрального показника одI дають мож-

ливість обґрунтувати вибір стратегічної альтернативи роз-

витку, яка забезпечить підвищення ефективності операцій-

ної діяльності шляхом досягнення нормативних значень у

довгостроковій перспективі.

Таблиця 3.8

Матриця рішень щодо підвищення ефективності опера-

ційної діяльності ПАТ «Луганськтепловоз» на 2011 р.

Варіанти

Умови Інте

грал

ьни

й

інде

кс

одI

Оборотні

сть обо-

ротних

активів

(ВР: ОА)

Оборотні

сть

дебіторсь

кої

заборгов

аності

(ВР: ДЗ)

Фондові

ддача

(ВР: ОЗ)

Зношені

сть ос-

новних

засобів

(Зн: ОЗ)

Затратов

іддача

(ВР: В)

Матеріл

овіддача

(ВР: ВЗ)

Продук

тивність

праці

(ВР: Чп)

Станов-

лення

1,72

(850801,1*

: 495849,9)

5,50

(850801,1:

154576,4)

5,29

(850801,1:

160730,1)

1,96

(314529,8:

160730,1)

1,13

(850801,1:

754625,5)

6,61

(850801,1:

128810,5)

137,47

(850801,1

: 6492)

0,95

Розвиток 2,07 (973493,8:

469356,5)

6,33 (973493,8:

153783,3)

6,58 (973493,8:

148034,8)

2,01 (78738:

148034,8)

1,19 (973493,8:

819364,7)

8,84 (973493,8:

110074,8)

154,33 (973493,8

: 6308)

1,10

Стабіліза

ція

1,79

(889473,8:

495849,9)

6,02

(889473,8:

147723,2)

5,75

(889473,8:

154721,5)

2,10

(76249:

154721,5)

1,16

(889473,8:

769568,6)

7,24

(889473,8:

122847,1)

146,54

(889473,8

: 6070)

1,00

Диверсифі

кація

1,72 (855098,0:

495849,9)

5,56 (855098,0:

153814,9)

6,26 (855098,0:

136695,7)

1,94 (79361:

136695,7)

1,13 (855098,0:

758361,3)

7,71 (855098,0:

110920,2)

148,68 (855098,0

: 5713)

1,01

* фактори вказані у тис. грн.

Результати проведеної діагностики показників ефек-

тивності операційної діяльності підприємства використо-

вуються для оцінки і виявлення фактичного стану і перспе-

164

ктив розвитку операційної діяльності, а також встановлення

рецепта збереження, стабілізації або поліпшення досліджу-

ваних результативних показників. Наявність таких тенден-

цій і залежностей дозволить згодом перейти до процедур

діагностики і складання відповідних рецептів. Варіанти тек-

стових діагнозів і рецептів за наслідками комплексної оцін-

ки потенціалу ефективності операційної діяльності підпри-

ємства приведені в табл. В.9 додатку. Формування кількіс-

ного діагнозу підвищення ефективності операційної діяль-

ності на прикладі коефіцієнта оборотності оборотних акти-

вів представлено на рис. 3.10.

Результати діагностики, приведені в табл. 3.10, пока-

зали, що стан операційної діяльності ПАТ «Луганськтепло-

воз» в прогнозному періоді можливо покращити за умови

досягнення цільових орієнтирів, наведених в табл. В.10 до-

датка. Розрахунок очікуваних показників здійснено шляхом

побудови рядів динаміки показників на основі застосування

методів стохастичного моделювання трендових моделей [5,

с. 229; 238, с. 67; 312, с. 91]. За прогнозними розрахунками

до 2015 р., очікується тенденція зростання прибутковості –

рентабельність виробництва і продажів досягнуть значення

0,39 і 0,28. В прогнозному періоді позитивна тенденція та-

кож характерна і для показників ефективності використання

ресурсів, фінансового і кадрового потенціалів: фондовідда-

ча збільшиться на 94,7%, продуктивність праці – на 51,7%,

затратовіддача – на 20,8%, обіговість оборотних активів –

на 16,8%, віддача інвестиційного ресурсу – на 18,8%. Це

свідчить про те, що на прогнозний період стратегія розвитку

підприємства обрана правильно. Це пояснюється в основ-

ному тим, що цільові орієнтири, задані на початковому ета-

пі діагностики, співпадають з цільовими орієнтирами стра-

тегії розвитку.

Таким чином, діагностика отриманих прогнозних да-

них для розробки різних стратегій показує (табл. В.11 дода-

тка), що найбільш релевантною з погляду підвищення ефек-

165

тивності операційної діяльності ПАТ «Луганськтепловоз» є

стратегія розвитку. Фінансовий потенціал підприємства в

даній стратегії в порівнянні з альтернативними – максима-

льний.

Фактичні оборотні активи

( фОА )

Фактичний коефіцієнт

оборотності оборотних

активів:

ф

ффоа

ОА

ВРК

Нормативний коефіцієнт

оборотності оборотних

активів:

3нОАК

п

ОАК ≥ н

ОАК

Попередній прогноз

виручки

пВР

Прогнозний коефіцієнт

оборотності оборотних активів:

п

пп

ОАОА

ВРК

Темп росту оборотних

активів

ОАТ ( ОА )

ВРОА ТТ

Зменшити оборотні активи пОА ( ВРОА ТТ )

Збільшити виручку

пВР ( ВРОА ТТ ) п

ОАК ≤ ф

ОАК

Початок

Кінець

Попередній прогноз

оборотних активів

пОА

п

ОАК > ф

ОАК

п

ОАК < н

ОАК

Фактичний обсяг


( фВР )

Темп росту виручки від


ВРТ ( ВР )

Рис. 3.10. Алгоритм формування кількісного діагнозу

підвищення оборотності оборотних активів

Базовими концепціями діагностики ефективності фі-

нансової діяльності підприємства є теорії бізнесу і менедж-

менту, фінансування, ринкової вартості, фінансової гнучко-

сті [13; 27; 36; 38; 43; 45; 69; 71; 119; 174; 192; 197; 217; 274;

282; 330; 334; 356; 362]. З одного боку, успіх будь-яких тра-

нсформацій в економічній системі визначається ефективніс-

тю характеристик фінансового управління підприємства, з

іншого боку, прийняття рішень вимагає нових підходів на

мікроекономічному рівні до діагностики відтворювальних

процесів капіталу.

166

Таблиця 3.10

Результати прогнозування показників операційної діяльності ПАТ «Луганськтепловоз»

на 2011-2015 рр. при виборі альтернативи розвитку

Показники Фактичні значення* Прогноз

2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

Виробничо-технічний потенціал

Фондовіддача 2,85 3,61 8,03 3,34 5,72 6,58 7,41 8,40 9,61 11,14

Зношеність основних фондів 1,86 1,97 1,96 2,04 2,20 2,01 1,88 1,78 1,71 1,67

Матеріаловіддача 5,95 4,45 12,52 7,27 7,21 8,84 9,24 9,60 9,94 10,26

Затратовіддача 1,20 1,20 1,18 1,08 1,15 1,19 1,23 1,28 1,34 1,39

Економічний потенціал

Рентабельність виробництва 0,20 0,20 0,18 0,08 0,15 0,19 0,23 0,28 0,34 0,39

Рентабельність продаж 0,17 0,16 0,15 0,07 0,13 0,16 0,19 0,22 0,25 0,28

Рентабельність підприємства 0,18 0,14 0,26 0,08 0,17 0,23 0,28 0,33 0,39 0,44

Фінансовий потенціал

Фондоозброєність оборотних засобів 0,71 0,37 0,35 0,61 0,32 0,32 0,28 0,25 0,22 0,19

Матеріалоємкість оборотних засобів 0,34 0,30 0,22 0,28 0,25 0,23 0,23 0,22 0,21 0,21

Оборотність оборотних активів 2,03 1,32 2,79 2,04 1,82 2,07 2,09 2,10 2,11 2,13

Оборотність дебіторської заборгованості 8,15 4,86 8,71 5,35 5,64 6,33 6,54 6,77 7,01 7,27

Віддача інвестиційного ресурсу 69,61 83,87 200,24 82,41 135,30 145,96 150,79 154,83 158,15 160,80

Фондоозброєність ресурсів 24,42 23,25 24,95 24,67 23,65 22,20 20,36 18,44 16,46 14,44

Трудонавантаження на інвестиційний ресурс 1,28 1,28 1,32 1,17 0,94 0,95 0,95 0,96 0,97 0,98

Матеріалонавантаження на інвестиційний ресурс 11,70 18,83 15,99 11,34 18,78 16,50 16,32 16,12 15,90 15,67

Кадровий потенціал

Продуктивність праці 54,41 65,55 151,35 70,41 144,41 154,33 157,93 160,63 162,53 163,69

Трудоозброєність оборотних активів 0,04 0,02 0,02 0,03 0,01 0,01 0,01 0,01 0,01 0,01

Коефіцієнт витрат на підготовку кадрів 5,34 7,76 10,76 8,64 12,61 13,19 12,89 12,52 12,11 11,68

*розраховано за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [249]

167

У даному дослідженні використано класичний підхід,

відповідно до якого процес формування і розподілу фінан-

сових ресурсів підприємства розглядається як функція, яка

повинна забезпечити підприємство достатнім капіталом для

відтворювальних процесів і підвищення ефективності гос-

подарської діяльності. Основною метою діагностики є оцін-

ка факторів, які впливають на кінцевий результат господар-

ської діяльності, фінансову гнучкість структури капіталу, а

також підтримка такого співвідношення між власним і по-

зиковим капіталом, яке дозволило б оцінити резерви зрос-

тання вартості та сталого розвитку підприємства в теперіш-

ньому і майбутньому періодах. Досягнення цілі засноване

на наступних припущеннях: рентабельність активів повинна

перевищувати вартість залученого капіталу, фінансова стра-

тегія повинна сприяти мінімізації ризику структури капіта-

лу, вибір форми фінансування повинний сприяти найбіль-

шій ефективності, рішення в сфері фінансування повинні

бути спрямовані на максимізацію вартості і сталий розвиток

підприємства. Такі припущення є визначальними при побу-

дові моделі й виборі сегментів діагностики ефективності

фінансової діяльності підприємства.

Для вибору фінансової структури необхідно вибрати

такі параметри, які враховують одночасно і рентабельність,

і ризик. Дана концепція узгоджується з теоріями фінансу-

вання бізнесу, які засновані на порівнянні витрат при різних

умовах залучення позикового капіталу і оцінці впливу ком-

бінацій фінансування на прибутковість і ризик, забезпечен-

ня гнучкості структури фінансових ресурсів і, в результаті,

на величину вартості та сталий розвиток підприємства, від-

суваючи прибутковість на другий план.

Дослідження статистичних характеристик та інтерва-

лів ризику галузей машинобудування, металургії, вугільної і

легкої промисловості Луганського регіону (табл. 3.11) пока-

зують найбільш високий рівень ризику у галузях металур-

гійної і легкої промисловості, про що свідчить величина ко-

168

ефіцієнта варіації прибутку (-3,6 і 3,4 відповідно). Величина

математичного очікування прибутку показує найбільш ймо-

вірну величину прогнозного прибутку, а границі інтервалів

ризику вказують на можливі коливання її величини з різною

імовірністю на основі відомого правила «трьох сигм».

Таблиця 3.11

Результати діагностики статистичних характеристик

прибутку і резерву боргових можливостей галузей про-

мисловості Луганського регіону (за даними 2006-2010 рр.

[83]) (млн. грн.)

Показник Промисло-

вість

Машино-

будуван-

ня

Металур-

гійна про-

мисловість

Добувна

промисло-

вість

Легка

промис-

ловість

Математичне очі-

кування прибутку -1376979,2 86886,9 -243351,2 -776345,3 3161,6

Середньоквадрати-

чне відхилення

прибутку

2031758,2 203026,4 875975,7 811049,5 10826,5

Коефіцієнт варіації

прибутку -1,5 2,3 -3,6 -1,0 3,4

Границі інтервалів

ризику:

лівий поріг М-σ

(ймовірність 68,27

%)

-3408737,4 -116139,4 -1119327,0 -1587394,8 -7664,9

правий поріг М+σ

(ймовірність 68,27

%)

654779,0 289913,3 632624,5 34704,2 13988,1

М-2σ (ймовірність

94 %) -5440495,6 -319165,8 -1995302,7 -2398444,3 -18491,4

М+2σ (ймовірність

94 %) 2686537,2 492939,7 1508600,3 845753,7 24814,6

М-3σ (ймовірність

близько 100%) -7472253,8 -522192,2 -2871278,5 -3209493,8 -29317,9

М+3σ (ймовірність

близько 100%) 4718295,4 695966,0 2384576,0 1656803,3 35641,1

Резерв боргових

можливостей (3σ) 6095274,6 609079,1 2627927,2 2433148,5 32479,5

169

Результати аналізу показують, що за умови збережен-

ня існуючих тенденцій у металургійній і добувній промис-

ловості зросте збитковість, високе значення можливого від-

хилення прибутку також вказує на високий ризик у цих га-

лузях. Максимально можливе відхилення від найбільш віро-

гідної величини прибутку по галузі машинобудування скла-

дає 609079,1 млн. грн. з вірогідністю, близькою до одини-

ці. Такий резерв боргових можливостей необхідно перед-

бачити на випадок кризи. Запропонований критерій дозво-

ляє визначити не тільки ступінь ризику, але і кількісний

зв'язок з фінансовими результатами.

У контексті розвитку методичних підходів до діагнос-

тики ефективності використання фінансових ресурсів надалі

увагу зосереджено на таких аспектах: (1) діагностиці взає-

мозв'язку між чистим доходом, власним капіталом і позико-

вим капіталом при виборі фінансової стратегії; (2) виборі

альтернатив; (3) обґрунтуванні діагнозу для реалізації захо-

дів для підвищення ефективності фінансової діяльності.

З огляду на широку розмаїтість методичних підходів

до оцінки ефективності використання фінансових ресурсів

[101; 111; 151; 316; 347], у якості базового був прийнятий

метод порівняльної ефективності, заснований на модифіко-

ваних індикаторах ресурсовіддачі. Методологія діагностики

на даному етапі узгоджується із сучасною фінансовою кон-

цепцією збереження капіталу. Як індикатор, який дозволяє

діагностувати керовані параметри ефективності, пропону-

ється модифікований показник ресурсовіддачі (Крв), який

слід розглядати, виходячи з двох припущень: з одного боку,

про те, що ресурсовіддача відображає співвідношення відт-

ворювальних ресурсів і активів підприємства, з іншого – що

показник ресурсовіддачі враховує структурні зміни в складі

активів. Запропонована модель ресурсовіддачі має такий

вигляд:

170

ФЗНФЗ

АмЧП

ФАНФА

АмЧПК рв

, (3.8)

де ЧП – чистий прибуток; Ам – амортизаційні відрахування;

ФА – фінансові активи; НФА – нефінансові активи; НФЗ –

нефінансові зобов’язання; ФЗ – фінансові зобов’язання.

Дослідження гіпотези взаємозв'язку чистого доходу

підприємства і обсягу фінансових ресурсів пропонується

здійснювати за допомогою кореляційної моделі (рівняння

регресії), що відображає механізм зв'язку результативної

ознаки (чистого доходу) з факторними ознаками: обсягом

фінансових і нефінансових зобов'язань підприємства (табл.

3.12).

Застосування методу регресійного аналізу дає можли-

вість досліджувати взаємозв'язки показників ефективності

та фінансових ресурсів і визначити границі показника ресу-

рсовіддачі. Результати аналізу адекватності представлених

кореляційних моделей показують, що найбільш придатними

є отримані для ВАТ ―Свердловський машинобудiвний за-

вод‖ (коефіцієнт детермінованості 0,96) та ВАТ ―Стаханів-

ський вагонобудівельний завод‖ (коефіцієнт детерміновано-

сті 0,85).

Результати діагностики ресурсовіддачі по підприємст-

вах галузі машинобудування Луганського регіону у 2010 р.

показують, що діапазон зміни значення даного показника

складає -10% – 22% (табл. 3.12). Результати оцінки ресурсо-

віддачі 18 підприємств промисловості Луганського регіону

(табл. В.12 додатка) показують високу частку (38,9%) підп-

риємств із негативним значенням ресурсовіддачі. Така си-

туація викликана збитковістю підприємств, яка позначаєть-

ся на величині чистого доходу. Звідси можна зробити ви-

сновок, що зростання позикових джерел фінансування за

умови низької ефективності фінансової діяльності не сприяє

формуванню позитивних результатів.

171

Таблиця 3.12

Діагностика параметрів залежності чистого доходу від структури капіталу машинобудів-

них підприємств Луганського регіону, 2010 р.

ВАТ ―Лугансь-кий завод

гiрничого ма-шинобудуван-

ня‖

ВАТ ―Завод гiрничорятуваль

ної технiки ―Горизонт‖

ВАТ ―Стаханів-ський вагонобу-

дівельний за-вод‖

ПАТ ―Лугансь-ктепловоз‖

ВАТ ―Первомай-ський електроме-ханiчний завод iм.

К. Маркса‖

ВАТ ―Сверд-ловський машино-будiвний

завод‖ Нефінансові зобов’язання, x1 17029 12812 649354 -14234 57635 -9941 Фінансові зобов’язання, x2 1285 9102 1980225 682317 19045 139968

Чистий дохід, Y 4058 546 284442 4553 9030 -13012 Модифікований показник ресурсовідда-чі, %

22,2 2,5 10,8 0,68 11,8 -10,1

Регресійна залежність чистого доходу від власного капіталу, млн. грн.

Y = 0,15x1 + 1188

Y = 0,65x1 – 9460

Y = 0,39x1 – 32467

Y = 0,43x1 – 64444

Y = 0,41x1 – 15530 Y = 0,62x1 –

6963

Регресійна залежність чистого доходу від позикового капіталу, млн. грн.

Y = –0,02x2 + 3366

Y = –0,31x2 + 2181

Y = 0,17x2 – 70448

Y = 0,08x2 – 63841

Y = 0,33x2 – 2167 Y = –0,11x2 +

5030 Регресійна залежність чистого доходу від власного та позикового капіталу, млн. грн.

Y = 0,17x1 – 0,21x2 – 38

Y = –0,15x1 + 0,46x2 – 5740

Y = 0,48x1 – 0,9x2 – 92899

Y = 0,24x1 + 0,65x2 – 201067

Y = 0,24x1 + 0,37x2 – 18604

Y = 0,06x1 + 0,87x2 –

13004

Коефіцієнт детермінованості регресій-ної залежності чистого доходу від влас-ного та позикового капіталу

R2=0,27 R2=0,48 R2=0,85 R2=0,62 R2=0,65 R2=0,96

Розрахункове значення чистого доходу, тис. грн. Y(x1, x2 )

3827 -1163 275654 -44529 7529 -13129

Розрахунковий показник ресурсовідда-чі, %

20,9 -5,3 10,5 -6,7 9,8 -10,0


172

23

25

24

22

21 20

19

18

17

16

15 14

13

12

9

11

7

8

10

5

4 6

3 2 1

Ресурсовіддача:

НФАФА

АЧПК м

рв

Чистий прибуток

(ЧП )

Амортизація

( мА )

Фінансові

активи

( ФА )

Нефінансові

активи

( НФА )

Розрахунковий показник ресурсовіддачі:

НФЗФЗ

bНФЗmФЗmК 21

рв

Початок

Чистий дохід:

мАЧПЧД

Інтерпретація нефінансових

зобов’язань

КЗВКНФЗ

Інтерпретація фінансових

зобов’язань

КЗКДЗКФЗ

Прогнозне значення

довгострокового позикового

капіталу ( ДЗК )

Прогнозування значень

короткострокового

позикового капіталу ( КЗК )

Власний

капітал

( ВК )

Кредиторська

заборгованість

( КЗ )

Коефіцієнти

рівняння регресії

bmm ,, 21

0ДЗК 0КЗК РОД0

ДВ1,0РОД РФІДДВ1,0

0РФІД

Кінець

Оптимальне значення

ресурсовіддачі

( опт

рвК )

так так так так

17;18 17;18

ні

ні ні

ні

Фінансові


(ФЗ )



( НФЗ)

Цільова функція

max)КЗКДЗК(НФЗ

b)КЗКДЗК(mНФЗmК 21

рв

Інтерпретація формули

ресурсовіддачі:

НФЗФЗ

АЧПК м

рв

Дослідження взаємозв’язку

чистого доходу і структури

капіталу

bНФЗmФЗmЧД 21

Результат фінансово-

інвестиційної діяльності

( РФІД )

Результат

операційної

діяльності ( РОД )

Додана вартість

( ДВ )

25 26

Рис. 3.11. Алгоритм розрахунку ресурсовіддачі

Важливим етапом діагностики є нормування фінансо-вих показників ефективності фінансової діяльності підпри-ємства. В якості вихідних даних для побудови моделі та сценаріїв підвищення ефективності використовуються пока-зники, приведені в табл. В.10 додатка. Послідовність розра-хунку ресурсовіддачі представлена на рис. 3.11.

В якості змінних при моделюванні оптимальних зна-чень застосовуються показники фінансових (ФЗ) і нефінан-сових зобов'язань (НФЗ) як основні фактори максимізації ефективності фінансової діяльності. Виконання діагностич-них дій засновано на припущенні про те, що дослідження оптимальних параметрів повинне здійснюватися як з пози-

173

цій збільшення віддачі використовуваних ресурсів, так і мі-німізації фінансового ризику. При такому підході викорис-товуються три моделі діагностики: оптимізації показника ресурсовіддачі, економічної рентабельності та ефекту фі-нансового важеля.

Формування цілі діагностики – максимізації ресурсо-віддачі – припускає використання лінійної залежності чис-того доходу від величини фінансових і нефінансових зобо-в'язань (визначеної раніше за допомогою кореляційно-регресійного аналізу) (табл. 3.13).

Запропоновані моделі (табл. 3.13) дають можливість визначити оптимальні значення ресурсовіддачі, рентабельно-сті власного капіталу залежно від припустимих значень еко-номічної рентабельності та ефекту фінансового важеля та об-ґрунтувати діагноз ефективності фінансової діяльності для максимізації рентабельності і мінімізації фінансового ризику.

На завершальному етапі діагностики здійснюється ро-зробка сценаріїв оцінки ефективності фінансової діяльності. Результати аналізу свідчать про істотну залежність між зро-станням фінансових зобов'язань і підвищенням ефективнос-ті фінансової діяльності ВАТ ―Стаханівський вагонобудіве-льний завод‖ (рядки 1-4 табл. 3.14). Зростання економічної рентабельності та ефективності використання власного ка-піталу є дієвими засобами підвищення ефективності фінан-сової діяльності. Аналіз варіантів зміни показників рентабе-льності власного капіталу і ресусовіддачі дозволив виділити оптимальні сценарії 4, 7, 10 (табл. 3.14). Проте ці сценарії передбачають зниження величини власного капіталу, що не дозволяє комплексно підійти до рішення проблеми максимі-зації ринкової вартості. Очевидно, що крайні точки області припустимих рішень можуть бути використані лише як орі-єнтири при формуванні сценарію розвитку. Сформований сценарій 6 дозволяє досягти цільового вектора підвищення ефективності фінансової діяльності за всіма параметрами: економічної рентабельності, рентабельності власного капі-талу, ефекту фінансового важеля та ресурсовіддачі (табл. 3.14).

174

Таблиця 3.13

Моделі оптимізації, які використовуються для діагностики

ефективності фінансової діяльності

Модель Цільова функція Змінні Обмеження Модель оптимізації

ресурсовіддачі max)КПКДПК(НФЗ

b)КПКДПК(mНФЗmК 21

рв

ДЗК

КЗК

0ДПК 0КПК

0РФІДДВ1,0

ДВ1,0)t(РОД0

Модель оптимізації економічної рентабель-

ності

maxНФЗФЗ

ФЗСВПК

ЕР

ФЗ

НФЗ НФА

ФА

НФЗ

ФЗ , 1 tt НФЗНФЗ ,

0ФЗ , 0НФЗ ,

1

1

1

t

t

t

t НФЗНФА

ФАФЗ

Модель оптимізації ефекту фінансового

важеля

maxФЗ

ФВ

ФЗНФАФА

ФВП)ПП1(

НФЗ

ФЗ)ПП1)(СВК(К

ЕРЕФВ

ФЗ

НФА

ФА

НФЗ

ФЗ , 0СВК

ЕР

ФВП

НФАФАФВФЗ

)(, 0ФЗ

Позначення: m1, m2, b – коефіцієнти регресійного рівняння взаємозв’язку чистого доходу і структури капіталу ЧД =

m1ФЗ + m2НФЗ + b, ДПК – довгостроковий позиковий капітал, КПК – короткостроковий позиковий капітал, ВК – власний капітал,

КЗ – кредиторська заборгованість, ДВ – додана вартість, П – прибуток до оподаткування, ФЗ, НФЗ – фінансові та нефінансові зо-

бов’язання, КЕР – економічна рентабельність, СВ – середньозважена ставка відсотка, ФВ – фінансові витрати, ФА, НФА – фінансові

та нефінансові активи, РФІД – результат фінансово-інвестиційної діяльності, РОД – результат операційної діяльності, ПП – податок

на прибуток

175

Таблиця 3.14

Результати розрахунків сценаріїв розвитку ВАТ “Ста-

ханівський вагонобудівельний завод” на 2011 р.

Сце

на-

рії

Умови досягнення, тис. грн. Показники, %

Активи

(А)

Прибу-

ток до

опода-

тку-

вання

(П)

Фінан

сові

ви-

трати

(ФВ)

Фінан-

сові

зо-

бов’язан

ня (ФЗ)

Нефіна-

нсові

зо-

бов’язан

ня

(НФЗ)

Еконо-

мічна

рента-

бель-

ність

(Квр)

Рентабе-

льність

власного

капіталу

(Крвк)

Ефект

фінан-

сового

важе-

ля

(Кефв)

Модифі-

кований

показник

ресурсо-

віддачі

(Крв)

1 2892537 291705 10941 326737 2565800 10,5 11,2 0,05 -77,6

2 2892537 291705 54705 1633686 1258851 12,0 22,8 2,0 -15,3

3 2892537 291705 72940 2178248 714289 12,6 40,1 6,3 10,7

4 2892537 291705 78920 2356820 535717 12,8 53,5 9,8 19,2

5 2892537 344742 54705 1633686 1258851 13,8 26,9 3,9 -15,3

6 2892537 344742 72940 2178248 714289 14,4 47,4 10,7 10,7

7 2892537 344742 78920 2356820 535717 14,6 63,3 16,1 19,2

8 3418453 344742 64651 1930719 1487733 12,0 22,8 2,0 -14,8

9 3418453 344742 86202 2574293 844160 12,6 40,1 6,3 11,2

10 3418453 344742 93269 2785333 633120 12,8 53,5 9,8 19,7

Результати діагностики ефективності фінансової дія-льності дозволили сформувати прогнозний сценарій підви-щення ефективності фінансової діяльності ВАТ ―Стаханів-ський вагонобудівельний завод‖ на 2011-2015 рр. (табл. 3.15) на основі параметрів обраної стратегічної альтернати-ви розвитку: підвищення ресурсовіддачі на 9,5%, економіч-ної рентабельності – на 16,1%, рентабельності власного ка-піталу – на 19,5%.

Запропонований підхід до діагностики ефективності фінансової діяльності істотно відрізняється від відомих, оскільки дозволяє врахувати не тільки чинники гнучкості та результативності використання фінансових ресурсів, але і проводити аналіз за окремими елементами ефективності, а також розробляти рекомендації щодо вибору доцільного ва-ріанта фінансової стратегії.

176

Таблица 3.15

Сценарій підвищення ефективності фінансової діяльності ВАТ “Стаханівський вагоно-

будівельний завод” при виборі альтернативи розвитку на 2011-2015 рр.

Показник Фактичні значення* Цільові значення

2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

Фінансові зобов'язання,

тис. грн. 327734 720712 829761 942709 1980225 2178248 2396072 2635679 2899247 3189172

Нефінансові зобов'язання,

тис. грн. 74339 162516 286720 388604 649354 714289 785718 864290 950719 1045791

Прибуток до оподатку-

вання, тис. грн. 11161 49776 95162 -56048 265186 344742 396453 455921 524309 602956

Коефіцієнт економічної

рентабельності, % 6,5 7,3 12,8 2,2 12,6 14,4 15,0 15,5 16,1 16,8


рентабельності власного

капіталу, %

15,0 30,6 33,2 -14,5 40,1 47,4 49,6 51,9 54,2 56,7

Ефект фінансового важе-

ля, % -12,3 -9,4 6,4 -15,0 6,3 10,7 12,0 13,4 14,8 16,3

Модифікований показник

ресурсовіддачі, % -0,6 12,1 4,2 0,7 10,4 10,7 11,0 11,3 11,5 11,7


177

3.2. Комплексний аналіз потенціалу фінансової стійкості


Необхідною умовою вибору фінансової стратегії є

аналітична оцінка потенціалу фінансової стійкості підпри-

ємства. Це пов’язано з тим, що зміни одного з параметрів

економічної системи торкаються й інших, що може посла-

бити чи зміцнити її фінансову стійкість, тобто призводить

до зміни вихідного потенціалу. Обґрунтування змісту і ме-

тодики інтегральної оцінки потенціалу фінансової стійкості

підприємства – складна наукова і практична проблема. До-

цільність комплексної оцінки фінансової стійкості підтвер-

джується закордонною практикою і рядом розробок вітчиз-

няних і російських вчених [27; 54; 107; 111; 127; 134; 145;

175; 177; 178; 179; 180; 234; 237; 246; 254; 282; 338; 344],

які, як правило, засновані на рейтинговому аналізі. Ці дос-

лідження свідчать про наявність різних методичних підхо-

дів до даного аспекту аналізу, які умовно можна розділити

на традиційні та динамічні. Існуючі підходи передбачають

застосування до аналізу різних методик: номерних, бальних,

регресійних та індексних, які докладно висвітлені в спеціа-

льній літературі. В них відсутні рекомендації щодо вибору

параметрів фінансової стратегії сталого розвитку підприєм-

ства з урахуванням стану потенціалу фінансової стійкості та

оцінки ризику вибору стратегічних альтернатив.

З огляду на багатоаспектний характер категорії «поте-

нціал фінансової стійкості», слід підкреслити, що на сього-

дні існує ряд теоретичних і практичних проблем у сфері йо-

го кількісної оцінки. З одного боку, це складність методоло-

гічного обґрунтування, оскільки потенціал фінансової стій-

кості – це деякий ідеальний вектор, у наближенні до якого

полягає сутність стійкого функціонування підприємства. А з

іншого, – складність кількісної оцінки потенціалу фінансо-

вої стійкості обумовлена тим, що окремі показники мають

різну динаміку, оскільки на них впливає безліч факторів.

178

Мова йде про те, що потенціал фінансової стійкості відо-

бражає потенційні можливості сталого розвитку підприємс-

тва. Інтегральна оцінка потенціалу фінансової стійкості є

аналітичним базисом вибору фінансової стратегії сталого

розвитку.

Оцінка потенціалу фінансової стійкості підприємства

– це оцінка здатності підприємства підтримувати пропорції

у відтворювальних процесах створення його вартості. З

огляду на багаторівневу сутність потенціалу фінансової

стійкості, для комплексного аналізу рекомендується вико-

ристовувати об'єктно-ієрархічний підхід.

Системність висновків досягається за допомогою ін-

дикаторів, які відображають динаміку показників фінансо-

вої стійкості в їх взаємозв'язку і взаємодії. Економічний

зміст взаємодії елементів потенціалу фінансової стійкості

міститься в об'єктивній їх залежності від динамічних змін

фінансових показників діяльності підприємства. Структур-

но-ієрархічна модель, представлена в табл. 3.16, розкриває

порядок формування інтегрального показника потенціалу

фінансової стійкості підприємства.

Запропонований об'єктно-ієрархічний підхід до розра-

хункових показників інтегральної оцінки фінансової стійко-

сті спрямований на пошук її максимального значення, що

дає підставу інтерпретувати його результат як потенціал.

Ґрунтуючись на розробленому підході до визначення понят-

тя «потенціал фінансової стійкості», можна сформулювати

такі постулати, які є основою подальшого дослідження:

Правило 1. Альтернативність – припускає, що при фо-

рмуванні елементів потенціалу вони можуть тією чи іншою

мірою заміщати один одного, тобто бути альтернативними.

Правило 2. Динамічність – передбачає, що система по-

казників, яка характеризує потенціал, повинна мати високий

рівень динамічності та бути придатною для оцінки стану

об'єкта дослідження і вибору альтернатив фінансової стра-

тегії. В даному дослідженні результати комплексного аналі-

179

Таблиця 3.16

Структурно-ієрархічний підхід до формування інтегрального показника потенціалу фі-

нансової стійкості підприємства

Середовище функціонування

Внутрішнє середовище Зовнішнє середовище

Блоки показни-ків фінансової стійкості 1-й рівень

Індикатори фінансової рівноваги Індикатори ефективності фінансо-во-економічної діяльності

Зміна кон’юнктури фінансового ринку

Зміна товарних і споживчих ринків

2-й рівень Ліквідність Фінансова стій-кість

Здатність до самофінансу-вання

Індикатори ефективності операційної діяльності

Індикатори ефективності фінансової діяльності

3-й рівень Збільшенні групування показників

Показники фінансових активів і нефі-нансових зобов’язань

Показники структури капі-талу і активів

Показники фінансових результатів, капіталу та активів

Показники обсягів витрат, виробництва, реалізації, фі-нансових ре-зультатів

Показники доходу, фінан-сових результа-тів і активів

Індикатори фі-нансового ринку

Індикатори споживчого ринку

4-й рівень Базові показни-ки

Товарно-матеріальні запаси Дебіторська заборгованість Грошові акти-ви Кредиторська заборгованість Банківські кредити Власний капі-тал

Власний капітал Позиковий капітал Оборотні активи Необоротні активи Фінансові витра-ти Прибуток

Прибуток Виручка від реалізації Фінансові акти-ви Нефінансові активи Позиковий капітал Власний капітал Фінансові ви-трати

Матеріальні витрати Виробнича собівартість Основні фонди Численність працюючих Товарна проду-кція Прибуток

Прибуток Виручка від реалізації Додана вартість Власний капітал Позиковий капітал Валовий дохід Амортизація

Інфляція Кредитна ставка проценту Попит і пропози-ція фінансових ресурсів

Попит, пропозиція Середньо-ринкові ціни Доля ринку Рівень конкуренції Надійність постачаль-ників Якість продукції

180

Продовження табл. 3.16 5-й рівень Відносні показники

Коефіцієнт абсолютної ліквідності Коефіцієнт інкасо-ліквідності Коефіцієнт ліквідності обороту Коефіцієнт маневренос-ті капіталу

Коефіцієнт фінансового ризику Стабільність структури оборотних активів Коефіцієнт покриття активів Коефіцієнт автономії

Рентабельність активів Рентабельність продаж Фондовіддача основних засобів Оборотність фінансових активів Період іммобілі-зації дебіторсь-кої заборговано-сті

Фондовіддача Рентабельність виробництва Оборотність оборотних активів Продуктивність праці Матеріаловідда-ча

Економічна рентабельність Ресурсовіддача Ефект фінансо-вого важеля Рентабельність власного капіта-лу

β-коефіцієнт Фінансовий ризик

Коефіцієнт точності вибору постачаль-ників Коефіцієнт частки ринку виду продукції Коефіцієнт порівняння з ведучими конкурен-тами

Показники бази порів-няня

Порогові значення Середньога-лузеві зна-чення

Порогові значення Середньога-лузеві зна-чення

Порогові зна-чення Середньогалузе-ві значення



Середньогалузеві значення

Середньо-галузеві значення

Вагові коефіцієнти блоків

Експертні оцінки

Експертні оцінки

Експертні оцін-ки



Експертні оцінки Експертні оцінки

Коефіцієнти значущо-сті індикаторів

По відно-шенню до РФОД

По відно-шенню до РФОД

По відношенню до РФОД



Розрахункові значення

Розрахун-кові зна-чення

Узагальнені показники груп

Іл Іфс Ізс Іеф Іео Розрахункові середньогалузеві значення

Розрахун-кові зна-чення відносно конкурентів

Узагальнюючі показ-ники фінансової стій-кості

Іфр Іефе Відносно ринкового середо-вища

Інтегральний показник фінансової стійкості

Іст Відносно ринкового середо-вища

181

зу потенціалу фінансової стійкості використовуються для визначення зон синергетичного ефекту фінансової стратегії, діагнозу стану об'єкта дослідження і розробки рекомендацій з підвищення його фінансової стійкості.

Правило 3. Інтегрованість – передбачає, що елементи потенціалу функціонують одночасно і в сукупності, тому що закономірності сталого розвитку підприємства не мо-жуть бути розкриті окремо. Це вимагає наявності в системі приватних та інтегральних показників, за допомогою яких можна комплексно оцінити потенціал фінансової стійкості підприємства. Інтегральна оцінка потенціалу фінансової стійкості підприємства здійснюється на основі узагальнюю-чих характеристик, отриманих на етапах діагностики ефек-тивності операційної і фінансової діяльності, фінансової рі-вноваги (підрозд. 3.1). Інтегральні показники розраховують-ся на основі часткових показників, які залежать від конкре-тних умов і безлічі факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Звідси можна зробити висновок, що інтеграль-ні показники можна застосовувати в якості оціночних для окремих напрямків діяльності, де вплив елементів на кінце-вий результат можна враховувати з більшою чи меншою імовірністю на основі властивості однорідності процесу. В даній роботі пропонується робити угруповання фінансових показників за такими напрямами: ефективність операційної і фінансової діяльності, фінансова рівновага.

Спираючись на ці правила, можна побудувати загаль-ну структурно-ієрархічну модель формування інтегрального показника потенціалу фінансової стійкості (табл. 3.16). Вона є методичним базисом для інтегральної оцінки і вибору фі-нансової стратегії сталого розвитку підприємства. Модель інтегральної оцінки фінансової стійкості сформована як ба-гатомірний об'єкт, що дає можливість (1) досліджувати по-водження фінансових показників на різних підприємствах; (2) зіставляти розраховані значення цих показників з галу-зевими і цільовими; (3) упорядковувати процес нормування фінансових показників для визначення контуру фінансово-економічного стану і стратегічної поведінки підприємства; (4) здійснювати вибір доцільної фінансової стратегії. Клю-

182

човими елементами моделі є середовище функціонування підприємства, базові показники фінансової стійкості, відно-сні показники фінансової стійкості, показники бази порів-няння,узагальнюючі інтегральні показники груп, інтеграль-ні показники потенціалу фінансової стійкості.

Основними положеннями об'єктно-ієрархічного під-ходу до комплексного аналізу є такі: для різних рівнів ієра-рхії системи індикаторів визначені локальні показники (фі-нансова рівновага, ефективність операційної і фінансової діяльності); встановлена послідовність інтегральної оцінки потенціалу фінансової стійкості та порівняльної оцінки фі-нансових показників по сукупності підприємств галузі; па-раметризація результатів інтегральної оцінки з метою ви-значення резервів і розробки заходів щодо забезпечення сталого розвитку підприємства. Кожний із представлених у моделі рівнів і елементів оцінки потенціалу фінансової стійкості підкоряється досягненню цілей і завдань аналізу. Методика комплексного аналізу потенціалу фінансової стійкості представлена п'ятьма етапами.

Перший етап. Вибір системи показників здійснюється відповідно до ієрархічної моделі.

Другий етап. Для порівняння фактичних і еталонних значень показників використовуються відомі методичні пі-дходи [15; 225; 338]. Внутрішні оцінки потенціалу фінансо-вої стійкості формуються на основі порівняння з гранични-ми значеннями показників, зовнішні оцінки – шляхом вико-ристання середньогалузевих показників. Порівнянність ре-зультатів забезпечується шляхом нормування фінансових показників:

maxijg *ij

ijij

g

gy ; minijg

ij

ijij

g

gy

*

. (3.9)

При порівнянні пар даних, що характеризують стан показника стосовно еталонного значення, варто враховувати такі припущення:

1) *ijg < ijg – фактичне значення i-го показника j-ої

групи перевищує еталонне;

183

2) *ijg > ijg – еталонне значення i-го показника j-ої

групи перевищує фактичне;

3) *ijg = ijg – фактичне значення i-го показника j-ої

групи дорівнює еталонному. Вихідною базою аналізу є відношення досягнутого рі-

вня фінансових показників до граничних (нормативних) ве-личин. В цьому полягає відмінність від існуючих підходів, в яких за основу приймається абсолютна величина показника, яка не характеризує ні якісний рівень потенціалу фінансової стійкості, ні його значення в порівнянні з конкуруючими підприємствами.

Третій етап. Вектор значимості фінансових показників формується на основі визначення ступеня їх взаємозв'язку з результатом операційно-фінансової діяльності підприємст-ва. Оцінка інтенсивності зв'язку ряду динаміки результату операційно-фінансової діяльності з рядами динаміки клю-чових показників здійснюється на основі коефіцієнта коре-ляції [92, с. 285-288; 297, с. 101]:

),( ijijijg , (3.10)

де ijg - ваговий коефіцієнт i-го показника j-ої характеристи-

ки, ij - множина індексів розвитку i-го показника j-ої гру-

пи, - множина індексів росту результату операційно-фінансової діяльності.

Перевагою регресійного методу, який базується на зважуванні дії окремих факторів, є одержання об'єктивної оцінки, яка враховує реальні можливості з результатом опе-раційно-фінансової діяльності підприємства. Крім того, в даному випадку мається можливість відновлення оцінки ва-гових коефіцієнтів відповідно до змін впливу факторів на результати діяльності підприємства. Для забезпечення ви-конання зазначених вимог до системи вагових коефіцієнтів

11

jr

iijg , uj ,1 здійснюється нормування вектора jG шля-

хом розподілу елементів на суму їх значень по відповідній групі показників.

184

Четвертий етап. Розрахунок інтегральних оцінок за групами (рівнями) показників (платоспроможності, фінан-сової стійкості, самофінансування, ефективності фінансової діяльності та ефективності операційної діяльності) здійсню-ється методом середньозваженої оцінки [15; 111; 145; 225; 282]:

js

iijij

Tjjj ygGYQ

1

, jri ,1 , uj ,1 , (3.11)

де Qj – оцінка j-ої групи, jG – вектор-стовпець коефіці-

єнтів значимості показників j-ої групи, gij – елементи векто-

ра jG , які представляють собою вагу i-го показника j-ої

групи, yij - елементи вектора-стовпця Yj стандартизованих значень показників, які являють собою співвідношення i-го показника j-ої характеристики і відповідного еталонного значення (граничного чи середньогалузевого).

Інтегральний показник сталого розвитку підприємства пропонується формувати на основі агрегування інтеграль-них показників ефективності фінансово-економічної діяль-ності та фінансової рівноваги, тобто ),( фрефест ІІfІ . В да-

ному випадку інтегральний показник ефективності фінансо-во-економічної діяльності ( ефеІ ) формується на основі оці-

нок ефективності операційної ( еоІ ) і фінансової діяльності (

ефІ ), експертних оцінок вагомості груп відповідно до відо-

мих підходів [145; 338, с. 186]:

ефефеоеоефе ІkІkІ '' , (3.12)

де еоk , ефk - коефіцієнти значимості, 1 ефео kk .

Інтегральний показник фінансової рівноваги ( фрІ ) ви-

значається на основі сукупної оцінки окремих груп показ-ників платоспроможності, фінансової стійкості та самофі-нансування:

185

,1

w

jjjфр kQІ (3.13)

де w – кількість характеристик фінансової рівноваги.

Система вагових коефіцієнтів повинна задовольняти такій умові:

1 jk , wj ,1 . (3.14)

Формування коефіцієнтів значимості здійснюється на

основі динамічного нормативу фінансової стійкості, який являє собою сукупність фінансових показників, упорядко-ваних за темпами зростання в напрямку оптимізації. Послі-довність побудови динамічного нормативу розглядається в роботі автора [129, с. 330-335].

Для прийняття рішень щодо вибору фінансової страте-гії сталого розвитку запропонований інтегральний показник потенціалу фінансової стійкості підприємства, який на від-міну від відомих показників враховує сукупний вплив таких характеристик, як стандартизовані значення індикаторів

ефективності операційної ( еоiy ), фінансової діяльності ( еф

iy ),

фінансової рівноваги ( фрijy ) і відповідних вагових коефіцієн-

тів ( еоig , еф

ig , фрijg ) :

),( фрефест ІІfІ

w

j

фрj

s

i

фрij

фрij

s

i

ефi

ефiеф

s

i

еоi

еоiео kygygkygk

фрj

ефео

1 111

)()( , (3.15)

де si – число індикаторів у відповідній групі.

Оптимальними є значення показника інтегральної оці-нки, які більше чи дорівнюють одиниці. За умови повної відповідності фінансових показників середньогалузевим чи граничним значенням інтегральний показник приймає зна-чення рівне одиниці. Цей показник є придатним для розра-

186

хунку вектора сталого розвитку підприємства і оцінки резе-рвів потенціалу фінансової стійкості.

Загальними вимогами до інтегральної оцінки потенці-алу фінансової стійкості є наступні:

1. Дотримання принципу динамізму – встановлення діапазону коливань індексів інтегральної оцінки, які відпо-відають визначеним типам стійкості економічної системи. Інтерпретація значень інтегральних оцінок, представлена в табл. 3.17, припускає угруповання підприємств за чотирма ситуаціями фінансової стійкості: абсолютний, нормальний, нестійкий і кризовий стан.

2. Зведення фінансових показників до єдиного інтег-рального показника, який відображає такі основні характе-ристики, як ефективність, фінансова рівновага, фінансова стійкість, ризик. Одночасно він розглядається в системі з вихідними фінансовими показниками.

3. Дотримання принципу взаємозв'язку чи синергізма припускає, з одного боку, оцінку зон оптимальності вибору фінансової стратегії сталого розвитку, а з іншого, – її ефек-тивності та ризику.

Таблиця 3.17

Інтерпретація значень інтегрального показника потен-ціалу фінансової стійкості

Тип ситуації

Значення інтеграль-

ного показ-ника

Величина негати-вного відхилення від оптимального

значення

Ступінь відповідності характеристик фінансової стійкості пороговим значен-

ням

Абсолю-тна стій-кість

> 1 - Більша частина параметрів фінансової стійкості перевищує порогові значення. Високий потенціал фінансової стійкості

Норма-льна стійкість

0,85-1 15 %

Більша частина параметрів фінансової стійкості знаходиться на рівні порого-вих значень. Достатній потенціал фі-нансової стійкості

Нестій-кий стан

0,7-0,85 15-30 %

Частина характеристик фінансової стійкості знаходиться на рівні, нижче порогових значень. Середній потенціал фінансової стійкості

Кризо-вий стан

<0,7 > 30 % Лише деякі індикатори фінансової стій-кості відповідають достатньому рівню. Низький потенціал фінансової стійкості

187

Приведені аргументи підтверджуються результатами

апробації запропонованої методики комплексного аналізу

потенціалу фінансової стійкості підприємства на 17 підпри-

ємствах різних галузей промисловості Луганського регіону

(табл. 3.18, табл. В.13 додатка). Графічна інтерпретація ре-

зультатів діагностики (рис. 3.12) свідчить про те, що тільки

41,2% досліджуваних підприємств мають високий потенціал

фінансової стійкості.

Рис. 3.12. Розподіл підприємств Луганського регіону

за величиною інтегрального показника потенціалу


Проведений аналіз на основі даних ВАТ «Луганський

завод гірничого машинобудування» за 2010 р. (табл. 3.18)

підтвердив доцільність запропонованого підходу. Результа-

ти інтегральної оцінки потенціалу фінансової стійкості (4,0)

підтверджують, що діяльність підприємства є стійкою і

ефективною. Перевищення порогових значень інтегральних

показників фінансової стійкості (6,34), платоспроможності

(5,41) та здатності до самофінансування (10,36) свідчить про

раціональну політику формування зобов'язань і активів.

188

Внутрішні інтегральні показники ефективності фінансової

(2,08) та операційної діяльності (2,54) свідчать про резуль-

тативність залучення і використання позикового капіталу та

наявність високого виробничого потенціалу. Дані висновки

підтверджуються графічною інтерпретацією зовнішніх і

внутрішніх інтегральних характеристик розвитку ВАТ «Лу-

ганський завод гірничого машинобудування» в 2010 р.,

представленою на рис. 3.13. Інтегральні оцінки фінансової

рівноваги та ефективності фінансово-економічної діяльності

даного підприємства знаходяться на рівні вище граничних і

середньогалузевих значень. Межі сегмента резервів еконо-

мічного зростання відповідають досягненню значення 1.

Ефективність 1 2,29 1,41

6,79

6,97

Фінансова

рівновага

Область резервів підвищення фінансової стійкості підприємства

Напрям сталого розвитку підприємства

1

Область перевищення

фактичних показників над

пороговими


фактичних показників

над середньогалузевими


фактичних показників

над середньогалузевими

Рис. 3.13. Параметризація результатів комплексного

аналізу потенціалу фінансової стійкості ВАТ «Луганський

завод гірничого машинобудування», 2010 р.

189

Таблиця 3.18

Результати комплексного аналізу потенціалу фінансової стійкості ВАТ «Луганський за-

вод гірничого машинобудування» за 2010 рік

Блок оцінки Значу-щість групи

Ключові показники Фак-тичне значення*

Поро-гові значен-ня

Середньога-лузеві пока-зники ма-шинобуду-вання **

Відно-шення до поро-гових значень

Відно-шення до середньо-галузевих показників

Значущість пока-зників

Внутрі-шня інтегра-льна оцінка групи

Зовніш-ня інте-гральна оцінка групи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Оцінка фінансової рівноваги

Платоспро-можність

0,4 Коефіцієнт ліквідності готівки 2,24 0,7 0,15 3,20 14,93 0,1 Коефіцієнт термінової ліквідно-

сті 2,52 0,7 0,75 3,60 3,36 0,5

Коефіцієнт інкасо-ліквідності 4,02 1 0,83 4,02 4,84 0,2 Коефіцієнт ліквідності обігу 12,45 1 1,24 12,45 10,04 0,2 5,41 6,15

Фінансова стійкість

0,35 Коефіцієнт збалансованості структури фінансових ресурсів

13,25 1 0,51 13,25 25,98 0,23

Коефіцієнт забезпеченості акти-вів власними джерелами фінан-сування

3,73 0,5 0,92 7,46 4,05 0,37

Коефіцієнт автономії 0,93 0,7 0,38 1,33 2,45 0,4 6,34 8,45 Здатність до самофінан-сування

0,25 Коефіцієнт ефективності вико-ристання ресурсного потенціалу

1,2 1 0,81 1,20 1,48 0,35

Коефіцієнт ефективності вико-ристання активів

33,97 1 2,27 33,97 14,96 0,28

Коефіцієнт економічного поте-нціалу

0,58 0,5 0,27 1,16 2,15 0,37 10,36 5,50

190

Продовження табл. 3.18 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Оцінка ефективності фінансово-економічної діяльності Ефективність фінансової діяльності

0,54 Коефіцієнт економічної рента-бельності

0,23 0,2 0,12 1,15 1,92 0,36

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу

0,19 0,05 0,08 3,8 2,38 0,31

Коефіцієнт ресурсовіддачі 0,22 0,15 0,79 1,47 0,28 0,33 2,08 1,52 Ефективність операційної діяльності

0,46 Коефіцієнт фондовіддачі 6,68 1 3,18 6,68 2,10 0,25 Коефіцієнт витратовіддачі 1,09 1 1,18 1,09 0,92 0,25 Коефіцієнт рентабельності

виробництва 0,25 0,2 0,18

1,25 1,39 0,3

Продуктивність праці, тис. грн. на 1 особу

112,0 100 210,41 1,12 0,53

0,2 2,54 1,28

Інтегральна оцінка фінансової рівноваги 6,97 6,79 Інтегральна оцінка ефективності фінансово-економічної діяльності 2,29 1,41 Інтегральна оцінка фінансової стійкості підприємства 4,0 3,1

* розраховано за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [249]

** розраховано за даними Державної служби статистики України [75, с. 155- 157, 160-162, 164, 165, 175, 178, 180, 181,

183, 184; 240, с. 40]

191

В загальному виді послідовність комплексного аналізу

потенціалу фінансової стійкості можна представити у ви-

гляді алгоритму (рис. 3.14).

так

ні

Аналітичний баланс

Вибір показників фінансової стійкості підприємства

Порівняння з еталонним

(середньогалузевим, пороговим)

значенням

Формування вектора значущості

та ранжування показників

Нормування фінансових показників

Можливість досягнення розрахункової

величини

Вибір варіанта фінансової стратегії та зміна

величини фактору

Допустимі зміни факторів

Елімінування впливу факторів

Параметризація показників для

обґрунтування вибору фінансової стратегії


Структурно-ієрархічна модель формування інтегрального показника


1

2

3

Розрахунок інтегральних оцінок по

групам фінансових показників

4

Інтегральна оцінка потенціалу

фінансової стійкості 5

Формування банку прогнозних показників


6

7

8

Вибір показника та визначення

факторів

так

так ні

ні

9

10

11

12

13

14

15

16

17

Вибір фактора і розрахунок його

величини

Рис. 3.14. Алгоритм комплексного аналізу потенціалу


Як видно з рис. 3.14, важливим аспектом в оцінці по-

тенціалу фінансової стійкості є вибір способу оцінки, який

залежить від цілей, задач і об'єктів дослідження. Для про-

гнозування показників інтегральної оцінки фінансової стій-

кості необхідним є дослідження факторів, що впливають на

фінансові показники. Елімінування впливу факторів на ос-

нові припустимих границь зміни дозволяє виключити фак-

тори, зміна яких у даній ситуації неприпустима. У випадку

позитивного рішення здійснюється розрахунок величини

обраних факторів для даного показника, значення якого

прирівнюється до критичного. Відповідно до отриманої ве-

личини зовнішнього фактора здійснюється перерахунок фі-

192

нансових показників. Вони порівнюються з критичними

значеннями і формують банк прогнозних індикаторів. Якщо

зроблені розрахунки не задовольняють умовам поставлено-

го завдання, необхідно розглянути наступний фактор впли-

ву і виконати дії відповідно до блоків 9-12 (рис. 3.14). У ви-

падку задовільного рішення з ряду показників вибирається

наступний і здійснюються команди блоків 6-13. Якщо зна-

чення факторів не задовольняють умовам блоку 9, то виби-

рається найбільш прийнятний варіант зміни їх величини

(виходячи з конкретних умов) і виробляється перерахунок

вихідних показників.

Результати прогнозування показників інтегральної

оцінки фінансової стійкості ВАТ «Луганський завод

гірничого машинобудування» на 2011-2015 рр. за розробле-

ним підходом наведено в табл. 3.19. Вихідні дані для розра-

хунку наведені в табл. В. 7 додатка.

Таблиця 3.19

Результати прогнозування показників інтегральної оці-

нки фінансової стійкості ВАТ «Луганський завод гірни-

чого машинобудування» на 2011-2015 рр.

Блок оцінки Ключові показники Прогнозний період

2011 2012 2013 2014 2015

1 2 3 4 5 6 7

І. Плато-

спромож-

ність

Коефіцієнт ліквід-

ності готівки 2,64 3,14 3,72 4,55 5,77

Коефіцієнт термі-

нової ліквідності 3,0 3,56 4,22 5,17 6,55

Коефіцієнт інкасо-

ліквідності 6,16 6,73 7,47 8,49 9,98

Коефіцієнт ліквід-

ності обігу 14,01 15,90 18,38 21,82 26,88

Інтегральна оцінка І групи 6,55 7,52 8,72 10,4 12,87

ІІ. Фінансо-

ва стійкість

Коефіцієнт збалан-

сованості структу-

ри фінансових ре-

сурсів

14,82 16,75 19,24 22,55 27,18

193


Коефіцієнт забез-

печеності активів

власними джере-

лами фінансування

3,79 3,84 3,90 3,96 4,02

Коефіцієнт авто-

номії 0,94 0,94 0,95 0,96 0,96

Інтегральна оцінка ІІ групи 6,75 7,23 7,85 8,67 9,77 ІІІ. Здатність до самофіна-нсування

Коефіцієнт ефекти-вності використан-ня ресурсного по-тенціалу

1,29 1,36 1,43 1,51 1,59

Коефіцієнт ефекти-вності використан-ня активів

34,0 35,67 37,47 38,72 40,72

Коефіцієнт еконо-мічного потенціалу

0,61 0,65 0,68 0,72 0,77

Інтегральна оцінка ІІІ групи 10,43 10,94 11,50 11,9 12,53

ІV. Ефекти-

вність фі-

нансової


Коефіцієнт еконо-

мічної рентабель-

ності

0,4 0,43 0,47 0,51 0,55


бельності власного

капіталу

0,19 0,19 0,20 0,20 0,20

Коефіцієнт ресур-

совіддачі 0,23 0,23 0,24 0,24 0,24

Інтегральна оцінка VІ групи 2,40 2,46 2,61 2,69 2,76

V. Ефекти-

вність опе-

раційної


Коефіцієнт фондо-

віддачі 7,57 8,00 8,63 9,31 10,14

Коефіцієнт витра-

товіддачі 1,18 1,24 1,34 1,45 1,58


бельності вироб-

ництва

0,27 0,28 0,31 0,33 0,36

Продуктивність

праці 127,6 140,4 154,5 169,9 186,9

Інтегральна оцінка V групи 2,85 3,01 3,27 3,52 3,84

Інтегральна оцінка ефективності

фінансово-економічної діяльно-

сті

7,6 8,3 9,1 10,2 11,7

Інтегральна оцінка фінансової

рівноваги 2,6 2,7 2,9 3,1 3,3

Інтегральна оцінка фінансової

стійкості підприємства 4,4 4,7 5,2 5,6 6,2

194

Порядок використання результатів комплексного ана-

лізу потенціалу фінансової стійкості на етапах вибору фі-

нансової стратегії і прогнозування сталого розвитку розгля-

дається далі в підрозд. 4.1, 4.2.

3.3. Використання моделі оптимізації структури

капіталу для вибору стратегічних орієнтирів сталого


Динамічність і невизначеність ринкових процесів в

Україні вимагає пошуку оптимальних джерел фінансування

зростання вартості підприємств. Ринкова відособленість

підприємств орієнтує фінансове управління на стабільне ві-

дтворення його вартості. Структура капіталу визначає тип

фінансування. Результати аналізу стратегічних позицій під-

приємств реального сектора економіки показали, що пору-

шення пропорцій в структурі капіталу (збитковість, дефіцит

власних фінансових ресурсів, низький рівень ефективності

та оборотності оборотного капіталу, висока кредиторська

заборгованість) безпосередньо впливає на формування кін-

цевих результатів, вартість і стійкий розвиток. У зв'язку з

цим особливе значення мають питання вибору структури

капіталу для формування фінансової стратегії.

Оптимізація структури капіталу є основою для прийн-

яття рішень по вибору альтернатив фінансової стратегії і

обґрунтування її параметрів. Таке твердження випливає з

результатів проведеного аналізу концепцій структури капі-

талу вітчизняних і закордонних вчених [30; 65; 70; 168; 251;

272; 294]. Розроблені зарубіжними і українськими вченими

моделі вибору структури капіталу не враховують особливо-

сті функціонування вітчизняних підприємств в умовах не-

визначеності ринкового середовища [30; 36; 70; 268]. Існує

потреба в розробці моделей, які враховували б вартість

джерел фінансування і ризик підприємницької діяльності.

195

Дослідження, проведені на 15 підприємствах Лугансь-

кої області, свідчать про те, що вибір фінансової стратегії

сталого розвитку підприємства у значній мірі залежить від

структури капіталу. Це означає, що при прогнозуванні пер-

спектив розвитку підприємства необхідно оцінювати пара-

метри структури капіталу підприємства.

Не доповнюючи і не розширюючи поняття «структу-

ра» [111, с. 103-123; 139, с. 169; 294, с. 35-41], можна від-

значити, що структура – це поділ економічного об'єкта чи

економічної категорії на складові частини по визначених

ознаках і взаємозв'язках між цими складовими частинами.

Таке твердження правомірне і стосовно структури капіталу,

тобто співвідношенню між власним і позиковим капіталом

[30; 272; 287]. Структура капіталу вимірюється через відно-

сну величину різних джерел коштів підприємства [20, с.

442]. Оптимальна структура капіталу – це умова сталого ро-

звитку підприємства. Принципове значення в цьому зв'язку

мають такі обставини.

Перша. Мова в даному випадку не йде про переваги

тієї чи іншої форми фінансування, тому що в даний час не

можуть бути враховані суб'єктивні аспекти поводження

кредиторів і позичальників. Теоретично вартість капіталу

тим вище, чим більше ризик, пов'язаний із вкладенням капі-

талу і тривалістю періоду залучення капіталу. Звідси найдо-

рожчими джерелами фінансування є залучені на необмеже-

ний час акціонерний капітал і реінвестований прибуток, а

найдешевшим – непрострочена кредиторська заборгованість

як безпроцентний короткостроковий кредит. Однак вигоди

від збільшення в структурі капіталу зобов'язань можуть

обернутися недоліками у випадку несприятливого розвитку

подій: циклічного спаду ділової активності, високих темпів

інфляції, вичерпання можливостей технологій чи низькій

оцінці інвестиційної привабливості підприємства. Поведін-

ка позичальника може мати різні варіанти дій: допозичати

кошти або заморожувати частину працюючого капіталу, а

196

також дозаймати і заморожувати на короткий чи тривалий

період. Такі особливості не можуть бути однозначно врахо-

вані в оцінці ефекту фінансового важеля і викликають необ-

хідність використовувати той чи інший варіант формули в

залежності від обраного варіанта кредитної політики. Вплив

зміни величини вкладеного капіталу та масштабу виробниц-

тва на прибутковість бізнесу обумовлює зміни пропорції

«споживання-капіталізація». Це пов'язано із суб'єктивізмом

поведінки власника, який не здатний забезпечити пропор-

ційне реінвестування.

Рішення про вибір структури капіталу не можна

приймати ізольовано. Вони складають частину фінансового

плану, у якому приймаються майбутні інвестиційні можли-

вості, дивідендна політика і т.д. [36, с. 486]. Прогнози фі-

нансових результатів і статей балансу покажуть лише фі-

нансові потреби, але не дадуть відповідь про майбутній фі-

нансовий потенціал. Дана обставина переконує в тім, що

моделюванню оптимальної структури капіталу притаманна

властивість періодичності і воно передує прогнозуванню.

Друга. Прогнозування структури капіталу здійснюєть-

ся з урахуванням ризику вкладення капіталу. Це пов'язано з

тим, що посилення залежності від зовнішніх інвесторів веде

до зростання ціни позикового капіталу внаслідок того, що

завжди існує ризик вкладення капіталу, тобто ціна капіталу

динамічно змінюється. Тому раціональний вибір фінансової

структури капіталу, очевидно, повинний враховувати цю

обставину і спиратися на різні комбінації джерел фінансу-

вання, які адекватні особливостям даного етапу розвитку

економічної системи.

Третя. На структуру капіталу впливає графік обслуго-

вування зобов'язань, оскільки ріст капіталу виникає не в

арифметичній, а в геометричній залежності. Тому при об-

ґрунтуванні ефективного фінансового критерію структури

капіталу необхідно враховувати, що складність визначення

тимчасового обрію погашення притягнутого капіталу і по-

197

в'язаних з ним фінансових витрат вимагає проведення аналі-

зу періодичності вхідних і вихідних грошових потоків з ме-

тою вибору їх альтернативного регулювання (витяг з оборо-

ту чи додаткове залучення).

Четверта обставина полягає в тому, що при розрахун-

ку складного відсотка не враховується структура капіталу і

ліквідність його складових, а також умови обслуговування

боргових зобов'язань, а саме: зміни відсотків у залежності

від терміну оплати і погашення позики; дисконтований рі-

вень прибутковості; компенсаційну ставку відсотка, яка

враховує розмір ставки і зворотність позики (фактор мобі-

льності). Вважається, що ціна капіталу як власного, так і по-

зикового, росте зі збільшенням частки однієї зі складових.

Однак аналіз фінансово-економічної діяльності ряду промис-

лових підприємств Луганської області показує протилежне, а

саме: у випадку зростання позикового капіталу дана тенден-

ція неявно виражена, а для власного капіталу вона взагалі не

прослідковується.

Звідси зроблено висновок, що в сучасних умовах є не-

коректним визначення будь-яких кількісних границь власно-

го і позикового капіталу, тому що для кожного підприємства

існують свої специфічні умови розвитку і фінансування, які

залежать від галузі. Не можна виписати один універсальний

«рецепт» по формуванню структури капіталу для всіх підп-

риємств, однак можливе обґрунтування методичних підходів,

критеріїв, етапів, процесу вибору параметрів фінансової

стратегії, які можуть бути використані при обґрунтуванні рі-

шень. Таке твердження має своє економічне обґрунтування.

Мається на увазі наступне:

можливість оптимізації структури капіталу в залежно-

сті від вартості його елементів;

визначення структури капіталу залежно від зміни ди-

ференціала фінансового важеля і границь ризику.

При обґрунтуванні фінансової структури правомірно

вибирати такі індикатори, які враховують одночасно рента-

198

бельність і ризик. Дана концепція узгоджується з теоріями

фінансування бізнесу, які засновані на порівнянні витрат

при різних умовах залучення власного позикового капіталу і

оцінці впливу комбінацій фінансування на прибутковість і

ризик, забезпечення гнучкості структури фінансових ресур-

сів і в кінцевому рахунку – на величину вартості та сталий

розвиток підприємства, відсуваючи прибутковість на дру-

гий план.

З позицій гнучкості структури фінансових ресурсів –

здатності підприємства залучати позиковий капітал на умо-

вах максимізації рентабельності і забезпечення сталого роз-

витку – рекомендується враховувати такі детермінанти фі-

нансової міцності, як економічна рентабельність і диферен-

ціал фінансового левериджа. Оскільки основні положення

класичної теорії бізнесу узгоджуються з ідеєю оптимізації

структури капіталу, то для обраного методичного підходу до

діагностики пропонується використовувати метод моделю-

вання взаємозв'язку показників економічної рентабельності,

ефекту фінансового важеля і рівня фінансового ризику. Для

цього кращою є модифікована модель, яка може бути пред-

ставлена формулою:

ефверрвк

К)ПП1(КК (3.16)

де Крвк – рентабельність власного капіталу, Кер – економіч-

на рентабельність, ПП – податок на прибуток, Кефв – ефект

фінансового важеля.

Показник економічної рентабельності обраний у да-

ному дослідженні як об'єкт дослідження з тієї причини, що

він є інтегральним і тому найбільш повно характеризує ефе-

ктивність фінансової діяльності підприємства. Відповідно

до наведеної моделі основна мета зростання ефективності

господарювання розбивається на дві підцілі, кожна з яких

має своє предметне наповнення і спрямованість (рис. 3.15).

Це твердження випливає з результатів аналізу методичних

199

підходів до визначення ефекту фінансового важеля. У ряді

джерел [111; 217, с. 308-309; 294, с. 62-63] поняття ефекту

фінансового важеля підмінюється терміном «коефіцієнт фі-

нансового важеля». На нашу думку, не слід змішувати по-

няття ефекту і його вимірника – коефіцієнта. Застосування

коефіцієнта може бути виправдане з позицій виміру їм пи-

томого ефекту, у той час як ефект фінансового важеля відо-

бражає приріст рентабельності власного капіталу. Ефект

збільшення рентабельності власного капіталу, отриманий у

результаті використання позикових джерел, незважаючи на

їх витрати, визначається різницею між економічною рента-

бельністю проекту і «ціною» позикових коштів. При такому

підході як економічна рентабельність можуть бути викорис-

тані не тільки показники рентабельності виробництва, але і

показники оцінки ефективності інвестиційних проектів [30;

260; 287; 337], розраховані різними способами, оскільки во-

ни мають різну економічну сутність. Підкреслимо, що в за-

гальному виді традиційний показник ефекту фінансового

важеля (Кефв) дозволяє оцінити вплив ряду факторів, таких,

як рентабельність, вартість капіталу, а також фінансовий

лівередж [16; 30; 294, с. 62-63; 330, с. 229-233].

