2016

Міністерство культури УкраїниНаціональна бібіліотека України для дітей

Письменники-ювіляри та їхні твори(виставка-мікс)

Валерій Ілліч Герланець народився 28 січня 1951 року в місті Орську в Росії. Там, за направленням після закінчення інституту в Маріуполі, працювали його батьки. Згодом Валерій Герланець приїхав в Україну, навчався в Донецькому політехнічному інституті і закінчив його в 1974 році. А потім в 1981 році він закінчив Вищі курси режисерів і сценаристів у Москві і почав займатися журналістською і літературною творчістю. Із 2009 року – він головний редактор всеукраїнського дитячого журналу «Апельсин».

дитячий письменник, журналіст(до 65-річчя від дня народження)

«Литературный труд давно уже стал моим образом жизни. Поэтому, едва выпадает свободное время, стараюсь как можно быстрей уйти из окружающей меня действительности в совершенно другой мир и начинаю придумывать героев, чтобы отправить их в очередное невероятное веселое приключение или в волшебную сказку. А в перерывах между написанием прозаических произведений рождаются еще стихи, песенки, загадки и пьесы для детского театра».

В. І. Герланець – автор більше 35 книжок віршів, оповідань, казок, повістей-казок, п’єс для дітей українською та російською мовами. Його твори виходили друком у видавництвах України, Білорусі, Росії та Канади. Це видання : «Путешествие за звездой» (1993), «Їжак задирака» (2001, 2003, 2004), «Невероятные приключения Медвежонка, Гагагава и Моли» (2003), «Новорічні пригоди» (2004, укр., рос.), «Дивовижні пригоди Каркуші та Олівця» (2004), «Як туман на трамваї катався» (2004, укр., рос.), «Лена, Катя и Мылопуз Бессмертный» (2007), «Мурашка Юрашко» (2007), «Дивовижна подорож до країни Канцелярії» (2008), «Як Сонечко плям позбавилось» (2008), «Приключения Санта Клаусёнка» (2009), «Перепутаница» (2010), «Тайна летающей тарелки и другие весёлые дачные истории» (2012) та інші.

Назустріч дружбі і пригодамГерланець Валерій Ілліч (1951)

1999 р. – перше місце в номінації «Твори для дітей» на конкурсі «Золотий Скіф» (Донецьк);2002 р. – перше місце в номінації «Твори для дітей» на конкурсі «Кленові листки» (Канада) – «Невероятые приключения Медвежонка, Гагагава и Моли»;2003 р. – перше місце в номінації «Твори для дітей» на конкурсі «Територія миру і злагоди» (Москва) – «Невероятые приключения Медвежонка, Гагагава и Моли»;2006 р. – на Міжнародному фестивалі Слова «Достояние Донбасса»; 2007 р. – на Всеукраїнському конкурсі романів, кіносценарів та п’єс «Коронація слова» (кіноповість «Лена, Катя и Мылопуз Бессмертный);на обласному конкурсі «Книга Донбасу» в номінації «Дитяча книга» («Оленка, Катруся та Милопуз Безсмертний»);2012 р. – на Міжнародному літературно-мистецькому конкурсі видавництва «Deutsche aus Russland» (Німеччина) в номінації «Казка сьогодні»;на обласному конкурсі «Книга Донбасу» в номінації «Дитяча книга» («Чудовисько з озера та інші веселі дачні історії»). Письменник нагороджений дипломом «За вагомий внесок у розвиток вітчизняної дитячої літератури» Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота Фортуна» (2005 р.), Почесним знаком Української Православної Церкви і Грамотою Митрополита Київського і всієї України блаженнійшого Володимира «За духовне виховання підростаючого покоління» (2007).

Валерій Герланець лауреат літературних фестивалів та конкурсів:

Вірші та віршовані казочки Валерія Герланця для найменшеньких читачів

Герланець В. Улюблені віршики / В. Герланець ; пер. з рос. Б. Бойко, О. Гноінської ; іл. Н. Стешенко-Дядечко. – Харків : Ранок, 2008. – 10 с. : іл. – (Посмішка).

