Улас Самчук(20.02.1905р.-09.07.1987р.)

"Я ставив і зараз ставлю собі досить, як на письменника, виразне завдання: хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю".

"Я не тому письменник українського народу, що вмію писати. Я тому письменник, що відчуваю обов’язок перед народом. Бог вложив в мої руки перо. Хай буде дозволено мені використати його для доброго, для потрібного."

«ГОМЕР УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ XX ст.»

Реаліст

Літописець змагань

українського народу

Автор 22-х книг

Український письменник

Журналіст і

публіцист

Редактор

Лауреат УММАН

Член уряду УНР на

вигнанні

Член ОУП «Слово»

ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ПИСЬМЕННИКА

Як зазначала дослідниця творчості письменника Марія Білоус-Гарасевич, «вражає не те, що на українській землі народився цей винятково сильний творчий талант, а те, що він вижив, не зісох у „волинській тихій стороні“, в абсолютно безпросвітних обставинах»

Марка України 2005 р.

Улас Олексійович Самчук народився 20 (за старим стилем —

7) лютого 1905 року в селі Дермань на

Волині губернії (нині Рівненська область) у

родині заможних селян. 

Світогляд майбутнього визначного

письменника формувався в

оточенні родини, під впливом мальовничої місцевості, в якій він

народився. 

Освіта- У 1917-1920 рр. він навчався в чотирикласовій школі, що діяла при Дерманській учительській семінарії.- У 1921-1925 роках — в Крем'янецькій українській мішаній приватній гімназії. - З 1927 року – у Бреславському університеті. - «Німецький» період життя Уласа Самчука позначений тим, що завдяки Герману Блюме він як вільнослухач відвідував лекції у Бреславському університеті.-1929 року письменник переїжджає до Чехословаччини та навчається в Українському вільному університеті в Празі. Але жодного вищого навчального закладу він так і не зміг закінчити. (Кожну науку Улас Самчук опановував без учителів, самотужки. Він бездоганно володів німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами).

Будинок Українського Вільного університету

Праця- Герман Блюме у Рівному працював на посаді началь-, ника цивільної поліції райхскомісаріату «Україна». - З 1925 року почав друкувати оповідання у журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, згодом у «Літератуно-науковому віснику» та інших журналах- З 1938 реку Улас Самчук почав працювати як публіцист.- У 1941-1943 рр. Самчук редагував газету «Волинь», що виходила у Рівному.- У 1944-48 роках Самчук жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР.- Після переїзду до Канади (1948) був засновником ОУП «Слово» (1954). 

Творчість

Дослідники поділяють творчість Самчука на два періоди:  I. Воєнний — 1938-1944 (репортерська, редакційна діяльність);  II. Повоєнний, який ділиться на два часові відтинки: — 1945-1948 (МУРівський період); — осінь 1948 — до кінця життя («канадський» період). 

Жанри

Роман-хроніка

Оповідання

Автобіогра-фічний

ТематикаУкраїнська

молода людина

початку 30-х рр. ХХ ст.

Боротьба УПА на Волині

Сильна українська

жінка

Життя українських емігрантів в

Канаді

Боротьба гуцулів з

угорцями на Закарпатті

- Своє перше оповідання «На старих стежках» Улас Самчук опублікував у 1926 році у варшавському журналі «Наша бесіда». - З 1929 року став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції). 

- Найвидатнішим твором Самчука вважається

трилогія «Волинь» (1932-1937), де виведений

збірний образ української молодої людини кінця

1920-х — початку 1930-их рр., яка прагне знайти місце України у світі та шляхи її національно-

культурного і державного становлення. Робота над

першою і другою частинами тривала з 1929 по 1935 роки, над третьою

— а 1935 по 1937 роки. Саме роман «Волинь»

приніс 32-річному письменнику світову славу. За трилогію

«Волинь»

-Ідейним продовження «Волині» є повість «Кулак» (1932).-У «Марії» (1934) відтворена трагедія голодомору українського народу 1932-1933-х років на центральних і східноукраїнських землях, у «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті. - У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням «Волині» є його роман-хроніка «Юність Василя Шеремети» (І-ІІ, 1946-1947). -У незакінченій трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957) — зображена українська людина і її роль у незвичайних і трагічних умовах радянської дійсності.

-Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). -Переживанням другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).-Останній роман «Слідами піонерів» написано 1980 року. У 1986 році письменник дописав до трилогії «Волинь» сторінки про Чорнобиль.

Хронологія творівРоман

“Кулак”1932 р.

“Куди тече

річка” (трилогія “Волинь”)

1932 р.

Роман “Марія”1934 р.

“Війна і революці

я” ( трилогія “Волинь”)

1936 р.

“Батько і син”

(трилогія “Волинь”)

1937 р.

“П’ять по дванадцятій

”1954 р.

“На коні вороном

у”1972 р.

“Планета Ді – Пі”1979 р.

“Слідами

піонерів”

1980 р.

Аналіз роману «Марія» Уласа Самчука

Роман “Марія” – найсенсаційніший із усіх творів Уласа Самчука, що відзначається надто вже незвичним, історично несподіваним, психологічним сюжетом.

Рік написання — 1933р.

Ідея: показ сильного типу

жінки, яка протистоїть

усім життєвим

негараздам та впевнено йде до мети.

Тема: життя

селянської родини в Україні в умовах

тоталітаризму

Жанр:

роман –

хроніка

Присвята:“ Матерям, що загинули голодною смертю

на Україні в роках 1932 – 1933” . Сам автор визначив його як “хроніку одного життя”.

Особливості твору1) Підзаголовок – “Хроніка одного життя”2) Композиція твору має кільцеве

обрамлення3)

4) Три сюжетні лінії:а) Маріїб) Гната Кухарчукав) Корнія

Книга днів МаріїКнига про хлібКнига про народження дитини

Елементи сюжетуЕкспозиція:Розповідь про народження і дитинство Марії, смерть батьків кохання до Корнія.Зав’язка: одруження Марії та ГнатаРозвиток дії: народження дітей,

їх смерть; одруження з Корнієм; народження дітей.

Кульмінація: голодомор в УкраїніРозв’язка: Корній вбиває Максима,

найменший син помирає в полоні, всі інші помирають від голоду.

«Книга про народження Марії»: народження Марії — смерть її батька — закоханість у Корнія

— Корнія забирають на сім років у цар ську армію в матроси — одруження Марії з Гнатом —

народження в них дитини й смерть через хворобу — повернення Корнія — розлучення Гна та й

Марії. «Книга днів Марії»: розбудова нового життя Марії з Корнієм — на родження сина Демка, а

згодом Надійки й Максима — будівництво просторої хати — Корній знову у війську на російсько-японській війні — Гнат спалює на

Великдень Маріїну оселю — повернення Корнія — на родження сина Лавріна — смерть Демка в

німецькому полоні від голо ду — більшовицький переворот — одруження Надійки — більшовицька

робота Максима на селі.

«Марія» сюжет:

«Книга про хліб»: тотальне винищення українського селянства го лодомором 1930-х років — Максим звинувачує брата Лавріна в контрре волюції — Марія й Корній під тиском Максима переходять у будинок, покинутий висланими в Сибір сусідами — смерть Маріїної онуки й са могубство дочки — Корній убиває сина Максима і йде помирати в поле разом зі старим собакою — сповідь Гната перед Марією — смерть Марії

Образ Марії в романі “Марія”Як і Матір Божа, Марія пройшла складний

життєвий шлях. Хоча доля Марії досить типова для сільської жінки того часу, усе ж автор зумів створити оригінальний образ сильної жінки. Її життя

схоже на життя тисячі сільських жінок. Та ж важка праця біля землі, ті ж пріоритети, такі ж погляди. Усі свої зусилля спрямовує вона

на створення сім'ї, на добробут. Вирізняє Марію сила характеру.

Цілеспрямована, вона точно знає, що їй потрібно для того, щоб стати щасливою. Марія вперто змінює свою долю, і доля

здається, тому що любить трудолюбивих і впертих людей.

Перші її дні - сонячні, наповнені світлом та теплом. Марія - бажана дитина в батьків,

про неї дбають і люблять. Та світлі дні швидко минають - помирають батьки, і Марія залишається сиротою. Вона швидко звикає до важкої роботи, бо заробляти для себе

мусить сама.

Образ КорніяНа початку твору Корній - бідний заробітчанин. Після довгої служби у війську, що негативно змінює його характер, Корній знову повертається в рідне село.