рвкК

Кер ефвК

α β

+ +

α, β – коефіцієнти важливості цілей

Рис. 3.15. Граф цілей підвищення рентабельності власного

капіталу

Однак доступні дані фінансової звітності не дають

можливості визначити значення понижуючого коефіцієнта

рентабельності. Щоб уникнути некоректностей при розгляді

200

показника ефекту фінансового важеля (Кефв) як індикатор

оцінки ефективності структури капіталу цей показник ефвК =

флер КСВК (де СВ – відсотки за використання позикового

капіталу, Кфл – коефіцієнт фінансового лівереджу) варто ін-

терпретувати відповідно до характеристик рентабельності

власних засобів ( рвкК ):

1

2 рвкрвкрвкефв КККК . (3.17)

Принципова характеристика ефекту фінансового ва-

желя за різних умов приведена в табл. 3.20. Необхідно вра-

ховувати, що індикатор Кефв не завжди відображає реальну

ситуацію ефективності використання власного капіталу, то-

му в процесі діагностики визначаються обмежуючі фактори

застосування моделі ефекту фінансового важеля, які впли-

вають на об'єктивність приведених аналітичних моделей і

висновків (табл. 3.21).

Таблиця 3.20

Принципова характеристика ефективності фінансового

важеля при різних умовах

Фактори Характеристика при-

пущень

Алгоритм

1 2 3

1. Подат-

ки

Рентабельність біз-

несу розраховується

без урахування опо-

даткування, рентабе-

льність власних кош-

тів – з урахуванням

оподаткування

)СВК(KКККерфлрвкефв ,

ФВ

ПК1К

,

ПК – позиковий капітал, ФВ – фінансо-

ві витрати

Сплата відсотків за

кредит після оподат-

кування

)СВК(КККерфлрвкефв

Сплата відсотків за

кредит до оподатку-

вання

)СВКК(КККерфлрвкефв

201

Продовження табл. 3.20 1 2 3

2. Вико-

ристання

інвести-

ційного

капіталу

Змінюється струк-

тура інвестованих

коштів 2

1рвкрвкефвВК

ПК)СВК(КК

Позикові кошти

покривають збіль-

шення робочого

капіталу

ВК

ПКСВ)1К(ККК

1рвкрвкефв

Позикові кошти

збільшуються на

величину кредиту,

власні – на величи-

ну нерозподіленого

прибутку

%100

)%100

(

%100

)%100

(

11

11

22

22

ПКВК

ПКСВПК

ПКВК

ПКСВПК

КК рвкефв

3. Масш-

таб виро-

бництва

Незбіг темпів росту

валових витрат и

темпів росту обсягу


1ер

1

1

2ер

2

2

1ер2еррвкефв

КСВВК

ПКСВК

ВК

ПК

КККК

4. Графік

обслуго-

вування

займу

Поточне вилучення

коштів із обороту

при нарощуванні

капіталу в геомет-

ричній прогресії

оДфлрвкефв КККК ,

оДК – остаточна дохідність позикового

капіталу

З огляду на зазначені вище обставини, запропонова-

ний методичний підхід до визначення оптимальної структу-

ри капіталу дозволяє аналізувати можливі варіанти фінан-

сової стратегії підприємства залежно від таких критеріїв оп-

тимізації, як вартість капіталу, масштаб виробництва, при-

бутковість, ризик, термін погашення зобов'язань і податко-

вий режим. Прикладна цінність пропонованих показників

полягає в тому, що вони дозволяють на принципово нових

методологічних основах оцінювати ефективність залучення

позикового капіталу.

202

Таблиця 3.21

Обмежуючі фактори застосування моделі Кефв

Фактор Характер дії

Складність визначення ча-

сової бази складного відсо-

тку росту капіталу

Некратне відношення періодичності вхідних і

вихідних грошових потоків обумовлює відтік

із обігу частини коштів чи додаткову позику

Зміна дохідності капіталу

по мірі зміни масштабу


Зростання дохідності капіталу викликає як

збільшення долі реінвестування, так і заморо-

жування інвестицій власного капіталу

Зміна мобільності капіталу Використання формули складного відсотка не

враховує структуру капіталу, так як відволікає

від ступені ліквідності його складників

В специфічних умовах ринкових трансформацій гос-

подарювання традиційна модель рентабельності капіталу [7;

31, с. 106-107; 60, с. 148; 257] виявляється малопридатною,

оскільки вона не враховує сукупний вплив таких факторів,

як прибутковість, податки, інфляція і ризик. Так, розраху-

нок ефекту фінансового важеля для аналізу привабливості

обсягу позикового капіталу чи терміну позики повинний

щораз уточнюватися залежно від варіантів поведінки пози-

чальника. Зокрема, на поведінку позичальника впливають

такі умови: вибір бізнес-стратегії; прогнозування життєвого

циклу продукту; обмеження на фінансовий важіль, установ-

лені кредитором; режим обслуговування позик; підхід до

оцінки ефективності позикових засобів (наприклад, приско-

рення темпу росту власного капіталу). Крім того, в умовах

невизначеності очікуваних доходів, їх розподілу і викорис-

тання підсилюється вплив факторів ризику та інфляції, який

необхідно передбачити при визначенні параметрів структу-

ри капіталу. З огляду на це, для моделювання оптимальної

структури капіталу запропонована модифікована модель,

яка дозволяє врахувати вплив факторів інфляції, податків і

ризику:

чр

ччерра ПКСВПКВКППКК ))(1( , (3.18)

203

де раК – рентабельність активів на базі чистого прибут-

ку;

чВК – частка власного капіталу в загальній величині

капіталу підприємства;

чПК – частка позикового капіталу; рСВ – реальна ставка відсотка за використання пози-

кового капіталу, яка визначається через номінальну ставку

(СВ) з урахуванням інфляції (І) за формулою [294, с. 178]:

11

)1(1

І

ППСВСВ р . (3.19)

В умовах невизначеності вибір раціональної структури

капіталу ґрунтується на гіпотезі про те, що економічна рен-

табельність і ставка відсотка є випадковими величинами,

по-різному розподіленими, і між ними існує зв'язок. Так,

аналіз моделі (3.18) з позиції впливу ризику на формування

структури капіталу дозволяє зробити такі висновки.

1. Збільшення в структурі капіталу частки позикових

джерел приводить до росту ступеня фінансового ризику,

пов'язаного з ростом імовірності погашення своїх боргових

зобов'язань.

2. Величина диференціала фінансового важеля є кри-

терієм вибору найбільш кращого джерела фінансування.

При негативному диференціалі доцільніше збільшувати

власні засоби. І, навпаки, якщо диференціал позитивний, то

підприємству вигідніше брати кредит, тому що це буде

сприяти росту рентабельності власного капіталу. Тому при

обґрунтуванні структури капіталу доцільно регулювати

співвідношення власного і позикового капіталу в залежності

від диференціала.

3. При виборі з декількох джерел фінансування з рів-

ним ризиком віддається перевага джерелу з найбільшою

очікуваною прибутковістю. І навпаки, при виборі джерел

204

фінансування з однаковою нормою прибутку перевага від-

дається варіанту з меншим рівнем ризику. Загальним прави-

лом є вимога підвищення прибутковості з ростом ризику,

тому що він повинний бути компенсований.

4. Використання величини капіталу як аргументу не-

обхідно для обґрунтування структури джерел капіталу та

аналізу ефективності використання позикових коштів. Так,

розглядаючи варіювання величини залучення капіталу для

реалізації одного проекту, необхідно вирішити: збільшувати

позиковий капітал при незмінній величині залучених у про-

ект коштів чи при незмінній величині власних коштів. В

зв'язку з цим прибутковість власних коштів має два варіан-

ти залежності від величини фінансового лівереджа: (1) збі-

льшення частки непритягнутих коштів у структурі власного

капіталу знижує ефективність використання всієї величини

власних коштів; (2) ефект фінансового важеля спотворює

значення функції прибутковості в точках збігу прибутково-

сті проекту і покриття фінансових ресурсів за кредит. Однак

необхідно визнати, що при такому підході не враховується

(1) можливість додаткової участі в рівнобіжних проектах;

(2) комплексний вплив зміни масштабу виробництва і вели-

чини фінансового лівереджа на ефективність проекту; (3)

вплив режиму податкових виплат; (4) вплив графіка надхо-

джень і платежів, пов'язаних з обслуговуванням позики.

Виходячи з цього, пропонуються модифіковані моделі

оптимізації структури капіталу, які дозволяють виявити вза-

ємозв'язок між їх елементами і оцінити вплив кожного з ви-

ділених факторів. Для моделювання вибору раціональної

структури капіталу при мінімальному ризику необхідно

установити границі, у межах яких можуть змінюватися еле-

менти структури капіталу в залежності від умов і факторів,

таких, як податки, інфляція і ризик.

Розглянемо процес оптимізації структури капіталу на

основі моделювання з використанням функції дисперсії, яка

як міра ризику характеризує розкид значень випадкової ве-

205

личини навколо середнього значення (математичного очіку-

вання) [77, с. 154-155; 92, с. 262-263]. Дисперсію ефектив-

ності використання капіталу, враховуючи формулу (3.18),

можна визначити наступним чином [129, с. 453]:

222 )()1( чсвччеек ПКDПКВКППDD

,)1()(В 2 е свччч ПКПППКК (3.20)

де екD – дисперсія ефективності використання капіталу,

– коефіцієнт кореляції,

еD – дисперсія економічної рентабельності,

свD – дисперсія реальної ставки відсотка по кредитах,

е – середньоквадратичне відхилення економічної ре-

нтабельності,

св – стандартне відхилення реальної ставки відсотка

по кредитах.

Припустимо, що змінними в моделі є частка власного

капіталу і частка позикового капіталу, тобто:

чч ПКxВКx 21 , . (3.21)

Введення вищевказаних припущень дозволяє сформу-

лювати задачу мінімізації ризику – знайти мінімум цільової

функції:

2

22

212 )()1( xDxxППDD свеек

min)1()(x 2 221 свеxППx (3.22)

за умови, що

121 xx . (3.23)

Дану задачу на умовний локальний екстремум [92, с. 120-124] вирішимо методом невизначених множників Лаг-

206

ранжа [92, с. 125-129; 129, с. 454-456], основною перевагою якого є те, що для визначення екстремуму не потрібно знання графіка досліджуваної функції і не слід прибігати до рішення рівняння щодо однієї перемінної при сталості іншої перемінної. Тоді оптимальні значення власного і позикового капіталу в загальному вигляді можна представити так:

св

е

св

све ПП

D

ППx

)1()1(2

; (3.24)

св

есв

св

е ППППxx

)1()1(11 21

. (3.25)

Вираження (3.24), (3.25) є рішенням задачі мінімізації

ризику за умови корельованості економічної рентабельності

та реальної ставки відсотка по позикових засобах. Для оп-

тимізації структури капіталу запропонована модель, засно-

вана на такій залежності:

есв

е

ПП

ПП

x

x

)1(

)1(

1

2

. (3.26)

Запропонована модель дає можливість враховувати за-

значені вище умови зростання рентабельності власного капі-

талу, прогнозувати границі ризику і показники структури ка-

піталу для вибору фінансової стратегії. Варто підкреслити,

що традиційна методика аналізу структури капіталу не до-

зволяє зробити розрахунки стратегічних показників структу-

ри капіталу з урахуванням відзначених вище умов і факторів.

Застосування запропонованого методичного підходу

розглянемо на прикладі ВАТ «Первомайський електроме-

ханiчний завод iм. К. Маркса» (табл. В.14 додатка). Фактич-

на структура капіталу досліджуваного підприємства характе-

ризується тим, що частка позикового капіталу в загальній ве-

личині капіталу складає 24,8%. Основна гіпотеза про наяв-

ність зв'язку між економічною рентабельністю і реальною

207

ставкою відсотка за використання позикових коштів підтвер-

джується знайденим коефіцієнтом кореляції (µ= –0,37). Для

оцінки ризику використовуються статистичні показники ста-

ндартного відхилення економічної рентабельності 055,0е

та реальної ставки відсотка по кредитах 096,0св . Оптима-

льні значення власного і позикового капіталу за критерієм

мінімізації ризику згідно з формулами (3.24) і (3.25) склада-

ють: 00084,0;99916,0 21 чч ПКxВКx . У табл. 3.22 приве-

дені характеристики, які дозволяють встановити наслідки

зміни структури капіталу і їх відповідність цільовим орієнти-

рам. Результати розрахунків підтверджують, що в умовах ін-

фляції збільшення прибутковості супроводжується зростан-

ням фінансового ризику. В даному випадку в сфері фінансу-

вання підприємства перевага віддається власним ресурсам. Це

пов'язано насамперед з низьким рівнем прибутковості бізне-

су.

Розглянемо проблему оптимізації структури капіталу з

іншої сторони. Як було зазначено вище, під оптимальною

розуміється така структура капіталу, яка не тільки оптимі-

зована по співвідношенню власного і позикового капіталу,

але і за структурою елементів капіталу з урахуванням їх ва-

ртості. Тому використаємо процедуру деталізації моделі до

рівня елементів власного і позикового капіталу, які склада-

ють оптимальну величину, достатню для трансформації по-

точної структури капіталу в найкращу.

Максимізація ринкової вартості капіталу еквівалентна

мінімізації його середньої вартості. Відомо, що загальноп-

рийнятим критерієм ефективного управління є сумарний

дохід власників капіталу (ДК), який складається з дивідендів

по акціях (Д) і відсотків (Вб), виплачених власникам борго-

вих зобов'язань [28; 336]

бK ВДД . (3.27)

208

Таблиця 3.22

Прогнозування оптимальної структури капіталу (на

прикладі ВАТ «Первомайський електромеханiчний за-

вод iм. К. Маркса»)

Показники Фактичні

значення * Прогнозні значення після зміни структури капіталу

2010 2011 2012 2013 2014 2015

тис. грн.

% тис. грн.

% тис. грн.

% тис. грн.

% тис. грн.

% тис. грн. %

Власний ка-пітал

57635 75,2 15253 81,7 11461 87,0 7669 91,7 3877 96,0 86 99,9

Позиковий капітал

19045 24,8 68006 18,3 76447 13,0 84889 8,3 93330 4,0 101772 0,1

Плече фінан-сового важе-ля

0,330 0,224 0,150 0,090 0,042 0,001

Економічна рентабель-ність

0,181 0,201 0,280 0,389 0,528 0,699

Коефіцієнт рентабельно-сті власного капіталу

0,123 0,137 0,186 0,249 0,326 0,418

Коефіцієнт рентабельно-сті власного капіталу з урахуванням інфляції

0,143 0,162 0,234 0,313 0,410 0,525

* розраховано за даними Державної комісії з цінних паперів та фондово-

го ринку [249]

На перший погляд, вимога максимізації доходу екві-

валентна умові максимізації величини KД . Однак проблема

полягає в тім, що KД є випадковою величиною, яка опису-

ється відповідним законом розподілу tF . Капітал фірми

розглядається як джерело випадкових різночасних величин

),...(),...,2(),1( tДДД KKK , де )(tДK – сумарний дохід власників

капіталу в році t . Якщо через KД позначити математичне

очікування сукупного доходу після сплати податків, то се-

редня вартість капіталу запишеться у вигляді

209

КВ

ДВВ K

пквк , (3.28)

де Ввк, Впк – вартість власного і позикового капіталу,

КВ – середньозважена вартість капіталу.

Звідси, користуючись вищенаведеною формулою

(3.28) можна зробити висновок, що максимізація ринкової

ціни капіталу еквівалентна мінімізації середньої його варто-

сті, яка розглядається в даному випадку як економічний

критерій при ухваленні рішення про залучення позикового

капіталу.

Користуючись відомою формулою середньозваженої

вартості капіталу [30, с. 81; 111, с. 488; 217, с. 292; 257; 290,

с. 221; 294, с. 168-169], оптимізацію структури капіталу на

етапі формування джерел фінансування, можна звести до

визначення оптимального значення кожного елемента капі-

талу таким чином, щоб його вартість не перевищувала при-

пустиму, тобто *КК ВВ , де *

КВ – оптимальна вартість ка-

піталу. При цьому величина кожного елемента капіталу по-

винна знаходитися у визначених границях:

niЕЕЕiii

,1,21

, (3.29)

де iЕ – i-й елемент капіталу (джерело коштів), i

Е1 – нижня

границя, i

Е2 – верхня границя, n – число джерел коштів.

Елементи можуть змінюватися одночасно всі чи част-

ково, а може змінюватися тільки один елемент. Для моде-

лювання мінімізації вартості капіталу класифікуємо джере-

ла фінансування в такій послідовності: звичайні акції ( 1X ),

привілейовані акції ( 2X ), нерозподілений прибуток ( 3X ),

210

додатковий капітал ( 4X ), облігації ( 5X ), кредити банків ( 6X

), кредиторська заборгованість (без стійких пасивів) ( 7X ),

стійкі пасиви ( 8X ).

Система обмежень представлена фінансовими коефі-

цієнтами, які встановлюють границі змін показників, які ві-

дображають фінансовий стан підприємства, а також можли-

вості самофінансування. Обмеження визначені на підставі

дослідження взаємозв'язку відомих показників, які врахо-

вують характер власності та умови використання фінансо-

вих ресурсів. До них відносяться наступні.

1. Фінансова стійкість підприємства забезпечується

при значенні коефіцієнта автономії більше 0,5.

2. Рекомендоване значення коефіцієнта фінансової за-

лежності знаходиться на рівні менше 2.

3. Значення коефіцієнта фінансової стабільності реко-

мендується підтримувати більше 1.

4. Область припустимих рішень обмежується оптима-

льною структурою капіталу, визначеною за формулою

(3.26).

5. Частка привілейованих акцій в загальному обсязі

статутного капіталу обмежена.

6. Акціонерне товариство може випускати облігації на

суму, яка не перевищує розмір статутного капіталу.

7. Підприємство може нарощувати поточні зобов'язан-

ня до визначеної межі безпеки. Максимально припустима

частка поточних зобов'язань у структурі капіталу обмежена

відношенням прогнозованого рівня поточних активів до

припустимого коефіцієнта поточної ліквідності, який визна-

чається відношенням потреби в оборотних активах до пото-

чних зобов'язань.

8. Прогнозна величина капітальних інвестицій обме-

жує величину додаткового капіталу.

9. Темп погашення кредитів у прогнозному періоді

встановлюється не більше фактичного.

211

Кількість обмежень і число розглянутих у моделі джерел

фінансування залежать від проведеної підприємством політи-

ки управління капіталом. Тому побудова моделі для кожного

підприємства носить індивідуальний характер. Методика

угруповання джерел фінансування може здійснюватися в ме-

жах кількості статей балансу. Тоді, модифікована модель мі-

німізації вартості капіталу з урахуванням обраної цільової фу-

нкції і введених обмежень буде мати такий вигляд:

min1

n

i п

iiТК

К

XВВ , (3.30)

опт

опт

ПKXXX

ВKXXXXX

765

84321,

min21 СКXX , 212 XXАX пд , 215 XXX ,

д

п

КЛ

ПАXX 76 , 16

1

tt

t

Кб

X

Кб

Кб, капдод ІКX 4 ,

5,087654321

84321

XXXXXXXX

XXXXXКавт ,

284321

87654321..

XXXXX

XXXXXXXXК залф ,

1765

84321..

XXX

XXXXXК стабф ,

87654321 XXXXXXXXКп ,

8,1 ,0 iX i ,

де minСК - мінімальний розмір статутного капіталу акціоне-

рного товариства, пдА - максимальна частка привілейованих

акцій у загальній кількості акцій, Кп - прогнозний обсяг ка-

піталу, ПАп - прогнозний рівень поточних активів, визначе-

212

ний на підставі плану розвитку виробництва, Кдод - додатко-

вий капітал, Ікап - прогнозний рівень капітальних інвестицій,

Кбt, Кбt-1 - короткострокові кредити банків поточного і по-

переднього періодів.

Алгоритм оптимізації структури капіталу, представле-

ний на рис. 3.16, показує взаємозв'язок запропонованих мо-

делей і дозволяє простежити порядок вибору джерел фінан-

сування на різних рівнях деталізації.

Запропонована модель відноситься до класу задач лі-

нійного програмування, тому що цільова функція і обме-

ження лінійні [100, с. 86-91; 220, с. 52-54; 297, с. 428]. Умо-

ва лінійності з економічної точки зору означає, що ціна ко-

жного джерела фінансування не залежить від структури ка-

піталу. Зростання частки позикових джерел фінансування в

структурі капіталу може привести до збільшення вартості

окремих джерел фінансування і, насамперед, вартості кре-

дитів. Однак таке збільшення має місце лише при істотному

росту боргу, коли плече фінансового важеля стає значно бі-

льшим 2 [30; 111; 217]. За умови відсутності диспропорцій у

співвідношенні власного і позикового капіталу зміна струк-

тури капіталу практично не впливає на ціну окремих джерел

фінансування, тобто умова лінійності не порушується. З

огляду на те, що в короткостроковому періоді можуть бути

недоступні деякі види фінансування (зокрема, поспішна

емісія акцій може знизити вартість існуючих акцій), при об-

ґрунтуванні моделі необхідно уточнювати обмежуючі фак-

тори. З урахуванням цього модель доцільно розробляти то-

ді, коли фінансова звітність за минулий рік затверджена і

існує повна визначеність про результати роботи за поперед-

ній період. Одним з основних параметрів діяльності підпри-

ємства, які характеризують умови планування джерел фі-

нансування, є терміни проведення акціонерних зборів і рен-

табельність підприємства [129, с. 465].

213

10

27

28

18

17

16

15

14

13

12

1 11

9

8

7

6

5

2

3

4

Фінансові витрати

Індекс інфляції

Реальна ставка відсотка по

залученим коштам

Рентабельність власного капіталу з урахуванням

інфляції

Середньоквадратичне відхилення економічної

рентабельності е

Стандартне відхилення

реальної ставки відсотка по

залученим коштам св

Дисперсія економічної

рентабельності еD

Задача мінімізації ризику (дисперсії

ефективності використання капіталу)

minDек

1X – звичайні акції

2X – привілейовані акції

3X – нерозподілений прибуток

4X – додатковий капітал

5X – облігації

6X – кредити банків

7X – кредиторська

заборгованість

215 XXX

5,0автК

10

24

23

22

21

20

19

20

26

25

29

29

31

опт

опт

ПKXXX

ВKXXXXX

765

84321

32

31

д

п

КЛ

ПАXX 76

Вихід – оптимальна структура капіталу

33

34

87654

321п

XXXXX

XXXК

8X – стійкі пасиви

2.. залфК

1.. стабфК

35

36

37

Прибуток до

оподаткування

Ставка податку на

прибуток

Чистий

прибуток

Середньорічна

вартість активів

Економічна

рентабельність

Власний

капітал (ВК)

30

Дисперсія реальної ставки відсотка по

залученим коштам свD

min21 СКXX 21

п

д2 XXАX

Умова 1ПКВК чч

Ефект фінансового важеля

Позиковий

капітал (ПК)

Середня ставка

відсотка за використання

позикового капіталу

Задача мінімізація вартості капіталу

minК

XВВ

n

1i п

ii

ТК

Рис. 3.16. Алгоритм оптимізації структури капіталу підприємства

214

Якщо діяльність підприємства була збитковою, вини-

кають складності в процесі реалізації цінних паперів і ви-

трати по їх розміщенню, у результаті чого зростає ціна на

акції і облігації. Разом з тим існує і небезпека невиплати ві-

дсотків чи відсутності капіталу для погашення боргу. Банки

і кредитори прагнуть знизити цей ризик, збільшуючи відсо-

тки за надані ресурси і, як наслідок, середньозважена вар-

тість капіталу підприємства зростає. Інакше кажучи, дешеві

джерела фінансування для нього стають недоступними, що

позначається на ефективності господарської діяльності.

Якщо припустити наявність збитків і в прогнозному періоді,

то цю обставину варто врахувати в моделі через коректу-

вання накопиченого прибутку ( нП ), який змінюється під

впливом його окремих складових: прибутку, накопиченого

за попередні періоди ( 0нП ), планованого прибутку ( 1

нП ), ди-

відендів, які підлягають виплаті ( Д ) і визначається за фор-

мулою:

ДППП ннн 10 . (3.31)

Запропоновані моделі дають можливість враховувати

зазначені вище умови росту рентабельності власного капі-

талу, прогнозувати границі ризику і вартості елементів капі-

талу, показники структури капіталу, які є аналітичним бази-

сом при моделюванні вибору фінансової стратегії з ураху-

ванням сформованих ринкових ситуацій і особливостей

економічного розвитку підприємства. Моделювання процесу

оптимізації структури капіталу на етапі мінімізації вартості

капіталу зводиться до визначення оптимального значення ко-

жного елемента структури капіталу при заданих умовах. Про-

цес оптимізації доцільно автоматизувати шляхом програму-

вання в додатку ―Microsoft Excel‖, у якому передбачено спе-

ціальна надбудова для рішення оптимізаційних задач (рис.

В.1 додатка).

215

Для оптимізації структури капіталу ВАТ «Первомайсь-

кий електромеханiчний завод iм. К. Маркса» на перший про-

гнозний період цільова функція мінімізації вартості капіталу

має такий вигляд:

643183259

25

83259

15

83259

10

83259

25XXXXВк

min83259

35

83259

087 XX .

Необхідною умовою вирішення цієї задачі є дотри-

мання оптимальних значень власного і позикового капіталу,

визначених вище за критерієм мінімізації ризику (табл.

3.22). Отримані результати (табл. 3.23) свідчать, що дослі-

джуваному підприємству необхідно власний капітал збіль-

шувати за рахунок збільшення прибутку і додаткового капі-

талу, акціонерний капітал не збільшувати, оскільки вар-

тість випуску акцій значно вища. У структурі позикового

капіталу потрібно ліквідувати прострочену кредиторську

заборгованість та погасити кредити, оскільки ціна на них

також достатньо висока. Аналогічним чином визначено

джерела фінансування в 2-5 прогнозних періодах. Вихідні

дані щодо вартості кожного джерела фінансування на прогно-

зний період наведені в табл. В.15 додатка. Таким чином, приведені моделі досить повно характе-

ризують процес вибору структури капіталу. Проте, в управ-лінні капіталом можуть виникати протиріччя і диспропор-ції. Це обумовлено рядом обставин: по-перше, довгостроко-ва життєдіяльність підприємства може вступати в протиріч-чя з короткостроковою мінімізацією середньозваженої вар-тості капіталу; по-друге, інтереси акціонерів можуть відріз-нятися від інтересів керівників, по-третє, особистісні харак-теристики керівників, схильність до ризику, асиметричність інформації також впливають на визначення оптимальної структури капіталу. Тому потрібно діагностування вибору оптимальної структури капіталу для обґрунтування вибору

216

фінансової стратегії сталого розвитку підприємства. Показ-ники структури капіталу є аналітичним базисом для вибору джерел фінансування з урахуванням ринкових ситуацій і стадії розвитку підприємств.

Таблиця 3.23

Результати прогнозування джерел фінансування ВАТ

«Первомайський електромеханiчний завод iм. К. Марк-

са»

Змінні

Фактичні значення у

2010 р.*

2011 2012 2013 2014 2015

тис. грн.

% тис. грн.

% тис. грн.

% тис. грн.

% тис. грн.

% тис. грн.

%

Звичайні акції 130 0,17 130 0,16 130 0,15 130 0,14 130 0,13 130 0,13 Нерозподіле-ний прибуток

36908 49,3 43578 52,34 46898 53,35 51119 55,23 55340 56,93 59560 58,47

Додатковий капітал

18781 25,09 24241 29,11 29419 33,47 33640 36,34 37861 38,95 42081 41,31

Короткостро-кові кредити банків

6900 9,22 4920 5,91 3100 3,53 1954 2,11 1231 1,27 0 0

Кредиторська заборгова-ність

12044 16,09 10333 12,41 8361 9,51 5716 6,18 2646 2,72 86 0,08

Прострочена кредиторська заборгова-ність

101 0,13 57 0,07 0 0 0 0 0 0 0 0

Середньозва-жена вартість, %

12,39 11,14 9,60 8,99 7,99 6,78

* За даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [249]

3.4. Механізм оцінки ризику фінансової стратегії підприємств

Формування фінансової стратегії в ринкових умовах

має ризикований характер, обумовлений невизначеністю тенденцій економічного розвитку, нестабільністю механіз-му ринкового регулювання та динамічністю змін функціо-нування підприємств. Це обумовлює необхідність оцінки ризику на кожному етапі підготовки і реалізації управлінсь-

217

ких рішень щодо вибору фінансової стратегії за таких об-ставин:

високий ступінь ризику на етапі вибору фінансової стратегії припускає необхідність його оцінки на всіх етапах її розробки і реалізації;

зменшення вірогідності експертної оцінки за рахунок високого ступеня ризику вимагає на практиці використання додаткових критеріїв його оцінки.

Відомі методики і моделі орієнтовані на проведення аналізу ризику і прогнозування факторів невизначеності, які впливають на ефективність в інвестиційній сфері [17; 28, с. 504-516; 109; 266; 267]. Незважаючи на велику кількість пу-блікацій і отриманих результатів у цій сфері, проблема ком-плексної оцінки ризику фінансової стратегії вимагає самос-тійного дослідження.

З методологічної точки зору, розрізняють три типи си-туацій: визначеність, ризик і невизначеність [174; 223, с. 81; 243; 245]. Як уже підкреслювалося в ряді робіт [29; 96; 101, с. 576; 266], проблема оцінки ризику є багатоаспектною. А як-що звернутися до джерел поняття «ризик», то це можливість таких наслідків прийняття стратегічних рішень, при яких по-ставлені цілі частково чи цілком не досягаються [29; 42; 84; 282]. Тобто показники ризику відображають результати оці-нки адекватності управлінських рішень прийнятим цілям і гіпотезам. Звідси можна зробити висновок, що показник ри-зику є вектором прийнятої гіпотези в сфері вибору альтерна-тив фінансової стратегії. З цього погляду необхідна розробка комплексного підходу до методології оцінки ризику на всіх етапах формування і реалізації фінансової стратегії. Виходя-чи з цього, розглянемо задачу оцінювання ризику стратегіч-них альтернатив для обґрунтування стратегічного розвитку підприємства в умовах невизначеності. Основне завдання при розробці фінансової стратегії полягає в тому, щоб не ви-йти за рамки «нормального рівня ризику», під яким розумі-ють суб'єктивний рівень прийнятого для кожного підприємс-тва ризику прийняття рішень. Ризик прийняття рішень фі-

218

нансової стратегії – це ризик недосягнення поставлених ці-лей при виборі конкретної альтернативи, який виражається в недоодержанні чи неотриманні прогнозованого результату.

Схема логічного обґрунтування класифікації ризиків при розробці фінансової стратегії підприємства приведена на рис. 3.17. На кожному етапі підготовки і реалізації фі-нансової стратегії присутній ризик, обумовлений відсутніс-тю повної інформації, існуванням суперечливих тенденцій, елементів імовірності, пов’язаних з багатьма конкретними ризиковими подіями і факторами. В даному випадку оцінку ризиків пропонується здійснювати на основі ситуаційного і системного підходів. Принциповою основою оцінки ризику є розуміння ризикованої ситуації як структурованої про-блеми прийняття рішень, яка допускає можливість опису і виміру ризику кількісними і якісними методами. З позицій системного підходу, оцінка ризику – це кількісний чи якіс-ний вимір збитків в умовах незахищеності системи, які встановлюють на основі фінансових витрат, виникаючих у випадку дії механізмів незахищеності системи від впливу певних факторів ризику.

Підкреслимо, що в зв'язку з невизначеністю ринкового середовища і багатоаспектністю такої економічної категорії, як ризик, виникає два види проблем: вибору показників оці-нки ризику і обґрунтування альтернатив стратегії за резуль-татами оцінки ризику. Ці задачі зважуються в кожному кон-кретному випадку в залежності від цілей дослідження, при-йнятої системи гіпотез, наявності відповідної інформації і обґрунтування доцільних способів оцінки ризику. В рамках даного дослідження поставлені такі задачі:

(1) обґрунтування вибору найкращого варіанта оцінки ризику;

(2) визначення рівня і етапів оцінки ризику в залежно-сті від виявлених у процесі аналізу факторів ризику та імо-вірності виникнення втрат;

(3) обґрунтування індикаторів кількісної і якісної оці-нки ризику.

219

Ризики, пов'язані

з вибором


стратегії

Організацій

ні

Системні Технологі

чні

Ризик комплексної

оцінки навколишнього


Ризик на етапі

діагностики

проблем


формування місії

і цілей


обгрунтування вибору

стратегічних орієнтирів

Ризик на етапі прийняття

рішень у сфері вибору

стратегії


формування системи

підтримки стратегії


адаптивності

стратегії

Ризик на етапі оцінки

ефективності стратегії

Стратегічні ризики

Ризики, пов'язані з реалізацією


Обумовлені

специфічними

особливостями


Ризики, пов'язані з

відтворенням

вартості


Рис. 3.17. Класифікація ризиків фінансової стратегії


Для дослідження наслідків впливу факторів ризику доцільно використовувати комплексний механізм оцінки чутливості та ризику фінансової стратегії, який заснований на положеннях статистичного аналізу і віртуальності, що, на думку І. Багатої, припускає формування в рамках стратегіч-ного обліку власності інформації про можливі стани підп-риємства при заданих умовах розробниками балансових зві-тів [32, с. 98]. Організація робіт з формування комплексного механізму оцінки ризику будується на основі принципів ін-теграції, саморегулювання, комплексності та логічності. Ці принципи враховують можливість оцінки впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища і методів оцінки ризику, визначення заходів для зниження ризику на кожнім етапі розробки фінансової стратегії.

Комплексний механізм оцінки ризику фінансової стратегії підприємства представлено у вигляді ієрархічної

220

моделі (рис. 3.18), що дає можливість моделювати різні си-туації, які відповідають різним рішенням на окремих етапах реалізації стратегії. Ця модель розкриває взаємозв'язок ха-рактеристик якісної і кількісної оцінки. Ефективність за-пропонованого механізму досягається за рахунок застосу-вання системного підходу і послідовної оцінки ризику на кожному етапі фінансової стратегії. Структурно-логічна модель комплексної оцінки ризику фінансової стратегії складається з чотирьохетапної експертизи ризику: (1) попе-редньої якісної експертизи з метою ідентифікації ризику на окремих етапах фінансової стратегії – заснована на експерт-ному визначенні ризикованих подій і їх сукупній оцінці на окремих етапах фінансової стратегії в цілому; (2) моделю-вання ризику – передбачає встановлення статистичних ха-рактеристик ризикового профілю фінансової стратегії (імо-вірності настання ризикованих ситуацій, математичного очікування та імовірності одержання збитків); (3) інтегра-льної оцінки ризику на окремих етапах фінансової стратегії – здійснюється за допомогою комбінації статистичного і експертного методів; (4) інтегральної оцінки ризику фінан-сової стратегії для оцінки вибору альтернатив стратегії і чу-тливості її до змін фінансово-економічних показників.

Перший етап комплексної оцінки ризику являє собою визначення факторів ризику і формування інформаційної бази оцінки, яка ґрунтується на оцінці якісних характерис-тик інформації для обґрунтування фінансової стратегії. Не-обхідність попередньої оцінки істотних характеристик ін-формації обумовлена тим, що ризик розглядається як керо-ваний параметр, на який можна і потрібно впливати [282, с. 539] з метою прийняття доцільних рішень на вибір фінансо-вої стратегії. Керуючись концепцією віртуальності [32, с. 238], при виборі варіантів фінансової стратегії підприємства приймаються до уваги фактори і припущення про причин-но-наслідковий зв'язок змін і їх характеристик, які вплива-ють на стан підприємства або його поведінку за певних умов.

221

ІДЕНТИФІКАЦІЯ РИЗИКУ

921 Q,...,Q,Q

Комплексний аналіз оточуючого середовища

Діагностика проблемних ситуацій

Формування місії та мети

Обґрунтування стратегічних орієнтирів

Прийняття рішень в сфері вибору

альтернативи стратегії

Формування системи забезпечення

стратегії

Формування регламентів і адаптивність систем реалізації стратегії

Оцінка ефективності стратегії

Q1

Q4

Q5

РОЗРАХУНОК СТАТИСТИЧНИХ І ЕКСПЕРТНИХ ПАРАМЕТРІВ РИЗИКУ

Множина ризикованих

подій на k-му етапі

ik AQ

Ризикова

подія A1

Ризикова

подія Am

Ймовірність

втрат 1AP

Математичне

очікування втрат

1AM

Коефіцієнт значущості

ризику 1


втрат mAP



mAM


втрат iAP



iAM

Ризикова

подія Ai

Коефіцієнт значущості

ризику m


значущості

ризику i

Статистичні

характеристики

ik APU

Qk

ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА РИЗИКУ КОЖНОГО ЕТАПУ

ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ

k

1

~m

i

kii

pk KK , де ii

ki AMAP

АК

1 – коефіцієнт i-го виду ризику

КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА РИЗИКУ

ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ

n

k

р

kр К~

I1

Експертні характеристики

ik AMW

Uk,

W k

Ри

зик д

о в

иб

ору

фін

ансо

во

ї

стр

атег

ії

Ри

зик п

ісля в

иб

ор

у ф

інан

сово

ї

стр

атег

ії

Інформація про стан внутрішнього та зовнішнього середовища

ні Виділення областей

ризику і контроль рівня

ризику

Побудова матриці

обґрунтування

альтернативи

стратегічного рішення

Рівень ризику

вище припустимого?

так

Заходи по зниженню рівня

ризику

Побудова

ризикового профілю

pkK

~

Оцінка запасу

стійкості до ризику

Контроль рівня

ризику

Інтегральна оцінка

ризику

Q7

Q8

Q6

Q2

Q3

Рис. 3.18. Комплексний механізм оцінки ризику фінансової стратегії сталого розвитку


222

Згідно з методологією вибору фінансової стратегії підп-

риємств аналіз проводиться на основі заздалегідь установлених

цілей, гіпотез, критеріїв, факторів і умов оцінки ризику. Інтег-

ральна оцінка ризику передбачає діалектичний взаємозв'язок

об'єктів і суб'єктів дослідження і є вектором імовірності відхи-

лення від стратегічної цілі. З управлінських позицій оцінка ри-

зику означає, що кожен етап стратегії є інтегрованим цілим на-

віть тоді, коли вона сама складається з окремих роз'єднаних

стратегічних рішень (функцій). Такий підхід дозволяє розгляда-

ти процес формування фінансової стратегії як комплекс взаємо-

залежних компонентів (етапів), об'єднаних загальною ціллю.

Тому виникає необхідність у проведенні аналізу причинно-

наслідкових зв'язків ризикових ситуацій при виборі альтерна-

тив. Для персоніфікації результатів проведених досліджень ри-

зику на кожному етапі фінансової стратегії здійснюється групу-

вання ризиків по ознаці ризикових подій і визначаються якісні

характеристики ризику на основі експертних статистичних оці-

нок. Структуризація ризиків фінансової стратегії, приведена в

табл. 3.24 ст. 1,2, для кожної стратегічної альтернативи допов-

нюється видами ризиків, властивій тільки даній альтернативі.

Таблиця 3.24

Оцінка ризику на різних етапах фінансової стратегії (на

прикладі ВАТ “Луганський завод гірничого машинобу-

дування”, 2011 р.)

Етапи страте-гічного управ-ління

Види ризиків Вага Рі-вень очі-кува-них втрат, грн.

Вірогід-ність

Рі-вень ризи-ку

1 2 3 4 5 6

Комплексний аналіз навко-лишнього се-редовища

неадекватна оцінка сприятливих і нега-тивних чинників;

0,18 1852 0,23

ризик неповного виявлення справжніх і майбутніх перспектив фінансово-господарської діяльності;

0,25 750 0,22

223


недостатня оцінка чинників зовніш-нього і внутрішнього середовища;

0,3 1465 0,37

помилка в інтерпретації результатів виявлення сильних і слабких сторін.

0,27 963 0,18 0,044

Діагностика проблем фі-нансово-економічної


невиявлення проблем; 0,2 720 0,15

неповне виявлення джерел виникнення проблем;

0,16 975 0,18

невірне визначення масштабу проблем; 0,3 1480 0,22

формування невідповідного плану дій в екстремальних ситуаціях;

0,2 645 0,31

неможливість запобігання появі про-блемних ситуацій.

0,14 3058 0,14 0,033

Визначення місії і цілей

невизначеність цілей; 0,25 1768 0,3

встановлення недосяжних цілей; 0,24 895 0,16

неповне дерево цілей; 0,31 950 0,32

невідповідність цілей місії. 0,2 1725 0,22 0,045

Обгрунтування стратегічних орієнтирів діяльності

виділення не значущих фінансових завдань;

0,09 680 0,17

формування неповної інформаційної бази цільових установок;

0,28 1050 0,12

нечіткість і неоднозначність формулю-вання;

0,17 900 0,09

невірне виділення пріоритетних страте-гічних орієнтирів;

0,23 3140 0,21

невідповідність вказаних орієнтирів внутрішнім і зовнішнім інтересам;

0,17 711 0,16

невірні попередні висновки про здат-ність до стійкого розвитку.

0,06 1053 0,25 0,033

Прийняття

рішень у сфері вибору фінан-сової стратегії

вибрана альтернатива не дозволяє мак-

симізувати синергетичний ефект; 0,26 3500 0,08

упущена стратегічна альтернатива; 0,39 1153 0,25

вибір неефективної стратегії; 0,22 2085 0,38

невірна оцінка альтернативи. 0,13 860 0,29 0,053

Формування системи підт-римки фінан-сової стратегії

вибір неадекватного горизонту плану-вання;

0,1 1020 0,12

невірне визначення загальної потреби у фінансових ресурсах;

0,16 2851 0,19

неточності в проведенні та інтерпрета-ції оцінки;

0,17 303 0,15

неадекватна оцінка результатів; 0,2 1905 0,17

неповнота інформації; 0,15 2038 0,1

невірогідність інформації; 0,12 960 0,14

відсутність релевантної інформації. 0,1 670 0,13 0,030

224


Формування регламентів і адаптивність систем реа-лізації стра-тегії

відсутність взаємодії всіх систем забез-печення фінансової стратегії;

0,26 756 0,15

відсутність цілісності та гнучкості ме-ханізму реалізації стратегії;

0,4 1060 0,45

спотворення значень фінансових показ-ників при доведенні їх до центрів фі-нансової відповідальності.

0,34 501 0,4 0,039

Оцінка ефе-ктивності фінансової стратегії

невиявлення проблем; 0,38 3040 0,11

несвоєчасне виявлення проблем; 0,15 850 0,12

неадекватна оцінка результатів; 0,14 1027 0,2

ризик реалізації коригуючих заходів; 0,12 765 0,4

неефективність зворотного зв'язку. 0,21 1143 0,18 0,034

Для встановлення якісних характеристик ризику доці-

льно використовувати оператор згортання інформації, під

яким розуміється внутрішня частина визначеного критерію,

який перетворить початкову інформацію у виді матриці в

зручний для ухвалення рішення вид стовпця. Згортання ін-

формації являє собою процес переходу кількості в якість на

основі матриці, яка у даному випадку має вигляд:

cm

сi

c1 А...А...А

pnm

pni

pn

ppp

pm

pi

p

n

k

KKK

KKK

KKK

C

C

C

R

~...

~...

~...............

~...

~...

~...............

~...

~...

~

...

...

1

kmkik1

11111

)I...I...I(R mp

iр

1р1 , (3.32)

де )А,,...А...,,А(А c

m

с

i

c

1

с – множина стратегічних альтернатив,

)С,,...С...,,С(Сni1

– множина стратегічних етапів, p

kiK~

– оці-

нка ризику k-го стратегічного етапу i-ої стратегічної альтер-

нативи, i

рI – оцінка ризику i-ої стратегічної альтернативи.

225

Другий етап – моделювання ризику, передбачає опис

невизначеності шляхом розподілу імовірностей на заданій

множині і формування стохастичної моделі на основі стати-

стичної інформації. Як уже було відзначено вище, форму-

вання необхідної інформації про втрати від реалізації ризи-

кових подій ускладнюється тим, що планування стратегіч-

них рішень і результати реалізації не збігаються в часі. То-

му в запропонованій моделі втрати від реалізації ризикової

події розглядаються як очікувана величина. Такий висновок

ґрунтується на припущенні того, що у визначений момент

прийняття рішень завжди можна одержати точну інформа-

цію про зміну факторів, які впливають на реалізацію страте-

гії.

Для здійснення кількісного аналізу ризику використо-

вуються методи аналізу точки беззбитковості, чутливості,

сценаріїв, дерева рішень, Монте-Карло (імітаційне моделю-

вання), експертних оцінок, статистичний аналіз (ймовірніс-

них розподілів), CAPM, моделі Фішера-Блека, Хаустона [29,

с. 361-396; 32, с. 239; 92; 101, с. 582-583; 282; 289, с. 81].

Наприклад, використання методу Хаустона дозволяє оціни-

ти вплив різних способів управління ризиком на зміну вар-

тості підприємства.

В даному дослідженні для моделювання ризику засто-

совуються стохастичні моделі, які будуються на основі ста-

тистично значимої інформації і описують невизначеність

розподілу імовірностей на заданій множині ситуацій [101, с.

582-583; 282, с. 557].

Оцінка ризику стратегічної альтернативи передбачає

визначення таких параметрів ризику, як профіль ризику

(множина ризикованих подій), сформованого на основі ре-

зультатів якісного аналізу, очікувані витрати та імовірність

настання ризикованих подій. Оцінка імовірності реалізації

ризикованих подій (табл. 3.25 ст. 5) здійснюється за допо-

могою таких методів, як побудова дерева подій; «події – ре-

зультат»; дерево відхилень; індекси ризику [49; 140].

226

Діяльність підприємства в умовах ринкових відносин є

ризиковою, тому що його дії вступають у протиріччя з дія-

ми інших підприємств, що і породжує можливу ситуацію

небезпеки, коли підприємство може одержати менше при-

бутку чи навіть збиток замість передбаченого позитивного

результату. Таким чином, під втратами від реалізації ризи-

кових подій розуміється величина негативного відхилення

від очікуваного прибутку (табл. 3.24 ст. 4). Визначення ма-

тематичного очікування втрат від реалізації ризикованих

подій ґрунтується на дослідженні грошових потоків, вияв-

ленні властивих їм невизначеностей і прогнозуванні можли-

вих втрат. Ці втрати можуть встановлюватися різними спо-

собами – від неофіційних суджень до комплексного еконо-

мічного і статистичного дослідження з ретроспективним

аналізом втрат, пов’язаних з ризикованими ситуаціями, які

створюють ризиковий профіль розвитку підприємства.

Для кількісної оцінки ризику фінансової стратегії про-

понується здійснювати інтеграцію оцінок окремих видів ри-

зику в узагальнюючий показник. Розрахунок індикаторів

рівня кожного виду ризику в профілі ризику конкретної

альтернативи здійснюється таким чином:

km

i

kii

pk KK

1

~ , (3.33)

де iiki AMAP

AK

1,

n

iiAP

1

1 , 1;0i , 11

km

ii .

Графічна інтерпретація ризикового профілю фінансо-

вої стратегії ВАТ «Луганський завод гірничого машинобу-

дування», представлена на рис. 3.19, дає можливість зро-

бити висновок про рівень ризику на конкретних етапах ви-

бору стратегії (табл. 3.24, ст. 6).

227

0,034

0,039

0,031

0,053

0,033

0,045

0,033

0,044

0,00

0,01

0,02

0,03

0,04

0,05

0,06

Ко

мп

лексн

ий

анал

із

ото

чу

юч

ого

сер

едо

ви

ща

Діа

гно

сти

ка

пр

об

лем

Фо

рм

уван

ня

міс

ії т

а ц

ілей

Об

гру

нту

ван

ня

стр

атег

ічен

их

ор

ієн

тир

ів

Ви

бір

стр

атег

ії

Фо

рм

уван

ня

си

стем

и

заб

езп

ечен

ня

стр

атег

ії

Фо

рм

уван

ня

р

еглам

енті

в і

адап

тивн

ість

сист

ем

Оц

інка

ефек

тивн

ості

стр

атег

ії

Етапи підготовки і релизації фінансової стратегії

Інте

грал

ьн

ий

по

каз

ни

к р

изи

ку

Рис. 3.19. Ризиковий профіль реалізації фінансової

стратегії ВАТ «Луганський завод гірничого

машинобудування», 2011 р.

Четвертий етап передбачає інтегральну оцінку ризику

фінансової стратегії на основі модифікованого показника:

km

iiii

n

k

n

k

рkр AMAP

AКI

111

1~ , (3.34)

де n – число етапів фінансової стратегії підприємства; pkК

~ –

інтегральна оцінка ризику k-го етапу фінансової стратегії; αi

– коефіцієнт значимості ризику в загальній множині ризи-

ків; mk – кількість ризиків на k-му етапі реалізації фінансо-

вої стратегії; iAP – імовірність настання ризикових подій

Ai, iAM – математичне очікування втрат при настанні ри-

зикових подій Ai; А – величина активів підприємства.

Запропонований інтегральний показник ризику дозво-

ляє одержати сукупну оцінку наслідків від ризикових подій

і простежити вплив різноманітних факторів на імовірність

228

настання різних подій на окремих етапах фінансової страте-

гії. Універсальність даного показника полягає в тому, що

він може бути використаний для оцінки ризику кожної з

альтернатив фінансової стратегії відповідно до послідовно-

сті, представленої на рис. 3.20.

1A kmA iA

1AM kmAM iAM

1AP kmAP iAP

1 km i

p

kK~

pK1

~

pK n

~

Ір

11 ... lxx

ilxx ... 1 kmlxx ... 1

(ilxx ...1 ) – фактори i-го виду ризику

( 1A ,…, iA ,…,kmA ) – види ризику на k-му

стратегічному етапі

( 1AP ,…, iAP ,…, kmAP ) – ймовірність ризику

( 1AM ,…, iAM ,…, kmAM ) – математичне

очікування втрат за умови реалізації ризикової події

n

1i

i 1)А(P

Позначення:

( 1 ,…, i ,…,km ) – експертні оцінки ризику

(pK1

~,…,

pkK

~,…,

pKn

~) – оцінка ризику на k-му

стратегічному етапі

Ір – інтегральна оцінка ризику

Р

Р – якісна оцінка ризику

km

1i

i 1

Рис. 3.20. Графічна інтерпретація інтегральної оцінки

ризику фінансової стратегії підприємства

Перевагами запропонованої моделі комплексного ме-

ханізму оцінки ризику на етапі вибору фінансової стратегії є

визначення:

границі ризику, яка залежить від ситуації на момент

оцінки ризику і суб'єктивної оцінки ризику керівниками пі-

дприємств;

229

стратегічної альтернативи, критерієм якої є співвід-

ношення «прибутковість-ризик».

Результати анкетування 15 підприємств машинобудів-

ної галузі Луганської області (табл. В.16 додатка) дозволили

побудувати емпіричну шкалу ризику і границі припустимо-

го рівня ризику (табл. 3.25). Нижня границя коридору ризи-

ку завжди збігається з областю мінімального ризику, а вер-

хня – установлюється для кожного підприємства індивідуа-

льно. Діапазон границь коридору ризику залежить від ситу-

ації, яка склалася на момент оцінки ризику і суб'єктивної

його оцінки керівниками підприємства.

Таблиця 3.25

Границі ризику підприємств машинобудівної галузі

Луганської області (за результатами анкетування)

Величина ри-

зику R

Градація і прийнятні рівні

Песимістична по-

зиція

Нейтральне відно-

шення до ризику

Схильність до

ризику

0,0 – 0,1 мінімальний мінімальний мінімальний

0,1 – 0,3 малий малий малий

0,3 – 0,4 середній середній середній

0,4 – 0,6 високий високий високий

0,6 – 0,8 максимальний максимальний максимальний

0,8 – 1,0 критичний критичний критичний

Вибір домінантної ознаки ризику для ранжирування

стратегічних альтернатив розвитку підприємства встанов-

люється на основі визначення критерію оптимізації «прибу-

тковість - ризик», який є мірою очікуваної прибутковості.

Приведені результати ранжирування стратегічних альтерна-

тив ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування»

за критерієм ризику (табл. 3.26) дозволили зробити висно-

вок про оптимальність вибору тієї чи іншої альтернативи

стратегії.

230

Таблиця 3.26

Ранжирування стратегічних альтернатив ВАТ «Луган-

ський завод гірничого машинобудування» за рівнем ри-

зику

Ранг Альтернатива

стратегії

Рівень

ризику

Економічна

рентабель-

ність

Рівень співвідно-

шення «прибутко-

вість-ризик»

1 Розвиток 0,31 0,04 0,11

2 Стабілізація 0,47 0,03 0,06

3 Диверсифікація 0,54 0,04 0,07

4 Становлення 0,61 0,02 0,03

Виходячи з того, що головним критерієм залишається

прибутковість, при виборі фінансової стратегії необхідно

контролювати співвідношення «прибутковість-ризик», яке є

критерієм очікуваної ефективності альтернативи. Графічна

інтерпретація співвідношення «прибутковість-ризик» для

стратегічних альтернатив приведена на рис. 3.21.

0,07

0,03

0,06

0,11

0,00

0,02

0,04

0,06

0,08

0,10

0,12

Рів

ень с

пів

від

нош

енн

я

«п

ри

бутк

овіс

ть-р

изи

к»

Диверсифікація Становлення Стабілізація Розвиток

Стратегічні альтернативи

Рис. 3.21. Діаграма співвідношення «прибутковість-ризик»

стратегічних альтернатив ВАТ «Луганський завод

гірничого машинобудування» на 2011 р.

231

Прогнозування ризику виконується одночасно, а іноді

і після виконання деяких планових розрахунків, пов’язаних

з визначенням довгострокових цілей сталого розвитку підп-

риємства. Так, спочатку на основі прогнозів попиту, збуту

та інвестицій розробляються варіанти стратегічного плану,

по яких потім можна зробити прогноз ризику. Це дає мож-

ливість вибрати з наявних варіантів фінансової стратегії

сталого розвитку найменш ризиковану.

Результати статистичних і експертних оцінок ризику

ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» на

2011-2015 рр. (табл. В.17 додатка) і розрахунки інтеграль-

них оцінок (табл. 3.27) підтвердили оптимальність вибору

стратегії розвитку, оскільки на кінець прогнозного періоду

ризик буде мінімальним (0,10). Це також підтверджує доці-

льність використання інтегральних оцінок ризику для про-

гнозування запасу стійкості підприємства до ризику (табл.

3.27), який і буде індикатором чутливості фінансової стра-

тегії до змін її параметрів. Якщо даний коефіцієнт більше

0,4, підприємство знаходиться в зонах малого чи мінімаль-

ного ризику, і запас стійкості до ризику є достатнім для

компенсації можливого зниження прибутковості.

Обґрунтування припустимого рівня ризику дозволяє

здійснювати контроль, який є завершальним кроком на ко-

жнім етапі фінансової стратегії і передбачає зіставлення фа-

ктичної і припустимої оцінки ризику. Для зниження ступеня

ризику розробляються заходи з нівелювання факторів, які

найбільш впливають на ризик.

В сучасних умовах особливо важливим є аналіз чутли-

вості фінансової стратегії до змін її економічних показників

і розрахунку запасу фінансової стійкості. Дослідження чут-

ливості альтернатив фінансової стратегії рекомендується

проводити на основі показника чистого доходу, тому що він

найбільше адекватно відображає ринкову вартість підпри-

ємства. Сутність аналізу чутливості полягає в оцінці майбу-

тніх змін і характеру поведінки істотних фінансових показ-

232

ників, а також їх чутливості до зміни параметрів фінансової

стратегії, які відповідають різним сценаріям розвитку підп-

риємства.

Таблиця 3.27

Прогнозування ризику реалізації фінансової стратегії

(на прикладі ВАТ «Луганський завод гірничого маши-

нобудування», 2011-2015 рр.)

Етапи стратегічного

управління

Рівень ризику

2011 р. 2012 р. 2013 р. 2014 р. 2015 р.

Комплексний аналіз

оточуючого середо-

вища

0,04 0,04 0,03 0,02 0,01

Діагностика пробле-

мних ситуацій фінан-

сово-економічної


0,03 0,03 0,03 0,01 0,01

Визначення місії і

цілей формування


0,05 0,04 0,03 0,02 0,01

Обґрунтування стра-

тегічних орієнтирів


0,03 0,03 0,03 0,01 0,01

Прийняття рішень в

сфері вибору фінан-

сової стратегії

0,05 0,06 0,03 0,02 0,02

Формування системи

забезпечення фінан-


0,03 0,02 0,02 0,02 0,01

Формування регла-

ментів і адаптивність

систем реалізації

стратегії

0,04 0,03 0,02 0,01 0,01

Оцінка ефективності

фінансової стратегії 0,03 0,03 0,02 0,02 0,01

Інтегральний показ-

ник ризику 0,31 0,28 0,22 0,13 0,10

Коефіцієнт запасу

стійкості до ризику 0,49 0,52 0,585 0,67 0,71

Для оцінки впливу факторів на чистий грошовий потік

(ЧГП) запропонована така функція

233

n 1,i ,)1(

max

00

max

iiiiii

xhЧГПxhЧГПd , (3.35)

де n – кількість факторів; 0ix – фактична величина і-го фак-

тора; h – крок зміни факторів; ∆max – максимальне абсолют-

не відхилення серед усіх факторів.

З огляду на те, що критерій «чистий грошовий потік» є

комплексною характеристикою, яка поєднує кілька вихід-

них параметрів, даний показник був прийнятий як ключову

характеристику чутливості вибору фінансової стратегії. В

найбільш загальному виді моделювання аналізу чутливості

фінансової стратегії до зміни фінансових показників можна

представити у вигляді функції

,,,,,,,,,( коіндм ФІДЗВЗНАФІНБОЗНМАfВ

),,,,,, інвін ПЗКЗВПКЦФОАГК (3.36)

де Вм – вартість підприємства за майновим підходом; НМА –

нематеріальні активи; ОЗ – основні засоби; НБ – незавер-

шене будівництво; ФІд – довгострокові фінансові інвестиції;

НАін – інші необоротні активи; З – запаси; Во – векселя

отримані; ДЗ – дебіторська заборгованість; ФІк – коротко-

строкові фінансові вкладення; ГК – грошові кошти; ОАін –

інші оборотні активи; ЦФ – цільове фінансування і надхо-

дження; ПК – позиковий капітал; Вв – векселя видані; КЗ –

кредиторська заборгованість; ПЗін – інші поточні зобов'я-

зання.

Дослідження впливу параметрів (хі) на чистий дохід

проводиться в наступній послідовності.

1. Задається крок для факторів хі у розмірі 0,1 від зада-

ної величини параметра 0ix .

234

2. Розмах кроків для усіх хі задається в межах [0,1;

2,0];

3. Для кожного кроку в зазначеному діапазоні відслід-

ковується величина чистого доходу як функції від хі. Аналіз

чутливості чистого грошового потоку на 2011 р. приведений

у табл. В.18 додатка.

4. Визначається оцінка впливу фактора на величину

чистого доходу на n+1-му кроці і n-му кроці, тобто:

00)1( iiiii xhЧГПxhЧГП , ni ,1 (3.37)

де n – кількість факторів; 0

ix – фактична величина i-го

фактора; h – крок зміни факторів.

Звідси чим більше величина Δi, тим сильніше вплив

фактора на результуючий показник.

5. Здійснюється ранжирування за ступенем впливу на

результуючий показник, тобто по величині di (табл. В.18

додатка):

nid ii ,1,

max

, (3.38)

де Δmax – максимальне абсолютне відхилення серед множи-

ни факторів.

Для моделювання розрахунків, пов’язаних з аналізом

чутливості чистого грошового потоку, використано пакет

прикладних програм EXCEL. Результати аналізу чутливості

(табл. В.18 додатка) показують, що найбільший вплив на

чистий грошовий потік ВАТ «Луганський завод гірничого

машинобудування» зробили зміни прибутку і необоротних

активів.

Розроблені методичні підходи до комплексної оцінки

ризику дозволили обґрунтувати вибір фінансової стратегії

та оцінити її чутливість. Графічна інтерпретація результатів

235

аналізу чутливості стратегії показує послідовне формування

прямих, які відображають вплив зміни параметрів показни-

ків на чистий грошовий потік (рис. 3.22).

-2000

-1000

0

1000

2000

3000

4000

5000

0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 1 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 2

частка

фактора

чи

сти

й г

рош

ови

й п

оті

к, ти

с. г

рн

.

прибуток до оподаткування амортизація необоротних активів зменшення оборотних активів збільшення поточних зобов'язань податок на прибуток реалізація необоротних активів придбання фінансових інвестицій придбання майнових комплексів інші інвестиційні платежі сплачені дивіденди інші фінансові платежі

Рис. 3.22. Графічна інтерпретація впливу чинників

на величину чистого грошового потоку ВАТ «Луганський

завод гірничого машинобудування», 2011 р.

Результати комплексної оцінки ризику ВАТ «Лугансь-

кий завод гірничого машинобудування» на 2011-2015 рр.

(табл. В.17 додатка) і її графічна інтерпретація, приведена

на рис. 3.23, підтвердили доцільність вибору фінансової

стратегії розвитку.

Графічна інтерпретація результатів дослідження з гру-

пи підприємств машинобудування Луганської області,

представлена на рис. 3.24, показує, що велика частина підп-

риємств знаходиться в області високого рівня ризику: від

0,4 до 0,6, що, незважаючи на визначені позитивні зрушен-

ня, свідчить про все ще недостатньо сприятливу ситуацію в

галузі.

236

0,31

0,10 0,13 0,22 0,28

0

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

0,6

0,7

0,8

0,9

1

Область критичного ризику

Область максимального ризику

Область малого ризику

Область мінімального ризику

Область високого ризику

Область середнього ризику

Зн

ачен

ня і

нте

грал

ьн

ого

по

каз

ни

ка

ри

зику

, І р

2011 2012 2013 2014 2015

Рис. 3.23. Динаміка інтегральної оцінки ризику ВАТ

«Луганський завод гірничого машинобудування» на 2011-

2015 рр.

0,31 0,34

0,42

0,550,58

0 0,1 0,3 0,4 0,6 0,8 1

Область

малого ризику Область

середнього ризику

Область

мінімального

ризику

Область

високого ризику

Область

максимальн

ого ризику

Область

критичного

ризику

Рівень

ризику, Ір

ПАТ

«Луганськтепловоз»

ВАТ «Свердловський

машзавод»

ВАТ «Стаханівський

вагонобудівельний

завод»

ВАТ «Завод

гірничорятувальної

техніки “Горизонт»

ВАТ «Луганський

завод гірничого

машинобудування»

Рис. 3.24. Групування досліджуваних підприємств

за областями ризику, 2011 р.

237


1. Організаційно-методичним базисом формування

механізму фінансової стратегії сталого розвитку є стратегі-

чна діагностика потенціалу фінансової стійкості. Для фор-

мування аналітичного базису рейтингового аналізу і обґру-

нтування оптимальної фінансової стратегії запропонована

методика комплексної оцінки потенціалу фінансової стійко-

сті підприємства і обґрунтована структурно-ієрархічна мо-

дель формування її інтегрального показника. Розроблений

підхід дозволяє акцентувати увагу на внутрішніх і зовніш-

ніх факторах, які впливають на ефективність фінансово-

економічної діяльності, визначати резерви її підвищення, а

також зони вибору фінансової стратегії по ключових харак-

теристиках: оптимальна, можлива, припустима, не рекомен-

дована, не припустима.

2. Сформовано новий комплексний підхід до стратегі-

чної діагностики потенціалу фінансової стійкості підприєм-

ства як обов'язкового елемента системи підтримки фінансо-

вої стратегії за напрямами: фінансова рівновага, ефектив-

ність операційної і фінансової діяльності.

3. Проведене дослідження і аналітична оцінка стану

фінансової рівноваги по трьох групах показників ліквідності

та платоспроможності, фінансовій стійкості, рентабельності

власного капіталу (у новому предметному наповненні) до-

зволили обґрунтувати різні типи сценаріїв і оцінити функці-

ональний стан підприємства. Керуючись балансовим мето-

дом, визначені чотири типи функціонального стану підпри-

ємства: ідеальний, статичний, передкризовий, кризовий.

Для вибору фінансової стратегії запропоновано використо-

вувати інтегральний показник фінансової надійності, який

характеризує сукупний вплив зазначених вище факторів:

ліквідності, ефективності власного капіталу, фінансової

стійкості і ризику.

238

4. В умовах невизначеності ринкового середовища при

виборі фінансової стратегії необхідно враховувати структу-

ру капіталу. Методичний підхід до визначення оптимальної

структури капіталу грунтується на використанні модифіко-

ваних моделей, що визначають функціональні залежності

між такими показниками, як (1) витрати, прибуток і ризик;

(2) чистий дохід і структура капіталу. Модифікований пока-

зник ресурсовіддачі (у новій інтерпретації) характеризує

співвідношення ресурсів і капіталу і враховує структурні

зміни капіталу.

5. Методичний підхід до діагностики потенціалу ефек-

тивності операційної діяльності грунтується на використан-

ні методів матричного моделювання за індикаторами: при-

бутковості, витратомісткості, продуктивності, ресурсовід-

дачі. Розроблений інтегральний показник потенціалу опера-

ційної діяльності дозволяє оцінювати рівень її ефективності

та визначити тип стану операційної діяльності: ідеальний,

нормальний, задовільний, кризовий, катастрофічний.

6. Розроблено рекомендації з комплексної оцінки по-

тенціалу фінансової стійкості на основі інтегральних показ-

ників для нормування цільових векторів і вибору параметрів

фінансової стратегії сталого розвитку підприємства. Прак-

тичне застосування запропонованого методичного підходу

до інтегральної оцінки потенціалу фінансової стійкості для

вибору фінансової стратегії виконано за допомогою пакета

прикладних програм Microsoft Excel, що дозволило прово-

дити сценарні розрахунки і обґрунтовувати рекомендації з

вибору її оптимальної альтернативи. Приводиться аналіз і

оцінка стратегічної позиції досліджуваних підприємств Лу-

ганського регіону.

7. В умовах мінливого навколишнього середовища ви-

бір фінансової стратегії сталого розвитку у вирішальній мірі

залежить від впливу структури капіталу базового періоду,

рентабельності активів і їх динаміки. Запропоновані мето-

дичні підходи до визначення оптимальної структури капіта-

239

лу дозволяють визначити функціональні залежності між йо-

го елементами. Модифікована модель взаємозв'язку рента-

бельності власного капіталу і структури капіталу враховує

крім основних (інфляція, ризик, податки) додаткові факто-

ри: обсяг виробництва, термін погашення позикового капі-

талу, різницю між компенсаційною ставкою і встановленим

відсотком.