ГусакГа-га-га, жартун гусак,Зустрічаю всіх отак!З вас по-дружньому сміюся,А розсерджуся – скубуся.

Герланець В. І. Хто в домі живе? : вірші для дітей / В. І. Герланець ; іл. М. Ф. Коршунової. – Харків : Ранок, 2004. – 10 с. : іл.

КошеняЯк голодне кошенятко, «Няв» тоді воно кричить.А коли усе в порядку,То тоді воно мурчить.

Герланець В. І. Хто в лісі живе? : вірші для дітей / В. І. Герланець ; іл. М. Ф. Коршунової. – Харків : Ранок, 2004. – 10 с. : іл.

ВедмідьНе шукаючи доріг,Я бреду у свій барліг.Вип’ю чаю, з’їм медкуІ вмощуся на бочку.Буду спати до весни,Бачити солодкі сни.

Герланець В. І. Хто в річці живе? : вірші для дітей / В. І. Герланець ; іл. М. Ф. Коршунової. – Харків : Ранок, 2004. – 10 с. : іл.

РакОсь тобі я похвалюся:Є у мене гарні вуса,Маю дві міцні клешні – Пальчика не сунь мені!І не вмієш, певно, тиЗадки, так як я, іти!

Казки, казкові повісті, веселі пригоди Валерія Герланцядля наймолодших школяриків

Герланец В. И. Лена, Катя и Мылопуз Бессмертный : повести, сказки, истории, стихи / В. Герланец ; рис. И. Воронова, Е. Ковалец. – Донецк : Донбассинформ, 2007. – 287 с. : ил.

Назву збірці дала казкова пригодницька повість про надзвичайно допитливих дівчаток Оленку і Катрусю, які граючись, надули мильну бульбашку величезних розмірів. «…Лена, выронив соломинку из рук, широко распахнутыми глазами смотрела на мыльного гиганта и не могла вымолвить ни слова. Одновременно с подружкой она увидела, как у пузыря появились глаза, округлый нос, растянутый в широкой улыбке рот.

– Привет, старушки! – весело подмигнул он сначала Леночке, а затем и Катюше». Дівчатка назвали його Милобуль Безсмертний. Вони не могли навіть у’явити собі скільки незвичайних пригод доведеться пережити їм з цим дивним створінням, в яких казкових королівствах побувати, скільки цікавого побачити і дізнатися. Наприклад, про те, що таке мило, з яких компонентів воно складається і як його виготовляють. І що за мило, яке зцілює від недуг, ведеться справжня боротьба. Але ж хтось повинен першим перебороти заздрість і ненависть та зробити крок назустріч примиренню!

Герланець В. І. Чудовисько з озера та інші веселі дачні історії / В. Герланець ; пер. з рос. О. Чередниченко ; худож. В. М. Богдан. – Донецьк : Донбасінформ, 2011. – 63 с. : іл., портр.

Герланец В. И. Тайна летающей тарелки и другие веселые дачные истории : сказка / В. Герланец ; худож. В. Богдан. – Киев : Пресса Украины, 2012. – 63 с. : ил.

У цих яскравих, з багатьма малюнками книжках декілька казкових історій про пригоди двох дачних мешканців – цуцика Бориски та киці Миці. Допитливі, непосидючі, пустотливі, кого вони вам нагадують?

Герланец В. И. Невероятные приключения Медвежонка, Гагагава и Моли : веселая повесть-сказка... / В. Герланец ; рис. Д. Скляра. – Харьков : Ранок : Веста, 2003. – 95 с. : ил.

Герланець В. Неймовірні пригоди Ведмедика, Гагагава й Молі : весела повість-казка... / В. Герланець ; мал. Д. Скляра ; пер. з рос. В. Бойка. – Харків : Ранок : Веста, 2003. – 95 с.