Тут крок за кроком жорстокий, ледачий та надмінний вчорашній матрос стає добрим господарем,

турботливим чоловіком, мудрим батьком, який своє життя звіряє за Божими Законами та нормами

народної моралі. Як пише автор, у своїй роботі чув Корній присутність вищої сили. Людянішим стає він і

після народження дітей. Маючи на початку тільки невелике поле, гармонь та

кілька сорочок, Корній зумів стати заможнім господарем, почесним чоловіком в громаді. Він

пишається результатами своєї роботи.Корній - типовий образ селянина, що своєю

працею творить добробут своєї родини. Він дбає про сім'ю, родину, односельчан. Стає заможнім

господарем, шанованим у селі. Показавши еволюцію в характері Корнія, письменник

наголошує, що кожна людина при бажанні і наполегливій праці може вибороти право на гідне

життя.На жаль, його життя закінчується трагічно.

Письменник описав, як страшні дії людей нової влади ламають долі тисячі таких селян, як Корній.

Образ ГнатаГнат - гарний господар, працьовитий,

терплячий. За характером добрий і милосердний. Вирізняється силою духу.

Покохавши на все життя Марію, він витривалістю та впертістю, терпінням та

добротою завойовує її прихильність. Розуміє, чому Марія виходить за нього, тому на весіллі

прагне розвіяти її сум, прогнати жаль.Розраду від нерозділеного кохання Гнат

знаходить у Біблії. Віра рятує його від розпачу. У монастирі, серед церковних книг, шукає він

відповіді на свої питання. Коли Гнат повертається в село, біля нього

починають збиратися люди. Кожен приходив із своїми думками й болями послухати Божого слова. А воно було особливо необхідне для

селян в ті скрутні дні.Гнат умів розрадити людей, допомагав

повернути віру в себе, не зневірюватись. Автор створив чудовий образ духовно багатої людини,

яка, переживши не одне власне горе, не зламалася, не озлобилась, а вірою вилікувала власну душу та за допомогою Божого слова

зцілювала душі людей, повертала надію.

Висновок:

У.Самчук у своєму романі “Марія” аналізує всю

передісторію соціальної катастрофи. Так, в історії сталося багато жахливого з

українським народом, не раз на протязі ХХ ст. йому загрожувало повне винищення, але, попри всі негаразди, українське село – основний носій української народності – встояло, передусім завдячуючи своїй жаги до життя.

І сьогодні, коли ми розбудовуємо нове суспільство, не повинні забувати сторінки історії, якими страшними вони б не були.

Помер Улас Самчук 9 липня 1987 року.

Похований на цвинтарі церкви

святого Володимира українського

поселення Київ в одному з районів

Торонто. 

Пам'ятьКнига Гаврила

Чернихівського «Улас Самчук: сторінки

біографії» (2005) у році є першим ґрунтовним дослідженням про

«українського Гомера ХХ століття». Про Уласа

Самчука Ігор Фарина написав повість «Пекуча чужина» (2005).

На його честь також названо 33 курінь УПЮ

імені Уласа Самчука.Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року

110 років з дня народження

відзначатиметься на державному рівні.

Ювілейна монета «Улас Самчук»

-Пам'ятна дошка в Городоцькому районі Львівсьої області.-У м. Рівне діє Літературний музей Уласа Самчука.-У Рівному є пам'ятник видатному письменнику-націоналісту.- Також у Рівному є меморіальна дошка на честь Олени Теліги та Уласа Самчука — редакторів газети «Волинь».

Пам'ятник Уласу Самчуку на Театральному майдані в м. Рівному

Меморіальна дошка Уласу Самчуку та Олені Телізі в м. Рівному

-Пам'ятник Уласу Самчуку є в Здолбунові.-У Луцьку на честь Уласа Самчука встановлено меморіальну дошку.- Вулиці Уласа Самчука є в Луцьку, Білій Церкві, Рівному, Мізочі, Крем'янці, Шумську.- У жовтні 1993 в селі Тилявка Шумського району Тернопільської області відкрито літературно-меморіальний музей письменника У. Самчука, у приміщенні колишньої учительської семінарії, де він навчався.

Пам'ятник Уласу Самчуку в Здолбунові