8. При формуванні та реалізації фінансової стратегії

особливе значення має оцінка її ризику. Для оцінки чутли-

вості фінансових показників і ризику запропоновані мето-

дичний підхід і на основі його використання розроблені:

удосконалена класифікація видів і факторів ризику, модель

комплексної оцінки ризику, способи оцінки його впливу на

вибір і ефективність реалізації фінансової стратегії. Запро-

понована модель комплексної оцінки ризику фінансової

стратегії складається з чотирьохетапної експертизи ризику:

попередня якісна експертиза з метою ідентифікації ризику

на окремих етапах фінансової стратегії; моделювання ризи-

ку, яке передбачає визначення статистичних характеристик

ризикового профілю фінансової стратегії; інтегрована оцін-

ка ризику на окремих етапах фінансової стратегії, заснована

на використанні комбінації статистичних і експертних ме-

тодів; інтегрована оцінка ризику для вибору її альтернатив

фінансової стратегії та оцінка чутливості фінансово-

економічних показників до змін. Використання моделі оцін-

ки ризику дає можливість обґрунтувати вибір фінансової

стратегії сталого розвитку підприємства.

240

РОЗДІЛ 4

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ



4.1. Вибір фінансової стратегії сталого розвитку


Посилення динамічності середовища завжди пов'язано

з переходом економічної системи в якісно новий стан, яке

приводить до порушення сформованої раніше фінансової

рівноваги. Це вимагає, з однієї сторони, оцінки можливості

переорієнтації системи без корінної зміни виробничого по-

тенціалу, а з іншої, – обґрунтування вибору оптимальної

фінансової стратегії і механізму її реалізації. На думку

Ф. Гуіяр і Дж. Келі, секрет вічного життя підприємства

складається в можливості управляти одночасно перетворен-

ням своїх систем у єдиному прагненні до досягнення зага-

льних цілей [69, с. 19]. Звідси, фінансове управління повин-

не починатися з обґрунтування вибору стратегії економіч-

ного розвитку підприємства.

В широкому сенсі «вибір – це те, з чого можна виби-

рати» [200, с. 142]. Вибір фінансової стратегії сталого роз-

витку підприємства повинен бути підкріплений стратегіч-

ним фінансовим планом і програмою реалізації поставленої

цілі. Стосовно фінансової стратегії це означає, що процес

вибору повинен ґрунтуватися на аналітичних оцінках стра-

тегічних альтернатив. Саме тому при рішенні питання ви-

бору стратегічних альтернатив ряд дослідників віддають

перевагу аналітичним і економіко-математичним методам.

В теорії і практиці фінансового управління використову-

ються методи матричного моделювання, стратегічного ана-

лізу «сильних» і «слабких» сторін діяльності, фінансового

аналізу (аналіз коефіцієнтів Дю Пона – Du Pont, моделі еко-

241

номічного зростання), портфельного аналізу бізнесу

(SWOT-аналіз, Бостонська матриця – модель BCQ, матриця

Дженерел Електрик, «привабливість ринку (галузі) – конку-

рентоспроможність компанії» - модель QE/Mc Kinsey) [31,

с. 106-107, 113-114; 74; 152; 201, с. 167-172; 218; 252; 259, с.

216-230; 282; 293, с. 150-155; 312; 328; 340, с. 63-67; 343].

Застосування цих методів для вибору фінансової стратегії

пов'язано з рядом таких обставин.

Перша. Важливим і складним аспектом цієї проблеми

є обґрунтування вибору стратегічних альтернатив на основі

інтегрального критерію потенціалу фінансової стійкості пі-

дприємства, який з максимальною імовірністю визначає ве-

ктор його економічного розвитку. На сьогодні відомо багато

закордонних і вітчизняних методик оцінки фінансового ста-

ну підприємства. Найчастіше у вітчизняній теорії і практиці

для аналізу фінансового стану підприємства використову-

ють рекомендації, взяті з закордонної економічної літерату-

ри [36; 38] чи методичні рекомендації з аналізу неплато-

спроможності підприємств [148; 179; 180; 250; 285; 288, с.

85-122].

Як приклад досліджень у сфері оцінки фінансового

стану на основі матричного моделювання фінансової стра-

тегії підприємства можна привести роботи ряду авторів

[149; 170; 261; 315, с. 401-405]. Так, А. Градов і М. Шифрін

при оцінці фінансової спроможності підприємства викорис-

товує метод побудови стратегічних зон господарювання

[340, с. 81-86; 343].

Існують й інші методичні підходи, наприклад, метод

прогнозування неплатоспроможності підприємства, проце-

дура якого представлена відомою п’ятифакторною, а в нас-

лідку – семифакторною моделлю Альтмана [107, с. 42; 134,

с. 184; 285, с. 137-179]. Дані моделі, після їх адаптації до

вітчизняних умов, можна використовувати як додатковий

інструмент для вибору оптимальної фінансової стратегії.

242

Серед вітчизняних розробок можна привести методики оці-

нки фінансового стану [175; 177; 178; 180; 234; 237].

Не зменшуючи значимість і можливість використання

тих чи інших методичних підходів для вибору фінансової

стратегії, слід зазначити, що їх використання не дозволяє

комплексно представити процедуру вибору стратегічних

альтернатив, оскільки в них не приділяється увага таким

важливим аспектам: (1) формування аналітичного базису

для параметрів вибору фінансової стратегії на основі проце-

дур стратегічної діагностики; (2) оптимізація процедури ви-

бору альтернативи фінансової стратегії; (3) нормування і

обґрунтування обмежень цільових векторів стратегічних

альтернатив в залежності від стану фінансової рівноваги і

зміни потенціалу фінансової стійкості; (4) моделювання по-

ведінки чистих активів і пасивів підприємства при різних

стратегічних альтернативах. З огляду на це, в даному підхо-

ді обґрунтований далі розвиток методичних підходів до

процесу вибору фінансової стратегії сталого розвитку підп-

риємства, зокрема: алгоритм і процедури вибору, оцінка

стратегічних альтернатив і вибір оптимального варіанта

стратегії (табл. 4.1, 4.4).

Друга. Невпорядкованість інформаційної бази, яка ви-

користовується для аналізу вибору альтернатив фінансової

стратегії, приводить до погрішності в розрахунках на етапі

нормування цільових векторів фінансової стратегії. Це по-

в'язано з тим, що в балансі статті відображаються по істори-

чній вартості. Крім того, можливі зміни облікової політики.

Для рішення цієї проблеми рекомендується при розробці

прогнозних показників використовувати футуристичну оці-

нку.

Третя. Використання експертних методів для оцінки

переваг стратегічних пріоритетів містить певну умовність,

оскільки залежить від професіоналізму експерта. Це ще раз

переконує в тому, що процедура вибору вимагає детального

пророблення специфічних умов діяльності досліджуваного

243

Таблиця 4.1

Принципова характеристика системного підходу

до вибору фінансової стратегії сталого розвитку підпри-

ємства

№ бло-ків

Найменування бло-ків

Перелік робіт і досліджень Результати

1

Формування конце-

птуальної основи вибору пріоритетів фінансової стратегії

Визначення базових конце-

пцій, принципів, умов, пріоритетів

Формування ієрар-

хії цілей, задач, структурування проблеми

2

Експрес-діагностика страте-гічної позиції

Якісний аналіз стратегіч-них задач Інтегральна оцінка страте-гічної позиції

Експрес-оцінка вибору стратегічної позиції

3

Організація процесу вибору фінансової стратегії на основі стратегічної діагно-стики

Відокремлення точок (еле-ментів) потенціалу фінан-сової стійкості для визна-чення обмежень та змін Виявлення варіантів стра-тегічних альтернатив Нормування цільових век-торів стратегічних альтер-натив Упорядкування елементів вибору альтернатив, обме-жень, умов та змін

Аналіз і оцінка можливих варіантів вибору фінансової стратегії

4

Вибір оптимального варіанта фінансової

стратегії

Процедура вибору фінан-сової стратегії

Оцінка ефективності фі-нансової стратегії

Формування фінан-сової стратегії ста-

лого розвитку підп-риємства

об'єкта. Для рішення зазначених проблем представимо процес оптимізації вибору альтернатив фінансової стратегії послідов-ністю п'яти блоків (табл. 4.1): (1) вибір пріоритетів фінансової стратегії; (2) експрес-діагностика стратегічної позиції; (3) ор-ганізація процесу вибору фінансової стратегії на основі стра-тегічної діагностики; (4) вибір оптимальної стратегії.

Перший блок. Вихідна позиція вибору фінансової стратегії буде визначатися концепцією і принципами фор-мування механізму фінансової стратегії, обґрунтованими вище в підрозд. 2.3. Процес вибору альтернативи фінансової

244

стратегії ґрунтується на системному і сценарному підходах, використання яких дасть можливість представити, з одного боку, безперервність процедури вибору (рис. 4.1), а з іншо-го, – на основі використання інтегрального критерію потен-ціалу фінансової стійкості, який дозволить обґрунтувати оптимальний вибір. Головна увага приділяється вибору фі-нансової стратегії від досягнутого фінансового стану підп-риємства до перспектив його сталого розвитку на основі по-будови сценарних варіантів. Зворотний інформаційний зв'я-зок дозволяє зіставити отриманий результат реалізації фі-нансової стратегії з поставленими цілями стратегії на вході та визначити відхилення «реального» вектора розвитку сис-теми від «ідеального». Відхилення фактичних параметрів функціонування підприємства від заданих складає суть про-блеми. Оскільки управління – це цикл рішення проблеми, а фінансові рішення відповідно до теорії прийняття рішень є незапрограмованими, то процес рішення проблем є нескін-ченним. В цьому зв'язку формулювання проблеми і її осми-слення є вихідною точкою для вибору фінансової стратегії і стратегічних цілей. Якщо проблема була правильно визна-чена, а альтернативні рішення ретельно зважені та оцінені, можна зробити вибір, тобто прийняти рішення. За умов су-б'єктивності інформації і аналізу, може статися, що жодна альтернатива не буде найкращим вибором. Якщо проблема складна, приходиться брати до уваги ряд компромісів. Сто-совно фінансової стратегії складність визначається такими обставинами: (1) динамічністю і невизначеністю факторів, які впливають на вибір фінансової стратегії; (2) суб'єктивні-стю оцінки переваг стратегічних задач, які залежать від професіоналізму експерта; (3) імовірністю ризику при вста-новленні симптомів проблеми і оцінці очікуваних результа-тів рішення проблеми. Ці обставини варто враховувати при структуризації проблеми за рівнями і елементами оцінки кількісно-наслідкових зв'язків між ними. Виключенням є проблеми, які не піддаються формалізації.

245

При виборі стратегічних цілей варто дотримуватися вимог ефективності, тобто досягнення головної мети – мак-симізації вартості підприємства. В даному підході при фор-муванні цільової функції будемо ґрунтуватися на положен-нях теорії вартості (підрозд. 2.2). Фінансова стратегія по-винна розроблятися таким чином, щоб реалізація однієї стратегічної цілі не впливала на іншу. Цільову функцію фі-нансової стратегії можна представити у вигляді ієрархії де-рева цілей, побудова якого обґрунтована вище в підрозд. 3.1.

так

Упорядкування елементів вибору

альтернативи: умов, обмежень,

критеріїв

ні

2. Експрес-діагностика стратегічної позиції підприємства

Виявлення альтернативи фінансової стратегії


Оцінка факторів впливу

внутрішнього та зовнішнього


Якісний аналіз

стратегічних задач

Оцінка стратегічної

позиції

ні

так

Зміни допустимі?

Стратегія задовольняє

критеріям ефективності?

3. Організація процесу вибору фінансової стратегії сталого


Визначення точок (елементів потенціалу

фінансово-економічної стійкості), обмежень

та змін

Оцінка синергійного ефекту

Оцінка якісних характеристик фінансової стратегії

5. Оцінка ефективності вибраної стратегічної альтернативи

Кінець

Об’єкт

Ко

рег

уван

ня

Об

’єкт

до

слід

жен

ня

Поч

аток

Об

’єкт

до

слід

жен

ня

Початок

Оцінка чутливості та ризику

1. Формування концептуальної основи вибору

пріоритетів фінансової стратегії

Визначення цільових векторів

стратегічних альтернатив

4. Вибір оптимальної альтернативи фінансової стратегії сталого


Рис. 4.1. Послідовність вибору фінансової стратегії


246

Першим кроком на шляху рішення проблеми є вибір пріоритетів за умови, що діє один зі сценаріїв зовнішнього середовища, шляхом відомих експертних оцінок імовірніс-них переваг [56; 225; 253]. Пріоритет – це те, що має пере-важне значення чи вимагає першочергової уваги. Вибір пріоритетів залежить від того, на якому етапі економічного розвитку знаходиться підприємство: становлення, розвиток, стабілізація чи диверсифікація. В кожному із зазначених варіантів буде свій набір і рівень конкретизації індикаторів, і шляхи реалізації стратегічних пріоритетів різні. Це озна-чає, що вибір пріоритетів визначається фінансовим станом підприємства і впливом факторів навколишнього середови-ща, а механізм їх реалізації досягається розробкою та адап-тацією стратегічних і тактичних фінансових планів. Як по-казують результати досліджень більшості авторів [293; 340; 343] і аналіз тенденцій фінансового стану підприємств (під-розд. 1.1), на початковому етапі підготовки стратегії доці-льна експрес-діагностика, яка дозволить структурувати стратегічні орієнтири з погляду їх відповідності внутрішнім і зовнішнім інтересам. Експрес-діагностика стратегічної по-зиції підприємства ґрунтується на якісному аналізі зовніш-ніх і внутрішніх факторів.

Графічна інтерпретація оцінки впливу внутрішніх і зо-внішніх факторів сталого розвитку підприємства представ-лена на рис. 4.2. В процесі аналізу факторів оточуючого се-редовища варто враховувати три обставини. Перша – це те, що зміни в одному факторі приводять до зміни в інших фак-торах. Тому їх дослідження і аналіз повинні вестися систе-мно. Друга – ступінь впливу окремих факторів на різні під-приємства різна. Третя – підприємство впливає на навколи-шнє середовище. Сила впливу залежить від дійсного потен-ціалу фінансової стійкості підприємства.

Для оцінки сильних і слабких сторін підприємства на основі якісного аналізу факторів зовнішнього і внутрішньо-го середовища доцільно використовувати методи стратегіч-ного аналізу, засновані на побудові SPACE-матриці за таки-

247

Зовнішні Внутрішні

Фактори сталого

розвитку

Зміна зовнішніх

факторів під впливом

макросередовища ∆1зн

Зміна зовнішніх


мікросередовища ∆1зн

Зміна внутрішніх


макросередовища ∆2вн

Зміна внутрішніх


мікросередовища ∆2вн

Сукупна оцінка зміни

зовнішніх факторів

∆зн = F(∆1зн; ∆1зн)

Зміна потенціалу фінансової стійкості

∆Пфс=f(∆зн; ∆вн)

Сукупна оцінка зміни

внутрішніх факторів

∆вн = F(∆2вн; ∆2вн)

Рис. 4.2. Графічна інтерпретація оцінки впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на сталий розвиток підприємства

ми групами коефіцієнтів: фінансовий потенціал, конкурен-

тоздатна перевага, стабільність середовища, виробничий

потенціал, гнучкий розвиток, розкриті в роботах ряду авто-

рів [259, с. 216-230; 293, с. 5-30]. Так, графічна інтерпрета-

ція результатів якісного аналізу факторів зовнішнього і вну-

трішнього середовища на рис. 4.3 і в табл. Г.1 додатка наоч-

но характеризує вектор обраного варіанта стратегії, зокре-

ма, для ВАТ «Луганський завод гiрничого машинобудуван-

ня» – стратегії розвитку і ВАТ «Свердловський машино-

будiвний завод» – стратегії становлення. Другий блок передбачає експрес-діагностику стратегі-

чної позиції підприємства. Як показують результати дослі-дження, процеси, які відбуваються на підприємствах, харак-теризуються нелінійністю змін. Рівноважний рух можливий тільки на стадії еволюційного розвитку і, як правило, при-водить до кризових ситуацій. Тому, при оцінці вибору мож-ливих альтернатив необхідно передбачити обмеження в по-ведінці фінансових показників. Мова йде про сценарний пі-дхід до дослідження варіантів поведінки чистих активів і пасивів підприємства.

248

Розвиток Диверсифікація

Стабілізація

Становлення

Стабільність середовища

Фінансовий потенціал

Виробничий

потенціал

Конкурентна

перевага 10,43

11,43 ВАТ «Луганський

завод гiрничого

машинобудування»

-0,57

-0,14 ВАТ

«Свердловський

машинобудiвний

завод»

Рис. 4.3. Графічна модель стратегії ВАТ «Луганський завод гiрничого машинобудування» і ВАТ «Свердловський

машинобудiвний завод»

В цьому зв'язку, доцільним інструментом аналізу ви-бору стратегічних позицій є експрес-діагностика на основі методу аналізу ієрархій [253]. Послідовність реалізації да-ного методу можна представити в такий спосіб:

1. Обґрунтовується точне формулювання проблеми. В нашому випадку – це аналіз можливих варіантів вибору альтернатив фінансової стратегії на основі його дійсного потенціалу фінансової стійкості.

2. Встановлюється достатній перелік параметрів мож-ливого варіанта рішення проблеми. На основі результатів аналізу, тенденцій розвитку підприємств визначаються такі ключові параметри: підвищення рентабельності, зниження собівартості, прискорення оборотності оборотного капіталу, зростання рентабельності власного капіталу, формування поточних фінансових інвестицій, підвищення ефективності фінансової діяльності, оптимізація структури капіталу, мі-німізація ризику фінансово-економічної діяльності, збіль-шення запасу фінансової міцності, забезпечення платоспро-можності, підтримка фінансової рівноваги, зростання опе-раційного потенціалу.

249

3. Побудова матриці (рис. 4.4), графами якої є параме-три рішення проблеми, а в кожному рядку приведені його можливі значення – імовірнісні характеристики пріоритет-ності задач, які визначаються у відповідності зі шкалою Сааті. Процедура побудови матриці розглядалася в раніше опублікованій роботі [129, с. 441]. Оцінка імовірнісних пе-реваг вибору стратегічних орієнтирів (параметрів) здійсню-ється за допомогою парного порівняльного аналізу задач і стратегічних альтернатив за принципом істотності. Як при-клад у табл. Г.2 додатка приведені характеристики стратегі-чних задач за сприятливих умов зовнішнього середовища і високого потенціалу фінансової стійкості.

1. Матриці

пріоритетності

стратегічних задач

2. Формування набору векторів

методом складання за стовпцями

n

1i

ij

n

1i

2i

n

1i

1ik x...,,x,xX

m,1j , n – число строк у матриці,

m – число стовпців, k – число

матриць

3. Нормалізація

вихідних матриць

шляхом поділу на

Xk

4. Формування набору векторів

методом складання за строками

m

1j

ij

m

1j

j2

m

1j

j1k x...,,x,xY

n – число строк в матриці, m –

число стовпців, k – число матриць

5. Нормування

векторів Yk шляхом

поділу елементів на

їх суму

6. Набір векторів

ймовірності якісного

рішення задач за

умови реалізації

одного зі сценаріїв

Рис. 4.4. Послідовність якісного аналізу стратегічних задач матричним методом

4. Рішення поставленої проблеми досягається шляхом процедури якісного аналізу стратегічних задач, представле-ної на рис. 4.4. Використання якісного аналізу дозволяє, з одного боку, ранжувати стратегічні задачі за ступенем важ-ливості, а з іншого, – представити набір їх цільових векто-рів. Ця інформація використовується як аналітичний базис оцінки стратегічної позиції підприємства.

250

5. Формується надбір п'яти критеріїв оцінки стратегіч-

них альтернатив за принципом компромісу кращого варіан-

та. А оскільки вибір стратегічних альтернатив залежить від

сценаріїв розвитку факторів макро- і мікросередовища, то

завжди існує ризик, який слід враховувати в процесі про-

гнозування очікуваних характеристик потенціалу фінансо-

вої стійкості.

В даному випадку до оцінки значимості стратегічних

альтернатив можна підійти з двох сторін: з однієї – набором

векторів, які визначаються експертним шляхом та індикато-

рів інтегральної оцінки результатів конкретних сфер діяль-

ності, а з іншої – набором індикаторів, які визначають поте-

нціал фінансової стійкості підприємства. Результати аналізу

і оцінки попереднього вибору альтернатив фінансової стра-

тегії дозволили обґрунтувати для кожної альтернативи

(табл. 4.2) їх інтегральні характеристики, які відповідають

цільовим векторам.

Таблиця 4.2

Інтегральна оцінка стратегічних альтернатив ВАТ «Лу-

ганський завод гірничого машинобудування» за умов

сприятливого зовнішнього середовища і високого рівня

потенціалу фінансової стійкості

Індикато-

ри експе-

ртної оці-

нки стра-

тегій

Станов-

лення Розвиток

Стабіліза-

ція

Диверсифі-

кація Сума

Норма-

тивне

зна-

чення

Розвиток 5 0,24 2 0,59 4 0,49 1 0,51 1,00 0,23

Стабіліза-

ція

5 0,24 0,33 0,10 1 0,12 0,25 0,13 1,00 0,20

Диверси-

фікація

10 0,48 1 0,29 3 0,37 0,5 0,26 1,02 0,44

Станов-

лення

1 0,05 0,1 0,03 0,2 0,02 0,2 0,10 0,99 0,14

Сума 21,0 3,4 8,2 1,95

251

6. Остаточний вибір фінансової стратегії підприємства

ґрунтується на сукупній оцінці пріоритетів по стратегії. На-

приклад, для сценарію розвитку узагальнений показник

пріоритетності стратегічної задачі росту рентабельності

операційної діяльності буде визначатися в такий спосіб

(табл. 4.3): 1 : (0,07 ∙ (0,23 + 0,20 + 0,44 +0,14)) = 14,66. Ана-

логічно виконується розрахунок інтегральних показників

пріоритетності інших фінансових задач при відповідних

сценаріях середовища.

Результати вибору фінансової стратегії на основі пріо-

ритетності показників, узагальнені в табл. 4.3, для ВАТ

«Луганський завод гірничого машинобудування», підтвер-

джують доцільність вибору стратегії розвитку. Адекватність

цього висновку підтверджується далі результатами вибору,

які ґрунтуються на аналітичному базисі стратегічної діагно-

стики потенціалу фінансової стійкості підприємства. Ран-

жирування стратегічних задач у такий спосіб є важливим

засобом для обґрунтування вибору альтернативи стратегіч-

ної позиції підприємства.

Третій блок. Вищевикладені концептуальні основи

формування механізму фінансової стратегії в підрозд. 2.3 і

проведені вище дослідження в підрозд. 3.1-3.2 дозволили

сформулювати розвиток методичних підходів до організації

вибору відповідного варіанта стратегії сталого розвитку пі-

дприємства і науково обґрунтувати рекомендації з її реалі-

зації, які припускають три етапи: (1) упорядкування її еле-

ментів вибору; (2) виявлення стратегічних альтернатив (ви-

значення умов вибору) обмежень фінансових показників;

(3) формування оптимальної альтернативи цільових векто-

рів фінансової стратегії відповідно до дійсного потенціалу

підприємства (табл. 4.4).

252

Таблиця 4.3

Матриця вибору фінансової стратегії сталого розвитку ВАТ «Луганський завод гірничо-

го машинобудування»

Високий

рівень потен-ціалу фінан-

сової стійкос-

ті та сприят-ливий рівень

зовнішнього


Під

ви

щен

ня

рен

табел

ьн

ост

і

оп

ерац

ійн

ої

дія

льн

ост

і

Зн

иж

енн

я с

обів

арто

сті

Пр

иск

орен

ня о

боро

тност

і

об

оро

тно

го к

апіт

алу

Зро

стан

ня р

ента

бел

ьност

і

влас

ного

кап

італ

у з

а р

ахун

ок

ви

кор

ист

анн

я з

апо

зич

ени

х

фін

ансо

ви

х р

есур

сів

Фор

муван

ня п

ото

чн

их

фін

ан

-

сови

х і

нвес

тиц

ій

Під

ви

щен

ня

ефек

тивн

ост

і

фін

ансо

во

ї дія

льн

ост

і

Оп

тим

ізац

ія с

тру

кту

ри

кап

іта-

лу

Мін

іміз

ація

ри

зику

фін

ансо

во

-

еко

но

міч

ної

дія

льн

ост

і

Зб

ільш

енн

я з

апас

у ф

інан

сово

ї

міц

но

сті

Заб

езп

ечен

ня п

лат

осп

ро

мо

ж-

но

сті

Під

три

мка

фін

ансо

во

ї рів

нова-

ги

Зро

стан

ня о

пер

ацій

ного

по

те-

нц

іалу

Інте

грал

ьна

оц

інка

пр

иваб

ли

-

вост

і ст

рат

егії

Вагові коефі-

цієнти страте-

гічних задач 0,07 0,07 0,05 0,07 0,13 0,05 0,07 0,16 0,12 0,14 0,06 0,10

Розвиток 0,23 0,23 0,23 0,23 0,23 0,23 0,23 0,23 0,23 0,23 0,23 0,23 0,45 Стабілізація 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 Диверсифіка-

ція 0,44 0,44 0,44 0,44 0,44 0,44 0,44 0,44 0,44 0,44 0,44 0,44 0,23

Становлення 0,14 0,14 0,14 0,14 0,14 0,14 0,14 0,14 0,14 0,14 0,14 0,14 0,25 Інтегральна

оцінка пріо-ритетності

задач

14,66 14,81 20,43 14,94 7,7 19,1 15,17 6,20 8,37 7,10 17,02 10,54 0,247

253

Перший етап. Важливим моментом обґрунтування

моделі фінансової стратегії є упорядкування її елементів

вибору. З огляду на невизначеність впливу факторів зовні-

шнього і внутрішнього середовища, при виборі альтернатив

фінансової стратегії варто керуватися принципом багатомі-

рності, відповідно до якого об'єкт моделювання буде розг-

лядатися в декількох площинах з різними координатами і

векторами розвитку. В даному випадку при виборі можли-

вої альтернативи фінансової стратегії використовуються пі-

дходи, засновані на теорії нечіткої множини і потокового

підходу. По суті вибір фінансової стратегії розглядається як

процес управління різними потоками. Модель розробки фі-

нансової стратегії підприємства буде мати такий вид залеж-

ності:

StrYXТ ,,,, , (4.1)

де Т – часовий інтервал, Х – входи системи, Y – виходи сис-

теми, Z – множина обмежень, Str - функція, яка відображає

механізм фінансової стратегії для досягнення стратегічних

цілей.

Результати аналізу потенціалу фінансової стійкості

промислових підприємств Луганського регіону (підрозд. 3.1)

дозволили представити вибір альтернатив фінансової страте-

гії за допомогою багаторівневої оцінки сукупності потенціа-

лів і обґрунтувати точки (елементи) потенціалу фінансової

стійкості підприємства за такими ознаками: слабкий, низь-

кий, середній, достатній, високий. Графічна інтерпретація

сумарного контуру потенціалу фінансової стійкості дослі-

джуваних підприємств, представлена на рис. 4.6, показує:

- зміщення контуру вправо від середнього значення

свідчить про високий потенціал фінансової стійкості;

- зміщення контуру вліво вказує на низький потенціал

фінансової стійкості, оскільки існують значні розриви в рів-

нях фінансової рівноваги та ефективності операційної і фі-

нансової діяльності.

254

Таблиця 4.4

Розвиток методологічних підходів до вибору типу стратегії сталого розвитку підприємс-

тва

Тип Характеристика Інтегральні показники Обмеження

Розв

ито

к Фінансова рівновага по рентабе-

льності.

Загальна стратегія – наступаюча,

наступаючо-захисна

Інтегральний коефіцієнт надійності по

ефективності використання власного капі-

талу ( енК ):

1н ))1)(1)(1(1(К nеп

неан

ерн

еKKK

0 ,0 ЧПЧА ,

СКЧПСКЧА ,

Ста

біл

ізац

ія

Фінансова рівновага по збере-

женню та підтримці потенціалу

фінансової стійкості.

Загальна стратегія – очікувана,

захисна

Інтегральний коефіцієнт надійності по фі-

нансовій стійкості ( снК ):

2н ))1)(1)(1(1(К nза

нсан

срн

сKKK

0 ,0 ЧПЧА ,

СКЧПСКЧА ,

Ста

новл

енн

я Фінансова рівновага по ліквідно-

сті та платоспроможності.

Загальна стратегія – захисна,

очікувана

Інтегральний коефіцієнт надійності по лік-

відності ( лнК ):

3н ))1)(1)(1(1(К nтл

нлгн

лон

лKKK

0 ,0 ЧПЧА ,

ЧПСКЧАСК , ,

)()( ПЗФА

255

Продовження табл. 4.4

Тип Характеристика Інтегральні показники Обмеження Д

иве

рси

фік

ація

Фінансова рівновага по збере-

женню потенціалу фінансової

стійкості.

Загальна стратегія – наступаючо-

захисна, очікувана

Інтегральний коефіцієнт надійності по ри-

зику ( рнК ):

km

iiii

n

k

рн AMAP

AК

11

11

0 ,0 ЧПЧА ,

ЧПСКЧАСК , ,

)()()( БВАВАБВ ппп

Позначення: тлнK – коефіцієнт надійності по терміновій ліквідності; ло

нK – коефіцієнт надійності по ліквідності обігу;

лгнK – коефіцієнт надійності по ліквідності готівки; ер

нK – коефіцієнт надійності по економічній рентабельності; санK –

коефіцієнт надійності структури оборотних активів; занK – коефіцієнт надійності по забезпеченості активів джерелами

фінансування; срнK – коефіцієнт надійності по збалансованості структури фінансових ресурсів; еа

нK – коефіцієнт надій-

ності ефективності використання активів; епнK – коефіцієнт надійності по економічному потенціалу; n – число етапів фі-

нансової стратегії; αi – ваговий коефіцієнт i-го виду ризику; mk – кількість ризиків на k-му етапі; A – величина активів;

M(Ai) – математичне очікування втрат; P(Ai) – ймовірність втрати від ризикової події (Ai); Bп(АБ), Bп(А), Bп(Б) – приведена

(дисконтована) вартість активів; ПЗ – поточні зобов’язання; ФА – фінансові активи; n1, n2, n3 – кількість показників на-

дійності за типами рівноваги; ЧА – чисті активи; СК – статутний капітал, ЧП – чисті пасиви

256

З огляду на це, при обґрунтуванні фінансової стратегії

сталого розвитку, надалі будемо розглядати високий і низь-

кий потенціал фінансової стійкості. Комплексну оцінку по-

тенціалу фінансової стійкості можна представити сукупніс-

тю потенціалів операційної, інвестиційної і фінансової дія-

льності:

),,,,()( tППППftП інффінінвoпф , (4.2)

де фП - потенціал фінансової стійкості, oпП - операційний

потенціал, інвП - інвестиційний потенціал, фінП - фінансо-

вий потенціал, інфП - інформаційний потенціал, t - час.

Рівні потенціалу фінансової стійкості

Низький Середній Достатній Високий

Фінансова

рівновага





операційної


Потенціал


стійкості

середні значення потенціалу фінансової стійкості та його складових за

сукупністю досліджуваних підприємств (визначено за даними табл. В.13 додатка)

Рис. 4.6. Сумарний контур потенціалу фінансової стійкості

(на прикладі промислових підприємств Луганського регіону

в 2010 р.)

Взаємозв'язок ефективності фінансово-економічної ді-

яльності та потенціалу фінансової стійкості полягає в тому,

що потенціал, з одного боку, сприяє росту ефективності, а з

іншого боку, є її продуктом. Стан підприємства, під яким

257

розуміється комплексна характеристика якості функціону-

вання економічної системи з погляду виконання основних

функцій, можна представити такою залежністю:

)),(),(()( tttПtП фс , (4.4)

де )(t - стан середовища функціонування підприємства в

момент t.

Результати дослідження стратегічної позиції промис-

лових підприємств Луганського регіону, приведені в під-

розд. 3.2, дозволили зробити висновок про те, що парамет-

рами стратегічного вибору фінансової стратегії є сукупний

потенціал фінансової стійкості підприємства і стан макро- і

мікросередовища. Графічна інтерпретація оцінки стратегіч-

ної позиції підприємства на рис. 4.7, представлена матри-

цею, вказує на можливі комбінації стратегічних умов і рівня

потенціалу фінансової стійкості, які визначають відповідні

варіанти розвитку: становлення, розвиток, стабілізацію і ди-

версифікацію фінансово-економічної діяльності.

1. Становлення

фінансово-

економічної


4. Диверсифікація

фінансово-



3. Стабілізація

фінансово-



2. Розвиток

фінансово-



Потенціал


стійкості

Умови

зовнішнього


Сприятливі

Несприятливі

Низький Високий

Рис. 4.7. Матриця оцінки стратегічної позиції


258

З цього приводу правомірне твердження І. Ансофа [11]

про те, що стратегічна позиція визначається як добуток рів-

ня стратегічних капіталовкладень, стратегічного нормативу

(якості стратегії) і нормативу можливостей, мобілізованого

активністю керівництва підприємства. Це положення засто-

совне і до фінансової стратегії, а саме: добуток стратегічної

позиції (Пстр) на стратегічну активність (Сакт) дозволяє ви-

значити альтернативу конкуруючої переваги (конкурентний

статус) стратегії підприємства (КП):

актстр СПКП . (4.5)

Другий етап. Ґрунтуючись на аналітичному базисі

експрес-діагностики і стратегічної діагностики (підрозд.

3.1), для кожної з виділених альтернатив визначені ситуації

фінансової рівноваги, границі поведінки і способи підтрим-

ки синергетичного ефекту (табл. 4.14). Для забезпечення

правильності висновків про вибір стратегічних альтернатив

для кожної з альтернатив визначені індикатори, цілі, межі

поведінки елементів фінансової рівноваги та умови вибору

фінансової стратегії. Даний висновок підтверджується гра-

фічною інтерпретацією, приведеною на рис. 4.8, яка наочно

ілюструє стан ситуаційної поведінки чистих активів і паси-

вів на конкретній стадії економічного розвитку підприємст-

ва при виборі відповідної альтернативи фінансової стратегії.

Запропонований підхід до формування варіантів стратегіч-

них альтернатив і визначення фінансових схем ситуаційного

поведінки фінансових показників дозволяє оцінити пово-

дження підприємства на конкретній стадії його економічно-

го розвитку і стан елементів, які визначають вартість підп-

риємства (чистих активів і чистих пасивів). Такий підхід до

вибору пріоритетів дає можливість обґрунтувати рівень ро-

звитку кожного з виділених елементів фінансової стратегії і

259

сформувати стратегічний фінансовий план сталого розвитку


Значення: ЧА – вартість чистих активів, ЧП – вартість чистих пасивів, СК – статутний капітал

ЧА,

ЧП

СК

становлення

стабілізація розвиток диверсифікація

ЧА<СК,

ЧА<0

ЧА=СК,

ЧА>0

ЧА>СК,

ЧА>0

ЧА<СК,

ЧА>0

Рис. 4.8. Ситуаційна поведінка чистих активів і пасивів при

виборі альтернатив фінансової стратегії підприємства

Третій етап. Вибір індикаторів стратегічних альтер-

натив здійснюється на основі методу головних компонентів,

згідно яким з множини показників виділяються ті, котрі

більш істотно характеризують досягнення тієї чи іншої

стратегічної мети. При формуванні стратегічних альтерна-

тив по кожному з них зроблена перевірка на відповідність

гіпотезі дослідження. Крім того, визначається взаємозв'язок

між окремими елементами, які формують потенціал фінан-

сової стійкості підприємства. Так, на основі кореляційно-

регресійного аналізу визначений взаємозв'язок між чистим

доходом та фінансовими і нефінансовими зобов'язаннями.

Це дало можливість оцінити залежність чистого доходу від

структури капіталу.

Порівняльна характеристика альтернатив реалізації рі-

зних сценаріїв представлена в табл. Г.3 додатка.

260

Графічна інтерпретація взаємозв'язку параметрів для

кожної стратегічної альтернативи представлена на рис. 4.9.

Результати дослідження, приведені в підрозд. 3.1, сформу-

льовані процедури й упорядкування вибору фінансової

стратегії, дозволили обґрунтувати умови, припустимі обме-

ження стратегічних альтернатив і цільові вектори сталого

розвитку підприємства.

+ -

Обсяг продаж

Реінвестований прибуток

Дохід

Капітал

Постійні витрати

Змінні витрати

Становлення

+

+

+

-

-

-

-

+ -

+ -

- +

Потенціал фінансової стійкості

Умови середовища

+

+

-

-

Диверсифікація

Стабілізація

Розвиток

Емісія акцій

Фінансові інвестиції

Рис. 4.9. Схема основних параметрів стратегічних

альтернатив підприємства

Варіант 1 – стратегія становлення. Для цього варіа-

нта фінансової стратегії характерні такі особливості: необ-

хідність інвестування відтворювальних процесів; низький

потенціал фінансової стійкості; відносно високий рівень ви-

261

трат і низький рівень ресурсовіддачі; порушення фінансо-

вих пропорцій у структурі активів і джерел фінансування;

зниження прибутковості; забезпечення конкурентоздатнос-

ті.

Як обґрунтовано в підрозд. 3.1 і табл. 4.4, граничними

параметрами даної альтернативи стратегії будуть ліквід-

ність, платоспроможність. Для забезпечення пропорцій між

елементами фінансової рівноваги на даному етапі необхідно

зосередити увагу на дослідженні та оцінці ліквідності та фі-

нансової незалежності. Оцінка результатів стратегічної діа-

гностики рівноваги (підрозд. 3.1) дозволила сформувати

ключові умови стратегічного стану в такий спосіб:

зростання частки швидко мобілізовуваних активів (А2)

у порівнянні з повільно реалізовуваними (А3), тобто А3 < А2;

зменшення частки простроченої дебіторської заборго-

ваності (ДЗ2): ДЗ2<ДЗ1;

величина нефінансових зобов'язань (НФЗ) не повинна

перевищувати розмір фінансових активів (ФА): НФЗ<ФА;

перевищення величини постійних пасивів (П4) проти

сукупної величини менш термінових (П3), короткостроко-

вих (П2) і найбільш термінових зобов'язань (П1):

П4>П1+П2+П3;

зростання чистого оборотного капіталу: ЧОКt-1<ЧОКt;

чисті активи (ЧА) менше статутного капіталу (СК) чи

негативні: СК>ЧА, СК>ЧП, ЧП≤0.

Дані припущення підтверджуються регресійним аналі-

зом взаємозв'язку показників діяльності ВАТ «Луганський

завод гірничого машинобудування» в 2010-2015 рр. (під-

розд. 3.2), результатом якого є регресійна модель:

Yсн=4,44 – 4,05 X1 – 0,50 X2 + 5,88 X3, R2=0,992, (4.6)

де X1 – коефіцієнт ліквідності готівки,

X2 – коефіцієнт ліквідності обігу,

X3 – коефіцієнт термінової ліквідності.

262

Варіант 2 – стратегія розвитку. Відрізняється від

попереднього варіанта зростанням потенціалу фінансової

стійкості та істотним посиленням стратегічної позиції, яка

сформувалася на стадії становлення. Головною метою на

даному етапі є досягнення припустимого економічного зро-

стання його вартості в першу чергу за рахунок додаткового

вкладення капіталу і зростання потенціалу фінансової стій-

кості. Рекомендації, сформовані за результатами діагности-

ки фінансової рівноваги, приведені в підрозд. 3.1, дозволили

зробити висновок, що стратегії розвитку відповідає перша

модель фінансової рівноваги, і сформулювати умови і об-

меження для даної альтернативи стратегії в такий спосіб:

збільшення темпів росту обсягів реалізації (ВР):

ВРt-1 < ВРt;

збільшення темпів росту власного капіталу (ВК):

ВКt-1 < ВКt;

зростання потенціалу сталого розвитку (Кер) за раху-

нок реінвестування власних засобів: Кер=Пч/ВК ↑;

зростання ефективності операційної діяльності, при

якій маржинальний прибуток (Пм) перевищує постійні ви-

трати (Впс ) Впс<Пм;

зниження витрат Вt-1>Вt;

зростання ресурсовіддачі Крв ↑;

чисті активи і пасиви позитивні чи перевищують ста-

тутний капітал: ЧА>0, ЧП>0, ЧА>СК, ЧП>СК.

Звідси, в процесі дослідження на даному етапі основ-

ний акцент повинний бути зосереджений на показниках ді-

лової активності та потенціалу фінансової стійкості підпри-

ємства. Даний висновок підтверджується регресійним аналі-

зом взаємозв'язку показників діяльності ВАТ «Луганський

завод гірничого машинобудування» в 2010-2015 рр. (під-

розд. 3.2), за результатами якого сформована регресійна мо-

дель:

Yр= – 3,62+2,49 X1 +0,075 X2 +3,59 X3, R2=0,996, (4.7)

263

де X1 – коефіцієнт ефективності використання ресурсного

потенціалу,

X2 – коефіцієнт ефективності використання активів,

X3 – показник економічного потенціалу.

Варіант 3 – фінансова стратегія стабілізації. Голов-

ною метою даної стратегічної альтернативи є забезпечення

сталого розвитку підприємства. Ключовими передумовами

фінансової стратегії стабілізації є такі: підвищення цін з од-

ночасним збереженням ринків збуту, зниження витрат ви-

робництва, збільшення обсягу продажів, додаткове залу-

чення позикового капіталу, підвищення ефективності опе-

раційного потенціалу. Крім того, даний варіант припускає

зміцнення конкурентних позицій при обмежених можливос-

тях розширення частки основного ринку і підтримку потен-

ціалу фінансової стійкості підприємства на достатньому рі-

вні. Реалізація цієї стратегії припускає попередню оцінку

граничних параметрів елементів (показників), які визнача-

ють потенціал фінансової стійкості підприємства. Необхід-

но враховувати дві обставини: (1) якщо показники стабільні

та мають на майбутнє тенденцію до зростання, то можна

зробити висновок про стійкість розвитку підприємства; (2)

якщо показники коливаються чи знижуються, необхідно

прийняти рішення по зміні цільового вектора. Результати

дослідження підтвердили, що при виборі стратегії стабіліза-

ції на потенціал фінансової стійкості впливають такі основ-

ні фактори, як збалансованість структури фінансових ресур-

сів (X1), ступінь автономії (X2) і забезпеченість активів дже-

релами фінансування (X3). Даний висновок підтверджується

регресійною моделлю взаємозв'язку зазначених факторів,

побудованою на основі прогнозних показників ВАТ «Лу-

ганський завод гірничого машинобудування» за 2010-2015

рр. (підрозд. 3.2):

Yсб= –14,31+0,058 X1 – 0,18 X2 +4,75 X3, R2=0,999. (4.8)

264

При формуванні альтернативи стратегії стабілізації

необхідно керуватися такими умовами та обмеженнями:

виручка від реалізації повинна перевищувати витрати:

ВР>ВС;

зростання чистих грошових потоків (Пч): Пч t-1 < Пч t;

зростання чистого оборотного капіталу: ЧОКt-1<ЧОКt;

збільшення розміру власного капіталу в порівнянні з

позиковим: ВК>ПК;

чисті активи позитивні та дорівнюють статутному ка-

піталу: СК=ЧА, СК=ЧП, ЧП>0.

Варіант 4 – стратегія диверсифікації діяльності під-

приємства дає позитивний ефект у ситуації розширення ви-

робничого потенціалу за рахунок скорочення одних видів

діяльності та розвитку інших, більш адекватних умовам ма-

кросередовища і мікросередовища (стану потенціалу фінан-

сової стійкості). Специфічними передумовами даної страте-

гії є такі: зниження обсягу виробництва за рахунок збіль-

шення інших видів продукції, переведення активів у грошо-

ву форму, певне зростання витрат виробництва, зниження

корпоративних витрат, зниження прибутку, збільшення ри-

зику. Якщо звернутися до семантики, то диверсифікація

(diversificatio – зміна, розмаїтість) означає інвестування ко-

штів у більш ніж один вид активів і є на сьогодні одним з

найбільш ефективних прийомів управління ризиками [96, с.

118]. Розподіл капіталу між визначеним числом не зв'язаних

між собою активів дозволяє частково нейтралізувати не-

сприятливий вплив факторів, понизити ризик втрат і тим

самим забезпечити більш високі доходи.

Традиційні підходи до обґрунтування стратегії дивер-

сифікації фінансових інвестицій У. Шарпа, Г. Александера,

Дж. Бейлі, Г. Марковіца, А. Сміта, Дж. Тобіна, І. Фішера,

Дж. Літнера, Р. Роса [269; 318; 336; 355; 356; 360; 362] оріє-

нтовані головним чином на налагоджений механізм функці-

онування ринку капіталів і використання статистичних ме-

тодів і моделей, які дозволяють як індивідуальному, так і

265

інституціональному інвестору досягти оптимального спів-

відношення між ризиком і прибутковістю. Синергетичний

ефект виявляється в зниженні інтегральних корпоративних

витрат за рахунок багатофункціонального використання ре-

сурсів, які належать одному портфелю і можуть трансфор-

муватися. В цьому зв'язку для обґрунтування обмежень і

вибору стратегії диверсифікації пропонується використову-

вати модель оптимізації структури капіталу, обґрунтовану в

підрозд. 3.3. Застосування цієї моделі найбільше об'єктивно

дозволяє обґрунтувати умови та обмеження для стратегії

диверсифікації в такий спосіб:

збільшення грошового потоку від операційної діяль-

ності (РОД): РОДt-1<РОДt;

дотримання оптимального співвідношення між необо-

ротними та оборотними активами: А4≤60%;

А1+А2+А3≥40%;

переведення активів у грошову форму: А2 → А1;

перевищення виручки від реалізації (ВР) проти витрат

(ВС): ВР>ВС;

чисті активи менше статутного капіталу: СК>ЧА,

СК>ЧП, ЧП>0;

дотримання оптимальної структури капіталу:

Кавт>0,5;

певне збільшення ризику.

Приведена нижче регресійна модель свідчить про ная-

вність достатнього зв'язку між зазначеними вище показни-

ками для ВАТ «Луганський завод гірничого машинобуду-

вання»:

Yд= –12,96 – 4,28 X1 +2,23 X2 +

+0,18 X3 + 9,58 X4 – 1,42 X5, R2=0,999, (4.9)

де X1 – коефіцієнт ліквідності готівки,

X2 – коефіцієнт ліквідності обороту,

X3 – коефіцієнт ефективності використання активів,

266

X4 – коефіцієнт ефективності використання ресурсного

потенціалу,

X5 – збалансованість структури фінансових ресурсів.

Перевірка регресійної моделі на адекватність й істот-

ність свідчить про її достовірність. Графічна інтерпретація по-

тенціалу фінансової стійкості та умов його зростання на різ-

них етапах економічного розвитку представлена на рис. 4.10.

Рівень потенціалу фінансової стійкості повинний за-

довольняти такому співвідношенню:

maxminфс

сбфс

рфс

дфс

сфсфс ПППППП , (4.10)

де maxmin, фсфс ПП - мінімальна і максимальна границі потенці-

алу фінансової стійкості; дфс

сбфс

рфс

сфс ПППП ,,, - рівень потенціалу фінансової стій-

кості стратегій становлення, розвитку, стабілізації і дивер-

сифікації відповідно.

t (часовий

період)

Скорочення

корпоративних витрат Збільшення грошових

потоків від операційної

діяльності Оптимізація структури

капіталу

Беззбитковість

СК>ЧА

Досягнення

цільових векторів

Зростання чистих

грошових потоків Зростання ЧОК

Зростання


СК=ЧА

Підвищення ділової активності: обсягу

продаж, рентабельності,

оборотності оборотних коштів,

ефективності операційної діяльності;

ресурсовіддачі Фінансова рівновага

по рентабельності

ЧА>СК

Ліквідність

Фінансова стійкість

НФЗ<ФА

ЧА<СК

Становлення Розвиток Стабілізація Диверсифікація Стадії

економічного

розвитку

Потенціал фінансової

стійкості

min

фП

max

фП

Рис. 4.10. Механізм дії стратегічної діагностики в залежності від стадій економічного розвитку


267

Блок вибору орієнтований на досягнення цілі обраної

альтернативи – синергетичного ефекту фінансової стратегії,

який підтверджується відповідними розрахунками і виснов-

ками на таких етапах: оцінка чутливості та ризику реалізації

стратегії, вибір стратегічної альтернативи, деталізація стра-

тегічного фінансового плану за центрами відповідальності,

контроль і координація керованих параметрів, оцінка якості

реалізації стратегії (додаток Д). Це припускає комплексне

обґрунтування як самого рішення, так і прийнятої разом з

ним імовірності припустимого рівня ризику в порівнянні з

рівнем прибутковості. Запропонований комплексний меха-

нізм оцінки ризику і розроблені сценарії його зниження

(підрозд. 3.4) дозволили сформувати методологічні підходи

до оцінки результатів вибору альтернатив фінансової стра-

тегії і можливих відхилень від заданих векторів сталого ро-

звитку підприємства.

Результативність вибору фінансової стратегії оціню-

ється на підставі співвідношення кількості управлінських

рішень, реалізація яких забезпечить досягнення цільових

параметрів фінансової стратегії, до загальної кількості стра-

тегічних управлінських рішень. Кращою оцінкою будь-

якого управлінського рішення, у тому числі і такого як фі-

нансова стратегія, є синергетичний ефект [189; 221, с. 25;

265; 326]. Графічна інтерпретація синергетичного ефекту

представлена матрицею на рис. 4.11. Стосовно фінансової

стратегії правильність вибору може бути досягнута за умо-

ви позитивної зміни вартості підприємства (збереження чи

зростання). Виходячи з цього, умову синергетичного ефекту

можна записати у вигляді:

min

max

р

ст

І

І , (4.11)

268

де стI – інтегральний показник потеціалу фінансової

стійкості (підрозд. 3.2),

рI – інтегральний показник ризику фінансової страте-

гії (підрозд. 3.4).


капіталу

Мінімізація

ризику

Збереження

вартості




Потенціал операційної

діяльності Фінансова рівновага

Сталий

розвиток

Прийняття

рішень

Рис. 4.11. Матриця взаємодії елементів синергетичного

ефекту фінансової стратегії підприємств

Оптимальний вибір фінансової стратегії сталого роз-

витку можна визначити на основі інтегрального показника

сефI , який і буде кількісним вираженням синергетичного

ефекту:

max

стр

стсеф

II

II . (4.12)

269

Для забезпечення синергетичного ефекту реалізації

фінансової стратегії на всіх її стадіях необхідно враховувати

наступні обмеження:

1. Обмеження фінансових ресурсів – вартість заходів

щодо реалізації стратегії розвитку не повинна перевищува-

ти вартісний обсяг доступних підприємству фінансових ре-

сурсів:

KФj

j , (4.13)

де Фj - обсяг фінансових ресурсів, необхідний для реалізації

j-ої стратегічної задачі, відповідно до обраної стратегії; К -

потенційні фінансові ресурси. Фактичні фінансові ресурси,

які направляються на виконання i-го заходу щодо реалізації

j-ої стратегічної задачі ( фijФ ), не повинні перевищувати оп-

тимальну величину ( оjФ ), згідно стратегічного плану:

оj

i

фij ФФ . (4.14)

2. Обмеження часу – комплекс заходів щодо реалізації

фінансової стратегії повинний мати чисельно вимірний ре-

зультат в рамках періоду ітераційного процесу планування,

який виражається зміною сукупної оцінки ефективності ре-

алізації фінансової стратегії:

tij

i i

tij

j i

PP 1 , (4.15)

де Tt ,1 , ijР - результат реалізації i-го заходу j-ої стратегіч-

ної задачі. При цьому час рішення конкретних стратегічних

270

задач (tj) не повинний перевищувати періоду реалізації

стратегії (Tстр):

стрj

j Tt . (4.16)

Графічна інтерпретація вибору фінансової стратегії

машинобудівних підприємств Луганського регіону (рис.

4.12) свідчить про те, що у прогнозному періоді ВАТ «Лу-

ганський завод гірничого машинобудування» попаде в зону

оптимальності стратегії сталого розвитку, оскільки інтегра-

льний показник фінансової стійкості більше одиниці, а інте-

гральна оцінка ризику наближена до мінімального значення,

в той час як інші підприємства не можуть розраховувати на

такий позитивний результат.

Інтегральна оцінка потенціалу фінансової стійкості, Іст

0,3

0,6

0,8

1

0,85 1

Інте

грал

ьн

а о

цін

ка

ри

зику

, І р

- оптимальна

стратегія

- можлива

стратегія

- припустима

стратегія

- нерекомендована

стратегія

ВАТ “Луганський завод гірничого

машинобудування”

ВАТ

“Свердловський

машзавод”

ПАТ “Луганськтепловоз”

ВАТ “Завод гірничорятувальної техніки “Горизонт”

ВАТ “Стаханівський вагонобудівельний

завод”

0,4

- неприпустима

стратегія (відмова

від стратегії)

2,68 4,45 0,7 0,33 0,62

Рис. 4.12. Графічна інтерпретація вибору фінансової

стратегії машинобудівних підприємств Луганського

регіону на 2011 р.

Результати оцінки синергетичного ефекту реалізації

фінансової стратегії машинобудівних підприємств Лугансь-

кого регіону приведені в табл. 4.15.

271

Таблиця 4.15

Результати оцінки синергетичного ефекту реалізації фі-

нансової стратегії машинобудівних підприємств Луган-

ського регіону, 2011 р.


Інтеграль-

ний показ-

ник ризику


показник


стійкості


показник синер-

гетичного ефекту

ВАТ ―Луганський завод гір-

ничого машинобудування‖ 0,31 4,45 0,93

ВАТ ―Свердловський маш-

завод‖ 0,55 0,33 0,38

ВАТ ―Стаханівський вагоно-

будівельний завод‖ 0,42 2,68 0,86

ВАТ ―Завод гірничорятува-

льної техніки ―Горизонт‖ 0,34 0,84 0,71

ПАТ ―Луганськтепловоз‖ 0,58 0,62 0,52

Розробку фінансової стратегії сталого розвитку про-

понується здійснювати за допомогою ситуаційного проек-

тування, яке передбачає формування сукупності прогнозних

ситуацій, які можуть складатися у фінансово-економічній

діяльності підприємства. Кожна ситуація характеризується

співвідношенням фактичного і цільового вектора. На основі

аналітичного базису стратегічної діагностики формується

висновок і рекомендації з вибору оптимальної фінансової

стратегії чи поліпшення фінансової ситуації. Таким чином,

вибору фінансової стратегії передує нормування фінансових

показників стратегічних альтернатив. Порядок побудови

прогнозних моделей розглядався в опублікованій раніше

роботі автора [129, с. 473]. Процедура розробки стратегіч-

ного фінансового плану розкривається далі в підрозд. 4.2.

272

4.2. Розробка стратегічного фінансового плану сталого


Вихідним пунктом реалізації адаптивного механізму

фінансової стратегії підприємства є стратегічне фінансове

планування. Реалізація фінансового механізму являє собою

процес, у якому управління перетворюється в дії на основі

розроблених програм (планів), процедур і правил. Це дасть

можливість підприємству адекватно реагувати на відхилен-

ня від заданого (цільового) вектора розвитку і переглядати

стратегічні орієнтири. В цьому зв’язку важливим аспектом,

який вимагає самостійного дослідження, є прогнозування

фінансових показників. Досвід країн з розвинутою економі-

кою свідчить про підвищення ролі прогнозування системи

збалансованих фінансових показників, сформованої таким

чином, щоб можна було врахувати істотні аспекти діяльнос-

ті підприємства (фінансові, виробничі, маркетингові) [106;

171; 188; 195; 204].

Питання стратегічного фінансового планування розг-

лядаються рядом вітчизняних і закордонних авторів, зокре-

ма А. Амошою, І. Багатою, Я. Берсуцьким, М. Білик,

Ю. Брігхемом, І. Волошко, О. Єфімовою, І. Івановим, У. Кі-

нгом, Д. Кліландом, В. Ковальовим, С. Козьменко, Ф. Шпі-

гом, Р. Брейлі, С. Майєрсом, В. Самочкіним, М. Секретом,

І.І. Стецівом, А. Чупісом, А. Дж. Стріклендом, В. Терьохі-

ним, А.А. Томпсоном [10; 21; 23; 32, с. 123-135; 36; 38; 85;

95; 108; 110, с. 278-281; 111, с. 515-518; 116, с.315-316, 333-

344; 125; 259; 263; 281; 292; 311; 312]. Однак у роботах за-

значених авторів недостатньо приділяється увага аспектам

прогнозування постатейної зміни активів і пасивів у залеж-

ності від вибору типу стратегії і стратегічної вартості підп-

риємства. Підхід, що складається в тлумаченні стратегічно-

го фінансового планування як управлінського процесу ви-

значення перспективних фінансових завдань і підтримки

фінансової відповідності між цілями підприємства, його по-

273

тенційними можливостями і можливостями в сфері марке-

тингу, спрямованого на розробку та організацію виконання

стратегічних планів, стає вже недостатнім [98; 143; 216; 232,

с. 265; 238; 311, с. 120].

В існуючих підходах [5; 19; 36; 38; 41; 68; 81; 98; 134;

184; 259; 292; 305; 306; 317; 320; 323] не досить врахову-

ються такі обставини: (1) яким чином досягається єдність і

збалансованість процесів і механізмів управління, фінансо-

вого планування і фінансової стратегії; (2) на етапах розро-

бки, планування і реалізації фінансової стратегії ставляться

комплексні задачі, які охоплюють ринкові сегменти, центри

фінансової відповідальності, економічні програми розвитку;

(3) взаємозв'язок і взаємодія економічної і фінансової скла-

дової стратегічних планів підприємства. Якщо говорити про

актуальність удосконалення самого процесу стратегічного

фінансового планування, то універсальної його схеми не

існує.

На сьогодні фінансове планування виявляється недо-

статньо гнучким і ефективним: необґрунтованість індикато-

рів, що реально відображають фінансові процеси за рівнями

управління; неузгодженість стратегічних і тактичних фінан-

сових планів; невпорядкованість інформаційного забезпе-

чення. Проведений аналіз сучасного розвитку підприємств

Луганського регіону (підрозд. 1.1) переконує, що стратегіч-

не фінансове планування і управління повинні бути на до-

сить високому рівні, інакше, вони будуть перешкоджати

сталому розвитку підприємств. Необхідне певне коректу-

вання стратегії розвитку, але не її кардинальні зміни.

Підкреслюючи значущість фінансового планування,

варто звернути увагу на висловлення лауреата Нобелівської

премії В. Леонтьєва про те, що існують два підходи до еко-

номічної політики: проб і помилок і стратегічний (плано-

вий) [32, с. 5]. Це вимагає формування множини альтерна-

тив фінансової стратегії за різних умов і припущень, і об-

ґрунтування вибору її оптимальної альтернативи. Гарантією

274

сталого розвитку є прагнення до збереження і відновлення

за допомогою збалансованості усіх функцій управління під-

приємств.

Процеси фінансового планування і фінансової страте-

гії підприємства підкоряються тим самим закономірностям

економічного і соціального розвитку. Пріоритетність фінан-

сового планування у формуванні фінансової стратегії підп-

риємства обумовлена необхідністю розробки нових підходів

до фінансового обґрунтування напрямів сталого розвитку.

Розробка фінансової стратегії сталого розвитку підп-

риємства вимагає переосмислення концептуального та ме-

тодичного змісту стратегічного фінансового планування,

переорієнтації його принципів і методів на реалізацію голо-

вної мети сталого розвитку – збереження і відтворення вар-

тості підприємства. Виходячи з цього, слід розглядати про-

цеси фінансового планування і фінансової стратегії підпри-

ємства як єдине ціле, які можна описати подібними харак-

теристиками, механізмами і показниками. В такій постанов-

ці проблеми стратегічного фінансового планування і забез-

печення взаємодії механізмів його реалізації у вітчизняній

науці в системному виді не розглядалися. Це свідчить про

визначальну роль стратегічного фінансового планування у

формуванні забезпечуючих систем фінансового механізму

підприємства. В сучасних умовах порушення вартісних

пропорцій сталого розвитку підприємства особливу актуа-

льність набуває комплекс наступних питань.

По-перше, формування підходу до стратегічного пла-

нування з системних позицій, розгляд його як центральної

системи підтримки фінансової стратегії для визначення орі-

єнтирів сталого розвитку підприємства в просторі і часі.

Предметною сферою фінансового планування стають по-

шук, оцінка і вибір стратегічних альтернатив та прогнозу-

вання сталого розвитку підприємства. Ґрунтуючись на кон-

цептуальних положеннях, приведених у підрозд. 2.3, фінан-

сове планування представлене як процес розробки і реаліза-

275

ції фінансової стратегії і тактики фінансового управління.

Запропонований комплексний підхід до фінансового плану-

вання ґрунтується на таких методологічних принципах: (1)

системність – досягається узгодженістю цілей і задач фінан-

сової стратегії і фінансового планування; (2) безперервність

процесу фінансового планування; (3) гнучкість – адаптація

фінансового планування до зміни навколишнього середо-

вища; (4) альтернативність – припускає набір безлічі альте-

рнатив планових фінансових показників і вибір найбільш

оптимального з погляду досягнення головної мети – зрос-

тання вартості підприємства. Реалізація зазначених принци-

пів розглядається далі при обґрунтуванні механізму дії фі-

нансової стратегії і процедури розробки стратегічного фі-

нансового плану і його складових: прогнозних документів у

форматі балансу і звітів про фінансові результати і грошові

потоки.

По-друге, необхідність розробки нових підходів до фі-

нансового планування, адекватних сучасному рівню розвит-

ку економічних процесів і динамічних змін навколишнього

середовища. Задачі, пов'язані з вибором фінансової страте-

гії, повинні бути орієнтовані на досягнення головної мети

сталого розвитку – максимізації вартості підприємства.

По-третє, посилення комплексності стратегічних рі-

шень вимагає постійної гармонізації фінансових планів, яка

означає формування набору стратегічних альтернатив еко-

номічного розвитку підприємства, збалансованого з джере-

лами їх фінансування за термінами і обсягами. Складність

реалізації даної задачі обумовлюється об'єктивними причи-

нами, пов'язаними з формуванням стратегічних фінансових

планів, зокрема: (1) тривалість періоду реалізації стратегіч-

ного фінансового плану і наявність численних альтернатив

прийняття рішень; (2) неможливість установлення єдиних,

стандартних критеріїв збалансування активів і пасивів стра-

тегічного фінансового плану; (3) застосування в якості ін-

дикаторів оцінки активу і пасиву критеріальних показників,

276

які можуть бути непорівнянними. Під гармонізацією

фінансових планів варто розуміти не визначену рівність, а

багатокритеріальну відповідність індикаторів активу і

пасиву стратегічного плану.

Ґрунтуючись на концепціях безперервного розвитку і

самоорганізації економічних систем, варто підкреслити, що

кожна система з них обмежена у фінансових можливостях.

Виходячи з цього твердження, випливає необхідність

оцінки відповідності трьох елементів активу стратегічного

плану: обсягу виробництва, структури і величини витрат

виробництва і ціни (виручки від реалізації).

Завдання повинно визначатися встановленою траєкто-

рією руху, яка буде відображатися через фінансове плану-

вання головної цілі підприємства – максимізації вартості

при дотриманні наступних обмежень стійкості системи: до-

сягнення цілей в окремих періодах, продуктово-ринкових і

соціальних цілей, виробничих і екологічних програм і поте-

нціалу, а також пов'язаних з ними заходів щодо реалізації

цілей. З фінансової точки зору, розробка стратегічного фі-

нансового плану передбачає пошук балансу між зовнішніми

можливостями (з урахуванням неминучого ризику) і внут-

рішніми можливостями самого підприємства. Мотивацій-

ною основою механізму фінансового планування є прояв

властивості ієрархічності економічних систем, де головною

умовою досягнення синергетичного ефекту є цілеорієнтова-

ність системи і її елементів, серед яких центри фінансової

відповідальності; структури (пріоритети), обмежені в часі;

фінансові показники – деталізовані фінансові плани за

центрами фінансової відповідальності.

При даному підході процес фінансового планування є

безупинним і передбачає повне збалансування елементів і

механізмів його реалізації. Так, об'єкт планування в широ-

кому змісті охоплює сукупність фінансових процесів, які

формують потенціал сталого розвитку підприємства. В цьо-

му зв'язку досліджуються два аспекти проблем: динамічний

277

і статичний. Динамічний аспект фінансового планування

характеризується здатністю наявного потенціалу забезпечи-

ти приріст вартості в результаті фінансової діяльності впро-

довж планованого періоду часу. Наявний потенціал, у бала-

нсовій інтерпретації, визначається величиною чистих паси-

вів. А статичний аспект визначається ресурсним потенціа-

лом, тобто величиною чистих активів.

Об'єкт планування у вузькому змісті представляє су-

купність керованих параметрів фінансової діяльності, а та-

кож сукупність планів організаційних одиниць і процесів

(центрів фінансової відповідальності).

Виходячи з методологічних положень фінансового

планування, розроблено (1) підхід до балансування індика-

торів активу і пасиву фінансового плану через узгодженість

трьох елементів активу: обсягу (потужності) виробництва і

його структури; витрат; виручки від реалізації; (2) ієрархіч-

ну модель фінансового планування, яка забезпечує взаємо-

дію тактичного і стратегічного планування; (3) механізм ре-

гулювання фінансового планування. Пасив стратегічного

фінансового плану визначається як структура джерел фі-

нансування на основі сукупності індикаторів: вартості підп-

риємства, рентабельності та оборотності власного капіталу,

ризику реалізації фінансової стратегії.

Незважаючи на визнання показника прибутку як оці-

ночної характеристики діяльності підприємства, міжнарод-

ний досвід переконує, що орієнтація на максимізацію при-

бутку може бути реальна тільки при розширенні виробниц-

тва. В умовах кризи чи нестабільного фінансового поло-

ження більш придатним є показник вартості підприємства.

Дане положення узгоджується з вимогами контролю за про-

цесом створення вартості на окремих сегментах діяльності

підприємства. І як показано далі в підрозд. 4.3, прогнозу-

вання сталого розвитку підприємства ґрунтується на показ-

никах стратегічної вартості підприємства, які враховують

вплив ключових факторів: облікова політика, методи оцінки

278

вартості підприємства при різних підходах, інфляція і ри-

зик. Такий підхід припускає дослідження наступних харак-

теристик фінансової діяльності підприємства: (1) можли-

вість вибору декількох альтернатив фінансування на основі

стратегічної діагностики; (2) оптимізація структури капіта-

лу; (3) оцінка гнучкості окремо взятої альтернативи; (4) оці-

нка факторів невизначеності формування активів і пасивів

стратегічних планів; (5) забезпечення взаємозв'язку страте-

гічних і тактичних фінансових планів та ідентифікація від-

хилень фактичних результатів від планових показників.

В загальному виді графічна інтерпретація системи

стратегічного фінансового планування, приведена на рис.

4.13, дозволяє представити ієрархію цілеорієнтованої струк-

тури, у якій виділені стратегічне фінансове планування і та-

ктичне фінансове планування. Стратегічне фінансове пла-

нування розглядається як сукупність стратегічних устано-

вок, принципів і методів формування об'єкта фінансового

планування. Дані про виконання стратегічних планів уза-

гальнюються з метою контролю за реалізацією фінансової

стратегії на конкретному її етапі. Інформація про виконання

планових показників за рівнями управління і центрами фі-

нансової відповідальності формує банк даних для прийняття

управлінських рішень. Зовнішня релевантна інформація ви-

користовується для координації фінансової стратегії на

окремих етапах і коректування рішень щодо виконання так-

тичних планів. Стратегічна діагностика пов’язує перспекти-

ви розвитку і цілі підприємства для розробки фінансової

стратегії.

Всі блоки механізму фінансового планування тісно

взаємозалежні між собою потоком їх балансування і зале-

жать від забезпеченості рівнів прийняття рішень, ресурсів і

якості інформації, послідовності та структури реалізації по-

ставлених задач. Взаємозв'язок стратегічних і тактичних

планів досягається шляхом деталізації тактичних планів за

279

центрами фінансової відповідальності, функціональними

завданнями, видами продукції і ринками збуту.