Герланець В. Неймовірні пригоди Ведмедика, Гагагава й Молі : весела повість-казка... / В. Герланець ; мал. Д. Скляра ; пер. з рос. В. Бойка. – Харків : Ранок : Веста, 2003. – 95 с. Весела повість-казка про нерозлучних друзів

плюшевого Ведмедика, зібраного з двох різних іграшок (гусака і цуценяти), неповторного Гагагава та їхньої подружки Молі – комашки, яка полюбляє поїдати вовняний одяг. Вони не тільки справжні друзі, а й дуже люблять пригоди і мандри. Спочатку наші герої сміливо вирушають в космос за зіркою для новорічної ялинки, потім у підземно-підводне царство самозакоханого й підступного Бульконира і, нарешті, в далекий і заманливий Голлівуд. В останній мандрівці до Ведмедика і Гагагава, які розшукують зниклу Міль, приєднується пітон Піт, який також стає їхнім другом. Взаємодопомога і кмітливість стають у пригоді героям, щоб визволитися з полону, перемогти піратів, терористів і контрабандистів. Ось і пісня справжніх друзів:

Як гризе якась напасть,Лапу друг завжди подасть.

Від найтяжчої з недугПорятує справжній друг!

Як потрапиш у полон,Звільнить друг – такий закон.

Хай повторять всі навкруг:Найдорожчий в світі – друг!Хто на світі найдобріший?Хто на світі наймудріший?Хто на світі найсильніший?Хай повторять всі навкруг:

Друг! Друг!

Друг!

Герланець В. Новорічні пригоди : повість-казка / В. Герланець, Г. Рогінська ; худож. Н. Стешенко-Дядечко. – Харків : Веста: Ранок, 2004. – 63 с. : іл.

Герланец В. И. Новогодние приключения : повесть-сказка / В. Герланец, Г. Рогинская ; худож. Н. Стешенко-Дядечко. – Харьков : Веста : Ранок, 2004. – 63 с. : ил.

Герланец В. И. Приключения Санта Клаусенка : невероят. правд. сказоч. история : повесть / В. Герланец ; ил. К. Радько. – Киев : Пресса Украины, 2009. – 63 с. : ил.

Відомо, що під Новий Рік завжди трапляються дива. Тому історія розказана письменником про Санта Клауса, який вирішив подарувати Діду Морозу запряжку чарівних північних оленів, які вміють літати, цілком правдива. Тим більше, що у нього є гарні помічники юні Санта Клауси, сніговики, гноми. А ще у книжці рецепти різних солодощів від Санта Клауса і Діда Мороза, майстер–класи по виготовленню святкових іграшок від гномів та правила поводження за столом.

Герланець В. І. Як туман на трамваї катався / В. Герланець ; мал. В. Юденков. – Харків : Ранок : Веста, 2004. – 96 с. : іл. – (Почитайко). Герланец В. И. Как туман на трамвае катался / В. Герланец ; рис. В.Юденков. – Харьков : Ранок : Веста, 2004. – 96 с. : ил. – (Почитайка).

У великому місті коїлося щось неймовірне: школярі не могли потрапити в школу; злодюжка, який обікрав кіоск, потрапив не додому, а прямо до начальника в’язниці; дорослі не змогли дістатися на роботу і через це зупинилися заводи, погасло світло, не відчинилися магазини, перукарні, банки. А все сталося тому, що Туман, який жив високо в горах, завітав у місто. Йому дуже захотілося покататися на трамваї. Чи ж здійсниться його мрія?

Герланець В. І. Дивовижні пригоди Каркуші та Олівця / В. Герланець ; мал. Ю. Ландіна. – Харків : Ранок : Веста, 2004. – 80 с. : іл. – (Почитайко).