Перспективи

Цілі Фінансова

стратегія

Завдання

Стратегічні фінансові

плани / бюджети Поточні фінансові плани /

бюджети

Виконання за підрозділами Виконання за проектами

Стратегічний контроль Оперативний контроль

Рис. 4.13. Система стратегічного фінансового планування

Контроль за виконанням фінансових планів дає мож-

ливість оперативно регулювати їх реалізацію і при необхід-

ності їх коректувати. Зокрема, тактичний фінансовий план є

інструментом реалізації фінансової стратегії, який дозволяє

відслідковувати і координувати цей процес. Ієрархія буду-

ється таким чином, щоб звести до мінімуму коректування

стратегічних і тактичних фінансових планів підприємства за

допомогою своєчасного впливу на фінансові плани нижньо-

го рівня планування. При цьому коректування фінансових

планів рекомендується здійснювати, якщо фактичні значен-

ня контрольних показників відхиляються від планових не

менш чим на 5% [99, с. 31-32; 323].

Запропонований підхід до розробки стратегічного фі-

нансового плану підприємства відрізняється від традиційно-

го наступним: (1) узгодженістю і упорядкованістю процедур

розробки фінансової стратегії і фінансового планування, які

ґрунтуються на єдиному методичному базисі, сформовано-

280

му на основі стратегічної діагностики і сценарного підходу

до вибору альтернатив фінансових показників; (2) можливі-

стю прогнозування перспектив сталого розвитку підприємс-

тва на основі стратегічної вартості, яка враховує зміни по-

тенціалу фінансової стійкості, якість оцінки вартості, рівень

інфляції і ризику; (3) можливістю встановлення взає-

мозв’язків і коректування показників окремих фінансових

планів у форматі: балансу, звіту про фінансові результати,

звіту про рух грошових коштів.

Формування адаптивної системи показників стратегіч-

ного фінансового плану ґрунтується на п'яти ключових пра-

вилах.

Правило 1. Гармонізація фінансової стратегії і страте-

гічних фінансових планів, що проявляється, по-перше, на

етапі прогнозування очікуваного прибутку, структури та

обсягу активів підприємства і вартості власного капіталу, і

додаткового фінансування з урахуванням цільового вектора

розвитку; по-друге, у координації і деталізації фінансових

планів за центрами фінансової відповідальності.

Правило 2. Безперервність процедури фінансового

планування передбачає три аспекти: (1) взаємозв'язок планів

різної періодичності; (2) структура фінансових показників

повинна бути узгоджена з показниками фінансової стратегії;

(3) коректування планових розрахунків відповідно до зміни

умов (процентних, податкових ставок і рівня інфляції) і ви-

никнення відхилень.

Правило 3. Альтернативність вибору фінансового пла-

ну. При виборі прийнятної альтернативи фінансового плану

оптимального варіанту бути не може, оскільки не існує

ідеальної моделі або процедури, в яких би були враховані

всі перешкоди, що виникають в процесі фінансового плану-

вання [36, с . 778]. Це пов'язано з тим, що з одного боку,

набір невирішених проблем нескінченний, а з іншого, –

завжди існуватимуть проблеми, які не мають формального

рішення. Розрахунки показників стратегічного фінансового

281

плану грунтуються на результатах стратегічної діагностики

(підрозд. 3.1) та вибору стратегічної альтернативи, проце-

дури якого обґрунтовані в підрозд. 4.1. Альтернативне фі-

нансове планування розглядається з погляду економічної

вигоди.

Правило 4. Гнучкість планування – характеризує мож-

ливість адаптації фінансового плану в залежності від змін

зовнішніх і внутрішніх факторів. Перспективи сталого роз-

витку можна оцінити за допомогою критеріїв фінансової

стійкості та стратегічної вартості підприємства, які можуть

бути прогнозними, цільовими, плановими і фактичними.

При розробці стратегічного фінансового плану гнучкість

проявляється в упорядкуванні та обґрунтованості його еле-

ментів і постійному коректуванні в процесі його адаптації.

Правило 5. Процедура стратегічного фінансового пла-

нування передбачає такі аспекти: (1) прогнозування системи

збалансованих фінансових показників за принципом еконо-

мічного компромісу – максимізації економічної вигоди; (2)

вибір найкращого варіанта стратегічного фінансового плану

на основі інтегрального критерію потенціалу фінансової

стійкості (підрозд. 3.2, 4.1); (3) оцінка структури стратегіч-

них переваг окремих елементів і відповідності їх принципу

оптимальності Парето. Дане положення грунтується на кон-

цепції фінансової стратегії, положення якої розкрито в під-

розд. 2.3.

Керуючись цими правилами, процедура стратегічного

фінансового планування представлена блоками: (1) визна-

чення цілей і завдань фінансового плану на основі цільового

вектора сталого розвитку підприємства; (2) розрахунки про-

гнозних показників фінансових результатів; (3) розрахунки

прогнозних фінансових показників у форматі балансу; (4)

прогнозування грошових потоків; (5) прогнозування сталого

розвитку підприємства на основі стратегічної вартості підп-

риємства.

282

Блок розрахунку прогнозних показників фінансових ре-

зультатів. Питання прогнозування фінансових результатів

підприємства досліджувалися в роботах ряду вітчизняних і

закордонних авторів, таких як Л. Бернстайн, І. Бланк,

Ф. Брігхем, О. Єфімова, А. Канчавелі, Ю. Колас, Є. Нега-

шев, В. Терьохін, А. Шеремет, Д. Хан [20; 27; 38; 85; 117;

282; 312; 323; 338]. У роботах зазначених авторів в основ-

ному зосереджена увага на прогнозуванні очікуваного обся-

гу продажів і взаємозв'язку між обсягом продажів і потре-

бою в капіталі [20, с. 556-557, 567-569; 38, с. 179-181; 85, с.

402-423; 282, с. 154; 312, с. 91; 338, с. 167]. Процедури про-

гнозування прибутку залежно від векторів цільового розви-

тку і вибору альтернативи фінансової стратегії вимагають

подальшого дослідження. Проблеми стратегічного плану-

вання показників фінансових результатів можуть бути ви-

рішені за допомогою запропонованого підходу, який ґрун-

тується на історичній оцінці діяльності й оцінці тенденцій

розвитку підприємства, визначених за результатами діагно-

стики операційної діяльності (підрозд. 3.1); імовірнісній

оцінці очікуваного прибутку і стратегічному виборі бажано-

го результату в майбутньому. Процедура формування про-

гнозних показників фінансових результатів представлена у

вигляді алгоритму на рис. 4.14.

Послідовність процедури прогнозування показників

фінансових результатів передбачає шість етапів: (1) поста-

новка задачі прогнозування фінансових результатів відпові-

дно до вектора стратегічної альтернативи; (2) обґрунтуван-

ня моделей очікуваної прибутковості й витрат; (3) прогно-

зування чистого прибутку; (4) статистична і логічна оцінка

адекватності моделі; (5) оцінка чутливості характеристик,

які впливають на прибуток і коригування прогнозних функ-

цій; (6) формування ключових показників прогнозу фінан-

сових результатів.

283

Етап 2

Прогнозування обсягу продаж

та рівня витрат на наступний

період

y1(t0+1); y2(t0+1); y3(t0+1)

Визначення параметрів регресій

них рівнянь залежностей обсягу

продаж і рівня витрат від

фактора часу

y1(t); y2 (t); y3 (t)

Дослідження зв’язку між

обсягом продаж (ОП) та

ціною (Ц): Ц)(fОП

Моделювання

доходу

ЦbаЦ

ОПЦД

Визначення залежності між витратами

виробництва (Вс), постійними (Вп ) і змінними (Вз)

витратами, обсягом продаж та ціною:

ЦdсОПВВВ зпС

Визначення

оптимальної ціни

b

daЦ

2*


оптимального обсягу

продаж

*Ц* baОП


максимального

прибутку

сЦаbП **Ц 1

2

Прогнозування умовно-

змінних статей звіту прямо

пропорційно виручці zi

1/z11=zi

0/z10

Стратегічна альтернатива

розвитку i=1


становлення i=2


стабілізації і=3


диверсифікації i=4

Вибір стратегічної

альтернативи з максимальним

прибутком

ні

2

i=n так

i=0

t=t0

Побудова динамічних рядів

показників обсягу продаж і

рівня витрат

yt=a0+a1t

ні

так

1

ні

t=t1

2

1

Етап 1

Етап 3

Модель адекватна

умовам?

Визначення прогнозного

значення чистого прибутку

maxzzВДЧП jiС

так

3 Етап 4 Оцінка адекватності

моделі

Оцінка

чутливості

Етап 5

Етап 6


прогнозуючих функцій

Формування ключових

показників

3

ПОЧАТОК Об’єкт

дослідження

КІНЕЦЬ

Об’єкт

дослідження

i=i+1

Чутливість

прибутку нижче

критичної?

Прогнозування умовно-

постійних статей на рівні

попереднього року zj

1 =zj0

Моделювання прибутку

maxсЦаЦb

ВДП

2

С

1

Постановка задачі прогнозування у відповідності до

вектора стратегічної альтернативи

Рис. 4.14. Послідовність прогнозування фінансових

результатів підприємства

284

Як відомо, оптимум досягається в точці, у якій перша

похідна дорівнює нулю. Звідси, моделювання максимально-

го прибутку можна описати в такий спосіб:

0Ц2П

' 1 аbdЦ

dП

b

da

b

аЦ

22* 1

, (4.20)

де Ц* - оптимальна ціна.

Дана модель використовується надалі для розрахунку

оптимальних параметрів прогнозних показників фінансових

результатів.

Методологічним базисом прогнозування показників

дохідності та прибутковості є положення теорії вартості,

беззбитковості та ризику, розкриті в підрозд. 2.2, відомі ме-

тоди екстраполяції і прогнозування [111; 216; 224; 263]. За-

пропонований підхід до прогнозування показників фінансо-

вих результатів ґрунтується на побудові моделей оптиміза-

ції доходу, витрат і прибутку з урахуванням залежності об-

сягу продажів від ціни. Кількісна оцінка зв'язку цінової по-

літики і обсягу продажів при заданому векторі стратегічної

альтернативи розвитку підприємства здійснюється на основі

відомого методу найменших квадратів [92; 277, с. 612]. Ре-

зультати моделювання залежності обсягу продажів і ціни на

прикладі виробництва тепловозів за умови реалізації різних

стратегічних альтернатив для ПАТ «Луганськтепловоз»

приведені в табл. 4.16.

Для прогнозування доходу від реалізації пропонується

модифікована модель наступного типу:

2ЦЦЦЦ bаЦbаЦbaОПОПД . (4.17)

285

Таблиця 4.16

Результати аналізу обсягу продажів ПАТ «Луганськтепловоз» в залежності від цінової

політики (на прикладі виробництва тепловозів)

Альтернативи Становлення Розвиток Стабілізація Диверсифікація

Рівень ряду Ціна (Ц) Обсяг про-

даж (ОП) Ціна

Обсяг

продаж Ціна

Обсяг

продаж Ціна

Обсяг про-

даж

1 7587,7 167 7967,1 157 7208,3 168 7602,9 166

2 7891,2 160 8206,1 149 7496,7 168 7907,0 159

3 8206,9 149 8452,3 138 7796,5 162 8223,3 148

4 8535,2 134 8705,9 126 8108,4 153 8552,2 134

5 8876,6 118 8967,0 113 8432,7 139 8894,3 117

6 9231,6 101 9236,1 101 8770,0 123 9250,1 100

7 9600,9 85 9513,1 88 9120,8 106 9620,1 84

8 9984,9 73 9798,5 78 9485,7 90 10004,9 72

9 10384,3 67 10092,5 70 9865,1 76 10405,1 67

10 10799,7 72 10395,3 67 10259,7 68 10821,3 73

Рівняння Ц baОП

Ц1,427035,0ОП Ц7,47404,0ОП Ц7,446037,0ОП Ц7,424034,0ОП

Достовірність

аппроксимації 0,951 0,983 0,979 0,947

286

Розрахунок витрат (ВС) здійснюється на основі функ-

ціональної залежності постійних (Впс) і змінних (Взм) витрат,

обсягу продажів і ціни:

Ц)b(aВВ змпсОПВВВ змпсС

Цс

d

bВd

aВВс

зм

змпс . (4.18)

Розрахунок прогнозної величини прибутку здійсню-

ється за допомогою моделі такого виду:

ЦЦ2 dcbаЦВДП С

сЦаbdаа 12

1 Ц . (4.19)

Використання запропонованих моделей (4.17-4.20) і

отриманих рівнянь (табл. 4.16) дозволило визначити макси-

мальні значення показників доходу, собівартості та прибут-

ку від реалізації ПАТ «Луганськтепловоз» за умови реаліза-

ції різних стратегічних альтернатив (табл. 4.17).

Таблиця 4.17

Результати розрахунку максимального прибутку

ПАТ «Луганськтепловоз» за умови вибору різних стра-

тегічних альтернатив (на прикладі виробництва тепло-

возів)

Альтерна-тива

Коефіцієнти регресії

Змінні витрати на одиницю продукції, тис. грн.

Постійні витрати, тис. грн.

Оптима-льна ціна, грн.

Оптима-льний

обсяг про-даж, од.

Максима-льний

прибуток, тис. грн. b a

Станов-лення

427,1 -0,035 1115,1 137,8 6659,0 194 1075,6

Розвиток 474,7 -0,04 1299,1 160,6 6583,3 211 1116,7

Стабілі-зація

446,7 -0,037 1147,6 141,8 6610,3 202 1104,0

Дивер-сифікація

424,7 -0,034 1125,9 139,2 6808,5 193 1097,8

287

Результати аналізу, приведені в табл. 4.17, показали, що кращий фінансовий результат (максимум) від виробництва і реалізації тепловозів буде досягнутий ПАТ «Луганськтепло-воз» за умови реалізації стратегії розвитку (1116,7 тис. грн.).

В залежності від типу фінансової стратегії визначені такі характеристики прибутку: мінімальний – відповідає стратегії становлення, тобто прибуток, який забезпечує без-збиткову діяльність; максимальний – стратегії розвитку; но-рмальний – стратегії стабілізації; критичний – стратегії ди-версифікації. Таким чином, оптимальний прибуток являє собою не прогнозний прибуток, а прибуток, який вважаєть-ся оптимальним в результаті реалізації конкретної стратегі-чної альтернативи.

Використання запропонованого підходу і прикладних програм Microsoft Excel дозволило розрахувати прогнозні показники фінансових результатів ПАТ «Луганськтепло-воз» відповідно до заданого вектора стратегічного розвитку (табл. 4.18). Для спрощення процедур прогнозування креди-тна ставка і ставка податку на прибуток приймаються на рі-вні попереднього періоду. Операційні доходи і витрати вважаються умовно-змінними величинами і прогнозуються прямо пропорційно виручці. Фінансові витрати визначають-ся на основі прогнозних показників позикового капіталу за результатами оптимізації структури капіталу (підрозд. 3.3).

Оцінка взаємозв'язку обсягу продажів (ОП) і потреби в капіталі (Пк) здійснюється після розрахунку показників активів і пасивів на основі відомої залежності [5, с.178; 316, с. 282]:

)1()( дпррпЗАнк dОПКОПddПЗАП , (4.21)

де А – необхідне зростання активів; З – зростання зобо-

в'язань; нП – збільшення нерозподіленого прибутку; Аd , Зd

– частка активів і зобов'язань, які збільшуються з ростом обсягу продажів; рпК – коефіцієнт рентабельності продажів;

прОП – прогнозований обсяг продажів; дd – коефіцієнт ди-

відендних виплат.

288

Таблиця 4.18

Моделювання прогнозних показників фінансових результатів при виборі стратегічної

альтернативи розвитку (на прикладі ПАТ «Луганськтепловоз»), тис. грн.

Показник Моделі оптимізації і основні взає-

мозв’язки

Базовий

період

2010 р.

Прогнозний період

2011 2012 2013 2014 2015

Виручка від реалізації і

2опт

іі

опт

іі

і

опт

і1 ))(ЦbЦа(Дz 859395 973493,8 1056013,2 1138532,6 1221052,0 1303571,4

Собівартість ))Цb(aВ(Вzі

опт

ііі

і

зм

і

пс2 747154 819364,7 855304,0 886436,0 913896,4 938460,6

Валовий прибуток

))aВВ(

Ца)(Цb(Пz

і

і

зм

і

пс

і

опт

і1

2опт

іі

і

опт

і3

112241 154129,1 200709,2 252096,6 307155,6 365110,8

Інші операційні доходи z41/z1

1=z40/z1

0 414442 469466,0 509260,8 549055,7 588850,6 628645,4

Операційні витрати

(адміністративні, ви-

трати на збут, інші)

z51/z1

1=z50/z1

0 517063 585711,6 635360,2 685008,7 734657,3 784305,9

Інші доходи z61/z1

1=z60/z1

0 24838 28135,7 30520,6 32905,6 35290,5 37675,5

Фінансові витрати z7* 59498 41648,6 37483,7 33735,4 30361,8 27325,6

Фінансові результати

від звичайної діяльності z8=z3 +z4 – z5 + z6– z7 -25040,0 24370,5 67646,7 115313,7 166277,5 219800,2

Податки z91/z1

1=z90/z1

0 17583** 19917,4 21605,8 23294,1 24982,4 26670,7

Чистий прибуток z10= z8 – z9 -7457,0 4453,1 46041,0 92019,7 141295,1 193129,5

Позначення: і - вид продукції, zj0 - показники звіту про фінансові результати за звітний період, zj

1 - прогнозні показники

289

Блок розрахунків прогнозних фінансових показників у

форматі балансу. Прогнозування показників активів і па-

сивів є одним з «вузьких місць» у розвитку методології фі-

нансової стратегії підприємства. Ці питання розглядаються

вітчизняними і закордонними авторами, зокрема, М. Білик,

І. Багатою, Н. Єршовою, О. Єфімовою, В. Ковальовим,

А. Поважним, І. Пономарьовим, В. Савчуком, В. Терьохі-

ним [23; 32, с. 123-135; 85, с.401-410; 86; 111, с. 515-518;

224; 229; 257; 301]. Ключовими напрямами даної проблеми

сучасні дослідники вважають наступні: вибір моделей про-

гнозного балансу (перспективний, директивний, проектова-

ний); вибір методів підготовки та оцінки інформації для ро-

зробки прогнозних балансів; прогнозування фінансових по-

треб на основі змін коефіцієнтів; обгрунтування методів

прогнозування активів і пасивів підприємства. У роботах

зазначених авторів не одержали достатнього розкриття такі

питання, як (1) формування аналітичного базису на основі

стратегічної діагностики для прогнозування статей активів і

пасивів; (2) процедура коригування критерію вартості підп-

риємства залежно від якості її оцінки, рівень інфляції і ри-

зику; (3) обґрунтування методів оцінки стану активів і паси-

вів і обмежень, викликаних вибором стратегічної альтерна-

тиви. Результати аналізу зазначених вище досліджень пока-

зують, що розробка прогнозного балансу здійснюється за

допомогою різних методів пропорційної залежності статей

балансу від обсягу продажів; зміни балансових коефіцієнтів,

обумовлених масштабом виробництва чи ефектом масшта-

бу; лінійного програмування і комплексної моделі фінансо-

вого планування [38, с. 187-190; 36, с. 775-776; 323].

Прогнозування фінансових показників у форматі ба-

лансу грунтується на таких припущеннях:

1. Фінансові показники взаємозв'язку і показники ак-

тиву повинні бути збалансовані з джерелами фінансування.

Так, зміна обсягу продажів визначається зміною фінансових

потреб підприємства. Тому, однією з проблем є зведення

290

його показників, подолати яку можливо ітераційним шля-

хом. Традиційна рівність, яка існує в рамках балансу, пору-

шується в результаті того, що зростання активів, зобов'язань

і капіталу прогнозуються окремо. Це вимагає розробки по-

передніх базових прогнозів, заснованих на складанні трен-

дів, оптимізаційних моделях і параметрах відповідного типу

фінансової стратегії. Остаточні стратегічні фінансові плани

формуються на основі ітераційного процесу модифікації

альтернативних планів.

2. Розрахунок статей активу і пасиву балансу здійсню-

ється на основі сформованих обмежень для різних стратегі-

чних альтернатив (табл. 4.19), отриманих за результатами

стратегічної діагностики (підрозд. 3.1).

3. Розрахунок статей пасиву здійснюється за результа-

тами вибору оптимальної структури капіталу (підрозд. 3.3).

Величина нерозподіленого прибутку визначається на основі

прогнозних показників фінансових результатів. Прогнозна

величина грошових коштів визначається за результатами

прогнозування чистого грошового потоку.

4. Перевірка на адекватність запропонованої моделі

прогнозного балансу виконується відповідно до заданої мо-

делі стійкого зростання підприємства.

Ці положення стали підгрунтям визначення послідов-

ності процедур прогнозування активів і пасивів підприємст-

ва, яка представлена у вигляді алгоритму на рис. 4.15 та ін-

тегрує сім етапів: (1) підготовка і оцінка якісних характери-

стик вихідного балансу; (2) оцінка впливу облікової політи-

ки підприємства на зміну статей балансу; (3) формування

структури чистих активів підприємства; (4) формування

структури чистих пасивів підприємства; (5) розрахунки

прогнозних показників; (6) прогнозування перспектив ста-

лого розвитку підприємства на основі критерія його страте-

гічної вартості; (7) оцінка адекватності сформованої моделі

прогнозного балансу.

291

Таблиця 4.19

Система обмежень прогнозування фінансових показників в залежності від типу


Тип стратегії Обмеження по

статтям активу

Обмеження по

статтям пасиву

Обмеження по чистим

активам і чистим

пасивам

Обмеження по чистому

оборотному капіталу

Додаткові обмеження

Становлення А3 < А2

ДЗ2<ДЗ1

П4>П1+П2+П3 СК>ЧА, СК>ЧП, ЧП≤0 ЧОК<0, ПФП<0, ГК≥0;

ЧОК<0, ПФП>0, ГК > 0

ЧОКt-1<ЧОКt

НФЗ<ФА

Розвиток ВКt-1 <ВКt ЧА>0, ЧП>0, ЧА>СК,

ЧП>СК

ЧОК> 0, ПФП> 0,

ГК≥0

ВРt-1 < ВРt

Кпр=Пч/ВК ↑

Впс<Пм

Вс t-1>Вс t ; Крв ↑

Стабілізація ВК>ПК СК=ЧА, СК=ЧП, ЧП>0 ЧОК>0, ПФП<0, ГК>0

ЧОКt-1<ЧОКt

ВР>Вс

Пч t-1<Пч t

Диверсифіка

ція

А4≤60%;

А1+А2+А3≥40%

А2 → А1

СК>ЧА, СК>ЧП, ЧП>0 ЧОК<0, ПФП>0, ГК = 0 РОДt-1<РОДt

ВР>Вс

Позначення: А1 – найбільш ліквідні активи; А2 – швидко мобілізовувані активи; А3 – повільно реалізовувані активи; А4 – важко

реалізовувані активи; ДЗ1 – дебіторська заборгованість строком мобілізації до 90 днів; ДЗ2 – дебіторська заборгованість строком

мобілізації більше 90 днів; П1 – найбільш термінові зобов’язання; П2 – короткострокові зобов’язання; П3 – менш термінові

зобов’язання; П4 – постійні і прирівняні до них пасиви; ВК – власний капітал; ПК – позиковий капітал; СК – статутний капітал; ЧА –

чисті активи; ЧП – чисті пасиви; ЧОК – чистий оборотний капітал; ПФП – поточні фінансові потреби; ГК – грошові кошти; НФЗ –

нефінансові зобов’язання; ФА – фінансові активи; ВР – виручка; Кпр – коефіцієнт потенціалу економічного розвитку; Пч – чистий

прибуток; Впс – постійні витрати; Пм – маржинальний прибуток; Вс – витрати (собівартість); Крв – коефіцієнт ресурсовіддачі; РОД –

результат операційної діяльності

292

Значення: А1 – найбільш ліквідні активи; А2 – швидко мобілізовувані активи; А3 – повільно реалізовувані активи; А4 – важко реалізовувані

активи; ДЗ1 – дебіторська заборгованість строком мобілізації до 90 днів; ДЗ2 – дебіторська заборгованість строком мобілізації більш 90 днів;

П1 – найбільш термінові зобов’язання; П2 – короткострокові зобов’язання; П3 – менш термінові зобов’язання; П4 – постійні та прирівняні до

них пасиви; СК – статутний капітал; ЧА – чисті активи; ЧП – чисті пасиви; ЧОК – чистий оборотний капітал; ПФП – поточні фінансові

потреби; ГК – грошові кошти; Вп – попередня оцінка вартості підприємства; Іі, Ія, Ір – коефіцієнти корегування на фактори інфляції,

якості оцінки вартості та ризику

Оптимізація і вибір припущень при прогнозуванні

структури чистих пасивів підприємства

Стратегічна

альтернатива

стабілізації

Дослідження і оцінка впливу звітної політики

підприємства на зміну статей балансу

Зростання долі швидко

мобілізовуваних активів порівняно

з повільно реалізуємими

А3 < А2

Зменшення долі

просроченої дебіторської

заборгованості

ДЗ2<ДЗ1

Формування вихідних передумов

прогнозування пасивів

Перевищення постійних пасивів

проти суми менш термінових,

короткотермінових і найбільш

термінових зобов’язань

П4>П1+П2+П3

Величина чистих пасивів

негативна і менш

статутного капіталу

СК>ЧП, ЧП<0

або ЧП=0

Величина чистих активів

негативна і менш

статутного капіталу

СК>ЧА, ЧА<0 або ЧА=0



ЧОК<0, ПФП<0, ГК≥0; ЧОК<0,

ПФП>0, ГК > 0;

ЧОКt-1<ЧОКt

Обмеження по співвідношенню фінансових активів (ФА) і

нефінансових зобов’язань (НФЗ)

НФЗ<ФА

Чисті активи і пасиви позитивні та

перевищують статутний капітал

ЧА,ЧП>0, ЧА>СК,ЧП>СК



ЧОК> 0, ПФП> 0,ГК>0

Збільшення темпів росту

власного капіталу (ВК)

ВКt-1 <ВКt

3



ЧОК>0, ПФП<0, ГК>0

ЧОКt-1<ЧОКt

4

Чисті активи і пасиви позитивні

та дорівнюють статутному

капіталу

ЧА,ЧП=СК; ЧА,ЧП>0


альтернатива

диверсифікації

Збільшення власного

капіталу (ВК) по зрівнянню

з позиковим (ПК)

ВК>ПК

3



ЧОК<0, ПФП>0, ГК = 0

4

Чисті активи і пасиви позитивні та менше статутного капіталу

ЧА,ЧП<СК; ЧА,ЧП>0

Переведення активів в

грошову форму

А2 в А1

Підтримка оптимального співвідношення між

необоротними і оборотними активами

А4<60%; А1+А2+А3>40%

Стратегічна альтернатива становлення

Прогнозування

структури чистих активів підприємства

Вибір оптимальної моделі прогнозу на основі критерію

балансу змінних

t

s

i

itqQ1

22 min

2

3

4

КІНЕЦЬ

Оцінка адекватності результатів прогнозування

Уточнення прогнозної вартості чистих активів на основі інтегрованого показника якості та потенційних

можливостей підприємства

яріпп IIIВВ

Формування проектованого прогнозного балансу і оцінка відхилень фактичних даних про

діяльність підприємства

)t(П)t(П)t(П пл

i

пр

ii

так

ні

Корегування прогнозуючих

функцій, цільових функцій та

обмежень 2

5

6

7

Відхилення допустимі?

)()( tПtП доп

ii

А

А

Стратегічна альтернатива розвитку

Підготовка и оцінка

якісних характеристик

початкового балансу

Вибір варіанта фінансової

стратегії сталого розвитку


1

ПОЧАТОК

Формування вихідних передумов

прогнозування активів

Вибір допоміжних змінних 212 /

ii )t(yі )t(y

Аналіз ретроспективних тенденцій (трендів) Yk(t)

у графічній формі

Рис. 4.15. Послідовність розрахунку прогнозних показників

у форматі балансу

293

Оцінка перспектив розвитку підприємства грунтується на футуристичній оцінці, а не на оцінці по історичній собі-вартості. Футуристична оцінка невизначена і багатоваріант-на, тому можливі різні прогнози економічної вигоди і на момент визначення майбутньої оцінки активу вона нижче номіналу. З огляду на це, далі обґрунтовано підхід до ви-значення чистих грошових потоків методом дисконтування [46; 72; 97; 156; 208; 233]. Для одержання точних і надійних прогнозів пропонується використовувати критерій балансу змінних, основна ідея якого полягає в наступному: закон зв'язку між змінними системи, встановлений у попередньо-му періоді за рівнями рядів динаміки фінансових показни-ків, повинен виконуватися у прогнозному періоді.

Аналіз ретроспективних даних у графічній формі бу-дується на основі тренда з урахуванням прогнозу економіч-ної ситуації. Для прогнозування показників вводиться но-мер рівня ряду динаміки – t. Ретроспективні тенденції (тре-нди) описуються функціями часу Y(t), тобто зв'язок між змінними у формалізованому виді являє собою незміщені моделі такого виду:

))(y),...,(y),(y(y

...........................................

));(y),...,(y),(y(y

));(y),...,(y),(y(y

1-n21n

n3122

n3211

tttf

tttf

tttf

n

(4.22)

Вибір моделі безпосередньо залежить від вибору аль-тернативи фінансової стратегії, опис яких представлено ви-ще в підрозд. 4.1.

При прогнозуванні допоміжними перемінними висту-пають функції квадрата і корінь квадратний нормованих рі-внів ряду динаміки, тобто для кожного показника розгляда-ються три змінні:

2/12 )(,)(),( tytyty iii , (4.23)

де minmax

min))(()(

xx

xtxtyi

.

294

Оптимальність прогнозної функції досягається за умо-

ви мінімальної суми квадратів відхилень по відповідній

статті балансу:

t

s

iitqQ

1

22 min . (4.24)

Для оцінки розбалансованості прогнозу використову-

ються такі функції:

).)()(()(

);)()(()(

);)()(()(

4/1233

2122

2311

tytytq

tytytq

tytytq

(4.25)

Результати моделювання прогнозних показників бала-

нсу за умови вибору альтернативи розвитку ПАТ «Лугансь-

ктепловоз» представлені в табл. 4.20 і на рис. Д.3 додатка.

Для формування трендових моделей використано різні фун-

кції: лінійні, логарифмічні та експоненціальні.

Таблиця 4.20

Моделювання прогнозних показників активу балансу

ПАТ «Луганськтепловоз» за умови вибору стратегічної

альтернативи розвитку

Показник Напрям

зміни Рівняння розвитку

Основні засоби ↓ y1 = -767,6 t 2

+ 4529,6 t +148492,6

Нематеріальні

активи ↑ y2 = 23,7 t + 710,3

Незавершене бу-

дівництво ↓ y3 = 16434,9 е

0,00056t

Інвестиційні на-

копичення ↑ y4

1 = y4

0

Необоротні ак-

тиви ↓ F1= y1 + y2 + y3 + y4

295


Показник Напрям зміни

Рівняння розвитку

Виробничі запаси ↑ y5 = 4239,6 t + 84637,2

Незавершене ви-робництво

↑ y6 = 15688,54ln(t) + 55521,45

Готова продукція ↑ y7 = 7643,9 t + 28301,5

Товари ↓ y8

1,2 = -1402,0 t

2 + 10271,6 t - 9200,0

y83-5

= y82

Векселі одержані ↑ y91 = y9

0

Дебіторська за-боргованість

↓ y10 = 50097,4ln(t) + 64020,8

Поточні фінан-сові інвестиції

↑ y111 = y11

0

Грошові кошти ↑ y12 *

Інші оборотні активи

y13 = F2 – (y5 + y6 + y7 + y8 + y9 + y10 +

y11 + y12)

Оборотні акти-ви

↑

F2=36006,7 t + 253316,3 F2 = y5 + y6 + y7 + y8 + y9 + y10 + y11 +

y12 + y13

Витрати майбут-ніх періодів

F3 = А – (F1+F2)

Баланс ↑ А= 115264,02 Ln(t) + 462428,49

А = F1+F2 +F3

Позначення: ↑ - зростання, ↓ - зниження * визначається з урахуванням даних табл. 4.18

Визначення структури чистих пасивів підприємства ґрунтується на використанні моделі оптимізації структури капіталу, припущеннях, приведених у підрозд. 3.3 і аналіти-чному базисі стратегічної діагностики фінансової діяльності (підрозд. 3.1). Показники пасиву повинні задовольняти співвідношенню темпів зростання власного капіталу Твк, ін-вестицій Тінв і позикового капіталу ТПК в рамках «золотого правила економіки», і моделі економічного зростання [1, с. 235; 19, с. 213; 191; 295]:

296

ПКінвВК

ТТТ (4.26)

Обмеження моделі структури чистих пасивів приведе-

ні вище в підрозд. 3.3. Вони ґрунтуються на рекомендова-

них значеннях відомих фінансових коефіцієнтів, які врахо-

вують характер власності та умови використання фінансо-

вих ресурсів, – коэффициентів стійкого зростання, автоно-

мії, фінансової залежності.

Обґрунтовані вище методичні положення на прикладі

ПАТ «Луганськтепловоз» підтверджують їх адаптивність

для розрахунку прогнозних показників активів і пасивів пі-

дприємств (табл. 4.21).

Блок прогнозування грошових потоків. Методологіч-

ним базисом дисконтування чистих грошових потоків є

концепції, розроблені рядом дослідників: Ю. Брігхемом,

Р. Брейлі, С. Майєрсом, І. Фішером, М. Гордоном [36; 38;

318; 352].

Запропонований підхід до прогнозування грошових

потоків передбачає таку послідовність: прогнозування чис-

того прибутку, розрахунок майбутніх чистих грошових по-

токів, дисконтування грошових потоків. Розрахунок майбу-

тніх грошових потоків припускає використання оцінок ма-

тематичного очікування прибутку за трьома сценаріями: оп-

тимістичний, песимістичний і найбільш ймовірний. Показ-

ники очікуваного чистого прибутку для різних стратегіч-

них альтернатив за періодах прогнозу і вірогідності його

отримання наведені в табл. 4.22.

Інтегральна оцінка імовірності чистого прибутку здій-

снюється на основі оцінок імовірності настання умов зовні-

шнього середовища і досягнення визначеного рівня потен-

ціалу фінансової стійкості:

1inmax tim

tнi

ti РРР ; 1

~~~inmax t

imtнi

ti РРР ; (4.27)

n1,i ,T1,t .

297

Таблиця 4.21

Розрахунок прогнозних показників активів і пасивів підприємств ПАТ «Луганськтепло-

воз» на 2011-2015 рр. за умови вибору альтернативи розвитку

Базовий період

2010 р. 2011 2012 2013 2014 2015

тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. %

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Показники активів

Нематеріальні активи 896 0,13 852,5 0,12 876,2 0,12 899,9 0,11 923,6 0,12 947,3 0,11

Основні засоби (залишкова

вартість) 150215 22,48 153408,3 22,47 153332 20,28 153255,7 19,33 153179,4 19,32 153103,1 18,45

Незавершене будівництво 16551 2,48 16444,1 2,41 16453,4 2,18 16462,7 2,08 16471,9 2,08 16481,2 1,99

Довгострокові фінансові

інвестиції 6352 0,95 6352 0,93 6352 0,84 6352 0,80 6352 0,80 6352 0,77

Необоротні активи 195812 29,31 177056,9 25,93 177013,6 23,41 176970,3 22,32 176926,9 22,31 176883,6 21,32

Виробничі запаси 119269 17,85 110074,8 16,12 114314,4 15,12 118554 14,95 122793,6 15,49 127033,2 15,31

Незавершене виробництво 70290 10,52 83631,5 12,25 86049,9 11,38 88144,9 11,12 89992,7 11,35 91645,6 11,05

Готова продукція 94819 14,19 74164,9 10,86 81808,8 10,82 89452,7 11,28 97096,6 12,25 104740,5 12,63

Товари 9049 1,35 7108,0 1,04 1957,6 0,26 1957,6 0,25 1957,6 0,25 1957,6 0,24

Векселі отримані 285 0,04 285 0,04 285 0,04 285 0,04 285 0,04 285 0,03

298


1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Дебіторська заборгованість 152292 22,80 153783,3 22,52 161505,8 21,36 168195,4 21,21 174096 21,96 179374,3 21,62

Грошові кошти 2504 0,37 13717,3 2,01 30239 4,00 43897,4 5,54 50923 6,42 63988,7 7,71

Інші оборотні активи 23730 3,55 26592,2 3,89 29202,5 3,86 30883,0 3,89 40232,5 5,07 44358,1 5,35

Оборотні активи 472238 70,68 469357 68,73 505363 66,83 541370 68,27 577377 72,82 613383 73,94

Витрати майбутніх періодів 40,0 0,01 36448,2 5,34 73864,5 9,77 74590,3 9,41 38626,7 4,87 39353,5 4,74

Активи 668090 100 682862,1 100 756241,1 100 792930,6 100 792930,6 100 829620,1 100

Показники зобов’язань

Власний капітал (включаючи

забезпечення наступних ви-

плат та платежів)

-14234 -2,13 -9780,9 -1,43 36260,1 4,79 128279,7 16,18 269574,9 34,00 462704,3 55,77

Довгострокові зобов’язання 39103 5,85 38712,0 5,67 38712,0 5,12 30969,6 3,91 30969,6 3,91 27872,6 3,36

Короткострокові кредити 16000 2,39 16000,0 2,34 12800,0 1,69 12800,0 1,61 12160,0 1,53 12160,0 1,47

Векселі видані 12231 1,83 12231,0 1,79 12231,0 1,62 9173,3 1,16 9173,3 1,16 9173,3 1,11

Кредиторська заборгованість 292237 43,74 321460,7 47,08 337533,7 44,63 334158,4 42,14 330816,8 41,72 314276,0 37,88

Інші поточні зобов’язання 322746 48,31 304239,3 44,55 318704,3 42,14 277549,6 35,00 140236,1 17,69 3433,9 0,41

Поточні зобов’язання 643214 96,28 653931,0 95,76 681269,0 90,09 633681,3 79,92 492386,2 62,10 339043,2 40,87

Пасиви 668090 100 682862,1 100 756241,1 100 792930,6 100 792930,6 100 829620,1 100

299

Таблиця 4.22

Прогнозування чистого прибутку підприємств на основі сценарного підходу

Стра-

тегічні

аль-

терна-

тиви

Умови

зовніш-

нього

середо-

вища

Рівень

потенціа-

лу фінан-

сової стій-

кості

Можливі значення чистого прибутку кожного року

реалізації фінансової стратегії

Імовірність

умов зов-

нішнього


Імовірність

досягнення

рівня потенціа-

лу фінансової

стійкості

Інтегральна

імовірність

Сценарії 1 … t … T

Ста-

новле-

ння

Неспри-

ятливі Низький

Оптимі-

стичний 1maxiЧП … t

iЧПmax … Т

iЧПmax t

iРmax t

iРmaxt

iРmax

~

Розви-

ток

Сприят-

ливі Високий

Найбільш

імовірний 1normi

ЧП

… tnormiЧП

… T

normiЧП

tnormiР

tnormiР

~

tnormiР t

normiР~

Ста-

білі-

зація

Неспри-

ятливі Високий

Песимі-

стичний 1miniЧП …

tiЧПmin

… Т

imЧП in t

iРmin t

iРmin

~

t

iРmint

iРmin

~

Дивер-

сифі-

кація

Сприят-

ливі Низький

Математи-

чне очіку-

вання при-

бутку T1, t,

~

~~)(

ininin

maxmaxmax

tim

tim

tim

tnormi

tnormi

tnormi

ti

ti

ti

ti

РРЧП

РРЧПРРЧПЧПМ

tiРmax

~

300

Наприклад, імовірності одержання чистого прибутку

стратегії розвитку 81,0~1

2 normР , 55,012 normР означають, що під-

приємство оцінює імовірність одержання прибутку 1normЧП в

першому періоді при високому рівні потенціалу фінансової стійкості – 0,81, а при сприятливих умовах зовнішнього середо-вища – 0,55 (табл. 4.23). Розрахунки очікуваного показника чи-стого прибутку ПАТ «Луганськтепловоз» за умови вибору стратегічної альтернативи розвитку приведені в табл. 4.23.

Таблиця 4.23 Результати розрахунку очікуваного показника чистого прибутку за умови вибору стратегічної альтернативи

розвитку (на прикладі ПАТ «Луганськтепловоз»)

Сцена-рії

Показники Значення в кожному періоді реалізації фінан-


2011 2012 2013 2014 2015

Оп

тим

істи

чн

ий

Можливі значення чисто-го прибутку, тис. грн. * 4453,1 46041 92019,7 141295,1 193129,5

Імовірність умов зовніш-нього середовища** 0,48 0,18 0,96 0,77 0,42 Імовірність досягнення рівня потенціалу фінансо-вої стійкості** 0,39 0,79 0,29 0,15 0,49 Інтегральна імовірність 0,19 0,14 0,28 0,12 0,2

Най

біл

ьш

ім

ові-

рн

ий

Можливі значення чисто-го прибутку, тис. грн. 3339,8 34530,8 69014,8 105971,3 144847,1 Імовірність умов зовніш-нього середовища 0,55 0,86 0,98 0,56 0,91

Імовірність досягнення рівня потенціалу фінансо-вої стійкості 0,81 0,55 0,3 0,76 0,49

Інтегральна імовірність 0,45 0,47 0,29 0,43 0,45

Пес

им

істи

чн

ий

Можливі значення чисто-го прибутку , тис. грн. 1113,3 11510,3 23004,9 35323,8 48282,4 Імовірність умов зовніш-нього середовища 0,88 0,36 0,88 0,3 0,3 Імовірність досягнення рівня потенціалу фінансо-вої стійкості 0,27 0,72 0,27 0,94 0,5

Інтегральна імовірність 0,23 0,26 0,24 0,28 0,15 Математичне очікування при-бутку, тис. грн. 2605,1 25667,9 51301,0 72413,7 111049,5

* За даними табл. 4.18 ** Оцінено експертними методами

301

Прогнозування показника чистих грошових потоків

здійснюється на основі показників математичного очіку-

вання чистого прибутку ( )( tiЧПМ ) і амортизації ( t

iАм ) за фо-

рмулою:

T1, t,n1,i ,)( t

iti

ti АмЧПМЧГП , (4.28)

де t

iПГЧ – майбутній чистий грошовий потік t-го періоду

i-ої фінансової стратегії; tiЧП – можливе значення чистого прибутку t-го періо-

ду i-ої фінансової стратегії.

Результати розрахунку математичного очікування

прибутку і майбутніх чистих грошових потоків ПАТ «Лу-

ганськтепловоз» за умови вибору різних стратегічних аль-

тернатив представлені в табл. 4.24. Максимальне значення

грошового потоку досягається за умови реалізації стратегії

розвитку.

При обґрунтуванні ставки дисконтування варто керу-

ватися відомими підходами, які узагальнені в раніше опуб-

лікованій роботі [129, с. 205-206]. В нашому випадку для

спрощення процедури як розрахунок середньозваженої вар-

тості приймається середня банківська ставка відсотка за

2011 рік на рівні 15,3% для всіх стратегічних альтернатив

протягом усього прогнозного періоду.

Приведення майбутніх чистих грошових потоків за

допомогою дисконтної ставки (r) до поточної вартості пред-

ставлено такою залежністю [36; 38; 41]:

n1,i ,)1(11

T

tt

i

ti

T

t

ti

r

ЧГПДП , (4.29)

де tiДП – дисконтований грошовий потік i-ої стратегії в році

t.

302

Таблиця 4.24

Результати оцінки дисконтованих грошових потоків за умови вибору різних стратегіч-

них альтернатив ПАТ «Луганськтепловоз», тис. грн.

Стратегі-

чні аль-

тернативи Показник

Значення в кожному періоді реалізації


Сумарний

дисконтова-

ний грошо-

вий потік 2011 2012 2013 2014 2015

Становле-

ння

Математичне очікування чистого прибутку 1823,5 17967,5 35910,7 50689,6 77734,6

Амортизаційні відрахування 10809,0 9728,1 8755,3 7879,8 7091,8

Майбутній чистий грошовий потік 12632,5 27695,6 44666,0 58569,4 84826,4

Дисконтований чистий грошовий потік 10956,2 20833,0 29140,0 33140,1 41627,9 135697,2

Розвиток





Стабілі-

зація





Дивер-

сифікація





303

Запропонований підхід до фінансового планування підтвер-

джує його придатність для реалізації фінансового механізму

сталого розвитку та відрізняється від існуючих такими

ознаками: іерархічністю – чітким розподілом рівнів

планування; збалансованістю – дотриманням рівноваги

активу і пасиву фінансового плану; оптимізацією – вибором

доцільних альтернатив фінансового плану; гнучкістю –

оперативним регулюванням реалізації фінансових планів і

їх коректуванням; інтегрованістю – агрегуванням планової

інформації, яка забезпечує гармонізацію параметрів страте-

гічних і тактичних фінансових планів і фінансової стратегії.

4.3. Прогнозування стратегічної вартості підприємств

На етапі розробки і реалізації фінансової стратегії ва-

жливе значення має прогнозування сталого розвитку підп-

риємства. Прогнозування використовується на різних стаді-

ях діяльності з планування. Як обґрунтовано в підрозд. 4.2,

прогнозування сталого розвитку підприємства на основі йо-

го вартості є ключовим аспектом стратегічного фінансового

планування. В цьому зв'язку найбільш складною проблемою

є оцінка стратегічної вартості підприємства. Даний підхід

до прогнозування сталого розвитку підприємства розгляда-

ється як альтернатива попередньому. Така постановка зада-

чі припускає проведення порівняльного аналізу та оцінки

результатів прогнозування на основі двох підходів з метою

вибору найкращого: 1) розрахунок вартості підприємства на

основі майнового підходу; 2) розрахунок вартості підприєм-

ства, скоректованої на критерії якості оцінки, ризику та ін-

фляції. При рішенні даної задачі виникає ряд проблем: (1)

вибір критеріїв оцінки вартості підприємства залежить від

цілі, яку ставить перед собою користувач такої інформації.

Тут варто нагадати, що при оцінці вартості підприємства

можуть використовуватися різні підходи і способи оцінки.

Тому в даній роботі для реальної оцінки вартості підприєм-

304

ства пропонується використовувати інтегральний показник,

який дозволяє врахувати якість оцінки, рівень інфляції і ри-

зик реалізації фінансової стратегії; (2) необхідність якісної

оцінки інформаційної бази, використовуваної для розрахун-

ку прогнозних показників стратегічної вартості. Недостові-

рність чи недостатність інформації може привести до поми-

лкових результатів оцінки вартості підприємства. В даному

випадку необхідно крім традиційного бухгалтерського ба-

лансу використовувати аналітичні (модифіковані) балансові

моделі, сформовані на основі уточненої оцінки статей бала-

нсу вартості підприємства; (3) оптимізація процедури про-

гнозування сталого розвитку підприємства на основі його

стратегічної вартості, реалізація якої ґрунтується на сценар-

ному підході.

На необхідність прогнозування вартості підприємства

вказує ряд авторів [32; 79; 126; 131; 133; 142; 199; 212; 245;

312; 317; 327], серед яких варто назвати І. Багату, Н. Войно-

ренко, П. Друкера, Р. Костирко, В. Панкова, Б. Райана,

В. Терьохіна, Н. Холта, Н. Чумаченко.

В Україні в результаті трансформаційних процесів по-

винна сформуватися облікова модель стратегічного типу,

яка буде відповідати стану постійно змінюючогося ринко-

вого середовища і дозволить досягти конкурентних переваг

у довгостроковій перспективі. Дане твердження свідчить

про те, що на сучасному етапі питання стратегічного управ-

ління мають першорядне значення.

Результати аналізу ряду розробок по даній проблемі

[32; 55; 173; 185; 208; 212; 233; 245; 256; 264; 312; 317; 325;

352] показують, що в них в основному розкриваються

принципи і методи оцінки вартості підприємства і не приді-

ляється увага таким найважливішим аспектам, як корегу-

вання вартості підприємства на основі виявлення відхилень

при різних методах її оцінки і методика прогнозування ста-

лого розвитку підприємства на основі його стратегічної вар-

тості.

305

На даному етапі особливо актуальним є оцінка перс-

пектив потенційного зростання вартості підприємства. Всі

показники, які використовуються для оцінки вартості підп-

риємства, розраховуються на основі даних минулих періо-

дів. На вірогідність розрахунку по прогнозуванню динаміки

стратегії підприємства впливають ряд факторів, серед яких

зміна потенціалу фінансової стійкості, інфляція, ризик. Од-

ночасно проблематичність прогнозування оцінки вартості

підприємства обумовлена застосуванням різних підходів до

рішення цієї задачі, тобто різні способи оцінки повинні до-

повнювати один одного. Це означає, що для прогнозування

сталого розвитку підприємства доцільно ґрунтуватися, з од-

ного боку, на комплексній оцінці, а з іншого, – на сценарних

розрахунках його стратегічної вартості.

Для дослідження даного аспекту проблеми вводяться

такі економічні категорії, як «оцінка» і «стратегічна вар-

тість». Під оцінкою в даному випадку розуміється думка

про цінність, рівень чи значення когось-чогось-небудь [200,

с. 647]. В даному дослідженні стратегічна вартість лежить в

основі цільової функції фінансової стратегії сталого розвит-

ку підприємства. Мова йде про прогнозування сталого роз-

витку підприємства на основі його стратегічної вартості.

Ґрунтуючись на концепції корисності [19; 44, с. 17-21; 93;

253], під стратегічною вартістю варто розуміти вартість пі-

дприємства (чистих активів чи чистих пасивів), скоректова-

ну на критерії якості (погрішності) оцінки, інфляції і фінан-

сового ризику.

Традиційний підхід до фінансового управління вима-

гає, з одного боку, формування ефективного механізму фі-

нансової стратегії, а з іншого боку, – контролю за її реаліза-

цією з метою збереження і відновлення вартості підприємс-

тва в довгостроковій перспективі. Для виконання цих ви-

мог, необхідна розробка методичного підходу до прогнозу-

вання сталого розвитку підприємства на основі його страте-

гічної вартості.

306

Ґрунтуючись на підході до управління вартістю підпри-ємства, розкритому в підрозд. 2.2, і не вдаючись в обґрунту-вання відомих методів оцінки вартості підприємства, розкри-тих у роботах ряду авторів [32; 55; 173; 208; 212; 233; 245; 264; 312; 325] і на узагальненні методів в опублікованій рані-ше роботі автора [129, с. 185-211], представимо процес про-гнозування сталого розвитку підприємства в такій послідов-ності: (1) методологічне обґрунтування принципів прогнозу-вання стратегічної вартості підприємства; (2) обґрунтування методики оцінки стратегічної вартості підприємства і її скла-дових елементів; (3) розробка методичних рекомендацій зі складання прогнозної фінансової звітності: балансу, звіту про фінансові результати і руху грошових потоків.

З огляду на комплексну природу вартості підприємст-ва, при прогнозуванні будемо керуватися такими ключови-ми принципами, як достовірність, безперервність, адекват-ність, гнучкість, інтегрованість, сегментність і інформатив-ність [129, с. 193-195].

Правила принципу достовірності випливають із враху-вання інтересів різних груп учасників економічних відно-син, розкритих у підрозд. 1.3, і узгоджуються з вимогами підготовки і якісних характеристик фінансової звітності пе-редбачених П(С)БО 1 [228]. Це означає, що побудова моделі оцінки вартості залежить від цілей і задач, обумовлених ти-ми, хто її організує.

Постулати принципу безперервності ґрунтуються на концепції безупинного функціонування підприємства, пе-редбаченої П(С)БО 1. При прогнозуванні стратегічної вар-тості підприємства варто ґрунтуватися на допущеннях про те, що збільшення вартості відбувається (1) у результаті прояву ефекту синергії, тобто зростання прибутку і ефекти-вного використання потенціалу фінансових можливостей підприємства; (2) за рахунок ліквідації активів, які не при-носять економічної вигоди і не сумісних із загальною про-дуктивною структурою. Мова йде про дотримання ліквідно-сті та оптимальної структури фінансових ресурсів. Даний принцип узгоджується з теорією перетворення бізнесу.

307

В запропонованому підході основна увага сконцент-рована на процедурі прогнозування сталого розвитку підп-риємства на основі стратегічної вартості підприємства. Роз-рахунки прогнозних показників у форматі балансу (підрозд. 4.2) здійснювались на основі майнового підходу, тобто реа-льної вартості чистих активів і пасивів підприємства (під-розд. 2.1).

Принцип гнучкості – передбачає виявлення негатив-них явищ і основних факторів, які впливають на стратегічну вартість підприємства (помилок у розрахунках, ризику), з метою їх ідентифікації на етапі прогнозування параметрів сталого розвитку.

Для узгодження оцінок по різних підходах і одержан-ня максимально наближеної до дійсної вартості підприємст-ва, крім загальних факторів, приведених у підрозд. 2.2, про-понуються додатково враховувати дві групи факторів: (1) прямого впливу: вибір методу оцінки (майнового, дохідно-го, порівняльного); визначення припущень і вихідних пере-думов; погрішність обраного методу визначення вагових коефіцієнтів; помилки при визначенні параметрів моделі; неадекватність обраної математичної моделі; (2) непрямого впливу: вибір способів розрахунку по кожному з обраних методів; погрішність оцінки по кожному методу; можливі помилки у вихідних даних.

Принцип інтегрованості – передбачає комплексну оці-нку вартості підприємства на основі використання моделі, яка дозволяє врахувати відхилення, викликані різними ме-тодами її оцінки і якісних характеристик фінансової страте-гії (інфляція, ризик). Реалізація цього принципу ґрунтується на використанні запропонованого показника інтегральної оцінки стратегічної вартості підприємства.

Принцип сегментності – виявляється на етапі розробки фінансового плану, деталізації і контролю його виконання по центрах фінансової відповідальності.

Принцип інформативності – виявляється на етапі роз-робки рекомендацій з інформаційного забезпечення фінан-сового контролінга реалізації фінансової стратегії.

308

Спираючись на зазначені вище принципи, послідов-ність процесу прогнозування сталого розвитку підприємства на основі стратегічної вартості можна представити у вигляді структурно-логічної схеми (рис. 4.16) послідовністю п'яти блоків: (1) формування інформаційної бази прогнозування стратегічної вартості підприємства; (2) вибір методів і об-ґрунтування процедури оцінки вартості підприємства; (3) моделювання комплексної оцінки вартості підприємства;(4) оцінка впливу негативних явищ на стратегічну вартість під-приємства; (5) прогнозування перспектив сталого розвитку підприємства на основі його стратегічної вартості.

ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА

ПРОГНОЗУВАННЯ

СТРАТЕГІЧНОЇ ВАРТОСТІ


ВИБІР

МЕТОДІВ І

ОБҐРУНТУВАН

НЯ

ПРОЦЕДУРИ

ОЦІНКИ

ВАРТОСТІ


А

МОДЕЛЮВАН

НЯ

КОМПЛЕКС

НОЇ ОЦІНКИ

ВАРТОСТІ

ПІДПРИЄМСТ

ВА

ОЦІНКА ВПЛИВУ

НЕГАТИВНИХ

ЯВИЩ НА

СТРАТЕГІЧНУ

ВАРТІСТЬ


ПРОГНОЗУВАН

НЯ СТАЛОГО

РОЗВИТКУ


НА ОСНОВІ

СТРАТЕГІЧНОЇ

ВАРТОСТІ


прогнозних

показників у

форматі

балансу

Порівняльний

аналіз

альтернативних

варіантів

прогнозних


Оцінка внутрішніх

резервів зростання

вартості


Оцінка меж ризику

Оцінка рівня

інфляції

Розрахунок

інтегрального

показника для

корегування

стратегічної вартості


Формування і

структуризація

інтегрального

критерію

якості

Комплексна

оцінка

стратегічної

вартості


Майновий

підхід

Дохідний

підхід

Порівняльний

підхід


Діагностика потенціалу

ефективності операційної





рівноваги

Комплексна діагностика


стійкості

Дані фінансового,

управлінського обліку і

звітності

Рис. 4.16. Структурно-логічна схема процесу прогнозування


Перший блок. Формування інформаційної бази вима-гає дотримання правила інваріантості. Це означає, що вихі-дна інформація, яка міститься у фінансовій звітності, неза-лежна від параметрів моделюємої системи на даному етапі дослідження. В зв'язку з цим варто враховувати ряд обме-жень, властивих фінансовій звітності, серед яких основними є (1) історичний аспект – оцінка статей балансу по історич-ній собівартості; (2) статичність – не вказує на обставини,

309

які вплинули на стан чистих активів і пасивів підприємства; (3) недостатня аналітичність – інформація згрупована по укрупнених статтях.

Другий блок передбачає обґрунтування процедури приватних оцінок вартості на основі майнового, дохідного і порівняльного підходів, розкритих у раніше опублікованій роботі автора [129, с. 185-211].

Третій блок припускає побудову моделі комплексної оцінки вартості підприємства. Прийняття рішень у сфері оцінки вартості підприємства пов’язано з необхідністю за-міни однієї цілі досягненням іншої, тобто з заміщенням по цінності. Доцільність такого заміщення вимагає її формалі-зації, яка можлива на основі інтегрального критерію якості. Якість оцінки можна охарактеризувати величиною погріш-ності, яка може бути представлена у вигляді такої функціо-нальної залежності:

min),...,,...,( 1 niВТ FI , (4.30)

де i – відхилення від фактичного значення критерію вар-

тості підприємства, розрахованого на основі i -го підходу.

Тоді інтегральний критерій якості оцінки вартості під-

приємства може бути представлений як:

niрВТ ВВВВFI ,...,,...,,~

1

= min~

,...,~

,...,~

1 nрiрр ВВВВВВF , (4.31)

де рВ~

– комплексна оцінка вартості підприємства,

iВ – вартість підприємства розрахована на основі і-го

методу.

У випадку оцінки вартості підприємства на основі

майнового, дохідного і порівняльного підходів, керуючись

базовими положеннями теорії корисності, структуризацію

310

інтегрального критерію якості можна представити у виді

наступної функціональної залежності ( ВТI ):

min)(2

222

32

22

11 пдмдмВТI , (4.32)

де 21, , 321 ,, – коефіцієнти значимості ( 121 ;

1321 ),

м , д , п – відхилення від фактичного значення вар-

тості підприємства, розрахованої на основі майнового, до-

хідного і порівняльного підходів.

Графічна інтерпретація процедури оцінки факторів,

що впливають на вартість підприємства, представлена у ви-

ді структурного графа на рис. 4.17.

С9

Власний

капітал

А Максимізація ринкової вартості

B1 Операційна

діяльність

B3 Фінансова

діяльність B2 Інвестиційна


С1

Чисті

активи

С7

Кількість

акцій

С4

Виручка від


С3

Чистий

прибуток

С2

Амортиз

ація

С6

Чистий

грошовий потік

С5

Необоротні

активи

С8

Зобов’яз

ання

D1 Функція відхилення оцінки по дохідному та

майновому підходам 2

1 д

2

м ,F

D2 Відхилення оцінки в порівняльному

підході (2

п )

E2 Відхилення оцінки

по дохідному підходу

(2

д )

E1 Відхилення оцінки

по майновому підходу

(2

м )

E3 Множина відхилень по

дохідному й майновому

підходам (2

м2

д )

Рис. 4.17. Структурний граф оцінки впливу індикаторів на

стратегічну вартість підприємства

Розрахунок пріоритетів впливу елементів одного рівня

ієрархії індикаторів вартості на елементи наступного рівня

311

ґрунтується на використанні матриці показників, сформова-

ної на основі експертних оцінок (у відповідність зі шкалою

Сааті). Процедура оцінки переваг розглянута в раніше опу-

блікованій роботі [129, с. 490-493].

Реалізація запропонованого інтегрального критерію

якості виходить із двох параметрів: характеристики вартості

підприємства, отриманої на основі різних методів оцінки;

значимості вагомих коефіцієнтів, розрахованих за допомо-

гою експертних методів. Побудова інтегрального показника

якості ґрунтується на таких припущеннях.

1. Методологічним базисом визначення значимості

критерію якості є відома теорія «корисності» [19; 44, с. 17-

21; 93; 253].

2. Складність процедури оцінки якості не має принци-

пового значення: головне – досягнення правильного резуль-

тату. В даному випадку мова йде про уточнення оцінної ва-

ртості з метою наближення її до дійсної на досліджуваний

період часу.

3. Розрахунок інтегрального критерію якості ґрунту-

ється на методах ієрархічності та експертних оцінок, які

одержали розкриття в опублікованій раніше роботі автора

[129, с. 441].

Далі розрахунок реальної оцінки вартості підприємст-

ва ( ðÂ~

) здійснюється шляхом застосування процедури оп-

тимізації, тобто дорівнюючи першу похідну функції оцінки

якості до нуля:

0~,...,,...,,

~1

р

niрВТ

Вd

ВВВВdFI . (4.33)

Використання запропонованого підходу до оцінки страте-

гічної вартості підприємства дозволяє об'єктивно установити

тенденції її зміни, а також уточнити прогнозні оцінки.

Доцільність використання економічної категорії

«стратегічна вартість» при виборі стратегічних альтернатив

312

підтверджується виконаними розрахунками на прикладі

ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний завод» на 2011-

2015 рр. (табл. 4.25, додаток Е). В даному випадку результа-

ти порівняльного аналізу свідчать про найбільшу розбіж-

ність між показниками вартості, розрахованими за дохідним

і порівняльним підходами.

Таблиця 4.25

Результати оцінки ринкової вартості ПАТ «Луганський

хiмiко-фармацевтичний завод» за майновим, дохідним і

порівняльним підходами на 2011-2015 рр., тис. грн.

Підхід до оцінки 2011 р. 2012 р. 2013 р. 2014 р. 2015 р.

Майновий підхід 27568,0 28004,1 28381,8 28715,1 29013,1

Дохідний підхід 20288,8 26790,9 31602,6 35132,7 37700,7

Порівняльний підхід 76469,1 80640,8 86650,6 94657,3 104878,8

Відхилення від комплексної оцінки

Майновий підхід 471,9 4454,8 6613,6 7858,0 8672,4

Дохідний підхід 7751,1 5668,0 3392,8 1440,4 -15,2

Порівняльний підхід -48429,2 -48181,9 -51655,2 -58084,2 -67193,3

Комплексна оцінка

вартості 28039,9 32458,9 34995,4 36573,1 37685,5

Графічна інтерпретація результатів оцінки вартості на

рис. 4.20 також свідчить, що оцінка вартості за порівняль-

ним підходом є завищеною.

313

Рис. 4.20. Параметризація результатів оцінки ринкової

вартості ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний завод»

Виходячи з представлених розрахунків і графічних ін-

терпретацій вартості підприємства, можна зробити висно-

вок, що найбільш ефективним підходом до оцінки стратегі-

чної вартості підприємства є комплексний підхід, який ба-

зується на процедурі інтеграції приватних оцінок його вар-

тості. Відмінність запропонованого методичного підходу

складається в представленні удосконалених схем приватних

оцінок і комплексної оцінки вартості підприємства, засно-

ваних на інтегральних критеріях і положеннях теорій кори-

сності, і прийняття рішень.

Четвертий блок передбачає процедуру ідентифікації

негативних явищ, які впливають на стратегічну вартість пі-

дприємства, таких, як ризик та інфляція, на основі викорис-

тання модифікованого показника середньозваженої вартості

капіталу підприємства ( КВ ):

1))(1()I1()1(1 1

iінф

n

i

m

jjкК APВВ ,

ni ,1 , mj ,1 , (4.34)

314

де кВ - середньозважена вартість капіталу; iінфI - темп інфляції i-го виду;

)( jAP - імовірність настання ризикової події jA ;

n – кількість видів інфляції;

m – кількість видів ризику, які враховуються.

В запропонованому підході корегування вартості під-

приємства представлене трьома етапами:

1) оцінка впливу факторів інфляції, ризику і якісних

характеристик фінансової стратегії. Процес корегування фі-

нансових показників на критерій якості розглядається в

опублікованій раніше роботі автора [129, с. 288-308]. Меха-

нізм оцінки ризику і якісних характеристик фінансової

стратегії представлений у підрозд. 3.4;

2) прогнозування параметрів стратегічного плану ста-

лого розвитку підприємства розглянутий вище в підрозд.

4.2;

3) уточнення вартості підприємства являє собою таку

послідовність: оцінка змін параметрів розвитку підприємст-

ва → корегування стратегічної вартості підприємства → по-

рівняльний аналіз альтернативних показників стратегічної

вартості з метою вибору кращого варіанта.

Для формування критерію скоректованої стратегічної

вартості введемо коефіцієнти корегування з урахуванням

факторів інфляції (Іі), якості оцінки (Ія) і ризику (Ір):

пі ВВI /і ,

пр ВВI /р , (4.35)

пр ВВI /~

я ,

де пВ – попередня оцінка вартості підприємства; іВ – оцінка

вартості з урахуванням інфляції; рВ – оцінка вартості з ура-

315

хуванням ризику; рВ~

– реальне значення стратегічної оцін-

ки вартості.

В найбільш загальному виді скоректована вартість пі-

дприємства ( пВ ) буде мати такий вигляд:

ярі IIIВВ пп . (4.36)

Результати корегування вартості ПАТ «Луганський

хiмiко-фармацевтичний завод» за 2011-2015 рр. приведені в

табл. 4.26.

Оцінка припустимих і економічно доцільних темпів

розвитку господарюючих суб'єктів є однією з найважливі-

ших проблем прогнозування їх фінансової стратегії. Дж. К.

Ван Хорн відзначає, що «проблема в тім, щоб визначити,

який рівень зростання продажів погодиться з реа льним по-

ложенням компанії і фінансового ринку» [41, с. 206]. Вирі-

шити її традиційно на основі темпових показників з вели-

кою точністю неможливо, тому доцільно використовувати

детерміновані факторні моделі. Це дозволяє сформувати

орієнтир рівня досяжного зростання, який відображає вплив

на стійкість факторів як виробничої, так і фінансової діяль-

ності підприємства.

Таблиця 4.26

Результати корегування вартості ПАТ «Луганський

хiмiко-фармацевтичний завод» за 2011-2015 рр., тис.

грн.

Показники Прогнозні значення

2011 р. 2012 р. 2013 р. 2014 р. 2015 р.

Прогнозна оцінка вартості чис-

тих активів підприємства 27568,0 28004,1 28381,8 28715,1 29013,1

Коефіцієнт корегування на фак-

тор ризику 0,31 0,28 0,22 0,13 0,1


тор інфляції 0,046 0,097 0,094 0,091 0,089

316


тор якості 0,02 0,16 0,23 0,27 0,30

Скореговані значення

Оцінка вартості підприємства з

урахуванням інфляції 26299,9 25287,7 25713,9 26102,0 26430,9


урахуванням ризику 19021,92 20162,95 22137,80 24982,14 26111,79


урахуванням якісних характери-

стик

28039,9 32458,9 34995,4 36573,1 37685,5

Скоректована вартість підприєм-

ства 18225,7 21901,4 26083,5 30227,1 32202,0

П'ятий блок. Моделювання сталого розвитку підпри-

ємства ґрунтується на таких припущеннях:

із зростанням власних джерел збільшується у певній

пропорції розмір залучених коштів;

при прогнозуванні зростання обсягу випуску продукції

враховуються такі фактори, як дивідендна політика, струк-

тура капіталу, оборотність капіталу, рентабельність прода-

жів;

зростання власного капіталу і обсягу продажів не зба-

лансовані в часі;

забезпечується орієнтація на сформовані пропорції в

структурі і динаміці виробництва.

Можливості підприємства по розширенню основної

діяльності за рахунок реінвестування власних коштів можна

оцінити на основі коефіцієнта стійкості зростання Кср за фо-

рмулою [111, с. 348; 134, с. 122]:

ВК

П

ВК

ДЧПК

р

ср

, (4.37)

де Д – дивіденди, ЧП – чистий прибуток, Пр – реінвестова-

ний прибуток.

317

Цей показник характеризує темпи зростання власного

капіталу за рахунок реінвестування прибутку, однак у такій

інтерпретації не дає можливості оцінити ситуацію пору-

шення стійкості при прогнозуванні показників фінансової

звітності. Для подолання зазначених недоліків скористаємо-

ся факторною моделлю, яка, на відміну від відомих, врахо-

вує вплив модифікованих показників за ступенем ліквіднос-

ті (підрозд. 3.1):

ВК

А

А

НФА

НФА

ФЗ

ФЗ

КЧО

КЧО

ВР

ВР

А

НФАФА

ДЧ

ДЧ

ЧП

ЧП

ПК

р

ср

; (4.38)

знфамкзчобкєрврср КККККККККК рп ,

де ДЧ – модифікований показник чистого доходу (підрозд.

3.1); ФА – фінансові активи; НФА – нефінансові активи; А –

активи; ВР – виручка від реалізації; КЧО – чистий оборот-

ний капітал; ФЗ – фінансові зобов’язання; ВК – власний ка-

пітал; рпК – коефіцієнт рентабельності продаж; рвК – ресу-

рсовіддача, кєК – капіталоємність, обК – оборотність влас-

ного капіталу, зчК – забезпеченість чистим оборотним капі-

талом; мкК – коефіцієнт маневреності капіталу; нфаК – част-

ка нефінансових активів; зК – коефіцієнт фінансової залеж-

ності.

Дж. К. Ван Хорном запропонована інша модель стало-

го зростання [41, с. 211]:

1

11

0

1

А

ОП1ДВК0ВК

стТ

А

ОПК

ОП

П

ОПефрК

ефр

(4.39)

318

де ефрК – модифікований показник ефекту фінансового ва-

желя (підрозд. 3.3); Д – дивіденди; ВК0 – власний капітал за

звітний період; ∆ВК – планова зміна власного капіталу; П –

прибуток.

Адекватність запропонованого підходу підтверджу-

ється результатами оцінки коефіцієнта стійкості зростання

досліджуваного підприємства, приведеними в табл. 4.27, які

характеризують тенденцію прискорення темпів сталого роз-

витку з 3,89 % у 2010 р. до 29,75 % у 2015 р. за рахунок під-

вищення: рентабельності реалізованої продукції та манев-

реності капіталу більше чим в 2 рази; ресурсовіддачі майже

в 4 рази; забезпеченості чистим оборотним капіталом на

54,5%. Крім того, при прогнозуванні структура капіталу бу-

ла оптимізована, що підтверджується змінами критерію фі-

нансової залежності з 1,36 у 2010 р. до 1,02 у 2015 р. Вихід-

ні дані для оцінки стійкості зростання ПАТ «Луганський

хiмiко-фармацевтичний завод» на 2011-2015 рр. при виборі

альтернативи розвитку наведені в табл. Е.6, Е.7 додатка.

Таблиця 4.27

Результати оцінки сталого зростання ПАТ «Луганський

хiмiко-фармацевтичний завод» при виборі альтернативи

розвитку

Показники

Фактичні значення

2010 р.

Прогнозні значення

2011 р. 2012 р. 2013 р. 2014 р. 2015 р.

1 2 3 4 5 6 7

Коефіцієнт рентабельності продаж

0,21 0,80 0,84 0,85 0,87 0,89

Ресурсовіддача 0,05 0,20 0,23 0,23 0,24 0,25

Коефіцієнт фінансової за-лежності

1,36 1,18 1,14 1,11 1,06 1,02

Оборотність власного обо-ротного капіталу

5,26 3,71 3,13 2,94 2,71 2,54

319

Коефіцієнт реінвестування прибутку

1,0 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00

Забезпеченість чистим обо-ротним капіталом

0,50 0,59 0,67 0,69 0,74 0,77

Коефіцієнт маневреності капіталу

1,99 2,47 3,00 3,20 3,78 4,37

Доля нефінансових активів 0,37 0,34 0,29 0,28 0,25 0,22

Капіталоємність 0,52 0,54 0,55 0,55 0,53 0,52

Коефіцієнт сталого зрос-тання по методиці Хорна, %

19,09 26,87 53,31 57,38 63,77 64,92

Коефіцієнт сталого зрос-тання по запропонованій методиці, %

3,89 23,78 27,96 28,19 29,24 29,75

Запропонована модель дозволяє не тільки оцінити ма-

ксимально можливий темп зростання обсягу реалізації про-

дукції, але і перевірити відповідність фінансових показників

різних фінансових планів, орієнтованих на оптимальне зна-

чення цільового вектора результативного показника.

Використання багатофакторної моделі дозволило

спрогнозувати внутрішні темпи економічного зростання при

виборі різних стратегічних альтернатив. Результати оцінки

темпів зростання на основі моделі (4.38) для кожного варіа-

нта розвитку підприємства представлені в табл. 4.28. Вихід-

ні дані для оцінки стійкості зростання ПАТ «Луганський

хiмiко-фармацевтичний завод» на 2011 рік при виборі різ-

них альтернатив наведені в табл. Е.8, Е.9 додатка.

Перевірка адекватності використовуваних моделей

прогнозування фінансових показників ґрунтується на при-

пущенні, що базові умови, для яких будувалися регресійні

моделі в прогнозному періоді, істотно не зміняться і сфор-

мовані тенденції зберігатися в майбутньому і підлягають

екстраполяції.

Прогноз здійснюється підстановкою в рівняння регре-

сії значень змінних, котрі визначають умови прогнозу.

320

Отримане в такий спосіб значення функції є оцінкою про-

гнозованої величини, яку в середньому можна чекати за да-

них умов. Точність цієї оцінки характеризується середньок-

вадратичною помилкою ST, тобто стандартним відхиленням

від очікуваної величини [92; 77]:

m

kin

jjkjk

kkii

xx

xxxx

n

nYS

1,

1

2Т

)(

))((1 , (4.40)

де Y – математичне очікування середньої величини прогно-

зованої функції; x– значення прогнозних змінних; x – сере-

днє арифметичне фактичних значень змінних; n – обсяг

спостережень (довжина динамічного ряду); m – кількість

змінних.

Таблиця 4.28

Результати оцінки сталого зростання ПАТ «Луганський

хiмiко-фармацевтичний завод» при виборі різних стра-

тегічних альтернатив, 2011 р.

Показники Фактичні значення 2010 р.

Варіанти прогнозу

Станов-лення

Розвиток Стабілі-

зація Диверси-фікація

Коефіцієнт рентабельності продаж

0,21 0,28 0,80 0,75 0,59

Ресурсовіддача 0,05 0,07 0,20 0,17 0,11

Коефіцієнт фінансової за-лежності

1,36 1,20 1,18 1,22 1,20

Оборотність власного обо-

ротного капіталу 5,26 5,10 3,71 3,99 4,41

Коефіцієнт реінвестування

прибутку 1,0 1,00 1,00 1,00 1,00

Забезпеченість чистим обо-

ротним капіталом 0,50 0,52 0,59 0,57 0,54

Коефіцієнт маневреності

капіталу 1,99 2,08 2,47 2,33 2,19

Доля нефінансових активів 0,37 0,40 0,34 0,35 0,38

Капіталоємність 0,52 0,45 0,54 0,53 0,50

321

Коефіцієнт сталого зрос-

тання, % 3,89 2,36 23,78 18,53 8,64

Далі, можна перейти до інтервальної оцінки прогнозу,

яка установлює відповідність між рівнем вірогідності (α) і

граничною помилкою прогнозу ( TYt ) [277, с. 621]:

TTTTT StYYStY , (4.41)

де YT – прогнозне значення функції, tα – значення t-

статистики відповідне рівню вірогідності α і числу ступенів

свободи n-k-1 (за статистичними таблицями).

Серед альтернативних варіантів прогнозів перевагу має

прогноз з найменшою граничною помилкою. Крім того, слід

зазначити, що оцінки адекватності можуть бути представлені

і у відносних величинах до прогнозного значення функції.

Оцінка надійності прогнозу здійснюється на основі заданої

точності TYt і являє собою величину %100)1( . В да-

ному випадку найбільш близьку оцінку до реальних умов фі-

нансової стратегії дає варіант 2, оскільки він враховує зміни,

викликані відхиленнями відзначеними вище.

4.4. Перспективи використання інтегрованої звітності в

реалізації фінансової стратегії сталого розвитку


Застосування запропонованих вище методологічних

положень з формування адаптивного фінансового механізму

вимагає упорядкування інформації з метою організації кон-

тролю за її реалізацією. Як обґрунтовано в підрозд. 1.1, ефе-

ктивне і прозоре розкриття інформації щодо довгострокових

тенденцій розвитку, стратегії і результатів діяльності підп-

риємств є однією з рушійних сил сталого розвитку бізнесу.

Коло питань, пов’язаних з інформаційним забезпечен-

ням реалізації фінансового механізму, надзвичайно широке

322

і постійно змінюється під впливом все зростаючих вимог

ринкових трансформацій і умов господарювання. Як обґру-

нтовано вище в підрозд. 2.3, на даному етапі необхідний по-

стійний контроль за реалізацією фінансової стратегії з ме-

тою коригування її параметрів для обґрунтованого вибору

пріоритетів сталого розвитку підприємства. Мова йде про

стратегічний напрямок інформації в сфері фінансового


Основне завдання на даному етапі – обґрунтувати ре-

комендації щодо інтегрованої інформаційної системи, впро-

вадження яких буде сприяти підвищенню ефективності реа-

лізації фінансової стратегії сталого розвитку підприємства.

Передумови формування інтегрованої інформаційної

системи:

1. Необхідність наявності цілісної інформаційної сис-

теми, що відповідає стратегії підприємства.

2. Динамічність зовнішнього і внутрішнього середо-

вища підприємства, що вимагає постійних змін в структурі

фінансового управління, і як наслідок, її інформаційної

складової.

3. Зростання обсягів інформації, повязане зі збільшен-

ням обсягу управлінських рішень.

4. Потреба для цілей фінансового управління в інфор-

мації, що дозволяє діагностувати поточну діяльність і пе-

редбачити майбутній розвиток підприємства.

5. Невідповідність інформації, що формується в бухга-

лтерському обліку і звітності, потребам фінансового управ-

ління. Необхідність створення потужного механізму для

прийняття рішень щодо розподілу фінансових ресурсів.

6. Оцінка економічної ефективності за допомогою до-

слідження показників фінансової і нефінансової звітності.

Відправною точкою в формуванні інтегрованої інфор-

маційної системи є впровадження зовнішньої інтегрованої

звітності. Даний вид звітності є ключовим елементом фі-

323

нансового механізму сталого розвитку, який розкриває мо-

жливості та ризики бізнесу. Надання інтегрованої звітності

передбачено МСФЗ 1 (п. 9, 10), згідно з яким підприємства,

окрім фінансової звітності, представляють звіти щодо охо-

рони навколишнього середовища, офіційні бюлетені про

додану вартість, аналіз керівництвом результатів діяльності,

стратегії реалізації нових економічних можливостей і міні-

мізації дії ризиків.

Дослідження показують, що крупні компанії Бразилії,

Росії, Китаю, Індії і ПАР звітують про свою політику і стра-

тегію щодо недопущення зміни клімату, а також про ризики

бізнесу. 96% керівників найбільших світових компаній [350]

визнають, що питання сталого розвитку мають бути інтег-

ровані в стратегію і діяльність компанії, проте тільки 21%

компаній, що котируються на біржі (за даними досліджень

Bloomberg, надають відомості про стійкість розвитку. 49%

найбільших компаній світу включають в річний звіт розділ

«Корпоративна соціальна відповідальність» (КСВ), 8% ком-

паній формують річний звіт спільно із звітом про КСВ і 3%

– представляють інтегрований звіт, що включає екологічну

складову [354].

Порівняльний аналіз інтегрованої і корпоративної зві-

тності (табл. 4.29) свідчить, що головна особливість інтег-

рованої звітності полягає в тому, що вона фокусується на

стратегії і ресурсах, які підприємство споживає і створює, –

фінансових, виробничих, людських, інтелектуальних, при-

родних і соціальних.

Пропонований підхід до інформаційного забезпечення

реалізації фінансової стратегії представлений послідовністю

блоків: 1) побудова концепції інтегрованої інформаційної

системи; 2) моделювання процесу інформаційного забезпе-

чення; 3) організація механізму фінансового контролінга.

324

Таблиця 4.29

Порівняльна характеристика інтегрованої і корпорати-

вної звітності

Ознаки Корпоративна звітність Інтегрована звітність

Надійність Обмежене розкриття

інформації

Висока прозорість

Контроль за ре-

сурсами

Фінансовими Всіма видами капіталу

Сфокусованість На минулому, на

фінансах

На минулому і на майбутньому у

взаємозв'язку, на стратегії

Часові рамки Короткостроковий

період

Короткостроковий, середньостро-

ковий і довгостроковий період

Здатність до

адаптації

Низька, чітке проход-

ження правилам

Висока, реагування на конкретні

обставини

Стиль викладу Надмірна, складна

інформація

Найбільш істотні короткі відомості

Технології Паперові документи Застосування ІТ

Блок 1. Для системного представлення процесу органі-

зації інформаційного забезпечення представимо концепцію,

яка базується на єдності функцій вхідних і функціональних

систем підтримки фінансової стратегії (рис. 4.21). Основни-

ми положеннями концепції інтегрованої інформаційної сис-

теми реалізації фінансової стратегії підприємства є такі:

1. Збалансованість забезпечуючих систем фінансового

механізму припускає встановлення взаємозв'язків між перс-

пективними (плановими) і ретроспективними (обліковими)

моделями на основі інформації зі зворотним зв'язком.

2. Структуризація предметної області концепції. Пре-

дметною сферою інтегрованої інформаційної системи для

цілей реалізації фінансової стратегії підприємства є форму-

вання цілісної інформаційної моделі фінансового управлін-

ня за сегментами діяльності, які одночасно є об’єктами цієї

системи.

Процес конструювання інформації передбачає внутрі-

шню і зовнішню реконструкцію економічних явищ і проце-

сів. Внутрішнє реконструювання інформації визначається

325

головною метою, яка стоїть перед підприємством, а саме:

забезпечення сталого розвитку підприємства на основі зрос-

тання його вартості. Зовнішня реконструкція передбачає

комбінацію та інтерпретацію інформаційних даних, отри-

маних з різних систем підтримки для опису конкретного

стану (поводження) підприємства.

Концептуально трансформація фактів і фінансових

процесів вимагає в кожному випадку збалансованості між

порівнюваними показниками, які відображають конкретні

результати підприємства за такими аспектами:

інформаційним – вихідна інформація про результати

(пасив) і їх склад (актив);

імітаційно-правовим – права власників (пасив) і майно

(актив); фінансовим – обсяг джерел (пасив) і обсяг коштів, ви-

трачених підприємством;

326

Інтегрована інформаційна

система фінансового

механізму сталого


Фінансова стратегія


Цільові параметри


Стратегічні

управлінські рішення

Технологія

Метод Функції Суб’єкти Принципи Мета

Тео

рія

ФУНЦІОНАЛЬНІ СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ

Зовнішня інформація

Фінансова діагностика Фінансовий аналіз Управлінський аналіз Фінансове планування

Податкове планування

і аналіз Фінансовий контролінг

ВХІДНІ СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ

Фінансовий облік

і звітність

Стратегічний облік Управлінський облік і звітність Інтегрований облік

і звітність Нефінансова звітність

Мет

од

оло

гія

Рис. 4.21. Концепція інтегрованої інформаційної системи фінансового механізму сталого


327

матеріальним – зміни в результаті фінансово-економічної діяльності вартісних коштів, які знаходяться в розпорядженні підприємства (актив), і джерела їх виник-нення (пасив).

Концептуальні основи формування інтегрованої інфо-рмаційної системи фінансового механізму підприємств на-ведено в табл. 4.30.

Таблиця 4.30

Концептуальні основи формування інтегрованої інфор-

маційної системи фінансового механізму підприємств

Параметри Характеристика Мета Забезпечення фінансового управління повною і якісною

інформацією для прийняття стратегічних рішень в різ-них сферах діяльності підприємства

Сфери вико-ристання

Розробка стратегічних управлінських рішень, орієнто-ваних на досягнення цільових параметрів фінансової стратегії Розробка управлінських рішень, які дозволяють діагно-стувати потенціал фінансової стійкості підприємства Розробка управлінських рішень, які корегують процес реалізації фінансової стратегії

Предмет Інформація для цілей управління за сегментами діяль-ності та ієрархічними рівнями управління

Об’єкти Види діяльності, центри відповідальності, підприємст-во, управлінські рішення

Методи Сукупність прийомів та засобів обробки і узагальнення інформації, яка дозволяє приймати ефективні управлін-ські стратегічні рішення

Принципи Стратегічна напрвленість, орієнтація на майбутнє, структурованість і чіткість інформації, адаптація до змін, врахування інтересів зацікавлених сторін, надій-ність і суттєвість

В блоці 2 визначені елементи, процедури, способи си-

стематизації і модифікації інформації.

Принципова характеристика елементів інтегрованої ін-

формаційної системи забезпечення фінансового механізму

підприємства представлена в табл. 4.31. Методологічні під-

ходи до систематизації умов інформаційного забезпечення

328

реалізації фінансової стратегії передбачають зосередження

уваги на двох інформаційних контурах інтеграції: зовніш-

ньому і внутрішньому. Перший контур формує інформацію

про загальноекономічний розвиток, розвиток галузі, діяльно-

сті власників, контрагентів, емітентів, конкурентів, а також

нормативно-регулюючу. Другий контур характеризує інфор-

мацію про фінансові показники і результати діяльності підп-

риємства і центрів фінансової відповідальності. Інтегрована

звітність забезпечує користувачів суттєвою інформацією про

комплексність (багатоаспектність) результатів діяльності ор-

ганізації в економічній, екологічній і соціальній сферах. За-

пропонований підхід ґрунтується на положенні про те, що

контур внутрішньої інформації інтегрує інформацію трьох

рівнів: оперативного, тактичного і стратегічного.

Таблиця 4.31

Принципова характеристика інтегрованої інформацій-

ної системи забезпечення механізму реалізації фінансо-

вої стратегії підприємства

Рівень Керівний орган

Види діяльно-

сті

Характерис-тика

Періо-дич-ність

Вхідні дані

Вихідні дані

1 2 3 4 5 6 7

3-й рівень

Стратегіч-ний

Головний

фінансо-вий ди-ректор і

фінансові менедже-

ри

Фінан-

сове управ-

ління за видами діяльно-

сті: опера-ційної,

інвести-ційної,

фінансо-вої

Встановлен-

ня цілей і пріоритетів фінансової стратегії

Стратегічна діагностика Формування стратегічних фінансових

планів

Нере-

гуляр-на (по запи-тах)

Зовнішня

інформа-ція: індек-си інфля-

ції, індекси цін, курс

валют Початкові параметри фінансової стратегії

Результати комплекс-ної оцінки потенціалу фінансової стійкості

Показ-

ники страте-гічних

фінансо-вих

планів Інтегро-

вана звітність

329


2-й рівень Тактичний

Функціо-нальні (за центрами фінансо-вої від-повіда-льності)

менедже-

ри

Розробка рішень по роз-поділу

ресурсів для

досяг-нення

стратегі-чних цілей

Формування фінансових

планів за центрами

фінансової відповідаль-

ності Орієнтація

на ліквід-ність і фі-нансові потоки

Оцінка на основі су-

джень, анке-тування і

опитування Аналіз від-хилень від планових


До 1 року

Фінансові показники коротко-

строкових фінансових

планів Дані

управлін-

ського обліку

Результати оцінки

потенціалу фінансової стійкості

за попере-дні періоди

Вироб-нича

програ-ма

Фінан-сова

програ-ма

Рішення про

коригу-вання

фінансо-вих

планів

1-й рівень Оператив-

ний

Мене-джери нижчої ланки

(майстри, керівни-ки цехо-вих ви-

робничих ділянок)

Викори-стання виділе-

них ресурсів

для вико-нання

операти-вних

завдань

Забезпечен-ня стійкого

розвитку операційної діяльності

Дотримання норм і об-

межень Аналіз від-

хилень, орієнтова-

ний на кори-гування

оперативних планів

Робота в реа-

льному масш-табі часу

Первинна докумен-

тація Показники фінансових виробни-чих про-

грам

Рішення, спрямо-вані на вико-нання

операти-вних

завдань

Оперативний – орієнтований на коректування тактич-

них фінансових планів і ґрунтується на узагальненні пер-

винної інформації, встановленні обмежень, первинному аг-

регуванні інформації, одержуваної із систем підтримки і ви-

явленні відхилень з метою їх ідентифікації при прийнятті

рішень.

330

Тактичний – передбачає узагальнення інформації про

результати реалізації фінансової стратегії по сегментах

(центрам відповідальності і стадіям реалізації стратегії). На

даному рівні інформація є засобом для обґрунтування так-

тичних фінансових планів і визначення "контрольних то-

чок", якими можуть виступати центри фінансової відповіда-

льності, фінансові процеси, операції, які впливають на вар-

тість підприємства. Визначення послідовності та упорядку-

вання інформації в такий спосіб дозволяє робити порівнян-

ня та оцінку витрат і прибутку в сфері управління вартістю


Стратегічний – передбачає створення інформаційної

бази для розробки стратегічних фінансових планів і прогно-

зів у форматі звітності (балансу, звітів про фінансові ре-

зультати і грошові потоки). Він ґрунтується на інформації

систем підтримки: фінансового обліку і звітності, управлін-

ського обліку і звітності, нефінансової звідності, інтегрова-

ного обліку і звітності, фінансової діагностики, фінансового

аналізу, управлінського аналізу, стратегічного обліку, фі-

нансового планування, податкового обліку, аналізу і плану-

вання, фінансового контролінга. Кожен рівень інформацій-

ного забезпечення являє собою замкнуту систему зі зворот-

ним зв'язком, яка включає ряд однорідних блоків.

Другий блок передбачає моделювання процесу оброб-

ки, перетворення і узагальнення результатної інформації

щодо реалізації фінансового механізму. Варто нагадати, що

процеси, факти фінансово-економічної діяльності майже

завжди досліджувалися за допомогою спеціальних обліко-

вих систем, для яких характерний рух від ізоморфоза –

«дзеркального» відображення господарських операцій – до

гомоморфізму, який розкриває найбільш важливі сторони

досліджуваного об'єкта [211, с. 109]. Саме облікові системи

формують вихідну інформацію, яка є першою ступінню і

визначає логічну і змістовну сторону господарських проце-

сів. При такій постановці питання стає очевидним, що яке

331

би важливе значення не мала облікова інформація, але ще

більш принципово значимою є інформація інтегрованої зві-

тності, за допомогою якої організується контроль на різних

рівнях реалізації фінансової стратегії. В цьому зв'язку особ-

ливе значення має процес обробки інформації.

Моделювання розглядається як новий рівень узагаль-

нення інформації, який дозволяє глибше і краще осмислити

уже відомі методи, а також одержати можливість для розк-

риття невідомих раніше закономірностей і опису фінансово-

го стану підприємства. Будь-який розподіл інформації на

види, які отримуються з різних систем управління, втрачає

своє теоретичне, інформаційне і організаційне значення.

Вибір найбільш прийнятної інформаційної моделі залежить

від умов і факторів, які визначають і розглядають інформа-

цію як об'єктивну сутність. Такий підхід відомий за назвою

теорії непередбачених обставин, яка була запропонована

Отлі (Otlel, 1980). Теорія дії в умовах невизначеності вихо-

дить з того, що універсальної структури інформації не існує

і визначення характеристик інформаційної системи зале-

жить від конкретно заданих обставин і умов [80, с. 614].

Інформаційна структура визначається сукупністю зв'я-

зків, за допомогою яких поєднуються між собою суб'єкти та

об'єкти господарського процесу, а також сукупністю пропо-

рцій між матеріально-речовинними і фінансовими потока-

ми. Вона складається з двох груп: матеріальної і фінансової;

у першій – цінності виступають самі по собі як узагальню-

ючі вимірники, у другій – показники виступають як об'єкти.

Взаємозв'язок і взаємодія функціонування елементів фінан-

совою стратегією розглядається в двох аспектах: інформа-

ційному і часовому.

З інформаційної точки зору, процеси і операції фінан-

сово-економічної діяльності не адекватні один одному. Чим

менше очікується настання події, тим більше її інформатив-

ність, яка створює пріоритет, що обумовлює реєстрацію і

перетворення інформації для прийняття рішень. З часової

332

точки зору, всі економічні явища поділяються на ті, що від-

булися, що відбуваються і здійснення яких очікується. При-

чому економічні події, що відбулися, не приймаються до

уваги; саме головне при розробці фінансової стратегії – це

потенційність, яка повинна бути відображена відповідною

інформацією. Звідси, окремі економічні явища (процеси)

існують автономно, вони не інтегруються і не переходять

один в одне, кожне з них модифікується самостійно, а в

процесі загальної модифікації між ними встановлюється

конгруентність. Щоб задовольняти інформаційні потреби

прийняття рішень щодо вибору стратегічних альтернатив,

необхідно мати відповідні джерела вихідних даних для пер-

винної інформації і на її основі – модифікованої. Виникає

необхідність, з одного боку, задоволення інформаційних

потреб, а з іншого боку, – формування інтегрованої інфор-

мації.

Графічна інтерпретація взаємозв'язку систем підтрим-

ки фінансового механізму представлена на рис. 4.22. Запро-

понований підхід до формування фінансового механізму

вимагає зміни цілей, задач і узгодженості механізмів систем

підтримки. В даному випадку інформаційна система розгля-

дається як сукупність двох підсистем (керованої і керую-

чої), де реалізуються різні функції, серед яких діагностика,

планування, організація, облік і аналіз, контроль і регулю-

вання, прийняття рішень [252]. Ключовими блоками є (1)

блок координації – регулює взаємодію механізмів систем

підтримки з метою досягнення цільових параметрів і зни-

ження ризику на окремих стадіях розробки і реалізації фі-

нансової стратегії; (2) блок стратегічного фінансового пла-

нування – визначає процедури планування і деталізації пла-

нів за центрами відповідальностіна основі формування ін-

формації з каналів прямого зв'язку G і зворотного зв'язку L;

(3) прийняття рішень на основі результатів блоку координа-

ції – формування інформації з каналу К. Інформаційні по-

токи вхідних систем підтримки формуються на основі оцін-

333

них індикаторів результативності фінансової стратегії і під-

готовки управлінських рішень за видами діяльності підпри-

ємства. Стратегічна діагностика орієнтована на визначення

відхилень фактичних параметрів функціонування підприєм-

ства від цільових параметрів фінансової стратегії для розро-

бки коригуючих управлінських рішень. Організація і зміст

функціональних компонентів та інформаційних потоків вхі-

дних систем підтримки інтегрованої інформаційної системи

залежить від змісту цільових параметрів фінансової страте-

гії і управлінських рішень. Прямі зв'язки на рисунку відо-

бражені звичайними стрілками, зворотні зв'язки показані

пунктирними стрілками.

P

Експрес-діагностика

V

Координа

ція

Прийняття

рішень

Оцінка результативності стратегічного


S

А

С


діагностика

G L

I1

База

знань

База

даних

Зовнішнє середовище

X

Y

Z1

D

Q

I2

К

Z2

W

Аналіз

Фінансовий,

стратегічний

облік, інтегрована

звітність

Конт

роль

Стратегічне

фінансове


Зовнішнє середовище

Вибір

пріоритетних

завдань фінансової

стратегії

Рис. 4.22. Модель інтегрованої інформаційної системи

фінансового механізму сталого розвитку підприємства

Таким чином, прийняття рішень забезпечується інфо-рмацією, яка відповідно до її характеру розподілена по ба-зах знань і даних. Прямі зв'язки бази знань і бази даних поз-начені I1 і I2, відповідно; зворотні зв'язки, які поповнюють

334

базу даних інформацією, яка надходить із блоків обліку і аналізу, позначені, відповідно, Z1 і Z2. Використання інтег-рованої звітності дозволяє 1) співставити інформацію, отриману із зовнішніх джерел, з інформацією, яка викорис-товується керівництвом для прийняття рішень; 2) оцінювати інвесторам комбіновану дію різних чинників, які істотно впливають на вартість підприємства в довгостроковій перс-пективі. При проходженні інформації в блок прийняття рі-шень вихідна інформація проходить стадію модифікації з метою адаптації до нових інформаційних потреб. Тому ре-зультативність ухвалення рішення відображається як вплив на об'єкт управління W. Зовнішні зв'язки підприємства представлені економічними відносинами між ним і його оточенням і позначені X і Y. Таким чином, досягається вза-ємодія зв'язків між системами підтримки фінансової страте-гії. Використовуючи приведені на рис. 4.22 позначення і ґрунтуючись на теоретико-множинному підході, предста-вимо основні функції систем підтримки фінансової стратегії підприємства в такий спосіб: KUGDVQX :F

21IYAPCW I . (4.42)

Даний запис означає, що для прийняття стратегічних

рішень Y використовується актуальна інформація, яка над-ходить по каналах зв'язку з наступних блоків: експрес-діагностики, вибору пріоритетів, стратегічної діагностики, стратегічного фінансового планування, координації, прийн-яття рішень, стратегічного обліку. Звідси сукупність функ-цій, які забезпечують реалізацію глобальної цілі, може бути представлена ланцюжком: цілеорієнтованість, стратегічна діагностика потенціалу фінансової стійкості, розрахунок і вибір стратегічних альтернатив, формування стратегічного фінансового плану, прогнозування сталого розвитку підпри-ємства на основі його стратегічної вартості. Такий підхід у цілому відповідає застосуванню системного підходу до фо-

335

рмування фінансового механізму сталого розвитку підпри-ємства, обґрунтованого в підрозд. 1.2. Взаємодія забезпечу-ючих систем фінансового механізму досягається шляхом інтегрованості відповідних його рівнів. Але загальним для всіх рішень є базовий принцип «економічного компромісу», відповідно до якого перед кожним рішенням зважуються отримані вигоди і фактичні витрати.

Ґрунтуючись на системному підході, формування ме-ханізму реалізації фінансової стратегії розглядається як ди-ференційована багаторівнева система. На кожному рівні управління виникають зв'язки: вертикальні – за центрами відповідальності, і горизонтальні – за пріоритетними на-прямами фінансової стратегії. В організаційній побудові ін-формаційної структури виділяється три види зв'язків: внут-рішні – інформаційні зв'язки всередині систем підтримки; зовнішні – між системами підтримки (стратегічної діагнос-тики, фінансового планування, стратегічного обліку і конт-ролю); комунікаційні – інформаційні зв'язки між відповід-ними підсистемами управління, структурними підрозділами (центрами фінансової відповідальності) та іншими організа-ціями. Практична реалізація даного підходу являє собою перехід з області діагностичного аналізу і пошуку оптима-льного варіанта дії в область стратегічного фінансового планування по зміні ситуації і наближенню її до поставленої цілі. Цільові параметри фінансової стратегії представляють фінансові показники, що відображають параметри діяльнос-ті підприємства і результативність окремих видів діяльності відповідно з стратегічними цілями. Регулювання цими па-раметрами забезпечить максимальну ефективність фінансо-вого управління. Оціночні індикатори реалізації стратегіч-ної моделі фінансового управління підприємства визнача-ють розробку управлінських рішень щодо їх досягнення.

Відмінність запропонованого підходу до інформацій-ного забезпечення фінансового механізму сталого розвитку підприємства складається в наступному: (1) чіткості форма-лізації цілі стратегічного фінансового управління (стратегі-

336

чної позиції) на основі збалансованої дії забезпечуючих си-стем фінансового механізму; (2) оптимізації інформаційної бази, яка дозволяє виявляти несприятливі відхилення та ідентифікувати їх на стадіях підготовки і реалізації фінан-сової стратегії (підрозд. 4.1).

Взаємозв'язок систем забезпечення досягається тим, що, по-перше, для дослідження і рішення задач (фактів, операцій) управління використовується єдина інформація, яка фіксується в банку даних інформаційної системи. По-друге, вхідна інформація збирається і модифікується, і в разі потреби використовується в інших підсистемах. Це дозво-ляє реалізувати кібернетичний підхід до організації інфор-мації, заснований на розумінні «системи», яка складається з окремих елементів, зв’язаних між собою інформаційними зв'язками. Цей підхід лежить в основі побудови діагностич-них моделей, графіків, модифікації фактів господарських операцій і процедур, які використовуються при виборі стра-тегічних орієнтирів (завдань) незалежно від їх конкретного змісту (розд. 3) і формування стратегічних фінансових пла-нів (підрозд. 4.2).

Третій блок передбачає формування механізму фінан-сового контролінга. Розділяючи думку ряду вітчизняних і закордонних авторів [59; 121; 122; 284; 288; 323], які розг-лядають контролінг як невід'ємний елемент механізму управління, варто підкреслити, що на сьогодні контролінг повинний переорієнтувати свій вектор діяльності вбік по-шуку нових методів фінансового управління. Це можливо на основі організації саморегулюючої системи контролю, який дозволяє забезпечити, з одного боку, зворотний інфо-рмаційний зв'язок у процесі адаптації і реалізації фінансової стратегії, а з іншого, – контролювати і координувати вико-нання намічених цільових векторів шляхом виявлення не-сприятливих тенденцій розвитку підприємства.

Функціонально фінансовий контролінг є системою дій і підтримки фінансового управління. Якщо ґрунтуватися на глобальній цілі підприємства – безперервності збереження і

337

відтворення вартості, то виправданим буде організаційне вичленовування з усієї системи інформаційного забезпечен-ня підсистеми фінансового контролінга. В даному випадку фінансовий контролінг повинний бути орієнтований насам-перед на підтримку прийняття рішень у сфері адаптації і ефективності реалізації вибору альтернативи фінансової стратегії сталого розвитку підприємства.

Ключовими функціями фінансового контролінга є та-кі: (1) інформаційна – виявляється у формуванні інформа-ційних цілей для прийняття рішень; (2) планування – коор-динація фінансового планування і бюджетування; (3) конт-рольна і регулювання – використовується в процесі порів-няння аналітичних планових показників і виявлення відхи-лень від плану з метою їх ідентифікації на етапі оцінки ефе-ктивності та ризику фінансової стратегії. Принципова хара-ктеристика складових фінансового контролінга приведена в табл. 4.32.

Таблиця 4.32

Принципова характеристика фінансового контролінга

Етапи Характеристика

1 2

1. Генеральна ціль Контроль збереження та відновлення вартості

2. Спеціальні задачі Формування інформації для розробки

стратегічних і фінансових планів

Контроль за виконанням фінансового плану

Контролінг прибутковості Бюджетування за центрами відповідальності

Контроль створення вартості за центрами відпові-

дальності: витрат, прибутку та інвестицій

Контролінг ліквідності Розрахунок оптимальної структури капіталу

Оцінка узгодженості структури інвестування і


Контроль фінансової рівноваги по ліквідності

Координація фінансового та інвестиційного пла-

нування

Оцінка можливості короткострокового прибутко-

вого розміщення фінансових ресурсів

Формування оптимальних резервів ліквідності

Вибір доцільних інструментів ліквідності

338

Продовження табл. 4.32 1 2

Контроль ефективності


Контроль надходження коштів від випуску: акцій

та інших інструментів власного капіталу; незабез-

печених боргових зобов'язань, позик, векселів,

облігацій та інших позик

Контроль виплати дивідендів