Вороненятко Каркуша був справжнім другом дівчинки Юлі. Це для неї він разом з Олівцем потрапив у дивовижну країну Канцелярію і дістав Чарівні Фарби. Але чи встигне Юля намалювати картину на конкус?

Книжки П. Утєвської написані для дітей допитливих, тих, хто хоче щодня обов’язково дізнаватися про щось цікаве. Про те, що колись знадобиться в житті. Книжки письменниці дають мрію. І, хоча видані вони давно, однак біографії речей, історії подій, про які розповідає автор – не змінилися.

«Різноманітні за формою і змістом, книжки Паоли Утевської написані глибоко, з повагою до читача, всі насичені цінними повчальними відомостями, розвивають допитливість.» І. І. Шкаровська.

«Важко сказати, чи усвідомлюють маленькі читачі, що ...книжки [П. В. Утєвської] написані талановито, а от що цікаво написані – вочевидь, усвідомлюють». М. Мірошниченко.

Народилася Паола Володимирівна Утєвська 14 вересня 1911 року в Одесі. Батько був скульптором, а мама науковцем-хіміком. 1925 року вона закінчила трудову школу,1931 року – хіміко-технологічний інститут. Але дівчину вабила література. І 1941 року вона закінчує філологічний факультет Київського університету. Однак ніяка професія тоді їй не згодилася. Розпочалася війна з фашистськими загарбниками. П. Утєвська іде на фронт. У фронтових газетах почали з’являтися її статті. Майбутню письменницю було дуже поранено і контужено. Нагороджено багатьма медалями. Після закінчення війни Паола Володимирівна працювала в газеті «Літературна Україна», журналі «Вітчизна». Багато друкувалася в періодичних виданнях. Вона повністю присвятила свою літературну творчість науково-пізнавальній тематиці для дітей. Жила письменниця в Києві. Померла П. В. Утєвська 2001 року.

Правда, яка нагадує казкуПаола Володимирівна Утєвська (1911 – 2001 рр.)

1960 року з’явилася перша книжка письменниці «З чорного золота». Вражає розмаїття тематики її творів. Варто лише пробігти очима по назвах і стає зрозуміло, що книжки письменниці повні знань.

Крапля води вгамовує спрагу, утворює підземні річки та озера, живить рослини, перевозить вантажі. А ще, вона може стати газом чи кригою.

Ліс… Він росте навколо наших сіл і міст, дає нам життєдайний газ – кисень, оберігає поля від ерозій, річки від зсувів, дає нам деревину, з якої роблять меблі, папір, одяг, гріє оселі. Не стане лісу – буде пустеля. Тому ліс треба берегти. Кожній людині потрібно дотримуватися гасла: «Зрубав дерево – посади два!». Про залежність людей від лісу і про наші зобов’язання перед цим зеленим другом – розповідається у цьому виданні.

Утєвська П. Вода-мандрівниця, вода-трудівниця : книжка-картинка / П. Утєвська ; худож. Г. Бабенко. – Київ : Веселка, 1985. – 17 с. : іл.

«Повітря, ліс і вода – дуже важливі складові частини природи. До того ж вони не лише співіснують одне поряд з одним, а й виконують спільну роботу на користь усієї природи. Вони працюють як великий природний комбінат, де все злагоджено і на якому відходи одного цеху перетворюються на необхідну сировину для іншого».

Про цю тріаду розповідає письменниця учням початкової школи в таких книжках:

Утєвська П. Дарунки зеленого друга : оповідання / П. Утєвська ; мал. В. Ігнатова. – Київ : Веселка, 1980. – 40 с. : іл.

Утєвська П. Історія фарфорової чашки : оповідання / П. Утєвська ; мал. А. Шоломій, О. Шоломія. – Київ : Веселка, 1986. – 102 с. : іл.

Йоганн Бетгер – вічний в’язень і винахідник

європейської порцеляни.

Тсені – китайська порцеляна.

Перші дзеркала почали робити 500 років тому в

італійському місті Венеція.

Підзорну трубу винайшли двоє

голландських хлопчиків на прізвище Ліпперсгей.

Утєвська П. Правда, яка нагадує казку : оповідання / П. Утєвська ; худож. Е. Колесов, В. Софронов. – Київ : Веселка, 1977. – 96 с. : іл.

Чи умієш ти визначати час, коли немає годинника? А орієнтуватися в лісі без компаса? Ця книжка навчить тебе усьому цьому. А ще у ній розповідається, як народилося вугілля, як люди навчилися виготовляти скло, скільки корисних речей роблять із звичайної сажі.

Щодня по кілька разів на день люди користуються чашками. Вони різні: глибокі, високі, великі, малі, скляні і пластикові, навіть паперові. До того ж різного кольору. Але у більшості з них є спільне: вони зроблені з одного матеріалу – порцеляни (фарфору). Як і у будь-якої речі, ці чашки мають свою історію. Вона довга і дуже непроста. Про неї у цій книжці захоплююче розповіла автор.

Книжку видано до 1500-річного ювілею нашої столиці. Якщо ти вчишся в середніх класах, радимо тобі ознайомитися з книжкою:

Свою біографію мають не тільки люди, а й хімічні елементи. Ця книжка – розповідь про найцікавіших «мешканців» таблиці Менделєєва, про ті елементи, які мають особливо цікаві біографії. А також про невтомні пошуки вчених, відкриття, вивчення та застосування хімічних елементів.

Френк Уіллард Ліббі винайшов метод визначення хронології стародавніх культур та цивілізацій, залишків діяльності доісторичної

людини.

Гемфрі Деві – винахідник «лампочки Деві», що перемогла вибуховий рудничний газ.

1962 року Х. Р. Расулєв знайшов у горах мумійо – цілющий бальзам.

Утевская П. Здравствуй, Киев! : фотокнига / П. Утевская; фот. И. Гильбо, Е. Огобенина. – Москва : Дет. лит., 1982. – 47 с. : фот.

Утєвська П. Костикова зелена республіка : оповідання / П. Утєвська ; худож. В. Малинка. – Київ : Веселка, 1968. – 79 с. : іл.

Про квітковий годинник, природні барометри та компас, про рослини-рудознавці і про ще багато цікавих речей йдеться на сторінках видання. Якщо ти вчишся в старших класах, то для тебе радимо прочитати книжки:

Утєвська П. Вічні мандрівники. – 2-ге вид., допов. й випр. / П. Утєвська ; мал. В. Безп’ятов, Г. Філатов. – Київ : Веселка, 1972. – 238 с. : іл.

Десятинна церква – перший кам’яний храм, збудований у Києві. Софійський собор і Києво-Печерська Лавра вписані ЮНЕСКО до реєстру найвидатніших архітектурних пам’яток людства. Неповторне враження в Кирилівській церкві складає синтез давньоукраїнського живопису з геніальними розписами Врубеля. У “Повісті минулих літ” знаходимо, що в літо 1037 р. “заложи Ярослав … суть златая врата”. А також “…” у рік 1108 закладена була церква Михайла, Золотоверха”. За часів Володимира Мономаха Видубицький монастир був культурним центром України. У літописі написано: “В літо 6639 Мстислав… заложив церков святая Богородиця, рекомая Пирогоща”. Сьогодні храм Св. Рівноапостольного князя Володимира – кафедральний собор Української Православної Церкви Київського Патріархату. “І якщо архітектура – це “застигла музика”, то Андріївська церква – “ода до радості”.

Книга присвячена найсвятішим, найславетнішим місцям Києва – церквам і монастирям. У ній письменниця разом із співавторами висвітлює не лише історію будівництва цих споруд, розповідає про зодчих, що їх проектували, майстрів-художників, які творили ці дива, про фрески, мозаїки, розписи, дзвіниці та інші неперевершені оздоби цих споруд. А і характеризує епохи, коли їх зводили, події, які тоді відбувалися.