Контроль погашення зобов'язань і позик

Контроль і оцінка інвес-

тиційної діяльності

Контроль використання інвестиційних ресурсів за

центрами фінансової відповідальності

Оцінка ефективності інвестиційних проектів

Контроль і оцінка ефекти-

вності фінансового меха-

нізму

Контроль виконання фінансового плану та кори-

гування параметрів фінансової стратегії

Оцінка ризику

Контроль створення вартості підприємства на

окремих сегментах діяльності підприємства

4. Функції Інформаційна, планова, контрольна, регулююча,

аналітична

5. Рівні контролю стану і

ефективного використання

фінансових ресурсів

Вищий рівень

Рівень менеджменту підприємства (центрів

відповідальності, менеджери, посадові особи)

6. Об’єкти Фінансово-економічні процеси та їх елементи

Центри відповідальності: витрат, прибутку,


7. Суб’єкти Власники, спостережна рада чи рада директорів

акціонерного товариства, менеджери, персонал

8. Джерела інформації Нормативно-правові акти

Бухгалтерський облік та звітність

Інтегрована звітність

Діагностика

Фінансове планування

Стратегічний облік

Фінансовий, управлінський, податковий аналіз

9. Інструментарій Мережне планування

Бюджетування

Функціонально-вартісний аналіз

Калькулювання на основі методу «стандарт-кост»

Фінансово-економічний аналіз

Економіко-математичне моделювання

Статистичні методи

Динамічні методи

10. Методичні прийоми

узагальнення інформації

фінансового контролінга

Агрегування інформації для розробки


Оцінка виконання стратегічних і тактичних

фінансових планів для їх коригування

Оцінка ефективності фінансового механізму

339

Мета фінансового контролінга – контроль за виконан-

ням цільових параметрів фінансової стратегії сталого розви-

тку підприємства. Процес функціонування фінансового ко-

нтролінга спрямований на підвищення ефективності страте-

гічного фінансового управління підприємством. Як обґрун-

товано вище в підрозд. 1.1, на результати діяльності підпри-

ємства (вихід системи) впливають багато факторів. Органі-

зація інтегрованого обліку повинна ґрунтуватися на таких

підходах:

1. Дослідження вартості підприємства за критерієм

прибутковості окремих видів діяльності.

2. Розгляд портфеля інвестицій з позицій концепції бі-

знесів-одиниць (сегментів підприємства), обумовлених кон-

кретною структурою продукції (робіт і послуг), однаковою

групою замовників і конкурентів.

3. Дослідження підприємства як сукупності видів біз-

несу і його дочірніх підприємств.

Перший підхід заснований на розробленій М. Порте-

ром у 1985 р. концепції ланцюжка цінностей [231], який

охоплює усі фактори формування вартості підприємства.

Керуючись концепцією переваг при обґрунтуванні керова-

них параметрів вартістю підприємства, встають два аспекти

проблеми:

формування об'єктивної інформації (очищеної від

впливу інфляції) про створення вартості за окремими сег-

ментами – центрами відповідальності, видами діяльності,

продукції, робіт, послуг;

оцінка та ідентифікація відхилень з метою прийняття

обґрунтованих управлінських рішень для досягнення поста-

вленої цілі.

Рішення першого аспекту проблеми розкрито в роботі

автора [129, с. 288-308]. На кожному сегменті діяльності

підприємства базовими підходами до оцінки вартості

центрів фінансової відповідальності як об'єктів портфельно-

340

го інвестування є традиційна і сучасна теорія фінансових

інвестицій [26; 117; 129, с. 402-408; 139; 336; 356].

Сучасний підхід до теорії вартості виходить із припу-

щення, що типовий інвестор зацікавлений, по-перше, у мак-

симізації прибутковості інвестицій, по-друге, у мінімізації

ризику. Ці дві мети є суперечними і вимагають застосуван-

ня механізму оптимізації інвестиційного портфеля за крите-

рієм співвідношення його прибутковості і ризику [26; 139;

287; 294]. З цих позицій ухвалення рішення про фінансу-

вання центру відповідальності повинне ґрунтуватися на по-

казниках очікуваної дохідності та її стандартного відхилен-

ня. Це викликає необхідність модифікації базових показни-

ків і установлення відповідних обмежень. Даний висновок

також підтверджується отриманими результатами дослі-

дження вище, в підрозд. 2.2, 3.3, 4.1 і 4.2.

Організація системи інформаційного забезпечення фі-

нансового контролінга ґрунтується на даних сегментарного

управлінського обліку і використанні показників економіч-

ної доданої вартості. Центри відповідальності в цьому під-

ході розглядаються як окремий сегмент у повному ланцюж-

ку створення вартості підприємства. В даному випадку ос-

новна увага зосереджена на двох аспектах: (1) визначення

фактичних витрат і відхилення від установлених норм, (2)

визначення фінансових результатів центрів відповідальнос-

ті. Використання даних управлінського обліку припускає

деталізацію плану рахунків бухгалтерського обліку відпові-

дно до особливостей діяльності підприємства і потреб кори-

стувачів інформації для прийняття рішень. Запропонована

система фінансового контролінга дає можливість комплекс-

но оцінити результативність реалізації фінансової стратегії

на окремих сегментах створення вартості підприємства і

скоординувати рішення по обґрунтуванню цільових векто-

рів економічного розвитку підприємства. Крім того, упоря-

дкування документального супроводу реалізації фінансово-

го механізму забезпечує «прозорість» фінансової інформації

341

про вартість і перспективи сталого розвитку підприємства.

Таким чином, запропонований підхід до організації фінан-

сового контролінга дозволяє забезпечити зворотний інфор-

маційний зв'язок на всіх етапах формування і реалізації фі-

нансового механізму підприємства і є надійним інструмен-

том управління його вартістю.

Основні теоретико-методологічні положення щодо

формування інтегрованої інформаційної системи спрямова-

ні на вирішення ряду конкретних завдань, пов'язаних з під-

вищенням якості інформації, представленої в бухгалтерсь-

кій звітності, що забезпечує користувачам обгрунтованість і

об'єктивність прийняття управлінських рішень. Переваги

цієї системи полягають у наступному:

відображення взаємозв'язків показників діяльності і

зобов'язань підприємства зі стратегічними цілями і здатніс-

тю створювати і підтримувати власну цінність в майбут-

ньому;

поліпшення якості прийняття бізнес-рішень щодо па-

раметрів фінансової стратегії;

забезпечення збалансованості інтересів різних груп

учасників фінансово-економічних відносин за допомогою

задоволення інформаційних потреб;

використання інтегрованої звітності для встановлення

зв'язку між чинниками стійкості та бізнес-стратегією;

забезпечення користувачів фінансовою і нефінансо-

вою інформацією щодо стратегії підприємства;

зниження репутаційних ризиків.

Інформаційна система, побудована за принципом інте-

грованості, надає можливість трансформувати стратегічні

цілі в щоденні управлінські рішення і досягати єдності у ро-

зумінні економічної сутності господарських операцій керів-

никами всіх підрозділів підприємства. Впровадження меха-

нізмів інтегрованої звітності сприятиме підвищенню ефек-

тивності фінансового механізму сталого розвитку підпри-

ємств за рахунок підвищення інформативності та якості ін-

342

формації та поліпшенню розподілу ресурсів між всіма заці-

кавленими сторонами.


1. Розроблено рекомендації з формування адаптивного

механізму фінансової стратегії сталого розвитку підприємс-тва і конкретних пропозицій по забезпеченню ефективності його реалізації. Механізм реалізації фінансової стратегії поєднує чотири блоки: розробка стратегічного фінансового плану; прогнозування сталого розвитку підприємства на ос-нові його стратегічної вартості; комплексний механізм оці-нки ризику; інформаційне забезпечення контролю за реалі-зацією фінансової стратегії. Практичне застосування адап-тивного механізму фінансової стратегії виконано за допомо-гою пакета прикладних програм Microsoft Excel, що дозво-ляє оптимізувати процедуру сценарних розрахунків і нор-мування показників стратегічного фінансового планування.

2. Для оптимізації процедури вибору фінансової стра-тегії сталого розвитку підприємства запропонований алго-ритм, який передбачає структуризацію процесу вибору по чотирьох блоках: формування концептуальних основ вибо-ру пріоритетів фінансової стратегії; експрес-діагностика стратегічної позиції підприємства; організація процесу ви-бору фінансової стратегії на основі стратегічної діагности-ки; вибір альтернатив фінансової стратегії. Вибір пріорите-тів ґрунтується на використанні матричного методу і методу аналізу ієрархій.

3. Розроблено методичні положення з аналітичної оці-нки вибору фінансової стратегії сталого розвитку підприєм-ства з урахуванням заздалегідь встановлених обмежень для кожної стратегічної альтернативи (розвитку, стабілізації, становлення, диверсифікації); визначені індикатори, межі поведінки елементів фінансової рівноваги та умови вибору фінансової стратегії. На цій основі науково обґрунтовані рекомендації з розвитку методичних підходів до вибору ві-

343

дповідної альтернативи фінансової стратегії сталого розвит-ку підприємства. Адекватність запропонованих рекоменда-цій з вибору фінансової стратегії підтверджена регресійним аналізом.

4. Розроблено рекомендації з оптимізації процедури формування стратегічного фінансового плану: прогнозних балансів, таблиць прогнозних показників фінансових ре-зультатів і грошових потоків. Для упорядкування процесу фінансового планування сформовано механізм аналізу та оцінки адекватності прогнозних показників. Запропоновані процедури, алгоритми і використання пакета прикладних програм Microsoft Excel, дозволяють оптимізувати розраху-нки прогнозних фінансових показників стратегічного фі-нансового плану.

5. Розкрито сутність і принципи комплексної природи вартості підприємства. Розроблено методичний підхід до комплексної оцінки стратегічної вартості підприємства, за-снований на використанні методу аналізу ієрархій (МАІ), який дозволяє досліджувати фактори і методи оцінки, що впливають на вартість підприємства. Виявлено характер по-казника комплексної оцінки вартості та обмеження його зростання, які варто враховувати при складанні прогнозів фінансових показників сталого розвитку підприємства. Від-мінність запропонованого методичного підходу від тради-ційних складається в (1) представленні удосконалених схем приватних оцінок вартості підприємства; (2) комплексній оцінці вартості підприємства, яка ґрунтується на положен-нях теорій корисності та прийняття рішень і застосуванні інтегральних показників; (3) прогнозуванні сталого розвит-ку на основі стратегічної вартості підприємства, яка дозво-ляє врахувати відхилення, викликані різними методами її оцінки і рівнями інфляції і ризику.

6. З метою контролю за реалізацією фінансового меха-нізму обгрунтовано доцільність формування і змістовне на-повнення предметної сфери концепції інтегрованої інфор-маційної системи і розкрито напрями інтеграції інформації в

344

межах вхідних і функціональних підсистем фінансового управління. Сформульовано передумови та науково-методичні рекомендації щодо використання інтегрованої звітності для забезпечення більш повною і достовірною ін-формацією фінансового управління та ефективної реалізації фінансової стратегії підприємств різних галузей. Модель формування інтегрованої інформаційної системи підтримки фінансової стратегії сталого розвитку підприємства відо-бражає взаємодію систем підтримки, керівних параметрів і процес інтеграції інформації для розробки та коригування стратегічних фінансових планів і прийняття управлінських рішень. Використання цієї моделі надає можливість більш чітко визначити структуру інформаційних потоків і оцінних індикаторів результативності стратегії, які дозволяють приймати ефективні управлінські рішення. Відповідно до потреб користувачів пропонуються розширені переліки за-вдань і пріоритетних аспектів фінансового контролінга, по-слідовність підготовки, обробки та узагальнення інформації, яка забезпечує зворотний зв'язок у сфері створення вартості продукту на окремих сегментах діяльності підприємства.

345

Список використаних джерел

1. Абрютина М.С. Анализ финансово-экономической

деятельности предприятия / М.С. Абрютина, А.В. Грачев –

[2-е изд., испр.]. – М.: Дело и сервис, 2005. – 256 с.

2. Акофф Р. О целеустремленных системах / Р.

Акофф, Ф. Эмери: пер с англ. И. Ушаков. – М.: «Олдин-

Атертон», 2008. – 272 с.

3. Александров І.О. Моделі економічної динаміки і

система національних розрахунків / І.О. Александров. – До-

нецьк: ІЕП НАН України, 1998. – 100 с.

4. Александров І.О. Стратегія сталого розвитку регіо-

ну: [монографія] / І.О. Александров, О.В. Половян, О.Ф.

Коновалов, О.В. Логачова, М.Ю. Тарасова; за заг. ред. д.е.н.

І.О. Александрова / НАН України. Ін-т економіки промис-

ловості НАН України. – Донецьк: Вид-во «Ноулідж», 2010.

– 204 с.

5. Алексеева М.М. Планирование деятельности фир-

мы: [учеб.-метод. пособ.] / М.М. Алексеева. – М.: Финансы

и статистика, 2000. – 248 с.

6. Алексєєнко М.Д. Структура капіталу комерційного

банку / М.Д. Алексєєнко // Фінанси України. – 2001. – № 4.

– С. 123-131.

7. Амельченко Т.В. Прибутковість як один із найваж-

ливіших показників ефективності діяльності підприємства /

Т.В. Амельченко, Д.І. Чайлякова // Економіка Криму. –

2010. – № 2 (31). – С. 158-161.

8. Амітан В. Формування концепції розвитку міст (те-

оретичний аспект) / В. Амітан, Ю. Денисов // Регіональна

економіка. – 2002. – № 4. – С. 90-98.

9. Амоша А. К вопросу об оценке уровня налогов в

Украине / А. Амоша, В. Вишневский // Экономика Украи-

ны. – 2002. – № 8. – С. 11-19.

10. Амоша А.И. Логико-формальное моделирова-

ние и функциональное прогнозирование общественного

346

производства / А.И. Амоша, Е.Т. Иванов: препр. НАН Ук-

раины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 1997. – 47 с.

11. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия /

И. Ансофф: пер. с англ. – СПб.: Изд-во Питер, 1999. – 416 с.

12. Ансофф И. Стратегическое управление / И.

Ансофф: сокр. пер. с англ. – М.: Экономика, 1989. – 562 с.

13. Анташов В.А., Уварова Г.В. Экономический

советник менеджера / В.А. Анташов, Г.В. Уварова. – М.:

АКДИ «Экономика и жизнь», 2009. – 384 с.

14. Артеменко В.Г. Финансовый анализ:

[учеб. пособ.] / В.Г. Артеменко, М.В. Беллендир. – [2-е изд.,

перераб. и доп.]. – М.: Дело и сервис, 2005. – 160 с.

15. Баканов М.И. Теория экономического анали-

за: [учебник для студ. экон. спец.] / М.И. Баканов, М.В.

Мельник, А.Д. Шеремет. – [5-е изд., перераб. и доп.]. – М.:

Финансы и статистика, 2008. – 535 с.

16. Балабанов И.Т. Основы финансового ме-

неджмента: [учеб. пособ.] / И. Т. Балабанов. ─ [3-е вид., пе-

рероб.і доп.]. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 528 с.

17. Барабаш Н.С. Аналіз ризику, доходу і доход-

ності фінансових інвестицій / Н.С. Барабаш, Т.А. Купченко

// Вісник Львівської комерційної академії. – Серія економі-

чна, випуск 16. – Львів: Львівська комерційна академія,

2004. – С. 114-118.

18. Барановський О.І. Фінансова безпека в

Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення):

[монографія] / О.І. Барановський. – К.: КНТЕУ, 2004. – 760

с.

19. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы: [курс

лекций] / под ред. И.П. Мерзлякова. – М.: ИНФРА-М, 2008.

– 298 с.

20. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетно-

сти: теория, практика и интерпретация / Л.А. Бернстайн:

пер. с англ.; научн. ред. перевода чл.-корр. РАН И.И. Ели-

347

сеева / Гл. редактор серии проф. Я.В. Соколов. – М.: Финан-

сы и статистика, 2003. – 624с.

21. Берсуцкий Я.Г. Стратегическое управление:

модели и методы / Я.Г. Берсуцкий: [учеб. пособ.]. – Донецк:

ДИЭХП, 2001. – 141 с.

22. Біла О.Г. Робочий капітал – передумова

поточної ліквідості підприємства / О.Г. Біла // Фінанси

України. – 2003. – № 10. – С. 56-61.

23. Білик М.Д. Методи фінансового планування і

прогнозування в управлінні фінансами підприємства / М.Д.

Білик // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. –

№ 9 (64). – С. 79-84.

24. Білик М. Д. Фінансова стратегія як складова

частина загальної стратегії підприємства / М. Д. Білик

// Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць.

– 2009. – № 7/8. – С. 140-147.

25. Блакита Г. В. Фінансова стратегія торговель-

них підприємств: методологічні та прикладні аспекти [мо-

нографія] / Г. В. Блакита ; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. - К. :

[Київ. нац. торг.-екон. ун-т], 2010. - 243 с.

26. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент /

И.А. Бланк. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001. – 448с.

27. Бланк И.А. Основы финансового менеджмен-

та / И.А. Бланк. – К.: Ника-Центр, 2001. – Т 2. – 512 с.

28. Бланк И.А. Управление использованием капи-

тала / И.А. Бланк. – К.: «Ника-Центр», 2000. – 656 с.

29. Бланк И.А. Управление финансовыми риска-

ми / И.А. Бланк. – К.: Ника-Центр, 2005. – 600 с. (Серия

«Библиотека финансового менеджера»; вып. 12).

30. Бланк И.А. Управление формированием капи-

тала / И.А. Бланк. – К.: Ника-Центр, 2000. – 512 с.

31. Бобылева А.З. Финансовые управленческие

технологии: [учебник для вузов] / А.З. Бобылева. – М.:

ИНФРА-М, 2004. – 492 с.

348

32. Богатая И.Н. Стратегический учет собствен-

ности предприятия / И.Н. Богатая. – Ростов н/Д.: Феникс,

2001. – 320 с. (Серия «50 способов»).

33. Богачев С.В. Фондовые методы развития

промышленных корпораций: вопросы теории и практики:

[монография] / С.В. Богачев; НАН Украины. Ин-т экономи-

ки пром-сти. – Донецк, 2002. – 294 с.

34. Борисова І.С. Використання фінансового ме-

ханізму в регулюванні ринкових відносин. / І.С. Борисова //

Наукові праці Полтавської державної аграрної академії.

Вип.3. – Т.2. Економічні науки. – Полтава: ПДАА. – 2011. –

С. 225-231.

35. Брезіцька О.В. Value Based Management

(VBM) - управління, націлене на створення вартості / О.В.

Брезіцька [Електронний ресурс]: Проблеми системного

підходу в економіці. Електронне наукове фахове видання. –

2012. – № 1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-

journals/PSPE/2012_1/Brezitska_112.htm.

36. Брейли Р. Принципы корпоративных финан-

сов: [учебник] / Р. Брейли, С. Майерс; пер. с англ. Н. Ба-

рышниковой. – М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 2008. – 1008 с.

37. Бреннан Джеффри. Причина правил. Консти-

туциональная политическая экономия / Джеффри Бреннан,

Джеймс Бьюкенен. – СПб.: Экономическая школа; Государ-

ственный университет-высшая школа экономики; Санкт-

Петербургский государственный университет экономики и

финансов, 2005. – 269 с.

38. Бригхэм Ю. Финансовый менеджмент / Ю.

Бригхэм, М. Эрдхарт: пер. с англ.; под ред. Е.А. Дорофеева.

– [10-е изд.]. – СПб.: Питер, 2009. – 960 с.

39. Булеев И.П. Стратегия повышения эффектив-

ности функционирования производства / И.П. Булеев, Н.Д.

Прокопенко, М.В. Мельникова, С.В. Богачев, Н.Е. Брюхо-

вецкая / НАН Украины; Институт экономики промышлен-

ности. – Донецк, 2004. – 277 с.

349

40. Вакульчик О.М. Формування механізму фі-

нансового управління машинобудівного підприємства на

основі проекції множини мотивів і цілей / О.М. Вакульчик

// Європейський вектор економічного розвитку. – 2011. – №

1(10). – с. 23-30.

41. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финан-

сами / Дж. К. Ван Хорн: пер. с англ.; гл. ред. серии Я.В. Со-

колов. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 800 с.

42. Васильев В.А. Математические модели оцен-

ки и управления финансовыми рисками хозяйствующих

субъектов / В.А. Васильев, А.В. Летчиков, В.Е. Лялин // Ау-

дит и финансовый анализ. – 2006. – № 4. – С. 200-237.

43. Вартанов А.С. Экономическая диагностика

деятельности предприятия: организация и методология /

А.С. Вартанов. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 78 с.

44. Вартість банківського бізнесу: [монографія] /

[А. О. Єпіфанов, С. В. Лєонов, Й. Хабер та ін.] ; за заг. ред.

д-ра екон. наук А. О. Єпіфанова та д-ра екон. наук С. В. Лє-

онова. – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2011. – 295 с.

45. Василик О.Д. Теорія фінансів: [підручник] /

О.Д. Василик. – К.: НІОС. – 2000. – 198 с.

46. Витвицький Я.С. Дохідний підхід при оцінці

нафтогазовидобувних компаній / Я.С. Витвицький //

Економічний простір. – 2008. – № 14. – С. 207-219.

47. Виханский О. С. Стратегическое управление:

[учебник] / О.С. Виханский . – [2-е изд., перераб. и доп.]. –

М.: Экономистъ, 2008. – 296 с.

48. Вишневский В.П. Влияние режима налогооб-

ложения на миграцию капитала / В.П. Вишневский, А.В.

Гречишкин // Мировая экономика и международные отно-

шения. – 2002. – № 12. – С. 18-24.

49. Внукова В.М. Базова методика оцінки еконо-

мічного ризику підприємств/ В.М. Внукова, В.А. Смоляк//

Фінанси України. − К.: Преса України. – 2002. − № 10. – С.

15-21.

350

50. Вожжов А.П. Наукове обгрунтування

фінансового механізму стимулювання стійкого та збалансо-

ваного економічного зростання України / А.П. Вожжов,

О.Л. Гринько // Менеджмент та підприємництво України:

етапи становлення і проблеми розвитку. – Л. : Вид-во Нац.

ун-т "Львів. політехніка", 2008. – С. 341-348.

51. Вожжов А. Про архітектуру фінансового сти-

мулювання економічного зростання / А. Вожжов, О. Гринь-

ко // Вісник Національного банку України: наук.-практ.

журн. – 2012. – N 5. – С. 22-29.

52. Воробйов Ю.М. Особливості формування

фінансовго капіталу підпиємств / Ю.М. Воробйов // Фінанси

України. – 2001. – № 2. – С. 77-85.

53. Воронкова А.Э. Стратегическое управление

конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагно-

стика и организация: [монография] / А.Э. Воронкова. – Лу-

ганск: Изд-во ВНУ, 2000. – 315 с.

54. Гавриленко В.А. Анализ финансовых резуль-

татов / В.А. Гавриленко, В.В. Гавриленко // Наукові праці

Донецького національного технічного університету. Серія:

економічна. – 2003. – Вип. 65. – С. 15-26.

55. Галасюк В.В. Определение ликвидационной

стоимости по методу Галасюкова (GMLV) / В.В. Галасюк,

В.В. Галасюк. – Днепропетровск: ОАО «Издательство «Зо-

ря», 2007. – 312 с.

56. Гнатієнко Г.М. Експертні технології прийняття

рішень: [монография] / Г.М. Гнатієнко, В.Є. Снитюк. – К.:

Маклаут, 2008. – 444 с.

57. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік і фінансова

звітність за міжнародними стандартами / С.Ф. Голов,

В.М. Костюченко. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – Х.: Фак-

тор, 2008. – 1008 с.

58. Голов С.Ф. Концепції амортизації та їх вплив

на облік та управління в сучасних умовах / С.Ф. Голов // Бу-

хгалтерський облік та аудит. – 2004. – № 8. – С. 9-15.

351

59. Головкова Л.С. Организационно-

экономический механизм планирования деятельности пред-

приятия на основе контроллинга / Л.С. Головкова. – Днеп-

ропетровск, 2002. – 201 с.

60. Головченко Т.М. Рентабельність як складова

частина фінансової стійкості підприємств / Т.М. Головчен-

ко, Г.О. Земська // Вестник ХДТУ. – 2009. – № 3 (36). – С.

147-154.

61. Господарський кодекс України від 16.01.2003

р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. –

№ 18-22. – Ст. 144.

62. Государственный сектор промышленности в

системе экономического регулирования: монография / [Н. Г.

Чумаченко, Л. Г. Червова, Л. М. Кузьменко и др.; под ред.

Н. Г. Чумаченко]. – Донецк : Ин-т экономики промышлен-

ности НАН Украины, 2003. – 330 с.

63. Гордеева И.А. Теоретические основы адапти-

вных систем в управлении проектами / И.А. Гордеева // Віс-

ник Академії митної служби України. Серія: «Технічні нау-

ки». – 2011. – № 1. – С. 71-77.

64. Григорьев В.В. Оценка предприятия: теория и

практика / В.В. Григорьев, М.А. Федотова. – М.: ИНФРА-М,

1997. – 320 с.

65. Гринкевич С.С. Фінансова стратегія управління

структурою капіталу підприємства / С.С. Гринкевич, П.І.

Салдан, І.І. Мельниченко // Науковий вісник НЛТУ Украї-

ни. – 2011. – Вип. 21.8. – С. 198-204.

66. Гриньова В.М. Органiзацiйно-економiчнi осно-

ви формування системи корпоративного управління в Укра-

їні: [монографія] / В.М. Гриньова, О.Є. Попов. – Х.: ХГЕУ,

2002. – 250 с.

67. Гришина Н.В. Фінанси: поняття та особливості

/ Н.В. Гришина // Вісник Харківського національного уні-

верситету імені В.Н. Каразіна № 945. Серія Право. – Вип. 9.

– 2011. – С. 297-300.

352

68. Гузенко О.П. Фінансове планування на про-

мислових підприємствах / О.П. Гузенко // Фінанси України.

– 2003. – № 11. – С. 73-76.

69. Гуияр Франсис Ж. Преобразование организа-

ции / Ж. Франсис Гуияр, Джеймс Келли: пер. с англ. – М.:

Дело, 2000. – 376 с.

70. Гурнак О.В. Формування оптимальної

структури капіталу на основі збільшення обсягів банковсь-

кого кредитування / О.В. Гурнак // Наукові праці Донецько-

го національного технічного університету. Серія: економіч-

на. – Донецьк, ДонНТУ, 2003. – Вип. 65. – С. 96-103.

71. Дамари Р. Финансы и предпринимательство.

Финансовые инструменты, используемые западными фир-

мами для роста и развития организаций / Р. Дамари: пер. с

англ. Е.В. Вышинской, В.П. Пипейкина; науч. ред. В.Н. Ры-

сина. – Ярославль: Елень, 1993. – 223 с.

72. Десмонд Г.М. Руководство по оценке бизнеса

/ Г.М. Десмонд, Р.Э. Келли: пер. с англ.; ред. колл. И.П. Ар-

теменков (гл. ред.), А.В. Воронкин. – М.: Энциклопедия

оценки, 1996. – 604 с.

73. Дехтяр Н.А. Фінансовий механізм діяльності

суб’єктів господарювання: [монографія] / Н.А. Дехтяр, О.В.

Люта, Н.Г. Пітуль. – Суми: Університетська книга, 2011. –

182 с.

74. Дзюбіна К.О. Проблеми застосування матри-

чних методів стратегічного планування діяльності машино-

будівного підприємства / К.О. Дзюбіна // Вісник Національ-

ного університету «Львівська політехніка». Економіка. –

2008. – № 628. – С. 78-88.

75. Діяльність суб’єктів господарювання 2010.

Статистичний збірник / За ред. І.М.Жук, Відп. за випуск

М.С.Кузнєцова. – К.: Державна служба статистики України,

2011. – 454 с.

76. Діагностика стану підприємства: теорія і

практика: [монографія] / за заг. ред. проф. А.Е. Воронкової.

353

– [2-е вид., перероб. і доп.]. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2008. – 520

с.

77. Донець Л.І. Обґрунтування господарських

рішень та оцінювання ризиків: [навч. посіб.] / Л.І. Донець,

О.В. Шепеленко, С.М. Баранцева, О.В. Сергєєва, О.Ф. Ве-

ремейчик; за заг. ред. Л.І. Донець. – К.: Центр учбової

літератури, 2012. – 472 с.

78. Дорогунцов С. Сталий розвиток в управлінні

екологоекономічними системами / С.Дорогунцов //

Економіка України. – 2001. – № 1. – С. 74-83.

79. Друкер Питер Ф. Задачи менеджмента в XXI

веке: [учеб. пособ.] / Ф. Питер Друкер: пер. с англ. – М.: Из-

дат. дом «Вильямс», 2000. – 272 с.

80. Друри К. Управленческий и

производственный учет: [учебник] / К. Друри: пер. с англ. –

М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 1071 с.

81. Евдокимов Ф.И. Интерактивное планирование

как инструмент экономической безопасности предприятия /

Ф.И. Евдокимов, Н.В. Разумная // Наукові праці ДонДУ.

Серія: економічна. – 2002. – № 46. – С. 26-31.

82. Егоров П.В. Стратегический мониторинг в

управлении финансово-хозяйственной деятельностью прои-

зводственных систем: [монография] / П.В. Егоров, Н.В.

Алексеенко. – Донецк: Юго-Восток Лтд, 2005. – 176 с.

83. Економічні показники промисловості Луган-

ської області [2005-2010 р.] [Електронний ресурс] // Офіцій-

ний сайт Головного управління статистики у Луганській об-

ласті. – Режим доступу: http://www.lugastat.lg.ua.

84. Економічний ризик: ігрові моделі: [навч. по-

сіб.] / В.В. Вітлінський, П.І. Верченко, А.В. Сігал,

Я.С. Наконечний; за ред. В.В. Вітлінського. – К.: КНЕУ,

2002. – 446 с.

85. Ефимова О.В. Финансовый анализ / О.В.

Ефимова. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Изд-во «Бухгал-

терский учет», 2002. – 528 с.

354

86. Єршова Н.Ю. Обгрунтування місця та ролі

планування та прогнозування в управлінні сучасним підп-

риємством / Н.Ю. Єршова, Ю.А. Купріянова // Вісник На-

ціонального технічного університету «Харківський політех-

нічний інститут». Серія: Актуальні проблеми розвитку

українського суспільства. – 2011. – № 30. – С. 129-135.

87. Жири-Делуазон Ф.. Стоимость оценки пред-

приятия / Ф. Жири-Делуазон, Э. Фон Ленайзен // Рынок

ценных бумаг. – 1998. – № 8. – С. 6-10.

88. Загородній А.Г. Фінансовий словник / А.Г. За-

городній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко. – [4-те вид., випр. і

доп.]. – К.: Т-во «Знання», КОО; Л.: Вид-во Львів. банк. ін-

ту НБУ. – 2002. – 566 с.

89. Закон України «Про державне прогнозування

та розроблення програм економічного і соціального розвит-

ку України» від 23.03.2000 р. № 1602-III // Відомості Верхо-

вної Ради України. – 2000. – № 25. – Ст. 195.

90. Закон України «Про бухгалтерський облік і

фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV

// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст.

365.

91. Закон України «Про господарські товариства»

від 19.09.1991 р. № 1576-XII // Відомості Верховної Ради

України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

92. Замков О.О. Математические методы в эко-

номике: [учебник] / О.О. Замков, А.В. Толстопятенко, Ю.Н.

Черемных; под общ. ред. д.э.н., проф. А.В. Сидоровича;

МГУ им. М.В. Ломоносова. – [3-изд., перераб.]. – М.: Изда-

тельство «Дело и сервис», 2001. – 368 с.

93. Іванова Η.Ю. Схильність до ризику як фактор

ефективності діяльності фірми / Н.Ю. Іванова, В.Б. Беднар-

чик, О.О. Карпенко // Наукові записки НаУКМА. Економіч-

ні науки. – 2003. – Т. 21. – С. 38-41.

355

94. Иванов В.В. Управленческий учет для эффек-

тивного менеджмента / В.В. Иванов, O.K. Хан. – М.: ИНФ-

РА-М, 2007. – 208 с. – (Национальные проекты).

95. Иванов И.В. Финансовый менеджмент: Стои-

мостной подход: [учеб. пособ.] / И.В. Иванов, В.В. Баранов.

– М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. – 504 с.

96. Івченко І.Ю. Моделювання економічних ри-

зиків і ризикових ситуацій: [навч. посіб.] / І.Ю. Івченко. –

К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.

97. Ігнатенко Т.В. Звітність за сегментами: інфо-

рмаційна база для оцінки вартості підприємства / Т.В. Ігна-

тенко // Вісник соціально-економічних досліджень. – 2012. –

Вип. 1 (44). – С. 202-207.

98. Ильин А.И. Планирование на предприятии:

[учеб. пособ.] / А.И. Ильин / Стратегическое планирование.

– Мн.: ООО «Новое знание», 2000. – в 2 ч., Ч. 1. – 312 с.

99. Ильин А.И. Планирование на предпри-

ятии: [учеб. пособ.] / А.И. Ильин, Л.М. Синица / Тактиче-

ское планирование; под общ. ред. А.И. Ильина. – Мн.: ООО

«Новое знание», 2000. – в 2 ч., Ч. 2. – 416 с.

100. Интрилигатор М. Математические методы опти-

мизации и экономическая теория / М. Интрилигатор; пер. с

англ. Г.И. Жуковой, Ф.Я. Кельмана. – М.: Айрис-пресс,

2002. – 576 с.

101. Ионова А.Ф. Финансовый анализ: [учебник] / А.Ф.

Ионова, Н.Н. Селезнева. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект,

2006. – 624 с.

102. Історія економічних учень: підручник: У 2 ч. — Ч.

1 / За ред. В.Д. Базилевича. — 3-тє вид., випр. і доп. — К.:

Знання, 2006. — 582 с.

103. Калініченко Л.Л. Адаптивне управління підприєм-

ством в конкурентному середовищі / Л.Л. Калініченко // Ві-

сник економіки транспорту і промисловості. – 2011. – № 33.

– С. 177-180.

356

104. Калянов Г.Н. Моделирование, анализ и автомати-

зация бизнес-процессов: [учеб. пособ.] / Г.Н. Калянов. – М.:

Финансы и статистика, 2007. – 240 с.

105. Камінська Т.Г. Фінансовий капітал та його трак-

тування у працях вчених-економістів / Т.Г.Камінська // Ві-

сник ЖДТУ. Серія: Економічні науки. – 2011. – № 3 (57). –

С. 412-415.

106. Каплан Роберт С. Функционально-стоимостной

анализ. Практическое применение / Роберт С. Каплан, Ро-

бин Купер; пер. С англ. С.В. Каденко. – М.; СПб.; К.: Виль-

ямс, 2008. – 344 с.

107. Кизим М.О. Оцінка і діагностика фінансової стій-

кості підприємства: [монографія] / М.О. Кизим, В.А. За-

бродський, В.А. Зінченко, Ю.С. Копчак. – Х.: ИНЖЭК,

2003. – 144 с.

108. Кинг У. Стратегическое планирование и хозяйст-

венная политика. / У.Кинг, Д.Клиланд: Пер с англ. под общ.

ред. КЭН Г.Б. Кочеткова. – М: Наука, 2002. – 395 с.

109. Клапків М.С. Методи ідентифікації фінансових

ризиків / М.С. Клапків // Фінанси України. – 2000. – № 1. –

С. 39-46.

110. Ковалев В.В. Введение в финансовый менедж-

мент: [учебник] / В.В. Ковалев. – М.: Финансы и статисти-

ка, 2000. – 768 с.

111. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и про-

цедуры / В.В. Ковалев. – М. : Финансы и статистика, 2006. –

560 с.

112. Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації

економіки України (проблеми теорії і практики): [моногра-

фія] / О.М. Ковалюк. – Львів: Видавничий центр Львівсько-

го національного університету ім. І. Франка, 2002. – 396 с.

113. Козаченко А.В. Механизм стратегического управ-

ления крупными производственно-финансовыми системами

промышленности / А.В. Козаченко. – Донецк: ИЭП НАН

Украины, 1998. – 348 с.

357

114. Козаченко Г.В. Економічна безпека підприємства:

сутність та механізм забезпечення: [монографія] / Г.В. Ко-

заченко, В.П. Пономарьов, О.М. Ляшенко. – К.: Лібра, 2003.

– 280 с.

115. Козаченко Г.В. Управління затратами підприємст-

ва: [монографія] / Г.В. Козаченко, Ю.С. Погорелов, Л.Ю.

Хлапьонов, Г.А. Макухін. – К.: Лібра, 2007. – 320 с.

116. Козьменко С.М. Стратегічний менеджмент банку:

[навч. посіб.] / С.М. Козьменко, Ф.І. Шпиг, І.В. Волошко. –

Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – 732 с.

117. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью

предприятия. Проблемы, концепции и методы: [учеб. по-

соб.] / Б. Коласс: пер. с франц.; под ред. проф. Я.В. Соколо-

ва. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 576 с.

118. Колесникова Н.А. Финансовый и имущественный

потенциал региона: опыт регионального менеджмента / Н.А.

Колесникова. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 240 с.

119. Коллис Д. Дж. Корпоративная стратегия. Ресурс-

ный подход / Дэвид Дж. Коллис, Синтия А. Монтгомери:

пер. с англ. – М.: Олимп-Бизнес, 2007. – 400 с.

120. Колосов А.Н. Адаптивная организация деятельно-

сти предприятия: [монография]. - Луганск: Изд-во ВНУим.

В. Даля, 2008.-440 с.

121. Контроллинг в бизнесе. Методические и практи-

ческие основы построения контроллинга в организациях

/А.М. Карминский, Н.И. Оленев, А.Г. Примак, С.Г. Фалько.

– [2-е изд.]. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 256 с.

122. Концепция контроллинга: Управленческий учет.

Система отчетности. Бюджетирование / Horvath & Partners;

пер. с нем. – [2-е изд.]. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. –

269 с.

123. Концепція економічного розвитку України на

2008-2015 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.feg.org.ua/docs/ua_economics_ua.pdf.

358

124. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз дія-

льності підприємств: [навч. посіб.] / М.Я. Коробов. – [3-тє

вид., перероб. і доп.]. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 294 с.

125. Корпоративное планирование развития компании:

сбалансированность, устойчивость, пропорциональность:

монография/ [Анискин Ю.П. и др.]; под ред. Ю.П. Аниски-

на; Национальный исследовательский университет «МИ-

ЭТ», Междунар. акад. менеджмента, Междунар. акад. науки

и практики орг. пр-ва. — М. : Издательство «Омега-Л»,

2012. — 359 с. : ил. — (Деловая активность).

126. Корягін М.В. Підходи до визначення поняття вар-

тості підприємства та їх розвиток / М.В. Корягін // Вісник

Національного університету «Львівська політехніка». Ме-

неджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і

проблеми розвитку. – 2012. – № 722. – С. 121-126.

127. Косарєва І.П. Механізм оцінки фінансового стану

промислових підприємств / І.П. Косарєва, О.В. Майборода

// Економіка розвитку. – 2003. – № 2 (26). – С. 46-50.

128. Косова Т.Д. Фінансово-кредитний механізм фор-

мування капіталу торговельних підприємств: [монография].

/ Т.Д. Косова, В.І. Славінський; ДонНУЕТ ім. М. Туган- Ба-

рановського. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – 173 с.

129. Костирко Л.А. Стратегія фінансово-економічної

діяльності господарюючого суб’єкта: методологія і органі-

зація: [монографія] / Л.А. Костирко. – Луганськ: вид-во

СНУ ім. В. Даля, 2002. – 560 с.

130. Костирко Р. О. Контроль і аналіз в системі управ-

ління сталим розвитком підприємств // Часопис економіч-

них реформ. – Науково-виробничий журнал. – №2(6). –

2012. – С. 73-78.

131. Костирко Р.О. Комплексна оцінка вартості підп-

риємства: монографія / Р.О. Костирко, Н.В. Тертична, В.О.

Шевчук; за заг. ред. д.е.н., академіка НАН України М.Г.

Чумаченко. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – Х.: Фактор, 2008.

– 288 с.

359

132. Костырко Л.А. Диагностика потенциала финансо-

во-экономической устойчивости предприятия: монография.

– [2-е изд., перераб. и доп.]. – Х.: Фактор, 2008 – 336 с.

133. Кочкодан В.Б. Стратегія формування і управління

структурою капіталу підприємства: теоретичний аспект /

В.Б. Кочкодан, І.В. Миронова // Інноваційна економіка. –

2012. – № 3 [29]. – С. 28-32.

134. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування /

Г.О. Крамаренко. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. –

224 с.

135. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: фо-

рмування та оцінка: [навч. посіб.] / Н.С. Краснокутська. –

К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.

136. Кремень О.І. Категорія «фінансовий механізм»:

науково-методичні підходи до тлумачення сутності / О.І.

Кремень, В.М. Кремень // Інноваційна економіка. – 2012. –

№ 5. – С. 254-259.

137. Криза і цикли світового розвитку / А.С. Галь-

чинський. – К., 2009. – 391 с.

138. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інно-

ваційного розвитку економіки України: [монографія] / М.І.

Крупка. – Львів: ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – 608 с.

139. Крушвиц Л. Финансирование и инвестиции. Не-

оклассические основы теории финансов / Л. Крушвиц: пер.

с нем.; под общ. ред. В.В. Ковалѐва и З.А. Сабова. – СПб:

Питер, 2000. – 400 с.

140. Кузьміних В.О. Аналіз ризиків у корпоративній

системі управління проектами / В.О. Кузьміних, Д.В. Хаус-

тов, Є.Ю. Коростельова // Реєстрація, зберігання і обробка

даних. – 2010. – Т. 12, № 3. – С. 99-107.

141. Кэхилл Дж. А. Подходы к определению рыночной

цены частных компаний / А. Дж. Кэхилл, П. Дж. Снайдер //

Проблемы теории и практики управления. – 1998. – № 5. –

С. 92-95.

360

142. Лаговська О.А. Моніторинг методик оцінки вар-

тості підприємства: зарубіжний досвід / О.А. Лаговська //

Вісник ЖДТУ. Серія: Економічні науки. – 2012. – № 1 (59).

– С. 103-107.

143. Ладюк О.Д. Мета та принципи стратегічного пла-

нування фінансових ресурсів в умовах конкурентно-

ринкового середовища / О.Д. Ладюк, Т.О. Макух [Елект-

ронний ресурс]: Економічні науки. Серія «Облік і фінанси».

– Випуск 7 (25). – Ч. 5. – 2010. – Режим доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_oif/2010_7_5/1.pdf.

144. Ландик В.И. Инновационная стратегия предпри-

ятия: проблемы и опыт их решения / В.И. Ландик. – К.: На-

ук. думка, 2003. – 364 с.

145. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів гос-

подарювання: [монографія] / Л.А. Лахтіонова. – К.: КНЕУ,

2001. – 380 с.

146. Лизанець А.Г. Управління економічною стійкістю

організації в сучасних умовах / А.Г. Лизанець, М.Ф. Козарь

// Науковий вісник Ужгородського університету. Економіка.

– 2011. – Вип. 33, ч. 2. – С. 158-164.

147. Лихота У.П. Фінансова стратегія управління підп-

риємством / У.П. Лихота // Фінанси України. – 2001. – № 2.

– С. 86-88.

148. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підпри-

ємством: теоретико-методологічні засади та практичний ін-

струментарій / Л.О. Лігоненко. – К: КНТЕУ. – 2001. – 165 с.

149. Лобанов О.А. Удосконалення інструментарію

стратегічного управління прибутком будівельних акціонер-

них товариств / О.А. Лобанов // Економіка та управління

підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та

практики. – 2009. – № 3 (7). – С. 62-74.

150. Лукінов І. До питання про концепцію і модель су-

часного економічного розвитку України / І. Лукінов // Еко-

номіка України. – 2001. – № 6. – С. 4-9.

361

151. Любушин Н.П. Анализ финансово-экономической

деятельности предприятия: учеб. пособ. для вузов / Н.П.

Любушин, В.Б. Лещева, В.Г. Дьякова; ред. Н.П. Любушина.

– М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 471с.

152. Люкшинов А.Н. Стратегический менеджмент:

[учеб. пособ. для вузов] / А.Н. Люкшинов. – М.: ЮНИТИ-

ДАНА, 2000. – 375 с.

153. Люта О.В. Теоретичні підходи до оптимізації

структури капіталу підприємства з погляду сучасної фінан-

сової теорії / О.В. Люта // Інноваційна економіка. – 2012. –

№ 1. – С. 92-96.

154. Майталь Ш. Экономика для менеджеров, десять

важных инструментов для руководителя / Ш. Майталь: пер.

с англ. – М.: Дело, 1996. – 312 с.

155. Макаренко П.М. Формування фінансової стратегії

підприємства та її значення у конкурентному ринковому

середовищі / П.М. Макаренко, В.І. Аранчій, О.П. Зоря, Ю.П.

Лашко // Наукові праці Полтавської державної аграрної ака-

демії. Вип.3. – Т.2. Економічні науки – Полтава: ПДАА. –

2012. – С. 225-231.

156. Македон В.В. Порівняльний аналіз методик і під-

ходів до оцінки ринкової вартості компанії в ході злиття або

поглинання / В.В. Македон // Теоретичні і практичні аспек-

ти економіки та інтелектуальної власності: зб. наук. пр. –

2011. – № 3. – С. 217-222.

157. Макконнелл К.Р. Экономикс: принципы, пробле-

мы и политика / К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю: пер. с 14-го

англ. изд. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 972 с.

158. Мамонтова Н.А. Умови забезпечення фінансової

стійкості підприємств / Н.А. Мамонтова // Фінанси України.

– 2000. – № 8. – С.103-106.

159. Мамченко М.М. Теоретичні підходи до

визначення сутності капіталу в економічній думці середини

XVIII-початку XIX ст. / М.М. Мамченко // Наукові праці

МАУП. – 2011. – Вип. 3 (30). – С. 129-133.

362

160. Маркс К. Капитал. Критика политической эконо-

мии / К. Маркс. –Т. 1, кн. 1. Процесс производства капитала.

– М.: Политиздат, 1988. – XVIII, 891 с.


мии / К. Маркс. –.Т. 2, кн. 2. Процесс обращения капитала /

Издан под ред. Ф. Энгельса. – М.: Политиздат, 1988. – XVI,

654 с.


мии / К. Маркс. – Т. 3, кн. 3. Процесс капиталистического

производства, взятый в целом. Ч. 1 / Издан под ред. Ф. Эн-

гельса. – М.: Политиздат, 1989. – XVІІI, 508 с.


мии / К. Маркс. –Т. 3, кн. 3. Процесс капиталистического

производства, взятый в целом. Ч. 2 / Издан под ред. Ф. Эн-

гельса. – М.: Политиздат, 1989. – VI, 509-1078 с.

164. Мартин Джон Д. VBM - управление, основанное

на стоимости: Корпоративный ответ революции акционеров

/ Джон Д. Мартин, Дж. Вильям Петти; пер.с англ. О.В. Теп-

лых. – Д. : Баланс Бизнес Букс, 2006. – 244с.

165. Маршалл Альфред. Основы экономической науки

/ Альфред Маршалл; пер.с англ. В.И. Бомкин. – М.: Эксмо,

2008. – 831 с.

166. Масловська Л. Регіональні програми сталого роз-

витку (науково-методичні аспекти) / Л. Масловська // Регіо-

нальна економіка. Фінанси. Право. – 2001. – № 4. – С. 46-54.

167. Масютин С.А. Корпоративное управление: опыт и

проблемы / С.А. Масютин. – М.: Финстатинформ, 2003. –

280 с.

168. Матвійчук Л.О. Теоретичні основи структуризації

капіталу підприємства / Л.О. Матвійчук // Вісник Хмельни-

цького національного університету. – 2009. – № 5, т. 2. – С.

147-150.

169. Мельникова М.В. Проблеми оцінки потенціалу

розвитку виробничо-господарських комплексів / М.В. Ме-

363

льникова // Вісник Хмельницького національного універси-

тету. – 2009. – № 4, т. 2. – С. 95-98.

170. Мельник О.Г. Індикативне забезпечення матрич-

ного моделювання на машинобудівних підприємствах / О.Г.

Мельник // Вісник Національного університету «Львівська

політехніка». Логістика. – 2008. – № 633. – С. 433-438.

171. Мельник Ю.М., Савченко О.С. Проблеми

застосування збалансованої системи показників на

вітчизняних підприємствах / Ю.М. Мельник, О.С. Савченко

// Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – № 1. – С.

192-203.

172. Мендрул А. Состояние и перспективы первона-

чального накопления капитала / А. Мендрул // Экономика

Украины. – 2001. – № 12. – С. 8-14.

173. Мендрул А.Г. Методические особенности оценки

стоимости предприятий в условиях экономической транс-

формации / А.Г. Мендрул // Государственный информаци-

онный бюллетень о приватизации. – 2002. – № 9. – С. 56-59.

174. Мескон М. Х. Основы менеджмента / М. Х. Мес-

кон, М. Альберт, Хедоури Ф.; пер. с англ. – [3-е изд.]. – М.:

Вильямс, 2007. – 672 с.

175. Методика інтегральної оцінки інвестиційної при-

вабливості підприємств та організацій: Наказ Агентства з

питань запобігання банкрутству від 23.02.1998 р. № 22 //

Держ. інформ. бюл. про приватизацію. – 1998. – № 7. – С.

18-28.

176. Методические рекомендации относительно опре-

деления стоимости чистых активов акционерных обществ:

Решение Государственной комиссии по ценным бумагам и

фондовому рынку от 17.11.2004 г. № 485 // Бухгалтер. –

2004. – № 46. – С. 32-33.

177. Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінан-

сового стану підприємств [Електронний ресурс]: затвер-

джені Центральною спілкою споживчих товариств України

364

від 28.07.2006 р. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/

?code=n0005626-06.

178. Методичні рекомендації з аналізу фінансово-

господарської діяльності підприємств та організацій: лист

Держ. податк. адмін. України від 27.01.98 р. № 759/10/20 –

2117 із змінами та допов. // Вісн. Податк. служби України. –

2008. – № 22. – С. 33 - 39.

179. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак

неплатоспроможності підприємства та ознак дій з прихову-

вання банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до

банкрутства: Наказ Міністерства економіки України від

19.01.2006 р. № 14 // Українська інвестиційна газета. – 2006.

– № 12. – С. 4-19.

180. Методичні рекомендації щодо проведення аналізу

фінансового стану підприємства-боржника при отриманні

відстрочок (розстрочок) [Електронний ресурс]: Лист Дер-

жавної податкової адміністрації України від 15.06.98 р. №

7141/10/20-0017. – Режим доступу http://zakon.nau.ua/

doc/?code=v7141225-98.

181. Милль Джон Стюарт. Основы политической эко-

номии с некоторыми приложениями к социальной филосо-

фии / Джон Стюарт; пер. В.Б. Бобров, науч.ред. И.В. Фила-

тов. – М.: Эксмо, 2007. – 1038 с.

182. Мирошник Н.В. Теоретичні засади управління фі-

нансами / Н.В. Мирошник // Вісник Дніпропетровського на-

ціонального університету залізничного транспорту імені

академіка В. Лазаряна. – 2009. – Вип. 27. – С. 253-256.

183. Мицак О.В. Ліквідність як елемент фінансового

управління діяльністю підприємства / О.В. Мицак // Фінан-

си України. – 2003. – № 10. – С. 62-65.

184. Мищенко И.В. Важность операционного бюдже-

тирования для получения прогнозного состояния предпри-

ятия / И.В. Мищенко // Економічні проблеми теорії і прак-

тики. – Дніпропетровськ, ДНУ. – 2003. – Вип. 169. – С. 20-

26.

365

185. Модильяни Ф. Сколько стоит фирма? Теорема

ММ / Ф. Модильяни, М. Миллер: пер. с англ. – М.: Дело,

1999. – 372 с.

186. Момот Т.В. Вартісно-орієнтоване корпоративне

управління: від теорії до практичного впровадження: [моно-

графія] / Т.В. Момот. – Харків: ХНАМГ, 2006. – 380 с.

187. Москаленко В.П. Финансово-экономический ме-

ханизм промышленного предприятия: [наук. видан.] / В.П.

Москаленко, О.В. Шипунова – Суми: Довкілля, 2003. – 176

с.

188. Мостенська Т.Л. Економічний механізм функціо-

нування молочної промисловості України: [монографія] /

Т.Л. Мостенська. – К.: УДУХТ, 2001. – 328 с.

189. Мочерний С. Синергійний підхід в економічному

дослідженні / С. Мочерний // Економіка України. – 2001. –

№ 5. – С. 44-51.

190. Мягких І.М. Аналіз і оцінка використання

ресурсного потенціалу в системі споживчої кооперації / І.М.

Мягких // Актуальні проблеми економіки . – 2009. – № 1

(91). – С. 136-142.

191. Надтока Т.Б. «Золотое правило экономики пред-

приятия» как индикатор экономической активности пред-

приятия / Т.Б. Надтока, А.Г. Виноградов // Наукові праці

ДонНТУ. Серія: економічна. – 2009. – Вип. 36-1. – С. 80-86.

192. Налоги и налоговые системы: [учеб. пособ.] / Л.А.

Омельянович, А.А. Папаика, В.А. Орлова и др. / Донец. Гос.

ун-т экон. и торговли им. М. Туган-Барановского. – Донецк,

2002. – 204 с.

193. На один шаг ближе к интегрированной отчетно-

сти. Новый подход в 21 веке: [материалы для обсуждения]

[Електронний ресурс]: Международный комитет по интег-

рированной отчетности. Перевод АССА для Круглого стола

по интегрированной отчетности (сентябрь 2011 г.). – 30 с. –

Режим доступу: http://www.theiirc.org.

366

194. Невелєв О.М. Сталий розвиток регіону: стратегіч-

ні напрямки та механізми / О.М. Невелєв, Б.М. Данилишин.

– К.: НДІСЕП, 2002. – 128 с.

195. Нивен Пол Р. Сбалансированная система показа-

телей: Шаг за шагом: максимальное повышение эффектив-

ности и закрепление полученных результатов / пер. с англ. –

Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2004. – 328 с.

196. Ніколаєнко Л.Ф. Розробка фінансової стратегії як

елемент антикризової програми підприємства / Л.Ф. Нікола-

єнко, І.О. Геращенко // Вісник Хмельницького національно-

го університету. – 2010. – № 1. – T. 1. – С. 11-15.

197. Нікбахт Е. Фінанси / Е. Нікбахт, А. Гроппелі: пер.

з англ. В.Ф. Овсієнка, В.Я. Мусієнка. – К.: Основи, 1993. –

383 с .

198. Нортон Д. Сбалансированная система показате-

лей. От стратегии к действию / Д. Нортон, Р. Каплан: пер. с

англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2010. – 320 с.

199. Нусінова О.В. Оцінка умовної ринкової вартості

промислових підприємств / О.В. Нусінова // Європейський

вектор економічного розвитку. – 2011. – № 1 (10). – С. 134-

141.

200. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Оже-

гов ; ред. Л. И. Скворцов. – [25-е изд., исп. и доп.]. – М.:

ОНИКС; М. : Мир и Образование, 2008. – 1328 с.

201. Олексюк О.С. Системи підтримки прийняття фі-

нансових рішень на мікрорівні: [монографія] / О.С. Олек-

сюк. – К.: Наук. думка, 1998. – 508 с.

202. Олійник В.Я. Фінансовий механізм у системі

економічного розвитку / В.Я. Олійник // Фінанси України. –

2001. – № 5. – С. 17-23.

203. Опарин В. Концептуальные основы финансовой

стратегии экономического роста в Украине / В. Опарин, В.

Федосов // Экономика Украины. – 2002. – № 2. – С. 10-20.

204. Орлова В.Н. Сбалансированная система

показателей как инструмент стратегического управления

367

торговыми предприятиями / В.Н. Орлова // Європейський

вектор економічного розвитку. – 2011. – № 1 (10). – С. 141-

151.

205. Островська Г. Огляд теоретичних концепцій стра-

тегічного управління на основі зростання вартості / Г. Ост-

ровська, І. Серединськ // Галицький економічний вісник. –

2009. – № 1. – С. 10-18.

206. Офіційний сайт Державної служби статистики

України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.ukrstat.gov.ua.

207. Офіційні котировки акцій підприємств на фінан-

совій біржі ПФТС – [Електронний ресурс]. – Режим досту-

пу: www.pfts.com/uk/lastquote.

208. Оценка недвижимости / под ред. А.Г. Грязновой,

М.А. Федотовой. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 496 с.

209. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави: суть,

склад, структура / К.В. Павлюк // Фінанси України. – 1996. –

№ 2. – С.16-24.

210. Паєнтко Т.В. Фінансовий механізм економічного

зростання в Україні та ключові показники оцінки його фун-

кціонування / Т.В. Паєнтко // Економіка та держава. – № 3.

– 2007. – С. 11-13.

211. Палий В.Ф. АСУ и проблемы теории бухгалтерс-

кого учета / В.Ф. Палий, Я.В. Соколов. – М.: Финансы и

статистика, 1981. – 224 с.

212. Панков В.А. Управление стоимостью наукоемкого

машиностроительного предприятия: теория и практика /

В.А. Панков. – К.: Наук. думка, 2003. – 424 с.

213. Папаика А.А. Развитие экономических отношений

в среде преобразования промышленного региона / А.А. Па-

паика, В.Г. Саенко, Г.В. Саенко. – Донецк: ДонГУЭТ им. М.

Туган-Барановского, 2003. – 720 с.

214. Парфенюк Ю.В. Про основні функції фінансів у

сучасній ринковій економіці / Ю.В. Парфенюк // Науковий

368

вісник УкрДЛТУ: зб. наук.-тех. пр.– Львів: УкрДЛТУ. –

2005. – Вип. 15.1. – С. 264-269.

215. Паршина О.А. Наукова концепція управління кон-

курентоспроможністю промислової продукції / О.А. Пар-

шина // Науковий вісник Національного гірничого універси-

тету. – 2011. – № 3. – С. 143-148.

216. Пащенко І.Л. Прогнозування фінансової діяльнос-

ті підприємства / І.Л. Пащенко // Фінанси України. – 2001. –

№ 4. – С. 45-50.

217. Перар Ж. Управление финансами: с упражнения-

ми / Ж. Перар: пер. с фр. – М.: Финансы и статистика, 1999.

– 360 с.

218. Петришин Н.Я. Особливості формування критері-

їв вибору стратегій для машинобудівних підприємств / Н.Я.

Петришин, Л.С. Ноджак, О.О. Пшик-Ковальська // Науко-

вий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.9. – С. 220-226.

219. Петренко В. Международная практика оценки

стоимости бизнеса компании / business valuation / В. Пет-

ренко, В. Шалаев. – К.: «АртЭк», 2006. – 144 с.

220. Петруня Ю.Є. Прийняття управлінських рішень.

[навч. посіб.] / Ю.Є. Петруня, В.Б. Говоруха, Б.В.

Літовченко та ін.; за ред. Ю. Є. Петруні. –[2-ге вид.]. – К.:

Центр учбової літератури, 2011. – 216 с.

221. Петухов О.Н. Управленческие решения: [учеб. по-

соб.] / О.Н. Петухов // Томский политехнический универси-

тет. – Томск: Изд-во Томского политех. ун-та, 2011. – 97 с.

222. Плікус І. Особливості функціонування фінансово-

го механізму підприємств / І. Плікус, У. Слободняк // Еко-

номіка. Фінанси. Право. – 2003. – № 4. – С. 18-23.

223. Плиса В.Й. Стратегія забезпечення фінансової

стійкості суб'єктів господарювання в економіці України:

[монографія] / В.Й. Плиса, І.І. Приймак. - Львів: Видавниц-

тво ННВК «АТБ», 2009. - 144 с.

224. Поважный А.С. Бюджет балансового листа как

инструмент прогнозирования финансового состояния пред-

369

приятия / А.С. Поважный, И.В. Мищенко // Економіка про-

мисловості. – 2003. – № 2 (20). – С. 110-113.

225. Погостинская Н.Н. Системный анализ финансовой

отчѐтности / Н.Н. Погостинская, Ю.А. Погостинский. –

СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. – 96 с.

226. Поддєрьогін А.М. Фінансовий механізм забезпе-

чення стійкого розвитку господарюючого суб'єкта // Часо-

пис економічних реформ. – Науково-виробничий журнал. –

№ 4. – 2011. – С. 74-78.

227. Поленчук В.М. Фінансовий механізм підприємст-

ва в умовах ринкових трансформацій / В.М. Поленчук, О.Б.

Наумов // Економічні інновації. – Вип. 47. – 2012. – С. 229-

238.

228. Положения (стандарты) бухгалтерского учета: [сб.

стандартов № 1-29] // Все о бухгалтерском учете. – 2007. –

№ 18. – С. 3-103.

229. Пономарьов І.Ф. Прогнозування і планування по-

казників фінансового стану платоспроможності підприємст-

ва / І.Ф. Пономарьов, О.А. Легченко // Економiчний вісник

НГУ. – 2008. – № 3. – С. 65-75.

230. Пономаренко В.С. Структура визначення інтегра-

льного показника системної ефективності розвитку підпри-

ємства / В.С. Пономаренко, І.В. Гонтарева // Економіка роз-

витку. – 2012. – № 1. – С. 86-94.

231. Портер Майкл Е. Конкурентная стратегия: Мето-

дика анализа отраслей и конкурентов / Е. Майкл Портер;

пер. с англ. И. Минервин. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005.

– 452с.

232. Потій В.З. Фінансова стратегія підприємства як

складова фінансового управління / В.З. Потій, О.М.

Дем’яненко // Збірник наукових праць Національного уні-

верситету державної податкової служби України. – 2009. -

№2. – С. 264-270.

370

233. Пратт Ш.П. Оценка бизнеса. Скидки и премии /

Ш.П. Пратт; пер. с англ. А.А. Пауткина. – М.: Квинто-

менеджмент, 2005. – 392 с.

234. Про затвердження Методики проведення поглиб-

леного аналізу фінансово-господарського стану підприємств

та організацій: Наказ Агентства з питань запобігання банк-

рутству підприємств та організацій від 27.06.1997 р. № 81 //

Офіційний вісник України. – 1997. – Число 32. – Ст. 2454.

235. Про затвердження Національного стандарту № 1

«Загальні засади оцінки майна і майнових прав»: Постанова

Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440 // Офі-

ційний вісник України. – 2003. – № 37. – Ст. 1995.

236. Про затвердження Національного стандарту № 2

«Оцінка нерухомого майна»: Постанова Кабінету Міністрів

України від 28.10.2004 р. № 1442 // Офіційний вісник Укра-

їни. – 2004. – № 44. – Ст. 2885.

237. Про затвердження Положення про порядок здійс-

нення аналізу фінансового стану підприємств, що підляга-

ють приватизації: Наказ Міністерства фінансів України,

Фонду державного майна України від 26.01.2001 р. №

49/121 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 7. – Ст. 290.

238. Прогнозирование и планирование экономики:

[учеб. пособ.] / В.И. Борисевич, Г.А. Кандаурова, Н.Н. Кан-

дауров и др.; под общ. ред. В.И. Борисевича, Г.А. Кандауро-

вой. – Мн.: Интерпрессервис; Экоперспектива, 2001. –

380 с.

239. Програма економічного і соціального розвитку

Луганської області на 2012 рік [Електронний ресурс]: Рі-

шення Луганської Обласної ради від 24.02.2012 р. № 10/46 .

– Режим доступу: http://oblrada.lg.ua/content/pro-programu-

ekonomichnogo-i-sotsialnogo-rozvitku-luganskoi-oblasti-na-

2012-rik.

240. Промисловість України у 2007–2010 роках. Стати-

стичний збірник / За ред. Л.М. Овденко, Відп. за випуск І.С.

371

Петренко. – К.: Державна служба статистики України, 2011.

– 307 с.

241. Про нову редакцію Стратегії національної безпеки

України: Рішення Ради національної безпеки і оборони

України від 08.06.2012 р. // Офіційний вісник України. –

2012. – № 45. – стор. 105. – ст. 1749.

242. Процессно-ориентированное бюджетирование.

Внедрение нового инструмента управления стоимостью

компании / Джеймс Бримсон, Джон Антос при участии

Джея Коллинза: пер. с англ. В.Д. Горюновой; под общ. ред.

В.В. Неудачина. – М.: Вершина, 2007. – 336 с.

243. Пузирьова П.В. Оцінка економічного ризику в

управлінні фінансовим потенціалом підприємств України /

П.В. Пузирьова // Формування ринкових відносин в Україні:

зб. наук. пр. – К.: НДЕІ, 2008. – № 10 (89). – С. 131-134.

244. Пушкарь А.И. Модели управления развития про-

изводственно-экономических систем: [монография] / А.И.

Пушкарь. – Харьков: ХГЭУ, 1997. – 268 с.

245. Райан Б. Стратегический учет для руководителя /

Б. Райан: пер. с англ. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 2006. – 346 с.

246. Раппапорт Б.М. Оптимизация управленческих ре-

шений / Б.М. Раппапорт. – М.: ТЕИС, 2001. – 264 с.

247. Решетникова И.Л. Стратегия маркетинга: особен-

ности формирования на отечественных предприятиях: [мо-

нография] / И.Л. Решетникова. – Луганск: Изд-во ВНУ,

1998. – 270 с.

248. Рикардо Д. Начала политической экономии / Д.

Рикардо: пер с англ. – М.: Политиздат, 1995. – Т. 2. –392 с.

249. Річна регулярна інформація, що подається емітен-

тами цінних паперів до Державної комісії з цінних паперів

та фондового ринку: [Електр. ресурс]. – Режим доступу:

http://www.stockmarket.gov.ua/ua_UA/reports.

250. Родионова Н.В. Антикризисный менеджмент /

Н.В. Родионова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА. – 2001. – 192 с.

http://www.stockmarket.gov.ua/ua_UA/reports

372

251. Романів І.І. Теоретико-методологічні засади роз-

витку теорії структури капіталу / І.І. Романів // Вісник Наці-

онального університету «Львівська політехніка». Менедж-

мент та підприємництво в Україні: етапи становлення і про-

блеми розвитку. – 2008. – № 635. – С. 40-50.

252. Романов А.Н. Советующие информационные

системы в экономике / А.Н. Романов, Б.Е. Одинцов: [учеб.

пособ. для вузов]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 487 с.

253. Саати Т. Принятие решений. Метод анализа ие-

рархий / Т. Саати. – М.: Радио и связь, 1993. – 520 с.

254. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельно-

сти предприятия: [учебник] / Г.В. Савицкая. – [5-е изд., пе-

рераб. и доп.]. – М. : Инфра-М, 2009 . – 536 с.

255. Савінова О.М. Сучасні проблеми розвитку україн-

ського ринку цінних паперів / О.М. Савінова, С.М. Пипін //

Держава та регіон. Сер. Економіка та підприємництво. – За-

поріжжя: ЗІДМУ, 2002. – № 1. – С. 88-91.

256. Савчук В.П. Сравнительный анализ подходов к

оценке стоимости акционерного капитала и возможности их

применения / В.П. Савчук, Р.А. Скрипник // Государствен-

ный информационный бюллетень о приватизации. – 2000. –

№ 2. – С. 54-56.

257. Савчук В.П. Стратегия + финансы: уроки приня-

тия бизнес-решений для руководителей. – К. : Companion

Group, 2009. – 352 с.

258. Сазонець І.Л., Вдовиченко Ю.В. Стратегічні сис-

теми корпоративного управління в умовах міжнародного

бізнесу / І.Л. Сазонець, Ю.В. Вдовиченко // Вісник ЖДТУ. –

Сер. Економічні науки. – 2010. – № 2 (52). – С. 283-286.

259. Самочкин В.Н. Гибкое развитие предприятия:

Эффективность и бюджетирование / В.Н. Самочкин, Ю.Б.

Пронин, Е.Н. Логачева та ін. – М.: Дело, 2002. – 376 с.

260. Сатир Л.М. Методичні підходи до оцінки ефекти-

вності інвестиційної діяльності підприємства / Л.М. Сатир //

Сталий розвиток економіки. – 2012. – № 3. – С. 82-86.

373

261. Світлична Т.І. Організаційні аспекти застосування

методів матричного моделювання в оцінці економічного

ризику діяльності підприємств / Т.І. Світлична // Комуналь-

не господарство міст. Сер. Економічні науки. – 2010. – Вип.

96. – С. 398-403.

262. Сей Ж.-Б. Трактат по политической экономии //

Ж.-Б.Сей. – М.: Дело, 2000. – 232 с.

263. Секретт Малкольм. Бюджеты и прогнозы в элек-

тронных таблицах / Малкольм Секретт: пер. с англ. – Днеп-

ропетровск: Баланс-Клуб, 2003. – 264 с.

264. Сивец С.А. Как оценить имущество [пособ. для

заказч. и пользов. оценки] / С.А. Сивец, Л.А. Баширова. –

Запорожье: «Полиграф», 2003. – 252 с.

265. Сидяга Б. Методологічні аспекти формування

результативної системи управління стратегічним

потенціалом підприємств / Б.Сидяга, С.Судомир // Галиць-

кий економічний вісник. – 2010. – № 3(28). – С. 169-173.

266. Сич Є.М. Вплив ризиків на процес реального інве-

стування / Є.М. Сич, В.П. Ільчук, О.Є. Сич // Фінанси Укра-

їни. – 2000. – № 3. – С. 107-113.

267. Скоромнюк М.О. Невизначеність і ризики в інвес-

тиційних процесах / М.О. Скоромнюк // Фінанси України. –

2003. – № 5. – С. 13-19.

268. Скотт М. Факторы стоимости: Руководство для

менеджеров по выявлению рычагов создания стоимости /

М. Скотт; пер с англ. – М.: ЗАО «Олимп – Бизнес», 2005. –

432 с.

269. Сміт А. Добробут націй. Дослідження про приро-

ду та причини добробуту націй / А. Сміт; пер. з англ. – К.:

Port-Royal, 2001. – 590 с.

270. Смолінська А.В. Фінансовий капітал: сутність та

проблеми управління / А.В. Смолінська, В.С. Гаркушевсь-

кий // Вісник Чернівецького торговельно-економічного ін-

ституту. – 2009. – Вип. 1. – С. 266-272.

374

271. Созанський Л.Й. Теоретичні аспекти сутності ка-

піталу підприємств / Л.Й. Созанський // Науковий вісник

НЛТУ України. – 2005. – Вип. 15.2. – С. 273-278.

272. Сознанська Н.С. Методологічні аспекти структури

і класифікації залученого капіталу підприємства / Н.С. Соз-

нанська // Вісник Житомирського державного технологічно-

го університету. Сер. Економічні науки. – 2003. – № 1 (23).

– С. 218-224.

273. Сокиринська І.Г. Діагностика фінансового забез-

печення діяльності підприємства / І.Г. Сокиринська // Фі-

нанси України. – 2003. – № 1. – С. 88-95.

274. Сохацька О.М. Корпоративне управління в

Україні: теоретико-методологічні аспекти: [монографія] /

О.М. Сохацька, Н,П. Тарнавська, А.М. Тибінь, О.А.

Устенко, С.П. Черничинець і др. – Тернопіль: вид-во

«Економічна думка» ТНЕУ, 2007. – 360 с.

275. Соціально-економічний розвиток регіону: діагнос-

тика, стратегія, управління / ред. М.І. Долішній; Ін-т регіон.

дослідж. НАН України. – Л., 2006. – 648 с.

276. Старостенко Г.Г. Фінансовий аналіз: [навч. посіб.]

/ Г.Г. Старостенко, Н.В. Мірко. – К.: Центр навчальної літе-

ратури, 2006. – 224 с.

277. Статистика финансов: [учебник] / под ред. В.Н.

Салина. – [2-е изд.]. – М.: Финансы и статистика, 2003. –

816 с.

278. Статистичний щорічник Луганської області за

2010 р. / за ред. С.Г. Пілієва, відп. за випуск Т.П. Брага. –

Головне управління статистики у Луганській області, 2011.

– 489 с.

279. Статистичний щорічник України за 2010 р. / За

ред. Осауленка О. Г., відп. за випуск Павленко Н. П. – К.:

ТОВ «Август Трейд», 2011. – 560 с.

280. Статистичні спостереження з даними фінансово-