Утєвська П. З чорного золота / П. Утєвська, Є. Утєвська. – Київ : Веселка, 1966. – 136 с. : іл.

Утєвська П. Київські святині / П. Утєвська, Н. Сазонова, Д. Горбачов. – Київ : Видавн. Дім Дмитра Бураго, 1999. – 144 с. : фотоіл.

Це розповідь про нафту та матеріали, які виробляють у процесі її переробки.

Чарльз Гудьїр – винахідник способу обробки природного каучуку сіркою (1839 р.)

Ця книжка – енциклопедія писемності від часу її появи на землі. Наскельні малюнки в печерах Ла-Мут та Камбаррель, малюнкове, вузликове і древнє перуанське письмо, ієрогліфи Стародавнього Єгипту, предметне письмо скіфів, латиниця, зародження слов’янської писемності, кирилиця. Усе це - шлях людства до створення абетки і письма, збереження його культури. У виданні багато цитат, висловлювань істориків, вчених, поетів різних часів.

Жан-Франсуа Шампольйон – перший у світі перекладач єгипетських ієрогліфів сучасною мовою. Кнорозов Юрій – розшифрував писемність майя. Георг-Фрідріх Гротефенд , Генрі-Кресвік Раулінсон – прочитали перський клинопис. Месроп Маштоц – автор вірменської абетки. Майкл Вентріс , Джон Чедуїк – дешифрували кріто-мікенську писемність. «Залишилися після римських завоювань у спадщину народам Європи … абетка, правнучка фінікійської, онука західногрецької, попередниця сучасного латинського алфавіту – римська латиниця».

Утевська П. Невмирущі знаки : нариси / П. В. Утевська; худож. оформ. А. Шоломій, О. Шоломія. – 3-тє вид., допов. і перероб. – Київ : Веселка, 1981. – 245 с. : іл.

На Всесоюзному конкурсі “Мистецтво книги” видання було удостоєно І ступеня

Графіті Софії Київської

Латинське письмо

«Зберігся документ, на якому французький король замість підпису поставав хрестик, а дочка київського князя вивела чіткою кирилицею: «Анна-регіна» (Анна-королева)». «Пересопницьке Євангеліє» – неоціненний скарб, окраса нашої стародавньої літератури та староукраїнської мови». «Писемність виконує складну функцію носія найрізноманітнішої інформації».

Розшифрований Гротефендом напис Дарія Великого

“Життя моє без пісні не життя,Без неї я життя не уявляю…” М. Сингаївський

Український письменник, поет-пісняр, публіцист, перекладач. Автор пісень «Безсмертник», «Полісяночка», «Рушники» та славнозвісної пісні “Чорнобривці”, яка добре відома не тільки в Україні, а й за її межами.

Пісняр від народження – Микола Федорович Сингаївський

1936 – 2013

(До 80 – річчя від дня народжнення)

Народився Микола Сингаївський 12 листопада 1936 року в селі Шатрище Коростенського району на Житомирщині в сім’ї хліборобів. Сім’я була велика – дванадцятеро дітей і жилося всім нелегко. Особливо дісталося сім’ї в роки Німецько-радянської війни. Однак, голод, злидні, страх не зламали українського духу Сингаївських ні у війну, ні після неї. І малі, і дорослі трудилися з усіх сил. Трудилися, щоб вижити. Писати вірші Микола Федорович почав ще школярем. Його дитячі вірші друкувалися в районній газеті «Радянське Полісся», а згодом – в обласній «Радянська Житомирщина». У 1961 р. М. Сингаївський закінчив Львівський університет імені І. Франка. Працював у редакціях газет «Літературна Україна», «Молода гвардія», журналу «Ранок», був головним редактором журналу «Піонерія». Вже у 26 років він стає членом спілки письменників України. Перша збірка “Жива криниця” була надрукована 1958 року. А всього до читача прийшло понад сімдесят книжок письменника –поетичних і прозових. Він автор десятків поетичних збірок, серед них такі, як «Гроно», «Мої сторони світу», «Моя радіостанція», «Архіпелаги», «Спадщина», «Заповітний хліб», «Синові в дорогу», «Вогненна трава». Ним написано більше двадцяти книжок для дітей: «Мій календар», «Журавлине літо», «Калиновий вітер», «Ластівоча весна» тощо. Є збірки пісень – «Чорнобривці» та «Безсмертник». Дві збірки поета – «Листи до жайворонків» і «Серед теплих левад», побачили світ болгарською мовою. Окремі цикли віршів перекладалися багатьма мовами – польською, угорською, чеською, іспанською, німецькою. Микола Сингаївський – лауреат літературних премій імені Миколи Трублаїні, О. Бойченка, М. Островського, Лесі Українки, “Гілка Золотого каштана”, імені Василя Юхимовича. 22 лютого 2013 року народний пісняр відійшов у вічність.

Найбільшого творчого успіху Микола Cингаївський досяг у дитячій літературі. Образне бачення світу письменником допомагає дітворі збагнути всю красу та велич навколишнього світу, в якому діти роблять свої перші кроки.

У 1958 році побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка», яка сповнена любові до рідного краю.

Сингаївський М. Жива криничка / М. Сингаївський ; мал. Н. Кибальчич. – Київ : Дитвидав, 1958. – 29 с. : іл.

Жартівливо і серйозно письменник вміє розмовляти зі своїм читачем - про любов до матері й України, про повагу до хліба.

Сингаївський М. Земле сонячна, земле хлібна : вірші / М. Сингаївський ; мал. О. Кошель. – Київ : Веселка, 1991. – 12 с. : іл.

Його надзвичайна спостережливість виявляється в умінні бачити найтонші деталі, ознаки природи та передати їх влучним і пружним віршем.

Cингаївський М. Краплі зорі : вірші / М. Сингаївський ; мал. Н. Коваль, О. Коваля. – Київ : Веселка, 1985. – 29 с. : іл.

Микола Федорович не лише знаний поет, а й відомий публіцист, прозаїк. У 1990 році у видавництві “Веселка” побачила світ збірка його казок та оповідань.

Сингаївський М. Їжакова книжка : оповідання та казки / М. Сингаївський ; післямова А. Давидова ; худож. К. Золотов. – Київ : Веселка, 1990. – 55 с. : іл.

Жива криничкаЗа селом у нас криничка,неглибока, невеличка.Клен шумить над нею листом,в ній вода холодна й чиста.Йдуть із поля трудівниці – повертають до криниці.Із відерцем ходить матичисту воду з неї брати.Знають люди: як нап’єшся,наче сили наберешся.І говорять: то криниця,у якій жива водиця.

НайріднішаБатьківщино, земле рідна,Земле сонячна і хлібна,Ти навік у нас одна.Ти, як мати, найрідніша,Ти з дитинства наймиліша,Ти і взимку найтепліша – Наша отча сторона.

Земля дитинстваПоклик літа я чую над лугом,Чую голос веснянки в гаю,Ми ще вранці зібралися з другомЗнов піти на лугівку свою.Там і небо у росах іскриться,Тиху думу нашіптує гай.Там у кожного є таємниця,Тож попробуй знайди, відгадай.

У 1990 році М.Ф.Сингаївському за поетичні збірки «Калиновий вітер», «Ластівоча весна», «Маківка і перчина» присуджено літературну премію імені Лесі Українки.

Коли прочитаєш цю збірочку, то відчуєш душею всю нашу рідну Україну – стежку до криниці, поля та гаї, луги та левади, мамині пісні, край де минуло твоє дитинство.

Ця збірочка не тільки викличе усмішку на твоєму обличчі, а й дасть корисну пораду.