господарської діяльності підприємств та організацій Луган-

ської області за 2001-2003 роки: [статист. зб.] / під заг. кер.

375

С.Г. Пілієва – Луганськ: Головне управління статистики у

Луганській області, 2004. – 145 с.

281. Стеців І.І. Суть і обумовленість проектного фінан-

сування у сучасних умовах господарювання / І.І. Стеців //

Фінанси України. – 2003. – № 10. – С. 37-44.

282. Стратегическое управление организационно-

экономической устойчивостью фирмы: Логистикоориенти-

рованное проектирование бизнеса / А.Д. Канчавели, А.А.

Колобов, И.Н. Омельченко. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э.

Баумана, 2001. – 600 с.

283. Стріжик У.Р. Суть фінансового механізму

суб’єкта господарювання та його структура / У.Р. Стріжик //

Економічний форум. – 2012. – № 3. – С. 411-417.

284. Сухарева Л.А. Транснациональные аспекты внут-

реннего финансового контроля в условиях корпоративного

управления / Л.А. Сухарева // Экономика: сб. науч. тр. –

Донецк, 2002. – Т. 3, вып. 9. – С. 97-106.

285. Таль Г.К. Антикризисное управление предпри-

ятиями и банками: [учеб.-практ. пособ.] / Г.К. Таль. – М.:

Дело, 2001. – 840 с.

286. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності

промислового підприємства / Н.В. Тарасенко. – Львів: ЛБІ

НБУ. – 2000. – 426 с.

287. Теплова Т.В. Финансовый менеджмент: управле-

ние капиталом и инвестициями: [учебник для вузов] / Т.В.

Теплова. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 504 с.

288. Терещенко О. О. Антикризове фінансове

управління на підприємстві: [монографія] / О.О. Терещенко.

– К.: КНЕУ, 2008. – 272 с.

289. Терещенко О.О. Ставка дисконтування у прийнят-

ті фінансово-інвестиційних рішень / О.О. Терещенко // Фі-

нанси України. – 2010. – № 9. – С. 77-90.

290. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів го-

сподарювання: [навч.-метод. посіб.] / О.О. Терещенко, Я.І.

Невмержицький, А.П. Куліш, С.І. Терещенко, О.П. Галака. –

376

Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Геть-

мана. – К.: КНЕУ, 2006. – 312 с.

291. Ткаченко А.М. Финансовая стратегия как компо-

нент общей стратегии предприятия в системе управления /

А.М. Ткаченко // Теоретичні і практичні аспекти економіки

та інтелектуальної власності: зб. наук. пр.: у 3-х т. – ПДТУ.

– Маріуполь, 2011. – Т. 3. – С. 19-23.

292. Томпсон-мл. А.А. Стратегический менеджмент.

Концепции и ситуации для анализа / А.А. Томпсон-мл., А.

Дж. Стрикленд: пер. с англ. – [12-е изд.]. – М.: Издатель-

ский дом «Вильямс», 2006. – 928 с.

293. Тренев Н.Н. Стратегическое управление: [учеб.

пособ. для вузов] / Н.Н. Тренев. – М.: Изд-во ―ПРИОР‖,

2000. – 288 с.

294. Тренев Н.Н. Управление финансами [учеб. по-

соб.] / Н.Н. Тренев. – М. Финансы и статистика, 2000. – 496

с.

295. Турило А.М. Теоретико-методичні засади уза-

гальненої оцінки підприємства з позиції його фінансово-

економічного розвитку/ А.М. Турило, О.А. Зінченко // Ак-

туальні проблеми економіки. - 2010. - №8 (110) – С. 177-182.

296. Уолш Карян. Ключові фінансові показники. Ана-

ліз та управління розвитком підприємства / Карян Уолш:

пер. з англ. – К.: Всеувито; Наук. думка, 2001. – 367 с.

297. Уотшем Т.Дж., Паррамоу К. Количественные ме-

тоды в финансах: [учеб. пособ. для вузов] / Т.Дж. Уотшем,

К. Паррамоу: пер. с англ. М.Р. Ефимовой. – М.: Финансы,

ЮНИТИ, 1999. – 527 с.

298. Управление – это наука и искусство /А. Файоль, Г.

Эмерсон, Ф. Тейлор, Г. Форд. – М.: Республика, 1992. – 396

с.

299. Учитель Ю.Г. Разработка управленческих реше-

ний: [учебник для студентов вузов, обуч. по спец. «Антик-

ризисное управление» и др. эконом. спец., спец. «Менедж-

мент организации»] / Ю.Г. Учитель, А.И. Терновой,

377

К.И. Терновой. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: ЮНИТИ-

ДАНА, 2007. – 383 с.

300. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность орга-

низации в условиях кризиса: экономика, маркетинг, ме-

неджмент / Р.А. Фатхутдинов. – М.: Издательско-

книготорговый центр «Маркетинг», 2003. – 892 с.

301. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент:

[учебник для вузов] / Р.А. Фатхутдинов. – [7-е изд., испр. и

доп.]. – М.: ДЕЛО, 2005. – 448 с.

302. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формуван-

ня та оцінка: [навч. посібник] / О.С. Федонін, І.М. Рєпіна,

О.І. Олексюк. – К.: КНЕУ, 2004. – 316 с.

303. Фень М.І. Фінансова стратегія підприємства щодо

поліпшення його фінансового положення / М.І. Фень, Р.Я.

Романюк, А.Ю. Вороніна // Дніпродзержинський державний

технічний університет: зб. наук. пр. – 2010. – № 2. – С. 275-

280.

304. Філиппова С.В. Управління ризиком вартості під-

приємства, як невід’ємна складова системи економічної

безпеки в умовах невизначеності / С.В. Філиппова, С.А. Ні-

зяєва // Вісник економіки транспорту і промисловості. –

2012. – № 38. – С. 124-128.

305. Фінанси підприємств: [підручник] / А.М. Поддє-

рьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; кер. кол. авт. і наук.

ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – [6-те вид., перероб. та до-

пов.]. – К.: КНЕУ, 2006. – 552 с.

306. Фінансова діяльність підприємств: [підручник] /

О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, П.І. Орлов, К.Я. Петрова –

К.: Либідь, 2002. – 382 с.

307. Фінансова стратегія в управлінні підприємствами:

[монографія] / А.Г. Семенов, О.О. Єропутова, Т.В. Перек-

рест та ін. – Запоріжжя: КПУ, 2008. – 188 с.

308. Фінансова стратегія підприємства: [монографія] /

І. О. Бланк [та ін.]; Київський національний торговельно-

економічний ун-т. – К., 2009. - 147 с.

378

309. Фінансовий стан підприємств Луганської області:

Статистичний збірник / за ред. Г.М. Погорєлової, відп. за

випуск Н.П. Колесникова. – Луганськ: Головне управління

статистики у Луганській області, 2008. – 156 с.

310. Фінансовий стан підприємств Луганської області:

Статистичний збірник / за ред. В.О. Іванова, відп. за випуск

К.Й. Покиньборода. – Луганськ: Головне управління стати-

стики у Луганській області, 2011. – 115 с.

311. Финансовое положение предприятия (оценка, ана-

лиз, планирование): [науч.-метод. изд.]. / под ред. д.э.н.,

профессора А.В. Чуписа. – Сумы: Изд-во «Университетская

книга», 1999. – 332 с.

312. Финансовое управление фирмой / В.И. Терехин,

С.В. Моисеев, Д.В. Терехин, С.Н. Цыганков; под ред. В.И.

Терехина. – М.: ОАО ―Изд-во Экономика‖, 1998. – 350 с.

313. Финансовый анализ предприятия: [учеб. пособ.] /

Г.Н. Лиференко. – М.: Узд-во «Экзамен», 2005. – 160 с.

314. Финансовый менеджмент: [учебник для вузов] /

под ред. акад. Г.Б. Поляка. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. –

527 с.

315. Финансовый менеджмент: теория и практика:

[учебник] / под ред. Е. С. Стояновой. –[6-е изд.]. – М.: Пер-

спектива, 2007. – 656 с.

316. Финансы предприятий: [учебник] / под ред. М.В.

Романовского. – СПб.: Издат. дом "Бизнес-пресса", 2000. –

528 с.

317. Фицжеральд Рэй. Управление финансами пред-

приятия для менеджеров. Руководство по планированию,

контролю и принятию решений / Рэй Фицжеральд: пер. с

англ. – Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2003. – 456 с.

318. Фишер Ирвинг. Покупательная сила денег / Ака-

демия народного хозяйства при Правительстве РФ / М.К.

Бункин (сост., вступ.статья), А.М. Семенов (сост.,

вступ.статья). – М.: Дело, 2001. – 319 с.

379

319. Формування фінансового потенціалу інвестицій-

ної діяльності в економіці України: [монографія] / [М.І.

Крупка, Д.В. Ванькович, Н.Б. Демчишак, М.І. Кульчиць-

кий]. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. - 404 с.

320. Фрайберг Ф. Финансовый контроллинг. Концеп-

ция финансовой стабильности фирмы / Ф. Фрайберг // Фи-

нансовая газета. – 2000. – № 1. – С. 2.

321. Франчук В.І. Корпоративні інтереси як об’єкт без-

пеки / В.І. Франчук // Науковий вісник ЛДУВС. – Економі-

чні науки. – 2009. – № 2. – С. 128-136.

322. Фридмен М. Маршаллианская кривая спроса / М.

Фридмен // Вехи экономической мысли. – Т. 1: Теория по-

требительского поведения и спроса / под ред. В.М. Гальпе-

рина. – СПб.: Экон. шк., 2000. – С. 250-303.

323. Хан Д. Планирование и контроль: концепция кон-

троллинга / Д. Хан: пер. с нем.; под. ред. и с предисл. А.А.

Турчака, Л.Г. Головача, М.Л. Лукашевича. – М.: Финансы и

статистика, 1997. – 800 с.

324. Хелферт Э. Техника финансового анализа: Путь к

созданию стоимости бизнеса / Э. Хелферт. – [10-е изд.]. –

СПб.: Питер, 2003. – 640 с. – (Академия финансов).

325. Хикс Джон. Теория экономической истории /

Джон Хикс; пер. с англ. Б.М. Болотина. – [2-е стер. изд.]. –

М.: НП "Журнал Вопросы экономики", 2006. – 223с.

326. Хитра О.В. Прийняття управлінських рішень у

міжнародних корпораціях: синергетичний підхід / О.В. Хи-

тра // Вісник Хмельницького національного університету.

Cер. Економічні науки. – 2010. – № 2, T. 1. – С. 131-135.

327. Холт Н.Р. Основы финансового менеджмента /

Н.Р. Холт: пер. с англ. – М.: Дело Лтд, 1995. – 128 с.

328. Хоминич И.П. Финансовая стратегия компаний:

[науч. изд.]. / И.П. Хоминич. – М.: Изд-во Рос. экон. акад.,

2004. – 156 с.

380

329. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №

435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-

44. – Ст. 356.

330. Ченг Ф. Ли. Финансы корпораций: теория, методы

и практика / Ф.Ли Ченг, И. Джозеф И. Финнерти: пер. с

англ. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 686 с.

331. Чернов В.А. Управленческий учѐт и анализ ком-

мерческой деятельности / В.А. Чернов; под ред. М.И. Бака-

нова. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320 с.

332. Чиркова Е.В. Как оценить бизнес по аналогии:

Методологическое пособие по использованию сравнитель-

ных рыночных коэффициентов при оценке бизнеса и цен-

ных бумаг/ Е.В. Чиркова. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005.

– 190 с.

333. Чумаченко Н.Г. Амортизаційні відрахування –

суттєве джерело фінансування інвестицій підприємства /

Н.Г. Чумаченко // Бухгалтерський облік та аудит. – 2004. –

№ 8. – С. 6-8.

334. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія,

практика та їх значення для України: [наук. вид.] / А.А.

Чухно. – К.: ЛОГОС, 2003 – 617 с.

335. Шарко В.В. Інтегральна оцінка ефективності

діяльності в системі конкурентоспроможності підприємства

/ В.В. Шарко // Сталий розвиток економіки. – 2011. – № 6. –

С. 99-106.

336. Шарп У.Ф. Инвестиции / У.Ф. Шарп, Г.Д. Алек-

сандер, Д.В. Бэйли. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 1028 с. – (

Университетский учебник).

337. Швець Л.П. Особливості та проблеми застосуван-

ня модифікованих показників оцінки ефективності інвести-

ційних проектів / Л.П. Швець, О.В. Пилипяк // Вісник Хме-

льницького національного університету. – 2010. – № 4, T. 1.

– С. 154-160.

381

338. Шеремет А.Д. Методика финансового анализа

деятельности коммерческих организаций / А.Д. Шеремет,

Е.В. Негашев. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 237 с.

339. Шеремет А.Д. Финансы предприятий: менедж-

мент и анализ: [учеб. пособ. для вузов] / А.Д, Шеремет, А.Ф.

Ионова. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 538 с.

340. Шифрин М.Б. Стратегический менеджмент / М.Б.

Шифрин. – [2-е изд.]. – СПб.: Питер, 2009. – 320 с.

341. Шуклов Л.В. Управление развитием предприятий:

Бухгалтерский и финансовый аспекты / Л.В. Шуклов. – М.:

Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2012. – 200 с.

342. Шумпетер Й. Теория экономического развития/ Й.

Шумпетер. – М: Директмедиа Паблишинг, 2008. – 436 с.

343. Экономическая стратегия фирмы: [учеб. пособ.] /

под ред. А.П. Градова. – [4-е изд., перераб.]. – СПб.: Специ-

альная Литература, 2003. – 959 с.

344. Экономический анализ: [учебник для вузов] / под

ред. Л.Т. Гиляровской. – М.: ЮНИТИ- ДАНА, 2001. – 527 с.

345. Экономический потенциал административных и

производственных систем: [монография] / под общ. ред.

О.Ф. Балацкого. – Сумы: Университетская книга, 2006. –

973 с.

346. Экономический словарь / под ред. А.Н. Азрилия-

на. – М.: Институт новой экономики, 2007. – 1152 с.

347. Энтони Р. Учет: ситуации и примеры / Р. Энтони,

Дж. Рис: пер. с англ.; под ред. и с предисл. А.М. Петрачко-

ва. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 560 с.

348. Эшби У.Р. Введение в кибернетику / У.Р. Эшби:

пер. с англ. – М.: Иностранная литература, 1989. – 432 с.

349. Asquith P. The Impact of Inflating Dividend Pay-

ments on Shareholder Wealth / P. Asquith, D.W. Mullins //

Journal of Business. – 1983. – Vol. 56. – P. 77-96.

350. A New Era of Sustainability – UN Global Compact-

Accenture CEO Study, 2010. – 57 p. –

382

http://www.unglobalcompact.org/docs/news_events/8.1/UNGC_

Accenture_CEO_Study_2010.pdf

351. Black F. The Valuation of Option Contracts and a

Test of Market Efficiency / F. Black, M. Scholes // Journal of

Finance. – 1972. – Vol. 27. – P. 399-417.

352. Gordon M. The Investment, Financing and Valuation

of the Corporation / M. Gordon. – Homewood, IL: Irvin, 1962. –

р.

353. Grundy T. Destroying Sharehololer Value: Ten Easy

Ways / T. Grundy // Long Range Planning. – 1995. – Vol. 28, №

3. – P. 76-83.

354. Sustainable Insight. Acticulating the value of sustai-

nability to mainstream investors. / Barend van Bergen . –

KPMG Advisory N.V. – 2011. – 18 p.

http://www.kpmg.com/GR/en/IssuesAndInsights/ArticlesPublic

ations/Sustainability/Documents/Sustainable-

Insight_Jan_2011.pdf.

355. Lintner J. The Valution of Risk Assets and the Selec-

tion of Risky Investments in Stock Portofolios and Capital

Budgets / J. Lintner // Review of Economics and Statistics. –

1965. – February. – Р. 13-27.

356. Markowitz H.M. Portfolio Selection: Efficient Diver-

sification of Investment, Wiley / Н.М. Markowitz. – New York,

1959. – 495 р.

357. McConnell J.J. Corporate Capital Expenditure Deci-

sions and the Market Value of the Firm / J.J. McConnell, C.J.

Muscarella // Journal of Financial Economics. – 1985. – № 14. –

P. 399-422.

358. Oldham K.M. Accounting systems and practice in Eu-

rope / K.M. Oldham. – [3rd ed.]. – Aldershot: Gower, 1987. –

333 p.

359. Principles of Corporate Finance / Richard A. Brealey,

Stewart C. Myers, and Franklin Allen. – 10th ed. – Ir-

win/McGraw-Hill Book Co, 2010. – 1093 p.

http://www.kpmg.com/GR/en/IssuesAndInsights/ArticlesPublications/Sustainability/Documents/Sustainable-Insight_Jan_2011.pdf



http://www.brattle.com/Publications/BooksArticles.asp?PublicationID=665



383

360. Roll R. and Ross R.A. Critical reexamination of the

Empirical Evidence of the Arbitrage Pricing Theory / R. Roll

and R.A. Ross // Journal of Finance. – 1984. – June. – 447 с.

361. Schipper K., Smith A. A Comparison of Equity

Carve-Outs and Seasoned Equity Offerings: Share Price Effects

and Corporate Restructuring / K. Schipper, A. Smith // Journal

of Financial Economics. – 1986. – №. 15. – P. 153-186.

362. Tobin J. The Theory of Portfolio Selection in

F.H.Hahn and F.R.P. Brechling (eds), The Theory of Interest

Rate / J. Tobin. – London: Macmillan, 1965. – Р. 3-51.

384

Д О Д А Т К И

385

Додаток А

Таблиця А.1

Знос та інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності підприємств

Луганської області [83; 206; 310, с. 22, 113]

Знос основних засобів та немате-

ріальних активів, млн. грн.

Ступінь зносу основних засобів,

%

Інвестиції в основний капітал (капі-

тальні вкладення), млн. грн.

2007 2008 2009 2010 2007 2008 2009 2010 2007 2008 2009 2010

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Усього 27348,2 31900,6 39481,1 43484,7 53,5 52,6 54,8 55,9 9754,1 8999,7 4378 5409,4

Сільське господар-

ство, мисливство,

лісове господарство

587,2 631,9 728,3 788,6 47,1 44,2 40,7 43,0 384,6 681,0 201 278,9

Промисловість 16083,1 18875,9 22890,7 26576,1 45,8 44,4 48,1 49,3 6887,5 6288,0 2927 3474,0

Будівництво 296,5 313,1 343,1 305,6 43,1 40,8 43,9 54,0 151,1 135,7 77 108,8

Торгівля; ремонт

автомобілів, побу-

тових виробів та

предметів особис-

того вжитку

674,8 627,5 744,6 970,9 36,5 32,7 33,9 36,3 699,6 379,2 215 305,5

Діяльність готелів

та ресторанів 18,7 23,9 28,5 33,5 49,5 53,6 55,1 57,3 61,2 27,3 31 11,4

Діяльність транспо-

рту та зв’язку 1210,2 1090,1 1045,7 936,5 77,1 76,7 77,4 78,6 779,7 575,7 442 440,7

386

Продовження табл. А.1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Фінансова діяль-

ність 7,6 11,4 9,3 9,9 26,8 27,0 31,8 32,1 61,0 85,3 25 40,9

Операції з нерухо-

мим майном, орен-

да, інжиніринг та

надання послуг

підприємцям

7789,0 10039,4 13145,3 13276,4 48,6 49,3 51,8 54,1 494,2 560,1 283 412,5

Освіта 6,8 6,9 7,6 7,1 63,1 63,8 67,7 67,5 37,1 23,2 23 38,0

Охорона здоров’я

та надання соціаль-

ної допомоги

11,9 15,0 19,3 24,6 61,1 61,1 62,6 57,8 56,5 54,6 72 206,4

Надання комуналь-

них та індивідуаль-

них послуг; діяль-

ність у сфері куль-

тури та спорту

659,8 262,9 516,1 552,9 59,0 57,9 57,5 54,6 90,4 111,0 55 61,9

387

Таблиця А.2

Аналіз рівня накопичення вартості підприємствами в 2009-2010 рр.

Показник Значення 2009 р. Значення 2010 р.

Абсо-

лютне

Відносне, % до

валової

доданої

вартості

Абсолют-

не

Відносне, %

По відношенню до

валової доданої

вартості

Структура

вартості до

перерозподілу

Валова додана вартість 913345 100 1082569 100

Оплата праці найманих працівників 451343 49,4 540651 49,9

Податки на виробництво та імпорт 134842 14,8 149602 13,8

Субсидії на виробництво та імпорт -19516 -2,1 -18263 -1,7

Споживання основного капіталу 107204 11,7 115338 10,7

Чистий прибуток, змішаний дохід 239472 26,2 295241 27,3 100

Дохід від власності 45652 5,0 47937 4,4 16,2

Поточні податки на доходи, майно 1221 0,1 1371 0,1 0,5

Інші поточні трансферти -28741 -3,1 -31628 -2,9 -10,7

Чистий дохід 222561 24,4 278932 25,8 94,5

Капітальні трансферти -1150 -0,1 -126 0,0 0,0

Потоки накопичення вартості 221411 24,2 278806 25,8 94,4

Фінансовий результат від звичайної

діяльності до оподаткування -42414,7 -4,6 54443,5 5,0

Джерело: розраховано за даними Офіційного сайту Державної служби статистики України [206]

388

Таблиця А.3

Аналіз основних фінансових показників за видами економічної діяльності Луганського

регіону за 2007-2010 рр. [310, с. 10, 13, 18, 27, 29, 30, 46, 47, 49, 75, 82, 87]

Показник Усього по економіці Сільське господарство Промисловість Будівництво Торгівля Транспорт та зв’язок

2007 2008 2009 2010 2007 2008 2009 2010 2007 2008 2009 2010 2007 2008 2009 2010 2007 2008 2009 2010 2007 2008 2009 2010

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25


рентабельності

активів, %

0,75 -2,12 -3,88 -1,09 14,55 6,66 3,06 2,93 0,35 -3,36 -6,48 -2,30 -1,10 -2,04 -6,52 -3,18 0,80 -0,20 -0,53 -0,22 -1,02 -3,83 1,34 -0,57



активів по

валовому при-

бутку, %

-12,01 -17,06 -14,56 -9,33 5,57 -3,29 -3,32 -13,91 -16,58 -23,78 -20,32 -21,81 -7,05 -7,14 -23,22 -7,93 -3,74 -8,03 -8,85 -6,05 -11,18 -18,33 -18,31 -22,69



власного капі-

талу, %

1,66 -5,29 -11,02 -1,80 28,52 13,65 6,36 5,85 0,82 -9,44 -23,18 -10,04 -4,70 -9,08 -46,86 -40,11 4,69 -1,29 -3,95 -1,50 -1,93 -8,21 3,86 -2,02




талу по валово-

му прибутку, %

-26,71 -42,46 -41,31 -15,41 10,92 -6,73 -6,91 -27,73 -39,47 -66,84 -72,63 -95,36 -30,02 -31,77 -166,85 -100,00 -21,97 -51,40 -66,44 -42,07 -21,22 -39,34 -52,61 -80,56



продаж по

чистому прибу-

тку, %

0,69 -1,79 -4,59 -2,04 25,61 11,89 5,19 4,24 0,31 -2,67 -7,23 -2,32 -0,55 -1,11 -7,27 -3,15 0,29 -0,07 -0,23 -0,09 -1,21 -3,96 1,54 -0,52



продаж по

валовому при-

бутку, %

-11,12 -14,41 -17,22 -17,47 9,80 -5,86 -5,63 -20,09 -14,81 -18,94 -22,66 -22,04 -3,54 -3,90 -25,87 -7,84 -1,37 -2,72 -3,90 -2,42 -13,28 -18,94 -20,94 -20,75

389

Продовження табл. А.3 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25



автономії, %

44,97 40,18 35,24 60,54 51,01 48,80 48,09 50,18 42,01 35,57 27,97 22,87 23,50 22,48 13,91 7,93 17,03 15,63 13,32 14,39 52,71 46,59 34,80 28,16



залежності

2,22 2,49 2,84 1,65 1,96 2,05 2,08 1,99 2,38 2,81 3,57 4,37 4,26 4,45 7,19 12,61 5,87 6,40 7,51 6,95 1,90 2,15 2,87 3,55



готівки, %

8,94 9,09 9,94 8,28 45,47 8,80 28,50 16,19 6,39 6,89 6,60 6,75 12,69 7,34 7,24 9,49 6,23 4,69 6,37 9,55 5,97 9,09 5,62 13,82


інкасо-

ліквідності, %

77,47 85,67 84,12 77,70 112,42 68,92 71,97 70,94 74,45 83,01 78,36 71,76 74,50 72,00 76,24 78,95 80,17 77,61 84,24 82,94 79,30 75,78 72,65 58,53

Загальний

коефіцієнт

покриття

1,04 1,11 1,04 2,60 1,93 1,54 1,51 1,61 1,06 1,10 1,01 0,93 0,97 0,96 0,92 0,93 1,02 0,99 1,01 1,04 1,01 0,91 0,86 0,70


реінвестування

прибутку

1,31 0,37 0,92 1,32 1,27 0,87 0,41 0,30 -2,88 0,53 0,91 0,84 -1,08 -0,12 0,99 -0,09 16,82 0,16 0,40 5,01 0,33 0,25 -1,47 8,40

Ресурсовіддача 1,08 1,18 0,85 0,53 0,57 0,56 0,59 0,69 1,12 1,26 0,90 0,99 1,99 1,83 0,90 1,01 2,73 2,95 2,27 2,51 0,84 0,97 0,87 1,09

Капіталоміст-

кість 0,93 0,84 1,18 1,87 1,76 1,78 1,70 1,44 0,89 0,80 1,12 1,01 0,50 0,55 1,11 0,99 0,37 0,34 0,44 0,40 1,19 1,03 1,14 0,91

Обіговість

власного оборо-

тного капіталу

58,34 26,13 42,92 1,20 1,90 2,87 3,02 3,08 43,70 30,68 310,68 -24,59 -92,21 -62,37 -14,28 -18,69 192,99 -584,31 276,71 91,31 528,28 -30,43 -13,05 -6,52

Забезпеченість

чистим оборот-

ним капіталом

0,04 0,10 0,04 0,62 0,48 0,35 0,34 0,38 0,06 0,09 0,01 -0,08 -0,03 -0,04 -0,09 -0,07 0,02 -0,01 0,01 0,04 0,01 -0,10 -0,17 -0,43


маневреності


талу

0,04 0,11 0,06 0,73 0,59 0,40 0,41 0,45 0,06 0,12 0,01 -0,18 -0,09 -0,13 -0,45 -0,68 0,08 -0,03 0,06 0,19 0,00 -0,07 -0,19 -0,60


стійкого зрос-

тання, %

2,19 -1,97 -10,10 -2,38 36,17 11,89 2,59 1,78 -2,37 -4,98 -21,18 -8,44 5,05 1,12 -46,26 3,55 78,90 -0,20 -1,59 -7,50 -0,64 -2,01 -5,69 -16,93

390

Таблиця А.4 Аналіз коефіцієнтів рентабельності власного капіталу, фінансової автономії,

інкасо-ліквідності підприємств Луганської області за 2009-2010 рр.

Підприємство Коефіцієнт рентабель-

ності власного капіталу Коефіцієнт фінансової автономії

Коефіцієнт інкасо-ліквідності

2009 2010 2009 2010 2009 2010

Машинобудування

ВАТ ―Луганський завод гiрничого машинобудування‖ 0,13 0,20 0,93 0,93 3,10 4,02

ПАТ ―Луганськтепловоз‖ -2,15 -0,69 -0,02 -0,02 0,25 0,28

ВАТ Завод гiрничорятувальної технiки ―Горизонт‖ -0,23 0,00 0,55 0,58 0,55 0,63

ВАТ ―Стаханівський вагонобудівельний завод‖ -0,17 0,50 0,29 0,25 1,78 1,36

ВАТ ―Первомайський електромеханiчний завод iм. К. Маркса‖ 0,00 0,13 0,72 0,75 0,49 0,52

ВАТ ―Брянківський завод бурового устаткування‖ -0,72 0,18 0,10 0,10 0,43 0,24

ВАТ ―Кiровський ковальський завод ―Центрокуз‖ -0,10 0,12 0,73 0,76 0,52 0,96

ВАТ ―Комiсарiвський завод торгового машинобудування‖ -0,43 -0,36 0,30 0,18 0,05 0,05

Металургія і металообробка

ВАТ ―Стаханівський завод феросплавів‖ -0,49 0,03 0,21 0,04 0,93 0,88

ВАТ ―Алчевський металургiйний комбiнат‖ -0,31 -0,71 0,20 0,08 0,85 0,40

ВАТ ―Iллiчiвський рудоремонтний завод‖ 0,33 0,31 -0,92 -1,54 0,20 0,02

Вугільна промисловість

ДП ―Краснодовугілля‖ -0,06 -0,09 0,45 0,36 2,57 1,14

ВАТ ―Лисичанськвугiлля‖ -0,34 0,18 0,36 0,42 1,65 0,05

ДВАТ Шахта ―Бiлорiченська ―ДП ДХК ―Луганськвугiлля‖ 21,89 0,22 -0,32 -0,20 0,55 0,08

Легка промисловість

ПАТ ―Глорiя Джинс‖ 0,09 -0,41 0,69 0,19 0,74 0,83

ВАТ ― Кiровська швейна фабрика ―Кiфадо‖ -0,33 -0,42 0,41 0,23 1,41 0,17

ВАТ ―Свердловська швейна фабрика‖ -0,02 -0,08 0,98 0,89 34,50 0,73


431

391

Таблиця А.5

Результати розрахунків індикаторів фінансової рівноваги

галузі промисловості Луганського регіону за 2008-2010 рр.

Показник Значення

2008 2009 2010

Запаси, млн. грн. 6340,8 6378,3 7952,3

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послу-ги, млн. грн.

8305,9 9869,1 11317,2

Грошові кошти, млн. грн. 1269,4 1369,3 1886,0

Поточні фінансові інвестиції, млн. грн. 359,1 520,5 700,6

Оборотні активи, млн. грн. 25972,3 28830,5 35461,7

Активи, млн. грн. 56773,5 61424,4 71451,7

Власний капітал, млн. грн. 19117,6 15704,5 16342,0

Поточні зобов’язання, млн. грн. 23648,6 28653,2 38336,4

Довгострокові зобов’язання, млн. грн. 11664,2 14314,0 13789,6

Основні засоби та нематеріальні активи (залишкова вартість), млн. грн.

22490,5 23731,0 26929,6

Необоротні активи, млн. грн. 30354,2 32183,6 35378,4

Виручка від реалізації, млн. грн. 71279,7 55084,0 70694,9

Витрати на оплату праці (фонд оплати праці), млн. грн. 6826,1 6736,0 8176,7

Операційні витрати, млн. грн. 84779,3 67563,4 86279,2

Чистий прибуток, млн. грн. –1905,6 –3982,6 –1641,5

Коефіцієнт ліквідності готівки 0,069 0,066 0,067

Коефіцієнт ліквідності обігу 1,10 1,01 0,93

Коефіцієнт термінової ліквідності 0,42 0,41 0,36

Коефіцієнт надійності по ліквідності, %* 31,2 28,5 25,2

Коефіцієнт збалансованості структури фінансових ресурсів 0,51 0,34 0,30

Коефіцієнт забезпеченості активів власними джерела-ми фінансування 0,63 0,49 0,46

Коефіцієнт автономії 0,34 0,26 0,23

Коефіцієнт надійності по фінансовій стійкості, %* 34,6 22,5 19,1

Коефіцієнт економічного потенціалу -0,47 -0,41 -0,45

Коефіцієнт ефективності використання активів 4,83 3,27 3,62

Коефіцієнт ефективності використання ресурсного потенціалу

1,29 0,93 1,00

Коефіцієнт надійності по ефективності, %* 57,7 44,8 46,5

Інтегральний показник рівноваги, %* 53,1 33,4 31,0

* розраховано за формулами, наведеними на рис. 3.8, 3.9 підрозд. 3.1 та в табл. В.5 додатка В Джерело: розраховано за даними Головного управління статистики у Лугансь-кій області [278, с. 79; 310, с. 9, 10, 13, 15, 16, 18, 21, 27, 29, 30, 42, 43, 49, 75, 82, 87]

392

Таблиця А.6

Результати аналізу фінансової рівноваги підприємств Луганського регіону за 2010 р.

ВАТ ―Стаха-нівський

завод феросп-лавів‖

ВАТ ―Ал-чевський

мета-лургiйний комбiнат‖

ВАТ ―Iллiчiвс

ький рудоре-монтний завод‖

ДП ―Крас-

нодову-гілля‖

ВАТ ―Лиси-чанськ-вугiлля‖

ДВАТ Шах-та

―Бiлорiченська ―ДП ДХК ―Луганськ-

вугiлля‖

ПАТ ―Глорiя Джинс‖

ВАТ ― Кiровська

швейна фабрика ―Кiфадо‖

ВАТ ―Сверд-ловська швейна

фабрика‖

Чистий оборотний капітал (ЧОК), тис. грн.

24967 -2665655 -9451 542175 -178233 -247720 -1487 -5401 35

Поточні фінансові потреби (ПФП), тис. грн.

2785847 353218 -343 626624 71661 -251435 18197 -1363 1053

Грошові кошти (ГК), тис. грн. 16986 39262 7 73191 222 466 3925 448 97

Використання ресурсів:

дефіцит чистого оборотного капі-талу ЧОК (-), %

- 100,0 100,0 - 100,0 98,52 8,17 100,0 -

перевищення операційного циклу над кредиторською заборгованіс-тю ПФП (+), %

100,0 13,25 - 100,0 40,21 - 100,0 - 100,0

надлишок грошових коштів ГК (+), %

0,61 1,47 0,07 11,68 0,12 0,19 21,57 8,29 9,21

Джерела надходження коштів:

перевищення постійних ресурсів у фінансуванні необоротних активів ЧОК (+), %

0,90 - - 86,52 - - - - 3,32

ПФП (-), % - - 3,63 - - 100,0 - 25,24 -

дефіцит грошових коштів ГК (-) - - - - - - - - -


393

Таблиця А.7

Результати аналізу фінансової рівноваги по основним галузям промисловості

Луганського регіону за 2007-2010 рр.

Промисловість Машинобудування Металургія Добувна Легка

2007 2008 2009 2010 2007 2008 2009 2010 2007 2008 2009 2010 2007 2008 2009 2010 2007 2008 2009 2010

Показники, млн. грн.

ЧОК 1188,3 2323,7 177,3 -2874,7 -33 62,8 509,9 804,5 679,2 1067,1 291,4 -2006,8 -2205,8 -1409,1 -1989,6 -2445,2 28,3 27,9 24,6 2

ПФП 2710,1 4116 1872,9 611,4 425,9 704,2 257,3 320,7 1098,3 1229,7 825,6 617,5 -1721,3 -952,7 -1239,7 -1663,3 25,7 15 12,6 -15,2

ГК 853,2 1269,4 1369,3 1886 95,7 88,1 561,6 853,6 222,4 652,5 58,9 96,3 30,8 52,3 76,3 295,4 10,5 17,1 14,4 18,7

Використання ресурсів, %:

ЧОК (-)

- - - 100,0 7,75 - - - - - - 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 - - - -

ПФП

(+) 100,0 100,0 100,0 21,27 100,0 100,0 45,82 37,57 100,0 100,0 100,0 30,77 - - - - 90,81 53,76 51,22 -

ГК (+)

31,48 30,84 73,11 65,61 22,47 12,51 100,0 100,00 20,25 53,06 7,13 4,80 1,40 3,71 3,83 12,08 37,10 61,29 58,54 100

Джерела надходження коштів, %:

ЧОК

(+) 43,85 56,46 9,47 - - 8,92 90,79 94,25 61,84 86,78 35,30 - - - - - 100,0 100,0 100,0 10,7

ПФП

(-) - - - - - - - - - - - - 78,04 67,61 62,31 68,02 - - - 81,3

ГК

(-) - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

Джерело: розраховано за статистичними даними [310, с. 33, 37, 53, 56]

434

394

Таблиця А.8

Групування активів і пасивів підприємств промисловості

Луганського регіону за ступенем ліквідності, 2010 р. (%)


Активи Зобов’язання

Фінансові

активи

Нефінансо-

ві активи

У тому числі дебітор-

ська заборгованість

терміном погашення

понад 90 днів

Постійні та

прирівняні до

них пасиви

Поточні

зобов'я-

зання

1 2 3 4 5 6


ВАТ ―Луганський завод гiрничого машинобудування‖

24,24 75,76 0,30 92,98 7,02

ВАТ Завод гiрничорятувальної технiки ―Горизонт‖

24,80 75,20 0,0 58,46 41,54

ВАТ ―Стаханівський вагонобудівель-

ний завод‖ 86,70 13,30 3,73 24,69 75,31

ПАТ ―Луганськтепловоз‖ 20,40 79,60 3,39 102,13 -2,13

ВАТ ―Первомайський електроме-ханiчний завод iм. К. Маркса‖

11,19 88,81 1,66 75,16 24,84

ВАТ ―Свердловський машзавод‖ 61,54 38,46 28,88 107,65 -7,65

ВАТ ―Брянківський завод бурового

устаткування‖ 16,99 83,01 0,0 10,25 89,75

ВАТ ―Кiровський ковальський завод

―Центрокуз‖ 17,76 82,24 0,93 75,97 24,03

ВАТ ―Комiсарiвський завод торгового

машинобудування‖ 0,37 99,63 3,83 18,21 81,79

395

Продовження табл. А.8 1 2 3 4 5 6


ДП ―Краснодовугілля‖ 33,63 66,37 10,97 36,29 63,71

ВАТ ―Лисичанськвугiлля‖ 0,19 99,81 1,22 53,40 46,60

ДВАТ Шахта ―Бiлорiченська ―ДП ДХК ―Луганськвугiлля‖

2,35 97,65 1,59 -15,97 115,97


ВАТ ―Стаханівський завод фероспла-вів‖

82,58 17,42 1,86 3,68 96,32

ВАТ ―Алчевський металургiйний комбiнат‖

17,39 82,61 0,06 7,93 92,07

ВАТ ―Iллiчiвський рудоремонтний завод‖

1,28 98,72 1,10 -153,53 253,53


ПАТ ―Глорiя Джинс‖ 66,43 33,57 0,0 19,46 80,54

ВАТ ―Кiровська швейна фабрика

―Кiфадо‖ 13,14 86,86 0,0 22,67 77,33

ВАТ ―Свердловська швейна фабрика‖ 7,48 92,52 0,0 89,26 10,74


396

Таблиця А.9

Дебіторська і кредиторська заборгованість за галузями промисловості

Луганського регіону за 2006-2010 рр. [310, с. 35, 56]

2006 2007 2008 2009 2010

млн. грн. млн. грн. у % до

поп. року млн. грн.

у % до


у % до


у % до

поп. року

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

Промисловість 8625,9 11980,4 138,9 17136,5 143,0 19753,6 115,3 23908,3 121,0

Добувна промисловість 1424,4 1824 128,1 3670,4 201,2 5060,5 137,9 5587,1 110,4

Переробна промисловість 5043,8 7591,6 150,5 10357,2 136,4 12123 117,0 15804,6 130,4

виробництво харчових

продуктів, напоїв та

тютюнових виробів

240,9 418,9 173,9 508,8 121,5 515,1 101,2 436,7 84,8

легка промисловість 18,5 27,4 148,1 28,8 105,1 26,6 92,4 44,5 167,3

хімічна та нафтохімічна

промисловість 670,9 1059,1 157,9 2140,3 202,1 1619,3 75,7 1974,1 121,9

металургійне виробни-

цтво та виробництво го-

тових металевих виро-

бів

1275,1 2234,7 175,3 3760,8 168,3 5118,1 136,1 6110,8 119,4

машинобудування 474,6 1233 259,8 1437,9 116,6 1521,8 105,8 2856,2 187,7

Виробництво та розподі-

лення електроенергії,

газу та води

2157,7 2564,8 118,9 3108,9 121,2 2570,1 82,7 2516,6 97,9

397

Продовження табл. А.9 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

Промисловість 12827,6 16440 128,2 20586,9 125,2 25588,3 124,3 32964,3 128,8

Добувна промисловість 3788,6 4458,5 117,7 5942 133,3 7799,5 131,3 9699,6 124,4

Переробна промисловість 6776,5 9566,7 141,2 12159 127,1 14958,3 123,0 20101,1 134,4

виробництво харчових

продуктів, напоїв та тю-

тюнових виробів

327,8 429 130,9 544,7 127,0 723,6 132,8 588,8 81,4

легка промисловість 26,9 31,2 116,0 34,3 109,9 33,1 96,5 80,9 244,4

хімічна та нафтохімічна

промисловість 568 1320,7 232,5 1835,8 139,0 2164,4 117,9 2846,0 131,5

металургійне виробницт-

во та виробництво гото-

вих металевих виробів

1915,7 3080,6 160,8 5050,3 163,9 6051,8 119,8 7642,9 126,3

машинобудування 925,1 1649 178,3 1822,5 110,5 2252 123,6 3923,2 174,2

Виробництво та розподі-

лення електроенергії, газу

та води

2262,5 2414,8 106,7 2485,9 102,9 2830,5 113,9 3163,6 111,8

398

Таблиця А.10

Використання прибутку підприємствами галузі машинобудування Луганського регіону

за 2010 р.*

ВАТ ―Луганський завод гiрничого

машинобудування‖

ВАТ ―Стаханівсь-

кий вагонобудіве-

льний завод‖

ВАТ ―Первомай-ський електроме-ханiчний завод iм.

К. Маркса‖

ВАТ ―Брянківсь-

кий завод бурово-

го устаткування‖

ВАТ ―Кiровський ко-

вальський завод

―Центрокуз‖

тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. %

Фінансовий резуль-

тат до оподаткуван-

ня

4253 100 265186 100 11911 100 308 100 6336 100

У тому числі:

платежі до бюджету

(податок на прибу-

ток)

1063 24,99 4519 1,70 4803 40,32 68 22,08 1041 16,43

резервний капітал

(приріст) 98 2,30 0 0,00 0 0,00 0 0,00 0 0,00

нерозподілений

прибуток (приріст) 1570 36,92 260667 98,30 7108 59,68 240 77,92 5295 83,57

на інші цілі 1522 35,79 0 0,00 0 0,00 0 0,00 0 0,00

* за даними досліджуваних прибуткових підприємств Луганського регіону [249]

399


Динаміка долі запозиченого капіталу в структурі капіталу підприємств реального секто-

ра економіки Луганського регіону (на кінець року), % [83; 249; 310]

Підприємство 2006 2007 2008 2009 2010

Промисловість всього 53,66 57,99 64,43 72,03 74,85


ВАТ ―Стаханівський вагонобудівельний завод‖ 81,51 81,60 74,32 70,81 75,31

ВАТ ―Свердловський машинобудiвний завод‖ 63,56 72,73 77,56 87,34 107,65

ВАТ ―Луганський завод гiрничого машинобудування‖ 7,29 24,90 11,39 6,68 7,02

ВАТ ―Завод гiрничорятувальної технiки ―Горизонт‖ 9,99 23,31 29,20 44,65 41,54

ПАТ ―Луганськтепловоз‖ 59,50 75,91 79,41 101,72 102,13

ВАТ ―Первомайський електромеханiчний завод iм. К.

Маркса‖

26,90 32,58 36,85 28,01 24,84


ВАТ ―Стаханівський завод феросплавiв‖ 77,90 69,94 63,76 79,32 96,32

ВАТ ―Алчевський металургiйний комбiнат‖ 63,63 59,79 71,01 80,03 92,07

ВАТ ―Iллiчiвський рудоремонтний завод‖ 83,80 119,02 155,10 192,48 253,53


ВАТ ―Краснодонвугiлля‖ 48,10 51,92 54,41 55,38 63,71

ВАТ ―Лисичанськвугiлля‖ 43,46 51,37 52,19 64,34 58,26

ДВАТ ―Шахта ―Бiлорiченська‖ ДП ДХК ―Луганськ-

вугiлля‖

85,95 99,58 74,14 132,42 119,61


ПАТ ―Глорiя Джинс‖ 34,19 30,25 23,22 30,99 80,54

ВАТ ―Кiровська швейна фабрика ―Кiфадо‖ 18,35 24,14 40,71 58,93 77,33

ВАТ ―Свердловська швейна фабрика‖ 1,65 3,12 1,12 2,49 10,74

400


Характеристика потенціалу сталого розвитку підприємств промисловості Луганського регіону в 2010 р.

Показники

Ко

ефіц

ієн

т р

еін

вес

туван

ня

пр

иб

утк

у

Ко

ефіц

ієн

т р

ента

бел

ьн

ост

і п

ро

даж

Ко

ефіц

ієн

т р

есур

совід

дач

і

Ко

ефіц

ієн

т кап

італ

оєм

но

-ст

і

Ко

ефіц

ієн

т о

біг

ово

сті

влас

но

го к

апіт

алу

Ко

ефіц

ієн

т за

без

печ

ено

сті

чи

сти

м о

бо

ро

тни

м к

апіт

а-ло

м

Ко

ефіц

ієн

т м

анев

рен

ост

і

влас

но

го к

апіт

алу

До

ля н

ефін

ансо

ви

х а

кти

-вів

Ко

ефіц

ієн

т ф

інан

сово

ї за

леж

но

сті

Ко

ефіц

ієн

т ст

ало

го з

ро

с-та

нн

я,

%

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11


ВАТ ―Луганський завод гiрничого маши-нобудування‖

0,52 0,24 1,58 0,63 1,70 0,92 0,74 0,76 1,08 9,80

ВАТ ―Свердловський машинобудiвний завод‖

-1,00 0,06 0,38 2,66 -4,91 -0,21 2,45 0,38 -13,08 137,9

ПАТ ―Луганськтепловоз‖ -1,00 0,13 1,29 0,78 -60,38 -0,36 12,01 0,80 -46,94 52,39

ВАТ ―Завод гiрничорятувальної технiки ―Горизонт‖

-1,00 0,29 0,50 2,01 0,85 0,44 0,52 0,75 1,71 -0,36

ВАТ ―Стаханівський вагонобудівельний завод‖

1,00 0,13 1,10 0,91 4,44 0,29 1,05 0,13 4,05 40,14

ВАТ ―Первомайський електромеханiчний завод iм. К. Маркса‖

1,00 0,26 1,67 0,60 2,22 0,51 0,35 0,89 1,33 12,33

ВАТ ―Брянківський завод бурового уста-ткування‖

1,00 0,05 0,57 1,74 -1,44 -0,80 -3,88 0,83 9,76 16,53

401

Продовження табл. А.11 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

ВАТ ―Кiровський ковальський завод

―Центрокуз‖ 1,00 0,09 2,64 0,38 7,88 0,61 0,44 0,82 1,32 11,29

ВАТ ―Комiсарiвський завод торгового

машинобудування‖ -1,00 -3,65 0,04 26,49 -0,05 -8,72 -4,03 0,99 5,49 -49,69


ВАТ ―Стаханівський завод феросплавiв‖ -19,31 0,10 0,49 2,04 13,28 0,01 0,22 0,18 27,14 -95,51

ВАТ ―Алчевський металургiйний

комбiнат‖ -1,00 -0,04 0,92 1,09 11,56 -0,77 -2,89 0,83 12,62 -110,06

ВАТ ―Iллiчiвський рудоремонтний завод‖ -1,00 -0,51 0,23 4,38 -0,15 -9,25 1,46 0,99 -0,65 26,61


ВАТ ―Краснодонвугiлля‖ -0,64 0,16 0,43 2,31 1,19 0,18 0,22 0,66 2,76 -5,81

ВАТ ―Лисичанськвугiлля‖ 0,85 -1,67 0,17 5,83 0,41 -1,06 -0,52 0,99 2,40 14,45

ДВАТ ―Шахта ―Бiлорiченська‖ ДП ДХК

―Луганськвугiлля‖ -1,00 -0,03 0,85 1,18 -4,31 -4,02 3,01 0,98 -5,10 20,04


ПАТ ―Глорiя Джинс‖ -1,00 0,30 1,23 0,81 6,34 -0,05 -0,20 0,35 5,14 -56,47

ВАТ ―Кiровська швейна фабрика

―Кiфадо‖ -1,00 -0,24 0,26 3,81 1,16 -3,21 -2,60 0,87 4,41 -52,96

ВАТ ―Свердловська швейна фабрика‖ -1,00 0,10 0,47 2,13 0,53 0,03 0,004 0,93 1,12 -7,91


402

Додаток В

Таблиця В.1

Інформаційна модель представлення дерева цілей діагностики фінансової рівноваги

Номер

рівня

Код

цілі

Найменування Номер

рівня

Код підці-

лі

Досягнення цілі

1 Р~

Забезпечення фінансо-

вої рівноваги

2

2

2

Л

ФС

Евк

Забезпечення: ліквідності,

фінансової стійкості,

ефективності використання власного капіталу

2 Л Забезпечення ліквіднос-

ті

3

3

3

3

Клг

Ктл

Кіл

Кло

Забезпечення: ліквідності готівки,

термінової ліквідності,

інкасо-ліквідності,

ліквідності обороту

2 ФС Забезпечення високого

рівня фінансової стійко-

сті

3

3

3

3

3

3

ЧОК

ПФП

ГК

Кср

Кса Каф

Зростання чистого оборотного капіталу.

Зниження поточних фінансових потреб.

Зростання грошових коштів.

Оптимізація структури фінансових ресурсів.

Поліпшення стану активів.

Покриття активів джерелами фінансування

2 Евк Підвищення ефективно-

сті використання влас-

ного капіталу

3

3

3

3

3

3

ЧА

П

СК

Кер

Кеп

Кеа

Зростання чистих активів.

Зростання прибутку.

Збереження статутного капіталу.

Зростання економічної рентабельності.

Зростання економічного потенціалу.

Підвищення ефективності використання активів

403

Продовження табл. В.1 Номер рівня

Код цілі

Найменування Номер рівня

Код підці-лі

Досягнення цілі

3 Кса Забезпечення збалансо-ваності структури акти-

вів

4 4 4 4

Ксоа Ам Іпа Воз

Забезпечення стабільності структури оборотних активів. Накопичення амортизації. Оптимізація індексу постійного активу. Зростання реальної вартості основних засобів

3 Кср Поліпшення стану фі-нансових ресурсів

4 4

Ір Кпр

Зниження фінансового ризику. Покриття постійних фінансових ресурсів

3 Каф Покриття активів дже-релами фінансування

4 4

Кпна Кнфа

Покриття валовим доходом необоротних активів. Покриття нефінансових активів

3 Кер Зростання економічної рентабельності

4 4 4

Кра Крп Крвк

Зростання рентабельності: активів, обсягу продажів, власного капіталу

3 Кеа Підвищення ефективно-

сті використання акти-

вів

4

4

4

Кфо

Кофа

Пдз

Підвищення фондовіддачі основних засобів.

Підвищення оборотності фінансових активів.

Скорочення періоду іммобілізації дебіторської заборго-

ваності

3 Кеп Зростання економічно-

го потенціалу

4

4

4

Крвк

Ефр

Ксз

Рентабельність власного капіталу.

Ефективність використання фінансових ресурсів.

Забезпечення стійкого економічного зростання

404

Таблица В.2

Групування активів і пасивів підприємства за ступенем ліквідності

Групи Активи Позначення Групи Пасиви

Позна-чення

1 2 3 4 5 6

Фі-нан-сові акти-ви-ФА

Най-більш ліквідні активи А1

Грошові кошти ГК Нефі-нан-сові зобо-в'я-зання НФЗ

Най-більш термі-нові зобов'я-зання П1

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (у тому числі поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях) з терміном погашення до 30 днів

КЗ1

Короткострокові фінансові інвестиції на термін не більше 30 днів

ПФІ1

Векселі, видані на термін погашен-ня до 30 днів

Вв1

Активи, які швидко мобілі-зуються А2

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, за розрахунками і інша з терміном мобілізації до 90 днів

ДЗ1 Корот-костро-кові зобов'я-зання П2

Поточні зобов'язання з терміном погашення до 90 днів:

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги з терміном погашення до 90 днів

КЗ2

Векселі з терміном погашення до 90 днів

Вп1

Поточні фінансові інвестиції на термін від 30 до 90 днів

ПФІ2 Поточні зобов'язання за розрахун-ками з терміном погашення до 90 днів

ПЗр1

Ліквідні виробничі запаси ПЗ1

Тварини на вирощуванні Тв Векселі, видані на строк до 90 днів Вв2

Готова продукція з терміном реалізації до 90 днів

ГП1 Короткострокові кредити банків на термін до 90 днів

КК1

Товари з терміном зберігання до 90 днів

Т1 Інші поточні зобов'язання з термі-ном погашення до 90 днів

ПЗп1

Витрати майбутніх періодів, що покри-ваються терміном до 90 днів

ВМП1 Доходи майбутніх періодів з термі-ном погашення до 90 днів

ДМП1

405

Продовження табл. В.2 1 2 3 4 5 6

Нефінан-сові акти-ви НФА

Активи, які пові-льно реа-лізуютьсяА3

Дебіторська заборгова-ність за товари, роботи, послуги, за розрахунка-ми і інша по термінах мобілізації понад 90 днів

ДЗ2 Фінан-сові зобов'я-зання ФЗ

Менш термінові зобов'язання П3

Поточні зобов'язання з терміном погашення понад 90 днів: Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги з термі-ном погашення понад 90 днів

КЗ3

Векселі з терміном по-гашення понад 90 днів

Вп2 Векселі, видані на термін понад 90 днів

Вв3

Поточні фінансові інве-стиції на термін понад 90 днів

ПФІ3 Поточні зобов'язання за розраху-нками з терміном погашення по-над 90 днів

ПЗр2

Неліквідні виробничі запаси

ВЗ2 Короткострокові кредити банків на термін понад 90 днів

КК2

Готова продукція з тер-міном реалізації понад 90 днів

ГП2 Інші поточні зобов'язання з тер-міном погашення понад 90 днів

ПЗп2

Довгострокові зобов'язання за винятком довгострокових інвес-тиційних зобов'язань

ДЗ1 Товари з терміном збе-рігання понад 90 днів

Т2

Незавершене виробниц-тво

НВр

Інші оборотні активи ОАп

Важкоре-алізовані активи А4

Необоротні активи НА Постійні та при-рівняні до них пасиви П4

Інвестиційні довгострокові зобо-в'язання

ДЗ2

Витрати майбутніх періодів з терміном покриття понад 90 днів

ВМП2

Власний капітал ВК Забезпечення майбутніх витрат і платежів

Зп

Доходи майбутніх періодів, що покриваються терміном понад 90 днів

ДМП2

406

Таблиця В.3 Система коефіцієнтів, що характеризують надійність фінансово-економічної

діяльності по першій, другій і третій фінансовій рівновазі Назва Позначення Рівняння зв'язку

Рівновага підприємства по ліквідності та платоспроможності

Коефіцієнт надійності з урахуванням ліквідності готів-ки

КЛГн КЛН

н = А1 / (П1 + А1)

Коефіцієнт надійності з урахуванням термінової лікві-дності

КТЛн КСЛ

н = (А1 + ДЗ1) / (П1 + КЗ2 + А1 + ДЗ1)

Коефіцієнт надійності з урахуванням ліквідності обо-роту

КЛОн КЛО

н = (ФА + А3) / (НФО + П3 + ФА + А3)

Рівновага підприємства по збереженню і підтримці фінансової стійкості

Коефіцієнт надійності з урахуванням збалансованості структури фінансових ресурсів

КСРн

КСФРн = ФО / (НФО + ФО)

Коефіцієнт надійності з урахуванням стабільності структури оборотних активів

КСОАн КСОА

н = (ФО - НФА) / (ФА + ФО - НФА)

Коефіцієнт надійності з урахуванням забезпечення активів власними джерелами фінансування

ІАФн ІАФ

н = ФО / (ФО + НФА)

Підвищення ефективності використання власного капіталу

Коефіцієнт надійності з урахуванням рентабельності активів

КРАн КРА

н = П / (ФА + НФА + П)

Коефіцієнт надійності з урахуванням ефективності використання активів

КЕАн

КЕАн = (Вр / (ОЗср + Вр) + Вр / (ФА + Вр) +

+Вр / (ДЗср + Вр)) / 3

Коефіцієнт надійності з урахуванням економічного потенціалу Кеп

н Кеп

н = ДВ / (ОС + З + НП + ГП + ДВ)

Оцінка надійності з урахуванням ризику

Коефіцієнт надійності з урахуванням ризику (запас стійкості до ризику)

Крн

km

iiii

n

k

рн AMAP

AК

11

11

407

Таблиця В.4

Логічна схема діагнозів і рецептів відновлення фінансової рівноваги

№ з/п Формування результатів аналізу Рецепт

1 2 3

1 Стан фінансової рівноваги відмінний. Підпри-

ємство має запас коштів для підтримки плато-

спроможності. Структура активів і пасивів зба-

лансована та направлена на зниження фінансо-

вого ризику. Підприємство має високий прибу-

ток і рентабельність.

Збільшення операційної і фінансової діяльності, реалізація опе-

раційної політики фінансування, зростання рентабельності за

рахунок зниження показників прибутковості та платоспромож-

ності

)К,К,К,ГК,ПФП,ЧОК,К,К,К,Кmin(

)К,К,К,СК,П,ЧАmax(R

афсасрлоілтллг

еаепер

1

)x,...,x,x(fПn21

)y,...,y,y(fКm21ло

2 Стан фінансової рівноваги підприємства доб-

рий. Незважаючи на деяку тенденцію зниження

прибутковості, підприємство збільшує запас

фінансової стійкості та підтримує припустимий

рівень платоспроможності.

Забезпечення умов зростання ефективності операційної діяльно-

сті. Мінімізація витрат




еаепер

2

3 Стан фінансової рівноваги підприємства доб-

рий. Спостерігається збільшення необоротних

активів, джерелами формування яких виступа-

ють позикові фінансові ресурси, високий рівень

платоспроможності та рентабельності діяльнос-

ті.

При умові високої вартості підтримка тенденцій зниження пози-

кового капіталу у структурі пасивів або навпаки його збільшен-

ня при умові максимізації вартості власного капіталу

)К,К,К,ГК,ПФП,ЧОКmin(max)(

)К,К,К,Кmin(

)К,К,К,СК,П,ЧАmax(

R

афсаср

лоілтллг

еаепер

3

408

Продовження табл. В.4 1 2 3

4 Стан фінансової рівноваги задовільний, тенде-

нція зниження ліквідності. Якщо негативні

тенденції викликані збільшенням заборговано-

сті постачальникам, то можна вважати фінан-

совий стан відмінним, в протилежному випадку

слід шукати причини зниження платоспромож-

ності.

Зниження запасів ліквідності до порогових значень при умові

максимізації прибутковості та підтримці фінансової стійкості


)К,К,К,Кmin(


R

афсаср

лоілтллг

еаепер

4

5 Ризикова фінансова рівновага обумовлена агре-

сивною політикою формування прибутку. Мо-

же бути штучно створена ситуація, яка сприя-

тиме назріванню фінансової кризи.

Вирівнювання ситуації фінансової рівноваги за допомогою

підтримки ліквідності та фінансової стійкості

)К,К,К,ГК,ПФП,ЧОК,К,К,К,Кmax(



еаепер

5

6 Ризикова фінансова рівновага, яка супроводжу-

ється негативними тенденціями – зниженням

прибутковості та ліквідності активів. В довго-

строковому періоді – позитивна тенденція фо-

рмування структури капіталу. Не викликають

побоювання одиничні зниження базових показ-

ників у поточному періоді.

Підвищення ефективності операційної діяльності. Зниження

витрат. Модифікація кредитної політики. Упровадження ефе-

ктивного механізму управління запасами




еаепер

6

7 Ризикова фінансова рівновага викликана пору-

шенням структури капіталу і зниженням ефек-

тивності діяльності.

Вирівнювання фінансової рівноваги для запобігання негатив-

них тенденцій фінансової діяльності

)К,К,К,Кmin(

)К,К,К,ГК,ПФП,ЧОК

,К,К,К,СК,П,ЧАmax(

R

лоілтллг

афсаср

еаепер

7

409


8 Ситуація фінансової рівноваги небезпечна: зни-

ження усіх фінансових показників діяльності (у

межах припустимих значень). Можливе назрі-

вання фінансової кризи.

Забезпечення умов зростання платоспроможності, фінансової

стійкості та прибутковості




еаепер

8

9 Позитивна динаміка фінансової рівноваги. Під-приємство виходить із кризи

Створення умов зростання ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості




еаепер

9

10 Позитивна тенденція зростання фінансової стій-кості та ліквідності, яка супроводжується погі-ршенням фінансової рівноваги за показниками рентабельності.

Факторний аналіз формування прибутку для виявлення ран-ньої стадії формування проблеми




еаепер

10

)x,...,x,x(fПn21

11 Фінансова рівновага зміцнюється за показника-ми ліквідності та прибутковості. Назріває тен-денція скорочення джерел фінансування діяль-ності. Відставання темпів зростання прибутку від темпів збільшення активів.

Підтримка тенденцій зниження позикового капіталу у струк-турі пасивів при умові його високої вартості або навпаки – його збільшення при умові максимізації вартості власного капіталу


)К,К,К,Кmin(


R

афсаср

лоілтллг

еаепер

11

410


12 Катастрофічне падіння рівня платоспромож-

ності. При позитивній динаміці прибутку

значну долю джерел фінансування складають

короткострокові позикові ресурси, темпи

росту яких вище темпів росту майна.

Пошук шляхів реструктуризації фінансових зобов’язань у на-

прямі збільшення боргових пасивів

)КрЗ,КЗmin(

)ДЗ,ВКmax(



Rафсасрлоілтллг

еаепер

12

13 Поглиблення протиріч між прибутковістю і

фінансовою стійкістю. Відсутність ліквідних

коштів для покриття короткострокових зо-

бов’язань. Відсутність власних джерел фінан-

сування.

Збереження позитивної тенденції зростання прибутку. Орієнта-

ція на підвищення ефективності операційної діяльності




еаепер

13

14 Фінансова рівновага характеризується як

кризова. Загострення негативних тенденцій в

управлінні ліквідністю і прибутковістю.

Глибока реструктуризація виробничої діяльності, пошук нових

продуктів, технологій, схем реалізації продукції


)К,К,К,СК,П,ЧАmin(R


еаепер

14

15 Зростання збитків, проїдання власного капі-

талу і посилення залежності від позикових

джерел фінансування, скорочення запасів

товарно-матеріальних цінностей і збільшення

зносу основних засобів.

Формування нової фінансової стратегії. Реструктуризація фі-

нансової діяльності


)К,К,К,СК,П,ЧАmin(R


еаепер

15

16 Кризова ситуація фінансової рівноваги. Пог-

либлення негативних тенденцій по усім скла-

довим рівноваги.

Проведення фінансової санації підприємства. При отриманні

негативних результатів – ліквідація підприємства.

411

Таблиця В.5

Результати розрахунку індикаторів рівноваги підприємств

промисловості Луганського регіону, 2010 р. (тис. грн.)


Нерозподі-

лений при-

буток

Статут-

ний, дода-

тковий та

інший

капітал

Чисті

активи

Чистий

оборот-

ний ка-

пітал

Поточні

фінан-

сові

потреби

Гро-

шові

кошти


ВАТ ―Луганський

завод гiрничого ма-

шинобудування‖

8359 4271 17029 12645 10510 3208

ВАТ ―Свердловський

машинобудiвний

завод‖

-28368 12179 -9941 -24360 -5314 5

ПАТ ―Луганськтеп-

ловоз‖ -211069 186774 -14234 -170943 392278 2504

ВАТ ―Завод

гiрничорятувальної

технiки ―Горизонт‖

491 11994 12812 6725 13877 232

ВАТ ―Стаханівський

вагонобудівельний

завод‖

259054 387210 649354 683800 1466343 714450

ВАТ ―Первомайсь-

кий електроме-

ханiчний завод iм. К.

Маркса‖

36908 18911 57635 20071 34751 347

ВАТ ―Брянківський

завод бурового уста-

ткування‖

240 10900 1452 -5631 5626 100

ВАТ ―Кiровський

ковальський завод

―Центрокуз‖

6753 39658 46896 20678 18098 6346

ВАТ ―Комiсарiвський

завод торгового маши-

нобудування‖

-3876 4363 487 -1963 208 10


ВАТ ―Стаханівський

завод феросплавiв‖ -85634 179901 112060 24967 2785847 16986

ВАТ ―Алчевський

металургiйний

комбiнат‖

-2186593 3052646 921206 -2665655 353218 39262

412

Продовження табл. В.5


Нерозподі-

лений при-

буток

Статут-

ний, дода-

тковий та

інший

капітал

Чисті

активи

Чистий

оборо-

тний

капітал

Поточні

фінан-

сові

потреби

Гро-

шові

кошти

ВАТ ―Iллiчiвський

рудоремонтний за-

вод‖

-15110 8628 -6482 -9451 -343 7


ВАТ ―Краснодон-

вугiлля‖ 488133 2299354 2470365 542175 626624 73191

ВАТ ―Лисичанськ-

вугiлля‖ -274914 525031 343226 -178233 71661 222

ДВАТ ―Шахта

―Бiлорiченська‖ ДП

ДХК ―Луганськ-

вугiлля‖

-346043 263805 -82238 -247720 -251435 466


ПАТ ―Глорiя джинс‖ -3158 9940 7620 -1487 18197 3925

ВАТ ―Кiровська

швейна фабрика

―Кiфадо‖

-1265 3342 2077 -5401 -1363 448

ВАТ ―Свердловська

швейна фабрика‖ -3559 12846 9287 35 1053 97

Джерело: розраховано за даними Державної комісії з цінних паперів та

фондового ринку [249]

413

Таблиця В.6

Результати прогнозування індикаторів фінансової рівноваги ВАТ «Луганський завод

гірничого машинобудування» на 2011-2015 рр.

Показник Фактичні значення * Цільові значення

2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Коефіцієнт ліквідно-

сті готівки 0,06 2,42 2,24 2,64 3,14 3,72 4,55 5,77

Коефіцієнт ліквідно-

сті обігу 7,19 13,33 12,45 14,01 15,90 18,38 21,82 26,88

Коефіцієнт терміно-

вої ліквідності 0,58 2,66 2,52 3,00 3,56 4,22 5,17 6,55

Чистий оборотний

капітал 9748,00 11037,00 12645,00 13021,18 13402,59 13794,89 14198,32 14613,15

Поточні фінансові

потреби 9655,00 8873,00 10175,00 10378,28 10574,69 10839,73 11095,40 11355,08

Грошові кошти 93,00 2164,00 2470,00 2642,90 2827,90 2955,16 3102,92 3258,06

Коефіцієнт збалансо-

ваності структури


7,78 13,96 13,25 14,82 16,75 19,24 22,55 27,18

Коефіцієнт стабіль-

ності структури обо-

ротних активів

0,84 0,91 0,91 0,92 0,93 0,93 0,94 0,95

414

Продовження табл. В.6 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Коефіцієнт забезпе-

ченості активів влас-

ними джерелами


3,07 3,29 3,73 3,79 3,84 3,90 3,96 4,02

Коефіцієнт рентабе-

льності активів 0,21 0,12 0,17 0,18 0,18 0,19 0,19 0,19

Коефіцієнт ефектив-

ності використання

активів

12,45 28,93 33,97 34,00 35,67 37,47 38,72 40,72

Коефіцієнт економі-

чного потенціалу 0,55 0,36 0,58 0,59 0,60 0,61 0,62 0,63

* розраховано за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [249]

415

Таблиця В.7

Цільові параметри фінансової рівноваги ВАТ «Луганський завод гірничого машинобу-

дування» на 2011-2015 рр.

Показник Фактичні значення* Цільові значення

2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

Запаси 7962 7700 7479 8309 9156 10138 11276 12601

Дебіторська заборго-

ваність 819 217 311 358 376 394 422 443

Грошові кошти 93 2164 2470 2643 2828 2955 3103 3258

Оборотні активи 11321 11931 13747 14022 14302 14588 14880 15178

Активи 15923 16654 18314 18633 18959 19292 19631 19976

Власний капітал 14110 15541 17029 17455 17891 18338 18797 19267

Поточні зобов’язання 1575 895 1104 1001 900 794 682 565

Довгострокові зо-

бов’язання 238 218 181 177 168 160 152 144

Основні засоби 4168 4463 4185 4352 4526 4617 4709 4756

Необоротні активи 4600 4722 4565 4611 4657 4703 4750 4798

Виручка від реалізації 24104 17656 28889 32933 36227 39849 43834 48218

Додана вартість 6678 4375 6811 7492 8241 9065 9972 10969

Чистий прибуток 3271 1952 3190 3318 3450 3588 3732 3881

Витрати на оплату

праці 5808 4614 6487 7135,7 7849,3 8634,2 9497,6 10447,4

Операційні витрати 22260 16663 26905 27981 29100 29682 30276 30579

Амортизація 857 706 868 903 939 958 977 987


416

Таблиця В.8

Результати розрахунку індикаторів ефективності операційної діяльності

підприємств промисловості Луганського регіону в 2009-2010 рр.


Фондовіддача Оборотність обо-

ротних активів

Затратовіддача Продуктивність

праці

2009 2010 Темп

зміни

2009 2010 Темп

зміни

2009 2010 Темп

зміни

2009 2010 Темп

зміни

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14


1 ВАТ ―Луганський завод гiрничого

машинобудування‖ 4,09 6,68 1,63 1,48 2,10 1,42 0,86 1,09 1,27 68,4 112,0 1,64

2 ВАТ ―Завод гiрничорятувальної

технiки ―Горизонт‖ 1,00 1,60 1,60 0,45 0,71 1,57 0,92 1,09 1,19 28,8 43,1 1,49

3 ВАТ ―Кiровський ковальський завод

―Центрокуз‖ 1,60 6,05 3,79 1,45 5,85 4,03 0,88 1,02 1,16 54,9 204,5 3,73

4 ПАТ ―Луганськтепловоз‖ 3,30 5,60 1,70 2,04 1,82 0,89 0,67 0,68 1,02 70,4 144,4 2,05

5 ВАТ ―Первомайський електроме-

ханiчний завод iм. К. Маркса‖ 2,57 4,22 1,64 2,08 3,28 1,57 0,65 0,72 1,10 58,6 105,8 1,81

6 ВАТ ―Свердловський

машинобудiвний завод‖ 2,74 3,24 1,18 0,56 0,42 0,76 0,06 0,68 11,08 86,3 108,0 1,25

7 ВАТ ―Стаханівський вагонобудівель-

ний завод‖ 2,16 13,0 6,02 0,42 1,22 2,88 0,65 0,73 1,11 147,1 657,5 4,47

417

Продолжение В.8 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14


8 ВАТ ―Краснодонвугiлля‖ 0,62 1,10 1,77 0,68 0,99 1,45 0,46 0,56 1,22 91,2 174,4 1,91

9 ВАТ ―Лисичанськвугiлля‖ 0,34 0,29 0,85 1,02 0,84 0,82 0,35 0,30 0,85 29,1 24,1 0,83

10 ДВАТ ―Шахта ―Бiлорiченська‖ ДП

ДХК ―Луганськвугiлля‖ 1,03 1,40 1,36 4,36 5,76 1,32 0,50 0,67 1,33 76,0 120,3 1,58


11 ВАТ ―Свердловська швейна фабрика‖ 0,56 0,54 0,96 3,80 4,25 1,12 0,53 0,46 0,86 23,5 22,5 0,96

12 ПАТ ―Глорiя Джинс‖ 2,91 5,61 1,93 2,22 1,61 0,73 0,49 0,39 0,79 23,2 45,1 1,94

13 ВАТ ―Кiровська швейна фабрика

―Кiфадо‖ 0,25 0,34 1,37 1,85 1,43 0,77 0,53 0,67 1,27 16,4 23,3 1,42


14 ВАТ ―Стаханівський завод феросп-

лавiв‖ 6,46 12,46 1,93 0,88 0,53 0,60 0,66 0,68 1,03 500,5 919,7 1,84

15 ВАТ ―Iллiчiвський рудоремонтний

завод‖ 0,50 0,35 0,70 0,93 0,94 1,02 0,39 0,27 0,70 16,4 10,9 0,67


418

Таблиця В.9

Варіанти текстових діагнозів за результатами

дослідження ефективності операційної діяльності

Діагноз Причина

Рекомендації

1 2

1. Підприємство має

високий операційний

прибуток та позитивні

темпи зростання за по-

передні періоди. Показ-

ники рентабельності та

дохідності зросли, в той

час як показники затрат-

ності знизилися. Ефек-

тивність операційної

діяльності висока.

Підприємству слід нарощувати показники рента-

бельності та дохідності та розширяти операційну

діяльність. Необхідно прагнути до мінімізації

витратних показників за рахунок підвищення

ефективності використання матеріальних ресур-

сів і нарощування виробничого потенціалу.

)В,В,Вmin(

)К,К,К,Кmax(

)П,ОР,П,OЗmax(

R

опСм

евоаеаппек

опa

1

2. Підприємство має

високий операційний

прибуток, однак з нега-

тивними темпами зрос-

тання. Показники рента-

бельності та дохідності

зросли незначно, а мате-

ріалоємності – залиши-

лися практично незмін-

ними. Залишки готової

продукції і незавершено-

го виробництва збільши-

лися. Ефективність опе-

раційної діяльності підп-

риємства незначно зни-

зилася.

Зниження темпів зростання прибутку на фоні

збільшення обсягів випуску обумовлено струк-

турними змінами у виробничому і операційному

циклах. Підприємство не справляється з задани-

ми обсягами виробництва та реалізації продукції.

В даному випадку можливі два рецепта в залеж-

ності від стратегічних цілей підприємства:

1. Вихід на нові сегменти ринку і нарощу-

вання виробничих потужностей.

)НВ,ГПmin(

)ОР,Пmax(R

оп

1.2

2. Скорочення обсягів випуску.

)К,Кmax(

)ОР,В,Вmin(R

екпп

См

2.2

3. Операційний прибуток

за звітний період незна-

чно збільшився, як і по-

казники рентабельності

та дохідності. Однак

темпи зростання одного

з затратних показників

негативні:

Підприємству необхідно прагнути до підтримки і

нарощування досягнутих рівнів показників рен-

табельності та дохідності і звернути особливу

увагу на показники затратності:

419

Продолжение В.9 1 2

а) матеріалоємності

а) збільшення рівня матеріалоємності може бути

наслідком двох причин:

1. Неефективне використання матеріальних ре-

сурсів, високий рівень відхилень по матеріалам і

продуктивності, недосконала система контролю

використання матеріальних ресурсів.

Необхідно удосконалити систему використання і

контролю матеріальних ресурсів.

)Т,В,Вmin(RрчСм1.3

б) фондоємкості

б) тенденція до збільшення фондоємкості свід-

чить про значну незапланованість витрат на по-

точний ремонт і обслуговування виробничих

об'єктів. Це є наслідком їх високої зношеності.

Підприємству слід поліпшити або обновити ви-

робничі основні фонди.

)НБmin(

)ОЗ,Пmax(R

аоп

2.3

в) трудомісткості в) зміна операційного прибутку при збільшенні

трудомісткості з збільшенням виручки від реалі-

зації може розвиватися по наступним сценаріям:

- збільшення витрат на оплату праці

Не допускати зниження завантаженості робочої

сили

- обмеження витрат на оплату праці

Не допускати погіршення якості продукції через

низьку кваліфікацію робочих кадрів.

)Вmin(

)К,Кmax(R

оп

ппек

3.3

4. Зменшення показників

дохідності при збіль-

шенні показників рента-

бельності та операційно-

го прибутку та зменшен-

ні показників затратнос-

ті.

Рецепт у випадку зменшення показників дохід-

ності аналогічний рецепту при збільшенні пока-

зників затратності по відповідним факторам,

тобто:

)В,В,НБ,Вmin(

)К,К,ОЗ,Пmax(R

Смоп

ппекаоп

4

420

Продолжение В.9 1 2

5. Зменшення операцій-

ного прибутку із збіль-

шенням показників рен-

табельності та дохідності

та зменшення показників

затратності.

Даний діагноз міг бути викликаний інертною

дією, попередньою неефективною політикою

управління операційним прибутком

)НВ,Пmin(

)К,В,Вmin(

)ОЗ,Пmax(

RевоаСм

аоп

5

Підприємству необхідно утримувати показники

на досягнутому рівні та не допускати їх негатив-

ної зміни

6. Скорочення операцій-

ного прибутку при зме-

ншенні показників дохо-

дності і позитивної тен-

денції показника рента-

бельності та негативної –

показників затратності

Дана ситуація наслідок того, що підприємство

своєчасно не відреагувало на рецепти, запропо-

новані тоді, коли підприємству було поставлено

діагноз 4

Рецепт в тому випадку залишається тим же, що і

для діагнозу 4

)В,В,НВ,Вmin(

)К,Е,ОЗ,Пmax(R

Смоп

ппекаоп

6

7. Скорочення операцій-

ного прибутку при збі-

льшенні усіх показників,

в тому числі витратних

Такий діагноз є наслідком ситуації, описаної у

рецепті 6

)В,В,НБ,Вmin(

)К,К,ОЗ,Пmax(R

Смоп

ппекаоп

1.7

Підходи до стабілізації операційної діяльності у

даному випадку тіж самі, що і у рецепті 6

)В,В,НБ,Вmin(

)К,К,ОЗ,Пmax(R

Смоп

ппекаоп

2.7

421

Таблиця В.10

Розрахунок прогнозних показників ефективності операційної діяльності ПАТ «Лугансь-

ктепловоз» при виборі стратегії розвитку

Показники

Апроксимуючі

залежності та ці-

льові орієнтири

Фактичні дані* Прогнозні дані

2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Основні

засоби

(залишко-

ва вар-

тість)

tt ОЗОЗ 1

y = -767,6x2 +

4529,6х+148492,6 155088 147715 158470 156698 150215 148034,8 142585,0 135599,9 127079,5 117023,9

Знос зоз ТТ

Зниження на 5%

щорічно

288508 291505 311316 320205 331084 314530 298803 283863 269670 256186

Виробничі

запаси tt ВЗВЗ 1

y = 4239,6x +

84637,2

74289 119610 101566 72046 119269 110074,8 114314,4 118554,0 122793,6 127033,2

Виручка

від реалі-

зації

tt ВРВР 1

y = 82519,4x +

478377,4

442174 532717 1271923 523469 859395 973493,8 1056013,2 1138532,6 1221052,0 1303571,4

Собівар-

тість свр ТТ

y = 233143,9ln(x) +

401626,9

369001 445028 1076739 486387 747154 819364,7 855304,0 886436,0 913896,4 938460,6

422

Продовження табл. В.10 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Валовий

прибуток tt ВПВП 1 73173 87689 195184 37082 112241 154129,1 200709,2 252096,6 307155,6 365110,8

Середня

кількість

працівни-

ків

tt КПКП 1

Збереження факти-

чної кількості

8127 8127 8404 7435 5951 5951 5951 5951 5951 5951

Оборотні

активи tt ОАОА 1

y = 36006,7x +

253316,3

218261 404214 455642 256327 472238 469357 505363 541370 577377 613383

Дебітор-

ська забо-

ргованість

tt ДзДз 1

y = 50097,4ln(x) +

64020,8

54227 109624 145971 97831 152292 153783,3 161505,8 168195,4 174096,0 179374,3

Інвести-

ційні на-

копичення

tt ІнІн 1

Зростання на 5%

щорічно

6352 6352 6352 6352 6352 6670 7003 7353 7721 8107

Витрати

на підго-

товку кад-

рів

tt ВпкВпк 1

y = 19176,9ln(x) +

48869,5 43423 63061 90389 64228 75056 83230 86186 88747 91006 93026

Активи tt АА 1

y = 36689,5х +

462725,1

397294 615422 742437 440725 668090 682862,1 719551,6 756241,1 792930,6 829620,1


423


Результати прогнозування фінансових показників при виборі стратегічних альтернатив

становлення, стабілізації і диверсифікації ПАТ «Луганськтепловоз»

Показники Становлення Стабілізація Диверсифікація

2011 2012 2013 2014 2015 2011 2012 2013 2014 2015 2011 2012 2013 2014 2015

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Основні кош-

ти (залишкова

вартість)

160730,1 171981,2 184019,8 196901,2 210684,3 154721,5 159363,1 164144,0 169068,3 174140,4 136695,7 124393,0 113197,7 103009,9 93739,0

Знос 314529,8 298803,3 283863,1 269670,0 256186,5 324462,3 317973,1 311613,6 305381,3 299273,7 264867,2 211893,8 169515,0 135612,0 108489,6

Незавершене

будівництво 17047,5 17559,0 18085,7 18628,3 19187,1 17875,1 19305,1 20849,5 22517,5 24318,8 15392,4 14315,0 13312,9 12381,0 11514,3

Виробничі

запаси 128810,5 139115,4 150244,6 162264,2 175245,3 122847,1 126532,5 130328,5 134238,3 138265,5 110920,2 103155,8 95934,9 89219,4 82974,1

Виручка від

реалізації 850801,1 842293,0 833870,1 825531,4 817276,1 889473,8 920605,4 952826,6 986175,5 1020691,7 855098,0 850822,5 846568,4 842335,6 838123,9

Собівартість 754625,5 762171,8 769793,5 777491,4 785266,4 769568,6 792655,7 816435,3 840928,4 866156,3 758361,3 769736,7 781282,8 793002,0 804897,1

Валовий

прибуток 96175,5 80121,2 64076,6 48040,0 32009,7 119905,2 127949,7 136391,2 145247,1 154535,4 96736,7 81085,8 65285,6 49333,6 33226,8

Чисельність

працюючих 6189,0 6436,6 6694,1 6961,8 7240,3 6070,0 6191,4 6315,2 6441,6 6570,4 5713,0 5484,4 5265,1 5054,5 4852,3

Оборотні

кошти 495849,9 520642,4 546674,5 574008,2 602708,7 495849,9 520642,4 546674,5 574008,2 602708,7 495849,9 520642,4 546674,5 574008,2 602708,7

Інвестиційні

нагромаджен-

ня

6491,7 6634,6 6780,5 6929,7 7082,1 6225,0 6100,5 5978,5 5858,9 5741,7 6606,1 6870,3 7145,1 7430,9 7728,2

Витрати на

підготовку