Перші промені весни, перші струмочки, перша веселка на снігу – про все це з любов’ю описано в цій книжечці.

Сингаївський М. Калиновий вітер : вірші, балади, поеми / М. Сингаївський ; передм. В. Бичка ; мал. О. Кошеля. – Київ : Веселка, 1986. – 176 с. : іл.

Сингаївський М. Ластівоча весна : вірші / М. Сингаївський ; худож. О. Прахова. – Київ : Веселка, 1987. – 24 с. : іл.

Сингаївський М. Маківка і Перчина : гуморист. вірші, байки, веселинки, скоромовки / М. Сингаївський ; худож. А. Василенко. – Київ : Веселка, 1989. – 32 с. : іл.

У цій збірці автор звеличує роботу хліборобів та робітників.

“Антологія моїх різномовних перекладів, що склали і зріднили книгу “Доля у спадок” – то, без перебільшення, нелегкі багаторічні кроки, чи, сказати б, поступ українського поета до європейської сім’ї народів та мистецької спадщини життєдайних і невмирущих наших культур.” М. Сингаївський

До цієї збірки увійшли найкращі вірші поета.

Сингаївський М. Синові в дорогу : поезії / М. Сингаївський ; худож. М. І. Компанець. – Київ : Дніпро, 1982. – 199 с. : іл.

Сингаївський М. Заповітний хліб : поезії / М. Сингаївський. – Київ : Рад. письменник, 1982. – 32 с. : 1 портр.

Сингаївський М. Доля у спадок : авт. антол. пер. / М. Сингаївський ; передм. авт. ; післямова О. Д. Бакуменко ; худож. оформ. К. В. Поліщук. – Львів : Світ, 2012. – 399 с.

Поет пише для дорослих, багато і плідно працює в галузі художнього перекладу

Першу пісню він написав ще за студентських років разом з Аркадієм Філіпенком. Взагалі поет написав кілька сотень пісень, багато з яких знайшли дорогу до людських сердець, стали улюбленими і популярними серед українського народу. Це і «Безсмертник», «Полісяночка», «Розляглося наше поле», «Від серця до серця», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Рушники», «Зорепад» та інші. Одна з найпопулярніших його пісень – «Чорнобривці» – добре відома не тільки в Україні, а й за її межами. Уже кілька поколінь українців співає її, бо в ній звучать найпотаємніші почуття кожної людини – любов до мами, до краси рідного краю, до пісні. У 2010 році літературно-мистецька громадскість України відзначала піввіковий ювілей славнозвісної пісні М. Сингаївського та В. Верменича “Чорнобривці”, що стала справді народною.

Поезія Миколи Сингаївського – це суцільна пісня

Бакуменко О. Микола Сингаївський : до 75 – річчя митця / О. Бакуменко. – Київ : Альтерпрес, 2011. – 75 с., [4] арк. фот.

Сини гаїв житомирського Полісся : Микола Федорович Сингаївський. Петро Федорович Сингаївський : бібліогр. покажчик матеріалів для організаторів дит. читання / Житомир. обл. б-ка для дітей Житомир. обл. ради ; уклад. А. М. Макаревич. – Житомир, 2008. – 18 с.

Стельмах М. Микола Федорович Сингаївський / М. Стельмах, О. Бакуменко // Письменники Житомирщини. Кн. 2. / авт.-упоряд. М. Пасічник. – Житомир, 2014. – С. 305-323.

Література про життя та творчість письменника

“Пісні М. Сингаївського близькі до фольклорних, ясні й прості за образною системою, але головне їхнє достоїнство в тому, що вони відбивають зворушення сучасної людини, яка шукає й знаходить основоположні моральні цінності в своєму зв'язку з рідною землею, бачить свою душу крізь чисті джерела того краю, де минулося її дитинство”. Дмитро Павличко, український поет

Укладачі: Н. В. Загайна, Н. О. Гажаман, О. М. Тімочка