кадрів

75806,6 76564,6 77330,3 78103,6 78884,6 74305,4 73562,4 72826,8 72098,5 71377,5 71303,2 67738,0 64351,1 61133,6 58076,9

424

Продовження табл. В.11 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Дебіторська

заборгованість 154576,4 156895,0 159248,5 161637,2 164061,7 147723,2 143291,5 138992,8 134823,0 130778,3 153814,9 155353,1 156906,6 158475,7 160060,4

Активи 701494,5 736569,2 773397,7 812067,6 852670,9 694813,6 722606,1 751510,4 781570,8 812833,6 681451,8 695080,8 708982,5 723162,1 737625,3

Фондовіддача 5,29 4,90 4,53 4,19 3,88 5,75 5,78 5,80 5,83 5,86 6,26 6,84 7,48 8,18 8,94


зношеності

основних фон-

дів

1,96 1,74 1,54 1,37 1,22 2,10 2,00 1,90 1,81 1,72 1,94 1,70 1,50 1,32 1,16

Матеріаловід-

дача 6,61 6,05 5,55 5,09 4,66 7,24 7,28 7,31 7,35 7,38 7,71 8,25 8,82 9,44 10,10


затратовіддачі 1,13 1,11 1,08 1,06 1,04 1,16 1,16 1,17 1,17 1,18 1,13 1,11 1,08 1,06 1,04




0,13 0,11 0,08 0,06 0,04 0,16 0,16 0,17 0,17 0,18 0,13 0,11 0,08 0,06 0,04



продаж

0,11 0,10 0,08 0,06 0,04 0,13 0,14 0,14 0,15 0,15 0,11 0,10 0,08 0,06 0,04




0,14 0,11 0,08 0,06 0,04 0,17 0,18 0,18 0,19 0,19 0,14 0,12 0,09 0,07 0,05


фондоозброє-

ності оборот-

них коштів

0,32 0,33 0,34 0,34 0,35 0,31 0,31 0,30 0,29 0,29 0,28 0,24 0,21 0,18 0,16


матеріалоємно-

сті оборотних

коштів

0,26 0,27 0,27 0,28 0,29 0,25 0,24 0,24 0,23 0,23 0,22 0,20 0,18 0,16 0,14


обіговості

оборотних

активів

1,72 1,62 1,53 1,44 1,36 1,79 1,77 1,74 1,72 1,69 1,72 1,63 1,55 1,47 1,39

425

Продовження табл. В.11 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16


обіговості

дебіторської

заборгованості

5,50 5,37 5,24 5,11 4,98 6,02 6,42 6,86 7,31 7,80 5,56 5,48 5,40 5,32 5,24


віддачі інвести-

ційного ресурсу

131,06 126,96 122,98 119,13 115,40 142,89 150,91 159,38 168,32 177,77 129,44 123,84 118,48 113,36 108,45


фондоозброє-

ності інвести-

ційних ресурсів

24,76 25,92 27,14 28,41 29,75 24,86 26,12 27,46 28,86 30,33 20,69 18,11 15,84 13,86 12,13


трудонаванта-

ження на інвес-

тиційний ре-

сурс

0,95 0,97 0,99 1,00 1,02 0,98 1,01 1,06 1,10 1,14 0,86 0,80 0,74 0,68 0,63


матеріалонава-

нтаження на

інвестиційний

ресурс

19,84 20,97 22,16 23,42 24,74 19,73 20,74 21,80 22,91 24,08 16,79 15,01 13,43 12,01 10,74


продуктивності

праці

137,47 130,86 124,57 118,58 112,88 146,54 148,69 150,88 153,10 155,35 149,68 155,13 160,79 166,65 172,73


трудоозброєно-

сті

0,012 0,012 0,012 0,012 0,012 0,012 0,012 0,012 0,011 0,011 0,012 0,011 0,010 0,009 0,008


витрат на під-

готовку кадрів

12,25 11,90 11,55 11,22 10,90 12,24 11,88 11,53 11,19 10,86 12,48 12,35 12,22 12,09 11,97

Виробничий

потенціал 177777,6 189540,1 202105,6 215529,5 229871,5 172596,5 178668,2 184993,5 191585,8 198459,2 152088,1 138708,0 126510,6 115390,9 105253,3

Фінансовий

потенціал 131,99 128,34 125,08 122,18 119,61 136,17 136,43 136,85 137,43 138,15 134,31 134,82 137,38 141,87 148,16

426


Результати розрахунку показника ресурсовіддачі підприємств промисловості

Луганського регіону, 2010 р.

№

п/п Підприємство


активи,

тис. грн.

Фінансові ак-

тиви, тис. грн.

Чистий при-

буток, тис.

грн.

Амортизація,

тис. грн.


ресурсовіддачі,

%

1 2 3 4 5 6 7


1 ВАТ ―Луганський завод гiрничого

машинобудування‖ 13874 4440 3190 868 22,2

2 ВАТ ―Завод гiрничорятувальної

технiки ―Горизонт‖ 16480 5434 -46 592 2,5

3 ВАТ ―Стаханівський вагонобудівель-

ний завод‖ 349845 2279734 260667 23755 10,8

4 ПАТ ―Луганськтепловоз‖ 531811 136279 -7457 12010 0,68

5 ВАТ ―Первомайський електроме-

ханiчний завод iм. К. Маркса‖ 68098 8582 7108 1922 11,8

6 ВАТ ―Свердловський машзавод‖ 50011 80016 -13709 697 -10,0

7 ВАТ ―Брянківський завод бурового

устаткування‖ 11760 2407 240 443 4,8

8 ВАТ ―Кiровський ковальський завод

―Центрокуз‖ 50763 10966 5295 1883 11,6

9 ВАТ ―Комiсарiвський завод торгового

машинобудування‖ 2665 10 -242 18 -8,4

427

Продовження табл. В.12 1 2 3 4 5 6 7


10 ВАТ ―Краснодонвугiлля‖ 4517746 2288937 -225158 403772 2,6

11 ВАТ ―Лисичанськвугiлля‖ 820817 1526 58343 20375 9,6

12 ДВАТ ―Шахта ―Бiлорiченська‖ ДП

ДХК ―Луганськвугiлля‖ 409414 9849 -16483 37909 5,1


13 ВАТ ―Стаханівський завод феросп-

лавiв‖ 529655 2511464 5542 18888 0,8

14 ВАТ ―Алчевський металургiйний

комбiнат‖ 9601213 2021572 -1013904 799565 -1,8

15 ВАТ ―Iллiчiвський рудоремонтний

завод‖ 4168 54 -1725 173 -36,8


16 ПАТ ―Глорiя Джинс‖ 13149 26018 -4303 912 -8,7

17 ВАТ ―Кiровська швейна фабрика

―Кiфадо‖ 7958 1204 -1100 348 -8,2

18 ВАТ ―Свердловська швейна фабрика‖ 9626 778 -735 319 -4,0


428


Результати комплексного аналізу потенціалу фінансової стійкості

промислових підприємств Луганської області, 2010 р.

ВА

Т ―

Лу

ган

ськи

й з

аво

д г

iрн

ичо

го м

аши

-

но

бу

ду

ван

ня‖

ВА

Т ―

Ста

хан

івсь

ки

й в

аго

но

бу

дів

ельн

ий

заво

д‖

ПА

Т ―

Лу

ган

ськте

пло

во

з‖

ВА

Т ―

Пер

во

май

ськи

й е

лек

тро

мех

анiч

ни

й

заво

д i

м.

К.

Мар

кса

‖

ВА

Т ―

Свер

дло

всь

ки

й м

ашза

во

д‖

ВА

Т ―

Бр

ян

ків

ськи

й з

аво

д б

ур

ово

го у

стат-

ку

ван

ня‖

ВА

Т ―

Кiр

овсь

ки

й к

овал

ьсь

ки

й з

аво

д

―Цен

тро

ку

з‖

ВА

Т ―

Кр

асн

од

он

ву

гiлля‖

ВА

Т ―

Ли

сич

ансь

кву

гiлля‖

ДВ

АТ

―Ш

ахта

―Б

iло

рiч

енсь

ка‖

ДП

ДХ

К

―Лу

ган

ськву

гiлля‖

ВА

Т ―

Ста

хан

івсь

ки

й з

аво

д ф

еро

сплав

iв‖

ВА

Т ―

Алч

евсь

ки

й м

етал

ур

гiй

ни

й

ко

мб

iнат

‖

ВА

Т ―

Iллiч

iвсь

ки

й р

уд

ор

емо

нтн

ий

за-

во

д‖

ПА

Т ―

Гло

рiя

Дж

ин

с‖

ВА

Т ―

Кiр

овсь

ка

швей

на

фаб

ри

ка

―Кiф

адо

‖

ВА

Т ―

Свер

дло

всь

ка

швей

на

фаб

ри

ка‖

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

Коефіцієнт ліквідності

готівки 0,03 0,43 0,004 0,02 0,00 0,02 0,48 0,03 0,001 0,001 0,01 0,01 0,001 0,12 0,06 0,09

Коефіцієнт термінової

ліквідності 0,63 1,36 0,24 0,51 0,65 0,40 0,95 1,14 0,02 0,07 0,88 0,33 0,01 0,82 0,17 0,70

Коефіцієнт інкасо-

ліквідності 0,63 1,36 0,28 0,52 0,69 0,24 0,96 1,14 0,05 0,08 0,88 0,40 0,02 0,83 0,17 0,73

429

Продолжение табл. В.13 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

Коефіцієнт ліквідності

обігу 1,78 1,41 0,73 2,05 0,83 1,16 2,57 1,22 0,68 0,32 1,01 0,57 0,12 0,95 0,24 1,03


збалансованості структури


0,71 3,05 -47,94 0,33 -14,08 8,76 0,32 1,76 1,40 -6,10 26,14 11,62 -1,65 4,14 3,41 0,12

Коефіцієнт забезпеченості

активів власними джере-

лами фінансування

1,96 2,45 -0,07 1,53 -0,66 0,20 1,72 0,65 0,53 -0,27 0,69 0,11 -2,18 0,84 0,28 1,00

Коефіцієнт фінансової

автономії 0,58 0,25 -0,02 0,75 -0,071 0,10 0,76 0,36 0,42 -0,20 0,04 0,08 -1,54 0,19 0,23 0,89

Коефіцієнт ефективності

використання ресурсного

потенціалу

0,45 1,04 1,14 1,32 0,35 0,57 2,10 0,46 0,16 0,65 0,49 1,29 0,20 0,79 0,23 0,36

Коефіцієнт ефективності

використання активів 1,47 5,35 4,35 7,07 1,4 2,16 12,78 1,06 10,24 7,23 4,53 3,59 3,74 2,84 1,65 3,99

Коефіцієнт економічного

потенціалу 0,19 1,23 0,25 0,55 0,07 0,05 0,30 0,17 -0,37 -0,03 0,36 -0,08 -0,14 1,12 -0,07 0,05

Коефіцієнт економічної

рентабельності 0,14 0,14 0,17 0,43 0,02 0,03 0,24 0,07 -0,29 -0,02 0,05 -0,04 -0,12 0,37 -0,06 0,05

Коефіцієнт рентабельності

власного капіталу 0,00 0,50 -0,69 0,13 -1,38 0,18 0,12 -0,09 0,18 0,22 0,03 -0,71 0,31 -0,41 -0,42 -0,08

Коефіцієнт ресурсовіддачі 0,025 0,108 0,0068 0,118 -0,1 0,048 0,116 0,026 0,096 0,051 0,008 -0,018 -0,368 -0,087 -0,082 -0,04

Коефіцієнт фондовіддачі 1,60 13,0 5,60 4,22 3,24 1,79 6,05 1,10 0,29 1,40 12,46 2,35 0,35 5,61 0,34 0,54

Коефіцієнт витратовіддачі 1,09 0,73 0,68 0,72 0,68 0,85 1,02 0,56 0,30 0,67 0,68 0,87 0,27 0,39 0,67 0,46

Коефіцієнт рентабельності

виробництва 0,11 0,07 0,008 0,07 -0,16 0,03 0,04 0,07 -0,15 -0,059 0,04 -0,08 -0,49 -0,04 -0,31 -0,07

Продуктивність праці 43,1 657,5 144,4 105,8 108,0 – 204,5 174,4 24,1 120,3 919,7 – 10,9 45,1 23,3 22,5

430

Продолжение табл. В.13 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

Інтегральна оцінка ефек-

тивності фінансової діяль-

ності 0,43 2,40 0,51 1,84 0,06 1,03 1,23 0,22 0,74 0,87 0,27 0 1,20 1,11 0 0,15


тивності операційної дія-

льності 0,58 1,92 0,73 0,70 0,50 0,43 0,95 0,49 0,11 0,37 2,06 0,37 0,10 0,57 0,32 0,16

Інтегральна оцінка фінан-

сової рівноваги 1,11 2,32 0,48 1,42 0,40 1,80 1,94 1,14 0,84 0,34 4,94 2,30 0,15 1,79 0,83 1,01


тивності фінансово-

економічної діяльності

0,50 2,18 0,61 1,32 0,26 0,75 1,10 0,34 0,45 0,64 1,10 0,17 0,69 0,86 0,15 0,16

Інтегральна оцінка фінан-

сової стійкості підприємс-

тва

0,75 2,25 0,54 1,37 0,32 1,17 1,46 0,63 0,61 0,47 2,33 0,62 0,32 1,24 0,35 0,40


431


Фактичні та прогнозні дані для розрахунку оптимальної структури капіталу

ВАТ «Первомайський електромеханiчний завод iм. К. Маркса»

Рік Прибуток до опода-

ткування, тис. грн.*

Активи, тис.

грн.*

Індекс

інфляції**

Середня ставка

відсотка за вико-

ристання позико-

вого капіталу*

Фінансо-

ві витра-

ти, тис.

грн.*

Чистий

прибу-

ток, тис.

грн.*

Реальна ставка

відсотка за вико-

ристання позико-

вого капіталу

Фак

тич

ні

по

каз

ни

ки

2002 1880 43766 -0,02 0,229 108 785 0,196

2003 1967 45651 0,082 0,275 190 108 0,115

2004 8667 48707 0,123 0,243 194 5288 0,052

2005 6315 52461 0,103 0,107 380 3203 0

2006 3024 58034 0,116 0,162 748 1107 0,005

2007 6309 65453 0,166 0,100 999 1878 0

2008 10595 79363 0,223 0,142 1914 6416 0

2009 2158 69988 0,123 0,261 2863 6 0,065

2010 11911 76680 0,091 0,290 2003 7108 0,116

Апроксимую-

чі залежності

П = 96,03 t3 -

1455,82 t2 + 6964,98

t - 4461,83

A = 4649,52 ∙

t + 36763,86

I = 0,131 ∙

e-0,03t

CB = -0,01 ∙ Ln(t)

+ 0,225

Пр

огн

озн

і

по

каз

ни

ки

2011 15636 83259 0,046 0,202 1116 9331 0,101

2012 23815 87909 0,097 0,201 835 14212 0,049

2013 35420 92558 0,094 0,200 556 21137 0,051

2014 51027 97208 0,091 0,199 280 30451 0,053

2015 71213 101857 0,089 0,199 6 42497 0,055 * за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [249] **за даними офіційного сайту Державної служби статистики України за 2002-2011 рр. [206]

432


Прогнозна вартість джерел фінансування діяльності

ВАТ «Первомайський електромеханiчний завод

iм. К. Маркса», %

Джерело фінансування 2011 2012 2013 2014 2015

Звичайні акції (статутний капі-

тал) 25 25 25 25 25

Нерозподілений прибуток 10 10 10 10 8

Додатковий капітал 15 10 8 5 5

Короткострокові кредити банків 25 25 25 25 25

Кредиторська заборгованість (за

винятком простроченої) 0 0 0 0 0

Прострочена кредиторська за-

боргованість 35 35 35 35 35

433

Рис. В.1. Алгоритм мінімізації середньозваженої вартості капіталу

ВАТ «Первомайський електромеханiчний завод iм. К. Маркса», 2011 р.

434


Анкета для оцінки меж ризику фінансової стратегії

Підприємство ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування»

Період перевірки 2011 рік №

п/п

Питання Оцінка

ризику

Фактори ризику на етапі оцінки оточуючого середовища

1. Яка загальна соціально-економічна ситуація:

стабільна

нестабільна

Ні

Так

2. Рівень підприємницької активності у регіоні:

високий

низький

Так

Ні

3. Який загальний стан економіки галузі:

зростання ділової активності

спад виробництва

Так

Ні

4. Необхідні підприємству закупки на світовому ринку? Ні

5. Порушуються загальноправові та контрактні умови? Ні

6. Який прогнозується рівень інфляції:

високий

низький

Так

Ні

7. Уплинуло негативно на розвиток підприємства зміна відсоткової ставки за кредит? Ні

8. Існує можливість помилки у оцінці сильних та слабких сторін підприємства? Ні

9. Має керівництво достатню кваліфікацію для виявлення дійсних і майбутніх перспектив фінансово-

економічної діяльності?

Так

435

Продовження табл. В.16 №

п/п

Питання Оцінка

ризику

Фактори ризику на етапі діагностики

1. Маються кваліфіковані фахівці – експерти? Так

2. Передбачені витрати на НІОКР у галузі забезпечення і удосконалювання управління? Ні

3. Застосовується на підприємстві комп'ютерна обробка інформації? Так

4. Спостерігаються порушення пропорцій виробництва? Ні

5. Використовуються у діагностиці інтегральні показники? Ні

6. Ефективно використовуються основні виробничі фонди і оборотні кошти? Так

7. Система показників діагностики адекватно відображає пріоритетні напрямки і цілі фінансової стратегії

сталого розвитку підприємства?

Так

8. При оцінці потенціалу ефективності операційної діяльності враховується взаємозв’язок «ресурси – витра-

ти – результат»

Так

9. Передбачено резерв боргових можливостей? Ні

10. Діагнози фінансового стану і рекомендації відповідають дійсності та корисні для прийняття рішень? Так

11. Збалансовані активи і зобов’язання по термінам? Ні

12. Має підприємство грошові кошти? Так

13. Дотримується «золоте правило» рівноваги? Так

14. Забезпечується ліквідність і платоспроможність? Так

15. Достатньо фінансування необоротних активів? Так

16. По результатам діагностики виявлені проблеми або негативні тенденції:

ефективності операційної діяльності

ефективності фінансової діяльності

фінансової рівноваги

Ні

Ні

Так

436

Продовження табл. В.16 № п/п

Питання Оцінка ризику

Фактори ризику на етапі визначення місії і цілей

1. Існує невизначеність цілей фінансово-економічної діяльності підприємства? Ні

2. Поставлені цілі є досяжними? Так

3. Побудована ієрархія цілей є повною? Ні

4. Відповідають цілі місії підприємства? Так

Фактори ризику на етапі обґрунтування стратегічних орієнтирів

1. Виділені стратегічні орієнтири є пріоритетними? Так

2. Сформована база стратегічних установок повна? Так

3. Відповідають виділені орієнтири інтересам зацікавлених груп? Так

4. Існує невизначеність стратегічних задач? Ні

Фактори ризику на етапі вибору стратегічної альтернативи

1. Оцінені всі можливі стратегічні альтернативи? Так

2. Висока погрішність методу вибору? Ні

3. При виборі врахована вся значима інформація? Так

Фактори ризику стратегічної альтернативи

Фактори ризику нереалізації виготовленої продукції

1. Потреба у виробленій продукції скоротилася? Ні

2. Існує тенденція заміщення продукцією інших підприємств? Так

3. Спостерігаються ознаки морального зносу продукції? Ні

4. Характерно зниження попиту через скорочення бюджету споживачів? Ні

Фактори ризику неотримання оплати за реалізовану продукцію

1. Були випадки нерівномірного і несподіваного підвищення цін підприємствами галузі? Так

2. Носять постійний характер порушення зобов’язань: постачальників перед підприємством? підприємства перед замовниками?

Ні Ні

437



3. Має керівництво негативну репутацію? Ні

4. Є ознаки недостатньої чесності керівництва? Ні

Фактори ризику неотримання запланованих фінансових результатів

1. Вистачає підприємству власних оборотних коштів? Так

2. Були значні фінансові втрати на підприємстві? Так

3. Мають місце технічні аварії?

4. Спостерігається витік кваліфікованих кадрів? Ні

5. Є підприємство збитковим? Ні

6. Залежить підприємство від малого числа постачальників? Так

Спостерігалися значні зміни у тенденції прибутковості серед підприємств галузі? Так

Фактори ризику втрати ринку збуту

1. Відповідає продукція вимогам до якості? Так

2. Спостерігається концентрація вихідних потоків на малому числі споживачів? Ні

3. Належить продукція галузі до:

конкурентоздатної

швидко старіючої

енергоємної

матеріалоємної

трудоємної

Так

Ні

Ні

Так

Так

4. Відбувалися у найближчому часі зміни у складі керівництва? Ні

Фактори ризику на етапі формування системи забезпечення

1. Цілі та задачі фінансового плану відповідають цільовому вектору стійкого розвитку? Так

2. Досягається гармонізація фінансової стратегії і стратегічного фінансового плану? Так

438



3. Порушується безперервність процесу планування? Ні

4. Ефективні використовувані моделі прогнозування? Так

5. Існує можливість адаптації фінансового плану в залежності від зміни середовища? Так

6. Обраний альтернативний фінансовий план забезпечує стійкість економічного розвитку підприємства? Так

7. При прогнозуванні враховуються умови і обмеження, отримані на етапі діагностики? Так

8. Прогнозна структура капіталу задовольняє критерію оптимальності? Так

9. Проводилося дисконтування грошових потоків? Так

Фактори ризику на етапі формування регламентів і адаптивності систем реалізації стратегії

1. Спотворюються показники фінансового плану при доведенні до центрів фінансової відповідальності? Так

2. Налагоджена система фінансового контролінгу? Так

3. Характерна збалансованість для систем підтримки фінансової стратегії? Так

4. Ідентифіковані відхилення від плану? Так

Фактори ризику на етапі оцінки ефективності фінансової стратегії

1. Дозволяє обрана альтернатива максимізувати синергетичний ефект? Так

2. Досягається зростання стратегічної вартості підприємства? Так

3. Виявлені можливі відхилення від заданих цілей і параметрів стійкого розвитку ? Так

4. По результатам оцінки якісних характеристик фінансова стратегія:

нерекомендована

допустима

оптимальна

Ні

Ні

Так

439


Статистичні та експертні характеристики ризику реалізації фінансової стратегії ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» на 2011-2015 рр.

Етапи страте-гічного управ-ління

Види ризиків


2011 2012 2013 2014 2015

Вагові кое-

фіціє-нти

Рівень очіку-ваних втрат, тис. грн.

Ймо-вір-

ність

Ваго-ві

кое-фіціє-

нти

Рівень очіку-ваних втрат, тис. грн

Ймо-вір-

ність

Ваго-ві

кое-фіціє-

нти


Ймо-вір-

ність

Ваго-ві

кое-фіціє-

нти


Ймо-вір-

ність

Ваго-ві

кое-фіціє-

нти


Ймо-вір-

ність

Ком-плекс-ний аналіз оточую-чого середо-вища

неадекватна оцінка сприят-ливих і негати-вних факторів

0,18 1852 0,23 0,23 1745 0,17 0,18 902 0,3 0,18 902 0,3 0,23 320 0,2

ризик неповного виявлення дійс-них і майбутніх перспектив фінансово-господарчої діяльності

0,25 750 0,22 0,3 710 0,32 0,3 845 0,21 0,3 845 0,21 0,17 166 0,3

недостатня оцінка факторів внутрішнього та зовнішнього середовища

0,3 1465 0,37 0,18 1400 0,3 0,2 1276 0,24 0,2 1276 0,24 0,34 432 0,22

помилка у інтер-претації резуль-татів виявлення сильних і слаб-ких сторін

0,27 963 0,18 0,29 965 0,21 0,32 800 0,25 0,32 800 0,25 0,26 548 0,28

440

Продовження табл. В.17 Діагнос-тика проблем фінан-сово-еконо-мічної діяльно-сті

невиявлення проблем

0,2 720 0,15 0,18 722 0,13 0,13 340 0,1 0,13 340 0,1 0,2 417 0,15

неповне вияв-лення джерел виникнення проблем

0,16 975 0,18 0,23 863 0,14 0,22 482 0,16 0,22 482 0,16 0,15 275 0,18

невірне визна-чення масшта-бу проблем

0,3 1480 0,22 0,32 1399 0,22 0,31 1124 0,25 0,31 1124 0,25 0,36 80 0,25

формування не-відповідного плану дій у екст-ремальних умовах

0,2 645 0,31 0,2 640 0,23 0,2 550 0,2 0,2 550 0,2 0,24 645 0,33

неможливість запобігання появи пробле-мних ситуацій

0,14 3058 0,14 0,07 2980 0,28 0,14 1536 0,29 0,14 1536 0,29 0,05 730 0,09

Визна-чення місії і цілей

невизначеність цілей

0,25 1768 0,3 0,2 1123 0,25 0,15 1070 0,22 0,15 1070 0,22 0,36 355 0,2

встановлення недосяжних цілей

0,24 895 0,16 0,25 800 0,21 0,28 564 0,25 0,28 564 0,25 0,24 510 0,32

неповне дере-во цілей

0,31 950 0,32 0,34 950 0,29 0,3 872 0,2 0,3 872 0,2 0,13 224 0,27

невідповідність цілей месії

0,2 1725 0,22 0,21 1644 0,25 0,27 1293 0,33 0,27 1293 0,33 0,27 607 0,21

Обґрун-тування страте-гічних орієнти-рів дія-льності

виділення не значимих фі-нансових задач

0,09 680 0,17 0,1 672 0,19 0,1 310 0,1 0,1 310 0,1 0,1 155 0,16

формування непо-вної інформаційної бази цільових установок

0,28 1050 0,12 0,2 996 0,15 0,2 985 0,18 0,2 985 0,18 0,26 267 0,1

504

441

Продовження табл. В.17 нечіткість і

неоднознач-ність форму-лювання

0,17 900 0,09 0,18 857 0,11 0,18 800 0,13 0,18 800 0,13 0,12 113 0,2

невірне виді-лення пріори-тетних страте-гічних орієнти-рів

0,23 3140 0,21 0,24 3021 0,21 0,24 2500 0,22 0,24 2500 0,22 0,21 622 0,26

невідповідність вказаних орієн-тирів внутріш-нім і зовнішнім інтересам

0,17 711 0,16 0,16 855 0,14 0,16 741 0,16 0,16 741 0,16 0,17 700 0,14

невірні попере-дні висновки про здатність до стійкого розвитку

0,06 1053 0,25 0,12 1053 0,2 0,12 966 0,21 0,12 966 0,21 0,14 239 0,14

Прийн-

яття рішень

у сфері

вибору фінан-

сової

стратегії

вибрана альте-

рнатива не дозволяє мак-

симізувати

синергетичний ефект

0,26 3500 0,08 0,25 3422 0,15 0,24 1805 0,18 0,24 1805 0,18 0,24 494 0,17

упущена стра-

тегічна альтер-

натива

0,39 1153 0,25 0,4 1100 0,24 0,38 544 0,21 0,38 544 0,21 0,3 238 0,21

вибір неефек-

тивної стратегії 0,22 2085 0,38 0,2 1983 0,35 0,24 1457 0,3 0,24 1457 0,3 0,27 775 0,33

невірна оцінка

альтернативи 0,13 860 0,29 0,15 952 0,26 0,14 400 0,31 0,14 400 0,31 0,19 860 0,29

504

442

Продовження табл. В.17 Форму-

вання системи

забезпе-

чення фінан-

сової

стратегії

вибір неадеква-

тного горизон-ту планування

0,1 1020 0,12 0,14 1011 0,11 0,1 936 0,12 0,1 936 0,12 0,14 562 0,15

невірне визна-

чення загальної потреби у фі-

нансових ресу-

рсах

0,16 2851 0,19 0,08 2641 0,2 0,15 2450 0,22 0,15 2450 0,22 0,12 241 0,11

неточності в проведенні і

інтерпретації

комплексної оцінки

0,17 303 0,15 0,18 450 0,17 0,18 401 0,14 0,18 401 0,14 0,1 800 0,12

неадекватна

оцінка результатів 0,2 1905 0,17 0,15 1832 0,14 0,17 1533 0,1 0,17 1533 0,1 0,11 476 0,1

неповнота інформації

0,15 2038 0,1 0,13 2000 0,13 0,1 1525 0,16 0,1 1525 0,16 0,14 300 0,1

невірогідність інформації

0,12 960 0,14 0,1 875 0,07 0,12 875 0,1 0,12 875 0,1 0,14 720 0,14

відсутність релевантної інформації

0,1 670 0,13 0,22 670 0,18 0,18 444 0,16 0,18 444 0,16 0,1 387 0,13

504

443

Продовження табл. В.17 Форму-вання регла-ментів і адапти-вність систем реаліза-ції стра-тегії

відсутність взаємодії всіх систем забез-печення фінан-сової стратегії

0,26 756 0,15 0,4 745 0,29 0,35 632 0,22 0,35 632 0,22 0,15 500 0,15

відсутність цілісності і гнучкості ме-ханізму реалі-зації стратегії

0,4 1060 0,45 0,36 998 0,33 0,4 503 0,4 0,4 503 0,4 0,4 101 0,25

спотворення значень фінан-сових показни-ків при дове-денні їх до центрів фінан-сової відпові-дальності

0,34 501 0,4 0,24 452 0,38 0,25 400 0,38 0,25 400 0,38 0,3 325 0,47

Оцінка ефекти-вності фінан-сової стратегії

невиявлення проблем

0,38 3040 0,11 0,27 2565 0,1 0,25 1935 0,2 0,25 1935 0,2 0,3 79 0,28

несвоєчасне виявлення проблем

0,15 850 0,12 0,18 850 0,15 0,14 788 0,1 0,14 788 0,1 0,25 254 0,1

неадекватна

оцінка резуль-

татів

0,14 1027 0,2 0,2 975 0,2 0,17 591 0,25 0,17 591 0,25 0,12 400 0,12

ризик реалізації

коригуючих

заходів

0,12 765 0,4 0,1 700 0,35 0,2 332 0,15 0,2 332 0,15 0,23 142 0,2

неефективність зворотного

зв'язку

0,21 1143 0,18 0,25 1020 0,2 0,24 496 0,3 0,24 496 0,3 0,1 512 0,32

504

444

Таблиця В.18 Аналіз чутливості чистого грошового потоку

ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування», 2011 р.

Чинник

Доля чинника

Прибу-ток до

оподат-кування

Аморти-зація

необоро-тних

активів

Змен-шення оборот-

них активів

Збільшення поточних

зобов'язань

Сплачені податки на прибуток

Реаліза-ція

необоро-тних

активів

Придбання фінансових інвестицій

Придбання майнових

комплексів

Інші пла-тежі по

інвестицій-ній діяль-

ності

Сплачені дивіден-

ди

Інші пла-тежі по

фінансовій діяльності

0,1 -1416,2 -1118,3 345,1 445,4 2344,2 1465,6 2866 3151,3 2790,4 1571,8 2466,4

0,2 -1094,8 -830 470,8 559,9 2247,8 1466,8 2711,6 2965,2 2644,4 1561,2 2356,4

0,3 -773,4 -541,7 596,5 674,5 2151,3 1468 2557,2 2779,1 2498,4 1550,6 2246,4

0,4 -452 -253,4 722,2 789 2054,9 1469,2 2402,8 2593 2352,4 1540 2136,4

0,5 -130,6 34,9 847,9 903,6 1958,5 1470,4 2248,4 2406,9 2206,4 1529,4 2026,4

0,6 190,8 323,2 973,6 1018,2 1862,1 1471,6 2094 2220,8 2060,4 1518,8 1916,4

0,7 512,2 611,5 1099,3 1132,7 1765,7 1472,8 1939,6 2034,7 1914,4 1508,2 1806,4

0,8 833,6 899,8 1225 1247,3 1669,2 1474 1785,2 1848,6 1768,4 1497,6 1696,4

0,9 1155 1188,1 1350,7 1361,8 1572,8 1475,2 1630,8 1662,5 1622,4 1487 1586,4

1 1476,4 1476,4 1476,4 1476,4 1476,4 1476,4 1476,4 1476,4 1476,4 1476,4 1476,4

1,1 1797,8 1764,7 1602,1 1591 1380 1477,6 1322 1290,3 1330,4 1465,8 1366,4

1,2 2119,2 2053 1727,8 1705,5 1283,6 1478,8 1167,6 1104,2 1184,4 1455,2 1256,4

1,3 2440,6 2341,3 1853,5 1820,1 1187,1 1480 1013,2 918,1 1038,4 1444,6 1146,4

1,4 2762 2629,6 1979,2 1934,6 1090,7 1481,2 858,8 732 892,4 1434 1036,4

1,5 3083,4 2917,9 2104,9 2049,2 994,3 1482,4 704,4 545,9 746,4 1423,4 926,4

1,6 3404,8 3206,2 2230,6 2163,8 897,9 1483,6 550 359,8 600,4 1412,8 816,4

1,7 3726,2 3494,5 2356,3 2278,3 801,5 1484,8 395,6 173,7 454,4 1402,2 706,4

1,8 4047,6 3782,8 2482 2392,9 705 1486 241,2 -12,4 308,4 1391,6 596,4

1,9 4369 4071,1 2607,7 2507,4 608,6 1487,2 86,8 -198,5 162,4 1381 486,4

2 4690,4 4359,4 2733,4 2622 512,2 1488,4 -67,6 -384,6 16,4 1370,4 376,4

Чутливість, ч. од. 1,000 0,897 0,391 0,356 0,300 0,004 0,480 0,579 0,454 0,033 0,342

Ранг чинників 1 2 6 7 9 11 4 3 5 10 8

445

Додаток Г

Таблиця Г.1

Угрупування чинників у координатах SPACE-матриці

Внутрішня стратегічна позиція Зовнішня стратегічна позиція

Фінансова сила

Оцінка, балів

Стабільність середовища

Оцінка, балів

ВАТ ―Луган-

ський завод

гiрничого

машинобуду-

вання‖

ВАТ ―Сверд-

ловський

машино-

будiвний за-

вод‖

ВАТ ―Луган-

ський завод

гiрничого

машинобу-

дування‖

ВАТ ―Свер-

дловський

машино-

будiвний

завод‖

1 2 3 4 5 6

1. Можливість отримання

кредитів

7 1 1. Стабільні зв'язки з парт-

нерами

5 2

2. Платоспроможність


8 -5 2. Стабільність сезонного

впливу

6 2

3. Державна підтримка 4 -3 3. Стабільність законодав-

ства

5 -3

4. Наявність фінансових

ресурсів

6 2 4. Стабільність цін постача-

льників

4 1

5. Власні резервні фонди 4 -4 5. Наявність сировинної

бази

7 3

6. Стабільність відносин з

банком

5 2 6. Попит на ринку 8 2

7. Структура оборотних

активів

3 -3 7. Стабільність зовнішньое-

кономічних зв'язків

4 -6

Середня оцінка 5,29 -1,43 Середня оцінка 5,57 0,14

446

Продовження табл. Г.1 1 2 3 4 5 6

Конкурентна перевага Виробнича сила

1. Імідж підприємства 8 2 1. Можливість розширення


8 3

2. Канали розподілу 5 1 2. Стабільність виробництва 7 2

3. Ціна реалізації 4 3 3. Стан матеріальної бази 7 3

4. Якість обслуговування 6 6 4. Можливість економії

ресурсів

4 -6

5. Наявність кваліфікова-

них керівників і їх мотива-

ція

3 -5 5. Кваліфікований персонал 5 2

6. Забезпеченість внутріш-

ньою інфраструктурою

5 -3 6. Виробничий досвід 4 1

7. Задоволення потреб 5 2 7. Можливість модернізації


6 -7

Середня оцінка 5,14 0,86 Середня оцінка 5,86 -0,29

Оцінка позиції 10,43 -0,57 Оцінка позиції 11,43 -0,14

447

Таблиця Г.2

Матриця пріоритетів стратегічних задач за умов високого рівня стратегічного

фінансового потенціалу і сприятливого зовнішнього середовища

Умови максимізації ринко-

вої вартості П

ідви

щен

ня р

ента

бел

ьн

ост

і

оп

ерац

ійн

ої

дія

льн

ост

і

Зн

иж

енн

я с

об

івар

тост

і

Пр

иск

ор

енн

я о

бор

отн

ост

і

об

оро

тного

кап

італ

у

Зр

ост

анн

я р

ента

бел

ьн

ост

і

влас

но

го к

апіт

алу

за

рах

у-

но

к в

ико

ри

стан

ня п

ози

ко

-

ви

х ф

інан

сови

х р

есу

рсі

в

Фо

рм

уван

ня п

ото

чн

их

фі-

нан

сови

х і

нвес

тиц

ій

Під

ви

щен

ня е

фек

тивн

ост

і

фін

ансо

во

ї д

іяльн

ост

і

Оп

тим

ізац

ія с

тру

кту

ри

ка-

піт

алу

Мін

іміз

ація

ри

зику

фін

ан-

сово

-еко

но

міч

но

ї д

іяльн

ост

і

Зм

іцн

енн

я з

апас

у ф

інан

со-

во

ї м

іцн

ост

і і

рез

ерву

бо

р-

гови

х м

ож

ли

во

стей

Заб

езп

ечен

ня п

лат

осп

ро

мо

-

жн

ост

і

Під

три

мка

фін

ансо

во

ї р

ів-

но

ваг

и

Зр

ост

анн

я о

пер

ацій

ного

по

тен

ціа

лу

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Підвищення рентабельнос-

ті операційної діяльності 1 3 5 0,33 0,14 0,33 3 0,2 0,33 1 1 3

Зниження собівартості 0,33 1 3 0,33 0,14 0,33 1 0,33 3 0,33 3 3

Прискорення оборотності

оборотного капіталу 0,2 0,33 1 0,25 0,2 3 1 0,25 0,2 0,33 0,33 4

Зростання рентабельності

власного капіталу за раху-

нок використання позико-

вих фінансових ресурсів

3 3 4 1 0,2 4 1 0,33 0,25 0,33 0,33 1

Формування поточних

фінансових інвестицій 7 7 5 5 1 2 3 0,33 0,25 0,33 2 3

448

Продовження табл. Г.2 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Підвищення ефективності

фінансової діяльності 3 3 0,33 0,25 0,5 1 2 0,33 0,25 0,5 0,4 0,5


оборотного капіталу 0,33 1 1 1 0,33 0,5 1 1 0,5 0,5 2 2

Мінімізація ринку фінан-

сово-економічної діяльно-

сті

5 3 4 3 3 3 1 1 2 3 3 4

Зміцнення запасу фінан-

сової міцності і резерву

боргових можливостей

3 0,33 5 4 4 4 2 0,5 1 0,25 1 5

Забезпечення платоспро-

можності 1 3 3 3 3 2 2 0,33 4 1 4 7

Підтримка фінансової

рівноваги 1 0,33 3 3 0,5 0,25 0,5 0,33 1 0,25 1 5

Зростання операційного

потенціалу 0,33 0,33 0,25 1 0,33 2 0,5 0,25 0,2 0,14 0,2 1

Разом 25,19 25,29 34,58 22,16 13,31 22,41 18 5,12 12,98 8,93 18,26 38,5

449

Таблиця Г.3

Порівняльна характеристика варіантів розвитку підприємства

Характеристики Розвиток Стабілізація Становлення Диверсифікація

Стратегічна мета Збереження і зростання

вартості підприємства

Підтримка фінансової

стійкості

Підтримка стабільного

функціонування

Зниження ризику фінансово-

економічної діяльності

Умови зовнішнього середовища

Сприятливі Сприятливі Несприятливі Несприятливі

Рівень стратегічного

фінансового потенці-алу

Високий Низький Високий Низький

Можливості зрос-

тання на основно-му ринку

Існують Не існують Існують Не існують

Характеристика

меж результатів


Зростання обсягів реалі-

зації

Стабільність обсягів


Стабільність і посту-

пове збільшення об-

сягів реалізації

Скорочення обсягів реалізації

Методи підтримки

синергії стратегії

Інвестування у відтворю-

вальні процеси

Збільшення частки на ринку основної продукції

Впровадження інновацій

Підвищення якості про-

дукції

Зміцнення конкурент-

них позицій і розши-

рення частки ринку Ефективне використан-

ня фінансових ресурсів

Підвищення ефектив-

ності операційної дія-

льності

Формування потен-

ційної конкурентосп-

роможності Підтримка ліквідності

та фінансової незале-

жності

Гнучкість управління

Скорочення одних видів діяльно-

сті та розвиток інших, більш

адекватних умовам макросередо-вища

Оптимізація структури капіталу

Збереження виробничого потен-

ціалу

Відновлення платоспроможності

та рентабельності

Оптимальна ситуа-ція фінансової

рівноваги

Друга фінансова рівнова-га - рівновага по рентабе-

льності

Третя фінансова рівно-вага - рівновага по

збереженню і підтримці


Перша фінансова рівновага - рівновага

по ліквідності та пла-

тоспроможності

Третя фінансова рівновага - рів-новага по збереженню і підтримці


450

Додаток Д

Розрахунки, пов'язані з моніторингом якості реалізації


Інструментальним способом моніторингу якості реалі-

зації стратегії є система комплексної експертної оцінки

(рис. Д.1), яка включає наступні блоки:

1. Формування безлічі критеріїв, що чинять значний

вплив на процес реалізації стратегії: цілі, пріоритети, зовні-

шні та внутрішні чинники формування стратегії, виробничі,

фінансові критерії і критерії ризику.

2. Блок експертної оцінки, результатами якого є зна-

чущість критеріїв і груп і бальні оцінки відповідності стра-

тегічним планам:

Встановлення вагомості критеріїв і експертних хара-

ктеристик груп критеріїв по цій функціональній стратегії на

основі анкетування (табл. Д.1, ст.4, 2).

Бальна оцінка кожного критерію (табл. Д.1, ст.5) за

трибальною шкалою, приведеною в табл. Д.2: одним балом

оцінюється критерій реалізації функціональної стратегії, що

не задовольняє вимогам до нього з боку керівництва підп-

риємства, двома - що відповідає не повною мірою, трьома -

критерій, що повністю відповідає вимогам.

3. Багатокритерійна оцінка якості реалізації функціо-

нальних стратегій і фінансової стратегії шляхом декомпози-

ції завдань на рівнях ієрархії стратегічного управління з по-

будовою графа оцінки (рис. Д.2). Порядок розрахунку інте-

грованого показника якості реалізації фінансової стратегії

представлений послідовністю кроків:

1) Визначення оцінок груп критеріїв, які складають

третій рівень ієрархії - комбінацію бальних оцінок і коефіці-

єнтів значущості критеріїв (табл. Д.1, ст.7) :

451

NjdbGjn

iijij

грj ,...,1,

1

,

де bij – бальна оцінка i-го критерію j-ої групи, dij – вага i-го

критерію в j-й групі, nj – число критеріїв в j-й групі, N – чи-

сло груп критеріїв.

Отримані групові оцінки (табл. Д.3) дозволяють ви-

явити відхилення в процесі реалізації стратегії, параметри,

що вимагають поліпшення, і простежити напрями коригу-

вання у відповідності із стратегічними планами.

2) Визначення показника якості функціональної стра-

тегії, який є сумою групових оцінок, помножених на експе-

ртні характеристики груп критеріїв:

N

jj

грj DGG

1

,

де Dj - ваговий коефіцієнт j-ої групи критеріїв.

Узагальнені оцінки якості реалізації розраховуються

для кожної функціональної стратегії по приведеному алго-

ритму (п.1-4). Система інтегральних оцінок функціональних

стратегій показує сильні і слабкі сторони реалізації загаль-

ної фінансової стратегії.

3) Комплексна оцінка якості реалізації фінансової

стратегії - об'єднує оцінки попереднього рівня шляхом їх

усереднення (табл. Д.4). Для визначення якості реалізації

фінансової стратегії застосовується спеціальна шкала (табл.

Д.3): залежно від того, в який інтервал шкали потрапляє

значення інтегрального показника, робиться висновок щодо

відповідності реалізації стратегії стратегічним планам.

Отримана за результатами розрахунків оцінка, рівна 2,737,

підтверджує оптимальність фінансової стратегії ВАТ «Лу-

ганський завод гірничого машинобудування».

452

Блок опитування експертів Аналітична обробка думки експертів -

розрахунок узагальнюючих експертних

оцінок

Блок інтегральної оцінки якості

- побудова графа ієрархії оцінки

- згортка оцінок вузлів нижчого рівня в оцінки вузлів

- формування висновків на основі шкали оцінки

1 тур опитування Q11, Q2

1,…,Qm

1

2 тур опитування

n тур опитування

Q1n-1

, Q2n-1

,…, Qmn-1

Q12, Q2

2,…,Qm

2

Q1n, Q2

n,…,Qm

n

……………….

Вибір критеріїв оцінки якості:

цілі

пріоритети

виробничі критерії

фінансові критерії

критерії ризику

Вагомість

критеріїв

Бальні

оцінки

критеріїв

Значущість

груп

критеріїв

Блок експертних оцінок

Рис. Д.1. Система комплексної експертної оцінки якості реалізації стратегії

453

Таблиця Д.1

Оцінка якості реалізації стратегії максимізації прибутку

ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» (В1)

Група

кри-

теріїв

Значу-

щість

Критерії Вагові

коефі-

цієнти

Ба-

ли

Проміж-

ні оцінки

Групові

оцінки

1 2 3 4 5 6 7

С11

Цілі

0,3 D111 Максимізація виручки від реалізації 0,3 3 0,9

2,65

D112 Підвищення ділової активності 0,15 3 0,45

D113 Співвідношення рівнів прибутків і витрат 0,2 3 0,6

D114 Управління оптимізацією "витрати-обсяг-прибуток" 0,35 2 0,7

С12

За-

вдан-

ня

0,25 D121 Мінімізація витрат 0,25 2 0,5

2,6

D122 Формування оптимального рівня цін реалізації зробле-

ної продукції 0,2 3 0,6

D123 Ріст обсягів реалізації 0,18 3 0,54

D124 Прискорення оборотності оборотного капіталу і скоро-

чення періоду обігу власного капіталу 0,15 2 0,3

D125 Податкове планування 0,12 3 0,36

D126 Бюджетування по центрах фінансової відповідальності 0,1 3 0,3

С13

Виро-

бничі

кри-

терії

0,2 D131 Технічне оснащення 0,15 2 0,3

2,4

D132 Вибір оптимальної програми виробництва 0,12 3 0,36

D133 Конкурентоспроможність продукції, що випускається 0,08 3 0,24

D134 Величина витрат виробництва 0,25 3 0,75

D135 Продуктивність праці 0,25 3 0,75

D136 Ресурсовіддача 0,15 0

454

Продовження табл. Д.1 С14

Фінан

сові

кри-

терії

0,1 D141 Синхронність надходжень виручки від реалізації 0,4 2 0,8

2,35

D142 Забезпечення ліквідності і фінансової стійкості 0,25 2 0,5

D143 Інвестиційна привабливість 0,15 3 0,45

D144 Створення і підтримка фінансового потенціалу 0,2 3 0,6

С15

Кри-

терії

ризи-

ку

0,15 1/3 С' 151 Ризики у сфері операційної діяльності:

D1511 Ризик нереалізації профільної технології 0,2 2 0,4

2,8

2,68

D1512 Ризик недоотримання початкових матеріалів 0,2 3 0,6

D1513 Ризик неповернення передоплати постачальником 0,15 3 0,45

D1514 Ризик нереалізації зробленої продукції 0,15 3 0,45

D1515 Повернення продукції 0,1 3 0,3

D1516 Ризик неефективності діючої організаційної стру-

ктури підприємства 0,2 3 0,6

1/3 С' 152 Ризики у сфері фінансової діяльності:

D1521 Ризик неотримання зовнішнього фінансування 0,2 2 0,4

2,8

D1522 Ризик невиконання фінансових зобов'язань 0,3 3 0,9

D1523 Процентний ризик 0,5 3 1,5

1/3 С' 153 Ризики у сфері інвестиційної діяльності:

D1531 Ризик зриву виробничих планів 0,3 2 0,6

2,45

D1532 Ризик, пов'язаний з реінвестуванням внутрішніх

засобів 0,15 3 0,45

D1533 Ризик неотримання зовнішніх інвестицій 0,25 2 0,5

D1534 Ризик, пов'язаний з нереалізацією устаткування 0,3 3 0,9

Інтегральна оцінка (В1) 2,56

455

Таблиця Д.2

Зміст бальних оцінок критеріїв фінансової стратегії максимізації прибутку

Критерії оцінки Оцінка

Висока 3 бала

Середня 2 бала

Низька 1 бал

1 2 3 4

Цілі

Максимізація виручки від


Стратегія максимізації прибу-

тку реалізована

Стратегія максимізації прибутку у

стадії реалізації

Стратегія максимізації прибут-

ку у стадії розробки

Підвищення ділової актив-

ності 30-60 днів 60-90 днів Понад 90 днів

Співвідношення рівнів прибутків і витрат

Прибутки значно перевищу-ють витрати

Прибутки трохи перевищують витра-ти

Прибутки рівні або не переви-щують витрати

Управління оптимізацією

«витрати-обcяг-прибуток»

Розроблена і реалізується

політика управління співвід-

ношенням «витрати-обсяг-прибуток»

Політика оптимізації «витрати- обсяг –прибуток» розроблена,але існують

проблеми в її реалізації

Політика управління співвід-ношенням «витрати-обсяг –

прибуток» не розроблена

Завдання

Мінімізація витрат Рівень витрат звітного періоду

нижчий за рівень попередніх періодів

Рівень витрат звітного періоду відпо-

відає рівню попередніх періодів

Рівень витрат звітного періоду

вищий за рівень попередніх періодів

Формування оптимального

рівня цін реалізації виго-

товленої продукції

Ціни реалізації не перевищу-

ють средньоринкові і покри-

вають виробничі витрати

Ціни реалізації продукції перевищу-

ють средньоринковийрівень

Ціни реалізації не перевищують

средньоринкові і не покривають

виробничі витрати

Зростання обсягів реаліза-

ції Дуже високі темпи росту Досить високі темпи росту Низькі темпи росту

Прискорення оборотності оборотного капіталу і

скорочення періоду обігу


Прискорення оборотності

оборотного капіталу більш ніж на 50%

Прискорення оборотності оборотного

капіталу на 20-49%

Прискорення оборотності обо-

ротного капіталу менш ніж на 20%

456

Продовження табл. Д.2 1 2 3 4

Податкове планування Розроблена і реалізується програма податкового плану-

вання

Податкове планування здійснюється нерегулярно і недостатньо кваліфіко-

ваними фахівцями

Податкове планування не здійс-

нюється

Бюджетування за центра-

ми фінансової відповіда-льності

Розроблена і реалізується

програма планування і конт-роллінгу за центрами фінансо-

вої відповідальності

Стратегія бюджетування за центрами

відповідальності реалізується повіль-

но і з великими витратами

Програма планування і контро-

ллінгу за центрами фінансової

відповідальності не розроблена

Виробничі критерії

Технічне оснащення Рівень накопичення зносу менше 30 %

Рівень накопичення зносу 30-50 % Рівень накопичення зносу біль-

ше 50 %

Вибір оптимальної про-

грами виробництва Розроблена і реалізується

методикавибору оптимальної

програми виробництва

Методикавибору оптимальної про-

грами виробництва використовується

нерегулярно

Методикавибору оптимальної

програми виробництва не роз-

роблена

Конкурентоспроможність продукції, що випускаєть-

ся

Дуже сильна Сильна Слабка

Величина витрат виробни-

цтва Нижче средньогалузевої

Відповідає средньогалузевим показ-

никам

Вище за средньогалузеві показ-

ники

Продуктивність праці Перевищує встановлені нор-

мативи Відповідає виробничим нормативам

Нижче встановлених нормати-

вів

Ресурсовіддача Показники ресурсовіддачі

значно більше 1

Показники ресурсовіддачі більше або

рівні 1

Показники ресурсовіддачі знач-

но нижче 1

Фінансові критерії

Синхронність надходжень виручки від реалізації

Показники синхронності скла-дають 80-100%

Показники синхронності складають 50-80%

Показники синхронності скла-дають менше 50%

457


Забезпечення ліквідності і фінансової стійкості

Усі коефіцієнти ліквідності та

фінансової стійкості відпові-

дають нормативним значенням

Незначна кількість коефіцієнтів лікві-

дності та фінансової стійкості не від-

повідає нормативним

Велика частина коефіцієнтів ліквідності та фінансової стій-

кості не відповідає норматив-

ним значенням

Інвестиційна привабли-вість

Показники інвестиційної при-вабливості вище средньогалу-

зевих

Показники інвестиційної привабливо-

сті відповідають средньогалузевим

Показники інвестиційної при-вабливості нижче средньогалу-

зевих

Створення і підтримка фінансового потенціалу

Розроблена і реалізується методика підтримки форму-

вання фінансового потенціалу

Вирішуються приватні питання по

формуванню фінансового потенціалу

Питання формування і підтрим-ки фінансового потенціалу не

вирішуються

Критерії ризику

Ризики у сфері операційної діяльності

Ризик нереалізації профі-

льної технології

Часті зриви в процесі реаліза-

ції профільної технології

Коливання ефективності реалізації

профільної технології

Позитивні тенденції реалізації

профільної технології

Ризик недоотримання початкових матеріалів

Часті зриви постачань почат-кових матеріалів

Незначні затримки в постачаннях початкових матеріалів

Позитивний досвід співпраці з постачальниками

Ризик неповернення пере-

доплати постачальником

Часта практика зривів комер-

ційних угод

Існування конфліктних ситуацій в

роботі з постачальниками

Позитивний досвід співпраці з

постачальниками

Ризик нереалізації вироб-

леної продукції

Низька конкурентоспромож-

ність продукції, жорстока

конкуренція в галузі затова-

рювання складів

Недостатня конкурентоспроможність

продукції, жорстока конкуренція в галузі

Висока конкурентоспромож-

ність продукції, високі показ-ники оборотності продукції

Повернення продукції Низька конкурентоспромож-

ність продукції, жорстока

конкуренція в галузі, існуван-ня прецеденту

Недостатня конкурентоспроможність продукції, жорстока конкуренція в

галузі

Висока конкурентоспромож-ність продукції, позитивний

досвід співпраці з покупцями

458


Ризик неефективності діючої організаційної

структури підприємства

Зрив постачань і реалізації продукції унаслідок неефекти-

вності організаційної структу-

ри підприємства

Недоотримання необхідної виробни-чої і фінансової інформації унаслідок

неефективності організаційної струк-

тури підприємства

Позитивний досвід функціону-

вання діючої організаційної структури підприємства

Ризики у сфері фінансової


Ризик неотримання зовні-

шнього фінансування

Низька кредитоспроможність,

прецеденти відмови в наданні кредитів

Низька кредитоспроможність з тенде-

нціями до підвищення

Висока кредитоспроможність,

позитивний досвід співпраці з кредитними установами

Ризик невиконання фінан-

сових зобов'язань

Низька кредитоспроможність,

великий об'єм прострочених зобов'язань

Низька кредитоспроможність, наяв-ність прострочених зобов'язань

Хороші показники фінансової

стійкості, відсутність простро-чених зобов'язань

Процентний ризик Високий рівень нестабільності

зовнішнього середовища

Середній рівень нестабільності зовні-

шнього середовища

Відносна стабільність зовніш-

нього середовища

Ризики у сфері інвестицій-ної діяльності

Ризик зриву виробничих

планів

Наявність заморожених інвес-

тиційних проектів

Постійне запізнювання в реалізації

інвестиційних проектів

Реалізація інвестиційних проек-

тів точно в строк

Ризик, пов'язаний з реінве-стуванням внутрішніх

коштів

Збиткова діяльність і відсут-ність внутрішніх резервів

зростання фінансових коштів

Незначні внутрішні резерви форму-

вання інвестиційних ресурсів

Високі резерви формування інвестиційних ресурсів, активне

їх використання

Ризик неотримання зовні-

шніх інвестицій

Низька інвестиційна приваб-

ливість, відмова в отриманні


Низька інвестиційна привабливість Висока інвестиційна привабли-

вість

Ризик, пов'язаний з нереа-

лізацією устаткування

Великий знос устаткування,

відсутність потенційних поку-пців

Незначний знос устаткування, відсут-

ність потенційних покупців

Низький рівень зносу устатку-

вання, позитивний досвід реалі-зації устаткування

459

B1 B2 B3

C11 C12 C14 C15 C13

D111

D112

D114

D113

D131 D132

D134

D133

D135 D136

D121

D122

D124

D123

D125

D126

D141

D142

D144

D143

С'151 С’

153

D1532

С'152

D1534 D1533

C21 C23 C25

D211

D212

D221 D222

D225

D223

D226

D227

D224

D231 D232

D233 D234

C22 C24

D241 D242

D243 D244

D228

D229

D146

D145

C34 C35 C33 C32 C31

D311 D331 D334

D332 D333 D325

D323

D322

D321

D324

D342 D343

D346

D344

D347 D348

D341

D345

B4

C44 C45 C43 C42 C41

D431

D434

D433

D435

D436

D425

D423

D422 D421

D424

D411

D445

D446

D441

D442

D444

D443

D447

D1535

D1531

D1536

D1516

D1522

D1515

D1514 D1521

D1523

D1524

С'251 С’

253

D2532

С'252

D2534 D2533

D2535

D2531

D2536

D2516

D2522

D2515

D2514 D2521

D2523

D2524

С'451 С'

453

D4532

С'452

D4534

D4533

D4535

D4531

D4536

D4516

D4522

D4515

D4514 D4521

D4523

D4524

С'351 С’

353

D3532

С'352

D3534 D3533

D3535

D3531

D3536

D3516

D3522

D3515

D3514 D3521

D3523

D3524

D312 D413

D412

B5

A

C53 C55 C54 C52 C51

D511 D541 D544

D542 D543 D525

D523

D522

D521

D532 D533

D536

D534

D537 D538

D531

D535

С'551 С’

553

D5532

С'552

D5534

D5533

D5535

D5531

D5536

D5516

D5522

D5515

D5514 D5521

D5523

D5524

D512

D531

9

1 рівень (вершина графа А) - оцінка якості реалізації фінансової стратегії;

2 рівень - оцінки якості реалізації функціональних стратегій: максимізації прибутку (В1), мінімізації витрат (В2), оптимізації структури капіталу (В3), максимізації ринкової

вартості (В4) і мінімізації ризику (В5).

3 рівень – узагальнюючі оцінки груп критеріїв, що відповідають кожній функціональній стратегії: цілі (С11-С51), завдання (С12-С52), фінансові (С13-С53), виробничі (С14-С54)

критерії і критерії ризику (С15-С55).

4 рівень – оцінки підгруп критеріїв ризику, пов'язаних з трьома сферами фінансово-економічної діяльності: ризики у сфері операційної діяльності (С’151-С

’551), ризики у

сфері фінансової діяльності (С’152-С

’552) і ризики у сфері інвестиційної діяльності (С

’153-С

’553).

5 рівень – оцінки конкретних критеріїв (D111 – D5534).

Рис. Д.2. Граф ієрархії оцінок якості реалізації фінансової стратегії

460

Таблиця Д.3

Шкала оцінки групи критеріїв якості


Інтегральна

оцінка гру-

пи критері-

їв

Інтерпретація оцінки Інтегральна

оцінка якос-

ті фінансо-

вої стратегії

Інтерпретація

оцінки

2,5 – 3 Критерії даної групи пов-

ністю відповідають вимо-

гам

2,34 – 3 Оптимальна

стратегія

2 – 2,5 Критерії даної групи від-

повідають більшій частині

вимог

1,67 – 2,33 Припустима

стратегія

1,5 – 2 Критерії даної групи не

відповідають більшій час-

тині вимог

1 – 1,66 Нерекомендована

стратегія

1 – 1,5 Критерії даної групи не

задовольняють всі вимоги

461

Таблиця Д.4

Система оцінок груп критеріїв за функціональними стратегіями

Функціональні

стратегії

Критерії Інтегральний

показник Цілі Завдання Виробничі

критерії

Фінансові кри-

терії

Критерії ризику

bi1 di1 bi2 di2 bi3 di3 bi4 di4 bi5 di5 G


прибутку 2,65 0,2 2,6 0,2 2,4 0,15 2,35 0,1 2,68 0,15 2,56


витрат

3 0,3 2,68 0,25 2,7 0,2 2,45 0,1 2,65 0,15 2,75

Оптимізація

структури

капіталу

3 0,3 2,7 0,25 3 0,1 2,85 0,15 2,75 0,2 2,85


ринкової вар-

тості

2,8 0,2 2,45 0,2 2,82 0,15 2,8 0,1 2,75 0,15 2,70


ризику

3 0,25 2,7 0,25 2,74 0,15 3 0,15 2,62 0,2 2,81

Комплексна оцінка якісних аспектів реалізації фінансової стратегії 2,737

462

Рис. Д.3. Прогнозування показників балансу ПАТ

«Луганськтепловоз» на 2011-2015 рр. за умови вибору

альтернативи розвитку (на прикладі вибору трендової

моделі дебіторської заборгованості)

463

Додаток Е

Адаптація методики оцінки стратегічної вартості підп-

риємства

Методика розрахунку комплексної оцінки стратегічної

вартості підприємства передбачає: (1) оцінку на основі май-

нового, прибуткового і порівняльного підходів; (2) прогно-

зування показників стратегічної вартості підприємства.

Крок 1. Розрахунок чистих активів підприємства на

основі майнового підходу і положень, розкритих в підрозд.

2.2. Для розрахунку прогнозної величини чистих активів

доцільно застосовувати методи прогнозування фінансових

показників в форматі звіту про фінансові результати і бала-

нсу, які приведені в підрозд. 4.2. Для прогнозування чистих

активів ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний завод» на

2011-2015 рр. здійснено побудову логарифмічної функції

тренда:

y = 2829,06ln(x) + 22498,98,

де у - величина чистого грошового потоку,

х - прогнозний період.

Крок 2. Розрахунок вартості підприємства за порівня-

льним підходом. Основні фінансові показники діяльності

досліджуваних підприємств хімічної промисловості Луган-

ського регіону за 2009-2010 рр. наведено в табл. Е.1. Ре-

зультати оцінювання вартості ПАТ «Луганський хiмiко-

фармацевтичний завод» на основі цінових мультиплікаторів

підприємств-аналогів приведені в табл. Е.2. При цьому слід

підкреслити, що підсумкова величина вартості може бути

відкоригована залежно від ряду обставин: портфельна зни-

жка, знижка на ліквідність, премія за надання інвесторові

елементів контролю. Відповідно до порівняльного підходу

розрахунки вартості підприємства на 2011-2015 рр. (табл.

464

4.25 підрозд. 4.3) виконані на основі прогнозних показників,

наведених в табл. Е.3, за умови незмінності ціни і кількості

акцій об’єкта оцінки та його аналогів.

Крок 3. Розрахунок стратегічної оцінки вартості за до-

хідним підходом за допомогою методу дисконтованого

грошового потоку передбачає чотири етапи.

1. Прогнозування величини грошового потоку дослі-

джуваного підприємства здійснюється на основі ретроспек-

тивних даних шляхом побудови часового тренду засобами

Microsoft Excel. Тривалість прогнозного періоду взята на

рівні 5 років. В якості кривої, що апроксимує значення чис-

того грошового потоку ПАТ «Луганський хiмiко-

фармацевтичний завод» за 2006-2010 рр., отримана наступ-

на функція:

у = 23934,03ln(x) + 25237,61 ,

де у - величина чистого грошового потоку,

х - прогнозний період.

Величина достовірності апроксимації R² = 0,84 підтве-

рджує високу міру достовірності прогнозу. Результати про-

гнозування показників чистого грошового потоку приведені

в табл. Е.3.

2. Розрахунок підприємницького ризику на основі

средньоквадратичного відхилення і математичного очіку-

вання доходності капіталу [92], результати якого приведені

в табл. Е.4.

3. Визначення ставки дисконтування на основі розра-

хунку коефіцієнта варіації доходності капіталу [38; 139;

312] (табл. Е.4).

4. Прогнозування поточної чистої вартості майбутніх

грошових потоків (presentvalue; PV) передбачає приведення

до теперішнього моменту часу за допомогою ставки диско-

465

нтування. Результати прогнозування вартості підприємства

за цим підходом наведені в табл. 4.25 підрозд. 4.3.

Крок 4. Комплексна оцінка вартості підприємства пе-

редбачає такі етапи:

(1) формування інтегрального критерія якості оцінки

вартості ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний завод»

на основі результатів її розрахунку за різними підходами

згідно з формулою (4.32) підрозд. 4.3:

22

22

31

2

21

2

11

8,74029~

870~

27075~

870~

27075~

р

ррррВТ

В

ВВВВI

(2) розрахунок коефіцієнтів значущості 21, і 321 ,,

дуг графа (рис. 4.17 підрозд. 4.3) методом ієрархій [136, с.

490-493]. Наприклад, для дуг АВ1, АВ2, АВ3 на основі ек-

спертної оцінки пріоритетів за шкалою інтенсивності від 1

до 9 побудовано матрицю парних порівнянь (табл. Е.5). Но-

рмалізовані значення елементів матриці отримано шляхом

ділення даних початкової матриці на вектор Х=(1,58;5;6)

(табл. Е.5). За результатами розрахунку сум елементів ряд-

ків нормалізованої матриці формується вектор

Y=(1,90;0,58;0,53). Вагові коефіцієнти дуг АВ1, АВ2, АВ3

розраховано шляхом ділення кожного елементу вектору Y

на суму його елементів:

18,0;19,0;63,0 321 ABABAB .

Аналогічно розраховуються ваги інших дуг графа. За ре-

зультатами розрахунків коефіцієнти значущості 21

, і

321,, становлять:

;328,0;672,0 21

466

.125,0;461,0;414,0 321

(3) визначення першої похідної функції оцінки якості

ІВТ за формулою (4.33) підрозд. 4.3:

2

312111

~~2

~2

~2 дpмpдpмpBT BBBBBBBBI

пpдpмp BBBBBB

~

2~~

2 2

2 ,

де Вм, Вд, Вп – вартість підприємства, розрахована на основі

майнового, дохідного і порівняльного підходів. Рівняння, за яким визначається комплексна оцінка ва-

ртості ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний завод» на

2011 р., з урахуванням значень вагових коефіцієнтів має та-

кий вигляд:

05,2287~

3,287~

1,12~

17,0 23 ppp BBB

Це рівняння вирішується шляхом приведення до трьо-

хчленного кубічного рівняння та визначення його коренів за

формулами Кардано. Комплексна оцінка вартості підприєм-

ства відповідно до запропонованого підходу на 2011 р.

складає 28039,9 тис. грн.

Результати розрахунків прогнозних значень оцінки ва-

ртості на 2011-2015 рр. узагальнені в табл. 4.25 підрозд. 4.3.

467

Таблиця Е.1

Основні фінансові показники діяльності ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний за-

вод» і його аналогів за 2009-2010 рр.

Показник

Об’єкт оцінки

ПАТ ―Луганський хiмiко-

фармацевтичний завод‖

ВАТ ―Склопластик‖ ВАТ ―Стаханівський

завод технічного вуг-

лецю‖

ВАТ ―Алчевський коксохі-

мічний завод‖

2009 2010 2009 2010 2009 2010 2009 2010

Виручка*, тис. грн. 59030 71111 57661 54533 130890 264118 3953645 5934181

Чисті активи*, тис.

грн. 26694 27075 47496 32138 183556 185923 1539916 1505436

Валовий прибуток*,

тис. грн. 13613 14954 10367 1789 7462 16916 209026 41979

Усього акцій*, шт. 26025524 26025524 33988101 33988101 800873978 800873978 3011960000 3011960000

Ціна акцій підпри-

ємства на фондово-

му ринку**, грн.

0,10 0,10 0,05 0,05 0,25 0,25 0,20 0,25

Ціна акціонерного

капіталу, тис. грн. 2602,55 2602,55 1699,41 1699,41 200218,49 200218,49 602392,00 752990,00


** офіційна котировка на фінансовій біржі ПФТС на 31 грудня 2009-2010 рр.[207].

468

Таблиця Е.2

Розрахунок вартості ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний завод» на основі

цінових мультиплікаторів підприємств-аналогів за 2009-2010 рр.

Показники

ВАТ ―Склоп-

ластик‖

ВАТ ―Стаханівсь-

кий завод техніч-

ного вуглецю‖

ВАТ ―Алчевський

коксохімічний

завод‖

Середнє значен-

ня мультипліка-

торів

Середнє значення

* чисті активи

об’єкта оцінки

Вагові коефіцієн-

ти

2009 2010 2009 2010 2009 2010 2009 2010 2009 2010 2009 2010

Ціна акціонерно-


/Виручка

0,03 0,03 1,53 0,76 0,15 0,13 0,57 0,31 59030,0 71111,0 0,2 0,2



/Чисті активи

0,04 0,05 1,09 1,08 0,39 0,50 0,51 0,54 26694,0 27075,0 0,35 0,35



/Валовий прибу-

ток

0,16 0,95 26,83 11,84 2,88 17,94 9,96 10,24 13613,0 14954,0 0,42 0,42

Ринкова вартість ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний завод», тис. грн. 68740,1 74029,8

469

Таблиця Е.3

Показники ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний завод»

і його аналогів на 2011-2015 рр. для прогнозування вартості, тис. грн.

2011 р. 2012 р. 2013 р. 2014 р. 2015 р.

Виручка

ПАТ ―Луганський хiмiко-фармацевтичний завод‖ 85664,5 103196,5 124316,5 149759,0 180408,4

ВАТ ―Склопластик‖ 51574,7 48776,9 46130,8 43628,3 41261,5

ВАТ ―Стаханівський завод технічного вуглецю‖ 343353,4 446359,4 580267,2 754347,4 980651,6

ВАТ ―Алчевський коксохімічний завод‖ 7714435,3 10028765,9 13037395,7 16948614,4 22033198,7

Чисті активи, тис. грн.


ВАТ ―Склопластик‖ 25710,4 20568,3 16454,7 13163,7 10531,0



Валовий прибуток, тис. грн.


ВАТ ―Склопластик‖ 1520,7 1292,6 1098,7 933,9 793,8



Чистий грошовий потік, тис. грн.


470

Таблиця Е.4

Розрахунок коефіцієнта варіації дохідності капіталу ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний завод»

Номер періоду

i

Фактичні значення*

iX


iP ii PX ii PMX 2

1 0,098 1/5 0,020 0,000481

2 0,057 1/5 0,011 0,000012

3 0,036 1/5 0,007 0,000033

4 0,043 1/5 0,009 0,000006

5 0,010 1/5 0,002 0,000294

Сума Середнє очікуване значення

n

iii PXXM

1

М = 0,049

Дисперсія

n

iii PXMXXD

1

22

D = 0,00083

Середньоквадратичне відхилення дохідності капіталу

n

iii PXMX

1

2

σ=0,029

Коефіцієнт варіації дохідності капіталу MV

V=0,591

*Розраховано на підставі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [249]

471

Таблиця Е.5

Матриця парних порівнянь видів діяльності ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний

завод», 2010 р.

Вид фінансово-



Операційна


Інвестиційна


Фінансова


Сума

Операційна діяль-

ність 1 3 4 -

Інвестиційна дія-

льність 0,33 1 1 -


ність 0,25 1 1 -

Сума 1,58 5 6 -

Нормалізовані значення

Операційна діяль-

ність 0,63 0,6 0,67 1,89

Інвестиційна дія-

льність 0,21 0,2 0,17 0,58


ність 0,16 0,2 0,17 0,52

472

Таблиця Е.6

Прогнозні дані для оцінки стійкості зростання ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний завод» на 2011-2015 рр. при виборі альтернативи розвитку

Показники

2010 р. 2011 р. 2012 р. 2013 р. 2014 р. 2015 р.

тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. %

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Нематеріальні активи 1702 4,6 1737,1 4,4 1972,5 4,0 2239,9 3,7 2543,5 3,4 2888,2 3,1

Основні засоби 9574 25,9 10090,7 25,5 10635,3 21,7 13217,4 21,7 14493,3 19,2 16184,4 17,2

Незавершене будівництво 1999 5,4 1560 3,9 1486,4 3,0 1486,4 2,4 1486,4 2,0 1486,4 1,6

Довгострокова дебіторська заборгованість

13 0,0 0 0,0 0 0,0 50,9 0,1 0 0,0 158 0,2

Відстрочені податкові активи 295 0,8 187,9 0,5 185,3 0,4 182,8 0,3 258,5 0,3 355 0,4

Довгострокові інвестиційні накопичення

0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0

Інші необоротні активи 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0

Необоротні активи 13583 36,8 13575,7 34,3 14279,6 29,2 17177,4 28,1 18781,7 24,9 21072 22,4

Виробничі запаси 4081 11,1 4704,1 11,9 5794,1 11,8 8307 13,6 11792,1 15,7 16614 17,7

Незавершене виробництво 19 0,1 25,6 0,1 34,4 0,1 57,5 0,1 96,3 0,1 161,2 0,2

Готова продукція 2328 6,3 2553,9 6,5 3456,9 7,1 4679,2 7,7 6333,6 8,4 8573,1 9,1

Товари 3 0,0 3 0,0 3 0,0 17,9 0,0 17,9 0,0 75 0,1

Векселі отримані 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0

Дебіторська заборгованість 15964 43,2 17656,2 44,6 21148 43,2 25330,4 41,5 30339,9 40,3 36340,2 38,6

Короткострокові фінансові вкладення

0 0,0 0 0,0 2733,8 5,6 3766,5 6,2 6014,3 8,0 8420 8,9

Грошові кошти 870 2,4 983,1 2,5 1437,6 2,9 1624,5 2,7 1835,7 2,4 2684,4 2,9

473

Продовження табл. Е.6

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Інші оборотні активи 0 0,0 0 0,0 0 0,0 1,5 0,0 1,6 0,0 5 0,0

Оборотні активи 23265 63,0 25925,8 65,5 34607,7 70,7 43784,5 71,7 56431,4 74,9 72872,8 77,4

Витрати майбутніх періодів 65 0,2 63,7 0,2 62,4 0,1 87,8 0,1 123,6 0,2 173,9 0,2

Активи 36913 100,0 39565,2 100,0 48949,7 100,0 61049,7 100,0 75336,6 100,0 94118,6 100,0

Власний капітал 27075 73,3 33514 84,7 42886,1 87,6 54975,1 90,0 71049 94,3 92183,8 97,9

Забезпечення наступних ви-

плат та платежів 393 1,1 431,2 1,1 473,1 1,0 519 0,9 375,7 0,5 104 0,1

Довгострокові зобов’язання 30 0,1 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0

Короткострокові кредити 4019 10,9 446,4 1,1 337,4 0,7 796 1,3 281 0,4 81,3 0,1

Поточна заборгованість за

довгостроковими зо-

бов’язаннями

0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0

Векселі видані 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0

Кредиторська заборгованість 5382 14,6 5173,6 13,1 5253,2 10,7 4759,5 7,8 3630,8 4,8 1749,6 1,9

Інші поточні зобов’язання 14 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0

Поточні зобов’язання 9415 25,5 5620 14,2 5590,6 11,4 5555,5 9,1 3911,9 5,2 1830,9 1,9

Доходи майбутніх періодів 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0

474

Таблиця Е.7 Прогнозні показники фінансових результатів ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний

завод» при виборі стратегічної альтернативи розвитку, тис. грн.

Показник Базовий період

2010 р.


2011 2012 2013 2014 2015

Виручка від реалізації 78753 81820,3 99253,3 123198,9 157137,6 200035,9

ПДВ 72 74,8 90,7 112,6 143,7 182,9

Інші вирахування з доходу 7570 7864,8 9540,6 11842,3 15104,6 19228,1

Собівартість 56157 62446,6 78245,4 98041,2 122845,4 153924,9

Чистий дохід 71111,0 73880,7 89622,0 111243,9 141889,3 180624,9

Валовий прибуток 14954,0 11434,1 11376,6 13202,7 19043,9 26700,0

Інші операційні доходи 40251 51276,0 55703,1 70960,5 70346,3 89614,5

Операційні витрати (адміністратив-ні, витрати на збут, інші)

53518 54374,3 55244,3 70853,5 71987,1 92327,0

Інші фінансові доходи 43 0 0 0 15,4 0

Інші доходи 3683 787,0 504,2 625,4 756,2 896,3

Фінансові витрати 677 562,1 607,2 394,2 680,7 711,5

Інші витрати 4149 2515,1 2763,0 1592,0 1776,9 3336,7

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування

1221,0 6607,7 9576,7 12343,1 16397,8 21547,2

Податок на прибуток 206 168,7 204,6 254,0 324,0 412,4

Чистий прибуток 1015,0 6439,0 9372,1 12089,1 16073,9 21134,7

475

Таблиця Е.8

Прогнозні дані для оцінки стійкості зростання ПАТ «Луганський хiмiко-

фармацевтичний завод» на 2011 рік при виборі різних альтернатив розвитку (тис. грн.)


Нематеріальні активи 1668,0 1719,0 1753,1

Основні засоби 9478,3 9861,2 9382,5

Незавершене будівництво 1899,1 1899,1 1999,0

Довгострокова дебіторська заборгованість 0,0 0 13,0

Відстрочені податкові активи 295,0 292,1 302,4

Довгострокові інвестиційні накопичення 0 0 0

Інші необоротні активи 0 0 0

НЕОБОРОТНІ АКТИВИ 13340,3 13771,3 13450,0

Виробничі запаси 3877,0 4611,5 3672,9

Незавершене виробництво 0,0 22,8 9,0

Готова продукція 1746,0 2444,4 1862,4

Товари 0 3 3

Векселі отримані 0 0 0

Дебіторська заборгованість 13569,4 17241,1 15165,8

Короткострокові фінансові вкладення 0 0 0

Грошові кошти 783,0 957,0 1044,0

Інші оборотні активи 0 0 0

ОБОРОТНІ АКТИВИ 19975,4 25279,9 21757,1

Витрати майбутніх періодів 0 0 0

АКТИВИ 33315,6 39051,2 35207,1

476

Продовження табл. Е.8 Показники Становлення Стабілізація Диверсифікація

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ 27713,6 32117,2 29415,4

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНИХ ВИПЛАТ ТА ПЛАТЕЖІВ 353,7 424,4 412,7

ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ 0 36 0

Короткострокові кредити 404,6 1629,7 266,2

Поточна заборгованість за довгостроковими зо-

бов’язаннями 0 0 0

Векселі видані 0 0 0

Кредиторська заборгованість 4843,8 4843,8 5112,9

Інші поточні зобов’язання 0 0 0

ПОТОЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ 5248,4 6473,5 5379,1

ДОХОДИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ 0 0 0

477

Таблиця Е.9

Прогнозні показники фінансових результатів ПАТ «Луганський хiмiко-фармацевтичний

завод» на 2011 рік при виборі різних альтернатив розвитку (тис. грн.)


Виручка від реалізації 81115,6 81115,6 77965,5

ПДВ 74,2 74,2 71,3

Інші вирахування з доходу 7797,1 7797,1 7494,3

Собівартість 64019,0 63457,4 64019,0

Чистий дохід 73244,3 73244,3 70399,9

Валовий прибуток 9225,3 9786,9 6380,9

Інші операційні доходи 50313,8 49911,2 49911,2

Операційні витрати

(адміністративні, витрати на збут, інші) 57799,4 55658,7 56193,9

Інші фінансові доходи 0,0 0 51,6

Інші доходи 4235,5 4051,3 4419,6

Фінансові витрати 710,9 609,3 473,9

Інші витрати 4563,9 2904,3 2074,5

Фінансові результати від звичайної діяльно-

сті до оподаткування 700,4 5186,4 2443,4

Податок на прибуток 61,8 144,2 103,0

Чистий прибуток 638,6 5042,2 2340,4

478

Н а у к о в е в и д а н н я


ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ СТАЛОГО

РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ: СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ, СИСТЕМИ


М о н о г р а ф і я

В авторській редакції

Підписано до друку 01.10.2012 р.

Формат 60 х 84 / 16. Папір офс. Гарнітура Times.

Друк офсетний. Умов. друк. арк. 27,55. Обл. друк. aрк. 28,34.

Наклад 500 прим. Вид. № 695. Зам. № 677.

Ціна договірна.

Видавництво «НОУЛІДЖ»

Свідоцтво про реєстрацію серія ДК №2884 від 26.06.2007

91051, м. Луганськ, кв. Якіра, 3/316,

тел. (050) 475-35-13, e-mail: [email protected]

Костирко Л.А. Фінансовий механізм сталого розвитку...

Economy & Finance